АГРАРНИЙ ОПТИМІЗМ

Виявляється, політика — це не лише про державу та її курс. Недаремно ж аграрне міністерство теж має у своїй назві це слово, котре підкреслює, наскільки стратегічно важливим зараз є цей сектор для країни, її теперішнього та майбутнього, міжнародного іміджу. З лютого 2019 року його очолила Ольга Трофімцева. Позначка «в.о.» для цієї цілеспрямованої жінки — маленька формальність, котра абсолютно не заважає виконувати великий обсяг роботи та будувати великі плани.

Пані Ольго, як фахівець із багаторічним досвідом аграрну проблематику ви добре знаєте не лише зсередини. В 2016 році ви були керівником урядового проекту ФРН «Консультування України в питаннях аграрної торгівлі — в рамках повної та всеохоплюючої угоди про вільну торгівлю між ЄС та Україною». Потім два роки працювали заступником міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції, а згодом очолили це відомство. Які основні завдання стоять зараз перед міністерством?

Якщо говорити про плани, то у нас є середньострокова стратегія розвитку сектора, в якій, власне, і визначені пріоритети роботи. Також є секторальна експортна стратегія, а я ці два роки якраз і відповідала за євроінтеграцію та експортні ринки і буду продовжувати цим займатися. Адже український АПК і його експортна орієнтованість — одна з наших сильних сторін. Приміром, у 2018 році саме аграрний експорт дав країні майже 40 % валютних надходжень. По-перше, ми будемо продовжувати започатковані програми державної підтримки. Це й компенсація придбання сільгосптехніки, і програма розвитку тваринництва — будівництво ферм, а також кошти підсобним господарствам на утримання молодняку. Взагалі, тваринництво потребує більш довгострокових інвестицій і допомоги у використанні цих інвестицій, міністерство це добре розуміє. Звичайно, якщо говорити про експорт, ми будемо працювати над відкриттям нових ринків, а також над диверсифікацією його структури.

Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що Україна є сировинним придатком Європи?

Ні, категорично не погоджуюсь. Це абсолютно не відповідає дійсності. Найбільшими аграрними експортерами в світі є США, Нідерланди та Німеччина. Чи можна їх назвати сировинними придатками? То я була б не проти, щоб ми були таким самим сировинним придатком світу. Зовсім інша річ, що саме вони експортують. І тут ми переходимо до ще одного важливого питання — розвитку переробки та ланцюгів доданої вартості в АПК. Наша держава зараз активно підтримує таких виробників і допомагає у придбанні обладнання. Велику роль у створенні доданої вартості відіграє розвиток сільськогосподарських територій. Зараз ми розуміємо, що створити додаткові робочі місця або дати імпульс для розвитку цих територій виключно за рахунок с/г виробництва ми не зможемо. Чому? Тому що весь світ зараз рухається до стандарту агро 4.0, тобто більше технологій і менше зайнятої робочої сили. Так, вона буде необхідна, але не в такій кількості. Бо на фермі, наприклад, є доїльні роботи, якими керує один оператор. Тому робочі місця можна створити тільки в інших підсекторах, котрі будуть долучатися до цих територій. Це і переробка, і гастрономія, і зелений туризм та інші.

Нові технології — це чудово. А як бути з «новим» кліматом, котрий теж вносить свої корективи?

Адаптація АПК до змін клімату — теж надзвичайно актуальне питання. Ми дбаємо про такі напрями, як зрошення, меліорація та ефективне управління водними ресурсами. Дуже важливо забезпечити гарну якість ґрунтів. А це пестициди та інші добрива, комплексний захист рослин, біологічне різноманіття, а також захист лісосмуг. У цьому аспекті треба згадати і про бджільництво. Адже у минулому році у нас була велика проблема, пов’язана із загибеллю бджіл, зокрема через безвідповідальне використання ЗЗР чи пестицидів агровиробниками.

Говорячи про ґрунти, не можна не зачепити таку тему, як ринок землі. Коли його упорядкують?

Ринок землі — це окреме питання. Ми працюємо над тим, щоб були готові усі «технічні» передумови для поступового запуску ринку землі. Зараз на всіх рівнях точиться фахова й політична дискусія щодо того, як має виглядати ринок землі. Бо земля є дуже дорогим ресурсом і фактором виробництва. І тому мають існувати чіткі запобіжники, обмеження, щоб вона не стала предметом спекуляції. Уряд хоче, щоб ті, хто купує землю, справді щось на ній виробляли. Отже, ринок має бути не хаотичним, а цивілізованим і прозорим. І, що дуже важливо, доступним для малих фермерів. У цьому плані ми працюємо зі Світовим банком, щоб такі виробники отримали фінансові інструменти і стали рівноправними учасниками ринку землі.

Весь світ зараз рухається до стандарту агро 4.0, тобтобільше технологій і менше зайнятої робочої сили

До речі, а чи можуть зараз чимось похвалитися сучасні українські фермери?

Так, нині в Україні активно розвивається такий напрям, як органіка та нішеві види виробництва. Органіка зараз не просто у тренді, а у мегатренді! І у нас є дуже гарний потенціал у цій галузі, бо зараз чи не весь світ хоче споживати здорову, екологічно чисту їжу. На цьому можуть заробляти і вітчизняні виробники, і держава. Нішеві культури — це показник диверсифікації виробництва. Як приклад, бобові, від гороху до нуту, на які вже існує попит, ринки збуту, вони прибуткові та ще й покращують якість ґрунту. Перспективні й дуже цікаві культури — олійний льон, технічні коноплі, амарант, шафран. Коли молоді українські фермери починають вирощувати спаржу, нут, руколу, це свідчить і про зміни в культурі харчування українців. Добре, що багато незвичних міжсезонних продуктів, котрі зараз є у супермаркетах, вирощують саме наші виробники.

Розкажіть, наскільки комфортні умови зони вільної торгівлі з ЄС для вітчизняного агросектору і якою є ситуація з квотами на експорт?

Насправді у нас немає квот на експорт (окрім пари товарних ліній, таких як шкури ВРХ). В Угоді про зону вільної торгівлі з ЄС прописані імпортні тарифні квоти. Ця угода працює, причому, в обидва боки. Збільшується як наш експорт туди, так і навпаки, з Євросоюзу, ми з кожним роком імпортуємо все більше різних продуктів харчування. Натомість структура ввезеного та вивезеного абсолютно різна. Звичайно, коли підписувалася ця угода, ситуація була зовсім іншою. Ми не збирали 70 млн тонн зернових, була менша ефективність та продуктивність АПК загалом. Я не можу сказати, що нас обмежують ці тарифні квоти. За медом у нас, приміром, є квота на 2019 рік, що становить 5600 тонн без мита, — це загальна, її вже вичерпано, а також із 1 жовтня цього року стане доступною додаткова квота у розмірі 2500 тонн. Але навіть торік ми ввезли значно більше у ЄС. Це означає, що така квота не є для нас обмежуючою. Те ж саме з іншими видами продуктів. Зрозуміло, що коли йдеться про деякі види зернових, тариф поза квотою в 100 чи 200 євро на тонну вже робіть нас неконкурентними. На 2019 рік ми вже закрили квоту на перший квартал із м’яса птиці, оброблених томатів, соків. Найголовніше те, що цією угодою передбачено обговорення і перегляд умов після 5 років її діяльності, тобто у 2021 році ми з європейськими колегами знову сядемо за стіл переговорів і переглянемо деякі умови ЗВТ. Утім, аналіз за окремими аспектами робиться вже зараз. Найголовніше, що у нас зараз є можливість запропонувати кінцевому споживачу в Європі готовий український продукт. Щоб ми везли той же мед не у каністрах, а у баночках з написом «вироблено в Україні». Те саме із пластівцями. Для цього мікровиробники мають вийти з тіні, об’єднатися у кластери, кооперативи, асоціації та потім відстоювати свої інтереси і розраховувати на держпідтримку. І лише тоді вони матимуть можливість виходу на цивілізовані ринки збуту.

У 2018 році саме аграрний експорт дав країні майже 40 % валютних надходжень

У структурі експорту превалює продукція рослинництва (сировина). Чи планується посилення роботи в секторі тваринництва?

Найбільшу експортну виручку Україні сьогодні приносять олія, олійні культури та зернові. Втім, дуже гарні перспективи й у тваринництва, зокрема, козівництва та вівчарства, виробництва яловичини. Тому уряд розуміє, наскільки важлива зараз державна підтримка у цих галузях.

Які прогнози для якісного та більш динамічного зростання нашого експорту на 2019 рік?

Доволі гарні. Я взагалі є аграрним оптимістом. Український аграрний експорт торік становив 18,8 млрд дол. Тому в 2019 році у нас є всі шанси досягти цифри 20+ млрд дол. Це відбувається і тому, що в структурі експорту буде збільшуватися частка переробленої продукції. Приміром, молочної продукції, м’ясних виробів, продуктів із шоколаду, консервованих овочів, заморожених та сушених ягід. Тобто асортимент розширюється і має вже абсолютно іншу вартість за рахунок цього. Так, маркетинг — це дуже потужна річ, і ми маємо його використовувати сповна та популяризувати вітчизняного виробника агропродукції в ЕС. Нам справді є чим дивувати і годувати світ! Але для цього потрібно їздити на міжнародні виставки, знайомитись із потенційними партнерами, вести різні переговори. Ми зараз мусимо активно просувати на рівні держави, уряду та інших державних структур, з усіх боків, бренд Made in Ukraine.

Як адаптувати агросектор до втрати російського ринку? Які зовнішні ринки можуть бути перспективними для України в найближчі роки?

Ми вже продемонстрували, що чудово можемо жити без російського ринку. За чотири роки відбулася експортна диверсифікація в більшості секторів АПК, а також більшості товарних груп. Ми суттєво переорієнтувались на інші ринки. За результатами 2018 року перше місце в регіональній структурі нашого експорту посідають країни Азії, з часткою 42,7 %, а це більш ніж 8 млрд дол. Потім йде Євросоюз — 33,5 %, або 6,3 млрд дол. Третє місце посідають країни Африки, з часткою експорту 12,3 %, а це 2,3 млрд дол.

Зараз багато говорять про євроінтеграцію. Чому вона настільки важлива саме в галузі АПК?

Євроінтеграція означає вдосконалення системи управління, моніторингу, контролю в галузі безпечності та якості продуктів харчування. Тобто ми переходимо на міжнародні стандарти та стаємо зрозумілими для усього світу. А це означає, що нашим виробникам буде простіше продавати продукцію на інші ринки, чого ми і прагнемо. Вже третій рік поспіль Україна збільшує експорт сільгосппродукції до Євросоюзу — він зараз становить понад 6,3 млрд дол. До речі, наприклад, 306 підприємств, що виробляють тваринницьку продукцію, мають дозвіл реалізувати її в країнах ЄС. З них 126 — це виробники харчової продукції для споживання людиною. Це м’ясо птиці, риба та рибні продукти, яйця, мед. Чотири роки тому ніхто й уявити не міг, що така кількість вітчизняних компаній буде експортувати свою продукцію до ЄС і відповідати його жорстким вимогам. Особливо багато скепсису було щодо тваринницької галузі, мовляв, ніхто нас там не чекає. Але ж 2018 року Україна ввійшла до трійки постачальників до ЕС сільськогосподарської продукції. Євроінтеграція важлива для нас і як для споживачів. Адже стара радянська система стандартів наразі неактуальна, її у будь-якому разі потрібно було реформувати, як і роботу тих інституцій, що нині входять до складу Держпродспоживслужби України. Натомість європейська система в галузі безпечності та якості продуктів харчування стала для нас чудовим орієнтиром. Бо стандарти ЄС — одні з найвищих та найсуворіших у світі.

Ольга Трофімцева - в.о. міністра аграрної політики України

фото: прес-служба МінАгро

Чому ви призначені міністром АПК, але з позначкою «в.о.»?

Це питання не до мене. Міністрів у нас призначає Верховна Рада. Хай би там як, але мене абсолютно не турбує та не обмежує позначка «в.о.». Адже я тут працюю не для посади. Є фронт роботи, є цікаві завдання і горизонти. Це надихає рухатися вперед.

ТЕКСТ: БОЖЕНА ДОБЖАНСЬКА