#5ВЕРЕСЕНЬ2011
vkontakte.ru/zuzimo
Міфи Білого Будинку на Мельникова Усі ми були першокурсниками – зляканими, наївними. Згодом колись незнайомі коридори й аудиторії ставали для нас домом, а люди – рідними. Цей випуск редакція «Жужужу» хоче присвятити не лише аборигенам ІЖ, а й першокурсникам, щоб допомогти їм швидше ввійти у звичне для нашого Інституту русло. Ми вирішили, що непогано було б розпочати з міфів, якими живуть майбутні (часом і нинішні) студенти нашого вишу. Отже…
міф 1
міф 2
міф 3
«Я прийшов сюди вчитися!» Боюсь, що вже після цього пункту мене звинуватять у дезінформації та перестануть читати статтю далі, але… Інститут журналістики – це місце, де розпочинається нове життя. Перший місяць про навчання думати і не доводиться. Усі зусилля підуть на «вливання» у новий колектив і адаптацію до незвичних умов. Тому не поспішайте набирати книжок у бібліотеці й одягати паранджу на майбутні чотири роки. Інститут журналістики – не лише навчальний заклад, це – школа життя, перші сходинки до самостійності. Ми знаємо, що все це звучить доволі пафосно, але доведеться повірити нам на слово.
«Тут мене навчать писати» Журналістика – це не набір правил, зазубривши які ви станете професіоналом. У цій сфері успіху досягають лише шляхом практичних навичок. Адже неможливо навчити людину писати, якщо вона не має хисту до цього (чи особливого бажання – у кого як). Звісно, теоретична база від викладачів допоможе вам у майбутньому. Проте ідеальний варіант для людини, яка всерйоз хоче присвятити життя журналістиці та не планує ставати науковцем, – знайти підробіток за спеціальністю. Бюджетникам не радимо надто «забивати» на ІЖ вже на перших курсах – все ж 700 гривень стипендії зайвими ніколи не бувають.
«Тут нічому не вчать» Якщо попередні два міфи стосувалися абітурієнтів, то це упередження винятково студентське. Дивно чути, що в найкращому виші країни нічому не вчать. Такі заяви роблять студенти, які жили міфом № 1 і № 2. Вони очікували від ІЖ чогось більшого, ніж Інститут насправді може дати. Варто одразу зрозуміти ось що. По-перше, тут ніхто нікому нічого не винен – вас силоміць не примушували сюди вступати. Подруге, Інститут не може перевершити ту картину, яка відбувається у нашій країні, він – як дзеркало нашого суспільства. По-третє, тут вчать всьому: і спеціалізації, і життю – треба лише знайти потрібних людей і намагатися перейняти в них усе найкраще.
5 с.
13 фактів про Інститут ЖУрналістики
Як студенту вчитися без нету
12 с.
ПОЖУЖИ Що говорять про ІЖ? міф 4 «В ІЖ важко вчитися» Якщо вам здається, що вчитися в ІЖ складно, знайте – це ілюзія. Починати завжди складно, і тут доведеться докласти максимум зусиль, щоб увійти в необхідний робочий режим. Якщо ви робитимете все якнайкраще, то вас обов’язково помітять і оцінять. Проте у даному випадку ситуація більше залежить від викладача, який вам дістався. Є суворі та принципові, які не дають спуску своїм студентам. Але, на нашу думку, в Інституті більше добрих, людяних викладачів, які обов’язково зрозуміють вас. Це все, звісно, за умови, якщо студент не поводить себе посвинськи, а з’являється на пари та не конфліктує без причини.
міф 5 «Хабарник на хабарникові сидить і хабарником поганяє» Якщо ви сумлінно навчаєтесь протягом семестру, то проблем у вас не буде. У нашому Інституті не працює корупційна машина, поки ви самі їй не запустите. Нам відомі випадки, коли люди давали хабарі. Відбувалося це тоді, коли студент сам був винен у тому, що опинився в ямі. Також можемо розповісти вам безліч історій із життя інших університетів, коли розумному студентові не хочуть ставити «чотири» безкоштовно. Запевняємо: в ІЖ із таким не стикалися.
міф 6 «Мене швидко виженуть» До КНУ імені Шевченка, як ви знаєте, дуже важко потрапити; так само важко звідси «вилетіти». Щоб залишатися студентом найпрестижнішого вишу країни, вам необхідно хоча б інколи з’являтися на пари та щось робити. Також не варто забивати на практику, бо торік нам грозили виключенням з Інституту, якщо ми не захистимо її. Якщо ви не розрулились з практикою – значить, професійно непридатні, то навіщо тримати вас далі в ІЖ? Але, погодьтеся, надзусиль для того, щоб лишатися в Інституті, докладати не потрібно.
міф 7
міф 8
«Гуртожиток – це пекло, у ньому неможливо жити і тим паче вчитися» А от і неправда! Так, спершу буде незвично від такої кількості людей та спільних туалетів/ванних кімнат/ кухонь. Але згодом вам обов’язково сподобається. У гуртожитку ваші колеги, у майбутньому – друзі, завжди допоможуть у скрутну хвилину. І ця поміч стосуватиметься не тільки побутових речей типу позичання солі чи яєць. У сусідів по кімнаті, особливо якщо вони старші за вас, знайдуться необхідні вам для пар матеріали. В однокурсників ви зможете дізнатись домашнє завдання і – якщо вже дуже несила працювати – списати його. Крім того, обивателі гуртожитку гарантовано отримують +100 до карми, адже досвід проживання у майбутньому дуже знадобиться. Гуртожиток – ще одна школа життя, з якої людина виходить сильною та самостійною.
«Сесія – це страшно» І знову про нічні жахи всієї абітури. Старшокурсники люблять налякати бідну молодь сесією, малюючи її страшною, як смерть. Насправді нічого лячного тут немає. Якщо студент працює протягом семестру, він навряд матиме проблеми на сесії. Зрозуміло, що якщо у вас є якісь конфлікти з певним викладачем чи ви не з’являлися на пари, тоді сесії дійсно слід боятися. Закликаємо не впадати в крайнощі і тримати все під контролем. Першокурсника може дещо збентежити графік залікової та екзаменаційної сесій, коли треба складати багато предметів в один день. Проте заспокоїмо вас: кожен день як останній буде лише під час залікової сесії, коли вам доведеться боротися за оцінки щодня.
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
ПОЖУЖИ Довіряйте, але перевіряйте міф 11 «Аудиторії, гардероб та їдальня з’являються й зникають унікуди» Гості ІЖ зізнаються, що трохи плутаються всередині приміщення Інституту. Всім першокурсникам теж важко одразу розібратися, де стенд із розкладом, їдальня, гардероб, та чи інша аудиторія. Проте це тимчасово. Вже дуже скоро ви будете чудово орієнтуватися в корпусі і, тим більше, не лишатиметеся в холоді й голоді.
міф 12
міф 9
міф 10
«В ІЖ вчаться лише мажори» Багатьом нашим знайомим із інших університетів здається, що в нас в ІЖ вчаться одні блондинки, які ходять розцяцьковані золотом і діамантами, і хлопчики-красунчики з налакованими зачісками та товстелезними гаманцями. Це упередження народилося, мабуть, завдяки сусідству з Інститутом міжнародних відносин, де студенти дійсно викидають солідні гроші на навчання (і не тільки). Оскільки до ІЖ вступають і немісцеві, відсоток багатеньких, як ви розумієте, одразу зменшується: статки киянина і провінціала дуже різняться. Тому студенти нашого Інституту теж чекають стипендії ще на початку місяця, намагаються економити і частенько лишаються без обідів і розваг. В Інституті журналістики, звісно, теж вчаться багатії, але їх менше і від загальної маси вони не особливо вирізняються.
«Що старший викладач, то більше знань» Студенти часто думають, що довіряти молодим викладачам не варто: у них зовсім мало життєвого досвіду. Значно більше його в старших викладачів: вони більше бачили та знають. Із останнім сперечатися не станемо, а щодо молодих дозволимо собі не погодитися. У таких викладачів свіжий погляд на старі, давно відомі речі. Вони легко запалюють групу та спонукають її до роботи. Крім того, молоді викладачі теж встигли багато чого побачити та мають чому вас навчити. Тому до них також варто дослухатися. І ще: який би не був викладач, ніколи не доводьте його до сказу висловлюваннями про те, що даний предмет абсолютно непотрібний. Цими словами лише собі нашкодите, а доцільність слухання того чи іншого курсу вирішує керівництво Інституту, а не ваша величність.
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
«Я вийду заміж за студента ІМВ» Про відносини між сусідами по корпусу – студентами ІЖ і ІМВ – вже ходять легенди. Їм приписують якісь конфлікти, взаємну неприязнь, хоча серйозних причин для цього за час навчання в ІЖ ми не помічали (хіба що заздрість з обох боків). Проте встигли почути один міф, що ходить переважно в журналістських колах. Дівчата з ІЖ тішать себе надіями, що сусідство з «кімошниками» допоможе їм знайти парубка-багатія і вийти за нього заміж. Мусимо розчарувати меркантильних осіб: такі випадки поодинокі. І взагалі студенти ІМВ та ІЖ зустрічаються найчастіше лише в гардеробі та на виході, адже вчаться у різні зміни.
На завершення маємо сказати, що кожен із цих міфів – по-своєму суб’єктивний, але всі вони існують в Інституті журналістики (інакше як би ми про них писали? :)). Це лише маленька частина того, що ми можемо розповісти. Упереджень у колі майбутніх журналістів багацько, і вони стосуються не тільки навчання. Для їх спростування, мабуть, треба було б виділити окремий випуск газети. Проте якщо вони є, значить, десь є причина, за якої вони з’являються і яку треба вирішувати. Саме це і стає темами для наших статей. Якщо ви бачите якусь проблему чи вас щось дратує – редакція «Жужужу» завжди відкрита для співпраці і нових ідей.
ПОЖУЖИ Слово першокурсникам: Чого ви очікуєте від навчання в ІЖ?
Таня Поліщук
Аня Брикова
Марина Яременко
Якщо чесно, то я була впевнена, що не вступлю в Інститут. Хотілося б отримати від ІЖ найкращі знання в царині журналістики та нових друзів. Мене насторожила хіба що інформація про корупцію на сесії. Будемо сподіватися,що це все лише чутки.
Завжди, проходячи повз ІЖ, я цікавилася: як навчаються там майбутні представники четвертої неофіційної "гілки влади"? Мої очікування досить банальні: навчатися професії, знайомитися з різноманітними людьми, переймати досвід викладачів та здобувати необхідні навички. Звичайно, як і кожен новий студент, маю багато острахів: як я себе реалізую?Чи зможу знайти спільну мову з викладачами? Чи взагалі є в мене майбутнє, пов'язане саме з журналістикою? Перш за все, прокручуєш у себе в голові багато питань, але як можливо прийти до мрії, якщо будеш її боятися? Тому, я гадаю, якщо з першого дня правильно розставити пріоритети, то кожен зможе бути з ІЖ на братське "ти", ні на хвилину не розчарувавшись у власному виборі. :)
Від навчання в ІЖ передусім я очікую реалізації себе як творчої особистості. Дуже розраховую на те, що знайду близьких по духу та інтересах людей; що врешті-решт зможу вчити те, що мені подобається, і отримуватиму від цього задоволення, нехай навіть нереально втомлюючись. Розраховую на насичене студентське життя, нерутинні будні й цілу купу нестандартних ситуацій. Думаю, остерігатися немає чого, оскільки, якщо ти вже обрав для себе професію журналіста, про вагання й страх доречно було б забути. :) Для довідки Стане в нагоді першокурсникам інтерв’ю з директором Інституту журналістики Володимиром Різуном під назвою “Як вижити на 1 курсі?”. Знайти його можна за адресою: http://xvatit.com/news/nuansi/64920-how-to-survive-on-acourse.html. Володимир Володимирович відповідає на питання, що хвилюють багатьох нещодавніх абітурієнтів: як влитись у новий колектив та адаптуватись до навчання в університеті, чи варто працювати під час навчання і тому подібне.
Анонім Галя Рудик У першу чергу очікую нових знань і друзів. Ну і, безперечно, цікавого життя в ролі студентки-першокурсниці. Дуже надіюсь, що це буде весело і не так важко, як всі обіцяють. :)
ІЖ – це моя друга спроба отримати вищу освіту; перша була, м’яко кажучи, невдала. Я сподіваюся познайомитися з адекватними і розумними студентами та викладачами, бо в попередньому виші таких було мало (це і стало основною причиною мого переходу ІЖ).
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
КУСЮЧА ТЕМА 13 фактів про ІЖ
9
В ІЖ є свій неофіційний гімн – «Боже, храни Інститут журналістики» від гурту «Вперше чую» (до речі, випускників нашого вишу). Деяким ця пісня спочатку здається дурнуватою, але через деякий час ви просто кайфуватимете від неї.
10
В Інституті ви матимете можливість погоцати на червоних килимах у коридорах (під час сесії – ще й посидите на них).
1
6
2 3
7 8
Тут безліч дійсно яскравих людей. Якщо вам здається, що це не так, радимо роззути очі і пошукати краще. Зробити це пропонуємо як серед студентів, так і серед викладачів.
Найпопулярніші місця збору ІЖівців – лавки перед входом (у теплі місяці навчального року), диванчики в холі та їдальня (у холодні місяці).
Турнікети. Головні ваші вороги в найближчі чотири роки. Хоча якщо не забуватимете перепустку (чи студентський для вахти), проблем уникнете.
11 12
Медпункт у нас такий же привид, як аудиторії та їдальня. Він теж працює не надто довго – приблизно до 15.00, тому рекомендуємо вам не хворіти.
Місце, де можна зустріти величезну кількість студентів-журналістів, – МакДональдз на Лук’янівці. Ви завжди матимете за який столик сісти у зазвичай переповненому приміщенні.
Туалети в ІЖ (особливо жіночі) – це неофіційні «курилки». Так що доводиться звикати до неприємного запаху, що супроводжуватиме вас після кожного походу до WC.
4 5
Найбільші затори – не на Лук’янівці, а якраз біля турнікетів під час закінчення зміни ІМВ і початку робочого дня ІЖ. Готуйтеся до обгону розмальованих фіф на підборах.
Із заторами на вході можуть позмагатися лише черги в їдальні, яка працює до 16-17.00, хоча ІЖ працює до 19-20.00. Але воно того варте. В їдальні затишно. А ще там смачні булочки.
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
В ІЖ справжнє дівоче царство: за статистикою на одного хлопця припадає семеро дівчат. Зважаючи на цей подвиг, викладачі ставляться до юнаків менш прискіпливо.
В ІЖ є бюст Леніна. От вам завдання від нашої редакції. Знайдете бюстик – отримаєте бонус одразу на місці.
13
Не зважайте на мінуси Інституту – ідеалів не існує. Врешті, вам пощастило більше за інших. І це факт.
ХАЛЯВА Безкоштовний сир не лише в мишоловці 3-13 вересня відбудеться виставка картин “Обійняти динозавра”. Її автор, молода талановита дівчина Марія Рудська, також студентка КНУ ім. Тараса Шевченка. У свої 20 років вона уже мала декілька персональних виставок, одна з яких була представлена на цьогорічному Фестивалі молодих видавців і редакторів, що проходив, як ви знаєте, у нашому інституті. Дівчина веде власну рубрику в журналі «Веселые идейки» та працює над створенням ілюстацій до різних видань: це і обкладинки поетичних збірок, і журнали, і сайти. Так що, майбутні видавці, не оминайте нагоди ознайомитись чи черговий раз понасолоджуватись роботами юної та перспективної художниці. Адже будуть представлені не лише старі малюнки, а й нові, зокрема ілюстрації до книжок. Марія Рудська з допомогою картин повертає нас у так швидко забутий світ дитинства, чогось дивовижного і неповторного. І до того ж абсолютно безкоштовно. Де: Музей книги і друкарства України, вул. Мазепи, 21, мала зала. Скільки: халява!
Цитата Коли я була маленькою, в нас у ванній була потріскана стеля. Ті тріщинки – то був цілий світ. У них можна було побачити все: звірів, птахів, монстрів, чудиків, людей, які щось роблять, різні сценки. Так і зараз - більшість образів приходять з дійсності. З дійсності під особливим кутом зору. Кажуть, – «усміхайтесь світу, і він відповідатиме вам взаємністю». Так і тут: коли ти готовий до сприйняття, то ці чудеса траплятимуться з тобою ненавмисно. Марія Рудська
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
ХАЛЯВА У ногу з халявою! 3 і 4 вересня о 21.00 не пропустіть спектакль за мотивами творів Станіслава Лема «Планета Лем». Саме це феєричне дійство відкриє Міжнародний театральний фестиваль «Дім химер». Артисти познаньського театру Biuro Podrozy оживлять героїв прози Лема, покажуть на сцені світ майбутнього, який у свої книгах яскраво описав письменник. Отож, подумки дякуємо організаторам за надану можливість і прямуємо на Софіївську площу насолоджуватись спектаклем. Де: Софіївська площа Скільки: халява!
5 вересня о 20.00 розпочнеться MERCURY-FEST, приурочений до чергового дня народження видатного співака Фреді Меркюрі. Уже вдев'яте цей фестиваль проходитиме в Україні. За ці роки з’явились навіть власні традиції, досвід проведення й особлива атмосфера. Організатори обіцяють максимум позитивних вражень, адже виступатимуть київські гурти Hot Pants, You Crane, The CRЯCK та інші. У їхній інтерпретації ви почуєте найоригінальніші та найнеочікуваніші композиції групи Queen. І якщо ви готові пожертувати кількома годинами сну чи сидінні Вконтакті заради цього цікавого дійства – ласкаво просимо! Де: ст. м. «Вокзальна», вул. Жилянська 87/30, клуб Route 66 Скільки: халява!
До 11 вересня з 11 до 12 години ще можна відвідати вистаку Віталії Кальмуцької Infinity Focus Вона презентується у рамках всеукраїнського проекту підтримки молодих митців «Резиденція». Це перша виставка Віталії, в якій вона намагається показати «красу маленьких деталей, які конструюють наший світ». Завдяки її майстерності ви маєте можливість сфокусуватись на безкінечності у арт центрі Якова Гретера і відкрити для себе ще одного талановитого митця. Де: ст. м. «Шулявська», вул. Вадима Гетьмана, 6, ТРЦ «Більшовик», блок В, 1-й поверх (біля кінотеатру «Батерфляй»). Скільки: халява!
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
КУСЮЧА ТЕМА Родом із гуртожитку № 18
Стаття набридливо рекомендована до прочитання першокурсникам, тим, хто не живе в гуртожитку, і всім, кому цікаво дізнатись про умови проживання студентів ІЖ. Усім доводилось чути вислів "Усі ми родом із дитинства". Студенти можуть з упевненістю сказати, що усі вони родом із гуртожитку. І навіть ті, хто мають дах над головою, хоч декілька разів гостювали в студенських гуртягах, де завжди багато друзів, галасу, веселощів. Іжівська гуртяга – це, звісно, не гуртожиток готельного типу ІМВ, це тільки скромна дев’ятиповерхівка на вулиці Єреванській. І червоних доріжок, як у міжнародників на коридорі, у нас також немає. Але на життя й житло не жаліємось. Гуртожиток має зручну систему: два блоки на поверх по вісім кімнат, кухні та вбиральні на кожне крило та одну спільну пральню. Ви будете жити в дво- та тримісних кімнатах, із новими (як для гуртожитку) меблями, в яких (будьте певні!) поміститься увесь ваш мотлох. Принаймні так виглядають 4-9-й поверхи. На 2-3-му система дещо відрізняється – в усіх кімнатах є ду-
шеві й WC. На цих поверхах живуть здебільшого викладачі й аспіранти, "простих смертних" там небагато, тому детально розповісти про цей куточок нашого гуртожитку ми не можемо – не володіємо достатнім обсягом інформації. :) Якщо вам "пощастило" жити на дев'ятому поверсі, не хвилюйтеся – існує альтернатива постійним пробіжкам сходами – ліфт (щоправда після декількох зависань між поверхами хочеться називати його тільки дрототягом). Ледве не забули! Є ще "чертог" директора ІЖ, деякі щасливчики навіть вихваляються, що, перш ніж їх поселили в звичайну кімнату, вони декілька днів жили в кабінетику Різуна (але ми цим словам не зовсімто й віримо – мабуть, брешуть :)) На першому поверсі є спортзал, правда, майже всі тренажери в ньому зламані, але сама наявність такої кімнати в гуртожитку викликає в наших студентів почуття гор-
дості, а в усіх інших – заздрість. Для вибагливих красунь навіть відкрили перукарню – усе, як кажуть, за ваші гроші. Подейкують, що для найбільших іжівських ботанів раніше навіть функціонувала бібліотека і комп’ютерний клас, але з невідомих причин – чи то грошей для таких вигод не вистачило, чи то задроти в Інституті журналістики перевелися, – до нашого часу лишилися тільки просторі кімнати. У них можуть тимчасово поселити тих, для кого поки що нема вільних місць у гуртязі. Торік в гуртожитку мали навіть відкривати їдальню, але, напевно, майбутні журналісти, редактори й піарники паралельно на практиці здобувають собі ще й інший фах – кухаря (щовечора на кухні дівчата вправляються в приготуванні макаронів та яєчні, а хлопці у смаженні картоплі в лушпинні – фірмові страви студентів ІЖ), тому потреби у функціонуванні обіднього залу нема. :)
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
КУСЮЧА ТЕМА Гуртожиток – другий дім чи пекло? Хотілось би сказати ще декілька слів про гуртожитські кухні – "святая святих" кожного блоку, найпопулярніше місце всіх жителів дев’ятиповерхівки. Тут можна не тільки готувати їсти, а й повчитися, коли у вашій кімнаті твориться хаос або ж навпаки – погуляти, послухати музику, коли всі ботанять, поговорити по мобільному, щоб не заважати сусідам, висушити волосся, аби не створювати додаткового шуму в кімнаті, відсвяткувати ДН, День студента, Хеловін, влаштувати вечірку тощо – і все це на декількох квадратних метрах. Інформація для батьків, які переживають за своїх майже самостійних чад: із гарячою водою проблем нема, теплі панчохи на зиму в'язати нема потреби – ніяких проблем з опаленням, і їжу на кухні не крадуть! Ну хіба не рай? :) Гуртожиток – це ваша путівка в доросле життя (як би заїжджено це не звучало). До того, як потрапити сюди, ви, напевно, жили разом із батьками, як кажуть, на всьому готовому – за вас прибирали, готували, прали і т. д. Настав час скуштувати самостійного хліба. У гуртожитку вам доведеться навчитися варити щось складніше, ніж макарони (навіть якщо до цього ви ніколи нічого не готували), прибирати, мити посуд, прати вручну (раніше в гуртязі була одна пральна машинка, яка працювала цілодобово без вихідних та обідньої перерви, але хтось зверху вирішив, що студентам і так нема що "з розкоші" робити – хай хоч одяг виперуть). Але не будемо про сумне. Гуртожиток навчить вас працювати й відпочивати,раціонально використовувати свій час. Тут ви знайдете багато друзів, вас завжди приймуть, поділяться конспектами, підручниками, обідом, порадою і т. д. Треба тільки знати, до кого йти в гості. :) І ще є одна тема, яку важко оминути. Побутує думка, що в студентських гуртожитках тільки п’ють та
гуляють. Женіть в шию тих, хто відстоює таку точку зору (жартуємо, звісно). Якщо ви не хочете, то вас силоміць ніхто не напоїть і не накурить. Але ідеалізувати гуртожитське життя не варто. Звісно, без алкоголю, цигарок, галасливого бренькання на гітарі й завивання нетверезих голосів не обходиться – студенти теж люди, їм хочеться хоч інколи "розслабитися". Але, як ми вже говорили, у кожного є альтернатива, вас ніхто не позбавляє права вибору. І врешті-
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
решт – "ми не безліч стандартних я, а безліч всесвітів різних". Якщо ви не людинозомбі, то вжитися в гуртязі для вас не буде ніяких проблем. Ласкаво просимо в нашу гуртожитську сім’ю! :) P. S. Улітку, поки ми всі відпочивали, в гуртязі тривав ремонт коридорних приміщень, що посприяв поширенню чуток про виселення студентів на період "Євро-2012". Але "Жужужу" не відповідає за якість цієї інформації.
Навіть стіни до ремонту демонстрували творчий потенціал студентів
ЗАХОДЬ Путівник по всесвітній павутині Або інтернет-гід sytystudent.ho.ua
yesterdayme.ru
bored.com/destroysites
Ситий щасливий студент Вічна проблема кожного студента – як і що поїсти. Добре, коли поруч є матуся, яка завжди нагодує голодне дитя. Що ж робити студентам, що живуть окремо від батьків? Варіанти «пельмені» та «мівіна» – універсальні, але як хочеться часом різноманіття… Sytystudent.ho.ua підкине цікаві ідеї, як потішити себе чимось смачненьким. Рецепти на сайті легкі для приготування, і ними може скористатися як початківець, так і досвідчений «кулінар». А поки ваша страва буде готуватися, ви можете розважитися, зацінивши студентський гумор на відповідній сторінці порталу. Портал для гульвіс І знову про проблему справжніх студентів: що і скільки я вчора випив? Yesterdayme.ru – портал для людей, котрі не встигають контролювати благородні пориви до компаній і випивки. Користувачі цього порталу мають можливість занотовувати власні показники до спеціальних таблиць, у яких вказуватиметься, з ким, з якого приводу і скільки випили. Згодом ви матимете можливість прослідкувати тенденцію вживання і кількість абсолютного алкоголю у звітах, які вибудує сайт на вашій особистій сторінці. Хто знає: можливо, коли ви побачите ці цифри, вам захочеться відмовитися від спиртних напоїв взагалі. Зруйнуй сам Набрид Інтернет, спам, соціальні мережі, віруси? Клятий Вконтакте.ру не дає спокійно вчитися чи відпочивати? У вас є шанс помститися – знищити той чи інший сайт без допомоги хакерів! Для цього треба просто завітати на bored.com/destroysites і ввести в спеціальний рядок веб-адресу набридливого порталу. Далі обираєте знаряддя для помсти на ваш смак: бомби, сніг, кислота, пташиний послід тощо. Клікаєте GO! – і вперед! На жаль, у дійсності сайт не постраждає, адже bored.com/destroysites створений для того, щоб розважити ображених користувачів усесвітньої павутини.
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
ЗАХОДЬ Бллллоооооооггггггггоооооо сфера drugoi.livejournal.com Ілюстрований журнал про все У цій рубриці гріх було не познайомити вас із найпопулярнішим користувачем ЖЖ. Рустем Агадамов, що ховається під ніком drugoi, з’явився в блогосфері ще в 2002 році, коли мало хто взагалі мав Інтернет. Наразі більшість записів - це новини з ілюстраціями. Якщо у вас напружений графік і катастрофічно не вистачає часу на моніторинг телебачення, газет, сайтів інформаційних агентств, пропонуємо вам слідкувати за цим блогом. drugoi завжди публікує найцікавішу та найактуальнішу інформацію, яка відбувається в світі. Тому, читаючи цей блог, ви практично втрачаєте можливість проґавити щось важливе. Пиріжки Ні, ми не збираємося знову розповідати вам про кулінарію. У спільноті pirozhki-ru пиріжки – це такі завершені вірші з чотирьох рядків, що не мають рими, великих літер і розділових знаків. Обов’язковими умовами для авторів є дотримання однакового розміру (9-8-9-8 складів) та оригінальність теми. Пиріжки вражають своїм настроєм, деякою абсурдністю, чорним гумором і нецензурною лексикою, тому не радимо читати їх людям зі слабкою психікою та вагітним жінкам, бо вибух мозку забезпечений. Пояснювати сутність цих віршів важко, тому одразу лізьте за прикладом, якщо не в спільноті, то хоча б на картинці справа. Спільнота дивних зображень Якось так склалося, що у даному номері ми рекомендуємо дещо божевільні блоги. У bizarre-bazar користувачі діляться різноманітними дивакуватими зображеннями, які є рідкісними, абсурдними чи навіть сюрреалістичними. Тут цінуються рідкісні світлини, які більше ніхто не любить, і те, що ніколи не надрукують на обкладинках. Очевидно модератор блогу вважає, що мистецтво має дивувати і, можливо, лякати, тобто викликати сильні емоції. Тому якщо ви з цим погоджуєтеся або вас просто цікавить усе неординарне – ласкаво просимо до bizarre-bazar.
ЖУЖУЖУ №5 // вересень 2011
pirozhki-ru.livejournal.com
bizarre-bazar.livejournal.com
ТВОРЧО Як студенту вчитися без нету «Вітя, **я!» – чується із сусідньої кімнати саме тоді, як ви намагаєтесь йому ж (себто місцевому гуру інтернету) додзвонитись. Так-так, у гуртожитку зник інтернет. Додивитись нову серію улюбленого серіалу ви вже не можете, і Вконтакті не почитаєте новини, і по скайпу не поспілкуєтесь, і не напишете в ЖЖ, як не любите пихатих «кімошників», і не дізнаєтесь, яка погода на завтра, і стільки-стільки всього не зробите… :( Але стоп. Ще ж домашку виконати… Голова йде обертом, й от-от відчай переповнить вас. Та не поспішайте до сусідки втішати себе чаркою чаю. Вихід є, як люблять повторювати в рекламах. Згадаймо кілька способів не так давно минулих часів, коли жили та вчились бідні студенти без інтернету. Якщо у вас ще є певний час «про запас», завітайте до такого приємного закладу, як бібліотека. Там тихо, спокійно, довкола люди з розумним виразом обличчя теж набираються знань – ну чим не ідеальні умови для навчання? Врешті-решт, володітимете точними даними з надійних джерел. І нехай тоді якийсь викладач лишень спробує дорікнути, що сучасні студенти навіть не знають, якого кольору підручник. Якщо йти до бібліотеки вам все ж не хочеться, сходіть у гості до розумного однокурсника. А раптом він уже виконав усе? Тільки не баріться, бо поки ви спуститесь на його поверх, біля кімнати вже може зібратись черга з таких, як і ви, сумлінних студентів. Улюблений
У наступному
прийом «я тільки запитати» тут навряд допоможе. Доведеться потім довго шукати, у кого необхідний вам конспект чи хоча б його фото. Ще можна навідатись до добрих старшокурсників. У них (принаймні до закінчення університету) не підіймається рука викинути вистраждані конспекти. Не всі з них одразу зізнаються в цьому, бо лінь шукати, в якій купі старого мотлоху валяється той нещасний зошит. Однак ви проявіть свою впертість і набридливість, ЖУжіть, поки не здадуться. А взагалі-то зі старшокурсниками потрібно дружити. Тим, хто живе не в гуртожитку, буде дещо складніше, але залишається можливість списати перед парами в одногрупників. Ще один спосіб – візьміть усі свої (можна й сусідів по кімнаті захопити) газети, журнали та книги і
сміливо починайте шукати в них приклади сугестії, патогенного тексту, когнітивного дисонансу та резонансних моделей. Із власного досвіду знаємо, що навіть реферат з етики можна написати, спираючись на журнальні статті, й отримати максимальну оцінку. Якщо ж ці варіанти з якихось причин вам не підходять, використайте свій творчий потенціал (неспроста ж ви вступили до ІЖ). Фантазуйте! Експерементуйте! Креативність у нас завжди цінується. У крайньому випадку, сядьте й чекайте дива: може, з’явиться раптово інтернет, хтось прийде з конспектом і сам запропонує списати чи на вас раптово зійде просвітлення. А що робити, якщо лінь все-таки перемогла і ви вирішили забити на все (на пари й д/з у першу чергу), поЖУжимо наступного разу. ;)
Ж
У
Оригінальні способи, як викрутитись на парі, якщо не виконав домашку Редакція: Клименко Марина / Комиз Ольга / Кравчук Вікторія / Харук Галина Шеф: Салига Павло Беріть участь в обговореннях ВКонтакті у групі vkontakte.ru/zuzimo або надсилайте Ваші гострі й актуальні статті на адресу vsr_1-2@ukr.net
Жужужу №5 // вересень 2011