А. В. Череп, Т. В. Пуліна
Управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості
Запоріжжя Дике Поле 2012
ВСТУП
УДК 338.45:663/664 ББК 65.304.25 Ч-46 Рекомендовано до друку вченою радою Запорізького національного університету (протокол № 1 від 06.09.2012 р.) Рецензенти: Л.Є. Мельник – професор кафедри економіки сільськогосподарства Дніпропетровського аграрного університету, доктор економічних наук Т.Л. Мостенська – проректор з наукової роботи, завідувач кафедри менеджменту Національного університету харчових технологій, доктор економічних наук, професор О.В. Покатаєва – перший проректор класичного приватного університету, доктор економічних наук, професор
Череп А.В., Пуліна Т.В. Ч-46 Управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості / А.В. Череп, Т.В. Пуліна. – Запоріжжя : Дике Поле, 2012. – 328 с. ISBN 978-966-2752-11-3
В монографії розглянуто теоретичний та практичний аспекти управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості. Запропоновано авторській підхід щодо класифікації кластерних об’єднань. Проведено аналіз динаміки економічного зростання Запорізького регіону. Обґрунтовано вибір стратегії розвитку та стратегії конкурентоспроможності. Обґрунтовано напрямки удосконалення управління персоналом на засадах доктрини командного менеджменту. Запропоновано концепцiю оптимальної корпоративної культури кластерного об’єднання. Монографію рекомендовано науковцям, студентам, магістрантам та фахівцям з питань формування та розвитку кластерних об’єднань підприємств.
УДК 338.45:663/664 ББК 65.304.25
ISBN 978-966-2752-11-3
© Череп А.В., Пуліна Т.В., 2012 © Дике Поле, оформлення, 2012
Сучасний стан вітчизняної економіки, складність і висока динамічність зовнішнього середовища, зростаючий вплив з боку конкурентів вимагають від підприємств харчової промисловості безперервного, системного розвитку, реалізації свого потенціалу, формування методів управління розвитком, які відповідають сучасним економічним умовам. У країнах з розвинутою ринковою економікою спрямованість на розвиток, організацію майбутнього стає необхідною складовою стратегічного мислення менеджерів сучасних організацій, тому що розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, організаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу. Таким чином, на сучасному етапі ринкових перетворень розвиток підприємств харчової промисловості є одним з найважливіших напрямків. Це особливо актуально тому, що за станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації та автоматизації виробничих процесів, а також фасування і упаковки готової продукції. Але розвиток будь-якої системи можливо тільки за рахунок здійснення систематичної інноваційної діяльності. Однією з форм організаційних інновацій, що отримала значне поширення в останні 20-30 років в промислово розвинених країнах є кластерна модель об’єднання підприємств, що забезпечує конкурентоспроможність кластерного об’єднання в довгостроковому періоді за рахунок виникнення синергетичного ефекту від створення ланцюжка цінностей і використання реінжинірингових інструментів при формуванні і в управлінні кластерною структурою. Дослідженню передумов утворення та розвитку кластерних об’єднань підприємств присвячено низку наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених та дослідників, серед яких А. Бірюков, Ю. Владиміров, М. Войнаренко А. Маршалл, М. Портер, С. Соколенко, В. Третяк та ін. Впровадження кластерного підходу у діяльність підприємств харчової промисловості обумовлено важливістю розробки та реалізації стратегії розвитку харчової промисловості, необхідністю створення сприятливих умов для впровадження наукоємних технологій у галузь, зменшення залежності від імпортних поставок продовольства, перетворення агропромислового комплексу у високоефективний, експортоспроможний стабільний сектор економіки та забезпечення продовольчої безпеки держави.
4 ����������������������������������������������
Управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості
Критерієм оцінки управління стратегічним розвитком підприємства харчової промисловості є його конкурентна позиція на ринку. Цей критерій не є жорстким і конкретизується з урахуванням ситуації, що складається на ринку. Від вірно обраної конкурентної стратегії великою мірою залежить забезпечення тривалого комерційного успіху підприємства. Сутність конкурентної стратегії полягає в завойовуванні сильних довгострокових конкурентних позицій. Конкурентна стратегія, яка є базою для обґрунтування можливостей загальної стратегії, задає параметри стратегічного набору, а всі інші складові набору є їх засобами. Разом з цим, практичне застосування в сучасних умовах відомих моделей вибору стратегії розвитку та конкурентної стратегії підприємств харчової промисловості є недостатньо ефективним у зв’язку з невисокою імовірністю їх практичного використання. Аналіз досліджень умов утворення та розвитку кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості виявив відсутність узагальнення причин, проблем і методично обґрунтованої концепції створення та функціонування кластерних об’єднань підприємств з урахуванням специфіки розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості, що зумовлює необхідність і актуальність дослідження поставленої проблеми. Таким чином, практична значущість вказаних проблем та об`єктивна необхідність адаптації теоретико-методологічних основ й інструментарію кластерного підходу до управління підприємствами харчової промисловості обумовили вибір теми монографії, її мету і завдання. Мета написання монографії – удосконалити методологію управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості. Досягнення мети передбачається через вирішення основних завдань: ‒‒ розглянути теоретико-методичні засади створення та функціонування кластерних об’єднань підприємств; ‒‒ провести аналіз передумов створення кластерних об’єднань у Запорізькій області; ‒‒ провести аналіз передумов розвитку кластерних об’єднань у Запорізькій області, аналіз тенденцій економічного розвитку Запорізького регіону; ‒‒ розглянути теоретичні та практичні основи управління конкурентоспроможністю підприємств кластерних об’єднань; ‒‒ визначити особливості управління персоналом кластерної структури, що забезпечують розвиток кластерного об’єднання підприємств харчової промисловості Запорізького регіону; ‒‒ розробити концепцію корпоративної культури кластерного об’єднання підприємств харчової промисловості.
Розділ 1
Теоретико-методичні аспекти створення та функціонування кластерних об’єднань підприємств 1.1 Теоретичні засади та характеристики кластерних об’єднань підприємств Початок ХХІ століття характеризується переходом від постіндустріального суспільства до інформаційного. Даний перехід це, насамперед, спіралевидний перехід на новий якісний рівень розвитку суспільства, згідно із законом діалектики «переходу кількості в якість». З позиції економічного розвитку господарських систем різних рівнів, прояв цього закону характеризує теорія довгохвильових економічних циклів Н. Кондратьєва, яка отримала розвиток в роботах С. Глазьєва з досліджень технологічних укладів. Становлення нового технологічного укладу в тій чи іншій галузі вимагає змін в організаційно-правовій структурі управління господарської системи, що існує. Основною мезоекономічною ланкою нової господарської системи стає вже не галузь, а кластер – територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими установами, фінансовими інститутами та органами місцевої влади, з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону або галузі [16]. Термін «кластер» походить від англійського cluster – скупчення, збиратися групою, рій, гроно, купа [138, с. 110]. Даний термін використовується в багатьох галузях науки: математиці, інформаційних технологіях (ІТ), хімії, статистиці, лінгвістиці, астрономії, економіці та ін. У математиці кластер розглядається як сукупність точок, які знаходяться на відстані не більше ніж r від деякої точки (центра ваги) в n-мірному просторі. У контексті ІТ кластером називають об’єднання двох і більше пристроїв в єдину систему, що володіє властивостями, які не належать одиничному пристрою. В хімії під кластером розуміють хімічні сполуки, в яких атоми металу утворюють між собою хімічний зв’язок. У статистиці кластер – це клас споріднених елементів статистичної сукупності. Група близьких мов або діалектів утворює кластер в лінгвістиці. Зірковий кластер – група зірок, що пов’язані одна з одною силами гравітації. Кластер в економіці є територіально-галузевим об’єднанням підприємств.
6 ����������������������������������������������
Управління розвитком кластерних об’єднань підприємств харчової промисловості
Розділ 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
Серед визначень терміну «кластер» в різних галузях науки можна виділити загальні характеристики, що притаманні усім визначенням: ‒‒ наявність кількох однорідних елементів; ‒‒ наявність зв’язків між однорідними елементами; ‒‒ об’єднання кількох однорідних елементів; ‒‒ створення нової системи з новими властивостями на базі об’єднання кількох однорідних елементів. Організаційно-правові форми об’єднання підприємств, що відповідають сучасним мережевим структурам, відомі дуже давно. Найстаріший провідний світовий кластер, що існує в даний час, пов’язаний з виробництвом столових приладів «Solingen» (Німеччина). Вперше про це виробництво згадується у 1348 р. З середньовіччя відомі об’єднання дамаських і толедського зброярів, виробників взуття в Італії. Перші систематичні наукові дослідження мережевих виробничих структур на прикладі промислових районів Великобританії викладені в книзі А. Маршалла «Принципи Економіки», що вийшла в кінці XIX століття [47]. Хоча в його книзі і не фігурують сучасні спеціальні терміни, однак ясно, що в ній фактично розглядається кластер з досить великим поділом праці серед підприємств. Більше ста років тому А. Маршалл звернув увагу на синергетичний ефект, що досягається при об’єднанні і підвищенні спеціалізації підприємств. Через сорок років американський вчений Д. Шумпетер розвинув теорію А. Маршалла, обгрунтувавши особливу роль незалежних економічних агентів (венчурних капіталістів), їх фінансову участь, що забезпечує більш швидкий розвиток кластерів [131]. У Радянському Союзі питанням ефективного об’єднання та підвищення спеціалізації підприємств приділялася значна увага, шляхом планового створення територіально-виробничих комплексів (ТВК) та науково-виробничих об’єднань (НВО). Територіально-виробничий комплекс – це економічно обумовлене поєднання підприємств на певній території, взаємопов’язаних економічно (спільним використанням місцевих природних ресурсів, єдністю виробничої і соціальної інфраструктури) і технологічно (кооперуванння та комбінування виробництва). На нашу думку, спільними характерними рисами ТВК і кластера є такі: ‒‒ економічна взаємопов’язаність і обумовленість підприємств, що входять до складу об’єднання підприємств; ‒‒ єдність і компактність території і загальна інфраструктура; ‒‒ відповідність набору підприємств природним економіко-географічним і транспортним умовам району чи регіону;
‒‒ вирішення об’єднанням підприємств однієї або декількох загальнорегіональних або загальнодержавних завдань; ‒‒ використання методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ). ‒‒ Основні відмінності ТВК від кластера обумовлені плановою економікою, до яких належать: ‒‒ наявність державного плану створення ТВК; ‒‒ ініціатива створення ТВК тільки «зверху» і в плановому порядку; ‒‒ масове виробництво тільки однорідної продукції; ‒‒ обов’язкова вертикальна інтеграція підприємств від видобутку сировини до її повної переробки. Зупинимося дещо докладніше на такій спільній характеристиці ТВК і кластера як використання методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ). В основі методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) лежать технологічно послідовні процеси – від видобутку сировини і виробництва енергії до отримання готової продукції. Засновник вчення про енерговиробничі цикли Н.Н. Колосовський зазначав, що метод циклів має істотні переваги в порівнянні з галузевим методом. Цикли «будуються» вільно, незалежно від галузевої приналежності підприємств. Головним принципом включення підприємств до складу того чи іншого циклу є наявність економіко-технологічних зв’язків між обраними підприємствами. Все розмаїття виробничих процесів Н. Н. Колосовський об’єднав у вісім енерговиробничих циклів і їх сукупностей: 1) пірометалургійний цикл чорних металів; 2) пірометалургійний цикл кольорових металів; 3) нафтоенергохімічний цикл; 4) лісоенергетичний цикл; 5) сукупність циклів обробної промисловості; 6) сукупність гідроенергопромислових циклів; 7) сукупність індустріально-аграрних циклів; 8) гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл [39, с. 262–264]. У енерговиробничому циклі стійкий не тільки стрижневий виробничий процес, але і вся сфера виробничих зв’язків, що групуються навколо нього. Таким чином, в енерговиробничому циклі відображено повний ланцюжок виробництва продукції – від видобування та підготовки сировини до випуску кінцевої продукції. У кластерних структурах енерговиробничі цикли чітко реагують на ринкову кон’юнктуру і припускають наявність у своїй структурі підприємств різного розміру та профілю. Крім того, необхідно відзначити, що масштаби кластерних утворень істотно залежать від специфіки основного процесу, що забезпечує створення кінцевого продукту.