Кременчуцький машинобудівник

З Днем машинобудівника, велика заводська родино! П’ятниця, 21 вересня 2012 р. № 27-30 (2305-08) Газета виходить з 1960 року

Газета трудового колективу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин»

На Дошці пошани – імена кращих заводчан До професійного свята – Дня машинобудівника – портрети 24-х сумлінних заводчан занесені на Дошку пошани, 37 – нагороджені Грамотами, сто дормашівців отримали Листи подяки від керівництва підприємства. Трудової відзнаки – занесення портрета на заводську Дошку пошани – удостоєні: Гошенко Микола Вікторович – плавильник металу та сплавів ливарного цеху; Пусан Олександр Іванович – обрубник металу ливарного цеху; Бугай Сергій Анатолійович – коваль на молотах і пресах ковальсько-термічного цеху; Тесля Олександр Костянтинович – слюсар-ремонтник механічного цеху; Гавва Валерій Іванович – слюсар-електромонтажник ККТ; Чепель Сергій Йосипович – токар ККТ; Кацун Юрій Анатолійович – слюсар-ремонтник КДТ; Тихоступ Наталія Вікторівна – диспетчер КДТ; Ткаченко Іван Іванович – начальник складального цеху №8; Щербак Віталій Олександрович – слюсар зі складання металоконструкцій складального цеху №8; Новохатній Ярослав Петрович – слюсар механоскладальних робіт цеху товарів народного споживання; Струцький Володимир Семенович – токар інструментального цеху; Білоконь Сергій Анатолійович – слюсар-ремонтник ремонтно-механічного цеху; Демовський Олексій Олексійович – електромонтер з ремонту і обслуговування електрообладнання енергосилового цеху; Лисенко Олександр Андрійович – водій автотранспортних засобів транспортного цеху; Корнієнко Катерина Гаврилівна – комірниця будівельної дільниці №24; Воля Віталій Вікторович – начальник бюро відділу головного технолога; Магеря Анатолій Іванович – інженер-конструктор відділу головного енергетика; Пащенко Сергій Іванович – начальник бюро відділу головного механіка; Лисенко Наталя Яківна – контролер матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів відділу технічного контролю; Поляков Іван Петрович – провідний інженер-конструктор КБ; Попадинець Геннадій Ярославович – провідний інженер управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації; Васюта Олена Анатоліївна – старша комірниця управління забезпечення і комплектації; Калішенко Марія Львівна – двірник КСК.

Свято з гарними здобутками Дорогі дормашівці! У

ці дні ми відзначаємо професійне свято – День машинобудівника. В житті заводського колективу воно має вагоме значення. Ми відчуваємо себе повноправними членами великої родини машинобудівників, звітуємо про досягнення, проводимо святкові заходи, які згуртовують і дарують миттєвості теплого спілкування. На порозі золотої осені і важливого для нас періоду – завершення третього кварталу – хочу зробити деякі висновки про те, як ми працювали у цьому році, яких результатів досягли і над чим працюватимемо далі. Від кожного року ми чекаємо стабільної роботи, високих досягнень, які гарантують зайнятість і достойні прибутки. 2012-й рік для нашого колективу був справді успішним. Як показують результати роботи за вісім місяців, колектив працював стабільно, ми пройшли без перешкод навіть складний міжсезонний період. З початку року виготовлено 52 асфальто- і грунтозмішувальні установки. Це відповідає плану на 2012-й рік. Тобто, річне завдання вже виконане. Споживачам реалізовано продукції більш ніж на 357 млн.грн., в тому числі, майже на 85,5 млн.грн. запасних частин, вузлів та агрегатів, на 28 млн.грн. товарів народного споживання. Обсяги виробництва порівняно з минулим роком зросли на 141,8%. Середня заробітна плата на сьогодні перевищує 4000 грн. Звичайно, хотілося б зберегти такі темпи, і для цього є хороше підґрунтя. На найближчі місяці вже маємо замовлення для повного завантаження виробництва. У дорожників незабаром завершиться ремонтно-будівельний сезон, і роботи буде ще більше. Цього року найактивнішими нашими споживачами є дорожні організації Російської Федерації і Казахстану. Зазначу, що на ринку дорожньої техніки конкуренція зростає з кожним днем. Ми тримаємо високий рівень своєї марки завдяки надійності техніки, традиціям, гарантованому сервісному обслуговуванню, новим розробкам і активній представницькій діяльності. Тому нам треба багато працювати над створенням нових зразків техніки, адаптованих до міжнародних стандартів безпеки, оперативно реагувати на потреби ринку. Зараз, наприклад, вони пов’язані зі схемами транспортування техніки до споживача. Це спонукає нас до значних

змін у конструкції установок. Ми серйозно займаємося цією проблемою. Хотілося б назвати ще один надзвичайно важливий напрямок роботи – втілення програми енергозбереження і максимального зменшення витрат на енергоносії, які забирають значну частину наших прибутків. В усьому світі проблема використання енергоресурсів є глобальною і складною. Для нас зменшення енерговитрат, ощадливе і розумне використання енергоносіїв – це додаткові чималі кошти на розвиток колективу і вирішення життєво важливих питань кожного працівника. Стабільна робота забезпечує виконання широкої програми соціального розвитку. І в цій царині є чим похвалитися у переддень свята. Успішним був цьогорічний сезон оздоровлення працівників і членів їхніх сімей. На заміській базі відпочинку «Дубки» побували 1353 наші відпочивальники; в Криму, у туристсько-оздоровчому комплексі ім.Мокроусова, – 326. У заміському таборі «Чайка» вищої категорії оздоровилося 1116 дітей, серед яких було і 75 дітей пільгових категорій. У підготовку та забезпечення роботи табору «Чайка» завод вклав більше 1,5 млн.грн. Чимало дормашівців лікувалося і відпочивало у санаторних закладах. Наші працівники можуть пишатися і досягненнями у культурі та спорті. Культурно-спортивний комплекс «Кредмаш» – до послуг заводчан, підприємство допомагає його розвитку. Наші колективи – знані у місті, області і всій Україні, володарі міжнародних нагород. Без соціального, культурного, спортивного розвитку життя трудового колективу було б неповноцінним і збіднілим. Традиційно на честь свята машинобудівників адміністрація підприємства вручає трудові відзнаки кращим працівникам. Вийшов святковий наказ, яким заохочено різними видами нагород 161 дормашівця. Група заводчан відзначена нагородами вищих органів самоврядування. Матеріальне заохочення виплачене всім непрацюючим заводським пенсіонерам – ветеранам війни і праці. Я вдячний кожному працівнику заводу – досвідченим робітникам і нашій здібній молоді – за вірність трудовим традиціям, прагнення професійного зростання, новаторське ставлення до дорученої справи. Вітаю трудовий колектив з Днем машинобудівника, 69-ю річницею визволення Кременчука, Днем міста! Запрошую усіх на урочисті заходи, які проходять на нашому заводі. Бажаю усім заводчанам добра, щастя, достатку, а нашому рідному «Кредмашу» – подальшого процвітання і стабільності.

Почесні працівники підприємства

Рішенням наглядової ради і правління ПАТ звання «Почесний працівник Кременчуцького заводу дорожніх машин» удостоєні:

Щербак Олександр Олексійович

токар 6-го розряду ремонтно-механічного цеху. Прийшов на завод після закінчення десятирічки учнем токаря у ремонтно-механічний цех. Працює на заводі в одному цеху п’ятдесят два роки. Більше двадцяти років очолює цехком профспілки. Майже тридцять – обирається членом профкому ПАТ «Кредмаш», є головою житлово-побутової комісії. Член обласної ради профспілки Машметал. Багато років працює у раді ветеранів війни, праці і Збройних Сил (член ради організації). За сумлінну працю нагороджувався Почесними грамотами, Подяками, званням «Кращий за професією», «Кращий наставник молоді», «Ветеран праці» заводу і Мінбуддормашу, орденом «Знак Пошани». Його портрет неодноразово заносився на заводську Дошку пошани.

Микола Данилейко, голова наглядової радипрезидент ПАТ «Кредмаш».

Програма заходів до Дня машинобудівника Виставка малюнків вихованців заводських дитячих садочків „Мої батьки працюють на заводі” – 18-20 вересня у фойє інженерно-лабораторного корпусу. Спортивне свято «Богатирські ігри» з армреслінгу, перетягування каната, гирьового спорту – 20 вересня о 17.00 біля інженерно-лабораторного корпусу. Урочистий вечір і святковий концерт «Сузір’я хітів», присвячені Дню машинобудівника, – 21 вересня о 16.00 і 18.30, Палац культури „Кредмаш”. У фойє –

За кошт Публічного акціонерного товариства

виставка-продаж авторських робіт у техніках прикладного мистецтва. Зустріч ветеранів підприємства з керівництвом ПАТ – 27 вересня о 15.00. Покладення квітів до меморіальних пам’ятних місць – обеліска загиблим заводчанам і братської могили визволителів Кременчука – 28 вересня о 15.30. Районний фестиваль патріотичної пісні – 26 вересня о 16.00, Палац культури «Кредмаш».

Пилипенко Анатолій Павлович

ветеран праці заводу, Заслужений раціоналізатор України. Віддав роботі на підприємстві 52 роки трудового життя. Робітничий шлях розпочав із заводського профтехучилища. Очолював комсомольсько-молодіжну бригаду у цеху металоконструкцій, працював на посаді завідуючого сектором у КБ, у фірмі зовнішньоекономічних зв’язків і маркетингу. Має звання «Кращий раціоналізатор Мінбуддормашу». Нагороджений медалями «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни», «Учасник локальних конфліктів» та іншими. На рахунку новатора – 148 впроваджених рацпропозицій. Проводить активну роботу із збереження історичної спадщини колективу і виховання молоді.

«Кременчуцький машинобудівник»

2 стор.

Шановні друзі, працівники підприємств та організацій машинобудівного комплексу України, ветерани галузі! Центральний комітет профспілки працівників машинобудування та металообробки України, Полтавська обласна рада профспілки Машметал, профком заводу від щирого серця вітають вас з професійним святом! День машинобудівника для України – одне з найважливіших свят, адже від ефективної роботи машинобудівної галузі багато в чому залежить економічна міць держави. Саме тому цього дня (у четверту неділю вересня) вся країна вшановує вашу самовіддану працю, висловлює подяку за вірність нелегким професіям. Бути професіоналом у нашій галузі не просто. З кожним роком зростають вимоги щодо рівня знань фахівців, їхньої кваліфікації. Підприємствам потрібні люди грамотні, сміливі, працелюбні. Приємно усвідомлювати, що і досвідчені працівники, які віддали багато років машинобудуванню, і молодь, котра приходить сьогодні на підприємства, здатні якісно вирішувати найскладніші виробничі завдання. У день нашого професійного свята дозвольте подякувати вам, шановні машинобудівники, за вашу чесну щоденну працю, відданість своїй справі і значний внесок у розвиток і процвітання України. Міцного вам здоров’я, плідної роботи, успіхів, упевненості в майбутньому, щастя і добробуту вам і вашим близьким! Разом ми – сила! З повагою, Анатолій Таранчук, голова ЦК профспілки Машметал України. Валерій Пухай, голова обласної ради профспілки працівників машинобудування та металообробки. Юрій Качала, голова профкому ПАТ «Кредмаш».

Нагороджені за наполегливу працю Почесною грамотою Полтавської облдержадміністрації: Довбня Олександр Іванович – технічний директор; Божко Руслан Миколайович – слюсар механоскладальних робіт складального цеху №8.

Почесною грамотою Полтавської обласної ради: Лагута Віталій Васильович – начальник управління забезпечення і комплектації.

Подякою міського голови: Ромазін Олег Георгійович – заступник технічного директора з якості-начальник відділу технічного контролю; Кузнєцова Олена Миколаївна – начальник відділу організації праці і зарплати.

Почесною грамотою виконкому Кременчуцької міської ради: Отроша Лідія Максимівна – начальник фінансового відділу.

Грамотою виконкому Кременчуцької міської ради:

Ковган Сергій Миколайович – начальник зміни складального цеху №8.

Почесною грамотою виконкому Крюківської районної ради: Матюх Володимир Іванович – майстер корпусу колісної техніки; Денесюк Іван Володимирович – токар механічного цеху.

Листом подяки виконкому Крюківської районної ради:

Матвєєв Дмитро Олександрович – слюсар механоскладальних робіт ремонтно-механічного цеху; Патаман Микола Васильович – електромонтер енергосилового цеху.

Грамотами обласної ради профспілки працівників машинобудування та металообробки України: Іщенко Олена Миколаївна – диспетчер КДТ, заступник голови цехкому; Волошин Сергій Миколайович – слюсар-електромонтажник відділу технічного обслуговування виготовлюваної продукції, член цехкому, профгрупорг; Магеря Ольга Теодорівна – прибиральниця адміністративно-господарського відділу, член цехкому, профгрупорг; Ляшенко Ніна Гуріївна – начальник планово-економічного відділу, секретар наглядової ради.

Грамотами Полтавської обласної ради профспілок: Андрейко Андрій Андрійович – муляр будівельної дільниці №24, член профкому, голова цехкому профспілки; Солошенко Віра Василівна – інженер з організації та нормування праці інструментального цеху, член профкому, голова цехкому профспілки.

Допомога ветеранам

На честь Дня машинобудівника і 69-ї річниці визволення Кременчука від фашистських загарбників на підприємстві видано наказ про заохочення непрацюючих пенсіонерів заводу та ветеранів війни. За погодженням з профспіл-

ковим комітетом 1384 ветерани праці ПАТ «Кредмаш», учасники бойових дій і трудового фронту в роки Великої Вітчизняної війни, в’язні фашистських концтаборів, удови і сім’ї загиблих учасників бойових дій отримали грошову допомогу.

№ 27-30, 21 вересня 2012 р.

Переможці конкурсу „Кращий за професією” 2012-го року „Кращий верстатник” – Таран Петро Васильович, токар корпусу колісної техніки. Призери: Попов Михайло Михайлович, різальник металу на ножицях і пресах корпусу дорожньої техніки; Струцький Володимир Семенович, токар інструментального цеху. „Кращий зварник” – Міна Максим Васильович, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах корпусу колісної техніки. Призери: Білан Сергій Анатолійович, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах корпусу дорожньої техніки; Брусило Олександр Миколайович, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах складального цеху №8. „Кращий слюсар-складальник” – Чинчик Сергій Олегович, слюсар механоскладальних робіт корпусу колісної техніки. Призери: Божко Руслан Миколайович, слюсар механоскладальних робіт складального цеху №8; Щербак В’ячеслав Олександрович, слюсар зі складання металоконструкцій складального цеху №8. „Кращий робітник металургійного виробництва” – Малий Юрій Сергійович, чистильник металу, відливок, виробів і деталей ливарного цеху. Призери: Білоброва Олена Василівна, пресувальниця виробів з пластмас цеху товарів народного споживання; Ребрик Ріта Аріфовна, пресувальниця виробів з пластмас цеху товарів народного споживання. „Кращий машиніст крана” – Рачек Ганна Миколаївна, машиніст крана складального цеху №8. Призери: Коваль Світлана Юріївна, машиніст крана інструментального цеху; Ремесник Олена Григорівна, машиніст крана управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації. „Кращий ремонтник” – Набойщиков Володимир Вікторович, електромонтер з ремонту і обслуговування електрообладнання цеху товарів народного споживання.

Призери: Хаваренко Олександр Володимирович, слюсар-ремонтник корпусу дорожньої техніки; Гиренко Павло Анатолійович, електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання складального цеху №8. „Кращий водій” – Петров Петро Васильович, водій автотранспортних засобів транспортного цеху. Призери: Пасько Анатолій Миколайович, водій автотранспортних засобів енергосилового цеху. „Кращий контролер” – Матюх Віра Левонівна, контролер матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів відділу технічного контролю. Призери: Бойцова Ірина Вікторівна, контролер матеріалів, напівфабрикатів та виробів відділу технічного контролю; Карабут Алла Миколаївна, контролер матеріалів, напівфабрикатів та виробів відділу технічного контролю. „Кращий майстер” – Матюх Володимир Іванович, майстер дільниці кінцевого здавання корпусу колісної техніки. Призери: Вєтошкін Андрій Юрійович, старший майстер корпусу дорожньої техніки; Іванова Наталя Шукурівна, майстер дільниці (заготівельної, гальванопокриття і полістиролу) цеху товарів народного споживання. „Кращий начальник бюро” – Чукасов Максим Жоржович, начальник бюро хімічного покриття відділу головного технолога. Призери: Торкунова Наталія Валентинівна, начальник виробничо-диспетчерського бюро КДТ; Зиков Григорій Борисович, начальник договірного бюро управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації. „Кращий інженер-конструктор” – Чеботарьов Віктор Кирилович, провідний інженер-конструктор КБ. „Кращий інженер-технолог” – Валенко Лариса Андріївна, інженер-технолог відділу головного технолога. Призер: Братухін Олександр Сергійович, інженер-технолог корпусу дорожньої техніки.

«Ми завжди раді бачити Вас!» «Важко розлучатися з колективом, але я завжди готовий прийти на допомогу за першим покликом», – обіцяв легендарний ветеран підприємства Василь Стратонович ОСИПЕНКО керівникам заводу, цеху, колегам з підрозділів, які наприкінці серпня зібралися у ковальсько-термічному цеху, щоб вшанувати та урочисто провести його на заслужений відпочинок. А також привітати з Днем народження, яке ветеран святкував того ж дня. Від щирих слів, квітів, подарунків і подяк за багаторічну діяльність у душі Василя Стратоновича вирував легкий смуток за прожитими роками і разом з тим – гордість за відданість заводському колективу. А пишатися «винуватцю події» дійсно є чим, адже із сімдесяти шести років життєвого стажу майже п’ятдесят три – стаж трудовий, дормашівській. Ім’я В.С.Осипенка по праву занесене до літопису золотої кадрової еліти нашого підприємства. Василь Стратонович – справжній патріот заводу. Все трудове життя пов’язав з ковальською справою і становленням колективу ковальського цеху. Трудову біографію розпочав відразу після закінчення заводського професійно-технічного училища. Тоді життєва стежина привела на «Дормаш», у ковальський цех. Працював ковалем, був майстром, старшим майстром. У 1980-му році Василя Стратоновича призначили на посаду начальника цеху, яку заслужив десятиліттями наполегливої праці. І упродовж тринадцяти років він з натхненням виконував свої професійні обов’язки. На цій кар’єрній сходинці розкрилися здібності В.С.Осипенка як відповідального і досвідченого спеціаліста, знавця виробництва, відмінного організатора справи. Останні дев’ятнадцять років Василь Стратонович як інженертехнолог присвятив контролю технологічного процесу, який відбувається на ковальській, трубній і

термічній дільницях, атестації робочих місць, участі у заводському внутрішньому аудиті з якості і багатьом іншим виробничим питанням. Своїм досвідом ветеран щедро ділився з колегами. Власним прикладом поваги до праці виховував у молоді почуття гордості за робітничу професію. Висока кваліфікація, ділові і організаторські якості В.С.Осипенка підтверджені орденом Трудової Слави, неодноразовим занесенням портрета на заводську і обласну Дошки пошани, численними Грамотами та Подяками від керівництва заводу. Швидко і невблаганно спливає час. Скільки сил, натхнення віддано заводу за довгі роки сумлінної праці! І ось настав день, коли треба прощатися з колективом, улюбленою роботою, колегами. Усі, хто прийшов провести Василя Стратоновича на заслужений відпочинок, говорили з душевною теплотою, не шкодуючи найкращих слів. А що може бути ціннішим за пошану і визнання людей?! Про багаторічний внесок Василя Стратоновича у розвиток виробництва, вміння організувати і повести за собою колектив, допомогу і науку грамотного спеціаліста, професіонала, порадника і доброго друга щиро говорили голова наглядової ради-президент ПАТ М.І.Данилейко, голова

правління-генеральний директор О.В.Тверезий, головний технолог А.М.Цокало, заступник головного технолога В.Д.Хоменко, начальник ковальсько-термічного цеху С.М.Хмельницький, колеги з відділу головного металурга, інших підрозділів і, звичайно ж, рідного цеху. М.І.Данилейко виконав почесну місію – нагородив В.С.Осипенка медаллю «За заслуги». Сподіваємося, що Василь Стратонович виконає свою обіцянку і не розірве зв’язків з трудовою сім’єю. А ми ще не раз почуємо його крилатий «пароль» – «щас», що цілком відповідає стану душі: хоч «зараз» із молодецьким гартом стати акумулятором нових ідей і хоч «зараз» прийти на допомогу учням і молодим виробничникам, яким більше п’яти десятиліть передавав свій досвід, знання і вміння. І як завзятий рибалка, не раз розповість нам свої кумедні байки про рибальську вдачу, яку завжди тримає «за хвіст». Бажаємо справжньому Професіоналу успіхів в усіх його починаннях, і щоб наступні десятиліття були сповнені цікавих справ, дружнього спілкування, приємних миттєвостей і яскравих подій! Ми завжди раді бачити Вас у колективі, шановний Василю Стратоновичу, Ви нам потрібні! Світлана Запісочна.

Вручення В.С.Осипенку медалі «За заслуги».

№ 27-30, 21 вересня 2012 р.

«Кременчуцький машинобудівник»

3 стор.

Техніці марки «Кредмаш» – європейський рівень безпеки Вступ України до світової організації торгівлі (СОТ) висунув перед вітчизняними виробниками необхідність відповідності продукції, що випускається, вимогам міжнародних стандартів (обов’язковими при цьому стають вимоги безпеки для життя, здоров’я людей та охорони зовнішнього середовища). В рамках угоди про співпрацю між Україною та ЄС в нашій країні ще з 2001-го року ведуться роботи з розробки законів та стандартів, гармонізованих з європейськими. Головними при цьому стають Технічні регламенти (ТР) – закони, у яких викладені вимоги безпеки життя, здоров’я людей та охорони навколишнього середовища, та які відповідають Директивам Європейського Союзу (тобто, законам, які встановлюють необхідний рівень безпеки для товарів на всій території ЄС). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України з 1 січня 2012-го року відповідність вітчизняної продукції вимогам ТР є обов΄язковою. Слід зазначити, що інші країни СНД, зокрема, Російська Федерація та Білорусія, підприємства яких є нашими основними замовниками, також розробили та ввели в дію Технічні регламенти своїх країн. А це означає, що наша продукція повинна відповідати вимогам і цих законів. До того ж у цьому році вже вийшов (але ще не введений в дію) Технічний регламент Митного союзу. На нашому підприємстві перший наказ із впровадження Технічного регламенту вийшов у 2006-му році. Він визначив перелік основних дій для впровадження ТР, у тому числі, для конструкторсько-

го бюро. Координацію робіт з впровадження Техрегламенту було доручено завідуючому сектором С.В.Ченчевому, з електрообладнання – завідуючому сектором В.А.Часовському. Асфальтозмішувальним установкам, у які впроваджувалися регламентні вимоги, до індексу додавалася буква «Р». Треба відзначити, що в Україні дуже мало підприємств займалося цією роботою, запозичувати досвід не було у кого, а якщо хтось і пропонував свої послуги – то за чималу плату. Тож самостійно був визначений перелік Технічних регламентів, вимоги яких поширюються на асфальтозмішувальні установки, а саме: «Технічний регламент з безпеки машин та устаткуван-

ня», «Технічний регламент з безпеки низьковольтного обладнання», «Технічний регламент з електромагнітної сумісності». До кожного регламенту були відібрані національні стандарти, що стосуються наших установок, виконання вимог яких означає забезпечення вище наведених Технічних регламентів. Був проведений аналіз усіх ризиків, що створюють асфальтозмішувальні установки. А потім почалася копітка робота з впровадження вимог стандартів в конструкцію установок. В процесі цієї роботи зроблено чимало. Перероблені перила драбин та площадок обслуговування, вони стали вищими та міцнішими. Введені перехідні площадки на дра-

Регламентна установка ДС-168ТР.

бинах, висота яких перевищувала відповідні норми. Частини механізмів, що обертаються, були закриті кожухами, що унеможливлює доступ у небезпечну зону. В особливо небезпечних місцях встановлено сертифіковані для систем безпеки блокувальні засоби, що запобігають доступу до небезпечних місць під час роботи. У небезпечних місцях встановлені системи екстреної зупинки складових частин установки і всього комплексу. Для інформування обслуговуючого персоналу про остаточні ризики у відповідних місцях застосовані попереджувальні знаки. Перероблені технічні умови (ТУ) на установки та експлуатаційна документація, в які внесені необхідні стандарти та вимоги безпеки. Великий внесок у цю роботу, окрім завідуючих відділами і секторами, зробили інженери-конструктори М.Г.Бардась, В.М.Шишов, В.С. Савельєв, Т.В.Денисенко, Т.М. Дубовик, Л.Д.Гнатуш, Т.А. Свергуненко, В.В. Єфремов, П.Г. Павлішин, В.А. Павленко, В.Ф.Груздєв, О.В. Сущенко. Особливо треба відзначити створення принципово нової комп΄ютерної системи управління асфальтозмішувальною установкою – розподільчого типу – розробки інженерів відділу автоматики та електрообладнання КБ. Зараз електрообладнання монтується як у кабіні оператора, так і в

окремих виносних шафах, які розташовані безпосередньо біля агрегатів. Це дозволило врахувати вимоги Технічних регламентів з безпеки низьковольтного обладнання та електромагнітної сумісності. Всі комплектуючі електрообладнання – виробництва провідних європейських фірм, мають маркування СЄ. Активну участь у розробці електрообладнання та системи управління брали інженери-конструктори відділу Д.С.Куц, Ю.В.Рябищук, О.М.Новицький. На заводському монтажно-випробувальному майданчику завершується монтаж першої регламентної установки ДС-1687Р. Після цього ми запросимо представників сертифікаційних органів України та Російської Федерації для процедури підтвердження відповідності і видачі дозвільних документів. Кінцева мета – отримання сертифікатів відповідності України та Російської Федерації, які дадуть право відповідного маркування нашої продукції. Це обов’язкова вимога ТР. Для виходу на європейський ринок, в тому числі, Румунії, Прибалтики та інших країн – покупців нашої техніки, потрібно мати європейський сертифікат відповідності, який дає право маркувати продукцію знаком СЄ (Comformite Europeenne, європейська відповідність), котрий засвідчує дотримання підприємством-виробником європейських директив і отримання дозволу на вільне пересування товару територією Європейського Союзу (ЄС). Леонід Гуревич, начальник відділу проектування дорожніх машин КБ.

Зустрічаємо десятимільйонну закатну машинку! Закатна машинка для консервування – фірмова продукція широкого споживання від нашого підприємства. Майже сорок років вона вірою і правдою служить усім господиням, а нам, дормашівцям, допомагає виконувати план виробництва. Такий, здавалося б, нескладний за конструкцією виріб приховує в собі велику копітку працю. Над винаходом закатної машинки трудилися конструктори бюро товарів народного споживання КБ. Довгий процес удосконалення (спочатку вона була важкою в управлінні та не дуже надійною) дав хороший результат. У 1980-му році машинка була зареєстрована як винахід і отримала офіційну назву «Пристрій для укупорювання скляних банок жерстяною кришкою». Авторами нової вдосконаленої закатної машинки були начальник бюро товарів народного споживання Ю.М.Окружко і провідний інженерконструктор бюро Г.В.Голуб. Відтоді вона майже не змінила свого зовнішнього вигляду – змінювалася лише кількість випущених екземплярів. Один, два, три мільйони… Шестимільйонну закатну машинку було виготовлено наприкінці листопада 2006-го року. Минуло тільки шість літ, а ми вже зустрічаємо десятимільйонну залізну помічницю! Цю урочисту подію відзначаємо у вересні. Цікаво, куди вирушила ювілярка? Географія споживачів досить велика: Російська Федерація, Казахстан, Грузія, Азербайджан, Молдова, Туркменістан... І всюди на нашу машинку чекають, всюди вона потрібна. Щоб задовольнити такий підвищений попит, доводиться працювати в напруженому ритмі. За вісім місяців цього року колективом цеху товарів народного споживання було виготовлено 605 тисяч закатних машинок. Це на 103,6% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Якщо рік тому обсяги випуску складали 70 тисяч штук на місяць, то сьогодні – 80 тисяч. І план виконується!

Це, насамперед, заслуга всього колективу цеху. Уміла організація управління виробничим процесом – заслуга керівної ланки цеху: заступника начальника С.О.Семеняки, старшого майстра В.Г.Кулібаби, майстрів Н.Ш.Іванової, В.В.Бескоровайного, К.О.Микитенка. Також не може працювати виробництво без злагодженої роботи служб: механіка – З.В.Іванова і енергетика – С.М.Кота, бюро інструментального господарства на чолі з інженером з інструменту С.В.Мельником, технолога Т.І.Архарової, економіста О.В.Гавриленко, бухгалтера

Р.А.Мякенького, інженера з виробництва Т.І.Зубкової. Підрахунком комплектуючих для машинки опікуються спеціаліст виробничо-розподільчого бюро А.І.Іванова, приймальницяздавальниця цеху А.М.Петракова під керівництвом диспетчера В.В.Заікіної. Над створенням нашої універсальної помічниці трудиться бригада складальників складальної дільниці цеху (бригадир – В.А.Карнаух): слюсарі механоскладальних робіт В.В.Чумаченко, В.Г.Литвиненко, О.С.Мішин, А.О. Батюк, Я.П.Новохатній, Д.О. Прасол, Т.Ф.Джафаров, М.Г. Василенко, О.О.Ломака, М.Г.Ридун, Н.О.Сазонова, О.В.Прозецька, учень слюсаря механоскладальних робіт І.М.Гладир, пакувальники Н.П.Попова, Н.Ф.Коптяєва, О.Г.Дейнека. Верхню і бокову ручки, кожух машинки виготовляють дівчата з бригади пресуваль-

Ветерани колективу, які працюють в цеху з часу його відкриття (зліва направо): слюсар механоскладальних робіт Микола Григорович Василенко, пакувальниця Ніна Федорівна Коптяєва, електромонтер Борис Васильович Білан, токар Ніна Олексіївна Шпортун, слюсар-вентиляційник Олександр Іванович Кузьменко, шліфувальниця Наталія Григорівна Кукоба.

На цій дільниці складаються закатні машинки.

ниць виробів з пластмас під керівництвом ланкових В.П.Набокіної, Р.А.Ребрик, Л.Д.Слон. Над виробництвом складових машинки працює багато ветеранів праці, які користуються заслуженою повагою в колективі. Це токарі В.М.Косарєв і Н.О.Шпортун, полірувальники М.М.Гіріч і А.Г.Міхно, гальванік В.А.Шаповал, різальники металу П.П.Котенко і С.М.Брильов, штампувальниці Л.В.Білоконь і Л.І.Семенова, шліфувальниця Н.Г.Кукоба, бригадир ливарників виробів з пластмас П.О.Безуглий. Завжди на посту «служба швидкої технічної допомоги»: слюсарінструментальник П.Г.Новохатній, електромонтер Б.В.Білан, слюсарі-ремонтники І.М.Опанасенко та І.С.Ковальський і багато інших, причетних до створення нашої ювілярки. Контроль якості виготовлених закатних машинок здійснює бюро технічного контролю на чолі з Т.І.Мироненко. Процес виготовлення закатної машинки був би неможливий без участі багатьох служб заводу. Її вдосконалення, впровадження нових технологій, матеріальне забезпечення і організація виробництва відбуваються завдяки зусиллям багатьох підрозділів заводу: конструкторського бюро, відділу головного технолога, інструменталь-

ного і ковальського цехів, корпусу колісної техніки, будівельної дільниці №24, управління забезпечення й комплектації та інших. Закатна машинка виробництва ПАТ «Кредмаш» – учасниця різноманітних виставок і ярмарків, за що неодноразово отримувала Дипломи і Грамоти. Їй було присвоєно Знак якості, має також сертифікат якості Російської Федерації. Попри спроби багатьох недобросовісних виробників продавати машинки-підробки під нашою маркою, закатна машинка від виробника (тобто, нашого заводського виготовлення) залишається поза конкуренцією. Сьогодні дормашівська помічниця не втрачає своєї популярності. Попит на машинку настільки високий, що план випуску буде тільки зростати. Але для цього потрібна важлива умова – використання нових прогресивних технологій, матеріалів та обладнання. Побажаємо нашій ювілярці щасливої служби людям, а колективу цеху товарів народного споживання – сили, здоров’я і натхнення для нових виробничих результатів! Олександр Прасол, начальник цеху товарів народного споживання.

4 стор. Наші ювіляри

Вітаємо ветеранів

З 95-річчям від дня народження: Стоєнко Любов Давидівну, учасницю трудового фронту в роки Великої Вітчизняної війни, ювілярку із сімнадцятирічним стажем роботи в корпусі дорожньої техніки. З 85-річчям від дня народження: Соломатіну Анну Іллівну, в’язня концтаборів, учасницю бойових дій, ветерана заводу і ливарного цеху, де пройшли 22 роки трудового життя. З 75-річчям від дня народження: Туровця Вадима Григоровича, ветерана заводу. Трудовий стаж ювіляра у відділі головного технолога складає 55 років. Бабенко Клавдію Григорівну, ветерана заводу, якому віддала 32 роки трудового життя, працювала у ремонтномеханічному цеху. Скобель Валентину Василівну, ветерана заводу і виробничо-диспетчерського відділу, з яким були пов’язані тридцять п’ять років трудового життя. Зензерову Аллу Костянтинівну, ветерана заводу. Тридцять сім років – такий стаж роботи ювілярки у відділі технічного контролю. Кузьмич Тамару Іванівну, ветерана заводу. Тридцять років її трудового життя віддані роботі у здоровпункті. Спільник Ріту Федорівну, ветерана заводу і ливарного цеху, де вона трудилася упродовж тридцяти трьох років. Ватуліну Софію Петрівну, ветерана заводу. Двадцять два роки трудового життя ювілярки пройшли у колективі ливарного цеху. Кулик Любов Павлівну, ветерана заводу. Упродовж тридцяти років її трудова біографія була пов’язана з будівельною дільницею №24. Мороз Ніну Василівну, ветерана заводу. Роботі в конструкторському бюро вона присвятила 34 роки трудового життя. Куліуш Віру Федорівну, ветерана заводу. Тридцять шість років віддала ювілярка роботі в корпусі дорожньої техніки. Канівця Олександра Григоровича, ветерана заводу і корпусу колісної техніки, в якому сумлінно трудився упродовж 45-ти років. Мазна Миколу Гнатовича, ветерана заводу. Свій трудовий шлях ювіляр пов’язав з колективом корпусу дорожньої техніки, в якому працював упродовж сорока шести років. Барабаш Галину Тимофіївну, працівницю адміністративно-господарського відділу, ветерана заводу з тридцятирічним стажем роботи на підприємстві. З 70-річчям від дня народження: Висікана Миколу Миколайовича, ветерана заводу, який сорок два роки трудового життя присвятив роботі в інструментальному цеху. Лоїк Людмилу Василівну, ветерана заводу і відділу головного технолога, в якому трудилася упродовж сорока двох років. Кобзаря Віктора Павловича, ветерана заводу. Трудовий стаж ювіляра у корпусі колісної техніки дорівнює 43-м рокам. Мироненко Людмилу Іванівну, ветерана заводу, ювілярку з двадцятирічним стажем роботи у ковальсько-термічному цеху. Довбню Івана Миколайовича, ветерана заводу і корпусу колісної техніки, з яким були пов`язані сорок шість років трудового життя. Доскач Раїсу Петрівну, ветерана заводу. Сорок п’ять років трудового життя ювілярки пройшли у колективі корпусу дорожньої техніки. Грушак Світлану Анатоліївну, ветерана заводу, чий стаж роботи у конструкторському бюро складає двадцять шість років. Щиро вітаємо вас, шановні ветерани, з поважними ювілеями і нашим професійним святом – Днем машинобудівника! Дякуємо вам за професіоналізм, багаторічну наполегливу працю і безцінний внесок у розвиток рідного підприємства. Адміністрація ПАТ ”Кредмаш”. Профспілковий комітет. Рада ветеранів війни, праці і Збройних Сил.

«Кременчуцький машинобудівник»

№ 27-30, 21 вересня 2012 р.

Гідний приклад ентузіазму і надійності Найвищі оцінки – дві п’ятірки – поставило життя трудовій діяльності працівниці заводського Палацу культури, ветерана праці Марії Львівни КАЛІШЕНКО. Першого вересневого дня ця працелюбна, душевна, прекрасна жінка відзначила 55-річчя роботи на нашому підприємстві. Її трудовий шлях на «Дормаші» розпочався після закінчення заводського ПТУ в механічному цеху, куди прийшла працювати токарем 4-го розряду. Все тоді здавалося незвичним: справжня робота, токарний верстат, новий колектив. Вчилася, дослухалася порад наставників і колег. Поступово ставала професіоналом. Щоб підвищити технічний рівень,

вступила до автомеханічного технікуму, який закінчила без відриву від основного місця роботи. Незважаючи на здобуту спеціальність «технік-технолог по металу», Марія Львівна не зрадила професії, яка дала їй путівку у життя: тридцять дев’ять років віддала улюбленій токарній справі. Вела й активну громадську діяльність: обиралася профгрупоргом дільниці, депутатом Кременчуцької міської ради чотирьох скликань. Упродовж шістнадцяти років М.Л.Калішенко працює у заводському Палаці культури. Вона трудиться майстром чистоти, доглядає братську могилу визволителів Кременчука, опікується порядком навколишньої території.

За довгі роки сумлінної, натхненної праці портрет Марії Львівни неодноразово заносився на Дошку пошани заводу, вона отримала чимало Грамот, Подяк як від заводської, так і міської адміністрацій, нагороджена медалями «Ветеран праці» і Ленінською ювілейною «За доблесний труд» та іншими трудовими відзнаками. З таких людей, як Марія Львівна, складається фундамент нашого підприємства – міцний, надійний, непохитний. Ми пишаємося, що портрет Марії Львівни й цього року, до Дня машинобудівника, прикрасив заводську Дошку пошани. Щиро вітаємо нашу шановну ювілярку і бажаємо залишатися та-

Піввіку життя – з рідним заводом П’ятдесят років трудового стажу... Для когось це – звичайна цифра, для інших – ціле життя. Особливо, якщо стільки працюєш на одному підприємстві. За такий великий проміжок часу відчуваєш себе єдиним цілим із заводом, колективом, виробництвом. І, напевно, через усвідомлення цього хочеться працювати ще краще, довше, продуктивніше… Саме так, як вже п’ятдесят років трудяться наші сьогоднішні ювіляри – слюсар зі складання металоконструкцій корпусу дорожньої техніки Валерій Павлович ЖУКОВ і наладчик ковальсько-пресового обладнання ковальсько-термічного цеху Микола Григорович ТАРАНЕНКО.

Трудовий шлях Валерія Павловича ЖУКОВА на заводі дорожніх машин розпочався з навчання у заводському професійно-технічному училищі. Ще під час проходження виробничої практики він вирішив залишитися тут працювати, до того ж мав затребувану професію слюсаря механоскладальних робіт. Хлопець потрапив на експериментальну дільницю експериментального цеху до надійних рук наставника – бригадира бригади слюсарів-склаНаладчик ковальсько-пресового обладнання ковальськотермічного цеху Микола Григорович ТАРАНЕНКО потрапив на «Дормаш» з Градизька, де народився і виріс. Усі в його родині працювали механізаторами, тож вибір професії був зроблений ще у дитинстві: тільки в робітники. Юнак вступив до заводського професійно-технічного училища, після закінчення якого здобув професію коваля (це був останній випуск ковалів в історії закладу). Куди піти працювати? Звісно, до ковальсько-термічного цеху заводу шляхових машин – у саме жерло гарячої роботи. Потрапив у бригаду ковалів під керівництвом майстра Степана Васильовича Барка, якого вважає своїм наставником. Швидко освоївся на новому робочому місці, почав опановувати корисну ковальську науку. Слід сказати – подивитися було на що. Чого була варта лише робота знаних ковалів Ю.С.Геращенка і М.П.Тета! Дружний дзвін їхніх молотів зачаровував душу юнака красивою мелодією, а висока якість роботи викликала бажання наблизитися до такої майстерності. Опанував багато суміжних професій: зчіплювача, різальника металу на ножицях і пресах, газівника, наладчика ковальсько-пресового обладнання та інших. Піввіку роботи М.Г. Тара-

дальників Віктора Григоровича Міхна. Чудовий колектив під керівництвом начальника цеху Василя Степановича Луценка, товариське відношення колег і, головне, безцінний професійний досвід, яким щедро ділилися з новачком, – такі спогади залишилися у Валерія Павловича від перших днів роботи на заводі. А ще, як зізнається, можливість робити справу власними руками: майструвати, вигадувати, винаходити свої секрети професії. З легкістю ветеран ділиться ними з молодим поколінням: було б бажання працювати! Природний дар плюс велика працелюбність – на думку Валерія Павловича таким є секрет успіху в будь-якій професії. Дійсно, таланту потрібно дати розкритися, щоб він показав себе на повну силу. Мабуть, саме через це бажання він оволодів великою кількістю суміжних професій: зчіплювача, електрозварника, різальника металу на ножицях і пресах, вальцювальника, паяльщика. Жага до знань дала можливість згодом закінчити автомеханічний технікум, отримати диплом техніка-

ненко віддав рідному ковальсько-термічному цеху. Працював ковалем ручного кування, ковалем на молотах і пресах, маркувальником, слюсарем-сантехніком. Скільки людей, подій, змін пройшло перед його очима! З глибин пам’яті виринають імена і прізвища колег, друзів… На жаль, багато з них вже не працюють, втім, залишилися спогади про їхню роботу, людські якості. Олександр Мазур і Леонід Величко, з якими Микола Григорович працював у бригаді ковалів; О.К.Гецман і А.З.Щербуха, з якими дружили сім’ями, разом відпочивали. Не бути байдужим до проблем інших – риса характеру, що змусила заринутися в громадську діяльність. Микола Григорович був головою цехкому профспілки, членом партбюро цеху. Брав активну участь у

механіка. Грамотного спеціаліста часто відправляли у відрядження на монтаж і випробування дормашівської техніки. Україна, Казахстан, Грузія, Молдавія, Естонія… Велика географія країн, де трудилися руки Валерія Павловича Жукова. Зараз він працює у бригаді Володимира Турубари, складає комплектуючі для асфальтозмішувальних установок. За сумлінну працю неодноразово нагороджувався Почесними грамотами, Подяками, занесенням портрета на заводську Дошку пошани. Має бронзову медаль ВДНГ, Знаки «Переможець соцзмагання» і «Ударник праці», звання ветерана праці. Валерій Павлович успішний не тільки в роботі, а й в особистому житті. Любляча дружина Ніна Петрівна (з якою познайомився на заводі), дві доньки, онук Дмитро і онука Уляна – надійна сімейна гавань, до якої він повертається щодня. А ще – улюблені захоплення: риболовля, гриби, дача. Саме таким воно є, його справжнє щастя… всіх заводських заходах, зокрема, будівництві заводського тиру. Можливо, саме через це йому важко зрозуміти, чому сучасна молодь часто залишається інертною, безініціативною. Коли Миколі Григоровичу запропонували роботу наладчика, він охоче погодився. Адже був добре знайомий з цією справою, знання якої передав йому колишній наладчик цеху, Заслужений раціоналізатор України Віктор Васильович Тритенко. М.Г.Тараненко – єдиний наладчик ковальсько-пресового обладнання в цеху. Тому і відповідальність – велика, адже від справності верстатів залежить якість роботи тих, хто за ними працює. Не можна підвести колег, бо, як вважає ветеран, «всі ми – одна сім’я». Вільний час Микола Григорович присвячує улюбленим справам – риболовлі, ремонту власного автомобіля. А ще – двом донькам і чотирьом онукам. Донька Олена – теж дормашівка: працює у корпусі дорожньої техніки. Можливо, незабаром прийде на «Кредмаш» і онук Віталій. Він щойно вступив до Вищого професійного училища №7 (в майбутньому – електрик-монтажник). А поки що ветеран чекає на учня, якому передасть, як і йому самому свого часу, знання професії.

Ірина Потапова.

кою ж сильною, доброзичливою, бути для нас прикладом ентузіазму і надійності в усьому.

Колектив культурноспортивного комплексу «Кредмаш».

І в професії майстриня, і в родині берегиня

Останнього дня серпня відзначила свій особистий ювілей чарівна жінка, висококваліфікований спеціаліст – інженер-конструктор 3-ї категорії конструкторського бюро відділу головного технолога Наталія Григорівна КАЧАЛА. Тридцять три роки вона працює на нашому заводі. Прийшла сюди ще молодою дівчиною після закінчення Дніпродзержинського індустріального інституту, перші виробничі кроки робила на посаді диспетчера цеху загального складання. А з 1981-го року трудовим колективом нашої ювілярки стало конструкторське бюро відділу головного технолога. Тут, на одному робочому місці, працює інженером-конструктором вже тридцять один рік. Неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами, має звання ветерана праці заводу. Активна і небайдужа до оточуючих, завжди у вирі громадських справ, Наталія Григорівна – беззмінний член профкому відділу. Вона і на допомогу прийде, і мудру пораду дасть, і вміло організує колективний захід. Її енергії може позаздрити молодь. Поза роботою наша Наталія Григорівна – прекрасна господиня, берегиня великої сім’ї (трьох дітей виховали з чоловіком Юрієм Михайловичем), і вже лагідна турботлива бабуся для онучки Марійки. Всі діти працюють на нашому заводі, тож династія родини Качалів розростається! І всі – активні, спортивні, талановиті, лідери по життю. Колектив відділу головного технолога, колеги-конструктори щиро вітають Наталію Григорівну Качалу з ювілеєм! Бажаємо здоров’я, оптимізму, щедрості, щоб у Вашій родині завжди панували тепло і затишок! Юбилеи как вихри промчатся, Вехи Вашей судьбы отмечая, Но с улыбкою вдруг замечаем, Что в душе Вам все те же семнадцать. Вам желаем успехов и счастья, Всё такой же отзывчивой быть. Ведь минуют любые ненастья, Если сердце умеет любить!!!

Колектив конструкторського бюро ВГТ.

№ 27-30, 21 вересня 2012 р. Ювілейний вересень завітав до слюсаряінструментальника М.П.ВАРАКУТИ і токаря О.М.КОНОВАЛЕНКА з корпусу колісної техніки та інженера з організації і нормування праці ремонтно-механічного цеху Л.К.МАЗУР. Нещодавно вони відзначили непересічну подію в житті – 45-річчя від дня, коли розпочалася їхня трудова біографія на «Дормаші».

«Кременчуцький машинобудівник»

Віддані робітничій справі

Першого вересня у родині виробничників корпусу колісної техніки трудове 45-річчя відзначили одразу два ювіляри – слюсар-інструментальник М.П.Варакута і токар О.М.Коноваленко. Справді гідна шани трудова біографія Миколи Петровича ВАРАКУТИ. Після закінчення восьмирічки хлопець вирішив обрати виробничу стежину і пішов за знаннями у професійно-технічне училище. Азів професійної майстерності його навчав Віталій Михайлович Корнієнко. Після закінчення з від-

ге серцю. І сьогодні Микола Петрович не здає активної позиції. Він – постійний учасник і неодноразовий переможець цехових та заводських змагань з шашок. Своєю працелюбністю, організованістю в роботі та участю у громадському житті М.П.Варакута заслужив повагу колективу і неодноразові заохочення від керівництва цеху і заводу. Щасливий він зі своєю дружиною Вірою Іванівною (колишньою працівницею механоскладального цеху). Продовжують трудові традиції донька Ірина – інженер виробничо-диспетчерського відділу – і зять Сергій – конструктор відділу головного технолога. Пишається дідусь успіхами онуків: Сергія – студента Полтавської медичної стоматологічної академії – і школярки Іринки. Співробітники і колектив ККТ вітають Миколу Петровича Варакуту з трудовим ювілеєм і бажають йому міцного здоров’я, оптимізму, бадьорості, натхнення і нових трудових досягнень.

Давно колись від невеликого горна Завод наш на Грачівці народився. І хоч пройшла тут не одна війна, Він наче Фенікс із руїни відродився. Центральна і Південна прохідна Завжди гостинно двері відчиняють. «Кредмашу» марка – в світі провідна, Її за межами Європи добре знають. Свій стадіон, Палац і дитсадки, І табір оздоровчий для малечі. Фундамент ми заклали на віки, Хай крила допоможуть нам лелечі. Шануєм всіх, бодай краплину хто віддав Своєї праці рідному заводу, В буремні роки хто його оберігав Для Української держави і народу. Хай ветеранам серце не болить – В надійні руки беремо їх спадок. Хай щастя зігріва їх кожну мить, Дарує їм здоров’я та достаток! Євген Самойленко, чистильник металу ковальського цеху.

Кажуть, що не тільки людина обирає професію, а й професія обирає того, хто найбільше відповідає її вимогам. Токар – професія, якій присвятив своє трудове життя Олексій Михайлович КОНОВАЛЕНКО. Свою професію ветеран любить, вважає її найкращою і жодного разу не засумнівався в цьому. Як потрапив на «Дормаш»? Закінчив заводське училище, прийшов на завод, потім служив в армії, знову повернувся на завод. Багато дормашівців

пройшли такою дорогою. Але не всі можуть пишатися трудовим шляхом довжиною у сорок п’ять років! Перші трудові кроки юнак робив у механічному цеху, а потім перейшов у механоскладальний. Потрапив у відому бригаду токарів кавалера ордена Леніна С.Д.Дємєнтьєва, котра прославляла завод своєю ударною працею. З роками хлопець набув досвіду, оволодів майстерністю токарної справи. Долучався до громадського життя – грав у складі заводської волейбольної команди. З вдячністю згадує свого наставника Олександра Бишенка, з яким працювали потім на одному верстаті у різні зміни. Цьому верстату не зраджує Олексій Михайлович й до сьогодні. Чотири десятиліття О.М. Коноваленко успішно трудиться у корпусі колісної техніки, віддаючи улюбленій справі тепло свого серця, новаторський хист (має багато рацпропози-

цій) і чималий досвід. Скільки виховав учнів, важко підрахувати. Один з них – В’ячеслав Ванда – вже другий рік наполегливо працює пліч-о-пліч із Вчителем і втілює в роботі усі його добрі поради. О.М.Коноваленко у праці – завзятий, працелюбний, безвідмовний. Кожну доручену справу виконує сумлінно, якісно і в строк. Його трудовий шлях відзначений Грамотами, Подяками від керівництва заводу. Ми щиро вітаємо Олексія Михайловича Коноваленка з подвійним ювілеєм – 45-річчям трудового стажу і 40-річчям роботи у ККТ. Дякуємо за Ваші працьовиті руки, досконалу майстерність, неоціненний досвід, відданість нашому трудовому колективу. Нехай доля дарує міцне здоров’я, будьте щасливі і завжди залишайтеся взірцем служіння робітничій справі! Колектив корпусу колісної техніки.

Я люблю Кременчуг свой славный – Боевой и трудовой. Много гибло бойцов, комиссаров, Заслоняя огонь собой. Возрождали наш город из пепла, И теперь он красивый такой! Ты в стихах и в песнях воспет, Я горжусь и любуюсь тобой. Я люблю твои парки и скверы, Днепр-реку и ее берега, Я люблю Кременчуг и верю: Никогда здесь не будет врага! Я люблю свой завод, где трудилась, Я люблю Украину свою, Я горжусь и всегда гордилась Тем, что здесь родилась и живу! Галина Свириденко, работница заводского Дворца культуры.

Зі святом, новатори!

15 вересня в Україні відзначався День винахідника і раціоналізатора. Це свято тих, хто своєю діяльністю сприяє розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню добробуту як нашого підприємства, так і усієї держави. Стимулом для активізації будьяких напрямків творчої діяльності є державна система правової охорони інтелектуальної власності, на основі якої на нашому заводі розроблені методики М 8.5.0-01 і М 8.5.1-02 організації робіт з раціоналізації і, відповідно, винахідництва на підприємстві; Положення «Про порядок і умови встановлення надбавок до зарплати винахідникам і раціоналізаторам за розробку і впровадження високоефективних винаходів і раціоналізаторських пропозицій». За підсумками 2011-го року двадцятьом раціоналізаторам і одному автору патенту на корисну модель встановлені надбавки до заробітної плати на один рік в розмірі від п’яти до п’ятнадцяти відсотків. За дев’ять місяців 2012-го року в раціоналізаторській роботі взяли участь 64 новатори, зареє-

Творчість наших читачів

знакою училища Микола прийшов на завод дорожніх машин. Розпочав працювати слюсарем-інструментальником у бюро інструментального господарства механоскладального цеху. З часом механоскладальний цех «переріс» у корпус колісної техніки, в якому і продовжив трудову діяльність слюсар-інструментальник М.П.Варакута. Микола Петрович любить і вміє працювати, відчуває від цього велике задоволення. А шостий кваліфікаційний розряд, якого досяг, свідчить про здатність виконувати роботу найвищої складності. Обрана професія слюсаря-інструментальника стала справою на все життя. Нині він залишився єдиним з групи випускників училища з 29-ти хлопців, які більше сорока років тому перетнули заводську прохідну. М.П.Варакута завжди був у центрі громадських подій: обирався комсоргом, депутатом міськради. Все це було в житті ветерана, все це доро-

Сонячна людина Сорок п’ять років тому після десятирічки прийшла на завод дорожніх машин інженер з організації і нормування праці ремонтно-механічного цеху Людмила Костянтинівна МАЗУР. Розпочала свій трудовий шлях учнем токаря на метизній дільниці механоскладального цеху. Трудова сім’я радо прийняла молоду дівчину, яка показала себе сумлінною і працьовитою. Поступово Людмила відточувала майстерність, набувала досвіду і з часом зарекомендувала себе як наполегливий, відповідальний, старанний фахівець. З головою поринула у громадське життя цеху. До неї тягнулася молодь, а старші колеги завжди могли отримати відповідь з професійних і особистих питань. Згодом без відриву від виробництва вона закінчила з відзнакою автомеханічний технікум і перейшла у ремонтно-механічний цех техніком-технологом. Добра, чуйна, комунікабельна, працьовита, Людмила Костянтинівна стала улюбленицею колективу. Упродовж двадцяти одного року вона працює інженером з організації і нормування праці. На думку колег, які трудяться поруч з нашою ювіляркою, значних успіхів у роботі їй вдалося досягти завдяки вмінню приймати правильні й грамотні рішення, а також – розсудливості, вимогливості. За високі показники в роботі та активну участь у громадському житті підприємства Л.К.Мазур свого часу була удостоєна звання «Кращий молодий робітник», має численні Грамоти, Подяки від адміністрації заводу, звання «Ветеран праці», її портрет прикрашав заводську і цехову Дошки пошани. Така вона, наша трудова ювілярка, на роботі, така вона і в житті: щиросердна, доброзичлива, душевна. Лагідна мати і ніжна бабуся. Любов до книг, захоплення живописом (до речі, Людмила Костянтинівна гарно малює) передає своїм онукам Олексію і Настусі, а маленькій Мар’янці щовечора співає колискові. Ми від усієї душі вітаємо сонячну людину Людмилу Костянтинівну Мазур з трудовим ювілеєм! Дякуємо за добросовісну працю і бажаємо їй міцного здоров’я, благополуччя у сім’ї, залишатися такою ж активною ще багато років! Колектив ремонтно-механічного цеху.

5 стор.

стровано 106 заяв на рацпропозиції, впроваджена у виробництво 41 рацпропозиція, економічний ефект від використання раціоналізаторських пропозицій склав 137,6 тисячі гривень. Зекономлено: чорного металу – 5,9 тонни, кольорового металу – 0,74 тонни, лакофарбових матеріалів – 0,61 тонну, чавуну – 61 тонна, знижені трудовитрати на 774,5 нормогодини. Провідними осередками у новаторській діяльності виступають колективи конструкторського бюро, відділу головного технолога, в яких поруч з досвідченими колегами, такими, як В.М.Федчун, І.П.Поляков, А.В.Снаговський, М.Г. Іванов, В.В. Воля, Н.М.Лоцман, активно виявляє свій творчий потенціал молодь: інженери-конструктори КБ 2-ї категорії Володимир Шишов, Іван Борщов, Віталій Савельєв, Євген Хухрянський, інженери-конструктори Віктор Іванов, Віталій Луцик, Павло Павлішин; відділу головного технолога – інженер-технолог 2-ї категорії Сергій Бесклинський, інженер-технолог 3-ї категорії Олексій Кириченко, інженери-технологи Катерина Остапенко, Анатолій Луценко.

В числі кращих підрозділів з раціоналізаторської діяльності – ливарний, механічний цехи, корпус дорожньої техніки, складальний цех №8, цех товарів народного споживання, ремонтно-механічний цех, відділи головного механіка і металурга. Застосування пропозицій ливарників – заступника начальника цеху Т.Г.Шевелєва, майстра В.В.Подгорного, інженера-технолога О.С.Конзуровської, майстра В.Ф.Бурлаченка, інженера-технолога О.А.Чуракової принесло прибуток в сумі 57,3 тисячі гривень. Також плідно трудяться інженери відділу головного металурга Т.Й.Шевелєва і О.П.Селезньова. В механічному цеху, продовжуючи традицію творчого підходу до роботи (за прикладом слюсаря-ремонтника – раціоналізатора з великим стажем Б.О.Кузнєцова), активно працює над удосконаленням технологічних процесів механічної обробки, оснащенням новими пристосуваннями начальник техбюро В.Ю.Марков. Тим самим надихає на новаторство працівників цеху, зокрема, молодого колегу – інженера з інструменту Руслана Старикова. Працівники складального цеху №8 теж беруть участь у раціо-

налізаторській роботі. Розроблені майстром В.В.Рожковим і впроваджені у виробництво вдосконалення конструкції кабіни оператора принесли економічний ефект у 8,2 тисячі гривень. Раціоналізатори цеху товарів народного споживання І.С.Ковальський та інженер з інструменту С.В.Мельник змінили напайку різців для виготовлення втулок МЗП-1-1.043 і тим самим досягли зменшення потреби в різцях у тридцять шість разів. Завдяки рацпропозиції інженера-конструктора відділу головного механіка І.І.Мелешка та інженера-технолога ремонтно-механічного цеху В.П.Василенка скоротилися строки ремонту великогабаритного обладнання. Плідно працюють раціоналізатори – інженер-конструктор 3-ї категорії ремонтно-механічного цеху О.М.Титаренко (п’ять рацпропозицій за цей рік) та інженертехнолог корпусу дорожньої техніки О.С.Братухін (шість рацпропозицій). Бажаю заводським новаторам невтомного пошуку і нових творчих успіхів! Олена Бендик, начальник бюро інформації, патентоведення і раціоналізації.

Хай ветеранам серце не болить

Я люблю Кременчуг

Осенней печали листок

Окончилось жаркое лето и, может быть, скоро С природой сливаясь в единый печальный поток, Я буду лететь по бескрайним осенним просторам, Как с ветки сорвавшийся лёгкий кленовый листок. Я буду лететь над аллеями парков и скверов, Где минули самые лучшие годы мои, Я буду лететь над влюблёнными светлою верой, Садясь на уже опустевшие чьи-то скамьи. Здесь столько всего сокровенного пройдено мимо, В колодцах души затерялся весны моей след… Присяду и снова вспорхну я, не ветром гонима, А памятью так незаметно промчавшихся лет. Зинаида Петрова, инженерконструктор КБ.

6 стор.

«Кременчуцький машинобудівник»

№ 27-30, 21 вересня 2012 р.

Рятівники – завжди на сторожі безпеки У 2004-му році, в результаті об’єднання Дня пожежника і Дня рятівника, було встановлене нове професійне свято – День працівників цивільного захисту, яке відзначається 17 вересня. У 2008-му році воно було перейменоване на День рятівника. Це свято тих, хто рятує людей у надзвичайних ситуаціях, в разі аварій, загроз техногенного та природного характеру. Це свято наших професійних пожежників, членів добровільних пожежних загонів, санітарної дружини заводу, фахівців штабу цивільної оборони і надзвичайних ситуацій. Рятівникам властиві такі якості як самовідданість, постійна готовність прийти на допомогу, здатність до самопожертви. Не зайвим буде нагадати з нагоди цього свята про героїзм і самовідданість наших пожежників. До 90-х років минулого століття на нашому підприємстві існувала професійна пожежна частина – ППЧ-41. Її працівники належали до особового складу МВС. У 1994-му році починається історія

власної пожежної команди заводу дорожніх машин. Зараз вона перебуває у складі штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій підприємства. У команді налічується чотирнадцять працівників, які за першим сигналом про неКараул у складі А.О.Петруся, В.В.Осташка і Ю.І. Кучебезпеку негай- рявого (зліва направо) на виконанні бойового розгортання. но вирушають чально-тренувальними заняттями. туди, де виникає екстремальна сиЩоденно бійці пожежної команди туація, де потрібно зупинити вогнявідпрацьовують прийоми та навичну стихію, врятувати життя людей. ки бойового розгортання, перевіряДякуючи долі та усім працівниють техніку, адже ані пожежний авкам нашого підприємства, такі нетомобіль, ані спеціальне обладнангаразди трапляються дуже й дуже ня не повинні підвести тоді, коли рідко. Робочий час пожежників, які десь неочікувано з’являться язики цілодобово перебувають на бойополум’я. вому чергуванні, заповнений навУ складі підрозділу – високопрофесійні фахівці: пожежники, водії, начальники караулів. Пройшли службу в пожежних частинах Міністерства внутрішніх справ Олександр Іванчик, Петро Місько, Олександр Бокій, Валерій Осташко, Олександр Кононенко, Анатолій Петрусь, Сергій Плотніков, Василь Скиба, Сергій Стрижак, начальник пожежної команди Віталій Тимошенко. До речі, Віталій Васильович не завжди був професійним пожежником. Багато років він працював робітником на промислових підприємствах міста. До того ж, працював дуже успішно. На його рахунку – три раціоналізаторські пропозиції, які дали виробництву суттєвий економічний ефект. Дякуючи наполегливості та Заводська пожежна команда (зліва направо): водій С.В.Стрижак, напринциповості Віталія Васильовичальник караулу М.М.Матвієць, пожежник А.О.Петрусь, начальник караулу Ю.І.Кучерявий, пожежник В.В.Осташко, водій В.І.Лаврик, начальник пожежча, зараз усі цехи, дільниці, відділи ної охорони В.В.Тимошенко.

заводу забезпечені сучасними за- ще до приїзду пожежної команди, собами первинного пожежегасіння: повинні розпочати боротьбу з вогвогнегасниками, сертифікованими нем, допомогти в евакуації праціврукавами, стволами, іншим інвен- ників. Щомісячні заняття, тренувантарем. ня забезпечують високий профеДо свята грамотами та подяка- сійний рівень бійців ДПД, ефективми відзначені кращі бійці пожеж- ність їхніх дій під час можливих заної команди. Серед нагороджених горянь.

– водій пожежного автомобіля ВаХочу подякувати за відповісиль Скиба. Майже все його трудо- дальність кращим членам ДПД – ве життя пов’язане із заводом, де командирам відділень цехів мехасорок три роки він пропрацював во- нічного, інструментального, трандієм. Грамотами також нагороджені спортного, корпусу колісної техніпожежник Валерій Осташко та на- ки Володимиру Баранніку, Максичальник караулу Юрій Кучерявий. му Даниленку, Андрію Дудченку, Ці два пожежники – постійні учас- Олександру Меху, інженерам виники районних змагань пожежних пробувального центру та відділу гокоманд підприємств Крюківського ловного технолога Євгену Лещенку району. Багато разів вони достой- і Максиму Ковальову. но захищали честь рідного заводу. Усі працівники заводу можуть Більше двадцяти п’яти років перебував на військовій службі у Збройних Силах колишнього СРСР Микола Михайлович Матвієць. Сьогодні він – найавторитетніша людина, наставник, «права рука» керівника пожежної команди. За плідну добросовісну працю та з нагоди свята В.В.Тимошенко та М.М.Матвієць отримали подяки штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуаНачальник штабу цивільної оборони та надзвицій. День рятівни- чайних ситуацій О.С.Акуленко, начальник пожежної охорони В.В.Тимошенко і кращий командир доброка відзначають та- вільної пожежної дружини Євген Лещенко обговокож члени добровіль- рюють навчальні питання. ної пожежної дружини. На заводі цей загін складається бути впевнені, що робітники нашої із шістдесяти двох підготовлених, пожежної охорони в складних сиактивних, відповідальних молодих туаціях завжди покажуть високі мопрацівників підприємства. Сьогодні ральні якості, професіоналізм, мужвідділення ДПД створені у сімнад- ність і особисту дисципліну. цяти структурних підрозділах. ДруОлександр Акуленко, жинники контролюють стан пожежначальник штабу цивільної ної безпеки, здійснюють профілакоборони та надзвичайних тичну роботу. Саме вони першими, ситуацій.

Наші хлопці – в десятці кращих зварників України В середині серпня у місті Одесі вдев’яте проходив Міжнародний відкритий конкурс професійної майстерності зварників. Його організатор – Товариство зварників України (ТЗУ). Голова організаційного комітету – віце-президент ТЗУ О.О.Кайдалов, заступник голови – голова правління Одеського обласного відділення ТЗУ А.М.Воробйов. Конкурс проходив на учбовоатестаційній базі ОІАЦ «Прометей» з трьох номінацій: ручне дугове зварювання покритим електродом (метод 111), дугове зварювання плавким електродом в активних газах (метод 135), дугове зварювання вольфрамовим електродом в інертних газах (метод 141). Також був проведений конкурс з додаткової номінації – зварювання методом 135 на новому зварювальному апараті ВДУЧ-5000, розробленому НВФ «Сварконтакт» (м.Харків) з комбінованою вольтамперною характеристикою. У конкурсі взяли участь тридцять сім зварників з України, Білорусії і Російської Федерації. Про високий клас змагань свідчить рівень підготовки учасників. Всі зварники – дипломовані, досвідчені, переможці міських, регіональних, республіканських конкурсів. Виконання завдань вимагало ретельного контролю і оцінювання. Це – прерогатива компетентного журі, до складу якого входили експерти Українського атестаційного комітету зварників, спеціалісти зі зварювання. Цього року головою журі був директор НВЦ «Зварювання і відновлення деталей» (м.Одеса) В.І.Дегтярь. В кожній номінації змагання проводилися у два етапи: демонстрація теоретичних знань, виконання практичного завдання з об-

раного способу зварювання. Конкурсанти змагалися як у виконанні практичних завдань зі зварювання сталевих пластин і труб, так і в знанні теорії, нормативних положень і техніки безпеки. Кожен учасник мав змогу змагатися в декількох номінаціях. Результати, показані в кожному етапі, оцінювалися за бальною системою. Перевірка теоретичної підготовки проводилася методом тестування (50 питань). На них потрібно було відповісти за тридцять хвилин. Враховувалося знання основ зварювання плавленням, зварних з’єднань і швів, основних і зварювальних матеріалів, зварювального обладнання, технології виконання зварних з’єднань металоконструкцій і трубопроводів і контроль їхньої якості тощо. Тестові завдання були розроблені спеціалістами Інституту електрозварювання ім.Є.Патона. При оцінюванні практичних навичок бралися до уваги підготовка робочого місця, дотримання вимог охорони праці, технології складання і зварювання контрольного з’єднання, а також якість зварного шва і час, витрачений на зварювання (загальний час – не більше 60 хвилин). Від нашого підприємства на конкурс поїхали два учасники: електрозварники на автоматичних і напівавтоматичних машинах 5-го розряду Олексій Мінько зі складального цеху №8 і Максим Міна з кор-

пусу колісної техніки. Хлопці – неодноразові учасники цього конкурсу: Олексій – вже вп’яте, Максим приїжджав до Одеси вдруге. Мають вони і значні перемоги у заводських та міських конкурсах професійної майстерності. А головне – високий рівень кваліфікації, що, врешті-решт, і дало змогу взяти участь у змаганнях. У другій номінації (дугове зварювання плавким електродом в активних газах) потрібно було зварити стикові з’єднання трьох пластин з маловуглецевої сталі у вертикальному і горизонтальному положеннях. Виконували роботу зварювальним апаратом швейцарської фірми «ESAB». Всього в цій номінації змагалися одинадцять конкурсантів. Переможцем став працівник ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» Олексій Волочай, друге і третє місця вибороли електрозварники з Білорусії. Наші учасники увійшли до десятки кращих. «Цього року приїхало багато мину-

лорічних учасників. Втім, помітно, що вони добре тренувалися упродовж року, тож гідно показали себе у ході змагань», – ділиться враженнями Олексій Мінько. За рішенням ОІАЦ «Прометей» за найкращу якість виконання зварних швів три учасники були нагороджені Міжнародним сертифікатом «Bureau Veritas». Також всі переможці в номінаціях отримали грошові премії і цінні подарунки (зварювальні напівавтомати і зварювальні маски «Хамелеон»). Нашим хлопцям вручили Дипломи Товариства зварників України. Попереду у них – активні тренування і підготовка до нового конкурсу профмайстерності. Побажаємо їм, щоб якнайкраще підготувалися до наступних змагань і показали супер-клас. Особливо враховуючи те, що за задумом організаторів переможці конкурсу в Одесі поїдуть на міжнародні змагання зварників до Німеччини. Ірина Потапова.

Учасники Міжнародного конкурсу зварників.

Кременчук святковий 28 вересня 16.00 – Святковий концерт «З днем народження, Кременчук!» (міський Палац культури).

29 вересня 10.00 – Мітинг пам’яті, присвячений визволенню міста від фашистських загарбників (пл. Незалежності, пам’ятник «Воїну-визволителю).

10.00 – Виставка голубів (бульвар Пушкіна).

11.00 – Фестиваль «Квітковий парад» (пл. Перемоги).

12.00 – Військово-історична реконструкція на честь визволення Кременчука від фашистських загарбників (геологічний пам’ятник природи «Скеля-реєстр» біля річкового вокзалу).

17.00 – Встановлення рекорду з виготовлення фототорта вагою 195 кг із зображенням минулого і сучасного Кременчука (пл. Перемоги).

17.00 – Святкова розважальна програма, виступи творчих колективів міста та зірок естради Матіаса, Марії Яремчук, Антоніни Матвієнко, гурту «Тверезість і Культура» (пл. Перемоги).

22.00 – Святковий феєрверк (пл. Перемоги).

№ 27-30, 21 вересня 2012 р.

«Кременчуцький машинобудівник»

27 вересня в Україні відзначається День вихователя і всіх дошкільних працівників. Вітаємо з цим святом персонал заводських дитячих садочків №№ 19 і 35 та їхніх вихованців! Бажаємо творчості, зростання, яскравих свят, світлої дороги у житті!

Спортивне свято на честь відкриття Євро-2012.

Дім, де живе дитяче щастя

На вулиці Леніна є чарівний куточок, де лунає дитячий сміх, панує краса та затишок. Це наш дошкільний заклад №35. Ретельно доглянуті яскраві квітники, казкові герої зустрічають усіх за гостинними воротами. А у будівлі – естетично оформлені групи із сучасними меблями та гарними іграшками. Мешканці цього затишного будинку – 180 дошкільнят. Щодня вони поспішають до дитячого садочка, щоб зустрітися з уважними вихователями, вірними друзями, розповісти їм про події свого життя. Сьогодні у дошкільному закладі працює вісім груп. Упродовж шести років дитячий садочок очолює Ольга Петрівна Кишлян, яка сама була його вихованкою, зберегла приємні та світлі спогади про дошкільні роки і докладає багато зусиль до того, щоб і сучасні малюки теплим словом згадували своє дошкілля.

У дитячому садочку працюють щирі та віддані своїй справі люди, які не рахуються з власним часом та особистими справами, щодня віддають любов і тепло своїх сердець малюкам. Більше двадцяти років на педагогічній ниві працюють вихователі С.А.Щербак, Л.Г.Гузієнко, О.Г.Афанасьєва, О.В. Баранець, С.В.Головченко, Т.М.Ткаченко, Т.М. Сафронова. Старанно та плідно вони впроваджують сучасні педагогічні технології, враховуючи індивідуальні особливості та характер кожного малюка. Веселі розваги та урочисті свята дарують малятам та їхнім батькам музичні працівники Л.С.Богданова, Л.О.Рижова, щоразу вражають приємними танцювальними та пісенними сюрпризами, залучають дітей до світу мелодій. Педагоги дошкільного закладу мають власні творчі надбанКолектив дитсадка №35.

7 стор.

ня, досвід з валеологічного та екологічного виховання (вихователі О.Г.Афанасьєва, Л.Г.Гузієнко), з виховання творчих художніх здібностей (вихователь Т.М. Ткаченко), з навчання дітей мистецтва орігамі (вихователь О.В.Баранець). Кращий педагогічний досвід вихователів нашого дитсадка поширено у професійному журналі «Бібліотечка вихователя дитячого дошкільного закладу» у статтях «Етикет для малят» (вихователь Н.Л.Михайлик, 2011р.), «Ознайомлення дошкільнят з властивостями магніту» (вихователь С.А.Щербак, 2012 р.). Надійними помічниками у вихованні дітей, майстрами чистоти та затишку у дитячому садочку є ветерани праці ПАТ «Кредмаш» Г.О.Коваленко, О.В. Кузьменко, Д.І. Мартинюк, Л.М.Волошко, І.Г.Сахно, К.М. Воробйова, В.Ю. Ніфонтова. Щодня піклуються про здоров’я та

гарне самопочуття малят медичні сестри Ю.М.Дорожко, Т.В.Кутєпова; готують смачні, калорійні та ароматні страви кухарі Т.Г.Дідова, С.В.Лісова, Н.О.Мазур; дбає про все необхідне комірник A.M.Козлова. У нашому дошкільному закладі №35 працює дружний та згуртований колектив однодумців, головне завдання якого – забезпечити комфорт та всебічний розвиток малят, а для батьків – бути надійними професійними порадниками у вихованні. Раїса Богословцева, вихователь-методист дитсадка №35. Вчимося майструвати.

З новонародженими! Колектив відділу головного метролога щиро вітає лаборанта з аналізу газу і пилу Вікторію Мисляй та її чоловіка Євгена з народженням синочка Дениса. З онучком вітаємо бабусю – лаборанта спектрального аналізу відділу головного метролога Наталію Григорівну Мельник. Бажаємо, щоб малюк зростав здоровим, веселим і кмітливим. Щасливої йому зірки і сильного Янгола-охоронця! Колектив відділу головного технолога вітає інженера-технолога Ірину Фасхутдинову та її чоловіка Віталія з народженням донечки Марійки. Бажаємо молодим батькам щастя, терпіння і злагоди, маленькій принцесі – ніжних колискових, родинної любові, тепла і захищеності у великому життєвому світі.

Дормашівці – на спортивних стартах Щороку фізкультурний рух на підприємстві набирає більших обертів, залучаючи до своїх лав прихильників здорового способу життя. Сьогодні, з нагоди Дня фізкультурника, який святкується другої суботи вересня, я хочу підбити підсумки й розповісти про досягнення спортивного року-2012. Заводські спортсмени є постійними учасниками міських спортивно-масових заходів та обласних змагань. Чоловіча волейбольна команда ПАТ «Кредмаш» успішно виступала у міських і обласних чемпіонатах. Напередодні 67-ї річниці Великої Перемоги заводські бігуни вийшли на старт традиційної міської легкоатлетичної естафети. Оновлена команда легкоатлетів у складі молодих конструкторів КБ – Ольги Сурикової, Тетяни Качали, Миколи Новицького, інженера НТЦ Олександра Качали, інженерів-технологів ВГТ Катерини Остапенко, Євгена Жугана, Анатолія Луценка – завоювала срібні медалі міні-кросу центральними вулицями міста. Успішним був виступ нашої команди у чемпіонаті з пляжного волейболу. У червні-серпні на центральному міському пляжі проходили першості міста і області. Наші волейболісти у цих змаганнях здобули бронзові нагороди. В рамках Всеукраїнського фестивалю-змагання «Мама, папа, я – спортивна сім’я», присвяченого Дню родини, зустрічалися учасники першого етапу спортивного фестивалю (районних змагань). Наше підприємство представляли дві спортивні родини – Котляренків і Бондарчуків. Обидві вони успішно завоювали очки і забезпечили друге загалькомандне місце. В особистому заліку призером вийшла родина Бондарчуків. Це дало їй путівку на участь в обласних сімейних змаганнях, які відбулися у Полтаві. Традиційно до першотравневого свята на заводській площі ми провели популярні спортивні змагання за титул «Найсильніша команда ПАТ «Кредмаш» з перетягування каната». Команди богатирів з інструментального, механічного цехів та збірна команда з представників цехів ливарного, енергосилового та складального №8 вели завзяту боротьбу в цьому виді спор-

ту. Титул «Найсильнішої команди з перетягування каната» завоювали спортсмени механічного цеху. На початку року проводилися кубкові змагання з настільного тенісу. Цього року в турнірі взяли участь п’ять заводських команд. Власником Кубка заводу 2012-го року з настільного тенісу стала команда корпусу колісної техніки у складі Галини Прасол, Юрія Горвата та Костянтина Торопова – переможців торішньої спартакіади. Другим призером стала команда складального цеху №8, за яку грали Віталій Щербак, Андрій Кругленко і Вікторія Нікітіч. Третє місце завоювала команда ремонтномеханічного цеху (тенісисти Валерій Василенко і Віктор Кочубей). В особистій першості перемогу здобув спортсмен з ковальського цеху Сергій Данилейко, друге місце – Микола Білецький з енергосилового цеху, третє – Валерій Василенко з ремонтно-механічного цеху. Наприкінці квітня ми проводили шахово-шашковий турнір, присвячений 67-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. На цьому турнірі високу майстерність показали гравці з цеху товарів народного споживання І.М.Опанасенко, З.В.Іванов, Ольга Куцевол (перше місце). На другому – команда управління зовнішньоекономічних зв’язків та реалізації (Г.Б.Зиков, І.М.Кармазін, Наталія Антонова). Третє місце завоювали шахісти з інструментального цеху С.Пасічник, А.Лукичов, Ю.Назаренко. Серед шашкістів високий клас і майстерність показали представники ККТ П.В.Таран і М.П.Варакута. Серед жінок найвищий результат турніру показала представниця ковальського цеху Галина Дудник. Цього року в Україні вперше відзначався Міжнародний день шахів. 20 липня на території Макаренівського парку проходив відкритий турнір зі швидких шахів. Шахісти ПАТ «Кредмаш» були представлені на цьому турнірі найбільшим складом: І.М.Опанасенко – друге місце, В.Ф.Груздєв – третє, Сергій Пасічник – четверте; у змаганнях серед жінок-шахістів взяла участь Ольга Куцевол. Заводські волейболісти у цьому сезоні виступали у Відкритому чем-

бування. Хочеться висловити величезну подяку керівництву нашого підприємства за організацію такого корисного спортивного заходу. піонаті Кременчука. Серед восьми Наприкінці червня ми традиційкоманд вони стали п’ятими. Перно святкуємо День молоді. Цього ший літній місяць почався з напруроку на оздоровчо-спортивній бажених футбольних баталій. На зазі «Дубки» зібралося більше сімдеводському стадіоні відбувся товасяти молодих заводчан. Програма риський матч двох футбольних ковідпочинку складалася з величезманд: ПАТ «Кредмаш» і регіональної кількості конкурсів і спортивних ного відділення «Укрексімбанку» з змагань. Хочеться відзначити осоПолтави. Гості прибули великою бливо активних, хто брав участь у делегацією з групою уболівальнибільшості конкурсів: Катерину Стаків. За підсумками матчу з резульрик, Любов Носенко, Володимира татом 6:1 перемогу одержала наша Кармазіна, Сергія Пасічника, Анкоманда. Блискучу майстерність дрія Луценка, Олексія Дружка, Коспоказали заводські гравці Олексій тянтина Легенького, Дениса ХалДружко, Костянтин Легенький, Іван башкіна, Ігоря Кармазіна, Сергія Клепач, Сергій Ляпун, Юрій МаценЧенчевого. ко, Борис Харін, Денис Халбашкін, Особливу подяку хочеться виСергій Коваль, Олександр Кощеєв. словити керівництву підприєм15 травня на заводі стартував ства і профспілковому комітету за Чемпіонат з футболу в залік заводвідновлення матеріально-технічської спартакіади. Про свою участь ної бази спортивних споруд КСК у турнірі заявили шість команд: «Кредмаш» та ремонт приміщень техвідділів, механічного, інструдля тренувань і змагань, придбанментального, складального №8, ня спортивного інвентаря. ККТ, КДТ. Перше місце завоювала Активна участь заводських команда КДТ (капітан Іван Клепач), спортсменів у розвитку фізкульдруге – команда складального цеху турного руху, успішні виступи у ра№8 (капітан Віталій Щербак), третє йонних змаганнях були відзначені – інструментального цеху (капітан Грамотою КрюківНагородження заводської спортивної громади у Крюківському райвиконкомі. ської районної ради, яку нашому ко-

Олексій Дружко). Команди та кращі гравці першості були нагороджені грошовими преміями, Грамотами, цінними подарунками від керівництва нашого підприємства. До Дня Перемоги проходили змагання з військово-прикладних видів спорту серед юнаків призовного віку. Баталії викликали неабиякий інтерес. На базі Кременчуцької військової частини двадцять один молодий дормашівец, об’єднаний у три команди, змагався у спритності й силі, показував допризовну підготовку. На хлопців чекали справжні військові випро-

лективу вручили на урочистостях з нагоди Дня фізкультури і спорту. Закликаю всіх заводчан до участі у різноманітних змаганнях, адже спорт – це здоров’я, бадьорий настрій, висока продуктивність праці! Віктор Остріков, помічник директора КСК «Кредмаш» зі спортивномасової роботи.

Літо у Карпатах з пахощами трав і дзвоном водоспадів

Західна Україна… Зачарована, омріяна, таємнича… Не вистачить часу, щоб її пізнати, адже завжди знайдеться якийсь маленький куточок, де ти ще не був. Тому повертаєшся сюди знову і знову, намагаючись вчергове відкрити для себе нову сторінку під назвою «Дива Прикарпаття».

Для мене це була не перша зустріч із Західною Україною. Ще школяркою їздила з екскурсією у Манявський скит. В пам’яті залишилося вражаюче відчуття зеленої краси, чудового запаху трав, величі історичних пам’ятників. Цього разу туристичний маршрут вирішили розпочати з містечка Яремче, що знаходиться на Івано-Франківщині. Там і зупинилися, обрали садибу з чудернацькою назвою «У діда Гриця». Комфортабельний котедж, з вікон якого відкривається вид на гори, зелені коридори лісів і полонин. Відразу поринаєш у незабутній дух Прикарпаття. А як красиво димлять гори, і цей дим, піднімаючись у небо, зливається з хмаринками! Здається, ніби немає небокраю, ніби гори і небо – одна суцільна картина, ніжно виписана невідомим майстром. Яремче (до 2007-го року місто мало офіційну назву Яремча) – один з популярних курортів Івано-Франківської області. Місто розташоване на висоті п’ятсот метрів над рівнем моря в гірській розщелині серед лісів і невеличких гірських потоків. Крізь Яремче протікає одна з найбільших річок Карпат – Прут, яка бере початок недалеко від вершини Говерли. Ми із задоволенням відпочивали на берегах річки, полювали на річну форель, яку увечері запікали на вугіллі. Яремче завжди славилося своєю чистою природою. Навколо немає жодного промислового підприємства, тільки ліси і гори. Повітря насичене озоном – ідеальне для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів. Тому тут розташовано чимало великих санаторіїв. Ми багато гуляли містом. Відвідали центральну площу, ринок, де придбали сувеніри, подивилися на архітектурну пам’ятку – дерев’яний ресторан «Гуцульщина», зроблений без жодного цвяха. Також вразила велика кількість каплиць. У неділю святково одягнені мешканці міста з дітьми йдуть до церкви, стоять служ-

бу, спілкуються. Це характерно для Західної України. Так само, як відсутність багатоповерхових будівель. Майже як і всі карпатські містечка, Яремче має одну центральну вулицю і безліч маленьких, які віддаляються в бік гір. Багато приватних будинків (одно, триповерхових), які часто вкриті справжньою глиняною чере-

Буковель заворожує і влітку.

пицею. Це надає місту деякий старовинний вигляд і схожість з вулицями Чехії або Словенії. Славиться курорт і своїми водоспадами. Один з них – «Пробій» – серед найвідоміших карпатських водоспадів, в народі його називають Яремчанським. На південній околиці міста можна побачити каскад порогів, який завершується водоспадом висотою до восьми метрів. Цей дивовижний світ спадаючих бризок приваблює своєю незвичайністю, барвистістю, динамічністю. Над водоспадом побудований міст двадцятиметрової висоти, з якого стрибають найсміливіші місцеві жителі (щоправда, зі страхувальною мотузкою). Важко навіть уявити, як можна стрибнути з такої висоти! Місцеві жителі кажуть, що місця біля гірських водоспадів мають цілющу енергетику, надихають на великі справи. Ми відчули це на собі. Наступний день подорожі був присвячений Ворохті. Розпочали з відвідування місцевого лісництва, де познайомилися з лосем Василем Васильовичем. Потім сфотографувалися на лісовій галявині, назбирали квітів: ромашок, дзвіночків, незабудок. Коли ми виїжджали з Кременчука, традиційні для весни квіти вже відцвіли. А тут – друга весна, що буяє розкішними барвами і ароматами цих квітів. Дійшли до гірської річки Жонки, перейшли її. Хоча й літо надворі, а вода – холодна! Ще один водоспад у нашому туристському маршру-

ті – «Женецький» або, по-народному, «Гук». Останню назву отримав через шум, гул, що йде від нього. Вода спадає з п`ятнадцятиметрової висоти з гучним шумом у потік, що також називається Женець. Селище Ворохта відоме як центр підготовки українських спортсменів зі стрибків з трампліна, біатлону, лижних перегонів. За легендою, його назва виникла у сімнадцятому столітті. У перших жителів селища був слуга, дезертир з армії, на прізвисько Ворохта. Його вважали дуже здібним, часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідси й пішла в народ назва нового гірського поселення. У селищі розташована пам’ятка гуцульської дерев’яної архітектури сімнадцятого століття — церква Різдва Богородиці. Також визначною архітектурною пам’яткою є арочні залізничні мости (віадуки), один з яких входить до низки найдовших кам’яних мостів Європи (130 м). Заповідне для всіх туристів місце – гірськолижний курорт Буковель. Потрапили туди через Яблунецький перевал. Він вважається серединою Карпатських гір. Виїхали рано-вранці, тож змогли побачити схід сонця.

України. Але й влітку він не менш красивий і надає безліч можливостей для цікавого відпочинку. На лижах покататися не вдалося, тож вирішили проїхатися підйомником. З висоти відкривається чудовий пейзаж: вершини Говерла, Петрас і Близниця, скелі, полонини, вкриті зеленим «морем». Для дітвори на території курорту обладнаний цікавий екстрімпарк з дерев’яними місточками і драбинками, працюють атракціони. Побували у колибі, скуштували знаменитого бануша (гуцульської страви з кукурудзяної муки і сметани), вареників, дерунів. Було дуже смачно і весело! Ще одна зупинка нашої подорожі – селище Манява, розташоване за шістдесят кілометрів від Яремче. Найвизначнішим його місцем є старовинний чоловічий монастир – Манявський скит. Він вже давно став одним з відвідуваних куточків Прикарпаття. Скит багатий на ікони, церковне убрання. За деякими джерелами, тут похований гетьман України Іван Виговський. Тож скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. Тепер у ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир. Наразі у скиЧарівні карпатські полонини. ті тривають археологічні роботи. Поруч на горі лежить Блаженний камінь. За легендою, на нього чотири рази сходив образ Божої Матері. Саме тому камінь має цілющі властивості, а особливо вода, яка збирається всередині печери. ЗдавХоча день видався трохи похмурим і на монахи використовували цю свяйого не було чітко видно, все одно ту воду для зцілення недужих. По– явище незабутнє! Багряно-гарячий близу села, в мальовничій місцині, диск виринає з-за гірських верхівок і на річці Манявці, розташований Маповільно підіймається вгору. Краса! нявський водоспад. Висота вільного При в’їзді у селище нас зустрів «пепадіння води – чотирнадцять метрів. ревернутий» будинок, який стоїть на Це найвищий водоспад в українських даху. Буковель – найбільший і найпоКарпатах. пулярніший гірськолижний комплекс Наша дорога назад пролягала че-

рез Пнівську фортецю – наймогутнішу оборонну споруду на Прикарпатті. Вона є частиною Пнівського замку, який розташований у селищі Надвірна. Цей замок – велика, добре спланована і продумана захисна споруда. Його міць за довгі століття не раз випробовували. Поруч розкинулися по-

Суворі руїни Пнівської фортеці.

лонини з копицями сіна. Тут їх називають стожарами. Останнього дня подорожі ми вирішили пройти популярним туристським маршрутом «Стежка Довбуша», який проходить територією Карпатського національного природного парку. Коли йшли до неї, назбирали в лісі чорниць – дуже смачна ягода. Стежка була створена на згадку про легендарного народного месника Олексу Довбуша – ватажка визвольно-повстанського руху. Всюди дорогою встановлені скульптурні композиції. Скупчення кам’яних глиб утворюють чудернацькі форми з терасами і печерами. За легендою, тут заховані скарби Довбуша. Ми йшли за мітками на деревах, придивлялися до валунів, каміння, коріння дерев, які мали незвичну форму. Начебто перенеслися у якусь дивовижну казку. На відпочинку час минає дуже швидко. На жаль, наша подорож Прикарпаттям добігла кінця. Не хотілося розлучатися з цим чудовим краєм, гостинними і доброзичливими людьми. Тож вирішили: обов’язково повернемося сюди наступного року. Я всіх запрошую відвідати Прикарпаття – незабутні враження вам забезпечені!

Алла Дротик, інженер-лаборант відділу головного метролога.

З Болгарії – з валізою нагород

Нинішнього фестивального сезону назви творчих колективів Палацу культури «Кредмаш» двічі звучали на Міжнародному дитячому фестивалі «Слов’янський вінок» у Болгарії. У липні успішно виступив на Золотих пісках народний Театр танцю Світлани Шумкової, здобув перші і другі місця. Наш балетний колектив був єдиним, хто показав класичний стандарт хореографічного мистецтва – танець на пуантах. А у серпні на «Слов’янському вінку» «запалював» народний шоу-гурт «Молодість».

Вихованці Ірини Редькіної вдруге беруть участь у фестивалях, які проводяться в Болгарії. Минулого року вони тріумфально виступили на Міжнародному фестивалі «Сузір’я Несебер» і окрім багатьох медалей та Дипломів забрали найвищу нагороду – Гран-прі. На «Слов’янському вінку-2012» «Молодість» показала усі яскраві роботи зі свого мистецького репертуару, найкращі масові вокальні композиції, кожну з яких можна сміливо зараховувати до жанру м’юзіклу. Тридцять вісім вокалістів гурту і танцівників естрадного балету виступали у різних вікових та жанрових номінаціях. Конкурсна програма нашого колективу складалася з двадцятьох восьми номерів! Керівник шоу-гурту «Молодість» Ірина Редькіна, розповідаючи про поїздку, висловила задоволення отриманим результатом й водночас відзначила напружену конкурентну обстановку (участь багатьох країн) і технічну складність виступів. Тільки загартовані бійці сцени могли подолати усі перешкоди. А наші хлопці та дівчата саме такі. Неодноразово доводили на пре-

«Кременчуцький машинобудівник» – газета трудового колективу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин». Редактор – Людмила ОЛОВ’ЯТЕНКО. Газета видається з вересня 1960 року. Виходить українською мовою. Свідоцтво про реєстрацію серія ПЛ №966-223ПР, видане 15 червня 2011 року.

E-mail: gazetakredmash@mail.ru

gazeta@kredmash.com

стижних конкурсах, як вміють виходити з найскладніших сценічних ситуацій. При тому, що завжди співають вживу, без жодних фонограм. Калейдоскопом промайнули по фестивальній сцені яскраві вокальні номери «Бугі-вугі», «Амадеус», «Мані-мані», «Бебі», «Ефекс», «Захар» (український етнос), «Русь» і багато інших. Хореографічна група гурту показала на фестивалі харизматичну видовищну композицію «Чорний лебідь», яка не залишилася без нагороди – срібної. Врожай нагород «Молодості» за масові, ансамблеві, сольні і хореографічні виступи досить вагомий: п’ять перших місць, шість – других, три – третіх, десять медалей, чотири Кубки, Лист подяки керівнику Ірині Редькіній від організаторів фестивалю. Значна частина цих нагород належить вокалістам-призерам Марині Лавруховій, Володимиру Переверзєву, Олександру Волювачу, Максиму Савейку, Антоніні Кушніренко, Інні Орел, Анастасії Жугіній, Ірині Титар, Ніколь Ланді. Як титулованому учаснику, нашій «Молодості» надали сцену у гала-концерті, під час якого виступали найкращі. Ком-

«Молодість» на фестивальній сцені.

позиція «Русь» стала окрасою урочистого акорду фестивалю. У десятиденному напруженому конкурсному марафоні наша молодь знайшла шпаринку для сонячно-морського відпочинку на пляжах Золотих пісків – світового курорту – і цікавих екскурсій. Особливо згадують походи у гори до пам’яток історії. Недалеко від Варни є кам’яний ліс, який називають «Побите каміння» – хаос з дивовижних закам’янілих свічок, фігур. Кажуть, що упродовж мільйонів літ створювався цей фантастичний пейзаж, кам’яні велетні ніби виростають з-під землі.

* Адреса редакції: 39600, м.Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4. ( Телефони: внутрішні – 50-36, 69-15, міський – 76-50-36, міжміський – 0(536) 76-50-36. Редакція не несе відповідальності за факти, наведені в авторських матеріалах. Позиція редакції може не співпадати з точкою зору авторів.

У разі передруку посилання на газету обов’язкове.

Надзвичайне враження справило відвідання гірського монастиря Аладжа, який ще у середньовічну добу був створений у скелях. На кількох ярусах у природній горі розміщуються келії, церква, інші монастирські споруди. Туристи можуть дістатися їх тільки спеціальними драбинами і переходами. Зверху відкриваються приголомшливі краєвиди. Все це ще довго згадуватимуть наші артисти. Можливо, у репертуарі колективу з’являться романтичні балканські балади, у яких живе дух легенд. Людмила Олов’ятенко.

Газету зверстано і віддруковано у ТОВ “Кременчуцька міська друкарня” Управління інформаційної політики Полтавської облдержадміністрації.

Адреса: 39605, Кременчук, вул.Перемоги, 34. Обсяг – 2 друкарські аркуші, формат – А3. Друк офсетний. Тираж 1000 прим. Зам. №679. Підписано до друку 20.09.2012 р.