Авторка – Галина Буділова Ілюстраторка – Марія Іванович
Троль, Велетун і диво-автівка:
неймовірні пригоди помічників Святого Миколая
З давніх-давен у маленькому будиночку посеред засніжених гір живе собі один дідусь-чарівник. Звуть його Святим Миколаєм. Щодня він робить безліч добрих справ, але найбільше за все любить здійснювати дитячі мрії. Кожної зими дідусь дбайливо загортає мільйони подарунків, які таємно розвозить малюкам по всій Україні.
2
З часом у нього з’явилися помічники. На перший погляд вони схожі на звичайних мам і тат, але це не зовсім так. Відкрию тобі таємницю — насправді, це — добрі чарівники, які дбають, аби кожна іграшка якомога швидше потрапила до рук хлопчиків та дівчаток. Супергерої із гарячим серцем, чиє життя завжди сповнене неймовірних пригод — ось хто вже багато років разом із Святим Миколаєм робить дітей щасливими. Тільки… тсс! Це ж таємниця, пам’ятаєш?
(Не)звичайна родина Одного чудового засніженого вечора мама з татом приїхали забирати дітей з канікул від бабусі та дідуся. 7-річна Іванка та 5-річний Сашко вдягалися і захоплено розповідали про свої пригоди. — Уявляєш, ми пекли пиріжки! — А ще – чистили з дідусем подвір’я від снігу! — І їли цукерки!!! Багато цукерок! – Сашко замріявся на хвилинку, згадуючи свої улюблені, шоколадні. — От воно як, – усміхнулася мама.
6
Діставшись дому, дітки переодяглися, помили ручки і разом з батьками влаштувалися на кухні пити чай із бабусиними пиріжками. — Цікаво, а що ви без нас тут робили, – запитала Іванка. – Відпочивали? — О ні, – батьки, які насправді цілий тиждень допомагали Святому Миколаю доставляти подарунки, перезирнулися, - у нас було дуже багато роботи! — І пригод, – додав тато. — Пригод?! – Сашко застиг із пиріжком коло рота. – Яких ще пригод?! — Обіцяєте, що нікому не розкажете? – пошепки запитала мама. — ОБІЦЯЄМО!!! – вигукнули братик та сестричка. — Тоді слухайте...
9
… Увесь тиждень мама з татом та іншими добрими чарівниками ретельно пакували подарунки у своїй таємній майстерні. Наближалися новорічні свята і потрібно було поспішати. Аж от, коли подарунки були готові до відправлення, до майстерні пробрався маленький Троль-шкідник. Він був зеленого кольору, з довгими вухами і хитрим поглядом. Такі троленята зазвичай живуть у лісі, але коли їм набридає бігати поміж дерев, виходять у місто та вигадують собі розваги. Найбільше за все малі тролі люблять робити якісь капості. Ось тому цей вередун і бігав між коробок, міняв їх місцями, переліплював наліпки з номерами відправлень і навіть намагався влізти всередину найбільших коробок. Невже діти тепер залишаться без омріяних подарунків?!
10
— НЕБЕЗПЕКА! – щосили закричав тато. Вже багато років вони разом із іншими чарівниками-помічниками боронили свої майстерні від злих сил, які хотіли заволодіти подарунками. У цей самий момент сталося щось неймовірне: тепер у майстерні були не звичайні чоловіки та жінки, а справжні СУПЕРГЕРОЇ. На них були дивовижні костюми із купою потаємних кнопок, а на очах – спеціальні окуляри, в яких можна було бачити навіть крізь стіни! Тато просканував своїм суперзором відділення і швидко впіймав вередливого Троля. Малий шкідник почав вириватися, навіть кусатися, але було марно. Втекти йому не вдалося. Він поглянув на тата своїми великими очима і засмучено промовив: — Я просто… теж хотів отримати подарунок… Але мені ніхто ніколи нічого не надсилав. Інші лісові мешканці і не думають про таке, а для мене отримати новорічний дарунок – найбільша мрія!
Мама підійшла до Троля-шкідника і легенько погладила його по голові. Малий на мить затамував подих і перестав схлипувати. Він здивовано зиркнув на неї. — Не бійся, – тихенько промовила мама. – Ми тебе не скривдимо. Я розумію твої почуття. Але ж хіба можна шкодити іншим? Уявляєш, як засмутяться діти, якщо не отримають подарунка, на який так чекають? Троль зрозумів, що вчинив погано і йому стало соромно. — Але в мене є ідея, як все виправити, – посміхнулась до нього мама. — Правда? – зрадів малий, – Я дуже ДУЖЕ хочу все виправити! — Тоді допоможи нам тут все прибрати і розкласти по своїх місцях. Якщо ми візьмемося до справи зараз, то встигнемо розвезти діткам їхні подарунки вчасно. Завдяки тому, як дбайливо і з якою любов’ю наші чарівники загортали подарунки, жоден із них не постраждав. За допомогою свого суперзору мама з татом швидко віднайшли правильних адресатів. А Троль охоче допомагав клеїти нові наліпки, підбирав коробки за розміром, а згодом – і завантажував подарунки в автівку, що чекала на засніженому дворі. 14
— Готово! – радісно вигукнув тато, коли поклав до авто останній подарунок. – Ми чудово впоралися. — Тримай, - мама простягнула Тролю невеличку коробку. — Мені?! – здивувався малюк. — Так. Це подарунок. Тобі. Троль обережно відкрив коробку і залився радісним сміхом – там була блискуча ялинкова прикраса. — Дякую! Дякую! Дякую! – ввесь час повторював малий Троль, стрибаючи майстернею, – Уже не дочекаюся, як повернуся до лісу і прикрашу свою улюблену ялиночку цією прикрасою! Залишивши щасливого Троля допомагати загортати нові іграшки, мама і тато вирушили в дорогу. Час від часу вони зупинялися біля будинків – великих та маленьких, високих та низеньких – і доставляли їх мешканцям такі очікувані дарунки.
16
17
Їхали вони так довго, що стало вже вечоріти. Дорога пролягала через Чарівний ліс. Аж раптом, мама з татом почули дивні звуки. Це було схоже одночасно на хрускіт гілок та ревіння ведмедя вдалині. Хрясьхрясь. Ууууу. Хрясь-хрясь. Рррррр… Швидко зрозуміли, що то були за звуки… Прокинувся Лісовий Велетун. Удень він спить і виглядає як звичайнісіньке дерево з гілляками дивної форми. Вночі ж він прокидається і шукає поживи. Ще здалеку він помітив фургончик з подарунками – його вабило яскраве світло фар. Коли автівка проїжджала повз, Лісовий Велетун схопив її своїми ручищами-гілляками, підняв, і почав трясти у різні боки. Ще хвилина – і лісове чудовисько почало стискати фургончик. Але це не злякало наших хоробрих супергероїв.
Тато миттю натиснув потаємну кнопку на панелі управління та увімкнув захисне поле: авто засвітилося блакитним сяйвом та легко відштовхнуло від себе гілки, що намагалися пробратися всередину кабіни. Фургон вивільнився від цупких обіймів Велетуна і полетів донизу. Мама швидко потягнула за спеціальний важіль – і їм більше нічого не загрожувало: розкрився парашут, тому фургон безпечно приземлився на землю. Однак не можна було гаяти часу: почали прокидатися інші лісові створіння – Болотний та Кам’яний Велетуни вже тягнули до них свої ручища. — Тримайся! – сказав тато, перемкнувши авто в режим надзвукових швидкостей. Через кілька хвилин вони нарешті виїхали з Чарівного лісу. Щоб не привертати зайвої уваги, тато з мамою змінили свої суперкостюми на звичайний одяг, вимкнули захисне поле і поїхали далі. 21
Один за одним вони віддавали родинам подарунки. І ось залишився останній. На цей подарунок дуже чекала родина, що мешкала високо в горах, у маленькому карпатському селищі. У будиночку, на самому вершечку гори, жили мама, тато, старенькі бабуся з дідусем і 5-річний хлопчик Марко. Він був особливим і дуже талановитим хлопчиком: міг годинами вимальовувати гірські пейзажі та далекі країни, які бачив лише на сторінках книг та у своїх снах. А ще він не міг ходити, тому пересувався на інвалідному візочку. Маркові було вельми важко їздити місцевими сільськими дорогами. Йому часто снився сон, як він подорожує власним вертольотом по світу – і байдуже гарна дорога чи не дуже. Саме тому він і чекав на подарунок від Святого Миколая з таким нетерпінням. Він мріяв про свій власний вертоліт на управлінні. Той самий, зі сновидінь.
22
Мама і тато не знали про те, кому вони везуть цього подарунка і що в ньому, але вони знали одне: важливо доставити його якнайшвидше і неушкодженим. На жаль, у погоди були інші плани: біля підніжжя гір здійнялася хурделиця і машину занесло снігом. — Трансформуймося! – вигукнув тато. Він натиснув потрібний набір таємних кнопок на панелі управління, і сталося дещо неймовірне: за секунду звичайний фургончик перетворився на СНІГОХІД. Він був схожий на величезні санчата, які мчали вперед, не зважаючи на хуртовину, яка намагалася збити наших героїв зі шляху. Їх кидало з боку в бік, вгору і вниз, - це було схоже на американські гірки, але ніщо не могло їх зупинити. Аж тут…
Озеро! Величезне замерзле озеро. Спочатку вони продовжили свій шлях на снігоході, адже прошарок льоду здавався доволі товстим. Але десь на середині озера авто почало провалюватися під лід. Панель із кнопками від холоду заклинило, тому мама з татом стали вибиратися на дах машини, яка все більше занурювалася у крижану воду. — Що ж нам робити?! – збентежено запитала мама. — Добре, що я все ж таки прочитав інструкцію до цих супергеройських костюмів, – спокійно посміхнувся до неї тато і натиснув якусь комбінацію клавіш прямо на своїх грудях – то були потаємні кнопки для дистанційного управління диво-автівкою!
Колеса та лижі зникли десь всередині машини, і вона перетворилася на КРИГОЛАМ! У його конструкції з’явилися гвинти для пересування поміж шматками льоду, і тому криголам з хоробрими супергероями на борту впевнено поплив крижаним озером. Нарешті вони дісталися протилежного берега. Попереду була вузенька стежинка, що вела на самий вершечок гори. Там знаходилося високогірне селище, де жив Марко та його родина.
Мама підвела очі, і побачила на самому вершечку гори хлопчика в інвалідному візку. Він замріяно дивився в небо – ніби чекав, що от-от до нього прилетить Святий Миколай із омріяним подарунком. У руках він тримав свого малюнка. — Трансформуємося! – вигукнула мама і перетворила автівку на… ВЕРТОЛІТ. За кілька хвилин він вже завис над Марковим будиночком. Вся родина вийшла на подвір’я, не розуміючи, що відбувається.
Цікаво, що сам Марко зовсім не здивувався. На його обличчі була щаслива і спокійна усмішка, – здається, він давно чекав на щось подібне. Мама і тато теж усміхалися. Вони підійшли до хлопчика і простягли йому подарунок. — Це тобі Святий Миколай просив передати, – промовив тато. — ДЯКУЮ! Я так давно чекав на нього!
На сьогодні місію завершено. Час чарівникам повертатися до майстерні, готувати нові подарунки до відправлення. Дорогою до свого вертольота мама побачила в снігу якогось папірця. Це був малюнок. — Вертоліт! – щасливо посміхнулася вона до тата, – Уявляєш, Марко хотів вертоліт. У той день над маленьким гірським селищем пролітало аж два вертольоти – диво-автівка наших супергероїв і радіо-вертоліт маленького хлопчика Марка. Тому що мрії мають збуватися.
*** — Ну, як вам наші пригоди? – запитав дітей тато. — Кла-а-ас, – протягнув Сашко, який зачаровано слухав своїх батьків. Увесь цей час діти лежали в піжамах на теплому килимі і малювали. Поруч уже була ціла купа яскравих сюжетів: он супергерої долають Лісового Велетуна, ось – Троль прикрашає ялинку, а там – величезний вертоліт намагається прорватися крізь хурделицю… — Так, історії справді класні, – озвалася Іванка, закінчуючи малювати ляльку-принцесу. – От тільки якби це все було правдою… Ясна ж річ, що це – лише казки… — Може казки, а може і ні, - посміхнулася до неї мама.
37
Дзинь-дзелень. Хтось подзвонив у двері. Прийшов кур’єр із подарунками. Іванка побігла відчиняти разом із татом двері. — О!!! Лялька-принцеса! Я саме таку і хотіла! Сашко, іди відкривай свій подарунок! – гукала брата дівчинка. Але Сашко не поспішав. Він підійшов до вікна, тримаючи у руках один зі своїх малюнків із зображенням футбольного м’яча. Морозець розписав візерунками скло, через яке хлопчик спостерігав за кур’єром – він щойно вийшов із їхнього будинку. Цей чоловік теж працював із батьками в майстерні. Мав звичайний вигляд. Жодного супергеройського вбрання. Ніякого супергеройського диво-авто. Надворі падав пухнастий сніг. Вечоріло. На деревах горіли новорічні гірлянди. І Сашкові на хвилинку здалося, що під курткою у чоловіка блимнули потаємні кнопки дистанційного управління суперавтівкою… А це значить, що… — Вау, мої мама і тато – супергерої?! – прошепотів Сашко. І задоволений, пішов розгортати свій дарунок. Здогадаєшся, що там було? 38
39
НАМАЛЮЙ!
Які подарунки ти хотів би отримати від Святого Миколая та його помічників-супергероїв?
42
43
Літературно-художнє видання Буділова Галина Олегівна Троль, Велетун і диво-автівка: неймовірні пригоди помічників Святого Миколая Дизайн і верстка Віталій Шостак Художник-ілюстратор Марія Іванович Літературний редактор Леся Мудрак Б90 Буділова Г. О. Троль, Велетун і диво-автівка : неймовірні пригоди помічників Святого Миколая : новорічна казка / ілюстрації Марії Іванович. Дрогобич : Коло, 2020. 44 с. : іл. ISBN 978-617-642-525-0 УДК 82-34 Історія про пригоди хоробрих помічників Святого Миколая, які завжди вчасно доставляють подарунки маленьким мрійникам та мрійницям. Книгу створено на замовлення групи компаній Нова пошта. Усі інтелектуальні права на книгу «Троль, Велетун і диво-автівка: неймовірні пригоди помічників Святого Миколая» в цілому та окремі її частини належать ТОВ «Нова пошта». Буділова Г. О. – авторка понад десяти книг для дітей та батьків, в тому числі першої в Україні та світі терапевтичної казки-розмальовки про коронавірус для дітей «Робі та Злюка в короні», що перекладена 7 мовами.
Підписано до друку 1.12.2020 р. Формат 64х90/12 Умов. друк. арк. 3,8 Видавець і виготовлювач «Коло» Вул.Бориславська, 8, м. Дрогобич Тел./факс: (03244) 2 90 60 Email: koloopera@gmail.com Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №498 від 20.06.2001 Щодо співробітництва звертатись Email: budilovaha@gmail.com Усі права захищено © ТОВ «Нова пошта», 2020 All rights reserved