#4ЧЕРВЕНЬ2011
vkontakte.ru/zuzimo
Оцінка на халяву, або Автомат вам у руки Викладачі – зазвичай люди непередбачувані. Ось сидиш ти за тиждень до екзамену і навіть балів за семестр не знаєш. Інколи виникає бажання поворожити на ромашці, от тільки не звичне "любить – не любить", а студентське "здам – не здам". Безперечно, зустрічається чимало адекватних людей. Але трапляються й такі лектори, легенди складання іспитів у яких переходять із вуст у вуста від досвідчених старшокурсників до переляканих малючків-першачків. І відповісти напевно, поставлять вам іспит (чи хоча б залік) автоматом чи будуть довго "дрючити", не візьметься ніхто. Ми ж тільки намагались поділитись із вами порадами й досвідом попередніх поколінь. :) Для цього "Жужужу" запланував провести опитування студентів "У кого з викладачів скласти найлегше?" Але, як виявилось, наш інститут виховує не зовсім активних (чи зовсім не активних?) журналістів, які не звикли висловлювати свою думку. На щастя, є, як говорив один із наших наставників, "такий чудовий сайт, де можна про викладачів почитати", – http://knush.univerlife.com. З’єднавши до купи усю роздобуту на цю тему інформацію, "Жужужу" вдалось придумати таку формулку: http://knush.univerlife.com + досвід попередників = відповідь на питання: "Складу чи не складу". Спочатку презентуємо вам рейтинг найяскравіших викладачів Інституту журналістики, про яких
6-8 с.
студенти залишили дуже багато коментарів на Юніверлайфі: 1. Тимошик М. С.; 2. Швець В. М.; 3. Рябічев В. Л.; 4. Серажим К. С.; 5. Школьна О. Д.; 6. Різун В. В.; 7. Іванов В. Ф.;
8. Приступенко Т. О.; 9. Вовк Т. А.; 10. Крайнікова Т. С.. Якщо ці імена не викликають у вас ніяких емоцій, тоді ви просто безнадійно відстали від життя. Але не поспішайте засмучуватися: "Жужужу" завжди вчасно приходить на допомогу. :)
Автостоп-стоп. Як подорожують наші студенти
Що насправді потрібно читати перед сесією
9 с.
ПОЖУЖИ Від сесії до сесії ЖУжать студенти весело
Про В'ячеслава Михайловича Швеця студенти залишили рекордні 24 коментарі на http://knush.univerlife.com. Ця легендарна людина ставить перед студентами "три пункти, яких треба дотримуватись: 1. Виконувати всі завдання (я мовчу про те, які вони). 2. Бути присутнім на всіх заняттях. 3. Бути на заняттях активним. Виконуючи все це, можна бути впевненим у своїй не те щоб недоторканості, але принаймні можна бути спокійним". Але будьте готові до такого сценарію: "Він спеціально питає лише те, чого студент не знає, і сам пишається цим". І ще один невтішний факт: не надійтесь на автомат від Швеця – цього просто не може бути. Тому одна-єдина порада: готуйте все, що тільки можете вивчити. На одній сходинці з В'ячеславом Михайловичем за кількістю коментарів стоїть і Микола Степанович Тимошик. Відгуки про цю непересічну особистість видаються нам не менш колоритними: "Микола Степанович дуже розумна та цікава особистість. Якби в мене була змога ходити на його лекції, я б жодної не пропустила! Ту енергію і позитив, ті зернини європейської культури, які він нама-
гається передати студентам, вони безцінні!" А дехто навпаки жаліється на його манеру викладання, зайвий сентименталізм і любов до дітей із села. Щодо особливостей складання іспитів Миколі Степановичу, то ви принаймні знаєте, що вчити до тесту: Тимошик подає детальний перелік тем зі своєї книги, так званий мінімум для видавця. І не забудьте доплюсувати до своєї оцінки чесно зароблені 0, 027 бала, які так щедро роздає Микола Степанович. До трійки лідерів потрапив ще один не менш цікавий викладач – Рябічев В'ячеслав Львович. Про нього студенти залишили багато гарних відгуків, щось на кшталт: • "Крутяк він. Терпить гуманітаріїв"; • "Зі спокійним обличчям терпів, як я множила (-1) на (3+ (-2)). Це було мужньо". Насправді зовсім не дивно, що студенти так добре відгукуються про цього викладача: він ставить оцінки автоматом. А ще В'ячеслав Львович може додатково пояснити все, що стосується матриць, тим, хто погано засвоїв матеріал. Ось такий він, благородний викладач. Тільки до чого тут основи вищої математики? Гуманітарії не можуть відповісти на ці питання.
Трапляються й такі лектори, на заняттях у яких не можна усміхатись і бути занадто серйозним, мовчати й багато говорити. А якщо ти вже позіхнув… Досвідчені старшокурсники скажуть, що за це Катерина Степанівна може сказати "ай-ай-ай" на іспиті. Але надмірно боятись її не треба: вона зазвичай лякатиме незарахами, а потім, дивись, та й після багатогодинного напруженого очікування виставить своїм кузонькам оцінки. Щодо автоматів, то на них ніхто і не сподівається. Не менш цікавою та загадковою є і Олена Дмитрівна. Про неї студенти говорять так: "Дуже специфічний викладач", "Їй головне, щоб боялися". І це правда: просто так скласти навіть звичайнісінький залік у Школьної дуже складно. Але якщо ваш конспект ідеальний (зошит із котиками, усі статті написані ручкою з однаковою пастою, заголовки виділені червоним кольором, на шмуцтитулі є перелік усіх назв опрацьованих матеріалів у потрібному порядку, почерк розбірливий) і ви майже не пропускали занять, то вважайте себе щасливчиком: є можливість скласти з першого разу. А скільки всього доводиться почути нажаханим першокурсникам про особливості ведення педагогічного процесу Тетяною Олегівною! Ну, скажіть, хто ще не чув переказів про те, як навіть студенти з ідеальними заліковками отримували в неї трійки за іспити, як нервово перескладали… А вам розказували цю колоритну історію про одного студента, який вирішив перед екзаменом трохи зняти нервове напруження, а на іспиті, бідолаха, перекрутив ім'я лектора: замість Тетяна Олегівна – Олена Телігівна (треба віддати шану викладачам української літератури)? Ой, не нам знати, з якої спроби він все ж таки склав іспит, але вас застерігаємо: будьте готові – як морально, так і фізично. І не переплутайте ім'я лектора! Про автомати, звісно, не може навіть мова йти. Дехто вважає, що складати іспит самому директору ІЖ – це смертельний номер. Нібито Володимир Володимирович обов'язково знайде привід причепитись до вас. Але усі другокурсники в унісон скажуть вам: "Ні, скласти іспит в Різуна на
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
ПОЖУЖИ Екзамен автоматом – міт чи реальність? п'ятірку зовсім не складно, …але за двох умов: або ви плідно працювали протягом семестру на семінарах, або ви прийшли на іспит, добре осягнувши усі глибини ТМК і розумієте все, що написано в підручнику". Якщо ви визубрили декілька дефініцій, але самі не розумієте, про що в них йдеться, то, як каже Любов Василівна Боярська, “киці мої сладкіє”, вибачайте, але з таким рівнем знань ви далеко не заїдете. Що ж до можливості отримання оцінки автоматом, то вона є: по благородству своєї душі Володимир Володимирович ставить високий бал тим, хто не лінувався на семінарах і зумів себе проявити. Як на мене, дуже демократично. А про кого вам ще довелось багато наслухатись? Про Валерія Феліксовича? Ось які характеристики дають цьому екзаменатору студенти: • "Щоб здати, достатньо вивчити кілька його цитат, можна заспівати оду великому Іванову, а краще стати на стільчик і розповісти віршика про Іванова! У тому числі ОБОВ'ЯЗКОВО знати визначення контент-аналізу і не переплутати з контемп-аналізом!" • "Довго-довго можна ходити на перескладання. Місяцями буквально. Він мужньо терпить "боржників" і змушує все знати "на зубок". Але особливістю екзаменування в Іванова є те, що він навіть після якоїсь надцятої спроби може поставити п'ятірку. Та про автомати не йдеться. І ще хотілось би просвітити вас у питаннях складання іспитів і заліків викладачеві, про якого студенти часто говорять: "Вовка боятися – в ліс не ходити". Як уже багато хто здогадався – це Тетяна Андріївна на прізвище Вовк. Вона належить до тієї когорти викладачів, які люблять довго залякувати студентів, мовляв, вони так і не отримають зарах. Випускники розказують сумні історії про те, як вони могли залишитись без жодної п'ятірки на увесь курс, як ночами читали Бойка від крапки до крапки… Усі, хто потрапляють на лекції чи семінари до Тетяни Андріївни, чітко усвідомлюють, хто перед ними. І ще одне: Вовк усе читає. Тому якщо ви думали, що есе на 13 сторінок, яке нашвидкуруч зліпили з усього того, що знайшли в Інтернеті,
прокатить, то доведеться вас розчарувати. Але не треба так лякатись: студентське правило "Тяжко жити – легко вмерти, але ще важче здавати історію" не завжди діє стовідсотково. Другокурсники можуть захоплено розповісти вам, як Тетяна Андріївна виставила ледве чи не цілому курсу оцінки автоматом, а потім сильно розкричалась і вигнала студентів, які не могли стримати від радості своїх емоцій і сильно шуміли. Так що ходити в ліс все-таки треба. :) Чимало відгуків на Юніверлайфі студенти залишили й про Тетяну Степанівну Крайнікову. Її знають, напевно, усі студенти в інституті: у когось вона викладала особисто, а хтось просто читав її підручник "Коректура". Для деяких вона є ідеалом викладача ("Предмет свій знає, цього не відняти", "Навіть найнудніше може подати цікаво, безліч нового на семінарах…"), а хтось згадує про Крайнікову з пересторогою. У деяких студентів були й такі цікаві історії: "Одній дівчинці заборонила сміятись на своїх парах. Уявіть картину: уся група рже, а вона, бідолаха, собі рукою рот закриває… Але найцікавіше те, що навіть після цього всього та ж сама дівчинка отримала в неї автомат". До речі, Те-
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
тяна Степанівна дотримується такої демократичної тенденції: якщо ви протягом семестру зарекомендували себе старанними і зацікавленими у предметі студентами, то Крайнікова виставить вам гарну оцінку без екзаменаційної відповіді. Тому намагайтесь проявити себе одразу! Ох, я вже навіть втомилась. Здається, розказати усе найважливіше та найцікавіше мені вдалось. Але не приймайте усе це як незаперечну істину! Пам’ятайте, що викладачі – це справді непередбачувані люди і навіть у найвимогливішого лектора інколи можна отримати гарну оцінку ледве не на халяву. Але не варто розслаблятись і сподіватися на автомат. Працювати потрібно не тільки під час сесії, а й протягом семестру. Якщо ви пропустили понад половину лекцій і семінарів, не маєте відповідей на практичних заняттях, не виконували письмових завдань, то реабілітувати на іспиті себе в очах викладача навряд чи вдасться. Тому ще раз наЖУжу вам: сучасні студенти живуть весело не від сесії до сесії, а протягом усього семестру. P. S. Замість звичного "Хай вам щастить" "Жужужу" бажає "Нехай вам ставлять якомога більше оці нок автоматом!"
ХАЛЯВА На халяву, як то кажуть, й оцет солодким здається
З 21 травня по 2 жовтня PinchukArtCentre та Фонд Віктора Пінчука запрошують на персональну виставку Олафура Елліасона. Він один із найяскравіших художників сучасності. Презентована виставка називається «Твоє емоційне майбутнє». Вона проходить вперше не лише в Україні, а й у Східній Європі загалом. 16 експонатів, що представлені в арт-центрі, заслуговують на вашу увагу. Щоб створити щось вражаюче, автор грається з водою, світлом, температурою, тиском. А взагалі головним у творчості митця є питання зв'язку з реальністю у всіх її соціальних, урбаністичних, технологічних й емоційних аспектах. Втім, навіщо все детально описувати: у вас ще є час побачити це на власні очі. Де: PinchukArtCentre, вул.Червоноармійська/ Басейна 1-3/2 (комплекс «Арена»). Скільки: халява!
Цитати “Ми схильні вважати, що світ загалом складається з раціонального і контрольованого. Те, що залишається, – це плинна субстанція, з якої народжуються почуття. Говорити про емоції – це намагатися стати частиною цієї плинності через спробу поєднати віру із раціональним. Саме таким чином раціональна думка також стає емоційною”. “Люди не помічають туман на вулиці тільки тому, що ніхто не намагається його продати. Ми просто забули, як це – бачити видатні речі, які є безкоштовними. На них немає цінників, тому й проходимо повз”.
Олафур Елліасон
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
ХАЛЯВА Закінчилась стипендія, а душа прагне насиченого життя? 6 червня о 20.00 відбудеться концерт гуртів «Вперше чую» та «Остін» Якщо ви ігнорували наші повідомлення про попередні "диванні" концерти, то ми, по своїй доброті душевній, вам це пробачимо. Але якщо ви наберетесь нахабності не відвідати цей захід, то нам все-таки доведеться висловити своє ЖУ. Справжній студент Інституту журналістики не може пропустити виступ "своїх". Обидва колективи вже досить відомі для київської публіки. "Вперше чую" позиціонують свій стиль як авторський рок з елементами фолку, фанку та реггі. Пісні гурту "Остін" – це короткометражні фільми зі своїми героями та сюжетами, це ціла планета, яка існує в кожному. А ще один із солістів "Вперше чую" є резидентом українського телепроекту Real Comedy, тому на сцені жартують співаючи (чи співають жартуючи?) та вкладають у кожну пісню енергетичний «месидж» слухачеві. Приходьте і драйвуйте разом із улюбленими гуртами! Де: Фестиваль-ресторація «Диван», пл. Бесарабська, 2 Скільки: халява! Запрошуємо на виступ запального гурту «Кремп», який відбудеться 18 червня о 20.00. «Кремп» – це унікальне чернівецьке тріо на чолі з чарівною гітаристкоювокалісткою Лілією. За час свого існування вони відіграли безліч концертів у Чернівцях та по області. Музику, яку вони грають, класифікують як поп-рок чи індепендент-поп. Публіку порадують старими і багато кому відомими композиціями, а також запропонують вашій увазі нові пісні. Не пропустіть можливість гарно провести час! Де: Фестиваль-ресторація «Диван», пл. Бесарабська, 2. Скільки: халява!
Щоп’ятниці о 18.30 проходить перегляд фільмів у кіноклубі «26 кадр». Організатори запрошують всіх, хто не боїться розвивати своє критичне мислення. Адже після перегляду неодмінно відбувається дискусія щодо проглянутого. Та й фільми намагаються показувати не абиякі, а ті, що навряд потраплять на великі екрани, проте мають значний критичний потенціал. Що дивитись обирають самі учасники клубу, голосуючи в групі ВКонтакті (долучайтесь – vkontakte.ru/kinoclub26). Зрештою, де ще, як не в університетах, повинна народжуватись критика та дискусія? Де: Києво-Могилянська Академія, вул. Набережно-Хрещатицька, 27. Скільки: халява!
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
СУБ’ЄКТИВНО Автостоп-стоп Сесія, на жаль, ще не закінчилася, але як приємно вже зараз подумати про відпочинок. Студентство – народ активний, і сидіти на одному місці він не хоче і не буде. Добре, коли стипендія задовольняє всі потреби (але ми на власному досвіді знаємо, що це далеко не так). Ще краще, коли під рукою є, як сказав один із наших лекторів, свої колеса, на яких можна гайнути у пошуках нових пригод. У цьому перевагу мають наші викладачі, про автівки яких ми розповідали у попередньому номері. Проте що робити, коли грошей катастрофічно не вистачає навіть на квитки, а душа прагне екстриму і нових вражень? Пропонуємо вам роками перевірений спосіб подорожувати – автостоп. Ексклюзивно для вас ми роздобули коментарі студентів, що їздили автостопом. Серед них є як досвідчені майстри цієї справи, так і початківці, які ще вчора вагалися і боялися ризикувати. Ви дізнаєтеся про те, який він – автостоп в Україні та Німеччині (навіть так), як можна заводити корисні знайомства під час подорожей, а також як прожити в херсонському лісі, де немає ніяких умов і жодного магазину поруч.
Катя Бобир Інститут прикладного системного аналізу при НТУУ “КПІ” Вперше це було так: влітку я з подругою їхали на електричці з Чернігова до Києва, проте вільні місця були лише до міста Бобровиці в Чернігівській області. Ми вирішили, що від Бобровиці до Києва недалеко. Насправді було не зовсім так: містечко виявилося на відстані 20 кілометрів від київської траси. Кожен, хто підбирав нас, вмовляв сісти на електричку, що за годину знову буде їхати, розповідав про те, які навколо страшні і підступні люди, що нас зґвалтують і десь викинуть. Натомість ми відповідали: "Ну, ви от такий добрий, довезіть нас, куди можете, а там ми якось самі…" На щастя, вже на трасі нас підібрав чоловік, що за гривню і довіз до самого Києва. Намагалися стопити і в Німеччині. Спочатку на малі відстані, і місцеві жителі не могли зрозуміти, чому ми не можемо доїхати громадським транспортом. Потім планували відправитися з Кельна до Парижа (відстань між цими містами складає близько 500 кілометрів – прим. “Жужужу” ). Але і тут нам не пощастило. Ми обрали поганий час для подорожування (будні). Проте більшою проблемою було те, що нас було троє, а такий натовп жоден не виявив бажання транспортувати. До речі, у Німеччині ми були на вписці у Вови, колишнього скрипаля з Росії, що отримав німецьке громадянство, але ні дня там не пропрацював.
Для тих, хто в танку Автостоп (хітч-хайкін) – це такий спосіб пересування, за якого подорожній використовує зустрічні автомобілі. Обов’язковою умовою є те, що водій машини має погодитися довезти стопера безкоштовно. Вікіпедія повідомляє: “Автостоп з'явився з появою першого автомобільного транспорту на початку XX століття”. Згодом велику роль у цьому зіграли хіпі, оскільки автостоп давав їм можливість подорожувати і знайомитися з різними людьми, не витрачаючи грошей, яких вони зазвичай не мали. Про комікси Nichtlustig читайте детальніше в рубриці “ЗАХОДЬ”
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
СУБ’ЄКТИВНО Як подорожують наші студенти Книжки Окрім цікавих історій, наші опитувані поділилися літературою про автостоп, яку вони самі читали. Джек Керуак «На дорозі» Джек Керуак – американський письменник, поет, представник літератури «біт-покоління». Його роман «На дорозі» – автобіографічний твір, що розповідає про подорож Америкою та Мексикою разом із другом Нілом Кесіді.
Ксюша Піддубна Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Сталося так, що я познайомилась у ЖЖ з одним юзером. Деякий час спілкувалися коментами, я йому дала свій номер (він хотів знімати про мене фільм). Одного зимового вечора, коли підіймалася на свій поверх у ліфті, він мені зателефонував і сказав: «Давай за 2 години зустрінемося на метро «Харківська». Будемо їхати автостопом до Львова». І я чомусь, не роздумуючи, погодилася. Мабуть, душа в мене авантюрна, і я страшенно люблю нові події, особливо якщо це стосується подорожей. А взагалі автостопом я їздила в Житомир та Львів. Цього літа плануємо їхати в Білорусь. Під час однієї з подорожей нас підібрав дядечко. Як сам він зізнався потім, із цікавості: що ж то за люди посеред ночі зупиняють на трасі машину, ще й хлопець із дівчиною. Ми їхали близько години, говорили на різноманітні теми, так мило спілкувалися… Аж раптом я ні в тин, ні в ворота спитала: “А Ви чим займаєтеся, де працюєте?” На що дядько спокійно відповів: “Краду я”. Сказати, що я здивувалася, – нічого не сказати. Добре, що їхали ми в Житомир, і за годинку вийшли з машини.
Світлана Соловйова Біологічний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Моя історія почалась із того, що я поставила ВКонтакті питання «Хотіли б ви подорожувати світом зі мною автостопом?» Насправді я не знала точно, що це і як, але хотілося чогось нового, цікавого. Згодом один знайомий запропонував поїхати автостопом до Харкова. Я одразу погодилася. Найбільше запам’яталася поїздка до Херсона. Взагалі збиралися до Скадовська, але не так сталося, як гадалося. Їхали ми вчотирьох (троє хлопців й одна дівчина, тобто я), попередньо розбившись на пари. У Херсонській області ми вирішили зробити «привал», оскільки дуже втомилися з дороги. Зупинилися у лісі, де в радіусі 12 кілометрів не було нічого. Щоб хоч якось помитися, доводилося купатися в якомусь болоті і при цьому відганяти від себе херсонських комарів. У першу ніч пройшов сильний дощ із грозою, тому всі наші речі намокли, капці вкарбувалися в землю… Єдине, що купили мої напарники, коли пішли у магазин, були триста грам вареної ковбаси і пачка масла, яке розтало ще по дорозі. Коли мені це набридло і я зрозуміла, що хлопців цілком влаштовує все і вони з задоволенням пробудуть у лісі ще незрозуміло скільки часу, то зібралась, попрощалась і вирушила в Крим, де мене на морі чекала мама.
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
Валерій Шанін «Уроки автостопа, или Как за 20$ объехать весь мир», «Школа автостопа или какой же русский не любит бесплатной езды» Валерій Шанін – російський мандрівник і письменник, фотограф і відеооператор. На початку 2000-х здійснив три навколосвітні подорожі без грошей, віз та за обмежений час. Про свої мандрівки написав безліч книжок. Антон Кротов «Практика вольных путешествий», «Через семь границ» Антон Кротов – ще один російський мандрівник, що пише про свій чималий досвід автостопу в книжках. Крім того, він влаштовує лекції на теренах СНД, у яких розповідає про подорожі і навколишній світ, веде свій блог в Інтернеті. Детальніше про це – у рубриці «ЗАХОДЬ».
СУБ’ЄКТИВНО У пошуках екстриму 10 порад для початківців
Олексій Павленко Біологічний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Я почав їздити автостопом із банальних причин: підбили друзі й дефіцит грошей. Подорожував лише в межах України. Декілька раз їздив у Харків до знайомих, у Крим і Карпати – на відпочинок, а по Черкаській області – на дачу до таких же колег. Якось навіть поїхав у Херсонську область, щоб курсову написати (пишайся, Альма-матер! На які жертви студентам доводиться йти заради тебе… – прим. “Жужужу”). Веселий випадок стався у Криму, у містечку Оленівка Чорноморського району. Я стою з простягнутою рукою (тобто ловлю машину) на площі. Під’їжджає якийсь жигуль, повністю забитий ящиками з помідорами – вони навіть через вікно виглядали. І як тільки я встиг подумати, що двох людей із гітарою та великими рюкзаками вони просто не зможуть взяти, машина починає гальмувати. Бачу, хлопець на пасажирському місці дивиться на мене й аж захлинається від сміху… Я «в недоумении», а той парубок, ледве говорячи від сміху, показує кудись позаду мене рукою і каже: – Схожий, схожий, ду-у-уже схожий! Обертаюсь і бачу: за мною стоїть кам’яний Ленін, точнісінько в такій позі, як я щойно ловив машину, і показує всьому світу шлях до перемоги пролетаріату. Інший випадок трапився біль Кагарлика. Стою біля траси, їм, а мій супутник Жора ловить машину. Одна зупиняється, виходить якийсь хлопець, світиться від щастя й кричить, ніби якийсь пророк із гори: – Я знав, що зустріну вас!!! Ми подумали: «Усе, приїхали. Нас хочуть підібрати сектанти». Але, як виявилося, хлопець був сам стопером і вирішив, що треба повертати борги Всесвіту і когось підібрати. Згодом вияснилось, що ми їдемо з цабе одного з українських телеканалів. Протягом наступних 80 кілометрів дізнались про теле- та кіноіндустрію більше, ніж за все життя. А Жора отримав нагоду сказати все, що він думає про цей канал. Вийшов приблизно такий діалог: – Ну, розумієте, цільова аудиторія нашого каналу – це люди, у яких ніколи не було війни (що означає ця фраза, я не розумію досі). – Цільова аудиторія вашого каналу – це люди, у яких ніколи не було мізків! – (мовчання) …Можна й так сказати.
1. Готуватись слід перш за все психологічно. Не дивуйтеся, що одного разу у вас не буде грошей чи їжі. І ще ви навряд зможете нормально поспати. 2. Коли зупиняєш машину, варто одразу говорити, що це безкоштовно. Бували випадки, що водії підвозили, а потім починали вимагати гроші. 3. Найкраще їздити парами – більше рідко беруть (та й водій може просто злякатись), а одному інколи доводиться заважко. Дівчат через зрозумілі причини краще самих не відпускати. Також небезпечно сідати в машину, де є двоє і більше чоловіків. Навіть якщо вони здаються адекватними. 4. Одягатися потрібно комфортно. Добре мати з собою світлий одяг – його добре видно вночі. 5. Завжди майте при собі карту місцевості, на якій перебуваєте і до якої хочете доїхати, та компас. 6. Не варто брати з собою багато речей. 7. Машину треба ловити на "якнайживішій" трасі, обов’язково на виїзді з міста. Якщо є можливість поїхати по великому шосе – скористайтесь нею. 8. Не можна стопити під мостами, на роздоріжжях, перехрестях. Якщо довго не вдається зупинити машину, варто йти далі і стопити вже по дорозі. 9. Найкраще місце – це заправка. Там завжди можна купити їжу, воду чи каву. Особливу увагу приділяйте далекобійникам. Це добрі й комунікабельні люди, ще й далеко їздять. Посеред траси вони зупиняються рідко, бо доводиться багато бензину витрачати, щоб розігнатись. 10. Якщо вже сіли в машину – не мовчіть і тим більше не спіть. Водію хочеться подрімати не менше, ніж вам. Часто люди підбирають подорожніх для того, щоб вони не давали відволіктись від процесу водіння. І, до речі, припасіть анекдоти про даішників.
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
ЧИТАЙ Що насправді треба читати перед сесією
Завтра екзамен… Ви нервово п'єте каву, ледве не граєте в карти білетами, яких чомусь не 36, а аж 60, хапаєтесь за серце й шукаєте "Персен"… Ваші сусіди в гуртожитку стоять на балконі, розмахують заліковками і на весь голос кричать: "Шара, прийди!" Напевно, більшість студентів таке переживали. Аби застрахувати від таких життєво-сесійних пришпилів, ми вирішили порадити почитати вам одну цікавеньку книженцію, у якій ви знайдете дуже багато порад, – "Заліковки на стіл, або Сесія в три кроки" Сакера Гріна. На перший погляд, вам може здатися, що це якась непотрібна американська дурня, але! Автор цієї книжки – колишній студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він у цікавій і популярній формі дає дієві поради, як зарекомендувати себе старанним студентом і гарно скласти сесію. За словами автора, ця книга – це своєрідна компіляція (о, згадала, одна з порад автора – вживати якомога більше термінів, релевантних вашій темі, тоді ви будете виглядати в очах лектора розумним і начитаним :)) загальноприйнятих у психології технік, методик і прийомів, безпосередньо адаптованих до навчального процесу. Проте від усіляких психологічних жахіть вона відрізняється популярним стилем викладу, на практиці переві-
реними порадами. Сакер Грін охоче ділиться прикладами з власного життя. У цій книзі спілкування студентів із викладачами розглянуто у трьох напрямках: лекції, семінари та підсумкові перевірки знань (модуль, залік та іспит). І, звісно, залежно від виду комунікації Сакер Грін пропонує студентам різні моделі поведінки, методики, які допоможуть досягнути комунікативної мети (усі, хто складав іспит із ТМК у Володимира Володимировича, нас зрозуміють): скласти сесію на "відмінно". Книга читається, як кажуть, "на одному диханні", а завдяки всіля-
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
ким штучкам, типу курсивчикам, напівжирним шрифтам, вставкам, врізам, інформація легко засвоюється і відкладається на полицях головного мозку. І ще одна позитивна характеристика книжки: вона підходить для будь-якої людини студентської раси незалежно від віку, курсу, факультету. Так що, любі студенти, учітесь, читайте Сакера Гріна та прислухайтесь до порад "Жужужу"! Тоді сесію ви складете без валер’янки, викликань шари, псування настрою, зате із заліковкою, повною п’ятірок. Ні пуху ні пера вам!
ЗАХОДЬ Путівник по всесвітній павутині, або Інтернет-гід syto.com.ua
theuglydance.com
obama-weather.com
Сито Що робити ввечері? Куди податися на вихідних? Ми знаємо, що вас теж турбують ці питання, а навколо скільки всього цікавого, що часом дуже важко визначитися… Український культурний портал «Сито» направить ваші пошуки в потрібне русло. Як зізнаються автори сайту, він створений для того, щоб утамувати інформаційну спрагу в усьому, що стосується культурного простору нашої країни, зокрема музики, кіно, театру, літератури, візуального мистецтва. Календар майбутніх подій (до речі, не тільки Києва, а й інших великих міст України), огляди минулих, інтерв'ю, новини – все це ви знайдете на Ситі. Потанцюємо? Цей портал, без перебільшень, – навчальний посібник для всіх піарників та рекламістів. Шведський гурт Fulkultur вигадав цікавий хід для розкрутки своєї нової пісні: сайт, на якому до флеш-персонажа, що кумедно рухається під бадьору музику, можна приєднати фотографію і потанцювати. До речі, ми пам’ятаємо про сесію та один із психологічних прийомів від хвилювання – уявити екзаменатора голим. Але, на нашу думку, це застарілий метод. Ось новий: завантажуєте фотографію викладача на theuglydance.com, милуєтеся його запальним танцем, а потім згадуєте все це безпосередньо на іспиті. Успіх гарантовано! І ніякого хвилювання! :) Погода з Бараком Обамою Знову про погоду? Так-так, не дивуйтеся. Ми зовсім не забули, що писали на цю тему у першому номері. Проте білоруські розробники obamaweather.com запропонували оригінальну концепцію "погоднього" порталу. Його фішка в тому, щоб дати користувачам пораду, що одягнути у той чи інший день. Головним радником у цьому є ключовий персонаж – американський президент Барак Обама. Доступні й інші герої, що можуть підказати вам, – Бендер з «Футурами», Анжеліна Джолі… Хто ще – зайдіть на сайт і дізнайтеся самі.
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
ЗАХОДЬ Бллллоооооооггггггггоооооо сфера a-krotov.livejournal.com Антон Кротов Як і обіцяли в матеріалі про автостоп, презентуємо блог Антона Кротова – російського мандрівника, письменника, засновника і президента Академії вільних подорожей (Академии вольных путешествий). У цьому ЖЖ можна прочитати про життя стопера, а також знайти інформацію про його книги та де їх можна замовити. Антон Кротов постійно пише про мандри і ділиться зі своїми читачами світлинами. Не розчаровуйтесь, що ви не маєте ні можливостей, ні сміливості подорожувати так, як Антон Кротов. Зате завдяки цьому ЖЖ ви дізнаєтесь для себе безліч всього цікавезного. Ілля diliago Поява diliago на Другому фестивалі молодих видавців і редакторів в ІЖ викликала небачений фурор. Його майстер-клас із ліногравюри затягнувся аж на два дні. Усі просто не хотіли відпускати цю світлу і безмежно позитивну людину від себе. Це Ілля Вікторов – московський художник, віртуоз ліногравюр і віднині улюбленець усіх ВСРівців. Завітайте до його ЖЖ, щоб зацінити весь творчий (не побоїмося цього слова) спадок цієї особистості. І ще одне: не забудьте знайти і подивитися його «Битовуху». На відміну від розповсюдженої думки, що «битовуха» вбиває, diliago зізнається, що насправді вона і породжує прекрасне. Nichtlustig Коли Йоша Зауер малював свої комікси, він не був певен, чи зрозуміє їх публіка, і назвав свої творіння Nichtlustig, що з німецької – «несмішно». Проте комікси художника, переповнені абсурдом та чорним гумором, із незвичайними персонажами (лемінги, єті, динозаври, смерть), швидко знайшли своїх прихильників. У ua-nichtlustig комікси адаптують українською мовою. Поліглоти можуть насолодитися оригінальними німецькими варіантами на офіційному сайті nichtlustig.de, англійськими на notfunnycartoons.com та російськими в спільноті ru-nichtlustig.
ЖУЖУЖУ №4 // червень 2011
diliago.livejournal.com
ua-nichtlustig.livejournal.com
ТВОРЧО Підпільні літературні читання
У трьохлiтрових банках Намагались навчити – ламали костi. Роздягали зi шкiри на нiч. Застилали тобою чужому постiль, Рахували останнi митi до пострiлу, Але вмерти усе ж не давали. Розбивали носи – прикладали вату. Обiцяли: ще хiд – i в дамках. Одному навчили: «Не смiй забувати: Ворогiв бiля себе треба тримати – У трьохлiтрових банках».
26 травня у рамках фестивалю “Журналістська весна” відбулись літературні читання. Зізнаємось, скільки разів відвідували різноманітні літературні читання, але такого ще не бачили… Спортивна зала, на підлозі розстелені коремати для глядачів, на лавочках сидять учасники, всіх пригощають чаєм, кавою, печивом і цукерками. Усе це створює особливу творчу атмосферу. Як еліксир впливають на душу митців слова: "Це ж підпільні літературні читання". По черзі виступають усі учасники, серед яких є не тільки студенти Інституту журналістики, а й викладачі, випускники. Хтось читає поезії зі своїх самвидавівських книжечок (ми ж казали, що все підпільно!), дехто намагається дістати якусь особливу перлину з купи роздруківок, комусь зручніше підглядати в монітор (саме так знайомив глядачів зі своєю п'єсою Артем Захарченко). А Вікторія Черняхівська пропонувала усім по черзі називати числа – номери сторінок її дебютної збірочки "Я, ти, він, вона". Після цього вона читала вголос вірші. І наостанок, спеціально для вас газета “Жужужу” роздобула вірш однієї з учасниць та за сумісництвом модератора заходу – Анастасії Москвичової.
Анастасiя Москвичова
Газета “Жужужу” бажає всім вдалої сесії та гарних канікул. До зустрічі 1 вересня! :) Редакція: Комиз Ольга / Кравчук Вікторія / Клименко Марина / Кондратович Мар’яна / Харук Галина Шеф: Салига Павло Беріть участь в обговореннях ВКонтакті у групі vkontakte.ru/zuzimo або надсилайте Ваші гострі й актуальні статті на адресу vsr_1-2@ukr.net Усі випуски “Жужужу” ви можете переглянути на issuu.com/zzuzuzu
Жужужу №4 // червень 2011