k20_054

Історичний екскурс

Видавничий дім «Артек» Київ — 2020

Шановні друзі! За останні п’ять років українська енерге­ тика кардинально змінилася. Час декла­

Це й інтеграція до європейського енерге­ тичного простору, і посилення конкурен­

ративних заяв про необхідність реформу­

ції на внутрішньому ринку, і швидкий по­

вання галузі нарешті минув, поступившись

шук рішень щодо стрімкого розвитку від­

місцем реальним діям. В Україні впрова­

новлювальних джерел енергії. Нам всім

джуються європейські моделі ринків та

ще доведеться боротися за свою електро­

норми їхнього регулювання, вітчизняна

енергетичну незалежність та доводити сві­

енергосистема готується до об’єднання

ту, що українська енергетика працює за

з європейською мережею, промисловість

зрозумілими та прозорими європейськими

втілює енергоефективні технології вироб­

правилами.

ництва, суспільство все більше усвідом­

Але для того, щоб краще усвідомлюва­

лює необхідність ощадливого споживання,

ти свій шлях у майбутньому, треба пам’ята­

розвивається «зелена» генерація.

ти про минуле. Саме історична ретроспек­

На жаль, ці зміни відбуваються на тлі

тива та традиційність певних явищ в галузі

важких часів, причому не тільки для га­

є першопричиною, а іноді і наріжним ка­

лузі, але й для країни в цілому. Російська

менем сьогоднішніх проблем та викликів.

окупація частини наших територій загост­

Розуміючи це, команда «Укренерго» ви­

рила питання енергоживлення регіонів

рішила приділити увагу історії розвитку

на сході та на півдні, упереджена політи­

української енергетики.

ка російського «Газпрому» щодо транзит­

Ви тримаєте в руках книгу, яка розпо­

ного контракту змусила Україну витрати­

вість про те, як і в яких умовах проходило

ти багато сил, щоб відстояти свою пози­

становлення електроенергетики в нашій

цію у міжнародному арбітражі, а дефіцит

країні, коли і завдяки чому ми рухалися

вугілля неодноразово створював кри­

Для мене особисто, як для керівника

вперед, а що, навпаки, гальмувало розви­

тичні ситуації для електроенергетичного

компанії — системного оператора, така

ток. Цей історичний екскурс замислювався

сектору.

суспільна увага до електроенергетичної

не як наукова праця та не є дослідженням.

Попри всі труднощі, українським енер­ гетикам вдалося не лише забезпечити ста­

галузі — велика відповідальність, та водно­

Це лише погляд у минуле очима компанії,

час й велика надія. З одного боку, це спо­

яка сьогодні відповідає за безпеку та на­

більну роботу енергосистеми впродовж

нукає ще ретельніше дбати про енерго­

дійність енергоживлення нашої країни.

цих років, але й привернути увагу до її на­

безпеку та сталу роботу української енер­

Ми пропонуємо Вам розповідь, яка дасть

гальних проблем і перспектив розвитку.

госистеми, з іншого — плекає надію, що

відповіді та й одночасно поставить нові

Останні тенденції показують, що суспільст­

саме небайдужість громадянського су­

питання.

во все більше розуміє, що не лише газо­

спільства стане потужним поштовхом для

вий, але й електроенергетичний сегмент

подальших позитивних змін в українській

галузі створює основу для життєдіяльності

електроенергетиці.

економіки країни та повсякденного життя кожного українця.

Перед нами все ще багато викликів та перешкод, які ще треба буде подолати.

З повагою, Керівник НЕК «Укренерго» ВСЕВОЛОД КОВАЛЬЧУК

ЗМІСТ РОЗДІЛ I

ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ . . . . . . . . 9

РОЗДІЛ ІV

Джерела енергії для життєвих потреб . . . . . . . . 10

СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ . . . . . 39

Перші способи освітлення. . . . . . . . . . . . . . . 12

Стимул до електрифікації . . . . . . . . . . . . . . . 40

Сила пари . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Електрика замінює гас та нафту . . . . . . . . . . . . 42

Початок практичного застосування електрики . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Перші професори електричного фаху . . . . . . . . 46

РОЗДІЛ V

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРТІ. . . . . . . . . . 19

РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Перші вітчизняні електричні лампи . . . . . . . . . 20

Від руїн — до плану електрифікації. . . . . . . . . . 50

Міські освітлювальні мережі . . . . . . . . . . . . . 22

Стрімке розширення енергетичних потужностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

РОЗДІЛ ІІ

Електричний трамвай на вулицях українських міст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

РОЗДІЛ ІIІ

ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 Розвиток міських електромереж . . . . . . . . . . . 28 Електрифікація транспорту й промисловості . . . 30 Просування нового товару на ринку. . . . . . . . . 34

Створення енергетичних факультетів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

РОЗДІЛ VI

МАСШТАБИ, ЩО ВРАЗИЛИ СВІТ. . . . . . . . . . . 63 Як будували Дніпрельстан . . . . . . . . . . . . . . . 64 Енергетична база п’ятирічок . . . . . . . . . . . . . 66 Створення регіональних енергетичних об’єднань . . . . . . . . . . . . . . . . 68

РОЗДІЛ VII

РОЗДІЛ X

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ . . . . . . . . . . 119

Розвиток електроенергетичних потужностей Буковини та Закарпаття . . . . . . . . . . . . . . . . .74

Будівництво нових транскордонних ЛЕП . . . . . . 126

Електричні станції та лінії Галичини . . . . . . . . . .76 Електроенергетика — об’єкт наукових досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80

Тріумф і трагедія атомної енергетики . . . . . . . . 120 Проекти здійснені й змарновані . . . . . . . . . . . 124

РОЗДІЛ XІ

СТАН ЕнЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ . . . . . . . .131 На світанку незалежності України . . . . . . . . . . 132

РОЗДІЛ VIII

ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ . . . . . . . . 83

Пошуки новітніх джерел . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Реформа електроенергетичної галузі . . . . . . . . 138 Народження оптового ринку електроенергії . . . 140

Роки нищення й відбудови . . . . . . . . . . . . . . 84 Енергетичний ресурс українських річок . . . . . . . 90 Удосконалення параметрів ТЕС . . . . . . . . . . . . 94

РОЗДІЛ IX

СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ . . . . . . . . . . . . 99 Створення республіканського міністерства енергетики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 Завершення Дніпровського каскаду . . . . . . . . . 104

РОЗДІЛ XІІ

ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО». . . . . . . . . . . . . . 145 Створення об’єднаного держпідприємства . . . . . 146 НЕК «Укренерго» сьогодні . . . . . . . . . . . . . . . 148 Новий ринок електричної енергії . . . . . . . . . . 151 Стан ОЕС України. Розвиток мереж . . . . . . . . . . 152 Інтеграція до енергомережі континентальної Європи — ENTSO-E. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160

Зростання ролі теплової генерації . . . . . . . . . . 108 Розбудова об’єднаної енергосистеми України. Енергетична взаємодія з Європою . . . . . . . . . . 112

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА . . . . . . . . . . . . . .162

Приміщення для верстатів з пасовими трансмісіями на металургійному підпри­ ємстві в Кривому Розі. Кінець ХІХ ст.

1600

1650

Перше застосування терміну «електричний» (В. Ґілберт, Англія)

Досліди з електризації сірчаної кулі (О. фон Геріке, Німеччина)

1600

1625

1650

1706 Перша скляна машина для електризації (Ф. Гоксбі, Англія)

1675

1700

1725 1729 Відкриття явища електропровідності (С. Ґрей, Англія)

розділ i

ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ Природні явища, пов’язані з електрикою і магнетизмом — блис кавка й грім, магнітне поле Землі, тощо — були відомі людям впродовж багатьох століть. Проте стан науки і техніки до певного періоду не давав змоги використовувати електродинамічні сили для енергетичних потреб. Хоча ці потреби неухильно зростали: людська діяльність з пливом часу розширювалася, ставала складнішою й вимагала відповідного енергетичного забезпечення. То була проблема, розв’язання якої перетворилося на справу життя багатьох учених та винахідників.

1733 Відкриття двох видів електрики (Ш. Дюфе, Франція)

1750 1750 Створення електричної теорії та винахід громовідводу (Б. Франклін, Америка)

1775

1802

1820

1831

Відкриття явища електричної дуги (В. Петров, Росія)

Закон взаємодії електричних струмів А. Ампера (Франція)

Відкриття електромагнітної індукції (М. Фарадей, Англія)

1800 1784

1799

Закон електричної взаємодії Ш. Кулона (Франція)

Винахід першого джерела постійного струму (А. Вольта, Італія)

1832

1848

Перший генератор змінного струму (І. Піксі, Франція)

Індукційна котушка Г. Румкорфа (Німеччина)

1854

Перший електромагнітний телеграф (П. Шіллінг, Росія)

Електрична лампа розжарювання (Г. Гьобель, Німеччина)

1825 1823 Модель електричного двигуна постійного струму (П. Барлоу, Англія)

1856 Відкриття явища самозбудження (В. Сіменс, Німеччина, та ін.)

1850

1875

1826

1843

1858

Закон класичної електродинаміки Г. Ома (Німеччина)

Повітряна телеграфна ЛЕП (США)

Перший трансатлантичний телеграфний кабель (Англія–США)

1800–1900

10 | ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ

ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ ДЛЯ ЖИТТЄВИХ ПОТРЕБ В Україні здавна існували чималі людські ресурси. За станом на 1860-і роки населення України, підпорядковане Російській імперії, сягало понад 14,5 мільйонів осіб, а на українських землях цісарської Австро-Угорщини налічувалося ще близько 3,5 мільйона мешканців. Переважну більшість серед них складали селяни. Реформи середини ХІХ ст. давали їм змогу позбутися особистої залежності від поміщиків та отримати земельні наділи в користування, проте, як і в попередні століття, головним знаряддям для підтримання свого життя для них

c Водяні млини України. Поштові марки 2011 р.

залишалися власні м’язи.

В

ирощування та обробка врожаїв, спору-

В умовах міста досить довго залишалося

c Реклама швейних машинок фірми «Зінгер». Початок ХХ ст. міський громадський пасажирський транс-

звичним явищем користування гужовим

порт. Пальма першості в цій справі належа-

го одягу, праця ковалів чи лісорубів — все це

транспортом. До послуг поодиноких клієн-

ла Львову, де австрійське товариство з міста

здійснювалося селянськими руками. Більш

тів пропонувалися однокінні чи парокінні

Трієста, уклавши угоду з муніципальною вла-

зручній та продуктивній роботі сприяли

візники або кінні вантажні платформи

дою, з 1880 р. розпочало експлуатацію ваго-

різноманітні пристосування — інструмен-

на зразок знаменитих одеських биндюж-

нів на кінній тязі. Маршрут від Митної пло-

ти, нескладні механізми або станки з руч-

ників. Кінно-рейкові перевезення (кон-

щі до залізничного вокзалу довжиною 3,8 км

ним чи ножним приводом.

ка) започаткували на українських землях

перша конка долала за півгодини. У 1882 р.

дження жител, виготовлення традиційно-

Втім, людських м’язів не завжди вистачало, тому великого значення набувала допомога сильних, витривалих свійських тварин — таких, як коні чи воли. Кінська сила навіть потрапила до переліку одиниць потужності (1 к.с. — близько 0,75 кВт). Слухняних помічників запрягали до плугу чи борони, використовували їх для необхідних перевезень. Щоправда, далеко не всі могли собі цього дозволити: за даними на 1880-і рр., близько половини селянських дворів України зовсім не мали коней.

Кінний диліжанс на Житомирському шосе. Кінець ХІХ ст.

| 11

кінні трамваї рушили вулицями Харкова. У міжміському пасажирському сполученні популярними засобами були солідні кінні диліжанси або непоказні балагули. У промисловому виробництві також застосовували кінську працю. На ній ґрунтувалася дія деяких приводних механізмів. Письменник Володимир Короленко вже на початку ХХ ст. описував так зване м’яло на київській цегельні: «Бачимо дерев’яний стовп, на стовпі довга горизонтальна жердина. Тут розводили глину і м’яли її. Для цього до жердини запрягали коня, а внизу прикріпляли важкі колеса (здається, від лафету). Кінь йшов по зовнішньому колу, колеса під жердиною бігали всередині та місили глину». Без «живої сили» не обходилася практи-

c Вітряки в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Місцевість Пирогів у Києві

ка вугільних шахт та рудних копалень, які в ХІХ ст. дедалі більше поширювалися на

стали сільські та міські млини, що їх приводи-

півдні та сході території сучасної України.

ла в дію енергія водного потоку. Україну неда-

Спершу гірники з величезною напругою лу-

ремно називають країною 70 тисяч річок, тож

пали киркою, потім треба було транспортува-

по всій нашій землі легко вишукувалися місця

ти їхню здобич. Помічниками шахтарів були

для подібних споруд. Обертання рушійного ко-

робітники-саночники, які тягали просто на

леса силою води, що падає з висоти, влашту-

собі вузькими штреками громіздкі «санки»

вання гребель — все це задовго до появи пер-

з вугіллям. При більш значних обсягах видо-

ших Гідроелектростанцій (ГЕС) було застосова-

бутої породи відкатку здійснювали кіньми.

но для водяних млинів.

Усе ж, крім виснажливої праці м’язів, іс-

Ще одне традиційне джерело дармової при-

нували можливості скористатися допомо-

родної енергії — вітер. Однією з характерних

гою потужних сил природи. Вельми поши-

прикмет українського села довгий час вважали-

реним прикладом подібної винахідливості

ся вітряки з простими редукторними механізмами, що служили для обертання мукомельних

d Селяни з ручною віялкою. Початок ХХ ст.

жорен або для закачування води. Так само поширеним було використання енергії вітру для водного транспорту. Річкові байдаки або чорноморські шаланди залишили слід не лише в історії перевезень, але й у місцевому фольклорі. Дещо з переліченого не втрачало актуальності навіть за індустріальної доби. В подальших розділах ми розглянемо більш сучасні засоби, які задовольняють потреби в енергії, але нашим дідам і прадідам були добре знайомі старовинні реалії.

Будівельні роботи в Києві. 1910 р. 

c Одеса. Рибальські шаланди на Великому Фонтані. З поштівки початку ХХ ст.

1800–1900

12 | ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ

ПЕРШІ СПОСОБИ ОСВІТЛЕННЯ Від прадавніх часів люди вміли долати темряву світловим випромінюванням полум’я. За цим принципом здійснювалося освітлення впродовж багатьох століть. Джерелом полум’я могли бути, зокрема, дерев’яні палиці, обгорнуті просмоленим клоччям (смолоскипи), або ґніт у горючому матеріалі — олії, воску тощо.

П

Що ж до людей незаможних, то в їхньому

оряд з олійними лампами

середовищі найпростішим джерелом світ-

на зразок лампад чи каган-

ців набули поширення свічки.

ла була тоненька скіпка, просочена смолою.

Довгий час для їхнього виго-

У ХІХ ст. усе ж з’явилися доволі дешеві свіч-

товлення використовували віск

ки зі стеарину, а пізніше — з парафіну. Потужним джерелом світла для просторо-

або сало, через що свічки не були доступними для постій-

го майданчика могла стати підпалена діжка

ного вжитку серед більшості

нафти. У разі необхідності, вживалися спеці-

населення. В життєписі Тараса

альні заходи для підсилення яскравості сві-

Шевченка залишився епізод,

тильників. Приміром, відомий в Одесі Ворон-

що трапився в грудні 1829 р.,

цовський маяк упродовж певного часу вико-

коли юний кріпак Тарас служив «козачком» у заможного поміщика Енгельгардта. За відсутності хазяїв пізно ввечері

c Автопортрет зі свічкою. Офорт Т. Шевченка, 1860 р., за малюнком 1845 р.

ристовував масляні ліхтарі, але їхнє сяйво було видно на значній відстані, бо його фокусувала оптична система Огюстена Френеля. Від середини ХІХ ст. для освітлення поча-

хлопець запалив свічку та захо-

ли широко вживати один з продуктів пере-

пився малюванням. Енгельгардт заскочив

гонки нафти — гас. Гасові лампи виявилися

його зненацька і жорстоко покарав: «Як ти смієш панські свічки палити?!». Свічки встановлювали у спеціальних підсвічниках, розгалужених підставках-канделябрах, або влаштовували з них цілі люстри. У такий спосіб освітлювали великі парадні приміщення, театральні зали. До речі, тривалість окремих актів та антрактів під час вистав була зумовлена практичною необхідністю раз у раз замінювати свічки. Особливою традицією є використання воскових свічок і масляних лампад у сакральних приміщеннях. Релігійна обрядність, мабуть, найбільше сприяє вжитку стародавніх способів освітлення в теперішній час.

d Страсний четвер. Картина М. Пимоненка, 1887 р.

c Пам’ятна скульптура на честь винаходу гасової лампи у Львові.

| 13

Пожежа в старому Одеському театрі. Зображення 1873 р. Старий Одеський театр був споруджений у 1809 р. і являв собою монументальну класицистичну споруду. З ним пов’язана значна кількість видатних оперних і драматичних вистав, пам’ять про уславлених акторів. Живучи в Одесі, Олександр Пушкін часто бував тут і залишив яскравий опис театру в віршованому романі «Євгеній Онєгін». Залу на 800 місць освітлювали свічки, а сцену — масляні лампади (за спогадом сучасника, «театр мав свій особливий, специфічний запах від нагару свічок та дамських парфумів»). Проте для підсвічування годинника на фасаді театру використали газові ріжки. Витік газу до внутрішніх приміщень призвів до того, що на початку 1873 р. будівля з дерев’яними внутрішніми конструкціями спалахнула — і згоріла дощенту.

c Реклама посудного і лампового магазину в Києві. Початок ХХ ст.

практичними, порівняно дешевими та безпеч-

у такий спосіб вимагало наявності особливої про-

ними. Вважають, що вперше їх запропонували

фесії — ліхтарників, які щовечора певної години

у 1853 р. львівські аптекарі-винахідники Ян Вег

обходили з драбинами всі ліхтарі, доливали гас

та Ігнатій Лукасевич. У Львові біля старовинної

та запалювали їх, а щоранку гасили.

кам’яниці на вул. Вірменській у 2008 р. встано-

Разом з тим, існувала альтернатива у вигляді

вили скульптурну композицію на честь цієї події,

вуличних ліхтарів, що працювали на світильному

поряд відкрито кафе-музей «Гасова лямпа».

газі (його виготовляли на спеціальних газових за-

Так само з Галичини поширилося використання гасу для вуличних ліхтарів. Освітлення міст

водах шляхом перегонки вугілля). Це було зручно завдяки можливості підводити газ по трубах до кожного ліхтаря та регулювати його подачу вентилем. У великих містах було навіть створено акціонерні товариства з експлуатації газових освітлювальних мереж (зокрема, у 1868 р. — в Одесі, у 1872 р. — в Києві). Запалювати та гасити ліхтарі знову-таки мусили ліхтарники. Газові рурки могли бути використані для влаштування додаткових світильників під час святкових ілюмінацій. Втім, газове освітлення громадських і житлових приміщень не набувало значного поширення — насамперед через можливе протікання газу. Це створювало чималий ризик отруєння або пожежі. В багатьох оселях ще довго користувалися гасовими лампами зі скляними колбами, у настільному, настінному чи підвісному варіанті. Їх наявність зумовлювала існування широкої мережі гасових крамниць, де можна було розжитися горючою рідиною.

e Газовий ліхтар на Думській пл. (Майдан Незалежності) у Києві. Початок ХХ ст.

1800–1900

14 | ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ

СИЛА ПАРИ Винахідники XVIII ст. — Дж. Уатт, І. Ползунов та інші — зуміли сконструювати машину, яка перетворювала енергію водяної пари з нагрітого котла у зворотнопоступальну роботу поршня в циліндрі, а далі — в обертальний рух робочого валу. Цей тепловий двигун зовнішнього згоряння здобув у ХІХ ст. універсальне поширення.

П

арова техніка відчутно проявила себе

Наприкінці століття в деяких містах до кін-

у транспорті. Сила пари приводила до

них трамваїв було додано вагони міської за-

руху річкові та морські судна — пароплави. Перший з відомих вітчизняних пароплавів

лізниці на паровій тязі. Подальшому використанню парової тех-

з’явився ще в 1823 р. у Мошнах, маєтку графа

ніки на українських землях сприяло стрімке

М. Воронцова біля Дніпра (тепер Черкаська

зростання їхнього економічного потенціалу.

обл.). Згодом було створено потужне Товарист-

Ці зрушення зумовила запроваджена в Ро-

во пароплавства по Дніпру та його притоках.

сійській імперії селянська реформа 1861 р.

Понад півтора сторіччя тому на терито-

Після реформи наявний стан сільського

рії сучасної України розпочався залізничний

господарства забезпечував постійну зайня-

рух за допомогою паровозів. У 1861 р. увійшла

тість лише для доволі скромної частини

до ладу залізниця між Львовом та Переми-

працездатного населення. Величезна кіль-

шлем, у 1865-му металеві рейки сполучили

кість людей на Україні мусила шукати собі

Одесу та Бірзулу (нині Подільськ). Від 1869 р.,

будь-які засоби для прожитку. Армія «зай-

коли відкрилися вокзали в Харкові та Киє-

вих рук» ладна була за безцінь найматися

ві, залізничні шляхи перетнули всю Україну.

на нові промислові підприємства.

c Локомобіль для сільськогосподарських робіт англійського виробництва, кінець ХІХ ст. З каталогу, що належав торговельній фірмі Б. Гронфайна, Золотоноша Пореформений період став добою справжньої промислової революції на українських теренах. Протягом 1860 – 1890-х рр. в Україні у складі Російської імперії кількість промислових робітників збільшилася від 86 до 360 тис. Чималі простори України — зокрема, так званий Південно-Західний край (Київська, Подільська, Волинська губернії) — виявилися дуже підхожим місцем для культивування цукрового буряка і створення мережі цукрових заводів. Ця галузь промисловості стала визначальною для даного регіону, а Київ здобув титул «цукрової столиці» Російської імперії. На ранньому етапі джерелом енергії для багатьох

e Шахта Донецького басейну. З поштівки початку ХХ ст.

| 15 парові установки — так звані локомобілі (найчастіше англійського виробництва). Їх встановлювали для приведення до руху сільськогосподарських механізмів, а у якості палива підходила навіть солома. По інший бік кордону з Австро-Угорською імперією в той самий період відбувалося нарощування нафтовидобувної й газовидобувної промисловості. Важливим економічним осередком Галичини став тоді Борислав, добре відомий за твором Івана Франка

c Перший паровий потяг біля Харківського вокзалу. 1869 р.

«Борислав сміється». Парову техніку використовували для буріння свердловин, для

цукроварень ставали річки, але надалі підпри-

транспортування видобутої нафти, для енер-

ємства переходили на парові двигуни, пали-

гопостачання нафтопереробних заводів. Проте застосування парового при-

вом для яких були дрова чи вугілля. Україна також перебирала на себе функцію важливо-

воду для численних промислових чи

го постачальника хлібопродуктів — «житни-

сільськогосподарських механізмів у міру

ці Європи». Внаслідок цього було споруджено численні парові млини та елеватори. Парова техніка зустрічала значний попит на Донбасі, де кількість робітників у промисловості за чотири пореформені десятиліття зросла у 20 разів! Донецький басейн став головною вугільної базою України. Потужний індустріальний поступ відчувався також в металургії, завдяки розробці рудних копалин Криворізького басейну, започаткованій Олександром Полем.

Поль Олександр Миколайович (1832–1890) Народився в с. Малоолександрівці (нині с. Полів­ ське Дніпропетровської обл.), мав українсько­ні­ мецьке походження. Був діяльним підприємцем і одночасно захоплювався старожитностями рідно­ го краю. О. М. Поль відіграв величезну роль у роз­ витку промисловості й аграрної справи колишньої Катеринославської губернії. Зокрема, його ініціа­ тива значною мірою зумовила підйом місцевої металургійної індустрії. Колекції Олександра Поля лягли в основу створеного в Катеринославі історич­ ного музею (тепер Дніпровський історичний музей ім. Д. Яворницького).

d Переможна хода парових двигунів. Англійська карикатура ХІХ ст.

лялося надто незручним. Від валу парової машини до верстатів та іншого фабричнозаводського обладнання доводилося влаштовувати складні трансмісії, що ускладнювали роботу та негативно позначалися на надійності. Паровий двигун не міг працювати на високих обертах, до того ж його коефіцієнт корисної дії, незважаючи на конструктивні вдосконалення, залишався надто низькім (найчастіше на рівні одиниць відсотків). Потреба в модернізації джерел енергії

Водночас в аграрній практиці заможних господарів набували поширення пересувні

збільшення масштабу виробництва вияв-

d Пароплав «Граф Платов» у Маріупольському порту. З поштівки початку ХХ ст.

ставала дедалі нагальнішою.

1800–1900

16 | ЕНЕРГЕТИКА ДОЕЛЕКТРИЧНОЇ ДОБИ

ПОЧАТОК ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРИКИ Той факт, що енергетика до другої половини позаминулого сторіччя майже не використовувала можливості електротехніки, аж ніяк не означає, що ці можливості не привертали до себе уваги. Ще до кінця XVIII ст. було проведено важливі досліди Бенджаміна Франкліна і Луїджі Гальвані, Шарль Огюстен Кулон вивів закон взаємодії між нерухомими електричними зарядами, Алессандро Вольта створив хімічне джерело струму. У ХІХ ст. Андре-Марі Ампер, Ганс Крістіан Ерстед, Георг Ом, Майкл Фарадей, Емілій Ленц, Густав Кірхгоф та багато інших учених з різних країн спільними зусиллями вибудовували електромагнітну теорію. На її підставі було створено низку електротехнічних пристроїв — зокрема, перший електричний двигун постійного струму з обертанням ротора, сконструйований Борисом Якобі. Застосування нових ідей відкривало надзвичайно широкі перспективи.

П

c В. В. Петров. Фізик-експерементатор, винахідник, основоположник вітчизняної електротехніки.

евні теоретичні пошуки та практичні

ком, талановитим винахідником Миколою

дії в цьому напрямку мали прямий

Бенардосом.

зв’язок з українськими теренами. Примі-

Важливим втіленням електромагнітної

ром, видатний російський учений Василь

теорії став електричний телеграф. Для Ро-

Петров, уродженець Курщини, закладав

сійської імперії, яка систематично вела вій-

основи своєї освіти в Харківському колегіу-

ськові дії на різних ділянках своїх довже-

мі. У 1802 р. він відкрив явище електричної

лезних кордонів, налагодження швидкого

дуги, зробивши перший крок до майбутньо-

зв’язку з периферійними територіями бу-

го дугового освітлення, електроплавлення

ло надзвичайно важливою справою. Най-

та електрозварювання. Пізніше ідеї Петрова були успішно використані нашим земля-

c Друкувальна частина телеграфного пристрою на базі винаходу Морзе

кращим чином це могли забезпечити телеграфні лінії з використанням електричних сигналів. До речі, в Росії було випробувано

Винахід М. М. Бенардоса «Електрогефест». Зображення 1880-ті рр. Бенардос Микола Миколайович (1842–1905) народився в родині військового у колишній Херсонській губ., нині — територія Миколаївської обл. Вчився на медичному факультеті Київського університету. Згодом захопився винахідництвом у царині сільського господарства та інших галузях. Тривалий час працював у російських губерніях, у 1881 р. розробив у Петербурзі спосіб зварювання металів під назвою «Електрогефест» (Гефест у грецькій міфології був богом-ковалем) за допомогою електричної дуги. Останні роки життя провів у Фастові на Київщині. Біля центру цього міста у 1981 р. встановлено монумент Миколи Бенардоса. Винахідник зображений на повний зріст, тримає в руці електрод.

перший в історії електромагнітний телеграф (винахід П. Шіллінга, 1832 р.), але в подальшому більшого поширення набув витвір американця С. Морзе — електромеханічний телеграф, удосконалений відомою фірмою «Сіменс і Гальске». Саме ця фірма на замовлення російського уряду проклала телеграфну магістраль, що сполучила північні регіони імперії з Кримом, пролігши через Київ, Одесу, Севастополь. В ході цих робіт у Києві в 1855 р. уперше з’явилася повітряно-дротова лінія, що перетнула Дніпро по нещодавно

| 17 збудованому Ланцюговому мос-

ім’я якого пов’язане з першими

ту (приблизно на місці сучасного

спробами перевести трамвайний

моста Метро).

рух на електричну тягу.

Електричне знаряддя досить

Відомості з електромагнітної

давно знаходило попит серед вій-

теорії та електротехніки, не в ос-

ськових. Від початку ХІХ ст. здійс-

танню чергу, поширювалися зав-

нювалися успішні досліди дис-

дяки енергійній діяльності нав-

танційного вмикання підривних

чальних закладів. Так, у Київсь-

пристроїв, сполучених дротом

кому університеті досконалому

з гальванічними батареями. Подіб-

викладанню цього курсу сприя-

ні міни, зрештою, допомогли збіль-

ло запрошення на кафедру фізи-

шити тривалість оборони Севасто-

ки здібного фахівця — Миколи Шіллера. Працюючи в Києві впро-

поля під час Кримської війни. Вельми успішною роботою вітчизняних

c Київський університет. Зображення 1870-х рр.

довж 1875–1903 рр., він підготував навчальний посібник «Елементи

саперів-мінерів на 4-му бастіоні керував тоді штабс-капітан Олександр Мель-

5-го саперного батальйону, розквартиро-

вчення про електрику і магнетизм», про-

ников, якого називали «севастопольським

ваного в Київській фортеці на Печерську.

вів низку важливих досліджень в універ-

обер-кротом» (додамо, що останні роки

Деякий час її начальником служив Павло

ситетській лабораторії. Професора Шіллера

життя героя були пов’язані з Києвом, де

Яблочков — у майбутньому один з творців

залучали як консультанта, коли справа ді-

він і похований). При саперних підрозділах

електричного освітлення. В Києві він позна-

йшла до створення перших київських елек-

різних гарнізонів існували так звані галь-

йомився з артилерійським офіцером Федо-

тростанцій. Після 1903 р. він очолював Хар-

ванічні команди. Одна з них діяла у складі

ром Піроцьким, українцем з Полтавщини,

ківський технологічний інститут.

d Ланцюговий міст у Києві з телеграфною лінією. Кінець ХІХ ст.

Будинок Київської Міської думи до облашту­ вання електричного освітлення. 1870­і рр.

1884 1881

1870

1876

1878

Електрична дугова лампа (П. Яблочков, Росія)

Початок вуличного електроосвітлення (Париж, Франція)

1875

1882 Перша центральна електростанція (Т. Едісон, Нью-Йорк, США) Гідроакумулююча установка на електростанції Леттен (Швейцарія)

Турбогенератор з реактивною паровою турбіною (Ч. Парсонс, Англія)

1880

1873 Передача електроенергії по проводах на відстань 1 км (І. Фонтен, Франція)

Перша Міжнародна електрична виставка та Міжнародний конгрес електриків у Парижі; розпочато запровадження системи одиниць вимірювання

Трансформатор із замкнутим осердям (Дж. і Е. Гопкінсони, Англія)

1876 Електричний телефон (А. Белл, США)

1

1879

1881

1882

1884

Випробування електрифікованої залізниці (Берлін, Німеччина)

Перше трамвайне сполучення (Берлін, Німеччина)

Повітряна ЛЕП постійного струму, 57 км (Німеччина; проект М. Депре, Франція)

Перша електростанція змінного струму (Лондон, Англія)

1885

розділ іі

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРТІ Стрімкий економічний розвиток пореформеної Російської імперії сприяв поширенню прогресивних науково-технічних рішень. Водночас розбудова і збагачення міст зумовлювали прагнення до європейського рівня благоустрою. Все це ставило на порядок денний використання електричного обладнання — не лише приладів слабкого струму, але й силових та освітлювальних установок.

1889 Асинхронний трифазний електродвигун (М. Доливо­ Добровольський, Росія)

1890

1892

1895

1897

Перше сполучення ЛЕП двох трифазних електро­ станцій (Швейцарія)

Винахід радіотелеграфії (О. Попов, Росія)

Відкриття фундаментальної частки від’ємного заряду – електрона (Е. Віхерт, Німеччина; Дж. Томсон, Англія)

1895 1891

1895

Повітряна трифазна ЛЕП змінного струму, 15 кВ, 170 км (Німеччина)

Перша районна ГЕС на р. Ніагара (Дж. Вестінгауз, США)

1900 1896 Резонансний трансформатор (Н. Тесла, США)

1870–1890

20 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРТІ

ПЕРШІ ВІТЧИЗНЯНІ ЕЛЕКТРИЧНІ ЛАМПИ Початок використання електричного освітлення в Києві було покладено у липні 1878 р. в Головних залізничних майстернях (тепер Київський електровагоноремонтний завод). Вони відігравали тоді величезну роль у технічному озброєнні транспортної галузі. Особливо помітним це стало після того, як до керівного складу Південно-Західних залізниць, що їм належав Київський залізничний вузол, увійшов талановитий інженер-новатор Олександр Бородін.

Н

Схема дугової лампи Яблочкова «Свічка Яблочкова» — електрична лампа, створе­ на у 1870­і рр. винахідником Павлом Яблочковим. Джерелом світла була електрична дуга між двома вертикальними вугільними електродами. Через незручні патентні правила Російської імперії автор запатентував свій винахід у Парижі. Простота кон­ струкції та порівняна дешевизна «свічки Яблоч­ кова» сприяла її поширенню в багатьох країнах наприкінці 1870­х та на початку 1880­х рр., проте надто короткий термін експлуатації (близько кіль­ кох годин) зумовив у подальшій практиці викори­ стання більш довговічних ламп розжарювання.

а Паризькій всесвітній виставці, котра відкрилася в травні 1878 р., О. Бородін

побачив електроосвітлювальне обладнання — і невдовзі привіз до Києва декілька електрогенераторів З. Грамма та дугових ліхтарів, кожен з яких живився від окремої машини. Пізніше О. Бородін у своїй брошурі «Огляд успіхів техніки за 25 років» згадував: «У 1878 році, коли я запровадив

запроваджували нову техніку на власних

у Київських залізничних майстернях пер-

об’єктах, створюючи локальні приватні елек-

ші 4 електричних ліхтаря для освітлення

тростанції. Одну з них, приміром, спорудив

токарного цеху, це було такою новинкою,

інженер та домовласник В. Качала на своєму

що на моє запрошення оглянути цей вид

подвір’ї по сучасній вул. Володимирській, 45.

освітлення відгукнулася більшість професо-

У 1886 р. за допомогою електричних ліхтарів

рів Університету Св. Володимира». Вугільні електроди ліхтарів у залізничних майстер-

c О. П. Бородін. Інженер і вчений в галузі залізничного транспорту.

нях були розраховані на 3 години роботи,

було освітлено популярний в Києві комерційний сад для дозвілля «Шато-де-Фльор» (на місці теперішнього стадіону «Динамо»

пресі, що «всю площу заливають потоки ма-

ім. В. Лобановського). До речі, поблизу «Ша-

У 1879 р. до Києва приїздив представник

тового білого світла, майже такого, як денне,

то», в одному з будинків по вул. Олександ-

фірми з експлуатації винаходу Павло Яблоч-

і всі предмети надзвичайно яскраво освітле-

рівській (нині Музейний пров., 8) проходило

кова. Невдовзі по тому, на початку 1880 р.,

ні». Того ж року дугові лампи були викорис-

дитинство онука домовласника — майбут-

відбувся експеримент з електричного освіт-

тані для освітлення на Трухановому острові

нього письменника і громадського діяча Іллі

лення центральної площі Києва (нинішнього

майстерень Товариства пароплавства по

Еренбурга. Серед найперших вражень свого

Майдану Незалежності) перед будівлею Місь-

Дніпру та його притокам.

життя він пригадував «навпроти будинку

з подальшою заміною.

кої думи трьома вуличними ліхтарями зі

Щоправда, електричне світло не одразу

(на Олександрівській) красиві ліхтарики —

«свічками Яблочкова», що їх було увімкну-

поширилося Києвом — зокрема, через те,

там містився літній розважальний заклад

то впродовж двох тижнів щовечора, від 19 до

що міська влада раніше уклала концесій-

“Шато-де-Фльор”».

22 години. Там-таки, біля Міської думи,

ну угоду з Товариством газового освітлен-

влаштували невеликий генератор постійно-

ня і певний час надавала йому перевагу.

не освітлення робили й інші міста. Зокрема,

го струму. Очевидці засвідчили в київській

Втім, окремі підприємці та домовласники

у 1880 р. ліхтарі зі «свічками Яблочкова»

В ті ж роки спроби запровадити електрич-

| 21

Виставка 1884 р. в Одесі. Рекламний плакат із зображенням електричного ліхтаря було встановлено на Приморському бульварі в Одесі — тоді найбільш населеному й економічно потужному місті в межах сучасної України. Цей експеримент вийшов не надто ефективним. Проте саме в Одесі жив і працював винахідник Василь Дідріхсон, який значно вдосконалив лампи розжарювання, створюючи вакуум у скляній колбі. Тож у 1884 р. освітлення за допомогою 450 ламп розжарювання і 26 дугових ліхтарів успішно запровадили на великій сільськогосподарській та фабрично-заводській виставці в Одесі. Наявність подібних приладів була особливо підкреслена в рекламних виданнях виставки. Відтоді одесити охоче використовували електричні вогні для приватних і громадських потреб.

c Сад «Шато-де-Фльор» з електричним освітленням. З поштівки початку ХХ ст.

1870–1890

22 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРТІ

МІСЬКІ ОСВІТЛЮВАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ході експлуатації дугових ліхтарів, у 1880-і рр., було визначено можливість їхнього живлення не лише постійним, але й змінним струмом. Так само змінний струм міг бути використаний для ламп розжарювання. Його переваги визначалися такими факторами, як можливість використання щойно винайдених трансформаторів та економічно виправдане застосування ліній електропередач (ЛЕП).

Я

краз у 1887 р. в Одесі завершувалося зве-

в Російській імперії. У театрі встановили

дення однієї з головних архітектурних

трансформатор для пониження напруги

прикрас «перлини біля моря» — Міського

до робочого значення 56 В. Варто відзначи-

(Оперного) театру. Міська влада вирішила

ти, що саме в Одесі пройшли шкільні роки

влаштувати в будівлі електричне освітлен-

видатного електротехніка Михайла Доливо-

ня. Воно включало понад 2100 приладів

Добровольського — творця трифазної систе-

(переважно — ламп розжарювання). Під-

ми змінного струму.

ряд на електрифікацію театру отримала

Від ЦЕС-1 до театру проклали повітряну

c Місце будівництва освітлювальної електростанції в Києві. План 1890 р. трансформаторів на горищах будинків. У 1892 р. на Митній площі було влаштова-

фірма «Ганц і Ко» з Будапешту. Джерелом

ЛЕП завдовжки 2,5 км, з використанням де-

но іншу міську електростанцію (ЦЕС-2), що

електроенергії служила міська електростан-

рев’яних опор висотою 8,6 м. Передбачалося,

виробляла постійний струм і живила освіт-

ція, споруджена того ж 1887 р. на вул. Старо-

що споживачами електроенергії ЦЕС-1 ста-

лювальні прилади одеської Міської думи та

портофранківській, в подальшому відома як

не також певна кількість приватних осель

прилеглих будівель. Тут використали під-

ЦЕС-1. Вона мала потужність 160 кВт, вироб-

в районі розташування ЛЕП, з розміщенням

земні кабельні лінії. У 1899 р. електростанцію

ляла змінний струм напругою 2000 Вт і стала першим зразком подібної електростанції

c Міський театр в Одесі, для освітлення якого була споруджена електростанція (ЦЕС-1). З поштівки початку ХХ ст.

| 23

Савицький і Страус отримали також право прокладати по визначених угодою вулицях повітряні або кабельні ЛЕП для підключення до мережі тих чи інших будинків, в тому числі й приватних. Угода встановила граничні значення вартості електроенергії, стягуваної на користь підприємців. Цікаво, що серед робітників-фахівців, які монтували освітлювальне обладнання на Хрещатику, був Ювеналій Мельников — відомий діяч соціал-демократичного руху, чиє ім’я донедавна носила одна з київських вулиць. У 1893 р. було зареєстровано статут Товариства для влаштування та експлуатації електричного освітлення під фірмою «Савицький і Страус». «Дочірнім підприємством» фірми став Київський кабельний завод, одним із засновників і першим дирек-

c Співробітники фірми «Савицький і Штраус», 1902 р. змінного струму потужністю 68 кВт спорудили на Новій набережній для потреб Одеського порту. У Києві також з’явилася електрична станція для живлення освітлювальної мережі на вулицях та в приміщеннях. Її влаш-

Рекламне оголошення Київського кабельного заводу Київський кабельний завод — підприємство, яке розпочало діяльність у 1900 р. З 1902 р. належало акціонерному товариству. Завод був розташований на околиці Києва в місцевості Лук’янівка, випускав кабельну продукцію широкої номенклатури (зокрема, для ЛЕП), дроти і троси. За радянської доби націоналізований та перейменований на завод «Укркабель».

йони — поручик запасу Микола Савицький та кандидат математичних наук Оскар Страус. Тут іще йшлося про використання постійного струму напругою не вище за 125 в. Для розташування станції потужністю 110,33 кВт місто надало ділянку поряд з Міським театром (стояв орієнтовно на місці теперішньої Національної опери). Театр був одним зі споживачів електроенергії, маючи щонайменше 340 ламп розжарювання. На центральних вулицях і площах міста передбачалося встановлення 30 дугових ліхтарів системи Сіменса і Гальске, розрахованих на 8 годин горіння.

Стосовно М. Савицького відомо, що у 1895–1897 рр. він керував у Харкові, на запрошення Міської думи, спорудженням вуличної освітлювальної мережі та електричної станції. Перша черга станції по вул. Кузнечній, біля річки Харків, включала 4 генератори постійного струму з паровими машинами, кожна на 73,55 кВт. Споживачами електростанції були не лише ліхтарі, але

тували за угодою з містом, укладеною в травні 1890 р., два підприємці-компань-

тором-розпорядником якого був О. Страус.

d Електростанція в Харкові. Початок ХХ ст.

й силові установки місцевих заводів.

1870–1890

24 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА НА СТАРТІ

ЕЛЕКТРИЧНИЙ ТРАМВАЙ НА ВУЛИЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ В Києві, вперше на території колишньої Російської імперії, було налагоджено регулярне використання електричної енергії для транспортних двигунів, які приводили до руху трамвайні вагони. Нове починання чудово підійшло до природних умов горбистого Києва — це хрестоматійний приклад успішного поєднання технічного прогресу з вигідною комерцією на межі XIX–XX століть.

П

Струве Аманд Єгорович (1835–1898) Інженер і підприємець, закінчив Миколаївську інженерну академію в Петербурзі. Спорудив у Києві залізничний міст (не зберігся), був підрядником при реконструкції Царського (Маріїнського) палацу. Заснував у місті підприємства для водопостачання, газового освітлення, трамвайного сполучення. Почесний член Київського університету (1870). Був співзасновником машинобудівного заводу в Коломні. Ініціатива і підприємливість Струве багато в чому сприяли благоустрою та розвитку Києва.

іонером» київського трамвая, засновни-

напруга утворювалася між повітряним кон-

і Олександрівським узвозом було обладна-

ком і керівником новоствореного акціо-

тактним дротом та заземленими рейками.

но газовими двигунами, придбаними у ні-

На розі узвозу й Набережного шосе було

мецької фірми «Отто-Дейц» (сумарною по-

ниці став інженер-генерал-майор Аманд

розміщено невеликий вагонний парк та пер-

тужністю 88,26 кВт). Їхня робота забезпечи-

Струве.

шу станцію постійного струму для живлен-

ла електроживлення найперших київських

ня трамвайної мережі. Проект необхідних

трамваїв, які в травні того ж року робили

ням кінної залізниці, пробував також паро-

будівель, підготовлений особисто Струве, от-

пробні поїздки по спуску, а з червня ста-

вий двигун, але невдовзі довів міській вла-

римав погодження в Петербурзі в лютому

ли проводити регулярні рейси. Щоправда,

ді переваги електричного трамваю (вже за-

1891 р., а у вересні почалася його реалізація.

провадженого в Німеччині та США). Перший

Йшлося тоді про скромні, непоказні об’єкти.

маршрут цього нового транспорту пролягав

До «вагонного сараю» з дерев’яними сті-

Олександрівським (Володимирським) узво-

нами прилягали споруди для виробництва

зом. Електричні трамваї використовували

електроенергії. На початкових будівельних

двигуни системи Спрага (США); потрібна

планах фігурувала парова електростанція.

нерного товариства Київської міської заліз-

А. Струве з 1889 р., опікувався прокладен-

Але вже в ході здійснення проекту концепція змінилася — приведення в дію електрогенераторів забезпечили газові двигуни. Паливом для них служив деревно-нафтовий

c Електродвигун системи Спрага

світильний газ, який вироблявся на заводі

c Схематичне зображення вагонів київського трамваю

Товариства київського газоосвітлення (за-

практика показала, що експлуатація двигу-

снованого раніше тим-таки А. Струве). Через

нів на світильному газі виявилася надмір-

поширення в місті електричного освітлен-

но витратною і поступалася паровій систе-

ня потреба в продукції заводу неухильно па-

мі. Як наслідок, після успішних випробувань

дала, тож були всі підстави шукати для неї

електричного трамвая на Олександрівсько-

нове застосування.

му узвозі, які зумовили розширення йо-

У квітні 1892 р. приміщення електростанції між Набережним шосе

го мережі, на черзі постало будівництво нової, більш потужної електростанції — вже

| 25

з паровими двигунами. Восени 1893 р. на Набережному шосе було розпочато зведення цегляної будівлі для неї. Новобудова складалася з двох відділень — машинного приміщення і котельні. Парові машини прибули з Брюнна (Брно), котли були англійські. Спочатку використовували три двигуни, кожен на 117,68 кВт, але на майбутнє було зарезервоване місце для четвертої машини і четвертого котла. Поруч спорудили чавунну димову трубу висотою приблизно 40 м. Звідси й надходило живлення для міської трамвайної мережі. Успішний приклад киян надихнув інші міста на запровадження електротранспорту. Ще до кінця ХІХ ст. трамваї з’явилися на вулицях таких міст, як Єлисаветград (Кропивницький), Житомир, Катеринослав (Дніпро),

c Трамвай на Соборній пл. у Житомирі. З поштівки початку ХХ ст.

Кременчук. У їх створенні брали участь як вітчизняні, так і зарубіжні підприємці.

Акція Товариства Київської міської залізниці Акціонерне товариство Київської міської залізниці було створене у 1890 р. за ініціативою А. Струве. Перша емісія склала 4000 акцій, кожна по 250 руб., всього на 1 млн руб. У подальшому кількість акцій сягнула 20 000. Вони користувалися величезним попитом, оскільки рівень дивідендів по них значно перевищував дохід по державних облігаціях (що був, як правило, у межах 4,5 % на рік).

c Парова електростанція київського трамваю, 1920-і рр.

Фунікулер у Києві. З поштівки початку ХХ ст.

1904 1903

1900

Розробка загальної теорії радіоактивності (Е. Резерфорд, Ф. Содді, Англія)

Промислова електротехнічна лабораторія у м. Скенектеді (США)

1900

1901

1902

1903

1907

Повітряна ЛЕП на металевих опорах, 60 кВ, 160,9 км (Гуанахуато, Мексика)

1904

1906

Перша електронна система створення телевізійного зображення (Б. Розінг, Росія)

Створення Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК)

1905

1906

Винахід підвісних ізоляторів (Е. Хьюлетт, Г. Бак, США)

1907

1908

1907 1901 Перша швидкісна Перша трансатлантична парова турбіна радіопередача (США) (Г. Марконі, Італія)

1904 Винахід вакуумного діода (Дж. Флемінг, Англія)

1906 Винахід лампового тріода (Л. де Форест, США)

Угода про розподіл сфер діяльності фірм «AEG» (Німеччина) і «General Electric» (США)

1908 Перша електрична плита (фірма «AEG», Німеччина)

розділ іiі

ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ Завдяки науково-технічному прогресу електричні машини, ліхтарі та інше обладнання, засоби електропередачі ставали дедалі дешевшими у виробництві та експлуатації. Це призводило до стрімкого зростання попиту на електроенергію. Її властивості були високо оцінені як стосовно освітлення приміщень та вулиць, так і щодо живлення різноманітних силових установок.

1909

1913 1911

Гіндікуська ГЕС на р. Мургаб, найбільша в Російській імперії 1350 кВт

1909

1910 1910

Трифазний колекторний двигун Х. Шраге (Нідерланди) та Р. Ріхтера (Німеччина)

1911

1917

Богородська ТЕС, перша районна електростанція Російської імперії, 15 МВт, ЛЕП завдовжки понад 70 км

Виміряння заряду електрона (Р. Міллікен, США)

1912

1913

1914

1913 Відкриття ефекту феромагнітного резонансу (В. Аркадьєв, Росія)

Початок виробництва побутових електрохолодильників (США)

1915

1916

1917

1900–1910

28 | ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

РОЗВИТОК МІСЬКИХ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ У багатьох вітчизняних містах з’являлися потужні електричні станції, від яких по лініях високої напруги струм надходив до численних трансформаторних підстанцій, а від них було прокладено лінії низької напруги безпосередньо до споживачів. Експлуатацією мереж опікувалися або приватні фірми, або муніципальні органи. Вид на Поділ. У центрі — будівля й димар центральної електростанції Київського електричного товариства

Т

ак, у Києві центральною електричною станцією на Подолі володіло Київське

електричне товариство. Наприкінці 1902 р. від цієї станції здійснювалося живлення 412 вуличних ліхтарів та було організовано підключення 1253 приватних абонентів. У 1915 р. кількість ліхтарів перевищила вже тисячу, а абонентська мережа налічувала понад 23 тис. підключень (загальна потужність електростанції у цей час сягала 16,2 МВт, що перевищувало аналогічний показник будь-якого іншого міста України). Серед користувачів були не тільки мешканці приватних будинків та окремих квартир, але й численні громадські установи та сотні промислових підприємств. До кола абонентів належали, зокрема, кінотеатри — улюбленої розваги мешканців міста. Тариф на електроенергію станом на 1903 р. був для тієї доби порівняно помірним: за 1 кВт·год. — 28 коп. для ламп розжарювання, 19 коп. для дугових ліхтарів, 12,5 коп. для електродвигунів. Проте деяким корпоративним користувачам усе ж було вигідніше здіснювати енергоживлення від власних джерел. Приміром, великий комплекс київської Єврейської (нині Обласної) лікарні був розташований на околиці міста,

d «Трансформаторний кіоск» Київського електричного товариства, встановлений нині як пам’ятний знак біля офісу Київенерго на пл. Івана Франка.

Статут Київського електричного товариства було затверджено у жовтні 1900 р. Ця акціонерна фірма викупила змонтоване раніше обладнання товариства «Савицький і Страус» та значно розширила електричну мережу в Києві. Переважну частину основного капіталу товариства в розмірі 4 млн руб. склали інвестиції німецьких акціонерів, тому під час Першої світової війни його майно підпало під секвестр і з 1916 р. перейшло в розпорядження міста.

d Електростанція в Немирові. З поштівки початку ХХ ст.

| 29

трамвайних ліній, приватних помешкань та громадських будівель. Подекуди створенню джерел електроенергії допомагали сприятливі зовнішні обставини. На Поділлі збереглася гарна будівля невеликої електростанції, спорудженої в Немирові біля млина над р. Устя. Її було зведено у 1903–1905 рр. коштом заможної княгині Марії Щербатової, власниці Немирівського маєтку. У 1905–1907 рр. на замовлення іншого магната з Поділля — графа Дмитра Гейдена — у м. Тиврові на р. Південний Буг було збудовано гідроелектростанцію потужністю 50 кВт. Її ресурсу вистачало хіба що на найближчі невеликі підприємства та освітлення

c Дизель-моторний двигун електростанції Київської єврейської лікарні. 1910-і рр.

d Кінотеатр «Електробіограф — Тир» у парку «Володимирська гірка» в Києві. З поштівки початку ХХ ст.

панського фільварку, але то була одна з найперших вітчизняних ГЕС. Характерною прикметою того часу був ве-

тож замість надмірних витрат на прокладан-

личезний попит на електричні лічильни-

ня кабелю спонсори лікарні у 1904–1905 рр.

ки (як правило, зарубіжного виробництва).

встановили свою електростанцію з дизель-

Оскільки електроенергія ставала предметом

мотором і трьома динамо-машинами.

пожвавленої комерції, якість лічильників

У розвиток перспективної галузі охоче

набула істотного значення, і Головна палата

вкладали кошти іноземні підприємці. Зо-

мір та ваг приділяла велику увагу заходам із

крема, у Полтаві впродовж 1900–1903 рр.

впорядкування цієї справи та забезпеченню

акціонерне товариство з бельгійським ка-

належної повірки.

піталом спорудило нову міську електростанцію (попередня з’явилася ще у 1888 р.) з паровим електрогенератором, що його пізніше було замінено на дизельний. Станція, розташована на вул. Гоголя, спершу здійснювала енергопостачання міського театру та прилеглих до нього кварталів, але кількість користувачів доволі швидко зростала, і вже у 1910-і роки місто відчувало дефіцит електроенергії. У Катеринославі центральну електростанцію, що належала акціонерному товариству, впродовж 1897–1902 рр. будувала бельгійська компанія, а її керівником був француз. Вона мала потужність близько 4 МВт, та постачала електроенергію для вуличних ліхтарів (їхня кількість у 1914 р. складала 432),

d Розподільчий щит електростанції Київської єврейської лікарні. 1910-і рр.

1900–1910

30 | ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ ТРАНСПОРТУ Й ПРОМИСЛОВОСТІ Поширенню електроенергетики сприяла універсальність її застосування. Коло споживачів значною мірою зростало за рахунок транспортних фірм і промислових підприємств. Успішно продовжувалося запровадження електротранспорту в різних містах України, розпочате у 1890-і роки. Зокрема, у 1906 році електричні трамваї з’явилися на вулицях Харкова. Щоправда, розвиток нової справи у місті стримувала діюча мережа кінних вагонів, яку утримували бельгійські концесіонери.

С

c Одеський трамвай на Великому Фонтані. З поштівки початку ХХ ст.

першу для живлення трамваю вистача-

Безпосередньо для обслуговування трам-

представницької торговельно-промисло-

ло потужності міської освітлювальної

вайної мережі були призначені два дизель-

вої виставки, що була розташована в при-

електростанції. Проте на початку 1910-х рр.

моторні генератори постійного струму, кож-

морському Олександрівському парку. Нада-

поблизу неї було збудовано ще одну електро-

ний приблизно по 300 кВт, і два перетворю-

лі товариство бельгійських підприємців за

станцію (у проектуванні якої брав участь

вачі змінного струму в постійний.

угодою з містом електрифікувало основні

професор Микола Артем’єв), де встанови-

В Одесі спершу ходили парові вагони

ли два паротурбінні генератори змінного

або конка, а першу міську лінію електрич-

струму потужністю 2,5 МВт на напругу 6 кВ.

ного трамваю було прокладено у 1910 р. до

d Машинна зала електростанції Лук’янівського трамвайного депо в Києві. 1910-і рр.

d Проект електростанції Лук’янівського трамвайного депо. Головний фасад. Архітектор К.Остроградський, 1908 р.

| 31

маршрути, для чого скористалися міськими енергетичним ресурсами; тягові підстанції розмістили біля контактної мережі. Вельми успішно розвивалася трамвайна мережа в Києві. Щороку зростаючи, вона збільшувала прибутки акціонерів. На початку ХХ ст. контрольний пакунок акцій належав мультимільйонеру, «цукровому королю» Лазарю Бродському (після його смерті у 1904 р. акції придбали бельгійські інвестори). Деякий час частину енергії для здійснення руху трамваїв надавала центральна електрична станція, але у 1903 р. Товариство Київської міської залізниці спорудило

Трамвай у Харкові на вул. Петінській (нині Плехановській). З поштівки початку ХХ ст. d Трамвай у Пущі-Водиці. З поштівки початку ХХ ст.

32 | ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ e Станція електрифікованої підйомної машини в Одесі. З поштівки початку ХХ ст. на початку Набережного шосе нову власну електростанцію, в якій уперше на вітчизняних теренах було застосовано чотири дизель-моторні генератори постійного струму загальною потужністю близько 1200 кВт (згодом з’явилася прибудова ще для двох генераторів). У 1909–1910 рр. на території трамвайного депо в районі Лук’янівки розмістили ще одну електростанцію з чотирма дизель-моторними генераторами. Трамвайні маршрути пролягали по багатьох вулицях міста, сягали навіть дачного передмістя Пуща-Водиця (де так само була розташована окрема електростанція). Своєрідним транспортним засобом стали фунікулери — вагони, з’єднані металевими тросами, що переміщалися по схилу вниз та вгору за допомогою електричних двигунів. Першим на території Україні виявився фунікулер, споруджений у 1902 р. в Одесі, попід Миколаївським (нині Приморським) бульваром. Його енергоживлення забезпечувала власна невелика електростанція. Нещодавно, після тривалої перерви, роботу одеського фунікулера було відновлено. У 1905 р. підвісні вагони рушили по схилу над Дніпром у Києві. Енергія до фунікулера надходила від трамвайної електростанції, а його маршрут став зручною проміжною ланкою мережі міських трамваїв. Ініціатором спорудження й одним з авторів проекту київського фунікулера був інженер Артур Абрагамсон. Електричні двигуни знаходили дедалі більше поширення в обладнанні промислових підприємств, кількість яких стрімко зростала в індустріальних районах Півдня

e Михайлівський підйом (фунікулер) у Києві. З поштівки початку ХХ ст.

| 33

Абрагамсон Артур Адольфович (1854–1924) Інженер, котрий отримав як вітчизняний, так і закордонний диплом про вищу технічну освіту. Входив до керівництва Південно-Західної залізниці, активно сприяв розвитку трамвайного сполучення, водогону і каналізації у Києві, був послідовним прихильником прогресивних технічних рішень. Редактор київського журналу «Инженер» — одного з провідних фахових видань країни. Учасник IV Всеросійського електротехнічного з’ їзду в Києві.

та Сходу України — біля копалин Донецько-

(пізніше — «Луганськтепловоз»). Це під-

го, Криворізького, Нікопольського басейнів.

приємство одразу було орієнтоване на вико-

На початковому етапі освоєння цього регіону

ристання електроенергії, а першим об’єк-

переважно були в експлуатації парові двигу-

том заводського комплексу, введеним у дію

ни, проте з кінця ХІХ — початку ХХ ст. зна-

у 1897 р., стала саме електростанція. Елект-

чна кількість великих виробництв уже нада-

ричне обладнання застосовували численні

вала перевагу електроенергії, яка до того ж

копалини й металургійні підприємства —

забезпечувала краще освітлення.

у 1913 р. на них припадало понад 70 % усіх

Наприклад, у 1896–1900 рр. Товариство

електроенергетичних потужностей України.

c Електричне обладнання на копалині Гданцівка (Криворізький басейн). 1899 р.

Водночас треба визнати, що навіть у ра-

машинобудівних заводів, засноване німець-

Найбільшу власну електростанцію з газо-

йонах із високою щільністю підприємств

ким бізнесменом Густавом Гартманом, ство-

турбінними та паротурбінними установка-

важкої промисловості електричні станції

рило паровозобудівний завод у Луганську

ми мав Олександрівський завод Брянського

найчастіше використовувалися для локаль-

АТ біля Катеринослава (нинішній Дніпровсь-

них потреб. Про магістральні лінії для спо-

кий металургійний завод). Її потужність

лучення електромереж різних промислових

становила 14,5 МВт.

майданчиків чи населених пунктів майже

d Паровозне відділення заводу Г. Гартмана в Луганську. З поштівки початку ХХ ст.

не йшлося, хоча на Донбасі з 1910 р. здійснювалися перші у вітчизняній практиці спроби передачі трифазного змінного струму повітряною ЛЕП напругою 22 кВ. Використання електроенергії на теренах України невпинно зростало, її сумарне виробництво у 2013 р. сягнуло понад 540 млн кВт·год., тобто трохи більше 15 кВт·год. на одного мешканця. По всій Російській імперії цей показник складав 14 кВт·год. Проте до рівня найбільш розвинених країн Заходу було ще далеко. На той самий 1913 р. електростанції Франції виробляли понад 45 кВт·год. на одного мешканця, Великої Британії — близько 70 кВт·год., Німеччини — понад 120 кВт•год, США — орієнтовно 280 кВт·год.

1900–1910

34 | ЕЛЕКТРИКА ДАЄ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

ПРОСУВАННЯ НОВОГО ТОВАРУ НА РИНКУ Електрична енергія й електротехніка стали затребуваною товарною категорією, тож в умовах капіталістичної економіки неминуче виникала конкуренція. Провідні компанії цієї галузі змагалися за просування своєї продукції на вітчизняний ринок. Вони запроваджували свої комерційні представництва, претендували на вигідні замовлення, проводили гучні рекламні акції. У Російській імперії діяли дочірні підприємства таких відомих брендів, як «Сіменс і Гальске», AEG («Всезагальна компанія електрики»), «Вестінгауз», «Шуккерт і компанія» та інші.

З

начну увагу привертали до себе торго-

кові містечка виглядали надзвичайно ефек-

вельно-промислові виставки, що раз у раз

тно. Повз них пролягали трамвайні шляхи,

проходили в різних містах, збираючи сотні

а під вечір павільйони та розважальні закла-

тисяч відвідувачів. Зокрема, у 1910 р. подіб-

ди потопали в сяйві електричних вогнів.

ні заходи регіонального значення відбулися

Щоправда, у звіті київської виставки бу-

в Одесі та Катеринославі, а у 1913-му Все-

ло відзначено, що електротехнічну галузь

російська виставка пройшла в Києві. Вистав-

насамперед репрезентували експонати,

c Рекламні оголошення 1910-і рр.: - оголошення фірми «Сіменс і Гальске» (ліворуч); - оголошення представників фірми «Вестінгауз» (по центру); - оголошення фірми «Всезагальна компанія електричества» (праворуч). які використовують слабкі струми, а саме — телефонні, телеграфні, вимірювальні прилади. Про техніку сильних струмів можна було судити лише за поодинокими зразками. Втім, на виставці була представлена така новинка, як автоматичний генератор із бензиновим двигуном (двигун вмикався чи вимикався залежно від наявності чи відсутності навантаження в електромережі). Величезна кількість нового електротехнічного обладнання породжувала попит на кваліфікованих фахівців. Так, у Харківському технологічному інституті (нині Харківський політехнічний інститут) ще з 1892 р. було запроваджено курс з електротехніки. У 1893–1894 рр. за ініціативою викладача цієї дисципліни Миколи Клобукова при інституті

e Всеросійська виставка в Києві з електротехнічною експозицією. Головний вхід. З поштівки 1913 р.

| 35

Артем’єв Микола Андрійович (1874–1948) Вчений­електротехнік, професор, завідувач кафедри електротехні­ ки в КПІ у 1901–1911 рр. З 1902 р. керував заснованою при кафедрі електротех­ нічною лабораторією. Член Місцевого бюро з організації IV Всеросійського електротехнічного з’ їзду в Києві. Брав участь у проектуванні об’єктів енергетики. Автор підручників і навчальних посіб­ ників з електротехніки.

у програмі яких помітне місце займали питання електротехніки. Підготовку персоналу з обслуговування та ремонту електричного обладнання здійснювали ремісничі школи Успіхи в теоретичному вивченні електротехніки та вагомі досягнення в її практичному застосуванні були враховані, коли Київ став місцем проведення IV Всеросійського електротехнічного з’їзду. Подібні з’їзди проводилися з 1899 р.: І і ІІІ відбулися в Петербурзі, ІІ — у Москві. У них брали участь вчені різних спеціальностей, інженери, педагоги, діячі міського самоврядування, правники тощо. Учасники з’їздів розглядали різнома-

c Електротехнічна лабораторія Київського політехнічного інституту. З поштівки початку ХХ ст.

нітні наукові та практичні питання, затверстворили електротехнічну лабораторію;

джували правила експлуатації та безпеки

відповідні об’єкти міста — міську та трам-

М. Клобуков також підготував перші в Україні

для електротехнічного обладнання, обгово-

вайні електричні станції, залізничні май-

фахові підручники. У 1909–1910 навчально-

рювали законодавчі ініціативи (наприклад,

стерні, лабораторії та аудиторії КПІ, теле-

му році завдяки зусиллям професора Павла

законопроект щодо прав на землекористу-

графну й телефонну станції, кабельний завод

Копняєва лабораторію доповнили електро-

вання для будівництва ЛЕП).

тощо. На Хрещатику була влаштована вистав-

машинний та вимірювальний кабінети. У 1899 р. було розпочато викладання елек-

Київський з’їзд тривав з 26 квітня по

ка електротехнічного обладнання за участю

4 травня 1907 р. (для участі у ньому запро-

провідних вітчизняних і зарубіжних фірм. Наступні V, VI, VII з’їзди проходили знову

тротехніки в стінах відкритого за рік до то-

сили 437 осіб з різних міст). З’їзд розпочався

го Київського політехнічного інституту. Чи-

пленарним зібранням у залі Міської думи, де

в столицях. Під час закриття у січні 1913 р.

тати цей курс доручили Миколі Артем’єву,

міський голова Іполит Дьяков оголосив його

VII Всеросійського електротехнічного з’їзду

який невдовзі очолив у КПІ кафедру електро-

відкритим. Продовження роботи по 6 тема-

(Москва) було намічено провести наступний

техніки.

тичних відділах відбувалось в аудиторіях Ки-

форум на межі 1914–1915 рр. у Харкові. Проте

ївського університету. Крім того, учасники

цей намір не був здійснений через початок

з’їзду мали змогу здійснити екскурсії на всі

Першої світової війни.

Окрім вищих навчальних закладів, існували також середні технічні курси й училища,

d Обласна виставка в Катеринославі. Головний вхід з електричним освітленням. З поштівки 1910 р.

d Київський політехнічний інститут. Загальний вигляд. З поштівки початку ХХ ст.

Головний корпус Київського політехнічного інституту, в якому вивчали електротехніку. З поштівки початку ХХ ст.

Загальний вигляд електростанції та трамвайного депо по вул. Вулецькій у Львові, 1907 р.

1873 Впровадження електро­ генератора З. Грамма на підприємстві А. Круппа в Берндорфі (Австрія)

1853 Промислова електро­ технічна лабораторія у м. Скенектеді (США)

1853

1855

1860

1865

1870 1869 Gерша електрична фара на поштовому катері «Сен­Лоран» (Франція)

1875

1880

1876

1881

Використання електроенергії від малої ГЕС для створення світло­ вих ефектів у замку Ліндерхоф (Верхня Баварія, Німеччина)

Будівництво ГЕС на 8 кВт біля Лондона (Англія) для енергопостачання фабри­ ки та вуличного освітлення

розділ іV

СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ На частині території сучасної України, яка свого часу перебувала у складі Австро-Угорської імперії, відчувався тиск колонізаторської політики цісарського уряду і водночас позитивний вплив загальноєвропейських тенденції розвитку науки і техніки. Конституційний лад надавав більших можливостей цивілізованому підприємництву, а сформована мережа залізничних сполучень сприяла інтеграції до європейських ринків. Найбільш вигідні умови для масштабних економічних проектів — зокрема, в галузі енергетики — виникали в містах, де зосереджувалися чималі кошти та існувало розвинене самоврядування.

1884

1889

Загальноміське електричне освітлення у м. Штайрі (Австрія) з використанням ГЕС

Перше застосування п’ятипровідної системи на електростанції м. Кенігсберга (Німеччина)

1885

1890

1885

1887

Розробка трансформатора із замкнутою магнітною системою на підприємстві «Ганц і Ко» (Будапешт, Угорщина)

Перша канатна дорога з живленням постійним струмом (Швейцарія)

1896 Перший у світі метрополітен на електричній тязі (Будапешт, Угорщина)

1902 1900 Перший магістральний кабель на 10 кВ між м. Больцано і Мерано (Італія)

1895 1894 Заснування регіональної енергопостачальної компанії Isarwerke GmbH (Німеччина)

1912

Перша у світі залізниця, електрифікована напругою 3 кВ (вантажна гілка завдовжки 1,1 км, Австрія)

1909

Перша в Європі трифазна ЛЕП напругою 100 кВ між м. Лаухгаммером та Різою (Німеччина), довжина 56 км.

Заснування Радієвого інституту в Парижі (Франція)

1900

1905

1898

1904

1908

1913

Перша в Європі повітряна ЛЕП напругою 40 кВ між м. Нембро та Громо (Італія), довжина 32 км.

Створення першої енергосистеми з річкової ГЕС Бецнау та ГАЕС на р. Льонч (Швейцарія)

Перша геотермальна електростанція у Ларданелло (Італія)

ГЕС на р. Рейн біля м. Райнфельдена (Німеччина, Швейцарія) на 10 МВт, у той час найпотужніша в Європі

1910

1915

1880–1910

40 | СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ

СТИМУЛ ДО ЕЛЕКТРИФІКАЦІЇ Практичне використання електроенергії в Галичині, на Буковині і Закарпатті розпочалося в кінці ХІХ ст. За прикладом розвинутих європейських міст було застосовано електричне обладнання, з улаштуванням невеликих локальних електростанцій. Так, у найбільшому місті Галичини — Львові, на вул. 3 травня (нині Січових Стрільців) у 1887 р. збудували для Дирекції залізниць триповерхову споруду, в якій пізніше містився готель «Імперіал». Є відомості, що будівля мала автономне електропостачання, і в ній з’явився чи не перший у Львові електричний ліфт. c Монтаж контактної мережі трамваїв у Львові, початок ХХ ст.

П

Електростанцію постійного струму було

магістралі. Найперший трамвайний марш-

розміщено понад малою річкою Млинівкою,

рут у Львові пролягав від залізничного вок-

непересічна подія — проведення у 1894 р.

по вул. Вулецькій (тепер початок вул. Саха-

залу до нинішньої вул. Івана Франка, з тим-

Галицької крайової виставки (докладніше

рова). Її початкова потужність становила

часовим відхиленням до Крайової виставки

про неї йтиметься далі). Оскільки експо-

близько 300 кВт (два парогенератори майже

на період її проведення. Рух за цим марш-

зицію мали розмістити на верхній терасі

на 150 кВт кожний). Поруч спорудили депо

рутом успішно розпочався в травні 1894 р.,

Стрийського парку, під’їзний шлях передба-

з ангарами для рухомого складу. Вздовж ко-

тобто Львів став другим після Києва містом

чав подолання значного ухилу. Кінні вагони,

лій проклали повітряні й підземні кабельні

України з трамвайним сполученням.

риводом для створення у «місті Лева» централізованої електричної мережі стала

що їх використовував міський транспорт від 1880 р., не були на це спроможні. Як наслідок, Магістрат ініціював порівняльне дослідження різних видів транспорту — кінного, парового, електричного — на підставі наявного досвіду інших міст (в експертизі брав участь професор Львівської політехніки Роман Дзєслевський). Розрахунки засвідчили відчутні переваги електротранспорту. Тож у 1893 р. муніципалітет уклав угоду з віденським представництвом фірми «Сіменс і Гальске» на спорудження перших трамвайних ліній та центральної електростанції для їх живлення.

Парогенератор потужністю близько 150 кВт міської електростанції постійного струму по вул. Вулецькій у Львові. 1890-і рр.

| 41

Спершу львівський трамвай експлуатувала

Кількість трамвайних маршрутів у місті

фірма «Сіменс і Гальске», проте місто в уго-

невпинно зростала — як за рахунок прокла-

ді з фірмою залишило за собою право вику-

дання нових колій, так і завдяки електри-

пу підприємства через два роки, чим успіш-

фікації колишніх ліній конки. У місцевості

но й скористалося. Відтоді було започаткова-

Габріелівка (Гаврилівка) у 1908 р. споруди-

но діяльність Міських закладів електричних

ли нове трамвайне депо з тяговою підстан-

(МЗЕ), які протягом подальших десятиліть

цією. Якщо у 1896 р. львівські трамваї зага-

визначали розвиток електроенергетичної

лом перевезли близько 3,8 млн пасажирів,

галузі у Львові. Директором МЗЕ впродовж

то у 1908 р. цей показник сягнув 13,7 млн,

1897–1925 рр. був Юзеф Томіцький.

а у 1913 р. — близько 31,2 млн.

Томіцький Юзеф Марія (1863–1925) нженер­електротехнік. Отримав вищу освіту в Німеччині (Полі­ техніка в Карлсруе та Боннський університет). З 1894 р. життя Ю. Томіцького було нерозривно пов’язане зі Львовом. Зробив ви­ значний внесок до розвитку елек­ троенергетичного господарства міста. Був ініціатором створення електротехнічної секції Політех­ нічного товариства у Львові.

c Старовинний вагон, встановлений на честь 100-річчя трамваю в Чернівцях (сквер Гагаріна) e Емблема підприємства МЗЕ (міські заклади електричні), Львів Трамвайне сполучення прагнули запровадити й інші міста Західної України. Зокрема, ще у 1893 р. було запропоновано проект електричного трамваю в Чернівцях — центрі Буковини. Практичне втілення цієї ідеї розпочалося у 1895 р., коли місто уклало угоду з нюрнберзькою фірмою «Шуккерт і компанія». Було споруджено електростанцію, тягову підстанцію, прокладено колії трамвайної лінії від берега річки Прут і залізничного вокзалу через центр міста до південної залізничної станції. Рух трамваїв у Чернівцях успішно розпочався у 1897 р., а з 1898-го в місті діяло «Акціонерне товариство електростанції і трамваю». Ще в одному великому місті — Станиславові (Івано-Франківськ) — пропозиції щодо трамвайного сполучення висловлювалися з 1896 р., відповідний проект розробила фірма «Сіменс і Гальске», проте його не було втілено у життя.

e Чернівецький трамвай на нинішній Центральній пл. Межа ХІХ–ХХ ст.

1880–1910

42 | СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ

ЕЛЕКТРИКА ЗАМІНЮЄ ГАС ТА НАФТУ Той факт, що електрифікації Львова та Чернівців сприяло саме запровадження трамвайного руху, виявився наслідком тривалої експлуатації для різних потреб іншого обладнання. Зокрема, для місцевого освітлення, завдяки наявності в Галичині нафтових родовищ, використовували нафту і гас (винайдений якраз у цьому регіоні). Існували також централізовані мережі світильного газу.

Н

авіть після того, як у Львові з’явилася

освітлювальної мережі. Поштовхом для

перша центральна електростанція, струм

цього стало будівництво нового театру.

від неї надходив насамперед на трамвайні

Підключення будівлі театру до електро-

лінії. Хіба що декілька електричних ліхтарів

станції давало чудову нагоду електрифікува-

узимку сяяли над ковзанкою на ближньому

ти центральні квартали міста. Враховуючи

ставку. Проте у 1900 р. міська влада зробила

водночас і перспективний розвиток трам-

рішучий крок в напрямку електрифікації

вайної мережі, МЗЕ значно підвищили потужність електростанції, встановивши до-

d Машинна зала електростанції на Персенківці (Львів). Початок ХХ ст.

датковий парогенератор на 373 кВт і паровий турбогенератор Парсонса так само на

c Обкладинка добірки статистичних матеріалів МЗЕ для доповідей у Політехнічному товаристві (уклав Ю. Томіцький). 1912 р.

Великий міський театр у Львові та ліхтарі вуличного освітлення, початок ХХ ст. Великий міський театр у Львові був споруджений у 1897– 1900 рр. (архітектор З. Ґорґолевський) з використанням стильових мотивів ренесансу і бароко. Його зводили муніципальним коштом. Магістрат схвалив пропозицію керівника МЗЕ Ю. Томіцького — провести до театру кабельну лінію, влаштувати просто у підвалі розподільчий пункт і забезпечити будівлю електричним освітленням. Нині тут міститься Львівський театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької.

| 43

c Прокладення підземного електричного кабелю у Львові. Початок ХХ ст.

c AC/DC конвертер потужністю 1000 кВт на електростанції у Львові по вул. Вулецькій. 1910-і рр.

373 кВт. Це забезпечувало одночасне вико-

(незважаючи на порівняно високі та-

струм напругою 5,5 кВ, частотою 50 Гц.

ристання 6000 освітлювальних ламп і більш

рифи) та нагальну потребу охопити

В той самий час по місту було прокладе-

ніж подвійне зростання кількості трамваїв.

електричними мережами значні про-

но високовольтні кабельні лінії напругою

Разом з тим, доводилося враховувати від-

стори міста. Стало зрозумілим, що іс-

5 кВ. Струм надходив до споживачів (за-

чутне падіння напруги в низьковольтній

нуючі лінії постійного струму є арха-

гальна кількість яких у 1911 р. перевищува-

кабельній лінії постійного струму, тож на

їчними й недостатньо рентабельни-

ла 8 тис.) від численних трансформатор-

електростанції та у розподільчій підстанції

ми. Тому МЗЕ запровадили чергову

них підстанцій. У Львові біля півсотні з них

при театрі було змонтовано по дві акумуля-

модернізацію, спорудивши у 1907–

оформили у вигляді металевих кіосків, які

торні батареї потужністю по 187 кВт.

1909 рр. електростанцію змінного стру-

Наступні роки красномовно засвідчили величезний попит на електроенергію

му в передмісті Персенківка потужністю близько 4,5 МВт (три генератори майже по 1,5 МВт кож-

d Міська електростанція змінного струму у передмісті Львова. З поштівки 1910-х рр.

ний, виготовлені у Пльзені на заводі «Шкода»). Ця електростанція виробляла трифазний електричний

d Залізничний вокзал у Станиславові (нині Івано-Франківськ). З поштівки початку ХХ ст.

44 | СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ

1880–1910

досить органічно вписувалися в архітектурне оточення. У подальшому потужність електростанції на Персенківці неодноразово збільшували. Тим часом стару електростанцію на вул. Вулецькій було перетворено на підстанцію з електромашинним AC/DC конвертером потужністю близько 750 кВт для живлення трамвайних ліній. З 1909 р. на вулицях Львова здійснювалася масова заміна газових ліхтарів на електричні. У конструкціях ліхтарних стовпів було спочатку враховано проблеми обслуговування, бо вугільні електроди в дугових лампах доводилося часто міняти. Варто зазначити, що об’єднання в одному підприємстві електростанції, трамвайної та освітлюваної мереж виявилося доволі вигідним з огляду на оптимальний режим добових навантажень (для трамваїв пік експлуатації припадав на світлі години, для ліхтарів — на темні).

c Eлектричне освітлення та трамвайна колія на вул. Ратушній у Чернівцях (тепер частина вул. Головної). З поштівки початку ХХ ст.

Ще раніше, ніж у Львові, електричне освітлення запровадили у Чернівцях. Електрифі-

в експлуатацію електростанцію (обладна-

кацію було розпочато одразу після створен-

ну двома генераторами постійного струму

ня міської електростанції у 1896 р. На 1907 р.

по 102 кВт кожен, з приводом від нафтового

в місті налічувалося до 2 тис. користувачів

двигуна) та міську електричну мережу. У де-

електроенергії, а напередодні Першої світової

яких повітових містах Тернопільського воє-

війни їх кількість перевищила 4 тис.

водства на початку ХХ ст. теж запровадили

У Станиславові перше електричне світ-

електростанції (потужністю до 40 кВт).

ло від локальної електростанції залізничних

Упродовж 1906–1908 рр. власну міську

майстерень спалахнуло у 1897 р. у будівлі за-

електростанцію отримав Самбір. Її збудува-

лізничного вокзалу (місто отримало заліз-

ла австрійська фірма AEG–Union разом із АТ

ницю ще у 1866 р. і являло собою потужний

«Л. Зєленєвський» (Краків). Проектна по-

транспортний вузол). Станція, що її спору-

тужність складала до 150 кВт. Низьковольтна

дила фірма «Сіменс і Гальске», мала три

мережа постійного струму для потреб освіт-

динамо-машини на струм 380 А і напругу

лення та міських користувачів мала довжи-

130 В. У Тернополі віденське «Товариство

ну 14 км і була влаштована на стовпах —

електричного освітлення» у 1901 р. здало

переважно дерев’яних, але з міцними металевими опорами у відповідних місцях.

e Технічне обслуговування вуличного дугового ліхтаря у Львові. Початок ХХ ст

Електрифікацію Закарпаття було розпочато ще у 1890 р., коли для пивоварні та млина

| 45

c Трансформаторний кіоск МЗЕ з боку високої напруги. Львів. Початок ХХ ст. Пересувна австрійська електростанція (енергопоїзд) доби Першої світової війни. 1915 р. графа Шенборна (с. Кольчино біля Мукачева) спорудили ГЕС потужністю 200 кВт. В Ужгороді перші електростанції обслуговували млин, меблевий завод та найближчі до них будинки. У Мукачеві з 1903 р. діяла електростанція з двома паровими машинами по 75 кВт напругою 220 В. У 1913 р. на базі приватних енергетичних підприємств декількох міст було створено акціонерне товариство «Підкарпатські електростанції». Проте загалом виробництво електроенергії в Західній Україні перед Першою світовою війною ледь перевищило 2 % від сумарного показника Австро-Угорської імперії. А під час війни становище ще погіршилося через загальний занепад господарства у прифронтовій смузі та відчутні руйнування від бойових дій.

1880–1910

46 | СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЛИЧИНИ, БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ

ПЕРШІ ПРОФЕСОРИ ЕЛЕКТРИЧНОГО ФАХУ Стрімкий темп розвитку електротехніки наприкінці ХІХ ст. справив враження на широкий загал всієї Європи. Повсюди зростала потреба у підготовці фахівцівелектриків. Пропаганді успіхів молодої галузі, як уже було відзначено, суттєво сприяли й представницькі торговельно-промислові виставки.

Н

адзвичайно пам’ятною подією стала

прогресу», створених за ескізами знамени-

Галицька крайова виставка, що проходила

того польського митця Яна Матейка. Одна

у Львові впродовж червня — жовтня 1894 р.

з композицій нагадує про винахід телегра-

Загальна кількість відвідувачів заходу переви-

фу та прокладення трансатлантичного ка-

щила мільйон осіб; експозицію оглянув навіть

беля між Європою та Америкою — видатну

імператор Франц Йосиф І. Для виставки було

перемогу цивілізації. На цій картині руко-

збудовано ціле містечко, серед якого своїми

стискання символічних постатей Старого

великими розмірами виділявся Промисловий

й Нового Світу супроводжується спалахом

павільйон. Помітне місце в експозиції займала

електричної блискавки.

машинна та електротехнічна секція, де було продемонстровано вироби провідних міжнародних фірм. Проте навіть ті, хто не заходив до павільйону, могли наочно пересвідчитися щодо прогресу в електротехніці: адже до головного входу діставалися за допомогою електричного трамваю, а в центрі виставки гостей вражав потужний фонтан, ілюмінований різнобарвним електричним світлом. Львів став також справжнім «розплідником» кваліфікованих фахівців електротехнічної галузі. Відомо, що першою в Україні академічною школою в галузі техніки стала Технічна академія у Львові, відкрита у 1844 р. на основі давнішого навчального закладу. Потім, у 1877 р., її перейменували на Вищу політехнічну школу, а у 1921-му вона отримала добре відому сьогодні назву «Львівська політехніка». В актовій залі старовинного корпусу Політехніки збереглися незвичні художні роботи — серія з 11 картин під назвою «Тріумф

Ще з 1889/1890 навчального року саме тут, на механічному відділенні Вищої

c «Палац промисловості» в комплексі Крайової виставки у Львові з електротехнічною секцією.

1894 р. d Львівська політехніка. З поштівки 1910-х рр.

| 47

c «Прокладення трансатлантичного кабелю». Картина за ескізом Я. Матейка в актовій залі Львівської політехніки політехнічної школи, започаткували викладання курсу електротехніки. Невдовзі була створена кафедра загальної електротехніки, яку у 1891 р. очолив Роман Дзєслевський. Завдяки зусиллям Р. Дзєслевського при

c Державна промислова школа з вивченням електротехніки в Чернівцях на вул. Новий Світ (нині вул. Шевченка). Зображення кінця ХІХ ст.

Політехніці було влаштовано електротехнічну лабораторію, запроваджено спеціальні

посів її на кафедрі експериментальної й тех-

Існували спеціалізовані навчальні заклади,

курси з докладним вивченням електричних

нічної фізики Німецької політехніки в Празі.

де також поширювали відповідні знання.

машин, електростанцій, трансформаторів,

Науково-технічна діяльність І. Пулюя за-

Можна згадати, зокрема, Промислову школу

освітлювального обладнання тощо. Колеги та

лишила по собі яскраву пам’ять в Європі. Хо-

у Львові, історія якої розпочалася у 1853 р.,

учні професора сприяли подальшому розвит-

ча вчений жив переважно за межами Украї-

або засновану у 1873-му Державну промисло-

ку електротехнічної спеціальності у Львові.

ни, але його непересічні заслуги суттєво під-

ву школу в Чернівцях. Що ж до працівників

вищили авторитет української науки.

електротехнічної галузі низового рівня, то

Але ще раніше, у 1884 р., посаду професора отримав фахівець-українець Іван Пулюй,

Слід додати, що курс електротехніки

уродженець Східної Галичини. Щоправда, він

було впроваджено не лише у вищій школі.

вони мали змогу отримати підготовку в мережі ремісних училищ.

Дзєслевський Роман (1863–1924)

Пулюй Іван Павлович (1845–1918)

Інженер­електротехнік, діяч у галузі технічної освіти. Навчався у Львівській політехнічній школі, потім у Бер­ лінському технічному університеті. Повернувшись до alma mater, став найпершим професором з електротех­ нічного фаху в історії України та Поль­ щі. Підготував академічний підручник «Енциклопедія електротехніки». Деякий час був ректором Львівської політех­ ніки. Брав активну участь у розробці загальноміських проектів.

Учений­фізик, електротехнік, літератор, громадський діяч. Випускник Віденського університету, стажувався також у Страсбурзі. Читав у Німецькій політехніці в Празі курс електротехніки, заснував при ній у 1902 р. кафедру електротехніки. Відзначився також в експериментальних дослідженнях, став одним з першовідкривачів радіоактивного випромінювання, зокрема, Х­променів. Брав участь у проектуванні й будівництві чеських електростанцій і ЛЕП.

Промислова забудова Дніпропетровська (нині Дніпро). З поштівки 1920-х рр.

1918

1919

Перша спроба використання вугільного пилу в якості палива на ТЕС Онейда Стріт (США)

Перша штучна ядерна реакція (Е. Резерфорд, Англія)

1918

1919

1920

1919

1920

Початок будівництва малих сільських електростанцій в РРФСР

Запровадження електричного освітлення («лампочка Ілліча») у селі Кашині (РРФСР)

1921

1922

1923

Заснування Державного радієвого інституту в Петрограді (РРФСР)

Міжнародна конвенція про транзит електроенергії в межах країн — членів Ліги Націй

1922

1923 1923 Перша ЛЕП напругою 220 кВ між ГЕС Біг-Крік та підстанцією Laguna Bell (США), довжина 434 км

192

24

розділ V

РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ Історичні події 1914–1920 рр. супроводжувалися глобальними соціально-політичними змінами. Період Першої світової війни та тривалих визвольних змагань закінчився встановленням радянської влади на значній частині території України. Було скасовано дореволюційні правові норми щодо приватної власності на землю та промислові підприємства; власником усіх економічних галузей стала держава, яка почала запроваджувати у народному господарстві засоби комплексного планування.

1930 1924 Створення проектного відділу Головелектро Вищої Ради на­ родного господарства (СРСР)

1925

1926

1927

1928

1929

Винахід люмінесцентної лампи (Е. Гермер, Німеччина)

Пуск першої черги Земо­ Авчальської ГЕС на р. Курі (Грузія), потужністю 12,8 МВт

Створення Всесоюз­ ного енергетичного комітету (СРСР)

Перша конструкція кім­ натного кондиціонера (General Electric, США)

1926

1927

1928

1929

Виявлення двох типів напівпровідників (К. Вагнер, Німеччина) Заснування Енерге­ тичного інституту в Москві (СРСР)

1930

1925

1926

1928

1930

Заснування в Парижі Міжнародної спілки виробників і постачальни­ ків електричної енергії (UNIPEDE)

Пуск Волховської ГЕС, загальна потуж­ ність 56 кВ (РРФСР)

Заснування науково­ дослідного інституту фірми AEG у Берліні (Німеччина)

Перша повітряна ЛЕП напругою 220 кВ на бетонних опорах (Італія), довжина 73 км

1920-İ

50 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

ВІД РУЇН — ДО ПЛАНУ ЕЛЕКТРИФІКАЦІЇ Пожежа світової війни, війна громадянська, отаманщина та ворожа інтервенція — ці та інші події охопили практично всі українські терени. Від цього гостро потерпали підприємства, лінії транспорту та енергопостачання. Економічне життя стрімко деградувало. Різні уряди в різний спосіб намагалися виправити становище. Але найбільш радикальними все ж таки були дії більшовиків, які, зокрема, в умовах кризи взагалі позбавляли певних споживачів права користуватися електроенергією.

Л

евова частка енергетичних потужностей припадала у цей час на міські електро-

станції. Так само, як і іншим комунальним

Постанова Ради народного господарства України «Про користування електричною енергією». 1919 р.

установам, їм доводилося функціонувати під тиском вкрай негативних зовнішніх обставин. Наприклад, у Києві проявили стійкість і згуртованість працівники міського електричного підприємства на чолі з досвідченим інженером-електротехніком Олександром Тирмосом. Вони не дали остаточно

Ремонт обладнання електростанції залізничного депо у Києві. 1921 р. d Зруйнована електростанція млина «Лазар Бродський» у Києві.

1920 р.

| 51

c Обкладинка доповіді про план ДЕЕЛРО VIII з’їздові Рад. 1920 р. (ліворуч); Агітаційні малюнки та вірші на підтримку плану ДЕЕЛРО. В. Маяковський. 1920 р. (праворуч)

зруйнувати своє господарство, перевели частину потужностей на використання у якості палива деревини замість вугілля та виявляли дива винахідливості, щоб забезпечити електростанцію дровами. У 1920 р. було запроваджено централізоване управління комунальними підприємствами Києва (першим завідувачем став О. Тирмос). Об’єднаний енергетичний ресурс включав муніципальні та трамвайні електростанції. Подібна картина спостерігалася й в інших містах. Тим часом у Москві, столиці радянської Росії, було створено державну комісію з підготовки грандіозного плану електрифікації всієї країни. Її головою був Гліб Кржижановський — відомий революціонер та інженер, який мав досвід проектування й будівництва електростанцій. План отримав скорочену назву ДЕЕЛРО (Державна електрифікація Росії).

ДЕЕЛРО — державний план електрифі­ кації, що став першим перспективним планом відбудови й розвитку всього комплексу вітчизняної економіки. Роз­ роблений на доручення більшовицько­ го уряду на чолі з Володимиром Лені­ ним; схвалений VIII з’ їздом Рад у грудні 1920 р. Формально був розрахований на Російську федерацію, але фактично поширювався й на територію суміжних радянських республік (ще до утворен­ ня СРСР). План складався з двох частин — програми А і програми Б. Програма А мала на меті якнайшвидше відновлення наявних енергетичних потужностей, а у разі необхідності — їх сполучення високовольтними лініями у межах певних економічних районів. У програмі Б йшлося про будівництво впродовж 10–15 років 30 районних електростанцій (ТЕС або ГЕС) загаль­ ною потужністю 1750 МВт. Частина цих нових об’єктів мала з’явитися в Укра­ їні, насамперед — у промисловому Донбасі.

c Дизель-моторний двигун електростанції ім. Г. Петровського. 1923 р.

d Співробітники електричних підприємств Київського комунгоспу. 1920-і рр. Сидить у центрі О. Тирмос

1920-İ

52 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

c Трансформаторний кіоск місцевості Слобідка на лівому березі Дніпра, щойно приєднаної до Києва. 1920-і рр.

c Нова трамвайна лінія в Харкові біля комплексу Держпрому. Кінець 1920-х рр.

до міської мережі дозволило збільшити енер-

нового центру столиці — нинішньої пл. Сво-

для України затвердив V Всеукраїнський

гетичний ресурс на 15 %. В Одесі у 1921 р. було

боди з велетенським комплексом Держпрому

з’їзд Рад. Відтоді у республіці почала стрімко

створено Електротрамвайний комбінат для

в стилі конструктивізму (Будинку держав-

здійснюватися реалізація програми А. Дово-

комплексного відродження генеруючих по-

ної промисловості). У Держпромі розмісти-

дилося використовувати всі наявні можли-

тужностей та трамвайного руху.

ли республіканський уряд — Раду народних

У березні 1921 р. положення плану ДЕЕЛРО

вості нарощування загальної енергетичної

Помітне місце у цей час належало Хар-

комісарів та чимало інших закладів. Серед

потужності. Так, у Києві на Подолі пожежею

кову, проголошеному столицею радянської

них була Вища рада народного господарства

було зруйновано найбільший у місті млин

України. Тут упродовж 1921–1922 рр. від-

(ВРНГ) — колегіальна установа регулювання

акціонерного товариства «Лазар Бродсь-

будували центральну міську електростан-

та керівництва економікою, до якої входив

кий», проте його власну дизель-моторну

цію, досягли довоєнного рівня виробництва

електровідділ (згодом Енергоцентр).

електростанцію на 750 кВт упродовж 1922–

електроенергії та частково переобладнали

1923 рр. вдалося відновити. Її назвали на

мережу постійного струму в мережу змінно-

шовицьке керівництво проводило нову еко-

честь «всеукраїнського старости» Григорія

го струму. У 1920-ті рр. було прокладено лінії

номічну політику (НЕП). В умовах НЕПу осно-

Петровського; включення цієї електростанції

електропостачання та трамвайні шляхи до

вою економічної діяльності були доцільність

Не слід забувати й про те, що з 1921 р. біль-

| 53

та самоокупність, підприємства перейшли на

зацікавлених партнерів аж до створення ці-

у сільському господарстві України («Елект-

госпрозрахунок. Відповідно у галузі електро-

льових акціонерних товариств за участю дер-

рика»), створене за статутом, «щоб широко

енергетики просування масштабних про-

жавних структур. У якості одного з прикладів

вживати електроенергію в народному госпо-

ектів могло відбутися лише шляхом за-

можна навести засноване у 1924 р. Акціонер-

дарстві, головним чином, у сільськогосподар-

безпеченого фінансування, визначення

не товариство вживання електричної енергії

ській та кустарній його галузях».

d Центральна електростанція у Києві. Початок 1930-х рр.

1920-İ

54 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

СТРІМКЕ РОЗШИРЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОТУЖНОСТЕЙ З кожним кроком у напрямі розширення енергетичних потужностей ставала дедалі більш очевидною актуальність цього процесу. У квітні 1922 р. Раднарком України ухвалив постанову про електрифікацію республіки на найближчі 10–15 років. Він передбачав збільшити загальну потужність електростанцій орієнтовно до 1000 МВт.

П

ершим об’єктом, на якому було реалізовано положення програми Б плану ДЕЕЛРО

для України, стала Штеровська державна районна електростанція (ДРЕС). Принципового значення для розвитку економіки Донбасу набуло проведення від Штеровської ДРЕС ліній високої напруги. Частина їх була розрахована на напругу 22 кВт та 35 кВ; до шахтарської Кадіївки створили лінію на 115 кВ довжиною близько 60 км (згодом її подовжили до Луганська). Нестача джерел електроенергії у 1920-і рр. була однією з основних проблем Донбасу. Досить красномовно недостатню потужність

c Початок будівництва Штеровської державної районної електростанції (ДРЕС).

1923 р. Штеровська ДРЕС отримала назву від залізничної станції Штеровка. Місце для електростанції обрали в антрацитовому районі Донбасу, щоб уперше використати в якості палива величезнуі кількості відваленого штибу — дрібних часток породи. Проектування ДРЕС велося з 1921 р., будівництво — з 1923-го (воно спершу здійснювалося примітивними знаряддями та майже без засобів механізації). У жовтні 1926 р. увійшов до ладу турбогенератор № 1 першої черги електростанції потужністю 10 МВт, а до 1932 р. було введено всі агрегати, переважно придбані в Англії, — загалом на 157 МВт. Біля ДРЕС виникло робітниче селище — нині м. Міусинськ Луганської обл.

електростанції у м. Сталіно (Донецьку) бу-

c Опора ЛЕП напругою 115 кВ від Штерівської ДРЕС до Кадіївки. 1926 р.

ло описано в одному з нарисів 1929 р.: «Коли трамвай їде вулицею, часто гасне електрика у навколишніх будинках — це трам-

Северодонецької ДРЕС (загальна потужність

вай диктаторськи відбирає енергію, потрібну

65 МВт). Разом із спорудженням ДРЕС на

для пересування. Трамвай

Донбасі проходили масштабні роботи з об’єд-

їде містом поволі — части-

нання локальних потужностей на паралель-

ну енергії відбирають бу-

ну роботу в спільну мережу. Було задіяно

динки». Втім, того ж 1929 р.

22 електростанції шахт і металургійних за-

відбувся пуск першої черги

водів (у сумі — 71,6 МВ), з яких сформували п’ять енергетичних кілець. Так забезпечувалися енергоресурси для подальшого індустрі-

e Значок на честь 50-річчя першого пуску Штеровської ДРЕС. 1976 р.

ального розвитку регіону. Подібних заходів було вжито і для електростанцій металургійних підприємств

| 55

c Прокладення дерев’яного водоводу для електричної станції Харківського району (ЕСХАР). 1920-і рр. d Перспективне проектне зображення Київської районної електростанції (КРЕС). 1920-і рр.

c Будівля Харківської ДРЕС-2. 1930-ті рр.

56 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

Придніпров’я (сумарно 22,5 МВт). Енерге-

1920-İ

тичному забезпеченню промисловості Кривбасу сприяв пуск у 1929 р. Криворізької ДРЕС потужністю 44 МВт. Здійснювалося забезпечення енергетичних потреб українських міст, які швидко розвивалися. Для цього на додачу до вже існуючих було зведено декілька нових потужних електростанцій. Так, для Харкова та Харківського району вже у 1925 р. вирішили терміново спорудити нову електростанцію, для чого було створено пайове товариство ЕСХАР (електрична станція Харківського району). Місце для неї обрали поблизу м. Чугуєва, на відстані приблизно 50 км від Харкова. При ЕСХАР діяло власне проектне бюро. Запланована потужність електростанції становила 45,5 МВт (передбачалась як для потреб столиці, так і для розвитку промислового регіону). Головні джерела енергії — два турбогенератори по 22 МВт — були замовлені у Німеччині. Для технічного водопостачання станції від річки Уди — притоки Сіверського Донця — вдалися до своєрідного рішення: через дефіцит металу було використано дерев’яні циркуляційні водоводи діаметром 1600 мм, стягнуті обручами. Пуск першого турбогенератора відбувся у 1930 р. ЕСХАР (відому також як Харківська ДРЕС-2) сполучили з містом та іншими споживачами за допомогою ЛЕП напругою 110 кВ; відповідно, у столиці спорудили Головну знижувальну підстанцію. Нову районну електростанцію було споруджено і в Києві, практично в межах міста, на Рибальському півострові між Дніпром та річковим портом. Вона отримала назву КРЕС (Київська районна електростанція). Проект електростанції було вирішено в пануючому тоді стилі конструктивізм (над ним

Машинна зала КРЕС. Початок 1930-х рр.

| 57

працювали відомі архітектори-новатори А. Буров, Г. Гольц, М. Парусніков). Керува-

c Нова електростанція в Миколаєві. З поштівки 1931 р.

ли будівництвом інженери Б. Доманський та М. Оберучев. Роботи розпочалися у 1926 р.

споживачів. Слід відзначити, що у 1920-і рр.

(тим часом вдалося істотно розширити іс-

госпрозрахункові енергетичні підприємст-

нуючу ЦЕС, встановивши додатковий паро-

ва застосовували для приватних користу-

генератор). Урочисте відкриття першої черги

вачів так звані класові тарифи, диферен-

КРЕС потужністю 21,3 МВт відбулося 1 трав-

ційовані за соціальним походженням та

ня 1930 р. На перспективу було передбачено

професійним статусом. Розбіжності були

другу чергу на 24 МВт.

доволі значними: у Києві в 1924 р. най-

Подібні об’єкти з’являлися і в інших

більш пільговий тариф становив 18 коп. за

великих містах (приміром, наприкін-

1 кВт·год., найменш пільговий 35 коп., тоб-

ці 1920-х рр. було споруджено Микцент-

то майже вдвічі дорожче. Проте після пуску

раль — нову центральну електростанцію

КРЕС електроенергія істотно подешевшала,

м. Миколаєва). Як правило, це сприяло не

вже у 1931 р. вона коштувала в середньому

лише збільшенню потужностей енергетич-

10,5 коп. за кВт·год. (переважна більшість

них підприємств, але й більшій доступнос-

працюючих киян тоді отримувала платню

ті електроенергії для побутових та інших

від 30 до 150 руб. на місяць).

1920-İ

58 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

СТВОРЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ Чимало електроенергетичних та електротехнічних підприe Збірка «Червоний дріт», присвячена 10-річчю електротехнічного факультету КПІ. 1929 р., обкладинка та перша сторінка.

ємств перебували у стані зародження чи відбудови, коли у вищих навчальних закладах України було розпочато перспективну справу — підготовку фахівців-електриків на спеціалізованих факультетах.

Н

асамперед, у вересні 1918 р. відкрили електротехнічний факультет у Київсько-

му політехнічному інституті. Першим його деканом став професор Анатолій Круковський, який перед тим з 1911-го очолював кафедру електротехніки КПІ. Наступним деканом у 1922 р. призначили професора Олександра Скоморохова. До існуючих фахових лабораторій у 1920-і рр. було додано декілька нових — високовольтну, електричної тяги, струмів високої частоти та радіотехніки. На початку 1930-х рр. тимчасово

Копняєв Павло Петрович (1867–1932) Визначний учений­електротех­ нік і громадський діяч. Отримав військову освіту, пізніше закін­ чив Практичний технологічний інституту у Санкт­Петербурзі та Дармштадтський політехнікум (Ні­ меччина). Працював у ХТІ з 1899 р., упродовж 1919–1920 рр. виконував обов’язки ректора. Автор низки навчальних посібників. Вважається одним із фундаторів електротех­ нічної школи в Україні.

діяв окремий Енергетичний інститут, для якого спорудили прибудову до головного корпусу КПІ, відому як «енергокрило». У Харківському технологічному інституті електротехнічний факультет було відкрито у січні 1921 р. Деканом був призначений професор Павло Копняєв. Факультет у Харкові складався з чотирьох кафедр: електричних машин, електричного обладнання, загальної електротехніки, електричної тяги. П. Копняєв наполегливо пропонував спорудити в інституті функціонально профільований електротехнічний корпус. Відповідні креслення розробив провідний харківський зодчий Олександр Бекетов. Ескізний варіант було виконано ще в традиційних архітектурних формах, проте

d Прибудова до головного корпусу КПІ — «енергокрило». Початок 1930-х рр.

c Погруддя П. Копняєва в електротехнічному корпусі ХПІ

| 59

e Електротехнічний корпус ХПІ

d Перший варіант проекту електротехнічного корпусу Харківського технологічного інституту. Архітектор О. Бекетов. 1921 р.

1920-İ

60 | РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ПІСЛЯ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

проводило політику українізації (прого-

остаточному проекту автор надав риси кон-

У подальшому спеціальні навчальні за-

структивізму (пишний портал прибудовано

клади з електротехніки й енергетики нерід-

лошену у 1923 р.). Українську мову швид-

пізніше).

ко виникали у разі необхідності терміново

кими темпами запроваджували в робо-

подолати дефіцит фахівців. Так, на Штербу-

ті офіційних установ, освітніх закладів,

нічний інститут. На момент заснування за-

ді у 1929 р. почав діяти енергетичний тех-

промислових і торговельних підпри-

кладу при механічному факультеті вже існу-

нікум, у 1930–1933 рр. він навіть мав статус

ємств. При цьому у ряді галузей доводи-

вало електромеханічне відділення. У 1921-му

вищого технічного навчального закладу, тоб-

лося адаптувати українською мовою тер-

механічний факультет, також із електро-

то готував не лише техніків та бригадирів,

мінологію. Подібний приклад ми бачимо

механічним відділенням, з’явився при

але й інженерів-електриків.

у виданні «Перша книжка з електротех-

У 1918 р. було відкрито Одеський політех-

Катеринославському гірничому інституті (нині Дніпровська політехніка).

Описувані події відбувалися саме тоді, коли радянське керівництво республіки

d Президія І Всеукраїнського енергетичного з’їзду у Харкові. 1928 р. П. Копняєв — четвертий зліва.

ніки» (Харків, 1929 р.), оперативно перекладеному з російської.

| 61

Відчутний інтерес науково-технічної спільноти до питань електроенергетики та електротехніки проявився в тому, що бу-

кажучи, першої п’ятирічки, період якої охо-

професор П. Копняєв. Важливу доповідь

пив 1928–1932 рр.).

«План електрифікації України на перше

В Україні так само зростала актуальність

п’ятиріччя» виголосив інженер В. Годяєв.

ло відновлено електротехнічні з’їзди. Зо-

вирішення енергетичних питань. Того ж

Він визначив пріоритет за енергопоста-

крема, у жовтні 1921 р. у Москві відбувся

1928 р. при Науково-технічному управлінні

чанням промислових підприємств, хо-

VIII Всеросійський електротехнічний з’їзд,

Вищої ради народного господарства сформу-

ча водночас передбачалася поступова

у травні 1928-го там само — ІХ електротех-

вали Постійне бюро українських енергоз’їз-

електрифікація сіл. У доповіді було зробле-

нічний з’їзд, що мав уже статус Всесоюз-

дів — постійно діючий орган за участю ін-

но акцент на максимальній економічності

ного (паралельно з ним проходив і Всесо-

женерів, науковців, педагогів, представників

енергетичних підприємств. Одним із об-

юзний теплотехнічний з’їзд, що дало під-

промисловості, транспорту, зацікавлених ві-

раних засобів стало використання низько-

ставу сприймати цю подію як І Всесоюзний

домств (у 1929 р. бюро перетворили на Укра-

сортного палива та відвалів з копалин.

енергетичний з’їзд). Делегати з’їзду зосе-

їнський енергокомітет).

Донбас мав необмежену кількість подібних

редилися на питаннях, пов’язаних із ви-

Вже у вересні 1928 р. у Харкові пройшов

ресурсів, тому на з’їзді визнали недоціль-

конанням 1-го п’ятирічного плану розвит-

І Всеукраїнський енергетичний з’їзд. Од-

ною магістральну передачу в цей регіон по-

ку народного господарства СРСР (простіше

ним з його організаторів був, зокрема,

тужностей Дніпровської енергосистеми.

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ СЛОВНИЧОК ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ (За «Першою книжкою з електротехніки»)

c Титульний аркуш видання «Перша книжка з електротехніки». 1929 р.

Великий струм — сильный ток Вимикач — выключатель Вислідний — результирующий Витворець — якорь Від’ємний — отрицательный Водень — водород Волосина вугляна — нить угольн. Додатний — положительный Електрозворушення — электродвижущая сила Електрорушій — электродвигатель Загальний струм — общий ток Звій — виток Злучний — соединительный Змінний струм — переменный ток Зсув — сдвиг Індуктований — индуцированный Індуктувальний — индуцирующий Індуктуваний — индуцируемый Кисень — кислород

Коло струму — цепь тока Лукова лямпа — дуговая лампа Лямпа розжарювання — лампа накаливания Магнетозворушення — магнитодвижущая сила Малий струм — слабый ток Механічний кінь — лошадиная сила Мосяж — латунь Напруга — напряжение Низкове злучення — последовательное соединение Оливо — свинец Опір — сопротивление Осердя — сердечник Ошурка — железные опилки Перекрій — сечение Питомий опір — удельное сопротивление Платівка — пластинка

Повний опір — кажущееся сопротивление Поземина — горизонталь Потужність — мощность Поштовх — толчок Притискач — зажим Провідність — проводимость Простий струм — постоянный ток Рівнобіжне злучення — параллельное соединение Розгілок — разветвление Скаля — шкала Струм — ток Струмовідний — токонесущий Течиво — жидкость Шпуля — катушка

Дніпрогес в будівельних лісах

1932 1931 Створення електронної переда­ вальної трубки для телебачення – іконоскопа (В. Зворикін, США)

1931

Перша в СРСР реакція розщеп­ лення ядер літію (Харківський фізико­технічний інститут, УРСР) Запуск циклотрона у Берклі, США (Е. Лоуренс, М. Лівінгстон)

1932

1934 1933 Початок експлуатації московського тролейбусу, першого в СРСР

1933 1933

1932 Відкриття позитрона (К. Андерсон, США)

Перша в СРСР ЛЕП напругою 220 кВ Свір – Ленінград, довжина 240 км.

Початок використання ПВХ для ізоляції кабелів (кабельний завод Обер­ шпрее, Німеччина)

1934

1935 Патент на польовий транзистор з ізо­ льованим затвором (О. Хейл, Англія)

1935 1935 Bідкриття першої лінії Московського метрополі­ тену, першого в СРСР

розділ VI

МАСШТАБИ, ЩО ВРАЗИЛИ СВІТ У 1930-і рр. вітчизняна енергетика розвивалася відповідно до концепцій плану ДЕЕЛРО, з урахуванням загального курсу на індустріалізацію країни. Обсяг джерел електроенергії стрімко зростав. При цьому, завдяки дедалі ширшому використанню високовольтних ЛЕП і створенню значних територіальних та міжтериторіальних мереж, з’явилися можливості для маневрування потужностями. Відчутний відбиток на перебіг подій накладали більшовицькі методи керування економікою.

1940 1936 Початок серійного виробництва дизель­електричних локомоти­ вів (США) перше регулярне телевізійне віщання (BBC, Велика Британія)

1936 1936 Пуск ГЕС із «греблею Гуве­ ра» на р. Колорадо (США), загальна потужність 705 МВт

1937

1938

1939

Всесоюзна нарада працівників електростанцій і електричних мереж у Москві (СРСР)

Відкриття явища p-n­переходу (Р. Ол, США)

1938

1939

Автоматичне електрозва­ рювання металу під шаром флюсу (Є. Патон, УРСР) Створення газотурбінної уста­ новки безперервного горіння (В. Маковський, УРСР)

1940

1939

1940

Включення на Новомосковській ДРЕС (РРФСР) першого вітчизняного турбоагрегату потужністю 100 МВт

Спорудження найбільшої в світі вітряної турбіни потужністю 1,25 МВт, штат Вермонт (США)

1930-İ

64 | МАСШТАБИ, щО ВРАЗИЛИ СВІТ

ЯК БУДУВАЛИ ДНІПРЕЛЬСТАН Потужна гідроелектростанція на Дніпрі, біля міста Запоріжжя та легендарного острова Хортицяі, за планом ДЕЕЛРО мала бути ключовим об’єктом. Група фахівців на чолі з інженером Іваном Александровим розпочала її проектування ще у 1921 р. Проте задум для тих часів був настільки грандіозним, що умови для практичної реалізації проекту склалися лише у 1927-му.

Б

Вінтер Олександр Васильович (1878–1958) Видатний фахівець зі споруджен­ ня електростанцій, академік АН СРСР. Учився в КПІ (звідки пішов через участь у студентських заво­ рушеннях) та Петербурзькому по­ літехнічному інституті. Очолював будівництво Шатурської ДРЕС та ДніпроГЕС, згодом був керівни­ ком Головенерго та Головгідро­ енергобуду.

ільш того, вже накопичений досвід дозволив

п’ять з дев’яти генераторів та могутні екска-

начальникові Дніпробуду Олександру Вінте-

ватори «Меріон» для земляних робіт; з Ні-

ру збільшити техніко-економічні показники

меччини привезли частину трансформато-

споруди, перевершивши всі світові аналоги.

рів, лісопильну та каменедробильну техніку.

Так, попередньо очікувалося, що для електро-

Крім того, спершу треба було подолати не-

станції будуть використані гідравлічні турбіни

стачу досвіду у місцевих робітників, тож по-

потужністю 37 МВт. Але натомість обрали для

ряд з ними працювали й ділилися фаховими

кожної з 9 турбін потужністю 62 МВт. Світ ще

навичками американські консультанти. Про-

не знав подібного. Так само й сумарна потуж-

те з часом питома вага вітчизняних кадрів

ність основних агрегатів станції 558 МВт мала

невпинно зростала. В ході будівництва іноземці були вражені

перевищити будь-яку наявну на той момент електростанцію земної кулі. На урядових нарадах велися численні дис-

його неймовірними темпами. Для того, щоб

c Машинна зала ДніпроГЕС. З поштівки 1932 р.

проект тільки власними силами. Було розгля-

на місці колишнього голого степу й гранітних скель постала кілометрова гребля з елек-

кусії, чи вдасться реалізувати вражаючий Зарубіжні фірми все ж таки брали ваго-

тростанцією та шлюзом, необхідно було про-

нуто варіанти залучення підрядників з Ні-

му участь у спорудженні ДніпроГЕС. Біль-

вести величезний обсяг земляних та бетон-

меччини та США. Але О. Вінтер і його спів-

ша частина основного обладнання була ім-

них робіт. Зокрема, на 1930 р. запланували

робітники переконали всіх, що зуміють впора-

портною: у США замовили всі основні турбі-

тися з основним обсягом робіт без іноземців.

ни з вертикальним валом типу «Френсіс»,

d Дніпробуд. Художник К.Богаєвський. 1928 р.

| 65

Одразу після відкриття електростанції діяли п’ять генераторів; впродовж 1932– 1939 рр. здійснювався монтаж ще чотирьох генераторів вітчизняного виробництва. Після цього потужність ДніпроГЕС вийшла на проектний рівень. Вироблена енергія забезпечувала живлення низки промислових підприємств Подніпров’я, великих міст, надходила до сільських споживачів. Будівництво ДніпроГЕС (Дніпрельстан) ви-

Купер Хью Лінкольн (1865–1937)

явилося знаковою подією у вітчизняній істо-

Американський інженер, фахі­ вець з гідробудування. Був за­ прошений головним консультан­ том при спорудженні ДніпроГЕС. Фото М. Бурк­Уайт, 1931 р.

кінематографі, художній літературі. Чимало

рії, увічненою в образотворчому мистецтві, школярів знали напам’ять «Війну з Дніпром» Самуїла Маршака. Володимир Сосюра ще у 1926 р. написав вірш «Дніпрельстан», що завершувався оптимістичними рядками:

c Соцмісто у Запоріжжі для працівників Дніпробуду. З поштівки 1932 р.

В бетони й сталь наш край закутий, нам не страшний ворожий стан.

укласти 427 тис. кубометрів бетону. Це вже перевищувало тогочасній світовий рекорд у 350 тис. кубометрів за рік, поставлений американцями. Проте колектив

Урочистий мітинг, присвячений введенню електростанції до ладу, відбувся 10 жовтня 1932 р. Серед присутніх були

староста» Григорій Петров-

рів! Навіть О. Вінтер не одразу

ський, нарком важкої про-

погодився з цією ініціативою,

мисловості СРСР Георгій

але, зрештою, її було схвалено.

Орджонікідзе, французь-

І рекордний показник вдалося

кий письменник Анрі Бар-

подолати.

бюс та ін. Утім, пуск першого генератора було здійс-

Поряд з усіма трудовими

умов, створених для праців-

c Монета України номіналом 5 грн на честь 70-річчя запуску ДніпроГЕС, 2002 р.

ників. Начальник Дніпробу-

нено ще раніше, до свята 1 Травня. Письменники І. Ільф і Є. Петров у своїй книзі «Одноповерхова

ду зумів уже на початковому етапі робіт до-

Америка» розповіли про зустріч з кон-

могтися для них зручних і впорядкованих

сультантом Дніпробуду, американським

жител, налагодженого харчування, різнома-

інженером Чарльзом Томсоном. Він при-

нітних допоміжних господарств. Це справи-

гадував, як запросив начальника Дніпро-

ло вельми позитивний вплив на продуктив-

буду власною рукою ввімкнути рубиль-

ність праці, яка й забезпечила остаточний

ник: «Містере Вінтер, суп готовий!».

успіх.

про це вирує Дніпрельстан.

ло Калінін, «всеукраїнський

ний план — 500 тис. кубомет-

значити рівень побутових

Над синню буйного Славути

«всесоюзний староста» Михай-

дніпробудівців висунув зустріч-

досягненнями необхідно від-

Минуло «Бути чи не бути?»

d Мітинг 10 жовтня 1932 р. на честь відкриття ДніпроГЕС. З поштівки 1932 р.

1930-İ

66 | МАСШТАБИ, щО ВРАЗИЛИ СВІТ

ЕНЕРГЕТИЧНА БАЗА П’ЯТИРІЧОК Проголошені радянським керівництвом індустріалізація та колективізація здійснювалися на тотальній плановій основі. Тому вся історія вітчизняної економіки вимірювалася п’ятирічними планами розвитку народного господарства. Зокрема, перша п’ятирічка прийшлася на 1928– 1932 рр., друга — на 1933–1937 рр., третю було розпочато у 1938 р. Оскільки результати п’ятирічних планів в очах усього світу мали виглядати як підтвердження ефективності більшовицького ладу, керівні органи докладали всіх зусиль для виконання й перевиконання запланованих показників, а у разі невдач — для маскування негативних даних. В Україні c Зуївська ДРЕС. 1930-і рр.

все це насамперед спричинило значне зростання важкої промисловості, стрімку урбанізацію та шалений тиск на село, аж до штучного голоду.

Е

лектроенергетика перетворилася на голов-

Зуївську ДРЕС, неподалік

ну рушійну силу промислових підпри-

від селища Зуївка. Пер-

e Значок на честь 40-річчя пуску Зуївської ДРЕС Зростав потенціал електростанцій при містах. Так, у Києві в 1935 р. було введено другу

ємств, тож нарощування її потужностей

шу чергу електростанції

стало одним із пріоритетних народногоспо-

будували впродовж 1930–1931 рр.,

дарських завдань. У цій галузі продовжува-

вона включала три імпортні турбоагрега-

ли дотримуватись орієнтирів ДЕЕЛРО, хоча

ти потужністю по 50 МВт. Повної проек-

Дніпродзержинської ДРЕС (нині м. Кам’ян-

з певними ситуаційними корективами.

тної потужності (350 МВт) станція досягла

ське), у 1937 р. почалася промислова екс-

Наприклад, для енергопостачання Донбасу

у 1939-му, причому для третьої черги було

плуатація першого агрегату Севастопольсь-

план ДЕЕЛРО передбачав спорудження Гри-

встановлено найбільший для того часу тур-

кої ДРЕС потужністю 12 МВт, у 1938 р. спору-

шинської ДРЕС (біля с. Гришина на р. Гри-

боагрегат потужністю 100 МВт вітчизняного

дили Комиш-Бурунську ДРЕС у Керчі.

шинці), але натомість було вирішено звести

виробництва.

чергу КРЕС потужністю 25 МВт. У 1932 р. постала перша черга

Для потреб сільськогосподарських регіонів широко вдавалися до використання малих ГЕС. Прикладом цього може служи-

Червонозаводська ТЕЦ у Харкові. Енер­ гетична база для турбінного, електро­ механічного, паровозобудівного та інших заводів міста (загальна проектна потужність 62 МВт). Першу чергу зведено у 1932–1934 рр. Була оголошена удар­ ною будовою другої п’ятирічки, вперше в СРСР укомплектована вітчизняним обладнанням на стадії дослідних зразків. Нині — ТЕЦ­3 у Харкові.

ти Корсунь-Шевченківська ГЕС потужністю 1650 кВт, споруджена на річці Рось у 1934 р., для якої було запропоновано низку передових технічних рішень — автоматичне регулювання, захисну сигналізацію тощо. Уперше в СРСР при Корсунь-Шевченківській ГЕС запровадили електромашинно-тракторну станцію. Впродовж 1930-х рр. в Україні з’являлися

Червонозаводська ТЕЦ у Харкові. 1930-і рр.

перші теплоелектроцентралі (ТЕЦ) — теплові електростанції, які водночас були джерелом теплової енергії для централізованих

| 67

Тролейбус у Києві на Хрещатику. 1937 р.

опалювальних систем. На першому етапі використання вони обслуговували насамперед промислові комплекси. Так, у 1931 р. було розпочато експлуатацію ТЕЦ Харківського тракторного заводу загальною потужністю 15 МВт (тепер ТЕЦ-4). Того ж року затвердили проектне завдання Червонозаводської ТЕЦ. У Києві, до якого у 1934 р. було переведено столицю республіки, першу ТЕЦ зі встановленою потужністю 12 МВт споруджувала дирекція Південно-Західних залізниць. Місце для станції визначили на розі сучасних вул. Жилянської та Льва Толстого. У 1937 р. Київська ТЕЦ (нині СТ-1) почала давати

електроенергію; було також створено першу в місті цен-

e Електрична праска в радянському побуті. 1930-і рр.

тралізовану систему теплопостачання. Теплову мережу

з’явилися на вулицях Гор-

проклали, зокрема, до голов-

лівки, Єнакієва. Запоріжжя,

ного офісу Південно-Західної

Краматорська, Кривого Рога,

залізниці (вул. Лисенка, 6),

Луганська, Маріуполя та ін.

а найпершою опалюваною

У Києві з 1935 р. було вперше

від ТЕЦ столичною будівлею

в республіці розпочато тро-

стало розташоване в тому ж

лейбусне сполучення (най-

кварталі приміщення Нар-

перші зразки рухомого скла-

комату радгоспів по вул. Ле-

ду підготував на базі москов-

ніна, 38 (нині вул. Богдана

ської моделі ЛК-5 Київський

Хмельницького).

трамвайний завод). У 1939 р.

Зростала роль електроенергії у звичному людському житті. Дедалі більше міст України отримували власні лінії електротранспорту: трамваї

тролейбусні маршрути з’явилися і в Харкові. Електрифікація міських осель сприяла поширенню побутових електричних пристроїв. Хоча до рівня західних країн було ще далеко,

e Найперший у Києві будинок, опалюваний від ТЕЦ, по вул. Леніна, 38 (нині вул. Б. Хмельницького). 1930-і рр

для задоволення культурних потреб або для хатнього вжитку електроприлади ставали дедалі більш звичними.

1930-İ

68 | МАСШТАБИ, щО ВРАЗИЛИ СВІТ

СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ Одночасно з будівництвом нових електростанцій було споруджено значну кількість ЛЕП, що дозволяли стрімко передавати електроенергію споживачам і створювати розгалужені мережі. Вже у 1932 р. на території України сумарна довжина ліній напругою 22 кВ становила 427 км, 35 кВ — 633 км, 110 кВ — 568 км, 154 кВ — 233 км. У 1937 р. лінії 22 кВ вже не використовувалися, зате довжина ліній 35 кВ сягнула 1463 км, на 110 кВ — 836 км, 150 кВ — 440 км. Для перших повітряних ліній використовувалися дерев’яні опори, але в подальшому були поширені металеві ажурні опори різних модифікацій на бетонних фундаментах.

В

особливих умовах прокладали наприкінці 1930-х рр. повітряну лінію Севасто-

Зрештою, у 1940 р. було завершено будівництво першої в країні міжсистемної ЛЕП

поль — Ялта напругою 110 кВ. Частина траси

Дніпро — Донбас напругою 220 кВ. Це від-

пройшла по гірській місцевості. Для неї

булося вже тоді, коли у сполучуваних ре-

спеціально розробили конструкцію однолан-

гіонах існували потужні енергосистеми,

цюгової опори з проводами, розташованими

що завдяки новій лінії могли працювати

трикутником, яку в подальшому так і нази-

координовано.

c Схема Дніпровської системи електростанцій (І. Александров) за пропозицією 1921 р.

e Значок, присвячений Дніпроенерго

вали опорою кримського типу.

d Монтаж проводів ЛЕП біля ДніпроГЕС. 1930-і рр.

На першому етапі процесу формування енергосистем іще працювали економічні механізми НЕПу. Тому за прикладом Харкова, де вже діяло пайове товариство «Електрична станція Харківського району» (згодом реорганізоване в АТ «Харківське об’єднання державних електричних станцій» — ХОДЕС), у Києві в січні 1930 р. створили державне акціонерне товариство з виробництва теплової та електричної енергії «Київструм», у розпорядження якого було передано всі електростанції й мережі Київського району. Проте в той самий час розпочиналося запровадження інших управлінських моделей, що ставали часткою загальної командноадміністративної системи. Приміром,

| 69

у 1929 р. харківське АТ було підпорядковане безпосередньо Енергоцентру союзної ВРНГ. У 1930 р. було організовано об’єднання державних електростанцій Донецького кам’яновугільного басейну «Донбасструм», так само підпорядковане Москві. У 1931 р. відбулася значна реорганізація енергогосподарств різних регіонів України. Так, у Києві щойно створене АТ перетворили на Управління електричних станцій та мереж Західної частини України («Зукренерго»). Планувалося включення до цієї системи електростанцій і мереж Житомира, Чернігова та інших міст. Утім, вже з 1934 р. ця структура почала діяти як районне енергетичне управління (РЕУ) «Київенерго». ХОДЕС і «Донбасструм» у листопаді 1931 р. склали разом організацію «Північдоненерго». Наступного року її поділили на Харківську енергосистему («Північукренерго») та Донецьку енергосистему («Доненерго»), у січні 1933-го знову об’єднали в підприємстві «Донпівнічукренерго» але у жовтні того ж року ще раз розділили — на РЕУ «Харківенерго» (у м. Харкові) та «Донбасенерго» (у м. Горлівці). У Подніпров’ї в липні 1931 р. почало діяти Придніпровське районне управління державних електричних мереж «Дніпроенерго» з центром у м. Дніпропетровську (Дніпрі). Проте у 1934 р. його перетворили на «Дніпровський енергетичний комбінат» з центром у Запоріжжі, а вже наступного року реорганізували у РЕУ «Дніпроенерго». Офісне приміщення цієї установи було зведено у Запоріжжі ще у 1927 р. для Управління головного інженера Дніпробуду. Окремі енергокомбінати існували в Одесі та Миколаєві. На території Криму на базі

Приміщення Дніпроенерго в Запоріжжі. 1930-і рр.

Спорудження опори ЛЕП на Хортиці. 1932 р. Високовольтні опори на Хортиці. Знаменитий острів, що пам’ятає козаків­запорожців, опинився на трасі потужної ЛЕП від генераторів ДніпроГЕС, напругою 154 кВ. Ця лінія на міцних металевих опорах — одно­ ланцюгових портального типу або дволанцюгових Т­подібних — простяглася до Дніпропетровська і Кам’янського.

70 | МАСШТАБИ, щО ВРАЗИЛИ СВІТ

АТ «Кримелектро» у 1931 р. було створено

1930-İ

РЕУ «Крименерго».

З метою адміністративної централізації енергетичної галузі у 1932 р. Енергоцентр

Розвиток ліній і мереж дозволив створи-

Вищоїради народного господарства СРСР пере-

ти в регіоні з високою концентрацією інду-

творили на Головне управління енергетичного

стріальних підприємств Об’єднану енерго-

господарства СРСР «Головенерго», яке входило

систему (ОЕС) Півдня. На 1940 р. її формува-

до структури союзного Наркомату важкої про-

ли РЕУ «Донбасенерго», «Дніпроенерго» та

мисловості. У 1939 р. зі складу Наркомважпро-

«Ростовенерго»; сумарна потужність елек-

му було виділено Наркомат електростанцій та

тростанцій, що входили до ОЕС, складала по-

електропромисловості СРСР, що його у 1940-му

над 1800 МВт. Для забезпечення диспетчер-

розділили на Наркомат електростанцій СРСР

ського оперативно-технологічного управлін-

і Наркомат електропромисловості СРСР.

ня, згідно з наказом Наркомважпрому від

Хоча в обігу тоді було поширене гасло «Кад-

3 березня 1938 р., у м. Горлівці було створено

ри вирішують усе», проте насправді у доборі

Бюро Південної енергосистеми, яке у 1940 р.

кадрів переважав волюнтаристський підхід

перейменували на Об’єднане диспетчерське

з урахуванням «ідейності» та «партійності».

управління (ОДУ) Півдня.

На деяких посадах ще можна було зустріти

d Будинок Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. З поштівки 1950-х рр.

c М. Оберучев, технічний директор «Зукренерго»

| 71

c Будинок Донбасенерго в Горлівці. 1960-і рр.

справжніх професіоналів — на-

у створенні підпільної організації

приклад, «Головенерго» спершу

«Промислова партія» («Пром-

очолив Олександр Вінтер, а в Киє-

партія»), яка нібито мала на меті

галузі отримали вироки за безглуздими зви-

ві технічним директором «Зукре-

ліквідацію радянської влади. Про-

нуваченнями у «шкідництві», «антира-

нерго» призначили досвідчено-

цес у справі «Промпартії», що

дянській пропаганді» тощо. Подібна тенден-

го фахівця-енергетика, колишньо-

відбувся у Москві, закінчився об-

ція спостерігалася й стосовно працівників

го керівника міської ЦЕС Михайла

винувальним вироком для вісь-

освіти. Втім, навіть у несприятливих умо-

Оберучева. Проте важелі адміні-

ми підсудних і створив прецедент

вах технічні школи виконували свою місію,

для низки галузевих справ, зокре-

готуючи нових фахівців. Галузеві потреби

ма, в електротехніці та енергетиці.

зумовили появу нових навчальних закла-

У такий спосіб більшовицьке керів-

дів. Так, у 1930 р. у Харкові було засновано

стративної влади нерідко отримували персони, далекі від розуміння

c Значок на честь 50-річчя Харківенерго

галузевої проблематики.

ництво переклало на науково-технічні кадри

Інститут механізації та електрифікації сіль-

масові репресії, запроваджені сталінським

провину за економічні невдачі, спричинені

ського господарства (нині Харківський націо-

режимом. Ще у 1930 р. групу представників

власним авантюризмом. Згодом, у роки «ве-

нальний технічний університет сільського

науково-технічної інтелігенції звинуватили

ликого терору», чимало діячів енергетичної

господарства ім. Петра Василенка).

Сумні наслідки для кадрових питань мали

Трамвай на Головній вул. у Чернівцях. 1920 р.

1924 Запровадження першої автома­ тизованої електричної лінії на автопідприємстві Morris Motors, Англія.

1921 Введення в експлуатацію електрифікованої залізниці клас напруги 4 кВ, Турин–Черес (Італія), довжина 42,6 км

1922 Ухвалення у Польщі закону про експорт електричної енергії

1920

Магнетронна генерація НВЧ­коли­ вань (А, Жачек, Чехословаччина)

1922

1924

1929 1927

1928

Перший промисловий па­ рогенератор з примусовою подачею повітря (фірма «Сіменс», Німеччина)

Перший в Євро­ пі зварний міст через р. Слудвя (Польща)

1926

1923 1921 Заснування в Парижі Міжна­ родної ради з електротехні­ ки високих напруг (CIGRE)

«Вітроелектричне село» Хьогель (Німеччина) з вітро­ двигуном потужністю 9,6 кВт на 60 споживачів

1926 Використання елект­ ричної газонокосарки (Велика Британія)

Рейн­Вестфальська повітряна ЛЕП напругою 220 кВ з можли­ вістю перетворення на 380 кВ, Форарльберг (Австрія) – Кельн (Німеччина), довжина 600 км

1928

193

1927

1929

Спорудження ГЕС на р. Дунай біля м. Пассау (Німеччина), ЛЕП напругою 110 кВ Регенсбург– Пассау вздовж долини Дунаю

Пуск ГАЕС «Кьопхен­ верк» (А. Кьопхен, Німеччина), загальна потужність 132 МВт

30

розділ VII

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ Події Української революції та військові конфлікти упродовж 1917–1920 рр. спричинили до істотних змін на політичній карті Європи. У результаті Першої світової війни перестала існувати Австро-Угорська імперія. Кордони відродженої Польської держави визначив Ризький мир 1921 р., що підвів підсумки бойових дій за участю Польщі, радянської Росії та незалежної України. Майже на два десятиліття Польща отримала Галичину та західну Волинь. Тим часом Буковина була окупована Королівством Румунією, а Підкарпатську Русь (Закарпаття) приєднали до Чехословацької республіки. Відповідно до цього розподілу й функціонувала економіка західних українських територій — аж до Другої світової війни, в ході якої вони увійшли до радянської України в складі СРСР.

1938 1930 Винахід криптонової лампи (І. Броді, Угорщина)

Розробка актуального принципу передачі кольорового телевізійного сигналу (Ж. Валенсі, Франція)

1933 Перший повітряний вимикач для напруги 220 кВ (фірма AEG, Німеччина)

1932

1934

1936

1933 Запуск першого турбогенератора потужністю 80 МВА на електростанції Схелле (Бельгія)

1935 Пуск ТЕС Баттерсі потужністю 243 МВт (Лондон, Англія)

1938

1940

1920–1940

74 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕ­ ТИЧНИХ ПОТУЖНОСТЕЙ БУКОВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ На території Буковини основне місце у виробництві та використанні електроенергії посідав регіональний центр — Чернівці. Щоправда, у 1917 р. через події війни зазнала тяжких руйнувань від пожежі місцева електростанція на вул. Альта (Лесі Українки). Проте у 1920-му її вдалося відбудувати. Тоді ж, унаслідок ліквідації «Акціонерного товариства електростанції і трамваю», електричні підприємства перейшли в муніципальну власність.

Т

c Зруйнована міська електростанція в Чернівцях. 1917 р.

рамвай у Чернівцях залишався провідним

Єдиний тролейбусний маршрут отримав

засобом громадських перевезень; упро-

№4 (на додачу до трьох трамвайних). Він

довж 1937 р. трьома трамвайними маршру-

пролягав від резиденції митрополита (те-

тами було перевезено 5 млн пасажирів. Але

пер Чернівецький університет) через сучасні

в місті вирішили випробувати ще один вид

Центральну площу та вул. Руську до кладо-

електричного транспорту — тролейбус.

вища і мав довжину 3,2 км. Протягом першого року тролейбусом скористалися близь-

d Повідомлення в газеті «Glasul Bukovinei» про налагоджене трамвайне сполучення в Чернівцях. (26 лютого 1920 р.)

ко 800 тис. пасажирів. Невдовзі після того, як у 1940 р. Північна Буковина увійшла до складу УРСР, з’явився ще один тролейбусний маршрут. На відміну від Буковини, на Закарпатті

Тролейбус маршруту №4 в Чернівцях.

значну увагу було приділено електрифікації

(з кінохроніки 1939 р.)

всього регіону. Причому її реалізація

У 1937 р. за сприяння німецьких фахівців було розроблено проект чернівецького тролейбусу. З Німеччини надійшли конструкції контактної мережі та чотири вагони, виготовлені на заводі MAN (Нюрнберг); електричне устаткування забезпечили фірми SSW та BBC. Успішне випробування відбулося у січні 1939 р., а у лютому розпочався регулярний рух. Чернівці стали другим на території сучасної України містом після Києва, де з’явився тролейбус. Його запуск був для міста непересічною подією, що знайшла відображення в румунській кінохроніці.

здійснювалася шляхом передачі електроенергії від базових станцій, розміщених біля Ужгорода. На основі електростанції меблевого заводу «Мундус» та деяких інших підприємств у 1921 р. було створено Ужгородське електричне акціонерне товариство («Ужгородські електрарні»). Згодом, у 1928 р., його акції скупила празька фірма «Чеськоморавська–Колбен–Данєк», а наступного року за сприяння урядів Чехословаччини та Підкарпатської Русі в Ужгороді

| 75

c Паротурбінна електростанція в Ужгороді. Машинна зала. 1930-і рр. (Джерело — prozahid.com) e Міський електротранспорт у Чернівцях, Центральна пл. 1940 р.

з’явилося дочірнє акціонерне товариство

про масовий доступ населення до електро-

Оноківської та Ужгородської. Проте величез-

«Підкарпаторуські електростанції».

енергії через чималу її вартість; у якості ос-

ний комплекс робіт не вдалося завершити

новних споживачів виступали переважно

до початку Другої світової війни. Обидві ГЕС

промислові підприємства.

були запущені вже у 1942 р., коли Закарпаття

Одразу по тому було розпочато спорудження нової Ужгородської електростанції на майданчику заводу «Мундус» поблизу місь-

Тим часом акціонерне товариство ви-

кого парку (тепер вул. Електрозаводська).

рішило скористатися ще й енергією води.

Роботи велися під керівництвом празького

На колишньому лісосплавному каналі між

фахівця В. Неквасила. До кінця 1930 р. вони

Ужгородом та Кам’яницею було запроекто-

були успішно завершені, і у січні 1931-го від-

вано каскад з двох гідроелектростанцій —

булося урочисте відкриття нового підприємства. У просторій машинній залі містилися два паротурбінних генератори, кожний потужністю 2,5 МВт (їх поставила фірма «Колбен-Данєк»). Димар електростанції мав висоту 75 м. До комплексу входили також адміністративні, виробничі, житлові та складські приміщення. Значний ресурс електростанції дозволяв поширювати електричний струм по всіх теренах Закарпаття. Ще під час її будівництва було створено мережу ЛЕП напругою 0,38 кВ, 6 кВ та 35 кВ, яка сполучила Ужгород із Мукачевом, Перечином, Чопом та іншими пунктами. Щоправда, важко було говорити

перебувало в складі Угорщини.

d Масовий захід біля електростанції в Ужгороді.

1930-і рр.

1920–1940

76 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ

ЕЛЕКТРИЧНІ СТАНЦІЇ ТА ЛІНІЇ ГАЛИЧИНИ На території Галичини у ряді населених пунктів з цісарських часів існувало розвинене енергогосподарство, яке зазнало чималих ушкоджень під час численних збройних сутичок. Його відновлення та подальша розбудова здійснювалися вже відповідно до економічних пріоритетів Польської держави та за запровадженими нею нормативами. c Трамвайний вагон з причепом на маршруті №1 Львівського трамваю. 1930-і рр.

З

окрема, у Львові енергетичне обладнання

МЗЕ, впродовж 1925–1933 рр., керував спору-

залишалося у власності МЗЕ. Деякий час поста-

дженням першої повітряної ЛЕП напругою 30 кВ

чання електроенергії місту відбувалося в межах наявних ресурсів, але згодом, з огляду на пропо-

зі Львова (1928 р.); вона мала довжину 14 км. Завдяки виваженій тарифній політиці елек-

зиції електрифікувати приміську зону, потуж-

троенергетичне господарство мало високу рен-

ність Львівської електростанції було суттєво

табельність. Праця у МЗЕ вважалася вигідною

збільшено; у 1932 р. вона складала 32 кВт. Мар’ян

та престижною; підприємство дбало про гідний

Дзевонський, який обіймав посаду директора

життєвий рівень свого персоналу.

d Нова адміністративна будівля МЗЕ по вул. Пелчинській (нині вул. Вітовського) у Львові.

c Директор МЗЕ М. Дзевонський d Рекламний плакат МЗЕ з гаслом «Дуже зручні платежі». 1920-і рр.

| 77

Житловий мікрорайон «Власна Стріха»

c Котеджі на вул. Власна Стріха (нині вул. Панаса Мирного у Львові). 1930-і рр.

У 1930 р. уряд прийняв рішення щодо значного (більш ніж удвічі) розширення меж Львова. З урахуванням цього було проведено модернізацію електричних мереж, подвоєно кількість центральних розподільчих підстанцій. Значну частину кабельних ліній перевели на напругу 3 × 220 В зі збільшенням пропускної здатності. На вул. Пелчинській (нині вул. Вітовського) у 1937 р. спорудили новий просторий офіс МЗЕ — теперішнє приміщення Служби безпеки України. Укрупнення міського господарства призвело до розмежування освітлювального та трамвайного підприємств. У 1933 р. було виокремлено електротранспортний заклад МКЕ (Міські колії електричні), що використовував постійний струм та експлуатував випрямлювальні підстанції. Довжина трамвайних ліній неухильно зростала (наприкінці 1930-х рр. вона сягала 65,6 км), по вулицях міста курсували як одиночні вагони, так і трамвайні поїзди з причепами. Важливу роль в економіці Галичини, як і раніше, відігравали нафтові промисли

Житловий мікрорайон «Власна Стріха» поблизу місцевості Персенківка було споруджено у 1928–1932 рр. за проектом архітекторів В. Новаковського, В. Клімчака та ін. Невеликі, переважно триповерхові будинки, було виразно оформлено в дусі функціоналізму з елементами ар-деко. Вони містилися серед зелені, формуючи паралельні вулиці Власна Стріха і Над Яром, та утворювали комфортне середовище. Тут мешкали переважно заможні службовці, значну частину яких складали працівники електростанції на Персенківці. В подальшому вул. Власна Стріха отримала назву Панаса Мирного, вул. Над Яром — Енергетична.

d ТЕС «Прем’єр» у Бориславі. 1923 р.

c Сучасний вигляд вул. Енергетичної

1920–1940

78 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ

Бориславських родовищ. Ще за часів ім-

сультантами виступали львівські професо-

перії Габсбургів було засновано акціонер-

ри Г. Сокольницький та Л. Еберман. Спершу

ну спілку «Об’єднана електростанція» для

електроенергію виробляли три дизельні ге-

енергопостачання цього комплексу. Згодом

нератори змінного струму загальною потуж-

з тією ж метою було створено Підкарпатське

ністю 1080 кВт. Кабельні лінії високої напру-

електричне товариство. У 1923-му в Борисла-

ги (6 кВ) були пов’язані з 14 ТП. Користува-

ві діяла власна електростанція «Прем’єр».

чами електроенергії були приватні оселі та

На 1939 р. загальна потужність теплової

підприємства; до нової електростанції під-

електростанції Підкарпатського електрично-

ключили й міські освітлювальні мережі, що

го товариства в Бориславі становила 12 мВт.

раніше живилися від автономного джерела.

Електростанцію за допомогою повітряних

Високий попит зумовив необхідність збіль-

ЛЕП напругою 15 кВ було сполучено з Дрого-

шення потужності електростанції. У 1937 р.

бичем, Самбором, Стриєм, Трускавцем та ін.

були додатково змонтовані два паротурбінні

Упродовж 1928–1930 рр. було спорудже-

генератори на 2 МВт. Ще раніше, ніж у Ста-

но та введено в експлуатацію міську елек-

ниславові, влаштували міські електростан-

тростанцію в Станиславові, який нарівні

ції в Коломиї та Снятині. Станція в Коломиї

зі Львовом являв собою центр воєводства.

почала працювати у 1925 р., маючи потуж-

Під час її проектування та будівництва кон-

ність лише 150 кВт (подальша розбудова до-

c Схема розташування високовольтних ЛЕП у Польщі в 1934 р. дала станції ще 500 кВт). У Снятині з 1927 р. працювала дизельна електростанція з генераторами на 60 і 20 кВт. Міська електростанція у Калуші, споруджена у 1932 р., використовувала два генератори з дизельними двигунами та невеликий гідротурбінний генератор, загалом на 240 кВт. Разом з тим, на околиці міста діяло промислове підприємство АТ «ТЕСП», що розробляло родовища калійних солей. У нього ще з 1912 р. була власна електростанція, яку її значно реконструювали на початку 1930-х рр. Відтоді паротурбінні генератори забезпечували для станції «ТЕСП» потужність 3280 кВт — найбільшу в усьому воєводстві. У селищі Битків, біля значного родовища нафти, працювали п’ять електростанцій — зокрема, газомоторна станція Галицько-Карпатського нафтового АТ потужністю 450 кВт. У міжвоєнні часи в Польщі було обрано курс на створення енергосистем для значних

e Електростанція в Бориславі. Двигун-генератор

| 79

територій, будівництво високовольтних ЛЕП. Це торкнулося й Галичини, де під егідою Львівського магістрату у 1932 р. було створено акціонерне товариство «Заклади електричні округи Львівської» (ЗЕОЛ). Станом на 1934 р. уже існували ЛЕП напругою 30 кВ від Львова до Жовкви і Яворова; у подальшому передбачалося електрифікувати всі повіти Львівського воєводства. Напередодні Другої світової війни загальна протяжність повітряних високовольтних ЛЕП, що належали ЗЕОЛ, склала 267 км. Діяли також лінії на 6 кВ та на 0,38 кВ. Втім, на українські воєводства загалом приходилися одиниці відсотків від генеруючих потужностей електростанцій всієї Польщі. Варто додати, що сама Польща за річним споживанням електроенергії на душу населення значно поступалася більш розвине-

c Міська електростанція у в Станиславові. Парова турбіна «Сталь». 1930-і рр.

ним країнам Європи, включаючи й СРСР.

d Міська електростанція у Станиславові. Адміністративний корпус та машинна зала.

1930 р.

c Титульний аркуш видання «Розрахунок електричних стовпів» (автор С. Висоцький) для влаштування ЛЕП у Польщі. 1927 р.

1920–1940

80 | ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА — ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З кожним днем все відчутнішим ста ва в розвиток електроенергетичної га лузі, а ка дрові пита ння — деда лі більш а ктуа льними. У за хідних регіона х суча сної Укра їни зроста ла кількість поча ткових та середніх на вча льних за кла дів, що готува ли електриків. Вища школа реа гува ла на потребу в зна вцях дисциплін, пов’яза них із технікою. Та к у Чернівецькому університеті у 1823 р. з філософського фа культету виділився природничий фа культет, на якому вивча ли фізику і, зокрема , елементи електротехніки.

О

Сокольницький Габріель Зенонович (1877–1975) Знаний інженер­електротехнік, науковець, педагог, громадський діяч. Вихованець електротехнічного факультету Політехніч­ ного інституту в Дармштадті (Німеччина). З 1908 р. — співвласник електротехнічного підприємства «Сокольницький та Вишне­ вський», згодом реорганізованого в «Ак­ ціонерне товариство електричне». Брав участь у проектуванні та будівництві ба­ гатьох електротехнічних об’єктів. З 1913 р. викладав у Львівській політехнічній школі (Політехніці), з 1921 р. — професор, завід­ увач кафедри електричних устаткувань. У 1931–1932 рр. — ректор Львівської Полі­ техніки, у 1939–1940 рр. — декан електро­ технічного факультету. Був дійсним членом Академії технічних наук у Варшаві.

дним із провідних за кла дів Східної Європи

викла да ння курсу електротехніки, для ство-

з підготовки електротехніків та електро-

рення на вча льних посібників; з 1946 р. жив

ло споруджено та к зва ний корпус Ла бора -

енергетиків за лиша ла ся Львівська політех-

і пра цюва в у Польщі. Професором ка федри

торії ма шин для меха нічного фа культету

нічна школа , що її у 1921 р. було перейме-

електротехнічних вимірів (з 1920 р.) та ка -

Львівської політехніки. Тут було передба че-

нова но на Львівську політехніку. Вона ма ла

федри електричних ма шин (з 1930 р.) був

но, зокрема , приміщення для електротехніч-

потужну ма теріа льну ба зу та професійні

вихова нець Бра уншва йзької Політехніки

ка дри, що були зосереджені на меха нічному

Ка зимир Іда шевський

фа культеті, та на да ва ла місту ста тус визна ного центру га лузевої на уки. Треба відзна чити, що у 1932 р. са ме у Львові відбувся Усепольський електротехнічний з’їзд. Помітне місце серед співробітників Львівської політехніки на лежа ло професорові Га бріелю Сокольницькому. Його роль у розвитку електроенергетичної га лузі цього кра ю ва жко переоцінити. Серед інших та ла новитих учених-електриків можна відзна чити професора Ста нісла ва Фризе, який з 1925 р. очолюва в ка федру за га льної електротехніки і вва жа вся улюбленцем студентів за вдяки блискучому викла да цькому та ла нту. Львівська Політехніка була його alma mater, в якій у 1923 р. він за хистив першу в Польщі докторську дисерта цію в електричній га лузі. Професор Фризе ба га то зробив для вдоскона лення методики

У 1925 р. на суча сній вул. Устияновича бу-

d Лабораторний (згодом електротехнічний) корпус Львівської політехніки по вул. Устияновича

| 81

c Сенат Львівської політехніки (сидить 3-й зліва ректор Г. Сокольницький). 1931 р.

c Обкладинка видіння «Politechnika Lwowska. 1844–1945» (Вроцлав, 1993 р.)

них лабораторій. Будівлю ззовні витримали

у березні 1922 р. Воно, зокрема, визначало

отримало ліцензію. Ліцензійні документи

в неокласичних формах (архітектор В. Мін-

склад дозвільної документації на влаштуван-

враховували місцеві технічні та економіч-

кевич). Після того, як у 1944 р. електричні

ня електроенергетичних підприємств та за-

ні реалії, вони визначали рівень тарифів для

спеціальності було зосереджено на електро-

проваджувало для них обов’язкове державне

кожного конкретного підприємства, містили

технічному факультеті, йому надали саме

ліцензування. Електричне положення фак-

доручення стосовно бажаного розширення

цю будівлю, яка тривалий час була відома як

тично набуло чинності у 1924 р., коли №1 АТ

електромереж.

електротехнічний корпус.

окружної електростанції в м. Прушкуві

Львівські фахівці надавали вели-

Серйозне наукове підґрунтя,

кого значення подібним документам.

у формуванні якого брала участь

Професор Г. Сокольницький співпра-

Львівська політехніка, сприяло

цював з Електротехнічним коміте-

виробленню установчих документів

том, неодноразово брав участь в об-

для електроенергетичної галузі в усій

говоренні державної політики в елек-

Польщі. Ця справа велася централі-

троенергетиці. У 1929 р. він керував

зовано. В 1921 р. уряд доручив вирі-

розробкою проекту електрифікації

шувати питання електрифікації Мі-

Польщі, у 1934 р. виступив зі звітом

ністерству громадських робіт, при

«Критичні думки до десятиріччя

якому було створено Електрифікацій-

Електричного положення», у 1937-го

ний відділ. Важливим нормативним

випустив книгу «Про програму елек-

актом стало Електричне положення,

трифікації держави». В останньому

що його запровадили для Польщі

дописі автор розмірковував над перевагами приватної ініціативи в справі

Електротехнічна лабораторія Львівської політехніки

електрифікації, за помірної підтримки держави.

Гребля Кременчуцької ГЕС.

1970­і рр.

1941 Перший повнофункціональ­ ний цифровий (релейний) комп’ютер з програмним керу­ ванням Z3 (К. Цузе, Німеччина)

1940

1942 Здійснення першої контрольо­ ваної людиною ланцюгової ядерної реакції (Е. Фермі та ін., Чикаго, США)

1942

1942 ГЕС Гранд­Кулі на р. Колумбія (США)

1944

1947

Створення виробничого тресту «Союзенергоре­ монт» (СРСР)

Створення біполярного транзистора (У. Браттейн, Дж. Бардін, У. Шоклі, США)

1944

1946

1948

1945

1947

Перше випробування ядерної зброї (США)

Перша мікрохвильова піч (США)

195

розділ VIII

ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ Упродовж Другої світової війни Україна переживала трагедію найстрашнішої війни в історії людства. Довелося докласти величезних зусиль, щоб відновити зруйноване енергопостачання, без якого не могли працювати ані підприємства крупних індустріальних центрів, ані сільське господарство. У 1950-х рр. можна було вже констатувати значні зрушення в енергетичній галузі. Дедалі більша кількість вітчизняних населених пунктів завдяки електрифікації долучалася до сучасних технологічних можливостей.

1959

1952 Перша ЛЕП напругою 380 кВ між ГЕС Харспронгет та м. Хальсбергом (Швеція), довжина 950 км перше використання гелікоптерів для монтажу повітряної ЛЕП (Велика Британія)

50

1958

1953

1955

Постанова Ради Міністрів СРСР «Про проведення робіт з електрифікації колгоспів»

Перший транзисторний комп’ютер TRADIC (Дж. Фелкер, США)

1952

1954

1951

1953

Перше отримання електроенергії від ядерного реактора (Національна лабораторія Айдахо, США)

Презентація плану міжнародного використання атомної енергії «Атом заради миру» (Д. Ейзенхауер, США)

Перший експериментальний магнітогідродинамічний генератор (США)

Пуск АЕС Шіллінгпорт (США) з першим ВВЕР потужністю 68 МВт

1956

Введення перших повітряних ЛЕП напругою 500 кВ Волга – Москва, Волга – Урал (РРФСР)

1958 1957

Завершення будівництва Куйбишевської ГЕС (нині Жигулівської; РРФСР) потужністю 2300 МВт

1958 Перша геотермальна електростанція Вайнакі (Нова Зеландія) з використанням вологої пари

1960

1940–1960

84 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

РОКИ НИщЕННЯ Й ВІДБУДОВИ На початку Другої світової війни у 1939 р., відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, до складу Радянського Союзу зі складу Польщі перейшли значні території Галичини та Волині, а наступного 1940 р. на землях Північної Буковини та Хотинщини, що тимчасово перебували у складі Румунії, було створено Чернівецьку область УРСР. Разом із більшовицькою владою туди прийшла радянська система господарювання, яка поширилась на енергетичну галузь. 22 червня 1941 р. Німеччина розпочала війну проти СРСР, що увійшла до радянської історіографії як Велика Вітчизняна.

Н

c Постраждала від пожежі будівля ЦЕС у Києві. 1943 р. апад Німеччини одразу призвів до втрати величезних територій (зокрема, українсь-

ких) із багатьма населеними пунктами та підприємствами, до загибелі й полону мільйонів людей. Під час відступу було демонтовано й переміщено углиб країни значну частину електротехніки та енергетичного обладнання. Галузеві робітники та військові займалися цим аж до останньої миті, часто під ворожим обстрілом. У разі неможливості вивезення споруди, техніку, лінії мереж підривали. При цьому було проявлено повну байдужість до мільйонів мирних мешканців, котрих Червона армія кидала напризволяще. Нацисти, перебуваючи на радянських землях, частково відновлювали енергетичні об’єкти — насамперед для власних інтересів. На території «дистрикту Галичина» у 1942 р. було завершено розпочате ще в радянський період будівництво повітряної ЛЕП напругою 110 кВ Львів–Борислав, для якого окупанти залучили до примусової праці велику кількість української молоді. В окупованих регіонах електростанції, трамваї, тролейбуси працювали переважно на німців та їхніх союзників, а більшість мешканців була позбавлена елементарних зручностей.

d Зруйнований ДніпроГЕС під час боїв за визволення Запоріжжя.

1943 р. (джерело — архів ДніпроГЕС)

| 85

Ребров Сергій Олексійович (1903–1982) Відомий діяч у галузі електротех­ ніки, професор КПІ. У 1935 р. був одним з організаторів тролейбус­ ного руху в Києві. Упродовж Другої світової війни — офіцер Червоної армії, фахівець зі створення елек­ троогороджень; отримав бойові нагороди. Після війни був деканом електротехнічного факультету КПІ (1952–1962 рр.); брав участь у ство­ ренні міжміського тролейбусного сполучення в Криму, а також у роз­ робці монорейкового електро­ транспорту.

c Знищена підстанція на Донбасі. 1943 р.

Електрики та енергетики брали участь

був керівником обласного штабу парти-

у бойових діях на українській землі — як

занського руху на Поділлі, координуючи дії

у загальноармійських військових частинах,

37 загонів (понад 10 тис. партизан).

так і в спеціалізованих підрозділах. Серед них є Герої Радянського Союзу — командир

Після перелому в ході війни та визволення України від нацистських окупантів

стрілецького батальйону Григорій Голиков, командир відділення кулеметників Микола Ірха, командир відділення саперів Володимир Полупанов, повний кавалер ордена Слави — помічник командира взводу розвідників Петро Тисменецький та багато інших. Працівники галузі проявляли свій героїзм і на окупованих землях — в партизанських загонах чи у підпіллі. Зокрема, вагому роль в антинацистській організації м. Краснодона відігравав колишній працівник «Донбасенерго» Пилип Лютиков, який підтримував постійний зв’язок зі штабом «Молодої гвардії»; у 1943 р. його, як і більшість молодогвардійців, стратили нацисти. Інженер-електрик за фахом Степан Олексенко, майбутній заступник міністра енергетики й електрифікації Української РСР, з 1943 р.

c Електроенергетик П.Лютиков, учасник антинацистського підпілля на Луганщині

1940–1960

86 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

d Відновлювальні роботи на греблі на ДніпроГЕС.

1945 р.

енергетична галузь перебувала в жахливо-

Штеровській, Зуєвській, Дніпродзержинській

му стані. Величезну кількість обладнання та

та інших ДРЕС, відновити ЛЕП напругою

виробів із кольорових металів було вивезе-

220 кВ від Зуєвської ДРЕС до Запоріжжя.

но окупантами чи знищено. Довелося від-

Видатною подією в історії України ста-

новлювати енергетичні потужності май-

ло відродження ДніпроГЕС. Вперше греб-

же з нуля. Обладнання надходило на тери-

лю електростанції було підірвано у серп-

торію України як з інших республік СРСР,

ні 1941 р. частинами Червоної армії, що

так і з переможеної Німеччини у вигля-

відступали (при цьому утворився роз-

ді трофеїв. Упродовж 1943–1945 рр. вдало-

рив завдовжки близько півтораста метрів,

ся ввести в дію перші турбогенератори на

крізь який одразу ринула руйнівна хвиля).

d Поштова марка «Відновлення ДніпроГЕС».

1946 р.

| 87

Енергопоїзд. 1960 р. Енергопоїзди використовувались після Другої сві­ тової війни як тимчасовий засіб для поліпшення енергопостачання міст і невеликих підприємств. Як правило, вони складалися з 8–10 вагонів: 2–3 ко­ тельних вагонів, турбовагона, вагона допоміжного обладнання, вагона розподільчого пристрою, ва­ гона хімводоочистки, кількох вагонів­градирень. Курсували вони по спеціально прокладених коліях, пов’язаних із складами палива та мережами водо­ постачання. Потужність енергопоїздів становила 1–4 МВт.

c Пам’ятник енергетикам Донбасу в Парку енергетиків у Донецьку (джерело - pbs.twimg.com).

Окупанти відбудували греблю та частко-

Там, де не вистачало стаціонарних

во відновили електростанцію, але у 1943 р.

джерел енергії, знаходили інші способи

підірвали споруду вдруге. У 1944-му Дер-

подолати дефіцит потужності, —

жавний Комітет Оборони прийняв спеці-

зокрема, енергопоїзди.

альну постанову щодо відбудови ДніпроГЕС.

Надалі відбудовчі роботи невпинно

Того ж року сапери обстежили зруйновану

тривали. Загалом за підсумками четвер-

будівлю, виявивши ще тисячі вибухових

тої п’ятирічки (1946–1950 рр.) сумарна

пристроїв. Напружена робота, в якій брали

установлена потужність усіх електро-

участь вітчизняні й зарубіжні фахівці, до-

станцій України становила 3341 МВт,

зволила вже у 1947 р. запустити три перші

перевищивши довоєнну на 24 %. Річ-

гідроагрегати ДніпроГЕС. У 1950 р. електро-

не виробництво електроенергії сягнуло

станцію було повністю відбудовано, причо-

14 711 млн кВт•год (на 18 % більше, ніж

му її нова потужність склала 640 МВт, тоб-

довоєнне).

то на 13 % більше за довоєнну.

c Обкладинка видання «Літопис Перемоги в листах ветеранів» (2005 р.), яке відобразило звитягу українських енергетиків у боротьбі проти нацизму

Відбудовчі роботи на ДніпроГЕС. 1945 р. (джерело – архів ДніпроГЕС)

1940–1960

90 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ РЕСУРС УКРАЇНСЬКИХ РІЧОК На території України протікають десятки тисяч великих і малих річок — важливий ресурс для спорудження об’єктів енергетики. У повоєнні роки було ухвалено рішення створити на Славутичі Дніпровський каскад гідроелектростанцій, що набув для республіки величезного господарського значення.

щ

е у 1945–1948 рр. Українське відділення

постачання понад 1,5 млн га посушливих

всесоюзного тресту (згодом — проектно-

земель. Було також налагоджено глибоко-

го інституту) «Гідроенергопроект» у Хар-

водний шлях від Чорного моря до основних

кові розробило проектне завдання Кремен-

промислових районів України.

чуцької ГЕС. Проте згодом уряд вирішив

Роботи велися колективом «Дніпробуду»

раніше від Кременчуцької збудувати Кахов-

впродовж 1951–1956 рр. У будівлі ГЕС було

ську ГЕС (нижче за течією, поблизу м. Кахов-

встановлено шість вертикальних агрегатів

ки). Із утворенням величезного Каховського

із поворотно-лопатевими турбінами. По-

водосховища з повним обсягом 18,2 млрд

тужність Каховської ГЕС склала 351 МВт. Ка-

куб. м і корисною місткістю 6,8 млрд куб. м

ховський гідровузол значною мірою спри-

було пов’язане будівництво Південно-Укра-

яв розв’язанню проблеми енергопостачан-

їнського та Північно-Кримського каналів,

ня промисловості й сільського господарства

унаслідок чого мало бути забезпечено водо-

Придніпров’я та півдня України. Водозливна

c Каховська ГЕС. Машинна зала. 1960-і рр. d Каховська ГЕС. Загальний вигляд. 1970-і рр.

| 91

c Кадри з фільму «Поема про море» Художній фільм «Поема про море» буз знятий за сценарієм Олександра Довженка його вдовою — Юлією Сонцевою. Він відображає актуальну проблему — долю старовинних українських сіл, приречених на те, щоб опинитися на дні рукотворного моря. Один з персонажів фільму, професор Греков, відзначає у лекції: «Дніпро протягом кількох найближчих років закінчить еру свого, так би

c Дослідний кесон (занурювальна камера) на місці будівництва Каховської ГЕС. 1950-і рр.

мовити, архаїчного буття і перетвориться в ряд водяних б’єфів, розділених греблями з могутніми гідростанціями, шлюзами і системою зрошувальних каналів… Якої б висоти культури не досягли наші нащадки в далеких комуністичних віках, гідротехнічні споруди початку епохи великих робіт залишаться в їх свідомості як доблесні знаки нашого героїчного часу».

d Кременчуцька ГЕС. Проектна панорама. 1948 р.

92 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

суттєво зменшити вартість робіт. Корисна

1940–1960

ємність Кременчуцького водосховища сягнула 9 млрд куб. м. Характерною особливістю Кременчуцької ГЕС було проектування станційної будівлі без машинної зали, з металевими з’ємними кришками над генераторами. Тут було встановлено 12 вертикальних агрегатів з поворотно-лопатевими турбінами загальною потужністю 625 МВт. Перший агрегат було запущено у грудні 1959 р., усі інші — у 1960 р. Розташування Кременчуцької ГЕС у географічному центрі України дозволило використовувати її в якості вузла міжсистемних зв’язків та регулятора стоку Дніпра. Серед інших об’єктів гідроенергетики повоєнних десятиліть заслуговує на увагребля з бетонних конструкцій складалася з 28 прогонів по 12 м. Через гідротехніч-

c Кременчуцька ГЕС. Проектне зображення з розташуванням генераторів. 1948 р.

Для спорудження гідроелектростанції,

ні споруди ГЕС проклали автомобільний та залізничний переїзд, що значно покращило сполучення між правим та лівим берегами Дніпра. Загальна площа водосховища («Каховського моря») сягнула 2155 кв. км. Доводиться визнати, що водойми ГЕС затопили численні населені пункти та земельні угіддя, сади й цвинтарі, під воду пішли пам’ятки історії, архітектури, природи, було знищено багатовікову землеробську культуру придніпровських сіл. Поблизу ГЕС було зведено нове місто для гідробудівників — Нова Каховка, що в подальшому перетворилося на важливий центр електротехнічної промисловості. Наступним етапом у спорудженні Дніпровського каскаду гідроелектростанцій стало будівництво Кременчуцької ГЕС, що було розпочато у 1954 р. спеціально створеною для цього організацією «Кременчукгесбуд». В районі проектованої греблі на поверхню землі виходили пласти граніту, що дозволило скомпонувати всі бетонні споруди на міцній скальній основі й таким чином

гу Теребля-Ріцька ГЕС у Закарпатті — регіоні, який увійшов до складу України у 1945 р.

d Теребля-Ріцька ГЕС. З поштівки 1969 р.

що тривало впродовж 1949–1955 рр., було

| 93

використано значну різницю (200 м) рівнів

потужності. Їх споруджували, зо-

річок Теребля й Ріка у басейні р. Тіси. Гідро-

крема, на р. Ворскла, Збруч, Мура-

технічний вузол улаштували в тому місці,

фа, Оскіл, Південний Буг, Прут, Псел,

де течії Тереблі й Ріки зблизилися до від-

Рось, Тетерев та ін. У такий спосіб

стані 3,8 км. На вищій за рівнем р. Тереблі

було налагоджено енергопостачан-

спорудили бетонну водоприймальну греблю

ня сільського господарства. За дже-

заввишки 95 м зі створенням водосховища.

релами фінансування розрізняли

На правому березі водосховища було влашто-

державні та міжколгоспні сільські

вано водоприймач, від якого, прорізуючи во-

ГЕС. Упродовж певного періоду ма-

доділ, іде напірний тунель завдовжки 3,6 км

лі ГЕС успішно вирішували питання

і діаметром 2,5 м. Наприкінці тунелю воду

електрифікації багатьох місцевостей.

було підведено до будівлі гідростанції з трьо-

Проте в подальшому, у міру розвит-

ма радіально-осьовими турбінами, загаль-

ку електростанцій високої потужнос-

ною потужністю 27 МВт.

ті та енергетичних мереж, експлуа-

c Велико-Сорочинська ГЕС. Машинна зала. 1960-і рр.

тація таких ГЕС втратила економіч-

d Теребля-Ріцька ГЕС. Будівля машинної зали. 1970-і рр.

У ті ж роки на річках України відбувалося активне будівництво ГЕС обмеженої

ну доцільність.

1940–1960

94 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

УДОСКОНАЛЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ТЕС

ДРЕС так само можна було спостерігати тен-

Як і до війни, провідне місце в нарощуванні енергетичних потужностей нале-

нання на високі й надвисокі параметри пари.

жало тепловим електростанціям. Найбільш відчутно в повоєнний період це проявлялося на території Подніпров’я та Донбасу, де, разом з розбудовою існуючих, поставали нові потужні ДРЕС. Їх споруджували спеціалізовані будівельно-монтажні трести, як-от Південенергобуд, Донбасенергобуд, Південенергомонтаж, Південтеплоенергомонтаж та ін.

денцію до підвищення економічності. Цьому сприяло переведення енергетичного обладПриміром, Миронівська ДРЕС (Донецька обл.), споруджена в три черги у 1949– 1957 рр., стала першою на Донбасі, що була обладнана вітчизняними агрегатами високого тиску потужністю по 100 МВт. Її першу чергу було введено в дію у 1953 р., а у 1957-му електростанцію довели до проектного показника 500 МВт. Справжньою лабораторією новітнього об-

П

ри будівництві дедалі більше запроваджу-

ладнання та передового досвіду виявилась

валась прогресивна методика, швидкісний

Придніпровська ДРЕС у Дніпропетровській

монтаж, застосовувались різноманітні меха-

обл. Вона стала базисною електростанцією

нізми — екскаватори, крани, транспортери,

Дніпровської енергетичної системи.

бульдозери. Все це дозволяло не лише скоротити терміни робіт, але й значно зменшити трудовитрати. У технічному озброєнні нових

Будівництво Придніпровської ДРЕС здійснюва­ лося у 5 етапів, починаючи з 1951 р. Упродовж перших трьох етапів було встановлено шість тур­ боагрегатів по 100 МВт, з яких перший запустили у 1954 р., останній у 1958 р. Надалі на цій ДРЕС уперше в СРСР було застосовано агрегати потуж­ ністю 150 МВт із компоновкою за блочною схе­ мою «котел — турбіна» (упродовж 1959–1961 рр. змонтували чотири таких блоки). Для останньої черги, спорудженої у 1961­1966 рр. так само вперше запровадили енергоблоки по 300 МВт із закритичними параметрами пари з проміжним перегрівом. Загалом потужність електростанції вперше в СРСР і УРСР сягнула 2400 МВт.

d Миронівська ДРЕС. Відкритий розподільчий пристрій. 1960-і рр.

| 95

c Луганська ДРЕС. Машинна зала з турбоагрегатами потужністю 100 МВт. 1960-і рр.

Біля м. Слов’янська Донець-

встановили світовий рекорд,

кої обл., на березі р. Сіверський

уперше змонтувавши впродовж

Донець, у 1951 р. було розпоча-

одного року чотири турбоагре-

то зведення споруд Слов’янської

гати та сім котлоагрегатів. Такі

ДРЕС. Будівництво першої чер-

темпи вразили представників

ги тривало до 1957 р.; за цей час

провідних американських ком-

було встановлено п’ять турбо-

паній «Детройт Едісон компа-

агрегатів потужністю по 100 МВт.

ні», «Дженерал електрик» та

У подальші роки цю електро-

«Вестінгауз», які відвідали ДРЕС

станцію було значно збільшено,

у 1958 р. Починаючи з 1959 р.,

нецька обл.), будівництво якої розпочали

здійснювався монтаж облад-

у 1954 р., згодом так само набула потужнос-

нання другої черги, де вперше

ті 2300 МВт (три турбоагрегати першої черги

в СРСР було використано чоти-

по 100 МВт, десять енергоблоків другої й тре-

ри блоки потужністю по 200 МВт.

тьої черги по 200 МВт). Через обмежений об-

про що йтиметься у наступному розділі. Неподалік від м. Луганська, та-

c Значок на честь 25-річчя Луганської (Ворошиловградської) ДРЕС

кож на березі Сіверського Донця,

c Старобешівська ДРЕС. Градирні. 1960-і рр.

Старобешівська ДРЕС на р. Кальміус (До-

у 1952 р. заклали Ворошиловградську (Лу-

Пізніше додали й третю чергу з такими са-

сяг водосховища біля електростанції харак-

ганську) ДРЕС. Спорудження її першої черги

мими параметрами. Остаточна потужність

терною її особливістю стали чотири вели-

потужністю 700 МВт (сім турбоагрегатів по

електростанції склала 2300 МВт. При Луган-

чезні градирні.

100 МВт) було завершено у 1958 р. Гідно ува-

ській ДРЕС утворилося селище енергетиків із

ги, що у 1957-му будівники електростанції

промовистою історичною назвою Щастя.

Енергетичні комплекси було об’єднано в системи та мережі. З цією метою тривало

1940–1960

96 | ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

спорудження високовольтних ЛЕП напругою

промислового будівництва у лівобережній

35–220 кВ. З’явилася, зокрема, друга лінія

частині Києва, значно поліпшила тепло-

Дніпро – Донбас на 220 кВ, яка значно підси-

постачання столиці республіки. Дедалі біль-

лила електричний зв’язок між Дніпроенерго

ше українських міст отримували можливість

та Донбасенерго.

користуватися електротранспортом.

У той самий час велика увага приділялась

e Академік С. Лебедєв, під керівництвом якого створено перший вітчизняний комп’ютер

Тривав розвиток навчальних закладів

розвитку енергозабезпечення багатьох насе-

з енергетичних та електротехнічних дис-

лених пунктів, споруджувалися міські елек-

циплін, виникали нові науково-технічні

тростанції та ТЕЦ. Зокрема, в Києві на лі-

установи. Ще перед війною, у 1939 р., у Хар-

вому березі Дніпра впродовж 1954–1960 рр.

кові було засновано Енергетичний інститут

було введено в експлуатацію сім турбоагре-

АН УРСР (керівник — академік В. Хрущов) із

гатів Дарницької ТЕЦ загальною потужніс-

філією в Києві. Під час війни інститут пра-

тю 250 МВт. Ця станція забезпечила енер-

цював в евакуації, вирішуючи оборонні та

гетичну базу для бурхливого житлового та

народногосподарські завдання. У 1947 р.

d Повітряна ЛЕП напругою 35 кВ на Печерську в Києві. 1960-і рр.

| 97

Придніпровська ДРЕС. Головний вхід.

1970-і рр. (Джерело — архів ДніпроГЕС)

заклад, що базувався вже в Києві, було розділено на Інститут теплоенергетики та Інститут електротехніки. Директором останнього призначили видатного вченого, академіка С. Лебедєва. Розробки Інституту електротехніки (у 1963 р. перейменованого на Інститут електродинаміки) знайшли широке застосування в модернізації обладнання електростанцій, у проектуванні енергосистем. Саме тут під керівництвом С. Лебедєва було у 1950–1951 рр. створено Малу електронну лічильну машину — перший вітчизняний комп’ютер. Завдяки цій історичній події відкрилися широкі перспективи запровадження обчислювальної техніки в енергетичній галузі, автоматизації виробничих процесів.

d Луганська ДРЕС. Силові трансформатори.

1960-і рр. (ліворуч). d Слов’янська ДРЕС. Машинна зала 1-ї черги.

1970-і рр. (праворуч)

Криворізька ДРЕС­2. Загальний вигляд. 1970­і рр.

1961

1966

Cтворення надпровідного магніту (Дж. Кюнцлер, США) Завершено електрифікацію найдовшої в світі залізничної магістралі Москва – Байкал (РРФСР), 5500 км

1961

1962 1962 перший світлодіод, придатний для практичного використання (Н. Холоньяк, США)

1963

1964

1965

Завершення будівництва Брат­ ської ГЕС на р. Ангарі (РРФСР) потужністю 4500 МВт

Початок випуску комп’юте­ рів IBM System/360 (США) на мікросхемах

Перша ЛЕП напругою 735 кВ Манікуаган – Монреаль (Канада), довжина 500 км

Встановлення в СРСР щорічного святкування Дня енергетика 22 грудня

1964

1965

1966 1966 Пуск приливної електро­ станції «Ля Ранс» (Франція) потужністю 240 МВт

1967 Перша в СРСР дослідно­ промислова ЛЕП напругою 750 кВ Конаківська ДРЕС – Москва (РРФСР)

1967

розділ ix

СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ У 1960-і та в першу половину 1970-х рр. економіка УРСР стрімко розвивалася, досягнувши вражаючих показників. Саме тоді електрифікація охопила практично всю територію республіки. Мабуть, ніколи в історії України виробництво електроенергії не зазнавало настільки відчутного збільшення.

1971 1970 Створення Інституту ядерних досліджень АН УРСР у Києві Пуск сонячної печі в Одейо (Франція) потужністю 1 МВт

1968 1968 Завершення будівництва ГЕС «Гребля Беннета» на р. Піс-Рівер (Канада) потужністю 2917 МВт

1969

1970

Пуск Асуанського гідротехнічного комплексу на р. Ніл (Єгипет) потужністю 2100 МВт Створення першого мікропроцесора Intel 4004 (Ф. Фаджін, Італія, США)

1971

1973 1972 Відкриття Джердапської ГЕС на Дунаї потужністю 2281,8 МВт (Румунія, Югославія)

1972

Початок експлуатації атомного реактора на швидких нейтронах потужністю 350 МВт на Мангишлацькому енергокомбінаті (Казахстан)

1973

1974

1970

1971

1972

1974

Перший термоемісійний реактор-перетворювач «Топаз» (СРСР)

Завершення будівництва Красноярської ГЕС на р. Єнісей (РРФСР) потужністю 6000 МВт

Декларація Конференції ООН з проблем оточуючого людину середовища

Завершення будівництва ГЕС Черчилл-Фолл на р. Черчилл (Канада) потужністю 5428 МВт

1960–1975

100 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

СТВОРЕННЯ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО МІНІСТЕРСТВА ЕНЕРГЕТИКИ Після відмови від сталінської політики державного терору в суспільстві панувало загальне піднесення, що супроводжувалося успіхами в промисловості, науці, техніці. Упродовж 1959–1965 рр. в СРСР втілювався у життя семирічний план розвитку народного господарства, у якому було зроблено наголос на значне підвищення рівня життя населення. У 1961 р. було проголошено курс країни, спрямований до комуністичного ладу (хоча заплановані темпи досягнення цієї мети згодом довелося визнати занадто оптимістичними).

Ц

е був час надзвичайної будівельної активності. Нові технології й матеріали, а також осучаснена

технічна база сприяли швидкому зведенню промислових корпусів, житлових кварталів та мікрорайонів, громадських об’єктів. Безперечно, необхідною умовою бурхливого процесу будівництва було відповідне зростання енергетичних потужностей та розширення мереж електропостачання, що мало забезпечити розвиток промисловості й життєдіяльність соціальної сфери. З 1950-х рр. здійснювалася інтенсивна електрифікація залізничного транспорту. Електровози та приміські пасажирські електропоїзди забезпечували доволі високі експлуатаційні показники. Станом на 1968 р. загальна довжина українських електрифікованих залізниць становила 4750 км. Відповідно зростала й мережа так званих ліній поздовжнього електропостачання, які забезпечували електроенергією всі лінійно-шляхові будівлі та залізничні станції; джерелом їх живлення були, зокрема, районні підстанції територіальних енергосистем. При цьому набувала поширення система однофазного змінного струму напругою 27,5 кВ.

Міжміський тролейбус у Криму. 1960-і рр.

| 101

e Поштові марки СРСР 1962 р. із запланованими показниками виробництва електроенергії на 1980 р. (ліворуч)

У 1960-і рр. на великому полігоні залізнич-

1965 р. із закликом до збільшення виробітку електроенергії (праворуч)

трансформаторів із зворотним проводом,

1959 р., присвячена розвитку електроенергетики згідно з семирічним планом (по центру)

гової мережі змінного струму на сторонні

ної лінії від П’ятихаток до Львова вперше в СРСР застосували систему відсмоктуючих що дозволяло істотно зменшити вплив тякомунікації. В українських містах тривав розвиток засобів електротранспорту — трамваїв та тролейбусів. Унікальним прикладом міжміського сполучення став Кримський тролейбус, що його було запроваджено за ініціативою тогочасного першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Рух по всій лінії завдовжки 84 км між Сімферополем та Ялтою, частина якої пройшла по схилах Кримських гір, було відкрито у 1961 р. (перша черга — від Сімферополя до Алушти — діяла ще з листопада 1959 р.). У найбільших містах республіки були побудовані лінії метрополітену, переважно у підземних тунелях. Цей вид транспорту

c Монтаж суміщеної тягово-понижувальної підстанції Київського метрополітену. d Станція «Дніпро» відкритої ділянки Київського метрополітену. З поштівки 1969 р.

102 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

1960–1975

дозволяв вирішити проблему швидкого перевезення великої кількості пасажирів. Рух поїздів метро здійснювався завдяки живленню постійним струмом (напруга 825 В) за допомогою контактної рейки. Для безпосереднього формування струму з експлуатаційними параметрами було використано низку суміщених тягово-понижувальних підстанцій. Системи захисту та резервні джерела енергії забезпечували максимальну надійність. Відкриття першого в УРСР і третього в СРСР метрополітену відбулося в Києві у листопаді 1960 р. Пускова дільниця з 5 станціями мала довжину 5,2 км, але в подальші роки перша підземна лінія значно збільшилася, перетнувши у 1965 р. Дніпро та утворивши на лівому березі ріки відкритий відрізок. У 1976-му до неї приєднали другу лінію. Тим

d Підготовка електропоїзда у моторвагонному депо Фастів.

1969 р.

c Експериментальний вагон монорейкової лінії в Києві. Кадр з фільму «Смеханічні пригоди Тарапуньки і Штепселя». 1970 р. часом у 1975 р. увійшла в дію пускова черга Харківського метрополітену завдовжки 9,8 км з 8 станціями. Проникнення електроенергії до різноманітних сфер життя було очевидною ознакою часу, про що свідчила популярна студентська пісенька: «Нам электричество ночную тьму разбудит, нам электриччество пахать и сеять будет, нам электричество заменит всякий труд, нажмёшь на кнопку — чик-чирик! — всё тут как тут». У помешканнях громадян, не лише в містах, але і в селах, з’являлися все нові й нові електричні чи електронні пристрої — світильники, електроплитки, електрокаміни, вентилятори, пилососи, електром’ясорубки, міксери, електричні швейні машини, пральні машини, електробритви, електропрогравачі, магнітофони, телевізори тощо. Було підраховано, що завдяки використанню електропобутових приладів кожна родина економить у домашній праці 3–4 години на добу.

| 103

 Підготовка електропоїзда у моторвагонному підпис депо Фастів. 1969 р.

c Структура центрального апарату Міністерство енергетики і електрифікації УРСР згідно з постановою Ради Міністрів УРСР. 1963 р. c Адміністративний будинок на Хрещатику, в якому з 1962 р. містилося Міністерство енергетики і електрифікації УРСР.

Визначну роль галузі в економіці під-

Головміськенерго (Головне управління

твердило створення у 1962 р. союзного та

міських електростанцій і електромереж),

республіканських Міністерств енергети-

Головсільенерго (Головне управління сіль-

ки і електрифікації. Показово, що одним

ської електрифікації), Головелектросіткобуд

із перших міністрів енергетики та електри-

(Головне управління електросіткового бу-

фікації СРСР став українець, уродженець

дівництва). Невдовзі, у 1964-му, замість

Київщини, колишній інженер Дніпробуду

Головенерго і Головміськенерго були ор-

Петро Степанович Непорожний. Найбільш

ганізовані два управління з експлуата-

повним забезпеченням енергетичних по-

ції енергосистем для західної та східної

треб на місцях займалися міністерства со-

частини УРСР — Головзахіденерго та

юзних республік. Відтепер основні важе-

Головсхіденерго.

лі виробничо-технічного й господарського

Першим республіканське Міністерство

управління енергетичними системами

очолив досвідчений галузевий керівник —

й електрифікацією України містилися

К. Побігайло.

в Києві. До структури республіканського

Міністерство розмістилося у гарному по-

Міністерства увійшли Головенерго (Головне

воєнному будинку в центрі Києва, на розі

управління з експлуатації енергосистем),

Хрещатика та вул. Свердлова (Прорізної).

Побігайло Костянтин Михайлович (1907–1971) Видатний діяч у галузі електроенергетики. За­ кінчив КПІ. Працював на енергетичних підпри­ ємствах Донбасу, з 1949 р. — головний інженер, потім керуючий РЕУ «Донбасенерго»; за його сприяння Донбаська енергетична система стала кузнею високопрофесійних інженерно­технічних та управлінських кадрів енергетичної галузі краї­ ни. З 1962 р. до кінця життя — Міністр енергетики і електрифікації УРСР. Заслужений енергетик УРСР; був депутатом Верховної Ради УРСР.

1960–1975

104 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

ЗАВЕРШЕННЯ ДНІПРОВСЬКОГО КАСКАДУ Упродовж 1960–1970-х рр. тривало спорудження нових енергетичних об’єктів на Дніпрі. Всі разом вони стали втіленням задуманого в попередні десятиліття Дніпровського каскаду ГЕС. c Гребля Канівської ГЕС. Проектне зображення. 1960 р.

З

окрема, наприкінці 1963 р. розпочалась

водного режиму. Водосховище ГЕС корисною

експлуатація Дніпродзержинської (нині

ємністю 2,45 млрд куб. м, крім енергетичних

Середньодніпровської) ГЕС, спорудженої біля

потреб, сприяло також поліпшеному водопо-

м. Дніпродзержинська. Її сумарна потужність

стачанню промислових регіонів.

склала 352 МВт (вісім агрегатів по 44 МВт

Вище гирла Десни, біля Вишгорода, спо-

кожний). Подібно до Кременчуцької ГЕС, тут

рудили Київську ГЕС загальною потужністю

немає машинної зали, а над вертикальними

361 МВт (двадцять гідроагрегатів по 18,5 МВт

гідрогенераторами влаштовано з’ємні криш-

кожний). Перший струм було отримано

ки. Через розташування станції біля гирла р. Оріль було створено систему земляних гре-

Міст на спорудах гідровузла Дніпродзержинської ГЕС. 1960-і рр.

бель і дамб для забезпечення оптимального

Поздовжній профіль Дніпровського каскаду ГЕС Дніпровський каскад гідроелектростанцій включає 6 ГЕС на Дніпрі. Його формування почалося з будівництва ДніпроГЕС. Каскад ГЕС і водосховищ не лише забезпечив безперебійне постачання всіх об’єктів Придніпров’я електроенергією, але й сприяв вирішенню інших народногосподарських питань: зро-

шенню величезних площ родючих, але посушливих земель, створенню наскрізного глибоководного річкового шляху для судноплавства від Чорного моря до гирла Прип’яті, забезпеченню потреби у воді промислових підприємств і мешканців на значних територіях.

| 105

у 1964 р., а у 1968-му електростанція досягла проектної потужності. Місцеві умови спричинили для Київської ГЕС низькій напір водного потоку, тому вперше в СРСР було застосовано горизонтальні гідроагрегати капсульного типу, що дозволило більш повно використовувати енергію води порівняно з вертикальними агрегатами. Будівля ГЕС, де встановлено агрегати, фактично замінює водоскидну греблю. Завдяки такому рішенню скоротився обсяг будівельно-монтажних робіт. За значний внесок у розробку й освоєння капсульних гідроагрегатів інженери С. Поташник і Є. Строганов були нагороджені Державною премією УРСР. Останньою ланкою Дніпровського каскаду ГЕС і водосховищ стала Канівська ГЕС, яку було введено в дію впродовж 1972– 1975 рр. Так само, як і Київська ГЕС, вона була обладнана капсульними гідроагрегатами

c Київська ГЕС. Загальний вигляд. 1960-і рр.

d Будівництво Київської ГЕС. 1960-і рр.

1960–1975

106 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ потужністю по 18,5 МВт кожний. Станція

діяти у 1970 р.). Її збудували трохи вище ство-

містила 24 таких агрегати й мала загальну

ру Київської ГЕС, на стрімкому правому березі

потужність 444 МВт. Управління всіма тех-

Дніпра, де завдяки природній улоговині мож-

нологічними процесами було автоматизова-

на було влаштувати верхній басейн з корис-

но. Під час створення Канівського водосхо-

ним об’ємом 3,7 млн куб. м. До будівлі ГАЕС,

вища з корисною ємністю 0,33 млрд куб. м

розташованої у підніжжя схилу, проклали від

довелося затопити простір понад 75 тис. га

верхнього басейну шість напірних трубопро-

і переселити звідти чимало мешканців, але,

водів, кожний з металевою похилою діль-

згідно з підрахунками, на орні землі припало

ницею діаметром 3,8 м. Цим трубопроводам

лише 4 % цих площ.

відповідали шість гідроагрегатів потужністю по 37,5 МВт, з яких три є звичайними, а три можуть діяти у зворотному режимі (насос — турбіна). Під час пікових навантажень у мережі вода з верхнього басейну надходила на турбіни, і всі агрегати функціонували як генератори. Коли ж навантаження падало, три агрегати працювали як насосні установки і закачували воду назад до басейну. Після завершення всіх робіт Дніпровського каскаду сумарна встановлена потужність ГЕС у цій системі склала близько 4000 МВт,

c Капсульний агрегат Київської ГЕС

а річне виробництво електроенергії сягнуло 10 млрд кВт•год. Певні енергетичні перспективи відкрива-

Регульована течія Дніпра істотно змен-

ло також будівництво гідроелектростанцій

шила навантаження на водоскидні спору-

на Дністрі, розпочате ще у 1950-і рр. спору-

ди під час паводків, що надало можливість

дженням Дубоссарської ГЕС у Молдавській

наростити потужність ДніпроГЕС. У ниж-

РСР. З 1973 р. будували Дністровську ГЕС на

ньому б’єфі біля лівого берега Дніпра, під

території Чернівецької обл.

«зайвими» прогонами водоскидної греблі,

Разом з тим, з 1960-х рр. на більшості рі-

розмістили конструкції ДніпроГЕС-2 з вісь-

чок України гідроенергетичне будівництво

мома вертикальними гідроагрегатами су-

було припинено, чимало споруджених рані-

марною потужністю 847,2 МВт. Перший пуск

ше малих ГЕС перестало існувати. Це пояс-

новобудови відбувся у 1974 р., а проектних

нюється невпинним розвитком електрифі-

показників ДніпроГЕС-2 досягла у 1980-му.

кації сільського господарства від державних

Відтоді стало набагато легше регулювати по-

енергосистем та менш вигідними економіч-

дачу електроенергії в мережу промислово-

ними показниками малих ГЕС при порівня-

го району з вельми нерівномірним добовим

но низькій їх потужності.

споживанням. Ефективним інструментом реагування на зміни навантажень в енергетичній мережі стала Київська гідроакумулююча електростанція (ГАЕС), одна з перших в СРСР (почала

Напірні трубопроводи Київської ГАЕС.

1970-і рр. (ліворуч) Будівлі Київської ГАЕС. 1970-і рр. (праворуч).

1960–1975

108 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

ЗРОСТАННЯ РОЛІ ТЕПЛОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ

енергоблок із двохвальною турбіною було введено на Слов’янській ДРЕС у 1968 р., другий, в одновальному виконанні — у 1971му. Централізоване управління унікальними агрегатами велося з використанням елек-

Переважна частина енергетичних потужностей України припадала на теплові електростанції. Так, за даними на 1965 р. ТЕС забезпечували понад 88 % вста-

тронно-обчислювальних систем. При реконструкції Курахівської ДРЕС (Донецька обл.), яка мала ще довоєнну історію, упродовж

новлених потужностей усіх електростанцій республіки та понад 93 % видобутку

1972–1975 рр. ввели в дію сім нових енерго-

електроенергії. У період 60–70-х рр. у різних регіонах України було споруджено

блоків загальною потужністю 1460 МВт.

низку подібних електростанцій, причому деякі з них мали вражаючі технікоекономічні показники. Паливом для ТЕС були антрацитовий штиб, вугілля, мазут; у міру інтенсивного розвитку нафтогазового комплексу СРСР зростала питома вага вживаного на ТЕС природного газу.

Справжнім «енергетичним велетнем» Донбасу стала Вуглегірська ДРЕС, одна з найбільших в усьому СРСР. Її першу чергу з чотирма енергоблоками по 300 МВт, розміщеними в одній будівлі, приймали в експлуатацію впродовж 1972–1973 рр. Другу чергу сформовано трьома блоками по 800 МВт,

Н

ових електростанцій насамперед потребу-

блоків по 300 МВт на надкритичному тиску

кожний в окремій споруді. Після вводу в дію

вали великі індустріальні центри. Так, для

було запущено у 1967–1969 рр. Таким чином,

останнього з них (у 1977 р.) станція набула

Харківської енергетичної системи базисною

сумарна потужність Зміївської ДРЕС склала

проектної потужності 3600 МВт. Для техніч-

стала Зміївська державна районна електро-

2400 МВт.

ного водопостачання довелося створити

станція (ДРЕС) на лівому березі р. Сіверський

На Донбасі було значно розширено Сло-

Донець. Її перша черга складалася з шести

в’янську ДРЕС. Для неї вперше в Європі ви-

агрегатів по 200 МВт, введених в дію впро-

користали енергетичні блоки потужністю

довж 1960–1965 рр. Уперше в СРСР тут

800 МВт на надкритичних параметрах па-

запровадили блочну схему установки подіб-

ри (тобто, один такий блок міг би замінити

них агрегатів. Другу чергу з чотирьох енерго-

всю довоєнну ДніпроГЕС). Перший подібний

штучне водосховище ємністю 165 млн куб. м. на р. Лугань.

d Друга черга Слов’янської ДРЕС. Двохвальний турбоагрегат потужністю 800 МВт та щит блока 800 МВт. 1960-і рр.

| 109

c Вуглегірська ДРЕС. Загальний вигляд та головний щит управління. 1970-і рр.

Майже синхронно з Вуглегірською ДРЕС і з аналогічним обладнанням було споруджено Запорізьку ДРЕС для забезпечення зростаючих енергетичних потреб індустріального Подніпров’я. Поряд зі станцією збудували місто Енергодар. Запорізька ДРЕС теж досягла у 1977 р. запланованої потужності 3600 МВт. Для відводу димових газів на території Вуглегірської та Запорізької ДРЕС постали по два димарі заввишки 320 м. Усі вони зараз входять до десятки найвищих споруд на території України. Вагоме поповнення енергетичної бази для покриття дефіциту навантажень отримав Кривбас. Протягом 1965–1973 рр. було введено в експлуатацію десять однотипних енергоблоків нової Криворізької ДРЕС (відомої як Криворізька ДРЕС-2), розташованої біля станції Апостолово на відстані 50 км від

Запорізька ДРЕС. Загальний вигляд. 1980-і рр. (Джерело — архів ДніпроГЕС)

110 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

1960–1975

Кривого Рогу. Кожний агрегат мав потуж-

На території Львівської обл. порівняно

спорудженні димарів заввишки 250 м упер-

невелику першу чергу Добротвірської ДРЕС

ше в світовій практиці застосували метод

потужністю 50 МВт (завершену будівницт-

протитиснення між залізобетонною оболон-

дівництва Ладижинської ДРЕС на Вінничині,

вом у 1956 р.), було доповнено другою чер-

кою та цегляним газовідвідним стволом,

спорудження якої було розпочато у 1968 р.

гою на 350 МВт (1962 р.) та третьою чергою

який забезпечив високі якісні і економічні

на правому березі р. Південний Буг. До скла-

на 300 МВт (1964 р.). Непересічного значен-

показники робіт.

ду цієї станції увійшли шість енергоблоків,

ня для енергопостачання західних облас-

на 300 МВт кожний. Перший з них ввели

тей України й перспективи експорту в кра-

ня теплоелектроцентралей. Так, у 1961 р.

в дію у грудні 1970 р., а останній, шостий, —

їни РЕВ набула Бурштинська ДРЕС, розта-

відбувся пуск Чернігівської ТЕЦ (потуж-

у грудні 1971-го. Таким чином, комплекс

шована на р. Гнила Липа біля м. Бурштин

ність 210 МВт), у 1963 р. — Черкаської ТЕЦ

агрегатів загальною потужністю 1800 МВт

Івано-Франківської обл. Вона стала базовим

(230 МВт) і Білоцерківської ТЕЦ (120 МВт),

вдалося запустити на одній станції впро-

підприємством у Львівській енергосистемі.

у 1967 р. — Калуської ТЕЦ (200 МВт) та ін.

довж одного календарного року. Подібного

До складу цієї станції увійшли 12 енергобло-

темпу робіт ще не знало ані вітчизняне, ані

ків загальною потужністю 2400 МВт, що їх

ТЕЦ-5 проектною електричною потуж-

світове енергетичне будівництво.

було запущено впродовж 1965–1969 рр. При

ністю 700 МВт і тепловою потужністю

ність по 300 МВт. Заслуговує на увагу досвід швидкісного бу-

У багатьох містах тривало споруджен-

Найбільшою в Україні стала Київська

У Київській енергосистемі було споруджено Трипільську ДРЕС поблизу с. Трипілля на правому березі Дніпра. Вона так само обладнана шістьма енергоблоками, кожний по 300 МВт (перший з них введено в експлуатацію у 1969 р., останній — у 1972 р.). Для станції було налагоджено прямоточне технічне водопостачання з водосховища Канівської ГЕС. На місці прилеглих хуторів створили місто енергетиків Українку.

d ТЕЦ-5 у Києві. Загальний вигляд. 2010 р.

| 111

Чулков Євген Іванович (1914–2012) Видатний енергетик України, учасник бойових дій Другої світової війни. Закінчив Азербайджанський політехнічний інститут (м. Баку). Був заступником керуючого Крименерго, керівником Придніпровської ДРЕС, начальником Головенерго Укрраднаргоспу; у 1962–1967 рр. обіймав посаду першого заступника Міністра енергетики і електрифікації УРСР. З 1992 р. очолював правління Ради ветеранів енергетики України.

1600 Гкал/год, розташована на правому березі Дніпра. Прискоренню будівництва сприяло використання у залізобетонному каркасі нових оригінальних брускових конструкцій. Введення агрегатів в експлуатацію тривало з 1969 по 1976 р. На Київській ТЕЦ-5 вперше в республіці впроваджено теплофікаційні блоки потужністю 250/300 МВт на надкритичних параметрах пари. Значну увагу було

c Бурштинська ДРЕС. Загальний вигляд. 1970-і рр.

приділено благоустрою та озелененню території ТЕЦ; поблизу станції спорудили комплекс тепловодного рибного господарства з використанням циркуляційної води від конденсаторів турбін. У ході спорудження та освоєння Київської ТЕЦ-5 визначну роль відіграв її директор у 1968–1984 рр., талановитий організатор Є. Чулков. Загалом збільшення енергетичних ресурсів за порівняно короткий проміжок часу було дійсно вражаючим. Якщо у 1960 р. установлена потужність електростанцій республіки складала 11 700 МВт, а виробництво електроенергії — 53,9 млрд кВт·год, то у 1975 р. ці показники сягнули відповідно 38 200 МВт і 194 590 млн кВт•год У жоден інший період енергетика України не мала подібних темпів зростання.

d Підготовка до пуску енергоблоку ТЕЦ-5 у Києві. 1976 р.

1960–1975

112 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

РОЗБУДОВА ОБ’ЄДНАНОЇ ЕНЕРГОСИСТЕМИ УКРАЇНИ. ЕНЕРГЕТИЧНА ВЗАЄМОДІЯ З ЄВРОПОЮ Разом зі спорудженням нових електростанцій на території України розгорнулося будівництво ЛЕП високої напруги для подальшого розвитку енергосистем. У 1960 р. на лінії Придніпровська ДРЕС — Кривий Ріг уперше було застосовано напругу 330 кВ, яка невдовзі стала основною для магістральних ЛЕП у республіці внаслідок збільшення потужності електростанцій та неухильного зростання перетоків електроенергії.

В

ідбувалися зміни в організації регіо-

управління (ОДУ) Півдня; у 1966 р. управлін-

нальних енергосистем УРСР. Упродовж

ня перевели з Горлівки до Києва.

1958–1967 рр. до відновленої після війни ОЕС

Актуальною метою стало підключен-

Півдня за допомогою нових ЛЕП напругою

ня до електричних мереж усіх населених

220–330 кВ було підключено на паралель-

пунктів на території УРСР. Радянські ідео-

ну роботу Харківську, Одеську, Київську,

логи завжди мали прихильність до «зна-

Вінницьку, Кримську, Львівську, а також

менних дат», тож перед керівниками галузі

Молдавську енергосистеми. Фактично, було

було поставлено завдання: вирішити про-

сформовано об’єднану енергетичну систе-

блему суцільної електрифікації УРСР в ос-

му України і Молдавії. ОДС Півдня у 1964 р.

новному — до 50-річчя Жовтневої револю-

перейменували на Об’єднане диспетчерське

ції (1967 р.), а повністю — до 100-річчя народження В. І. Леніна (1970 р.). Енергетики України зуміли вчасно виконати це завдан-

d Електрифікація с. Голосків Івано-Франківської обл. 1960-і рр.

ня, хоча в ряді випадків доводилося долати чималі складнощі, проявляти інженерну та

c Перевірка роботи електромережі в с. Нові Петрівці Київської обл. 1970-і рр.

Олексенко Степан Антонович (1904–1976) Державний діяч УРСР, енергетик. Вчився у Ки­ ївському інституті механізації та електрифікації сільського господарства. У довоєнні роки, зокрема, керував міжобласними конторами, що електрифікували села. Організатор партизан­ ського руху під час війни проти нацистської Німеччини. Працював на різних урядових посадах, у 1963–1971 рр. — заступник Міністра енергетики і електрифікації України, началь­ ник главка «Головсільенерго».

| 113

Лінія передачі постійного струму вимагає складного додаткового обладнання для сполучення з мере­ жами змінного струму. Для лінії ППС Волгоград — Донбас було влаштова­ но дві перетворювальні підстанції з однофазними трансформаторами та вентильними мостами — Волзьку (біля Волзької ГЕС) та Михайлівську (в Луганській обл.). Разом з тим, сама по собі така ЛЕП простіша й де­ шевша за лінію змінного струму, до того ж має переваги більш ефек­ тивного й швидкого регулювання, забезпечення більшої надійності та стійкості енергосистем.

e Перетворювальна підстанція «Михайлівська» лінії ППС Волгоград — Донбас. 1970-і рр.

e Повітряні вимикачі на відкритому розподільчому пристрої 330 кВ Слов’янської ДРЕС. 1960-і рр.

протяжності. Зокрема, у 1962– 1965 рр. було введено в експлуатацію унікальну повітряну лінію ППС (передачі постійного струму), що пролягла між Донбасом та Волзькою ГЕС. Дві суміщені уніполярні лінії (+400 кВ та –400 кВ) забезпечили напругу між полюсами 800 кВ. Лінія ППС мала загальну довжину 470 км (з них 247 км — на території організаційну винахідливість. Значну роль у цьому досягненні відіграли главк сільсь-

УРСР). Важливим етапом в історії

кої електрифікації та республіканський

не лише вітчизняної, але й єв-

штаб завершення електрифікації населених

ропейської енергетики стало на-

пунктів і сільського господарства, очолюва-

лагодження зв’язків України

ні С. Олексенком. Водночас відбувалося формування потужних міжсистемних зв’язків шляхом спорудження магістральних ЛЕП значної

ЛЕП Луганської обл. Заміна дерев’яних анкерних опор на металеві. 1960-і рр.

c Значок на честь підстанції «Михайлівської»

1960–1975

114 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ e Ділянка повітряної ЛЕП 750 кВ Донбас – Дніпро – Вінниця – Західна Україна. 1980-і рр.

з державами Центральної і Східної Європи — членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), заснованої у 1949 р. Так, у 1962 р. через Карпатські гори пролягла дволанцюгова ЛЕП напругою 220 кВ Добротвірська ДРЕС – Львів – Мукачево – Шайосегед (Угорщина). Відтоді було розпочато експорт електроенергії з УРСР до країн — членів РЕВ. Того ж року у Празі почало діяти Центральне диспетчерське управління енергосистем Болгарії, Німецької Демократичної Республіки (НДР), Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини та Чехословаччини. Було створено міждержавну об’єднану енергосистему «Мир». У 1963-му в Мукачеві спорудили міжсистемну вузлову електропідстанцію 220/400 кВ, що надало можливість паралельної роботи енергосистем Угорщини, Румунії, Чехословаччини та Львівської енергосистеми УРСР. Подальшому експорту української електроенергії до Східної Європи сприяло прокладення нових магістральних ЛЕП, зокрема, лінії напругою 400 кВ Бурштинська ДРЕС – Мукачево. Наступним етапом розвитку електромереж стало використання ЛЕП напругою 750 кВ. Пропускна спроможність однієї такої лінії є еквівалентною шести лініям 330 кВ, тоді як питома вартість лише в 2,5 рази вище, ніж вартість лінії 330 кВ. Упродовж 1971–1975 рр. було введено повітряну ЛЕП Донбас – Дніпро – Вінниця – Західна Україна на 750 кВ довжиною понад 1100 км. На лінії встановили металеві опори заввишки 32–40,5 м. ЛЕП

| 115 Павільйон електростанцій та електротехнічної промисловості Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР. З поштівки 1958 р.

з’єднала чотири підстанції сумарною потужністю 10,5 млн кВА: «Донбаську», «Дніпровську», «Вінницьку» і «Західноукраїнську». Електролінії напругою 750 і 330 кВ сполучили ці підстанції з електричними мережами енергосистем Донбасенерго, Дніпроенерго, Вінницяенерго, Львівенерго. Станом на 1976 р. сумарна протяжність електричних ліній у республіці сягнула 768,65 тис. км, тобто удвічі перевищила відстань від Землі до Місяця. Зокрема, довжина ліній напругою 750–800 кВ склала 1,35 тис. км, напругою 35–400 кВ — 82,7 тис. км. Незаперечні успіхи електроенергетичної галузі було відображено в експозиції спеціального павільйону електростанцій та електротехнічної промисловості, спорудженого на території Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР, що її було відкрито в Києві у 1958 р. (мала також назву «Виставка досягнень народного господарства УРСР»; нині — Експоцентр України). Експонати наочно демонстрували будівництво та роботу електростанцій і електричних мереж, а також новітні розробки із використанням електроенергії. Наприклад, у 1960-і — 1970-і рр. на виставковій території курсував по естакаді експериментальний вагон монорейкової лінії з електричною тягою.

Диспетчерський пункт ОДУ Півдня. 1970-і рр.

1960–1975

116 | СТРІМКИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ

Карта-схема електромережі. 1967 р.  d ПС «Донбаська» 1970-і рр.

c Монтаж гірлянди ізоляторів ПЛ 750 кВ. 70-і рр.

| 117

розділ x

ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ Після швидкого екстенсивного розвитку попередніх часів радянська промисловість спробувала взяти на озброєння гасло ефективності, підвищення якості та продуктивності праці. В енергетиці було запроваджено нові технічні рішення, розширено можливості для маневрування потужностями. Проте вади командно-адміністративної системи не забезпечили реалізації всіх масштабних задумів і їх довелось відкласти на тривалий час.

1976 Початок широкого застосування фотоелектричних станцій в телекомунікаційній мережі Австралії.

1976

1977 Автомобіль «Bluebird» на сонячних батареях (Е. Пассеріні, США)

1977

1979

1981

Завершення будівництва Нурекської ГЕС на р. Вахш (Таджикістан) потужністю 3015 МВт з найвищою в світі греблею заввишки 300 м

Ленінградська АЕС (РРФСР) з реакторами РБМК-1000 набула проектної потужності 4000 МВт

Завершення будівництва АЕС Бюже (Франція) потужністю 4279 МВт

1978

1979

1980 Завершення будівництва Рефтінської ДРЕС (РРФСР) потужністю 3800 МВт, найбільшої в СРСР на твердому паливі

1980

Перша у Європі лінія високошвидкісних електропоїздів Париж – Ліон (Франція)

1981 1980

1977 Поява персональних комп’ютерів масового вжитку Apple II (США)

1979

1980

Аварія на АЕС Трі-Майл-Айленд (США), значною мірою спричинена «людським фактором»

Запуск на Костромській ДРЕС (РРФСР) унікальної парової турбіни потужністю 1200 МВт

Експериментальна японська електростанція на о. Науру з використанням вертикального перепаду температур у морській воді

198

82

Панорама будівництва першої черги Запорізької АЕС. 1980-і рр.

1985 Перша ЛЕП напругою 1150 В Екібастуз–Кокчетав (Казахстан), довжина 432 км

1983 Випробування великої вітрової турбіни «GROWIAN» (Німеччина) потужністю 3 МВт, діаметр лопатей ротора 100 м

1983

Створення операційної системи Microsoft Windows (США)

1984

1985

1986 Завершення будівництва ГЕС Гурі на р. Кароні (Венесуела) потужністю 10235 МВт

1986

1988 Введення найпотужнішої в світі газоізольованої ЛЕП від АЕС Дарлінгтон (Канада)

1987

1984

1985

1987

Завершення будівництва ГЕС Тукуруї на р. Токантінс (Бразилія) потужністю 8370 МВт

Саяно-Шушенська ГЕС на р. Єнісей (РРФСР) досягла потужності 6400 МВт

Пуск геліокомплексу «Сонце» (Узбекістан) потужністю 1 МВт

1988

1976–1988

120 | ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ

ТРІУМФ І ТРАГЕДІЯ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Величезні потреби вітчизняної економіки в енергетичних джерелах змушували замислитися про перспективи майбутнього. Доводило-

e Значок на честь Чорнобильської АЕС

склала 4000 МВт (чотири енергоблоки по 1000 МВт), зокрема, першої черги — 2000 МВт. До складу кожного енергоблоку входили реактор типу РБМК (російська абревіатура —

ся враховувати, що запаси органічного палива в європейській части-

«реактор большой мощности ка-

ні СРСР були доволі обмежені. Виходячи з цього, у Радянському Союзі

нальный») та два турбоагрегати

та, зокрема, в Україні стало актуальним будівництво електростанцій на ядерному паливі. На атомній електростанції (АЕС) енергія, що виділяється внаслідок керованої ядерної реакції, переходить у теплову, теплова — у механічну, механічна перетворюється на електричну.

по 500 МВт. У РБМК утворення водяної пари, що подається на турбіну, безпосередньо відбувається в активній зоні реактора. Вона має вигляд колон з уповільнювача-графіту, що пронизані каналами з елементами нагріву. Їх зібрано у легкому корпусі, встановленому

С

аме в СРСР у 1954 р. було пущено першу

Ними керувало з Москви Головне управління

в світі Обнінську АЕС, яка давала енергію

з експлуатації атомних електростанцій —

в бетонній шахті. Перший блок Чорнобильської АЕС був

в загальну електричну мережу. Поширеним

Головатоменерго. Кураторами цієї структури

прийнятий в експлуатацію у 1977 р., дру-

кліше радянської пропаганди того часу була

були, з одного боку, союзне Міненерго, а з ін-

гий — у 1979 р. Лише за два перші роки

прихильність країн соціалізму до «мирного

шого боку — так зване Міністерство серед-

атому».

нього машинобудування СРСР (у такий спо-

У подальші роки будівництво АЕС пошири-

сіб «зашифрували» відомство, що здійсню-

лося в багатьох розвинених країнах. У 1957 р.

вало функції з управління атомною галуззю

було створено Міжнародне агентство з атом-

промисловості та виробництвом ядерних

ної енергії (МАГАТЕ), до складу якого з момен-

боєзарядів). Поширення будь-якої інформа-

ту його заснування увійшла й Українська РСР.

ції про АЕС серед громадськості відбувалося

Ще з 1960-х рр. уряд СРСР планував використовувати потужності АЕС для подолання

вельми дозовано. Будівництво найпершої АЕС на терито-

дефіциту електроенергії в ОЕС Півдня. Необ-

рії України розпочалося у 1970 р. на бере-

хідно підкреслити, що об’єкти атомної енер-

зі р. Прип’ять, неподалік від старовинного

гетики України були фактично виведені за

міста Чорнобиль Київської обл., на відста-

межі компетенції республіканських органів.

ні 110 км від Києва. Її проектна потужність

c Модель РБМК в експозиції Національного музею «Чорнобиль»

| 121

e Центральний пульт управління Чорнобильської АЕС. Початок 1980-х рр.

з боку зацікавлених осіб, насамперед президента АН СРСР Анатолія Александрова — наукового керівника проекту РБМК. Проте існують альтернативні типи реакторів — зокрема, водо-водяний енергетичний реактор (ВВЕР), де вода використовується і як уповільнювач нейтронів, і в якості теплоносія. Один з контурів циркуляції води пов’язаний безпосередньо з реактором, нагріта вода в ньому перебуває під підвищеним тиском і не закипає; через теплообмінник-парогенератор тепло передається другому контуру, де вода під звичайним тиском перетворюється на пару, що поступає на турбіни. Реактори типу РБМК не потребували корпусів, розрахованих на роботу під високим

d Місто Прип’ять. З поштівки 1982 р.

тиском, як для ВВЕР; вони дозволяли використовувати дешевше паливо (менш збагачений уран), давали змогу перезавантажувати паливні елементи без повної зупинки. Але реактори типу ВВЕР мають суттєві переваги щодо надійності та безпеки. Ізольованість другого циркуляційного контуру від активної зони значно зменшує ризик радіоактивних викидів в атмосферу. Дуже важливим є те, що при підвищенні температури теплоносія в активній зоні ВВЕР потужність реактора знижується, у разі появи пари в активній зоні реактор типу ВВЕР зупиняється. З іншого боку, в конструкції РБМК, яка була використана на Чорнобильській АЕС, ситуація зі збільшенням паровмісту призводила до наростання інтенсивності ланцюгової реакції, подальшого підвищення потужності реактора, надмірного виділення тепла, через що могло відбутися руйнування конструк-

функціонування АЕС використання орга-

водопостачання Чорнобильської АЕС бу-

цій і неконтрольований викид радіоактив-

нічного палива скоротилося приблизно на

ло забезпечене штучним ставком площею

них речовин.

7,5 млн т, що засвідчувало перспективність

14 кв. км. Поряд зі станцією виросло бла-

атомної енергетики. Упродовж 1981–1984 рр.

гоустроєне місто Прип’ять.

було введено в дію третій і четвертий енер-

До вибору для Чорнобильської АЕС саме ре-

Першою в Україні електростанцією з ВВЕР виявилася Західноукраїнська АЕС (попередня назва нинішньої Рівненської АЕС), бу-

гоблоки; розпочалось будівництво третьої

актора типу РБМК призвели певні економіч-

дівництво якої було розпочато у 1973 р. на

черги станції ще з двома блоками. Технічне

ні обставини, а також активне лобіювання

березі р. Стир. Вперше в СРСР будівництво

122 | ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ

1976–1988

e Рівненська АЕС. Початок 1980-х рр. через складні політико-економічні обставини було затримано до 1995 р., і після того, як він відбувся, потужність станції досягла 6000 МВт. Будівництво двох інших енергоблоків цієї черги призупинили і, зрештою, скасували. З 1980 р. споруджувалася також Хмельницька АЕС біля р. Горинь, розрахована на чотири енергоблоки з ВВЕР-1000, яка призначалася для видачі електроенергії на експорт та поліпшення енергозабезпечення західних областей України. Перший блок було введено в дію у 1987 р. Проте пуск другого блоку, запланований на 1991 р., вдалося здійснити тільки у 2004-му, а спорудження третього і четвертого блоків не реалізоване й досі.

АЕС здійснювало не всесоюзне ві-

забезпечити потреби в електро-

домство, а регіональна енергоком-

енергії південних областей Укра-

панія «Львівенерго» Міністерст-

їни й експортні поставки. До її

ріст енергетичних потужностей в Україні

ва енергетики і електрифікації

складу увійшли три енергоблоки

забезпечували саме атомні станції.

УРСР. Кураторами будівництва бу-

з ВВЕР-1000. Перший з них було

ли Вілен Семенюк (атомна части-

введено в дію у 1982 р., другий —

жахлива аварія, що змусила поставитися до

у 1985 р., третій — у 1989 р. Да-

перебігу подій в атомній енергетиці зі знач-

лі буде показано, що в комплек-

но більшою відповідальністю.

на) та Ярослав Шпак (електрична частина). Першу чергу станції складали два енергоблоки, до

c Значок, присвячений пуску першого блоку Рівненської АЕС

сі з Южноукраїнською АЕС пе-

Отже, від кінця 1970-х рр. основний при-

У 1986 р. на Чорнобильській АЕС трапилася

Одразу ж було розгорнуто масштабні робо-

редбачалося введення в дію ГЕС

ти з ліквідації наслідків аварії. Ціною вели-

ВВЕР-440 та два турбоагрегати потужністю

та ГАЕС на Південному Бузі для створення

ких зусиль вдалося ізолювати зруйнований

по 220 МВт на насиченій парі. Пуск першого

оптимального режиму подачі енергії в пікові

блоку відбувся у 1980 р., другого — у 1981 р.

періоди. Біля станції спорудили місто-супут-

У подальших проектах використовували по-

ник Южноукраїнськ.

кожного з яких входили реактор

тужніші енергоблоки з більш економічни-

Найбільшою атомною електростанцією

ми реакторами ВВЕР-1000 і турбоагрегатами

Європи стала Запорізька АЕС, розташована

на 1000 МВт. Саме такими були третій блок

біля Каховського водосховища, в розвину-

Рівненської АЕС, введений в експлуатацію

тому індустріальному Подніпров’ї. Її першу

у 1986 р., і четвертий блок, пущений набага-

чергу (чотири енергоблоки з ВВЕР-1000) по-

то пізніше — у 2004 р. Відзначимо, що Рів-

чали будувати у 1980 р.; пуск першого бло-

ненська АЕС стала першою в СРСР, яка про-

ку відбувся у 1984 р., а останній четвертий

йшла перевірку МАГАТЕ на безпеку у 1989 р.

блок увійшов у дію в 1987-му. Невдовзі було

У 1975 р. було розпочато спорудження

вирішено розширити станцію ще чотир-

Южноукраїнської АЕС у Миколаївській обл.,

ма аналогічними блоками. Перший з них

біля р. Південний Буг. Ця станція мала

закінчили будувати у 1989 р.; пуск другого

d Монтаж обладнання Запорізької АЕС. 1982 р.

| 123

Спорудження об’єкта «Укриття» над четвертим енергоблоком. 1986 р. блок від оточуючого середовища та спорудити навколо нього саркофаг з металоконструкцій та бетону — так званий об’єкт «Укриття». Тим часом доводилося дбати й про порушений баланс енергосистеми країни, що втратила одразу мільйони кіловат Чорнобильської АЕС. У жовтні 1986 р. вдалося відновити роботу першого та другого енергоблоків, у 1987-му — третього енергоблоку. Але в подальшому їх експлуатацію було припинено, аж до повної зупинки станції у грудні 2000 р. Наступного дня після катастрофи відбулася евакуація всього населення міста Прип’яті. Згодом навколо місця аварії довелося створити 30-кілометрову зону відчуження, вивезти з територій, вражених радіоактивним забрудненням, понад сто тисяч людей. Численні населені пункти на Київщині з давньою Аварія четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. — одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Під час планової зупинки енергоблоку персонал станції проводив експериментальне випробування режимів роботи в нештатних ситуаціях. У ході цих дій сталися потужні вибухи з подальшою пожежею, внаслідок чого було зруйновано частину реактора і машинну залу. Відбувся викид в атмосферу величезної кількості радіоактивних речовин. Досі не існує остаточної загальновизнаної думки щодо причин трагедії; різні версії покладають ту чи іншу міру відповідальності на помилки персоналу та незадовільну конструкцію реактора. Безпосередньо внаслідок аварії загинули два працівники станції, але кількість жертв у подальшому набагато зросла через страшне опромінювання під час аварії та важкої боротьби з пожежею.

e Зруйнована будівля Чорнобильської АЕС. 1986 р.

Поштова марка України в пам’ять 10-річчя Чорнобильської катастрофи

історією перестали існувати. На відстані 50 км від Чорнобильської АЕС було швидко збудоване місто Славутич, куди переселили значну частину колишніх мешканців Прип’яті. Урок Чорнобиля виявив порочність постійних умовчань і спотвореної інформації, що доти були характерні для висвітлення атомної енергетики перед громадськістю. У суспільстві виникла глибока недовіра до цієї галузі, яка спричинила відповідні урядові рішення. Зокрема, було призупинено і, зрештою, скасовано проекти Кримської АЕС у східній частині Кримського півострова, Одеської атомної ТЕЦ, Харківської атомної ТЕЦ. У 1990 р. Верховна Рада України взагалі запровадила п’ятирічний мораторій на будівництво нових і збільшення потужностей діючих АЕС.

1976–1988

124 | ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ

ПРОЕКТИ ЗДІЙСНЕНІ Й ЗМАРНОВАНІ В українській енергетиці кінця 1970-х та 1980-х рр. будувалися й електростанції звичного типу — ГЕС та ТЕС. Доводиться відзначити, що у долях деяких проектів красномовно відбилися реалії доби, ознаки розпаду радянської системи.

З

урахуванням того, що ресурси найбіль-

розширити Южноукраїнський енергокомп-

шої річки України вже були використа-

лекс, спорудивши Олександрівську ГЕС на

ні об’єктами Дніпровського каскаду, увагу

Південному Бузі (будівництво розпочали

гідроенергетиків привертали інші водні

у 1984 р.) та Ташлицьку ГАЕС біля гирла р. Ве-

артерії. Зокрема, тривали роботи зі ство-

ликий Ташлик — притоки Південного Бугу

рення Дністровського гідровузла. Розпочате

(роботи велися з 1981 р.). Це не лише забезпе-

у 1973 р. будівництво Дністровської ГЕС було

чувало потреби водопостачання, але й спри-

завершене у 1983-му; станція досягла проек-

яло рівномірному розподілу навантажень

тної потужності 702 МВт (шість гідроагрега-

в енергетичних мережах. Проте і в даному

тів поворотно-лопатевого типу по 117 МВт).

випадку завершення робіт відбулося набагато

Дністровська ГЕС призначалася для роботи

пізніше, ніж було передбачено. Проект ще од-

в піковому режимі, що мало сприяти опти-

ного об’єкта в тому ж комплексі — Костян-

мізації енергопостачання західних регіонів

тинівської ГЕС на Південному Бузі — взагалі

насамперед для енергопостачання підпри-

України. На Дністрі утворилося Дністров-

був скасований через протести екологів.

ємств хімічної промисловості.

ське водосховище ємністю 3 млрд куб. м,

Характерним прикладом способу дій у ра-

c Будівництво Дністровського комплексного гідровузла. 1980 р.

Серед нових теплових електростанцій тієї

яке було використане для водопостачання

дянській економіці стала доля проекту Чиги-

доби можна відзначити енергетичний об’єкт

та сільськогосподарських потреб і убезпечи-

ринської ДРЕС на Черкащині, призначеної

на Донбасі — Зуївську ДРЕС-2. Станцію

ло прилеглі території України й Молдови від катастрофічних паводків. Поблизу ГЕС спорудили селище енергетиків Новодністровськ (нині — місто Чернівецької обл.). Як наступний етап розвитку Дністровського гідровузла нижче за течією ріки було передбачено розміщення Дністровської ГЕС-2 з буферним водосховищем, яке водночас призначалося для функціонування Дністровської ГАЕС. Роботи з будівництва цих станцій розпочалися у 1983 р., але потім були надовго припинені та відновилися вже за доби незалежної України. Спорудження Южноукраїнської АЕС визначило необхідність у створенні системи водоймищ на р. Південний Буг для технічного водопостачання станції. Було вирішено

Чигиринська електростанція спершу була спроектова­ на як парогазова ДРЕС на паливному мазуті, що за по­ тужністю (4800 МВт) мала стати найбільшою в Європі. Втім, у 1974 р. технічний проект змінили, визначивши у якості палива замість мазуту донецьке вугілля га­ зової групи і зменшивши потужність станції спершу до 3200 МВт (4 енергоблоки по 800 МВт), а згодом, через дефіцит донецького вугілля, — до 1600 МВт. У 1978 р. було розпочато роботи поблизу історичного міста Чигирина. Поряд велося спорудження селища енергетиків під назвою Орбіта. Проте у 1980­і рр. по­ передній задум знову переглянули, і замість тепло­ електростанції було вирішено споруджувати атомну електростанцію з чотирма енергоблоками ВВЕР­1000. Широку громадськість про це не інформували, лише після Чорнобильської трагедії до будівництва Чи­ гиринської АЕС було привернуто увагу. У 1989 р. буді­ вельні роботи на станції припинили; незавершений об’єкт було кинуто напризволяще, а селище Орбіта з капітальними 9­поверховими будівлями спорожніло.

c Варіант проекту Чигиринської ДРЕС

| 125

спорудили неподалік від довоєнної

помітними елементами ландшафту

Зуївської ДРЕС (яку через відпрацьо-

лівобережної частини столиці. Відзначимо, що прискорений

ваний ресурс у 1978–1982 рр. перетворили на ТЕЦ та реконструюва-

розвиток енергосистем, активне

ли). Будівельні роботи було розпо-

спорудження нових електростанцій

чато у 1975 р., пуск станції відбувся

та ЛЕП зумовили потребу в підси-

у 1982-му. Проектна потужність

ленні професійного спеціалізовано-

становила 2400 МВт (вісім енерго-

го технічного нагляду за експлуа-

блоків по 300 МВт), але реалізува-

тацією енергетичних підприємств

ли лише чотири блоки. До комплек-

та організацій. Внаслідок цього

су увійшли дві великі градирні для

у 1979 р. в колишньому СРСР було

охолодження конденсату та димар

створено низку Зональних органів

заввишки 330 м — одна з найви-

Державної інспекції з експлуатації

щих споруд України (після Київської

електростанцій та мереж — зокре-

та Вінницької телевізійних башт).

ма, Зональний орган Півдня Держ-

Урбанізаційні процеси, як і рані-

інспекції, розташований у Києві.

ше, визначали потребу міст у тепло-

Його діяльність поширювалася на

електроцентралях. Зокрема, в Харкові у 1972 р. розпочалися підготовчі

c Спорудження градирні Харківської ТЕЦ-5. 1970-і рр.

роботи до спорудження ТЕЦ-5 біля захід-

перегляду з використанням теплофікаційно-

ної межі міста. Початковий проект включав

го енергоблоку на 300 МВт (введений в дію

чотири теплофікаційні агрегати електрич-

у 1990 р.). Тут також було споруджено димар

ною потужністю 120 МВт кожний. Пуск пер-

заввишки 330 м та дві градирні.

шого блоку ТЕЦ-5 відбувся у 1979 р., другого — у 1980 р. У подальшому проект зазнав

У Києві з 1976 р. велося будівництво ТЕЦ-6 на північно-східній околиці, на лівому березі Дніпра. Новий об’єкт дозволяв ліквідувати в місті десятки малоекономічних котелень. Проект передбачав чотири теплофікаційні енергоблоки електричною потужністю по 250 МВт, перший з яких прийняли в експлуатацію у 1982 р. (зрештою, обмежилися двома блоками). Уперше в СРСР на Київській ТЕЦ-6 було застосовано піковий водогрійний котел типу КВГМ-180. Дві градирні та димар заввишки 270 м стали

e Зуївська ДРЕС-2

територію України та Молдови.

d Димар Харківської ТЕЦ-5

1976–1988

126 | ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ

БУДІВНИЦТВО НОВИХ ТРАНСКОРДОННИХ ЛЕП Створення потужних об’єктів атомної енергетики відчутно позначилося на електричних мережах України. До наявних ліній високої напруги додалися такі, що

ловані-доці, а потім, після його заповнення водою, систему буксирували до місця безпосереднього розташування та встановлювали на щебеневому ліжку. У 1984 р. там само, на відстані 350 м вище за течією, за аналогічним методом спорудили одноланцюговий перехід повітряної ЛЕП 750 кВ, прокладеної від Запорізької АЕС до Дніпровської підстан-

надходили безпосередньо від нових АЕС. Зокрема, були споруджені ЛЕП на 750 кВ

ції. Цього разу на акваторії було розміщено

Чорнобильська АЕС — Західноукраїнська підстанція (у 1979 р.), Чорнобильська АЕС —

три опори заввишки 126 м із довжиною

Вінниця (у 1982 р.), Запорізька АЕС — Дніпропетровськ (у 1983 р.); ЛЕП на 330 кВ Рів-

прогонів 1215–1350 м. Слід підкреслити, що

ненська АЕС — Рівне (у 1979 р.), Южноукраїнська АЕС — Трихати (у 1982 р.)

використаний спосіб найбільше сприяв збереженню екологічних умов Каховського водосховища. Непересічного значення набула повіт-

Н

а деяких ділянках електричних ліній слід

Існувала можливість обійти водосховище

ряна магістраль напругою 750 кВ Вінни-

було проявити винахідливість, запропо-

з північного боку, але при цьому доводилося

ця — Альбертірша (Угорщина) завдовжки

нувати оригінальні інженерні рішення.

долати 300 км зайвої відстані з вилученням

479 км, споруджена у 1978 р. для підсилення

Таке трапилося, приміром, при складному

цінних орних земель під опори. Тому проек-

зв’язків із енергосистемами країн — членів

переході через Дніпро в районі Каховського

тувальники обрали короткий шлях із вста-

РЕВ. Фактично, ОЕС Півдня почала працю-

водосховища. Спершу, у 1977 р., водну пере-

новленням п’яти металевих опор заввишки

вати паралельно з ОЕС «Мир». Подальший

шкоду завширшки 4,6 км подолала дволан-

90–100 м безпосередньо в акваторії водосхо-

розвиток міжнародного співробітництва

цюгова лінія напругою 330 кВ від Запорізь-

вища (довжина прогонів склала 810–920 м).

кої ДРЕС до Нікопольського енергорайону.

При влаштуванні фундаментів для цих опор уперше в світовій практиці було застосовано

d Будівництво переходу ЛЕП 330 кВ через Дніпро.

1970-і рр.

ЛЕП 750 кВ на ділянці біля державного кордону. 1982 р.

так званий наплавний метод, коли монтаж системи фундамент-опора відбувався в кот-

d Роботи на підстанції 750/330 кВ «Запорізька».

| 127

1976–1988

128 | ЕНЕРГЕТИКА ДОБИ ЧОРНОБИЛЯ

в енергетичній галузі забезпечили прокла-

запроваджені й набули масового розвит-

дені у 1984–1986 рр. повітряні ЛЕП на 750 кВ

ку виплавка електросталі й феросплавів,

Хмельницька АЕС — Жешув (Польща) зав-

електрометалургія. Поширювалися прогре-

довжки 395 км та Южноукраїнська АЕС —

сивні технології електричного зварюван-

Ісакча (Румунія) — Варна (Болгарія) завдов-

ня (в чому велику роль відігравав Інститут

жки на українській території 398 км. Відтоді

електрозварювання АН України ім. Є. Пато-

експорт електроенергії з ОЕС Півдня Украї-

на). Електроенергетична база сприяла отри-

ни до країн — членів РЕВ збільшився до 28–

манню хімічних волокон, пластмас, синте-

30 млрд кВт•год на рік.

тичного аміаку тощо.

Українське енергетичне господарство дія-

Міністр енергетики і електрифікації УРСР у 1971–1982 рр.

З’являлися нові засоби електричного

ло як розвинений, цілісний організм. Зреш-

транспорту. Так, у Києві та Кривому Розі

тою, у 1988 р. відбулася історична подія: ОДУ

пролягли лінії швидкісного трамваю, який

Півдня було перепідпорядковане Міненерго

за режимом руху та інтенсивністю переве-

УРСР та перейменоване на ОДУ України.

зень був порівняний з метрополітеном, але

Створення у республіці потужної елект-

Макухін Олексій Наумович (1928-2000)

вимагав істотно менших витрат на прокла-

ричної бази дозволяло забезпечувати пере-

дення й експлуатацію. Для київського швид-

озброєння всього народного господарства

кісного трамваю було впроваджено систе-

на основі передової сучасної техніки. У про-

му АРШ-АЛС (авторегулювання швидкості

мисловості на базі електрифікації були

та автоматичної локомотивної сигналізації),

Організатор енергетичного виробництва, провів реорганізацію структури виробничих енергооб’єднань і підприємств електромереж, забезпечив освоєння нових потужностей генерації та розвиток ОЕС України. Зміцнив соціальну базу колективів, зокрема створення санаторнооздоровчого комплексу в Криму, сформував потужний кадровий потенціал галузі.

| 129

що забезпечувала оптимальні інтервали й швидкості руху. Стрімко зростало використання електроенергії сільським господарством, де електроозброєність праці лише впродовж 1971–1980 рр. зросла більш ніж у 2,7 рази. У сільськогосподарське виробництво було запроваджено нові машини й апарати з електричним приводом. Завдяки розвитку конструкторської та математичної думки, надзвичайно швидким темпам оновлення технологій і елементної бази дедалі більшого значення набувала електроніка й обчислювальна техніка. Обчислювальні центри ставали важливою ланкою різних установ, підприємств і цілих галузей. Поширювалося запровадження автоматизованих систем управління (АСУ), розробку яких здійснював і пропагував академік В. Глушков. Зокрема, в енергосистемах України діяла автоматизована система диспет-

c Електрифікований тваринницький комплекс у Київській обл. 1982 р.

черського управління. Було запроваджено республіканську галузеву систему управління електроенергетикою, що являла собою складову частину загальносоюзної галузевої АСУ. Наприкінці 1980-х рр. уже гостро постало питання про розробку та використання малогабаритних персональних комп’ютерів (ПК), доступних пересічним користувачам. Українські науковці ще встигли долучитися до цієї проблематики: у Львівському політехнічному інституті було створено ПК «Львів», на Київському державному науково-виробничому підприємстві «Електронмаш» — ПК «Пошук».

e Поїзд швидкісного трамваю в Києві. 1987 р.

Глушков Віктор Михайлович (1923–1982) Видатний український вчений, математик, фахі­ вець з обчислювальної техніки. Віце­президент АН УРСР. Засновник та незмінний керівник Інсти­ туту кібернетики АН України в Києві (який нині носить його ім’я).

c ПК «Пошук»

Капітальний ремонт автотрансформатора на ПС 330 кВ Черкаси. 1990­і рр.

1991

1993

ГЕС Ітайпу (Бразилія, Парагвай) досягла проектної потужності 12600 МВт; пізніше збільшена до 14000 МВт

Спалах популярності Інтернету завдяки розробці браузера NCSA Mosaic (США)

Запровадження у країнах Європи першого стандарту цифрового стільникового зв’язку GSM

Введення четвертого енергоблоку Балаківської АЕС (Росія), загальна потужність станції 4000 МВт

1991

1992

1993

1994

1992

1993

1994

Пуск першої черги Тайчжунської ТЕС на о. Тайвань (Китай), потужністю 2200 МВт; пізніше збільшена до 5780 МВт

введення другого енергоблоку Екібастузької ДРЕС-2 (Казахстан); димар заввишки 420 м — найвищий у світі

Заснування Консорціуму Всесвітньої павутини (Т. Бернерс-Лі, США)

розділ xі

СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ Історичні події, що привели до проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р., справили непересічний вплив на економічне життя молодої держави. Одним із вирішальних факторів захисту її суверенітету, безумовно, мало стати самостійне і надійне функціонування енергетичної галузі.

1997 Завершення будівництва найбільшої в світі АЕС Касівадзакі­Каріва (Японія) загальною потужністю 8212 МВт, 7 реакторів

1995

1996

Введення підводного кабелю напругою 400 кВ Іспанія – Марокко під Гібралтарським проливом, завдовжки 25 км

Поява дисків і програ­ вачів DVD (Японія)

Завершення будівництва ГАЕС Шісаньлін в Пекіні (Китай) потужністю 800 МВт

1996

1997

1996 Перше в Європі використання кабелю напругою 380 кВ з ізоля­ цією зі зшитого поліетилену, ТЕС Альтбах­Дайцізау (Німеччина)

1997 Влаштування на дахах павільйонів експо­ центру Neue Messe (Мюнхен, ФРН) найбіль­ шої в світі фотоелектричної системи

1998 Повітряна ЛЕП напругою 500 кВ Єгипет – Йорданія над Суецьким каналом, завдовжки 220 км

1998

1991–1998

132 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ

НА СВІТАНКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

e Поштова марка з символікою незалежної України.

1992 р.

Об’єднана енергосистема України зберегла величезний потенціал. Станом на 1990 р. у ній експлуатувалося понад 55 млн кВт генеруючих потужностей, на яких вироблялось понад 290 млрд кВт•год. електроенергії (з них орієнтовно 10% було призначено для експорту на підставі міжурядових угод експорт), близько 1 млн км системоутворюючих і розподільчих електричних мереж різних класів напруги. Енергооб’єкти ОЕС України перебували в державній власності й були підпорядковані Міненерго. Першим міністром енергетики незалежної держави став С. Скляров.

О

ЕС України була спроектована як невід’єм-

Це позбавляло ОЕС України можливості

у 1991 р. міністр енергетики і електрифікації

на частина ЄЕС СРСР, тобто її ізольована

синхронно працювати з UCTE. Але наявність

України В. Скляров відзначав: «Для розв’я-

робота або дотримання жорсткого регулю-

міждержавних ліній дозволила експортувати

зання економічних і соціальних проблем

вання зовнішніх перетоків потужності та

електроенергію з України до певних регіонів

стабілізації економіки в галузі необхідно ви-

енергії в принципі не передбачалися. Проте

країн Центральної Європи поза мережами

користовувати новітні досягнення сучасних

вже у листопаді 1993 р. енергосистему Укра-

UCTE — зокрема, з Бурштинської ТЕС до

технологій, обладнання, моделей діяльності.

їни було вперше відділено енергосистеми

Угорщини, з Добротвірської ТЕС до Польщі.

Для купівлі їх за кордоном потрібна валюта.

Росії. Ще раніше, у 1991 р. було розформовано

У подальшому на базі Бурштинської ТЕС та

Єдиною реальною можливістю її отримання

Раду економічної взаємодопомоги. Після цьо-

наявних міждержавних ЛЕП було створено

є зовнішньоекономічна діяльність, що ґрун-

го ОЕС «Мир» розпалася на окремі несин-

так званий «Острів Бурштинської ТЕС», що

тується на Акті про державну незалежність

хронно працюючі частини і, зрештою, при-

з 2002 р. працював паралельно з енергосис-

України, законах України про зовнішньоеко-

пинила існування, хоча збереглася створена

темою UCTE (тепер — ENTSO-E).

номічну діяльність, захист іноземних інвес-

для неї інфраструктура. У 1995-у відбулася

Специфічна ситуація склалася з експор-

тицій… У 1990 р. центр заробив на експорті

інтеграція енергетичних систем колишніх

том української електроенергії, який пере-

електроенергії, виробленої електростанція-

країн соціалістичного табору (зокрема, Поль-

бував під повним контролем Москви. Ще

ми України, 1,2 млрд дол. З них республіка не

щі, Угорщини, Чехії, Словаччини) до євро-

отримала ані цента. Тому, перш за все, ми

пейської енергосистеми UCTE, де встановлені

подбали про те, щоб «поламати» монополію

жорсткі вимоги до параметрів електрично-

центру у зовнішньоекономічній діяльності.

го струму, проміжку дозволених відхилень.

І нам це вдалося. З «Технопромекспортом» самостійно уклали угоду на продаж електроенергії за кордон, уся отримана за неї валюта

Скляров Віталій Федорович (нар. 1935 р.) Міністр енергетики і електрифікації України у 1982–1993 р. Закінчив Новочеркаський політехнічний інститут, працював на Луганській ТЕС, очолював «Київенерго». Активний учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Академік Інженерної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений енергетик України. Автор понад 150 публікацій у спеціалізованих виданнях, технічних і художньо-документальних книжок (зокрема «Завтра був Чорнобиль», «Сублимация времени»), наукових праць та винаходів.

залишиться в Україні». Разом з тим, на початковому етапі економіка незалежної України переживала глибоку кризу, ознаками якої стали падіння виробництва, розвал фінансової системи,

Захисні конструкції лінійного порталу. Підстанція 750 кВ Західноукраїнська. 1990-і рр.

| 133

c Відвідання міністром енергетики України Ю. Бочкарьовим (перший праворуч) Чорнобильської АЕС. На даху «саркофага». 1997 р.

c Відкриття Міжнародної радіоекологічної лабораторії (МРЛ) у Славутичі. 1998 р. (джерело — chornobyl.net) Міжнародні зв’язки незалежної України в електроенергетичній галузі проявилися, зокрема, в координації зусиль для подолання наслідків Чорнобильської аварії. 26 квітня 1996 р. Президент України Л. Кучма видав Указ про створення Чорнобильського центру — науково-дослідної установи, підвідомчої Кабінету Міністрів України. У 1997 р. спільним рішенням Чорнобильського центру, адміністрації ЧАЕС, Славутицької міської ради, представників Міністерства енергетики США (DOE) та Тихоокеанської північно-західної національної лабораторії США (PNNL) створено відділення Чорнобильського центру в м. Славутичі — Славутицька лабораторія міжнародних досліджень і технологій. Роботи щодо створення, становлення і розвитку Лабораторії велися за активної підтримки PNNL і DOE, США. У липні 1998 р. Україна та США підписали угоду щодо створення Міжнародної радіоекологічної лабораторії.

1991–1998

134 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ гіперінфляція, стрімке підвищення цін на

обігових коштів. Українська енерге-

товари та послуги, жорстка податкова по-

тика вже не утримувала досягнутого

літика. Кризові явища неминуче торкнули-

у попередні роки європейського рівня

ся й енергетики. Найбільшими проблемами

питомих витрат палива на виробни-

галузі стали, з одного боку, різке подорож-

цтво електроенергії, зросли витрати

чання енергоносіїв, несумірне із рівнем та-

енергії на її передачу електромере-

рифів на електроенергію, а з іншого боку —

жами. Дедалі відчутнішим ставало

падіння дисципліни в економічних взаєми-

фізичне й моральне старіння облад-

нах, яке призводило до масових неплатежів

нання, введеного в дію у попередні

з боку промислових підприємств, державних

десятиліття, при тому, що галузь

установ та інших споживачів електроенер-

втрачала джерела інвестування

гії. До цього додалася проблема негрошових

у подальший розвиток.

(бартерних) розрахунків за електроенергію, що остаточно позбавило підприємства галузі

Енергопостачання споживачів народного господарства України здійснювалося в екстремальних умовах. Відсутність достатньої

d Відомчий науково-виробничий журнал «Энергетика и электрификация». 1994 р.

кількості органічного палива для теплових електростанцій, обмеження потужності ряду енергоблоків АЕС для створення безпечних умов їх експлуатації, дефіцит гідроресурсів не дозволяли стабільно збалансовувати рівні генерації і споживання енергії, створювали загрозу функціонуванню електроенергетичної галузі як єдиного комплексу. У критичні періоди доводилося застосовувати графіки вимкнень споживачів. Зрештою, визначальну роль у забезпеченні функціонування ОЕС України

c Лист президента АТ «Транселектро» з пропозицією про бартерні розрахунки. 1991 р.

у важкій ситуації відіграли три фактори: • стабільна робота АЕС; • н аявність розвиненої та потужної

накопичувалися в українській економіці. Йдеться, зокрема, про недостатню увагу до

мережі напругою 750 кВ;

енергозбереження. На початку 1990-х рр. фа-

• в исокий професійний рівень ке-

хівці відзначали, що в Україні на одиницю

рівництва галузі та диспетчер-

національного доходу витрачається у 1,5–2

ського персоналу ОЕС України.

рази більше електроенергії, ніж у розвинених країнах світу. До марних енергетичних

Крім труднощів у енергетичній галузі, відчувалися й певні негативні фактори, що

витрат призводили використовувані споживачами застарілі технології індустріального виробництва, незадовільний технічний стан

| 135

ухвалено Закон України «Про інвестицій-

обладнання, безконтрольність та низька ви-

енергетичної незалежності України за умови

робнича дисципліна. Не сприяли енергозбе-

гармонійного поєднання різних способів ви-

ну діяльність», згідно з яким в енергети-

реженню й занижені тарифи на електричну

робництва енергії ТЕС та АЕС, запроваджен-

ці могли виступати інвесторами не ли-

енергію. З метою розв’язання цієї проблеми

ні парогазових установок (ПГУ) та відновлю-

ше енергопідприємства, виробничо-енер-

у липні 1994 р. було прийнято Закон України

ваних джерел енергії, а також удосконаленні

гетичні об’єднання та державні структури

«Про енергозбереження», невдовзі створе-

структури економіки України. Проте реалі-

України, але й приватні особи, причому не

но Державний комітет і Державну інспекцію

зацію науково обґрунтованих положень не

тільки з українським, але і з будь-яким ін-

з енергозбереження.

було забезпечено відповідними фінансово-

шим громадянством. Стало можливим за-

економічними можливостями.

лучення капіталів міжнародних фінансових

У 1992 р., за поширеною в радянські часи практикою, інституції Міненерго та Акаде-

Принципово новим явищем стало знач-

мії наук України запропонували проект ці-

не розширення кола джерел інвестиційно-

льової комплексної програми «Енергети-

го процесу в електроенергетиці, аж до мож-

ка». Її основні тези полягали в забезпеченні

ливості приватизації. У вересні 1991 р. було

організацій.

e Ремонтні роботи на підстанції 30 кВ в Одеській обл. 1990-і рр.

1991–1998

136 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ

ПОШУКИ НОВІТНІХ ДЖЕРЕЛ Упродовж перших років української державності виробництво електроенергії в країні, порівняно з 1990 р., відзначалося значним спадом. Зменшення установленої

ставив час, — зокрема, щодо підвищення безпеки енергоблоків діючих АЕС та надійного захоронення радіоактивних відходів. Фахівці Держкоматому розробили концепцію розвитку атомної енергетики в Україні, згідно з якою до 2020 р. очікувалося збіль-

потужності електростанцій України було відносно невеликим (на 1994 р. вона склала

шення установленої потужності атомних

52,2 млн кВт•год, з яких на АЕС припадало 23,5 %, на ДРЕС (ТЕС) 66,5 % на ГЕС 8,8 %).

станцій до 20 000 МВт, а ядерне паливо ма-

Проте показники виробництва електроенергії знижувалися більш помітно: у 1991 р. –

ло надходити лише вітчизняне (як показала

264,4 млрд кВт•год, у 1993 р. –228,8 млрд кВт•год, у 1995 р. – 191,0 млрд кВт•год

практика, ці орієнтири виявилися надмірно оптимістичними). Певна увага в незалежній Україні приділялася розробці нових технологій використан-

Д

ля багатьох українських ТЕС негативним

найнижчою. Тож восени 1993 р. Верховна Ра-

ня палива та експлуатації відновлювальних

фактором було закінчення нормативного

да України скасувала мораторій на нове бу-

джерел енергії — саме цим шляхом успішно

терміну експлуатації обладнання, що вима-

дівництво в атомній енергетиці. Вже у 1995-

просувалися розвинені країни.

гало додаткових витрат на його оновлення.

му було введено в дію добудований шостий

Величезною проблемою виявилось й обме-

енергоблок Запорізької АЕС (ВВЕР-1000).

Усі перетворення, що відбувалися в українській енергетиці, неможливо було б здійснити без солідної наукової бази, зокрема,

жене постачання певних видів вугілля для

У травні 1993 р. було створено Держав-

ТЕС та його безупинне подорожчання. Тому

ний комітет з використання ядерної енер-

профільних інститутів Академії наук Укра-

на цих електростанціях відбувалася насам-

гії (Держкоматом України). Його керівникам,

їни. З метою сприяння творчій діяльності

перед реконструкція заходи — як-от, при-

директорам АЕС М. Уманцю, В. Броннікову,

інженерів та науковців у вирішенні акту-

стосування котла енергоблоку № 3 Запо-

В. Коровкіну, Н. Нігматуліну, С. Парашину,

альних науково-технічних проблем енер-

різької ТЕС до режиму роботи зі змішаним

В. Фуксу та іншим доводилося шукати від-

гетики й електротехніки у 1991 р., на ба-

спалюванням вугілля й газу.

повіді на складні питання, що їх неминуче

зі організованого у 1968-му Українського

Спорудження та пуск нових енергоблоків в Україні практично цілком припадало в ці роки на АЕС. У суспільстві все ще відчувалося упереджене ставлення до атомної енергетики, спричинене Чорнобильською трагедією, але ця галузь об’єктивно відігравала величезну роль в економіці країни і не мала реальних альтернатив. У 1993 р. 14 діючих в Україні енергоблоків АЕС сумарною встановленою потужністю 12,8 млн кВт виробили 75,24 млрд кВт•год., що склало 32,9 % від всієї виробленої в країні електроенергії (а в зимовий період їх частка сягала 40 %). До того ж собівартість електроенергії, що надходила з АЕС, була й залишалася

Структура виробництва електроенергії в Україні за 1990–2014 рр.

| 137

e Запорізька АЕС. Загальний вигляд (джерело – en-media.tv) перебували в експлуатації кількасот вітроенергетичних установок середньою потужністю близько 4 кВт. Згодом, після розширення централізованого електропостачання, їх кількість істотно скоротилася. Проте в подальші роки українські фахівці продовжили роботи в цьому напрямку. Зокрема, на початку 1990-х рр. Інститут електродинаміки АН України розробив вітроелектричні установки для індивідуальних споживачів, а також вітроенергетичний агрегат потужністю 500 кВт. У грудні 1992 р. в Україні було створено підприємство з іноземними інвестиціями «Уінденерго Ltd» для будівництва промисреспубліканського правління Науково-тех-

лових ВЕС на базі ліцензійних вітротурбін.

нічного товариства енергетиків і електротех-

Президент України Л. Кучма 2 березня 1996 р.

ніків, було створено Науково-технічну спілку

підписав Указ № 159 «Про будівництво віт-

енергетиків і електротехніків України. Вимо-

ростанцій», а постанова Кабінету Міністрів

ги часу ставили на порядок денний перед

України № 137 від 3 лютого 1997 р. схвалила

ученими та інженерами нові й нові питання.

комплексну програму такого будівництва.

Зокрема, у різних регіонах держави доволі

Вітряні установки набули поширення на

активно велися дослідження в сфері вітро-

півдні України та на Кримському півострові

енергетики. Ця тема привертала увагу україн-

завдяки кліматичним особливостям цих ре-

ських винахідників ще у 1930-і рр.; у повоєн-

гіонів. Природа Криму також дозволяла роз-

ні десятиліття в сільському господарстві УРСР

раховувати на значні ресурси геотермальної та сонячної енергетики. Розглядалися також

c Схема вітроелектричного агрегата.

1 – генератор 2 – узгоджуючий реактор 3 – шафа управління і комунікації 4 – кабельна силова мережа 0,4 кВ 5 – шафа обліку електроенергії 6 – батарея статичних конденсаторів 7 – комплектна ТП

У Криму, біля с. Азовського, ще у 1985–1987 рр. було створено Кримську сонячну експериментальну електростанцію СЕС-5 установленою потужністю 5 МВт. Це була перша в СРСР сонячна електростанція баштового типу: парогенератор («сонячний приймач») із трубними променесприймальними поверхнями влаштували на башті, на висоті 66–83 м, а навколо башти по 20 колах різного діаметру містилося 1600 дзеркал-геліостатів площею по 25,5 кв. м. З експериментальною станцією були пов’язані надії на майбутнє впровадження цього досвіду для отримання дешевої електроенергії. На жаль, у нових економічних умовах сподівання виявилися марними, тож у 1995 р. СЕС-5 була зупинена, а у 2005 р. відбувся її демонтаж.

перспективи створення ПГУ, в тому числі і з газифікацією вітчизняного вугілля. Приміром, у 1991–1993 рр. було запропоновано проект встановлення двох установок ПГУ-345 на Слов’янській ТЕС, проте через відсутність фінансування його досі не реалізовано.

1991–1998

138 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ

РЕФОРМА ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

поділ галузі на основні функціональні складові — з виробництва, передачі, розподілу й постачання електричної енергії. При цьому було ліквідовано вісім монопольних міжобласних виробничих енергетичних об’єд-

В умовах затяжної економічної кризи 1990-х рр. доводилося наполегливо шукати

нань (ВЕО), до складу яких одночасно входили електростанції, магістральні і розподільчі

шляхи стабілізації роботи енергосистеми країни. Відчутною допомогою стали креди-

електромережі, інфраструктура допоміж-

ти Світового банку. Керівник місії Світового банку Ласло Ловей, оцінюючи тогочасну

них підприємств. Натомість відбулося ство-

ситуацію в українській електроенергетиці, відзначив наступне:

рення чотирьох генеруючих компаній ТЕС, двох гідрогенеруючих компаній, державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» («Енергоатом»),

К

ерівництво Міненерго активно вивчало

Саме британську модель оптового ринку

були також організовані 27 енергопоста-

електроенергії взяли за основу при розроб-

чальних компаній за регіональним принци-

частинах світу і ставало все більш переко-

ці концепції реформування електроенер-

пом і Національний диспетчерський центр

наним, що сучасна структура та система

гетики України. Цю концепцію було спер-

(НДЦ) України. На базі структур ВЕО, що

управління українською енергетикою являли

шу окреслено у розпорядженні Президен-

обслуговували магістральні ЛЕП напругою

собою перешкоди для модернізації. Ціноутво-

та України від 11 березня 1992 р. № 40 «Про

220–750 кВ, було створено компанію «Укр-

рення на електроенергію потрібно було

розвиток базових галузей промисловості

енергопередача», яка здійснювала передачу

деполітизувати, але це не могло відбутися

в Україні». Вона передбачала реорганізацію

електроенергії від електростанцій до енерго-

без потужної конкуренції між виробниками

структури енергооб’єднань шляхом розпо-

постачальних компаній та на експорт.

електроенергії та поставниками і автоном-

ділу функцій, що створювало конкурентне

ної, прозорої регулярної системи, що діє на

середовище в енергетичній галузі. Зрештою,

ки за дорученням Кабінету Міністрів Укра-

основі чітких правил.

реформи в електроенергетиці у інших

Реалізацію реформи електроенергети-

Президент України видав Указ від 9 квітня

їни проводило Міністерство енергетики

На керівників галузевого міністерства

1995 р. № 282/95 «Про структурну перебу-

і електрифікації України в тісній співпраці

справила переконливе враження радикаль-

дову в електроенергетичному комплексі»,

з Міністерством економіки і Міністерством

на реформа, що почалася у Великій Брита-

на підставі якого вітчизняна електроенер-

фінансів, Фондом майна, Антимонополь-

нії у 1989–1990 рр. Їх першочергову ува-

гетика зазнала реструктуризації. Відповід-

ним комітетом, комітетами Верховної Ради

гу привернула подібність розміру та набо-

но до західноєвропейських зразків відбувся

України та міжнародними організаціями.

ру генеруючих потужностей у енергетичних галузях двох країн. Друге: їм сподобалась комплексність британського реформуван-

Розподіл провідних ТЕС

ня — становлення спеціалізованих генеру-

З метою забезпечення об’єктивної конкуренції у секторі виробництва електроенергії для крупних блочних теплових електростанцій було про­ ведено аналіз і порівняння технічного стану, економічних показників палива, його транспортування, обсягів виробництва, територіального розташування. На підставі цих даних утворено чотири акціонерні ге­ неруючі компанії: • «Дніпроенерго» – три ТЕС (загальною потужністю 8400 МВт); • «Донбасенерго» – п’ять ТЕС ( 7770 МВт); • «Західенерго» – три ТЕС (4680 МВт); • «Центренерго» – три ТЕС (7800 МВт).

ючих компаній, що конкурують з продажу електроенергії через конкурентний механізм оптового ринку, запровадження ліцензійної регулярної системи та приватизація. Третє: вони мали сильне бажання відновити позицію України як лідера в енергетиці Східної Європи, і вони вірили у те, що прийняття британської моделі знову висуне Україну в авангард».

| 139

c В. Семенюк, Міністр енергетики і електрифікації України у 1993–1995 рр.

Програми міжнародної допомоги координувалися Міненерго і Світовим банком.

c Адміністративна будівля НЕК «Укренерго»

Безпосереднє керівництво роботою з підготовки відповідних нормативних документів і організацію реформування структури управління галуззю здійснювали міністри енергетики і електрифікації А. Гриценко, В. Семенюк, О. Шеберстов, заступник міністра з питань зовнішньо-економічної діяльності З. Буцьо. Важливу роль у підготовці законодавчої бази реформування галузі відіграли депутати Верховної Ради України, відомі енергетики М. Дудченко, І. Магда, О. Панасовський, Г. Дінейкін, фахівці апарату Верховної Ради С. Плачкова, О. Матвійчук та інші. Паралельно з формуванням нових структур було здійснено укомплектування кадрами, створення матеріально-технічної бази, налагодження організаційних і технологічних зв’язків новостворених органів при забезпеченні безперервного процесу функціонування всього електроенергетичного комплексу і стабільної роботи ОЕС України.

d Головний офіс ПАТ «Дніпроенерго» у Запоріжжі. 2000-і рр.

1991–1998

140 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ

НАРОДЖЕННЯ ОПТОВОГО РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ Тривалий час реалії вітчизняної енергетики відповідали особливостям планової радянської економіки, яка виключала конкуренцію та дотримувалась адміністративних методів керування. При формуванні тарифів на основі державних прейскурантів рішення плануючих органів домінували над реальною собівартістю.

У

же в пострадянський час ігнорування

c З.Буцьо, Голова НКРЕ у 1995-1999 рр.

ринкових засад ціноутворення призвело

до того, що у 1994 р. директивно встановлена в Україні ціна одиниці енергії була у 2,5 рази нижче за ціну в Росії, у 5 разів нижче за ціну

електроенергетики (НКРЕ). Ця структура

в Молдові, у 10 разів нижче за ціну в Білору-

здійснювала державне регулювання діяль-

сі — тобто у найближчих сусідів, які мали

ності учасників Оптового ринку електричної

подібні до України стартові умови.

енергії, визначала «правила гри», необхідні

Проте реалії нової доби вимагали засто-

для цивілізованих ринкових взаємин, спри-

сування в енергетиці маркетингових засад.

яла конкуренції у виробництві і постачанні

Адже сутність концепції маркетингу можна

електричної енергії, організації ефективно-

визначити як досягнення цілей енергоком-

го ринку електроенергії, формуванню цінової

паній при задовольнянні інтересів спожи-

політики, встановленню тарифів на електрое-

вачів. Згідно з новими вимогами слід було відповісти на реалії функціонування енергетики за допомогою ринкових інструмен-

c Перший звіт про роботу НКРЕ Президенту України. 2006 р.

тів — використовувати систему гнучких та-

нергію, захисту прав споживачів і виробників електричної енергії У 1996 р. Національна комісія розпочала процедуру видачі спеціальних дозволів-

• створення незалежного контролюючого

ліцензій на здійснення підприємницької

вдосконалювати регулювання попиту на

органу регулювання підприємств елек-

діяльності з виробництва, передачі та по-

електроенергію. Йшлося про створення рин-

троенергетики та захисту прав спожива-

стачання електроенергії. Першу в Україні

ку електроенергії на основі світового досвіду

чів електричної енергії;

ліцензію на виробництво електроенергії

рифів, запровадити сучасні системи обліку,

та із залученням західних інвестицій. Відповідний Указ Президента України

• створення конкурентного ринку енергії.

у червні того ж року отримала Державна

Наступним важливим кроком у цьому на-

акціонерна компанія «Дніпроенерго».

«Про заходи щодо ринкових перетворень

прямку став Указ Президента України від

в галузі електроенергетики України» від

8 грудня 1994 р. № 738/94 «Про Національ-

дента концепції перетворень в електроенер-

21 травня 1994 р. № 244/94 передбачав:

Відповідно до визначеної Указами Прези-

ну комісію з питань регулювання електро-

гетичному комплексі, у складі створеного

• збереження єдиної енергосистеми України;

енергетики», згідно з яким було створено

в ході реформи електроенергетики Націо-

• н едопущення поділу і приватизації

незалежний позавідомчий постійно дію-

нального диспетчерського центру було ви-

магістральних електромереж та диспет-

чий державний орган, у 1998 р. переймено-

ділено підрозділ «Енергоринок». Згодом

черського управління;

ваний на Національну комісію регулювання

він набув статусу державного підприємства

| 141

з функціями оптового постачальника електричної енергії та розпорядника системи розрахунків.

З ДОГОВОРУ МІЖ ЧЛЕНАМИ ОПТОВОГО РИНКУ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ УКРАЇНИ

З метою завершення структурної реформи в електроенергетиці та підготовки до експериментальної роботи ринку Кабінет Міністрів України 19 лютого 1996 р. прийняв постанову «Про забезпечення роботи оптового ринку електричної енергії України», що визначила конкретні заходи щодо організації в державі конкурентного ринку електроенергії. 15 листопада того ж року відбулися перші Загальні збори учасників Оптового ринку електричної енергії України (ОРЕ), на яких було підписано підготовлений НКРЕ «Договір між членами Оптового ринку електричної енергії України» — багатосторонню угоду, що регулює взаємовідносини на ОРЕ, визначає основні фінансо-

У Договорі беруть участь такі сторони: (а) Державне підприємство «Енергоринок», яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору; (б) Виробник електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку; (в) Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємниць-

кої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку; (г) Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку. Цей Договір встановлює умови та правила роботи Системи Оптового ринку електричної енергії України та права, обов’язки та відповідальність Сторін цього Договору.

во-економічні засади та механізм функціонування ОРЕ. Реформування структури електроенергетичної галузі і робота ОРЕ стали передумовами прийняття 16 жовтня 1997 р. Закону

України «Про електроенергетику». Відтак

d Центральний вхід до будинку НКРЕ КП

уперше на законодавчому рівні було визначено організаційні засади діяльності в електроенергетиці, зокрема, формування та функціонування оптового ринку електричної енергії України: • відповідно до Закону електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії; • всі суб’єкти підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії мають рівноправний доступ до оптового ринку та послуг електричних мереж; • ціни ОРЕ визначаються за Законом та Правилами оптового ринку електричної енергії. Між тим економічна криза тривала, мали місце повальна бартеризація розрахунків за спожиту електричну енергію та інші негрошові форми оплати, а також неплатежі,

1991–1998

142 | СТАН ЕНЕРГЕТИКИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ

що було реальною загрозою

що регулювало роботу ОРЕ.

стабільній роботі енергосис-

Зрештою, Закон України

теми. Уже згаданий керів-

«Про внесення змін до За-

ник місії Світового банку

кону України «Про електро-

в Україні Ласло Ловей у звіті

енергетику»» у 2000 р.

про реформування енерге-

законодавчо закріпив пе-

тичного сектора констату-

редбачений правилами

вав: «Процвітання барте-

Енергоринку спеціальний

ру та різних негрошових

порядок розрахунків за спо-

розрахунків (взаємозаліки,

житу енергію, визначив

векселі, списання податків

надання ліцензій на окре-

та ін.), ще більше унеможливлювали дотримання Правил ринку… Енергетичні

c О. Шеберстов, Міністр енергетики у 1995-1996 і 1997-1999 рр.

об’єднання не мали обіго-

мі види діяльності, відповідальність за порушення умов і правил ринку тощо. За друге півріччя 2000 р.

вих коштів, а якість послуг швидко зни-

у грошовій формі до Енергоринку на-

жувалася… Узагалі уряд вирішив вико-

дійшло у чотири рази більше коштів,

ристати енергетичний сектор як сурогат

ніж за весь 1999 р. У подальшому рівень

соціального забезпечення, а також як ін-

розрахунків досяг 95–98 % від вартості

струмент промислової та сільськогоспо-

відпущеної енергії.

дарської політики… Керівництво елек-

Разом з тим, не менш важливими

троенергетичної галузі було першим,

проблемами ОРЕ України стали моно-

хто відреагував на тривожні сигнали».

полізація ринку вугілля і, відповідно,

Для виправлення становища, на-

мінімізація умов конкуренції в секто-

самперед у питаннях розрахунків за

рі виробництва електроенергії, а також

електроенергію, Міністр енергетики

приватизація більшості електростанцій

О. Шеберстов і голова НКРЕ З. Буцьо іні-

одним власником. На жаль, ці питання

ціювали удосконалення законодавства,

досі не вдається розв’язати, і окреслені обставини не дозволили оптовому рин-

d Вручення компанії «Дніпроенерго» першої ліцензії на виробництво електроенергії в Україні. 1996 р.

ку України працювати повноцінно. На підставі зазначених вище законодавчих актів галузь діяла до прийняття оновленого закону «Про ринок електричної енергії» у 2017 р. і впровадження нових лібералізованих правил ринку електроенергії у 2019 р.

ПС 750 кВ «Західноукраїнська». 1990-і рр.

| 143

Будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська». 2019 р.

2000 Завершення будівництва ГАЕС Гуан­ чжоу (Китай) потужністю 2400 МВт Запроваджено термін «смартфон» (Ericsson, Швеція)

2000

2001

2002

2004

2009

Відкриття першої залізничної ко­ лії на магнітному підвісі Шанхай – аеропорт Пудун (Китай), 30,5 км, швидкість до 431 км/год

Відкриття першої залізничної ко­ лії на магнітному підвісі Шанхай – аеропорт Пудун (Китай), 30,5 км, швидкість до 431 км/год

2003

2004

2005

2006

2007

200 2009

2001 Запущено інтернет­проект «Вікіпедія» (Л. Сенгер, Д. Уейльс, США)

2008

2007 Аварійний стан АЕС Касівадзакі­ Каріва (Японія) внаслідок землетрусу

В Європейському Союзі розпочато за­ міну ламп розжарювання енергозбері­ гаючими освітлювальними приладами

09

розділ xіі

ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО» Метою структурної реформи електроенергетики 1990-х було виділити ті об’єкти, що підлягали приватизації (теплова генерація, постачання та розподіл електроенергії), і ті, що мали залишитися в держвласності — природні монополії, що здійснюють оперативно-диспетчерське управління та передачу електроенергії магістральними електромережами, а також атомна генерація та велика гідрогенерація.

2010 Введення останнього енергоблоку Белхатувської ТЕС (Польща) потужністю 5420 МВт

Завершення будівництва найбільшої в світі ГЕС «Три ущелини» на р. Янцзи (Китай) потужністю 22 500 МВт

Перша підводна кабельна лінія ППС Сан-Франциско‒Пітсбург (США) напругою +200 кВ/-200 кВ з модульним багаторівневим перетворювачем

2010

2011

2019

2012

2012

2011 Завершення будівництва Сургут- Аварія на АЕС Фукусіма-1 ської ДРЕС-2 (Росія) на попутному та (Японія) внаслідок природному газі потужністю 5600 МВт землетрусу та цунамі

Завершення будівництва ГЕС Белу-Монті на р. Шінгу (Бразилія) потужністю 11 200 МВт

2014 Завершення будівництва ГЕС Сілоду на р. Цзиньша (Китай) потужністю 13860 МВт

2013

2014

Спорудження переходу ЛЕП між островами Цзиньтан і Цецзи (Китай) з найвищими у світі опорами заввишки 380 м

2015

2016

2017

2014

2017

Випробовування вітряної турбіни V-164 потужністю 8 МВт (Данія)

Завершення будівництва найбільшої в світі ТЕС Токето (Китай) на вугіллі потужністю 6720 МВт

2019

2000–2019

146 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

СТВОРЕННЯ ОБ’ЄДНАНОГО ДЕРЖПІДПРИЄМСТВА На основі заснованих раніше Національного диспетчерського центру електроенерге-

в самостійне держпідприємство, а в результаті останньої реформи електроенергетичного сектору у 2019 році — ліквідовано. На рівні органів державної влади створення ДП «НЕК «Укренерго» координували Міністерство енергетики України та Національна комісія з регулювання електроенергети-

тики (НДЦЕ) України та Державної електричної компанії (ДЕК) «Укрелектропереда-

ки України — зокрема, міністр енергетики

ча» 16 квітня 1998 року Наказом № 54 Міністерства енергетики України було ство-

України Олексій Шеберстов та голова НКРЕ

рено Державне підприємство «Національна енергетична компанія “Укренерго”»

Зиновій Буцьо. Першим директором НЕК «Укренерго»

(ДП «НЕК “Укренерго”»).

у 1998 р. став Василь Корсуненко, який до того очолював НДЦЕ України. Саме йому довелося керувати всіма роботами з органі-

О

сновним завданням новоствореного ДП

зації об’єднання «Укрелектропередачі» та

«НЕК “Укренерго”» були оперативно-тех-

НДЦЕ України, комплектації персоналом та

нологічне управління об’єднаною енергосис-

переведення в новостворену НЕК «Укренер-

темою (ОЕС) України, експлуатація та розви-

го» інфраструктури передачі магістральних

ток магістральних і міждержавних електро-

мереж і матеріально-технічну базу для їх

мереж, забезпечення паралельної роботи

обслуговування. Важливу роль у становлен-

енергосистеми України з енергосистемами

ні та подальшому функціонуванні компанії

суміжних країн, а також технічне забезпе-

відіграли Головні диспетчери: Воєвода О. І.,

чення функціонування оптового ринку елек-

Гринюк Р. І., Баталов А. Г., Редін В. І., головні

троенергії. В НЕК «Укренерго» було створено

інженери Гримуд Г. І., Бєлкін М. М., керівни-

8 регіональних електроенергетичних систем,

ки підрозділів Товстенко М. С., Мольков А. М.,

яким підпорядковувались структурні під-

Васильченко В. І., Гутаревич О. Т., Ільєнко І. І.,

розділи, які здійснювали експлуатацію та

Зайченко В. Б., Брехт О. О., Денисевич К. Б.,

розвиток магістральних та міждержавних

Муравйова Т. М., Снєжко Н. М., Лисих В. В.,

мереж на місцях та відокремлені підрозді-

Полозова Т. Є. та багато інших. У подальші роки НЕК «Укренерго» прове-

ли — Головний інформаційно-обчислювальний центр (ГІОЦ), «Вінницяелектротехнологія та «Південьенергопром» в Криму. Також від початку в складі НЕК «Укренер-

c Корсуненко Василь Іванович, Директор ДП «НЕК «Укренерго». Серпень 1998 – квітень 1999 р.

ти магістральні електромережі та управління енергосистемою на рівень, який ми маємо сьогодні. Зокрема, фахівці компанії

го» функціонували: • Структурний підрозділ «Енергоринок»,

ла низку перетворень, які дозволили вивес-

• Д ержавна інспекція з енергетичного

впровадили систему диспетчерського управ-

який забезпечував діяльність Оптового

нагляду за режимами споживання елек-

ління та обробки даних в реальному ча-

ринку електричної енергії (ОРЕ) та ви-

тричної та теплової енергії, що нагля-

сі SCADA, автоматизовану систему обліку

конував функції розпорядника системи

дала за технічним станом та організаці-

електроенергії (АСКОЕ) в ОЕС України, ство-

розрахунків та розпорядника коштів;

єю експлуатації електричних і теплових

рили систему волоконно-оптичного цифро-

установок та мереж.

вого зв’язку, вмонтованого в лінії електро-

• Державна інспекція з експлуатації електростанцій і мереж, яка здійснювала

Обидві інспекції у 2019 році стали само-

передачі, цифрові АТС для диспетчерських

нагляд за технічним станом та експлуа-

стійним державним органом. ДП «Енер-

центрів енергосистем, системи мікропро-

тацією об’єктів електроенергетики;

горинок» у 2000 році було виокремлено

цесорного захисту, контролю та управління

| 147

гідроелектростанціями та системи регулю-

частину об’єднанної ОЕС України — «Острів

вання швидкості та збудження для гідро-

Бурштинської ТЕС» — було синхронізова-

електростанцій, впроваджено систему авто-

но з Об’єднанням енергосистем країн Євро-

матичного регулювання частоти і потужнос-

пи UCTE (зараз — ENTSO-E). Координацію

ті (САРЧП) ОЕС України тощо.

і організацію робіт з підготовки синхроніза-

Компанія також отримала міжнародний

ції системи здійснювава головний диспетчер

сертифікат про відповідність централізо-

Західної енергосистеми Олександр Дуркот.

ваного оперативно-технологічного (дис-

У 2003 році у компанії створено відділ зв’яз-

петчерського) управління ОЕС України та

ків із ЗМІ та громадскістю. У 2004 році ство-

забезпечення передачі електроенергії ма-

рено веб-сайт, і до десятиріччя компанії від-

гістральними і міждержавними електроме-

крито експозиційну залу.

режами вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008. Для підвищення надійності роботи ОЕС України у 2001 р. НЕК «Укренерго», яку

Олександр Дуркот. Головний диспетчер ВЕО «Львівенерго», Західного РДЦ, Західної ЕС. 1989–2012 р.

на той час очолював Володимир Лучніков, відновила її паралельну роботу з Єдиною енергетичною системою Росії. У 2002 р.

d Ремонтні роботи під напругою. ВП «Вінницяелектротехнологія»

2000–2019

148 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

НЕК «УКРЕНЕРГО» СЬОГОДНІ

2009/72 Європейського союзу. Відповідно до неї Міненерговугілля не може одночасно керувати компаніями, які займаються

Сьогодні НЕК «Укренерго» відповідно до чинного законодавства виконує функції оператора системи передачі (ОСП) Об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України, части-

конкурентною діяльністю (як-от ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго»), і природним монополістом, яким є НЕК

ною якої є «острів Бурштинскої ТЕС». Компанія складається із восьми регіональних

«Укренерго». Лише керуючись цими прин-

енергосистем, які охоплюють всю територію України.

ципами, НЕК «Укренерго» могла бути сертифікована як незалежний оператор системи передачі європейського зразка. Документи для такої сертифікації НЕК «Укренерго»

Н

аразі в Укренерго працює близько 8 тис.

електроенергетичного сектору, яка розпоча-

подала восени 2019 р. до Енергетичного Спів-

співробітників, які обслуговують унікаль-

лася у 2017 р. з прийняттям Закону України

товариства, яке координує співпрацю країн

«Про ринок електричної енергії».

ЄС та Східної Європи в енергетичній сфері.

не високотехнологічне обладнання більш ніж 100 підстанцій (ПС) надвисокої напруги 220–

У 2019 р. НЕК «Укренерго» перейшла

750 кВ загальною встановленою потужністю

з підпорядкування Міністерства енерге-

понад 78,8 тис. МВА та понад 21,3 тис. км

тики та вугільної промисловості Украї-

магістральних та міждержавних ЛЕП.

ни (Міненерговугілля) до сфери управ-

Магістральними електромережами Укр-

ління Міністерства фінансів. Такий крок

енерго щорічно передається понад 110 млрд

був обумовлений необхідністю дотрима-

кВт·год електроенергії. Компанія забезпечує

тися основних принципів директиви ЕС

паралельну роботу ОЕС України з енергосистемою Російської Федерації, Білорусі та Молдови, а також паралельну роботу «Острова Бурштинської ТЕС» з енергосистемами країн континентальної Європи, що входять до європейського об’єднання системних операторів ENTSO-E: Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Теперішній керівник, Всеволод Ковальчук, очолює компанію з жовтня 2015 р. Під його керівництвом відбулася глибинна трансформація компанії від унітарного держпідприємства до повноцінного акціонерного товариства із сучасною європейською системою корпоративного управління. Було реформовано систему корпоративного управління, ліквідовано неефективні управлінські ланки та спрощено структуру компанії, оптимізовано штат, удосконалено систему закупівель тощо. Значна частина цих перетворень є складовою міжнародних зобов’язань України та масштабної реформи

Ремонтні роботи на опорі повітряної лінії 330 кВ. 2019 р.

d Керівник НЕК «Укренерго» В. Ковальчук на конференції «CISOLAR 2019»

| 149

150 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

2000–2019

e Члени наглядової ради НЕК «Укренерго». Зліва направо — Педер Андреасен, Олександр Поплавський, Олив'є Апперт, Шевкі Аджунер, Луіджі де Франнцискі, Максим Немчинов, Сергій Кушнір. Фрагмент обкладинки корпоративного журналу «50 Hz».

В Укренерго пройшла докорінна реформа системи за купівель, яка дозволила покра щити пла нува ння за купівель, підвищити кількість уча сників торгів та за безпечити зна чну економію коштів. Та к, у 2015 році НЕК «Укренерго» однією з перших держкомпа ній перенесла всі за купівлі на держа вну пла тформу ProZorro. Було оптимізова но міжна родні за купівлі в межа х інвестиційних проектів. Комплексний підУ процесі корпора тиза ції НЕК «Укренер-

пла нува ння розвитку мережі та комерційної

хід до реконструкції об’єктів електромере-

го» була перетворена на прива тне а кціонер-

діяльності, а та кож викона вчого віце-прези-

жі, центра ліза ція та укрупнення за купівель,

не това риство (ПрАТ), в якому 100 % а кцій

дента іта лійського опера тора ма гістра льних

моніторинг цін за оста нні чотири роки да ла

на лежа ть держа ві.

електромереж TERNA S.p.A.

економію більш ніж на 10 млрд грн. Збережені гроші да ли можливість розширити пе-

У 2018 р. створено на глядову ра ду, яка Педер Андреасен — ма є глибокий про-

релік об’єктів для реконструкції за кредитні

нів — іноземних спеціа лістів та трьох

фесійний досвід з усіх а спектів бізнесу да н-

кошти. На прикла д, в межа х Другого проекту

предста вників держа ви. Поса ди неза леж-

ського опера тора ма гістра льних мереж Energ-

з переда чі електричної (ППЕ-2), який фіна н-

них членів на глядової ра ди компа нії сьо-

inet для електроенергії та га зу, розуміння

сується Світовим ба нком (МБРР) та передба -

годні обійма ють фа хівці з великим досві-

нюа нсів роботи Європейської мережі систем-

ча є комплексну реконструкцію і переосна -

дом роботи в міжна родних орга ніза ціях

них опера торів переда чі електроенергії.

щення шести підста нцій, за вдяки економії

скла да ється з чотирьох неза лежних чле-

коштів пона д 50 % (близько 120 млн. євро)

та європейських ОСП: Олив’є Апперт — пра цюва в на різ-

у 2019 р. подвоєно кількість підста нцій —

них поса да х в енергетичному секто-

з 6 до 12. Окрім ПС 330 кВ «Новокиївська »,

ди НЕК «Укренерго». Обійма в керівні поса ди

рі Фра нції з 1974 року, в тому числі і як

«Нивки», «Житомирська », «Черка ська »,

в Європейському ба нку реконструкції та роз-

член ра ди директорів EDF (Électricité de

«Суми» та «Кременчук» дода тково буде

витку (ЄБРР) в Туреччині та Укра їні.

France) — на йбільшої держа вної енер-

реконструйова но шість підста нцій За хід-

гогенеруючої компа нії Фра нції і на йпо-

ної ЕС: ПС 330 кВ «Рівне», «Богородча ни»,

тужнішого в світі опера тора а томних

«Іва но-Фра нківськ», «Ковель» та ПС 220 кВ

електроста нцій.

«Ка луш» і «Борисла в».

Шевкі Аджунер — голова на глядової ра -

Луїджі де Францискі — обійма в поса ду директора з регуляторних пита нь,

| 151

НОВИЙ РИНОК ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ У

2017 р. в Укра їні було ухва лено за кон

ба ла нсуючого ринку та ринку допоміж-

обліку та Адміністра тора розра хунків, який

«Про ринок електричної енергії»,

них послуг.

впорядковує розра хунки між уча сника ми

яким за прова джено нову ринкову модель

Опера тором ринку «на добу на перед»

ринку на ба ла нсуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

в електроенергетичному секторі. Відпо-

та внутрішньодобового ринку ста ло

відно до неї ринок скла да ється з кількох

ДП «Опера тор ринку», яке будо виділено

Для того, щоб виконува ти ці за вда ння,

сегментів:

з ДП «Енергоринок». Функції НЕК «Укр-

за вдяки зусиллям кома нди НЕК «Укренер-

енерго» в новій моделі зна чно розшири-

го» у рекордно стислий термін було розро-

редба ча ють вільне укла да ння контра ктів

лися, за вдяки чому компа нія ста ла клю-

блено Систему упра вління ринком (Market

між виробника ми, трейдера ми, поста -

човим уча сником ринку. Окрім тра дицій-

management system — MMS), яка є інстру-

ча льника ми та великими спожива ча ми;

них функцій опера тивно-диспетчерського

ментом для викона ння функцій ОСП в умо-

упра вління енергосистемою та експлуа та -

ва х нового ринку електроенергії.

• ринку двосторонніх договорів, які пе-

• двох сегментів, на яких відбува ються відкриті торги: ринку «на добу на пе-

ції й розвитку ма гістра льних електроме-

Та кож фа хівці Укренерго бра ли безпо-

ред» та внутрішньодобового ринку;

реж, на компа нію було покла дено функції

середню уча сть у розробці за конода вства ,

• двох сегментів, на яких опера тор систе-

опера тора ба ла нсуючого ринку та ринку

яким регулюється робота ринкових сегмен-

ми переда чі (ОСП) може придба ва ти по-

допоміжних послуг. Та кож вона отрима -

тів (Пра вила ринку, Кодекси системи пере-

слуги для ба ла нсува ння енергосистеми:

ла функції Адміністра тора комерційного

да чі та комерційного обліку).

2000–2019

152 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

СТАН ОЕС УКРАЇНИ. РОЗВИТОК МЕРЕЖ Протягом всього часу існування НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі вирішує питання розвитку мережі, відповідно до завдань, які стояли перед нею в різні періоди.

З

агалом компанія інвестує в середньому 3 млрд. грн у розвиток магістральної мере-

З 2005 р. Укренерго співпрацює з великими МФО, такими, як

c Делегація Укренерго на чолі з Всеволодом Ковальчуком під час візиту до США. На фото зліва направо О.Карпенко, В. Ковальчук, М. Бно-Айріян, Р. Грабчак. 2017 р.

жі і планує суттєво збільшувати обсяги інвес-

МБРР, ЄБРР, банк німецького уряду KfW,

тицій. Зокрема, у 2020 р. інвестплан Укренер-

Європейський інвестиційний банк. Упро-

го складає 6 млрд. грн, більша частина якого

довж майже 20 років роботи розпочато

фінансується за кредитні кошти міжнарод-

низку великих інфраструктурних проек-

них фінансових організацій (МФО). Такий

тів у співпраці з цими інвесторами. В ре-

підхід до інвестицій дозволяє значно змен-

зультаті загальний обсяг міжнародного

шити навантаження на тарифи компанії,

кредитного портфелю Укренерго сьогодні

«Енергетичною стратегією України до

оскільки відсотки за кредитом виплачуються

перевищує 1 млрд євро.

2030 року», розробленої за ініціативи

не одразу, а впродовж тривалого періоду.

«Вузькі місця» електромережі

Міністра енергетики Плачикова І. В. сформована концепція розвитку магістральних електромереж, якою передбачено, зокрема, ліквідація так званих «вузьких місць». Одним із завдань Укренерго щодо розвитку магістральних мереж було забезпечення енергією так званих енергодефіцитних регіонів, де наявна інфраструктура не завжди дозволяє забезпечувати безперебійне енергопостачання споживачів у достатніх обсягах. До них іще з радянських часів відносилися Крим, Південь Одеської області, Схід Донбасу та Волинська область. Після закриття Чорнобильської АЕС до дефіцитних регіонів долучився київський енерговузол. Одними з важливих об’єктів розвитку магістральних мереж, які було побудовано для вирішення проблем енергозабезпечення зазначених регіонів в різні роки,

e Опора повітряної лінії 750 кВ у Львівській обл. Липень 2018 р

| 153

стали будівництво повітряної ЛЕП 750 кВ Південнодонбаська — Донбаська (2002 р.) та ПС 500 кВ «Новодонбаська» із повітряною ЛЕП 500 кВ Донбаська — Новодонбаська (2004 р.), які покращували надійність енергопостачання Луганської області, даючи можливість подолати мережеві обмеження. Будівництво повітряних ЛЕП 330 кВ Рівненська АЕС — Луцьк Північна (2003 р.) та Хмельницька АЕС — Хмельницька (2002 р.) дозволило забезпечити надійне енергопостачання Волинської області і поділля. Спорудження повітряної ЛЕП 330 кВ Аджалик — Усатове (2013) полегшило проблему надійного енергопостачання Одещини та дозволило від’єднатись від мереж Молдовської ДРЕС. З 2005 р. по 2011 р. завдання покращити надійність і якість енергопостачання Кримського півострова вирішували проекти будівництва заходів ЛЕП 330 кВ Мелітополь —

c Рівненська АЕС (джерело: kraina.1plus1.ua).

Сімферополь на ПС 330 кВ «Джанкой» із

центральний регіон та підвищення стабільності електропостачання споживачів цент-

розширенням і реконструкцією відкритого

завершення експлуатації другого енерго-

ральної частини об’єднаної енергосистеми

розподільчого пристрою ПС 330 кВ «Джан-

блоку у 1991 р. і першого у 1996 р., у грудні

України (в тому числі Київського енергетич-

кой» (2005 р.), переведення ЛЕП Сімферо-

2000 р. було зупинено третій енергоблок —

ного вузла), винесення мережі 750 кВ із за-

поль — Севастополь на клас напруги 330 кВ

останній з діючих. На початку 2000-х на

брудненої зони ЧАЕС було розпочато реалі-

(2011 р.), реконструкція ПС «Джанкой»,

інших українських АЕС тривало введення

зацію проекту будівництва ЛЕП 750 кВ Рів-

«Островська», «Бахчисарай», «Феодосія»,

в дію нових енергоблоків, які мали заміни

ненська АЕС — Київська з будівництвом ПС

«Червноперекопська», «Титан». Також

втрачені потужності.

750 кВ «Київська». Реалізація проекту — за

було завершено реконструкцію ПС 750 кВ

У серпні 2004 р. відбувся пуск другого

рахунок кредитних коштів ЄБРР та Європей-

«Західноукраїнська» (2005 р.), ПС 330 кВ

енергоблоку Хмельницької АЕС, а у жовтні

ського інвестиційного банку, а також частко-

«Арциз» для забезпечення надійності

того ж року — четвертого енергоблоку Рів-

во за власні кошти НЕК «Укренерго».

енергозабезпечення регіонів.

ненської АЕС (в обох випадках використано

У грудні 2008 р. в рамках цього проекту бу-

реактори ВВЕР-1000). Сумарна встановлена

ло завершено будівництво першої черги най-

потужність АЕС України з тих пір складає

сучаснішої за технологіями нової ПС 750 кВ

13 835 МВт.

«Київська».

Видача потужності атомних електростанцій

Введення в експлуатацію цих двох енерго-

ПС 750 кВ «Київська» — перша підстан-

блоків призвело до концентрації в західному

ція в Україні, на якій було реалізовано про-

У кінці 1990-х та на початку 2000-х рр.

регіоні понад 5000 МВт генеруючих потуж-

ект впроваджено автоматизовану систему

атомна енергетика України долала проб-

ностей. Наявні лінії електропередачі мали об-

керування технологічними процесами.

леми, спричинені аварією на Чорнобильсь-

межену пропускну здатність, що призводило

кій АЕС у 1986 р. Відповідно до зобов’я-

до обмеження видачі потужності цих АЕС.

зань України перед світовою громадськістю відбулося остаточне закриття ЧАЕС: після

Тому для видачі потужностей Рівненської та Хмельницької АЕС у дефіцитний

У грудні 2015 р. було завершено будівництво повітряної ЛЕП 750 кВ Рівненська АЕС — Київська. У вересні 2016 р. — споруджено заходи ЛЕП 750 кВ Хмельницька АЕС — Чорно-

154 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

Видача повної потужності ЗАЕС буде важли-

2000–2019

вою насамперед під час осінньо-зимового періоду, коли енергоспоживання значно збільшується, а також під час ремонтних кампаній мережі та інших АЕС.

Розширення можливостей гідроенергетики У 2004 році на базі державних підприємств «Дніпрогідроенерго» і «Дністергідроенерго» утворено ВАТ «Укргідроенерго». Очолив правління новоствореної компанії Герой України Семен Ізраїлович Поташник, який до цього очолював ДП «Дніпрогідроенерго». Першим великим проектом в роки незалежності України, стала модернізація обладнання і створення системи контролю стійкості гребель Дніпровського каскаду ГЕС. Реалізація проекту забезпечувалась коштами Світового банку (МБРР), в обсязі 112 млн дол. США за бильська АЕС на ПС 750 кВ «Київська», ЛЕП 330 кВ Київська — Північна та Київська — Новокиївська на ПС «Київська», що збільшило максимально допустимий перетік потужності по перетину ОЕС України — Київ на 300 МВт, підвищило надійність роботи Київського енерговузла. Координацію робіт і безпосередню участь в організації спорудження зазначених об’єктів здійснювали спеціалісти Західної і Центральної ЕС Я. Павлишин, Бондаренко О. М., А. Баранівський, А. Ходаківський, А. Гордієнко та працівники центрального апарату профільних служб. Також Укренерго реалізує проект будівництва ЛЕП 750 кВ Запорізька АЕС — ПС «Каховська», яка дозволить збільшити видачу потужності Запорізької АЕС до проектного максимуму — 6 ГВт. Адже зараз обмежена пропускна здатність ліній, що відходять від неї, дозволяє ЗАЕС видавати не більше 5,3 ГВт, а під час ремонтів — до 4 ГВт.

c Вимикачі на підстанції 750 кВ «Київська» d Дністровська ГАЕС. Лютий 2019 р.

угодою, ініційованою заступником міністра енергетики З. Буцьо і керівником місії банку Л. Ловеєм. Цей проект, який реалізовувався

| 155

під безпосереднім керівництвом С. Поташ-

В зоні окупації перебувають такі важли-

ника був успішно завершений. Завдяки мо-

ві для вітчизняної енергетики міста, як До-

дернізації регулююча потужність ГЕС зросла

нецьк, Луганськ, Горлівка, Макіївка та ін.

більш як на 300 МВт, за кошти кредиту вдо-

Слов’янська ТЕС, Луганська ТЕС, Вуглегірсь-

сконалена система диспетчерського управ-

ка ТЕС залишаються в складі ОЕС України,

ління ОЕС України. У гідроенергетиці на

проте у 2014 р. ці станції опинилися в зоні

початку 2000-х реалізовано проекти, роз-

бойових дій. Слов’янська ТЕС і Луганська ТЕС

роблені ще у 1980-х. Вони передбачали ство-

зазнавали пошкоджень внаслідок обстрі-

рення поблизу Южноукраїнської АЕС гідро-

лів. Велика частина електромережі на цих

технічних складових Южноукраїнського

територіях була пошкоджена під час бойо-

енергокомплексу. Зокрема, у 1999 р. завер-

вих дій. НЕК «Укренерго» на сьогодні вже

шилося будівництво малої Олександрівсь-

провела всі необхідні роботи для віднов-

кої ГЕС на р. Південний Буг біля с. Олександ-

лення пошкоджених магістральних мереж у східних регіонах.

рівки у Миколаївській обл. Два агрегати станції мали сумарну потужність 11,5 МВт (нині — 9,8 МВт). Гребля станції утвори-

c Зуївська ТЕС, що залишилася на окупованій території Сходу України.

Утім цей період, зокрема зима 2014– 2015 років, був одним із найскладніших для ОЕС України через необхідність прийняття

ла Олександрівське водосховище, що водно-

Проблеми теплової генерації

швидких та правильних технічних та полі-

онує з 2006 р.; нині діють два гідроагрегати

В минулі роки на теплових електростанціях

енергосистеми в цілому та енергетична без-

загальною потужністю 302 МВт у турбінно-

проблеми з нестачею паливних ресурсів та

пека. У ці роки в результаті російської агресії

му (генераторному) режимі та 433 МВт у на-

необхідністю модернізації обладнання з ве-

на сході України практично унеможливив-

сосному режимі, завершується спорудження

ликим строком експлуатації призводили до

ся видобуток вугілля у Донбаському регіоні,

третього агрегату. Експлуатація ГАЕС сприяє

консервації частини обладнання, зменшення

було пошкоджено та знищено значну части-

стабільній роботі Южноукраїнського енерго-

установлених потужностей. Так, на Слов’ян-

ну шахтного фонду, частина шахт захопле-

комплексу в умовах пікових навантажень.

ській ТЕС у 2003 р. було списано шостий

на агресорами, цілеспрямовано зруйновано

енергоблок на 800 МВт, законсервований

залізнична інфраструктура для транспорту-

р. Дністер. Тут у 1999–2002 рр. ввели в дію

ще у 1993-му. На Вуглегірській ТЕС перебу-

вання вугілля. В результаті утворився гост-

Дністровську ГЕС-2 з трьома генераторами

вають на консервації три блоки по 800 МВт,

рий дефіцит запасів вугілля на підприємст-

по 13,6 МВт. Біля неї виникло Дністровське

що працювали на газі та мазуті. Утім, завдя-

вах теплової генерації, що і спровокувало

буферне водосховище завдовжки 8 км, що

ки своєчасній реконструкції успішно триває

виникнення значного дефіциту генерую-

живить водою Дністровську ГАЕС. Перший

експлуатація такого енергетичного велетня,

чих потужностей і загрожувало стабільності

гідроагрегат ГАЕС потужністю 324 МВт у тур-

як Запорізька ТЕС.

функціонування всієї об’єднаної енергетич-

час є джерелом води для роботи в насосному режимі Ташлицької ГАЕС. Остання функці-

Інший подібний об’єкт було збудовано на

бінному режимі та 421 МВт у насосному ре-

Сьогодні великі проблеми тепловій гене-

тичних рішень, від яких залежала стійкість

ної системи України. «Укренерго» протягом всієї зими вдало-

жимі було пущено у 2009 р., у грудні 2013 ро-

рації додала російська агресія та тимчасова

ку запущено другий гідроагрегат.

окупація у 2014 р. насамперед частини тери-

ся зберегти стабільну роботу енергосистеми.

торій Донецької та Луганської областей.

Для цього адміністративно-технічним рішен-

Водночас в Укренерго сьогодні триває будівництво повітряної ЛЕП 330 кВ «Західно-

На окупованій території Сходу України за-

ням було збільшено виробництво електро-

українська—Богородчани», яка збільшить

лишилися Зуївська ТЕС (1270 МВт) та Старо-

енергії на АЕС, через що частка атомної гене-

пропускну спроможності мережі і дасть

бешівська ТЕС (2300 МВт). Вони фактично

рації в енергосистемі в той момент збільши-

можливість Дністровській ГАЕС під час зака-

вилучені з енергосистеми України та вико-

лася до 60% (зазвичай — близько 50 %).

чування води у верхній б’єф використовува-

ристовуються російсько-сепаратистськими

ти не два, а три гідроагрегати.

угрупуваннями.

Крім того, рішенням уряду для забезпечення стабільності роботи енергосистеми

2000–2019

156 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

у грудні 2014 р. було розпочато імпорт елек-

Кремінська — Ювілейна. Цей проект доз-

шахт, у тому числі шахт антрацитово-

троенергії з Росії. Водночас, після диверси-

волить не лише постачати електроенер-

го вугілля та збагачувальних фабрик, що

фікації джерел та стабілізації постачання ву-

гію в регіон в достатніх обсягах для побу-

забезпечували паливом принаймні по-

гілля для теплової генерації імпорт електро-

тових споживачів та промисловості регіону

ловину вітчизняних ТЕС. Це змусило

енергії був припинений вже у травні 2015 р.

(Сєвєродонецький азот, Лисичанський НПЗ,

у форс-мажорних обставинах вдаватися

Хоча й імпорт з країни-агресора й створював

Завод «Зоря» тощо), але й у перспективі

до закупівлі антрацитового вугілля з від-

значні ризики і знижував рівень енергетич-

збільшувати обсяги енергопостачання внас-

далених країн (ПАР, Австралії, США). Ос-

ної безпеки в електроенергетичному секто-

лідок зростання промислового виробництва.

танніми роками для вирішення пробле-

рі України, водночас, це дозволило зберегти

Велику проблему для енергетики Украї-

енергосистему в умовах, що склалися.

ни склала втрата численних вугільних

ми залежності від імпортного палива були переобладнанні під використання вугілля

Також в результаті анексії Криму Ро-

газової групи чотири енергоблоки

сією з грудня 2015 року Україна не пере-

Придніпровської ТЕС, три енерго-

дає електроенергію в Крим, енергопоста-

блоки Зміївської ТЕС, два енергобло-

чання якому здійснювалось раніше 4-ма

ки Трипільської ТЕС і один енерго-

ЛЕП з материкової частини України: Ме-

блок Криворізької ТЕС.

літополь — Джанкой (330 кВ), Каховка — Острівська (330 кВ), Каховка — Джанкой (330 кВ), Каховк — Титан (220 кВ). Зараз Крим забезпечується за рахунок власної генерації, генераторних установок з Росії та енергомостом з Кубані. Проте в електромережі Донбасу і досі

Інтеграція нових потужностей відновлюваних джерел енергії

залишаються «вузькі місця», які мож-

Одним з найскладніших вузьких місць

на усунути лише після будівництва но-

сьогодні для енергосистеми України

вих ліній та підстанцій.

є інтеграція відновлюваних джерел

Наприклад, Луганська ТЕС опини-

енергії (ВДЕ) — насамперед сонячних

лася фактично в острівному режимі

та вітрових електростанцій (СЕС та

роботи, оскільки зв’язок з енергосис-

ВЕС). Певний час їх загальна встанов-

темою України зберігся у неї лише че-

лена потужність в ОЕС України з ура-

рез дві повітряні ЛЕП 110 кВ, чого ви-

хуванням всього Донбасу не переви-

стачає тільки для підтримки частоти

щувала 2–3 %. Проте за останні п’ять

в електромережі регіону. При цьому

років їх встановлена потужність зрос-

вугілля на Луганську ТЕС може поста-

ла в кілька разів: з 680,6 МВт у 2015 р.

чатися лише з території Росії, а цей

до 4,159 тис. МВт за підсумками 11 мі-

шлях сьогодні перекрито, тож забезпе-

сяців 2019 р. Цей обсяг буде збільшува-

чення паливом Луганської ТЕС є нині

тися і надалі.

проблематичним. Утім, аби усунути це «вузьке місце» в енергосистемі, НЕК «Укренер-

Разом з тим, генерація СЕС та ВЕС безпосередньо залежить від погодних умов, тож не може бути стабільною,

го» вже завершує альтернативний проект — будівництво ПС 500/220 кВ «Кремінська» із заходами ЛЕП 500 кВ Донбаська— Донська та ЛЕП 220 кВ

e Вітрова електростанція «Віндкрафт Україна». Херсонська область. Вересень, 2017 р.

| 157

c Будівництво ПС 750 кВ «Каховська» 2019 р.

а наявна система прогнозування не дозволяє

ної ЛЕП 750 кВ між нею і вже збудованою

точно передбачати рівень їх генерації. Все це

ПС 750/330 кВ «Каховська» в Херсонській

значно ускладнює балансування енергосис-

області. Це дасть можливість інтегрувати

теми і потребує підвищення її маневрових

у енергосистему постійно зростаючі обсяги

можливостей. Для вирішення цієї проблеми

сонячних та вітрових електростанцій Одесь-

відності (достатності) генеруючих потужнос-

потрібне створення високоточної системи

кої та Херсонської областей. В цих регіонах

тей Укренерго наголошує на необхідності бу-

прогнозування ВДЕ.

їх кількість є однією з найбільших в Україні.

дівництва в Україні додаткових високомане-

Але реалізація ЛЕП «Приморська — Кахов-

врених електростанцій зі швидким стартом,

них мереж нових потужностей ВДЕ в енер-

ська» стане можливим лише після закінчен-

а також використання принципу управління

госистему України потрібно збільшувати

ні іншого масштабного проекту — вже зга-

попитом, коли до балансування енергосисте-

ресурси самої мережі. Одним з проек-

даного будівництва ЛЕП 750 кВ Запорізька

ми залучаються великі споживачі, які здатні

тів в цьому напрямку має стати будівниц-

АЕС — ПС «Каховська», що має завершити-

за командою диспетчера швидко змінювати

тво ПС 750 кВ «Приморська» та повітря-

ся у 2020 р.

обсяг споживання електроенергії.

Крім того, для під’єднання до магістраль-

Крім того, у своєму Звіті з оцінки відпо-

Підстанція 750 кВ «Каховська»

2000–2019

160 | ЗАСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ «УКРЕНЕРГО»

ІНТЕГРАЦІЯ ДО ЕНЕРГОМЕРЕЖІ КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ ЄВРОПИ — ENTSO-E Сьогодні понад 96% української енергетичної системи працює синхронно з РФ, Білорусією та Молдовою. І лише невеличка її частина на заході країни (4%) — «Острів Бурштинської ТЕС» — синхронізована з енергомережею країн континентальної Європи (ENTSO-E) та прямо з’єднана з енергосистемами таких країн, як Словаччина, Угорщина та Румунія.

О

стрів Бурштинської ТЕС» було ство-

встановленою потужністю 2530 МВт та робо-

рено і синхронізовано з UCTE (нині —

чою потужністю до 2000 МВт, відповідну

ENTSO-E) у липні 2002 р. Цьому передували

інфраструктуру електромереж 220–750 кВ

роботи на Бурштинській ТЕС із відновлен-

та розподільчі мережі Карпатського регіону

ня потужності енергоблоків, модерніза-

України. Електроенергія з Бурштинської ТЕС

ція систем регулювання, часткової заміни

експортується в такі країни, як Румунія, Сло-

обладнання. В результаті створено енерге-

ваччина та Угорщина.

тичний регіон, де діють європейські стан-

«Острів Бурштинської ТЕС» був «пілот-

дарти роботи енергосистеми. «Острів Бур-

ним проектом», після якого мала відбутися

штинської ТЕС» об’єднує Бурштинську ТЕС,

синхронізація з європейською енергомережею

Калуську ТЕЦ і Теребле-Ріцьку ГЕС сумарною

всієї ОЕС України. Заявка на таке приєднання

c Керівник НЕК «Укренерго» В. Ковальчук та Віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович після підписання «Угоди про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи».

28 червня 2017 р. e Бурштинська ТЕС в складі спільного блока регулювання з Молдовою була подана до UCTE ще у 2006 р. Нині повна інтеграція ОЕС України до енергосистем Європи ENTSO-E є не лише стратегічною метою України, яка обрала для себе європейський курс розвитку, але вкрай актуальною потребою через російську агресія в Криму та на Донбасі. Така інтеграція убезпечить Україну від політичного та економічного впливу Росії на наш ринок електроенергії. Більш того, це означатиме не просто «підключення» української мережі до європейської, а створення єдиного енергетичного простору від Маріуполя до Лісабону, від Осло до Анкари, який керується єдиними

| 161

«Острів Бурштинської ТЕС» було створено і синхроні­ зовано з UCTE (нині — ENTSO­E) у липні 2002 р. Цьому передували роботи на Бурштинській ТЕС із відновлення потужності енергоблоків, модернізація систем регу­ лювання, часткової заміни обладнання. В результаті створено енергетичний регіон, де діють європейські стандарти роботи енергосистеми. «Острів Бурштинської ТЕС» об’єднує Бурштинську ТЕС, Калуську ТЕЦ і Теребле­Рі­ цьку ГЕС сумарною встановленою потужністю 2530 МВт та робочою потужністю до 2000 МВт, відповідну інфра­ структуру електромереж 220–750 кВ та розподільчі мережі Карпатського регіону України. Електроенергія з Бурштин­ ської ТЕС експортується в такі країни, як Румунія, Словач­ чина та Угорщина.

європейськими технічними нормами та ринковими правилами. Синхронна робота з ENТSO–E дозволить європейським гравцям вийти на український ринок електроенергії, а європейський ринок буде доступним для всіх вітчизняних генеруючих компаній та трейдерів. Прямий економічний ефект від демонополізації українського ринку електроенергії через суттєве посилення конкуренції, за оцінками системного оператора Укренерго, має скласти 1,5 млрд. євро на рік. До того ж оптимізується ціна для кінцевого споживача в Україні. На засіданні в Лісабоні 23 травня 2017 р. Регіональна група континентальної Європи ENTSO-E фіналізувала текст «Угоди про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної

c «Острів Бурштинської ТЕС»

Європи». А 28 червня 2017 р. під час проведення

синхронізації української та європейсь-

Асамблеї ENTSO-E від системного оператора ОЕС

кої енергосистем — 2023 рік. Для цього

України НЕК «Укренерго» історичний документ

НЕК «Укренерго» вже виконала прак-

підписав керівник компанії Всеволод Ковальчук,

тично всі технологічні підготовчі роботи,

визначну роль НЕК «Укренерго» у функціо-

а потім і керівники системних операторів — чле-

передбачені в Угоді, та вважає вказаний

нуванні ОЕС України та про значення компанії

нів ENTSO-E. У листопаді 2017 р. НЕК «Укренер-

термін інтеграції цілком реалістичним.

для національної економіки. Нині вживають-

го» підписала меморандум з ключовими вироб-

Крім того, Укренерго має підтримку від

ся заходи до сертифікації Укренерго як неза-

никами електроенергії — НАЕК «Енергоатом»,

найбільших та найвпливовіших систем-

лежного системного оператора. Це стане для

ПрАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Центренерго»,

них операторів ENТSO-E. Цьому сприяє

ENТSO-E одним з ключових підтверджень го-

ТОВ «ДТЕК Енерго» та ПАТ «Донбасенерго».

запровадження в Україні європейської

товності до інтеграції енергосистем, яка в умо-

моделі ринку, без якої синхронізація

вах, що склалися, набуває не лише галузевого,

неможлива.

але й важливого політичного значення.

Відповідно до підписаної у 2017 р. Угоди визначено максимально короткий термін для

Наведені факти красномовно свідчать про

162 | ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії України / С. О. Кудря, Л. В. Яценко, Г. П. Душина. — К.: Інститут електродинаміки НАНУ, 2001. Беспечный Т. А. Штеровская ГРЭС им. Ф. Э. Дзержинского: Очерк. — Донецк: Донбасс, 1970. — История фабрик и заводов. Біль і тривого Чорнобиля / Упор. Ю. В. Сафонов. — К.: ВАТ «Вид-во «Київська правда»», 2006. Будова соціялістичного Києва. 1917–1932. — К.: вид. Київської міськради, 1932. Василевський Г. А. Електроенергетика Карпат. — Ужгород: Карпати, 1970. ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго». Теребля-Ріцька ГЕС. 50 років: Фотоальбом / В. Ковач. — Ужгород: ПП Басараб М. М., 2006. Виноградская С. Инженер нашей эпохи [А. В. Винтер]. — Москва: Молодая гвардия, 1934. Виргинский В. С., Хотеенков В. Ф. Очерки истории науки и техники. 1870– 1917 гг.: Книга для учителя. — Москва: Просвещение, 1988. Гнідой М. В. Від Дніпрельстану до атомної. — К.: Радянська школа, 1980. Горбачевский В. В. История электроэнергетики Донбасса. Штеровская ГРЭС — первенец плана ГОЭЛРО в Донбассе. — Горловка: Ліхтар, 2007. Енергія, що об’єднує серця: Історія розвитку Київської енергосистеми / Уклад. П. Я. Коновал. — К.: АК «Київенерго», 2005. Донбассэнерго: Настоящее прошлое / Ред.: Э. Н. Бондаренко, П. В. Добров, Е. В. Стяжкина, О. Ю. Попова. — К., 2015. Енергетика. Історія, сучасність і майбутнє. — У 5 томах / С. Г. Плачкова, І. В. Плачков, Н. І. Дунаєвська, В. С. Подгуренко та ін. / Ред. Ю. О. Ландау, І. Я. Сігал. — К., 2013. История электротехники / Я. А. Шнейберг, О. Н. Веселовский, К. С. Демирчян и др. / Ред. И. А. Глебов. — Москва: МЭИ, 1999. Ібатулін І., Рубін М. Від Дніпробуду до Дніпрогесу. — Харків: Енерговидав, 1932. Каменева В. А., Панов А. М. Киевская энергетическая система. — К.: Техника, 1982. Киевское электрическое общество. Отчет и баланс за [1907–1913] год. — К., [1908–1914]. Крижанівський А. Історія електрифікації Львівщини. — 2-е вид. — Львів: Галицька видавнича спілка, 2015. Літопис ВАТ «Прикарпаттяобленерго». Віхи історії. Події та люди / О. Бубен, К. Стоєвський та ін. — К.: Друкарня Діапрінт», 2005. Луганское энергетическое объединение. История благополучия. 1913–2020 / А. И. Бурлуцкий, С. А. Какоткин, И. С. Коростелева, В. Н. Стрельцов. — Луганск: ПЦ «Максим», 2013. Львівська політехніка на фотографіях. — Частина І (1844–1990) / Ред. Ю. Я. Бобал. — Львів: Львівська політехніка, 2014.

Наумченко В. П. Украина электрическая: К 60-летию Ленинского плана ГОЭЛРО. — К.: Техника, 1979. Оберучев М. К. Век электричества. — Саратов: Саратовский источник, 2018. ПАТ «Вінницяобленерго». Світоч життя. — Вінниця: ТОВ «Консоль», 2015. Протас Р., Фішбейн І. Перша книжка з електротехніки. — Харків: Український робітник, 1929. — Виробничо-технічна бібліотека робітника. Развитие электроэнергетического хозяйства СССР: Хронологический указатель. — Москва: Энергоатомиздат, 1987. Скляров В. Ф. Завтра был Чернобыль. — К.: ННЦ «ИАЭ», 2011. Скляров В. Ф. Сублимация времени. — К.: KVITS, 2015 Славянская тепловая электростанция. — Москва: Информэнерго, 1975. Слободян Л. Р., Трофимова Н. В. Історія електрифікації України (1861– 1940 рр.). — К.: НТУУ «КПІ», 2012. Сотников В. Ф. Энергия созидания: История «Днепроэнерго». — Запорожье: Дикое поле, 2012. Спутник электрификатора. Справочная книжка для организаторов-электрификаторов, электромонтеров, электрокооператоров и культпросветительных работников / Сост. П. И. Воеводин. — Москва: Государственное техническое издательство, 1926. Тархов С. А. Історія міськелектротранспорту Чернівців. — Чернівці: Прут, 1997. Тархов С., Козлов К., Оландер А. Електротранспорт України: Енциклопедичний путівник. — К.: Варто, 2010. Тверитникова О. Є. Зародження і розвиток науково-технічної школи професора П. П. Копняєва. — Харків: НТУ «ХПІ», 2010. Труды Четвертого Всероссийского электротехнического съезда 1907 года в Киеве. — В 4 томах / Ред. Н. Н. Георгиевский, П. П. Дмитренко. — СПб: Постоянный комитет Всероссийских электротехнических съездов, 1908. Ульянова А. Д., Павлова В. В. Розвиток електрифікації Української РСР: Бібліографічний покажчик. — К.: вид. АН УРСР, 1962. Халімон В. Ф., Щеглов А. Є. Полтаваобленерго. Історія та сьогодення. — Полтава, 2003. Харківська енергетика: час і люди: Нариси з історії / В. В. Кривицький та ін. — Харків: Факт, 2002. Циганенко В. О. Крізь роки… І спадщина енергетики. — К.: Кий, 2015. Храмов Ю. А. Физики: Биографический справочник. — К.: Наукова думка, 1977. Червоний дріт: Збірник, присвячений Х-річчю електротехнічного факультету Київського політехнічного інституту. — К.: вид. електрогуртка КПІ, 1929. Шателен М. А. Русские электротехники второй половины XIX века. — Москва: Госэнергоиздат, 1949.

| 163

Электроэнергетика Украинской ССР / Г. А. Клименко и др. / Ред. К. М. Побе­ гайло. — К.: Техника, 1970. Энергетике Крыма — 75 [Крымэнерго — 75 лет]. — К., 2006. Янтаров С. Великое историческое строительство. — 2­е изд. — [К.], Соцэкгиз Украины, 1935.

Das Project einer elektrischen Strassenbahn in der Landeshauptstadt Czerno­ witz. — Czernowitz, 1893.

Kuhnel A. Elektrownia miejska w Samborze. — Lwow, 1910.

Mora J. F. Genios de la Ingenieria Electrica. De la A a la Z. — Madrid: Fundacion Iberdrola, 2006.

Politechnika Lwowska. 1844–1945. — Wroclaw, 1993.

Sokolnicki G. Mysli krytyczne w dziesieciolecie ustawy elektrycznej. — Lwow, 1934.

Sprawozdanie w sprawie budowy kolei elektrycznej w miescie Lwowie. — Lwow, 1892.

Tomicki J. Ze statystyki miejskich zakladow elektrycznych we Lwowie. — Lwow, 1912.

Матеріали журналів: «50 Hz», «Вісті КПІ», «Днепрострой» (бюллетень), «Енергетика та електрифікація», «За індустріялізацію і колективізацію», «Знання та праця», «Известия Киевской городской думы», «Наука и жизнь», «Новини енергетики», «Электрические сети и системы»; газетні публікації. Документи з фондів Центрального державного історичного архіву Укра­ їни у м. Києві, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву Укра­ їни ім. Г. С. Пшеничного, Центрального державного науково­технічного ар­ хіву України у м. Харкові, Державного архіву м. Києва, Державного архіву Київської області, архіву ДніпроГЕС, Державної наукової архітектурно­бу­ дівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного, Науково­технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка НТУУ «КПІ», Науково­технічної бібліотеки Львівської по­ літехніки, музею Укренерго. Матеріали тематичних і відомчих інтернет­сайтів, вільної енциклопедії «Ві­ кіпедія» (укр., рос., англ., нім., фр., пол.).

Автор­упорядник видання Кальницький Михайло Борисович (нар. 1958) — дослідник історії Києва та України, автор або співавтор понад 30 книжок, член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. У 1981 р. закінчив електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту.

Проект реалізовано за підтримки керівника НЕК «Укренерго» Ковальчука В. В.

Автор ідеї — Бно-Айріян М. К. Автор-упорядник — Кальницький М. Б. Загальне редагування — Буцьо З. Ю. (розділи 1–11), Бажан А. М., Осадчук В. К., Шадрін С. С., Батог Я. К. Літературне редагування — Залива Т. В. (розділи 1–11). Координатор проекту — Шандро О. Д. Добір ілюстрацій — Буцьо З. Ю., Кальницький М. Б., Шандро О. Д. Дизайн та комп’ютерна верстка — Подолянчук Д. С.

Видавничий дім «Артек» Київ — 2020