новини і оголошення
№48(761) 28 листопада 2019 року
Діти, господарство й хата – все на плечах
супертата!
Сергій Колесник Сергій виріс у багатодітній родині. Дітей було шестеро: п’ятеро хлопців і дівчинка. Батька не стало, коли нашому герою було шість років. Тому діти змалечку не цуралися жодної роботи по господарству. «Двоє братів вже на небесах. Молодший, Віталій, загинув у боях за Вуглегірськ. Він був мінометником. Довго вважався безвісти зниклим. 12 березня 2015-го року ми лише змогли забрати його тіло додому, аби поховати. Хоча бої велися наприкінці січня», – розповідає мій співбесідник.
господар. – Нині маю три дійні корови і тільну теличку. Чотири свиноматки, кабани, маленькі поросятка, індики, гуси, кури. Роблю тушонку, консервую овочі – треба ж сину щось у валізу класти, коли на навчання їде. Він у мене вже
рано. Так що батьку хоч не хоч, а гарувати треба. Продаємо молоко, сир. Ніяких допомог державних не отримую. Навіть документи не подавав. Я батько і здатен сам поставити своїх дітей на ноги!», – наголосив Сергій Павлович.
І за маму, і за тата
Сергій же після армії працював на фермі у колгоспі імені Воровського. Це було передове господарство у Сухині. «Коли розпався колгосп, я пішов продавцем. Господарство у мене було завжди – починав з кіз. Потім завів корову, свиней, птицю… Одружився, двоє дітей – син, донька. Живи і радій, але не все так складається, як нам хочеться…». Дружина покинула Сергія з дітьми, коли Ангелінка ще в школу не ходила, а Толя вчився у четвертому класі. З тих пір чоловік лише нарощував худобу, аби його діти жили у достатку. «Ще весною у мене було п’ять дійних корів, я дві продав. Важкувато, якщо чесно, – зізнається
Щасливий батько зі своїми дітьми студент Ніжинського коледжу культури і мистецтв. Баяніст. Грає так, що заслуховуюсь. Доня теж талановита – шестикласниця. Вчиться у бобровицькому ліцеї. Відвідує школу мистецтв по класу баяна і піаніно, співає в хорі. Тож тричі на тиждень маю оплатити їй таксі, щоб додому доїхала. Бо позакласне навчання до вечора, а шкільний автобус повертається
Колоски для доньки
Хто сказав, що заплітати волосся дівчатам мають мами? Наш герой легко відкидає цей стереотип, бо дуже любить робити зачіски своїй донечці Ангелінці. «Косички, а ще більше колоски люблю заплітати. Доня каже, мовляв, тату, вже не ходять дівчата з такими зачісками, а я їй пояснюю, що
Він і хвилини не сидить на місці. Діти, великий будинок, ще більше господарство. Його день починається, коли ще всі сплять – удосвіта, бо треба подоїти корів, нагодувати худобу, приготувати дітям сніданок і відправити до школи. Сергій Колесник із невеличкого села Сухиня, що на Бобровиччині, присвятив своє життя дітям і жодного разу не пошкодував про свій вибір. Чоловік крутиться, як білка в колесі, тільки б його син і донька мали все, як їхні однолітки з повних сімей. Поспілкувавшись із Сергієм пів години, на мить здалося, що він і справді якийсь супермен, але й супермени можуть втомлюватися. У такі хвилини чоловік співає. Саме пісня є джерелом сил і натхнення для нашого героя. рівнятися на когось не треба. Тобі дуже личить, і це головне. Бувало, поїдемо в Ніжин на базар, хочу їй платтячко гарне купити, а вона мені штани порвані показує. Тьфу, кажу, і не подумаю. Хочеш джинси – вибирай, але без дірок. Сором якийсь, а не одяг. Толя вже геть самостійний – сам собі купує, лише гроші давай», – посміхається батько-одинак. Важко повірити, але турбота й чуйність цього чоловіка розповсюджується не лише на власних дітей. Спочатку Сергій Павлович доглядав свою стареньку бабусю, а потім і сусідку. «Шкода старих людей. Вони стають немічними і нікому не потрібними. Ось тут через хату бабця Дуня жила. Нікому було за нею глядіти. Я спочатку так до неї заходив: то їсти принесу, то піч протоплю, а тоді, коли вона вже геть заслабла, порадився з дітьми і ми забрали її додому.
с.3
Відкритий лист письменнику, народному депутату кількох скликань Володимиру Яворівському с.2
«Під час війни землею не торгують»
с.3
с.4 У Плисківській ОТГ збрехали про виконання рішення суду