CEglina April

Літня школа

Радіо КПІ

QRcode

ЦЕглина Квітень 2011 Фундамент Твоїх Ідей

www.pti.kpi.ua/gazeta

Посміхнись, КПІ!

Вони творять ФізТех

ІНТЕРАКТИВНИЙ ЗМІСТ ПОДІЯ

ЛИСТИ В РЕДАКЦІЮ

Літня школа в КПІ

Життя та інші 4 негаразди

44

LIVE

ПОДІЯ

LIVE

Інтерв'ю з ректором

Ігри розуму

Радіо КПІ

6 КОЛЯ's PAGE

ART WORLD Олекса

Літня

24 практика

Новаківський

ЗНАЙ НАШИХ Криптографія своїми руками 36

PTI COLUMN Сумбур замість тексту 42

16 HI-TECH Red Spades & Black 30 Hearts

Максим Краков'ян

Технічний редактор Микола Захарчук

Фотографи

Олександр Захаров Михайло Бас

Журналісти

Андрій Зарічний Андрій Родіонов Ірина Кушнір Поліна Байденко Катерина Федорець Анастасія Дмитрук

Літературний редактор Веб-верстка Олексій Новохацький Олександра Лиганенко

33

АФІША

46

ЛІРИКА

47

СІНЕМАТИКА 48

ЦЕглина Головний редактор

18

PR відділ Катерина Ільчук Контакти редакції PTInewspaper@gmail.com vkontakte.ru/club19852247 http://pti.kpi.ua/gazeta Випуск №5

(Квітень 2011)

ЛИСТИ В РЕДАКЦІЮ

Життя та інші негаразди (Збережено стиль і орфографію автора)

Здається буря вгамовується. Вийшов наказ про верхню межу вартості оплати за гуртожиток (Знали б Ньютон, Лейбніц і Коші як тільки наші урядовці не користуються терміном верхня межа). Наче більше ніж 212 гривень (40% від звичайної стипендії студента) ніхто платити не буде. Залишається лише відкритим питання, чи будуть вважати «книжки» - надкомфортними гуртожитками, адже тоді там ціна може бути вищою. Одне відомо точно – ціна не

зміниться до наступного навчального року. Так що спокійно платимо постарому, а вже з вересня почнеться знову уся ця мішанина-біганина. Але після літнього відпочинку студент спокійніше сприймає нові проблеми. Хоча щодо літнього відпочинку – знову одні негаразди. Тиждень тому по КПІ бігали хлопці та дівчата і збирали підписи в підтримку звернення до наших Українських верхів, щоб вони допомогли КПІ не втратити свою базу «Політехнік». Це ж просто напасть: то КРУ із підвищенням вартості, то суди, що КПІ неправильно орендує землю під «Політехнік». Що ж тут коїться? Чи це дійсно так проходить святкування Року освіти в Україні, чи це пов’язано з тим, що один із найславетніших ВУЗів України скоро буде обирати ректора на

4 | ЦЕглина

наступний термін і таким чином тиснуть на університет. Це ж як монголотатарські набіги: пронеслись - там вдарили, пробігли - туди клюнули. Так, можливо база не настільки

популярна, як «Маяк», можливо Київське водосховище і не відноситься до елітних місць відпочинку серед КПІшників, але це ж значуще місце. Як не крути, а кожного року там відпочивають і студенти, і викладачі. Там же ж проводиться щорічний «Лабіринт». Там можна чудово провести open-air, виїхати з палатками. І вже зовсім недопустимо, щоб КПІ залишилось без цієї бази.

Давайте не будемо байдужими. Це ще один «наїзд» на КПІ. Дуже хотілося б, щоб це був останній. Але знайдіть тих хлопчиків і дівчат, що збирають підписи. Прийдіть де їх збирають і поставте підпис. Чи може, навіть, допоможіть зібрати підписи в своїй групі, серед своїх товаришів. Будьте активними – це наша база відпочинку, а не миловидна територія біля водойми в сосновому лісі для величезних дач багатіїв. Навряд чи залишиться без огляду таке звернення, під яким підписалось близько 20 тисяч мешканців нашого ВУЗу, як студентів так і викладачів.

З надією на найкраще,

Silence DoGood.

СТОРІНКА ЗАКОХАНИХ

Люблю тебе дуже, хороша моя! ЦЕглина | 5

LIVE

Автор: Максим Краков'ян

„Орієнтуйтеся на великі цілі, озброюйтеся хорошими амбіціями і не гайте часу!”

Прийшов. Побачив. Переміг.

Саме такі слова зринають в думках після розмови з цією людиною. Талановитий вчений та вмілий адміністратор, здавалося б – несумісні характеристики, втім, наш співрозмовник на власному прикладі демонструє як гармонійно поєднати це. Найліпшим свідченням є його досягнення: автор 35 монографій та підручників, 50 винаходів, близько 300 наукових праць, він очолював Міністерство освіти України майже 5 років і вже 19 років очолює Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”. Нашорошуйте вушка та протирайте оченята – нині ми розмовляємо з Михайлом Захаровичем Згуровським.

Давайте одразу ж торкнемося питання, на якому часто спекулюють різні люди, аби заробити собі ті чи інші бонуси: питання Болонського процесу.

- Перш за все, ми маємо чітко зрозуміти, що це за явище, абстрагуючись від стереотипів, як деякі чиновники його трактують. Болонський процес - це дуже розумна річ, створена європейцями для себе. В певний момент вони зрозуміли, що програють США в науковій та освітянській конкуренції, бо країни Європи, до свого об’єднання, мали не лише політичні, а й освітянські кордони. В кожній з них були свої правила, стандарти, системи оцінювання, вимоги, що створювало суттєві перепони для мобільності інтелектуального і трудового капіталу в межах континенту. Через ці особливості Європа програвала Новому світу, адже навчатися і працювати в Європі велика частина її студентів вважала

6 | ЦЕглина

неперспективним заняттям, і, як наслідок, – був колосальний відтік „мізків” до США. Тоді європейці прийняли дуже розумне рішення зняти освітянські та наукові кордони на континенті, аби могла відбуватися вільна міграція людського потенціалу в пошуках кращих знань та кращого місця роботи. Це і є основна ідея болонських перетворень. Для її втілення потрібно було здійснити певну модернізацію національних систем освіти у напрямку їх уніфікації і полегшення взаємного визнання, аби можна було починати навчатися в одному університеті, продовжувати в іншому, а захистити дипломну роботу в третьому. Суттєвою особливістю цієї системи є те, що вона встановлює стандарт освіти лише до нижнього рівня знань, а згори жодних обмежень не існує: вдосконалюйтесь хоч до нескінченності. Деякі ж наші чиновники, які цього не розуміють, вважають, що копіювання моделі навчання деяких університетів Європи, і є рух до болонської системи. Наприклад, відомою «новацією» міністерських реформаторів була спроба обмежити обсяги вивчення математики чи фізики, встановлюючи таким чином обмеження згори. Це була помилка, бо Україна має давні традиції хорошої освіти в галузі природничих фундаментальних наук. Що ж до об’єднаної Європи, то ми маємо констатувати, що вона вирішила своє стратегічне завдання з допомогою чудового винаходу, яким є Болонська система. Європа припинила відтік мізків зі свого континенту, адже молодь Європи і вдома може отримати конкурентоспроможні знання, і тим самим забезпечити собі чудові перспективи, не

LIVE

гірші, ніж за океаном.

Нам далеко до такого?

- Ще дуже далеко, на превеликий жаль. Це вже тільки в силах вашого покоління, ви інакше мислите, у вас нема того психологічного спадку, що є в нас, нема тих шор, що ви чогось не можете чи вам забороняється мислити „інакше”. Ви – люди з відкритим мисленням. Думаю, що тільки таке покоління може зробити країну іншою.

Поговорімо про Ваше життя, з часів закінчення школи.

- Закінчив школу я в 1969 році, отримав атестат з відзнакою, перемагав в районних і обласних олімпіадах Київщини з фізики. І тому вирішив вступити в КПІ.

А чому обрали саме Політех?

- На відміну від сьогодення, в ті часи домінувало відчуття романтики, пов’язане з великою технікою, з точними науками, з масштабними проектами, надпотужними підприємствами. Всі молоді люди, котрі в школі „тягнули” на відмінно математику та

фізику, хотіли неодмінно працювати там, де виробництво було пов’язане зі складними системами. Стати в цій сфері професіоналом було престижно, цікаво, романтично. Тоді було менше споживацького прагматизму, був поклик серця, ось це, певно, різниця наших епох.

Доки навчалися в університеті працювали десь?

- Так, я вийшов з незаможної сім’ї, тому, щоб навчатися в КПІ, мав ще й працювати. Тоді була поширена система студентських будівельних загонів, коли на 2 літні місяці студенти їхали, певними групами, в Тюмень, в Сибір чи в інші куточки Радянського Союзу. Таким шляхом можна було заробити гроші, яких при заощадливому використанні вистачало аж на рік, і це давало можливість навчатися. Тому більшу частину своїх літніх канікул я проводив в студентських будівельних загонах. Будував житло для нафтовиків в Тюмені, працював монтажником-висотником на будівництві

ЦЕглина | 7

LIVE

першої черги Волжського автомобільного заводу.

Під час навчання проживали в гуртожитку?

- Так, дійсно, навчаючись в КПІ, я проживав в 8-му гуртожитку на 5-му поверсі, здається в 41-й кімнаті, але тут я не певен, пройшло вже 35 років. Нас проживало 4, інколи 5 студентів. Тому ліжка влаштовували в 2 яруси. Мені, безумовно, зрозумілі всі ті проблеми та побажання студентів, що нині живуть в гуртожитках, побутові складнощі, з якими вони стикаються в повсякденному житті, бо все це мені довелося проходити й самому.

А скільки на ті часи була стипендія і середні витрати студента?

- Я отримував підвищену стипендію. Вона складала десь близько 50 радянських карбованців, а реальні витрати за місяць для молодої людини, котра і побачити щось хотіла, і в театр піти, були десь втричі більші.

А під час власне семестру Ви не

8 | ЦЕглина

працювали?

- Ні, перевагу я віддавав навчанню, бо для мене було дуже важливо добре навчатися.

Отримали спеціаліста і що вирішили робити далі?

- Ще студентом я працював в науковій групі професора Віталія Васильовича Ажогіна на кафедрі технічної кібернетики. Тому одразу після захисту диплома в 1975 році отримав запрошення залишитися на цій кафедрі для продовження наукових досліджень. Працював інженером, молодшим науковим співробітником, старшим інженером, старшим науковим співробітником. Вступив до заочної аспірантури. В 1979 році захистив кандидатську дисертацію, в 1984 – докторську.

Так сподобалася перспектива наукової діяльності?

- Так, адже кібернетика в ті часи набула серйозного розвитку, Київ і загалом СССР були одними зі світових лідерів в цій сфері. Ми працювали над створенням і впровад-

LIVE

женням автоматизованих систем керування великими технологічними процесами. Всі величезні підприємства будувалися значно раніше, коли кібернетики ще не було як такої, тому оптимізація технологічних процесів приносила колосальний виграш не тільки в економічному сенсі, але й в якості продукції, що вироблялася, що було нашим основним завданням.

Над якими проектами доводилося працювати?

- Замовлення були від найрізноманітніших підприємств Радянського Союзу. Це металургійні, нафтогазові, об’єкти атомної енергетики, авіаційні, ракетобудівні. Довелося впроваджувати системи в Сибіру на підприємстві Ангарськнафтооргсинтез, в м. Казані (підприємство „Татнафта”), на нафтопереробному комплексі в м. Грозному, на котлаському целюлозо-паперовому комбінаті, що на березі Білого моря, на КБ „Південне” (м. Дніпропетровськ) та інших.

Якими науковими дослідженнями

Ви займалися на етапах підготовки кандидатської і докторської дисертацій?

- Кандидатська робота була присвячена оптимізації нестаціонарних розподілених процесів теплообміну, в основі якої лежала математична фізика, теорія оптимального керування, програмування. На етапі підготовки докторської я узагальнив різноманітні методи оптимізації і управління широким класом процесів нестаціонарного теплообміну і дифузії. Після захисту докторської дисертації мав тривалі поїздки до США, де займався науковою роботою в університетах Колорадо та Орегону.

А як потрапили до США?

- Тоді між США та Союзом існував науковий обмін на основі програм Irex i Fulbright, який тривав до початку 90-х, до наших „буремних часів”. В рамках цих програм я і мав наукові відрядження.

Чому вирішили залишитися в Україні? Причин декілька. Бо тут вже мав

ЦЕглина | 9

LIVE своїх учнів, які становили потужну школу. Потрібно було підтримувати маму, котра залишилася сама. Ну й ностальгія за своїм ментальним середовищем, рідними, друзями. Хоча, за стільки проведеного часу, в їхній системі я й почав доволі вільно орієнтуватися, але вдома почував себе комфортніше і затишніше.

А що було вдома, що з проектами?

- З приходом великих змін на терені Радянського Союзу традиційні проекти припинилися. Почалося переформатування відносин. Згодом, з міждержавних стосунків в сфері науки все перейшло на рівень міжуніверситетських і міжособистісних. Важко сказати, що є ефективнішим, мабуть, то просто природна зміна форм.

Чим Ви займалися в ці часи?

- Ще під час Горбачовської перебудови, коли вперше в Україні відбулися вільні, демократичні вибори ректора КПІ і було обрано Петра Михайловича Таланчука, я вперше зіткнувся з управлінською роботою. Він запросив мене на посаду проректора з навчальної роботи і я несподівано для себе опинився на адміністративній посаді. Це був 1988 рік, я тоді був професором на кафедрі технічної кібернетики, читав лекції, втім перевагу віддавав науці.

Чому ж вирішили взятися за цю нову роботу?

- Після тих вільних виборів була велика надія, що вони дадуть університету новий ковток повітря, новий поштовх, тому мені не було байдуже до тих сподівань, що люди покладали на ректора і на його нову команду. У людей загалом були великі надії на майбутнє, бо в державі спостерігалася потужна хвиля демократизації, а в нас в КПІ вона була особливо бурхливою. На цій посаді я пропрацював до 1992 року, також продовжував наукову діяльність і співпрацю з партнерами зі США та Європи, поїздки були компактнішими в сенсі часу, але переривати ті наукові зв’язки не хотілося.

А як перейшли до ректорської по-

10 | ЦЕглина

„Ми завершили будувати технічний університет європейського зразку, але на шляху його вдосконалення немає меж”

сади?

- В 1992 році Петро Михайлович був призначений Міністром освіти України, були оголошені вибори ректора КПІ, на яких я і був обраний. Завдання тоді ставилися значні: як працюючи проректором так і на посаді ректора, перед нашою командою стояла непроста мета перетворення політехнічного інституту радянського типу, який на 90% мав держзамовлення від військово-промислового комплексу і з науки, і з підготовки кадрів, до технічного університету демократичного, європейського зразку. Першим кро-

LIVE

ком була децентралізація: зараз в нас є 29 факультетів та інститутів, ще є 13 НДІ (науково-дослідницькі інститути) і всі вони мають дуже високий рівень автономії. Потрібно ще брати до уваги, що хоча КПІ підпорядковується Міністерству освіти і науки України, проте двома указами Президента встановлено значну автономію університету, тому ми фінансуємося окремим рядком з бюджету України, КПІ визначає, в значній мірі, зміст підготовки та наукових досліджень в своїй сфері діяльності.

Далі Ви працювали на міністерській посаді.

- В 1994 році я був запрошений на посаду Міністра освіти України, на якій пропрацював до 1999 року. Був міністром при чотирьох різних урядах, очолюваних Віталієм Андрійовичем Масолом, Євгеном Кирило-

вичем Марчуком, Павлом Івановичем Лазаренком, Валерієм Павловичем Пустовойтенком. Зміна в завданнях, звісно ж, була кардинальною, на рівні відмінності між системами: університет – це одна система, і КПІ в цьому сенсі був одним з найліпших, а коли ти працюєш вже з країною, де 22 тис. шкіл, близько 1 тис. ВНЗ та ПТУ, декілька тисяч інших закладів – це вже зовсім інша система, інші методи та принципи роботи. Був дуже різкий перехід. Нагальна потреба в перебудові системи освіти полягала в тім, що Україна на той час не мала власного законодавства освіти, не мала власної гуманітарної політики, власного покоління підручників, державної системи акредитації навчальних закладів і багато чого іншого. Тому на нашу команду випало створення цієї системи.

Відчули себе юристом?

- Так, довелося в значній мірі вивчати юриспруденцію, але написання закону – то є синтез багатьох знань.

А хто тоді став ректором в КПІ?

- Тоді була така унікальна ситуація, що коли мене запрошували на посаду міністра, я Президенту України Л.Д. Кучмі сказав, що не можу покинути КПІ, на що він запропонував зробити виняток: залишайся ректором і працюй міністром. Опоненти піддавали це серйозній критиці в газетах, проте, потрібно було працювати і тут, і там.

Чому ж не могли покинути КПІ?

- Це знову ж відбувалося на рівні відчуттів. Я прийшов сюди молодим, зеленим хлопчаком, мало що тямлячи в житті, а КПІ зробив мене людиною, це як другий дім, це назавжди. роботи в

По завершенню Міністерстві знову зосередилися тільки на науковій та ректорській діяльності.

- Звичайно, повернувся і з того часу працюю тут. Продовжую нашу спільну справу зі студентами, викладачами. Я радий, що з самого початку моєї роботи і до сьогоднішнього дня, як я відчуваю, ми є однодумцями. Багато справ нам доводиться

ЦЕглина | 11

LIVE

осмислювати разом, вирішувати певні проблеми, що є питаннями повсякденного життя і стратегічного розвитку.

Що можна назвати основними досягненнями на вже пройденому етапі?

- Можемо казати, що ми створили технічний університет за європейською моделлю. Для цього були створені 10 нових факультетів, з них 5 гуманітарних, близько 50 нових кафедр, відкриті десятки нових спеціальностей і спеціалізацій. Ми наростили студентський контингент університету у відповідності до потреб ринку праці, ми досягнули балансу між обсягами підготовки наших випускників та потребами нашого суспільства. Вагомим фактором, як показав час, було створення вільної атмосфери, коли людина себе ком-

12 | ЦЕглина

фортно почуває в університеті. Наші принципи ґрунтуються на повазі до людської праці, толерантності до різноманітних думок і вибору людини, і унеможливлюють будь-які переслідування за це. За межами КПІ ви сьогодні можете побачити інші випадки, а в межах університету ми свято бережемо наші принципи, наш дух демократизму, свободи мислення та свободи слова.

Які нові цілі можна окреслити?

- Це, звісно ж, прорив до світової університетської спільноти, по всіх складових нашої роботи. Ми все більше змінюємо свій інформаційний імідж, зараз усі факультети поступово розробляють свої веб-сайти англійською мовою, адже нас повинні бачити ззовні, ми поступово будемо переходити

LIVE до викладання англійською мовою, але для цього потрібно підготувати ціле покоління викладачів, що ми вже робимо. Ми все більше залучаємося до світових наукових проектів та програм.

Одним із Ваших захоплень є спорт, розкажіть який саме його вид.

- Я б сказав, що спорт в широкому сенсі цього слова. В студентські роки займався різними видами спорту: поруч з 8 гуртожитком є спортивний майданчик, ми там часто грали в футбол, бігали в парку КПІ, а ще займався волейболом та боксом. А вже в більш зрілому віці випала нагода допомагати спорту. З 1993 року я став Президентом Національної федерації рукопашного бою України. На початку 90-х різні види силових одноборств були нелегальними, вони ховалися в підвалах і це не приносило нічого хорошого ні їх учасникам, ні організаторам. Тому відповідними уповноваженими установами країни було прийняте рішення про виведення таких видів спорту з тіні, відпрацювання правил змагань, методик, підготовка тренерського складу, тобто очищення від всього зайвого, що на цих одноборствах нашарувалося. Найголовніше, що таким чином ми зацікавили дітей, забрали їх з вулиці і коли вони потрапляли до рук досвідчених педагогів-тренерів, то вони змінювалися: краще навчалися в школі, поводили себе більш виважено і коректно. Таким чином, нам вдалося врятувати від поганого майбутнього тисячі, можливо, й десятки тисяч дітей. Такою є місія Федерації. Також вважаю за честь очолювати Асоціацію студентського баскетболу України. Він відіграє роль значно більшу, ніж просто спорт: це захоплення молоді, захоплення університету, консолідуючий фактор.

Іншим Вашим великим захопленням є література.

- Так, література супроводжувала мене на різних етапах мого свідомого життя. В шкільні роки я захоплювався світовою класикою. Наприклад, перед спортивними зма-

ганнями я налаштовував себе Джеком Лондоном. Його романтика, його дух, прагнення до перемоги допомагало бути бійцем на майданчику. Захоплювався Ремарком, Дюма, Сомерсетом Моемом, Тургенєвим, Чеховим, Достоєвським і багатьма іншими. Жюль Верн полонив своїм баченням майбутнього, Бєляєв – витонченою елегантністю фантастики. В студентські роки мене більше цікавила біографічна література: чому видатні люди ставали такими. Мене цікавили їх долі, адже за кожною такою людиною особливий, нестандартний шлях. Нині не доводиться багато читати, на жаль, бо бракує часу фізично, втім, ввечері вдається перечитати десяток-півтора сторінок. Сьогодні мене захоплюють книги, котрі торкаються глобальних викликів нашого часу. Така література вже більше належить перу вчених, ніж письменників. Уважно читаю Петра Петровича Капицю про демографічний

„Наші пріоритети: вільна атмосфера, ініціатива людини та соціальні гарантії” вибух та про його бачення світу в цьому столітті. Твори японських вчених Френсіса Фукуями і Дейсако Ікеди, американського дослідника Самуеля Гантінгтона, британського історика Арнольда Тойнбі та інших вчених про сценарії розвитку людства. Вся ця література дає мені змогу зрозуміти сутність сучасного світу, заглянути в майбутнє, зорієнтуватися в тому, яка може бути найоптимальніша стратегія розвитку нашої університетської спільноти, моєї локальної наукової групи, з якою я працюю, і особисто моя стратегія, моїх рідних та друзів.

І, на завершення нашої розмови, давайте звернемося до ще одного питання, яке останнім часом стало предметом гострих перепалок: чому немає українських ВНЗ в міжнародних рейтингових списках?

- Спочатку потрібно чітко зрозуміти,

ЦЕглина | 13

LIVE

14 | ЦЕглина

LIVE

що у світі до рейтингів університетів зараз ставляться дуже уважно уряди різних країн та міжнародні організації. Нині сформувалася група елітних університетів, так званих університетів світового класу. Якщо розглянути рейтинг 500 найкращих, котрий складає Шанхайский университет Jiao Tong (він так і називається – Шанхайський рейтинг), то ми побачимо, що всі вони відіграють вирішальну роль у розвитку своїх держав. Кожен підготував плеяду вчених зі світовими іменами. Кожен має бюджет порівняний з бюджетом української вищої освіти загалом. Лабораторії цих університетів оснащені за останніми світовими вимогами. Ці університети стають центрами незалежної думки, на яку орієнтуються країни при прийнятті важливих рішень щодо свого розвитку. Уряди цих країн зацікавлені в наявності таких центрів напрацювання істини. Іноді ця істина може не подобатися урядовцям, але вона є зваженою та об’єктивною, а тому веде до правди та прогресу. Тому урядами демократичних держав створюються умови для розвитку таких центрів незалежної думки. Сам по собі університет в державі, яка не хотіла б мати незалежний центр напрацювання істини, не з’явиться. Він також не може з’явитися в країні, що має дрібні цілі і не амбітні стратегії

свого розвитку. Тому, незалежно від того, що академічні спільноти, і зокрема наша університетська спільнота КПІ, роблять усе, аби бути якомога кращими, за нинішніх умов, наша країна ще не готова до того, щоб мати університет світового класу. Все це є дуже взаємопов’язаними факторами. Наприклад, якщо Ви почитаєте цьогорічну доповідь перед Сенатом США Президента Барака Обами, то побачите, що його країна ставить собі за мету створення альтернативної енергетики, що не буде потребувати спалювання вуглеводнів, створення матеріалів з новими властивостями, наближення до розгадування геному людини, і на цій основі створення нової медицини, генетики, фармації, розробку нових космічних технологій, включаючи політ на Марс найближчим часом, то це означає, що наука, освіта, влада, фінанси будуть сконцентровані на подоланні нових викликів, а це в свою чергу простимулює колосальні нові дослідження, які народять нових Нобелівських лауреатів, що є також необхідною умовою для університету світового класу. Тому, якраз передові університети таких країн і формують лігу 500. І я сподіваюся, що ці проблеми будуть подолані вже вашим, новим поколінням, тож орієнтуйтеся на великі цілі, озброюйтеся хорошими амбіціями і не гайте часу!

ЦЕглина | 15

ПОДІЯ

Ігри розуму

Студенти нашого улюбленого ФТІ не вміють сидіти на одному місці. Їм доводиться постійно вигадувати щось нове, щоб цікаво провести час та отримати якомога більше яскравих вражень. Та фізтехівці не лише вміють гарно погуляти, вони ще й знатні інтелектуали. Тому цього разу мова піде про те, як група розумників зібралась разом, щоб поспілкуватись з колегами по навчанню у дружній атмосфері та заодно добряче поворушити мізками.

16 березня у стінах нашого рідного 11 корпусу відбувся шаховий турнір ФТІ. У ньому взяли участь восьмеро любителів цього інтелектуального виду спорту. Серед них була і одна представниця прекрасної частини Фізтеху, яка змогла з гідністю довести, що наші дівчата аж ніяк не програють хлопцям у розумі та кмітливості. Значущості цій події додає також і те, що це перший шаховий турнір серед студентів ФТІ.

Змагання проходили за наступною схемою: кожен із учасників зіграв зі всіма

16 | ЦЕглина

суперниками по одній грі. За перемогу у грі нараховувався один бал, за нічию – півбала, а за поразку – жодного. Чемпіоном турніру вважався той, хто зумів набрати найбільшу кількість балів.

Отож, переможцями стали: Бондар Кирило (ФФ-51), який набрав 7 балів, Савченко Яна (ФЕ-91), яка програла одну гру лише чемпіону і посіла, таким чином, друге місце (6 балів), Маркевич Роман (ФІ-82), який, набравши 4,5 бала, здобув третє місце.

Головний організатор турніру,

Автор: Ірина Кушнір

ПОДІЯ

Переможець турніру Бондар Кирило керівник спортивного відділу Студентської ради ФТІ Олександр Кавюк прокоментував цей захід так: «Можна сміливо стверджувати, що чемпіонат пройшов на славу. Ігри проходили у теплій товариській атмосфері. Усі учасники отримали масу позитивних вражень та залишилися задоволеними отриманими призами». Також Сашко обіцяє зробити турнір доброю фізтехівською традицією та згодом створити шаховий клуб ФТІ, щоб шанувальники цього спорту могли спілкуватися між собою, більше практикуватися, обмінюватися досвідом та просто цікаво і водночас корисно проводити час.

Тому, юні фізтехівські інтелектуали, закликаю вас приєднуватися до спільноти шанувальників шахів, якнайбільше тренуватися, тягнути на турнір своїх друзів та змагатися із ними у кмітливості!

Організатор та фотограф турніру Сашко Кавюк

ЦЕглина | 17

LIVE

Автор: Катерина Федорець

Радіо КПІ

Музика – це та річ, яка, мабуть, супроводжує зараз кожного студента всюди: на шляху до першої пари, додому, деяких – на парах... Для багатьох це – ліки, звичка, коротше кажучи – панацея від усього.

Приємно, що для студентів КПІ існує окрема структура, яка задовольняє потребу в якісній музиці. Це щось загальне, наповнене корисною та цікавою інформацією, родзинками в музиці, це все – «Радіо КПІ». Динаміки Політехнічної технічно почали роботу 1927 року. Перша згадка про них з'явилась в газеті «Київський Політехнік». Після перерви в роботі їх відродження відбулось вже в наші дні. За це варто сказати величезне «дякую» засновникам та активістам.

Новіков Геннадій Борисович

18 | ЦЕглина

Дізнатись більше про «Радіо КПІ» нам допомогли Геннадій Борисович Новіков та Юлія.

Як зародилась ідея створення радіо?

- Ця ідея, власне, належить Департаменту навчально-виховної роботи. До мене особисто звернувся Пашов Ростислав Іванович – начальник відділу організаційно-виховної роботи з проханням очолити втілення проекту у життя. Хоча початково цей проект не був у форматі радіо як такого. Ідея полягала у відновленні роботи динаміків на Політехнічній та на Площі знань для подальшого висвітлення загально-корисної інформації.

Які перешкоди постали на шляху втілення проекту?

- Перешкод, як таких, не було. Зовсім навпаки: всі служби поставились до ідеї досить позитивно. Всі були зацікавлені у відродженні динаміків. Виникало тільки одне запитання: а що з цим всім робити? Невідомо з чого і як починати, в якому напрямку рухатись. Але зараз сказати, що ми вибрали не той шлях, було б неправильним. Основна початкова мета виконана: ми

LIVE

наповнили життям динаміки!

Як організувався перший колектив «Радіо КПІ»?

- Спочатку варто сказати, що першим нашим завданням було ретранслювання Дня першокурсника з Площі знань на Політехнічну. Саме тоді ми повинні були спрацюватись як функціонуючий медіацентр, структура відділу організаційновиховної роботи. Саме день першокурсника 2009 року є офіційним днем народження радіо. Першим співробітником став Голік Олексій (ТЕФ), котрий відповідав повністю за всю роботу зі звуком. Він був у команді ще з того часу, коли ми були в пошуках себе. Тоді постала проблема: потрібен голос. Цим першим голосом стала Юля, яку я знав ще з ФСП. Також з ФТІ були люди, що могли стати голосом радіо. Вже тоді стало трішки легше, тому що були основні люди, які працювали на повну. Але складність полягала в тому, що ніхто особливо не знав про радіо, потрібен був зворотній зв'язок. З часом додалась музика. Ми не замикались на одному форматі, але здебільшого спочатку керувались з Олексієм своїми власними музичними смаками. Адже на початку не було та-

кого особливого контакту з іншими, бо не існувало сайту. Не хотілось робити абищо, настроєні були на якісний продукт.

Як ви налагоджували цей зворотній зв'язок?

- Першим таким кроком було створення пошти. Туди стали надходити перші листи з проханням вмикати ту чи іншу музику. Було надзвичайно приємним отримувати такі листи, ми з радістю прислуховувались до побажань слухачів. Через півроку з'явився довгоочікуваний сайт. Завдяки цьому кроку вперед, зворотній зв'язок зі слухачами значно покращився. Хоча, всеодно ще не всі знають про існування радіо. Про це свідчить недавнє опитування на «Соціо плюс»(воно не стосувалося конкретно радіо, але одне питання все-таки було присвячено йому). За даними 6000 опитаних отримано наступні результати: одна третина студентів не знають, що радіо в КПІ існує, 15% - знають, але проти існування такого, а всі інші - знають і раді, що даний проект існує і розвивається.

Які зараз є програми на радіо, нові проекти?

- Всі програми, що існують нині на радіо – це проекти людей, що їх ведуть. Всі ці

ЦЕглина | 19

LIVE проекти представляють різні музичні напрямки («Хіп-хоп кулінарія», «Мрії збуваються», «ПроРок», «nePepsi»...).

Найновіший проект наразі – це КПІфонія. Ви могли вже чути про нього: афіши по території КПІ, реклама на радіо, сайті. Цей конкурс проводив Djuice. Ми відправили заявку і виграли грант! Таких щасливчиків, як ми, ще десятеро. Тож тепер в нас є власна студія, де кожен бажаючий КПІішник може записати свою пісню, а в подальшому отримати ротацію на радіо. Це надзвичайна можливість для молодих і талановитих, так званий перший поштовх до, можливо, високих успіхів у творчості. Досить перспективним є проект «Телеакадемія», що проходить завдяки «Першому національному». Нас запросили туди друзі з університету ім. Драгоманова, за що ми їм вдячні. Чим є цей проект? Все дуже просто: надається 50 хвилин нічного ефіру з повною свободою дій. Тобто треба

20 | ЦЕглина

підготувати ролик на визначену тему, і згодом висвітлити його в наданий ефірний час. Вже є перша спроба, з якою можна кожному ознайомитись на student.kpi.ua.

Поки що досить важко дається втілення цього проекту, адже мало людей, що дійсно вміють гарно знімати відео, тож якщо є такі, а ми про них незнаємо, то відгукніться!

Як проходить відбір у вашу

команду?

- Дуже багато людей, які просто приходять до нас без певної чіткої цілі, зі словами: «Я просто хочу працювати». Як правило, ці люди не досягають успіху. Значно краще і перспективніше прийти до нас з готовою ідеєю, причому, хотілось би чогось кардинально нового. Наприклад, зараз всі програми у нас – музичні. Було б дуже добре реалізувати програму більш розмовну, інформаційну. Якщо у кого-небудь є принципово нова та цікава ідея, то дуже будемо раді побачити вас, і головне ­­- почути. Кожен студент може просто так прийти до нас і реалізувати свій проект. Загалом, так і відбувалось завжди, так народжувались всі наші програми. Завдяки чому ви отримуєте

найбільше моральне задоволення?

- Досить приємними є зріст та визнання. Просто раніше такого не було в КПІ взагалі, тому особливе задоволення відчувається від того, що ми це зробили вперше. «Радіо КПІ» перетворилось в окремий проект. Зараз цікавить більш ширший розвиток. Крім student.kpi.ua, створено сайт, де розміщено всі газети КПІ: gazeta.kpi.ua; в подальшому планується запровадження сайту окремо для радіо: r.kpi.ua.

Залишається одна нагальна проблема: ентузіасти з перспективними корисними ідеями! Є багато таких, які сумніваються в реалізації своїх ідей в життя, таких, що не вірять в свої ідеї...Просто приходьте і розповідайте! Тільки тоді вас зможуть почути та повірити у вас.

LIVE

Юля, як ти потрапила на радіо?

- Це сталось досить випадково. На факультеті соціології і права, де і навчаюсь, в мене був предмет – соціальна психологія, яку викладав Новіков Геннадій Борисович. Коли ми всі потрапили на практику в соціологічний центр, то потрібно було відповідати на дзвінки. Ніхто особливо не проявляв ентузіазму, тому, як завжди, все доводилося робити самій. Я взялася за справу, в якій мене, власне кажучи, і помітив Геннадій Борисович. Після цього він мене і запросив працювати ведучою на радіо.Ось з цього все і почалось.

Чим конкретно ти займаєшся? Які саме в тебе обов'язки?

- По суті я є головним редактором. Зараз веду передачу «Мрії збуваються», що виходить по понеділках о 18:00 (до речі, про кожну з передач можна прочитати на student.kpi. ua.). Раніше моєю передачею була «Історія музики». Але згодом вона просто вичерпала себе, потрібно було міняти на що-небудь нове. Зараз основним нашим проектом є КПІфонія. Не втратьте такий гарний шанс! Яка атмосфера у вас в колективі?

- Скажу тільки, що сварок у нас не буває. Всі дружні стосунки – поза роботою. Всі серйозно сприймають роботу на радіо. До того ж, всі ми – надзвичайно зайняті люди. Часу на суперечки просто немає. Просто працюємо, працюємо і ще раз працюємо! Головне – якісний результат. Чи випадала тобі можливість ви ходити з екстренних ситуацій, тобто імпровізувати на ходу?

- Не те, що це були екстренні ситуації, просто на початку моєї роботи доводилось працювати у прямому ефірі, тобто права на помилки і запинки не було. Бувало, що мені за пару хвилин до ефіру дають в руки папери з інформацією, яку треба висвітлити гарно й послідовно. От тоді і потрібно було витримати все на імпровізації.

Чи впізнають тебе знайомі по голосу, коли слухають радіо?

- Мабуть що так, але особливої уваги, подиву, зацікавлення немає. Просто всі, певно, звикли до такого факту. Тому реагують досить спокійно.

І, якщо ти щось вмієш, хочеш робити, наповнений ідеями, які потребують втілення, то варто приходити до нас. Ведучі в нас є і ініціаторами своїх програм, і редакторами, і, власне кажучи, ведучими.

Тож всі цікаві й перспективні проекти вітаються!

ЦЕглина | 21

ФОТОЗВІТ ФЛЕШМОБ КПІ

4 | ЦЕглина 22 | ЦЕглина

ЦЕглина | 7 ЦЕглина | 23

СВІТ МИСТЕЦТВА

Художник

Автор: Роман Кадоб'янський

Олекса Харлампійович Новаківський (1872 – 1934)

Мабуть, не помилюся, висловивши припущення, що не всі знають це ім’я. А втім, Олекса Новаківський – один з найвидатніших українських художників ХХ століття.

Народився Олекса Новаківський у 1872 році у сім’ї лісника, у селі СлободоОбодівка в Кам’янець-Подільській губернії. Кам’янець-Подільський, заснований в ХІ столітті, з ХІІІ належав до Литви і Польщі, а з 1793 року – до Російської імперії. Польща на кінець ХІХ століття була розшматована між Австро-Угорщиною й Росією. Кам’янецьПодільські землі здебільшого належали до польської і російської знаті. Українськопольське коріння сягало тут значно глибше, ніж насаджені тільки 80 років до народження нашого героя паростки російськості.

Олекса з восьми років проявляв неабиякий малярський хист і був сповнений віри, що його мрія ніяк не може бути змарнована. По чотирьох роках навчання у художника Клименка в Одесі, у 1892 році, двадцятирічний юнак повернувся до батьківської оселі в с. Попелюхи. Дідичка (поміщиця) польського походження Гелена Бжозовська звернула увагу на праці Олекси і надала йому стипендію на навчання у Краківській школі красних мистецтв, якою керував польський національний геній Ян Матейко. Цей маленький щуплий короткозорий чоловічок мав неймовірну силу духу й працелюбність – він вергав одне за одним десятиметрові полотна, в яких оспівував славне минуле польського народу, і не в одне покоління поляків вселив віру в прийдешнє об’єднання й піднесення Польщі.

Після приїзду до Кракова Олекса

24 | ЦЕглина

Автопортрет 1911 р. Новаківський замешкав у директора Ольшевського, який занотував у щоденнику: «Олекса прибув з України в народному одязі, в чоботях, у вишиваній сорочці, підперезаній поясом». Перший рік Олекса навчався під керівництвом самого Метра, і Ян Матейко звернув увагу на обдарованого юнака. У 1893 році, по смерті Яна Матейка, Новаківського перевели у клас професора Лушкевича, який прислужився Олексі ще й тим, що допоміг йому уникнути служби в російському війську.

Проте, невдовзі Новаківського спіткала прикра несподіванка – дідичка без пояснень відмовила у стипендії, «мабуть, тому, що Олекса на всіх працях, що виставляє, підписується рідною мовою» (Голубовсь-

СВІТ МИСТЕЦТВА кий). Довелося повертатися у рідне село. Кошти на подальше навчання Олекса заробляв малюванням портретів з фотографій, і у 1895 році 23-річний юнак повертається до Кракова на подальше навчання. За цей час школа Яна Матейка була реформована в Академію Красних Мистецтв, на її чолі став відомий художник Юліан Фалат. Фалат запросив на професорські посади найвизначніших польських художників нової ґенерації – Акцентовича, Вичулковського, Висп’янського, Станіславського. Через них Новаківський запізнався з новітнім європейським образотворчим мистецтвом. Імпресіонізм освіжив його палітру, сецесія збагатила декоративність і симфонічність звучання ліній і площин, символізм ускладнив зміст. У 1900 році Новаківський закінчив Академію з золотою медаллю, однак ще два роки за власним бажанням навчався у Яна Станіславського, невтомного мандрівника-

пейзажиста, закоханого в українську природу. Його невеликі краєвиди, здебільшого етюди, вражали живістю кольору та силою експресії. Бурхливий темперамент Новаківського шукав подібних засобів для самовираження.

З 1903 року художник оселився у селі Могила під Краковом, хоча часто наїжджав до міста, спілкувався з сім’єю видатного українського поета Богдана Лепкого, професора Яґеллонського університету, у якого за столом збиралося інтелігентне, творче і вишукане товариство.

У селі Могила Новаківський знайшов і свою долю – Анну-Марію Пальмовську, яка згодом стала його дружиною. АннаМарія була на сімнадцять років молодша від Новаківського. Вперше зустрів він її ще 11-річним дівчатком, у 1900 році. Писав на пленері етюд, а повз нього дибала бабуся з дитиною. «Co ten staruszek robi? » (був з бо

Краєвид з Осмолоди

ЦЕглина | 25

СВІТ МИСТЕЦТВА

Довбуш

родою) – запитала дівчинка. «Maluje obraz », – відповіла літня жінка. Невдовзі Новаківський познайомився з родиною дівчинки і по тривалих наполяганнях йому вдалося отримати від батьків Анни-Марії згоду на позування дівчинки в сорочечці до першого варіанту картини «Пробудження». Дівчинка дорослішала, і з роками приязнь між «стареньким» і дівчинкою переросла у щире кохання.

Невтомна праця давала плоди – Новаківський ставав знаним і шанованим у краківському (Варшава належала до Росії!) середовищі малярем-артистом ( так попольськи називають художників). У 1911 році 38-річний Новаківський спорядив свою першу персональну виставку в Кракові, експонуючи понад 100 творів. Виставка мала надзвичайний успіх у відвідувачів, про-

26 | ЦЕглина

те, несподівано для Олекси, була замовчувана в пресі й артистичних колах. Головною причиною було те, що Новаківський не зрікався своєї українськості, не ставав до кінця «своїм». Це дратувало явних польських шовіністів і знеохочувало неявних, які прикривалися космополітичним служінням вищим ідеалам «понаднаціонального» мистецтва. Його ображали нікчемними докорами за замкненість і відірваність від богемного художнього життя. Новаківський відповідав: «Не мучте мене своїми настановами, не кажіть мені, що погано роблю, коли не виходжу на базар. Я всі сили свої поклав, щоб від того базару стати як можна далі, щоб бути сам на сам з собою, зі своєю мрією, а ви мені сунетеся з чобітьми в душу». До того ж художник вже певний час перебував у тяжкій кризі: глибоке коріння цього велетня шукало рідного ґрунту і не знаходило у тому середовищі, де він перебував.

У 1913 році сорокарічний художник на запрошення митрополита Андрія Шептицького, видатного церковного діяча і мецената, переїздить до Львова.

Що віз Олекса Новаківський з краківської землі? Брав з собою заповіти великого Матейка, чудовий академічний вишкіл, глибоко пережиті й засвоєні нурти модерного мистецтва, нову колористику і пластичну мову. І була з ним його Ануська, його дружина, його муза, його ангелохоронець, що терпеливо й гордо хотіла нести разом з ним великий тягар життя митця. Брав з собою значні задуми і передчуття визволення грандіозної духовної енергії. Тож будучи матеріально майже жебраком, почувався Крезом. По роках писав: «Красні то були хвилі… недалеко пречудного Вавельського замку, звідки дуже часто мені приходилося вслуховуватися в чудну гармонійну музику Зиґмунтовського дзвону… І гуляло ехо… і відкликалося… у сумних почорнілих камінницях… та гинули еха - відклики в безбережних просторах небесного своду вер-

СВІТ МИСТЕЦТВА

Гора Грегіт шин! І нині коли пригадую… дивна тоска п’янить мені моє серце. Чудний Краків!» А тепер Олекса живе новими сподіваннями. «З весною наміряю уладнати у Львові виставу образів моїх. Річ, однак, в тім, що я не хочу робити виставки в польськім льокалі , бо хочу, щоби вистава моя перша велика збіркова, коло 150 образів обіймаюча, вистава українського маляра, мала якесь значіння маніфестаційне для українського життя у Львові і яко українець хотів би я виставу сю уладити в льокали Національного Музея…». Та не судилося…

Почалася перша світова війна, наслідки якої для Галичини були катастрофічними. Відступаючи, габсбурзькі війська своїми каральними угорськими загонами чинили повальний терор проти українського населення. «Господарювання» російських військ відзначалося подібними

заходами. Новаківський тяжко нервово захворів, його мучили жахливі фантомні болі, він чотири роки не виходив з квартири. Його опікун Митрополит Шептицький був заарештований і відправлений у Наримський край (Єнісейська губернія).

Про свої пережиття окупаційного режиму Новаківський писав у 1915 році: «Велика радість настала від часу повороту наших побідних славних військ та визволення Львова з московського варварства. Я однак завдячую якійсь вищій силі, котра мене охоронила від забрання до сибірської неволі. Хоч я і не займався поза штукою політичним життям, та все ж люблю ходити в українських вишиванках… У мене ревізи не було, та й не було що ревізувати, хіба мої образи. Та дивний випадок урядив, що був у мене князь Трубецькой, що шукав відомостей про польського художника Яна

ЦЕглина | 27

СВІТ МИСТЕЦТВА

Пробудження

28 | ЦЕглина

Стику. З тієї нагоди, і зовсім припадково, вдалося російському вельможі довідатися щось і про українського артиста і штуку, чим немало був здивований, бо за поширеню думкою, як сам заявив, українці за інформацією наших приятелів «не суть народом культурним і не мають зовсім художників і мистецтва» (а Левицький, Боровиковський, Васильківський, Шевченко, Похітонов, Світославський!!! – прим. Р.К.)

Війна минула. Виринули і згасли надії на відродження вільної соборної України. Життя митця у Львові не було безхмарним – стала матеріальна скрута, заздрість і підступ глибоко ранили. Одні «брати-українці» не могли пробачити митцеві краківських строїв його дружини, інші – його палиці й крислатого капелюха. Українська преса холодно і стримано оцінювала його творчість, значно прихильнішою була польська.

Глибоко зранений митець замикався у своїй робітні, витривало цілими днями простоював біля мольберта, втілюючи свої потужні візії. Прийшли простота і легкість, пензель і думка йшли обіч. Вечорами вертав у покоїки до Ганнуськи, її лагідні очі й руки відганяли втому і смуток, а два сини були його надією.

У 1925 році у віці 37 років дружина раптово померла. Її виснажений організм не витримав ускладнень після грипу. По смерті дружини з ним залишилася вічна туга. «Вона була незвичайна жінка, в ній не було ні краплини егоїзму, тільки самопосвята аж до геройства, у важких хвилях життя вона завжди піддержувала мене». Перед портретом дружини його пензля, мов перед найдорожчою іконою, до останнього дня художника горіла запалена його рукою невгасима лампада…

Залишалося ще 9 років творчості, впродовж яких Новаківський став тим митцем, що назавжди залишиться в історії українського й світового образотворчого

СВІТ МИСТЕЦТВА 1972 році відкрився музей-майстерня художника і була проведена велика виставка його творів у Львівському музеї українського мистецтва, на відкритті якої мав щастя бути і ваш покірний слуга (тоді аспірант Інституту теоретичної фізики). Який це був вибух таланту, оригінальності, кольорів і свіжості на сірому тлі всюдисущого соціалістичного реалізму! Той день назавжди зберігся в моїй пам’яті…

Детально з життям і творчістю О. Новаківського можна ознайомитися за монографією Володимира Овсійчука «Олекса Новаківський». Інститут народознавства НАН України, Львів, 1998.

Автор: Катерина Ільчук

мистецтва.

Два типи геніїв розрізняємо ми в мистецтві кожної епохи: перший – це генійноватор, що дає початок новому мистецтву, він відкриває епоху. Другий – це завершитель всесторонньо використаного напрямку, натура, що виражає з максимальною повнотою своє мистецтво, свій час. Він закінчує епоху до повної неможливості працювати в такому ж стилі після нього. Новаківський відноситься до других. У своєму мистецтві він органічно поєднав досягнення імпресіонізму, сецесії, експресіонізму на твердому ґрунті класичної школи, досконалого рисунку, надавши модерному мистецтву масштабу класики. Його картини- пейзажі, особливо карпатські – сповнені динаміки первісних тектонічних сил, у них живе глибоко відчута ментальність Гуцульщини. Його портрети рембрандтівської міри – це історії життя портретованих. Його натюрморти – музика ліній і кольорів, гімн краси і родючості.

«Хотілось би мені ще створити хоч і небагато картин, але зате таких, щоб вражали глядача як грім і блискавка! Але як сказати так просто, як слова притч великого поета Христа. Прості слова мудрости і краси, що горять вогнем правди ось уже без мала дві тисячі років! Це ти мусиш вибороти із самого себе… Вибороти в муках на високих узгір’ях свого власного оливного саду!»

Він виборов!

У 1934 році Олекси Новаківського не стало. Українська і польська громади віддали йому належну, хоч і запізнілу шану. На порозі стояла друга світова війна і довге абсолютне замовчування імені й творів художника.

Значення митця головною мірою визначається його впливом на сучасників і наступні покоління. Що стосується Новаківського, то зла доля його, втім як і всіх значніших українських художників, надовго позбавила цієї можливості. Тільки в

Портрет дружини

ЦЕглина | 29

КОЛЯ's PAGE

Автор: Микола Захарчук

Літня практика

Привіт усім студентам академічних груп ФТІ, що вже третій рік гризуть граніт науки в його стінах! Ця стаття присвячується вам. Цього року необхідно пройти виробничу практику. Дійство це відбуватиметься відразу після сесії і триватиме 3 тижні. Я теж навчаюсь на 3 курсі, і особисто мені дуже важко визначитись: обрати викладача з кафедри чи влаштуватись на підприємство і пройти практику там. Хотілось би справді спробувати себе у справі, побачити, наскільки здобуті знання можуть стати у пригоді на реальних проектах, набути досвіду роботи за обраною спеціальністю. Але навчання будується таким чином, що у моїх інтересах проходити практику на кафедрі: викладач спрямує

мої старання у потрібному напрямку - допоможе обрати тему для диплому, захист якого впливає на мій вступ до магістратури. Щоб співставити всі «за» та «проти», я спробував опитати викладачів, що куруватимуть нашою практикою, та студентівстаршокурсників, що вже пройшли цей етап.

У викладачів я запитував: 1) Чим саме студент буде займатись під їхнім керівництвом під час проходження практики? 2) Що може вивчити студент і як саме це може стати йому в пригоді (якісь переваги для написання диплому, нові знання, можливість працевлаштування за даним напрямком)? Їхні відповіді:

«1) На цей момент є два великих проекти, у яких можна взяти участь. Перший проект - це розроблення криптографічної системи для захисту інформації в мережі НТУУ «КПІ» відповідно до вимог чинного законодавства. Проект передбачає участь у проектуванні, програмуванні, розробленні технічної документації, взаємодії з іншими підрозділами, які розробляють системи документообігу і т.п. Другий проект - створення центру сертифікації ключів для потреб НТУУ «КПІ», знову ж таки, з дотриманням вимог чинного законодавства. Микола

2) Вимоги до криптосистем, практичне застосування Грайворонський знань, отриманих від кафедри ММЗІ, практичне застосування знань з ТЗІ. Будуть в пригоді тим студентам з груп ФІ-2, ФІ-3, ФБ, які планують працювати за обраною спеціальністю. Для тих, хто буде активно брати участь у проекті, теми бакалаврських дипломів з'являться досить легко».

«Під час проходження практики студенти будуть займатись поглибленим вивченням вибраних напрямків криптографії, криптоаналізу, задачами ймовірнісної комбінаторики, дослідженням характеристик випадкових послідовностей, булевих функцій, хеш-функцій (в тому числі,з допомогою експериментів на ЕОМ),а також можуть розглядатись алгоритмічні і суто математичні задачі. Більшість постановок задач будуть мати дискретний характер. Як відомо, це відповідає способам реалізацій різних процесів в ІТ-технологіях, методам розв'язання прикладних задач за допомогою комп'ютера».

30 | ЦЕглина

Михайло Савчук

КОЛЯ's PAGE «Я набираю студентів для проходження практики і виконання бакалаврських та магістерських робіт в області квантової інформатики та спінтроніки.

Можливі напрямки діяльності студентів (і відповідні теми робіт) висвітлені за посиланням: http://goo.gl/6fjIY

Під час проходження практики влітку (після 3-го перед 4-м курсом) студенти, як правило, знайомляться з літературою з вибраної теми. Кінцева мета – обрати напрямок діяльності при виконанні бакалаврської роботи, познайомитися з основними проблемами в цій галузі, визначити ті навички і технічні Олена прийоми, які будуть необхідні при виконанні бакалаврської ро- Гомонай боти. Форма роботи: щотижневі семінари, на яких студенти розказують про прочитане. Форма звітності - звіт у вигляді огляду літератури.

Як керівник, я ставлю за мету розвинути у студентів навички дослідницької роботи, вміння подавати і продавати свій результат, а також сформувати у них певні етичні принципи науковця. Працювати зі мною непросто, оскільки доводиться: 1) багато читати, переважно англійською мовою; 2) проводити самостійно літературний пошук серед англомовної літератури; 3) згадувати фізику, математику, інформатику; 4) опановувати деякі розділи теоретичної фізики та математики самостійно».

«Під моїм керівництвом студенти будуть вивчати деякі сучасні методи криптоаналізу симетричних систем шифрування та властивості булевих функцій, пов'язаних з ними. Можливе програмування з метою експериментальних досліджень. Протягом практики вони отримають нові знання в галузі криптографії та криптоаналізу, а також певну орієнтацію щодо теми майбутнього диплому».

Людмила Завадська

«Напрямок моїх досліджень – « Безпека структурно-складних систем». Структурно-складні системи – це системи, які характеризуються ієрархічною будовою, мають велику кількість елементів та відрізняються складними зв’язками між ними. Безпека – це головна властивість складних систем, тому що від безпечності систем даного класу залежить безпека людини. Дослідження безпеки – це складна, але водночас цікава справа. Для проведення досліджень у даній області необхідно мати навички аналізу великих об’ємів інформації, володіти методами обробки статистичної інформації, вміти аналізувати об’єкти великих розмірів та складної Альона структури, мати бажання вчитися та освоювати нові методи, Хнигічева які дозволяють проводити дослідження в області безпеки. Виконуючи практичні завдання в даній області, можливо освоїти багато корисних методів для проведення подальших досліджень та написання дипломної роботи, отримати практичні на-

ЦЕглина | 31

КОЛЯ's PAGE вички освоєння нових знань, визначитись з напрямком майбутніх досліджень для написання бакалаврської роботи, познайомитись з сучасними методами наукових досліджень. Тому студенти, які будуть проходити практику під моїм керівництвом, матимуть змогу ознайомитись з методами проведення аналізу літературних джерел, освоїти технологію отримання нових знань у різних областях науки, познайомитись з методами, які використовуються в області дослідження безпеки структурно-складних систем».

Старшокурсники відразу відмовляли у коментарях або пояснювали це небажанням образити когось із викладачів. Чесно кажучи, така ситуація мене не дуже надихає на добросовісне проходження практики на кафедрі. Тоді спробував поцікавитись, як же було тим, хто проходив практику на підприємствах. В неофіційній

розмові майже всі, кому довелось пройти практику не на кафедрі – розчаровані, адже вся їхня робота зводилась до перекладання папірців і знайомством з принципами діяльності тих чи інших компаній.

Ось два полярні коментарі, що дають зрозуміти - «на колір і смак фломастери різні»:

«Давно займаюсь програмуванням, практику проходив у компанії АртМастер. Враження нормальні, але не суперові. Звичайно, я раджу проходити практику на підприємстві, адже треба встановлювати нові зв’язки, показувати себе, іти по чітко встановленому шляху, який приведе тебе до цілі (наприклад, хороша робота), а не перекладати папірці і ні в чому не розвиватись …»

Олександр Семенов (ФБ)

«Практику я проходив на кафедрі ІБ, у О. В. Гомонай. Під час практики ми вивчали багато матеріалів по квантовій інформатиці. Це було дуже цікаво і в подальшому допомогло мені при написанні диплому. Проходячи практику на кафедрах, студенти займаються більш теоретичними речами, науковими. Тоді як на підприємстві є можливість набуття деяких практичних навичок. На питання куди піти на практику: на підприємство чи на кафедру однозначно відповісти досить важко. З одного боку, проходячи практику на підприємстві і гарно показавши себе під час неї, вас можуть запросити туди на роботу. Але на мою думку, краще проходити практику на кафедрі, у вашого майбутнього керівника, де ви зможете почати напрацьовувати матеріали для дипломної роботи».

Вибір повністю за Вами: якщо Ви хочете просто відбути практику, то завжди є можливість влаштуватись по знайомству і так-сяк щось робити, а можна піти до викладача і совісно попрацювати над своїми знаннями, зробити зусилля над собою і цікаво провести час; можна влаштуватись на підприємство, добре себе зарекомендувати і мати фундамент для май-

32 | ЦЕглина

Кирил Добровольський (ФІ)

бутнього працевлаштування або створювати видимість роботи на кафедрі під керівництвом викладача, який потім просто закриє очі на Вашу лінь. Але пам’ятайте, що кожен з вас вчиться лише для себе!

P.S. Список викладачів, що курують практику та всі необхідні документи на сайті: http://goo.gl/ur4kd. Координати підприємств: http://goo.gl/EdNV6.

TECH, HI!

Red spades & Black hearts I'm sciencing as fast as I can!

Professor Farnsworth

Звичка – це друга натура. Ці слова приписують Арістотелю. Що ж, важко посперечатись із цим твердженням, адже всі Автор: ми маємо певні звички, і ці звички характеАндрій резують нашу особистість.

Наша нервова система теж має звичЗарічний ки – рефлекси. Умовні рефлекси (aka набуті рефлекси ☺) є пристосувальними реакціями організму, які формуються умовами жит- Спробуйте назвати кольори слів: тя людини. Є такі «звички» й у механізмах Червоний, зелений, синій, сприйняття інформації. Саме завдяки ним ми швидко сприймаємо інформацію і помаранчевий, зелений, синій, приймаємо рішення. Проте, умовні рефлекпомаранчевий, червоний, си нашого сприйняття дозволять дурити нас помаранчевий, – фокуси, оптичні обмани, звукові обмани та ще багато цікавих штук, як от – фокус з каржовтий, зелений, червоний, тами у фільмі «Траса 60» – червоні піки та синій, зелений, синій, зелений. чорні чирви.

Важко... Все це наш мозок. Він навчеЯкий із 3х ний шукати слова і одразу вловлювати зміст чоловічків слова, мозок асоціює колір і зміст слова. Ось

вищий? Це приклад оптичної ілюзії – через створену преспективу наш мозок спримає дальнього чоловічка як найвищого, хоча насправді вони одного зросту.

наприклад - «зений». Більшість людей сприйме як зелений і, можливо, навіть не запідозрить помилку у слові. Спробуте ще з цими словами:

Черво ний, а наступний колір зеле ний, спробуйте ще один си ній.

Легше? Все це через те, що наш мозок спримає одразу ціле слово, а не складає літери. За рзелульаттами доілсдів одонго анлігйсокго унвиертісету, не має занчнея, в яокму пряокду ровзаоштані бкувы в солві. Голвоне, щоб преша і отсасння бквуи

ЦЕглина | 33

HI-TECH

блуи на мсіці. Ршета бкув мжое сіладувти не вопрявокдано, все-ондо ткест чтаитьсєя без побрелм. Пичрионю цоьго є те, що ми не чиатємо кжону бкуву оркемо, а все солво згааолм.

Що ж стосується комп’ютера – то перші завдання він виконає на А, в слові зений машина одразу помітить помилку і не прочитає слово, тим паче, що найближчим буде слово земний. З останнім текстом буде взагалі повний капець. Як же ж комп’ютер буде нам допомагати, якщо він інформацію спримає «гірше» ніж ми?

Коди! Комп’ютер чудово сприймає коди. Які для 98% (за довідником Стеля) людей не відрізнять від абракадабри. А щоб оті коди краще зчитувати, їх потрібно «малювати».

Ось, наприклад, всім нам відомий штрих-код, що застосовується для обліку товару в усіх супермаркетах, є найстарішим придставником кодів-зображень. Штрихове кодування винайшов молодий інженер Девід Коллінз ще в 50-х роках минулого століття.

У наш час кодів-зображень побільшало. З’явились двовимірні коди – бар-коди. Різновидами яких є Aztec Code, High Capacity Color Barcode, SPARQCode, Data matrix, QR-код – прямокутні коди, є і коди іншої форми – наприклад, круглі ShotCode, створені Cambridge University... Жах ☺

Мова далі піде про QR-код – дуже розповсюджений вид бар-коду.

QR- код — матричний код (двовимірний штрих-код), розроблений і представлений японською компанією «Denso-Wave» в 1994 році. Абревіатура QR похідна від англ. quick response, що перекладається як «швидка відповідь». Основна перевага QR-кода — це

34 | ЦЕглина

легке розпізнавання скануючим обладнанням (в тому числі й фотокамерою мобільного телефону) з великим діапазоном кутів нахилу сканера до поверхні, а також можливістю крутити сканер як завгодно, на відміну від штрих-кодів, що мають направлене зчитування. Це дає можливість використання QRкодів у торгівлі, на виробництві, в логістиці, та ще для купи різних цікавих речей.

Ось, наприклад, як вони використовуються у туризмі - у Львові об'єднання бізнесменів «Туристичний Рух Львова» розмістило QR-коди більше ніж на 80 туристичних об'єктах. Це дозволяє туристам легко орієнтуватися в місті, навіть не знаючи української мови, тому що QR-коди встановлені кількома мовами.

Для мене, та й ще для багатьох людей QR-код – це звичний засіб обміну лінками, яких не вбивають в браузер телефону натискаючи кнопки, а наводять камеру на QR-код – і готово.

У цьому допожуть сервіси-скорочувачі урлів. Ось найпопулярніші з них: http://goo.gl/, http://bit.ly/, http://tiny.cc/.

QR-код може кодувати лінку на карту, лайк на фейсбуці, пост на твітері, на онлайнвізитівку чи закодовану цілу візитівку, також може бути закодований довгий телефонний номер... Зараз QR-кодами кодують все, на що здатна фантазія.

А тепер і деякі цифри - максимальна кількість символів, які вміщаються в один QR-код: ▪ Цифри — 7089 ▪ Цифри і букви (включаючи кирилицю) — 4296 ▪ Двійковий код — 2953 байт ▪ Ієрогліфи — 1817

TECH, HI!

Ось приклади застосування QR-кодів, а також їх дизайнерський вигляд

ЦЕглина на сайті ФізТеху

ЦЕглина на issuu.com

ЦЕглина в новій web-версії ЦЕглина | 35

ЗНАЙ НАШИХ

Криптографія своїми руками

Автор: Анастасія Дмитрук

Мрії здійснюються…у дитинстві я завжди уявляла себе журналісткою, а коли подорослішала – студенткою КПІ. Як дивно, що саме ФТІ здійснює мою дитячу мрію і дає можливість спробувати себе у ролі журналістки. Звісно, мені дуже пощастило, що своє перше інтерв’ю я брала у Михайла Миколайовича Савчука. Всі знають його як добру, щиру, чуйну людину, але не варто забувати, що в той же час він професор, доктор фізико-математичних наук і завідуючий кафедри ММЗІ – важко не нервувати :). Спілкування видалося напрочуд невимушеним і цікавим. Тож це мій дебют… читайте, дізнавайтесь багато нового та не судіть надто суворо :) Де Ви вчились в школі та після її закінчення? Народився я в Магадані, місті на узбережжі Охотського моря. Батьки виїхали туди працювати на воєнному заводі, а в 1950му році повернулись в Україну. Спочатку до Батурина, а в 1951 році в м. Ніжин, Чернігівської області. У цьому зеленому місті, з неширокою спокійною річкою Остер, пройшло моє дитинство і шкільні роки. Місто відоме багатовіковою історією ще з часів Київської Русі, культурними та історичними подіями. У 1820 році відкривається перший в Україні вищий навчальний заклад - Ніжинська гімназія вищих наук, яка за своїм статутом прирівнювалася до університетів. Тут вчилися М.В.Гоголь, Л.І. Глібов, Є.П.Гребінка, багато майбутніх діячів культури і науки. Ніжин стає одним із значних культурних центрів України. Зараз в старовинному будинку гімназії розташований Ніжинський педагогічний університет імені М.В.Гоголя. Викладачі педагогічного інституту в мої шкільні роки вели гуртки з математики, фізики, хімії, літератури, читали лекції в школах. І зараз пам’ятаю враження, яке справила лекція з

36 | ЦЕглина

іноземної літератури Д.С.Наливайка (нині член-кореспондент НАНУ). Вчився я в одній з кращих шкіл Ніжина – середній школі №3, яку закінчив у 1965 році. В будівлі, де проходили у нас уроки з першого по четвертий клас, М.В.Гоголь написав свій перший твір. Влітку 1963 року мене було запрошено на вступні іспити до Республіканської спеціалізованої фізико-математичної школиінтернату при Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Саме цього року був перший набір учнів. Передбачалося, що там будуть навчатися здібні до математики та фізики учні України, яким створили б кращі можливості для навчання. Зараз фізико-математичний ліцей знаходиться біля Київського національного університету, а перші роки він був у Феофанії. Поруч ліс, сади, озера. Під час трихтижневих літніх вступних екзаменів, ми часто ходили в ліс та купатись в озері. З вересня почались заняття в інтернаті. Але режим був незвичним для мене, можливо, не зовсім «домашнім», тож провчився я там лише чверть і повернувся до рідної ніжинської школи. Але атмосфера на уроках, вчителі, цілеспрямованість і

ЗНАЙІТНАШИХ СФЕРА

ЦЕглина | 37

ЗНАЙ НАШИХ здібності учнів, нові знайомства залишили неабиякий слід. Потім, вже в Київському університеті я зустрівся з багатьма однокласниками з інтернату. Навчання в школі давалося мені легко, більше всього цікавила математика, фізика, астрономія. Хотілося б багато вдячних слів сказати моїм вчителям, перш за все, першій вчительці Є.С.Кованцовій та вчителям з математики, фізики. Вчителі пророкували мені великий успіх саме в цих науках. Одного разу, у сьомому класі, до нас на заміну завітав шкільний вчитель математики з іншої школи Г.М.Тюптя (як я дізнався пізніше, він був шкільним вчителем видатного математика, педагога, організатора науки М.Й.Ядренка) і запропонував мені спробувати свої сили на Київській олімпіаді з математики. Мені пощастило взяти участь в олімпіаді і навіть зайняти друге місце (перше місце того разу не було присуджено, оскільки ніхто не вирішив всі п’ять задач). Це був успіх. Потім були перемоги на обласних олімпіадах, перше місце на Першій Республіканській математичній олімпіаді, участь у Першій Всеросійській математичній олімпіаді, ще в трьох Республіканських українських математичних олімпіадах. Мабуть, саме це та все більша зацікавленість математикою і визначило вибір майбутньої спеціальності. Після закінчення школи вирішив складати вступні іспити на механікоматематичний факультет Московського державного університету, але для вступу не вистачило одного балу, тому одразу повернувся до Києва, встиг подати документи на механіко-математичний факультет Київського державного університету, склав фізику, письмову та усну математику на відмінно і був зарахований. Навчався я в спеціалізованій групі, яка навчалась за посиленою математичною програмою. Майже всі мої колишні одногрупники нині є кандидатами та докторами наук. Серед них

38 | ЦЕглина

відомі діячі науки та освіти, видатні вчені. Чому Ви обрали криптографію? Краще сказати, не я обрав криптографію, а вона - мене. Після закінчення університету я рік працював у ЦКБ заводу «Арсенал», де ми займались теоретичними та практичними задачами оцінки і підвищення надійності технічних систем. Потім два роки проходив військову службу лейтенантом у військах ППО на о.Нова Земля. Восени 1973 року повернувся на «Арсенал», включився в роботу над розв’язанням практичних питань надійності виробів, було цікаво, але мені не вистачало наукової діяльності. Попрацювавши на «Арсеналі» до літа, я перейшов на роботу у відділ тоді членкореспондента І.М.Коваленка в Інститут кібернетики АН УРСР. Відділ був новий і називався «Відділ теорії надійності складних систем» і розробляв методи теорії масового обслуговування, теорії надійності та їх застосувань. У складі відділу в цей час створювалася спеціалізована лабораторія, яку очолював І.М.Коваленко і до якої відбирали молодих математиків, більшість з яких нещодавно закінчила механікоматематичний факультет або факультет кібернетики Київського університету, були і фахівці з КПІ. Мене також запросили, але спочатку пояснювали тільки про загальні математичні напрямки роботи: теорія ймовірностей, математична статистика, теорія інформації, алгебра, комбінаторика, теорія алгоритмів – набір вкрай інтригуючий. Криптографія тоді була наукою «за семи замками». Нас перевіряли на можливість роботи з таємною тематикою. Основним завданням лабораторії стало дослідження теоретичних задач криптографії та криптоаналізу, іноді аналізувались конкретні схеми, які треба було дослідити на стійкість. Більшість завдань нам ставили московські криптографи – найкращі в колишньому Радянському Союзі. З часом наукові напрацювання, досвід співробітників

ЗНАЙ НАШИХ лабораторії академіка І.М.Коваленка стали основою для створення київської школи теоретичної криптографії. Чому почали викладати? Після розпаду СРСР усі зв’язки з російськими колегами в сфері криптографії були втрачені. Наша спеціалізована лабораторія Інституту кібернетики, наскільки мені відомо, була єдиним науковим колективом в Україні до 1991 року, який працював в напрямках теоретичної криптографії. Ми були позбавлені всієї спеціальної літератури, отже, виникала необхідність у підготовці спеціалістів з криптографії в Україні, без чого інформаційна безпека держави могла б опинитися під загрозою. Але в 1992 році в вищих навчальних закладах не всі розуміли важливість криптографічного захисту інформації, а також необхідність підготовки відповідних спеціалістів. Наші спроби разом з І.М.Коваленком та Л.О.Завадською (також співробітницею спеціалізованої лабораторії Інституту кібернетики) організувати хоча б невеликі курси лекцій в деяких київських вищих навчальних закладах були марні. Вже тільки в 1995 році нас з Л.О.Завадською запросили на ІПСА «КПІ» і з весни 1996 року ми почали там викладати спочатку семестровий курс з криптографії, а потім двосеместровий курс. Останні три роки на ІПСА нам допомагає також А.В.Фесенко. Нагадаю, що на початку майже не було ніякої відкритої літератури в області криптографії та криптоаналізу, ми використовували журнальні публікації, свої знання та досвід, не переходячи границю, що відокремлювала знання від закритої інформації. Треба сказати, що ця границя з кожним роком відсувалася все далі і далі. А за останнє десятиріччя опубліковано декілька підручників та монографій з криптографії та криптоаналізу. В 1999 році запросили викладати курс криптографії на факультеті кібернетики Київського національного університету

імені Тараса Шевченка. Так я працюю за сумісництвом і понині. У 2000 році у Фізико-технічному інституті була створена кафедра математичних методів захисту інформації. І.М.Коваленко і О.М.Новіков запропонували мені її очолити. Після деяких роздумів я погодився. :) Як Ви вважаєте, що є рушійною силою у кар’єрному рості: власні таланти і наполегливість, вигідні знайомства чи щасливий випадок ? На перше місце я все ж таки поставив би власні здібності, накопичені знання та навички і працездатність, а також вміння і бажання вдосконалюватись у професії. Що стосується випадку, він відіграє важливу роль, але ним можна скористатися лише як можливістю проявити себе, свій талант та знання. Якщо цього немає, то щасливий випадок - марний, ним не скористаєшся або навіть ви не зрозумієте і не помітите його. Що цікаво, чим більший, різнобічніший, міцніший у вас багаж знань та навичок, тим частіші «щасливі випадки». Щодо знайомств, раніше вони могли вирішити багато, зараз же - можуть бути суттєвими лише на першому етапі, коли вас рекомендують, а далі всіх починає цікавити, що ви самі з себе представляєте і вмієте. Де варто «шукати щастя»: за кордоном чи у себе вдома? Все залежить від того, чим ви прагнете займатися. Якщо теоретичними науковими дослідженнями, тоді, мабуть, в західних університетах більше можливостей, свободи реалізувати себе як вченому. Якщо ж практичними задачами, то у нас можливостей часто більше, ніж ви собі уявляєте. Ті, хто їдуть на Захід програмістами, виконують, як правило, там нудну технічну роботу, повністю позбавлену творчості. Я знаю, що чимало IT фірм на Україні не можуть знайти спеціалістів, яким вони готові платити великі гроші, тому, що студенти, в цілому, не досягли необхідної кваліфікації,

ЦЕглина | 39

ЗНАЙ НАШИХ

Михайло Савчук та Людмила Завадська із студентами після заняття з криптографії а випускники минулих років не можуть наздогнати сучасні технології. А взагалі, кожен має сам вирішувати, де йому буде краще, з урахуванням, звичайно, не тільки голої практичної вигоди. А у Вас була можливість виїхати за кордон? Так, але це питання переді мною не поставало. На Вашу думку, чия молодість яскравіша, більш насичена та цікавіша – Ваша (без комп’ютерних ігор, мобільних телефонів, соціальних мереж) чи наша? З інформаційної точки зору – ваша. Ви можете знайти будь-яку інформацію легко і швидко, у нас же доступ до неї був дуже обмежений, особливо, до культурної, соціальної та політичної інформації. Але вам, мабуть, складніше обрати з неї потрібну, вам важче знайти серед цього загалу інформації саме ту, що допоможе зробити правильний вибір. А з погляду активності, наша молодість була не менш насичена, і не

40 | ЦЕглина

тільки в навчанні. Вже в квітні, травні ми купались на Дніпрі, коли була гарна погода, готувались до екзаменів у гідропарку, там же грали в футбол. Справа в тому, що молодість – це час пошуків, людина шукає, в чому вона може проявити себе якнайкраще, з’ясовує на що вона здатна і чого варта. І така задача стояла тоді перед нами, як і зараз перед вами. Мабуть, змінилися деякі напрямки і можливості реалізацій.

Крім того, у вас є дуже цінна можливість – ви можете обирати серед багатьох варіантів: де саме працювати, яку отримувати зарплатню, ви маєте можливість змінювати своє життя, впливати на нього. У нас, на жаль, такого не було. Кожен заздалегідь знав, на яку саме зарплатню він може розраховувати. Сьогодні ви маєте більше таких можливостей, в цьому плані я вам дещо заздрю. :)

А як Ви проводили вільний час у студентські роки? Багато подорожували влітку, а протягом навчального року регулярно

відвідували кінотеатри, театри, ходили на каток і музичні концерти. Любив проводити час у читальних залах бібліотек з різноманітною літературою. Звісно, тоді не було рок-груп. Пам’ятаю, був у нас з другом річний абонемент на концерти класичної музики у Будинку вчених. Правда, не вдалося відвідати всі концерти: у студентів часу часто бракувало. Особисто Ви зареєстровані в соціальних мережах? Я – ні. У мене на це немає часу. Ви часто подорожуєте? Не дуже. Бував у Болгарії, Туреччині, Угорщині, Італії, Польщі, Чехії, Австрії. В основному, під час відпустки або на травневих святах. Ви маєте хобі? Так, з третього класу колекціоную старовинні монети. Це почалось з того, що я на городі відкопав дві великі монети 1709го року. Зараз у моїй колекції приблизно 300 монет і паперові гроші. Нині моя колекція поповнюється випадковим чином або під час подорожей (сучасні гроші). Раніше любив футбол, але зараз не маю часу і компанії :). Вболіваю за київське «Динамо» (особливо раніше), дивлюся інколи міжнародні матчі. Дома у мене досить велика бібліотека, в якій представлені різноманітні галузі знань. Можливо, це теж можна назвати хобі? Яку останню книгу Ви прочитали? Окремі розділи з двотомника Андрія Сахарова «Воспоминания». Також сподобалась книга Карьер Ж.-К., Эко У. «Не надейтесь избавиться от книг» про те, чи зникнуть книги з нашого життя з появою Інтернету і про ще багато чого, пов’язаного з книгами. Зараз читаю з електронної книги (в транспорті) оповідання Е.Хемінгуея, щоденники М.Пришвина. Ви часто закохувались, коли були студентом? Ні, не часто. Це були переважно романтичні стосунки.

Ф. Бегбедер стверджує, що любов живе 3 роки, а який вік у Вашого кохання? Ми з дружиною познайомились, коли мені було 23 роки. Вона, до речі, випускниця КПІ :). В 26 одружився. Маємо двох синів (старший – директор київської фірми; молодший – зараз викладач в американському університеті штату Нью-Йорк), трьох онучок і найменшого (2 місяці) онука. Часто готуєте дружині сніданки? :) Ні :). Готую я рідко і лише смажену картоплю з яєчнею. Все інше, якщо залишаюсь один, можу готувати тільки з книгою рецептів. Підкажіть студентам, у чому полягає секрет успіху? Успіх – поняття дуже відносне. Успіх може бути матеріальний, у професії, кар’єрі, славі та визнанні, в побудованих родинних стосунках, в коханні, в здійсненні мрій… І навіть в кожному випадку не так вже однозначно можна сказати, чи справді є успіх. До того ж, оцінки успіху змінюються з часом. Кожен з нас, скоріше підсвідомо, формує своє відчуття успіху в залежності від розуміння життя, сенсу, який він в ньому бачить. Я б сказав, що в такому широкому розумінні секрет успіху полягає в постійних зусиллях, в процесі розуміння і реалізації свого шляху в нашому складному світі. Що стосується успіху в професії і кар’єрі, деякі міркування ми вже обговорювали. Чого б Ви хотіли побажати студентам у розпалі весни? Бажаю всім відчути весняне пробудження природи, запахи молодого листя і квітів, теплі промені сонця, ласкаві хвилі вітру, набратися сил і не забути про іспити.

Автор: Анастасія Дмитрук

ЗНАЙ НАШИХ

ЦЕглина | 41

PTI COLUMN

Сумбур замість тексту :) Щойно повернувся з Чемпіонату КПІ з ЩДК… наразі треба додавати «за версією НТСА», оскільки в цьому сезоні в КПІ проводилось два чемпіонати, від НТСА та від Профкому, і це тільки радує: два турніри краще, ніж один. :) Так ось, двадцять дві команди боролись із пакетом на 36 питань та здобували перемогу, гарний настрій та глибоке моральне задоволення. Редактором та ведучим був ваш покірний слуга, і, чесно кажучи, руки на перших хвилинах тремтіли: чи впорався, чи вловив потрібну хвилю? Але, здається, впорався. :) Написати гарне питання для «Що? Де? Коли?» – нетривіальна задача, але редагування турнірів з ЩДК на порядок складніше. Автор питання повинен знайти цікавинку – факт, асоціацію, гру слів тощо – та перекласти її в текст. Редактор же зобов’язаний перевірити всі питання на коректність, збалансувати питання в цілому, щоб пакет був не занадто важкий, але й не занадто простий, зрозуміти цільову аудиторію. На студентському чемпіонаті можна питати про Ктулху, Бабруйск, ельфів 80-го рівня та навіть (з деякою засторогою) творчість репера Сяви, але треба тричі подумати перед тим, як включати до пакету питання, що потребують знання деяких місць з творів Августина Блаженного. Це не значить, що зовсім не можна: ЩДК, окрім розважальної функції, несе ще функцію просвіти; але треба чітко розуміти, навіщо нам таке питання. (До речі, останні пару років активно розвивається концепція «мета-зв’язок»: в одному з питань нам розповідають про Блаженного Августина, а потім, може, в іншому турі, про нього запитують; а що, потрібне знання вже мають всі гравці… :))

42 | ЦЕглина

Автор: Сергій Яковлєв Редагування пакетів – активна творча задача. Ті, хто складав олімпіади з математики чи фізики, мене зрозуміють. Неважко написати пакет на 36 питань з квантової фізики. (Та що там, Олег Васильович щороку такий пакет задає, і не всі здатні вибороти на ньому перемогу. :)) Але ж грати такий пакет буде зовсім нецікаво, і це не гра буде навіть, а розвантажування чугунія. Значно, значно цікавіше створити такий пакет питань з квантової фізики, щоб навіть махрові гуманітарії під час гри вигукували «ВАХ!», не маючи на увазі вольт-амперну характеристику. :) Цікавий пакет питань з квантової фізики залишається моєю недосяжною мрією вже десятий рік, а пакети для реальних турнірів доводиться робити методом вінегрету: трішки фізики та хімії, трішки географії та біології, трішки історії та міфології; багато літератури, класичної та сучасної, рідної та зарубіжної; ложечку поезії та співів, а також кінопродукції («Нема ніякої

PTI COLUMN ложки, Нео!»); додати новин, що й досі на слуху, звісно футбол (куди ж без нього) та приправити різноманітними цікавостями, оскільки першочергове – ідея та естетика, а вже потім – факти. Гарне питання – це таке питання, що коли команда його бере, то це «Уууух, ми молодці!», а якщо не бере, то «Ну як же ми могли його не взяти?!» Нема більшої нагороди авторові, аніж аплодисменти після оголошення правильної відповіді. А гарний пакет складається з

гарних питань за виключенням множини міри нуль… вибачте, не втримався, треба йти спати) Щиро ваш, Зіц-голова неформального Клубу інтелектуальних ігор НТУУ «КПІ».

P.S. Крім усього: приємно було бачити на чемпіонаті три команди з Фізтеху та поодиноких фізтехівських легіонерів в інших командах. :) Не матаном єдиним, так.

Переможці Чемпіонату КПІ - команда «Лурк-Морпорк» (ФАКС)

Питання для роздумів: 1. В американській газеті, в рекламі ліків був використаний кадр з фільму «Ґрона гніву» за романом Стейнбека, який був опублікований у 30-тих роках минулого сторіччя. Назвіть одним словом те, від чого повинні допомагати ці ліки.

2. Гюнтер Грасс в одному романі згадує ЙОГО сухий діловитий перестук. В «Абсурдопедії» ВІН названий бойовим мистецтвом, що з’явилось в Китаї на рубежі правління двох династій, що й стало причиною ЙОГО назви. Назвіть обидві зазначені династії.

3. Герої роману Генріха Белля дотримуються ідей соціалізму. Але коли до них якось зайшли гості, хазяїн дому запропонував для розваги ЇЇ. На здивування гостей хазяїн пояснив, що ворога треба знати в обличчя. Назвіть ЇЇ.

4. Персонаж одного фільму кинув у НЬОГО камінь, а після тричі вимовив слово «Міссісіпі». Назвіть ЙОГО одним словом.

5. Диякон Андрій Кураєв стверджує, що питання про співвідношення ІКСА та ІГРЕКІВ дало початок диференціальному численню, оскільки ІКС є нескінченно малою величиною, він прямує до нуля, але не досягає його. Назвіть ІКС двома словами.

ЦЕглина | 43

ПОДІЯ

ЛІТНЯ ШКОЛА В КПІ: НАВЧАЙСЯ З ЕНТУЗІАЗМОМ, ВІДПОЧИВАЙ З КОРИСТЮ!

Автор: Анна Тодосієнко

Цього літа очікується грандіозна подія в області науки та техніки, яку організовує Наукове товариство студентів та аспірантів НТУУ «КПІ» – чергова, Шоста міжнародна літня школа “Achievements and Applications of Contemporary Informatics, Mathematics and Physics” («Досягнення та застосування сучасної інформатики, математики та фізики»). Це буде традиційна зустріч освіченої молоді та провідних вчених і фахівців з сучасних технічних та природничих наук зі всього світу.

Започаткована у 2006 році, AACIMP стала однією з перших літніх шкіл в Україні; всього за п’ять років свого існування вона здобула неабияку популярність та позиції однієї з найбільших літніх шкіл у Східній Європі. Унікальність Літньої школи, насамперед, полягає у її тематиці: на відміну від традиційних університетських summer

44 | ЦЕглина

school та summer courses, AACIMP присвячена найгострішим питанням сучасної прикладної та теоретичної науки. На Літній школі викладають визнані вчені з України, Росії, Литви, Польщі, Німеччини, Італії, Бельгії, Швеції, Туреччини, США, а також провідні фахівці відомих світових компаній (Microsoft, IBM, Cisco, Yandex, Siemens, Ernst&Young, NetCracker та ін.); від них – фактично, «з перших вуст» – учасники дізнаються про найнагальніші проблеми, актуальні питання, передові технології і тенденції в комп’ютерних науках, прикладній математиці та фізиці, науках сталого розвитку, тощо.

З початку створення AACIMP в школи з’явилось багато друзів – її постійних викладачів. Серед них – проф. Герхард Вільгельм Вебер (Туреччина), Інститут прикладної математики Близькосхідного технічного університету, член правління європейської організації EUROPT; проф. Борис Гольденгорін (Нідерланди), Університет Гронінгена, Інститут системного аналізу РАН; проф. Олена Подладчикова (Бельгія), Бельгійська королівська обсерваторія, лауреат міжнародної премії ім. Зельдовича; др. Ігор Тетко (Німеччина), Інститут біоінформатики та системної біології, Центр Гельмгольца, Мюнхен та багато інших. З 2009 року заняття Літньої школи проходять паралельно за декількома тематичними напрямами, в рамках окремих «стрімів» (від англ. “stream” – потік). Заняття проходять у формі лекцій, семінарів, практичних занять та дискусій. Цього року AACIMP пропонує наступні стріми:

ПОДІЯ

- сучасне дослідження операцій (курси: фінансова математика, теорія ігор, експериментальна економіка, логістика, моделювання та інші); - комп’ютерні науки (курси: хмарні обчислення, інформаційний пошук, інформаційна безпека, мобільні платформи та інші); - нейронауки (курси: біологічно достовірне моделювання нейронів та нейронних мереж, моделі нейронних популяцій і зорової кори, нейрокомп’ютерний інтерфейс, моделі синаптичної передачі та інші); - науки глобальних викликів (генетика, вірусологія, астрофізика, сучасна енергетика, стратегічний аналіз та інші).

Літня школа – це не лише навчання й наука. Це й насичена культурна програма (дебати, екскурсії, квест по Києву, робота дискусійного та кіноклубів), практика англійської мови, живе спілкування з молоддю з різних куточків світу, нові знайомства та нові можливості. Словом, AACIMP

повністю відповідає своєму девізу: «Навчайся з ентузіазмом, відпочивай з користю!».

Щодо участі у Літній школі. Захід триватиме з 8 по 20 серпня на території НТУУ «КПІ». Реєстрація учасників відкрита на сайті AACIMP (summerschool.ssa.org.ua). Повна вартість участі для студентів з НТУУ «КПІ» – 60 євро (ранній оргвнесок, до 1 червня) або 80 євро (пізній оргвнесок, до 1 серпня); поселення учасників у профілакторії НТУУ «КПІ» сплачується окремо. Незважаючи на унікально низьку вартість участі у порівнянні з іншими літніми школами, оргкомітет все ж таки розглядає можливість надання знижок найвмотивованішим учасникам (детальніше – на сайті).

Ще не визначились із планами на літо? Пропонуємо просто зараз завітати на сайт Літньої школи і… до зустрічі у серпні – на AACIMP-2011=)

ЦЕглина | 45

Автор: Катерина Федорець

АФІША

11 квітня

19 квітня

квітень

Дует «Comaneci» (Італія)

De Phazz

Виставка «Циркуляція»

Фестивальресторація «Диван»

Вартість квитків: 320 грн Початок о 21:00. Основу німецької ейсід-джазової групи складають 3 музиканти: Пет Еплтон (вокал), Карл Фрірсон (вокал), Отто Енгельхарт (тромбон).

Їх називають «крихітною крикливою і барабанячою японською дівчинкою в союзі з високим худим чоловіком в светрі, що грає рифи». А якщо серйозно, то все крутиться навколо чарівного вокалу та електрогітари. Гра дуету нагадує чимось ранній Portishead, інколиMazzy Star. Але крім цього, інколи можна почути вкраплення акустичної гітари, банджо, віолончелі. І до всього цього, вони дуже добре знають як поводити себе на сцені, вони аж ніяк не новачки.

Сrystal hall

Постійна виставка вибраних робіт міжнародних українських художників, що працюють в сфері сучасного мистецтва.

22 квітня «И друг мой грузовик» Club «44» Aвторський рок

квітень Виставка «Інструментальний біт» PinchukArtCentre

Персональна виставка мексиканського художника Даміана Ортеги. Ортега представить «9 типів рельєфу», продемонтрувавши 9 короткометражних фільмів що відзняті на 16мм плівку, про цеглини, що падають, немов доміно, в конструкціях-формуваннях. Це все, та ще багато цікавого – на виставці.

46 | ЦЕглина

PinchukArtCentre

23 квітня Alai Oli Club «44»

Для любителів російського сонячного реггі. Початок о 19:00.

ЛІРИКА

Вона... Вона дала початок і наробила кривди... Тепер в середині щось дивне... Рветься життя з берегів... Всесвіт чекає богів... Завмерли тіні... Один... Хлюпає хвиля хвилин... Шукаючи дороги спільні... Враховуючи всі дії дивні... Знаходимо місця подвійні... Чи зайняті, чи вільні... Повільно... Ми починаємо звикати... А потім, очей не відірвати... І все віддати ... Щоб ще хвилину... Відчути тебе, той стимул... Напитись голосу твого, Такого ніжного, м'якого... Тієї радості і суму, Коли з тобою поруч буду... Завмерти... Слухати... Не дихати... Так солодко не можна втриматись... Спини мене, така любов буває раз в ніколи... Така любов – це подарунок долі... Чи біля тебе душу відморожу...

Чи біля тебе полум’ям згорю... Без тебе жити точно я не зможу... І інша не почує рядки з закінченням на -лю... Чому в руках це темне фото? Для забуття невдовзі спроби... І зібрані шматки - на смітник... Запал зник... Може просто звик... Тепер вагон метро, в думках - дестрой... Немає більше спроб... В пріоритеті - стоп... І тільки рядки секретами вкутані... Дороги сплутані...І принцип - «Mon amiе»... Це не музика... Це любов, зрозумій... Вкладаю серце й душу в ній... Вона ж слова поспалює вустами.... Дасть зрозуміти, що відбувається між нами... вона ж промчить над зламаним життям... І, може, ти почуєш мої до тебе почуття.... Вона дала початок і наробила кривди... Пісня, за яку я вбив би...

Автор: Вадим Куліда ЦЕглина | 47

СІНЕМАТИКА

Чорний лебідь

Приборкання норовливого (Taming of the Shrew)

(The Black Swan)

Жанр:

Мелодрама, комедія

Жанр:

триллер, драма

Країна:

Італія

Країна:

США

Рік:

1980

Рік:

2010

Режисер:

Ф.Кастеллано, Д. Моччіа

Режисер:

Даррен Аронофскі

В ролях:

В ролях:

Адріано Челентано

Наталі Портман

Орнелла Муті

Венсан Кассель

Едіт Пітерс

Міла Куніс

Вінченцо Де Тома

Вайнона Райдер

Події фільму розгортаються в одній із італійських провінцій. Фермер Еліа, закоренілий холостяк, вирізняється з-поміж інших жителів грубим характером та відвертою неприязню до жінок. Але, несподівано для головного героя, в його будинку з'являється юна красуня, чарівна Ліза Сільвестрі. Вона намагається змінити погляди Еліа на життя і причарувати його. Що ж з цього вийде?

48 | ЦЕглина

У Нью-Йорку ставлять балет «Лебедине озеро». Постановник Томас Лерой вирішує замінити приму балериною на ім'я Ніна. Суперницею Ніни стає нова танцівниця Лілі, яка постійно ставить їй палиці в колеса. Чим ближче відповідальний виступ, тим більше заплутується героїня Портман, хто її пекельна суперниця: посланниця надприродних сил чи просто гра її уяви?

Десь там

Тріо з Бельвілля

(Somewhere)

(Les triplettes de Belleville)

Жанр:

комедія, драма

Жанр:

комедія, драма, мультфільм

Країна:

США

Країна:

Канада, Франція, Бельгія

Рік:

2010

Рік:

2003

Режисер:

Софія Коппола

Режисер:

Сільвен Шоме

В ролях:

В ролях:

Стівен Дорфф

Анджеліна Джоллі

Єль Фєннінг

Лів Шрайбер

Кріс Понтіус

Чіветел Еджифор

Мішель Монаган

Курт Уіммер

Оргії, п’янки, дорогі машини, дівчата – так Джоні Марко веде своє життя. У гріху і пороку він втрачає себе… Одного разу в розкішному готелі Шато Мормон його розшукує 11-річна дочка, яку він кинув багато років тому. Джонні прив’язується до дівчинки, а та повертає його до життя. Але розставання неминуче…

Головний герой – хлопчик на ім'я Чемпіон – дуже самотній. Його бабуся навіть купує йому собаку – смішного цуцика Бруно, але ніщо не здатне його по-справжньому зацікавити. Випадково бабуся знаходить у внука вирізки з газет – фотографії велосипедистів, купує йому велосипед і займається його тренуваннями. Минають роки. Все змінюється – війна, потім через їх село проводять залізну дорогу, але Чемпіон як і раніше тренується, і тепер він готовий брати участь у знаменитих перегонах Тур-деФранс…

Автор: Катерина Ільчук

СІНЕМАТИКА

ЦЕглина | 49

Подаруй свою посмішку світу!