K13 04705

№ 5 (41), 2013

Вартові грошей с. 18-21

СЕП:

20 років надійності с. 26-27

Вільні гроші:

економіка по-чесному с. 32-35

Студенти обіцяють «Шевченко Live»! с. 12-13

НАШІ ІДЕЇ

Науковці пропонують зміни с. 6-7

Країна УБС

Про міжнародний вибір України говорять студенти с. 9

c.

9

c.

26

Відпочинок з користю

Третя літня школа для студентів-науковців с. 10

c.

40

c.

10

c.

22

c.

18

ФІНАНСИ

Вартові грошей с. 18-21

Банкір

Інтерв’ю з Віктором Шуршиним с. 22-25

Захоплення

Спорт, який змінює життя с. 28-31

Фінанси

c.

Вільні гроші: економіка по-чесному

33

с. 33-35

Шевченко.LIVE

Микола Лисенко: «Понад 30 років я складав генеалогічне дерево Шевченка» с. 36-39

Секрети успіху

Таємниці успішного бізнесу від гурманів с. 40-41

c.

28

3

Вступне слово

«Золотий Резерв» № 41, 2013

№ 5 (41), 2013

Засновано у 2007 році

Редколегія:

Ректор Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) – Тамара Смовженко Перший проректор УБС НБУ – Олександр Бровар Проректор УБС НБУ – Олександр Барановський Проректор УБС НБУ – Григорій Хоружий Проректор УБС НБУ – Анжела Кузнєцова Проректор УБС НБУ – Ірина Кравченко Проректор УБС НБУ – Олег Васюренко Проректор УБС НБУ – Дмитро Коваль Директор Черкаського інституту банківської справи УБС НБУ – Микола Дмитренко Директор Львівського інституту банківської справи УБС НБУ – Микола Вознюк Директор Харківського інституту банківської справи УБС НБУ – Олександр Тридід Директор Інституту магістерської та післядипломної освіти УБС НБУ – Тетяна Гірченко Координатори проекту, підбір матеріалів: Наталія Кузьма, Уляна Сурмай, Вікторія Гнип Літературний редактор: Ольга Колесніченко

Університет банківської справи Національного банку України

Дизайн і верстка: Олег Пеленичка Фото на обкладинці: Марина Постригань Засновник і видавець: Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ) 04070, м. Київ, вул. Андріївська ,1 www.ubs.gov.ua Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13136-2020Р від 23.09.2007 Видано Міністерством юстиції України Редакція «Золотого резерву»: 79000 , м. Львів, вул. Коперника, 14 pres@lbi.wubn.net Друкарня: ТзОВ « Імекс-ЛТД» м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29, 25006 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 195 від 21.09.2000

Передплатний індекс – 99425 Ціна передплати – 36,26 грн за номер Журнал виходить 9 разів на рік Передрук будь-яких текстових матеріалів, опублікованих у журналі, можливий лише за умови обов’язкового посилання на оригінал © Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), 2013

Дорогі українці!

2014-й – рік 200-літнього ювілею з дня народження найвідомішого українця Тараса Шевченка. Ця дата важлива для кожного, хто любить Україну і мріє про її щасливу долю. Щоб привернути увагу до неї, студенти Університету банківської справи Національного банку України проведуть благодійний VIII Аукціон надій під гаслом «Шевченко Live. 200 років живого спілкування». У рамках проекту ми хочемо реалізувати міжнародну акцію «Шевченко єднає українців». Саме вона мала б показати цілому світу силу, єдність і патріотизм людей, серце яких назавжди залишилось в Україні. 7 березня о 12.00 за київським часом у різних куточках планети українці в національному вбранні одночасно виконають «Заповіт» Кобзаря і символічно випустять у небо жовто-блакитні кульки. Просимо всіх небайдужих підтримати студентство і долучитися до Аукціону надій, в рамках якого відбудуться численні заходи. Серед найцікавіших – встановлення рекорду з найдовшого читання віршів Шевченка «Це не сон», флешмоб у центрі Києва, українська студентська дискотека «Шевченко Drive», показ мод «Шевченко Style», благодійний загальноміський ярмарок і сам аукціон. Усі ми маємо змогу довести: Шевченко і через 200 років не забутий, його слова та любов до рідної землі, до свого народу спонукають українців вірити у майбутнє своєї країни! ■ Студентство Університету банківської справи

4

Випуск 2013

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Перший випуск магістрів спеціальності «Управління персоналом і економіка праці» Уперше в історії Львівського інституту УБС НБУ вручено дипломи магістрів студентам спеціальності «Управління персоналом і економіка праці». Група 501-УП у повному складі вийшла на святкову сцену, щоб із рук директора ВНЗ Миколи Вознюка і заступника начальника управління – начальника відділу банківського нагляду Управління НБУ у Львівській області Марії Воробець отримати документ про вищу освіту і сертифікат Клубу випускників вишу. За словами Миколи Вознюка, цей випуск знаковий тим, що продемонстрував 100-відсоткове працевлаштування студентів, котрі навчалися за кошти НБУ, і 75-відсоткове реш­ти. Більш ніж половина отримали дипломи з відзнакою. Староста групи Остап Заремба подякував викладачам від імені всіх студентів, а випускники попередніх років подарували новоспеченим магістрам символічні магніти – зменшені копії дипломів про вищу освіту. ■

Четвертокурсники Львівського інституту отримали дипломи бакалаврів Цьогоріч інститут випустив 233 бакалаврів, серед яких 46 одержали дипломи з відзнакою, а 206 склали державну атестацію на «добре» і «відмінно». Складено традиційний рейтинг успішності груп, який очолила 401-ЕК (куратор – Павло Ткаченко, староста – Юрій Смолинець, 6 дипломів з відзнакою), 405-ФКБС (куратор – Олег Скаско, староста – Олег Саїк, 7 дипломів з відзнакою) – ІІ місце, 402-ФК (куратор – Ольга Гирик, староста – Марта Зварич, 6 дипломів з відзнакою) – ІІІ місце. ■

5

Випуск 2013

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Рекордна кількість випускників ЧІБС у ювілейний рік Вручення дипломів 242 випускникам відбулося у Черкаському інституті Університету банківської справи НБУ. Це рекордна кількість для вишу за останні роки. 40 осіб із цього числа – спеціалісти (15 – денної форми навчання, а ще 2 групи – заочники), 202 – бакалаври. Нагадаємо, що цей рік є ювілейним для інституту – 45 років роботи на ринку освітніх послуг. Святкова церемонія збіглася з відкриттям реконструйованого скверу перед ВНЗ. Директор інституту Микола Дмитренко, вітаючи випускників, зазначив, що правильно обрана професія впливає на вибір долі, і запевнив, що студенти вишу мають усе, щоб їхнє майбутнє було щасливим. Молодих фахівців привітали також проректор з науково-дослідної та інноваційної роботи Університету банківської справи НБУ Олександр Барановський і начальник Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» Валентина Оні-

щенко. Остання звернула увагу, що в інституті оцінки ставили викладачі, була можливість щось довчити, перездати. «У подальшому вам оцінки ставитиме саме життя, – наголосила пані Оніщенко. – Тепер ви працюватимете на свою репутацію, достойно нестимете звання випускника банківського інституту. І пізніше репутація працюватиме на вас». До студентів і батьків звернулися випускниця обліково-економічного факультету, відмінниця, голова студентського наукового това-

риства Ольга Богатиренко та випускник фінансово-кредитного факультету, відмінник Владислав Гелеверя. Дівчина, зокрема, сказала: «Я дуже щаслива, що вибрала саме Інститут банківської справи. Це велика родина. Ми маємо диплом, визнаний не тільки в межах України, а й за кордоном, нам дали високий рівень професійних знань, теоретичного досвіду. Вийшовши на роботу, ми маємо тільки закріпити знання, отримані у нашому виші». ■

Молодих фахівців привітали також проректор з науково-дослідної та інноваційної роботи Університету банківської справи НБУ Олександр Барановський і начальник Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» Валентина Оніщенко.

Харківський інститут випустив 134 бакалаврів Урочисте вручення дипломів відбулося в актовій залі. Декани економічного факультету та факультету банківської справи вручили їх 134 випускникам напряму підготовки «Фінанси і кредит» та «Облік та аудит», 22 осіб отримали дипломи з відзнакою. Серед випускників – переможці міжнародних і всеукраїнських конкурсів студентських наукових і творчих робіт, олімпіад, фестивалів-конкурсів, спортивних змагань, автори наукових статей.

У святі взяли участь випускники та друзі інституту, відомі харківські банкіри: заступник началь-

ника Управління Національного банку України у Харківській області, начальник Центру інформа-

тизації Сергій Толкачов, виконавчий директор Харківського банківського союзу Ніна Грішина, радник голови правління ПАТ «Східноукраїнський банк «Грант» Андрій Руднєв. Слова привітання, побажання реалізації набутих знань пролунали від директора інституту Олександра Тридіда. Він, зокрема, сказав: «Студентські роки – це золотий час, коли отримані знання підвищують самооцінку, перші наукові досліди додають азарту, а цілеспрямованість та ініціативність починають приносити реальні результати. Ви пройшли багато, але попереду ще один важливий крок – отримати диплом магістра». Родзинкою стала креативна студентська презентація, яка нагадала і про перший день в інституті, і про безсонні ночі, і про неспокійні сесійні дні, і про незабутні святкування. ■

6

Наші ідеї

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Науковці пропонують зміни Ряд пропозицій підготовлено для Міністерства фінансів та Національного банку України за результатами Міжнародної науковопрактичної конференції «Інтеграція України у європейський і світовий фінансовий простір», що вже увосьме проходила у Львівському інституті Університету банківської справи НБУ. Конференція об’єднала 150 представників 33 вищих навчальних закладів, наукових і фінансових установ, органів державної влади України, Польщі, Білорусі, Чеської Республіки, Литви та Південно-Африканської Республіки. ■

Науковці – за створення ендаументів при ВНЗ Щоб стимулювати розвиток ендаументів в Україні, доцільно розробити й ухвалити відповідний закон, який врегулює процес їх створення та використання коштів на потреби ВНЗ, передбачить податкові пільги для благодійників, можливості прямої державної підтримки. Світовий досвід переконливо доводить доцільність їх створення при ВНЗ, у деяких країнах (США, частково Великобританія) вони перетворилися на стратегічне джерело фінансування розвитку якості освіти та наукових досліджень. Ендаумент – це грошовий фонд, що належить університету, але ВНЗ може використовувати лише відсотки із цього капіталу. В Україні намагаються заснувати такі фонди, але немає нормативно-правової бази, яка регулювала б їхню діяльність. ■

Інституту фінансового омбудсмена бути! В Україні назріла потреба створити інститут фінансового омбудсмена – незалежного органу для вирішення спорів між клієнтами і фінансовими установами. Науковці переконані, що він дозволить відновити довіру споживачів до вітчизняного ринку фінансових послуг і посприяє його розвитку в довгостроковій перспективі. Щоб забезпечити зростання обсягів довгострокового інвестиційного кредитування, фахівці пропонують Мінфіну формувати системи податкових стимулів задля надання комерційними банками довгострокових інвестиційних кредитів галузям, які визначають динаміку розвитку вітчизняної економіки, та державних

гарантій під інвестиційні проекти, що сприяють технологічній модернізації виробництва. Звертаючись до Національного банку України, фахівці зауважили, що через загальну тенденцію до універсалізації банківської діяльності відбувається поступове стирання відмінностей між операціями універсальних і інвестиційних банків. Водночас у низці країн досить широко представлені спеціалізовані інвестиційні банки, виключною сферою діяльності яких є операції із цінними паперами, надання довгострокових кредитів, фінансування інвестиційних проектів, участь у капіталі фінансових і нефінансових підприємств, реструктуризація бізнесу за допомогою злиття і поглинань, угоди з нерухомістю, консалтингові та депозитарні послуги. ■

7

Наші ідеї

«Золотий Резерв» № 41, 2013

НБУ варто наглядати за бюро кредитних історій В Україні вже шість років функціонують кілька бюро кредитних історій, але загалом цей сектор ще не працює належно. Ситуацію кардинально може змінити Національний банк, якщо візьме на себе регулювання та нагляд за ним. Саме таку думку висловив директор юридичного департаменту Національного банку України, член правління НБУ Віктор Новіков під час конференції. Фахівець пояснив, що НБУ має для такої функції всі ринкові можливості – отримання інформації від банків, юридичних осіб і державних служб. Доповідач запевнив, що зниження ризиків при максимальній інформації про особу, котра бере кредит, спонукатиме банки знижувати процентні ставки. Проте багато питань, пов’язаних із розвитком кредитних бюро в Україні, вирішення яких має важливе наукове і практичне значення, залишаються комплексно не дослідженими. Недостатньо обґрунтована роль продуктів кредитних бюро в управлінні кредитними ризиками. Не визначені напрями співпраці бюро з іншими учасниками процесу для активізації кредитного ринку України. Тому, вважає Віктор Новіков, до формування законопроекту, який регламентуватиме діяльність кредитних бюро, потрібно залучати

науковців, використовувати їхні напрацювання в цій царині. Як свідчить світовий досвід, основ­ ною інституційною структурою зниження ризиків кредитних операцій є, безумовно, бюро кредитних історій, яке виконує роль посередника під час обміну інформацією про платоспроможність позичальників. У більшості країн світу банки, фінансові компанії, компанії-емітенти кредитних карток, інвестиційні компанії, торгівельні компанії й інші суб’єкти підприємницької діяльності, що пропонують товари і послуги з відтермінуванням платежу, обмінюються даними про позичальників саме за допомогою кредитних бюро. ■

Банкіри пропонують шокову терапію для України Шокову терапію за прикладом Польщі запропонував Україні голова правління ПАТ «Кредобанк» Дмитро Крепак на міжнародній конференції. Доповідач провів ретельний порівняльний аналіз Польщі періоду рецесії (1998 року) та України, оцінив реальність євроінтеграційних намірів нашої держави і, застосовуючи метод логічно-ретроспективного аналізу, про­ ілюстрував основні етапи євроінтеграції Респуб­ліки Польща. Її показники за 1998 рік і сучасної України дуже схожі. Україна майже вдвічі більша від Польщі, утім ВВП в Польщі вищий у 2,5 разу, купівельна спроможність – утричі, іноземні інвестиції – вчетверо, а от грамотність населення – майже однакова (Польща – 99,5%, Україна – 99,7%).

Основні елементи економічних реформ – стабілізація (балансування держбюджету, фіксація курсу тощо), лібералізація, приватизація і реструктуризація. Окрім цього, у шокову терапію закладено адаптаційні витрати (безробіття, скорочення виробництва тощо), вона передбачає довгострокову конкурентоспроможність економіки на міжнародному рівні та політичні ризики (зазвичай реформи починає один уряд, а закінчує інший). За словами банкіра, вибір Польщі цілком виправдав себе, оскільки урядові вдалося обійтися без коштів стабілізаційного фонду. Зважаючи на подібність побудови політичної, економічної систем і географічного розташування, доцільно врахувати напрацювання РП, реалізовуючи інтеграційні наміри України. Практик переконаний, що досвід шокової терапії в польській системі є позитивним. ■

8

Країна УБС

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Нова програма МВА «Антикризовий менеджмент у банку» – уже третя магістерська програма спеціальності «Бізнесадміністрування» в Інституті магістерської та післядипломної освіти у Києві. Слухачі мають змогу вивчати найновіший досвід ризик-менеджменту в банках, антикризової політики центральних банків, опановувати управління змінами, регулювання та контроль фінансових груп тощо. За словами директора ІМПО УБС НБУ Тетяни Гірченко, світ усе ще оговтується від фінансової кризи. Антикризове управління є актуальним для банківського менеджменту, адже спрямоване не тільки на боротьбу з кризою, а й на її недопущення в майбутньому, вміння працювати в умовах перманентної нестабільності. Нагадаємо, що минулоріч у столичному Інституті магістерської та післядипломної освіти запрацювали інші дві магістерські програми МВА – «Фінансово-облікова аналітика» та «Управління банківською безпекою». А тепер і професійні менеджери фінансового та банківського ринку мають можливість зробити ривок у власній кар’єрі. Перевагою магістерських програм Університету є глибока теоретична підготовка, чітка практична спрямованість, максимальне врахування індивідуальних інтересів студентів, високий рівень адаптації до потреб ринку, інтенсивне та інтерактивне навчання, можливість порівняти набуті зна-

ння, вміння з досвідом передових вітчизняних та іноземних компаній, великий вибір професійних дисциплін, гнучкий графік навчання. «Наша унікальність у тому, що лекторами є перші особи Національного банку, люди, які вершать фінансову історію України, тому можуть поділитися ексклюзивним практичним досвідом», – розповіла Тетяна Гірченко. Студенти магістерської програми «Фінансово-облікова аналітика» можуть стажуватися в Інституті фінансових бухгалтерів (Лондон), а також отримати міжнародні сертифікати DipFA, PFA. Усі магістерські програми розроблено на основі міжнародного досвіду, їх високо оцінили українські та закордонні експерти. «Наші випускники змінять банківський бізнес України своїми знаннями та досвідом», – переконана Тетяна Гірченко. Умовами вступу на програми МВА є: ■ базова або повна вища освіта з будь-якої спеціальності;

■ вступні випробування у формі усної співбесіди з дисципліни «Основи економічної теорії». Цьогоріч на навчання на згадані програми вступили 104 особи, серед них є керівники банків, працівники НБУ, оперуповноважені та вчителі. Вартість одного року навчання – 16 500 грн. Термін навчання – 2 роки. Форма навчання – денно-вечірня з елементами дистанційної. ■

Зустріч з Валерієм Гейцем Академік і віце-президент НАН України, директор Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Валерій Гейц завітав у гості до Університету банківської справи НБУ, щоб поспілкуватися з викладачами і студентами. Зокрема, останніх цікавили думки гостя з приводу розвитку економіки України, реформ влади, подолання кризи. Аспіранти та викладачі з’ясовували процедурні питання із захисту наукових робіт. На думку Валерія Гейца, щоб подолати світову фінансову кризу, провід-

ним країнам потрібно опанувати нову хвилю технологічного підйому, а це дуже дорого і не дуже швидко. Крім того, змінюється глобальна демографічна модель, скорочуються природні ресурси. Світ потерпає від голоду, тому в багатьох країнах міграція. Світова економіка вимагає зміни підходів. Усе це треба вирішувати, адже праві ті, хто говорить про загрозу ще більшої кризи в майбутньому. Щодо розвитку вищої освіти, то, на думку Валерія Гейца, рівень приватної освіти в Україні здебільшого нульовий, хоча є окремі успішні приклади. Державних ВНЗ, які можуть конкурувати із західними, – півтора-два десятки. «Нашим вишам не вистачає хорошої англійської», – зауважив гість. ■

Країна УБС

9 «Золотий Резерв» № 41, 2013

Про міжнародний вибір України говорять студенти «Україна ХХІ століття: цивілізаційний вибір» – такий конкурс для студентів оголосив Інститут стратегічних оцінок при фонді Леоніда Кучми «Україна». Анкета його учасника вимагала обґрунтувати «за» і «проти» для кожного з трьох можливих варіантів: інтеграція у Європейський Союз, у Євразійський союз (включно з його проміжними етапами – Митним союзом і Єдиним економічним простором) і позаблоковий статус. А також слід було пояснити свій остаточний вибір. Конкурс зацікавив понад 740 сту­ дентів. Серед нагороджених опинилися Наталія Літвінцева з Харківського інституту УБС НБУ та Катерина Буяр з Львівського, вони увійшли у топ-100 учасників. Серед учасників також були Ольга Клименко і Остап Чорний зі Львова і Тетяна Запорожець з Харкова. Роботи з науковим керівником не було передбачено, студенти виконували завдання самостійно.

«Майбутнє України – в об’єднанні» Наталія Літвінцева, Харківський інститут:

– У ХХІ столітті ми бачимо посилення чинника міждержавних інтеграційних об’єднань: глобальна конкуренція розгортатиметься між економічними союзами і торгівельними блоками, а не між державами. Ця тенденція пов’язана з бурхливим розвитком транснаціональних корпорацій і появою такого феномену, як глобальна економіка. Уряди країн стають заручниками рішень, ухвалених менеджерами корпорацій та об’єднань.

Для включення України в процес міжнародної економічної інтеграції необхідно зрозуміти, що наш ворог – це час! Поки країна проїдає і експлуатує застарілий промислово-господарський комплекс Радянського Союзу, інші держави об’єднуються, створюють умови для розвитку, будують конкурентні транснаціональні корпорації і закладають основи стабільності для прийдешніх поколінь. Отже, майбутнє України – в об’єднанні.

«Вступ до інтеграційних формувань створює кращі умови співпраці на міжнародній арені» Катерина Буяр, Львівський інститут:

– Особисто я бачу вигіднішою перспективою для України вступ до Європейського Союзу. Україна повинна намагатися наблизитися до тих норм і стандартів життя, якими живуть європейські високорозвинені держави. З-поміж переваг цього варіанта – можливість надходження іноземного ка-

піталу у вигляді інвестицій в економіку України та право безвізового в’їзду наших громадян до країн-учасниць Європейського Союзу. Звичайно, є й ризики – чи зможемо ми спрацюватися з новими партнерами та порозумітися? Чи зможуть українці жити за «правилами гри», чинними в Європі? Відкритість кордонів може спричинити масовий виїзд наших співвітчизників у пошуках кращої долі. Наявність у європейців деяких стереотипів про українців можуть негативно вплинути на соціалізацію наших громадян на теренах ЄС. Співпраця з Європейським Союзом може дещо зашкодити подальшим відносинам з Російською Федерацією як стратегічним партнером та експортером енергоресурсів. Позаблоковий статус для України – це високий рівень національної безпеки та дотримання незалежної позиції у військових і політичних конфліктах. Проте недоліками є наявність бар’єрів у розширенні зовнішньо-торгівельних можливостей, неможливість брати участь у військових навчаннях і колективних режимах безпеки, пов’язаних з міграцією, візовим режимом, протидією організованій злочинності, а також в угодах, що стосуються повітряної, морської, транспортної безпеки та миротворчої діяльності. Вступ до інтеграційних формувань створює кращі умови співпраці на міжнародній арені. ■ Ольга Клименко

10

Відпочинок з користю

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Третя літня школа для студентів-науковців 20 переможців всеукраїнських олімпіад і конкурсу наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук за 2012/2013 н.р. з інститутів Університету банківської справи НБУ в супроводі науково-педагогічних працівників, співробітників наукових відділів зустрілись у липні в Севастополі у Третій літній школі. Усі 12 днів молодь активно вчилася, відпочивала, роздумувала над економічними проблемами сьогодення. До прикладу, змагалася в інтелектуальних дослідженнях «Теорія і практика формування наукової еліти». Кожне наукове товариство інституту готувало презентації на тему «Ми творимо наукове майбутнє». Також відбулися круглий стіл «Міжнародна практика формування, розвитку та діяльності банківської системи» і конкурс есе «Економіка: наука чи софістика?». Ще учасники аналізували проблеми та перспек-

тиви інтелектуалізації суспільства, готували проекти з фінграмотності, ознайомлювали з ними школярів. А самі під час екскурсій чимало довідалися про історію та культурну спадщину Севастополя, Ялти та Балаклави. На думку організаторів літньої школи, а це – Університет банківської справи НБУ спільно з ННК «Економосвіта», завдання із залучення студентів до активної наукової діяльності, систематичного пошуку, підтримки та надання можливостей для самореалізації виконано успішно. ■

Спогади: «Ми підкорили вершину гори Ай-Петрі» Олена Лашкевич, Львівський інститут:

– Літня школа – це зовсім не нудні лекції та домашні завдання. Навіть навпаки – завдяки заняттям ми всі познайомилися та потоваришували. Було дуже цікаво: незвичні завдання, оригінальні презентації та конкурси. Часу вистачило на все! Ми підкорили вершину гори Ай-Петрі, купалися в синьо-блакитних водах Фіоленту, милувалися безкраїми просторами Балаклави – ці місця вражають, наповнюють енергією для плідної праці. Ми знайшли нових друзів – найбільше подружилися зі студентами з Полтави, Харкова та Черкас. Сподіваюсь, що ми будемо спілкуватись. Хотілося б висловити подяку всім організаторам літньої школи за те, що створили нам такі умови для відпочинку, який дав нам сили та енергії для підкорення нових вершин. ■

«Захотілося писати наукову роботу» Ярина Блажівська, Львівський інститут:

– Величезна кількість позитивних вражень, емоцій, знайомств і дружби. І співпраця зі студентами з інших вишів була, безперечно, цікавою, веселою, надихнула на нові звершення. Захотілося писати наукову роботу, тези для конференції, щоб знову зустрітися з усіма новими знайомими, досягти ще більшого успіху, реалізуватися як науковець. Мені дуже приємно, що в УБС є люди, з якими так цікаво і захопливо працювати, сидіти ввечері на кухні і спільно придумувати сценки, вірші чи підбирати слова, щоб краще розкрити поставлене завдання, репетирувати, входити в роль і втілювати її. Ці вечори на кухні були наповнені творчістю, ідеями та ініціативою. Ще захоплююче було спостерігати за виступами інших команд, сміятись і радіти з ними – це дало неймовірний заряд позитиву на майбутнє. Величезне дякую науковим керівникам за вмілу організаторську роботу, за можливість поїхати на екскурсії, за відзнаки і грамоти. Завдяки подорожам я відкрила для себе Ай-Петрі та Балаклаву. Абсолютно впевнена, що знову туди повернусь – така краса залишила слід у моєму серці. Величезне дякую всім колегам, з якими працювалося так само яскраво, як і відпочивалося. ■

Відпочинок з користю

11

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Літня школа для активістів молодіжних центрів У липні активні учасники художньої самодіяльності інститутів Університету банківської справи НБУ (51 особа) разом з науково-педагогічними працівниками та керівниками гуртків з’їхалися до Севастопольського інституту УБС НБУ – у літню школу. Протягом семи днів пройшло чимало цікавих заходів: зустріч творчих колективів «Вечір єднання», круглий стіл про їхню діяльність, квест «Розшукується визнаний талант», флешмоб «На хвилях творчості», гала-концерт. Кожен ранок починався з тренування менеджерів здоров’я. Щодня певний інститут проводив майстер-клас своїх художніх колективів. Окрім цього, студенти змагались у пляжному волейболі, баскетболі, а також відвідали Севастополь і Балаклаву. Ще вони сформували пропозиції для плану навчально-виховної роботи на 2013-2014 н.р. ■

Спогади: «Літня школа має всі передумови для особистого розвитку кожного» Оксана Нища, Інститут магістерської та післядипломної освіти:

– Навчання у літній школі особисто мене вразило своєю різноманітністю, починаючи від позитивних емоцій і закінчуючи вагомим життєвим досвідом. Програма передбачала оптимальне поєднання відпочинку з творчими та спортивними заходами. Варто також відзначити здобуття практичних навичок у налагодженні тісних взаємозв’язків з учасниками інших творчих колективів, результатом яких став успішний, на мою думку, гала-концерт. Літня школа у стінах Севастопольського інституту має всі передумови, щоб кожен з її учасників ефективно творчо й особисто розвивався. ■

12

Студентські проекти

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Краса, що допомогла Музиці Ювілейний, 10-й конкурс краси і таланту «Міс і Містер ЛІБС» студенти групи 403-ФКБС і Молодіжний центр присвятили порятунку шестирічного Романа Музики. Хлопчик хворіє на ахондроплазію (вада розвитку кісток скелета). Темою конкурсу обрали Голлівуд. Упродовж чотирьох годин учасники демонстрували вроду і таланти: акторські і танцювальні здібності – у сценах із відомих фільмів, дотепність – у бліц-опитуванні. Найкраще це вдалося Вікторії Кушнір і Любомирові Федоришину, які й стали Містером і Міс ЛІБС. Головний підсумок конкурсу – Романові Музиці зібрано 25 400 грн, їх отримала мати хлопчика – Галина. Як розповіла куратор групи 403-ФКБС Оксана Галько, історія хлопчика не залишила байдужим нікого. «Тішуся, що студенти групи з таким захопленням, запалом в очах і вірою в серці допомогли дитині. Цей конкурс, упевнена, запам’ятається нам усім надовго, стане прикладом для інших студентів», – поділилась Оксана Галько. ■

Вікторія Кушнір: – Неймовірний вечір і емоції. Між учасниками не відчувалося жодної конкуренції, ми допомагали одне одному, підтримували та бажали одне одному перемоги. Головною своєю зброєю вважаю усмішку, і цього разу вона мене не підвела.

Любомир Федоришин: – Вважаю, що конкурси краси потрібні лише в такому форматі, як це було в нас – коли зусилля спрямовані заради здійснення чогось доброго. Ці заходи дуже зближують людей, відволікають від буденності і дарують незабутні емоції.

Шевченко LIVE

13

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Студенти обіцяють «Шевченко Live» З початком навчального року вже увосьме стартує масштабний студентський благодійний проект «Аукціон надій». Цьогоріч він присвячений 200-річному ювілею Шевченка і вперше стане міжнародним. Уже зараз на його підтримку висловилися Світовий конгрес українців і канадська спілка «Самопоміч». До заходу приєднуються міжнародні партнери ВНЗ. Втім, акція лише розпочинає свою глобальну ходу. Отже, назва заходу – «Шевченко Live. 200 років живого спілкування». Мета: відновити дубовий парк у Моринцях, посаджений 50 років тому українцями з різних куточків світу до 150-річчя Тараса Шевченка. Парк повинен стати ще одним цікавим туристичним об’єктом рідного села Кобзаря. У ньому організовуватимуть різноманітні заходи просто неба, ярмарки народних ремесел, встановлять буккросингові стелажі з книгами українських авторів. Проект відновлення парку передбачає впорядкування території, зведення лавок та альтанок, освітлення.

Головні благодійні торги пройдуть 6 березня в Черкаському інституті УБС НБУ, проте аукціон відбуватиметься в режимі відеоконференції по всіх інститутах Університету. Цьогоріч продаватимуть унікальні речі, пов’язані з іменем Шевченка або з українською народною культурою: книги, рукописи, елементи національного вбрання, прикраси, лялькимотанки, глиняні вироби, картини з українськими пейзажами чи портретами Шевченка, тематичні фото, навіть туристичні тури мальовничою Україною. Аукціону передуватиме загальноміський благодій-

ний ярмарок «Шевченкіана», що 4 березня у Черкасах розпродуватиме тематичні лоти, виготовлені студентами. Наразі найбільша підготовка іде до заходу «Шевченко єднає українців»: 5 березня українці з різних куточків світу о певній годині водночас виконають «Заповіт» і запустять у небо блакитно-жовті кульки. 7 березня студенти Університету вразять киян масштабним танцювальним флешмобом. Рік узагалі обіцяє бути насичений духом Шевченка: до Дня студента – українська дискотека «Шевченко Drive», у рамках Тижня української вишиванки – показ мод «Шевченко Style», а в день відкриття відновленого парку команда Університету планує встановити рекорд України на найдовше читання віршів Кобзаря. ■

Цікавий факт

Пам’ятників Кобзареві – найбільше у світі! Тарасові Шевченку у світі встановлено понад 1100 пам’ятників. За даними Вікіпедії, це найбільша кількість монументів, якими вшановано одну людину. Ну, звісно, якщо не враховувати вождів тоталітарних режимів чи невідомих солдатів. Цікаво, що перший пам’ятник Кобзареві постав не в Україні, а в Казахстані (тоді він територіально належав до Російської імперії), на півострові Мангишлак, де поет відбував заслання. 1881 року на півкруглому постаменті з’явилося погруддя Шевченка, у 1920 році його знищили, а через сім років відновили. Загалом, монументи Кобзареві є у 35 країнах: в Аргентині, Китаї, на Кубі, в Литві, Македонії, Парагваї, у США. Аж п’ять зведено в Канаді, по три – у Бразилії та Франції, по два – у Греції, Румунії, Угорщині, Польщі. Звісно, найбільше їх в Україні. Пам’ятники Шевченкові є в усіх обласних центрах, у сотнях містечок і сіл. Піонером у цій справі став Харків у 1897 році. Лідером за кількістю монументів Кобзареві є Галичина (близько півтисячі!), де, до слова, Шевченко ніколи не бував. Найвищий у світі пам’ятник Шевченкові – семиметровий – знаходиться в Ковелі, що на Волині. А ось найвищим місцем на Землі, де встановлено монумент митцеві, є Кабардино-Балкарія – 4200 метрів над рівнем моря. Найоригінальнішим визнано пам’ятник Кобзареві в Римі: Шевченко зображений римським патрицієм. Урочисто відкрили його 1973 року перед греко-католицьким собором Святої Софії, автор – італійський скульптор Уго Мацеї. Особливою мистецькою цінністю вирізняються монументи в Харкові, Києві, Каневі та у Вашингтоні.

Пам’ятник Тарасові Шевченку в Римі

14

Новини освіти

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Школярка перевершила своїм IQ Ейнштейна і Хокінга Одинадцятирічна Керіс Куксаммі-Парнелл з англійського Нортгемптона претендує на звання найрозумнішої дитини свого віку в країні. Коефіцієнт її інтелекту дорівнює 162, що перевищує показники Білла Гейтса, Альберта Ейнштейна і Стівена Хокінга, в яких 160 балів, повідомляє місцевий сайт Northampton Chronicle & Echo. Дівчинка проходила тестування в організації «Менса» для людей з високим коефіцієнтом інтелекту, до якої належить її батько з IQ 142 бали. За словами школярки, її «жартівливою» метою було саме перевершити батька, але вона не очікувала переваги аж у 20 балів. Керіс, як припускають фахівці, входить в 0,004% осіб, які будьколи показували результат 162 за тестом «Менса». «Це просто нереально, я не мог­ ла в це повірити, і моя мама теж – вона кілька разів перечитувала результат, щоб упевнитися, що ми все правильно зрозуміли», – розповіла Керіс.

Вона не веде особливих інтелектуальних дискусій з однолітками – її цікавлять прості речі, не пов’язані з рівнем IQ. «Можливо, коли подорослішаю, наприклад, після 20 років мій високий IQ придасться для розумних бесід, але наразі мене більше переймають питання моди, веселого спілкування і гарних шкільних оцінок», – зізналася дівчинка. Керіс долучилася до товариства геніїв, а в майбутньому хотіла б працювати у сфері фінансів, оскільки їй подобається мати справу з числами, а улюбленим предметом є математика. Дівчинка сподівається, що одного дня зможе очолити Банк Англії або навіть стати прем’єр-міністром. ■

Планшети назвали причиною маленького словникового запасу в дітей

Німецьким учителям заборонили використовувати соцмережі Учні можуть заводити сторінки на Facebook, але вчителі не повинні використовувати соціальні мережі – Facebook, Google+, Twitter тощо – зі службовою метою.

Використання комп’ютерів і планшетів для навчання може обернутися меншим словниковим запасом порівняно з тим, що має покоління, котре студіювало науки традиційно. Про цей невтішний факт свідчать результати дослідження Інституту психіатрії Королівського коледжу Лондона (The Institute of Psychiatry at King’s College London). Під час експерименту 27 доб­ ровольців намагалися завчити неіснуючі слова вербально та візуально. Як вдалося встановити експертам, незнайоме слово людина засвоювала швидше, якщо чула його і намагалися пов­ торити. Якщо ж воно зустрічалося лише письмово, зокрема на

Внаслідок навчання з використанням планшетів і комп’ютерів дитина може не запам’ятати значної частини слів.

екранах електронних пристроїв, то учасник експерименту не запам’ятовував його. Як бачимо, внаслідок навчання з використанням планшетів і комп’ютерів замість живого викладу вчителів дитина може так і не запам’ятати значної частини слів. Нагадаємо, раніше вчені з Університету Техасу (США) з’ясу­вали, що особи, які менш ніж за дві години до сну користуються планшетом або смартфоном, частіше за інших живуть у стані стресу. Крім того, потерпають від нестачі мелатоніну – гормону, брак якого спричиняє безсоння. ■

Міністерство культури БаденВюртембергу (ФРН) не хоче, щоб його рекомендації під назвою «Використання соціальних мереж у школах» сприймали як заборону. «Ми прагнемо підтримати вчителів», – зауважує його представник. Тим часом у правилах сказано: «Використання соціальних мереж для службової обробки особистих даних заборонено». Багато моментів можна сприйняти власне як заборону: у соцмережах і чатах учителям не слід спілкуватися з учнями чи колегами, здійснювати новинні розсилки, домовлятися он-лайн про зустрічі, у хмарних сервісах не можна працювати з документами. ■

Новини освіти

15

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Через захоплення комп’ютерами чимало школярів не вміють писати Школярі, які надуживають сучасними технологіями, нерідко взагалі не вміють писати, у кращому разі користуються друкованими літерами. Про це пише газета Gulf News. «У сучасну добу цифрових технологій багато дітей просто не знають, як це – писати від руки, і не можуть вивести на аркуші навіть власне ім’я. Дедалі більше шкіл по всьому світу перестають вчити учнів писати, і десятки тисяч дітей є прикладом цього тренду», – йдеться в повідомленні. Газета розповідає про випадок у передмісті Торонто, коли 14-річному Джонові Молінару сказали написати заяву на отримання паспорта – він дуже здивувався. Хлопець зізнався, що його ніхто не вчив пропису: все, що він умів, – виводити на папері друковані літери. ■

Два ВНЗ України потрапили в топ-50 Два київські виші потрапили в топ-50 ВНЗ Східної Європи за представництвом у Мережі. Міжнародний рейтинг Webometrics ґрунтується на даних за перші шість місяців 2013 року, на підставі аналізу представництва в Інтернеті. Київський національний університет імені Тараса Шевченка посів 37 місце, на 48-му опинився Національний технічний університет України «КПІ». Ще один виш потрапив у рейтинг. Це Харківський національний університет імені Василя Каразіна. Він зайняв 101 місце в загальному рейтингу. Всього в ньому 2918 вищих навчальних закладів.

Топ-5 рейтингу ВНЗ Східної Європи виглядає так: 1 місце – МДУ ім. М. Ломоносова, 2 місце – Карлів університет у Празі, 3 місце – Університет ім. Е. Лорана в Будапешті, 4 місце – Університет Любляни в Словенії, 5 місце – Чеський технічний університет.

У європейському рейтингу виші України знаходяться значно нижче: КНУ ім. Т. Шевченка – 334-й, НТУ «КПІ» – 394-й. Першим тут став Окс­фордський університет. Другим і третім – Кембриджський і Університетський коледж Лондона відповідно. У світовому рейтингу сайт КНУ ім. Т. Шевченка – на 838 місці. Він єдиний представник України в топ1000. На першому місці – сайт Гарвардського університету. ■

За 10 років кількість приватних вишів скоротилася вдвічі Державна атестаційна комісія постійно знаходить вузи, в яких потрібно зменшити число спеціальностей. Паралельно закриваються приватні ВНЗ, які надають неякісні освітні послуги. Тільки за останні 10 років їх кількість скоротилася удвічі. Цю інформацію оприлюднив Юрій Коровайченко – директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. За два роки «зникли» чотири приватні ВНЗ. Студентів перевели на навчання в інші. Причому коли студенти потрапляють у державний виш, з’ясовується, що частини предметів їм узагалі не викладали. Юрій Коровайченко додав, що в Україні є приватні вузи, що відповідають «усім вимогам підготовки фахівців з вищою освітою». Загалом у державі 823 виші. «Очевидно, що це багато для України, немає потреби в такій кількості вузів», – вважає пан Коровайченко. ■ За матеріалами osvita.org.ua

16 «Золотий Резерв» № 41, 2013

Літо 2013!

Літо 2013!

17 «Золотий Резерв» № 41, 2013

18

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

грошей Національний банк України розпочав глобальну реформу на ринку перевезення цінностей

І

нкасація (з італійської – «класти в шухляду») виникла практично одночасно з готівковими грошима. Ще в Київській Русі існували люди, які набирали віддану дружину і спеціалізувалися виключно на охороні вантажів купців, відповідно, їхніх грошей та золота під час мандрівок різними містами та країнами. Нині, крім готівкових коштів, ці спеціалісти перевозять інші матеріальні цінності – особливо важливі документи, дорогоцінні метали, банківські картки тощо. Така робота доволі престижна. Літо 2013 року запам’яталося українським інкасаторам не тільки професійним святом, яке вони відзначають 1 серпня…

Колишні офіцери проти інкасаторів 12 липня в подвір’ї звичайної миколаївської багатоповерхівки навперейми інкасаторському мікроавтобусу

«Укрпошти», в якому перевозили три мільйони гривень для виплати пенсій, вискочила «Деу», з якої вийшли двоє чоловіків у масках і камуфляжі і – зчинили стрілянину. Нападники вбили водія, але інкасатор виявився справжнім рембо – він застрелив на місці одного з грабіжників і поранив іншого (незабаром той помер у лікарні). Ще за якийсь час знайшли труп водія «Деу», якого бандити вбили, щоб заволодіти автомобілем. Відтак кількість жертв сягнула чотирьох. Ще дужче шокувала новина про те, що одним з нападників виявився 30-річний колишній оперуповноважений Управління Служби безпеки України в Миколаївській області. А вже 15 липня на трасі між містами Апостолове і Кривий Ріг на Дніпропетровщині виявили інший інкасаторський мікроавтобус з двома мертвими чоловіками всередині. Третій зник. Зникли й гроші – 500 тис. грн. Наступного дня в сусідньому Зеленодольську затримали 48-річного колишнього

офіцера-десантника Олега Калюжного, якого звинуватили в причетності до пограбування інкасаторської машини та в убивстві двох осіб. Це й був той третій зниклий інкасатор. Завдяки швидким діям правоохоронців під час затримання він не встиг вчинити опір. Зброю – два пістолети – та гроші вилучили. Затриманий розповів, що сам попросив колег зупинити машину в полі. Оскільки всі вони були без бронежилетів, розстріляти їх виявилося зовсім нескладно. Цікаво, що з украдених 500 тисяч Калюжний устиг витратити лише сто гривень – на нову сорочку. З місця злочину до Зеленодольська він пішки подолав близько 25 кілометрів.

Економлять на всьому Як пояснив кореспонденту ТСН президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Ша-

19

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

бовта, влітку найбільше готівки в обігу, відповідно – найбільша спокуса здобути легкі гроші. Але фахівець визнав, що значно більшу роль у двох останніх випадках відіграла не пора року. А те, як просто ці злочини можна було скоїти. Інкасаторські авто, за законом, мають бути справжніми фортецями на колесах. «По-перше, це броньований автомобіль. По-друге, група має бути озброєна вогнепальною зброєю», – зазначає керівник прес-служби Держохорони МВС України Світлана Павловська. Годі й казати про сейф усере­дині автомобіля та супутникові маячки, щоб відстежувати авто. Усіх цих вимог ніхто не дотримувався. Також у більшості компаній постійна плинність кадрів. Наприклад, дніпропетровський убивця встиг змінити не одну роботу. Зрештою, це й не дивно, зважаючи на умови роботи. Працівники інкасаторських служб скаржаться на низьку зарплату і постійну економію банків на безпеці, пишуть «Вести». «Графік ненормований, трудові книжки можуть бути з потрійною посадою – «водій, інкасатор, охоронець», – розповідає колишній співробітник МВС Василь. – При цьому банкіри заощаджують буквально на всьому: на автомобілях, зброї, екіпіровці. Ти виїжджаєш на свій страх і ризик. Буде напад – жодних страховок і виплат. Головне – передати гроші, і нікого не цікавить, якою ціною». За його словами, економлять навіть на пальному: «Влітку доводиться їздити з відчиненими вікнами, тому що не можна увімкнути кондиціонер. Узимку, відповідно, не користуємося пічкою. Жилети теж видають для галочки, вони взагалі на ладан дихають – не такої міцності, як повинні бути. Зброя теж своя: ти влаштовуєшся на роботу, тобі дають кредит, ти купуєш ствол і поступово повертаєш гроші. Жодних пільгових умов. Я на свою зброю витратив тисячу доларів». При цьому експерти і банкіри вважають розцінки на інкасаторські послуги Державної служби охорони МВС завищеними. З іншого боку, незадоволені цінами й клієнти. Вартість інкасації в різних банках України різна, встановлюють її індивідуально для кожного підприємства. Базові принципи такі. Приблизно в половині випадків нараховується відсоток від суми, що інкасується (можливі варіанти – від 0,1% до 3%), ще половина банків бере фіксовану суму. При цьому найчастішим є перший варіант, відсоток окремо до-

повнюється мінімальним фіксованим лімітом. А другий варіант – сума – може прописуватися як на місяць, так і за заїзд, і навіть за годину роботи. Природно, для разової нерегулярної процедури зручніший останній варіант, а для щоденної інкасації набагато дешевшою буде помісячна оплата.

на суми, які дозволено транспортувати. До 1 січня 2015 року в неброньованому транспорті, обладнаному сейфами, можна перевозити не більш ніж 600 мінімальних зарплат (до 688,2 тис. грн), а в машинах без сейфів, але з охоронцями, озброєними вогнепальною зброєю, – до 300 зарплат (до 344,1 тис. грн), пише «Деловая столица». Значно солідніші суми при цьому дозволено транспортувати у броньовиках: від 5 тис. до 20 тис. мінімальних зарплат (5,7-22,9 млн грн), залежно від ступеня захисту автомобіля. Також Національний банк сформулював значно жорсткіші вимоги до підбору персоналу інкасаторських служб і зобов’язав керівництво банків провести у тримісячний строк позачергову атестацію особового складу. Крім того, НБУ вимагає вжити заходів для посилення внутрішнього кон­ тролю за діяльністю підрозділів інкасації, створення належного морально-психологічного клімату в колективах, а також приділити увагу питанням дотримання трудового законодавства. Чи зупинить це злочинців? Навряд чи. Але те, що нападів мало б суттєво поменшати – очевидно. Як очевидно й те, що тарифи на інкасаторські послуги зростуть, адже витрати на технічне переоснащення банки повинні якось компенсувати. Але життя «вартових грошей» того варте… ■

Нацбанк бере ситуацію у свої руки Але повернімося до питання безпеки. Зростанню тарифів на інкасаторські послуги сприяє й постійна потреба банкірів витрачати кошти на технічне вдосконалення. «Рівень оснащеності інкасаторської служби є вирішальним фактором в ухваленні злочинцями рішення про напад. Кількість нападів на добре оснащену бригаду інкасації невелика», – розповів «Деловой столице» начальник управління інкасації коштів та перевезення валютних цінностей Ощадбанку Олександр Герасимов. Водночас нині в Україні більшменш потужні інкасаторські служби мають лише шість банків: Ощадбанк, ПриватБанк, Райффайзен Банк Аваль, Експрес-Банк, Укр­ соцбанк і Промінвестбанк. Свої служби мають Держслужба охорони, «Укрпошта» і низка приватних охоронних компаній. Проте недостатній професійний, особливо технічний рівень багатьох інкасаторських служб і два послідовні резонансні напади в Миколаєві та Дніпропетровську спонукали втрутитися в ситуацію Національний банк України. Влітку цього року НБУ видав постанову №191, спрямовану на покращання стану справ у цій сфері. Документ, зокрема, зобов’язує всі банки до 1 січня 2015 року повністю відмовитися від транспортування грошових кош­тів і банківських металів за допомогою неброньованих автомобілів. Водночас нині значна частка банківських автопарків складається власне з неброньованих машин – від 40 до 45% (див. інфографіку). Тож багатьом фінустановам найближчим часом доведеться суттєво витратитися на нову техніку. Середня вартість панцерованого мікроавтобуса, спеціально переобладнаного для потреб інкасації, становить приблизно 82 тисячі доларів США. Окрім того, на перехідний період Нацбанк затвердив обмеження

Ігор Берчак Фото: depo.ua, interbuh.com.ua, ytimg.com, tsn.ua

Парки інкасаторського транспорту українських банків 933 933

Ощадбанк

85 570

ПриватБанк Райффайзен Банк Аваль Експрес-Банк Укрсоцбанк Промінвестбанк

110 293 73 182 94 120 70 95

загальна кількість транспорту броньований транспорт © «Деловая столица»

20

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Найзнаменитіші

пограбування інкасаторів Мінус 15 кілограмів У травні 1855 року три англійські компанії вислали до Парижа кілька ящиків із золотими зливками і монетами на загальну суму 12 тисяч доларів (що відповідає сьогоднішнім 18 мільйонам). Усю дорогу ящики знаходилися в сейфі, за яким стежив сторож. У Парижі ящики переважили – з’ясувалося, що один з них на 15 кг легший за інші. Як не дивно, аферу розкрили швидко – спільників виказав один з учасників крадіжки, який потрапив до поліції за якийсь дрібний злочин. Він розповів, що задум належав такому собі Вільяму Пірсу, який працював клерком на залізниці. Пірс умовив відповідального за охорону вантажів завчасно виготовити копію ключа від сейфа. Далі все просто. Пірс, користуючись своїм службовим становищем, зробив так, щоб у призначений день золотий вантаж охороняв ще один завербований ним охоронець. У дорозі той спокійно відімкнув сейф, відсипав 15 кілограмів золота, передав його спільникам, які подорожували пасажирським вагоном, а в Парижі здав вантаж приймальній комісії. Доки тривали юридичні процедури перед зважуванням, охоронець утік. Уся банда постала перед судом. Тюрми уникнув лише сексот. До речі, ця історія покладена в основу сюжету прекрасного фільму «Велике пограбування поїзда» 1978 року, в якому головну роль зіграв великий Шон Коннері.

Банда братів Рено Після громадянської війни у США чотирьом колишнім солда-

там, які воювали за Північ, стало нудно заробляти копійки, розводячи худобу на своєму ранчо. Брати Рено взялися грабувати потяги з грішми. Все відбувалося в стилі правдивого Дикого Заходу: погоня за потягом на конях, багато стрілянини, маски і перелякані машиністи під дулами «кольтів». Чотирьом братам Рено довго все сходило з рук, аж доки в 1868 році за них не взявся знаменитий Алан Пінкертон. Поїзд, який атакували брати, був набитий озброєними співробітниками детективного агентства Пінкертона. Фінал бандитів виявився теж у стилі Дикого Заходу. Обурений натовп вирішив не чекати на правосуддя, увірвався у в’язницю і лінчував усіх чотирьох.

«Дикий Захід» у XXI столітті Можливо, саме походеньки братів Рено надихнули організаторів зухвалого нальоту 2011 року у Франції. В передмісті Марселя на залізничну колію просто перед вантажним потягом вискочила група чоловіків у масках, які стрімко спорудили цілу барикаду з колод і візочків із супермаркету. Коли машиніст був змушений зупинитися, до вагона, в якому перевозили коробки з банківськими цінностями, заскочила друга група грабіжників. Наставивши на охоронців зброю, вони мовчки перевантажили коробки в авто і так само мовчки втекли. Загалом у нальоті брали участь понад 20 людей. До речі, що саме було в пакунках, так і залишилося таємницею. Але певно, що не канцелярське приладдя.

Брати Рено грабували потяги з грішми. Все відбувалося в стилі правдивого Дикого Заходу: погоня за потягом на конях, багато стрілянини, маски і перелякані машиністи під дулами «кольтів».

Принижений Скотланд-Ярд 9 серпня 1963 року в Британії банда з 11 осіб, якою керував професійний злодій Брюс Рейнольдс, змогла без жодного пострілу пограбувати потяг, у поштовому вагоні якого знаходилося 2,6 млн фунтів стерлінгів (80 млн доларів у сучасному еквіваленті). Злочинці незначно попрацювали над семафором і, коли поїзд наблизився, увімкнули червоне світло замість зеленого. Потяг зупинився. Далі традиційно: знешкодження машиніста та охорони, втеча зі здобиччю. Дев’ятьох упіймали доволі швидко. Організаторові Рейнольдсу вдалося уникати правосуддя цілих шість років. Він попався тільки 1969-го, відсидів 10 років і заходився писати мемуари, на яких, до речі, непогано заробив. А ось 11 учасник банди Ронні Біггс примудрився крутити дулі Скотланд-Ярду аж до… 2001 року. Прихопивши частину вкрадених коштів, він виїхав до Бразилії, де роками відкрито насолоджувався життям, оскільки між

21

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Найгучніші напади на інкасаторів в Україні 2009 рік 2 квітня стало кривавим днем для Харкова: було пограбовано відділення Ощадбанку – вбито трьох інкасаторів. Викрадено 300 тисяч гривень.

2011 рік 17 квітня в Києві зловмисники відібрали п’ять мільйонів гривень в інкасаторів (на щастя, всі залишилися живі), які були озброєні лише травматичною зброєю. Грабіжників затримали лише після здійснення другого нападу. 6 серпня вони врізалися «Фордом» в автомобіль інкасаторів і, погрожуючи зброєю, забрали ще 2 млн грн. Міліція затримала чотирьох осіб віком від 35 до 40 років.

2013 рік 7 березня у Дніпропетровську шестеро злочинців, серед яких були й екс-правоохоронці, переодяг­ лись у форму даішників і на трасі Сімферополь-Москва зупинили автомобіль приватної охоронної фірми. Погрожуючи зброєю, бандити захопили машину з 500 тисячами доларів США. Після арешту в грабіжників виявили цілий арсенал: три карабіни, два обрізи, п’ять пістолетів.

Бразилією та Британією не існувало договору про видачу злочинців. Ронні Біггс повернувся до Британії лише 2001-го, знаючи, що смертельно хворий, і бажаючи померти на батьківщині, в оточенні рідних. У Лондоні його зустріли як національну знаменитість. Утім ретельні місцеві судді змусили дідуся відсидіти кілька років за ґратами: закон є закон.

сатора не після того, як той забрав у магазині денну виручку, а до (чи то перехвилювався, чи, може, попередньо хильнув зайвого для хоробрості). Таким чином здобиччю злов­ мисника став… порожній інкасаторський мішок. Щоправда, суд не взяв до уваги цього факту і засудив чоловіка до дев’яти років позбавлення волі.

Невловимий

Генералісимус + маршал = нальотник

10 грудня 1968 року в Токіо інкасатори банку Nihon Shintaku Ginko перевозили 294 мільйони єн (близько 1 млн доларів США за тодішнім курсом). Раптом дорогу машині перегородив юний поліцейський на мотоциклі. Він заявив, що будинок керуючого банком підірвано і, за оперативною інформацією, автомобіль інкасаторів теж заміновано. Мужній правоохоронець поліз під машину, щоб знайти вибуховий пристрій. Раптово з-під днища фургона повалив дим і посипалися іскри. Поліцейський закричав, що авто ось-ось вибухне і – перелякані інкасатори кинулися навтьоки. У цей момент поліцейський заліз у кабіну і натиснув на газ. Слід зухвалого молодика загубився назавжди. Ні його, ні грошей так і не знайшли.

Невдаха Значно менше пощастило 31-річному нальотнику з Північної Ірландії, який кілька років тому примудрився напасти на інка-

13 червня 1907 року в Тифлісі на Ериванській площі карету держказначейства, яку охороняли двоє поліцейських і п’ять козаків, закидали саморобними бомбами і розстріляли. П’ять людей загинули, поранення отримали 16 випадкових перехожих. Здобиччю нападників стали 250 тисяч рублів – величезна, як на ті часи, сума. Тифліська експропріація стала одним з найгучніших пограбувань 1905-1907 років. Уже потім стало відомо, що командував нападниками професійний революціонер Сімон Тер-Петросян (партійне псевдо Камо). Однак справжнім організатором знаменитого нальоту був інший революціонер на прізвисько Коба. Йосип Джугашвілі не брав особистої участі у пограбуванні, зате ретельно продумав його план, підібрав потрібних людей і зброю, а потім забрав усю здобич – на партійні потреби. До речі, варта уваги й таємнича смерть товариша Камо. Уже після перемоги соціалістичної революції – 1922 року – заслужений партієць їхав велосипедом Тифлісом, як раптом на нього наскочи-

Ронні Біггс – злодій, що пограбував потяг, у поштовому вагоні якого знаходилося 2,6 млн фунтів стерлінгів, примудрився крутити дулі Скотланд-Ярду аж до… 2001 року. Він повернувся до Британії лише 2001-го, знаючи, що смертельно хворий, і бажаючи померти на батьківщині, в оточенні рідних.

ла вантажівка. Він помер, так і не отямившись. Камо залишався єдиним, хто міг підтвердити, що організатором тифліської експропріації був майбутній генералісимус Йосип Сталін. Значно більше пощастило спільникам іншого знаменитого нападника. У ніч проти 27 вересня 1908 року на залізничній станції поблизу Вільно (Вільнюс) озброєні нападники захопили потяг, який перевозив кошти російської казни.

200 тисяч рублів, призначених на будівництво трамвая, пішли на потреби польського націоналістичного підпілля. Нападникам удалося уникнути покарання – хоча в банді були 20 осіб, зрадника серед них не знайшлося. Що й не дивно, адже операцію здійснювали «за ідею», а не для звичайного збагачення. Командував нальотом майбутній маршал і правитель Польщі Юзеф Пілсудський. Троє його спільників у різний час були прем’єр-міністрами незалежної Польщі. Маршал цінував старих соратників значно більше, ніж генералісимус… ■ Ігор Берчак

22

Банкір

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Віктор Шуршин:

«Недарма ПриватБанк вважають одним з найбільш інноваційних банків світу» Віктор Олександрович Шуршин працює у структурі ПриватБанку з 1994 року, з моменту заснування Черкаської філії. Пройшов шлях від економіста до керуючого регіональним управлінням і зараз відповідає за більш ніж 100 відділень банку на Черкащині. За цей час банківська система зазнала серйозних змін, усе більше нововведень заповнюють банківський простір, але ПриватБанку вдається бути лідером – інноваційним, потужним. У розмові з Віктором Шуршиним – про перспективи розвитку банківництва, новаторські продукти та секрети успіху.

– Вікторе Олександровичу, що треба робити, аби завжди йти в ногу з часом?

– Треба випереджати час (посміхається). ПриватБанку, до прикладу, це вдається. Недарма його вважають одним з найбільш інноваційних банків світу. До прикладу, понад десять років тому він став одним із перших у світі, хто використовував одноразові SMS-паролі. До останніх інновацій, які отримали міжнародне визнання, належать такі продукти, як платіжний міні-термінал, вхід в інтернет-банкінг через QR-код, он-лайнінкасація, а також десятки різних мобільних додатків. Ми не стоїмо на місці, не зупиняємося на досягнутих результатах, а вчимося, освоюємо нові горизонти і йдемо вперед! А це дуже важливо. Тоді й будете першим у своїй справі.

– Якими бачите перспективи розвитку банківського сектору України й ПриватБанку зокрема?

– Основними напрямами розвитку вітчизняної банківської системи на сучасно-

Банкір

23 «Золотий Резерв» № 41, 2013

Досьє Віктор Олександрович Шуршин Директор Черкаського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк». Народився 26 червня 1965 року в Черкасах. Освіта: Київський державний економічний університет ім. Д. Коротченка (нині Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана). Науковий ступінь: кандидат економічних наук. Професійну діяльність розпочав 1994 року – працював економістом у відділі економічного аналізу Черкаського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». Із січня 1996 року – заступник директора Черкаського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». З 1999 року – директор Черкаського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». Сімейний стан: одружений, має доньку та сина. Життєве кредо: ніхто не ідеальний, але це не виправдання не намагатися бути таким. Хобі: спорт і бізнес-література.

му етапі є підвищення рівня капіталізації банків, розширення спектру та підвищення якості банківських послуг, активне впровадження міжнародних стандартів корпоративного управління, удосконалення управління ризиками та забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків. Для ПриватБанку важливо залишитися високотехнологічним банком, постійно впроваджувати інноваційні продукти. На початку 2000-х­ми поставили перед собою амбітне завдання – зробити так, щоб у кожного українця був рахунок і пластикова картка в ПриватБанку. Сьогодні наша картка – це різновид грошей. Такий формат безготівкових розрахунків полегшує життя громадян. Ми робимо все, щоб наші продукти ставали простішими та прозорішими.

– Банки з іноземним капіталом принесли в банківську систему України нове бачення організації процесів і нову якість послуг. Як у ПриватБанку контролюють якість наданих послуг?

– Для нас важливо, щоб обслуговування було не просто хорошим, а найкращим. Як результат – ПриватБанк увійшов до трійки найбільших банків із найвищими показниками задоволеності клієнтів (згідно з опитуваннями клієнтів, проведеними міжнародною компанією GfK Ukraine). Сьогодні в банку працює система оцінювання обслуговування.

ПриватБанк увійшов до трійки найбільших банків із найвищими показниками задоволеності клієнтів. Кожен наш операціоніст отримує щонайменше дві оцінки на день. Операції для оцінки вибираються випадково. Коли ми запустили цю програму на початку 2011-го, кількість незадоволених коливалася від 2% до 7% на день. Зараз – менш ніж 1,5%. Нещодавно ПриватБанк розпочав регулярно обдзвонювати клієнтів, які звертаються до наших відділень, з проханням оцінити, чи задоволені вони обслуговуванням. Сьогодні в 99,5% випадків клієнти задоволені та ставлять нам позитивну оцінку! До того ж у всіх відділеннях банку є плакати з номером, на який завжди можна надіслати SMS зі скаргою на якість обслуговування. У якості обслуговування ми робимо ставки на кілька ключових позицій: це співробітники банку (чемні, привітні, компетентні, завжди готові допомогти та порадити); розширення банківської мережі (відкриваємо нові відділен-

Щомісячно Інтелектуальний фонд банку поповнюється цікавими ідеями та пропозиціями.

ня, банкомати і термінали самообслуговування, щоб бути ще доступнішими) і, звичайно, якість самих банківських продуктів (прості, прозорі, без прихованих комісій, клієнти завжди знають, скільки та за що вони платять).

– Банк пропонує чимало цікавих послуг і продуктів, утілених за допомогою найновіших інтернет-технологій. Для прикладу – клієнти ПриватБанку можуть оплачувати товари та послуги за допомогою QR-кодів, анонсовано розробку додатку для Google Glass і т.д. Чи популярні такі продукти у регіонах? Чи готові їх використовувати черкащани? Який відсоток клієнтів, на Вашу думку, морально дозрів йти в ногу з часом?

– Щороку ПриватБанк одержує нагороди міжнародних журналів і визнання світової громадськості як один з кращих у своїй сфері. Черкащани досить жваво реагують на новинки й інновації банківської сфери. Вони вже успішно освоїли ряд нових розробок, таких як: здійснення платежів через термінали самообслуговування без зайвих черг і комісій, оплата рахунків через мобільні додатки та багато іншого. Практично всі продукти банку активно використовуються в регіоні, тим паче, що співробітники допомагають клієнтам в опануванні нових послуг.

– Чи може так статися в майбутньому, що відділень банків як таких не буде, і всі користуватимуться банківськими послугами лише через Інтернет?

– Цілком можливо. Ми вже йдемо цим шляхом. Повсякденні операції не повинні красти час на відвідування банку. Вже сьогодні ми пропонуємо нашим клієнтам найновіші канали самообслуговування. За допомогою таких чудових сервісів, як Інтернет-банк Приват24, «SMS-банкінг», «Платежі за безкоштовним телефоном 3700», а також мобільні додатки для iPhone і Android, можна робити майже все, заради чого раніше доводилося відвідувати відділення. У Черкаській області з’явилися нові так звані «Відділення майбутнього», що працюють 24 години на добу, сім днів на тиждень. У них клієнтів ПриватБанку обслуговують не звичні банківські працівники, а банкомати й термінали самообслуговування. Це досить зручно.

– Чи можете описати профіль свого клієнта?

– Ми – банк універсальний і не робимо наголосу на якомусь од-

24

Банкір

«Золотий Резерв» № 41, 2013

ному сегменті. Щоб надати гарний сервіс фізичним особам, треба вміти обслуговувати підприємства. Через ті самі зарплатні проекти і т.д. Ми обслуговуємо 35% юридичних осіб і приватних підприємців країни. Кожен третій має в нас рахунки. Кількість наших клієнтів зростає щомісячно в середньому на 200000.

– Основною перешкодою для розвитку банківських послуг і побудови якісних відносин з клієнтами є низька фінансова грамотність українців. При цьому багато банків активно користуються цим, а ПриватБанк благородно декларує підвищення фінансової грамотності клієнтів як одне зі своїх пріоритетних завдань. Як банк планує його виконати?

– ПриватБанк не тільки сам постійно вчиться чогось нового, а й радо ділиться своїми знаннями з клієнтами. У нас діють освітні програми, в яких кожен може знайти щось цікаве для себе. Юніорбанк навчає школярів фінансової грамотності та програмування. На плазмових екранах у відділеннях транслюються навчальні ролики з фінансовими споживчими порадами, наприклад, як розплатитися банківською карткою в Інтернеті. Топ-менеджери ПриватБанку проводять бізнес-семінари для підприємців і діляться своїм досвідом, навіть ведуть блоги, з яких можна дізнатися багато цікавого та корисного.

Святкування Дня Святого Миколая в дитячому притулку

– Завдяки чому банку з року в рік вдається утримувати такі високі лідерські позиції?

– Є кілька причин. Перша: ми не загрузли в іпотеці. На початок кризи в нас був восьмий портфель в Україні. Ми не могли змагатися з іноземними банками, які пропонували дешеві кредити, з довгими канікулами. Зате не зазнали великих збитків, не було необхідності формувати великий обсяг резервів.

Сьогодні наша картка – це різновид грошей.

Подарунки від ПриватБанку для діток до Дня Святого Миколая

Другий фактор: ми маємо досить великий обсяг платіжного бізнесу. У нас дуже велика кількість трансакцій корпоративних клієнтів, багато операцій, пов’язаних з інкасацією торгових точок. Третій чинник – великий кредитний портфель.

– Які стратегічні напрями розвитку банку на 2013 рік Ви можете озвучити?

– Збільшення частки операцій, які клієнти здійснюють самостійно, до рівня 90%. Навчання клієнтів методів роботи з інструментами віддаленого банкінгу. Підвищення задоволеності вкладників, які користуються пакетом послуг ПриватБанку. Збільшення поточної частки ринку клієнтів малого та середнього бізнесу за рахунок збільшення клієнтської бази та багато інших.

– Чи є у Вашій команді люди, які працюють з Вами 10 і більше років? Що робить банк для того, аби колектив уміло поєднував досвід та інновації?

– Звичайно, є. У 1994 році, коли тільки-но було створено Черкаську філію ПриватБанку, у нас працювало не більш ніж 50 людей. Сьогодні ми виросли більш ніж у 14 ра­ зів. Тепер ПриватБанк – це команда з майже 700 універсальних фахівців. Багато хто розпочинав свою кар’єру з моменту створення філії. Ми радо вітаємо в команді нових людей, особливо молодь, яка вносить свіжу кров, креативність поглядів, і намагаємося передати власний досвід. Наші співробітни-

Банкір

25 «Золотий Резерв» № 41, 2013

– Що потрібно, щоб люди активно використовували, до прикладу, інтернет-банкінг?

– Вважаю, достатньо раз спробувати. Це настільки просто та легко, що станете прихильником цього сервісу майже відразу.

– У чому найбільша відмінність банківського клієнта, який зростав на радянських стереотипах, і сучасних молодих людей, які приходять у банк?

– Сучасна молодь прогресивніша, вона вирізняється швидкістю реакції на події та новинки. Обізнаніша, має більше інформації та можливостей. Чого тільки варті Інтернет і глобальна смартфонізація! Людям радянської епохи сучасне життя дається не так легко, але й вони вчаться жити по-новому і роблять це досить успішно.

Колектив Черкаського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» на суботнику

ки не тільки успішно освоюють новітні технології банку, а й вносять багато інновацій самостійно. Кожного місяця Інтелектуальний фонд банку поповнюється цікавими ідеями та пропозиціями.

– Чи можете Ви описати свій звичайний робочий день? Чи є сталий графік? Що додає сил і наснаги рухатися вперед?

– Зазвичай прокидаюся близько шостої. Легка пробіжка, зарядка. До восьмої години я зазвичай вже на роботі. Ритм нашого життя настільки швидкий, що без графіка та детального планування просто не обійтися. Намагаюся максимально встигати все, а залишати справи не закінченими вважаю просто неприйнятним. Тому інколи робочий день закінчую пізно ввечері.

– Чи існують для Вас якісь труднощі в роботі?

– Для мене «важко» і «цікаво» – взаємопов’язані поняття. Коли важко, тоді й цікаво. Я можу працювати з повною самовіддачею тільки тоді, коли відчуваю інтерес до роботи, необхідність самовдосконалення. Тому мені цікаво працювати в команді ПриватБанку. У Черкаській філії зібралися розумні, здібні, освічені люди, глибоко знають свою справу, прагнуть виразити себе у своїй роботі. Багато хто з них проходив стажування в головному офісі, там успішно пройшли атестацію всі начальники відділів. Особливо хотілося б відзначити високу професійну оцін-

ку співробітників корпоративного бізнесу. Вони не тільки впроваджують послуги, пропоновані головним банком, але й самі творчо підходять до вирішення проблем своїх клієнтів, розробляючи і здійснюючи нові схеми кредитування.

– Роль грошей у Вашому житті?

– Поль Декурсель, французький романіст і драматург, сказав: «Гроші для людей розумних є способом, для недалеких – метою». Для мене гроші – інструмент розширення можливостей.

Що важчий шлях – то менше конкурентів зустрінете на ньому.

– І насамкінець напутнє слово нашим читачам про те, як досягти успіху у своїй справі.

– Основне – не лінуватися і кожного дня робити щось для того, щоб стати трохи кращим у своїй сфері – прочитати книжку, провести прогресивний експеримент, поспілкуватися з тими, хто, на Вашу думку, досягнув реальних результатів, самовдосконалюватися день за днем. Не спиняйтеся на досягнутому й ідіть уперед і тільки вперед. А головне – не бійтеся йти важким шляхом. Що важчий шлях – то менше конкурентів зустрінете на ньому. Вірте в себе і свій успіх, і він прийде до Вас! ■ Христина Гнатик

– Як порадите зберігати заощадження українцям?

– Думаю, найкраще зберігати гроші на банківських гривневих депозитах. Популярні зараз і вкладення в золото – купівля чи так званий «металевий» депозит.

– Які якості, на Ваш погляд, повинна мати людина, щоб стати професійним та успішним банкіром?

– Справжній професіоналізм банкіра залежить від уміння орієнтуватися в ринковому середовищі та чи не в усіх секторах економіки. Окрім досконалого знан­ ня банківських операцій і процедур, на перше місце я ставлю вміння будувати стосунки з людьми, бажання слухати і чути, прагнення брати відповідальність на себе і нести її гідно. Дуже важливо зробити частиною особистої культури високоморальні принципи ведення бізнесу.

Під час суботника працівників банку

26

Банківська справа

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Система електронних

20 років надійності Н

ещодавно банківські працівники відзначили 20-річчя електронного грошового обігу в країні. 5 серпня 1993 року через систему електронних платежів – СЕП – пройшли перші платежі. Цю подію називають епохальною. Завдяки фахівцям НБУ держава отримала зручну, надійну і продуктивну систему електронних міжбанківських розрахунків, аналогів якої довго не було в решті країн колишнього Радянського Союзу та Східної Європи. Уже з 1 жовтня 1993 року почалося її широке впровадження, і 1 січня 1994 року практично всі комерційні банки та їх філії були під’єднані до СЕП. Це дало змогу відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо та знач­ но підвищити швидкість, якість і надійність платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації. Фахівці стверджують: СЕП визначила майбутнє банківської системи й економіки України. Сьогодні іноді досить кількох хвилин, щоб переказати кошти в будь-який куточок нашої держави чи світу. І все це – результат роботи СЕП. А без СЕП усе було інакше: платіжні доручення працівник банку пакував у спеціальні конверти і відправляв в обласну дирекцію. З обласної дирекції конверти надсилали в головний офіс банку, а там уже формували пакети на інший банк. А якщо цей інший банк знаходився за межами України, то платіжки відправляли спеціальною поштою. І лише коли банк клієнта отримував цей документ, на рахунок нарешті надходили кошти. Весь цей процес міг тривати тижнями, і тоді це було звичне явище. Іноді платіжки губили, траплялися афери, загалом, було чимало проблем. Поки не з’явилася

СЕП – тоді банки стали банками. Безготівкові кошти почали перераховувати з рахунку на рахунок, і система запрацювала повноцінно. Лише за перше півріччя 2013 року через СЕП здійснено 163 762 тис. платежів на суму 5 680 172 млн грн! Міжбанківські перекази виконують і в режимі реального часу, коли кошти зараховують отримувачеві негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП, і у файловому режимі, шляхом приймання-передавання платежів технологічними циклами, тривалість яких становить 15-20 хвилин.

Коментарі Ігор Соркін,

голова Національного банку України:

– Системі електронних платежів Національного банку України виповнюється 20 років. Це знакова подія для всієї­банківської системи України. Адже зі створенням СЕП було розпочато реформування системи міжбанківських розрахунків, закладено фундамент ефективної, надійної та безпечної загальнодержавної платіжної системи. На теренах пострадянських країн СЕП була першою. Однак за рівнем технологічного оснащення досі залишається найсучаснішим комплексом, що забезпечує надійне функціонування фінансових установ. Цим вона сприяє розвитку банківської системи та забезпечує підтримку економічного зростання. Створення СЕП – це ще один доказ того, що Україна є провідною державою у сфері запровадження новітніх банківських технологій. А безперебійна робо-

та СЕП упродовж 20 років переконливо доводить, що її створювали, впроваджували та підтримували справжні фахівці своєї справи.

Валерій Прохоренко,

заступник голови Національного банку України:

– За 20 років, що минули, СЕП довела свою надійність та ефективність, наявність резервів для подальшого зростання обсягів оброблюваних платежів, і сьогодні вона успішно виконує покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків. Відповідно до Закону України «Про Національний банк України», НБУ відповідає за безперервне, надійне та ефективне функціонування СЕП. Для проведення переказу коштів через СЕП використовують кошти, розміщені учасниками СЕП в Національному банку України. Такі організаційні засади роботи СЕП сприяють довірі до неї з боку банківської спільноти.

Наталія Синявська,

директор Генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем Національного банку:

– Через СЕП здійснюють 98% міжбанківських переказів у національній валюті в межах України, натомість через кореспондентські рахунки, відкриті банками в інших банках, – 2%. Загальна ж кількість учасників СЕП на 1 серпня цього року – 452 установи. Доводять ефективність системи й цифри. Зокрема, у першому півріччі 2013 року учасники СЕП здійснили майже 164 млн початкових платежів на суму 5 680 млрд грн. А це значно перевищує минулорічні показники.

Банківська справа

27

«Золотий Резерв» № 41, 2013

платежів: Фахівцям НБУ вдалося побудувати сучасну платіжну систему в такі стислі терміни, яких Європа не знала

Швидкість роботи системи також вражає – онлайнові платежі виконують миттєво, понад 75% платежів у файловому режимі здійснюють за 20 хв., а 99,5% платежів – упродовж години. Як наслідок – завантаженість системи становить від 1,2 до 2 млн платежів на день. Тож очевидно, що СЕП цілком задовольняє потреби країни в міжбанківських розрахунках.

Віра Ричаківська,

заступник голови Національного банку України:

– СЕП цілком задовольняє потреби України в міжбанківських розрахунках у національній валюті. Проте Національний банк України постійно приділяє особливу увагу розвитку і вдосконаленню СЕП, упровадженню нових механізмів і засобів. Головною метою є збереження стабільної та надійної роботи СЕП. Зокрема, заплановано перевести її на надійніші стандарти обміну інформацією з використанням сучасних засобів інтеграції, використовуючи архітектуру і технології сервіс-орієнтованої інформаційної шини (ESB). Також очікується переведення серверів застосувань СЕП на технології, побудовані на основі відкритих стандартів, таких як J2EE, XML, вебслужби. Сума платежів, здійснених через СЕП за 2012 рік, приблизно у вісім разів перевищує ВВП.

Марія Лапішко,

к.е.н., доцент, декан факультету банківської справи та інформаційних технологій Львівського інституту банківської справи УБС НБУ:

– Створення СЕП в Україні стало важливим революційним кроком

у розвит­ ку не тільки фінансово-кредитних відносин. Для нашого закладу це відкрило нові, надзвичайно широкі можливості для забезпечення практичної компоненти навчального процесу. Починаючи з 1993 року, у навчальний процес впроваджено Систему електронної пошти НБУ, яка надала доступ викладачам до найновіших методологічних матеріалів, напрацьованих Департаментами НБУ, посприяла співпраці НПП і працівників НБУ. Викладачі інтенсивно вчилися, передавали свої знання та навики студентам, створювали навчально-методичні матеріали, вперше запровадили комп’ютерну діагностику знань студентів. Науково-педагогічні працівники Університету банківської справи розробили більш ніж десять навчальних і навчально-методичних посібників з електронного обігу грошей.

Як це було... Спогади ветеранів СЕП – фахівців Національного банку України

Анатолій Савченко:

– Із самого початку ми відмовилися копіювати суто транспортну систему SWIFT, поширену у світі. Створювали не лише транспорт, а принципово нову, пов­ноцінну електронну розрахункову систему. За строками розроблення та впровадження електронної платіжної системи спеціалісти Національного банку побили всі рекорди. Навіть в економічно розвинених країнах на вирішення аналогічних завдань йшли роки.

СЕП постійно модернізується, розвивається. Проте не змінилася сама ідея, технічна ідеологія, що була закладена її засновниками – фахівцями Національного банку.

Віктор Кравець:

– Я прийшов у Національний банк 1993 року і добре пам’ятаю ту непросту ситуацію. Ціла низка факторів – не тільки відсутність власної банківської системи – змусила керівництво Національного банку України піти на рішучий крок і створити принципово нову Систему електронних платежів. СЕП не просто принесла величезний економічний ефект країні, вона вплинула на формування банківської системи. Вона змусила всіх нас мислити поновому.

Олександр Кірєєв:

– Життя змусило нас будувати власну платіжну систему. Перед її розробниками стояла ціла низка умов. Це – розумна ціна, стислі терміни підготовчого періоду, відмова від паперових носіїв, уніфіковане обладнання і програмне забезпечення, яке могли швидко освоїти банківські працівники, тощо. Працювати доводилося, як тоді жартували, по 48 годин на добу. На кожному з напрямів були свої герої дня, конкретні досягнення трудових колективів. Як відзначали міжнародні експерти, місія Міжнародного валютного фонду, українцям вдалося побудувати сучасну платіжну систему в такі стислі строки, яких Європа не знала. До того ж, іноземні фахівці визнали відповідність СЕП Базовим принципам для системно важливих платіжних систем та обов’язків центрального банку. ■ Уляна Сурмай

28

Захоплення

«Золотий Резерв» № 41, 2013

який змінює життя Загартовує, формує характер, дарує перемогу над своїми страхами і самим собою, додає витривалості і впевненості. Усе це – про спорт. У житті багатьох успішних людей саме заняття спортом виявилося визначальним у стрімкій кар’єрі, допомогло долати труднощі, стати командним гравцем і лідером, здатним вести за собою однодумців. Альпінізм, рафтинг, яхтинг, кінний спорт, танці, гімнастика... Хтось починав займатись у дитинстві, хтось – уже в зрілому віці. Але кожен прагнув досягти емоційної рівноваги, гармонії із самим собою та світом.

Рафтинг: гострі відчуття і мальовнича природа

Усе популярнішим у світі й в Україні стає рафтинг. Адреналін, пригоди, а головне – робота команди. Саме останній пункт зробив рафтинг надзвичайно популярним для корпоративного відпочинку. Бо що може зблизити дужче за спільне долання небезпеки? Класичний рафтинг – це захопливий спуск бурхливими гірськими річками на спеціальних човнах – рафтах (з англійської raft – «пліт»). Історія його виникнення не зовсім звична: у 60-х роках ХХ ст., під час війни у В’єтнамі, американським солдатам доводилося на баркасних надувних човнах долати складні ділянки річок. Згодом рафти почали використовувати для перевезень вантажів. Так рафтинг перейшов спершу в розряд спорту, а потім став популярним серед туристів.

В Україні справжній рай для любителів рафтингу.

В Україні справжній рай для любителів рафтингу. Кожен знайде щось для себе. Бурхливий Чорний Черемош у Карпатах, спокійний Дністер, мальовничий Південний Буг... Привабливість рафтингу також у тому, що після активного відпочинку ввечері очікує багаття на березі і спілкування з друзями. Такий відпочинок подарує абсолютну гармонію з природою. ■

Захоплення

29

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Кінний спорт – заряд позитиву

Краса, благородство, відданість, грація, сила… Від спілкування з кіньми людина отримує масу позитивної енергії, заряд бадьорості. Напевно, немає кращого засобу для релаксації, ніж прогулянка верхи! Це найнадійніший шлях до набуття внутрішньої гармонії. Коні не терплять

фальші, вони відчувають людину і її ставлення. Кінний спорт – один з найбільш видовищних. Він дозволяє людині не тільки досягти фізичної досконалості, а й отримати справжнє задоволення від спілкування з тваринами. Вважається, що цей вид активного відпочинку дозволяє зняти стрес, досягнути душевного спокою. Катання на конях – прекрасний спосіб релаксу на свіжому повітрі і індивідуального, і в колі родини чи друзів. ■

Немає кращого засобу для релаксації, ніж прогулянка верхи.

Яхтинг – азартно, стильно і дуже модно

Яхтинг об’єднує активних, життєрадісних людей, націлених на успіх, внутрішньо вільних. Популярність яхтингу в Україні стрімко зростає. Сьогодні ним захоплюються не лише багатії, а й просто успішні люди. Тільки на яхті можна відчути себе справжнім шукачем пригод: звичний світ зникає за бортом разом зі своїми тривогами, і можна з головою поринути в нове життя. Яхтинг – це спорт, амбіції, боротьба. Він об’єднує активних, життєрадісних людей, націлених на успіх, внутрішньо вільних. Спробувавши раз, кожен захоче стати за штурвал, щоб відчути себе безстрашним капітаном. Для занять яхтингом немає вікових перешкод. Підліткам він дозволяє відчути від-

повідальність, стати потрібними; молоді – спізнати азарт, радість перемоги і гіркоту поразки; зрілим – утілити мрію, вести активний спосіб життя, відмінний від повсякденності. У яхтингу можна продемонструвати найкращі якості: мужність, силу, впевненість, вміння швидко приймати рішення. Це командний вид відпочинку і спорту, отже – і можливість проявити командний дух. Основна ж ідея яхтингу – це пошук гармонії зі стихіями, водою та віт­ ром. Яхтсмени пропагують здоровий спосіб життя. Нічого зайвого для організму, жодних шкідливих звичок. А ще вони створили свій стиль у моді. Це унікальне явище, коли стиль диктують не дизайнери, а самі яхтсмени, спираючись на зручність для перебування на борту. ■

Парашутний спорт – здолати страх

Небагато людей насмілюються на стрибок із парашутом. Одиниці, наважившись раз, роблять це знову і знову. У парашутний спорт приходять із різних причин, з різною метою. Утім кожен новачок стикається з необхідністю здолати себе, свій страх і невпевненість. Кажуть, небо очищає, возвеличує душу. І справді, перший парашутний стрибок змінив життя, долю, кар’єру, бізнес багатьох. Зазвичай люди стрибають з парашутом для самоствердження: щоб довести собі та оточуючим, що здатні на такий вчинок. Дехто не уявляє свого жит-

тя без ризику. Для когось це просто хобі, активний відпочинок, спорт. Лікарі рекомендують парашутні стрибки як засіб від стресу, депресій, перевтоми. Ще це чудовий спосіб схуднути – лише за один стрибок людина може втратити до двох кілограмів ваги. Самовдоскона лення, особистісний ріст – рано чи пізно ці поняття набувають особливого сенсу для людини. Зробити себе кращим, позбутися недоліків, стати сильнішими – фізично і духовно, розібратись у собі і навчитись розуміти людей. Для багатьох початком змін стає рішення зробити відважний вчинок. Наприклад – стрибнути з парашутом. Парашутний спорт – це спорт сильних фізично та духовно. ■

Перший парашутний стрибок змінив життя, долю, кар’єру, бізнес багатьох.

30

Захоплення

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Віталій Антонов:

Кращими від гір можуть бути лише гори Найбагатша людина Західної України, мультимільйонер Віталій Антонов – прихильник екстриму. Спочатку він здолав чимало складних гірських маршрутів, а вже потім підкорив вершини в бізнесі. Його інвестиційна група володіє концернами «Галнафтогаз» і «Хлібпром», страховою компанією «Універсальна», будівельною компанією «Ваш дім». Віталію Антонову належить бренд мережі заправок «ОККО», однієї з найбільших в Україні.

Захоплення

31

«Золотий Резерв» № 41, 2013

С

ьогодні альпінізм для успішного бізнесмена – і захоплення, і можливість пізнати людей, налагодити вигідні контакти. А колись це був перший успішний бізнес-проект. Але про все по порядку. Скелелазінням та альпінізмом Віталій Антонов захопився ще в 1980-х, перед тим як вступити до Тернопільського фінансово-економічного інституту. «У радянські часи це була одна з небагатьох незаідеологізованих сфер, куди йшли люди, які вирізнялися нонконформізмом. Там вони мали можливість самоствердитися», – згадує Антонов, кандидат у майстри спорту і зі скелелазіння, і з альпінізму. Наприкінці 1980-х разом з друзями заснував альпіністський клуб «Карпати» – перший проект, який почав давати непогані прибутки. «Ми фарбували висотні об’єкти: вежі, труби, залізничні мости, – розповідає бізнесмен. – Почалося з невеликої труби на одній з овочевих баз Тернополя – пофарбували її з другом за два дні, заробили 200 карбованців. Далі діяли за схемою: знаходили на підприємствах нефарбовані труби, підходили до директора і пропонували свої послуги. Найбільше замовлень мали на сході України. І якщо на першій трубі в Тернополі я працював власноруч, то згодом лише домовлявся про підряди і здійснював загальне керівництво. З тих пір став управлінцем і фінансистом».

1988-го нинішній мільйонер став одним із засновників Львівської регіональної рятувальної служби, налагодив продаж альпіністського спорядження в Західну Європу, де воно коштувало у 5-10

Альпінізм навчив мультимільйонера ризикувати з тверезим розрахунком.

нов. – 1993-го вже практично був готовий повернутися, аж тут загинуло ще двоє товаришів. Тоді сказав собі, що не повернусь у гори як у спорт. Почав займатися гірськими лижами, а 2000-го піднявся на Кіліманджаро. Це було легке сходження. Воно висотне, але технічно нескладне». Віталій Антонов стверджує, що гори навчили його ризикувати з тверезим розрахунком. Свого часу мав намір підкорити одну з найкрасивіших і найскладніших альпійських вершин – Маттерхорн. Група дійшла до 4300 м (майже дві третини маршруту). Але через різке погіршення погоди – сильний сніг і туман – спустилася. Того дня на Маттерхорні зникли два американських альпіністи… Гори дозволяють перевірити надійність партнерів і... знайти інвесторів для власного бізнесу. Саме під час сходжень Віталій Антонов познайомився з послом Литовської Республіки в Україні­Альгірразів дорожче, ніж у нас. А 1992го заснував справжнє комерційне підприємство «Карат». «Купували все, що бачили, і продавали де могли. Це і було початком гуртової торгівлі». Альпінізм – це завжди ризик, ходіння по лезу. І кожен, хто вирішує зайнятися ним, цілком усвідомлює небезпеку. Надто, якщо з експедицій не повертаються близькі люди. «У 1990 році я взагалі вирішив кинути альпінізм. І справді, не займався ним майже десять років. Тоді загинув мій близький друг, – ділиться Анто-

Віталій Антонов – прихильник екстриму. Спочатку він здолав чимало складних гірських маршрутів, а вже потім підкорив вершини в бізнесі. дасом Кумжу (концерн «Галнафтогаз» налагодив закупівлю бензину на одному з НПЗ Литви) й експрем’єром Ліхтен­штейну Маркусом Бюхелем, з яким свого часу створив бізнес-проект. «Альпінізм – це перемога над своїми страхами, над собою. В молодості, за Радянського Союзу, це було засобом самоствердження, шляхом переходу в іншу реальність. Та реальність, яка була тут, мене не дуже влаштовувала. Були сірі будні, жодних значимих подій у житті. Цей стан гнітив, хотілося чогось нового. Гори давали внут­ рішню свободу, справжність відчуттів. Ці емоції для мене залишаються цінними. Цей стан юності хотів би переживати знову і знову, якомога яскравіше», – говорить Віталій Антонов. Дуже важливими є віра в успіх і довіра до партнера. «Один старий альпініст казав, що без віри висота не підкориться. Треба вірити в успіх, прагнути, діяти сміливо і заручитися підтримкою надійних друзів, які підстрахують у будьякій непередбачуваній ситуа­ ції», – наголошує бізнесмен. ■

32

Захоплення

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Тетяна Гірченко: «Після балету мене жодною роботою не налякаєш»

Д

иректор Інституту магістерської та післядипломної освіти Університету банківської справи НБУ Тетяна Гірченко – приклад унікального керівника, коли тендітна краса поєднана з бійцівським характером і сталевою волею. Самодисципліна, витривалість, бажання бути в усьому кращою – усім цим, зізнається Тетяна Гірченко, завдячує балету. «У Львівську хореографічну школу мене у 6 років привів дідусь. Пам’ятаю, що я захоплено дивилася на гнучкість дівчат. І коли мене приймали, я дуже старалася показати, що теж гнучка. Балет одразу дав мені відчуття відповідальності. Ще в садку, коли дітки мали післяобідній сон, я мусила йти на репетиції. І мені здавалося, що я доросліша за однолітків. Тренуватися доводилося щодня. Підготовка до концертів проходила в оперному театрі, який, до речі, просто обожнюю», – розповідає Тетяна Гірченко. Саме балетна школа, стверджує науковець, сформувала характер: «Балет – це важка праця змалку. Було непросто. Це те, що навчило працювати. Після того мене вже жодною роботою не налякаєш. Я люблю навантаження, тому що воно було шаленим у дитинстві. А ще заняття в хореографічній школі – а це не лише балет, а й клас фортепіано – привчали до розпорядку дня. Адже якщо не зробиш вчасно

Балет – це важка праця змалку. Було непросто. Це те, що навчило працювати.

Фото Андрія Любімова

Заняття в хореографічній школі привчили до розпорядку дня.

уроки, потім буде ніколи. Тож приходила зі школи, робила уроки і до вечора пропадала на репетиціях». Хореографічні студії закінчила в 7 класі. Однак професійно займатися не стала, хоча мала всі можливості. «Тоді зрозуміла, основне для мене – це наука. Я прагнула вивчати точні науки, і мені здавалося, що це серйозніше за балет. Розуміла, що він може залишатися на рівні хобі». Водночас спорт став невід’ємною частиною життя Тетяни Дмитрівни. «Коли я вступила в інститут, мене відразу помітили і зарахували у збірну з гімнастики, – згадує вона. – Поліграфічних інститутів було два на весь Союз – у Львові та Москві. Вони часто змагалися. І от я на першому курсі поїхала представляти інститут у складі збірної з танцювальної аеробіки. Взагалі, для першокурсниці це велика честь. Мене обрали «Міс Гімнастикою». Після цього була ще не одна перемога». До активного відпочинку та занять спортом звикла вся родина Тетяни Гірченко. «Донька також займається танцями, раніше відвідувала заняття з гімнастики. Часом у вікенд ідемо пограти в настільний теніс чи постріляти з лука. Влітку донька відвідує школу яхтингу. Трошки боїться, хоч у воді почувається як риба. Я намагаюся свої прикладом показати, що яхтинг можна опанувати». ■ Уляна Сурмай

Фінанси

33 «Золотий Резерв» № 41, 2013

Вільні гроші: по-чесному економіка

Як може накопичення грошей зашкодити національній економіці? Навіщо платять штраф ті, хто зберігає готівку під матрацом? Чому кредити і відсотки стали причиною криз і світових воєн? Концепція альтернативних – вільних – грошей дає відповіді і, головне, підкріплює їх прикладами з життя.

Ц

ікаву ідею та механізм її втілення описав на початку ХХ ст. економіст-самоук Сильвіо Гезелль. Він говорив про суперечливу сутність грошей: з одного боку, сьогодні це незамінний засіб розрахунків для економічної діяльності, з іншого – знаряддя влади, що дозволяє домінувати на ринку та стає причиною нерівності в суспільстві. Отже, необхідно подолати властивість грошей як лихварського інструменту влади, зберігши при цьому їхню позитивну якість як нейтрального засобу розрахунків. Для цього гроші повинні стати «лише засобом обміну і нічим іншим», тобто вони мусять замінити бартер. Сильвіо Гезелль презентував революційну для свого часу концепцію Freigeld (з нім. – «вільні гроші»). Суть така: гроші – це теж товар, і, як будь-який інший, вони з часом втрачають цінність. «Тільки ті гроші, які стають непридатними, як учорашні газети, як торішня картопля, як залізяка, що пролежала в землі сто років, і можуть бути справжніми грошима, тобто інструментом для обміну тих самих газет, картоплі, заліза і т. д. Тому що такі гроші ніхто

Гроші – це теж товар, і вони з часом мають втрачати свою цінність. Автор ідеї вільних грошей економіст Сильвіо Гезелль

не буде відрізняти від власне товарів, які споживає людина, ніхто не вважатиме їх чимось кращим. І тільки тоді гроші стануть тим, чим вони є в їх найчистішому вигляді: помічником для обміну товарами. І ніхто не буде володарем просто тому, що має гроші», – писав Гезелль. Він вважав, що необхідно не тільки позбавити гроші здатнос-

ті приносити прибуток за рахунок відсотків, а й самі гроші слід обкласти відсотками. Іншими словами, за користування грошима необхідно стягувати плату, як штраф за затримку гравцем м’яча в баскетболі. Тоді і продавці товарів, і покупці-власники грошей зацікавлені лише в одному: якнайшвидше позбутися їх. Відповідно, гроші постійно в обігу, відсутня інфляція, податки платять вчасно (чи навіть наперед), а кошти, сплачені за «затримку», йдуть на обслуговування фінансової системи, громадські потреби. Ідея вільних грошей стала протиотрутою від злиднів ще до того, як Гезелль описав її. Варто згадати, що принцип демереджу, або від’ємного відсотка, використовували в Англії ще в кінці Х століття: що 6 років там карбували нові монети, а під час обміну за 4 старі давали лише 3 нові. Якщо порахувати – це 25% що 6 років, або 0,35% на місяць за користування грошима. Такий самий «податок» у 25% за рік стягували в середньовічних Німеччині, Скандинавії, Угорщині, Польщі та Швейцарії, обмінюючи старі гроші на щойно викарбувані.

34

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Свого часу Гезелля підтримали видатні економісти. Зокрема, Джон Кейнс стверджував: «Я переконаний, що майбутнє навчиться більше в Гезелля, ніж у Маркса».

За крок до гармонії Демократична ідея вільних грошей знайшла своїх фанатів і була неодноразово втілена, найчастіше в містечках чи корпораціях Європи та США. Всі ці спроби були не альтернативою глобальній фінансовій системі, а локальною ініціативою, покликаною полегшити життя місцевій громаді. Як правило, події розвивалися за одним і тим самим сценарієм: уже через кілька місяців після введення нових грошей зникало безробіття, зростали збори податків й обсяги місцевої торгівлі, а головне – зникав дефіцит живих грошей. Щойно звістка про успіх реформ поширювалася, сусідні громади заявляли про своє бажання ввести вільні гроші. Закономірний підсумок – втручався національний центробанк і забороняв експеримент, заявляючи про свою монополію на емісію грошей.

Легально вільні Єдина вільна валюта, офіційно дозволена владою – швейцарський WIR (дослівно – ділове коло взаємопідтримки). Систему створили 1934 р., під час Великої депресії, і сьогодні вона налічує 80 тис. учасників, забезпечуючи щорічний оборот більш ніж 2 млрд дол. Це взаємна кредитна система, де валюта за цінністю дорівнює національній, але не має відсотка. Кожен учасник кола може отримати WIR, або продаючи товар і обслуговуючи когось ще в «колі», або отримуючи WIR-кредит від координаційного центру. Ці кредитні каси можуть працювати автономно, скрутної пори зарадити із фінансуванням, а в перспективі – замінити банківські кредити як такі.

Послуги навзаєм За принципами, схожими на вільні гроші, працюють локальні системи взаємного кредитування (т. зв. LETS – Local Exchange Trading Systems), що послуговуються чеками або електронними формами взаєморозрахунків.

А в США та Японії популярний time banking (банк часу), що дозволяє обмінювати свою працю на тайм-долари. Це може бути вигул собаки, догляд за дитиною, стрижка газонів і т.д. На зароблені таймдолари можна придбати або інші послуги, зареєстровані в банку часу, або товари в магазинах, що беруть участь у проекті.

Прихід нової хвилі

Єдина вільна Сам собі економіка Згідно з книгою Тоффлерів «Тревалюта, тя хвиля», настає ера прос’юмерів, тобто споживачів і виробників в офіційно одній особі (від англ. producer – consumer – споживач). дозволена виробник, До класичної пари «виробництво – що фактично ознавладою – споживання», чає «зарплата – покупка», додаєтьелемент – «виробнишвейцарський сяцтвощедляодинвласного споживання». Ми – прос’юмери: печемо торт для WIR. себе, прибираємо вдома, власно-

Подружжя американських футурологів Елвін і Хейді Тоффлери говорять про фундаментальні цивілізаційні зміни, що очікують нас протягом найближчих десятиліть. Згідно з їхньою теорією третьої хвилі, перша хвиля відповідає сільськогосподарській революції, друга – індустріальній, яка розпочалася в XVII столітті. Третя хвиля – це сучасний етап розвитку цивілізації, зумовлений інформаційними технологіями. При цьому Тоффлери наполягають, що зміна економічного укладу не можлива без серйозних потрясінь у соціальній сфері та зміни традиційної системи цінностей. «Сьогодні світ знаходиться на шляху до створення абсолютно нової системи багатства. Такі системи виникають нечасто, але кожна формує новий стиль життя і нову цивілізацію. Не тільки нові структури бізнесу, а й нові типи родини, види харчових продуктів, моду, нове ставлення до релігії і свободи особистості. Нова хвиля багатства розхитує всі принципи індустріалізму в міру того, як замість факторів традиційного промислового виробництва, таких як земля, праця і капітал, все більше починає цінуватися знання», – зазначив Елвін Тоффлер в інтерв’ю 2008 року.

руч лагодимо техніку та самостійно вивчаємо мови. З поширенням Інтернету освоюємо все більше технологій, і здобуття нових знань забезпечує прос’юмерам усе більшу автономність.

Вільні гроші у грі Концепцію вільних грошей можна випробувати, взявши участь у грі Alternative Free Money, яку розробили у Львові прихильники компенсаційної економічної системи. Її мета – показати алгоритми переходу від ринкової до ресурсоорієнтованої гармонійної моделі економіки за допомогою вільних грошей. Сучасна світова економіка, що ґрунтується на кредитах, відживає своє. Більшає прихильників вільних грошей. Українських представників можна побачити в базі даних альтернативних валют світу на www. complementarycurrency. org. Чимало спільнот і ділових клубів відкрито виступають проти відсоткової економіки. «Демократично-зрівняйлівна» за своєю суттю ідея загрожує вищому класу капіталістів і може перевернути основи державних фінансів, підвищивши ефективність місцевої економіки. Можливо, тому про революційні вільні гроші не часто розповідають публіці. ■ Підготувала Ольга Клименко

Олександр Глущенко,

доцент кафедри банківської справи ЛІБС УБС НБУ:

– Ідея вільних грошей не має недоліків сама по собі… Основний недолік – у розумінні ідеї тими, хто її намагається реалізувати. Додаткові (локальні) валюти не є конкурентами національній, а лише допоміжними важелями збалансування основних економічних і господарських диспропорцій на локальному рівні, на рівні громад. Їх можуть навмисно блокувати. Останній приклад – російське село Шаймуратово: справа дійшла аж до суду найвищої інстанції і була виграна творцями місцевої локальної валюти. Проте кожен центральний орган намагається зберегти монополію на право друкувати гроші з відсотками, на право кредитувати грішми під відсоток, на право регулювати кризи і знецінювати активи в національних економіках тощо. Щоб запровадити локальні валюти в Україні, потрібні знавці, а їх, на жаль, дуже мало... Про успішні українські проекти мені нічого не відомо, однак вважаю, що за цим – майбутнє.

35

Фінанси

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Три яскраві приклади введення альтернативної валюти 1. Австрія, м. Вьоргль Історія: 1920-1930 рр. – жахливі часи економічної кризи та масового безробіття в міжвоєнній Європі. Бургомістр австрійського містечка Міхаель Унтергугенбергер, соціалдемократ, профспілковий активіст і колишній залізничник, намагається виправити ситуацію, вивчаючи праці економістів. Захоплений ідеєю Гезелля, 1932 року він реалізує план вільних шилінгів, цінність яких зменшується на 1% щомісяця. Щоб купюра була дійсною, на неї щомісяця потрібно наклеювати марку вартістю 1,5 чи 10 грошів. Прибуток від таких «затримок» опиняється в міській скарбниці. Ефект: Через рік Вьоргль став місцем паломництва економістів. «Успіх цього містечка межує з економічним дивом», – писали журналісти. Заасфальтовано дороги, відремонтовано будівлі, зведено нові мости, прокладено каналізацію. Чверть безробітних знову отримали джерело доходу, всі мешканці стали прихильниками вільних грошей. Фашистський уряд заборонив локальну валюту. Приголомшливий успіх містечка став економічною легендою. ■

2. Російська Федерація, Республіка Башкирія, с. Шаймуратово Історія: 2010 року підприємець Артур Нургалієв увів на своєму сільськогосподарському підприємстві альтернативну валюту – «шаймуратики», якими виплачував 1/5 частину заробленого. За них можна було придбати продукти (окрім алкоголю) в місцевих магазинах. Щомісяця цінність банкноти падала на 2%. Ефект: За два роки існування нової валюти товарообіг збільшився у 12 разів, обіг грошей становив 1 млн рублів, продуктивність праці зросла на 50%. Цього року суд заборонив нову валюту і припинив перший у Росії експеримент з вільними грошима. ■

3. Україна, м. Дніпропетровськ Історія: 2009 року Дніпропетровський агрегатний завод (ДАЗ) мав жахливу заборгованість з оплати праці. Директор заводу Євген Морозенко оголосив про випуск товарних чеків – свого часу, 1999 року, за них можна було придбати тільки пилососи «Ракета», які й виготовляли на заводі. Десятиліття опісля ситуація змінилася – ДАЗ домовився з іншими підприємствами про обмін продукцією. Так у магазинах для працівників

з’явилися цукор, м’ясні та молочні вироби. Чеками розраховувалися в заводських їдальнях, оплачували комунальні послуги в заводських будинках, купували путівки на бази відпочинку та поповнювали рахунки мобільних телефонів. За потреби керівництво надавало безвідсоткові позики в гривнях, повертати які дозволило чеками (ними можна було гасити кредит у певних банках, пов’язаних із заводом).

Ефект: На заводі уникнули масового звільнення, зникла заборгованість із зарплат. Система нагадує радянські талони, проте суттєвою відмінністю є добровільність: працівники самі вирішують, як отримувати зарплату. Перший приклад введення альтернативних грошей в Україні, хоч і не повністю організований за планом Гезелля, довів свою ефективність у ролі антикризового засобу. ■

36

Шевченко.LIVE

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Микола Лисенко: «Понад 30 років я складав генеалогічне дерево Шевченка» Праправнукові одного з братів Тараса Шевченка Миколі Лисенку знадобилося понад 30 років, щоб дослідити родовід Кобзаря. Як відомо, дітей той не мав. Їх мали його брати і сестри: Катерина, Йосип, Микита, Ярина. Микола Павлович Лисенко веде свою лінію від Йосипа. Він є одним із небагатьох родичів, що становлять четверте покоління найближчих нащадків митця.

І

нженер-механік Микола Лисенко об’їздив чимало архівів, музеїв, церков, щоб відшукати сліди великого роду і довести: по всьому світу – в Україні, Росії, Прибалтиці, Австралії, у США, Франції тощо – живуть більш ніж 1300 родичів Великого Пророка. Це відомі і невідомі люди. Микола Лисенко каже, що прагнув збе-

37

Шевченко.LIVE

«Золотий Резерв» № 41, 2013

регти відомості про своїх пращурів, передати ці знання наступним поколінням і власним прикладом заохотити не полінуватись у суєті повсякденних клопотів і зберегти пам’ять про предків. Сам автор дослідження хоч і народився на Волині, але має черкаське, кирилівське коріння. Свого часу працював на підприємствах Черкас і Києва, вийшовши на пенсію, перебрався до Кирилівки, там ми з ним і поспілкувалися.

– Миколо Павловичу, більшість людей знають про Тараса Шевченка усталені шкільною програмою факти, що насправді дещо спотворюють образ Кобзаря, іконізують. Але переконана, Ви могли б навести із 10 фактів, аби кожен міг переконатись, що Шевченко був не лише бунтівником чи революціонером, а й людиною, яка вміла кохати, любила модно одягатись і мала чимало інших, крім поетичного, талантів.

– Тарас Григорович був середнього зросту (168 см), русявий, міцної будови тіла, з широкими плечима, високим чолом, утіленням кремезного козака. Мав солдатську виправку. Голова гостроверха, майже лиса, зморшкувате чоло, широкий, так званий «качиний» ніс, густі вуса, що звисали на вуста. Невеликі карі очі, погляд яких – зазвичай похмурий і недовірливий – іноді ставав лагідним, майже ніжним і супроводжувався гарною, доброю усмішкою. Голос трохи хрипкий, рухи спокійні, хода поважна. У Санкт-Петербурзі Тарас Шевченко ходив у сурдуті столичного кравця, з високо пов’язаною краваткою і т. ін. Але страшенно не любив фрака. Приїжджаючи в Україну і зустрічаючись із родичами та селянами, вбирав полотняний одяг – як і його земляки. Тарас Шевченко постійно піклувався про родину, за змогою надсилав гроші. Окрім того, що Тарас Григорович був поетом, художником, академіком гравірування, він був родоначальником нашої прози, драматургії, прекрасно співав, декламував вірші, займався скульп­ турою в Новопетрівському укріп­ ленні, був актором: грав роль Рисположенського в комедії Островського «Свої люди – порозуміємось…». І дуже любив дітей. Про це охоче згадували діти, яких він пригощав цукерками, коржиками та іншими ласощами в Києві на Пріорці.

– Що надихнуло Вас шукати нащадків Шевченка? Як Ви робили це?

– Бажання з’явилося через певну кількість років після спогадів про Тараса моєї бабусі Лисенко Марії Трохимівни. Її батько Трохим Йосипович, 1843 р.н., був хрещеником Шевченка і, звичайно, декілька разів спілкувався із самим Тарасом. Багато років я вагався, чи справлюся з такою відповідальною роботою? Тим більше, що досвіду не мав. Жодна організація, установа не досліджувала цієї теми. І як наслідок, не було навіть із ким порадитися. Доводилося довго працювати в архівах України та держав колишнього Радянського Союзу, листуватися з нащадками, музеями, безпосередньо зустрічатися з людьми. Минуло понад 30 років, перш ніж я зміг розпочати складати генеалогічне дерево цього роду. Але й це не все. Постало питання про запис генеалогічного дерева на цифрові носії. Ніхто із художників-дизайнерів не наважувався взятися за таку роботу, тому що схема налічувала понад 1300 осіб. Через три роки мені пощастило, я знайшов виконавців цієї непростої праці – і компактдиск був записаний.

Знадобилося понад 30 років, щоб дослідити родовід Кобзаря.

– Якими є нащадки Шевченка? Чи пам’ятають про свого пращура, чи успадкував хтось таланти геніального Кобзаря?

– Нащадки цього великого роду працювали в різних сферах і сприяли розбудові самостійної України. Працювали науковцями, на дипломатичній роботі за кордоном, музикантами, співаками, літераторами, вчителями, художниками, інженерами, агрономами, механізаторами, зоотехніками, іхтіологами, лікарями, шахтарями, водіями, бухгалтерами, хліборобами, митниками, адвокатами, військовослужбовцями, бібліотекарями… Мешкають вони на території колишнього Союзу, у США, в Англії, Австралії, у Франції, Польщі, в Японії, Німеччині та інших країнах. Ось лише кілька імен тих, хто походить із Шевченкового роду: художники Фотій і Валерій Красицькі, Ганна Чернецова, Яків Шевченко, Микола Лихошва; журналісти Андрій Шевченко, Олександр Лисенко; співачки Ва-

Найбільше генеалогічне дерево потрапило до Книги рекордів України.

лентина Іваненко, Євгенія Яблонська; балерина Наталія Філатова; письменники Дмитро Красицький, Олександр Відоменко; заслужений діяч науки академік Людвіг Боярський; поети Людмила Красицька і В’ячеслав Шевченко, Віталій Лисенко та інші. Вони пам’ятають свого пращура Тараса, переказують із покоління в покоління спогади про нього. Як бачимо, чимало з названих професій – творчі, серед нащадків багато напрочуд талановитих людей. Шевченків дух, на щастя, зберігся в генах багатьох.

– Чи підтримуєте контакти з усіма? Якось поминаєте свого предка? Як будете відзначати 200-літній ювілей?

– Звичайно, зв’язки зі своїми родичами підтримую, тому що інакше не зміг би скласти найбільше генеалогічне дерево в Україні роду Тараса Шевченка, яке, до речі, цього року потрапило до Книги рекордів України. Щороку ми, як і вся громадськість України та світу, поминаємо нашого Пророка і в селі Шевченковому (колишня Керелівка), і в Каневі на Чернечій горі, де похований поет, адже так він просив у своєму «Заповіті». А як будемо відзначати 200-річний ювілей від дня народження… Розпочинаються ремонти будівель у заповіднику, благоустрій територій і т. ін. За традицією, родичі посадять дубочки на алеї, яка веде до музею в Шевченковому. Там уже є столітній дуб, посаджений 1914 року. Хочу зібрати всіх нащадків 9 березня 2014 року і зробити світлину цієї великої родини. До речі, особистий подарунок Тарасу Шевченку на його ювілей я вже підготував. Завдяки матеріальній підтримці колишнього депутата Верховної Ради України Юрія Кармазіна торік видав свою книгу «Коріння Шевченкового роду». Вважаю, 200-річний ювілей Тараса Шевченка повинен проходити під егідою ЮНЕСКО, щоб увесь світ згадав про таку велику людину і достойно вшанував її. ■ Розмовляла Наталія Ковтун

38

Шевченко.LIVE

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Зліва направо: Йосип і Микита Шевченки.

Онука Білика – Ірина Хауітт з дочками Софі та Глорією, Австралія, Сідней, 2010 р.

Якилина Максименко, с. Шевченкове.

Онуки Тараса Шевченка – Марія Лисенко і письменник Дмитро Красицький – у київському музеї, 1961 р.

Нащадки роду Шевченків біля млинового колеса (напис на колесі зроблено в Києві 19.05.1907). Зліва направо: 1. Наталка Мурза (Шевченко) – онука Шевченка по Йосипу; 2. Микита Шевченко – внук по Микиті; 3. Олена Шевченко – онука по Микиті; 4. Марія Шевченко – внучка по Микиті; 5. Людмила Шевченко – внучка по Микиті; 6. Одарка Шевченко – внучка по Микиті.

Іван Шевченко (Грушівський, Швець) (1742-1849) – дід Тараса Шевченка по батькові.

Шевченко.LIVE

39

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Олімпіада Красицька та її чоловік Петро Шкода, 1906 р.

Григорій Шевченко (Грушівський) (1781-1825) – батько Тараса Шевченка.

Скульптор Анатолій Кущ на місці хати батьків Тараса Шевченка біля своєї скульптури «Тарас мандрує», с. Шевченкове, 2010 р.

Родичі Тараса Шевченка, лютий 1914 р.

Нащадки біля дуба Тараса. Зліва направо: Олена Шевченко, Раїса Шевченко, Олексій Стецюра, Наталія Чугаєва (Шевченко), Георгій Абрамов, с. Будище, 2004 р.

Нащадки роду Шевченків біля музею в с. Шевченкове, 1961 р.

40

Секрети успіху

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Таємниці успішного бізнесу від

гурманів

Опра Вінфрі, телеведуча:

■ Якщо ти не знаєш, що робити, краще нічого не робити.

■ Можна чимось займатися, тому що цього хочуть твої батьки. Можна – тому що ти думаєш, що це тебе збагатить або прославить. Але все це не спрацює, якщо ти нечесний сам із собою.

■ Немає нічого гіршого, ніж змусити людину відчути, що вона ні­ хто. І найкраще, що можна зробити, – дати людині відчути власну значущість. Це головний секрет моїх інтерв’ю.

■ Те, чого ти боїшся, не має над тобою сили. Має силу тільки твій страх.

■ Коли ти сфокусований на чомусь хорошому, тобі все вдається ще краще. Нові можливості, відносини і навіть гроші прийшли до мене, коли я навчилася бути вдячною за те, що відбувається в моєму житті.

■ Успіх – це процес.

■ Вірою в себе я завдячую книгам. Навіть у найгірші хвилини я знала, що є вихід, є інше життя. Тому що я про це читала.

■ Іноді мені хочеться прийти в банк і сказати: покажіть мені мої гроші! Бо коли я бачу цифру на папері – не віриться. Надрукувати можна що завгодно.

■ Я люблю, коли мене оточують люди, в чомусь компетентніші, ніж я – я можу навчитися в них.

■ Я в житті потребувала багато чого, тому сама ідея отримувати багато грошей і не знати, на що вони витрачаються, для мене неприйнятна. Один з уроків, який я засвоїла: ти відповідаєш за весь свій бізнес. Я сама підписую кожен чек.

■ Ти отримуєш від життя те, що насмілюєшся попросити.

■ Дванадцятигодинний робочий день – це для мене мало. Після 12 годин роботи я шукаю, що б іще зробити. Я приходжу додому і не знаю, що робити. А от коли я працюю 14-16 годин, я почуваюся ліпше.

■ Удача – це не тільки можливість, а й готовність скористатися нею.

■ Більшість помилок у житті я зробила, коли намагалася робити щось, аби задовольнити інших.

■ Байдуже, хто ти, звідки прийшов. Можливість перемоги закладена в тобі самому.

Дрю Фауст,

президент Гарвардського університету

■ Люди приписують лідерам усі можливі й неможливі якості, тому іноді здається, що вони володіють неймовірною силою, хоча насправді всі ці якості перебільшені.

■ Наприкінці навчання думки про кар’єру переймають усе більше. Заспокойтеся. Мудро використовуйте кожен день свого навчання в університеті, тому що цей досвід, ця можливість – унікальні.

■ Я ніколи не планувала своєї кар’єри. Я ніколи не планувала бути президентом Гарварду. І мені хочеться сказати людям, які її планують: «Завжди будьте готові імпровізувати». Здатність розпізнавати можливості і рухатися в новому, а іноді і несподіваному напрямку принесе неоціненну користь, незважаючи на інтереси і погляди.

■ Інвестуйте в людей. Зрозумійте, що бізнес пов’язаний з людьми, а Ви намагаєтеся допомогти їм робити все, що вони можуть.

■ Одного разу мені сказали: «Стратегія – це те, що ти обираєш не робити». І мені здається, це дуже важливо.

■ Керуючи великою організацією, потрібно, щоб кожен відчував себе її частиною. Тільки тоді люди будуть працювати так, як вимагаєте Ви.

■ Мені подобається «ми» замість «я». Мені подобається, якщо люди радіють, коли говорять про спільну справу.

■ Якщо Ви здатні зрозуміти, що існують люди, чиї погляди на світ відмінні від Ваших, Ви здатні відкрити щось нове у власному світі. Приймаючи це, створюєте для себе цілий набір інструментів для вирішення якогось завдання. Ви можете поглянути на нього з різних сторін.

■ Зараз такий момент, коли ми маємо шанс змінити все навколо. Нам потрібно задуматися про руйнування кордонів, які могли б перешкодити нашому потенціалу.

■ Потрібно розуміти, що деякі речі зробити важко, тому потрібно продумувати найуспішніші способи подолання труднощів.

■ Я думаю, дуже перспективно брати на себе якусь лідерську роль, тому що майбутнє випливає з минулого.

■ Неможливо всіх людей зробити щасливими. Але я вірю, якщо люди бачать, що Ви їх слухаєте, зважаєте на їхню думку, шануєте їхні погляди, вони, найімовірніше, скоріше погодяться з Вами під час вирішення якогось питання.

Секрети успіху

41

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Анджеліна Арендтс, гендиректор компанії Burberry:

■ Для початку ми спитали в себе: що маємо ми, чого не мають конкуренти? По-перше, ми британці. По-друге, ми вийшли з плаща. По-третє, всі великі бренди орієнтуються на покоління бебібумерів. Ми ж вирішили зробити своєю цільовою аудиторією покоління міленіуму, з фокусом на нову економіку.

■ Маючи [обмежені] ресурси, ми зрозуміли, що, працюючи в Інтернеті, можна зробити в 10 разів більше.

■ З більш юними споживачами ми заговорили їхньою мовою – мовою електронних комунікацій.

■ Електронні комунікації стали каталізатором процесу перетворення компанії.

■ Ми найняли команду молодих маркетологів – такого самого віку, як наші цільові споживачі. Тому в маркетингу ми зараз випере­ джаємо більшість люксових брендів. Реальність – сьогодні служба маркетингу не може працювати без сильного партнера в галузі технологій. Зараз ми намагаємося об’єднати операційне керівництво маркетингом, IT і електронними комунікаціями.

■ У партнерстві з технологічними компаніями ми почали втілювати концепцію театр-ритейлу – транслювати аудіо- та відеоконтент на екрани в кожен магазин марки, давати доступ продавцям до нашої світової колекції через айпади. Покупці можуть разом з нами переживати ключові моменти розвитку бренда, купувати речі зі світової колекції з доставкою протягом 6-8 тижнів.

■ Я завжди спочатку кажу: «Що ви відчуваєте?» А вже опісля: «Здивуйте мене фактами».

■ Коли я прийшла в Burberry, наш директор з інформаційних технологій сидів за останньою партою: його служба була просто службою підтримки. Я сказала йому: тобі треба пересісти вперед, адже наша конкурентоспроможність залежить від того, як ми використовуємо інформаційні технології.

■ Ми просто скасували традиційну ієрархію, і те, як ми [топменеджери] вибудували комунікацію між собою, показало всій компанії, що креативне керівництво – це всерйоз і надовго.

■ Те, що ми робимо – по суті, віртуальна соціальна мережа.

■ Виручка і прибуток – це для мене останній етап гри.

■ Ми зробили Burberry Bespoke не для того, щоб заробити, і ми зробили Burberry Acoustic не для того, щоб заробити, і ми зробили Artofthe Trench – платформу social media – не для того, щоб заробити. Усе це ми зробили, щоб привабити покупців.

■ Усе це ділове життя не потрібне мені без чоловіка. Про мене як CEO забудуть через п’ять років, але чоловік і діти ніколи не забудуть про мене.

Маріса Маєр, гендиректор компанії Yahoo!:

■ Люди часто недооцінюють роль важкої праці. Щоб стати успішним, потрібно докласти величезних зусиль.

■ Технологічні компанії живуть за рахунок таланту і вмирають, якщо його немає. Тому коли починають розмову про війну талантів, коли кращі фахівці починають переходити з однієї компанії в іншу, це означає, що почалася інша хвиля.

■ Співробітники компанії, особливо молоді, хочуть ще чогось, окрім зарплати. Вони хочуть відчуття, що їхня робота важлива.

■ Мої співробітники, напевно, охарактеризували б мій стиль керівництва як casual, але при цьому допитливий. Думаю, що надзвичайно важливі всі неформальні моменти, і я часто проводжу неформальні зустрічі.

■ Дуже важлива відкритість, усі повинні знати, що я думаю, які мої мотиви – це додає організації стабільності.

■ Я часто висловлюю свою думку, але роблю це не завжди, я також хочу навчитися слухати інших. Для мене це складно – підтримувати правильний баланс. Я хочу провести зустріч ефективно, але водночас дати всім висловитися.

■ У колегах я найбільше ціную вміння прийняти правильне рішення, зробити правильний вибір.

■ Я не вірю, що є якийсь правильний баланс роботи і життя – для кожного він свій. Важливо знайти свій ритм, а для цього – зрозу-

міти, що дратує, і уникати цього. Я люблю досліджувати світ. Мені необхідно раз на чотири місяці брати тиждень відпустки і їхати кудись, де я ще не була. Повертаюся я повна сил і відчуваю себе впевненішою, оскільки цілий тиждень без мене все йшло добре.

■ Щастя і успіх стоять поруч. Для мене щастя – це успіх.

■ Мене приголомшує роль, яку Google грає сьогодні у світі. Компанія впливає на життя людей, надає їм інформацію, допомагаючи знайти собі кращу роботу, отримати кращу освіту, краще лікування. Інформація – основа всього.

■ Подивіться, скільки жінок у радах директорів і на керівних позиціях у бізнесі – їх усього кілька людей. І щоб їх стало більше, повин­ні відбутися системні та культурні зміни.

■ Поки я сама не сформувалася як професіонал в Google, я не розуміла, що треба підтримувати жінок, які працюють в IT-галузі. Мене підтримували, але я ще не знала, що це нетипово. Підготувала Наталія Ковб

42

Культдайджест

«Золотий Резерв» № 41, 2013

Топ-20 новинок 20. Форуму видавців Данута Валенса. Мрії і таємниці. Фоліо

Авторка описала, як важко бути жінкою політика, який через свою роботу повністю абстрагується від родини.

Роберт Вальзер. Прогулянка (переклад Юрія Андруховича).

MeridianCzernowitz

Як жити невдасі-прогульникові в успішній країні, що ненастанно й механістично працює на свій такий заслужений добробут і повсякчас його примножує?

Януш Леон Вишневський. На face із сином. Махаон

Знаний польський письменник узяв у співавтори свою маму, яка померла кілька десятиліть тому.

Роальд Дал. ВДВ (Великий Дружній Велетень). А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Веселі, зворушливі й моторошні пригоди семиметрового велетня та маленької дівчинки Софії. «Книга №1» сучасної світової дитячої літератури.

Люко Дашвар. На запах м’яса. Клуб Сімейного Дозвілля

У вересні стародавній Львів вкотре перетвориться на книжкову мекку – 10-15 вересня він прийматиме ювілейний, 20. Форум видавців. 711 його учасників представлятимуть 100 тисяч книжок. Причому 10 тисяч із них – новинки. З-поміж останніх організатори відібрали 20 авторства українських і зарубіжних письменників, які рекомендують прочитати.

Марія Матіос. Черевички Божої Матері. Піраміда

Це трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, яка відтворює особливу драму людини на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями».

Зигмунт Мілошевський. Зерно правди. Урбіно

Письменник, якого порівнюють зі Стігом Ларссоном і Стівеном Кінгом, презентує український переклад свого останнього детективу.

Сідгартха Мукерджі. Імператор усіх хвороб: Біографія раку. Видавництво Жупанського

Ця книжка – спроба проникнути у свідомість безсмертної недуги, зрозуміти її особистість, зняти покрив таємничості з її поведінки.

Анджей Піліп’юк. Хроніки Якуба Вендровича. Зелений Пес

Герой творів – старенький, вічно підпилий сільський екзорцист-аматор Якуб Вендрович. У тексті неодноразово зустрічається жорстка пародія на різні явища поп-культури.

Жага до багатства, влади, примарного благополуччя, бажання мати більше, ніж тобі потрібно, – все це м’ясо. Чи можливо відмовитися від спокуси?

Тарас Прохасько. Хто зробить сніг? Видавництво Старого Лева

Любко Дереш. Миротворець. Кальварія

Ірен Роздобудько. ЛСД. Ліцей Слухняних Дружин.

Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінгвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його в чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а тоді призвело до його кінця чи то початку?

Юрко Іздрик. Після прози. MeridianCzernowitz

Найповніша добірка поетичного доробку Юрія Іздрика. До книги увійшли твори, написані впродовж останніх 20 років.

Енрік Казасес. Фосфоресцентні канарки. Крок

Вірші каталонського поета Казасеса «балансують на межі традиції та авангарду».

Мічіо Каку. Фізика майбутнього. Літопис

Один з авторів теорії струн, відомий футуролог представив у книзі своє приголомшливе та провокаційне бачення майбутнього.

Брати Капранови. Мальована історія Незалежності України. Зелений Пес

Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави.

Ольга Кобилянська. Апостол черні. Букрек

Нинішнє перевидання здійснено за раритетними публікаціями в празькому місячнику «Нова Україна» (19261928) та книзі, виданій у бібліотеці часопису «Діло» у Львові 1936 року.

Жан-Клод Маркаде. Малевич. Родовід

Українська стихія проникла назавжди в людське й художнє єство Малевича – це і природа, і побут, і колірна гама.

Тепла казка про родину кротів і їх тринадцятьох кротенят. Клуб Сімейного Дозвілля

Дівчина Пат випадково опиняється на вулиці, до якої зовсім не пристосована. Чи зможе вона вижити у світі, про який нічого не знає?

Євген Сверстюк. Гоголь і українська ніч. Кліо

Гоголь-романтик й гуморист, сатирик і релігійний мислитель, який узяв на себе непосильну місію – повернути Русь обличчям до Христа і поставити на дорогу правди і закону.

Джеремі Стронг. Нові пригоди ракети на чотирьох лапах. Видавництво Старого Лева

Цікаві пригоди невгамовної Стрілки і трьох її кумедних цуценят.

Чарльз Тейлор. Секулярна доба. Книга перша. Дух і Літера

Книга є головною працею видатного канадського філософа, за яку він отримав найпрестижнішу у світі премію фонду Темплтона.

Кшиштоф Чижевський. Лінія повернення. Кальварія

З’явившись на початку книжки як абстрактна дефініція, «людина прикордоння» далі втілюється в різних конкретних постатях: Пауль Целан і Єжи Фіцовський, Чеслав Мілош і Томас Венцлова, Драґо Янчар і Віктор Вінікайтіс…

Грицько Чубай. П’ятикнижжя. Видавництво Старого Лева

«П’ятикнижжя» є особливою збіркою. Здається, ніби її упорядковував та оформив сам Грицько Чубай.

Ів Аньєс. Підручник із журналістики. Києво-Могилянська академія

У доступному викладі, спираючись на приклади, автор подає методику журналістики, яка є підґрунтям роботи й умовою успіху в галузі.

Сайти,

які слід відвідати Високе мистецтво он-лайн

Gallerix.ru – некомерційний проект, метою створення якого є популяризація живопису. На сайті представлено понад 170 тисяч картин більш ніж 10 тисяч художників. Це найбільша онлайнова виставка в Рунеті. До речі, експозиція постійно оновлюється.

Сам собі дизайнер

Колекцію інтер’єрів і ідей декору знайдете за адресою www.inmyroom.ru. Більш ніж 70 тисяч фотографій інтер’єрів від кращих спеціалістів усього світу.

Жива земля

Спільнота із цією назвою презентує найкращі «зелені ідеї», тисячі світлин флори і фауни. Дивовижна мікрозйомка, приголомшливі масштаби охоплення теми. У Facebook вона поєднала російський учених і ентузіастів різних професій, які презентують екологічні проекти та шукають однодумців. Адреса: facebook.com/ biorussia.

Притчі

Величезне зібрання притч і байок, літературних і народних, задовольнять найвибагливіших читачів. Теми мудрості, любові, істини, хитрощів, взаєморозуміння… Долучіться до мистецтва мудрого слова, котре «влучає в самісіньке серце», заходьте на www.pritchi.ru.

Шановні читачі! Інвестуйте в освіту – передплачуйте

«Золотий резерв»! «Золотий резерв» – корпоративне видання Університету банківської справи Національного банку України. У журналі представлено фінансову аналітику, експертні оцінки науковців, огляд головних подій і тенденцій на банківському ринку, аналіз актуальних тем освіти та науки, маркетингові стратегії, інтерв’ю з відомими та успішними людьми держави.

Виходить Передплатний індекс:

99425 9 разів на рік

Читачами «Золотого резерву» є більш ніж 5000 студентів і викладачів УБС НБУ в усій Україні (Київ, Львів, Харків, Черкаси), працівники НБУ, партнери Університету, випускники, банкіри, споживачі банківських послуг.