новини і оголошення
№26(739)27 червня 2019 року
До Євросоюзу – шляхом «патріотичного» геноциду с.2
с.3
Хтось городи поливає, хтось – від спраги «засихає»
с.6
Фермер вчить французів
Не садок, а казка… руками молодої директорки
господарювати та любити Україну Керівник фермерського господарства «Напорівське» Григорій Ткаченко вже вчетверте приймає на землях Лукашівки колег-фермерів із Франції. Винороби, тваринники, ягідники і землероби – всім цікавий досвід українського фермера, який на 1500 гектарах землі зумів побудувати господарство, в якому є все: від пшениці до молока, від малини до фруктового саду!
Французи, як паломники
«У 1941-му році ви проспали Гітлера, а зараз ви можете проспати Путіна. Запам’ятайте, російський чобіт не бував лише в деяких європейських столицях!..», – мабуть, з подібною промовою мав би звернутися до французів та їхнього президента Емануеля Макрона новообраний український гарант Володимир Зеленський, користуючись нещодавньою нагодою офіційної зустрічі на Єлисейських Полях. Натомість у бік французів вона виринає з вуст українського аграрія Григорія Ткаченка на полях рідної Лукашівки Чернігівського району. Щоразу, як французькі фермери приїздять в Лукашівку задля ознайомлення з досвідом свого українського колеги, Григорій Михайлович зустрічає і проводжає їх традиційним для себе «Слава Україні!». І з вуст цього роботящого чоловіка це гасло звучить не так пафосно, як із широких ротів політиків, у яких перший запис у трудовій книжці – «Верховна Рада України». Григорій Ткаченко – людина, яка зробила себе сама. Розпочавши господарювати на 6-ти гектарах, його фермерське господарство «Напорівське» нині розрослося до півтори тисячі гектарів земель довкола Лукашівки, що в Чернігівському районі. Є тут на що подивитись не лише українцям, а й французь-
ким фермерам – байдуже, хто з них хто: винороб, землероб чи скотар. Григорій Ткаченко і сам неодноразово бував у Франції. Тож фермеру є з чим порівнювати. «У нас, можливо, й важче працювати, ніж у Франції, але в нас своя специфіка і свої переваги, – коментує він. – Франція, до речі, поділена на зони ведення господарської діяльності. Так, наприклад, Нормандія – це тваринництво та сади, південь – виноград і лаванда, центр Франції – кукурудза, пшениця, льон. Як не дивно, у них існує повний цикл переробки льону, а ми свій, на жаль, безповоротно втратили». Як і в більшості подібних господарств, у «Напорівському» випробовували різні культури, однак зупинилися на озимій пшениці, кукурудзі, соняшнику та традиційній культурі для поліського краю –
картоплі. Під неї Григорій Ткаченко відвів чималі площі, бо ж культура – надрентабельна! Втім, цьогорічні врожаї обіцяють бути не настільки щедрими.
«Основна проблема – відсутність опадів. Це така проблема, від якої не застрахуєшся, можна лише просити Бога про допомогу, – зітхає фер-
мер. – Он, погляньте, – показує на кукурудзу. – У неї скручується листя, горить озима пшениця, скидає листя картопля». Відтак Григорій Ткаченко прогнозує недобір по врожайності. «По озимій пшениці недобір буде однозначно – маса тисячі зерен заледве перетне 30 грамів, – гадає він. – З картоплею може бути взагалі катастрофа, бо якщо найближчі кілька тижнів не буде дощу, то врожаю не буде взагалі. Єдина культура, яка нині добре почувається – це соняшник. Воно і не дивно, адже він за короткий проміжок часу зробив крок від Херсона до Полісся».
с.6
Фестиваль с.7 «Відродження села, його духовності і культури»