Концептуальне журнальне видання «СтудDay»

Зміст Тернистий шлях до відродженя ПРОукраїнське з Наталією Шумаровою Моє перше кохання Де вивчають українську? Я воскрес, щоб із вами... Що читати? Що дивитися? Краще бути укрїнізованою Авторська поезія Буккросинг Тест: який ти письменник?

4

8

12

13

14 15 16 20 22 23

Її принижували, зневажали, забороняли. Усіляко намагались знищити не лише українську мову, а й українців. Загальновідомо, що мова — душа нації: зникне вона — зникне й народ. Розуміючи цей фактор, агресори протягом 140 років переслідували єдину ціль — викорінити все українське.

Тернистий шлях до відродження

Л

ише завдяки єдності та духу непереможності вона подолала національне переслідування. Після скасування Гетьманщини Російською імперією тогочасна українська еліта зреклася своєї ідентичності та стала вірно служити цій державі. Русифікація та новий устрій змінили ставлення до рідної мови. Українська вважалася непрестижною і навіть зайвою в суспільному житті. Починаючи з 80-х pоків ХVІІІ століття, коли було ліквідовано залишки автономії України, і аж до 1917 року українська мова не функціонувала ні в державних установах, ні в освітніх закладах. Друкувати книги українсь-

кою було заборонено (за винятком художніх текстів та історичних пам’яток). Але, незважаючи на утиски, українська мова продовжувала розвиватися. У 1798 році вийшла друком «Енеїда» Івана Котляревського, і саме з неї починається новий літературний етап в історії української мови. «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может» Валуєвський циркуляр (1863 рік) та Емський указ (1876 рік) стали ударом для україномовного народу, однак вже тоді борці за

5

національну єдність відстоювали його інтереси. Це Володимир Антонович, Пилип Морачевський, Микола Костомаров. Незважаючи на протистояння, до початку ХХ століття було прийнято більше 170 законодавчих актів, які забороняли вивчення української мови. На той час вважалося, що той, хто розмовляє українською, апріорі не може бути освіченою людиною та посісти важливе місце в суспільстві. «Поетична мова України стала предметом зневаги і насмішок», — писав Микола Костомаров. Ще одним наслідком утисків з боку держави став поділ на «публічний» та «приватний» простір. Якщо вдома можна було розмовляти рідною мовою, то за порогом уже було соромно. Ця тенденція значною мірою збереглася й до сьогодні, особливо серед молоді. Глибокий комплекс національної неповноцінності, що живе в українцях і донині, спостерігаємо банально у звичці викликати таксі російською, а не українською мовою. Кінець ХІХ — початок ХХ століття став основою золотого віку для української літературної мови. Твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Бориса Грінченка дали поштовх до самоідентифікації українців і перетворення зетносу в націю. Проблема розвитку української мови постала після ліквідації державності у 20-х роках ХХ століття і в 1939 році (Закарпаття). Утвердження культу особи Сталіна й подальша політика русифікації призвели до злиття всіх націй в одну спільноту, що означало неможливість самобутності українського народу.

6

Пробудження національної свідомості Після викриття культу Сталіна та пов’язаної з цим «лібералізації» з’явилась ціла плеяда талановитих молодих митців, готових протистояти тогочасній владі. Їх назвали шістдесятниками. Характерною рисою тієї доби стало обговорення становища української мови. Великий суспільний резонанс мали виступи Б. Антоненка-Давидовича, який різко критикував мовну політику 3040-х років. Значну роль у пробудженні національної свідомості в масово зрусифікованому соціумі відіграла праця

громадською діяльністю вони намагалися оживити в українцях патріотичні почуття та національну свідомість. Василь Симоненко, Борис Олійник, В’ячеслав Чорновіл протистояли тоталітарному режимові та всіляко боролися за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Вони не боялися слова «націоналіст» і відчайдушно захищали право української мови на життя. На жаль, сьогодні історія повторюється. Масова русифікація та зневага до державної мови притаманна сучасному суспільству. Стрімке поповнення міст

«Я за розвій усіх мов усіх народів, які діють в Україні. Але мову титульної нації, котра дала ім’я державі, її громадянам, мають знати усі. Ніхто не вимагає від усіх поспіль знати її в обсязі вчителя-філолога. Але вміти читати, розуміти і мати змогу порозумітися – це ж природно!», – Борис Олійник. Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Шістдесятники сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Випускники Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка теж зробили внесок до відродження державної мови: своїми творами й активною

україномовним населенням не українізовувало його, оскільки люди переходили на російську з того моменту, коли покидали власну домівку. Значна кількість вихідців з україномовних територій під впливом урбанізації адаптується та змінює мову на ту, яку чує. Саме через це наша нація не має єдності та не може протистояти спільній проблемі. Народові, який не усвідомлює значення рідної мови, складно розраховувати на гідне місце у світовому співтоваристві. Стан державної мови та її поширеність у різних сферах життя — важливий показник цивілізованості суспільства. Спілкування рідною мовою забезпечує зв’язок поколінь і безперервність національного історичного спадку України. Тому шануймо власну історію, культуру, мову та державу, будьмо свідомими українцями не лише в День української писемності та мови, а й по життю. Пам’ятайте, мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять свої. Марія Трофіменко

7

ПРОукраїнське з

Спеціально до Дня української писемності і мови журнал CтудDay поспілкувався з Шумаровою Наталією Петрівною – професоркою, доктором філологічних наук, завідувачем кафедри мови та стилістики Інституту журналістики. Поговорили про запозичення у мові, мовну політику держави та про те, чому варто розмовляти українською… і не лише в стінах університету.

8

— Пані Наталіє, скажіть, будь ласка, наскільки виправданим є тяжіння до запозиченої лексики? Як можна змінити ситуацію?

— Нині суспільство є відкритим, і без запозичень жодна мова не живе. Багато слів у мові не є українськими, вони незрозумілі загалу. Молодь легко сприймає нові, а старше покоління відчуває «культурний шок». Я проти навали запозичень. Коли час від часу до нас приходить нове слово, то чому б ні. Ми спілкуємось з іншими народами, читаємо газети, переглядаємо фільми, і коли це в межах норми – це нормально. Навіть за умови, що всі мовознавці говоритимуть про проблему надмірності в запозиченнях, вдіяти навряд чи щось можна буде. Поляки, наприклад, змогли знайти питомі відповідники загальновживаним словам: слово «футбол», яке походить з англійської, у Польщі називають piłka nożna. Китайці слово «комп’ютер» називають по-іншому, чехи також намагаються активізувати можливості своєї мови. Власне, треба працювати над пошуком питомої лексики. У цьому процесі багато залежатиме від самих людей і від того, як вони будуть поводитися і як говоритимуть.

— Подібні квоти діють не лише у нас. Інколи російськомовне населення ображається. Це європейський досвід . Французи свого часу теж ввели квоти на виконання пісень англійською мовою. Наприклад, Патріція Каас сплачувала такий податок, тому що деякі пісні вона співала англійською мовою. Це захистило французьку мову? Певною мірою так. Отже, чому б нам не переймати досвід колег-європейців? Чималий відсоток залишається для тих, хто хоче виконувати пісні неукраїнською. Зрештою, може, такі обмеження стимулюватимуть співаків до виконання пісень державною мовою. У нас хороші українські пісні. Коли я була на конференції у Фінляндії після розпаду Радянського Союзу, то в доповіді підіймала питання про повернення української мови як засобу спілкування для всього народу. Один європейський дослідник сказав тоді: «У вас є прекрасний шлях, бо у вас прекрасні українські пісні».

— Яка країна, на Вашу

— Як, на вашу думку, впливають на Україну і українців встановлені квоти на радіо?

9

ПРОукраїнське думку, веде зразкову мовну політику? На кого ми можемо рівнятись, переймати досвід?

— Вважається, що у світі є всього 5 чи 6 одномовних країн. Там, де кілька національностей чи етносів, обов’язково є мовна проблема.Ідеальних країн не існує. Інша справа, як по-різному це все вирішується. Повернуся до Франції. На цій території раніше було багато мов, а зараз залишилось кілька. На півночі країни говорять

— Ми увесь час говоримо про цю проблему, звертаємось до найвищих почуттів людини. Нагадуємо студентам, що саме Україна — їх Батьківщина, і вони повинні говорити українською. І всі наче погоджуються. Але насильницьким методом тут нічого не вдієш. Людина до усвідомлення того, якою мовою їй говорити, має дійти сама. Це розвиток культури, світосприйняття самої особистості і довгий тернистий шлях. Існують певні правила соціальної гри — ми, коли йдемо до театру, одягаємось

Вважається, що в світі є всього 5 чи 6 одномовних країн. Там, де є кілька національностей чи етносів, обов’язково є мова проблема. Не існує ідеальних країн. Як усе вирішується — інша справа. пікардійською, але французька еліта вважає цю мову діалектом. Чому так? Є писемність, яка існувала задовго до французької. Французька мова взяла кілька літер з пікардійського алфавіту. У них є шкільні підручники, театр, який працює пікардійською. Проте французи відмовляють їм у статусі мови. Вдома ти можеш говорити мовою, якою забажаєш, але в позародинних ситуаціях — лише державною. Національні меншини скаржаться на це, але все одно говорять французькою. Ми маємо таку ж проблему. ЦНе так давно Президент підписав закон, який підвищує роль державної української мови в освітньому процесі. Найбільша проблема з угорцями, які завжди тяжіли до Угорщини, і не погоджуються з цим. Інші народи більшою мірою лояльні до цього закону.

— Наталіє Петрівно, як заохотити студентів розмовляти українською?

10

пристойно. Це норма. І в університеті є норма: студент зайшов до інституту — має говорити українською. Бажано, щоб і поза університетом говорили українською. Бо наша мова дійсно красива, милозвучна і багата.

— Кого з видатних емігрантів-мовознавців, які зробили внесок у розвиток української мови, Ви можете виокремити?

— Я з великою пошаною ставлюсь до людей, які жили на чужині та продовжували розвивати українську мову, як-от Караванський Святослав Йосипович чи Юрій Володимирович Шевельов. Звертаю увагу на Юрія Шевельова, який написав прекрасні праці про фонетику, соціолінгвістику. Коли Україна стала незалежною, мовознавці відразу запросили його на Батьківщину. Звичайно, життя і творчість таких людей може викликати тільки пошану.

— Чим відрізнявся «Проект правопису 1999 року» від чинного правопису? Чому його так і не прийняли?

“

прошарків української мови. Тому був запропонований інший варіант, очільником якого став Віталій Макарович Русанівський. Мовознавці розділилися у своїх поглядах — Його очолив тогочасний директор Ін- щодо вдосконалення правопису, і працю ституту української мови Василь Васильович над ним було призупинено. Німчук. Проект повертав нас до питомих Михайло Пилипчук

„

Зараз суспільство дуже широко відкрите, і без запозичень жодна мова, на жаль, не живе. Багато слів не є українськими, тому вони не зовсім зрозумілі загалу. Молодь легко сприймає нові слова, а старше покоління отримує культурний шок. Я проти навали запозичень. Коли час від часу до нас приходить нове слово, то чому ні?

11

Моє перше кохання В різні часи до української мови ставились по-різному. Її любили й ненавиділи, за неї боролися карали. Нам дивно чути про те, що елементарне спілкування українською могло вбити. Зараз Інтернет переповнений фільмами з перекладами рідною мовою. Але, як і раніше, ставлення до цього в усіх різне. У період з 1990-х до 2006 року фільми в українському кінопрокаті, як і за часів колоніального перебування України у складі СРСР, продовжували виходити з російським дубляжем. Незважаючи на загальну думку, що у цей період не з’явилося жодного українського дубляжу, кіностудія імені Олександра Довженка все ж продублювала українською декілька фільмів. Але масового дублювання не було аж до початку 2000-х. У березні 2006 року українською мовою вперше продублювали мультфільм «Карлсон». Далі, 15 червня 2006 року, вийшов в український кінопрокат мультфільм «Тачки». Його дублювали на студії «Pteroduction Sound», а переклад виконав Олекса Негребецький, який прославився своєю адаптацією серіалу «Альф» для каналу ICTV. Українською мовою мультфільм озвучили Остап Ступка, Ольга Сумська, Юрій Коваленко, Олександр Ігнатуша, Андрій Середа та інші. Задля дослідження реакції на нововведення мультфільм пустили в прокат і українською, і російською мовами, з однаковою кількістю фільмокопій. Після закінчення прокату з’ясувалося, що українська версія перемогла з перевагою у 15 %. «Пірати Карибського моря: Скриня мерця» (2006 рік) — перший художній фільм, що вийшов у прокат українською. Головного героя, Джека Спароу, озвучив соліст гурту «Танок на Майдані Конґо» — Олег «Фагот» Михайлюта. Далі все більше й більше фільмів та мультфільмів почали з’яв-

12

лятися з українським дублюванням. Реакція була різною. Наприклад, про мультфільм «Тачки» (2006), на онлайн-ресурсах писали такі коментарі: «Крутий мультфільм. А з українським дубляжем ще краще, так тримати», «Дивився в двох версіях — українською і російською мовами. Українською мультфільм в 5 разів цікавіший. Дубляж – супер!», «Мультик чудовий. Але українською чути незвично», «Не знаю, як вам, але мені не сподобався український дубляж. Ріже вуха», «Мультфільм – шик і блиск! Дубляж – супер! Море задоволення». Щодо «Піратів Карибського моря» (2006), то знайдено такий відгук: «Один з найкращих дубляжів в Україні! Прекрасний кастинг голосів!». «Шрек-3» коментували так: «Український переклад багатший, ніж російський. Лише затяті українофоби цього не помічають». Про дубляж рідною мовою пишуть і так: «Майже завжди негативно ставлюся до українського перекладу. По-перше, частіше за все, він не достатньо виразний. По-друге, розмовляю російською, тож і дивитися зручніше російською». Комусь подобається український дубляж, комусь — ні. Хтось вважає, що російська мова звучить виразніше, інші готові з цим сперечатися. Є і ті, хто з появою українського дубляжу відкрив для себе щось незвичайно нове і… закохався. Бо ж українська мова — як перше кохання — сильна та багатозначна, чарівна та всепоглинаюча. Анастасія Олійник

13

Я воскрес, щоб із вами жити Що: вечір-присвята Де: актова зала ІЖ Кол и: 9/11 о 14:00

У День української писемності та мови в Інституті журналістики відбудеться літературна постановка «Я воскрес, щоб із вами жити» — читання віршів Симоненка. Звернувшись до біографії цієї Великої людини, можна зрозуміти, чому постановку вирішили присвятити саме його творчості. У 1952 році Василь, закінчивши з золотою медаллю середню школу, вступив на факультет журналістики Київського університету. Це був легендарний курс журфаку, на якому вчилися разом майбутні поети Борис Олійник, Тамара Коломієць та Микола Сом, письменник і науковець, директор Інституту журналістики Анатолій Москаленко. Під час навчання у Шевченковому університеті разом із майбутніми письменниками і культурними діячами Василь Симоненко відвідував літературну студію імені Василя Чумака (СІЧ). Два роки тому на території внутрішнього подвір’я університету було споруджено пам’ятник Василю Симоненкові. Леонід Васильович Губернський зазначив, що творчість поета— це гімн людині та всій Україні. Саме тому у День української писемності та мови студентський театральний колектив готує для вас щось особливе. Його учасники постійно влаштовують поетичні читання та презентують театральні постановки класиків української літератури. Ну і, звісно, ідейна натхненниця колективу — професор, доктор філологічних наук, викладач Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Катерина Степанівна Серажим. Вона каже, що викладання — це її життя. Студенти сприймають її по-різному, але ніхто не лишається байдужим. Вона єдина і неповторна, дещо нестандартна та експресивна. Її важко не помітити і ще важче забути. Катерина Степанівна от уже багато років не втомлюється поєднувати кілька ролей. І саме завдяки їй ми маємо змогу час від часу спостерігати неперевершені театральні дійства у стінах Інституту. У постановці «Я воскрес, щоб із вами жити» Симоненко інший. Не той, якого ви вивчали у школі. Учасники покажуть на сцені дію з його віршів. Його життєвий шлях, стосунки з іншими людьми, внутрішні переживання і його становлення як поета. Чекаємо на всіх, хто вміє відчувати. Юлія Наумчук

14 14

Що дивитися

Що читати

Український кінематограф — дуже болюча тема для багатьох людей. Хтось його не визнає, хтось усе згадує Довженка, а деякі взагалі не знають про його існування. Ми пропонуємо вам ТОП-5 стрічок, які захоплюють, надихають, змушують думати і говорити українською.

А коли ви востаннє брали до рук книжку українського автора? Якщо шукаєте щось цікаве, то зверніть увагу на наш ТОП-5. Ці твори не назвеш банальними. Вони вже здобули визнання закордоном, тому тут ви обов’язково знайдете, чим оновити свою книжкову полицю.

«Незламна»

«Солодка Даруся»

Історико-драматичний бойовик про українську жінку-снайпера. Юна, непорочна, вона пішла на фронт просто зі студентської лави Київського університету. Ця стрічка про війну, любов, дружбу і, насамперед, про жінку. Жінку, яка стала легендою.

«Параджанов»

У цій драмі «на три життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин. Наповнена свіжою, природною українською мовою, не просякнута хаосом постмодернізму, ця книжка тримає читача в напруженні аж до розв’язки.

«Танго смерті»

Фільм-біографія українського і вірменського режисера Сергія Параджанова. Стрічка була висунута від України на премію «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Цей роман у 2012-му назвали «Книгою року» за версією ВВС. Має дві паралельні сюжетні лінії, що зображують довоєнний Львів та сьогодення. Якщо ви любите несподівані розв’язки, то ця книга для вас.

«Молитва за гетьмана Мазепу»

«Перверзія»

Режисер стрічки Юрій Іллєнко йшов до створення цього шедевру усе життя. Фільм було знято в 2001 році, але «неправильний» образ Петра І не сподобався російським критикам. Ось чому оновлена версія дійшла до українського глядача тільки через 9 років.

Автор розповідає нам про українського письменника, який приїздить до Венеції, аби відвідати симпозіум. Через повію він опиняється у сектантському служінні, де відбувається жертвоприношення новому Богу. Що буде далі — дізнаєтесь самі.

«Чорна рада»

«Польові дослідження з укрсексу»

Історична драма, знята за однойменним романом Пантелеймона Куліша. Спочатку стрічка складала 9 серій, та через кілька років 70% матеріалу вирізали. Головні ролі зіграли зірки українського театру і кіно — Богдан Ступка, Богдан Бенюк та Руслана Писанка.

Це роман про кохання, яке змушує відмовитися від себе, душі та долі. Одна з наскрізних тем твору — болюче питання про взаємини українських жінок і чоловіків. В українській літературі це один із перших романів феміністичного характеру.

«Поводир»

«Пікнік на льоду»

Історична драма про долю українських кобзарів у часи сталінських репресій, яка викликає дуже сильні емоції. Співачка Джамала, яка записала саундтрек до фільму, зіграла одну з головних ролей. Гаслом стрічки є фраза: «Заплющ очі — дивись серцем».

Це інтелектуальний детектив про журналіста Віктора Золотарьова. Герой отримує завдання від газети: писати некрологи для відомих та впливових людей, які ще живі. Але тільки через певний час він розуміє, у що вплутався, і вийти з цієї гри майже неможливо.

Дарія Попова

15

КРАЩЕ БУТИ — Що спонукало Вас до переходу на українську? Важко назвати один чинник. Не можна сказати, що я вирішила говорити українською в одну мить. Я рухалася до цього поступово. У перший клас я пішла в україномовну школу, з дитинсва виявляла більший потяг до української літератури. Постійно перемагала в конкурсах та олімпіадах з української мови і літератури. До того ж мої бабуся та дідусь говорили мовою, а не язиком, хоч і далекою від літературної. Переломним став момент, коли влітку 2015 року я почула, як українська мова звучить наживо. Оздоровчий табір «Молода гвардія» в Одесі зібрав людей з усієї України. Розмаїття говірок, діалектів, сленгу. У той момент я зрозуміла, що російськомовний регіон не аргумент, а оточення не виправдання. Ці причини принаймні не спинили ні Василя Стуса, ні Михайла Петренка, ні навіть Донцова (не думаю, що Мелітопольщина 19 століття була надто україномовною).

— Як давно Ви спілкуєтесь українською? Три роки.

— Якою була реакція людей (близькі, друзі, знайомі)? Більшість друзів і знайомих дуже негативно сприймали моє рішення. Дехто просто здивовано знизував плечима. Дехто почав мене за це поважати, декілька людей навіть надихнулися моїм прикладом.

— Чи можете Ви поділитись особистими враженнями і спостереженнями, пов’язаними із зміною мови спілкування? Спершу було незвично чути свій голос, він здавався геть не таким як раніше. Важко говорити українською в російськомовних компаніях.

— Можливо, змінюється коло спілкування, погляди на якісь речі, з’являються певні висновки?

16

Безумовно, коло спілкування змінилося за три роки, я б навіть сказала, кардинально, та і вподобання теж. Думаю, для молодої людини це природньо. Не так багато людей говорять українською, але ті, хто це робить, або з україномовних регіонів, або свідомі українці-інтелектуали.

— Якою мовою ви міркуєте? Думаю і російською, і українською залежно від теми моїх роздумів.

— І якою бачите сни? На жаль, не пам’ятаю, як говорю у снах саме я, але мої герої спілукуются також двома мовами.

— Чи достатньо, на Вашу думку, якісного україномовного контенту? Наразі українського контенту все ж бракує. По телевізору здебільшого транслюють або російськомовні передачі, або такі, де українець зображується недолугим селюком, накшталт Вітальки. Є, звісно, приємні випадки, наприклад, фільм «Червоний», але це здебільшого поодинокі постріли. Музика – то взагалі окрема тема. Ураїнського репу майже немає. Артем Лоїк хоча і називає себе українським Емінемом, однак до короля жанру явно не дотягує. Літературу, якщо є бажання, знайти можна. Дай Боже здоров’я Кідруку, Левіну, Ж а д а н у, Логвин е н к у, які годують україн о мовн и х інтелектуалів.

УКРАЇНІЗОВАНОЮ — Що спонукало Вас до переходу на — Якою була реакція людей (близьукраїнську мову? кі, друзі, знайомі)? Оскільки тоді я була в Європі, то подуВони бажали мені успіху, але більше з мала: «Чому я — українка сарказмом, бо це дуже важі розмовляю російською? ко зробити. Деякі друзі негаЧому в кожній країні, в якій тивно ставились. Розумієш, що не буваю, я чую їхню націо— Чи можете Ви подіможеш змусити нальну мову, а в Києві, столитись особистими врапівкраїни говорити лиці нашої держави — ні? Я женнями і спостереженукраїнською. Але можу показати, що я україннями, пов’язаними зі ка і пишаюсь своєю батьківзміною мови спілкуванможеш змінити щиною». себе та надихнути ня? Можливо, змінюється — Скільки часу Ви спілколо спілкування, погляди інших. кувались українською? на якісь речі, з’являються Не більше місяця. певні висновки?

— Які складнощі супроводжували Звісно, ти більше замислюєшся про процей процес переходу? блему російської мови в країні, ставлення Складно було з родиною. Оскільки бать- людей до української. Патріотизм та націоко має російське коріння, та й живемо ми в налізм прокидається в тобі. Ти хочеш змібільш російськомовній області, то чула біль- нити цю ситуацію, але розумієш, що не ше російську. можеш змусити півкраїни говорити українською. Але можеш змінити себе та надихнути інших.

— Якою мовою ви міркували? І якою бачили сни? Українською.

— Чи достатньо, на Вашу думку, якісного україномовного контенту? Оскільки останнім часом ввели закон про те, що ЗМІ мають бути в більшості україномовними, його стало більше. Якщо казати про книги, фільми, музику, то його все ще не вистачає.

— Чого, на Вашу думку, не вистачило/що стало причиною повернення до російської? Знову таки, це суспільство, у якому я потім знаходилась (у цьому ж самому Києві). Оскільки я лояльно ставлюся до інших мов і іноді намагаюся переходити на російську для близьких друзів, згодом все важче було триматись. Не вистачало наполегливості, «духу бунтарства».

...

17

КРАЩЕ БУТИ — Що спонукало Вас до переходу новою силою впевнюєшся, що українська на українську мову?

— дійсно неймовірна гарна мова. Нею так Усе, напевно, через Львів. Я дуже люблю і хочеться говорити про щось преце місто. Щоразу, як я приїжджала туди, покрасне. Українською і світ дочинала розмовляти українською, і потім набріший. А ще українською віть не хотілося переходити знов на російнабагато прикольніше ську. Але розмовляти в Одесі українською матюкатися. досить важко. Тому уся надія була на пеПочинаєш зверреїзд до іншого міста під час вступної камтати увагу на те, панії. Через деякий час я взагалі зрозуміла, що навколо якось що цей перехід — єдине правильне і логічненормально не рішення. Врешті-решт, якою ще мовою багато усього мають розмовляти в Україні? російськомов— Які складнощі супроводжували ного. Я маю цей процес? на увазі різноПерехід видався навпрочуд легким і приманітний конродним. Не було ніякого бажання спілкуватент навколо, тися російською, хоча майже усе оточення нескінченну резалишилось російськомовним. При цьому кламу та оголоросійські слова чи суржик у моїй мові досі шення. А ще мову наявні, на жаль. Проте я працюю над цим. держслужбовців.

— Якою була реакція людей Це мене дійсно дивує. (близькі, друзі, знайомі)? І я навіть не кажу про Майже усі близькі і друзі повністю підОдесу, усе це у Києві. тримують такий перехід і визнають, що це — Якою мовою ви мірлогічно. Деякі далекі родичі досі дивляться куєте? І якою бачите сни? на мене як на несповна розуму і трошки Однозначно українською. Це трошки з мене глузують. Але це тільки веселить. дивно, бо у моїй мові можуть трапляКого дійсно розчарувало тися російські слова моє рішення, то це бабу(іноді навіть досить сю. Вона засуджує будь-які часто), але думки — Українською і світ допроукраїнські погляди і натільки українською. бріший. А ще українвіть відмовляється розмовЩо вже казати, якщо ляти зі мною, якщо я гоською набагато принавіть пісні російською ворю українською. Треба кольніше матюкатися. у мене у голові крутятьвизнати, заради неї я таки ся українською. переходжу на російську.

— Чи зручно бути — Чи можете Ви білінгвальним? Або, наподілитись особистими враженвпаки, це тільки плутає? нями і спостереженнями, пов’язаТак, з бабусею важкувато перейти на ними із зміною мови спілкування? російську. Просто забуваєш деякі слова. Можливо, змінюється коло спілА іноді, коли дуже поспішаєш донести кування, погляди на якісь речі, з’являються певні висновки? свою думку, особливо у російськомовному Якщо чесно, нічого особливо не змінюєтьсередовищі, часто переходиш на суржик і ся. Хіба що спілкування стає природнішим. Із розчаровуєшся у собі.

18

УКРАЇНІЗОВАНОЮ — Що спонукало Вас до переходу на — Які складнощі супроводжують українську мову? цей процес? У моєму дитинстві телеНайбільша проблема в бачення було переважтому, що у східному рено російськомовним. Тож гіоні ти навряд чи почуєш Як там кажуть, справжню українську. Не вперше я почула україн«мова — зброя»? Так почула б її і я, якби не переїську у дитячому садочку. Нам сказали розот, віддаю перевагу хала до Києва. Я б не знамалювати картинку національному ви- ла, що «любоВ», «Львів», «червоним». робнику. Спілкуюсь «Київ» треба вимовляти з Я не знала, що величною «у» («фау»), не українською. означає це слознала, що слово «даний» во і, віддавши росіянізм, а «більше того» перевагу найварто замінити конструкбільш дотичному, взяла чорцією «крім того» або «понад не». ний олівець. Як ви вже могли пе— Якою була реакція людей (близьредбачити, розмальовка вийшла кі, друзі, знайомі)? не надто красивою. З того часу я У моєму оточенні переважно сприйняли цікавлюсь українською. це рішення позитивно. Хтось поставився — Скільки часу триває нейтрально. Однак ніхто не заперечував. цей перехід?

— Чи можете Ви поділитись особиПерехід на украстими враженнями і спостереженняїнську почався ми, пов’язаними із зміною мови спілз тієї дотепної кування? Можливо, змінюється коло історії і триває спілкування, погляди на якісь речі, досі. У школі з’являються певні висновки? мені дали чуЗ часом я помітила, що мені личить дову базу українська. Так, саме личить, так само, як для того, личить людині її перша мова. щоб спілку— Чи достатньо, на Вашу думку, якісватись украного україномовного контенту? їнською, а друНа жаль, ні. Особливо, якщо мова йде зі з різних репро наукові праці або переклад художньої гіонів України літератури. У ЗМІ ситуація дещо краща. Дясприяли мовній кую мовній політиці. практиці.

— Вашою метою є остаточний перехід Річ у тому, що на українську? Чи це життя покаже? українська завжди була Було б добре нарешті визначитися, якою мовою моєї підсвідомості. мовою говорити. Виробити мовну стійкість. У 7 років з’явився мій Як там кажуть, «мова — зброя»? перший вірш. У піднесеному наТак от, віддаю перевагу національному строї я поділилася ним із батьками, які були виробнику. Спілкуюся українською. приємно здивовані. Цей вірш був українською. Це був лише початок... Ганна Овчаренко

19

Жовте поле Увесь наш світ — це жовте поле, Серед якого квіти є. Ромашки, айстри кольорові, Над ними сонечко встає. Та вже! Злетіли чорні хмари, І поля жовтого нема. Якісь небесні темні чари Жорстоко вбили, як чума. Ідеш ти полем, мов самотній, І де ті квіти золоті? А день вже не такий спекотний, Бо тане в прикрій мерзлоті. Але ти йдеш серед руїн блаженних, І відчуваєш десь тепло, Серед померлих нескінченних Шукаєш в темноті добро. І ось, пройшовши шлях далекий, Знайдеш цю айстру золоту Тоді і сонце встане легко Поборить вічну мерзлоту. Ти скажеш: «Вдячний тобі, доле, За те, що ти у мене є, За те, що жовте моє поле, І сонечко щодня встає». Ольга Олтаржевська

20

Подіям 11 вересня 2001 року присвячується Пальто з пальтом. Вінілові хмаринки. І догорає свічка на землі. Ми лежимо. Лишилися хвилинки. Ми летимо в Нью-Йорки на крилі. Посадка буде м’якою, і мрякою. Солодощі і грузлими, і грушами. Людська душа, як пітекантроп з палкою, Сліпо відрізати серце змушує. За радість — біль, за правду — розстріляти. За світло — темінь, за твоє — моє. Як бійки — кров, як дім — то рідна мати, Де кровь у скронях тимчасово б’є. Відмовили вже двигуни, пілоти Вже не працюють за твої гроша. Життя — це не падіння й зльоти, Це хитреє сплетіння спориша. Інкогніто пильнує за інкогніто, І розійшлися посерцеві шви. Ми закачали півжиття із торрента І на посадку смертную пішли.

Фантом з фантомом. Вінілові платівки. І вже дограла пісня в далені. Ми лежимо. Лишились фотоплівки З ілюмінатора у птаха на крилі. Максим Потапович

Авторська поезія СТудентів ІЖ

21

Для того, щоб більша кількість людей мала можливість безкоштовно читати книги, почала поширюватися така тенденція, як буккросинг (тобто книгообмін). За кордоном це вже давно популярно. Люди лишають книги просто в транспорті або в громадських місцях. Про буккросингову полицю, яка знаходиться на другому поверсі, в адміністративному крилі Інституту журналістики, нам розповіли Катерина Олександрівна Соколова та Євген Станіславович Цимбаленко (заступник директора з науково-педагогічної роботи).

«Буккросингова полиця там вже десь два тижні. Це ініціатива міжнародного та наукового відділів Інституту журналістики. Полиця була власноруч зроблена співробітниками міжнародного відділу. Метою було поставити цю поличку там, де проходитиме багато студентів», — каже пані Катерина. «У нас є п’ять поличок — світова література, українська, дитяча і книги мовою оригіналу. Хочемо ще поставити лавки, щоб студенти могли багато часу проводити за читанням. Пишіть побажання й назви книжок, які хочете прочитати. Ми намагатимемося знаходити їх для вас. До речі, і студенти, і викладачі приносять свої книги. Книги марковані спеціальними наклейками, в кінці кожної є трекер. Там можна написати хто ви, коли ви взяли книжку, коли повернули, і поставити оцінку. Алгоритм простий: приходите, берете те, що подобається, а тоді повертаєте. Якщо ні, то не страшно, бо люди приносять все більше і більше. На початку їх було близько 20, а зараз уже 39. Нові книги можна просто лишити на полиці», — додав Євген Станіславович. Буккросинг стає популярним і в гуртожитку Інституту журналістики. У вас завжди є можливість віддати свою книгу «у хороші руки» і почитати щось цікаве. Анастасія Кравченко

22

Який ти письменник?

1) Що найбільше вас надихає? а) стародавня література; б) пан Жуковський; в) стінгазети; г) легенди Полісся; ґ) зів‘яле листя; д) сродна праця;

4) Ваша хатня тваринка: а) квочка; б) ягня; в) папуга; г) Водяник; ґ) сойка; д) бджола;

2) У якому напрямі ви писатимете? а) класицизм; б) романтизм; в) модернізм; г) неоромантизм; ґ) реалізм; д) бароко;

5) Де зазвичай проводите вихідні? а) шинок; б)заслання; в) підвал; г) ліжко; ґ) робота; д) дорога;

3) Щоб написати геніальний твір, треба: а) стати зачинателем української літературної мови; б) пробути у кріпацтві 24 роки; в) курити дві пачки цигарок на день; г) вбити Мавку; ґ) відчути страждання від нещасного кохання; д) стати вільним слухачем Могилянки (Шева найкраща);

6)У вільний час ви: а) вчителюю в Полтаві; б) малюю в захалявній книжечці; в) до нудоти танцюю «яблучко»; г) граю на піаніно; ґ) чекаю на тебе біля пошти; д) втікаю від світу;

Більшість відповідей А: Вітаємо, Ви — Іван Котляревський! У вас дуже хороше почуття гумору. Авжеж, перекладати оригінальну «Енеїду» не так весело, як спостерігати за стражданнями одинадцятикласників. Кажуть, Котляревський був до кінця свого життя неодруженим. Ми починаємо за вас хвилюватися. Більшість відповідей Б: Вітаємо, Ви — Тарас Шевченко! Ви гордість нації! Ви Письменник з великої літери! Людина, яка вражає своєю багатогранністю, численними талантами й здібностями. Колись на вашу честь назвуть площі, вулиці і навіть університет. Але, на жаль, не в цьому житті. Більшість відповідей В: Вітаємо, Ви — Василь Симоненко! Ви прямолінійна і цілеспрямована людина. Але вмієте добряче повеселитися! Своїм словом можете проникнути в самісіньке серце співрозмовника. Але за сказане і написане іноді доводиться розплачуватися здоров’ям або навіть життям. І не куріть, будь ласка. Це погано. Більшість відповідей Г: Вітаємо, Ви — Леся Українка! Таку сильну людину ще треба пошукати: ваш дух ніяк не зламати! Здається, що на вашому шляху до будь-якої мети навіть тяжка хвороба не стане перешкодою. Маєте надзвичайно багату фантазію та неабиякий дар уміло змальовувати свої думки на папері. Ви точно «допоміжними засобами» не користуєтесь? Більшість відповідей Ґ: Вітаємо, Ви — Іван Франко! Ви є всюди і завжди, у вас кипить енергія та наснага, як тільки встигаєте все? Але за цією міццю ховається тендітна душа. На жаль, у романтичних стосунках вам не щастить. Не засмучуйтеся. Можливо, вже сьогодні існує місто на Землі, яке в майбутньому носитиме ваше ім’я. Більшість відповідей Д: Вітаємо, Ви — Григорій Сковорода! Життєве гасло: «Мене важко зловити, а спіймати — ще важче». Вас часто тягне на філософські роздуми і нічні прогулянки тихими вулицями. До речі, знаєте, що Сковорода ніколи не отримував вищої освіти? Як у вас справи з оцінками, кажете?

23