13 minute read
ЛЕДI Ю
2005 РОКУ ВОНА ПОСІДАЛА ТРЕТЄ МІСЦЕ В РЕЙТИНГУ СТА НАЙВПЛИВОВІШИХ ЖІНОК СВІТУ ЗА ВЕРСІЄЮ АМЕРИКАНСЬКОГО ЖУРНАЛУ FORBES. 2012 РОКУ ВВІЙШЛА ДО ПЕРШОЇ ТРІЙКИ НОМІНАНТІВ НА НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ. МАЛО ХТО З УКРАЇНОК ТА Й УКРАЇНЦІВ МОЖЕ ПОХВАЛИТИСЯ ТАКИМ ВИЗНАННЯМ
ТЕКСТ МИХАЙЛО СОРОКІН
Advertisement
Політична зірка Юлії Володимирівни Тимошенко сяє на державотворчому небосхилі сучасної України вже не одне десятиліття: депутатка Верховної Ради семи скликань, двічі очолювала уряд, тричі змагалася за президентське крісло. Щоправда, неодноразово довелося побувати у в’язниці.
ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО ТА ЕКСПРЕМ’ЄР ВЕЛИКОБРИТАНІЇ МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР ПІД ЧАС ЗУСТРІЧІ В РАМКАХ ОДНОДЕННОГО ВІЗИТУ ДО ЛОНДОНА
photo by Alexandr Prokopenko ALPROK
…Двокімнатна квартира у звичайній хрущовці звичайного мікрорайону Дніпропетровська. Саме в таких умовах проминуло дитинство та юність Юлії Тимошенко. Там вона народилася 27 листопада 1960 року. Останнім часом проживає в престижному особняку під Києвом.
Деякі журналісти та й пересічні громадяни загадуються над питанням — де ж пані Юлія бере чималі гроші на оренду такого житла? Наприклад, її декларація за 2019 рік свідчить, що власних доходів, мабуть, для цього замало: зарплата за місцем роботи (народний депутат України) — 618 267 гривень, кошти на виконання депутатських повноважень — 461 040 гривень, банківські проценти — 76 143 гривні.
Зазвичай на подібні запитання, у тому числі про свої дорогі наряди, прикраси, авто, Юлія Тимошенко відповідає — у нас в родині чоловік заробляє, адже він бізнесмен. У тій же своїй декларації вона зазначила, що чоловік, Олександр Тимошенко, мав дохід у 7,19 млн гривень. А серед численних фірм і підприємств чоловіка значиться ТОВ «Леді Ю». Леді Ю — це одне з численних неофіційних звань Юлії Володимирівни.
Навесні 2020-го вона несподівано внесла зміни у свою декларацію: вказала збільшення доходу на 150 мільйонів гривень. На своїй сторінці у Facebook пояснила: «Так, на днях я отримала грошову компенсацію збитку, завданого політичними репресіями 2011—2014 років, від резидента США на стадії досудового регулювання… Інших подробиць не буде через законодавче регулювання США».
Політика й бізнес — це те, що щільно оточує життя Юлії Тимошенко ще з часів ранньої молодості. Знов таки, усе розпочалося в її рідному Дніпропетровську та за допомогою чоловіка.
Інформації про батьків Юлії небагато, може тому з’являється чимало домислів. Коли дівчинці виповнилось три роки, її батько залишив родину, тому мати Людмила Миколаївна виховувала доньку сама. Юлія любить підкреслювати, що вона по материнській лінії українка. Хоча українську мову по-справжньому вивчила лише наприкінці 90-х. Для російськомовного Дніпропетровська це звичайна історія.
У дитинстві майбутня політична зірка не розкошувала. Її мати була диспетчером таксопарку. Проте в школі вчилася добре. Серйозно займалася художньою гімнастикою і товаришувала в основному з хлопцями. Прагнення підтримувати власну привабливість і вміння керувати чоловіками — це й досі серед її найпомітніших переваг.
БАГАТО ЗУСТРІЧЕЙ ЄДНАЮТЬ У ПОГЛЯДАХ ЛІДЕРКУ БЮТ ЮЛІЮ ТИМОШЕНКО ТА КАНЦЛЕРА НІМЕЧЧИНИ АНГЕЛУ МЕРКЕЛЬ
photo by Alexandr Prokopenko ALPROK
«Жінці потрібно докладати в тисячі разів більше зусиль, ніж чоловікам», — сказала пані Юлія 2019 року під час інтерв’ю радіо «Свобода». 1978 року вона обрала чоловічий факультет Дніпропетровського гірничого інституту — автоматики й телемеханіки. Уже наступного року одружилась. Їй було 19. Призупинила навчання в інституті, адже народила дочку Євгенію. Після декрету перевелася на економічний факультет Дніпропетровського державного університету й 1984 року з відзнакою його закінчила. Можливо, уже тоді відчула, що має хист до бізнесу, і навіть згодом захистила кандидатську дисертацію з економіки.
Якраз прийшли часи горбачовської перебудови: перехід від соціалізму до капіталізму. Вона чотири роки працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі. І ось настав час для власного бізнесу.
З КОЛЕГАМИ ПО ФРАКЦІЇ ПІД ЧАС ПЛЕНАРНОГО ЗАСІДАННЯ ВРУ
Батько чоловіка був доволі впливовою людиною в Дніпропетровській області — радянським функціонером. Зокрема, обіймав посаду начальника Дніпропетровського обласного управління кінофікації. Першим родинним підприємством став кооператив з відеопрокату. Прибуткове в ті часи починання. Згодом Юлія стала ще й комерційним директором молодіжного центру «Термінал». Головний напрям — розваги. Він діяв під егідою обласного комітету комсомолу, що очолював тоді Сергій Тігіпко. Згодом він також стане впливовим політиком і бізнесменом.
1991 року пані Тимошенко очолила проєкт «Український бензин». Доволі швидко підприємство стало монополістом з постачання нафтопродуктів у Дніпропетровській області.
Для цієї справи активно випробували економічну новинку — дозвіл реєструвати підприємства в офшорах, а отже економити на податках. Знадобився ще один хіт тодішньої епохи — бартер. З Росії імпортували енергоресурси в обмін на вітчизняну сільгосптехніку, що отримували за низькими цінами, адже була шалена інфляція. Ішов 1991-й — рік розвалу величезної державної та економічної структури, інфляції та майже миттєвої смерті українського сільського господарства.
Уже за чотири роки «Український бензин» перейменували в «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Незабаром Тимошенко стала одним з найвпливовіших гравців на ринку газопостачання в країні. Ліцензію на таку діяльність отримали в часи, коли Павло Лазаренко обіймав посаду прем’єр- міністра України (1996–1997 рр.). Співпраця з ним посприяла входженню Юлії до великої політики. Вона була першою заступницею Лазаренка на посаді голови партії «Громада».
Тодішній президент України Леонід Кучма відчув, що Лазаренко та компанія поступово створюють таку собі державу в державі. До того ж наближались чергові президентські вибори 1999 року. Як наслідок, прем’єра не тільки відправили у відставку. Розпочалося слідство щодо підозр у корупції. Пан Павло не став випробовувати долю і втік до США, попередньо подбавши про переведення за кордон чималих сум. Американці таки посадили його до в’язниці саме за корупцію.
Непереливки стало й наближеним до колишнього глави уряду. ЄЕСУ розорили чисельні штрафи. Юлія Тимошенко не розгубилася. 1997 року вона вирішила піти в політику й узяла участь у довиборах до Верховної Ради України в Кіровоградській області; перемогла з 92% голосів. З того часу жінка практично не залишає стіни парламенту. Перерви в основному виникали у зв’язку з роботою в уряді або перебуванням за ґратами через політичні переслідування режимів Кучми та Януковича.
1999 року вона створила депутатську групу «Батьківщина», яка згодом перетворилася на партію на чолі з незмінною Юлією. І «Батьківщина» досі не сходить з політичної арени країни.
Депутатська й навіть урядова діяльність Юлії Володимирівни практично завжди мала опозиційний характер. Наприкінці того ж року прем’єр Віктор Ющенко запросив її на посаду свого заступника з питань паливно-енергетичного комплексу. Вона вже добре знала цю сферу, отже швидко перекрила різноманітні сірі схеми. Чимало енергетичних бізнес-баронів були незадоволені. А ось населення з полегшенням сприйняло припинення постійних віялових відключень електроенергії, які занурювали всю країну в темряву. Бюджет почав отримувати стабільні надходження.
Попри ці та інші успіхи уряду Віктора Ющенка, президент Кучма відправив його у відставку. А можливо саме успіхи уряду спонукали його до таких дій. Наближалися ще одні президентські вибори. Кучма шукав собі надійного наступника. Юлія та Віктор не підходили на цю роль, проте набували популярності. Тоді говорили, що Кучма ще й прагнув змінити конституцію для можливості балотуватися на третій строк, навіть Конституційний Суд виніс ухвалу про те, що перший президентський термін Леоніда Кучми де-юре не є таким.
У цій ситуації особливо несолодко було Тимошенко. У січні 2001 року її відправили у відставку, а в лютому розпочалися кримінальні переслідування. Генеральна прокуратура нагадала їй про діяльність у ЄЕСУ. Точніше звинуватила в «контрабанді російського газу, ухиленні від сплати податків та посадовій підлозі».
9 лютого 2001 року жінку навіть заарештували. Вона провела 42 дні в СІЗО. Там Юлія зіткнулася з чоловіком, якого заарештували за пів року до арешту дружини також за справою ЄЕСУ. Звинувачення згодом були скасовані всією суддівською вертикаллю. У березні того ж року Печерський районний суд скасував санкцію на арешт Юлії Тимошенко, у серпні рішенням Києво-Святошинського суду було звільнено її чоловіка. Згодом ці рішення підтримав Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. У квітні 2002 року Києво-Святошинський суд закрив усі кримінальні справи проти Олександра Тимошенка та скасував усі обвинувачення. 9 квітня 2003 р. Апеляційний суд Києва ухвалив рішення про незаконність кримінального переслідування і скасував рішення про порушення кримінальної справи щодо Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах було закрито.
Перебуваючи в опозиції, політик зі своїм однойменним блоком виграла в березні 2002 року парламентські вибори. У вересні 2002-го з іншими опозиційними політиками очолила акцію опору режиму Кучми «Повстань, Україно». Але лідери опозиційного руху так і не спромоглися 2004 року висунути єдиного кандидата проти ставленика Кучми на президентський пост Віктора Януковича. Соціологія показувала, що з-поміж інших опозиційних Кучмі політиків у Віктора Ющенка було достатньо шансів для перемоги. Пані Юлія винесла рішення, яке було не зовсім схоже на традиції української політики. Жертвує амбіціями щодо головної булави. Вона погоджується підтримати Ющенка. Але жертва була з певною умовою. У документі про утворення об’єднання «Сила народу» зазначалося, що Віктор стане президентом, а Юля очолить майбутній уряд.
Вибори 2004 року, а точніше Помаранчева революція здійснила мрію. У лютому 2005 року відбулась інавгурація Ющенка у Верховній Раді. Потім рада практично одноголосно доручила Тимошенко очолити уряд. Вона стала першою в Україні жінкою на посаді прем’єра.
Швидко взялася за справи. Серед тодішніх дій уряду запам’яталися підвищення пенсій, зарплат, стипендій, виплат на допомогу при народженні дитини. Розпочалась кампанія «Контрабанді — стоп» проти корупції на митниці. Прискорилася приватизація підприємств.
У цьому плані особливо показовим був продаж «Криворіжсталі». Точніше, відбулася, унаслідок вольових рішень уряду, реприватизація підприємства. Його перепродали за 4,8 млрд дол. США — у шість разів дорожче, ніж купували це підприємство в держави попередні власники. Вони були наближеними до майбутнього президента України Віктора Януковича. Це Юлії Володимирівні ще згадають.
Завершення реприватизації «Криворіжсталі» відбувалось уже не за її прем’єрства, яке тривало лише пів року. Віктор Ющенко відправив соратницю у відставку. Між ними розпочалися непорозуміння. Але приводом став відкритий обмін звинуваченнями між Юлією Тимошенко та тодішнім секретарем РНБО Петром Порошенком. Ще один майбутній президент України, у часи якого леді Ю перебуватиме в опозиції.
2006 р. політична сила Юлії Тимошенко посіла друге місце в парламентських виборах, сила Ющенка була третьою, а «Партія регіонів» — першою. Колишнім союзникам вистачало сил для створення нової коаліції, за умов прем’єрства Тимошенко. Але тоді доля усміхнулася лідеру регіоналів Віктору Януковичу. Він, заручившись підтримкою соціалістів, і став прем’єром.
Віктор Ющенко не був у захоплені від такої ситуації. Юлія Тимошенко також. Її фракція підтримала рішення президента про розпуск Верховної Ради та позачергові вибори. Але депутати «Партії регіонів» та соціалісти з комуністами були проти розпуску парламенту, і в країні розпочалася політична криза. Реалізувати свій Указ Віктор Ющенко зміг лише завдяки ініціативі депутатів «Блоку Юлії Тимошенко», до яких потім приєдналися депутати «Нашої України», про складання депутатських повноважень за допомогою норми Конституції про імперативний мандат. Позачергові вибори відбулися восени 2007 року. Союзники тріумфували. Тимошенко знову стала на чолі уряду. Але між нею та Ющенком особливої довіри так і не з’явилось. Чимало сперечань між ними виникало навколо бюджетно-фінансової стратегії.
«Мені здається, що в Юлії Тимошенко завжди є одна помилка — вона ставить ставку на патерналістські залежний електорат, тобто на людей, які вважають себе дуже залежними від держави», — сказав на YouTube-каналі видання «Країна» політтехнолог Сергій Гайдай.
2008 року настала фінансова світова криза. Україні вдалося уникнути фінансового дефолту. Уряд Тимошенко навіть спромігся розпочати повернення грошей вкладникам Ощадбанку, які були заморожені ще на початку дев’яностих років.
А ось із подоланням найбільшої енергетичної кризи в історії країни склалось не так вдало. З початку 2009 року Росія перекрила на кілька тижнів постачання газу в Україну. Путін вимагав термінового перегляду умов постачання та збільшення оплати. Газові контракти, підписані за прем’єрства Ю. Тимошенко між «Нафтогазом» і російським «Газпромом», стали приводом для її подальшого ув’язнення.
До 2009 року Україна щорічно підписувала з Росією газові угоди. У 2008-му Віктор Ющенко, фактично втрутившись у сферу повноважень уряду та суб’єктів господарювання, заявив про необхідність впровадження ринкової ціни на газ. «Нафтогаз» із «Газпромом» кілька місяців вели важкі переговори та домовилися в підсумку про ціну у 233 дол. США за тисячу кубометрів газу. 31 грудня керівник «Нафтогазу» Дубина мав летіти в Москву для підписання газової угоди, однак в останню мить був відкликаний Віктором Ющенком. Про це пан Дубина сам розповідав під час суду над Тимошенко, влаштованого Януковичем. Це рішення Ющенка загострило ситуацію, і керівники Росії заявили, що оскільки Україна розірвала домовленості, ціна на газ становитиме 450 дол. за тис. кубометрів. Отже, у 2009 рік наша держава ввійшла без газового договору, а Росія на кілька днів припинила постачання газу в Україну та його транзит в Європу. Того січня енергетичні міністри європейських країн і єврокомісари з енергетики від ЄС майже щодня відвідували будівлю уряду на Грушевського й навіть пропонували віддати європейським споживачам газ із українських сховищ. Січень 2009-го відзначився жорсткими морозами до -20 °C, і від нестачі тепла потерпали як українці, так і європейці. Багато вітчизняних підприємств, у тому числі металургійні, могли зупинитися. Уже 19 січня були підписані нові газові угоди терміном до 2019 року. До сьогодні цей контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом» є об’єктом звинувачень Тимошенко з боку політичних опонентів — мовляв, нові умови були надзвичайно невигідні для вітчизняної економіки.
Президент Янукович саме цим пояснюватиме те, що відправив Юлю за ґрати. Своєю чергою колишні союзники з помаранчевого табору почали підозрювати її в прихованій співпраці з Володимиром Путіним. До речі, Юлія Тимошенко переконана, що ті газові контракти дали Україні не лише можливість отримувати російський газ. Вона стверджує, що вони допомогли виграти відомий суд з Російською Федерацією, який відбувся у Стокгольмському арбітражі 2019 року. Розгляд стосувався саме торгівлі газом.
Але провернемося, щоб розглянути історію послідовно. 2010 року Янукович виграв президентські вибори. Юлія Володимирівна була другою: відстала лише на 3,48%. Довелося заплатити за поразку по повній. Так звана «газова угода» була використана опонентами для кримінального переслідування Тимошенко. Сфабриковані справи щодо газових контрактів, нецільове використання бюджетних коштів і таке інше. Колишній суперник на президентських виборах увімкнув увесь адмінресурс. Восени 2011 року суд визначив покарання колишній прем’єрці: сім років позбавлення волі.
Практично вся країна стежила за її перебуванням у харківській в’язниці. Хто зі зловтіхою, хто зі співчуттям. Протести, зокрема й світового масштабу, не призупинили рішення суду. Погіршення здоров’я полонянки також не вплинуло на владу. Не діяла й ухвала Європейського суду щодо незаконності ув’язнення та політично замовного характеру кримінального переслідування. Тільки Революція гідності 2013—2014 років допомогла вийти на свободу.
Заради справедливості зазначимо, що у квітні Верховний Суд скасував вирок Печерського суду, як такий, що не мав події злочину. А минулого року, під час процесу в США над американським лобістом та політичним консультантом Полем Манафортом, громадськість дізналася, що на чорну кампанію проти Юлії Тимошенко витрачалися мільйони доларів. Сумнозвісна компанія Skadden, Arps, Slate, Meagher&Flom LLP визнала, що сфабрикувала звіт щодо діяльності Юлії Тимошенко на посаді прем’єр-міністра на замовлення Пола Манафорта.
Перше, що зробила Юлія Володимирівна після визволення, — поїхала на революційний Майдан, вшанувала пам’ять загиблої Небесної сотні, а потім на інвалідному візку звернулася до натовпу. Її не дуже уважно слухали. Потім ще довго обговорювали, що у візку вона сиділа взутою в елегантні туфлі на підборах. Позачергові вибори президента України-2014 вона програла. Знову була другою, цього разу поступилася Петру Порошенку.
Ще в грудні 2018 року вона очолювала рейтинги, але навесні 2019-го не ввійшла навіть у другий тур президентських виборів. У певний момент здавалося, що її підтримує олігарх Коломойський, але виявилося, що його симпатії схилилися до Володимира Зеленського.
«Сьогодні у Ю. Тимошенко замало союзників. Команда Володимира Зеленського не наважується притягнути її до себе, бо боїться, що вона їх з’їсть, — вважає політолог Євген Магда. — Тимошенко вміє переконувати людей, вона вміє сприймати новації, але її час минув, тому що прийшли люди, які використовують політичні технології більш цинічно».
Підсумки парламентських виборів 2014-го та 2019 року також не були втішними для політичної сили Юлії Тимошенко. У Верховній Раді VIII та IX скликань вона змогла утворити невеликі опозиційні фракції.
На початку 2021 року загострилися питання тарифів на житлово-комунальні послуги та ціни на газ. На думку політолога Андрія Золотарьова, це дає шанс Тимошенко на певну співпрацю з нинішньою владою.
«Щодо можливості коаліційних перемовин, то «Батьківщина» та Тимошенко — це майже єдиний потенційний союзник для Володимира Зеленського, — сказав в інтерв’ю агентству УНН пан Золотарьов. — Соціологія лютого показує те, що питання тарифів вийшло на перший план, обігнавши питання війни та миру. …А я вважаю, що єдина фігура, яка могла б розв’язувати це питання … — це Юлія Тимошенко».
І все ж, вона все ще у великій політиці. КПУ, СПУ, «Наша Україна», «Партія регіонів», «Народний Фронт» — це неповний список колишніх велетнів української політичної арени. Чимало з них нині хіба що зберегли юридичну реєстрацію. Ще більший список колишніх зірок-політиків, які перебувають у політичному забутті. Серед них чимало колишніх ворогів і союзників Тимошенко.
«У нас політика помолодшала останнім часом, але це не означає, що такі політики як Юлія Тимошенко вже відступають, — розмірковує політолог Володимир Фесенко. — Запит на нових політиків залишається, водночас зростає і попит на досвідчених політиків та управлінців. Тимошенко не можна списувати. Вона ще може всіх нас здивувати».
А ось Юлія Тимошенко, на відміну від її зачісок, незмінна в українській політиці. Вона, у політичному сенсі, пережила не одного президента та прем’єра, пройшла крізь успіхи, падіння, шанування та зради. Усе це раз за разом змушує виборців, політологів, соціологів і, звичайно, політиків замислюватися над питанням: «А може таки пані Юлія наш наступний Президент?»
