новини і оголошення
№27(740)4 липня 2019 року
І знов те саме, що було: вибори без вибору с.2
Заправляють три партії:
с.3
хто прибере до рук комунальні ліси Чернігівщини?
Онкохворі отримали унікальний шанс
с.4
Стан справ у комунальному господарстві «Чернігівоблагроліс» вкритий таємницею. Разом із тим останнім часом назва і керівництво згаданого підприємства фігурує в низці скандалів, пов’язаних із рейдерством, сумнівними кадровими рокіровками та вимогами об’єднаних територіальних громад повернути ліси у їхню власність. На тлі загального кризового становища у лісовій галузі, підвищення податкового навантаження, втрати частини ринків збуту говорять про централізацію влади та погіршення фінансового становища агролісгоспів. Керівників структурних підрозділів, незгодних із політикою керівництва, попри протести колективів, немов останніх волоцюг, викидають на вулицю. Хто і яку долю уготовив комунальним лісам краю – наша розмова з колишнім директором «Борзнаагролісгосп» Леонідом Стахорським. – Леоніде Олексійовичу, 23 листопада мине рік, як правоохоронні органи розслі дують справу про розбійний напад на Вас та Вашу дружину. Нагадайте, будь ласка, нашим читачам, за яких обставин це трапи лося і як просувається справа? – Я гадаю, що це був перший сигнал для мене. Це була п’ятниця, 8 година вечора. На моє подвір’я вдерлося четверо бандитів в масках – вичекали, коли я приїду, і напали. Троє з нападників були одягнені в чорну форму та берці, ще один – в камуфляж. Між собою говорили російською. Мене схопили під руки і потягли в будинок. Там мене і дружину Ніну повалили на підлогу, руки зв’язали пластиковими стяжками. Вимагали гроші, погрожували. Щоб погрози здавалися страшнішими – мутузили нас руками і ногами по всьому тілу, облили пальним. Аби припинити знущання, я розповів, що гроші (40 тисяч гривень – всі наші заощадження) лежать в кухонному ящику. Отримавши бажане, зловмисники залишили будинок. Це було 23 листопада, а 30 січня з’явився наказ про моє звільнення. Справа про розбійний напад і побиття до цього часу стоїть на місці, нападників не знайшли. – Якщо не заперечу єте, то давайте повер немося до Вашої історії з лісом, а з причинами нападу розберемося пізніше. Ви – заслу жений працівник лісо вого господарства, все життя працювали у сис темі державних лісгос пів. Розкажіть про свій життєвий шлях. – Свій трудовий шлях я розпочав з лісничого.
Працював у Донецькій області. З 1977 по 2019 рік працював у лісовому господарстві на Чернігівщині. 21 рік – на посаді директора ДП «Борзнянське лісове господарство», а з 30-го березня 2015 року – очолив ДП «Борзнарайагролісгосп» КП «Чернігівоблагроліс». За час роботи у цих двох господарствах відбулися значні зрушення – оновлення технічного парку, покращення ведення лісового господарства, розсадницької справи, створення нових лісових культур, парків, рекреаційних пунктів. Паралельно з цим покращувались соціально-економічні умови працівників лісгоспу. Так, уперше в Борзнянському лісгоспі, у Берестовецькому лісництві, мною було створено декоративний розсадник. Інші лісгоспи взяли приклад і розпочали розбудовувати власні розсадники. Традиційно наше підприємство щороку заготовляло 250-500 тонн березового соку. Наш лісгосп малоресурсний, і тому для нас це – додаткова копійка. – Що стосується «Борзнаагролісгоспу», наскільки відомо, то з Вашим приходом на керівну посаду стан справ підприємства різко пішов угору, чи не так? – Дійсно, якщо брати технічне переосна-
Облрада – Зеленському: припиніть паливний терор і віддайте торфозаводи Леонід Стахорський щення, то наше невелике господарство, де працює всього 44 людини, щороку вкладало 1,5 мільйона гривень власних інвестицій. Щороку ми купували по новому трактору, причепу з гідроманіпуляторами, для лісової охорони закупили три «Ниви», вантажівку для вивезення деревини. Паралельно із переоснащенням відбувалися зрушення в соціально-економічній сфері колективу. Якщо у 2015 році середня зарплата по господарству становила близько 3 тисяч гривень, то за 2018 рік вона склала 13,5 тисячі гривень! Зарплата збільшилася у 4,5 раза. Люди почали регулярно отримувати премії. Я поставив собі прерогативу – догляд за лісом, тому наше господарство активно працювало з насінництвом та розсадниками. Якщо до мого приходу 80 відсотків площ відводилося під природне поновлення, то з моїм приходом 100% площ на зрубах ми почали заліснювати. Найбільше рубали вільху, сосну, трохи ясена, дуба, осики, берези. Впровадили й нові види порід дерев, як-от горіх чорний та модрину, почали більше висаджувати дуба. – Цікаво, за рахунок чого вдалося досягнути таких еко номічних показників?
с.9
с.6
Праця – то звичка, за якою живе дояркапередовичка
с.7
Справжня сага життя українського народу
с.10
Чернігівський султан