новини і оголошення
№45(758) 7 листопада 2019 року Нещодавно у селі Кобижча, що на Бобровиччині, від серцевого нападу помер на 59-му році життя відомий парламентський фотокореспондент Володимир Струмковський. Приїхав, як зазвичай, на дачу, яка знаходиться неподалік лісництва. Відпочивали від столичної метушні разом з дружиною Наталією – і раптом чоловік схопився за серце і впав посеред подвір’я. Розгублена жінка одразу викликала поліцію і швидку. Хлопці-поліцейські прибули вже за 15 хвилин, намагалися надати першу допомогу і підтримати пані Наталю, яка була у розпачі. Швидка з Бобровиці, за словами свідків, їхала 40 хвилин. По приїзду медики констатували смерть. Цей випадок далеко не поодинокий – люди часто скаржаться на повільну роботу «швидкої». Особливо обурюється сільське населення, адже їм доводиться ризикувати здоров’ям своїх рідних і близьких в очікуванні машини з райцентру. У чому ж річ? Невже медичні реформи, про які тільки й чути з екрану телевізора, геть не наближають населення до якісної і оперативної медицини? Де обіцяні «карети швидкої допомоги», які прибувають на виклик за 10-20 хвилин? У цьому спробувала розібратися кореспондентка «Чернігівщини».
Ольга Спутай
Вісники «земельного ґешефту» дають три місяці на роздуми с.2
Господарям землі немає
Медична реформа –
для виживання платформа яких того дня була на ремонті, констатує фельдшер. Відверто кажучи, не зовсім зрозуміло, як може нормально функціонувати відділення екстреної медичної допомоги, яке має лише два автомобілі, один з яких час від часу перебуває на ремонті, бо вже
Старе приміщення Кобижчанської амбулаторії Того дня, коли родина дачників викликала «швидку», на чергуванні у Бобровицькому відділенні екстреної медичної допомоги та медицини катастроф був фельдшер Василь Ткаліч. Чоловік не заперечує, що від моменту, коли виклик з диспетчерської, що знаходиться у Чернігові, надійшов на його планшет, і до часу, коли медики опинилися на подвір’ї к о го о ї Б о б р о в и ц ь о ги к Струмковських, минуло 40 хвилин. Але д и в ш ти е р Ка ої допом запевняє, що так трапилося через те, що е н н я е к с тр е н іл д ід в майже одночасно отримали два виклики. Рішення, куди їхати, приймають у цендавно віджив свій вік. Це тральній диспетчерській. таке «наближення» медичної допомоги до насе«Щойно прийняв виклик по Кобижчі – аж рап- лення? І коли врешті-решт «теоретики» реформ том інше повідомлення про гострий біль у животі спустяться з неба на землю і на власні очі побажінки, яка перебуває на 38-му тижні вагітності. чать, яка та медицина на місцях? Місце проживання – Бобровиця, – пояснює ВаДе знайти «вакцини» силь Петрович. – Ми привезли жінку до лікарні і одразу вирушили у Кобижчу». від псевдореформ у медицині? У Бобровицькому відділенні екстреної меПовернімося знову ж таки до Кобижчі. Найдичної допомоги та медицини катастроф наразі більшого села не лише Бобровицького району, лише дві машини «швидкої допомоги», одна з а й загалом одного з найбільших у нашій неньці-
Україні. Простягнулося воно на вісім кілометрів уздовж, налічує 96 вулиць! І в такому селі немає автомобіля «швидкої допомоги»! Більше того – один лікар на чотири населені пункти! «У мене на дільниці чотири села: Кобижча, Горбачі (відстань від Кобижчі – 13 кілометрів! – Авт.), Осокорівка і Наумівка. Умовно кажучи, 4400 пацієнтів, – розповідає завідувачка Кобижчанської амбулаторії Ольга Спутай. – Я як сімейний лікар маю обслуговувати 1800 людей. Понад норму, вибачте, ніхто не доплачує. Але ж хіба я можу відмовити людині, яка не уклала зі мною договір? Звичайно, ні! Я приймаю всіх. Це моя робота. От уявіть собі, як мені тут працюється: я і педіатр, і терапевт, і травматолог…». Ольга Андріївна пояснює, що вакансія сімейного лікаря у Кобижчанській амбулаторії є, але бажаючих зайняти посаду нема. «Мені вже 64 роки, я у будь-який момент можу піти на пенсію, і тоді люди взагалі залишаться без лікаря. Наразі у нас в селі будується сучасна амбулаторія, але мені страшно від того, що там нікому буде працювати, – зізнається пані Ольга. – Я ще тоді наголошувала, мовляв, надумались будувати нове приміщення, шукайте будинок лікарю або будуйте. Бо ніхто не приїде в село на мінімальну зарплату, де ще й житло потрібно винаймати». В амбулаторії нині «гуляє» місце не лише сімейного лікаря, а й водія. Йти на мінімалку ніхто не хоче.
с.6
Лікування… холодом
с.4
с.6
с.7
Городнянському музею – 40 років