Афіша міста Львів №09 (30) 2017

вересень № 09 (30) 2017

Форум видавців: точка творення Vintage Nouveau: Wine Spectator Овочеве меню: свіжі композиції Піккардійська Терція: 25 років

зміст

5 Зміст

Нове 32

6 Афіша радить

Ще одна Зірка пана Іонова

8 тема

Бачили 33

24-й Форум видавців у Львові: точка творення

…і їли, і пили у Масонів

14 Ресторани

Подія 34

Vintage Nouveau та два нових “бокала”

Смакуй по-львівськи 36 Нове 38

16 Гастротема

16

овочева історія вересня

22 Нове Ф’южн-ресторан клубу Split

Нове 41 Па-па-па і не тільки

10 запитань 42

знайти 4 зірки

Андрію Хливнюку, лідеру гурту Бумбокс

26 ресторани Смаколик: смачно і здорово

музика 44

42

28 Здай крапку

Театр 50 Дитина номеру 52

Культ їжі

Діти 53

29 бачили 30 Нове

dress code 40

40

24 здай крапку

Вечір в Медівні

гольф – ​гра переможців

про нові книжки

48

Привітайте Юшку!

31 Бачили

Палітурка 54 Кулінарний емпіріст і дослідник: про книгу

Мандри 56

13 шефів та один Гусак

Некролог 58

№ 09 (30) 2017 вересень

Керівник проекту: Станіслав Зайченко

обкладинка: Мар’яна Скавінська Vintage Nouveau Фото: Олег Денисенко

Відповідальність за достовірність рекламної інформації несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Автори відповідають за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати надані тексти. Будь-яке відтворення матеріалів або їх фрагментів будь-якою мовою можливе лише з дозволу редакції Афіші. Брендування на правах реклами

Афіша міста Львів Засновник і видавець ТОВ “Афіша міста” Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1189/443. Спеціалізоване видання, що інформує читача про культурні події міста, області, країни, світу. Видання розраховане на аудиторію читачів від 18 років.

Головний редактор: Олександра Зайченко

Друк: ТОВ «ПРИВОЗ ПРИНТ» м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95а (061) 213–3394 Тираж 3500 прим. Замовлення № Розповсюджується в ресторанах, салонах краси, нічних клубах, готелях, у роздрібній торгівлі Видавництво: ТОВ «Афіша міста» Адреса видавництва та редакції: Україна, м. Львів, просп. Чорновола, буд 59, офіс 319 (050) 341–9083 (067) 829–1755 am.lviv@ukr.net

© Афіша міста Львів, 2017 Усі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать ТОВ «Афіша міста» і охороняються законом. Відтворення в будь-якій формі в цілому або в частині будь-яких статей, ілюстрацій, рекламних чи інших матеріалів без попереднього письмового дозволу ТОВ «Афіша міста» ЗАБОРОНЕНО – Матеріали, позначені цим знаком, розміщені на правах реклами

розміщення реклами: (067) 829‑1755, (068) 185‑0890 АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

5

А ф і ш а ра д ит ь лока ція

24 Ф орум

ул х міста ьвівс , відбудет ькому

13

-1 7в ер

Ви

П ь с ала я 2 ці 4-й Ми сте Ф орум ц

дав есня ців тв ви та у дав

понад ц ів (8 – у Ль 4 0 12 вові стор .)

е ер

сн

я

в 17 8фесть, ич ивал фест ича творчості й Людкевий юдкев поді Л чен я 20 иків исв пр їни понад учасн , таніслава 0 кра С цій 3 У єї та усі лока з 10

23 ве З новою ре Бумбокс сн я програмою Гол и - у й Корол однопідтр ь имку йменного міні-ал ьбому (стор . 42 )

Нові

6

Рестора смак відкр ц і ї, запрои л и які и міста нові ш с я у нещодавно уют Л (14 страв ь ьвові –3 ску , и 6 стор ш туват .) и АФ І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

тема

Точка творення: що запропонує 24-й Форум видавців у Львові Найбільший книжковий і літературний захід Центрально-Східної Європи відчиняє двері для своїх відвідувачів. З 14 до 17 вересня у львівському Палаці Мистецтв та у понад 40 локаціях міста відбудеться 24-й Форум видавців у Львові: точка творення. За 5 днів можна буде відвідати понад 1000 культурних та освітніх заходів. Афіша пропонує найцікавіші подіі.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВЕДУЧОЇ ТЕЛЕКАНАЛУ 1+1 В. ХАМАЙКО СОЛОДКА НЕДІЛЯ Солодка неділя– збірка сімейних рецептів найсмачніших десертів і справжня знахідка для домашньої кулінарної бібліотеки. Рецепти розбито по розділах, до кожного додано рекомендації та секрети приготування.

14 вересня 17:00‑19:00 Палац Мистецтв, 2-й поверх РОБОТА ЯК ЕКСТАЗ: ТАЄМНА РЕВОЛЮЦІЯ ПРОДУКТИВНОСТІ – ​ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ СТІВЕНА КОТЛЕРА І ДЖЕЙМІ УЇЛА ВИКРАДАЧІ ВОГНЮ 14 вересня 10:00‑11:15 Leopolis Hall пр. Свободи, 27, 4-й поверх, АВТОГРАФ-СЕСІЯ МИХАЙЛА СЛАБОШПИЦЬКОГО, ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ПРОТИРАННЯ ДЗЕРКАЛА 14 вересня 13:00‑13:40 Палац Мистецтв, 3-й поверх, Стенд № 302 ПОЕТИЧНІ ЧИТАННЯ 20/02/14 Євромайдан і подальші події – ​анексія Криму, «російська весна», війна на Донбасі – ​різною мірою вплинули на сучасних поетів України, однак неможливо заперечувати той факт, що практично кожен з них так чи інакше звертався до цієї теми в своїй творчості.Автори проекту – ​українські поети, що пишуть українською і російською, родом з різних регіонів, серед іншого, і з Криму – ​адже погляд саме кримчан на події, що спричинили відторгнення їх малої батьківщини від України, в контексті проекту здається особливо цікавим. Банько Марія, Жбанков Володимир, Лазуткін Дмитро, Мітров Ігор, Полунін Антон, Шепєлєв Віктор, Бородін Максим, Кулінський Іван, Синоптик Сергій 14 вересня 14:00‑15:15 CoMMuna вул. Галицька, 1 АВТОГРАФ-СЕСІЯ БОРИСА ХЕРСОНСЬКОГО, АНДРІЯ КОКОТЮХИ, МИКОЛИ ЛИТВИНА 14 вересня 14:00‑14:45 Палац Мистецтв, 3-й поверх, Стенд № 318 вул. Коперника, 17

8

АФ І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

ЖІНКИ ПРО ВІЙНУ Мистецька зустріч, під час якої жінки – ​ волонтерки, військовослужбовиці, письменниці говоритимуть про війну та роль жінки у ній. Також будуть репрезентовані тизери документального фільму про участь жінок в АТО Невидимий батальйон.

14 вересня 15:30‑16:45 Палац Потоцьких Дзеркальна зала вул. Коперника, 15 ПРЕЗЕНТАЦІЯ БЕСТСЕЛЕРА ДЕННІ ВАТТІНА СКАРБ ПАНА ІСАКОВІЦА Презентація книги шведського автора Денні Ваттіна Скарб пана Ісаковіца, який розповідає в іронічний спосіб про спробу віднайдення персонажами витоків їхньої родини.

14 вересня 16:00‑16:45 Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3, ПОЕТИЧНИЙ БАТЛ ГРА ПРЕСТОЛІВ Учасники Семінару Творчої молоді 2017 – ​ київські Ланністери, панівні Таргарієни, львівські Старки, харківські Мартелли та мандрівні білі блукачі – ​зійдуться у поетичному батлі, аби вирішити, хто ж отримає Залізний трон поезії. Білоконь Одарка, Східний Назар, Купчинська Ірина, Горлач Поліна, Бовдуй Дмитро, Кабанов Олександр, Матолінець Наталія, Безуглов Андрій, Дияк Яніна, Микитюк Остап 14 вересня 16:00‑17:15 Книгарня Книжковий Лев просп. Шевченка, 14 ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОГО РОМАНУ АНДРІЯ КОКОТЮХИ БІЛА НІЧ 14 вересня 17:00‑17:45 Львівський історичний музей (Королівська трапезна) пл. Ринок, 6 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ ПАРИЖ ТАКИЙ, ЯК Є І ІНШОГО НЕ ТРЕБА Презентація книжки за участі авторок видання Людмили Таран, Теодозії Зарівної та Лесі Ворониної 14 вересня 17:00‑17:45 Порохова вежа (Будинок архітектора) вул. Підвальна, 4

ПОЕТИЧНИЙ ПРОЕКТ ВМЕНЯЕМЫЕ Журнал ШО представляє поетичний проект Кащеєв Олексій, Плахов Дмитро, Шабуцький Сергій, Жбанков Володимир 14 вересня 17:30‑18:45 Паб Купіца вул. Братів Рогатинців, 18 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ КАТІ КУЛИК ЛАОВАЙ Катя Кулик розповість як вона об’їздила близько 30 країн, та особливо про її пригоди у Китаї. Як авторка прожила там близько п’яти років і цілком відчула на собі, що то значить бути “лаоваєм” – ​ іноземцем європейського походження.

14 вересня 18:00‑18:45 галерея Дзига вул. Вірменська, 35 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВІЙНА ДВОХ ПРАВД. ПОЛЯКИ ТА УКРАЇНЦІ У КРИВАВОМУ ХХ СТОЛІТТІ Тема історичної пам’яті актуальна повсякчас, хай би про які націю, етнос чи державу йшлося. Нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі сьогодні заважають обом країнам без спотикань здійснювати поступ на шляху примирення.

14 вересня 18:00‑18:45 Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка вул. Драгоманова, 5 ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ НАЙКРАЩА КНИЖКА ФОРУМУ 14 вересня 19:00‑19:45 театр опери та балету імені Соломії Крушельницької проспект Свободи, 28 ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОГО РОМАНУ ЛЮБКА ДЕРЕША СПУСТОШЕННЯ 14 вересня 19:30‑20:15 Книгарня Є просп. Свободи, 7 ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З БРАТАМИ КАПРАНОВИМИ 15 вересня 12:00‑12:45 Порохова веж (Будинок архітектора) вул. Підвальна, 4

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ РОКУ ВВС – ​2017 Шокало Марта, Агеєва Віра, Лютий Тарас, Кур’ята Ніна, Жежера Віталій, Герасим’юк Ольга 15 вересня 13:30‑14:15 Libraria speak easy bar вул. Лесі Українки, 14 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ МАРІЇ МІНЯЙЛО ДИАЛОГИ С ДЬЯВОЛОМ Бестселер 2017 року. За романом завершуються зйомки фільму. Трохи містики, щіпка фаталізму, легка іронія і здоровий цинізм – ​саме це знайде читач на сторінках Диалогов с дьяволом.

15 вересня 13:30‑14:15 Музей історії релігії пл. Музейна, 1 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ОКСАНИ КІСЬ УКРАЇНКИ В ГУЛАГУ: ВИЖИТИ ЗНАЧИТЬ ПЕРЕМОГТИ 15 вересня 14:00‑14:45 Копальня кави пл. Ринок, 10 ТЕАТРАЛІЗОВАНЕ ЧИТАННЯ ЗБІРКИ МАРІАННИ КІЯНОВСЬКОЇ БАБИН ЯР. ГОЛОСАМИ Презентація за участі акторів театру ім. Курбаса.

15 вересня 14:00‑14:45 Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3 В ІМ’Я КОРОЛЯ!: ЗАХІД З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ СТІВЕНА КІНГА ЗА УЧАСТІ ПИСЬМЕННИКІВ, ПЕРЕКЛАДАЧІВ, КІНГОМАНІВ ТА ЗАПРОШЕНИХ ЗІРКОВИХ ГОСТЕЙ 15 вересня 14:30‑15:45 Паб Купіца вул. Братів Рогатинців, 18 МУЗИЧНО-ПОЕТИЧНИЙ ПЕРФОРМЕНС ПЛОДИ ДОРОСЛОСТІ Музично-поетичний перформенс, у якому звучатимуть вірші із нової книжки Галини Крук (в авторському виконанні) в органічній єдності із музичними імпровізаціями Олесі Здоровецької та Олександра Фразе-Фразенка 15 вересня 14:30‑15:15 Libraria speak easy bar вул. Лесі Українки, 14

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОГО РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА ІНТЕРНАТ ЧАС 15 вересня 15:00‑15:45 театр опери та балету пр. Свободи, 28 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВІРШІВ НАТАЛІЇ КРІСМАН ПУПОВИНА 15 вересня 15:00‑15:45 Тюрма на Лонцького вул. Степана Бандери, 1 ЗАГУБЛЕНІ ЛЮДИ ВІДНАЙДЕНОЇ ЗЕМЛІ: ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ОПОВІДАНЬ КАТЕРИНИ КАЛИТКО ЗЕМЛЯ ЗАГУБЛЕНИХ, АБО МАЛЕНЬКІ СТРАШНІ КАЗКИ ТА БЛАГОДІЙНА ФОТОВИСТАВКА-АУКЦІОН АВТОРКИ Розмова про вдячність місцям і людям та вплив географії на долю. Авторка презентує світлини, зроблені під час мандрівок у Криму, які можна буде придбати під час аукціону (кошти будуть передані КримSOS для допомоги дітям кримських політв’язнів). Дзига, Квартира 35 вул. Вірменська, 35 УСІ ТВАРИНИ ЖИВІ ТА ВІЛЬНІ Клуб чотири лапи і видавництво Кальварія презентують книжку Марікен Йонгман з читаннями й обговоренням для дітей 8‑12 років, батьків і тварин.

15 вересня 16:00‑16:45 Парк імені Івана Франка, Майданчик Dog Park вул. Соломії Крушельницької, 1 ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОМАНУ ОЛЕГА ШИНКАРЕНКА ЧЕРЕП Роман досліджує ірраціональне коріння «русского мира». Персонажі роману – ​ архетипова трійця билинних богатирів, сатирично трансформована сучасною російською дійсністю – ​подорожують із крайнього сходу Російської Федерації до України на танку.

15 вересня 16:00‑16:45 Книгарня Книжковий Лев просп. Шевченка, 14 МІСТИЧНО-ДЖАЗОВА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИДАВНИЦТВА TERRA INCOGNITA Вечірка Чопик Юрій, Винницька Ярина 15 вересня 17:00‑18:45 Libraria speak easy bar АНТИАНТИУТОПІЯ ОЛЕКСАНДРА ІРВАНЦЯ Зустріч з українським письменником Олександром Ірванцем, що збудував нам чудову країну з прекрасною столицею у Харкові та нечуваним літературним карнавалом. Жаль тільки, що все то у 1938 році. Але, уважний читач знайде там і нинішніх знайомих.

15 вересня 17:30‑18:15 Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3 ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИНОК УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ. ПІЗНАННЯ СЕБЕ Огляд новинок фантастики від українських авторів, виявлення загальних тенденцій та напрямків, спроба зрозуміти, які теми є найактуальнішими для сучасних українських письменників-фантастів та чи перегукуються вони із темами сучукрліту. Каторож Ярина, Матолінець Наталія, Жупанський Олексій, Завара Олександр,

Відута Любов, Вівчарик Назарій, Сілівра Ігор, Осійчук Ореста 15 вересня 18:00‑18:45 Найдорожча ресторація Галичини пл. Ринок, 14/8 СЕРГІЙ ЖАДАН: НОВІ ВІРШІ Автограф-сесія, 15 вересня 18:00‑18:45 Палац Мистецтв, 2 поверх, тераса вул. Коперника, 17 ВІД ТИЧИНИ ДО ЖАДАНА: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОВНОЇ ВЕРСІЇ АНТОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ Презентація доповненої Антології на 2016 сторінок за участі найвідоміших сучасних українських поетів. Андрухович Юрій, Жадан Сергій, Москалець Кость, Білоцерківець Наталка, Кичинський Анатолій, Герасим’юк Василь, Таран Людмила, Іздрик Юрко, Мідянка Петро, Бондар Андрій, Савка Мар’яна, Морозов Віктор 15 вересня 19:00‑20:45 Перший театр вул. Гнатюка, 11 ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ / ЖАДАН. СПІЛЬНА ВЕЧІРКА У 10 КОРПУСІ FESTREPUBLIC Ми поєднали на цій вечірці все найкраще, що могло трапитись з українською літературою. Слухаємо уривки нового роману класика сучасності та насолоджуємось сенсами у віршах найбільш революційного поета нашого часу. Все це – ​у невимушеній атмосфері клубу і безпоседнього спілкування з авторами. Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ презентація роману Таинственный Амбал Сергій ЖАДАН виступ з проектом Лінія Маннергейма 15 вересня 21:00‑23:00 ! FESTrepublic вул. Старознесенська, 24‑26 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ АНДРІЯ КУРКОВА РУХ ЕМАУС. ІСТОРІЯ СОЛІДАРНОСТІ Емаус – ​спільноти життя та праці, які діють у 37 країнах світу та допомагають безпритульним людям. Книга про Абе П’єра, який винайшов «благодійність, яка працює», та львівську спільноту Оселя, яка продовжує його приклад в Україні.

16 вересня 11:00‑11:45 Дзига, Квартира 35 вул. Вірменська, 35 ПОТРІЙНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ: ІВАН ФРАНКО – ​ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА, ДЖ.К. РОЛІНҐ – ​ФАНТАСТИЧНІ ЗВІРІ І ДЕ ЇХ ШУКАТИ, ІРИНА МОРИКВАС – ​МАГДА І ВІТЕР. Презентація одразу трьох дитячих новинок видавництва. Морозов Віктор, Малкович Іван, Продан Олександр 16 вересня 12:00‑12:45 Палац Мистецтв, Конференц-зал вул. Коперника, 17 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ НАМ УСІМ ПОЩАСТИЛО. РОЗМОВИ З ЮРІЄМ АНДРУХОВИЧЕМ Чому Юрій Андрухович застосовує автоцензуру? Чому ніколи не покине України? Чому вважає, що «нам усім старшенно пощастило»?.. Андрухович вражає безкомпромісністю і надихає оптимізмом.

16 вересня 12:00‑12:45 театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ КАТЕРИНИ ЩОТКІНОЇ ЛЮБОМИР ГУЗАР. ХОЧУ БУТИ ЛЮДИНОЮ Презентація книги про життя Любомира Гузара. Книга містить фотографії з родинного архіву Блаженного.

16 вересня 12:30‑13:15 Палац Потоцьких, Дзеркальна зала вул. Коперника, 15 ДИСКУСІЯ ІЗАБЕЛЛИ ХРУСЛІНСЬКОЇ, ЙОСИФА ЗІСЕЛЬСА ТА ОКСАНИ ЗАБУЖКО НОВА УКРАЇНА – ​НОВА ЄВРОПА. УКРАЇНЦІ, ЄВРЕЇ, ПОЛЯКИ: ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ 16 вересня 13:00‑14:30 Палац Мистецтв, Конференц-зал вул. Коперника, 17 ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОГО РОМАНУ ВАСИЛЯ ШКЛЯРА ТРОЩА 16 вересня 14:00‑15:15 Перший театр вул. Гнатюка, 11 КВЕСТ ДОПОМОЖИ КОТАМ: СТАНЬ ДЕТЕКТИВОМ!. ЗА МОТИВАМИ ДРУГОЇ ЧАСТИНИ КОТЯЧОЇ ІСТОРІЇ 36 І 6 КОТІВ ДЕТЕКТИВІВ. ПРОВОДЯТЬ ПИСЬМЕННИЦЯ ГАЛИНА ВДОВИЧЕНКО ТА ІЛЮСТРАТОРКА НАТАЛКА ГАЙДА. На учасників квесту чекає відповідальне завдання: спільно знайти паперові підказки-слова, які складуться у ключову фразу-розгадку. А далі – ​і в сам уривок з нової книжки 36 і 6 котів-детективів.

16 вересня 15:00‑15:45 Львівська обласна бібліотека для дітей, читальний зал дошкільників, вул. Винниченка, 1 МОТИВАЦІЙНЕ ШОУ 12 НЕЙМОВІРНИХ ЖІНОК Денисенко Лариса, Казанжи Зоя, Чубай Соломія, Коваль Олександра, Савка Мар’яна, Герасим’юк Ольга, Снітинська Ірина, Подоляк Ірина, Зубко Людмила, Бакланова Олександра, Іваничук Наталя 16 вересня 15:30‑16:45 Копальня кави пл. Ринок, 10 НОВА КНИГА МАЛОЇ ПРОЗИ ОКСАНИ ЗАБУЖКО Презентація збірки оповідань та повістей різних років.

16 вересня 15:30‑16:45 Перший театр вул. Гнатюка, 11 ПЕРФОРМАНС АЛІСІЇ ГАРРІС Алісія Харріс – ​поет-перформер. Вона гастролює на національному та міжнародному рівнях, виступала в посольствах США та ООН. Вона є номінанткою Pushcart, переможницею багатьох премій, живе в Атланті, працює головним редактором в журналі Scalawag.

16 вересня 16:00‑16:45 театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3

Юрій Андрухович (Україна), Маріанна Кіяновська (Україна), Антон Слєпаков (Україна), Остап Сливинський (Україна) Музиканти: MANU & оркестр INSO (Львів), Мантри Керуака (Харків), Вагоновожатые (Харків) Альберт або найвища форма страти (музичний спектакль за п’єсою Андруховича) Лаундж-зона Резидент (Житомир) Вільний мікрофон 16 вересня 22:00‑06:00 ! FESTrepublic вул. Старознесенська, 24‑26 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ПЕТРА ЯЦЕНКА НЕЧУЙ. НЕМОВ. НЕБАЧ. Разом з автором Петром Яценком та видавцем Василем Ґабором ми зануримося у життя одного з найбільш талановитих, загадкових і недооцінених письменників ХІХ‑ХХ століть Нечуя-Левицького.

16 вересня 18:00‑18:45 Львівський історичний музей (Королівська трапезна) пл. Ринок, 6 СТРАШНИЙ СУД: ДИЗАЙНЕРИ ПРО НАЙКРАЩІ ТА НАЙГІРШІ КНИГИ ФОРУМУ ВИДАВЦІВ 2017 Дискусія 16 вересня 18:00‑19:15 Готель Leopolis, зал Karelia вул. Театральна, 16 ЗУСТРІЧ ЗІ СЕЦІАЛЬНИМ ГОСТЕМ ФЕСТИВАЛЮ, НАТАЛІ ГЕНДАЛЬ 17 вересня 15:00‑15:45 театр імені Леся Курбаса вул. Курбаса, 3 ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ ВІТАЛІЯ ПОРТНИКОВА ЕВОРА 17 вересня 16:00‑16:45 Палац Потоцьких, Дзеркальна зала вул. Коперника, 15 ТРОЄ З БАТАРЕЇ НА ФОРУМІ ВИДАВЦІВ Година авторських ніжних пісень від акустичного гурту Троє з батареї. Тільки гітара, джембе і голос.

17 вересня 18:00‑19:15 Паб Купіца вул. Братів Рогатинців, 18 ВЕЧІРКА СТАРОГО ЛЕВА ТО Є ЛЬВІВ PARTY. ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОЛЕКЦІЇ МІСЬКИХ ІСТОРІЙ. ЗАКРИТТЯ 24 ФОРУМУ ВИДАВЦІВ Проект Мар’яни Савки – ​це історії 20 героїв, які відбулися з ними у Львові у певній конкретній локації. Історія міста пишеться живими подіями, які відбуваються в різних його закутках.Вечірка То є Львів Party – ​це зустріч із містом та героями книги. Савка Мар’яна, Андрухович Юрій, Табаков Павло, Забужко Оксана, Вдовиченко Галина, Морозов Віктор 17 вересня 19:30‑22:00 ! FESTrepublic вул. Старознесенська, 24‑26

НІЧ ПОЕЗІЇ ТА МУЗИКИ NON-STOP Автори: Алісія Гарріс (США), Наталі Гендаль (США), Барис Пятровіч (Білорусь), Андрей Хадановіч(Білорусь), Мария Мартисевіч(Білорусь), Галка Крук (Україна), Марюс Бурокас (Литва), Вітас Дешкніс (Литва), Сара Пуассон (Литва), Ерік Шімшік (Словаччина), Марія Іляшенко (Чехія), Юрій Завадський (Україна), Олександр Фразе-Фразенко (Україна), АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

9

тема

Атмосферні місця Львова Письменницький погляд Форум видавців – ​найбільший книжковий і літературний захід Центрально-Східної Європи – ​ незабаром відчинить двері для своїх відвідувачів. З 14 до 17 вересня у львівському Палаці Мистецтв та у понад 40 локаціях міста відбудеться 24-й фестиваль книги. За п’ять осінніх днів можна буде відвідати понад 1000 культурних та освітніх заходів. А ще – ​побувати в тих місцях міста Лева, про які із задоволенням згадують письменники, учасники Форуму видавців.

Наталка Сняданко Парк Івана Франка Мені дуже важливий старий львівський Парк Костюшка (Парк Івана Франка), через який я у студентські роки щодня ходила на пари. Досі ще маю через це сентиментальні спогади. «Мій» також – ​пам’ятник Франка, що стоїть саме перед входом до парку, під яким ми у студентські роки часто призначали зустріч організацією ММюННою ТУГою. Важлива мені також будівля тюрми на Лонцького – ​як місце пам’яті, бо повз неї я також щодня проходила, не усвідомлюючи ще тоді, що це за місце і яка трагічна у нього історія…

Іздрик Дзиґа Для мене найособливіше місце у Львові – ​це Вірменська, 35, де Дзиґа. Там упродовж кількох років я працював на журналом Четвер. І саме туди іду першим ділом щоразу, як потрапляю до Львова. Бо саме там завжди можу знайти близьких мені людей. Дзиґа – ​така своєрідна філія мого дому, де й почуваюсь я майже як удома.

10

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Галина Вдовиченко Високий замок Можна було б приватну карту скласти, назвавши Мій Львів – з дорогими, пам’ятними мені місцями – ​їх дуже багато! Одне з них – ​Високий замок. Тут і поцілунки були в часи закоханості, і читання уривків нового роману (поети покликали, а я ж поезії не пишу, то сказали: «Хто що має – ​те й читає»). Незабутнє залишилось враження від того читання-слухання під шум вітру. На Високий замок я піднімалася із найдорожчими людьми, щоб розділити з ними радість споглядання міста, з друзями та знайомими, які приїжджають до Львова і просять показати їм місто. Ми були тут за ясної погоди, коли видно далеко-далеко, і були в густому тумані, коли заледве бачили одне одного. І це теж було фантастичним відчуттям міста та повітря над ним. Я була там сама – ​тієї першої неділі Майдану, коли один з промовців сказав, що над Високим замком встановили ще й прапор Євросоюзу – ​і я пішла з проспекту Свободи, щоб на це подивитися, а потім повернулася до пам’ятника Шевченку, бо неможливо було піти додому. Там, на горі, на майданчику, найцікавіше або роздивлятися місто, сперечаючись з тим, з ким прийшла, що бачимо, що де є, або ж спостерігати за людьми, за їхньою реакцією на Львів, емоціями, виразами облич, чути уривки розмов… Фотографувати місто звідти теж цікаво, але жодне фото не передає того, що бачиш насправді. Тільки піднятися і все на власні очі «зафіксувати» – ​і то не раз, не два, бо Львів ніколи не буває однаковим!

Андрій Курков Порохова вежа Взагалі-то, у Львові я люблю Вірменку, але ця кав’ярня – ​вже занадто відома! Тож розповім про інші свої улюблені львівські місця. Порохова вежа. Якось взимку я пообідав там в ресторані, вийшов із вежі та побачив поруч, серед дерев, юрбу бідно одягнутих людей – ​бездомних і просто нужденних – ​які чогось чекали. Я вирішив чекати з ними. І дочекався білої машини з написом Оселя. Так Оселя прийшла в мій роман Львівська гастроль Джимі Хендрікса. Мабуть, дотепер це дивне місце біля Порохової вежі для мене є якимось «просвітленим» шматочком землі, де можна чекати дива, чекати доброти, смачних бутербродів, бородатих перехожих. Це така нейтральна зона між жорсткою реальністю і казковістю. Часто, коли буваю у Львові, виходжу зі старого міста та йду до Порохової вежі. Не раз бував там із моїми дорогими львівськими друзями.

До речі Колекція міський історій У Видавництві Старого Лева побачилася світ оригінальна книга То є Львів: Колекція міський історій. У цій новинці, створення якої особисто прокоординувала видавець та поетеса Мар’яна Савка, про свої знакові куточки Львова в ексклюзивних есе розповідають відомі люди: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Ольга Герасим’юк, Павло Табаков, Володимир Якимець із Піккардій‑ ської Терції, Віктор Морозов, Галина Вдовиченко та багато інших. Книгу То є Львів буде презентовано під час Форуму видавців – ​ у неділю, 17 вересня, о 19:30‑22:00 під час вечірки Старого Лева То є Львів Party (вул. Старознесенська, 24‑26). Розпитувала та цікавилась Галина Гузьо Фото: архів АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

11

тема

Ранкова кава

з Олександрою Коваль, президентом Форуму Видавців Зараз у «форумчан» – ​гаряча пора, вересень збирає видавців у Львові… Якби я знала 24 роки тому, що у мене не буде за цей час жодної літньої відпустки, то я б, напевно, передумала. Літо – ​це час найнапруженішої підготовки до фестивалю. А як починається ваш ранок? Досить звичайно: я прокидаюсь рано – ​ між 5:30 та 6 годинами – ​залежить від пори року. П’ю каву, їм кашу, займаюсь своїми справами та вирушаю на роботу. І так завжди – ​бо не маю вибору. Але ця відсутність вибору допомагає мені бути 12

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

постійно, як то кажуть, в робочий формі. Про відпочинок мрію, але поки є Форум – ​ мені це не загрожує. Чим живе Форум цілий рік, бо вересень – ​це верхівка айсбергу? Насправді, для того, щоб зробити захід такого рівня, треба працювати цілий рік. Це вам можуть сказати організатори всіх літературних фестивалів або книжкових ярмарків. Маємо невелику перерву одразу після події, але потім починаємо готуватися до нового Форуму. А крім того ми маємо Дитячий Форум – ​і він вимагає теж дуже багато часу. І відповідальності. Так і живемо. У нас невелика, як для та-

кого великого заходу, команда – ​постійно працюючих вісім осіб. Але перед самою подією до нас долучається ще декілька чоловік – ​зараз маємо 14‑15. І це справді замало. Але така реальність життя – ​доходи не дають збільшити команду Форуму Видавців. Є, звичайно люди, які допомагають – ​це наша програмна рада і куратори всіх тематичних майданчиків, спецпрограм, спецпроектів. Це близько 30 людей. Вони – ​волонтери. Готують свої проекти, які реалізують в рамках форуму. І це дуже добре – ​бо ніяка команда не змогла б підготувати настільки різноманітну програму.

Є такий відомий вислів, що той, хто читає книгу, завжди буде керувати тим, хто дивиться телевізор. Може, зараз це вже не актуально? Все змінюється… І дуже швидко. Я думаю, що ми навіть не встигаємо усвідомити і рефлексувати на всі ці зміни. Зараз третина Світу живе у віртуальній реальності, а ми поки що ні. Але ця віртуальна реальність і її закони вже диктують поведінку величезній кількості людей. І у сфері літератури не знають, як на це реагувати. Хоча література теж є віртуальною реальністю. Правда? Це нове покоління людей Z, яке прийшло на зміну поколінню У, починає диктувати свої правила: це дуже

конкретні люди, і вони знають, чого хочуть від цього життя. І точно знають, чого не хочуть. Вони ніколи не будуть працювати заради почуття обов’язку. Вони працюють тому, що їм цього хочеться, їм це подобається. І тільки так. Знайти спільну мову з ними – ​і тоді можна рухатися далі, щоб вони почали вважати наші справи потрібними. Вони такі розумні та дорослі, що можуть врятувати цей світ. А ви не маєте відчуття, що згодом книжковий Форум перетвориться на своєрідний клуб диваків, які все ще читають архаїчні книжки? Займаються чимось таким, що неможна пристосувати до життя? Думаю, що література була і буде завжди – ​як і театр. Але зараз настільки важко щось передбачити… Я впевнена, що скільки років у людей буде бажання писати, бажання творити нові світи за допомогою слова – ​стільки ж будуть існувати

і читачі. Чи будуть вони диваками? Всі ми в цьому світі трохи диваки. Інтернет як єдине джерело інформації – ​чи може він перетворитися на потік контрольованої інформації? Я використовую дуже багато інформаційних джерел у просторі – ​при правильному пошуку ти можеш знайти все, що тобі потрібно. Але той сами інтернет є джерелом і дезінформації. В соціальних мережах проявляються як найкращі, так і найгірші сторони людини. Маніпулювати тут просто. Але я думаю, що в часи глиняних табличок було теж складно отримати правильну інформацію. Кожен час має

свої виклики. Переконана: хто в дитинстві читав хороші книжки, знайде спосіб не піддаватися. Що стоїть на вашій книжковій полиці, до яких книжок ви повертаєтесь? Ні до яких! Колись у мене була манія: купувати книжки. Вся маленька квартира була забита книжковими шафами – ​ я наосліп знала, де яка книжка стоїть. Це зігрівало. Але їх з’являлося все більше і більше – ​і купуючи нові, я розставалася зі старими. Я стала дуже щедро їх роздавати. Бо зрозуміла: знайти потрібну книгу зараз легко. Але все одно маю дома багато книжок.

лись… ці відчуття стираються. Але останнім часом я читаю дуже багато бізнес-літератури. І що мене дійсно вражає – ​чому ці чудові засоби у нас не працюють? Як же на вашу думку не заблукати читачу у морі сучасної літератури? Давайте будемо відділяти тих письменників, що мають гроші, від тих, кого друкують видавці. Зараз багато нових трендів, і все це має своїх читачів. Хочеться більше перекладної літератури. Якісної і цікавої – ​але для того мають вирости нові перекладачі. А щоб розібратися – ​є, знов таки, простір світового інтернету. Різні книжкові платформи. І наш Форум працює саме для цього.

Чи буде жити друкована книга? Прогнозів робити не будемо, але я маю думку, що в наступні 20‑25 років нічого не зміниться. Зверніть увагу: у всьому світі після захоплення електронними книжками, люди повертаються до друку. Те, за що насправді нам треба переживати – ​чи будуть читати взагалі. Бажано, щоб той відсоток був великим. Бо дуже хочеться жити поруч з розумними та позитивно думаючими людьми. Фото: Ірина Похила

Що стало для вас справжнім відкриттям за останній час? А ви справді вірите, що людину, котрій майже 60 років, може щось вразити? Після цих тон прочитаних книжок? Я дуже добре пам’ятаю, як мене це вражало ко-

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

13

Р е с то ра н и

Винний смак перемоги Цього року – ​і вже не вперше – ​ресторан Vintage Nouveau отримав заслужену відзнаку – ​одразу два “бокали” Wine Spectator. Афіша привітала з високою оцінкою та поспілкувалася із шеф-сомельє винотеки Мар’яною Скавінською.

Мар’яно, вітаємо з достойною нагородою. Винотека Vintage Nouveau – ​ у Львові дуже популярна, адже винна культура в країні розвивається. Коли винотека отримала нагороду від Wine Spectator, побільшало гостей, котрі приїхали спеціально оцінити винну карту, визнану експертами. «Бокал» Wine Spectator – ​відзнака найважливіша у світі вина; коли прийшло повідомлення про нагороду, я перевіряла лист тричі! Отримати одразу два «бокали» для нас було несподіваним сюрпризом. Чесно кажучи, така цілі перед нами не стояла – ​ми переробили винну карту, додавши таку цікаву родзинку, як вина регіону П’ємонт. А ще зробили, мабуть, найбільший вибір в Україні таких вин, як бароло – ​в нас їх зараз 33 позиції.

17 позицій – ​барбареско, теж з цього італійського регіону. Думаю, що це і стало тим чинником, який вплинув на те, що нам дали одразу два «бокали». Бо умовою для їх отримання було наступне: мати мінімум 350 позицій вин у карті. Але в Україні є заклади з цією нагородою, які мають у своєму арсеналі 1500 вин! Вінтаж на сьогодні має 380, але тематика карти в нас дуже хороша – ​тому нагороду ми й отримали. І я вже, чесно кажучи, звикаю до того, що щороку ресторація щось отримує. Думаю собі: 14

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

а що ж далі? Мабуть, треба працювати над наступними трьома «бокалами». А за що їх можуть дати закладу? Обов’язково треба мати в переліку вин так звані вертикальні позиції – ​це одне й те саме вино, але з урожаю різних років. Але наші імпортери не завозять таких вин. Ось тому це складно, хоча, думаю, за декілька років ми складемо свою унікальну вертикальну колекцію вин у Vintage Nouveau. Неможливого нічого немає. Яку ж відповідальність накладає ця чудова і довгоочікувана премія? Чи після неї можна вже розслабитись та відпочивати? Не в моєму стилі відпочивати після досягнень! Успіх завжди наштовхує на нову роботу. З картою ресторану потрібно постійно працювати – ​бо меню закладу змінюється чотири рази на рік. І кожного сезону треба вводити щось нове. Ми маємо свій винний клуб – ​спільноту людей, які до нас приходять на дегустації. Раз на місяць ми збираємо поціновувачів вин і мусимо їх дивувати. Зараз ми розпочинаємо низку нових проектів у самому ресторані – ​будемо робити регулярні фестивалі вина, тематичні

дегустаційні вечірки. А ще хочемо ввести таку ініціативу – ​спілкування на тему вина. Будуть збиратися разом гості нашого ресторану, будемо колегіально обирати тему вечора і говорити, ділитися досвідом. Зрозуміло – ​пити вино, про яке йтиметься. Бо без дегустації неможливо оцінити напій. Основна робота сомельє, власне, і полягає в дегустації – ​книжки можна прочитати, теорію вивчити, але якщо ти не п’єш вино – ​ти не маєш досвіду. І знання зводяться на нуль. Куштувати треба обов’язково – ​бо тільки так можна виконати свою основну роботу: вдало підібрати вино до страви. Але це не означає, що теорію можна пропустити – ​вона неймовірно важлива. Хоча, тільки куштуючи на смак вино, сомельє буде справжнім фахівцем. І ви куштували всі 380 позицій винної карти ресторану? Так! Немає жодного вина, яке б я пропустила. Взагалі ця нова карта у Vintage Nouveau складалась, виходячи з досвіду сомельє – ​мого та дівчат з команди ресторану. До речі, ми маємо дуже сталий дівочий колектив, можливо, – єдиний жіночий колектив сомельє в Україні. Принаймні, я не зустрічала трьох дівчат-сомельє в одному закладі одразу. Взагалі серед жінок це не дуже розповсюджена професія, а в нас – ​одразу три. Думаю, за це потрібно дати окремий призовий бокал. Хотілося б! Будемо над цим працювати. Мар’яно, давайте трохи розкажемо читачам про тренди – ​бо вино, як і все інше, має і тенденції, і моду, і розвиток нових напрямків. Ще раз скажу про П’ємонт: на мою думку, Бароло – ​одне з найкращих вин із чудовим поєднанням ціни та якості. Це велике, але доступне вино! Обов’язково будемо робити дегустації цього чудового напою. І збільшувати кількість позицій. А ще нас дуже цікавить регіон Бургундія, особливо його зона Шаблі, де, як усім відомо, роблять знамениті білі вина. Вони поділяються ще на різні категорії, найвища з котрих – ​ гранд крю. Відомо, що їх є 7 офіційних (Бланшо, Бугро, Ле-Кло, Прёз, Гренуй, Вальмюр та Водезир) і неофіційний Мутон. Зараз у винній карті ресторану Вінтаж представлені всі 8 позицій цього вина. Наступний крок – ​збільшення в карті вин з Франції. Поповнимо колекцію з П’ємонту, з сонячної Іспанії, хоча вже маємо непоганий вибір вин з цієї країни. До речі, ми чітко

орієнтуємося на потреби відвідувачів. Маємо постійних гостей у готелі, постійних гостей ресторану. Їхні відгуки для нас дуже важливі. Хоча з самого початку ми робили карту, в якій якнайширше представлені всі винні регіони світу. Уругвай, Чорногорія, Хорватія – ​в нас є дуже рідкісні вина з рідкісних регіонів. З Лігурії маємо дуже чудове вино – ​його навіть в Італії не так легко знайти. Я дуже часто відвідую різні тематичні виставки в нашій країні і за кордоном. Все це допомагає бути в курсі всіх тенденцій та трендів. Все нове та цікаве з’являється в нашій карті. Можете пригадати: яке вино здивувало вас як сомельє? Сомельє завжди дивують нові вина, які вони куштують! Якусь одну позицію мені зараз назвати складно. Мені щастить пробувати вина – ​і новинки дуже часто приємно вражають. Світ вина великий – ​життя не вистачить все перепробувати. Часто сперечаються – ​а чи дійсно так потрібна теорія сомельє, що практикує? Навіть критики про це не мають однієї думки… Якщо я щось роблю – ​намагаюся робити це ідеально. І, на мій погляд, теорія від практики невіддільна. Цього року я вступила до спілки сомельє України. Братиму участь у поліпшенні культури споживання вина в країні. А ще я щороку беру участь у різних конкурсах. І однією з моїх планок, моїх нових вершин є мрія стати кращим сомельє України. До цього я і готуюсь ретельно. Треба багато читати, готуватися – ​і це насправді дуже складно. Але попереду – ​ще світові конкурси! Є куди рухатися. Багато серед професійних сомельє світового рівня жінок? Є такі. Є жінки, які відкривають винні бари, займаються постачанням вин. Але минулого року я слідкувала за світовим конкурсом сомельє – ​і серед 15 учасників була дівчина, вона навіть попала до трійки фіналістів. І у мене одразу виникла ціль – ​ і я так можу. Я теж хочу стояти на цій сцені і казати, що я з України. І тієї вершини я колись доберусь. Завжди питаю про наші вітчизняні вина – ​чи представлені вони у вашій новій карті? Обов’язково! Впевнена: гарні вина в Україні є. Вина, які просто вражають. І наші гості з-за кордону завжди мають змогу у Vintage Nouveau оцінити якість українського вина. За яке нам не соромно. Наша країна має чудовий потенціал. У Бордо працює музей вин світу – ​і там уже є сучасне українське вино. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: Олег Денисенко АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

15

Га с т р от е м а

Без овочів не обходиться жодна кухня. Стародавні греки десятою музою вважали богиню овочевого кулінарного мистецтва Кулину. Наші галицькі господині знали багато цікавого про кулінарні можливості часнику, огірка, селери, гарбуза, цибулі, буряка. Про овочи писали книги, вивчали як науку. А ми – ​ із задоволенням куштуємо у рестораціях Львова.

Овочева гармонія …для приготування окре‑ мих овочевих страв широко використовуються різні види салату, помідори, цибуля-по‑ рей з додаванням самих різних компонентів …

салат Імперіал (мікс салату, чері, маслини, перепелині яйця, болгарська бринза, лосось слабосолений) Дністер ресторан готелю вулиця Яна Матейка, 6, (032)2974317

16

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Га с т р о т е м а карамелізована цвітна капуста з морквяним пюре, карі, родзинками та горіховим крамблом Vintage Nouveau ресторан готелю вул. Староєврейська, 25 (032) 235‑6834

… на Львівщині в пошані савойська та цвітна капуста, які готують само‑ стійно або обов’язково додають у різні смачні та корисні страви…

…сучасна кухня використовує практично всі поширені в Україні овочі – ​особливо для приготування різних закусок…

салат з кейлу та смузі The Cult лаунж-бар Вул. Чайковського, 7 (032) 242-2242

18

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Прямі поставки від виробників з усього світу

вул. Гнатюка, 15 вул. Стрийська, 78

159.

1 7 9.

8 9.9

95 8 9.9

5

5

95

7 9.9

5

7 9.9

5

Га с т р о т е м а

… кожний регіон має власні варіан‑ ти борщів – ​київський, полтавський, львівський, волинський, чернігівський, галицький та інші. Все залежить від бульйону і набору овочів…

Борщ на яловичих кістках з томленою свининою та солодовими пампушками Юшка Шніцель Бар вул. Вірменська 3/3 10:00‑23:00 …оригінальність страв залежить від виду продуктів, посуду і технології приготування, яка може бути складною і довготривалою, а може – ​ навпаки – ​бути дуже простою…

Баклажанова ікра з грильованих овочів у супроводі кедрових горішків та хрумкої чіабати Грушевський ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676 4600

… дієтологи та генетики вва‑ жають, що здорове харчування повинно бути різнокольоровим – ​ червоним, оранжевим, жовтим, зеленим…

Млинець зі шпинатом та сирним соусом Смаколик кафе здорового харчування вул. Михальчука, 5 08:00‑21:00 (032) 245‑2284 (096) 647‑3883 smakolyk.com Wi-Fi 20

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

…універсальним лідером серед овочевих рослин є буряк столовий. Вживають його в свіжому, вареному, запеченому, сушеному і квашеному вигляді. Він входить до складу багатьох національних страв…

салат з запеченого буряка, козячого сиру та гранатовим дресінгом Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок 14/8 (другий поверх) (050) 430 8783

Вечір з присмаком червоного

14 вересня

Відчуй себе сомельє ​ бираємо краще з 6 мерло о Іспанія, Франція, Чілі, Італія, Україна Шоу вибору вин проведе професійний сомельє

19:00

Шеф-кухар ресторації презентує особливі страви

The Cult

Закуска з овочей-гриль

Прошутто з грушею та рукколой

лаунж-бар

Паста капрезе

Вул. Чайковського, 7

Тартар з телятини

додаткова інформація

Ніжний паштет та пармезан з виноградом

(067) 829-1755

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

21

нове

Новий ф’южн-ресторан клубу Split Авторська інтерпретація смаків, що поєднує непоєднуване, витончений мінімалізм – ​вперше у Львові, в новому ресторані Split, ви зможете осягнути мудрість і філософію гастрономічного Сходу.

Новий ресторан клубу розташований у самому центрі, з просторих вікон відкривається чудо-панорама на серце древнього міста Лева, що пульсує. Інтер’єр ресторану з першого погляду здатний здивувати і зачарувати кожного гостя особливою атмосферою. Вишуканий дизайн преміум-класу у стилі лофт сприятиме релаксації та спілкуванню. Всі розкішні елементи декору – ​ексклюзивні речі, виготовлені на замовлення. Тут чітко виражено сплетіння мінімалізму і традиційних орієнтальних мотивів, духовності та стриманості. Але головне, заради чого треба сюди завітати – ​паназіатська кухня в авторському виконанні. Цей новий для міста стиль визнає лише ті способи приготування, які направлені на максимальне збереження свіжості та якості продуктів, підкреслення їх натуральних смаків. Тепан-які, робата, вок, дим сами – ​ви вивчите ці слова, спостерігаючи за процесом приготування страв на відкритій кухні. А допоможе в цьому шеф-кухар з колосальним, 15-річним досвідом роботи – ​Роман Щурко працює в команді від дня заснування клубу Split.

Split ф’южн-ресторан авторської кухні пл. Міцкевича, 6/7 резерв: (032) 242‑2200 18:00‑06:00 (з 24:00 діджей, гра на вінілі) безкоштовний потужний Wi-Fi дрес-код: коктейльний, вечірній, діловий, кежуал 22

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Унікальне професійне світлове та звукове обладнання залу, медійна система (11 плазм!) з великим спектром можливостей: трансляція подій, роликів, фільмів. Просторий банкет-хол на 160 осіб ідеально підходить для заходів будь-якого рівня і формату, будь то святкування весіль чи інших урочистостей, проведення конференцій або навіть фестивалів. Якщо планується фуршет – ​ви можете запросити до 300 гостей, для ресторану площею понад 600 м² майже немає обмежень. Але є тут і затишна кімната – ​для куріння сигар або кальяну. Про кальяни треба окремо: у Split діє кальян-меню, в якому понад 200 видів тютюну та 300 різних смаків, понад 30 видів кальянів з усіх куточків світу. Деякі існують лише у 3 екземплярах! Акваріуми з живими морськими істотами, яких гості можуть обрати для приготування, енотека з широким асортиментом вишуканих вин (включно з біодинамічними та кошерними) і сомельє, професійна барна та авторська коктейльна карти, дизай­ нерський посуд ручної роботи, унікальна подача страв – ​кожен гість отримає тут своє задоволення. Бо Split – ​це місце незмінних традицій вишуканого відпочинку та гармонійного поєднання стилів. Завітайте в Split і побачите по-новому місто Лева – ​давнє та сучасне, але таке близьке до серця кожного. І хай ніщо не відволікатиме вас від гастрономічного задоволення.

Клуб поціновувачІв міцного

21

вересня

19:00 паб Дублін вул. Вірменська, 1А

додаткова інформація

Що п’ють справжні ковбої Порівняй бурбони – ​та обери той, що будеш замовляти завжди Прив’яжи коня та приходь в Дублін

(067) 829-1755

Гастровечір з Афішею

28 вересня

19:00

унікальне поєднання 6 вишуканих вин Тоскани та 5 страв авторської львівської кухні

тільки цього вечора Рієт з осетра Гусяча ніжка з червоною капустою

Найдорожча ресторація Галичини (Масони)

Шотландське яйце з соусом голландез

пл. Ринок 14/8 (другий поверх) (067) 829‑1755

Запечений буряк

Овочевий тартар

додаткова інформація

(067) 829-1755

Страви та вина презентує сомельє рестораціі АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

23

З д а й к ра п к у

Всі зірки Premier Hotel Dnister Цьогоріч Львів очолив рейтинг найбільш привабливих туристичних міст: саме сюди прагнуть потрапити спраглі до нових вражень мандрівники, щоб відпочити та розважитись. Разом з емоціями, які дарує їм колоритне українське місто, гості відзначають галицьку доброзичливість та гостинність, з якою їх приймають в Premier Hotel Dnister – ​одному з кращих чотиризіркових готелів Львова.

Генеральний директор готелю Андрій Балагура розповів Афіші про особливості роботи з туристами та прогресивні нововведення, що просувають сферу гостинності вперед.

Premier Hotel Dnister вул. Яна Матейка, 6 (032) 297-4317 24

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Андрію, якими критеріями, як правило, керуються туристи, обираючи місце для проживання? Плануючи майбутню подорож, більшість людей активно користується спеціальними сервісами бронювання, такими як Booking, Tripadvisor, Expedia. Ці сервіси дають змогу переглянути фотографії номерів, оцінити переваги обраного готелю, прочитати відгуки інших мандрівників – ​ одним словом, заздалегідь подбати про місце для повноцінного відпочинку. Звісно, критерії вибору в кожної людини різні, але, опираючись на власний досвід, можу сказати, що більшість звертає увагу на місце розташування готелю та якість обслуговування. В Premier Hotel Dnister є чудова перевага – ​він знаходиться в історичній частині міста, поблизу визначних архітектурних пам’яток – ​Собору Св. Юра,

Будинку вчених, Національного університету ім. І. Франка, до того ж межує з найстарішим міським парком України. Та вдале розташування – ​це ще не все, адже рівень готелю визначається не кількістю «зірок», а рівнем сервісу та увагою до побажань гостя. Premier Hotel Dnister недаремно позиціонується як готель, що створює емоції – ​ми прагнемо перевершити очікування наших гостей, пропонуючи їм різноманітні можливості для відпочинку. Врешті-решт, саме для цього люди приїжджають до Львова. Які саме послуги Premier Hotel Dnister готовий запропонувати своїм гостям?

Premier Hotel Dnister чи не перший готель у Львові, який у своєму номерному фонді

має так звані connected rooms – ​тобто номери покращеної категорії з додатковим внутрішнім сполученням з сусіднім номером. Якщо гості подорожують з домашньою твариною, їм не потрібно перейматися, як і куди з нею поселитися, – ​Premier Hotel Dnister розміщує гостей з домашніми тваринами, надаючи при цьому найнеобхідніші зоотовари. Йдучи в ногу з часом, ми також подбали про власників електромобілів: на паркінгу готелю встановлено стаціонарний зарядний пристрій, гості мають змогу зарядити свій електромобіль безкоштовно. Звісно, на цьому ми не зупинятимемось. Готель вже отримав міжнародний сертифікат Green Key за відповідність міжнародним екологічним вимогам та турботу про захист навколишнього середовища,

ми й надалі плануємо рухатись в цьому напрямку. Чи розглядаєте ви розвиток готелю в бізнес-сегменті?

Premier Hotel Dnister – ​один з чотиризіркових готелів бізнес-класу, що вже зараз здатний розмістити на своєму конференц-майданчику близько 600 осіб. У нас є значний досвід у проведенні подій національного та міжнародного рівня – ​наприклад, за останній рік в Premier Hotel Dnister проходили міжнародні конференції Ради Європи, конференції провідних міжнародних фармацевтичних компаній, українсько-польський з’їзд хірургів, ми були співорганізаторами таких гучних подій як LEOPOLIS GRAND PRIX, міжнародного фестивалю танго Tango Remolino, освітньо-культурної конференції Limmud. Тому ми завжди радо допоможемо нашим партнерам у проведенні бізнес-події будьякої складності.

Цілком зрозуміло, чим саме ваш готель приваблює гостей міста. А що цікавого є у вас для львів’ян? Насправді, львів’ян зараз дуже важко здивувати незвичними стравами в меню, та жодний мешканець Львова не залишиться байдужим до унікального краєвиду Старого міста, який відкривається з вікон нашого Dnister Panorama Bar. Ми ламаємо стереотип недоступності готельних локацій для відвідувачів з вулиці: люди навідуються сюди, щоб побачити та відчути Львів на смак, насолодитися затишком та поспілкуватися в спокійній атмосфері. Що найприємніше – ​в ресторани Premier Hotel Dnister приходять цілими родинами, після прогулянок в парку з дітьми. Для батьків це доволі зручно, адже серед наших пропозицій є спеціальне Kids Menu, де усі страви і напої смачні, а головне – ​корисні та з цікавою подачею. Враження від подорожі – ​це частково і враження від готельного сервісу. Наскільки тут є важливою робота командної роботи? Часто працівники готелю – ​це перші представники міста, з якими контактує мандрівник. У сфері гостинності немає дрібниць, кожна деталь має значення: зовнішній вигляд працівника, його усмішка, щире бажання допомогти гостеві. Позитивні враження та відчуття задоволення у гостя – ​це результат роботи кожного працівника команди. В Premier Hotel Dnister ми намагаємось створити домашню атмосферу, в якій буде комфортно кожному, куди захочеться повернутися як працівникам, так і гостям готелю.

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

25

р е сто ра н и

Смаколик:

як вдома Дві чарівні пані – ​Оксана та Наталя – ​гостинно зустріли Афішу у залитій сонцем залі Смаколика. Квіти, усміхнені обличчя персоналу, м’які диванчики та смачнюща ароматна кава – ​ранкова бесіда складалась якнайкраще. «Все почалося з того, що юрист та економіст вирішили започаткувати свою справу», – ​каже пані Оксана. «Але, як справжні господині, ми хотіли дбати не тільки про відпочинок людей, а й про їх здоров’я. Так виникло сімейне кафе під назвою Смакота, де варили каші, смажили млинці. Але цього було явно замало. Тоді ми вирішили, що потрібно мати повноцінне меню, в якому будуть лише «правильні» та здорові страви. І шість років ми працювали як дієтичне кафе.

Смаколик – ​унікальне кафе у самому центрі Львова, у меню якого є «правильні», поживні, корисні та здорові страви. Вже 14 років тут слідують принципу «кухня як вдома». Спробувавши хоча б один раз страви у Смаколи‑ ку, найвибагливіші гурмани захочуть завітати сюди знову. Мінімальна кількість спецій підкреслює натуральний смак їжі. Окрім того, тут печуть корисні тістечка та інші солодощі, печиво із додаванням трав, необхідних для збалансованого харчування. Багато смакоти можна взяти й додому – ​у кафе є різноманітні варення та мед, маринади та соуси, справжній живий йогурт, кукурудзяний, гречаний, трав’яний хліб, вареники з різними начинками, живі проростки та клітковина, чаї та соки, приправи та олії. Бо, як кажуть мудрі люди, найкраща інвестиція, яку можна зробити у своє здоров’я, – ​це корисна та здорова їжа.

Смаколик кафе здорового харчування вул. Михальчука, 5 08:00‑21:00 (032) 245‑2284 (096) 647‑3883 smakolyk.com Wi-Fi 26

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Хоча, слово «дієта» не дуже подобалось відвідувачам. Проте в той самий час дуже потужно у Львові почали розвиватися фітнес-центри, люди стали більше уваги приділяти собі. І здорове харчування стало невід’ємною частиною нового модного тренду: здорового способу життя. Так наш заклад став кафе здорового харчування Смаколик. І це дуже добре, бо «правильне» харчування – ​це й великий перелік страв, натуральність продуктів, свіже приготування, як то кажуть, «з-під ножа». Меню складається по сезону. Сировина дуже ретельно відбирається, ми працюємо з натуральними господарствами. І нашу філософію розділяють гості закладу! А зараз вже півроку ми працюємо над новим проектом SmakOk – ​пропонуємо львів’янам індивідуальне харчування, яке передбачає багато програм для покращення здоров’я».

Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: Ірина Похила

Прямі поставки від виробників з усього світу

вул. Гнатюка, 15 вул. Стрийська, 78

459

269

.95

.95 395

139.

95

6 9.9

5

.95

З д а й к ра п к у

The CULT: Фото: Marta Bоssа

їж, пий, розважайся

“Виходячи з семирічного досвіду роботи в управлінні людськими ресурсами, я оцінюю успіх компанії за рівнем задоволеності працівників. Адже все просто: коли колектив на робочому місці мотивований, отримує достатню оплату, гідне відношення до себе, заряджений позитивом та ідеєю зробити кожного гостя щасливим – ​тоді у закладі з’являють-

Ольга Добровольська, власник рекрутингової компанії Redberry

ся: смачні страви необхідної температури, коктейлі з достатнім об’ємом інгредієнтів, швидке обслуговування, привітність персоналу, позитивна атмосфера та найважливіше – ​бажання повертатись саме сюди. Таким для мене є the CULT. Заклад з насиченою історією та приємними спогадами, відомий кожному львів’янину. Сьогодні в нього наче вдихнули нове життя. Зберігши свою унікальну емоційну атмосферу, тут дарують гостям європейську якість та українську гостинність. У сучасному темпі життя мало часу залишається на відпочинок, тому я прихильник відвідувати заклади, в яких гарантовано отримаю те, чого очікую. The CULT дарував мені: сімейні вечері, романтичні побачення, переговори з партнерами, зустрічі однокласників, незабутні вечори з «голосистими» подругами та просто перегляд концертів у компанії друзів. І кожного разу я отримувала смачну їжу, напої та заряд хорошого настрою.

Ми всі звикли оцінювати успіх закладу загальноприйнятими критеріями: локацією, меню, сервісом, розвагами. Для професійного рекрутера пані Ольгі показником справжнього успіху є просто щасливі офіціанти.

The Cult speakeasy вул. Чайковського, 7 (097) 239‑1414 18:00‑06:00 facebook.com/ speakEsyCult insta: the_cult_speakeasy 28

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Чому ж я так люблю the CULT? Бо тільки від команди залежать чистота, смак, якість, швидкість та атмосфера закладу. Для мене формула успіху ресторану проста: любіть, поважайте та винагороджуйте свою команду! Тоді працівники всю любов та увагу даруватимуть вашим гостям.

P.S.: приємним довершенням CULTового вечора став розрахунок. Мій рахунок виявився щасливим, і наступного разу я отримаю десерт в подарунок. Лояльність закладу до гостей – ​більше, ніж класичні бонусні системи, які, до речі, також тут присутні.”

б а ч или

В гостинних стінах оновленої ресторації Медівня, яка розташувалася навпроти входу до знаменитої Вірменської церкви, у самий розпал літа Афіша разом з постійним партнером – ​мережею крамниць Вина Світу – ​провели дегустацію легких італійських вин. Шеф-кухар Юрій Кавалець і його команда, спираючись на традиційні рецепти галицьких страв, дивували гостей вечірки смачними наїдками з локальних та заморських продуктів. А тонкі та делікатні вина Mosketto з П’ємонту як найкраще підкреслювали їх смак. Чи то страви так гарно пасували напоям? Думки дегустаторів розійшлись – ​ але у головному всі були єдині: як же смачно, гостинно, весело і солодко може бути в Медівні!

Медова вечірка з італійським

акцентом

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

29

нове

Привіт,

«…Жив собі звичайний хлопець зі Львова, називав‑ ся просто – ​Юшка Шніцель. Але мав той молодик невгамовне бажання перевірити світ на міцність. Була в нього підозра, що, може, десь трава зе‑ леніша, сонце – ​яскравіше. А, може, були в нього зовсім інші, не менш вагомі причини сісти на поїзд та поїхати пробувати життя на смак. Хто жив, той знає, що смак життя – ​дуже делікатна і специфічна справа. Час ішов, і у різних країнах почали гово‑ рити про містера Шніцеля, що приїздить до різних міст та перш за все біжить смакувати місцеву кухню, шукаючи «своє» в кулінарному колориті. І де сьогодні той Юшка Шніцель, спитаєте ви? Він повернувся до Львова, щоб розповісти свою істо‑ рію про те, як відповіді були ближче, ніж він думав, та пригостити всіх таким шніцелем та юшкою, що ніде в світі більше не знайдеш…»

Юшка Шніцель! Ось таку легенду почула я на вулиці Вірменській, де днями відкрився новий ресторан зі стравами галицької кухні. Невгамовний, як той Юшка, Костянтин Смолій – ​власник Delicateka, Rock’n’Dogs та Корки та Крихти, – ​на цей раз створив заклад на основі всього двох базових страв. «Ми всі виросли на домашніх супах,» – ​каже шеф-кухар закладу Віталій Романюк «Суп з гороху, борщ та грибна юшка готувались і готуються майже в кожній родині. Ми лише довели рецепти зі старих переписів до ідеалу. Картоплю до борща варимо і подаємо окремо. М’ясо готується по особливій американський технології. А соковитий шніцель ідеально підходить до наших міцних напоїв. Також є закуски, салати та десерти. На кухні не використовуємо «заморозку», всі продукти – ​свіжі. До речі, меню також буде змінюватися згідно з сезоном – ​воно невелике і дуже мобільне.»

Новий заклад відкрили у старий кам’яниці, над інтер’єром працювала Христина Гедиш, але багато тут і ідей власника. Відкрити очам відвідувачів кухню, знести стіну між нею і баром було рішенням саме Костянтина. В невеликому залі багато цікавих деталей: незвичні лампи, полички з квітами, каструлі та старі пательні на стелі. Фантастичні за формою, але дуже зручні стільці просто змушують сісти та випробувати їх комфортність. Я піддалася: сіла і з’їла юшку з білих грибів та шніцель з телятини. Порції – ​великі, подача – ​цікава. Окреме “спасибі” за яскраво-зелений соус з кінзи: з ним можна з’їсти й тарелю. До речі, для Юшка Шніцель Бар створили особливу супницю з ручкою: берешся за неї і зручненько допиваєш залишки своєї зупки. Бо смачно. Юшка Шніцель Бар вул. Вірменська 3/3 10:00‑23:00 30

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Записала Олександра Зайченко Фото: Ірина Похила

б ач и л и

Шоста вечеря У серпні весела та професійна команда #13шефів відвідала вечерю у ресторації Тлустий Гусак. Атмосферу середньовічної трапези створювало все: і старовинні стіни, і чудово стилізований інтер’єр закладу, і посуд, і музика. Але найбільше цей вечір запам’ятається гостям неординарними стравами від шеф-кухаря Дмитра Левіна. Чого тільки назви коштували: М’ясна закуска з Шервудського лісу, цариця Понтійського моря, улюблений делікатес Короля Артура. Наїдки королівських дворів подавали з особливими винами, які можна знайти тільки у Гусаку. Під мерехтіння свічок, під кришталевий дзвін келихів товариство втішалося вишуканою їжею та бесідою.

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

31

нове

У приміщенні старовинної аптеки на вулиці Миколи Коперника, де в 1853 році була винайдена перша в світі гасова лампа, відкрили інтерактивний музейкондитерську Під золотою зіркою.

Під Золотою Зіркою Кондитерська аптека Іонових

реконструкцію приміщення, по крихтах збираючи залишки пасажу Міколяша. За словами засновника закладу Андрія Іонова, цей будинок був у жалюгідному стані. Оскільки приміщення є історичною пам’яткою місцевого значення, до його реставрації були особливі вимоги. Зокрема, власник мусив відновити меблі, які були майже знищені в радянські часи. «Ми намагалися зберегти атмосферу аптеки, передати дух цього унікального місця. Збереглося також кілька автентичних гасових ламп, оригінальні постери та афіші – ​одна з них рекламує Галицьку крайову виставку 1894 року», – ​каже пан Андрій. Зараз у кондитерській можна посмакувати «історичними» напоями, насолодитися вишуканими стравами – ​їх готують тут за відновленими переписами. А чому тоді аптека? “Колись в аптеках продавали не тільки ліки – ​Міколяш тут торгував і шоколадом, і настоянками, і фіточаями,” – ​пояснює власник.

Під Золотою Зіркою кондитерська аптека Іонових вул. Миколи Коперника, 1 (032)297‑1079 09:00‑23:00 32

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

У цій кав’ярні відвідувачі зможуть скуштувати смачну випічку, приготовану за унікальними давніми рецептами, випити кави прямо в інтер’єрі музею – ​старовинні відреставровані меблі, що колись належали аптеці, фотографії та постери із зображенням старого Львова створюють особливу атмосферу. А було так: у 2013 році стару аптеку зачинили. Чотири з половиною роки там робили

б ач и л и

Дегустація у Масонів В липні у дворику концептуального закладу Найдорожча ресторація Галичини, який львів’яни часто називають просто Масони, провели дегустацію чудових літніх вин. Легкі та вишукані совіньйони з різних країн та виноробень подавались до столу у супроводі різноманітних страв від шеф-кухаря Дмитра Омельницького: салат із печеної молодої моркви та броколі під сирним мусом змінював ріет з осетра на теплих грінках. Крокети з коропа в гречці на вершковому велюте з насінням ріпаку сперечалися у легкості смаку з томленими у ніжному масляному соусі бермонте овочами. Гості насолоджувались тонкими винами, обговорювали разом з сомельє Ігорем нюанси Sauvignon Rose Marlborough Sun або Terlan Winkl Sauvignon Blanc та інших дегустаційних зразків. До речі, зараз в арсеналі ресторації понад 350 позицій вин з усіх куточків Земної кулі.

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

33

по д і я

Весь Світ – ​у Львові Нова, велика і красива – ​на вулиці Гнатюка відкрилась ще одна фірмова крамниця мережі Вина Світу.

Через прозорі вітрини проглядається вже знайома львів’янам мапа винних регіонів, з яких постачають напої до святкових столів. Невимовно яскрава палітра охоплює всі паралелі та меридіани: вишукані та ординарні, ігристі та тихі, білі та червоні вина, віскі на різні смаки, бренді, коньяки до будь-якої події везуть у місто Лева з різних країн. Прямі постачання від виробників роблять всі ці напої для гурманів не просто цікавими – ​доступними за ціною.

Вина Світу Мережа фірмових крамниць Вул. Гнатюка, 15 Вул. Стрийська, 78 34

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

За якістю тут слідкують ретельно: відповідальні власники та досвідчені менеджери особисто відбирають напої та постачальника. До речі, тому й ціни приємні – ​бо посередників нема. Окрім напоїв, на поличках крамниці – ​колекція (по іншому й не скажеш) чаїв, кави, шоколаду, різних солодощів – ​з далеких країв та місцевого виробництва. Але незмінно високої якості. Завітайте в нову крамницю, поспілкуйтесь з приємним та гостинним персоналом і оберіть собі напій до смаку.

р е сто ра н и Галичанки, які славилися своїми зупами, струдлями, пирогами та тістечками, не боялися змішувати різні рецепти у своїх переписах. Львівська кухня збагачена традиціями тих народностей, які століттями проживали пліч-о-пліч з українцями у Львові: поляків, євреїв, австрійців, угорців, німців, вірмен. Але страва, яку пропонують скуштувати у ресторації Бартоломей, готували саме у Львові.

Королівський язик Історично доведено, що у Галичині значно швидше, ніж у Наддніпрянській Україні, почали використовувати в кулінарії різні спеції та приправи, як, скажімо, шафран та розмарин, оливкову олію та цитрини, гвоздику тощо. І те, що яловичий або телячий язик визнані галицькі господині першими почали подавати до святкового столу – ​теж доведена правда. Принаймні так пишуть у старих переписах. Смачний, ніжний і поживний язик по праву вважається делікатесом. З нього можна зробити безліч смачних страв, не обмежуючись банальним заливним. І в жодному регіоні України не використовували язик так, як у Галичині. Суто львівську страву подавали і як холодну перекуску, і як гарячу. Навіть на сніданок доброчесні городяни могли

Амадеус ресторан пл. Катедральна, 7 (032) 235‑6316 10:00‑23:00 Атляс ресторан Площа Ринок, 45 (032) 235‑8188 08:00‑00:00 Бартоломей ресторація львівської кухні Lemberger Küche вул. Вірменська, 5 (098) 835‑5570 10:00‑23:00 bartolomey.lviv.ua Бачевських ресторан вул. Шевська, 8 (098) 244‑4444 08:00‑02:00 kumpelgroup.com

36

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Вероніка кондитерська-ресторан пр. Шевченка, 21 (032) 261‑4456 09:00‑23:00 veronica.ua

Гармата Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295‑8222 07:00‑23:00 citadel-inn.com.ua

Вірменка кав’ярня вул. Вірменська, 19 (067) 278‑1608 09:00‑23:00 virmenka.akurat.com.ua

Голодний Микола ресторан вул. Стрийська, 352 (032) 232‑9606 (098) 229‑2222 12:00‑23:59 mykola.kumpelgroup.com

Віденська кав’ярня ресторан та кав’ярня пр. Свободи, 12 (032) 235‑8751 09:00‑24:00 wienkaffe.lviv.ua Вулик Медовий ресторан вул. Грушевського, 16 (098) 035‑7677 10:00‑23:00

Грушевський cinema jazz ресторан імпровізацій пр. Шевченка, 28 (098) 676‑4600 09:00‑02:00 cinemajazz.com.ua Дублін паб вул. Вірменська, 1А (032) 261‑6171 11:00‑02:00

собі забажати булочку-«кайзерку» з відварним язиком. А вже парадний обідній стіл міг прикрашати і язик з білими грибами та чорносливом. Цією простою назвою не охопити багатий та вишуканий смак чудової страви. Але погодьтесь: цінність не у назві, а у смаку. Подається язик з грибами й досі – ​гарно та вишукано. Всі продукти – ​локальні, царські білі гриби – ​з Карпат. Тож завітайте до Бартоломея та насолоджуйтесь найніжнішою м’якоттю телячого язика з чудовим букетом карпатських грибів. Ця страва міцно посяде у вашому списку найулюбленіших.

Динамо Блюз ресторан вул. Василя Стуса, 4 (032) 275‑0189 12:00‑23:00 Євроготель панорамний ресторан вул. Тершаковців, 6А (093) 348‑3114 00:00‑24:00 eurohotel.lviv.ua Закарпатське від Ковача ресторан вул. Друкарська, 6а (032) 235‑7147 10:00‑22:00 Корки та крихти ресторан вул. Лесі Українки, 27 (096) 764‑6463 09:30‑23:30

Бартоломей ресторація львівської кухні Lemberger Küche вул. Вірменська, 5 (098) 835‑5570

Королівська пивоварня ресторан-пивоварня вул. Староєврейська, 9 (032) 236‑8080 10:00‑23:00 royal-brewery.com Кумпель ресторан-пивоварня вул. Винниченка, 6 (пл. Митна) (032) 242‑1780 00:00‑24:00 Кумпель пивна ресторація пр. Чорновола, 2Б (032) 229‑5177 11:00‑24:00 kumpel.biz Медівня кафе вул. Краківська, 17 (098) 787‑9393 09:00‑22:00 medivnia.com

На Мангал steak house пр. Шевченка, 25 (063) 529‑3771 (098) 877‑7512 11:00‑00:00 Найдорожча ресторація Галичини (Масони) пл. Ринок, 14/8 (другий поверх) (050) 430‑8783 12:00‑02:00 Панорама ресторан пр. Свободи, 45 (032) 225‑9009 10:00‑01:00 panorama-hotel.com.ua Під Клепсидрою (Дзиґа) кафе вул. Вірменська, 35 (032) 297‑5612 10:00‑00:00 dzyga.com Підпільний Кіндрат ресторація авторських настоянок вул. Валова, 25 (098) 035‑7678 10:00‑23:00 Ратуша кафе міська Ратуша пл. Ринок, 1 (097) 997‑5565 (032) 297‑5565 09:00‑23:00 Світ кави кав’ярня пл. Катедральна, 6 (032) 295‑2077 07:45‑23:00 svitkavy.com Старий Рояль ресторан вул. Ставропігійська, 3 (032) 235‑6694 11:00‑23:00 staryj-royal.com.ua Старгород пивоварня-ресторан вул. Римлянина, 1 (032) 229‑5505 00:00‑24:00 stargorod.net

Тераса ресторан Edem Resort & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н (067) 314‑6512 (067) 314‑3733 11:00‑23:00 edem-resort.com.ua Тлустий гусак ресторан середньовічної кухні вул. Друкарська, 9 (067) 238‑0462 11:00‑02:00 Хата Воєводи ресторан парк-готелю Древній Град 7-й км траси Київ-Львів, с. Гамаліївка (098) 715‑8878 (032) 235‑1001 drevnygrad.com.ua Цукерня кондитерська вул. Староєврейська, 3 (032) 235‑6949 08:00‑22:00 cukiernia.com.ua Чесне м’ясо ресторан пл. Ринок, 28 (068) 439‑4396 12:00‑23:00 akurat.com.ua Шекспір ресторан вул. Любінська, 144 (032) 295‑5295 09:00‑00:00 shekspir.lviv.ua Buon Gusto ресторан вул. Щирецька, 36 (096) 205‑0568 11:00‑23:00 bg.lviv.ua

Eclair Boutique вул. С. Бандери, 6 (067) 201‑0184 09:00‑20:00 4friends віскі-бар вул. Дудаєва, 2 (032) 225‑6554 12:00‑02:00 4friends.com.ua Libraria Speak Easy Bar Вірменський дворик (067) 726‑4924 libraria.com.ua Lemberg Graf ресторан вул. Братів Рогатинців, 4 (093) 417‑9777 (098) 617‑5725 11:00‑23:00 LOVE&LVIV ресторан вул. Стрийська, 66 (098) 715‑8851 11:00‑23:00 Mon Chef ресторан вул. Городоцька, 15 (032) 242‑2707 (050) 372‑8291 07:00‑23:00 monchef.com.ua

PartyFon ресторан-клуб пл. Соборна, 14 (ТЦ Роксолана, 7‑8 поверх) (067) 388‑1133 partyfon.lviv.ua Rock’n’Dogs ресторан хот-догів вул. Лесі Українки, 33 (063) 626‑3934 09:30‑00:00 Speak Easy The Cult ресторан, клуб вул. Чайковського, 7 (097) 239‑1414 18:00‑06:00 Split паб, ресторан, клуб пл. Міцкевича, 6/7 (032) 242‑2211 00:00‑24:00 split.lviv.ua Szkocka Restaurant&Bar ресторан пр. Шевченка, 27 (032) 261‑4765 07:00‑23:00 szkocka.com.ua Tante Sophie cafe escargot вул. Друкарська, 6А (098) 095‑8129 10:00‑23:00 tantesophie.lviv.ua

44 Tart Flambe & Bar пл. Ринок, 44 (067) 831‑8788 Tartufo trattoria ТЦ Forum Lviv вул. Під Дубом, 7 (068) 885‑4736 10:00‑22:00 tartufo.lviv.ua Terrazza ресторан пл. Звенигородська, 3 (032) 297‑4843 (093) 439‑9310 10:00‑23:00 terrazza.lviv.ua Trattoria da Domenico пл. Ринок, 29 (пасаж Андріоллі) (067) 808‑5858 10:00‑23:00 domenico.lviv.ua Vintage Nouveau ресторан авторської кухні вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235‑6834 11:00‑23:00 vintage-nouveau.com Winston Churchill PuB вул. Академіка Гнатюка, 4 (032) 255‑3999 10:00‑02:00

Смаколик кафе здорового харчування вул. Михальчука, 5 08:00‑21:00 (032) 245‑2284 (096) 647‑3883 smakolyk.com Wi-Fi

Cabinet ресторан-кондитерська вул. Винниченка, 12 (068) 783‑6084 10:00‑23:00 Doctor Faust ресторан вул. Вірменська, 14 (098) 507‑7066 10:00‑23:00 Баклажани по-пармськи (улюблена страва Софі Лорен) АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

37

Нове

Edem Golf Club Перший у західній Україні

Edem Golf Club Lviv 38

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Edem Resort Medical & SPА c. Стрілки, Перемишлянський р-н golf.edem.com.ua golf@edem.com.ua www.edem.com.ua (067) 314‑6512

Edem Resort Medical & SPA – ​ це величезний комплекс, що поєднує п’ятизірковий готель на понад 100 номерів, унікальний сучасний Medical Center, чотири ресторани, п’ять залів для конференцій та банкетів. А ще – ​ вишукану колекцію творів мистецтва, власні родючі виноградники, безмежний простір мисливських угідь, білосніжний піщаний пляж, і от тепер – ​гольф-поле! Гольф – ​це гра для справжніх гурманів. Тут непотрібні подолання перешкод та високі швидкості – ​ в гольфі цінується розрахунок та точність удару. Правила гри дуже прості, тому основний акцент робиться на етикет і спілкування між гравцями. Це прекрасний варіант проведення неформальних ділових зустрічей або корпоративного відпочинку. Нещодавно урочисто відкрите гольф-поле на території комплексу Edem Resort Medical & SPA відповідає всім міжнародним стандартам USGA. Смарагдова м’якість тренувального поля – ​driving range – ​зустрічає гостей першою. Початківці, зазвичай, обов’язково проходять навчальний курс на тренувальному полі, де відпрацьовують і удосконалюють техніку удару. І тільки після цього гравці допускаються до великої гри на професійному гольф-полі. До речі, тренування для початківців проводять вже зараз. Також стартувала й перша у Західній Україні дитяча навчальна Академія гольфу – ​KidsGolf. Другим етапом будівництва стане 9-ти лункове поле довжиною понад 3 км, а також академічне 6-ти лункове поле, *гріни для короткої гри, клубний будинок із ProShop, комфортними роздягальнями, зручними клубними та гостьовими зонами. Професійне гольф-поле будується в змішаному стилі Parkland і Links, з великим перепадом висот, контурними озерами та річками, які закриватимуть деякі гріни, деревами й чагарниками, піщаними пастками уздовж *фервея. Поле матиме унікальний ландшафтний дизайн, і гра на ньому стане випробуванням навіть для досвідчених гольфістів. Більш того: краса навколо лунок може змусити забути про спортивні цілі. Гра в гольф – ​це гра переможців, це хороші манери, шанобливе ставлення до партнерів і суперників. Тут проходитимуть міжнародні турніри, також поле можна орендувати для святкувань урочистих подій та проведення корпоративних ігор. Спробуйте себе в гольфі, пройміться духом та атмосферою цього спорту, вибирайте ключку, поле і потрапляйте в лунки точним ударом.

Edem Golf Club – ​for winners.

*Грін – ​майданчик із рівно та коротко підстриженою травою, який оточує кожну з лунок. *Фервей – ​смуга дещо вищої рівної трави, яка веде до гріну від стартового майданчика.

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

39

d r e ss c o d e

Катаріна Мартова, дизайнер одягу, власниця української торгової марки FRIDAY Все почалось з того, що я просто любила й люблю носити та створювати сукні! Щаслива, що це стало спочатку моїм хобі, потім професією, потім бізнесом і стилем життя. З 4-х років насолоджуюсь тим, що малюю і створюю одяг. Розуміння гарних і красивих речей пішло з родини. Мої батьки разом вже 44-и роки. Нам з сестрою ніколи нічого не нав’язували: що гарно, що негарно, що красиво, а що некрасиво. Батьки просто завжди були прикладом гармонійних, красивих стосунків і вчинків. Мені пощастило зрости у 100% любові, що розправляє крила і дає можливість бачити, відчувати та створювати красу. Ділитись цим з усіма, отримуючи назад ще більше. Мій базовий гардероб складається дуже просто: там завжди є маленькі чорні сукні, білі сорочки, жакети й брендові сумки. Дуже люблю мої великі аксесуари з чорним камінням, які вже є невіддільною частиною мого образу. Одяг, який спотворює пропорції жіночого красивого тіла та має написи або картинки з негативним підтекстом ніколи не буде мати місце у шафі. До того ж я ніколи не вдягну те, що не відповідає моєму настрою і моїм подіям сьогодні. Яка сама улюблена річ на сьогодні? Сукня з вишивкою FRIDAY.

Як і коли складається поняття «гарно вбрана жінка»? Коли жінка висловлює своїм одягом те, хто вона, що любить, що цінує. Коли жінка органічна, гармонійна не тільки з середини, а й назовні – ​тоді вона може світитись, бути відкритою та чарівною. Бажаю всім знайти той стан, коли відчуваєш насолоду від кожної хвилини життя і випромінюєш щастя та красу, стаючи прикладом і натхненням для інших.

40

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Фото: Христина Дегтярева

Однозначно несмаком вважаю недоречність. Навіть самий красивий і дорогий одяг підкреслює несмак людини, коли він вдягнутий не на ту подію, не у той час та не у тому віці.

нове

Ma belle

Па-па-па Краса врятує світ, а професійні майстри їй допоможуть – ​в цьому переконані у новенькому салоні з надзвичайно грайливою та елегантною назвою Папа-па. І дійсно: всього кілька годин у вишуканому, майже паризькому, закладі зроблять красивою – ​а тому й щасливою – ​ найпримхливішу львівську панну.

В Па-па-па прорахували всі дрібнички, з яких і складається комфортне обслуговування в салоні: доброзичлива і щира посмішка адміністратора, смачний чай та ароматна кава, онлайн запис на будь-яку процедуру. Зараз тут пропонують перукарські послуги, фарбування, візаж, перманентний макіяж, нарощування вій. Стилісти мають безліч креативних ідей, щоб зробити стильну стрижку, створити неповторну зачіску. Є косметологія обличчя та тіла – ​ін’єкційна та апаратна. До речі, техніка в салоні – ​французька та сучасна. Піклуються тут не тільки про красу, але й про здоров’я: в салоні є справжнє диво – ​соляна кімната для дітей та дорослих. В найближчих планах – ​солярій та інфрачервона сауна. Бо це потрібно клієнткам. А головне, як кажуть у Па-па-па, їм догодити.

“А все почалося – ​як і повинно починатися все прекрасне – ​з великої мрії” – ​каже пані Олена. “І ризику. А ще – ​натхнення. І, безумовно, місця: коли я побачила це приміщення – ​у мене просто крила виросли. Я зрозуміла: саме тут працюватиме мій омріяний салон, де жінки будуть отримувати те, що їм потрібно. Бо всі процедури, всі технології, яки є в салоні, я випробовувала на собі. Тому й можу сміливо радити їх іншім. Але, окрім дієвих послуг, ми маємо головне: чудовий колектив фахівців і просто гарних людей. Бо так складається атмосфера в салоні – ​людина, крім професіоналізму, повинна мати позитивну енергетику. І відвідувачі це обов’язково відмітять.”

Студія краси Па-па-па з’явилася у Львові нещодавно, але вже припала до душі місцевим красуням. Бо які кольори у тренді, як подбати про нігтики та волосся, які процедури допоможуть шкірі відновитися – ​про все це знають досвідченні та професійні майстри салону. Фахівці, яких зібрала разом в гостинних стінах посольства краси Олена Поліщук.

Па-па-па салон краси вул. Княгині Ольги, 100л/5 09:00‑20:00 (068) 151-0000 papapa.com.ua парковка АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

41

1 0 з а пита н ь

Андрію Хливнюку,

лідеру гурту Бумбокс

23 вересня в рамках концертного туру Україною Бумбокс привезе до Львова, на велотрек СКА, свою нову програму Голий Король – ​у підтримку однойменного міні-альбому. Андрію, чого чекати вашим прихильникам від цих гастролей? Будуть прем’єри, експерименти, сюрпризи? Більше ніколи у Львові не буде такого концерту Бумбоксу, як 23 вересня. Усі ми живемо у матеріальному світі. І хтозна, якими будемо вже завтра чи післязавтра? У якій формі буду я і мої музиканти після 23 вересня? Чи будемо ми собою? А може, взагалі настане кінець світу? Хоча б у рамках однієї взятої групи… Веземо нову програму, багато світла і, звісно ж, «бумбоксівську» енергетику. До речі, це ми вперше будемо виступати на велотреку СКА. І нам самим цікаво випробувати новий майданчик. Хоча Львів завжди зустрічав нас фантастично – ​де б ми не грали. Для мене дуже кайфово виступати у вашому місті! Торік ви об’їздили Україну з туром Люди. Тепер на черзі новий тур, 42

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

який охопить понад 20 міст. Коли їздите країною, помічаєте якісь зміни – ​на краще, на гірше? Я об’їздив Україну уже триста мільйонів разів. Звісно, помічаю зміни. Львів, наприклад, змінився до невпізнання: в центрі міста практично вже немає відчуття пострадянської сірості, стає дедалі більш затишно, гостинно. Місто розбудовується. І мені дуже хочеться, щоб за ним тягнулися інші міста, у тому числі і Київ. Якщо ж говорити про Україну загалом, то вона також змінюється. Бачу по країні, по селах охайні подвір’я з газонами і невеличкі гарні будинки. Бачу зміни і в людях. Це – ​ господарі у своєму домі і у своїй країні. Ми більше почали аналізувати себе, свої вчинки, а не думати про інших. Схоже, ми взялися працювати над помилками. Такі зміни приємні. Зараз багато говорять про європейські цінності. Так от, вони йдуть від людини – ​від її гідності, від порядку в її голові, від розуміння, що вона передасть своїм дітям… А як змінився Бумбокс? Нас стало більше. Пригадую, як ми приїздили до Львова утрьох і як люди співали ще не видані у першому альбомі пісні… А тепер нас їде чоловік із 15! Зараз у Бум‑ боксі грають найкращі музиканти – ​із кращими я ніколи до того не грав. Пишаюся тим, що вони вважають мене лідером. Коментуючи вихід синглу Голий Король, ви зауважили: «У пісні, як і у платівки, просте посилання – ​всі ми королі, і всі ми – ​голі. Не треба шукати месію, ніхто за нас не вирішить наші проблеми, подолати їх можна лише разом». Чи зустрічаються вам по життю однодумці – ​люди, з якими разом можна й гори перевертати? Мені по життю дуже щастить на людей. Може, тому що мінус притягує плюс? Може, тому що я настільки нестерпна та егоцентрична людина, що до мене

тягнуться нормальні, класні, відповідальні люди? А чи часто вам доводилося розчаровуватися в людях? Як поводите себе у таких випадках: викреслюєте таких людей із життя чи пробуєте розпочати стосунки із чистого аркуша? Життя коротке. Люди, які вас розчарували, так само можуть бути розчаровані у вас. Я не люблю повернення до тих, з ким уже нема про що говорити. Треба вміти відпускати. Кажуть, що усім нам потрібні свідки нашого життя. Дехто через цю потребу проводить не з тими і не там роки, а дехто – ​й ціле життя. Не треба. Варто, радше, підштовхнути падаючого, і зробити це якомога раніше. Щоб він мав іще час підвестися. Той, хто падає, впаде все одно – ​з вами чи без вас. Дайте йому шанс встати раніше. Бо ж потім все одно звинуватять вас… У відносинах між людьми відповідальність завжди несуть обидві сторони. У Бумбокса були різні періоди у творчості: більш ліричні, більш роково-драйвові, експериментальні. Які пісні вам пишуться в останні три-чотири роки? Я завжди любив міксувати стилі: реггі, фолк, блюз-рок, рок, хіп-хоп. Блюз досі турбує мене. Може, не в чистому вигляді, а у поєднанні з якимись цікавими звуками. Коли група йде на студію записуватися, то кожен іде записувати свою пісню. А от чи вийде у вас щось спільне? Чи вдасться кожному трансформувати відчуття щастя, свою сповідь у звукову доріжку? У цьому головне завдання і найбільша цікавість. Ваші пісні з самих початків розтягують на цитати. Одна із найбільш цитованих ваших нових фраз: «Люди – ​ ми тільки тоді, як дуже сильно любимо / Тільки тоді, коли любимо

БУМБОКС 23 вересня, 19:00 Велотрек СКА Квитки: 249‑999 грн. concert.ua

ми, можемо зватись людьми». Мабуть, ці слова у певні моменти надихнули і підтримали не одну людину. А що згадуєте у непрості моменти ви? Вчитися є в кого. І серед сучасників є багато тих, хто вказує шлях. І в історії таких було чимало. Лише було б бажання вчитися, щоб хоча б якихось помилок оминати. Особисто мене надихають слова здебільшого із класичної світової літератури. Люблю більше перечитувати улюблене, ніж читати щось нове. Хоча звертаю увагу і на новинки. От мій друг, недавно видав книгу Точка нуль – ​український письменник Артем Чех, якому довелося пройти війну. Ще один друг, Фоззі, написав книгу Темніє рано. Ми собі живемо і все, що довкола нас, видається нам буденністю. А через 10‑20‑30 років це вже буде класикою. Чи ми з вами будемо класиками? Це питання. А щодо улюблених мотивуючих цитат… Я так часто цитую різних людей. Ну, не можу я зупинитися на одній хвилі. Хоча загалом кожен говорить про одне і те ж, але своїми словами. Усі ми переживаємо одну і ту ж історію – ​історію, дуже сподіваюся, не тільки драм, боротьби і переживань, а й кохання, щастя у сім’ї, щастя від розуміння того, чого ти хочеш. Процитую Марка Твена: «Тільки двічі у житті людини стаються найважливіші моменти: перший раз – ​коли вона народилася, другий – ​коли зрозуміла, навіщо». А як би ви охарактеризували період, який зараз переживає українська музика? Що це за часи? Нові правила гри в нашому шоу-бізнесі (квоти на україномовні пісні, концертний ринок без засилля російських гастролерів) – ​усе це працює? Я не здатен зараз аналізувати ситуацію. Для цього потрібні інтелектуали. А їх у нашій країні, на жаль, бракує у всіх сферах. Єдине скажу, що з тих часів, коли ми починали, я запам’ятав, як приходив на базар купити музику, а мене просили перейти на «нормальну» мову. А через десять років таких запитань я більше не чую. Чи допоможуть українській музиці квоти? Не знаю. Ми не були їхніми ініціаторами. Але я чітко знаю, що ми свого часу дуже багато зробили для того, щоб наші пісні ставили на радіо, причому незалежно якою мовою і в якій країні. Хоча в наших сусідів квоти існували раніше, ніж у нас. Нам дуже важко було ще до війни пропхати свої україномовні пісні на російські радіо, незважаючи на нашу популярність у Росії… Мова завжди була для мене фарбою, якою я розмальовував музику. І для мене було дивним, коли наштовхувався на несприйняття.

На відміну від ваших колег по сцені Святослава Вакарчука, Олега Скрипки, Івана Дорна та інших, ви не були втягнуті у гучні суспільно-політичні дискусії. Свідомо уникаєте гострих висловлювань на теми політики, мови, війни? Пригадую з недавнього лише ваш резонансний пост в ФБ, у якому ви виступили проти квот (та й то згодом виявилося, що вас як публічну особу просто використали і обманули), і підтримку Насті та Потапа, концерти яких бойкотували на Західній Україні. На всі перелічені теми я висловлюся, мої думки можна почитати в моїх інтерв’ю. Щодо резонансу – ​я не женуся за першими шпальтами газет. Я хочу музикою займатися. Але й гідність як громадянин маю і не збираюся міняти щось на щось. А щодо стосунків України з нашими сусідами, то мені навіть якось довелося розповідати про це мовою фактів у Британському парламенті. Щодо мовних питань, то в цьому я ніколи не бачив етнічного моменту. У себе вдома я можу розмовляти тією мовою, якою хочу, і ніхто мені цього не забороняє. Але якщо б я був державним службовцем, вчителем чи радіоведучим, то я точно не мав би забувати, у якій країні працюю. Утисків і дискримінації немає. Просто зацікавлені узурпатори влади з іншої країни нав’язують нам боротьбу із цілою культурою. Нас намагаються посварити, посіяти зерно ненависті. Як тільки все закінчиться – ​почнуться нормальні відносини, без зміни принципів, без здавання позицій. Нам доведеться знайти спільну мову і жити далі. Коли це станеться – ​можливо, через рік, а можливо, через сто років. Я не знаю, коли, але станеться обов’язково. Який досвід ви винесли із суддівського крісла телепроекту Х-Фактор? По той бік екрана інколи складалося враження, що ви не зовсім у своїй тарілці… Так це суть цього шоу – ​щоб ви як глядач чогось хотіли чи від учасників, чи від суддів. Щоб ви не були байдужими до того, що відбувається на екрані. Щоб ви співпереживали, щоб вболівали. Насправді ніяково мені було хіба що тоді, коли на сцені хтось лажав. От тоді мені хотілося провалитися під землю. Сцена – ​ це територія свободи, де треба отримувати насолоду, а не хвилюватися і лажати. Утім, завдяки Х-Фактору я вкотре зрозумів, що ми живемо у країні, де майже кожен співає, і робить це круто. Спілкувалась Галина Гузьо Фото: Дмитро Шитко

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

43

Му з и к а

Піккардійські оповідки

від Славка Нудика мажорний акорд у кінці мінорного твору Пролог Моя персональна історія, практично із приватного життя… У Львові в мене суміжний балкон із сусідом паном Романом. І ми там частенько зустрічаємося. Пан Роман, щоб ви розуміли, – ​не просто сусід. Він – ​ходяча народна філософія. Немає події в місті чи в Україні, яка б оминула його глибокого аналітичного висновку з приводу того, що ж сталося. І от якось, вийшовши на балкон на перекур, пан Роман вирішив пофілософствувати на сценічну тему. А ми тоді з хлопцями тільки починали: перші появи на львівському телебаченні робили нас потроху публічними людьми. “Видів тебе по телевізору. То що якийсь ансамбль?” – ​питає сусід. “Та трохи щось пробуємо,” – ​відказую. “Ага. А де ти робиш?” “Та так виходить, що то і роблю, – ​співаю.” “Що то за робота така? Я коли вип’ю, то теж співаю.” Пригадую, мене трохи заскочив такий висновок, але я таки відреагував: “Та то знаєте, пане Ромку, на п’яну голову дурний зможе, а ви на тверезу спробуйте!” Після закінчення цього коротенького життєвого дискурсу сусід визнав, що я таки маю рацію. І це була моя маленька перемога над його чітким переконанням, що жодна нормальна людина на тверезу голову не стане видиратися на сцену та ще й, перепрошую, співати.

Сценічне хрещення Розпочиналося все з того, що у 1991-му молодий львівський композитор Андрій 44

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

Легкий (він вже понад 20 років живе далеко від України) зібрав невеликий мішаний хор для виконання забутих українських барокових творів. Протривала ця творча авантюра недовго, бо вже через місяць дівчата почали спочатку відпрошуватися з репетицій, бо внизу музичного училища їх нетерпляче чекали кавалєри, а потім матінка природа взяла гору – ​і вони майже одночасно вирішили, що їм «то не треба». Так залишилося нас шестеро, завзятих. Як зараз пам’ятаю, зібралися ми в кав’ярні Інтуристу (тепер – ​готель Жорж), випили стимулюючої кави і вирішили продовжувати репетиції чоловічим складом. Нашими головними перевагами були молодість і комплекс Геракла – ​«жага до подолання будь-яких перешкод». Це були часи, коли ми пили одну каву на трьох, та абсолютно не засмучувались через це. Нам багато чого моглося, а найголовніше – ​хотілося. І вже у 1992-му, у вересні, 24-го числа, нам випала нагода для першого публічного виступу – ​у Студентському клубі Франкового Університету. Добре пам’ятаю імпровізований текст студентського конферансу: «Дорогі друзі! Сьогодні на нашій сцені – ​прем’єра! Свої пісні подарує вам вокальний чоловічий секстет Львівського державного музичного училища ім. Станіслава Людкевича». Так ми вперше вийшли на сцену. Ну, сказати «вийшли» – ​це заголосно. Ми були в повній прострації, тому не вийшли, а, радше, виплили, не відчуваючи під собою твердого ґрунту. Вже пізніше, один наш товариш, який був на цьому концерті, розповідав, що здалека було видно,

як у нас тряслися ноги… І якби не заспівали, то можна було б подумати, що ми – ​ танцюристи. Та все ж публіка була до нас прихильна – ​і ми зірвали овації. А перед цим виступом дали собі обіцянку: якщо люди будуть аплодувати, то будемо цим ділом займатися далі. Ось так відбулося наше перше сценічне хрещення. Відтоді сцена наша вже 25 років!

Головне – ​щоб костюмчик сидів Треба було подумати про фасон. Тоді ми ще не користувалися послугами модельного агентства Оксани Караванської, а тому чорні штани та біла сорочка знайшлися вдома у кожного. А щоб трохи це все «діло» розбавити, повдягали поверх камізельки. І як довершення сценічного образу – ​чорні окуляри: ну, аби відгородитися від злих очей. Пригадую, як на одному із перших фестивалів один із членів журі під час обговорення назвав нас «офіціантами-кілерами»… В тих чорних окулярах ми ще виступали добрих два роки. І з цим сценічним атрибутом пов’язана одна кумедна історія, яку нам переповіли знайомі. Їхали собі у львівському трамваї бабці – ​ і обговорювали концерт, що його показало львівське телебачення на вихідних. “А ті хлопці!” -“Так, дуже файні! Так співають, так співають – ​як соловейки!” -“Але шкода, що сліпі…” А в нас у той час справді щось відбувалося із зором, бо ми просто не бачили

перешкод – ​і вперто йшли своєю дорогою, аж поки не сіли у Старенький трамвай, на якому їдемо до сих пір. І справно платимо за електроенергію.

Як ми сіли у Старенький трамвай До речі, про Старенький трамвай… Був 1990‑й, я і мій товариш Сергій Самолюк тоді мали дует Курінь. І виграли якось у Львові конкурс авторської пісні. Як приз за Першу премію нам дали путівки на море до Югославії. Такий же приз отримав і наш колєга, львівський бард Олександр Шевченко. Отак ми втрьох і поїхали до моря. Роззнайомилися. Шевченка не треба було довго просити поспівати – ​він сам брав до рук гітару і заводив пісні! А пісень у нього було ого-го! Пригадую, на одну із них я тоді звернув особливу увагу – ​то була пісня про трамвай… І коли два роки потому ми з Терцією думали над своїм репертуаром, я згадав цю річ. Приніс її на репетицію – ​і Дональд (Володимир Якимець) якось відразу придумав оте уже знамените «Вам-пам-пара-па-пам-пам-па-ра-па-пам-пам-па-рапам». Так і співаємо Старенький трамвай досі: не пригадую концерту, який би обійшовся без цієї пісні.

Коли в армії музи не мовчать Хоча ця оповідка не має прямого стосунку до Піккардійської Терції, розкажу вам про пісню Йшли селом партизани. Текст написався мені у 1987-му, коли я служив у лавах совєцької армії у Вітебську (Білорусь). Служив я в караулі, тож мав купу вільного часу. Творчому настрою сприяло все довкола – ​гримучий ліс, болота, дикі звірі – ​від гадюк до лосів (хоча найбільше дошкуляли дикі комарі). Була зима, повний місяць, безвітряна погода… Я завжди

мав при собі не тільки зброю на плечі, а й блокнот та ручку. Й тут раптово мене понесло на поетичні рядки: Йшли селом партизани, По землі українській, невільній землі, І у кожного зброя була за плечами, І у кожного смуток і біль на лиці… Коли повернувся з армії, у 1989-му створив із Сергієм Самолюком дует Курінь. Приніс на репетицію свій армійський блокнот – ​і Сергій за один вечір написав на Йшли селом партизани музику. Відтоді ця пісня зажила власним життям, багато хто вважає її народною. А мені особисто дуже прикро, що ці рядки для України досі актуальні…

Сила Пустельника Але вертаємося до Терції. Два слова про легендарний Пустельник. То також було на наших початках. Пригадую, як на одній із репетицій я мав за честь бути одним із перших слухачів цієї пісні. Репетирували ми тоді в одному з класів музичного училища. Приніс нову пісню Дональд, він же сів за фортепіано і почав тягнути її сольно. М’яко кажучи, перше прослуховування Пустельника справило на мене ніяке враження. Я навіть спитав тоді у Володі: «Оце має бути в нашому репертуарі?». «Так», – ​відповів він. Пісня не подобалася мені доти, доки Дональд не розписав її на шість голосів. Ми почали репетирувати – ​й Пустельник зазвучав! А мій сумнів розтанув як перший сніг.

Ламалися двері концертних залів Курйозом запам’ятався наш концерт у Львівському органному залі. Був 1994‑й рік. Людей прийшло на добрих два органних зали… І коли слухачів почали

запускати досередини – ​то людське море хлинуло з такою силою, що виламало антикварні двері в приміщення… Ми чесно відспівали концерт, та весь гонорар довелося потім віддати на ремонт дверей. Отакі в ті роки були заробітки…

-

ДАІшник-меломан, який освоїв термін Піккардійська Терція І про нашу, кажуть люди, дивну та загадкову назву… Як тільки за ці 25 років не перекручували словосполучення Піккардійська Терція: Замарстинівська кварта, Клепарівська квінта, Пекар‑ ська терція, Піккардійська з перцем… Але найпромовистіший випадок стався на початку 2000‑х, коли ми їхали на концерт до Польщі. На кордоні була велика черга, і наш водій вирішив бути хитрішим за інших, – ​поїхав по зустрічній, поближче до пункту пропуску. Ясне діло, порушники були одразу помічені – ​і нас, махаючи смугастою палицею, зупинив кремезний ДАІшник. «Що везеш?» – ​спитав у водія. «Не що, а кого! Людей везу!», – ​почув у відповідь. «Кого?» – ​«Піккардійську Терцію». Почувши це, правоохоронець радісно засвітився: «Ага, мажорний акорд укінці мінорного твору!». Ми аж роти повідкривали: звідки ДАІшнику знати такі музичні тонкощі? Потім з’ясувалося, що цей пан якось вичитав це в газеті – ​і так йому той вислів припав до душі, що він часто сперечається з друзями та знайомими на цю тему. Отакої! І це при тому, що більшості людям важко навіть вимовити назву нашої формації. Набагато легше запам’ятати, що Піккардійська Терція – ​це веселе закінчення сумного твору.

Народжені Терцією Під пісні Терції люди не тільки радіють чи сумують, а й народжують… Якось нас запросили до Києва на так званий корпоратив. Хто, з якої нагоди – ​тримали в суворій таємниці. Сказали лише, що треба буде, щоб ми тричі (!) за вечір заспівали пісню Сад ангельських пісень. Нас це ще більше заінтригувало… Приїжджаємо до місця виступу – ​до великого білого шатра на Подолі. Нас зустрічає молода жінка із трьома маленькими, абсолютно однаковісінькими дівчатками. І розповідає нам історію, що ці дітки народжені під пісню Сад ангельських пісень. Що під час пологів у родильному залі нон-стоп крутилася ця річ – ​і що саме наш спів допоміг дівчаткам з’явитися на світ. Принаймні, у цьому свято переконана їхня мама. Це був один із найзворушливіших корпоративів на нашому творчому віку. Записала оповідки Галина Гузьо Фото: Олександр Зубко і Ярослав Мончак АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

45

музик а

Галина Гузьо, автор і координатор соціально-мистецького проекту #ПісніВійни

Ті, хто тримають небо Галино, чому, на ваш погляд, ми повинні зберегти ці пісні, цю спадщину української війни для майбутніх поколінь? Пісня, поезія, проза, живопис, фотографія, кінематограф… Через творчість такі складні випробування для людини та суспільства, як війна, здатні краще розкритися. У творчості людина передає свої найглибші переживання, те, чого не скаже на камеру тут і зараз. Уже три з половиною роки більшість українців «чують» війну з екранів телевізорів – ​з новинних сюжетів, побудованих на воєнній хроніці, на сухих цифрах та коротких коментарях. А піснею можна сказати набагато більше – ​ у словах, у мелодії. Що ми відчуваємо, коли слухаємо чи співаємо народні пісні? Ми наче чуємо голос предків. У цих піснях закодована наша ментальність, завдяки їм ми краще розуміємо самі себе. Так і з #ПіснямиВійни: пісні, написані воїнами АТО, які не зі слів і не з екранів телевізора знають, що таке війна, – ​напевно, найчесніші документи російсько-української війни на Донбасі. У цих текстах та музиці, часто 46

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

доволі простих, – ​Герої наших днів і їхній внутрішній світ. Боєць Олександр Рожко, коли йшов на війну, казав ці слова своїй дружині, а тепер, завдяки нашому проекту і дуже сильному дуету Сашка із лідером гурту Антитіла Тарасом Тополею їх чують сотні дружин воїнів АТО: «Не сумуй, коли мене немає, / Помолись і поцілуй дитину, / Пам’ятай, Господь оберігає / Тих, хто захищає Україну». А скількох українських родин стосуються рядки, які склав нацгвардієць Зиновій Медюх для колядки наших днів Молитва на Різдво: «Та молит‑ ва на Різдво збереже його АТО, / І Оленка зачекалась свого тата. / Миколаї всі святі, поверніть його мені, / І не треба більш нічого дарувати»? Скільки таких Оленок, Надійок, Роксоланок зараз в Україні?… Коли я вперше почула ці пісні, зрозуміла, що ми просто зобов’язані зберегти їх, – ​для того, щоб і зараз, і в майбутньому краще розуміти самих себе: своїх героїв, свою історію і ціну волі. З яких міркувань участь у проекті

взяли відомі співаки України? Це був суто маркетинговий хід (якщо такими термінами, звісно, можна оперувати, коли мова про війну…). Просто хотілося, щоб пісні, написані нашими захисниками, почуло якомога більше українців. І тоді я подумала, що якщо разом із бійцями їхні авторські композиції співатимуть відомі українські артисти, це значно розширить аудиторію #ПісеньВійни: кожен виконавець «приведе» нам своїх прихильників. Так я почала формувати унікальні дуети. Пропонувала іменитим артистам пісні воїнів – ​і після узгодження всіх творчих та організаційних питань ми зустрічалися у Львові на професійній студії звукозапису Jenny Records. Першим до проекту долучився Тарас Тополя. А далі були Арсен Мірзоян, Сергій Фома Фоменко (Мандри), Ірина Доля, Аничка Чеберенчик, Анастасія Приходько, Оксана Муха, Іван Леньо (Kozak System), Сергій Василюк (Тінь Сон‑ ця), Віктор Винник (Мері), Юрій Журавель (От Вінта), Тарас Гаврик, вокальна формація Піккардійська Терція, Сестри Тельнюк… Буде в альбомі і дуетна версія пісні

Дорога на схід – ​у виконанні бійців АТО і співака, її автора Павла Табакова: з цієї пісні у квітні 2016 року і зародився увесь проект. До часу виходу компакт-диску #ПісніВійни у жовтні цього року в медіапросторі цю композицію можна почути виключно у виконанні п’ятьох воїнів АТО. Всі зірки погоджувались? Були артисти, які відмовлялися від участі у нашому проекті. І нехай кожна відмова залишиться на совісті кожного із цих артистів. Не хотіла б називати їхніх імен. Мені більш важливо, що всі зірки, які приєдналися до #ПісеньВійни, зробили це чесно та щиро, виклалися на повну. Усі вони – ​гідні сини та доньки своєї країни, бо вже багато років воюють на культурному фронті, а в останні роки більшість із них – ​дуже активні волонтери. До речі, буде в альбомі і бонус трек – ​пісня Дай, Боже, сили нашим солдатам, написана і заспівана бардом-волонтеркою Христиною Панасюк із Рівного, яка дала на передовій вже 150 концертів. Ця пісня символічно закриє збірку – ​буде подякою-присвятою нашим воїнам. Ми слідкуємо за проектом вже рік – ​ скільки ж часу ви провели в студії звукозапису разом із музикантами? Скільки людей задіяно в проекті? Коли вийде альбом #ПісніВійни – ​а це буде до Дня захисника України – ​то нашому проекту виповниться півтора року. За цей час ми записали 14 унікальних дуетів воїнів-авторів із відомими українськими артистами. Не буде перебільшенням, коли скажу, що це 14 проектів в одному великому проекті. Бо кожна пісня – ​то окрема історія, історія конкретної людини, конкретного бійця, який довірився нам – ​ і вилив душу у словах та нотах. Є кістяк команди, завдяки якій вдалося реалізувати задумане: найперше, це хлопці зі студії Jenny Records – ​музикант та аранжувальник Остап Панчишин і звукорежисер Мар’ян Криськув. Також протягом цього періоду над проектом багато попрацювали оператор Олег Шмідт (Громадське. Львів) та фотограф Маркіян Лисейко. Окрема подяка – ​військовим Івану Кривому, Тарасу Гривулу та Олександру Поронюку, які були моїми консультантами та підтримкою. Але найнижчий уклін, звісно ж, нашим воїнам, які взяли участь у проекті: це – ​Олександр Рожко, Зиновій Медюх, Богдан Ковальчин, Тарас Гривул, Максим Перев’язко, Андрій Шевчук, Петро Комендат, Сергій Тітаренко, Станіслав Паплінський, Ірина Красота, Ігор Шолтис, Олекса Бик, Роман Семисал і Дар’я Зубенко. А щоб перелічити усіх-усіх, хто посприяв реалізації альбому #ПісніВійни, не вистачить і кількох сторінок журналу, бо це і журналісти, і меценати, і дизайнери, і програмісти… Десятки і десятки

небайдужих людей, які хто своїм вмінням, а хто фінансами, підтримали наш проект. Усім – ​велике щире спасибі! А були дуети, що так і не об’єднались? Не змогли працювати разом? Ні, такого не було. Коли воїн і артист зустрічалися у студії, вони з півслова знаходили спільну музичну мову. Пригадую, як ще перед записом нашого найпершого дуету воїн Олександр Рожко, очікуючи на приїзд Тараса Тополі, суворо попередив мене: «Галю, якщо я відчую фальш і нещирість зі сторони Тараса – ​розвернуся і піду». Я тоді трохи налякалася такому можливому повороту подій, хоча внутрішньо й була спокійна, що «зіспіваються»! «Зіспівалися» – ​і пісня Не сумуй уже є одним із найвідоміших пісенних символів війни на Донбасі. Легко, натхненно і дуже чесно були записані усі 14 дуетів. Формуючи вокальні пари, я щоразу враховувала дуже багато нюансів. Але найголовніший із них – ​щирість намірів професійного артиста. Бо бійці – ​наче сканери: вони дуже чітко розрізняють біле та чорне, чесність і брехню. Я як автор проекту не могла підвести їх, тому кожного разу старалася підібрати для дуету такого виконавця, який заспівав би серцем пісню, написану у горнилі війни. Професійний звукозапис зараз коштує немало – ​хто допоміг зробити проект? Чи потрібна ще допомога? Хочете вірте, хочете ні, але питання фінансів виявилося найскладнішим… Дуже багато людей працюють над #ПіснямиВійни на волонтерських засадах. Але за студію звукозапису та за тираж диску треба платити. І це справді немалі кошти. На записи пісень збирали, як то кажуть, з миру по нитці. Частину коштів вдалося акумулювати в Україні – ​завдяки небайдужим людям. Зокрема, разом із художницею Роксоланою Йолич ми організували у Львові благодійний аукціон її картин – ​і зібрали кошти на запис трьох пісень. Суттєво допомога діаспора: співачка Аничка Чеберенчик провела в США інформаційну роботу – ​і передала нам від українців Америки понад три тисячі доларів. Днями вдалося закрити питання фінансування 5-тисячного тиражу альбому – ​завдяки небайдужим людям з України, США, Канади та Великої Британії. У кожне CD буде вкладено пісенник із усіма текстами. Лейбл Наш формат погодився видати компакт за собівартістю. Більша частина тиражу альбому буде безкоштовно цільово розповсюджена у зоні воєнних дій на сході України, а також по військових частинах, полігонах і госпіталях України. Частину дисків буде передано також у музичні школи та у середні школи на Донба-

сі – ​із просвітницькою місією. Галиночко, звідки сили? Бо ви дійсно єднаєте непоєднувані середовища… Часто здається, що руки от-от опустяться… Бо виникає відчуття, як співав в одній зі своїх пісень Кузьма Скрябін, «Нікому то не треба»… Суспільство втомилося від війни. Щоденна фронтова інформація із випусків новин (часто страшна інформація!) перетворюється на сухі статистичні звіти. Люди обросли панцирами – ​і то їхній психологічний захист. А тут іще ми зі своїми піснями… Мені здається, що #ПісніВійни будуть почуті через роки. Вони і зараз звучать – ​і на радіо, і у соцмережах… Але чи чують їх так, як би того хотілося їхнім авторам?.. А сили беруться із чіткого розуміння, що зараз кожен має щось робити задля перемоги України у цій війні. Кожен на своєму місці. Кожен за своїм вмінням та покликанням. Я не можу взяти в руки автомат – ​зате я можу реалізувати такий проект. Тому відганяю від себе усі моменти слабкості – ​ і рухаюся вперед. Диск повинен вийти! Чи плануєте продовження музичної історії – ​буде наступний диск? Дуже важко відповісти на це запитання, бо нерідко чую його… Наразі таких планів нема. Мені здається, що в альбомі нам вдалося зібрати найкращі зразки сучасної української фронтової пісні. Тепер уже справа за людьми: наскільки вони здатні почути ці пісні – ​і зрозуміти їх та тих, хто їх створив й виконує, – ​наших захисників. А щодо продовження, то, можливо, приклад нашого проекту надихне іще когось на подібну справу? А я з радістю поділюся досвідом. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: архів проекту

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

47

музик а

Аничка 02 листопада, 19:00 театрі ім. Марії Заньковецької вул. Лесі Українки, 1

«Ой верше, мій верше», – ​лемківська пісня, яка стала однією із найпопулярніших серед української музичної спадщини, пісня-прощання із рідною землею і туга за Батьківщиною… Сама вона дала назву сольному проекту Анички, яка презентуватиме свою програму у листопаді. Про майбутній концерт – ​ у розмові з Афішею.

Лемківські пісні і блюзові мотиви: нова сольна програма Анички Аничко, останні роки ти активно виступаєш у США та Канаді, а от великий сольний концерт вирішила зробити в Україні? Майже усі мої виступи останні кілька років – ​це благодійні концерти на підтримку українських військових. За цей час співала на добрій сотні благодійних заходів у десятках міст Америки і Канади, де українська діаспора збирала кошти на реабілітацію поранених. Безумовно, у програму, яку я представляла, здебільшого входили українські народні пісні. Але ж поза тим в мене назбиралось чимало авторських: як українських, так і англійських творів. Вже хочеться їх запропонувати на розсуд публіки. Пригадую, вперше ім’я Аничка зазвучало на початку 2000 року… Так, тоді я почала записувати перші лемківські пісні, з ними виступила на своїй дебютній Лемківській ватрі в Польщі, а потім випустила перший альбом, який так і називався – ​Аничка. Власне лемківські 48

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

пісні і стали основою моє творчості, але й це не дивно: у мене лемківське коріння, і генетична пам’ять робить своє. На початку 2000‑х ти досить активно виступала в Україні. Пригадую, в 2004 був твій перший сольний концерт в театрі ім. Марії Заньковецької? Я вже тоді мала в доробку і народні, й авторські пісні. І активно гастролювала Україною. Часто була на Сході, ще тоді, у довоєнні часи, возила дітям не лише пісні, а й українські книжки. Потім почала виступати на запрошення української діаспори в Америці і Канаді і, безумовно, без мене не обходилась жодна Лемкіська ватра в Україні та Польші. У США ти мала досвід попрацювати зовсім в іншому музичному напрямку, аніж народний спів. У тебе з’явилися англомовні джазові та блюзові речі? Так, це теж для мене цікавий досвід і мож-

ливість продемонструвати свій вокальні можливості. Мені пощастило вчитися в однієї з найкращих викладачок вокалу США. Кілька пісень я вже презентувала у Львові ще в 2013 році, але цього разу теж буду виконувати англійські твори на сольному концерті. Ти назвала свою програму піснею Верше, мій верше. Багато звучатиме народних пісень? Народна, зокрема, лемківська пісня – ​це все ж моя візитівка! Їх, звичайно, буде немало. Але за майже 20-років мого співочого життя я видала вже 7 альбомів, то ж хочеться бодай з кожного трохи донести пісень для слухача. Ліричні авторські, блюзові англомовні, драйвові та романтичні лемківські пісні, – ​ усе це буду співати у Львові. Всіх щиро запрошую! Спілкувалась Олеся Садова Фото: архів Анички

таксi та трансфери +38 032 253-73-63 +38 067 371-16-88

Comfortable safe cars Комфортні безпечні авто Ticket on demand Чек з вартістю поїздки на вимогу Micro Usb Mobile Charger Зарядне для смартфону

+38 093 198-09-95

hoteltaxi.lviv.ua

+38 066 778-76-57

Lviv Hotel Taxi

Umbrella Брендована парасоля Free Wi-Fi Visa/MasterCard English speaking dispatcher Англомовний диспетчер

Український модерн і неовізантизм, авангард та постмодернізм, найкращі зразки мистецтва 50-70 років ХХ століття найпомітніших українських митців квитки: для дорослих 25 грн.

для студентів 10 грн.

для учнів, пенсіонерів 5 грн. екскурсія: для дорослих 50 грн.

для студентів та учнів 30 грн.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Окремий відділ: вул. Драгоманова, 42 10:00 – 18:00 Вих. пн, вт

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

49

Т е ат р

100 років

драми та життя Цьогорічна осінь особлива як для творчого складу Національного академічного драматичного театру ім. Марії Заньковецької, так і для поціновувачів театрального мистецтва: театр святкуватиме 100-ліття свого заснування. Упродовж ювілейного сезону служителі Мельпомени зможуть здивувати глядачів цікавими прем’єрними показами, відбуватимуться й інші мистецькі заходи, присвячені цій події. Про новини театрального життя, імпрези, які побачать львів’яни та гості міста з нагоди ювілею, розповів Афіші генеральний директор театру Андрій Олександрович Мацяк. «Усі зусилля заньківчани сконцентрували на підготовці до прем’єри вистави Марія Заньковецька, присвяченої геніальній актрисі, патронесі театру, – ​яка відбудеться приблизно на початку листопада 2017 року (виставу поставили за п’єсою Івана Рябокляча, режисер – ​Федір Стригун, а головну роль виконає заслужена артистка України Альбіна Сотникова. – ​авт). Водночас у рамках святкування буде проходити ініційований нами міжнародний театральний фестиваль», – ​розповів Андрій Мацяк. Підтвердив свою участь у фестивалі Литовський національний драматичний театр із Вільнюса, який приїде до нас із виставою одного із провідних світових режисерів Някрошюса. Запрошені й інші колеги – ​зокрема, театр ім. Янки Купала (Білорусь), польський театр із Варшави, театр ім. Лесі Українки і театр ім. Івана Франка з Києва. Вистави наших гостей можна буде побачити від 19 листопада до 10 грудня. «Я вдячний Міністерствам культури цих країн, які погодилися профінансувати приїзд колективів до Львова. Водночас для того, щоб прийняти гостей належним чином, нам обіцяють допомогти й почесний консул Білорусії у Львові, 50

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

і генеральний консул Польщі у Львові. Тож глядачі матимуть змогу насолоджуватися чудовими спектаклями, які не залишать байдужими шанувальників театрального мистецтва. Для нас дуже важливим є те, що глядач почує мови цих народів – ​ми плануємо провести синхронний переклад вистав, коли актори розмовлятимуть литовською чи польською мовами,» – ​зазначає Андрій Мацяк. «Дехто може сказати: навіщо перекладати польську мову, адже ми все чудово розуміємо! Однак існує вірогідність, що у виставі буде чимало архаїчних мовних зворотів – ​їх навіть поляки часто не розуміють. З білоруської мови вистави, найімовірніше, не перекладатимуть. Окрім того з нагоди ювілею будемо проводити наукову конференцію провідних мистецтвознавців на базі театрального факультету Львівського Національного університету ім. Івана Франка. Також відкриємо виставку, присвячену століттю заснування театру – ​зокрема, привеземо архівні матеріали з Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, розташованого на території Києво-Печерської Лаври. Виставку експонуватимемо в залах Національного музею

ім. Андрея Шептицького. А 19 листопада плануємо академію, яка буде апогеєм святкування ювілею, відтак приступимо до підготовки вистави За двома зайцями.» Театр зустріне глядачів в оновленому вигляді, зокрема, зараз замінюють стільці та підлогу в глядацькій залі. Водночас зал змінить свій колір: замість бордового стіни й завіса матимуть темно-зелене забарвлення. Ця ідея належить народному художнику України Мирону Кипріяну – ​усі підтримали її, адже зал в темно-зелених тонах матиме вишуканий та урочистий вигляд. Оскільки в приміщенні театру відбуваються ремонтні роботи, у вересні заньківчани виступатимуть на сценах Першого театру для дітей та юнацтва, кінопалацу ім. О. Довженка, львівського державного палацу естетичного виховання учнівської молоді та львівської Національної опери. З одного боку для глядачів це буде доволі незвично, з іншого – ​цікаво, адже гру акторів можна буде побачити в інших умовах та в інших обставинах. Записала Зоряна Грабар Фото: сайт театру

гот е л і

Lviv

Леополіс Бутік Готель (Leopolis Hotel Lviv) вул. Театральна, 16 (032) 295-9500 Факс: (032) 295-9599 hotel@leopolishotel.com leopolishotel.com

Готель Нобіліс (Nobilis Hotel) вул. Олександра Фредра, 5, (032) 295-2595 reservations@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

Готель Citadel Inn вул. Грабовського, 11 (032) 295-7777 Тел./факс: (032) 295-9000 citadel-inn.com.ua

Готель Асторія (ASTORIA HOTEL LVIV) вул. Городоцька, 15 (032) 242-2701 reception@astoriahotel.ua astoriahotel.ua

Древній Град Парк-готель Пустомитовский район, 7-й км Київськой траси (032) 235-1005 drevnygrad.com.ua

Андріївськтй гостинний дім (Luxury Boutique Gguest House Andriivskyi ) вул. К.Левицького, 112 (032) 275-2035 (097) 501-6615 Тел./факс :(032)275-2034 guesthouse@ukr.net guesthouse.lviv.ua

Готель Швейцарський (Swiss Hotel) Вул. Князя Романа, 20 (032) 240-3777, (032) 235-7380 Факс: (032) 235-8335, info@swiss-hotel.lviv.ua swiss-hotel.lviv.ua

Reikartz Дворжец Львів вул. Городоцька, 107 (032) 242-5126 dworzec.lviv@reikartz.com reikartz.com Готель LH Hotel & SPA пл.Петрушевича,1, (032) 295-6036, (096) 142-8366 Факс: (032) 260-2393 hotellh@gmail.com lhhotel.com.ua

Ramada Lviv Перехрестя вулиці Городоцької та Кільцевої дороги тел. +38 (032) 243 00 10 моб. +38 (067) 320 44 77 reception@ramadalviv.com.ua

Готель Панорама (PANORAMA) пр. Свободи 45 (032) 225-9000, (050) 431-9599 Факс: (032) 225-9001 reception@panorama-hotel.com.ua panorama-hotel.com.ua

Готель Шопен (Chopin Hotel) площа Маланюка, 7 (032) 261-1020, (097) 222-7330 Факс: (032) 261-1021 info@chopinhotel.com.ua chopinhotel.com.ua

Дністер Прем`єр Готель (Premier Hotel Dnister) вул. Матейка, 6 Рецепція: (032) 297-4305 Факс: (032) 297-1021 Відділ бронювання: (032) 297-4317, (032) 297 4326 reservation@dnister.lviv.ua dnister.lviv.ua

Готель Жорж (George Hotel) пл. Міцкевича, 1 Рецепція: (032) 232-6236 Бронювання: (032) 232 6232 Факс: (032) 232-6242, info@georgehotel.com.ua georgehotel.com.ua

Готель НОТА БЕНЕ (NOTA BENE) вул. Поліщука, 78А Рецепція тел.: (032) 234-9090, факс: (032) 234-9096 info@notabenehotel.com Відділ бронювання (032) 234-9092, (050) 431-0467 reservation@notabenehotel.com notabenehotel.com

Ibis Styles Lviv Center вул. Шухевича, 3А (032) 245 67 67 факс: (032) 254 67 77 H9709@accor.com ibisstyles.com accorhotels.com

Вінтаж Бутік Готель вул. Сербська 11 вул. Староєврейська, 25/27 (032) 235-6834 факс: (032) 235-6834 info@vintagehotel.com.ua vintagehotel.com.ua

Британський клуб Львів Готель (British Club Lviv Hotel) вул. Наливайка, 18 (032) 242-9999 , (067) 370-6666 info@britishclub.org britishclub.org

Hotel Atlas Deluxe пр. Шевченка, 27, (032) 261-4764, (067) 555-9111 info@hotelatlas.com.ua sales@hotelatlas.com.ua atlasdeluxe.lviv.ua

Готель Плазма Проспект Свободи 5 (067) 101-3777, (066) 214-3333 plazma-hotel.lviv.ua

Євроготель вул. Тершаковців, 6А, +38 (032) 242-40-02 info@eurohotel.lviv.ua eurohotel.lviv.ua Координати для навігації: 49°50'8.16"N, 24°2'28.32"E

Готель «Соната» вул.Морозна,14 тел. (032) 232-5000 info@sonatahotel.com.ua факс. (032) 232-5015

Готель Відень проспект Свободи 12 Рецепція/бронювання (032) 244-4314, (097) 244-4314 Факс: (032) 244-4316 wienhotel@mail.lviv.ua wienhotel.com.ua

Готель Львів проспект В. Чорновола, 7 (032) 242-3270, (032) 240-8383 (032) 240-8373, (067) 675-4344 Факс: (032) 242-3555 hotel-lviv@ukr.net hotel-lviv.com.ua

Готель Rius вул. Гнатюка, 12А (032) 235-0660, (097) 970-0220 Факс: (032) 235-0661 info@rius-hotel.lviv.ua rius-hotel.lviv.ua

Арт-готель «МОДЕРН» проспект Шевченка, 28 тел.: +38 (068) 709 99 33 факс: + 38 (032) 297 76 30 modern.art.hotel@gmail.com

Бутік-готель «Сент Федер» пл.Звенигородська,3 (032) 297 00 00, (063) 879 76 94 (098) 090 57 54 reservation.stfeder@gmail.com http://www.stfeder.com

Edem Resort Medical & SPA c. Стрілки, Перемишлянський р-н Львівська обл.

(067) 314–6512, (067) 314–3733 info@edem.com.ua edem-resort.com.ua АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

51

Дити н а н о м е р у

Діана, 12 років

Діаночка, чим ти займаєшся? Навчаюсь у гімназії, і найбільше мені подобається англійська мова, фізкультура та біологія. Ще ходжу на плавання. А у вільний час дуже люблю малювати. Також останнім часом захоплююсь фотошопом. А ти вже планувала якось своє майбутнє? Так. Але моя думка з цього приводу постійно змінюється. Зараз думаю, що у майбутньому хотіла б стати психологом. Але раніше хотіла бути вчителем плавання або гімнастики – ​багато про що мріяла. Друзів маєш? Так! Є такі, яких я знаю з самого дитинства. Ми маємо дуже багато спільних інтересів – ​гуляємо разом, спілкуємося. Розмовляємо про все на світі! Займаємося спортом. Слухаємо музику, любимо гурт Imagine Dragons. А нещодавно ми всі разом їздили у Болгарію – ​це нас дуже зблизило. А про що ти мрієш? Складно сказати… Коли була маленькою – ​мріяла про якісь іграшки. А зараз більше думаю про навчання – ​хочу поїхати до іншої країни, отримати там гарну освіту. Може, у Швейцарію, може – ​у Канаду. А як би ти обирала місця для свого життя – ​щоб то було? Я б хотіла жити біля моря, щоб місто було гарне і велике. Але я люблю й Львів: тут народилась, тут живуть мої рідні люди. А ще я люблю нашу архітектуру, парки. В майбутньому я б хотіла більше нових технологій в місті, та щоб всі ставились більш уважно до природи. А як би тебе запитали: Діаночка, що таке щастя? Для мене щастя – ​річ дуже непроста. Напевно, щастя – ​це коли ти відчуваєш життя. Відчуваєш, що ти живеш! Коли ти маєш свій дім. Але й щастя, коли подорожуєш. Це – ​дуже складне відчуття.

Фото: Ірина Похила

Чи любиш ти читати? Так. Серед моїх улюблених книжок – ​Пригоди Тома Сойєра, Маленький Принц. Я маю вдома достатньо книжок, але іноді беру їх у бібліотеці. Одного разу я там взяла книжку про допитливу дівчинку, яка допомагала поліції розкривати злочини. Це була така цікава історія! На жаль, я не запам’ятала назву.

52

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

А коли ти була зовсім маленькою – ​що любила робити? В садочку ми з друзяками робили різні експерименти. Збирали равликів і спостерігали за ними. Нам було дуже цікаво! Може, тому я й люблю біологію? Якщо б ти була президентом – ​щоб зробила? Приділяла б велику увагу лісам. Дуже багато дерев зараз вирубують – ​і це шкодить екології. Треба насаджувати нові ліси і берегти старі. Часто про це думаю.

Д і ти

сухоцвіти, шишки та камінчики з лісу. Що саме шукати – ​підкажуть віршовані загадки.

Сто і одна

дитяча новина Цього року видавці привезуть понад 100-о дитячих книжкових новинок, виданих спеціально до Форуму. Книги можна буде придбати на фестивалі. Афіша знайомить читачів з ососбливими цікавинками, які готують до Форуму видавців.

жим жодного читача. Разом вони здатні подолати будь-які труднощі, як-от: приїзд непроханоїтітки-чистьохи, затоплення будиночка під час зливи, підступні витівки одного з найнебезпечніших мешканців лісу та ще багато чого.

Оксана Лущевська З равликом на прогулянці Читаріум

Ірина Мориквас Магда і вітер

Чи ходили ви на прогулянку з равликом? Це добра нагода повільно та неквапно роздивитися захопливий світ довкола. А якщо вийдете з равликом навесні, то, поза сумнівами, подорожуватимете аж до зими! Ходімо разом?

Ерльбрух Вольф Ведмеже диво Чорні вівці Ще одна книга від культового сучасного німецького ілюстратора та письменника, лауреата Міжнародної премії пам’яті Астрід Ліндґрен за 2017 рік. Чим цього разу здивує українських читачів автор легендарного Крота? Цього разу – ​історія про величезного, але сентиментального ведмедя. І пов’язує ці оповідки хіба те, що кожен із персонажів на початку вилазить із-під землі, а далі вирушає на пошуки кожен чогось важливого для себе.

А-ба-ба-га-ла-ма-га

Джеральд Даррелл Балакучий пакунок Клуб Сімейного Дозвілля Чудова казка-повість всесвітньовідомого англійського вченого-зоолога Джеральда Даррелла. Ця книжка про пригоди і жагу до перемоги, про силу дружби і про справедливість, про чарівний світ і його міфічних мешканців… Під час гри діти знаходять дивний пакунок, що розмовляє людською мовою. У пакунку – ​Папуга, якого вигнали вороги країни Міфляндії. Саме він розповідає дітям, що всі жителі – ​у страшній небезпеці. Діти вступають у боротьбу проти Василісків, які хочуть загарбати країну Міфологію.

Історія про дівчинку Магду, яка мріє мандрувати, але змушена сидіти у візку. Проте її уява настільки бурхлива, а бажання таке сильне, що Магдина мрія неодмінно здійсниться! Книжку створила молода львівська художниця Ірина Мориквас. Авторка не має художньої освіти. Світ малюнків вона відкрила для себе випадково, коли вже в дорослому віці побачила, як у дитячій художній школі малюють діти.

Крістіна Андрес Буркотун і Родзинка Vivat Зворушлива історія про дружбу зайця Буркотуна та мишки Родзинки не залишить байду-

Ольга Гура Чарівні історії нашого лісу Класика

Джин Марцолло Шукач. Книга загадок у картинках Co-op media Шукач – ​це справжня книга-загадка, у якій приховано багато цікавого. Варто лише уважно придивитись до звичайної на перший погляд скрині з іграшками, чи пісочниці з купою відерець та лопаток, або ж окинути пильним оком дошку для оголошень та записок, чи зібрані до купи

Це продовження серії екологічних казок для дітей від поетеси, письменниці, музиканта, співачки, громадського еколога з поліського містечка Малин – ​Ольги Гури. У дивовижний світ лісової казки потрапляє малюк, гортаючи сторінки цієї книжки, надзвичайно гарні та фантастичні ілюстрації до якої намалювала художниця Наталя Лещенко. Книжка видана разом із аудіо-версією казки та авторськими піснями і колисанками у виконанні Ольги Гури. По матеріалах Форуму видавців АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

53

п а л і ту р к а

Галина Артеменко гастроінтеллектуалка, кулінарний емпіріст і дослідник, авторка книги Домашний хлеб

«Я – ​кулінарний маніяк» Галино, чи не страшно вам було братися за написання саме кулінарної книги – ​бо чого тільки не написано! Є Висоцька, є Олівер, є Бєлоніка… Невже знайшлася ніша? Так, з кулінарії почитати дійсно є що! Олівер, Висоцька, Бєлоніка – ​це монстри! Про їхні книги знають, мабуть, всі люди. Мені здається, що навіть ті, до списку уподобань яких кулінарія не входить. Та про що тут казати: нещодавно на автозаправці мій чоловік зупинився біля стенда із книжками зі словами «О, дивись!», вказуючи на видання Олівера. А він не готує взагалі! Так от, повертаюсь до запитання. Ні, не страшно. Зовсім! Колись мене запитали про те, чого я хотіла б досягти – ​не глобально, а у якомусь матеріальному сенсі. Тоді я відповіла, що хотіла б мати своє кафе та видати книгу. Зараз думки про кафе трохи відійшли на задній план, а от про книгу я думала постійно. Щось видати хотіла ще до того, як почала займатися кулінарією. Я з дитинства обожнюю письмову мову, навчалася на видавничому факультеті, сама писала художні твори. Бажання мати свою книгу для мене дуже логічне і закономірне. Тому в один прекрасний день я написала до видавництва Клуб сімейного дозвілля лист, що от є я, подивіться на мій блог, я кулінарний маніяк і дуже хочу написати книгу. Мені відповіли. Звісно, з приводу того, що необхідно мати свою нішу, не посперечаєшся. Поки 54

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

я автор зовсім “сирий”, і не зрозуміла, якою саме має бути моя ніша. І мені допомагає те, що саме видавництво її має. Це доступна, яле якісна прикладна література, де рецепти повинні бути зрозумілими та не занадто складними, переважно зі звичних інгредієнтів. Що надихало вас в момент створення книжки? Що супроводжувало? В момент створення книги натхнення відійшло на другий план. Воно допомогло мені на тому етапі, коли необхідно було визначитися, що я хочу мати у книзі. І в цей момент мене надихав мій досвід. Я так довго працювала із кулінарними сайтами! Знання, уподобання, розуміння того, що є базовим, а з чим можна гратися… І коли план було складено, робота над книгою була вже просто процесом, що розписаний у робочому блокноті. Весь обсяг роботи розділено на тижневий план – ​і залишилося лише його виконати. Як відбиралися рецепти, як створювався контент книжки? За старими родинними переписами? Мій процес відбору рецептів завжди починається з голови. Я беру листи паперу, ручку – ​і починаю просто перераховувати назви. Розділяю за смисловими групами, потім рахую, чи вистачає або чи забагато. Щось викреслюю і намагаюся наповнити таким чином, щоб все було різним, але логічним і багатостороннім. Так, хліб у книзі

є найпростіший, швидкий із розпушувачем, для приготування якого не потрібен досвід. Потім рецепти переходять до більш складних. Завершують хлібну групу кілька рецептів заквасочного хліба, на яких я сама навчалася працювати із цим шикарним інгредієнтом – ​такі рецепти зацікавлять вже тих, хто має трохи досвіду. Також

Де її можна придбати? Книга продається у фірмових магазинах та на сайті видавництва Клуб сімейного дозвілля, а також її можна знайти у книжках багатьох інтернет-магазинах. Хто робив ілюстрації? Ілюстраціями займалася я – ​у книзі використовуються мої фотографії. Дизайном ж займалося видавництво, і мені дуже сподобався результат! Можливо, якщо я була б досвідченим автором книг, мені б хотілося вплинути й на дизайн, а зараз це дуже розвантажило мої думки – ​адже я думала лише про те, щоб максимально якісно наповнити саму книгу. А чому, все ж таки, друкована книга, а не сучасна інтернет-блог-версія? Я сама задавала собі це питання. Я люблю паперові книжки і хотіла видати книгу. А ще мама мого чоловіка сказала, що просто інтернет є інтернетом, це невичерпна кількість всього, а книга – ​ це матеріальний вияв такої інформації. Ти береш її в руки, і тримаєш щось конкретне, закріплене в певному місці і в певному часі, а тому не таке плинне. Філософія, чи не так?

я включила в контент рецепт невеликої за розміром випічки – ​булочки, скони, кекси й мафіни, а також різноманітне несолодке печиво. І пироги! Улюблені мої пироги! Беру ті, з якими працювала. Для мене дуже важливо, щоб рецепт у книзі давав саме той результат, який зображено на фото. Джерела ж рецептів дуже сумбурні. Я багато читаю, переглядаю інтернет, вигадую щось, просто подивившись на якесь фудфото і надихнувшись ним. А іноді перебираю в голові те, що є в холодильнику чи у шафках – ​і просто збираю це все до купи. Наприклад, так у мене було з рецептом епі із гречкою та морською капустою – ​просто була гречка, і була морська капуста, а вийшло дуже цікаво! Саме тому це одночасно авторські й не авторські рецепти – ​я не зовсім вірю, що в наш час щось може бути насправді авторським, адже вже маємо стільки всього! І всі знання, які здобуваєш, впливають на те, який контент ти видаєш. А от родинних рецептів у книзі немає – ​основні кулінарні знання я здобува-

ла вже на своєму досвіді. Щось родинне – ​це більш внутрішнє, мабуть. Менш систематизоване, і більше для атмосфери та любові до самого процесу. Чи буде продовження – ​том № 2, 3 і далі? Друга книга виходить на початку вересня і присвячена вона мультиварці, якою зараз користується так багато людей. Яким ви бачите свого читача? Кому, в першу чергу, адресована книжка? Мій читач… Складно відповісти на це питання. Він схожий на мене: любить готувати. Іноді він хоче спробувати щось незвичайне, розширити свої смакові уподобання, ввести у своє життя щось нове. А іноді він хоче чогось максимально простого, звичного, комфортного. Він може бути захопленим новачком, а може бути досвідченим кулінаром, який просто намагається знайти натхнення у рецептах із книги.

Пам’ятаєте фільм Джулія і Джулія? Ви – ​яка з них? З ким себе асоціюєте? Кожного разу переглядаю його із задоволенням! Але не асоціюю себе з жодною із героїнь. Бо у фільмі є чітке розділення: є автор, і є та, хто ретранслює написане у широкий світ. Мені хочеться вірити, що у мені живуть обидві Джулії. Коли уявляєш собі процес створення книги, виринають картинки, на яких автор сидить і романтично займається своєю справою, мучиться відсутністю натхнення чи без зупинки виписується нічними годинами. Але коли починаєш фактично робити це сам, розумієш, що це – ​просто робочий процес. Є графік, є термін і свої «муки творчості». Ти просто береш і розкладаєш все на пазл, перемішаний із думками на кшталт: «А це сподобається читачу?», «А це потрібно чи прибрати?». І знову збираєш все до купи. Залишається приємне відчуття цілісності й завершеності роботи – ​цього мені бракує у роботі із моїм блогом. Блог дозволяє не обмежувати себе ні в чому, але ти завжди маєш перелік на майбутнє: що я хочу публікувати наступного місяця, а що я хочу зробити, наприклад, до новорічних свят… Ти у постійному процесі. А от книга – ​це вичерпна форма. Спосіб тимчасово зупинитися і якось зафіксуватися у часі. Спілкувалась Олександра Зайченко Фото: автор книги

АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

55

м а н д р и

Насолода теплим вітром, вдихання аромату досі квітучих луків, споглядання то безкрайнього степу, то соснових лісів чи то вільшаників або дубових гаїв, прогулянки човном по затишних плавнях Дніпра. Купання в річці чи річечці, багата риболовля з приготуванням наваристої юшки. І, нарешті, кульмінація подорожі – ​ море! Такі принади очікують мандрівників, що вирушають посеред літа до Херсонської області – ​ краю, вщерть насиченого природними цікавинками. І, скажу по секрету, навіть якщо до моря не доїдете, вражень все одно вистачить до наступної відпустки, а фотоальбоми тріщатимуть від кількості файлів.

Херсонщина:

південний квест Мандрувала Ольга Боглевська Фото автора

Персональних туристичних маршрутів по Херсонщині можна скласти чимало. Авторка цих рядків, котра є затятою велотуристкою, у другій половині липня проїхала за маршрутом Нова Каховка – ​Гола Пристань – ​Голопристанський район аж до виїзду вглиб Кінбурнського півострова Чорного моря. Під колесами велосипеда інколи був бездоганний асфальт, як на автотрасі Олешки – ​Скадовськ, інколи – ​суцільні півметрові вибоїни, як на під’їзді до села Геройське. Тому середню оцінку якості доріг визначаємо як «четвірку». Придорожні пейзажі й можливість активного відпочинку – ​на тверду 56

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ

«п’ятірку». Адже протягом подорожі просуваєшся фактично вздовж берега Дніпра, то наближаючись, то віддаляючись від головної вітчизняної ріки. Перед тим як донести свої води до Чорного моря, Дніпро, приймаючи численні притоки, утворює мальовничі плавні. Здається, що на дикі острівці, де трава вище пояса, очерети під два метри і неохопні дерева, не ступала нога людини. У плавнях – ​рай для рибалок: є вдосталь зручних затишних місць, забезпечено добрий улов. Кажуть, що тут водяться щуки довжиною з півруки, коропи, лящі. Тому переважає рибальський сервіс: на зелених садибах і базах відпочинку завжди можна орендувати човен і снасті, якщо бракує власних; засмажити щойно виловлену рибу на мангалі чи кинути її в юшку. Деякі заклади вражають: рибальський кемпінг у селі Забарине за площею нагадує заміський англійський парк. А комфортні номери у дерев’яних будиночках розраховані зовсім не на спартанців. Містечко Гола Пристань відоме щорічним фестивалем кавунів, котрий влаштовують наприкінці серпня. Проте затрима-

тись на пару днів у Голій Пристані варто будь-коли у літній час. Набережна річки Конки тут впорядкована й симпатична, сама річка – ​повновода й привітна для курортників. У повітрі наче розлиті провінційна неквапливість й спокій. А ще прямо звідси можна потрапити на майже безлюдний великий острів, зв’язок з яким тримають лише водним шляхом. Платиш 5 грн перевізникові дяді Серьожі – ​і за п’ять хвилин тебе на моторному човні доставляють на омріяний берег Білогрудова острова, котрий добре видно з набережної. Переправляють разом із велосипедом: виявляється, той легко поміщається на борту. Тому хочеш – ​катайся островом досхочу, дістаючись його потаємних куточків і борючись із піщаним грунтом, хочеш – ​влаштовуй пікнік чи засмагай на острівному пляжі.

Ще одна голопристанська водойма, яку нізащо не слід оминати, – ​річка Чайка. На її березі облаштована однойменна садиба зеленого туризму. Прокидаєшся о п’ятій ранку – ​і шубовсть! Холодні джерела, якими живиться річка, «будять» тебе враз і остаточно. Пливеш, а на відстані витягнутої руки нависає вербове гілля; по берегах деінде кумкають сполохані жаби. П’ять – ​сім хвилин запливу – ​і вибираєшся на берег, аби зготувати собі каву й посидіти з чашкою в альтанці серед дерев, всотуючи вранішнє повітря й нежаркі ще промені сонця.

Зарядившись енергією, вирушаєш далі за маршрутом. У селі з красномовною назвою Рибальче обов’язково зупиняєшся на годинку – ​помилуватись видом технічного дива початку 20 ст. – ​маяком інженера Шухова, або ж Аджигольським маяком. Морська споруда, розташована на Дніпровському лимані, зведена 117 років тому. Маяк і нині здалеку виглядає як новий. За Рибальчим – ​останній ривок в бік моря, якихось 28 км. Тут дорога майже порожня, бо курсують лише жителі наступного маленького села – ​Геройського, або ж рибалки чи курортники. Рукотворний сосновий ліс обабіч шляху поступово змінюється степовим пейзажем з дивними пурпурними вкрапленнями: це солончакова рослинність. Ще трохи покрутити педалі – ​і ти у Геройському, де залишаєш велосипед і пересідаєш на позашляховик, щоб по в’язких пісках заїхати вглиб Кінбурнського півострова. Але це вже інша туристична історія. АФІША

МІС Т А

Л Ь ВІВ

57

Н е к р олог

Не дивлюся! Коли ще років три тому друзі розповідали, що вони не дивляться телевізора, я тяжко уявляла собі такий поворот телеподій у власному житті. Змалку телевізор у нашому домі був ледь не членом сім’ї. Більше того, у нас їх завжди було три – ​по одному в кожній кімнаті. Коли я вчилася на журналістиці і працювала у щоденній газеті, мала щовечірній ритуал – ​дивитися новини на чотирьох-п’яти каналах поспіль. Битва екстрасенсів, Хата на тата, Міняю жінку, Вагітна у 16, Зва‑ жені та щасливі, Чотири весілля, Х-фактор… Телешоу затягували, тримали увагу, примушували після реклами знову перемикати на них. Телевізор зник з мого життя раз і безповоротно після того, як вкотре зламався, і тато виніс йому вердикт: «Ремонту не підлягає»… Покупка нового усе відтягувалася. Перші кілька тижнів у мене була «ломка». Я навіть пробувала дивитися улюблені шоу на комп’ютері, але це було не те… Так минуло півтори року… За цей час потреба дивитися телевізор зникла. Новини дізнаюся з Інтернету, читаю чи передивляюся тільки те, що цікавить мене. Уникаючи усілякої чорнухи, політичних «замовлень» та страшилок про побутові злочини. Музичні програми (у силу своєї професії музичного менеджера) передивляюся, коли мені зручно і є на це час. Те саме з фільмами та серіалами. А телешоу мені більше нецікаві взагалі. Я не дивлюся телевізора. Й жива-здорова. Може, навіть здоровіша, ніж до того. Принаймні психологічно – ​так точно. Я отримала свободу вибору. Тепер мені ніхто не нав’язує, що дивитися. Тепер я не повинна перемикати канали під час реклами. Тепер до мене уві сні не приходять екстрасенси та зважено-щасливі люди. Життя без телевізора стало куди цікавішим! Але спробуйте скажіть це моїй мамі, яка щовечора засинає біля «телика» під Орел і решка, а на ранок навіть не згадає, у яку країну «подорожувала» напередодні… Галина Гузьо

58

А Ф І Ш А

МІС Т А

Л Ь ВІВ