9 minute read
Медузи хаосу
Раковина молюска наутілуса
Advertisement
Медузи Броколі романеско
Лінійність уже давно критикують. І тут на сцену виходить емерджентність — поява у великої системи властивостей, непритаманних її окремим елементам. Прикладів — тисячі: від піщаних бриж на дюнах, мурашників та сніжинок до комп’ютерів, які розв'язують надскладні завдання, хоч їхня робота ґрунтується на кількох простих процесах.
Шість років тому вчений Зіауддін Сардар винайшов поняття «постнормальність». (Жарти про те, що світ ніколи й не був нормальним — у студію!) Так Сардар назвав час, у який живемо: коли старі підвалини та системи координат уже віджили своє, а нові — ще не сформувалися. Теперішнє визначають три слова: хаотичність, складність, суперечність.
Як для бранців двомірного світу з лінійним мисленням — для нас нормально все, що піддається чіткому впорядкуванню. Ми знаємо, де знаходимося. Зима холодна, а літо спекотне. Пори року йдуть, як годинник, у природному циклі. Однак сьогоднішні системи — «постнормальні», які існують в епоху хаосу й не поводяться звичним чином. У наш час можна ставити величезні цілі, але зберігаючи таку саму величезну непевність, що вони реалізуються. Звідси й шалений попит на розвиток м'яких навичок. На противагу бабусям і дідусям, ніхто не впевнений, що затримається на робочому місці довше хоча б п’яти років. Ба більше, немає гарантій, що зможемо займатися улюбленою справою все життя — ймовірно, доведеться бути «всім одразу». Тому й вчимося: вранці — медитувати на успіх, вдень — створювати інтерфейси, ввечері — писати картини.
Ми немов заздалегідь погоджуємося з тим, що стратегічний курс держави — умовний. І з тим, що один вірус може випадково мутувати й за день зруйнувати бізнес-плани щодо захоплення світу. У новій нормальності важко планувати, розраховувати й робити те, до чого звикла лінійна людина. ЗІАУДДІН САРДАР винайшов поняття «постнормальність». Так учений назвав час, у який живемо: коли старі підвалини та системи координат уже віджили своє, а нові — ще не сформувалися
Символом постнормальності стала медуза (або, якщо справи кепські, «чорна медуза» — за аналогією із «чорним лебедем»). Поки чекаємо нашестя роботів, ці істоти проявили свій характер: блокують життєдіяльність цілих міст і заважають проводити найдорожчі воєнні операції. Річ у тім, що через глобальне потепління підвищується температура і кислотність води в океані — ідеальне середовище для цвітіння медуз. Цей процес зупиняє роботу прибережних електростанцій по всьому світові.
Думка про хаос лякає. Хочеться повернутися до рідного Декарта, сісти в коробочку із системи координат і коротати там дні, рухаючись від пункту А до пункту Б — нехай і з перемінним, зате успіхом. Та ми пішли від лінійності. Її більше немає, а на поминках було багато квітів. Залишається відкрити свій розум емерджентності, динаміці й хаосу...
Онлайн-заняття в EXCELLENT ENGLISH SCHOOL
ЦЕЙ ДОСВІД НАВЧИВ НАС:
Швидко змінювати формати викладання та навчання. Бути гнучкішими у використанні цих форматів: онлайн, офлайн і гібрид. Застосовувати нові онлайн-інструменти та техніки викладання / навчання. Передбачати ще краще хід уроків. Адже онлайн-викладання / навчання напряму залежить від технічного оснащення. Треба мати план Б, а краще кілька на випадок непередбачуваних ситуацій. Відповідати викликам часу всією командою, що підвищило нашу згуртованість. Час пандемії використали на всі 100%. Наші вчителі здобули не лише сертифікати з методики викладання (CELTA, TKT), але й мовні, провели 40 методичних занять для викладачів, написали 2 посібники та 10 програм.
БУДЕМО РАДІ БАЧИТИ ВАС У НАШИХ ФІЛІАЛАХ:
ЗА ОНЛАЙН- НАВЧАННЯМ — МАЙБУТНЄ!
Офлайн-заняття — це звичайний або крутий клас, мотивовані чи не дуже учні, кваліфіковані чи не дуже викладачі, спілкування англійською, під час якого ми, вчителі, швидше помічаємо реакцію студентів.
А ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ОНЛАЙН-ЗАНЯТТЯХ?
1. Ви й далі займаєтеся у класі, проте тепер він віртуальний. Безперечно, живе спілкування для нас пріоритетне, проте за час викладання онлайн навчилися розпізнавати й задовольняти навчальні потреби студентів навіть через монітор. Платформи, які використовуємо, дають можливість працювати в групах і парах, як в офлайн-класі. Реальне спілкування відбувається в парах та мінігрупах. А гуртом легше не тільки батька бити, а й граматику вчити. Розбирати правила в групах класно: одна голова добре, а дві чи більше — краще! 2. Щоб онлайн-навчання проходило цікаво й продуктивно, тільки онлайн-інструментів і платформ недостатньо. Потрібні проактивні кваліфіковані викладачі, які впораються з усіма вимогами сучасного навчального процесу. Розуміємо, що атмосфера та викладач відіграють неймовірно важливу роль під час навчання. Тому постійно проводимо семінари й уроки для вчителів, щоби ви змогли комфортно та ефективно вивчати матеріал. 3. Онлайн-формат дає змогу вивчати мову з будь-якого куточка планети, не витрачаючи час на дорогу, уникаючи зайвих контактів. Наші студенти вже встигли полюбити цей формат. Можна і на відпочинок поїхати, і на заняття завітати. Вони в нас амбіційні мультитаскери!
У ПОШУКАХ СОНЦЯ НАД ПУСТЕЛЕЮ ПЕРСІЇ
Текст: Андрій Ходєєв, мандрівник, гід, засновник «Другой Travel» і «Fleet5»
АНДРІЙ ХОДЄЄВ — фінансист, що якось вирушив на Алтай, після чого кардинально змінив життя. Ось уже 15 років він практикує альпінізм та інший пригодницький туризм. Його мрії збулися: заснувати «Другой Travel», що організовує авторські експедиції, і «Fleet5», де кожного охочого роблять капітаном яхти. Ми попросили Андрія розповісти про поки що екзотичну для нас країну — Іран.
СТОЛИЦЯ КОНТРАСТІВ
Чи зникла казкова Персія? Ні, вона збереглася в Ірані, де не кожен очікує побачити подібне. Я й сам не очікував, поки одного разу там не опинився.
Моя подорож почалася з Тегерана — літак приземлився, плавно торкнувшись своїм шасі іранської землі. Увесь політ я читав про цю видатну й унікальну країну, тож передчував. Багатюща історія Ірану, який раніше був центром Перської імперії. Шираз — місто дивовижних мечетей. Гігантські палацові комплекси і східні сади. Автентичні села в горах, загадки пустелі та спадщина різних культур. Звучало вельми привабливо!
«Дізнаюся, як це насправді», — подумав і вирушив до міста.
Що по-справжньому зачепило мене в Тегерані — його душевність. Попри значні розміри, він зберіг автентичність і колорит. Пліч-о-пліч тут уживаються галасливі базари, пропахлі спеціями, тихі міські сади, від яких віє спокоєм і прохолодою, сучасні хмарочоси і старенькі майстерні з виробництва унікальних килимів. Тегеран — у контрастах і незмінній східній гостинності.
ТУРЕЧЧИНА, УЗБЕКИСТАН АБО... БАЛКАНИ?
Що ще порадувало — так це іранська кухня. Незвичайні та ситні страви, половина з них — незрозумілі на перший погляд, але прекрасні на смак. Спочатку подумав: це через те, що я голоднющий. Але пізніше, того ж вечора, за вечерею, зрозумів: таки смачно!
На що схожі іранські страви? Почасти — на турецьку кухню, почасти — на узбецьку. А щось навіть нагадує їжу Балкан! Тут і м'ясне з різними соусами та підливою, і вегетаріанське частування з нуту, гороху та овочів, і багато іншого. Складно описати словами — треба куштувати!
З ВИСОТИ
Наприкінці дня пішов подивитися на Тегеран із висоти пташиного польоту. Такий неймовірний краєвид доступний туристам, які знають про вежу Мілад (435 м). Піднявшись на найвищу точку, я довго милувався вогнями нічного міста. Панорама заворожує!
МІСТО МЕЧЕТЕЙ
Наступного дня поїхав далі — до міста мечетей Шираз. Чому його так назвали? Бо мечетей тут справді багато! І кожна — унікальна. Найбільше вразила Дзеркальна мечеть. Зовні — велика красива будівля у східному стилі, а всередині... Усередині вона сяє! Річ у тім, що стіни мечеті прикрашені шматочками скла, срібними пластинами й коштовностями. Така пишнота здається чимось нереальним. Я довго стояв і розглядав стіни та купол цього витвору мистецтва, перш ніж повірив: справжнє.
ЖИТТЯ В ПАЛАЦІ
Увечері викликав таксі й поїхав до готелю, де мав заночувати. Коли таксист мене привіз, я подумав, що сталася якась помилка. Переді мною розкинувся справжній палац! Так, саме тут зупинився перепочити. Чимало готелів в Ірані схожі на східні палаци. А за
ціною це вельми звичайні готелі — що приємно.
ІРАН І ГОЛУБИ
Іран дивував постійно. Щодня, щогодини бачив щось таке, про що раніше навіть не здогадувався. Одне з незабутніх вражень — напівзруйнована голубина вежа. Раніше по всій країні працювали тисячі «пташиних готелів», у яких і донині живуть пернаті мешканці. Кожна кімната відокремлена від іншої, оздоблена штукатуркою й захищена від непрошених гостей: котів, змій і хижих птахів. Голубині вежі здаються романтичними, та будували їх лиш з однією метою: збирати голубиний послід для угноєння полів.
НІЧ У ПУСТЕЛІ
На завершення подорожі Іраном вирушив до пустелі. Ночівля під міріадами зірок, серед пісків, коли навколо на кількасот кілометрів — ані душі... Я потребував такого перезавантаження. Після строкатих базарів, галасливих співочих вулиць, мечетей і велелюдних сімейних ресторанчиків опинитися в тиші серед піску і вітру — саме враз.
Та перш ніж насолодитися нічною прохолодою, хотів помилуватися заходом сонця. Озброївшись фотоапаратом і попиваючи чай із термоса, почав чекати.
Давно не бачив нічого чарівнішого, ніж захід у пустелі. Коли розпечене червоне сонце торкається дюн — усе навколо ніби завмирає. Я ледве згадав, що треба встигнути зробити фото!
В Ірані зі мною трапилося безліч пригод: і пошук килима Аладдіна, і вибір страв у кафе без єдиного англійського слова в меню, і нічні прогулянки Тегераном у надії знайти відкритий супермаркет, і навіть знайомство з таємничими звуками в нічній пустелі. Описати в невеликій розповіді — неможливо. Та хочу сказати ось що: Іран — без награності, фальші та бутафорії.
Поїдьте — і переконаєтеся самі!
ПОДОРОЖ В АФРИКУ МАЙБУТНЬОГО:
які пейзажі ховає Маврикій
Текст і фото: Євгенія Прорвіна prorvina
До відкриття у XVI столітті португальцями острів був безлюдним, а через віддаленість від материка тут жили безліч ендеміків. Найвідоміший з них — птах додо — національний символ, зображений на гербі, валюті та навіть на штампі перетину кордону! Але він зник кілька століть тому: заселення острова людьми спричинило загибель більшості ендеміків, які довго жили в ізоляції від небезпек, не вміли ховатися і захищатися. Та, на щастя, красу острова зберегли повною мірою, і зараз це один із найекзотичніших курортів світу. Що подивитися на Маврикії?
ПЛЯЖ ЛЕ-МОРН
Це найкрасивіший пляж острова, оточений кораловим рифом і чистою блакитною водою. З нього відкривається чудовий краєвид на однойменну гору — не найвищу на острові, проте надзвичайно величаву. Уздовж Ле-Морну розташовані й відмінні готелі: тут можна організувати відпочинок all inclusive або ж взяти автомобіль і подорожувати країною.
ПІДВОДНИЙ ВОДОСПАД
Звісно, це ілюзія, але ж унікальна! Приблизно за три кілометри від узбережжя півострова Ле-Морн-Брабан можна побачити незвичайне природне явище. Потужні океанічні течії вимили піски: здається, ніби величезний водоспад стікає з блакитного мілководдя до синьої безодні океану. Це явище є шанс побачити з вертольота: повітряні екскурсії проводять щодня за попереднім записом.
ВОДОСПАД ШАМАРЕЛЬ
А от після підводного водоспаду час побачити й земний, хоча Шамарель навряд чи так назвеш. Ніби на планеті Аватар, вода тече монументальною скелею, захованою у густих зелених деревах. Місце, яке має вигляд дикого й екзотичного, розташоване у поселенні Шамарель і вирізняється чудовою
