![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/ac36f79ba46a6f92e2431a805f1d7a54.jpg?width=720&quality=85%2C50)
5 minute read
7 ідей, що змінили архітектуру
ІДЕЙ,
ЩО ЗМІНИЛИ АРХІТЕКТУРУ
Advertisement
Текст: Ірина Баранівська
ДВЕРІ
Двері мало змінилися з часів їхнього першого застосування у Стародавньому Єгипті. Хіба що позбавилися символізму, пов’язаного з переходом у потойбічний світ.
Найпоширеніші форми сучасних дверей — двійчасті, розсувні та складні — використовували ще давні греки й римляни. Навіть перші автоматичні зразки мають на диво довгу історію. Другий імператор китайської династії Суй, що правив на початку VII століття, встановив таку інновацію у своїй бібліотеці. В епоху Середньовіччя двері переважно виготовляли з деревини, але метал, особливо бронза, набував популярності в помешканнях аристократів та громадських Обертові двері на вході в «Tribune Tower», Чикаго, США
будівлях. 1888 року Теофілус ван Каннел отримав патент на новий тип дверей — обертові. Через легке відкривання, порівнюючи з двійчастими, їх називали антипротяговими. Загартоване багатошарове скло, яке відкрили трохи згодом, наблизило винахід до сучасного вигляду.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/5ae409d3f322f7c32b485b0355f371de.jpg?width=720&quality=85%2C50)
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/84ed96b5ea61e369efe51bc43a9ecb84.jpg?width=720&quality=85%2C50)
Прихильники міжнародного стилю в архітектурі приділяли увагу безперервності простору, що призвело до появи майже непомітних дверей. Позбавлені порогів, вони забезпечують вільний доступ для пересування на інвалідному візку відповідно до принципів універсального дизайну.
ОРНАМЕНТ
У традиційних культурах архітектура, орнамент і конструкція були неподільними, наприклад в класичних ордерах. За часів Ренесансу, коли люди почали активніше переміщатися на далекі відстані, орнамент розглядали як вторинний елемент дизайну. У XV столітті мандрівники вже ділилися спостереженнями й друкували збірки перемальованих власноруч узорів. Найвідоміша серед таких книжок — «Граматика орнаменту» Оуена Джонса — зібрання світового дизайну, опубліковане у Великій Британії 1856 року. Видання досі передруковується, залишаючись авторитетним джерелом.
«ФОРМА БЕЗ КОЛЬОРУ, ЯК ТІЛО БЕЗ ДУШІ».
Оуен Джонс, архітектор і теоретик дизайну
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/543734e1151040e826833b8e279b5d7d.jpg?width=720&quality=85%2C50)
«Casa Amatller», Барселона, Іспанія
Сприйняття орнаменту розділило послідовників модерністської архітектури на два табори. Перші відкрито заперечували декор, вибираючи «чистий» простір і «справжню» конструкцію. Інші працювали над розширенням словника орнаментів. Такий шлях обрав Френк Ллойд Райт. Його «будинки прерій» — взірець сучасного відчуття простору. Завдяки декоративним деталям на зразок вітражних вікон багато хто сприймав їх як місток між цінностями попереднього та наступного століть.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/480afff86d4314e42c1ffb8ddbc85283.jpg?width=720&quality=85%2C50)
Френк Ллойд Райт
АРХІТЕКТОР
Уявлення про архітектора як незалежного професіонала, що розуміється на всіх тонкощах дизайну та конструювання, зародилося за часів Відродження й остаточно утвердилося у XVIII столітті. Визначні персони Ренесансу вміли все. Мікеланджело, Рафаель, Леонардо, Берніні вільно рухалися між різними формами арту й однаково точно зображали людські та архітектурні пропорції.
Основна теорія тієї доби — кваліфікування архітектури як різновида мистецтва. Згодом її послідовники сформували два напрями профільної освіти — дизайн і практичне конструювання. Еволюція останнього призвела до появи професії інженера.
Романтичну ідею про митця-героя, який через страждання намагається створити те, що стане здобутком цивілізації, підхопили Ле Корбюзьє та Френк Ллойд Райт. Після них з’явився новий архетип — стархітектор. Це дизайнер, якому до снаги поставити місто на карту, побудувавши в ньому музей чи театр. А ще він вбирається у чорне, читає лекції, дає інтерв’ю та рекламує годинники згідно з контрактом.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/fec2e60f9264b88d1ddf2fa05c3d23f7.jpg?width=720&quality=85%2C50)
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/d6f31e7043fb7a714bf73341d9b52a2d.jpg?width=720&quality=85%2C50)
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/80d18f45351e2d87669abf3c8f42e40b.jpg?width=720&quality=85%2C50)
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/11cdd1882b8190b0fcd064891f2addaa.jpg?width=720&quality=85%2C50)
Штаб-квартира CCTV, Пекін, КНР
СКЛО
Ле Корбюзьє колись сказав: «Уся історія архітектури — історія боротьби за світло». Головною зброєю в цій битві стало скло. І хоча силікатний сплав використовували для оздоблювання ще за бронзової доби, збільшити роль скла в архітектурі й будувати з нього фасади наважилися тільки в другій половині XIX століття.
Спочатку ідею підхопили підприємливі торговці, що склили ринкові ряди та лавки. Вони
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/3ca906bddd6b89dd6cd385cb7dce0765.jpg?width=720&quality=85%2C50)
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/8dbf4d5438f970d42b4ac148c8f00759.jpg?width=720&quality=85%2C50)
«Seagram Building», Нью-Йорк, США
оцінили переваги природного освітлення й прозорих стін, які пасивно приваблювали перехожих. Першою масштабною скляною будівлею став Кришталевий палац, збудований для Всесвітньої виставки 1851 року в лондонському Гайдпарку. Скляні фасади у хмарочосах стали поширеними після зведення нью-йоркського «Seagram Building» 1958-го. Раніше висотні будівлі в США личкувалися бетоном, щоби запобігти обваленню в разі пожежі.
ЛІФТ
Щоби побудувати хмарочос, створити сталевий каркас було недостатньо. Адже мешканці багатоповерхівки навряд чи підіймалися б сходами. Винаходом, що вирішив долю мегаполісів, став ліфт. І не просто ліфт, а ліфт безпечний.
Ідея підіймальної кабіни давніша, ніж здається. Про переміщення вгору і вниз розмірковував ще римський архітектор Вітрувій. Архімед розробляв робочу модель, а всім нині відомий Еліша Отіс винайшов спосіб, як не дати кабіні впасти в шахту через обрив каната. Страх переріс у цікавість. Незабаром безпечні елеватори почали встановлювати в готелях та офісних будівлях. 1904-го ліфт електрифікували — підіймач набув вигляду, яким ми звикли його бачити. Відтоді Америка стала вертикальною.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/7a1aff1221b4abd56f6193bd14d23916.jpg?width=720&quality=85%2C50)
«Burj Khalifa», Дубай, ОАЕ
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/7e913b18a4cbff49cde39ba17b300e69.jpg?width=720&quality=85%2C50)
Крижаний будинок, Еберку, Іран
ПАСИВНИЙ ДИЗАЙН
Пасивний дизайн передбачає зменшення залежності будинку від штучного освітлення, механічної вентиляції та кондиціонування. Попри те, що сьогодні будівлями керують комп’ютери на базі алгоритмів і законів фізики, фундаментальні принципи пасивного дизайну практикувалися в народній архітектурі від її зародження. Найважливіший чинник традиційного пасивного будинку — орієнтація за сторонами світу. На Близькому Сході віддавна вміли знижувати температуру помешкання за допомогою випарного охолодження та готувати лід у пустелі. У Китаї сформували філософію феншуй, у США розробили перші фотоелементи для майбутніх сонячних батарей.
Основний принцип сучасного пасивного будинку — зберігання енергії, накопиченої протягом дня. З цим завданням впоралася стіна Тромба, яку винайшов французький інженер Фелікс Тромб 50 років тому. Нині принципи пасивного дизайну — складники концепту стійкого дизайну.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/484ab77b9cf6aed57c670b45b9c00010.jpg?width=720&quality=85%2C50)
Офіс «Powerhouse Telemark», Порсгрунн, Норвегія «DZ Bank», Берлін, Німеччина Фото: Nancy Da Campo
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/e34e9033339ee9979c1571ba251242a0.jpg?width=720&quality=85%2C50)
АТРІУМ
Заможні стародавні римляни мешкали родинами в домусах, житловий простір яких був організований довкола внутрішнього дворика. Тут палили вогнище, спілкувалися, збирали й зберігали дощову воду. Індустріальна революція озброїла архітекторів технологіями поєднання скла й метала, які дали змогу елегантно перекривати простір всередині будівлі, залишаючи дах прозорим. Така новація збіглася з потребами універсальних магазинів, проєкти яких щойно зароджувалися.
Повсюдність високих холів всередині будівель каталізували два чинники: вплив завершеного 1967-го «Hyatt Regency» в Атланті та зростальна роль принципів пасивного дизайну. 20-поверховий стрімкий атріум став прикладом для всієї індустрії. Зокрема надихнув на створення славнозвісного готелю-вітрила «Burj Al Arab» в Дубаї. 1983-го інженерному бюро «Arup» завдяки атріуму вдалося зменшити енергоспоживання будинку. Це був проєкт офісу «Gateaway Two» у Бейсінгстоку (Велика Британія), який миттєво стандартизував будування такого типу.
![](https://assets.isu.pub/document-structure/210303093222-3fa255c53b75748abee5882c103e27de/v1/4422e7ce741b266be32235dbfbd1f368.jpg?width=720&quality=85%2C50)