новини і оголошення
№15(728)11 квітня 2019 року
Досвідчені програли недосвідченому – така нікчемна народна ціна їхньому розуму й досвіду? с.2
Депутати дали с.4 «зелене світло» транснаціональній корпорації
Григорій Верех Село Мажугівка в Чернігівському районі – одне з багатьох на Чернігівщині, яке має гарну природу, але не має жителів. Точніше, вони є, але лише семеро чоловік на все село. Живуть ці люди без магазину, без медпункту, без відділення зв’язку. Але жоден про переїзд і не думає. Навпаки – люблять своє село і запрошують сюди усіх охочих. Знаходиться Мажугівка всього за яки хось 18 кілометрів від Чернігова, і за київ ськими мірками могла б стати так званим «царським» селом. Адже все для цього має: сосновий ліс, непогану дорогу, гарні краєвиди і чисте повітря, якого в місті не знайти. Та поки воно облюбоване лише дачниками, яких в сезон тут утричі більше, ніж місцевого населення.
Серед сосен тягнеться вулиця
Дорога до села лежить через сосно вий ліс, а при в’їзді до села стоїть досить чепурна табличка з написом «Мажугівка», поруч – автобусна зупинка з розкладом автобуса, який ходить тут лише навесні і влітку, і ще деякі оголошення та передви борча агітація – як без неї: хоч і малий, та все ж таки електорат. І це, мабуть, всі «ви значні місця» цього маленького села, де тягнеться лише одна вулиця, на якій тихо і спокійно. Тут немає школи, магазину й від ділення зв’язку. Словом, немає нічого. Григорій Верех у цьому селі народився і виріс, чудово пам’ятає його історію. Ста
У Мажугівці час зупинився ренька хатина, у якій живе чоловік, діста лася йому від батьків. «Це зараз Мажугівка пуста, а колись у нас і колгосп свій був – до 1964 року, – згадує пан Григорій. – Це вже потім нас об’єднали зі Слабином і Якубівкою. До речі, територіально ми й досі до Слабин ської сільради відносимося. Коли не стало колгоспу, село поступово почало поми рати, молодь виїздила. Школи у нас же не було, то потрібно було у молодші класи в Якубівку ходити, а в старші – в Слабин. Я останній з села, хто школу закінчував, від тих пір більше не було у нас учнів. Що ж, у нас, крім гарної природи, – більше нія кої перспективи для них. Так і перетвори лася наша Мажугівка на дачне поселення, бо дачників тут в рази більше, ніж корінних жителів». Григорій Михайлович і сам довго жив у Чернігові, аж поки десять років тому не втратив зір. Ось тоді і вирішив поверну тися додому, бо в місті нічого йому робити. Зараз тримає курей, кота й собаку. Каже, без собаки не можна, він про все сповіщає. «Я тут звик, знаю кожен сантиметр свого
подвір’я і хати, тому не маю жодних проблем з пересу ванням, – розповідає пан Григорій.
с.9
с.8 На своїй Богом даній землі!