ТУРЕЦЬКА МЕТА - НЕ СТРИМУВАТИ, А КАЛІЧИТИ «РПК»
Починаючи з березня сили безпеки проводять інтенсивні операції проти Робочої партії Курдистану (РПК) на південному-сході Туреччини, особливо вздовж кордону з Іраком між Силопі й Семдінлі та в районі озера Ван на іранському кордоні. Ці операції можна визначити як «відмова від району-пошук-знищення», мета яких полягає в нейтралізації (захопленні, пораненні або вбивстві - в даному випадку, в першу чергу вбивстві) бойовиків РПК, перш ніж вони зможуть завершити тактичний перехід між їх зимовими та літніми оперативними розташуваннями. Взимку вони часто шукають притулок в гірській провінції Кандиль в Іраку, а влітку переходять до більш простих для переміщення внутрішніх районів Туреччини, де вони можуть швидко організовувати напади й швидко відходити. Аспект «відмови» має вирішальне значення, оскільки він спрямований на те, щоб зупинити загони РПК на їх стежках. Ці операції дозволяють використовувати навички розвідки, спостереження і здобуття цілі у повністю професійних кадрів армійських спецслужб і підрозділів спеціальних операцій поліції й жандармерії задля ліквідації максимального числа бойовиків РПК. Іншими словами, успіх вимірюється числом убитих бойовиків РПК. Ввівши доктрину «відмова від району-пошук-знищення» турецька армія відмовилася від мети простого контролю над курдськими районами, тобто від тактики, яку вона використовувала з 2007 по 2013 роки, що вимагала наявність постійних форпостів на панівних ділянках ландшафту і критичних розвилках, щоб обмежити рух РПК - адже це призвело до важких втрат в армії через нальоти РПК на ці статичні форпости. Турецька армія змогла перейти від контролю пасивної зони до активного пошуку бойовиків РПК і їх знищення, в чималому завдяки просуванню в військових технологіях, що використовуються в контртерористичних операціях протягом останніх двох років. В даний час військові використовують понад 50 тактичних бойових безпілотників Bayraktar TB2, оснащених ракетами з лазерним управлінням MAM-L з дальністю до 8 кілометрів і «розумними» мікробоєзарядами.
2
У контртерористичних операціях військові зараз використовують шість озброєних безпілотних літальних апаратів ANKA-S з більш тривалим радіусом дії й 24-годинною польотною витривалістю, та 15 десантних вертольотів ATAK турецького виробництва.
Армія змогла серйозно обмежити мобільність РПК на прикордонній території й всередині Туреччини, озброївши ці вертольоти ракетами дальнього радіуса дії UMTAS (Uzun Menzilli Tanksavar Sistemi), які можуть точно вражати цілі до 8 кілометрів, і використовуючи «розумні» керовані бомби MK- 82 і MK- 84 і бомби турецького виробництва Teber, з лазерним наведенням і «розумними» боєзарядами.
Джерела в силах безпеки, які не захотіли бути названими, повідомили «Аль-Монітор», що Туреччина минулого тижня почала використовувати бойові безпілотники проти цілей РПК в Іраку. Протягом останніх двох місяців війська виявили понад сотню печер в Туреччині, які використовуються РПК для притулку і сховища в області гори Інджебель-Като в районі Бейтуссебап провінції Ширнак. Вилучене озброєння включало 30-міліметрові гармати AGS-1, міномети 120 мм, протитанкові керовані ракети Metis і AT-4, і переносні зенітні ракетні комплекси SA-16 «Ігла» і SA-7B «Стрела».
ли заголовки на зразок «Кінець РПК!» і «Основа РПК зламана». Якщо прийняти цифру нейтралізованих бойовиків РПК, яку цитує міністр оборони, як факт, ми можемо сказати, що турецькі сили безпеки нейтралізували 88% з приблизно 12 000 бойовиків РПК в Туреччині. Туреччина заявляє, що за всі роки в цих зіткненнях, що тривають з 1984 року, було нейтралізовано близько 40 000 бойовиків РПК. Якщо кажуть, що в будь-який момент в Туреччині знаходяться близько 10 000 озброєних бойовиків РПК, то Туреччина може заявити, що з військової точки зору вона знищила РПК вже чотири рази.
«Ми переживаємо найуспішніший період нашої 35-ти річної боротьби з РПК», - сказав міністр оборони Фікрі Ишик під час візиту минулого тижня до військових підрозділів на турецько-іракському кордоні.
Крім того, існують внутрішні політичні виміри в інтенсивних операціях проти РПК. Наразі Анкара позбавлена будь-яких оперативних опцій проти РПК в північній Сирії та Іраку. Єдині новини, які здатні догодити турецькій громадськості й прикрасити повідомлення ЗМІ, - це те, що відбувається в середини країни. Тим часом, що робить РПК? Вона знаходиться в «режимі стратегічної тиші» всередині Туреччини. Втративши більшу частину своєї мобільності на південному сході Туреччини через урядову доктрину «відмова від району-пошук-знищення», а також через нездатність РПК ефективно змінити своє військове розгортання до літа, група має гостру потребу у фіксованих форпостах для нападів.
«У період з 23 липня 2015 року [більше ніж 10 500] терористів були нейтралізовані. Це великий успіх. Терористичне угрупування виявилася нездатним до проведення операцій. Ми збираємося зламати їм хребет і вжити всіх заходів, щоб вони ніколи більше не загрожували цій країні. Сьогодні установка придорожніх бомб і мінометний вогонь здалеку - все, що вони можуть зробити». Не дивно, що засоби масової інформації, особливо проурядові видання, використовува-
На даний момент РПК влаштовує атаки в дусі «бий і біжи» в межах 3-5 кілометрів, використовуючи протитанкові ракети типу Metis AT-4, щоб вражати турецькі цілі, такі як танки та бронемашини, або ж вдаючись до замінованих транспортних засобів. Але я не вважаю, що нинішня стриманість РПК в середині Туреччини та її утримання від нападів в міських центрах на заході обумовлені тим, що у неї немає можливостей. Поточне стратегічне мислення РПК зосереджено на півночі Сирії. Оскільки РПК зараз займається Рожавою, вона воліє всередині Туреччини залишатися в обороні. Курс битви між Анкарю і РПК в Туреччині пов’язаний з подіями в північній Сирії. Найнебезпечніший сценарій, який спадає на думку, полягає в тому, що між турецькими силами безпеки й курдськими «Загонами народної самооборони» (YPG, які є сирійською філією РПK) може вибухнути зіткнення з низькою інтенсивністю, відразу після того, як Ракка буде звільнена від бойовиків «Ісламської Держави»** (ІД). Такі зіткнення можуть перерости в широкомасштабну конвенційну війну з використанням танків і артилерії. Оскільки ситуація в районі загострюється з кожним днем, єдиною силою для запобігання такому сценарію буде Пентагон. Туреччина акцентує увагу на боротьбі всередині своїх кордонів, особливо в сільській місцевості на південному-сході, для того, щоб компенсувати своє виключення з первинного фронту в північній Сирії.
Турецькі військові не обмежують себе стримуванням РПК і обмеженням її мобільність, а спрямовані на знищення сили РПК за допомогою доктрини «відмова від району-пошук-знищення». Завдяки недавньому придбанню бойових безпілотних літальних апаратів, розумних бомб і бойових вертольотів нового покоління, турецькі сили безпеки можуть генерувати повідомлення в засобах масової інформації, які порадують публіку. Більшість професійних експертів, однак, ставлять питання, як довго Туреччина зможе витримати такий високий темп. Якщо операції зможуть продовжитися до кінця 2017 року і порушити зимову конфігурацію РПК, тоді ми зможемо говорити про більш серйозний удар по самому існування РПК в Туреччині. РПК, зосередившись на північній Сирії, вибрала стриманість в Туреччині, яка поки розглядається як вторинний фронт. Але земля в північній Сирії нагрівається, і обидві сторони мають великі надії. Згідно з цифрами, на які вказують її посадові особи, Туреччина кілька разів вже знищила РПК. Проте, питання все ще в тому, як Туреччина може перетворити цей військовий успіх на оперативному рівні в стійке і мирне політичне рішення?
МЕТІН ГУРДЖАН «Al-Monitor» 20 червня 2017 * «Робоча партія Курдистану» визнана терористичною організацією Німеччиною, США, Великобританією, Канадою, Австралією. Її діяльність заборонена в Туреччині, Іраку, Франції, Азербайджані, Молдові, Австрії. ** «Ісламська держава» - організація, визнана ООН терористичною. Її діяльність заборонена в багатьох країнах світу.
ПРО АВТОРА:
переклад з англійської АЛІ НУРІЄВ, спеціально для Центру вивчення повстанських рухів
МЕТІН ГУРДЖАН — турецький спеціаліст з питань безпеки та армії, колумніст Al-Monitor’s Turkey Pulse. Служив в Афганістані, Казахстані, Киргизстані та Іраку, в якості турецького військового радника з 2002 по 2008 роки. Звільнившись з армії став незалежним аналітиком з питань безпеки. Автор книги під назвою «Що пішло не так в Афганістані: розуміння контрповстанства в племінному, сільському та мусульманському середовищах» що вийшла у серпні 2016 року.