K13 073

існика!

номер В Status: Ювілейний 50-й

ВІСНИК-book № 05 (50) 2012

Найважливішим етапом виявлення потреб клієнта ми вважаємо момент проведення консультацій, коли відбувається спілкування «клієнт – працівник банку»... Володимир Кирушко,

директор департаменту каналів продажів та дистрибуції prostobankir.com.ua

Під час «Днів УНІКА Життя» у Києві спеціалісти страхової компанії та Райффайзен Банку Аваль ознайомили з перевагами програм накопичувального страхування життя та проконсультували понад 1,5 тис. клієнтів. «Особистий рахунок»

20% опитаних компанією Gfk Ukraine зазначили, що користуються інтернет-банкінгом Райффайзен Банку Аваль. ІА «Укрінформ»

На обкладинці: фото Л.Захаренка, Бабанка, 22 вересня 2012р.

У номері:

ВІСНИК-book

2 Райффайзен Банк Аваль на

24 Один день

6 Lean workout – діючий

27 Скажімо «YES»

Вінничині працює злагоджено, як годинник

інструмент покращення процесів

№ 05 (50), 2012

у Бабанській школі-інтернаті

професійній дискусії!

20 В Олеському замку

загартовано нову команду чотирьох дирекцій

22 «Після впровадження

проекту макрорегіонів наша організація стане ефективнішою»

33 Герой нашого часу – Валерій Борщ

48 У пошуках скарбу.

На берегах Тетерева

Журнал «ВІСНИК-book» є інформаційним виданням, призначеним виключно для працівників Райффайзен Банку Аваль і дочірніх компаній Банку. Інформація, розміщена на сторінках видання, призначена лише для внутрішнього використання та повинна розглядатися як конфіденційна. Забороняється розповсюдження, копіювання та розкриття інформації третім особам. Офіційна позиція Банку може відрізнятися від думки редакції. Наклад видання – 2 тис. примірників. Редколегія: Володимир Лавренчук vladimir.lavrenchuk@aval.ua, Леонід Зябрев leonid.zyabrev@aval.ua, Галина Цвинтарна galina.tsvintarnaya@aval.ua, Вікторія Міхалевська victoriya.mikhalevskaya@aval.ua, Вадим Думанчук vadym.dumanchuk@aval.ua, Леся Гіпчинська lesia.gipchynska@aval.ua, Дизайн та верстка: Леонід Захаренко leonid.zaharenko@aval.ua. Ваші пропозиції щодо змісту видання просимо надсилати за адресою: press@aval.ua Служба зв’язків з громадськістю та корпоративних комунікацій +38 044 490 8995

My page

Шановні друзі! Якщо проаналізувати, яка тема сьогодні є найбільш «гарячою» для банкірів, то, однозначно, це – залучення депозитів. Ми бачимо підтвердження цьому в численних рекламних акціях, а також – в аналітичних звітах. Особливо великою є потреба економіки та банківського сектору в довгих гривневих депозитах. З огляду на багатий досвід попередніх років, ця ситуація видається нам доволі знайомою – щороку з початком осені гостра потреба у депозитах з’являється на порядку денному. Чому? Насамперед тому, що з початком нового бізнессезону виникає потреба в кредитах, для яких потрібне фондування. А якщо додати до цієї ситуації ще кризу Єврозони та закритість світових фінансових ринків для української економіки, то стає зрозумілим, що цього разу попит на депозити буде навіть більшим, ніж звичайно. Й наше завдання – залучати пасиви – набуватиме в цьому сезоні все більшої ваги. Усі ми маємо досвід такої роботи у складні періоди. Це дає впевненість у тому, що наша лінійка депозитних продуктів, а також маркетингова стратегія, помножені на довгострокові відносини з клієнтами, надійність нашого фінансового інституту та бездоганну роботу відділень, неодмінно стануть запорукою успіху у справі залучення депозитної бази. Тепер про справи внутрішні. Наша організація нині знаходиться під впливом цілої низки реорганізацій та інших процесів, спрямованих на прискорення її розвитку та адаптації до швидкозмінного середовища. Найбільш чутливим для багатьох є проект макрорегіонів, який на момент виходу

цього номеру Вісника буде впроваджено майже по всій Україні. Важливим для багатьох управлінців цей проект є тому, що частині з них внаслідок реформи довелося змінити свої функції, а декому – навіть місце роботи. Зауважу, що цей процес пройшов дуже професійно й під контролем – багато в чому завдяки проактивній позиції регіональних менеджерів, які додали до розробленої головним офісом схеми нової управлінської моделі свої знання, досвід та уміння. Детальніше про перебіг проекту ви зможете прочитати в інтерв’ю з керівником робочої групи, опублікованому в цьому Віснику. Водночас, попереду нас очікує значно більше роботи, ніж уже зроблено. Після формального завершення проекту в цьому році ми маємо й надалі інвестувати в розробку нових ефективних механізмів управління. При цьому наголос будемо робити на дистанційних контролях, доцільності численних відряджень, впровадженні сучасних технологій телекомунікацій тощо. Майбутня «картинка» нашої управлінської моделі виглядає дуже сучасною та продуктивною. В наших силах перетворити цю «картинку» на реальність найближчим часом. Усім бажаю у цьому успіхів!

Щастить, Володимир Лавренчук

Вісник-book • № 05 (50), 2012

1

Raiffeisen map

Райффайзен Банк Аваль на Вінничині працює злагоджено, як годинник Shared by Lesia Gipchynska lesia.gipchynska@aval.ua

Цього разу розповімо про місто-перлину східного Поділля – Вінницю. Ми вирушили за 246 км від столиці України, щоб познайомитися з містом на березі Південного Бугу, а також із нашими колегами-авалівцями, які там працюють.

І

сторія міста – давня, багата на події та визначні особистості. За часів Богдана Хмельницького Вінниця була сотенним містом Кальницького полку, пізніше – полковим містом гетьманської держави. Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли в ході оборони міста трьохтисячний козацький полк вщент розгромив 20-тисячне польське військо. На початку світової війни у 1914 році місто стало адміністративним центром Подільської губернії. А на складному етапі Української революції тричі ставало місцем перебування урядових

2

Вісник-book • № 05 (50), 2012

структур Української Народної Республіки. І саме тут, у готелі «Савой» (який нині реконструюється), ухвалювалися доленосні рішення для держави. Надзвичайно резонансну будівлю було споруджено поблизу Вінниці під час Другої світової війни. За 8 км на північ від міста, біля смт.Стрижавка, за наказом Гітлера спорудили ставку «Вервольф» (що німецькою означає «вовкулака»). Вона призначалася для керування військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники припускають, що навіть для подальших бойових дій у напрямку Ірану та Індії. Її було зведено в рекордні терміни – з грудня 1941-го

по червень 1942 року – в умовах повної секретності. «Вервольф» фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфшанце» в Східній Прусії. Зовнішньо ставка у Вінниці мала досить непримітний вигляд. Місцевість було замасковано, всі будівлі пофарбовано в темно-зелений колір. Навколо ставки розташовувалися 36 спостережних веж, охороняла її спецчастина дивізії «Велика Німеччина» під назвою «Батальйон супроводження фюрера». На території поблизу було проведено перепис місцевого населення, жителям видали спецперепустки, ввели комендантську годину.

Наземна частина об’єкта складалася з понад 80 житлових i службових приміщень: електростанції, двох радіостанцій, приміщення для персоналу, охорони, водокачки, басейну, телефонного вузла, посадкової смуги для літаків. А пiд землею – аж 7 поверхів, оснащених унікальними фiльтраційними системами та автономним енергозабезпеченням. Тут знаходилися величезні продуктові сховища та залізобетонні бомбосховища. Є свідчення про те, що Гітлер був тут щонайменше тричі. В березні 1944 р., напередодні німецького відступу, ставку висадили в повітря. Ставка Гітлера досі залишається малодослідженим об'єктом. Тут працювало чимало вітчизняних та зарубіжних експедицій, але проблема її розкопок та до-

слідження залишається актуальною. Сьогодні на території колишньої ставки розміщується історикомеморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму, і це місце включено до туристичних маршрутів регіону. Вінничани пам'ятають своє минуле і творять нову історію вже сьогодні. Зелене, чисте, спокійне місто приваблює туристів та милує око самих жителів. Уже понад рік головним його символом є плавучий світломузичний фонтан, визнаний кращою інженерною спорудою України. Його порівнюють із аналогічним у місті Дубаї. Унікальність фонтану полягає у так званій «зимуючій» технології, яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Вдень чудо-фонтан «танцює» у супроводі класичної музики, а як тільки стемніє,

глядачі тамують подих від мультимедійного лазерного шоу в 3D-форматі. Фонтан полюбився і встиг стати традиційним місцем зустрічі; здається, це саме те, чого не вистачало такому європейському місту. Вінниця славиться також проведенням низки музичних фестивалів – «Міжнародні дні джазової музики у Вінниці», благодійний рок-фест «МУЗентропія». Особливістю фестів у місті (переважно, місцевих або всеукраїнських) є широкий

Вісник-book • № 05 (50), 2012

3

спектр стилів і музичних напрямків, зокрема акцент робиться не на популярній музиці, а на альтернативних жанрах – джаз, рок, класика. А чи відомо вам, що в Україні можна проїхатися на швейцарському трамваї? Самі вінничани вже 5 років користуються виключно швейцарськими трамваями, які муніципалітет Цюріха подарував місту. Вінницька трамвайна система – одна з небагатьох вузькоколійних, тому пасажири особливо пишаються таким громадським транспортом. Ще й двері у трамваях відчиняються не автоматично (як буває – неконтрольовано), а натисканням на кнопку самими пасажирами. Складається враження, що у цьому місті кожен мешканець працює для його блага. Місцевий скульптор прикрасив Вінницю своїми роботами, винахідливі художники намалювали на асфальті в центрі міста водоспад у 3D-форматі, щоб кожен міг доторкнутися до прекрасного, зробити фото на пам’ять.

П

ишаються своїм містом та докладають зусиль до його процвітання й працівники Базового відділення Райффайзен Банку Аваль у Вінниці. 26 моло-

4

Вісник-book • № 05 (50), 2012

дих, цілеспрямованих, амбіційних та кваліфікованих фахівців на чолі з начальником Ганною Чорною працюють злагоджено; у їхньому фокусі – широкий спектр послуг та високий рівень обслуговування. Відділення обслуговує близько 4 тис. юридичних та 27 тис. фізичних осіб. І база постійно поповнюється. «Нових клієнтів ми практично не шукаємо, люди самі приходять до нас, — зізнається Ганна. — Зазвичай, завдяки високому рівню обслуговування, адже кожен хоче, насамперед, гарного ставлення до себе, поваги. Клієнти дізнаються про нас по «сарафанному радіо»: людина розповідає про Банк родичам, родичі – знайомим, і цей ланцюжок постійно розширюється». Як і всюди, багато клієнтів працюють із Банком не тому, що ми пропонуємо найвищі

депозитні ставки, а тому, що вони вірять в надійність фінансової установи, знають, що зможуть повернути свої гроші за першою вимогою. Клієнт, який приходить у наш Банк, отримує весь спектр послуг, і для нього знаходять оптимальний варіант – не те, що ми можемо йому запропонувати, а саме те, що йому найбільше потрібно. «Кожен клієнт хоче отримати «свій» продукт, зробити це з мінімальними витратами часу, отримати чітку консультацію, звернувшись до одного менеджера. Все це ми забезпечуємо!», — ділиться начальник відділення. Олена Ільчук, начальник відділу продажу продуктів приватним клієнтам, переконана, що без конкуренції у банківській сфері неможливий розвиток та рух. «Наш Банк – гідний представник ринку. Ми залучаємо зарплатних клієнтів, проводячи презен-

тації на підприємствах, які є нашими корпоративними (але поки що не зарплатними) клієнтами. І досить успішно працюємо у цьому напрямку: в 2-ому кварталі були кращими серед відділень усіх дирекцій за показником успішно проданих кредитних карток (Dual_App)». Олена розповіла, що для роботи з фізичними особами потрібен певний психологічний підхід та відповідний рівень знань. Завдяки широкому спектру операцій та особливостям характеру різних людей, з якими доводиться спілкуватися працівникам відділення, у них добре розвиваються професійні якості, проявляється гнучкість мислення. Начальник відділу касового обслуговування Ірина Яремчук відзначила гарний рівень підготовки наших спеціалістів. Адже Банк здійснює значні інвестиції в персонал. «Щотижня та щомісяця ми складаємо тести, вивчаємо інструкції, слідкуємо за змінами у законодавстві та новими надходженнями з НБУ».

Ганна Чорна згідна з колегою у тому, що Банк дає багато можливостей для кар'єрного зростання та розвитку. «Я отримую справжню насолоду від навчальних семінарів, дуже люблю брати участь у психологічних тренінгах, які дають нові знання та емоційний заряд. Крім того, все, про що ти дізнаєшся, можна ще й втілити в життя, не лише на роботі». Ганна вважає себе оптимісткою, комунікабельною та стресостійкою людиною, що дуже важливо в такій роботі. Вважає, що потрібно приходити на роботу з посмішкою і йти додому з посмішкою. У складних ситуаціях Ганна залишається спокійною і може тверезо оцінити ситуацію, отримує моральне задоволення від вирішення нестандартних ситуацій. А відновлювати сили та душевний спокій начальнику відділення допомагає вишивання бісером, якому вона приділяє кілька годин після роботи.

ти оптимістичний настрій і в своєму колективі. «Я люблю свій колектив, від підлеглих вимагаю багато, але ніколи не відмовляю у допомозі, вони – мої друзі. Колектив, немов годинник: знаю, що від того, як я зберу кожну деталь, залежить те, як буде працювати весь механізм. На мені лежить велика відповідальність, і я це відчуваю». У Базовому відділенні Вінницької ОД, звичайно, працюють різні особистості, але кожен із співробітників віддає своїй роботі багато знань та зусиль, а навзаєм отримує ще більше – задоволення від досягнення успіху в повсякденній праці.

Вона намагається за будьяких обставин підтримуваВісник-book • № 05 (50), 2012

5

Support

Lean workout – діючий інструмент покращення процесів

Якщо ти хочеш зміни в майбутньому – стань цією зміною вже сьогодні.

М. Ганді

Сесія Lean workout – це метод діагностики та оптимізації процесу, метою якого є досягнення найбільшої ефективності з найменшими витратами для Банку.

П

роведення цього заходу дає змогу отримати новаторські пропозиції щодо покращення процесу і, за рахунок залучення до обговорення всіх задіяних підрозділів, дозволяє детально дослідити процес – від самого початку до моменту завершення. Під час обговорень відбувається обмін досвідом та викристалізовується спільне розуміння процесу в цілому та завдань і ролі кожного співробітника, зокрема. До того ж – це потужний інструмент мотивації, оскільки учасники відчувають себе причетними до змін, що спонукає їх до самовдосконалення та розвитку, а також позитивно впливає на загальну атмосферу сесій.

6

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Shared by Tetiana Makarova tatiana.makarova@aval.ua & Dmytro Kryzhanovskyi dmytro.kryzhanovskyi@aval.ua

Заходи з оптимізації та покращення процесів не оминули жоден підрозділ нашого Банку. Приміром, організація та проведення співробітниками управління оптимізації процесів сесій Lean workout уже стало традиційним для департаменту операційного сервісу. І це не дивно, адже максимально прозорі та зрозумілі процеси для цього підрозділу є життєво необхідними, а всі учасники Lean workout’ів уже неодноразово пересвідчувалися у тому, що саме цей підхід є найбільш ефективним та зручним інструментом оптимізації. То що ж таке сесія Lean workout?

Тривалість сесії Lean workout, зазвичай, складає 3-4 робочих дні. Умовно її можна розділити на чотири основні етапи: 1. Підготовчий; 2. Аналіз процесу As Is; 3. Побудова процесу To Be; 4. Складання плану оптимізації процесу. Підготовчий етап містить: спостереження всіма учасниками сесії за процесом As Is у режимі реального часу на місцях його перебігу; проведення необхідних вимірів процесу, огляд робочих місць та екранів учасників для визначення ергономічності; аналіз документообігу процесу та фіксацію всіх виявлених недоліків. Результатом підготовчого етапу має бути побудована карта процесу As Is.

Етап аналізу процесу As Is являє собою зустріч робочої групи, під час якої учасники працюють із картою процесу As Is, створеною на попередньому етапі, а саме: • аналізують карту процесу на наявність у ній помилок, недоліків та проблемних місць; • проводять детальний аналіз кроків процесу щодо їх цінності (Value added/ Non Value added Analysis); • обговорюють питання черг у процесі («вузьких місць»), ергономіки робочого місця та екрану, логістики процесу та його документообігу; • фіксують відкриті питання, що потребують додаткового аналізу, та обирають відповідальних за їх вирішення.

Етап побудови процесу To Be відбувається також у форматі робочої зустрічі. На цьому етапі учасники:

регулярні status meetings із відповідальними за виконання завдань, а також із задіяними керівниками рівня В-1.

• аналізують проблеми, пов’язані з кожним кроком процесу; • висловлюють, записують та обговорюють ідеї щодо покращення процесу, з яких обирають найбільш оптимальні; • консолідують обрані ідеї та призначають відповідальних за їх упровадження; • будують карту процесу To Be з урахуванням обраних оптимізаційних рішень.

Тепер перейдемо від теорії до практики.

Далі workout переходить у стадію підбиття підсумків та складання плану оптимізації, під час якої відбувається: • консолідація результатів проведеної роботи; • затвердження завдань із вдосконалення процесів, строків та відповідальних за їх реалізацію; • визначення Lean-навігатора, відповідального за трансформацію процесу та контроль виконання визначених завдань. Після проведення workoutсесії, діагностування та визначення плану оптимізації процесу розпочинається етап впровадження змін, контроль за реалізацію яких покладено на відповідального Leanнавігатора, який проводить

У період із 5 по 9 липня проходив черговий Lean workout з оптимізації таких процесів управління централізованого кредитного адміністрування: 1. розірвання кредитного договору за рішенням суду; 2. підготовка розрахунку заборгованості роздрібного клієнта за кредитом; 3. підвищення відсоткової ставки у разі, якщо не відбулося поновлення договорів страхування. Особливістю цієї сесії стало те, що в ній взяли участь віденські колеги на чолі з Ясенем Денітчиним (Iassen Deenitchin) – головою Leanофісу в РБІ. Крім того, учасниками заходу стали представники ЦО (управління по роботі з проблемною заборгованістю, управління адміністрування кредитів, відділ банківського страхування, управління кредитних продуктів, відділ емісії, управління контролю кредитних процесів приватного та мікробізнесу) та ЦБО (управління централізованого кредитного адміністрування та управління супроводження процесів роздрібного кредитування).

Workout традиційно розпо-

чався із «занурення» у процес, детального та неупередженого аналізу його перебігу на місцях. Робоча група відвідала всі задіяні підрозділи, що дало змогу відразу виявити логістичні недоліки та запропонувати низку ідей щодо їх усунення. Після перегляду процесу в онлайн-режимі було проведено детальне обговорення кожного кроку в розрізі задіяних виконавців, програмних комплексів та документів. Завдяки одночасному залученню до конструктивної дискусії власників процесу, котрі приймають рішення щодо подальшого дизайну, та безпосередніх виконавців, які знають процес зсередини, робочій групі вдалося виявити недоліки організаційного характеру, оптимізувати документообіг процесу та розробити низку заходів, спрямованих на покращення поточної ситуації у короткостроковій (швидкі покращення без залучення ІТ) та довгостроковій перспективах (цільовий процес). Наприкінці сесії учасники розробили нову карту процесу, визначили проблемні питання та подальші заходи щодо оптимізації процесу.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

7

Усі учасники сесії активно брали участь в обговоренні, а колеги з РБІ робили цікаві зауваження та ділилися своїм досвідом. У результаті дискусії та мозкового штурму вдалося розробити цільовий процес, у якому суттєво скорочується час очікування, зменшується кількість паперових документів, оптимізується алгоритм взаємодії, відміняються зайві перевірки та погодження, які не забезпечують доданої вартості та погіршують рівень обслуговування. Для оцінки доцільності реалізації запропонованих заходів було розроблено таблицю, яка ілюструє зміни основних характеристик процесів.

Lean workout надихнув усіх учасників сесії на оперативне запровадження нових ідей та пропозицій. А колеги з Відня, передусім, відзначили високий рівень організації цього заходу в нашому Банку та побажали успіхів у подальшій оптимізації процесів та поширенні цієї практики на всі департаменти.

8

Вісник-book • № 05 (50), 2012

I місце

Стратегічна ціль РБІ – стати першою банківською групою у Східній Європі з впровадженою концепцією управління Lean до 2017 року. Саме тому по всій мережі в цілому та в кожному банку Групи, зокрема, проводяться заходи щодо розвитку та популяризації Lean-стратегії. Одним із важливих кроків у концепції розвитку Lean є популяризація цієї методології серед співробітників. Із цією метою було прийнято рішення розробити єдиний Lean-бренд, що символізує простоту та ефективність Lean-інструментів. У розробці бренду взяли участь усі банки Групи. З-поміж 33 представлених пропозицій 9 логотипів надійшло від Райффайзен Банку Аваль. Зокрема, учасниками змагання від Банку стали:

II місце

III місце

Юлія Прасняк, Віктор Алексєєв та Дмитро Крижановський з управління оптимізації процесів, а також Ольга Глотова з управління обробки платежів. За результатами голосування було визначено переможця та призерів конкурсу, яких нагородили під час Lean-форуму для банків Групи в Хорватії. Найбільшу кількість голосів отримав логотип Суели Беджлері (Албанія) – «Think positive, think Lean», що символізує час, який за допомогою інструментів Lean перетворюється в ефективність та якість. Друге місце посіла робота нашого колеги Віктора Алексєєва «Lean – your key to success!», яка вказує на те, що Lean є важливою та ефективною методикою для досягнення успіху.

Третє місце виборов Мірель Баіла (Румунія) з логотипом «Navigating to Efficiency», що містить ідею згуртованості всіх учасників процесів Leanтрансформації.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

9

Business

Управління раннього збору: 6 років успішної роботи з проблемною заборгованістю

М

и добре пам'ятаємо наші перші кроки. Наказ про створення центру збору кредитів було підписано 5 червня 2006 року, а вже 19 серпня стартував пілотний проект за участю 20 відділень Вінницької та Дніпропетровської дирекцій. Тоді підрозділ почав роботу з 1080 фізичними особами, які мали проблемні кредити. За шість років у департаменті відбулося багато змін, проект зазнав чимало суттєвих перетворень – і в структурі, і в обсязі й принципах роботи. Так, на сьогодні в collection-центрі у Херсоні працює понад 160 осіб, які займаються супроводом клієнтів із усіх куточків України на всіх стадіях проблемної заборгованості. Наша дружна команда завжди прагне позитивних зрушень. Задля вдосконалення робочого процесу було сегментовано стадії заборгованості, що дозволяє використовувати індивідуальний підхід до кожного позичальника. На кожній стадії з клієнтами працюють кваліфіковані спеціалісти з виваженим підходом до справи, толерантним сприйняттям проблемних ситуацій та вмінням вчасно запропонувати продукти, які можуть полегшити фінансове навантаження на боржника, стимулювати його до активної співпраці з Банком та покращити його кредитну історію. Такий підхід дає змогу досягнути основної мети управління раннього збору – недопущення збитків Банку внаслідок недобросовісного виконання позичальниками кредитних зобов'язань та зменшення резервів Банку.

10

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Діяльність collection-центру було централізовано на всіх стадіях супроводу проблемної заборгованості: • робота на ранній стадії виникнення заборгованості клієнтів роздрібного та мікробізнесу (1-60 днів прострочення); • робота з беззаставними кредитами (понад 60 днів прострочення); • робота з кредитами на досудовій стадії; • централізована підготовка справ проблемних позичальників до суду; • робота з кредитами після отримання рішення суду; • підтримка процесу збору заборгованості, зокрема, пошук додаткової контактної інформації про позичальника, аналіз перспектив розвитку центру, навчання персоналу тощо. Головна мета колектора, який працює на ранній стадії, – спонукати позичальника до своєчасного виконання кредитних зобов'язань. Пізніші стадії заборгованості характеризуються складнішими індивідуальними підходами до оцінки фінансового стану позичальника. До таких клієнтів наш підрозділ застосовує дуже гнучку політику збору заборгованості: пропонуються різні види реструктуризації боргу відповідно до фінансових можливостей клієнта; індивідуальний графік погашення; застосовуються лояльні інструменти, такі як звільнення боржників від штрафних санкцій та часткове прощення боргу (при виконанні певних умов), реалізація заставного майна. При цьому фахівці застосовують у роботі підхо-

Shared by Svitlana Ostaschenko svitlana.ostaschenko@aval.ua

19 серпня 2012 року виповнилося 6 років із того дня, коли розпочав свою роботу сollectionцентр, який сьогодні функціонує у складі департаменту по роботі з проблемною заборгованістю роздрібних клієнтів. ди, які дозволяють зберегти партнерські стосунки з клієнтом. Варто відзначити, що наш згуртований колектив отримав не лише внутрішньобанківське визнання. У своїй професійній майстерності ми зуміли вийти на міжнародний рівень і активно долучилися до неформального змагання між підрозділами збору проблемної заборгованості банків Групи Райффайзен. За підсумками 2011 року департамент проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Райффайзен Банку Аваль отримав дві вищі нагороди у змаганнях Collection Gаmes серед підрозділів Групи Райффайзен: перше місце за напрямком «Повернення заборгованості за іпотечними кредитами» та друге місце в номінації «Повернення заборгованості за кредитами готівкою». Враховуючи досягнення минулих років та продуктивність роботи у поточному році, можна з упевненістю сказати, що сollection-центр у Херсоні є потужним централізованим підрозділом у складі Банку. Ми дотримуємося принципу підвищення результативності роботи і з цією метою надаємо співробітникам можливість вдосконалення та розвитку. Наш колектив пишається своїми здобутками, але ніколи не зупиниться на досягнутому!

Support

Базу даних «Банкмастер» успішно перенесено на Oracle 10g Учасники проектної групи У липні 2012 року успішно завершилася міграція бази даних «Банкмастер» на Oracle 10g, що стало важливим кроком у рамках виконання програми BM/M+ Transformation.

П

роцес міграції був досить масштабним та складним, у ньому взяли участь 36 працівників, додатково було залучено ще 40 фахівців. Інтенсивна підготовка до міграції тривала 3 місяці, відбулося чотири пробних апгрейди тестових баз даних. Повний цикл регресійного тестування для закриття дня обробки виконала залучена до проекту індійська команда спеціалістів. У ході проекту було проведено два цикли повного інтеграційного тестування з використанням т.зв. «супутникових» систем (інтернетбанкінгу та «Клієнт-Банк»). Крім того, фахівці розробили спеціальні процедури взаємодії у разі виникнення проблемних ситуацій. Під час процесу апгрейду, який тривав 40 годин, безперервно працювала група членів команди міграції. Успішне завершення проекту стало можливим завдяки зусиллям багатьох працівників. На особливу подяку заслуговують ІТ-фахівці:

Дмитро Коваль – оновив базу даних; Дмитро Чернишев – контролював процес та перевіряв онлайн транзакції після апгрейду; Ольга Шевчук – відповідала за перевірку бази даних та супутникових систем після апгрейду; Данило Денищенко – відповідав за настроювання промислових серверів. Експерт з підтримки баз даних Дмитро Коваль розповів детальніше про перебіг міграції, проблемні питання, що виникли під час роботи, та подальші етапи проекту: – Я підготував міграцію бази даних «Банкмастер» на Oracle 10g. Загалом, проблем у роботі не виникало. Але у зв’язку з тим, що до проекту було залучено багато працівників, інколи ми розходились

Shared by Vadym Kaminskyi vadym.kaminskyi@aval.ua

у поглядах, адже кожен бачить проблему по-своєму, немає цілісного підходу. Важливо, щоб усі працівники усвідомлювали сферу своєї відповідальності. Крім того, вважаю, що при трансформації Midas у «Банкмастер» потрібно підготувати спеціалістів, які могли б змінювати його ядро з урахуванням цілей Банку. Тобто, зміни необхідно починати з ядра «Банкмастера», добре розуміючи логіку його роботи. А що стосується самої програми, то потрібно працювати далі, не зупиняючись на досягнутому. Зміна платформ та версій бази навряд чи призведе до суттєвих покращень. Реальних результатів можна досягти саме працюючи з вихідним кодом програми, переписуючи та модернізуючи його. Це те, чого потрібно досягти.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

11

Quality

Якість обслуговування – шлях до вирішення проблемних питань

Shared by Quality Department team SQteam@aval.ua

П

остійна рубрика «Якість обслуговування» існує у корпоративному виданні Банку з 2009 року. За цей час ми розглянули низку питань, пов'язаних із якістю обслуговування клієнтів. Читачі відслідкували розвиток програми «Піраміда якості», переглянули результати опитування клієнтів, отримали розуміння того, що є «моментом істини» для клієнтів, та першими дізналися про новий процес обробки скарг. Одне з нововведень 2011 року – підрубрика «Плюс-Мінус», із якої можна дізнатися про те, за що нашим колегам дякують клієнти, та поміркувати над ситуаціями, що викли-

ситуації

кають нарікання та скарги. Спілкуючись із читачами, ми зрозуміли, що ця інформація – цікава та корисна, оскільки містить не теоретичний матеріал, а реальні ситуації з робочого процесу. Ось чому виникла ідея започаткувати нову підрубрику – «Ситуації». Які питання ми плануємо розглядати в ній? Перш за все, питання із життя відділень та повсякденного обслуговування клієнтів. Це ситуації, в які ми потрапляємо щодня, але вирішує їх кожен по-своєму. Клієнти, зазвичай, дуже чутливі до таких ситуацій, адже їхні обставини дуже близькі до «моментів істини», коли очікування клієнта можуть бути перевищені або

Кожні два тижні ми спільно з регіональними менеджерами з управління групою відділень розглядаємо ці ситуації та шукаємо стандартні рішення для їх вирішення. Головна мета – зробити обслуговування клієнта комфортним, щоб він почувався бажаним у відділенні та важливим для Банку. У цьому випуску розглянемо дуже просту ситуацію. Проте, якщо вирішити її неправильно, то можна, по-перше, змарнувати час клієнта, а, по-друге – викликати його незадоволення та нарікання.

Звичайно, інколи ми можемо вирішити складні питання самостійно, залежно від обставин, але є загальні правила, які необхідно пам’ятати під час обслуговування клієнтів

Правило № 1 Зрозумілість ваших дій

Правило № 2 Зрозумілість дій клієнта

К

ітко роз’ясніть клієнту, що він повинен робити – йти в касу, чекати тощо.

лієнт, який обслуговується в даний момент, і клієнти, які очікують в черзі, повинні розуміти, що Ви все робите згідно з процесом обслуговування клієнтів, а не займаєтеся бек-офісною роботою.

невиправдані.

Ч

Правило № 3 Ввічливість

К

лієнт повинен відчувати, що до нього ставляться з повагою. Якщо необхідно перервати обслуговування, то попередьте про це клієнта заздалегідь, під час паузи в обслуговуванні.

Правило № 4 Економія часу клієнтів та власного часу

Я

к відомо, час обслуговування є «моментом істини» для клієнта, який розраховує на скорочення терміну очікування. Для Вас економія часу – це можливість здійснити обслуговування більшої кількості клієнтів.

12

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Ситуація №1 Обслуговування клієнта за наявності черги у відділенні

1

Менеджер Катерина здійснює обслуговування клієнта Василя Петровича. Згідно з процесом, клієнту необхідно здійснити операцію в касі та повернутися до менеджера для завершення обслуговування (віддати або забрати документи).

4 Менеджер запрошує наступного клієнта – Олену Дмитрівну – та повідомляє клієнтам у черзі, що після повернення Василя Петровича з каси, його обслужать позачергово.

Пропонуємо всім, хто потрапляв у ситуації з неоднозначним вирішенням питання правильного обслуговування клієнтів, надсилати їх опис на електронну скриньку відділу підвищення якості обслуговування SQteam@aval.ua. Ми разом будемо вирішувати, як

2

На обслуговування до менеджера Катерини чекають й інші клієнти в черзі.

3

Катерина направляє Василя Петровича в касу та повідомляє, що коли він повернеться, вона запросить його для завершення обслуговування поза чергою, але після обслуговування поточного клієнта.

5

Катерина починає обслуговування Олени Дмитрівни згідно зі стандартами якості обслуговування. Вона попереджає її про те, що, коли Василь Петрович повернеться, їй доведеться перервати обслуговування на 2-3 хвилини для обміну документами з цим попереднім клієнтом. Коли Василь Петрович повертається із каси, Катерина аналізує ситуацію та діє за одним із двох сценаріїв.

1

Якщо процес обслуговування Олени Дмитрівни, короткотривалий, то Катерина завершує його, а потім запрошує Василя Петровича.

2

Якщо обслуговування Олени Дмитрівни – довготривалий процес, то під час паузи у спілкуванні (ознайомлення з умовами угоди, заповнення заяви) Катерина звертається до клієнтки зі словами: «Вибачте, Олено Дмитрівно, повернемося до Вашого питання за кілька хвилин». Після цього менеджер завершує обслуговування Василя Петровича та продовжує обслуговувати Олену Дмитрівну.

правильно поводитися, щоб забезпечити європейський рівень якості обслуговування у нашому Банку. Найцікавіші ситуації опублікуємо в цій рубриці, а на авторів чекають заохочувальні призи. Вісник-book • № 05 (50), 2012

13

«Плюс – мінус»

Плюс

— Хочу висловити слова подяки працівникам Подільського відділення №1, а саме заступнику начальника Лілії Крят, спеціалісту Андрію Дзядикевичу, касиру Наталії Яковенко та хостес Вірі Пахалович за високу якість обслуговування, неформальний підхід, здатність вислухати та зрозуміти потреби клієнта, уважність, урівноваженість, вихованість і терплячість.

Подяки працівникам Подільського відділення №1 Київської РД — Було дуже приємно переконатися у тому, що рекламний слоган вашого банку «Тут Вас розуміють» дійсно працює і втілюється в життя висококваліфікованим персоналом. Учора моє питання було вирішено впродовж дня завдяки професійній та злагодженій роботі працівників банку. Я вже досить давно є клієнтом вашого банку і мені приємно спостерігати за зростанням якості обслуговування та впровадженням новітніх технологій у банківській справі. Користуючись нагодою, хочу побажати вашому банку подальшого успішного розвитку.

Клієнт Олена Горбенко

— Висловлюю подяку співробітникам банку Ользі Пархоменко та Ользі Бельській за вміння працювати та задовольняти всі потреби клієнтів. Я користуюся послугами банку вже декілька років. Із задоволенням приходжу до цього відділення, де зустрічають із посмішкою та обслуговують швидко і якісно. Доводилося декілька разів спостерігати, як сам керівник відділення слідкує за роботою кас, щоб не утворювалися великі черги. Співробітники завжди консультують клієнтів, даючи корисні поради. Дякую за гарний настрій!

Клієнт Ірина

Олексій Каденюк,начальник Подільського відділення №1 Київської РД

— Колектив відділення – це команда, діяльність якої спрямована на надання якісного сервісу та налагодження тривалої співпраці з клієнтами. Ми всі підтримуємо імідж Райффайзен Банку Аваль як європейського банку. Свідченням цьому є постійно зростаюча чисельність наших клієнтів.

мінус

Клієнт звернувся у відділення для отримання замовленої платіжної картки. Але з'ясувалося, що картку було помилково надіслано в інше відділення. Пересилання картки може тривати декіль-

Як потрібно поводитися працівнику відділення? Коментарі фахівця — Анжели Ковальчук, департамент продуктів для приватних клієнтів — Найважливішим питанням для клієнта є термін отримання картки. Тому найбільш вдалим вирішенням питання є пропозиція клієнту платіжної картки Visa Instant – для зарплатних та приватних клієнтів (карткова група Cards – BIN 4149 532) або для пенсійних клієнтів (карткова група Pension – BIN 4149 534). При цьому, працівникам слід пам'ятати, – якщо клієнт

14

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Особливо приємно чути слова подяки за якісний сервіс, які додають нам натхнення в роботі. Для нашого колективу кожен клієнт – важливий, і ми робимо все можливе, щоб клієнти отримували тільки позитивні емоції від обслуговування в нашому Банку. ка тижнів, і час очікування негативно вплине на клієнта. І саме від працівника відділення залежить, яке ставлення сформується у клієнта до Банку у зв'язку з цією ситуацією.

потрапляє в ситуацію, яка унеможливлює використання основної картки (вилучення АТМ, затримка виготовлення тощо), то картка Visa Instant надається на умовах основного пакету обслуговування. Карта Visa Instant видається відразу після ідентифікації клієнта та підписання заяви на надання додаткових послуг. При цьому, клієнта слід поінформувати про час активації картки та можливість її використання для поповнення готівкою карткового рахунку, здійснення операцій у центрах самообслуговування, отримання коштів у банкоматах.

Add friend Shared by Volodymyr Babarykin vbabarykin@dp.aval.ua

Володимир Бабарикін новий регіональний директор Дніпропетровської ОД — Розкажіть, будь ласка, про свою освіту, досвід роботи у банківських установах.

— Я закінчив 10 класів середньої школи в Кіровограді, потім економічний факультет технікуму. Три роки служби у ВМФ теж стали для мене доброю «освітою». Згодом, уже під час роботи в банку, було навчання на економічному факультеті інституту. Першим банком на моєму життєвому шляху та першим місцем роботи був Укрсоцбанк. На той час (1994 рік) це була досить бюрократична та солідна банківська установа з гарною мережею та досвідченим персоналом. У Кіровограді тоді ще працювало досить мало банків. Почувши по телевізору оголошення про конкурс вакансій, я пішов на співбесіду. Мене взяли на посаду економіста валютного відділу, де я пропрацював два роки. Досконало вивчив валютне законодавство, торговельні, неторговельні, експортно-імпортні, дилінгові та міжбанківські операції, валютну бухгалтерію. У 1996 році в місті відкрилася філія Приватбанку, і мене запросили на таку саму посаду. На той час розпочався період стрімкого розвитку роздрібного бізнесу. Перші депозити, емісія платіжних карток, перекази, поточні рахунки фізичних осіб, еквайринг, зарплатні проекти, комунальні платежі, споживчі кредити… У Кіровограді та в кожному районі області відкривалися нові відділення. Паралельно з цими змінами розвивалась і моя кар’єра – пізніше я обіймав посаду заступника директора з роздрібного бізнесу.

До тоді ще банку «Аваль» я прийшов наприкінці 2003 року на посаду заступника директора з роздрібного бізнесу. А через два роки, одразу після придбання Банку Групою Райффайзен, мене призначили на посаду директора Кіровоградської ОД, де й працював до 14 серпня цього року.

— На Вашу думку, що допомогло Вам перемогти в конкурсі на посаду директора макрорегіону?

— Допомогли гарні результати роботи команди дирекції, порядність та чесність, конкретне бачення, а також твердий розрахунок (я подав свою кандидатуру на участь в конкурсі лише на посаду в одному регіоні). Все це додало впевненості та сил для досягнення перемоги.

— У чому полягають позитивні сторони цієї реформи – проекту створення макрорегіонів?

— Позитивним вважаю скорочення витрат, зменшення кількості керівників та бюрократії, а також можливість обміну досвідом між регіонами та дирекціями регіону.

— Чи важко для Вас та Вашої родини далося рішення щодо переїзду?

— Так, мені це рішення далося справді непросто.

— Якими є Ваші завдання на найближчі півроку?

— Першочерговим завданням є організація та контроль за діяльністю підпорядкованих дирекцій із метою збільшення ефективності бізнесу та зміцнення конкурентних позицій Банку в регіо-

ні. На початковому етапі вважаю за потрібне сконцентрувати увагу на тому, щоб не втратити попередні здобутки та результати (а це - ключові співробітники та клієнти, обсяги бізнесу), а вже потім досягати нових звершень.

— Чим відрізнятиметься робота на цій посаді від попередньої?

— Розширяться межі комунікацій завдяки збільшенню кількості співробітників та клієнтів. Але разом із тим зросте й відповідальність – у першу чергу, буду більше вимагати від себе. Крім того, доведеться призвичаїтися до нового міста, нових людей.

— Яким є ваш стиль керівництва? Що Ви найбільше цінуєте в підлеглих?

— У підлеглих я найбільше ціную порядність, професійність та результативність. Мій стиль керівництва є досить комфортним, це – керована демократія. Але, звичайно, все залежить від колективу та завдань. Можливо, не всі готові працювати й досягати результату в умовах демократії, для цього є інші, на жаль, менш ефективні методи.

— Розкажіть про Ваші захоплення поза офісом.

— Я захоплююся гірськими лижами, раніше займався волейболом, люблю подорожувати автомобілем та рибалити. Вісник-book • № 05 (50), 2012

15

Shared by Mykola Musat nmusat@cr.aval.ua

Микола Мусат новий регіональний директор Одеської ОД — Розкажіть про свою освіту, досвід роботи до приходу в Банк.

— Вищу освіту я здобув у Кримському сільськогосподарському інституті за спеціальністю «Економіка і організація сільського господарства». Отримав диплом із відзнакою. Взагалі, я все намагаюся робити «на відмінно» – і в особистому житті, і на роботі. Свою кар'єру починав із посади заступника начальника податкової інспекції, на якій за шість років роботи отримав величезний досвід у сфері комунікації з клієнтами, співробітниками, дізнався про деталі роботи підприємств різних галузей економіки. До Банку прийшов уже з посади начальника податкової інспекції. Я продовжую вчитися навіть зараз. Ніколи не можна сказати, що ти знаєш все. Життя вчить, вносить свої корективи. Я постійно вдосконалюю свої знання, збагачую досвід, вивчаючи економічну літературу, спілкуючись із колегами, партнерами, клієнтами, друзями, підлеглими.

— Опишіть свою кар'єру в Банку та особисті досягнення.

— У Банку я спершу обійняв посаду начальника Білогірського відділення Кримської РД. Саме тоді мені знадобився досвід спілкування з клієнтами, здобутий на попередньому місці роботи. Клієнти, залучені на обслуговування за час роботи в Білогірському від-

16

Вісник-book • № 05 (50), 2012

діленні, і до сьогодні обслуговуються в дирекції. Разом із тим, я отримав нові знання в банківській справі, досвід організації роботи колективу, навчився мотивувати співробітників, будувати тривалі та взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами. Працюючи заступником директора з питань корпоративного бізнесу, розширював свої знання в банківській справі, вивчав динаміку і розвиток великих клієнтів. Це дозволило залучити на обслуговування клієнтів із позитивною кредитною історією, кредитний портфель яких на сьогодні становить 45-50% від загального портфеля дирекції. Приємно, що клієнти-партнери неодноразово відзначали мій професіоналізм та високу якість надання Банком послуг, про що свідчать відповідні дипломи та сертифікати. У 2005 році я отримав призначення на посаду директора Кримської РД. Завдяки здобутому організаторському та менеджерському досвіду мені вдалося сформувати команду професіоналів-однодумців, яка й сьогодні в повному обсязі ефективно керує дирекцією. Результатом нашої згуртованої праці стала лідируюча позиція дирекції. Крім того, незважаючи на складний фінансовий період, діяльність дирекції в 2010 та 2011 роках була прибутковою.

За вагомий внесок у соціальноекономічний розвиток АР Крим та особистий внесок в удосконалення фінансової та банківської системи регіону я отримав Почесну грамоту Ради Міністрів Криму. Крім того, колеги-банкіри засвідчили свою високу довіру та повагу до мене, обравши мене в 2008 році членом Президії Кримської міжбанківської валютної біржі. Також я є представником Банку в Кримському Банківському Союзі, моя думка враховується при вирішенні важливих питань банківського сектору регіону.

— На Вашу думку, що допомогло Вам перемогти в конкурсі на посаду директора макрорегіону?

— Перш за все, мені допоміг багаторічний досвід роботи в банківській сфері, а також дуже велике бажання перемогти, прагнення підкорювати нові вершини та проявити свої лідерські й організаторські якості в умовах трансформації. Мені хотілося змінити психологію людей, довести, що не потрібно боятися нововведень, а, навпаки, – прагнути розвивати свої можливості, освоювати нові грані професійної діяльності. Крім того, на моєму боці була родина, яка вірить у мене і підтримує в усіх починаннях, надихає на нові звершення.

— У чому полягають позитивні сторони цієї реформи?

— З точки зору економічної доцільності для Банку – це, безумовно, скорочення операційних витрат. Для клієнтів – скорочення бюрократичного ланцюжка у вирішенні багатьох питань, на які поширюється компетенція Ради директорів макрорегіону. А для колективу – новий досвід роботи в умовах трансформації банківських процесів.

— Чи важко Вам та Вашій родині далося рішення про переїзд?

— Ми з сім'єю дуже любимо подорожувати, активно проводити своє дозвілля. Ми – «легкі на підйом». Однак проблема переїзду існувала. Ми – корінні кримчани, любимо своє рідне місто, маємо тут будинок, родичів, друзів. Все-таки, сила звички – дуже велика. Проте рішення про переїзд було прийнято одноголосно. Крім того, Одеса – дуже гарне та гостинне місто, в якому відразу почуваєшся, як вдома.

— Якими є Ваші завдання на найближчі півроку?

— Створити сильну, згуртовану команду, побудувати ефективні комунікації в регіонах, отримати зворотний зв’язок, зберегти та наростити клієнтську базу. Сьогодні на банківському ринку конкуренція між банками – дуже жорстка, кожен із них хоче залучити платоспроможних клієнтів. А, значить, переконати клієнта обслуговуватися в нашому Банку можна тільки завдяки різноманітності програм, оптимальності продуктової пропозиції, балансу між продуктовим рядом, швидкістю і якістю обслуговування.

— Чим буде відрізнятися

робота на цій посаді від попередньої?

— Звичайно, бути директором макрорегіону – велика відповідальність, що, передусім, вимагає вимогливості до себе. Потрібно бути в курсі того, що відбувається в усьому регіоні, «тримати руку на пульсі». Кожен регіон має свої особливості, тому для досягнення кінцевого результату важливо визначити пріоритети роботи, знайти проблемні місця та визначити оперативні способи вирішення цих питань.

— Охарактеризуйте, будь ласка, ваш стиль керівництва. Що Ви найбільше цінуєте в підлеглих?

— Стиль керівництва у кожного топ-менеджера індивідуальний та залежить від темпераменту, характеру особистості та конкретної ситуації. Гнучкість справжнього керівника полягає у тому, щоб використовувати переваги кожного стилю і застосовувати їх залежно від ситуації. Свій стиль керівництва я називаю демократично-авторитарним. Можу спрямовувати, керувати, підтримувати, заохочувати, делегувати повноваження. Вважаю за доцільне надавати керівникам і підлеглим достатньо повноважень для прийняття рішень. Вирішуючи важливі або спірні питання, прислухаюся до думки колег, які, безумовно, є професіоналами своєї справи. При цьому, вважаю, що керівник повинен уміти брати відповідальність на себе, самостійно приймати рішення у нестандартних ситуаціях, тобто, вирішальне слово завжди залишаю за собою.

прийняте рішення, тому й від підлеглих вимагаю неухильного та своєчасного виконання поставлених завдань. Дуже ціную відданість справі, ініціативність, креативність, наполегливість в досягненні поставлених цілей, саморозвиток, вивчення інновацій у своєму напрямку, використання передового досвіду колег. На мій погляд, професійні фахівці з високим рівнем відповідальності – це основа успіху будь-якої справи.

— Розкажіть про Ваші захоплення поза офісом.

— З дитинства я захоплююсь спортом, особливо футболом. Проте я не лише отримую задоволення від перегляду футбольних матчів і вболівання за улюблені команди, а й вважаю футбол частиною свого життя. Як капітан футбольної команди Кримської РД, брав участь в усіх змаганнях. На ігровому полі я перестаю бути директором, адже в команді всі гравці рівні, там немає керівників і підлеглих. Спортивні досягнення додають особливого драйву, навчають працювати в команді, бути згуртованим, націленим на результат. Люблю активно проводити відпустку та вихідні, тому, коли є вільний час, займаюся сезонними видами спорту: взимку отримую задоволення від гірськолижного спорту, а влітку вдосконалюю свою майстерність у віндсерфінгу.

Я – вимогливий до себе, завжди несу повну відповідальність за Вісник-book • № 05 (50), 2012

17

Human resources

Відновлено навчання за програмою «Школа касира» Shared by Oleksandra Chernega oleksandra.chernega@aval.ua

Найчастіше перший працівник банку, з яким зустрічається клієнт, – касир. Багато молодих працівників починають кар’єру банкіра саме з цієї посади.

Н

а перший погляд робота касира видається дуже простою та легкою: приймати та видавати гроші. Але тільки той, хто опанував цю професію, знає всі її тонкощі та приховані сторони і розуміє, скільки знань та навичок вона вимагає. Коли до Банку приходить новий кандидат на посаду касира, за дуже короткий термін він повинен вивчити основні аспекти своєї майбутньої роботи: організацію операційнокасової діяльності; положення та інструкції з проведення

18

Вісник-book • № 05 (50), 2012

касових операцій; методи перевірки грошових знаків; роботу з платіжними картками; здійснення переказів Western Union та «Аваль-Експрес»; здійснення операцій із грошовими чеками та банківськими металами; правила погашення кредитів; стандарти якості обслуговування клієнтів та багато іншого. Посада касира у відділенні є тією точкою, де перетинаються компетенції та відповідальність різних департаментів та служб. А запроваджений у 2007 році курс професійного

навчання для касирів Банку виявився настільки комплексним та багатогранним, що його назвали «Школою касира». У банку постійно відбуваються зміни, і робота касира не є винятком. Нові ІТ-розробки, оновлені процеси та продукти – все це має негайно відображатися у навчальному курсі, а також бути доступним для працівників. Тому навчальні матеріали для касирів постійно оновлюються. У процесі перегляду та вдосконалення навчальних та довідникових матеріалів, а також тес-

тів для перевірки знань задіяні різні підрозділи Банку: операційний департамент, департамент продуктів для приватних клієнтів, департамент бухгалтерського обліку, контролю та звітності, департамент підтримки ІТ-систем, департамент економічної та фінансової безпеки, юридичний департамент, а також департамент каналів продажу та дистрибуції. На сьогодні програма функціонального навчання касирів складається з 11 тематичних блоків та 5 електронних курсів. Вона включає практичні вправи, спрямовані на формування навичок у роботі з програмним забезпеченням, спеціальні навчальні версії якого використовують під час проведення програми. Ціна помилки касира може бути дуже високою, тому важливо дотримуватися єдиного стандарту та змісту навчальної програми в усіх регіонах. З цією метою працівники операційного департаменту з регіональних та обласних дирекцій, залучені до навчання касирів на місцях, спочатку самі проходили цей курс та обговорювали деталі з експертами. Зараз програма функціонального навчання є обов'язковою для всіх нових касирів. А перевірка знань у формі фіналь-

ного електронного тестування дає впевненість у тому, що ключові моменти були успішно засвоєні. Лише за останній рік понад 600 нових касирів пройшли навчання та приєдналися до команди Банку. Запорукою успіху є чіткий розподіл завдань та відповідальності між департаментом каналів продажу та дистрибуції (визначення функцій, стандартів якості, контроль), операційним департаментом (проведення навчання касирів у кожній дирекції), сектором професійного та дистанційного навчання департаменту персоналу (загальна координація, технічна та методична підтримка), керівниками підрозділів управління персоналом в дирекціях (організація навчання) та, звичайно, центрами експертизи (своєчасне оновлення інформації для навчальних матеріалів). Це – командна робота, яку об'єднує спільна мета та спільне бачення. Протягом 7 років існування «Школи касира» було впроваджено багато цікавих, корисних та інноваційних підходів та інструментів навчання. Сьогодні, приміром, експерти операційного департа-

менту працюють над формуванням навчальних відеокурсів. Це дасть можливість проводити навчання якісніше, а за рахунок економії часу приділяти більше уваги практичним вправам. Фахівці з команди професійного та дистанційного навчання постійно вдосконалюють презентації та електронні курси. Відділ підвищення якості обслуговування приділяє значну увагу актуальності тестових завдань для щомісячної перевірки знань касирів відділень. Завдяки роботі залучених експертів та підрозділів на порталі електронного навчання academy.aval співробітники, які проводять навчання касирів, завжди можуть знайти актуальну інформацію, а касири – матеріали для самостійного вивчення. Щодня у 825 відділеннях нашого Банку 2009 касирів здійснюють десятки тисяч операцій, дарують клієнтам сотні тисяч посмішок, роблячи свій вагомий внесок у збільшення прибутку Банку. Їхня професійність – одна з головних наших переваг на висококонкурентному ринку банківських послуг та запорука лояльності клієнтів.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

19

Social role

В Олеському замку загартовано нову команду чотирьох дирекцій Shared by Leonid Zyabrev leonid.zyabrev@aval.u

На Галичині відбулася зустріч співробітників львівського макрорегіону

11 серпня понад 200 представників Волинської, Закарпатської, Львівської та Рівненської дирекцій, що входять до макрорегіону з центром у Львові, зібралися на неформальній командоутворюючій зустрічі. У заході взяли участь працівники обласних дирекцій та начальники відділень. Головним завданням заходу було формування нової спільноти та налагодження дружніх стосунків між обласними дирекціями, що нині входять до одного макрорегіону.

У

часники зустрічі прибули на захід у піднесеному настрої. За ініціативою приймаючої сторони свята – Львівської ОД – захід відбувся на території Олеського замку. Одна з найстаріших середньовічних фортець України відразу налаштувала на пригоди. І цих пригод авалівцям того дня справді вистачало! Розпочалася зустріч із того, що учасників розділили на команди. Цього разу було вирішено не робити традиційного розподілу за дирекціями, а зібрати в кожній команді представників із різних дирекцій. Мета зрозуміла: віднині у рамках одного макрорегіону дирекції будуть більше спілкуватися між собою, і для того, аби ця комунікація була більш ефективною, співробітники

20

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Банку з Волині, Закарпаття, Галичини та Полісся мають познайомитися ближче. Під час невеличкого частування гостей розважав танцювальний ансамбль, який познайомив банкірів із середньовічними танцями. Потім команди вирушили на велику галявину перед замком, прикрашену прапором Райффайзен Банку Аваль. Бійцівський дух присутнім піднімала шоу-група, яка продемонструвала стилізовану битву лицарів. Привітальні промови виголосили голова правління Банку Володимир Лавренчук та директор макрорегіону з центром у Львові Сергій Бойко. Лейтмотивом виступів стала думка про те, що нова управлінська модель принесе дирек-

ціям у складі Львівського макрорегіону ще більше досягнень. Адже це нововведення – вимога часу, яка дозволить зменшити бюрократію та приділяти більше уваги обслуговуванню клієнтів. Згодом почалися змагання. Авалівці завзято шукали «Скарби Олеського замку» – саме таку назву отримав цей квест. Усі чотири команди впоралися з ним «на відмінно». Але для цього нашим колегам довелося докласти чимало зусиль та виконати різноманітні завдання: бігати на одному комплекті лиж учотирьох, стріляти з лука та арбалета, зіштовхувати один одного з колоди, влучно кидати мішечки з піском у ціль тощо. Особливу зацікавленість викликало фінальне змагання на кра-

ще представлення команд. Тут авалівцям довелося проявити справжню креативність, застосовуючи всі свої таланти: поетичні, танцювальні, художні. Окрім змагань, усі бажаючі мали змогу долучитися до екскурсії Олеським замком, а також зробити вишукане фото, переодягнувшись у стилізовані під старовинні костюми. Завершилася подія у замку презентацією пам'ятної інсталяції «Перший командний квест Львівського макрорегіону», в якій поєдналися контурисимволи чотирьох областей. Після групових змагань учасники події завітали на етнофестиваль «Підкамінь», що вкотре відбувся за сприяння Райффайзен Банку Аваль. Тут табір Банку, який деякі з гос-

тей фестивалю прийняли за весільний намет, розташувався недалеко від сцени та привертав увагу яскравою корпоративною символікою. Окрім музичної частини фестивалю, зустріч запам'яталася учасникам ще й кулінарними змаганнями між дирекціями, а також колективним співом біля ватри. На думку учасників, командоутворююча подія була успішною на всі 100 відсотків. У цьому – велика заслуга організаторів зі Львівської ОД та інших дирекцій. Як відомо, чотири дирекції, що брали участь у зустрічі, ввійшли до «пілотного» макрорегіону. Наші колеги з цих областей першими відчули побоювання щодо нової моделі управління мережею. Відповідно до них перших і прийшло усвідомлення

того, що для більшості співробітників цей проект несе лише скорочення бюрократії. А під час змагань в Олеському замку члени розширеної команди побачили одне одного, відчули плече нових друзів та переконалися, що такій чудовій команді – все під силу!

Вісник-book • № 05 (50), 2012

21

Любов Воробйова:

«Після впровадження проекту макрорегіонів наша організація стане ефективнішою» Shared by Lyubov Vorobyova lyubov.vorobyova@aval.ua

Без перебільшення, один із найважливіших проектів останніх років у Банку – проект макрорегіонів, який все більше набирає обертів. Проведено відкритий конкурс на заміщення вакантних посад членів Рад директорів, уже відбулися робочі наради з питань запровадження нової управлінської моделі у 6-ти із 7-ми макрорегіонів, невдовзі має відбутися зустріч і в останньому – з центром у м.Хмельницькому. Про те, як відбувається перебіг цього проекту, розповідає керівник робочої групи, начальник виконавчого секретаріату Любов Воробйова.

— Розкажіть, будь ласка, про хід зустрічей із запровадження нової управлінської моделі в макрорегіонах. У чому полягає їхня мета?

— На цих зустрічах колективам дирекцій презентують нову управлінську модель. У Львові та Одесі це робили представники ЦО – кожен для своєї вертикалі. Починаючи з Дніпропетровська, ці презентації проводять самі члени Ради директорів регіону. Головна тема виступів – що змінилося в роботі у зв’язку з запровадженням проекту макрорегіонів? Питань виникає дуже багато. Як віднині співпрацюють ризики та вертикалі бізнесу? Як працює контролінг, адже його немає в дирекціях регіону (тобто в мікрорегіонах)? При цьому, для кожної конкретної презентації виступи актуалізуються, адже регіони мають певні відмінності. Активну участь у зустрічах беруть члени правління, які є кураторами даних регіонів. За нової моделі також збереглася посада куратора для кожного регіону. Як і ра-

22

Вісник-book • № 05 (50), 2012

ніше, завдання куратора – бути сполучною ланкою між дирекцією та правлінням.

— З якими складнощами доводиться мати справу новопризначеним керівникам макрорегіонів?

— Усі новопризначені менеджери є сильними особистостями, але на початковому етапі вони можуть відчувати певну розгубленість. Йдеться не тільки про значно розширене коло посадових обов'язків, а й про особисті причини. Вперше в історії нашого Банку близько 15 менеджерів переїдуть у нові регіони. Більшість із них мають родини, а, отже, повинні подбати про школи та дитсадки для своїх дітей тощо. І хоча в Банку існує програма, яка допомагає здійснювати переїзди за службовою потребою як фінансово, так і організаційно, проте, пошук нового житла буде непростим завданням, адже на це відводиться всього три тижні.

Взагалі, подібні переміщення – це певне «перезавантаження» корпоративної культури. Ні для кого не секрет, що менеджери на Заході постійно переїжджають, вони живуть у тих містах, де є робота. Зважаючи на те, що в результаті проекту кількість менеджерських позицій у регіонах значно скоротилася, наші співробітники готові переїжджати, аби мати роботу в улюбленому Банку. В ході відкритого конкурсу було відібрано найкращих менеджерів без огляду на місце їхнього проживання.

— Враховуючи переїзди, наскільки позитивним є фінансовий результат від проведення проекту?

— Безумовно, результат є дуже позитивним. У нас є відповідний бізнес-кейс, що розраховується спеціальної командою, яку очолює Валерій Романовський – начальник управління контролю за витратами. Цього року через певні обставини фінансовий результат буде незначним – близько

3 млн. гривень. Але з наступного року економія буде обчислюватися десятками мільйонів гривень. Це – тільки економія прямих витрат. Скільки заощадимо на непрямих витратах, приміром, на зменшенні кількості ліцензій на ПЗ, оптимізації офісних приміщень – довідаємося лише згодом.

— Впровадження проекту добігає кінця. Які ще реформи очікують мережу незабаром?

— Найближчим часом великих реформ у мережі не очікується. Поки ми не будемо мати єдиного МФО, структура мережі буде такою, якою вона започатковується цим проектом. Причому, самих відділень, як основи мережі, проект макрорегіонів практично не торкається. Навпаки, вони від цієї реформи тільки виграють, адже зменшуються витрати, які розподілялися на точки продажів. Після впровадження проекту відділення стануть більш прибутковими, тому що скоротяться адміністративні витрати на рівні дирекцій.

— Яке ставлення до проекту з боку бізнес-ліній та акціонерів?

— Зацікавлені у цій реформі і бізнес-лінії. Замість 25 ключових менеджерів у кожній області працюватиме лише 7, яких потрібно буде інформувати про нові методики та політику. Буде також значно покращено обмін досвідом на рівні макрорегіонів. Очевидно, що здійснення проекту також знайшло підтримку акціонерів – вони завжди вітають скорочення витрат.

— Йдеться про мережу. Чи від-

будуться певні реформи на рівні ЦО?

— Безумовно, в ЦО планується впровадження іншого проекту. Його метою буде оптимізація структури задля зменшення рівнів ієрархії. Уже декілька років ми працюємо над створенням Lean-організації, згідно з принципами якої і буде переглянуто структуру ЦО.

— Розкажіть про команду проекту макрорегіонів.

— У проекті задіяні багато підрозділів, загалом команда складається з понад 20 осіб – представників усіх бізнес-лінії та напрямків. Дуже важливою є роль департаменту організаційного та процесного управління, адже саме його співробітники працювали над побудовою організаційної структури макрорегіонів, координували роботу щодо створення Ради директорів та розробляли документи, необхідні для злагодженої та безперебійної роботи установи. Велику роль відіграє і департамент розвитку мережі, тому що його фахівці відповідають за реєстрацію нових положень в Національному банку. Департамент персоналу інформує Національний банк про зміни в керівному складі дирекцій. Дуже приємно, що для здійснення цієї реформи ми не залучаємо сторонніх консультантів, а робимо все власними силами. А це теж прибутки – через економію на витратах, що обчислюються мільйонами доларів. Роль бізнесу у проекті – навчити персонал своєї вертикалі в регіонах працювати по-новому й одночасно забезпечувати нормаль-

не функціонування Банку. Приємно відзначити, що попри значне навантаження у зв’язку з реформою, Банк суттєво перевиконав план за доходами. Більше того, як зазначають наші колеги зі Львівського регіону, ця реформа дала поштовх бізнесу – всі пожвавилися, стали більш активними та ініціативними. Правильних людей призначили на правильні місця, й тому всі запрацювали ефективніше.

— Якою є політика Банку стосовно людей, які, на жаль, втрачають роботу внаслідок реалізації проекту?

— Наш Банк є відповідальним роботодавцем – час від часу це підтверджується відповідними рейтингами. Всі процедури здійснюються згідно з нормами чинного законодавства, а також ми допомагаємо менеджерам, які не виграли конкурс на керівні посади: укладаємо угоду з рекрутерською компанією, яка займається їх працевлаштуванням. Усі звільнені отримають відшкодування – на одну місячну зарплату більше, ніж це передбачено чинним законодавством.

— Що для Вас слугуватиме свідченням того, що проект макрорегінів - успішний?

— Для мене головне, щоб усіх, кого призначили, на нових посадах супроводжував успіх. Щоб кожен із цих менеджерів знайшов себе в новій ролі, яка б приносила йому задоволення, а Банку – успішний бізнес. Переконана, що внаслідок запровадженого проекту, наша організація запрацює ефективніше, й через це наша репутація на ринку тільки покращиться.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

23

Social role

Один день у Бабанській школі-інтернаті

Shared by

by Galyna Tsvyntarna galina.tsvintarnaya@aval.ua

Уже кілька років Райффайзен Банк Аваль надає благодійну підтримку Бабанській спеціальній школі-інтернату на Черкащині, де навчаються і проживають діти з проблемних сімей та діти-сироти. Двічі на рік волонтери із Центрального офісу відвідують підопічну школу, влаштовують там толоки, чи просто свято спілкування з дітьми. Вони завжди дуже ретельно готуються до зустрічі з дітьми: підбирають для них найкращі подарунки, готують розважальні програми.

Ч

ергова благодійна акція у Бабанській школі відбулася 22 вересня ц.р. У ній взяли участь 20 осіб. І ще задовго до поїздки деякі колеги цікавилися, коли ж планується черговий візит до маленьких друзів у Бабанці та що підготувати їм у подарунок. Нинішній візит співпав із 50-ю річницею з дня заснування школи-інтернату. З цієї нагоди Банк переказав закладу 30 тис. грн. на спорудження спортивного майданчика, про який діти давно мріяли. Профспілка працівників ЦО Банку, в свою чергу, передала в подарунок вихованцям інтернату роликові ковзани, скейт-борди, іграшкові ав-

24

Вісник-book • № 05 (50), 2012

томобілі, ляльки. А для створення дітям гарного настрою ще й запросили професійних аніматорів-клоунів, які провели з ними веселі ігри, конкурси, майстер-класи. Не залишились осторонь від цієї події і колективи кількох підрозділів та деякі співробітники ЦО. За власні кошти вони придбали та передали в Бабанську школу багато подарунків: розвиваючих ігор, спортивного знаряддя, товарів для школи, предметів особистої гігієни, книг, іграшок, фруктів, солодощів тощо. Найбільше тішить той факт, що люди відгукуються уже на перший заклик – цікавляться життєвими потребами дітей, намагаються придбати саме ті пода-

рунки, які їм найбільше до вподоби чи необхідні. Волонтери влаштували для дітей веселі конкурси та командні ігри на свіжому повітрі, намагаючись зігріти своєю увагою кожну дитину. Діти ж продемонстрували авалівцям свої співочі й танцювальні таланти. Нагородою для всіх них стали чудові призи, придбані працівниками Банку. А нагородою для самих учасників цього благодійного заходу стало відчуття правильності власних життєвих орієнтирів і цінностей. Долучайтеся до доброчинства, і ви відчуєте це духовне піднесення!

Про одну з доброчинних ініціатив у рамках благодійної акції в Бабанці розповідає Вікторія Масна, директор департаменту по роботі з фінансовими установами:

«Спілкуючись на форумі Osinka.ru в Інтернеті з багатьма дівчатами, які, як і я, захоплюються художньою вишивкою, якось у березні цього року я запропонувала організувати благодійну акцію для вихованців Бабанської школи-інтернату. Учасники форуму й раніше проводили доброчинні акції в інших країнах. Цього разу ми вирішили гуртом вишити кілька панно з навчальною тематикою для вихованців школи-інтернату: з українським та англійським ал-

фавітом, а також із цифрами з яскравими ілюстраціями. Цю ідею підтримали понад 20 дівчат із України, Росії, Білорусі та Казахстану. А далі ми зайнялися улюбленою справою – вишиванням. Дуже скоро мені почали надходити поштою пакунки з різних країн для вихованців Бабанської школи-інтернату. Дівчата надсилали не лише вишиті літери, які згодом мали стати частиною загального панно з алфавітом, але й величезну кількість подарунків (понад 8 кілограмів!) для дітей – книги, розмальовки з фломастерами, аксесуари для дівчат та іграшкові машинки для хлопчиків. Зго-

дом із отриманих частин вишивки було виготовлено 3 панно – з українським та англійським алфавітом, а також із цифрами з картинками. Сподіваємося, що ці яскраві панно будуть тішити й навчати ще багато дітлахів у молодших класах інтернату та стануть для них своєрідним натхненням, адже кожна з нас вклала в цю роботу частинку своєї душі. Від імені моїх подруг-вишивальниць дякую всім, хто організовує такі поїздки та дає нам можливість створити свято для цієї чудової малечі».

Вісник-book • № 05 (50), 2012

25

Raiffeisen family

Як хмельницькі «Козаки» у Білорусі гостювали Shared by Victoriya Mikhalevska victoriya.mikhalevskaya@aval.ua

Наші колеги з Пріорбанку, що також є дочірнім банком Райффайзен Банк Інтернаціональ, мають гарну традицію – щороку вони збираються у мальовничих куточках Білорусі на свій туристичний зліт. Цього разу в серпні на березі озера Гать близько тисячі учасників, об’єднаних у 28 команд, знову активно відпочивали, спілкувалися та визначали найкращих у спортивних, творчих і кулінарних конкурсах.

У

же декілька років поспіль на такі зустрічі білоруси запрошують і колег із Райффайзен Банку Аваль. Цьогоріч Банк представляла Хмельницька ОД – дружна, згуртована команда «Козаки Поділля», яка доклала максимум зусиль для перемоги у спортивних змаганнях, гостинно приймала у своєму наметовому містечку білоруських банкірів, отримала нові незабутні враження та не залишилася без заслужених нагород. Так, наших колег відзначили дипломом за творчі здобутки: най-

26

Вісник-book • № 05 (50), 2012

кращі емблему, девіз та візитну картку команди з використанням української символіки. Було названо кращою й чудову організацію їхнього наметового містечка, яке виглядало немов мальовничий куточок України з озерцем, живністю та квітами. А за гостинність, привітність та смачні українські страви, якими авалівці щедро частували учасників зустрічі, нашу команду було названо «Кращою щедрою хатою» цього заходу. «Козаки Поділля» дружно та завзято брали участь у змаганнях із подолання смуги перешкод,

стрибках, метанні м'яча, триборстві та в сімейній естафеті. Загалом чудова організація заходу та дружня атмосфера, яка панувала серед команд, залишили незабутні враження та спогади. Щедрість, щирість, гостинність авалівців надовго запам'ятаються учасникам зустрічі, так само як і відкритість та чудовий настрій, з якими зустрічали українців білоруські банкіри. Усі вони ще раз довели, що є не лише професіоналами у своїй справі, а й талановитими творчими людьми, націленими на нові досягнення.

Experience

Скажімо «YES» професійній дискусії!

Shared by Volodymyr Lavrenchuk vladimir.lavrenchuk@aval.ua

У саміті YES в Ялті я брав участь уже втретє і навіть без цьогорічного досвіду міг би засвідчити, що щоразу цей форум – надзвичайний інтелектуальний «шок» у позитивному значенні цього слова. І виникає цей «шок» не тільки від присутності в Ялті надзвичайно великої кількості лідерів думок на «відстані руки» від гостей (хоча, з огляду на обмежену площу приміщення, чисельність поважних спікерів на квадратний сантиметр і справді «зашкалює» і, певне, є світовим рекордом). Виступи багатьох промовців, їхнє бачення світу є унікальними – «випадкових» людей на цьому форумі не буває. Часто презентації на форумах YES носять «пророчий» характер. Пригадується минулорічна дискусія між Ларрі Саммерсом, колишнім директором Національної економічної ради США, та Юргеном Фітченем, членом ради правління Deutsche Bank AG. Йшлося про те, де фінанси знаходяться у більшій небезпеці – в Америці чи у Європі? Американець

майже цитував Маркса: «Привид ходить Європою – привид боргової кризи». Європейці з цим не погоджувалися. І ось, що ми маємо: вже рік живемо з борговою кризою Європи, наслідки якої вже є тяжкими, а якими будуть надалі – нікому невідомо. Отже, дискусії на ялтинських самітах не є порожніми – вони є ґрунтовними й часто – пророчими. І цього року було чимало прогнозів та передбачень стосовно того, куди надалі рухатиметься світ. Деякі думки відомих спікерів не є новими для аудиторії, адже багатьом знайомі їхні висловлювання, інтерв’ю, книги тощо. Якщо,скажімо, виступає представник Силіконової долини – певно, він буде розповідати про прогрес в інформаційних технологіях; а якщо це прем'єр-міністр Туреччини – йтиметься про ситуацію на Близькому Сході та у Південній Африці. Проте «живе слово» теж має велику вагу. Часто вражає не те, що найкращі світові спікери промовляють, а те, як вони це ро-

блять. За допомогою чого вони переконують аудиторію, як ведуть дебати? Як структуровано думки, які підготовлено аргументи – для України кращі практики в цій сфері ще є досить новими. І тому YES – це платформа для навчання, залучення кращих практик ведення діалогу, переконування політичних лідерів і бізнессередовища у перевагах своїх стратегій. Ці стратегії можуть бути геніальними, чи ні, але те, як їх доводять до людей – неперевершено. Тон цьогорічній зустрічі задав прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган завдяки своїм відвертим та беззастережним оцінкам ситуації у мусульманських державах Азії та Африки, добре аргументованим коментарям стосовно окремих країн, культур та релігій. І це попри велику різноманітність аудиторії та численні телекамери! У цій прямоті відчувалася велика сила – відкрита презентація свого бачення – «без лапок» та вуалювання. Якщо до цього додати, що тембр голосу, вимова та інші Вісник-book • № 05 (50), 2012

27

навички спікера були не тільки бездоганними, а й органічно вписувалися в текст промови, то стає зрозумілим, чому в аудиторії панувала повна увага – без жодних шансів для сумнівів чи «міжсобойчиків» у залі. Пан Ердоган виголошував свою промову турецькою і при цьому не вибачався. Це – ніби така дрібниця… Серед інших виступів, які вразили, – промова Кондолізи Райс. Особливо та її частина, де йшлося про роль свободи у розвитку держави. Тільки у суспільстві, де забезпечено свободу кожної особистості, мотивуються і масово розвиваються таланти, які, власне, і є основними «драйверами» економічного розвитку та підвищення рівня життя. Саме змагання за таланти є на порядку денному держав світу. І виграє у цьому змаганні та країна, де більше свободи і більше шансів на залучення талантів. Причому, цей логічний ланцюжок діє і в зворотному напрямку: менше свободи – менше талантів. Ще один заклик пані Райс: «Інвестуйте в жінку!». Вона навела приклад африканського містечка, в якому навчили читати одну жінку, а та, в свою чергу, навчила всіх інших. Жінки – це мультиплікатор добра, позитивна зміну світу, краща освіта для дітей та порядок на вулицях, рівні права тощо. Звучало це дуже переконливо завдяки досвіду, вмінню та «непричесаній» відвертій мові

28

Вісник-book • № 05 (50), 2012

оратора, що викликало довіру. Абсолютно приголомшливою була частина, присвячена новим «драйверам» бізнес-світу. Один із лідерів ІТ-індустрії, Юрій Мільнер, яскраво розповів про те, як електронна комерція нині витісняє традиційні канали збуту. Цікавими були промови про новинки в генетиці. Стає зрозумілим: наші погляди на життя принципово змінюються під впливом передових наукових та бізнес-кіл. Остаточно зачарував аудиторію відомий «рок-стар» та бізнес-легенда Річард Бренсон. Він говорив не так і багато, епізодично щось коментував, але коли він «включався» – вся аудиторія затамовувала подих. Велика сила слова, коли ти говориш від першої особи: «Я це роблю – запускаю приватний космічний корабель», а не так, як кажуть інші: «Хтось запускає приватний космічний корабель». Це – дуже потужна штука. Певною мірою треба подякувати російській делегації на Форумі за проведений російський dinner. Було очевидним, що учасники дискусії, хоча й були досить авторитетними людьми, все-таки уникали прямих та відвертих до кінця оцінок середовища. Однак це – лише на фоні попередніх розмов. Цікаву гумористичну форму прийняла дискусія на тему: куди краще йти Україні – на Схід, чи на Захід? Усе звелося до формули «Любов

за гроші» (читай – за дешевий газ) – це добре, чи ні? Загалом аудиторія показала, що їй не подобається, коли ціна на газ стає розмінною монетою у відносинах. Як на мене, яскравими були деякі виступи українських посадовців. Приємно, що дехто з них не тільки виступили спікерами на сесіях, а й брали активну участь у кулуарних діалогах. Цього дуже не вистачало на попередніх ялтинських самітах: часом складалося враження, що українські посадовці не мають зацікавленості в контактах із впливовими людьми з-за кордону і не бажають скористатися унікальним шансом, коли ці люди перебувають у Ялті. Як завжди, на ялтинському саміті викликало повагу вміння модераторів дискусії зберігати високий рівень взаємної поваги та кооперації попри часом конфліктні чи протилежні точки зору. Незважаючи на часто непримиримі позиції, ведучі вміло переводили дискусії в конструктивне русло та сприяли зростанню інтересу до діалогу. Часто вдавалися до гумору – доброго індикатора того, що загальна атмосфера заходу – відкрита та дружелюбна. Підсумовуючи, зазначу: я поділяю думку екс-президента Польщі Александра Квасневського про те, що ялтинські форуми – найбільш авторитетні стратегічні сесії у світі.

Most popular

Джордж Сорос. Історія одного генія Джордж Сорос (George Soros) – американський фінансист, інвестор, філантроп. Послідовник Карла Поппера, який пропагував ідею відкритого суспільства. Сорос за своїм характером і баченням світу, приміром, дуже відрізняється від Уоррена Баффета. Якщо Баффет є класичним довгостроковим інвестором і не прагне грати будь-якої іншої ролі, то Сорос – фігура неоднозначна, суперечлива, яка прагне публічності та світового визнання. Він займається благодійністю, бере участь у суспільному житті, пише книги й розвиває фонди власного імені.

Д

жордж Сорос народився 12 серпня 1930 року в Будапешті в родині середнього достатку і звали його тоді Дьйорд Шварц. Батьки Джорджа Сороса мали єврейське походження. Його батько Тівадар Шварц походив із небагатої сім’ї, а мати Ерзебет Суц була з дуже заможної родини. Батько був адвокатом і однією з ключових фігур єврейської общини Будапешту. Однак його захоплення виходили далеко за межі юридичної практики. Він був письменником-есперантистом, заснував літературний журнал, у якому публікувався й сам, а деякий час був його редактором. У 1936 році родина змінила своє прізвище на угорський варіант – Шорош. Батько Джорджа любив ризи-

кувати і насолоджуватися своїм умінням уникати негативних наслідків. Джордж Сорос стверджує, що саме від батька він перейняв уміння управляти небезпечними ситуаціями та отримувати задоволення від подолання ризиків, що йому дуже допомагає у грі на біржі. Тівадар ніколи не відмовляв своїм синам Джорджу та Полу в кишенькових коштах, сподіваючись тим самим навчити їх відповідальному ставленню до грошей. Проте сам батько залишав мало коштів у сімейному бюджеті, незважаючи на досить високий дохід. Вочевидь, дитячі враження, пов’язані з матеріальною скрутою родини, мотивували Джорджа Сороса на те, щоб у майбутньому накопичити величезний статок; а батьківська

Shared by

by Galyna Tsvyntarna galina.tsvintarnaya@aval.ua

легкість, з якою він ставився до матеріальних цінностей, дозволяє Соросу легко витрачати мільйони на благодійні цілі. Москва чи Лондон? Коли Джорджу виповнилося 17, він вирішив покинути Будапешт, оскільки мріяв про цікавіше життя з більшими перспективами, ніж у післявоєнній Угорщині. На запитання батька, куди б він хотів поїхати, Джордж відповів: «У Москву, аби побачити, що являє собою цей соціалізм, або до Лондона – там BBC». Під час війни вся сім’я часто слухала трансляції BBC (Бі-Бі-Сі). Тівадар відмовив сина від поїздки до Москви, і Джордж вирушив до столиці Великобританії. У 2000 році в інтерв’ю британській газеті Sunday Times СоВісник-book • № 05 (50), 2012

29

рос зізнався, що своїм колосальним діловим успіхом він завдячує батькові, який заклав підвалини світогляду майбутнього великого інвестора. У 1949 році Джордж вступив до Лондонської школи економіки, яку успішно закінчив через 3 роки. Жив за рахунок випадкових заробітків. На той час йому довелося попрацювати і на галантерейній фабриці, і комівояжером, і офіціантом, і носильником на вокзалі. Та він не розлучався з мрією працювати у банку. Вже тоді він вів детальну бухгалтерію своїх убогих фінансів. «Я розпочав із тижневого бюджету в 4 фунти, потім намагався укластися в суму меншу, ніж 4 фунти, а в своєму щоденнику я вів облік своїх доходів і витрат», — згадує з посмішкою нинішній мільярдер. У 1953 році Сорос почав працювати в компанії Singer & Friedlander. Робоче місце знаходилося поруч із арбітражним відділом, недалеко від біржі. Керівник Джорджа торгував акціями золотодобувних компаній. Тоді Сорос і отримав перше уявлення про біржову торгівлю. У США. Як заробити півмільйона? У 1956 році Сорос приїхав до США на запрошення батька свого лондонського друга, який мав свою невеличку брокерську фірму на Уолл-стріт. Кар’єра Сороса в США роз-

30

Вісник-book • № 05 (50), 2012

почалася з міжнародного арбітражу, тобто купівлі цінних паперів в одній країні та їх продажу в іншій. Він почав інвестувати гроші своїх друзів та знайомих, а також власні скромні заощадження. І через деякий час почав непогано на цьому заробляти. Якось він поставив собі за мету заробити на інвестиціях півмільйона доларів. Йому тоді здавалося, що цієї суми повинно вистачити, аби перестати працювати і весь свій час присвятити філософії, яку він на той час вважав своїм єдиним справжнім покликанням. Однак у міру зростання доходів Сороса понад його власні очікування, він ставив перед собою все нові, вищі цілі, насолоджуючись ризикованою грою та своїм талантом інвестора. І нарешті, працюючи в компанії Arnhold & S.Bleichroeder, де він дослужився до поста віце-президента, Джордж Сорос усвідомив, що як інвестор він є талановитішим, ніж як філософ чи топ-менеджер. У 1967 році Сорос зумів переконати керівництво Arnhold & S.Bleichroeder у необхідності створення офшорного інвестиційного фонду First Eagle під своїм управлінням. А в 1969 році – хеджовий фонд Double Eagle. У 1970 році спільно з Джімом Роджерсом Сорос заснував знаменитий фонд Quantum, який здійснював спекулятивні операції з цінними паперами, що забезпечували його прибутковість протягом перших десяти років існу-

вання на рівні 3365% на рік! Саме переважно цьому фонду Сорос завдячує своїм величезним статком, який у 2009 році оцінювався в 11 млрд. дол. США. Теорія рефлексивності ринків Джордж Сорос прославився не лише як талановитий інвестор, а й як один із найщедріших мільярдерів (разом із Карнегі та Рокфеллером). Проте найбільше він дорожить своїми інтелектуальними досягненнями. З юних років він мріяв стати другим Кейнсом чи Ейнштейном. Навчаючись у Лондонській школі економіки, він вивчав фінанси, та найбільше захоплювався філософією. Особливо його цікавили погляди англо-австрійського філософа Карла Поппера, який викладав у Лондонській школі економіки. В основі філософії Поппера лежить так звана теорія «рефлексивності», згідно з якою в усіх процесах за участю людини, на відміну від процесів у неживій природі, сам спостерігач є частиною об’єктивної дійсності, за якою він спостерігає. Отже, власне акт спостереження може впливати на дійсність, яку аналізує спостерігач. Погляди Поппера Сорос використав для розробки так званої «теорії рефлексивності ринків», яку він з успіхом застосовував у біржовій грі. Згідно з цією теорією, трейдери

приймають рішення про купівлю і продаж цінних паперів, виходячи з очікувань цін у майбутньому, а оскільки очікування – категорія психологічна, то на них можна вчиняти певний інформаційний вплив. При цьому настрої та очікування окремо взятих учасників ринку знаходять відображення в характері ринкових операцій, що може видозмінювати вплив фундаментальних факторів на ринок. Сорос запевняє у своїх книгах, що ця філософія виявилася досить корисною на фінансовому ринку. Проте люди, які близько з ним співпрацювали, стверджують, що приймаючи інвестиційні рішення, він скоріше покладається на власні інтуїцію та дар фінансового передбачення, аніж на цю філософію. Його син Роберт каже: «Він купує, коли у нього починає боліти спина, а продає, коли біль припиняється». Однією зі своїх переваг Сорос вважає відсутність будь-якого визначеного стилю інвестування. У кожному конкретному випадку він прагне підладжуватися під ринкову ситуацію. Приміром, якщо 10 років тому його фонд інвестував в інструменти валютного ринку, то нині велику роль відіграють капітальні вкладення у промисловість. Крім того, з часом Сорос все більше уваги приділяє глобальним макроекономічним трендам. Основним методом роботи він вважає інтуїцію, більше того, він її спеці-

ально розвиває. Сорос працює з гіпнотизерами, створює сценарії можливого розвитку подій, а потім спостерігає, який із них реалізувався. Серед головних якостей, які допомогли йому досягти успіху, він називає власну самокритичність та обережність. Саме ці якості, за його словами, примушують завжди бути наготові, зарання прораховувати можливі наслідки подій і швидко приймати рішення. Людина, яка обвалила Банк Англії

цевому підсумку, вивести фунт стерлінгів із механізму регулювання курсів валют європейських країн, що призвело до миттєвого падіння фунта відносно основних валют. Саме з цього моменту Сороса почали згадувати в пресі як «людину, яка обвалила Банк Англії». Джордж Сорос проводить і ризиковані операції з використанням кредитів, поводячись так, як інші гравці на ринку зазвичай не поводяться, бо надають перевагу надійнішим методам. Та, вочевидь, Сорос відчуває особливе задоволенЛегендарне падіння англійського фунта, на якому Джордж Сорос зробив свої статки.

З усіх фінансових операцій, проведених Соросом, найвідомішими є його валютні спекуляції. У «чорну середу» 16 вересня 1992 року Сорос відкрив коротку позицію на фунт стерлінгів обсягом понад 10 млрд. дол. США, заробивши за один день більш ніж 1,1 млрд. дол. У результаті операцій Сороса Банк Англії був змушений провести масовану валютну інтервенцію і, в кін-

ня від самого азарту біржової гри й можливості вийти переможцем із складних ситуацій, які сам собі й створює. Він любить небезпеку й ризик. Благодійність і фонди Сороса Починаючи з 1979 року, Джордж Сорос активно займається благодійністю. У Нью-Йорку він заснував свій перший фонд «Відкрите суспільство». Згодом – фонд на Вісник-book • № 05 (50), 2012

31

підтримку темношкірих студентів Кейптаунського університету в Південній Африці. А перший свій фонд у Східній Європі Сорос заснував в Угорщині у 1984 році. Він також створив благодійні фонди на всій території колишнього Радянського Союзу. В 1992 році Сорос заснував Міжнародний науковий фонд (МНФ), щоб допомогти вченим у державах колишнього СРСР подолати труднощі перехідного періоду, не припиняючи наукових досліджень та не емігруючи в інші країни. Виділивши через МНФ понад 115 млн. дол. США, Сорос відіграв значну роль у зменшенні «відтоку мізків» із країн СНД. Мережа благодійних організацій, заснованих Соросом, діє сьогодні у понад 50 країнах світу. Розташовані переважно в Центральній та Східній Європі, а також у Латинській Америці, Африці, Азії та США, ці фонди призначені для створення та підтримки інфраструктури й інститутів відкритого суспільства. Щорічно мережа фондів Джорджа Сороса витрачає сотні мільйонів доларів на підтримку окремих категорій громадян і навіть цілих держав. За час своєї діяльності український Міжнародний фонд «Відродження», що входить до заснованої Джорджем Соросом мережі Фундацій Відкритого Суспільства, надав численним неурядовим організаціям України, а також науково-освітнім, просвітницьким закладам і видавництвам

32

Вісник-book • № 05 (50), 2012

грантів на суму понад 100 млн. дол. США. Деякі прогнози Джорджа Сороса На початку червня цього року Сорос заявив: «На те, щоб врятувати єврозону, є лише три місяці». За його прогнозами, восени настане кульмінація боргової кризи в Греції. Він також вважає, що основну роль у виведенні ЄС із кризи доведеться відіграти Німеччині. На його думку, Німеччині необхідно погодитися на заходи з оздоровлення банківської системи та послаблення тягаря витрат за позиками для найбільш вразливих держав регіону. Сорос додає, що для врятування євро потрібно запровадити страхування банківських депозитів, аби зупинити масовий відтік вкладів із банків, який спостерігається сьогодні в периферійних країнах ЄС. Європейським банкам варто також забезпечити доступ до прямого фінансування із фонду Європейського механізму стабільності (ESM). Усі ці заходи повинні поєднуватися із введенням загальноєвропейських інструментів контролю та регулювання. Втім, Джордж Сорос не сумнівається у тому, що владним структурам ЄС вдасться врятувати єдину валюту. «Вірогідність того, що євро виживе, є високою, тому що крах єдиної валюти мав би негативні наслідки не лише для периферійних країн єврозони, але й для

Німеччини», — прогнозує Сорос. Поза стандартами Джордж Сорос, безсумнівно, є людиною нестандартного мислення, яка має власне унікальне сприйняття фондових ринків та охоче ділиться своїм баченням ринкової ситуації. У своїх унікальних творах, таких як «Алхімія фінансів», «Сорос про Сороса», «Мильна бульбашка американського верховенства», він розкриває особливості власних інвестиційних стратегій, дає рекомендації. А втім, така життєва позиція цілком вписується в образ мільярдера-філософа, який відчуває в собі сили й має можливості зробити світ кращим. «Я завжди відчував себе винятковою людиною», — зізнається Джордж Сорос.

Profile

У Дніпропетровській обласній дирекції Банку працює водієм Валерій Борщ – людина надзвичайно щедрої душі, яка не побоялася взяти на себе відповідальність за долю двох дітей-сиріт. Валерій із дружиною виховали чарівну власну доньку й усиновили двох малят із дитячого будинку. Завдяки цим небайдужим людям в Україні стало на двоє щасливих дітей більше.

Герой нашого часу – Валерій Борщ

Shared by Galyna Tsvyntarna galina.tsvintarnaya@aval.ua

Редакція Вісника поспілкувалася з Валерієм. Пропонуємо і вам познайомитися з нашим колегою ближче. Його приклад вартий глибокої шани та наслідування.

— Валерію, засвідчуємо Вам свою велику повагу за Ваш благородний вчинок. У Вас – чудова родина! І ви всі такі гарні на фото! Читачам Вісника буде цікаво дізнатися про Вас більше. Перш за все, про те, як Ви прийшли до рішення про всиновлення?

— Бажання мати не одну дитину, а кількох з’явилося тоді, коли наша донька вже виросла, а ми скучили за дитячим гомоном, сміхом та пустощами. Сьогодні все частіше в суспільстві обговорюються проблеми сирітства. Про те, що кожній дитині потрібна родина, йдеться і на плакатах соціальної реклами, розвішених по українських містах, і в телесюжетах, і в публікаціях у ЗМІ, і в кіно. І ось мимоволі замислюєшся, чи зміг би ти сам ви-

ростити й виховати чиюсь дитину, як свою власну, дати їй усе те, що дав би кровній дитині? Обговоривши це з дружиною, ми вирішили взяти дітей, які зростають без батьків, у нашу сім'ю.

— Вважаєте, що сім'я має бути численною і піклуватися про кількох дітей?

— І я, і моя дружина – з родин, де виховувалося по двоє дітей. І поки ми зростали, з нами поруч зростала рідна людина. А наша донька була позбавлена такого щастя – мати братика чи сестричку. Труднощі дев'яностих років у нас, як і в інших українських сімей, відбили бажання ще народжувати дітей. А сьогодні ми раді, що наші малята зростають разом і мають чудову старшу сестричку.

— Нині ми спостерігаємо в нашому суспільстві небажання молоді мати по кілька дітей. Одні пояснюють це матеріальними труднощами, прагненням зробити кар'єру, інші – просто бажанням «пожити для себе». Мовляв, виховали одну дитину, і досить. А Ви всиновили двох малолітніх дітей, взяли відповідальність за їхні долі. Невже Вам не хотілося відпочити, виростивши власну доньку?

— Я вже казав, як це чудово, що мої малята зростають разом, діляться іграшками, піклуються одне про одного, жаліють одне одного. Душа сповнюється теплом, коли спостерігаєш за цим. А щодо відпочинку, то це для мене і є відпочинком та насолодою – спостерігати, як зростають Вісник-book • № 05 (50), 2012

33

мої діти. А коли вони тебе обнімають і цілують, втому як рукою знімає. Наша сім'я завжди надавала перевагу активному відпочинку на природі, біля річки, на дачі. Найкращий відпочинок – це зміна роду занять.

— Чи у рішенні про всиновлення Вас відразу підтримали дружина й донька? Адже це кардинально змінювало їхнє власне життя. Розкажіть про них: як їх звати, чим займаються?

— Звичайно, рішення про всиновлення дітей обговорювалося спочатку з дружиною, потім – і з донькою. Моїй доньці Наталі завжди хотілося мати братика чи сестричку. Вона – студентка другого курсу Дніпропетровського національного університету, а раніше закінчила фінансово-економічний ліцей і паралельно, з 10-го класу, навчалася в Малій академії наук. А в 11-ому класі донька захистила курсову роботу з української мови та літератури, яка зайняла друге місце на конкурсі курсових робіт Академії. І цілий рік Наталя ще й отримувала стипендію. Ми пишаємося нашою донькою. Дружина Олена працювала економістом, навчаючись при цьому у вищому навчальному закладі. Зараз, звичайно, не працює, виховує нашу малечу.

34

Вісник-book • № 05 (50), 2012

— Розкажіть, як усе почалося? Як звати Ваших синочка та молодшу донечку? Якого вони віку?

— Наших молодших дітей звати Іванко (йому ще не виповнилося і 2-х років) та Тонечка (їй – 2,5 роки). Своїх дітей ми шукали у відповідних базах даних міста й області, в інтернет-базі по всій Україні. Побачили, як багато таких дітей-сиріт у країні. І всіх їх було шкода, та, напевне, серце підказало, до кого їхати знайомитися. А щойно ми побачили наших діток, нам не потрібні були 10 відведених днів на обдумування, ми відразу дали згоду на їх усиновлення.

— Відомо, що в нашій державі процедура всиновлення дуже складна. Проте Вас не зупинила вся ця бюрократична тяганина. Наскільки довго це тривало? Чи Вам ішли назустріч у такій благородній справі?

— Процедура всиновлення дійсно дуже складна і тривала. Потрібно надавати чимало довідок про стан здоров'я, житлові умови. Крім того, майбутні прийомні батьки проходять

спеціальні курси підготовки з психологами та юристами. І це правильно, в інтересах безпеки та благополуччя дитини. Ми всі ці етапи пройшли за сім місяців, паралельно займаючись пошуком своїх діток. Отож, коли наші документи були готовими, можна було вже забирати дітей додому.

— Як пройшло перше близьке знайомство Ваших рідних із новими членами сім'ї? Як поводилися самі діти в новому для них середовищі?

— Перші дні вдома діти були мовчазними і стривоженими. Адже дитина бачить, що у її житті відбуваються якісь зміни, але не знає, чи це добре, чи погано, радіти цьому, чи боятися. Довіру дитини потрібно заслужити, а це – не один день любові, турботи й тепла. Поступово ми знайомили їх із бабусями та дідусями, з речами, що їх оточували, з тим, чого не було в їхньому минулому житті. І вони з цікавістю та властивою кожній дитині допитливістю пізнають навколишній світ.

— Хоча ми всі розуміємо, що заробітна плата водія не надто висока, проте Вас не злякали можливі матеріальні труднощі після такого суттєвого збільшення родини. Очевидно, Ви на перше місце ставите не матеріальну, а духовну складову людського життя. Чим Ви керувалися, приймаючи таке неординарне рішення, якими життєвими принципами?

— Ніяких особливих принципів немає, просто з роками усвідомлюєш, що по-справжньому багатим може бути тільки людина, яка бачить, як зростають її діти, радіє їхнім перемогам та досягненням. Бути багатим духовно набагато приємніше, ніж просто накопичувати якісь матеріальні цінності. Хоча, звичайно, матеріальні блага для нас теж не зайві, і ми з дружиною все, що тільки можемо, робимо своїми руками, а що не можемо – купуємо. Держава виплачує нам допомогу як родині, яка виховує прийомних дітей. Старша донька отримує стипендію, я – зарплату. «Крутимось», як усі. Маємо власну присадибну ділянку, самостійно вирощуємо деякі овочі та фрукти.

— Як ви проводите вільний

час із родиною? Чим захоплюєтеся?

— Весь вільний час проводимо з дітьми. Чи працюємо на присадибній ділянці, чи відпочиваємо на природі – діти завжди з нами, зі своїми маленькими лопатками на городі, чи в пісочку на пляжі. Я захоплююсь риболовлею. Звичайно, з появою дітей часу стало обмаль, проте мені все ж інколи вдається на вихідні потішити родину свіжою рибкою.

— Як сприйняли поповнення Вашої сім'ї на роботі? Чи Ви відчули якусь підтримку з боку керівництва, профспілки?

— На роботі всі з повагою поставилися до нашого рішення, підтримали нас. Було багато подарунків і від колег, і від адміністрації дирекції, і від профспілки Банку. Користуючись нагодою, ще раз дякую всім, хто підтримав нашу сім'ю матеріально чи просто добрим словом, та висловити особливу подяку профспілці та дирекції Банку за подарунки й підтримку. Дякую! Приємно пра-

цювати в такому колективі.

— Чому Ви навчатимете своїх дітей? Доброту вони точно переймуть від Вас. А яким іще поглядам на життя прагнете їх навчити?

— Намагаємось навчати своїх дітей усьому доброму й позитивному, що знаємо самі, чому навчали і свою старшу доньку. Та головне – це любов і взаємоповага, вміння почути іншого й прийти на допомогу. І вони вже зараз відповідають нам ніжними обіймами та поцілунками.

— Такі люди, як Ви, несуть світло в людське життя. Ви – істинний Благодійник. Вся величезна команда Банку підтримує Вас і пишається Вами. Хай щастить!

Вісник-book • № 05 (50), 2012

35

Events

Райффайзен Банк Аваль привітав фехтувальницю Ольгу Харлан — володарку олімпійської бронзи!

Shared by Leonid Zyabrev leonid.zyabrev@aval.ua

Н

а Олімпійських іграх у Лондоні українська фехтувальниця на шаблях, заслужений майстер спорту Ольга Харлан виборола для України бронзову медаль у складному поєдинку з дворазовою чемпіонкою Олімпійських ігор із США Маріел Загуніс. Українську спортсменку та «найближчий великий банк» пов’язує співпраця: фінансо-

ва установа підтримала участь Ольги в ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні, надавши їй спонсорську допомогу в розмірі 100 тис. грн. на забезпечення якісної підготовки до міжнародних змагань. Крім того, частину виділених коштів було використано на придбання інвентарю для дитячої спортивної школи з фехтування, в якій спортсменка починала тренуватися.

До слова, Ольга Харлан є чемпіонкою Олімпіади-2008 із фехтування на шаблях. А напередодні ХХХ Олімпійських ігор вдало виступила на змаганнях «Московська шабля». На цьому турнірі вона завоювала бронзу та стала єдиною спортсменкою - представницею України з даного виду спорту, яка отримала ліцензію на участь в Олімпійських іграх у Лондоні.

Corporate culture

Зробити добро модним

Щ

одня ми спілкуємося з великою кількістю людей. Працюючи багато років в умовах численних комунікацій та взаємозалежних проектів із залученням щонайменше трьох-чотирьох сторін та професійно займаючись наданням психологічної допомоги, я сформулювала для себе досить прості прийоми, які допомагають зробити комфортнішими роботу й життя. Поділюся деякими сво-

36

Вісник-book • № 05 (50), 2012

їми висновками. Отже, рекомендую: • Уміти взяти на себе роль медіатора* в конфліктних ситуаціях, навіть якщо ми представляємо одну із задіяних сторін. Адже завжди можна поглянути на ситуацію неупереджено, не даючи оцінок, спробувати знайти компроміс.

Shared by Antonina Slon’ antonina.slon@aval.ua

*Медіатор – третя нейтральна, незалежна особа (посередник, примиритель), яка допомагає сторонам розв'язати наявний конфлікт, суперечку. Професійна діяльність у галузі альтернативного врегулювання суперечок називається медіацією.

• Пам'ятати, що всі ми – різні і можемо трактувати ті чи інші слова по-різному.

Аби уникнути ситуацій різнопланового трактування одних і тих самих понять, просіть, щоб співбесідник віддзеркалив, тобто переказав своїми словами те, як він зрозумів певну ситуацію чи домовленість.

• Не використовувати оціночних суджень стосовно інших людей, це допоможе уникнути переходу на особистості й образ.

• У будь-якій ситуації не шукати винних, а шукати вихід із становища, що склалося. А роботу над помилками виконати після того, як буде знайдено потрібне рішення.

• Не бути байдужими. Часто зі сторони ми помічаємо деякі моменти, які упускає інша людина. Потрібно їй просто по-людськи підказати, дати пораду – неформально.

• Бути толерантними. Кожен із нас має свої переживання та події в житті, які можуть на певному етапі вибити з колії. І на роботі, і поза нею слід пам’ятати: якщо ми бачимо, що людина стомлена, надто збуджена, не може адекватно реагувати на довколишні події чи на слова, то краще в цьому випадку не реагувати на такі прояви, а повернутися до ситуації дещо пізніше і згладити чи врегулювати її.

• Пам'ятати, що не існує безвихідних ситуацій. Існують не проблеми, а питання, які можна вирішити. Щодня кожного з нас, спосіб нашого життя та поведінки можуть бачити щонайменше 5 осіб. І якщо ми своєю поведінкою у різних ситуаціях показуватимемо приклад того, що існує інший підхід до вирішення питань чи варіант виходу з конфліктів, – ми дамо шанс людям, які нас оточують, розширити їхній власний вибір можливих сценаріїв поведінки. І, можливо, наступного разу ця людина теж обере схожу модель. Це свого роду ланцюгова реакція, у позитивному сенсі цього поняття. А якщо згадати теорію шести рукостискань Стенлі Мілграма, який ще у 1967 році стверджував, що кожен житель Землі знайомий із будь-яким іншим землянином усього через шість осіб, то можна уявити, якими швидкими темпами й потужними хвилями могло б поширюватися добро в людських стосунках на нашій планеті. Але ж хтось завжди має бути першим. Чому б не стати ним? Саме ми можемо запровадити «моду» на лояльні, неупереджені, етичні взаємовідносини між людьми. Щодня ми можемо робити світ трохи кращим всього лише завдяки нашій людяності.

Приєднуйтеся до спільноти Банку на Facebook! http://www.facebook.com/ raiffeisenua Адже «Клуб успішних людей» Райффайзен Банку Аваль будується на таких засадах: Ми віримо, що добрі справи роблять світ кращим. Ми віримо, що кожна людина має власне розуміння успіху. Ми віримо у безмежні можливості розвитку кожної людини. Вісник-book • № 05 (50), 2012

37

Like

Весь світ – на шахівниці!

Shared by

by Galyna Tsvyntarna galina.tsvintarnaya@aval.ua

Шахова гра – це випробування розуму Й.-В. Ґете.

Ш

ахи й справді можуть бути цікавими не лише для тих, хто серед ночі з заплющеними очима здатен відтворити якусь із партій Філідора чи Каспарова. Шахи – це передусім гра! Стандартні шахи вимагають збалансованої сукупності різних якостей у гравців, якими потрібно володіти рівною мірою, аби перемагати. Та існує низка варіантів гри, які передбачають більший прояв одних якостей і менший – інших. Якщо Ви прагнете максимально виявити свій талант і творчі нахили та не сковувати політ думок знанням сотень шахових партій, то Вам стануть у нагоді шахи з різними стартовими позиціями, приміром, переставні, кутові, трансцендентні, тасовані, Моабі, а також шахи256, шахи480, шахи960, подвійні випадкові шахи Фішера, пат-шахи, Д-шахи, передшахи і навіть шахи

38

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Що ми знаємо про шахи? Що це – інтелектуальна гра, вид спорту, який сприяє розвитку концентрації уваги, логічного мислення, уяви. Що славетну історію шахів творили Стейніц, Тартаковер, Рубінштейн, Капабланка, Ботвинник, Альохін, Фішер, Спаський, Бронштейн, Каспаров, Карпов, Крамник, Корчной, Петросян, Ласкер, Штейн та багато інших видатних майстрів. Проте шахи – дещо значно більше, ніж спорт. Це – цілий світ: різноманітний, своєрідний, захоплюючий! Відомий український шахіст, міжнародний гросмейстер Василь Іванчук якось сказав: «Шахи включають у себе не тільки спорт, не тільки мистецтво, не тільки науку. Це свого роду модель життя, спосіб мислення, спосіб сприйняття світу». догори ногами -:) Цікавою може стати й гра з різними наборами фігур: пішакова гра, слабкі шахи, шахи Дансені, шахи-орда, селянське повстання, з вибором улюбленців, з форою, чи з поверненням фігур (божевільні шахи) або з нестандартними фігурами (казкові, магараджа). З таким розмаїттям не занудьгуєш! А ще існують багатоходові шахи: марсельські, лавинні, прогресійні, монстро-шахи (суперкоролівські), зональні, блимаючі, кунг-фу. Або, можливо, Вам захочеться спробувати зіграти партію з обмеженням на ходи (монохроматичні та біхроматичні), чи на програш (піддавки, камікадзе), а чи й зовсім без шахівниці – всліпу. Можна також поєднати своє захоплення з іншим видом спорту та зіграти у шахбокс -:). До речі,

існує навіть Всесвітня організація шахбоксу (WCBO), девіз якої – «Бої проходять на рингу, а війни ведуться на дошці». Трохи історії Вірогідно, немає іншої гри, про яку б писали так багато, як про шахи. Їх називають «королівською грою». Шахи, ймовірно, є найдавнішою з відомих ігор, а дехто стверджує, що їм уже близько 5000 років! Слово «шахи» походить від перських слів «шах мат», що означає «король мертвий». Але чи перси створили шахи? Цього ніхто не знає напевне. Походження шахів у різний час приписувалося грекам, римлянам, вавилонянам, єгиптянам, євреям, персам, китайцям, індусам, арабам і багатьом іншим. Багато експертів вважають, що шахи могли

вперше з'явитися в Індії, поширитися в Персію, Аравію, а потім – у Західну Європу. Шахові фігури за довгу історію зазнали багатьох змін. Шаховий король колись міг бути захопленим у полон, що неможливо в тих шахах, у які ми граємо нині. Королева в шахах має чи не найцікавішу історію. Колись ця фігура називалася «візир», що означає «перший міністр». Сьогодні, втрачаючи у грі королеву, Ви позбуваєтеся найсильнішої фігури. А в стародавні часи її пересували лише на одну клітину по діагоналі і вважали найслабкішою фігурою на дошці! І тільки 500 років тому королеві надали її нинішню силу. Тури й коні, схоже, не змінювалися роками. Шахи виникли як спроба змоделювати реальні бойові дії. Кожна фігура уособлювала певний рід військ, а шахівниця слугувала полем битви. Проте з самого початку в грі було закладено умови, далекі від дійсності, – однакові за складом і початковим розташуванням армії супротивників. Тож не дивно, що згодом стали з'являтися варіанти шахів, які намагалися позбавитися цієї «вади», тим самим наближаючи гру до реальності. Одним із способів урізноманітнити сили є заміна котроїсь із фігур на приблизно рівноцінну кількість пішаків. Саме так зробили винахідники пішакової гри (Pawns game). Тут армію чорних залишили без змін, а в білих замінили ферзя на вісім додаткових пішаків, розташувавши їх на 3-ій та 4-ій горизонталях. Ця гра користувалася популярністю у французьких шахістів першої половини ХІХ ст.

У 60-х роках ХХ ст. пішакова гра здобула популярність за океаном, полонивши уяву членів шахового клубу Колумбійського університету. Щоправда, в оновленій версії слабких шахів (Weak) дещо інакше розміщено вісім додаткових пішаків, а місця усіх фігур (із ферзем включно) зайняли сім коней. Крім того, цього разу модифікації зазнала армія чорних, а білі мають стандартний набір фігур. Ще далі в заміні фігур на пішаків пішов ірландський письменник лорд Дансені (1878-1957). У шахах, названих на його честь – шахи Дансені (Dunsany's chess), автор пропонує чорним зберегти стандартний набір фігур, а армію білих сформувати виключно з пішаків, яких має бути аж 32! З точки зору подібності до історичних подій, шахи Дансені нагадують навалу кочових орд. Звідси й назва такої гри – шахи-орда (Horde chess). Єдиними відмінностями шахів-орди від початкового варіанту Дансені є те, що «ординцями» виступають чорні, і два центральні пішаки з останньої горизонталі переміщено на передню. Іншу спробу історичної реконструкції запропонував у 1947 р. Л. Фрей, назвавши своє дітище селянським повстанням (Peasant's revolt). Для більшої схожості гри з історією можна згадати, приміром, Коліївщину; при цьому білі грають за повсталих селян, а чорні уособлюють каральні загони. Одна з найменш чисельних розстановок фігур на шахівниці пропонується у шахах з вибором улюбленців (Choose Your Favorites). Тут на початковому етапі кожна сторона має короля в оточенні двох пішаків на крайній

горизонталі, а також три фігури на вибір гравця попереду них. До числа «улюблених» фігур можуть у довільних комбінаціях входити коні, слони або тури. Заборонено включати лише ферзя, який залишається єдиною фігурою, на яку може перетворитися пішак, коли досягне останньої горизонталі. Божевільні шахи А чи можуть за якихось умов на дошці з’являтися додаткові пішаки під час гри? У класичних шахах це неможливо. І цей принцип настільки прижився у шаховому середовищі, що чи не єдина гра, де дозволено диво «воскресіння», отримала назву божевільних шахів (Crazyhouse). Винахідники цієї гри вирішили не обмежуватися тільки пішаками і дозволили повертати будь-яку з побитих фігур. Після зняття з дошки жертва атаки ніби переходить у власність суперника, і її відновлення відбувається вже з його волі і під його кольором. Найвідомішим «родичем» божевільних шахів є шведські шахи, де гра ведеться двома парами гравців одночасно на двох шахівницях, і фігури, побиті одним із гравців, переходять до резерву його колеги за сусіднім столиком. Стандартного шахового набору тут замало. Тому для цієї гри існують спеціальні фішки, на обох боках яких зображено одну й ту саму фігуру, але різним кольором. Або використовується два звичайних набори шахових фігур. Пат-шахи та шахи догори ногами Гравцям у шахи добре відомі такі речі, як подвійний удар чи подвійВісник-book • № 05 (50), 2012

39

ний шах. А чи доводилося Вам закінчувати гру подвійним патом? Подвійний пат, тобто ситуація, коли жоден із гравців не може піти жодною фігурою, і обидва королі не знаходяться під боєм, у звичайних шахах буває переважно у шахових задачах. Хоча трапляються й реальні партії, які закінчуються такою ситуацією. Причому, деякі шахісти навіть намагаються досягати своєрідних рекордів за подвійними патами. Так, найкоротшу партію (18 ходів!), що закінчилася подвійним патом, опублікував 14 серпня 2007 року на сторінках італійської газети L’Unità Ензо Мінерва. А Еріх Бартель запропонував власний оригінальний підхід у такій грі, а саме: не закінчувати партію подвійним патом, а починати гру з нього! Використовуючи стандартний набір фігур, Бартель розмістив їх так, що жоден із гравців не міг зробити жодного ходу. Для того, щоб розпочати гру в пат-шахи, як її назвав автор, кожна сторона має виконати один заборонений правилами звичайних шахів хід, окрім взяття фігури суперника чи оголошення мату. Хід має бути неодмінно забороненим. Тобто, кожен із гравців бере котрусь із своїх фігур і ставить її на будьяке вільне поле, але так, щоб не шахувати «ворожого» короля і не отримати шах самому. Незалежно від Бартеля подібну гру придумав Г.П.Джеліс. Щоправда, він не дуже мудрував і залишив шахівницю, розстановку фігур і правила такими, як у класичних шахах. З одним «але»: дошку слід розвернути на 180 градусів. Тобто, на початку гри з боку білих знаходяться чорні фігури, а з боку чорних – білі.

40

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Власне це й зумовило назву гри – шахи догори ногами. Камікадзе та інші Та чи є обов'язковим взяття «ворожих» фігур? У більшості варіантів шахів, у тому числі й класичному, гравець не має такого обов'язку і може сам вирішувати – бити фігуру, чи ні. Проте існують варіанти гри, де це не так. Йдеться про шахи у піддавки. Ця гра теж досить популярна у світі, бо її правила, за винятком кількох моментів, відповідають правилам класичних шахів. Цей вид гри називають по-різному: антишахи, шахи-самогубці, зворотні шахи, шахи-камікадзе тощо. У різних варіаціях піддавок можуть спостерігатися певні розбіжності, які дозволяють розширити можливості виграшу чи нічиєї. Наприклад, пат у деяких видах вважається виграшем того, кому його поставили, в інших – нічиєю, а ще в деяких підраховують кількість фігур, які залишилися, і оголошують переможцем того, у кого їх менше. Серед шахів у піддавки існують і досить цікаві варіанти, що не зводяться до простого розміну фігурами. Приміром, шахи-камікадзе. Ідея цієї гри базується на тому, що король має «померти» останнім. Тобто, гравець перемагає лише в разі, якщо він втратив усі свої фігури, останньою з яких був саме король. Якщо ж втратити короля тоді, коли є ще хоча б одна інша фігура, то це вважається програшем (що відповідає мату у звичайних шахах). Не менш цікавою є також гра з форою. Окрім фори за ходами (слабша сторона має право грати білими, або зробити на

початку два ходи підряд тощо) чи за властивостями фігур (напр., король слабшої сторони може ходити на 2 клітинки у будь-якому напрямку), є чимало варіантів, коли сильніша сторона грає без однієї із фігур. У тасовані шахи грали ще з 1842 року. Проте широкої популярності вони не мали, аж поки на них не звернув увагу Боббі Фішер. Більше того, він переглянув правила і в 1996 році запропонував шахи960 (або випадкові шахи Фішера). Гра у шахи960 підпорядковується правилам стандартних шахів. Відмінність полягає лише в тому, як розміщені фігури противників на першій та останній горизонталі. Саме ці обмеження і викликали появу числа у назві гри – воно дорівнює кількості можливих варіантів початкового розташування фігур. Фішер також відновив рокіровку. Існують ще подвійні випадкові шахи Фішера. Ця гра майже ідентична своїй «родичці», за винятком того, що знято обмеження на дзеркальне відображення фігур. Старт стає удвічі більш випадковим. Джон Кіплінг Леві запропонував шахи480, які відрізняються від шахів960 правилами рокіровки. А от у грі шахи256, попри схожість назви, випадковий характер розташування поширюється не на фігури, а виключно на пішаки, кожен із яких може розміщуватися на 2-ій або 3-ій горизонталі. Отже, з’являється 256 варіантів початкового розташування. Якщо ж королі розташовані у протилежних боках шахівниці, а пішаки – на звичних місцях,

то таку гру називають кутовими шахами. У ній король білих – завжди у правому кутку, решту фігур розставляють довільно. Розташування фігур чорних повторяє порядок білих завдяки повороту шахівниці на 180 градусів. У 1978 році одразу два гросмейстери запропонували варіанти гри з випадковою розстановкою фігур. Один із них, Пол Бенко, у передшахах увів цікаву процедуру розташування фігур. Він запропонував, щоб спершу одну з фігур поставили білі, потім – чорні, далі білі на власний розсуд виставляють другу фігуру, після них те саме роблять чорні, і так далі, поки не буде заповнено всю першу й останню горизонталі. Фантазію гравців автор обмежує лише в одному: кожен із них повинен мати слонів на клітинках різних кольорів. Інший – Максвел Лоренц – назвав своє дітище трансцендентними шахами. Він повторив обмеження зі слонами, заборонив рокіровку, але в усьому іншому

дав повну свободу. Та замість першого ходу він пропонує кожному з гравців переставити місцями будь-які дві свої фігури. Проте, навіть ця хитрість часом нездатна врівноважити положення сил противників. Тому, як варіант, пропонується грати дві партії різними кольорами і вважати переможцем того, хто виграє обидві або переможе в одній і не програє в іншій.

веселого в тому, щоб кілька годин поспіль сидіти над шахівницею, чекаючи на хід противника, а під час власного ходу мати змогу лише один раз пересунути одну фігуру, до того ж, за правилами, які вельми обмежують? Але не поспішайте втрачати голову і закінчувати партію ефектною китайською нічиєю. Можливо саме для Вас винайшли багатоходові шахи.

Окрім шахових ігор, де переміщуються практично всі фігури, є різновиди, де це відбувається лише з кількома. Наприклад, у переставних шахах, підвидів яких є чимало. Так, у 1935 році гросмейстер Керес запропонував варіант зі зміною місцями лише короля та ферзя білих. Існують модифікації, коли місцями переставляють обох слонів з обома конями, або тури зі слонами. Авторство останнього варіанту (шахи Фіанчетто) належить Капабланці.

Однією з найпростіших модифікацій є подвоєння ходу. Вперше правила цієї гри були опубліковані у 1925 році у Франції, в марсельській газеті Le Soleil, що й дало назву – марсельські шахи (або дворухові шахи). У них грали такі всесвітньо відомі гросмейстери, як Олександр Альохін, Ріхард Реті, Євгеній Зноско-Боровський, Андре Шерон. Найбільшого поширення ця гра набула у Франції, Італії та США.

У свідомості багатьох обивателів шахи є таким собі нудним проведенням часу. Справді, що

Дещо схожими на марсельські шахи є лавинні шахи, основна відмінність яких полягає у тому, що другий рух за хід ви

Вісник-book • № 05 (50), 2012

41

робите не власними фігурами, а… «ворожими»! Щоправда, рухати можна лише пішаки суперника, але це слід обов’язково виконувати після кожного ходу котроюсь із власних фігур. Виникає певна схожість зі сніговою лавиною, яка невблаганно насувається, що, мабуть, і дало назву грі. Існує і чимало інших способів урізноманітнити порядок рухів фігур. Наприклад, підпорядкувати їхню кількість законам арифметичної прогресії. Саме в цьому полягає головна ідея прогресійних шахів. Перший хід роблять білі. Далі два рухи належать чорним. Після цього білі ходять тричі поспіль. Чорні відповідають їм четвіркою послідовних ходів. І так далі, до переможного кінця. Серед багатоходових шахів трапляються й ігри з несиметричними правилами. Приміром, це монстро-шахи (або суперкоролівські шахи). Тут початкова розстановка і правила гри для чорних повністю ідентичні стандартним, чого не скажеш про білих. На стартовій позиції від класичного набору білі мають лише короля і чотири (у деяких різновидах – два або вісім) пішаків. Для врівноваження шансів білі на кожен хід чорних відповідають двома ходами своїх фігур (два рухи однією або по одному руху для двох різних фігур за хід). А ще існує вид шахів, де боротьба з нудьгою має найвідвертіший характер. Йдеться про шахи кунг-фу, де відсутнє звичне

42

Вісник-book • № 05 (50), 2012

поняття черговості ходів, і кожен із гравців може ходити, коли захоче! Для уникнення абсолютної анархії, кожен гравець має вичікувати щонайменше 1 секунду між своїми ходами, а якщо обидва гравці одночасно взялися за фігури, якими мали намір побити одну, вони просто міняються місцями. У всьому іншому гра відбувається за правилами звичайних шахів. Звісно, в реальних умовах грати у такі шахи не дуже зручно, тому більшого поширення набули комп’ютерні версії цієї стратегії. Шахи без... шахівниці! У романі Джека Лондона «Міжзоряний блукач» є цікавий епізод: двоє в'язнів, яких відмежовувало 13 камер, перестукуючись, грали у шахи. У них не було ані дошки, ані фігур, вони не могли бачити одне одного. Більше того, один із них взагалі не мав уявлення про шахи, але, пройшовши навчання і своєрідну практику, став навіть обігравати свого вчителя. Це може видатися чимось фантастичним. Але, насправді, гра у шахи всліпу вже давно завоювала популярність. Перша історична згадка про гру із зав'язаними очима пов’язана з ім'ям Саїда Бен Джубейра, який жив ще у VІІ столітті. За останні століття всліпу грали чи не всі найвідоміші шахісти. Філідор у XVIII ст. грав одночасно на трьох дошках, Пол Морфі в середині ХІХ ст. – на 10, Йоган Цукерторт – на 16, Олександр Альохін – на 32, Мігель Найдорф – на 45, Дж. Колтановський – на 56 (вигравши на 50!). Останнє й досі

вважається світовим рекордом. Всліпу проводяться цілі змагання. Перший такий турнір було проведено в Празі у 1874 році. А в 1892 році відбувся перший «матч всліпу» між Е. Ласкером та У. Краузе-Поллоком. Регулярно проводяться і менш масштабні турніри, серед яких одним із найвідоміших є «Амбер», який щорічно проходить у Монте-Карло. Єдиною відмінністю від класичних шахів є те, що один або обидва гравці не бачать дошки і оголошують свої ходи голосом. Коли всліпу грають двоє, то може бути присутня третя особа, яка пересуває фігури згідно з командами гравців. При цьому дошка й фігури непотрібні, і гру можна проводити в різноманітних умовах. Отже, грайте у шахи, навчайте грати своїх дітей, оволодівайте новими видами шахової гри. Адже «Шахи, як любов і музика, мають здатність робити людину щасливою», – сказав один із найкращих шахістів та теоретиків шахів Зігберт Тарраш.

Art group

У цьому номері – твори переможців банківського літературного конкурсу «Проба пера – 2012», які розділили перше місце в жанрі «Есе»: Наталі Волошко (ЦО) та Павла Чаплигіна (КРД). Це – два зовсім несхожих автори за своєю стилістикою, тематикою, та, водночас, вони й схожі між собою – глибиною сприйняття світу, намаганням переосмислити різні сторони людського життя, небайдужістю. Отож, читайте, роздумуйте…

Наталя Волошко менеджер з підбору персоналу Департамент персоналу, ЦО

Там, де колиска нашого пророка… Я по тому ще довго перебувала в піднесенні…

головної української хати. Тарасової…

Уникала якихось зайвих, порожніх слів, ба навіть думок: а що як котрась із них ненароком збентежить, розхлюпає душу, наповнену понад край святом. Так буває: подія вріжеться не стільки у пам’ять – як у самісіньке серце, пронизавши його глибоким карбом свідомості незвичайної світлості, щирості… Святості.

Ошатне подвір’ячко стрічало нас мальвами, випещені жіночими руками… Майже дві сотні літ пам’ятають ці мальви руки Катерини Бойко. Хата запрошує низеньким острішшям, – а яка височінь панує тут! Входимо до оселі, стіни якої вперше почули голос Тараса. Ось і люлька (та сама?), поволі гойдається поміж світів, нагадуючи людству, ХТО народився тут, чийого немовляти голос набув бентежної і пророчої сили..

В переддень від’їзду по Шевченкових місцях – святої Мекки для кожного українця, – готувалась, мов приймала очищення: перегорнула улюблені вірші, вибрані поеми… Переглянула малюнки… І снив мені тієї ночі Тарас. І я все хотіла запитати його про щось головне, про особливо важливе… І – не встигла! … Моринці впускали до себе сторожко: хто їде? Чиїх батьків діти? З яких країв? З якими думками? Бо інакше як пояснити, чому старезні горіхи цьвохкали віттям по даху автобуса, дряпали вишняками по його шибках у час, коли ми проїжджали вузенькими вуличками села, наближаючись до

Не хотілося полишати ні це подвір’я, ні ці левади, що добре пам’ятають його маленькі ноженята, а густі вишні міцніше взялися за руки, ревно оберігаючи таїну тутешніх місць. Наважилась скуштувати кілька ягід – вічні вишні з Тарасового подвір’я, рятували своєю силою від спраги, зневіри, байдужості. …А ось і Керелівці, котрі вже десь опівдні вітали нас ущільненим передліссям, і такими ж густими питаннями, починаючи з назви села й до – деталей дитинства Поета.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

43

Сам Шевченко рідко згадував Моринці. У своїй автобіографії він пише: «Народився в селі Керелівці…» Досі вважала, що Шевченкові корені із Кирилівців. Насправді ж виявилось, таки з Керелівців! Село, мальовничо загублене серед пагорбів, оригінальною назвою завдячує двом версіям свого походження – від польського «Керолів ліс» (себто, королівський) до знаменитих «кералів» (широких лопат), котрі виготовлялися тут спрадавнини… Село, вколисковане вишневим сонцем, розморене липкими вітрами липня й розбурхане пам’яттю сивих спогадів, тільки й чекало нас, аби вивершити просто тут, біля батькової хати, все, що вже несила було нести перед віків – і ще тяжче замовчувати... І кожен із нас у своєму житті стояв перед першою Тарасовою стежкою – чи тоді, коли той, малим, біг до кремезного дуба, ховаючи свої малюнки від людського ока, чи коли «пас ягнята за селом», а чи тоді, коли дев'ятирічним проводжав ув останню путь свою маму… Понад усе вразило місце поховання Тарасової матері – на обійсті діда Якима, на мальовничих пагорбах, посеред волі… Віддавши кров свою і жіночу красу калині, Катерина навіки залишилась її нев’янучою красою і водночас – Берегинею Шевченкового краю. Молодій, сорокалітній селянці, так і не доведеться дізнатися, ким для Світу стане вона… Ким для Світу стане її син… І лише мальовнича калина, турботливою тінню схилившись над Катериною, назавжди забере всі ті жалі і болі, що досі ніяк не давали спочити… А Тарасу лишалося – що? Писати. Малювати. Мріяти. Але спочатку була наука у дяка. «Йшов по науку…». Де було незатишно й голодно. А часом – вкрай невимовно боляче, бо дяк міг побити за нізащо! …Переступаючи поріг дякової хати, що збереглася від 1740 року, – одразу якось відчула холод цієї споруди, як неспокутувану гіркоту того поневіряння, що випало на плечі малого сироти. Чи не звідси в дитини визріваючий дух національної самосвідомості, викликаний не стільки болем, скільки пра-

44

Вісник-book • № 05 (50), 2012

ведним гнівом несправедливості? А малий Тарас пізнає Світ, жадібно вдивляючись у його поставу через калейдоскоп явищ і подій. Він слухає спогади діда Якима про вільних козаків, вслухається у сум кобзарських дум, у дух народних пісень, бігає за село до прадавніх вітряків, аби знайти їх, оті самі стовпи, що підпирають небо… Інколи не розуміли й рідні. І тоді пристанищем для Тараса був так званий Громадський ставок, де він міг усамітнитися в курені надовго, а сховищем його віршів і малюнків були справжні друзі – мовчазні шістсотлітні дуби, такі собі кремезні дерев'яні діди, які ще заговорять до людства через якихось двісті років!.. А тим часом всенебеса його дитинства пливли в Будище. (В будущину?). Саме тутешній пан Енгельгардт шукав швидких і вправних козачків для свого обійстя, котрі не стільки б тямили в науках, скільки були б відданими його сім’ї, а також приписам «присогласованої служби». І Тарас, обраний з-поміж інших підлітків, як найтямущіший і найкмітливіший, уже працює у Енгельгардта, встигаючи між наказами пана й малювати, і писати… Й мислити... Це далеко згодом буде сірий і непривітний Петербург, ще досить далеко до визнання Шевченка, як академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв, а про нинішню свою службу Тарас колись згадає, що це були справжні спроби колористики, пейзажного живопису, котрі, думається, з одного боку, брали свої витоки саме звідси, із серця прабатьківського краю, а з другого – омивалися незвичайною хвилею любові до рідної землі. Це згодом, у розквіті сили і слави, він повернеться в Керелівку, «в оте село благословенне», щоби відвідати родичів, а перше – поклонитися материзні. «…Я всяку ніч тільки й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню, та бур'яни. Весело стане, прокинусь, заплачу», – так Шевченко 1839 року з Петербурга в листі до брата Микити виливав свою тугу за рідним селом. У цьому ж листі до брата він тричі повторює прохання писати до нього «по-нашому»: «Ти будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе

пишу, не по-московському, а по-нашому».

…Думала, що відкривала Шевченка.

Саме звідси, з Керелівки, віднині й назавжди дівочим голосом Оксани Коваленко – першого Тарасового захоплення – звучатимуть у його душі незрадливі і чисті мелодії української пісні… Саме звідси виряджав молодий Тарас Шевченко свої думи у широкий світ…

Виявилось, сам Тарас відкривав мене…

А Світ не став якимось інакшим. Бо ніколи собі не зраджував. Світ – уособлення самоідентичності нації через власну самодостатність. Звідси – і її сила духу. І віра. І сподівання.

Чуєш, Тарасе, я повернусь навесні, коли розгаснуть березневі сніги і солов'’ї прилетять на вранішнє сонце. Повернуся із сином, щоб посадити вишню в Керелівцях. Нехай її цілющі ягоди, мов місія Твого Слова – «того огня святого», – спасуть подорожнього від спраги, зневіри. Байдужості…

Тільки вдуматися: феноменальне за своєю сутністю значення явище – вчорашній раб, будучи 25-річним юнаком, зробить свій зрілий вибір пророчого Слова, надалі здійснивши формулювання об'ємної і об’єднучої етнонаціональної програми, яка рацюватиме віками на розбудову соборної України! Тому, хоч де б він був, хоч як поневірявся, Шевченко відсилає свої думи в Керелівку, – на Батьківщину!, – де жива народна душа, зігріта рідним словом, зовсім не книжним, а живим – мовленим, співаним, виплеканим. Молитовним… Я – із Півдня. Зі степу. Степ у нас завжди був виміром духу. Виміром людяності, громадянськості. Неприхованості почуттів, неприкритості поглядів. Це – безкрилість, або крилатість. Вільність а чи залежність. У степу немає за кого сховатися, на кого перекласти проблеми, окрім на самого себе. Степ завжди був категорією не стільки географічною, скільки – філософською, це стан душі, мірило її простору, зрілості. Справжності! Я раптом гостро відчула степ Шевченка через його духовну означеність, через його національну свідомість, його неосяжну – світову! – зрілість на тлі сипучо-сумнівних невизначень сьогодення, часу із присмаком оскомини… Шляху при бездоріжжі. Долі при обездоленості. А ще відчула – надію, скреслену його пророчим присудом «І буде син. І буде мати. І будуть люде на землі!». Від’їжджала росяним вечором. Із впевненістю: ця земля має бути здоровою! Українською!.. І неодмінно щасливою!

Лікую себе Шевченком… І виснажена дощенту – до Нього йду.

Від зими! …зустрілись очима в хаті. Він мовчки сказав багато – про світ гомоніли ми… Блукали садком епічним – кровні душі

на скромнім віче… Вгорталися в тиш –

сумні… І портрет на старому мольберті, недоспіваний пензлем у леті… Бачу риси свої у нім ! Що не встиг Він

сказати мені?

Вісник-book • № 05 (50), 2012

45

Павло Чаплигін старший менеджер по роботі з корпоративними клієнтами управління продажів корпоративного бізнесу по м. Києву, КРД

The City This city is just a spot on a map. But in a fact, as your train, entering this urban area, drags you through its twilight graffiti-painted suburbs, you get a distinct realization – it’s a different place. Even there, being surrounded with grey similar blocks of flats, it’s impossible to get rid of a feeling you are to face something much more considerable.

Once you step on its ground, you’ll obligatory start boiling in a pot, called the Central Railway Station, which is actually might be as the Initial, as well as the Final point of a Human Hope. New arrivals, being burned with that hope, look like hungry wolves, eager to clutch at the slightest implementation possibility of “come and stay” dream. Clerks dreaming of at least a vice-president position, hookers hoping to become mistresses, unskilled workers ready to work for food, scientists having made some useless discoveries… Each of them is hardly trying not to notice any goers with faded sight, carrying in their packs splinters of their broken dreams, as soon as every new arrival keeps the holy confidence in his own sacred way.

The first thing oppressing any unprepared new comer is its size. It seems to be enormous, as it seems to grow not only wide, but it grows high as well. The City’s front, used to be green and virgin, nowadays it has been riddled with towers of business-centers, vast amounts of hypermarkets and entertainment centers. The architecture of Mother Nature has been successfully replaced with new hand-made works of concrete and glass.

Being jammed with numerous government buildings, you are able to smell the History. Having looked at the two-colored flag, waving over each monumental construction, you get pierced with the idea of being in the heart of the Nation. And this spirit of some silent pride of being close to something very important seems to connect each inhabitant of the City.

46

Вісник-book • № 05 (50), 2012

Another smashing moment for a guest, whishing to become a host, is the subway. Originally it seems to be some sacred ritual, some chaos consisting of strange actions, it considers to be a kind of swimming against the current. But inevitably little by little, you’ll get accustomed to those steel worms creeping under the City’s surface. You’ll start distinguish the branch colors, learn the transfer stations and one day U understand, it’s not a chaos at all. In a fact, that tube has a very strict organization, where each crowd’s step and move (whatever it may seem) is planned and no deviation allowed.

Being in a permanent rush, trying to achieve some phantom distant goal provides you with blinders, depriving the opportunity to look around and notice the whole original deep beauty of the City. Maybe that’s why the Nature has provided it with a magnificent river, dividing it into two parts and giving a hint to stop for a while, to take a deep breath and try to look inside of your essence.

Standing on the stairs, leading right into the river or sitting on the beach right in the City centre, dipping your hands into the warm sand and watching the sky reflection in the River waters, U have nothing but silent deep trip to the subsoil of your personality to understand who you really are, what you really need and where you are really heading. Fresh wind is able to clean your thoughts and whisper any sudden decision.

They say the City obligatory impresses you.

They say for each person it has its own face.

They say you can never get enough of it.

They say the City is the place of great abilities.

And the City is the place of great temptations.

Welcome to the City!

Book reader

Джим Коллінз «Від хорошого до великого» Якщо так, то запрошую до знайомства з Джимом Коллінзом та його книгою. Ви знайдете у ній багато цікавих думок та ідей, які зможете застосувати в щоденній роботі й не тільки. Насправді ці ідеї є результатом ґрунтовного аналізу і, що дуже важливо, аналізу не стільки цифр та фінансової звітності, скільки мотивації і вчинків реальних людей, аналізу, що охоплює досить тривалий проміжок часу. Можливо, саме тому ця книга має імунітет до криз?! Якщо ви досі не впевнені, чи варто витрачати свій час на цю книгу, дозвольте навести невеличкий уривок, який, з одного боку, ілюструє відмінності великих компаній від просто хороших, а, з іншого, – є драматичною життєвою історією. «Адмірал Джим Стокдейл був старшим за рангом серед американських військовополонених у таборі «Ханой-Хілтон» під час війни у В'єтнамі. Його піддавали тортурам більше двадцяти разів за вісім років перебування в таборі (з 1965 по 1973 рр.), він не користувався жодними правами військовополоненого, не знав свого терміну звільнення, не знав, чи побачить знову свою родину. Але він залишався командиром, роблячи все можливе, щоб інші військовополонені, незважаючи на тортури, пройшли крізь випробування незламними... Він придумував заходи, які допомагали людям переносити тортури (ніхто не може чинити спротив тортурам безкінечно, тому він розробив покрокову систему – після Х хвилин ви роз-

Shared by Eugen Demyanov eugene.demyanov@aval.ua

Книгу американського автора Джима Коллінза «Від хорошого до великого» було вперше видано в 2001 році, задовго до прояву нинішніх кризових явищ у світовій економіці. Але багато в чому вона залишається актуальною і сьогодні. Хочете дізнатися, які риси, мотиви та дії притаманні справді великим компаніям, які чинники складають успіх не тільки в компаніях, але й в особистому житті кожного з нас? повідаєте дещо, потім ще трохи, так у солдатів з’являлися орієнтири, за які вони чіплялися, й це допомагало витримувати біль). Він придумав систему передачі інформації, щоб зменшити відчуття ізольованості, яку намагалися насаджувати у в’язниці...

– Я ніколи не втрачав віри, – каже Джим Стокдейл. – Я ніколи не сумнівався не тільки в тому, що вийду, але і в тому, що залишуся переможцем. І те, що я пережив, – це досвід, який визначив все моє подальше життя, і я ні на що б його не проміняв.

– А хто не виживав?

– О, це просте запитання, – відповів він. – Оптимісти.

– Оптимісти? Не розумію, – я був повністю збитий з пантелику.

– Оптимісти. Це ті, хто казав: «Ми вийдемо звідси до Різдва». Різдво приходило й минало. Тоді вони казали: «Ми вийдемо звідси до Пасхи». І Пасха приходила й минала. Потім День Подяки і знову Різдво. І вони помирали. Не витримували... Ось один важливий урок: ніколи не плутайте віру в те, що ви переможете (а ви не можете дозволити собі загубити цю віру), з суворою необхідністю тверезо дивитися фактам в обличчя,

якими б жахливими вони не були». Ця розмова з адміралом Стокдейлом запам’яталася мені й насправді залишила глибокий слід та вплинула на мій розвиток. Ми всі відчуваємо розчарування, переживаємо трагедії, невдачі, для яких немає об’єктивних причин та в яких нема кого звинувачувати. Це може бути хвороба, травма, втрата близької людини чи місця роботи. Відрізняє людей не те, чи стикаються вони з труднощами, які приготувала їм доля, а те, як вони їх долають. У боротьбі з невдачами «парадокс Стокдейла» є дієвим принципом, який дозволить вийти з боротьби сильнішим, – зберігайте віру і переможете, але не забувайте дивитися в очі найсуворішій правді життя.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

47

Locations

У пошуках скарбу. На берегах Тетерева Для любителів туризму та активного відпочинку, які не бажають обмежуватися традиційними екскурсіями, а прагнуть динамічних, несподіваних та незабутніх пригод, у нашій країні існує чимало можливостей, адже вона – багата на мальовничі, дивовижні і непізнані місця.

Shared by Ruslan Chaban ruslan.chaban@aval.ua

Такі можливості часто надає працівникам нашого Банку Профспілка, організовуючи поїздки вихідного дня найкращими місцями України. Одним із таких турів став липневий корпоративний сплав річкою Тетерів, організований для прихильників активного туризму із Центрального офісу.

Т

етерів – права притока Дніпра, на якій розкинулися міста Житомир, Коростишів, Радомишль. У деяких місцях має характер гірської ріки. Береги Тетерева на маршруті сплаву – справді красиві. Місцями з обох боків ріки в воду стрімко обриваються скелі, покриті змішаним лісом та луками, а ширина каньйону річки – від 12 до 40 метрів. Подекуди скелі досягають значної висоти, утворюючи мальовничі ущелини з крутими стінами, – ближче до Радомишля та трохи нижче по річці. На Тетереві знаходяться невеликі дамби та дуже красиві кар'єри, в яких колись до-

48

Вісник-book • № 05 (50), 2012

бували граніт. Землі тут багаті цінними родовищами. Надзвичайно мальовниче місце – старий кар'єр «Високий камінь». Це як «загублений світ», у який потрапляєш ніби випадково і зовсім несподівано. «Високий камінь» – глибокий гранітний кар'єр, що перетворився на оазу, заховану з усіх боків листяним лісом. Дно його заповнилося надзвичайно чистою водою блакитного відтінку, що створює ефект гірського озера. Наймальовничіші скелі річки Тетерів мають власні назви, з якими пов'язані народні перекази та легенди. Приміром, скелі «Голова Чацького», «Чотири брати», «Голова дельфі-

на», скеля Крашевського. Всі ці унікальні природні пам'ятники занесені в окремий розділ природо-заповідного фонду краю. У південно-західній частині Житомира долина річки має форму каньйону з прямовисними скелями та невеличкими водоспадами. Правий берег покритий сосновим та змішаним лісом. Ці місця називають «Поліською Швейцарією». Програма сплаву Тетеревом для туристів із Райффайзен Банку Аваль передбачала також відпочинок у наметовому таборі на березі річки в районі села Тригір'я на Житомирщині, всього в трьох годинах їзди

від Києва автобусом. Така наближеність до столиці є великою перевагою, оскільки поїздка не вимагає значних часових і фінансових витрат. Наметовий табір було розбито в казковому куточку на березі Тригірського водосховища, серед листяно-хвойного лісу. Програма була розрахована на два дні і включала проведення квест-гри на воді «У пошуках скарбу» в перший день та вільний час, піші прогулянки, купання в річці, стрибки з «тарзанки», спуск із гори – на другий день. У ході квест-гри потрібно було віднайти «піратський скарб». Команди гравців знаходили ключі, відгадуючи загадки та виконуючи різні завдання. І чим більше команда збирала ключів, тим більше вона наближалася до розгадки місцезнаходження «скарбу». Група учасників розбилася на команди по 8-12 осіб на чолі з «отаманами». Після проголошення кожною командою своїх девізів і виконання «піратського» танцю на воду спустили човни, і члени команд приступили до виконання головного завдання. Процес пошуку «скарбу» викликав палкі емоції, розгорнулася справжня боротьба. Маршрут пролягав і водою, і сушею. Пред-

ставники команд не хотіли поступатись одне одному, демонструючи неабиякий спортивний азарт. Вони долали чималі відстані, бігаючи лісом і островами, намагаючись чимшвидше виконати хитромудрі завдання. А коли було пройдено першу частину квесту, почався дощ, який ускладнив і без того непростий маршрут та змусив команди відмовитися від виконання деяких складних і ризикованих завдань. Останнім завданням квесту були стрибки з натягнутого канату – «тарзанки». Уздовж річки Тетерів є численні скелясті виступи, з яких зручно стрибати в воду. Одна зі скель – «Голова дельфіна» – підіймається над водою на вісім метрів. Учасникам потрібно було видертися на цю висоту по слизькій поверхні, щоб потім віддатися відчуттю вільного падіння. Це було варто спробувати – передати емоції неможливо. Після подолання «тарзанки» учасники квесту повернулися до табору. Але ж головне завдання не було виконано… І члени однієї з команд вирішили за всяку ціну розгадати «загадку піратів» і відшукати «скарб». Це вже було просто-таки справою честі. Вони не могли повернутися ні з чим після подолання стількох труднощів!

Отже, після додаткового півторагодинного «кросу» й активних пошуків під дощем команді, завдяки спільним зусиллям та волі до перемоги, вдалося знайти «скарб». Радість перемоги варта всіх витрачених зусиль! У таборі після активного й насиченого подіями дня, під час чудової вечері біля багаття учасники квесту ділилися враженнями та пережитими емоціями. Другий день був затьмарений густим ранковим дощем. Але й за такої погоди вибір варіантів відпочинку був різноманітним. Інтереси розділилися. Хтось пішов насолоджуватися риболовлею на озеро, інші – купатися чи стрибати у воду з «тарзанки». А хтось просто прогулювався, ознайомлюючись із місцевими пам'ятками та милуючись природою. Були й такі, хто спускався з майже прямовисної скелі в пошуках додаткового адреналіну. Словом, активний відпочинок авалівців удався. Кожен із учасників поїздки знайшов свій скарб – нових друзів, позитивні емоції, єднання з природою.

Вісник-book • № 05 (50), 2012

49

Greeting Wall

Вітаємо:

Віту (Хмельницька ОД) та Ігоря Ісхакових

Юлію (Інформаційний центр) та Євгена Шовгенів

Ірину та Бориса (Черкаська ОД) Турчаків

Наталію (Черкаська ОД) та Андрія Кравченків

Вітаємо родину Калініченків – Маріанну та Дениса (Запорізька ОД) з народженням другої доньки Ксюші!

Вітаємо Галину Старчевську (Івано-Франківська ОД) та її чоловіка Віктора з народженням другої донечки Ярини!

Наталю Янчукову та Артема Баранова (Кіровоградська ОД)

Вікторію (Донецька ОД) та Віталія Дементьєвих

Лілію Осіашвілі (Сумська ОД) та Дениса Мінченка

Катерину (Чернівецька ОД) та Леоніда Овчіннікових