17 minute read
ДЕМОГРАФIЧНI ВИКЛИКИ
ПИТАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗБУДОВИ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ НА РІВНІ ДЕРЖАВИ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ КРИЗИ НАРОДЖУВАНОСТІ В УКРАЇНІ Є НАДАКТУАЛЬНИМ — ЗА РІВНЕМ ФЕРТИЛЬНОСТІ УКРАЇНА ПОСІДАЄ 211-ТЕ МІСЦЕ СЕРЕД 222 КРАЇН
ТЕКСТ ФЕДІР КРУТЯК
Advertisement
Доктор медичних наук, професорка, репродуктологиня, членкиня Української асоціації репродуктивної медицини та Європейського товариства репродукції людини та ембріонології, співвласниця мережі медичних центрів репродуктивного здоров’я «Мати та дитина» Наталія Данкович — про розвиток репродуктивних технологій, досвід державної політики з підтримки багатодітних сімей у країнах ЄС, підґрунтя зростальної привабливості в’їзного медичного туризму, демографічну ситуацію в державі, психотравмувальний фактор безпліддя, досягнення в методиці кріоконсервації яйцеклітин та етичні аспекти сурогатного материнства.
За рівнем народжуваності Україна входить до першої п’ятірки країн з кінця, і це справжня демографічна катастрофа. За попередніми прогнозами, 2021 року чисельність населення України скоротиться ще на понад 159 000 осіб. Чому, на Ваш погляд, держава так мало уваги приділяє дієвим програмам підтримки народжуваності?
Незадовільна демографічна ситуація в країні, ознаками якої є низький рівень народжуваності, вважаю, вимагає якнайшвидшого реагування. Видатки державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення, зокрема й сімей з дітьми, в Україні — мізерні. За цим показником (менш ніж 4% від ВВП) країна посідає одне з останніх місць у світі. Попри постійне підвищення прожиткового мінімуму на дитину та допомогу при її народженні, цей показник у нашій країні в декілька разів нижчий у порівнянні з країнами ЄС.
Відмічу, що коефіцієнт фертильності, тобто кількість дітей, народжених однією жінкою, у середньому в Україні становить 1,3. Однак цей показник є значно нижчим від міжнародної норми простого відтворення населення — 2,14 дитини на одну жінку, за цим показником Україна посідає 211-те місце серед 222 країн.
Вважаю, що варто перейняти досвід державної політики з підтримки багатодітних сімей у країнах ЄС та запровадити в Україні податкові пільги для багатодітних сімей, а з народженням кожної наступної дитини зменшувати податки для сімей у відсотковому плані. Крім того, необхідно прийняти Державну програму виховання дітей дошкільного віку, яка б охоплювала створення нових дошкільних установ, а також державну допомогу по догляду за дітьми за умови використання послуг вихователів. Також важливо оптимізувати систему державного управління щодо соціальних допомог багатодітним сім’ям.
В Україні майже кожна п’ята подружня пара має складнощі з планування природної вагітності й лише 20% з тих, хто не може мати дітей, звертаються до допоміжних технологій, найпоширенішою з яких є екстракорпоральне запліднення. Як запідозрити безпліддя та коли слід бити тривогу?
Відповідно до рекомендацій провідних професійних асоціацій і міжнародних організацій (ВООЗ, ESHRE, ASRM), слід запідозрити непліддя й почати всебічне обстеження та, за його результатами, лікування пацієнтів за відсутності вагітності упродовж 12 місяців активного статевого життя без застосування контрацепції в пар до 35 років чи 6 місяців у таких після 35 років.
У країнах Західної Європи на 1 млн населення проводиться 1,5–2 тис. процедур екстракорпорального запліднення. В Україні цей показник майже в 6 разів нижчий. У чому полягають головні перешкоди для українців на шляху до проведення процедур екстракорпорального запліднення? Чому українці не поспішають звертатися до репродуктологів?
На жаль, для більшості українців сам факт непліддя є сильним психотравмувальним фактором, який призводить до психічної дезадаптації та формує такі розлади, як високий рівень тривоги, депресивні симптоми, емоційне напруження з агресивністю, низьку самооцінку, труднощі соціальних контактів, психосексуальні розлади, що своєю чергою призводить до зволікання зі зверненням до фахівців.
Поряд із цим, не зважаючи на те, що з розвитком технології вартість процедур екстракорпорального запліднення постійно й стрімко знижується, вона ще залишається для багатьох об’єктивно високою.
При екстракорпоральному заплідненні доволі часто частина ембріонів залишається невикористаною, і їх можна зберігати тривалий час за допомогою процедури кріоконсервації. Розкажіть детальніше про можливості такої процедури?
Процес заморожування статевих клітин (яйцеклітин і сперматозоїдів) та ембріонів доброї якості для зберігання на невизначений термін називають кріоконсервацією.
Методика кріоконсервації яйцеклітин, сперматозоїдів та ембріонів полягає в глибокому заморожуванні матеріалу в рідкому азоті. Заморожений матеріал зберігають у спеціальних контейнерах — посудинах Дьюара. Кожна порція матеріалу має індивідуальне маркування. Ембріони зберігають по 1-2 одиниці в спеціальних «соломинках», а сперму — у спеціальних мікропробірках.
Донедавна використовувався лише метод повільного заморожування. Але його ефективність сумнівна: тільки близько 50% ооцитів вдавалося «повернути до життя», решта руйнувалися кристаликами льоду.
Японський вчений Масагіше Куваяма винайшов новий спосіб надшвидкого заморожування яйцеклітин — метод вітрифікації. Цей метод допоміг досягнути показника 98% вдалих розморожувань.
Сьогодні вітрифікація є безпечною як для статевих клітин (яйцеклітини, сперматозоїди), так і для ембріонів. Вона не впливає на генетичний матеріал, не змінює шанси на настання вагітності. Дітки, народжені після використання процедури вітрифікації, не відрізняються за станом соматичного та психічного здоров’я від діток, народжених після природного зачаття.
Зберігатись у вітрифікованому стані яйцеклітини, сперматозоїди й ембріони можуть стільки часу, скільки потрібно. Тривалість зберігання біологічного матеріалу також не впливає на їх якість і генетичний матеріал.
Які програми можуть бути рекомендовані парам у разі, коли екстракорпоральне запліднення виявилися нерезультативним?
У своїй роботі ми керуємося Наказом МОЗ №787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», згідно з яким парам з невдалими повторними спробами ДРТ може бути рекомендовано проведення преімплантаційної медикогенетичної діагностики моногенних і хромосомних дефектів в ооцитах та в ембріонах на етапі до ембріотрансферу, що може бути виконано в надсучасній генетичній лабораторії медичного центру «Мати та дитина».
Крім цього, можуть бути пропоновані програми з використанням донорських сперматозоїдів чи ооцитів. А також за показами можлива рекомендація сурогатного (замінного) материнства.
Подеколи пари отримують рекомендації скористатися донорами яйцеклітини. Яка ефективність донорських програм?
Застосування донації ооцитів здійснюється за медичними показаннями за умови наявності письмової інформованої добровільної згоди пацієнтів, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.
Враховуючи високі вимоги, що ставляться до донора, у підсумку програми донації отримуємо яйцеклітини найвищої якості.
Саме тому програми із застосуванням донорських яйцеклітин мають значну ефективність, оскільки за їх результатами отримуємо ембріони з високим імплантаційним потенціалом.
Звісно, пари отримують рекомендації скористатися донорами яйцеклітини за певними показаннями, серед яких: відсутність ооцитів набута чи вроджена, обумовлена природною менопаузою; ризик передачі спадкових захворювань; невдалі повторні спроби ЗІВ при низькій якості ембріонів і незадовільному реагуванні яєчників на контрольовану стимуляцію та неодноразовому отриманні ооцитів і ембріонів низької якості.
Сурогатне материнство, що дозволене законодавством України, іноді є єдиною можливістю народити генетично рідну дитину. Якою є ситуація з етичною стороною сприйняття цього питання в українському суспільстві?
Сучасне суспільство постійно перебуває в стані розвитку. Щодня з’являються нові технології та методи, але свідомість і мислення людини, на жаль, залишаються старими.
Це ж стосується і медицини. Ще десятиліття тому сурогатне материнство навіть вважали свого роду божевіллям, що порушує моральні принципи. Нині це поки що теж спірна й емоційно напружена тема.
Про те, які етичні аспекти зачіпає процес сурогатного материнства, бажано з’ясовувати через відповіді на популярні питання.
1. «Природне зачаття дитини стало непопулярним?»
Хоч питання і дивне, проте воно турбує багатьох противників сурогатного материнства. Ні, природне зачаття не «вимирає». До сурогатного материнства вдається невеликий відсоток людей, і це — безплідні пари, які не можуть мати дітей з різних причин. Необхідними умовами для проведення сурогатного материнства є наявність певних медичних показань: відсутність матки (вроджена або набута); деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних пухлин, при яких неможливе виношування вагітності; структурноморфологічні або анатомічні зміни ендометрію, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню; тяжкі соматичні захворювання, при яких виношування вагітності загрожує подальшому здоров’ю або життю реципієнта, але які не впливають на здоров’я майбутньої дитини; невдалі повторні спроби ДРТ (4 й більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не приводило до настання вагітності.
2. «Сурогатна мати виступає в ролі «інкубатора»?»
Противники сурогатного материнства стверджують, що участь у програмі прирівнюється до продажу та приниження жіночого тіла. Тим самим, жінка перетворюється на комерційний товар.
Проте насправді жінка, яка вирішила виступити сурогатною матір’ю, робить шляхетний і відважний крок. Вона погоджується допомогти бездітній парі знайти щастя, часом ризикуючи власним здоров’ям і добробутом. Щобільше, дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо).
3. «Сурогатне материнство — це продаж дитини?»
Є думка, що за договором сурогатного материнства дитина — це предмет. Чи варто пояснювати, що це думка абсолютно невірна? Сурогатній матері платять не за дитину, а за те, що вона її виношує, отже, усі витрати йдуть на утримання жінки. А її винагорода — це свого роду подяка.
4. «Сурогатна мама може залишити дитину собі?»
Так, поточні норми законодавства це дозволяють. І такий випадок цілком реальний. Адже жінка може почати відчувати материнські почуття, відчути емоційний зв’язок з дитиною. Уникнути подібного конфлікту можна, якщо довіритися перевіреній клініці. Грамотна юридична підтримка дуже важлива під час реалізації програми. При самостійній «практиці» від такого сумного результату, на жаль, ніхто не застрахований.
5. «Кровноспоріднені зв’язки руйнуються?»
Відповідь однозначна — ні. Щоб сурогатна мати змогла виносити майбутню дитину, їй повинні підсадити ембріон. Крім того, очевидно, що подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство, повинно мати генетичний зв’язок з дитиною. При цьому сурогатна мати не обов’язково має безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Отже, дитина буде схожа на вас, успадкує ваші дані, а із сурогатною матір’ю вона нічого спільного не матиме.
З кожним днем суспільство впевнено крокує вперед, змінюються традиції, звички й навіть моральні основи. І те, що кілька років тому вважалося чимось нереальним, на сьогодні є абсолютно буденним та високо запитуваним.
Так і з сурогатним материнством. Якщо медицина дозволяє бездітній парі мати рідного й такого довгоочікуваного малюка, то чому потрібно відмовлятися від можливості, яку дає нам доля та розвиток репродуктивних технологій?
Наскільки важливим є психологічний аспект у лікуванні в період планування та ведення вагітності?
Сучасні дослідження підтверджують значний вплив психологічного фактора на репродуктивні функції як жінки, так і чоловіка. До найбільш розповсюджених патологій органів репродуктивної сфери належать запальні процеси, новоутворення, непліддя, гормональні дисфункції. У структурі гінекологічної патології найпоширенішими є ендометріоз та міома матки, частота яких неухильно зростає.
Тривалий гінекологічний розлад є чинником, що суттєво трансформує всі ланки життя хворої жінки, значно знижує рівень її психічного функціонування, призводить до маніфестації суб- і власне клінічних психічних розладів.
Гінекологічні захворювання, на жаль, стигматизовані переживаннями провини, сорому, тривоги, почуттям неповноцінності. Для більшості пацієнтів сам факт непліддя є сильним психотравмувальним фактором.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що тяжкість перебігу гінекологічного захворювання, лікування та періодів планування й ведення вагітності багато в чому залежать від психологічних особливостей пацієнтів. Тому більш ефективна допомога має спиратися на знання психологічних ланок формування та перебігу хвороби, які можуть стати мішенями психокорекційної роботи.
2020 року, з нагоди оголошення ВООЗ року медичної сестри та акушерки, вами було розпочато спецпроєкт #нашісестри. У чому суть цієї ініціативи?
Ми розпочали новий спецпроєкт #нашісестри. Всесвітня організація охорони здоров’я на честь 200-ї річниці з дня народження засновниці сестринської справи Флоренс Найтінгейл визнала 2020-й роком медичної сестри та акушерки. Ми не могли не скористатися цим інформаційним приводом.
Суть ініціативи — привернути увагу громадськості до фаху медичної сестри. Показати щоденні реальні емоції, справжні надії, мрії, розчарування та щасливі моменти, яких теж вистачає нашим медичним сестричкам. Сподіваємося, що наша ініціатива показати реальний бік професії приверне в медицину молоде покоління.
Як відомо, в Україні діє державна програма з лікування безпліддя методом ЕКЗ, проте показники діяльності програми за роки її існування є доволі низькими. У чому вбачаєте головні недоліки державної програми?
Якщо ви жінка віком від 19 до 40 років, у якої абсолютне безпліддя, в Україні можливо зробити штучне запліднення безплатно. Наша держава надає можливість отримати першу спробу запліднення методом допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти. Це стисла суть Державної програми з лікування безпліддя методом ЕКЗ. За рік в Україні близько 45 тисяч жінок проходять процедуру штучного запліднення. Проте лише близько 1% цих жінок йдуть саме по державній програмі МОЗ.
Одним з головних недоліків державної програми є те, що вона не забезпечує жінок безплатними препаратами, а це найдорожчий момент лікування, решту держава не покриває. Як наслідок, лікування зрештою виходить недешевим.
Поряд із цим, залишається питання розвитку мережі клінік, що працювали б відповідно до програми.
На кінець минулого року в Україні склалася вкрай важка демографічна ситуація, а до соціально-економічних питань додалася проблематика пандемії COVID-19. Як вплинула пандемія на діяльність мережі медичних центрів репродуктивного здоров’я «Мати та дитина»?
Справді, 2020 рік виявився вкрай важким для України. Однак відмічу, що якість надання послуг, турбота про пацієнта та цінова політика мережі медичних центрів репродуктивного здоров’я «Мати та дитина» призвели до того, що пандемія майже не вплинула на нашу діяльність. Пацієнти довіряють нам найдорожче — своє здоров’я, — і ми не підводимо їх високих очікувань.
Що є найважчим у вашій роботі?
Найважче в нашій роботі — погані новини, важко нести їх пацієнту. Зокрема, негативний тест на вагітність.
На щастя, радісних моментів значно більше! Добрим новинам радіємо всі! Чимало пацієнток знаємо в обличчя, зустрічаємо як добрих знайомих. Їхні радості та успіхи сприймаємо, як особисті!
Кожен наш пацієнт може розраховувати на якісний догляд і увагу на всіх рівнях.
Згідно зі статистикою, можна виділити декілька головних причин безпліддя в пар, проте майже в 50% випадків такою причиною є «чоловічий» фактор, який здебільшого безсимптомний і, як наслідок, не спричиняє жодних занепокоєнь. Якою є ситуація з культурою профілактики хвороб репродуктивної функції в Україні?
В Україні ухвалена Концепція Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації». Охорона репродуктивного здоров’я, визначена ВООЗ відповідно до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров’я 1995 року як пріоритетна галузь, — це сукупність профілактичних методів, засобів і послуг, що впливають на здоров’я та добробут населення.
Попри впроваджені заходи, про наявність негативних тенденцій свідчить аналіз стану здоров’я підлітків. Так, кількість захворювань серед дівчат 15—17-річного віку становить 8277,3 на 10 тис., а юнаків відповідно — 8135. При цьому протягом останніх років в Україні загальна захворюваність серед дівчат зросла в 1,7 раза, а хвороб сечостатевої системи та запалення репродуктивних органів — у 4,6 раза.
Значний вплив на репродуктивне здоров’я зазначеної категорії населення має поведінка й особисте ставлення до свого здоров’я. Негативну роль у репродуктивній поведінці молоді відіграють порнографія, пропаганда сексуального насилля, широке рекламування шкідливих звичок, що також потребує вжиття відповідних заходів з боку держави.
Одним з основних факторів розладу репродуктивного здоров’я вважаються інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, які в підлітковому й у дорослому віці нерідко стають причиною непліддя, невиношування вагітності, онкогінекологічної патології, а також внутрішньоутробного інфікування плода з можливими тяжкими наслідками та навіть вадами розвитку.
До головних чинників, що вплинули на погіршення показників народжуваності в країні, належать соціальне становище громадян, недостатня увага до збереження культури взаємовідносин усередині сім’ї.
Збереження репродуктивного здоров’я значною мірою залежить від способу життя людини. Тому однією з основних функцій держави у сфері репродуктивного здоров’я є також формування стереотипу здорового способу життя, насамперед у дітей і молоді.
Недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я, які надають послуги у сфері репродуктивного здоров’я, гальмує впровадження сучасних акушерських технологій. Більшість родопомічних закладів не готові надати ефективну медичну допомогу. Для цього слід придбати необхідне обладнання, засоби медичного призначення та ліки, а також забезпечити ефективне управління в поєднанні з удосконаленою організаційнометодичною підтримкою у сфері медичної допомоги.
Потребують відповідної уваги питання підготовки спеціалістів у сфері репродуктивного здоров’я — як з профілактики захворювань, так і з надання медичних послуг. На їх якості позначається невідповідність сучасних навчальних програм у системі до- та післядипломної освіти принципам науково-доказової медицини, планування сім’ї, а також дуже обмежені можливості у використанні необхідної інформації.
Криза народжуваності — головна причина депопуляції країни. І один з найбільш недооцінених факторів цієї кризи — екологічний, адже Україна є однією з найбільших екологічно забруднених країн Європи попри те, що понад 93% українців переймаються питанням стану навколишнього середовища. Дослідженнями європейського товариства репродукції людини та ембріології встановлено прямий зв’язок негативного впливу забруднення повітря на активність яєчників у жінок. Наскільки актуальним, на Ваш погляд, є питання необхідності розбудови комплексного підходу на рівні держави до розв’язання кризи народжуваності в Україні?
Одним з важливих показників стану репродуктивного здоров’я населення є непліддя. На сьогодні 10—15 відсотків українських сімей страждають від безплідності, що можна віднести до прямих репродуктивних втрат. Кількість безплідних подружніх пар досягає близько 1 мільйона.
Незворотні втрати чоловічого населення в репродуктивному віці, що практично збігається з працездатним, позначаються на статевому співвідношенні в суспільстві, зумовлюючи наявність значної кількості самотніх жінок, неповних сімей і дітей-сиріт. Онкогінекологічна патологія репродуктивних органів, яка є однією з основних причин смертності, також призводить до втрати значної кількості молодих жінок.
Для розв’язання вищеозначених проблем на нинішньому етапі в Україні потрібна відповідна стратегія подолання демографічної кризи.
Слабкістю нинішньої демографічної політики прямого стимулювання народжуваності є її висока витратність, короткотермінова дія та запізнення економічної ефективності.
Використання прямих грошових виплат важко контролювати. У Європі стійка народжуваність на досить високому рівні спостерігається в країнах Скандинавії. Цього досягають насамперед завдяки соціальній захищеності як дітей, так і батьків. Повинна бути запроваджена безплатна освіта, упорядкована система обов’язкового та добровільного медичного страхування. Сім’ї з дітьми також мають реально, а не декларовано отримувати пільгові кредити на придбання та поліпшення житла тощо.
Як бачимо, питання необхідності розбудови комплексного підходу на рівні держави до розв’язання кризи народжуваності в Україні є надактуальним, а роботи в цьому напрямі ще дуже багато.
Які дії з боку уряду та ВРУ могли б допомогти приватному сектору репродуктивної медицини в частковому розв’язанні кризи народжуваності в Україні?
Слід пам’ятати, що нині народжуваність і тривалість життя населення в Україні стабільно коливаються близько свого найнижчого за багатолітній період рівня. Тому Стратегія подолання демографічної кризи має стати документом надзвичайної державної ваги.
На мою думку, необхідним є посилення значущості проблем розвитку населення в медицині та державному управлінні, тобто їх демографізації.
Стосовно допомоги приватному сектору репродуктивної медицини з боку уряду та ВРУ в частковому розв’язанні кризи народжуваності в Україні вважаю, що передусім повинна бути запроваджена упорядкована система обов’язкового та добровільного медичного страхування, яка містила б і витрати на лікування непліддя.
Медичні експерти стверджують, що лікування та оздоровлення іноземних громадян в Україні стають усе більш запитаним напрямом розвитку медичної сфери. Одним з найпопулярніших напрямів в’їзного медичного туризму є екстракорпоральне запліднення. Чим аргументується зростальна популярність послуги серед іноземних громадян?
Що стосується саме медичного та лікувально-оздоровчого туризму, то можна виділити основні фактори, які зумовлюють його розвиток.
Насамперед це створення загальносвітового інформаційного простору та принципово нових засобів зв’язку. Важливе й розповсюдження англійської мови як мови міжнародного спілкування, що полегшує комунікацію персоналу з пацієнтами. Немаловажливим є і підвищення життєвого рівня в розвинених країнах та країнах, які розвиваються, що спричинює високу вартість послуг.
Якщо перші фактори є суто логічним підґрунтям розвитку медичного туризму, то саме останній з них, як це й не парадоксально звучить, дає можливості для стрімкого зростання медичного туризму та залучення іноземних клієнтів. Це пояснюється значним розривом у ціновій політиці. Пройти обстеження й лікувальні процедури в українських закладах в окремих «вузьких» спеціалістів у рази дешевше, ніж за кордоном.
Ви активний прихильник розвитку в’їзного медичного туризму в Україну. Наскільки потенціал мережі медичних центрів репродуктивного здоров’я «Мати та дитина» дозволяє розвиватися в цьому напрямі?
Відмічу, що медичний туризм є істотною і невіддільною складовою частиною внутрішнього та міжнародного ринку туристичних послуг. Зародженню цього явища сприяли, з одного боку, глобалізація, інтеграція європейських країн, розширення ЄС, спрощення міграції туристських ресурсів, а з іншого — збільшення витрат на охорону здоров’я, яка проголошується вже протягом декількох років.
На цей час уже сформувався глобальний ринок медичних послуг зі своєю інфраструктурою. Віддаючи належне медичному туризму, у роботі медичних центрів репродуктивного здоров’я «Мати та дитина» все ж найбільша увага приділена саме найпопулярнішому напряму в’їзного медичного туризму — екстракорпоральному заплідненню як найбільш перспективному напряму розвитку, що може конкурувати з відповідною сферою зарубіжних країн: як за якістю надання послуг, так і за лояльною ціновою політикою центрів.
Останнім часом Україну відвідує понад 60 000 медичних туристів щорічно, а інфраструктуру для них формують близько 200 клінік. З іншого боку понад 150 тисяч українців щороку виїжджає за кордон з метою діагностики та лікування. Які чинники стримують розвиток медичного туризму в Україні?
Вважаю, це явище об’єктивно пояснюється певною нестабільністю внутрішнього середовища в Україні, однак медичний туризм має такий великий потенціал, що на цей час виділяється в самостійний сегмент туристичного ринку з широким колом інвестиційних можливостей: від масштабних готельних проєктів, що прилягають до клінік і розташовані в межах міста, до вже наявних спеціалізованих комплексів з деякими модифікаціями в структурі послуг.
Зростання потреб населення та його вимоги до якості лікування призводять до трансформації медичних закладів, основною метою якої є поліпшення якості надання послуг.
Звісно, що роботи в цьому напрямі тривають, та за даними статистики ми вже спостерігаємо позитивну динаміку відвідування наших центрів закордонними медичними туристами.
За альтернативними підрахунками, 2020 року українські заклади охорони здоров’я отримали щонайменше 125 млн дол. США за надані послуги з медичної допомоги чи оздоровлення іноземцям, тоді як українські пацієнти витратили на послуги іноземних клінік щонайменше 1,1 млрд дол. США. Яким вбачаєте потенціал українського ринку в’їзного медичного туризму?
Так, згодна, у секторі медичного туризму Україні досить складно конкурувати з провідними клініками Європи та США. Розвиткові в’їзного туризму перешкоджає рівень сервісу, а зовсім не відсутність високотехнологічної медицини та кваліфікованих лікарів. Але прогрес у цій сфері може бути досягнутий, якщо буде єдина координація діяльності клінік і туристичних агентств у забезпеченні необхідних і достатніх умов для медичного туризму в нашій країні.
Значну роль має відігравати Міністерство охорони здоров’я та інші відповідні установи в регіонах у питаннях як державного регулювання, контролю за якістю послуг, так і в питаннях всебічної фінансової та організаційної підтримки.
І вкрай актуальною для розв’язання питань розвитку сервісу в галузі медичного туризму є реалізація положень сервісного управління. Сутність сервісного управління визначає орієнтація на якість сервісу. І в цьому напрямі вітчизняному туристичному ринку необхідно активно, в обмежені строки розвивати саме сервісний складник як основний фактор залучення іноземних туристів.
Попри те, що в Східній Європі пальму першості у сфері медичного туризму наполегливо утримує Угорщина, українські клініки поступово стають популярним напрямом лікування пацієнтів із Західної Європи та США.
Досить часто пацієнти з-за кордону (особливо Італії, Німеччини, скандинавських країн) звертаються в клініки України з питань репродуктивного здоров’я. Це пов’язано з тим, що в нашій країні репродуктивні технології легалізовані та здійснюються на найвищому рівні.
Таким чином, тісна співпраця всіх суб’єктів ринку туристичних послуг, поєднання зусиль фахівців медичної та туристичної галузей, створення сприятливих законодавчих умов, розроблення прозорих механізмів фінансування, виділення цільового фінансування на відновлення та підтримку медичних закладів, розвиток і активне впровадження сервісного управління та передусім забезпечення безпеки туристичної галузі дозволить розвинути саме в’їзний туризм, особливо його медичний складник.
