Золотий резерв by ACMU

№5

(14)

червень, 2010

Невідомі сторінки з життя

Георгія Нарбута.

с.33

Літо –

завжди свято Держбанки – забуття чи райдужна перспектива?

Теоретики vs практиків. На чиєму боці правда? с. 18

Есте Лаудер – креативна володарка імперії краси. с. 10

с. 24

Країна УБС Студенти УБС підкорили Говерлу Студенти Університету банківської справи підкорили найвищу українську вершину – гору Говерлу. Участь у сходженні взяли 26 студентів Львівського, Черкаського та Харківського інститутів банківської справи УБС НБУ. с.4

с.6

Освіта Теоретики vs практиків. На чиєму боці правда? Мабуть, суперечка між теоретиками та практиками щодо того, хто із них краще працює, а отже є кориснішим для суспільства, не закінчиться ніколи.

с.10

Філософія успіху Есте Лаудер – креативна володарка імперії краси Вона увійшла в історію як одна з найуспішніших жінок світу, котра змогла самотужки вибудувати впливову імперію краси, що сьогодні має своїх відданих прихильників у більш ніж ста країнах світу. с.24

Кращі університети світу АВСтралія: освіта на курорті В Австралії все незвично: зима – влітку, кермо – праворуч, а керує країною чомусь англійська королева. Навчання тут теж особливе.

с.30

Ексклюзив Невідомий Нарбут Завдяки Нарбутівським читанням та зустрічі з правнучкою відомого українця Лесею нам пощастило дізнатись унікальні факти з життя Георгія Нарбута. с.33

Постаті Степан Федак – український фінансист і філантроп Степан Федак не просто надавав українцям фінансову допомогу, а навчав їх тонкощів ведення банківськокредитної справи. с.40

Від редакції

3 «Золотий Резерв» №14

№ 5 (14)

черВЕнь, 2010 р.

Редколегія:

Ректор Університету банківської справи НБУ – Тамара Смовженко Проректор УБС НБУ – Олександр Барановський Проректор УБС НБУ – Григорій Хоружий Проректор УБС НБУ – Анжела Кузнєцова Проректор УБС НБУ – Ірина Кравченко Директор Черкаського інституту банківської справи УБС НБУ – Микола Дмитренко Директор Львівського інституту банківської справи УБС НБУ – Ганна Дутка Директор Харківського інституту банківської справи УБС НБУ – Олександр Тридід Директор Інституту магістерської та післядипломної освіти УБС НБУ – Тетяна Гірченко Координатори проекту, підбір матеріалів: Наталія Кузьма, Уляна Гудима, Вікторія Гнип Літературний редактор: Тетяна Ільченко Дизайн і верстка: Олег Пеленичка Фото на обкладинці: Юрій Дячишин Засновник і видавець: Університет банківської справи НБУ 04070, м. Київ, вул. Андріївська ,1 Редакція «Золотого резерву»: 79000 , м. Львів, вул. Коперника, 14 pres@lbi.wubn.net Відділ реклами: +3 8 067 672 61 28 Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13136-2020Р від 23.09.2007р. Видано Міністерством юстиції Тираж: 2000 прим. Передплатний індекс – 99425 Ціна передплати – 36,26 грн за номер Пільговий передплатний індекс – 37942 Для студентів і пенсіонерів – 16,26 грн за номер

Журнал виходить 9 разів на рік Передрук будь-яких текстових матеріалів, опублікованих у журналі, можливий лише за умови обов’язкового посилання на оригінал

іто – це територія свободи. Його чекають усі без винятку, про нього мріють довгими зимовими вечорами, спогадами про нього перечікують осінній смуток дощів, ним живуть у вирі щоденних турбот та робочих буднів. І коли воно приходить, ми в розгубленості думаємо, що ж робити з цією довгоочікуваною свободою? Використати свою відпустку, аби досягнути повної нірвани на морському березі, забути про всі проблеми, долаючи гірські вершини? Чи, можливо, поїхати за яскравими враженнями в екзотичні країни або стару Європу? Є ще варіант – скористатися волею, аби опанувати, наприклад, французьку, про яку мрієш з дитинства, навчитись малювати для втілення своїх творчих задатків, чи піти на курси зі стрибків з парашутом, а можна й просто зачинитись удома і перечитати книги, на які ніколи не вистачає часу? Варіантів насправді безліч. Усе залежить від внутрішнього стану кожного. Прислухайтесь до себе, аби зрозуміти, що просить ваша душа. Бо свобода – це можливість хоча б на короткий час забути слово «треба» і згадати призабуте «хочу»! Але, як казав Єжи Лєц: «Будьте обережні з мріями. Вони іноді збуваються!» :) Мосєсова Анна, студентка ЛІБС УБС НБУ

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

На «Ярмарок працевлаштування» – по роботу Уже сьомий рік поспіль у ЛІБС УБС НБУ відбувся такий очікуваний студентамистаршокурсниками традиційний захід – «Ярмарок працевлаштування». Тут збираються банкіри, фінансисти, страховики і випускникибакалаври, щоб запропонувати один одному свої послуги, обмінятися думками та враженнями. Працедавцям було цікаво, яких спеціалістів підготував інститут цього року, чи взяв до уваги їхні побажання та запити? А студенти принесли свої резюме, сподіваючись отримати пропозицію працевлаштування. «Зараз непростий час для наших випускників. Молоді люди стоять на порозі вибору свого майбутнього. Вони хочуть мати моральне задоволення від праці, упевненість у завтрашньому дні, а також можливість розвиватися, удосконалюватися та кар’єрно зростати», – зазначила під час відкриття ярмарку Ганна Дутка, директор ЛІБС. Представник Львівської філії «Укрексімбанку» Роман Різник наголосив, що ситуація в банківській системі сьогодні дуже складна. Багато людей, усвідомивши масштаби падіння економіки, звинувачують у своїх бідах банки і банкірів. Тому фінансист, попри те, що має бути добрим фахівцем, повинен мати й людські якості,

психологічну стійкість і гнучкість. А ще в роботі банкіра з’явився новий нюанс – не тільки продати якусь послугу, а зробити це якнайвигідніше для клієнта. Зараз, як ніколи, в людині цінуються комунікабельність, дипломатичність, уміння зрозуміти та знайти підхід до кожного клієнта. Ця думка пройшла червоною ниткою через весь захід, її неодноразово озвучували і банкіри, і представники страхових компаній, які прибули на свято. Загалом, зійшлися на тому, що наразі людський фактор важливіший за фаховість. Роман Різник також зазначив, що серед студентів першого курсу, які були на ознайомлювальній практиці у Львівській філії «Укрексімбанку», 50% хочуть працювати саме тут. І дуже тішить банкірів, що молоде покоління, попри те, що здогадується, що бути фінансистом – важка, рутинна справа, усе ж розуміє і її важливість для суспільства. Роботодавці – учасники заходу – визнали, що саме ЛІБС УБС НБУ готує для регіону найкращих спеціалістів банківського напряму. Також на заході представлено нову програму міської ради «Перший кар’єрний крок», мета якої – залучити молодь до навчання в органах місцевого самоврядування, сформувати резерв молодих кваліфікованих кадрів, налагодити співпрацю між вишами і міською владою. Уже другий рік поспіль міська рада проводить конкурс студентських проектів, тож студентів ЛІБС запрошено до участі. ■

Студенти УБС підкорили Говерлу Студенти Університету банківської справи підкорили найвищу українську вершину – гору Говерлу. Участь у сходженні взяли 26 студентів львівського, черкаського та харківського інститутів банківської справи УБС НБУ. Як розповів ініціатор заходу, голова студентського профкому Ілля Симоненко, більшість студентів уперше побували на Говерлі. Попри це, підкорення найвищої вершини України зайняло досить мало часу. «На гору ми піднялись за 2 години 15 хвилин від турбази «Заросляк» у смт Ворохта, – каже Ілля. – Тішить, що подолали вершину всі 26 учасників походу». Під час сходження падав невеличкий дощ, проте вже на вершині була добра погода. Студенти підняли прапор університету і зробили пам’ятну фотографію. А от проблеми почалися, коли довелося спускатися, – розповідає Ілля, – туристична група потрапила під град, на щастя, обійшлося без ексцесів». Крім сходження на Говерлу, студенти університету також побували в Рогатині, Галичі та Яремчому, де відвідали краєзнавчі музеї. «Такі заходи дуже важливі, – каже Ілля, – адже спільне сходжен-

ня на гору якнайкраще здружує та зміцнює колектив. Ця поїздка допомогла нам, студентам із різних куточків України, відчути себе ве-

ликою університетською сім’єю. З вересня ми обов’язково плануватимемо подібні заходи і запрошуватимемо всіх охочих». ■

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

Банкіри зіграли у футбол

На стадіоні «Спартак» відбувся товариський футбольний матч між працівниками Національного банку України та Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ). Перемогу в нелегкій боротьбі здобула збірна університету. Основний час матчу закінчився внічию – 2:2. Результат боротьби вирішило пенальті – з рахунком 4:3 перемогла команда університету. Переможний гол у ворота збірної НБУ забив Микола Яременко. Після закінчення гри капітан університетської команди Олександр Проценко отримав із рук ректора Університету банківської справи НБУ призовий кубок. ■

У ЧІБС –

новий голова студради

Студентська рада ЧІБС УБС НБУ обрала нового голову – ним став студент другого курсу фінансово-кредитного факультету Руслан Лук’яненко, який з першого курсу навчання показав себе як активний та відповідальний студент та член СР. Нового голову студради ЧІБС УБС НБУ було обрано в один тур виборів на конференції студентів інституту, право голосу на якому мали делегати від академічних груп (2 представники від групи) та члени Студентської ради. На посаду голови було висунуто п’ять кандидатів, зокрема, Інну Денисюк, Руслана Лук’яненка, Олега Першина, Анну Харченко та Ірину Вовчинську. Набравши 15 голосів, перемогу здобув Руслан Лук’яненко. ■

клуб Експертів УБС

«Теперішня влада не бачить моделі макроекономіки України» Коментар завідувача кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи УБС НБУ Ростислава Слав’юка: – Серед непопулярних реформ пенсійна стоїть чи не на першому місці. Вона може викликати дуже велике невдоволення владою, і це може поставити під загрозу голосування електорату Януковича за його другий термін. Тому не виключено, що ця реформа не буде проведена. Оцінюючи представлену Президентом програму економічних реформ, можу сказати, що, на жаль, теперішня влада не бачить моделі макроекономіки України. Тобто є спроби зробити ті чи інші кроки, але реального, комплексного бачення реформ немає. Друга проблема полягає в нерозумінні того, як почати і як проводити реформи всередині країни. Звучить одна фраза – треба навести порядок. Це виглядає банально, тому що навести порядок – це не реформи. Реформи – це завжди заходи непопулярні, і вони не передбачають якихось виплат, допомог і так далі. Навпаки, вони передбачають скорочення різних гарантій і допомог. Щодо пенсійної реформи, анонсованої українською владою, то кожна реформа потребує або грошей, або їх дикої економії. Третього варіанту немає. Грошей немає, а якщо вдаватися до «дикої економії грошей» – будуть негативні соціальні наслідки. Тому припускаю, що пенсійну реформу за каденцію Януковича все-таки не встигнуть провести. ■

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

Названо найкращих студентів університету Цьогоріч укотре Університет банківської справи НБУ обирав найкращих серед студентів 2009 – 2010 н.р. До фіналу потрапили 24 учасники, найкращими ж названо шість – кожен у своїй номінації. Визначаючи лідерів, журі брало до уваги рейтинги студентів, їх участь в олімпіадах, середній бал успішності, наявність іменної стипендії, дипломів, відзнак, нагород тощо. Долю учасників визначало об’єктивне журі – керівники навчальних закладів УБС та голови студрад під головуванням ректора університету Тамари Смовженко. На урочистому засіданні у Києві переможці отримали особисті привітання від ректора та цінні подарунки. Нагадаємо, минулоріч найкращі студенти потрапили на сторінки корпоративного календаря університету та стали натхненниками до звершень для усього колективу навчального закладу. Цього року в конкурсі фінішували не менш талановиті молоді люди. Отож, зустрічайте найкращих. Марія Огерчук (ЛІБС), номінація «Найкращий у навчанні» П’ятикурсниця Марія Огерчук – іменний стипендіат Михайла Грушевського. В її доробку безліч відзнак та дипломів. Вона перемогла у Всеукраїнській олімпіаді зі спеціальності «Банківська справа» 2009 року, відзначилась у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук зі спеціальності «Банківська справа», має грамоту

за відмінне навчання та активну участь у громадському житті інституту, а також подяку від Міністерства освіти і науки України за відмінне навчання, активну участь у науково-дослідній роботі й громадському житті.

Наталія Квітка (ЧІБС), номінація «Найкращий у професійній підготовці» Хоча Наталія Квітка студентка лише другого курсу, минулоріч її обрали головою правління навчально-

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

науково-практична конференція в Білорусі, X Ювілейна міжнародна наукова конференція студентів та молодих учених у Донецьку, Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук за напрямами «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» та «Політичні науки». Хлопець має грамоти за ІІ місце у І турі Всеукраїнської олімпіади з дисципліни «Політологія» та за активну участь у ІІ турі І етапу Всеукраїнської олімпіади з математики. Олег Першин отримував стипендію Національного банку України.

Ярослав Омельчук (ІМПО), номінація «Найкращий у громадській роботі» тренувальної філії АКБ «Славутич». Успішна робота на цьому поприщі дозволила студентці стати найкращою у згаданій номінації. Окрім цього, дівчина має іменну стипендію ЧІБС, брала активну участь у різноманітних заходах рідного інституту, пройшла повний курс навчання за програмою постійного семінару кадрового резерву на посади державних службовців V – VІІ категорій з числа студентів старших курсів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації м. Черкаси «Моя професія – служити народу України» з напряму «Державне управління» та зарахована до кадрового резерву Головного управління освіти та науки Черкаської облдержадміністрації. Наталія Квітка цього навчального року отримала подяку за участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт за напрямом «Інтелектуальна власність», диплом І ступеня у І турі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук за напрямом «Інтелектуальна власність» та грамоту «За високий професіоналізм та презентацію НТФ ФКБ «Славутич».

Олег Першин (ЧІБС), номінація «Найкращий у науково-дослідній роботі» Талановитий першокурсник – активний та успішний учасник міжнародних та всеукраїнських конференцій. Серед них ІV Міжнародна молодіжна

Ярослав Омельчук уже не перший рік є активним студентським лідером. Вступивши у магістратуру, він став головою Ради студентського самоврядування ІМПО УБС НБУ. З 2010 року – координатор об’єднання органів студентського самоврядування УБС НБУ – Координаційної ради студентського самоврядування. Окрім цього, амбітний юнак є членом колегії Все української студентської ради при Міністерстві освіти і науки України; членом президії Всеукраїнської студентської ради при Кабінеті Міністрів України; членом правління Української асоціації студентського самоврядування від м. Києва, почесним експертом з питань студентського самоврядування УАСС. У його надбанні – грамоти та подяки від ректора УБС НБУ, директора ЛІБС УБС НБУ; Почесна грамота від мера м. Львова; подяки від міністра освіти і науки України та міністра економіки України.

Таїсія Білик (ХІБС), номінація «Найкращий у культурно-масовій роботі» Таїсія Білик – переможець Міжнародного фестивалюконкурсу аматорського мистецтва «Танцюючий бриз» у номінації «Сучасна хореографія» та «Стилізована хореографія» (м. Керч) у складі хореографічного ансамблю «Контрасти» молодіжного центру ХІБС УБС НБУ. Студентка стала бронзовою призеркою в номінації «Сучасна хореографія» на міському конкурсі художньої самодіяльності «Студентська весна – 2010» у Харкові, лауреат фестивалю-конкурсу «Жовтий звук 2010». Студентка V курсу має подяку за активну участь в організації і проведенні «круглого столу» «Життєві мандри Григорія Сковороди: самореалізація та визнан ня» та творчого вечора художньої інтерпретації спадщини Г. Сковороди; а також грамоти, що відзначають її всебічну розвиненість, зокрема здібності в науковій діяльності.

Костянтин Подчесов (ХІБС), номінація «Найкращий у спортивно-масовій роботі» Спортивна гордість Харківського інституту Костянтин Подчесов має VІ місце у Кубку світу зі скелелазіння, ІІІ місце у чемпіонаті Харківської області та ІІ місце в чемпіонаті м. Харкова зі скелелазіння на швидкість. Скелелазіння є одним з найяскравіших хобі студента, проте хлопець узагалі любить спорт. В інституті цього року він був найкращим із загальної фізичної підготовки, брав участь у змаганнях з настільного тенісу, зайняв ІV місце у змаганнях серед ВНЗ Харкова з військово-прикладних видів спорту (підтягування). ■

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

Джанфранко Равазі: «Байдужість – це сучасне поганство» «Я не сподівався зустрітися в Україні зі стількома думаючими молодими людьми, з якими можна діалогізувати», – такої високої оцінки голови Папської ради у справах культури – монсеньйора Джанфранко Равазі удостоїлися студенти Києва, Харкова, Львова і Черкас. Саме вони взяли участь у відеоконференції, що відбувалася в Університеті банківської справи Національного банку України у Києві з відомим ватиканським богословом.

Фото Валентина Концевича (4)

ід час промови, основною темою якої було Святе Письмо і моральність, глава Папської Ради у справах культури виклав студентським аудиторіям своє бачення чотирьох принципів, які мали б керувати християнським суспільством. За розумінням Равазі, поняття людини є поняттям особи. Адам означає жовтявий (кольору глини), тобто проста людина. Людина дивиться догори і отримує звідти нитку життя. Їй притаманна самосвідомість, і вона прагне нескінченності. Водночас людина дивиться і додолу – на тваринний світ. Вона дає їм ім’я, економічно та технічно здатна змінювати світ. Людина повноцінна, коли знаходить собі подібних та може передати свої почуття, захоплення, ніжність. Відтак, каже Равазі, людина, яка має ці базові погляди, стоїть перед деревом пізнання, себто перед вибором – отримати мораль від Бога або пізнати її самостійно. Осягнути моральний вимір – це і є свобода вибору людини. На думку богослова, розвинута людина у своїх діях має керуватися такими принципами, як індивідуалізм, субсидіарність, солідарність, і бажанням змінити світ. Індивідуалізм дає людині можливість чітко розмежовувати автономії різних сфер, за принципом «Віддайте Богу – Боже, а кесарю – кесареве». Принцип субсидіарності означає постійне оцінювання обґрунтованості дій з по-

Країна УБС

9 «Золотий Резерв» №14

гляду наявних можливостей. Солідарність сповідується принципом «Полюби ближнього свого, як самого себе». Водночас без бажання змінити світ суспільство перестане існувати. «Сьогоднішнє суспільство затиснуте в межах економіки, яка стала лише способом збагачення, технології, і такою, що втратила основоположні принципи моральності. Економіка не має принижувати людину. Треба розширювати свою візію, бо ми вже всі звикли до деталей і неспроможні побачити весь механізм у цілому», – каже Равазі. На його думку, людина нищить себе багатством без праці, розумом без моральності, любов’ю без самопожертви, релігією без віри. Відповідаючи на запитання від черкаської аудиторії про проблему формування в Україні здорового світогляду серед юного покоління, Равазі зазначив, що здорові принципи притаманні тій особі, Також студенти цікавились значенням минулого у розвитку людства, запитували про те, як поєднуються між собою божественне походження людини і теорія еволюції Дарвіна, що залишилося в людині невідомого з філософської точки зору. Наприкінці візиту архієпископ отримав у подарунок від університету книгу «Українська святочна картка». Візит в Україну голови Папської ради у справах культури архієпископа Джан франко Равазі розпочався 24 травня. Архієпископ узяв участь у Міжнародній біблійній конференції «Святе Письмо в катехизі, духовності та культурі України», яка відбулася у Львові, та зустрівся зі студентами львівських вишів. Після цього Джанфранко Равазі відвідав Київ, де прочитав лекції студентам відомих ВНЗ та провів конференцію в Софіївському соборі. ■ Валентин Концевич принципи якої не залежать від держави та релігії. «Це принципи бажання змінити світ на краще, принципи солідарності та взаємодії», – зазначив богослов. На питання харківської аудиторії, як вплине на розвиток християнства популяризація язичницьких традицій, голова Папської ради у справах культури сказав: «Байдужість – це сучасне поганство. Що характерно для сьогоднішнього часу – це аморальність, байдужість до того, що є добре і зле. Байдужість – це той «пил», що забруднює наше повітря». Відповідаючи львівським студентам на питання про можливість об’єднання всіх християнських релігій, Равазі зазначив: «Релігії мають розповісти про біль і зло, життя та смерть, про вічні цінності, але змішати разом усі релігії не можна – вони повинні співати одну пісню, але різними голосами. Ця пісня висвітлює одну тему, але з різних точок зору, і один голос не має приглушувати інший».

Освіта

«Золотий Резерв» №14

Мабуть, суперечка між теоретиками та практиками щодо того, хто із них краще працює, а отже, є кориснішим для суспільства, не закінчиться ніколи.

Теоретики vs практиків. На чиєму боці правда? І

стина, як відомо, завжди посередині – суспільству однаково потрібна праця як економістів-теоретиків, основним завданням яких є побачити та описати процес, побудувати прогноз імовірної майбутньої ситуації, так і економістів-практиків, які мають розробити та впровадити прикладні стратегію та тактику поведінки компанії чи то галузі в умовах ситуації, яка панує у ринковій економіці. Той, хто зрозуміє цей розподіл «обов’язків», зможе правильно використати працю як одних, так і других. У західному світі зараз чи не найбільш обговорюваною серед академічних економістів стала стаття нобелівського лауреата Пола Кругмана «How Did Economists Get It So Wrong?», надрукована у додатку до газети «The New York Times». У ній Кругман критикує економічні дослідження останніх 30 років, називаючи їх, у найкращому разі, марними, а в найгіршому – просто шкідливими. На думку нобелівського лауреата, економісти-теоретики створюють непотрібні і далекі від реального життя математичні моделі, практично нічого не знають про причини криз і методи боротьби з ними і не можуть їх прогнозувати,

Підтримка неефективних банків і підприємств призводить до появи зомбі, що сповільнюють зростання на десятиліття, як це трапилося в Японії.

пише він. Він закликає не слухати сучасних економістів, а звернутися до ідей Кейнса 1930-х рр. Цікаво, що така думка популярна не лише у США. Учені-економісти часто здаються суспільству «ботаніками», що дають відірвані від життя абстрактні поради. Іншої думки ректор Російської економічної школи, професор «Морган Стенлі» Сергій Гурієв та професор Єльського університету і Російської економічної школи Олег Цивінський, які у відповідь Полу Кругману підготували свій матеріал, у якому спростовують найпоширеніші міфи про економічну науку.

Освіта

«Золотий Резерв» №14

Коментарі: Володимир Сословський, к. е. н., доцент кафедри фінансів ХІБС:

Міф 1. Економічні моделі занадто математизовані. Прихильники цього твердження наводять приклад одного із найкращих академічних журналів «American Economic Review», у якому статті містять численні математичні формули, грецькі символи і теореми. Мовляв, може здатися, що економісти змагаються в тому, хто може довести складніше формальне твердження, а не намагаються зрозуміти реальну економіку. Відповідь російських науковців така: дійсно, математичний апарат символів і формул став за останні 50 років «мовою економіки», але, як і будь-яка професійна мова, він дозволяє економістам ефективніше спілкуватися між собою, не витрачаючи часу на пояснення того, що вони мають на увазі. Тому математика в економіці річ конче потрібна. Міф 2. Економічні моделі занадто абстрактні і не мають нічого спільного з реальною економікою. Це твердження, на думку Гурієва та Цивінського, не відповідає дійсності, оскільки світ навколо й економіка настільки складні, що без спрощень, узагальнень і абстракції просто не можна зрозуміти, що ж є дійсно важливим. Зате абстрактні моделі можуть відповісти на цілком конкретні і важливі питання – наприклад, описати та передбачити, як зміниться рівень споживання у відповідь на зниження податків або підвищення інфляції. Науковці кажуть, що економічні моделі не настільки віддалені від реальності, як може здатися на перший погляд. Мовляв, у останні роки зі збільшенням комп’ютерних потужностей моделі використовують статистичні дані та описують поведінку багатьох тисяч фірм або домогосподарств, об’єднаних у групи. У своїй недавній роботі американські економісти Хан Кім, Адер Морзе і Луїджі Зінгалес проаналізували 150 найбільш цитованих економічних статей, опублікованих у 1970 – 2005 рр. Виявилося, що останнім часом різко зросла кількість не теоретичних, а емпіричних робіт, тобто робіт, що аналізують реальні дані.

– Життя є досить складним, і жодна математична модель не може відобразити його реальності. Проте принцип, основні його риси ми вловлюємо, і доказом цього є закономірності, якими насичена наша економіка. Для того, щоб не допустити неправильні теорії у практику – треба завжди створювати моделі того, що ви хочете зробити, та апробувати їх. Тому є такий метод моделювання і ніхто його не скасовував. Той, хто називає себе практиком, інтуїтивно програє всі можливі ходи та наслідки у себе в голові – це так зване вербальне моделювання. Що стосується теоретиків – то вони, крім того, що все програють у голові, доробляють ідеї, використовуючи медіальне моделювання. Процеси, які ми спостерігаємо, обов’язково відображаються як у голові практика, так і в голові вченого, все залежить від того, наскільки правильні ці враження від процесів у головах вченого та практика. Тоді вже можна говорити, чия модель доступніше та адекватніше відображає ці процеси. Практики, як правило, не створюють складних моделей – їхні моделі переважно спрощені, вчений може доповнити цю модель різними факторами, напрямами впливу тощо. Тому я вважаю що і ті, й інші мають працювати командою – йдеться про те, щоб створити реальний образ тих процесів та узгодити його. Звичайно, що моделі науковця будуть на порядок вищими, але й практики, які мають досвід та інтуїцію, здатні створювати в голові образи, завдяки яким у подальшому можна буде приймати правильні рішення. Тут також йде мова про методи – якщо можна обійтися без зайвої математизації моделі, то треба так і робити. До прикладу, американські вчені роблять більш «доступні» матеріали – в основній частині дослідження подають суть процесу, а математичні моделі виносять у додаток. ■ Віталій Кравчук, аналітик Інституту економічних досліджень і політичних консультацій: – Не можна сказати, що науковці, оцінюючи ризики кризи, погано спрацювали. Дослідження в Україні, як і в усьому світі, постійно тривають, і про те, що криза незабаром може виникнути, говорилося ще на початку 2000-х років. Питання у ступені ризику і в тому, як реагує на ці ризики державний менеджмент. Справа науковців дати економічну оцінку та побудувати прогноз розвитку ситуації. А справа економістів-практиків та кризових менеджерів, передусім тих, хто працює на державу, зробити так, щоб компанія зокрема чи держава загалом «виплила» з кризи із мінімальними втратами. Але ситуація зі світовою фінансовою кризою є настільки складною, що, як ми бачимо, вдалий менеджмент не вдається проводити в розвинутих країнах, не кажучи вже про Україну. ■

Освіта

«Золотий Резерв» №14

Кругман закликає не слухати сучасних економістів, а звернутися до ідей Кейнса 1930-х рр.

Міф 3. Сучасні макроекономісти вивчають «досконалі ринки» і «поведінку досконалих економічних агентів». Нараяна Кочерлакота з Університету Міннесоти наводить дані про теми досліджень усіх професорів з макроекономіки, що здобули ступінь Ph.D. після 1990 р. на 17 найкращих факультетах економіки у провідних світових вишах (таких виявилося всього 42 людини). Багато з їхніх досліджень присвячені саме вивченню всіляких відхилень від ідеальних макроекономічних моделей та ідеальної, раціональної поведінки людей. Із п’яти професорів Єльського факультету економіки двоє зробили кар’єру на аналізі економічної політики в умовах обмеженої інформації, один – на створенні комп’ютерних моделей, що дозволяють, зокрема, аналізувати і розраховувати нераціональну поведінку, один – на вивченні поведінки фірм і інвестицій у неідеальних умовах і ще один – вивчаючи роль обмеженої інформації в моделях зайнятості. Така ж ситуація фактично в усіх інших провідних університетах. Висновок: сучасна макроекономіка далеко пішла від економіки 1970-х з її ідеальними, однорідними та раціональними економічними агентами. Міф 4. Економічна наука провалилася, тому що не змогла передбачити кризу. Заперечуючи цю тезу, вчені зазначають, що економічні дослідження показують, що кризу (як і звичайний цикл ділової активності) передбачити надзвичайно важко. Більшість валютних і банківських криз відбуваються внаслідок «неодиничності рівноваги», при якій економіка може непередбачувано переключитися з одного рівноважного стану в інший. А надто багато об’єктів досліджень в економіці і, наприклад, фізиці принципово відрізняються тим, що перехід з одного стану в інший залежить і від дослідників. Припустимо, кажуть Гурієв та Цивінський, що вдалося створити надійну модель пророкування кризи (з точністю якої згодні всі економісти) і що ця модель передбачила падіння фондового ринку на 20% через рік. Недивно, що ціни на акції упадуть негайно після опублікування теорії (а не через рік) і модель не виправдається. Науковці наводять конкретний нещодавній приклад спроб система-

тично пророкувати кризу. Міжнародний валютний фонд витратив значну кількість ресурсів і часу на створення Системи раннього попередження після фінансової кризи в Азії і Росії кінця 1990-х. Сам же МВФ констатує провал таких систем раннього попередження в опублікованій 2005 року статті в журналі «IMF Staff Papers». Міф 5. Економічні дослідження останніх років не дають уроків боротьби з кризою. Моделі банківських криз, зазначають вчені, показують, що треба вливати ліквідність під час кризи. Макроекономічні моделі та емпіричні дослідження доводять, що підтримка неефективних банків і підприємств призводить до появи зомбі, що сповільнюють зростання на десятиліття, як це трапилося в Японії. Дослідження Великої депресії у США свідчать про те, що антиринкова політика Рузвельта не допомогла виходу з депресії, а затримала його на шість років. Моделі теорії контрактів показують, як треба змінити стимули і компенсацію банкірів, щоб уникнути безвідповідальної та ризикованої поведінки з їхнього боку. Не забули економісти і про уроки Кейнса. Тільки ці ідеї вивчаються тепер на значно вищому рівні сучасних моделей, що враховують, наприклад, і динамічні аспекти прийняття рішень. Щобільше, нова макроекономіка оцінює параметри цих моделей з використанням макроекономічних даних. Зокрема, «новокейнсіанські» моделі показують, що «кейнсіанський мультиплікатор» (вплив $1 додаткових держвидатків на економіку) набагато менший, ніж написано у старих підручниках з макроекономіки. Сучасна економічна наука насправді дає кількісні і практичні рекомендації у сфері боротьби із кризою. Відтак, кажуть Гурієв та Цивінський, критика економічної науки є безпідставною. Звичайно, економіка – молодша наука, ніж фізика або біологія. Але заперечувати її прогрес неможливо, як і безглуздо не користуватися результатами останніх досліджень при прийнятті рішень у сфері антикризової політики. ■ Валентин Концевич

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

У Львові відбулися міжнародні філософсько-економічні читання На базі Львівського інституту банківської справи УБС НБУ відбулись ІІІ Міжнародні філософські читання «Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей».

рганізатор читань – кафедра суспільних дисциплін ЛІБС НБУ, співорганізатори: філософський факультет Львівського національного університету ім. І. Франка та Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка. Участь у заході взяли понад 50 науковців, які представляють Українське філософсько-економічне наукове товариство, Університет банківської справи НБУ, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, Львівський національний університет ім. І. Франка, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка, Московський державний університет ім. Ломоносова, Націо-

нальну академію наук України, Тернопільський національний економічний університет, Черкаський державний технологічний університет, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, Люблінський католицький університет ім. Івана Павла ІІ (Республіка Польща) та інші освітні заклади. Основна тематика читань – проблеми, викликані зростанням ролі грошей у соціальному житті у пострадянський період, брак довіри до фінансових інституцій у кризовий та посткризовий періоди. Доповідачі також досліджують соціальну природу грошей у контексті фінансової діяльності держави, роль глобальних фінансових процесів у сучасному цивілізаційному розвитку, історичну еволюцію грошей як феномена культури, моральні особливості економічних процесів та цивілізаційні параметри економічного буття. Міжнародні філософські читання відбулися в режимі пленарного засідання «Фінансова цивілізація у форматі глобальної кризи» та секцій: «Філософія економіки як наукова та навчальна дисципліна», «Україна та світ на шляху економічних трансформацій», «Духовні виміри господарської діяльності», «Моральні детермінанти економічних процесів», «Цивілізаційні параметри економічного буття». Читання проводяться для об’єднання зусиль провідних представників вітчизняної філософської думки та економічної науки для спільного дослідження проблем, що перебувають на перетині філософського та економічного знання. Крім того, мета заходу – поглиблювати розвиток міжнародної наукової співпраці у дослідженні соціальної природи грошей та гуманітарних проблем, викликаних зростанням ролі грошей у соціальному житті України. ■

У ХІБС вибрали

«Професіоналів року»

У Харківському інституті банківської справи УБС НБУ на святковому концерті до Дня банківських працівників відбулося урочисте нагородження переможців конкурсу «Професіонал року-2010». Цього року «найпрофесіональнішими» були визнані: Кобилін Анатолій Михайлович – доцент кафедри інформаційних технологій (номінація «Найкращий видатний науковець»), Борисенко Ірина Іванівна — викладач кафедри фінансів (номінація «Найкращий молодий науковець року»), Федосік Ірина Михайлівна — доцент кафедри банківської справи («Найкращий викладач професійних дисциплін»), Карпова Ірина Вікторівна – доцент кафедри економічної теорії («Найкращий викладач фундаментальних дисциплін»), Шаронова Олена Вікторівна – старший викладач кафедри іноземних мов («Найкращий викладач соціально-гуманітарних дисциплін»), Антоненко Оксана Ігорівна — старший викладач кафедри менеджменту («Найкращий молодий

викладач»), Ходирєв Олександр Іванович – в.о. доцента кафедри інформаційних технологій («Найкращий куратор»). Щороку ХІБС УБС НБУ визначає найкращих науковопедагогічних працівників ВНЗ у конкурсі «Професіонал року». Конкурс проводиться за підсумками навчального року у два етапи. Перший (відбірний) етап проводиться на кафедрах інституту, на засіданнях яких висувають кандидатури на участь у конкурсі у будь-якій номінації. ■

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

В УБС – жнива.

З чого стартуватимемо восени? Вчена рада УБС НБУ підбила підсумки 2009/2010 навчального року

ВНЗ свій календар. Новий рік тут у вересні, засівають – восени, а збирають врожай, тобто плоди своєї праці, у червні. Саме тоді настає пора поставити останню оцінку – власній праці. Без знання того, де ти стоїш, не знатимеш, з чого стартувати далі, без роботи над помилками – не прогресуватимеш, без гарного плану – не працюватимеш чітко. Рік, що минув, був багатим на зміни, нововведення, жорсткі вимоги. Сучасний світ ставить все вищу та вищу планку перед тими, хто хоче втриматись на плаву та досягати успіху. Фахівці вишу зізнаються: справді, сьогодні не легко. Потрібні зусилля та бажання, а часу на перепочинок немає. Хто зупиняється – автоматично йде назад. Саме завдяки командній роботі, мудрому керівництву та зусиллям кожного, цей рік Університет банківської справи НБУ прожив успішно і має чим похвалитись. Побажання ж ректора були співзвучні з відомим тостом: «Аби твої найбільші досягнення цього року, були найменшими – у наступному!» Нагороди УБС НБУ: ■ лауреат конкурсу «Інноватика у вищій освіті»; ■ золота медаль у номінації «Інтеграція вищої освіти України до європейського освітнього і наукового простору»; ■ золота медаль у номінації «Компетентісний підхід в освітній діяльності вищої школи». У збірному рейтингу ВНЗ України «Компас-2010», що є проектом компанії СКМ у рамках соціальної програми «Сучасна освіта», університет займає 9 місце. Розроблено: ■ 43 навчальні програми підготовки бакалаврів для І курсу; ■ 73 навчальні програми для ІІІ курсу; ■ 124 навчальні програми дисциплін підготовки магістрів. У 2009 році до університету на перший курс було прийнято 562 студенти. Станом на 1 жовтня 2009 р. навчався 4061 студент, з них 2515 (61,9%) – студенти денної форми навчання, 1056 (26,0%) – заочної, 475 (11,7%) здобувають другу вищу освіту, 15 осіб – екстернат (0,4%). Учергове було організовано обмін студентами між інститутами університету: 4 студентів Харківського інституту та 2 Черкаського інституту було скеровано на навчання у ІІ семестрі ц. н. р. до Львівського інституту банківської справи, також одну студентку ЛІБС було скеровано до Харківського інституту.

Країна УБС

15 «Золотий Резерв» №14

У звітному році 32 студенти університету взяли участь у Всеукраїнській олімпіаді з чотирьох спеціальностей і 11 дисциплін. Традиційно найсильнішими були студенти: ЧІБС у спеціальності «Облік і аудит» та ЛІБС зі спеціальності «Банківська справа», які отримали дипломи ІІІ ступеня у базових ВНЗ; також з дисципліни «Страхування» 2 студенти університету посіли третє місце і один студент з дисципліни «Екологія» . Крім того, 7 студентів увійшли до 10 найкращих в олімпіаді з інших дисциплін. Таким чином із загальної кількості студентів, що брали участь у ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади, третина учасників була серед 10 найкращих. В аспірантурі університету навчається 112 аспірантів і 22 здобувачі у докторантурі – 2 докторанти. Протягом 2009 – 2010 н. р. аспіранти і здобувачі захистили 8 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Ще троє аспірантів пройшли попередню експертизу на міжкафедральному науковому семінарі УБС НБУ і рекомендовані до захисту протягом 2010 року. Також 4 аспіранти представили свої роботи на кафедрах у ЛІБС і рекомендовані до попередньої експертизи на міжкафедральному науковому семінарі УБС НБУ 2010 року. Протягом 2009 – 2010 рр. в університеті захищено 1 докторську та 11 кандидатських дисертацій. Триває робота над 17 докторськими та 77 кандидатськими дисертаціями. Працівники університету у 2009 – 2010 рр. здійснили рецензування та опонування 743 наукових праць, у тому числі: проопоновано 57 та прорецензовано 95 дисертацій, підготовлено 175 відгуків на автореферати, прорецензовано 76 монографій, підручників та навчальних посібників, 238 наукових статей, 102 навчальнометодичні матеріали. За звітний період загалом в університеті підготовлено 38 монографій, 9 підручників, 78 навчальних посібників, 18 навчальних практикумів та препринтів, 1 словник. Із цієї кількості підручників і посібників 35 одержало гриф МОН України. Ще 12 подано на здобуття грифу. За період 2009 – 2010 н. р. взято участь у 494 наукових заходах, у тому числі: у 278 міжнародних та 216 всеукраїнських науково-практичних та науковотеоретичних конференціях. За результатами цих заходів опубліковано 838 наукових статей і тез доповідей. 2495 студентів університету взяли участь у роботі 258 наукових заходів, зокрема: у 50 міжнародних заходах (208 студентів) і 61 заході всеукраїнського рівня (445 студентів). Окрім цього, 380 спудеїв узяли участь у 44 олімпіадах різного рівня проведення, 1058 студентів стали учасниками 62 семінарів і «круглих столів». За звітний період у виші було підготовлено 382 науково-пошукові роботи, які були представлені на регіональному, всеукраїнському та міжнародному рівнях. Опубліковано 101 наукову статтю та 657 тез доповідей. Загальні бібліотечні ресурси університету становлять 411 129 документів при загальній кількості 6736 читачів та 12 місць книговидачі. Протягом 2009 – 2010 навчального року було придбано наукової, науково-методичної та пізнавальної літератури на суму 402 707 грн.

Фонд наукової бібліотеки становить 8810 примірників. Значна увага приділяється передплаті періодичних видань, яких в університеті налічується 279. Виконувалися роботи з упровадження сучасних інформаційних технологій, а саме: ■ студенти, аспіранти та науково-педагогічні працівники отримали онлайновий доступ через мережу Інтернет до пакета 11 повнотекстових і реферативних баз даних фірми EBSCO Publishing (США), у тому числі до бази Business Source Premier, яка містить повні тексти понад 2300 іноземних журналів з маркетингу, менеджменту, бухгалтерії, фінансів і економіки; ■ організовано доступ до електронних підручників видавництва “Центр навчальної літератури”; ■ оновлено АРМи інтегрованої бібліотечної інформаційної системи ІРБІС. Міжнародні зв’язки університету у звітному періоді охоплювали 40 вищих навчальних закладів та банківських установ 16 країн – Великої Британії, Білорусі, Болгарії, Греції, Іспанії, Італії, Казахстану, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Російської Федерації, Румунії, Чехії, Швейцарії, Японії. Університет банківської справи НБУ у 2009 – 2010 н. р. уклав угоди про співпрацю з: ■ Вищою школою менеджменту в Барселоні (м. Барселона, Іспанія) ■ Міжнародним банківським інститутом (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація); ■ Балтійською міжнародною академією (м. Рига, Латвія); ■ ТОВ «Віртуальні технології в освіті» (м. Москва, Російська Федерація). У поточному навчальному році університет підписав Велику хартію університетів (м. Болонья, Італія), став членом Міжнародної асоціації університетів (м. Париж, Франція) і продовжив співпрацю в рамках Мережі університетів Чорноморського регіону. Значна увага приділялась організації закордонних поїздок, у т.ч. службових відряджень – 16, з метою підвищення кваліфікації – 16 та студентів і аспірантів – 14. В університеті прийнято 10 іноземних делегацій. На сьогодні 100% потокових аудиторій обладнано стаціонарною та мобільною мультимедіа-технікою (зокрема терміналами відеоконференцзв’язку). Чисельність працівників Університету становить 784 штатні одиниці. Кількість персоналу, що забезпечує роботу університету, – 790 осіб, з яких 335 – науковопедагогічні працівники. Середній вік працівників – 41 рік. В університеті працюють 42 доктори наук, 172 кандидати наук. 214 працівників ВНЗ мають наукові звання. Серед працівників вишу – 28 осіб навчаються у вищих навчальних закладах, 20 – в аспірантурі університету та 2 – у докторантурі. За звітний рік 4 особи отримали звання доцента, 12 переведені на вищі посади. Протягом 2009/2010 навчального року відзначено 174 працівники університету, з них відзнаками Національного банку України – 19 осіб, Міністерства освіти і науки України – 20 осіб. ■

Країна УБС

«Золотий Резерв» №14

Цього року в Університеті банківської справи НБУ вперше розпочали вивчення стану справ на кафедрах інститутів. Завідувач кафедри суспільних дисциплін ЛІБС д.філос.н., доцент Зоя Скринник.

Кафедри під прицілом До нас їде ревізор Кафедра – основа будь-якого вищого навчального закладу. Керівництво нашого університету задалось метою детально вивчити кадрове забезпечення навчального процесу відповідно до нормативів, побачити методи викладання, впроваджені інновації, результати роботи та плани на новий навчальний рік. Крім того, організоване вивчення стану справ на кафедрах інститутів мало б допомогти в обміні досвідом між ними. Мета університету – підвищення якості навчального процесу завдяки його уніфікації, а також забезпечення мобільності студентів. Також в університеті сподіваються, що результатом роботи стане й усунення недоліків, які виникнуть. Роботу та досвід кафедр вивчатимуть за графіком. До робочої групи увійшли начальник відділу роботи з персоналом університету Людмила Чаплинська, начальник навчально-методичного відділу – Олександр Мельниченко, представники інститутів. Групу очолила проректор Ірина Кравченко. До слова, майстерність викладачів оцінювали також і студенти за допомогою спеціальної анкети. Саме вони розповідали, чи є певний викладач цікавим лектором, чи вміє він викласти матеріал доступно та мотивує до самонавчання. Тому саме за студентами залишається останнє слово, коли керівництво навчального закладу визначатиметься, чи продовжувати контракт з викладачем. Вивчення стану справ розпочали з кафедр соціальногуманітарних дисциплін. За словами начальника відділу роботи з персоналом УБС НБУ Людмили Чаплинської, ця кафедра є важливою складовою у професійній підготовці фахівців як всебічно розвинених творчих особистостей, свідомих громадян, здатних до самовираження і самореалізації. Завдання викладачів кафедри виховати соціально відповідальну і соціально орієнтовану особистість, яка має активну громадську позицію, високу духовність і культуру, навчити студентів мислити, збагачувати їх внутрішній світ та розвивати їх фізичне здоров’я. Усього цього досягають за допомогою таких дисциплін, як етика ділового спілкування, історія України, історія грошей, культурологія, логіка, основи наукових досліджень, паблік рілейшнз, політологія, психологія в бізнесі, релігієзнавство, філософія, фізичне виховання тощо. Окрім того, викладачі кафе-

Завідувач кафедри Валентина Світличн

дри наповнюють дозвілля молоді пізнавальними заходами, що дають змогу самовиразитись та навчитись публічно виступати і вести дискусії. З метою мотивації майбутніх професіоналів організовуються конкурси та олімпіади.

Не словом, а ділом Завідувач кафедри суспільних дисциплін ЛІБС, доктор філософських наук Зоя Едуардівна Скринник брала участь у вивченні справ кафедр соціально-гуманітарних дисциплін ХІБС та ІМПО. Підтвердила, що на сьогодні усі працюють в єдиній системі. Керівник кафедри з цікавістю знайомилась з роботою колег і порівнювала здобутки з власними. А похвалитись є чим. Кафедра Зої Едуардівни протягом останніх семи років забезпечує роботу Семінару педагогічної творчості професорськовикладацького складу ЛІБС. Викладачі кафедри розробили та реалізують з 2004 року авторську концепцію навчально-ознайомлювальної практики студентів І курсу з гуманітарних дисциплін, мета якої – розвиток творчих здібностей практиканта, його здатність до ділового спілкування в колективі та з клієнтами установи. Чимало проводить кафедра і виховних заходів, присвячених знаменним і трагічним сторінкам української історії, а також подіям сучасності. До прикладу, студенти ЛІБС брали участь в обговоренні конституційної реформи. Крім того, за допомогою фахівців кафедри майбутні банкіри успішно беруть участь у різноманітних олімпіадах і конкурсах студентських робіт.

За студентами залишається останнє слово, коли керівництво університету визначатиметься чи продовжувати контракт з викладачем. Хорошими результатами роботи кафедри соціальногуманітарних дисциплін у ХІБС у минулому навчально-

и соціально-гуманітарних дисциплін ХІБС на.

Завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ЧІБС к.іст.н., доцент Марія Дмитренко.

му році змогла похвалитись її завідувач – Валентина Василівна Світлична, кандидат історичних наук, доцент. Фахівці ХІБС розробили навчальну програму та відповідне навчально-методичне забезпечення дисципліни експериментального навчального плану підготовки магістрів з терміном навчання 1,5 року «Психологія управління та конфліктологія»; видали навчально-методичні посібники з організації самостійної та індивідуальної роботи студентів бакалаврату з 14 дисциплін навчального плану І року навчання; запроваджено тестовий контроль знань студентів ІІ курсу заочної форми навчання в програмній оболонці MOODLE в режимі online; викладачі кафедри узагальнили власний досвід роботи щодо використання сучасних педагогічних технологій в умовах КМСОНП та підготували статтю “Технології гуманітарної підготовки студентів в умовах КМСОНП” до Методичного вісника ХІБС; підготували до видання збірники тестових завдань з 9-ти дисциплін кафедри, у тому числі “Матеріали для діагностики знань студентів з дисципліни “Історія України”, спільно з викладачами ЛІБС та ХІБС; з усіх соціально-гуманітарних дисциплін навчального плану перепідготовки запроваджено дистанційні курси та підготовлено тестову базу в програмній оболонці MOODLE. Електронна бібліотека, яка створена в інституті, містить навчально-методичне забезпечення усіх дисциплін кафедри. Було що показати і завідувачу кафедри соціальногуманітарних дисциплін ЧІБС, кандидатові філософських наук Марії Йосипівні Дмитренко. В інституті працює система дистанційного навчання «Прометей», що має тести вхідного контролю знань студентів, тести для вимірювання рівня залишкових знань, електронні підручники, конспекти лекцій та матеріали для самостійної роботи. База цієї системи містить майже всі дисципліни кафедри, а викладачі кафедри успішно нею користуються. Робоча група відзначила, що на сьогодні найкращий та якісний склад серед кафедр соціально-гуманітарного спрямування університету має кафедра соціальногуманітарних дисциплін ІМПО. З 10 науковопедагогічних працівників кафедри 9 мають науковий ступінь, а завідувач кафедри, кандидат економічних наук Валерій Іванович Огієнко минулого року став найкращим викладачем університету. Валерій Огієнко у навчанні студентів широко використовує креативний підхід, зокрема, проводить практичні заняття у формі засідань акціонерних товариств, засідань ради директорів, використовуючи методи розгляду проблемних ситуацій, розв’язання кейсів. І саме він один із тих, хто стояв біля витоків створення Дискусійного клубу в Університеті банківської справи, до якого залучають економістів, банкірів, представників церкви. Тут студенти

Завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ІМПО к.е.н., доцент Валерій Огієнко.

мають змогу з різних аспектів навчитись розглядати проблеми, що хвилюють суспільство.

Імідж університету: все починається з кафедри… За словами Людмили Чаплинської, найбільшим спільним досягненням кафедр соціально-гуманітарних дисциплін університету за останні роки стало виконання у 2009 році науково-педагогічними працівниками ІМПО ЛІБС, ХІБС, ЧІБС науково-дослідної роботи на замовлення Департаменту персоналу НБУ на тему «Історія Національного банку України». Керівник роботи – Валерій Огієнко. На сьогодні завершується верстка. До друку вийде восени 2010 року. Позитивним здобутком є робота в Дискусійному клубі та проведення спільного проекту філософських читань – Сковородинські (ХІБС), Франківські (ЛІБС), Шевченківські (ЧІБС) та Нарбутівські (ІМПО), а також організація спортивних заходів.

Першочерговими цілями, які ставить перед викладачами керівництво УБС – підготовка авторських курсів, викладання курсів іноземною мовою, впровадження в навчальний процес результатів наукових досліджень. Як повідомила проректор УБС НБУ Ірина Кравченко, за результатами перевірки кафедри отримали завдання інтенсивніше впроваджувати інноваційні технології, враховувати позитивний досвід інститутів, поліпшувати якісний склад, направляючи перспективну молодь в аспірантуру та на стажування. «Першочерговими цілями, які ставить перед викладачами керівництво УБС, є підготовка авторських курсів, викладання курсів іноземною мовою, впровадження в навчальний процес результатів наукових досліджень, – наголошує проректор. – Кожна кафедра повинна активно займатись профорієнтаційною роботою та дбати про конкурентноздатність наших студентів та імідж університету». ■

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

Державні банки – забуття чи райдужна перспектива? Бути чи не бути державним банкам в Україні? Ця дискусія триває вже не перший рік.

о початку кризи традиційними супротивниками присутності державного капіталу у банківському секторі виступали міжнародні фінансові організації. Їхні аргументи відомі: держава, на їхню думку, не може бути ефективним власником, система корпоративного управління держбанками містить суттєві ризики політичного втручання в ухвалення комерційних рішень, що загрожує стабільності банківської системи в цілому.

Сумний досвід Ощадбанку Безумовно, така позиція МВФ і Світового банку небезпідставна. Показовим прикладом є ситуація з Ощадбанком у 2003 – 2005 роках, коли одна з найбільших установ країни, що володіла величезним потенціалом і мала найбільшу філіальну мережу, раптом опинилася ледь чи не на межі банкрутства. І причиною цього були аж ніяк не економічні чинники. Тоді Світовий банк бачив лише один шлях для Ощадбанку – негайний і повний продаж. Обмеження на здійснення операцій, накладені на установу, вдалося зняти тільки наприкінці 2005 року, завдяки тому, що банк розробив і вперше у галузі презентував свою стратегію розвитку на 2006 – 2010 роки. На жаль, за першим кроком так і не з’явилися наступні. Загальна стратегія розвитку банківської галузі в цілому і держбанків зокрема широко обговорювалася, але не була прийнята. Найбільшою проблемою для Ощадбанку залишається відсутність належної системи управління через спостережну та наглядову ради і ручний важіль прийняття рішень з боку Кабміну та заочних засідань керівних органів банку.

«Укрексімбанк» – успіх, що надихає Проте є і позитивні приклади управлінського хисту – Державний експортно-імпортний банк України, який протягом усієї своєї історії займав провідні позиції на банківському ринку і забезпечував належне обслуговування міжнародних кредитів та підтримку українських експортерів. Банк незмінно входить у групу найбільших системних українських банків, має найпоширенішу мережу банків-кореспондентів, яка включає понад 850 установ

у різних країнах світу. Вдоскона люючи свою діяльність, АТ «Укрексімбанк» перетворюється на сучасний банк європейського зразка, орієнтований передусім на обслуговування зовнішньоекономічної діяльності держави. Кредитна підтримка АТ «Укрексімбанк» свого часу допомогла здійснити структурну перебудову та вийти на високоприбуткову діяльність багатьом державним і комерційним підприємствам України. А це ще раз доводить той факт, що незалежно від форми власності, державний банк, маючи хороший управлінський апарат та кваліфіковані кадри, може забезпечувати стабільність, реалізовувати державні програми розвитку економіки, приносити дохід до бюджету України.

Причини появи державних банків Варто зазначити, що основними причинами появи державних банків є: 1) необхідність підтримки стабільності банківської системи; 2) фінансування соціально корисних, але фінансово неприбуткових проектів; 3) стимулювання фінансового розвитку в регіонах, куди важко потрапити (або не хочуть потрапляти) комерційним банкам; 4) необхідність запровадження особливого емісійного механізму, що дає можливість узгоджувати емісію грошей зі зміною потреб економіки у платіжних засобах і завдяки якому держава в особі центрального банку має можливість активно впливати не тільки на грошовокредитну сферу, а й на реальний сектор економіки; 5) підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці та забезпечення стабільності функціонування фінансово-кредитної системи.

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України. Діяльність НБУ перебуває на іншому рівні і регулюється окремим законом, ми ж будемо розглядати державні банки другого рівня і їх діяльність з-поміж інших.

Рекапіталізоване тріо Від часу незалежності в Україні діяли лише два державні банки – «Укрексімбанк» та Ощадбанк. Проте влітку 2009 року за рахунок державних коштів були рекапіталізовані ще три банки, тим самим вони перейшли у власність держави. Мінфін випустив облігації внутрішньої державної позики на суму 9,57 млрд грн і зарахував їх до статутних капіталів цих установ. Зокрема, «Родовід банк» одержав у капітал 2,8 млрд грн, «Київ» – 3,6 млрд грн і «Укргазбанк» – 3,1 млрд грн. Унаслідок чого держава в особі Кабінету Міністрів стала власником 99,9721% акцій «Родовід банку», 84,21% – «Укргазбанку», а в капіталі банку «Київ» державі належить 99,93%. Варто звернути увагу на не стовідсотковий викуп акцій цих банків, він позбавляє їх юридичного статусу державних банків, оскільки, згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність», державним є банк, 100% якого належить державі. Проте маємо розуміти, що при повному викупі банки мали б змінити свою назву та статут, а це додаткові витрати в і так нестабільній ситуації на ринку. Зрозуміло, що рекапіталізовані банки не зможуть повернути вкладені державою кошти, якщо новим власником не буде чітко визначена їхня цільова ніша і не буде призначено нове інноваційне керівництво, яке б змогло змінити негативні спогади серед населення про ці банки на якісне і багатогранне обслуговування. На жаль, цього поки не відбулося, всі проекти зі створення координаційної ради держбанків залишилися без уваги. Рекапіталізовані банки існують самі по собі, вирішуючи покладені на них «зверху» відверто небанківські завдання або конкуруючи на єдиному полі обслуговування державних монополій. Так, «Родовід» був перетворений на «касу» видачі депозитів своїх вкладників та «Укрпромбанку», а «Укргазбанк» і Ощадбанк змагалися за право зберегти статус «Нафтогазбанку».

Продаж рекапіталізованих банків можливий? Держбанки, особливо під час кризи, яка поки не поспішає слабшати, можуть стати одним із найбільш ефективних інструментів впливу на економіку країни.

Приміром, цільові кредити у пріоритетні галузі економіки, навіть видані на пільгових умовах, у 99% випадків є ефективнішими, ніж прямі бюджетні дотації. Щодо кожного з банків можуть бути різні стратегії – від універсалізації або навіть створення народного банку до галузевої установи. Наразі вони працюють у звичному для себе управлінському баченні і вже за рік часу, можливо, готуються до майбутньої приватизації. Про це заявив віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко під час VI щорічної інвестиційної конференції в Києві. Він сказав, що сьогодні в уряді є чітке розуміння того, що гроші з держбюджету, які були вкладені в ці банки, мають бути повернуті державі. Проте представники влади повинні бути обережними у своїх заявах, бо кожна публічно озвучена інформація про можливий продаж викликає хвилю відтоку клієнтів і дестабілізує установи, знижуючи їх вартість. В Україні вперше за останні п’ять років склалася ситуація, коли президент, Кабмін, парламент і Нацбанк діють синхронно, а не грають один проти одного. Це час для привнесення конструктивних ідей у систему управління держбанками. А перетворити ці банки в інструмент ефективної економічної та фінансової політики можуть такі кроки: зміна принципів корпоративного управління банками, прийняття єдиної стратегії з розмежуванням стратегічних напрямків для кожного з них, створення єдиного координаційного органу управління, розробка та затвердження для цих банків окремої стратегії розвитку, які б відповідали загальній стратегії розвитку банківської системи України, введення чітких критеріїв оцінки дій правлінь банків залежно від виконання ними своїх стратегій. Участь держави у банківських системах багатьох розвинутих країн є вагомою. Так, у Німеччині висока частка держави в активах центральних і земельних банків дозволяє при проведенні кредитної політики використовувати нижчі процентні ставки, що, за оцінками експертів, сприяє процвітанню економіки. Держава часто концентрує свою увагу на сферах, які потребують масштабних, довгострокових і зазвичай низькодохідних інвестицій. Водночас у реалізації таких проектів зацікавлені всі учасники ринку, тому що це дозволяє їм більш ефективно здійснювати свою діяльність. Щобільше, можливе підключення приватного бізнесу до різноманітних видів таких проектів. Тут йдеться не про конкуренцію між бізнесом і державою, а про їх взаємодоповнюваність і координацію зусиль, спільну зацікавленність у створенні нормальних умов ведення бізнесу. Отже, управління державним банківництвом в Україні має здійснюватися на основі стратегії розвитку банківської системи, бути жорстко упорядкованим та побудованим на ринково-економічних засадах. Державні – одні з найбільших банків країни, маючи велику мережу установ, охоплюють діяльністю територію всієї держави, надаючи різноманітні послуги населенню. Аналізуючи роль державних банків в Україні, необхідно пам’ятати також про те, що вони є важливою противагою для іноземних банків, присутність яких послаблює вплив держави на розвиток національної економіки. Іноземні банки, які обслуговують українських клієнтів, уже в найближчій перспективі можуть впливати на перерозподіл власності, структуру бізнесу, активів окремих підприємств і цілих секторів економіки. Доволі агресивна їх політика спрямована переважно на якнайшвидшу окупність здійснених інвестицій без урахування пріоритетних потреб України, що може викликати окремі невигідні диспропорції у національній економіці. Тому перш ніж окреслювати перспективу державних банків, необхідно добре зважити на всі аргументи за і проти. ■ Марія Созоник

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

Стабілізація та подальший розвиток банківської системи перебувають у тісному взаємозв’язку з поступовим нарощуванням банківського капіталу. Воно може відбуватися не лише за рахунок власних джерел, а й у результаті реорганізації банків шляхом їх злиття чи приєднання, створення банківських об’єднань і входження до складу промислово-фінансових груп.

Злиття і поглинання на банківському ринку Т

акі інтеграційні тенденції є актуальними з огляду на зниження за рахунок цього системного ризику, а злиття і поглинання у сфері банківського бізнесу можуть стати найдієвішим інструментом збільшення ефективності функціонування фінансової сфери. В останні роки банківський сектор України зіткнувся з низкою проблем, однією з яких є неспроможність українських фінансових установ конкурувати з іноземними, частка яких на вітчизняному ринку постійно зростає. Також таке становище поглиблюють процеси глобалізації, які мають безпосередній вплив на банківську систему України. У таких умовах важливу роль відіграє не кількість українських банків, а концентрація банківського капіталу, від рівня якої залежить життєздатність вітчизняної фінансової системи. Сучасні тенденції розвитку економіки свідчать про тенденції глобалізації, диверсифікації, уніфікації та лібералізації фінансових ринків. Основними причинами злиття є конкурентне середовище, зокрема, зміни, які воно вносить у технології та у процес функціонування бізнесу. Конкуренція вимагає активного пошуку нових інвестиційних можливостей, ефективного використання всіх ресурсів, визначення стратегії протидії конкурентам. Із юридичної точки зору, угоди зі злиття й поглинання – це зміна конт ролю над підприємством. Важливо розуміти, що угоди з придбання незначних пакетів акцій з метою одержання прибутку, а також портфельні інвестиції не належать до згаданого різновиду угод.

Поглинання – це об’єднання двох або кількох юридичних осіб, за якого зберігається одна (та, що поглинає) юридична особа, до якої переходять активи й зобов’язання юридичних осіб, що поглинаються. При цьому юридичні особи, яких поглинають, припиняють своє існування або стають підконтрольними через володіння контрольним пакетом акцій чи частками капіталу. Злиття є особливою формою поглинання, за якої компанія, що купується, втрачає юридичну самостійність. У широкому сенсі злиття і поглинання – це створення стратегічних союзів з іншими компаніями й відділення активів. Значна кількість великих угод зі злиття і поглинання має транснаціональний характер і у зв’язку з цим часто здійснюється відповідно до міжнародноправових норм і звичаїв.

Від емоційного настрою клієнта залежить толерантність і сприйняття проблем перехідного періоду. Національний банк всіляко намагається стимулювати об’єднання банків, особливо проблемних, для вирішення їх спільних проблем і уникнення ліквідації банків заради стабільності банківської системи та врахування

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

У Європі об’єднання банків є класичною цивілізованою процедурою, а у нас такий спосіб реорганізації прогнозують хіба що державним банкам. інтересів клієнтів, проте акціонери українських банків не хочуть іти на такі кроки. Якщо банк проблемний, то власники не бажають його з кимсь об’єднувати і перекладати на інший банк проблемні активи. Як правило, акціонери забирають із проблемного банку активи, мережу, співробітників і передають їх іншому власникові. У Європі об’єднання банків є класичною цивілізованою процедурою, а у нас такий спосіб реорганізації прогнозують хіба що державним банкам. У банківському законодавстві передбачені такі форми реорганізації банків, як виділення, злиття, поділ, перетворення та приєднання банків. Рішення про злиття чи поглинання банку є дуже складним для його керівництва, оскільки сам процес реорганізації потребує великих зусиль, кваліфікованої юридичної підтримки та неабиякого управлінського таланту. Фахівці виділяють такі цілі, яких намагаються досягти банки, що приймають рішення про злиття: посилення власної конкурентної позиції на ринку та усунення конкурентів; підвищення перешкоди для входження на ринок для інших потенційних учасників; придбання взаємодоповнювальних та балансуючих активів; підвищення ефективності розміщення вільних коштів; придбання участі у прибутковому бізнесі; зниження інформаційних і маркетингових витрат. При цьому компанії досягають так званого ефекту “синергії” – додаткової вигоди від об’єднання ресурсів компаній. Слід зауважити, що разом з тим можуть виникнути і додаткові витрати, пов’язані із необхідністю уніфікації, поєднання внутрішніх тех-

нологій. До основних негативів злиття можна віднести: витрати на придбання та супроводження процесу реорганізації, можливі негативні наслідки зміни керівництва, витрати на уніфікацію технологій здійснення операцій, тривалість процесу реорганізації, що може підсилити дію економічних ризиків та ризику зміни стратегії банку. Саме тому при вирішенні питання щодо злиття потрібно оцінити чинники, які впливають на зменшення витрат, і ті, які можуть призвести до їх збільшення, та спрогнозувати величину економічного ефекту від цього процесу. Не менш важливим у процесі злиття та поглинання банків є утримання клієнтської бази, оскільки клієнти можуть бути не готовими змиритися із нововведеннями. Емоційні настрої, у яких сприймається процес злиття, відіграють важливу роль. Саме цей чинник є багато в чому вирішальним у тому, як клієнт сприйме новий банк — із симпатією, довірою, переконанням, що йому буде, як і раніше, добре, чи з пересторогою і небажанням перебувати у невизначеному стані. Саме від емоційного настрою клієнта залежить толерантність і сприйняття проблем перехідного періоду. Визнання і симпатія громадськості стосовно злиття банків значною мірою залежать від зовнішніх зв’язків. Сформульовані реалістичні нові цілі, висловлення стратегічного характеру і заяви про плановані заходи сприймаються здебільшого позитивно. Особливо важливу роль від самого початку відіграє тісний зв’язок із клієнтами. На початковому етапі злиття доцільно розповсюджувати між клієнтами повідомлення, у яких би містилася інформація про плановані заходи і аналіз підсумків вже здійснених етапів об’єднання. Цю кампанію можна доповнювати зустрічами співробітників банків зі своїми постійними клієнтами, на яких потрібно підкреслювати позитивні моменти об’єднання, від яких отримають користь більшість клієнтів, а не тільки окремі групи. Доцільно виділити кілька основних мотивів укладання угод зі злиття й поглинання у банківській сфері. Серед них прагнення підвищити якість й ефективність керування посідає не останнє місце. Зазвичай, поглинаються менш ефективні й погано керовані банки й компанії. Причиною поглинання більш успішних банків і компаній можна назвати усунення потенційно сильного конкурента на ринку. Досить поширеним є податковий мотив. Компанія, що поглинає, може мати значні податкові пільги. Ваговим аргументом для укладання таких угод є прагнення диверсифікувати великі фінансові потоки і знизити ризики фінансових втрат. У банківському бізнесі банки насамперед прагнуть розширити спектр послуг, що надаються фінансовою установою, і збільшити клієнтську базу. Наприклад, придбання промисловими банками фінансових установ, спрямованих на обслуговування приватних осіб. За ефективного розширення сфери діяльності й орієнтації на різні профільні сегменти стратегія диверсифікованості призведе до значного зменшення фінансових ризиків і збільшення прибутковості банку. Можливість використання надлишкових ресурсів також є важливою при укладенні згаданих угод. Наприклад, регіональний банк, розташований у районі з більшими фінансовими ресурсами, але з обмеженими з тих або інших причин можливостями для їхнього розміщення, може бути цікавий як об’єкт поглинання для великого банку, що діє в національному масштабі. Фахівці вказують на такий мотив для злиття і поглинання, як різниця в ринковій ціні компанії й вартості її заміщення. Що стосується банківської практики, то здебільшого дешевше купити регіональний банк і перетворити його у філію, ніж відкривати філію «з нуля». Про що й свідчить практика угод зі злиття й поглинання у банківській сфері на території України. Доцільно зауважити, що під час укладення угод зі злиття й поглинання слід приділити особливу увагу вибору юридичних консультантів. Адже від професіоналізму й досвіду фахівців залежатиме не тільки вартість і результативність угоди, а й її перспективність і успішність для покупця в його майбутній роботі. ■ Марія Созоник

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

Коли час стає капіталом Банку часу не страшні ні кризи, ні депресії, бо єдиним капіталом тут є наш час і готовність прийти на допомогу один одному

сім відомо, що час – це гроші. І дуже часто в нашому житті виникають ситуації, коли катастрофічно не вистачає саме часу, а не грошей. Коли ми думаємо, чому ж доба має тільки 24 години, а не 25 чи 26… Та в сучасному світі і це не проблема. Якщо не вистачає часу – його можна позичити. А коли його забагато – можна продати. Громадський рух «Банк часу», відомий у світі, дістався і до нас. Більше десятка таких організацій успішно працюють у багатьох куточках України.

Банк, який ніколи не збанкрутує ...Француженка, яка не мала коштів на весілля, у Банку «купила» послуги кухарок, декораторів та музикантів. І тепер має 120 годин кредиту. За це вона безплатно навчатиме французької мови дітей сусідки. Або: люди похилого віку навчають молодих давнього ремесла, а за це підлітки пояснюють їм, як користуватися Інтернетом... Це типова схема, за якою Банки часу працюють майже у всьому світі. Та місія цього проекту – значно ширша. Це не просто схема «купи-продай». То ж що це за банк? Розрахунковою одиницею тут є одна година затраченого часу (наприклад, у США – «Time-Dollar», у Японії – «DanDan», у нас – «бали»). Ідея банку народжена з п’яти основоположних принципів: ■ ми всі володіємо цінними якостями; ■ деякі послуги не мають ціни; ■ допомога працює краще, якщо вона взаємна; ■ ми потрібні один одному; ■ кожна людина має значення. Є дуже влучний вислів: «Ізоляція один від одного – чума сучасного життя». Участь людей у русі «Банк часу» дозволяє істотно підсилити соціальні зв’язки між людьми, покращити їх психологічний стан. Лозунг одного з американських Банків часу якнайкраще відображає ідеологію всього руху: створити економічну структуру, в основі якої лежать турбота один про одного, ввічливість і терпіння.

Банківська справа

«Золотий Резерв» №14

Депресії і кризи – час геніальних ідей! Дуже часто геніальні проекти народжуються саме в найскладніший час. Хоча прототипи Банку часу існували і в Давньому Єгипті, і в Середньовіччі, найбільшого поширення вони набули у час Великої депресії в США. З Америки цей досвід успішно поширювався Європою, яка теж переживала не найкращі часи. І вже цілком логічно, що в Україні перші такі установи з’явились у кризу, яку ми, мабуть, переживаємо й досі. Один з яскравих прикладів стався в Німеччині 1929 року. Тоді була страшна інфляція, і для обміну товарами та послугами організували «Обмінне суспільство Вара», грошовою одиницею якого стали «вару». Два роки система функціонувала, об’єднала понад тисячу підприємств. Один із прикладів, як система поліпшила справи конкретного баварського містечка Шваненкірхен, – збиткова вугільна шахта, яка в розпал економічної кризи найняла нових гірників, на 90% оплачувала їх працю у цій «валюті». Вже через кілька місяців усі жителі містечка (робітники і власники крамниць) повністю виплатили всі свої заборгованості, а селище почало процвітати, зокрема, погасивши заборгованість перед місцевим бюджетом. Організатори банків у всіх країнах світу не втомлюються повторювати: головна мета Банку часу – навчити людей орієнтуватися на взаємодопомогу. Не наживатися за рахунок інших, а координувати свої вміння і сили для взаємного процвітання.

Усе почалося з оголошень Тепер ця романтична ідея приживається і в Україні. Спочатку процес українського самодіяльного Банку часу виглядав досить хаотично. З’являлися оголошення на різних форумах. Потім став набирати обертів сайт www.uslugi.co.ua, де й сьогодні можна знайти оголошення на кшталт: «Надам допомогу з догляду за дітьми віком від трьох років – дуже хочу навчитися нарощувати нігті, зайнятися йогою, потрібні дрібні ремонтні роботи у квартирі»; «Могла б навчити акторського мистецтва або англійської мови (можу німецької) – хотілося б навчитися грати на барабанах або танцювати в стилі хіп-хоп»; «Можу провести сеанс лікувального масажу – заняття з водіння автомобіля (мій бензин)»,«Можу запропонувати фотосесії як фотограф» тощо. Наприкінці ж 2009 року Громадська організація «Гуманітарний центр» почала реалізовувати соціальний проект «Регіональна обмінна система «Банк часу» www. bankvremeni.org . За словами Андрія Кривоноса, президента Гуманітарного центру, «в системі Банк часу може підлягати обміну все: від простих речей, якими ми вже не користуємось, до нової продукції, наприклад, мобільні телефони та комп’ютери, і звичайно ж, різноманітні професійні послуги». Принцип роботи українського Банку часу такий: розрахунок взаємного обміну здійснюється в балах. Усі учасники розпочинають з нульового балансу на рахунках, згодом заробляючи чи витрачаючи бали у момент обміну послуг чи продукції. Учасником банку може бути будь-яка людина чи підприємство. Андрій Кривонос також назвав кілька аспектів соціального ефекту проекту: встановлює довіру і підвищує рівень турботи членів суспільства шляхом організації взаємної благодійності і громадянської співпраці; залучає ресурси і здібності студентів, пенсіонерів, інвалідів, малозабезпечених, людей «групи ризику».

Дивіться на проблему глибше! Надзвичайно цікаві аргументи на користь руху Банк часу назвав член Полтавської громадської колегії Володимир Латиш, який координує цей проект у Полтаві і який спільно з іншими регіональними громадськими організаціями досліджував нові позитивні можливості регіональної економіки: «Це майже незбагненно для нормального людського розуму, але правда в тому, що гроші в нашому світі створюються… з боргів! У це важко повірити, але якщо не буде боргів, то не буде і грошей. Нам нав’язують міф про те, що долар нічим не забезпечений, але це неправда, він забезпечений внутрішнім та зовнішнім боргом США. І чим більші ці борги, тим більше у світі доларів. І коли ми отримуємо кредит від МВФ, то ці гроші насправді «створені з повітря», але забезпечені нашим боргом, з якого ми повинні сплачувати відсотки. Щоб працювала така модель економіки, весь час потрібно створювати нові борги, а цього неможливо досягти без тотального зростання споживання. Саме надмірне споживання є причиною того, що за останні сто років знищено третину природних багатств Землі, і цей процес набирає обертів у геометричній прогресії. Всі економічні кризи зумовлені падінням попиту. Світова економіка увійшла у зачароване замкнуте коло: стимулювання надмірного попиту веде до знищення природних ресурсів, а нестача природних ресурсів веде до падіння споживання. Наслідком цього є розорення країн зі слабкою економікою шляхом утворення регульованих штучних криз. Для цього «світові фінансисти» у країні-жертві зменшують грошову масу, і комерційні банки перестають надавати реальному сектору кредити, це викликає зменшення обсягів виробництва, невиплату заробітної плати, збідніння населення, розорення підприємців, зростання криміналу і, врешті-решт, призводить до введення в країні поліцейського режиму. Потім «світові кредитори» проводять націоналізацію збитків та приватизацію прибутків, тобто привласнюють національні активи і природні ресурси, які відтак нещадно грабують, а далі все починається спочатку. На жаль, цю ганебну фінансову систему не можливо вилікувати. У людства немає іншого шляху, як замінити її на справедливу, інакше незабаром вона знищить усе живе на Землі». На його думку, гроші передусім повинні бути забезпечені не нашими боргами, а реальними товарами і послугами. Вони повинні виникати не в момент утворення боргу, а під час купівлі-продажу товарів та послуг. «У всіх людей має бути можливість так легко заробляти гроші, як і дихати повітрям. Учені довели, що для цього всім нам потрібно хоч кілька годин на день просто робити добрі справи для інших людей. Тоді не буде бідності і ми назавжди позбудемось страху перед завтрашнім днем, природні ресурси будуть витрачатися ощадливо, а суспільство всі свої сили спрямує на їх відновлення, а не на грабунок. В такій системі немає місця відсоткам на позичку. Немає і самої позички, бо така система автоматично надає підприємцю стільки ресурсів, скільки йому потрібно для задоволення попиту покупців на його послуги або товари», – стверджує Володимир Латиш. За його словами, український Банк часу немає жодного стосунку до грошей та податків, він оперує тільки часом. «Це некомерційний проект, його підтримали багато громадських організацій, такі як Гуманітарний центр та Суспільна служба України, тобто він є інтелектуальною власністю всього нашого суспільства», – каже пан Латиш. Звичайно, українському Банку часу ще зарано конкурувати із фінансовими монстрами. І зарано конкурувати зі своїми американськими чи швейцарськими прототипами. Але ж усе тільки починається! ■ Підготувала Уляна Гудима

Філософія успіху

«Золотий Резерв» №14

Есте Лаудер – креативна володарка імперії краси Вона увійшла в історію як одна з найуспішніших жінок світу, котра змогла самотужки вибудувати впливову імперію краси, що сьогодні має своїх відданих прихильників у більш ніж ста країнах світу. Її ім’я стало брендом – Есте Лаудер.

е єдина жінка, яка увійшла у список «титанів бізнесу ХХ століття», складеного журналом «Тайм». Її називають генієм продажів, інноватором та найуспішнішим маркетологом на ринку косметології.

Бізнес – це акт любові «Бізнес – це не те, що можна лише злегка спробувати. Це не розвага, не пригода і не хвилинне захоплення. Бізнес одружується з вами. Ви з ним спите, їсте, постійно про нього думаєте. Це дуже серйозне почуття – це акт любові», – так вважала Есте Лаудер. Джозефін Естер Ментцер (Есте Лаудер) народилася в сім’ї іммігрантів 1 липня 1906 року і була наймолодшою, восьмою дитиною. Її родина – вихідці з Німеччини та Австрії, а батько родом із невеличкого українського села. Захоплення косметикою прийшло до неї у шість років, саме тоді у Лаудерів поселився дядько Джон Скотц, який був дерматологом. Магічна алхімія краси, яка на-

Філософія успіху

«Золотий Резерв» №14

Швидкий розум, винахідливість та креативність зробили її непереможною. роджувалась у неї на очах, підкорила на все життя. Креми, випечені в домашній печі, стали прообразами легендарних еліксирів молодості та краси, які досі шалено популярні у всіх жінок світу. Звичайно ж, не вона першою винайшла креми, але вона першою зрозуміла, як завдяки їм стати успішною та багатою. Від природи красива, аристократична, амбітна, Есте була найкращою рекламою для своєї продукції. А швидкий розум, винахідливість та креативність робили її непереможною у конкурентних війнах.

Креативність як стиль життя «Якщо твій продукт погано продається, проблема не в продукті, а в тобі», – Есте Лаудер. Творча за характером Есте відмовилась від традиційного ведення бізнесу і щоразу пропонувала все нові й нові маркетингові сюрпризи. Напочатку, аби привабити клієнтів, Есте запровадила незвичний на той час маркетинговий хід: на бажання клієнта в салонах краси надавалась безкоштовна послуга з нанесення зволожувальних кремів її виробництва. Ця послуга, на подив «Хочете змінитися – змініть парфуми». Такий рекламний девіз допоміг фірмі Estée Lauder завоювати визнання у світі косметології. Есте хотіла стати дерматологом. Але заміжжя й народження двох дітей змінили її плани. Разом зі своїм дядьком вона створила кілька косметичних препаратів, з яких найвідоміший «Youth Dew» («Роса молодості») – парфумована олійка для ванни, яка надійшла у продаж у 1947 році в магазині Сакса на П’ятій авеню. Відтоді продукція Estée Lauder є дуже популярною, тому що завжди на кілька років випереджає свій час. Фірма зараз володіє п’ятьма марками: самої Estée Lauder, а також Clinique, Aramis, Prescriptives, Origins. Есте Лаудер – єдина жінкамільярдер, що увійшла у двадцятку геніальних і впливових бізнесменів XX століття. Почавши із сімейного рецепта крему, приготовленого на домашній печі, Есте створила бізнес, що згодом виріс у міжнародну косметичну компанію з річним обігом $5 мільярдів доларів і 20-тисячним штатом співробітників у 130 країнах світу.

скептиків, мала неабиякий успіх і подарувала Есте чималу армію прихильників та клієнтів. Вона також винайшла безкоштовні пробники та інші оригінальні подарунки, почала запрошувати жінок на індивідуальні презентації, які проводила особисто. Треба віддати належне – Есте була чесною у веденні бізнесу і ніколи не приховувала за якісною рекламою низькосортну продукцію. Саме тому вона не боялась напряму спілкуватись із клієнтами. До того ж в основі її маркетингових стратегій завжди було глибоке вивчення свого потенційного клієнта. Для прикладу, Есте могла тижнями простоювати у супермаркеті, спостерігаючи за поведінкою жінок: куди повертають голову, на що звертають увагу, що найперше кидається у вічі тощо. Тільки після цього вона визначалася з місцем розташування та оформленням свого бутику. До речі, навіть фірмовий зеленкувато-блакитний колір, в якому красувались її вироби, не просто так з’явився. Есте знала, що жінки бачать красу навіть у найменших деталях, а тому була переконана: її креми повинні бути стильними прикрасами, які доповнять інтер’єр кожної ванної кімнати. Тому перш ніж визначитись із кольором, обійшла десятки багатих домів, готелів, аби вибрати оптимальний відтінок, що пасуватиме кожному. В історії залишився і незвичний крок, який зробила підприємниця, завойовуючи європейський ринок. У холі найпрестижнішого супермаркету Есте розбила великий флакон із новими парфумами власного виробництва. Чарівний аромат зібрав навколо неї величезний натовп, який був підкорений так просто і невимушено. Нестандартний хід привабив увагу ЗМІ – і через кілька

Філософія успіху

«Золотий Резерв» №14

Вона щиро переконувала жінок, що кількахвилинний макіяж може змінити все їхнє життя. днів Есте Лаудер з’явилась на сторінках найвідоміших європейських глянців. Конкуруючи з французькими парфумерами, Есте здобула успіх невеликим тактичним кроком – духи можна було розпакувати, аби кожен міг відчути та спробувати аромат. І це спрацювало. Знаючи жіночу психологію, вона однією з перших почала продавати косметику не у спеціалізованих магазинах та аптеках, а у великих торгівельних центрах, універмагах. Бо знала – жінки купують косметику ніби між іншим, перепочиваючи між вимушеними покупками, роблять собі невеликі емоційні подарунки. Імениті універмаги підсилювали імідж її продукції, окрім того, надавали послуги – покупки в кредит, що було на той час дуже важливо.

Амбіції штовхають до успіху «Успішною жінку робить не що інше, як наполегливість та вміння ризикувати, здатність приймати рішення, незважаючи на попередження бухгалтерів та юристів», – вважала Есте Лаудер Ще з дитинства Есте чітко для себе вирішила: вона стане заможною та знаменитою, а найголовніше – справжньою американкою. Впертість, з якою вона долала випробування, дивувала багатьох. Вона не вміла здаватись.

Ті, хто знав цю жінку особисто, казали, що їй неможливо було відмовити: «Вона може продати вам ваші ж діаманти, ви купите і залишитесь задоволеними». Часто вона бувала у своїх представництвах та бутиках, слідкувала за консультантами та продавцями, спілкувалась з клієнтами, наносила макіяж, зачаровувала парфумами, примовляючи: «Парфумів, як і любові, не буває забагато». Вона уміла завойовувати серця клієнтів, бо знала, про що мріє кожна жінка, а тому продавала не креми та косметику, а еліксири молодості та краси. Есте щиро переконувала жінок, що кількахвилинний макіяж може змінити все їхнє життя. Наприкінці 1960-х вона створює косметику для чоловіків – колекцію «Араміс». Французи, а за ними німці й англійці достойно оцінили нововведення. У 1970-х Лаудер миттєво реагує на європейський зліт руху «зелених» і створює колекцію «Клінік» – першу повну лінію косметики, орієнтовану на зменшення шкірних алергічних реакцій. Це понад 100 косметичних засобів на всі випадки життя від зморщок, синців під очима, шкірних подразнень тощо. Есте знала, що людські амбіції – велика сила. А тому вміло грала на них. Усім знайомим знаменитостям вона щедро дарувала свою продукцію, бо була переконана – це найефективніша реклама. Якщо цими парфумами користується зірка – вони найкращі, саме так думають потенційні клієнти. До речі, саме Есте Лаудер запровадила на початку шістдесятих практику використання однієї моделі як обличчя марки впродовж певного пері-

Есте продавала не креми, а еліксири молодості та краси.

Філософія успіху

«Золотий Резерв» №14

оду часу. Зараз у цій зірковій галереї неперевершена Карен Грем, чарівна Віллоу Бей, загадкова Пауліна Порижкова, сучасні красуні – Елізабет Херлі, Каролін Мерфі, Гвінет Пелтроу, Гіларі Рода… Загалом, Есте так уміло творила свій імідж, що впродовж багатьох років ніхто не здогадувався, що за яскравою, впевненою, випещеною аристократкою ховається дівчинка з багатодітної емігрантської родини. Вона змінила не лише власне прізвище, а й саму себе.

Найбільші цінності: дім, сім’я, діти Цінність Есте у тому, що вона змогла стати не лише успішним підприємцем, однією з найбагатших жінок світу, а й чудовою матір’ю, люблячою дружиною. Вона вчасно зрозуміла, що для щастя замало лише бізнесових перемог, потрібні тепло та любов рідних тобі людей. Справа її життя стала родинним бізнесом. Вона об’єднала навколо себе всю свою велику сім’ю. Навіть невістки, які обожнювали свекруху, стали її найближчими союзниками. Принцип успіху Есте – «закритий рот та відкритий гаманець» – був дуже дієвим та простим. Її любили і поважали не лише сини, невістки,

Якщо твій продукт погано продається, проблема не в продукті, а в тобі. Формула успіху та правила ведення бізнесу від Есте Лаудер У мемуарах Лаудер застерігає починаючих підприємців від очікування легких перемог: «Найбільшим із всіх міфів є той, який обіцяє формулу миттєвого успіху. Я завдала собі на плечі непосильний тягар. Була постійна робота, пильна увага до дріб’язків, недосипання, болі в серці». У творця косметичної імперії була своя формула успіху або звід правил ведення успішного бізнесу: 1. Головне – правильно обрати місце. 2. Не пишіть гнівних листів. 3. Не шкодуйте вівса для коней. 4. Завжди зберігайте свій імідж. 5. Слідкуйте за конкурентами. 6. Розділяй та володарюй. 7. Навчіться говорити «ні». 8. Довіряйте своєму внутрішньому голосу. 9. Закон жорсткий, але це закон. 10. Визнавайте свої помилки. 11. Усе записуйте. 12. Наймайте найкращих спеціалістів. 13. Долайте перешкоди. 14. Давайте кредити завжди, коли є змога. 15. Добре навчайте продавців.

Бізнес одружується з вами. Ви з ним спите, їсте, постійно про нього думаєте. Це дуже серйозне почуття – це акт любові. внуки, але й слуги. Домашній затишок, комфорт та приємну родинну атмосферу вона перенесла і в компанію, колектив якої теж вважала своєю сім’єю. І навіть коли президент Ніксон запропонував їй посаду посла США у Люксембургу, відмовилась, аргументуючи тим, що найважливіші цінності її імперії – це дім, сім’я, робота. Минуло чимало років, невелика компанія стала величезною корпорацією, але й досі родинний дух тут не втрачено. На сьогодні половина акцій та 91% голосів акціонерів належать родині Есте Лаудер, вони ж обіймають керівні посади в її менеджменті. Її старший син Леонард офіційно почав працювати в компанії 1958 року і відтоді ні на мить не покидає улюблену роботу, очолює Раду директорів корпорації. Невістка Евелін та молодший син Рональд також пройшли всі етапи розвитку компанії. Сьогодні Рональд – голова Ради директорів «Clinique», а Евелін – старший віце-президент корпорації. Внуки також беруть участь у керівництві компанією: Вільям і Аерін входять у Раду директорів. Четвертий внук Гері очолює «Lauder Partners LLC». Шестеро правнуків ще досить юні, але, очевидно, вони також стануть продовжувачами славної династії Лаудерів. ■

Освіта

«Золотий Резерв» №14

Діти та гроші – як правильно відповісти дитині на питання про гроші?

Сприйняття грошей і ставлення до них у дітей дуже тісно пов’язані з тим, як ставляться до грошей самі батьки. Бажано залучати дитину до обговорення сімейних витрат. Якщо дитина обговорює грошові питання з батьками, то піднімається у своїх очах на їхній рівень. Думка, що дитина грошей не заробляє, відповідальності за сім’ю не несе, тому мати рівний голос у цих питаннях не може, – помилкова. Розумний підхід – у міру дорослішання дитини вводити її в курс економічного життя сім’ї. Крім того, щоб уявляти собі сімейні доходи, дитина повинна знати і про витрати, тому обговорюйте при ній, скільки коштують комунальні послуги, продукти, одяг, освіта.

Питання грошей і виховання дитини – це важлива складова формування економічної свідомості людини. Тому, коли дитина починає цікавитись грішми, дорослі мають бути готові до зрозумілих та доступних відповідей, аби вже змалку формувати адекватне ставлення своїх дітей до ролі та сенсу грошей.

«Тату, а ти мало заробляєш?»

«Дай мені кишенькові! Я вже доросла!»

Якщо у дітей виникають суперечливі питання стосовно зарплати батьків – завжди варто звернути увагу на власне ставлення до свого місця роботи, зарплати, яку отримуєш, і того, як часто доводиться порівнювати власні заробітки із прибутками інших. Часто батьки намагаються приховати наявність грошових труднощів від дітей. Найкраще, якщо батьки зможуть спокійно і доступно пояснити, в чому суть грошових проблем сім’ї, як це може впливати на те, що дитині не куплять ту чи іншу дорогу іграшку або одяг, і як усі члени сім’ї, зокрема і дитина, можуть допомогти з цим упоратися.

Що раніше дитина отримуватиме позитивний досвід взаємодії з грішми, що раніше почати формувати у неї причинно-наслідкові зв’язки міжгрошових відносин, то більше це сприятиме зростанню її економічної свідомості. Гроші можна починати давати від старшого дошкільного віку, коли дитина вже розуміє їх цінність, наприклад, те, що викидати (губити) їх не можна, що за гроші можна купити солодощі або іграшку. Дайте можливість дитині самій платити за покупки, потім самій вибирати і розплачуватися. Коли дитина стане старшою, можна доручити їй самостійно ходити в магазин по продукти. Звісно, в дитини повинні бути

ро те, як навчити дитину правильно ставитися до грошей, ми запитали Ірину Логвінову, приватного дитячого психолога та логопеда.

«Яка у вас зарплата?»

Освіта

«Золотий Резерв» №14

Першокласникові краще видавати гроші щодня, а в міру дорослішання збільшуйте строки – щотижня, щомісяця.

– до вимагання грошей за будь-яку роботу. При цьому в дітей формується споживче ставлення до батьків. Якщо дитина намагається маніпулювати вами за допомогою грошей, подумайте, чи не було ситуації, коли ви також вдавалися до подібного способу добитися свого: «Якщо не зробиш того, що я кажу, – не отримаєш ні копійки!». Для мотивації допомоги у домашній роботі краще знаходити негрошові стимули.

власні гроші – від того моменту, коли в неї з’являються регулярні витрати (найчастіше це збігається з початком навчання у школі).

«А можна я у школі розв’яжу однокласникові задачу за гроші? Якщо я це вмію, а він ні, це мій спосіб заробити гроші!»

«Мамо, дай мені більше грошей, моїм подружкам

Це питання досить тонке. Якщо відповісти на нього позитивно, це цілком може привести до переконання, що за потреби можна купити, приміром, переклад з англійської в іншого товариша, тому що в самого не виходить. Тому поясніть дитині, що навчання у школі не передбачає товарно-грошового обміну – це нагромадження власного інтелектуального капіталу, на основі якого буде будуватися майбутнє.

дають по 50 гривень на день!»

Кількість грошей, які ви даєте дитині, повинна відповідати її потребам, себто на що вона їх витрачає (на обід, на дорогу до школи чи гурток тощо) і як уміє розподіляти витрати. Даючи гроші, важливо привчати її до відповідальності за них та формувати розуміння, що гроші не беруться нізвідки. Обговоріть і разом розрахуйте суму, з огляду на доходи сім’ї і потреби дитини. Першокласникові краще видавати гроші щодня, а в міру дорослішання збільшуйте строки – щотижня, щомісяця. Так дитина поступово звикне розподіляти свої витрати. Але сума повинна бути фіксованою і не бути помітно більшою чи меншою, ніж в інших дітей. Якщо дитина звинувачує вас у тому, що ви даєте їй замало грошей, у жодному разі не допускайте поблажливої інтонації, не допускайте емоційного шантажу. Про те, наскільки адекватно ваша дитина ставиться до одержуваних від батьків грошей, свідчить той факт, чи відкладає вона якусь частину коштів на подарунки близьким.

«Я купив те, що мені треба!» Найціннішим для дитини є особистий досвід у користуванні грішми. З боку батьків важливо забезпечувати таку можливість і поважати вибір дітей у розпорядженні грошима, яким би цей вибір, на думку батьків, не був.

Дайте дитині відчути насолоду від чесно зароблених грошей. Навіть якщо ви дуже обурені тим, що дитина на всі заощадження купила собі чергову комп’ютерну іграшку, поважайте її вибір. Дитина сама може розпоряджатися виділеними їй коштами. Уявіть ситуацію: вам подарували гроші, а потім зажадали відзвітувати, на що ви їх витратили. Навряд чи вам би це сподобалося. Але ж саме так ви робите з дитиною. Кишенькові гроші повинні бути не нагородою за хорошу поведінку чи досягнення, а засобом виховання.

«Не буду мити посуд просто так – моїм друзям батьки за це платять!» Платити за допомогу по господарству не можна в жодному разі. Участь у сімейних турботах не повинна перетворюватися в найману працю, адже тоді порушується важливий принцип: безкорислива любов – основа стосунків у сім’ї. Є приклади, коли плата дітям за допомогу по господарству призводила до сумних результатів

«Я сам хочу заробляти гроші, але кур’єрові або офіціантові занадто мало платять». Дитину слід також підготувати до того, що, розпочавши пошуки роботи, вона на практиці переконається: якщо ти мало що вмієш робити й не маєш диплома, то вибір роботи для тебе досить обмежений. Щоб ваші син або донька не розчарувалися в результатах оплати своєї праці, а навпаки, відчули залежність витрачених зусиль та отриманих за це грошей, порадьте знайти відрядну роботу, де оплата залежить від кількості робочого часу або обсягу виконаної роботи.

«Якщо я заробив гроші, то можу витратити їх куди захочу, адже вони – мої!» Дозволити дитині витратити зароблені нею гроші так, як вона хоче, – це вияв довіри до неї, повага її особистісних рис. Можливість розпоряджатися грошима – це також спосіб самоствердження. Володіти грошима і витрачати їх – передбачає певний рівень вольової саморегуляції і відповідальності. Для дитини будь-якого віку важливо набувати досвід різної взаємодії з грішми. Зокрема і в ситуаціях, коли гроші витрачаються. І тоді, коли гроші необхідно заробляти. Варто також пам’ятати, що у стосунках з грішми діти зазвичай переймають модель поведінки батьків. Якщо ваша дитина заробила влітку гроші і нічого не купила батькам, а витратила все тільки на себе, це вже сигнал тривоги. Постарайтеся пояснити їй за допомогою простих прикладів, у чому вона помиляється. Тато працює? Так. Він заробляє гроші? Так. Він приносить їх додому і витрачає на всіх членів сім’ї? Так. Те саме робить мама. І дитина побачить, як відрізняється її поведінка від вчинків тата або мами. Якщо ваша дитина заробила порівняно велику суму, треба разом подумати, на що її витратити. Не намагайтеся вилучити гроші і вкласти в сімейний бюджет, просто порадьте дитині, як їх краще вкласти. Дайте дитині відчути і насолоду від чесно зароблених грошей. ■ Валентин Концевич

У стосунках з грішми діти зазвичай переймають модель поведінки батьків.

Освіта

«Золотий Резерв» №14

В Австралії все незвично: зима – влітку, кермо – праворуч, а керує країною чомусь англійська королева. Навчання тут теж особливе.

АВСтралія: освіта на курорті

ля майбутніх фінансистів, бізнесменів, банкірів Австралія — унікальне місце. Тут працює американський, японський, корейський та китайський бізнес. Американський розмах поєднується з європейською інтелігентністю та азійською наполегливістю. Переплетення фінансових потоків та різних культур дає можливість осягнути справжнісінький міжнародний бізнес. Цікаво, що у Скандинавії існують державні програми, які передбачають річне або дворічне стажування студентів-економістів в Австралії.

Висока якість за низьку ціну Навчання в Австралії має багато переваг. Якість освіти, що відповідає світовим стандартам, зробила цю країну однією із серйозних конкурентів Америки, Великобританії та Канади на міжнародному ринку навчання. За рівнем освіти населення Австралії займає третє місце у списку країн-членів Організації економічного розвитку та співпраці. Дипломи австралійських коледжів та університетів високо цінують роботодавці з усього світу. Високий рівень комфорту поєднується з екологічно благополучною атмосферою, а австралійський клімат можна вважати курортним. Варто взяти до уваги й те, що Австралія – країна з відкритою міграційною політикою і багато хто приїжджає на навчання, щоб залишитись. До прикладу, лише 2007 року близько 455 000 осіб з більш як 190 країн вибрали Австралію для здобування освіти. Австралійська система освіти була викроєна за англійськими лекалами, тому її стандарти початково були

високими. Створені на рубежі XX століття приватні школи-пансіони були скопійованими з британських, а заснований у 1850 році перший в Австралії Сіднейський університет навіть архітектурою своїх корпусів копіював Оксфорд та Кембридж. Услід за ним були засновані університети у Мельбурні, Аделаїді, Тасманії. З Англії приїхали перші викладачі, завезли підручники. Справжній бум створення навчальних закладів припав на початок 50-х – середину 60-х років ХХ століття. І, врешті, наймолодші виші відчинили свої двері зовсім недавно, у 1990-ті. Успіх австралійських ВНЗ зумовлений насамперед низькими цінами на освіту високої якості. У середньому рік навчання в австралійському університеті коштує 7-11 тис. дол., що на 15-20% дешевше, ніж у навчальних закладах Європи чи Америки. Вартість проживання також невелика, до того ж завдяки закону, що дозволяє працювати до 20 годин на тиждень (і не лише на території кампуса, як у США), студенти можуть компенсувати значну частину своїх витрат. Австралійські університети розташовані на всьому континенті. Та найкращий вибір державних та приватних навчальних закладів – у Сіднеї та Мельбурні, двох найбільших містах Австралії, центрах культури, науки, бізнесу та промисловості. Навчаються тут ті, хто зорієнтований на освіту міжнародного рівня і роботу у великих компаніях, хто хоче бути в центрі життя. Маленькі провінційні університети більш вузько спеціалізовані. Хоча здебільшого університети Австралії державні (37 із 39), притримуються спільних стандартів та пропонують аналогічний набір курсів, різниця між ними все-таки є. Найстаріші університети, створені у середині ХІХ та на початку ХХ ст., носять імена штатів та міст: Уні-

Освіта

31 «Золотий Резерв» №14

верситет Сіднея (1850), Університет Мельбурна (1855), Університет Аделаїди, Університет Квінсленда, Університет Західної Австралії. Вони знамениті престижними факультетами права та медицини, на які складно потрапити, особливо іноземцям. Старі університети стали частиною суспільства, наукового та культурного життя країни. В таких університетах добре викладають фундаментальні науки. «Писком» австралійської освітньої моди є здобуття «подвійних ступенів» – у галузі бізнесу і права чи бух обліку та бізнесу, бухобліку та права тощо. Австралійці вважають, що такі поєднання – саме те, що потрібно для забезпеченого майбутнього. Основа навчального процесу – самостійна робота. Як розповідають студенти, доводиться сидіти за книгами по п’ять годин на день. Навантаження великі, особливо з фінансів та бухобліку. Іспити з цих предметів, зазвичай, п’ята частина курсу провалює. Якщо відстав, прогуляв, надолужити згаяне майже неможливо. Системи тьюторів у її суто британському варіанті тут немає, проте кожен викладач виділяє один прийомний день у тиждень, щоб студенти могли прийти до нього та поставити усі питання, які в них виникли. В австралійських вишах студент сам формує свій навчальний графік з більшості напрямів. Наприклад, можна зробити так, щоб кілька днів у тиждень були вільними. В семестр вимагається вивчення не менш як чотирьох предметів. Є групові проекти, письмові роботи. 30% навчального часу присвячені методу case-study. Зазвичай вивчають 4-8 предметів у семестр. Додатково можна взяти факультативи зі списку, які пропонують всі факультети університету. Як свідчить багато студентів, математика в Австралії – «дитяча». Проте нелегко буває розібратись у прийнятій тут системі бухобліку, що базується на англійській основі. Іспити в основному проводять у письмовій формі. У спортзалі ставлять столи, списати неможливо. Успішність вимірюється у відсотках. Вважається, що 6070% – це непогано, а за 80% можуть навіть дати стипендію чи зменшити плату. Майже всі університети Австралії дбають про комфортне навчання студентів. Для цього передбачений широкий спектр послуг: удосконалення англійської мови, центри допомоги в навчанні, центри підтримки, 24-годинний доступ у комп’ютерні лабораторії, релігійна та духовна підтримка, бібліотеки, кафетерії і навіть допомога з догляду за дітьми. Також пропонується

підтримка та допомога студентам при виборі кар’єри, медична допомога, юридичні консультації. Діють різноманітні студентські асоціації і центри професійної орієнтації. Служби університетів гнучко реагують на потреби студентів різних культур та традицій. Атмосфера у всіх університетських містечках спокійна та дружня. До того ж – м’який клімат, пляжі, музеї, театри, кафе тощо. Наприклад, Університет Маккуорі, названий на честь генерал-губернатора Маккуорі, заснований у 1967 році, нагадує парк: навчальні корпуси тонуть серед дерев, під якими прямо на траві вчаться студенти. Одним із прикладів міжнародного популярного ВНЗ є Університет технологій у Сіднеї. Незважаючи на назву, виш пропонує весь набір спеціальностей – від фінансів, туристичного менеджменту, інформаційних технологій та до соціології, біохімії (180 програм бакалаврату, 200 програм магістратури). Усі програми розроблені з урахуванням найвищих показників зайнятості випускників. В університеті навчаються студенти різних національностей з різних країн. Усього – 27 тис. спудеїв. Університет Монаша, що розташований у Мельбурні, є одним із найбільших в Австралії та провідним у наукових дослідженнях і у сфері надання освітніх послуг на міжнародній арені. Цей виш є одним з «Групи восьми», тобто з восьми провідних австралійських університетів, що отримали визнання за неперевершене навчання, дослідження та надання стипендій студентам. Від часу відкриття у 1961 році Університет Монаша перетворився в інститут з широким полем діяльності, що має шість кампусів у Мельбурні, в Австралії, Малайзії, Південній Африці та центри у Прато (Італія) та Лондоні (Великобританія). В університеті навчається понад 48 000 студентів, серед них 12 000 іноземців. Університет пропонує великий спектр програм, що допомагають заповнити різницю між знаннями, які студенти-іноземці отримали у себе на батьківщині, і знаннями, які бажають отримати в Університеті Монаша. Окрім усіх зручностей для проживання та навчання, студенти цього вишу мають змогу отримувати надсучасну медичну допомогу, відвідувати спортивний центр, у якому є фітнес-клуб, центр з регулювання ваги, аеробіка, фізіотерапія, тенісні корти, футбольні поля, волейбольні майданчики тощо. Існує більш як 180 клубів, де студенти мають змогу спілкуватись один з одним та ділитись своїми інтересами. Австралійський національний університет (АНУ) розташований у Канберрі. Його заснував австралій-

Успіх австралійських ВНЗ зумовлений низькими цінами на освіту високої якості.

Освіта

«Золотий Резерв» №14

«Писком» австралійської освітньої моди є здобуття «подвійних ступенів» – у галузі бізнесу і права чи бухобліку та бізнесу, бухобліку та права. ський уряд у 1946 році як єдиний у країні дослідницький університет. Покликаний вести наукову роботу як загального характеру, так і в пріоритетних для держави галузях, університет підтримує стан наукової сфери Австралії на високому рівні. Сьогодні АНУ – один з провідних вишів країни, що займає 23-тю сходинку у рейтингу найкращих університетів світу. Вчені з АНУ стали володарями трьох Нобелівських премій. Університет – член «Групи восьми», а також елітного Міжнародного альянсу дослідницьких університетів. АНУ має репутацію світового дослідницького центру і по праву вважається законодавцем в науці, незважаючи на сильну конкуренцію з боку Австралійського дослідницького центру. Динамічні навчальні програми гнучкі та пристосовані до вимог сучасного життя, схожих програм майже немає в інших вишах. Науковий ступінь, який здобувають випускники АНУ, визнаний у цілому світі. В АНУ можна вибрати одну з новаторських програм, що надає можливість здобуття подвійних ступенів, також можна вибрати програму навчання в іншій країні за обміном. В АНУ є одна з найбільших бібліотек в Австралії, що пропонує повний доступ до каталогу книг та документів через комп’ютерну мережу, крім того, доступ до бібліотечних матеріалів можливий і через Інтернет. Викладацький склад АНУ є найбільш кваліфікованим в Австралії, 78% викладачів мають ступінь доктора. Для порівняння – в інших вишах ця цифра не перевищує 50%. Оскільки АНУ має зв’язки з регіональними та провідними світовими університетами, це дозволяє студентам розширити кругозір за допомогою програм обміну

з такими університетами, як Оксфордський, ULCA чи університет у Фрайбурзі… Заснований у 1954 році Університет Нової Англії (УНА) був першим австралійським університетом, розташованим за межами міста. Сьогодні це один із привілейованих загальновизнаних дослідницьких та освітніх університетів в Австралії. Дипломи університету отримали вже більш як 60 000 студентів, багато з яких обіймають високі посади в Австралії та інших країнах, працюють у великих міжнародних корпораціях та урядових організаціях. Щороку УНА пропонує студентам стипендії, призи і гранти на суму понад 1,25 млн дол. Університетський кампус добре облаштований, у ньому є пошта, банк, магазини, ресторан, а також спортзал та басейн із підігрівом. УНА є досвідченим австралійським навчальним закладом, що надає послуги заочного навчання. Заочників тут більш як 13 тисяч. Студенти АНУ мають можливість вивчати понад 200 дисциплін, і можливості їх вивчення дуже гнучкі. Є також нові способи роботи та навчання з іншими студентами та викладачами. УНА пропонує низку комбінованих курсів поряд з курсами гуманітарних наук, комерції, економіки, природничих наук, юриспруденції, медицини та освіти. УНА має центри чи об’єднані кампуси у Брісбені, Сіднеї, Коффс Харборі та Блю Маунтинсі, щоб полегшити студентам можливість навчання в регіонах. Кращим із двох приватних вишів країни вважається Університет Бонда, який 1989 року заснував простий австралійський мільйонер зі скромним прізвищем Бонд. Надзвичайний кампус неподалік від Голд Кост обійшовся у 300 млн австр. дол. Університет пропонує 54 програми, зокрема, МВА, бакалаврські та магістерські програми. Навчальний рік розбитий на триместри, і в цілому навчальний план більш насичений, тому ступінь бакалавра можна здобути за два роки, зекономивши на вартості проживання. Але на вартість навчання це не впливає. Тут навчаються діти багатих австралійців, студенти з Америки, Гонконгу, Індії та Індонезії. ■ Підготувала Наталія Кузьма

Ексклюзив

33 «Золотий Резерв» №14

Невідомий Нарбут Романтичне літо 1912-го… Життя звело двох молодих людей – 26-річного, але вже видатного майстра графіки Георгія Нарбута та Віру, юну виховательку з гімназії, – влітку 1912 року. Дівчина гостювала у своєї подруги у Глухові. У цей день їй випало чергувати на кухні. День був спекотним, і всі очікували грози. Віра розкатувала тісто для вареників. Раптом на кухню вбігла ще одна її подруга – Агнеса Нарбут, а за нею невідомий чоловік. Віра засоромилась. «Це мій брат Жорж, – швидко сказала Агнеса, – він приїхав по мене». Глянувши на Віру, хлопець швидко додав: «І по вас!» Через сина мати Агнеси передала запрошення погостювати всім подругам доньки. Георгій не міг відвести очей від Віри. Незважаючи на запрошення господарів дому пройти у вітальню, він, жартуючи, вимив руки та почав допомагати дівчині ліпити вареники. Пообідавши, Георгій

Віра та Георгій Нарбути

Віра Лінкевич – перша дружина Георгія Нарбута та матір двох його дітей. Незважаючи на зраду чоловіка, жінка не лише не тримала зла, а, навпаки, все життя зі захопленням стежила за розвитком його таланту, вболівала за успіхи, а через сорок років після його смерті – 1962-го – наважилась написати спогади, які сьогодні є єдиним джерелом інформації про особисте життя творця перших українських грошей.Завдяки Нарбутівським читанням та зустрічі з правнучкою відомого українця Лесею нам пощастило дізнатись унікальні факти з життя Георгія Нарбута. Про долю, талант та величезні здобутки цього геніального творця ми вже писали в одному з попередніх номерів журналу. Сьогодні ж ви маєте змогу прочитати невідому історію його кохання.

повернувся на хутір Нарбутівка, щоб через кілька днів особисто зустріти дівчат на вокзалі. Симпатія юнака була взаємною. Віра згадує, що Георгій був не лише привабливим, а й умів красиво одягатись – високий комірець, незвично зав’язана яскрава краватка, або кепі та штани в клітинку, синій піджак. Темне волосся та невеликі бакенбарди робили його не схожим на інших. Він був вище середнього зросту, стрункий, хоч і дещо тяжкуватої комплекції. Його обличчя дихало життєрадісністю, а погляд карих очей мав хитрий, але добрий вираз. Віра згадує, що Нарбутівка вразила її різномаїттям флоксів та троянд, що саме цвіли. Запах квітів розносився по всьому саду та п’янив. Родина Нарбутів була веселою та привітною. У це літо всі були разом – мати Неоніла та її шестеро дітей. Також тут гостювали дві кузини Агнеси, і вечори в домі перетворились на щоденні концерти та творчі зібрання. Ці зустрічі Георгій не пропускав ніколи, адже тут мав змогу насолоджуватись співом Віри. Пара часто гуляла околицями, у лісі чи в полі. І майже завжди збирала квіти. На все Георгій дивився як художник. Одного разу Віра знайшла маленьку скромну фіолетову квіточку. Ще

Ексклюзив

«Золотий Резерв» №14

бутівського будинку зеленню та гірляндами з квітів. У святковій атмосфері священик вручив молодятам обручки і оголосив їх зарученими. У пам’ять про цей день Георгій вирізав спеціальний пам’ятний вензель на одній з лип біля хати. Можливо, цей знак і донині там. Весілля відгуляли 7 січня 1913 року. Вінчалась пара велично у церкві села Хохлівка. Весілля відбувалося за старим українським звичаєм. Так молода пара почала жити разом.

Сімейне життя

Родинний будинок у Нарбутівці

з дитинства вона вміла складати з її пелюсток віночок, що поміщався у долоні. Побачивши його, Нарбут захоплено вигукнув: «Це ж досконалий графічний віночок!», а потім обережно поклав його у свою записну книгу. За якийсь час Віра побачила зображення цього віночка у вигляді рамки на одному з малюнків. Гуляючи, пара багато розмовляла. Георгій розповів дівчині, що мати з дитинства підтримувала творчі починання сина, а от батько знищував його малюнки та сварив за ці заняття. Батько був переконаний, що це заважає синові вчитись. Справді, Георгій вчився погано, а вчитель з малювання узагалі вважав його нездарою. Парадокс долі в тому, що саме цього хлопця невдовзі називатимуть найкращим майстром графіки світу. Працював Георгій багато. За словами Віри, він мав здатність малювати за будь-яких умов, лиш би не штовхали стіл чи дошку, на яких прикріплена його робота. Він і на родинні концерти приходив з тушшю та пером. Віру вражала швидкість, з якою працював Георгій. Бувало, за одну-дві хвилини з-під пера художника з’являлась вишукана графіка подекуди дуже складної композиції. Гумкою Нарбут, як правило, користувався вже тоді, коли закінчував малюнок. А ще дівчину вражали спритність його рук та гнучкість пальців, причому малював він правою та лівою рукою однаково вміло. За словами Віри, руки Нарбута були дуже гарні. Після його смерті в одній зі статей автор присвятив цілий абзац, аби описати руки художника. Георгій дуже любив, коли під час роботи йому читали вголос. Згодом, після одруження, Віра часто читатиме чоловікові, коли той буде працювати. Особливо любив Нарбут повісті Гоголя та народні казки. З кожним днем Георгій та Віра все більше закохувались, і невдовзі юнак запропонував дівчині одружитись. 15 липня 1912 року Нарбутівка весело святкувала день народження Володимира Нарбута та заручини Віри та Георгія. Сестри нареченого прикрасили кімнати нар-

У пам’ять про заручини Георгій вирізав спеціальний пам’ятний вензель на одній з лип біля хати.

Нарбут вимогливо ставився до найменших деталей побуту. Він вважав, що люди у своєму помешканні повинні бути оточені предметами не лише зручними, але й красивими. До прикладу, омеблюванням нової квартири Нарбут займався з особливим натхненням і захопленням. Він реставрував старовинні меблі, які спеціально придбав, оббивку ж Віра вишивала власноруч за спеціально придуманим чоловіком узором. Родина Нарбутів стала часто проводити своє дозвілля у колі творчої еліти. Молода дружина поволі вникала у специфіку професії художника та раділа знайомству з неординарними особистостями. Її тішило те, що Нарбута поважали та любили. Часто на таких вечорах влаштовували цікаві ігри. В цих іграх, шарадах Георгій завжди проявляв кмітливість та ініціативу. Віра добре запам’ятала одну з ігор. Її суть була така: чоловіки виходили в іншу кімнату, куди по черзі заходили жінки, і давали їм в руки яскраву червону хустку. Кожна мала її на собі зав’язати. Від того, наскільки ефектно та красиво вона це зробить, чоловіки присуджували один з трьох встановлених призів. За словами Віри, жінки дуже хвилювались перед такою вимогливою аудиторією і входили в кімнату із завмиранням серця. Художники робили замальовки, особливо з тих жінок, які отримували загальне визнання. У березні 1914 року в молодої пари народилась донька Марина. Георгій любив її безмежно і, незважаючи на свою зайнятість, щодня годинами бавився з нею. А ще через два роки, 9 січня, Віра подарувала чоловікові сина. Георгій назвав його Данилом на честь свого предка Даниїла Нарбута. Саме останній першим переселився в Україну з Литви і заснував хутір Нарбутівка.

Зрада Навесні 1918-го у Київ з Чернігова приїхав Вадим Модзалевський. Він отримав роботу, та квартири знайти не міг. Георгій запропонував йому тимчасово пожити в нього. Віра згадує, що це дуже засмутило її, адже місця в домі і так було мало. Окрім цього, друзі подейкували, що приїжджий має непростий характер. І справді, коли родина Модзалевських вселилась – почались різні неприємності. Дружина гостя виявилась жінкою владною та егоїстичною, яка думала лише про власний комфорт. На нещастя, у цей час на коклюш захворіли діти Нарбута, і лікарі наполягли вивезти дітей поближче до

Ексклюзив

35 «Золотий Резерв» №14

ріки та гір. Георгій перевіз родину у будинок біля Дніпра, а сам повернувся до Києва. Природа і чисте повітря й справді допомогли, і діти почали одужувати. Спокійніше стало і Вірі. Ніщо не віщувало біди. Захвилювалась жінка лише тоді, коли вістей від чоловіка не було аж надто довго. Коли на її очах заарештували сусіда, вона помчала до Києва перевірити, чи не сталось чого з Георгієм. Повернувшись додому, жінка не впізнала квартири. Модзалевські перевезли всі свої речі і без відома Віри, але, очевидно, зі згоди Георгія, по-своєму обставили квартиру. Кімнати Віри та дитячої тепер не було. Залишився тільки робочий стіл Нарбута. Все свідчило про одне – у домі нова господиня. Тепер Віра зрозуміла причини довгого мовчання чоловіка. Від образи серце зрадженої жінки боляче зжалось. За кілька годин додому повернулися Георгій разом із самовдоволеною новою пасією. Помітно було, що неочікуваний візит дружини його дещо збентежив, проте він у присутності Модзалевської дав зрозуміти Вірі, що неприпустимо було їхати у Київ, залишивши дітей з чужими людьми. Віра повернулась розчавлена. Відтоді її шляхи з Георгієм розійшлись і пов’язували їх лише діти. Злі та підступні люди, що увійшли у дім наче друзі, зруйнували сімейне благополуччя Нарбутів. Цього ж року пара розлучилась. Віра забрала дворічного сина, донька залишилась із батьком. Оскільки все життя жінка залежала від чоловіка матеріально, тепер залишилась ні з чим – без грошей, без квартири та роботи.

Злі та підступні люди, що увійшли в дім наче друзі, зруйнували сімейне благополуччя Нарбутів. Життя – коротке, мистецтво – вічне У Київ увірвались денікінці. У місті почались розстріли, обшуки та дебоші. Аби оберегти сина, Віра вирішила відправити його до батька. Двері відчинив Вадим Модзалевський і, на здивування Віри, пропустив її до Нарбута. Той лежав хворий у ліжку. Поряд стояла дошка з натягнутим листом ватману, олівці та папір. Георгій мав жалюгідний вигляд. Жінка розповіла про причину візиту. Коли дивилась на колишнього чоловіка, її серце стискалось від болю. Вона побажала найшвидшого одужання і, знаючи його любов до дітей, зі спокійним серцем залишила їх йому. Такою була остання зустріч колишніх закоханих. Подробиці смерті Георгія та похорону Віра дізналась від нових співробітників. Нарбут помер від тифу у 34 роки у розквіті творчих сил та задумів. Побачивши за деякий час посмертний портрет коханого, Віра була вражена – біля його голови лежала хустинка, яку він колись їй подарував. Про Модзалевських жінка згадує з жахом. Дітей їй віддали хворими і без особистих речей. Віра у спогадах підсумовує, що творив Нарбут у дуже складній політичній атмосфері, а те, що він був відомим, лише ускладнювало його становище. Проте, якими б тяжкими та неблагополучними були умови його життя та діяльності, він залишався в Україні, яка була для нього невичерпним джерелом енергії. Зі сумом жінка наголошує, що художня критика протягом багатьох років несправедливо замовчувала творчість Нарбута та плодила навколо його чесного імені безліч безглуздих

Леся – єдина спадкоємниця великого Нарбута

пліток. На жаль, його могила на Байковому кладовищі в Києві донині залишається незаслужено забутою.

Остання з прізвищем Нарбут Віра Лінкевич померла у 1980-х роках у Черкасах. Їхню доньку Марину в часи Великої Вітчизняної війни разом із чоловіком-скульптором німці вивезли до Австралії. Там вона і померла, залишивши по собі дочку та онуку. Син Нарбута Данило став відомим художником, лауреатом Шевченківської премії, творчість якого базувалась переважно на мотивах української історії і етнографії; був вояком УПА. Після смерті сина Данила Нарбута, Георгія, єдиною спадкоємицею стала онучка художника Леся, яку Данило Георгійович дуже любив. Леся Нарбут – головний редактор Черкаської телерадіокомпанії «Ільдана». Сьогодні вона остання з роду, хто носить прізвище Нарбут. Проте, як стало відомо нашому виданню, її донька Дана має намір змінити своє прізвище на Нарбут заради продовження славетного роду. Правнучка великого майстра вважає, що пам’ять про її прадіда та й не менш талановитого діда в Україні не дуже шанують. Зазвичай, усе обмежується лише обіцянками. До прикладу, міська рада планувала одну з вулиць Черкас назвати ім’ям Данила Нарбута, та це лишилося лише на папері. Черкаська обласна державна адміністрація обіцяла фінансово підтримати відкриття музею родини Нарбутів, та знову ж таки справу не доведено до логічного завершення. Леся дуже шкодує про це, адже вона зберігає чимало унікальних сімейних реліквій, які могли б розкрити багато таємниць. ■ Наталія Кузьма

УБС має таланти

«Золотий Резерв» №14

Андрій Діхтяр: «Удень – банк, увечері – танці»

тудент Черкаського інституту банківської справи Андрій Діхтяр у школі завжди любив математику, прагнув пов’язати своє життя з грішми та фінансами. Коли настав час обирати професію та навчальний заклад, не вагаючись, обрав ЧІБС. Готуючись до іспитів, хлопець навіть покинув відвідування танцювального клубу, в який ходив ще змалечку, адже вважав це несерйозним захопленням порівняно зі здобуттям вищої освіти. Та за два роки навчання в інституті відчув, що заняття танцями – це покликання, без якого не може. Андрій був безмежно щасливий, коли дізнався, що може займатись танцями просто в інституті у молодіжному центрі. Відтоді – ні дня без танцю. Тут і почав отримувати нагороди на різноманітних конкурсах, яких сьогодні має чимало. Найвагоміше надбання – звання віце-чемпіона України у парних змаганнях із латиноамериканської програми. Захмарною ж мрією є перемога в одному з найпрестижніших професійних змагань танцівників, що відбуваються у Blackpoll, Англія. Андрій із захопленням переглядає в Інтернеті виступи найкращих танцівників світу – Донні Бйорнса, Славіка Кріклівого, Міхала Малітовськи тощо. За словами студента ЧІБС, танець вабить його красою рухів та допомагає самовиразитись, показати свій емоційний стан, настрій. І хоча за вдачею Андрій доволі спокійний хлопець, у танцях йому подобається саме вибух емоцій, а улюблений танець – ча-ча-ча. А ще важливо, що заняття танцями формує тіло. «Якщо з дитинства танцювати – будеш струнким усе життя», – переконаний Андрій. Водночас він успішний студент та обіймає посаду начальника відділу банку АКБ «Славутич». У майбутньому планує поєднувати банківництво та танці. «Удень – банк, увечері – танці», – ділиться планами юнак. Взагалі Андрій знаходить навіть спільні риси у цих двох сферах

Коли другокласника Андрія мати повела навчатись бальних танців, хлопець пручався і всіма способами виказував своє невдоволення. Сьогодні він не уявляє себе без танців і ремонтує зал, де мріє навчати цього мистецтва юне покоління. До отримання диплома банкіра залишився рік, та часом хлопець готовий кинути все, аби присвятити себе танцям повністю. діяльності – це вміння спілкуватись з людьми та необхідність бути професіоналом. Своїм колегам Андрій радить не дармувати і багато подорожувати, адже саме зараз на це є час. Це також важливо для всебічного розвитку здібностей та умінь. Коли з’явиться сім’я, діти і потрібно буде щодня ходити на роботу, такої змоги вже не буде. ■

УБС має таланти

«Золотий Резерв» №14

Не просто Марія

Медсестра вищої категорії ЛІБС Марія Маркіна

арія Маркіна з дитинства мріяла стати операційною медичною сестрою, тому одразу після школи вступила у медичний коледж. Уявляла себе у білосніжному халаті з маскою, бачила, як подає інструменти лікарю на операціях. Та мрії дівчини не судилось здійснитись. І, взагалі, у житті завжди ставалось усе навпаки, і доля не втомлювалась круто змінювати свої повороти. Під час практики, зваживши на спортивні таланти дівчини (заняття легкою атлетикою та бігом), молоду медсестру – єдину з курсу! – скерували в обласний фізкультурний диспансер. Її першими пацієнтами стали спортсмени Львівщини. Дівчина з великим небажанням пішла працювати у чоловічий колектив, та саме тут зустріла майбутнього чоловіка – баскетболіста з Політехнічного інституту, який потребував допомоги після перелому руки. Цікаво, що навчався Валентин Маркін на одному факультеті з Тамарою Смовженко, яка тоді ще була простою студенткою, і молода медсестра не здогадувалась, яку роль у її житті відіграє ця жінка. У диспансері дівчина вдосконалила свої вміння з лікувально-фізкультурного масажу, а у вільний час підпрацьовувала в онкодиспансері. Тут наловчилась робити уколи, доглядала за хворими, співпереживала з ними, часто до сліз. У лікарні полюбили працьовиту дівчину і запропонували місце головної сестри. Та вона відмовилась, бо надто боляче переживала чужі страждання і так мріяла приносити людям полегшення та оздоровлення. Невдовзі надійшла ще одна пропозиція. Лікар елітної на той час обкомівської лікарні Роман Кізюк, побачивши здібності медсестри, запросив її на роботу. Після довгих вагань, таки погодилась. Хто знає Марію Григорівну, не дасть збрехати, це жінка – полум’я, ні хвилини відпочинку. Прийшовши на нове місце праці, бралась за різноманітну роботу, побувала навіть на курсах з роботи з барокамерою у московському інституті ім. Бурденка. Її називали «незамінна», бо вміла не лише фахово зробити лікувально-фізкультурний масаж, а й до-

сконало знала всю медсестринську роботу. Невдовзі слава про талант Марії долетіла і до родини першого секретаря Львівського обкому партії Добрика. І скоро без неї вже не уявляли собі життя –завжди рятували її вправні руки. Не знати, як пішли б справи далі, але розвалився Радянський Союз, лікарня почала перепрофільовуватись, а Марія Григорівна шукала нові застосування своїм умінням. Пробувала себе навіть у комерційних структурах. Планувала тут і залишитись, але доля знову все повернула по-своєму. На другому кінці Львова тоді ще директор банківського коледжу Тамара Смовженко відчула, що перевтома знесилює її – керівна робота, написання докторської дисертації, домашні клопоти. Знайомі лікарі розповіли про масажиста, яка творить чудеса. Тамара Степанівна на власному прикладі переконалася у майстерності цієї жінки, і оскільки вона намагається оточувати себе талановитими людьми, доклала зусиль – і невдовзі Марія Григорівна вже працювала у коледжі. Марія Маркіна працює у Львівському інституті банківської справи вже 15 років і є рідною для усіх працівників університету, а також для банкірів, працівників НБУ. Її позитив відчувається, як тільки вона заходить до закладу. Галаслива, весела, доброзичлива. Її згадують, коли тиск турбує, вона поруч, якщо непокоїть спина від сидячої роботи, коли хочеш покращити вигляд напередодні весни. Її кличуть до новонароджених діток, молодих мам, до рідних після операцій, а багатьох їй вдалось урятувати від хірургічного ножа. Стосунки з нею виходять за межі робочих, і для багатьох вона стала дуже близькою людиною. «Щаслива, коли бачу результат своєї роботи», – ділиться Марія Григорівна. Врешті, вона не просто медик, вона людина, що вміє підняти настрій, налаштувати на позитив, з усіма підтримати розмову та пожартувати – за що і заслужила всенародну любов. І тепер уже ніхто не може уявити собі інституту без енергійної та усміхненої Марії Григорівни. ■ Наталя Кузьма

Моя Україна

«Золотий Резерв» №14

Подорожуй Україною! Думаєш, куди б поїхати цього літа по яскраві враження? Туреччина, Італія, Болгарія, Єгипет… А може, Україна? Чи знаєш ти країну, в якій живеш? Чи припускаєш, що зовсім поряд є унікальні природні місця, аналогів яким не знайти ніде у світі? Пропонуємо тобі прочитати про 7 природних чудес України. Упевнені, кожен повинен тут побувати, аби не лише гарно відпочити та насолодитися красою рідної землі, але й відчути неймовірну гордість за те, що ми – українці і це наша Батьківщина.

Асканія-Нова

(біосферний заповідник, Херсонщина) Лише тут ви зрозумієте, що таке справжній український степ. Він заворожує розмаїттям рослинності та дикої фауни, тут відчуваєш первозданність природи і так легко дихати на повні груди. ■

Гранітно-степове Побужжя

(регіонально-ландшафтний парк, Миколаївщина) Долину річки Південний Буг недарма вважають однією з природних перлин України. Понад три мільйони років прадавні річки працювали тут над створенням неповторних каньйонів, які заворожують, наче витвори мистецтва. Тут знаходяться унікальні археологічні пам’ятки, цінні види рослин, велика кількість радонових джерел та мальовничі краєвиди, які ви ніколи не забудете. ■

Синевир

(озеро, Закарпаття) Найбільше озеро Закарпаття – Синевир, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря, справедливо вважають однією з візитних карток Українських Карпат. Краєвиди тут надзвичайно мальовничі й величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва – Морське око. ■

Моя Україна

«Золотий Резерв» №14

Дністровський каньйон

( Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.) Ви захоплюєтесь Альпами, мрієте про Балкани і, на жаль, не знаєте, про неповторну красу Дністровської долини. Тут могутній Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа цього каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відшарувань гірських порід та цінні місця, де були знайдені залишки трипільської культури. ■

Мармурова печера

(АР Крим) Печера «Мармурова» розташована на плато гірського масиву Чатир-Даг, який є символом Криму. Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з найбільш відвідуваних печер Європи, Мармурову, в 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія). Тут ви побачити казкові витвори природи і не повірите, що ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води, а не руками талановитого скульптора. ■

Подільські Товтри

(національний природний парк, Хмельниччина) Подiльськi Товтри сьогоднi не мають аналога в Європi i є унiкальними за своєю природою. Вивiтренi та розмитi вапняки утворюють тут екзотичні скелі рiзної форми – колони, стовпи, гiгантські гриби або хаотичнi нагромадження брил та валунiв. Джерела мінеральних лікувальних вод, карстові поля, загадкові печери, рідкісні реліктові рослини, просторі лісові масиви – усе це ви побачите саме тут. ■

Світязь

(озеро, Волинь) Світязь – найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Озеро живлять артезіанські джерела, тому вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Це волинське море зачаровує з першого погляду. Майже уздовж всієї берегової смуги ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниць, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі. ■

Постаті

«Золотий Резерв» №14

Степан Федак – український фінансист і філантроп Зачинатель «адвокатської доби» Народився Степан Федак 9 січня 1861 року на українських етнічних землях Надсяння у м. Перемишль. У тринадцять років разом із батьками переїздить до Львова, де здобуває початкову та середню освіту, навчаючись у бурсі Ставропігійського інституту та Академічній гімназії. Згодом навчався на правничих студіях львівського університету, які закінчив у 1892 році. Під час навчання був членом Академічного студентського гуртка. Цього ж таки 1892 року разом із Костем Левицьким (у майбутньому – відомий український політичний, громадський та державний діяч) і Андрієм Чайковським (стане відомим українським письменником) створив перше професійне об’єднання українських юристів «Кружок правничий». Степан Федак був серед зачинателів «адвокатської доби», одним із провідних її діячів. Тут варто зауважити, що до 1890-х років адвокатів-українців у Львові було лише кілька осіб, тому завоювати авторитет і стати успішним адвокатом українцеві у тих обставинах було надзвичайно складно. Втім 1890 року Степан Федак відкрив у Львові свою адвокатську канцелярію. До слова,

Степан Федак не просто надавав українцям фінансову допомогу, а навчав їх тонкощів ведення банківсько-кредитної справи. він користувався великою пошаною навіть серед кримінальних злочинців, яких часто захищав, діючи справедливо. До прикладу, одного разу трапилася неприємна пригода: у нього на вулиці вкрали портфель з грішми, але через кілька годин, дізнавшись, хто його власник, повернули разом з грішми, і дуже перепрошували за «прикру помилку». Як свідомий українець, патріот, Степан Федак був організатором, співзасновником та провідним діячем багатьох українських кооперативних та фінансовокредитних установ у Галичині: «Народної торгівлі», Крайового союзу кредитового, Ревізійного союзу українських кооперативів, Української щадниці у Перемишлі, Земельного банку гіпотечного, товариства «Карпатія».

Директор першої української банківської установи Зусиллями Степана Федака, Дем’яна Савчака та Василя Нагірного отримано 1892 року дозвіл австрійської влади на заснування Товариства взаємних убезпечень (страхового товариства) «Дністер», що мало велике значення для взаємного страхування майна українського населення від вогню і крадіжок. Степан Федак став членом Надзірної ради та дирекції цього товариства, а далі, у 1909 – 1920 роках, – директором.

Відомий український громадський і політичний діяч, адвокат, фінансист, філантроп Степан Федак належить до тієї когорти українських діячів, чий життєвий шлях та професійна, творча праця заслуговують на окрему ґрунтовну працю.

Постаті

«Золотий Резерв» №14

Згодом Наглядова рада товариства прийняла рішення про створення господарсько-кредитного товариства з обмеженою відповідальністю під назвою «Товариство взаємного кредиту «Дністер», більше відоме як кооперативний банк «Дністер», який став першою українською банківською установою у Львові. З 1909 року після смерті директора банку Ярослава Кулачковського Степан Федак як «безконкуренційний» кандидат став директором «Дністра». Головою Надзірної (наглядової) ради банку він був аж до 1937 року. За часу його урядування банк досягає найвищих економічних показників. Степан Федак не просто надавав українцям фінансову допомогу, а навчав їх тонкощів ведення банківсько-кредитної справи, показував шляхи примноження своїх заощаджень, учив заробляти самим.

Активний діяч українського економічного руху в Галичині Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. колишній адвокат захопився ідеєю парцеляції (розподілу) земель, разом з отцем-митратом Титом Войнаровським, завідувачем добрами Львівської митрополії, особисто долучився до цієї роботи. Водночас Степан Федак продовжував активно працювати у Центробанку та інших фінансово-кредитних установах, був віце-президентом Крайового банку у Львові (згодом – Банку господарства крайового) у 1913 – 1918 рр. Як активний діяч українського економічного руху в Галичині, Степан Федак разом із іншими представниками галицької інтелігенції був інтернований російським урядом як австрійський підданий у 1915 р. та вивезений до Києва. Але й такі складні обставини дали можливість для його філантропічної діяльності. Тут організував опіку й допомогу для українців з Галичини, за що здобув заслужену повагу та шану під час вимушеної еміграції на східній Україні. Про це свідчить титул почесного члена Товариства допомоги емігрантам з Великої України. У Галичину Степан Федак повернувся в серпні 1916 року. Після закінчення Першої світової війни, у 1918 році, у Львові було створено Комітет засновників Українського банку під головуванням Євгена Петрушевича. До складу комітету увійшли митр. Андрей Шептицький, о. Тит Войнаровський, Степан Федак та ін. Підготовча робота провадилась доволі успішно, але події 1 листопада 1918 року зупинили цей процес і він, на жаль, уже в майбутньому не поновився. Доба національно-визвольних змагань (1917 – 1921), відновлення української державності захоплюють Степана Федака. Його творча ініціатива та досвід спричинилися до посідання ним високих посад в уряді ЗУНР. Так, він – член Державного секретаріату Української Національної Ради у 1918 – 1919 рр., секретар продовольства уряду ЗУНР (наприкінці 1918 р.), член громадської ради міста Львова (1918 р.). Після захоплення Львова польськими військами у грудні 1918 – січні 1919 р. Степан Федак організував і очолив Український горожанський комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим та політв’язням, який надавав різноманітну допомогу, зокрема і правову, потерпілим від воєнних дій та від свавілля польської адміністрації. Після ліквідації комітету за участю Степана Федака засновано Українське товариство допомоги інвалідам та Союз українських адвокатів (Федак був його першим головою) та нелегальний, але толерований польською владою Комітет допомоги політв’язням, який він очолював від 1922 року і до кінця свого життя.

3 лютого 1919 року Директорія затвердила уряд Остапенка, в якому Степан Федак обійняв посаду міністра фінансів. Однак його захопили у полон поляки, і замість нього міністром фінансів було призначено Михайла Кривецького.

Найбагатший, найпопулярніший та найщедріший українець Львова Степан Федак – сеньйор Ставропігійського інституту, почесний член «Просвіти» (з 1925 р.) та низки інших просвітницьких та громадських організацій у Галичині; був почесним членом Союзу українських купців – за заслуги для свого народу і його господарського розвитку, одна із найбільш шанованих і популярних постатей Львова і, до речі, один із найбагатших українців Львова. Заможний землевласник Степан Федак належав до 47 поміщиків-українців, які володіли 44 тис. га землі (для порівняння: Українська греко-католицька церква володіла 31 тис. га землі, а граф Потоцький мав у своїй власності 49 тис. га). Узагалі, за спогадами сучасників, не було такої української установи, членом якої б він не був, а якщо не членом, то – меценатом. Цікавий штрих: Степан Федак був активним й успішним фінансистом, адвокатом, громадським діячем, але, на відміну від своїх сучасників, кожен з яких був членом котроїсь з українських політичних партій, що діяли у тогочасній Галичині, Степан Федак намагався триматися осторонь політики. Але його зяті – Євген Коновалець і Андрій Мельник – були провідниками українського національно-визвольного руху; помешкання Степана Федака певний час було штаб-квартирою УВО. І хоча відомий адвокат намагався жити в мирі з усіма, зокрема і з поляками, проте його син Степан брав участь у замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Б.Пєрацького та був засуджений. Очевидно, ці впливи все ж не залишили його осторонь політичних процесів, що відбувалися. Він став оборонцем і опікуном молоді, політичних в’язнів. Завдяки його зусиллям кілька тисяч осіб було звільнено від поневірянь, врятовано від поліції, військових судів, прокуратури. Його приємністю були дві речі – спів і танець. Любив до похилого віку співати з молодими у хорі і танцювати на кожних вечерницях. Сучасник Федака, Роман Купчинський, у своїх споминах «У вчорашньому Львові« згадував Степана Федака так: «Хто з львов’ян не пам’ятає похилої постаті, що йшла Ринком чи Руською до або з «Дністра». Середнього росту, з повним здоровим обличчям, з «цвікером», що чомусь криво сидів на носі. Це Степан Федак, адвокат і директор «Дністра». Вічно чимсь зааферований, вічно спішився». 6 січня 1937 року серце Степана Федака перестало битися. Похорон мав би бути пишний, відповідно до статусу й заслуг покійного, але він сам не хотів ні промов на похороні, ні квітів, ні вінків. Ці гроші, за його бажанням, мали піти на добродійні цілі. Степан Федак «впродовж довгих десятиліть глибоко вріс в розбудову нашого національного життя, що тисячі, десятки тисяч людей тісно зв’язав зі своєю особою невсипущою діяльністю як адвокат, економіст, культурно-освітній діяч і як український громадянин, для якого дорогий був кожний прояв національного життя, для якого близькою була кожна чим-небудь цінна одиниця української збірноти, який зі свого оточення завжди умів прищеплювати віру в людину і в краще завтра свого народу.» ■ Зоряна Комаринська, к. іст. н., доц. каф. сусп. дисциплін ЛІБС УБС НБУ

Культурологічний дайджест

«Золотий Резерв» №14

Варто подивитися

Варто почитати

Анна Білокінь, к.е.н., доцент кафедри банківської справи ЧІБС, депутат міської ради Черкас:

Олексій Нечепуренко, завідувач сектору видавничого виробництва видавництва УБС НБУ: – Нещодавно передивлявся фільм «Одного разу в Америці». Отримав задоволення, адже вперше дивився його, ще будучи школярем. Таке приємне дежавю, що додає настрою. Плюс відмінна гра акторів та чудова музика Еніо Моріконе. Та особливим для мене є фільм «Калина червона» з Василем Шукшиним. Узагалі люблю цього актора. Знаю одну історію, пов’язану з цією стрічкою. Цей фільм вийшов в один рік із кінофільмом «В бій ідуть одні старики». Обидва фільми представили до нагороди на Всесоюзному кінофестивалі. Напередодні стало відомо, що партійна верхівка вирішила нагородити нашого земляка Леоніда Бикова за роботу у фільмі «В бій ідуть одні старики». Та коли про це дізнався сам Биков, він відмовився від нагороди на користь Василя Шукшина. Він сказав, що його фільм всього лише про війну, а от «Калина червона» – про те, про що навіть думати забороняли. І взагалі, що він готовий бути останнім у списку нагородження, якщо першим там стоїть Василь Шукшин. Так фільм «Калина червона» отримав найпрестижнішу радянську відзнаку. ■

– Однією з моїх улюблених книг є «Мертві душі» Миколи Гоголя. Книга дуже психологічна. Читаю – і пізнаю людей довкола. Хоч життєві ситуації різні, проте типажі, характери виписані дуже вдало. Перечитала уже безліч разів. Дещо знаю навіть напам’ять. У Гоголя кожне речення, кожне слово підібране влучно. А ще я б хотіла порадити колегам час від часу перечитувати Біблію. Для мене це історична книга, яка узагальнює тисячолітній досвід. Усе в ній аргументовано. Наприклад, поради щодо харчування – виписані пости, а це і здоров’я, і економія. Чи моральні аспекти. Ми можемо помилятися, а тому не потрібно судити інших. Сильними є самі заповіді Божі. Подобається вислів із Біблії: «Хто будує дім за чужі гроші, той збирає каміння на свою могилу». Або «який начальник у місті, такий народ там і живе». Останнє навіть цитувала у міській раді. Справді, ми самі обираємо владу і спосіб життя. Легше дати хабара, ніж добиватися правди. Тому не треба жалітися. У Біблії є відповіді на всі питання. Біблія неодноразово зупиняла мене від необдуманих вчинків. ■

Варто послухати – Оскільки я чекаю на свого первістка, всі мої думки присвячені цій події. Я тільки вийшла у декретну відпустку, а тому маю більше часу приділяти спілкуванню з дитиною. Нещодавно придбала диск «Колискові і не тільки». До збірки увійшли авторські пісні для дітей відомої співачки, заслуженої артистки України, члена Національної спілки композиторів Лесі Горової. Із задоволенням слухаємо я і моє малятко. Подобається колискова «Сонце зайшло вже давно», «Стукає сон у вікно», «Ну пустіть мене, вже час, годі чекати», «До малої дитини, до теплої хати...» Пісня знайома з дитинства, адже лунала після програми «На добраніч, діти». До диска додається книжечка з текстами. Збірник є чудовим помічником молодим батькам, проте переконана, що він принесе багато позитивних емоцій кожному, хто його слухатиме, бо повертає у казковий світ дитинства. ■

Мирослава Жук, економіст І категорії відділу бухгалтерського обліку та економічної роботи УБС НБУ:

Дія роману відбувається в багатих кварталах сучасного Парижу. У фешенебельному будинку під одним дахом проживають люди, яких розділяє інтелектуальна, ментальна і майнова прірва: самотня консьєржка, яка захоплюється романами Толстого; дівчинка-підліток, яка готова померти через байдужість близьких; багатий японець, який не знаходить однодумців серед аристократів. Але іноді стаються дива: після довгих років ненависті до світу й мовчазних тріумфів самотнього духу може з’явитися той, хто розгледить елегантність колючої їжачихи, оцінить її неповторний стиль і ніжну іронічну душу. Та чи кожен готовий до неймовірної зустрічі, яка буває лише раз у житті?

Елізабет Гілберт

Харукі Муракамі,

Книга про сучасну жінку, яка змінює усталене життя заради того, щоб знайти себе справжню. Вона вирушає у сповнену пригод мандрівку світом, аби зрозуміти сенс свого життя та позбутися самотності. Неперевершена кухня Італії, філософія Індії, краса Балі – наповнюють читача оптимізмом та спонукають до філософського споглядання світу. Героїня вчиться насолоджуватися їжею у Римі, пробує медитувати в індійському ашрамі, і знаходить любов в Індонезії. Ця автобіографічна книга, вчить шукати щастя, пізнавати людей, насичувати життя яскравими враженнями, не зважаючи на будь-які випробування долі. Книга дуже літня, легка та світла. Вона дарує віру в те, що справжня любов існує і заради її пізнання варто іноді докорінно змінити усе своє життя.

Муракамі своєю творчістю руйнує звичайні японські цінності, на кшталт прагнення жити в гармонії з довколишнім світом, не виділятися з середовища і бути одержимим кар’єрою. Він із задоволенням ламає традиції, за що їм нехтують чимало японців, прихильників давніх основ та “правильних” звичок. “Мені подобається марнувати час. На світі стільки речей, які я люблю - джаз, коти... Дівчата, можливо. Книжки. Все це допомагає мені вижити”. Він обожнює поп-культуру: “Роллінг Стоунз”, “Дорз”, Девіда Лінча, фільми жахів, Стівена Кінга, Реймонда Чандлера, детективи. Таким його люблять в усьому світі. Таким його люблять і в нас. Новий роман Муракамі «1Q84» став бестселером року. За кілька місяців у Японії було продано 3,23 млн. екземплярів книги і з кожним днем ця цифра зростає. Видавництва усього світу працюють над перекладом роману, появу якого очікували довгих п’ять років.

«Їсти. Молитися. Любити»

«1Q84».

к н и г о ю

Хав’єр Маріас – іспанський письменник, перекладач, журналіст, лауреат Дублінської премії та німецької національної літературної премії, улюблений автор відомого критика Німеччини Марселя Райх Райницького. «Всі душі» - оксфордська новела, майже автобіографічна. Про місто і світ, де кожен ховається за ритуалом. Цей твір складається з кількох міні-історій, де центральною є історія про хитросплетіння кохання та смерті. Автор доволі інтелектуально описує два роки проведені в Оксфорді. Він спостерігає за англійським стилем життя, вивчає букіністичні крамнички, філософствує про свою долю та зміст життя. І який роман Маріаса без майже детективної історії, ніяк не пов’язаної з основними подіями, але яка ненав’язливо об’єднала все в одне ціле.

«Елегантна їжачиха»

Мюріель Барбері

«Всі душі»

Л і т о

Хав’єр Маріас

Шановні читачі! У новому, 2010 році журнал «Золотий резерв» пропонує Вам скористатися вигідними спеціальними пропозиціями, що передбачають:    Безкоштовне розміщення логотипа компанії на обкладинці журналу за умови передплати 10 примірників журналу на рік;    Знижку 50% на розміщення реклами за умови розміщення матеріалів у кожному номері журналу впродовж року;    Одночасне розміщення реклами на обкладинці, PR-матеріалу на внутрішній сторінці й експертного коментаря за фіксованою суперціною – 5 тис. грн!

«Золотий резерв» – корпоративне видання Університету банківської справи Національного банку України. У журналі представлено фінансову аналітику, експертні оцінки науковців, огляд головних подій і тенденцій на банківському ринку, аналіз актуальних тем освіти та науки, маркетингові стратегії, інтерв’ю з відомими та успішними людьми держави.

Виходить 9 разів на рік

Передплатний індекс:

99425

Пільговий Передплатний індекс:

37942

Читачами «Золотого резерву» є більш ніж 5000 студентів і викладачів УБС НБУ в усій Україні (Київ, Львів, Харків, Черкаси), працівники НБУ, партнери Університету, випускники, банкіри, споживачі банківських послуг.