JournTEAM №9

Дівчина з обкладинки: Аделія Хомин Фотограф: Іванна Федорос і меленький друг

Ж

уйки з наліпками всередині, спортивний яскравий одяг, а по телевізору серіал «Друзі» — саме так я пригадую час, коли мені було десь років 10.

90-ті яскравий спогад наших батьків. Час про який у них завжди знайдеться якась цікава історія. Ну і звісно якою вони щиро і захоплюючись ділились із нами. Тому з початком осені й нового робочого сезону ми вирішили повернутись спогадами у дитинство, або ж дитинство наших батьків та згадати усе, що починається з фрази: «А от колись….» Я впевнена, що кожна сторінка журналу «Journ Team» не залишить вас байдужим, адже неймовірна команда, що працювала над цим випуском намагалась згадати усе: від пісень і фільмів до одягу й лексикону який ми використовуємо й досі. Я вже прогнозую ваші вигуки: «Ой я пам’ятаю це!», «А це була моя улюблена іграшка», «А мого тамагочі звали Георгій :)», — саме такі ми мали, коли складати зміст номеру. Ну що ж, гадаю, зайвих слів для представлення не треба. Просто дружня порада від мене: швидше гортай сторінки та let’s go у флешбеки минулого! Ваша Вероніка Кашинська — засновниця медіа школи «Стань Журналістом»

Я

к же приємно згадувати дитинство чи навіть круті події минулого літа, ловити солодкі нотки спогадів та запивати їх гарячим чорним чаєм. Дев'ятий випуск нашого журналу ми вирішили присвятити флешбекам, а саме у палкі 90-ті. Те відчуття з яким знайомий кожен і, мабуть, навіть сьогодні, адже так важливо знати й розуміти свої відчуття, емоції, вміти іноді «подуріти». Ностальгія — солодкий смуток. Та чи завжди він солодкий? Чи завжди наші спогади про минуле правдиві? І як можна ностальгувати за часами в яких навіть не жив? Спогади про жуйки “Love is” та касети з музикою, яскраві спортивні костюми, ігри з друзями у дворі, фото на плівці, музика й фільми, що досі згадують із любов’ю. Нове покоління сприймає це як відгомін щасливих часів. Команда молодіжного онлайн-журналу «Journ Team» помістила усе на сторінки дев'ятого вересневого номера. Трішки ностальгуємо та вирушаємо створювати нові спогади! Із зернистим плівковим фото у руках Дара Дворецька, редакторка «Journ Team »

September 1. Декілька речей із 90-х: те, що зробило їх особливими 2. Актуальна мода 90-х у2020 році 3. Фото як у мами. декілька порад як зробити фото в стилі 90-х 4. Культові серіали 90-х 5. Чим пахне ностальгія?

6. Декілька хітів для настрою 7. Фоторозгортка - Дара Дворецька 8. Територія А: Український телепростір 90-х 9. Втримати спогади, або як зібрати найцінніше в одну коробку 10. 10 порад як знайти товаришів у новій компанії 11. Твій ретро-фільтр для історій в інстаграмі 12. Шукай на сторінках словник 90-х

Легендарні символи. Декілька речей із 90-х

Д

алекі лихі 90-ті. Багато з нас вже і не пам’ятають тих часів, бо народились у кінці або на початку 2000-х. Тоді молодь мала зовсім інші цінності та особливості запам’ятовування моментів життя, проведення вільного часу, та і техніка була куди простішою, ніж зараз. Для щастя була потрібна нова касета і відеомагнітофон або ж знайти наклейки, аби доповнити колекцію. Ми зібрали декілька спогадів з дитинства за якими протягнеться нотка ностальгії й обов’язково захочеться пограти в одну з тодішніх ігор чи просто примірити мамин одяг і влаштувати вечірку в стилі 90-х. Готові?

POLAROID У 90-х роках не кожен міг дозволити собі купити цей фотоапарат. Втім, професійні фотографи пропонували свої послуги майже на кожній вулиці, у парку та інших громадських місцях – там, де можна було б просто заплатити певні кошти й уже за 5 хвилин отримати гарну знимку. Нині полароїд і досі є популярним. У вік цифрових технологій жива фотографія набирає більшої цінності, ніж колись. ПЕЙДЖЕР Перший пейджер випустила компанія Motorola. Це був маленький пристрій лише з однією функцією – приймати текстові повідомлення. Проте відправити відповідь було неможливо. У кожного пейджера був свій номер. А щоб відправити повідомлення спершу телефонували до жіночки-телефоністки, диктували їй повідомлення і номер пейджера на який відправити. І тоді вона набирала повідомлення та відправляла. ДИСКОВІ ТЕЛЕФОНИ Їх замінили цифрові бездротові телефони. А зараз майже ні в кого не залишилося звичних “домашніх” телефонів. Аби подзвонити, треба було встромити палець в отвір з необхідною цифрою та прокрутити диск до самого кінця, тоді відбувався характерний імпульс і цифра вважалася набраною. Для дітей це була улюблена забавка. Зараз дискові телефони хіба служать красивим елементом декору. ВІДЕОМАГНІТОФОН Чи не у кожному українському домі у 90-ті був такий пристрій як «відик». Тоді ще не було різноманіття телеканалів, як-от сьогодні. Щоб подивитись фільм спершу треба було записати його на касету та слідкувати, аби хтось не записав щось поверх вашого запису. Хтось з друзів точно полюбляв колекціонувати ці касети з фільмами чи мультфільмами, тому був такий собі обмін. АУДІОКАСЕТА Ще одна річ, яка «еволюціонувала». Підлітки 90-их витрачали вільний час, аби слухати касети. Для цього – інформацію записували на спеціальну магнітну стрічку, з неї ж відтворювали. Кожна касета мала два боки: А та В, а для прослуховування використовували магнітофон. У середині 2000-их, з'явилися CD-диски, і замість магнітол для касет випускали магнітоли для дисків – їх встановлювали в машини

ПЛЕЄР У часи відсутності ютубу та різних музичних додатків уся музика 90тих була на аудіокасетах. Слухати її можна було на магнітофоні або ж маленькому плеєрі. Останній можна було брати з собою, вставивши улюблену касету і насолоджуватись улюбленими піснями під час прогулянки. Сам плеєр не був загальнодоступний, його власника ідентифікували як людину солідну. Пізніше з’явилися CD-плеєри, але ті не були настільки популярними, як касетні. А ще: пам’ятаєте, як було потрібно відмотати касету, аби вкотре послухати улюблену пісню – тоді на допомогу приходив олівець або ручка! ТЕТРІС Планшет 90-х. Ця гра затягувала кожного. Ви теж досі пам’ятаєте цей звук? Тетрісу вже давно за 30, а користувачам пропонують все більш фотореалістичні ігри з продуманим сюжетом. Втім, ця головоломка досі залишається популярною. Вона доступна на багатьох сучасних ігрових платформах і продовжує привертати увагу гравців. ТАМАГОЧІ Віртуальні вихованці з’явилися ще задовго до My talking Tom. У 90-х були популярними Тамагочі, а їхні власники стежили за вихованцями цілодобово, а якщо той помирав, це було великою трагедією для його господаря. ВКЛАДКИ ВІД ЖУЙОК/НАКЛЕЙКИ Кожна дитина і підліток мала свою власну колекцію вкладок. Найпопулярнішими були від жуйок «Дональд» і «Турбо», а згодом і «Love is». Усі жуйки цінувалися малечею за кольорові вкладки – вони навіть виконували роль своєрідних «грошей», а й інколи служила предметом обміну. Сама жувальна гумка могла мати кілька різних смаків, як-от банановий, вишневий, апельсиновий, шоколадний, м`ятний, малиновий. ЛОСИНИ Кожна дівчинка, що вважала себе модницею, обов’язково мала у своєму гардеробі різноманітні лосини яскравих або ж блискучі тонів.

РАНОК НЕДІЛІ Недільний ранок розпочинався з улюблених мультфільмів – «Качині історії», «Чіп і Дейл – бурундучки-рятівнички», «Чорний плащ» та інші культові мультики. КРАБИКИ-РОМАШКИ ТА ШПИЛЬКИ-СЕРДЕЧКА У кожної дівчинки обов’язково були ці аксесуари – вони завжди доповнювали будь-яку зачіску. ЙО-ЙО Найпопулярніша тоді іграшка. Кожен міг похизуватись майстерністю володіння нею. У дворі можна було влаштовувати турніри та демонструвати різноманітні трюки. ЮПІ Улюблений напій усіх. Просто додай води – і готово! СПОРТИВНИЙ КОСТЮМ Був головним у будь-якому гардеробі. Його одягали на всі випадки життя!

Авторки: Інна Гаврилюк та Надія Осташевська

Мода 90-х повертається! Що носили тоді та носять зараз?

Д

авно не секр ет: добр е те нов е, що давно забуте стар е, і для сф ери моди це не виняток. Досить часто на модних показах ми бачимо та чуємо, що у тр енди виходить стиль певних років, як-от мода 60-х, 80-х та 90-х, усе вінтажне, з минулого. Сьогодні багато люд ей полюбляють стиль 90-х років, що вражає своїми експериментами та бунтарством. Саме в цих

Мінімалізм Основа, що переважала 30 років тому в наших батьків. Мінімалізм був у сукнях і костюмах, проте найкращою була класика в поєднанні джинсів та однотонної футболки. Тоді з’явились стилі, як-от унісекс, спортивний, кежуал. Головну роль тут відігравав унісекс, тобто універсальні речі як для чоловіків, так і для жінок. Завдяки цьому дівчата отримали змогу одягати чоловічі речі на кшталт джинсів, сорочок або футболок. Спортивний стиль – короткі футболки та яскраві лосини, а кежуал – джинсові куртки й штани-кльош.

роках можна помітити модний у сучасному світі ов ерсайз, а також широкі джинси (кльош), яскраві спідниці, топи та б езформні св етри. Попри те, що комбінування одягу трішки змінилось, нині все ж таки потрібно розбиратись у моді та вміти комбінувати одяг 90-х із сучасними комплектами. Та спершу дізнаємось, що саме пов ернулось до нас з моди 90-х.

Захист тварин та джинси Саме в 90-х з’явились перші захисники прав тварин, що стало однією з причин появи штучних матеріалів серед шкіри та хутра. Багато людей почали захоплюватись одягом та взуттям зі шкіри, особливо перевагу віддавали шкіряним курткам. А ще це був зірковий час джинсів, але тоді у моді були не лише класичні джинси й куртки, але й сорочки, спідниці, сарафани та сукні.

Спідниці та лосини У 90-ті роки розпочався неймовірний спортивний бум – мініспідниці та короткі шорти. Не забули й справжні модниці про лосини яскравих кольорів. Звичайно, аби виглядати у такому одязі красиво потрібно мати хорошу фігуру. Тому можна спокійно говорити, що мода мотивує до занять спортом.

Як все ж таки одягнутись під образ 90-х, поєднуючи сучасний стиль?

• Шкіряна куртка Річ з 90-х, що прекрасно можна поєднати з рваними джинсами або довгою трикотажною суконкою. Куртка не обов’язково повинна бути класичних кольорів, аби виділятись можна обрати яскраві відтінки.

• Легінси Їхня особливість в різноманітності, адже вони можуть бути будь-яких відтінків та виготовлені з різних матеріалів. Їх вдало комбінувати Гарно з подовженою футболкою, безрозмірним піджаком, короткою спідницею або сукнею.

• Светр Найголовніше, це його об’ємність (чим більше, тим краще). Але обережно, якщо обрати надто великий, то можна і зіпсувати свою фігуру, приховати за великим розміром красиве тіло. Светри 90-х можна носити з шифоновими довгими спідницями, класичними штанами, легінсами або ж джинсами.

• Джинс Штани, що пасують під 90-ті це джинси-бойфренди та джинси з високою посадкою. Якщо брати джинс в інших моделях, то варто звернути увагу на куртки, комбінезони та сорочки, проте доповніть образ яскравими аксесуарами.

Аксесуари Окрему увагу потрібно приділити аксесуарам, адже вони є завершальними деталями образу. Головним акцентом вважались кліпси або грубі сережки в поєднанні з великою кількістю браслетів, переважно з металу або шкіри. Сонцезахисні окуляри були основним трендом без якого не обходилось жодне літо. Єдине, що змінювались – це оправи: круглі, овальні, прямокутні. У 90-і з’явились відомі нам бейсболки. Окрім них носили ще бандани та капюшон-шарф. Самий одяг прикрашали різними нашивками та значками.

Взуття Актуальним взуттям у 90-х вважали платформу на грубій «тракторній» основі, а також платформу на туфлях, черевиках, чоботях. Не забули й про кеди з принтами, туфлі з гострим носом і каблук на шпильці. Я розповіла усе, що знала про моду минулих років, а ти, мій любий читачу, сподіваюсь, дізнався про усі головні тренди 90-х і сміливо можеш експериментувати й обирати які модні тренди підтримувати сьогодні. Авторка: Настя Шийка

Хочу фото як у мами, або фотосесія у пострадянському стилі

У

2020-у важко здивувати світ соціальних мереж ексклюзивними фото чи ідеями для фотосесій. Кожна ідея, що народжується в голові потребує багато зусиль для реалізації. А ще варто добре продумати локацію, стиль, декор та музику, що налаштовує на потрібну хвилю. Моєю улюбленою «ерою» чи темою для будьяких подій завжди залишаються диско-техно 90ті. «Запитаєте чому?» Мабуть, тому що це було найближчим для наших батьків, а отже увібралася любов ще з молоком матері. Ось чому я сміливо можу вважати, що наше виховання не обійшлося без пісень молодої Мадонни, зачісок чи прикрас з молодих зіркових часів наших батьків. Хоч у моєї мами немає достатньої кількості фото, які б повністю передали уявлення про 90ті роки, але є деякі знимки, які мене надихають спробувати відтворити це. Саме тому я хочу поділитися з тобою ідеєю для стилізованої фотосесії, як у мами чи тата, аби відчути на собі увесь кайф тодішніх років. Бери нотатник, записуй, доповнюй та змінюй.

1. Тісто для фотосесії: шукай місця у своєму місті Насправді вибір більший, аніж ти думаєш: ми усі живемо у постмодерному місті, де існують щонайменше 10 районів з будинками-коробками, старими заводами та цегляними школами у сірих тонах. Варто і згадати про ракурси, які можна обіграти на місці з різних сторін чи вершин, а також шукати й у сучасних будівлях краплинку яскравих диско-техно років. Ти можеш легко зробити фотосесію у своєму районі, не виходячи за межі власної вулиці. Просто вмикай фантазію та експериментуй з позами для фото, адже головне відчути себе у 90тих, зобразити стан душі, а не прорекламувати локацію.

2. Солодка чи солона начинка: що ти одягнеш та як обіграти образ? Філософія тих років відіграє неабияку роль, тому варто подумати про цінності, що були актуальні. Якщо бракує знань чи уявлень – поговори з мамою, а вона вже точно пам'ятає про свої найкращі молоді роки та її бажання у свої 20. Зверни увагу на емоції або ж пошукай фото молодих людей, поглянь на їхні риси обличчя, що дівчата виділяли у макіяжі, які зачіски були у хлопців, а також пам'ятай про аксесуари та важливі деталі, що зберігалися впродовж років. Тут тобі допоможуть документальні фільми, відеокліпи зірок, фото та вирізки з журналів. Те саме й з образом.

Mоm джинси чи штани кльош, топи яскравих кольорів, великі светри, неонові боді, масивне взуття, спортивні костюми та курточки різних кольорів. Більше ж варіантів одягу для фотосесії шукай у статті Анастасії Шийки, яка ділиться секретами модників та модниць 90-тих!

3. Музика під настрій Якщо ти боїшся камери чи досі не можеш зануритися у потрібну атмосферу – вмикай музику. «Sweet dreams» чи «Be my lover» і просто віддайся чуттям! Твій настрій одразу ж перетвориться на заряд енергії, а фотосесія стане маленькою вечіркою. Не бійся показати усе, що ти відчуваєш, повністю відкритись і просто бути піднесеним від можливості на декілька годин стати іншою людиною або мандрівником в минуле. А ще записуй відеоролики, аби потім захоплюватися власними рухами та ідеями, що з'являються під час музичного супроводу.

4. «Що тримати у руках?»

– обов'язково візьми це з собою З чим у тебе асоціюються 90-ті? Усе, що ти одразу ж почнеш перераховувати повинно опинитися у твоїй сумці перед фотосесією! Диски, пластинки, касети, магнітофони – для музичної вечірки; журнали, вирізки, сережки, резинки та яскраві пов'язки – для справжнього вечора дівчини, окуляри, килими, хустинки, чупа-чупси, старі вінтажні фотоапарати, полароїди, плівки з фото, телефони на проводі та ще з десяток цікавих речей, які ти зможеш знайти вдома. Будь креативним та спостережливим, адже друге породжує перше, а також створює крутезні фото!

5. Забудь про стереотипи – додай оригінальності! Перше правило креативного фотографа – не шукай поради для позування в інтернеті. Там досить сумно з ідеями, хоч і достатньо прикладів для образів. Покладайся на свої здогадки, вирізки з культових фільмів, як-от «Друзі», «Секс у великому місті» та «Брудні танці». Шукай креатив у пінтересті та інстаграмі за хештегами #90'saesthetics. Тебе оцінять, якщо передаси своє уявлення через призму власного бачення та сучасного зображення минулого. Тому не хвилюйся, якщо твої роботи будуть іншими, аніж ті, що ти бачиш, гортаючи стрічки мереж. Вмикай фантазію, живи творчо та створюй те, що тобі підказує серце! Про свої ідеї пиши нам в інстаграм, а також ділися своїми світлинами! Авторка: Анастасія Величко

А ВИ ДИВИЛИСЬ ЇХ У ДИТИНСТВІ ?

З

араз у мережі таке різноманіття серіалів, що важко обрати який подивитися. Важко й відірватись, коли він «затягує» чи серія закінчується на найцікавішому моменті. Це найбільший самообман. Колись, аби подивитись новий епізод, ти мусив чекати тиждень, а то й більше. Неможли-

во уявити, чи не так? Зараз складно дочекатися коли з’явиться новий сезон, не те щоб серія. Отож, ми вирішили зібрати для тебе декілька тогочасних серіалів, що були шалено популярними тоді, а деякі зацікавлять і сьогодні.

Друзі (1994-2004) 10 сезонів Цілком таємно (1993-2002) 11 сезонів

Серіал розповідає про життя шести друзів: розбещену «татусеву доньку» Рейчел Ґрін, чистюлю-кухаря Моніку Геллер, офісного працівника Чендлера Бінґа, схибленого на сексі і їжі нетямущого актора Джої Тріббіані, розлученого палеонтолога Роса Геллера, масажистки-хіпі та співачки Фібі Буффе. Довкола цієї міцної компанії будується нескінченна кількість різних історій: друзі заводять романи, сваряться і миряться. Але молодь не може бути до кінця серйозною, тож друзі не пропускають нагоди пожартувати, а почуття гумору у них відмінне.

Події в серіалі розгортаються довкола спеціальних агентів ФБР – Дейни Скаллі та Фокса Малдера, що працюють у спеціальному відділі з грифом «X». Там зібрано справи, що пов’язані з паранормальними та загадковими явищами. Малдер вірить в існування прибульців і паранормальних явищ, водночас як Скаллі спочатку скептично ставиться до теорій Малдера та намагається пояснити усі їхні справи крізь призму звичної науки. З самого початку між головними героями зав'язуються тісні дружні стосунки, які згодом переростають у платонічне кохання. На додачу до основної сюжетної лінії приблизно дві третини серіалу становлять серії про так званих «монстрів тижня». У цих виокремлених епізодах спецагенти розслідують дивні злочини, що не впливають на розвиток подій у серіалі.

Район Мелроуз (1992-1999) 7 сезонів

Ксена – принцеса воїн (19952001) 6 сезонів

Мильна опера з великою кількістю персонажів, що живуть по сусідству. Герої постійно шукають гармонію між роботою й особистим життям. Вони розвиваються, загартовують характери та постійно знаходять способи здивувати один одного. Молодята Майк і Джейн тільки розпочинають спільний шлях. Він лікар, вона продавчиня, що прагне стати дизайнером. Їхня сусідка Елісон змушена шукати квартиронаймача, оскільки подружка з якою вона жила втекла не заплативши. Допомагає ж Біллі – автор-початківець, що підробляє в таксі. Хоча Елісон націлена на просування по службі, проте у них з Біллі вистачає часу на роман. Крім того, тут живуть красень-бунтар і Джейк, танцівниця Ронда, студент Метт, що потерпає від дискримінації, актриса Луїс, що мріє підкорити Голлівуд та багато інших. Стосунки персонажів заплутані та багатогранні, вони постійно сваряться, миряться, закохуються й розлучаються.

Головна героїня фентезійного телесеріалу – принцеса-воїн Ксена. Колись вона була безжальною вбивцею. Її армія здійснювала набіги на поселення, знищуючи все на своєму шляху, вбиваючи беззбройних людей. Вона не знала, що таке жалість і співчуття. Але все це в минулому. Королева воїнів вирішила обрати інший шлях – шлях добра. Змінивши свої старі принципи, вона допомагає беззахисним і бореться зі злом!

Беверлі-Хілз, 90 210 (19902000) 10 сезонів

Усі жінки відьми (1998-2006) 8 сезонів

Серіал розвідає про учнів, які живуть в найбагатших районах Беверлі Хілс, розповідає про їхнє життя у коледжі та робочі будні. Молоді люди стають друзями та ворогами, закохуються та ненавидять, вони долають безліч кризових ситуацій, як-от алкоголізм, апартеїд в Південній Африці, вагітність та наркотики.

Елен і друзі (1992-94) 3 сезони

Весь світ крутиться навколо молодої і дуже привабливої Елен та її найліпших друзів. Картина показана в комедійному жанрі, але тут є досить багато реальних, життєвих ситуацій з якими доводиться мати справу молоді. Всі герої навчаються в одному університеті на соціологів – екстравагантні та амбітні. Але далеко не соціологія в їхніх головах – друзі фанатіють від музики та грають у власному гаражі. В серіалі показано історії щирого кохання, справжньої дружби, жорстоких та підступних зрад.

Після смерті бабусі три сестри отримують у спадок великий будинок у Сан-Франциско. Одного разу на горищі Фібі знаходить «Книгу Темряви». Прочитавши її вголос, сестри раптово відкривають у собі магічні здібності: Пайпер може зупиняти час, Прю – пересувати об'єкти, а Фібі – бачити майбутнє. Незабаром вони дізнаються, що є нащадками могутнього клану відьом, а саме сестрам Холлівел, і їм судилося стати захисницями світу людей. Але поки зачаровані дівчата вчаться контролювати свою силу і направляти її у правильне річище, могутні демони Пекла вже готують свій похід на Сан-Франциско...

Сабріна – маленька відьмочка (1996-2003) 7 сезонів

Дикий ангел (1998-1999) 1 сезон

У свій шістнадцятий День народження Сабріна дізнається, що вона відьма. Її батько живе у книзі, а хатній улюбленець – кіт Салем – уміє розмовляти. Нелегко бути підлітком, надто коли поряд із навчанням у школі треба опановувати нові закляття і приховувати від друзів свої магічні здібності.

Мілагрос дуже рано втратила своїх батьків, її виховували в католицькому монастирі. Найбільше у своєму житті вона любить футбол і танці. Вона була схожа швидше на пустотливого хлопчика, ніж на дівчину. На одній з дискотек вона знайомиться з молодим хлопцем Іво, який виріс в багатій і впливовій сім'ї. Перша зустріч не принесла молодим людям позитивних емоцій. Згодом Мілагрос починає працювати служницею в будинку Ді Карло – батьків Іво. Між молодими людьми виникає справжнє почуття, однак на їхнє кохання припадає безліч випробувань.

ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ ;)

Авторка: Інна Гаврилюк

Словник термінів та понять 90-х років. Обережно! Наш словник містить спогади реальний людей, ностальгію та слова які вже мають свою історію. Антена на Польщу У радянські часи львів’яни на саморобні антени масово ловили польське телебачення. Це явище притаманне і для 1990-х. Конструкція та встановлення антени були серйозним інженерним викликом, але бажання “заглянути, як виглядає світ там” було найкращим стимулом. Фільми, музика, мода, небачені американські кінострічки та передачі йшли “по Польщі”. Польські журнали про кіно, спорт і музику займали вершини рейтингу глядацьких і читацьких симпатій, чим часто формували смаки та бажання “саме так виглядати чи поводитись”.

Базар Так на жаргоні кримінальних середовищ називали розмову. З часом це слово почали використовувати в повсякденному мовленні не тільки серед криміналітету (похідне – “базарити”, тобто говорити, підтримувати розмову).

Відеопрокат Масова поява місць, де можна було випозичити фільм. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х у Львові (як і в інших багатьох містах радянського/пострадянського простору) був такий собі культ, пов’язаний із походом за касетою VHS (“сходити на відік”), вибором фільмів та їх обговоренням із друзями та відеоконсультантом. Прокат став популярним та масовим, тут можна було взяти закордонні фільми: американські та азійські бойовики, комедії, фантастику тощо.

Водити козу

Ї Наприкінці 1980-х з’являлися нові часописи з перекладами та текстами, що не були ідеологічно забарвленими. Наприклад, незалежний культурологічний часопис “Ї”, який виходить із 1989 року. Першими публікаціями були переклади філософських текстів (здебільшого німецьких) українською, твори вісімдесятників, сучасних поетів та письменників, політичні статті про становище України в міжнародному середовищі, її відносини із сусідніми та європейськими державами

Квартирники

Безтурботно і легко проводити Камерні зустрічі у приватних час, мандруючи по кав’ярнях, попиваючи каву або щось міцніше, квартирах чи майстернях, де відта просто розмовляючи із знайо- бувалися концерти, літературні мими, які зустрічаються на шля- читання та дискусії. Там формуху. Часто це закінчувалося у май- валась альтернативна андеґрастерні або ж квартирі когось із ундна культура міста. Можемо друзів, де в затишній і домашній припустити, що саме завдяки атмосфері можна було наговори- “квартирникам” стали популярБарсетка тись досхочу. Часто якраз під час ними такі гурти, як “Мертвий таких практик народжувались Півень” чи “Брати Гадюкіни”. У Популярний аксесуар, який такі шалені ідеї, як наприклад Львові культура влаштовувати окрім основної своєї функції “ВиВих”. У кав’ярнях можна було “квартирники” не була такою (сумка для зберігання грошей та зустріти митця-інтелектуала, лі- поширеною та популярною, як у особистих речей) мав іміджеве каря-філософа та музиканта-хіпі, Києві чи Харкові. значення – підкреслити високий які разом проводили час за розсоціальний і матеріальний статус мовою та напоями власника. При слові “барсетка” у багатьох виникає стереотипний образ людини, одягненої у малиновый піджак, із золотим ланцючитай продовження на сторінках ... гом на шиї і з набитою дрібними купюрами сумкою в руках

Солодкий смуток ностальгії

У

яви: зимовий ранок, за вікном – сніг, що іскриться на сонці, тебе ще не будили, але з кухні вже чути аромат бабусиних пиріжків із яблуками та корицею, а в ногах – кіт. І ти знаєш, що за декілька днів – Новий рік, а сьогодні ти весь день кататимешся на санчатах з друзями, а ввечері дивитимешся улюблені мультики часів СРСР. Чи холодний і вогкий листопад. Теплий день, але до вечора стало холодно, поривчастий вітер з краплями дощу, чимчикуєш із важливої своєму серцю зустрічі. Забігаєш до кімнати, хутчіше закутуєшся в теплу ковдру та заварюєш собі тепленький чай. Прокручуєш у пам’яті кожну стрічку діалогу, а на фоні Lana Del Rey зі своїм “I will remember that day – we met on December”. Чи яскраві іскри ватри, що розлітаються до неба, перетворюючись у зірки й звуки гітари, плов щойно із казана. Ти ж чуєш його аромат? Попереду декілька ночей у наметі та увесь місяць літа сповнений пригод і сонячного тепла. Приємно, чи не так? І настільки тужливо, що ті часи більше не повернуться… Все це ностальгія – відчуття, що описує приємний смуток за минулим. Слово походить з грецького «nostos» і означає “повернення» та «algos» – біль. Боляче – бо неможливо повернути. Його вигадали швейцарські вчені, аби описувати відчуття туги за Батьківщиною у солдатів. Але зараз НОСТАЛЬГІЯ – це більш всеохопна річ, ніж просто туга за Батьківщиною. Сьогодні, мабуть, кожен із нас відчував фальшиву ностальгію за часом в якому не жили та за місцями в яких не були. Ніби на полиці з фруктами ніяк не обереш який саме хочеш, так і тут – хочеш пережити знову і знову, але от що? Старенькі плівкові мильниці Kodak і неонові вивіски, яскраві спортивні куртки, які носили наші батьки та ігри на ігрових приставках – все це відгомін фальшивої ностальгії.

ЇЇ часто можна відчути, слухаючи старі пісні чи розглядаючи фото з маминого дитинства. Але найкраще наші спогади розбурхують запахи. Щойно почуєш запах маминих пирогів і одразу провалюєшся в безтурботний час – дитинство. Все тому, що всі наші органи чуття зв’язані з корою мозку довгими ланцюгами нервових клітин через таламус – частинка мозку яка вирішує куди який імпульс перенаправляти. А от імпульси від запахів потрапляють до кори головного мозку напролом без будь-яких пунктів пропуску. Звідти імпульси потрапляють до мигдалеподібного тіла, а потім у місце збереження всієї інформації – гіпокамп. Відчуваючи знайомі запахи, які супроводжували нас в приємні моменти, мозок починає виділяти гормон задоволення. Саме тому ми кайфуємо від спогадів і ностальгії. Так стається взимку, коли чуєш запах мандаринок. Новорічно і щасливо у квадраті – від атмосфери зараз та спогадів, що асоціюються із запахом.

Лайфхак: спробуй носити з собою тестер з улюбленими парфумами чи флакон ефірної олії. Коли захочеш викарбувати у своїй пам’яті певний момент – просто понюхай.

Та попри такі приємні фішки від ностальгії, це всього лиш погоня за привидом. ЇЇ не можна вважати об’єктивним сприйняттям світу. Якщо твоє дитинство припало на 90-ті, ти 100% пам’ятаєш його як щасливий час. Коли твої батьки – як один із найскладніших часів. Жуйки з наклейками та хованки з друзями у дворі – що може бути кращим? Ці речі просто витіснили із пам’яті тодішній дефіцит всього. Ми просто відчуваємо ностальгію по реальності якої навіть не існувало. Португальці подібне відчуття називають «саудаде». Воно не перекладається на інші мови. Це як відчуття легкого суму і незакінченості, гіркої радості при думках про минуле і надії на світле майбутнє. А от в Бразилії 30 січня відзначають День саудаде, чому б і ні?! Ось таке воно підступне відчуття. Смуток, радість, надія, що ж ще? Колись і цей момент затишного читання з горнятком кави стане ностальгічним спогадом. Авторка: Дара Дворецька

АНДРІЙ ЛЮБКА «САУАДЕ»

Обережно! Ця книга небезпечна: після прочитання хочеться одночасно вирушити в подорож Балканами, випити келих червоного вина і в зручній ложі театру слухати оперні арії. Понад шістдесят коротких історій – часом іскрометних, подекуди сумних, почасти автобіографічних, але завжди щирих – вони запрошують читача пережити з автором найщасливіші миті мандрів, симфонічних концертів і не завжди успішних залицянь.

Валентин Стрыкало - Наше лето Юрий Шатунов - седая ночь Анжелика Варум - Зимняя Вишня Мумий Троль - Владивосток 2000 Иванушки International - Кукла Руки Вверх - Серёжа Сплин - Орбит без сахара Кино - Группа крови Nirvana — "Smells Like Teen Spirit" Татьяна Булатова - Ясный мой свет Руки Вверх - Забирай меня скорей Океан Ельзи - там де нас нема Юрко Юрченко – Я йду Фантом 2 – Двоє Аква Віта – А тепер усе інакше Сестричка Віка – То моє море Андрій Миколайчук – Піду втоплюся Левко Дурко – No Problem Шао? Бао! – Купила мама коника Андрій Заліско – Так буває Турбо-Техно-Саунд – Судний день

«Хто вірить, що історія скінчилась в 90-х...» - Сергій Жадан Хоч і не всі ми застали ті часи, але всі точно відчувають і полюбляють цю атмосферу килимів на стінах, яскравих спортивних костюмів та жуйок «Love is...” А для тих, хто не встиг відчути - ми підготували ці кадри. Споглядаємо та ловимо настрій 90-х Фотограф: Дара Дворецька Модель: Анна Токар

У

Телепередача «Територія А» – феномен 90-х

країнський телепростір 90-х нагадував тодішні полиці магазинів – там було так само порожньо, а про якісний продукт можна було тільки мріяти – все найцікавіше на відеокасетах. Телеканали не могли собі дозволити купувати права на голлівудські фільми навіть низькопробні. Усі рейтингові розважальні шоу, наприклад «Поле чудес», транслювало російське телебачення. З музичним продуктом була схожа ситуація – все транслювали з Москви: шоу «50 на 50» чи «Музобоз». Про заокеанське MTV люди хіба що чули, а замість хіт-парадів дивилися «Недільний концерт вітання». Усе змінилося в 1995, коли на телеканалі ICTV вийшла «Територія А». Це був перший український телевізійний щоденний хіт-парад кліпів. Програма проіснувала 5 років. 2020 – це ювілейний рік «Території А», цій телепередачі 25 років, і він проходить під гаслом «Територія А»: від 90-х – назавжди!» Авторкою і ведучою програми була Анжеліка Рудницька. Ще один співавтор і генпродюсер проєкту – поет Олександр Бригинець. Багато людей вважає, що програму назвали на честь ведучої (взяли першу літеру її імені), але це не так. Насправді просто обіграли слово «art», тобто «мистецтво». «Територія А» – це «Територія Мистецтва». Тоді українська музика розквітала, наприкінці 80-х з'являється фестиваль «Червона рута», що змінив все і дав поштовх новим музичним течіям, які не було на тодішньому українському музичному просторі. А проєкт «Територія А» був суто українською, ніяких американських чи московських артистів. Спершу починали з «топ-5», бо на більшу кількість просто не вистачало виконавців. Потім «топ-10», «топ-20» і навіть «топ-100» у кінці місяця. Рейтинг кліпів формували глядачі. Голосування відбувалося досить цікаво, адже тоді Смс-ок в Україні ще не було, а мобільні телефони могли собі дозволити лише одиниці, та й соцмережами «не пахло». Тому люди просто телефонували та писали листи. Вхідна лінія розривалась від перенавантаження, а вони все приходили та приходили. В одному з інтерв’ю Анжеліка Рудницька згадує: «В один прекрасний день наша листоноша прийшла в

офіс і сказала: «Більше я носити вам листи не буду». Ми шоковані. Як не будете, чому не будете? А вона каже: «Я не наймалася носити мішки». Аби запам’ятатися глядачам потрібно було виділятися. Дехто з виконавців черпав ідеї з-за кордону, а хтось далеко не ходив і копіював колег по цеху. Вихованцями «Території А» були досі популярні українські виконавці, як-от Оля Полякова, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Наталя Могилевська, Віктор Павлік, «Скрябін», «ТНМК», «Океан Ельзи» та інші.

Варто згадати й про тих, кого «Території А» зробила знаменитими, але вони протрималися на музичному Олімпі недовго. Техно-дует Ігоря Балана та Ірини Філатової «Аква Віта» в другій половині 90-х був сенсацією. Вони швидко стали популярними та збирали стадіони на своїх концертах, а їхній альбом «А тепер усе інакше», записаний у 1997-му у співпраці з «Територією А», продавався мільйонними тиражами. Головний хіт однойменний з назвою альбому знали напам’ять усі школярі. На початку «нульових» популярність пішла на спад, а згодом гурт і зовсім розпався. Ірина Філатова кілька разів намагалася започаткувати сольну кар’єру, але марно. Наступний дует, який швидко вибухнув у 1996-му – це «Фантом 2». Як тоді казали «голосиста дівчина і лисий качок»: поєднання дуже нестандартне. Завдяки цій парочці Україна дізналася, що таке євро-денс. Якщо у молоді виникало запитання як танцювати на дискотеках, вони просто копіювали рухи цих двох франківчан Романа Матіяша та Ольги Гречко. Дует встиг записати два успішних альбоми, проте за два роки гурт припинив своє існування. У середині 90-х років точно не було дівчат яким би не подобався Юрко Юрченко. Ліричний тендітний юнак з кучерявим довгим волоссям і вічним сумом в очах став справжнім секс-символом того часу. Та згодом у нього не вийшли стосунки з «Територією А». На початку 2000-го Юрій виїжджає до Москви та відмовляється використовувати імідж і репертуар Юрка Юрченка. А 2004-го після повернення з Москви створює гурт «Юркеш». «Територія А» за дуже короткий термін стала найпопулярнішою і культовою музичною програмою. Вона стояла біля витоку сучасного українського шоу-бізнесу та неабияк посприяла його розвитку. Мета, яку поставила собі 25 років тому «Територія А» – зробити українське популярним – була виконана, адже багато музичних зірок яких запалив хіт-парад тоді – сяють і нині. Авторка: Мирослава Кораб’як

Втримати спогади або як зібрати найцінніше в одну коробку

Щ

овечора, лягаючи у своє ліжко, ви швидко переглядаєте у думках як минув ваш день. Звісно, що все залежить від вашої втоми, але, ймовірніше, ви згадаєте хоча б одну річ, що змусила вас посміхатися сьогодні. Саме у такий спосіб ви, розглядаючи яскраві барви дня, поринаєте у сон, де можете зустріти схожі мотиви… І так щовечора: ви проживаєте фантастичні миті, щоночі переглядаючи їх у голові,

а під ранок берете новий аркуш, аби створювати іншу історію. Але куди тікають усі ваші спогади за минулі дні? За усе літо чи рік? Хіба ви часто будете до них повертатися у новий день із вже підготовленим цікавим сюжетом? Навряд чи. Лише якщо випадково не відчуєте ностальгію чи побачите річ, яка викличе у вас солодкі емоції минулих днів. «Куди тікають спогади?» Це запитання я поставила собі вперше минулого року. Неймовірно,

адже досі ніхто не знайшов відповіді куди тікає усе те, що ми пережили і забули. Якщо крім нас цього ніхто не пам’ятатиме, тоді, мабуть, спогади зникають у безодні небуття?! «Вони тікатимуть у коробку!» – подумала я, і одразу почала шалено збирати щось по всій кімнаті. Речі літали високо, усі шафи були перевернуті, адже я створювала історію! Історію з тих речей, що оточували мене та наштовхували на ностальгію.

«Що ти розумієш під «коробкою»? Сподіваюсь, що безлад у кімнаті ти прибрала згодом».

Коробка спогадів або велика шухляда до якої ти нечасто заглядаєш (але щоразу вдало). Я розповім тобі як створити свій органайзер спогадів без зайвих витрат. А ще – чим його наповнити, поділюся власними секретами, аби ти легко зміг зберігати спогади, що завжди тікають.

1. Знайти щось велике, містке та непотрібне Це стане будинком для спогадів. А якщо без перебільшень – місцем, щоб тримати усе те, що створює твою особливу історію: коробка з-під взуття чи з посилки, великий контейнер з ручками, картонна коробка чи місце яке ти назвеш своєю «коробкою спогадів». Далі – креативність! Ти можеш прикрасити кольоровим папером, наклейками, блискітками чи надписами свій органайзер. Звісно, можна знайти просто красиву коробку. Так зробила моя мама, а зверху на коробці я написала «Секрет». Гадаю, це не дуже безпечно, адже хтось захоче її відкрити, але мені подобається

2. Цінності для душі У душі теж є свої цінності. Іноді вони матеріальні, а іноді – духовні. Адже це усе те, що нам шалено подобається чи викликає приємні враження минулого. Я переконана, що усе те, що ти покладеш у коробку стане особливим елементом твоєї історії. Доки ти думаєш, що покласти – я розпишу тобі про свої цінності у «Секретику».

Рожеве дитяче намисто яке ти ніколи не одягнеш на люди. Однозначно, що у всіх є речі з подорожей придбані як сувенір чи згадка про щасливий відпочинок. Саме таким сувеніром стало для мене рожеве намисто з мушель. Його жодного разу не бачили люди на вулиці, проте воно нагадує мені тижневу подорож до моря. Кладу у «Коробку спогадів»! Крім того, можеш покласти сотні маленьких мушель, підписавши їх маркером усередині, магніти, що не подобаються вашій мамі на холодильнику чи інші морські прикраси, що нагадують тобі про літню подорож. Обгортки, бантики, стрічки та бирки. Коли мені було 12-13 і я відвідувала великі торгові центри для покупки нових речей, то завжди відчувала себе до неможливості стильною. І щоразу, коли футболки чи нові джинси відправлялися на вішак у шафу, бирки та чеки ховалися у моєму робочому столі. Ні, ці непотрібні папірці звідти не зникали, адже кожна річ була своєрідною «першою» у моєму гардеробі. У такий спосіб за декілька років у мене з'явилася гора різних чеків, квитків з театру чи кіно, таємних записок з уроків, валентинок, обгорток від цукерок (що були подаровані гарними хлопчиками) та інших важливих папірчиків. Звісно, що усе це могло одразу ж потрапити у коробку спогадів, проте я вирішила зробити оригінальніше. Я відкрила останні сторінки свого щоденника і зауважила, що 10 з них ще зовсім порожні, тому було б гарною ідеєю заповнити їх моїми маленькими подіями. Ось чому я вирішила приклеїти усі свої обгортки, а поруч просто описати чому ця річ для мене важлива – історія випадкових подій та людей за декілька років.

Фотокартки та малюнки. Мабуть, одна з найдосконаліших речей зі всіх спогадів – фото. Старі, дитячі, твої особисті чи зроблені тобою – неважливо, адже кожна кольорова знимка показує усе цінне та красиве, що було у той чи інший день твого життя. У моїй кімнаті багато різних фото, але мені подобається змінювати їх щосезону. Альбоми вже переповнені, а місця для нових немає. Ось чому я вирішила поєднати усі малюнки-листівки від сестричок моїх подруг чи мої власні дитячі малюнки з фото. Усе це можна зав’язати стрічкою, а ззаду поставити дату та написати декілька приємних слів. Корки з під вина, маленькі іграшки з Kinder та амулети-сердечка. Ці речі у моїй коробці стали особливими, адже не часто людина з якою ти смакуєш вино ховатиме корок собі у сумку, аби доповнити власно колекцію. Я не цікавлюся марками чи камінцями, але знайшла те, чим щоразу можу поповнювати свою коробочку, коли хочу запам’ятати мить. Серветки з сердечками, амулети від старих друзів, кільця від ключів та соті інших маленьких дрібниць, які асоціюються із прекрасними митями власного життя. Так, матерія не важлива. Важливо те, що ми вкладаємо у її значення в нашому житті; те, що вона викликає у наших спогадах. Дозволь політ думок! Можливо, десь серед речей ти знайдеш щось особливе – те, що сповнить твоє серце приємними емоціями. Цю річ ти мусиш покласти в органайзер власної історії. Спогади можна зберігати у серці, якщо немає місця у вашій голові. А можна тримати їх у особливому місці до якого ти одного вечора захочеш повернутись, аби вкотре відчути приємні емоції. Твої спогади – твоя основа для цікавої історії! Авторка: Анастасія Величко

продовження...

Словник термінів та понять 90-х років.

Кравчучка

Рагуль

Жаргонно-жартівлива назва візка для ручного перевезення вантажів. “Кравчучка” стала предметом першої необхідності не лише для тих, хто, залишившись без роботи, почав торгувати на базарах і стихійних ринках. Візок витримує вагу до 100 кг, і тому люди, часто з села, перевозили на ньому мішки з городиною. Купити візок можна було “на руках”. Найбільший вибір пропонували торговці на залізничних вокзалах великих міст.

Сленгове слово, походить ще з початку ХХ століття, але набуло актуальності та нового змісту в 1990-х. І досі це слово часто можна почути на вулицях Львова. Рагулями називали проблемних і невихованих людей, зазвичай тих, які приїхали до міста з околиць.

Пижик Неофіційна назва маршрутного таксі, яка пов’язана з тим, що колись майже весь міський транспорт цієї категорії складався з мікроавтобусів моделі Peugeot (звідси і назва). Дороги і транспорт завжди були однією з найбільших проблем Львова.

Попса Це популярна музика для розваг і танців. На пострадянському просторі термін “попса” існує паралельно з поняттям “радянська естрада”. Спершу попсовою (від. pop – popular) називали рок і музику неформалів. Насамперед попсову музику слухала молодь. Ці пісні також називають одноденними, адже вони швидко набувають популярності, але так само швидко виходять із моди.

Революція на граніті Акція протесту, голодування, яке організували львівські та київські студенти у жовтні 1990 році на площі Жовтневої революції (сьогодні – майдан Незалежності) в Києві. Це був момент, коли Радянський Союз розвалювався на очах, але влада ще намагалася його врятувати підписанням “Нового союзного договору”.

Тошнотик Смажений пиріжок з лівером, коштував 4 копійки. Такі були популярні серед вічно голодних студентів, а також як дешева закуска серед любителів випити. Тошнотик подавали виделкою разом зі смужкою білого паперу, — так жир не вимащував руку, а рука - пиріжок. Продавалися в різних місцях — просто з каструль на вулицях, з “віконечок” закладів харчування, в пивбарах та їдальнях. Популярним місцем був проїзд “Крива липа” (до 1992 р. — “Жовтневий”), де головне дерево — стару липу — огинав по колу кіоск з цими пиріжками.

10 ПОРАД

ЯК ЗНАЙТИ ТОВАРИШІВ У НОВІЙ КОМПАНІЇ

У

кінці літа тисячі першокурсників уперше сядуть за студентські лави. Це час нових вражень: нові місця проживання, нові аудиторії та нові знайомства. Нещодавно і я була у такій же ситуації, а тепер на 2-му курсі знаю, що вас чекає у перші дні навчання. Гарантую – цей день буде неймовірно незграбним. Ти будеш почуватись чужим, не у своїй тарілці. Тому порадами, які я перевірила на собі, ділюсь із тобою, аби цей перший день мав приємні спогади. Люди, безперечно, більш відкриті для дружби на початку першого курсу. Це первинне бажання відступає, як тільки новачки починають «обживатися» у групах. Тому вони часто поспішають, щоб завести товаришів на самому початку навчання в коледжі чи університеті. Ось 10 простих порад – як завести друзів у новому колективі:

1. Будь собою! Незалежно від того у який заклад навчання ти підеш, будуть люди, що розділяють твої інтереси та вподобання. Важливо, щоб ти дозволив своїй особистості сяяти. Саме це залучить твоїх друзів дізнатись, що ти за людина та чи варто з тобою спілкуватись. Надзвичайно важко спілкуватися з людьми у яких є маска.

2. Використовуй гуртожиток у своїх інтересах У гуртожитку багато інших першокурсників коледжу, що отримують подібний досвід, прагнучи завести друзів. У багатьох гуртожитках є загальні кімнати, де співмешканці організовуються різні заходи просто для того, щоб допомогти першокурсникам познайомитися з іншими першокурсниками й не тільки.

3. Будь цікавим! Щоб виділятися у натовпі, потрібно мати щось унікальне, наприклад особиста риса або хобі. Чи це ваша схильність до стратегічних ігор або до Rocky Horror Picture Show, розмови про ці унікальні риси допоможуть людям зрозуміти – хто ти є насправді.

4. Май позакласне життя Якщо є клуб – ґрунтований на тому, що тобі подобається – приєднуйся до нього! Якщо робиш те, що тобі подобається, то ділись цим з іншими, адже це допомагає створити особливий зв'язок, мати спільне хобі та тему, яку можна обговорити.

5. Намагайся дізнатися трохи про все Неможливо передбачити з якими людьми ти познайомишся і які розмови вестимеш. Інформація про що говорять люди може підготувати тебе до будь-якої розмови. Знаючи щось цікаве, ти зможеш легко підтримати незручну паузу у бесіді або ж взагалі розпочати розмову із цікавого факту про який щойно дізнався на лекції.

6. Порозумійся! Подібний досвід, загальні захоплення та інші взаємні інтереси можуть об'єднати людей і зробити розмову набагато цікавішою.

7. Їжте з людьми Упродовж усієї історії – від зборів сільськогосподарських громад до Томатини в Іспанії – люди об'єднувалися завдяки їжі. Коледж чи університет нічим не відрізняється – їжа це відмінний спосіб стати ближчим до нового друга або поговорити зі старим. Так само як сім'я повинна час від часу сісти за обідній стіл, друзі теж! Адже у такій неформальній атмосфері напруження відпадає одразу і з’являються нові теми для обговорення.

8. Став звичайні запитання. Може здатися надуманим, але це хороша ідея мати декілька основних запитань, що можна використати у будь-коли. Приклади є, але не обмежуються ними: «Звідки ви? На якому факультеті навчаєтесь? Подобається вам навчання?»

9. Запрошуй людей займатися поодинокими справами Можливо, ти тренуєшся або медитуєш щодня. Чому б не запросити друга, щоб розділити веселощі?

10. Будь милим Тоді як підлабузнюватися або бути приємним людям може бути занадто легко – важливо піклуватися про своїх друзів. Вони помітять твоє ставлення і швидше відповідатимуть взаємністю.

Обов’язково: не бійся змін! Я дуже хвилювалась чи приймуть мене у колектив, але уже минув рік як я староста, тому насправді усе у твоїх руках. Покажи, що ти впевнений у собі, а гори для тебе по коліна. І все вдасться!!! Авторка: Марічка Майко

Маєш трохи вільного часу та не знаєш чим зайнятись? Лови крутий серіал про життя школярів у елітній школі. «Еліта» Тут навчаються діти багатих батьків, що звикли до вседозволеності у своєму затишному світі, який створила школа. Їхня ідилія порушується, коли в школу на навчання приходять троє новеньких з робочих сімей: вони відмовляються визнавати себе аутсайдерами та не мають наміру терпіти зневагу з боку дітей еліти. Бажання новачків захистити свою честь та гідність і отримати можливість нормально вчитися призводить до ряду зіткнень. За через деякий час в школі відбувається вбивство…

ДЛЯ ВАС МИ СТВОРИЛИ ПІДБІРКУ РЕТРО-ФІЛЬТРІВ ОБИРАЙ ЩОСЬ ДЛЯ СЕБЕ

СКЛАД КОМАНДИ: Вероніка Кашинська - засновниця медіа школи «Стань журналістом»; Марія Оринчак - головний редактор; Анастасія Величко - редактор, кореспондент Інна Царук - коректор, кореспондент соціальних медіа; Інна Гаврилюк - спеціаліст з макетування, кореспондент; Дарина Дворецька - кореспондент, фотокореспондент; Марічка Майко - кореспондент; Надія Осташевська - кореспондент; Мирослава Кораб’як; Іванна Федорос - обкладинка.

ЗА ПІДТРИМКИ:

Щодо питань співпраці, публікації матеріалів та партнерства, звертайтесь на нашу пошту becomeajournalistlviv@gmail.com Inst: @journteam Fb: facebook.com/journteam/