А.А.Д. Лютий 2012
FireCrosser
Сюрприз
Фундамент Твоїх Ідей
pti.kpi.ua/gazeta
LюбOV цE...
пам'ятаємо, любимо, сумуємо
ЗМІСТ ОСОБИСТА ДУМКА
ЗНАЙ НАШИХ
«...нє треба скігліти...»
Суворий і безжальний А.А.Д. 6
4 SCIENTIFIC UNDERWEAR
LIVE Інтерв'ю з директором 10 студмістечка
Швидше за 14 світло
СФЕРА ІТ
LюбOV цЕ...
Шлях PHP програміста
Сюрприз до дня всіх закоханих 18
16
ПОДІЯ
РОЗВАГИ
Містер КПІ 2011
День ФТІ 2011
24
СІНЕМАТИКА та АФІША
32
28
ЦЕглина Головний редактор Максим Краков'ян
Технічний редактор Микола Захарчук
Фотографи
Олександр Захаров Михайло Бас
Журналісти
Андрій Матвієнко Андрій Родіонов Ірина Кушнір Поліна Байденко Катерина Федорець Анастасія Дмитрук
Літературний редактор Веб-верстка Олексій Новохацький Sasha Rain
PR відділ Катерина Ільчук Контакти редакції
PTInewspaper@gmail.com vkontakte.ru/club19852247 http://pti.kpi.ua/gazeta http://pti.kpi.ua/ce Випуск №7
(Лютий 2012)
ОСОБИСТА ДУМКА
«...нє треба скігліти...»
Автор: Максим Краков'ян
На вулиці лютує зима, новорічноріздвяна метушня залишилася позаду, нових подій ще не так і багато, тож нині можна тверезіше оцінити рік, що минув: побачити не тільки позитивні моменти, але й те, що змусило сумувати. Вже давно встановлено, що наша довготермінова пам'ять асоціативна відносно наших емоцій, на схилі років ми дуже чітко пам'ятатимемо особливо те, що змусило нас пережити колись сильні почуття: позитивні чи негативні. Отже, сьогодні саме про такі приємності та неприємності, а також про приємні неприємності і неприємні приємності... намітився каламбурчик :) Приємності. Дуже приємно бачити, а головне – відчувати, як за рік розвинувся інформаційний простір нашого універу. Майже в кожного з факультетів є своя газета. Стрімко розвивається КПІшне радіо, пропонуючи нові формати програм та запускаючи цікаві проекти. В нас навіть з'явилися свої креативні агенції, учасники яких орієнтуються на створення цікавих для кпішників подій. Ще одним приємним фактором можна вважати те, що адміністрація університету стала ближчою до студентства. Тепер кожен може сміливо запитати у ректора на його стіні в соцмережі про те, чому в більшості інших ВУЗів студенти і аспіранти отримали повну стипендію, а в нас тільки 73%. Або ж, що нині було особливо актуально, поскаржитися проректору на холоднечу в аудиторії, аби перенести заняття. Важливо, що така відкритість адміністрації веде до швидкого вирішення тих чи інших клопотів, розмиваються певні бар'єри, а отже, ми виходимо на новий рівень спілкування. Загалом, на сьогоднішній день ще нема того попиту на таку велику пропозицію інформаційних потоків, що вже створена. Втім чисельність людей, котрі слухають радіо, переглядають новини та читають
4 | ЦЕглина
КПІшні газети і портали зростає, тож ще все попереду. З іншого боку цей малий попит змусить тих, хто формує інфопотоки вдосконалювати свої методи, вигадувати нові проекти та ще серйозніше працювати з контентом, аби залучати нову аудиторію і не працювати намарно. Приємні неприємності. «Коли переможений посміхається, переможець втрачає відчуття перемоги». Я б взяв ці слова за епіграф, якби колись мені довелося написати твір на тему подій 26.10.11 в КПІ. Всі пам'ятають і стиль подачі інформації міністерством, і обрану ними стратегію поведінки. До цих подій, ніхто не очікував, що студенти дадуть відсіч. В якийсь момент нашого державотворчого процесу так трапилося, що нас всіх почали вважати за сіру масу... а, ну ще іноді ми перетворюємося на електорат і збираємо на вухах добрячий запас локшини. А тут такий «нежданчик»:) Насправді, цей протест неабияк потривожив державних мужчінок, ситуація тоді була хиткою: спочатку протести підприємців, потім вже обурювалися чорнобильці з афганцями. От тільки зі студентами історія зовсім інакша. Так, студенту потрібно здавати сесію і в нього можна відібрати стипендію, піднявши середній бал. Але й «домовитися» з ним, «залагодити ситуацію», що змусила його вийти протестувати, дуже важко з різних причин: ще не вивітрився, як це люблять називати, юнацький максималізм, він не сприймає цих хитрих тонкощів перекрученої «дипломатії», для нього біле це біле, а чорне тільки чорне і, в більшості, перспектива додаткових валютних вливань не каламутить сприйняття цих кольорів. Просто ще не всі вирішили виїхати геть, більшість прагне жити в цій державі, от тільки жити, а не виживати. Саме тому мила посмішка на декількох тисячах студентських фейсів одним махом відкинула розмови про мишачу метушню і стерла одну лукаву
ОСОБИСТА ДУМКА посмішку з такого впевненого обличчя. Було б чудово ніколи не забувати чого ми можемо досягнути разом, тоді так чітко розумієш чому нас щодня роз'єднують найрізноманітнішими засобами: мова, релігія, Схід-Захід. На Площі Знань лунала і українська, і російська; там були і православні, і греко-католики, і навіть атеїсти; там були не тільки Схід та Захід, а ще навіть Північ та Південь. Для тих, хто не був чи прагне відновити ці події в пам'яті: http://goo.gl/ydmmn. А ще добре було б цей день оголосити КПІшним святом, такий собі День Єдності КПІ, бо хто б там що не пискував на тему проплаченого протесту студентів, а ті, хто 26-го був під стінами міністерства знають, що їх туди привела одна спільна риса: Я ♥ КПІ. Неприємності. Особливо неприємним став момент, коли скинули лінк на сайт одного з тижневиків, де в цікавих напівтонах було змальовано ситуацію нашого університету. В мене ніколи не було ілюзій про стандарти в журналістиці. Насправді, вони вилами по воді писані і чітко залежать тільки від тієї людини, чиї пальці бігають по клавіатурі, набираючи статтю. Але я ніколи й не очікував такого деформованого та «багатогранного» тлумачення навіть не фактів, а здогадів. І суть не в тім, що писали про деребани фінансових потоків універу і корупційну тяганину з міністерством, все може бути. Суть в тому, що здогади без будь-якої адекватної аргументації видають за абсолютні факти, що просто перечить здоровому глузду. Як писав класик «... если звезды зажигают – значит – это комунибудь нужно....». В нашому варіанті з тижневиком: «піпл схаває». В ідеалі справедливим журналістом була б система, котра вмітиме співставляти різноманітні факти і на цій основі формувати статті. Вона позбавлена емоцій, від котрих не відсторониться жоден журналіст. Оскільки такої системи, ще нема, а впливати на журналістські преференції ми не можемо, то варто сподіватися тільки на власну критичність в оцінці отриманої інформації.
Скандал, що зараз розгорівся в російській блогосфері ( його відголоски вже показали, що аналогічні «платформи» формуються і в нас http://goo.gl/ZRqxt ), чітко демонструє негативні наслідки утворення інформаційних центрів впливу, не має значення чи це чийсь блог, чи паблік, чи портал. Зрештою, все залежить від читача: «схаває» він чи «не поведеться». Неприємні приємності. Приємно – в нас є маса речей, котрими можна пишатися. Неприємно, що ми ними навіть не цікавимося. На днях були з товаришем та його дівчатком в кіно, ходили на «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Розказувати зміст, суть та історію не буду, всі кому цікаво – поцікавляться. Напишу так. Коли заходили до зали, то помітив, що дуже багато саме молодих людей; після перших 10 хв. кінофільму вже ніхто не жував попкорн (факт, бо після перегляду більшість доїдали в холі), була низка моментів, коли весь зал разом зітхав, були й такі – коли всі реготіли. Більшість в залі просльозилися на тому чи іншому моменті, а деякі – на всіх :) На мій невибагливий смак – фільм беззаперечно вартує перегляду, але за 3 тижні прокату він зібрав 557053 гривні, що при середній ціні квитка в 27 гривень дасть нам майже 21 тисячу переглядів....і все? Це ж український фільм, зі змістом, зі спецефектами, з непередбачуваною кінцівкою, заснований на реальних подіях... і так мало відвідувачів. Цікаво, коли в польський прокат вийшла «Bitwa warszawska 1920» там було те ж саме?! Та ні, фільм зайняв 5-е місце за касовими зборами вдома в 2011 році, зібравши понад 8 млн. $ (http://goo.gl/L9toJ), просто тому, що він свій, польський. Очевидно, ми навіть «не тутешні» :( Загалом, минулий рік чітко сформував тезу, під якою пройде новий: «якщо нині Вам і досі зле, то особисто Ви ніц не зробили, аби стало краще», або як повчав нас милий чоловічок: «...нє треба скігліти, треба брати лапату і годувати свою сім'ю».
ЦЕглина | 5
ЗНАЙ НАШИХ
Суворий і безжальний А.А.Д. Присмак його ініціалів не розвіюється з роками. Він навчив нас не лише математиці, він навчив виживати. Три іспити на міцність духу і гнучкість розуму – і, як результат, ми безстрашні й незламні. Його поважає і боїться кожен студент, один його погляд на колоквіумі активізує роботу мозку, прискорює серцебиття і розжарює кілька тисяч нервових клітин. Дороговцев Андрій Анатолійович,
Автор: Анастасія Дмитрук
доктор фіз-мат наук, професор, зав. відділенням теорії випадкових процесів Інституту математики НАН України, лауреат державної премії в галузі науки і техніки, викладач ФізТеху з 1997 року (ймовірнісні курси)
Навіщо потрібна вища освіта? - Як на мене, метою вищої освіти є вміння змінювати себе, навчитись вчитись. Знати більше, ніж якийсь довідник, все одно ніхто не буде, але потрібно вміти швидко засвоювати нові речі, відповідно до них змінювати себе. Мабуть, це і є основна мета технічної освіти, але не будемо забувати і про культурну складову. Де Ви отримували освіту? - В Київському державному університеті на механіко-математичному факультеті. Кого Ви б назвали своїм головним
6 | ЦЕглина
вчителем? - Знаєте, з цим мені дуже пощастило. Моїм головним вчителем був мій батько. Коли мені виповнилось чотири роки, він вже завідував кафедрою аналізу в Київському університеті і вже тоді знайомив мене з математикою. Тому в вісім років, коли мене запитували, ким я хочу стати, я впевнено відповідав – математиком. Найважливіший урок, який би Ви хотіли дати Вашим студентам. - Тут одним уроком не обійдешся ☺. Поперше, я в своїх лекціях намагаюся переда-
НАШИХ ЗНАЙ ти красу математичного об’єкту, тих математичних концепцій, які ми обговорюємо. Математика нерозривно пов’язана з навколишньою дійсністю. Це завжди красиво і живо. Такі відчуття я і намагаюсь донести, але не знаю, наскільки це мені вдається. По-друге, для мене є вкрай привабливою абсолютна чесність у заняттях математикою. Тут немає ніяких обхідних шляхів, все правильно або взагалі ніяк. По-третє, це необхідність вміння багато і тяжко працювати. Саме воно потім дає можливість змінювати себе і легко освоювати нові речі. Ви любите своїх студентів? - Я думаю, що так. Можу по пальцях перерахувати випадки щирої неприязні до якогось студента. Загалом, мені здається, що люди хочуть навчитись, а якщо не хочуть, то я мабуть нецікавий або щось не так розповідаю – буду вдосконалюватись. Потрібно старатись навчити людей, і я намагаюсь це робити. Яким було Ваше студентське життя? - Я весь час займався математикою, і вона стала для мене дуже цікавою у зв’язку з численними поїздками на олімпіади, які зараз згадую з великим задоволенням. Потім були перші статті, щось почало вдаватись. Пізніше я познайомився з людиною, яка стала моїм науковим керівником, – Анатолієм Володимировичем Скороходом. Мені пощастило, я слухав лекції чудових професорів Калужнина і Скорохода, не кажучи вже про курс мого батька з аналізу, який залишив дуже серйозний відбиток на моїй технічній і математичній діяльності. Я прогулював лекції, як і всі студенти, але не пропустив жодного заняття з математики, вони були занадто цікавими для мене. Звісно, різні бувають викладачі, але вже тоді я зробив висновок, що взяти для себе щось корисне можна незалежно від кваліфікації викладача, потрібно просто думати за нього, намагатись зрозуміти, що буде далі. Необхідно працювати на лекціях і практичних, тоді не доведеться жалітися на викладачів.
Студентами ми їздили в колгоспи, працювали на будівництві. І я зовсім не шкодую про це. Знову ж таки, це допомагало чесно сформувати деякий рівень стосунків у групі. Так як одразу виділялись «білоручки», то і ставлення до них було відповідним. Ми освоювали там різні професії, я встиг навіть облицьовувати корпус мехмату, на виставці. Все це було цікаво. Пам’ятаю, як ми намучились зі збиранням хмелю, культури, яка має дуже легкі шишечки, а нам треба було назбирати їх 28 кг, звісно, ніхто не впорався, окрім двох місцевих дівчат, які з дитинства цим займались. Отримували двійки? - Ні, в мене єдина четвірка в дипломі, і та з педагогіки ☺, в якій винна швидкість моєї реакції. Викладач розповідала нам, як правильно розв’язувати задачі, а я в той час, будучи студентом, керував підготовкою шкільної команди міста Києва до Республіканської олімпіади, а отже, непогано розв’язував задачки, і крім цього був дуже молодим, що не сприяло розумінню ситуації. І ось вона для прикладу наводить задачу про трикутник з кутами 30, 40 і 50 градусів. Я був тим першим, не думаючим студентом, який викрикнув, що такого трикутника не існує, і тут би мені вже замовкнути, але прозвучало питання «Чому?», на яке я голосно відповів, що в будь-якому трикутнику сума кутів дорівнює 180 градусів. Після цього я зрозумів, що про п’ятірку мріяти мені вже не доведеться ☺. Ви подорожували восени, в яких країнах Вам доводилось побувати? - Я бачив багато країн, і всі вони цікаві по-своєму. Приємно зараз, передивляючись іноземні фільми, впізнавати вулиці, якими прогулювався. Кажуть, що людина за своє життя має обов’язково побачити Париж, Нью-Йорк і Барселону, так от мені найбільше подобається Барселона. Хотіли б жити закордоном? - Мені багато разів пропонували роботу закордоном. Це складне питання. Хочеть-
ЦЕглина | 7
ЗНАЙ НАШИХ ся вірити, що ти тут можеш щось змінити. Мені дуже пощастило, зі мною займались найкращі математики, вони щиро і безкорисно приділяли увагу розвитку молодих людей. То чому ми маємо всі роз’їхатись? А що далі? Хто тут буде вчити? Люди, схильні до математики, нікуди не поділись, вони є. Але якщо їх зі школи зацьковувати і не давати їм розвиватись – їх не стане. Саме такими роздумами я керувався доволі довго. Зараз я маю багато учнів і аспірантів. Не жалкуєте? - Людина завжди жалкує про зроблений важкий вибір. Там працювати легше, це однозначно. Але я досі вважаю, що просто сказати «а давайте ми всі поїдемо» - так не можна. Подивіться навкруги, ви їдете в інститут на метро і на трамваї, водій цього метро так сказати не може, а метро їздить і в найгірші роки. Тому, мені здається, що треба прагнути щось змінити в цій країні, не шляхом розмов і заснуванням нових партій, а намагатися робити те, що ти можеш і вмієш. Я бачив немало людей, які казали «дайте я виїду, там платитимуть на європейському рівні, от тоді і буду працювати» – жоден з них не досягнув успіху. Ті, що їдуть лише через побут слабкі люди. Якщо не можеш перемогти тут, чому маєш перемогти в іншому місці? Наша газета виходить до Дня св. Валентина. Як Ви в юності зізнавалися у коханні дівчатам? Куди найчастіше запрошували на побачення? Чи влаштовували Ви якісь цікаві романтичні сюрпризи? Ви романтик? - Не знаю романтик чи ні, але дурниць через жінок наробив багато. Якщо це рахується за романтику, то так ☺..Було в мене цікаве побачення, коли я запросив дівчину покататись на човні по Дніпру. Треба сказати, що це був перший раз, коли я цей човен взяв. Відповідно, через деякий час романтична прогулянка перетворилась на кумедне видовище. Багато було необдуманих вчинків, та, мабуть, так і треба. Розсудливими потрібно
8 | ЦЕглина
бути на роботі. Отримували зізнання від студенток? - Мені б, може, й хотілось ☺. Я викладаю вже 25 років, звісно, отримував листи, але не в масовій кількості. Можливо, через те, що я завжди був занадто вимогливим, студенткам було не до того. Траплялись різні ситуації. Я чотири роки був ректором Інституту бізнесу і технологій. Треба сказати, що в приватних інститутах народ значно різноманітніший за рівнем освіти і загального розвитку. У зв’язку з цим історії відбувалися усілякі. Іду я, ректор, по коридору, студенти навколо затихають, і тут назустріч мені вибігає наша п’ятикурсниця, хапає мене за руки, дивиться в обличчя і каже: «Щось Ви якийсь блідий. Мене таксі чекає під корпусом, давайте з Вами поїдемо кудись…» Як відреагували? ☺ - Абсолютно сухо відповів, що в мене лекція, а в інший час – я б із задоволенням. Рецепт Вашого успіху у жінок? - Нічого нового для Вас, як для жінки, я не скажу. Просто треба бути щирим і робити те, що хочеш. Люди мають вірити в те, що ти робиш, у всьому, не тільки у відносинах із жінками, так усюди. Ти маєш вірити в те, що ти робиш, і робити це щиро, тоді все вдасться. Ваші побажання студентам. - Я побажав би відповідального ставлення до себе, не плисти за течією; вміння зробити правильний вибір в своїй подальшій долі, ну і в переддень Дня св. Валентина, вдалих романтичних стосунків.
Дякуємо Вам, Андріє Анатолійовичу, за якісні знання і незабутні враження. Для нас Ви залишаєтесь найяскравішим спогадом КПІшного життя, Ви – легенда і ФТІ без Вас неможливий :)
« Метою вищої освіти є вміння змінювати себе, навчитись вчитись. Знати більше, ніж якийсь довідник, все одно ніхто не буде, але потрібно вміти швидко засвоювати нові речі, відповідно до них змінювати себе».
LIVE
На варті студентського комфорту
Автор: Микола Захарчук
Цього року Україна та Польща є організаторами чемпіонату Європи з футболу. Як і завжди, хтось має вигоду з таких подій і є незадоволені. Ця подія не оминула КПІ, зокрема кімнати гуртожитків 18 та 14 прийматимуть під час футбольного дійства бюджетних туристів з Європи. Ми вирішили поспілкуватись з людиною, що відповідає за стан студмістечка та займається справами побуту студентів – Іщенком Олександром Анатолійовичем.
Розкажіть коротко про дитинство, шкільні роки. - Народився я в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, де 5 років прожив з батьками. Потім ми переїхали до селища Ленінградське, Магаданської області. Зараз цього селища не існує, раніше там велись видобувні роботи. Там з батьками я провів 5 років, ходив до школи. Але повернулись до Кривого Рогу. А згодом сім’я переїхала до Сваляви, де я і закінчив школу (9 класів). Після школи вступив до ПТУ вивчати
10 | ЦЕглина
телерадіомеханіку, тобто справу телемайстра. В 1996 році закінчив навчання в ПТУ і вступив до КПІ на факультет соціології, спеціальність «Адміністративний менеджмент». Що саме спонукало Вас обрати таку спеціальність? - Справа в тому, що під час навчання в ПТУ одною з дисциплін була «Основи менеджменту». Підручник я знав майже напам’ять. Саме за цією спеціальністю хотів продовжити навчання. ПТУ закінчив з червоним ди-
LIVE пломом, що допомогло мені вступити до КПІ за результатами співбесіди. Якийсь особливий момент за ці роки? - Надзвичайно цікаво було жити на Чукотці, це зовсім інший світ. Що стосується свідомого життя, то це, мабуть, студентські роки. У групі мене називали «Батя», це прізвисько залишились за мною ще з років навчання в ПТУ. Спочатку, за проханням декана ФСП Новікова Б.В., я був старостою 12 гуртожитку, потім наш факультет перемістили в 19 гуртожиток. Там я займався організацією побуту та безпекою наших студентів. Потім була організована студрада університету, мою кандидатуру запропонували на посаду голови студради факультету соціології, тому я працював на обох. Згодом став представником студентської ради університету в спілці Молодіжних організацій Київського регіону. Там я працював недовго. Бо вже закінчував навчання і передав свої повноваження. Ви цілеспрямовано йшли до лідерських позицій в організаціях, в яких працювали? - Більше саме собою… Що стосується здобуття освіти, то в мене було бажання досягти результатів, а от побудова відносин із студентами, колегами, складалась сама по собі. А зараз яку ціль Ви поставили для себе? - Зараз одна з найважливіших моїх цілей – дописати та захистити дисертацію. Я закінчив аспірантуру, але, на жаль, не встиг дописати свою наукову роботу. Зараз я над нею працюю, але це вдається не так просто. А тема Вашої роботи? - Вторинна соціальна адаптація іноземних студентів в українському освітньому середовищі. Які Ваші головні обов’язки як директора студмістечка? - Мої обов’язки різноманітні: питання поселення, виселення, переселення і процеси, з цим пов’язані; соціальна робота зі сту-
дентами та профілактика правопорушень; питання експлуатації гуртожитків; робота з персоналом, адже в студмістечку працює понад 700 працівників. Вам подобається те, чим Ви займаєтесь? - Так, мені дуже подобається моя робота. До посади директора студмістечка в КПІ я працював в швейцарській компанії «HILTI», що займається виробництвом професійного будівельного електроінструменту, потім я перейшов до фінської компанії «Ramirent», де був маркетинг менеджером. Загалом, займався всім: концепцією, замовленнями, питаннями доставки, рекламою, ціноутворенням і реалізацією. Це було не зовсім те, що я хотів. Я шукав іншу роботу, і згодом мені запропонували місце в КПІ, де пройшли 6 років мого студентського життя. Як таке трапляється? Яким чином стають директором студмістечка? - Були знайомі… Ті дівчата і хлопці, що були у студраді чи профкомі, іноді залишаються працювати в університеті – хтось викладачем, хтось в адміністрації… Наприклад, Артем Михайлюк, що працював у ректора помічником по роботі зі студентами; Данило Бенатов, що заснував наукове товариство студентів та аспірантів і зараз працює викладачем. Багато моїх знайомих залишилися працювати в КПІ. Так трапилось, що з’явилась вакантна посада заступника директора студмістечка з експлуатації Я вже знав КПІ зсередини, бо 6 років я працював в студраді університету та гуртожитку. Також мав досвід роботи у будівельній сфері. Мене взяли на цю роботу, і з часом я виріс до директора студмістечка. Ось уже 6 років я працюю на цій посаді. В цьому році проводиться Євро2012. Чи будуть студентів виселяти на літо? - Нікого зі складу студентів виселяти не будуть. Зазвичай виселяють лише випускників. Студент КПІ ніяким чином не буде обмеженим в своїх правах. Будемо лише розселяти
ЦЕглина | 11
LIVE студентів 14 і 18 гуртожитків на час Євро-2012 до інших. Як тільки закінчиться фінальна частина чемпіонату, ми запропонуємо студентам переселитись до своїх кімнат. Якщо фани якимось чином вплинуть на стан кімнат, то в нас є кошти, за які організуємо відповідний ремонт. Проблем із поселенням на літо виникнути не має, наприклад, всі, хто залишаються на літо для проходження військових зборів можуть проживати у гуртожитках. Крім того, держава виділила 6 млн гривень на ремонт 18 гуртожитку, який був у дуже поганому стані. Коли я починав працювати в КПІ, то біля кабінету коменданта вже багато років не було штукатурки, виднілась цегла і «живописно» текла водичка. Настільки довго вона там текла, що довкола навіть мох почав рости :) Стан гуртожитку був набагато гіршим, ніж зараз. Бували моменти, коли гуртожиток плавав в багнюці, бо затоплювало підвальні приміщення. Але з часом стан гуртожитку покращили: замінили каналізацію, відремонтували сантехнічне обладнання. До кінця лютого всі ремонтні роботи мають бути завершені. Розкажіть, будь ласка, яким чином відбувається фінансування студмістечка і на що йдуть основні витрати? Студмістечко, зокрема гуртожитки, утримується за кошти, які платять студенти за проживання. Раніше університет сплачував більшу частину комунальних послуг. Нині все інакше. Після перевірки ГоловКРУ було встановлено, що це – нецільове використання державних коштів, що університет не має права сплачувати студмістечку за комунальні послуги, студенти самі мають сплачувати всі витрати, які потребують гуртожитки в ході експлуатації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності». Я зі своїм головним бухгалтером підрахували, що реаль-
12 | ЦЕглина
на плата за гуртожиток мала бути приблизно 400 грн за місяць, а не 200 грн, як це є зараз. Вимагалось, щоб всі витрати компенсували студенти. Зрозуміло, що це чимало. Але вийшов закон МОНмолодьспорту про граничну плату за проживання, а саме, що вона не може перевищувати 40% від стипендії. Студенти не сплачують витрати на персонал. Зарплатня працівників студмістечка забезпечується за рахунок бюджетних коштів. Якщо б ці витрати врахувати у вартість проживання, то платня зросте до 400 грн. Хто саме встановлює ціну за проживання в гуртожитку? - Бухгалтерія. Сідаємо я та мій бухгалтер і рахуємо. Є послуги обов’язкові: вивіз сміття, прання білизни, комунальні послуги… Є частина коштів, що йде на розвиток: нові меблі, білизна, ремонт гуртожитків. В кінці кожного року, в листопаді або грудні, в кожному гуртожитку проходить координаційна рада, на якій завідувач доповідає, що в наступному календарному році із оплати за проживання орієнтовно зберуть якусь певну суму коштів. Віднімаються прогнозовані обов’язкові витрати і визначаються «вільні кошти», за які можна здійснити вищезгадані послуги на розвиток. Учасниками цього процесу є також студрада, профком і представники факультетів. Всі разом визначають, які проблеми є пріоритетними для вирішення, наприклад, ремонт даху чи купівля меблів. Координаційна Рада, учасником якої може стати кожен мешканець гуртожитку, самостійно приймає рішення про розподіл коштів. Розкажіть про відпрацювання. В різних гуртожитках це питання вирішується по-різному. - Адміністрація студмістечка та гуртожитків не має до цього стосунку. Відпрацювання – це добровільне волевиявлення студентів, адже для того, щоб підтримувати гуртожиток в належному стані, зусиль адміністрації недостатньо – необхідна допомога. На студентській конференції вирішується
LIVE
Після інтерв'ю з Олександром Анатолійовичем кількість годин на місяць, що треба виділяти для цього. Раніше було 4 години, зараз цей час скорочено до 2. Я категорично забороняю адміністрації гуртожитків якимось чином впливати на цей процес, наполягаю, щоб відпрацювання не було примусовим заходом. Саме студрада вирішує ці питання і веде облік відпрацювання. Завідувач гуртожитку може вносити свої пропозиції щодо виду робіт, які необхідно виконати. Напередодні Дня святого Валентина читачам буде цікаво дізнатись про Вашу історію кохання. - Історія нашого знайомства дуже цікава. Одного разу я завітав до свого друга Мельниченка А. А. Він – директор центру соціологічних досліджень «Соціо+»
від факультету соціології і права. Під час візиту вподобав дівчинку на ім'я Аня. Згодом дізнався, що вона народилась у Празі, але після народження там жодного разу не була. Тому я зібрав своїх друзів і так, ніби випадково, запросив цю дівчинку поїхати з нами. Додому ми повернулись уже як пара. Потім ми зустрічались півтора року і згодом я освідчився. Зараз у нас є син, якому 10 лютого виповнилося шість місяців. Студентські роки – це найкращі роки, коли виникають яскраві почуття. Мій декан Новіков Б.В. жартує: «Одружуватись варто, поки студент, бо потім все не так яскраво». Я з ним погоджуюсь. Всім студентам бажаю кохання чистого, щирого та взаємного. Успіхів у навчанні!
ЦЕглина | 13
SCIENTIFIC UNDERWEAR
Швидше за світло… 22-23 вересня в Інтернеті почали з`являтися статті про те, що швидкість світла перевищено і частинки, які звуться нейтрино, можуть рухатися швидше за світло. Новина доволі-таки неочікувана, адже фізика жила собі своїм життям і горя не знала, а тут експерименти італійських вчених почали «розхитувати» фундаментальну науку. І перші питання, які виникають, звучать приблизно так: «Швидше за світло? А як же теорія відносності? А як же найвища швидкість в світі, що дорівнює швидкості світла? Так Ейнштейн не мав рації? І що взагалі таке ті нейтрино, і яке вони мають право ставити під загрозу основні фізичні закони?». Декілька слів про нейтрино і з чим їх їдять. Нейтрино – це елементарні частинки, які не мають заряду, майже не взаємодіють із «оточуючим світом» та мають масу, близьку до нуля. Якби люди мали здатність бачити наносвіт і кожна частинка мала б свій власний колір, то світ би здавався суцільною барвою наночастинок, адже щосекунди через око людини проходить мільярд самих тільки нейтрино, яких ми зовсім не відчуваємо. Їх дуже важко зафіксувати, і після проходження ними великої відстані з пункту А в пункт В навіть важко сказати, чи нейтрино, що вийшло з пункту А, є саме тим, що прийшло в В. Сам експеримент, який власне й поставив під сумнів фізичні закони, має назву OPERA (Oscillation Project with EmultiontRacking Apparatus), і проводився на глибині 1,4 км під землею в лабораторії Gran Sasso в Італії. Пучок нейтрино, випуще-
14 | ЦЕглина
Автор: Андрій Матвієнко ний з лабораторії CERN (поблизу Женеви, Швейцарія), пройшов 730 км, «атакуючи» італійські простори, де їх і фіксували за допомогою величезної «залізяки» масою 1800 тон, що містила в собі масу електроніки та різноманітних детекторів. Виявилось, що нейтрино роблять цей коротенький забіг на 730 км на 60 наносекунд швидше, ніж це робить світло. Але результат хоч на перший погляд й виглядає доволі шокуючим, та має багато «але», адже в першу чергу, велику роль відіграє геодезичний вплив на частинки, і немає абсолютного підтвердження того, що саме та частинка, яку випустили зі Швейцарії, з успіхом фінішувала в Італії. Американські колеги зі штату Міннесота, США у 2007-му році також влаштували наноперегони, експеримент мав назву MINOS (Main Injector Neutrino Oscillation Search), в якому ней-
SCIENTIFIC UNDERWEAR трино пролітали від Міннесоти до Іллінойсу зі швидкістю, вищою за швидкість світла, але за браком необхідної кількості доказів експеримент так і не набув великого розголосу. Ясна річ, що справжні герої не здаються, як і науковці з CERNy, які не припинили спостерігати за експериментальними наноперегонами, і трішки згодом, а саме 17 листопада 2011, отримали чергове підтвердження своїх вересневих результатів. Цього разу частинки перевершили самих себе, подолав- Такий вигляд має «залізяка», яка фіксує нейтрино ши тих же 730 км на 3 наносекунди швид- шать. :) Якщо ж все таки виявиться, що бар’єр ше, аніж у вересні. Для отримання чіткішою малюнку нейтринної хвилі та задля виклю- швидкості світла буде зруйнований, то теорія чення можливих помилок цього разу були відносності Ейнштейна втратить будь-який використанні коротші імпульси – тривалістю сенс, що потягне за собою купу неприємних
Схематичне представлення «наноперегонів» з CERNу в Gran Sasso 3 наносекунди з паузами в 500 наносекунд. Насправді про чітко окреслене відкриття ще говорити зарано, адже точність вимірювань не є достатньою для винесення остаточного вердикту, але, мабуть, за цими експериментами таки стоїть щось фундаментальне, і чомусь мені здається , що хлопці та дівчата з CERNy це все так просто не зали-
Група вчених з експерименту OPERA
наслідків в науковому світі, хоча й хвилюватися поки зарано. Нам лише залишається чекати на 100%-ві підтвердження, якщо такі звичайно будуть, адже переосмислити та виявити зовсім інший світ людство завжди встигне. За матеріалами: Scientific magazine “Nature” nature.com
ЦЕглина | 15
ІТ СФЕРА
Шлях PHPпрограміста Що треба, щоб грати на барабані? – Ну, що там, взяв та барабаниш! Що треба, щоб грати на скрипці? – Довго та нудно вчитись, поки почнуть вдаватися хоч які-небудь приємні для слуху звуки. В чомусь схожа ситуація і з програмуванням на PHP. Як виявилось, моя ремарка у попередній статті стосовно «PHP-програмістів» багато кого зачепила. Насправді, саме з таким ставленням Ви і можете зіштовхнутись, потрапивши у професійне середовище, і Вам доведеться доводити рівень своєї компетенції як PHPпрограміста (тут вже без лапок і цілком серйозно). У цій статті хотів би, по-перше, вибачитись перед тими людьми, яких мимоволі образив, і пояснити, чому склалась саме така ситуація. Одразу ж скажу, що не маю ніякого упередженого ставлення до PHP чи будь-якої іншої мови (звісно, крім Java $). І дійсно, як можна ставитись до мови, на якій розроблені найбільші соціальні мережі Facebook та ВКонтакте, а також найпопулярніша система для інтернет-магазинів Magento? Крім цього, світ IT все більше вимагає того, що зветься “polyglot programming”. Тобто програми і навіть їх окремі частини можуть розроблятись з використанням тієї мови, яка буде найзручнішою та ефективною для вирішення певної задачі. До речі, у віртуальній машині Java є проект під назвою «Da Vinci Machine», в рамках якого у Java Virtual Machine вже реалізована підтримка таких мов, як Ruby (JRuby), Python (Jython), JavaScript та ін. А також є проект Resin – “100% Java implementation of PHP 5”.
16 | ЦЕглина
Автор: Андрій Родіонов Що всі ці мови дозволяють робити? Користуватись всіма компонентами та сервісами, з яких складається Java-платформа, і при цьому програмувати на тій мові, яка найзручніша та ефективніша для вирішення певної задачі. Теоретично, на мою думку, без особливих проблем (крім авторських прав) можна було б включити до вищенаведеного переліку і C# з Visual Basic .NET ;)
«Da Vinci Machine»
СФЕРА ІТ Тепер переходимо до «але» та PHP. Так от, що стосується PHP, то тут склалась така ситуація, що ця мова здається настільки легкою, що на ній без особливих зусиль щось пишуть школярі вже навіть не старших, а середніх класів. Кажу це як людина, яка приймала участь у оцінці фінальних робіт на конкурсах школярів, що їх проводили компанії Intel (Intel Techno) та Oracle (ThinkQuest). PHP там була на другому місці за популярністю (на першому був Flash). І от, деякі з цих школярів починають вважати себе досвідченими «PHP-програмістами» (тут знову в лапках), і прямо про це заявляють, мотивуючи тим, що вже на комерційній основі розробляють сайти. Така сама ситуація була колись і з програмістами на Delphi (до речі, мова, на якій написані Skype та The Bat!). Від тих програм на Delphi, які були у великій кількості незрозуміло як написані, переважно для наших державних структур, просто хочеться
тікати, як від якогось жаху! Так от, свою попередню статтю я закінчив не закликом «Не ставайте «PHPпрограмістами!», а скоріше проханням «Не поспішайте ставати «PHP-програмістами». Це значить, що не треба поспішати барабанити по барабану, а необхідно, щоб навчитись гарно грати на ньому, так само багато вчитись, як і грі на скрипці. З того, що PHP здається легкою, не слідує те, що часу для її вивчення треба витратити менш, ніж для Java. Як мені розповідали, в одній із компаній для підготовки PHP-програмістів застосовують наступну методику. Спочатку людей навчають Java Enterprise Edition, особливу увагу приділяючи саме архітектурі та шаблонам проектування, які там реалізовані. Після цього від них вимагають реалізовувати той самий архітектурний підхід при розробці програм на PHP. І, на останок, малюнок, який має всіх примирити.
ЦЕглина | 17
LюбOV цЕ... для <3Павла Кривоноса<3
«Любовь - это когда - Ты моя самая лучшая, красивая, добрая, веселая! - Спасибо Т9, он делает из тебя романтика :)»
для Дани Маєвської
«Кохання - це коли вона починає розуміти те твоє, чого ти сам не розумієш...»
18 | ЦЕглина
LюбOV цЕ...
для Альони
«Кохання - це коли ти для мене як ковток свіжого повітря, як єдиний промінь сонця серед пітьми. Я завжди буду поруч. Ми завжди будемо щасливі!!!»
для Настюшки
«Кохання це коли вони підколюють одне одного, а потім кажуть, що це «любя»))» ЦЕглина | 19
LюбOV цЕ... для Інни
«Любовь - это когда Вера, Надежда и Любовь… и Любовь из них больше…»
для Дениса
«Любовь - это когда ты молодая, я красивый и все у нас будет хорошо) 'cause love is more...))» 20 | ЦЕглина
LюбOV цЕ...
для Олега
«Кохання - це коли я ображаюся і сварюся, а він затикає мені рота... поцілунком! =) і ще він любить мене навіть тоді, коли я наімся цибулі ;-)»
для Діми
«Кохання - це коли він цілує в шию, і я забуваю про все на світі, а коли його поруч немає , то хвилини здаються годинами» ЦЕглина | 21
LюбOV цЕ... для Тарасика
«Кохання - це коли одна й та ж думка одночасна для двох сердець)». «Кохання - це коли вона на мене сердиться але всеодно цілує»
для Вовчика
«Love is Cute U, Cute Me, Cute World» 22 | ЦЕглина
LюбOV цЕ...
для Лари
«Кохання - це коли - Любий, ми будемо разом завжди! - Так, кохана, але правда ти мене окільцюєш лише через декілька років?))»
для Ганнусі
«Love is when he talks about you all the time(c)»
ЦЕглина | 23
ПОДІЯ
Містер КПІ 2011
http://vk.com/studkpi
Автор: Ірина Кушнір
13-го грудня сотні кпі-шниць та кпі-шників покинули свої теплі домівки і холодними темними вулицями почимчикували до нашого Будинку Культури, щоб поспостерігати за змаганням двадцяти наймужніших представників різних факультетів нашого університету за титул «Містер КПІ - 2011».
Переможець
24 | ЦЕглина
Цього року конкурс проводився вже в одинадцяте. Ведучими традиційно стали представники збірної команди КВК КПІ Женя Янович та Рома Грищук, які розважали зал смішними жартами під час перерв між номерами. Серед членів журі були: проректор з науково-педагогічної роботи Варламов Геннадій Борисович, Королева КПІ – 2011 Тимофєєва Ліда, Містер КПІ – 2010 Павлов Микита, гості із Польщі: Містер та Міс Варшавської Політехніки, голова Студентської Ради КПІ Десятов Олег, голова Студентської Ради студмістечка Юрдига Євген, відомий український боксер Бурсак Максим, директор БК КПІ Руденко Валентина та представники компаній-партнерів конкурсу. Дійство на сцені розпочалося з першого виходу «містерів». Хлопці виступили у фантастичних костюмах, підготованих самостійно. Учасники проявили надзвичайну винахідливість та фантазію: на сцені можна було побачити і зомбі, і роботів, і диких звірів, та ще купу неймовірних дивовижних істот. Виступ вийшов дійсно цікавим та феєричним. Далі глядачам було продемонстровано відеопрезентацію «містерів» – кожен із учасників коротко розповів про себе, свій факультет/інститут, свої цілі та захоплення, про те, для чого він бере участь у конкурсі. Після цього на сцені виступив танцювальний колектив «Lоck Оut». Далі «містери» презентували глядачам результати своєї роботи над ви-
http://vk.com/studkpi
ПОДІЯ
конанням завдання відеоконкурсу: зняти кліп на будь-яку пісню. Для цього змагання учасників поділили на 4 групи. Найбільше шокувала публіку команда «Губи», в ролику якої її учасники пройшлися 7-им корпусом, роздягаючись догола (по залу прокотилося питання «А де я була, коли вони це знімали?»). Наступним етапом заходу став спортивний конкурс. Учасникам довелося добряче попомучитися, перетягуючи канат та переносячи туди-сюди по сцені м'ячі на шиях. Після цього на сцені залишилося декілька найсильніших, яким довелося віджиматися від підлоги на одній руці. Переміг у конкурсі Христунов Сергій (ФМФ), якому це вдалося аж 22 рази. Від нього не дуже відстав Тимошенко Богдан, представник ФЛ, із результатом 19 разів. Ось такі в КПІ сильні хлопці. Після спортивного конкурсу для глядачів виступив танцювальний колектив «Show girls». Далі учасники продемонстрували свій другий вихід. Під керівництвом нашого Містера ФТІ Андріяша Михайла конкурсанти
відбивали жваві ритми пластиковими пляшками, влаштувавши щось схоже на мініпарад. А потім на них чекав інтелектуальний конкурс з купою каверзних запитань. Поки «містери» готувалися до наступного виходу, своїм милозвучним голосом зачарувала зал Ірина Хоменко, а потім кумедними жартами глядачів розважила команда КВК КПІ. Третій вихід «містерів» вийшов дуже оригінальним та цікавим. Своїм танцем в образах самураїв вони розповіли історію двох братів-близнюків, одного з яких викрали ще немовлям. Далі глядачам продемонстрували світлини учасників у різноманітних образах, які вони підготували спеціально для фотоконкурсу. Після цього на сцені виступили учні та викладачі школи танців «Tower Dance Studio», організованої КПІ-шниками. Четвертий вихід «містерів» вдався цікавим та запальним. Весело пританцьовуючи, вони продефілювали у різнокольорових костюмчиках в образах інтелігентів-ботанчиків. Після цього члени журі вийшли із залу, щоб
ЦЕглина | 25
ПОДІЯ востаннє продефілювали перед глядачами і вишикувалися на сцені, щоб дізнатися, як саме журі оцінило старання та зусилля кожного із них. Кожен із учасників отримав численні призи від партнерів конкурсу. Далі четверо «містерів», а саме: Свистильник Дмитро (ФЕЛ), Прокуда Ігор (ФЕА), Тимошенко Богдан (ФЛ), Недвіга Володимир (ФММ) отримали сертифікати на фотосесії та навчальні курси від компанії «Fashion Look». Після цього, за традицією, Варламов Геннадій Борисович оголосив переможців семи основних номінацій, а інші члени журі допомагали йому вручати подарунки конкурсантам. Як і очікувалося, у відеоконкурсі пе-
http://vk.com/studkpi
все зважити і обрати переможців у різних номінаціях. А поки журі розмірковували, перед глядачами виступили численні виконавці та колективи: група «МЁД», учасники якої нещодавно заявили про себе, взявши участь у всеукраїнському вокальному конкурсі «Х-фактор»; Рубцова Анастасія, студентка ФММ, учасниця минулорічної «Королеви КПІ» з прекрасною піснею; заслужена артистка України Міра Голд із композицією «Великий теніс»; дует «Тірамісу», учасники конкурсу «Голос країни»; танцювальні колективи: «Експресія» та давно відомий усім КПІ-шникам «Dance Project». Ось і прийшов довгоочікуваний момент оголошення результатів. Містери
Танець від учасників
26 | ЦЕглина
ПОДІЯ шенко Богдану, представнику Факультету лінгвістики. Йому вручили численні подарунки, зокрема 5 тис. гривень, спеціальні призи від Бурсака Максима, партнерів «Fashion Look» та «Lock Оut Studio», право на необмежену кількість танцювальних тренінгів впродовж 2012 року від «Release Dance Complex». Отож, щиро вітаємо Богдана із заслуженою перемогою! А решті КПІ-шників бажаємо завжди залишатися сміливими та мужніми і не забувати оберігати своїх малочисельних КПІ-шниць.
http://vkontakte.ru/tatarenkophotography http://vk.com/studkpi
ремогла команда «Губи», що так шокувала глядачів та членів журі. У фотоконкурсі переміг Жук Віталій, студент ХТФ. Титул «Містер Артистичність» здобув Зубов Едуард, ФБТ. Своїм інтелектом зміг полонити членів журі Мирошниченко Віталій, учасник з ІЄЄ. Титул «Містер Мужність», по праву, дістався Христунову Сергію (ФМФ), за перемогу в спортивному конкурсі. Він також отримав спеціальний подарунок від Максима Бурсака. Найбільшу кількість балів в інтернет-голосуванні здобув Свистильник Дмитро (ФЕЛ). А от глядачі із залу виділили Ящука Дмитра, студента ФММ. Головний, найбажаніший титул «Містера КПІ – 2011» дістався Тимо-
Малік Олена (ФТІ)
ЦЕглина | 27
РОЗВАГИ Велике спасибі нашій студраді, якби не вона, взагалі б нічого не відбулось. Так що ж було огранізовано? Багато чого, як для студентів. Поперше, цілий тиждень кожного дня відбувалися різні розважальні заходи для ФТІшників. У мене досі постер над ліжком висить, на котрому це все розписано. Цікавенькі такі заходи, і кожен день – на щастя всім, хто прагне весело провести час. Найяскравішу подію залишили на кінець тижня - афтепаті у «Праймі». По-перше – офіційна частина, потім вже – розважатись. Ну а щодо розважатись. Придумали ж чим зайняти перший курс – кожна группа повинна була підготувати номер і показати його. Скільки ж я зі своїми возилась (ну не зовсім я, але це інша історія)! Але ми отримали той невеличкий приз, який зветься «краща група потоку», хоча не скажу, що інші номери були невдалими, навпаки – вражали різноманітністю і чудовим виконанням. Тож старання не були марними. Дуже добре провели вечір, трішки конкурсів, які дали нам можливість поглузувати з мого викладача з програмування (практики) – він отримав премію «найволохатіша нога Фіз-теху». І на цій веселій ноті доречно поаплодувати організаторам – ви на славу попрацювали. Чекаємо наступних заходів! Поліна, ФТІ 28 | ЦЕглина
Полювання на позитив Восени 2011 Фізико-технічному інституту виповнилося 12 років, з чим ми Вас усіх і вітаємо! І хоча ФТІ ще дуже молодий, його студенти не раз доводили, що вони активні, розумні та талановиті, а викладачі – авторитетні, досвідчені та небайдужі до своїх учнів. Отож, коротко про те, як впродовж тижня ФТІшний колектив святкував річницю нашого інституту. Фотополювання 25 жовтня відбувся всіма улюблений і вже традиційний для святкування річниці створення нашого інституту конкурс - фотополювання. Для тих, кому ще не доводилося брати участь у цьому веселому дійстві, коротко розповім правила. Кожна із команд-учасників за визначений час повинна сфотографувати людей, події та ситуації, що описані в завданні. Дозволяється користуватися лише одним фотоапаратом, робити фото в приміщеннях забороняється. Оцінюється не лише відповідність зроблених світлин поставленим завданням, а також і їхні оригінальність та креативність. І не забувайте, що фотополювання, перш за все, – це заряд позитиву та хорошого настрою. Цього року в фотополюванні взяло участь 6 команд. Щоб виконати усі каверзні завдання організаторів, учасникам довелося проявити не лише вміння добре користуватися фотоапаратом, а й здатність швидко та креативно думати, гарно позувати та згуртовувати велику кількість незнайомих людей для конкурсних фото. Змагання принесло усім лише позитивні емоції, а також купу гарних світлин, переглядаючи які приємно буде
РОЗВАГИ
згадувати про весело проведені студентські роки. Переможцями змагання вже вдруге стали учасники «Креативно спростованих тривіальностей». Друге місце посіла команда «Патріоти», а третє – «ЙАААЗЬ!». Учасники останньої також зуміли зробити найкреативніше, а, на мою думку, і най екстремальніше фото на тему «Дивись, як я вмію!». Отож, вітаємо усіх учасників та переможців змагання. Не прогавте шанс взяти участь у фотополюванні наступного року! Турнір із «Клубної мафії» Наступним святковим заходом в честь дня народження ФТІ став турнір з «Клубної мафії». Це було перше подібне змагання серед студентів нашого інституту. Сподіваємось, що воно стане хорошою традицією. Хто, як не найкращий гравець в «Мафію» на ФТІ, зможе поділитися своїми враженнями від цього дня! Ось, що нам розповів Стас Ревко: «Тиждень нашого факультету продовжувався, і з кожним днем ставало все цікавіше.
На турнірі я зустрів як і хороших друзів, так і нових людей, з якими було надзвичайно приємно познайомитися, тим більше у такій сприятливій атмосфері. Як тільки прийшли всі 10 гравців, ми розмістилися за столом, розібравши номери. Ідентифікатори гравців використовуються для унинкнення вживання імен: кожен гравець повинен приховувати роль, яку він виконує. Саша Захаров, ведучий та організатор турніру, пояснив нам правила, і ми розпочали. Як виявилось, мало хто грав у «Мафію» раніше, але це не завадило їм вводити суперників в оману та вигравати. Після кожного раунду ми обговорювали гру, визначали найкращого гравця та мінялися місцями. Кожна наступна гра ставала все напруженішою та ціквішою. Найважче було визначити, чи говорить суперник правду. Такі ігри розвивають інтуіцію та концентрацію уваги. Після серії ігор ведучий оголосив ре-
ЦЕглина | 29
Автори: Ірина Кушнір та Катерина Федорець
Команда «ЙАААЗЬ»
РОЗВАГИ
Команда «Патріоти» зультати. Двоє гравців набрали однакову найвищу кількість балів, серед них був і я. Найприємнішим стало те, що я розділив титул переможця із своїм другом – Савчуком Вадимом, який грав у мафію чи не вперше. Після турніру у мене, як і у інших гравців, залишилися лише приємні емоції та гарні спогади. А також кубок «Найкращого гравця ФТІ з «Мафії» 2011 року». Велике спасибі організаторам!» Квест 27 жовтня усі любителі помандрувати територією рідного КПІ, розв'язуючи різні завдання на логіку, мали шанс подолати черговий ФТІ-шний квест. Цього року у змаганні бігали члени 12 команд. Приємно, що серед учасників квесту були студенти не лише ФТІ, а й інших факультетів. Членам команд довелося проявити вміння за короткий час розв'язувати задачки на логіку, швидко бігати від одного краю території КПІ до іншого, а також згуртованість та неабияку силу волі. Учасникам не завадили дійти до фінішу ні холод,
30 | ЦЕглина
ні дощ, ні темрява, ні шкідливі дії невідомих зловмисників. Щасливці, яким вдалося пройти квест повністю, хоч і жахливо втомилися, проте залишилися задоволеними такою маленькою пригодою. Першими дісталися до фінішу члени команди «Коваріашки», які, до речі, виграли у змаганні і минулого року. Другими подолали всі завдання квесту учасники із «Чорного причандалу». Третє місце посіла команда «Криптокоте». Отож, приймайте участь у наступних квестах та доводьте, що студенти ФТІ – ерудовані інтелектуали, які вміють долати будь-які перешкоди. Фінальна частина святкувань Завершальною подією святкування дня народження нашого улюбленого ФТІ став концерт з вечіркою в клубі «Prime». Відвідали цей захід не тільки студенти, а й викладачі. Ведучими свята були Дацюк Петро та Молочков Єгор. Веселі та дружні, вони розряждали атмосферу своїми жар-
РОЗВАГИ
Команда «Креативно спростовані тривіальності» тами, чим ще більше потішали глядачів. Концерт відкрив Ткаченко Стас, який розворушив публіку своїм унікальним вокалом . Продовжив Сілаков Костя, що розбудив драйвовий настрій своєю грою на електрогітарі. Вже за традицією представляли себе групи першого курсу. Але в цьому році трішки змінився формат : проводився конкурс на кращу групу першого курсу, тому першокурсникам повинно було бути цікавіше придумати і організувати виступ. Але більшість груп все-таки була представлена малою кількістю учасників: один-два студенти. Групи, які проявили себе, це: ФЕ11, ФБ-11, ФБ-12, ФІ-13, ФФ-11. Але ці виступи були різноманітними: був і запальний реп, і перероблені пісні про студентство під гітару, і мелодійна, багатьом відома пісенька “Mad world”. Також, вже за традицією, яка зберігається третій рік, від ФБ співали два хлопці-гітаристи. Найбільше вирізнилась серед усіх група ФІ-13, яка показала себе дружнім, винахідливим та веселим колективом, адже більша частина групи прийня-
ла участь у виступі! Вони виступили в якості команди КВК, якої, до речі, не було до цих пір на ФТІ. Можливо, це початок її створення. Що ж, саме цей виступ найбільше вразив наших викладачів, які вирішували котра група стане найкращою. І, звісно ж, ніхто не залишився без подарунків: студенти ФІ-13 отримали 15%-ві дисконтні картки в «Кофе Хауз». Але в цей день нагороджували не тільки ФІ-13. Призи також отримали переможці квесту, фотополювання та мафії. Крім дисконтних карт в «Кофе Хауз» дарували білети в кінотеатр «Супутник» , сертифікати на безкоштовні тренінги від компанії «Кругозір», медалі та кубки. Весь концерт супроводжувався різноманітними конкурсами, що дуже тішили публіку, адже кожен бажаючий міг взяти участь. Ось так, на одному диханні, пройшла святкова частина закриття тижня ФТІ. А після цього можна було на повну відірватись на вечірці, чим і займались найвеселіші студенти ФТІ всю ніч! P.S. І не пощастило тим, у кого в суботу воєнка =)
ЦЕглина | 31
14 лютого
АФІША
«Кохання по правилам і без»
Виставка «Симулятор ніжності»
Вечірка LOVE IS. від Shanti People
Арт-ресторан Шляпа
Центр сучасного мистецтва «М17»
м.Дружби Народів вул. Кіквідзе 9/12 (Вхід з двору)
П'єса до дня закоханих. Театральна постановка, жива музика, розіграш подарункового сертифікату «Романтична вечеря для двох». Ви коли-небудь думали про те, як народжується кохання? Як закоханість переходить в справжнє почуття? Вистава нагадає ще раз про те, чому ми кохаємо і хочемо кохати. Час: 20:00:00. Вхід вільний
Затвердівший оксид водню, лагідними хвилями гравітації притягується теплом планети, повільно перетворюється в гігантсьве зеркало, що відображає в далекий космос енергію Сонця. Міріади пухнастих шестигранників за лічені секунди перетворюють не тільки депресивний ландшафт, але й свідомість людини, що стежить за цим.
Вечірка LOVE IS..., яка пройде в День всіх закоханих в центрі «Сат Нам», занурить Вас у атмосферу справжнього кохання: яскраві світові історії кохання, обіграні в онлайнтеатрі, підкріплені гарними піснями в абсолютно різних музичних жанрах, дозволять Вам згадати, можливо, забуту істину - світом править кохання. Так було і так буде. Тому розкрийте Ваші серця і запустіть кохання! А для надійності Shanti People проспіває мантри на мантра-джемі. Все пройде без алкоголю і тютюнового диму. Початок 19:00 Ціна 70 грн.
День закоханих в ресторані-караоке «Кашемір» вул. Андріївска 11/7
Спробуйте вишуканий гастрономічний сюрпризафродізіак, а також заспівайте вашу пісню про кохання! Початок 20:00 Вчід вільний
32 | ЦЕглина
14 лютого
АФІША
«ТойХтоПройшов КрізьВогонь»
В основу сюжетної лінії фільму покладено реальні факти з біографії Героя Радянського Союзу, льотчика авіації дальньої дії, гвардії старшого лейтенанта Івана Івановича Даценка1. Шлях від українця-героя, що приймав участь у багатьох битвах, заслужив багато винагород, а потім зник безвісті, до вождя племені ірокезів серед північноамериканських індіанців Канади. І ці обидві особистості втілені в одній людині, І.І. Даценку.
День святого Бабуїна вул. Симона Петлюри 10
Романтичний вечір при свічках під акомпонемент легкого джазу у виконанні тріо «Jango Jazz». Це гарна можливість провести приємний вечір закоханим парам, а самотнім, зустріти свою половинку. Початок 19:00 Ціна 50 грн.
Автор: Катерина Федорець
Кінотеатри: Жовтень, ім. Чапаєва, Салют (до 15.02), Промінь, Старт (до 22.02), Алмаз, Пролісок, Факел (до 29.02)
1
ЦЕглина | 33
СІНЕМАТИКА
До останнього подиху
Висоцький.
(Inhale)
Дякую, що живий
Жанр:
триллер, драма
Жанр:
драма, біографічний
Країна:
США
Країна:
Росія
Рік:
2010
Рік:
2011
Режисер:
Балтазар Кормакур
Режисер:
П. Буслов
В ролях:
В ролях:
Діана Крюгер
Оксана Акіньшина
Сем Шепард
Андрій Смоляков
Вінсент Перез
Іван Ургант
Батько маленької дівчинки шукає донора легенів для своєї доньки. Не легкі випробування чекають його. Але чого не зробиш заради найдорожчих людей. Слоган фільму: «Some people have only one option»
34 | ЦЕглина
П’ять днів 1979 року, коли Володимир Семенович Висоцький, на гастролях в Узбекистані, пережив клінічну смерть.
СІНЕМАТИКА
Час (In Time)
Жанр:
драма
Жанр:
Країна:
США
Країна:
США
Рік:
2004
Рік:
2011
Режисер:
Стівен Спілберг
Режисер:
Ендрю Ніккол
В ролях:
науково-фантастичний трилер
В ролях:
Том Хенкс
Аманда Сейфрід
Кетрін Зета-Джонс
Джастін Тімберлейк
Стенлі Туччі
Олівія Уайлд
Віктор Наворскі прилітає до НьюЙорку, але під час польоту в його країні відбулися політичні зміни. Внаслідок чого віза головного героя є недійсною. Тому він не може пройти паспортний контроль і полетіти додому теж не може, так як всі рейси відмінили. Що ж залишається? В ситуації яка склалася з Віктором, єдине місце де він може легально перебувати – це транзитна зона. Тому герою доводиться пристосовуватись до життя в терміналі.
В недалекому майбутньому люди не старіють. Тому для контролю кількості людей, заради профілактики перенаселення, час життя стає валютою. Багачі живуть вічно, а бідні – помирають. Головний герой намагається зруйнувати цю систему. Ніхто не має жити вічно…
Автор: Катерина Ільчук
Термінал (The Terminal)
Слоган фільму: «Live forever or die trying»
Слоган фільму: «Life is waiting»
ЦЕглина | 35
дивись українське!