Міністерство освіти ПМР ДОЗ «Придністровський державний інститут розвитку освіти»
збірник нормативного і програмного супроводу з навчального предмета «Українська мова. Читання. Початкові класи»
Тирасполь 2009
ББК 74.202 (4ПМР) С23
Автор-укладач Лозан Т.А. — вчитель української мови та літератури вищої категорії МОЗ «Рибницька УСШ № 1»
Збірник нормативного і програмного супроводу з навчального предмета С23 «Українська мова. Читання. Початкові класи». — Тирасполь: ДОЗ «ПДІРО», 2009. — 168 с. — Тираж 10 екз.
ББК 74.202 (4ПМР)
© ДОЗ «ПДІРО», 2009
Министерул едукацией ал републичий молдовенешть нистрене
мiнIстерство ОсВiти приднIстровськоЇ молдавсЬкоЇ республIкИ
Министерство просвещения приднестровской молдавской республики
ПРИКАЗ 12.05.2009 г.
№ 547 О введении в действие решений Коллегии Министерства просвещения от 30.04.2009 г.
В соответствии с Законом Приднестровской Молдавской Республики от 27 июня 2003 года № 292-3-III «Об образовании» (САЗ 03-26) в действующей редакции и на основании Указа Президента Приднестровской Молдавской Республики от 28 февраля 2007 года № 188 «Об утверждении Положения, структуры и штатного расписания Министерства просвещения Приднестровской Молдавской Республики» (САЗ 07-10) с изменениями и дополнениями, внесенными Указами Президента Приднестровской Молдавской Республики от 26 мая 2008 года № 314 (САЗ 08-21) от 16 сентября 2008 года № 591 (САЗ 08-37), от 3 марта 2009 года № 142 (САЗ 09-10), приказа Министра просвещения Приднестровской Молдавской Республики от 3 ноября 2004 года № 1359 «Об утверждении Положения о Коллегии Министерства просвещения» п р и к а з ы в а ю: 1. Утвердить и ввести в действие решения Коллегии Министерства просвещения от 30.04.2009 г. по следующим вопросам: 1.1. «Об утверждении государственных образовательных стандартов начального профессионального образования» (приложение 1); 1.2. «О переутверждении государственных образовательных стандартов общего образования» (приложение 2); 3
1.3. «Проект Концепции исторического образования в организациях образования ПМР» (приложение 3). 2. Разрешить ГОУ «Приднестровский государственный университет им. Т.Г. Шевченко» открыть специальность: — 210106 «Промышленная электроника». 3. Контроль за исполнением настоящего приказа по вопросу 1.1 возложить на начальника управления профессионального образования и кадровой политики С.И. Токарева; по вопросам 1.2, 1.3 возложить на начальника управления образования Т.П. Глушкову; по вопросу 2 возложить на начальника управления инспектирования Т.В. Смык. Министр просвещения
М.Р. Пащенко
Министерул едукацией ал републичий молдовенешть нистрене
мiнIстерство ОсВiти приднIстровськоЇ молдавськоЇ республIкИ
Министерство просвещения приднестровской молдавской республики
ПРИКАЗ 10.04.2006 г.
№ 314 О введении в действие решений Коллегии Министерства просвещения от 29.03.2006 г.
Согласно п. 2.4 Положения «О Коллегии Министерства просвещения Приднестровской Молдавской Республики» (приказ Министра просвещения № 1359 от 03.11.2004 г.) п р и к а з ы в а ю: 1. Утвердить и ввести в действие решения Коллегии Министерства просвещения от 29.03.2006 г. по вопросам: 1.1. Итоги НИР и НМР, выполненных в 2005 году по заказу Министерства просвещения (приложение 1). 1.2. Выполнение ГЦП «Учебник» за 2002–2006 гг. Концептуальные основы ГЦП «Учебник» на 2007–2011 годы (приложение 2). 1.3. Состояние муниципальной системы физического воспитания и спорта Слободзейского района (приложение 3). 1.4. Утверждение Базисного учебно-развивающего плана общего образования в ПМР (приложение 4). 2. Разрешить Рыбницкому политехническому техникуму ведение образовательной деятельности по профессиям «Мастер по техническому обслуживанию и ремонту машинотракторного парка», «Повар». 3. Контроль за исполнением настоящего приказа по вопросам 1.1, 1.2, 1.4, 2 возложить на Первого заместителя министра Гелло В.А.; по вопросу 1.3 возложить на заместителя Министра Суринова В.Г. Министр просвещения Е.В. Бомешко 5
6
БАЗИСНЫЙ УЧЕБНО-РАЗВИВАЮЩИЙ ПЛАН
2
4
Максимальная учебная нагрузка на 1 учащегося при пятидневке / шестидневке, не более
23/25
23
23/25
23
23/25
23
1
0/31
29
2
1
0/32
32
2
2
1
0/34
32
2
2
3 — 23 —
Групповые занятия, учебные курсы и факультативы
Развивающие занятия активно-двигательного и поисково-творческого характера по выбору учащихся
Общий объем учебного плана
Трудовая деятельность (в днях)
—
25
1
1
—
25
1
1
—
25
1
1
до 10
33
2
2
до 10
34
1
1
до 10
36
2
2
ВАРИАТИВНАЯ ЧАСТЬ (УЧЕНИЧЕСКИЙ И ШКОЛЬНЫЙ КОМПОНЕНТ)
20
ИТОГО: в том числе — академическая нагрузка
1
2
1
2
до 10
37
2
2
0/35
33
2
1 20
Технология, труд
1
2
1
1
2
1 1
Основы безопасности жизнедеятельности / Начальная военная подготовка
2
1
Физическая культура
1
1 2
Музыка
1
1 1
Изобразительное искусство
1
1
Обществознание
2
2
2
История
2
2
2
1
5
3
3
2
3
8
2
2
2
2
5
3
3
2
4
7
Химия
Физика и астрономия 2
2
5
3
3
2
6
2
1
2
5
3
3
2
6
2
1
2
4
2
2
3
5
6
География
1
1
4
2
2
3
5
5
Количество часов в неделю по классам
Биология
Природоведение
Окружающий мир
1
4
4
2
Математика
1
Официальный язык (рус., молд., укр.)
4
5
2
4
Иностранный язык (англ., нем., фр., исп.)
5
Родная литература (рус., молд., укр.)
Информатика и информационно-коммуникативные технологии
3
Инвариантная часть
1
Родной язык (рус., молд., укр.)
Учебные предметы
до 10
37
—
3
0/35
34
2–1–0
2–3–3
1–1–2
3–4–4
2–2–2
2–3–4
2–2–2
2–2–3
1–2–3
5–6–7
3–4–5
2–3–4
3–4–5
2–3–3
9
до 10
37
—
3
/35
34
2–1–0
2–3–3
1–1–2
3–4–4
2–2–2
2–3–4
2–2–2
2–2–3
1–2–3
5–6–7
3–4–5
2–3–4
3–4–5
2–3–3
(10)
общего образования в Приднестровской Молдавской Республике
40
2
3
0/36
33/35
2
2/2
2
2
3
2
2
2
2
1
5
2
2
3
1
40
2
3
0/36
33/35
2
2/2
2
2
3
2
3
1
2
1
5
2
2
3
1
11(12)
базовый
10(11)
Пояснительная записка к примерным учебно-развивающим планам для профильного обучения на III ступени общего образования (средняя школа) в пмр Среднее (полное) общее образование — завершающая ступень общего образования, призванная обеспечить функциональную грамотность и социальную адаптацию обучающихся, содействовать их общественному и гражданскому самоопределению. Эти функции предопределяют направленность целей на формирование социально-грамотной и социально мобильной личности, осознающей свои гражданские права и обязанности, ясно представляющей себе потенциальные возможности, ресурсы и способы реализации выбранного жизненного пути. Эффективное достижение указанных целей возможно при введении профильного обучения, которое является системой специализированной подготовки (профильного обучения) в старших классах общеобразовательной школы, ориентированной на индивидуализацию обучения и социализацию обучающихся, в том числе с учетом реальных потребностей рынка труда, отработки гибкой системы профилей и кооперации старшей ступени школы с учреждениями начального, среднего и высшего профессионального образования. Профильное обучение — средство дифференциации и индивидуализации обучения, когда за счет изменений в структуре, содержании и организации образовательного процесса более полно учитываются интересы, склонности и способности обучающихся, создаются условия для образования старшеклассников в соответствии с их профессиональными интересами и намерениями в отношении продолжения образования. При этом существенно расширяются возможности выстраивания обучающимся индивидуальной образовательной траектории. Переход к профильному обучению позволяет: — создать условия для дифференциации содержания обучения старшеклассников, построения индивидуальных образовательных программ; обеспечить углубленное изучение отдельных учебных дисциплин; установить равный доступ к полноценному образованию разным категориям обучающихся, расширить возможности их социализации; — обеспечить преемственность между общим и профессиональным образованием, в том числе более эффективно подготовить выпускников общеобразовательных организаций, реализующих программы среднего (полного) общего образования к освоению программ высшего профессионального образования. 7
Принципы построения Базисного учебного плана для III ступени общего образования основаны на идее двухуровневого (базового и профильного) компонента государственного стандарта. Исходя из этого, учебные дисциплины могут быть представлены в учебном плане образовательного учреждения и (или) выбраны для изучения обучающимися либо на базовом, либо на профильном уровне. Выбирая различные сочетания базовых и профильных учебных дисциплин и учитывая нормативы учебного времени, установленные СанПиНами, каждое образовательное учреждение, а в принципе и каждый обучающийся вправе формировать собственный учебный план. Такой подход оставляет образовательному учреждению широкие возможности организации одного или нескольких профилей, а обучающимся — выбор профильных и элективных учебных дисциплин, которые в совокупности и составят его индивидуальную образовательную траекторию. Базовые общеобразовательные предметные области — учебные дисциплины, направленные на завершение общеобразовательной подготовки обучающихся. Базисный учебный план предполагает функционально полный, но минимальный их набор. Обязательными базовыми учебными дисциплинами являются: «родной язык», «литература», «иностранный язык», «математика», «история», «физическая культура», а также интегрированные учебные дисциплины «обществознание (включая экономику и право)» и «естествознание». Остальные базовые учебные дисциплины изучаются по выбору. Профильные общеобразовательные предметные области — учебные дисциплины повышенного уровня, определяющие специализацию каждого конкретного профиля обучения. Так, «физика», «химия», «биология» являются обязательными учебными дисциплинами в естественнонаучном профиле; «литература», «родной язык» и «иностранный язык» — в филологическом профиле; «обществоведение», «право», «экономика» и др. — в социальноэкономическом профиле и т.д. Совокупность базовых и профильных общеобразовательных учебных дисциплин определяет состав компонента базисного учебного плана. При профильном обучении обучающийся выбирает не менее двух учебных дисциплин на профильном уровне. В случае, если предметные области «математика», «родной язык», «литература», «иностранный язык», «история», входящие в инвариантную часть БУРП, изучаются на профильном уровне, то на базовом уровне они не изучаются. Элективные учебные курсы — обязательные учебные дисциплины по выбору учащихся из компонента образовательного учреждения. Элективные учебные курсы выполняют три основные функции: 8
— «надстройки» профильной учебной дисциплины, когда такой дополненный профильный учебный предмет становится в полной мере углубленным (а образовательное учреждение (класс), в котором он изучается, превращается в традиционное общеобразовательное учреждение с углубленным изучением отдельных предметов); — развивают содержание одной из базовых учебных дисциплин, что позволяет поддерживать изучение смежных учебных дисциплин на профильном уровне или получить дополнительную подготовку для сдачи единого государственного экзамена по выбранной предметной области; — способствует удовлетворению познавательных интересов в различных областях деятельности человека. Реализация Примерного плана предусматривает шестидневную учебную неделю.
Пояснительная записка к базисному учебно-развивающему плану общего образования I. Общие положения 1. Базисный учебно-развивающий план (далее — Базисный план) общего образования является основополагающим элементом Государственного образовательного стандарта начального общего, основного общего и полного (среднего) общего образования (далее — общего образования) и конкретизирует правовые основы государственных гарантий прав граждан на бесплатное общее образование. 2. Базисный план является нормативным актом, устанавливающим: а) перечень учебных дисциплин; б) объем учебного времени, отводимого на освоение содержания образования по годам обучения, классам и учебным дисциплинам; в) объем учебных, развивающих и коррекционных занятий исходя из типа и вида образовательного учреждения, образовательных потребностей граждан и особенностей контингента обучаемых; г) объем максимальной учебной нагрузки обучающихся в соответствии с СанПиНами; д) общий объем бюджетного финансирования учебного плана для образовательного учреждения соответствующего типа и вида. 9
3. Базисный план разработан в соответствии с Законом Приднестровской Молдавской Республики «Об образовании» (САЗ 03-26), на основе образовательного стандарта Приднестровской Молдавской Республики в сфере общего образования (принят Постановлением Верховного Совета № 160 от 21.05.1999), с учетом формирования единого образовательного пространства с Российской Федерацией, в рамках государственных минимальных социальных стандартов в области образования в Приднестровской Молдавской Республике (утверждены Постановлением Правительства Приднестровской Молдавской Республики № 132 от 14.04.2000), и является одним из основных государственных нормативов для государственных, муниципальных и аккредитованных негосударственных образовательных организаций в сфере общего образования. 4. Базисный план и разрабатываемые на его основе Примерные учебноразвивающие планы для различных типов и видов организаций образования, реализующих общеобразовательные программы, позволяют создать условия для получения общего образования различного уровня направленности, обеспечить развитие, коррекцию и социально-педагогическую реабилитацию различных категорий обучаемых.
II. Структура Базисного плана 5. Базисный план включает пояснительную записку и сетку часов. 6. Сетка часов состоит из: а) инвариантной части, включающей обязательный перечень учебных дисциплин и обязательную норму количества часов по каждой дисциплине в разрезе классов, позволяющую реализовать обязательный минимум содержания основных образовательных программ общего образования; б) вариативной части, включающей ученический и школьный компонент, что позволяет реализовать цели и задачи образовательного учреждения, учитывая его специфику, а также создает условия для удовлетворения образовательных, индивидуально-творческих, оздоровительных и познавательных потребностей личности обучаемых, способствует их всестороннему развитию и социализации в современном обществе. 7. Для организации предпрофильной подготовки учащихся и ранней профилизации в 9 и 10 классах дана трехуровневая разбивка часов. Первая цифра обозначает количество часов, выделенных на изучение предмета на базовом уровне, вторая и третья цифры — количество часов, которое можно выделить на изучение предметов на повышенном или углубленном уровне. 10
8. Учебная дисциплина «Иностранный язык» изучается со 2 класса, при этом увеличено общее количества часов на ее изучение (со 2 по 9(10) класс на 6 часов). Предложенный объем учебного времени достаточен для освоения иностранного языка на функциональном уровне. 9. Учебная дисциплина «Окружающий мир (человек, природа, общество)» изучается в 1 и 2 классах по 1 часу в неделю и в 3 и 4 классах — по 2 часа в неделю. Предметная область является интегрированной. В ее содержание дополнительно введены развивающие модули и разделы социально-гуманитарной направленности, а также элементы безопасности жизнедеятельности. 10. Дисциплина «Информатика и информационно-коммуникационные технологии (ИКТ)», направленная на обеспечение всеобщей компьютерной грамотности, изучается в 3–4 классах в качестве учебного модуля в рамках учебного предмета «Технология (труд)» или за счет часов вариативной части Базисного плана и с 8 класса – как самостоятельный учебный предмет. 11. Часы, отведенные в 1–2 классах на преподавание учебных дисциплин «Искусство (ИЗО)» (1 час в неделю) и «Технология (Труд)» (1 час в неделю), по решению образовательного учреждения могут быть использованы для преподавания интегрированного учебного курса «Изобразительное искусство и художественный труд» (2 часа в неделю). 12. Учебная дисциплина «Обществознание» изучается с 6 по 11(12) класс. Предметная область является интегрированной, построена по модульному принципу и включает содержательные разделы: «Общество», «Человек», «Социальная сфера», «Политика», «Экономика» и «Право». 13. Учебная дисциплина «Основы безопасности жизнедеятельности» вводится для изучения на основной ступени общего образования. На ее освоение отведен 1 час в неделю в 8 классе. Часть традиционного содержания предметной области, связанной с некоторыми правовыми аспектами, перенесена в учебную дисциплину «Обществознание». 14. Предметная область «Технология» в начальной школе может быть представлена 2 вариантами: I вариант — трудовое обучение; II вариант — интегрированные курсы «Математика и конструирование» или «Изобразительное искусство и художественный труд». Эта же предметная область «Технология» в основной школе может быть представлена курсами «Технология» (с разделом «Черчение» в 8 классе) или «Трудовое обучение». Профессиональная ориентация может быть реализована как отдельным курсом в 8–9(10) классах (при наличии учебных программ), так и соответствующим разделом в учебной программе курса «Технология» или «Трудовое обучение». 11
15. Вариативная часть, состоящая из ученического и школьного компонента, включает: 15.1. Учебные занятия, которые предназначены: а) для проведения консультаций и занятий, направленных на ликвидацию пробелов в знаниях учащихся, сдачу зачетов и отработок (индивидуальные и групповые занятия); б) для углубленного изучения отдельных разделов, введения новых учебных курсов, организацию учебно-исследовательской работы с учащимися, проявившими особый интерес и способности в изучении определенного предмета. Учебные курсы и факультативы организуются только при наличии соответствующего кадрового и программно-учебно-методического обеспечения и с учетом желания учащихся и их родителей (законных представителей) и в соответствии с Инструкцией «Об организации занятий вариативной части учебного плана в общеобразовательных учреждениях ПМР» (принята приказом МП ПМР № 558 от 22.08.2002); в) в сельских школах (при отсутствии нормативной наполняемости классов) для деления классов (классов-комплектов) на подгруппы при изучении официальных языков и трудовом обучении. 15.2. Развивающие занятия, которые предназначены для организации новых форм образовательного процесса, обеспечивающего реализацию индивидуально-творческих, оздоровительных и познавательных потребностей детей. Занятия активно-двигательного и поискового характера могут быть организованы в форме кружков, секций, детских объединений, клубов, творческих групп и т. д. 15.3. Учебные и развивающие занятия осуществляются в соответствии с расписанием второй половины дня (вне учебных занятий) и проводятся согласно рабочим календарным планам, утверждаемым администрацией образовательного учреждения или соответствующим программам, разрешенным к использованию в ПМР. Комплектование групп обучаемых (других организационных форм) проводится на добровольной основе, согласно заявлению учащегося или его родителей (законных представителей). Группы могут формироваться на разновозрастной основе и иметь непостоянный количественный состав. 15.4. Учебные и развивающие занятия финансируются в зависимости от количества групп, согласно количеству часов в соответствующем классе и исходя из норм наполняемости групп (в соответствии с Инструкцией «Об организации занятий вариативной части учебного плана в общеобразовательных учреждениях ПМР»). Предусматривается формирование разновозрастных групп при проведении учебных и развивающих занятий. В этой связи разрешается использование вакансий часов вариативной части в отдельных 12
классах на соответствующие занятия в других классах, однако, при этом не должны превышаться нормы максимально допустимой учебной нагрузки на обучаемого. Продолжительность одного учебного или развивающего занятия должна составлять до 45 минут. 15.5. В 9(10) классе часы вариативной части Базисного плана, отведенные на учебные курсы, факультативы и групповые занятия, рекомендуется использовать на организацию предпрофильной подготовки учащихся. 16. Практическая подготовка предусматривает различные формы организации производительного труда учащихся (участие в сельскохозяйственных или ремонтных работах, благоустройстве территории, помощи престарелым и т. п.). Вопросы, связанные с организацией производительного труда, решаются Советом или педагогическим советом образовательного учреждения по согласованию с родительским комитетом образовательного учреждения. От участия в трудовой практике освобождаются учащиеся, имеющие соответствующее заключение врача (справка ВКК). Конкретные формы, сроки и порядок организации трудовой практики определяются образовательным учреждением самостоятельно или в договоре с базовым предприятием (другим юридическим или физическим лицом). Возможно использование времени, выделяемого на трудовую практику, для посильного участия обучающихся в ремонте и благоустройстве образовательного учреждения. При этом нормы рабочего времени для обучающихся определяются действующим законодательством ПМР, организация труда осуществляется в соответствии с Законом ПМР «Об охране и безопасности труда» (от 08.06.1993) и Правилами по технике безопасности и производственной санитарии при трудовом обучении и летних практических работах учащихся 9–10(11) классов общеобразовательных школ в сельскохозяйственном производстве.
III. Организация образовательного процесса 17. Нормативные сроки освоения образовательных программ в сфере общего образования — 11(12) лет для очной формы обучения и 12(13) лет для очнозаочной формы обучения, в том числе по ступеням общего образования: а) начальное общее образование — 4 года; б) основное общее образование — 5(6) лет; в) среднее (полное) общее образование — 2(3) года. 18. Продолжительность учебного года (без учета каникул) составляет 33 (в 1-х классах), 34 (в остальных классах) учебные недели. 19. Учебный годовой график образовательного учреждения разрабатывается на основании следующей структуры организации образовательного процесса: 13
19.1. Начало учебного года 1 сентября, завершение учебных занятий во всех классах 25 мая следующего календарного года. 19.2. Учебный год делится на IV учебные четверти, в промежутках между которыми проводятся каникулы: а) осенние — 7 календарных дней (с 1 по 7 ноября включительно); б) зимние — 11 календарных дней (с 31 декабря по 10 января включительно); в) весенние — 7 календарных дней (с 25 марта по 31 марта включительно); г) для учащихся 1–11 классов устанавливаются дополнительные недельные каникулы в середине февраля. 19.3. Промежуточная аттестация проводится с 26 по 31 мая включительно, а в 10 классах с углубленным изучением отдельных предметов, лицейских и гимназических классах при введении третьего экзамена промежуточная аттестация продлевается на 3 дня. 19.4. Итоговая аттестация в 9(10) классах проводится с 1 по 12 июня включительно, а в 11(12) классах начинается с 1 июня и заканчивается не позднее 22 июня. 19.5. В случае необходимости орган управления, в ведении которого находятся вопросы образования, может вносить изменения в структуру и содержание организации образовательного процесса. 20. На I-ой ступени общего образования предусматривается единый режим работы (в рамках пятидневной учебной недели) для организаций образования всех уровней. 21. Реализация учебного плана в классах II, III ступени общего образования массовых школ предусматривает режим шестидневной учебной недели. Реализация учебного плана в классах II, III ступени организаций образования повышенного уровня обеспечивается в соответствии с фактической нагрузкой и с учетом санитарных правил и норм (САЗ 05-18). 22. Продолжительность урока в классах I ступени: 40 минут в 1 классах; 45 минут во 2–4 классах, в классах II–III ступени — 45 минут. 23. Перечень учебных дисциплин, при изучении которых осуществляется деление классов на группы, и порядок деления установлен Государственными минимальными социальными стандартами образования (утверждены Постановлением Правительства ПМР № 132 от 14.04.2000).
14
IV. Требования к рабочим учебным планам образовательных учреждений 24. Рабочие учебные планы образовательного учреждения разрабатываются на основе Базисного учебно-развивающего плана. 25. Рабочие учебные планы на новый учебный год рассматриваются и принимаются на педагогическом Совете образовательного учреждения не позднее 15 мая текущего учебного года, согласовываются с учредителем (органом управления образованием) и утверждаются руководителем образовательного учреждения не позднее 15 июня текущего года. 26. На титульном листе учебного плана должны быть следующие записи: а) дата принятия на педагогическом совете; б) дата согласования с УНО; в) дата и номер приказа его утверждения. 27. На основании рабочего учебного плана осуществляется: а) планирование педагогической нагрузки педагогическим работникам, которая после согласования с профсоюзным комитетом образовательного учреждения доводится под роспись до сведения каждого работника перед его уходом в очередной отпуск; б) составление основного и второго расписания занятий на новый учебный год; в) формирование перечня учебных и развивающих занятий вариативной части и подготовка их ресурсного обеспечения; г) проектирование годового плана работы образовательного учреждения. 28. При согласовании рабочих учебных планов образовательное учреждение обязано предоставить сетку часов и свою пояснительную записку к ней. 29. В сетке часов инвариантная часть должна соответствовать инвариантной части Базисного учебно-развивающего плана, а вариативная часть предельно конкретизирована с указанием видов и названий учебных и развивающих занятий и распределением их по классам. 30. Образовательное учреждение после утверждения рабочего учебного плана не в праве вносить в него изменения в течение учебного года без согласования с учредителем (органом управления образования).
15
Примерные учебные планы для некоторых возможных профилей Учебные предметы
Физико-математический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык История Обществознание (включая экономику и право) Естествознание Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Математика Информатика и ИКТ Физика 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана Физико-химический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык История
16
Количество недельных учебных часов за два года обучения
2 4 6 4 6 4 6 4 4/4 12 8 10
6 76/4 2 2 84
2 4 6 4 6
Учебные предметы
Обществознание (включая экономику и право) Биология География Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Математика Физика Химия 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана Химико-биологический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык История Обществознание (включая экономику и право) География Физика Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Математика Химия Биология
Количество недельных учебных часов за два года обучения
4 2 2 4 4/4 12 10 6
10 76/4 2 2 84
2 4 6 4 6 4 2 4 4 4/4 12 6 6
17
Учебные предметы
3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана Биолого-географический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык История Обществознание (включая экономику и право) Физика Химия Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Математика География Биология 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана
18
Количество недельных учебных часов за два года обучения
12 76/4 2 2 84
2 4 6 4 6 4 4 2 4 4/4 12 6 6
12 76/4 2 2 84
Учебные предметы
Социально-экономический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык Информатика и ИКТ История Естествознание Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Математика Обществоведение Экономика Право География 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана Социально-гуманитарный профиль 1. Базовые учебные предметы Второй официальный язык Иностранный язык Математика Экономика Естествознание
Количество недельных учебных часов за два года обучения
2 4 6 4 2 6 6 4 4/4 12 6 6 2 6
6 76/4 2 2 84
4 4 10 1 6
19
Учебные предметы
Мировая художественная культура Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Родной язык Родная литература История Обществоведение Право 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия Развивающие занятия активно-двигательного, поисковотворческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана Филологический профиль 1. Базовые учебные предметы Второй официальный язык Математика История Обществознание (включая экономику и право) Естествознание Мировая художественная культура Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы Родной язык Родная литература Иностранный язык Второй иностранный язык
20
Количество недельных учебных часов за два года обучения
2 4 4/4 6 10 8 6 4
7 76/4 2 2 84
4 8 6 4 6 2 4 4/4 6 10 12 4
Учебные предметы
Количество недельных учебных часов за два года обучения
3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследователь6 ская деятельность Максимальная учебная нагрузка 76/4 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84 Информационно-технологический профиль (как пример одного из возможных вариантов реализации технологического профиля) 1. Базовые учебные предметы Родной язык 2 Второй официальный язык 4 Родная литература 6 Иностранный язык 4 История 6 Обществознание (включая экономику и право) 4 Естествознание 6 Физика 4 Физическая культура 4 Начальная военная подготовка / ОБЖ 4/4 2. Профильные учебные предметы Математика 12 Информатика и ИКТ 8 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследователь12 ская деятельность Максимальная учебная нагрузка 76/4 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84
21
Учебные предметы
Количество недельных учебных часов за два года обучения
Агротехнологический профиль (как пример одного из возможных вариантов реализации технологического профиля) 1. Базовые учебные предметы Родной язык
2
Второй официальный язык
4
Родная литература
6
Иностранный язык
4
Математика
8
История
6
Обществознание (включая экономику и право)
4
Физика
4
Химия
2
Физическая культура
4
Начальная военная подготовка / ОБЖ
4/4
2. Профильные учебные предметы Биология
6
Основы агрономии*
4
Основы животноводства*
4
Сельскохозяйственная техника*
4
3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка
10 76/4
4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84 * — Профильные учебные дисциплины на основе элементов государственного стандарта начального профессионального образования.
22
Учебные предметы
Количество недельных учебных часов за два года обучения
Индустриально-технологический профиль Направление — электротехника / радиоэлектроника (как пример одного из возможных вариантов реализации технологического профиля) 1. Базовые учебные предметы Родной язык 2 Второй официальный язык 4 Родная литература 6 Иностранный язык 4 Математика 8 Информатика и ИКТ 2 История 6 Обществознание (включая экономику и право) 4 Естествознание 6 Физическая культура 4 Начальная военная подготовка / ОБЖ 4/4 2. Профильные учебные предметы Физика 10 Технология (включая электротехнику и радиоэлектро9 нику* 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследователь7 ская деятельность Максимальная учебная нагрузка 76/4 4. Вариативная часть (ученический компонент) Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84 * — Профильный учебный предмет на основе элементов государственного стандарта начального профессионального образования. Художественно-эстетический профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык 2 Второй официальный язык 4
23
Учебные предметы
Количество недельных учебных часов за два года обучения
Родная литература Иностранный язык Математика История Обществознание (включая экономику и право) Естествознание Физическая культура Начальная военная подготовка / ОБЖ 2. Профильные учебные предметы
6 4 8 6 4 6 4 4/4
Мировая художественная культура Профильные учебные предметы искусства* 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент)
6 12
10 76/4
Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84 * — Профильные учебные дисциплины выбираются образовательным учреждением в зависимости от направления подготовки. Оборонно-спортивный профиль 1. Базовые учебные предметы Родной язык Второй официальный язык Родная литература Иностранный язык Математика История Обществознание (включая экономику и право) Естествознание Начальная военная подготовка / ОБЖ
24
2 4 6 4 8 6 4 6 4/4
Учебные предметы
Количество недельных учебных часов за два года обучения
2. Профильные учебные предметы Физическая культура Основы безопасности жизнедеятельности 3. Элективные учебные предметы Учебные дисциплины, предлагаемые образовательным учреждением, учебные практики, проекты, исследовательская деятельность Максимальная учебная нагрузка 4. Вариативная часть (ученический компонент)
8 4
20 76/4
Учебные курсы, факультативы, групповые занятия 2 Развивающие занятия активно-двигательного, поисково2 творческого характера по выбору учащихся Общий объем учебного плана 84 * — профильные учебные дисциплины на основе элементов государственного стандарта среднего профессионального педагогического образования.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ДЕРЖАВНI ВИМОГИ ДО РIВНЯ ЗАГАЛЬНООСВIТНЬОЇ ПIДГОТОВКИ УЧНIВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
УКРАЇНСЬКА МОВА (рідна) Основна мета цього навчального предмета в початковій ланці школи полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати й писати), але й мовленнєвому розвитку молодших школярів — умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі і зокрема в її початковій ланці. Особливістю рідної мови як навчальної дисципліни є те, що вона є не тільки предметом вивчення, а найважливішим засобом виховання і розвитку особистості. Програма з української мови передбачає таку кількість тижневих годин по класам: 1 клас
Кількість тижневих годин по класам 2 клас 3 клас
9 годин (5 год — письмо, 4 год — навчання грамоти)
5 годин
5 годин
4 клас
5 годин
Специфіка Державного стандарту з української мови обумовлена подвійною природою мови: з одного боку — це мова як система знань і правил, з іншого — мовлення, мовленнєва діяльність. Головними завданнями початкового етапу навчання української мови є: 1) вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови; 2) формування комунікативних умінь; 26
3) гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності — слухання, говоріння, читання й письма; 4) ознайомлення з найважливішими функціональними складовими мовної системи за принципом «від загального до часткового»; 5) загальний розвиток особистості — інтелектуальний, моральний, вольовий. Українська мова є складовою культури українського народу,який проживає на території Придністровської Молдавської Республіки, тому її вивчення нерозривно пов’язане з культурологічними знаннями. Відповідно до мети і завдань освітньої галузі у структурі державного стандарту визначають основні змістові лінії. А саме: — формування умінь спілкуватися українською мовою (комунікативна лінія); — формування системи елементарних знань з мови (лінгвістична лінія); — формування сукупності знань про побут, звичаї, традиції українського народу (культурологічна лінія). — формування досвіду творчої діяльності (діяльнісна лінія). Кожна з цих ліній має свій обсяг знань, умінь і навичок. Комунікативну лінію складатимуть: а) уміння і навички різних видів мовленнєвої діяльності (слухання — розуміння, говоріння, читання і письмо) і б) уміння і навички спілкування у типових ситуаціях. Лінгвістичну лінію становлять: а) відомості з мови та частково-мовленнєві уміння і навички, сформовані на базі цих знань (орфоепічні, лексичні, граматичні; б) уміння і навички з мови та орфографії. Культурологічна лінія передбачає знання реалій матеріальної і духовної культури українського народу. Зазначені три основні лінії пронизуються діяльнісною лінією, яка забезпечує практичні уміння й навички, передбачені програмою з мови і мовлення. Кожен з перерахованих видів знань, умінь і навичок формується у нерозривній єдності. При цьому базою є мовні знання, а результатом — уміння і навички спілкування, розвиток інтелектуальних здібностей, емоційних відчуттів. Навчання української мови тісно пов’язане з розвитком розумової діяльності дітей — порівнянням, аналізом, узагальненням; емоційною сферою — почуттям задоволення від досягнутого, краси поетичного слова, здивуванням новим, невідомим тощо. Кожна із змістових ліній виражена в обов’язковому мінімумі змісту освіти, наведеному нижче.
27
Зміст освіти
Результати навчання
Комунікативна лінія Мовлення. Усне і писемне мовлення, їх Розрізнювати усне і писемне мовлення. основні ознаки (артикуляція, літератур- Уважно слухати невеликі усні повідомлення, на вимова, інтонація, паузи, темп, сила читати вголос і мовчки невеликі за обсягом голосу, логічні наголоси; оформлення тексти. Розуміти і запам’ятовувати повідоречень, тексту, вживання великих літер, млення й інструкції, основний зміст невелирозділових знаків, друковані, рукописні ких текстів, доступних для дітей молодшого тексти). шкільного віку. Види мовленнєвої діяльності: Уміти зосереджувати увагу на українському Аудіювання мовленні, сприймати його на слух, розуміти усне мовлення вчителя, однокласників, носіїв української мови (тривалість звучання 3–5 хв.), усвідомлювати зміст почутого (факти, явища, події). Говоріння Оволодіти частково-мовленевими уміннями (орфоепічними, граматичними, інтонаційними), словниковим запасом у межах засвоєних тем. Вміти будувати окремі висловлювання на рівні словосполучень, речень. Сформувати комунікативні уміння: уміння відповідати на запитання вчителя, пов’язані з навчальною діяльністю та оточуючим середовищем; за змістом тексту, малюнками; уміння самим ставити запитання. Уміти брати участь у діалозі, вести діалог, дотримуючись правил мовленнєвого етикету, за змістом тексту, ситуативним малюнком, уявною ситуацією, запитувати, щоб довідатися про щось (одержати інформацію), познайомитися, спонукати до дії тощо. Складати діалог (5–6 реплік на кожного з його учасників). а) розвиток діалогічного мовлення Уміти дослівно переказувати сприйнятий на слух або прочитаний невеликий за обсягом текст за планом, малюнками, питаннями тощо. Уміти розповідати за аналогією, серією малюнків, предметними і нескладними за змістом сюжетними малюнками опорними, словами; розповідати про себе, свою родину, дім (квартиру), школу, класс. б) розвиток монологічного мовлення Складати усні і письмові невеликі за обсягом твори (не менше 7–8 речень) на визначену вчителем чи самостійно обрану тему з
28
Зміст освіти
Результати навчання
дотриманням одержаних граматичних, орфоепічних, правописних і мовленнєвих умінь з орієнтацією на читача. Удосконалювати текст власного твору відповідно до порад учителя. Читання Уміти співвідносити звуки і букви; читати вголос цілими словами, правильно, плавно, в міру швидко, розуміти прочитане. Уміти миттєво впізнавати найбільш уживані слова, складені з 3–7 букв. Уміти виразно читати, розповідати напам’ять вірші, скоромовки, загадки. Читати мовчки і розуміти текст, відповідати на запитання за його змістом, оцінювати вчинки героїв. Етикетні норми спілкування: Уміти звернутися один до одного і до увага до співрозмовника, повага до старших, брати участь у розмові (ставити думки іншої людини. Форми вираження запитання, давати відповідь, висловлювати ввічливості із значенням прохання, від- правильно власні думки), відповідно до мови, побажання, подяки, вибачення, етикету відрекомендуватися, попросити, запрошення, вітання тощо. подякувати тощо. Лінгвістична лінія Текст, його будова: тема і основна Визначати тему і основну думку тексту. Додумка тексту, заголовок, абзац. бирати до тексту заголовок. Навчальні тексти художнього, на- Фіксувати в усних висловлюваннях і письукового і ділового стилів (практичне мових текстах незнайомі слова, вислови і ознайомлення). Основні типи текстів: з’ясовувати їх значення. розповідь, опис, міркування (практичне ознайомлення). Речення, види простих речень за ме- Знаходити межі речень у тексті. Називати тою висловлювання. Головні (підмет і вид речень за метою висловлювання в присудок) і другорядні члени речення. конкретних випадках. Виділяти в простому Однорідні члени речення. Уявлення про реченні підмет і присудок (у найпростіших складне речення (найпростіші види). випадках). Розпізнавати і вживати однорідні члени в простому реченні. Будувати складні речення за зразком. Слово, його лексичне значення. Багато- Пояснювати пряме значення уживаних у значні слова. Найуживаніші синоніми, мовленні слів (у найпростіших випадках). антоніми, омоніми. Уявлення про Розпізнавати в текстах найуживаніші синофразеологізми. Навчальні словники: німи та антоніми. Уміти пояснити значення тлумачний, фразеологічний. найуживаніших фразеологізмів.
29
Зміст освіти
Результати навчання
Будова слова. Основа і закінчення; ко- Знаходити в словах складові значущі часрінь, префікс, суфікс. Спільнокореневі тини: закінчення і основу, корінь, префікс, слова. Словотвір. суфікс (у нескладних випадках). Розпізнавати і добирати спільнокореневі слова. Частини мови. Іменник, прикметник, Розпізнавати іменники, прикметники, дідієслово, особові займенники, чис- єслова, особові займенники і числівники, лівники. Найуживаніші прислівники, наводити приклади. Правильно вживати прийменники, сполучники. змінні слова вивчених частин мови в належних формах. Іменник. Власні та загальні назви. Рід, Уміти розрізняти іменники — назви істот і число іменників. Змінювання за питан- неістот, власні та загальні назви, розрізняти нями (відмінками). Клична форма. рід іменників (він, вона, воно, мій, моя, моє). Вміти змінювати іменники за числами і відмінковими питаннями, конструювати словосполучення (іменник + іменник, дієслово + + прийменник + іменник, прийменник + прикметник + іменник), вживати кличну форму іменників у різних ситуаціях спілкування. Прикметник Уміти вживати прикметник у тому ж роді й числі, якого вимагає іменник. Уміти змінювати прикметники за відмінковими питаннями залежно від іменника, конструювати словосполучення (прикметник + іменник). Уміти використовувати найуживаніші прикметники вищого та найвищого ступенів в усному і писемному мовленні. Знаходити наголошені і ненаголошені голосні в закінченнях іменників і прикметників. Займенник. Особові, присвійні, вка- Уміти змінювати особові займенники за відзівні. мінковими питаннями; замінювати іменники та прикметники відповідними займенниками під час побудови текстів; вживати особові, присвійні та вказівні займенники в процесі розповіді про себе, своїх рідних, друзів. Дієслово. Час, особа, число, дієвідміни Уміти вживати дієслова в різних часових дієслів. Неозначена форма. Рід дієслів формах: змінювати дієслова за особами, (у минулому часі). Наказовий спосіб числами, родами під час побудови речень; дієслова з уживанням слів-звертань вживати дієслова наказового способу в діа(практично). логічному мовленні. Визначати дієвідміни дієслів.
30
Зміст освіти
Результати навчання
Числівник. Кількісні і порядкові чис- Уміти ставити питання до кількісних і полівники. Відмінювання числівників на рядкових числівників. Будувати сполучення означення десятків. слів з числівниками. Визначати час за годинником. Правильно відмінювати числівники на позначення десятків. Прислівник. Незмінюваність при- Уміти ставити запитання до прислівника. слівника. Прислівники-синоніми, Визначати в них суфікси. прислівники-антоніми. Прийменник (практично). Уміти зв’язувати слова в словосполучення, речення за допомогою найпростіших прийменників, зокрема з протилежним значенням (у школу – зі школи, до хати – з хати тощо). Сполучники (практично). Сполучники Уміти поєднувати слова в реченні, будувати і, та, а, але, що, щоб, який. речення, вживаючи сполучники і, та, а, але, що, щоб, який тощо. Звуки і букви. Голосні і приголосні Розрізняти звуки і букви, голосні і приголозвуки. Український алфавіт. Склад. сні, тверді і м’які. Знати український алфавіт. Наголос; наголошені і ненаголошені Знаходити слова за алфавітом у словнику. голосні. Приголосні тверді і м’які, Правильно ділити слова на склади, додердзвінкі і глухі. Найуживаніші правила жуватись найважливіших правил вимови вимови голосних і приголосних звуків. голосних [еи], [ие] у ненаголошеній позиції і Вимова і правопис дієслівних форм на приголосних [дж], [дз], [дз’] буквосполучень -ться, -шся. -ться, -шся. Правопис. Найуживаніші орфографічні Каліграфічно і грамотно писати з голосу правила про: текст обсягом 60–80 слів з вивченими орфо– вживання великої букви грамами і пунктограмами. Уміння самостійно а) на початку речення; користуватися орфографічним словником б) у власних назвах для з’ясування правильності написання (прості випадки); слова, його окремих форм. – написання ненаголошених голосних Уміти користуватися словниками. [еи], [ие], що перевіряються і не перевіряються наголосом; – написання приголосних у коренях слів, що перевіряються і не перевіряються правилами; – позначення подовжених м’яких приголосних на письмі; – роздільне написання прийменників з іменниками; – вживання апострофа; – написання не з дієсловами;
31
Зміст освіти
Результати навчання
– вживання розділових знаків у кінці речення; – коми при однорідних членах без сполучників і з сполучниками а, але. Навчальні словники (перекладний, тлумачний, орфографічний; практичне ознайомлення). Культурологічна лінія Український мовленнєвий етикет. Уміти використовувати правила українського етикету під час спілкування з однокласниками, дорослими. Українські імена та прізвища. Дитячі Уміти правильно вживати імена дітей та імена. Українські клички тварин. дорослих і клички тварин, звертаючись до них. Тлумачення значення особливостей Уміти тлумачити значення слів, пов’язаних використання слів, фразеологізмів, з культурологічною лінією. Уміти доречно прислів’їв, приказок, що пов’язані з використовувати їх умовлення. Використокультурою українського народу. вувати народознавчу лексику в написанні творчих робіт. Придністровська Молдавська Рес- Знати і вміти розповідати (на матеріалі почупубліка. Тирасполь — столиця того, прочитаного і побаченого) про символи Придністров’я. Придністровської Молдавської Руспубліки Україна. Київ — столиця України. та України, їх значення, про столиці цих Д ержавні символи України т а держав. Придністров’я: герб, прапор, гімн. Відомості про особливості національ- Знатиособливості української національної ної української культури, звичаї, культтури. Уміти використовувати ці знання традиції, свята; побут населення, та знання, набуті під час вивчення інших культурно-архітектурні пам’ятки, предметів у власному мовленні музеї, театри Діяльнісна лінія Уміння аналізувати, порівнювати, Виділяти у мовних одиницях (слові, реченні, виділяти головне, узагальнювати текстах) їх складові; головне у мовних оди(практично). ницях: корінь слова, основу речення, тему і основну думку тексту; наводити приклади на підтвердження власних міркувань; робити елементарні висновки на основі спостережень за мовними явищами.
32
Державний стандарт Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи Українське читання Визначення базового компонента змісту початкової освіти з читання ґрунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів та на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого. Мовленнєвий розвиток у курсі «Читання» зорієнтований на інтенсивне формування у школярів відповідних умінь, навичок. Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними під час добору творів для читання, передбачають встановлення зв’язків між усіма видами мистецтва, прилучення школярів до літератури як мистецтва слова. Літературознавчий принцип реалізується в процесі аналізу художнього тексту. Об’єктом уваги читача є слово, що осмислюється як засіб створення словесно-художнього образу. Зазначені принципи забезпечують реалізацію і таких аспектів вивчення літератури в початковій школі, як літературознавча пропедевтика, представлення учням художніх творів як витворів словесного мистецтва, що розкривають перед юними читачами багатство навколишнього світу і людських взаємин, авторську позицію, допомагають накопиченню морально-естетичного та соціального досвіду дитини, формують у неї власне ставлення до дійсності. Метою початкового курсу «Читання» є формування першооснов читацької культури молодших школярів, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості дитини засобами художнього слова. Для досягнення цієї мети виконуються такі завдання: — формування в учнів навичок читання як виду мовленнєвої діяльності; — розвиток зв’язного мовлення; — вироблення у школярів умінь працювати з текстом художнього твору; 33
— збагачення досвіду естетичного сприймання художніх творів, розвиток образного мислення, розширення світогляду учнів; — розвиток творчої діяльності; — формування потреби в самостійному читанні книжок, розвиток інтересу до творчості письменників, майстрів мистецтва слова; — введення дітей у світ морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів; — розвиток читацької самостійності учнів. Відповідно до мети і завдань курсу «Читання» у структурі Державного стандарту виділено такі змістові лінії: художні твори для читання та їх зміст; розвиток навичок читання; літературознавча пропедевтика, розвиток уміння аналізувати художній твір (практично); розвиток навичок самостійного читання учнів; розвиток творчої діяльності школярів. Програма з українського читання передбачає таку кількість тижневих годин по класам: 1 клас
Кількість тижневих годин по класам 2 клас 3 клас
4 години навчання грамоти Зміст освітньої галузі
4 години
3 години
4 клас
3 години
Результати навчання
Художні твори для читання та їх зміст Дитяча література, адресована молодшим Мати уявлення про жанрові ознаки, школярам в поєднанні жанрових форм, тематичне спрямування творів, а також авторської і тематичної різноманітності: про їх авторів, розрізняти прозові, потвори усної народної творчості (ігровий етичні та драматичні твори, правильно фольклор, казки, прислів’я, приказки, називати прізвища, імена українських загадки, скоромовки); художні твори укра- письменників-класиків, з творами яких їнських письменників-класиків, а також неодноразово зустрічалися під час насучасних поетів і прозаїків (вірші, опо- вчання (5–6), знати назви кількох найвідовідання, літературні казки, повісті, п’єси, міших казок байки), науково-пізнавальні твори, дитяча періодика, довідкова література, класичні зарубіжні твори для дітей Твори, тематика і зміст в яких відобра- Усвідомлювати, що читання є важливим жають різні сторони життя дитини і на- джерелом знань, задоволення пізнавальвколишньої дійсності (твори про дітей, них, естетичних інтересів, цікавого доїх взаємини в сім’ї, школі, з навколишнім звілля, уміти висловлювати свої почуття світом; про природу, її різноманітність і та враження від прочитаного, знати і красу; про працю і професії; твори на істо- шанувати видатних культурних діячів та ричні теми; про любов до рідної землі; про національних героїв, традиції українськомову, книжку і читання; про різні види го народу
34
Зміст освітньої галузі
Результати навчання
мистецтва; гумористичні, пригодницькі твори тощо) та створюють основу для розвитку світогляду учнів, поповнення та розширення їх знань, формування морально-етичних уявлень і почуттів Твори, пов’язані з народознавчими зна- Знати основні народні символи, обереги. ннями. Народні символи, обереги, укра- Уміти розповідати за малюнками (предїнський національний одяг, звичаї та метними і сюжетними) про особливості свята українського народу. Українці українського інтер’єру. Знати про найважПридністров’я (вивчаються на уроках по- ливіші українські свята та обряди, звичаї закласного читання) Розвиток навичок читання Спосіб читання, усвідомленість, правиль- Після попередньої підготовки вміти свіність, засоби виразності усного мовлення домо, правильно, плавно читати вголос (сила голосу, інтонація, логічні паузи, на- цілими словами і групами слів з дотриманголос, темп), основні правила літературної ням засобів виразності усного мовлення та вимови слів, прийоми розвитку темпу основних норм літературної вимови, темп читання вголос і мовчки (практично) читання вголос — не менш як 80 слів за хвилину, мовчки — не менш як 100 слів за хвилину Літературознавча пропедевтика, розвиток умінь аналізувати художній твір (практично) Особливості жанрів художніх та науково- Уміти свідомо користуватися найпропізнавальних творів для молодших школя- стішими літературознавчими термінами рів: казка як фольклорний художній твір, (без визначення понять), наприклад казка, у якому є вимисел, елементи чудесного оповідання, загадка, заголовок твору тощо, та фантастичного, герої українських на- практично розрізняти твори за окремими родних казок, літературна казка;малі жанровими ознаками, розрізняти народну фольклорні жанри прислів’я, загадки, і літературну казку, називати основних скоромовки, лічилки); оповідання як не- персонажів (літературного твору, склавеликий розповідний художній твір про дати усну розповідь про героя твору, від якийсь випадок, епізод із життя героя; імені героя, користуватися найпростігерої (персонажі), оповідання і автор; шими прийомами заучування віршів (на вірш, рима, ритм, настрій у вірші; байка, основі ключових слів, інтонації), знати її жанрові особливості (герої, повчальний напам’ять 10 віршів, кілька (2–3) прозових смисл); п’єса, її відмінність від інших уривків, прислів’їв, приказок, загадок, уміжанрів (на прикладі п’єси — казки); ти добирати їх до певної теми, практично особливості дитячих творів науково- розрізняти художні та науково-пізнавальні пізнавального змісту тексти Тема і основна думка художнього твору Уміти за допомогою вчителя визначати тему і основну думку твору
35
Зміст освітньої галузі
Сюжет і композиція твору
Результати навчання
Уміти орієнтуватися в структурі текстів, складати простий план невеликого за обсягом і нескладного за змістом та будовою тексту, детально, стисло, вибірково, творчо переказувати зміст прочитаного за допомогою ілюстрації чи плану, дотримуватися під час переказу логічної послідовності та точності, розрізняти слова автора і слова персонажів Вчинки персонажів, їх мотиви. Ставлення Уміти зіставляти вчинки персонажів, виавтора до своїх героїв. Власне ставлення значати за допомогою вчителя мотиви їх до вчинків персонажів поведінки, визначати авторське ставлення до подій і персонажів, висловлювати своє ставлення до вчинків героїв, давати найпростішу морально-етичну оцінку ситуацій, спираючись на власний досвід Мова художнього твору (краса, точність, Уміти помічати і сприймати засоби хуобразність слововживання) дожньої виразності (епітети, порівняння, метафори), добирати і використовувати їх відповідно до мети власного висловлювання Емоційність художнього твору Уміти виявляти зміну емоційного забарвлення художнього твору, передавати динаміку почуттів під час словесної ілюстрації, виразного читання, інсценізації Розвиток навичок самостійного читання учнів Різні види і типи дитячих видань (книжка- Уміти розрізняти дитячі видання (книжка, картинка, книжка-іграшка, книжка- газета, журнал, словник), користуватися розмальовка, книжка-твір, книжка-збірник, довідковою літературою:дитячими енцидовідково-енциклопедична книжка, слов- клопедіями, словниками ник, дитяча періодика) Елементи художньої дитячої книжки та Уміти називати основні елементи хуїх призначення (обкладинка, корінець, дожньої книжки, розуміти їх значення сторінка, назва (заголовок) твору,прізвище та використовувати для набуття досвіду автора, ілюстрації, зміст, передмова) в читанні Особливості структурних елементів на- Уміти орієнтуватися у підручнику: за вчальної дитячої книжки змістом, самостійно користуватися методичним і довідковим матеріалом підручника, орієнтуватися у поняттях «абзац», «підзаголовок», «ілюстрація», «виноска», «параграф»
36
Зміст освітньої галузі
Результати навчання
Прийоми самостійного осмислення (розу- Уміти виділяти в тексті складні для роміння) змісту незнайомого тексту зуміння слова, з’ясовувати їх значення, ставити запитання різного виду до тексту, користуватися додатковою інформацією (ілюстрацією, схемою, таблицею, питаннями, завданнями), знаходити в тексті ключові (опорні) слова, важливі для розуміння змісту, розрізнювати пряме і переносне значення слів у тексті, встановлювати причинно-наслідкові та смислові зв’язки Бібліотечно-бібліографічні знання, умін- Уміти самостійно вибирати книжки у ня, навички бібліотеці за допомогою книжкового плаката, книжкової виставки, ілюстрованої картотеки, вільного доступу до книжкових фондів, добирати книжки на задану тему, знати і дотримуватися правил поводження в бібліотеці та набувати гігієнічних навичок читання Розвиток творчої діяльності школярів Розвиток творчої діяльності на основі Уміти вносити доповнення і зміни до прочитаного тексту, створювати свої варіанти розвитку сюжету твору, різні види творчого переказу, відтворювати в уяві картини життя, художні образи, зображені письменником Стимулювання самовираження особистос- Уміти складати твори-мініатюри, у художті дитини у літературній творчості ні описи за спостереженнями в природі, на основі побаченого, загадки, лічилки, казки, вірші, художні оповідання тощо, колективно та індивідуально інсценізувати художні твори, життєві ситуації
37
ПРОГРАМА українська мова
1–4 класи
Пояснювальна записка Українська мова є однією з офіційних у Придністровській Молдавській Республіці і вивчається у всіх навчальних закладах з українською мовою навчання як рідна (перша). Початковий курс української є пропедевтичним стосовно систематичних курсів української мови і літератури, які вивчаються в середній ланці основної школи. У російськомовних учнів, що приходять до української школи початковий курс української мови має сформувати уміння й навички нормативного і писемного мовлення; дати початкові відомості з мови, розвити увагу й інтерес до мовлення (свого й чужого), прилучати до багатої національної культури українського народу, його мови. Мета навчання української мови російськомовних учнів визначається необхідністю формування умінь і навичок нормативного усного й писемного мовлення учнів у межах вимог програм початкових класів, в основі яких лежать знання про особливості української мови порівняно з російською (спільні й відмінні явища, факти) а також здійснення розумового розвитку дітей. Основна мета курсу української мови — забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання, розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати; сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію навчання рідної мови. Виходячи з цього, визначається навчальна, розвивальна, пізнавальна й виховна мета навчання української мови. Навчальна мета: формувати й розвивати у учнів мовленнєві уміння, тобто уміння слухати й розуміти українську мову, говорити, читати й писати відповідно до правил української літературної мови; формувати елементарну систему знань з української мови, її особливості. 38
Розвивальна мета полягає у розвитку розумових здібностей учнів, умінь порівнювати мовні факти, аналізувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. Пізнавальна мета полягає у розширенні лінгвістичної компетенції дітей, їхніх уявлень про українську мову, ознайомленні з українською дитячою літературою, письменниками, фольклором, звичаями, традиціями. Виховна мета полягає у формуванні морально-етичних навичок поведінки, розвитку почуття любові до рідної землі, поваги до українського народу, цікавості до його мови, культури, літератури, звичаїв, традицій. Кожна зазначена мета реалізується в конкретних завданнях, що здійснюються в навчальному процесі. Навчання української мови у початкових класах має практичне спрямування. Саме тому особлива увага повинна приділятися формуванню умінь і навичок володіння правильним усним і писемним мовленням. Роботу над теоретичним матеріалом потрібно підпорядковувати свідомому виробленню практичних умінь. Основна мета засвідчує необхідність різнобічного особистісного і мовленнєвого розвитку учнів. Реалізація нової освітньої мети передусім передбачає усвідомлення того, що мова, мовна система — це засіб збагачення розвитку і реалізації мовлення кожної особистості. Для забезпечення даної мети зміст програми будується за такими змістовими лініями: лінгвістичною, комунікативною, культурологічною і діяльнісною. Лінгвістична змістова лінія полягає в оволодінні учнями 1–4 класів початковими мовознавчими поняттями, виробленні орфоепічних і граматичних норм української літературної мови, засвоєнні правил орфографії та пунктуації. Програма визначає вивчення таких початкових лінгвістичних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів 1–4 класів обсяг знань з української мови. У програмі визначено вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. При доборі відомостей, що стосуються норм української літературної мови, вчителем мають врахуватися найбільш поширені в мові учнів недоліки, а також ті помилки, що зумовлені впливом місцевих говірок. Працювати над такими помилками вкрай необхідно, навчання норм літературної мови вимагає докладного вивчення вчителем орфоепічних і граматичних помилок, властивих мовленню школярів. Оволодіння учнями граматичними засобами мови відбувається за допомогою спеціальних вправ, які дають можливість учням використовувати вивчені мовні категорії і конструкції. 39
Вивчення програмового матеріалу (особливо в 1 класі) будується з урахуванням міжпредметних зв’язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Основним принципом, який обумовлює визначення змісту мовної й мовленнєвої ліній є принцип врахування спільного і відмінностей російської й української мови. Комунікативна змістова лінія програми визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь сприймати усне і писемне мовлення, самостійно будувати усні і письмові висловлювання. Навчити дітей добре володіти мовою можна лише в процесі мовлення. При цьому мають діяти усі чотири види мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письмо. У зв’язку з цим програмою передбачено практичне ознайомлення з цими видами мовленнєвої діяльності. Учні ознайомлюються з такими поняттями як спілкування і мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи текстів. Способами формування комунікативних умінь є різні види робіт: складання діалогів, розповідей, написання переказів, творів та ін. Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням. Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв’язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. З метою надання школярами більших можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття, необхідно зокрема ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати систему письмових робіт. Комунікативна спрямованість має бути основоположною і в навчанні мови. Формування в учнів умінь і навичок зв’язного мовлення тісно пов’язана з іншими напрямками роботи з розвитку мовлення, що здійснюються у процесі реалізації змісту інших змістових ліній: 1) збагаченням мовлення з погляду лексичної і граматичної будови; 2) засвоєнням норм української літературної мови; 3) розширенням культурного кругозору учнів і формуванням їх особистісних якостей; 4) розвитком інтересу тощо. Збагачення словникового запасу і граматичної будови усного і писемного мовлення учнів проводиться систематично на кожному уроці. Вчитель має орієнтуватися в основному на культурологічну тематику. В активний словник цілеспрямовано включати характерні для української мови слова, що з різних 40
причин випали або не вживалися у мовленні: берегиня, водограй, оберіг, гречний, крислатий, баритися та ін.; етнокультурознавчі лексеми, у тому числі символи, що пов’язані з народними традиціями, звичаями, побутом, духовною культурою народу, прислів’я, приказки тощо. Зміст роботи над збагаченням лексичного складу і граматичної будови мовлення визначається в основному підручником та організацією уроку. Засвоєння учнями орфоепічних та граматичних норм української літературної мови проводиться у процесі роботи з розвитку зв’язного мовлення. Робота з розвитку зв’язного мовлення тісно пов’язана з формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття, що виявляється в умінні розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати речення, підвищувати і понижувати голос, прискорювати й уповільнювати темп мовлення, робити логічний наголос у реченні Велике значення в навчально-виховному процесі на уроках української мови мають мовленнєві взірці, тобто система текстів і усних висловлювань, зміст яких представляє національну культуру українського народу. Тому уроки мови мають бути пронизані культурологічною змістовою лінією. Ця спрямованість вимагає відбору культурологічних тем, добору відповідних текстів, що знайомлять з історією, звичаями і традиціями, мистецькими скарбами, духовною культурою. Зміст зазначених текстів має стати опорою для створення учнями власних висловлювань, збагачення словникового запасу. Культурологічна лінія змісту навчання полягає в ознайомленні учнів з національною культурою українського народу, про її особливості в нашому регіоні, засвоєнні лексики на позначення національного одягу, посуду, їжі, оберегів, а також засвоєння сталих народних висловів, прислів’їв і приказок та умінь їх доречно вживати, ознайомлення з українськими дитячими іграми, піснями, казками, іменами українських письменників, інших представників культури, історичних діячів тощо. Ця робота має органічно поєднуватись з іншими аспектами навчання і реалізовуватись. Отже, комунікативна і культурологічна спрямованість на уроках рідної мови відіграють основну роль у набутті досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього. Зазначені три основні лінії пронизуються діяльнісною лінією, яка забезпечує практичні уміння й навички, передбачені програмою з мови і мовлення. В оволодінні мовленнєвою культурою велике значення має розвиток мислення учнів у процесі навчання рідної мови, тобто оволодіння базовими мислительними прийомами і методами — порівнянням, узагальненням та ін., а також усвідомлення школярами структури власної пізнавальної діяльності, що відображено в діяльнісній спрямованості. Тобто її зміст на рівні знань, а також узагальнених умінь, відображених в програмі. реалізовується через систему завдань і вправ комплексного характеру. 41
Реалізація діяльнісної змістової лінії забезпечує цілеспрямоване формування досвіду творчої діяльності, якою має оволодіти кожен учень. За своїм характером вимоги до знань і вмінь становлять певну систему, в якій виділяються знання і вміння загального і часткового характеру. Наявність у програмі вимог до знань і вмінь учнів сприяє практичному спрямуванню викладання української мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, володінню української мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності. Програми початкового курсу української мови побудовані відповідно таких аспектів роботи: I. Формування усного українського мовлення та підготовка до навчання грамоти; II. Навчання грамоти; III. Мовленнєва діяльність; IV. Знання з мови. Мовні уміння; V. Правопис; VI. Графічні уміння. Конкретні завдання початкового курсу рідної мови формуються відповідно до кожного з розділів програми.
І. Формування усного українського мовлення та підготовка до навчання грамоти В програмі цей вид мовленнєвої діяльності виділяється в окремий розділ. Важливість цього розділу обумовлена тим, що до української школи (українських класів) в Придністров’і приходять першокласники, які володіють, як правило, не українською, а російською мовою. У цих умовах навчання української мови є метою і засобом навчання. Саме тому розвиток усного українського мовлення виділено в окремий розділ. Адже, якщо учні не будуть розуміти українську мову, не опанують умінням усного мовлення, то вони не зможуть успішно засвоювати й інші предмети — математику, ознайомлення з навколишнім, читання тощо. Тому завдання розвитку українського мовлення повинні ставитися не лише на уроках української мови, але й інших уроках. За період інтенсивного розвитку українського мовлення необхідно підготувати учнів до засвоєння навчального матеріалу українською мовою, на всіх уроках. Формуючи усне українське мовлення, учитель має розвивати такі уміння, як слухання-розуміння мовлення та уміння говорити українською мовою, яке складається з частково-мовленнєвих умінь (уміння звуковимови і правильної літературної вимови, збагачення словникового запасу, граматичні уміння); мовленнєвих (уміння будувати найпростіші висловлювання) та комунікативних (уміння спілкуватися українською мовою в школі і вдома, запитувати, відповідати, розповідати). Слід зазначити, що розвиток мовлення розглядається як основоположний, провідний принцип, що пронизує і об’єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів. 42
Джерелами мовленнєвого розвитку першокласників має слугувати спілкування в повсякденному житті з ровесниками та дорослими, спостереження за навколишньою дійсністю, художня література та періодична преса для дітей, усна народна творчість, дитячі програми, радіо та телебачення, діафільми, ігрова діяльність. Усе це активно використовується вчителем та вихователем, батьками у цілеспрямованій навчально-виховній роботі з дітьми. Навчальна мовленнєва діяльність з першокласниками включає роботу з формування орфоепічних умінь, збагачення, уточнення й активізації словникового запасу, формування граматичного ладу мовлення. Формування орфоепічних умінь і культури мовлення Не тільки під час початкового формування українського мовлення, а й протягом року вчитель має виправляти недоліки у вимові учнями окремих звуків та звукосполук, удосконалювати діяльність органів мовлення, розвивати вміння вільно ними керувати при подоланні вимовних вад. Коригувати вимову та наголошування окремих слів відповідно до орфоепічних норм української мови. Вчити дітей говорити виразно, не поспішати, без зайвого напруження. Формувати уміння змінювати силу і висоту голосу, темп мовлення залежно від конкретних умов спілкування; навчати правильно користуватися інтонаційними засобами виразності. Ознайомити дітей зі словами ввічливості, вчити вживати їх у своєму мовленні. Робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконаленням граматичного ладу мовлення. Збагачувати словник дитини словами-назвами предметів, їх якостями, діями. Вчити розпізнавати смислові відтінки слів, ознайомити з найуживанішими випадками багатозначності, омонімами, вчити добирати слова, близькі та протилежні за значенням, родову назву по ряду видових та навпаки. Навчати дітей називати характерні ознаки і використовувати їх у власному мовленні. Уміти поширювати речення, будувати їх за даними словосполученнями, вживати слова в граматично правильній формі, правильно користуватися службовими словами (прийменниками, сполучниками). Уміти вживати займенники з метою уникнення повторів слів. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучуваності слів, зокрема, у випадках розбіжностей у російській та українській мовах (открыть дверь — відчинити двері, благодарю тебя — дякую тобі), вживанню прийменників, займенників, якісних прикметників вищого й найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються уміння будувати речення різних типів, поширювати їх, уживати речення з однорідними членами зі сполучниками й без них, складати тексти різних типів 43
з орієнтацією на слухача або читача. Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не стільки знання з мови, скільки уміння практично застосовувати ці знання. Розвиток зв’язного мовлення має формувати у першокласників уміння логічно і граматично правильно, з елементами виразності усно передавати почуте, побачене, пережите, прочитане. Щоб сформувати у дітей певні елементарні рівні монологічного та діалогічного мовлення, програма передбачає проводити значну роботу спочатку над умінням дітей відповідати на запитання, репліки, самим формулювати запитання і ставити їх перед однокласниками, учителем. Слід також навчати дітей використовувати в діалогічному мовленні виразні засоби: жести, міміку, інтонації запитання і відповіді, захоплення, подиву, прохання, суму, страху, задоволення тощо, а також емоційно виразно, послідовно, без пропусків, перестановок, повторень передавати зміст казки, невеличкого художнього оповідання: читати напам’ять вірші, загадки, скоромовки; співати пісні; розповідати за картиною чи серією малюнків (не виходячи за межі зображеного, але зв’язного з ним (Що було раніше? Що сталося потім? Чим закінчилося?); зв’язно, послідовно й емоційно розповідати про найпростіші випадки з власного життя за аналогією з прочитаним; описувати навколишні предмети, правильного називати їх колір, форму, розмір (за планом учителя або за аналогією); інсценізувати казки, віршові діалоги; засвоювати ввічливі форми мовного спілкування; слухати співбесідника, відповідаючи на запитання, використовуючи різні типи речень. Важливо розвивати інтерес до самостійної мовної творчості, заохочувати дітей до складання розповідей, казок, віршів, звертати увагу на використання в дитячих творах засобів художньої виразності.
ІI. Навчання грамоти Основна мета оволодіння писемним мовленням — формувати у дітей уявлення про звукову й складову структуру слів; допомагати опанувати механізм читання прямого складу з орієнтацією на букву, що позначає головний звук та слова з опорою на букви голосних звуків і наголос; навчити дітей читати з усіма буквами алфавіту слова, словосполучення, речення, зв’язні тексти, закласти основи грамотного письма; навчити дітей писати рукописними буквами слова, написання яких збігається з вимовою; формувати морально – етичні уявлення, елементи світорозуміння; розвивати інтерес до книжки — джерела знань і життєвого досвіду; формувати елементарні уміння читацької самостійності. Цей розділ включає в себе букварний і післябукварний період. 44
Навчання читати. Букварний період Цей період передбачає формування в учнів правильного способу читання складами і словами. Основним методом навчання грамоти, який усталився є аналітико-синтетичний. Він передбачає реалізацію принципу «від звука до. букви». Навчання читати слова з відкритими складами і закриті склади всіх видів з твердими і м’якими приголосними; склади з різними збігами приголосних звуків (поняття відкритий і закритий склад учні не одержують); навчити читати різні за інтонацією речення, зв’язні тексти. Закласти основи для правильного, усвідомленого виразного читання букварних текстів. Протягом букварного періоду учні засвоюють алфавітні назви букв (ка, ел, пе та ін.), звуків (тверді й м’які), що позначаються одними й тими самими буквами: [л] і [л’] — ел, [з] і [з’] — зе, [ц] і [ц’] — це та інші, працюють над значенням слів, проводять спостереження над мовними явищами (омонімами), багатозначними словами, виконують логічні вправи. Навчання письма. Букварний період Основні завдання букварного періоду: вчитися правильно проводити звуковий, буквений, складовий, звукоскладовий, звуко-буквений аналізи слів, зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне і відмінне у друкованих і рукописних буквах; зображути букву, склад, слово у рядку зошита, користуючись при цьому правильним верхнім, нижнім і середнім поєднанням, оволодівати природними способами поєднань букв, дотримувати гігієнічних правил письма. Записувати на слух букви, склади, слова; списувати слова, словосполучення і невеликі речення; ознайомитися з письмом розділових знаків (крапка, кома, знак оклику, знак запитання), з письмом у зошиті без друкованої основи. Навчати дітей зображувати рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту — 33 малі та 32 великі; детально аналізувати графічний образ друкованої і писаної букви, зіставляти і порівнювати структурні компоненти рукописних великих та малих букв; чітко орієнтуватися на сторінці і рядку зошита; правильно зображувати букви, рівномірно розташовувати їх у рядку, дотримуватись паралельності. Навчання учнів накреслення букви ведеться аналітико-синтетичним методом; показ конкретної букви, її аналіз і синтез (при точних словесних поясненнях, звідки починати кожну частину, як поєднувати частини в букві). Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, невеликих речень. Враховуючи вікові фізіологічні і психологічні особливості першокласників (слабкий розвиток дрібних м’язів руки, недостатня регуляція рухів під час письма, низька опорність при тривалому напруженні, повільний темп, недостатня 45
сформованість оптичного сприйняття образу букви) програма не рекомендує форсувати розвиток скоропису. Відстрочено навчання письма великих букв складної конфігурації (Б, Д, В, К, Ж, Р та ін.). Принцип синхронності рекомендується зберігати при вивченні рядкових (малих) букв. Великі букви, накреслення яких не відрізняється від рядкових (Оо, Сс, Мм, Лл та ін.) вивчаються слідом за друкованими. Навчаючи писати першокласників, програма не передбачає у них безвідривного письма, по-перше, тому, що це складає певні труднощі для дітей; по-друге, надмірна увага до різних способів безвідривного поєднання негативно відбивається на грамотності. Зберігається безвідривне поєднання у тих випадках, коли вони природні. Поєднання з овальними і півовальними накресленнями коригується: природні зберігаються; штучні, які потребують повторного проведення по одній і тій самій лінії чи повернення руки назад (ол, на), замінюються способами відривних поєднань. Навчання письма. Післябукварний період Основні завдання післябукварного періоду: навчити писати букви складних накреслень, повторити письмо вивчених букв за групами, удосконалити вміння писати під диктовку склади, слова, словосполучення і невеликі речення; списувати з друкованого та рукописного текстів; ознайомити з письмом слів, які мають у своєму складі апостроф і «Ь»; уточнити знання про три види поєднання букв у словах, дати уявлення про перенос слів по складах і уміти контролювати своє письмо, зіставляючи із зразком (на дошці і в рядку свого зошита).
ІII. Мовленнєва діяльність Усне мовлення Формування умінь мовленнєвої діяльності українською мовою пов’язане з двома її формами — усною (аудіювання й говоріння) та писемною (читання і письмо). Програми передбачають набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне й монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак основну увагу в навчанні слід приділяти розвитку умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо. З цією метою необхідно використовувати спеціальні види роботи, забезпечувати регулярний контроль за сформованістю відповідних умінь. 46
Аудіювання. Аудіативні уміння є складовою комунікативних, адже без розуміння співбесідника неможлива комунікація. Тому розвиток умінь слухатирозуміти українське мовлення — одне з найважливіших завдань уроків української мови, пов’язаних не лише з формуванням усного й писемного мовлення, а й із загальнонавчальними уміння, оскільки стосуються умінь зосереджуватись, вникати у смисл повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти зміст завдань учителя тощо. В умовах навчання близькоспоріднених мов розуміння української мови, хоч і неповне, забезпечується спільним у фонетичних і граматичних системах та словниковому складі обох мов. Однак часто нові або частково схожі слова призводять до неповного чи неправильного розуміння усних висловлювань. Тому формування умінь, що стосуються аудіювання, тісно пов’язано зі словниковою роботою. Повнота розуміння повинна перевірятися шляхом бесід, виконання спеціальних завдань тестового характеру, використання малюнків тощо. В основі розвитку різних навичок мовленнєвої діяльності лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення. Учні , для яких українська мова є рідною, безумовно, володіють цим умінням на побутовому рівні. Однак у шкільному навчанні постійно збільшується лексичний запас, ускладнюється граматичний лад мовлення, розширюється тематика й поглиблюється логіка міркувань у висловлюваннях, що пропонуються для слухання. При цьому значно підвищуються вимоги до швидкості, точності сприйняття усного мовлення, розуміння прослуханого, уміння зосереджувати довільну увагу протягом більш тривалих відрізків часу. Усе це обумовлює необхідність удосконалювати навичку аудіювання не тільки у початкових, а й у наступних класах школи. Школярів необхідно вчити стежити за розвитком думки, адекватно сприймати емоційно-оцінну інформацію; помічати в тексті слова, найбільш важливі для розуміння висловлювання; усвідомлювати значення загального тону, тембру, темпу, сили голосу. Розвиток уміння уважно слухати, розуміти прослухане, виконувати після одного прослуховування певні завдання відбувається не тільки на матеріалі зв’язних (діалогічних і монологічних) висловлювань, а й на матеріалі, складеному з окремих одиниць різних мовних рівнів. Слухання, розпізнавання у мовленнєвому потоці тих чи інших його елементів (звуків, складів, слів, словосполучень, речень з певними ознаками) має слугувати не тільки формуванню знань про мову, мовних умінь, а й розвитку в учнів довільної уваги, уміння зрозуміти завдання, зосередитись для його виконання, готовності виконувати його після одного прослухування інструкції. У роботі з аудіювання, як правило, використовують фронтальні види роботи; для неї плануються завдання, виконання яких не вимагає (чи майже не вимагає) від учня усних чи письмових висловлювань. До таких завдань 47
належить, наприклад, виконання дії, описаної у тексті, малюнка за текстом, вибір із пропонованих відповідей правильного варіанта відповіді на запитання за текстом та ін. Говоріння. Формування умінь усного українського мовлення — одне з найважливіших завдань. При цьому слід ураховувати, що до навчання в школі діти спілкувалися в основному російською мовою. В основі умінь говорити українською мовою лежать частково-мовленнєві уміння — орфоепічні й граматичні та словниковий запас. Належний рівень їх сформованості забезпечує уміння аудіювання та правильного говоріння, а також читання та письма. Говоріння може бути на репродуктивному рівні, коли учні відтворюють зразок, який дає вчитель, переказують, розповідають напам’ять тощо, й продуктивному, коли учні вміють самостійно побудувати фразу, запитати, розповісти про когось, щось, вести діалог. Продуктивне мовлення є кінцевим результатом, воно пов’язане з комунікацією, тобто спілкуванням, і передбачає засвоєння мотив (бажання щось повідомити, про щось довідатись), орієнтацію у ситуації мовлення, співбесідника або слухачів і результат, якого мовець хотів досягнути. Крім того, формування комунікативного мовлення передбачає засвоєння етикетної лексики, відповідної мовленнєвої поведінки тощо. Формування, розвиток навички мовленнєвої діяльності передбачає роботу над побудовою діалогічних і монологічних висловлювань — усних й письмових. Мається на увазі переказ готових текстів і побудова своїх висловлювань на основі прочитаних чи прослуханих творів, переглянутих фільмів; розповідей родичів, знайомих про ті чи інші події, про випадки із повсякденного життя школярів. Необхідно пропонувати учням складати усні і письмові висловлювання з безпосередньою комунікативною метою (записка із запрошенням, вітанням, вибаченням, оголошенням і та iн.). Ця робота виконується учнями самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріали, пропоновані учителем, — план, словосполучення, ключові речення, початок чи кінець пропонованого висловлювання, малюнок чи серія малюнків тощо. Характер, кількість допоміжного матеріалу залежать від ступеня підготовленості школярів, від мети роботи. Важливо, щоб в організації мовленнєвої діяльності учнів на уроках складалися такі ситуації, які спонукали б їх висловлюватись, виражати свої думки, почуття. З цією метою використовуються сюжетно-рольові ігри, в яких умовно визначається місце дії (у класі, автобусі, парку, магазині) співрозмовник (товариш, молодший брат, мама, гість з іншого міста, села і та iн.), мета висловлювання (про щось розповісти, повідомити, переконати, виправдатись тощо).
48
У розвитку усного (діалогічного, монологічного) мовлення доцільно широко використовувати роботу в парах і невеликих групах, яка дає можливість висловитись більшості учнів класу. При цьому важливо прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в уміння уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не образити і та ін. Розвиваючи писемне мовлення молодших школярів, учитель має заохочувати їх записувати свої думки, враження, писати про те, що їх дійсно хвилює. Важливим фактором є така організація роботи, за якої у того, хто робить записи, були б зацікавлені читачі або слухачі, готові обговорити написане (передусім його зміст, а не огріхи у побудові речень, правописі. При цьому необхідно вчити школярів удосконалювати, виправляти, переписувати свої роботи. Важливою умовою розвитку комунікативного мовлення є забезпечення потреби у спілкуванні української мовою. З цією метою використовуються ігрові ситуації за змістом сприйнятих на слух текстів, а також організовується позакласна робота у вигляді днів української мови, підготовки й участі в народних святах, інсценування українських казок тощо. Читання. Одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності робота над яким відбувається в початкових класах, є читання. У 2–4 класах для роботи з читання відведено спеціальні уроки, але й на уроках української мови цьому виду мовленнєвої діяльності важливо приділяти належну увагу. Насамперед треба мати на увазі, що у навчанні мови широко використовуються тексти, робота над якими повинна розпочинатися з читання (вголос або мовчки), перевірки (хоча б побіжної) розуміння, більш — менш конкретного обговорення. Специфікою роботи з читання на уроках мови є те, що увагу дітей слід особливо привертати до правильного вимовляння, значення слів; інтонації речень, різних за структурою; змістового поділу речень за допомогою пауз, мелодики та ін. Ці аспекти залишаються в сфері уваги і на уроках читання, але там акценти частково переміщуються в бік елементарного літературознавчого аналізу. У цілому, формування, розвиток навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності, будучи головною метою початкового навчання, повинно займати не менше половини навчального часу на уроках мови.
49
ІV. Знання з мови. Мовні уміння і навички У початкових класах учні одержують загальні уявлення про українську мову як офіційну в Придністровській Молдавській Республіці; про існування у світі різних мов (споріднених і неспоріднених). Зміст українського мовного матеріалу визначено на основі порівняльного аналізу російської й української мов. У результаті виявлено мовні факти, які повністю збігаються в обох мовах, і ті, які мають певну розбіжність. Це дістало відповідну презентацію в програмах і повинно враховуватися під час організації навчального процесу та в методиці навчання. Початкове навчання мови передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення. Необхідність цієї роботи не підлягає сумніву, але головна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами, розвитку уміння користуватись мовними засобами відповідно до норм літературної мови (орфоепічних, лексичних, граматичних); умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її. Практична спрямованість початкового навчання виявляється і в тому, що контролю підлягають не стільки знання про мову, скільки мовні уміння: будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членами речення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією; уміння правильно утворювати форми слова і будувати словосполучення; дотримуватися норм лексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів. Важливим навчальним умінням, яке підлягає обов’язковому контролю, є уміння застосовувати алфавіт при складанні алфавітних списків, користуванні навчальними словниками та іншою довідковою літературою. В опануванні української мови важливо враховувати те, що вона є не тільки предметом навчання, а й засобом засвоєння інших предметів шкільної програми. Тому на уроках української мови необхідно опрацьовувати і мовний матеріал, який використовується на уроках з інших предметів, щоб забезпечити загальну мовленнєву культуру учнів. Так, необхідно на уроках мови регулярно пропонувати для практичних завдань складання словосполучень, речень зі слів, що належить до тих частин мови, поглиблена робота над якими не передбачається програмою початкових класів, але якими учні часто користуються, починаючи з першого класу. Це числівники в різних відмінках (до шістдесяти п’яти додати п’ять…), прислівники, прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння (швидко – швидше – найшвидше; великий – більший – найбільший і под.), займенники різних розрядів (цей, той, всякий, самий та ін.). 50
В свою чергу, відповідна робота необхідна і на уроках з інших предметів. Так, на уроках природознавства, опрацьовуючи тему «Тіло людини», учитель повинен показати, наприклад, форми слова «хребет», зразки словосполучень з ним (кістки хребта, провести по хребту, з викривленим хребтом і та ін.). Таку роботу доцільно заздалегідь ввести до завдань, що виконуються на уроках мови, або приділяти їй кілька хвилин на уроці природознавства. Текст. Молодші школярі ознайомлюються з текстами різних типів: розповідями, описами, міркуваннями, вчаться правильно їх будувати: ведуть спостереження за особливостями художніх і науково-популярних текстів. Систематична робота над текстом служить основою для формування в учнів мовленнєвих умінь і навичок та дає змогу спостерігати, всебічне аналізувати різноманітні лексичні та граматичні явища в їх органічних взаємозв’язках. Постійно звертається увага на формування вмінь поєднувати речення в тексті, дотримувати логіки викладу, будувати текст з наявними в ньому складовими частинами (зачином, основною частиною, кінцівкою). Працюючи над текстами, вчитель спрямовує роботу на запобігання мовних помилок, на удосконалення дитячих висловлювань за змістом і за формою. Орієнтована кількість слів у текстах, призначених для контрольних диктантів у кінці навчального року по класах, така: 2 кл. — 36–40 слів; 3 кл. — 55–65 слів; 4 кл. — 75–80 слів. Ця кількість слів збільшується по класах (на 10–15 слів) у текстах, призначених для переказів. Текстовий матеріал для занять з мови, за своїм змістом, повинен бути близький інтересам дітей, має розвивати пізнавальні здібності, виховувати любов до рідної мови, до рідного краю. Речення. У початкових класах учні знайомляться з видами мовлення — усним, писемним реченнями, різними за метою висловлювання — розповідними, питальними, спонукальними; лексичним і граматичним значенням слова. Спостереження за інтонаційними особливостями речень у тексті, розвиток мовного слуху, створюють основу для навчання школярів говорити і читати правильно, виразно. Також формуються і граматичні знання та вміння, що стосуються речення. У початкових класах учні не одержуючи відомостей про складне речення, все ж використовують складні конструкції у зв’язних висловлюваннях, особливо усних, тому необхідно вчити їх практично будувати різні види складних речень з опорою на сюжетну гру, малюнок, за зразком та графічною моделлю. Слово. Робота над розділами «Слово» та «Будова слова» підпорядковується завданням збагачення словникового запасу дітей. Проводиться робота над добором споріднених слів і усвідомлення їх значення. 51
До роботи над словом програми передбачають двосторонній підхід: учні ознайомлюються з деякими доступними для них лексичними та граматичними відомостями в межах кожної частини мови. У початковому курсі рідної мови велика увага приділяється збагаченню словникового запасу слів, формуванню вмінь помічати в текстах точне, образне, правильне і доцільне вживання слів. Програми передбачають практичне ознайомлення молодших школярів з найуживанішими синонімами; антонімами, багатозначними словами, словами вжитими в прямому і переносному значеннях та найпоширенішими омонімами. У початкових класах учні знайомляться з будовою слова. Вони одержують практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти значущі частини основи (корінь, префікс і суфікс). При цьому звертається увага на розрізнення явищ словозміни і добору до слова споріднених слів. Вивчення будови слова тісно пов’язано з роботою над збагаченням словникового запасу учнів та розвитком мовлення, із засвоєнням ними граматичних, орфоепічних та орфографічних норм української літературної мови. З граматичними ознаками слів учні ознайомлюються під час вивчення частин мови. У початкових класах опрацьовуються такі частини мови, як іменник, прикметник, дієслово, прийменник, практично учні знайомляться з особовими займенниками, прислівниками, числівниками. Звуки і букви. У 2–4 класах молодші школярі закріплюють і розширюють відомості про звуки одержані в період навчання грамоти в 1-му класі; удосконалюють уміння звукового і звуко-буквеного аналізу. На основі знань про тверді і м’які приголосні звуки у них формуються правильні орфографічні уміння, тісно пов’язані з вимовою: вживання букв Я, Ю, Є, І та м’якого знака на позначення м’якості приголосних, позначення м’якості перед О, вживання апострофа тощо. Під час роботи над розділом «Звуки і букви» увага приділяється удосконаленню орфоепічних умінь, збагаченню словникового запасу, умінню правильно відповідати українською мовою, помічати й виправляти вимову, вживання російських слів, неправильно побудовану фразу тощо; слова ввічливості. Крім цього, протягом навчання в 2–4 класах учні засвоюють певну кількість слів (визначених у програмах для кожного класу), вимову і правопис яких треба запам’ятати. У роботі над такими словами необхідно активно використовувати орфографічний словник для початкових класів, вчити школярів ним користуватися як довідником.
52
V. Правопис Формування елементарних умінь правильно писати слова, вживати пунктуаційні знаки є одним із важливих завдань початкового навчання мови. Основою орфографічної грамотності є уміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, замін, вставлянь і переставлянь. Учні початкових класів мають оволодіти цими уміннями і безпомилково писати слова, які утворюються за фонетичними принципом. Крім того, води мають засвоїти і самостійно користуватись у процесі письма тими правилами правопису, алгоритм застосування яких є простим (1–2 кроки у міркуванні, наприклад, вживання м’якого знака в кінці слова, прописної літери у власних назвах; правопис НЕ з дієсловом тощо). Інші правила, які передбачають складний алгоритм застосування, засвоюються на пропедевтичному рівні; ознайомлення з ними і їх застосування здійснюється під керівництвом учителя. Це наприклад, правила про написання слів з ненаголошеними голосними Е, И; з дзвінкими і глухими приголосними, які піддаються взаємний асиміляції, правопису ненаголошених відмінкових та особових закінчень та ін. До текстів контрольних робіт вносяться тільки ті слова на правила, що передбачають складний алгоритм застосування, які попередньо були опрацьовані на уроках у різних видах навчальних завдань. Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння списку слів, вимову і написання яких школярі мають запам’ятати. Перевірка засвоєння цих слів (за попередні і поточний роки навчання) є обов’язковою частиною контролю за сформованістю правописних умінь. Робота над правописом охоплює також засвоєння правил використання зазначених у програмах пунктуаційних знаків. Визначальним умінням, яке має бути сформоване на початковому етапі навчання мови, є орфографічна і пунктуаційна зіркість: уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки у простих випадках, усвідомлювати їх роль у реченні, а також уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Це уміння формується у процесі виконання школярами системи відповідних вправ на списування, різних видів навчальних диктантів, у роботи над помилками.
53
VI. Графічні уміння і навички Формування графічних навичок, техніки письма є важливою складовою початкового навчання. Необхідно прагнути, щоб письмо молодших школярів було охайним, розбірливим; його швидкість має задовольняти навчальні потреби дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Робота над каліграфією, технікою письма не обмежується періодом навчання грамоти, а продовжується в наступних класах. Увага до цього аспекту письма необхідна не тільки під час виконання школярами спеціальних вправ у написанні окремих літер, їх елементів, буквосполучень, слів, а й під час виконання всіх інших письмових робіт (списування, письмо під диктовку, з пам’яті та ін.). Важливим завданням учителя є формування в учнів уміння писати на дошці з орієнтацією на її площину, регулювати розміри букв, дотримуватися горизонтальності рядків, доцільно розташовувати матеріал і та ін. Робота з письма передбачає формування у школярів культури оформлення письмових робіт (відступ від попередньої роботи чи від верхнього краю сторінки, розташування на рядку заголовка, дотримання абзаців, полів, акуратність підкреслень, виправлень та ін.). Складовою частиною навчання рідної мови в початкових класах є формування й удосконалення в учнів графічних навичок. Можливі різні варіанти організації навчання графічних дій молодших школярів. Особлива увага приділяється поєднанню та написанню букв складного накреслення. Традиційний варіант передбачає проведення окремого уроку з каліграфічного письма, інший — полягає у запровадженні хвилин каліграфії (6–8 хв.) на кожному уроці мови. Каліграфічні вправи незалежно від їх організаційної специфіки передбачають зміцнення дрібних м’язів кісті; удосконалення координації рухів руки у сітці зошита, розвиток окоміру, самоконтролю під час письма, удосконалення графічних навичок письма — відпрацювання письма великих (малих букв), закріплювання способів поєднань (верхнього, нижнього, середнього — відривного і безвідривного). У процесі каліграфічних вправ відпрацьовується уміння списувати з друкованого тексту, писати під диктовку. Каліграфічні вправи пов’язуються з тим матеріалом, що вивчався на уроці мови. У 2 класі протягом ІІ півріччя йде поступовий перехід на письмо в сітці зошита в одну рядкову лінію. У 3–4 класі удосконалюються графічні навички. Проводиться систематична робота над виправленням графічних помилок (порушення розміру букв, паралельності їх елементів, наявність неправильних поєднань та ін.) та контроль за каліграфічними вміннями. 54
Методи та прийоми навчання української мови в російськомовному оточенні Основним методом навчання грамоти є аналітико-синтетичний. Навчання української мови передбачає використання різноманітних методів та прийомів. Важливим є прийом зіставлення. Близькоспоріденність української і російської мов, схожість їх структур майже на всіх мовних рівнях (фонетичному, лексичному, граматичному) і разом з тим наявність розбіжностей зумовлюють необхідність постійно враховувати в навчальному процесі як спільне, так і відмінне. Найчастіше цей прийом використовується на фонетичному рівні (зіставляється вимова). Передбачається використання пізнавальних методів навчання, таких як пояснювально-ілюстративний, частково-проблемний, пошуковий. В основі проблемного методу лежать такі прийоми, як спостереження за мовним матеріалом, що викликає проблемну ситуацію. Застосовуються у процесі навчання тренувальні, або практичні методи, що передбачають використання імітаційного, репродуктивного, оперативного методів та продуктивно-творчий, або комунікативний метод. Реалізація програми Програма з української мови безперечно реалізується через підручники. Формування усного українського мовлення та підготовка до навчання грамоти здійснюється за підручником «Українська мова» 1 клас, автор Хорошковська О.Н., Охота І.Г. К.: Освіта, 2003. Навчання грамоти за підручником «Буквар», автор Скрипченко Н.П., Вашуленко М.С. К.: Освіта, 2003. 2 клас «Українська мова», автор Білецька М.А., Вашуленко М.С. К.: Освіта, 2002. 3 клас «Українська мова», автор Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. К.: Освіта, 2003. 4 клас «Рідна мова», автор Варзацька Л.О., Вашуленко М.С. та ін. К.: Освіта, 2002.
55
1 клас (9 годин на тиждень)
І. Формування усного українського мовлення та підготовка до навчання грамоти Підготовчий період Практичне формування в учнів уміння слухати і розуміти українську мову; формування умінь діалогічного і монологічного мовлення; збагачення й активізація словникового запасу; формування правильної вимови; формування елементарних граматичних умінь, знань про мову.
1. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності (протягом року) 1) Слухання — розуміння усного мовлення Сприймання на слух матеріалу, складених із декількох звуків, складів, слів, словосполучень і уміння виділити серед них ті, які є «зайвими», відповідають зазначеним прикметам, наприклад, починаються певним звуком і под. (на початку року — після декількох прослуховувань, у кінці — після одного — двох прослуховувань). Сприймання на слух, розуміння, запам’ятовування з 1–2 прослуховувань змісту невеликих (за складністю подібних до букварних текстів, що належать до художнього й розмовного стилів (казка, розповідь, вірш). Час звучання тексту 0,5–1 хв. Уміння фіксувати початок і кінець тексту, усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, що, де, коли, як) логічні зв’язки між ними. Уміння уявляти те, про що йдеться в тексті, який прослуховується; співпереживати з діючими особами у процесі слухання тексту. Уміння зрозуміти прослухану інструкцію, що стосується виконання дій, наприклад, ігрових завдань. Сприйняття на слух і розрізнення: — рядів слів, спільних для російської та української мов, які відрізняються певними фонетичними ознаками: звуками ([рΛса] – [роса], [ч’ай] – [чай]); місцем наголосу (доска – дошка, игрушка – іграшка); — розпізнавання нових слів у реченні й тексті та встановлення їх значення з орієнтацією на його зміст. 56
Сприйняття на слух і розуміння: — завдань учителя; — сприйнятих на слух скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок і розрізнення їх; — прочитаних учителем або розказаних ним невеликих віршів, уривків з казок, оповідань (з попереднім поясненням нових, незрозумілих для учнів слів); текстів інструктивного характеру. 2) Говоріння а) Діалогічне мовлення Формування умінь: — відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання; — звертатися один до одного і до вчителя, вживаючи етикетну лексику; — вступати в діалог і підтримувати його; — відповісти, що зображено на малюнку, поставити запитання за змістом малюнка, вживаючи питальні слова (хто? що? де? коли? звідки? який (-а, -е)? що робить (-в, -ла)?); — будувати діалог за змістом ситуативного малюнка, уявною ситуацією; — запитувати, щоб одержати інформацію про: імена дітей (сусідів по парті, хлопчиків і дівчаток), про те, як звати тата, маму, братика, сестричку, які вони; хто з ким дружить, хто в яку гру грається; де хто живе (на якій вулиці, у якому місті, селі); хто (що) який?, що робить? б) Монологічне мовлення Формування умінь: — розповідати напам’ять скоромовки, вірші, загадувати загадки; — переказувати сприйняті на слух тексти (невеликі оповідання, казки чи їх уривки); — переповідати інструкції до ігор та брати участь у них; — розказувати, що зображено на малюнку; — будувати зв’язні висловлювання (2–3 речення) на матеріалі малюнків до текстів та тем, які вивчалися; — розповідати про себе і свою родину, улюблену іграшку, подругу, друга чи друзів тощо.
57
2. Мовні уміння і навички (і протягом року) 1) Формування орфоепічних умінь Чітка вимова ненаголошених голосних звуків [о], [а]. Вимова твердого приголосного звука [ч]. Вимова фрикативного звука [г]. Чітка вимова приголосного звука [г] у закінченні -ого (чорного, синього). Вимова м’якого приголосного звука [ц’]. Дзвінка вимова дзвінких приголосних звуків у кінці та в середині слова (крім [г] у деяких словах у кінці та середині слів). Вимова нескладового [у] на місці -в після голосних: пішов. Вимова пом’якшених приголосних звуків [ж], [ш], [ч] перед і. Вимова твердих приголосних звуків [г], [к], [х] перед закінченням -и. Вимова м’якого приголосного звука [т] у дієслівних формах -уть, -ють, -ать, -ять і м’якого подовженого звука [ц’] і у дієсловах на -ться: [смійец’:а], м’якого подовженого звука [с] у дієсловах на -шся: [смійес’:а]. Вимова звуків [дж], [дз], [дз’]. Вимова звука [г] у найбільш уживаних словах української мови. 2) Формування граматичних умінь Вживання вказівних слів: цей, ця, ці; та, той, те, ті; особових займенників (без терміна): він, вона, воно, вони; їх граматичних форм: його, йому, їй, її, їм; мене, тобі, мною, тобою. Вживання прийменників (без терміна): до, біля, з, зі, під, від, в, у (в значенні в). Вживання прислівників: скрізь, поруч, тут, там, кругом — вживання деяких прикметників у вимову і найвищому ступенях (без терміну): високий – вищий, товстий – товщий, поганий – гірший; — вживання питальних слів: Хто? Що? Що робить? Який? Ознайомлення з формою звертання (клична форма: Сергійку, Оксанко) та інтонацією речень із звертанням. Розвиток умінь правильно вживати: — граматичні форми іменників: закінчення — -і (росте на землі, на дубі, нема груші); закінчення іменників ж.р. — -ою, -ею та прийменників з, за (з книгою, за бабулею), закінчення — -ах з прийменником по: по горах; — граматичні форми прикметників: закінчення — -а, -я у прикметниках жіночого роду (червона, синя); закінчення — -е, -є у прикметниках середнього роду (червоне, синє); закінчення — -ому у прикметниках чоловічого і середнього роду (хмари на блакитному синьому небі); 58
— граматичні форми дієслів: суфікс — -в- у дієсловах чоловічого роду минулого часу (не вживаючи термінів): він читав, говорив; закінчення -е-, -є-, -їть-, -ить- (він пише, читає, ходить, стоїть); закінчення: -емо-, -ємо, -имо-, -їмо- (ми пишемо, читаємо, ходимо, стоїмо); -уть, -ють, -ать, -ять (пишуть, читають, біжать, стоять); — змінювання голосних о, е-і та приголосних [г, к, х] — [з’, ц’, с’]сторінці, дошка – на дошці) в окремих найчастіше уживаних іменниках (стіл – на столі, рука – у руці, нога – на нозі, сторінка – на сторінці); — вищий і найвищий ступінь деяких прикметників: гарний – кращий – найкращий; поганий – гірший – найгірший; високий – вищий; — закінчення -ої, -ій, -ою у прикметниках жіночого роду (зеленої, зеленій, зеленою); — форми особових займенників з прийменниками: я, мене, до мене, зі мною; ти, тебе, до тебе, у нього; та присвійних (мій, мого, моє, мої); — середній рід маленьких істот: ведмежа, порося, теля; Підготовка руки до письма. Малювання, заштриховування, складання візерунків, орнаментів, бордюрів, письмо ліній — прямих (коротких і довгих), похилих, півовальних, овальних, хвилястих; письмо елементів рядкових букв. Звуко-складовий аналіз слів, побудова моделей. 3) Збагачення словникового запасу та розвиток мовлення Збагачення словникового запасу та активізації його у мовленні відбувається на основі текстів для слухання — розуміння, заучування напам’ять та створення на уроках ситуацій мовлення з метою розвитку умінь спілкуватися на основі опрацювання таких тем: 1. Мій край. Українці. Українська мова. 2. Знайомство. 3. Родина. 4. Вітання. 5. Ввічливість. 6. Школа.Навчальні речі. 7. Осінь. Овочі. Фрукти. 8. Дружба, товаришування. Дитячі розваги. 9. Людина (частини тіла). 10. Одяг. Український національний одяг. 11. Взуття. 12. Дім, меблі. 13. Квартира. Посуд. 14. Продукти. Їжа. Українські страви. 15. Дикі тварини. 59
16. Свійські тварини. 17. Місто. Підприємства, установи. Транспорт. 18. Село (Українська хата. Обереги. Звичаї українського народу). 19. Пори року. Місяці. Дні тижня. Доба. 20. Що таке Батьківщина? Засвоєння власне українських загальновживаних слів на місці засвоєних окремими учнями в дошкільному житті російських слів: олівець, гумка, рядок, зошит, лялька, годинник, літак, смужка, малюнок, крапка, кишеня, сорочка та ін. Уточнення правильного вимовляння українських слів, які засвоєно під впливом російської мови неправильно: лінійка, вікно, ліс, дерево, бабуся, дідусь та ін. Уміння на слух відрізняти українські слова від слів інших близьких мов. Розуміння значення слова, уміння співвіднести слова і зображення відповідного предмета, дії, ознаки вибрати з поміж 2–3 слів те, якому відповідає тлумачення, що дає учитель. Збагачення словникового запасу учнів не тільки у зв’язку з тематикою мовленнєвої діяльності, визначеною програмою, а також міжтемними словами: вказівними (ось, це, ця, цей), присвійними (мій, моя, моє, мої), питальними (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить?), словами на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати і под.; тут, там, скрізь), кількості (багато, мало, кілька), часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року), на позначення якості (солодкий, гіркий, смачний), ознак предметів (червоний, білий), величини (великий, маленький), форми (круглий, довгий), стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден і под.). Розрізнення міжмовних омонімів (город – город, место – місце – місто і под.). Засвоєння слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий – малий, довгий – короткий, швидко – повільно). Засвоєння етнокультурознавчої лексики, окремих виразів. 4) Текст. Речення Зміст, заголовок тексту; відповідність заголовка змісту тексту. Уміння вибрати із поданих або самостійно дібрати заголовок до тексту. Поділ зв’язного висловлювання на речення; встановлення меж речення на слух і за графічними ознаками (велика літера у першому слові, розділові знаки у кінці). Спостереження за інтонацією розповідних, спонукальних, а також окличних речень (без термінів). Уміння інтонаційно правильно вимовити (прочитати) слідом за вчителем речення, різні за структурою і метою висловлювання. Уміння зіставити речення за певною ознакою (речення, яке містить запитання, прохання та ін.). 60
Поділ речення на слова, розпізнавання в усному мовленні і на письмі прийменників, сполучників, часток як окремих слів (без термінів). Побудова графічних моделей речень, які складаються з 1–5 слів. Уміння доповнити речення 1–2 словами, добираючи їх самостійно чи вибираючи із пропонованого учителем ряду слів. Побудова речень з одного чи кількох слів. Об’єднання 2–3 речень у зв’язне висловлювання (діалогічне чи монологічне), добір заголовка до нього. Практичне ознайомлення з реченням. Виділення речень з мовного потоку: вміння знаходити межі речення; членувати речення на слова; складання речень з 1, 2, 3 слів за сюжетними та предметними малюнками і побудова їх графічних моделей; складання речень, які відповідають даним графічним моделям. 5) Звуки і букви. Склад. Наголос Звуки мовлення порівняно з немовними звуками; поняття про смислорозрізнювальну роль звуків мовлення; голосні і приголосні звуки, тверді і м’які приголосні звуки, дзвінкі і глухі звуки. Уміння розрізнювати звуки на артикуляційними особливостями. Ознайомлення дітей з основними органами мовлення з метою активізації й усвідомлення мовленнєвої діяльності, удосконалення звуковимови. Уміння виділяти зі слів окремі звуки (на початку, в середині та в кінці). Уміння послідовно називати звуки в мовленому слові, позначати їх умовними фішками. Склад. Уміння ділити слова на склади на основі поскладового промовляння, розрізнювати одно-, -дво- і трискладові слова на основі артикуляційно-слухових ознак та за кількістю голосних звуків; мати поняття про складотворчу роль голосних звуків. Наголос. Уявлення про наголошений склад як сильніше вимовлений. Уміння визначати наголос у двоскладових словах. На кінець підготовчого (добукварного) періоду учні повинні мати уявлення про голосний та приголосний звук, твердий і м’який приголосний звук; слово, речення, наголос, склад. Учні повинні вміти: — правильно сидіти, тримати ручку під час письма, рухати руку вздовж рядка, орієнтуватися на сторінці зошита, зображувати і розташовувати у робочому рядку елементи букв; — обводити контури предметних малюнків, фігур; заштриховувати контурні малюнки різноспрямованими лініями, розфарбувати малюнки і продовжувати початі орнаменти; складати їх з різних графічних елементів; 61
— проводити прямі лінії (вертикальні, горизонтальні, похилі), ломані, хвилясті, петельні лінії перервним і неперервним рухом (у межах можливого); — розрізняти на слух та за артикуляційними особливостями голосні і приголосні звуки, тверді й м’які приголосні; — послідовно називати звуки в словах різної структури: от, ось, на, ми, оса, рак, ліс, рама, літо, урок, кран, слон, корова; — навчити дітей виділяти на слух звуки на початку, в кінці, в середині слова; — практично ознайомити із реченням, виділенням речень з мовного потоку, способам умовного позначення речення, знаходженням меж речень; — членувати речення на слова, слова на склади, знаходити наголошений склад; — моделювати (умовно позначити у зошиті та на дошці) речення та звукоскладову структуру слів; — уміти правильно вимовляти слова українською мовою по темам, які опрацьовувались; — розповідати за змістом малюнка, за аналогією переказувати уривок із казки, оповідання; — відповідати на запитання й запитувати українською мовою (вести діалог). Учні повинні знати: напам’ять 2–3 загадки, 2–3 скоромовки, 2–3 дитячі гри з примовками, 2–3 вірші.
ІІ. Формування писемного мовлення (оволодіння початковими навичками читання і письма) Букварний період Читання і розвиток мовлення Звуки мовлення. Норми української літературної вимови. Позначення звуків буквами. Ознайомлення з буквами О, И, А, У, Е, І на позначення голосних звуків. Засвоєння алфавітних назв букв на позначення приголосних. Вимова м’яких приголосних перед І, твердих перед И. Уміння здійснювати звуковий та звукобуквений аналіз слів, вимова і написання яких збігаються. Навчання дітей основному прийому читання прямого складу з орієнтацією на букви голосних звуків; читання слів з поступовим ускладненням звукоскладової структури. 62
Навчання читати речення і зв’язні тексти з вивченими буквами. Робота над інтонуванням розповідних, питальних та спонукальних речень. Інтонування окличних речень (без термінів). Читання текстів монологічної та діалогічної будови. Ознайомлення з буквою Ь як позначником на письмі м’якості приголосних звуків. Спостереження за звуковим значенням букв Я, Ю, Є, Ї. Практичне ознайомлення з випадками позначення цими буквами сполучення звука Й з голосними звуками. Позначення буквами Я, Ю, Є м’якості приголосних та голосних звуків А, У, Е. Засвоєння звукового значення букви Г, Г, Щ, буквосполучень ДЖ, ДЗ. Ознайомлення з апострофом. Читання слів з апострофом. Розвиток навичок складного читання і читання цілими словами. Письмо і розвиток мовлення Письмо малих та великих рукописних букв. Способи поєднання букв у склади та слова. Навчання звуковому аналізу і письму слів з вивченими буквами. Зіставлення і порівняння в написанні великих і малих букв. Запис речень (рукописним та друкованим шрифтами), у яких вимова і написання слів збігаються. Списування з друкованого і рукописного текстів; формування прийомів контролю і самоконтролю написаного. Ознайомлення з крапкою, знаком оклику, знаком питання. Вироблення вмінь вживати їх на письмі. Учні повинні знати на кінець букварного періоду: — назви букв; терміни: голосний звук, приголосний звук, твердий і м’який приголосний звук, склад, наголос; — крапка, кома, знак оклику, знак питання. Учні повинні вміти: — виконувати звуковий та звуко-буквений аналіз слів; — читати з усіма буквами алфавіту слова різної звуко-складової структури, речення, невеликі зв’язні тексти; — під час читання дотримуватись пауз та інтонації відповідних речень; — викладати слова з розрізної азбуки, записувати їх після попереднього аналізу; — зв’язно і ритмічно писати малі та великі букви; списувати слова і речення з рукописного та друкованого шрифтів; — записувати на слух дво-, трискладові слова, вимова і написання яких збігаються; — перевіряти написання поскладовим напівголосним промовлянням; 63
— зберігати правильну форму, широту, висоту букв, правильність поєднань під час письма слів, речень; — писати зв’язно, ритмічно букви в словах і реченнях, правильно розташовуючи їх у рядку; — зіставляти графічну форму друкованих і рукописних рядкових і великих букв; — писати такі розділові знаки: крапку, кому, тире, дефіс, знак оклику та знак питання.
Післябукварний період Читання і розвиток мовлення Розвиток навичок поскладового читання та читання цілими словами Удосконалення навичок читання зв’язних текстів. Розуміння змісту прочитаного; відповіді на запитання за змістом прочитаного; знаходження в тексті речень для відповіді на запитання; висловлювання свого ставлення до прочитаного, читання діалогів. Читання віршів, скоромовок, прислів’їв і приказок, нескладних за змістом текстів — розповідей, описів, народних казок, текстів, що розширюють кругозір дітей, розповідають про життя і працю батьків, дітей-школярів, ознайомлюють з тваринним і рослинним світом, виховують почуття любові до природи, формують такі риси характеру, як чесність, правдивість, доброта, працьовитість, милосердя. Переказування прочитаного: усні висловлювання на основі сюжетних картинок, мультфільмів, діафільмів, власних спостережень. Заучування напам’ять невеличких віршів, загадок, скоромовок. Письмо і розвиток мовлення Удосконалення письма малих та великих букв, вивчених у букварний період. Письмо великих букв складної конфігурації. Списування слів та речень з друкованого шрифту. Запис складів, слів та речень під диктовку і з малюнками; списування з друкованого, рукописного шрифтів. Написання слів з ь в кінці слова, в кінці складу та перед о. Слова з буквосполученнями йо з апострофом (’). Ознайомлення з переносом слів.
64
Робота з дитячою книжкою Знайомити дітей з доступними книжками (читає вчитель), формувати уміння колективно розглядати прочитану книжку, правильно її називати, відповідати на запитання: «Що прочитано (казка, вірш, загадка, сповідання, скоромовка і ін.)? Про що тут ідеться?» Дітям, у яких техніка читання досягла 30–35 слів за хвилину, можна рекомендувати самостійне перечитування вголос сторінку — півтори тексту із бібліотечної книжки: обкладинка, автор, назва книжки, малюнок на обкладинці. Відгадування за малюнком про кого (що) ця книжка. Поняття про заголовок оповідань, віршів, казок. Відгадування за заголовком про кого (що) розповідається. Поняття про зміст книжки (якщо це збірка казок, оповідань). На заняттях повинні бути представлені рівномірно народні і авторські твори: вірші, пісні, казки, загадки, оповідання з яскравим емоційним забарвленням (веселі, сумні, урочисті, ліричні, героїчні, смішні).
Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Список слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: Бабуся, бджола, виразно, влітку, ворота, годинник, гумка, ганок, грунт, гудзик, джміль, дзиґа, дзьоб, дідусь, загадка, зозуля, ім’я, їжак, кватирка, корисний, лелека, лінійка, лялька, новий, одинадцять, олень, олівець, папір, парасолька, подруга, посередині, українська, фартух, цукерка, цукор, чотирнадцять, якір. Учні повинні вміти: — слухати і розуміти усне висловлювання (сюжетний текст) — час звучання до 1 хв.; — сприймати розповідь невеликих казок, оповідань, віршів; уміти передати зміст прослуханого, давати загальну оцінку змісту прослуханого; — за аналогією з прослуханим, побаченим складати невеличкі оповідання, казки, загадки за даним початком, стежити за своїм мовленням, правильно вживати ввічливі форми звертання; — розрізнювати дитячі книжки, знаходити інформацію про їх назви, автора; — складати зв’язне висловлювання з 2–3 речень; — вести діалог, що складається з 2–3 реплік; — читати словами (окремі слова за складами), читати невеликі зв’язні тексти типу букварних із швидкістю 20–30 слів за хвилину; 65
— розуміти прочитане, відповідати на запитання за змістом, знаходити в тексті речення для відповіді на запитання; — списувати рукописний і друкований текст обсягом 15–20 слів, дотримуючись каліграфічних вимог; — писати під диктовку зв’язний текст обсягом 15–20 слів, написання яких відповідає вимові (інші слова записуються на дошці); — вимовляти слідом за вчителем речення різної структури і мети висловлювання з дотриманням відповідної інтонації; — визначити на слух кількість речень у тексті (з 2–4 речень) під час питання; — визначити кількість слів у реченні, яке складається з 1–4 слів (на слух); — списувати слова і речення, подані рукописними та друкованими шрифтами, записувати на слух склади, слова і речення, вимова і написання яких збігаються; — визначити на слух межі речення: починати записувати речення з великої букви, у кінці ставити відповідний розділовий знак; — доповняти незавершене речення 1–2 словами; самостійно складати речення за малюнком (усно); — відповідати на запитання вчителя; — ділити слова на склади, визначити в них наголошений склад; — аналізувати структуру друкованої й писаної форм букв, знаходити спільне й відмінне у поєднаннях букв у складах та словах; — вміти виконувати звуковий та звуко-буквений аналіз слів; — правильно сидіти під час письма, користуватися письмовим приладдям, орієнтуватися на сторінці зошита, знати назви ліній сітки зошита. Учні повинні знати: — букви алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі; — повинні мати уявлення про голосні й приголосні звуки, тверді і м’які; — напам’ять 3–4 загадки, 3–4 скоромовки, 3–4 дитячі ігри з примовками, 4–5 віршів.
66
2 КЛАС (5 годин на тиждень) 1 год на 1,5 тижня відводиться на розвиток зв’язного усного й писемного мовлення
І. Знання про мову. Мовні уміння (протягом року) 1. Повторення вивченого в 1-му класі
Звуки мовлення і букви. Алфавіт. Малі й великі літери українського алфавіту. Склад. Перенос слів з рядка в рядок. Перенос слів зі збігом приголосних. Слово. Речення. Складання речень зі слів та за малюнками. Роздільне написання слів у реченнях. Норми української літературної вимови.
2. Мова і мовлення
Уявлення про мовлення як засіб спілкування між людьми, про існування різних мов. Слово, як основна одиниця мови. Називання одних і тих самих предметів в різних словах по-різному. Поняття про рідну мову. Спорідненість української мови з російською і білоруською. Формування необхідності розмежовувати слова різних мов у власному мовленні (української і російської). Уявлення про усне і писемне мовлення. Речення як основна одиниця мовлення. Спостереження за особливостями мовлення, пов’язаними з різними умовами спілкування. Залежність сили голосу і темпу (швидкості мовлення від умов спілкування.
3. Текст
Розрізнення групи окремих речень і тексту. Тема висловлювання. Визначення за допомогою вчителя теми тексту. Заголовок, його відповідність змісту тексту. Добір заголовків до текстів та сюжетних малюнків. Спостереження за будовою тексту: зачин, основна частина, заключна частина. Спостереження за роллю абзаців у текстах. 67
Спостереження за різними способами зв’язку речень в тексті: вживання слів: він, вона, воно, цей, ця, це, ці; слів близьких за значенням. Формування вмінь користуватися цими засобами зв’язку речень у власних висловлюваннях. Спостереження за текстами різних типів: розповіддю, описом, міркуванням (у зіставленні). Переказування (детальне і близьке до змісту), прослуханого або прочитаного тексту (за зразком, за питанням, за колективно складеним планом, самостійно). Побудова власних усних текстів — розповідей за поданим зачином і картиною чи серією картин, за опорними словами й ілюстраціями. Придумування зачину та кінцівки до поданої основної частини. Розповіді про ігри, розваги, працю. Опис нескладних предметів (речей, рослин, тварин).
4. Речення
Поняття про речення. Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні). Окличні речення (термін «окличне» речення не вживається). Розділові знаки в кінці речень залежно від інтонації. Спостереження за логічними наголосами в питальних реченнях. Головні (предмет і присудок) та другорядні члени речення. Формування умінь складати речення за схемами, доповнювати речення за питанням, встановлювати за допомогою питань зв’язок між словами в реченні. Відновлення деформованих речень (слова задані у правильній граматичній формі). Складне речення (без уживання терміна). Конструювання складних речень за зразком.
5. Слово. Будова слова
Закріплення уявлення про слово, як одиницю мови і мовлення. Спостереження за лексичними значеннями слів. Вживання слів у мовленні для позначення назв предметів, якостей, дій. Спостереження за словами з мотивованим значенням. Слова, які означають назви предметів (іменники). Уявлення про один і багато предметів, практичне вживання форм однини і множини (без уживання термінів). Групування предметів за родовими та видовими ознаками. Спостереження за вживанням у тексті слів, близьких і протилежних за значенням; за словами, які звучать однаково, а означають різні предмети в російських і українських мовах. Практичне розрізнення найпростіших випадків багатозначності. 68
Велика буква в іменах, по батькові та прізвищах людей, у кличках тварин; у назвах міст, сіл, вулиць, річок і т. п. Слова, які виражають ознаки предметів і відповідають на питання: який? яка?, які? (прикметники). Їх зв’язок зі словами, які відповідають на питання: хто? що? Роль прикметників у мовленні. Слова близькі і протилежні за значенням. Відгадування загадок (за ознаками предметів). Спостереження за роллю прикметників у загадках. Поняття про прийменники. Вживання прийменників для зв’язку слів у реченні. Написання прийменників окремо від інших слів. Слова, які означають дію предметів і відповідають на питання: що робити? що зробити? (дієслова), їх зв’язок зі словами, які відповідають на питання: хто? що?. Уміння поставити питання до дієслів різних часових та особових форм. Роль дієслів у мовленні. Слова, близькі й протилежні за значенням. Спостереження за влучними вживаннями дієслів у тексті; пояснення їх образності, доречності для характеристики дійових осіб, явищ. Спільнокореневі слова. Корінь слова. Розрізнення спільнокореневих слів і слів, близьких за значенням. Спостереження за однаковим написанням коренів у спільнокореневих словах. Добір спільнокореневих слів та побудова з ними речень. Знаходження кореня слова, добираючи спільнокореневі слова.
6. Звуки і букви
Звуки мовлення. Їх роль у розрізненні лексичних значень слів. Звуки і букви. Алфавіт. Розташування слів в алфавітному порядку. Голосні звуки. Позначення голосних звуків буквами я, ю, е, і (на початку складу). Вживання буквосполучення йо для позначення звукосполучення [йо]. Складотворна роль голосних. Перенос слів з буквосполученням йо. Наголос Наголос. Наголошені й ненаголошені голосні. Роль наголосу у розрізненні значень слів. Уміння правильно вимовляти слова, в яких допускаються помилки в наголосі. (Список слів складається учителем, з урахуванням реальної мовленнєвої ситуації). Ненаголошені [е], [и], їх вимова порівняно з наголошеними. Перевірка під час письма ненаголошеного голосного за допомогою зміни слова. Приголосні звуки позначення їх на письмі буквами. Правильна вимова звуків [ф], [г]. Нероздільна вимова звуків [дж], [дз], [дз’], позначення їх буквами дж, дз, дзь. Буква щ, звуки [шч]. Дзвінкі й глухі приголосні. Правильне вимовлення дзвінких приголосних у кінці слова і складу. Тверді і м’які приголосні, їх розрізнення, позначення м’якості приголосних у кінці та в середині слова. Позначення м’якості приголосних перед о, ь. Перенос з ь перед о. 69
Спостереження за подовженням приголосних звуків у найуживаніших словах. Позначення подовженого приголосного на письмі двома однаковими буквами (знання, стаття, колосся). Перенос слів з подвоєнням букв. Вживання апострофа. Вимова і написання слів з апострофом. Перенос слів з апострофом. Звуковий та звуко-буквений аналіз слів. Робота з орфографічним словником.
7. Повторення і узагальнення вивченого за рік
Культура мовлення (протягом року). Розвиваються уміння звертатися до співрозмовника. Практично засвоюються різні форми звертання. Спостереження над засобами виділення звертань в усному і писемному мовленні. Культурологічна лінія: предмети побуту, одягу; українські обереги (рушник, віночок, калина, верба). — українські народні свята: свято врожаю, Миколая, Різдва, Великодня та звичаї зустрічати відповідні свята колядками, щедрівками; звичай зустрічати весну; — українські дитячі ігри, казки, колискові пісні, прислів’я та приказки; — українські національні символи (Прапор, Герб, Гімн). Ознайомлення зі словами ввічливості, які вживаются під час зустрічі і прощання. Практичне засвоєння таких слів у мовленні (у створюваних та уявлюваних мовленнєвих ситуаціях). Уміння запитати, відповісти, попросити, подякувати, вибачитись. Уявлення про діалог.
ІI. Розвиток навичок мовленневої діяльності (протягом року) 1. Слухання-розуміння усного мовлення
Сприймання на слух рядів, які складаються з кількох звуків, складів, слів, словосполучень (обсяг матеріалу перебільшує той, що пропонувався у 1 класі). Уміння після 1–2 прослухувань виконувати завдання на розпізнавання у звуковому потоці окремих його елементів: порахувати кількість вимовлених одиниць; замінити слово, словосполучення, вимовлене двічі; помітити серед назв предметів назву ознаки або дії; серед українських слів слово іншої мови. Співвідношення ряду прослуханих слів з малюнком, на якому зображено один із названих предметів. Вибір із даного ряду слів того, яке подібне за значенням до першого слова. Поділ прослуханих слів на дві групи за поданою учителем чи обраною самостійно ознакою. 70
Сприйняття на слух, розуміння з 1–2 прослуховувань змісту тексту, який з них належить до художнього, розмовного, науково-художнього стилів (казка, художня розповідь, сюжетна розповідь пізнавального характеру, вірш. Уміння усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, що, де коли), запам’ятувати з одного прослуховування послідовність подій; уявляти те, що описано; висловлювати свою думку про персонажів, факти, події. Уміння зрозуміти, запам’ятати з одного прослуховування довшу, ніж у першому класі, інструкцію, що стосується виконання навчальний дій чи ігрових завдань.
2. Говоріння
Розвиток уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення. Читання напам’ять віршових і прозових текстів. Відтворення, розігрування діалогів із прослуханих, прочитаних казок, розповідей. Складання короткого переказу про епізод, який відрізняє один із розіграних діалогів від іншого. Переказування прослуханого чи прочитаного тексту за поданим планом. Самостійне переказування епізоду з переглянутого фільму, телепередачі і та ін., уміння виявляти своє ставлення до подій, персонажів. Складання діалогічного чи монологічного висловлювання за пропонованим учителем допоміжними матеріалами, а також самостійно. Дотримання правил мовленнєвого етикету, культури спілкування. Слухання і розрізнення рядів слів, які мають певні фонетичні відмінності в російській і українській мовах.
3. Читання
Розвиток навичок читання цілими словами. Розвиток навичок миттєвого впізнавання найуживаніших слів, що складаються з 2–3 букв, і коротких словосполучень (хто ми, ми тут і подібне). Формування уміння миттєво (не читаючи всього підряд) розпізнавати окремі характеристики речення: кількість слів, наявність слова з великою літерою в середині речення, зміни порядку слів у двох схожих реченнях і т. п. Читання, правильне інтонування речень, що містять звертання, однорідні члени речення. Читання, розуміння значення 2–3 речень, які відрізняються одним словом (у тому числі прийменником, сполучником). Читання, розуміння речень, подібних за значенням, але які мають відмінні форми (наприклад, замість «зошит без підпису» сказано «непідписаний зошит» і та ін.). 71
Читання декількох речень, знаходження серед них тих, у яких йдеться про певний предмет; місце, де відбувається дія; про причину події і та iн. Читання матеріалів, які мають комунікативне навантаження: достатньо розгорнутих (порівняно з попереднім роком навчання) інструкцій до ігрових чи навчальних завдань; листів, записок різного змісту, написаних учителем чи учнями; взаємне читання учнями виконаних творчих робіт. Виразне читання текстів, які є у вправах підручника. Читання тексту з діалогом, знаходження слів автора і персонажів.
4. Письмо
Складання, записування підписів під серією малюнків (назв малюнків), які можуть слугувати планом розповіді. Побудова і записування речень, що передають зміст малюнка; вид з вікна класу; дії, які виконуються на уроці мови чи з інших предметів. Складання 2–3 речень на теми, подібні до зазначених вище; пов’язування їх між собою; записування складеного зв’язного висловлювання. Побудова і записування запитання на тему шкільного життя чи ін. І відповіді на це запитання, одержаної від однокласника. Усний переказ тексту (20–25 слів) за допомогою плану, словосполучення, зачину чи заключної частини. Самостійне письмове висловлювання учня на актуальну для нього тему чи на тему, запропоновану вчителем. Складання записок, адресованих батькам, однокласникам, учителю, що вміщують якусь інформацію, прохання тощо. Використання в них слів ввічливості. Читання обговорення письмових робіт у парах, невеликих групах; формування уміння бачити позитивне в роботі, давати поради щодо її доопрацьовування, уміння вдосконалювати написане. Робота з деформованим текстом: перестановка окремих речень; вилучення речення, що не відповідає темі. Записування виправленого тексту.
ІII. Правопис Уміння позначити звуки буквами у тих випадках, коли написання відповідає вимові. Уміння використовувати ь в кінці слова для позначення м’якого приголосного (кінь, пень і подібні). Уміння зіставити вимову і написання слова (використовуються слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед я, ю, є, ї. Уміння вживати слова за правилами вимови, потім, дивлячись на надруковане чи написане слово, вимовити його «так як пишуть», чітко виділяючи всі особливості графічної форми). 72
Уміння списати слово, диктуючи його собі «так як пишуть». Уміння самостійно користуватися правилом про написання. Уміння вживати прописну букву на початку речення в іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл. Уміння вживати крапку і знак питання у кінці речення; кому перед а, але.
ІV. Графічні уміння і навички Закріплення гігієнічних навичок письма. Формування уміння робити вільні розчерки рухом окремо кожної частини руки: передпліччям, кистю пальцями; одночасно кистю і пальцями. Письмо великих і рядкових букв, буквосполучень у розчерках. Письмо рядкових і великих букв за групами у порядку ускладнення їх написання. Поступове прискорення письма в міру індивідуальних можливостей учнів. Письмо на швидкість і правильність безвідривних поєднань букв типу: ди, ви, им, ем, ля, щу, ув та ін. Виписування слів з такими буквосполученнями із текстів підручника та інших допоміжних матеріалів. Уміння правильно, охайно оформляти письмову роботу: самостійно розташовувати заголовок на рядку, дотримуватись вертикальності лівого краю письмової роботи, не заходити на поля по правому краю. Уміння записувати слова у стовпчик. Уміння розташовувати підпис під малюнком, вписати слово в подану схему (у зошиті чи на дошці; записати загадку і відгадку до неї). Уміння підкреслити слово, поєднати слова прямою лінією (під лінійку і від руки), зобразити умовний знак (наприклад, поділити слово на склади, позначити корінь слова, наголос у слові і подібні). Слова, вимова і написання яких засвоюється протягом навчання в 2-му класі: айстра, Батьківщина, бігти, ведмідь, вересень, вулиця, волосся, вузький, вугілля, вухо, герой, диктант, диван, дитина, джерело, дзвінок, духмяний, дощ, дятел, жайворонок, жовтень, заєць, завдання, йти, іграшки, картопля, квасоля, кукурудза, кущ, метелик, медаль, метро, м’який, неділя, ножиці, огірок, півень, плаття, п’ятниця, Придністров’я, понеділок, портфель, середа, сусідній, сусід, субота, танцювати, товариш, тополя, учитель, цибуля, читання, червоний, черговий, четвер, щастя, шофер, ясен, яблуко, яблуня.
73
Основні вимоги до знань і вмінь учінв на кінець навчального року Учні повинні знати: — алфавітні назви букв та звуки, які вони позначають; звуки голосні й приголосні та букви, які їх позначають; звуки голосні і приголосні, тверді й м’які; правила переносу слів; — терміни, які було опрацьовано протягом року; розуміти взаємозв’язок між вимовою і написанням слів; — напам’ять 4–5 загадок, 4–5 віршів; 2–3 казки, 2–3 народні дитячі ігри. Учні повинні вміти: — правильно вимовляти слова української мови; — будувати діалог з 3–4 реплік, вживаючи слова ввічливості; — розповідати зв’язно про побачене, почуте (3–4 речення); — усно переказувати текст (40–50 слів) — розповідь за поданим планом, будувати усну розповідь обсягом 4–5 речень за картиною, опорними словами і зачином; усно описувати нескладні предмети за даним зразком, будувати найпростіші міркування типу: «Слово „Сірко” пишемо з великої букви, бо це кличка тварини»; — каліграфічно правильно списувати текст із дошки та з підручника; — писати під диктовку текст із 35–40 слів, вимова і правопис яких збігаються з опрацьованими орфограмами, передбаченими програмою, та зі словами вимову і правопис яких треба запам’ятати; — вживати велику букву в іменах, прізвищах людей та кличках тварин і визначати наголос у дво-, трискладових словах; називати послідовно в мовленому слові звуки і позначити їх буквами; розрізняти тверді й м’які, дзвінкі та глухі приголосні; розташувати слова в алфавітному порядку, за першою й другою буквами; — правильно вимовляти слова з ненаголошеними голосними [е], [и]; — переносити слова з одного рядка в інший; — відмежовувати речення в усному та писемному мовленні; — позначати на письмі початок і кінець речення, а в усному мовленні відповідно інтонувати; — визначати головні члени у реченнях із 3–4 слів, у яких предмет, виражений іменником у називному відмінку, а присудок — особовими формами дієслова; — поширювати речення за питаннями, відновлювати деформовані речення; — знаходити в тексті слова, які відповідають на питання: ХТО? ЩО? ЩО РОБИТЬ? ЩО РОБЛЯТЬ?; 74
— знаходити в тексті найуживаніші синонімі та антоніми (без уживання термінів), пояснювати їх значення, самостійно добирати синоніми й антоніми до заданих слів і вводити їх у речення; — розрізняти групу окремих речень і текст, визначити тему висловлювання, добирати заголовок до тексту та сюжетного малюнка; — удосконалювати власні висловлювання; — слухати і розуміти після 1 прослуховування текст, звучання якого триває 2–3 хвилини; — усно переказувати текст обсягом 40–50 слів з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення); — складати і записувати 2 зв’язних між собою речення за замістом малюнка (враховується зміст і граматична правильність побудови речення); упорядковувати і записувати деформований текст з 3–4 речень; — добирати до тексту заголовок і записувати його; удосконалювати текст із часто повторюваними словами шляхом їх заміни лексичними синонімами (без терміна) та словами він, вона, воно, вони, цей, ця, це, ці в різних формах; — пов’язувати між собою два слова словами на, в, під, і, але або без них; — списувати текст (30–40 слів) з друкованого або рукописного шрифту, дотримуючись правил каліграфії, перевіряти, виправляти допущені помилки; — прочитати алфавіт (напам’ять або із запису), правильно називаючи букви; — правильно називати слова, вимову і правопис яких треба запам’ятати; записати ці слова (3–5слів); розташовувати 5–6 слів за алфавітом з орієнтацією на першу літеру (дозволяється використовувати алфавіт). 3 КЛАС (5 годин на тиждень) 1 год на 1,5 тижня відводиться на розвиток зв’язного усного й писемного мовлення
І. Знання про мову. Мовні уміння 1. Повторення та узагальнення
Повторення та узагальнення відомостей про звуки і букви. Норми української літературної вимови. Український алфавіт. Розташування слів в алфавітному порядку за першою і другою буквами. Знаходження слів у словнику за допомогою вчителя. 75
Голосні звуки і букви, якими вони позначаються. Складотворча роль голосних звуків. Звукове значення букв я, ю, е, і в різних позиціях. Наголос. Наголошені й ненаголошені голосні. Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні. Способи позначення на письмі м’якості приголосних перед о. М’які подовжені звуки. Звуковий та звуко-буквений аналізи слів з твердими і м’якими приголосними. Вживання апострофа. Правила переносу слів.
2. Мова і мовлення
Мова — найважливіший засіб людського спілкування. Спорідненість з іншими мовами (насамперед, з російською мовою). Розвиток уявлень про різноманітність мов, російську й українську мови як споріднені, спільне й відмінне в них (на прикладах лексики, вимови, алфавіту тощо), українську мову як офіційну. Розрізнення слів російської й української мов, які мають спільне лексичне значення, але деякі відмінності у вимові. Особливості усного й писемного мовлення. Залежність сили голосу, темпу мовлення від мовленнєвих ситуацій. Культура мовлення. Удосконалення умінь вживати слова ввічливості під час розмови. Уміння вести діалог.
3. Текст
Поняття про текст, його будову. Відновлення деформованих текстів (з переставленими частинами). Поділ тексту на логічно закінчені частини за поданим планом і без нього. Дотримання абзаців під час складання текстів. Зв’язок між реченнями в тексті. Спостереження за різними засобами зв’язку речень у тексті; вживання слів: він, вона, воно, вони; цей, ця, це, і; лексичних повторів, близьких за значенням слів. Розвиток умінь використовувати ці засоби у власному мовленні (усному й писемному), складання розповіді за створеною ситуацією, планом, серією малюнків. Тема і мета висловлювання у текстах-розповідях, описах, роздумах. Заголовок. Знаходження та інтонаційне виділення у реченнях тексту слів, найважливіших для вираження думки. Орієнтування мовлення на слухача (співрозмовника), ситуацію, врахування теми, мети висловлювання (повідомити нове, поділитися радістю, умовити, звернутися з проханням). 76
Етика мовлення: вживання звертань, слів, які виражають прохання, пропозицію, побажання. Закріплення навичок культури мовлення. Спостереження за ознаками художніх, науково-популярних та ділових текстів. Переказ (усний і письмовий) тексту-розповіді та тексту-опису (40–70 слів) за колективно складеним планом. Стислий переказ. Вибірковий переказ. Побудова розповідей за початком, серединою та кінцем з орієнтацією на ситуацію мовлення. Складання (усно й письмово) художніх та науково-популярних описів (без вживання термінів) за поданими зразками з урахуванням ситуації мовлення. Побудова найпростіших порівняльних описів (усно). Складання текстів-інструкцій щодо виготовлення окремих предметів (закладинок для книжок, аплікацій, килимів із паперових смужок тощо). Складання і написання листа про свої справи. Складання письмових запрошень на свято і привітань. Закріплення етичних навичок при складанні письмових висловлювань. Побудова міркувань за зразком, за даним початком.
4. Речення
Закріплення і узагальнення вивченого у 1–2 класах. Поділ речень за метою висловлювання, розвиток умінь сприймати їх на слух. Відпрацьовування правильної інтонації речень. Практичне засвоєння логічного наголосу (без терміна) в реченнях. Розділові знаки в кінці речення. Звертання у спонукальних реченнях, розділові знаки при них. Зв’язок слів у реченні. Члени речення. Уміння встановлювати зв’язок слів у реченнях, знаходити основу речення (предмет і присудок). Побудова речень (простих і складних, з однорідними схемами) за зразком та схемами і поширення речень за питаннями та схемами.
5. Слово. Будова слова
Значення слова. Спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності, найуживанішими омонімами (без уживання терміна). Поняття про синоніми та антоніми, спостереження за їх роллю в тексті. Ознайомлення з окремими фразеологізмами. Уміння розрізняти слова української та російської мов, з метою уникнення так званого «суржику», виховання відповідальності кожного за чистоту української мови. Розвиток умінь помічати в тексті незнайомі слова, з’ясовувати їх значення. Виховання культури мовленого слова: розрізнення літературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів) на прикладах спостережень за мовленням учнів. 77
Розвиток уявлень про те, що один і той самий зміст у різних мовах може бути переданий різними словами (на прикладі російської й української мов). Розрізнення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням у російській та українській мовах. Поняття про закінчення й основу. Роль закінчення як частини слова, за допомогою якої змінюється форма слова (на прикладі з різних частин мови). Закінчення як засіб зв’язку слів у реченні. Визначення закінчення зміною слів за питаннями. Частини основи: корінь, префікс, суфікс. Корінь. Добір спільнокореневих слів і форм слова, спільнокореневих слів і слів, близьких за значенням. Розрізнення слів, що однаково звучать, а значення слів мають різне (гостра коса – дівоча коса), добір до кожного з них спільнокореневих. Аналіз будови слова. Поняття про чергування голосних [о], [е] [з] і та приголосних [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з], [ц], [с] у коренях слів. Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Робота з орфографічним словником. Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками. Парні і непарні приголосні . Правила перевірки правопису слів типу: боротьба, нігті. Префікс. Спостереження за словотворчою роллю префіксів. Творення слів з найуживанішими префіксами, введення їх у речення. Спостереження за значенням слів з різними префіксами. Префікси співзвучні з прийменниками. Перенос слів з префіксами. Вимова і правопис префікса з-, с-. Правопис префіксів роз-, без-. Спостереження за збігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (роззутися, беззубий). Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї Суфікс. Спостереження за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів у межах однієї частини мови. Творення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, текст. Спостереження за значенням слів з найпоширенішими суфіксами (у реченнях, у тексті). Спостереження за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (денний, осінній).
6. Частини мови
Загальне поняття про частини мови: іменник, прикметник, дієслово, прийменник. Зіставлення іменників, прикметників, дієслів за їх значенням, питаннями, роллю в реченні. Розрізнення слів за родовими й видовими ознаками (дерево, верба, тополя, дуб) та за смисловими групами у межах кожної частини мови. 78
Добір спільнокореневих слів, які належать до різних частин мови (холод – холодний – охолоджувати), й розрізнення їх за питаннями, значенням, роллю в реченні та зв’язком з іншими словами. Іменник Загальне поняття про іменник. Істоти й неістоти. Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках. Поняття про граматичні категорії іменника: рід, число, відмінок (без уживання терміна). Змінювання іменників за питаннями. Іменники синоніми, антоніми. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Спостереження за влучним вживанням іменників-синонімів, іменниківантонімів у тексті; пояснення їх добору автором. Вибір з даних слів тих, що найбільш відповідають меті й типу висловлювання. Заміна в тексті зайвих лексичних повторів. Побудова розповіді. Удосконалення свого тексту під керівництвом учителя. Прикметник Загальне поняття про прикметник. Значення прикметників у мовленні. Зв’язок прикметників з іменниками. Прикметники-синоніми, антоніми. Вживання прикметників у прямому й переносному значеннях. Спостереження за влучними вживанням прикметників у тексті, пояснення, чому вони дібрані автором. Спостереження за вживанням прикметників у загадках. Знайти з-поміж поданих прикметників ті, що найточніше характеризують героя, закінчення прикметників: -ий, -ій, -а, -я, -е, -є. Дієслово Загальне поняття про дієслово, зв’язок дієслова з іменником у реченні. Дієслова — синоніми, антоніми. Вживання дієслів у переносному значенні. Вибір з даних дієслів тих, що найвиразніше передають думку, відповідають меті і типу висловлювання. Час дієслова. Змінювання дієслів минулого часу за родами. Змінювання дієслів у формах доконаного й недоконаного виду (без уживання термінів) за часами, за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив? Поняття про неозначену форму дієслова. Вживання неозначеної форми дієслів у прислів’ях і приказках, складанні порад, інструкцій. Правопис не з дієсловами. Використання дієслів з не в монологічному та діалогічному мовленні, в різних ситуаціях спілкування (в суперечках, в дискусіях, порадах, повчаннях). 79
ІI. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності 1. Слухання і розуміння усного мовлення (протягом року)
Сприймання на слух мовленого слова, словосполучень, речень та нескладних зв’язних висловлювань. Уміння після 1–2 прослуховувань вичленувати у мовному потоці окремі його елементи; розрізняти серед слів назви предметів, ознак, дій; відрізняти української слова від слів іншої мови; з допомогою вчителя або самостійно групувати почуті слова за певними ознаками. Сприймання на слух тексту, розрізнення казки, оповідання, вірша і типу мовлення (розповіді, опису, міркування) на основі характерних ознак як за змістом, так і за формою викладу. Усвідомлення елементів фактичного змісту (дійові особи, місце і час дії, тема і мета висловлювань). Запам’ятовувати послідовності подій. Вираження власної думки щодо змісту прослуханого, персонажів, фактів чи подій. Уміння відтворити зміст прослуханого близько до тексту «своїми словами». Уміння слухати і чути, сприймати і розуміти прослухане.
2. Говоріння (протягом року)
Уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення. Уміння читати напам’ять вірші та прозові тексти. Уміння відтворити, розіграти діалог за прослуханим або прочитаним твором. Уміння скласти діалог за малюнком, описаною ситуацією — з опорою на допоміжні матеріали і без них. Уміння дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування. Уміння переказувати текст з опорою на поданий план або опорне сполучення слів. Уміння переказати епізод із переглянутого фільму, передати розповідь, почуту в позакласний час від близьких, знайомих. Уміння висловити свою думку про предмет висловлювання, обґрунтувати її. Уміння повторити зразок зв’язного висловлювання поданого вчителем, внести деякі доповнення, зміни в текст. Уміння скласти зв’язне висловлювання (розповідь, опис, міркування) за малюнком, ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали — за даним початком, опорним сполученням слів, за даними або колективно складеним планом та ін. Уміння самостійно скласти висловлювання на задану або вибрану тему, показати своє ставлення до предмета висловлювання. Уміння оцінювати складений діалог або зв’язне висловлювання, з допомогою вчителя відзначати в ньому достоїнства, бачите те, що вимагає доопрацювання. Уміння вдосконалювати текст. 80
3. Читання (протягом року)
Удосконалення навичок миттєвого впізнавання добре відомих частотних слів та сполучень 2–3 коротких слів. Розвиток навичок плавного (вільного) читання зв’язних текстів. Формування умінь розпізнавати в тексті речення і мету їх висловлювання за кінцевими розділовими знаками, використовувати під час їх озвучування відповідну інтонацію. Правильне інтонування речень зі звертаннями, однорідними членами. Виділення силою голосу (логічним наголосом) слів, найважливіших для висловлювання думки. Дотримання орфоепічних норм під час читання слів, написання яких не збігається з вимовою: чітке вимовляння дзвінких приголосних у кінці слів і в кінці складів перед наступними глухими; нормативне вимовляння африкатів [дж], [дз], [дз’] та [г’]. Читання текстів, різних за комунікативним призначенням: роз’яснень (інструкцій) до навчальних та ігрових завдань; листів (особистих і колективних), повідомлень (у т.ч. у дитячих газетах, журналах), телеграм, оголошень, запрошень, привітань тощо. Читання тексту з діалогом, знаходження слів автора і персонажів. Виразне читання навчальних текстів підручника, сформульованих у ньому завдань, читання і запам’ятовування правил, уміння користуватися ними в усному та писемному мовленні. Читання вголос і мовчки. Обговорення змісту прочитаного.
4. Письмо
Уміння скласти і записати 1 або 2–3 зв’язаних між собою речень, в яких є опис змісту малюнка, частини інтер’єру класу, навчальної ситуації на вулиці тощо. Уміння скласти і записати 2–3 запитання на задану тему, а також відповісти на запитання, подані однокласником. Уміння працювати з деформованим текстом: виділяти відсутні абзаци, переставляти частини тексту, вилучати речення, яке не відповідає темі, додавати відсутнє прикінцеве речення. Уміння писати переказ (розповідний текст 40–60 слів) за колективно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали (дано зачин або кінцівку, ключові сполучення слів та ін.), дотримуючись трьохчастинної структури висловлювання. Уміння письмово переказати висловлювання про якийсь факт, подію, почуту учнями. 81
Уміння висловити свою думку про те, що є предметом письма, обґрунтувати свою думку. Уміння самостійно скласти письмове висловлювання (близько 60 слів) про прочитаний твір, епізод проглянутого фільму, ситуації з життя класу або сім’ї та ін. Уміння скласти записку, яка містить пояснення певного факту; привітання, запрошення. Уміння обговорити свої письмові роботи в парах невеликих групах; побачити позитивні сторони роботи товариша, дати йому пораду щодо її доопрацьовування, орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем. Уміння удосконалювати написане.
ІII. Графічні уміння і навички Закріплення графічних навичок письма. Розвиток вільних, плавних рухів руки під час письма у рядку. Виконання графічних вправ — розчерків. Закріплення вміння правильно писати рядкові букви за групами у порядку ускладнення їх форми (і, и, ш, щ), за початком написання букв (с, о, а). Удосконалення навички безвідривного поєднання складових елементів рядкових літер: н, р, ф у написанні складів і слів. Повний перехід на письмо у сітці в одну лінію. Дотримання належної висоти, ширини, нахилу букв. Письмо букв в алфавітній послідовності, починаючи із зазначеної вчителем літери. Розвиток плавності письма. Виконання розчерків у сітці в одну лінію на висоту 1–3 рядків у зростаючому темпі. Вправляння у безвідривних поєднаннях букв з наростаючою їх кількістю до 4 графем (наприклад, рин, лин, дре; мили, ориз, трив), на матеріалах текстів підручника, спеціальної літератури, словникових словах. Формування самоконтролю рухових дій у процесі письма таких графемних поєднань. Поступове прискорення письма в міру індивідуальних можливостей. Формування уміння писати на дошці, дотримуючись паралельності рядків, однакової висоти літер у слові та слів у реченні. Диференційований та індивідуальний підхід до удосконалення навичок письма у зошиті та на дошці. Прийоми виправлення і подолання графічних недоліків письма. Уміння правильно, охайно оформляти письмову роботу у сітці зошита в одну лінію. Уміння записувати слова в стовпчик в графічній сітці зошита в одну лінію. 82
Уміння підкреслювати умовними лініями слова — частини мови, позначати морфеми, будувати графічні моделі синтаксичної будови речення у межах, передбачених програмою. Закріплення гігієнічних і технічних навичок письма. Виконання графічних вправ — розчерків. Письмо малих і великих букв за групами: 1) і, ї, ш, й, г, п, т, р, є; 2) у, ц, Ц, щ, Щ, Й, ч, Ч; 3) л, Л, м, М, я, Я, А, г, Г; 4) с, С, о, О, є, Є, а, д, б ,ф, Е, в, е; 5) І, Ї, Г, П, Т, У; 6) з, З, ж, Ж, х, Х; 7) ю, н, Н, к, К, Ю, Б, Ф, Р, В, Д. Перехід на ритмічне письмо. Вправлення у поєднаннях букв типу ли, аг, сі, ся, че, ве, он, оз, яг, ов, Лі, Яз, Кв, Чи, Не. Протягом І півріччя повний перехід на письмо в зошиті в одну лінійку (засвоєння нової висоти, ширини, нахилу букв); виконання графічних вправ під ритмічний рахунок. Слова, вимову і правопис яких треба запам’ятати: абрикос, адреса, автомобіль, агроном, акваріум, апельсин, апетит, асфальт, бензин, бетон, бібліотека, бригада, велосипед, верблюд, вогнище, вокзал, Вітчизна, гарячий, горизонт, гриміти, грім, до побачення, допомагати, директор, дякую (тобі, вам), електрика, залізний, інший, іній, йти, каструля, кватирка, кипіти, кишеня, колектив, комбайнер, коридор, космонавт, метал, минулий, ознака, очерет, пиріг, предмет, пшениця, радіо, сантиметр, секунда, свято, сьогодні, театр, тривога, хвилина, черевики, черемха, черешня, чоловік.
Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні знати: — звуки мовлення: голосні і приголосні та букви, якими вони позначаються; тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні; — правила правопису, передбачені програмою; — члени речення: головні і другорядні (без поділу на види); — частини слова: основу, закінчення, корінь, префікс, суфікс; — частини мови: іменник, прикметник, дієслово; питання на які вони відповідають; — терміни, які було опрацьовано протягом року; — напам’ять 5–6 загадок, 6–7 віршів, 3–4 дитячі ігри, 2–3 казки, 4–5 прислів’їв. Учні повинні вміти: — розташовувати слова за алфавітом, користуватися орфографічним словником; 83
— правильно вимовляти слова української мови, відзначати наголос у словах; — слухати і розуміти після одного прослуховування усне висловлювання (текст, який належить до художнього і науково-художнього стилів (час звучання 2–3 хвилини); — будувати діалог з 3–5 реплік (на кожного учасника), вживаючи слова ввічливості; звертання; — будувати зв’язну розповідь за малюнком, опорними словами з 5–6 речень (усно) і з 4–5 речень (письмово); — усно і письмово (докладно, вибірково переказувати текст-розповідь (обсягом 50–70 слів) за колективно складеним планом; — розрізняти основні типи текстів: розповідь, опис, міркування, розпізнавати тексти художні і наукові; — використовувати при побудові текстів синоніми й омоніми, слова, вжиті в переносному значенні; — усно описувати найпростіші явища, предмети за зразком та усно будувати міркування за даним початком та зразком; написати короткий лист про свої справи; привітання; — будувати усне зв’язне висловлювання (усний твір — час звучання орієнтовно 1–2 хв.); — визначити тему і мету тексту; — добирати заголовок до тексту (картини), ділити його на логічно закінчені частини і — стисло передавати зміст кожної із частин (усно); — дотримувати абзаців у письмовому мовленні; — писати переказ розповідного тексту (обсяг початкового тексту 40–60 слів); — писати під диктовку текст (50–60 слів) із опрацьованими орфограмами, передбаченими програмою та словами, правопис яких треба запам’ятати; — усно здійснювати аналіз слів, простих за звуковою структурою; послідовно визначати в слові усі звуки; визначати голосні і приголосні звуки, наголошений склад, тверді і м’які приголосні, глухі і дзвінкі; — розбирати слова за будовою, добирати споріднені слова; — визначити головні та другорядні члени речення, встановлювати зв’язок між словами в реченні; — утворювати словосполучення з прийменниками і без них; — знаходити однорідні члени речення, поширювати речення однорідними членами, робити розбір речення за членами і частинами мови; — знаходити слова на вивчені правила і пояснювати їх правопис; — сприймати на слух та інтонувати речення, різні за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні); окличні речення; вживати відповідні розділові знаки в кінці речення; 84
— об’єднувати два прості речення в складне; — ділити на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (серед них числівники, прислівники без уживання терміна); які розрізняються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслово); будувати сполучення зі слів, що є різними частинами мови; — списувати текст (40–60 слів) з рукописного і друкованого тексту, дотримуючись правил оформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; звіряти написане із зразком, виправляти написане. 4 клас (5 годин на тиждень) 1 год на 1,5 тижня відводиться на розвиток зв’язного усного й писемного мовлення
I. Знання про мову. Мовні вміння 1. Повторення вивченого в 3-му класі
Вживання апострофа. Вимова і правопис ненаголошених [е], [и]. Вимова і правопис префіксів роз-, без-, з-, с-. Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками. Слова з прямим і переносним значенням. Слова, що мають кілька значень. Слова, які звучать і пишуться однаково. Слова, близькі за значенням (синоніми). Слова, протилежні за значенням (антоніми).
2. Мова і мовлення
Закріплення поняття про мову, як найважливіший засіб людського спілкування і мовлення. Спорідненість української мови з іншими мовами. Ознаки усного і писемного мовлення. Культура мовлення і культура спілкування.
3. Текст
Закріплення поняття про будову текстів різних типів. Тема і мета висловлювання, заголовок. Розвиток умінь визначати тему висловлювання у текстах — розповідях, описах, міркуваннях, знаходити або формулювати самостійно основну думку. 85
Знаходження та інтонаційне виділення у реченнях тексту (монологічного і діалогічного), слів, найважливіших для висловлюваної думки. Спостереження над засобами зв’язку речень у тексті. Поділ тексту на частини, складання плану з допомогою учителя та самостійно. Спостереження за роллю абзаців. Детальний і стислий переказ текстів-розповідей та описів (обсягом 70–90 слів) за поданим планом та складеним самостійно. Дотримання абзаців у тексті. Складання тексту — розповіді за опорними словами, за спостереженнями, аналогією за прочитаним, за картиною, за окремими епізодами з кінофільму тощо. Спостереження за особливостями змісту та побудови тексту — міркування; наявність певного твердження, показів та висновків. Формування уміння будувати текст-міркування, добираючи переконливі докази, робити висновки. Опис найпростіших трудових процесів, у яких можуть брати участь самі учні. Складання художніх та науково-популярних описів. Вправи на порівняння художнього і науково-популярного описів. Вправи на порівняння художнього і науково-популярного описів. Написання замітки до стінгазети. Оформлення записів спостережень на екскурсії. Удосконалення змісту і форми власних текстів під керівництвом учителя: відповідність висловлювання заданій темі; наявність у тексті складових частин (зачину, основної частини, кінцівки) дотримання логіки викладу; усунення одноманітних конструкцій речень, невиправданих повторень тощо. Закріплення етичних навичок при складанні усних та письмових висловлювань, у ході ведення розмови ( не втручатись у розмову інших, не виявляти у розмові свого поганого настрою, не говорити багато про себе, бути уважним до співрозмовника, доречно вживати слова ввічливості, звертання).
4. Речення. Правопис
Повторення і узагальнення вивченого при види речень за метою висловлювання; про головні і другорядні члени речення. Встановлення зв’язку слів у реченнях, виділення головних і другорядних членів. Визначення за допомогою чого зв’язуються слова (за допомогою закінчень і прийменників, тільки закінчень). Поширення речень словами та словосполученнями (без терміна). Складання речень за зразком, за схемою. Відновлення змісту деформованих речень та текстів. Правильне інтонування речень у читаному тексті та власних висловлюваннях. Поняття про однорідні члени речення. Головні і другорядні 86
однорідні члени речення. Спостереження за вживанням речень з однорідними членами і тексті. Кома при однорідних членах речення. Інтонація перелічування та протиставлення. Складання речень з однорідними членами, поширення їх залежними словами; використання речень з однорідними членами у побудові текстів. Побудова складних речень за зразком, за схемою, за малюнками, створеними ситуаціями.
5. Слово. Значення слова. Частини мови. Правопис Частини мови. Іменник Повторення вивченого про іменник. Розширення уявлень про лексичне значення іменника (слова з абстрактним значенням: радість, сум, сміливість тощо). Іменники-синоніми, іменники-антоніми, багатозначність окремих іменників. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Спостереження за точним і влучним вживанням іменників у текстах. Формування уміння вибирати з ряду синонімів ті слова, які найбільше відповідають змісту. Рід іменників. Змінювання іменників за числами і відмінками. Формування умінь ставити іменники в початкову форму (називний відмінок однини). Розрізнення відмінків у сполученнях слів за питанням від окремого слова, за роллю в реченні (називний і знахідний), за значенням та наявністю чи відсутністю прийменника (давальний і місцевий), підстановкою іменників іншого роду. Уміння користуватись орфографічним словником для перевірки закінчення іменників у родовому відмінку. Спостереження за закінченнями іменників, що належать до різних відмін (без уживання терміна). Відмінювання іменників І відміни в однині (без уживання терміна). Формування умінь правильно вживати в усному і писемному мовленні іменники 1 відміни в таких відмінках: — родовий відмінок (вимова приголосних звуків: [г], [к], [х] та [ж], [ч], [щ] перед [и], [і]. Вживання прийменників з, із, до, без, від при побудові словосполучень); — давальний та місцевий відмінки (зміна приголосних г, к, х на з’, ц’, с’ перед закінченням і в іменниках жіночого роду. Вживання прийменників при, у(в) з давальним та місцевим відмінками при побудові словосполучень); — орудний відмінок (вимова і правопис закінчень -ою, -ею, -єю. Вживання прийменників з, за, над, під при побудові словосполучень).
87
Відмінювання іменників ІІ відміни (без уживання терміна). Формування умінь вимовляти й правильно вживати в усному мовленні і на письмі іменники 2 відміни в таких відмінках: — давальний і місцевий відмінки (увага до паралельних форм -ові, -еві, -єві, -у, -ю (братові і брату); — чергування приголосних звуків [г], [к], [х] із [з’], [ц’], [с’] в місцевому відмінку іменників чоловічого і середнього роду; увага до закінчень -і, -ї (у лісі, в селі, у гаї і в гаю, але у саду); — орудний відмінок (увага до випадків незбігу в українській і російській мовах: плечем – плечом, м’ячем – мячом; та закінченням -ям в іменниках середнього роду на -я (знанням, вугіллям); вимова і правопис закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та ж, ч, ш (конем, ножем, мечем, споришем); закінчення -ем в іменниках з основою на -й (чай – чаєм); практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр (вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром); спостереження за незбігом роду деяких іменників у російській і українській мовах). Відмінювання іменників ІІI відміни (без уживання терміна). Формування умінь вимовляти та правильно вживати в усному мовленні й на письмі іменники 3 відміни в таких відмінках: — називний відмінок (спостереження за відсутністю ь після букв, що позначають тверді приголосні. Пояснення цього явища на основі здобутих знань про тверді приголосні звуки; — родовий, давальний і місцевий відмінки (спостереження за чергуванням голосних звуків [і], [о] з [е]: піч – печі, ніч – ночі; — орудний відмінок (засвоєння явища подовження приголосних перед закінченням -ю (осінню, сіллю). Спостереження за закінченнями іменників у множині (таблиця відмінювання). Вправи на вживання правильних відмінкових іменників у множині. Розвиток умінь правильно використовувати прийменники з іменниками в різних відмінках; Засвоєння літературних форм іменників у місцевому відмінку множини з прийменником по (по вікнах, по дорогах, по ночах). Прикметник Повторення вивченого про прикметник. Значення, питання, зв’язок з іменниками, залежність роду прикметників від іменників. Родові закінчення прикметників. Змінювання прикметників за числами та родами. 88
Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання в однині та множині). Прикметники-синоніми і прикметники-антоніми. Вживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому, науковому, офіційно-діловому (без вживання термінів). Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст. Побудова речень з однорідними членами, складних речень за зразком, за схемами з поданими сполучниками, внесення їх у тексти. Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький. Творення прикметників від прикметників та іменників за допомогою суфіксів. Спостереження за відтінками значення прикметників (старий – старенький, старезний). Формування умінь вживати вищий і найвищий ступені прикметників (без вживання термінів, практично): більший – найбільший, синій – синіший, дужий – дужчий; гарний – кращий, поганий – гірший. Відмінювання прикметників чоловічого і середнього роду в однині. Засвоєння відмінкових питань. Формування умінь вимовляти і правильно вживати у мовленні прикметники чоловічого і середнього роду в таких відмінках: — родовий, давальний і місцевий відміни однини. Вживання ь перед закінченням прикметників у цих відмінках (давнього, літнього, у могутньому). Відмінювання прикметників жіночого роду в однині. Вимова і написання закінчень прикметників жіночого роду у давальному, орудному і місцевому відмінках однини: синій, братньою, на холодній. Відмінювання прикметників у множині. Формування вмінь вимовляти й правильно вживати прикметники жіночого роду в називному та знахідному відмінках множини. Розвиток умінь вживати прикметники у власних висловлюваннях, що належать до різних стилів (без уживання термінів). Утворення сполучень іменників з прикметниками, вжитими в різних відмінках. Побудова речень з утвореними сполученнями слів — однорідними членами речення — прикметниками. Побудова та удосконалення власних текстів за допомогою добору та уточнення вжитих прикметників.
89
Числівник Загальне уявлення про числівник як частину мови. Вимова і правопис найуживаніших числівників. Вживання їх у мовленні. Уміння поставити питання до числівників кількісних, порядкових (без вживання термінів). Практичне засвоєння вимовляння і письма та відмінкових форм окремих числівників (11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000). Займенник Поняття про займенник як частину мови. Спостереження за роллю різних займенників у тексті. Особові займенники. Займенники 1, 2, 3 особи однини і множини. Спостереження за змінюванням особих займенників за відмінками. Вживання відмінкових форм займенників: мене, тебе, його, йому, її при побудові словосполучень. Їх значення, синтаксична роль. Займенники вказівні (той, та, те, цей, ця, це). Вимова і написання займенників: цього, у цього, цієї. Роздільне написання займенників з прийменниками. Побудова сполучень слів і речень із займенниками в різних формах. Вправи на використання займенників для зв’язку речень у текстах. Удосконалення текстів, використовуючи займенники замість лексичних повторів. Дієслово Повторення вивченого про дієслово (питання, значення, роль у значенні, зв’язок з іменниками). Узагальнення і розширення уявлень про лексичне значення дієслів. Спостереження за дієсловами різних семантичних груп (дієсловами сприймання, мовлення, мислення, руху, на означення стану людини, явищ природи тощо). Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми. Вживання дієслів у прямому і переносному значеннях. Побудова сполучень слів їз спільнокореневими та синонімічними дієсловами різних семантичних груп, введення їх у речення, текст. Побудова речень з однорідними членами — присудками з урахуванням ситуацій мовлення. Спостереження за роллю дієслів у текстах — розповідях та текстах-описах. Розвиток умінь вибирати із синонімічного ряду дієслів те, яке найбільш відповідає змісту висловлювання. Розвиток умінь уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням мовлення, руху тощо при побудові тексту. Часи дієслів. Спостереження за змінюванням дієслів за часами. Суфікс -в- у дієсловах чоловічого роду минулого часу. Добір часових форм дієслова залежно від змісту тексту та визначення їх. Переконструювання тексту за допомогою заміни однієї часової форми на іншу. 90
Неозначена форма дієслова. Правопис не з дієсловами. Спостереження за вживанням дієслів неозначеної форми у приказках і прислів’ях, порадах, інструкціях. Побудова порад, інструкцій. Переконструювання тексту за допомогою заміни неозначеної форми дієслова на часову і навпаки. З’ясування змін у значенні переконструйованого речення, у змісті тексту. Змінювання дієслів теперішнього часу за особами і числами. Побудова речень за схемами з дієсловами різних особових форм теперішнього і майбутнього часу. Переконструювання тексту із заміною неозначеної форми особовою і навпаки. Переконструювання та переказ тексту із зміною однієї особи на іншу. Добір особової форми дієслова залежно від змісту тексту, визначення цієї форми. Поділ дієслів на 1 і 2 дієвідміни. Особові закінчення дієслів 1 й 2 дієвідміни (таблиця змінювання, без уживання терміна). Засвоєння вимови і правопису дієслівних форм на -шся (друга особа однини). Вимова і правопис дієслівних форм на -ть, -ться (3 особа). Спостереження за значенням дієслів на -ся в тексті. Дієслова минулого часу: що робив? (ла, ло). Змінювання дієслів у минулому часі за родами (в однині) і числами. Повторення знань та закріплення граматичних умінь: побудова словосполучень і речень з дієсловами в різних особових формах теперішнього і майбутнього часу. Прислівник Поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами). Незмінюваність — основна граматична ознака прислівників. Практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників. Прислівники, близькі і протилежні за значенням. Поширення речень (тексту) прислівниками. Побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками. Спостереження за роллю прислівників у тексті. Вибір з даних прислівників, тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання. Вживання прислівників під час побудови текстів. Уміння користуватися орфографічним словником для правильного написання прислівників.
6. Повторення і узагальнення вивченого в 1–4 класі
91
ІI. Мовленнєва діяльність 1. Слухання — розуміння усного мовлення (протягом року)
Уміння сприймати на слух ряди, складені зі звуків, складів, сполучень слів, речень (кількість матеріалу перевищує ту, що пропонувалась у 3 класі). Уміння після одного прослуховування виконувати завдання на розпізнавання у сприйнятому звуковому потоці окремих його частин; визначати кількість вимовлених одиниць; помічати слово, сполучення слів, вимовлене двічі; російське слово серед українських; помічати слова, навмисне вимовлені з якимось відхиленням від норми та ін. Уміння співвіднести ряд прослуханих слів, сполучень слів, речень з малюнком і вибрати те, що відповідає малюнку. Уміння вибрати із даного ряду слів те, яке подібне або протилежне за значенням першому слову, розділити слова на дві групи за поданою вчителем або самостійно визначеною ознакою. Уміння зрозуміти, запам’ятати після одного прослуховування інструкцію з виконання навчальних дій або ігрових завдань (її обсяг повинен бути більшим, ніж у 3 класі). Уміння після одного прослуховування тексту (розповіді, опису, міркування), який належить до художнього, розмовно-побутового, науково-художнього стилю, зрозуміти його зміст. Уміння сприйняти, усвідомити значення загального тону, тембру, сили голосу читця (розповідача) для визначення змісту твору, його емоційного забарвлення. Уміння помітити, оцінити точне, влучне, образне слово й уявити описуване. Уміння скласти свою думку, зв’язати прослухане зі своїм життєвим досвідом.
2. Говоріння (протягом року)
Уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення Уміння читати напам’ять віршовані і прозові тексти. Уміння відтворити, розіграти діалог з прослуханого або прочитаного твору. Уміння скласти діалог за малюнком, описаною ситуацією — з опорою на допоміжні матеріали і без них. Уміння дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування. Уміння переказати (детально, вибірково) текст з опорою на даний або колективно складений план (опорні сполучення слів, а також без опори на допоміжні матеріали. Уміння переказати епізод із переглянутого фільму, передати розповідь почуту в позаурочний час від близьких, знайомих. Уміння висловити свою думку про предмет висловлювання, обґрунтувати її, доповнити текст на основі особистого життєвого досвіду (використовуються тексти-розповіді, описи, міркування). 92
Уміння повторити зразок зв’язного висловлювання, даного вчителем, внести деякі доповнення, зміни до тексту. Уміння скласти зв’язне висловлювання (розповідь, опис, міркування) за малюнком, описаною ситуацією і з опорою на допоміжні матеріали (даний початок, опорні сполучення слів, даний або колективно складений план та ін.). Уміння самостійно скласти висловлювання на задану або вибрану тему, висловити своє ставлення до предмета висловлювання. Уміння оцінювати складені діалог або зв’язне висловлювання — з допомогою вчителя відзначити в ньому достоїнства, бачити те, що потребує доопрацювання. Уміння удосконалювати текст.
3. Читання (протягом року)
Уміння миттєво впізнавати найбільш уживані слова, складені з 3–7 букв, і сполучення коротких слів, складених з такої самої кількості знаків (коли ж, якби я і подібні). Уміння переглядати — миттєво (не читаючи все підряд) розпізнавати окремі характеристики друкованого матеріалу: розрізняти очима в тексті з діалогом слова дійових осіб, виділені з допомогою тире або лапок, а також слова автора; уміння розпізнавати з одного погляду кількість слів у реченні, складеному з 4–5 слів, зміну порядку слів у двох схожих реченнях невеликої довжини. Уміння проглядати заголовок книги, алфавітний довідник і та iн., знаходити в них потрібний пункт. Уміння під час проглядання порівняно невеликої частини попередньо прочитаного тексту (0,5–1 с.) знаходити зазначені елементи змісту: слова, що називають час (місце, причину) дії; абзац, у якому про щось говориться (з опорою на зазначені ключові слова або самостійно), опис у розповідному тексті і т. п. Уміння читати вголос, правильно вимовляти слова з тими особливостями вимови, над якими на уроках велась робота. Уміння інтонаційно правильно читати речення, звертання. Уміння правильно інтонувати речення зі звертаннями, що стоять на початку, в середині, в кінці речення, речення з однорідними членами, в яких є узагальнюючі слова (за зразком, без уживання термінів). Уміння робити усвідомлені паузи в реченні. Уміння розмічати текст при підготовці до виразного читання. Уміння прочитати мовчки 2–3 речення, що відрізняються 1–2 словами і зрозуміти різницю в значенні схожих, але не однакових речень. Уміння прочитати 2–3 речення і знайти серед них те, яке відповідає зазначеному вчителем змісту (використовуються речення довші і порівняно важчі, ніж у 3 класі).
93
Уміння самостійно прочитати і зрозуміти матеріали, що мають комунікативне навантаження: достатньо поширені (порівняно з попереднім класом) інструкції до ігрових і навчальних завдань; взаємне читання учнями коротких висловлювань, складених ними з приводу актуальних для них фактів, подій. Уміння прочитати і самостійно зрозуміти текст, що міститься у вправі підручника.
4. Писемне мовлення (протягом року)
Уміння скласти і записати 3–4 зв’язних між собою речення, які описують зміст малюнка, частину інтер’єру класу, навчальну ситуацію на уроці та ін. Уміння скласти і записати 3–4 запитання на задану тему, а також відповісти на запитання, складені однокласником, використовуючи елементи опису або міркування. Уміння працювати з деформованим текстом: виділяти відсутні абзаци, переставляти частини тексту, вилучати речення, яке не відповідає темі, додавати відсутнє заключне речення, замінювати недоречно повторювані слова, забезпечувати зв’язок між реченнями тексту. Уміння писати детальний або вибірковий переказ (розповідний текст з елементами опису або міркування, 40–60 слів) за колективно і самостійно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали ( подані зачин або кінцівка, ключові сполучення слів та ін.), дотримуючись трьохчастинної структури висловлювання про якийсь факт, подію, почуту учнями за межами школи. Уміння висловити свою думку про те, що є предметом письма, обумовити свою думку. Уміння самостійно скласти письмове висловлювання про прочитаний твір, епізод переглянутого фільму, ситуації з життя класу, або сім’ї та ін.; висловити своє ставлення до предмета висловлювання. Уміння скласти записку, яка містить пояснення якогось факту; привітання, запрошення, а також загадку, лічилку, казку. Уміння обговорити свої письмові роботи в парах, невеликих групах; побачити позитивні сторони роботи, дати пораду щодо її доопрацювання — спираючись на пам’ятку, підготовлену вчителем. Уміння вдосконалювати написане.
ІII. Графічні уміння і навички Закріплення графічних, технічних навичок письма. Удосконалення умінь плавного, ритмічного письма у сітці зошита в одну лінію. Розвиток вільних рухів руки під час виконання розчерків. Вправляння в письмі сполучень: окремих букв і буквосполучень з розчерками у зростаючому темпі. 94
Формування уміння безвідривного поєднання елементів рядкових літер ж, х, ю. Письмо буквосполучень та слів, у яких поступово зростає кількість безвідривно поєднаних літер до 6 графем (сир, вуж, день, глум; злива; земля; очерет, апетит). Запис таких буквосполучень, слів з підручника, словника, спеціальних матеріалів. Вироблення самоконтролю рухових дій у процесі письма таких поєднань. Поступове прискорення письма в міру індивідуальних можливостей. Письмо букв, складів, слів у алфавітний послідовності. Удосконалення уміння писати на дошці без сітки, зберігаючи паралельність рядків та однакову висоту слів. Уміння зображувати від руки умовні позначення, які стосуються речення, слова. Оформлення письмових робіт відповідно до вимог, які зазначені в контролі та оцінюванні письмових робіт. Індивідуальний підхід до удосконалення навичок письма у зошиті та на класній дошці. Закріплення гігієнічних і технічних навичок письма. Удосконалення умінь писати у сітці зошита в одну лінійку. Відпрацювання складних за накресленням великих і рядкових букв, їх поєднань. Диференційований й індивідуальний підхід щодо удосконалення графічних навичок. Запис складів, слів, у яких зростає кількість безвідривно поєднаних букв, типу: лі, ли, ми, ши, су, лу, ну, му, ум, ун, ле, ця, ур, иц, сир, лин, сум, вуж, глум, злива, земля, дятел. Зв’язне, ритмічне письмо слів, речень, тексту. Слова, вимову і правопис яких треба запам’ятати: аеродром, багатий, блідий, боротьба, будь ласка, ввечері, вдень, взимку, влітку; восени, вгору, вліво, вперед, вранці, вчора, гардероб, гектар, гвинтівка, глибина, глибокий, гриміти, держава, дисципліна, здрастуйте, ззаду, знайомий, інженер, кілометр, колосся, криниця, кропива, ліворуч, майстер, механік, мізинець, мільйон, назад, напам’ять, неділя, океан, одинадцять, одягатися, обличчя, письменник, прізвище, прийти, попереду, посередині, проїзний, портрет, праворуч, п’ятдесят, п’ятсот, райдуга, республіка, телеграма, телефон, температура, тепер, тиждень, усний, фартух, футбол, цемент, чернетка, чотирнадцять, шеренга, шістнадцять, шістдесят, шістсот, щогодини, щоденно, щотижня, юннат.
95
Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні знати: — український алфавіт; — звуки і букви української мови (голосні і приголосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні звуки; алфавітні назви букв); — основні фонетичні поняття: склад, наголос, значущі частини слова (основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс); — частини мови та їх граматичні ознаки; — головні і другорядні члени речення; — види речень за метою висловлювання та за інтонацією; — напам’ять до 5 прислів’ів, 6–7 загадок, 7–8 віршів, 4–5 народних дитячих ігор, 3–4 народні казки. Учні повинні вміти: — користуватися правилами гігієни письма; — каліграфічно списувати текст з підручника; — писати під диктовку текст (70–80 слів) із опрацьованими орфограмами та словами, правопис яких треба запам’ятати; — робити аналіз слів нескладних за звуковою структурою; послідовно називати звуки; — визначати голосні і приголосні, наголошені і ненаголошені голосні звуки; — характеризувати приголосні за дзвінкістю і глухістю; твердістю і м’якістю, визначати і співвідносити кількість звуків і букв у словах типу: льон, емаль, дзиґа, щит; — виконувати морфемний аналіз простих за будовою слів: визначати у слові основу, закінчення, корінь, суфікс, префікс; — розрізняти частини мови: іменники, прикметники, особові та вказівні займенники, дієслова, прийменники. Визначати в реченні рід, число, відмінок іменників, прикметників; час, особу, рід (у минулому часі), число дієслів; — виконувати синтаксичний аналіз речень із чотирьох — семи слів, у яких підмет, виражений іменником або особовим займенником у називному відмінку, а присудок — особовими формами дієслова; — визначати вид речення за метою висловлювання (розповідні, питальні і спонукальні), розрізняти речення з окличною інтонацією; — встановлювати зв’язок між словами в реченні; — визначати головні і другорядні члени речення, виділяти з речення словосполучення; 96
— використовувати при побудові текстів синоніми й антоніми, слова вжиті в переносному значенні; — користуватись орфографічним словником; — правильно вимовляти слова української мови; — граматично правильно будувати висловлювання, вживати слова у різних відмінкових формах; — дотримуватись основних етичних правил спілкування; — будувати діалог (5–6 реплік на кожного з учасників), вживаючи слова звертання ввічливості; — будувати зв’язну розповідь за опорними словами і картиною з 7–8 речень (усно) і з 6–7 речень (письмово); — складати усні розповіді за аналогією з прочитаним, за окремими епізодами кінофільму (обсягом 7–8 речень); — будувати усні порівняльні науково-популярні і художні описи за зразком; — складати міркування за даним початком; — писати привітання, запрошення, замітку до стінгазети; — визначати тему, мету тексту, добирати до нього заголовок, членувати текст на логічно закінчені частини, стисло передавати зміст кожної з них (усно); — розрізняти типи текстів (розповідь, опис, роздум), розпізнавати художні і наукові тексти; — усно і письмово (детально і вибірково) переказувати розповідні і описові тексти (обсягом до 90 слів); — знаходити недоліки у власних текстах та усувати їх.
97
програма ЧИТАННЯ
2–4 класи
Пояснювальна записка Курс «Читання» — органічна складова освітньої галузі «Мова і література». Його метою є формування в учнів В учнів першооснов самостійної читацької діяльності, розвиток і виховання особистості молодшого школяра засобами художнього слова. Навчальний предмет «Читання» — багатофункціональний. У процесі його вивчення і здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання (формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її морально-естетичні ідеали, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодшого школяра. Досягнення цілей курсу передбачає вирішення таких завдань: — формувати й розвивати мовленнєві уміння й навички, провідною з яких є повноцінні навички читання; — розвивати інтерес до читання, ознайомлювати учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрово-родових форм; — формувати повноцінне сприймання, розуміння, відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту, дитячої книжки шляхом засвоєння відповідних навчальних і читацьких умінь; — розвивати емоційну й почуттєву сферу учнів, образне мислення, уміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного; — розвивати творчі здібності школярів; — формувати читацьку самостійність учнів; — формувати морально-етичні уявлення і почуття, збагачувати соціальний досвід школярів.
98
Уміння і навички, які формуються на уроках читання, є важливим засобом саморозвитку й самовираження особистості учня. Крім того, вони мають загальнонавчальний характер, є засобом практично всіх навчальних предметів, забезпечують подальше засвоєння систематичних курсів у наступних ланках загальноосвітньої школи. Мовленнєвий розвиток у курсі «Читання» є провідним напрямом. Він зорієнтований на інтенсивне формування, практичну спрямованість мовленнєвої діяльності і здійснюється у взаємозв’язку з іншими уроками, передусім з уроками мови. Програма формує передумови для поступового виховання читацької самостійності молодших учнів. Базовий компонент змісту початкового навчання з читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого. Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними у виборі творів для читання. Тематика творів відображує різнобічність життя і діяльності дітей, їхню взаємодію з навколишнім світом, передбачає ознайомлення з історичним минулим українців, а також з пригодницькою літературою, фантастикою. Для кожної вікової групи у різному співвідношенні представлені теми і жанри. Тематичні й жанрові пріоритети змінюються від класу до класу з урахуванням розширення світогляду молодшого школяра, його соціального досвіду, пізнавальних та читацьких інтересів, обумовлюються рівнем складності художньої форми та ідеї, засобів їх вираження, обсягом текстів та особливостями художнього сприймання молодших учнів. Коло читання охоплює доступні цій віковій групі учнів жанрово-родові форми художніх, науково-художніх, фольклорних творів української та зарубіжної літератури, періодики, довідкової літератури. Художньо-естетичний принцип передбачає відбір високохудожніх творів словесного мистецтва за критеріями естетичної цінності. Зміст відібраних творів розкриває перед читачем багатство навколишнього світу і людських взаємин, сприяє розвитку почуття гармонії і краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності. Літературознавчий принцип передбачає введення до системи підготовки дитини-читача елементарних літературознавчих понять, які засвоюються учнями практично, на рівні уявлень. Він реалізується в процесі практичного елементарного аналізу літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої почуття, ідеї, ставлення до дійсності. Під час аналізу твору зазначений принцип передбачає усвідомлення на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрова специфіка твору, композиція, система персонажів, засоби художньої виразності. 99
Основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Усвідомлення жанрової специфіки творів. Смисловий і структурний аналіз творів. Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору. Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного. Коло читання Коло читання молодших школярів охоплює твори для дітей цієї вікової групи з кращих надбань української та зарубіжної літератури. Твори усної народної творчості — малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор; легенди, казки. Літературні казки українських та зарубіжних авторів. Твори українських письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання. Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури. Дитяча періодика: газети і журнали. Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей. За жанрово-родовими формами — це епічні твори: казки, байки, оповідання, повісті, повісті-каїки; ліричні: пейзажна лірика, сюжетна лірика, віршіроздуми; драматичні: дитячі п’єси. За тематичним спрямуванням — твори про природу у різні пори року; твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї, школі; ставлення до природи, людей, праці; твори, у яких звучать мотиви любові і пошани до різної землі, мови, традицій українського та інших народів; які містять морально-етичні поняття (добро, співчуття, людяність, честь, дружба і та ін.); гумористичні твори; науково художні твори про живу і неживу природу; пригодницькі твори, фантастика. Формування і розвиток навички читання Протягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін. Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них як окремо, так і в сукупності, підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість передбачає розуміння більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту кожного речення тексту, смислових зв’язків між ними і частинами тексту, фактичного змісту тексту, основного його смислу. 100
Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання — вголос і мовчки. Читання вголос — це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки — читання «очима», без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос. У 1–2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3–4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання. Літературознавча пропедевтика Передбачає ознайомлення школярів (на елементарному рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу твору. Так, в учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ — у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), про тему та основну думку твору. Хоча у програмі літературознавчу пропедевтику виділено в окрему змістову лінію, відпрацювання окреслених понять здійснюється у процесі всіх видів читацької діяльності. Усвідомлення жанрової специфіки творів Під час навчання молодші школярі ознайомлюються зі значущими одиницями художніх, науково-художніх текстів, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казку, оповідання, вірш, байку, малі (фольклорні форми (загадка, прислів’я); ігровий фольклор (скоромовка, лічилка, календарно-обрядова поезія тощо). Засвоєння школярами літературних форм, її жанрової специфіки організується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Так, учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох 101
епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3-го класу. Лірична поезія доступніша учням 4-х класів. Методика опрацювання літературного матеріалу, його розташування по класах здійснюється таким чином, щоб поступово змінювалось сприймання дитиною твору, поступово ускладнювалися способи його прочитання, усвідомлення, відтворення. Смисловий і структурний аналіз твору Аналіз літературного твору ґрунтується на особливостях сприймання молодшими школярами літератури як мистецтва слова. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту — це сприймання художнього образу, усвідомлення художньої ідеї твору, науковохудожнього — розуміння передусім смислових зв’язків, узагальнених висновків, істотних ознак, понять, явищ (наприклад, природничого, історичного змісту тощо). Ці завдання зумовлюють вибір засобів для їх розв’язання, тобто визначають, які літературознавчі знання і в якому обсязі будуть потрібні учням, які спостереження за жанровою специфікою того чи іншого твору варто зробити, які прийоми аналізу тексту виявляються найбільш доцільними тощо. Аналізу тексту передує первинне цілісне, безпосереднє, емоційне сприймання учнями твору, цілеспрямоване перечитування, обдумування цілісного змісту та окремих його фрагментів. У процесі такої аналітико-синтетичної діяльності учні розмірковують над тим, як починається твір, яким чином далі розгортаються події, чим він закінчується. Предметом цілеспрямованого аналізу стає виявлення смислових зв’язків між персонажем, місцем дії і подіями в епічному творі. Усвідомлення цих зв’язків складає основу початкового уявлення про сюжет і композицію художнього твору. Аналізу підлягають не всі елементи тексту, а лише ті, які найбільш яскраво виражають ідею твору, що вивчається. Глибшому сприйманню змісту твору, у якому відображено процес становлення характеру персонажа, сприятиме аналіз композиції (використовується прийом складання плану). Це дасть змогу виявити причиново-наслідкові зв’язки між епізодами, мотиви вчинків героя, простежити розвиток якостей його особистості. У пейзажній ліриці найголовнішим для усвідомлення ідеї твору є виявлення сили і динаміки почуттів поета, сприймання засобів художньої виразності, за допомогою яких автор створює художній образ природи.
102
Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору Цілісне сприймання змісту твору, усвідомлення його ідеї нерозривно пов’язане з умінням сприймати засоби художньої виразності відповідно до їх функцій у художньому творі. Основою такого сприймання й оцінки зображуваного є уявлення про слово як засіб створення художнього образу. Учні під керівництвом учителя навчаються бачити особливості авторського вибору слова, засоби вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв. Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає змогу повніше відтворити в уяві картини життя, змальовані письменником, встановити зв’язок між ними, зрозуміти авторську позицію, що в свою чергу сприяє проникненню в емоційну тональність твору. Оволодіння цими читацькими аналітичними уміннями створює умови для розвитку у школярів здатності емоційно точно реагувати на зміст прочитаного (прослуханого) твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, формувати уміння відбирати і використовувати для власних оцінних суджень адекватні мовленнєві засоби. Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках читання і в позаурочний час. Дня стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок. віршів тощо. Визначені змістові лінії курсу «Читання» є наскрізними — від 2 до 4 класу. У програмі вони представлені автономно, однак у навчальному процесі реалізуються комплексно, у взаємозв’язку: формуються і навичка зіпання, і процес сприймання, розуміння тесту твору і та ін. Методична реалізація змісту курсу «Читання» потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, відбору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів. За структурою уроки читання, як правило, присвячені вивченню нової теми, зокрема, центральним етапом є робота над текстом твору. Вибір методів і прийомів має широкий діапазон: розповідь, бесіда (вступна, узагальнююча), самостійна робота учнів з текстом, смисловий і структурний аналіз, виразне читання вчителя, постановка проблемних і пізнавальних завдань, комплексне поєднання слова вчителя з художніми ілюстраціями і фонозаписами, ігрові прийоми, конструювання і переконструювання тексту, інсценізація, різні види завдань літературнотворчого характеру і та ін. 103
У поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути до активізації пізнавальної і емоційно-почуттєвої сфери учнів, залучення їх до діалогічної взаємодії з текстом, самовираження у творчій діяльності. Робота з текстом повинна мати системний характер. Його повноцінне сприймання і розуміння передбачає взаємодію мотиваційного, змістового, операційного компонентів читацької діяльності, поетапність досягнення смислової і образної цінності твору. У структурі уроків читання це виявляється в емоційній і змістовій підготовці дітей до сприймання твору, роботі з текстом, до читання (вправляння у правильності читання, прогностичності уміння, вибіркове пояснення слів-виразів, розгляд ілюстрацій тощо); усвідомлення тексту у процесі читання (супровідна словникова робота, коментар фактів, подій); робота з текстом після читання (розуміння художніх засобів, смислів шляхом визначення причиново-наслідкових зв’язків, оцінних суджень, головної думки). Повторне звернення до тексту має на меті його поглиблений смисловий і структурний аналіз, який дає змогу якнайповніше сприйняти й усвідомити ідейну та образну значущість, створити передумови для виконання учнями творчих завдань у зв’язку з прочитаним (творчий переказ, твори за аналогією, реконструювання тексту, віршування, складання загадок тощо). Особливу увагу слід приділити розумінню учнями текстів. Безпосереднє, первинне розуміння досягається відразу, воно зливається по суті із сприйманням. Опосередковане розуміння розгортається поступово. Це — складна аналітико-синтетична діяльність, яка охоплює різні мислительні операції, має емоційне забарвлення. Розуміння тексту залежить від особистого досвіду, техніки читання, розвитку пам’яті, емоційного стану читача. Повне відтворення учнями тексту ще не гарантує його достатнього розуміння. Якщо школяр розуміє прочитане, він знаходить істотні ознаки й зв’язки у зображуваному, диференціює істотне і неістотне, порівнює, висловлює оцінні судження тощо. Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує глибокої індивідуалізації читацької діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень (зокрема, темп читання, виразність) характерологічних особливостей учнів. Цей підхід має відобразитися і в диференціації змісту, і в складності домашніх завдань, зокрема, якомога ширше слід застосовувати завдання на вибір, творчу роботу з текстом. Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів на уроках знаходить своє продовження й розвиток в організації позакласного читання, яке є невід’ємною складовою курсу «Читання». Із загальної кількості годин у кожному класі виділяється 17 годин на проведення уроків позакласного читання. 104
2 клас (4 годин на тиждень)
Орієнтована тематика читання У світі казки чарівної. Українські народні та літературні казки, дитячі ігри, пісеньки, скоромовки, загадки, в яких прославляються добро, щирість, бажання допомогти людям; відповідальність за свої вчинки. Мова казок, пісень, загадок та ін. Осінь щедра, осінь золотава… Природа ранньої, золотої та пізньої осені, передана за допомогою художніх образів у творах різних жанрів. Ставлення людини до краси природи, турбота про її збагачення, збереження; дотримання народних звичаїв та обрядів у цю пору року. Спостереження за структурою описів, оповідей у творах про осінь. У колі рідної сім’ї. Оповідання, казки, вірші, прислів’я, загадки, скоромовки про становлення дитини як члена родини, її ставлення до рідних та близьких людей, родинні зв’язки, традиції, поняття про національні особливості, родовід. Інтереси, запити сучасної дитини; культура спілкування. Шкільними стежинами. Твори різних жанрів про дитину-школяра, про ставлення її до навчання, друзів, ровесників, учителів. Світ захоплень, дитячих розваг. Джерела народної мудрості й доброти. Народні казки переважно морально-етичного змісту. Виховання в учнів поваги до різних народів, усвідомлення неповторності кожної нації; формування уміння знаходити загальнолюдські цінності у народній творчості різних народів. Зима-білосніжка. Твори класичної й сучасної дитячої літератури про природу взимку, зустріч Нового року. Народні традиції і звичаї. Оповідання, казки, вірші, загадки, прислів’я про працю людей узимку. Зимові розваги дітей. Турбота людей про тварин і птахів узимку. Цікавий світ навколо тебе. Казки, оповідання, науково-пізнавальні тексти про цікаве й незвичне у світі природи, людських стосунках. Пробудження інтересу учнів до тваринного і рослинного світу, технічних досягнень; твори, які допомагають дітям пізнати навколишній світ. Рідна земля. Вірші, народні пісні, прислів’я, оповідання, казки про рідний край, землю батьків, Батьківщину. Відновлення народних традицій. Письменники діаспори про Україну. 105
А вже весна, а вже красна. Твори різних жанрів про пробудження природи, її красу і неповторність Ставлення людини до природи, турбота про її збереження і збагачення. Весняні звичаї та обряди. Роковини великого поета України Т. Шевченка. Рідна матуся. Вірші, народні колискові пісні, казки, оповідання, прислів’я про матір, бабусю, сестричку. Виховання любові до найдорожчої людини, бажання їй допомагати, приносити радість. Народний звичай відзначати свято Матері в травні місяці. І вкрилися луки цвітом, вітаючись із літом. Твори різних жанрів про природу рідного краю влітку. Праця людей влітку. Турбота дорослих і дітей про збереження і збагачення природи. Літній відпочинок. Казки народів світу. Розширення та поглиблення уявлення дітей про морально-етичні цінності через казки різних народів світу. Вчити зіставляти, порівнювати, класифікувати дійових осіб, їхні вчинки. Розширювати діапазон уявлень про спільність тематики казок різних народів світу. Твори, рекомендовані для вивчення напам’ять: Про зайчика (з народного). О. Олесь. Ялинка. У цьому дворку, як у вінку (з народного). М. Вороний. Сніжинки. Л. Глібов. Веснянка. Леся Українка. На зеленому горбочку. М. Рильський. Річка.
Формування і розвиток навички читання 1. Спосіб читання Формування навичок усвідомленого, правильного, плавного читання цілими словами вголос. Формування початкових умінь читати мовчки. 2. Темп читання Формування прийомів розвитку темпу читання вголос, розширення оперативного поля читання. Формування уміння уповільнювати та пришвидшувати темп читання (за завданням учителя), співвідносити темп читання зі змістом твору. 3. Правильність читання Удосконалення звукової культури мовлення: розвиток чіткої дикції на основі введення спеціальних вправ для розминки і тренування артикуляційного апарату, для відпрацювання правильної вимови звуків рідної мови в словах і фразах. Навчання правильної (за нормами орфоепії) вимови слів та правильного їх наголошування під час читання. 106
4. Усвідомленість читання Смислове розуміння слів у тексті як у прямому, так і в переносному значеннях; усвідомлення смислових зв’язків між реченнями і частинами тексту. Розвиток смислової здогадки (антиципації). Цілісне сприймання і розуміння тексту. 5. Виразність читання Формування умінь дотримуватися пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, обумовлених розділовими знаками і змістом тексту. Формування найпростіших прийомів регулювання темпу читання, сили голосу, тону залежно від змісту та жанрової специфіки твору.
Літературознавча пропедевтика Тема та основна думка твору (про кого, про що йдеться у творі? Що основне хотів сказати письменник?). Сюжет і композиція (без уживання термінів; на матеріалі невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх текстів). Послідовність подій у творі, їх причиново-наслідкові зв’язки, випадок, епізод. Герой (персонаж) твору; вчинки героя, портрет, мова. Автор твору (початкове уявлення про те, як пов’язані автор — твір — тема). Мова художнього твору (образність і точність слововживання). Жанр (ознайомлення з найпростішими жанровими особливостями дитячого ігрового фольклору, загадки, казки, вірші, оповідання).
Усвідомлення жанрової специфіки творів — впізнавання і називання жанру твору Дитячий ігровий фольклор. Ознайомлення учнів із зразками дитячої фольклорної поезії; розучування і відтворення їх в ігровій формі, опредмечування змісту (ілюстрування, ліплення, інсценізація тощо). Загадка — популярний жанр народної творчості, що розповідає про предмет, явища, їх істотні ознаки, але не називає їх. Образність у зображенні предмета загадки. Формування у дітей уміння порівнювати предмети, явища загадки і відгадки, знаходити в них спільне. Українські народні та літературні загадки. Казка як фольклорний художній твір, у якому є вимисел, фантазія. Народні казки про тварин. Герої казок про тварин, їхні вдача, вчинки. Послідовність і розвиток подій у казках про тварин. 107
Казкові прикмети: традиційні зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, звертання. Поняття про літературну казку. Вірш. Графічна форма тексту. Рима, ритм, настрій у вірші; автор твору, думки і почуття автора. Декламація віршів. Інтонаційні мовні та позамовні засоби виразності (сила голосу, темпоритм, тон, міміка, жести). Виявлення ознак (слів, словосполучень, розділових знаків у тексті), що вказують на необхідність зміни засобів виразності під час читання (декламації). Найпростіші прийоми заучування віршів напам’ять (за опорними малюнками, опорними словами). Розвиток поетичного слуху. Спостереження за звукописом. Оповідання як невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя. Реалістичність подій у творі. Персонажі (герої) оповідання, їхні вчинки, мотиви поведінки. Автор оповідання, його ставлення до героя, його вчинків. Тема, основна думка твору.
Смисловий і структурний аналіз тексту Формування умінь знаходити і пояснювати смислові зв’язки між реченнями, частинами тексту. Поняття про абзац. Усвідомлення ролі абзаців у тексті. Послідовність подій у творі, орієнтування у структурі тексту: зачин, основна частина, кінцівка. Формування умінь складати картинний план, простий план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою епічних творів. Формування умінь розуміти запитання вчителя до тексту, точно і змістовно відповідати на нього, знаходити в тексті речення, які підтверджували б висловлену думку. Формування уміння ставити запитання до тексту (під керівництвом учителя). Заголовок. Формування умінь усвідомлювати зв’язок заголовка твору із змістом, основною думкою, добирати варіанти заголовків до тексту, вибирати найбільш вдалий. Розвиток смислової здогадки — антиципації під час читання (слухання), умінь прогнозувати орієнтовний зміст тексту на основі заголовка, ілюстрацій. Розвиток умінь свідомо перечитувати текст з метою отримання відповіді на поставлене запитання. 108
Розвиток умінь правильно і точно називати персонажів твору, в т.ч. з використанням характеристик, поданих у творі (наприклад, лінива дівчинка, заєць-боягуз). Формування умінь знаходити в тексті ключові слова, а також слова і речення для характеристики героя (опис зовнішності, мова), подій, місця дії і та ін.; формування умінь визначати тему та основну думку твору (з допомогою вчителя).
Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту твору Практичне ознайомлення учнів із засобами художньої виразності у тексті (епітет, порівняння, метафора). Вживання слів у тексті в переносному значенні. Формування умінь відтворювати уявні образи на основі зіставлення реалістичного і образного опису предмета чи явища. Формування умінь передавати свої враження, почуття від прочитаного за допомогою зв’язних висловлювань та ілюстрацій, відтворювати зміст тексту з урахуванням специфіки мови твору, використовувати яскраві, образні вислови, вжиті в тексті твору. Формування умінь визначати загальний емоційний настрій твору, адекватно емоційно реагувати на його зміст. Розвиток в учнів здатності відчувати радість, задоволення від повторного слухання чи перечитування творів художньої літератури. Формування умінь використовувати відповідну лексику твору для характеристики персонажа, висловлювати найпростіші оцінні судження про вчинок героя, його ставлення до природи, людей, рідної землі і т. п., умінь обґрунтовувати свої судження.
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного Ілюстрування художніх образів твору, зіставлення виконаних малюнків з картинами, створеними письменником. Створення ігрових ситуацій, у яких учні виступають у ролі авторів, акторів і глядачів. Колективне складання варіантів кінцівок до відомих казок. Складання письмових творів-мініатюр про казкових героїв. Складання усних оповідань (розповідей) від імені одного з героїв (за поданим планом); інсценування прочитаного. Заповнення пропусків у художньому описі предмета. Складання загадок, лічилок, небувальщин тощо. Віршування (з допомогою вчителя). 109
Основні навчальні результати Учні повинні знати: — прізвища, імена письменників, з творами яких неодноразово зустрічались під час навчання (5–6); — назви найвідоміших фольклорних казок, які вивчались протягом року; — напам’ять 6–7 віршів та прізвища, імена їх авторів, 2–3 скоромовки; — відповідну оцінну лексику (чесний, працьовитий, добрий, сміливий, хоробрий, боягуз, лінивий і т. п.). Учні повинні вміти: — уважно слухати читання вчителем літературного твору, розуміти його фактичний зміст, відповідати на запитання за прослуханим; — правильно, плавно, свідомо читати вголос цілими словами у темпі 40–60 слів за хвилину наприкінці навчального року (допускається поскладове читання важких для дітей цієї вікової групи слів); — користуватися найпростішими інтонаційними засобами виразності: дотримуватись пауз, обумовлених розділовими знаками в тексті; інтонувати кінець речення; регулювати темп читання, силу голосу (за завданням учителя); — розрізняти казку, вірш, оповідання, загадку, скоромовку (практично); — визначати послідовність подій у творі (що було спочатку, потім, чим закінчується твір?); — знаходити в тексті речення, які підтверджують усне висловлювання; —знаходити в тексті слова, вирази, які характеризують героїв твору, їхню поведінку, події (з допомогою вчителя); — розрізняти у тексті мову автора і мову дійових осіб; — пояснювати зв’язок заголовка із змістом твору: чому так названо твір? (У випадках, коли заголовок прозоро відображує основний зміст); — складати картинний план, простий план до невеликого за обсягом та нескладного за будовою тексту (з допомогою вчителя); — правильно і точно (як у тексті) називати персонажів твору; — давати найпростіші оцінні судження поведінки, вчинків персонажів з використанням відповідної оцінної лексики; — визначати загальний емоційний настрій твору (з допомогою вчителя); — близько до тексту розповідати невеликі за обсягом казки, оповідання; — користуватися найпростішими прийомами заучування напам’ять віршів (за опорними малюнками, опорними словами); — після попередньої підготовки виразно декламувати вивчені вірші; — помічати, пізнавати у тексті яскраві, образні слова, вирази (епітети, порівняння, метафори — без вживання термінів), на елементарному рівні пояснювати, з якою метою використовуються у тексті ці засоби виразності; 110
— визначати тему та основну думку твору (з допомогою вчителя); — користуватися запитаннями і завданнями до тексту, розділу (у навчальній книжці); — брати участь у найпростіших формах інсценізації (читання за ролями, передача голосом, жестами, ходою, мімікою вдачі, рис характеру персонажів казок тощо). 3 клас (3 годин на тиждень)
Орієнтовна тематика читання З чистого джерела народної мудрості. Народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, скоромовки, загадки, прислів’я, притчі, казки, легенди про внутрішній світ дітей і дорослих. Наступність поколінь, дотримання і збереження народних традицій, ставлення людини до навколишнього середовища, речей і до самої себе. В осінні барви-шати вдяглися ліси й поля. Твори різних жанрів про природу восени; художні образи осені; ставлення дорослих і дітей до природи, захоплення красою рідного краю в цю пору року; турботи людей про збереження і примноження краси і багатств природи. Народні традиції та обряди восени. Роде наш красний. Народні пісні, біблійні легенди, байки, казки, оповідання про родину, рід, народ, про взаємозв’язки поколінь, духовність людини. Розширення уявлень про родинні стосунки, звичаї й обряди в українській родині. Ставлення до менших і старших у сім’ї. Виховання доброти, чуйності, милосердя, відповідальності за доручену справу. Значення гумору в житті, уміння висміяти недоліки в поведінці та характері однолітків без приниження їхньої гідності. Народні звичаї, обряди. Твори різних жанрів про народні звичаї, обряди. Розширення уявлень про походження народних звичаїв, народних символів українців. Твори про відношення людини до свого життя, життя інших, до членів своєї родини, опираючись на біблійні заповіді. Землю красить сонце, а людину-праця. Твори різних жанрів про працю людини. Милування витворами талановитих майстрів, художників, музикантів. Твори про ставлення дітей до праці, про їхнє бажання оволодіти секретами майстерності. Ось прийшли морози і зима настала. Образ зими в оповіданнях, віршах, піснях, загадках, казках, прислів’ях. Життя людей і тварин узимку. Зимові свята, обряди, звичаї. 111
Світ у мені і я у світі. Оповідання, вірші, пісні, розповіді про внутрішній світ дитини, становлення її як особистості. Складність сприймання дитиною буття. Формування власного бачення світу. Перші сприйняття і розуміння загальнолюдських цінностей. Прийди, весно, з радістю! Твори різних жанрів народної творчості, класичної і сучасної української літератури про природу напровесні, в середині та в кінці весни; милування людини красою природи. Турбота про її збереження і примноження. Народні обряди і звичаї весною. Українські письменники для дітей. Ознайомлення учнів з творами для дітей Олени Пчілки, М. Рильського, М. Стельмаха, Марійки Підгірянки, Н. Забіли, П. Воронька. Підготовка молодших школярів до монографічного вивчення творчості письменників. Визначення жанру, теми, проблеми, яку той чи інший письменник порушує в творі. Давно те діялось. Легенди, народні пісні, оповідання, вірші, науковопізнавальні тексти про народження української держави. Твори про перші міста Київської Русі, про виникнення Запорізької Січі, про запорізьких козаків — відважних захисників України, про життя людей у ті часи. Ясне сонечко — рідна матінко Вірші, дитячі колискові пісні, оповідання про найдорожчу в світі людину — матір, шанобливе ставлення до неї старших і молодших членів родини; праця матері-жінки вдома і на виробництві. Надходить літо. Твори різних жанрів про природу влітку. Сприймання краси природи людьми різного віку. Народні традиції і обряди в літню пору. Краса природи, зображена письменниками, композиторами, художниками. Ставлення до зображуваного. Із скарбниці казкарів світу. Ознайомлення учнів з найвідомішими казкарями світу. Поняття про літературну казку. Зміст літературних казок. Порівняння їх з народними. Твори, рекомендовані для вивчення напам’ять: Вийшли в поле косарі (народна пісня). Ходить гарбуз по городу (народна пісня). Л. Глібов. Коник-стрибунець. Ой є в лісі калина (народна пісня). Щедрівка (на вибір). Леся Українка. Як дитиною бувало… І. Франко. Дивувалась зима. Т. Шевченко. Тече вода з-під явора… П. Грабовський. Веснянка. В. Самійленко. Вечірня пісня.
Формування і розвиток навички читання Розвиток правильного, свідомого, виразного читання вголос цілими словами та групами слів. 112
Формування і розвиток умінь з допомогою вчителя, а також самостійно вибирати та застосовувати під час читання мовленнєві засоби виразності (тон, темп, гучність, логічний наголос, логічні паузи). Інтенсивне формування і розвиток продуктивних способів читання мовчки (очима, без зовнішніх мовленнєвій рухів, свідомо). Застосування різних видів вправ, спрямованих на розвиток мовленнєвого апарату, розширення оперативного поля зору; правильності, безпомилковості сприймання тексту; розвиток смислової здогадки (антиципації); розвиток темпу читання вголос і мовчки; розвиток уваги і пам’яті у процесі сприймання.
Літературознавча пропедевтика Тема та основна думка твору. Формування умінь самостійно усвідомлювати, визначати тему твору та основну думку (з допомогою вчителя). Сюжет і композиція (без уживання термінів). Пейзаж, портрет, діалоги як найпростіші елементи композиції твору. Початок, основна частина, кінцівка твору як основні елементи сюжету, їх взаємозв’язки. Герой (персонаж) твору. Визначення головного й другорядних персонажів твору; позитивного та негативного героїв твору (з допомогою вчителя). Автор твору. Усвідомлення взаємозв’язків: автор — твори — книжки; автор — теми. Епізоди з життя і діяльності письменника. Мова твору. Яскраві, точні, образні вислови для характеристики персонажів, опису природи. Розвиток умінь виділяти в тексті епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів, практично), з’ясовувати їх роль у творі. Ставлення письменника до зображуваних подій і персонажів. Жанр. Ознайомлення з найпростішими жанровими ознаками героїкофантастичних (чарівних) казок, прислів’їв, приказок, байок, акровіршів, оповідань, повістей, п’єс; з особливостями науково-художніх творів. Розвиток умінь самостійно визначати, усвідомлювати жанрові особливості творів, що вивчалися в 2 класі.
113
Усвідомлення жанрової специфіки творів Формування і розвиток умінь усвідомлювати казку як твір, у якому є вимисел, фантазія. Народні героїко-фантастичні (чарівні) казки. Спостереження за структурними особливостями цих творів. Особливий характер вимислу та фантазії таких казок: таємничі, зачаровані. незвичайні місця, предмети, істоти; надзвичайна сила, чудесні перетворення та ін. Герої (персонажі) героїко-фантастичних казок, їхні вчинки, мотиви поведінки (з допомогою вчителя). Добро і зло в казці. Розширення уявлень учнів про літературну казку та її авторів. Прислів’я і приказки як короткі, влучні, образні вислови повчального змісту. Тематика прислів’їв. Формування умінь вибрати з низки прислів’їв таке, що найточніше відображує основну думку твору. Спостереження за використанням прислів’їв і приказок у художніх творах та мовленні людей. Вірші. Розширення і поглиблення знань, умінь учнів про жанрові особливості віршів (рима, ритм, настрій, мелодика, уявні картини). Тематика дитячих віршів. Спостереження за мовою віршів. Акровірш (акростих) як особлива форма вірша (віршованої загадки), у якому початкові літери рядків, прочитані згори вниз, становлять слово чи словосполучення. Оповідання. Поглиблення знань, умінь щодо структурних особливостей оповідання, типів персонажів, тематики дитячих оповідань. Формування умінь усвідомлювати умовність подій у літературному творі, їх відмінність від реальних, життєвих. Привернення уваги учнів до особистості автора твору. Байка як невеликий за обсягом, здебільшого віршований твір, у якому в гумористичній, алегоричній формі зображуються людські вчинки, характери, недоліки. Герої (персонажі) байок. Мораль, повчання, висновок у байці. Повість як прозовий твір, у якому мають місце кілька подій; відмінність від оповідання. Герої (персонажі) повістей. Повість-казка, її відмінність від казки та оповідання. П’єса як драматичний твір, написаний для вистави. Дійові особи. Діалогічний характер побудови п’єси. Діалоги і монологи у п’єсі. Слова автора. Дії (картини) у п’єсі. Поняття про науково-художній твір, у якому органічно поєднуються художній вимисел з науковими фактами, знаннями, реальними, історичними подіями. 114
Смисловий і структурний аналіз тексту Смисловий і структурний аналіз тексту має практичну спрямованість і здійснюється у процесі його багаторазового перечитування, під час якого учні поступово готуються до глибшого аналізу та синтезування прочитаного, тобто узагальнення. У 3 класі продовжується формування умінь, що були об’єктом роботи у 2 класі, а також вводяться у читацьку діяльність нові уміння і способи опрацювання тексту. Зокрема, удосконалення умінь знаходити і пояснювати зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; самостійне визначення послідовності подій у творі і орієнтування у структурі тексту: зачин (початок), основна частина, кінцівка. Самостійне складання простого плану до невеликих за обсягом і нескладних за будовою оповідань, науково-художніх текстів. Користування планом для переказу прочитаного. Розвиток умінь запитувати і відповідати на матеріалі прочитаних текстів; ставити запитання до тексту; вступати в діалог (5–6 реплік) на основі прочитаного. Формування уміння аналізувати тексти з метою знаходження перших ознак описуваних предметів, явищ, подій, персонажів твору, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, визначення нового, невідомого, узагальнення, доведення тощо. Формування уміння з допомогою вчителя та самостійно виділяти головне в прочитаному тексті; співвідносити головну думку прочитаного із заголовком, з прислів’ям, з ілюстраціями; знаходити в тексті слова, вислови, речення, які є ключовими для розуміння тексту, характеристики персонажів. Формування уміння розрізняти у творах елементи розповіді, опису, міркування.
Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору Розширення і поглиблення в учнів уявлень про епітет, порівняння, метафору; їх роль, різні форми вираження; усталені епітети, порівняння, метафори в усній народній творчості й у творах письменників. Самостійне знаходження у тексті слів, що мають переносне значення, пояснення їх значень на прикладах. Формування умінь визначати настрій, загальну тональність твору; висловлюватись про враження від прочитаного. Формування художньо-образного мислення, основою якого є емоційночуттєве сприймання і аналіз учнями прочитаного, а результатом — оцінні судження, почуття, милування красою художнього слова. 115
Формування в учнів у співпраці з учителем досвіду сенсорного естетичного сприймання художніх творів через аналіз зображення словом кольорів, форм, звуків природи.
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного У 3 класі на новому змісті продовжується залучення учнів до тих видів творчих завдань, які виконувались у 2 класі, з деяким їх ускладненням. Зокрема, колективне та індивідуальне складання варіантів кінцівок до літературних казок, творів-мініатюр про казкових героїв і власні спостереження; складання розповідей від імені одного з героїв твору, заповнення пропусків у прозових і віршованих творах; інсценування прочитаного. Ознайомлення і практичне використання у співпраці з учителем прийомів складання казок, загадок, лічилок за аналогією, зразком і самостійно. Виконання творчих завдань на основі сприймання різних видів мистецтва: творів письменників, художників, композиторів. Основні навчальні досягнення на кінець року Учні повинні знати: — прізвища, імена письменників-класиків та їхні твори, з якими ознайомились під час навчання; — напам’ять 7–8 віршів, прізвища, імена їхніх авторів; 5–6 прислів’їв. Учні повинні вміти: — правильно, свідомо читати вголос цілими словами та групами слів у темпі, не нижчому 70 сл./хв; — володіти продуктивними способами читання мовчки (самостійно та з допомогою вчителя); — усвідомлено й достатньо повно сприймати й розуміти фактичний зміст того, що читає вчитель або однокласники; — готуватись до виразного читання (переважно самостійно): визначати загальний емоційний настрій твору, окремих його частин; емоційний стан героїв; ставлення автора до описаних подій, персонажів; вибирати та застосовувати під час читання відповідний темп, силу голосу, тон; робити паузи, обумовлені розділовими знаками в середині та в кінці речень; виділяти голосом важливі слова, словосполучення; — розрізняти та називати вивчені твори за жанровими ознаками; — визначати тему та основну думку твору (переважно самостійно); — самостійно складати простий план твору; — зв’язно, логічно, послідовно переказувати (з урахуванням виду переказу) зміст тексту; 116
— знаходити в тексті епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів), пояснювати їх роль у творі; — висловлювати власне ставлення до подій, вчинків персонажів, спираючись на зміст твору; — розуміти і формулювати (самостійно та з допомогою вчителя) запитання, відповіді на які дає текст. 4 клас (3 годин на тиждень)
Орієнтовна тематика читання Усна творчість народу мого. Різні жанри усної народної творчості, у яких розкриваються моральні якості людини (працелюбність, доброзичливість, розважливість, мудрість, милосердя, відповідальність). Засудження хитрощів, пожадливості, байдужості, заздрощів, жорстокості, грубощів. Народні звичаї, обряди. Виділення спільного і відмінного у творах різних жанрів, вивчених у 1–2-х класах. Зростайте справжніми людьми. Становлення дитини як особистості: прагнення удосконалювати себе, розрізняти добре й лихе, висловлювати оцінні судження, наслідувати позитивні риси літературних персонажів. Поглиблювати і розширювати знання про народні звичаї, традиції, обряди. Краса землі — краса життя. Оповідання, вірші, казки, пісні, притчі, легенди, прислів’я, приказки, загадки про природу і життя. Краса природи, землі, рідного краю, оспівана поетами і прозаїками, композиторами і художниками. Пошук людиною шляхів збереження природи, рідної землі. На світі є одним-одна Вкраїна. Твори різних жанрів про Україну. Зображення в творах праці, доброти народу, життя українців за межами України. Творці прекрасного і величного. Розповіді про видатних діячів науки і культури, які своєю працею створювали матеріальні й духовні цінності для народу. Народні умільці. Видатні письменники України. Видатні письменники України — Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Коцюбинський. Короткі розповіді про письменників та їхні твори для дітей. Давно те діялось. Народні звитяжці. Твори різних жанрів про минуле укрїнського народу, його мрії про покращення життя; про звільнення від внутрішніх і зовнішніх ворогів, про бажання жити в дружбі і взаємодопомозі. Народні звитяжці. 117
Святе слово — рідна мати. Легенди, народні перекази, оповідання, казки, вірші, пісні, прислів’я про матір. Схиляння перед красою, скромністю, святістю жінки-матері. Образ матері в різних видах мистецтва. Свято Матері. Видатні жінки України. Твори зарубіжних письменників. Твори для дітей видатних письменників світу. Ознайомлення учнів з елементами світової культури. Порівняння розділів за проблематикою «Казки народів світу», «Із скарбниці відомих казкарів». Твори, рекомендовані для вивчення напам’ять: О. Олесь. Білі гуси. М. Коцюбинський. Опис ниви з оповідання «Харитя» (уривок за бажанням дітей або за вибором учителя). Л. Глібов. Стоїть гора високая. Лебідь, Щука і Рак (байка). Т. Шевченко. Садок вишневий коло хати. Леся Українка. Давня весна.
Формування і розвиток навички читання Удосконалення навичок свідомого, правильного, виразного читання вголос з дотриманням основних норм літературної вимови. Самостійний вибір та правильне застосування під час читання інтонаційних та позамовних засобів виразності відповідно до знакової структури художніх, науково-художніх та науково-пізнавальних текстів, за допомогою яких учень виражає своє ставлення до змісту прочитаного. Удосконалення навички усвідомленого, у відповідному темпі читання мовчки різних за обсягом та жанровою специфікою текстів.
Літературознавча пропедевтика Тема та основна думка твору. Розвиток умінь самостійно усвідомлювати та визначати тему і основну думку твору; розуміти основний смисл описаних фактів, подій, вчинків персонажів. Сюжет і композиція (без уживання термінів). Факти, події, випадки, пригоди, характери персонажів у художньому творі, їх взаємозв’язки. Усвідомлення взаємозв’язків: вчинок персонажа — розвиток подій у творі. Цілісність, зв’язність художнього, науково-пізнавального текстів. Герой (персонаж) твору. Головний і другорядні персонажі у творі, стосунки між ними. Мотиви вчинків персонажів. Самостійне визначення типу персонажа (позитивний, негативний) власне ставлення до героїв твору, обґрунтування своїх думок. 118
Автор твору. Усвідомлення взаємозв’язків: письменники теми; письменник — жанр; письменник — талановита людина; біографії, автобіографії письменників для молодших школярів. Мова художнього твору. Усвідомлене сприймання засобів художньої виразності відповідно до їх функцій у творі. Спостереження за авторським вибором слова у творах різних жанрі під час діалогів, описів природи, зовнішності персонажів, місця, де відбуваються події; під час характеристики героїв. Жанр. Удосконалення умінь самостійно визначати жанрові ознаки творів, що вивчалися в 2–3 класах, обґрунтувати свою думку. Ознайомлення школярів з елементарними жанровими ознаками соціальнопобутових казок, легенд, історичних оповідань, автобіографічних, біографічних повістей. Гумористичні твори для дітей.
Усвідомлення жанрової специфіки творів Удосконалення знань, умінь школярів усвідомлювати казку як фольклорний або авторський твір, для якого притаманні вигадка, вимисел, фантазія; усталені вислови, постійні епітети, трикратні повтори і та ін. Народні соціально-побутові казки. Відображення народного побуту, місце події у казці, особливості мови цих казок. Герої, їхні характери, вчинки, мотиви поведінки. Протиставлення персонажів. Відмінність соціально-побутових казок від казок про тварин та героїкофантастичних (чарівних). Зв’язок літературної казки з фольклорною. Письменники-казкарі. Легенда як твір-переказ про якісь події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою. Герої легенд, їхні риси особистості. Відмінність легенди від казки. Систематизація знань учнів про основні жанрові особливості фольклорних творів, умінь самостійно їх розрізняти, називати, обґрунтовувати свою думку, наводити приклади. Збирачі фольклору. Розширення та систематизація знань, умінь школярів про жанрові особливості віршів, їх тематику, проблематику. Емоційна тональність вірша; динаміка почуттів поета у ліричному вірші. Удосконалення умінь школярів орієнтуватися в структурі оповідання, повісті. Художні описи в оповіданнях: описи природи, зовнішності людини, місця події, їх роль у творі. Ставлення письменника до зображуваних подій, до героїв твору. Типи персонажів: позитивні, негативні; мотиви їхніх вчинків. 119
Історичні оповідання для дітей. Основні теми дитячих оповідань, повістей. Гумористичні твори для дітей. Гумор як добродушний необразливий сміх. Спостереження за авторським вибором слова для характеристики героя, створення комічних ситуацій і та ін.
Смисловий і структурний аналіз тексту За вимогами Державного стандарту з «Читання» основне завдання цієї складової читацької діяльності — домогтись повноцінного сприймання молодшими школярами тексту з урахуванням специфіки його жанру і структури. У зв’язку з цим у читанні художнього тексту основне завдання смислового і структурного аналізу — це сприймання художнього образу твору, у науковопізнавальних текстах — передусім розуміння смислових зв’язків, істотних ознак, понять, висновків. Ці завдання розв’язуються у взаємозв’язку, однак залежно від жанру, обсягу, складності тексту одне з них висувається на перший план. Смисловий і структурний аналіз є основою досягнення учнями повного розуміння тексту. У 4 класі на новому змісті літературного матеріалу удосконалюються основні уміння смислового аналізу прочитаного: з’ясування значення слів і висловів у тексті; знаходження і пояснення ознак певних подій, явищ, персонажів з метою їх характеристики і підготовки до виразного читання; читання в особах; з’ясування ролі пейзажу, середовища для розуміння художніх образів. З урахуванням змістових і жанрових можливостей прочитаних творів здійснюється робота з формування в учнів усього спектра загальнонавчальних умінь і навичок: формулювати запитання до текстів, будувати діалог, виділяти головні думки, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати тощо. Особлива увага має бути приділена удосконаленню умінь здійснювати структурний аналіз тексту. Зокрема, спостереженню за будовою тексту, виділенню у творах різних жанрів їх структурних елементів; складання плану оповідання, казки, статті. Використання плану для підготовки розповідей, переказів. У взаємозв’язку смислового і структурного аналізу прочитаного відбувається проникнення учнів у його смисл. Процес розуміння тексту завершує діалогічна взаємодія читача з текстом, виявом якої є самостійна постановка ним запитань за змістом прочитаного.
120
Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору Усі види роботи над текстом у цьому напрямі, що рекомендовані для 3 класу, зберігають своє значення і в 4 класі. Підкреслюємо переважаючу роль тих видів художнього аналізу тексту, які формують у дітей увагу до засобів створення художніх образів, серед яких одним з найголовніших є художня виразність мови, з’ясування ролі епітетів, порівнянь, метафор, повторів, гіпербол в усній народній творчості та у творчості поетів і прозаїків. Образність, як відомо, залежить не лише від лексичного значення слова, а й від його взаємозв’язку з іншими словами, мети, з якою воно використано автором. Ці особливості створюють варіанти художнього опису, основу для зіставлення різних способів художнього відображення. Однак у з’ясуванні ролі засобів художньої виразності аналіз тексту не повинен перетворюватись у «пояснювальне» читання. Формування в учнів емоційно-оцінного ставлення до прочитаного передбачає включення завдань на виявлення і оцінювання стану героїв твору шляхом формулювання власних оцінних суджень (моральних, естетичних), виявлення авторської позиції щодо зображеного.
Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного Коло літературного читання і його методичне опрацювання створюють передумови для самовираження дітей у творчій діяльності у зв’язку з прочитаним. У 4 класі, як і в попередніх, рекомендуються з цією метою: словесне малювання та ілюстрування прочитаного, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, доповнення віршованих і прозових творів, зміни текстів; складання з допомогою вчителя казок, небилиць, творів-мініатюр, віршів, лічилок, загадок тощо. В організації цієї діяльності використовується комплексний вплив різних видів мистецтв: художнє слово, живопис, музика. Основні навчальні досягнення на кінець року Учні повинні знати: — прізвища, імена українських письменників-класиків (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, Л. Глібов, М. Коцюбинський), а також тих письменників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання; — назви, сюжети 6–7 фольклорних казок, а також літературних творів, прізвища, імена їхніх авторів; — напам’ять 8–10 віршів; 8–10 прислів’їв, розуміти їх зміст та пояснювати, у якій життєвій ситуації доцільно вживати кожне з прислів’їв; 2–3 уривки з прозових творів. 121
Учні повинні вміти: — називати основні теми дитячої літератури; — усвідомлено, правильно, виразно читати у темпі не менше 80 слів за хвилину; — усвідомлено і достатньо вільно читати мовчки у темпі не нижче 100 слів за хвилину; — самостійно підготуватись до виразного читання, користуватись під час читання, декламації, інсценізації мовленнєвими та позамовними засобами художньої виразності; передавати з їх допомогою своє ставлення до змісту тексту; — усвідомлено і достатньо повно сприймати і розуміти фактичний зміст, основний смисл того, що читає, розповідає вчитель або однокласники; — самостійно розрізняти та визначати доступні твори за жанровими ознаками, обґрунтовувати свою думку; — розрізняти види народних казок (про тварин, чарівні, побутові); — розрізняти фольклорні та авторські твори; — самостійно визначати тему та основну думку твору; — самостійно відтворювати зміст тексту (з урахуванням виду переказу), використовуючи елементи опису (природи, зовнішності персонажа), міркування; акцентувати увагу на головному; — виділяти засоби художньої виразності твору, усвідомлювати їх роль у тексті; свідомо використовувати у мовленні під час опису подій, природи, характеристики персонажів; — висловлювати власне ставлення до подій, вчинків персонажів, обґрунтовувати свої міркування; — визначати авторське ставлення до персонажа, пояснювати, як це виражено у творі; — самостійно ставити запитання до змісту прочитаного; — виділяти в науково-пізнавальних текстах основну й другорядну інформацію, наукові факти, події; вміти їх систематизувати та свідомо засвоювати.
122
програма ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ
1–4 класи
Пояснювальна записка Позакласне читання — складова частина навчального предмета початкової ланки — читання і розвиток мовлення. Воно покликане формувати в учнів основи читацької самостійності (знання широкого кола доступних даному віку книжок, усвідомлення того, що книжка — основне джерело поповнення знань, задоволення пізнавальних інтересів, уміння орієнтуватись у книжковому світі, вибирати для читання перш за все високохудожні твори, які ввійшли до скарбниці вітчизняної та зарубіжної літератури, а також формувати здатність самостійно засвоювати з прочитаного те найкраще і найцінніше, що виробило людство протягом століть). Завдання позакласного читання: ознайомити учнів з дитячою літературою, що входить у коло читання молодших школярів, у всій її різноманітності; формувати в учнів інтерес до книжки, до самостійного читання; розвивати в школярів уміння повноцінно сприймати, осмислювати і відтворювати зміст прочитаних творів, висловлювати своє ставлення до прочитаного; поступово накопичувати і поглиблювати бібліотечно-бібліографічні знання, уміння й навички учнів; формувати в школярів елементарні морально-естетичні уявлення. Виконання цих завдань здійснюється в процесі різнобічної діяльності дитини з книжкою на уроках позакласного читання, бібліотечних заняттях, у позаурочний час (проведення літературних ігор, ранків, свят книжки тощо). Забезпечують цей процес учитель, вихователь групи подовженого дня, працівники бібліотек. Зміст роботи з позакласного читання передбачає також розвиток знань, умінь і навичок, набутих учнями на уроках навчання грамоти, читання й мови. 123
Основне завдання уроку позакласного читання — керівництво домашнім читанням школярів. Типи і структура уроків залежать від змісту матеріалу та мети його опрацювання. На уроці важливо максимально використовувати пізнавальні, виховні та розвивальні можливості книжок (твору). Звідси визначаються завдання того чи іншого уроку, враховується специфіка творчості автора, ставлення до його творів дітей. Дидактичними основами побудови навчально-виховного процесу на уроках позакласного читання є нерозривність виховних та освітніх завдань, опора на особистий життєвий і читацький досвід учнів, диференціація навчальної роботи учнів на основі врахування їхніх індивідуальних інтересів та рівня читацької підготовки, контроль за навчальною діяльністю школярів. Уроки позакласного читання є складовою частиною навчального предмета — читання. Тому уроки класного і позакласного читання взаємообумовлені. На уроки позакласного читання в кожному класі відводиться 17 год (один урок на два тижні). У 1-му класі (І півріччя) уроки проводяться щотижня по 20–25 хв. З метою поглиблення рівня читацької підготовки школярів, розвитку і задоволення їхніх індивідуальних читацьких інтересів учитель (при потребі) на позакласне читання може виділити додатково 1–2 год, опрацьовуючи той чи інший тематичний розділ класного читання. Програмами передбачені бібліотечні заняття, які проводяться в кожному класі два-три рази на рік в шкільній чи дитячій бібліотеці. Їх організовує бібліотекар разом з учителем. Система цих занять передбачає знайомство дітей з бібліотекою, книжковими фондами, виховує бережливе ставлення до книжки, навчає користуватися довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. Відбираючи твори для позакласного читання, слід враховувати актуальні потреби молодших школярів, гігієнічні вимоги до книжок, фактичний книжковий фонд шкільної (дитячої) бібліотеки. При цьому визначальними є тематичний принцип, багатожанровий підхід, образність і водночас доступність зображувальних прийомів. Тематика творів позакласного читання має торкатися різних сторін життя дитини і навколишньої дійсності, створювати певну основу для розвитку світогляду молодших школярів, поповнення їхніх знань, розширення читацького кругозору, формування важливих моральних якостей, пробудження національної самосвідомості, найкращих, світлих гуманних почуттів до своєї землі, мови, рідного краю, природи, шанобливого ставлення до національних традицій свого народу та культури інших народів. Отже, для позакласного читання слід рекомендувати такі твори, зміст яких сприяв би формуванню в учнів найважливіших загальнолюдських цінностей, наштовхував би їх на роздуми, оцінку своїх і чужих вчинків, на осмислення життя взагалі. 124
Дібрані тексти (перш за все класичні твори) мають бути різножанровими, різними за емоційним забарвленням, насичені пізнавальним змістом і мати високу художню цінність. 1 КЛАС У 1-му класі (під час навчання грамоти) завдання вчителя полягає в тому, щоб спрямувати увагу учнів на дитячі книжки як на цікавий об’єкт, викликати до них інтерес. На цьому етапі в учнів формується загальне уявлення про багатство й розмаїття книжкового світу. Цьому сприятиме проведення у II півріччі одного-двох бібліотечних занять, у ході яких першокласники, крім огляду відкритого книжкового фонду, одержать уявлення про такі поняття: бібліотека, бібліотекар, читач, читальний зал. За період навчання в 1-му класі забезпечується знання тих творів, з якими діти знайомляться на уроках позакласного читання. Враховуючи, що для учнів-шестирічок дитяча книжка є й цікавою іграшкою, то приблизно третина книжок для занять позакласним читанням мають складати книжки-картинки, книжки-іграшки, книжки-ширмочки. При відборі книжок для читання вчителем вголос перевага надається невеликим за обсягом, яскравим, образним за формою і змістом творам малих фольклорних форм (колискові пісні, потішки, веселинки, лічилки, скоромовки), казкам, віршам тощо. На уроках позакласного читання основна увага приділяється колективній діяльності. Учні привчаються уважно слухати читання вчителя, колективно розглядають дитячі книжки, вміщені до них ілюстрації (на обкладинці і в текстах). При цьому важливо навчити дітей емоційно реагувати на прочитане (радіти, співпереживати разом з героєм), висловлювати свої думки, намагаючись використовувати в мовленні образні вирази. Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні мати загальні уявлення: — про поняття бібліотека, бібліотекар, читальний зал; — про різноманітність книжкового світу. Учні повинні вміти: — слухати читання художнього твору; — колективно розглядати прочитану книжку; розрізняти твори за емоційно-експресивним забарвленням (веселі, смішні, сумні); — відповідати на запитання: про кого? (про що?) йшлося у творі.
125
2 КЛАС У 2-му класі ставиться завдання — пробуджувати і формувати в школярів інтерес до самостійного читання. У структурі уроку основне місце займає самостійне читання-розглядання учнями книжок під керівництвом учителя. Учні засвоюють структурні елементи книжки (обкладинка, корінець, сторінка), гігієнічні правила поводження з книжкою, усвідомлюють найпростіший зв’язок між її змістом і зовнішнім виглядом, знайомляться з найпростішими прийомами осмислення художнього твору. У 2-му класі провідною стає індивідуальна робота з книжкою. Читанню вчителем художнього твору передує самостійне ознайомлення школярів з книжкою за такими показниками: заголовок, автор, ілюстрації. Це привчає їх самостійно розмірковувати над книжкою до читання і попередньо визначати її приблизний зміст. Якщо ж клас не готовий до такої роботи з книжкою, то вчитель працює над удосконаленням знань, умінь і навичок, окреслених програмою 1-го класу. При відборі дитячих книжок для уроків позакласного читання важливе місце відводиться гігієнічним вимогам (наприклад, розмір шрифту — 4,5 мм і більше, поля займають 40–50 % площі сторінки, текст — 25 % сторінки, решта площі зайнята ілюстраціями), оскільки основним завданням є заохотити другокласників читати самостійно так, щоб не зашкодити своєму здоров’ю. Учні цієї вікової групи, як правило, не мають вираженого інтересу до літератури на ту чи іншу тематику. Коло їх читання складають невеликі за обсягом книжки, що розповідають про життя й навколишню дійсність у всій різноманітності доступної дітям тематики. У процесі бібліотечного заняття бібліотекар повідомляє другокласникам основні правила користування бібліотекою, знайомить з книжковим плакатом, книжковою виставкою, ілюстративною картотекою. Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні мати уявлення: — про поняття: книжкова виставка, книжковий плакат. Учні повинні знати: — назви дитячих книжок, творів, з якими неодноразово зустрічалися протягом року; — про кого? (про що?) йшлося в цих творах; — структурні елементи книжки та їх призначення: обкладинка, корінець, сторінка, ілюстрації; — заголовок (назва) книжки, прізвище автора; — основні правила поводження з книжкою; — правила користування бібліотекою. 126
Учні повинні вміти: — розрізняти прочитаний твір за жанровими ознаками (вірш, казка, оповідання); — пізнавати сюжет знайомої книжки за ілюстраціями; визначити орієнтовно зміст книжки, твору, спираючись на такі показники: ілюстрації, назва, прізвище автора; — правильно називати кілька книжок, які найбільше сподобалися, полюбилися; — осмислювати з допомогою вчителя заголовок твору (чому так названо); — оцінити з допомогою вчителя вчинок героя, спираючись на текст і власний досвід; — самостійно прочитати запропонований учителем твір; — дотримувати гігієнічних навичок читання. 3 КЛАС Основну увагу на уроках позакласного читання у 3-му класі вчитель зосереджує на формуванні в учнів умінь вибирати книжки для самостійного читання відповідно до рівня своїх можливостей. Важливою умовою в цій роботі є систематична, спрямована вчителем власна діяльність школярів з книжкою і серед книжок на уроках і обов’язково в позаурочний час. Педагог постійно знайомить учнів з доступними для цієї вікової групи засобами орієнтації в світі книжок, формує у дітей потребу цими засобами систематично користуватися. На спеціально організованих у бібліотеці заняттях діти вчаться відшукувати і вибирати книжки за допомогою рекомендаційного плаката та ілюстрованої картотеки. Крім того, вони знайомляться з тематичним і жанровим багатством бібліотечних фондів, з принципами розстановки книжок в умовах вільного доступу. Удосконалюючи уміння орієнтуватись у книжці і серед книжок, учні засвоюють такі структурні елементи книжки, як зміст, передмова (вступ), прикнижкова анотація, післямова про автора, дізнаються про їх призначення, привчаються ними користуватися. У 3-му класі читацький кругозір і досвід продовжує систематично розширюватися за рахунок художньої літератури (нові книжки знайомих авторів, нові автори, нові теми), різних жанрів усної народної творчості. Крім художньої літератури, школярі одержують перше уявлення про науково-художню та довідкову книжку. Ознайомленню з періодичними 127
виданнями відводиться два-три уроки, на яких повинні сформуватися в учнів уявлення про журнал і газету, їх відмінності; уміння їх самостійно розглядати, працювати з ними. Учитель зосереджує увагу учнів на їх періодичності, основних постійних рубриках, змісті, тематиці, на особливостях перегляду газети і журналу (окремо). Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні мати уявлення: — про науково-художню та довідкову літературу; — про жанрове і тематичне багатство бібліотечних фондів. Учні повинні знати: — принципи розстановки книжок на стелажах в умовах вільного доступу; — кілька книжок і творів знайомих з уроків позакласного читання письменників; — структурні елементи книжки та їх призначення; титульний лист, зміст, передмова (вступ), прикнижкова анотація, післямова; — назви кількох дитячих журналів і газет, їх читацьке спрямування; засоби знайомства з ними (газет і журналів окремо); — відмінні особливості періодичних видань порівняно з іншими друкованими виданнями. Учні повинні вміти: — скласти коротку розповідь про книжку до її прочитання на основі трьох провідних показників (автор, назва, ілюстрації) та додаткових титульних даних, прикнижкової анотації; — викласти послідовність подій у творі з опорою на схему: з чого почалась подія? що відбулось далі? чим закінчилась подія?; — правильно оцінювати події, вчинки дійових осіб, висловлювати до них своє ставлення; — розрізняти персонажів за характером ставлення автора до героя (наприклад, добрі чи злі чарівники). 4 КЛАС У 4-му класі продовжується робота з удосконалення підготовки учнів до самостійного вибору і читання книжок. Ставиться і вирішується завдання не тільки розширити читацький кругозір учнів (його широту, глибину, впорядкованість), а й виробити в них ставлення до книжки як джерела самостійного 128
поповнення своїх знань, навчити школярів усвідомлювати книжку як засіб спілкування з автором, з мудрою людиною. На базі всіх набутих у попередніх класах знань, умінь і навичок з’являється можливість формувати в учнів читацькі інтереси. Доступне школярам коло читання включає в себе різножанрові художні твори (українські класичні і сучасні, народів зарубіжних країн, пізнавальну і довідкову літературу, а також періодичну пресу і рекомендаційну бібліографію). У 3-му класі учні одержали лише уявлення про науково-художню і довідкову літературу. У 4-му класі вони детальніше ознайомлюються з авторами, тематикою, серіями, структурою, призначенням літератури такого характеру; оволодівають уміннями самостійного пошуку і вибору цих книжок у бібліотеці та умінням ними користуватися для оперативного пошуку потрібної інформації. Під час обговорення й аналізу науково-художніх текстів важливо, щоб учні навчились усвідомлювати книжки такого типу не тільки як джерело поповнення знань, а й навчилися розглядати цей вид літератури в нерозривному зв’язку художньої і пізнавальної основи в його змісті. Особлива увага звертається також на малюнки, які містять додатковий пізнавальний матеріал. На уроках позакласного читання у 4-му класі вчитель активізує інтерес школярів до періодичної преси, прищеплює їм уміння цілеспрямовано читати дитячу періодику (газети, журнали) і систематично використовувати здобуті знання в урочній та позаурочній діяльності. З метою розвитку і поглиблення читацьких інтересів учнів та з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і можливостей в читацький досвід дітей включається рекомендаційна література. Зокрема, створені для молодших школярів «книги про книги» (друковані рекомендаційні покажчики, тематичний каталог і прикнижкова бібліографія). Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року Учні повинні знати: — зміст понять каталог, каталожні роздільники, каталожна карточка, науково-художня книжка, довідкова література, рекомендаційний покажчик (без вживання термінів); — кращі твори для дітей (два-три) на певну тему для дитячого читання; — важливі характерні ознаки довідкової літератури; — прийоми вибору в бібліотеці книжок для читання на задану тему. Учні повинні вміти: — визначити орієнтовний зміст незнайомої книжки за основними її елементами (титульний лист, зміст, передмова, післямова, анотація, ілюстрації); 129
— висловлюватися на тему «Чим і чому цікавий цей твір?»; — самостійно осмислювати зміст прочитаних книжок; — брати участь у колективному обговоренні питання, поставленого вчителем; — уважно і зацікавлено слухати товариша і доповнювати його відповідь у ході бесіди; — володіти навичками культури спілкування (з повагою ставитися до думки товариша); наводити переконливі аргументи, відстоюючи власні думки під час обговорення твору); — самостійно вибирати книжки для читання, користуючись рекомендаційним плакатом, ілюстрованою картотекою, вільним доступом до книжкових фондів; — користуватися доступною даному віку довідковою літературою; цілеспрямовано читати дитячу періодику, використовуючи її в навчальній діяльності.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації роботи з формування українського мовлення для учнів 1-го класу Згідно програми з української мови для шкіл з українською мовою навчання для 1–4 класів (укладач Лозан Т.А.), добукварний період в 1-му класі складає 54 години. Програма передбачає, що в цей період має відбуватися процес інтенсивного формування усного українського не тільки на уроках навчання грамоти та письма, але й на інших уроках, що входять в навчальний план 1-го класу. Розроблене міжпредметне тематичне планування з усіх предметів в 1-му класі, враховує роботу х розвитку усного українського мовлення. Розвиток навичок зв’язного мовлення висувається на передній план не лише під час навчання грамоти, а й протягом року на уроках технології, образотворчого мистецтва, ознайомлення з навколишнім, музики. Ознайомлення з одним і тим же предметом на різних уроках — основа міцного засвоєння слова в мовленні. Необхідно навчити дитину не тільки бачити і розуміти предмет, але й уміти описати його живим, виразним словом. Усвідомлення вчителем взаємозв’язку і особливостей лексики різних навчальних предметів має важливе значення для всестороннього збагачення словника і уявлення дітей. Навчаючись в школі, учні мають оволодіти всіма виражальними засобами української мови, серед яких основну роль відіграє лексика. Формування мовної особистості людини нерозривно пов’язане з поповненням лексичного запасу словами, що стосуються різних сфер суспільного життя. Не менш важливим є формування орфоепічних та граматичних умінь, розвиток діалогічного та монологічного мовлення. Їх формуванню необхідно приділяти увагу на кожному уроці з кожного предмета. Українська мова (навчання грамоти, письмо) Українська мова, на якій зосереджена робота з розвитку мовлення є предметом центральним. Словникова робота на уроках навчання грамоти і письма виконує об’єднуючу роль через систему спеціального тематичного міжпредметного планування, спеціальних комплексних вправ і творів на 131
матеріалі різних навчальних предметів. Можливість і необхідність зв’язку уроків української мови з іншими навчальними предметами зумовлена спільними завданнями з розвитку мовлення. Оскільки збільшено строк добукварного періоду, то робота з розвитку мовлення відбувається і на уроках навчання грамоти і на уроках письма. Уроки добукварного періоду рекомендуються проводити за підручником розробленими О.Н. Хорошковською, Г.І. Охотою, Українська мова, К.: Освіта, 2000. Навколишній світ Уроки навколишнього світу найбільш сприятливі з усіх предметів навчального плану 1 класу для формування усного українського мовлення, вони найтісніше пов’язані з уроками української мови, бо теми добукварного періоду часто збігаються з темами усього предмета. На уроках ознайомлення з навколишнім учитель має всі можливості закріпити уміння, які формувалися на уроках мови і поповнити словниковий запас не лише іменниками, але й прикметниками, дієсловами тощо. Навколишній світ вивчається за навчальним посібником Н.М. Бібік, Н.С. Коваль. Віконечко. Київ.: Освіта, 2000. Трудове навчання Продуктивними щодо збагачення словникового запасу є уроки трудового навчання. На цих уроках словник дітей може поповнитись словами, які означають співвідношення предметів за величиною (рівно, порівну, однаковий); словами на позначення трудових процесів (скласти, зігнути, відрізати, приставити і т. п.); словами на позначення величини предметів (великий, довгий, широкий); розташування в просторі (вверху, зліва) і направлення рухів (зверху, вниз, зліва направо і інші). Ці ж слова вживаються і на уроках математики, письма, фізичної культури, музики, права, дещо в різних значеннях. Наприклад: слово «вище» на уроці образотворчого мистецтва і музики, або слово «пополам» на уроці трудового навчання і математики означають різні поняття. Уроки трудового навчання взаємодіють з елементами геометрії, збагачуючи мовлення дітей словами, які означають форму предметів та їх величину. Математика Багато слів для поповнення українського словникового запасу дають уроки математики, особливо розділ, призначений для формування просторових уявлень. Адже всі ці уявлення одержують словесне оформлення українською мовою: вгорі, внизу, зліва, справа, навколо і т. д. ці слова за певної уваги вчителя до їх засвоєння поповнюють лексичне багатство школяра прислівниками. На уроках математики першокласників завжди приваблює нове, цікаве. Учні 132
спостерігають і порівнюють числа, геометричні фігури, математичні факти і явища. Тому важливо добирати для усної лічби задачі-вірші, задачі-жарти, лічилки та ігри, що виховують уважність, допомагають засвоювати не тільки математичний матеріал, але й сприяють розвитку усного мовлення. Збагачення словникового запасу на уроках математики відбувається в процесі формування відповідного уявлення специфічного для математики. Наприклад, уявлень про величину предметів на основі їх порівняння (ближчий, нижчий, ширший, вужчий, товщий і т. д.), а також уявлень про розташування предметів (спереду, позаду, внизу, вгорі, між та ін.) і таким чином відбувається засвоєння вищого ступеня прикметників та прислівників, а це в свою чергу збагачує словник першокласника. Образотворче мистецтво Серед предметів, що особливо помітно впливають на розвиток мовлення школяра, важливе місце належить образотворчому мистецтву, сприймання і розуміння якого, а тим більше активна діяльність у цій галузі сприяють активному засвоєнню не лише спеціальної, але й загальновживаної лексики. Бесіди за картинами, тематичними малюнками, спостереження і опис предметів при малюванні сприяють розвитку зв’язного мовлення учнів. Музика Особливе значення для поповнення словникового запасу мають уроки музики. Для деяких дітей, які відстають в розвитку мовлення вони можуть відігравати корекційну роль, зокрема для таких ефектів як гучнявість, безтембровість звука, осиплість голосу, його монотонне звучання. Відомо, що основу уроків музики становить хороший спів. Завдання вчителя не тільки в першу чергу розучити ту чи іншу пісню, але й пояснити слова, які у ній вживаються, завчити правильно вимовляти їх. Окрім спеціальних вправ, спрямованих на оволодіння вокально-хорової техніки доцільно використовувати народнопісенний матеріал: поспівки,примовки, скоромовки, потішки, дитячі народні ігри і т. д. ця робота повинна розпочинатися вже на початку навчального року з вправ на формування правильного дихання – як необхідної передумови вміння розставляти смислові акценти під час співу, володіння ритмом дихання. Все це в свою чергу, допоможе в подальшому правильно розповідати, читати. Маючи певну своєрідність у зв’язку з особливостями навчальних предметів, словникова робота має і загальні для всього навчального процесу риси, зокрема такі, як:
133
1. Узагальнення і конкретизація словника — накопичення видових і родових понять, оволодіння термінологією, назвами конкретних і абстрактних понять. 2. Робота над багатозначністю слів. 3. Збагачення словникового запасу словами-синонімами. Усвідомлення вчителем першого класу взаємозв׳язку і особливостей лексики різних навчальних предметів має важливе значення для всестороннього збагачення словника, формування орфоепічних і граматичних умінь, формування умінь висловлювати думки українською мовою. Спостереження за навчальним процесом свідчить, що в умовах російськомовного оточення ефективною є така організація навчального процесу, коли завдання розвитку українського мовлення так чи інакше розв’язуються на кожному предметі.
135
Мій край. Українці. Українська мова Знайомство
Родина
Вітання
1
3
4
2
Тема
№ п/п
Діалог «Привітайся»
«Розмова з мамою, батьком»
«Давай познайомимось»
Тема діалогу
УКРАЇНСЬКА МОВА
Орфоепічна норма слів Україна, український
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Вимова приголосних перед [и], тверда вимова звука [ч], чітка вимова голосних звуків [о], [а] (хлопчик, чоловік) Чітка вимова дзвінких приголосних звуків у кінці слова (рід), вимова приголосних перед голосними звуками [и], [і]. (рід, родина) Добрий день! Доброго Тверда вимова приголодня! Добрий ранок! Добро- сного звука [ч] форми го ранку! Доброго вечора! звертання (кл.відм.) Доброго здоров’я! Привіт! та інтонація речень із На добраніч! До побачен- звертанням ня! Привітайся
Дівчина, хлопчик, чоловік, жінка, знайомство, знайомитись. — Мене звати… — А як звати тебе? Родина, рід, рідня, батько, мати, сестричка, братик, бабуся, дідусь, це мій (моя), у мене є…, рідний, менший, старший
Україна, українець, Придністров’я, земля, край, українська мова
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Навчання грамоти
Добукварний період — 54 год. Навчання грамоти — 24 год. Письмо — 30 год.
С. 8–9 С. 109
С. 6–7 С. 108
Формування умінь складати розповідь про свою сім’ю
Удосконалення навиків вітання в різних ситуаціях, правильність вживання слів у мовленні
С. 4–5
С. 3 С. 108
Матеріал підручника
Формування навичок будувати висловлення при знайомстві
Уміння будувати висловлювання
136
Тема
Ввічливість
У школі
Працівники школи
Клас
Навчальні речі
№ п/п
5
6
7
8
9
Будь ласка, ввічливий, дякую, подякувати, пробачити, прошу дайте
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Граматична форма кличного відмінка іменників однини. Вимова звука [у] після голосних (сказав) Діалог «Я Учень, учениця, учитель, М’яка вимова закінчень школяр» учні, клас, порядок, сходи, дієслів III особи мнотуалет, кабінет, їдальня, жини (-ать, -ять, -уть, спортивний зал, бібліотека -ють) (пишуть, читають, біжать, стоять). М’яка вимова приголосного [ц’] (цікавий) Директор, заступник, учи- Граматична форма ім. тель, прибиральник, кухар, чол. і жін. роду в О.в. секретар, медсестра (директором, секретарем, медсестрою) «Який у нас Клас, стеля, підлога, стіна, Граматична форма дієсклас» дошка, стіл, стілець, парти, лів III особи однини -е, шафа, двері, полиця, квіти, -є (пише, читає), -ить, світлий, чистий, заходимо, -їть (ходить, сідає) сідаємо, вчимося, це, ось, мій, у класі є… Діалог «Що Олівець, ранець, папірець, М’яка вимова приголоти візьмеш альбом, фарба, ручка, сного звука [ц’]. Грамадо школи» підручник, лінійка, зошит, тична форма множини гумка, крейда, пензлик іменників
Діалог «У магазині»
Тема діалогу
С. 14–15 С. 113
С. 111
С. 12–13
С. 44–45 С. 100
Матеріал підручника
Формування умінь С. 16–17 складати висловлю- С. 113 вання про навчальні речі
Формування умінь скласти розповідь про свій клас
Розповідь за зразком про тих, хто працює в школі
Розповідь за зразком про школу
Формування навичок у вживанні слів ввічливості в різних ситуаціях
Уміння будувати висловлювання
137
«Ми разом малюємо»
«У саду» «На городі» «У магазині «Фрукти, овочі» «Допомога мамі»
«Розкажи про себе»
11 Кольори
12 Овочі, фрукти
13 Людина
Тема діалогу
«Ми зустрілися у лісі»
Тема
10 Осінь
№ п/п
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Вимова фрикативного звука [г] (гриб), вимова приголосних перед [и], [і] (ліс, листя) Граматична форма дієслів I особи однини і множини теперішнього часу, -у, -ю (пишу, малюю) -емо, -ємо, -імо (пишемо, малюємо, стоїмо) Тверда вимова приголосних (редиска), чітка вимова голосних [о], [а] (капуста, морква), граматична форма прикметників в Н.в. множини (зелені) іменників в М.в. (на городі). Граматична форма узгодженості іменників з числівниками (три огірки, три цибулі) Волосся, очі, тулуб, вії, Граматична форма іменщоки, підборіддя, обличчя, ників множини в М.в. долоні, довгий, круглий, (в долонях). Вимова покучерявий, рум’яний, роз- довжених приголосних чісувати [облич’’,а]
Ліс, листя, горобина, гриб, пеньок, береза, ялина, збирати, опадати, світить, та не гріє, хмари, дощ Синій, зелений, жовтий, жовтогарячий, оранжевий, голубий, блакитний, червоний, чорний, білий, малюємо, розфарбовуємо, пензлик, фарби, олівці, папір, малюнок Капуста, морква, цибуля, редиска, тверда, редька, полуниця, картопля, огірок, помідор, часник, кавун, гарбуз, квасоля, яблуко, малина, слива, груша, вишня, на городі, вродило, виросли, збирали
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Матеріал підручника
Висловлення про своє тіло
С. 28–29
Формування уміння С. 22–23, описувати фрукти 24–25 і овочі, будувати С. 116, висловлювання з 117 використанням назв овочів і фруктів
Складати розповідь С. 20–21 за зразком «Що я С. 107 малюю» С. 115, 116
Складати розповіді С. 18–19 за зразком «Прогу- С. 115, лянка в лісі» 118
Уміння будувати висловлювання
138
Тема
18 Продукти. Їжа. Українські страви
17 Посуд
16 Дім, квартира, меблі
15 Взуття
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Одяг, спідниця, плаття (сукня), светр, штани, сорочка, хустка, комірець, капелюх, панчохи, шкарпетки, рукавиці, віночок, шаровари, пояс, фартух, прати, прасувати У магазині Взуття, валянки, черевики, «Взуття» чоботи (калоші), ботики, туфлі, капці, кеди Діалог Дім, хата, сарай ворота, «У гостях» хвіртка, криниця, сіни, дах, диван, крісло, ліжко, дивитися, бачити, відчиняти, поблизу Діалог «По- Сервант, стінка, килим, мічниця» скатертина, глечик, ложка, виделка, ніж, пляшка, склянка, тарілка, чашка, готувати, вибирати, розкладати, чистити, мілкий, глибокий Діалог Хліб, сіль, ковбаса, пи«А що ріжки, тістечка, цукерки, любиш ти?» цукор, морозиво, смачний, У магазині солодкий, сніданок, обід, «Продукти» вечеря, вареники
Тема діалогу
14 Одяг. У магазині Український «Одяг» національний одяг
№ п/п
Тверда вимова губних Формування умінь приголосних [б], [п], [м] складати розповідь на тему «У кафе»
Граматична форма дієслів III особи однини
С. 74–75 С. 106
Будувати висловлю- С. 32–33 вання з використанням назв взуття Формування уміння С. 56–57 складати описову розповідь про дім, квартиру за зразком вчителя Формування уміння С. 58–59 складати описову розповідь про домашній посуд
Вимова твердого [ш] і пом’якшеного [ш’] перед [і] (калоші) Граматичні форми іменників в М.в. Вимова при голосних перед [і], [и]
С. 30–31
Матеріал підручника
Розповідь «Який я маю одяг». Вчити складати описову розповідь за зразком вчителя
Уміння будувати висловлювання
Граматичні форми іменників, що мають лише форму множини (штани). Чітка вимова голосних [о], [а] (сорочка, панчохи)
Формування орфоепічних і граматичних умінь
139
Тема
Тема діалогу
24 Що таке Батьківщина?
23 Пори року. Місяць. Дні тижня. Доба
22 Село
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Кінь, лоша, корова, теля, коза, козеня, цап, собака, цуценя, вівця, ягня, кішка, кошеня, гуска, гусеня, качка, каченя Місто, вулиця, перехрестя, перехід, завод, фабрика, установа, залізничний вокзал, автобусна станція, пам’ятник
Формування умінь складати розповідь про диких тварин
Уміння будувати висловлювання
Вимова приголосних перед [и], [і] (Батьківщина)
Вимова твердого звука [г] (ніч, вечір)
Формування умінь складати розповідь за сюжетними картинами За зразком вчителя складати розповідь про свій край
Граматичні форми Формування умінь іменників IV відміни в складати розпорізних відмінках однини відь про свійських і множини (теля, потварин росята) Вміння узгоджувати Розповідь про своє іменники з прийменмісто за зразком никами та дієсловами (перейти через вулицю). Чітка вимова голосних [о], [а] (вокзал, завод) Вимова при голосних Розповідь про звуків, що позначаються українську хату за буквою щ [шч] (горщик) зразком
Білка, ведмідь, дикий Тверда вимова приголокабан, лисиця, їжак, заєць, сних [ж], [ш] стрибати, нездужати
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Діалог «Ти і Рогач, макітра, забабуся» слінка, жердка, краска, полив’яний горщик, товкач, глечик, пухлик, утирач, куланець Зима, літо, весна, осінь, назви місяців, днів тижня, ранок, вечір, ніч, день, вечоріє, вранці Батьківщина, Придністров’я, край, земля, берегиня, музей
19 Дикі тварини Діалог між звірами (діти виконують роль тварин) 20 Свійські тва- Діалог між рини, птиці тваринами (діти виконують роль тварин) 21 Місто Діалоги «Я у місті», «Я у транспорті»
№ п/п
С. 108
С. 36–37
С. 117
С. 94–97
С. 50–51
Матеріал підручника
140
Тема
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Формування умінь будувати висловлювання
Письмове приладдя. Приладдя, зошит у лінійку, Вимова приголосних зву- Висловлювання за зразком Правила користування зошит у клітинку, рівно, ків перед голосними [и], [і] «Як правильно сидіти під приладдям. спина, похило, писати (лінійка, зошит) час письма» Поза під час письма 2, 3 Орієнтація на сторінці Ліворуч, праворуч, зліва, Тверда вимова приголоВисловлювання за зразком зошита. справа, вверху, внизу, посного звука [ч] (ліворуч) «Як правильно сидіти під Види ліній хилий час письма» 4, 5 Положення зошита. Прямий, похилий, гориЧітка вимова голосних Висловлювання за зразПроведення прямих гори- зонтальний, вертикальний, звуків [о], [а] (охайно) ком «Яким повинно бути зонтальних, вертикальних і старанно, охайно письмо учня» похилих ліній 6, 7 Обведення і розфорбуван- Назви кольорів: жовтий, Тверда вимова приголоБесіди за сюжетними чи ня малюнків оранжевий, голубий, синій, сного звука [ч] (червоний, ситуативними малюнками фіолетовий, коричневий, чорний) в розфарбовках учнів червоний, чорний 8, 9 Написання прямих гориПрямий, похилий, гориМ’яка вимова приголосних Висловлювання за зразком зонтальних, вертикальних зонтальний, вертикальний, звуків перед [і] (лінія) «Я пишу» та похилих паличок у сітці старанно, охайно, лінія, в клітинку, в лінійку паличка 10, 11 Написання кружечків у Кружечок, круг, коло, Граматична форма дієсРозповідь за зразком сітці в клітинку. розмір лів І-ої ос.однини -у, -ю «Я малюю сніговита» Зображення малюнків із (пишу, малюю) кругів різного розміру. (сніговик і т. п.)
1
№ п/п
Письмо
141
Тема
Чітка вимова голосного звука [а] (квадрат)
Вимова подовжених приголосних (зображення)
Трикутник, написання, зображення
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Квадрат, розмір, великий, малий, різний, складати, на, в, під
Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Розповідь за зразком «Я малюю робота»
Формування умінь будувати висловлювання
Висловлювання про предмети, які схожі на круг, квадрат, трикутник Верхня рядкова лінія, ниж- М’яка вимова приголосних Висловлювання про розня рядкова лінія, допоміж- звуків перед [і] (лінія, до- мітку в зошиті в лінійку на лінія, похила лінія поміжна) 17, 18 Написання похилих та по- Подовжений, похилий, Тверда вимова приголоВисловлювання про продовжених похилих паличок паличка, від, до сних звуків перед [и] цес написання паличок (похилий) 19, 20 Написання похилих пали- Заокруглення, вгорі, внизу, Граматична форма дієсВисловлювання про прочок із заокругленням вгорі розміщувати, розташовулів І-ої ос.однини -у, -ю цес написання паличок та внизу вати (пишу) 21, 22 Написання елементів Підкова, равлик Граматична форма дієслів Розповідь про равлика за ∪, ∩, (підкова, равлик) І-ої ос.множини -емо, малюнком -ємо (пишемо) 23 Написання елементів Гроза, блискавка, дощ Граматична форма дієслів Розповідь за сюжетним ІІІ-ої ос.однини -е, -є, малюнком про дощ і блис-ить, -іть (іде, блискає, кавку гримить) 24 Написання елементів: Хвиля, море, сильний, Граматична форма дієслів Розповідь за сюжетним хвиля вітер ІІІ-ої ос.однини -е, -є, малюнком про море -ить, -іть (дує, роздуває)
12, 13 Написання квадратів у сітці в клітинку, в лінійку. Зображення малюнків із квадратів різного розміру (робот і т. п.) 14, 15 Написання трикутників. Зображення малюнків різного розміру 16 Графічна сітка зошита для письма
№ п/п
142 Слова, словосполучення для засвоєння і закріплення
Художні матеріали
«Що мені подобається малювати»
2
Орієнтована тематика
Підсумковий урок добукварного періоду
1
№ п/п
30
Чітка вимова голосних звуків [о], [а] (овал) Тверда вимова приголосних звуків перед [е] (петля) Тверда вимова приголосних звуків перед [и] (довгий) Закріпленні незасвоєних форм
Формування орфоепічних і граматичних умінь
Орфоепічні та граматичні уміння
I. КРАСА ПРИРОДИ Узгодження роду іменника Олівець, пензлик, кольорова, крейда, фарба, лінії, та прикметника (кольорова тонкі, широкі, короткі, до- крейда, кольорові олівці) вгі, криві, прямі, кольори — веселі, сумні Чисто, охайно, правило Тверда вимова приголороботи сного звука [ч] (чисто)
Слова для засвоювання
Образотворче мистецтво
Закріпленні незасвоєних слів
Овал, овальний, круг, круглий 27, 28 Зображення подовжених Подовжений, похилий, похилих паличок із петлею прямий, вгорі, внизу, петля вгорі або внизу 29 Написання коротких пеКороткий, довгий, овал, тель, півовалів і овалів півовал
Тема
25, 26 Зображення овалу
№ п/п
Повідомлення про правила роботи на уроках малювання. Формування умінь розповідати про літні розваги
Розповідати про художні матеріали
Формування умінь будувати висловлювання
Розповідь за сюжетними малюнками
Розповідь за сюжетними малюнками
Висловлювання про предмети, схожі на овал Розповідь за сюжетними малюнками
Формування умінь будувати висловлювання
143
«Осіннє листя», Р/к. Бесіда за картиною В. Радованов «Тихий шелест осені» «Дощ і калюжі», «Я з мамою іду під парасолькою» «Казкові птахи», «Казкові тварини, звірятка»
«Гриби у лісі», «Гриби під гілкою», «Опеньки», «Мухомори»
6
9
8
7
«Квітка-семицвітка»
«Світить сонечко», «Сонечко ласкаве землю зігріває» «Небо і земля», «Хмари і дощик», «Виглядає сонечко із-за хмари», «В небі над полями райдуга-дуга»
Орієнтована тематика
5
4
3
№ п/п
Формування умінь будувати висловлювання
Граматична форма дієслів Формування умінь розпоIII особи однини: -е, є (зі- відати про літні розваги гріває, тримає) Тверда вимова приголоФормування умінь будусних звуків перед [е] (небо, вати висловлювання за веселка) сюжетними малюнками
Орфоепічні та граматичні уміння
Опеньки, мухомори, лисички, маслята, гілки
Калюжа, іти, парасолька, з, під Птах, тварина, звірі, ведмідь, лисиця, вовк, журавель
Граматична форма О.в. (під парасолькою) Граматична форма Р.в., іменників (птахів, звірів). Вимова приголосних звуків перед [и], [і] (звірі, лисиця) Граматична форма Н.в. іменників множини і однини (гриб-гриби). Тверда вимова приголосних звуків перед [и] (лисичка)
Формування умінь будувати розповідь про збір грибів
Складання розповідей за сюжетними малюнками Складання розповідей за сюжетними малюнками
Вимова приголосних зву- Формування умінь будуків перед [и], [і] (фіолето- вати висловлювання за вий) сюжетними малюнками II. ЗОЛОТА ОСІНЬ Дуб, клен, липа, ялинка, Тверда вимова приголоРозповідь за зразком «Прибереза, вільха сних звуків перед [е] (клен, йшла осінь» береза)
Небо, земля, хмара, дощ, лити, виглядати, райдуга, веселка, назви кольорів: жовтий, оранжевий, червоний, зелений, синій, фіолетовий та ін. Повторення назв кольорів
Сонце, сонечко, ласкавий, землю, зігрівати, тримати
Слова для засвоювання
144
16
15
14
13
12
11
10
№ п/п
Ранок, вечір, ніч, врожай, збирати, трудівники
Слова для засвоювання
Орфоепічні та граматичні уміння
Граматична форма дієслів III особи множини (збирають). Тверда вимова приголосного [ч] (ніч, вечір) «Фрукти і овочі» Закріплення назв фруктів Граматична форма іменни«Ходить гарбуз по городу» та овочів, збирати, заготов- ків множини в Н.в. (груші, лювати огірки) «На лузі», «Метелик», Луг, поляна, зображати, Граматична форма М.в. «Квіти» назви квітів: ромашка, іменників (на лузі) волошка; літати, рости Р/к. найпростіші елементи Візерунок, розпис, листо- Тверда вимова приголорослинних візерунків на чок, квітка, гілочка, розсного звука [ч] (листочок), прикладі народного розташований дзвінка вимова звука [з] пису (розпис) IІІ. ЗИМОНЬКА-ЗИМА «Дерева в зимовому обЗима, зимовий, одяг, вбран- Вимова дзвінкого приранні», ня, одягання, сніг голосного звука [г] в кінці «Ліс зимою», слова (сніг, одяг) «Чудо-дерево» Тематична композиція Віхола, завірюха, хуртови- Граматична форма дієслів «Сніг іде» на, заметіль,замети, вити, III-ої особи однини: -е, -є гудіти, замітати (завіває, гуде) Малювання композиції Композиція, ялинка, колек- Вимова м’якого приголо«Прикрашаємо ялинку» тивний, прикраси, прапо- сного [ц’] (прапорець, рець, гірлянда композиція)
«Свято врожаю»
Орієнтована тематика
Розповідь за сюжетними малюнками
Розповідь за сюжетними малюнками
Висловлювання про прихід зими
Розповідь про елементи, з яких складається візерунок
Розповідь за сюжетним малюнком
Складання розповіді за зразком про овочі і фрукти
Розповідь за зразком за сюжетними малюнками
Формування умінь будувати висловлювання
145
«Сніговик у гостях у Діда Мороза», «Снігуронька і Дід Мороз»
Р/к. Виконання ілюстрації до української народної казки «Снігуронька»
«Казковий птах», «Киця ходить по сніжку»
Тематична композиція «Жар-птиця в чарівному саду» «Діти у цирку»
«Подарунок для мами»
Аплікація з паперу «Кораблик на воді» Тематична композиція: «Мама, тато і я»
17
18
19
20
22
23
24
21
Орієнтована тематика
№ п/п
Тверда вимова приголосних в кінці слів (зустріч, сніговик). Граматична форма Р.в. і Д.в. іменників (сніговита, дітям) Граматична форма Р.в. іменників (діда, бабусі)
Орфоепічні та граматичні уміння
Вода, море, річка, озеро, корабель, лодка, моряки Родина, мама, тато, син, донька, дружити, поважати
Граматична форма М.в. (на річці) Вимова приголосних звуків перед [и] (родина, дружити)
Граматична форма О.в. Цирк, назви звірів: лев, (з собачкою, конем) тигр, кінь, собачка, виступати V. ВЕСНА-КРАСНА Вітати, свято, подарунок, Граматична форма Р.в. щирий, допомагати (мамі, бабусі)
ІV. ЦІКАВИЙ СВІТ ТВАРИН Голова, тулуб, шия, кінців- Граматична форма Р.в. ки, хвіст іменників (з голови, тулуба) Радісний, чарівний, сад, Вимова приголосних звунастрій ків перед [и], [і] (радісний)
Ілюстрація, український, народний, близько, до
Зустріч, зустрічатися, сніговик, зліпити, змерзнути, він, вони
Слова для засвоювання
Розповідь за зразком: «Який я приготую для мами подарунок» Розповідь за сюжетними малюнками Висловлювання про свою сім’ю
Висловлювання за ілюстраціями до казок
Переказ казки про жарптицю
Розповідь за сюжетними малюнками
Переказ казки «Снігуронька»
Розповідь за сюжетними малюнками
Формування умінь будувати висловлювання
146
«Ракета у небі», «Космонавт» «Весняна галявина»
«На парад» (кульки, прапорці, гірлянди) Р/к. Малювання з натури українського рушника
«Квочка і курчата»
«У бабусі в селі»
«Які бувають дерева»
«Незабаром літо»
26
28
30
31
32
33
29
27
«Моє святкове місто»
Орієнтована тематика
25
№ п/п
Радісне, сумне, сердите; дерево під вітром; те, що тягнеться до світла. Повторення назв відомих дерев Літо, влітку, жарко, дощ, засуха, весело
Хата, криниця, паркан, двір, доріжка
Рушник, візерунок, червоний, чорний, полотно, український Квочка, курча, курчатко, галявина, ходити, клювати
Кульки, прапорці, святкові гірлянди
Місто, рідний, святковий, мій Ракета, космос, космонавт, злетіти Кульбаба, зелена трава, весняний день
Слова для засвоювання
Граматична форма прислівників (жарко, весело)
Тверда вимова приголосного звука [ч] (червоний, чорний) Тверда вимова приголосного звука [ч] (курча, курчатко) Чітка вимова голосних звуків [о], [а] (доріжка, паркан) Граматична форма прикметників середнього роду (сумне, радісне)
Граматична форма О.в. (містом) Чітка вимова голосного звука [о] (космос) Тверда вимова приголосних звуків перед голосним [е] (зелена, день) М’яка вимова звука [ц’] (прапорець)
Орфоепічні та граматичні уміння
Розповідь про літні розваги
Розповідь про різноманітність дерев
Розповідь про бабусину хату
Розповідь про свійських тварин
Розповідь про український рушник
Розповідь про святкове місто
Розповідь за зразком про рідне місто Розповідь за зразком про політ у космос Розповідь за зразком про весняний день
Формування умінь будувати висловлювання
147
Хто ти. Який ти
Твої руки. Органи чуття
Як бути здоровим
Твоя родина. Твоя сім’я
Природа. Що і хто?
2
3
4
5
Тема
1
№ уроку
Рука, пальці, очі, язик, смак, вухо, мої, твої, далеко, близько, спостережливий, уважно, великий, вказівний, середній, безіменний, мізинець, бачити, гіркий, солоний, солодкий Щітка, мило, гребінець, носовичок, рушник, чистота, чистити, вмиватися, розчісуватися, одягатися, взуватися, речі, здоров’я, своє, чистий Бабуся, дідусь, прабабуся, прадід, тато, твій, приїжджати, приходити в гості, гостювати, дарувати, великий, маленький Рослини, тварини, людина, природа, оберігати, охороняти, живий, неживий
Ім’я, сім’я, родина, батько, мати, пам’ятати, шанувати, він, вона, у неї, у мене, рідний
Формування умінь розповідати про свій робочий день за зразком вчителя
Формування умінь розповідати про частини свого тіла
Формування умінь розповідати про себе, своїх батьків
Уміння будувати висловлювання
Форма множини іменників Формування умінь розпо(люди, рослини). Тверда відати про живу і неживу вимова приголосних звуків природу за зразком вчителя перед -и (тварини)
Граматична форма дієслів Закріплення умінь розпоIII особи множини. відати про свою сім’ю -уть, -ють (приїжджають). -ать, -ять (приходять)
Вимова твердого звука [ч] (носовичок). Граматична форма неозначеної форми дієслова (чмивання)
Вимова твердого звука [й] у сполученні [мйа] (ім’я). Граматична форма неозначеної форми дієслова (пам’ятати) Вимова твердого звука [ч] (бачити). Граматична форма неозначеної форми дієслова і І-ої особи однини (бачити – бачу)
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Навколишній світ Слова для засвоєння та закріплення
148
Сонце
Грунт. Різноманітність овочів, фруктів рідного краю
Повітря
Вода
Настала осінь
7
8
9
10
Тема
6
№ уроку
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Уміння будувати висловлювання
Сонце, хмари, небо, свіГраматична форма дієсло- Розповідь за зразком вчитежить, гріє, ховається, сідає, ва III особи однини -е, -є ля «Де живе сонце?» насуваються, блакитний, (гріє), III особи множини сірий, ласкавий, воно, над, -уть, -ють, -ать, -ять (навесною, влітку, восени, суваються) взимку Зерно, земля, саджанець, Тверда вимова звука [ч] Розповідь за зразком саджати, копати, орати, сі- (чорний), вимова африката «Що можна саджати в яти, поливати, спушувати, [дж] (саджу) землю, а що сіяти» родючий, чорний. Фрукти і овочі, які ростуть в нашій місцевості Повітря, газ, дихати, чисте, Граматична форма приРозповідь за зразком загазоване, легко, важко, кметників середнього роду, «Що таке повітря?» нас -е, -є (чисте, синє) Вода, речовина, дощ, сніг, Граматична форма О.в. Розповідь за зразком град, лід, туман, пара, прикметників жіночого «Якою буває вода» роса, ріки, озера, рідка, роду (рідною, твердою) тверда, тече Ліс, листя, горобина, гриб, Граматична форма дієслів Розповідь про осінні зміни осінній, жовтий, холодний, III особи множини і одв природі часто, збирати нини -е, -є (збирає), -ить, -іть (ходить), -уть, -ють, -ать, -ять (біжать, стоять, збирають)
Слова для засвоєння та закріплення
149
Школа
На що схоже. Що з чого
Пришла зима
Рослини, тварини і птахи взимку
13
14
15
Рослини восени. Що росте на підвіконні
Тема
12
11
№ уроку
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Дуб, клен, липа, в’яз, Граматична форма іменнивишня,, яблуня, груша, ків в М.в. (в лісі, в городі). калина, жоржина, фіалка, Правильна вимова назв ліщина, шипшина, ромаш- дерев, кущів, квітів ка, подорожник, жолудь, стигнути. Знайомство з кімнатними рослинами (за вибором вчителя) Закріплення назв, наГраматична форма III осовчальних речей, імен, би множини -уть, -ють, по-батькові працівників -ать, -ять (працюють, школи, основних примісидять) щень школи Тварина, дерево, метал, па- Граматична форма Р.в. пір, тканина, виготовляти, іменників (паперу, металу, з, повторення назв кольорів дерева) Сніг, сніжинка, сніговик, Дзвінка вимова дзвінких приголосних в кінці слова мороз, хуртовина, оже(сніг, мороз) ледиця, прийшла, віє, зліпити, гратися Заєць, білка, ведмідь, лиси- Правильна вимова назв ця, вовк, снігур, горобець, тварин і назв пташок годівниця, підготувати, зимувати, чорні, голі, гілля. Перелітні птахи рідного краю: дикі качки, гуси, шпаки, лелека, соловей, зозуля, удод, ластівка
Слова для засвоєння та закріплення
Розповідь «Як допомагати тваринам і птахам взимку». Розповідати про птахів рідного краю
Розповідь за предметними малюнками (з чого виготовлені предмети) Складати розповідь за сюжетними малюнками
Розповідь про свою школу
Розповідь про рослини восени
Уміння будувати висловлювання
150
Новорічне свято
Іграшки
Дорога від дому до школи
Чи вмієш ти розмовляти
17
18
19
Тема
16
№ уроку
Закріплення слів ввічливості, вітання
Дід Мороз, Снігурочка, ялинка, новорічний, прикраси, маски, костюм, гілки, прикрашати, танцювати, зустрічати Іграшка, іграшки, лялька, кораблик, вертоліт, ведмедик, коник, гратися, зберігати, складати, багато, це Дорожні знаки, пішохід, небезпечний, транспорт, світлофор, іти, обережно, зелене, жовте, червоне світло, до, від, по
Слова для засвоєння та закріплення
Розповідь про святкування нового року
Розповідь «З якою іграшкою я люблю гратися»
Розповідь «Які правила необхідно пам’ятати на дорозі»
Граматична форма М.в. іменників (на святі, в залі)
Граматична форма О.в. іменників. Правильна вимова назв іграшок Граматична форма Р.в. іменників (машина, машин). Чергування голосних [о, е-і] та приголосних [г, к, х-з’, у’, с’] в іменниках (пішохід – пішохода, дорога – на дорозі). Граматична форма прикметника с.р. — -е, -є (жовте, зелене, червоне) Тверда вимова приголосного звука [ч] (вибачте). Граматична форма К.в. іменників (Сергійку, Оксанко)
Діалог на тему «Ранок», «У школі»
Уміння будувати висловлювання
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
151
Правила поведінки за столом
Як виготовляють хліб
Твій зовнішній вигляд. Збереження своїх речей
Професії
Учись робити добре
У театрі
21
22
23
24
25
Тема
20
№ уроку
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Уміння будувати висловлювання
Тверда вимова приголоДіалог «Ми обідаємо» сного звука [ч] (чемний). Граматична форма дієслів неозначеної форми (не розмовляти). О.в. іменників ч.р. (ротом, обідом) Трактор, комбайн, поле, Чергування голосних Розповідь «Як хліб на стіл пшениця, зерно, пекарня, [-е, -і], приголосних в дієс- прийшов» борошно, збирати, врожай, ловах (пекти – печу – випімолотити, пекти, змішува- кати). М’яка вимова звука ти тісто, паляниця [л] (паляниця, мелють) Закріплення назв одягу, Граматична форма З.в. та Розповідь «Як я бережу взуття. Будень, свято, О.в. іменників (в сукню, свій одяг» охайний, зачіска, одягати- в кофту, сукнею, кофтою) ся, своє Хлібороб, робітник, вчиГраматична форма дієслів Розповідь «Ким і де пратель, тесляр, столяр, лікар, III особи множини -уть, цюють твої батьки» працювати, мій (мої), -ють, -ать, -ять (працюбатько, мати, батьки ють, виготовляють) Складати, розкидати, наГраматична форма дієслів Розповідь за зразком «Як смітити, підмести, розли- минулого часу (суфікс робити добре?» ти, допомагати, прибирати -в-: насмітив, розкидав), майбутнього часу (приберу, складу) Спектакль, вистава, арГраматична форма дієслів Розповідь про правила потисти, аплодувати, прийти наказового способу (не ведінки в театрі вчасно, дивитися, не роззаважай, аплодуй) мовляти, не жувати
Чемний, чемність, прибори, сервірувати, сніданок, обід, вечеря, треба не розмовляти, на плямкати ротом, не сьорбати
Слова для засвоєння та закріплення
152
У музеї
Наше місто — частина країни
Дикі і свійські тварини
Весна-красна
Рослини навесні
Будь природі другом!
Ріки
27
28
29
30
31
32
Тема
26
№ уроку
Удосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Краєзнавчий, народоГраматична форма дієслів знавчий, старовинні речі, майбутнього часу (піду, виставка, рушник, одяг, відвідаю) відвідувати, збирати, оглядати Адреса, село, місто, район, Граматична форма М.в. область, країна, республі- іменників та прикметника, мешкати, вулиця, дім, ків (в багатоповерховому будинок, одноповерховий, будинку) багатоповерховий Закріплення назв диких і Правильна вимова назв свійських тварин тварин Сонечко, струмочок, Граматична форма дієслів з’явились, прокинулись, минулого часу однини прилетіли, задзвеніли, при- (ч.р., с.р., ж.р.) (піднялось, літати, розтанути розтанув, прийшла, прилетіли) Навесні, кульбаба, підГраматична форма іменнисніжник, конвалія, барвіків М.в. (на річці, вполі) нок, зазеленіли. Повторення назв кольорів Поле, ліс, яр, квіти, дерева, Граматична форма дієслів оберігати, доглядати, не наказового способу (оберіломити, саджати гай, доказуй) Ріка Дністер. Маленькі Вимова звука [в] у споріки Придністров’я лученні [вйа], що позначається апострофом в’я (Придністров’я)
Слова для засвоєння та закріплення
Розповідь про ріки рідного краю
Розповідь «Як берегти природу»
Розповідь «Весняний букет»
Розповідь про диких і свійських тваринах Розповідь про весняні зміни в природі
Розповідь «Де я мешкаю»
Складання розповіді про шкільний музей історії школи і народознавства
Уміння будувати висловлювання
153
П.р. Аплікація із рослинних форм
Предметна аплікація. П.р. Аплікації у вигляді силуетів дерев, птахів, тварин Сюжетні композиції з рослинних форм. П.р. (по мотивам українських народних казок) Об’ємні вироби з природних матеріалів. П.р. Виготовлення різних фігур тварин, людей, казкових персонажів
2
3
5
4
П.р. Заготівля і зберігання природного матеріалу
Вступне заняття
Тема
1
№ п/п
Орфоепічні та граматичні уміння
Висловлювання про зображення на аплікації
Розповідь за зразком «Як складати візерунок»
Висловлювання про збирання і зберігання природних матеріалів
Висловлювання про правила техніки безпеки
Уміння будувати висловлювання
Повторення слів: шишка, жолудь, каштан, горіхова шкаралупа, приготовлювати, між, з’єднувати
Вимова голосних звуків [о], [а] (жолудь, каштан). Граматична форма дієслів І особи однини (з’єдную, клею)
Розповідь за зразком «Що можна зібрати в лісі»
Повторення слів: листочок, Чітка вимова голосних [о], Висловлювання за сюжетпелюстка, трава, насіння [а] (трава, листок) ними композиціями
Приладдя, ножиці, папір, Вимова приголосних клей, лінійка, пластилін, перед [и], [і] (ножиці). наклеїти, вимірювати граматична форма М.в. (на папері, на столі) I. ПРИРОДНИЙ МАТЕРІАЛ Листя, квіти, насіння, Тверда вимова приголоплоди, гілочки, шишки, сних звуків перед [и] шижолуді, каштани, збирати, шечки, плоди). Граматична зберігати форма М.в. (в лісі, в полі) Аплікація, листочок, пеВимова приголосних звулюстка, стебло. Візерунок, ків перед [и], [і] листочок, смужка, складати, рівно, із візерунок). Граматична форма Р.в. (із листочка, із пелюстка) Створити, дерево, птахи, Тверда вимова приголотварини, казкові герої сних звуків перед [е] (дерево, герой)
Слова для засвоєння
Трудове навчання
154
3
2
1
2
1
№ п/п Слова для засвоєння
Орфоепічні та граматичні уміння
Уміння будувати висловлювання
II. РОБОТА З ПЛАСТИЛІНОМ Ліплення з пластиліну. Пластилін, ліплення, виріб, Вимова приголосних Розповідь за зразком П.р. Об’ємні форм овочів і ліпити, плоди, овочі, фрук- звуків перед [и], [і] (глина, «Осінній урожай» фруктів та ін. ти, гриби, вазони, листя, вибір). Граматична форма квіти (їх назви) Р.в. іменників (з пластиліну) Ліплення з пластиліну. Виготовляти, м’який, твер- Граматична форма Р.в. Висловлювання про власП.р. Об’ємні форми «Дідий, дівчинка, хлопчик іменників (з пластиліну). тивості пластиліну вчинка», «Хлопчик» Тверда вимова звука [ч] (дівчинка, хлопчик) III. РОБОТА З ПАПЕРОМ Властивості паперу. Папір, властивості, вздовж, Граматична форма дієслів Колективна розповідь за П.р. Розривання паперу впоперек, розривати, ство- I особи однини -у, -ю мотивами казок вздовж і впоперек волокон рювати (складаю, розриваю) Згинання і складання Згинати, складати, човник, Тверда вимова приголоРозповідь про порядок паперу. коробочка, стріла, пакетик, сного звука [ч] (човник). роботи над виробом П.р. Виготовлення човось, пополам Граматична форма дієслів ника, голуба, стаканчика I особи (згинаю) та ін. Розмітка за допомогою Розмітка, шаблон, трафаЧітка вимова голосних зву- За зразком вчителя позразка. рет, користування, різати ків [о], [е] (розмітка, травторення правил користуП.р. Виготовлення розфарет). Граматична форма вання інструментами при даткового дидактикного О.в. іменників (шаблоном, роботі з папером, правил матеріалу олівцем) користування шаблоном, трафаретом, олівцем
Тема
155
Різання паперу. П.р. Виготовлення геометричних фігур та конструювання з них силуетних зображень Різання паперу по кривій лінії. П.р. Виготовлення декоративних цифр, символіки Симетричне вирізування. П.р. Вирізання серветок, витинанок, виготовлення підносу (сету) П.р. Ялинкові іграшки та прикраси
Аплікація з кольорового паперу. П.р. Виготовлення аплікації «Дід Мороз», «Снігуронька» Орнаментна аплікація. П.р. Виготовлення аплікації з використанням елементів рисунка килима
4
8
9
7
6
5
Тема
№ п/п
Повторення за вчителем правил безпечної роботи з ножицями
Уміння будувати висловлювання
Вимова приголосних перед Відповіді на запитання [и], [і] (лінія, вниз) вчителя «Де в природі зустрічаються криві лінії»
Граматична форма прикметників у різних відмінках (цупкого, силуетних)
Орфоепічні та граматичні уміння
Орнамент, рослинний, гео- Тверда вимова приголометричний, тюльпан, гвоз- сних перед [е] (геометричдика, мальва, соняшник ний)
Висловлювання про складання орнаментної аплікації
Розповідь про різноманітність ялинкових іграшок та прикрас. Висловлення про святкування Нового року Повторення слів: аплікація, Закінчення -ого в Р.в. при- Складати розповіді за папір, виготовляти, з кметників (кольорового) сюжетом аплікації
Ялинкова іграшка, прикра- Закінчення -оі в Р.в. са, різдвяний, з’єднувати, прикметників (різдвяної, для новорічної)
Витинанка, контурна лінія, Граматична форма Р.в. Розповідь про витинання, серветка, піднос, сет, наіменників (серветки, серве- як виду української народносити, вирізати ток, підносу) ної творчості
Крива лінія, рівномірно, повертати, вверх, вниз
Різати, лінія, безпечний, цупкий, по
Слова для засвоєння
156
Саморобні дидактичні ігри. П.р. Виготовлення макету комп’ютерного обладнання — «Мишка», «Клавіатура», «Екран монітора» Виготовлення виробів з використанням готової друкованої основи. П.р. Виготовлення вітальних листівок
Текстильні матеріали. П.р. Скручування закладки з двох різноманітних товстих ниток, шерсті Інструменти і пристосування для роботи з тканинами. П.р. Пришивання ґудзиків Розкрій тканини. П.р. Виготовлення серветки з бахромою, фартушка Стібки і шви. П/р. Вишивка швом «вперед голку» (орнамент в формі рослинної гірлянди)
10
1
4
3
2
11
Тема
№ п/п
Розкрій, бахрома, викрійка, Граматична форма дієслів Висловлювання про прикроїти I особи однини (крою, йоми різання тканини шию) ножицями Стібок, шов, оздоблення, Вимова подовжених приго- Повторення за вчителем шити, рівно, шиття лосних (шиття). Граматич- послідовності виконання на форма М.в. іменників швів (на тканині)
Голка, шпилька, наперсток, ґудзик, стрічка, зав’язувати, пришивати
Повторення за вчителем правил безпечної роботи з голкою
Розповідь про професію швеї за зразком
IV. ТКАНИНИ І ВОЛОКНИСТІ МАТЕРІАЛИ Нитка, тканина, тасьма, Граматична форма Родопряжа, кругом, скручувати вого відмінка іменників (ниткою) Вимова звуків [ґ] (ґудзик), [г] (галка)
Складання усної вітальної листівки
Гра, послідовно, предметний, мишка, клавіатура, монітор
Вітальна листівка, сувенір, Граматична форма К.в. журнал, вітати, готувати іменників (мамо, тату)
Уміння будувати висловлювання
Формування умінь розповідати про правила гри
Орфоепічні та граматичні уміння
Граматична форма О.в. іменників (мишколю)
Слова для засвоєння
157
2
1
3
2
1
1
5
№ п/п Слова для засвоєння
Орфоепічні та граматичні уміння
Уміння будувати висловлювання
Виготовлення виробів з Закріплення слів: виріб, Граматична форма О.в. Висловлювання за зразком тканини. тканина, одяг, виготовляти іменників (голкою) вчителя про процес вигоП.р. Виготовлення притовлення одягу з тканини хватки V. ХУДОЖНІ ТЕХНІКИ ДЕКОРАТИВНОГО Й УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА П.р. Пасхальні сувеніри Писанка, крашанка, ВеЧітка вимова голосного Розповідь про святкування (писанки) ликдень звука [а] (писанка) Великдня VI. ЕЛЕМЕНТИ КОНСТРУКТУВАННЯ Й МАКЕТУВАННЯ Будівельний конструктор. Деталь, форма, величина, Чітка вимова голосних [о], Повторення за вчителем П.р. Виготовлення будібудувати, один, багато [а] (багато) правил користування конвельних об’єктів структором Будівельні споруди. Будівельні споруди, Граматична форма Р.в. Висловлювання про П.р. Макети будинків будівництво, будівельник, іменників та прикметників складові частини будівлі і різних форм будівля, колективний, (цегляного будинку) процес її побудови дерев’яний, цегляний Різне конструювання. Конструктор, технічний, Граматична форма М.в. Розповідь про професію П.р. Автомобіль із сірнико- сірникова коробка іменників та прикметників конструктора вих коробків, конструкції (на дорозі) на основі картонних упаковок (поїзд, вантажівка) VII. ПОБУТОВА ПРАЦЯ П.р. Сервірування стола Прибирання, сервірування, Вимова подовженого звука Розповідь про процес серпрасування [н’:] (прасування) вірування столу П.р. Догляд за кімнатними Назви кімнатних квітів Чітка вимова звуків [о], [а] Розповідь про процес рослинами (аспарагус, бегонія) догляду за кімнатними квітами
Тема
158
Орієнтація в просторі
Орієнтація в просторі
Усередині, поза, один, багато Один, кожний, усі, решта, крім
2
3
4
Тема
Орієнтація в просторі
5
Слова для засвоєння
Граматична форма Р.в. іменників (насіння чорнобривців) Вимова приголосних перед [и], [і] (прутик, пісок)
Орфоепічні та граматичні уміння
Уміння будувати висловлювання
Розповідь про можливості художнього оформлення клумб
Розповідь про улюблені квіти українців
Уміння будувати висловлювання
Формування умінь висловлювати думку про побачення на малюнку, вживати засвоєні слова. Інсценізація казки «Ріпка» Внизу – вгорі, знизу – Тверда вимова приголоФормування умінь називгору, згори вниз, іграшки, сних звуків перед [и] та вати іграшки українською більший – менший твердого приголосного мовою і розповідати, де вони розташовані звука [з] Посередині, ліворуч, пра- Тверда вимова приголоФормування умінь розповоруч (від мене) сного звука [ч] відати про розташування предметів Усередині, поза, один, Тверда вимова приголоВисловлювання про розбагато сних звуків перед [и] ташування предметів Один, кожний, усі, решта, Вимова м’якого звука [ц’], Робота з предметними крім приголосних перед [и] та [і] малюнками
Удосконалення орфоепічних та граматичних умінь
Спереду, позаду, зліва – Тверда вимова приголосправа, поруч, під, над, на, сного звука [г] верхній – нижній, довгий – короткий, лічба предметів
Слова для засвоєння
Математика
П.р. Висаджування насіння Назви квітів (чорнобривці, квітів мальви, барвінок, соняшник, ромашка) П.р. Художнє оформлення Прутик, шишка, глина, шкільних клумб (прутибілий пісок, вазони ками, шишками, білим піском, камінцями)
Тема
1
№ п/п
4
3
№ п/п
159
Високий, низький, вищий, нижчий
Широкий, вузький, ширший, вужчий
Товстий, тонкий, товщай, тонший Далі, ближче, лічба предметів Швидше, повільніше, многокутники
10
11
12
14
13
Ширше, повільніше, многокутник, трикутник
Товстий – тонкий, товщий – тонший Далі, ближче, лічба, круг
Широкий – вузький, ширший – вужчий
Високий – низький, вищий – нижчий
Довгий, короткий, однакові Довгий, короткий, лінія
8
7
9
Слова для засвоєння
Стільки ж, стільки, більше, Стільки ж, стільки, більше, менше менше, великий – малий, найбільший – найменший Перший, другий, раніше, Перший, другий, раніше, пізніше пізніше Великий, малий, більший, Великий, малий, більший, менший, однаково менший, однаково
Тема
6
№ п/п
Уміння будувати висловлювання
Тверда вимова приголосних звуків перед [е], [и] Граматична форма прикметників та іменників жіночого і чоловічого роду в Р.в. Граматична форма прикметників вищого ступеня Тверда вимова приголосних звуків перед [и]. Граматична форма прикметників вищого ступеня Граматична форма прикметників жіночого і чоловічого роду. Тверда вимова звука [ч], [ш] Тверда вимова звуків [ж], [ч] Вимова приголосних звуків перед [и], [і] Вимова приголосних звуків перед [и], [і]
Формування умінь описувати предмет Розповідь за сюжетними малюнками Складання розповіді за зразком вчителя
Формування умінь описувати предмет
Формування уміння розповідати про навчальні речі Робота з предметними малюнками
Розповідь за зразком вчителя про робочий день Розповідь про тварин за зразком вчителя
Вимова приголосних перед Робота з предметними [е], [і] та [и] малюнками
Удосконалення орфоепічних та граматичних умінь
160
4
3
2
1
Слова для засвоєння
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Музика
Назви почуттів: радість, сум, сумний, радісний, бадьорий М. Дремлюга «Пісня про Поважати, вчитель, школа, Граматична форма дієслів школу» світлий, композитор, III особи однини і множигодинник, долоня, високий ни: -е, -є (поважає, пише), і низький звук -уть, -ють, -ать, -ять (співають) М. Дремлюга «Пісня про Лічилка, варити, півник, Вимова твердих пригошколу», українська дитяча ритмічна, рисунок, по лосних звуків перед [и] лічилка «Кумо, кумо, що співка, слухати (півник) варила?», українська народна пісня «Два півники» Я. Степовий «ВишенькиВишня-вишенька, Тверда вимова приголочерешеньки» — розучучерешня-черешенька, сних звуків перед [е] вання, В. Сокальський музичний, поетичний «Пташка» — слухання компонент Д. Кабалевський «КаваШабля, український, наПравильне наголошування лерійська» — слухання, родний, танець, виконува- слів: український, україЯ. Степовий «Вишенькити, танцювальні рухи нець черешеньки» — виконання, В. Верховець «Дибидиби» — виконання. Український народний танець «Гопак»
Тема
Які почуття передає музика
№ п/п
Формування умінь розповідати про птахів. Інсценізація пісні «Вишенькачерешенька» Розповідь за зразком «Хто такі кавалеристи»
Вивчення гри «Два півники»
Формування умінь розповідати про школу
Удосконалення умінь будувати висловлювання
161
10
9
8
7
6
5
№ п/п Слова для засвоєння
Повторення попередніх Характер танцю, плавний, творів. А. Філіпенко розспіваний, мелодія, під«Святкова» — розучування співувати По співка «Тук-тук Чобітки, колом, стояти, чобіток» — розучування. спокійно, схвильовано, Українська народна пісня в квапливо обробці Я. Степового «Дітки колом стоять» Українська народна пісня Гуси, гуска, гусак, гусеня«Веселі гуси» — розучута, їжак, їжачиха, їжачок, вання. Д. Кабалевський один, сірий, білий, весе«Їжачок» — слухання лий, швидко, повільно Українська дитяча лічилка Ходить, квочка, курчата, «Ходить квочка» — розу- хворіти, хвороба, лялька чування. П. Чайковський «Хвороба ляльки» — слухання Українська народна пісня Калина, кущ, грона, черво«Ой у лісі калина» — розу- ний, мелодія чування. І-С. Бах «Волинка» — слухання А. Філіпенко «Ой заграйте, Грати, співати, танцювати, дударики» — розучування. дудочка, дударик Українська дитяча лічилка «Раз, два, три, чотири» — розучування
Тема
Розповідь «Які я знаю свята»
Удосконалення умінь будувати висловлювання
Формування умінь розповідати про іграшки
Граматична форма О.в.
Граматична форма наказо- Формування умінь розпового способу дієслів (грай, відати про літні розваги співай)
Граматична форма М.в. (на Опис калини за малюнком калині, на кущеві)
Формування умінь розповідати про домашніх птахів
Тверда вимова приголосного звука [ч] (їжачок)
Граматична форма відм. Формування умінь розпозакінчень дієслів III особи відати про різні ігри множини: -ють, -уть, -ать, -ять (стоять, танцюють)
Граматична форма О.в. (танець, мелодією)
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
162
Поспівка «Зозуля рябенька» — розучування. З. Левіна «Що нам осінь принесе?» — розучування. Л. Ревуцький «Колискова» — слухання Я. Степовий «Зимонькоснігуронько» — розучування. Українська народна пісня «І шумить, і гуде» — слухання Українська щедрівка «Я маленький хлопчик» — розучування. Р. Шуман «Сміливий вершник» — слухання А. Філіпенко «Новорічна» — розучування. Український народний танець «Метелиця» — слухання В. Верменич «Запросини Діда Мороза» — розучування. В. Косенко «Не хочуть купити ведмедика» — слухання
11
15
14
13
12
Тема
№ п/п
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Формування умінь розповідати за зразком про зозулю
Удосконалення умінь будувати висловлювання
Зима, зимонька, снігуронь- Чітка вимова голосних Складання розповіді за ка, шуміти, гудіти, хурто- звуків [о], [а]. Граматична сюжетними малюнками вина, нотний стан форма дієслів III особи однини: -е, -є, -ить, -їть (шумить, гудить) Хлопчик, дівчинка, велиТверда вимова приголоФормування умінь розпокий, маленький, сміливий, сних звуків перед [е] (вели- відати про себе хоробрий, їхати, скакати, кий). Граматична форма на М.в. іменників (на коню, коневі) Новий рік, свято, сніг, Тверда вимова приголоФормування умінь розхуртовина, завірюха, сних перед [и] (зима, повідати за сюжетними метелиця, завиває, замітає, взимку) малюнками взимку Дід Мороз, Снігуронька, Граматична форма Р.в. Формування умінь розповітати, запрошувати, хоті- іменників (Діда Мороза, відати про свої іграшки ти, купити, ведмедик Снігуроньки)
Про що розповідає музика Зозуля, рябий, мама, найВимова звука [о] перед дорожча, рідна наступним складом з [у] (зозуля)
Слова для засвоєння
163
Поспівка «Добрий день» — виконання. Б. Фільц «Морозець» — розучування
17
20
19
18
Українська колядка «Коляд, коляд, колядниця», «Щедрівочка щедрувала» — розучування, Р. Шуман «Дід Мороз» — слухання
16
Коляда, колядка, різдво, різдв’яні, свята, щедрівка, щедрувати, колядувати, посівати
Слова для засвоєння
Удосконалення умінь будувати висловлювання
Тверда вимова приголосно- Розповідь про Різдвяні го звука [шч] (щедрівка) свята
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Як розповідає музика Добрий день, доброго дня, Тверда вимова приголосно- Розповідь за сюжетними мороз, морозець, замерза- го звука [ч] (рукавички), малюнками ти, малювати, візерунки, м’яка вимова звука [у’] щічка, валянки, рукавички, (морозець), форма вітання холодно (Добрий день! Доброго дня!) В. Верховець «Печу, печу Хліб, хлібчик, хлібець, М’яка вимова приголоФормування умінь розпохлібчик» — розучування. пекти, місити, берегти, сного звука [ц’] (хлібець). відати про те, як народжуП. Чайковський « Танець їсти Граматична форма Р.в. ється хліб феї Драже», «Баба Яга» — (хліба) слухання А. Кос-Анатольський Санчата, горбок, кататися, Граматична форма дієслів Складання розповіді за «Саночки-санчата» — веселитися, весело, взимку III особи множини іменни- сюжетними малюнками розучування. С. Юцевич ків: -ать, -ять, -уть, -ють «Мари» — слухання (катаються, веселяться) Поспівка «Каркнув Крук, ґава, ворона, каркну- Вимова звука [ґ] (ґава) Формування умінь розпокрук» — розучування. ти, сидіти, летіти відати про лісових птахів В. Верховинець «Біла квіточка» — розучування
Тема
№ п/п
164
25
24
23
22
21
№ п/п Слова для засвоєння
Українська дитяча забава Гойдалка, гойдатися, лісо«Гойда, гойда-да» — розу- вий, місяць, звірята чування. В. Верховинець «Ведмедик і лісові звірята» — розучування. С. Прокоф’єв «Ходить місяць над лугами» — слухання В. Верменич «ВишиванВишиванка, вишити, сока» — розучування. рочка, співати, любити, Л. Степовий «Колископестити, колисати ва» — слухання Українська народна пісня в Минула, настало, весело, обробці М. Дремлюги тепло, заспівати «Ой минула вже зима» — розучування. Е. Тріч «Пташка» — слухання Українська народна пісня Сонце, сонечко, гріти. в обробці Л. Ревуцького Вийти, веселий, весело, «Вийди, вийди сонечко» — веселитись розучування. Р. Шумак «Веселий селянин» Українська веснянка «По- Весна, веснянка, грати, доляночка» – розучування. співати, музика, музики Українські троїсті музики — слухання
Тема
Формування умінь розповідати про лісових звірят
Удосконалення умінь будувати висловлювання
Розповідь за сюжетними малюнками
Розповідь за сюжетними малюнками
Граматична форма М.в. Інсценівка пісні «Подо(на інструментах). Грама- ляночка» тична форма наказового способу дієслів (грай, співай). Форма К.в. іменників (Подоляночко)
Тверда вимова приголосних звуків перед [е] (весело)
Тверда вимова приголосних звуків перед [е] (тепло)
Граматична форма III осо- Формування умінь розпоби однини: -е, є, -ить, -іть, відати про маму (вишиває, любить)
Вимова фрикативного звука [г] (гойдалка)
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
165
30
29
28
27
26
№ п/п Слова для засвоєння
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
Поспівка «Де ви були?» — Дудка, пригрівати, грати, Вимова фрикативного розучування. В. Барвінлунати звука [г] (грати) ський «Сонечко» — слухання. Народна пісня «Савка і Гришка» — розучування Про що і як розповідає музика П. Козицький «А вже крас- Жайворонок, соловей, Тверда вимова приголоне сонечко» співати, весело, надворі, сних звуків перед [е] П. Чайковський «Пісня гра, щебетати (соловей) жайворонка» Поспівка «Котилася торТорба, котитися, горбок, Граматична форма Р.в. та ба» — розучування, цвісти, долина, любо М.в. іменників (торбі, на А. Філіпенко «Зацвіла в горбку) долині» — розучування, В. Косенко «Дощик» — слухання Українська народна пісня Струмочок, бігти, дзюрВимова звука [дз] (дзюр«Щебетала пташечка» — котати котіти) розучування А. Філіпенко «Ой заграйте, Берег, річка, човен, плисти Граматична форма дідударики» — виконання, єслів наказового способу М. Сільванський казка (пливи). Вимова твердого «Івасик-Телесик» — слу[ч] (човен) хання
Тема
Переказ казки «ІвасикТелесик»
Опис пташки за малюнком
Опис калини за предметним малюнком
Формування умінь розповідати про весняні забави
Розповідь за сюжетними малюнками
Удосконалення умінь будувати висловлювання
166
32
31
№ п/п Слова для засвоєння
Українська народна пісня в Гора, жито, жовтий, дообробці К. Стеценка «ой на спіти, зібрати горі жито» — розучування, українські троїсті музики — слухання А. Філіпенко «Вічний во- Війна, День Перемоги, гонь» — розучування, салют, вічний, бойовий, Д. Тухманов «День перепам’ятник, загиблий, армія моги» слухання, Д. Кабалевський «Бойова пісенька» — слухання
Тема
Розповідь за сюжетним малюнком
Удосконалення умінь будувати висловлювання
Тверда вимова приголоФормування умінь розпосних звуків перед [е] (день) відати про Свято Перемоги
Граматична форма М.в. іменників (на горі)
Вдосконалення орфоепічних і граматичних умінь
с од е р ж а н и е Приказ Министра просвещения № 547 от 12.05.2009 г. «О введении в действие решений Коллегии Министерства просвещения от 30.04.2009 г.» �����
3
Приказ Министра просвещения № 314 от 10.04.2006 г. «О введении в действие решений Коллегии Министерства просвещения от 29.03.2006 г.» �����
5
Базисный учебно-развивающий план общего образования в Приднестровской Молдавской Республике �������������������������������������������������������
6
Державний стандарт. Державнi вимоги до рiвня загальноосвiтньої пiдготовки учнiв початкової школи. Українська мова (рідна) ������������� 26 Державний стандарт. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи. Українське читання ������������������� 33 Програма. Українська мова. 1–4 класи ������������������������������������������������������� 38 Програма. Читання. 2–4 класи ������������������������������������������������������������������� 98 Програма. Позакласне читання. 1–4 класи ������������������������������������������� 123 Методичні рекомендації щодо організації роботи з формування українського мовлення для учнів 1-го класу ������������������������������������������� 131
Навчальний посібник
Збірник нормативного і програмного супроводу з навчального предмета «Українска мова. Читання. Початкові класи» Редактор Комп’ютерна верстка, виготовлення оригінал-макета
І.О. Аношкіна О.М. Тимчук
Підписано до друку 19.06.2009. Формат 60 × 84 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура «Times New Roman». Умовн. др. а. 9,76. Тираж 10 екз. ДОЗ «ПДІРО», 3300. м. Тирасполь, вул. Каховська, 17. Віддруковано на ГІІПП «Бендерська типографія „Поліграфіст”». м. Бендери, вул. Пушкіна, 52.