Українська мова та лiтература. 5 клас by diskpgiro

Мiнiстерство освiти ПМР ДОЗ «Приднiстровський державний iнститут розвитку освiти»

УКРАїНСЬКА МОВА ТА ЛIТЕРАТУРА

5 клас

Тирасполь 2010

ББК 81 4 Укр-9я 721 (4 ПМР) У 45

Рекомендовано Республiканською науково-методичною радою з української мови та лiтератури Автори-укладачi: Аношкiна I.О., Марчук О.М. Науковий консультант: Дубик А.О., ст. викладач кафедри української фiлологiї ПДУ iм. Т.Г. Шевченка Рецензенти: Дружинець М.Л., к.ф.н., доцент кафедри української мови Одеського нацiонального унiверситету iм. I. I. Мечникова; Мрих Н.Г., вчитель української мови та лiтератури вищої квалiфiкацiйної категорiї МОЗ "Бендерська гiмназiя № 2"

У 45

Українська мова та лiтература. 5 клас / Авт.-укл.: I.О. Аношкiна, О.М. Марчук. – Тирасполь: ПДIРО, 2010. – 320 с.: iл. – 1600 екз. ББК 81 4 Укр-9я 721 (4 ПМР)

3 Гімн Придністровської Молдавської Республіки Ми славимо тебе, Придністров’я! Муз. Б. Александрова Сл. Б. Парменова, Н. Божко, В. Піщенко Переклад українською О. Вирвич

Ми славимо край Придністров’я, Де люди пишаються тим, Що дружбою, ладом, любов’ю Навіки пов’язані з ним. Прославимо наші заводи, Широкі лани і міста, Тут чесно працюють народи На благо Вітчизни труда. ПРИСПІВ: Через доли і води Пронесемо ім’я Ми Республіки свободи. Хай живе тут народів сім’я! Ми славимо рідні долини, Красоти Дністра берегів. І нам не забути билини Про подвиги наших батьків. Прославимо всіх поіменно, Полеглих за наш отчий дім. Де пам’ять загиблих священна, Вітчизні співаємо гімн. ПРИСПІВ: Через доли і води Пронесемо ім’я Ми Республіки свободи. Хай живе тут народів сім’я!

Любі друзі! Ви тримаєте в руках підручник з української мови (офіційної) та літератури. Сподіваємось, що він стане вашим надійним помічником і порадником на шляху до знань. Ви повинні вільно і правильно розмовляти не тільки рідною мовою, а й знати одну з офіційних мов Придністровської Молдавської Республіки. Підручник складається з двох частин. У першій частині «Мова моя калинова...» містяться відомості про українську мову, правила української граматики. У кожному параграфі є рубрика «Народ скаже, як зав’яже», а також тексти, які відповідають лексичній темі розділу. Ви матимете можливість познайомитися з культурою та традиціями українського народу, з історією та географією рідного краю, вивчити нові слова, навчитися застосовувати їх у своєму мовленні. Тексти вправ збагатять вас цікавою інформацією, завдання до них навчать вдумливо слухати, виразно читати, правильно говорити і грамотно писати. У другій частині «Література» містяться кращі зразки творів усної народної творчості, українських письменників та письменників рідного краю. Ви познайомитеся з новими поняттями з теорії літератури. Бажаємо вам, дорогі діти, успіхів у вивченні української мови та літератури!

РОЗДІЛ І

МОВА МОЯ КАЛИНОВА…

ВСТУП

ВСТУП § 1. Значення мови в житті суспільства. Українська мова – офіційна мова Придністровської Молдавської Республіки Лексична тема: Мова – дорогоцінний скарб 1. Прочитайте текст. Визначте його головну думку. Доберіть заголовок. Розкажіть про значення мови в нашому житті. Слово – то дивний витвір людини. Воно народилося в праці, як і пісня. Завдяки слову ми розуміємо одне одного, за допомогою мови творяться великі дива на землі. Без слова не було б ні писемності, ні літератури, ані пісні. Відберіть у людини мову – і вона здича=віє… За допомогою мови люди спілкуються, мислять, пізнають навколишній світ, виражають почуття, передають свій досвід іншим поколінням (За В. Сухомлинським). Словник

укр. ви=твір завдяки= здича=віти

рос. творение благодаря одичать

2. Прочитайте висловлювання про мову. Як ви їх розумієте? Запишіть те, яке найбільше сподобалося. Мова – це втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розвиваймо її. (М. Рильський) Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду й племені. (В. Сухомлинський) Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. (Ю. Мушкетик)

СMYK

Українська мова

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко) Мова рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має. (С. Воробкевич) 3. Розгляньте таблицю. Яку роль виконує мова в нашому житті? Запам’ятайте функції мови. Функції мови

Значення

Мислетворча

за допомогою мови формуються думки

Комунікативна

за допомогою мови люди обмінюються думками й почуттями (спілкуються)

Пізнавальна

навколишній світ людина пізнає за допомогою мови

Номінативна (називна)

усе пізнане людиною (предмети, особи, якості, властивості, дії та ін.) названо певним словом

Культурологічна

вивчаючи мову, людина засвоює культуру, звичаї, традиції свого народу

4. Прочитайте текст і перекладіть. Визначте головну думку тексту. Як ви вважаєте, чи потрібно добирати слово, перш ніж щось сказати? Дайте назву тексту, використовуючи прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Что может быть на свете лучше языка! При помощи языка строятся города, развивается культура народа. При помощи языка мы изучаем науки и получаем знания, при помощи языка люди могут объясняться друг с другом, решать различные вопросы, просить, приветствовать, мириться, давать, получать, выполнять просьбы, объясняться в любви. Поэтому нужно думать, что нет ничего лучше языка. (Эзоп)

СMYK

ВСТУП

8 Словник укр. освi=чуватися в коха=нні за допомо=гою рi=зні віта=ти вико=нувати проха=ння



рос. объясняться в любви при помощи различные приветствовать выполнять просьбы

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Слово – не горобець; випустиш – не впіймаєш. За словом у кишеню не полізе. Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути. Слово – не стріла, а ранить глибше. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. 5. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Земля, на якій ми живемо, називаєтьГовори правильно ся Придністровська Молдавська Республіка, а народ наш – придністровці. розмовляти: Придністров’я – багатомовна держава. українською мовою, по-українському, У ній розмовляють російською, українпо-українськи ською, молдавською, болгарською, білоруською, німецькою та іншими мовами. Але офіційними у нашій країні є молдавська, російська та українська. У республіці працюють школи, професійні середні та вищі навчальні заклади з офіційними мовами навчання. Видаються газети та журнали мовами республіки: «Приднестровье», «Адевэрул Нистрян», «Гомін» та ін. Радіо- та телетрансляції ведуться російською, українською та молдавською мовами. Кожна нація має право спілкуватися і навчатися рідною мовою. А знання однієї з офіційних мов є обов’язковим для всіх громадян держави.

СMYK

Українська мова

9 Словник

укр. багатомо=вна спілкува=тися

рос. многоязычная общаться

– Назвіть офіційні мови нашої держави. – Чому Придністров’я називають багатомовною країною? – Люди яких національностей проживають на нашій землі? – Якими мовами повинен володіти кожен громадянин Придністровської Молдавської Республіки? – Які мови хочете знати ви? Що для цього потрібно зробити? – Перекажіть текст. 6. РЗМ Складіть коротке повідомлення на одну із тем: «Значення мови в житті людини», «Українська мова – офіційна мова нашої держави».



КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть функції мови. 2. Яку роль відіграє мова в житті суспільства? 3. Які засоби, крім мови, люди використовують для спілкування? 4. Які мови у нашій республіці отримали статус офіційних? 5. Які мови вивчають у школах Придністров’я?

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ § 2. Звуки і букви. Орфографія. Значущі частини слова Лексична тема: Культура спілкування 7. Подані слова запишіть у дві колонки. У першу – слова, в яких однакова кількість букв і звуків, у другу – слова, у яких звуків більше. Доля, мова, вчитися, ялинка, радість, дзвін, буква, пам’ять, урок, підспівую, книжка, льон.

СMYK

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

8. Запишіть слова за алфавітом. Вкажіть кількість складів у кожному слові. Чи всі слова можна перенести з рядка в рядок? Їжак, синій, ягода, узор, гора, йти, квітка, прийом, чай, пішов, поїзд, заєць, коровай, праця, гора. 9. Прочитайте думки В. Сухомлинського. Про що в них йдеться? Вкажіть кількість букв і звуків у виділених словах. 1. Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість людська – спілкування з людьми. 2. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго вам здоров’я... Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. 3. Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки виражається наше ставлення до зробленого для нас добра. 10. На місці крапок вставте Ь чи Й. Прочитайте подані слова, правильно їх вимовляючи. С..годні, прац..овитий, с..омий, сер..озно, бо..овий, мал..овничий. 11. Вставте пропущені букви чи апостроф. Із виділеними словами складіть речення. Поясніть значення слів мова і мовлення. В..ликий, ш..рокий, сім..я, насін..я, знан..я, селянс..кий, г..рой, дев..ят.., сіл.., мовлен..я. 12. Перекладіть і запишіть слова українською мовою. Порівняйте вимову слів в українській і російській мовах. Поясніть орфограми. Летчик, печь, пять, любовью, голубь, дождь, матерью, думаешь, миллион, объехать.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Спершу слово зваж, а потім скаж. М’які слова і камінь крушать. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. Треба знати, що де сказати. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів.

Українська мова

13. Погрупуйте спільнокореневі слова. Позначте спільну частину в цих словах. Школяр, вода, візник, молодий, водичка, школа, школярський, водиченька, привіз, вивіз, молоденький, возити, підводник, молодість, безводний. 14. До поданих слів доберіть спільнокореневі. Мова, село, дерево, дуб, робота. 15. Ознайомтесь із поданими правилами спілкування. Чому їх необхідно додержувати? Основні правила спілкування – Якнайменше говори про себе. – Намагайся говорити про те, що цікаво твоєму співрозмовникові. Враховуй вік, характер, інтереси. – Будь уважним, ввічливим, доброзичГовори правильно ливим. співрозмо=вник – Ніколи не перебивай співрозмовниввi=чливий ка. добрози=чливий – Під час бесіди дивись співрозмовникові у вічі. – Не вживай грубих слів. Не говори надто голосно. Словник

укр. співрозмо=вник врахо=вувати

рос. собеседник учитывать

16. Використовуючи подані нижче форми ввічливості, складіть діалог, який був би можливий при зустрічі з давнім другом. Доброго ранку! (або Добрий ранок!) Добридень! (або Добрий день!) Доброго вечора! (або Добрий вечір!) Як справи? Як живеш? Радий тебе бачити. Радий був зустрітися. До побачення! На все добре! До зустрічі!

СMYK

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

17. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Багатовіковий досвід народу нашого говорить: немає краси людини без краси її мови. Не може бути гарною людина, у якої голос грубий, різкий, інтонації агресивні, а часом проскакують і лайливі слова. Багато що тут залежить від нас. Коли ми налаштуємося на доброзичливість і приязнь, у нас одразу м’якшає вираз обличчя, з’являється усмішка, змінюється барва голосу. Усе це разом і створює певне враження про нас у інших людей. – Визначте головну думку тексту. – Доберіть до тексту заголовок, використовуючи прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Випишіть з тексту два слова, у яких звуків більше, ніж букв. – Випишіть з тексту два слова, у яких звуків менше, ніж букв. – Випишіть з тексту два слова, у яких однакова кількість звуків і букв. – Виділене слово розберіть за будовою.



КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке голосні та приголосні звуки, тверді та м’які приголосні? 2. Яка буква не позначає звука, а тільки м’якість попереднього приголосного? 3. Скільки звуків можуть позначати букви я, ю, є, ї? 4. Що таке спільнокореневі слова? 5. Поясніть значення термінів: префікс, корінь, суфікс, закінчення.

§ 3. Частини мови Лексична тема: Державні символи Придністровської Молдавської Республіки 18. Прочитайте речення. Визначте частини мови, вкажіть серед них самостійні та службові. Випишіть три іменники, вкажіть їх рід, число, відміну. 1) Герб – символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи, зображений на прапорах, монетах, печатках, доку-

Українська мова

ментах. 2) Прапор – полотнище одного або кількох кольорів, можливо, з якимось зображенням, яке є символом держави. 3) Гімн – музичний твір, прийнятий як символ державної або національної єдності. 19. Доберіть до іменників прикметники. Визначте їх рід, число, відмінок. Поясніть правопис власних назв. Придністров’я, Дністер, столиця, природа, символи, Батьківщина. 20. Перепишіть речення. Підкресліть займенники, визначте їх особу та число. Я з роду, що любить свободу. Як ми будем в мирі жити, нас не зломити. Не буде добра, як між нами ворожда. За чесне діло ти стій сміло! Земля мила, де тебе мати народила. Воля нам дорожча за життя. (Нар. творч.) 21. Випишіть з тексту числівники. Поставте до них питання. Придністров’я – невелика держава, яка знаходиться у південносхідній частині Європи між Україною та Молдовою. За площею Придністров’я посідає сто шістдесят третє місце в світі і становить чотири тисячі сто шістдесят три квадратних кілометри. Довжина кордону – вісімсот шістнадцять кілометрів. Населення ПМР складає близько п’ятисот п’ятдесяти тисяч осіб. 22. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Кожна держава має свої розпізнавальні знаки – державні символи, до яких належать герб, прапор, гімн. Знати та розуміти їх значення – обов’язок кожного громадянина. Герб Придністровської Молдавської Республіки – це зображення схрещених серпа і молота, що символізують єдність робітників та селян. У верхній частині зображена п’ятикутна зірка. В променях сонця, яке сходить над Дністром, зображено колоски пшениці, качани кукурудзи, фрукти та виноградні ґрона, перев’язані стрічкою з надпи-

СMYK

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

сами на ній трьома мовами: з правої сторони – «Приднестровская Молдавская Республика», з лівої – «Придністровська Молдавська Республіка», у центрі – «Република Молдовеняскэ Нистрянэ». Державний прапор ПМР – прямокутне полотнище червоного кольору. Посередині полотнища кожної сторони на всю довжину розташована смуга зеленого кольору, яка символізує добробут, достаток. У лівому кутку верхньої частини прапора розташовується основний елемент герба ПМР – серп і молот золотистого кольору з червоною п’ятикутною зіркою. Словник укр. розпізнава=льний прямоку=тне поло=тнище п’ятику=тний ґро=но довжина= розташо=ваний добро=бут сму=га

рос. различительный прямоугольное полотно пятиконечный гроздь длина расположенный благосостояние, благополучне полоса

– Назвіть державні символи нашої держави. Чому потрібно знати та розуміти значення державних символів? – Перекажіть текст. – Випишіть з тексту два прикметники разом з іменниками, від яких вони залежать. Визначте їх рід, число, відмінок. Виділіть закінчення прикметників та іменників. – Поставте займенник їх у початковій формі. – Випишіть дієслова в неозначеній формі. Поставте їх у другій особі однини. – Випишіть з тексту два сполучника та два прийменника.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. На які питання відповідає іменник, займенник, прикметник, числівник, дієслово? 2. Чим відрізняються службові частини мови від самостійних? 3. З якою метою використовують займенники в реченні (тексті)?

Українська мова

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ЗА ТЕМОЮ «ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» 1. У якому рядку в усіх словах буква я позначає два звуки? а) сім’я, ряст, яблуко б) якір, в’язати, свято в) подвір’я, ягода, м’яч 2. У якому рядку в усіх словах звуків менше, ніж букв? а) вогонь, піч, школяр б) тираспольський, льон, письмо в) рясно, рум’яний, буряк 3. У якому слові потрібно писати ЬО? а) сер..озно б) с..годні в) бо..овий 4. У якому рядку всі слова спільнокореневі? а) школа, школяр, школярський б) молодий, молодого, молода в) мова, мовний, мови 5. Яке слово має корінь, суфікс і закінчення? а) водичка б) безводний в) вода 6. У якому рядку всі іменники жіночого роду? а) символ, герб, гімн б) пшениця, столиця, природа в) Придністров’я, кукурудза, колір 7. У якому відмінку вжито виділений прикметник у даному реченні? Непомітно тихою ходою підкрався перший осінній місяць вересень. а) орудний б) місцевий в) давальний

СMYK

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

8. До якої особи належить виділений займенник у реченні За чесне діло ти стій сміло! а) до першої б) до другої в) до третьої 9. Яке з дієслів належить до третьої особи множини? а) живеш б) малюю в) працюють 10. Службовими частинами мови є: а) від, але, до б) я, ми, кожен в) вгорі, восени, вчора

§ 4. РЗМ Текст. Поділ тексту на абзаци. План готового тексту Лексична тема: Родина 23. Пригадайте, що таке текст. З’ясуйте, який із поданих варіантів – текст. Свою думку аргументуйте. Варіант 1 Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко). Який рід, такий плід (Нар. тв.). Бо хто матір забуває, Того Бог карає (Т. Шевченко). Варіант 2 Українська родина Коріння української родини сягає в сиву давнину. Адже сім’я з її побутом, сукупністю виховних звичаїв і традицій складалася протягом багатьох тисячоліть. Сім’ї на той час були великими, налічували по двадцять-тридцять чоловік. Така сім’я звалася в Х–ХІ ст. родом. Рід – це велика сім’я, яка мала спільне майно – ріллю, стада худоби, спільне господарство. За своїх членів рід всіляко заступався, оберігав їх від кривд (За М. Стельмаховичем).

Українська мова

Текст – це група речень, які об’єднані спільним змістом (темою) та основною думкою. Тема – це те, про що розповідається в тексті. Основна думка – це те, до чого автор закликає, чому навчає, що стверджує, возвеличує чи засуджує. Речення тексту пов’язуються між собою за допомогою займенників, сполучників, синонімів, повторів та ін. Розвиваючи тему, автор тексту переходить від однієї частини думки до іншої. Частина однієї загальної теми називається мікротемою. Мікротема розкривається в кількох реченнях. Частина тексту, об’єднана мікротемою, називається абзац. Кожен абзац починають записувати з нового рядка. Для того, щоб переказати текст, необхідно скласти його план. Для цього потрібно визначити мікротеми тексту. Стисло й чітко сформульовані мікротеми – це пункти плану тексту. Мета складання плану – виділення в змісті (темі) тексту головного, найбільш важливого (визначення мікротем), a також зазначення послідовності викладу думок. Переказуючи текст, потрібно спиратися на пункти його плану. 24. Прочитайте текст. Визначте його тему та головну думку. Доберіть заголовок. Чи можна поділити його на абзаци? Родина (сім’я) – це мама і тато, брати і сестри, бабуся і дідусь, можуть бути і прабабуся, прадідусь, які проживають разом. Ще старших родичів ми називаємо предками або пращурами. Дерево не може жити без коріння, а людина не може жити без роду. Жити на світі без зв’язків із родом, без родинної підтримки дуже важко, і наші предки завжди берегли своїх живих родичів. І сини, і дочки линули з далеких країв до батьківської хати, а батьки завжди сумували за дітьми. (З журналу) 25. Складіть діалог на тему «Наш родовід», використовуючи слова та сполучення слів: моя сім’я – це…, бабуся і дідусь, мої пращури, прізвище, родичі, родовідне дерево. Використайте в репліці прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».

СMYK

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Яке коріння, таке і насіння. Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець. Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько. Жінка за три кути хату держить, а чоловік – за один. Не потрібен і клад, коли в сім’ї лад. 26. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Уранці всі поспішають: часу обмаль. Хтось із ваших рідних, може, сьогодні не виспався або йому недобре, хтось має вийти з дому раніше, ніж звичайно, і тому нервує, поспішаючи. Мати чи бабуся забарилися із сніданком, а треба вже йти. Коротко кажучи, ситуацій, щоб зірватися невитриманим словом, може виникнути безліч. Звісна річ, чим ближча нам людина, тим простіші з нею стосунки: матері, батькові і навіть бабусі чи дідусеві ми часто говоримо «ти». Однак це аж ніяк не означає, що у родинних стосунках увічливість не обов’язкова, навпаки. Справді вихована людина, яка Говори правильно поважає і самого себе, і близьких, не зриватиме зла на них, не демонСпівпереживати струватиме свого поганого настрою (з ким-небудь) в колі сім’ї. Саме в сім’ї, серед рідних, де нам легше вибачають, видно, які Співчувати (кому-небудь) ми насправді. Отже, звичайні слова «дякую», «перепрошую», «на добраніч», «доброго ранку», які ми не забуваємо в спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку в сім’ї. У сім’ї, у постійному спілкуванні з близькими ми дістаємо перші уроки такого потрібного в житті вміння, як співпереживання (М. Лемберська). Словник

укр. о=бмаль забари=тися неви=триманий бе=зліч вира=зніше = незамiнний

рос. маловато задержаться невыдержанный множество выразительнее незаменимый

Українська мова

– Визначте тему та головну думку тексту. – Дайте назву тексту. – Доберіть синоніми до слів: обмаль, забаритися, безліч. – Визначте мікротеми. – Складіть план. – Перекажіть текст за складеним планом.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Назвіть головні ознаки тексту. 2. Як визначити тему та основну думку тексту? 3. Як правильно скласти план тексту?

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ Синтаксис – розділ науки про мову, що вивчає будову словосполучення і речення. Пунктуація – розділ науки про мову, який вивчає розділові знаки і правила їх уживання на письмі.

§ 5. Словосполучення Лексична тема: Пори року. Осінь 27. Порівняйте слово, словосполучення та речення. Яка між ними відмінність? осінь золота осінь Тихо осінь ходить гаєм (Надія Приходько). Словосполу=чення (рос. словосочетание) – синтаксична одиниця, яка складається з двох або більше повнозначних слів і служить назвою предметів, дій або їх ознак. Словосполучення називає предмети, їх ознаки і дії точніше, конкретніше, ніж одне слово. Слова у словосполученні пов’язані за змістом і граматично. У словосполученні одне слово головне, а друге – залежне. Від головного слова до залежного ставиться питання.

яка?

золота осінь

куди?

іти до школи

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

28. Спишіть словосполучення. Визначте головне і залежне слово. Якими частинами мови вони виражені? Золота красуня; осінній ліс; шурхіт листя; кружляє в садах; привітно шурхотить; вкривають землю; щедрий урожай; нахилитись до землі; гриби під березою; летять на південь. Не є словосполученнями: 1) підмет і присудок: осінь прийшла; 2) іменник (займенник) з прийменником: на дереві; 3) слова, з’єднані сполучниками: гриби та ягоди. 29. Визначте речення і словосполучення. Назвіть головні та залежні слова у словосполученні. Перекладіть російською мовою. Дощ. Ніч. Осінні хмари. Настала осінь. Відлетіли птахи. Сонце зайшло. Сивий туман. Туман стелиться. Осінні зливи. Жовте листя. Листя кружляє. 30. Розгляньте фотоілюстрацію. Доберіть п’ять словосполучень на тему «Осінь». Складіть з ними речення. 31. Складіть з поданими словами словосполучення. Запишіть їх. Поставте питання від головного слова до залежного. З р а з о к. Йти (куди?) до школи. Восени, за горою, звечора, на сонці, біля криниці, у лісі, на дорозі, тихо, швидко, в озері. 32. Спишіть словосполучення. Іменники, що в дужках, поставте у потрібному відмінку. Виділіть закінчення іменників. З р а з о к. Захоплюватися (музика) – захоплюватися музик ою. Ввічливий з (товариш), чай із (м’ята), зірвали (квітка), сісти на (трава), гнуться до (земля), стіл з (дерево), піклуватися про (діти).

Українська мова

33. Прочитайте рубрику «Народ скаже, як зав’яже». Які прислів’я, приказки та народні прикмети про осінь ви знаєте?



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Восени багач, а навесні прохач. Осінь іде і за собою дощі веде. Осінь усьому рахунок веде. Летять у вересні гуси – зиму на хвості несуть. Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь. 34. Прочитайте текст і виконайте після нього завдання. Непомітною тихою ходою підкрався перший осінній місяць вересень. Небо на початку вересня голубе та чисте. Дні стоять теплі, ясні. У тихому передвечір’ї чітко вимальовуються спустілі поля, далекий ліс. Вересень розфарбував ліс яскравими кольорами. Листя берези торкнув золотом, на горобину та осику накинув багряний серпанок. Віти калини хиляться під вагою червоних кетягів. Багато птахів подалися у вирій. Веселим людським гомоном сповнилися садки. Користуючись теплою дниною, трударі поспішають зібрати врожай яблук. На ланах знову гуркочуть трактори. Починається сівба озимих культур (З журналу). Словник укр. хода= = спустiлий гороби=на багря=ний серпа=нок ке=тяг дни=на

рос. походка, шаг, ходьба опустелый рябина багровое покрывало гроздь день

– Визначте тему та головну думку тексту. – Дайте назву. – Назвіть осінні місяці. – Поясніть значення вислову: «Тихою ходою підкрався перший осінній місяць». – Складіть план тексту і перекажіть. – Випишіть п’ять словосполучень та зробіть їх синтаксичний розбір.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Синтаксичний розбір словосполучення 1. Назвіть у словосполученні головне і залежне слова. 2. Від головного слова до залежного поставте питання. 3. Вкажіть, якими частинами мови виражені головне і залежне слова. Зразок усного розбору 1. У словосполученні холодний вітер головне слово – вітер, а залежне – холодний. 2. Вітер (я к и й?) холодний. 3. Головне слово виражене іменником, а залежне – прикметником. Зразок письмового розбору який?

холодний вітер прикметник

іменник

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що вивчає синтаксис та пунктуація? 2. Що таке словосполучення? 3. Яка відмінність словосполучення від слова та речення?

§6. Речення. Види речень за метою висловлювання Лексична тема: Тирасполь – столиця Придністровської Молдавської Республіки Ре=ченням (рос. предложением) називається слово або група слів, що виражають відносно закінчену думку: Я люблю свій рідний край. Іноді думку може передавати й окреме слово: Місто. Ніч. Тиша.

Українська мова

Слова в реченні зв’язані за змістом і граматично. За метою висловлювання речення поділяються на розповіднi= (рос. повествовательные), пита=льні (рос. вопросительные), спонука=льні (рос. побудительные). Розповідними називаються речення, в яких про когось або про щось розповідається: Багато в Придністров’ї є гарних міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. Питальними називаються речення, в яких про когось або про щось запитується: Чи знаєш ти історію свого міста? Спонукальними називаються речення, в яких міститься наказ, порада або прохання: Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). 35. Прочитайте речення, визначте їх види за метою висловлювання. Перекладіть речення російською мовою. Порівняйте правопис слова Придністров’я в обох мовах. 1) А чи бував ти у столиці Придністров’я? 2) Київ – столиця України. 3) Ходиш вулицями і не стомлюєшся... 4) Завжди пам’ятайте про свій рідний край, рідну вулицю, рідну домівку. 5) Шануйте своїх батьків. 36. Складіть спонукальні речення з поданими словосполученнями. Запишіть їх. Любити землю, старанно вчитися, допомагати батькам, добре працювати. 37. Складіть і запишіть питальні речення, які починалися б словами коли, куди, де, звідки, чому. 38. Розгляньте фотоілюстрацію. Що на ній зображено? Складіть за фотографією різні види речень за метою висловлювання спочатку російською мовою, а потім перекладіть українською.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ Розповідні, питальні та спонукальні речення можуть вимовлятися з підвищеною інтонацією. Речення, які вимовляються з підвищеною інтонацією, називаються окли=чними. В кінці окличних речень ставиться знак оклику.

39. Прочитайте речення, зверніть увагу на інтонацію. Поясніть вживання розділових знаків у кінці речення. Наше місто найкраще. Наше місто найкраще? Наше місто найкраще?! Наше місто найкраще! ! Розділовий знак, уживання якого пояснюється певним правилом, називається пунктогра=мою. Пунктограма Розділові знаки в кінці речення 40. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. На березі сивого давнього Дністра розкинулось мальовниче місто Тирасполь – столиця Придністровської Молдавської Республіки. Це найбільше місто нашої держави і в ньому проживає близько 200 000 осіб. Звідки ж походить його назва? Раніше річку Дністер називали Тирас (гр. – Tiras), а «поль» (гр. – polis) означає місто, отже Тирасполь – це місто на Дністрі. Наша столиця заснована в 1792 р. великим російським полководцем Олександром Васильовичем Суворовим за наказом імператриці Катерини ІІ. Спочатку це була невелика фортеця, але згодом кількість населення почало збільшуватися, а містечко – розростатися. Сьогодні – це великий промисловий і культурний центр. Особлива гордість тираспольчан – площа Суворова і дев’ятиметровий пам’ятник засновнику міста. У столиці багато вулиць з гарними будинками, театр і кінотеатр, парки відпочинку, понад 60 пам’яток історії та архітектури. Місто прекрасне в будь-яку пору року: весною і восени, влітку і взимку.

Українська мова

Місто – це, перш за все, працьовиті, життєрадісні, талановиті люди, які турбуються про його красу. Величний Тирасполе! Ти дорогий кожному придністровцю! Живи вічно, моя рідна столице!

Говори правильно коли? = весно=ю, влiтку, восени=, = взимку, вдень, вночi,= вра=нці, уве=чері

Словник

укр. засно=ваний зго=дом форте=ця

рос. основанный вскоре крепость

– Визначте тему тексту. Дайте назву. – Складіть план тексту. – Перекажіть текст за планом. – Випишіть з тексту два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір. – Укажіть розповідні, питальні та спонукальні речення. Зачитайте, правильно інтонуючи, окличні речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке речення? 2. На які види поділяються речення за метою висловлювання? 3. Що таке окличні речення?

§7. РЗМ Стилі мовлення Лексична тема: Дністер – головна ріка Придністров’я 41. Прочитайте тексти. Визначте тему кожного з них. У якiй сферi життя суспiльства кожне з висловлювань було б доречним? Вiд чого залежить стиль наших висловлювань? 1) Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску. Але одного разу струмок розлився й зато-

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

пив береги. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема. – Хто дні стер? – бідкались люди, і самі відповідали: – Та хто?! Струмок дні стер. З того часу і стали називати струмок, який дні стер – Дністер.

2) Дністер – найбільша ріка в Придністров’ї. Вона бере початок на північних схилах українських Карпат з гори Розлуч поблизу с. Вовчого Львівської області. У верхній частині Дністер – типова гірська ріка, що пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, спочатку тече заболоченою долиною, а потім врізається в Подільське плато. Довжина ріки – 1362 кілометри. У середній течії долина Дністра неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди. Довжина Дністра на території Придністров’я – 425 кілометрів. Тут ріка має притоки: Білочі, Молокиш, Ягорлик, Рибниця та Кам’янка. Словник

укр. стрімки=й скеля=стий мальовни=чий краєви=д

рос. крутой, обрывистый скалистый живописный пейзаж

Українська мова

Відповідно до мети й умов спілкування вживаються різні сти=лі мо=влення (рос. стили речи): худо=жній (рос. художественный), науко=вий (рос. научный), розмо=вний (рос. разговорный), публіцисти=чний (рос. публицистический), офіцi=йно-ділови=й (рос. официально-деловой). 42. Розгляньте таблицю. Розкажіть про сфери вживання стилів мовлення. Стиль

Основні жанри висловлювань

Де використовуються

Розмовний

У побуті

Розмови на побутові теми

Науковий

У науці, техніці, освіті

Наукова доповідь, лекція, стаття, підручник, науковий журнал

Художній

У текстах художньої лі- Оповідання, повість, роман, вірш, тератури поема, п’єса

Публіцистичний

У суспільно-політичному Промова, виступ на зборах, міжитті тингу, листівка, радіо- та телепередача

Офіційно-діловий

У службових стосунках

Закон, наказ, постанова, заява, протокол, угода

43. Поданi речення прочитайте в такiй послiдовностi: 1) тi, що доречнi в текстi наукового стилю; 2) речення, доречнi в текстi художнього стилю; 3) речення, звичні для побутового спiлкування. 1) Ми підемо сьогодні купатися на річку? 2) Річка Дністер впадає в Чорне море. 3) Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста (О. Афанасьєв). 3) Дністер упродовж багатьох тисячоліть відігравав роль основної транспортної артерії, що зв'язувала Прикарпаття і Пониззя з Балканами і Близьким Сходом. 4) Сині води Дністра, мальовничі краєвиди його берегів бентежать мою душу. 5) Тече річка невеличка з вишневого саду... Кличе козак дівчиноньку собі на пораду (Нар. тв.). 6) А купіль першая моя була із зілля польового, і колисанкою щодня був шепіт хвиль Дністра старого (В. Поята). 44. Складiть дiалог на тему «Як ми вiдпочивали у лiсi бiля рiчки».

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Глибока річка, як думка, йде спокійно. Хоч річка і невеличка, а береги ламає. Одна ріка – просто вода, багато рік – море. Коло річок колодязів не копають. Добре річці з притоками. 45. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання. Мій рідний край... Чудовий мальовничий край... Закосичений гаями, дібровами, верболозами. Тисячоліттями спокійно і величаво котить свої хвилі сивий Дністер, викручуючись по ущелинах Карпатських гір й зелених степах до самого Чорного моря. Вздовж його берегів, починаючи від витоків і по всій верхній течії, тягнуться кам’яні пагорби. У повітрі пташиний щебет звучить в унісон із дзвінкими струмочками, потічками, що стрімголов біжать у річку Дністер. А навкруги – мальовничі села, уквітчані садами та виноградниками. Благодатна наша земля. Куди не кинеш погляд – скрізь побачиш поля, ліси, ріки, ставки, джерельця з чистою як сльоза водою (Л. Вороновська). Словник укр. закоси=чений дібро=ви верболо=зи потi=чок стрімголо=в уквi=т чані

рос. украшенный дубравы ивняк (о зарослях) ручеек стремглав, сломя голову убраные

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Випишіть два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір. – Усно перекладіть текст російською мовою.

Українська мова

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Назвіть стилі мовлення. 2. Де вживається художній стиль мовлення? 3. Які ознаки розмовного стилю мовлення? 4. Де використовується науковий стиль мовлення?

§ 8. Типи мовлення Лексична тема: Прекрасний світ природи Залежно від змісту висловлювання наше мовлення поділяється на такі типи: ро=зповідь (рос. повествование), о=пис (рос. описание), ро=здум (рос. рассуждение). Розповідь – це висловлювання, у якому йдеться про певні події предмета чи особи або про події, які відбуваються у певній послідовності. До розповіді можна поставити загальне питання що сталося? Опис – це висловлювання, у якому змальовуються ознаки певних об’єктів, їх характерні особливості. До опису можна поставити загальне питання який? (яка? яке?). Роздум – це висловлювання, у якому наводяться міркування про причини ознак і дій, про умови, про наслідки, які з них випливають. Роздум відповідає на питання чому? 46. Прочитайте текст. Про що в ньому розповідається? Дайте назву тексту. Укажіть речення, що виражають час подій. Визначте, до якого стилю та типу мовлення належить поданий текст. Тихий осінній день. У яблуневому саду літають джмелі. Вони прилетіли до яблука, що впало з дерева й лежить на землі. З яблука тече солодкий сік. Обліпили яблуко джмелі. Зайшло сонце. А в саду яблука пахнуть сонцем. Десь заспівав цвіркун. Раптом з яблуні на землю впало яблуко – гуп... Цвіркун замовк. Пролетів сполоханий птах. Десь за лісом у нічному небі спалахнула зірка. Знову заспівав цвіркун.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Уже місяць виплив на небо, а яблука пахнуть гарячим сонцем (В. Сухомлинський). Словник

укр. джміль цвірку=н споло=ханий

рос. шмель сверчок испуганный

47. Прочитайте текст. Визначте, до якого типу мовлення він належить. Свою думку доведіть. Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш (І. Нечуй-Левицький).

Словник укр. ба=ня

рос. купол

Українська мова

48. Прочитайте текст. Визначте тему та головну думку. Доведіть, що поданий текст є роздумом.

Говори правильно шкода= (рос. жаль, жалко) шко=да (рос. вред)

Хто з нас не звертав уваги на те, що рослинність стає дедалі одноманітнішою? Довкола міст меншає рослин із гарними квітками. Хто цьому виною? Мабуть ті, хто відпочиває тут вихідними днями, винищуючи декоративні рослини, зриваючи їх на продаж, завдаючи непоправної шкоди природі. Рослини втрачають свою основну здатність – самооновлення і вже не можуть відтворюватися в попередніх кількостях (З журналу). Словник

укр. одноманi=тний вини=щуючи непопра=вна шко=да самооно=влення

рос. однообразный уничтожая непоправимый вред самообновление

49. Перекладіть текст українською мовою. Визначте, до якого стилю та типу мовлення він належить. Доберіть заголовок. На небе засияло ясное солнце. Прошел весенний дождь. Белые тучки разбрелись по небу. Зазеленела на лугах молодая травка. Запели в небе жаворонки. Верба оделась в светло-зеленую одежду. Из ульев вылетели пчелы. 50. Складіть ситуативний діалог «Обмін враженнями після відвідування парку (лісу, саду)», використовуючи елементи опису та розповіді.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які типи мовлення ви знаєте? 2. На яке питання відповідають висловлювання кожного з типів мовлення? 3. Охарактеризуйте кожен з типів мовлення.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

§ 9. Головні члени речення. Тире між підметом і присудком Лексична тема: Рослинний світ Придністров’я Члени речення поділяються на головнi= (рос. главные) й другоря=дні (рос. второстепенные). Головні члени речення – пi=дмет (рос. подлежащее) і при=судок (рос. сказуемое). Інші члени речення другорядні. Головні члени є граматичною основою речення. Підмет – головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Оксамитові трави полягли від роси (В. Сайнчин). 51. Прочитайте та запишіть речення. Визначте в них підмети. Якими частинами мови вони виражені? 1) Вітерець веселий дме на колосочки (Г. Васютинська). 2) Буйним цвітом весною все кругом зацвіло (В. Сайнчин). 3) Зацвіли уже ромашки (А. Спориш). 4) Сіє вечір по діброві ранні роси вечорові (В. Поята). 5) Я йду до лісу збирати гриби. Присудок – головний член речення, який означає, що говориться про предмет, і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Падає засохлий лист з тополі (В. Сайнчин). 52. Прочитайте та перепишіть текст, визначаючи межі речень і розставляючи розділові знаки. Визначте в реченнях граматичну основу. Визначте вид кожного речення за метою висловлювання. Вкажіть окличні речення. Вечірнє сонце наближалося до заходу. Навколо лежав широкий степ своїми квітучими берегами він зливався з велетенським шатром неба який простір чи є десь у світі така краса сріблястою змійкою звивалася по степу річка і губилася за обрієм повівало вечірньою прохолодою (За М. Старицьким).

Українська мова

33 Словник

укр. шатро= о=брій

рос. купол горизонт

53. Складіть речення й запишіть. Визначте граматичну основу кожного речення. Перекладіть речення російською мовою. 1) Річка, на, йти, діти. 2) Луг, на, зацвітати, червень, у, трава. 3) За річкою, починатися, луг, широкий. 4) Від ранку, до вечора, гудіти, бджола, працьовита, над, квіти. 5) Сонце, високо, влітку, світити, над землею. Тире ставиться на місці пропущеної зв’язки бути (є, був, була, буде...), якщо і підмет, і присудок або тільки присудок виражені іменником в називному відмінку або дієсловом в неозначеній формі. Дуб – найстаріше дерево у нашому лісі. Море перепливти – не поле перейти. Тире ставиться, якщо перед присудком стоять слова це, ось, то. Наш сад – то окраса всього села. 54. Прочитайте речення з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Визначте головні члени речення. Поясніть вживання тире.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Травень холодний – рік хліборобний. Листопад – вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат. Грудень – кінець року, а початок зими. Земля – це наша мати, всіх годує. Море переплисти – не шматок хліба з’їсти.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

55. Перепишіть речення, випускаючи дієслова-зв’язки, ставлячи на їх місці тире. Барвінок є вічнозелена трав’яниста рослина. В українських піснях ця рослина є символом молодості. Уособлення краси та швидкоплинності життя у народних піснях є мак. Часник є оберег від злих сил. 56. Вставте, де потрібно, тире між підметом і присудком. Перекладіть усно текст російською мовою. Ялинка дерево хвойне. Більшість хвойних дерев з настанням холодів не скидає свого листя. А листя у ялинки це голки. Ялинка колючі гілки міняє раз за 5-7 років і не всі відразу, тому ми цього не помічаємо. Ці вічнозелені дерева навесні ще й цвітуть. Їх цвіт яскраво-червоні квіти, які згодом перетворюються на шишки. Ялинка красиве дерево. Тому бережіть його, адже ця красуня може жити до 600 років. 57. Складіть діалог на тему: «Рослини, які ростуть у моєму дворі», використовуючи речення, у яких підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку. Пунктограма Тире між підметом і присудком 58. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Територія Придністров’я невелика, але природа нашого краю різноманітна і своєрідна. Природа поділяється на рослинний і тваринний світ. Рослинність нашого краю відрізняється великою різноманітністю. Так, за даними вчених, флора регіону включає тисячу двісті вісімдесят три види рослин. Наш край багатий лісами. У них зустрічаються горобина, дуб, липа, клен, береза та інші дерева. Із чагарників переважає бузина,

Українська мова

трапляється шипшина й глід. Із трав’янистих – конвалія, пролісок, фіалка тощо. Крім зони лісів та степів, є ще одна природна зона з великою кількістю водяної рослинності, представленої осокою, очеретом, рогозом, ряскою, аїром. Словник

укр. гороби=на чагарни=к шипши=на глід конва=лія про=лісок очере=т рогi=з ря=ска

рос. рябина кустарник шиповник боярышник ландыш подснежник камыш рогоз ряска

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Визначте головні члени у кожному реченні. – Випишіть два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке підмет та присудок? 2. За яких умов ставиться тире між підметом та присудком?

§10. Другорядні члени речення Лексична тема: Хліб – усьому голова Речення, які складаються тільки з граматичної основи, називаються непоши=реними (рос. нераспространенными): Заколосилося поле.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

= еРечення, у яких є другорядні члени, називаються пошир ними (рос. распространенные): Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці (В. Скуратівський). До другорядних членів речення належать дода=ток (рос. дополнение), озна=чення (рос. определение), обста=вина (рос. обстоятельство). Додаток – другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих (рос. косвенных) відмінків (кого? чого? кому? чому? ким? чим? на кому? на чому?): Народжувалася дитина – йшли (з чим?) з хлібом. Означення – другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?: Пампушки – це (які?) круглі й пишні булочки. Обставина – другорядний член речення, який вказує на ознаку дії (місце, час, причину, мету, спосіб) і відповідає на питання як? де? куди? звідки? коли? чому? для чого?: Хліб лежить (де?) на. столі. . . 59. Прочитайте речення. Вкажіть головні та другорядні члени речення. Поясніть вживання тире. Зерно здається людині чудом. Воно вічно живе. Без хліба люди – сироти, а земля – страждальниця. Любіть хліб і шануйте його. Хліб – це наша мати, наш вірний друг. 60. Спишіть, поширюючи речення другорядними членами. Хлібом годує (кого?) (яка?) земля. Куди не закине (кого?) життя – пам’ятай (про що?). (Як?) заробляй (чий?) хліб. Треба бути (яким?) у праці. Батьки дали тобі хліб. (Чий?) обов’язок – дати (кому?) останній. Шануй хліб!



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Без хліба немає обіда. Найсмачніший хліб од свого мозоля. Хліб – батько, вода – мати. З’ївши калач, берися знов до діла. Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Українська мова

61. Прочитайте текст. Випишіть з тексту означення. Поясніть значення виразу «золоті руки». Принесли хліб, на столі поклали. Пахучий, теплий, із скоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього. Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. Золоті руки людей зерно в землю посіяли, урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки хліб спекли, у дім його принесли. І лежить хліб на столі ясний, як сонечко, що гріло колосочки (Т. Коломієць). Словник укр. паху=чий скори=нка

рос. душистый, ароматный корочка

62. Прочитайте текст. До виділених слів поставте питання. Випишіть їх разом із дієсловами, до яких вони відносяться. Зробіть синтаксичний розбір цих словосполучень. Доповніть текст реченням, використовуючи в ньому прислів’я чи приказку з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Хліб печуть уже кілька тисяч років. Тоді ж з’явилося в людській мові і це слово. Про рослини, із зерна яких виготовляли хліб, говорили: «хлібні». Здавна люди з великою любов’ю ставляться до цього цінного харчового продукту. Вони називали його з ніжністю й теплотою: «хлібець», «хлібчик». Декілька десятків нових слів утворилося від слова «хліб». 63. Продовжіть діалог. – Привіт! – вигукнула подруга і побігла мені назустріч. І тут я побачила, що, недоївши бутерброд, вона кинула хліб на тротуар. 64. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Було це давно. Жив на світі старий чоловік. Рано вставав, пізно лягав. Сонце все бачило і вирішило нагородити його золотою зерниною.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Кинув чоловік зернину в землю. А коли прокинувся, то побачив, що все поле вкрилося зеленими колосками. Наступного дня стало поле золоте, як сонце, а на третій день зернятка перетворилися на золоту паляницю. З’їв чоловік шматочок – і став такий дужий, що всю землю засіяв золотим зерном. (З посiбника)

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Визначте головні та другорядні члени у перших чотирьох реченнях. – Випишіть по два словосполучення, у яких в одному випадку головне слово було б іменником, а в другому – дієсловом. – Зробіть синтаксичний розбір виписаних словосполучень.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які члени речення називаються другорядними? 2. Який член речення називається додатком? 3. Чи може додаток, виражений іменником, стояти в називному відмінку? 4. Який член речення називається означенням? На які питання він відповідає? 5. Який член речення називається обставиною? На які питання він відповідає? 6. Як називається речення, в якому є тільки підмет і присудок?

Українська мова

§ 11. Речення з однорідними членами Лексична тема: Український рушник Однорi=дні чле=ни ре=чення (рос. однородные члены предложения) – слова, які у реченні залежать від одного слова, відповідають на одне і те ж питання, вимовляються з інтонацією переліку і виконують одну синтаксичну функцію. Між усіма однорідними членами ставиться кома, якщо вони вимовляються з перелічуваною інтонацією і не з’єднані сполучниками: Рушник оспівано в піснях, думах, баладах. Кома ставиться, якщо однорідні члени з’єднані сполучниками а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але); то, то; або, або: Листя на деревах вже не зелене, а жовте. У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети. Кома ставиться між парами однорідних членів: Український вишитий рушник символізує гостинність і доброзичливість, чистоту почуттів і безмежну любов до дітей. Кома не ставиться перед одиничними сполучниками або, чи, і, й: Рушники виготовлялися з тонкого чи грубого полотна. 65. Визначте і підкресліть однорідні члени речення. Яким членом речення вони виступають? Поясніть вживання розділових знаків. Українці дуже багаті на звичаї, традиції та обряди. А також мають свої речі-символи, наприклад, рушник. Жодна дівчина, жінка не уявляли свого життя без того, щоб не виткати, не вишити власними руками рушника. Рушники мали різне призначення і відповідно до цього вишивалися нитками різного кольору. Рушник, на якому переважав червоний колір, дарували дівчата в знак кохання. Коли ж на рушникові переважали блідо-рожевий, блакитний або білий колір ниток, їх чіпляли на образи.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

66. Розгляньте схеми і розкажіть про вживання розділових знаків при однорідних членах речення. 1) О, О, О 2) О і О, і О 3) О і О, О і О 4) О, О і О 5) або О, або О 6) О, проте О Пунктограма Кома між однорідними членами речення 67. Вставте пропущені розділові знаки в реченнях. 1) Червоний колір на рушникові – це колір калини, яку здавна любили шанували, це любов радість. 2) Чорний – колір землігодувальниці, який означав тугу смуток журбу за рідною стороною. 3) Рушники вишивали то чорними і червоними нитками то різнокольоровими. 4) Для фарбування ниток використовували сік з малини та калини відвар м’яти та кропиви звіробою та лушпиння цибулі. 5) Тканину для рушників робили з льону та конопель. 6) Спочатку насіння льону сіють у землю старанно доглядають й вирощують його потім збирають сушать обмолочують прядуть нитки тчуть і відбілюють полотно і лише тоді вишивають на ньому. 68. Складіть діалог між матір’ю та дочкою (сином), що повернулися від бабусі з села, використовуючи прислів’я та приказки з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Хата без рушників, що родина без дітей. Тримай хату, як у віночку, і рушнички на кілочку. На весільний рушник стати – щастя й долю мати. Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати. Хай стелиться вам доля рушниками!

Українська мова

69. Складіть самостійно або випишіть з казок, оповідань чи підручника по одному реченню з однорідними підметами, присудками, додатками, означеннями та обставинами. Вкажіть, якою частиною мови виражені однорідні члени речення та на яке питання відповідають. При однорідних членах речення нерідко вживаються узага=льнюючі слова (рос. обобщенные слова). Кожне з таких слів виступає об’єднуючою назвою до перелічених у реченні істот, предметів, їх ознак, різних подій. У ролі узагальнюючих слів використовуються слова різних частин мови, але найчастіше – займенники та прислівники: усе, усі, ніхто, ніщо, всюди, скрізь, ніде та ін. Узагальнююче слово може вживатися як перед однорідними членами, так і після них. Після узагальнюючого слова перед однорідними членами ставиться двокрапка: Різне призначення давало рушникам різні назви: божник, подарунковий, утирач. Перед узагальнюючими словами, що стоять після однорідних членів речення, ставиться тире: Дубове листя, виноградне ґроно, мак, калина – такі рослинні мотиви використовували у вишивці. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире: Тут усе: стіни, столи, покуть – прикрашене рушниками. 70. Перепишіть, розставляючи всі потрібні при однорідних членах речення розділові знаки. 1) Будь чуйним уважним до всіх і до неньки і до батька і дідуся з бабусею до братика сестрички. 2) Доброта чуйність вихованість всі ці риси прикрашають людину. 3) Луки гори пишні сади все зелене. 4) Рушники вишивали скрізь і на Поділлі і на Закарпатті і на Буковині. 5) Всюди і на вулицях і круг стадіону і обабіч дороги до заводу росли молоді осокори клени й каштани (В. Собко). Пунктограма Двокрапка і тире при узагальнюючих словах

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

71. Переробіть речення так, щоб у них були узагальнюючі слова. 1) Українська вишивка дуже часто зображує калину, виноград, троянди та волошки. 2) З рушником зустрічали дитину, хрестили, благословляли на одруження. 3) У вишивці використовували зображення соловейка, голуба, півня, зозулі. 72. До поданих однорідних членів речення доберіть узагальнюючі слова та складіть з ними речення. 1) Казки, прислів’я, приказки, загадки. 2) Котигорошко, Червона Шапочка, Змій Горинич. 3) Стільці, шафи, столи. 73. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Майже в кожній українській хаті є виГовори правильно шитий рушник. Адже рушник супровопро=тягом джує людину протягом усього життя: (рос. в течение): від народження до смерті. Прийшла на про=тязі маленька людина у світ – зустрічають її (рос. на cквозняке) рушником, справляють весілля – стають молоді на рушник. Дуже цікава історія вишивання рушників. Українські жінки були справжніми майстринями в багатьох справах: у приготуваннi смачних страв, облаштуванні своїх будинків, розмалюванні стін, печей, але з самого малечку дівчина повинна була вчитися вишивати, бо знала, що до весілля треба буде вишити рушник нареченому. На рушниках відображалися думки людей, почуття, рідна природа – все, що так близько серцю. (З журналу) Словник

укр. барви=стий супрово=джує справля=ти молодi= майстри=ня відобража=ти

рос. пестрый, красочный сопутствовать праздновать новобрачные, молодожены мастерица отображать

Українська мова

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Знайдіть у тексті однорідні члени речення. Визначте, яким членом речення вони виражені. – Знайдіть у тексті речення з узагальнюючими словами при однорідних членах, поясніть вживання розділових знаків. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які члени речення називаються однорідними? 2. Що таке узагальнюючі слова? 3. Розкажіть про вживання розділових знаків при однорідних членах речення. 4. З якою інтонацією вимовляються слова з однорідними членами?

§ 12. Речення із звертаннями, вставними словами Лексична тема: Рідна мати моя... Зверта=ння (рос. обращение) – це слово, яке називає особу або предмет, до якого звертається мовець (рос. говорящий): Мамо, глянь, як сяють ясно зорі золоті (Б. Грінченко). Звертання завжди виділяється комами. На початку речення, якщо звертання вимовляється з підвищеною інтонацією, воно відокремлюється знаком о=к лику: Вітчизно! Для тебе я живу. Звертання, при якому є пояснювальні слова, називається поши=реним (рос. распространенным): Рідна мати моя, ти ночей не доспала (А. Малишко). Звертання не є членом речення. 74. Виразно прочитайте речення. Визначте звертання. Іди, іди, дощику! Зварю тобі борщику! Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко! Гуси, гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята!

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Вийди, Іванку, заспівай нам веснянку! Ти, сестричко, не журись, веселенько усміхнись! Щедрий тобі ранок, світлая світлице! Сійся, родися, жито, пшениця! (Народна творчість). 75. Прочитайте уважно подані пари речень і визначте, в якому з них виділене слово або словосполучення є звертанням, а в якому – членом речення. Поставте пропущені розділові знаки. 1) Ой гаю мій гаю я в тобі часто буваю (Народна пісня). – Тече вода із-за гаю та попід горою! (Т. Шевченко). 2) Розкажи, розкажи мені поле (П. Тичина). – Вийшла мати з дітьми в поле (П. Тичина). 3) Вийди, вийди сонечко на дідове полечко (Народна пісня). – Веселе сонечко блистить, проміння щедро ллє (П. Грабовський). Пунктограма Розділові знаки при звертанні 76. Перебудуйте подані речення так, щоб виділені слова і словосполучення у них стали звертаннями. Поставте розділові знаки при звертанні. Зразок. Люди люблять землю. – Люди, любіть землю! 1). Скільки краси в моєму рідному місті! 2) Особливо милі нам вулиці нашого села. 3) Заходять до хати дорогі гості. 4) Дорогі мої діти написали мені листа. 5) Я люблю маму і тата. 76. Спишіть, ставлячи розділові знаки при звертаннях. Вкажіть поширені і непоширені звертання. 1) Вчіться діти! Мудра книжка скаже вам чогось багато (Я. Щоголев). 2) Учітеся діти любі читайте, гадайте… (Ю. Федькович). 3) Та учися милий сину добре та багато… (С. Руданський). 4) Як же мені не любити батьку рідний нене та ж ви мене згодували і дбали про мене (Б. Лепкий). 5) Не цураймось, не цураймось ми науки браття! (Ю. Федькович). Вставнi= слова (рос. вводные слова) – це слова або словосполучення, що виражають ставлення мовця до висловлюваного: Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.

Українська мова

Вставні слова завжди виділяються комами. Вставні слова можуть виражати або вказувати на: – упевненість: дійсно, звичайно, безумовно, без сумніву; – невпевненість, сумнів: здається, напевно, очевидно, мабуть, можливо; – оцінку висловленого: на щастя, на жаль, на диво, як навмисне; – порядок викладу думок: по-перше, по-друге, отже, нарешті, виявляється, таким чином, проте, однак; – ввічливість: прошу вас, дозвольте, будь ласка, вибачте; – привернення уваги: зверніть увагу, зрозумійте, уявіть собі, знаєте, подумайте. Вставні слова не є членом речення. 77. Перепишіть речення. Підкресліть вставні слова. Що вони виражають? 1) Кажуть, мудрiсть приходить з роками (Л. Дмитерко). 2) Життя і смерть у роздумах людини, без сумніву, поняття головні (О. Грязнов). 3) Я мрію про завтрашнє, отже, існую (О. Лупій). 4) Я не гiрший за iнших, на щастя, i за iнших не кращий, на жаль (В. Забаштанський). 5) До словечка, до слов’ятка притулися, може, так хоч мови рiдної навчишся (М. Тимчак). 78. Прочитайте речення. Чому в одному випадку виділені слова виділяються комами, а в іншому – ні? 1) Нарешті люди могли повернутись до рідних осель, до нив, які чекали невтомних хліборобських рук. Чи може бути щось прекрасніше за це?.. (Марко Вовчок). Я, може, щось на світі зрозумію (Л. Костенко). 2) Ярма, здавалося, народ повік не скине (М. Рильський). І життя здавалося без краю (Є. Гуцало). 79. Запишіть речення, ввівши в них вставні слова, подані в довідці. 1) Ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. 2) План був простий і оригінальний. 3) Заходьте, Маріє Іванівно. 4) Після дощу потеплішало. 5) Згаяного часу і конем не доженеш. 6) Ось-ось піде дощ. Довідка: мабуть, по-моєму, будь ласка, кажуть, справді, здається.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Пунктограма Розділові знаки при вставних словах 80. Спишіть, ставлячи розділові знаки при вставних словах. 1) Дід Кирило мабуть забув про спочинок (Ю. Збанацький). 2) Здається час спливав непомітно (Б. Грінченко). 3) У народній медицині очевидно не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай (В. Скуратівський). 4) Художня література як відомо допомагає глибше розуміти життя. 5) Той, хто творить красу, безумовно творить щастя для людей і по-моєму для себе. Отже про це не слід забувати (О. Гончар).



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



У кого ненька, в того і голівка гладенька. Материна молитва із дна моря виймає. До людей – по розум, до матері – по серце. На сонці тепло, а біля матері добре. Мама – вірна порадниця. 81. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Є у вас вірний друг, якого не може ніхто замінити. Безперечно, це – мати. Її ніжність, ласка прикрашають вам життя. Жодна турбота, мабуть, не здається матері важкою, коли її дитині щось потрібно. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Згадайте, як часто ви бачили свою маму стомленою, але вона намагалася зробити для вас щось хороше, приємне. Любі друзі, ви повинні допомагати своїй матері. Адже працьовитим рукам завжди знайдеться робота. (З посiбника) Словник укр. вi=рний безпере=чно прикраша=ти жо=дна турбо=та сто=млений намага=тися допомага=ти працьови=тий

рос. верный, надежный бесспорно, несомненно украшать ни одна забота усталый стараться помогать трудолюбивый

Українська мова

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту, використовуючи прислів’я та приказки з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Знайдіть у тексті звертання. Вкажіть, які з них поширені, а які непоширені. – Знайдіть у тексті вставні слова. Випишіть їх. – Зробіть синтаксичний розбір речення: Любі друзі, ви повинні допомагати своїй матері. СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР РЕЧЕННЯ 1. Визначте вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне) та за інтонацією (неокличне чи окличне). 2. Виділіть граматичну основу (головні члени) речення. 3. Вкажіть вид речення за наявністю другорядних членів (поширене чи непоширене). 4. Визначте другорядні члени (якщо є). Поставте до них питання. 5. Визначте звертання (якщо є). 6. Визначте вставні слова (якщо є). Зразок усного розбору Заховалося за горами сонечко. Речення розповідне, неокличне. Граматична основа речення – сонечко (підмет), заховалося (присудок). У реченні є другорядні члени, тому воно поширене. Заховалося (де?) за горами – обставина. Зразок письмового розбору Заховалося за. .горами . . . . . сонечко. (Розп., неокл., пошир.). ! Виконуючи синтаксичний розбір речення, підкреслюйте прийменники разом з іменниками, до яких вони відносяться.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

§ 13. РЗМ Докладний переказ художнього тексту Лексична тема: Український віночок 82. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. В Україні з давніх часів жінки та дівчата шанували віночок. Вінки плели з різного зілля від весни до осені. Останнім у році був вінок із золотистого кленового листя. Плетіння вінка – то ціла наука. До вінка впліталося багато різних квітів із лікувальними властивостями: деревій, безсмертник, любисток, волошка, ромашка, незабудка і цвіт калини. Найпочесніше місце у вінку належало деревію. Деревій у вінку є символом нескореності. Особливе місце у вінку мав і барвінок. Це символ життя і безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок молодої, одяг гостей, святковий коровай. Усього в повному українському вінку двадцять квіток. До дівочого вінка в’яжуть кольорові стрічки. Кожен колір стрічки є символом. Першою в’яжуть світлокоричневу стрічку – символ землі-матінки. Зліва і справа від неї – дві жовті – символ сонця. За ними ідуть з різних боків зелена світла і темна. Це символи живої природи, краси і юності. За ними в’яжуть синю і блакитну – символи води і неба. Український вінок є своєрідним оберегом, неповторним символом українців, свідченням високої культури, любові до рідної землі (За М. Крищуком).

Українська мова

Словник укр. шанува=ти зi=лля лікува=льні власти=вості деревi=й люби=сток воло=шка неско=реність кольоро=ва стрi=чка своєрi=дний оберi=г свi=дчення

рос. почитать, уважать трава, зелень лечебные свойства тысячелистник любисток василек непокоренность цветная лента своеобразный оберег (талисман) свидетельство

– До якого типу мовлення належить текст? Доведіть свою думку. – Назвіть символи-обереги, відомі вам. – Коли виплітали віночки? – Які квіти вплітали до нього? – Чому особливе місце у вінку займали деревій та барвінок? – Які кольори стрічок використовували для плетіння вінка? – Поясніть приказку: «Віночок вити – життя любити». – Поясніть значення слова «оберіг». – Знайдіть речення з однорідними членами, поясніть вживання розділових знаків. – Складіть план тексту. – Усно перекажіть текст за складеним планом.

§ 14. Складне речення Лексична тема: Птахи-символи Речення бувають прості і складні (рос. сложные). Складне= речення об’єднує два або кілька простих, які поєднуються між собою інтонацією та за змістом. У складному реченні стільки простих речень, скільки у його складі граматичних основ: Полисіли дерева, в дібровах замовкло птаство, ставки та озерця вкрилися падолистом.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ Прості речення, що входять у складне, можуть з’єднуватися сполучниками і (й), та, а, але, щоб, тому що, бо, словами коли, який, де, а можуть бути поєднані без сполучників: Ворона не можна проганяти, бо він попереджає про лихе. Між частинами складного речення ставиться кома.

83. Спишіть речення. Підкресліть граматичні основи. Визначте, які речення прості, а які складні. 1) В небі жайворонки в’ються, заливаються, сміються, грають, дзвонять цілий день, і щебечуть, і співають, і з весною світ вітають дзвоном радісних пісень (О. Олесь). 2) Соловейко – передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді він розпочинає оспівувати весну, коли нап’ється води з березового листя. 3) Хата, де водяться голуби, ніколи не знатиме пожежі. 4) Голуб – це птах усеземної любові, птах миру. 5) Сову ще називають пугачем, бо вона лякає, кричить тільки на біду. 84. Прості речення об’єднайте в складні за допомогою сполучників. 1) Кричать сови. Спить діброва. Шепчуть густі лози (Т. Шевченко). 2) Заховалося за горами сонечко. З гір повіяло вогкістю (Леся Українка). 3) Ніч минула швидко. Настав сірий туманний ранок. 4) Буря вщухла. Хвилі продовжували бушувати. Пунктограма Кома між частинами складного речення

85. Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. 1) Птахи в міфології багатьох народів є творцями всесвіту вони існували завжди. 2) Благословенний той дім на якому поселиться ластівчина сім’я. 3) Ластівку не можна брати в руки бо на обличчі з’явиться ластовиння. 4) Сокіл вважається посередником між світами бо в нього найясніші очі та найшвидші крила. 5) Чайка – символ засмученої жінки котра плаче за чоловіком.

Українська мова

86. Прочитайте текст. Випишіть з тексту складні речення. Зробіть їх синтаксичний розбір. Птахи приносять користь і радість. Влітку і восени вони самі знаходять їжу. Та взимку все вкрите снігом, скуте морозом, тому птахам холодно й голодно. Допоможи їм прожити до весни! Всі птахи охоче поїдають конопляне насіння. Тільки для синичок його треба подрібнити. Дай їм вівса, проса, пшона, горішків, і тоді не злякають птахів морози. 87. Складіть діалог на тему «Пригода у лісі», використовуючи прислів’я та приказки з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Видно птаха по пір’ю. Воля пташці краща від золотої клітки. Де лелека водиться, там щастя родиться. Сорока на хвості принесла. Ластівка день починає, а соловей його кінчає. 88. За поданими схемами складіть речення. 1) . . . . . 2) , i 3) , щоб

. .

89. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Лелека – символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ. Це – символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна. А ще лелека приносить до оселі немовлят...

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо. Його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Святий обов’язок лелеки – знищувати різних гадів: гадюк, жаб. Своїм прильотом у рідні краї провіщає весну... Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють... (З журналу)

Словник

укр. леле=ка осе=ля немовля= бурело=м зни=щувати провіща=ти спорожнi=ти

рос. аист жилище младенець бурелом уничтожать предсказывать опустеть

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Випишіть з тексту два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір. – Поясніть вживання розділових знаків у реченні: Святий обов’язок лелеки – знищувати різних гадів: гадюк, жаб. – Випишіть з тексту будь-яке складне речення. Зробіть його синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Чим складне речення відрізняється від простого? 2. Як правильно визначити кількість простих речень у складному? 3. За допомогою яких сполучників можуть поєднуватися прості речення у складне? Назвіть їх.

Українська мова

СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ 1. Визначте вид речення за метою висловлювання та інтонацією. 2. Виділіть прості речення у складному, знайдіть граматичні основи. 3. Визначте другорядні члени в кожній частині речення. Зразок усного розбору Сонце підбилося вгору, і туман розвіявся (Ю. Збанацький). Речення розповідне, неокличне, складне, складається з двох частин. У першій частині граматична основа сонце підбилося, у другій – туман розвіявся. Перша частина поширена: підбилося (куди?) вгору, друга частина – непоширена. Зразок письмового розбору Сонце підбилося вгору, і туман розвіявся. . . . . (Розпов., неокл., складне, 1-ша частина поширена, 2-га частина непоширена).

§ 15. Пряма мова Лексична тема: Книга вчить, як на світі жить Пряма= мова (рос. прямая речь) – це висловлювання будьякої особи, передане від її імені дослівно, без змін. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова: Учителька запитала: «Хто прочитав казку про Котигорошка?» Пряма мова завжди береться в лапки. Пряма мова вимовляється як розповідне, питальне чи спонукальне речення, слова автора вимовляються тільки з розповідною інтонацією.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

90. Розгляньте схеми і розкажіть про вживання розділових знаків при прямій мові, де А – це слова автора, а П – пряма мова. 1) А: «П». 2) «П», – а. 3) «П?» – а. 4) «П!» – а. 5) А: «П». – А. 6) «П, – а. – П».

Пунктограма Розділові знаки при прямій мові

91. Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. В кожному з речень вкажіть пряму мову і слова автора. 1) «Добре діло – збирати хороші книги, але найкраще – звертатися до них і читати їх», – зазначав Ф. Петрарка. 2) Ярослав Мудрий говорив: «Книги – ріки, що напоюють моря». 3) Бібліотекар запитав мене: «Які книжки ти любиш читати?». 4) «Книга добре і надовго запам’ятовується, – зазначається в рекомендаціях для читачів, – якщо її зміст розповісти другові, батькам». 5) І. Франко писав: «Книги – морська глибина». 6) «Яка цікава книжка!» – розповідала подруга. 92. Перебудуйте складні речення так, щоб замість них були речення з прямою мовою і словами автора. 1) На плакаті написано, щоб діти дружили з книгою – джерелом знань. 2) Класний керівник повідомив, що ми завтра підемо у бібліотеку. 3) Я запитав товариша, чи він буде разом зі мною робити домашнє завдання. 4) Учитель попередив нас, щоб ми були уважні, коли переходимо дорогу чи вулицю. 5) Олеся оголосила, що сьогодні організовується екскурсія до місцевого краєзнавчого музею. 93. Складіть діалог за наступною ситуацією: учень повертає в бібліотеку книжку, яку після користування не привів до ладу. Який може відбутися діалог між бібліотекарем та присоромленим учнем? У діалозі використайте прислів’я чи приказку з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».

Українська мова



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Книги – ключ до знань. Розум без книги, що птах без крил. Хороша книга яскравіша за зірку. З книгою жити – з добром дружити. Книга корисна, коли її читають. 94. Замініть речення з прямою мовою на непряму. Зразок: Тарас Шевченко писав: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». – Тарас Шевченко писав, щоб і чужому научались, і свого не цурались. 1) Народна мудрість говорить: «У книжці шукай не букви, а думки». 2) «По-справжньому освічений той, хто вміє читати між рядками», – писав В. Сухомлинський. 3) Увечері батько запитує своїх дітей: «Розкажіть, як ви провели сьогодні день». 95. Розставте розділові знаки при прямій мові. Поясніть вживання тире в простому реченні. Книга – то джерело знань. Ще древні єгиптяни говорили Ти повинен звернути своє серце до книг. На світі нічого немає кращого за книги. Дім, в якому немає книг, подібний до тіла без душі зазначав великий римський трибун Цицерон. Можна навести багато мудрих слів, сказаних великими людьми. Так, Декарт писав Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків. Книги для мене необхідні, як хліб насущний наголошував Тарас Шевченко (З підручника). 96. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Не любив книжку Василько й нечемно з нею поводився. От одного вечора ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знає, як читаєш лежачи книжку, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає й задрімав. А книжка бух на підлогу й пожмакалася. І Василькові сниться, що він сам книжка. От бере книжку-Василька Оленка. Читає й водночас обідає. Борщ із ложки капає! Йому пече, йому неприємно. А потім ухопив Вова й давай на ньому писати:

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

«Читав Вова». Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати – малюнки вирізати. Болить Василькові. «Рятуйте!» – кричить Василько. Прокинувся він, подумав і ніколи вже не псує книжок. Словник

укр. нече=мно пово=дитися псува=ти зi=р пожма=катися гi=рше

рос. невежливо обращаться портить зрение помяться, искомкаться хуже

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Визначте речення прості, складні та речення з прямою мовою. – Випишіть два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір. – Зробіть синтаксичний розбір другого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке пряма мова і слова автора? 2. Які розділові знаки ставляться при прямій мові?

§ 16. Діалог. Полілог Лексична тема: Бо ти на землі – людина Розмова двох осіб називається діалог= ом. Діалог складається з ре=плік. Кожна репліка пишеться з нового рядка без лапок. Перед кожною реплікою ставиться тире: – Добридень, дідусю! – вітається хлопчик.

Українська мова

– Добридень, синку, добридень! – радо вітає дід (За О. Іваненко). Якщо після репліки в діалозі є слова автора, то ставляться ті самі розділові знаки, що й при прямій мові. Розмова, в якій бере участь кілька осіб, називається поліло=гом. 97. Прочитайте вірш. Між ким тут відбувається розмова? Тріпоче серце спійманої птиці, В руках моїх не чує доброти. – Я дам тобі водиці і пшениці, Моя пташино, тільки не тремти! – Хіба потоки загубили воду, Хіба в полях уже зерна нема?! Пусти мене, мій хлопче, на свободу, А все, що треба, я знайду сама. – Лети! Співай у небі гомінкому. Хоч і маленький, зрозумів я все. Моя рука ніколи і нікому Ні кривди, ні біди не принесе! Д. Павличко – Випишіть з вірша такі речення: 1) питальне окличне; 2) спонукальне; 3) з однорідними членами; 4) із звертанням; 5) складне. Пунктограма Розділові знаки при діалозі 98. Перекладіть текст українською мовою. Запишіть, ставлячи потрібні розділові знаки. На уроке природоведения учительница сказала Дети сегодня мы снова пойдём садить деревья. И мне хотелось бы узнать, как растут ваши деревья, которые мы посадили весной. Расскажи нам Вася о своём дереве. Растёт! Я его дважды поливал. Когда?

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Утром и вечером каждый день ответил Вася. Учительница похвалила его и спросила Петю А как твоё деревцо? Засохло ответил мальчик. Ты не поливал его? Поливал. Сколько? Тоже дважды... Один раз в апреле, а другой раз на летних каникулах (О. Буцень).

Словник

укр. природозна=вство про своє = двi=чі

рос. природоведение о своем дважды

99. Складіть полілог, використовуючи слова ввічливості, за наступною ситуацією: ви знайомите найкращого свого друга зі своїм однокласником. 100. Спишіть, розставляючи розділові знаки і правильно оформлюючи кожну репліку в діалозі. Молода мати з дівчинкою їдуть до села. Жінка, що сидить поруч, запитує Куди доню їдеш? По бабусині казки! відповідає дівчинка. Жінка посміхається і знову питає А ти любиш свою бабусю? А хіба можна бабусю не любити дивується дівчинка (За В. Скуратівським).



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

Зло робити – не треба майстра. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Яка совість – така й честь. Скупий двічі платить. Упертий, як цап!



Українська мова

101. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Густим лісом ішли двоє подорожніх – Дідусь і Онук. Була спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав: – Спасибі тобі, щедрий струмочку. Онук посміхнувся. – Чому ти посміхаєшся, Онуче? – спитав Дідусь. – Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові спасибі? Адже він не жива істота: не почує ваших слів, не знатиме про вашу подяку. Дідусь замислився. Струмочок все дзюрчав і дзюрчав. У лісі співали пташки. Помовчавши, Дідусь сказав: – Це так… Струмок нічого не почує. Якби води напився вовк, він міг би й не подякувати, а ми не вовки, а люди – не забувай цього, Внучку. А знаєш для чого людина говорить спасибі? Знаєш, кого це слово підносить? Онук замислився. Він ще ніколи не думав над цим. – Людину, – сказав Дідусь. – Ми говоримо спасибі для того, щоб не стати ні вовком, ні ослом, ні безмозкою куркою… (За В. Сухомлинським) Словник

укр. подоро=жні спе=ка наре=шті струмо=к дзюрча=ти істо=та подя=ка зами=слитися підно=сити

рос. путник, путешественник жара наконец-то ручей журчать существо благодарность задуматься возвышать

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Поясніть прислів’я та приказки з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

– Поясніть розділові знаки при діалозі. – Укажіть речення зі звертаннями. Вкажіть поширені та непоширені звертання. – Зробіть синтаксичний розбір другого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке діалог? 2. Що таке полілог? 3. Розкажіть про вживання розділових знаків при діалозі та полілозі. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ТЕМИ «СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ» Варіант 1 1. Визначте, яке зі сполучень слів не є словосполученням. а) осінній ліс б) лежить на землі в) гриби та ягоди г) зелений олівець 2. Укажіть словосполучення, в якому головне слово виражене іменником. а) iти до школи б) гарне село в) захоплюватися музикою г) ввічливий з товаришем 3. У якому реченні підмет виражений дієсловом в неозначеній формі? а) Сонце заходить. б) Грудень – кінець року (Нар. тв.). в) Скромність – це любов до людей. г) Море перепливти – не поле перейти (Нар. тв.). 4. Яке з речень поширене додатком? а) Народжувалася дитина – йшли з хлібом. б) Прийшла золота осінь.

Українська мова

в) Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво (І. НечуйЛевицький). г) Життя – не прогулянка, не забава, а важка праця (І. Цюпа). 5. Який розділовий знак потрібно поставити у наведеному реченні? Листя на деревах вже не зелене а жовте. а) тире б) двокрапку в) кому г) крапку з комою 6. У якому реченнi звертання поширене (розділові знаки пропущено)? а) Вийди, вийди сонечко на дідове полечко (Нар. тв.). б) Дзвени моя пісне крилата в вітрах світової весни. в) Не стелись тумане не шуміть тополі (Нар. тв.). г) Вчіться діти! Мудра книжка скаже вам чогось багато (Я. Щоголів). 7. Яке з речень непоширене? а) Книга в житті людини посідає важливе місце. б) Книги – ріки. в) Книга має і виховне значення. г) У місті є багато парків, скверів, дитячих майданчиків. 8. Яке речення складне? а) Тут рідне все: трава, листок, пір’їна (В. Швець). б) Ранок зачинався тихий та лагідний, все навколо: і трави, і дерева, і кущі – наче завмерло (Ю. Смолич). в) Ми здійснили, наш Тарасе, твої заповіти (М. Терещенко). г) Уранці, однак, сталася нова подія (Ю. Смолич). 9. Яке з речень є простим? а) Далеко чути звуки, гучно линуть голоси (І. Соколов-Микитов). б) Сяє з неба сонце ясно, і цвіте калина красно (Б. Грінченко). в) Дощ ще не скінчився, але перші промені сонця вже глянули на землю (О. Гончар). г) Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (О. Гончар).

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

10. У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки при прямій мові? а) Мама зупинилися біля куща над криницею і мовила: «Ось тут стояла колись наша хата» (В. Скуратівський). б) «До нашого озерця підемо!» – сказав Ігореві тато. в) «Хай чабан, – усі гукнули, – за отамана буде». г) Народна мудрість говорить «Здоров’я більше варте, як багатство». Варіант 2 1. Визначте, яке з поданих сполучень слів є словосполученням. а) на парті б) історія міста в) прийшла зима г) осінь і зима 2. Укажіть словосполучення, в якому головне слово виражене дієсловом. а) теплий день б) спустілі поля в) писати в зошиті г) листя берези 3. У якому реченні ставиться тире між підметом і присудком? а) Життя без книг це хата без вікна (Д. Павличко). б) Місто наше невелике. в) На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський). г) Сонце сховалося за обрій. 4. Яке з речень поширене означенням? а) Збреше і оком не зморгне (Нар. тв.). б) Під вишнею струмочок гомонить (М. Терещенко). в) З листя падали краплини (О. Донченко). г) Над землею стояли теплі сонячні дні. 5. Який розділовий знак пропущено у наведеному реченні? На березі сивого давнього Дністра розташовано багато міст, якот Тирасполь, Бендери, Дубоссари, Рибниця, Кам’янка. а) тире

Українська мова

б) двокрапку в) кому г) крапку з комою 6. У якому реченні звертання непоширене (розділові знаки пропущено)? а) Не цураймось, не цураймось ми науки браття (Ю. Федькович). б) Дорогі гості заходьте до хати. в) Розцвітай ти веснонько красна (П. Грабовський). г) Учітеся діти любі читайте, гадайте… (Ю. Федькович). 7. Яке речення поширене? а) Яке чудове місто! б) Люди терпіли, страждали, але не корилися. в) Сходить сонце. г) Зима. 8. Яке з речень є простим? а) Як тільки настає осінь, всі птахи відлітають у теплі краї (З кн. «Джерельце»). б) Ластівка день починає, а соловей кінчає (Нар. тв.). в) Казали люди, що лісничий лікує звірів. г) Березу, вільху і ліщину, дубів могутність величаву і навіть тихий верболіз – люблю я ліс (П. Воронько). 9. Яке з речень є складним? а) Кажуть, мудрість приходить з роками (Л. Дмитренко). б) Ти п’єш із чистої криниці, яку ми щирістю зовем (М. Рильський). в) Росли дикі груші не тільки на городах, але й у лісах, на полях (В. Скуратівський). г) Хліб є окрасою столу, основою добробуту (Г. Тарасенко). 10. У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки при прямій мові? а) «Дозвольте і мені, панове, річ держать!»: тут обізвалася Лисиця (Л. Глібов). б) «Чудовий Дніпре!» – скаже всякий, хто гляне (Т. Коломієць). в) Т. Шевченко писав: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». г) «Книги – морська глибина», – писав І. Франко.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

§ 17. РЗМ Лист. Адреса Лист (рос. письмо) – це писаний текст, метою якого є повідомлення про щось адресата. За типом листи поділяються на офіцi=йні (рос.официальные) та прива=тні (рос. частные). Коли звертаємось до якоїсь організації, посадової особи, то пишемо офіційні листи. Якщо складаємо листа друзям, рідним, тоді ці листи – приватні (особисті). Листи також можуть бути колективні (від класу, трудового колективу) та індивідуальні (від однієї особи). Листи, в яких вітаємо когось, – поздоровчі. На початку листа обов’язково слід назвати особу, до якої звертаєтесь. А в кінці – поставити дату й підпис. Якщо ви звертаєтесь у листі до кількох осіб, потрібно писати особовий займенник ви з малої літери. Коли ви підкреслюєте шанобливе ставлення до людини (наприклад, до вчителя), – пишіть цей займенник з великої літери. Офіційні листи пишуться стислою діловою мовою. В офіційних листах використовується офіційно-діловий стиль мовлення, яким пишуться закони, угоди, документи. 103. Прочитайте листи. До якого типу листів вони належать? 1) Люба матусю! У мене все гаразд з навчанням. Сесію Говори правильно склав. Заробив трохи грошей, купив собі костюм і тобі дещо. Трапилась мені ще Адреса=нт– той, хто адресує, робота на невеликий строк, тож думаю надсилає лист. затриматися. Але за місяць буду вдома. Адреса=т– той, Пиши, як ти живеш, що треба привезти. кому призначено лист. Цілую. Обіймаю. Твій син. 2) До об’єднаного комітету у справах спорудження в Києві пам’ятника Т.Г. Шевченку. 27 липня 1910 р. Дякуючи за честь, яку зробив мені Комітет обранням мене в члени журі для оцінки проектів пам’ятника Т.Г. Шевченку, повідомляю, що згоджуюся взяти участь у роботі журі. З високим поважанням М. Коцюбинський.

Українська мова

3) Шановна Маріє Петрівно! Вітаю Вас із ювілеєм! Усе своє життя Ви присвятили вихованню й навчанню дітей, завжди до останку віддавали себе нелегкій роботі. Дуже дякую за все, чого Ви навчили мене. У цей день зичу Вам міцного здоров’я, добра й щастя, успіхів у житті й у праці. 104. Розгляньте таблицю про те, як потрібно складати листа. Напишіть листа другові чи подрузі. Розкажіть у ньому, як ви провели осінні канікули. Частини листа

Приклади

Початок

Звернення до особи, кому адресується лист. Початкові фрази про стан листування

Люба матусю! Доброго дня, шановна Маріє Василівно! Вашого листа отримала. Дуже вдячний Вам за...

Основна частина

Розкривається зміст листа, повідомляються новини. Запитання адресату (про що хочеться довідатися)

Хочу розповісти про новини. Ми отримали квартиру... Як живете? Як Ваші справи?

Кінцівка

Прохання писати листи. Вітання. Прощання, побажання. Ім’я автора листа. Дата написання листа

Чекаю на відповідь. Неодмінно напиши. Передавай вітання усім знайомим. До побачення. З повагою… На все добре. Бувайте здорові. Сім’я Андрійчуків.

104. Розгляньте зразок заповнення конверта. За зразком оформіть власну адресу на конверті й адресу друга чи подруги, родичів, знайомих, що живуть в інших містах (селах).

Говори правильно Адре=са – місце проживання особи або розташування установи, напис на конверті, телеграмі. а=дрес – письмове ювілейне привітання особі, установі.

СMYK

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦIЯ

Адреса відправника, індекс Іванова Людмила Миколаївна вул. Краснодонська, 48, кв. 169 м. Тирасполь, 3300 Придністровська Молдавська Республіка

Адреса одержувача, індекс Федчишин Ігор Михайлович вул. Лесі Українки, 156, кв. 231 м. Київ, 01133 Україна

105. Прочитайте загальновживанi привiтання й побажання. З якої нагоди використовують такi побажання? Зверніть увагу на написання з великої букви займенника Ви. Вiтаю з нагоди свята! Вiд душi поздоровляю! Сердечно вiтаю! Щире вiтання! Щиросердечно вiншую! Сердечнi вiтання посилаю Вам! Зичу здоров’я та усяких гараздiв! Дай, Боже, щоб усе було гоже! Хай Господь благословляє Вашу родину! Нехай добро не обминає Вашої оселi! Будьте здоровi, майтеся гаразд! Бодай на Вас добра година та грошей торбина! Бувай здоровий, як риба, гожий, як вода, веселий, як весна, робочий, як бджола, багатий, як земля! Вiд краю до краю добра бажаю! Дай Вам, Боже, i щастя, i сили! Хай Бог посилає Вам доброго здоров’я i творчих успiхiв на благо рідної Батьківщини! 106. Використовуючи деякi з поданих у попереднiй вправi побажань, складіть текст вітальних листiвок (на вибiр). – Бабусi – з Рiздвом Христовим; – дідусеві – з Великоднiм святом; – матерi – з днем Ангела; – батька привiтати з днем народження; – вчительку – з 8 Березня.

Українська мова

107. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Як відомо, лист – це не папір, чорнило і конверт. Лист – це зміст і стиль. Кажуть, написане пером не виволочеш і волом. Дійсно, сідати за написання листа з поганим настроєм не слід. Більше того, ніколи не надсилайте лист одразу. Перечитайте його наступного дня, може, доведеться переписати його заново. Адресу на конверті потрібно писати точно й охайно. На конверті треба вказати й зворотну адресу. По-перше, вона може знадобитися адресатові для відповіді. По-друге, лист мусить повернутися назад, якщо з якоїсь причини не знайде адресата. Словник укр. папi=р не слід насту=пного дня доведе=ться оха=йно зворо=тна адре=с а знадоби=тися му=сить поверну=тися з яко=їсь причи=ни

рос. бумага не следует на следующий день придется аккуратно обратный адрес понадобится должен вернуться по какой-либо причине

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Поясніть значення прислів’я: «Написане пером не виволочеш і волом». – Знайдіть у тексті вставні слова. – Вкажіть у тексті прості та складні речення. Зробіть синтаксичний розбір одного з них.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке лист? Які бувають листи? 2. Як вживається займенник ви у листах? 3. Як треба правильно оформлювати конверт?

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Фоне=тика – розділ науки про мову, який вивчає звуковий склад мови. Орфое=пія – розділ науки про мову, який вивчає правильну вимову звуків і їх сполучень. Гра=фіка – наука, що вивчає знаки письма. Орфогра=фія – наука, що вивчає правильне написання слів.

§ 18. Звуки і букви. Голосні й приголосні звуки Лексична тема: Містами та селами Придністров’я: Бендери Будь-яке слово складається зі звуків. Самі звуки мови нічого не означають, але в поєднанні з іншими звуками утворюють слова з певним лексичним значенням. За допомогою звуків розрізняють лексичне значення слова: бік – бик, голос – колос. 108. Прочитайте пари слів. Якими звуками вони різняться? Чи вплинула заміна звука на значення слова? 1) Сад – суд; сон – син; вулики – волики; луг – лук; мила – шила; качан – казан. 2) Грати – брати; гриб – грип; гай – рай; жити – жати. Звуки поділяються на голоснi= та при=голосні. Голосні (рос. гласные)звуки – [а], [о], [у], [і], [и], [е]. Їх є 6. Голосні звуки бувають наголо=шеними (рос. ударный) та ненаголо=шеними (рос. безударный). Скісна рисочка над голосним у транскрипції позначає наголос: [глибóкий]. Приголосні (рос. согласные) звуки поділяються на соно=рні та шумнi=. В українській мові 32 приголоснi. Сонорні звуки: [м], [в], [н], [л], [р], [й]. Всі інші звуки шумні. Вони поділяються на двінкi= та глухi= : [б] – [п]; [г] – [х]; [ґ] – [к]; [д] – [т]; [дз] – [ц]; [дж] – [ч]; [ж] – [ш]; [з] – [с]; звук [ф] не має парного дзвінкого.

Українська мова

109. Прочитайте та запишіть речення. Визначте голосні та приголосні звуки. Окремо випишіть сонорні та шумні приголосні. Бендери – одне з найдавніших міст республіки. Його назва вперше згадується у літописі 8 жовтня 1408 року. 110. Утворіть різні слова із звуками [а], [ж], [р], [т], [о], [і], [п], [л], [с], [ф]. Чітко вимовляйте кожен звук. Визначте кількість голосних та приголосних звуків у кожному слові. = и та пом’я=кПриголосні звуки бувають тверди=ми, м’яким шеними (рос. смягченными). Ніколи не бувають м’якими, а тільки пом’якшеними перед [і] звуки [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж] [г], [к], [х], [ґ]. Знак пом’якшення у транскрипції позначається так: [г’ілка]. Звук [й] завжди м’який і не має парного твердого. Всі інші звуки бувають або твердими, або м’якими: [д] – [д′]; [дз] – [дз′]; [з] – [з′]; [л] – [л′]; [н] – [н′]; [р] – [р′]; [с] – [с′]; [т] – [т′]; [ц] – [ц′]. М’якість приголосного в транскрипції позначається скісною рисочкою після приголосного: [с′іно]. 111. Запишіть речення. Вкажіть тверді, м’які та пом’якшені приголосні звуки. Місто Бендери розташоване на правому березі Дністра. Найдавнішим пам’ятником міста є Бендерська фортеця. 112. Прочитайте слова, правильно їх вимовляючи. Випишіть слова, у яких є м’який приголосний, в першу колонку, з пом’якшеним приголосним – в другу. Подяка, рясно, гілка, вітер, тінь, гірко, горобець, сільський, дядько, лялька, косять, морський, сядь, лід, підпис, зілля, дзьобати, місто. 113. Запишіть подані слова у 2 колонки: у першу – ті, що починаються дзвінким приголосним, у другу – на глухий. Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією. Гриб, сніг, казка, красуня, ґудзик, дуб, береза, джміль, дзвінок, спів, хор, клен, листок.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Букви ї, щ завжди позначають два звуки: [йіжа], [шчука]. Букви я, ю, є в транскрипції не вживаються. Вони можуть позначати один звук після м’якого приголосного і два звуки на початку слова, після голосного, після твердого приголосного: [йа=ма], [кра=пл′а], [імйа=]. Буква ь звука не позначає, лише м’якість попереднього приголосного: [с′іл′]. Для позначення довготи звука вживається двокрапка: [з′i=л′:а]. Ненаголошені голосні позначаються так: [веисна=], [зиема=]. 114. Відгадайте загадки з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Відгадки запишіть фонетичною транскрипцією. НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Воно належить мені, але інші його вживають частіше за мене.

На «я» починається, на «я» кінчається, в саду росте, на ній плоди (Яблуня)

є.

(Стіл)

У кожного в домі така дивина: братів аж чотири, а шапка одна.

(Ім’я)



Котиться клубок зовсім без ниток. Замість ниточок триста колючок. (Їжак)

Коли нема – чекають, а коли прийду – тікають. А відгадайте-но, що я таке? (Дощ)

115. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Назву міста Бендери офіційно затвердили в 1541 році. А до цього місто називали Тигіна. Є кілька версій походження цього слова. У першій версії зазначається, що назва походить від татарського слова «князь». Друга версія розповідає, що біля міста з давніх часів існувала зручна переправа через Дністер. У Х столітті тут проживало слов’янське плем’я тиверців, які вживали слово «тягнути» для позначення переправи. Звідси і походить назва Тигіна. Сучасна назва міста означає «гавань», «порт».

Українська мова

71 Словник

укр. затве=рдити похо=дження зручни=й

рос. утвердить происхождение удобный

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією. – Вкажіть голосні та приголосні звуки у виділених словах. Охарактеризуйте приголосні звуки. – Зробіть синтаксичний розбір останнього речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що вивчає фонетика? 2. Назвіть голосні та приголосні звуки. 3. Назвіть попарно дзвінкі та глухі приголосні звуки. 4. Назвіть звуки, які ніколи не бувають м’якими, а тільки пом’якшеними перед і. 5. Який звук не має парного твердого? 6. Які букви завжди позначають два звуки? 7. Яка буква звука не позначає, а лише м’якість попереднього приголосного?

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

§ 19. Знаки письма. Алфавіт Лексична тема: Містами та селами Придністров’я: Дубоссари До знаків письма належать букви, знак апострофу, а також розділові знаки. Сукупність букв, розміщених у певному порядку, називається алфавітом. В українській мові 33 букви. Аа (а), Бб (бе), Вв (ве), Гг (ге), Ґґ (ґе), Дд (де), Ее (е), Єє (є), Жж (же), Зз (зе), и (и), Іі (і), Її (ї), Йй (йот), Кк (ка), Лл (ел), Мм (ем), Нн (ен), Оо (о), Пп (пе), Рр (ер), Сс (ес), Тт (те), Уу (у), Фф (еф), Хх (ха), Цц (це), Чч (че), Шш (ша), Щщ( ща), ь (м’який знак), Юю (ю), Яя (я). Не слід плутати звук і букву. Треба правильно вимовляти звук і називати букву: звук [а] – буква а, звук [б] буква – бе. 116. Назви міст і сіл Придністров’я запишіть за алфавітом. Тирасполь, Бендери, Григоріополь, Дубоссари, Рибниця, Кам’янка, Слободзея, Дністровськ, Чобручі, Шипка, Глине, Бутор, Карманово, Маяк, Паркани, Коротне, Ближній Хутір, Суклея, Карагаш, Строєнці. 117. Розгляньте таблицю і розкажіть про співвідношення звуків і букв в українській мові. Чому звуків більше, ніж букв? Які букви звуків не позначають? Які букви завжди позначають два звуки? Звуки

Букви

Голосні [а], [о], [у], [і], [и], [е]

а, я, о, у, ю, е, є, і, ї, и

Приголосні [б], [в], [г], [ґ], [д], [д′], [ж], [дж], [з], [з′], [дз], [дз′], [й], [к], [л], [л′], [м], [н], [н′], [п], [р], [р′], [с], [с′], [т], [т′], [ф], [х], [ц], [ц′], [ч], [ш].

б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь

Українська мова

118. Випишіть у дві колонки слова з буквами я, ю, є, ї. Спочатку ті, які передають один звук і м’якість попереднього приголосного, а потім ті, що передають два звуки. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією. Під’їзд, юність, земля, ллє, людина, моряк, бур’ян, їхній, мільярд, поєднати, листя, Єва, проїхати, з’єднатися, з’явитися. 119. Запишіть слова у три колонки: у першу ті слова, у яких кількість букв і звуків однакова, в другу – кількість звуків більша, ніж букв, в третю – кількість букв більша, ніж звуків. Буква, їсти, ягоди, щит, лимон, зошит, юний, олівець, обличчя, бджола, пісня, соняшник, життя, сім’я, сіль. 120. Передайте звуковий запис слів графічно. = ий], [сиеджу=], [йа=года], [де=н:ий], [л′уди =на], [дзв’ін], [дошч], [с′ом [бурйа=н], [бйе], [йув’іле=й]. 121. Прочитайте прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Поясніть їх значення. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією. Вкажіть кількість звуків та букв у виділених словах.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Кожному мила своя сторона. Людина без Вітчизни, як соловей без пісні. З рідної сторони і ворона мила. Воля дорожча за життя. За рідний край життя віддай. 122. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Місто Дубоссари засноване в XIV столітті. Його назва означає «жовті пагорби». На околицях міста і в районі виявлено більше 150 пам’яток археології, серед яких скіф-

Говори правильно Па=м’ятник – архітектурна чи скульптурна споруда в пам’ять чи на честь когось, чогось. Па=м’ятка – предмет матеріальної культури минулого, який зберігся; іноді – природи.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

ські кургани, пам’ятки Трипільської та Черняхівської культури. Збереглися під містом підземні ходи, але вони досі не досліджені. Словник

укр. па =горб ви=явлено дослi=д жувати

рос. холм обнаружено исследовать

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Назвіть букви та звуки у виділених словах. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. – Складіть речення зі словами пам’ятник і пам’ятка. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – Знайдіть у тексті складне речення. Зробіть його синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Розкажіть алфавіт. 2. Назвіть відмінності між буквами та звуками української мови.

§ 20. Склад. Наголос. Правила переносу частин слова Лексична тема: Містами та селами Придністров’я: Григоріополь Склад (рос. слог) – частина слова, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Склади бувають відкри=ті і закри=ті, наголо=шені та ненаголо=шені.

Українська мова

Відкритий склад закінчується на голосний звук: Ма-рі-я. Закритий склад закінчується на приголосний звук: яс-ний. Вимова одного складу з більшою силою голосу називається на=голосом. В українській мові наголос рухо=мий (рос. подвижный). Склад, на який падає наголос, називається наголо=шеним. Усі інші склади в слові – ненаголо=шені. 123. Поділіть слова на склади. Вкажіть відкриті та закриті склади. Садок, місяць, радіо, їжак, соловей, бур’ян, мій, воїн, армія, осінь. 124. Поставте наголос у словах, складіть з ними речення. Чи змінюється значення слова від зміни наголосу? Брати рідні – брати участь; дорога далека – дорога людина; старовинний замок – на дверях замок; на березі моря – на березі листочки. На письмі слова переносяться з рядка в рядок за складами. При переносі частин слова слід додержуватися таких правил: 1. Односкладове слово з одного рядка в другий не переноситься: дуб, сіль. 2. Склад з однієї букви не залишається в попередньому рядку і не переноситься в наступний: огі-рок. 3. Не розриваються буквосполучення йо, ьо, а також дж, дз, якщо вони позначають один звук: сльо-за, ма-йор, хо-джу, ґу-дзик. 4. Не розриваються префікси перед приголосними і не відривається одна буква від кореня: від-крити, ви-йшли. 5. Апостроф та м’який знак залишаються в попередньому рядку: бур’-ян, міль-йон. 6. У словах типу знання допускається подвійний перенос: знан-ня, зна-ння. 125. Перепишіть слова. Покажіть усі можливі переноси. Запишіть фонетичною транскрипцією виділені слова. Броджу, саджу, кукурудза, бджола, гайок, війна, байка, ювіляр, ялина, аптека, щоденний, туманний, годинник, подзвонити, подвір’я.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

126. Користуючись орфографічним словником, правильно поставте наголос у словах. Які слова мають подвійний наголос? Олень, дочка, кулінарія, новий, вірші, разом, листопад, мабуть, помилка, спина.

Говори правильно Подвійний наголос мають слова апо=стро=ф, алфа=вi=т, по=ми=лка, ма=бу=ть, весня=ни=й, за=вжди=

127. Розподіліть слова на чотири колонки: у першу – слова з наголосом на першому складі; у другу – з наголосом на другому; у третю – на третьому; у четверту – на четвертому. Перемога, космос, земля, стадіон, мільйон, телевізор, чемпіонат, блискавка, велика, необережно, сніговий, одинадцять, чотирнадцять, новий, дев’ятнадцять, старий, тонкий, половина, навчальний, четвірка, двійка, захисник, український, родина, садівник, почуття, читати, бажати, співчувати, важкий, чекання, дивовижний, пір’їнка, неспокій, гідність. 128. Запишіть прислів’я та прикмети з рубрики «Народ скаже, як зав’яже», поділивши слова на склади, а потім для переносу. Підкресліть літери, які позначають м’якість приголосних.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Листопад стелить листям, а грудень снігом. Грудень землю грудить, а хатинки студить. Січень погідний – то й рік буде плідний. Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає. Сподівайся від нього добра, як од грудня погоди. 129. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. У Григоріополі багато мальовничих місць, але одна пам’ятка досі викликає сперечання в учених-істориків. Це величезні підземні ко-

Українська мова

ридори довжиною понад 10 кілометрів. На думку вчених, вони були створені вірменами в період будівництва перших будівель міста у ХVIII столітті. Останнім часом жителі міста відкрили для себе ще одне диво – водоспад. А ще у міста є день народження. Збереглися історичні дані й детальний опис будівництва міста. За ними ми взнаємо, що місто Григоріополь засноване 25 липня 1772 року (За В. Ільєнковою). Словник

укр. мальовни=чий спереча=ння ство=рені вірме=ни будівни=цтво ди=во

рос. живописный спор созданы армяне строительство чудо

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Назвіть букви та звуки у виділених словах. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. – Поділіть слова у першому реченні на склади, а потім для переносу. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – Зробіть синтаксичний розбір третього речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке склад? 2. Від чого залежить поділ слів на склади? 3. Які склади називаються відкритими та закритими, наголошеними та ненаголошеними? 4. Розкажіть правила переносу частин слова із рядка в рядок.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Фонетичний розбір слова Схема розбору 1. Записати слово. 2. Поставити наголос. 3. Поділити слово на склади, вказати їх кількість. 4. Визначити відкриті та закриті, наголошені та ненаголошені склади. 5. Дати характеристику голосних звуків (ненаголошений, наголошений). 6. Дати характеристику приголосних звуків (сонорні, шумні (дзвінкі, глухі); тверді, м’які, пом’якшені. 7. Вказати кількість букв і звуків у слові. Зразок усного розбору Весна У слові два склади: перший закритий, ненаголошений, другий відкритий, наголошений. Голосні звуки: [еи] – ненаголошений, вимовляється нечітко, позначається буквою е; [а=] – наголошений, вимовляється чітко, позначається буквою а. Приголосні звуки: [в] – сонорний, твердий, позначається буквою в (ве); [с] – шумний, глухий, твердий, позначається буквою с (ес); [н] – сонорний, твердий, позначається буквою н (ен). У слові весна 5 букв і 5 звуків. Зразок письмового розбору Весна – вес-на= – 2 скл. 1 скл. – закрит., ненагол.; 2 скл. – відкрит., наголош. в – [в] – пригол., сонорн., тв.; е – [еи] – гол., ненагол.; с – [c] – пригол., шумн., гл., тв.; н – [н] – пригол., сонорн., тв.; а – [а=] – гол., наголош. 5 б., 5 зв.

Українська мова

§ 21. Голосні звуки, їх вимова і позначення на письмі Лексична тема: Містами та селами Придністров’я: Шипка Голосні звуки в наголошених складах, а також ненаголошені [а], [о] вимовляються чітко. Ненаголошені звуки [е] та [и] у вимові наближаються один до одного: [веисна=], [зиема=]. Ненаголошений звук [о] наближається до [у] лише перед наголошеним складом з [у] або [і] і позначається в транскрипції [оу]: [зоузу=ля], [тоубi=]. 130. Прочитайте слова, правильно вимовляючи ненаголошені голосні [а], [о], [е], [и]. Багатий, гарячий, хазяїн, гаразд, поганий, гончар, монастир, хвилина, кожух, ребро, тихенько, легкий, стежина, шепотіти, широкий.

Говори правильно Багати=р – багата людина, багатій. Богати=р – герой з надзвичайною силою і відвагою, відважна людина.

131. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Зимовий, зелений, кожух, читати, крижаний, пенал, кочерга, медаль, весняний, стежина. Правопис ненаголошених голосних перевіряємо за наступними правилами: 1. Дібрати до слова спільнокореневе з наголошеним [е], [и], = = = = [о]: весна =, бо ве сни; зима =, бо зи ми; голу бка, бо го луб. 2. Якщо при зміні слова звук випадає, то пишемо е: грудень, бо грудня, січень, бо січня. 3. У буквосполученнях -ере-, -еле- пишемо е: березень, ожеледиця. 4. У буквосполученнях -ри-, -ли- пишемо и: тривога, пливти. 5. Деякі слова з ненаголошеними [е], [и] не можна перевірити за цими правилами, їх правопис потрібно перевірити за словником: цибуля, сметана.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

132. Доберіть до поданих слів спільнокореневі або їх форми так, щоб сумнівний ненаголошений голосний перевірявся наголосом. Червоний, липневий, глибокий, здивований, крикливий, сивина, дверцята, медичний, листуватися, записати, розумниця, зупинити, сливовий, вишневий. 133. Змініть і запишіть слова так, щоб сумнівний ненаголошений голосний випав. Човен, грудень, січень, вітер, тиждень, хлопець, палець, вишень, селезень, учень.

! Правильне написання певного звука, морфеми, слова, яке ви-

значається й закріплюється тим чи іншим правилом, називається орфогра=мою. Орфограма Правопис ненаголошених голосних [е], [и], [о]

134. Запишіть слова у дві колонки: у першу – з буквосполученням -ере-, -еле-; в другу – -ри-, -ли-. Складіть з виділеними словами речення. Береза, криниця, кришити, пелена, кривавий, очерет, берег, глитати, обережний, глибокий, Берегиня, блищати, кривавий, дерево.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Брехливу собаку далеко чути. Велике дерево поволі росте. Гостре словечко коле сердечко. Під лежачий камінь вода не тече. За словом у кишеню не полізе. 135. Випишіть слова з сумнівним голосним, правопис яких не перевіряється певним правилом. Знайдіть таке слово в приказках з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Мелодія, гризун, вкривати, ведмідь, внизу, дев’ятий, республіка, гречаний, дефіс, легенда, велетень, звертати, дешевий, календар, ледачий.

Українська мова

136. Запишіть слова, вставляючи пропущені ненаголошені голосні [е], [и], поясніть їх правопис. Сл..вовий, в..селий, жовт..нь, ст..повий, б..р..жок, р..балка, стіл..ць, ш..рокий, н..бесний, з..мля, гл..бокий, тр..вожний, сон..чко, ш..л..стіти, ш..почуть, с..лянський, л..хий, з..л..ний, викл..кати, черв..нь. 137. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Побутує в селі Шипка гарна легенда. Оберігають її жителі, передають своїм дітям, щоб пам’ятали про свої корені. Розповідають, що першими поселенцями села були запорозькі вільні люди. Не хотіли вони підкорятися панам, поривалися на свободу і селилися там, де не міг їх дістати царський указ про покарання. А покарання було суворим – смертна кара через повішання на шибениці. Ось і почало називатися село, яке з’явилося в 1790 р., Шибкою. Сюди приїжджали вихідці з Вінниці та Запорожжя. У минулому столітті в слові замінили букву, і почало називатися село Шипка. Є й інше значення слова: «шибеники» – бешкетники, зірвиголови, вільні люди. В селі і сьогодні вважають, що у них саме такі і живуть (За Т. Пислар). Словник укр. побуту=є підкоря=тися покара=ння бешке=тник, ши=беник

рос. бытует подчиняться наказание, казнь дебошир, сорванец

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Знайдіть у тексті слова, у яких є сумнівні ненаголошені голосні [е], [и]. Поясніть їх правопис. – Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. – Поділіть слова у першому реченні на склади, а потім для переносу. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Як вимовляються голосні звуки в наголошеній та ненаголошеній позиції? 2. Які звуки в ненаголошеній позиції наближаються один до одного? 3. Як перевірити правопис сумнівних ненаголошених голосних?

§ 22. РЗМ МД Читання мовчки тексту художнього стилю 138. Прочитайте текст. Дайте відповіді на подані після нього тестові завдання. Ті самі слова Улітку Андрійко пішов працювати на тваринницьку ферму. Його послали до бабусі Марини – куховарки! Вона варила їсти пастухам і дояркам. Андрійко допомагав бабусі: воду носив, картоплю чистив, дрова рубав, хліб нарізав. Весело, привільно працювати влітку в степу. Сонечко гріє, вітер віє, пташки щебечуть, можна й до ставка піти покупатися, як бабуся дозволить. Уранці бабуся й каже Андрійкові: – Піди води принеси. І такий тихий, добрий, ласкавий голос у бабусі, що Андрійко швиденько бере відро й біжить до колодязя. А колодязь далеченько – аж під лісом, витягне відро води й живенько принесе. Та ось прислали на ферму ще одного працівника – діда Карпа. Став працювати він сторожем. Не сподобався дід нікому: ні бабусі Марині, ні Андрійкові: мовчазний, похмурий. Якось увечері Андрійко попросив: – Дідусю, розкажіть казку. Дід щось буркнув сердито, а потім каже: – Нічого тобі робити, казки захотілося... Піди краще води принеси. Такі холодні, крижані, безсердечні були ці слова. Андрійко з великим небажанням пішов по воду. Витяг повне відро, сів біля колодязя й довго сидів. Не хотілося йти до діда Карпа. Приніс Андрійко води й зараз же побіг до бабусі Марини.

Українська мова

Уранці Андрійко встав до схід сонця. Начистив картоплі. І з нетерпінням чекав, щоб бабуся послала по воду. Нарешті почулися тихі ласкаві слова: – Піди води принеси. Андрій побіг, витяг води й швиденько приніс на кухню. (В. Сухомлинський) 1. У яку пору року працював Андрійко на тваринницькій фермі? а) взимку б) весною в) влітку г) восени 2. Кому бабуся Марина варила їсти? а) комбайнерам і трактористам б) пастухам і дояркам в) кухарям і сторожам г) механізаторам і водіям 3. Яку роботу найбільше любив виконувати Андрійко? а) чистити картоплю б) рубати дрова в) нарізати хліб г) носити воду 4. Де знаходився колодязь, до якого ходив Андрійко набирати воду? а) у полі б) у городі в) під лісом г) на околиці села 5. Ким працював дід Карпо? а) пастухом б) сторожем в) комбайнером г) кухарем 6. Чому нікому не подобався дід Карпо? а) бо був мовчазний і похмурий б) бо був завжди сердитий

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ в) бо був веселий і лагідний г) бо постійно сварився 7. Що попросив Андрій якось увечері у діда Карпа? а) щоб той розказав казку б) щоб прочитав оповідання в) щоб розказав легенду г) щоб заспівав пісню

8. Чому з неохотою Андрій пішов по воду, коли його попросив про це дід? а) тому що Андрій хотів відпочити б) тому що Андрій не хотів допомагати дідусеві в) тому що слова діда були холодні, крижані, безсердечні г) тому що Андрій хотів, щоб вони пішли разом по воду 9. Чому Андрійкові подобалося допомагати бабусі Марині? а) бо вона розповідала Андрійкові багато цікавих казок б) бо вона смачно варила їсти в) бо вона гарно співала г) бо її слова були тихими і ласкавими 10. Яке з прислів’їв найбільше відповідає основній думці тексту? а) Слово – не горобець, вилетить – не вміймаєш. б) Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. в) Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути. г) Треба знати, що де сказати.

§ 23. РЗМ Переклад тексту художнього стилю 139. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Вороненок и Соловей Вывела Ворона одного-единственного птенца – Вороненка. Она очень любила свое дитя. Однажды полетела Ворона за едой – и нет ее. Уже солнышко поднялось выше дерева, а матери все нет. Заплакал Вороненок, слезы на землю льются.

Українська мова

Услышал Соловей плач Вороненка. Он оставил свое гнездо, прилетел к вороньему гнезду, присел на ветку рядом с Вороненком и запел свою чудесную песенку. Даже ветер притих. А Вороненок и не слышит соловьиного пения, ревет. Но вот услышал Вороненок: где-то вдали раздался мамин голос – кра, кра… Мгновенно перестал плакать и говорит Соловью: – Слышишь? Это моя мама поет. Замолчи, пожалуйста. (По В. Сухомлинскому) Словник укр. одне=- єди=не пташеня= вороненя= ду=же дити=на одно=го ра=зу ї=жа ви=ще ллю=ться почу=ти зали=шити воро=няче гніздо= гi=лка по=руч заспіва=ти чудо=ва пi=с енька вщу=хнути солов’ї=ний спів ревi=ти вдалинi= пролуна=в ми=ттю

рос. один-единственный птенец вороненок очень дитя однажды еда выше льються услышать оставить воронье гнездо ветка рядом запеть чудесная песенка притихнуть соловьиное пение реветь вдали раздался мгновенно

– Перекладіть текст українською мовою. – Визначте тему та основну думку тексту. Спробуйте коротко одним реченням записати основну думку тексту: Це казка про те, як... – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Чому? – Як ви думаєте, чому заспівав соловейко? – Чи чули ви, як співає соловей? Чи можна сказати, що ворона співає? Чому?

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

– Знайдіть у тексті синонім до слова плакати. – Запишіть фонетичною транскрипцією слово пісенька. Поділіть його на склади. – Укажіть речення з однорідними членами та складні речення.

§ 24. Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі Лексична тема: Пори року. Зима Як правило, в українській мові приголосні звуки вимовляються чітко. Дзвінкі звуки в кінці складу чи слова не оглушуються: дуб, казка. Винятки: легко [ле=хко], вогко [во=хко], кігті [к’i=хт′і], нігті [н′i=хт′і], дьогтю [д′о=хт′у]. Шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] та губні [б], [п], [в], [м], [ф], на відміну від російської мови, вимовляються твердо, вони можуть пом’якшуватися перед [і]. Порівняйте: рос. голубь, мяч, печь – укр. голуб, м’яч, піч. 140. Прочитайте слова, правильно вимовляючи приголосні звуки. Запишіть їх фонетичною транскрипцією. Сад, ніч, ніж, ніжка, рибка, кладка, ложка, любов, м’ята, солодкий, чай, водичка, борщ, кров. 141. Прочитайте скоромовки з важкими поєднаннями приголосних звуків. Назвіть ці групи приголосних. 1) Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет. 2) На дворі трава, на траві дрова; не рубай дрова посеред двору. 3) Йшла Саша по шосе і смоктала сушку. 4) Розкажіть про покупки. – Про які про покупки? – Про покупки, про покупки, про покупки мої. Різна вимова у звуків [г] і [ґ]: гілка, ґава. 142. Прочитайте слова, правильно вимовляючи звуки [г] і [ґ]. З двома на вибір складіть речення. Грати, ґрати (залізна решітка), ґречний (люб’язний), гречаний, ґазда (хазяїн), ринґ (майданчик для спортивних ігор), ґринджо-

Українська мова

ли (сани), гіркий, гість, фіґа (інжир), ґудзик, ґрунт, глибокий, берег, ґедзь. Глухі звуки перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі. Таке явище називається уподi=бненням (рос. уподобление): просьба [про=з′ба], молотьба [молод′ба=]. Щоб правильно написати слово з сумнівним приголосним, треба слово змінити так, щоб після приголосного стояв голосний: просьба, бо просити, молотьба, бо молотити. Приголосні [з], [ц], [с] перед [ж], [ч], [ш] вимовляються як [ж:], [ч:], [ш:]: розжувати [рож:ува=ти], зшити [ш:и=ти]. Шиплячі [ж], [ч], [ш] перед [з], [ц], [с] вимовляються як [з:], [ц:], [с:]: смієшся [см’ійе=с′:а], дочці [до=ц′:і]. Найпоширеніші ще такі уподібнення: дц – [ц′:]: одинадцять – [одина=ц′:ат′] ться – [ц′:а]: питається – [пиета=йец′:а] чц – [ц′:]: шапочці – [ша=поц′:і] шц – [с′ц′]: грушці – [гру=с′ц′і] Такі уподібнення відбувається лише у вимові, а на письмі не передаються. 143. Прочитайте слова, правильно вимовляючи приголосні звуки. Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією. Косьба, просьба, робиться, нігті, боротьба, легко, стрибки, ніжка, берізка, у книжці, на річці, пташці, блюдце, безшумний, у поїздці, шістнадцять, внучці, зважся, змагаєшся, кігті. Орфограма Букви, що позначають звуки, які уподібнюються 144. Перепишіть, вставляючи на мiсцi крапок пропущенi букви. Змініть слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний. Зразок: вибігти – бігати. Ле..ко, ді..ка, сусі..ка, зра..ковий, во..ко, бли..ько, гря..ка, ве..ти, сере..ка, ри..ка.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

145. Поставте іменники в давальному відмінку (кому? чому?). Прочитайте, правильно вимовляючи слова. Запишіть їх фонетичною транскрипцією. Дошка, мушка, пляшка, подушка, іграшка, юшка, петрушка, ручка, сорочка, глядачка, внучка. 146. Прочитайте речення. Випишіть слова з сумнівним приголосним. Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. Випишіть з рубрики «Народ скаже, як зав’яже» слова, в яких відбувається уподібнення. 1) Вранці усі жителі села вийшли розчищати стежки й дороги. 2) Сніг ніби грається з людьми, щедро розкидаючи свої запаси. 3) Сніг переливається веселкою, легкий морозець. 4) У такий день приємно стати на лижі і піти до зимового казкового лісу. 5) Сонні дерева, перешіптуючись одне з одним, наділи свої пухнасті шубки зі снігу. (З журналу)



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Сонце блищить, а мороз тріщить. Взимку сонце крізь плач сміється. Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить. Де сніг буде – хліба прибуде, де вода розіллється – сіна набереться. Мороз – аж іскри сипляться.

Українська мова

147. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Зимовий ранок сонячний і прозорий. На снігу іскринки переливаються. Дахи на будинках неначе з вати. Із димарів дим іде голубий. Тарасик і Тетянка дерев’яними лопатками прокидають стежку до хвіртки. Бо за ніч снігу зима намела. Тарасик кидає й кидає, цілу хурделицю зняв за собою. А Тетянка розігнулася, зіперлась на держак. І до Тарасика: – Ой, поглянь – яблунька зацвіла! Задивилися удвох на яблуньку. А вона вся в інеї, наче у цвіту. – А на другій яблуньці он уже і яблука! – каже захоплено Тарасик. І справді – такі червоні, круглобокі. Ну хіба не Казка?! Та це ж снігурі на гілках посідали! Підійшли ближче, щоб роздивитися. А снігурі – пурх! – і полетіли. Тетянка засмутилася. А біля хвіртки сніговик стоїть і до Тетянки й Тарасика усміхається. Мабуть, хоче сказати: зимовій казці не кінець. Вона тільки починається (Василь Чухліб).

Словник

укр. прозо=рий іскри=нка дима=р хвi=ртка хурде=лиця

рос. прозрачный искринка дымоход калитка вьюга, метель

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією. Вкажіть, чи можливе у цих словах явище уподібнення. – Зробіть фонетичний розбір слова починається. – Випишіть з тексту три слова, в яких є сумнівний ненаголошений голосний. За яким правилом можна перевірити їх правопис? – Доберіть синоніми до слова хурделиця. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення другого абзацу.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які букви в українській мові, на відміну від російської, ніколи не бувають м’якими, а тільки твердими або пом’якшеними? 2. За яких умов глухі звуки можуть уподібнюватися до парних їм дзвінких? 3. Як можна перевірити правопис сумнівного приголосного? 4. Назвіть найпоширеніші уподібнення приголосних звуків.

§ 25. Спрощення в групах приголосних Лексична тема: Народна символіка українців. Калина При зміні чи творенні слова інколи збігаються три і більше приголосних, а це утруднює вимову. Тому в процесі мовлення один з приголосних випадає. Таке явище називається спро=щенням (рос. упрощение). В українській мові спрощення закріплюється на письмі і відбувається у таких групах приголосних: ждн – жн: тиждень – тижня; здн – зн: проїзд – проїзний; стн – сн: честь – чесний; стл – сл: щастя – щасливий; слн – сн: ремесло – ремісник; скн – сн: тріск – тріснути та ін. Винятки: кістлявий, хвастливий, пестливий, шістнадцять, зап’ястний. Не відбувається спрощення на письмі у словах іншомовного походження: баластний, туристський.

148. Запишіть подані слова. Чому в одних словах звук [т] випадає, а в інших – зберігається? Вiсник, шелесне, зап’ястний, корисливий, хруснути, захисний, хвастнути, хвастливий, улесливий, цiлiсний, шiстнадцять, шiстсот, жалiсний, контрастний, аванпостний.

Українська мова

149. Перекладіть слова українською мовою. Прослідкуйте відмінність у написанні слів в українській та російській мовах. Счастливый, буревестник, областной, устный, шестнадцать, радостный, поздний, честный, костлявый, наместник, участник, скоростной, злостный, доблестный, солнце, сердце, безвыездно, перекрестный, проездной. Орфограма Спрощення у групах приголосних 150. Від поданих іменників утворіть прикметники. Підкресліть групи приголосних, у яких відбулося спрощення. Зразок: честь – чесний. Область, виїзд, щастя, радість, президент, кількість, контраст, компост, якість, доблесть, совість, гігант, злість, честь. 151. У поданих групах слів знайдіть зайве, поясніть свій вибір. Користуючись словником, поясніть значення виділених слів. 1) Кістлявий, хвастливий, шістнадцять, щасливий; 2) корисний, баластний, масний, цілісний; 3) форпостний, зап’ястний, контрастний, компостний; 4) радісний, жалісний, проїзний, аванпостний; 5) студентський, улесливий, стиснути, учасник. 152. Вставте, де треба, пропущені букви т, д, к. Швидкіс…ний, якіс…ний, улес…ливий, осві…читися, хвас...ливий, контрас...ний, щас...ливий, блис...нути, аген…ство, волейболіс…ці, заїз...ний, їж...жу, учас...ник, заздріс...ний, ус...ний, випус...ний, стис...нути, щотиж…ня, студен...ський, п’я…десят.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте. Заливається, як соловейко на калині. Без верби й калини нема України. Дівчина, як у лузі калина. Вибери собі дівку, як калинову гілку.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

153. Напишіть листівку другові з привітанням на День народження, використовуючи наступні слова: щас...ливий, радіс...ний, чес...ний, добросовіс...ний. 154. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Символом рідної землі, дівочої краси в українців є калина. З давніх-давен на весіллі перед нареченою і нареченим ставили букети червоної калини на щасливе та радісне життя. Ягодами калини прикрашали весільний коровай, їх вплітали у вінок молодої. Червоні ґрона калини були захисником від злих духів. Господині прикрашали ними свої хати. Калину саджали біля криниць. Вважалося, що якщо біля колодязя росте, пишається калина, там і вода чистіша та смачніша. Відвар з калини корисний для тих, у кого сильний кашель (З журналу). Словник

укр. з да=вніх-даве=н весi=лля прикраша=ти ґро=но відва=р

рос. издавна, с давних пор свадьба украшать гроздь отвар

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Випишіть з тексту слова, в яких відбулося спрощення. – Поділіть слова у першому реченні на склади, а потім для переносу. – Випишіть з тексту по два слова, у яких буква я в одному випадку позначає один звук, у другому – два звуки. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

Українська мова

– Складіть план тексту. – Усно перекажіть текст, ввівши у розповідь прислів’я чи приказку з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке спрощення? 2. У яких групах приголосних відбувається спрощення? 3. Назвіть слова-винятки, у яких спрощення не відбувається. 4. У яких словах спрощення звуків на письмі не передається?

§ 26. Основні випадки чергування у-в, і-й Лексична тема: Народна символіка українців. Барвінок Для української мови характерна милозву=чність (рос. мелодичность). Щоб наша мова була милозвучною, треба дотримуватися рівномірного чергува=ння (рос. чередование) голосних і приголосних звуків, уникати збігу кількох голосних або приголосних. Чергування у–в, і–й відбувається: 1. Між приголосними вимовляється у, і, а між голосними – в, й: зайшов у клас, зайшла в аптеку, осінь і зима, літо й осінь. 2. На початку речення перед приголосними вживається у, а перед голосними – в: У Рибниці..., В Одесі... 3. На початку речення завжди вживається і: І осінь знову за вікном. 4. Після голосного перед приголосним залежно від швидкого чи повільного темпу мовлення вживається у, і або в, й: піти в кіно, піти у кіно, батько і мати, яблука й груші. 5. Перед наступним в завжди вживається у: у вікні. Чергування у–в не відбувається: 1. Перед буквами в, ф та буквосполученнями св, хв, кв, льв: у вагоні, у світі, у Львові. 2. У словах, що вживаються тільки з в або у: вправа – управа. Вживання у або в змінює значення слова.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

155. Перепишіть і виразно прочитайте прислiв’я. Пiдкресліть прийменники в, у та сполучники i, й. Чому в одному випадку пишемо у, а в iншому – в? Чим зумовлене вживання i – й? 1) І слід пропав. 2) Легко прийшло, легко і пішло. 3) Плив, плив, та на березі й утонув. 4) У нього стільки правди, як у кози хвоста. 5) Люби рибу не на сковородi, а у водi. 6) Лякали щуку, що в озерi втоплять. 7) У своїй хатi й кочерги помагають. 8) В умілого і долото рибу ловить (Нар. тв.). Орфограма Чергування у–в, і–й 156. Прочитайте пари слів. У яких словах можливе чергування у–в, і–й, а в яких при зміні звука змінюється значення слова? Удача – вдача, учитель – вчитель, уклад – вклад, вперед – уперед, йти – іти, уступ – вступ. 157. Перепишіть, розкриваючи дужки. 1) Організовано пройшов фестиваль (у, в) Тирасполі. 2) (У, в) школі після дзвінка настала тиша. 3) От сонечко (уже, вже) за синю гору запало (М. Вовчок). 4) На зборах класу учні говорили про запізнення, вирішували (й, і) інші питання. 5) Холодним снігом (вкрилася, укрилася) земля.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



У барвінку купаний. Хлопець молодий, як барвінок. Барвінок на вінок, а полин – на віник. Як цей барвінок ніколи не блідне, так хай і життя ваше не блідне. Барвінок свій потоптала. 158. Перепишіть, вставляючи на мiсцi крапок у–в чи і–й. Наш ..читель, працював ..вечерi, живемо .. Окниці, оселились .. Слободзеї, дерева .. кущi, прийшов .. запитав, учителi .. учнi, навчаюсь .. школi, .. кiмнатi .. Оксани, Iван .. Марiчка, троянди .. айстри, вовк .. ягня.

Українська мова

159. Перепишіть, виправляючи помилки. Олег й Галина, приїхав вчора, поклав в зошит, брат й сестра, тихий й ясний, був в сім’ї, в квартирі, читали у оголошенні, Микола і Ігор, вода у озері. 160. Складіть діалог за поданою схемою, використовуючи засоби милозвучності. – П? – а. – П. – П? – а. – П, – а. – П! – П! 161. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Барвінок є символом українського народу. Ця рослина росла (і, й) росте біля українських садиб. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата (у, в) віночок. Ця вічнозелена рослина цвіте весною (і, й) на початку літа. Барвінок розводять (у, в) садах (і, й) парках. Барвінок вважали талісманом, який оберігав від злих сил. Барвінок ніколи не викидали на смітник, а тільки (у, в) воду, щоб він не загинув від спраги (З журналу). Словник

укр. сади=ба смітни=к спра=га

рос. усадьба свалка жажда

– Перепишіть текст, розкриваючи дужки. – Визначте тему та основну думку тексту.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

– До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – Складіть план тексту. – Усно перекажіть текст, ввівши у нього речення з рубрики «Народ скаже, як зав’яже».

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке милозвучність? 2. Які звуки української мови створюють її милозвучність? Наведіть приклади. 3. Назвіть правила чергування у–в, і–й.

§ 27. РЗМ Докладний переказ із елементами опису тварини Лексична тема: Друзі наші менші Описуючи тварину, ми говоримо про її ознаки: зріст (розмір), масть (забарвлення), форму тулуба, очей, вух, хвоста та ін. Нерідко описуються найхарактерніші риси вдачі тварини (спритна, незграбна, енергійна, сонна). Опис тварини може бути складений як у художньому, так і в науковому стилях. Описуючи тварину, використовуйте певну лексику: Тварина – тваринка (рідкісна, обережна, сторожка, прудка, малопомітна, лагідна, агресивна, похмура). Звір – звірок (величенький, сильний, красивий). Голова – голівка, голівонька (вузька, красива). Морда – мордочка (загострена, кругла, видовжена, приплюснута). Вуха – вушка (довгі, висячі, настовбурчені, гострі, великі, маленькі). Очі – оченята (сірі, похмурі, порожні, веселі, сумні).

Українська мова

Тулуб – маленький, великий, витягнутий. Лапи – лапки (маленькі, довгенькі, цибаті, міцні). Шерсть – гладенька, густа, блискуча, шорстка. Шия – шийка (коротка, пряма, довга, гнучка). Спина – спинка (м’язиста, коротка). Хвіст – хвостик (пухнастий, пишний, довгий). 162. Прочитайте тексти. Доведіть, що це описи. До якого стилю мовлення належить кожен з них? 1) Оперення в зозулі рябеньке. Хвіст довгий, з великими цятками. Зозуля рідко сідає на землю, а ходити зовсім не вміє. Цілий день вона літає і визбирує по гілках дерев волохату гусінь (З посібника). 2) Як голубий вогник, промайнула в повiтрi галаслива сойка. Вона вмостилася на гiлцi, схилила маленьку голiвку i з цiкавiстю втупилася в мене неклiпним поглядом (З посібника). 3) Лисиця – обережний звір із прекрасно розвиненим нюхом і гострим зором. Живиться вона переважно ссавцями від молодих зайців до телят козулі. Особливо багато добуває лисиця дрібних гризунів (За О. Корнєєвим). 163. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Одного разу, коли дід Арсен сидiв у човні з вудкою, за спиною в нього почулося тоненьке скімлення. Арсен прокинувся й огледівся. Напроти човна на кручі стояло руде пухнасте лисеня. Воно схилило голову набік і дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими чорними очима. Потім подивилося на корму човна, де лежала риба, й облизнулося довгим темним язичком. Рибина полетіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами. Дід заходився міняти наживу, а коли озирнувся, лисеняти вже не було. Наступного ранку воно прийшло знову. І знов Арсен кинув йому рибину.

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Незабаром лисеня знало, що звуть його Ласочка. Знало також і те, що інколи риба не клює. Тоді Ласочка лягала в траву й чекала. Так і рибалили вдвох. (За Г. Тютюнником) Словник

укр. ву=дка чо=вен скi=млення руде= здиво=ваний пру=дко озира=тися

рос. удочка лодка виск рыжее удивленный шустро, быстро осматриваться

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Знайдіть у тексті синонім до слова оглядатися. – Як познайомився дід Арсен з лисеням? – Чому лисеня назвали Ласочкою? – Опишіть Ласочку. – Складіть план тексту. – Напишіть докладний переказ. Зверніть увагу на опис лисеняти.

§ 28. Сполучення йо, ьо Лексична тема: Що означають наші імена Пишеться ЙО: 1. На початку слова: йод, Йосип. 2. Після букв, що позначають голосні звуки: район, войовничий. 3. Після букв, що передають тверді і м’які приголосні, при роздільній вимові: бульйон, серйозно. Пишеться ЬО: 1. Після букв, які позначають м’який приголосний звук: сьогодні, льон.

Українська мова

164. Поясніть вживання сполучень йо, ьо у словах. 1) Його, район, завойований, прийом, чийого. 2) Курйоз, мільйон, Соловйов, бульйон, серйозний. 3) Сьомий, цього, трьох, льон, Ковальов. 165. Прочитайте речення, випишіть слова із буквосполученнями йо, ьо. Поясніть їх правопис. 1) Основне призначення імені – це відмінність його носія від інших людей. 2) В Україні, Росії, Придністров’ї та багатьох інших країнах батьки можуть дати дитині будь-яке ім’я, а от у Франції та Німеччині його вибирають з офіційного списку. 3) Ім’я Уляна наділяє його володарку розумом і працьовитістю. 4) Ім’я Йосип – давньоєврейського походження і означає «збільшення», «прибуток». Орфограма Сполучення йо, ьо 166. Перекладіть слова українською мовою. Поясніть правопис йо, ьо. Серьезный, майор, ледовик, его, к нему, батальон, миллион, боевой, Королев, седьмой, район, трех, полевой, летнего, всего. 167. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. Справжнього, серйозність, Йосип, знайомиться, нульовий, вечірнього. 168. Утворіть чоловічі імена по батькові і запишіть за зразком. Буквосполучення йо, ьо підкресліть. Зразок: Андрій – Андрійович. Юрій, Василь, Сергій, Григорій, Олексій, Валерій, Габріель, Анатолій, Рафаель, Геннадій.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

Добре ім’я – найкраще багатство. Власного імені не обирають, а в дарунок мають. Сокіл шанує свої крила, а людина – ім’я.

СMYK



100

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Ім’я красить людину, а людина – ім’я. Ім’я не одяг, заплямуєш – не відмиєш. 169. Вставте й чи ь. Л..ох, с..огодні, ра..он, міл..он, л..отчик, л..он, га..ок, ма..онез, с..орбати, бо..овий, дз..обик, прац..овитий, під..ом, сл…оза, бад..орість. 170. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Ім’я – це частинка людини, її відчуття власного «я», власної вартості та приналежності до свого роду й народу. Тому слід його шанувати, не змінювати на догоду нікому. Українська мова багата на пестливі форми слів. Ім’я часто має не одну, а кілька прегарних зменшувальних форм. Нерідко їх придумують члени родини: батьки, брати й сестри, дідусі й бабусі. Здрібнілі імена продовжують звучати в сім’ї і тоді, коли діти виростають. Сьогодні прекрасним є звичай називати людину на честь когось із предків або якоїсь уславленої особи. Кожен з нас прагне знати походження та значення власного імені (За Л. Хапливою-Щур). Словник

укр. відчуття= вла=сний ва=ртість на дого=ду пестли=вий здрібнi=лий усла=влений

рос. ощущение собственный достоинство; стоимость в угождение ласковый уменьшительный прославленный

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту, використовуючи прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Знайдіть та випишіть слова на вивчену орфограму «Сполучення йо, ьо».

Українська мова

101

– Поділіть слова з першого речення на склади, а потім для переносу. – Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. – Зробіть синтаксичний розбір останнього речення другого абзацу. – Що означає ваше ім’я, ім’я ваших рідних?

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. У яких випадках в українській мові пишеться буквосполучення йо? Наведіть приклади. 2. Коли в українській мові пишеться ьо? Наведіть приклади.

§ 29. Правопис м’якого знака Лексична тема: Людина возвеличується в праці М’який знак пишеться: 1. Після букв, що позначають м’які приголосні звуки [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′] в кінці слова та в середині слова перед буквами, що позначають тверді приголосні: тінь, радість, просьба, вільний. 2. Після м’якого приголосного перед о: льон, дзьоб. 3. Після л, що позначає м’який приголосний: їдальня, ковальський. 4. У дієсловах на -ть, -ться: працюють, сміються. 5. У суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-: український. Виняток: боязкий, ковзкий, плоский. 6. У сполученнях льц, льч, ньц, ньч, сьц, сьч, які походять від льк, ньк, ськ: доньці, бо донька, Гальці, бо Галька. М’який знак не пишеться: 1. Після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар. Виняток: Горький. 2. Після букв б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ: голуб, піч, сім, ріж. 3. Після н перед шиплячими: менший, камінчик. 4. Після букв, що позначають м’які приголосні звуки і стоять перед м’якими або пом’якшеними приголосними: свято, радість. Виняток: тьмяний, різьбяр. 5. У сполученнях лч, лц, нч, нц, сч, сц, що походять з лк, нк, ск: сопілці, бо сопілка, сторінці, бо сторінка.

СMYK

102

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

171. Прочитайте текст. Обґрунтуйте вживання м’якого знака. Будь працьовитим! Адже всі блага й радощі життя створюються працею. Народ учить: хто не працює, той не їсть. Ледар, дармоїд належать до трутнів, що пожирають мед працьовитих бджіл. Твоє навчання в школі є першою твоєю працею. Доведи, що ти вмієш працювати (За В. Сухомлинським). Орфограма М’який знак 172. Запишіть слова. Поясніть їх правопис. Пiч, тiнь, радiсть, менший, п’ять, льох, ситець, сухар, польовий, мiський, сiльський, стiльцi, кiнчик, Харкiв, пральня, мiльярд, насип, цiль, Тетянцi, Юльцi, спiлцi, ополонці, змагаються, пишеш, медальйон, любов, смієшся, тонший, листя, мiзинчик. 173. Перекладіть і запишіть слова українською мовою. Яка відмінність у вживанні Ь в українській і російській мовах? Летчик, печь, украинский, турецкий, отрежьте, думаешь, любовь, ночь, голубь, дождь, пожалеешь, смеется, у него, матерью, заходите. 174. Поясніть, чому не пишеться м’який знак після виділених літер. Боязкий, любов, воротар, насипте, панщина, їж, серйозно, сип, хитрістю, на сторінці.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться. На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить. Праці не боюся, в праці я горджуся! Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка. Маленька праця краща за велике безділля.

Українська мова

103

175. Від поданих слів утворіть іменники в давальному відмінку однини. Зразок: лялька – ляльці; білка – білці. Ненька, донька, ласунка, річка, читачка, Наталка, Валька, сопілка, сопілонька, калинонька. 176. Поставте, де потрібно, замість крапок м’який знак. Поясніть його вживання. Гор..кий, любіт.., шіст..надцят.., школяр.., біл..ший, мен..ший, степ.., на черешен..ці, зустрічаєт..ся, піз..н..ої, мовлен..ня, придністровс..кий, бад..оріс..т.., лял..чин, т..мяно, куз..ня, різ..бяр, чотир..ма, брун..ка, піс..ня, л..он, молот..ба, голуб.., гір..ко, смієш..ся. 177. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть слова на вивчену орфограму «М’який знак». Истинные хлеборобы говорят, что счастье людское из земли растет. С первой борозды, проложенной трактором, начинается борьба за хлеб. Сколько человеческого труда требуется, чтобы вырастить хлеб! (В. Сухомлинський). 178. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. З давніх часів на Україні з великою повагою ставлят..ся до прац..овитих людей. Україна – це країна хліборобів, тому хліборобс..ка праця найголовніша. Бог наділив біл..шу частину території України родючою землею. Та відомо, що навіть найкраща земля без людс..кої праці родит.. лише бур’ян. Тому невтомні хліборобс..кі руки з ран..н..ої весни до піз..н..ої осені працюют.. на безмежних ланах. Спочатку землю орют.., вносят.. добрива, потім сіют.. зерно, доглядают.. сходи, збирают.. врожай. А скіл..ки перешкод при ц..ому треба здолати! І все це тягарем лягає на дужі плечі хліборобів. Тому й кажут.., що не земля родит.., а руки. Бо без них, золотих рук, не мали б ми ні запашної паляниці, ні ін..ших смач..них страв на нашому столі (З посібника).

СMYK

104

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Словник укр. родю=чий невто=мний безме=жний перешко=да тяга=р запашни=й стра=ва

рос. плодородный неустанный бескрайний препятствие бремя, тягость душистый, ароматный блюдо, кушанье

– Спишіть текст, вставляючи, де потрібно, м’який знак. – Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Поясніть значення прислів’їв з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». Яке з них найбільше відповідає змістові тексту? – Випишіть з тексту слова з сумнівними ненаголошеними голосними. Поясніть їх правопис. – Вкажіть кількість букв та звуків у виділених словах. – Випишіть з тексту два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Після яких букв може писатися м’який знак і за яких умов? Наведіть приклади. 2. Після яких букв в українській мові м’який знак ніколи не пишеться? Наведіть приклади. 3. Чому в одному випадку у буквосполученнях льц, льч, ньц, ньч, сьц, сьч пишеться м’який знак, а в іншому – ні? 4. У яких суфіксах в українській мові завжди пишеться м’який знак? Наведіть приклади. Чи є винятки з цього правила?

Українська мова

105

§ 30. Правила вживання апострофа Лексична тема: Берегти природу – обов’язок кожного Апостроф позначає роздільну вимову. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї 1) після губних приголосних б, п, в, м, ф: сім’я, дерев’яний; 2) після р у кінці складу: бур’ян, подвір’я; 3) у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук; 4) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний: об’їзд, дит’ясла, пів’яблука. Апостроф не ставиться: 1) якщо перед губним приголосним стоїть інший приголосний звук, крім р, і належить до кореня: свято, морквяний, але черв’як; 2) після р на початку складу: рясно, буряк; 3) перед йо: серйозний, Соловйов. Приголосні звуки перед апострофом вимовляються завжди твердо, а букви я, ю, є, ї завжди позначають два звуки: [обйi=зд], [сімйа=]. 179. Додержуючи правильної вимови, прочитайте пари слiв. Поясніть вживання та невживання апострофа. Бур’ян – буряк, мiжгiр’я – порядок, зв’язати – свято, подвiр’я – повiтря, м’ята – тьмяний, в’ялити – цвях, зв’язок – дзвякнути, п’ятий – мавпячий, під’язичний – вдячний. 180. Запишіть речення. Поясніть написання чи відсутність апострофа після виділених букв. 1) Кожний може влаштувати в себе на подвір’ї біля вікна їдальню для голодуючих пташок (З журналу). 2) Прив’яжіть на гілку дощечку з маленькими бортиками зверху, на стійці прибийте дашок, і пташина їдальня готова (З журналу). 3) Синиці охоче дзьобають несолоне м’ясо, різний жир (З журналу). 4) Берегти природу – обов’язок кожного. 5) Завжди потрібно пам’ятати про святість нашої землі, про її багатства.

СMYK

106



ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Природа одному мама, а другому – мачуха. Якби не було хмар, то ми б не знали ціну сонцю. Дай землі, – то вона й тоді дасть. Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся. Земля найбагатша, вона найсильніша. 181. Перекладіть слова й запишіть їх українською мовою, зіставте їх написання в обох мовах. Мягкий, объединение, мяч, объявление, матерью, пять, память, премьера, отъезд, кровью, любовью, семья, вялый, объездить, подъезд, девять, оловянный, славянский, съесть, связать. 182. Подані слова поставте у формі орудного відмінка однини. Кров, піч, сіль, радість, любов, матір, верф. 183. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса -ян-. Зразок: кропива – кропив’яний. Торф, трава, солома, морква, олово, дерево, тьма, камінь. Орфограма Апостроф 184. Подані в транскрипції слова запишіть відповідно до орфографічних норм і навпаки. [бйут′], [арфйа=рка], [подв’i=рйа], [в’ідйi=зд], [моркв’а=ний]; зав’язь, обов’язок, буряк, свято, пір’їна. 185. Поставте, де потрібно, апостроф. Зобов/язання, возз/єднання, м/язи, перед/ювілейний, рум/яний, надвечір/я, мавп/ячий, Лук/янчук, р/ясний, В\ячеслав, тьм/яний, узгір/я, вр/ятувати, п/ятірка, пор/ядок, з любов/ю, трав/яний, солов/їний, різьб/яр, Лук/янович, невід/ємний, здоров/я, черв/як, Св/ятослав, св/ященний, з/їзд, з/ясувати, сер/йозний, бур/ян.

Українська мова

107

186. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. З давніх часів наш край славився багатою природою. Наші предки завжди боролися за збереження лісів, за чистоту джерел. Вони пам’ятали про те, що кожна квіточка містить у собі життя, а життя – це людина. Але мало тільки читати, споглядати, милуватися навколишнім середовищем. Необхідно допомагати власними руками отій зраненій пташині, зламаному дереву. І та пташина, те деревце відчують наш захист. Збереження природи повинно стати обов’язком кожного з нас (З посібника). Словник

укр. збере=ження спогляда=ти навко=лишнє середо=вище

рос. сохранение созерцать, наблюдать окружающая среда

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Чи зробили ви що-небудь для того, щоб зберегти природу? – Поясніть значення прислів’їв з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Підкресліть слова на вивчені орфограми. – Розташуйте слова першого речення в алфавітному порядку. – Випишіть з тексту п’ять слів, у яких звуків менше, ніж букв. – Поділіть слова пам’ятали, обов’язком на склади. – Зробіть синтаксичний розбір другого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що позначає апостроф? 2. Сформулюйте основні правила вживання апострофа в українській мові. Наведіть приклади. 3. Сформулюйте основні правила невживання апострофа в українській мові. Наведіть приклади.

СMYK

108

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

§ 31. РЗМ Переказ тексту розповідного характеру з елементами опису предмета 187. Прочитайте тексти. До якого стилю мовлення належить кожен з них? Чому? 1) Мати-й-мачуха – багаторічна трав’яниста рослина з золотистожовтим забарвленням квіток. Ця рослина має примітні зовнішні риси, за якими її можна відрізнити від інших. Її листя у верхній частині гладкі, а в нижній – оксамитові. Це і є відмінною рисою даної лікарської рослини. Рослина любить глинистий вологий ґрунт. Вона росте на берегах річок, біля струмків і криниць. Її можна зустріти біля парканів та огорож (З журналу). 2) Швидко зійшли з полів сніги. Духмяно війнув над землею чарівник-квітень. І ось уже всюди з’явилися яскраво-жовті, сонячнопроменисті суцвіття-кошики. Це розгорнула свої квіточки мати-ймачуха. Подекуди на пагорбах суцвіть буває так багато, що здається, наче хтось щедро розсипав тут пригорщами золоті монети. А придивишся ближче – на верхівках стебел поодиноко розташовані суцвіття квітів, які формою і кольором нагадують мініатюрні соняшники (З календаря). Науковий опис точно й послідовно називає ознаку предмета. Художній опис відображає предмети в яскравій формі з метою емоційного впливу на читача. 188. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Старий пень Росло в лісі велике гіллясте дерево. Весною воно вкривалося зеленим листям, білими квітками. Прилітали до квіток бджоли і джмелі. Поселилися на дереві співучі пташки. Щовесни поверталися вони з теплого краю, знаходили своє дерево і весело щебетали: «Доброї весни, рідне дерево, ось ми й прилетіли до тебе». Радісно жилося дереву, бо багато було в нього друзів.

Українська мова

109

Минули роки. Постаріло дерево, засохло. Прийшли до лісу люди, спиляли його й кудись повезли. Залишився тільки пень. Від суму й самотності покрився він сірим пилом. Боляче йому було, коли пригадував, як зліталися до нього бджоли й джмелі, як співали пташки... Прилетіли, правда, якось пташки весною, покружляли над пнем, защебетали тривожно та й полетіли. Пень заплакав з туги. Так захотілося йому чиєїсь прихильності, дружби. Настала осінь. Якось прибіг до пня Їжак. Вирив ямку та й носить сухі листочки, мох – стеле зимову постіль. Зрадів старий пень, лагідний такий до Їжака. І Їжак з пнем став ласкавий. Подружилися вони, розповіли один одному про своє життя. Аж помолодів пень, зацвів зеленим мохом. Бо тепер у нього є друг (В. Сухомлинський).

Словник укр. гілля=стий щовесни= само=тність прига=дувати ту=га прихи=льність зрадi=ти ла=гідний

рос. ветвистый каждую весну одиночество вспоминать тоска, печаль благосклонность обрадоваться покладистый, мягкий

– Визначте тему та основну думку тексту. – Як автор змальовує дерево, які його ознаки виділено? – Чому щовесни поверталися до дерева пташки? – Що пташки щебетали дереву? Доберіть синонім до слова щебетати. – Чому люди спиляли дерево? – За чим сумував пень? – Чому пень помолодів і зацвів зеленим мохом? – Складіть план тексту. – Перекажіть текст усно за складеним планом. – Перекажіть текст письмово.

СMYK

110

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

§ 32. Подвоєні та подовжені приголосні Лексична тема: Здоров’я – найвища цінність Подвоюються приголосні: 1) на межі двох префіксів, префікса й кореня, кореня і суфікса, якщо один з них закінчується, а другий починається на ту саму букву: возз’єднання, віддати, ранній; 2) кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, юннат; 3) у наголошених суфіксах -енн-, -анн- (-янн-): силе=нний, натхне=нний, стара=нний; 4) у дієсловах минулого часу типу розрісся, пасся, понісся. 189. Подані слова розберіть за будовою. На межі яких частин слова подвоюються приголосні звуки? Беззоряний, беззубий, стінний, годинний, наддністровський, беззахисний, возз’єднати, картинний, лимонний, сонний.

Говори правильно Нездійсне=нний – те, що неможливо здійснити. Нездi=йснений – ще не здійснили, але, можливо, ще здійснять. Нездола=нний – непереможний. Нездо=ланий – той, якого не подолали.

190. Утворіть від поданих слів прикметники за допомогою суфікса -н-. Зразок: осінь – осінній. Ціна, кінь, будень, день, ячмінь, закон, кордон, картина, мільйон, лимон. Орфограма Подвоєні приголосні 191. Утворіть нові слова за допомогою префіксів без-, від-, над-, воз- так, щоб відбулося подовження приголосних звуків. Змінний, дарувати, дорога, захисний, дерти, з’єднати, земельний, дніпровський.

Українська мова

111

192. Вставте пропущені букви н або нн. Глиби..ий, літ..ій, солом’я..ий, кі..ий, знаме..ий, весня..ий, ра..ій, екра..ий, водя..ий, погоди..ий, осі..ій, земля..ий, страше..ий, де..ий, довжелез..ий, сріб..ий, океа..ий, хліб..ий, скля..ий, росли..ий, оваль..ий. Приголосні [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [ж’], [ч’], [ш’] подовжуються, якщо вони стоять між двома голосними: 1) в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття; 2) в орудному відмінку однини іменників третьої відміни: тінь – тінню, сіль –сіллю; 3) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню; 4) в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього: ллє, ллють, проллють. Подовження не відбувається: 1) якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними: щастя, знання – знань; 2) в іменниках середнього роду, що позначають назви маленьких тварин: теля, щеня. 193. Прочитайте тексти. Випишіть слова з подовженими приголосними. Поясніть їх правопис. 1) Бути здоровим – значить бути веселим, життєрадісним, з надією зустрічати новий день, відчувати себе по-справжньому щасливим. Вам необхідно зробити правильний вибір, щоб жити цікаво, самореалізуватися в житті, займатися фізкультурою, спортом, уміти організувати своє дозвілля, відмовитись від шкідливих звичок (З журналу). 2) Куріння дуже неприємне, тому від людини, що курить, завжди тхне, і вона кашляє. Тютюновий дим є сумішшю різних речовин: нікотину, чадного газу та дрібних крапель дьогтю. Люди, які курять, мають більшу вірогідність захворіти на рак горла та легенів, бронхіт і серцево-судинні захворювання (З журналу).

СMYK

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

112



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Найбільше багатство – здоров’я. Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді – не будеш хворіть, будеш довго жить. Подивись на вид та й не питай про здоров’я. Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий. Весела думка – половина здоров’я.

194. Поставте іменники в орудному відмінку однини. Мазь, вічність, велич, радість, тінь, путь, блакить, ненависть, єдність, сіль, совість.

Орфограма Подовження приголосних 195. Випишіть слова у дві колонки: у першу – відбувається подовження, у другу – не відбувається. З вірніст..ю, повін..ю, осін..ю, величніст..ю, якіст..ю, від..аллю, мит..ю, радіст..ю, з безліч..ю, доповід..ю, вартіст..ю, з точніст..ю, сіл..ю, заздріст..ю, у сміливост..і, плот..ю, за галуз..ю, смерт..ю, з розкіш..ю, віс..ю, велич..ю, шерст..ю, з розповід..ю, північ..ю, блакит..ю, зі зліст..ю, ненавист..ю, чверт..ю. 196. Запишіть слова, вибравши з дужок потрібну букву, поясніть правопис. У яких словах відбувається подвоєння, а в яких – подовження? Війсь(к,кк)омат, навча(н,нн)я, кі(н,нн)ий, писа(н,нн)я, жи(т,тт)я, обли(ч,чч)я, І(л,лл)я, де(н,нн)ий, знаря(д,дд)я, коло(с,сс)я, щас(т,тт)я, ві(д,дд)іл, ю(н,нн)ат, письме(н,нн)ик, галу(з,зз)я, спросо(н,нн)я, молодіс(т,тт)ю, (л,лл)ється, тума(н,нн)ий, во(з,зз)’єдна(н,нн)я, свяще(н,нн)ий, Га(н,нн)а, ще(н,нн)я, пові(н,нн)ю, зра(н,нн)я, безви(н,нн)ий, стара(н,нн)ий, числе(н,нн)ий, ми(т,тт)ю, нездо=ла(н,нн)ий.

Українська мова

113

197. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Хочеш менше хворіти – починай уроки ретельніше вчити! Це не чергова вигадка чи хитрощі вчителів і батьків, а наукове відкриття вчених із Лондонського університету. Учені довели, що неосвічені люди більше потерпають від стресів, на них частіше нападають усілякі хвороби. Так що відтепер навчання в інституті – не лише престиж і майбутня професія, а ще й запорука здоров’я. Тож починай уже завтра, ні, краще сьогодні ретельніше вчити уроки (З журналу). Словник

укр. рете=льно хи=трощі неосвi=чений потерпа=ти запору=ка

рос. усердно, старательно хитрость, уловка необразованный страдать залог

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Що ви робите для того, щоб бути здоровим? – Поясніть значення прислів’їв з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Поясніть, чому відбувається чи не відбувається подовження у виділених словах. – Зробіть фонетичний розбір слова професія. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. У чому відмінність між подвоєнням та подовженням приголосних звуків? 2. За яких умов відбувається подвоєння приголосних звуків в українській мові? Наведіть приклади. 3. Коли відбувається подовження приголосних звуків? Наведіть приклади.

СMYK

114

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

§ 33. Написання слів іншомовного походження Лексична тема: Моє хобі Збагачення української лексики відбувається і за рахунок слів, запозичених з грецької, латинської, французької, англійської, німецької та інших мов. Такі слова називаються іншомо=вними (рос. иностранными). Їхнє значення пояснюється в тлума=чному (рос. толковому) словнику іншомовних слів. Існують певні групи правил написання слів іншомовного походження: написання и, і, вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв. Слова іншомовного походження розрізняють за певними ознаками: – більшість слів, що починаються на а, е, і: автомобіль, електрика, історія; – слова, що мають звук ф: фабрика; – в іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія; – властиві важкі для вимови збіги приголосних: циліндр, демонстрант; – частина іншомовних слів з кінцевим голосним не відмінюється: шосе. 198. Прочитайте слова. Випишіть іншомовні та поясніть їх значення. Парта, адвокат, книга, олівець, абзац, фойе, мед, комерція, зоря, діалог, ефективний, сандвіч, кенгуру, океан, футбол. Пишеться и: 1) у загальних та власних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило дев’ятки) перед буквами, що позначають приголосні звуки: диван, сигнал, Сицилія, Сирія; 2) у географічних назвах на -ида, -ика: Антарктида, Африка; 3) за традиційною вимовою в деяких географічних назвах: Вашингтон, Рим.

Українська мова

115

Пишеться і: 1) на початку слова та в кінці перед я: історія, географія; 2) у кінці незмінних слів: журі, таксі; 3) перед голосними: чемпіон, фіалка; 4) після букв, що не входять до правила «дев’ятки»: хімія, кіно. Пишеться ї після голосного звука: прозаїк, героїка. 199. Поясніть написання и, і в словах іншомовного походження. Директор, цирк, інститут, позиція, таксист, режим, шифер, кипарис, спирт, Чикаго, Чингізхан, Мадрид, Тибет, ажіотаж, Греція. Орфограма Букви и, і в словах іншомовного походження 200. Вставте пропущені букви и або і. Г..рлянда, л..мон, шп..лька, оф..цер, ф..гура, ш..нель, ек..паж, імб..р, революц..я, колібр.., дез..нфекція, арх..в, Лейпц..г, м..ксер. Букви подвоюються: 1) у багатьох власних назвах іншомовного походження: Руссо, Алла; 2) коли є збіг однакових приголосних на межі префікса і кореня: інновація, контрреволюція. Букви не подвоюються в іншомовних словах, що означають загальні назви: бароко, комісія. Винятки: ванна, манна, нетто, брутто, панна, тонна, білль, вілла, мірра. 201. Запишіть слова, вибравши з дужок потрібну букву, поясніть правопис. Лібре(т,тт)о, а(к,кк)орд, ма(н,нн)а, баци(л,лл)а, а(т,тт)естація, а(н,нн)отація, ра(л,лл)і, а(т,тт)аше, опере(т,тт)а, бу(д,дд)ист, пе(н,нн)і, а(м,мм)іак, те(р,рр)иторія, е(ф,фф)ект, ма(с,сс)а.

СMYK

116

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

202. Від іншомовних власних назв утворіть прикметники. Аппеніни, Брюссель, Ганновер, Оттава, Ліссабон, Андора, Таллінн, Голандія, Марокко, Ніцца. Орфограма Одна-дві букви в словах іншомовного походження 203. Перекладіть слова українською мовою. Порівняйте їх написання в українській та російській мовах. Вилла, иммунитет, иммиграция, миссия, булла, манна, оппонент, мотто, касса, нетто, анналы, ванна, трасса, мулла, билль, эффект, регресс, ипподром, класс, группа, дурра, мирра, коллектив, шоссе, сумма, брутто, белладонна, голландец, марокканец. 204. Складіть діалог на тему «Моє захоплення», використовуючи слова іншомовного походження. Наприклад: хобі, фотографія, комп’ютер, кросворд, колекціонування, туризм і т.д. М’який знак в іншомовних словах пишеться: 1) для позначення м’якості семи приголосних звуків [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′]: альбом, бязь. 2) для позначення м’якості приголосних [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′] перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки, та перед йо: ательє, бульйон. Апостроф ставиться: 1) після твердого приголосного перед я, ю, є, ї, якщо вони позначають два звуки: комп’ютер, п’єса; 2) після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є: ад’ютант, суб’єкт. Апостроф не ставиться, якщо я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного: Мюнхен, пюпітр. 205. Запишіть слова, поясніть вживання чи відсутність м’якого знака та апострофа. Рів’єра, п’єдестал, інтерв’ю, мільярд, ательє, Мюллер, рюш, пюпітр, дюна, каньйон, бульйон, Дюма, Цюрих, миш’як, Нью-Йорк.

Українська мова

117

Орфограма Апостроф і м’який знак у словах іншомовного походження 206. Запишіть слова, подані фонетичною транскрипцією. Поясніть їх правопис. [компйу=теир], [б’уро=], [р′уґза=к], [та=беил′], [портфе=л′], [барйе=р], [пйе=са], [монпанс′йе=], [в’ін′йе=тка], [міл′йа=рд], [карусе=л′]. 207. Вставте, де потрібно, м’який знак або апостроф. Значення слів поясніть за тлумачним словником. Кар..єра, б..юро, лос..йон, шансон..є, павіл..йон, н..юанс, шампін..йон, комп..ютер, кастан..єти, порт..єра, прем..єра, В..єтнам, барел..єф, Н..ютон, він..єтка, п..юпітр, кан..йон, Мол..єр, бл..юз, ал..янс, Х..юстон, фокстер..єр.



Говори правильно журi=, брошу=ра, парашу= т, парфу=ми

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Добре діло утіха, коли ділові не поміха. Учися сам, щоб інших навчити. Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь. Сопілка – вівчареві утіха. Кому добре живеться, той і пісні співає. 208. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Хобі поділяються на чотири великі групи: займатися чим-небудь, майструвати що-небудь, що-небудь колекціонувати і чому-небудь вчитися. Найбільш популярний з усіх видів хобі – це займатися чимнебудь. Сюди входять найрізноманітніші види діяльності – усе від садівництва до подорожей і від шахмат до волейболу. Як дорослі, так і діти люблять грати в різні комп’ютерні ігри. Це порівняно нове хобі, але воно стає все більш і більш популярним.

СMYK

118

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Виготовлення чого-небудь включає в себе малювання, живопис, скульптуру, моделювання одягу, рукоділля. Двоє найбільш знаменитих людей, чиїм хобі був живопис – це президент Ейзенхауер, сер Уїнстон Черчіль. Майже кожна людина якийсь період свого життя що-небудь колекціонує: марки, монети, сірникові коробки, книги, платівки, поштові листівки, іграшки, годинники. Чим би людина не захоплювалася, у неї завжди є можливість багато чому навчитися. Читаючи про речі, що її цікавлять, вона поповнює свої знання. А пізнання нового, можливо, найбільш захоплююча сторона хобі (З інтернету). Словник

укр. майструва=ти ви=готовлення сірнико=вий платi=вка захо=плюватися

рос. мастерить изготовление спичечный пластинка увлекаться

– До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Чим ви захоплюєтесь? Які гуртки відвідуєте? – Доберіть прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже», яке найбільше відповідає змістові тексту. – Випишіть з тексту слова іншомовного походження, поясніть їх правопис. – Зробіть фонетичний розбір виділеного слова. – Поділіть слова на склади, вкажіть відкриті та закриті склади, а потім поділіть для переносу: комп’ютер, Уїнстон. – Випишіть з тексту два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які слова називаються іншомовними? 2. Розкажіть правила вживання букв и, і в словах іншомовного походження. Наведіть приклади.

Українська мова

119

3. Коли відбувається подвоєння приголосних звуків у словах іншомовного походження? Наведіть приклади. 4. Розкажіть правила вживання апострофа та м’якого знака в словах іншомовного походження. Наведіть приклади. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ТЕМИ «ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ» Варіант 1 1. У якому рядку в усіх словах букв більше, ніж звуків? а) князь, сіль, пір’я б) цього, зілля, джміль в) слов’янський, їсти, яблуня г) туман, життєвий, ллє 2. Знайдіть слово, яке пишеться з буквою г. а) ні(г,х)ті б) кри(г,х)кий в) пу(г,х) кий г) торо(г,х)тіти 3. У якому рядку в усіх словах пишеться апостроф? а) торф..яний, В..ячеслав, пір..я б) з..явитися, з..організувати, м..ята в) любов..ю, від..ємний, моркв..яний г) п..єса, з..їзд, р..ясно 4. У якому рядку в усіх словах пишеться й? а) буль..он, ра..он, сер..озний б) тр..ох, кур..оз, при..ом в) Солов..ов, чи..ого, с..омий г) ..ого, під..ом, л..он 5. У якому рядку в усіх словах пишеться ь? а) дон..чин, лял..чин, нен..ці б) яблун..ці, гол..ці, калинон..ці в) сопілон..ці, Вал..ці, біл..ці г) Натал..ці, рибон..ці, сопіл..ці

СMYK

120

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

6. У якому сполученні слів потрібно писати в? а) живемо (у, в) Одесі б) навчаюсь (у,в) школі в) наш (у,в)читель г) працював (у,в) бібліотеці 7. У якому слові потрібно писати літеру ґ? а) ..ілка б) ..ава в) коле..а г) ле..енда 8. У якому рядку в усіх словах спрощення не відбувається? а) хвас..ливий, контрас..ний, чес..ний б) кіс..лявий, комендан..ський, облас..ний в) шіс..надцять, балас..ний, захис..ний г) студен..ський, пес..ливий, шіс..сот 9. У якому слові відбувається подовження приголосних звуків? а) ми(т,тт)ю б) вічніс(т,тт)ю в) радіс(т,тт)ю г) совіс(т,тт)ю 10. У якому слові іншомовного походження пишеться і? а) л..мон б) ш..нель в) С..рія г) арх..в Варіант 2 1. У якому рядку в усіх словах звуків більше, ніж букв? а) маяк, пильний, боятися б) дзюрчати, листя, мороз в) щастя, комп’ютер, їжак г) дзвонять, пісня, яма 2. Знайдіть слово, яке пишеться з буквою д. а) ба(д,т)ьківщина б) боро(д,т)ба

Українська мова

121

в) зі(д,т)кнутися г) сусі(д,т)ка 3. У якому рядку в усіх словах пишеться апостроф? а) м..яко, Лук..ян, св..ято б) дит..ясла, черв..як, розв..язувати в) роз..єднати, під..їхати, Св..ятослав г) бур..як, здоров..я, медв..яний 4. У якому рядку в усіх словах пишеться ь? а) прац..овитий, у н..ого, кур..оз б) схвил..ований, т..охкати, бо..овий в) с..годні, бад..орість, с..омий г) Корол..ов, вс..ого, кра..овий 5. У якому рядку в усіх словах ь не пишеться? а) кін..чик, щас..тя, селянс..кий б) ходиш.., любов.., смієт..ся в) смієш..ся, сопіл..ці, заход.. г) піс..ня, голуб.., мен..ший 6. У якому сполученні слів потрібно писати і? а) учителі (і,й) учні б) прийшов (і,й) запитав в) троянди (і,й) айстри г) літо (і,й) осінь 7. У якому слові потрібно писати літеру ґ? а) ..рунт б) ..арбуз в) на..олос г) ..олова 8. У якому рядку в усіх словах відбувається спрощення? а) швидкіс..ний, облас…ний, зап’яс..ний б) чес..ний, безвиїз..но, гіган..ський в) проїз..ний, радіс..ний, тиж..невий г) нещас..ний, якіс..ний, форпос..ний 9. У якому слові відбувається подвоєння приголосних звуків? а) сріб(н,нн)ий

СMYK

122

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

б) хліб(н,нн)ий в) страше(н,нн)ий г) довжелез(н,нн)ий 10. У якому слові іншомовного походження пишеться и? а) к..но б) Ваш..нгтон в) оф..цер г) позиц..я

§ 34. РЗМ Усний твір-оповідання про випадок із життя Оповіда=ння – невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій із життя персонажа. Обов’язковими для оповідання є зав’язка, кульмінація та розв’язка. Зав’я=зка – подія, що кладе початок сюжету. Момент найвищого напруження дії, в якому художній конфлікт найбільше загострюється і найповніше проявляються характери, називається кульміна=цією. Розв’я=зка – подія, яка розв’язує конфлікт. Основним типом мовлення в оповіданні є розповідь, хоча в ньому можуть бути описи (портрети, пейзажі і т.д.) та роздуми. 209. Прочитайте текст, доведіть, що він є оповіданням. Визначте тему та головну думку оповідання. Вкажіть зав’язку, кульмінацію та розв’язку. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Лелеки Старшокласники прямували з дрібнокаліберними рушницями на стрільбище. До них приєднався і Костик. Біля озера школярі побачили лелек. Птахи були довгоногі, сірі. Червоними дзьобами виловлювали з води якусь живність. – Стійте, хлопці! – Грицько зняв з плеча гвинтівку. – Не смій! – закричав Костик. – Це наші лелеки! Уже восьмий рік до нас прилітають навесні.

Українська мова

123

Прогримів постріл. Лелеки сполошились, підстрибнули на довгих ногах, знялися й полетіли. Та один з птахів почав відставати. Не на повну силу махало в нього праве крило, з якого сочилася кров, стікала по пір’ю. Старшокласники пішли далі. Костик лишився. Птахи перелетіли на той бік річки, опустилися поблизу озера. Поранене крило підбитого лелеки волочилося по землі. Лелека торкався до нього дзьобом, наче хотів затулити рану. Костику було шкода птаха, але нічим не міг йому допомогти. Хлопчик похнюпився й побрів додому. Уранці Костик вибіг з хати. Велике гніздо на старому бересті було заметене снігом. На ґанок вийшла мама, все зрозуміла, приголубила сина: – Як виростеш, ніколи не стріляй у птахів. Вони – друзі наші (За А. Шияном). Словник

укр. прямува=ти рушни=ця приєдна=тися сполоши=тися торка=тися похню=питися

рос. направляться ружье присоединиться вспугнуться касаться понуриться

– Поясніть значення слова стрільбище. – Доберіть синоніми до слів похнюпитися, приголубити, побрів. – Складіть план тексту. – Усно перекажіть оповідання за складеним планом. 210. Прочитайте запропоновані для оповідання теми. Стосовно кожної придумайте зав’язку, кульмінацію, розв’язку. Продумайте головну тему оповідання. На одну з тем усно складіть оповідання від першої особи (ніби це трапилося із вами). До складеного оповідання доберіть заголовок. 1) Знахідка в портфелі. 2) Сюрприз під партою. 3) Витівка мого щеняти (кошеняти, папужки). 4) Пригода в лісі (на річці, на морі).

СMYK

124

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ Лексиколо=гія – наука про мову, яка вивчає словниковий склад мови. Фразеоло=гія – наука про мову, яка вивчає стійкі сполучення слів.

§ 35. Лексичне значення слова. Пряме і переносне значення слів. Однозначні та багатозначні слова Лексична тема: Такий багатий світ слів Лекси=чне зна=чення слова (рос. лексическое значение слова) – це те, що слово означає. Воно пояснюється тлумачними словниками. Не мають лексичного значення службові частини мови: під, над, але, і. За кількістю значень слова поділяються на однозна=чні (рос. однозначные) та багатозна=чні (рос. многозначные). Однозначні слова мають одне лексичне значення: іменник, стілець. Багатозначні слова мають два і більше лексичних значень: корінь, зірка, крило. Багатозначні слова можуть вживатися як у прямо=му, так і в перено=сному значенні. Слово, вжите у прямому значенні, – це його звична назва. Слово, вжите у переносному значенні, – це образна назва, перенесена з одних предметів, явищ, дій на інші за подібністю, схожістю: Чорне море (слово море вжите у прямому значенні); море радості (слово море вжите в переносному значенні). 211. Згрупуйте слова за значенням, що вказують на предмет, дію, ознаку. Поясніть їх лексичне значення. При потребі користуйтеся тлумачним словником. Дошка, пишу, рука, розумний, блакитний, читаю, розумію, книжка, міцний, газета, пшениця, відповідаю, працюю, ясний, сонячний.

Українська мова

125

212. Багатозначнi та однозначнi слова запишіть у двi колонки. За потреби зверніться до тлумачного словника. Фонетика, стiл, рука, Дністер, Київ, пiдмет, слово, ґудзик, темний, кобза, епiтет, iнструмент, диктант, iспит, золотий, бджола, око, море, учитель, вітер. 213. Прочитайте сполучення слів. З’ясуйте, яке з них вжите в прямому значенні, а яке – в переносному. Посіяти сварку – посіяти пшеницю; пасти задніх – пасти корів; гострити зуби – гострити ніж; завойовувати довір’я – завойовувати країну; провести лінію – провести літо – провести очима; брати в руки – брати в голову; місяць усміхається – дівчина усміхається; світити очима – світити ліхтарем; кинути оком – кинути лопатою; дрімали явори – дрімали туристи.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо. Слово до слова – зложиться мова. Будь господарем своєму слову. Ласкаве слово, що весняний день. Слова щирого вітання дорожчі за частування. 214. Запишіть словосполучення у дві колонки: у першу – ті, в яких слова мають пряме значення, у другу – ті, в яких слова мають переносне значення. З п’ятьма словосполученнями складіть речення. Білі ніженьки, білі хати, біле личко, білий кінь; золотий хрестик, золота осінь, золота людина, золотий годинник, золоті руки; теплий борщ, теплий погляд, тепла зустріч, тепла вода, тепла хустка; дитина усміхається, щастя усміхається, сонечко усміхається, доля усміхається; свіжа риба, свіжа думка; гарячий чай, гаряча пора, по гарячих слідах. 215. Прочитайте і перекладіть текст. Про скільки значень слова шел тут ідеться? Слышали ли вы такую шутку: «Шел дождь и два студента. Один в пальто, другой в университет»? Эти фразы содержат каламбур. Каламбур – это игра слов, основанная на столкновении в

СMYK

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

126

одном контексте различных значений. Ведь ясно, что глагол шел имеет различные значения, когда мы говорим: шел дождь и шел студент. Соединили их в одной фразе, и получилось смешно (За кн. «Энциклопедический словарь юного филолога»). Словник

укр. жарт місти=ти побудо=ваний зi=ткнення рi=зний об’єдна=ти

рос. шутка содержать основанный столкновение различный соединить

216. Запишіть у першу колонку однозначні слова, у другу – багатозначні. З виділеними словами складіть словосполучення таким чином, щоб показати можливі лексичні значення. Горобець, гострий, світлий, рукав, крило, ніс, довгий, сніг, похмурий, золотий, багатий, земля, іти, м’який, весело, блискавка, корінь, абетка, ванна, сонце, летіти, суфікс, вантажівка, хвіст. 217. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Мовлення – найважливіша частина діяльності людини. Нам завжди приємно слухати особу, мова якої тече плавно, слова красиво, образно виражають думки. Це значить, що мовець має великий словниковий запас, добре володіє літературними нормами, правильно поєднує слова. Бо можна, наприклад, сказати: отара овець, рій бджіл, але не можна: отара бджіл, рій овець. Це викликає сміх, говорить про те, що людина або не знає значення слів, або не має поняття про те, які слова мови поєднуються між собою, а які – ні. Моряки в море ходять, а льотчики літають, а не їздять (А. Коваль). Словник

укр. осо=ба виража=ти думки= мо=вець володi=ти поє =днувати

рос. лицо, человек выражать мысли говорящий владеть объединять

Українська мова

127

– До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Визначте основну думку тексту. – Доберіть прислів’я з рубрики «Народ скаже, як зав’яже», яке найкраще відповідає змістові тексту. – Чому, на вашу думку, треба точно знати лексичне значення слова? – У якому значенні вжито слово тече у сполученні слів мова тече? – Вкажіть кількість букв і звуків у словах: бджола, льотчик, поєднуються, значення, поєднує, їздять. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке лексичне значення слова? 2. Чи всі слова мають лексичне значення? 3. Що таке однозначні та багатозначні слова? 4. Що таке пряме і переносне значення слова?

§ 36. Групи слів за значенням. Синоніми. Омоніми. Антоніми Лексична тема: Міжнародний день рідної мови За значенням слова поділяються на синоніми, омоніми, антоніми. Сино=німи – слова, різні за звучанням, але однакові або близькі за значенням: лелека, чорногуз, бусол, бузько. Два або кілька синонімів утворюють синонімічний ряд. Синоніми допомагають точніше висловлювати думку, уникнути повторення однакових або співзвучних слів. 218. Перепишіть текст, добираючи з дужок найбільш влучні слова серед синонімів. Ніч легко (опустилась, впала, сіла, знизилась) на землю. (Заблищали, засяяли, загорілися, заіскрилися) зорі в (безхмарному, чистому) небі. (Товстий, повний, широкий) місяць показався на обрії і освітив село. (Виснажені, стомлені) люди відпочивають. Завтра всі знову стануть до праці (За Гр. Тютюнником).

СMYK

128



ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. Мовивши слово, треба бути йому паном. Слово до ради, а руки – до завади. Красная мова находить добрії слова. 219. Запишіть близькі за значенням слова в синонімічні ряди. Сміливий, говорити, героїчний, розмовляти, відважний, казати, ретельний, темніти, доблесний, шептати, безстрашний, базікати, балакати, дбайливий, метелиця, войовничий, іти, вечоріти, міцний, хоробрий, гомоніти, пильний, незламний, цокотати, хуртовина, крокувати, акуратний, брести, смеркатись, мужній, сутеніти, стійкий, завірюха, рухатися, віхола, плестися, старовинний, шкандибати, заметіль, дибати, сильний, хуга, швендяти, могутній. 220. До поданих слів доберіть синоніми. При потребі зверніться до словника синонімів. Говорити, теплий, дорога, чарівний, радісний. = іми – слова, однакові за звучанням, але різні за знаОмон ченням: лава – вид меблів для сидіння; лава – розплавлена маса, що витікає з вулкана. 221. Випишіть з речень омоніми. 1) Щоб хліб мати, треба добре працювати (Нар. тв.). – Проводжає сина мати захищати рідний край (В. Сосюра). 2) Сторож відімкнув ключами великий замок. – На горі видніється середньовічний замок. 3) По схилах били джерельні ключі. – Журавлині ключі виднілися в осінньому небі. 222. Спишіть пари словосполучень з омонімами. Визначте, якими частинами мови є омоніми. Веселі діти – нікуди діти; швидкий потяг – потяг до малярства; рідна мати – мати досвід; народні байки – піжама з байки; тільки не плач – голосний плач.

Українська мова

129

223. Складіть речення з поданими словами так, щоб вони були омонімами. Ніс і ніс. Три і три. Діти і діти. Коти і коти. Анто=німи – слова, протилежні за значенням. Виступають парами і завжди належать до однієї частини мови: світло – темрява, світлий – темний. 224. Прочитайте текст. Визначте у ньому антоніми, запишіть їх. Двоє їх жило на світі. Був один з них працьовитий, а другий – ледачий дуже. Слухай казку про них, друже. Той хоробрий і правдивий, той брехливий, полохливий, той розумний, той дурний, той великий, той малий. День і ніч вони сварились і ніколи не мирились. Все, що перший будував, другий миттю руйнував. Кожен рать повів свою, стрілись вороги в бою. Із високим стрівсь низький, на товстого йшов тонкий, стрів білявого чорнявий, огрядного – худорлявий, на сумного йшов веселий, на тендітного – дебелий. Ця кривавая війна – нині сива давнина. Хоч вони вже й помирились, після них слова лишились, дуже горді, незалежні, абсолютно протилежні. В мові ці слова живуть, їх антонімами звуть (А. Свашенко). 225. Доберіть антоніми до слів. Дорогий, близький, гарячий, м’який, робота, день, світ, розмова, темно, тихо, учений, гнів, вода, дружба, відомий, говорити, сміятися. 226. Доберіть антоніми до поданих словосполучень. Запишіть їх. 1) Свіжа газета; свіжа сорочка; свіжий вітер; свіжі огірки; свіжий хліб; свіже обличчя. 2) Чисті руки, чиста совість, чистий сніг, чисте небо, чиста ріка. 227. Розподіліть подані пари словосполучень на чотири групи: багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми. Гострий ніж, гострий дзьоб; хоробрий воїн, сміливий воїн; вулканічна лава, дерев’яна лава; гострий кут, тупий кут; відкрити збори,

СMYK

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

130

відкрити книгу, закрити книгу; важлива інформація, важливе повідомлення; свіжий хліб, черствий хліб; заводський брак, брак матеріалу; стояти коло хати, намалювати коло; гніздо птаха, вороже гніздо; тепле повітря, холодне повітря; величезний дуб, гігантський дуб; глибока балка, дерев’яна балка. 228. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб – МОВА. Люди говорять різними мовами. Їх нараховується приблизно 6 тисяч. На жаль, філологи попереджають, що в XXI столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. А це страшенна втрата для людства, бо кожна мова – це геніальний прояв людського духу, унікальне бачення нашого світу. Справа в тому, що 95% тих шести тисяч мов охоплюють дуже малу частину населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, автор книги «Мовна смерть» вважає, що мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює наш світ. 21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Придністров’ї воно також лише почало писати свою історію (З інтернету). Словник

укр. скарб зма=лечку світли=ця втра=та про=яв різноманi=тність

рос. сокровище с малых лет светлица утрата проявление многообразие

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку.

Українська мова

131

– Що потрібно робити для того, щоб зберегти рідну мову? – Доберіть синоніми до слова спілкуватися. – Доберіть антонім до слова говорити. – Поясніть значення прислів’їв з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Випишіть з тексту п’ять слів, у яких звуків більше, ніж букв. – Випишіть з тексту слова з подвоєними та подовженими приголосними звуками. Поясніть їх правопис. – Поділіть слова першого речення на склади, а потім для переносу. – Випишіть з тексту два словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке омоніми? Наведіть приклади. 2. Що таке синоніми? Наведіть приклади. 3. Що таке антоніми? Наведіть приклади.

§ 37. Фразеологізми, їх різновиди Лексична тема: Вади людського характеру Фразеоло=гія – наука, що вивчає стійкі словосполучення і вислови, значення яких пояснюється усім фразеологi=змом, а не окремими словами. До фразеологізмів можна дібрати синоніми: стріляний горобець – пройшов вогонь і воду. Деякі фразеологізми мають антоніми: легкий на руку – важкий на руку. Значення і походження фразеологізмів пояснюється у фразеологічному словнику. У реченні фразеологізми виступають одним членом: Він ледве . . . . взяв себе в руки. До фразеологізмів належать прислів’я, приказки, крилаті вислови та афоризми.

СMYK

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

132

229. Прочитайте синонімічні ряди фразеологізмів. Поясніть їх значення. 1) Переставляти ноги, міряти дорогу, верстати дорогу, топтати стежку, насилу волочити ноги, ноги самі несуть, топтати чоботи (іти). 2) Перехоплює дух, завмирати серцем, обливатися холодним потом, мороз іде поза шкірою, мурашки бігають за спиною, обсипає жаром (хвилюватися). 3) Душа радується, не чути землі під собою, знов як на світ народився, на сьомому небі бути, співати від щастя, аж танцює (радіти). 4) Заходитися сміхом, від реготу братися за живіт, качатися від сміху, падати від реготу, захлинатися сміхом, вишкіряти зуби (сміятися). 230. Доберіть фразеологізми, подані в довідці, до названих значень і запишіть їх парами. Уникати зустрічі; давати відсіч; мати недобрі наміри; зовсім не звертати уваги; наживатися на чужому; дбати лише про власні інтереси; із якоїсь неприємності потрапляти в ще гіршу; добре запам’ятати; позбавляти життя; бігти швидко. Довідка: зарубати на носі; зводити зі світу; дбати про свою шкуру; гріти руки; зуби гострити; давати відкоша; десятою вулицею обходити; з вогню та в полум’я; землі під ногами не чути; і вухом не вести. 231. Записані речення продовжіть фразеологізмами, подані в довідці. 1) Місто він знає як... 2) Нові будинки ростуть як... 3) Крутитися зранку до вечора як... 4) Схожі ми з сестрою як... 5) Що йому не кажи, йому все як... 6) Приїзд давніх друзів був як... 7) Дощу цієї весни було мало як... 8) Після хорошої зарядки сон як... 9) Коли ми піднялися на гору, село було видно як... 10) Дізнавшись, що починається футбол, Сашка як... Довідка: 1) свої п’ять пальців; 2) муха в окропі; 3) дві краплі води; 4) гриби після дощу; 5) сніг на голову; 6) рукою зняло; 7) вітром здуло; 8) з гуски вода; 9) кіт наплакав; 10) на долоні.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

І сам не гам, і другому не дам! Скупий двічі платить.



Українська мова

133

Дав, як кіт наплакав! Скоріше в курки молока випросиш. Не так шкода, як невигода. 232. Випишіть із фразеологічного словника фразеологізми, які пов’язані з частинами тіла: головою, зубами, язиком, носом. Зразок: голова – як сніг на голову; морочити голову; язик – язик до Києва доведе; тримати язик за зубами; зуби – зуби замовляти; скалити зуби; ніс – крутити носом; носом клювати. 233. Передайте одним словом значення поданих фразеологізмів. Зразок: кури не клюють – багато. Ведмідь на вухо наступив; хоч око виколи; вітер у голові; як гриби після дощу; на сміх брати; волосся дибом стало; шкірити зуби; вітер у голові; до розуму доводити; з відкритим серцем. 234. До поданих фразеологізмів доберіть фразеологізмиантоніми. Поясніть їх значення. Зразок: піднестися духом – впасти у відчай. Легкий на руку, жити своїм розумом, розв’язати язика, забувати все на світі, втратити терпець, рукою подати, хоч голки збирай, на сьомому небі, зарубати на носі, як кіт з собакою. 235. Прочитайте подані афоризми, крилаті вислови, запам’ятайте їх походження. Уведіть два з них у прості речення. 1) Через терни до зірок – латинський вислів (належить давньоримському письменникові, філософу Сенеці). 2) Буря в склянці води – вислів належить французькому письменникові, філософу Ш.Л. Монтеск’є (велике хвилювання з незначного приводу). 3) А всетаки вона крутиться – ці слова сказав Галілео Галілей після того, як інквізиція змусила його зректися вчення про рух Землі навколо Сонця. 4) У ріднім краю навіть дим солодкий і коханий – слова належать Лесі Українці. 5) З корабля на бал – вислів належить російському письменникові О. Пушкіну (різка зміна обставин).

СMYK

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

134

236. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Зустрілися на шляху п’ятеро подорожніх. Від голоду їм животи до спини попритягувало. А їсти нічого. Шлях був довгий, кінчилися всі припаси. В одного з подорожніх залишилася торбинка пшона, в другого був горщик, у третього – вода, у четвертого – вогонь, а в п’ятого – сіль. Зраділи вони, повитягували з клунків у кого що було. Але той, у котрого залишилося пшоно, був дуже скупий. Він вважав, що пшоно найважливіше, і йому має належати більше каші. Кожен із його супутників вважав, що без горщика, без води, без вогню і без солі каші не звариш. Засперечалися вони, але так і не дійшли згоди. Ідуть, а їсти ще більше хочеться. Тоді скупий звернувся до подорожнього, в якого був горщик, і запропонував зварити кашу на двох. Той сумнівався, але ж голод – не свій брат, довелося погодитись. Але яка ж каша без води? Хоч і не хотілося скупому ділити кашу на трьох, однак поступився – всякого вижене голод на холод. Не дочекавшись, поки звариться каша, накинулись на неї з ложками втрьох. І хоча й кажуть, що голодному й опеньки – м’ясо, та не стали вони їсти тієї каші. «Чи не казав я, що не буде каші без солі», – посміхнувся п’ятий подорожній. Посолив кашу і поставив на вогонь доварюватися. А коли вона була готова, посідали біля горщика та й поїли (З журналу). Словник

укр. подоро=жні припа=си торби=нка, клу=нок супу=тник пого=дитися поступи=тися

рос. путники припасы котомка, сумка спутник согласиться уступить

Українська мова

135

– Знайдіть у тексті фразеологізми. Посніть їх значення. З одним складіть речення. – Доберіть до слова шлях синоніми. – Поясніть правопис м’якого знака та апострофа у словах. – Зробіть фонетичний розбір слова хочеться. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – Поясніть розділові знаки у реченні з прямою мовою.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Що таке фразеологізми? Наведіть приклади. 2. Чи можна до фразеологізмів дібрати синоніми та антоніми? Наведіть приклади. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ТЕМИ «ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ» Варіант 1 1. У якому рядку виділене слово у словосполученні вжито в переносному значенні? а) солодка цукерка б) високий будинок в) холодний погляд г) летіти літаком 2. У якому рядку виділене слово у словосполученні вжито у прямому значенні? а) золоті слова б) теплий одяг в) чиста совість г) відкритий характер 3. У якому словосполученні слово м’який вжито в переносному значенні? а) м’яка подушка б) м’які долоні

СMYK

136

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

в) м’який мох г) м’які кольори 4. Яке зі слів є однозначним? а) Дністер б) теплий в) гострий г) корінь 5. Яке зі слів є багатозначним? а) підмет б) важкий в) червоний г) клімат 6. Виберіть прислів’я, до складу якого входять антоніми. а) Серце чесної людини на дзеркало схоже. б) Книжки не прочитав – розуму не додалося. в) Доріг тисячі – правда одна. г) Згода дім будує, а незгода руйнує. 7. У якому рядку словосполучення містять омоніми? а) широкий степ – просторий степ б) палаюче сонце – пекуче сонце в) материнська ласка – хижа ласка (звір) г) радісний погляд – сумний погляд 8. У якому рядку слова становлять синонімічний ряд до прикметника сміливий? а) страхополох, нерішучий, боягуз б) відважний, хоробрий, безстрашний в) хоробрість, відвага, страх г) справжній, свіжий, оригінальний 9. У якому рядку словосполучення є фразеологізмом? а) важко дивитися б) хотіти їсти в) пропустити повз вуха г) дорога річ

Українська мова

137

10. У якому рядку подано фразеологізм, що відповідає слову соромитися? а) тримати носа за вітром б) ховатися за чужу спину в) із шкури лізти г) ховати очі Варіант 2 1. У якому рядку виділене слово у словосполученні вжито в переносному значенні? а) білий сніг б) тверда рука в) іти з товаришем г) українська мова 2. У якому рядку виділене слово у словосполученні вжито у прямому значенні? а) колючий сніг б) соковитий голос в) блискуче майбутнє г) корінь берези 3. У якому словосполученні слово вага вжито в переносному значенні? а) вага слова б) вага цукру в) залізна вага г) зважити на вазі 4. Яке зі слів є однозначним? а) гарячий б) сухий в) відмінок г) залізний 5. Яке зі слів є багатозначним? а) виходити б) бузок

СMYK

138

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

в) аптека г) синонім 6. Виберіть прислів’я, до складу якого входять антоніми. а) Сльозами горю не поможеш. б) Найбільше багатство – здоров’я. в) Земля найбагатша, вона найсильніша. г) Добро не пропадає, а зло умирає. 7. У якому рядку словосполучення містять омоніми? а) білий колір – чорний колір б) моторний цех – моторний хлопець в) красива дівчина – вродлива дівчина г) далекий друг – близький друг 8. Виберіть рядок, у якому слова є синонімами до слова говорити. а) казати, мовити, розмовляти б) підказувати, оповідати, мовлення в) говір, казочка, розмова г) казка, говірка, казковий 9. У якому рядку словосполучення є фразеологізмом? а) швидко втекти б) надокучати товаришеві в) кипіти від злості г) дбайливо доглядати 10. Який фразеологізм є антонімом до вислову байдики бити? а) бити себе в груди б) працювати не розгинаючи спини в) бити ключем г) бити по кишені

Українська мова

139

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ § 38. Основа слова, закінчення. Значущі частини слова. Основні способи словотворення Лексична тема: Пори року. Весна В українській мові є слова змi=нні (рос. изменяемые) та незмi=нні (рос. неизменяемые). Змінні слова мають закінчення: парта , парти , парті , партою , партами , парт . Зміна закінчення – це зміна форми слова. Незмінні слова (це, як правило, прислівники і слова іншомовного походження) мають одну форму і не мають закінчень: ввечері, сьогодні, метро. Змінна значуща частина слова називається закi=нченням (рос. окончание): книжка . Частина слова без закінчення називається осно=вою, що виражає лексичне значення слова: радість, гарно, повітря, дубовий. 237. Прочитайте текст. Запишіть виділені слова, визначте в них основу та закінчення. Неначе густим молоком облиті фруктові дерева. Ось виструнчились у весняному вбранні вишні, сливи, черешні, груші. І очей від них не одведеш! Тягне до них, підійдеш, милуєшся і не намилуєшся. Радість і для невтомних трудівниць – бджіл. Вони неквапно збирають нектар. Це перший весняний дарунок. А на землі – сила-силенна вже справжніх весняних квітів. Недаремно цей місяць називається квітень. 238. Запишіть слова у три колонки: слова із закінченням, з нульовим закінченням, без закінчення. Весна, широко, мовний, пишу, взимку, кіно, друг, міцно, високо, барвистий, книга, тихо, любиш, зустріч, осінь.

СMYK

140

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

= ущих части=н: корінь, У мові всі слова складаються із знач префікс, суфікс і закінчення. Ко=рінь (рос. корень) – значуща частина слова, що виражає спільне значення спільнокорене=вих слів. Слова, які мають спільний за звучанням і значенням корінь, називаються спільнокореневими: дуб, дубок, дубовий. Потрібно розрізняти спільнокореневі слова від форми слова. Якщо у слові змінюється лише закінчення, то це – форми слова: ліс, лісу, лісом, у лісі. Якщо ж змінюється основа слова (додаються, випадають чи змінюються суфікси, префікси), то утворюється нове – спільнокореневе слово: ліс, лісок, лісник, лісовий. Пре=фікс (рос. приставка) – значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів: їхати – приїхати, заїхати, від’їхати, виїхати. Су=фікс (рос. суффикс) – значуща частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів: верх – вершина, верховий, вершечок, верхній. 239. Запишіть слова у дві колонки: в першу – форми слів, у другу – спільнокореневі слова. а) вода, водяний, водичка, воду, воді, підводник, водою, водолаз, води, водограй; б) квітка, квітник, квіткою, квітки, квітковий, квітувати, квітку, квітці, квіточка; в) річка, річечка, заріччя, ріку, річковий, рікою, річище; г) літо, літу, літній, літа, літечко, влітку. 240. Доберіть до поданих слів спільнокореневі і розберіть їх за будовою. Сад, квітка, мова, казка, ліс. 241. Вiд поданих слiв за допомогою префiксiв утворіть слова протилежного значення. Зайти, виїхати, добрий, сердечний, снiжний, зубатий, безпечний.

Українська мова

141

242. Випишіть слова, що мають суфікси. Позначте суфікси графічно. З трьома складіть речення. Кобзар, дерев’яний, переліс, мудрець, новенький, воля, прекрасний, ніч, народ, лимонний. 243. Виберіть слова, що відповідають такій схемі: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Лісок, тиша, зламав, лось, нічний, швидкий, журнал, ґанок, теля, пароплав, радість, якір, вдень, прочитала, мороз, глухий, вийти, сани. 244. Подані слова розберіть за будовою. Пребагатий, роботящий, молодість, пролісок, надворі, калиновий, лікар, школяр, підводний, козацький, пюре, ніч, беззоряний, українець, придністровський.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Весна багата на квітки, а осінь на сніпки. Весна – днем красна. Весна гарна квітками, а осінь плодами. Весна ледачого не любить. Весняний день рік годує. Розбір слова за будовою Схема розбору 1. Визначити, є слово відмінюваним чи невідмінюваним (спробувати змінювати слово за відмінками). 2. Якщо слово змінюване, виділити в ньому закінчення та основу. 3. Визначити корінь, суфікс, префікс. Зразок усного розбору Промінчик – слово змінюване (промінчика, промінчику, промінчиком), основа слова промінчик, закінчення нульове, корінь – промін, суфікс -чик-.

СMYK

142

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ Зразок письмового розбору Промінчик

Розділ науки про мову, що вивчає способи творення слів, називається словотво=ром (рос. словообразование). В українській мові виділяють наступні способи словотвору: 1) префіксальний (за допомогою префіксів): ліс  праліс; 2) суфіксальний (за допомогою суфіксів): син синок; 3) префіксально-суфіксальний (за допомогою префіксів і суфіксів): рука обручка; 4) безсуфіксальний (відкиданням закінчення або закінчення і суфікса): зелений  зелень, переходити  перехід; 5) складання слів, основ або частин основ: телефон-автомат, заробітна плата  зарплата; 6) перехід однієї частини мови в іншу: старий (прикм.) – старий (ім.). Основа (чи все слово), від якої утворюється інше слово, називається твірно=ю (рос. производящей). Щоб визначити твірну основу слова, треба знайти слово, від якого воно утворене. Спільна частина цих слів і є твірною основою: учитель – учити; учительська – учитель. 245. Вiд поданих слiв утворіть нові слова префiксальним способом. Гарний, розумний, летiти, казати, робити. 246. Вiд поданих слiв утворіть слова суфiксальним способом. Рибниця, Кам’янка, верба, клен, рiка, сад. 247. Вiд поданих слiв утворіть слова безсуфiксальним способом. Молодий, юний, мiцний, запливати, обстрiляти, насипати, запливати, перекладати, занепадати, мазати, переїздити, нестримний (нестрим), щемiти (щем), записати, заявити, захищати.

Українська мова

143

248. Вiд поданих пар слiв утворіть слова способом складання. Зразок: Чорне море – чорноморський. Чорне море, зорi падають, вода грає, карi очi, чорнi брови, повний вид, сiм струн, три поверхи, два яруси, трусити землю, варити сталь, робити хлiб. 249. З поданими словами усно складіть речення так, щоб вони виступали то прикметниками, то iменниками. Знайомий, вiйськовий, черговий, колискова. 250. Визначте спосіб творення слів. Працелюб, молодець, промова, пів-Азії, США, учительська, зірвиголова, високопродуктивний, вуз, розвідник, блакить, самовар, щоденник, від’їзд, підберезник, придніпровський. 251. Від поданих слів утворіть за допомогою префіксів та суфіксів якомога більше слів. Визначте спосіб творення. Складіть три речення. Учити, ходити, земля, батько, хліб, голова, гора, вода. Словотвірний розбір Схема розбору 1. Підібрати до слова спільнокореневе слово. 2. Визначити, чим відрізняється аналізоване слово від твірної основи. 3. Встановити, яким способом утворене слово. Зразок усного розбору Тополенько – утворене від слова тополя, слово утворене суфіксальним способом за допомогою суфікса -еньк-. Зразок письмового розбору тополенько  тополя суфіксальний

СMYK

144

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

250. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Ось і березень прилетів до нас на білих крилах. Ми вже давно чекали на нього, ходили виглядати на луки, до лісу, до кручі. Він ще не приніс нам ні зелених листочків, ні зеленої травиці, ні яскравих квітів. Ще жита й пшениці сплять під сніговою ковдрою. Але вже пухнасті котики на лозі усміхнулися березневому сонцю. І нам радісно від того усміху. Березень приніс нам надії. Хоча ще й морозець ранковий за носа вщипне, але вдень сонечко ллє своє лагідне тепло на землю. Хай зима ще показує свій норов, хай вірить у свою силу. Але ми вже не віримо. Нам уже запахло весною. Чують запах весни й синички. Вони вже гімни весні співають. Мине ще тиждень, другий. Настане справжня весна (З журналу). Словник укр. ко=вдра ко=тики ла=гідний но=ров мине=

рос. одеяло сережки (соцветие ивовых растений) мягкий, покладистый нрав пройдет

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Дайте назву тексту. – Поясніть значення прислів’їв та приказок з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Доберіть антоніми до слів: весна, усміхнутися. – Зробіть фонетичний розбір слів: нього, надії. – Зробіть розбір виділених слів за будовою. Вкажіть спосіб творення. – Зробіть синтаксичний розбір першого речення.

Українська мова

145

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які слова називаються змінними та незмінними? 2. Як визначити основу слова та закінчення? 3. Що таке значущі частини слова? 4. Які слова називаються спільнокореневими? 5. Що вивчає словотвір? 6. Які способи словотвору в українській мові ви знаєте?

§ 39. РЗМ Твір-опис предмета за картиною Лексична тема: У світі прекрасного Натюрмо=рт (франц. nature morte – мертва природа) – один з жанрів живопису. У натюрмортах зображуються дарунки природи (плоди, квіти, риба, дичина), а також речі, зроблені руками людини (їдальне начиння, вази, годинники й т.д.). Іноді неживі предмети сусідять із живими істотами – комахами, птахами, тваринами й людьми. 251. Прочитайте текст. Визначте тему й основну думку тексту. Розгляньте репродукцію картини Катерини Білокур «Сніданок». Жанр картини К. Білокур «Сніданок» – натюрморт. За визначенням це живописний твір, на якому зображують неживі предмети, фрукти, квіти, дичину, рибу тощо. На картині «Сніданок» ми бачимо куточок стола, на якому розташувалась нехитра їжа: буханець житнього хліба з відрізаним окрайцем, миска з чищеною вареною картоплею, тарілка з огірками та редискою. Розмальований керамічний глечик з традиційними квітами, поруч кухоль з ложкою. На другому плані – скляна банка з темно-червоними півоніями. Все так просто і начебто безпосередньо. Але дивишся на картину і на серці теплішає. Відчуваєш себе як у бабусі в селі, коли прокинешся уранці, вийдеш в літню кухню, а там на столі – майже такий сніданок, що бабуся залишила, коли пішла виганяти корову.

СMYK

146

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

І починаєш відчувати чудовий запашистий дух свіжого хліба, який художниця розташувала на першому плані тому, мабуть, що хліб – найважливіша річ для селянина. І знаєш майже напевно, що глечик теплий, бо в ньому свіже ранкове молоко. А в кухлі, звичайно, мед... Майстерність художниці полягає саме в тому, що вона в такі прості речі вдихнула стільки поезії, тепла і любові до рідного краю і до простого селянського життя, стільки поваги до великої праці хлібороба. Не можна не побачити ще й прагнення до краси, бо саме тому на столі майже поруч з хлібом стоять розкішні темно-червоні півонії... (З інтернету).

Катерина Білокур. Сніданок

Як описувати картину 1. Розгляньте картину. Як вона називається? Назвіть автора картини. 2. Що зображено на картині? Чому її можна назвати натюрмортом? 3. Яку роль у картині відіграє хліб? 4. Що зображено на передньому, задньому плані? 5. Які барви переважають на картині? Про що це свідчить? 6. Як через зображені на картині предмети Катерина Білокур передає своє ставлення до праці?

Українська мова

147

7. Доберіть поетичні рядки, які вдало ілюстрували б картину чи доповнювали її. 8. Опишіть картину спочатку усно, а потім – письмово.

§ 40. Чергування голосних звуків Лексична тема: Чи потрібно робити зарядку? В українській мові при зміні та творенні слів у коренях можуть чергуватися голосні й приголосні звуки. 1. До найдавніших чергувань голосних звуків належать: е // о (вести – водити, нести – носити); і // а (сідати – садити, лізти – лазити); е // і (летіти – літати, пекти – випікати); о // а (гонити – ганяти, ломити – ламати); е // и // нуль звука (заперу – запирати – прати). Ці чергування виникли давно, тому наявні в усіх слов’янських мовах переважно в дієслівних формах. 2. Чергування е, о // і. Такі чергування характерні для української мови: е, о у відкритих складах чергуються з і в закритому при творенні нових слів (гора – гір – гірський, осінь – осені – осінній). Не чергуються е, о у відкритих складах з і в закритому складі: – коли вони вставні (веселка – веселок) або випадні (пень – пня); – у буквосполученнях -оро-, -оло-, -еле-, -ере- (холод, мороз); – у сполученнях звуків -ев, -ов, -ер, -ор (лев, повний, чорний, шерсть); – у суфіксах -еньк-, -енк-, -есеньк-, -оньк-, -ечк-, -очк-, -тель(гарненький, малесенький, донечка, зірочка, учителька). 3. Чергування е // о після шиплячих та й. Голосний звук е передається на письмі літерою Е, коли він стоїть після шиплячого та й перед приголосними, які здавна були м’якими. У сучасній українській мові ці приголосні можуть бути і твердими: пшениця, вечеря, шестеро, боєць. Перед приголосними, що були завжди твердими звук е перейшов у звук о: пшоно, шостий, бойовий, чого.

СMYK

148

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

252. Перепишіть пари слів, виділіть у них корені, підкресліть букви, які позначають голосні звуки, що чергуються. Допомогти – допомагати, скочити – скакати, ломити – ламати, загонити – заганяти, котити – обкачати, кроїти – краяти, перемогти – перемагати. 253. До поданих слів доберіть слова, в коренях яких відбувається чергування о–а. Змогти, котити, кроїти, допомога, ломити, гонити, схопити, проводити, скочити, клонити, проводжати, зломити, вимога. 254. Доберіть до кожного слова спільнокореневе, де замість о,е у відкритому складі був би і в закритому складі. Коні, воли, осені, боби, радості, покоси, печі, воля, вечори, семи, шестеро, соколи, корені, Києва, овес. 255. Прочитайте текст. Випишіть виділені слова. Доберіть до них спільнокореневі чи форми слова так, щоб відбувалося чергування голосних. Славетний полководець О.В. Суворов у свої 70 років вражав молодих воїнів, з якими ділив труднощі походів, міцним здоров’ям і залізною витривалістю. І ніхто з них не здогадувався, що в дитинстві їхній командир був надзвичайно кволим і хворобливим. Саме через це його батько, генерал, уже було втратив надію побачити свого сина військовим. Та хлопчика захоплювали книжки про військові подвиги, видатних полководців. І він поставив перед собою мету – стати воїном! Для цього Суворов наполегливо почав гартувати своє тіло і волю: в будь-яку погоду їздив верхи, плавав, займався фізичними вправами. І ось настав день, коли здійснилася мрія Суворова: він став солдатом гвардійського полку. І було йому на той час 15 років (З журналу). 256. Перекладіть слова і порівняйте їх написання в українській і російській мовах. Корня, рта, пня, льва, лба, мха, льда, камня, огня, вечером, щека, шелк, шоколад, жестокость, славяне, крапива, богатство, казачий.

Українська мова

149

257. Змініть подані слова або доберіть до них спільнокореневі, щоб відбувалося чергування голосних у коренях. Пекти, перемога, вивозити, школа, зоря, вечір, збір, родина, доба, гора, береза, сльоза, слово, ганяти, перемога, кінь, піч, гребти, летіти, шостий, щока.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



У здоровому тілі – здоровий дух. Багато спати – добра не знати. Від радості й старі молодішають. Легка вечеря життя продовжує. Хто праці не боїться, того хвороба сторониться. 258. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Щоранку, прокинувшись у певний час, тисячі хлопчиків і дівчаток в усьому світі починають ранкову гімнастику. Здавалося б, як добре поспати ще півгодинки! Адже попереду багато важких справ. Чи варто брати на себе клопіт – згинатися і розгинатися, розводити руки і присідати? Варто! Ранкову гімнастику недарма називають зарядкою. Ці десять хвилин заряджають людину енергією на цілий день. Зарядка потрібна кожній живій істоті. Подивіться, як прокидається собака чи кіт. Вони передусім потягуються всім тілом, так, що хруснуть кісточки, розправлять спочатку передні, потім задні лапи, вигнуть спину... А вам зарядка потрібна особливо. Адже півдня ви сидите за партою, мало рухаєтесь. Та й до школи, звичайно, зовсім близько. Зарядка допомагає швидше включитися в роботу, уважніше слухати пояснення вчителя, швидше розв’язувати задачі й писати (З журналу). Словник

укр. попе=реду ва=рто кло=піт недарма= передусi=м ру=хатися

рос. впереди стоит хлопоты, заботы недаром, неспроста прежде всего двигаться

СMYK

150

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Чи робите ви вранці зарядку? – Дайте назву тексту. – Поясніть значення прислів’їв та приказок з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Випишіть з тексту слова, у яких можливе чергування голосних звуків. – Зробіть розбір слова за будовою: щоранку. – Зробіть фонетичний розбір слова: енергією. – Поясніть правопис м’якого знака у словах усьому, близько, подивіться. – Зробіть синтаксичний розбір останнього речення.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які чергування голосних звуків належать до найдавніших чергувань? 2. Які голосні звуки чергуються у закритому і відкритому складі? 3. Які голосні звуки можуть чергуватися після шиплячих та й?

§ 41. РЗМ Переказ тексту художнього стилю Лексична тема: Про людину дізнаємось за її вчинками 259. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне дуже!» Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі. Камінь упав на дно і закрив джерело. Вода перестала наповнювати криницю. Криниця висохла.

Українська мова

151

Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмочки потекли кудись в інше місце. На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів у інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі. Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки. «Де ж воно все поділось?» – подумав дідусь (За В. Сухомлинським). Словник

укр. гілля=стий крини=ця пустува=ти пу=стощі джерело= струмо=чок ва=бити

рос. ветвистый колодец баловаться шалости, баловство источник, родник ручеек манить, привлекать

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Виділіть префікси в словах відпочивати, прийти, підняти, підземний, перестати, здіймати. – Запишіть слова соловейко, дідусь. Позначте в них суфікси і поясніть, якого відтінку вони надають цим словам. – Утворіть від слів думати, співати, хлопець нові слова за допомогою різних суфіксів або префіксів. – Доберіть синоніми до виділеного в реченні слова: Сумно стало в лузі. – Доберіть спільнокореневі слова до слів гіллястий, криниця, вітер. Виділіть, де є, суфікси. – Доберіть до слова криниця прикметники. – Яку користь приносила криниця? – Що зробив хлопчик?

СMYK

152

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

– Чому висохла криниця? – Від чого сумно стало в лузі? – Де ж усе поділося? – Напишіть докладний переказ за самостійно складеним планом.

§ 42. Чергування приголосних звуків Лексична тема: Справжній друг В українській мові існують такі види чергувань приголосних звуків у коренях дієслів: – [д] у формі першої особи однини змінюється на [дж]: сидіти – сиджу; – [зд] на [ждж]: їздити – їжджу; – [с] на [ш]: носити – ношу; – [т] на [ч]: летіти – лечу; – [ст] на [шч]: спустити – спущу; – [з] на [ж]: казати – кажу. Губні звуки [б], [п], [в], [м], [ф] у дієсловах першої особи однини чергуються зі сполученням цих звуків із м’яким звуком [л′]: робити – роблю, терпіти – терплю. У коренях слів при словозміні та словотворенні відбуваються наступні чергування: г // ж // з: друг – друже – друзі; к // ч // ц: рука – ручка – руці; х // ш // с: муха – мушка – мусі. 260. Прочитайте подані слова. Поясніть чергування приголосних звуків. Пекти – печу; крига – крижина; котити – кочу; берег – на березі – узбережжя; нести – ношу; свекруха – свекрушин; любити – люблю; рух – у русі – рушати; плуг – плужок; горох – горошина – у горосі; вузький – вужчий; платити – плачу; наука – науці. 261. Вiд кожного дiєслова утворіть форму першої особи однини. Пiдкресліть букви, що позначають звуки, якi чергуються. Їздити, городити, носити, казати, летiти, кликати, товкти, котити, хотiти, вертiти, дихати, просити, косити, гладити, бродити, мастити, пустити, робити, любити, терпiти, ловити.

Українська мова



153

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Нема товариша – шукай, а знайшов – бережи. Вірний приятель – то найбільший скарб. Дружба та братство – дорожче багатства. Людина без друзів, що дерево без коріння. Нових друзів наживай, старих не забувай. 262. Змініть форму поданих слів або доберіть до них спільнокореневі, в коренях яких чергувалися б приголосні. Дорога, берег, кожух, вухо, пасіка, птах, тривога, гіркий, око, сухий, рух, котити, мастити, водити, садити, перець, тихий, кликати. 263. До слова друг доберіть форми слова та спільнокореневі, щоб у них відбувалося чергування приголосних звуків. Доберіть синонім до слова друг.

Говори правильно Дру=жний – згуртований, одностайний: П’ятий клас у нас дружний. Дру=жній – доброзичливий, дружелюбний: Потиск руки був дружній.

264. Утворіть від поданих слів прикметники. Поясніть чергування приголосних звуків. Звук, криниця, залізниця, вулиця, штука, рука, медик, математика, електрика, бібліотека, аптека, безпека, рука, сонце, серце. 265. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть чергування приголосних звуків. 1) Я (радити) вам не їхати з Тирасполя просто ночі. 2) Діти (любити) ласощі. 3) Я (летіти) до Києва післязавтра. 4) Діти повечеряють і (лягати) спати. 5) Оксанка й Дмитрик (бігти) назустріч бабусі. 266. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Тетянка й Марійка – подруги й завжди ходять до школи разом. То Марійка заходила за Тетянкою, то Тетянка – за Марійкою. Одного разу, коли дівчатка йшли вулицею, почався сильний дощ. Марійка була в плащі, а Тетянка – в одному платтячку.

СMYK

154

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

Дівчатка побігли. – Зніми свій плащ, ми накриємося ним! – гукнула Тетянка. – Я не можу, я змокну! – нагнувши голову, відповіла їй Марійка. У школі вчителька сказала: – Дивно, у Марійки плаття сухе, а в тебе, Тетянко, зовсім мокре. Як це трапилося? Адже ви йшли разом? – У Марійки був плащ, а я йшла в одному платті, – сказала Тетянка. – Так ви ж могли накритися одним плащем, – сказала вчителька і, глянувши на Марійку, похитала головою. – Видно, ваша дружба до першого дощу! – Обидві дівчинки густо почервоніли: Марійка – за себе, а Тетянка – за подругу (За В. Осєєвою). – Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Чи є у вас друзі? Як їх звати? – Чим ви любите займатися зі своїми друзями? – Поясніть останнє речення тексту. Що означає слово почервоніли? У якому значенні воно тут вжито? – Як ви розумієте вислови до першого дощу, похитала головою? – Поясніть значення прислів’їв та приказок з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Доберіть до виділених слів спільнокореневі чи форми слова так, щоб відбулося чергування приголосних звуків. – Поділіть слова першого речення на склади. – Запишіть фонетичною транскрипцією слова платтячко, плащ, їй. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх фонетичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Які чергування приголосних звуків ви знаєте? 2. Чергування яких приголосних звуків відбувається в коренях дієслів? 3. Назвіть звуки, які чергуються при словозміні чи словотворенні.

Українська мова

155

§ 43. Зміни приголосних при творенні слів Лексична тема: Козацька слава Зміна кореневого приголосного можлива і при словозміні, зокрема при творенні прикметників від іменників за допомогою суфікса -ськ- та іменників за допомогою суфікса -ств-: 1) г, ж, з + ськ, ств = зьк, зтв (Збараж – збаразький, боягуз – боягузтво); 2) к, ч, ц + ськ, ств = цьк, цтв (козак – козацький, козацтво); 3) х, ш, с + ськ, ств = ськ, ств (товариш – товариський, товариство). Інші приголосні перед суфіксами -ськ-, -ств- на письмі не змінюються: люди – людський – людство. Зміна приголосних відбувається при творенні іменників за допомогою суфікса -ин(а) від прикметників: 1) цьк + ин = чч (козацький – козаччина, турецький – Туреччина); 2) ськ + ин = щ (полтавський – Полтавщина, київський – Київщина). 267. Поясніть чергування приголосних звуків. Париж – паризький, боягуз – боягузтво, парубок – парубоцький, козак – козацький, молодець – молодецький, ткач – ткацький, птах – птаство, товариш – товариський. Орфограма Буквосполучення -зьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств268. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ-. Зразок: Воронеж – воронезький. Золотоноша, Черкаси, Тирасполь, Рибниця, Дубоссари, Запоріжжя, Волга, Карпати, Донбас, Одеса, Магдебург, Ясси, Яффа, Голландія, Чернівці, Прилуки, Рига, Хмільник, Кавказ, Буг, Донецьк, Куяльник.

СMYK

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

156

269. Утворіть від поданих слів іменники, використовуючи суфікс -ств(о). Зразок: Садівник – садівництво. Купець, птах, ткач, товариш, парубок, студент, молодець, стрілець, боягуз, неук, грабіжник, агент.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Степ та воля – козацька доля. Де козак, там і слава. Кінь та ніч – козакові товариші. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Козак, як голуб: куди не прилетить, там і пристане. 270. Прочитайте текст. Поясніть вивчені орфограми. Петро Конашевич вчився 8 років у найкращій школі на Україні, в Академії, в Острозі. Прізвище Сагайдачний він дістав тому, що добре стріляв з лука, а стріли з лука ховають у сагайдаку. У 1614 році Сагайдачний дістався разом з іншими товаришами на Січ. Згодом козаки вибрали його кошовим Січі і гетьманом. Він прославився у походах на Туреччину й на Крим (За Д. Степовиком). Орфограма Букви ч, щ в іменниках із суфіксом -ин(а) 271. Від прикметників утворіть іменники з суфіксом -ин- . Зразок: Київська (область) – Київщина. Миколаївська (область), Полтавська (область), Львівська (область), Житомирська (область), Смоленська (область), Московська (область), Волинська (область), Хмельницька (область), Миргородська (область), Новгородська (земля), панський, канцелярський, уманський, галицький, Турецька (країна), Вінницька (область), козацький, гайдамацький, Черкаська (область), Донецька (область). 272. Перекладіть російські слова українською мовою, запишіть і поясніть їх правопис. Миргородский, казанский, калужский, острожский, уральский, волжский, измаильский, гадячский, одесский, узбекский, кремен-

Українська мова

157

чугский, французский, персидский, мозамбикский, запорожский, сивашский, тюркский, ужгородский, суэцкий, овручский, иракский, кагарлыкский. 273. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця: Великий Луг – батько, Січ – мати, шабля – дружина, кінь – вірний товариш. Тобто, все його життя від народження пов’язувалося з атрибутами козацької вольниці. Жодна жіноча нога ніколи не ступала на землю Січі. Такий тут був закон. Якби хтось його порушив і привів сюди жінку, його б скарали на смерть. У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизано все життя Січі. Але були речі, до яких козаки ставилися дуже серйозно і ніколи не брали на сміх. Це – віра християнська, це – шаноба до старих (З журналу). Словник укр. ро=дич ша=бля пору=шити скара=ти кмітли=вість шано=ба

рос. родственники сабля нарушить наказать сообразительность, сноровка уважение, почет

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Як ви думаєте, чому жінка не допускалася на Січ? Доведіть або заперечте справедливість цього звичаю. – Від іменників козак, товариш утворіть нові слова за допомогою суфіксів -ськ-, -ств-. – Змініть слова кінь, нога, привів так, щоб відбулося чергування голосних. – Випишіть з тексту синонім до слова козак.

СMYK

158

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

– Доберіть антоніми до слів життя, жінка, старий. – Зробіть розбір слів за будовою: земля, запорожець, козацький. – Випишіть з тексту п’ять слів, у яких букв більше, ніж звуків. – Розташуйте слова першого речення в алфавітному порядку. – Зробіть синтаксичний розбір словосполучення у народних піснях.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Назвіть звуки, які змінюються при додаванні суфіксів -ськ-, -ств-. 2. Які зміни приголосних відбуваються при додаванні суфікса -ин-?

§ 44. Правопис складних слів Лексична тема: Повітряні професії В українській мові складні слова утворюються за допомогою сполучних голосних о, е, є. Пишеться о після твердого приголосного першої основи: водоспад (вода). Пишеться е після м’якого приголосного першої основи: землетрус (земля). Пишеться є після й або м’якого подовженого приголосного першої основи: краєвид (край), життєлюб (життя). 274. Перепишіть, на мiсцi крапок уставляючи пропущенi букви. Позначте орфограми. Обґрунтуйте написання слiв. Пар..плав, земл..трус, лiс..степ, стал..вар, пiш..хiд, зор..пад, верб..лiз, чорн..зем, житт..пис, кра..знавство. Орфограма Букви о, е, є в складних словах 275. Вiд основ поданих слiв утворіть складнi слова. Позначте орфограми. Праця, любити; рука, писати; чорний, слива; сiно, косити; бiлий, снiг; п’ятий, клас; сiрий, очi; сам, учитель; три, кут; сiм, струн; пройти, свiт; перекотити, поле.

Українська мова

159

Складні слова можуть утворюватися без сполучних голосних – шляхом приєднання основ. Такі слова пишуться разом: всюдихід. Складні слова пишуться разом, якщо їх першою частиною є числівник або частини слів іншомовного походження кіно-, авіа-, теле-, радіо-, авто-, космо-, фото-, зоо-, електро- та ін.: триповерховий, кінофестиваль. Слова, утворені з двох незалежних слів без сполучного голосного пишуться через дефіс: генерал-майор, льотчиккосмонавт. Через дефіс пишуться слова, що означають близькі поняття: щастя-доля, диван-ліжко. 276. Перепишіть слова, поясніть їх правопис. Лісостеп, сивоголовий, кінозірка, життєдайний, фоторепортер, сніжно-білий, далеко-далеко, хитромудрий, свят-вечір, хліб-сіль, один-єдиний, прем’єр-міністр, темно-синій. Орфограма Написання складних слів разом і через дефіс 277. Перепишіть речення, знімаючи риску. Поясніть правопис слів. 1) Жила в батька/матері, не знаючи горя ані лиха (Марко Вовчок). 2) Наливайте мед/вино у кубки, сподівайтеся любого гостя (Нар. тв.). Сієм/засіваєм, щастя/долі бажаєм! (В. Гринько). 3) Украла Лисичка/Сестричка курочку та й біжить (Нар. тв.). 4) Трави неодмінно збирати треба до схід/сонця, коли зілля ще в росі (О. Гончар). 5) Хліб/сіль їж, а правду ріж (Нар. тв.).



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся. Нема тієї драбини, щоб до неба дістала. Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити. Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому. Як небесна височина, так морська глибина.

СMYK

160

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

278. Перепишіть слова, знімаючи риску. Фото/модель, теле/шоу, диско/тека, авто/стоп, радіо/станція, мікро/процесор, вело/мото/спорт, супер/авіа/лайнер, псевдо/патріот, радіо/телескоп. 279. Від кожної пари слів утворіть складне слово. Поясніть їх правопис. Зразок: школа та інтернат – школа-інтернат. Бал і маскарад, садиба й музей, вагон і ресторан, диван і ліжко, купівля і продаж, фабрика й кухня, шеф і кухар, шафа й купе, автомобіль і цистерна, трактор і тягач, кав’ярня і бар, плащ і намет. Складні слова з пів-, напів-, полу- пишуться разом: піволівця. Частина пів- пишеться через дефіс тільки з власними назвами: пів-Рибниці, пів-Придністров’я. Якщо слова починаються буквами я, ю, є, ї, то після півставиться апостроф: пів’яблука, пів’їдальні. У виразах типу о пів на восьму частина пів пишеться окремо. 280. Перепишіть слова. Поясніть написання слiв з пiв-. Пiв-України, пiв-Європи, пiвкраїни, пiвмiста, пiв-Києва, пiврайону, пiв-Київщини, пiвкласу, пiвоберту, пiвогiрка, пiвапельсина, пiв’яблука, пiв’явора, пiв’юрби, пiв’їжака. 281. Перепишіть, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте написання слiв. (Пiв)майдану, (пiв)Львова, (пiв)вулицi, (напів)сон, (пiв)озера, (пiв)ями, (пiв)вишнi, (пів)Ялти, (пiв)абрикоси, (пiв)дерева, (напів)автомат, (пiв)яру, (пiв)юрти, (пiв)Одеси, (полу)мисок. Орфограма Написання слів з пів-, напів-, полу282. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Перших смiливцiв, якi лiтали на повiтряних кулях, у Європi називали грецьким словом аеронавти. Поки в аеростатi пiднiмалась

Українська мова

161

одна людина, її звали повiтроплавець. Та коли в аеростатах з’явилися пасажири, виникло слово пiлот. Це слово було запозичене з iталiйської. У перше десятилiття двадцятого столiття з’являється слово льотчик. У сучаснiй українськiй мовi вживаються три слова: льотчик, пiлот, авiатор. Слово льотчик – загальна назва кожного, хто веде лiтальний апарат. Буває льотчик-винищувач, вертольотчик, льотчик-космонавт. Є перший пiлот, другий пiлот, але штурманрадист. Льотчик-космонавт, астронавт, астронавiгатор... Скiльки нових понять та нових слiв чекає нас попереду! (За А. Коваль). Словник укр. сміли=вець повi=тряна ку=ля повітропла=вець запози=чене

рос. смельчак воздушный шар воздухоплаватель заимствованное

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Поясніть значення прислів’їв та приказок з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Зробіть фонетичний розбір слова льотчик. – Випишіть з тексту складні слова. Поясніть їх правопис. – Поясніть правопис м’якого знака у словах грецький, з’являється, льотчик, літальний. – Зробіть розбір слів за будовою: літальний, повітроплавець. – Зробіть словотвірний розбір слів: льотчик-космонавт, вертольотчик. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Назвіть сполучні голосні, за допомогою яких утворюються складні слова. 2. Назвіть правила, за якими складні слова пишуться разом та через дефіс. 3. Як пишуться слова з пів-, напів-, полу-.

СMYK

162

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

§ 45. Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-); роз-, без-, пре-, при-, пріЛексична тема: Пори року. Літо У префіксах роз-, без- завжди пишеться літера з: розказати, розбити. Префікс з- передається переважно буквою з: зсунути, збити. Перед к, п, т, ф, х завжди пишеться префікс с-: сфотографувати, сказати. Для милозвучності та полегшення вимови між префіксом зчи роз- та двома приголосними з’являється голосний звук [і]: зіграти, розігріти. 283. Прочитайте слова. Виділіть у них префікси. Як вимовляється приголосний [з] у кінці префікса перед глухим та перед ж, ч, ш? Зсохся, розпач, зчистити, зшити, зцідити, безшумний, розказати, зжитися, зцілити, зсунути, безчесний. 284. Вiд поданих слiв утворіть новi слова з префiксом з- (зі-) або с-. Запишіть утворенi слова в двi колонки. Робити, косити, садити, ховати, ходити, темнiти, горiти, гріти, мiряти, дути, формулювати, чiпляти, рiзати, рвати, терти, сохнути, ламати, гнути, варити, планувати, найти. 285. Перепишіть слова, вставляючи пропущені букви. Бе..поворотний, ..шити, ..сипати, ..платити, бе..шумний, бе..характерний, ро..судливий, ро..цінити, бе..країй, бе..страшний, ро..червонітись, ..куштувати, ..казати, ..єднати, ро..бити. Орфограма Букви з, с у префіксах роз-, без-, з-, с286. Перекладіть слова українською мовою. Зробіть висновок про спільне й відмінне у написанні префіксів в українській та російській мовах. Сделать, собирать, снять, сбегать, рассказать, бессовестный, рассердиться, склеивать, смять, списать, сшитый, сформулировать, сбить.

Українська мова

163

Префікс пре- вказує на вищий ступінь ознаки (можна замінити словом дуже): прегарний (дуже гарний), превеликий (дуже великий). Префікс при- може означати приєднання, наближення, неповноту дії чи ознаки, результат дії: придністровський, прибігти, пришити, присмалений. Префікс прі- пишеться у словах прізвище, прізвисько, прірва. 287. Прочитайте слова, вкажіть у них префікси. Як вимовляються ненаголошені голосні в префіксах пре-, при-? Прехороший, присолити, премудрість, прилягти.



НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибуває. Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема. Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує. Влітку з потом, а взимку з повним ротом. У серпні спина мліє, а зерно спіє. 288. Від поданих слів утворіть слова за допомогою префіксів пре-, при-. Мудрий, писати, бігти, милий, будувати, сісти, клеїти, їхати, зелений, дивитись, гнати, гарний, міський, дорого, сміливий, глибокий, морський, лягти, тихий, добрий, мирний, спокійний, міцно.

Говори правильно Прi=звище – спадкове родинне найменування, яке додається до імені людини: на прізвище, під чужим прізвищем. Прi=звизько – назва, дана людині за якоюсь характерною рисою, властивістю.

289. Перепишіть речення, вставляючи пропущені букви. 1) Пр…красне село стало ще милішим, воно пр…бралося в зело, заквітчалося клеченням (Ю. Яновський). 2) Вишеньці моїй пр…добре у саду (Є. Гребінка). 3) Пр…співує старий, косить (Т. Шевченко). 4) А яка ж то була радість, коли орач виймав кусок пр…черствілого хліба (М. Стельмах). 5) Сонце підбилося вище і пр…грівало

СMYK

164

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

(Г. Тютюнник). 6) Знизу, мов з якої пр…рви, часом виглядали зорі (С. Васильченко). 300. Перепишіть слова, вставляючи пропущені букви. Пр..знатися, пр..горіти, пр..поганий, пр..бирати, пр..хороший, пр..ходити, пр..звисько, пр..старий, пр..бережний, пр..ліпити, пр..злий, пр..солодкий, пр..в’язати, пр..скочити, пр..звище, пр..глядатися, пр..суворий, пр..шити, пр..гір’я, пр..щасливий. Орфограма Букви е, и у префіксах 301. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Настали теплі літні дні. Сонце добре пригріває. Кожний літній місяць примітний чимось своїм особливим. Перший місяць літа назвали червнем за щедрість на червоні барви. Це місяць найдовших днів року. Дерева й кущі закінчують свій розвиток, їхні листки беруть у цей час найбільше сонячної енергії. Липень – середина літа. Його розпал. Це місяць квітів, ягід. Наливаються соком і барвами вишні, малина, суниці. У водоймах вода уже тепла. Мілина кишить безліччю сріблястих мальків. Іще стоять жаркі дні, але вночі частіше тягне холодом. Це прийшов останній місяць літа. Багато роботи наприкінці літа у трудівників полів: збирати врожай овочів, зернових, посіяти озимину (З журналу). Словник укр. примi=тний ро=зпал суни=ця водо=йма бе=зліч

рос. приметный разгар земляника водоем множество

Українська мова

165

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Назвіть літні місяці. Чому їх так назвали? – Поясніть правопис префіксів у словах пригріває, збирати. – Поясніть правопис слів безліччю, останній. Запишіть їх фонетичною транскрипцією. – Випишіть з тексту два слова, вжитих у переносному значенні. – Випишіть з тексту два слова, у яких відбувається чергування голосних звуків. – Поділіть слова пригріває, наливаються на склади, а потім для переносу. – Зробіть синтаксичний розбір речення: Наливаються соком і барвами вишні, малина, суниці.

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Назвіть правила правопису префіксів роз-, без-. 2. Перед якими звуками завжди пишеться префікс с-? 3. За яких умов пишеться префікс пре-? 4. Назвіть правила, за якими пишеться префікс при-. 5. Назвіть слова, у яких пишеться префікс прі-. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ Варіант 1 1. У якому рядку всі слова спільнокореневі? а) світлий, ясний, гарний, добрий б) садити, садок, сад, садівник в) нести, несу, несеш, несуть г) радісний, радісна, радісному, радісна 2. Яке слово має таку будову: префікс, корінь, суфікс, закінчення? а) переказ б) угору

СMYK

166

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

в) морський г) підсніжник 3. Яке слово утворено суфіксальним способом? а) прегарний б) читач в) лісовий г) передмова 4. У якому слові відбувається чергування голосного? а) голова б) ворона в) сорока г) мережа 5. У якому рядку в усіх словах відбувається чергування приголосних? а) мова, перець, казати б) праця, допомога, миша в) друг, птах, садити г) водити, парта, ручка 6. У якому рядку в усіх словах при творенні прикметників пишеться суфікс -зьк-? а) Запоріжжя, Волга, Чернівці б) Куяльник, Одеса, Буг в) Кавказ, Рига, Париж г) Хмільник, Донбас, Карпати 7. У якому рядку в усіх словах пишеться префікс с-? а) ..хилити, ..пекти, ..хвилювати б) ..питати, ..терти, ..сипати в) ..фотографувати, ..планувати, ..сунути г) ..платити, ..економити, ..хопити 8. У якому рядку в усіх словах пишеться префікс пре-? а) ..добрий, ..міський, ..хитрий б) ..дорогий, ..гнути, ..світлий

Українська мова

167

в) ..пишний, ..гарний, ..шкільний г) ..великий, ..спокійний, ..злий 9. Яке зі складних слів пишеться разом? а) високо/високо б) праце/люб в) часто/густо г) більш/менш 10. У якому рядку всі слова з пів- пишуться через дефіс? а) пів/Миколаєва, пів/Азії, пів/огірка б) пів/яблука, пів/Тирасполя, пів/Америки в) пів/Києва, пів/Рибниці, пів/Європи г) пів/Одеси, пів/області, пів/школи Варіант 2 1. У якому рядку всі слова спільнокореневі? а) широкий, широкого, широкому, широкі б) високий, вищий, найвищий, височенький в) птах, пташиний, птахом, птахи г) колосок, колос, колосковий, колоситися 2. У якому рядку всі слова не мають закінчення? а) навіки, восени, напам’ять б) врешті, сильні, урожаю в) утричі, ключі, вранці г) читання, парти, ввечері 3. Яке слово утворено префіксально-суфіксальним способом? а) переліт б) бригадир в) прикордонник г) снігопад 4. У якому слові відбувається чергування голосного? а) мідь б) сторона

СMYK

168

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

в) віддаль г) ремісник 5. У якому рядку в усіх словах відбувається чергування приголосних? а) любити, брати, берегти б) кликати, мороз, воля в) жито, могти, радити г) казати, робити, скакати 6. У якому рядку при творенні іменників за допомогою суфікса -ин(а) пишеться чч? а) турецький, козацький, вінницький б) гайдамацький, миргородський, панський в) львівський, галицький, уманський г) хмельницький, новгородський, черкаський 7. У якому рядку в усіх словах пишеться префікс з-? а) ..варити, ..планувати, ..найти б) ..робити, ..бити, ..ламати в) ..терти, ..горіти, ..міряти г) ..косити, ..темніти, ..дути 8. У якому рядку в усіх словах пишеться префікс при-? а) ..тягнути, ..милий, ..везти б) ..будувати, ..дивний, ..клеїти в) ..солити, ..дністровський, ..бити г) ..гнати, ..міський, ..спокійний 9. Яке зі складних слів пишеться через дефіс? а) сіно/кіс б) біло/сніжний в) семи/струнний г) гуси/лебеді 10. У якому рядку всі слова з пів- пишуться разом? а) пів/району, пів/класу, пів/світу б) пів/їжака, пів/міста, пів/Кам’янки в) пів/дерева, пів/яру, пів/Григоріополя г) пів/вишні, пів/життя, пів/Ялти

Українська мова

169

§ 46. РЗМ Читання мовчки тексту художнього стилю Лексична тема: Видатні українці. Катерина Білокур 302. Прочитайте текст. Вкажіть правильну відповідь у тестових завданнях. Українська художниця Катерина Білокур Сто років тому в селі Богданівка на київській землі народилася дівчина, про яку великий Пабло Пікассо скаже: «Це геніальна українська жінка. Якби у Франції була така, ми б примусили весь світ говорити про неї». Ми, на жаль, не знаємо, що спонукало до малювання дівчину із маленького села Богданівка, від якого, за її словами, до Яготина – як до Марсу. Малювати розпочала ще в дитинстві. Перший свій справжній олівець вона випросила у брата, який уже ходив до школи. І таємно, щоб не дай Бог не побачили батьки, розмальовувала його шкільний зошит. Але одного разу її захоплення малюванням все-таки помітили. Брату в школі дали завдання намалювати коня. «А чи вийде у мене», – задумалась Катруся. Вона взяла зошит брата і весь помалювала – її коні паслися, неслись галопом, були запряжені. Дівчина сміялась і плакала: «Господи, як гарно мені вдається!» Таку красу потрібно показати всім, вирішила Катря і, нажувавши хлібного м’якишу, розвісила по хаті свої картини. Батько, коли побачив, дуже сварився і строго-настрого заборонив брати зошит брата. І справа навіть не в тому, що зошити для селянина дорого коштували, а батьки стали помічати, якою предивною, на їхній погляд, стала дочка. «Накарав же нас Господь! За що нам, бідним, така кара небесна?» – жалілись вони сусідам. «Ти б, Катре, краще вишивала, – сварили вони її, – а то сидиш, чортів малюєш». За тяжкою домашньою роботою зовсім не лишалось часу в Катерини для улюбленої справи. Вона намагалась віднайти хоч декілька хвилин у вихідні та святкові дні, що у селян вважалось гріхом, бо потрібно було йти до церкви, відпочивати, а вона малювала, ховаючись від людей. «Чудакуватою дівчиною» називали Катрусю в Богданівці. Але одного разу в село приїхала сім’я вчителів. Вони-то і показали Катрі справжні пензлики і фарби. У них вона вперше побачила і великий альбом репродукцій картин із Третьяковської галереї. Учителі пока-

СMYK

170

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

зали їй Шевченкового «Кобзаря». «Ніби мені хтось дання дав, ніби опоїв мене, так запав він мені в душу», – писала художниця. Після того як познайомилася з «Кобзарем», Катерина Василівна назвала Тараса Шевченка своїм «батьком» і остаточно вирішила стати художником. Але вчителі незабаром поїхали з села, і Катерина знову ж таки залишилась сам на сам з людською ворожістю. Почула якось Катерина, що в Миргороді є технікум, де «вчать на художників», зібрала свої малюнки і поїхала туди. Але на перше ж питання приймальної комісії: «У вас є освіта?» – Катрі нічого було відповісти. Тільки у тридцять років у Катерини Василівни з’явилась можливість малювати справжніми художніми фарбами, і до цього часу відносяться її ранні роботи. «Малювала Катря Білокур», – підписувала вона свої ранні замальовки. Але, боячись батьківського гніву, нікому їх не показувала, нікого не пускала в кімнату, де малювала (З газети).

Катерина Білокур. Колгоспне поле

Українська мова

171

1. Хто з видатних людей сказав про Катерину Білокур: «Це геніальна українська жінка. Якби у Франції була така, ми б примусили весь світ говорити про неї»? а) Марк Шагал; б) Леся Українка; в) Олександр Довженко; г) Пабло Пікассо. 2. У якому селі народилася Катерина Білокур? а) Северинівка; б) Богданівка; в) Олександрівка; г) Мартинівка. 3. Де взяла свій перший олівець дівчинка? а) випросила у брата; б) купила в магазині; в) подарував батько; г) знайшла на дорозі. 4. Кого намалювала Катерина, коли вперше помітили її захоплення до малювання? а) коня; б) корову; в) собаку; г) кота. 5. Чому Катерина ховалася від людей, коли малювала? а) бо соромилася показувати свої картини; б) бо вважала, що їй потрібно вишивати; в) бо їй забороняли малювати; г) бо з неї сміялися. 6. Як називали Катрусю у селі? а) талановитою дівчиною; б) чуйною людиною; в) чудакуватою дівчиною; г) гарною дівчиною.

СMYK

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

172

7. Хто вперше показав Катрусі справжні пензлики і фарби? а) батьки; б) сусіди; в) брат; г) вчителі. 8. Як назвала Тараса Шевченка Катерина Василівна після того, як познайомилася з «Кобзарем»? а) видатним поетом; б) своїм «батьком»; в) улюбленим письменником; г) талановитим українцем. 9. У скільки років у Катерини Білокур з’явилася можливість малювати справжніми художніми фарбами? а) у 30; б) у 29; в) у 31; г) у 20. 10. До якого стилю мовлення належить поданий текст? а) художнього; б) публіцистичного; в) наукового; г) розмовного.

§ 47. РЗМ Переказ тексту художнього стилю Лексична тема: Звичаї козаків-запорожців 303. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Про звичаї й побут козаків-запорожців пишуть очевидці, що були на Січі, таке. Хто хотів стати козаком, мав наперед служити три роки в старого козака за джуру (слугу й помічника). Джура робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні йому клунки. Як тільки

Українська мова

173

вивчився від того козака орудувати зброєю і набрав вправності в битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли… Коли козак був жонатий, то жінка й діти жили десь на селі або на хуторах, по так званих «зимовиках». Там жив і козак, коли не було війни. А коли кошовий отаман оголошував воєнний похід, приміром на турка, то козацькі гінці роз’їздилися по тих хуторах-зимовиках, що звичайно були добре обгороджені й заперті міцними воротами, і закликали козаків-хуторян на Січ, на війну. Вони під’їздили до воріт і кликали: – Пугу! Пугу! Так кликали кілька разів, аж доки козак не вийшов з хати й не поспитався: – А хто там? – Козак з Лугу! – відповідали посланці. Тоді козак відчиняв ворота, бо знав, що то свої, запрошував їх у хату, гостив щиро, а потім збирався, прощався зі своєю родиною й виїздив разом з посланцями на Січ (З підручника). Примітки Великий Луг (або Луг) – улюблена козаками місцевість, яка тягнулася низинним лівим берегом Дніпра від Хортиці до сучасного Нікополя; зимовик (або зимівник) – зимове житло запорожця за межами Січі. Словник укр. зви=чай по=бут очеви=дці ору=дувати збро=єю впра=вність примi=ром

рос. обычай быт очевидцы обращаться с оружием ловкость, сноровка например

– Визначте тему та основну думку тексту. – До якого стилю та типу мовлення належить поданий текст? Доведіть свою думку. – Користуючись тлумачним словником, з’ясуйте значення слів і словосполучень: Січ, кошовий отаман, козак. – Назвіть, яку зброю діставав справжній козак.

СMYK

174

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

– Слово запорожці утворене від слова поріг (ті, що жили за порогами). А від яких слів утворені слова воєнний, хуторянин, зимовик? – Вставте замість крапок пропущені букви: ж..натий, козац..кі, щ..ро. – Яку роботу виконував джура? – Де жив жонатий козак, коли не було війни? – Як закликали козаків-хуторян на війну? – Як гостив посланців козак-хуторянин? – Перекажіть текст за самостійно складеним планом.

§ 48. Повторення вивченого за рік Лексична тема: Цінності українців 304. Випишіть поширені речення. Зробіть їх синтаксичний розбір. 1) Шумів травою степ шовковий. Сміявся день. Пісні лились... (О. Олесь). 2) Сонечко сховалося за густими вербами. Не видно його, тільки косе проміння золотить воду на ставку. Тиша (За О. Копиським). 305. Перепишіть речення. Розставте розділові знаки. Зробіть синтаксичний розбір першого речення. 1) В теплий край тоді далеко полетять усі пташки журавлі качки лелеки і маленькі ластівки (Н. Забіла). 2) Рвала ти гірке та сиве зілля ковилу кермек полин-траву (М. Доленко). 3) Все змішалось в душі і чекання в бою і розлука і радість і надія і тривога вогненна тривога (С. Тельнюк). 4) Овечий сир до молока кавалок хліба прездоровий вода з холодного струмка це все що треба чабанові (Д. Фальківський). 5) А вечір приходить і все втихомирює і нелад і лад навіть безлад усе (І. Драч). 306. Поясніть розділові знаки у реченнях із прямою мовою. 1. «Ніколи не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні», – казала мати синові. «Добре, матінко», – весело відповів хлопчик і побіг до сусідньої кімнати. «Що ти збираєшся робити?» – запитує мати. «Хочу з’їсти завтрашню порцію цукерок», – відпові-

Українська мова

175

дає малий. 2. «Діду, – питає онук, – а ви були колись малим?» «Був, дитино, був», – відповідає дід. «То ви були, мабуть, дуже смішні зі своєю лисиною та бородою», – робить висновок онук. 3. Хлопчик каже приятелеві: «Приходь до нас! Мені подарували собаку і я хочу перевірити, кусається він чи ні» (З «Книги веселої мудрості»). 307. Складіть і запишіть діалог на тему: «Як я планую провести літні канікули». Поясніть вживання розділових знаків. 308. З’ясуйте за допомогою антонімів значення слів, що звучать однаково. Складіть з ними речення. Добрий – злий, добрий – поганий; гарячий – холодний, гарячий – спокійний; м’який – твердий, м’який – суворий; близький – далекий, близький – чужий; старий – новий, старий – молодий. 309. Прочитайте. Випишіть в один стовпчик групи слівсинонімів, а в другий – спільнокореневі слова. Захисник, оборонець, поборник; захисник, захист, захищати; плакати, плач, плакучий; плакати, ридати, голосити; дорога, шлях, путь; дорога, подорожній, доріженька; праця, труд, робота; праця, працювати, працьовитий; тихий, стихнути, тиша; тихий, спокійний, неголосний; ввічливий, ввічливість, ввічливо; ввічливий, привітний, приязний; сонячний, ясний, світлий; сонце, сонячний. 310. Орієнтуючись на виділені слова, поділіть подані словосполучення на чотири групи: багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми. Гострий ніж, гострий дзьоб; могутній тур, тур олімпіади; хоробрий воїн, сміливий воїн; вулканічна лава, дерев’яна лава; гострий кут, тупий кут; відкрити збори, відкрити книгу; величезний дуб, гігантський дуб; відкрити книгу, закрити книгу; ручка дверей, ручка дитини; важка робота, важкий труд; важка робота, легка робота, стояти коло хати, намалювати коло; свіжий хліб, черствий хліб; зустріти ввічливо, зустріти привітно; скласти книгу, скласти пісню. 311. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Кізка, прадід, голубка, одягаєшся, розжувати, наберешся, розшукувати, зозулястий, їжак, сміється.

СMYK

176

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

312. Поставте, де треба, апостроф. Мор..як, моркв..яний, бур..як, р..ясно, подвір..я, пам..ятник, духм..яний, роз..їзд, мавп..ячий, черв..як, об..їзд, дит..ясла, двох..ярусний, возз..єднати, кур..єр, солов..їний, Лук..яненко, торф..яний, розп..яття. 313. Поставте, де треба, м’який знак. Поясніть правопис. Горобец.., ранец.., ліхтар.., кіл..це, бад..орий, слиз..кий, с..огодні, українс..кий, вуз..кий, рибал..ці, гарнесен..кий, ковал..с..кий, збудет..ся, кобзар.., тон..ший, міл..йон, Натал..ці, дон..ці, дяд..ко, ін…ший, с..вято. 314. Вставте, де треба, одну чи дві букви. Навча(н,нн)я, ста(т,тт)я, зі(л,лл)я, ті(н,нн)ю, радіс(т,тт)ю, о(б,бб)ити, (л,лл)яний, ві(д,дд)ати, ва(н,нн)а, то(н,нн)а, гордіс(т,тт)ю, чес(т,тт)ю, розрі(с,сс)я. 315. Перекладіть українською мовою. Зробіть фонетичний розбір виділених слів. Товарищеский, казахский, узбекский, крепостной, воинство, устный, костлявый, счастливый, сердце, аллея, тонна, отдать, картинный, беззубый, осеннее. 316. Вставте и чи і в словах іншомовного походження. Д..ректор, ф..з..ка, х..м..я, кор..дор, ц..стерна, Р..га, Аркт..ка, ун..верс..тет, Р..м, Амер..ка, г..г..єна, Єг..пет, тр..умф. 317. Вставте пропущені букви. Поясніть правопис префіксів. Ро..казати, ро..питати, бе..печний, бе..хмарний, ро..писка, ..дати, ..фотографувати, ..хвалити, ..хотіти, ..хопити, пр..добрий, пр..клеїти, пр..гарний, пр..сісти, пр..їхати, пр..звище, пр..рва, пр..тримати. 318. Перекладіть українською мовою словосполучення. Виділіть префікси в дієсловах. Сорвать цветок, сшить платье, счищать пятно, собирать коллекцию, съесть обед, снять полотенце, ссыпать зерно, открыть книгу, списывать с доски, сверять время, разжечь костер.

Українська мова



177

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ



Як дбаєш, так і маєш. Добре треба шукати, а зло саме прийде. Чесному всюди честь, хоч і під лавкою. Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться. Згода дім будує, а незгода руйнує. 319. Перепишіть слова, знімаючи риску. Пів/України, пів/Європи, пів/ящика, пів/лимона, пів/яблука, пів/аркуша, пів/класу, пів/єнота, пів/їжака, пів/Львова, пів/Харкова, пів/школи, пів/міста, пів/Ялти. 320. Перепишіть текст, вставляючи пропущені орфограми та пунктограми. Виконайте подані після тексту завдання. У народі правду говорят(ь?): не потрібен і клад коли в сім(’?)ї лад. Кожен із нас бе(с,з?) хорошої родини не/уявляє повно/ці(н,нн?)ого змістов(н,нн?)ого жи(т,тт?)я. Сім(’?)я це твоя наймен(ь?)ша і найдоро(жч,щ?)а бат(ь?)ківщина бе(с,з?) якої неможливо по-справжн(ь?)ому бути щас(т?)ливим. Жи(т,тт?)я прожити не поле перейти. Добре нам жити під бат(ь?)ківс(ь?)ким крилом: мама з татом допом(о,а?)гают(ь?) і порадою і пі(д,т?)тримкою. Минают(ь?) роки ми пок(и,е?)даємо рідну домівку, вирушаючи в самостійне жи(т,тт?)я. Але нас завжди ч(е,и?)кают(ь?) дорогі нам люди – бат(ь?)ки. І треба завжди пам(’?)ятати: мама й тато заслуговуют(ь?) на твою щиру любов(ь?) і повагу. Шануй бат(ь?)ка й нен(ь?)ку буде тобі скрізь гладен(ь?)ко (З підручника). Словник

укр. змісто=вний по-спра=вжньому пора=да підтри=мка мина=ти вируша=ючи заслуго=вувати щи=рий

рос. содержательный по-настоящему сонет поддержка проходить, миновать отправляясь заслуживать искренний

СMYK

178

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ

– Визначте тему та основну думку тексту. – Доберіть заголовок. – Доберіть синоніми до слів сім’я, батьківщина. – Доберіть антоніми до слів життя, пам’ятати, любов. – Поясніть значення прислів’їв та приказок з рубрики «Народ скаже, як зав’яже». – Зробіть фонетичний розбір слова уявляє. – Вкажіть слова з першого речення, які не можна перенести з рядка в рядок. – Зробіть розбір слів за будовою: найменша, батьківщина. – Зробіть словотвірний розбір слів гладенько, підтримка. – Вкажіть спонукальне речення. – Випишіть з тексту два словосполучення. Зробіть їх синтаксичний розбір. – У яких реченнях ставиться тире між підметом і присудком?

РОЗДІЛ ІI

ЛIТЕРАТУРА

180

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

 НАЗВАНИЙ БАТЬКО (Українська народна казка) Зосталося три брати сиротами – ні батька, ні неньки. І дома нема нічого – ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла. – Куди це ви, дітки, йдете? А вони кажуть: – Найматися. – Хіба у вас свого хазяйства нема? – Нема, – кажуть. – Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б. Тоді дід і каже: – Добре! Коли так, то будьте ви мені сини, а я вам батько. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись. Згодилися вони та й пішли з тим дідом. Ідуть темними лісами, широкими полями. Ідуть та й ідуть, коли бачать, аж стоїть така хатка чепурна, біленька у вишневому садку, квітками обсаджена. Вибігає з хатки дівчина, така гарна, як та квіточка. Глянув на неї старший брат та й каже: – Коли б мені цю дівчину посватати, та ще щоб були в мене воли та корови! А дід-батько й каже: – Добре, ходім сватати! Буде тобі дівчина, будуть у тебе воли й корови. Живи щасливо, та тільки за правду не забувай! Ото вони й пішли сватати ту дівчину. Висватали її, відгуляли весілля. Вже старший брат хазяїном став і в тій хаті жити зостався. Ідуть вони далі – вже втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина гарна щось робить коло хати – така працьовита. То підстарший брат тільки глянув та й каже: – Коли б мені ту дівчину за себе взяти та ще щоб млин, і ставочок мені, то я б у млині сидів та й хліб мав би, поки мого й віку.

ЛIТЕРАТУРа

181

А дід-батько й каже: – Добре, синку, так і буде! Зараз вони пішли в ту хату, посватали дівчину, уже підстарший брат до тієї дівчини в прийми пристає. Відгуляли весілля. Тоді й каже дід-батько: – Ну, синку, тепер живи щасливо, та гляди, за правду не забувай! Та й пішли собі вже вдвох: дід-батько та найменший син. Ідуть, коли бачать – хатка вбога стоїть, і дівчина виходить з хати, гарна дуже, як зірочка ясна, а вбога така, що лата на латі. То найменший брат і каже: – Коли б мені з цією дівчиною одружитись, то робили б ми, і хліб у нас був би, не забували б ми і про вбогих людей: і самі їли, і людей наділяли б. То дід-батько й каже: – Добре, синку, – так і буде. Гляди ж тільки правди не забувай! Оженив і цього сина та й пішов собі по світах.

182

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червінці складає та тільки про те й думає, як би йому тих червінців найбільше постягати. А щоб убогому чоловікові запомогти, то того й не нагадуй – дуже скупий був. Підстарший брат теж забагатів. Стали за нього наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п’є та порядок дає. Найменший так собі живе: коли що дома є, то й з людьми поділиться. Ото пішов дід-батько по світах. А тоді вертається – подивитися, як то його сини живуть та чи з правдою не розминаються. Приходить до найстаршого старцем убогим. Той ходить по двору. Він кланяється, каже: – Якби ваша ласка подати мені милостині! А той каже: – Ге, не який старий! Схочеш, то заробиш, – я сам недавно на ноги зіп’явся. А в нього добра, що страх: будинки муровані, стоги, стодоли, товару повні обори, комори добра повні, гроші... А милостині не дав! Пішов той дід. Відійшов так, може, з версту, став, оглянувся назад на ту господу та на те добро – і все добро запалало. Пішов він тоді до підстаршого брата. Приходить, а в того і млинок, і ставок, і хазяйство гарне. І сам він у млині сидить. От дід уклонився низенько та й каже: – Дай, чоловіче добрий, хоч трохи борошна: я вбогий чоловік, не маю чого з’їсти. – Шкода, – каже, – я ще й собі не намолов. Багато вас тут таких валандається! Пішов дід. Відійшов трохи, оглянувся – так і охопило той млин полум’ям. Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька. Прийшов та такий уже зробився обшарпаний, обідраний. – Дайте, – каже, – хоч шматочок хліба! То той чоловік: – Ідіть, – каже, – дідусю, в хату, – там вас нагодують і з собою дадуть. Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, внесла штани, сорочку внесла, дала йому. Надів він. Так як надівав, вона глянула, аж у нього на грудях рана велика, така страшна!.. Посадили вони його за стіл, нагодували, напоїли. А тоді чоловік і питається:

ЛIТЕРАТУРа

183

– Скажіть мені, дідусю, з чого це у вас рана на грудях? – А це, – каже, – така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зостався жити. – Оце лихо! – каже жінка. – І нема на неї ніяких ліків? – Є, – каже дід, – та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може. Тоді чоловік і каже: – А чому ж не дати? Аби міг? Кажіть які. – Та такі, – каже дід, – як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату, та все його добро згорить, треба взяти того попелу та й затоптати мені рану, то тоді загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив? Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки: – А ти як, жінко, думаєш? – Та так, – каже жінка, – що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде. – Ну, коли так, – каже чоловік, – то винось дітей з хати!

184

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

Повиносили вони дітей, самі повиходили. Глянув чоловік на хату – жалко йому свого добра! А чоловіка ще жалкіше! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум’ям і взялася – де й ділася. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна. А дід стоїть та тільки всміхається. – Бачу, – каже, – сину, що з вас трьох тільки ти й не розминувся з правдою. Живи ж щасливо! Тут відразу пізнав чоловік свого названого батька. Кинувся до нього, аж його вже й нема, бо то не дід був, а Правда людська. 1. Назвіть головних героїв казки. 2. Хто з них викликав у вас повагу або захоплення, а хто – осуд, презирство? Чому? 3. Як ви розумієте вислів «Жити, з правдою не розминаючись»? 4. Чи всі брати дотримувалися у житті наказу батька? Доведіть свою думку. 5. Знайдіть у казці слова, сказані кожним із братів, коли вони вперше побачили дівчат, з якими потім одружилися. Як ці бажання характеризують їх? 6. Знайдіть у тексті ті місця, де говориться про братів. Розкажіть про кожного брата. Поясніть, чому старші брати повелися жорстоко з дідом-старцем, а найменший виявив до нього милосердя.

ЛIТЕРАТУРа

185

7. Як ви уявляєте діда-батька та братів (їх зовнішність, характер)? Опишіть їх. 8. Назвіть тему та основну думку казки. 9. Поясніть, що в казці реальне, а що фантастичне. Випишіть із тексту казки речення фантастичного змісту. 10. Які події в казці повторюються? Скільки разів? 11. Чому іменник Правда наприкінці казки написаний з великої букви? Теорія літератури Люди, зображені в художніх творах, називаються дійовими особами (персонажами, героями). У казці «Названий батько» дійовими особами виступають дідбатько, три брати, їхні дружини. У казках та байках дійовими особами можуть бути не лише люди, а й тварини, рослини, предмети. Так, лисиця, журавель, вовк, колобок – герої казок, з якими ви знайомилися в початкових класах. МУДРА ДІВЧИНА (Українська народна казка) Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже: – Потроху відробиш мені за неї. Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові: – Віддай мені корову назад! Той каже: – Брате! Я ж тобі за неї відробив! – Що ти там відробив, – як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай! Бідному стало жалко своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздуматися, хто з них правий, а хто – ні, то він і каже їм: – Хто відгадає мою загадку, того й корова буде. – Кажіть, пане!

186

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

– Слухайте: що в світі є ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете. Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі: – От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші! Ге, моя корова буде! Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається: – Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав? – Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є. – А яка ж загадка, тату? – Маруся питає. – Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе? – Е, тату, – ситніш над усе – земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути. – Чи ба, – каже батько, – адже й справді так! Так же я й панові казатиму. Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає: – Ану, відгадали? – Відгадали, пане, – кажуть обидва. От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішитись, та й каже: – Ситніш, пане, над усе – ваші кабани, а прудкіш над усе – ваші хорти, а миліш над усе – гроші! – Е, брешеш, брешеш! – каже пан. Тоді до вбогого: – Ану, ти! – Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває. – Правда, правда! – каже пан. – Ну, а прудкіш що? – Прудкіш, пане, над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш. – Так! Ну, а миліш? – питає він. – А миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути. – Так усе! – говорить пан. – Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав? – Та що ж, пане, – каже вбогий, – є в мене дочка Маруся, – так це вона мене так навчила. Пан аж розсердився: – Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених

ЛIТЕРАТУРа

187

яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо. Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його: – Чого ви, тату, плачете? – Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання. Дочка взяла горщечок каші та й каже: – Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, – нехай він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись з цих яєць. Приносить чоловік до пана цю кашу, віддає та й каже: – Так і так дочка казала. Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже: – Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче сто локіт полотна. А не зробить, то буде лихо. Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка та й каже: – Чого ви, тату, плачете? – Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала сто локіт полотна. Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже: – Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь1, гребінку й днище2, щоб було на чому прясти цей льон. Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити...» Потім думав, думав та й каже: Гребінка – дерев’яний гребінець для розчісування льону, коноплі, вовни. Днище – дошка, на одному кінці якої закріпляється гребінь з кужелем (вичесаним льоном, коноплею чи вовною); на другому кінці днища сідає прядівниця. 1 2

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

188

– Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо. Іде знов батько плачучи додому. Прийшов та й каже дочці: – Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так. – І розказав їй усе. Маруся каже: – Не журіться, тату, – все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця. Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає – одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан, як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам: «Прицькуйте її собаками!» Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже: – Ось вам, пане, гостинець. – Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він – пурх та й вилетів у відчинене вікно! А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук3 та й питає: «Чого вам, люди добрі?» 3

Рундук – тут: ґанок.

ЛIТЕРАТУРа

189

Один каже: – Та ось чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша. А другий чоловік каже: – Ні, брехня, – моя! Розсудіть нас, пане! От пан думав, думав та й каже: – Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить – та й привела. От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому й бігти – взяло та й побігло геть. А Маруся каже: – Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть – котра побіжить до лошати, то та й привела. Зараз так і зробили. Пустили їх – так одна й побігла до лошати, а друга стоїть. Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробиш, і відпустив її. 1. Назвіть дійових осіб казки. Хто з них вам найбільше сподобався і чому? 2. У яку історичну епоху відбуваються події в казці? 3. У зв’язку з чим виникла суперечка між братами? 4. Чому панові було байдуже до непорозумінь позивачів? Яким чином він запропонував розв’язати суперечку між братами? 5. Про що була перша загадка? Яку відповідь підготувала Маруся багачу? 6. Чому для багатого брата загадка пана – дурниця, а для бідного – журба? 7. У чому полягала суть другого завдання? Чи можна було його виконати? Якою була Марусина відповідь? 8. Розкажіть про третє завдання і як воно було виконане. У чому виявилася любов і повага Марусі до батька? 9. Чому багатій вимушений був відпустити дівчину додому? 10. У чому виявилася мудрість дівчини? 11. Визначте тему та основну думку казки. 12. Назвіть ознаки жанру казки у творі (особливості побудови, наявність трикратних подій і т.д.). 13. Дайте характеристику головним героям твору. Заповніть таблицю:

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

190 Батько

Маруся

Пан

бідний

рішуча

хитрий

працьовитий і т.д.

мудра і т.д.

підступний і т.д.

14. Складіть план казки. Перекажіть її за самостійно складеним планом. Теорія літератури Народне оповідання про незвичайні, часом фантастичні події називається казкою. За своїм змістом казки поділяються на такі види: 1) казки про тварин (дійовими особами таких казок виступають тварини: «Коза-дереза», «Лисичка та Журавель» та ін.); 2) фантастичні казки (незвичайними є казкові герої, фантастичні події, чудодійні предмети: «Названий батько», «Кирило Кожум’яка» та ін.); 3) побутові казки (у побутових казках діють звичайні люди, описуються різні події, предмети, явища, які бувають у самому житті: «Мудра дівчина» та ін). Казка має своєрідну побудову і складається з зачину, основної частини та кінцівки. Усі казки мають традиційний зачин: «Був собі...», «Були собі дід та баба...», «Жили собі...», «Не за горами високими, не за морями глибокими…». В основній частині розповідається про події та дійових осіб. У ній часто зустрічаються трикратні повторення події або вчинку персонажа. Так, у казці «Мудра дівчина» тричі потрібно виконати завдання, у казці «Названий батько» три весілля, дід-батько тричі звертається до своїх синів за допомогою. Багато казок закінчуються характерними висловами: «От вам казочка, а мені бубликів в’язочка...», «Стали жити-поживати і добра наживати...», «От вони живуть і хліб жують...». Такі вислови називаються кінцівками. – На які види поділяються народні казки? – Яку побудову має казка?

ЛIТЕРАТУРа

191

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

 Теорія літератури Прислів’я – короткий образний вислів, у якому узагальнено життєвий досвід і мудрість народу. Близька до прислів’я приказка. Відмінність між ними полягає у тому, що прислів’я є повним, завершеним судженням, а приказка – неповним. За двома зайцями поженешся, жодного не впіймаєш – прислів’я; Не гонися за двома зайцями – приказка. Дерево міцне корінням, людина – родом і народом. За рідний край життя віддай. Батьківщина – всім матерям мати. Учися в народу, бо не перейдеш і броду. Навіть пташка має рідну землю. Вік живи – вік учись. Учися сам, щоб інших навчити. Голова без розуму – як ліхтар без свічки. Наука і труд добрі плоди дають. Вчитися ніколи не пізно. Щира праця мозолева. Зароблена копійка краща за крадений карбованець. Як дбаєш, так і маєш. Хочеш їсти калачі – не сиди на печі. Без охоти нема роботи. До завірюхи треба кожуха. У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає. Зима без снігу – літо без хліба. Багато снігу – багато хліба. Весна ледачого не любить. Де багато пташок, там нема комашок. Ластівка день починає, а соловей кінчає. Бджоли раді цвіту, люди – літу. Як сіно косять, то дощів не просять. Прийде літо – все розмаїто, прийде зима – нічого нема.

192

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

Друзі пізнаються в біді. У друга вода солодша від вражого меду. Дружба дружбою, а служба службою. Дружба – найбільший скарб. Дружба – як дзеркало: розіб'єш, не складеш. Від добра ніхто не тікає. Від добра добра не шукають. Все добре, що добре кінчається. Добре ім’я краще багатства. Добре треба шукати, а зло саме прийде. Без здоров’я ніщо чоловікові не миле. Було б здоров’я, а все інше наживем. Весела думка – половина здоров’я. Держи голову в холоді, а живіт в голоді – будеш здоров. Здоровий хворого не розуміє. Хату руки держать. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки – хата. В доброго хазяїна й соломинка не пропаде. Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає. Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду. Лихий чоловік – як хвороба: усе запакостить. Руки білі, а сумління чорне. В ноги кланяється, а за п’яти кусає. Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає. Такий добрий, що в ложці води втопив би. Живуть між собою, як голубів пара. Нема вірнішого приятеля, як добра жінка. Три друга: батько, мати та вірна жінка. Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий. Куди голка – туди й нитка, куди чоловік – туди й жінка. – Про що йдеться у кожній групі прислів’їв та приказок? Поясніть їх зміст.

ЛIТЕРАТУРа

193

– Вкажіть, які з наведених висловлювань є прислів’ями, а які – приказками. Свою думку обґрунтуйте. – Доберіть прислів’я та приказки з російської та молдавської народної творчості, які відповідають поданій тематиці. – Вивчіть десять прислів’їв та приказок напам’ять.

ЗАГАДКИ

 Теорія літератури Загадка – один із провідних жанрів усної народної творчості, метафоричне описання предмета чи явища, яке необхідно розгадати. Основна особливість загадок полягає в тому, що предмет зображення називається не прямо, а приховано. Наприклад, у загадці «Посеред двора стоїть копа, спереду вила, ззаду мітла» корову названо копою, її роги – вилами, а хвіст – мітлою. Загадки з’являються і в наш час, відбиваючи нові явища життя. Вони розвивають кмітливість, спостережливість, образне мислення. 1. Воно належить мені, але інші його вживають частіше за мене. (Ім’я) 2. Ношу їх багато років, а ліку їм не знаю. (Волосся) 3. Стоїть погрібець, а в ньому два ряди яєць. (Зуби) 4. Було собі два брати І обидва Кіндрати, Через доріжку живуть, А один одного не бачать. (Очі) 5. У двох матерів по п’ятеро синів, у кожного своє ім’я. (Пальці) 6. Основа соснова, поле скляне. (Вікно) 7. Стоїть при дорозі, Усім заважає: Хто йде, той штовхне, А з дороги ніхто не прийме. (Двері)

194

УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ

8. Маленьке, худеньке, А до хати нікого не допустить. (Замок) 9. І не кінь, і не пес, Їсть дрова, а не овес. (Піч) 10. У кожного в домі така дивина: Братів аж чотири, а шапка одна. (Стіл) 11. Перша сестра – від квітів рябіє, друга сестра – палить, як вогнище, третя сестра від дощів мокра, а четверта сестра сувора – жах! (Пори року: весна, літо, осінь, зима) 12. Теплий довгий-довгий день, Повна миска черешень, Достигає жовтий колос, Демонструє коник голос, І суничка дозріває. Тож коли це все буває? (Улітку) 13. Прийшла до нас бабуся У білому кожусі, Поля причепурила, Пухнастим снігом вкрила. Вгадайте, хто вона, Бабуся чепурна? (Зима) 14. Тане сніжок, Квітне лужок, День прибуває. Коли це буває? (Навесні) 15. У садку, у гаях блукає, Жовті шати одягає. Золотисту стелить постіль, Жде сестрицю білу в гості. (Осінь) 16. Всі його люблять, всі його чекають, А кожен, хто подивиться, той одразу скривиться. (Сонце) 17. Що то за очі: одне світить вдень, а друге вночі? (Сонце і місяць)

ЛIТЕРАТУРа 18. Один пастух багато овець пасе. (Місяць і зорі) 19. Без рук, без олівця малює без кінця. (Мороз) 20. Коли нема – чекають, коли прийду – тікають. (Дощ) 21. Без рук, без ніг, а вікна й двері відчиняє. (Вітер) 22. Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник) 23. Літом одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево) 24. У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду. (Калина) 25. Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має. (Дуб і жолуді) 26. На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався, і я на землю впав. (Каштан) 27. Має гребінь – не може ним чесатися. (Півень) 28. Хвостик, як ниточка, само, як калиточка, а очі, як насінинки. (Миша) 29. Летів птах через дах, Сів на воротях, В червоних чоботях. (Лелека) 30. Котиться клубочок Зовсім без ниточок. Замість ниточок – Триста голочок. (їжак) 31. Коло бабусі сидить дід у кожусі, Проти печі гріється, Без водички миється. (Кіт)

195

ЛIТЕРАТУРНI КАЗКИ

196

– Прочитайте та відгадайте загадки. – Про що йдеться в кожній групі загадок? – Наведіть приклади загадок з російського та молдавського фольклору.

ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ

 Іван Франко ФАРБОВАНИЙ ЛИС Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки разів гонили його стрільці, цькували його хортами, ставили на нього капкани або підкидали йому отруєного м’яса, нічим не могли його доконати. Лис Микита сміявся собі з них, обминав усякі небезпеки ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибереться на лови – чи то до курника, чи до комори, то не було сміливішого, вигадливішого та спритнішого злодія. Дійшло до того, що він у білий день вибирався на полювання й ніколи не вертавсь з порожніми руками. Незвичайне щастя і його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього. – Що ви собі думаєте! – похвалявся він перед своїми товаришами. – Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з базару курку вкраду. – Ет, не говори дурниць, – умовляли його товариші. – Що, дурниць? Ану, побачите! – гарячкував Лис. – Побачимо або й не побачимо. Там собаки зграями по вулицях бігають. То вже хіба ти обернешся в блоху, щоб тебе не побачили й не роздерли. – От побачите, і в блоху не перевернуся, і не розірвуть мене, – вів своє Лис і задумав завтра побігти до міста і з базару вхопити курку. Але цим разом бідний Микита таки помилився. Поміж коноплями та кукурудзою він безпечно заліз аж до передмістя; городами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дійшов аж на середину міста. Але тут біда. Треба було хоч на мить вискочити на вулицю, збігати на базар і вернутися назад. Але на вулиці й на базарі крик, шум, гамір, вози скриплять, колеса гуркотять, коні гримлять копита-

ЛIТЕРАТУРа

197

ми, свині кувічуть – одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чув. Але що робити? Наважився, то треба кінчати, що почав. Посидівши годин зо дві в бур’яні під плотом, він звик до того гамору. Позбувшися першого страху та роздивившись потроху, куди й як найкраще бігти, Лис Микита набрався відваги, розбігся й одним духом скочив через пліт на вулицю. Вулицею йшло та їхало людей багато. Стояла курява. Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла. А Микита тому й рад. Знітився, скулився та ровом як чкурне просто на базар, де довгим рядом сиділи жінки, держачи в решетах та в кошиках на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, курей, качок і інші такі гарні речі. Але не встиг він добігти до базару, коли йому назустріч біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, а там бачить третього. Псів уже наш Микита не одурить. Зараз пронюхали, хто він, загарчали та як кинуться до нього! Наш Микита закрутився, мов муха в окропі: що тут робити? Куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі одчинені ворота, а з воріт на подвір’я. Зіщулився тут і роздивляється, куди б його сховатися. А сам наслухає, чи не біжать Пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвір’ї в кутку стоїть якась діжа. От він, недовго думаючи, скік у діжу та й сховався. Щастя мав, бо ледве він щез у діжці, коли прибігли цілою купою Пси, гавкаючи, гарчачи, нюхаючи. – Тут він був! Тут він був! Шукайте його! – кричали передні. Ціла юрба кинулася по невеликому подвір’ю, по всіх закутках гребуть, нюхають, дряпають – Лиса й сліду нема. Кілька разів підходили й до діжі. Але негарний запах, який ішов від неї, відганяв їх. Врешті, не знайшовши нічого, вони побігли далі. Лис Микита був урятований. Урятований, але як! У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густої, на олії розведеної фарби. Бачите, в тім домі жив маляр, що фарбував будинки, паркани та садові лави. Завтра він мав фарбувати якийсь великий паркан і відразу pозвів собі півдіжі фарби та й поставив її в кутку на подвір’ї, щоб мати на завтра готову. Вскочивши в цей розчин, Лис Микита в першу хвилину пірнув у нього з головою і мало не задушився, але потім, діставши задніми ногами дна бочки, став собі так, що все його тіло було затоплено в фарбі, а тільки морда, така ж синя, трішечки стирчала з неї. Отак він виждав, поки минула страшна небезпека. Серце в бідолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії душив його, але

198

ЛIТЕРАТУРНI КАЗКИ

що було робити! Добре, що живий! Та й то ще хто знає, що буде? Що, як надійде господар бочки і застане його тут? Майже вмираючи зі страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, добре знаючи, що коли тепер, у такім вигляді, з’явитися на вулиці, то вже не тільки Пси, а й люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смеркло, Лис Микита прожогом вискочив із свого незвичайного купелю, перебіг вулицю і, не помічений ніким, ускочив до садка. А звідси бур’янами, через перелази, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не стекла трохи та не висохла. Вже добре стемніло, коли Микита добіг до лісу, і то не з того боку, де була його хата, а з протилежного. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому ще треба було бігти зо дві милі, але на це в нього не стало вже сили. Тому, підкріпившися трохи кількома яйцями, які знайшов у гнізді перепелиці, він ускочив у першу-ліпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився в ньому з головою і заснув, справді як після купання. Чи пізно, чи рано прокинувся він на другий день, цього вже в книгах не записано. Вставши од сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокійно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях. «Саме добра пора на полювання», – подумав. Але в ту хвилину зиркнув на себе – лишенько! Аж скрикнув бідолаха. А це що таке? З переляку він кинувся тікати, але сам від себе не втечеш. Зупинився і знову придивляється: та невже це я? Невже це моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не впізнає, не впізнає, та й годі. Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього – не хвіст, а щось таке величезне, а важке, мов довбня, і також колюче. Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхується, пробує обтріпати – не може. Пробує обкачатися в траві – не може. Пробує дряпати із себе ту луску кігтями – болить, але не пускає. Пробує лизати – не йде. Побіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмити фарбу, – де тобі! Фарба олійна, вночі у теплі засохла добре, не пускає. Роби, що хочеш, брате Микито! Де не взявся Вовчик-братик. Ще вчора він був добрим знайомим нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та з таким здоровенним, мов із міді вилитим хвостом, він аж завив з переляку, а отямившися, почав утікати –

ЛIТЕРАТУРа

199

ледве хлипає. Натрапив у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя – всі його питають, що з ним, чого він так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепече: – Он там... Он там... Он там... Ой, та й страшно ж! Ой, та й люте ж! – Та що, що таке? – допитують його знайомі. – Не знаю... Не знаю... Ой, та й страшне ж! Що за диво! Зібралося навколо чимало звірів, заспокоюють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жменьки волосся між очей і пустила на вітер, щоб так і його переполох розвіявся. Але де тобі, все дарма! Бачачи, що з Вовком біда, звірі вирішили йти усі разом у той бік, де показував Вовк, і подивитися, що там таке страшне. Підійшли до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі та й кинулися врозтіч. Де ж пак! Такого звіра ні видано, ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом. А хто там знає, яка в нього сила, які в нього зуби, які кігті і яка його воля? Хоч і як тяжко турбувався Лис Микита своїм новим виглядом, а все-таки він добре бачив, яке враження справив його вигляд на Вовка та інших звірів. «Гей, – подумав собі хитрий Лис. – Та це не погано, що вони мене так бояться. На цьому можна добре виграти. Стійте, лишень, я вам покажу себе». І, піднявши вгору хвіст, гордо надувшись, він пішов у глиб лісу, де знав, що є місце, де сходяться всі лісові звірі. Тим часом поголоска про нового й страшного звіра розійшлася геть по всьому лісі. Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека подивитися на нового гостя, але ніхто не смів підступити ближче. А Лис Микита мов і не бачив цього, йде собі поважно, мов у глибо-

200

ЛIТЕРАТУРНI КАЗКИ

кій задумі, а прийшовши на середину звіриного майдану, сів на тім пеньку, де звичайно любив сидіти Ведмідь. Сів і жде. Не минуло й півгодини, як навколо майдану насходилося звірів і птахів видимоневидимо. Всім цікаво знати, що воно за проява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити. Стоять здалека, тремтять і тільки чекають хвилини, щоб дати драпака. Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво: – Любі мої, не бійтеся мене. Приступіть ближче, я хочу вам щось дуже важливе сказати. Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве переводячи дух, запитав: – А ти ж хто такий? – Підступіть ближче, я вам усе розповім, – лагідно й солодко говорив Лис. Звіpі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько – не наважилися. – Слухайте, любі мої, – говорив Лис Микита, – і радійте! Сьогодні рано Святий Миколай виліпив мене з небесної глини, придивіться, яка вона блакитна. І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Гостромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний за своє життя і своє добро. Йди на землю і будь царем звірів, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів». Почувши це, звірі аж у долоні сплеснули. – Ой, Господи! Так це ти маєш бути нашим царем? – Так, дітоньки, – поважно мовив Лис Микита. Нечувана радість запанувала в звіринім царстві. Зараз кинулися робити порядки. Орли та Яструби наловили курей, Вовки та Ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Він узяв часточку собі, а решту по

ЛIТЕРАТУРа

201

справедливості розділив між усіма голодними. Знов радість запанувала, почулися подяки. От цар! От добрий! От премудрий! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у Бога за дверима. Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним, тим більше, що тепер не треба було самому ходити на лови, засідати, мордувати. Все готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране приносили йому послужливі міністри. Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той кращий, а хто слабший, то ніколи не вигравав справи. Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голодний. Кого вбили мисливці, той загибав, а хто втік, той радів, що живе. А проте всі були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя, а надто такого несхожого на всіх інших звірів. І Лис Микита, зробившись царем, жив собі, не тужив. Тільки одного боявся: щоб фарба не злізла з його шерсті, щоби звірі не пізнали, хто він є справді. Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався і спав тільки на м’якій перині. І взагалі він пильнував, щоб нічим не показати перед своїми міністрами, що він є Лис, а не звір Гостромисл. Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли він став царювати. Звірі надумали врочисто святкувати той день і справити великий концерт. Зібрався хор з Лисів, Вовків, Ведмедів, написали чудову кантату, і ввечері після великих процесів, обідів і промов на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж вуха в’янули. Але як молоді лисички в народних вбраннях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг втриматися. Його серце було переповнене, його обережність заснула, й він, піднявши морду, задзявкотів і собі по-лисячому. Господи! Що сталося? Всі співаки відразу затихли. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та це ж Лис! Простісінький фарбований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований. Тьху! А ми собі думали, що він не знати хто такий! Ах ти, брехун! Ах ти, обманщик! І, не згадуючи вже ні про його добродійства, ні про його хвалену мудрість, а люті за те, що так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Микиту і розірвали його на шматочки.

ЛIТЕРАТУРНI КАЗКИ

202

– Яким зображений Лис Микита на початку твору? Визначте основні риси його вдачі. Власні міркування підтвердіть прикладами з твору. – Який випадок змінив життя Лиса? Перекажіть його. – Чим герой довів мешканцям лісу, що він – створіння святе? – Які риси характеру виявилися в Лиса під час його царювання? Думку доведіть, посилаючись на текст. – У казці говориться: «Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним…». Якою була його справедливість? Як жилося звірам за Лисового царювання? – Як необережність героя зашкодила йому? – Чи співчуваєте ви Лису? За що він отримав страшну кару від лісових тварин? – Кого й за що висміяв І. Франко в казці «Фарбований Лис»? Визначте головну думку твору. – Визначте, які риси характеру Лиса Микити є негативними, а які – позитивними. Запишіть їх. Свою думку обґрунтуйте. – Що реальне, а що фантастичне у казці? – Поясніть, якими рисами герої казки схожі на людей. – Складіть цитатний план твору. Перекажіть казку за складеним твором. – Знайдіть і випишіть з твору приказки. Поясніть їх значення. Теорія літератури Літературна казка – це художній твір про вигадані та фантастичні події, написаний конкретним автором. Наприклад: казки О. Пушкіна, «Горбоконик» П. Єршова, «Лис Микита» І. Франка та ін. Особливості літературної казки: – творець – конкретна особа, авторство особисте; – має писемну форму; – текст канонічний (не можуть бути внесені довільні зміни); – образ героя максимально індивідуалізований; – час і місце творення казки відомі або визначаються досить точно за ознаками, прикметами часу в тексті; – письменник – автор, творець, який відображає життя в художніх образах за допомогою своєї уяви, властивими лише йому засобами і на відповідному матеріалі.

ЛIТЕРАТУРа

203

ЛІТЕРАТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ

 Тарас Шевченко МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО (Скорочено) Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога... Уже покликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу... І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було. Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло, Недовго молилось... Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє І те помарніло. Поглянув я на ягнята – Не мої ягнята! Обернувся я на хати – Нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. А дівчина

204

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала, Та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала... Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... лани, гаї, сади!.. І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води.

– Визначте тему та основну думку поезії. – Перекажіть зміст вірша «Мені тринадцятий минало». – Поділіть вірш на частини. Який настрій хлопчика-пастуха виражений у кожній частині? Чому змінюється настрій хлопчика? – Чому плакав герой вірша «Мені тринадцятий минало»? – Назвіть відомі вам твори про кріпацтво, написані українськими та російськими письменниками. – Виразно прочитайте поезію. Теорія літератури Художні твори можуть бути прозові та віршовані. Вірш – це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови. Віршована мова – різновид художньої мови, що має такі особливості: підвищена емоційність, ритмічність, своєрідна інтонація, наявність рим, насиченість тропами та фігурами. Все це надає віршованій мові щирості, виразності та особливої сили впливу на читача. На відміну від віршованої мови, прозова мова немелодична, часто – неритмічна і не підпорядкована жодному віршованому розміру. Однією з особливостей віршованої мови є наявність рим. Співзвучні закінчення рядків у вірші називаються римою. Наприклад, у першому, третьому та п’ятому рядках вірша «Мені тринадцятий минало» стоять такі співзвучні слова: мина=ло – сія=ло – ста=ло.

ЛIТЕРАТУРа

205 СОН На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі Свою таки пшеницю жнуть, А діточки обід несуть. І усміхнулася небога, Проснулася – нема нічого... На сина глянула, взяла, Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла.

Лановий – панський наглядач над кріпаками на польових роботах. – За яких часів відбувається подія, зображена у вірші? Знайдіть рядки, які підтвердять вашу думку. – Визначте тему та основну думку поезії. – Опишіть умови праці, зображені в поезії. – Чому мати змушена була брати у поле своє немовля? – Про що мріяла мати, дивлячись на сина? – Перекажіть сон матері. Поясніть слова «вольний», «панський», «попестила», «на вольній», «уродливий», «небога». – Які почуття матері та як саме виразилися у вірші? – Доведіть, що твір «Сон» написаний віршованою мовою. Визначте рими поезії.

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

206

Михайло Коцюбинський ЯЛИНКА І Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м’яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім’ї. Василько м’яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидів на полу, схиливши голову. «Чого батько журяться? – думав він. – Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?» Рипнули двері. В хату увійшов якийсь чоловік. – Добридень вам, – удався він до Якима. – Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? Пани послали мене знайти дітям ялинку на святий вечір; я вже другий день шукаю і не можу знайти гарної... Яким помовчав.

ЛIТЕРАТУРа

207

– А що б ви дали? – спитав він перегодом. – Та вже не будемо торгуватись... Кажіть ціну... – Три карбованці дасте, – відповів Яким. – Тату, – обізвався Василько тремтячим голосом, – та ж то моя ялинка, ви її подарували мені ще тоді, як мене похвалив учитель. На блакитні очі в білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок. Батько глянув на сина. Василько замовк, прочитавши в тому погляді невимовний смуток. – Добре, я дам три карбованці, – обізвався чоловік, – але мусите приставити ялинку сьогодні, бо пани ще хотять прибрати її на вечір. – А як її приставити, коли я слабий, а хлопець малий ще, – сказав Яким. Чоловік глянув на Василька. – Не так-то вже й малий ваш хлопець... Та й недалечко їхати – годину... Завидна завезе, завидна й поверне... Яким подумав і махнув рукою. – Якось воно буде... містечко не за горами. Чоловік дав завдаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов. Яким трохи повеселішав: за три карбованці можна було викупити від шевця жінчині чоботи. Хвалити бога, Олена не ходитиме на свята в подраних чоботях. Він одягся, узяв сокиру й подався в садок. За батьком побіг і Василько. В садку лежав глибокий сніг. Якимові ноги, узуті в здорові чоботи, глибоко поринали в сніг і лишали за собою цілу низку ямок. Василько то стрибав у ті ямки, то розгортав ногами білий пухкий сніг. Чорні, голі дерева стояли в садку, настовбурчившись замерзлими гілочками, і, наче мертві, не ворушилися од вітру. Під деревами, на білому, як цукор, снігу, сіткою лягла тінь. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячила ялинка. Василько з батьком підійшли до ялинки. Їм обом жаль стало молодого деревця. Струнке, зелене, веселе, воно маяло гілочками, наче раділо гостям... Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці. Василькові здавалось, що вона от-от застогне. Аж ось деревце похилилося, хруснуло і, підтяте, впало на сніг... Василько мало не плакав з жалю. Він бачив, як батько взяв ялинку за стовбур, закинув на плечі і поніс. Вершечок з ялинки волікся за батьком

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

208

і лишав на снігу довгу, мов стежечка, смужку. Василько глянув на свіжий пеньок, і дві сльозини скотились йому по щічках. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилинку перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок. Незабаром з-під купи снігу не стало видко пенька. – Васильку, го-ов! а йди сюди! – гукнув з подвір’я батько. Василько побіг до батька. – Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку. Та хапайся, сину, бо вже ген-ген з полудня, а треба вернутись завидна... Коли б ще снігу не було, – казав Яким, удивляючись у край неба, – наче хмара насувається. Не гайся, Васильку, не гайся, бо нерано... На стареньких санях лежала вже ялинка. Василько почав лагодитись у дорогу. Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору. II Повівав холодний вітрець. З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари. Разно бігли мишасті коненята. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки. На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з місця. Вітер дужчав. Насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок. Василько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем, наближаючись до лісу, що чорною стіною стояв перед ними. До лісу якраз половина дороги. Ще півгодини треба було їхати лісом. Василько в’їхав у ліс. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер, ішов сніг... Мокрий сніг бив у лице Василькові, заліплював очі, налазив за комір... Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом. Василько загорнув руки в рукава, насунув на очі шапку й схилив голову, щоб хоч трохи захиститись од холодного вітру та снігу. Він і не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли праворуч. Враз – сани пішли в затоки і вдарились у горбик. Трісь! Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака в сніг. Коні стали. Василько підвівся, обтріпуючись з снігу, підбіг до саней. Старі, трухляві копили зламались, васаг лежав нарізно від санок. Василько обійшов навкруги саней, оглянув їх і мало не заплакав. Запобігти лихові не можна було. «Підожду, може, хто над’їде та дасть мені яку раду», – подумав він, поглядаючи на дорогу, яку раз у раз замітав сніг. Але в лісі було пусто. Тільки

ЛIТЕРАТУРа

209

вітер гучав межи деревами та сипав сніг, закриваючи білою сіткою далечінь... Василько ступнув кілька ступнів наперед і став, широко розкривши очі з переляку та несподіванки. Перед ним з’явивсь ярок, якого не повинно бути на його дорозі. Василько постеріг, що збився з дороги. Що тут робити? Хіба лишити сани з ялинкою в лісі, а самому вертатися з кіньми додому? Василько випріг коні, сів верхи і поїхав назад по дорозі. В лісі посутеніло. Настав вечір. Василько їхав лісом, коні глибоко поринали в сніг і ледве-ледве переступали з ноги на ногу. Василько незабаром помітив, що він їде не дорогою, а так, лісом, навмання. Він став. «Треба конче знайти дорогу, – подумав Василько. – Вернусь назад до саней і звідти поїду навпростець дорогою». Він повернув коні і поїхав назад. Довго їхав Василько проти вітру та снігу, а саней не було. «Я десь узяв дуже соб, а треба трохи цабе», – подумав він і повернув уліворуч. В лісі зовсім затемніло. На землі і в повітрі білів сніг та манячили цупкі, замерзлі стовбури дерев, закурених снігом. Василько їхав, а саней не було. Коні, брьохаючись по заметах та по кучугурах, потомились і стали. Василько заблудивсь. Йому було голодно й страшно. Він заплакав. Навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом, а Василькові згадалась тепла, ясна батькова хата. Весело горить в хаті каганець. На столі стоїть кутя. Батько та дві сестрички сидять за столом, мати подає вечерю. Всі такі веселi, гомонять, радіють святечку. Хлопці та дівчата приносять вечерю, поздоровляють з празником, питають про Василька... А може, не радість, не щастя гостює в хаті. Може, мати плачуть, що нема з ними Василька; може, батько журяться та сумнісумні сидять край столу і не їдять вечері. Ох, коли б хоч виїхати з сього мертвого лісу, побачити дорогу, хату... Василько торкнув коней; коні знялися з місця і нешвидко побрели по глибокому снігу... Але що се? Василько виразно побачив свою хату. Йому

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

210

видалось, що в маленьких вікнах блимнув вогонь. Василько зрадів і повернув до хати. То був кущ, обсипаний снігом, і здалека видавсь хатою. Василько й руки опустив. Що тут чинити? Він глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки. Василькові здалося, що то мерці, закутані білим покривалом, простягають до його свої руки. Йому стало страшно. Враз – щось зірвало Василькові шапку з голови, холодний сніг посипавсь йому на голову... То гіллячка зачепила шапку та збила її в сніг. Тільки Василько наважився злізти з коня по шапку, як десь далеко почулось: а-у-у-у! – і луною покотилося в лісі. А-у-у-у! – відгукнулося з другого боку і довго не вгавало. Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях. Думка про вовків промайнула у його в голові. Він в нестямці затяв коней і зник поміж деревами. Василько виїхав на узлісся. За лісом було поле. На полі, край лісу, стояв хрест. Василько побачив хрест і зрадів. «Адже я на дорозі... Се дорога до села, де живе мій дядько... недалеко до села...» Василько виїхав на дорогу... Але що се за вогники блимають під лісом?.. Що се чорне ворушиться на снігу?.. Враз коні жахнулись і сіпнули вбік. «Вовки», – подумав Василько. Він щосили затяв коні і вхопився за гриву... Переляканий, без шапки, запорошений снігом, мчався Василько по дорозі назустріч холодному вітрові. За ним навздогін бігли два вовки, вигинаючи сірі хребти... А хуртовина вила, крутила снігом та замітала їх сліди. III Вирядивши Василька, Яким легенько зітхнув; він продав ялинку за добрі гроші, а грошей було притьмом треба: треба було і чобіт жінці, треба було і на Новий рік дещо купити... Якимові трохи жаль стало Василька, що так любив тую ялинку. Та що вдієш, коли біда: ні в віщо вдягнутися, нічого й кусати... Олена поралась коло печі, хапаючись, щоб устигти на пору з вечерею. Ніхто не постеріг, що надворі ішов сніг. Аж дівчатка, бавлячися під вікном, радісно скрикнули: – Сніжок! Сніжок! Пустіть нас, мамо, надвір! Олена та Яким разом глянули в вікно. – Ой лишенько! Як той бідний Василько приб’ється додому в таку негоду! – скрикнула Олена.

ЛIТЕРАТУРа

211

Яким вийшов надвір. Небо заволоклося сніговими хмарами, рвучкий вітер забивав дух. Яким стривожився. «Коли б ще яка біда не лучилась хлопцеві», – подумав він. – Ну, що? – спитала Олена, як він увійшов до хати. – Завірюха... та, може, ущухне... повинен би Василько над’їхати. А хуртовина не вщухала. Олена раз у раз заглядала в вікно, вибігала надвір і все зітхала та бідкалася. Вже смеркалося, а Василька не було. Олена плакала. І нащо було посилати дитину проти ночі! Наче без тих трьох карбованців і не обійшлось би? Що з тих грошей, коли через їх можна позбутись найстаршої дитини? Олена мучилась і уявляла собі, як Василько збився з дороги, як напали на його вовки, як вони розривають по шматочку її любу дитину... Серце її обливалося кров’ю, сльози заливали очі. Яким мовчав, але тривоживсь не менш од Олени. Він щохвилини виходив надвір, вдивлявсь у темряву, прислухавсь, як виє хуртовина, надаремне сподіваючись побачити Василька, почути його голос... Люди давно вже вечеряли, а в Якимовій хаті й забули, який сьогодні день. Дівчатка поснули, дожидаючи вечері; старі сумували, їжа не йшла їм на думку. Хлопець сусідин приніс вечерю. «Просили вас на вечерю батько й мати, і я вас прошу. Будьте здорові з святим вечором!» – проказав він дзвінким голосом, подаючи мисчину в хустці. «А де ж Василько?» – поспитав він перегодом. Олена заголосила. Господи! Всі люди радіють, весело, як бог приказав, зустрічають велике свято. Тільки її побила лиха година, відірвала від неї любе дитя й кинула його в хуртовину на поталу вовкам-сіроманцям. Усю ніч сум літав по хаті, шарпав за серце бідних людей та не давав їм спати... IV Вранці виплило ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч з землею. Вітер стих, і чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку. Скоро розвиднілось. Яким пішов до сусіда прохати коней. Він мав їхати шукати Василька. Олена намоглася їхати з ним. Весело рипіли сани по снігу, весело бігли коні, хоч дорога була трохи забита. Та невесело було на серці в Якима та в Олени. Вони роздивлялись на всі боки, боячись побачити який слід Василька.

212

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

Але всюди було рівно, біло; сніг блищав, аж очі боліли глянути на його. Вони в’їхали в ліс. Олена пильно дивилась межи дерева; їй все здавалося, що вона бачить то сани, то свитку Василькову, то кінські ноги... – Коли б хоч їхав хто, – обізвався Яким, – розпитали б, чи не бачив чого в лісі. Зустріли якогось жидка однією конячкою. Яким розповів йому своє горе та почав розпитувать. – Я бачив зламані сани, а на них ялинку, – сказав той. – Подайтесь лісом управоруч. – Ой, нема вже мого Василька, нема моєї дитини! – заголосила Олена. Той крик серця болісною луною розлігся в Якимовому серці. Ще здалеку заманячили на дорозі поламані сани, зазеленіла присипана снігом ялинка. Яким під'їхав до саней. Олена перша зіскочила і почала припадати до саней та тужити на ввесь ліс. Яким стояв, сумно схиливши голову. «Так, – думав він, – Василька з’їли вовки...» Враз щось під’їхало. Яким озирнувсь і не хотів вірити своїм очам. Перед ним стояли його коні, а на санях сидів Петро, братів наймит. – Ти звідки взявся тут? – скрикнув Яким. – Та хазяїн послали мене по ваші сани. Ще й казали і сю ялинку відвезти до пана... Василько обламався учора, збивсь з дороги і ледве добився до нас уночі. – То Василько живий?! – скрикнули разом Яким і Олена. – Та вже ж живий... Оце недавно поїхали вдвох з нашим Омельком додому. – Чи ти не брешеш?! – Хіба ж я пес – брехати! – обізвався Петро. – Слава тобі, господи! – зраділи бідолашні. – Слава тобі, господи, що він живий! Петро взяв ялинку на свої сани, а поламані сани примостили на Якимових. Яким вйокав на коні, поспішаючи додому. Василько вже був дома. Яким та Олена плакали з радощів, обіймаючи Василька. – Ми вже думали, що не побачимо тебе, – казали вони. А Василько весело щебетав, оповідаючи свої пригоди в лісі. – Про які часи розповідається в оповіданні «Ялинка»? Визначте тему та основну думку оповідання.

ЛIТЕРАТУРа

213

– Опишіть зовнішність Василька, посилаючись на текст. Домисліть інші деталі зовнішності хлопчика. – Чому ялинка вважалася саме Васильковою? – Перечитайте уривок, в якому розповідається про те, як хлопчик сприйняв загибель улюбленого деревця. Які почуття проявилися в його діях? – Чому батько Василька змушений був продати ялинку? – Прочитайте початок другого розділу. Що свідчить про те, що повинна статися неприємна пригода? – Розкажіть про пригоди Василька в лісі. Дайте оцінку його поведінки. – Перекажіть з другого розділу те місце, де Василько, блукаючи у лісі, уявляє, що робиться в цей час вдома. Порівняйте уявлення хлопчика з третім розділом. – Перекажіть четвертий розділ оповідання. Які почуття ви пережили разом з персонажами твору? – Завдяки чому Василькові вдалося врятуватися? – Складіть цитатний план оповідання. Перекажіть твір за складеним планом. Теорія літератури Художній засіб, за допомогою якого один предмет зіставляється з іншим, чимось на нього схожим, називається порівнянням. Наприклад: Під деревами на білому, як цукор, снігу сіткою лежала тінь (М. Коцюбинський). Вислів, який становить порівняння, найчастіше приєднується до інших слів у реченні за допомогою сполучників як, наче, неначе, мов, немов, ніби. Проте можуть вживатися й слова здається, скидається, схожий, подібний тощо. Наприклад: То був кущ, засипаний снігом, і здаля видавався хатою (М. Коцюбинський). РАНОК У ЛІСІ (Уривок з казки «ХО») Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає... а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од

214

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами... На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха. Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина ввесь у море лісових згуків... Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни. – Яка пора року описана М. Коцюбинським? Доведіть свою думку, посилаючись на текст. – До якого стилю та типу мовлення належить текст? – Випишіть з тексту речення, в яких описана сарна. Підкресліть епітети. – Складіть до тексту план, використовуючи питальні речення. Перекажіть текст за складеним планом.

ЛIТЕРАТУРа

215 Теорія літератури

Пейзаж – картина природи, змальована письменником. Він створюється за допомогою слів, мови, різних художнiх засобів – епітетів, порівнянь тощо. У живописі пейзаж зображує лише зовнішній вигляд предметів і явищ природи. Літературний може відтворювати рух, звуки, запахи і т.д. Живописний пейзаж ми бачимо, літературний – уявляємо. Леся Українка КОЛИСКОВА Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти, малесенький, Пізній бо час. Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль.

Берта Моризо. Колиска

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

216

Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить... Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися, – Сон пропаде… Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас… Спи ж ти, малесенький, Поки є час! – Визначте тему поезії. – Які слова з вірша найповніше відображають головну думку цього твору? – Який настрій поезії Лесі Українки? Свою думку обґрунтуйте. – Розкажіть, як ви уявляєте матір з поезії Лесі Українки. Якого сина могла виховати така мати? – Які ви знаєте народні колискові пісні з українського, молдавського та російського фольклору? – Випишіть з тексту епітети. – Поясніть, з якою метою авторка вживає пестливі слова в поезії. ЗОРЯНЕ НЕБО Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас посила вона промінь, Вона дивиться в інші простори...

ЛIТЕРАТУРа

217

Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на діл поглядає, Сипле блідеє проміння дрібне. Ти, прекрасна вечірняя зоре! Урочисто й лагідно ти сяєш, Ти на людське не дивишся горе, Тільки щастя й кохання ти знаєш. Як горить і мигтить інша зірка! Сріблом міниться іскра чудесна... Он зоря покотилась, – то гірка Покотилась сльозина небесна. Так, сльозина то впала. То плаче Небо зорями-слізьми над нами. Як тремтить теє світло! Неначе Промовля до нас небо вогнями. Горда, ясна, огнистая мова! Ллється промінням річ та велична! Та ми прагнем лиш людського слова, І німа для нас книга одвічна... – Визначте тему та головну думку поезії. – З чим порівнює авторка зорі? – Яке враження справила на вас поезія? – Випишіть з тексту епітети та порівняння.

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

218

ВЕЧІРНЯ ГОДИНА (Коханій мамі) Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, чи так красно в якій країні, Як тут, на нашій рідній Волині! Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати, Вітрець весняний тихенько дише, Немов діток тих до сну колише. – Визначте тему та головну думку поезії. – Яка пора року й час зображені у вірші? Свою думку доведіть, посилаючись на текст. – Кому присвячено поезію? Які почуття до рідної людини тут виражено? – Яким почуттям пройнятий цей вірш? – Випишіть з тексту пестливі слова. З якою метою їх тут ужито? – Визначте рими поезії.

ЛIТЕРАТУРа

219 Архип Тесленко ШКОЛЯР

Миколка, Прокопiв хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дiвчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, бiлолиценький, носок невеличкий, щiчки круглесенькi, ще й чубок кучерями. Воно й училось нiвроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке, – чи про луку, чи про лiс... Ну й любило це! Раз гулять повели їх у лiс. Воно вбiгло в гущавину та: – А як ось тут гарно!.. гiллячко... сонечко в дiрочки... мережечки... ну й гарно! Далi вхопило квiточку, осмiхнулось, притулило до щiчки, погладило... А там що раде знать було все!.. Усе було розпитує вчителя, усе розпитує i про се, i про те, як i дощ, як i снiг. Вчитель було не навтiшається ним, усе було по щiчках його, по щiчках, а воно вже таке раде ото, так осмiхається та ту голiвку так простягає до його... Таке. А то раз учитель пiдiйшов i питає: – А що, Миколко, вивчив урок? Воно встало, осмiхається... тут осмiхається, а там сльози. – Плакав, чи що? – питає учитель. Воно так болiсно: – Нi. – Далi руку до очей та й скривилось. – Чого, що таке? – вчитель йому. – Б...били. – Хто? – Батько. – За вiщо? – За... за... – та й не доказало за плачем. Дiло ж ось як було. Встав Миколка вранцi, почитав трохи, – снiдати пора, вiн i каже: – Мамо, що їсти? – Що ж? – мати йому. – Он хлiб, ось борщ... Насипала борщу йому. Взяв ложку Миколка, сiв до борщу до того... А борщ же той... аж воня, аж нудить кислятинням: нi олiйки, нi квасольки в йому, та ще й учорашнiй, холодний та перебовтаний. Сидiв, сидiв Миколка над ним – не пожене нiяк. Устав та з тим i вдягаться давай. Одiгся, дiйшов до дверей – за печiнки тягне. Вiн знов: – Ну що їсти, мамо?

220

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

– Та я ж не знаю, – мати йому. Миколка по горшках: i в той заглянув, i в сей... Увiходить батько знадвору, такий сумний. – От лихо, – каже, – хлiба на денцi тiльки. Миколка своє: – Та, мамо, що їсти? – Батька питай. Микола: – Он у людей i риба, й олiя. Батько так бликнув на його. Вiн байдуже: – I оладки, – каже, – i в школу беруть. Батько: – Що?! – Та як ухопить деркач. – Так тобi ще, – каже, – риби, олiї! Шкури з мене, шкури! – та деркачем його, деркачем. Меншенькi четверо, що теж їсти дивились, на пiч усi, як горобчики. – А, сякi-такi, – кричить батько, – їсти! А то ще й зодiв... Раз увечерi роззувся Миколка та й моня чоботи, й моня в руках, а далi так боязко: – Ну й чоботи... чисто потрюхли... ноги так мерзнуть. – Що? – батько. – Мм... дiрки скрiзь. Батько з рук у його, подививсь та по пицi його, по пицi халявами: – Гляди, – каже, – гляди! Позатягав, як умiв, де бiльшi дiрки, й нiчого. Ось другого чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний i їсти не питає. Сiв на лавi, клiпа очима. Батька в хатi не було. Мати пряла на полу. Сидiв, сидiв, далi встає i, як неживий, диба-диба до полу... став i стоїть, похнюпивсь. – Чого ти? – мати йому. – Та... та, – губи задрижали, лице скривилось, i вiн засичав тiльки. – Отакої! Чого ти? Помовчав, далi так тихенько: – Мамо!.. – Ну? – У... у мене... – Що у тебе? – У мене, – повернув п’яту, показує... Глянула мати – пiдбора нема. Зiтхнула й нiчого. – Що ж... оце... як... батько побачить? – плаче, так плаче Миколка.

ЛIТЕРАТУРа

221

Увiйшов Прокiп, Миколка й дух притаїв. Сiв i то побiлiє, то почервонiє; дивиться в землю та чобiт той одно хова за другий та ввесь так i тремтить. Прокiп байдуже до його, полiз пiд лаву собi. – Де воно, – каже, – в чортового батька коноплi тi? Холод такий, а тут пiдперезаться нiчим, хоч би мотузок абощо виплести. – Хм... там десь... – жiнка йому. – Та... те й упослi б, а тут... он... – та очима на Миколку й показує. – Н... не кажiть, – сичить Миколка, – не кажiть. – Як же ж, – мати йому, – а в школу в чiм пiдеш? – Що таке? – батько до їх. – Пiдбор у Миколи одпав... – Що? – крикнув. Тут Миколка, як печений, як схопиться та пiд пiл, та аж за стовпцем опинивсь. Подививсь-подививсь Прокiп, засiп... – Ну, нiчого, – каже, – хай, – знайшов конопельок, плете, нiчого нiкому. Жiнка дивилась, дивилась та: – Так, Прокопе, що ж з чобiтьми? Мовчить Прокiп. – Пора б... уже ж, – тi й на латки не годяться. Мовчить. – Чи ти не чуєш? Треба ж робить щось. Прокiп так бликнув на неї: – Хай, його, – каже, – калiкою зробить!.. – Отаке!.. Божевiльний!.. Миколка з-пiд полу: – Мамо, – сичить, – цитьте!.. мамо, цитьте!.. Цитьте ж. Мати йому: – А в школу як? Прокiп так хижо: – А, в школу... грамоти тобi!.. в пани сина!.. – А хоч би й у пани? – Щоб i нога в школi!.. щоб i нога не була! – кричить. Миколка: – Як же... я ж не... ненарошне. – Старцюго, – батько йому, – панувать!.. Ось прийде, за стiл залiзе... книжки розкладе, перо... старцюго, щоб i нога не була! Аж перекидається та плаче Миколка: – Он... он, – каже, – усi... учаться – i Василь, i Павло... гарно як. – Iч, старцюго, рiвняється до яких... – А хiба... хiба душа в мене... хужа?

222

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

– Смiттюго, у їх плуги свої. В найми з душею з своєю! – Божевiльний, – жiнка йому, – нащо ти був зразу в школу оддавав його, нащо ти?.. – А, ти розумна! – Ти ж сам одвiв його, ти ж сам записав, а тепер... Як тобi не соромно, як тобi не грiх потрiпувать дитину отак? Прокiп, нiби засоромившись: – Та ти, ти, – каже, – домелешся! – Що домелешся?.. Убивать будеш? убивай, домучуй уже, дорiзуй нас! – Хусточку до очей та й сама в плач. – От боже мiй, – каже, – i де та смерть, що вона i не забере нас од тебе... Поки вже ми отак i труситься будем тебе? – Хлипають обоє. Прокiп нiчого вже. Плете – сидить. Згодом трохи встає i якось досадно-досадно: – Школа... школа – здирство, школа- грабiж... – кинув мотузку, надiв шапку. – Школа останню сорочку стягне з тебе, – в груди себе... Та мов аж з плачем: – Оста-а-н-ню сорочку! Грюкнув дверима, пiшов, голову похнюпивши. А Миколка: – Як... як гарно... вчитися, а вони... в найми... – Та з-пiд полу до дверей. – Куди ти? – мати до його. – У школу... хай... як знають... – Обiдать же... чоботи ж... – Хай!.. Надiйшов вечiр. Засвiтили. Бiжить Миколка. Батько за столом саме сидiв, засмучений такий; мати щось моняла на полу. З очей у неї капали сльози. Миколка: – Ось, ось, – показує чоботи. – Де то ти? – здивувалась мати. – Хе-хе... учитель дали. – Як учитель? – Хе-хе... сиджу, а вони: «Чого ти сумний такий?» – «Чоботи порвались», – плачу. «Цить, – кажуть, – у мене зайвi є». Виносять. «На», – кажуть. Мати взяла, так обдивляється. – Спасибi, – каже, – дай бог здоров’я йому. Миколка: – Хе... а покажiть i батьковi! – А дивись iди. Прокопе, – каже мати. Прокiп байдуже, давай осмiхаться сам собi.

ЛIТЕРАТУРа

223

– Дивись iди, глушмане. Прокiп наче й не знає нiчого: – Що там таке? – Сюди йди! – Чого? – почухавсь, пiдiйшов. – Ану, що тут? – Узяв. – Так це вчитель? – питає. – Глуха тетеря... не чув мов. – Хе-хе... живем, значить. – Нi, – жiнка йому, – мерщiй наймати побiг... – Балакай, – Прокiп до неї, – наймати!.. Менi, думаєш, i не жаль ото? Я побiг позичить на чоботи йому, а воно... – Що таке? – питає Миколка. – Що... бiгав, бiгав – не позичає нiхто, а тут ще й мiшок пiд плечем, щоб i хлiба де... Менi й кажуть: їсти нiчого, а вiн ще позичає на сина... Треба ще в школу у злиднях таких! А Петро Чхурик: «До волiв його, менi до волiв треба». Думав я, думав... «Що ж, – думаю, – буду бiгать отак та усяке буде цупать отак менi... Дай, – думаю...» – та бух тебе до Чхурика за 15 карбованцiв на рiк. А Миколка: – Хе-хе... А я: «Чоботи порвались», а вони: «На тобi». – Отож... А я: «Петре, позич, будь ласка», а вiн: «Найми», – каже. – Боже мiй, – мати до Миколки, – отакий хлопець та в найми... нiзащо, нiзащо! – Узяла та до себе його так пригортає: – Мiй синочок! – каже. – Гляди ж тепер, слухай учителя, бач вiн який!.. учись ото! Прокiп: – А вчись... звiсно вчись!.. Ану сюди книги!.. багато вивчив уже? – Оцю вивчив, i цю, а цю... ось поки, – показує пальцем йому Миколка. – Ото по бублик по той? ач бублик який... Що воно за бублик такий? – Хм-хм... то «О». – О! ач яке!.. А то далi?.. Що то за кочерга така? – То «Г». – Ач яке!.. А картинки є тут? – А є... ось, – знайшов йому. – Ач як!.. А то ж що за копицi такi? – То хмара. А знаєте, тату, хмара з чого? – Бо' йо'зна... як можна сили божi знати? – А я знаю!.. з води... парою йде вгору. – Ач який... хм-хм... i он про що зна!

224

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

– Я ще й про блискавку й про грiм знаю. Це люстричество... з землi набирається в спеку та й креше там i грюка. Прокiп так дивиться на його. А мати: – Який!.. А ще ж це тiльки другу зиму в школi вiн. Прокiп: – Миколко, Миколко!.. Що який то ти... що я б тебе... не знаю... я б тебе паном зробив!.. я б тебе... в семiнарiю в саму!.. я б тебе... Ех! – Помовчав. – Ну хоч би хоч до маленького до чого довести тебе... хоч би хоч ти не страждав, як я оце... Хоч би хоч... у хторокласну тебе. А Миколка: – Так... тату... у хторокласну, у хторокласну! – Боже мiй, хiба ж я ворог дитинi своїй!.. спроможусь, боже мiй! Миколка загорнув книжку, знов розгорнув, устав, постояв, пройшовсь до столу, до порога... – Тату... я, я до вчителя пiду. – Чого? – Хи-хи... хочеться. Надiв подарованi чоботи, за шапку й гайда. Увiйшов у прихожу в школу, кашлянув раз, удруге. Виходить учитель: – А що, Миколко? Миколка: «Хе-хе!» – Що таке? – Батько... в школу... у хторокласну... мене. – Гаразд. Iди ж сюди! – За руку його та до себе в свiтлицю. Увiйшов Миколка i дивиться, так дивиться скрiзь. – А що ти? – вчитель до його. – Ну й... ну й гарно в вас! В учителя й справдi гарно було. Стiл застелений був скатертиною цяцькованою. На столi лампа горiла в голубiй будцi; блищав самовар. По долу стежечки рябiли. Червонiло лiжко пiд стiною. На вiкнах квiтки... на стiнах картини. – Ну й живете ви в гарному в якому! – дивується Миколка. – В гарному! – осмiхається вчитель. – Ото вчись, то й ти будеш у такому... – I я... А як же... як воно, як жить у такому? – Учись – побачиш... Сiдай лиш, чаю вип’єш. Учитель налив йому, сахару вкинув двi грудочки. – Сiдай! – Миколка сiв на краєчку на стiльчику, дивиться на стакан та так осмiхається.

ЛIТЕРАТУРа

225

– Хм-хм... так це... це менi пить? – Тобi ж, тобi... бери ложечку, мiшай! – Хм-хм... як же воно? – Бери он i булку. Бере осмiхається, присьорбує... Учитель тим часом узяв скрипку, грати давай, i як загра-загра... Миколка: – Ну й, ну й... – та й устав. – Що? – учитель до його. – Н... не знаю... гарно... Я б день i нiч грав... – Учись – гратимеш. – Гратиму!.. й я гратиму? Ну й... – глянув навкруги, – ну й життя гарне!.. *** На другу осiнь учитель перейшов у друге село. Одного дня, розпустивши школярiв, вiн вернувся у свою хату, сiв одпочити. Наступав холодний та сумний осiннiй вечiр. Надворi негода, дощ, а в хатi учителя тепло й привiтно. Книжки рядками стоять на поличках, на столi ясно горить лампа. Стомлений вчитель довго ходив по хатi, часами зупинявся коло вiкна, прислухався, як гуде й завиває вiтер, як дощ порощить по вiкнах; далi сiв за книжку, чита. Трохи згодом чує – щось грюкнуло у прихожiй, забалакало. Одхиляє дверi, аж коло порога старець сивий стоїть, руку простягає. Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого мiсця шукає, обiрваний такий та труситься так. Придивляється вчитель до хлопчика. По знаку щось: чубок кучерями, щiчки кругленькi... – Миколка, це ти? – Я... – та скривився-скривився. – Як це ти, що це?.. – Та... та... їсти нiчого, топить нiчим, удягтися... – Бiдненький!.. – А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи дранi... ноги крутить... – Так ти це... – Були до хазяїна... найняли... так... я... не здужаю... аж захворiв був... Так мене в Творожников I.I. Хлопчикповодаторi це... бiдняк з кошиком

226

ЛIТЕРАТУРа xix СТОЛIТТЯ

Дверi в свiтлицю одхиленi були... Стiл видно було, розгорнуту книжку, скрипку, картини... Глянув Миколка... заплакав... – Які часи зображені в оповіданнi Архипа Тесленка «Школяр»? – Визначте тему та головну думку твору. – Знайдіть у творі опис зовнішності Миколки. Випишіть пестливі слова. З якою метою вони тут використані? – За що батько побив Миколку? Перекажіть цей епізод. – Як Миколка ставився до учителя, батьків? Свою думку доведіть, посилаючись на текст. – Чому мати сердилася на батька Миколи? – Чи можна вважати Прокопа лихою людиною? Яка причина його постійної невдоволеності? – Охарактеризуйте образ Миколи. – Доведіть або спростуйте думку: «В оповіданні А. Тесленка «Школяр» перемогу одержало зло, лихо». – Висловіть свою думку з приводу того, чи міг учитель допомогти Миколці вдруге. – Поділіть оповідання А. Тесленка «Школяр» на епізоди. Складіть план твору. – Перекажіть оповідання за складеним планом. Теорія літератури Портрет – зображення зовнішності героя – обличчя, рухів, пози, одягу тощо. Портрету належить значна роль у розкритті характеру персонажа. Наприклад: «Миколка, Прокопiв хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дiвчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, бiлолиценький, носок невеличкий, щiчки круглесенькi, ще й чубок кучерями». Ми вже на початку твору можемо уявити, що Миколка був гарним, милим хлопчиком. Вживання пестливих слів гарнесенький, сумирненький, соромливенький, млявенький та ін. свічать про те, що автор ставиться до свого героя з великою симпатією. В оповіданні відтворено ще й інші деталі зовнішнього вигляду головного персонажа: драні чоботи, рваний одяг. Це свідчить про те, що хлопчик жив у бідності.

ЛIТЕРАТУРа

227

ЛІТЕРАТУРА ХХ СТОЛІТТЯ

 Володимир Винниченко ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, – граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб щонебудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці. Наприклад, таке. Ліплять хатки з піску. Перед будинком, де жив Федько, була незабрукована вулиця і там завжди грузли в піску коні. Після дощу цей пісок ставав липким і вогким, – для будування хаток нема краще. Поставиш ногу, обкладеш її піском і виймай потихеньку. От і хатка. Хто хоче, може навіть димаря приробити. Коло хати можна тин виліпити, а за тином натикати сінинок – і сад є. А між хатками іде вулиця. Можна в гості ходити одне до одного. Федько теж ліпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто – і своє, і чуже. Ще й регочеться. А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй,– перший по силі на всю вулицю. Враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде і пита: – Ну? Наживсь на світі? Говори! Як той каже, що наживсь, то милує; а як пручається – іще б'є. Або пускають хлопці змія. Плац великий, – ні будинків, ні магазинів, розбігтись є де. І вітер там раз у раз найкращий. От заносять змія. Федько сидить у себе на воротях, як Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться. Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти. Ворота високі і там ніби скринька така зроблена. В тій скриньці й засіда Федько. – Пускай! – кричить той, що держить. Змій виривається, але зразу ж козиряє і б'ється об землю.

228

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Федькові досадно: дурні, хвіст короткий! Але він сидить і не кричить нічого. Його думка зовсім інша. Хлопці догадуються і прив'язують до хвоста ганчірку. Тоді змій плавно й легко здіймається вгору. Приємно держати його! Вітер чудесний, тільки розсотуй нитки та дивись, щоб на вузликах добре зв'язані були. Змій кокетує і хитає головою то в той бік, то в другий, наче комусь шепче на вухо то з одного боку, то з другого. А як дерчітки ще начеплені, аж дух радіє! Цілий день би стояв, та держав, та дивився вгору. Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому білий-білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом. І ледве-ледве чутно ллється од його дирчання дирчаток. Не тільки бачиш, а й чуєш. Так наче Гриць або Стьопка там угорі і тягне за нитку, балується там і дирчить униз. Нитка вже дугою пішла. Ех, погано путо зроблено! Як добре зробити путо, нитка не дасть дуги. Ну, та нічого – розсотуй далі. Нитка ріже руку, але то дурниця. Змій все далі й далі в'ється в небо, стає менше та менше. – Телеграму давай! Пускається телеграма. Біленький папірчик начіплюється на нитку і підсовується трошки вгору. Вітер підхоплює – і пішла телеграма. Ось зачепилась за вузлик і пручається, виривається, от трохи не крикне вниз: «Не пускають!». Але тут треба шарпнуть нитку. Вітер знов підхоплює, і попливла знову вгору біла вісточка. Ось уже вона недалеко, вже вона в тому місці, де навіть Гаврик не може бачити нитки. Ось-ось змій прочитає телеграму. Але тут всі разом чують крик і переводять очі з змія на землю. Іде Федько. Іде і кричить. Він міг би підійти тихенько, так що й не почув би ніхто,– але Федько того не любив. Він ще здалеку кричить: – Ану, гей там, давай сюди змія! Буде однімати. Федько іде змія однімать. Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. Але тікать і не пробуй, Федько усяку собаку випередить. Хлопці починають швидко зсотувать нитки. Але що то поможе? – Давай змія! – підходить ближче Федько. Гаврик кривить губи і хмикає. Стьопка зблід, але хутко зсотує нитки, зиркаючи на Федька. Спірка піднімає з землі камінь і кричить: – Ану, підійди! Ану! Але Федько навіть рук не виймає з кишень і таки підходить. – Давай сюди змія!

ЛIТЕРАТУРа

229

Тут він уже вийма руки з кишені, бо Спірка затуляє собою Стьопку і підніма руку з каменем. Але сам Федько каменя не шукає, він тільки дивиться за Спірковою рукою. – Даєш змія? – А це твій змій? – Одніму та й буде мій. – Овва! Задавака! Так і провалю голову, тільки підійди. – Ану, бий! Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають. А Стьопка зсотує, а Стьопка зсотує! Змій тільки диркає далеко вгорі та шарпається і не розуміє нічого, що там сталося внизу, чого його так скоро тягнуть назад. – Ну, бий же! Ех, ти! – боїться... Я он без каменя, на вас трьох. – Льонька, Ва-а-сько! – раптом кричить Спірка. – Сю-да-а!.. Федько змія однімає! Але Федько вмить зривається з місця, налітає на Спірку, ловко підставляє ногу й кида його на землю. Тут же підскакує до Стьопки, хапа нитку і рве її до себе. Нитка тріскає, змій диркає. Гаврик плаче, а Федько намотує нитку на руку і помалу задом іде додому. Вигляд у нього гордий, Спірка й Стьопка кидаються на нього, очі аж горять, шпурляють каміння, але Федько тільки угинається й регоче. – Халамидро! Ну, не попадайся ти на нашій вулиці! Босявка! Зараза! А Федько все йде та й іде. Змій уже його. Але тут, буває, візьме й зробить несподіване. Коли вже хлопці далеко і не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається і віддає змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть. – На твого змія! Думаєш, мені він потрібний? Схочу – зроблю з цілого листа. Тато з типографії принесе червоної бумаги, так он якого зроблю... Але так не часто буває. Частіш кінчається тим, що хлопці біжать додому, жаліються, а їхні тато чи мама ідуть до Федькової матері і теж жаліються. А Федькові ввечері вже прочуханка. Але й тут Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить. Приходить тато з роботи. Він стомлений і сердитий. Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. Щоки теж ніби оловом налиті, худі-худі, а борода на них така рідка, що видно крізь неї тіло.

230

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

– Що? Вже знов? – питає він, глянувши на Федька. Федько ще більш насуплюється й починає колупати пальцем кінець столу. А мати розповідає. – Правда то? – питає батько у Федька. Федько мовчить. – Кому ж я говорю? Правда те, що мати каже? – Правда, – тихо одмовляє Федько. – Скидай штани. Федько мовчки встає, скидає штанці й чекає, похиливши голову. Батько здійма з себе ремінь, кладе Федька на стілець і починає бити. Федько здригується всім тілом і шарпа ногами. – Лежи!! – кричить батько. – А кляте ж яке! А кляте! – сплескує руками мати. – Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь... Вибивши «сибіряку», батько вийма з кишені дві або три копійки й дає йому. – То тобі за те, а це за те, що правду говориш... Федько витирає сльози, що виступили з очей, бере гроші й ховає в кишеню. Він за ремінь не сердиться,– він розуміє, що так і треба. Але й три копійки бере, бо, справді, не брехав. Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить. Не любить також Федько й товаришів видавати. Батько й за це Федька хвалить, а мати так само сердиться. – Так-так, потурай йому, давай йому гроші, давай. Він навмисне робитиме бешкет, щоб правду сказать. Розумний батько, вчить сина. Замість того, щоб повчить його за те, що покриває других, він хвалить... – Нічого, стара... За все бить не можна. За що бити, а за що хвалити... – Так-так! Хвали його, хвали... А найбільше Федькові доставалося за Толю. Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом.

ЛIТЕРАТУРа

231

Мати його, жінка чула й теж делікатна, трохи не вмлівала, бачачи таким свого Толю. – Де ти так убрався?! Хто тебе так? – жахалась вона. Толя плачучи казав, що він не винен, що Федько призвів на те. В той же вечір батько Федьків допитував уже «сибіряку». – Ти лазив з Толею драть горобців? – Лазив. – Ти порвав йому штанці? – Він сам порвав. Не вміє лазить, а береться. Хай не лізе. Але тут вмішувалась мати: – Та як ти смієш так говорити? То дитина благородна, ніжна, а ти, мужиченя, з ним так, як з Стьопкою. Та через тебе нас з кватирі виженуть... Щоб ти не смів підходити до його, мурло ти репане. З свинопасами тобі гратись, а не з благородними дітьми. Нещастечко ти моє! І за що мене Бог покарав таким сибірякою... А батько нічого йому й не скаже, роби, синку, що хочеш, бий дітей, хай нас виженуть з кватири... Батько мовчить і хмуро дивиться в вікно. Надворі вечір. З вікон хазяйського дому ледве чутко вибиваються звуки ніжної музики. Тепло і затишно там. Батько Толин десь походжає собі по просторій хаті, задумливо слухаючи музику. Тут же, мабуть, Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура. Мати грає. Ні сварок у них, ні бруду, ні клопоту. Пожильці їм знесуть плату за квартири, мужики за землю грошей привезуть, їх ніхто не вижене з квартири, хоч би Толя як обидив Федька. – Скидай, сучий сину, штани! – раптом грізно звертається батько до Федька. Федько з-під лоба дивиться на тата. – За віщо? – ледве чутно питає він. – За те, що водишся з благородними дітьми. Я тобі, паршивцю, скільки раз казав: не смій з панами водитися. Не кумпанія вони тобі. – Та я з ним не водюсь, він сам лізе. – Жени його під три чорти од себе... Яка він тобі кумпанія?.. Лягай! Федько лягає, але батько так б'є, що мати зостається зовсім невдоволена. А на другий, третій день Федько знов спокушає Толю. І спокушає якраз в такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти. Скажімо так. Надворі буря, дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою.

232

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Хмари аж сині, кошлаті, так і розрізують їх зеленяві блискавки. Грім тріскає з такою силою, що аж посуд дзвенить у шафах. Толя, притаївшись біля вікна, дивиться на вулицю. Пусто, нема нікого, все поховалось. Тільки з гори біжить цілий потік брудної води з бульками. Дощ січе воду, камінь, стовпчики. З ринв цілі водоспади спадають в палісадник. Темно, сіро, страшно. Мама у себе в покої лежить з пов'язаною головою – вона не виносить бурі і завжди хворіє. Толя теж заховався б кудись, але мама заборонила йому сидіти біля вікна і через те Толі страшенно кортить ще посидіти й подивитись. У, який буйний та брудний потік біжить по вулиці! І де він береться завжди? Трах-тах-тах! – лускає грім і лямпа в їдальні дзвенить. Толя тихенько хреститься й блідніє, але од вікна одійти не може. І раптом він бачить щось надзвичайне. На вулиці, в самому потоці, під дощем, мокрі, без шапок бредуть Федько, Стьопка і Васька. Вони позакачували штанці аж до живота, пацають ногами, сміються, щось, видно, кричать, їм весело і любо! Вода, мабуть, тепла, а дощ, як душ у бані, так і обливає їх. Ось Федько підставляє лице під дощ, ловить краплі ротом. Які у них смішні мокрі голови!.. Васько щось найшов у воді. Що то?.. Підкова. Федько ховає в торбинку. Вони знов назбирають гвіздків, підков, залізячок! А Федько раз найшов навіть п'ять копійок! Толя стає у весь зріст на вікні і маха руками, щоб його побачили. Але хлопці не дивляться на вікно. Вони пацають ногами, бовтаються, грім тріщить у них над головами, але їм то й за вухом не свербить. Хмари над ними такі страшні, що дивитись моторошно, а їм те якраз і мило,– дощ, значить, ще довго буде. Ось вони пританцьовують, мабуть, співають: Іди, іди, дощику, Цебром, Цебром-цебрицею Над нашою пшеницею. І дощ іде їм на голову, на плечі, на руки. Сорочки поприлипали до тіла, потік біжить-біжить, грім тріщить. Але Толі грім уже не страшний. Толя й сам би побіг на вулицю. Він ще дужче маха руками, але постукати боїться, бо мама почує.

ЛIТЕРАТУРа

233

Нарешті, Федько помічає Толю і почина махати рукою, закликаючи до себе. Васько і Стьопка теж вимахують, показують підкови, гвіздки, пацають ногами, підскакують. Васько пада і сідає просто в воду, Федько й Стьопка регочуться, а Васько за ними. Толя раптом зстрибує з вікна, швидко скидає черевички, закачує штанці і тихенько вибігає в сіни, з сіней на ґанок. На ньому бархатові курточка й штанці, – жалко їх. Але хлопці вже коло ґанку і кричать: – Іди, не бійсь! Дощ теплий. – Та йди! От баба, мнеться... Раз – два! Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою. Він сходить з ґанку і обережно іде до хлопців. Ніжні, випещені ніжки його спотикаються, брудний потік залива бархатові штанці, дощ враз вимочує акуратно зачісане волосся і курточку. Спершу від цього холодно, але потім робиться так славно, мило. Толя од приємності аж вищить і паца ногою по воді. Хлопці теж кричать і, схопившись за руки, біжать униз. Толя посередині. Ввечері Толя хворий, гарячий лежить у постелі, а Федька кладуть на стілець і луплять. Наставала весна. Сніг зробився жовтий і брудний, а лід на річці такий, як намочений сахар. Потім почали текти річечки по вулицях і стала парувати земля на сонечку. Раз під вечір Стьопка, Грицик, Спірка та інші хлопці пускали кораблики по вулиці. В цей час вийшов Толя на ґанок і дивився на них. Він сам не пускав, бо йому строго заборонено було гратись з вуличними хлопцями, але стояти на ґанку можна було. Раптом звідкись прийшов Федько. Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. Але він весь сяяв і махав величезною палицею, яка була вдвоє більша за нього. – Хлопці! А де я був! – закричав він ще здалеку. Всі кинули кораблики й підбігли до нього. – А де? А де? Федько ловко заткнув палицю в купу мокрого снігу, зняв шапку і витер піт. – Ху! От так наморився, братця! Ну, так і робота була. – Та де ж ти був? Яка робота? – На річці був. Там таке-е!.. Крига йде страшенна. Базарний місток знесла к бісу. Он як! Ми ловили дошки... Я такого дуба витягнув, що ой-ой-ой! Хлопцям аж дух захопило... А вони й не знали!

234

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

– Та брешеш? Правда? – Піди подивись. Сидять тут, кораблики пускають... Я завтра у школу не піду, зранку на річку збираюсь... – Як у школу не підеш? А батько? – От штука! Візьму та й не піду. Здоров, Только! Толя чув усю розмову і йому страшенно кортіло розпитатись, як там на річці крига йде. Але він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив «Толька». Наче він йому товариш. Толя одвернувся й нічого не сказав, немов не чув Федька. Але так було цікаво послухати, як крига йде на річці, що він зараз же повернувся знов і сказав: – Здоров! Ти був на річці? – Був. – Здорово йде? – Біжи подивись, як мама пустить,– посміхнувся Федько й одвернувся від Толі. Толя почервонів, – як він сміє насміхатись, мурля погане! Як пожаліється татові, йому зададуть! А Федько розказував тимчасом далі: – Вся річка йде. Страшенно так суне та тріщить... А на-ро-о-ду на березі, повно! Один хлопець хотів поїхать на кризі, та злякався, а я завтра поїду. Толя хотів іти додому, але, зачувши ці слова, навіть зійшов униз до хлопців. Хлопці теж були вражені, – от скажений цей Федько! Там, десь, дивитись страшно, а він полізе туди. – Та на саму кригу полізеш? – Атож куди! От і палиця вже є, – показав Федько на застромлену палицю. – Весело на кригах! Я бачив, як торік їздив Антошка... Та я тоді не достав палиці... Гайда завтра разом? Га? Спірка й Стьопка почухались: у школу треба. – Е, в школу! Один день пропустимо, от біда велика! Толі страшно було слухати такі розмови, але він не мав сили одійти. Хлопці почухались і таки рішили йти завтра до річки. Умовились, що всі троє зійдуться на цьому самому місці рівно о восьмій годині. Коли Федько прийшов на другий день на призначений пункт, він застав там Спірку, Стьопку і... Толю. Толя був увесь закутаний у шарфики, з-за яких визирав тільки кінчик носа та оченята. Оченята йому були якісь чудні, не то винуваті, не то злякані. Федько Толі здивувався.

ЛIТЕРАТУРа

235

– А ти чого? Може теж з нами? Толя трошки почервонів і сказав: – Я тільки підійду, подивлюсь, а потім піду в школу. – Іди, дивись, – згодився Федько і почав витягати з снігу палицю. Він її сховав туди ще вчора ввечері. Палиця чудесна була! На кінці гостра, ще й з гвіздком, як устромиш у кригу, не посковзнеться. Книжки Федько прив'язав собі на живіт і закрив кожушком. Смішно було дивитись, що він став такий пузатий. – Наче твій тато... – сказав Спірка Толі. То була правда, сам Толя це бачив, але йому все ж таки досадно стало. «Тато»... Зовсім не «тато», а «папа». А потім, що ж тут такого, що у його папи більший живіт, ніж у їхніх тат? Бо його папа багатий, от і все. Толя їм нічого все ж таки не сказав, він був хлопчик делікатний, вихований. Федько, той, якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би. А Толя навіть щось сказав до Спірки. Але Спірка не чув, бо вони в той час підійшли до спуску з гори. Тут уже не до балачок,– стало видно річку. Повіні ще не було, але яка стала чудна річка! Вся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце хитро виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!.. – Ану, наввипередки! – раптом закричав Федько і як вихор зірвався з місця. Стьопка й Спірка заверещали й побігли за ним. Толі теж хотілось і заверещати, і побігти, і навіть фицнути так саме ногою, як зробив Стьопка. Але він того не міг зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям, бігти ж трудно, бо кожушок його такий довгий та тяжкий, а на ногах глибокі калоші. Та ще на спині ранець з книжками. Толя тільки дивився, як миготіли ноги Спірки та Стьопки. Ось Стьопка загубив книжки. Зупинився, підхопив, знов фицнув і полетів за передніми. Толя нагнав їх аж коло самої річки. Зблизька річка здавалась ще чуднішою. Видно було, як

236

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

помалу, тяжко йшла крига. Лід тріщав, лускався, крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великий гурт волів. Вся сіра маса худоби сунеться помалу, але деколи один віл вилізе на другого, і тоді в тому місці починається гармидер, воли налізають один на одного, стоять, крутяться, аж поки ті, що почали гармидер, не проштовхнуться наперед. По всьому березі стоїть народ. Хлопці живжиками просуваються поміж дорослими і безперестанку кричать дзвінкими, веселими голосами. Скільки тут школярів, які завтра скажуть учителю, що їм у цей день «голова боліла» і вони не могли прийти «в клас»! А річка все суне і суне вперед. Крижини з мокрим рипом труться одна об одну. Вони такі поважні та старі, аж жовті. Звідки вони припливли сюди? І куди попливуть? От сісти б на одну з них і їхати на ній десь далеко-далеко. Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить. Але знаходяться смільчаки, що стрибають на крижини і їдуть на них якийсь час. Десятки хлопчачих очей з заздрістю слідкують за молодцями. А молодці візьмуть та ще й ногами потопають по льоду, от, мовляв, крига яка, не провалиться. Деякі з них перестрибують на другі лідяки і навмисне зупиняються на самому кінчику над чорно-синьою, густою водою. – Ану, ти там! Хочеш раків половить? – кричить хто-небудь з дорослих на молодця. – Злізай на беріг!.. Шубовсне в воду, витягай його... Молодець ніби не чує, але, потопавши на кризі, сходить на беріг. Толя часто подивлявся на Федька: ну, що ж він не йде на кригу? Федько щось говорив Стьопці і Спірці і показував на річку головою. Толя підійшов ближче і почав слухати. – ...А то що! Стрибають тут... – говорив Федько. – Подумаєш, яка штука! Ні, нехай хто на той бік по кризі перейде, от буде герой! – Ну, на той бік! – покрутив головою Стьопка, – як затре кригою, що будеш робити? – А ти на другу! – блиснув очима Федько. – А з тої ще на другу!.. .От зроби так! Зробиш? Га? – А ти зробиш? – Може й зроблю... Толі страшенно хотілось подивитись, як Федько буде стрибати з крижини на крижину. Він пострибає і, розуміється, злякається й по-

ЛIТЕРАТУРа

237

чне плакати: його знімуть з криги, а всі потім будуть з його сміятися. Хай не задається. – Ні-за-що не зробиш! – сказав Толя Федькові, киваючи на річку. Федько мовчки подивився на нього й нічого не сказав. А Толя бачив, як у Федька навіть губи побіліли, а очі стали такі чудні, гострі, коли він вдивлявся в кригу. Ага! Мабуть, боїться. – Ану, спробуй! – знов сказав Толя. – Ти ж хвалився, що будеш їздити на крижинах. Ану! А крижини сунули та сунули. Іноді вони розривалися і між ними робилась чорна, страшна латка води. В тій воді пливала солома й трісочки. І солома, і трісочки крутились і десь зникали, – так вертіло там воду. – А давай об заклад, що перейду на той бік! – вмить звернувся Федько до Толі. – Ба не перейдеш! – Ну, давай! Об що йдеш! Як перейду, даси мені свій ножик, що з костяною ручкою. А як не перейду, я тобі дам свого чижика. Хочеш? Толі зовсім не хотілось чижика, – навіщо йому чижик? – але він згодився. – Ну, добре! Давай руку. Спірка, перебивай. Спірка перебив і Федько став тісніше підперізуватись, оддавши Стьопці свої книжки. – Тільки ви мовчіть... – тенором сказав усім Федько. – А то, як побачать, що я хочу переходить на той бік, то не пустять. Нехай думають, що я хочу коло берега походити. – Добре!.. Федько підперезався, взяв у руку палицю, спробував її й насунув щільніше шапку. – Ну, гляди ж! – промовив він до Толі якимсь чудним голосом і пішов просто на кригу. – Федько пішов! Федько пішов! – закричали хлопці, які вже давно зачіпали його, щоб ішов на кригу. Федько стрибнув на лід і, наче пробуючи його, потопав ногами. Крижина добра була, товста, міцна. Федько потрошки наблизився до другої, походив і палицею зміряв, чи товста. Потім озирнувся до берега і раптом стрибнув на другу крижину. Спірка, Стьопка й Толя дивились за ним з замиранням серця. – А куди ти там? – закричав до Федька якийсь робочий збоку. – Куди понесло тебе? Вертайсь назад!

238

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Але Федько, мов не чуючи, підбіг на край своєї крижини і знов став тикати під нову крижину. Та була зовсім тонка. Спробував надушити її палицею,– угинається. А позаду кричать і махають руками, щоб вертався. Федько вибрав іншу – ця товща. Розбігся і стрибнув. Крижина тільки злегка хитнулась і заспокоїлась. – Та що він, сказився, паршивець! – закричали вже інші на березі.– Куди його потягла нечиста сила? Ей ти, вертайся сюди заразі! – Ну, дивіться на цього одурілого хлопця! – Та біжіть, стягніть його, сукиного сина! Але бігти було вже пізно. Федька несло вниз, і він був уже на середині. Він часом оглядався, піднімав на палиці шапку, весело крутив нею і кричав щось. Розібрати не можна було, що він саме кричав, але чути, щось веселе і завзяте. – Та чий він? – питалися кругом. – Федько, Івана типографчика син. Халамидро звісне. – Ну й пробийголова... Ач яке виробляє! Ах, ти ж Боже наш! А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці. Він то повз на животі по тонких крижинах, то впирався палицею і перестрибував через водяні латки, то бігав з кінця в кінець криги, не маючи виходу. Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика. Але комашинка, якимсь чудом, ловко видряпувалась на самий гребінь кучугури, скоренько з'їжджала з неї і бігла знову, з крижини на крижину. На березі було тихо. Хлопчики завмерли з роззявленими ротами і широкими очима. Старші хвилювались і пильно слідкували за кожним рухом «шибеника». Як той щось замнеться, так всі зараз затурбуються, деякі починають кричати всякі поради: – Вправо, вправо бери, сукин син! – Куди вправо? – махає на порадника другий рукою. – Там вода, хай жде, друга крижина підпливе... Не рушся, стій на місці! На щастя, Федько не може чути ніяких порад і щасливо добирається до берега. Хлопчаки починають од щастя пищати, боротись, кидати каміннями у кригу. Дорослі легше зітхають і, хитаючи головами, лають Федька-халамидника. Але в лайках нема ні злості, ні досади. Ловкий хлопчак, що й говорити. Як брався, собака, га? Федько з того боку махає надітою на палицю шапкою. Той беріг пустий, бо туди не можна пройти з вулиць – чиїсь мури і тини. – А як же він назад добереться? Невже знов по крижинах?

ЛIТЕРАТУРа

239

– А так і є, він знов на крижинах! Справді, Федько стрибнув на крижину, потім на другу, і знов на березі всі притихли, слідкуючи за одчаяним хлопцем. Ніхто вже не кричав порад, ніхто не лаявся, тільки не зводили очей з маленької комашинки, яка дряпалась, бігла серед страшних сірих крижин, стрибала, метушилася. Така маленька комашинка, а як вона ловко, безстрашно обдурювала величезні шматки льоду, що з тріском лізли на неї, немов збирались розчавити нахабне живе створіння. Як це створіння топтало ту сіру купу криги і ще навіть часом вимахувало своєю малюсінькою паличкою. – Ну, й шибеник! – зітхав хто-небудь, як Федько видряпувався з скрутного місця. А «шибеник» все ближче й ближче присувався. Ось уже недалеко. Видно вже, як швидко оченята його бігають на всі боки, вишукуючи місце, де перестрибнути. Найшов. Вперся палицею. Палиця сприснула. Ударив дужче в лід і знов уперся. Стоїть добре. Раз! – і вже на другій крижині. Жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка. І от хлопча уже на березі. Круг його крик, писк товаришів. От це молодець, так молодець. От як треба! – Ну, щастя твоє, що ловкий! – качають головами дорослі. Але не лають і не сердяться,– що говорити такому зайдиголові! Толя аж задихався, дивлячись, як Федько перебирався по крижинах. Оченята йому розгорілися, серце билось міцно і гаряче. Нічого там страшного нема, на тих крижинах. А зате як інтересно, як весело! От би взять та собі побігти. Тільки скинуть калоші, а то в них важко. То зовсім не трудно. Узять у Федька палицю, встромляти у лід і стрибати. Велика штука! А коли Федько вийшов на беріг, коли його отовпили хлопці і з радістю та захватом дивились на нього, як на героя, Толя почув, що він теж може перейти. І не тільки може, а от візьме й перейде! І він, нічого нікому не кажучи, хутенько скинув калоші, струсив ранець з плеч на землю і підійшов до Федька. – Дай мені свою палицю! – сказав він. Федько здивовано подивився на панича. – Нащо тобі? – Я теж хочу йти на той бік. – Куди? – На той бік.

240

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Спірка й Стьопка так і фиркнули. Але Федько не засміявся. – А як упадеш у воду? – Не бійсь, не впаду. Давай! – Лучче не треба, Только... Ти не вмієш. – Овва! Ти один умієш. Ну, давай палицю. Що, може жалко? – На... – стиснув плечима Федько, – тільки гляди... Толя взяв палицю і пішов на кригу. – А куди знов? Чого? Хто? – раптом закричали люди, побачивши Толю на льоду. Але Толя, так само, як Федько, побіг далі і стрибнув на другу крижинку. В цей час насунула ціла купа льоду й одрізала Толю від берега. Толя опинився сам серед страшних, холодних крижин, які всі ворушились, лізли одна на одну, тріщали, крутились. На березі щось кричали, бігали. Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна – перед ним ціла смуга води. А ззаду суне величезна скеля льоду. Вона наче спеціяльно хоче налізти на Толю, так весь час напирає на його кригу. Толі зробилось страшно. В руки стало якось дуже холодно, ноги ослабли і сковзались по льоду. Хотілось упасти на лід, притулитись до нього всім тілом і кричати, кликати на поміч. Але він і те боявся зробити. Тільки стояв і тихенько став плакати. А люди на березі хвилювались, кричали, радились, як вирятувати Толю, і не знали, що зробити, бо кожний радив одне, другий друге, третій третє. Всі йшли рядом з крижиною, на якій стояв і плакав Толя, кричали, махали руками, кудись когось посилали. А Толя тимчасом все плив далі. Він уже випустив палицю з рук і хукав на червоні пальці, обливаючи їх сльозами. Деякі з дорослих пробували зайти по крижинах з другого боку, але крига угиналась, ломилась під ними і один швець навіть трохи не впав у воду. В цей час звідкись узявся Федько. Він, як тільки Толя розтерявся на льоду, і всі побачили, що злякався,– десь зразу зник. Його навіть хотіли вилаяти, що призвів панича до такої біди. Але Федько як під кригу пішов. – Ага! Злякався, сткурвин син! Шибеник чортів, навчив хлопця та й утік. Усі вже знали, що Толя хазяйський синок, а деякі навіть побігли за його папою.

ЛIТЕРАТУРа

241

І от, коли всі метушились, бігали і не знали, як вирятувати Толю, несподівано з'явився Федько. В руках йому була довжелезна палиця, в яку він почав забивати гвіздка, раз-по-раз заклопотано подивляючись на Толю. Спірка й Стьопка всіма силами старались помагати йому. Ну, гвіздок забитий, держиться добре. – Ану, гей, дайте дорогу... З дороги ж! Всі розступились на крик. А диви, знов цей шибеник! Але він з палицею, чи не рятувать панича збирається? – Ти куди, халамидро? – Дорогу!.. Ану, дайте дорогу! Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув. – Держись, Только! Я зараз буду коло тебе! Держись, не бігай, стій на місці! Толя, забачивши Федька, захвилювався і хотів бігти йому назустріч, але приказ Федька зупинив його. Хвилин через п'ять Федько вже був на Толиній крижині. – Ну, давай руку... Іди за мною. Та не бійсь, іди сміливо. Палицю візьми та впирайсь. Ну, так... Держись... Стій... Я перестрибну, а ти підожди... – Ой, не ходи!.. Я боюсь... – ухопився за нього Толя. – Та стій! От дурне... Я перестрибну і присуну до тебе свою крижину, а ти перейдеш... Бо сам же не перестрибнеш… Федько перескочив, підбіг на край своєї крижинки і вперся палицею в сусідню купу льоду. Крига зашаруділа й підсунулась до Толі. – Тепер переходь сюди!.. Ну, от бачиш... Тепер іди на цей край. Іди сміливо, не бійсь... Ставай тут. Стій, не бійсь. Я піду назад, підштовхну тепер до берега... Федько перебіг на другий кінець крижини і тільки хотів упертись палицею в дно річки, як раптом під ним почувся тріск, крихка крижина розломалась надвоє, і Федько зник з льоду. Всі так і замерли. Але Федько не потерявся, він ухопивсь руками за кригу і зо всієї сили пнувся, щоб його не знесло. Але на латку води, яка сталася від цього, вже сунула нова крига. Вона знесе Федька. Толя побачив це і з криком забігав по крижині. – Толю! Толю! – кричав Федько. – Подай мені палицю свою... Подай палицю... Я вилізу. Але крижину в цей час підбило до берега і Толя, як стріла, вилетів з неї.

242

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Стьопка, Спірка й інші хлопці кинулись до Федька і протягнули йому палицю. Федько весь посинів уже і хотів взятись за палицю, але рука не слухалась, заклякла. А підійти до нього не можна, бо крижина угинається, заливається водою і може розломитись знов, – Стьопка, ляж на лід та підсунься до мене, – прохрипів Федько. З берега дорослі щось кричали, але хлопці їх не слухали. Стьопка ліг і став підсуватись до Федька. – Зійдіть там з криги, хто лишній, – крикнув Стьопка, озирнувшись. Але в цей час один з хлопчиків подав Стьопці шворку, зв'язану з поясів. Стьопка кинув її Федькові. – Хватай, Федю! Хватай... Швидше, Федю, бо крига йде. Федько протягнув руку, але знов ухопився нею за лід. – Не можу... – прошипів він, – руки не держать, упаду... І раптом вхопив зубами за шворку, набрав повен рот, міцно стиснув зуби і мотнув головою, мовляв: «тягни!». Стьопка, хлопці й дорослі з берега почали тягти Федька. – Держись, Федю, держись, нічого... Ех, держись ще трошки! Браво! Федько був весь синій од холоду і того, що держався зубами за пояс. Але, як тільки витягнули його на тверде, він став на ноги і почав швидко-швидко топати й махати руками. Вода лилася з нього, зуби йому цокали, але він на те не вважав. – Нічого, не перший раз, я цієї зими три рази на льоду провалювався. Треба тільки бігати. Але йому не дали побігати. Десь узялись папа й мама Толі, а з ними мати Федька, Толя, побачивши їх, затрусився і з криком та плачем кинувся до них. – Папочко!.. Мамочко!.. Я не винен, я не винен!.. Але папа й мама не дали йому говорити. Схопивши його під руки, шарпнули і потаскали додому. Мати Федькова теж схопила Федька і так торсонула, що з того аж бризки посипалися. – Додому, ироде! Ось я тобі покажу! – І знову так потягнула, що Федько мусів бігти за нею. Такою блідою й лютою Федько ніколи не бачив свою матір. А попереду батьки тягли Толю, який весь час спотикався, щось кричав і голосно плакав. Батьки йому щось одповідали і шарпали так, що Толі кілька разів спадала з голови шапка. Раптом вони зупинились і підождали Федька з матір'ю.

ЛIТЕРАТУРа

243

– Він був на льоду? – грізно звернувся батько Толин до Федька. Федькові було дуже холодно, зуби йому не переставали стукати, все тіло боліло од шарпання матері, але він все-таки встиг помітити, що у батька Толиного аж слина запеклася на губах, а очі налились кров'ю. А Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив: – Я не винен, я не винен... – Мовчи! – крикнув до нього батько, і знов повернувся до Федька: – Був він на льоду? – Був... – цокаючи зубами, сказав Федько. – Неправда! Неправда! – ще жалібніше і з страхом забився Толя. – Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу... Спитайте всіх... Я не винен... Федько аж труситись перестав і подивився на Толю. А мати Федькова так і спалахнула. – Ох, Боже ж мій! Та що ж ти собі думаєш, люципере ти! Та батько ж з тебе три шкури здере, та він же на тобі живого місця не оставить. Чом тебе чортяка не вхопила там у воді, ти, идоляко! І вона зо всієї сили ударила Федька по голові. Федько аж упав на одно коліно і закрив руками голову. Мати знов хотіла вдарити його. – Підождіть, Іванихо! – зупинив її батько Толин і підняв Федька. – Встань... Чекайте, Іванихо... Я хочу спитать його... Федьку, я вірю тобі, я знаю, що ти ніколи не брешеш, не бреши й тепер: говори, ти потягнув Толю на річку? Федько трусився, коліна йому зігнулись і хилитались на всі боки. Він мовчав. – Говори ж, падлюко! – торсонула його мати. Федько глянув на Толю, – той великими, повними страху й тоски очима дивився прямо на нього. Сльози текли йому по щоках і зупинялись в куточках рота. Толя машинально злизував їх язиком і все дивився на Федька з чеканням чогось страшного. – Ну, говори ж, Федьку! – нетерпляче сказав батько Толин. Федько одвів очі од Толі, похилився і тихо сказав: – Повів... – І пхнув його на кригу? – Пхнув... – Паршивець же ти! – крикнув Толин батько і сильно хляснув Федька по лиці. А потім повернувся до Федькової матері і сказав: – Надіюсь, що на цей раз чоловік ваш покарає його, як слід... Инакше, лучче очистіть мені кватиру.

244

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала вже і жаліла його. А ввечері, коли мав прийти батько Федьків з роботи, Федько кашляв і облизував гарячі губи. Йому було страшенно жарко. – Ага, бухикаєш, кашляєш, идоле? – обзивалась од печі мати. – Підожди, підожди, візьме тебе чорт... Ось нехай ще батько прийде та погріє ще ремінем. Що, єсть жар? – Єсть... – тихо одповів Федько, а сам придивлявся, як в очах його стояли дивні жовті й зелені плями. Коли батько прийшов і мати стала йому розказувати, Федькові в очах уже було зовсім жовто і голова була страшно тяжка й гаряча; така була тяжка, що не можна було держати її на плечах і хотілось покласти чи на стіл, чи на землю, чи хоч у піч – аби покласти. Мати говорила, але Федько навіть не слухав і не пам'ятав вже нічого. Він тільки, як крізь сон, бачив, що татуньо чогось страшенно став лютий, такий лютий, що аж говорити не міг і тільки хапався то за горло, то за ремінь. Потім Федька поклали на стілець і били вже, як слід. Але Федько й на цей раз навіть не скрикнув. Тільки, як батько пустив на мент руку, якою держав його, Федько впав додолу й не рушався. – Встава-ай!! – ревнув батько й шарпнув сина за руку; але рука була така гаряча, а лице сина було таке дивно спокійне, що батько кинув ремінь і нахилився до Федька. Федько вже нічого не чув і не бачив. А через три дні він лежав мертвий. Разів зо два він приходив до пам'яті, питав, чи били Толю, щось бурмотів і знов падав непритомним. А в непритомності когось просив, комусь грозився і все чогось допитувався у Толі. Батько й мати не одходили від його постелі, трусились і мовчки боролись з смертю. Але смерть поборола. На четвертий день Федька ховали. На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка й Гаврик плакали навзрид. А Толя тихенько виглядав із вікна. Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопців. А йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника. Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком.

ЛIТЕРАТУРа

245

Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька. – Що було улюбленою розвагою дітей передмістя? – Як ставилася мати до сина в оповіданні «Федько-халамидник»? – Поясніть, як Федько ставився до друзів, до батьків і чому. – За що найбільше діставалося Федькові? – Чому після прогулянки під дощем Толя захворів, а Федько залишився здоровим? – Порівняйте образи Федька й Толі. Яка людина, на вашу думку, могла б вирости з Федька, а яка – з Толі? – Перечитайте уривок від слів: «Але йому не дали побігати» до слів: «А ввечері, коли мав прийти батько Федьків…» Чому Толя всю провину звалив на Федька? Що змусило Федька сказати неправду? – Доведіть або спростуйте думку: «В оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник» перемогло зло». – Визначте тему та головну думку твору. – Поділіть твір на епізоди. Складіть план твору. – Перекажіть текст за складеним планом. – Підготуйте усну розповідь на тему: «Моє ставлення до Федька і Толі». Теорія літератури Оповідання – невеликий художній твір, в якому стисло зображується одна-дві події з життя головного героя. Подія, що лежить в основі оповідання, розгортається всього лиш у кількох епізодах. Жанр оповідання – один з найпоширеніших у літературі. Він потребує особливої майстерності письменника, вміння лаконічно і художньо яскраво відтворити характер людини і соціальні явища. Ознаки оповідання: – події зображуються не розгорнено, коротко; – сюжет, як правило, має тільки одну лінію розвитку; побічні лінії сюжету бувають рідко; – здебільшого тут не розповідається про те, що було з персонажем до і після описаної події; – портрети, пейзажі та інші описи дуже стислі, а нерідко й зовсім відсутні; – дійових осіб, як правило, в оповіданні небагато.

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

246

Павло Тичина ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь.

ЛIТЕРАТУРа

247 Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! Тінь.

– Яку пору року зображено в поезії? Свою думку доведіть. – Які лісові квіти ви знаєте? Чому один із видів лісових квітів назвали дзвіночками? – Чому автор закликає: «Линьте, хмари, Ой прилиньте хмари…»? – Які звуки найчастіше повторюються у кожній строфі? З якою метою? – Яка роль рідної природи в житті людини? – Визначте тему та головну думку поезії. Володимир Сосюра ЗИМА Десь там осінь за горами і, немов громи, б’є об землю копитами білий кінь зими. І, неначе моря хвилі, сніг, і сніг, і сніг… Чеше вітер коси білі, розплітає їх…

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

248

І куди не глянеш оком, – біло все кругом, де змахне зима широким білим рукавом… Стомлено крилом махає в білій муті крук. А зима все випускає хуги з білих рук… І летять вони полями в села і міста, де проходила садами осінь золота… Намітають кучугури, замітають слід… Та в містах спиняють мури буйний їх політ. Сила є на їхню силу, що збиває з ніг, – і вони згортають крила в вулицях вузьких… На вікні морозу квіти сяють недарма. Мчать з гори на санях діти… Це прийшла зима. – Визначте тему та головну думку поезії. – Вкажіть зорові та слухові деталі опису зимового пейзажу. – Намалюйте словами образ завірюхи в полі, вживаючи образні слова з поезії В. Сосюри. – Визначте рими поезії. ЛЮБЛЮ ВЕСНУ Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей

ЛIТЕРАТУРа

249 І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей... Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І п’є тепло ночей ласкавих, А на лугах пливе туманів дим... Весна вдягла у зелень віти в дуба, уже курличуть в небі журавлі. Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі!

– Визначте тему та головну думку поезії. – Які ознаки весни використовує автор у поезії? Свою думку доведіть, спираючись на текст. – Який настрій вірша? – Яка ваша улюблена пору року? Чому? – Назвіть твори російських письменників, в яких описуються пори року. – Знайдіть у тексті епітети та порівняння. Випишіть їх. – Визначте рими поезії. Теорія літератури Епітет – художнє означення певних особливостей зображуваного предмета. Розрізняють зорові епітети (сизий вечір), слухові (дзвінкий голос), нюхові (духмяна трава), метафоричні (залізний характер), постійні епітети (в народній поезії: сірий вовк, темний ліс тощо).

250

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

Епітет як художнє означення слід відрізняти від логічного означення, котре відбиває основний зміст предмета, тоді як художнє означення – лише певну індивідуальну властивість його з погляду автора: цегляна хата – весела хата; кучеряве волосся – кучерява хмарка. Василь Симоненко ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате, Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата, Як ішли у поле на жнива. Ті пісні мене найперше вчили Поважати труд людський і піт, Шанувать Вітчизну мою милу, Бо вона одна на цілий світ.

ЛIТЕРАТУРа

251 Бо вона одна за всіх нас дбає, Нам дає і мрії, і слова, Силою своєю напуває, Ласкою своєю зігріва. З нею я ділити завжди буду Радощі, турботи і жалі, Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимої землі.

– Визначте тему та головну думку твору. – Зверніть увагу на чарівність опису природи. Які художні засоби використовує автор, змальовуючи цей пейзаж? – За що поет полюбив пісні свого народу? Виділіть у тексті епітети, якими він виражає своє ставлення до пісні. – Поясніть, з чим і чому порівнює В. Симоненко у своєму вірші серце людини-патріота. Андрій Малишко ВЧИТЕЛЬКА Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у тебе знов та ж доріжка в клас, Той же явір наш Під вікном у школі.

Трутовський К.О. Сiльська вчителька

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

252

Двох синів твоїх узяли фронти, Бо на рідний край впала чорна злива. В партизанську ніч посивіла ти, Як в тяжкий мороз Непожата нива. Знов щебече юнь і цвіте трава, Пізнаю тебе в постаті несхилій, Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя На Вкраїні милій! – Які почуття і роздуми викликав у вас цей вірш? – Що сказано в ньому про невтомну працю вчительки? – Поясніть, яка роль учителя в житті людини. – Виберіть пестливі слова і поясніть, з якою метою вони вжиті у творі. – Охарактеризуйте образ учительки за віршем А. Малишка. Євген Гуцало ЛОСЬ Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вимальовувалася в досвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава; їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур. Він те знав, однак це його не заспокоювало, і тривога в крові, спершу слабка і майже невловна, дедалі густішала, й від того шкура на грудях здригнулася раз, а потім ще. Струмінь вітру доносив запах річкової криги, в ньому жив дух примерзлого болота, долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по опалому листю, але над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання, порипування гілляки. Лось був старий і бувалий самець, він уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодо-

ЛIТЕРАТУРа

253

вують. Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав йому про життя в тайзі, про ті небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із свого лежбища, а потім і побіг. Чим далі біг, тим більшим сповнювавсь страхом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцокування власних ратиць об землю, ще довго не зупинявся. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари, а позаду ще довго метушився гамір од його бігу. Лось поминув ялинник, потім байрак, і коли опинився серед примарно-млявого світла, яке випромінювали стовбури беріз, то зупинився і, задерши голову, намагався вловити той шум, який гаснув за ним. Вгамувавшись, він лизнув язиком припорошену снігом землю, а потім неквапно попрямував до тієї поляни, на якій любив найчастіше бувати. Поляна ця, подзьобана струхнявілими пеньками, викружилася край осичняка, трохи на згірку. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини. Тепер поляна була пустельна, як і все навколо; лось застиг нерухомо, втупившись круглими очима в стіну лісу попереду себе, – якраз туди, звідки завжди сходить сонце. Помалу лось заспокоювався. Так він стояв, а навкруги розвиднялося, світліло, виразніше малювались осики; повітря між ними глибшало й прозорішало, і тиша з настороженої й сліпої ставала спокійною й осмисленою, в ній уже не було того страху, що донедавна. Лось сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, коли віття скупалося в його усміхові,

254

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

то лось наче аж полегшав, ще більше пострункішав, і в його очах появився отой золотавий полиск, який надавав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць. Ще трохи постоявши, він побачив блідо-рожевий диск, який спливав на пустелі зимового чистого неба, – і гойднув розлогими рогами, так, наче вітав його. Проте, коли йшов до річки, раптом йому знову вчулося жалібне поскрипування гілляки, і лось, який уже встиг забути про нього, знову захвилювався, знову насторожився, а в ногах прокинулося бажання бігти й тікати. Але він переборов себе і донизу спускався повільно, хіба що частіше й сторожкіше озирався довкола. Вітер, як і перше, дув із залужжя, він був просякнутий холодом та запахом сіна, що в стіжках стоялo на правому березі. Стежечка була ледь протоптана – по ній почали ходити не так давно, – і лось принюхувався, чи не пройшов по ній перед ним вовк, або лис, або людина. Але помітив тільки вчорашні сліди ворони та ще осторонь – ямки од заячих ніг. Спустився на берег. На тому боці, ген під обрієм, примостилося село, а над ним посотались угору сірими верболозами дими з коминів. На далекий горб пнуться санки однокінь, ось вони вихопились на маківку – та й спливли по той бік... Коли лось ступив на лід, то під ним приглушено торохнуло, а далі, коли він ішов до ополонки, щоб напитись води, тільки сполохано поохкувало. Краї ополонки розсипчасто іскрились, а вода, затягнута тремткими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння. Вгадувалась причаєна глибина річки, її течія, що не вгамовується й під кригою. Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи доторкнутися губами до оскнілого блакитного шумовиння, ніздрі його затремтіли в передчутті холодної води, – і цієї миті річка під ним затріщала. Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці його були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Він ще раз конвульсивно здригнувся всім тілом, вкладаючи всю свою силу і весь свій відчай у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. Він на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Він ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося тільки однією ногою, – друга вдарилась об лід і стала май-

ЛIТЕРАТУРа

255

же неслухняна. Вода в ополонці закров’янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою. Лось відчував, що так йому не вирватись. Подібне відчуття уже приходило до нього – саме тоді, коли восени, в чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя. Вовки осьось мали вчепитися за нього, він уловлював подих смерті і втікав тільки тому, що не міг зупинитись. Тоді його врятували мисливці, вони якраз наїхали з міста і, нічого не вполювавши, сіли вечеряти. Вони почули погоню, посхоплювались і, пропустивши мимо себе загнаного лося, зняли безладну стрілянину по вовчій зграї... Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, вона мчала не так швидко, вона не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу він розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти його під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Він збирався до свого вирішального кидка, і коли знову не пощастило, то лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме. Два хлопчики вийшли з лісу на берег і спинилися. Приїхали вони по хмиз, і їхня смирна конячина залишилась на узліссі, а вони вирішили подивитись на річку, чи тріщить на ній лід, чи скоро рушить. Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда. Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору, од тієї втікаючої далини, яка сягала аж за потойбережні горби. Вони й не зразу зауважили ополонку, бо вона була майже непомітна, якби лось знову не спробував вискочити на лід. – Собака купається, – сказав менший брат. Старший, мабуть, і не глянув би в той бік. Але зразу ж подумав: «Яка це собака могла залізти в ополонку, щоб купатись?» – Де?.. А-а... – він пильно примружився, і його зіркі очі помітили гіллясті роги. – То лось... Вони ще не встигли й здогадатися, що там могло трапитись, а тому деякий час стояли на місці і обмірковували, як той лось міг попасти в воду. Та коли він заборсався, а потім надовго притих, підберезники втямили, що з ним сталося. Старший майнув до саней по сокиру, а молодший повільно пішов уперед, боячись сам підійти до лося перше, ніж наспіє брат.

256

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

...Лось уже зовсім знесилився і байдуже спостерігав, як наближаються діти. Усе нижче осідав у воду, і роги похилитувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Під цим кущиком червоний розпач трохи вгомонився, але він був тепер такий безмежний, що очі для нього були замалі, і той розпач струменив із них увсебіч. Спершу діти не знали, як до лося підступити, щоб і самим не провалитись. Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Він узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках. Лось не боявся людей. Він стежив за їхньою роботою, і по його тілу час од часу пробігали дрижаки, ніби йому було дуже морозко або ж він знову хотів спробувати вискочити, але сили покинули його. Мабуть, спочатку він нічого не розумів у тій роботі, та коли канал ще більше наблизився до берега, його очі засвітилися тямою, і тепер він поводився смирно, вже не кидався, а тільки чекав. Заскучавши сама, з лісу вийшла їхня гніда конячина, тягнучи сани, й поволеньки потюпала до річки. Вона зупинилася віддалік і, помахуючи хвостом, спостерігала. Потім ще пройшла трохи вперед. Менший підберезник помахав кулаком і крикнув: – Ти теж хочеш провалитись?! Обидва брати й не думали про те, що весняна крига зрадлива, що вона не зважить і на те, що вони рятівники. Старший ще рубав, коли лось відчув під собою мілке і, вперто гойднувши головою, вискочив передніми ногами на лід, а потім уже й задніми. Він аж захитався, і розкарячившись, ось-ось, здавалося, упаде. Обидва підберезники дивилися на нього з недовірою – ого, який великий, і тепер, коли він виліз, жодному з них не вірилося, що такий міг втопитись. Вони безпорадно усміхалися, їм хотілося підійти до нього ближче, але діти не наважувались. Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду. Він зітхнув на повні груди, пирхнув – та й подивився на дітей. Його очі все ще були червоні од недавнього розпачу. А потім лось пішов. Карячкувато ставлячи ноги, ніби все ще побоюючись льоду, накульгуючи, він вийшов на берег, ще раз озирнувся на річку, захоплюючи своїм зором і залужжя в сріблистому серпанку, й дітей, які все ще зачаровано дивилися на нього, не вірячи, що допомогли цьому великому звіpoві, й легенько почвалав до лісу. Гніда конячина з нерозумінням дивилася йому вслід і стригла вухами. Коли пролунав постріл, то лось деякий час ще продовжував бігти вперед, а потім спіткнувся, ніби натрапив на корч. Діти й уваги

ЛIТЕРАТУРа

257

не звернули спочатку на той постріл, але коли лось упав на сніг, вони зрозуміли, по кому то стріляли. Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось. Обидва думали, що не встигнуть вони добігти, як лось підведеться, знову неспішно почвалає до лісу, що не було ніякого пострілу, – проте лось не вставав. Він лежав на боці, відкинувши ноги, і тепер здавався ще більший. Просто не вірилося, що такого великого звіра можна звалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути. На шкурі ще блищала річкова вода, до шерсті поприлипав сніг, а здуховина, не розгарячіла од бігу, провалилась і навіть не парувала. Голова лежала так, наче він прислухається до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям. Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд з дітьми. Він, мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага – мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання. – Га? – обізвався дядько. – Ну як? Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами. Діти нічого не сказали – вони ніяк не могли відірвати очей від лося, який ще ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це. – У-ух, – видихнув Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув його між роги. Але діти все ще не вірили, що лось мертвий, а тому уважно приглядалися, щоб не проґавити тієї миті, коли він ворухнеться, щоб звестись на ноги. – Це із заповідника, – обізвався нарешті молодший підберезник. – Заповідник далеко звідси, – відповів дядько. – Сюди із заповідника лосі не бігають. – Це із заповідника, – знову повторив менший. Дядько почав гніватись: – А вам яке діло? – Ми його з води врятували, – сказав старший брат і ненависним поглядом уп’явся в підпалкувате обличчя.

258

ЛIТЕРАТУРа xx СТОЛIТТЯ

– О-о, він однаково був би втопився!.. І вже втопився був, так? Скажете, що втопився, а пощастило витягти неживого. – Ми його врятували, – знову повторив старший брат, і його лице почервоніло так, наче з нього ось-ось мала бризнути кров. – Ану замовчіть мені, – ще дужче розгнівався дядько, – бо дістанеться вам од мене і од батька вашого! Будете pозyмні, то матимете й собі м’яса, не скривджу. Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней. – І роги вам віддам, – крикнув услід дядько. Вони й не обернулися, тільки наддали ходи. – Роги віддам! – ще гукнув дядько. Коли брати вдарили по гнідій своїй конячині, то його наче щось тіпнуло. Він спочатку повільно ступив один крок, другий, – а потім побіг навздогінці. – Роги віддам! – кричав, захлинаючись, ніби вони не чули. Шпичак давно вистежував цього лося, – він його помітив одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли вони взялися визволяти його з ополонки. Він не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід. Але лось виявився дужий і життєлюбний, а діти – вперті й невідступні... Тепер треба було думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні, – в цьому він не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці – далеко не зрушиш. Але якби він міг затягти й утопити – ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля. Проте лось і не ворухнувся. Він припав до землі, всім своїм великим тілом прислухаючись, чи далеко ще весна, а його роги стриміли над снігом диким розложистим кущиком, який також, мабуть, чекав на весну, щоб зазеленіти, хоча це йому вже не судилося ні тепер, ні в майбутньому. Налетів вітерець, запорошив білим пилом, гойднув сухим бадиллям, але роги й не сколихнулися. – Визначте тему та головну думку твору. – Доведіть, що твір Є. Гуцала «Лось» є оповіданням. – Що є повчального в оповіданні?

ЛIТЕРАТУРа

259

– Опишіть лося, посилаючись на текст твору. – Охарактеризуйте дядька Шпичака. – Порівняйте образи хлопчиків з оповідання Є. Гуцала «Лось» і Федька-халамидника з однойменного оповідання В. Винниченка. – Доведіть або спростуйте думку: «Природу треба перетворювати, примушувати працювати на людину, давати конкретну користь».

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

 

РІДНА МОВА 

Галина Васютинська РІДНА МОВА Мова рідная моя, виразна, квітуча. Ти – як пісня солов’я, щира і співуча. Слово здатне залічить всі болючі рани. Коли треба – не мовчить, лагідне, бажане. Слово може покарать і у прірву кинуть. Ледь пророщений талант підхопить, розвинуть. Дарувати зможе нам радість і кохання. Обійняти, як крилом, теплим привітанням. Висловити можна все, що спаде на думку. Слово вище над усе у людських стосунках. – Визначте тему та головну думку поезії. – З чим автор порівнює мову?

ЛIТЕРАТУРа РIДНОГО КРАЯ

260

– Як ви розумієте слова: «Слово здатне залічить всі болючі рани»? – Чому поетеса вважає, що «слово вище над усе у людських стосунках»? – Випишіть з поезії епітети та порівняння. – Визначте рими поезії. 

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ, МОЯ ЗЕМЛЯ…  Надія Делимарська НАЙДОРОЖЧА СТЕЖИНА Серед сотень шляхів Не згубить найдорожчу стежину, Прагну цих маяків: Материнське тепло й Батьківщина. Стежини витоки незмінні, В них щедре сонце і зерно, А світу символи родинні В лелеки образі дано. Вітчизні вдячна за діброви, Солодкі ночі, днів блакить, Чарівність у співучих мовах, Братерству вірність на роки. Горджусь, любуючись щоднини, Як квітнуть долі і рілля. У Придністров’я, до родини, Спішить стежиночка моя.

ЛIТЕРАТУРа

261

– Визначте тему та головну думку поезії. – Чому, на вашу думку, автор твору гордиться своїм рідним краєм? – Як ви розумієте вислів: «Чарівність у співучих мовах»? Якими мовами розмовляють у Придністров’ї? Галина Васютинська КРАЮ МІЙ Розчини віконця, мій чудовий краю! Тут багато сонця і степів розмаю. Вітерець веселий дме на колосочки. І розбіглись в селах вулиці-струмочки. Хати, як сестрички, в білі сукні вбрались, Верби біля річки долі зачекались. Повесні вже птахи прибули здалека. На куточку даху звив гніздо лелека, Мабуть, радість буде: прилетів з любов’ю, Адже добрі люди в нашім Придністров’ї. Хай зорі багаття день розпочинає, А крилате щастя край наш не минає. – Визначте тему та головну думку поезії. – Який настрій твору? Свою думку доведіть. – Випишіть з поезії епітети та порівняння. – Визначте рими твору. 

СВІТ ПРИРОДИ РІДНОГО КРАЮ  Віталій Сайнчин СПЕКА Падає засохлий лист з тополі, Марево спекотне в чистім полі. Материнка у степу широкім Засихає цвітом одиноким.

ЛIТЕРАТУРа РIДНОГО КРАЯ

262

В’яне при дорозі горобина, Опустила кетяги калина. Суховії, віють суховії… Лиш на дощик тепляться надії. Щоб він спраглу землю окропив І з полів жагучу спеку змив. Щоб зерном колосся налилося, Щоб вологи поле напилося. Щоб лани шуміли з краю в край, І родився щедрий урожай. – Яку пору року зображено в поезії? Визначте тему твору. – Чому люди так чекають дощу? – Визначте рими твору. ЖУРАВКА Спізніла осінь, скоро вже зима Ранковий іній трави покрива. У вирій клин піднявся на крило В краї далекі там, де є тепло. В незвідану прямує далечінь, Долаючи небес холодну синь. Лиш залишилась в травах за селом Журавка з переламаним крилом. Через тривожні і короткі сни Буде чекати ранньої весни. І виглядати з снігових долин Коли у небі закурличе клин. Самотньо зиму стріне за селом Журавка з переламаним крилом.

ЛIТЕРАТУРа

263

– Визначте тему поезії. – Чи співчуває автор журавці? Свою думку доведіть. – Який настрій вірша? Чому журавка «через тривожні і короткі сни буде чекати ранньої весни»? Галина Васютинська КВІТКА УКРАЇНИ Чепурненька, біла, мов сніжок узимку, Двір наш уквітчала, як рушник хатинку. Ти даруєш свято ніжними квітками, Малих діток пестиш теплими гілками. Сяйво білих квітів – серцю насолода. Розцвітай з роками, пишна твоя врода! Завжди тобі раді і село, і місто. Восени в червоне вдягнешся намисто. А голодна пташка вдячна тобі стане: Ягідок поївши й мерзнуть перестане. Тиха й соромлива наречена біла, Ти – весняне диво, запашна і мила. Гарно прикрашає квітка Україну. Посадіть у себе червону калину. – Символом чого є калина? Наведіть приклади прислів’їв та приказок про калину. – Визначте тему поезії.

264

ЛIТЕРАТУРа РIДНОГО КРАЯ

– Чому автор поезії закликає посадити у себе червону калину? – Випишіть з твору епітети та порівняння. – Визначте рими поезії. Микола Коритник ЗИМОНЬКА-ЗИМА У крижаний панцир вдягнуте ложе річки. Навколо – біле покривало. Ріка спить глибоким сном. Та так тільки здається. Пригледівшись, я бачу дивовижні візерунки на снігу. Скільки різних доріжок розбігаються по білій скатертині! Ось відбитки лапок мишей. Далеко тягнеться легка борозенка. В іншому місці, схоже, зграйкою пройшли всюдисущі горобці. А тут чітко видно сліди двох пар лапок, попереду – дві крупніші, а позаду – менші. Це сліди білки. Можна тільки дивуватися, як сюди потрапила ця пухнаста красуня. Приємно ось так іти і розгадувати сліди мешканців нашого краю. На порожевілому снігу видно синюваті ямки. Досвідчений мисливець завжди скаже: це почерк зайця. Та ось блакитна імла розтанула, все заіскрилося, засяяло. Із-за горизонту встає, наче колесо, червоне сонце. Спокій студеної ріки порушують «моржі». Один за одним плюхаються вони у крижану купіль з вигуками: «Ох! Ух! Хороша водичка!» Ближче до весни, коли танули, міздрились сніги, ріка набухала і побоюючись, що несподіваний потік прорветься і неначе норовистий кінь, закусивши вудила, понесеться вниз до Чорного моря, по Дністру пішли криголами. Під їх натиском блакитна броня ламалася і з тріском рушала з місця.

ЛIТЕРАТУРа 

265 ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА  Галина Васютинська ХЛІБ

Всім зрозуміло: як хліб на столі – ти уже ситий. Хліб-колосок, що росте із землі, сонцем зігрітий. Сили земля колоску віддала, прагнення жити. Хліб наш – єднання любові, тепла, рук працьовитих. – Назвіть прислів’я та приказки про хліб. – Чому, на вашу думку, хліб вважається святим? – Яке значення має хліб у житті людини? Як потрібно ставитися до хліба? – Чому автор вважає, що «хліб – це єднання любові, тепла, рук працьовитих»? ЗРАДА Хазяї від’їхали до міста, – Щойно там одержали житло. Їм світила доля промениста, Прагнули забути, що було. Та забули й песика малого, – У дворі сидів на ланцюжку. Плаче в самоті один, небога, Що спіткав він доленьку таку. Серденьком пораненим чекає Тих, кого він рідними вважав. І що зрадили його – не знає. Лист сухий лиш в миску закружляв.

ЛIТЕРАТУРа РIДНОГО КРАЯ

266

– Визначте тему та головну думку поезії. – Які почуття викликав у вас вірш? – Чому хазяї зрадили малого песика? Чи могли вони вчинити інакше? – Як ми повинні ставитися до друзів наших менших? Людмила Кудрявцева СОВІСТЬ Хтозна-звідки в цю ранню пору бабуся принесла пучечок моркви. – Ось, дитинко, вже натремо, видавимо сік з морквинок, дамо Борискові, йому і полегшає. Матуся змучилася вся з ним, ночами не спить. Але слова бабусі погано доходили до мене. Я тільки і бачила п’ять розчепірених, як зібрані разом пальці, морквинок, яким, здавалося, зовсім не хотілось лежати на підвіконні, а хотілось, щоб їх відкушували гострі молочні зуби, а вони б хрустіли, наповнюючи мій рот соковитими ласощами. І незрозуміла образа накочувалася на мене: як це бабуся, така справедлива у всьому, завжди ділячи все порівну, на цей раз забула про мене; навіть найменшу, найгіршу морквинку не дала спробувати. А морквинка лежала на сонечку, дражнила жовтогарячою прозорістю, і вже відчувався на зубах її хрускіт, і солодкуватий сік на кінчику язика здавався найбільшою розкішшю, яка тільки могла намалювати дитяча уява, що не знає в дні важких воєнних літ ні смаку цукру, ні, тим більше, цукерок. До п’яти років я вже вміла складати і вираховувати в межах двадцяти і зайнялась нехитрою арифметикою. Борі два роки, йому вистачить і двох морквинок, а інші три – законно мої. Морквинки щезли вмить, і навіть споглядальна насолода була довшою і прекраснішою, ніж їх знищення. На інші дві і дивитись не хотілось, і настрій чомусь зіпсувався. І виправдувальна арифметика вже не здавалася переконливою.

ЛIТЕРАТУРа

267

Бабуся, ніби не помічаючи зникнення, протерла дві морквинки, що залишились, націдила пів чайної ложечки соку і вилила в запечені губки брата, примовляючи: – Ось, Борисику, хотіла тобі силоньки влити, та не змогла. Не вгледіла, ти вже прости мене, стареньку. Від цих її слів мені стало зовсім ніяково. І від того, що ніхто не сварив, було погано. Тільки матуся помітила: – Що це Тетянка зажурилася, чи не захворіла? На що бабуся відповіла: – Не чіпай, дівко. Хай її совість погризе. Хто така Совість, я не знала, і як вона буде гризти – теж не знала, але про всякий випадок перевірила, чи не забули в сінях гачок на двері накинути. Зазвичай тільки доберешся до подушки головою, очі вже самі заплющуються, а тут боюсь їх зажмурити, все з обачністю на двері поглядаю. А що, як Вона – Совість – прийде, і почне мене мучити? Але в будинку все затихло, чулося лише хрипле дихання брата в ліжечку поруч, і час від часу важке матусине зітхання біля його голівки. Вранці, коли відкрились очі, важка тиша гнітила кімнату. Не було ні хрипів брата, ні мами. Я протягнула руку, підняла марлеву завісу, але маленьке ліжечко було пустим... – Бабусю! – кинулась я на кухню. А в голові блискавкою – вчорашній день і три морквинки, якi я з’їла, і в яких стільки соку, скільки потрібно, щоб братик одужав, а тепер ось немає його, і це нічим не виправиш. – Бабусю, – занурилась я мокрим від сліз обличчям в старенький фартух. – Ну, що ти, Танечко, чи примарилось що уві сні? – Де Боря, мама де? – Борисика вночі в лікарню відвезли. Криза минула, сусідкафельдшерка прийшла, казала. Тепер йому жити. А ти вмийся і сідай снідати. І раптом на підвіконні – я очам своїм не повірила – дві вчорашні морквинки лежать, ніби пружні розчепірені пальчики, в купу зібрані. Я торкнулася їх ласкаво рукою. – Бабусю, яка ти хороша! Бабуся помітила мій жест: – Це тобі і Борису. – Ні, бабусю, хай Борі на сьогодні і на завтра, він швидше одужає.

268

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Ну добре, коли так, – погодилась бабуся. – Бабусю, а Вона так і не прийшла. – Хто не прийшла? – Ну, Совість! – Так вона, внученько, і не ходить. Вона кожній людині від народження дається. Тільки в одного вона бадьора, в другого дрімає, а в третього спить, а інший і зовсім її губить. А вона від поганого вчинку береже, тому і берегти її потрібно. Погано людині без совісті. Не люблять таких люди. – Визначте тему та головну думку твору. – Чому Тетянка образилася на бабусю? – Поясніть, чому зіпсувався настрій у дівчинки після того, як вона з’їла дві морквинки? – Як ви розумієте вислів «совість гризе»? – Чи прийшла Совість до Тетянки? Свою думку доведіть, посилаючись на текст. – Прочитайте слова бабусі, в яких вона пояснює, що таке совість. Для чого потрібна совість людям? – Складіть план твору. Перекажіть оповідання за складеним планом.

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

 Василь Королів-Старий ПОТЕРЧАТА Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде. – Неначе тобі в болото пірнув! – промовила дячиха сама до себе й із серця підкинула цілий оберемок дров до печі. Дрова голосно зашкварчали й почали так тріщати, мов там, у печі, хтось лущив горіхи. По вікнах, підлозі й стелі бігали рожеві зайчики. В запічку зацвірінькав цвіркунець, в хату потягло теплом.

ЛIТЕРАТУРа

269

Стало світліше й веселіше. Великий кіт звівся на лежанці, спочатку вигнувся дугою, а потім витягся, позіхнув і пішов на руки до дячихи. Тут він так гарно почав муркотати, що дячисі аж полегшало на душі. Вона задивилась на вогонь, як він переплигував з однієї деревини на другу. Немов хтось чіпляв до деревин білі, сині, рожеві та жовті тремтячі краплинки блискучого шовку. Вона поклала руки на стіл, схилила на них голову, позіхнула раз-другий та й задрімала... Чекав дяка-господаря й Домовик. Він звик, що й дяк також, як сам Домовик, рідко відходив з дому на довгий час. Та ще домовик любив старого господаря за те, що той завжди був веселий та говіркий, а коли бував з чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском, мов малий хлопчисько, троїчне «Господи, помилуй!» – по тричі вряд. «Бач, випискує, мов комарик!» – посміхався тоді Домовик й почував від того велику приємність. Тепер же йому було сумно... Дяк Оверко вийшов з дому ще удосвіта до сусіднього села на Храм. Вже давно й споночіло, по селу вже в багатьох хатах погасили світло й повкладалися спати, а Оверка не було й не було... Домовик виплигнув на хату й сів на теплий бовдур. Відтіль його приємно обвівало легеньким димом березових дров й смачно пахла вечеря. Він подивився навколо, вхопив іскру з димаря, запалив люлечку й виглядав далі. «Чи й справді не пірнув він часом у болото?» – подумав Домовик саме в той момент, як долі, біля печі, це саме промовила й дячиха Євпраксія. Трохи ще посидів на бовдурі, а потім притоптав люлечку, щоб часом не впала якась іскра на солом’яну стріху. Тоді заглянув у бовдур, чи там справно горить, й почав злізати з даху. Як і всякий порядний домовик він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні? Все ще він чекав, що ось-ось дяк рипне хвірткою. А тим часом заглянув до собачої будки: чи не спить там Бровко? – подивився, чи Відьма замкнула хлів з коровами; відсунув цебер з цямрини, щоб той не впав у колодязь. І з кожною хвилиною домовик помічав, як у нього в серці настає неспокій за свого господаря. Тоді вирішив, що за господарство йому нема чого турбуватись, бо в хаті була статечна господиня, а в оборі – Бровко, й швиденько вийшов з двору... Стояв пізній підзимок. Ніч була темна, як добрий атрамент. Небо було затягнуте таким товстим, чорним сукном, що крізь нього не пробивалося жодного променя зірки.

270

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

Домовик по-селянському насунув шапку на вуха й швидко подався назустріч господарю до великого болота, що було на шляху... А саме в цей час дяк Оверко, добре уконтентований на Храмовому святі й трошки під чарчиною, вийшов з другого села й підходив до болота з протилежного боку. За селом вискочила поперед нього з-під вільхи маленька, мов темний клубочок, левадна Хуха. Вона помітила, що дяк трохи п’яненький, й покотила попередити Потерчат, щоб ті заздалегідь розсвітили свої каганці. Бо ж тільки Потерчата могли показати дякові Оверкові справжній шлях в тім недобрім місці. Інакше він – п’яненький – міг дуже легко оступитися з дороги й загрузнути в болоті. А дяк, хитаючись, помалу посувався вперед. Він навмисно цюкав ціпком на твердій підмерзлій дорозі, щоб почути, де буде м’яке болото. Знічев’я та щоб було веселіше, він тихенько наспівував церковної пісеньки: – Бла-а-ажен му-у-ж, іже не ідеть на совє-є-т нече-е-сти-вих. Алілуя, алі... Раптом дяк урвав співу, бо побачив, як перед ним блимнув малесенький зеленкуватий вогник. – Свят, свят, свят! – скрикнув дяк Оверко, спираючись й протираючи очі. – Чи не випив я зайвої чарки? Може, допився до зеленого змія? Не дурно ж у мене перед очима зелені вогні плигають!.. Тим часом далі засвітився другий вогник, потім третій, четвертий, десятий, двадцятий... То Потерчата розсвічували свої каганці й бігли вперед понад дорогою, щоб вказати дякові Оверкові шлях додому. Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж їхні маленькі криві ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно. Тим-то дякові видавалося, що ті вогники тихо повзуть понад болотом, коливаються, як зачеплена головою лампадка в церкві. Він ще бачив, як вони то підскакували вгору, то поринали в долину. Це через те, що Потерчата бігли не рівним шляхом, а по багновиську й перестрибували з купини на купину. Від того видовиська дякові й хміль увесь вийшов з голови. Поза шкірою покотив мороз, неначе хтось посипав йому за комір холодного шроту. Шапка також полізла з голови, дарма що на його блискучій лисині було всього тільки одинадцять волосинок, які тепер стали дибом.

ЛIТЕРАТУРа

271

«Та це ж мене манить нечиста сила!» – подумав переляканий дяк, як думають усі люди, коли їм трапиться вночі щось незрозуміле, до чого вони не звикли. Він хитнувся набік, підібрав поли свого довгого каптана й, не знать чого, метнувся від дороги праворуч. Потерчата враз побачили, що він збивається з шляху. Злякавшися, що дяк може загрузнути в болоті, а тоді вони самі – малосилі – не зможуть його відтіль витягнути, вони збіглися до гурту, а потім всі посунули до нього й заступили йому дорогу. Дяк Оверко зовсім отетерів. Не тямлячи себе, він метнувся вже ліворуч. Пробіг кілька ступнів і скочив на купину. Купина захиталася в нього під ногами, але ж не дуже, бо в покраю трохи вже була підмерзла. Однак він сам враз помітив, що вже втрапив у багновисько. Повний жаху, спинився він на тій купині й притаїв дух. Потерчата помислили, що дяк міркує, як йому йти далі, й знову побігли на шлях. А він дивився на вогники й мізкував: «Загибає моя душа! Кінець наближається!..» Тоді почав молитися та хрестити тремтячою рукою ту невидиму силу, що манила його до себе. Потерчата не знали, що їм робити. Бігла хвилина за хвилиною, а дяк все стояв мов стовп, не рухаючись з місця. Вони знову повернули до нього, поставали навколо й почали співати всі разом. Той їхній спів нагадував шелестіння сухого очерету. Але ж то не очерет, то співали Дитинчата-Потерчата: Ой, дяче, дяче! Ти ж сам не бачиш, Такою пітьмою Ступати кудою. Нас не жахайся, Нам довіряйся: Доведем додому По шляху твердому!.. I знову вони почали посуватись понад болотом, освічуючи йому правдиву путь. Однак дяк їх не зрозумів. Він все стояв і трусився, як лист на осиці. Потім ущипнув себе за носа, щоб переконатися, що він не спить і не марить. – Ой, ой! – скрикнув він голосно, бо таки міцно ущіпнувся. Коли ж помітив, що вогники відходять від нього все далі та далі, почав заспокоюватись.

272

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Ні, ні! Ти мене не одуриш, бісовське навожденіє! – сказав він сам собі. – Дзуськи! Я – особа духовна, у вівтарі буваю, а в церкві ж я – свій чоловік!.. Ну, звісно, ліпше в таку темряву сидіти вдома, як блукати сновидою чи стовбичити серед болота, мов Дідько. Отож недурно-таки і в Святому Письмі сказано, що «блажен муж, іже не ідеть на совєт...» І, не скінчивши своєї думки, він потихеньку зліз з купини та обережно подався праворуч. Тепер, кидаючись то в один, то в другий бік, він вже зовсім згубив в тій пітьмі належний напрям й попростував у самісіньке болото. Тільки раз чавкнула нога в багні, й він полетів у підмерзлу воду сторч головою. Шапка йому злетіла, гарусовий шарф на шиї розмотався. Дяк почав борсатись, але ж довгі поли ватяного каптана враз намокли, стали важкі, облипали йому ноги й не пускали вилізти з багна. В розпачі він почав вичитувати молитов, бо ж з обов’язку він був чоловік богобоязливий, а потім, як почув, що загрузає ще дужче, щосили закричав не своїм голосом: – Рятуйте! Рятуйте, хто в Бога віpyє! Потопаю в болоті, яко фараон Гонитель!.. Той покрик почув Домовик. Ще здалеку він побачив, як в тім напрямі побігли Потерчата з каганцями, й умить зрозумів, що таке сталося. Мов цап, пострибав він чимдужче по купинах. Потім підскочив до загрузлого в болоті дяка, перевернувся на стару вербу й простягнув йому просто в руки дебелого сука. Дяк Оверко вхопився обома руками за той сучок й почав видиратись нагору. Тим часом Домовик мигнув кілька разів другою вітою Потерчатам, щоб вони швидше погасили свої вогники. Він-бо бачив, що дяк їх дуже злякався. Потихеньку підштовхуючи свого господаря з багна, Домовик вивів дяка на суходіл. Тут він поставив його лицем в напрямі дороги, витяг з болота шапку, непомітно прив’язав її до шарфа й прошепотів на вухо таким способом, щоб дяк подумав, ніби то він сам так намислив: – Іди тепер, Оверку, просто й нічого не бійся! Почувши під собою твердий ґрунт, мокрий, промерзлий дяк, забувши й про свою шапку, щосили подався вперед. Швидко він помітив край дороги три тополі, що стояли перед царинoю села. Далі угледів на обрії й білу дзвіницю церкви, біля якої була його хата. Тепер він зітхнув з полегшенням. Трохи було йому страшно, що ж скаже дячиха Євпраксія, що він так забарився та затьопався... Витяг він з кишені мокру червону хустку, витер з чола холодний піт.

ЛIТЕРАТУРа

273

Потім нюхнув тютюну, чхнув, аж йому іскри з очей посипались, й підступив до своєї хвіртки. Домовик заскочив наперед й відчинив йому ворота. Потім поміг їх щільненько зачинити, а дяка пропустив у хату поперед себе. Тут знову він причинив за господарем двері, бо той сам забув це зробити: такий він був стурбований пригодою та щасливий, що врятувався від біди. Домовик також paдів, що йому вчасно прийшла думка йти рятувати господаря, бо в тім малім болоті не було ні Водяника, ні Русалок, а малі Потерчата не могли б самі врятувати дяка. Але ж коли дяк Оверко став біля печі перед світлом, то Домовик не міг втриматись від реготу. Неначе меблі затріщали, так пролунав його сміх. І було чого! Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка у індика. Домовиків сміх розбудив дячиху. Вона лупнула очима раз, лупнула вдруге й підскочила, мов опечена. – Мати Божа Почаївська! Що ж це за Марюка?! – сплеснула вона в долоні. – Амінь, амінь! Розсипся!.. – Не кричи так велегласно, стара! – лагідним голосом промовив дяк. – Це – не Марюка, це – я, живий і невредимий раб Божий, дячок Оверкій! – і він скоса поглянув, чи нема в руках у дячихи якогось деркача, бо добре знав, що нашкодив. І справді! В тій хвилині вона нагнулася під припічок та й вхопила в руку віника. – Ах ти ж такий-сякий, забродо, п’янице! Ось я тобі покажу «раба Божого»! Побачимо, чи будеш ти й тепер «невредимий»! – закричала вона. – Укротися, Євпраксіє! – притримав її дяк. – Не гнівися, не карай, дай слово промовити... Водила мене нечиста сила, хотіла в болоті втопити!.. Але ж Дячиха не дала йому скінчити. – Сам ти – нечиста сила! А водила тебе по болоті горілка, безбожнику!.. «А таки розумна жінка моя господиня!» – подумав про себе Домовик. Але ж йому шкода було й доброго дяка й він непомітно висмикнув з дячишиної руки віника. Потім ще раз гучно засміявся й стрибнув на теплу лежанку до товстого кота.

274

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

А дяк Оверко, умившись та перебравшись, ще довго-довго розповідав дячисі Євпраксії, як його манила зеленими вогниками нечиста сила, як хотіла втопити в болоті, та злякалася його щирих молитов... Іван Липа БЛИЗНЯТА Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з’явилася людська тінь і запитала: – Чого ти хочеш просити у Долі для своїх дітей? Мати здригнулася... Глянула на тінь, що стояла непорушно, і промовила до неї: – Це ти питаєш? – Я? – Хто ж ти? – Я негайно виконую всі бажання. – Я хочу, щоб вони жили краще від мене, – сказала мати. – Щоб не знали бідності й нужденного життя, щоб були щасливими. – А ще чого хочеш? – Щоб давали іншим те, чого вони не мають: сумним – радощі, заплаканим – сміх, скорботним – утіху, немічним – здоров’я, а всім разом – щастя. – Чи хочеш, щоб твої сини принесли це сучасним людям чи прийдешнім поколінням? – Навіщо дбати про прийдешніх людей? Нехай сучасним дадуть се! – відповіла мати, а потім подумала та й каже: – Дай одному щастя для сучасних, а другому – для майбутніх! Тоді тінь перетворилася в жінку, і мати побачила, що перед нею стоїть сама Доля. Доля вклала в душу одного хлопчика розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло. Другому синові доля вклала в душу глибоку допитливість і подарувала йому маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом, засіяним зорями.

ЛIТЕРАТУРа

275

І сказала Доля: – Завдяки цим подарункам твої діти стануть такими, як ти побажала. Після цих слів Доля стала тінню і зникла. Діти підростали. Перший змалечку був балакучим, веселим, допитливим, його завжди можна було бачити серед людей, бо він не любив самотності. Другий був мовчазним, спокійним, замисленим. Любив цілими днями сидіти на березі моря, милуватися далекими горами, купати погляд у небесній блакиті. Тихими літніми ночами він задивлявся на зорі. Обидва брати берегли свої дарунки як зіницю ока. Коли хлопці виросли, то той, що був допитливим, помандрував по світу, а веселий збудував собі палату, та не просту, а таку, якої ще ніде на світі не було. Палата мала всього три кути. Стіни були з різних матеріалів: одна з каменю, друга з цегли, а третя з мармуру. На фронтоні вряд стояли великі фігури різних звірів і птахів. Вікон було багато, і всі вони були різними: одне було маленьке, друге велике, третє кругле, четверте п’ятикутне, одне широке і низьке, друге високе й вузьке, і кожне помальоване іншою фарбою. Та й стояли не вряд, а одне вище, друге нижче, в одному місці їх зібралося кілька, а там виглядало одне самотою. Палата мала високий шпиль, і на тому шпилі стояв витесаний з дерева чоловічок, що безперестанку день і ніч рухався: то кланявся на всі чотири сторони, то крутився на одній нозі, то танцював або кумедно перекидався, обертався, задирав ноги вгору, кидався головою вниз, вимахував руками, точнісінько, як та дитяча забавка – лялька, коли її потягнути за мотузочок, починає перекидатися. Люди приходили до палати й не могли надивуватися з такого чуда. Цілий день стояла юрба – оглядали будівлю і весело реготали. Тут усе було дивовижно кумедне, смішливе, а особливо дерев’яний чоловічок, що безугавно вертівся і перекидався на шпилі. І як би не було сумно у людини на душі, а як прийде, подивиться на ту палату, так усе забуває і починає реготати. І всі, хто приходив до палати, були веселі, задоволені й немовби щасливі. Усі славили господаря. А як хто не був утішений з цього, то господар запрошував його до покоїв. Звідти вже ніхто не виходив сумним або розчарованим. Там було на що подивитися! Жодна кімната не була подібна на іншу: одна – як гарбуз, друга – як дзвіниця, третя – як бублик, четверта – як огірок, п’ята – як барабан, шоста – як зірка, сьома – як печера, восьма – як барильце, дев’ята – як миска, десята – як ко-

276

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

мета, – словом, усіх і не перебереш. А щодо прикрас у покоях, так тут уже у всіх очі розбігалися: малюнки були на стелях, а фіранки пишалися на стінах; столи висіли на ланцюгах; замість ослонів та стільців – гойдалки; постелі лежали просто на підлогах. І все те було розкішне, із золота та срібла, з оксамиту й шовку. По кімнатах ходили собачки на задніх лапках, одягнені, як люди – в штанцях і чумарочках, а котики в спідничках і капелюшках танцювали на окремих столиках. Різні заморські мавпи, великі й маленькі, сиділи на вікнах і кожного перекривляли так, що можна було зі сміху вмерти. Були кімнати, засаджені деревами й квітами. Там літали і співали дивовижні пташки. Навіть були кімнати, заповнені водою, і в них плавали великі риби. Словом, було на що подивитися і чим потішитися. Ще забув розповісти про слуг! Було їх тут багато. І коли господар або хто інший кликав слугу, то той не просто виходив до нього, а летів колесом, мов вітер, і враз ставав перед ним на рівні ноги і слухав. Потім кланявся і так само, як вихор, колесом вертався. Слава про дивну палату пішла між людьми і докотилася аж до найвіддаленіших куточків держави. З усієї країни з’їжджалися люди, і кожного Божого дня натовпи цікавих стояли біля палати, оглядали її, сміялися і веселилися. Господар був до всіх ласкавим, радо вітав прибулих, сам усе показував і розповідав, весело сміявся і веселив інших. Усі були задоволені, поверталися додому з легкістю на душі. Якщо господар зауважував, що натовп зменшується, то додавав до палати щось нове, а сам ішов на базари, на ярмарки і скрізь розповідав про свою чудову споруду й запрошував оглянути її. І знову людей прибувало, і знову всі сміялися та веселилися. Ціла країна мала втіху – всі були завжди веселими, раділи і сміялися. Та це ще не все. Найдивнішим дивом у тій палаті були три кімнати, куди входили тільки ті, які нічим не могли втішитися, ніколи не сміялися й не раділи. У кожній кімнаті на золотому ланцюжку висіло яблучко. Більше там не було нічого. В одній кімнаті яблучко було скляне, в другій – золоте, а в третій – звичайне, таке самісіньке, як росло в раю. У ті кімнати господар водив тільки тих сумних та тужливих, що не знаходили для себе втіхи у всій палаті. Він вів їх сюди і лукаво посміхався, бо не було ще випадку, щоб хтось із них, глянувши хоч на одне яблучко, не очманів і не вийшов з палати без міри веселий і задоволений. Тут бували наймудріші люди: міністри, посли, генерали, урядовці, судді... Хто тільки не гляне на скляне яблучко, одразу всі його

ЛIТЕРАТУРа

277

сумні думки розвіюються, і він веселішає. Хоч яким буде мовчазним і стриманим, одразу стає говірким, а все, що має на умі, то вже на язиці. Найобережніший одразу стає відважним, саме море йому по коліна! Бувало, що скляне яблучко не міняло людину, тоді господар показував йому золоте. Хто подивиться на золоте яблучко, відразу усі його бажання здійснюються: хоче мати палату – уже її має, хоче сади чудові – прошу! Хоче коней прудких – є і коні! Дуже рідко, але бували й такі, що нічого не бажали. Тоді господар віз їх у третю кімнату, де висіло звичайне яблучко, таке ж, як росло в раю. Воно мало чари непереможні: хто лиш на нього гляне, так одурманюється, що забуває про все на світі. Той запах був надзвичайно приємний, мов солодкі чари, і принадний, як східні раї. Так усі люди в країні знаходили собі радощі, утіхи й повне задоволення. Всі приходили в палату, були щасливі й жили так весело й безжурно, що не помітили, як зістарилися. А тим часом сусідній цар крок за кроком захоплював їхню землю, а як заволодів усією країною – спалив чудернацьку палату й порозкидав чарівні яблучка. Господар палати помер з горя, і тоді люди зрозуміли, що вони опинилися у тяжкій неволі. Це сталося тому, що, насолоджуючись власним життям, вони зовсім перестали думати і дбати про свою державу. Тепер їхні землі, сади й будинки належали чужому цареві та його людям, а вони всі стали рабами. Щастя батьків несло за собою нещастя дітям. Менший брат мандрував по світу. Глибоко в його душі була закладена допитливість. Він хотів знати все на світі, усе зрозуміти – к світ білий побудований, для чого в ньому живуть люди, чому горить сонце і світять зорі, чому люди так різняться між собою: одні малі – інші великі, одні дурні – інші розумні, одні вродливі – інші негарні, одні моторні – інші мляві, одні чесні – інші злодійкуваті, одні бідні – інші заможні. Він ходив по світу і до всього приглядався, хотів зрозуміти. Бачив царства великі та вільні, бачив невільницькі країни, бачив моря, океани й захмарені гори. І чим довше мандрував, тим краще пізнавав людське життя і з більшою цікавістю йшов усе вперед і вперед. Так обійшов довкола всю землю й вернувся в рідну країну. На той час він був уже сивим дідом. Побачив свій поневолений народ і чужинців, що панували на його землі. Проходячи країною, бачив поруйнованими колись пишні міста, зубожілими колись багаті села, завмерлою колись кипучу життям країну. А в одному селі почув, як старий дід розповідав своєму внукові казочку:

278

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Десь далеко захований такий барабан, що коли у нього бити, то вискакують озброєні козаки. Скільки разів вдарити, стільки й козаків буде. Є млинок, який треба лиш покрутити, то зараз же буде те, чого тобі бракує: бідному – багатство, дурному – розум, нещасному – щастя, поганому – врода, слабому – здоров’я, сліпому – зір, глухому – слух, німому – мова. А ще є така шабля, як візьмеш її у руки, то вже нікого і нічого не будеш боятися. Хто знайде ті речі, той визволиться з неволі й врятує весь народ. Знайти їх може лише той, хто має у своїх руках маленьку роблену земну кулю. – А як же він відшукає ті речі? – запитав онук. – Коли буде мати, – каже дідо, – двох чорних, що літають-оглядають, двох сірих, що гризуть-шукають, і двох рудих, що нюшатьприносять, тоді все здобуде. От другий брат і подумав: «Для дітей казка – забавка, а для мудрого – загадка. Треба її розгадати». І розгадав, бо він був мудрий, і надумав таке: дістав двох голісіньких воронят, двох малих сірих щурів і двох собак. Вигодував їх, приручив, навчив розуміти людську мову й сам навчився їх мови. Коли вони виросли, то щодня і посилав двох воронів на схід і на захід. Повернувся мудрий брат на свою батьківщину й побачив руїни палати, а від людей почув розповідь про їхні колишні веселі часи. Він зрозумів, що безжурне життя стало причиною поневолення його народу. Однак мудрий брат знав, що все змінюється і після сліз повинен бути сміх, після суму – радощі, після бідності – багатство, після нещастя – щастя, після зими – весна, після рабства – воля. Вирішив, що все зробить для того, щоб повернути волю своєму народові, й чекав слушного часу. Ворони щодня поверталися, й розповідали йому, що діється на білому світі, тож він знав усе. Одного разу повернувся ворон із заходу і повідомив: – У Британському царстві є млинок, що дає кожному те, що йому бракує. Мудрий брат відправив туди щурів. Ті побігли у Британське царство, прогризли діри в усіх будинках, повернулися й доповіли: – Той млинок є у британського короля, він тримає його у себе й нікому навіть у руки не дає. Мудрий брат наказав собакам негайно бігти у Британське царство і принести млинок. Собаки побігли, а ворон летів попереду і показував дорогу. Коли опинилися під вікном палати британського володаря, один пес гавкнув, та так голосно; що король налякався

ЛIТЕРАТУРа

279

і випустив з рук млинок. Другий ярчук ускочив і на льоту підхопив млинок. Обидва щасливо повернулися до свого пана. Мудрий брат похвалив їх і забрав чарівний млинок. Наступного дня прилетів ворон зі сходу і приніс таку новину: – У Китайському царстві є барабан, що як у нього бити, то вискакують озброєні козаки. Щури побігли у Китайське царство, прогризли діри у всіх будинках, повернулися й доповіли: – Чарівний барабан є в одного мандарина. Багато було охочих вкрасти його, та всі загинули, бо він охороняється барабанником, який у небезпечний час ударами викликає козаків. Козаки вбивають сміливців, і барабанник повертає барабан мандарину. Тепер усі бояться підступити до барабана. Послав мудрий брат собак. Вони бігли, а ворон летів попереду – дорогу показував. Як тільки вони вскочили в покої китайського мандарина, один собака вкусив барабанника, а другий вхопив барабан, і вони щасливо повернулися до свого пана. Той похвалив їх і забрав чарівний барабан. Минув час. Якось посеред океану над білим каменем зустрілися два ворони. Коли вони повернулися до свого пана, то розповіли йому таку новину: – Посеред океану на білому камені лежить шабля. Вона має таку силу, що як візьмеш її у руки, то вже нікого й нічого не будеш боятися. Але це дуже далеко. Послав мудрий брат щурів. Щури добігли до океану і повернулися – бояться. Послав він собак. Ті кинулися у воду, пропливли трохи і повернулися – бояться. – Туди, – кажуть, – і кораблі не пливуть, і хмари не ходять. Тоді мудрий брат сам пішов. Узяв черпак і заходився переливати воду з океану на берег. Побачив це океанський цар, виплив і здивовано питає: – Навіщо ти се робиш, чоловіче? – Хочу всю воду вичерпати й дійти до середини океану, де на білому камені лежить шабля, що проти всіх і всього відвагу дає, – спокійно відповів мудрий брат. Ще більше здивувався океанський цар і знову запитує: – Знаю я, що ти дуже цікавий і що не відступиш від свого. Ось тобі човник з вітрилом. Мої вітри донесуть тебе до того каменя. Мудрий брат подякував, скочив у човник, нап’яв вітрило і океанські вітри донесли його аж до білого каменя. Там він прип’яв чарівну шаблю, повернувся до своїх вірних слуг і промовив:

280

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Настав час визволяти рідний край. Поставив мудрий брат чарівний млинок на найвищому шпилі й дивиться: вітер дме, млинок крутить. Нараз все змінилося: сліпі стали зрячими, глухі стали чути, німі заговорили, погані стали вродливими, бідні – багатими, нещасні – щасливими, а дурні – розумними. Усі підвели голови й побачили, що в країні панують чужинці, користуючись їхніми багатствами, вольностями і ними самими. Кинулися усі до зброї, щоб вигнати ворогів, та немає чим. Чужинецький цар замкнувся зі своїм військом у великій фортеці й звідти, маючи зброю, керує країною. Тоді мудрий брат ударив у барабан і наказав першому козакові, що звідти вискочив: – Бий тривогу, а те військо, що з’явиться, веди проти царя і його слуг, що сховалися у великій фортеці. Віддав наказ, а сам дивиться. Почали з’являтися полки за полками: і кінні, і піші. Усі йдуть до фортеці, оточують її і під невпинні звуки барабанної тривоги входять у сади, що довкола мурів. Коли військо зайняло сади, все раптом стихло. Замовк барабан, не чути шуму битви. Почекав мудрий брат день, почекав другий, на третій посилає своїх вірних слуг у розвідку. Вони облітали, повернулися і розповідають: – З яблуні твого брата виросли три яблуневі сади: один скляний, другий золотий, третій звичайний, такий, як був у раю. Густі та дрімучі ті сади. Щури побігли, прогризли діри в гущавині, повернулися та й кажуть: – Сидить твоє військо у тих садах: у скляному пустує, у золотому мріє, у райському спочиває. Собаки побігли, принесли чарівний барабан і кажуть: – Якщо сам не виведеш своє військо з тих садів, то воно звідти самохідь не вийде. Узяв мудрий брат барабан, вийняв із піхов чарівну шаблю, сховав за пазуху зроблену земну кулю і пішов. Іде через скляний сад. Раптом без причини захотілося йому співати й сміятися, та він рубонув шаблею направо й наліво, порубав, викорчував сад і пішов далі. Проходить через золотий сад, захотілося йому мріяти й химерити без причини, та він рубонув шаблею направо й наліво, порубав, викорчував сад і пішов далі. А в третьому саду запаморочили його солодкі пахощі. Він сів під пишним деревом, смакуючи райські овочі, довкола нього все заснуло, і він теж задрімав, забувши про свою шаблю й барабан і

ЛIТЕРАТУРа

281

про те, куди йде. Спить, і сниться йому сон: що говорить до нього його маленька Земля, подарована Долею, а в тій Землі гори, вкриті хмарками, шумлять моря, а в озерах віддзеркалюються срібні зорі. І каже Земля: – Побував ти у всіх країнах і пізнав усі народи. То чи щастя людей у мізерних забавах і пристрасних задоволеннях? Встань, збуди своє військо, бо вороги, що засіли у фортеці, знову готуються, щоб накласти кайдани на цілу країну. Прокинувся мудрий брат, вирубав, викорчував шаблею сад, що одурманив його, а тоді ударив у барабан, та так гучно, що все військо прокинулося від мрій і пустощів і рушило в наступ на фортецю. Відібрали зброю і клейноди , а чужинців порубали. Коли ж мудрий брат вийшов привітати військо і щасливий народ з перемогою, усі побачили, як він змінився за останню ніч. Замість сивини – золоті кучері, замість похиленої старечої постаті – прекрасний юнак. І став народ вільним на віки вічні! Василь Симоненко Цар Плаксій та Лоскотон Цареве сімейство Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, – Там цвіте кpaca-країна З дивним ім’ям Сльозолий. І колись в країні тій Був на троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька – Вай-Вай, Третя донечка – Плакота, Всі сльозливі через край. А цареві три сини Так і звались – Плаксуни.

282

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ Отака була сім’я У царя у Плаксія. Цілі дні вони сиділи, Голосили, та сопіли, Та стогнали, та ревли, Сльози відрами лили. Цар Плаксій велів сердито: «Хай із ними день при дні Плачуть всі в країні діти, Бо сміятись і радіти У моєму царстві – ні! Хто всміхнеться – в часі тім Я того негайно з’їм! Ще була у Плаксія Грізна гвардія своя: В ній служили молодці Забіяки-сльозівці. Хто сміявсь – вони хапали І нагайками шмагали, Так що в царстві тому скрізь Вистачало плачу й сліз. Цар любив, як плачуть діти, Бо любив їх сльози пити. Отакий був цар Плаксій У країні Сльозолий. Дядько Лоскотон Але в тому диво-царстві, Зневажаючи закон, Жив у мандрах і митарстві Добрий дядько Лоскотон. Він приходив кожний вечір – Хай чи дощ іде, чи сніг – До голодної малечі І усім приносив сміх. Мав він вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах. І була накидка сіра В Лоскотона на плечах.

ЛIТЕРАТУРа

283 Лоскотливі мав він вуса І м’якенькі, наче пух. І м’яке волосся русе Розсипалося до вух. Він як прийде, залоскоче, То сміється, хто й не хоче. Тільки де він появлявся, Зразу плач там припинявся, І приходив до усіх Голосний та щирий сміх. Не любили Лоскотна Цар Плаксій і Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони. І за дядьком Лоскотоном Із нагайками в руках Охоронці злих законів Полювали по хатах. Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон: Він ходив по всій країні І носив з собою сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх. Арешт Лоскотона Розізливсь тоді Плаксій – Цар країни Сльозолий. Гнівно він гукнув із трону: «Гей, ледачі сльозівці! Хто впіймає Лоскотона, Буде муж моїй дочці! Хто його посадить в льох – Вибирай одну із трьох! Бо уже цей Лоскотон Скоро нам розвалить трон: Що тоді ми будемо пити, Як не будуть плакать діти!”

284

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ І завзяті сльозівці Понеслись у всі кінці, Щоб скарати по закону Баламута Лоскотона. Довго скрізь його шукали, У всі шпари заглядали Перерили всі двори, Обходили всі бори, Час потратили дарма: Лоскотона скрізь нема, Бо його завжди і всюди Од ловців ховали люди. Опівночі Лоскотон, Коли всіх колише сон, Йшов собі в бідняцькі хати Їхніх діток розважати. Був тоді у Плаксія Лютий посіпака, Віроломний, як змія, Капітан Макака. Так хотілося йому Царським зятем стати, Що ні разу в ту зиму Не лягав і спати. Все ходив, усе він слухав І нарешті все рознюхав. На світанку Лоскотон, Насмішивши діток, У міцний поринув сон Між кленових віток. А лукавий капітан Підікрався змієм Й Лоскотонові аркан Зашморгнув на шиї. Руки вивернув назад, Міцно спутав ноги І мерщій у Плаксоград Рушив у дорогу...

ЛIТЕРАТУРа

285 Весілля в палаці Лоскотона посадили За вузенькі ґрати, А в палаці порішили: – Час весілля грати... – Гей, зійшлися царенята І придворна свита Наречених шанувати, Сльози діток пити. До вінця веде жених Висохлу Нудоту, Та дивитися на них Зовсім неохота. Хоч Макака був бридкий, А вона ще гірша, Їм поет один гладкий Присвятив ще й вірша. Стільки там було хвальби, Так скрасив їх вроду – Навіть жаби від ганьби Булькнули у воду! Але цар ходив, пишався, Він із зятем цілувався, Похвалявся: «Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всіх Голосний та щирий сміх. Тож від радості стрибайте! Тож від радості ридайте! Ми тепер встановим скрізь Віковічне царство сліз!» Так розхвастався Плаксій Цар країни Сльозолий. Звільнення Лоскотона Та поки гуло весілля, То п’яниці вартові Напились якогось зілля Та й поснули у траві.

286

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ А вночі йшли до в’язниці Батраки й робітники, Щоб звільнити із темниці Лоскотона на віки. Рознесли всі перепони, Гнули ґрати, мов прути: – Гей, веселий Лоскотоне, Це прийшли твої брати! Йди до нас, веселий брате, В нашу здружену сім’ю! Підем разом догравати Ми весілля Плаксію... Продовження весілля У палаці кожен скаче Та від щастя гірко плаче, Ллються сльози, як ріка, – Бачте, радість в них така! Раптом цар упав на трон: – Ой, рятуйте – Лоскотон! Всі відразу «ох!» та «ах!», Жах у кожного в очах. А веселий Лоскотон До царя стрибнув на трон І сказав йому якраз: – Насмієшся ти хоч раз!.. Став царя він лоскотати, І Плаксій став реготати. Так сміявсь – аж заливався, Аж від реготу качався, Кулаками очі тер Потім лопнув і помер. Ой, була ж тоді потіха – Цар Плаксій помер од сміху! З ним придворні одубіли, Бо сміятися не вміли. А цареві три сини, Три завзяті Плаксуни, Так сміялись-реготали,

ЛIТЕРАТУРа

287 Що штани з них поспадали – Тож всі троє без штанів До чужих втекли країв. Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п’явками в ріці, А Макака-забіяка З’їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же він живе й понині, Дітям носить щирий сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх. Схочеш сам піти в цей край, То маршрут запам’ятай: Треба йти спочатку прямо. Потім вправо завернуть, А тоді поміж дубами Поведе наліво путь. Після цього вже помалу Чимчикуй куди попало: Як од втоми не впадеш – В цю країну попадеш. Леонід Глібов КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ Алегоричний жарт У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать, І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький Барвінок

288

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ Усіх здивував – Він Фіалочку блакитну, Наче панночку тендітну, За себе узяв. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, і Нагідки, І між ними Мак. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і примовляє: «Отак, квіти, так! Танцювала риба з раком, А морковця з пастернаком, Та не краще нас! Нуте ж швидко, шпарко, квіти, Молодих повеселити – Один тому час! Ой козаче молоденький, Наш Барвінку зелененький, Потіш Будяка, І у парі з молодою Між своєю перезвою Утніть тропака! Нехай гляне Редька в дірку, Переверне долю гірку Догори хвостом І музиченьку почує, Потанцює, пожартує З товстим Будяком. Тільки й щастя, тільки й жити, Покіль буде сонце гріти, – Пов’янем колись! Як там буде – знає доля, А ще покіль наша воля, Гуляй, не журись!»

ЛIТЕРАТУРа

289 Де взялись Чижі й Синиці, Прищебечують музиці, Ще пристав і Шпак. Будяк скаче, не вгаває, Підморгне і промовляє: «Отак, квіти, так!» Олена Пчілка СОСОНКА

Недалеко від лісу стояла хатка. В тій хаті жив чоловік Максим із сім’єю; було в нього четверо дітей, найстаршому хлопчикові Івасеві було десять літ. Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням! Недалеко від Максимової хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мірненька та така зграбнесенька, круглесенька, зелені глиці аж сяють, а молоді пагонки, як свічечки, стремлять, прості та ясні. Красує сосонка. Прийшла осінь смутна, прийшла зима люта, а сосонці байдуже! Сусідки її, берези та липки, стоять такі сумні та бідні, листячко з їх геть облетіло, а сосонка мовби ще кращою здається поміж смутних товаришок. Отож і запишалась вона, каже берізкам та липкам: – А що? Де ваші кучері гарні та рясні? Стоїте деркачами! Ох, що то за хороша річ, як хто шляхетного роду! Нема в світі кращих, як ми, сосни! Ой світе мій, яка ж я гарна та велична! Величається сосонка, аж тут прилетіла сорока. Сіла в неї на гілці та й каже: – Че-че-че! Чекай, чекай!.. А чого чекати – не каже... Тим часом сорока таки знала, що казала: вона, бачите, була на подвір’ї в дядька Максима й бачила, як Максим сани ладив; чула й те, як Максим говорив Івасеві, що поїде зрубає сосонку та повезе на продаж. Так воно й сталося. Запріг Максим коня, під’їхав до тієї сосонки, зрубав її, бо вона була сама найпридатніша, та й повіз на торг.

290

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

І синок Івась упросився з ним (бо то не дуже далеко було). Одягся Івась, мати дала свої чоботи й онучки добрі; сидить Івась у санках, добре йому, і сосонку рукою придержує на ґринджолах. Нічого не знає сосонка, куди це її везуть, тільки гілочками стріпує, як підскочать де санки дорогою. Приїхали в город і стали там, де й інші люди стояли з ялинками та з сосонками; багато там їх, тих деревців було, бо то саме Різдвяні святки були (якраз проти Нового року). Багатші пани купували ті зелені деревця, щоб становити їх у хаті та вбирати на втіху дітям. Чи то ж не втіха справді? Тут зима біла, все снігом укрите, а тут тобі зелене деревце стоїть у хаті, убрате та освічене – зеленіє... Еге ж! Ото з такою думкою, щоб купити деревце, підійшла й до нашої сосонки якась-то підстаркувата жінка, либонь, нянька, з двома паненятами. Щебечуть дітки; а нянька тільки глянула на господаря та й гукає: – Чи се ви, куме Максиме? – Та я ж, – каже Максим. От розговорилася нянька та зараз і сосонку купила. Сказала потім везти деревце до її панів. Приїхали. Сосонку внесли в горниці, а Максим заїхав у двір. Нянька, бачите, закликала Максима в кухню, трохи погрітися, чаєм його заходилась приймати. Бо хоч вона вже й городянка була, та колись у сусідньому селі жила, так ото й кумою була Максимові. Таки ж не подоба цуратися! Приймала нянька, як могла: Івасеві дуже доброго бублика дала. Поснідали трохи. Тоді Максим, подякувавши за хліб та сіль, подався в город деякі справи справляти. А хлопця свого Івася в куми зоставив. Коли вже надвечір приходить Максим та й журиться: – Все, – каже, – справив, купив, що треба було, а тільки з чобітками лихо: ще перед святками дав шити, а вони й досі не пошиті! Сказав швець, на завтра будуть нехибно готові; та чи то ж не досада – завтра знов по їх приїздить? Хотілось би на Новий рік дома побути! Нянька й почала вмовляти Максима, що вона попросить панів, щоб позволили йому переночувати у їх у дворі. – Вам, куме, – каже нянька, – вигідніше так буде. А Івасеві ж то яка втіха буде! Я попрошу панів, щоб пустили його в горниці подивитись на сосонку, – сьогодні ж вбиратимуть. Зосталися наші. Сидить Івась та й думає: «Як там вони ту сосонку вбиратимуть? Що то за диво таке буде!..»

ЛIТЕРАТУРа

291

Аж і справді «диво» предивне побачив Івась! Як повела його ввечері нянька в покої, та як став він на порозі тієї панської світлиці, та як глянув він на ту сосонку, то аж оторопів! Світе мій ясний! Івась навіть не пізнав своєї сосонки! Вся вона сяє свічечками, ліхтариками, все гілля обчіпляне яблучками, якимись цяцьками, червоними, синіми, золотими, аж у очах мигтить! Під сосною, на примості, стоять ляльки, коники, щось таке ще... А ось кругом сосонки почали ходить такі дивні діти – чи, може, то живі ляльки? Такі гарні, кучеряві, так штучно повбирані... Що се таке?.. Чи сниться, чи справді діється?.. А сосонка стоїть, сяє – як зоря в небі! Ну, й тішилася ж вона! – От, – каже, – моє щастя прийшло! Я таки знала, що не проста доля мені судилася!.. Боже, як же гарно, як любо! Як усі вихваляють! От коли б то липки побачили! Та недовго втішалася гарна сосонка: ще свічечки не догоріли доостатку, а вже їх погасили (боялися, щоб не було чадно, як почнуть куріти недогарки). Далі почали здіймати із сосонки й покраси. Все, все поздіймали: ласощі, цяцьки, забавки!.. Зосталося тільки те, чого не зауважили або щось нікому не потрібне більше: якісь ланцюжки з паперу та деякі дрібниці... Стоїть сосонка, розібрана, темна, дивується, ради собі не дасть: що се таке?.. Її розібрали? За неї зовсім не дбають?! Се була правда – за неї ніхто більше не дбав. Всі зайнялися тими лакоминками та цяцьками, що здіймано з неї. Все те було поділено поміж дітьми. Навіть Івась добув, з ласки няньчиної та малої панночки, кілька золотих горіхів, червоних яблучок, цукерків у кошику маленькому, солодкого коника і паперову золоту рибку! Боже мій, чи то ж не втіха? Аж уночі снилось Івасеві те свято та осяяна сосонка – все те диво, що він бачив. Другого дня вийшов Івась на подвір’я до батька, а батько вже коня запряга. Бачить Івась – виволокли слуги з будинку сосонку й кинули її надворі, біля дровітні; сказали, що вдень багато гостей буде, то не потрібно, щоб таке чепірадло в світлиці стояло. Лежить бідна сосонка, розчепіривши те обдерте гілля... Вчора вона була така велична, а тепер?.. Глянув Івась та аж йому шкода стало. Не знав він того, що й з людьми часто так буває! Дививсь, дививсь Івась та й заманулось йому взяти додому тую сосонку; на ній пак були ще недогарки, стреміло кілька золотеньких цяцьок, обривків ланцюжків паперових. «Можна дома показати, а

292

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

як ще те почіпляти, що пани дали, ото-то здивуються наші! – думає Івась. – Куди пак! Яблучка та золоті горіхи на сосні – аж п’ять, – чи в хуторі таке бачили?» Спитали в двірника, чи не можна б узяти сосонку? – Та можна, – каже, – нащо вона тепер здалась? Тепер вона нікуди не годна! Як то було сосонці слухати отаке?! Поїхали наші, повезли сосонку до свого двора. От уже й до лісу під’їхали; всі дерева так дивуються: що се таке зі сосною сталося? Стовбурець управлений в перехрестя, на вершку золота звізда стремить!.. – Подивіться, – каже берізка, – які на ній ланцюжки рожеві! – Ет, – цвірінькнув снігирчик, – не хотів би я й ланцюжків, хоч би й рожевих! Нема в світі кращого, як воля! Приїхали наші, втягли сосонку в хату. Гомін такий знявся! Івась розповідає, показує цяцьки, діти всі щебечуть, дивуються!.. А ввечері Івась таки почепив на сосонку все, що мав, ще й недогарків кілька позосталих запалив. От так утіха була малим. Та не довго й тут була шана сосонці: через день діти витягли її на двір і поставили її коло порога. Нічогісінько вже на ній не було!.. Єдину втіху мала вона в тім, що розповідала горобчикам, які сідали їй на гілочки, яка то їй честь була у панів того вечора!.. А згодом побачила сосонка, що стала вона сохнути, жовкнути... Одного дня Іван і каже батькові: – Тату, порубайте вже сосну на дрова, бо вже вона пожовкла! А батько одказує: – Нащо її рубати! Краще я поставлю її замість віхи, отам, на дорозі, бо тепер раз у раз метелиця дорогу замітає; вже нащо я дорогу знаю, і то вчора блудив. Нехай хоч сосонка для прикмети на дорозі стоїть. Поставили сосонку на полі, при дорозі. Стоїть вона, людям дорогу показує. Одного разу їде Івась у санках з батьком та й каже їй: – Бувай здорова, сосонко! Уже я з дому від’їжджаю! Прощавай! «Що се таке? Чого він прощається?» – дума сосонка. А воно й справді те було, що Івась від’їжджав. Приїхала якось до них Максимова кума, ота нянька, та й почала казать, що її пани шукають хлопця до послуги в горницях і що добре було б віддати в ту службу Івася; намовляла, що він собі одежі й грошенят заслужить та й в люди потроху вийде. Як почала вмовлять, то й одвезли ото Івася, за яким часом, на службу до панів.

ЛIТЕРАТУРа

293

Та щось не дуже-то йому на тій службі повелося. Не сподобалось йому... Перше всього ймення йому перемінено: був він Івась, а то став уже «Ванька»; потім дали йому таку вузьку та тісну одежину, посадили в прихожій, а часом пошлють куди. Туряють Івася пани, штурхають у потилицю слуги. Одно слово, за попихача в ycіx. Одного разу старший слуга так побив Івася за якісь панові чоботи, що Івась довго плакав... А другого разу горнична за ножі набила... – Ні, годі сього! – зважив сам собі Івась і задумав утекти. Була масниця, був у панів великий бенкет; в будинку знявся такий шарварок, що ніхто й не зауважив, як зник Івась. Огледілися потім: «Де Ванька? Покличте Ваньку!» А «Ваньки» вже й сліду нема – за містом уже! Іде Івась: уже він далеченько в полі опинився, вже не боїться, що ось-ось наженуть!.. І так йому любо, що то він на волі, навіть не холодно здається, дарма що й сніжок іде. Просторо так навкруги, повітря таке чисте, та біло, біло так усюди!.. Але ж от погано, починає смеркати, та й сніг дедалі більший та більший віє, та ще й вітер його крутить, аж іти тяжко. Мете... Ох, Боже мій, та де ж вона та дорога? Лишенько! Збився Івашко з дороги! Кидається він то в той, то в той бік, сльози рвуться з очей, бо нічого не вдіє! Не знає вже, де він і що... Може, воно недалеко від дому, а може, – зовсім не туди він іде, куди слід! «Боже мій! – плаче Івась, – що ж се зі мною буде? Замерзну я в полі!» (А вже й так ноги дуже померзли!) Плаче бідний Івась, крізь завірюху нічого перед собою не баче. Коли се дивиться – щось мpіє... Перше злякався, думав, що вовк; коли ні: то дерево... Боже мій, та се ж та сосонка, що батько Івасів поставив; он і друга віха!.. Зрадів Івась, де в нього й сила знов узялася. Бреде через замети. О, тепер він вже знає, куди йому держать! Тепер він доб’ється додому. Добився! Ось і хата його. Дома ще не сплять, у хаті світиться – вечеряють, либонь. Підійшов Івась під двері, боїться й у хату йти, щоб не сварили, що втік. Почула мати: – Цитьте, – каже, – діти, мовби щось плаче, чи що! – Та то вітер у комені, – каже батько. – Та ні, бо таки не вітер... Коли відчинили двері, аж то Івась у сінях!.. До нього, питають: – Що се таке?.. Звідкіля се він? А він ледве промовляє за слізьми: – Я покинув, я не можу там бути, там мене б’ють ycі... Я не можу! Що ти будеш казать дитині, як воно отаке бідне, плаче, тремтить, руки подубли!..

294

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Моя доленько! – скрикнула мати, роздягаючи Івася та придивляючись на нього при світлі. – Та яке ж ти худе стало! Яке ж то тобі лишенько було!.. Відігріли Івася, нагодували, положили спати на печі. Другого дня встав Івась, виспаний, та такий радий, що то він дома, на волі! Ніхто його не ганяє, ніхто стусанів не дaє!.. Побіг з братом Андрійком надвір, а далі в лісок та на поле. А за околицею вже й дорогу свіжу протерто – саме на торг люди їхали. Побігли хлоп’ята з ґринджолятами тією дорогою. Ось і сосонка знакомита! – Спасибі тобі, сосонко! – каже Івась. – Адже якби не ти, то я був би замерз! – А бач, – каже сосонка, – а ти казав, щоб мене на дрова порубали! А от якраз я тобі в пригоді стала!.. Та й двірник помилився; казав, що я ні на що не здатна, – а ось дарма, що я пожовкла, проте здаюся на користь! Похитується сосонка, думоньку гадає... Прилетіли до неї пташки, вона й каже їм: – Полетіть до моїх сестричок та розкажіть їм про всю пригодоньку мою!.. Григір Тютюнник ДИВАК На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга – річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: – Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах – вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники. Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем сюди, туди. Дивись, хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горланить, розчепіривши дзьоба ножицями. Олесь пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи

ЛIТЕРАТУРа

295

чобітком об чобіток, милується своїм творінням, аж доки хтось не гукне з двору: – А чого ото ти, парубче, не йдеш до школи? Ось підожди, я матері скажу! Олесь підскоче, як злякане пострілом звірятко, засміється тоненько: гі-гі, – і подасться в сосни. В бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, – дятел порається. Олесь нахиляється, крекче, пильно мружить око. Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий; важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрівається. Аж он під старою сосною латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб! Олесь стає навшпиньки й крадькома пнеться на косогір. Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати її і покуштувать, та передумав – і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння – помирає сосна... Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи. Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. З бовдурів дим угору тополиними стовпами. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками, – там б’ють джерела; а праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає од берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода і заливає плесо. – Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть! – Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий. Дітвора сміється: дивак. А Федько Тойкало розбишакувато вишкірив зуби і, вказуючи рукавом на Олеся, заволав так, що шия одразу зробилась тоненькою:

296

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Бий зрадника! – підскочив, тицьнув Олеся ліктем під скроню і зник поміж палями. Олесь згарячу ніяково посміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду гулю під оком і, ковзаючись, побрів до школи. Під ногами лагідно, мов хмизок у лісі, потріскував лід, а біля ока щось обважніло й сіпалось. Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно. Воно тьмарилось мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги - білі, круглі, як воляче око. Течія розчісувала зелений кушир, пряли тоненькими ніжками якісь жучки, боком долаючи пружний струмінь. І ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці – він біля віконця сидить, рибку стереже. Забажав - вийшов. Ніхто тебе не займе. Іди куди заманеться. Ось карасик пливе. Цап його за пірце: «Добридень, дядьку! Як поживаєте?» Олесь солодко зойкає, щільніше припадає лобом до криги. Раптом поміж куширами промайнула чорна блискавиця і завмерла осторонь довгастою плямою. Олесь підповз ближче, пригледівся й застогнав від подиву: щука! В зубах у неї тремтіла маленька пліточка. – Пусти, – видихнув Олесь і ляпнув долонею по льоду. Та щука й не поворухнулась. А плітка зникла. Він підхопився на ноги і став гатить підбором в те місце, де стояла щука, аж доки під чоботом не хрокнула вода. Біля школи теленькнув дзвоник, улігся гамір. А Олесь сидів посеред річки поруч зеленої, з ряскою, калюжі і плакав. Під мостом бився об палі вихор, згортав до купки сухий очеретяний лист і гнав його в берег. Олесь підвівся, запхав книжки в пазуху і поплентався до школи. На першому уроці було малювання. Старенька вчителька Матильда Петрівна ходила поміж партами і, роблячи загадкове обличчя, повільно говорила: «А сьогодні, діти, ми будемо малювати... перегнійний горщечок. Завдяки цим горщечкам передові колгоспи нашої країни...» Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл. Діти почали малювати, виводячи кожен своє: той жлуктичко, інший ринку або макітерку. І оскільки дірку в денці ніяк було передати, то її чіпляли збоку. Олесь старанно скрипів олівцем і натхненно прицмакував. Коли ж учителька зупинилася біля його парти, із зошита на неї, презирливо примруживши око, дивився дятел: чого тобі тутечки?

ЛIТЕРАТУРа

297

– Олесю, адже я наказувала всім малювати горщечок, – суворо сказала Матильда Петрівна. Їй сподобався дятел, але вона добре знала, що таке вчительська принциповість, тому й додала: – Я поставлю тобі двійку. У класі увірвався гамірець. Відмінники дивилися на свого вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пеньколоду, з радістю чекали на те, що їхнього полку прибуде. Олесь зібрав книжки, виліз з-за парти і рушив до дверей. – Куди це ти? – здивувалась учителька. Олесь похнюпився. – Я так не xо’! – Як це – так? – Гирунчика отого не хо’ малювати. – Чому? – Дятла хочу... Доки Матильда Петрівна думала про долю свого авторитету, Олесь вийшов у коридор, похапцем натяг пальтечко і опинився на ґанку.. . В шкільному садку пурхали синички. В бур’янах вовтузились горобці, скльовуючи реп’яшачі кім’яхи. Десь у вільхах по той бік річки били пеньки: бух, бух. Дзень, – сокира сприснула. Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози. Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда, їв мерзлу калину, доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап’явши пальтечко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном. Сонце пробило у хмарах над байраком вузеньку ополонку, яскравим променем стрельнуло на левади. Олесь радісно мружився йому назустріч, зводив очі до перенісся, ловлячи золоту мушку на кінчикові носа. Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого вигляду. Треба було йти додому. Олесь грядками вибрався на вигін і став чекати, доки випустять школярів. Під тинами на колодках або просто навприсядки сиділи дядьки, смалили цигарки, гомоніли: – Он бач: вільха в лузі почорніла... На відлигу, мабуть. – Еге ж, риба в ятір піде... Біля школи грюкнули двері. Діти товпами посунули по домівках.

298

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

Ще здалеку помітивши дорослих, хлопчаки бокаса ходять один побіля одного, щоб поборотися. Дивись: зчепились, водяться, хекають, наслухаючи краєм вуха, що скажуть біля тину. А там: – Ач ‘кий геройський парубок! – А ото, мабуть, Наталчин, – кажуть біля тину, помітивши Олеся. – Ба яке смирне... – Еге, воно якесь дивакувате... Слухає Олесь і не розуміє: хвалять його чи лають. На мосту Олеся дожидав Федько Тойкало. – На попоїж, – сказав ніяковіючи і втиснув Олесеві в руку подавлений теплий пиріг. – Бери, дурний, з м’ясом. Олесеві не хотілось пирога, але він зрадів примиренню і, щоб віддарувати товариша, хутенько занишпорив по кишенях, дістаючи звідти духмяні верчики хмелю, сухе листя різного карбування, плетене з прядива та волов’ячої шерсті ремезяче гніздо, схоже на башличок. – Забейкався ти, – сказав Федько і почав обминати Олесеві пальтечко. Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав від щирості і солодкого почуття братерства. Він ухопив ремезяче гніздо й обома руками подав його Федькові. Той заховав подарунок під полу, пом’явся. – А вчителька сердилась, як ти пішов... ги-ги... страх! Потім ударив себе книжками по гузенцю, крикнув: «Гат-тя-вйо!» – і подався до річки трусити ятері. В селі ледь вечоріє, а в сосні вже крони зімкнуло пітьмою. Олесь біжить підтюпцем і раптом помічає, що дерева теж біжать, кружляють, ховаються одне за од ного, немов у жмурки грають. Олесь зупиняється – і дерева завмирають. По той бік сосни чути: сани скриплять, коні ширхають і голос діда Прокопа: – А но-но! Уздрівши Олеся, дід натягає віжки. – Сідай, внуче, по солому поїдемо. Олесь радо вмощується, махає на коней: – Гат-тя-вйо! – А що, поставили п’ятірку? – питає Прокіп, вишкіряючи порожні десна. Олесь сором’язливо ховає обличчя в рукав. – Сьогодні не ставили. Вчора тільки.

ЛIТЕРАТУРа

299

Поминули провалля, майже вщерть занесене снігом. На ріллях цілим хутором замаячили скирти. – Но-ноу... – стогне Прокіп і ворушить пужалном. Коні щулять вуха, зриваються бігти. А сосни позаду вигойдують «шу-ші-ші-і» – і коні зупиняються. – Діду, чого про мене кажуть – дивак? – Невстріливий, значить. Дивний єси. – Прокіп двома пальцями, як щипцями, ухопився за ніс і висякався так лунко, що аж коні побігли. – Хто ж ото таке патякає? – спитав перегодом. – Дядьки на вигоні. – Ет, фармазони... Ти їх не слухай. – Помовчав. А далі: – Воно, звичайно, правильно. Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба – в людях. Та отак побіля них, отак... Того – ліктем, того – почотом... Гульк – уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш. О! Олесь винувато підсьорбує носом. – Діду, чому дятел шишки їсть, а щука – пліточок? – А то вже хто якого поріддя. – А я не забрав у дятла шишки, – хвалиться Олесь. – І вірно. Навіщо вона здалась. Це як путнє щось побачиш – дощечку, скажімо, або гвіздочок – тоді бери. – Навіщо? – Пригодиться. Коли набирали солому, дід часто сповзав із скирти, нанизував солому на ріжняки і гуцав так, що аж ліса скрипіла. – Товчи, внучку, гніти! – хекав. – А я ще якийсь навильник скину. – І знову дерся на скирту. Спочатку Олесь надолужав, потім заморився і сів. – Навіщо стільки беремо? – Як навіщо? – озвався з пітьми Прокіп. – Це ж собі, а не тещі. Хехе! Ти знаєш, що таке теща? Ні? Підростеш – узнаєш. Клята баба. – А якщо коням важко буде? – своєї Олесь. – Нічого. Зате нам легко. Натопив – і вилежуйся собі на печі. Ти відпочинь, а тоді ще пострибаєш. Воно ж таки груз. Повертались додому в темряві. Ліпив мокрий сніг, припорошуючи білим конячі спини. Прокіп хльоскав батогом і лаявся. А Олесь сердито сопів у нього над вухом і підбивав руку. Замахнеться Прокіп гарненько, цьвох – і мимо. – Не бий, – благає Олесь. – Бачиш: важко. Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся.

300

ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ

– Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть. Подався вперед і, обдаючи Олеся прілим духом давно не митої бороди, захарчав у саме вухо: – Пойняв? Олесеві зробилося сумно. Закортіло швидше туди, в село, де сніг плете навколо електричних ліхтарів густі рожеві сіті, й привітно світяться вікна в хатках. Попереду білою стіною підвівся бір. Він уже не гув і не шикав на коней. – Мовчить, – тихо сказав Олесь. – Снігом забило, – пояснив Прокіп. – Вітер гілля не зрушить. Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли. – Ото ж я й кажу, – говорив дід, – неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні... Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч. – Змерз, онучку? А ти ножки – на черінь, а зверху кухваєчкою... Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив. Прокіп підняв брови сторчака. – Он диви, чого це він розприндився? – Геть, не займайте його, – сумно обізвалася мати з хатини. – Їжте вже. – А хіба я що? – мимрив Прокіп. – А йому нічого такого й не казав... Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду. Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.

301

ДОДАТКИ СЛОВНИК СИНОНІМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ А=збука (сукупність букв певної писемності за визначеним порядком) абе=тка, алфа=віт. Актуа=льний (який відповідає сучасності) назрi=лий, (важливий в даний момент) злободе=нний, наболi=лий, (який особливо потрібний) пеку=чий. Бага=тий (який має багато майна) замо=жний, має=тний, грошови=тий, (з великою кількістю чого-небудь) розкi=шний, ще=дрий, (зовнішньо) пи=шний, (урожай) вели=кий, до=брий, щедро=тний, рясни=й. Бага=тство (велика кількість чого-небудь) ще=дрість, пи=шність, пишно=та; (про майно) має=тність; (зовнішньо) ро=зкіш, помпе=зність. Бага=ч (той, хто має багатство) багати=р, багатi=й. Бадьо=рий (сповнений енергії) бадьо=ристий, свi=жий, енергi=йний, жва=вий, бра=вий, (про музику) браву=рний. Балаку=чий (який любить говорити взагалі) говірки=й, балакли=вий, гомінки=й, гомінли=вий, (з негативним відтінком) язика=тий, (про жінок, дітей) щебетли=вий, цокотли=вий. Батьківщи=на (рідна країна) вітчи=зна, заст. отчи=зна, діал. вітчина=// = рiдний край. Ба=тько (чоловік стосовно своїх дітей) та=то, оте=ць, пестл. тату=сь, та=тко, уроч. паноте=ць, діал. не=ньо, ня=ньо, ня=нько. Берегти= (тримати щось у безпеці) глядi=ти, охороня=ти, зберіга=ти, оберіга=ти. Бi=г ти (переміщатися бігом) мча=ти, летi=ти, нести=ся, (на одному подиху) гна=ти, чухра=ти. Бi=дний (який живе в нестатках), небага=тий, убо=гий, злиде=нний, жебра=цький, (про селян) безземе=льний // бi=дний як мак на че=тверо, го=лий як бу=бон, го=лий як туре=цький святи=й. Бi=дність (матеріальна незабезпеченість) убо=гість, убо=зтво, біда=, неста=ток, скру=та, нужда=, мн. неста=тки, зли=дні, (бідування) мн. зли=годні. Брудни=й (з наявною кількістю бруду) нечи=стий, забру=днений, зава=ляний, зама=щений, розм. ви=мазаний, (про обличчя) заму=рзаний, (жирним) засмальцьо=ваний, заса=лений. Важки=й (який має велику вагу) тяжки=й, маси=вний, нелегки=й, (дуже важкий) важкува=тий, тяжкува=тий, тяже=нний, (про людину) огря=дний, лихи=й, пеке=льний, (про нестатки) суту=жний, скрутни=й, (сум-

302

СЛОВНИК СИНОНIМIВ

ні хвилини життя) гірки=й, несоло=дкий, складни=й, (про повітря) густи=й, спе=ртий. Важли=вий (який має особливе значення) вели=кий, визначни=й, значу=щий, (досить важливий) помi=тний, серйо=зний, пова=жний, (для епохи) істори=чний, грандіо=зний. Вели=кий (який значного розміру) чимали=й, немали=й, підсил. величе=зний, велете=нський, превели=кий, здорове=нний, отаке=нний, книжн. колоса=льний, гіга=нтський, (значний просторово) просторо=вий, широ=кий, обши=рний, (витвір) грандіо=зний, (споруда) капіта=льний, монумента=льний, (ріст) ро=слий, (об’єм) об’є=мний, об’є=мистий, (маса) маси=вний, (річ) громіздки=й, (овочі) дорi=дний. Вередли=вий (який з примхами) примхли=вий, капри=зний, коми=зливий, химе=рний, перебi=рливий, (про смак) виба=гливий, діал. примхува=тий. Вередува=ти (виявляти з усього незадоволення) перебира=ти, (штучно) вига=дувати, (з примхами) капризува=ти, каверзува=ти. Верх (найвища частина чогось) верши=на, вершо=к, верхi=вка; верхi=в’я, (гірського пасма) гре=бінь, розм.: верхови=на, макi=вка, (гострий вершечок гори) пік; (дерев) верхi=в’я. Ви=гадка (те, що придумано) ви=мисел, ви=думка, фанта=зія, фанта=с= ьщина, розм. бай = ка, зневажл. мн. брех = ні, побрехен = ьки. тика, небувал Висо=кий (значний ростом) (про людину) ро=слий, підсил. висо= ченний, розм..: (про тонкого) до=вгий, (з дещо несхвальною оцінкою) довгов’я=зий, довготеле=сий; (про споруду) висо=тний, (про звук) тонки=й, пискли=вий. Во=гнище (купа чогось, що горить) бага=ття, вого=нь, діал. ва=тра. Втоми=тися (відчути втому) стоми=тися, натоми=тися, зму=читися, змори=тися, натруди=тися, (дуже сильно) ви=снажитися, змордува=тися. Вузьки=й (недостатньо широкий) тісни=й, ку=ций, (з вузьким світоглядом) обме=жений, недале=кий, вузькогля=дний, (з недостатньою освітою) однобi=чний, приміти=вний, (негативно) вузьколо=бий, (про розум) ку=рячий. Га=рний (про красу людини) (на вроду) вродли=вий, (з лиця) милови=дний, милоли=ций; краси=вий, хоро=ший, сла=вний, фолькл.: го=жий, кра=сний, (вищою мірою, викликає захоплення) чудо=вий, чарi=вний, чуде=сний, пи=шний (і ці ж слова з префіксом пре-) прекра=сний і ін., (про картину, краєвид) мальовни=чий // хоч з лиця= во=ду пий, хоч карти=ну малю=й, оче=й не відірва=ти. Говори=ти (передавати словами думки) каза=ти, промовля=ти, (про різноманітне) бала=кати, заст.: мо=вити, ректи=, діал. подейкува=ти,

ДОДАТКИ вида=влювати, виду=шувати, ціди=ти, (різко, категорично) руба=ти, (хрипло) хрипi=ти, (високим неприємним голосом) скрипi=ти, (зі злобою і присвистом) сича=ти, шипi=ти, (крізь сльози) хли=пати, зневажл. га=вкати, гарча=ти, розм.: ґелґота=ти, лопота=ти, цве=нькати, шваркота=ти // вести мо=ву, заво=дити мо=ву, річ держа=ти, ки=дати сло=во, ціди=ти крізь зу=би, тереве=ні пра=вити. Голо=дний (який відчуває голод) зголоднi=лий, негодо=ваний, неси=тий // аж шку=ра боли=ть, тя=гне за живi=т, живi=т присо=х до спи=ни, роси=нки в ро=ті не ма=ти. Горизо=нт (видима межа між землею і небом) о=брій, поет. виднокру=г, виднокра=й, р. кругозi=р, (приляга до землі) крайне=бо, небосхи=л, небокра=й. Горi=ти (дія вогню) (сильно з яскравим полум’ям) пала=ти, палахкотi=ти, поет. пломенi=ти, (здалека) паленi=ти, (без полум’я) жеврi=ти, ятри=тися, (з великою кількістю диму) димi=ти, (кінчаючись) дотліва=ти; (при хворобі, мати температуру) пашi=ти, паленi=ти. Гру=бий (який поводить себе нечемно) нече=мний, неввi=чливий, неґре=чний, некульту=рний, (більшою мірою) брута=льний, дику=нський, різки=й, зневажл. хамува=тий. Густи=й (про гілки, рослини, що ростуть дуже близько одна від одної) рясни=й, (про ліс) дріму=чий, (про дощ) ще=дрий. Давно= (у далекому минулому) давнi=сінько // давни=м-давно=, за да=вніх часi=в, за царя= горо=ха. Диви=тися (спрямовувати погляд на кого, на що) глядi=ти, (короткими поглядами) розм. зи=ркати, гли=пати // води=ти о=ком, лу=пати очи=ма, (зосереджено) пасти= очи=ма. До=брий (який виявляє доброту) хоро=ший, га=рний, сла=вний, ла=гідний, розм.: добря=чий, (з чуйністю) добросе=рдий, серде=чний, (не чинить злого) незли=й, // хоч до рани прикладай. Доро=га (підготовлена смуга землі для переміщення транспорту) шлях, путь, (асфальтована) шосе=, (суч. високоякісні) тра=са, магістра=ль, автостра=да. Досвi=дчений (який має досвід) бува=лий, те=ртий; гра=мотний, впра=вний // стрi=ляний горобе=ць, стари=й вовк, соба=к у з’ї=сти на чому. Ду=мати (розмірковувати) міркува=ти, гада=ти, ми=слити, мізкува=ти, розм.: куме=кати // ма=ти на ду=мці, суши=ти (лама=ти, моро=чити) собi= го=лову. Жва=вий (про енергійний погляд, рух) рухли=вий, живи=й, швидки=й, розм. метки=й, прудки=й, прово=рний. Жорсто=кий (який не має жалю) немилосе=рдний, безжа=лісний, лю=тий, підсил. неща=дний, нелю=дський, безпоща=дний, звіри=нний.

304

СЛОВНИК СИНОНIМIВ

Запам’ята=ти (зберегти в свідомості) затя=мити, (в пам’яті) зафіксува=ти, закарбува=ти // взя=ти собi= на ро=зум, закарбува=ти в па=м’яті, намота=ти на вус, заруба=ти на но=сі. Злий (який недоброзичливий до інших) недо=брий, пога=ний, лихи=й, (старається зробити зле) зло=бний. Злободе=нний (який важливий тепер) назрi=лий, актуа=льний, животрепе=тний, підсил. пеку=чий. Зразко=вий (який є взірцем для інших) взірце=вий, показо=вий. Зрозумi=ти (правильно сприймати суть чогось) збагну=ти, розм.: втя=мити, второ=пати, зметикува=ти, (при ускладнених ситуаціях) розкуси=ти. ї=хати (переміщатися за допомогою транспорту) гна=ти, (дуже швидко) мча=ти, летi=ти, нести=ся, (на коні) скака=ти. Коро=ткий (який не є довгим) недо=вгий, нетрива=лий, (про ріст) мали=й, невели=кий, ку=ций, (зміст) сти=слий, скупи=й, лаконi=чний. Культу=рний (з високим рівнем розвитку) розви=нений, цивілізо=ваний, (про людину) ви=хований, інтеліге=нтний. Ле=гко (без труднощів) про=сто, вi=льно, гла=дко // як згори= коти=тися, раз плю=нути, як псо=ві му=ху зї=сти. Леле=ка (великий перелітний птах) чорногу=з, бу=сел, діал. бузь= ко. Лю=тий (дуже сердитий) злий, недо=брий, (значною мірою) злю′щий, озвірi=лий, жорсто=кий, (про звірів) оскаженi=лий, (про погодні умови – спеку, холод) страшни=й, несамови=тий, безпоща=дний, тріску=чий. Мали=й (за розміром) кри=хітний, дрібни=й, мізе=рний, невели=кий, (за кількістю) нечисле=нний, незначни=й, (за роками) недоро=слий, неповнолi=тній. Малоосві′чений (який не має освіти) невче=ний, малогра=мотний, негра=мотний, (має недостатнє виховання) некульту=рний. Мину=ле ім. (про минулий час) коли=шнє, мину=вшина, пережи=те. Мовчазни=й (який не любить говорити) маломо=вний, неговірки=й, небалаку=чий. Мовча=ти (зберігати мовчанку) німува=ти // не зроби=ти ні сло=ва, води= в рот набра=ти, гра=ти в мовча=нку, не мо=вити ні сло=ва, забу=ти язика= в ро=ті. Молоди=й (який має небагато років) ю=ний // молоко= на губа=х не обсо=х ло, молоде= та й зеле=не. Му=дрий (який має добрий розум) розу=мний, недурни=й, (має здатність осмислювати) глибо=кий, ми=слячий, (думка) кмітли=вий,

ДОДАТКИ розм. голова=тий // свi=тла голова=, має го=лову на пле=чах, би=стрий на ро=зум, жарт. макi=тра ро=зуму. Навча=ння (процес здобування знань) нау=ка, (піднесення рівня знань) освi=та; (конкретні поради) напу=чення, (рекомендації) настано=ва, вказi=вка. Навча=ти (давати поради) (у школі) виклада=ти, (про роботу, поведінку) наставля=ти, повча=ти, (тварин) дресирува=ти. Нездола=нний (якого не можна перемогти) незла=мний, незло=мний, неперемо=жний, неподола=нний (у взаємній боротьбі), непобо=р ний, незбори=мий, (перешкода) неперебо=рний. Несказа=нний (якості якого не можна висловити словами) надзвича=йний, непереве=ршений, невимо=вний, неопи=саний. Низьки=й (який невисокий) мали=й, невисо=кий, невели=кий, низькоро=слий, (дуже низький) мале=нький, ку=ций, призе=мний, присадкува=тий, (на невеликій висоті) невисо=кий, (про хмари) нави=слий, (про звуки) гру=бий, густи=й, басови=тий. Нi=жний (приємний для сприймання) ласка=вий, ла=гідний, (у стосунках) м’яки=й, (запах) тонки=й, (на вигляд, дотик) оксами=товий, бархати=стий, шовкови=стий. Освi=чений (який має широкі знання) гра=мотний, розм. уче=ний, книжн. ерудо=ваний, начи=таний. Пога=ний (який позбавлений позитивного) погане=нький, лихи=й, (характером) пi=длий, паску=дний, леда=чий, (зовні) бридки=й, нега=р ний, нехоро=ший, (більшою мірою) жахли=вий, поганю=чий, препога=ний // аби=який, таки=й-сяки′й. Працюва=ти (виконувати певну роботу) роби=ти, труди=тися, (як вид діяльності) чини=ти, твори=ти // не поклада=ти рук, мозо=лити ру=ки, набива=ти мозолi=. Пра=ц я (певна діяльність) робо=та, дi=ло, (здебільшого пильна) труд. Пре=дки мн. (родичі, з яких виходить рід даної людини) діди=, батьки=, пра=діди, прабатьки=, пра=щури, праро=дичі. Приє=мний (який викликає задоволення, приємність) ми=лий, га=рний, сла=вний, милови=дний, симпати=чний. Рi=дний (який кровно споріднений з кимсь) кро=вний, кре=вний, (по батькові) однокро=вний, єдинокро=вний, (як іменник) ро=дич. Світа=ти (про початок світанку) розсвіта=ти, розви=днюватися, днi=ти, (дуже рано) сірi=ти, світлi=ти, яснi=ти, зорi=ти. Серде=чний (який пройнятий добротою, щирістю) щи=рий, до=брий, чутли=вий, чу=йний, ласка=вий.

306

СЛОВНИК СИНОНIМIВ

Серде=шний (який викликає співчуття) бідола=шний, згорьо=ваний, многострада=льний. Серди=тий (який перебуває в стані гніву) гнi=вний, злий, грi=зний, лихи=й, (безпосередньо з якоїсь причини) розгнi=ваний. Серйо=зний (який не здатний до легковажності) пова=жний, роз= важний, вду=мливий. Си=льний (який відзначається великою силою) міцни=й, ду=жий, підсил. здоро=вий, могу=тній, (відповідного вигляду) м’язи=стий, мускули=стий; (про явища природи) вели=кий, страшни=й, дошку=льний, (про почуття) глибо=кий, безкра=їй. Сказа=ти (повідомити усно про щось) промо=вити, повi=дати, (зненацька, необдумано) бо=вкнути, бе=лькнути, ля=пнути, (крізь зуби) проціди=ти. Сміли=вість (відважне здійснення різних вчинків) відва=га, му=жність, смi=лість, хоро=брість. Смія=тися (від чогось смішного, радісного) (сильно) регота=ти, (притишено) хихота=ти, (зненацька) пи=рскати // зневажл. ска=лити зу=би, шкi=рити зу=би. Спа=ти (перебувати в стані сну) відпочива=ти, почива=ти, спочива=ти, відсипля=тися, (легким сном) дріма=ти, куня=ти // дава=ти хропака=, (сидячи) клюва=ти но=сом, (спокійно) спа=ти сном пра=ведника. Сумни=й (якого проймає сум) смутни=й, невесе=лий, зажу=рений, (глибоко вражений) печа=льний, безра=дісний, книжн. скорбо=тний. Те=мрява (відсутність світла) тьма, темнота=, пітьма=, (з туманом) мо=рок, мла. Улю=блений (якого дуже люблять) дороги=й, близьки=й, люби=мий. у=спіх (вдале завершення певної роботи) уда=ча, дося=гнення, перемо=га, уроч. зве=ршення, (блискучий) тріу=мф. Худи=й (який має тонке тіло) сухи=й, щу=плий, ма=рний, підсил.: прозо=рий, худю=щий, щу=плий. Хуртови=на (сильний вітер зі снігом) завірю=ха, бура=н, заметi=ль, пурга=, ху=га, вi=хола, мете=лиця, розм.: хурде=лиця, сніговi=й, сніговi=йниця, снігови=ця. Че=мний (який дотримується правил виховання) ввi=чливий, увi=чливий, ґре=чний, (з прихильністю) привi=тний, при=язний, розм. пошти=вий. Швидки=й (який відзначається великою швидкістю) ско=рий, би=стрий, прудки=й, (спрямований різко вперед) стрімки=й. Щасли=вий (який сповнений щастя, успіху) тала=нливий, уда=чливий, везу=чий, (достатку, задоволення) ра=дісний, безхма=рний,

ДОДАТКИ незатьма=рений, (приносить задоволення) прекра=сний // роди=вся в соро=чці, роди=вся під щасли=вою зi=ркою. я=сний (який не затьмарений) прозо=рий, яскра=вий, безхма=рний, (про час, коли світить сонце) со=нячний, погi=дливий, пого=жий, свi=тлий.

308

СЛОВНИК антОНIМIВ СЛОВНИК АНТОНІМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Бага=тий (який має багатство, матеріальні цінності, заможний) – бi=дний (який живе в нужді, нестатках, убогий, небагатий). Багатомо=вний (який знає, користується, розмовляє багатьма мовами, поліглот) – одномо=вний (який знає, користується, розмовляє однією мовою). Батьківщи=на (країна, в якій людина народилася і є її громадянином, вітчизна, рідний край, отчизна) – чужи=на (чужа, далека від рідного краю земля, чужий край). Бi=лий (який має колір молока, снігу; у перн. знач.: позитивний) – чо=рний (який має колір вугілля, сажі; у перен. знач. негативний). Близьки=й (який знаходиться, перебуває, відбувається на невеликій відстані від кого-, чого-н., недалекий) – дале=кий (який знаходиться перебуває, відбувається на великій відстані від кого-, чого-н., далекий. Бра=ти (приймати що-небудь у своє користування) – дава=ти (передавати що-небудь у чуже користування). Вдень (у денний час) – вночi= ( в нічний час). Вели=кий (значний за своїми розмірами, величиною, кількістю, немалий, чималий) – мали=й (невеликий розміром, не значний величиною, кількістю, невеликий, незначний). Весе=лий (сповнений радісного почуття, веселощів) – сумни=й (якого охопив сум). Весна= (частина і пора року, яка наступає після зими, час потепління) – о=сінь (частина і пора року, яка наступає після літа, час похолодання). Ве=чір (частина доби від кінця дня до початку ночі) – ра=нок (частина доби від кінця ночі до початку дня). Висо=кий (який має велику відстань від нижньої частини до верхньої, знаходиться на значній висоті, рослий, височезний) – низьки=й (який має невелику відстань від нижньої частини до верхньої, перебуває на незначній висоті, невисокий). Відліта=ти (летячи, покидати якесь місце) – приліта=ти (летячи, прибувати кудись). Вi=рність (сповнений довір’я у всьому) – зра=да (порушення вірності у ставленні до кого-небудь, чогось). Вода= (водна поверхня) – су=ша (земля, на відміну водного простору).

ДОДАТКИ

309

Во=ля (повна незалежність когось від кого-небудь, свобода) – нево=ля (повна залежність когось від кого-небудь, рабство, ув’язнення). Вродли=вий (який має приємне обличчя, зовнішність) – потво=рний (про бридку, негарну зовні людину, що має непропорційні риси обличчя, будову тіла, фізичні вади). Вчо=ра (у день, який передує сьогоднішньому) – сього=дні (у цей день (між вчорашнім і завтрашнім). Га=рний (приємний на вигляд, який відзначається гармонією барв, тонів, ліній, рухів, викликає насолоду, красивий) – пога=ний (неприємний на вигляд, дуже некрасивий, потворний, позбавлений гармонії барв, тонів, ліній, рухів, бридкий). Гаря=чий (який має високу температуру, сильно нагрітий, жаркий, душний) – холо=дний (який має низьку температуру, слабо нагрітий, зимний, морозний. Глибо=кий (який має велику глибину) – мілки=й (який не має великої глибини). До=брий (який доброзичливо, чуйно, прихильно ставиться до інших, (про людей) хороший, лагідний, сердечний) – злий (який має почуття злоби до інших), (про людей) недобрий, лихий). До=вгий (який має велику довжину, предовгий, (про час) тривалий, довгочасний) – коро=ткий (який має невелику довжину, недовгий, (про час) короткочасний). Дороги=й (який коштує багато, цінний, коштовний, (про ціну) високий) – деше=вий (який коштує мало, недорогий, (про ціну) помірний). Друг (той, що зв’язаний з ким-небудь дружбою, товариськими стосунками, приятель, товариш) – во=рог (той, що перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, недруг, супротивник). Забува=ти (перестати пам’ятати кого-небудь, що-небудь) – пам’ята=ти (зберігати в пам’яті кого-небудь, що-небудь). Запита=ння (звернення до кого-небудь з метою з’ясування чогось, питання) – вi=дповідь (усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийого-небудь запитання, звертання). Здоро=вий (який має здоров’я) – хво=рий (який має якусь хворобу, нездоровий). Земля= (земна куля з усім, що на ній є) – не=бо (видимий над землею як її протилежність повітряний простір). Зима= (пора року, яка наступає після осені) – весна= (пора року, яка наступає після зими). Зима= (пора року, яка наступає після осені) – лi=то (пора року, яка наступає після весни).

310

СЛОВНИК антОНIМIВ

Легки=й (який має невелику, незначну вагу) – важки=й (який багато важить, нелегкий). Мовча=ти (бути пасивним у розмові, не виявляти почуття, не видавати звуків, зберігати мовчанку) – говори=ти (володіти мовою, мати здатність передавати словами думки, почуття, розмовляти). Пла=кати (лити сльози від болю, з горя, (сильно) ридати) – смія=тися (видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження, (голосно) реготати). Працьови=тий (який сумлінно ставиться до роботи, любить працювати, роботящий) – ліни=вий (який не любить працювати, ледачий, непрацьовитий). Соло=дкий (який має смак, подібний до цукру, меду) – гірки=й (який має своєрідний їдкий, різкий смак). Соло=дкий (який має смак, подібний до цукру, меду) – ки=слий (який має гострий смак, подібний до цитрини, оцту). Спе=ка (гаряче, дуже нагріте сонцем повітря, жар, спекота) – хо=лод (низька температура навколишнього середовища, холоднеча, стужа, студінь). Стари=й (який має багато років, похилого віку) – молоди=й (який має небагато років, юний). Стари=й (давно зроблений, куплений, давно виниклий, давній, який був раніше) – нови=й (який недавно зроблений, куплений, який недавно виник, який не був уживаний, останній, свіжий). Стоя=ти (перебувати в горизонтальному положенні) – лежа=ти (перебувати у вертикальному положенні, не рухаючись). Сього=дні (у цей день: між вчорашнім і завтрашнім) – за=втра (день, який йде після сьогоднішнього). Тупи=й (який недобре відточений, з притупленим кінцем) – го=стрий (який добре вигострений, з дуже звуженим кінцем). Швидки=й (який здійснюється, відбувається енергійно, з великою швидкістю, в короткий час) – повi=льний (який ледь-ледь, поволі, довго рухається, тихий). Широ=кий (який має велику ширину) – вузьки=й (який невеликої ширини). Ще=дрий (який охоче ділиться з іншими своїми достатками, добром, який не шкодує витрачати що-небудь для добра іншим) – скупи=й (який не любить і не хоче ділитися своїми достатками, добром з іншими, жадібний). Ясни=й (який випромінює яскраве світло, добре освітлений, не темного кольору, світлий) – те=мний (позбавлений світла, освітлення, погано освітлений).

ДОДАТКИ

311 СЛОВНИК ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ АНТОНІМІВ

Вибi=лювати зу=би (сміятися) – умива=тися сльоза=ми (плакати). Ви=йти в лю=ди (набути авторитету) – скоти=тися уни=з (втратити авторитет). Ви=йти сухи=м із води= (знайти вихід із складної ситуації, уникнути покарання) – попа=сти чо=рту в зу=би (потрапити у безвихідну ситуацію). Ви=кинути з голови= (назавжди забути) – заруба=ти на но=сі (добре запам’ятати). Вино=сити сміття= з ха=ти (розголошувати таємниці) – трима=ти язи=к за зуба=ми (не розголошувати таємниць). Ви=соко літа=ти (посідати значне суспільне становище) – ни=зько сi=сти (втратити колишнє високе становище). Витика=ти но=са (з’являтися де-небудь) – не пока=зувати оче=й (не з’являтися де-небудь). Вихо=дити з рівнова=ги (втрачати витримку і терпіння) – берегти= свої= не=рви (мати витримку й терпіння). Вки=нути в рот (з’їсти що-небудь) – рi=сочки в ро=ті не бу=ло (не з’їсти нічого). Вла=сними рука=ми (завдяки своїм зусиллям) – чужими рука=ми (використовувати чужі зусилля). Води=ти за ніс (бути нещирим, приховувати певні плани, наміри) – розкрива=ти ка=рти (бути щирим, не приховувати певних планів, намірів). Водо=ю не розли=ти (жити у злагоді, дружно) – як кi=шка з соба=кою (жити без злагоди, ворогуючи). Ву=ха насторо=жі (уважно слухати щось, прислухатися до сказаного) – в одне= вухо впусти=ти – в дру=ге ви=пустити (неуважно слухати щось, не прислухатися до сказаного). Гну=ти спи=ну (працювати) – би=ти ба=йдики (ледарювати). Го=лки не підто=чиш (робити щось дуже якісно) – тяп-ляп (робити щось неякісно). Голова= ва=рить (про кмітливу, розумну людину) – ма=ти поро=жню макi=тру (про некмітливу, нерозумну людину). Гра=ти пе=ршу скри=пку (бути лідером у якійсь справі) – плу=татися у хвостi= (відставати у чомусь). Дава=ти во=лю язико=ві (не виявляти стриманості в розмовах, не змушувати себе промовчати) – трима=ти язи=к за зуба=ми (виявляти стриманість у розмовах, змусити себе промовчати).

312

СЛОВНИК ФРАЗЕОЛОГIчних антонiмiв

Дава=ти хропака= (спати) – не змика=ти оче=й (не спати). Дійти= ла=ду (досягти домовленості, порозумітися) – ка=ші не зва=риш (не досягти домовленості, не порозумітися). Дубо=ва голова= (про некмітливу людину, не здатну тверезо мислити) – свi=тла голова= (про кмітливу людину, здатну тверезо мислити). Дури=ти го=лову (приховувати істинну сутність чого-небудь) – відкрива=ти о=чі (показувати істинну сутність чого-небудь). Душа= в ду=шу (у добрих стосунках, у злагоді) – не в лада=х (у поганих стосунках, не в злагоді). Душа= ста=ла на мi=сце (заспокоїтися) – душа= не на мi=сці (розхвилюватися). Душi= не чу=ти (захопитися кимось) – ма=ти зу=ба (бути невдоволеним кимось). Жа=лити язико=м (говорити щось неприємне) – облива=ти ре=чі ме=дом (говорити щось приємне). Жи=ти свої=м ро=зумом (діяти на власний розсуд) – жи=ти чужи=м ро=зумом (діяти під чужим впливом). Жи=ти, як варе=ник у ма=слі (жити в достатках, заможно) – годува=ти зли=дні (жити в нестатках, злиднях). Жовторо=те пташеня= (про недосвідчену людину) – стрi=ляна пти=ця (про досвідчену людину). Завари=ти хале=пу (створювати певні проблеми) – розсьо=рбувати ка=шу (вирішувати певні проблеми). Задира=ти го=лову (триматися гордовито) – гну=ти колi=на (принижувати власну гідність). Замори=ти черв’ячка= (зовсім мало з’їсти) – наби=ти че=рево (дуже багато з’їсти). Записа=ти на ло=бі (добре запам’ятати) – ви=кинути з голови= (назавжди забути). За царя= пенька=, як була= зе=мля тонка= (про події, які відбулися дуже давно) – без ти=жня день (про події, які відбулися зовсім недавно). З важки=м се=рцем (у гнітючому стані, в тривозі, в переживаннях) – з легки=м се=рцем (не у гнітючому стані, без тривоги, без переживань). Звали=ти з ніг (позбавляти кого-небудь певних можливостей) – поста=вити на но=ги (надавати кому-небудь певні можливості). Зв’яза=ти ру=ки й но=ги (обмежити кому-небудь свободу дій) – розв’яза=ти ру=ки (звільнити кого-небудь від будь-яких обмежень).

ДОДАТКИ

313

Землi= не чує під собо=ю (дуже веселий, задоволений, радісний) – мов у во=ду опу=щений (дуже похмурий, пригнічений, сумний). Знахо=дити спi=льну мо=ву (досягати взаємного розуміння) – говори=ти рi=зними мо=вами (не досягати взаємного розуміння). Зу=би з’ї=сти (багато вже чого знати, звідати в житті) – гу=би в молоцi= (мало що ще знати, звідати в житті). І ла=даном не ви=к урити (про неможливість позбутися когонебудь) – і калаче=м не замани=ти (про неможливість привабити кого-небудь). Кишка= коро=тка (про несміливу людину) – душа= не з лопуцька= (про сміливу людину). Криви=ти душе=ю (бути нещирим, невідвертим) – як на доло=ні (бути відвертим, щирим). Ку=ри не клюю=ть (дуже багато) – кіт напла=кав (дуже мало). Ле=две но=ги пересува=є (дуже повільно, не поспішаючи) – коне=м не дожене=ш (дуже швидко, поспішаючи). Ма=ти до=вгий язи=к (не вміти зберігати таємниці) – держа=ти язи=к за зуба=ми (уміти зберігати таємниці). Ма=ти м’яке= се=рце (бути милосердним, чуйним) – ма=ти камi=нне = серце (бути жорстоким, бездушним). Ма=ти слух (про наявність музикального слуху) – ведмi=дь на ву=хо наступи=в (про відсутність музикального слуху). Мов з хреста= зня=тий (про людину, яка має хворобливий вигляд) – кров з молоко=м (про людину, яка має здоровий вигляд). Мов у рот води= набра=ти (змовчати, не видати ніяких звуків) – пода=ти го=лос (сказати щось, подати певні звуки). Морозе=ць пробi=г по спині (заціпеніти від страху) – як кип’ятко=м обда=ло (вийти зі стану заціпеніння). Му=хи не заче=пить (про спокійну, неагресивну людину) – па=льця на зу=би не клади= (про неспокійну, агресивну людину). Набива=ти мозолi= (працювати) – ганя=ти соба=к (ледарювати). На коро=ткій нозi= (у приятельських стосунках) – як на ножа=х (у ворожих стосунках). Народи=тися без соро=чки (бути щасливим, безталанним, невезучим) – народи=тися в соро=чці (бути щасливим, везучим). На сьо=мому небі (дуже веселий, задоволений, радісний) – як водо=ю обли=тий (дуже похмурий, пригнічений, сумний). Не в своїй тарi=лці (почуватися невпевнено, незручно) – як у вла=сній кише=ні (почуватися впевнено, зручно).

314

СЛОВНИК ФРАЗЕОЛОГIчних антонiмiв

Не на=шого по=ля я=года (які відрізняються між собою колом занять, світоглядом) – одно=го по=ля я=года (які схожі між собою колом занять, світоглядом). Не по кише=ні (дуже дорогий) – деше=вший від дi=рки з бу=блика (дуже дешевий). Не су=нути но=са (не з’являтися де-небудь) – витика=ти но=са (з’являтися де-небудь). Оди=н у ліс, один по дро=ва (діяти по-різному, не згуртовано) – гра=ти в одну= ду=дку (діяти однаково, згуртовано). Перево=дити хліб (не приносити ніякої користі) – неда=ром хліб =їсти (приносити користь). Пуска=ти на вi=тер (розтринькувати багатство) – мести= до ворi=т (накопичувати багатство). Розби=ти гле=чик (розлучитися) – става=ти на рушничо=к (одружитися). Руко=ю діста=ти (близько) – у тридев’я=тому ца=рстві (далеко). Сам не світ (дуже похмурий, сумний) – на сьо=мому не=бі (дуже веселий, радісний). Тяжки=й хліб (щось здобуте великими зусиллями) – легки=й хліб (щось здобуте без великих зусиль). Хи=трий лис (підступна, лукава, хитра людина) – свя=та наї=вність (непідступна, нелукава, щира людина). Хоч око стрель (дуже темно) – хоч го=лки збира=й (дуже світло). Хоч з лиця= во=ду пий (про дуже гарну, привабливу людину) – гля=нути ги=дко (про дуже погану, огидну людину). Шкi=рити зу=би (сміятися) – умива=тися сльоза=ми (плакати). Як бджіл у ву=лику (дуже багато) – з напе=рсток (дуже мало). Як гриби= пi=сля дощу= (дуже швидко з’являтися) – як вi=тром зду=ло (дуже швидко зникати). Як у се=бе вдо=ма (почуватися впевнено, зручно) – не в свої=й та= рiлці (почуватися невпевнено, незручно).

ДОДАТКИ

315 ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ІНШОМОВНИХ СЛІВ

Абза=ц – 1) відступ вправо на початку першого рядка тексту; 2) текст між двома такими відступами, пов’язаний за змістом. Ажіота=ж – 1) спекулятивна гарячка на біржах і ринках; 2) надмірне збудження, хвилювання, боротьба інтересів навколо якоїсь справи, питання. Алья=нс – спілка, об’єднання. Анна=ли – записи історичних подій за роками у давніх народів (єгиптян, ассирійців, персів, китайців); літопис. Анота=ція – 1) стисла бібліографічна довідка, характеристика змісту книги, статті і т.ін. 2) Стислий виклад змісту музичного твору, який включає повну назву твору, відомості про авторів музики і т.д. Архi=в – 1) установа, де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали; 2) сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи або особи. Аташе= – 1) офіційна особа, зарахована до дипломатичного представництва як фахівець певної галузі, наприклад, військовий аташе; 2) молодший дипломатичний ранг. Атеста=ція – визначення ділової кваліфікації, рівня знань працівника чи учня, відгук про його здібності, поведінку, а також офіційний документ, що містить цю характеристику. Барельє=ф – скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об’єму. Баци=ла – бактерія у формі палички, іноді називають будь-яку хвороботворну бактерію. Білль – в Англії, США, Ірландії, Канаді та деяких інших країнах – законопроект, що виноситься на розгляд законодавчих органів, іноді – чинний важливий закон. Бру=т то – 1) вага товару з упаковкою, з тарою; 2) валовий доход без вирахування витрат. Бу=лла – папська грамота, папське послання. Бюро= – 1) колегіальний орган, група осіб, що обираються або призначаються для керівної роботи в будь-якій організації, установі; 2) канцелярія, контора, відділ, установа; 3) письмовий стіл певної форми. Вi=лла – багата заміська дача чи будинок-особняк, оточений садом. Віньє=тка – графічна прикраса в книжках та інших друкованих виданнях.

316

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

Ду=рра – тропічна однорічна хлібна і кормова рослина. Іммігра=ція – в’їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання. Каньйо=н – глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном. Кар’є=ра – 1) просування у службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення слави; 2) рід діяльності, професія. Кастаньє=ти – ударний музичний інструмент, який використовуються для ритмічного вистукування під час виконання танців. Колі =брі – найменший на земній кулі птах – яскравий і з красивим оперенням; водиться в Америці. Коме=рція – торгівля й пов’язані з нею справи. Лібре=то – 1) словесний текст великого музично-вокального твору (опери, ораторії); 2) короткий виклад змісту опери, п’єси (звичайно вміщений у театральній програмі); 3) літературний сценарій балету, пантоміми. Ма=нна – 1) за біблією – їжа, що падала євреям з неба під час їхньої мандрівки пустелею. 2) застиглий сік деяких рослин (ясена та ін.); 3) діал. молоко. Мулла= – служитель релігійного культу в мусульман. Не=т то – 1) вага товару без упаковки, без тари (чиста вага); 2) чистий прибуток після вирахування усіх витрат. Нюа=нс – відтінок, ледь помітний перехід (у музичних звуках, інтонаціях мови, значеннях слів тощо). Павільйо=н – 1) тимчасова чи постійна споруда тимчасового зразка, призначена для розташування експонатів виставки, для роздрібної торгівлі тощо; 2) невелика легка споруда у садах, парках тощо; 3) приміщення, обладнане для кіно- чи фото- зйомки. Портьє=ра – завіса з важкої, щільної тканини на дверях або на вікні. Прем’є=ра – перший показ театральної вистави, опери, балету тощо, перший показ нової кінострічки. Пюпi=тр – підставка для нот, книг тощо у вигляді похилої рамки, дощечки. Ра=лі – спортивні змагання на автомобілях (авторалі) чи мотоциклах (моторалі) за заданим режимом руху. Регре=с – перехід від вищих форм поступу до нижчих, рух назад, зміни на гірше. Са=ндвіч – два складених шматочки хліба з якоюсь закускою між ними.

ДОДАТКИ

317

Фойє= – приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т.ін. біля глядацького залу, призначене для перебування глядачів перед початком вистави, сеансу та для відпочинку під час перерви, антракту. Фокстер’є=р – невеликий собака групи тер’єрів, з яким можна полювати на лисиць, борсуків та іншого дрібного звіра, що живе в норах. Шампіньйо=н – їстівний гриб. Шансоньє= – виконавець (іноді й автор) естрадних пісень.

318 ЗМІСТ РОЗДІЛ І. МОВА МОЯ КАЛИНОВА… ВСТУП.....................................................................................................................6 § 1. Значення мови в житті суспільства. Українська мова – офіційна мова Придністровської Молдавської Республіки........................................................................................6 ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ..................................9 § 2. Звуки і букви. Орфографія. Значущі частини слова....................................9 § 3. Частини мови.................................................................................................12 § 4. РЗМ Текст. Поділ тексту на абзаци. План готового тексту.......................16 СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ................................................................................19 § 5. Словосполучення..........................................................................................22 § 6. Речення. Види речень за метою висловлювання......................................25 § 7. РЗМ Стилі мовлення.....................................................................................29 § 8. РЗМ Типи мовлення......................................................................................32 § 9. Головні члени речення. Тире між підметом і присудком...........................35 § 10. Другорядні члени речення..........................................................................39 § 11. Речення з однорідними членами...............................................................43 § 12. Речення із звертаннями, вставними словами..........................................48 § 13. РЗМ Докладний переказ художнього тексту...........................................49 § 14. Складне речення.........................................................................................53 § 15. Пряма мова..................................................................................................56 § 16. Діалог. Полілог..............................................................................................64 § 17. РЗМ Лист. Адреса........................................................................................... ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ..........................................68 § 18. Звуки і букви. Голосні й приголосні звуки...................................................68 § 19. Знаки письма. Алфавіт................................................................................72 § 20. Склад. Наголос. Правила переносу частин слова....................................74 § 21. Голосні звуки, їх вимова і позначення на письмі.......................................79 § 22. РЗМ МД Читання мовчки тексту художнього стилю..................................82 § 23. РЗМ Переклад тексту художнього стилю...................................................84 § 24. Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі............................86 § 25. Спрощення в групах приголосних...............................................................90 § 26. Основні випадки чергування у-в, і-й...........................................................93 § 27. РЗМ Докладний переказ із елементами опису тварини...........................96 § 28. Сполучення йо, ьо........................................................................................98 § 29. Правопис м’якого знака.............................................................................101 § 30. Правила вживання апострофа..................................................................105 § 31. РЗМ Переказ тексту розповідного характеру з елементами опису предмета...................................................................................................108 § 32. Подвоєні та подовжені приголосні............................................................110 § 33. Написання слів іншомовного походження...............................................114 § 34. РЗМ Усний твір-оповідання про випадок із життя...................................122

319 ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ.....................................................................124 § 35. Лексичне значення слова. Пряме і переносне значення слів. Однозначні та багатозначні слова.....................................................................124 § 36. Групи слів за значенням. Синоніми. Омоніми. Антоніми........................127 § 37. Фразеологізми, їх різновиди......................................................................131 БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ................................................139 § 38. Основа слова, закінчення. Значущі частини слова. Основні способи словотворення........................................................................139 § 39. РЗМ Твір-опис предмета за картиною......................................................145 § 40. Чергування голосних звуків.......................................................................147 § 41. РЗМ Переказ тексту художнього стилю...................................................150 § 42. Чергування приголосних звуків.................................................................152 § 43. Зміни приголосних при творенні слів.......................................................155 § 44. Правопис складних слів...........................................................................158. § 45. Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-); роз-, без-, пре-, при-, прі-.......162 § 46. РЗМ МД Читання мовчки тексту художнього стилю................................169 § 47. РЗМ Переказ тексту художнього стилю...................................................172 § 48. Повторення вивченого за рік.....................................................................174 РОЗДІЛ ІІ. ЛІТЕРАТУРА УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ...........................................................................180 Названий батько (українська народна казка)...................................................180 Мудра дівчина (українська народна казка).......................................................185 Прислів’я та приказки.........................................................................................191 Загадки.................................................................................................................193 ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ..........................................................................................196 Іван Франко. Фарбований Лис...........................................................................196 ЛІТЕРАТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ..............................................................................203 Тарас Шевченко. Мені тринадцятий минало....................................................203 Сон.......................................................................................................................205 Михайло Коцюбинський. Ялинка.......................................................................206 Ранок у лісі..........................................................................................................213 Леся Українка. Колискова...................................................................................215 Зоряне небо.........................................................................................................216 Вечірня година....................................................................................................218 Архип Тесленко. Школяр....................................................................................219 ЛІТЕРАТУРА ХХ СТОЛІТТЯ...............................................................................226 Володимир Винниченко. Федько-халамидник..................................................226 Павло Тичина. Хор лісових дзвіночків...............................................................245 Володимир Сосюра. Зима..................................................................................247 Люблю весну.......................................................................................................248 Василь Симоненко. Грудочка землі...................................................................249 Андрій Малишко. Вчителька..............................................................................251 Євген Гуцало. Лось.............................................................................................252

320 ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ...........................................................................259 РІДНА МОВА.......................................................................................................259 Галина Васютинська. Рідна мова.....................................................................259 МІЙ РІДНИЙ КРАЙ, МОЯ ЗЕМЛЯ…..................................................................260 Надія Делимарська. Найдорожча стежина.......................................................260 Галина Васютинська. Краю мій........................................................................261 СВІТ ПРИРОДИ РІДНОГО КРАЮ......................................................................261 Віталій Сайнчин. Спека.....................................................................................261 Журавка...............................................................................................................262 Галина Васютинська. Квітка України................................................................263 Микола Коритник. Зимонька-зима....................................................................264 ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА...............................................................265 Галина Васютинська. Хліб................................................................................265 Зрада...................................................................................................................266 Людмила Кудрявцева. Совість...........................................................................266 ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ........................................................268 ДОДАТКИ............................................................................................................301 Словник синонімів української мови..................................................................301 Словник антонімів української мови..................................................................308 Словник фразеологічних антонімів...................................................................311 Тлумачний словник іншомовний слів................................................................315 Навчальне видання УКРАїНСЬКА МОВА ТА ЛiтературА 5 клас Автори-укладачi: Аношкiна Iрина Олександрiвна, Марчук Ольга Миколаївна В оформленнi пiдручника використано репродукцiї картин Катерини Бiлокур «Польовi квiти» (1941), «Мальви i троянди» (1954–1958) Редактор: Нiконова Iнна Василiвна Коректор: Нестеренко Ольга Петрiвна Комп'ютерна верстка: В. Ю. Бузук Вид. лiцензiя АЮ № 07575 от 25.04.02. Пiдписано до друку 26.08.2011. Друк офсетний. Папiр офсетний. Формат 70х100. Ум. др. 18,4. Тираж 1600 екз. Замовлення № 636. ДОЗ «ПДIРО», 3300, м. Тирасполь, вул. Каховська, 17. Вiддруковано на ДУВПП «Бендерська типографiя «Полiграфiст», м. Бендери, вул. Пушкiна, 52