k19_037 by ACMU

Погодьтесь, одна з найкращих інвестицій – це подорожі: цікаві, змістовні, пізнавальні. Маєте сумніви? Даремно. Адже мандрівка – це і відпочинок, і набуття досвіду, і культурний розвиток. Зрештою, подорожувати – це просто приємно. Звісно, якщо вдумливо спланувати маршрут і заздалегідь визначити бодай приблизні орієнтири, на які варто звернути увагу. Про елементи такого раціонального планування задля найдовершенішого відпочинку та необтяжливого набування корисного досвіду і йдеться в цій книзі. А розповідають про це все експерт з мандрів і просто цікава й талановита жінка Ірена Карпа та досвідчений сомельє, знавець вишуканих вин, віскі й інших напоїв, якими пишаються країни світу, Іван Перчеклій. Знайомство з кожною країною або винним регіоном складається з трьох частин: карти з містами та маленькими селами, в яких варто побувати, щоб насолодитися смаком тамтешніх напоїв; поради від Ірени Карпи щодо місць відомих і не дуже, які варто відвідати; розповіді про історію та рекомендації сомельє щодо вживання різноманітних напоїв. Отже, рушаймо в путь. Буде цікаво та неймовірно смачно!

Сергій Черненко, Голова Правління банку ПУМБ

ЗМІСТ ЗАХІДНА ЄВРОПА

СХІДНА ЄВРОПА

Франція

Угорщина ................................... 82

Бургундія ..................................... 8

Україна

Шампань ................................... 14

Одеса, Одеська область .......... 88

Бордо ......................................... 20

Закарпаття ................................. 92

Прованс ..................................... 26

Грузія .......................................... 96

Ельзас ......................................... 32

Вірменія ................................... 100

Нормандія ................................. 38

Лангедок-Руссільйон ............... 46

ПІВДЕННА ЄВРОПА

Луара .......................................... 52

Італія

Корсика ...................................... 58

Тоскана .................................... 104

Німеччина ................................. 62

П’ємонт .................................... 110

Швейцарія ................................. 68

Венето ...................................... 114

Шотландія ................................. 74

Іспанія

Австрія ....................................... 78

Каталонія ................................. 120

Ріоха ......................................... 127

Індія .......................................... 180

Країна Басків ........................... 130

В’єтнам ..................................... 183

Галісія ....................................... 136 Португалія

АМЕРИКА

Порту. Дору ............................. 142

Канада ..................................... 186

Мінью ....................................... 146

Сполучені Штати Америки

Греція

Каліфорнія .............................. 190

Санторині ................................ 150

Нью-Йорк ................................. 194

Немея ....................................... 156

Куба .......................................... 198

Кіпр ........................................... 160

Домінікана .............................. 202

Балкани ................................... 164

Перу .......................................... 206 Чилі ........................................... 210

БЛИЗЬКИЙ СХІД Ізраїль ...................................... 172

КРАЇНИ ОКЕАНІЇ Австралія ................................. 214

АЗІЯ

Нова Зеландія ......................... 218

Непал ....................................... 176

Ірена Карпа, письменниця, мандрівниця, дипломат з питань культури, солістка гурту QARPA

ВІД АВТОРА Я ніколи не повертаюся в ту країну, де було несмачно. Ну, бо що там робити? Не на голодний же шлунок споглядати драматичні пейзажі. Про шопінг натщесерце взагалі мовчу – тортури та стрес. Тому: їдемо тільки туди, де смачно, сито й вишукано. Чи просто смачно й сито. Чи смачно й вишукано... Словом, ви зрозуміли. Ага, і ще щоби правильного вина наливали, бо як же інакше оцінити місцеві сонце та ґрунти? А якщо у вас ще й попутник так само сибарит, як і ви – взагалі пощастило. Бо, за винятком індійських аскетів, довіряти варто лише тим людям, які люблять гарно попоїсти й випити... Сама я дуже рідко користуюся довідниками. Особливо англомовними – їх же читають усі. Одного разу в Лаосі в мене сталося страшне: прочитавши в Lonely Planet про крихітне село на Меконгу, де можна помедитувати та просто побути самому, я напоролася на тисячі зо дві таких самих ласих до самоти туристів... Відтоді єдине, чому я вірю, це свіжі плітки подорожніх і експертиза місцевих. От нехай я й побуду вашим чесним подорожнім, який випробував усе, про що пише, на власній шкірі, чи то пак відчув усе смаковими рецепторами. А там, де мені потрібна допомога, запитаємо у правдивих інсайдерів: людей, які довго живуть у місці, що нас цікавить. До того ж, у людей не простих: письменників, художників, продюсерів, редакторів, перекладачів... Тому що ви варті ексклюзиву. Ну, і плюс наша мова – вона ж “секретна“, українську у світі розуміють обрані, тож цей довідник точно не заведе вас у прохідні місця. Поїхали?

ВІД СОМЕЛЬЄ Понад усе я люблю спостерігати за людьми, котрі щойно дізналися щось цікаве або зробили перший ковток великого вина (я ж бо сомельє). Чому люблю? Тому що в цю мить вони стають кращими. Десь так само станеться і з вами за цією книжкою. Мені приємно, що “Подорож зі смаком“ – це особисто ваш початок. Початок тривалого, насиченого й барвистого шляху до мистецтва відчувати, помічати та насолоджуватися. До мистецтва жити. На кожного з вас чекає своя подорож, і вона вже безцінна, позаяк буде сповнена ваших непідробних емоцій. Ми розповідаємо тут про найкраще, але тільки про певну частину – в одній книзі просто не вмістити всього, що хотілося б. Ми підказуємо, з чого можна почати. А далі, впевнені, на своєму маршруті ви зустрінете такі вина, смаки, півтони, місця й людей, що зможете скласти власний путівник найсмачнішими та мальовничими місцинами світу. І пам’ятайте, вино – це культурний код, і в кожної країни він свій. Смакуйте, розгадуйте, насолоджуйтеся. А ще я дуже сподіваюся, що наша країна також невдовзі посяде гідне місце серед визнаних лідерів виноробства. Бо добре вино – ознака високого рівня розвитку. Насамперед, нашого з вами, а отже, й нашої країни.

Іван Перчеклій, кращий сомельє України 2017, віце-президент Асоціації сомельє України, сомельє ресторану “Прага“ 6

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

Як дістатися

Що подивитися

Що спробувати

Місця, які варто відвідати

Де поїсти

Афіша подій

Цікаві примітки

Поради сомельє

Труа ФРАНЦІЯ 1

Шатій

он-сю

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Сол’є Арне -ле

-Дюк

Отен

Бо

р-Сен

Д іжо

Осон

Шан’

ї 4

Шал Сон он-сюр-

Турню

Шаро

Лон ле-Сон

ль

’є

Солю Роан не

тре П уільї

Мако

Ліон

Дістатися з Парижа до Діжона на авто можна за 4 години. Зручний варіант – скористатися прямим швидкісним потягом з аеропорту Шарля де Голля, який довезе менш ніж за 2 години. 8

БУРГУНДІЯ У самісінькому серці Франції, на північний захід від Парижа (Paris), лежить одна з найкращих місцин для знайомства з цією старовинною країною – Бургундія. Її ще в V ст. облюбувало німецьке плем’я бургундів. Золотий вік Бургундії припав на XI–XV ст., коли були побудовані відразу кілька видатних монастирів, які тепер відносяться до спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні цей регіон пишається своїм минулим і своїми пречудовими винами, народженню яких сприяють теплий клімат та унікальні ґрунти.

Винний шлях 1

Шаблі (Chablis) – невеличке місто в околицях Осера (Auxerre) й назва білого вина, що тут виробляється з “шардоне“. Кот-де-Нюі (Cote de Nuits) – на південь від Діжона (Dijon), 24 з 25 «Гран Крю» (Grand Cru) червоного вина (Chambertin – улюблене вино Наполеона).

Кот-де-Бон (Cote de Beaune) в околицях Бона (Beaune). Тут виготовляють червоні вина (“Вольне“ (Volnay), “Поммар“ (Pommard) та білі вина (“Мерсо“ (Meursault), “Кортон-Шарлємань“ (Corton-Charlemagne), “Монраше“ (Montrachet) – одне з кращих у світі.

Регіон Кот-Шалоннез (Cote Chalonnaise) відомий білими та червоними «шовковистими» ароматними винами.

Маконне (Maconnais) – регіон, у якому виробляється велика кількість легкого білого вина. Божоле (Beaujolais) – назва регіону та фруктового червоного вина з винограду сорту “гаме“ (Gamay). У регіоні Кото-дю-Ліонне (Coteaux du Lyonnais) в основному виробляють вина з винограду сорту “гаме“.

Цей край – моя окрема любов, дорога та родина водночас. Сюди я приїжджаю на всі Пасхи і Різдва, кожного зручного вік-енду, хоча шлях займає 4 години з Парижа. У родичів тут старий будинок і сад, через дорогу історичний парк. Тож там вже за півдня з’являється відчуття, що я добре відпочила. Підозрюю, так само буде, якщо і без родичів. Бо тут усе якесь дуже détendu – розслаблене та сибаритське. Усе, як ми любимо.

БУРГУНДІЯ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Таке враження, що, де б в Бургундії ви не зупинилися, всюди буде гарно та смачно. Традиційних равликів у часниково-петрушковому маслі (escargots) і тушковану у вині яловичину (boeuf bourgignon) ви знайдете в адміністративній столиці Діжоні.

ми часто беремо з собою мікропікнік: пляшечку хорошого Pommard, дозрілий сир èpoisse (не для слабаків!) із ранкового базару, багет. Видираємося на скелі каньйону La Combe d’Orveaux (це два кроки від замку Clos Vougeot), п’ємо й дивимося панораму. Для заспокоєння сумління поряд вигулюється собака – чим не ідеальний аперо?

ДІЖОН (DIJON) – один із основних виноробних регіонів Франції. Відомий різноманіттям архітектурних стилів.

Трохи за Боном раджу вам поїсти в ресторані з дивною назвою Hôtel de Centre (4 rue de Lattre de Tassigny, 21190, Meursault). Домашня бургундська кухня в хитромудрій обробці. Жаби в персіяді з кремом з естрагоном, голуб без кісточок (замовляйте ступінь приготування rosé!), ягнятина з перченими артишоками. М-м-м... І вина, вина!

Хоча я більше люблю маленькі містечка та села. Там можна без шкоди для нервів і бюджету зупинятися у старовинних замках, перелаштованих під готелі, пробувати домашню їжу та вино з хазяйського виноградника. Наша улюблена бургундська розвага – довгі прогулянки виноградниками надвечір’ям, поки десь готується твоя вечеря – півник у вині (coq-au-vin) чи яйця пашот у винному соусі з ешалотом, маслом і шматочками шинки (oeufs en meurette). Усвідомлювати, що ціна за пляшку з виноградника Vosnes Romanèe, в якому ти неспішно прогулюєшся, сягає до 10 тис. євро. Щоби не гуляти зовсім натщесерце, 12

Де вже точно буде небагато туристів, то це в барі Le Bistrot du Coin (2 place Felix Ziem, 21200), власник якого не відрізняється типовою поведінкою обслуги. Він буде реготати з новоприбульців, питати, якого милого вони сюди прийшли та що тут забули. У цей час на нещасних допитливо дивитимуться ситі й задоволені відвідувачі, сьорбаючи своє бургундське та жуючи в’ялене м’ясо. Ті, хто витримає, приймаються в коло щасливчиків і отримують стільки мяса та вина, скільки влізе. За якусь дуже приємну ціну, а то й за рахунок закладу.

КОМБ Д’ОРВО (LA COMBE D’ORVEAU) – виноградник класу “Прем’єр Крю“ (Premier Cru) апеласьйона ШамбольМюзиньї (Chambolle-Musigny).

БУРГУНДІЯ

Якщо вам більше до вподоби переміщатися машиною чи велосипедом, для вас відкриють дегустаційні льохи ледь не в кожному селі навколо Бона. Старовинні будинки, сонні вулички на пагорбах, емблеми виноробів на воротах і щедрий келих вина у прохолодному погребі. Усе, як ми любимо. Мої особливі бургундські пристрасті – червоне з виноградників Nuits Saint Georges, а біле – з Puligny Montrachet. БОН (BEAUNE) – культурне серце Бургундії. Усе тут якось із спокійною гордістю. Відеоарт на старовинних спорудах транслюють вечорами просто так, а не з нагоди особливого свята. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Найважливіша подія – встановлення цін на вино прийдешнього року в листопаді (Ventes des hospices de Beaune). Уже п’ять століть поспіль цей винний аукціон збирає кошти на благодійність, залишаючись важливим маркером оцінювання вина найвищих категорій. Дід мого найкращого друга колись тут був головним комісаром аукціону: бив молотком, коли ціну того чи того вина було встановлено. Самі середньовічні Хоспіси Бона – одна з найбільш відвідуваних французьких пам’яток архітектури (і чинне виробництво дорогущого вина лімітованої серії). Дуже раджу сходити – споруда одного з найперших великих європейських шпиталів цього варта.

АФІША з 1 червня до 31 серпня

ФЕСТИВАЛЬ БАРОКОВОЇ ОПЕРИ

(Festival International d’Opéra Baroque de Beaune) Головна сцена – зал в історичній споруді – Хоспіси Бона. Послухати опери, музику у виконанні ансамблів і хорів та маловідомих і прославлених вокалістів можна також у місцевому храмі (базиліці) Нотр-Дам.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Незважаючи на різноманітність варіантів, усі місцеві знаменитості (я про вина, звісно) створюються тільки з двох сортів винограду. Червоні з “піно нуар“, білі з “шардоне“. Висока ціна на вина Бургундії – плата за унікальність. Chambertin, Corton, Clos-Vougeot, Meursault відомі всім, але це вершина айсберга. Серед не таких популярних, але не менш гідних: Marsannay (рекомендую спробувати Bruno Clair), Pernand-Vergelesses (Chandon de Brialles), Savigny les Beaune (Antonin Guyon), Saint-Aubin (Hubert Lamy), AuxeyDuresses (Domaine d’Avenay). Joseph Drouhin – негоціант регіону, що вартий вашої уваги. У винній столиці Бургундії – Боні, це господарство – Joseph Drouhin, яке володіє підвалами XIII ст. і радо приймає гостей з усього світу. Найкращий винний маршрут Бургундії – The Route des Grands Cru. Він проходить повз Бон, від Діжона до Сантане (Santenay). Особливе задоволення проїхати його на велосипеді. Але не розганяйтеся. Обов’язково відвідайте два легендарні виноградники: La RomaneeConti та La Montrachet.

ШарлевільМез’є Седан ЗАХІДНА ЄВРОПА

Реймс

Еперне

Сезан 3

Шалон-анШампань

ФРАНЦІЯ

Ле-Рісе

Труа

Шлях з Парижа до Реймса на автомобілі займе 1,5 години. Окрім того, між двома містами курсує велика кількість потягів, які вирушають зі Східного вокзалу столиці Франції.

Шатійон-сюр-Сен

Сол’є

Д іж О

Отен

ШАМПАНЬ “Вантажте апельсини ящиками!“. Тобто не апельсини, а пляшки. Прекрасного, вишуканого, добре витриманого шампанського! З великої букви Ш. Бо скільки би перед вами не розпиналися італійці про просекко, а іспанці про свою каву, скільки би не дулися мешканці інших регіонів Франції з їхнім «нічим не гіршим, навіть дещо кращим» креманом з Луари чи бланкетом з Ліму, а шампанське є шампанське. І народжується воно тільки у провінції Шампань.

Дорога шампанського 1

Реймс (Reims) – погреби шампанського під містом (250 км, близько 200 млн пляшок) навколо базиліки Сен-Ремі. Доми шампанських вин: Drappier, Lanson, Mumm, G.H.Martel & Co, Taittinger, Ruinart, Veuve Clicquot-Ponsardin, Charles de Cazanove.

Еперне (Epernay) – доми шампанських вин вишикувались уздовж головної вулиці міста avenue de Champagne: Moët & Chandon (найбільший Дом у Шампані), Mercier, Castellane. В околицях міста: на північний схід – Champagne Etienne Lefevre, на північ – Champagne Tribaut, Champagne Vilmart, Champagne Charlier.

Шалон-ан-Шампань (Chèlons-en-Champagne) на прізвисько “Маленька Венеція“. У невеликому містечку розмістилося 10 домів шампанських вин. Найстарший з них – Joseph Perrier.

Ле-Рісе (Les Riceys) – єдине невеличке за площею селище, в якому є відразу три апеласьйони Шампані: Champagne, Côteaux Champenois та Rosé des Riceys.

Уперше потрапивши машиною в Шампань, я ледве доїхала назад до Парижа: ящики хіба що до даху не були прив’язані, бо ж кабріолет. Ну не втрималася від покупки після дегустації у незалежного виробника, який продає тобі пляшку за 16 євро, коли в магазині її аналог коштує 40! І плювати, що це не залюблений парижанами Ruinart або не розтиражований Dom Perignon. Ти його пробував, ти його vieni, vidi, vici, отже, прохолодні пляшечки поїдуть з тобою.

ШАМПАНЬ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Шампанське! Секрет ясної голови після кількох келихів ви ж знаєте? Правильно: чим менші бульбашки, тим вища якість шампанського. Ось вам кілька адрес виробників, де можна і попробувати (дегустація – це чесний келих), і купити (мінімум ящикдва): James Vrayet (58 Route du Champagne, 02850 Passy-sur-Marne). Я тут з переляку ще купила мішок горіхів. Їли їх прямо на березі Марни, і собачі щелепи були нам за горіхокол...

Ще моя любов з першого укусу – ресторан Sylvain SUTY (4 Place de Luxembourg) у місті Дорман (Dormans). Гастрономічна якість за цінами звичайного бістро. Та й містечко Дорман з його старим парком і монументом Першої світової вам сподобається. Єдине – ресторанчик ліпше бронювати, бо місто невелике, а слава його в околицях чимала. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Уперше потрапивши в Шампань, ми просто купили шампанського (небагато, пляшок шість) у Jean-Pierre Gauvin (12 Rue des Tahus, 51160 Hautvillers) і поїхали в ліс Фо де Верзі (Les Faux, 51380 Verzy). Ліс цей непростий, у ньому живуть дивовижні дуби химерних форм. Ідеально кліпи «Енігми» знімати чи ще якоїсь містичної групи з дитинства. Ну й непогано їсти захопленого ще з дому соленого лосося із тарамою та свіжим хлібом із сільської пекарні. Мушу зізнатися у святотатстві – наш веймаранер ходив до церкви. Просто на вході до Saint Sindulphe (21 rue de l’Abbaye, 51160 Hautvillers), де похований монах Дом Періньон (той самий), нічого не було написано про заборону входу чотирилапим божим створінням...

Castellane Champagne (63 av Champagne, 51204 Epernay). Тут і пояснять виробничий процес, і напоять брютом, розе й мінералізованим шампанським. БРІ добре поєднується з легким шампанським. Найкращий вибір – сухі сорти.

Я більше люблю перероблені під готелі ферми по селах, де у власників є історії, як-от у парочки старих американців, що переїхали в Шампань ще за царя Гороха. “Як ти находиш такі місця?..“ – питає мене друг зі священним жахом, сідаючи на антикварне ліжко, покрите мереживом ручної роботи. “Дуже просто: я забиваю в пошук фільтр “дозволено з собаками“. Отже, Рьої-Совін’ї, Champagne B&B (1 rue des Vaches, 02850 Reuilly-Sauvigny).

ШАМПАНЬ

АФІША З 14 до 16 грудня

ФЕСТИВАЛЬ ІГРИСТОГО

(Habits de Lumière) На вас очікують три дні свята в Еперне за підтримки домів шампанських вин. Дегустація шампанського супроводжується яскравими вуличними виставами, виступами музикантів і феєрверками. Головна цікавинка цього фестивалю – майстер-класи від зіркових шеф-кухарів.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Там же нам порадили ресторан дивного діда, La Chaumine (3 Rue d’Epernay, 02850 Reuilly-Sauvigny). Я собі його так назвала, бо в селі, де живуть точно не більше трьох калік, вірніше, де не більше як 7–10 осель, зробити ресторацію з повним меню – вже ненормально. Причому дідо цей російського походження (його мама була білою княжною, що тікала від комуністів), його найкращий друг теж. На стінах ресторану висять ледь не старі афіші Театра Дягілєва, газетні вирізки, де йдеться про його родину. В меню діда проста французька їжа. Дуже нестандартно, але цілком їстівне. А якщо не фен-шуй – через дорогу є модний і дорогий за місцевими ознаками ресторан готелю Auberge le Relais, де буде стандартно. Ми не пішли, бо ми – за пригоди. Наостанок – неймовірний Реймський собор Богоматері (Place du Cardinal Luçon, 51100 Reims), один із найважливіших французьких соборів. Вітражі роботи Шагала... У принципі, вже цього достатньо, щоб там залипнути. І відразу ж на вході слова папи римського: “Не бійтеся!“. Особисто для мене – найважливіша заповідь в житті.

Жоден виноробний регіон не здатний сперечатися з Шампанню за титул виробника найкращих ігристих вин світу, оскільки жодна інша місцевість не подібна до Шампані – унікального регіону, де щороку виноградна лоза дає добірний виноград. Невінтажне (без витримки) шампанське на диво ароматне та легке. Його купажують з різних вин, а пити можна відразу після купівлі. Pierre Gimonnet & Fils Cuis Premier Cru (35 евро), Louis Roederer Brut Premier (45 євро) – непоганий початок. Не забувайте про рожеве шампанське з його неймовірними ягідними ароматами Collard-Picard Brut Rose (41 євро), Pascal Doquet Anthocyane Premier Cru Rose (38 євро). Сорти Cuvees de luxe переважно вінтажні. Це кращі вина серед пропонованих шампанськими домами. Ось їх можна зберігати десятиліттями. Pol Roger Cuvee Sir Winston Churchill 2006 (190 євро), Rene Geoffroy les Houtrants Complantes Premier Cru Brut Nature (153 євро) – смакуйте, бо ви в Шампані!

ФРАНЦІЯ

Лес

пар

-Ме

док

Кращий варіант дістатися з Парижа до Бордо – швидкісний потяг (в дорозі лише 2 години). Інші варіанти потребують значно більше часу (авто – 5 годин, автобус – 7 годин).

Пой

ак

Ша

то

Бо

Ма

рго

рд

Тал а

Сен

т-Е

міл

ьон

нс 5

Кад

ійа

Луп

Бер

Ант

’як

же

р-Д

Сен

е-М

ер

т-К

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Пер

руа

-дю

-Мо

Аж

ен

рак

БОРДО Коли ви кажете Бордо, ви точно уявляєте собі не колір, а пляшку відповідного кольору. Правда? Я от теж така. Не місто і не колір, а пляшечку хорошого вина. Й усе частіше навіть білого.

Винний шлях 1

Уздовж дельти річки Гаронна (Garonne) від Бордо по дорозі в напрямку міста Леспар-Медок (Lesparre-Médoc) розкинулися виноградники виноробного регіону Медок (Médoc). Навколо Шато Марго (Château Margaux) і містечка Пойак (Pauillac) зосереджені найвідоміші виноробні, які відкриті для туристів.

Сент-Емільон (Saint Emilion) на відстані 35 км від Бордо (Bordeaux). Оглянути тутешні виноградники можна, якщо відправитися на машині, велосипеді чи на туристичному потязі (ходить з квітня до жовтня – Les Train des Grands Vignobles). Вирощують виноград сорту “мерло“ (бл. 60%), “каберне фран“ (бл. 30%) і “каберне совіньйон“ (бл. 10%).

Кадійак (Cadillac), Луп’як (Loupiac) і Сент-Круа-дю-Мон (Sainte-Croixdu-Mont) – виноробна місцина, що більш спеціалізується на солодких білих винах.

Апеласьйон Антр-Де-Мер (Entre-Deux-Mers) відомий виробництвом різноманітних вин: червоні, рожеві та білі, які краще пити молодими. Des Crus Classés rouges et blancs – маршрут класифікованих виноградників білого і червоного вина – з Бордо в напрямку Таланса (Talence) й далі на південь.

У місті Бордо нещодавно відкрили гігантський музей вина. Для пристойності варто туди сходити, пофотографувати архітектуру та швидко вшиватися в менші містечка й села, бо ж там – воно. Вино.

БОРДО

ЩО СПРОБУВАТИ?

Моя подруга Катя, співробітниця модної компанії, до свого переїзду в Париж жила в місті Бордо й у селі Марго (так-так, у тому самому, de Château Margaux), що в окрузі Медок. Тому по-інсайдерськи злила мені правильні місця, де і поїсти, і попити. “Auberge des grands vins в маленькому селі Лабард (Labarde) готує все з місцевих продуктів, подає в максимально домашній атмосфері, і такими щедрими порціями, щоб ви не вийшли звідти, а викотилися“. БЛАЙ (ВLAYE), ЛУПЬЯК (LOUPIAC) з його вином і фуа-грою на продаж і на гостинець – ось ще правильні адреси.

і заявляєш, що ти в них ночуватимеш. Який бордолезець не захоче навчити чесного туриста правильному споживанню вина? Надегустуєшся на сто років вперед...“. Є тут і ресторан, і готелик. Можна навіть вибирати емпірично – до чого серце ляже. На півночі Медока для цього прекрасна la route des châteaux, від хати до хати, від винарні до винарні. У басейні Аркашона (Arcachon) Катя радить La coorniche (46 Avenue Louis Gaume, 33115 Pyla-sur-mer) – це вам і дюна, і готель, і ресторан, де все буде перевірено якісно. Іще достойні мішленівські ресторанчики Gabriel і Pauillac. Виноградниками замку Тесьє (Château Teyssier, 33330 Vignonet) керує шотландець на ім`я Ніл. Історія кінематографічна до сліз: в далеких 80-х юний Ніл подорожував своїм маленьким хіпі-бусом. Зупинився в Бордо заправитися та так тут і залип, найнятий на роботу англійцем Мальтусом, у якого виноградники і в Бордо, і в Каліфорнії. Земля обітованна навчила Ніла контролювати виробництво та любити вина “Сент-Емільйон Гран Крю“. ЩО ПОДИВИТИСЯ

Катя – противник бордолезьких винних барів (bars au vins). Каже, що там втридорога і для туристів. Обізнані місцеві п’ють прямо в замках під час Рortes ouvertes. Всюди, крім Шато Марго, в якому вино продано ще до того, як його розлили по пляшках, наливають безкоштовно та щедро. Це свято життя стається восени, інколи й двічі на рік. “Деколи найсмачнішим вином тебе пригостять сусіди, бо там завжди в когось дядько чи тітка на виноградниках працює, і вина ці ллються рікою, хоч і коштують по 200 євро за пляшку. Ніхто ж їх не купує, а якось дістає, – сміється Катя. – Приходиш в господарство 24

Назви Сент-Емільйон не чув у цьому житті хіба що найстійкіший з аскетів.

СЕНТ-ЕМІЛЬЙОН (SAINT-EMILION) – середньовічне містечко в провінції Бордо з його секретними тунелями, кам’яними мурами та навіть підземною церквою просто дихає вином найближчих виноградників.

Ви ж пам’ятаєте, що Бордо – це ще й океан? Жорсткий, відкритий, з хвилями, і лагідний, як у басейні Аркашона. Туди пряма дорога за устрицями, щорічний видобуток яких сягає 8–10 тис. тонн!

БОРДО

АФІША З 20 до 23 червня

РІЧКОВИЙ ФЕСТИВАЛЬ БОРДО

Непарного року головна святкова подія у Бордо – річковий фестиваль. У програмі – водні види спорту, прогулянки, виставки човнів, концерти. Парного року у червні – Винний фестиваль Бордо (Bordeaux Fete le Vin).

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Ми якось заїхали на устричну ферму геть пізнього вечора, та нам спокійно відкрили пляшечку білого і подали дюжину устриць. А потім іще пляшечку і ще дюжину. І равликів бульо насипали з домашнім майонезом, хлібом і солоним маслом... Устриці місцеві не такі величезні, як, скажімо, на Нуармутьє (Noirmoutier) чи біля Канкалю (Cancale) в Бретані. Але дуже особливі та смачні. Таких дегустаційних ферм і кафешок під нашвидкуруч збитими терасними дахами тут видимо-невидимо. Типу Bistrot à Huîtres – le Vivier du Jacquet (Impasse des Réservoirs 33950 Lège-Cap-Ferret Franc). Вибирайте хоч на око – свіже буде всюди. Того вечора ми не придумали нічого кращого, ніж піти спати просто на дюні. Страшно, бо ж заборонено: все-таки національний парк, а ми тут зі спальниками. Весь час шмигають берегом якісь люди з ліхтариками, рибалки чи наглядачі. А ще ж океан припливами славиться, і територія незнайома: раптом змиє?.. Одним словом, це був не найспокійніший сон мого життя. Зате красиво було – страх. Над головою зірки, у вухах прибій, теплий спальник і відчуття хуліганської свободи.

Головний апеласьйон усього регіону – Bordeaux, таку назву може мати вино з будь-якого куточка цієї зони. Вина вищих класів – це комунальні, тобто з певних комун, за ними вже йдуть замкові. Ріки Дордонь (Dordogne) і Гаронна, що впадають у Жіронду (Gironde), поділяють регіон на два основні райони. На лівому березі Гаронни та Жіронди вирощують “каберне совіньйон“, зазвичай, його купажують з “мерло“ та “каберне фран“. Вино вирізняється яскравим ароматом чорної смородини та високим умістом танінів. Ці зони називаються Medoc (краща субзона – Haut-Medoc) і Grave. Субзона Haut-Medoc має 6 комун. Основні: Saint-Estephe (Chateau de Pez 2009 (47 євро), Pauillac (Chateau Pontet Canet 2012 (90 євро), Saint-Julien (Chateau Gruaud Larose 2012 (73 євро). Вина, вироблені тут, відомі в усьому світі, і, звісно, їх треба скуштувати. Але не оминіть увагою і нерозкручені Moulis (Chateau-Poujeaux (28 євро) та Listrac (Chateau Fourcas Borie 2011 (22 євро) – чудове співвідношення ціни та якості, будете приємно здивовані. Grave з його комуною Pessac-Leognan – це не лише червоні, це ще й кращі білі сухі “Бордо“, вироблені з “совіньйон блан“ та “семільйону“, блискучі Chateau SmithHaut-Lafitte та Сhateau Pape-Clement.

ЗАХІДНА ЄВРОПА ФРАНЦІЯ

Найвідоміші ал міста Провансу – анкм від Парижа, за 800–900 с найзручніше отже, дістатися М он авіарейсом до аеропорту те Марселя. Звідки курсує лi експрес-автобус містами мпівдня. ар

он

Нi

пе

ль

а Ав тоне ф iн ьй -дю он -П 1 а

Ар

ль

Бо

нь

ар

йо

тiг

ар

Ка Ба сіс нд ол ь

Ек

се

ль

с-

3 4

Ту

ло

н Єр

Га п

ан

Ве

рд

Дi

-П

ен

ро

ва

нс

нь

-л

е-

Бе

Нi Мо цц на а ко Ф р К еж Са ан ус ни нТр оп е

Ґр е

но

бл

ПРОВАНС Прованс – це значно більше, ніж лавандові поля. Величезний регіон на півдні Франції: тут і Канни (Cannes) з кінофестивалем у травні, й Арль (Arles) зі знаменитим салоном фотографії в липні, й Екс-анПрованс (Aix-en-Provence) з Ван-Гогівською атмосферою, і Марсель (Marseille) з портовими двіжами, і Сан-Тропе (Saint-Tropez) з гламурними вечірками, і витоки Вердена (Verdun) з рафтингом у бірюзовій воді, і Камарг (Camargue) зі знаменитою сіллю та дикими кіньми... А-а-а! Тримайте мене семеро.

Винний шлях 1

Виноробня Chateau la Canorgue у містечку Боньйо (Bonnieux), гірський масив Люберон. До слова, саме тут знімали фільм про вино й кохання “Хороший рік“ (A Good Year). Те саме вино з фільму тут можна не тільки спробувати, а й купити на згадку (близько 18 євро).

Шатонеф-дю-Пап (Chateauneuf-du-Pape), що біля Авіньйона (Avignon). Смак вин цієї місцевості формують 13 сортів винограду, основні з яких “гренаш“ (Grenache), “мурведр“ (Mourvèdre) і “сіра“ (Syrah). Вино, яке тут виробляється, на 93% складається з червоного, на 7% – з білого розе.

Область виноробства Касіс (Cassis) в передмісті Марселя – виноградники, що піднімаються сходами по схилах вапнякових скель, відкритих сонцю та морю. Ця місцевість особливо відома своїми дуже сухими білими винами. Найпоширеніші тут два сорти винограду: “марсен“ (Marsanne) надає винам зеленуватого відтінку, вишуканості та тривалого післясмаку, та “клеретт“ (Clairette), який відповідає за свіжість і кислотність. До речі, у місті Касіс можна відвідати 12 виноробень, продегустувати й придбати на подарунки місцеве віно, що найбільш смакує вам.

На середземноморському узбережжі розташувалося курортне містечко Бандоль (Bandol). Вважається, що саме тут виробляють кращі червоні вина Провансу із сорту винограду “мурведр“.

Хотіла на самому початку написати, що я не фанатка Провансу, а тепер не знаю, за що і вхопитися, настільки він буває різний, але завжди... розслаблений. В обід тут сплять, а коли спадає спека, п’ють Ricard на аперитив і грають у петанк під платанами.

ПРОВАНС

ЩО СПРОБУВАТИ?

Непоганий рибний суп (двоюрідний брат буйабеза) був у портовому, трохи на відшибі Le Cercle des Marins (Port Pierre-Canto). А коктейлі добрі в ресторані Карлтон (58 boulevard de la Croisette, Cannes). Місцеві друзі радять найсвіжіші суші та корейське барбекю в милої кореянки на 17 rue Notre Dame. Морепродукти та риба на місці й із собою – Сoquillages Astoux et Brun (27 rue Félix Faure et Louis Blanc, Cannes). А взагалі ви просто можете просто обрати затишну вуличку в старих Каннах, взяти келих вина та мікс-планчу: жамбон, суха ковбаса, паштет де кампань і кілька сирів. Не прогадаєте. ФРАНЦУЗЬКА РИВ’ЄРА – це, як відомо, висококласні та розкішні курортні міста. А ще мальовничі села, що приваблюють художників з усього світу.

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

На Каннський фестиваль нічого їхати без акредитації. Хіба що подивитися кіно на пляжі – воно для всіх. Головне – знімайте помешкання поближче до палацу. І пам’ятайте, що в ці дні готелі ломлять потрійну ціну, а от ресторанам це робити заборонено – можна їсти, як кажуть французи, коректно. Купатися я люблю на острові Святої Маргарити (добиратися паромом з Канн). Там мало людей, але останнім часом навколо все більше яхт, тому смачний місцевий ресторан La Guérite неприємно подорожчав.

У Сан-Тропе я люблю пити в елегантному барі готелю La Maison Blanche (3 Traverse des Lices). Мохіто з полуницею – м-м-м... Мохіто “пoфранцузьки“, на коньяку, теж несподівано смачне. Коктейлі там по 25 євро, але наливають їх майже як у фільмі “Пропала грамота“ – в невеличке відерце. Пий і танцюй скільки хочеш. 30

Щодо Сен-Тропе. Якщо ви не в шортах, не у пляжній майці, а у сукні, на підборах або хоча би у джинсах-сорочці, ідіть у Les Caves du Roy (27 avenue Foch, 83990 Saint-Tropez). Принаймні побачите, на що схожий найбільш пафосний клуб Франції. З чергами нещасних біля входу та рожевим вином за 1200 євро. Ще з “потанцювати“ тут є Tsar Folie’s Saint-Tropez – там висить місцевий молодняк. А ще є купа барчиків типу Chez Maggy (7 rue Sibille) з розслабленою атмосферою та коктейлями по 12 євро. Але довго висіти в Сен-Тропе нічого. Від міряння кічем і яхтами може початися печія.

ПРОВАНС

Із того, що в Провансі прекрасне, – яхтинг у несезон. Ми он у жовтні взяли яхту напрокат. Вийшли в море з порту Єр прямо після бурі. Тихо, спокійно.

АФІША з 17 до 27 січня

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА В МОНТЕ-КАРЛО

(Festival international du cirque de Monte-Carlo) Один з найпрестижніших заходів на міжнародній цирковій арені, що збирає кращих циркових артистів світу на арені відомого цирку шапіто Chapiteau Fontvieille. Сюди з’їжджається публіка, що кількісно часом навіть переважає населення самого князівства Монако.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Острів Поркероль (Ile de Porquerolles) – симпатичне місце для висадки одного дня. Риба шапон (shapon de mer) на грилі неймовірна. Їсти та дивитися на море. Що на Поркероль робити довше, я поки не зрозуміла, хоча соснами пахне, як у дитинстві в Криму. Доволі кумедний острів Лез Амб’є (Les Ambie) – один із групи островів Поля Рікарда, винахідника славнозвісного пастісового аперитиву (алкогольного напою, особливо популярного у Провансі). Машин тут немає, лише службові електрокари, велосипедом можна дістатися кругом і, що важливо в моєму випадку, на крихітних пляжиках між скелями не заборонено купатися з собакою. Тут або готувати самому (що тільки в радість, коли ти на яхті чи в будинку з терасою), або їсти в одному з чотирьох ресторанів під керівництвом одного й того ж шефа. Мені до вподоби аперитиви в готелі Helios і ягнятина на грилі в найстарішому з їстівних місць на острові – BBQ. Ще є мішленівський ресторан Garlaban, але я туди поки не дійшла. Зробіть це за мене.

Троянда, малина, лосось – це кольори рожевих вин Провансу. Розе з цього регіону сформували новий стиль: бліді за кольором, ніжні за ароматом і легкі на смак. Cotes de Provence – найбільший апеласьйон. Під цією назвою випускається понад 80% рожевого. Але найкращі винороби регіону виробляють саме червоні вина. Їх мало, вони соковиті та насичені, з потенціалом до витримки. Найчарівніші вина виробляють в Бандолі з винограду “мурведр“. Із цим вином обов’язково спробуйте стейк з м’яса чорних биків, яких вирощують в місцині Камарг. Для початку спробуйте перевірені Domaine de Trévallon Rouge (50 євро), Château de Pibarnon Rouge (24 євро), Quintessence Rose Domaime de Rimauresq (17 євро), Whispering Angel Rose Caves d’Esclans (17 євро). Знаменитий “Крю“ Південної Рони – Chateauneuf-du-Pape. Сильні, шляхетні вина. Почніть з Cotes-du-Rhone Guy Louis Tardieu-Laurent (17 євро), Chateauneufdu-Pape Chateau de Beaucastel (72 євро). Не зупиняйтеся, cпробуйте Gigondas і Vacqueyras – вам сподобається.

НІМЕЧЧИНА Мец ЗАХІДНА ЄВРОПА

С тр ас бу рг

Марленайм

Епіналь

Кайзерберг Туркхайм Егісайм 5

Танн

Мюлуз

ФРАНЦІЯ

Найближчий аеропорт – у Страсбурзі. Звідти до Кольмара зручно дістатися потягами, що курсують з ранку допізна (півгодини в дорозі). Або орендувати авто для поїздки вздовж Рейну.

ЕЛЬЗАС – Відчепися від мене зі своєю фуа-грою! – сварився зі мною приятель-німець, коли я вперше опинилася в Страсбурзі (Strasbourg). У мене все студентство так минуло: ми з другом приїздили на вікенд до Страсбурга, бо це найближча до нас Франція. Він купував собі в “Дуан” цілий рол фуа-гри у фользі, пляшку гевюрцу, сідав отам, на лавку з видом на собор, і отако їв це. Без хліба!

Винний шлях 1

Від селища Марленайм (Marlenheim) до невеликого містечка Танн (Thann) простяглася винна дорога довжиною 170 км. На цьому шляху близько 1000 виноробень, де можна продегустувати ельзаські вина. Переважно білі. Червоне вино Ельзасу виробляється з винограду сорту “піно-нуар”.

Кайзерберг (Kaysersberg) має близько шести дегустаційних залів різних виноробів. У них представлено до 30 різних марок вин.

Біля Туркхайма (Turkheim) розташована велика виноробня Cave de Turckheim з найширшим асортиментом вина. Візитівка – вишуканий Crémant Brut Bio з ароматом яблука, груші й білих квітів.

Креман д’Ельзас (Cremant d’Alsace) – ігристі вина, що поступаються за популярністю хіба що шампанському. Будиночок, який красується на всіх етикетках Cremant d’Alsace, – дегустаційний зал домену FREUDENREICH & FILS. Стоїть він у містечку Егісайм (Eguisheim). Вина, вироблені тут, ви навряд чи знайдете в магазинах.

Танн – південні “ворота” дороги вин Ельзасу. Вино, котре виробляється тут, має свій власний “Гран Крю“ (Rangen).

Страсбург для мене таки зимове місто з правильною зимовою їжею та одним з найвідоміших різдвяних ярмарків, на який я з моїм щастям якось приїхала 2 січня, тож ярмарку як і не було... Зате в усі сезони на площі старого міста застанете прекрасну антикварну барахолку, де можна купити все: від страшних ляльок початку ХХ ст. до рідкісних букіністичних видань і химерних келихів для вина. Гугліть базарні дні marché aux puces, вони, я підозрюю, змінюються.

ЕЛЬЗАС

ЩО СПРОБУВАТИ?

“Дуан”, вона ж La Nouvelle Douanne (1A Rue du Vieux Marché aux Poisson, 67000), що значить “нова митниця”, – це крамниця регіональних смаколиків. Там можна зависнути надовго. Згадана фуа-гра, стоп`ятсот видів паштетів (запечених у скоринці й просто), ковбаса, якісь джеми та безкінечні пундики.

У тарілці також варене яйце, каперси, варена картопля. Телячі нирки традиційно роблять у гірчичному соусі з грибами. Варто брати нарізані нирки, а не цілі. Найкращі в Brasserie Fischer (7 Route de Bischwiller, 67300 Schiltigheim). Це і місце легендарне – суто для місцевих на виїзді із Страсбурга. Ресторан розміщений у приміщенні колишнього пивного заводу Fischer. Гусячий рієт – уявіть паштет грубого помелу підвищеної жирності, і ви все зрозумієте. Їдять, намазуючи на хліб. Купувати треба у фермерів на базарі в суботу на Boulevard de la Marne.

Фламкухе і шукрут – це те, що я назву, якщо мене розбудять вночі та спитають, що їдять в Ельзасі. Фламкухе – бідний родич піци (зараз мене місцеві таки поб’ють). Бідний – бо худий і делікатний. Хрумкий, з різними начинками, де найпростіша й моя улюблена – з лардонами, сметаною, цибулею, білим вином.

НАЙБІЛЬШ КОЛОРИТНА ЇЖА в Ельзасі – це голова теляти, телячі нирки, гусячий рієт (паштет) та слива мірабель.

Шукрут – квашена тушкована капуста з різними видами сосисок і копченого м`яса – без пояснень зрозумілий кожному українцеві. Для інтересу можете спробувати шукрут на рибі, з лососем буває нічого. Тет-де-во – дуже-дуже делікатна страва. Її готують в багатьох місцях, але не скрізь її варто їсти. Я б порадила брасері Floderere. Вам подають як шматочки ніжного мяса, так і шкіри, жиру тощо. 36

Мірабель – місцева слива, маленька, жовта, з власним смаком. Віддалено нагадує аличу. Мірабель смачна сама по собі, у десертах та у місцевій горілці – сезонний продукт серпня-вересня. Не по-туристичному місцеві друзі радять їсти в традиційному ельзаському ресторані у Страсбурзі – Au Cerf d’Or. Демократично та смачно. А от в L’Alsace à Table (8 Rue des FrancsBourgeois, 67000) поряд із шукрутом в меню та омара фламбе з віскі можна знайти. За місцевими мірками вишукано, за паризькими – дуже навіть коректні ціни. Трохи на околиці Страсбурга, в ельзаському відповіднику Конча-Заспи, правильними їстівними місцями будуть La Vignette (78 Route des Romains Koenigshoffen, 67200) та бістрономічний Au Coq Blanc (9 Rue Mélanie, 67000). А за вином мене відправили до родини виноробів Бакерт у Дорлішем (Alsaces Backert 24 faubourg des Vosges 67120, Dorlisheim). Нам обіцяли “Рислінг“ і “Гевюрцтрамінер“ (цікаво, я колись навчусь це правильно писати?), але тут є і непоганий “Піно-нуар“, і Піно-грі“. І – увага! – ельзаський “Креман“. Останній для таких любителів всіх родичів шампанського, як я.

ЕЛЬЗАС

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

вальд. Ну, це так – раптом захочеться зробити ширшу краєзнавчу екскурсію. Хоча просто зняти собі мансарду з видом на черепичні дахи старого Страсбурга, багато їсти, пити, спати, читати та слухати, як годинник на вежі відбиває точний час, – уже ідеальний ельзаський вік-енд.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Любителям духовної їжі раджу невеликий, але гордий MAMCS, музей модерного мистецтва (1 Place Hans-JeanArp, 67000 Strasbourg). Потрапила туди якось на змінну експозицію дадаїстів, запам’ятала на все життя. Таке враження деколи, що в менших містах куратори роблять справу душевніше, ніж у пафосній столиці. Згаданий Страсбурзький собор XV ст. – це вже сама по собі причина їхати сюди. Велич, похмурість і містичність водночас. Якось я годину фотографувала гру світла на його барельєфах, у той час як місяць, хмари і сніг робили своє діло.

“МАЛЕНЬКА ФРАНЦІЯ” – частина старого Страсбурга з іграшковими на вигляд будиночками, яким по 400–500 років. Радість інстаграмщиків.

Якщо у вас мало часу, можете свій фламкухе і тут з’їсти, на терасі над річкою в Maison des Tanneurs (42 rue du Bain aux plantes, 67000). Я пробувала – не вмерла. До речі, на пікніки місцеві їздять чомусь не в гори Vosges (французькою читається як “Вож”, а не “Вогези”, як пишуть у російськомовних довідниках), а за 40 км, у німецький Шварц-

Ельзас – це ароматні білі вина. ”Рислінг”, ”Гевюрцтрамінер”, ”Піно-грі”, ”Мускат” і ”Сільванер” – білі зірки регіону. Доповнює їх незрівнянний блиск яскравого червоного ”Піно-нуар”. Якщо на етикетці бачите напис АОС Alsase Grand Cru – виноград зібраний з кращих ділянок, а їх лише 51. Скуштуйте вина Domaine Weinbach Riesling Grand Cru Schlossberg (44 євро), Dirler Cade Pinot Gris Grand Cru Saering (56 євро). АОС Creman d’Alsace – легкі, свіжі ігристі вина Ельзасу. Починайте з Domaine Albert Mann Cremant d’Alsace (12 євро), Lorentz Cremant d’Alsace (19 євро) і не зупиняйтеся. Уздовж дороги вин Ельзасу стоять 67 сіл і містечок, через кожні 500 метрів – вказівник з назвою винного дому. Тобто куштувати та купувати вино тут можна буквально на кожному кроці. Неодмінно заверніть у містечко Ріквір (Riquewihr). Воно недарма занесене до переліку найкрасивіших містечок Франції. На цьому винному шляху ви зустрінете чимало цікавого та неповторного. Не оминіть господарства Rolly Gassmann у містечку Роршвір (Rorschwihr), Domaine Marcel Deiss у Бергхаймі (Bergheim), Hugel&Fils у Ріквірі, Domaine Weinbach у Кайзербергу (Kaysersberg).

ФРАНЦІЯ

ер

З Парижа до Довіля можна дістатися автомобілем за 2,5 години чи потягом менш ніж за 2 години. Багато потягів відправляються зі столичної станції Saint Lazare.

бу

Ла

-М

ан

Се

н-Л

Га в

Ка

н 2

Ка 3

До

мб

ре

ме

Лі

Ру

сь

мф

ро

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Ев

ре

ан

НОРМАНДІЯ Ферми, яблуневі плантації та чарівні старовинні міста гармонійно існують разом із чудовими віллами й фешенебельними морськими курортами, якими наповнена Нормандія. У цих краях колись своє натхнення шукали Клод Моне, Мопассан, Флобер, Пруст. Це батьківщина камамберу, ліваро, пон-л’Эвек – сирів, що прославили назви невеликих сіл і містечок, у яких їх виробляють. І звичайно ж, слово “Нормандія” пов’язано зі словами “сидр” і “кальвадос”. Завдяки частій зміні дощу та сонця місцеві умільці отримують відмінний урожай яблук, з яких і виробляються ось вже декілька століть славнозвісні напої.

Сидровий маршрут 1

Кан (Caеn) – столиця Нижньої Нормандії. Звідси починається Дорога сидру завдовжки 40 км. Це півтора десятка великих і не дуже сидрових господарств – домашніх ферм, кожна з яких виробляє кілька сортів сидру. Ферми позначені спеціальним преміальним символом у вигляді червоного яблука – шукайте покажчики з його позначкою, щоб не збитися з дороги.

В околицях містечка Камбремер (Cambremer) виробляється сидр пєї д’Ож (Pays d’Auge). До речі, у туристичному центрі Камбремера можна взяти карту сидрового маршруту, на якій будуть позначені господарства з іменами власників, виділені ті ферми, які влаштовують оглядові екскурсії (їх по дорозі не більше п’яти). Cru de Cambremer – знаковий виробник сидру.

Мальовнича горбиста місцевість між Шербуром (Cherbourg), Домфроном (Domfront) і Руаном (Rouen) – батьківщина кальвадосу.

Я в Нормандії все люблю, від корів на широких полях до трави на дахах традиційних будинків. Не кажучи про устриць і температуру води не для слабаків. Навіть дощ нормандський люблю, а він тут частіше є, ніж нема.

НОРМАНДІЯ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Кращих устриць номер нуль я у своєму житті ніде не їла. Номер 00 – це завбільшки з мою підошву 36-го розміру. Здавалося б, з’їв одну й ситий, бо ж воно як стейк за розміром. Але ж ні – хочеться ще і ще. Особливо, якщо поряд “цілком випадково” опинилася ще й пляшка холодного Sancerre. Чи шампанське.

УСТРИЦІ тут свіжі, в принципі, всюди, яку б частину Нормандії ви не обрали.

Не можу вам однозначно порадити ресторації з морепродуктами. Наприклад, в Етреті (Étretat) не пропустіть історичний ринок Le Vieux Marché. Одного разу мені сподобався бар Marie Antoinette з кумедним кічевим дизайном і двома лобстерами за ціною одного. Повернулася туди за рік, і вже й лобстери не ті були чи, може, я стала балувана. Хоча точно все свіже, від рибника навпроти, можете пробувати. Ті, хто любить “апельсини ящиками”, знайдуть свій клондайк на устрич42

них фермах Сен-Ва-ла-Уга (St. Vaast la Hougue). Складаєте устриць у багажник і йдете гуляти в атмосферний форт просто в морі – Tour Vauban de La Hougue. Сміливі можуть відразу ж по дюжинці устриць відгребти (ніж може продаватися прямо на фермі чи в супермаркеті, для неофітів обов`язково запастися рушником і мінімальним майстер-класом, хоч із YouTube, щоби не порізати руку). Відкривати устриці прямо на пляжі чи на мурі старого форту з виглядом на море й устричні сади. У Нормандії чи Бретані, залежно від місцевості, куди прямуєте, гугліть базарні дні – jours de marché. Для лінивих там відкриють устриці та щедро досиплють інших морських гадів. Атмосфера ринку, де можна пити-їсти й дивитися на рибалок, варта поїздки в будь-який сезон.

НОРМАНДІЯ

Нормандія не тільки край кальвадосу, але й СОЛОНОЇ КАРАМЕЛІ. З нею, caramel au beurre salé, тут може бути все – від морозива до варення.

Вина тут не шукайте. У Нормандії є кумедна гастрономічна традиція: між основними стравами подають, так звану, нормандську дірку, le trou Normand. Зазвичай, йдеться про святкові обіди чи вечері, мета яких – “щоби більше влізло”. На яблучний сорбет виливається склянка кальвадосу. Їсти ложечкою, запасатися певністю, що навіть після гігантського плато морепродуктів і з перспективою плато сирів вам не загрожує розлад шлунка.

від 26 євро та п’ється на аперитив. Я от лід додаю, а ви вже самі вирішите.

КЛЕСІ (CLÉCY) – який прекрасний козячий сир варять у місцевості навколо цього містечка!

Я люблю молодий crotin de chèvre. А є ще й добре ферментовані, просто собі шевр, до якого ви звикли в салаті. Купувати в магазині прямо на площі коло мерії (тут produits régionaux, нам там і вино відкрили) або на місцевих фермах. Стрілки прямо на дорозі намальовані: fromage, chèvre. Інші місцеві сирні знаменитості: камамбер, понл’Євек, ліваро. Якщо вам не в дорогу, а прямо зараз їсти, просіть вибрати сир bien mûr, щоби дозрілий і м’який.

Хоча я цю нормандську о-де-ві й на дижестив люблю та додому завжди купую пляшку фермерського кальвадосу. Чим старіший він, тим м’якший. Маленькими ковточками зігріває і горло, і серце. А от місцевий сидр варто пити літрами, якщо у вас від нього не болить голова. На мій смак, сидр брют кращий за солодкий сидр (cidre doux). Якщо захочете купити на подарунок, питайте продавця особливий, рідкісний його вид, cidre de glace, з приморожених яблук. Цей вид солодший і більш концентрований за звичайний, продається в тонких пляшках, коштує

Ô Saveurs, він же ресторан Hôtel de la Poste у Фалезі (38 rue Georges Clemenceau 14700 Falaise) – гастрономічне відкриття останньої нормандської поїздки. Де б ви не були та які б не читали довідники (включно з цим), довіряйте інтуіції. Я от, гуляючи в лісі за 40 км від Фалеза, забронювала зовсім інший ресторан. Подивилася на зворушливу назву “Поштовий готель” і таки зайшла в це непримітне зовні місце на виїзді в напрямку до Аржентену. Декор так собі. І тут почалася неймовірна ініціація. Арно Барре, молодий шеф-кухар родом із сусіднього Аржантана, просто алхімік високої кухні. Bon Appetit! 43

НОРМАНДІЯ

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Я взагалі обожнюю Нормандію взимку. Народу на пляжах мало, навіть за собаку ніхто не свариться. А от влітку, якщо ви з чотирилапим до Франції майнули, раджу неозорий пляж Ульґату (Houlgate) на рівні Camping de Plage. Ми з дітьми любителі пригод, тому часто ночуємо в тамтешніх юртах, збираючи після відпливу мідії та смажачи їх на грилі.

ДОВІЛЬ (DEAUVILLE) – край кальвадосу й уже відомої вам солоної карамелі.

Звідти двадцять хвилин машиною, і ви в Онфльорі (Honfleur). Це колишній порт контрабандистів, а нині улюблене місце вік-ендів посвячених парижан. Тих, хто не женеться за пляжем, а любить справжність, досі не рознесену туристами на сувеніри. Із затишного, де переночувати, – це готель l’Absinthe (10 Quai de la Quarantaine, 14600 Honfleur), але стара, середньовічна його частина, будьте уважні! При ньому є непоганий ресторан. У холодну пору року ми самі розпалювали камін і чекали на привидів. 44

Важливо, що все питне щастя Нормандії можна пробувати прямо в бутику. Наприклад, у La Mer à Boire (1 Place du Général de Gaulle, 76790) у містечку Етрета. Від нього ідеально починати прогулянку химерними скелями імпресіоністів. Світло тут ніколи не буває однаковим, як і колір моря. Там же, в Етреті, ми не так давно зупинялися в готелі Castel de la Terrasse (1 ue Jean Baptiste Cochin 76790). Цікаве ландшафтне рішення, легкий феодальний дух у номерах, чудовий сад (зимовий також), нормандський ”Кір” (коктейль) на аперитив і добротний ресторан із сезонним меню.

Для авантюристів: шукайте РИБАЛЬСЬКІ БУДИНОЧКИ на Аirbnb, вони милі й з характером.

Обожнюю гуляти в рибальському селищі Барфльор (Barfleur) до маяка та назад або просто валунами після відпливу. А потім, проїхавши берегом якихось 10 хвилин, сидіти над морем у барчику Le Goéland 1951 (82 Route du Phare, 50760 Reville). Ефемерний бар із його частими живими концертами й тематичними вечірками (питайте кельнера) приліпився на самому

НОРМАНДІЯ

кінчику мису Сер. Вам там наллють холодного розе та відкриють дюжину устриць, бо що може бути кращим за аперитив?

АФІША З 6 до 16 червня*

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ВІТРИЛЬНИХ СУДЕН І ВІЙСЬКОВИХ КОРАБЛІВ “АРМАДА” (l’Armada)

Протягом 10 днів ви маєте можливість безкоштовно побувати на палубах величних вітрильників, під час екскурсій познайомитися з міжнародними морськими традиціями, на вулицях міста побачити ходу моряків. Свято доповнюють щовечірні феєрверки. * Важливо! Фестиваль проводиться в Руані тільки раз на 3 роки. Не пропустіть у 2019 році!

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Якщо нелегка занесе вас у бік всім відомого Сен-Мішеля (Mont Saint Michel), не лякайтеся. Це місто-гора з монастирем і унікальною особливістю то бути островом, то ні. Варіант без туристів, це якщо ви знімете готель на самому Мон-Сен-Мішелі та приїдете під вечір. Захід сонця, лавки під деревами на вершечку гори, порожні вулиці, по яких іще годину тому пливли потоки охочих із фотоапаратами. Щодо поїсти – ідіть на запах. Смажену ягнятину та ще щось у цьому дусі точно знайдете. Змивайтеся після першої кави, до напливу туристів. Нормандія якась взагалі неохопна: любителі кліше типу “українська Венеція” знайдуть собі тут брата по духу. Наприклад, щодо місцевості (пам’ятаєте, там, де чудові смаки козячого сиру) навколо містечка Клесі – вона цілком серйозно називається Suisse Normande, Нормандська Швейцарія. Раджу!

Аби зрозуміти, що таке сидр, вирушайте по Route du Cidre. Це 40 км сільською місцевістю Pays d’Auge – у край яблуневих садів, кінних ферм і невеликих господарств, які виготовляють сидр і кальвадос. Побачивши табличку Cru de Cambremer, обов’язково поверніть, щоби спробувати тамтешній брют. Купуйте фермерський. Він, зазвичай, нефільтрований, а отже, різниться від промислового. Рoire – це модний нині грушевий сидр. Обов’язково оцініть роботу Эрика Борделе – сомельє, який поміняв роботу в мішленівському ресторані Arpège в Парижі (три зірки) на життя уселі та виробництво сидру. Кальвадос із Pays d’Auge найкращий у Нормандії. Його вік не важливий, він завжди хороший: Domaine Dupont, Pere Magloire, Lecompte. Pommeau de Nornadie – це коли яблучний сік поєднують із кальвадосом і витримують у дубових бочках 14 місяців. Мова про ”Містель”. Треба спробувати!

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Аніан

Монпельє

Кастр Безьє Каркасон

Агд 2

Нарбонн

Середземне море

Фої

Перпін’ян Баньюльс-дель-Аспр

Найближчий великий аеропорт – у Тулузі. З Парижа до Нарбонна можна дістатися потягом (близько 4 годин) або скористатися сервісом оренди автомобіля.

ФРАНЦІЯ

Нім

ЛАНГЕДОК-РУССІЛЬЙОН Як на мене, один з найкрасивіших регіонів Франції. Здаю вам правильні середземноморські місця, а ви їх тримайте в секреті. Бо тут і вода прозора, і скелі драматичні, і виноградники на пагорбах, і фортеці над прірвами...

Винний шлях 1

Лангедокська рівнина – це ціле море виноградників. З кожних 10 пляшок французького вина 4 виробляються саме в цьому регіоні. Тут можна знайти білі, рожеві й червоні, тихі та ігристі, сухі й солодкі вина. Та все ж візитна картка Лангедоку-Руссільйона – червоні вина з яскраво вираженими фруктовими нотками.

Нарбонн (Narbonne) – виноробна столиця Лангедоку. Місто оточене відомими виноградниками Corbières.

Баньюльс-дель-Аспр (Banyuls-dels-Aspres) – містечко в південно-східній частині Руссільйона, відоме своїми солодкими винами. Banyuls – єдині вина, що смакують із шоколадом. Переважно виробляються з винограду сорту “гренаш нуар” (Grenache Noir).

Виноробня Мас де Дома Гассак (Mas de Daumas Gassac) в Аніані (Aniane). Винні критики не раз порівнювали топове вино цього виробника з бордоськими Cru Classе Chateau Lafite Rothschild і Chateau Latour. Дегустацію вин Mas de Daumas Gassac можна поєднати з прогулянкою у самому серці долини Гассак.

Крок углиб – і ви вже у високих Піренеях з їхніми озерами та маршрутами від одного дня до кількох тижнів. Крок убік, якихось півгодини від Перпіньяна, – і починаються ктарські замки: Пейрепертюз, Керібюс. Природа тут неймовірна. Кухня з відчутним каталонським впливом, але все ще легка та по-французьки вишукана.

ЛАНГЕДОК-РУССІЛЬЙОН

ЩО СПРОБУВАТИ?

Близькість Іспанії до Лангедоку прекрасна тим, що, якщо пропустите години французького обіду – з 12:00 до 14:00 – чи вечері – з 19:00 до 20:00, можна проїхати в бік Фіґерасу (Figueres) – благо каталонці приймають право людини зголодніти о 10-й вечора й пізніше.

У КОЛЬЮРІ (COLLIOURE) одні з найсмачніших ресторанів, які мені довелося відвідати у Франції.

Правило короткого меню: ніколи не ведіться на ресторанні карти, в яких більше ніж 4–5 страв. Довге меню означає, що їжа вже спочиває в холодильнику і перед подачею її вам чесно зігріють. Звісно ж, є винятки – великі бістро з інтенсивним людським трафіком. Та й там варто запитувати, яка в них plat du jour – страва дня. Так от у цих ресторанчиках штибу L’ancienne École у Пало-дель-Відрі (Palau del Vidre) чи Le 5ème Pèche у Кольюрі (Сollioure) деколи й по дві основні страви в меню: одна рибна, одна м’ясна. Я люблю терасу Le Copacabana vg (6 Rue du Boramar, 66190 Collioure), мій ґілті плежер – не зовсім тутешні устри50

ці з тутешнім рожевим вином і льодом. Ще тут їстівно у Casa Leon (2 Rue Rière, 66190 Collioure) – непогане карпачо з ґамбасів, ті ж ґамбаси на грилі й завжди свіжий peche du jour, улов дня. Нижче міста Кольюр, у напрямку Іспанії, любителям атмосфери а-ля кампань сподобається ресторан-винарня у Порт-Вендрі (Port-Vendres) – les Clos de Paulilles. Це той самий ресторан, куди ми раз трагічно доїхали о 20:30 і нас вже не пустили. Але ми не здалися та прийшли знову. Це було того варто! Так само як і вина de Paupilles: повнотілий гренаш, мінеральна сіра, тонкий мурведр – все це справжні ноти Руссільйона. Додому зазвичай беремо дві пляшки червоного, котре щедро перед тим дегустуємо, і три пляшки білого, а на вільне місце в ящик ставимо пляшку запашної оливкової олії. Маєте кілька годин у Перпіньяні (Perpignan)? Можете перекусити в Le Grand Café de la Poste (Place de Verdun, 66000). Достойне меню – від пареяди (гриль) і паельї з лангустинами й каракатицями до чесного стейка. Любите з кров’ю? Просіть saignant, просмажений – à point.

Спробуйте правильне кассуле в історичному Каркасоні (Carcassonne), що у Лангедоку. У містечку Ліму (Limoux) продається нічим не гірший за просекко Blanquette de Limoux. Місцеві мешканці заявляють, що цей напій було вигадано раніше за шампанське – місце-

ЛАНГЕДОК-РУССІЛЬЙОН

вий монах наважився спробувати забродивше вино. А ще мої улюблені голуби у вині в ресторані готелю Château des Ducs de Joyeuse у місті Куїза (Allée Georges Roux, 11190 Couiza). Готель побудований ще в середині XVI ст. для герцогів Joyeuse, раджу стовідсотково. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Тут є все: пляжі натуристів, і цивільні, каяки напрокат, і приватні яхти. Запах сосен, “сіре” вино, знамениті анчоуси з містечка Кольюр.

АФІША з 5 до 6 лютого

ФЕСТИВАЛЬ ФІАЛОК

(Toulouse Violet Festival) Протягом двох днів у Тулузі – столиці Лангедоку – проходять дивовижні для зими виставки фіалок. Оригінальні сорти квітів презентують на розсуд відвідувачів кращі флористи Франції та інших країн світу. У ці дні очікується чимало розважальних заходів для всієї родини та для самих маленьких гостей.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Прибережна частина Руссільйона має поетичну назву CÔTÉ VERMEILLE, “червоний берег”.

Якщо пройти через виноградники, потрапите на затишний пляж. Багато людей? Прогуляйтеся скелястими стежками над морем. Стає зрозумілим, чому цей берег називають червоним. Навесні тут неймовірно – стільки диких квітів я ще ніде не бачила. Кольюр взагалі неймовірно красивий. Старий форт, традиційні каталонські будиночки, дзен на кам’янистих пляжах, аперитив із краєвидом на вітрила й вежі фортеці. Я тут здебільшого вам про Руссільйон розказала. Поїзд із Парижа до Перпіньяна, машина з вокзального прокату. Насолодившись місцевою архітектурою, їдьте на північний захід, туди, де саме Лангедок. Бо там вам будуть неймовірні каньйони з рафтингом і скелелазінням.

Лангедок-Руссільйон – це ціле море виноградників, де чародійствують сміливі винороби. Саме вони перетворили доволі посередній регіон на один з новаторських і найцікавіших на сьогодні. Найцікавіші червоні вина походять із районів Corbiеres, Faugeres, Minervois, St-Chinian, Collioure. До речі, купажами тут не захоплюються. Виробники надають перевагу створенню односортових вин із міжнародних сортів “каберне-совіньйон” і “мерло” або з середземноморських “мурведр”, “гренаш”, “сіра”. На увагу заслуговують незвичайні білі ігристі Blanquette de Limoux – їх виробляють лише в околицях містечка Ліму. Сировина для них – місцевий білий сорт “мозак”. Виробництво Blanquette de Limoux місцеві монахи освоїли ще в XVI ст. Шампанські вина з’явилися тільки через 100 років. Лангедок-Руссільйон – регіон № 1 за співвідношенням “ціна – якість”. Неодмінно скуштуйте Mas de Daumas Gassac, Mas Amiel, Domaine Gauby, Domaine Canet-Valette, Domaine Сazes. Це не одне вино, це розмаїття різних чудових напоїв, вартість і якість яких вас приємно вразять.

й їФю ме Пу

ан

нс

же

Ту

Ву

вр

Са

ве

нь єр

Бу

Са

рж

ер

ле Ор Ан

жу

ЗАХІДНА ЄВРОПА

На

нт

Ан

жу

-С

ом ю

р Тур

ен

Ан

ФРАНЦІЯ

З Парижа до найбільшого міста долини Луари – Нанта – можна доїхати потягом менш ніж за 3 години, це найшвидший з варіантів, порівнюючи з автобусом (5–6 годин у дорозі) або авто (мінімум 3,5 години).

ЛУАРА Якщо хочете зійти з туристичних стежок – чому б не спробувати Нант (Nantes)? Він по дорозі на мій улюблений острів Нуармутьє з устрицями завбільшки з мою підошву та найвідомішою картоплею світу. І тут – увага – знаходиться найбільший луарський виноградник, le Vignoble de Nantes, що тягнеться від Атлантичного океану до Кото д’Анцені (Cоteaux d’Ansenis) на сході від Нанту. І ця “винна дорога” (la route des vins) має все, що треба мандрівнику: замки, озера, рибальські села, панорами. Шукайте Panorama de Loire – найбільшу винну панораму з усіх панорам.

Винний шлях 1

Верхня Луара. “Сансер” (Sancerre) і “Пуйї-Фюме” (Pouilly-Fumé) – для цінителів білих вин із сорту “совіньйон блан”. Один з найвідоміших виробників – Анрі Буржуа (Henri Bourgeous).

Центральна Луара. Виноградники Турені (Touraine) і Анжу-Сомюра (Anjou-Saumur) по-іншому називають “сади Франції”. Найпоширеніші тут сорти винограду – червоний “каберне фран” і білий “шенен блан”. Візитівка міста Вувре (Vouvray) – десертні вина, уражені благородною цвіллю, Савеньєра (Savennières) – білі сухі із сорту винограду “шенен блан”, Шинона (Chinon) – червоне вино з ароматом зеленого перцю та тютюну, Анжу (Anjou) – рожеві й ігристі вина ”Креман”.

Нант. Тут перевагу віддали сорту “мюскаде”, з якого отримують нейтральні за смаком білі вина, що ідеально підходять до устриць та інших морепродуктів.

“Спочатку повертаєте на платанову алею, потім проїдете цикламени та побачите наш замок...” – це були слова не з роману про Анжеліку. Обіцяю більше не торочити про свою собаку, скажу тільки, що народилася вона в замку Луари. Не туристичному й розрекламованому проспектами регіональних видатних місць, а в звичайному, в якому живуть люди. З частинкою de у прізвищі та любов’ю до ваймаранерів, яких вони розводять у непромислових кількостях, для своїх. Ось чому Луара мені так близька.

ЛУАРА

Для нас із подругою Нант був вимушеною зупинкою на шляху до Нуармутьє, а в результаті ми закохалися в це місто: старовинне, динамічне, затишне.

Саме місто НАНТ – це якийсь гастрономічний клондайк там, де ти його не сподівався.

сусідству з хрумкими тальєтеле під соусом із чорнил каракатиці та мигдального молока. Молочна свинина під соусом із мадери. Продовжувати? Коли будете там, обов’язково скажіть, що ви з України. Я обіцяла власникам, двом 25-річним друзям, які заприсяглися в коледжі відкрити власну справу, що про них буде два слова в цій книжці.

Купа молодняка, готелі в старому центрі за 40 євро на двох із собакою (!), повно барів на красивих вуличках, нічне життя кипить. Гуляєш вночі серед мурів середньовічної фортеці, і все це з незрозумілим відчуттям безпеки.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Перше-ліпше місце, на яке мене вивів аплікейшн Fourchette у Нанті, був ресторан Art’n’Blum (10 Rue Léon Blum, 44000). Там пропонувалося меню за 28 євро, що для паризьких реалій дорівнює порції риби з картоплею і еспресо на десерт. Плюс було сезонне меню, ринкове – коли шеф готує з усього, що йому привітно усміхалося сьогодні на базарі. За 24 євро. Не те що ми вирішили зажлобитися, але завжди цікаво їсти те, що через місяць буде доступне тільки з Еквадору. Тому замовили сезонне. І… здається, я розплакалась. Бо так неймовірно смачно за такі малі гроші мені ще не було ніколи в житті. У дружному екстазі злилися мій внутрішній космополітичний гастроном і традиційна українська жаба. Інжир пашот у вині. Мус із білого тому (це сир) по 56

Вина в долині Луари прекрасні, про них ліпше розповість сомельє. Cкажу лише, що все більше стає популярним органічне виноробство, але такі вина – лотерея. Я дещо остерігаюся, бо не звикла, коли червоне вино має бульбашки. Все в руках експериментатора. Спускайтеся в погреби, пробуйте, пийте, купуйте по пляшці-другій в одного винороба й перекочовуйте до іншого. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Травень, мабуть, найпекельніший сезон для відомих на весь світ замків типу Шато Шамбор (Château, 41250 Chambord). Так-так, це той самий, який король Франсуа збудував у 25 років, щоб відзначити свою неймовірну військову крутість. Якщо ви фанат красивих клумб, вам у Шато Вілландрі (Château de Villandry). З дітлахами може бути цікаво в Лемере (Lémeré) в Шато Ріво (Château du Rivau). Вони називають свій замок володіннями феї, вирощують на городі гарбузи та мають інсталяцію гігантських гумових чоботів, без яких життя тут неможливе.

ЛУАРА

Шато Ла-Коррорі (Chateau-Monastère de La Corroirie) зі смаком перероблений під готель середньовічний чи то замок, чи то монастир. Власники так із назвою й не визначилися. Колишній монастир стоїть серед кам’яного села Монтрезор (Montrésor, що в перекладі “мій скарб”). Кам’яна кладка поросла різнокольоровим мохом, старий сад, камін, город із незрівнянними біопомідорами й тиша. Ідеально для тих, хто нікуди не поспішає. Привидів не зустрічали.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА З луарських білих найвідоміші три сорти – “совіньйон блан”, “шенен блан” і “мерло”, серед червоних – “каберне фран”. Перший дуже подібний до новозеландського “совіньйон блан”, але більш стриманий, злегка трав’янистий, з ароматом аґрусу, листя чорної смородини та лугових трав. Найвідоміші білі вина – Sancerre (раджу Domaine Vacheron, Domaine Serge Laloue), Poully-Fume (Chateau de Tracy), MonetouSalon (Domaine Pelle). Неодмінно скуштуйте вина з апелясьйонів Anjou (Domaine Patrick Baudouin), Savennieres (Chateau Soucherie, Nicolas Joly – піонер модної нині біодинаміки), Vouray (Domaine Huet). Ще одне біле вино заслуговує вашої уваги. Це Muscadet. Його відрізняє від інших білих вин повна нейтральність з яскраво вираженою кислинкою в смаку. Напис Sur lie на етикетці означає, що вино провело на дріжджовому осаді якийсь час. Саме це надало напою дещицю жвавості й оксамитової густоти. Domaine de L’Ecu, Pierre LuneauPapin – одні з кращих.

Щодо тих місць, де ви зможете відчути себе в канонічних замках Луари, не посеред натовпу китайських туристів, ось вам цілком придатний до життя замок за помірну плату в Амбуазі (Amboise) – Шато Арпентіс (Chateau des Arpentis, Route D31, 37530) з басейном. З тієї ж опери повітряні кулі, на яких підіймаються ледь не з двору замку. Величенький ставок, переосмислений середньовічний внутрішній дизайн. Якщо вимкнути безплатний вайфай, відчуття часу може запросто зникнути. Але чого ще ми шукаємо в подорожі?

Вина апелясьйону Bonnezeaux – кращі з кращих серед солодких. Спробуйте, приміром, Chateau de Fesles або Chateau la Variere. З червоних найбільше вартий уваги “каберне фран”. Це один з небагатьох сортів винограду, в якому ягідні ноти засвідчують шляхетність. Варто також скуштувати вина регіонів Saumur-Champigny (Domaine des Roches Neuves), Chinon (Charles Joguet).

Кап-Корс

ЗАХІДНА ЄВРОПА

З найближчих міст на узбережжі, де є аеропорти, до Корсики можна дістатися на поромі як з півдня Франції (Марселя, Ніцци), так і з Італії (з Генуї).

Патрімоніо 2

Бастiя Кальві

ФРАНЦІЯ

Корте

Алерія 3

Аяччо

Порто-Веккіо

Сартен

Боніфачо 58

КОРСИКА Корсика для мене дуже особливе місце. Несезонне, гірське, прохолодне. З хардкорним в’яленим м’ясом і вином. Так-так, я не люблю приїздити в раї-на-землі влітку, у сезон відпусток. Бо там ніде яблуку впасти. А от який-небудь квітень, коли можна грітися біля каміна в крихітному гірському барі, попиваючи корсиканське пиво Pietra, підслуховуючи, про що говорять діди на місцевій говірці, а перед тим заблукати на нічному спуску з гори Монте-Стелло – це по-моєму. На Корсиці живуть своїм життям одні з найкрасивіших французьких сіл: Пьяна (Piana) з її рожевими стрімкими скелями та пронизливим морем на півдні та Сант-Антоніо (Sant Antonio) у горах Високої Корсики.

Винний шлях 1

Виноградники Сартена (Sartène) починаються від річки Тараво (Taravo) та закінчуються біля Ліон де Роккапіна (Lion de Roccapina). Насичені фруктові, червоні вина, білі із зеленуватим відтінком виробляються тут переважно із сортів винограду “чьякарелло” (Sciaccarello), “нелуччо” (Niellucio) і “верментіно” (Vermentino).

У Патрімоніо (Patrimonio), що біля затоки Сен-Флоран (Saint-Florent), можна продегустувати витримані червоні вина, у смаку яких переважають тони фіалки.

Аяччо (Ajaccio) – столиця Корсики. Навколо неї на пагорбах розбиті виноградники, на яких переважає сорт “чьякарелло”. Тут варто побувати тільки заради червоних вин із приємними ароматами кави, смаженого мигдалю та малини.

Апелясьйон Мускат-дю-Кап-Корс (Muscat du Cap Corse), що на півострові Кап-Корс (Cap Corse), добре зарекомендував себе виробництвом досить солодких вин з білого дрібнозернистого “мускату”.

КОРСИКА

У Бастії, у Старому Порту (Vieux Port), ми випивали в барі Chez Pigalle (Quai Albert Gillio, 20200 Bastia) і жували дуже навіть добре приготовленого восьминога в порції тапаса. Хороші коктейлі, традиційні закуски, деколи є персонал тач, якщо кухарю щось сподобалося зранку в рибалок. Дивитись на кораблики та підсвічену церкву Paroisse Saint Jean Baptiste. За вином ми романтично їздили у Порто-Веккьо (Porto Vecchio). Саме місто якесь заспокійливе. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

На острові недешево, навіть для парижан, і, чесно кажучи, не так уже й смачно, як я сподівалася. Принаймні, рибні ресторани були на “трієчку”. ЩО СПРОБУВАТИ?

Зате можна накупити в будь-якому магазині корсиканської сухої ковбаси та шинки з дикої кабанятини. А ще місцевих сирів: Bastelica, Calenzana, Niolo, Sartène і Venaco. На інші сири знавці шиплять, мовляв привізні.

І так-то ясно, що вам не вдасться відмовити собі в поїздці на КАПКОРС – хто ж не хоче постояти на краю світу?

Мій улюблений – М’ЯКИЙ ОВЕЧИЙ ІЗ КАЛЕНЦАНИ (CALENZANA), та й місцевість ця неймовірно красива. Вибираючи, традиційно питайте, чи достиг сир – est-il mûr?..

Стрес від їзди серпантинами нормально знімається вином Muscat du Cap Corse: дуже добре під свіжу рибу.

У маленькій крамничці ще можна взяти паштетів із фазана чи кроля у крихітних баночках, артишокову намазку, сільського хліба та вина – і бігом у гори. Ми знімали хатку з панорамною терасою, за тарифом ейр-бі-енд-бі, смажили м`ясо на грилі, витріщалися на красу та багато ходили пішки. У квітні можна спокійно купатися – вода прозора, холодна, матрацники ще не заполонили пляжі.

Якщо потрапити на Корсику перед Пасхою, можна стати свідком дуже дивних, майже містичних ритуалів виносу тіла Христового з храму. Мелодика пісень чимось подібна до української, але чоловічі багатоголосні хори – викапана Грузія. Корсика – це взагалі якась французька Грузія, якщо чесно. Ну, може, люди не аж такі відкриті й не так обожнюють українців, як у Сакартвело.

КОРСИКА

Скільки б разів я не була на цьому острові – він щоразу інший. Для вас він буде свій, я знаю. Запасіться звичкою нікуди не поспішати, гарною книжкою і теплим одягом, якщо їдете не в сезон. А ще відповідним взуттям, якщо раптом надумаєте долати гірський маршрут GR. Острів освідчень, вина та неспішного заняття коханням, якщо потрапили в дощову погоду. Що ще тут додати?..

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Нині корсиканські вина переживають ренесанс. А скуштувати їх можна лише на місці виробництва: майже все, що виробляється на цьому дивовижному острові, тут-таки й випивається. Розмаїття вин Корсики – це багатий спадок минулого, оскільки кожен, хто свого часу володів тутешніми землями, неодмінно завозив сюди свій, новий сорт винограду. Від еллінів лишився “мускат”, пізанська епоха подарувала Корсиці “нелуччо” – місцеву версію “санджіовезе”, генуезці завезли “верментіно”, він же “мальвазія де корс”, а іспанці почали розводити “гренаш” і місцевий “чьякарелло”. На Корсиці сформувалися три рівні апелясьйонів. Регіональний апелясьйон Vin de Corse покриває всю територію Корсики. Різновиди: вина червоні, білі, рожеві (Rose Domaine Mielino (5 євро). Є ще апелясьйони субрегіональні та комунальні. Патрімоніо (Patrimonio) та Аяччо (Ajaccio) – ось де виробляють кращі з острівних вин. Не оминіть увагою Carco Rouge Patrimonio Domaine Antoine Arena (28 євро).

АФІША З 10 до 14 вересня

ФЕСТИВАЛЬ ПОЛІФОНІЧНОЇ ПІСНІ

(Polyphonic Song Festival) Поліфонічний горловий спів представлений у культурі багатьох народів. Щоб послухати, як це роблять корсиканці, неодмінно варто відвідати найпопулярнішу музичну подію острова та символ його культурної спадщини. Фестиваль проводиться в Кальві (Calvi) з 1989 року, співи лунають у цитаделі та соборах міста. Тут можна почути співи й інших народів – з Африки, Тибету, Монголії, Грузії, Куби тощо.

Неодмінно скуштуйте й охолоджений Muscat du Cap Corse. Це солодке кріплене вино з білого “мускату”. Muscat du Cap Corse Domaine Antoine Arena коштує 26 євро. Мода на рожеві вина (тут їх часто називають сірими) долетіла й до цих країв. На Корсиці вони ягідні, злегка мінеральні, легкі, з невисокою кислотністю та чудово смакують зі стравами місцевої кухні. раджу YL Rose Yves Leccia Domaine d’E Croce (18 євро).

Кобленц 1

Вісбаден

Ірциг Браунеберг

Саарбург

Франкфурт

Боккейнхайм

Мангейм Швайген-Ре

хтенбах

ФРАНЦІЯ

Шту тгарт ЗАХІДНА ЄВРОПА

Целль

З Києва до Франкфурта є прямі авіарейси, а звідти легко дістатися потягом до Боккенхайму чи містечок на березі Мозеля (зокрема, Тріра). Але кращим варіантом відвідати низку виноробень є оренда автомобіля.

НІМЕЧЧИНА

НІМЕЧЧИНА Що для мене Баварія? Це скучний Мюнхен (München), де в мене живе весела подруга дитинства. Це розкішна добірка музеїв, з яких моя улюблена – Пінакотека сучасності (Pinakothek der Moderne). Це виробництво BMW і всього з ними пов’язаного. Це маленькі села, де можна дихати лісом, їсти квашену капусту та хрумкі свинячі колінця. Це різдвяний ранок, на який зі спокійною совістю місцеві п’ють свій вайсбір, їдять вайсвюрст і закушують прецлями. Для любителів це ще й Октоберфест, але я не люблю завеликі скупчення народу, я тільки пиво люблю...

Винний шлях 1

Якісний мозельський ”рислінг” – легкий, свіжий, іноді з легкою солодинкою – переверне ваше уявлення про цей сорт вина. Щоб виростити виноград, з якого робиться цей нектар, доводиться докладати неабияких зусиль. На крутих мальовничих схилах над річкою Мозель винороби використовують драбини чи навіть страховки. Хочете це побачити та вкусити одні з найкращих вин Європи, вирушайте винним шляхом Мозеля. Він петляє близько 200 км, повторюючи вигини річки, від Саарбурга (Saarburg) до Кобленця (Koblenz), де річка впадає в Рейн (Rhein). На берегах – милі містечка та замки. На таку подорож не шкода витратити 3 дні. Побачити хоча б найвідоміші замки – Ельц, Турарт та Пірмонт, зайти у численні винні погреби. Наприклад, в Ірцигу (Ürzig) та Браунеберзі (Brauneberg). Не забудьте спробувати знаменитого ”Чорного кота” (Grosslage Schwarze Katz) в місті Целль (Zell).

Німецький винний шлях Deutsche Weinstrasse має навіть свій впізнаваний вказівник на дорозі – жовтий квадрат із лозою винограду. Шлях урочисто відкрито більш ніж 80 років тому. Він проходить по регіону Пфальц (Pfalz) від Німецьких винних воріт у Швайген-Рехтенбасі (Schweigen-Rechtenbach), що на кордоні з французьким Ельзасом, до Боккейнхайма (Bockenheim) – 85 км. Замки на пагорбах, фахверкова архітектура містечок, пишна зелень, природні парки у Пфальцському лісі, парки атракціонів, велосипедний маршрут на 95 км – у цій місцевості можна спланувати відпочинок на свій смак. Але в цьому смаку, безперечно, будуть яскраво виражені нотки найкращих тутешніх вин – білого ”рислінгу” чи ”сільванера”, а може, червоного ”португізе” чи ”дорнфельдера”. 63

Берлін – він прекрасний завжди. 20 вам років або 40. Зима на дворі з її різдвяними базарами чи літо з шезлонгами біля Музейного острова. Берлін – це наче й не Німеччина. Це якась інша планета. Цікаво, чи ви його відчуєте так само. Але все по порядку.

НІМЕЧЧИНА

Традиційні нюрнберзькі сосиски чи стейк пивовара, підсолений солод – усе це в Altstadtbrauerei в Нюрнберзі (Nürnberg). І єдине в місті червоне пиво – теж тут. І звісно, шнапс із пива. Звідти починається екскурсія підземним Нюрнбергом”.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Мій друг Михаль Маргуліс, продюсер мультиків, живе на три краї: Київ, Ельзас і Баварія. Враховуючи його любов до анімації та смачної іжі (перевірено фестивалем в Ансі), в нього я і вирішила питати інсайдерських порад:

“Якщо хочеться випити найкращого коктейлю, оздобленого зацукрованим імбирем або шматком бекону, – ідіть у бар Fahimi на Kottbuser Tor або краще в Viktoria bar чи Green Dor у районі Шенеберг – це бари, що десятиліттями спеціалізуються виключно на коктейлях, і там все у стилі Джеймса Бонда”, – доповнює Михаля про Берлін (Berlin) Гриця Ерде, берлінська художниця львівського походження. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

“Ayinger (Platzl 1A, 80331) – прямо перед знаменитим Hofbräuhaus в Мюнхені. Улюблена пивоварня Зеехофера (прем’єр-міністра Баварії), куди він водить почесних гостей. Тут найкраще в Мюнхені нефільтроване ячмінне пиво Kellerbier. З їжі замовляти в Ayinger суп із хріну та телячу печінку з журавлиною.

ZUR BRÜCKE отримав призи всіх останніх років як НАЙКРАЩИЙ СІЛЬСЬКИЙ РЕСТОРАН БАВАРІЇ. Це єдиний баварський ресторан, який залишається у власності тієї ж родини з 1700 року.

Zur Brücke в Ешенлое (Eschenlohe) (Max-Josef Reiter Loisachstr. 1, D-82438), неподалік від Гарміша (Garmisch) – абсолютно невідомий туристам. У них є своя м’ясна крамниця, своя дичина. Неймовірно смачні м’ясні страви та форелева ікра в сметані. Усе це – на березі ріки Лойзах (Loisach). 66

Берлін – місто моєї буремної юності та місце народження моєї першої доньки. Це місто стрит-арту, постійно нових хайпових барів і клубів, кінотеатрів, оупен-ейрів і фестивалів, їжі з усього світу, бранчів у неділю зранку й аперитивів на заході сонця біля каналів. А ще музеїв, галерей і велосипедних прогулянок парками чи лісом навколо озера Ванзее. “Художники після смерті потрапляють у Берлін. Тут 400 галерей. Офіційно 20 000 художників. Тож реально, куди не піди – тусовки з різношерстної публіки, відкриття, презен-

НІМЕЧЧИНА

тації та вечірки“, – розповідає Гриця Ерде. Тусовочні райони мігрують так само, як та люди. Художники, музиканти, поети і панки здебільшого живуть у Ной-Кьольні. Чи й узагалі покидають Берлін, зітхаючи, що він став занадто туристичним і буржуазним, і переїздять у бідніші райони Східної Німеччини на кшталт Лейпцига (Leipzig). Що ж лишилося в Берліні? Попитаю в Саші Бінерт – це наш культуртрегер у Берліні. Саша довго віднікувалася, що нічого путнього не порадить, бо ж вона не тусовщиця, але нарешті погодилася: “Мультикультурний базар на Maybachufer 1, 12047. Це особливий базар, де по вівторках і п’ятницях можна купити свіжі овочі та фрукти в Ной-Кьольні, а в суботу ще й self-made-прикраси. У кондитерській Damaskus (Sonnenallee 93, 12045) можна знайти дуже смачні та якісні сирійські солодощі. Кондитерську веде сім’я з Дамаску, що займається цим вже три покоління. Gestrandet, (Rolandufer, 10179) – бар на березі річки Шпрее, зі сходів якого чудово спостерігати за заходом сонця.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Кращі виноградники Німеччини – це дар природи та найбільша її заслуга. Саме тут завдяки унікальній композиції ґрунтів і кліматичним умовам “рислінг“ демонструє свої кращі якості. Вина з тутешнього винограду вирізняються довершеною вишуканістю та цікавою кислинкою, інколи мають залишкову солодку ноту та можуть зберігатися десятиріччями, досягаючи при цьому зворушливої медової глибини. Однак німецькі вина складно зрозуміти, бо кваліфікуються вони відповідно до стиглості та природної солодкості винограду. Щоби простіше було зорієнтуватися, наведу основні категорії та терміни: Sekt – ігристе вино (Riesling Sekt Brut Villa Huesgen (12 євро). Trocken – сухі вина (Riesling Trocken Fritz Haag (12 євро).

RAUSCH SCHOKOLADENHAUS – одна з найстаріших шоколадних фабрик міста, та мабуть й усієї Німеччини.

Якщо дуже зимно, можна зайти в шоколадницю Rausch Schokoladenhaus (Charlottenstraße 60, 10117 Berlin). Тут можна ще й випити кави або гарячого шоколаду на другому поверсі з чудовим видом на площу. Потанцювати й надивитися на сміливих одиноких каяківців, які пропливатимуть повз, можна в барі Else OpenAir-Club & Biergarten (An den Treptowers 10, 12435 Berlin). Ми з друзями його любимо і через смачну піццу, котру випікають тут-таки прямо при тобі”.

Kabinet – легкі свіжі вина, інколи з незначною солодкою нотою, чудовий аперитив (Riesling Kabinett Jean Baptiste Gunderloch (18 євро). Spatlese – вина цієї категорії можуть бути як сухі й повнотілі, так і солодкі та легкі (Riesling Grunlack Spatlese Schloss Johannisberger (36 євро). Auslese – завжди мають залишкову солодкість (Riesling Auslese Nik Weis (39 євро).

ІТА ЛІЯ

Мал Вер сіо

Гіор ніко Ша

ет

а нев

оз.

Же

нев а

Віл

н рдо

Івер

Же

ФР АНЦ І

дон

-ле

Вал

-Бе

Бер

Гуд Ріве о ра Мо рко те

ьва л

ья

ште т льд ірва

р х

оз. Ф

Вед енс віл

ЗАХІДНА ЄВРОПА

ШВЕЙЦАРІЯ

З Києва до Цюриха чи Женеви можна долетіти прямим авіарейсом за 3 години. Подорожувати виноробними районами, зокрема схилами Женевського озера, краще на орендованому автомобілі.

ШВЕЙЦАРІЯ Швейцарія для мене – це гори з вікна дорогою до Ліхтенштейну (Liechtenstein). І країна, котра зовсім близько, по той бік озера, коли я на фестивалі анімації в Анесі (Anesi). Красива і далека.

Винний шлях 1

Кантон Во (Vaud) передусім пишається виноградниками Лаво (Lavaux), які розташувалися терасами на схилі берега Женевського озера. До речі, з 2007 року вони внесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. По суті, виноградники у Во всюди. Місцеві винні села – Каламін (Calamin), Шардон (Chardonne), Деза (Dezaley), Епесс (Epesses), Лутри (Lutry), Сент-Сафорін (St-Saphorin), Веве-Монтре (Vevey-Montreux), Вілет (Villette), Івердон-ле-Бен (Yverdon-les-Bains) тощо – у сезон (травень–жовтень) у вихідні (ЧТ–НД) пропонують відвідати caveaux – винні льохи, а також carnotzets – льохи з грубими лавками для тривалої дегустації вина та їжі.

У кантоні Вале (Valais), який розтягнувся на 100 км по обидва боки долини річки Рони (Rhône), розташувавсь один із найвищих виноградників у Європі – Visperterminen (1100 метрів над рівнем моря). Серед білих вин, які тут виробляються, найбільш відомим є Fendant, серед червоних – Dôle, а серед рожевих – Oeil de Perdrix.

Основним сортом винограду (83%) виноробного кантону Тічино (Ticino) є “мерло“. Основні виноробні розташувалися в мальовничих невеликих містечках: Моркоте (Morcote), Гіорніко (Giornico), Мальвалья (Malvaglia), Версіо (Verscio), Гордола (Gordola), Гудо (Gudo), Джубіаско (Giubiasco), Рівера (Rivera) тощо. Особлива італійська (Тічино – єдиний кантон Швейцарії, де говорять італійською) атмосфера регіону налаштовує на те, щоб поєднати дегустацію вин із прекрасним відпочинком.

Цюрих (Zürich) – це не тільки світовий центр банківської справи, а й центр виноробного кантону з однойменною назвою. Виноградники тут розташувалися на берегах озера Цюрих і вздовж річки Ліммат (Limmat). Навіть невеликий острів Au на південному березі Цюрихського озера, що недалеко від Веденсвіля (Wädenswil), славиться своїм виноградником. 69

А ще дорога, бо всі швейцарці, з якими я перетиналася, як зайчики, їздили купувати собі тижневий запас продуктів до сусідньої Австрії. Чи жили на французькому боці – бо дешевше та смачніше. Загадковий народ, одне слово. Хоча ножі їхні з дитинства люблю…

ШВЕЙЦАРІЯ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Думаю, зовсім скоро до Женеви (Genève) я таки навідаюся – у мене там живе кілька друзів, що раніше жили в Парижі. Красиві, як із картинки, Пітер та Алізі, будуть нашими сьогоднішніми інсайдерами. “Ти голодна? У Женеві можеш сміливо йти у Brasserie Lipp Genève (Confédération centre, Rue de la Confédération, 8) – це одна з наших улюблених брасерій, типова та дуже смачна.

Blanc, 30). Для чистої совісті там можна зробити спочатку масаж і піти в хамам, а вже потім завернути в ресторан. У Le Monte Bianco (Rue Chaponnière, 9) роблять прекрасні сендвічі з усіма можливими начинками – ідеально для пікніка, кажуть місцеві. Скучили за ліванською кухнею, хумусом і фалафелями – ідіть у Fouad Le Snack (Rue de la Mairie, 6).

БРАСЕРІЇ (BRASSERIE) – це затишні маленькі кафе, призначені для спокійного гастрономічного проведення часу.

А за панорамами скель і міста та вишуканим меню ми ходимо в японський Izumi в готелі 4 Seasons (33, Quai des Bergues).

Inda Bar (Rue Henri-Blanvalet, 23), світлий, просторий, сучасний, пропонує індійський гриль, у ньому багато спецій і ніжне м’ясо та одні з найкращих коктейлів у місті”. Якщо вам захотілось трохи “іншого” фондю, ідіть у бані просто неба Les Bains de Paquis (Quai du Mont72

Мисливці за мішленівськими зірками знайдуть своє щастя у Старому місті – у ресторації Bottega (Rue de la Corraterie, 21). Там же, у Старому місті, можна поїсти порівняно бюджетно й добротно – у Chez Ma Cousine (Place du Bourg-de-Four, 6). Друзі довго сперечаються про кращі бургери та видають одразу кілька варіантів – The Hamburger Foundation (Rue PhilippePlantamour, 37) та Inglewood EauxVives (Avenue de Frontenex, 5). “Питаєш вишуканий бар?.. – задумується Алізі. – Сходи в Timouthy Oulton (Rue du Rhône, 42). Або в Bottle Brothers (Rue Henri-Blanvalet, 12) чи просто поруч – в Atelier Cocktail Club (Rue Henri-Blanvalet, 11).“ “А просте собі пиво й снеки можна взяти в Le Yakitori (Rue de Monthoux, 15), – додає Пітер. – La Potinière (Le Jardin Anglais), розташований у саду, біля озера, має прекрасний краєвид і не гіршу їжу. А Cafe de Negociants (Rue de la Filature, 29) у Каружі – наше улюблене місце для недільних бранчів”.

ШВЕЙЦАРІЯ

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Женева пересипана музеями та штабквартирами всесвітніх організацій, соборами та парками – не прогавте в сезон Англійський парк (Quai du General-Guisan, 28) і Ботанічний сад. Тут можна зранку відвідати блошиний ринок на площі Пенапле (щосуботи з 7:00 ранку) старого міста La Vieille Ville, а потім поїхати дивитися Великий адронний колайдер до Європейської ради ядерних досліджень (Route de Meyrin, Meyrin). Або ж ранок провести, гуляючи набережною Женевського озера, споглядаючи буяння сьогодення з його ресторанами, барами, веліками й усілякими розвагами (при хорошій погоді звідси можна побачити вершину Монблана), а після смачного обіду піти до музею Дім Тавель (rue du PuitsSt-Pierre, 6), в якому роздивлятися, з яких чашок та в яких інтер’єрах жили люди в Женеві 100 чи більше років, та й взагалі дізнатися все про це місто. Якщо маєте час, подивіться терасні виноградники Лаво, що лягли вздовж Женевського озера, та на містечко Лугано (Lugano) – тут говорять італійською, тут є однойменне озеро дивної форми й безкінечні види на Альпи. ЛУГАНО – один із найпопулярніших курортів і найважливіших фінансових центрів Швейцарії.

А якщо сядете на Bernina Express, через гори Piz Bernina дістанетеся до найвищої точки перевалу Bernina Pass. Це треба побачити!

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Це не найвідоміша країна-виробник вина, але причина відсутності слави проста: усі вироблені тут вина випивають туристи та самі швейцарці. Тутешній клімат не надто сприяє вирощуванню червоних сортів, щоправда, є чудові вина з “піно-нуар”, “гаме” “мерло”, проте переважають білі “шасла”, “пті арвін”, “мускат”. Вина коштують дорого через особливості розташування виноградників: вони зазвичай розкинулися на крутих схилах або терасах, і обробляють їх виключно вручну. Терасні виноградники Лаво, котрі просто навпроти Женевського озера, – найяскравіший приклад таких сільгоспугідь. Швейцарія лежить між Німеччиною, Італією, Австрією та Францією, і таке розташування неабияк вплинуло на її культуру. Найбільш очевидно це позначилося на мові, точніше – мовах: тут говорять і німецькою, і французькою, й італійською, і всі мови – національні. Багатонаціонального впливу зазнало й виноробство. Місцеві виноробні та виноградарські господарства також поділені за мовним принципом: франкомовні – у кантонах Вале, Во та Нефшатель (Neuchatel), німецькомовні – у кантонах Базель (Basel), Берн (Bern), Шаффхаузен (Schaffhausen), італомовні – у Тічино та Гріссоні (Griesson). Отож і порівнюють вина за відповідними принципами: з франкомовних виноробень – з французькими, з німецькомовних – з німецькими. Кращі виробники: Domaine des Muses (кантон Вале), Blaise Duboux (кантон Во), Crone Visini (кантон Тічино), Hans Schlatter (кантон Шаффхаузен).

ШОТЛАНДІЯ

Алне

несс

й Ска

о-в НІ НІШ ЗОВ ДСЬКІ РИ ГЕБ РОВИ ОСТ

р Інве

н Елгі 1 Кіт ун с т фта Ро ф а Д

т рбос

Ка

НІ ТРІШ ВНУ ДСЬКІ РИ ГЕБ РОВИ ОСТ

ЗАХІДНА ЄВРОПА

нб Еди

ург

А йл о-в

а Більшість міжнародних авіарейсів приймає аеропорт у Глазго. Звідти доїхати в найбільші центри з виробництва віскі можна автомобілем або потягом за 3,5–4 години.

ШОТЛАНДІЯ – Як-то ти їдеш у Шотландію? – жахався мій фінський друг і partner in crime у ненажерстві прекрасним. – Та що ж ти там їсти будеш? Кров’яний пудинг? Хаґґіс? Я не знала, що таке хаґґіс, але підозрювала, що щось не сильно більш сексі, ніж кров’яний пудинг в очах цього вегетаріанця. Тому напровсяк випадок відповіла стопроцентним попаданням: – Я там буду їсти віскі.

Шлях шотландського віскі 1

Спейсайд (Speyside). Найбільші з центрів із виробництва віскі розташований у містах Елгін (Elgin), Ротс (Rothes), Даффтаун (Dufftown) і Кіт (Keith). Місцеве віскі має легку солодкість – смак від легкого з квітковими ароматами до важкого та щільного із сильними тонами хересу. Дистилерія “Гленфіддіх“ (Glenfiddich) поблизу Даффтауна відкрила світові односолодове віскі й була першою, що відчинила свої двері для туристів. Поруч Balvenie, де можна побачити процес виробництва віскі, яким він був понад 100 років тому.

Айла (Islay) – відомий своїм віскі з особливим димним характером острів. Налічує 8 віскікурень. Одна з найстаріших у Шотландії – Боумор (Bowmore). Наймолодша на острові – Кілхоман (Kilchoman).

Хайленд (Highlands) – найбільший у країні регіон із виробництва віскі: з нотами вересу – на півночі, з квітковими відтінками – на півдні. Столиця – місто Інвернесс (Inverness), що біля знаменитого озера Лох-Несс (Loch Ness).

Внутрішні Гебридські острови – батьківщина віскі “Айона” (Іоna).

У селі Карбост (Carbost) єдина на острові Скай (Sgiathanach) дистилерія “Таліскер“ (Talisker). Вона виробляє 1,5 млн літрів віскі на рік.

Алнесс (Alness) відомий поціновувачам віскі “Далмор” (Dalmore), на пляшці якого зображений родовий герб найстарішого шотландського клану Маккензі. Солоне повітря Північного моря, на березі якого розмістилася дистилерія Далмор, злегка позначається на смаку напою.

ШОТЛАНДІЯ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Ще зі студентських років моїм улюбленим, винайденим в емпіричний спосіб коктейлем було віскі, розведене молоком. Не якийсь там гидотний бейзліз для дівчаток. І упаси Боже, не віскі-кола того ж розливу. Ні, я своє хардкорне 12-річне Talisker – одне з найвідоміших шотландських односолодових віскі, розбавляла чесним молоком із холодильника. Коли вже не лізло в чистому вигляді... Десь такими й були мої перші уроки шотландської географії та кельтської мови: віскі Talisker з острова Скай (Skye). А Glenmorangie – від слова “ґлен”, що означає “спокій“. А ще ж кохані Bowmore, the Glenlivet, l’Aphroaig. Усі з прекрасних країв, якими у вас точно вийде подорож мрії. Головне, щоби було сінґл молт.

До речі, ХАҐҐІС (HAGGIES) – це не що інше, як родич нашого сальтисону.

Овечий шлунок, нашпигований фаршем з овечих же нутрощів і... вівсянки. Для відкритих духом (і прикривши носа) – саме воно. 76

У свій овочевий суп Cock-a-leekie шотландці обов’язково додають чорнослив, а рибний Cullen skink готують із копченою пікшею. В Едінбурзі (Еdinburgh) у Haldanes (Albany, 39a Albany Street) вас нагодують запеченим з абрикосами кроликом, раками чи шотландським лососем – це на ваш вибір. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Мені пощастило пізнати Единбург – шотландську столицю під час фестивалю мистецтв Fringe, найбільшого театрально-карнавального безумства в регіоні. У 2019 році проходитиме 2–26 серпня (www.edfringe.com). Готель або помешкання треба в цей час бронювати сильно заздалегідь. Гуляти мені сподобалось у морському порту – людей мало, краси листівкової обмаль. Тільки суворість, тільки характер. Зрештою, запросто розбавлений теплою емпатією місцевих бабусь, у яких я, немаленька вже ж дівчинка, спитала, як мені найкраще проїхати до центру. Вони взяли мене за ручку,

ШОТЛАНДІЯ

довели до правильного автобуса та заповіли водієві проконтролювати, аби я вийшла правильно й не загубилась.

У ЗАМКУ STALKER В АППІНІ (APPIN) в затоці Лох-Лінні знімався один з моїх улюблених епізодів фільму Monty Pythone and the Holy Grail.

З атмосферними замками в Шотландії взагалі все добре: навіть якщо вам незрозумілий англійський гумор, місця штибу Doune Castle чи Bodiam Castle вам зайдуть і під пікнік. Буде час, обов’язково навідайтеся на острів Скай, до якого веде одна дорога, та й ту можуть перекрити через штормове попередження. Але діставшись, можна втратити мову від пейзажів і залипнути, споглядаючи 50-метровий інопланетний Old Man of Storr. Прийти до тями допоможе острівне віскі – те саме сінґл молт Talisker.

АФІША З 12 до 21 липня

ФЕСТИВАЛЬ ДЖАЗУ ТА БЛЮЗУ В ЕДИНБУРЗІ (Edinburgh Jazz & Blues Festival)

Кращі виконавці джазу й блюзу з усього світу, талановиті новачки гратимуть для гостей фестивалю протягом 10 днів. 170 концертів проходитимуть на різних сценах, від розкішних театральних до невеликих сцен джазових клубів. Насичена програма містить і заходи на відкритих майданчиках.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Шотландське віскі поділяється на категорії. Single Malt whisky – це 40-градусний напій із солодового ячменю. Префікс Single означає, що перегін міцної рідини здійснювали на одній віскікурні. Такий напій найяскравіший, найбагатший на нюанси й півтони. Grain whisky виробляють із будь-якої суміші різних зернових (Girvan 8 Year Old The Clan Denny). Ця категорія не для знавців і поціновувачів віскі, просто знайте, що й таке віскі існує, і прямуйте собі далі. Blended whisky – це суміш Grain і Malt віскі, в якій частка солодового віскі має становити мінімум 1% (Teacher’s Origin). Нас цікавить краще з кращого, тому зосередьмося на сінґл молтах. На етикетках шотландського віскі вказано і країну, і регіон в її межах. Знаючи це, ви вже можете скласти деяке враження про характер напою: The Lowlands – тут виробляють віскі з низькою торф’янистістю та легким характером. Виробники частенько практикують потрійний перегін (Auchentoshan 12 YO, Glenkinchie 12 YO). The Highlands – не регіон, а справжня скарбниця віскікурень. Завдяки Glenmorangie тут почали експериментувати з фінішами – віскі, доведеним до ідеалу, витриманим (Royal Lochnagar 12 YO, Clynelish 14 YO, Ben Nevis 1991 Signatory). Speyside у The Highlands. Майже половина виробництва солодового віскі зосереджена саме тут. Саме звідси походять The Glenlivet, The Macallan, Mortlach і Linkwood. Для себе відзначив острів Малл (Mull) із віскікурнею Tobermory та, звісно ж, Айлу з її димно-торф’яними ароматами, і Campbeltown на півострові Кінтайр (Kintyre). Це колишня столиця віскі, а нині тиха гавань. Віскікурня Springbank – найяскравіший представник цієї індустрії. До речі, більшість віскікурень мають власні візит-центри. Завітайте, не пошкодуєте.

ЧЕХІЯ 3 4

Лангенлойс

Кремс

Клостенойбург 1

Віде нь

Преленхірхен

Гьотлесбрун Хьофляйн оз. Нойзі дль-а м-Зеє

Грац 6

З Відня до Кремса можна доїхати потягом приблизно за годину. Втім, щоб відвідати якомога більше мальовничих виноградників уздовж Дунаю, краще орендувати авто у Відні.

ЗАХІДНА ЄВРОПА АВСТРІЯ

АВСТРІЯ Австрію я обожнюю. За віденську Альбертіну, за цивілізоване ставлення до культури загалом, за добру каву та ванільний соус до яблучного штруделя. Обов’язково відкрию для себе кулінарне життя австрійського замістя.

Винний шлях 1

Відень (Wien). Погреби палацу Кобург у центрі міста, що зберігають близько 60 тис. пляшок елітного вина, та перший в Австрії завод з виробництва ігристих вин Schlumberger-Kellerei в престижному районі Деблінге із задоволенням відкривають свої двері для туристів.

Клостенойбург (Klosterneuburg) – передмістя Відня. Найдавніша виноробня країни при древньому монастирі (ХII ст.). Окрім вина на основі винограду тут виробляють олію з виноградних кісточок, червоний винний оцет і шоколад.

Вайнфіртель (Weinviertel), що в перекладі означає “винна чверть”, – найбільший виноробний регіон на північ від Відня. Тут виробляють легкий пряний Gruner Veltliner.

Найпопулярніші виноробні регіони Нижньої Австрії – Вахау (Wachau) з виноградниками на крутих придунайських схилах, Кремсталь (Kremstal) з виноробнями в околицях Кремса (Krems), Кампталь (Kamptal) на чолі з Лангенлойс (Langenlois), яке ось уже протягом кількох століть вважається містом виноробів. Слід окремо згадати виноградник в долині річки Камп (Kamp) Zobenstein Heiligenstein – в Австрії він відомий як Ried (“окрема ділянка”).

Південний регіон Карнунтум (Garnuntum) завоював славу червоними винами Zweigelt і Blaufrankisch. Кращі місця для дегустації: села Гьотлесбрун (Gottlesbrunn) і Хьофляйн (Hoflein), Преленхірхен (Prellenkirchen), яке відомо своєю знаменитою “дорогою винних підвалів” – Kellergasse. Льохи з вином тут розміщені просто на виноградниках.

У регіоні Штирія (Steiermark) на півдні десятиліттями виробляють виключно сухі вина Sauvingnon Blanc, Chardonnay і Welschriesling.

АВСТРІЯ

пам’ятного кардинала. Але в мене геть не склалося з випічкою. Коханий став колишнім, зате любов до Австрії – залишилась.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Я була запрошена на Віденський книжковий фестиваль і саме тоді потрапила в славнозвісний традиційноавстрійський ресторан, не побоялася його популярності та скромно з’їла два вагони їжі. Топ продажів у Plachutta (Wollzeile 38) мені пішов як діти в школу – Tafelspitz. Ну як можна так круто зварити звичайне м’ясо?! А пюре з редьки?! О боже. Здається, я плакала від розчулення. Недарма Відень колись був столицею могутньої імперії. Ще у моєму житті був Зальцбург (Salzburg). У вашому теж має бути. Ні, не із Захер тарте (він скучний і шоколадний). І не з позиченим в угорців гуляшзупе. І не різдвяний маркет із сосисками та пряниками поставив на мені печать кулінарної незворотності. Це було суфле Нокерль (Salzburger Nockerl). Здавалося б, просто збиті білки з цукром, запечені в духовці у специфічній формі.

Подейкують, що саме через СУФЛЕ НОКЕРЛЬ і жив архієпископ Вольф Дітріх Райтенау зі своєю коханкою Саломе Альт: вона вигадала десерт і готувала його неперевершено.

Мій тодішній коханий прикипів до Нокерля серцем не слабше за присно-

Давно запрошує мене в гості інсайдер Олександра Саєнко, директорка консалтингової агенції Say@Co, продюсерка культурних проектів: “Крім віденського модерну й Моцарта, Австрія ще й Best Wine Destination Europe. Принаймні так вирішили 39 тис. американських туроператорів у 2016 році... На сьогодні австрійські вина залишаються нішевими, але попит на них швидко зростає. Якщо ви любите їжу, яка і насичує, і дарує емоції, раджу навідатись у 19-й район Відня, у Грінцинг.

Ідилічна картинка: маленькі ресторанчики, пагорби з виноградниками, старовинні вілли. Ці ресторани – переважно знамениті “хойрігер“, де їжу подають просто за компанію до вина власного виробництва та де можна випити молоде, страшенно п’янке вино “штурм“. Моє улюблене місце тут – ресторан “Амадор“ (Amador) з двома зірками Мішлен. Його винна карта отримала у 2018 році відзнаку Gault & Millau “Винна карта року“ (!). Меню принесуть у фетровій обкладинці з сургучевою печаткою, а ви вже сидіть і обирайте страви: від морських гребінців до диких голубів”.

АВСТРІЯ

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Якщо маєте трохи часу побути за межами Відня, обов’язково їдьте у Вахау.

ВАХАУ – 70-кілометрова частина долини Дунаю від Кремса до Мелька (Melk) належить до переліку Нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Там отримаєте і порцію історії в Дюрнштайні, де за легендою було ув’язнено Річарда Левове Cерце, та переживете еногастрономічну пригоду, якщо пообідаєте в ресторані Loibnerhof, що належить одній з найвідоміших родин виноробів Кнолль. Спочатку я би радила замовити дегустацію в їхніх винних погребах. Якщо не маєте часу чи ентузіазму для справжньої дегустації, можете просто скуштувати вина від Knoll за їжею. У теплу пору року столики ставлять у фруктовому саду поруч із величезними кущами гортензії. Кухня там традиційна австрійська, але з гурманським акцентом від шефа. Десертний блокбастер – Topfenknödel, щось схоже на сирні пончики з абрикосовим варенням. Взагалі абрикоси та продукти з них – головна гордість Вахау після білих вин.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Туристи іноді плутають Австрію та Австралію, тому застереження “В Австрії кенгуру немає” у цій країні популярне: можна бачити і на вуличних вказівниках, і на сувенірах. Австрія – це зовсім поряд з Німеччиною, ґрунти та клімат начебто мають бути подібні, як і виноград, тому вина Австрії часто порівнюють з німецькими, однак вони різні. Австрія – це рай для “Грюнер вельтлінеру“ та “рислінгу“, його тут роблять, зазвичай, сухим, і він значно цікавіший за німецький. Австрійці, як і німці, люблять солодкі вина, тому Eiswine – вина, вироблені з винограду, який збирають трохи підмерзлим, вони роблять не гірші, а от ціни на їхню продукцію демократичніші: Cuvee Eiswein Kracher (50 євро). Червоні вина з “цвайгельта” та “блаунфранкіша” фруктові і злегка пряні (Weingut Hans Igler, Weingut Artner). В Україні їх не знають, тому, перебуваючи в Австрії, ви просто мусите їх скуштувати. Wiener Gemischter Satz, або “польовий збір“, – спосіб висаджувати сорти винограду впереміш. Сьогодні так мало хто робить, а от у Відні це зробили фішкою: Wiener Gemischter Satz Hajszan Neumann (15 євро). У будь-якому винному погребі Відня вам запропонують такі вина, а ще ігристі Schlumberger. Підвали Schlumberger розташовані в межах міста, можна зазирнути. Найприємніша прогулянка у Вахау – на човнику по Дунаю, попиваючи місцеве вино й милуючись краєвидами. Стилістика вин Вахау розмаїтна – від свіжих, з нотками тропічних фруктів Steinfeder, які переходять у середньоструктуроване Federspiel, до насиченого й багатого Smaragd (Nikolaihof, Franz Hitzberger, F.X. Pichler).

УГОРЩИНА

АВ РІЯ СТ 4

он

ЧИ АЧ ОВ

пр

СЛ

Шо

До Токая від українського Мукачева можна доїхати на автомобілі лише за 2,5 години, до Егера – за 3 години. До Будапешта з Києва можна долетіти регулярним авіарейсом за 2 години.

НА

оз .Б ал ат он 1

Бу

ер

пе

ай Ток

шт

Ег

да

ІЯ

РБ СЕ

СХІДНА ЄВРОПА

УГОРЩИНА Де я була в Угорщині? На Балатоні (Balaton) та в Будапешті (Budapest). В озері Балатон вода була прозорою і теплою, люди – усміхнені, а гуляш – щедрим. Якщо у вас немає сили їхати одним махом до Хорватії на море – це озеро нічим не гірше. Спокійно зупиняйтеся на ніч або й на кілька днів.

Винний шлях 1

Будафок (Budafok) на південній околиці Будапешта – відомі винні погреби з кількавіковою історією. Виноробство в цій місцевості розвивалося з кінця XVII ст., і, попри певні періоди занепаду, зараз це одна з головних локацій винного туризму в Угорщині, де домінує біле вино. Вражаюче своїми масштабами підземне місто вин надає відвідувачам можливість познайомитися з винами 22 районів.

Імениті виноробні райони Угорщини – Егер (Eger) і Токай (Tokaj) у східній частині країни. Від Будапешта можна доїхати за 2,5 години. Вина цих регіонів високо цінуються в усьому світі. Не дивно, бо вони поєднують традиції угорського та французького виноробства, мають неповторний виразний смак і не мають аналогів.

На схилах навкруги озера Балатон зосереджені десятки виноробних господарств, які радо відкривають свої підвали гостям: Figula, Koczor, Soptei, Szt Orban та інші. Відпочинок на озері, що по праву вважається одним із найкрасивіших місць Європи, завжди буде смачним і з терпким присмаком місцевих вин. На думку угорців, сорт, який варто спробувати тут, – міцне солодке Badacsonyi.

Шопрон (Sopron), який розкинувся на кордоні Угорщини з Австрією, за 3 години їзди від Будапешта, – один з найстаріших виноробних регіонів країни та небагатьох, де виробляється червоне вино.

А Будапешт – це просто прекрасний дестінейшн на вік-енд. Місто неймовірно красиве вдень і дуже тусовочне вночі. Тут можна напитися, натанцюватися та заїсти все доброю порцією перченого гуляшу, щоби голова на ранок не боліла. У Будапешті я люблю жити з видом на ріку та на вогні міста, спокійно раджу вам банальний Hilton (Hess András tér 1–3). Він недорогий, цілком нормальний для кількох ночей. Там можна сидіти на панорамному вікні й пити холодний “Токай“. Хочете більше стилю та бумбастику? Спробуйте Buddha-Bar Hotel Budapest Klotild Palace (Váci u. 34), там теж смішна ціна, незважаючи на 5 зірок.

УГОРЩИНА

ЩО СПРОБУВАТИ?

Насправді в Будапешті я жодного разу не поїла погано. Бо, може, не гналася за особливими штуками. Я люблю ТРАДИЦІЙНУ УГОРСЬКУ КУХНЮ: гуляш, паприкаш, салямі, перекельт – рагу з величезною кількістю цибулі.

Baraka (Dorottya u. 6.) пропонує парувати вина та страви. Не відмовляйтеся! Це правильна гастрономічна пригода. Фуа-гра з грушею пашот і соусом з портвейну – м-м-м... А от в Prime Steak House (Sas u. 18.) окрім прекрасного м’яса, вас нагодують ідеальною смаженою фуа-грою. Їжте та не стидайтеся, вдома такої нема. Коротше, я вже туди хочу.

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Вдень у Будапешті можна бродити музеями чи просто їздити на взятих у прокаті велосипедах поміж палаців і мостів – тут для цього всі умови. Я часто питаю в таксистів, де б вони порадили зависати сьогодні ввечері. Моніторю паблік-опініон і точно йду слідами британських туристів, які вже напідпитку.

Кілька незалежних між собою таксистів відправили нас до паба SZIMPLA KERT (Kazinczy u. 14). Це місце – енциклопедичний приклад ruin pubs – культових осередків, що постали на пострадянських руїнах.

Тут, окрім бару, ще нагромаджено якихось нереальних інсталяцій, екранів старих телевізорів, графіті, дзеркал, гвинтових сходів – усе це створює атмосферу третього (!) найкращого бару у світі. Хочете живої музики? Тоді вам у клуб на воді A 38 Ship. Колись це була 86

УГОРЩИНА

українська баржа “Артемівськ 38”, тепер з посудини створено один із найкращих клубів. Там, здається, аж п’ять барних просторів, які легко трансформуються в танцмайданчики, плюс оупен-спейс-тераса. Баржа стоїть біля мосту Петефі. Дуже красиво вписаний у скелю Rudas Night Bath (Rudas Gyógyfürdő és Uszoda). Термальні бані по п’ятницях і середах відкриті з 22 вечора до 4 ранку – приходьте та релаксуйте. Щоби вже запам’ятати Будапешт як місто угару, сходіть у водне щастя Sparty в термальних банях Szechenyi (Állatkerti krt. 9–11).

Субота влітку – правильний момент для так званого спа-парті (скорочено SPARTY).

DJ грає, душі поливають щасливих людей, лазери химерно освітлюють мармурові статуї цього історичного місця.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Угорщина асоціюється з “Токаєм“ – знаменитим вином з видатною історією. Саме таке розкішне вино смакували герої оперет Імре Кальмана, саме “Токай“ подавали у кращих віденських і паризьких салонах як аперитив або як супровід вишуканих десертів. І відгуки про нього завжди були однотипні: нектар, амброзія! Tokaj – це солодке вино, яке виробляють із сортів винограду “фурмінт”, “харшлавелюр”, “мускат лунель”, коли ягоди їх вражені шляхетною пліснявою – грибком, який сприяє накопиченню цукру у виноградній ягоді. Такі вина називаються Tokaj Aszu, а їх підвищена солодкість вимірюється в спеціальних одиницях puttonyos. Якщо значення досягає 3 одиниць, “Токай“ солодкий, 6 puttonyos – густий і концетрований. Aszu Eszencia – вино ще солодше та ще насиченіше. Szamorodny варіюється від сухого до напівсолодкого (Royal Tokaji, Dereszla). Знамените вино Egri Bikaver (“Бичача кров” з Егера) виробляють із сортів “кекфранкош”, “кадарка”, “лімбергер”, “каберне совіньйон”. Вино виходить насичене, з середніми танінами, із потенціалом довгої витримки: Egri Bikavér Superior Tóth Ferenc (133 євро). Угорщина також може пишатися місцевим сортом винограду “іршаї олівер”, в ароматі якого читаються ноти троянд. Чарівна тутешня “червона кадарка“ і “кекфранош“ (в Австрії цей сорт називають “блауфранкіш“) зі своїми насиченими різноманітними фруктовими напівтонами. Міжнародні сорти “совіньйон блан“, “шардоне“ та “піно-грі“ теж знайшли своє місце в угорському виноробстві.

СХІДНА ЄВРОПА

УКРАЇНА

МОЛД

ОВА

Холо д

на Ба

лка

Чорн

Одес омор

ськ

Шабо 3

Крин оз. Я

ичне

лпуг

Чорн

е мор

З Києва до Одеси доїхати просто та швидко – близько 5 годин на власному авто чи за допомогою сервісів пошуку попутників. Також доступні поїзди та автобуси.

ОДЕСА. ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ Як на мене, це одне з найбільш мінливих українських міст. Космополітичне, портове, з характером. Сюди, як і до Львова, українці люблять вириватися в коротку ескападу, щоби змінити обстановку та гарно поїсти. Всі знають одеські дворики, одеських котів і рибку-барабульку, якої не знайдеш більше ніде у світі.

Винний шлях 1

Центр культури вина “Шабо” – в селі Шабо, що за 70 км від Одеси. У цій місцевості п’янить усе: м’який морський клімат, аромати степу і, звісно ж, неповторні на смак вина. Біля входу в музей вина та виноробства вітає гостей сам бог виноробства Бахус (Діоніс). Під час винної дегустації можна спробувати справжні шабські вина.

Музей коньячної справи Шустова в місті Одесі відкрито порівняно нещодавно. Експозиція фірмових пляшок коньячного заводу розміщена у прохолодних підвалах між купажним і розливним цехами. Дегустаційний зал, а точніше – “Арт-бар”, пропонує гостям на вибір коньяки витримкою від 3 до 40 років. А можна за бажанням на якийсь час стати “метр-деше“ – майстром погреба і купажувати (з’єднати) коньяки різних віку, аромату, смаку, отримавши власний, неповторний купаж.

Варто відвідати виноробню “Колоніст“ (село Криничне), що розташована в одному з найкращих українських виноробних регіонів – Придунайській Бессарабії (південь Одеської області). Вина тут виробляються з винограду, вирощеного на схилах найбільшого прісноводного озера в Україні – Ялпуг. Зазначте, у “Колоністі“, якщо домовитеся наперед, для вас приготують обід із суто болгарських страв.

Карколомні бленди вам запропонують скуштувати в господарстві “Дон Алехандро” (Don Alejandro Winery), яке розташоване в Холодній Балці, що за 15 хвилин їзди від Одеси. Авторська виноробня більш схожа на арт-об’єкт, аніж на стандартне виробниче підприємство. Хочете спробувати унікальне біодинамічне вино? Тоді вам у Don Alejandro – дегустації тут проводять протягом усього року.

ОДЕСА. ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Вже три роки, як я живу у Франції, і ще не було жодного француза, який би не розпитав мене про Одесу. Отже, цей список найновіших трендових місць, які мені радить Регіна Мар’яновська з Нью-Йорка (нагадаю про її англомовний журнал про українські культурні новинки The Odessa Review). “Дуже люблю “Бернадацці” (Буніна, 15), ресторан вишуканої кухні. З його величезною картою вин і стравами, вартими зірок Мішлена. Ресторан розташований в одному з найкрасивіших будинків Одеси, авторства однойменного архітектора Олександра Бернадацці, поруч із філармонією. Шеф-повар Олександр Йорз захоплюється живописом і впроваджує своє захоплення в робочі процеси. “Рыба в огне” (Червоний провулок, 1), всім відома “Дача” (Французький бульвар, 85, корпус 15), італійський заклад Fratelli (Грецька, 17). “Тишина” (Грецька, 1а, провулок Юрія Олеші) і “Факультет” (Пастера, 50) – хіпстерські кав’ярні, але також мають добру коктейльну карту. Бар П1 у готелі М1 (Лідерсівський 90

бульвар, 1) живе в дизайні 30-х років із панорамною терасою з видом на море та джазовими концертами у вихідні. Ще добрі бари Zelda (Ланжеронівська, 26) та Benjamin wine & bar (Грецька, 26/28)”.

“БОДЕГА 2К” (Грецька, 32) напоїть місцевим вином і нагодує бессарабськими стравами. Рекомендую познайомитися з власником Дмитром Сікорським, він колекціонує українську порцеляну та знає все про різноманітну кухню нашої країни”.

Інша моя подруга-кіношниця, Аня Корягіна, що не пропускає жодного Одеського МКФ, радить Міський ринок їжі (Рішельєвська, 9а), відмінні сніданки в Moloko bar (Ланжеронівська, 28) і найкращу на ближніх територіях шакшуку в єврейській ресторації Dyzingoff (Катерининська площа, 5). ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Одеса влітку не для нас, бо там не проштовхнутися. Рання весна, осінь – ось коли місто стає схожим на себе. Після пари діб у центрі з його барами-ресторанами вам конче необхідно

ОДЕСА. ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ

рухатися або ж у бік Траси здоров’я, або ж винайняти будь-що, здатне віднести вас далеко від берега і просто погойдати на хвилях. Після чого можна навідатися до села Курісове (Лиманський район), де подивитися на майже замок Курісова. Незалюднені пляжі можна знайти в Чорноморську, а витримане українське червоне – на дегустації в музеї “Шабо“. Спробуйте, чому б і ні?

Завжди можна замовити ЕКСКУРСІЮ ОДЕСОЮ та розслаблено слухати. Їх багато – від прогулянок ринками, бандитськими місцями, підземеллями до літературної Одеси тощо.

Останнього разу я була в Одесі на концерті мого гурту QARPA в Зеленому театрі (Парк ім. Т. Г. Шевченка). І на читанні оупен-ейр. То було безпрецедентне місце для релаксу і культурної тусовки. Люди зібралися неймовірні – істинний тобі український Прованс із посмішками та неспішним ставленням до життя, “головне, щоби було красиво”. Звідси любов до легких суконь, щучої ікри, освітленої бруківки й хороших книжок. Сподіваюся, що все в них добре, і в Одесі з’являтиметься ще більше місць, які робитимуть Україну модною, смачною та відкритою для світу.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Одеська – найважливіша виноградарськовиноробна область України. Це молодий виноробний регіон, котрий веде свою історію з ХІХ ст. Започаткували виноградарські господарства тут швейцарські та болгарські колоністи. На Одещині люблять експериментувати із сортами винограду. У селі Вилкове предметом експериментів став сорт “ноа” із сімейства “ізабелли”, ведуться також експерименти з різними міжнародними сортами – “каберне совіньйон”, “мерло”, “шардоне”, “трамінер” (вина Гулієва, Grande Vallee), велику увагу приділяють місцевому сорту “тельті курук” (”Шабо”). Дуже популярні сорти місцевої селекції, виведені інститутом ім. В. Є. Таїрова, “сухолиманський” та “одеський чорний” (“Колоніст”, “Маркіз де Лакарен”). Піднялися в якості місцеві ігристі. Раджу скуштувати ігристі, вироблені класичним методом: “Шабо”, “Колоніст”.

СХІДНА ЄВРОПА

УКРАЇНА

го

Бе

1 ре гов Му е жіє во

Уж

ро

Му

Де

рц

Ки де Бе ш не Ви но гра

ен

ка

че

во

дів

Ху с

З Києва до Ужгорода чи Мукачева можна доїхати потягом за 12–15 годин. Між Мукачево і Берегово – 30 км, легко доїхати автобусом.

Ра

хів

ЗАКАРПАТТЯ Бограч, гуляш, кнедлики. Форель і бануш. Чани з термальною водою. Лісисті гори і солоні озера. Часто незрозуміла мова, якщо зайти сильно в гори й говорити до місцевих пастухів. Зате прекрасна бринза, будзь і гуслінка – принаймні так ми називаємо ці всі сири на Прикарпатті, через дорогу. Веселі маршрутки, переповнені місцевим людом, одинокі пастухи, які на твоє запитання: “Скільки кілометрів до села, вуйку?” – уточнюють, з коровою чи без ті кілометри тобі рахувати...

Винний шлях 1

Берегівський район – справжній осередок як невеликих сімейних виноробень, так і відомих виробників. Завод “Шато Чизай“ у Береговому, відомий передусім своїм марочним вином “Троянда Карпат“, пропонує відвідувачам екскурсію в долину, де вирощується виноград. У затишній альтанці на лоні природи можна посмакувати вино із закарпатським бограчем. Дегустаційний зал замку “Паланок“ (Мукачево) пропонує у справжній середньовічній атмосфері теж скуштувати різноманітні вина марки “Чизай“.

З повним циклом виробництва можна ознайомитися під час екскурсії на виноробню “Котнар“ у селі Мужієво. Вина родини виноробів у третьому поколінні Шош неодноразово здобували нагороди міжнародних винних фестивалів. Їхнє вино (20 сортів, від рислінгу до унікальних авторських) можна спробувати у дегустаційній залі виноробні, що в селі Кидьош за 5 км від Берегового.

Варто спробувати ексклюзивні авторські вина від закарпатських виноробників. У селищі Бене для гостей відкритий сімейний винний підвал Гергея Параски. Тут подають Ice Wine із присмаком родзинок, вироблене з трьох сортів підмороженого винограду. “Червене вино“ винороба Руслана Ороса можна спробувати в селі Дерцен (Мукачівський район).

Виноградів відкриває для гостей двері Виноградного дому Михайла Поличко, Ужгород – дегустаційний зал “Шардоне“ Олександра Ковача, авторські вина якого здобували призи на фестивалях. До дегустації вина вкрай пасує інтер’єр справжнього замку, і це можна перевірити в дегустаційній залі “Ужгородський замок“.

ЗАКАРПАТТЯ

Усю свою юність я ходила на Чорногірський хребет – там, де Говерла, озеро Бребенескул, Петрос, Піп Іван. Містичні місця – з найвищими в Україні озерами і закинутою обсерваторією, де не можна зупинятися на ніч, бо стаються дивні речі, а влітку може піти сніг. Я люблю Закарпаття. Я з радістю повернуся туди, де бувала підлітком на солоних озерах у Солотвині (ох, як весело було заляпуватися цілющою грязюкою!) і куди тепер на гідромасажі й мінеральну воду їздять мої батьки в розкішно оснащене Косино. ЩО СПРОБУВАТИ?

Найбільш знаменитий закарпатський інсайдер, беззаперечно, письменник Андрій Любка. Видерла його фактично з виступу в Берліні, щоби вивідати явки та паролі рідних теренів.

Найкращий сир у СЕЛИСЬКІЙ СИРОВАРНІ, В СЕЛІ НИЖНЄ СЕЛИЩЕ. Вона заснована австрійцем, і фактично це перенесення альпійських традицій на карпатське молоко. У тому ж селі гурт “Гудаки“ (заснований тим же австрійцем) – ось вам автентична музика. 94

Ресторан “Графський двір“ (Ерделі, 36а) у Мукачеві – локальна закарпатська кухня, але в крутому ресторані з іменитими шеф-кухарями.

ФЕСТИВАЛЬ «ЧЕРВЕНЕ ВИНО» в Мукачеві – традиція старого Нового року, музика, домашнє вино від 100 господарств, гриль і угар.

Шато-винарня “Чизай“ – хороший ресторан і дегустація місцевих вин, є справді хороші. Крім цього, саме в Берегові можна відчути угорський колорит.

ЗАКАРПАТТЯ

ська купіль” біля Ужгорода – все на рівні й без бикування. “Кельтський двір“ (Підловачна, 14) в Мукачеві: там навіть своє віскі є і приватний ботсад, легко добратися.

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Готель без вивіски в Ужгороді – приховане від туристів місце “Мала штація“ – клімат сторічної давності. Власник зібрав колекцію меблів і предметів Закарпаття часів Австро-Угорщини та Чехословаччини, обладнав ними триповерховий старий будинок під замком. Фактично – це музей із каміном і винним погребом, де можна пожити.

ЕКОКУЛЬТУРОВЕЛОТУРИЗМ – це велосадиба в Дубриничах. Молода пара заснувала бізнес, організовує велотури карпатськими хребтами, здає в оренду велосипеди. Самі ж супроводжують у поїздці, готують на вогні їжу, за бажання можуть навіть розіграти закарпатське весілля.

Лумшори – це чан із мінеральною водою, під яким вогонь, ти в ньому варишся, а потім стрибаєш у гірський потік. До речі, у цьому регіоні вирощують і готують жаб.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Король Бела IV після повного розорення Закарпаття монголами запросив італійських і німецьких колоністів для відновлення земель. Передбачалося, що відновлені будуть і розкішні виноградники. Відтоді виноградарство стало основною сільськогосподарською галуззю в цьому регіоні. Нині завдяки завзятій роботі місцевих фахівців закарпатське виноробство виходить на світовий рівень. Основні насадження – це “ізабелла” та “лідія”, проте останнім часом відбувається заміна цих сортів на “фурмінт“, “рислінг”, “трамінер”, “леанка” (друга назва – “фетяска”), “мерло” й інші міжнародні сорти. Білий виноград краще достигає в цих широтах, тому раджу перш за все куштувати білі вина. Усе Закарпаття можна поділити на чотири мікрозони: Ужгородську (винороб Олександр Ковач), Мукачівську (винороб Василь Анталовський), Берегівську (винороб Василь Нодь), Виноградівську.

Термальні басейни в Косино і чайовня з карпатських трав на лижному підйомнику в Пилипці – чаї та краєвиди вражають. Спа-комплекс “Деренів-

Неодмінно побувайте в Середнянських підвалах (с. Середнє, вул. Шевченка, 6), дегустаційному залі “Шардоне“ (м. Ужгород, вул. Волошина, 18б), дегустаційному залі “Чизай“ (м. Берегове, урочище Чизай, 1).

не Ч о ро р е м

ГРУЗІЯ

Пот

їсі

ІЯ

РОС

і дат Баг

і і аур еул Буг рол ері 8 Амб Цаг ла і джо Тер тафон 6 Зес

а Кут

урі

пі Кас

Ка

АЗЕ

і 1 аві андал Тел Цин ета ані Ахм ві 3 урджа Г схе 4 Кісі

ЕНІ

ані і і Гор Мухр ліс

Тб і

АРМ

ата Чох

СХІДНА ЄВРОПА

З Києва можна долетіти прямими авіарейсами у Тбілісі та Кутаїсі. Зі столиці Грузії до Телаві легко доїхати мікроавтобусом за 2,5 години.

ГРУЗІЯ Нещодавно, вигулюючи собаку в Булонському лісі, познайомилася з грузином, колишнім солдатом іноземного легіону. Спитала хлопця про грузинський ресторан у Парижі – сильно вже я люблю їхню кухню. Знизав плечима, що не знає. Та його друг скоро відкриє ресторацію грузинсько-африканської кухні, але як він може радити те, що ще не пробував?.. Поки він розказував мені історію кохання його друга з чорношкірою фам-фаталь із Того, я згадувала свої історії з Грузії...

Винний шлях 1

Кахетія – осередок найбільшої кількості сортів винограду. Тут багато господарств із виробництва грузинських вин. Напареулі (“Винний дім близнюків“ (Twins Wine House)), Кварелі (два заводи “Кіндзмараулі“ та “Хареба“), Цинандалі, Гурджаані, Ахмета – міста і села, де вам запропонують спробувати кращі кахетинські вина. Якщо ви подорожуєте на автомобілі, то покажчики WINE ROUTE підкажуть вам, куди варто зазирнути.

Телаві – столиця Кахетії. Тут варто відвідати кілька виноробень: Telavi Wine Cellar, David Wine Cellar і Rostomaant Marani.

У Цинандалі був заснований перший в Алазанській долині винний завод. У родовому маєтку відомого князівського дому Чавчавадзе для вас – музей, парк, винні льохи та дегустаційний зал.

У cело Кісісхеві варто поїхати хоча б для дегустації лінійки вин “Вінотерра“, що виробляються за кахетинською технологією на відомій усьому світу виноробні Шухманна (Schuchmann Wines).

Картлі – регіон, який славиться винами з нотками м’яти та груші, лайма і польових квітів. Знакові міста й селища – Горі, Атени, Каспі, Мухрані.

Імеретинські вина краще дегустувати в Зестафоні, Багдаті, Терджолі. Сорти винограду – “цолікараулі“, “ціцка“, “буза“, “оцханурі сапере“.

У Чохатаурі варто заїхати, якщо ви шанувальник грузинського розе.

Відоме червоне напівсолодке “Хванчкара“ родом із Рача-Лечхумі. Це край рідкісних вин. Дегустувати краще в Цагері, Амбролаурі та Бугеулі. 97

ГРУЗІЯ

тут треба “Сапераві“, їсти пхалі, хінкалі, ягнятину та качку (обов’язково прожарка з кров’ю) і вишукані десерти – вони тут такі, що вразять навіть цілком байдужих до солодкого осіб типу мене. В Keto & Kote (тупик М. Зандукелі, 3) затишно, прекрасне холодне “Цинандалі“, ожиновий пиріг і незрівнянний вид на місто. Знову ж таки шик XIX ст. в інтер’єрі: веранда, кришталь, дерево. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

ЩО СПРОБУВАТИ?

Де поїсти у прекрасній грузинській столиці? Перша відповідь: ідіть за інтуїцією й туди, де їдять місцеві діди. Вони точно порадять кращі хачапурі та хінкалі. Без пафосу, з хорошим глеком місцевого вина. Воно тут, звісно, куди простіше, ніж у балуваній Франції, але грузини гордо стверджують, що першими його винайшли і подорож Одісея за золотим руном до Колхіди тому доказ. Простий приклад – духан “Рача“ (Лермонтова, 6/20). Страви дня тут прямо на вітрині – підходите, тикаєте пальцем і їсте.

Якщо ж ви любите трендові місця з атмосферою, можете сходити в БАРБАРЕСТАН (Давіда Агмашенебелі, 132) – у стилізованій тбіліській квартирі зробили ресторан і готують старовинні грузинські страви за рецептами XIX ст. шеф-кухаря графині Барбаре Джорджадзе.

Теперішній шеф знайшов це послання з минулого на блошиному ринку на Сухому Мості. Не вірите – він вам покаже ту саму кулінарну книгу. Пити 98

Спочатку про де потусити-потанцювати в Тбілісі. Ну, наприклад, у Bassiani (А. Церетелі, 2). Якщо ви летите з Києва і хочете порівняти наші рейввечірки з грузинськими, – це місце для вас. Хто був, каже, що не гірше берлінського Berghein, куди не пускають усміхнених або добре вдягнених.

Грузинське ТЕХНО-ЩАСТЯ розміщене в колишньому басейні стадіону “Динамо” і належить до десятки найкращих нічних клубів світу.

Єдине, що я би туди не йшла одна чи маленькою дівчачою компанією: сильно вже велика концентрація гарячих місцевих хлопців.

ГРУЗІЯ

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

А ось Кахетія – це винний рай, без всяких заперечень. Я сама чекаю розповіді сомельє. Але моє улюблене місце тут – древній монастир у скелі Давід Ґареджа. Печери, фрески, пісня вітру у пустелі – ти наче потрапив у чийсь фільм. Ідеальне місце для медитації. Пароль у всіх грузинських церквах: “Я православний”. Звісно ж, Київського патріархату. Тоді вам відкривають додаткові двері. Потім просто складайте собі список: древній Сіґнагі, палац Цинандалі, фортеця Ґремі... Їсти тут всюди смачно та порівняно дешево. Вегетаріанці й фанати страв без глютену знайдуть своє щастя в “Браво“ (T. Надікварі, 11, Телаві).

SCHUCHMANN WINES CHATEAU – правильний винний бар і готель водночас на Кісісхеві в Телаві. Прекрасний вид на Кавказькі вершини.

Традиційні страви грузинської кухні варто пробувати в Телаві, у ресторані Chadiri – хашлама (м’ясо, смажене з травами та цибулею) і запечена у фользі форель тут прекрасні. Знову вид на гори та долину плюс знамените 900-річне дерево в дворику.

У Грузії вино – синонім душі народу. У країні Сакартвело мало не кожен знає історію святої Ніно, котрій Богородиця вручила хрест з виноградної лози, перед тим як відправити її на Кавказ. Уже в ті часи лоза вважалася символом життя, а хрест із лози символізував нове життя во Христі. І для Грузії виноградні паростки й тоді мали особливе значення, адже тут виноград, унікальний і неповторний, вирощували від початку світу. Зрештою Грузія поставила на свої автохтонні сорти, а їх понад 450, і досягла небачених успіхів. Серед власних надбань країни Сакартвело – сорти “сапераві“, “цолікараулі“, “ркацителі“, “оджалеші“ тощо. Кахетія – колиска винної цивілізації Грузії. Сьогодні цей регіон – центр відродження грузинського виноробства, а мікрозони Мукузані та Цинандалі приваблюють найприскіпливіших знавців своїми унікальними умовами й дивовижною ягодою, яка (цілком прогнозовано, до речі) дозволяє створювати винні шедеври, як-от Saperavi Winiveria (11 євро). В авангарді відродження виноробства – дідівська традиція витримки вин у глиняних глеках квеврі. За цією технологією, зокрема, роблять вина Chateau Mere. Добірні грона винограду з кращих виноробень давлять і закладають в амфори цілими, зі шкірочкою та гребенями. Виноград бродить виключно на власних дріжджах, природна ферментація відбувається без контролю температури. Ця технологія давня, але актуальна. Відомі винороби світу називають вина з квеврі orange wine: Selection Red Dakishvili Family (35 євро), Kisi Vita Vinea (31 євро). Картлі – тут виробляють здебільшого ігристі вина. Є й червоні – Goruli Mtsvane Chateau Mukhrani (15 євро). Імерет пропонує велике розмаїття стилів: Otskhanuri Sapere Qvevri Maranuli (25 євро).

Все! Беріть квитки до Грузії! 99

оз

.Е

Ні в оа г а р до сь рі сп ки ад й

ек ер .В оз

на оу

Ке л

Ва

нк

ув

ер

оз

.В

ін

ні

пе

хн

То р

он

то

Кв

Гу д за зон то ов ка а

еб

АМЕРИКА

КАНАДА

До східної частини озера Ері та Ніагарського півострова – лише півтори години їзди на автомобілі від Торонто, куди з Києва можна долетіти прямими авіарейсами чи з пересадкою. Із центра Торонто до містечка Ніагара-Фолс курсують потяги та автобуси (2–2,5 години).

186

КАНАДА Українські музиканти, що часто бувають у Торонто (Тoronto) – ще б пак, з такою-то діаспорою! – весь час чудуються, наскільки люди перейняті здоровим способом життя. Ніхто, приміром, не ходить пішки довкола озера. Всі або біжать, або їдуть на скейтах, роликах чи велосипедах. Підозрюю, і їсти вони мають дуже здорово й корисно. Я таке люблю, звісно, але не можу відмовити собі в хорошій фуа-грі чи інших гріховностях на кшталт доброго вина. І те, і те точно водиться в Канаді.

Виний шлях 1

Більшість канадських виноградників розмістилось у провінції Онтаріо (Ontario) зі столицею Торонто. Ідеться про виноградники на Ніагарському півострові та у східній частині озера Ері (Erie). Різноманіття сортів винограду, вирощуваних тут, дозволяє виробляти вина, що за смаком нагадують французькі, німецькі й австрійські та, звичайно ж, тут виробляють гордість країни – “Крижане вино” (Icewine).

Винороби долини Оканаган (Okanagan Valley), що в провінції Британська Колумбія (British Columbia), першими використовували технологію Icewine. Виноробні Келоуни (Kelowna) пропонують екскурсію та безкоштовну дегустацію трьох сортів вина.

Провінція Квебек (Québec) – володарка понад 60 винних господарств, у яких можна продегустувати традиційні вина Канади. Виноградники розташувалися ближче до півдня, уздовж кордону зі США. Крім того, в магазинах Квебеку (і тільки тут!) можна придбати вино, котре винороб Паскаль Міше виробляє… з добірних томатів сорту “черрі”. Omerto – таку назву має це вино – буває двох видів: біле сухе та біле оксамитове. За смаком Omerto нагадує солодке французьке “Піно-де-Шарант”.

187

КАНАДА

ЩО СПРОБУВАТИ?

Мій друг Петро Штик каже, що ніде так смачно не їдять, як у Монреалі (Montreal). Інша подруга, університетська викладачка з Ванкувера, теж жалілася, що Ванкувер (Vancouver) для неї – тихий, і якщо їй хочеться світського життя й руху, вона відправляється у прекрасний франкомовний Монреаль. “У Монреалі всі люблять Joe Beef (2491 Rue Notre-Dame Ouest), що розташова-

ний у, так званій, маленькій бургундії, – каже Петро. – Ті ж власники керують рестораном Liverpool House (2501 Rue Notre-Dame Ouest), нічим не гіршим за Joe Beef, але значно легшим щодо резервації столика“. За класичною монреальською кухнею, тією, що її описував Леонард Коен чи Мордухай Річлер, варто йти до Schwartz’s (уявіть, цей ресторан працює вже 90 років!), друга назва Montreal Hebrew Delicatessen (3895 Boul St-Laurent). Або ж до Wilensky’s (34 Avenue Fairmount O).

Монреаль ще відомий неймовірними БЕЙҐЕЛЯМИ (BAGELS) – щороку в місті проводиться Нью-Йорком і Монреалем конкурс на кращий бейґель.

Я дуже люблю St Viateur Bagel & café DDO (821 Rue Tecumseh, Pointe-Claire). О, ці бублики із салатом, спаржею та копченою індичкою! У Монреалі так багато різних ресторанів... Це справді перша гастрономічна арена Канади. 188

КАНАДА

Звісно ж, я і до друзів у Торонто частенько навідуюся. Там ми ходимо їсти на муніципальний ринок – St Lawrence Market South (93 Front St E). А от у Келоуні (Kelowna), British Columbia (це серце виноробного регіону) найкращим рестораном є RauDZ (1560 Water St). ЩО ПОДИВИТИСЯ?

АФІША З 18 січня до 3 березня

ФЕСТИВАЛЬ СВІТЛА В ТОРОНТО

(The Toronto light festival) Історичний район лікеро-горілчаного заводу на цілих півтори місяці перетворюється на світлову галерею під відкритим небом. Під час прогулянки містичними галереями з гірлянд та світильників ви натрапите на оригінальні світлові інсталяції, як-от піраміда з желейних ведмедиків або химерне павутиння з променів світла.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Старий порт Монреаля сьогодні приймає здебільшого туристичні судна, але остаточно не втратив свого шарму. Тут вже є і парк, і невеличкий пляж, і безліч кав’ярень.

Icewine – пам’ятка винного ландшафту Канади. Зазначте, саме Icewine. Таку транскрипцію ЄС дозволив розміщувати на етикетках, щоби люди не плутали з німецькими та австрійськими Eiswein. Icewine – це солодке біле вино з винограду, який збирають вже після заморозків, без зволікання пресують, поки в ньому не розтанула вода, і після мають справу із солодким, тягучим соком. Виробляють це вино переважно з білих сортів – “ріслінга” і “відал”. Спробуйте ігристу версію Icewine – Inniskillin. Такого в світі я ніде більше не куштував. Місцеві винороби трохи чарівники. У British Columbia, особливо в долині Оканаган, яка, дуже скидається на пустелю, вони примудряються робити цікаві червоні вина з “мерло”, “каберне совіньон” і “піно нуар”: Mission Hill, Nichol Vinery).

Старе місто з його музеями, церквами, вузенькими вуличками, магазинчиками вартує бодай одного дня вашої подорожі.

Регіон Онтаріо (Ontario) розкинувся на широті Лангедоку, але кліматом більше схожий з Бургундією. Тут спеціалізуються на білих винах. Деякі виробники з Ніагарського півострова вже заявили про себе в Європі, виробляючи відмінні вина з “ріслінгу”, “шардоне”: Cave Spring, Henry of Pelham.

189

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Мендочино – за три години їзди на автомобілі від Сан-Франциско, Сонома та Напа – за 1 годину. Найкращий спосіб відвідати численні виноробні господарства цієї місцевості – взяти машину напрокат і скласти свій маршрут.

АМЕРИКА

190

КАЛІФОРНІЯ Вдруге я виходила заміж у Сан-Франциско (San Francisco). І чоловік був родом звідти, і місце нове, і про ресторан Френсіса Форда Копполи я чула вже давно. Там вирішили і святкувати. Божественні були моцарела та помідори. Тірамісу переосмислене, паста, рукола, м-м-м... Усе, як і заведено в італійських ресторанах з каліфорнійською пропискою. Мій тодішній чоловік мав стосунок до виноградників, тож ми провели кілька днів у долинах Напа (Napa) та Сонома (Sonoma). Сонця там достатньо, життя тече якимось колоніальним плином. Люди їдять, п`ють і працюють на тракторах. До речі, Коппола теж там має виноградники: Francis Ford Coppola Winery (300 Via Archimedes, Geyserville, CA 95441). Я якось його вино і в Києві зустрічала. А в Сономі найширший вибір: від Pino Griggio до Cabernet Sauvignon, від Chardonnay до Pinot Noir. У самій винарні теж можна пообідати.

Винний шлях 1

Мендочино (Mendocino), Напа та Сонома на північ від Сан-Франциско налічують понад 700 виноробень.

Безліч виноробень розташовано уздовж “дороги королів” від СанФранциско через Монтерей (Monterey) до Санта-Барбари (Santa Barbara).

Для міста Темекула (Temecula), що за годину їзди на південь від ЛосАнджелеса (Los Angeles), 2018 рік став ювілейним. Одному з найменших виноробних регіонів Каліфорнії, де вирощується понад 20 європейських сортів винограду, виповнилося 50 років.

Уздовж винного шляху долиною Напа курсує туристичний ретро-поїзд Napa Valley Wine Train. Поїзд з панорамними вікнами, з меню гурмана та зупинками в знакових виноробнях виходить з Напи та проїздить містами Янтвілл (Yountville), Рутерфорд (Rutherford) і Оквілл (Oakville). 191

КАЛІФОРНІЯ

Замовляйте столик на панорамній терасі, пийте найкращі місцеві вина, дихаючи тихим надвечір’ям.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Якщо ви хочете смачно поїсти на свіжому повітрі та не можете визначитися між пікніком і барбекю, ідеальним варіантом буде ресторан Addendum, (6476 Washington St, Yountville, CA, USA, +1 707 944 1565). Вам там приготують неймовірне смажене курча й інші види підкопченого барбекю, загорнуть разом з овочами із власного городу в симпатичний ланч-бокс і відправлять насолоджуватися вином та краєвидами. Хочете ще чогось

Якщо під час вашої каліфорнійської подорожі ви базуєтесь у Сан-Франциско, можете і по хардкору вдарити. Не знаю, чи досі існує ароматний ресторан The Stinkin’ Rose (325 Columbus Ave), але там все готувалося так смачно з величезною дозою часнику, а порції настільки щедрими, що я свою каструлю королівських креветок так і не подужала.

У порту у Fisherman’s Wharf ви обов’язково мусите спробувати CRAB CHOWDER – це густий суп з молюсків і крабів, що подається у круглій хлібині.

На холодну океанську погоду з легким дощиком – ідеально. Порт взагалі там правильний: справжній, з човнами та рибалками, не вилизаний під туристів. Дістаньтеся 200 Jefferson St. San Francisco, CA 94133 – і ви в царстві вуличної їжі зі смаженими кальмарами чи звареними при вас лобстерами. Питайте Food Stands. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Будинок, в якому знаходиться Café Zoetrope, – окрема тема. Прийдете за адресою (916 Kearny St, San Francisco, CA 94133), самі все побачите.

вишуканішого? Ідіть до найстарішого в регіоні ресторану високої кухні Auberge du Soleil (180 Rutherford Hill Rd, Rutherford, CA, USA, +1 707 963 1211). Така собі суміш Каліфорнії з Провансом. Вас вітатиме лобстер пашот із кокосовим молоком, авокадо з ванільно-помаранчевим соусом, а за основну страву обов`язково беріть місцеву ягнятину з фініками. 192

Гори Сієррас-Невадас чимось нагадують Альпи в мініатюрі. Там дуже гарно та дуже невільно. Туди не ходи, а це заборонено. А от у сиву давнину дитинства мій колишній з його англоукраїнським дідом спокійно ловили в тутешніх озерах рибу. Зрештою, ребра барбекю тут будуть ідеальні в кожній забігайлівці. А кілограмовий стейк 2 Lb Porterhouse за 20 баксів я пам’ятаю дотепер. “Вам на гарнір

КАЛІФОРНІЯ

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

картоплю фрі чи спаржу?” – питає офіціант в одній із придорожніх місцин мережі Cattlemens. “Звісно ж спаржу!” – вигукую я очевидне і в гробовій мовчанці розумію, що я тут така одна за останніх років тридцять... Не пам’ятаю назви бутик-готелю, де ми жили 8 років тому, але наступного разу заради панорами та комфортних крісел на руф-топі зупинюся в олдскульному Fairmont Hotel (950 Mason St, San Francisco, CA 94108). Споглядання довколишніх хмарочосів прекрасно дає відчути різницю між цим і камерним Старим світом.

У 1976 році в Парижі відомий британський експерт з вин Стівен Спур’є провів сліпу дегустацію вин з Каліфорнії та Франції. Порівнювали вина білі й червоні, сортів “шардоне” та “каберне совіньйон”. Перемогли вина каліфорнійські, й це стало сенсацією. Французи були шоковані, бо досі вони вважалися кращими з кращих виноробів, законодавцями у цій галузі! А знаменна дегустація поклала початок тріумфу виноробства Каліфорнії. У виноробному районі Каліфорнії виробляють майже 90% усіх вин країни. Звідси родом повнотілі зрілі вина в ультрасучасному стилі. Але є і простенькі напої (Gallo Winery) і складні дорогі, які виробляють обмеженими партіями (Screaming Eglr). Долина Напи – найвідоміший виноробний регіон. Тутешні вина з “каберне совіньйон” та “мерло” вважаються каліфорнійською класикою. До речі, саме тут вирощують кращий каліфорнійський “зінфандель“, з якого роблять вина Duckhorn і Screaming Eagle. Сонома – батьківщина дивовижних білих і червоних вин. Вони тут м’якші, округліші, ніж у Напі. Обов’язково скуштуйте Seghesio та Kistler. Карнерос – край прохолодний і туманний, проте славиться своїми “шардоне“, “пінонуар“ та ігристим (Artesa, Marryvale). Є сенс влаштувати автовояж по Напі, відвідати різні виноробні, скуштувати різноманітні вина, досхочу намилуватися мальовничими краєвидами: www.napavalley.com.

Каліфорнію, як і всю Америку, треба об’їхати на машині. Почніть зі знаменитого Highway One над океаном і збирайте пригоди. Потім книжку напишете...

Варіантів турів є кілька, тож можете обрати те, що до вподоби саме вам: www.winetrain.com.

193

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Іта

ка

ПЕ

НС

ИЛ

ЬВ

АН

Ол

ІЯ

З Нью-Йорка до осередку виноробства, ЛонгАйленду, можна доїхати потягом за 2 години або на автомобілі за 1 годину. До іншого осередку виноробства, Фінгер-Лейкс, близько 4,5 години їзди на автомобілі.

ба

ні

АМЕРИКА

НЬ

Ю Нь -ДЖ ю- ЕР Йо СІ рк

194

НЬЮ-ЙОРК Різноманітність Нью-Йорка (New York City), як і Парижа чи Лондона, дає змогу подорожувати світом, не покидаючи свого кварталу. За що я так люблю ці космополітичні конгломерати... And if you make it there, you’ll make it anywhere, як то кажуть.

Винний шлях 1

Похилі пагорби вздовж берегів Фінгер-Лейкс (Finger Lakes), або як їх ще називають – Пальчикові озера, легкий вітерець з води – сприятливі умови для вирощування винограду. ”Каберне фран”, ”шардоне”, ”піно-нуар” – крижаними винами славиться захід штату Нью-Йорк. Але порядкує все ж ”рислінг”. Екскурс виноградниками та дегустацію вин Фінгер-Лейкс можна поєднати з відвідуванням фермерських ресторанчиків і міні-зоопарків при великих виноробнях, відпочинком в готелях, що трапляються на винному шляху. Можна навіть взяти участь у винних фестивалях наприкінці вересня – на початку жовтня. Чому б не потоптати виноград самостійно?

New 2

Нью-йоркська компанія Rooftop Reds у жовтні минулого року зібрала перший врожай винограду, який росте в Манхеттені (Manhattan) на даху будівлі з видом на Емпайр-стейт-білдінг. У майбутньому (за чутками, це буде 2019 рік) компанія планує виробляти вина класу бордо. Острів Лонг-Айленд (Long Island) – виноградний куточок за 1 годину їзди від Манхеттена. Тут дуже смакують ”шардоне” й ігристі вина.

195

НЬЮ-ЙОРК

зею сучасного мистецтва можна випити у Bar Goto (245 Eldridge St).

Якщо прагнете зануритись у фешнтусовку Нью-Йорка, відправляйтесь до THE BAR ROOM – американського бістро з крафтовим пивом і класичними коктейлями.

Абсолютно їстівним є Smith & Mills (71 N Moore St), що в Требеці.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Моя подруга Регіна Мар’яновськаДавідзон, режисерка, продюсерка, видавець англомовного журналу The Odessa Review, живе на три міста: Одеса, Париж і Нью-Йорк. Ось що вона каже на моє прохання злити інсайдерські точки: “Рекомендую прогулятися в Дамбо (район у північно-західному Брукліні) – там є купа барів, де можна пропустити по коктейлю. Обов‘язково з‘їсти лобстера в китайців у Чайнатауні. Прогулятися по парку High Line, що створений на 10-метровій висоті на місці колишньої залізниці, а потім зануритися в легендарний район Челсі. Там розмістилися наймодніші арт-галереї та Челсі-маркет, де можна не тількі щось придбати, але й покуштувати страви майже з усього світу. Рекомендую суп із лобстера”. Приємний Elsa Bar, названий на честь відомого італійського дизайнера Ельзи Скіапареллі (136 Atlantic Avenue, Brooklyn). А неподалік від нового му196

Якщо гуляти у Верхньому східному Манхеттені, то можна завітати на сніданок чи каву зі смачним тістечком до справжнього віденського кафе Sabarsky в особняку-музеї Neue Galerie New York (1048 5th Avenue), а потім піднятися поверхом вище, де, власне, розташована експозиція з роботами Кокошки та Клімта. Їсти люблю в Rachi у Західному Вілледжі – там вишукана індійська кухня. У Thursday kitchen (424 E 9th St) у Східному Вілледжі готують добрі корейські страви з іспанським впливом. У Majorelle (28 E 63rd St) у Верхньому східному Манхеттені франкомарокканська кухня – ідеальне місце для романтичної вечері.

НЬЮ-ЙОРК

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Я була в Нью-Йорку лише один раз, у мене там багато друзів, про нього є багато фільмів і фото, але все одно, підозрюю, усе не те, якщо ти там не живеш. З Парижем, до речі, те саме: для когось він романтичне місто музеїв, мостів і закоханих, а для когось – коробочка зі щоденним стресом. Правда, певно, десь посередині. І показне щастя великого міста існує лише в рекламі та в кінцевих епізодах Sex in the Big City. А по правді, кажуть, більшість нью-йоркських пар виглядає так: він + кіт, вона + собака. Чи навпаки. Ну, принаймні вигулюючи собаку у Central Park, можна познайомитися з іншими собачниками... У якійсь комедії спритний чувак навіть спеціальний сервіс такий організував для самотніх людей: прокат цуценят біля входу в парк. Як безпрограшний засіб комунікації...

Якщо вам пощастило з погодою в Нью-Йорку (вересень-жовтень моя найулюбленіша пора), раджу побувати в одному з БАРІВ НА ДАХУ та насолодитися гарним видом на це божевільне у доброму сенсі місто.

Улюблені руф-топи: Ophelia (3 Mitchell Pl 26th floor), Mr. Purple (180 Orchard St 15th floor), The Crown (50 Bowery St), Gallow Green (542 W 27th St) із дерев’яними меблями та затоплений зеленню й квітами.

Де танцювати? Наприклад, у Electric Room (355 W 16th St). Чи в House of Yes (2 Wyckoff Avenue, Brooklyn, в районі Bushwick), Good Room (98 Meserole Avenue, Brooklyn це у Green Point). Bembe – Global Music Lounge Culture – в Williamsburg (81 S 6th St, Brooklyn). Або ж в Home Sweet Home (131 Chrystie St, це Lower East Side). Ваш вибір залежить від того, який настрій і якої музики хочеться.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Справедливий привід для гордості: Костянтин Френк, одесит, першим зумів культивувати європейську лозу Vitis Vinifera у НорФорку. Здійснив революцію у виноробстві на усьому Східному узбережжі Америки. За кілька годин їзди від Нью-Йорка розпростерлася виноробська “виделка” Лонг-Айленду – місцина, де виробляють вина переважно з міжнародних сортів винограду. В апелласьйоні Нор-Форк раніше вирощували картоплю, тепер сюди переїхала більшість виноградарських господарств. Зверніть для початку увагу на Rivendell та Four Chimneys. Друга виноробна зона Лонг-Айленду – Хамптонс. Виноградарських господарств тут менше, але якість вин значно вища. Не оминіть увагою Wolffer Estate Winery. Finger Lakes – один з найбільших постачальників вина Нью-Йорка. Цей мальовничий регіон з його пагорбами, льодовиковими озерами та струмками – улюблене місце відпочинку й екскурсій: www.fingerlakeswinerytours.com. Напевно, вам сподобаються винні маршрути регіону: www.newvinewinetours.com. А як щодо відпочинку у винному таборі Wine Camp? www.winecamp.com

197

Гуант анам о 3 Сант ьяго Куба -де-

Атла нт океаичний н фуег

ре

е мо

бськ

Сьєн

З Києва до Гавани можна долетіти тільки з пересадкою, в дорозі ви проведете не менше ніж добу. Щоб потрапити на інший кінець острова, в Сантьяго-де-Куба, можна скористатися внутрішнім перельотом. Переїзд на автобусі триватиме близько 15 год.

Кари

Га в а н

а Ма В танс арадеро ас

ос

АМЕРИКА

КУБА

198

КУБА Я обожнюю стару колоніальну архітектуру. Шебі-шик. Пошарпану красу. Гавана (La Habana) в цьому плані – ідеальна. Джазові клуби та історичні бари.

Шлях кубинського рому 1

Де ж ще спробувати справжній ром, як не на батьківщині цього напою, а заодно дізнатися, як він виробляється. У столичному районі ГаванаВ’єха (Vieja) завітайте до музею рому Havana Club. Найвідоміший виробник побудував демонстраційний цех – модель заводу, що показує всі етапи виробництва. При музеї є магазин, де можна не тільки придбати, а й продегустувати ром.

Ще одне місце, яке варто відвідати любителям рому та тим, хто бажає більше дізнатися про цей напій, – Дім рому (Casa del Ron) у Варадеро (Varadero). Для відвідувачів працюють дегустаційна зала, музейна експозиція та магазин.

У місті Сантьяго-де-Куба (Santiago de Cuba) розміщена велика фабрика рому Fabrica de Ron Caney, яка допускає відвідувачів у серце виробництва напою. Це колишня фабрика дона Факундо Бакарді Массо, на якій ром Bacardi вироблявся з 1862 року. Сьогодні вона випускає ром Caney. До речі, у місті також є Музей рому (Museo del Ron), розташований в історичній частині, на вулиці Сан-Басиліо (San Basilio). Ще одна цікавинка – фабрика, розміщена на вулиці Пералехо (Peralejo). Тут з 1872 року братами Камп випускався легендарний ром Matusalem, а сьогодні виробляється не менш знаменитий ром Santiago de Cuba.

199

КУБА

ЩО СПРОБУВАТИ?

Мені особисто не щастило якось дуже гарно поїсти в Гавані. Все якесь було пріснувате та для туристів. А про місцевих нам казали, що в них зовсім інші місця, щоб поїсти, де все “по талонах”. Друзі радять ресторацію з важкою для вимовляння назвою Otramaneralahabana (1810 Avenida 35). Fine Dining з відповідними цінами. Страви з яєць, ягнятини, креветок. Традиційний рис із молоком на десерт. Любителі карибської кухні зацінять, але для мене все одно дещо грубувато тут в плані смакових відтінків. Тільки не йдіть у “Флорідіту” з думкою відчути себе Хемінгвеєм, що потягує маргариту чи дайкірі, – там таких Хемінгвеїв уже два туристичні автобуси.

200

Елегантне місце для романтичної вечері – ресторан LA GUARIDA (Concordia. No. 418, Gervasio y Escobar). Красивезна будівля, затишний декор, кінематографічна атмосфера старої Гавани.

Достойна їжа та напої – неперевершене м’ясо (заглядайте в тарілки місцевих і замовляйте собі те ж саме, не прогадаєте). І це ледь не єдине місце, де у страви додають достатньо спецій – от що мене турбувало у кубинській кухні, виявляється! ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Нічне життя в Гавані кипить і не зупиняється. Якщо вам вдасться не попастися на вудку вуличного розводу: підходить до вас симпатична молода пара, веде кудись на “справжній мохіто, а не те, що в цих відстійниках для туристів”, потім жаліється на гірку доленьку і клятих комуністів, далі знімає з вас сонячні окуляри та заявляє, що все життя про такі мріяла, а в кінці ще просить “соточку, бо не стає на дорогу до Амерички”, настрій у вас

КУБА

буде танцювальний. І тут уже можна вибрати від класичного та всіма нами любимого Buena Vista Social Club (Zulueta 660 Apodaca y Gloria) до рокн-рольного Casa de la Amistad (Avda. Paseo, entre 17 y 19. El Vedado). Олдскульні музичні гурти, дуже приємна обслуга – все, щоби не напружуватися.

Жити я б теж радила у чомусь помпезному й історичному. Мене якось один претендент на мою руку й серце привіз у готель SARATOGA (603 Paseo de Martí, La Habana).

Чекав, що 5 зірок та історичні декорації принесуть йому щастя в коханні. Але місцевий мохіто та джаз були сильніші за все інше – так той претендент і лишився з носом (прямим і красивим носом, до речі). А я накаталася на скутері, на кіношному таксі (старі американські автівки, дуже раджу) та надивилась, як старанно танцюють самбу пристойні європейські тітоньки, що відчули себе дикими карибськими тигрицями...

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Вимовляєте “Куба“ – і мимоволі спливає у пам’яті визначення Cuba Libre, тобто Острів Свободи. Ну а за сумісництвом це ще й назва популярного коктейлю. Опинившись у цьому райському куточку, будьте готові до того, що ви перенесетеся у світ середини ХХ ст. Тут всюди будуть ретроавто, портрети Че Гевари та ром, довершений і всюдисущий: у коктейлях і в чистому вигляді, білий, чорний, золотистий. У туристичному ресторані та фешенебельному готелі, у малесенькому місцевому барі на загубленій вуличці Гавани – де б ви не були, ром знайдете неодмінно. Ром – напій з багатою історією й унікальною технологією виробництва. Він здавна зігрівав і веселив місцевих піратів – героїв Карибського басейну. Куба порадує прихильників коктейльної культури багатством вибору та розмаїттям смаків. Cuba Libre, Mojhito, Pina Colada, Daiquiri на основі кубинського рому розкриються для вас зовсім по-новому. Кубинський ром особливий, оскільки виробляють його з меляси – вторинного продукту переробки цукрової тростини. Спеціалітетом кубинської провінції є солодкий ром під назвою Guayabitadel Pinar. Аналогів цього продукту не існує. Такий ром виготовляють двох видів – солодкий і сухий. Настоюють напій на сушеній гуаяві – екзотичному фрукті, який передає алкоголю свої специфічні смак і запах. Рекомендовані марки рому – Havana Club, Santiago de Cuba.

201

АМЕРИКА

ДОМІНІКАНА

Сан та де- -Крус Ма о Сан лос тья -Ка го-д бал еьер ос

Пуе Пла ртота Пів

ніч

Бон

ао

Бай

ноА окетлант ан ичн и

я-д

е-О

коа

С Б Д о а н т о - ермуде мін с г о Ка р ибс

ьке

Ато дел Майо ь-Р рей

мор

З Києва до Санто-Домінго можна долетіти рейсами з пересадкою в середньому за 19–25 годин. Зі столиці Домінікани до міст на острові можна доїхати автобусами (до Сантьяго-де-лос-Кабальєрос – 130 км).

202

ДОМІНІКАНА В одну з моїх весільних подорожей мене занесло в Домініканську Республіку. Все, що я про неї знала на той момент, – це настирний хіт про потанцюємо в Санто-Домінго. У результаті жодної пристойної дискотеки у столиці ми не знайшли, але відкрили для себе масу інших цікавих речей. Діди під сонними платанами у скверах, чорні мадонни в церквах, добра кава й солодощі зранку, свіжі газети іспанською. Іще смішні ціни на готелі (коли ти їх бронюєш сам).

Шлях вина та рому 1

Ром – візитна картка Домінікани, його бажають привезти звідти всі подорожуючі. Найбільший виробник – завод Бругаль (Brugal) в Пуерто-Плата (Puerto Plata). Магазини є в Сантьяго-де-лос-Кабальєрос (Santiago de los Caballeros), Санто-Домінго (Santo Domingo) та Бермудес (Bermudez). Хоча Домінікана насамперед асоціюється з ромом, місцевий клімат дозволяє вирощувати виноград – врожай можна збирати кілька разів на рік. Поки що у країні одне винне господарство, але яке! Байя-де-Окоа (Ocoa Bay) поблизу столиці Санто-Домінго заснувала подружня пара місцевих лікарів. У 2010 році вони посадили 8 гектарів винограду “коломбар”, “гамбурзький мускат” і “темпранільйо”, а у 2014 році зібрали перший урожай. Їхні вина максимально чисті. У цій зоні нема хвороб, які зазвичай вражають виноград, отже, для оброблення достатньо ручної прополки та біокомпосту. Унікальний мікроклімат саме цієї місцевості, захищеної горами, сонце цілий рік сприяють виноробству. Ви можете відвідати ресторан цієї виноробні, відпочити біля басейну в тіні дерев із краєвидом на море, спробувати не тільки вино, а й страви з м’яса та сиру вирощених тут кіз, місцеві овочі та фрукти. У планах власників – розширити площу виноградників до 62 га, побудувати готель, усамітнені затишні бунгало й спа-центр.

203

ДОМІНІКАНА

та посилено розглядав екібану на столі, аби тільки не палитися, що розглядає цих дивних прибульців (тобто нас) з їх дивними запитами. Бандера була неймовірна! А в пляжні гетто я більше ні ногою. Серед маст трай Домінікани є солодкий бобовий крем Habichuelas con Dulce, теж солодкий і страшенно популярний на всіх святах торт Bizcocho Dominicano (неймовірно легка текстура з ананасовою начинкою), курочка Pollo Guisado та смажені-пересмажені зелені банани в клярі... Ох.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Зауважу: ціни у клубних гетто, куди американці прилітають робити свої корпоративи, абсолютно дикі, а їжа стає такою ж неїстівною, як промови Трампа. Ці “пляжні раї” були поблизу моря. А якщо вийти з такого гетто та пройтися пішки до середовища існування живих людей (село чи просто хутір), можна їсти смачно, багато й дешево.

Повечеряти красиво у столиці можна в El Meson De La Cava (Sur 1 Avenida Mirador, Santo Domingo). Їжа нормальна, просто добротна, зате атмосфера яка! Елегантні столи, свічки й люстри чекають на вас просто в печері. Беріть багато м’яса та вина – безпрограшний варіант для повної гармонії зі сталактитами. Люб’язний англомовний сервіс, ціни дуже гуд.

Моя улюблена страва тут проста, як двері: BANDERA DOMINICANA, “домініканський прапор”, де є тушковане м’ясо, рагу з червоних бобів, ідеально приготовлена паприка та багато білого рису.

На щастя, я встигла її відкрити на вулиці Санто-Домінго, перш ніж опинитися в районі Пунта-Кани в гетто-готельному ресторані, який вони називали чомусь “середземноморським”. Такої прісної риби, мабуть, не подають уже ніде. В якусь мить я дискретно попросила офіціанта замовити мені bandera dominicana, якої не було в меню. Переляканий шеф-кухар вийшов із кухні разом з усіма поварчуками 204

Ще за гарним м’ясом варто йти в Patagonia Grill (Calle Alberto Larancuent & Calle Octavio del Pozo, Santo Domingo), а за морепродуктами – у Restaurante Cantabrico (Av. Tiradentes, Santo Domingo) – лобстерів подають у такій кількості, як ми любимо...

ДОМІНІКАНА

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Домінікана – це поєднання яскравого сонця, атмосфери відпочинку й віри в щастя. Тут ви можете посеред вулиці побачити жінку в бігуді, виявити, що в обідню пору зачинено магазини, а мало не в кожному банку вам пропонуватимуть лотерейні білети. Тут живуть без поспіху та суєти, і ця атмосфера накриє вас, заворожує та мимоволі налаштує на тутешній ритм. Самі домініканці кажуть, що їхні 5 хвилин можуть розтягтися у вічність. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Я дуже люблю Санто-Домінго. Це місто, де можна було б лишитися писати книгу. Фортеці й будинки з товстелезними мурами XV ст. часто стають готелями. Отже, доступними й для нас із вами. Mauad Boutique Hotel (Calle José Maria Heredia Jose maria heredia no.6, casi esquina george washington) – саме така стара переобладнана фортеця. Де замість коней у центрі двору басейн, а замість портретів грізних вояків на стінах – місцевий контемпорарі арт. Не в пік сезону номер можна взяти за 50 з копійками євро: гуляй душа. І десь за 100 євро (ой, мама!) можна поселитися в 5 зірках, уявляєте? У декорованому з ідеальним смаком готелі Hodelpa Nicolás de Ovando (Calle Las Damas, Colonial Zone).

КОЛОНИ, КОРИДОРИ, ШЕЗЛОНГИ, БАСЕЙН І СПОРТИВНІ ТРЕНАЖЕРИ У ДРЕВНІХ СТІНАХ – повний сюр. Добрі ліжка та просто тихо, що часто вартує всіх зірок на світі.

Національний напій Домінікани – це коктейль під назвою “Мамахуана“. Існує кілька рецептів його приготування. Найпоширеніший – на основі рому з доданням меду і вина, витриманого в бочках. Також додають у “Мамахуану“ листя та коріння ароматичних рослин, корицю, родзинки. Напій може містити і вкрай екзотичні інгредієнти, наприклад, морепродукти або сушені часточки черепахи. Можете придбати коктейльну суміш у порошковому вигляді й додати ром за смаком. Другий за популярністю напій – ром. Виробляють його з тростинової патоки, що у процесі бродіння утворює алкоголь. Патока – це своєрідний побічний продукт, який з’являється під час виробництва цукру, таким самим продуктом був і ром. Та з часом процес виробництва міцного алкоголю вдосконалили. До цього доклали зусиль батьки-засновники найстаріших ромових виробництв Домінікани “Андрес Бругаль“, “Хуліо Барсело“ та “Ерасмо Бермудес“. Вони розробили власні технології дистиляції та рафінування спирту. Так і з’явилися торгові марки домініканського рому Oliver, Brugal, Barsello.

205

БРАЗИЛІЯ АМЕРИКА

ПЕРУ

Ліма Куско

1 2

Іка

Арекіпа 1

Мокегуа

Такна Тихий океан

З Києва до Ліми можна долетіти тільки з пересадкою, в середньому за 25–33 години. Зі столиці в Іку ходять автобуси, час у дорозі – 4,5 години.

206

БОЛІВІ

ПЕРУ Якщо ви добираєтесь у Перу не з Болівії та не через Тітікаку, напевно ж, ви прилетите в Ліму (Lima). Ця вібруюча столиця Перу якась неймовірно юна. І попри наші знання про неї з книжок нобелівського лауреата Варґаса Льоси, не видається аж такою похмурою та небезпечною.

Шлях вина та піско 1

Перу – це насамперед піско, виноградна горілка. Рівень алкоголю в піско варіюється від 38 до 48%. Дегустувати цей напій краще в тих зонах, у яких дозволено його виробництво: це Ліма, Іка (Ica), Арекіпа (Arequipa), Мокегуа (Moquegua) і Такна (Tacna).

Долина Іка – місце, де потрібно пробувати перуанські вина. Виноградники площею 200 гектарів розташовані тут у родючій оазі, оточеній пустелею, за 300 кілометрах від Ліми, столиці Перу. Такама (Tacama) – саме перуанське вино. Краще дегустувати його в господарстві Vina Tacama, яке веде свою історію з 1540 року.

Виноградники також зосереджені навколо міст Куско (Cuzco), Арекіпа, Такна. По суті, 70% вироблених у Перу вин – червоні. Більшість із них дуже солодкі та названі за тією місцевістю, де вони виготовляються. Найвідоміші у світі – перуанські Tacama, Vista Alegre й Ocucaje.

207

ПЕРУ

і (нервові люди, відверніться) місцевий делікатес, запечена морська свинка, guinea pig. Прекрасне пиво Cusco. Поїсти смачної перуанської їжі можна багато де й недорого: Morena Peruvian Kitchen, Kusikuy, Ceviche Seefood Kitchen та ін.

ЩО СПРОБУВАТИ?

Район Мірафлорес провінції Ліма – світлий і тусовочний, я взагалі захотіла тут жити. Pizza Street – дуже живий район, тут багато піцерій (так-так, Капітан Очевидність) і неймовірна кількість добрих барів. Бар Ayahuasca (Av San Martin 130, Barranco) не має нічого спільного з відомим макабричним ритуалом і галюциногенами. Це старий колоніальний дім, конвертований у родовище правильних коктейлів. Куско атмосферне й романтичне. Сюди круто приїхати, напитися коктейлю Pisco sour і зробити пропозицію руки та серця в одному з колоніальних ресторанів. Або просто провести кілька особливих ночей у шебі-шик готелі. Ціни тут здебільшого помірні та їжа українцям зрозуміла: маїс (чорна, червона та біла кукурудза – радість очей), картопля, смажена свинина

Але якщо хочете поїсти серед краси, раджу QESPI RESTAURANT & BAR. Це сама олдскульна елегантність і шик. Вікна від підлоги до стелі, масивні люстри, свічки, патіо та вид на галереї з колонами – при вечірньому освітленні взагалі фантастика.

Кухня перуанська, але є опції навіть для веганів, що в країні апологетів свинини не завжди буває. Я б радила їсти чорну кіноа з м’ясом альпаки – тої самої лами (простіть, вегетаріанці).

Десерти фантастичні. Ціни дуже “високі” як для Перу – аж по 12 доларів закуски та по 20 основні страви. Бар їхній теж знаменитий – навіть дуже балувані ньюйорківці пищать від захвату від лемонграс-джину (в меню був № 14), бо ж усі інгредієнти, від сиропів та соків, тут абсолютно свіжовидобуті й місцеві. Креативність зашкалює (Calle Ruinas 432 San Agustin). На океан в Перу не дуже раджу – в Південно-Східній Азії краще. Якщо стоїть вибір між Тітікакою й узбережжям, беріть Тітікаку та спускайтеся в Болівію.

208

ПЕРУ

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Кажуть, зараз усе більше тусовочним у Лімі стає район Barranco. Дискотека La Noche (Sanchez Carrion 199, Barranco) – це те місце, де ви і потанцюєте, і перуанської музики наслухаєтеся, і переповзете в сусідній бар на районі без особливих зусиль.

А взагалі я більше люблю Куско – древнє, забудоване середньовічною архітектурою та просякнуте інкською містикою місто в горах. Звідси стартують усім відомі inca trails – дороги інків, вимощені стежки в джунглях. Звідси ви, скоріше за все, зберетесь потрапити на Мачу-Пікчу. Кажу зразу – фоток як на картинках у вас із цього новопроголошеного чуда світу не вийде. Ми були там сто років тому й о п’ятій ранку, і то мої фотки загиджені червоними та синіми плямами туристичних дощовиків. Бо автобуси вгору та вниз не припиняють возити нових і нових роззяв... А от саме місто Куско, некомерціолізовані джунглі та кілька навколишніх сіл зайшли мені навіть дуже.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Перу – це Pisco, міцний виноградний о бренді (45 ) з 500-літньою історією. Pisco не витримують у бочках, у нього ніколи не додають воду чи будь-що інше. За дотриманням стандартів його виробництва стежать на найвищому рівні. А в 2007-му перуанці ще й запатентували рецепт коктейлю на основі Pisco. Ідеться про “Піско-Сауер” (Pisco Sour): до піско додають сік лайма та лимона, яєчний білок, ангостуру й лід. Коктейль одержав статус національного надбання, і кожної першої суботи лютого країна відзначає День “Піско-Сауер”. Можете лишень уявити, що відбувається цього дня в Перу. А краще долучіться самі до цих святкувань. Взагалі піско добре гармоніює з будьяким соком, колою, сиропами, навіть з імбирним пивом. До речі, піско мовою кечуа означає «пташечка». Напій Pisco можна поділити на чотири види: чистий (puro), ароматний (aromáticas), зелений (mosto verde) і гібридний (acholado). Раджу скуштувати напій виробництва Macсhu Pisco, їхній puro робиться виключно з винограду сорту Quebranta. Напій, яким частувалися ще в часи інків, – це чіча (Chicha). Він слабоалкоо гольний, від 1 до 6 , на смак подібний до пива, що не вибродило. Роблять його з кукурудзи. Продають його тут просто на кожному кроці: лише придивіться, де над входом у будинок виситьрозвівається пакет. Отам вам і наллють справжню чичу.

209

Аконкагуа 1

ї о Вальпараїс Касаблааннккка

Сантьяго

Пуееенте-Альто Піркее

Фернандо Сан-Ф

Тихий океан

Талька 4

Бульнес

Консепсьйон

АМЕРИКА

ЧИЛІ

З Києва до Сантьяго краще долетіти з пересадкою в Мадриді, звідки можна обрати один з численних рейсів до Латинської Америки. Автобуси на південь країни, зокрема до міста Талька, вирушають з вокзалу біля станції метро Universidad de Santiago. 210

ЧИЛІ Здається, в Латинській Америці варто бути голодним. Тут не зрозуміють тих, хто прийшов поклювати. Коли я була в Чилі, то вкотре пожаліла, що не взяла із собою запасний шлунок: той, який ми, українці, вдягаємо, коли треба йти на весілля чи на ювілей, і в який влізе значно більше, ніж у той, що на кожен день. Бо вся ця різнокольорова кукурудза, смажена хрумка свинина, неймовірні рибні севіче, пиво та вина просто не вміщалися у мій жадний організм.

Винний шлях 1

Схили гори Аконкагуа (Aconcagua) вподобали винороби по обидва боки чилійсько-аргентинського кордону. Тутешні вина потужні, насичені. Вина марки Errazuriz можна продегустувати на виноробні Vina Errazuriz, що в парі десятків кілометрів від Сан-Феліпе (San Felipe). Не забудьте попередньо забронювати час.

Центральний регіон (Valle Central) – район Сантьяго (Santiago de Chile) – найбільший і доволі старий виноробний центр країни.

Виноробні в околицях міста Касабланка (Casablanca) спеціалізуються на білому вині, в долині Кольчагуа (Colchagua Wine Valley) – на червоному. Carmenere – гордість Чилі. М’який фруктовий смак вина досягається завдяки сорту винограду ”карменер”. Подорож на історичному потязі Tren del Vino, що працює на парі, принесе масу смачних вражень.

Найбільший за площею регіон виноробства – долина річки Мауле (Río Maule). Від станції Талька (Talca) курсує спеціальний потяг Tren del Vino і робить зупинки для дегустації вин. Готелі, які ви зустрінете на своєму шляху, здебільшого належать сімейним виноробням.

Місце, що отримало назву Alto Maipo, мабуть, є найвідомішим чилійським виноробним регіоном. Орієнтир на міста в передгір’ях Анд – Пірке (Pirque) та Пуенте-Альто (Puente Alto). Тут виробляються повнотілі червоні вина Maipo.

У долині Ітата (Itata Valley) більшість виноробень оселилася на східних схилах прибережних гір, вкритих сосновими лісами. Орієнтир – місто Бульнес (Bulnes). 211

ЧИЛІ

ЩО СПРОБУВАТИ?

Моя подруга Марія Чаїнська родом із файного міста Тернопіль, ексрадіоведуча в Києві, нині викладач кафедри соціальної психології Чілійського університету. Після 10 років життя в Італії доля закинула її в Південну Америку: спочатку в Аргентину, тепер у Чилі. Ось що каже нам Марія: “Перебравшись до Чилі, я відразу ж знайшла свою “маленьку Італію”, Barrio Italia. Це дуже атмосферна, ба навіть богемна частина міста. Рекомендую вам тамтешній ресторан Silabario Cocina Local (Lincoyán 920, Ñuñoa, Región Metropolitana). Для мене там все ідеальне – від меню до сервісу та порцій. Їхня фішка – морепродукти й рибні страви. Єдиний недолік: туди не можна їхати спонтанно, стіл варто резервувати заздалегідь.

КАСУЕЛА (Cazuela) – найулюбленіший суп чилійців. Обов’язково спробуйте з яловичиною та не поспішайте замовляти другу страву.

За традицією заведено спочатку випивати склянку піско, запиваючи бульйоном. А потім вже їсти м’ясо й овочі. Але кухня Південноі Америки буде знахідкою і для веганів, і вегетаріанців. Тим, хто не вживає їжу тваринного походження, як багато моїх тутешніх друзів, я рекомендую ресторан Ceviche & Pisco (Anibal Pinto 241, Concepción, Región del Bío Bío) в Сантьяго. До речі, подивитися на все місто відразу можна, піднявшись фунікулером на пагорб Сан-Крістобаль. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Чілі – це часто-густо про природу. В одному місці (мова про Національний парк Торрес-дель-Пайне) можна побачити фйорди та ліси, гори і льодовики, ще й озера є. Уже за нас прокладено декілька піших маршрутів (деякі тривають не один день) – спробуйте хоча б один. Повна протилежність буянню кольорів і текстур (гастрономія ні на мить не покидає) – МІСЯЧНА ДОЛИНА. Тільки каміння, пісок, солоні озера – дуже космічно.

Розкинувся за 30 км від невеличкого Сан-Педро (San pedro), якщо їхати в бік Атаками, до речі, найсухішої пустелі світу.

Інший ресторан, який мені полюбився з першого стейка, – це Meson de la Patagonia (Lo Barnechea 1223, Lo Barnechea, Región Metropolitana). 212

Якщо вам трапиться подорожувати в Чилі, обов’язково подивіться місто Вальпараїсо (Valparaiso), а якщо не проти свіжого бризу, рекомендую орендувати авто та проїхати 200 км від Сантьяго в бік Тихого океану, у місто Вінья-дел-Мар (Viña del Mar). На міс-

ЧИЛІ

ці не полінуйтеся знайти історичний ресторан Matetic. Відомий він, окрім правильних страв від шеф-кухаря (запитуйте його поради!) ще й власним виробництвом вина. Тож дивіться, як у них росте виноград, і чесно розслабляйтеся: нікуди вже не треба їхати, всі найкращі вина Чилі дегустуйте прямо тут”.

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Знаючи секрети й можливості іспанського виноробства, Мігель Торрес, нині знаний винороб і бізнесмен, у 1979 році приїхав до Чилі у пошуках хорошої землі під виноградники. І не прогадав. У Чилі не було філоксери – дрібного і вкрай небезпечного шкідника виноградної лози, та й клімат виявився напрочуд сприятливим. Торрес узявся втілювати в життя найновітніші наукові й технічні досягнення світового виноробства. Перше вино, дорожче за 15 доларів, випустила “Конча і Торо“ (Concha y Торо) у 1989 році, коли запросила французького енолога для створення з “каберне совіньйон“ Don Melchor. Нині це одне з найбільш шанованих вин країни.

АФІША Перший тиждень березня

СВЯТО ЗБОРУ ВРОЖАЮ ВЕНДИМІЯ (LA VENDIMIA)

Чилійський березень – те саме, що наш вересень, час, коли винороби країни й усі мешканці гучно святкують збір врожаю винограду. Свято проходить яскраво в усіх винних регіонах країни. Головний атрибут – розчавлювання винограду в бочках ногами. І це можуть зробити всі охочі! У містах прямо на вулицях ставляться намети з їжею, сувенірами. У наметах виноробень можна спробувати різні сорти вина. Свято супроводжується виставами, обранням королеви краси, змаганнями у виконанні танцю куека. Особливо насичена програма святкування у містах Сан-Фернандо (San Fernando) та СантаКрус (Santa Cruz).

У Чилі народжуються вина найрізноманітніших стилів. Червоні – від м’яких і соковитих із “каберне совіньйон“, “мерло“, “карменер“ – особливий спеціалітет Чилі, до елегантних із “піно-нуар“. Білі – насичений “шардоне“ й елегантний “совіньйон блан“. Доволі часто назву регіону вказано на етикетці, тому більшість довідників приписують кращі види до певної місцевості. Хоча назва регіону тут не така важлива, як, приміром, у Франції. Головний орієнтир у виборі чилійського вина – виробник. Серед напоїв, з якими вам будь-що варто познайомитися, – Limari Valley (Sauvignon Blanc Reserva Maycas del Limari,10 доларів), Casablanca Valley (Chardonnay Wild Ferment Errazuriz, 17 доларів), Pinot Noir EQ Matetic (30 доларів), Maipo Valley (Carmenere Limited Edition Perez Cruz, 19 доларів), Colchagua Valley (Cabernet Sauvignon Alpha Montes, 20 доларів). У Чилі винні маршрути дивовижні! Оберіть свій: www.winesofchile.org/en/enotourism.

213

Коралове море

КРАЇНИ ОКЕАНІЇ

Брисбен 2 3 1

Сідней

Аделаїда Мельбурн

Канберра Тасманське море

З Києва до Сіднея можна долетіти рейсами з однією чи двома пересадками (найчастіше в ОАЕ). У дорозі ви проведете від одного до двох днів. До Аделаїди – 1400 км, отже, кращий спосіб дістатися на захід континенту – внутрішній переліт.

214

АВСТРАЛІЯ

АВСТРАЛІЯ З Австралією мене пов’язує кілька фрагментів. Останній про моїх друзів із гурту “Фолкнери”, Ярину та Володю. З проектом “Двоколісні хроніки” вони доїхали до Австралії та народили там дитину. Тож, гадаю, кращого інсайдера з подорожей Австралією, ніж ця парочка, годі шукати. Слово Ярині Квітці: “Австралія кишить крокодилами, кажанами та кенгуру. Коали куняють на деревах, пожовуючи листя евкаліпта. Мегпаї (magpies) вересневих днів атакують людей, коли ті проходять повз гнізда, де їхні діти. Білі, чорні, рожево-сірі какаду живуть всюди, бо Австралія – то їхній дім. Кукабари задовбують своїм голосом усіх. Кролики крадуть їжу з городів і дуже надокучають місцевим. Всюди в Австралії, навіть у маленьких таунах на 5 хат, є рестерії. Такі невеличкі парки з чистими вбиральнями. З барбекюшками. Тому ми часто в Австралії в таких місцях варили борщ”.

Винний шлях 1

Долина Гантер (Hunter Valley) – один з найстаріших виноробних регіонів Австралії. Хоча першу лозу на австралійські землі завезли британські переселенці 250 років тому, виноробство вийшло на міжнародний рівень трохи менше як півстоліття тому й швидко набрало обертів. А близькість до Сіднея (Sydney) – 200 км – сприяє розвитку винного туризму в долині. Знавці радять затриматися тут довше ніж на день, щоб неквапливо насолодитися не тільки вином, а й місцевими красотами, катанням на конях тощо.

У долині Баросса (Barossa Valley), що за 60 км від Аделаїди (Adelaide) розкинулися виноградники близько 150 господарств, доведеться обирати, кого ж відвідати. Серед них є справжні легенди – виробники, що розвивають місцеве виноробство із середини XIX ст.: Peter Lehmann, Yalumba, Torbreck і, звичайно, виробник із найкращого, визнаного у світі “шираз“ – Penfolds.

Винний шлях долини Клер (Clare Valley) оцінять шанувальники “рислінгу“. На 35 км простяглася Тропа “рислінгів“ – шлях між мальовничими пагорбами, містечками та виноробнями. Для дегустації тут відкрито 37 погребів. І хоча обсяги виробництва цього винного регіону Австралії не такі вже й великі, місцеві вина заслуговують на увагу. 215

АВСТРАЛІЯ

вати в Австралії власний івент, Кейт радить Trolleyd (www.trolleyed.com): найкращий кейтеринг і боги змішувань коктейлів. Улюблене місце для сімейних обідів – Chiswick Restaurant. Коли продукти виросли на власному городі, їх приготували з любов’ю та подали в елегантній обстановці. Сама Кейт робила інтер’єр для бару Old Mates’ Place (level 4/199 Clarence St), який відразу ввійшов у рейтинг найбільш популярних місць Сіднея.

ЩО СПРОБУВАТИ?

“Озі (австралійці) завжди всміхаються, вони кайфують від життя, роблять один одному компліменти. Багато відпочивають, влаштовуючи барбекю. Озі люблять вино й пиво. Традиційна їжа австралійців на кшталт британської – фіш-енд-чипс або міт-енд-чипс. Але, крім озі, в Австралії живе багато китайців, малайців, тайців, греків, італійців, тому є все, чого душа забажає: суші, пад тай, насі-горенг, карі, пурі. Вино та міцний алкоголь продаються в окремих магазинах. Ніколи у звичних супермаркетах“. Моя місцева подруга, дизайнерка інтер’єрів Кейт Зеґерс, що народилася й живе в Сіднеї, повністю підтверджує слова Ярини про мультинаціональність місцевої кухні: власне, Австралію ж і “зробили” емігранти з усіх кінців планети. Єдине, що може всіх об’єднати, на думку Кейт, – це місцеві інгредієнти. Навіть бармени, каже вона, використовують у коктейлях місцеві спеції. Настоянки з австралійських трав у напої просто зірвуть ваш дах, обіцяє Кейт. Тим, хто планує влашту216

Австралійці обожнюють FOOD TRUCK. Це такий пересувний бар-ресторан, який можна зустріти на вулиці, дуже добре там поїсти й попити.

ЩО ПОДИВИТИСЯ?

“Цікаві місцини питаєш? – продовжують Ярина та Володя. – У місті Брисбен є райончик Вест-Енд. З п’ятниці до неділі там гучно, тусить молодь. Там андеґраунд уперемішку з естетикою. Місцева молодь схожа на ту, що тусить на Гогольфесті. Там у Вест-Енді є непрацюючий завод, який перетворили на куточок арту та двіжу. Тут лунає жива музика, тут кухні різних народів, особливо Латинської Америки. Тут ллється вино й чути щасливий сміх. Тут відпочивають від робочого тижня. Тут водночас затишно та вирує життя.

БАЙРОН-БЕЙ (BYRON BAY). Його не можна оминути. Геї, лесбіянки, арт, галереї, жива музика, серфінг, високі хвилі, прекрасні пляжі та затишні кафешки. Усе тут.

Тут живуть митці. І ті, хто має свої погляди на життя. Тут живе Брендом із сім’єю. Чоловік, жінка, двоє дітей і змія. Їхня хата – це шкільний автобус, який

АВСТРАЛІЯ

вони облаштували різними амулетами та музичними інструментами. БайронБей, зрештою, є місцем вільних людей. Сідней – мега-сіті із супермодерновим центром, де багато офісів, метушня, люди в костюмах і краватках, хмарочоси, аристократичні британські будівлі й шопінг-моли. Центр Сіднея – місце серйозних і сконцентрованих людей (окрім туристів і китайців). Романтикою та спокоєм пахне вздовж пляжів Куджі (20 хвилин їзди від центру Сіднея на автобусі), Бронте й Бондай. Кількакілометрова прогулянка розслабить і поверне гармонію в тіло. Ньютаун? О, це не лише станція сіднейського метро, це й місце двіжу прогресивної та андеґраундної молоді. Хіпстери, ретрошники, диваки, зелені, білі, пурпурові – всі тут. Поруч із Сіднеєм – Блу-Маунтінс (Blue Mountains). Тут треки. Природа. Спокій. Романтик. Найголовніше – океан, його хвилі. Їх не можна не любити. Вся Австралія пахне евкаліптом. Австралійські рейн форест – чудо природи. Складається враження, що ми потрапили у фільм “Володар перснів”…

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА Вино Grange із сорту “шираз“ від компанії Penfolds – найкраще та найвідоміше в Австралії. Створив його головний винороб Макс Шуберт. Ідея створити такий напій виникла в нього під час відрядження в Європу. Ну справді, чому б не виробляти в Австралії власне сухе вино? Макс Шуберт повернувся додому та почав експериментувати. Для першої комерційної партії вина Grange він обрав урожай 1952-го, згодом – 1956 року. Презентував його на професійній дегустації в Сіднеї. Відгуки були жахливі, тому керівництво Penfolds вирішило призупинити Шубертові експерименти. Але він потай продовжував виробляти власне вино, “ховаючи“ його у вільних бочках у погребі. В 1960-му він запропонував керівництву скуштувати той самий Grange перших врожаїв. Вино виявилося неперевершеним. Відтоді Grange – візитівка Penfolds і найкраще вино Австралії. В Австралії сорт винограду має не менше значення, аніж ім’я виробника та назва регіону, ба, навіть більше значення. Принаймні, значно більше, аніж у Європі. Австралійська традиція виноробства більш орієнтована на купаж вина, а при купажуванні напою винороби можуть легко переступити кордони районів і регіонів. На континенті популярні класичні сорти: “шираз“, французький “сіра“ (головний символ Австралії – Hill of Grace Henschke (680 євро), Оld Вen Мaverick), “каберне совіньйон“ (Aphrodite Two Hands), “гренаш“ (Grenache Romas Clarendon Hills (62 євро), “шардоне“ (Chardonnay Twins Maverick (21 євро), “рислінг“ (Riesling Wigan Peter Lehmann (16 євро), “семільйон“ (Noble One De Bortoli (41 євро).

217

Ок ленд КРАЇНИ ОКЕАНІЇ оз. Роторуа 1

Тасманське море

Роторуа

оз. Таупо 2

Тарадейл

ХоксБей

Веллінг тон 3

Бленхейм Ренвік

протока Кука

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

Долетіти з Києва до Окленда чи Веллінгтона можна тільки з пересадками, у кращому разі на це знадобиться витратити добу. Між двома найбільшими австралійськими містами 650 км, можна подолати їх потягом за 10 годин або літаком за 3,5 години.

218

НОВА ЗЕЛАНДІЯ Варто нам із друзями де-небудь у горах побачити зелені пейзажі невимовної краси, як хтось обов’язково вигукне: “О, прям Нова Зеландія!”. Так, наче хтось із нас у тій Новій Зеландії був. Але ж рано чи пізно доведеться поїхати слідами зйомок “Володаря перснів” (якого я так само ніколи не бачила) і зрозуміти, чого назагал усміхнених і люб’язних новозеландців називають “ківі”. Спробуймо скласти наш новозеландський вішліст разом.

Винний шлях 1

Милуватися панорамними видами озера Роторуа (Rotorua) з вершини гори Нгонготаха (Mt Ngongotaha), попиваючи смачне місцеве Pinot Noir, чим не відмінний початок подорожі до Нової Зеландії? Дегустаційна зала Volcanic Hills Vinnery – за 3 години їзди від Окленда (Oakland) на північ країни. Тут ви спробуєте вина з винограду, що дозрів у різних частинах країни.

Винний шлях Хокс-Бей (Hawke’s Bay) – розкішні виноградники, виноробські господарства, затишні ресторанчики. Тут виробляють і звичні марки вин, і авторські вина. Відвідайте підземний музей виноробні Church Road у селищі Тарадейл (Taradale). Вам запропонують дегустацію власних вин у парку в тіні магнолій і відмінну кухню.

Регіон Вайрарапа (Wairarapa) – царство гір, смарагдово-зелених долин та невеликих сімейних виноробень (близько 40) з ексклюзивними винами. Найвідоміші тутешні виробники кращих новозеландських “Піно нуар“ – Ata Rangi, Martinborough Vineyards і Dry River.

Вино Sauvignon Blanc регіону Мальборо (Marlboro) Південного острова – от завдяки чому Нова Зеландія стала помітною на світовій мапі виноробства. Двері виноробень Cloudy Bay у Бленхеймі (Blenheim) та Spy Valley у місті Ренвік (Renwick) відкриті для охочих продегустувати власні “Совіньойн блан“ та насолодитися видом на виноградники.

219

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

ЩО СПРОБУВАТИ?

По-перше, я точно хочу на водоспади: перевірити, справжні ці дива чи фотошоп. По-друге, каре “новозеландського ягняти” так часто втюхують нам у вітчизняних ресторанах, що пора вже ознайомитися з баранячим родовищем. По-третє, вино. Так-так, його тут виробляють, а чом би й ні, з таким-то кліматом? Відомий новозеландський “Совіньйон блан” багато ким вважається найкращим у світі. Але є тут і добре червоне вино – пробуйте все, воно розкішне.

є час, пускаються берега й підключають яйця, бекон, baked beans, печені помідори і картоплю. Взагалі місцева кухня цікава, варіативна, бо увібрала в себе досвід і смаки всіх іммігрантів, які захоплювали в різний час територію, плюс дух маорі.

Для перекусу ідеальні типові місцеві HOT PIES – гарячі пироги з тонкого тіста із запашною начинкою із сиру, фаршу, яєць, бекону чи навіть стейка. ЩО ПОДИВИТИСЯ?

Якби збити всю новозеландську територію докупи, вийшло б щось, що дорівнює Японії – не так вже й багато. Про те, що ківі, це не зелений корисний фрукт, а зворушлива пташка, що не вміє літати, я дізналася геть недавно. Ця добровільна кличка, яку собі вибрало населення Нової Зеландії, здається мені ще милішою.

РЕГІОН ХОКС-БЕЙ, ось куди треба прямувати. У самісенький осередок новозеландського виноробства. Щороку в листопаді тут проходить кулінарний фестиваль Food and Wine Classic. Варто побувати!

Ну, й звісно, непогано б було завітати в гості до… маорі (орієнтир – місто Роторуа) та обов’язково хоча б один раз у житті спробувати традиційну страву кухні цього племені – м’ясо з овочами, яке запечуть для вас на гарячих каменях у земляній печі. Адже тут природа створила таку собі піч – земля підігрівається підземними джерелами. Сніданки в країні континентальні з варіацією – у будні дні люди їдять тости чи круасани з кавою та фрешем, а коли 220

Уже багато років поспіль Нова Зеландія вважається найбезпечнішою країною світу – ось де ваша мама буде за вас спокійною.

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

Дорогі! Зовсім не обов’язково ходити вам на гірські треки чи корячитися на серфінгах-сноубордах. Нова Зеландія відома ще й гольфом. Зазначте це для себе!

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

Крім овець, місцеві можуть похвалитися ще і яхтами – в Окленді їх більше, ніж у будь-якій іншій столиці. Один з безвідмовних місцевих магнітів – гірські треки у Fjordland National Park поміж, власне, фйордів і водоспадів. Екзотичні птахи, картинні озера, розкішна зелень, драматичні скелі. Усе це – Південний острів.

Ну, і власне, TONGARIRO NATIONAL PARK на Північному острові – місце паломництва фанатів “Володаря перснів”. Вулканічний пейзаж і та сама містична гора Ngauruhoe, відома ще як Mount Doom.

Не любите снігу, а хочете моря? Тоді вам на інший трек. Abel Tasman Coast Track проведе вас уздовж 40 км абсолютно енциклопедичних райських пляжів з бірюзовою водою. Waitomo Caves – це щось нереально глибоке, химерне, з усіма тими сталактитами та їхніми родичами, де вже один спуск на мотузці триває до 20 хвилин – коротше, повне вау, якщо у вас нема клаустрофобії.

Щоб дістатися до регіону Мальборо – колиски новозеландських “Совіньйонів“, сідайте на пором, що йде з Веллінгтона (Wellington) до Пиктона (Picton). Доки плистимете, намилуєтеся чудесними видами на фйорди Мальборо-Саундс. Саме звідси починається один з наймальовничіших пішохідних туристичних маршрутів Нової Зеландії. З Пиктона іде поїзд Coastal Pacific Train до Крайстчерча (Christchurch), і це п’ять годин незабутніх вражень. У Мальборо понад 150 господарств, але Cloudy Bay ви просто зобов’язані відвідати. Саме це господарство виробляє “Совіньйон Блан” нового зразка – зеленувате, “хрустке“, свіже. Ця виноробня тримає тут перше місце з 1985 року. Є й інші, не менш значущі господарства – Clos Henri, Greywacke, Villa Maria. Зверніть увагу так само на червоні “Піно-нуар“ із цього регіону – вони виходять дуже легкі, вже в молодості розкривають свій потенціал. Hawke’s Bay – одна з кращих винних доріг Нової Зеландії. Беріть велосипед чи авто – і гайда: Babich, Mission Estate winery, Sileni, Te Awa (на території цієї виноробні, до речі, працює чудовий ресторан). Завітайте в заповідник на горі Te Mata, бо ж цікаво! А за довгий перехід на вас чекає бонус: на схилах гори стоїть господарство Te Mata Estate, найстаріше в країні. Воно може похвалитися не тільки “Совіньйоном”, але й червоними: спробуйте Coleraine – це одне з кращих червоних вин цієї країни.

221

СЛОВНИК Cru – французький термін, який означає виноградник з чітко окресленими межами, де зазвичай вирощують найякісніші сорти, наприклад, Premier Cru. Cuvee – купаж різних сортів винограду чи напою з різних бочок; термін застосовують для позначення, наприклад, елітного або столового “Шардоне“ від різних виробників. Reserva/Riserva – термін, який використовують в Іспанії, Португалії та Італії на етикетках тих вин, які проходили додаткову витримку. В інших країнах цей термін не має юридичної сили та не обов’язково вказує на високу якість напою. Vitis Vinifera – вид лози, до якого належать усі класичні сорти винограду. Апелясьйон – офіційно встановлене місце походження вина. У Європі законодавчо визначено вина, які мають виготовлятися лише з певного сорту винограду, що вирощується на певній території. Тільки за цієї умови такі вина можуть бути позначені назвою конкретного апелясьйону. Біодинаміка – концепція обробки виноградників, лози й виноматеріалу виключно природними препаратами та створення вин з використанням календаря Марії Тун. Бродіння – процес перетворення цукрів на алкоголь. Вінтаж – рік урожаю. Гребені – гілочки кетягів винограду, на яких тримається ягода. Енолог – фахівець, який вивчає вино, виноробство та виноградарство. Здійснює оцінку виноградників, якості ґрунтів, води й вина. Залишковий цукор – кількість цукру у вині, що не перетворився на алкоголь під час бродіння. Купаж – змішування різних сортів вин різного походження.

222

Негоціант – французька назва торговця чи постачальника, який купує виноград або вино у виробника та перепродає його після витримки, купажування й/або бутилювання. Органічне вино – вино, виготовлене без застосування хімічних препаратів. Пізній збір – вина, найчастіше солодкі, виготовлені з дуже стиглого винограду. Старі лози (фр. Vieilles vignes) – зрілі лози, що дають виноград з більш насиченим ароматом. Сусло – сік, який отримують унаслідок розчавлювання свіжих ягід винограду. Сухе вино – вино, що не має відчутних ознак солодкості. Таніни – в’язкі речовини у складі червоних вин, які надають їм терпкуватого присмаку. Теруар (фр. Terroir) – місцевість, для якої характерна сукупність кліматичних факторів і ґрунти схожої якості. Традиційний метод (фр. Methode traditionale) – термін, який застосовують для позначення ігристого вина, виготовленого тим самим методом, що й шампанське. Філоксера – тля американського походження, яка живиться корінням виноградної лози, завдає непоправної шкоди виноградарському господарству. Для боротьби з цим шкідником до коренів винограду роблять підщепи з американської лози. Шляхетна пліснява (англ. Botrytis) – грибок, який паразитує на виноградній лозі, зменшуючи вміст у ягоді води й концентруючи цукри та кислотність. Застосовують при виготовленні солодких вин (Sauternes).

223

ПОДОРОЖ ЗІ СМАКОМ Винна карта світу Путівник поціновувачів гарних вин

Цей путівник є третьою книгою, що створена та надрукована на замовлення банку ПУМБ. Готувати спеціальні видання, котрі стають подарунком для клієнтів банку, вже стало доброю традицією для ПУМБ.

Автор Ірена Карпа Над книгою працювали Сомельє Іван Перечіклій Команда ПАТ ПУМБ: Вікторія Мулик, Наталія Демиденко Команда ДП «Бурда-Україна»: Ганна Захожа, Тамара Алексейчук, Еллона Гагіч, Анна Сиволожська, Юлія Слинько Фотографи: Вадим Куліков, Юлія Вебер Міра відповідальності видавця. Усі дані були ретельно перевірені, однак видавець не може гарантувати, що назви вулиць і населених пунктів вказано абсолютно точно. Ці дані можуть змінюватися час від часу, тому рекомендовано перевіряти їх безпосередньо перед поїздкою. Автор і укладачі намагалися дотримуватися критерію об’єктивності у підборі й викладі матеріалів. Категорично забороняється повністю або частково відтворювати опубліковані у друкованому виданні матеріали та малюнки.

2019 р.