Газета "Два Слова" Серпень 2011 (№23) by Dva Slova

молодіжна християнська газета

Можна Вас на два слова? №7 (23) серпень 2011

n виходить щомісяця

n ціна договірна

n тел.: (097) 20 999 85

n e-mail: gazeta@dvaslova.com

Золотий вірш

Лист для тебе

Як підставляти щоку, або Любов – не тільки почуття

n dvaslova.com

Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти?» чи «Що будемо пити?», або «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. (Матвія 6:31-33)

Наші партнери “Cихівська Церква Євангельських Християн Баптистів”

Хочу знати

Християнин і суд

Справжня християнська любов перевіряється ставленням до недругів. Феофан Затворник

чи не торкнутися нам цієї делікатної теми? Особисто мені не раз доводилося звинува чувати себе в тому, що не відчуваю особливої лю бові до своїх кривдників. Тоді

як Ісус заповідав любити на віть ворогів... Поки що не від повідатимемо на це запитан ня, а швиденько зазирнімо в моє нещодавнє минуле. Якось дивилася екраніза цію роману В. Гюго «Відкинуті». Взагалі, зняті за його романа ми фільми зазвичай залишають враження. Тут уже задумаєш ся і про закон, і про благодать... Головний герой стрічки Жан

Вальжан, християнин (наголо шую) за переконаннями, на дає милість своєму давньому переслідувачеві. Здивований учинком Вальжана, його одвіч ний ворог, він же невблаган ний представник закону, каже зі здивуванням: — Після всього, що я вам зробив, ви повинні мене не навидіти!

Запитує Леся: Як церква ста виться до професії судді? У майбутньому я хочу вибрати цю професію. Адже написано ж: «Не суди і не будеш суди мий». «Я, звісно, розумію, що ці рядки можна розуміти порізному. Відповідає пастор Ана та толій Шміліховський: Не ду маю, що професія суддівства суперечить християнству. Нав паки, якщо опиратися на Святе

Письмо, то побачимо, що у Ста рому Заповіті є книга, яка на зивається «Книга Суддів». Їхнім завданням було судити ізраїль ський народ згідно з Божими за конами та принципами. Тому мо жемо сказати, що коли суддя за професією керується законом і намагається його втілити в жит тя, то це добре, навіть якщо це закон певної держави.

стор. 5

стор. 7

Будь здоровий

Гомеопатія без таємниць

омеопатичні «ліки» посі дають унікальне місце на ринку медичних послуг. Сьогодні вони є у продажу в аптеках, медичних офісах, їх реалізують по пошті, через ін тернет, активно розповсюджу ють дистриб’ютори. Щораз більше християн, не підозрюючи про окультне походження гомеопатії, до зволяють утягувати себе на територію дії диявольських сил, користуючись гомеопа тичними препаратами чи по слугами лікарів-гомеопатів. Гомеопатія — це медич на система, яка базується на тео рії, що хворобу можна вилікувати шляхом застосу вання дуже малих доз ліків, які у здорових людей у вели ких дозах можуть виклика ти симптоми, що подібні до симптомів певної недуги.

«Гомеопатія» походить від грецьких слів homoios (по дібний) і pathos (хвороба, страждання). Батьком гомеопатії є Са муель Ганеман — німець кий лікар, який наприкінці XVIII сторіччя сформулював три основні закони лікуван ня. (Зауважу, що за віроспо віданням Ганеман був фран комасоном. Напевне, багато хто знає про таємні масон ські ложі зі сатанинськи ми обрядами посвячення в градуси. Після смерті Гане мана всі його особисті речі зібрав лікар Хаєл у Штут гарді. Збереглися 54 томи історій хвороб пацієнтів Га немана. Всі вони були наси чені кабалістичними знака ми, що вказували дозування і розведення.

стор. 2, 3

Наша читацька аудиторія – понад 6000

Жертва В одній африканській церк ві під час збору пожертв служителі ходили поміж лавами з великим кошиком з лози, схожим на ті, що випліта ють у селі для збору картоплі. Хлопчина, який сидів в останньому ряду, не зводив зосередженого погляду з ко шика, що переходив по рядах. Він тяжко зітхнув, бо не мав ні чого, щоб пожертвувати Гос подеві.

Ілюстрація Коли ж кошик дійшов до нього, хлопчина, на здивуван ня усіх вірних, раптом усівся в ньому зі словами: – Єдине, що маю, віддаю Бо гові. Біблія говорить: «Тож бла гаю вас, браття, через Бо же милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, свя ту, приємну Богові, як розум ну службу вашу». (Послання ап. Павла до римлян, 12:1)

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Закінчення

Думка в конверті

Свідоме рішення чи просто доля

иття — це постійний вибір. Можливо, саме вибір і робить життя життям, а не існуванням, звільняючи його від схематизації і змертвілості. Але в цьому сенсі не кожен наважується жити, не кожен здатний робити вибір. Хочеться списати все на збіг обставин, волю пана випадку, долю. Так простіше жити, простіше виправдовувати себе. Відомий іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет якось зауважив, що життя — це насамперед наше можливе життя, те, ким ми здатні стати, і як вибір можливого — наше рішення, те, ким ми дійсно стаємо. У цьому є певна зумовленість, але не механічна. «Ми не випущені у світ, як куля з рушниці, по неухильній траєкторії… Але замість єдиної траєкторії нам дається безліч, і ми, відповідно, приречені вибирати себе. Жити — це вічно бути засудженим на свободу, вічно вирішувати, ким станеш у цьому світі. І вирішувати без утоми та перепочинку. Навіть віддаючись безнадійно на волю випадку, ми приймаємо рішення — не вирішувати. Неправда, що в житті «вирішують обставини». Навпаки, обставини — це завжди нова дилема, яку треба вирішувати» (Хосе Ортега-і-Гассет «Повстання мас»). Ми не в змозі вибрати завтрашній день, але можемо вибрати себе в цьому дні, те, ким станемо, який шлях оберемо. Але, на жаль, сьогодні ми все виразніше спостерігаємо у світі відсутність рішучості. «Небажання приймати рішення стало звичною формою життя… Між волею, що шукає рішення свого буття, і волею, яка відмовляється від рішень і прагне лише продовжувати усталене існування як таке, йде таємна боротьба» (Ясперс К., Бодріяр Ж. «Привид натовпу»). Саме в момент прийняття рішень людина може відбутися, а може, і знищити себе. Прикордонні ситуації розкривають людині її справжнє «я», адже найчастіше, помиляючись, ми здатні думати, що не є поганими людьми, просто потрапили в погані обставини, але саме в них нарешті розуміємо, ким є насправді. І добре, якщо приходить таке прозріння, хоч плоди його і залишають гіркий присмак незворотності рішення. Так, протестантський пастор Мартін Німеллер, який відкрито виступив із критикою нацистів, писав: «У Німеччині вони спочатку прийшли по комуністів, але я не сказав нічого, бо не був комуністом. Потім вони прийшли по євреїв, але я промовчав, тому що не був євреєм... Потім вони прийшли по членів профспілки, але я не був членом профспілки і не сказав нічого. Потім прийшли по католиків, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли по мене — за мене вже не було кому заступитися». Дійсно, страшно спостерігати за людьми, які мовчки проходять повз, коли б’ють інших, але ще страшніше самому залишитися «в тіні мовчазної більшості».

Але зважитися сказати — це ще не все, необхідно мати рішучість жити. І тут примітний приклад іншого німецького пастора Дітріха Бонхоффера, страченого за активну боротьбу проти нацистського режиму. Випробувавши на собі всю його тиранію, пастор не залишив свою країну і вирішив, що його завдання не бігти від виклику часу, а прийняти його, мужньо подивитися йому в очі й залишитися зі своїм народом. У своїх листах отець писав: «Уникаючи публічних зіткнень, людина знаходить заспокоєння у приватній порядності. Але вона змушена замовкнути і закрити очі на несправедливість, що коїться навколо. Вона не робить відповідальних учинків, і репутація її залишається незаплямованою, але дається це ціною самообману. Що б вона не робила, їй не буде спокою від думки про те, чого вона не зробила. Людина або загине від докорів сумління, або стане лицемірнішою за будь-якого фарисея» («Опір і покірність»). Однак не завжди вирішити означає наважитися. Можна розумом усвідомити, як правильно вчинити, але необхідно ще спромогтися наважитися на вчинок. Іншими словами, потрібно не просто прийняти рішення погодитися з істиною, а й мати мужність жити за нею, тобто важливе не стільки пізнавальне відкриття, скільки вольове рішення. Мабуть, опозицію поняттю рішення сьогодні може скласти поняття гри. Гра як філософська категорія пост

модерну стає вже не просто етапом у розвитку людської особистості або формою естетичної насолоди, а універсальним принципом буття. У грі людині все здається несерйозним, не насправді. У світі гри немає місця для прийняття рішень, є місце тільки для гри в прийняття рішень. Адже рішення тягне за собою відповідальність, а відповідальність складно поєднати з грою. Думаю, що гра дає лише ілюзію вкоріненості в бутті, справжня вкоріненість здійснюється лише за допомогою рішення входження в буття, при усвідомленні своєї відповідальності перед його обличчям. Християнська позиція — це позиція максимально відповідального суб’єкта буття. Це не гра, не фальш, не удавання. Це готовність прийняти виклики буття, рішучість бути в самому його центрі, а не існувати на периферії. Особливо виразно це проявляється в тих кризових ситуаціях, де потрібно зважитися на вчинок, де потрібно прийняти відповідальність за іншого, зробити крок за рамки свого для-себе-буття. Мабуть, лише іноді нерішучість буває виправданою. «Є в нерішучості сила, коли хибним шляхом уперед на помилкові святила ти не наважуєшся йти». Рішення, резолюція, відповідальність — давним-давно забуті поняття, яких ми знову так гостро потребуємо і набуття яких є важливою умовою всього того, що ми називаємо життям. Дмитро Пронін

о речі, кабала — єврейське, середньовічне містичне вчення, яке застосовувало магічні ритуали і гадання.) Отже, Ганеман запропонував світові не менш містичні три закони гомеопатії: Закон 1: «Подібне виліковується подібним». Закон 2: «Закон безмежно малих величин»: що більше розводять ліки, то вони ефективніші. Закон 3: «Закон потенціювання» (послідовного збовтування). Власне, цей і тільки цей процес, на думку лікаря, перетворює розведену речовину на гомеопатичні ліки. Як сировину для приготування лікарських препаратів Ганеман використовував рослини, мінеральні сполуки, речовини тваринного походження (ящірок, божих корівок, раків, павуків, бджолиний і зміїний яди). Вже поверхневе ознайомлення з гомеопатичною фармакологією виявляє ознаки рівня середньовічної медицини (емпіричної, тобто медицини, яка базується тільки на досвідах, науково необґрунтованої). В ній ви знайдете такі рецепти: божу корівку потрібно розтерти, змішати з 90-відсотковим спиртом; ящірку потрібно спочатку оглушити, розчавити для приготування настоянки на спирті. Використовують також і слимаків. Потім отриману суміш послідовно розводили в 10, 100, 1000, 10 000 разів... На кожному етапі пробірку з розчином обов’язково струшували. Якщо препарат погано розчинявся, то отриманим розчином насичували цукрові крупинки, які призначали хворим. Дивує підбір препаратів для лікування деяких захворювань. Наприклад, червоні корали використовують для лікування рожистого запалення, пір’я орла — для гостроти зору, річкового рака — для лікування злоякісних пухлин. Рослини, які мають неприємний запах, використовують для лікування зловонного нежитю, екстракт тарантула — для лікування розсіяного склерозу, беладонну, листя якої мають гострі зубці, — для лікування зубів. У XVIII ст. основними методиками лікування хворих були кровопускання, застосування п’явок, припалювання ран. Не дивно, що можливість лікувати «солодкими кульками» відразу привернула увагу і лікарів, і пацієнтів. Новий метод швидко поширився в країнах Європи, Північної Америки, Індії. Нової науки зцілення навчали в найкращих університетах. Але в міру того, як розвивалася наукова медицина, гомеопатія відійшла на другий план. Нині жодна солідна клініка, де проводять наукові медичні дослідження, цю практику не застосовує. Для того, щоб речовину внесли в Гомеопатичну фармакопею, не беруть до уваги наукові дослідження. В останньому, дев’ятому, виданні описано більш ніж тисячу речовин, але не ідентифіковано симптомів і недуг, для яких гомеопатичні препарати мали б використову-

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Гомеопатія без таємниць

Будь здоровий

вати. Все це вирішує практикуючий гомеопат (або фірма-виробник). У разі одного й того самого захворювання гомеопати використовують абсолютно різні ліки. Між ними навіть немає віддаленої подібності. Хочу зауважити: в гомеопатії немає поняття хвороби в строгому значенні цього слова. Один і той самий гомеопатичний препарат може призводити до протилежних результатів. А як же тоді правило подібності, згідно з яким хворобу можна вилікувати дуже маленькою дозою, а якщо ліки призначити здоровому пацієнтові в більшій дозі, то вони можуть спричинити цю хворобу. Сучасний гомеопат Дана Вільман у своїй книзі «Відкриття гомеопатії: медицина ХХI століття» застосовує «закон подібності» в деяких незвичних сферах. Вона порівнює гомеопатію зі щепленнями, тому що, за її словами, ця процедура також заснована на принципі подібності. Однак під час вакцинацій ми піддаємося впливу ослабленої культури вірусів або бактерій, це викликає добре вивчену реакцію імунної системи, в крові з’являються антитіла, які ми можемо побачити завдяки мікроскопу, полічити. Кількість активних інгредієнтів у вакцинах значно більша, їх можна виміряти. Гомеопатичні ж ліки діють на «життєву енергію». Вони не мають одноманітної, прогнозованої дії, крім того, часто розбавлені до такої міри, що не залишається жодної молекули вихідної речовини. А тепер розгляньмо докладніше Ганеманівські розведення. Його другий закон звучить так: «що більше ми розводимо вихідну речовину, то сильнішими стають ліки, то сильніший вони мають терапевтичний ефект». Якщо вихідна речовина добре розчинна, то її одну частину розчиняють у дев’яти або дев’яносто дев’яти частинах дистильованої води або етилового спирту й енергійно збовтують. Якщо вихідна речовина погано розчиняється, то її мілко диспергують і в порошкоподібному вигляді змішують у подібних пропорціях із порошковою лактозою. Одну частину утвореного препарату

знову розчиняють в основі. Цей процес повторюють багато разів, поки не буде досягнуто потрібної концентрації. Розведення від 1 до 10 позначені римською цифрою Х (1Х=1/10, 3X=1/1000, 6X=1/1 000 000). Розведення 1 до 100 позначаються С (1С=1/100, 3C =1/1 000 000). Більшість препаратів на сьогодні пропонують із таким розведенням — від 6Х до 30Х, їх виставляють на продаж. Розведення 30Х означає, що вихідну речовину розведено 1 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 разів. Враховуючи, що кубічний сантиметр води може містити 15 крапель води, це число більше, ніж кількість крапель води, котрі заповнили б ємність, яка в 50 разів перевищує розмір земної кулі. Гомеопатичний препарат oscillococcinum, який призначають для лікування нежитю, має розведення 200С — іще фантастичніше розведення! Його активний інгредієнт готують культивуванням малих доз печінки і серця свіжозабитої качки впродовж 40 днів. Розчин фільтрують, висушують заморожуванням, знову насичують водою, багаторазово розчиняють і нарешті імпрегнують у цукрові гранули. Якби одна молекула серця або печінки качки могла пережити таке розведення, його концентрація була б 1 до 100200. Це величезне число з 400 нулями є значно більшим, ніж приблизне число молекул у Всесвіті (1 з 100 нулями). Тільки одна качка потрібна для виготовлення цього препарату, прибуток від якого становить 20 мільйонів доларів. Нині по телебаченню активно рекламують гомеопатичний препарат «Лома Люкс». Зверніть, будь ласка, увагу на його вартість — 170 грн.

Сучасні гомеопати стверджують, що навіть коли в розчині зникла остання молекула вихідної речовини, пам’ять про неї залишається. Але як можна гарантувати, що розчини настільки чисті, що не містять одну-дві молекули якоїсь іншої речовини? Якщо готувати ліки в особливо стерильних умовах, то пилюка, яка є в повітрі, несе в собі тисячі різних молекул біологічного походження (бактерії, віруси, грибки, клітини епідермісу, виділення комах, метеоритну пилюку). В який спосіб під час поетапного розведення і струшування утворений препарат розпізнає, яка з речовин є ТІЄЮ САМОЮ? Звідки тисячі, мільйони молекул знають, що їм потрібно зачаїтися і стояти збоку, поки ТУ САМУ РЕЧОВИНУ не піднесуть у ранг Цілителя? Такі сучасні методи аналізу структури речовини, як спектроскопія, аналіз ультрафіолетового випромінювання, електронна мікроскопія не змогли виявити спе-

Сам Ганеман розумів, що немає ніякої надії, що навіть одна найменша частина вихідної речовини залишиться після таких критичних розведень. Він заявив, що енергійне струшування препарату, який виготовляють, після кожного розведення, залишає після себе «духоподібну» есенцію, яку ми не можемо сприйняти почуттями, але яка може лікувати й відновлювати наші життєві сили (це третій закон гомеопатії).

ми для встановлення діагнозу і призначення лікування? Деякі лікарі-гомеопати стверджують, що хворобу можна вилікувати, давши тільки понюхати гомеопатичний препарат! Пригадується така легенда: «До засновника гомеопатичного методу — Ганемана — по медичну пораду звернувся лорд. Лікар уважно вислухав хворого, потім підніс до його носа пляшку з ліками:

— Понюхайте, — сказав він, — тепер ви здорові. — Скільки я вам маю заплатити? — запитав приголомшений лорд. — Тисячу франків, — пролунала відповідь. — Лорд вийняв із гаманця банкноту і простягнув її Ганеману. — Понюхайте, лікарю, і вважайте, що я вам заплатив». Гомеопатія — це насамперед окультний вплив. Препарат, в якому взагалі відсутні ліки, діє на духовну та психічну сферу людини. Якщо всі гомеопатичні препарати однакові за хімічним складом, що тоді призводить до змін в організмі людини? Адже деякі люди стверджують, що їм допомагають саме гомеопатичні ліки. Відповідь можна отримати, вив чивши біографію Самюеля Ганемана. Як стверджує сам лікар, він зустрічався з представниками «позаземних цивілізацій» і під час контакту з ними дізнався про шляхи лікування «подібним», про

Сучасні гомеопати стверджують, що навіть коли в розчині зникла остання молекула вихідної речовини, пам’ять про неї залишається. цифічних або постійних змін у гомеопатично потенційованій воді. Гомеопати також стверджують, що кожна людина має свою «конституцію», відтак препарати призначають відповідно до характеру людини. Наприклад «ігнація» — нервовий, схильний до сліз, не переносить тютюнового диму. Типова «пульсатила» — це молода жінка, яка має русяве або світло-каштанове волосся, блакитні очі, ніжну шкіру обличчя тощо. Невже це є достатніми чинника-

підбір сировини і методи її приготування. Не складно здогадатися, хто нашіптував Ганеману гомеопатичний метод лікування. За «представниками позаземних цивілізацій» приховується великий Божий ворог. Спіритизм був популярний і в часи Ганемана, не менш популярний він і в наш час . Світогляд Ганемана формувався під впливом відомого шведського вченого-містика Імануїла Сведенборга. Він зробив спробу об’єднати науку та містицизм, був провідним спіритистом того часу. І. Сведенборг мав здатність говорити з духами померлих, бачити їх. Ось що говорить нам стосовно цього Біблія: «Щоб не було в тебе нікого, хто приводив би свого сина чи свою доньку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жереб, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» (Втор. 18:10-14). Одним із попередників Ганемана був Філіпп Авреол Теофраст фон Гогенгайм, або Парацельс — маг, некромант і алхімік, винахідник так званої ятрохімії. Він навчав, що подібне лікується подібним, свої знання приписував духам, з якими постійно спілкувався, використовуючи різні магічні операції. Власне духи навчили його, що хвороби — це

живі єства, які виникають за певної констеляції зірок, планет, місяця і сонця. І оскільки подібне лікується подібним, у лікуванні недуг потрібно використовувати рослини, зібрані за тієї констеляції небесних світил, за якої виникає та чи інша хвороба. Однак рослини повинні мати ще одну здатність — у великих дозах вони мусять викликати ті самі симптоми, що супроводжують захворювання, яке потрібно вилікувати. Самому лікуванню за допомогою таких ліків Парацельс приписував духовну, а не хімічну чи фізичну дію. Метод розведень гомеопатичних ліків наповнений східною філософією (шкала LM і LMK розведень заснована на філософії п’яти першоелементів). Філософія п’я ти першоелементів відкидає Господа нашого як творця Всесвіту та Землі. Ця філософія стверджує, що весь світ складається з п’яти елементів: дерева, вогню, землі, металу, води. І ці елементи перебувають у постійній круговерті життя. Тобто дерево під час горіння породжує вогонь, вогонь плавить землю, в якій є метал, металевою лопатою копають криниці й отримують воду, водою поливають дерево, яке дає нам життя. Ми знову повертаємося до тієї точки, з якої почали. Все рухається по колу — коли проходимо весь шлях, повертаємося на попередню позицію. Це вчення називається даосизмом, його засновник Лао Цзи — китайський філософ, який жив у V ст. до н. е. Його вчення говорить, що реальний світ і життя людей підкоряються шляху Дао. Дао керує послідовністю і порядком у Всесвіті. Це вчення стверджує, що, змішавши ці п’ять першоелементів у різних пропорціях, можна отримати Всесвіт, у тому числі й живі істоти. Сучасна людина знає, що науковцям відомо більш ніж сто хімічних елементів. Філософія п’яти першоелементів — це далека від істини філософія, яка відкидає нашого Господа як Творця Всесвіту, Землі, людини. Більшість лікарів-гомеопатів, на перший погляд, глибоко віруючі люди, які не викликають пі дозр. Багато з них переконані, що допомагають пацієнтові відновити енергетичний баланс не з допомогою хіміко-медичних препаратів, а через інформаційну дію на організм хворого. Екстрасенсорика, китайська філософія, чарівництво, астрологія — все це об’єднує у собі, на перший погляд, невинна гомео патія. «Дерево», що його посадив Ганеман, приносить плоди і сьогодні. Нехай наш добрий Господь дарує нам чистий розум і серце, щоб ми могли зробити правильний висновок для себе в цьому питанні. © Milites Christi Imperatoris

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Чи можна вірити Біблії, чи це просто казки?

Суперкнига

був християнином упро довж багатьох років. І, чесно кажучи, думав, що десь можна знайти цікаві факти стосовно Біблії, аби підтвердити те, в що я вірив. Проте, як і у багатьох християн, мав сліпу віру в Біб лію. Я вірив тому, що Церква сказа ла: це — Слово Боже. А ще тому, що вона (Біблія) змінила моє жит тя. Тоді для мене цього було до статньо. Однак останнім часом я виру шив у подорож, щоб знайти до кази для себе. І виявив: насправ ді є багато цікавих фактів і багато доказів на підтвердження того, у що я вірю.

Отже, як довідатися, що є вічною істиною? Мушу зізнатися, що я боровся з тим, аби визнати Біблію як вічну, абсолютну істину. У процесі по шуку знаходив відповіді, зокре ма те, що має сенс і є логічним для мене. До речі, чимало концепцій, якими поділюся, взято з тре тього розділу книги Марка Ка хілла «Останній удар серця». Я наполег ливо рекомендую її, якщо ви шукаєте духовну істину. Дозвольте мені пояснити вам, чому Біблія є унікальною книгою, і поділитися декількома цікавими фактами. Цікаві факти про Біблію: 1. Біблія є бестселером (найтиражованішою книгою) всіх часів і народів Як ви думаєте, скільки примір ників Біблії продають за рік? 150 000 000! На сьогодні існує понад 4 мі льярди надрукованих Біблій. Проте те, що Біблія є найпопу лярнішим виданням усіх часів і народів, не означає, що все опи сане там правда. Однак, імовірно,

ня. Новий Завіт говорить, що Ісус був розп’ятий і його руки та ноги було проколото.

На сьогодні проведено більш ніж 25 000 археологічних досліджень, які стосуються людей, місць і подій у Біблії. І жодне з них не містить чогось, що суперечило би Біблії

виконання однією людиною лише восьми з трьохсот про роцтв: – побудуйте огорожу навко ло штату Техас (штат Техас має територію трішки більшу за те риторію України, найбільшу країну Європи. — прим. ред.); – наповніть його метровим шаром монет номіналом 1 до лар; – пофарбуйте одну з цих мо нет у червоний колір; – перемішайте їх; – потім, починаючи від кор дону з Луїзіаною (сусідній штат), йдіть із зав’язаними очи ма в глибину Техасу так дале ко, як вам захочеться; – далі, все ще з закритими очима, нахиліться; – і підійміть червоний до лар. Які, на ваш погляд, шанси того, що піднімете саме ту чер вону монету? Чи погодилися б ви посперечатися на свою пенсію, що підберете саме той червоний долар? Чи ризикну ли б ви поставити своє вічне життя на кін за таких шансів? Проте кожен із нас поста вить на терези своє вічне жит тя за шансів, рівних цьому при кладу, тому що це шанси лише для восьми пророцтв, які ви конала одна людина, а Ісус здійснив понад триста!» (ст. 79) Як вам такий цікавий факт із Біблії?

На завершення... Хочу поділитися урив ком із книги Марка Кахил ла, який допоможе вам уявити те, про що говоримо. «Ісус Христос виконав у Своє му житті понад 300 пророцтв. Для наочності наведемо при клад, щоб ви оцінили шанси

Біблія: цікаві факти

Дивлячись на книгу, як ми можемо знати, що це правда? Передусім, не має значен ня, віримо ми чомусь чи ні. Має значення лише Правда. Істина, за визначенням, завжди вузька. Вона має одну правиль ну відповідь, і багато неправиль них. Наприклад: 2 + 2 = 4. Одна правильна відповідь і мільйони неправильних. Інший приклад — твоя мама. Одна правильна від повідь і мільярди неправильних. Те саме стосується і вічної іс тини. Вічна істина завжди буде вузь кою. Ми хочемо бути впевнені, що знаємо правильну відповідь. Істина — не те, що ми вважаємо чи відчуваємо. Ми можемо віри ти, що небо зелене, але це не так. Воно — блакитне. Ми можемо ві рити, що Земля плоска, але це не так. Вона — округла.

це пророцтво. Це означає, що близько 25% усіх текстів про рокує майбутні події. І до цього дня, кожне з них збулося до най дрібніших деталей. За винятком одного — залишилося проро цтво про повернення Ісуса. За статистикою, не існує та кої людини, яка могла б пе редбачити майбутнє на 100%. Отже, за кого ми вважатиме мо того, хто зміг це зробити? Коли хтось пророкує майбут нє і в підсумку все, що він го

це означає, що в цю книгу таки варто зазирнути. Якщо так бага то людей її купують, напевно, там є щось варте уваги. Цікаві факти про Біблію: 2. Біблія стверджує, що її написав Бог Усі інші релігійні тексти напи сали люди, які стверджували, що говорили з Богом. Лише Біблія стверджує, що її написав сам Бог, Який звертається до людей. Чи знаєте ви, що більш ніж 3000 разів Біблія каже: «Так гово рить Господь». З огляду на твердження, що Біб лію написав Бог, чи існують які-небудь докази, щоб довес ти надприродність її слів? Так, іс нують. З історії, археології, науки і пророцтв у нас є багато доказів того, що Біблія справді є Словом Божим. Погляньмо на них. Цікаві факти про Біблію: 3. Історичні факти По-перше, існує понад 24 000 копій стародавніх частин Нового Завіту. Найближче в цьому показ нику наблизилася праця Гоме ра «Іліада», яка має 643 стародав ні копії По-друге, сама Біблія не міс тить жодних протиріч. Деякі люди стверджуватимуть, що су перечності є. Однак коли ви за питаєте їх про них, то аргументи не витримуватимуть критики. По-третє, існують дивовиж ні зовнішні свідчення стосов

но Біб лії. Так, римський істо рик Публій Корнелій Тацит і єврейський історик на ім’я Йо сип Флавій підтверджують істо ричну достовірність Біблії. Крім того, існує ще 17 інших світських істориків, які писали про смерть Ісуса на хресті. Люди не могли вигадати таке, і це підтверджу ють зовнішні історичні записи. Врешті, нікому не вдалося ви значити бодай одну історичну помилку в текстах Біблії. Якщо Біблію дійсно написала б люди на, то ми після 2000 років, звісно, виявили б які-небудь неточності. Але їх не існує. Цікаві факти про Біблію: 4. Археологічні дані На сьогодні проведено більш ніж 25 000 археологічних дослі джень, які стосуються людей, місць і подій у Біблії. І жодне з них не містить чогось, що суперечи ло би Біблії. Це само по собі не ймовірний доказ достовірнос ті Біблії. Отже, якщо ми можемо віри ти історичним та археологічним свідченням, чому нам складно повірити в духовну частину Біб лії? Чи ми можемо вірити духов ним істинам Біблії? Що ж, давайте дослідимо й по бачимо. Цікаві факти про Біблію: 5. Здійснені пророцтва Біблії Чи знаєте ви, що приблиз но 25% усього вмісту Біблії —

ворить, збувається, а потім він пророкує знову, і все також збувається, і так знову і зно ву... Ми можемо довіряти йому, ким би він не був, адже саме він уміє передбачати майбут нє з 100-відсотковою ймовір ністю. Єдиний, хто може це зробити, — Бог Біблії. У нас є підстави повністю дові ряти цій книзі — Біблії — як віч ній істині. Які приклади здійснених пророцтв? Ось деякі з них. Михей 5:2 говорить: «Месія на родиться у Вифлеємі». Це вико нується в Євангелії від Луки 2:4-7. Захарія 11: 12-13: «Месію буде віддано за 30 срібняків». Це ви повнилося в Матвія 26:15. У Псалмі 21 йдеться про те, що Месія матиме отвори в ру ках і ногах. Це було написано за близько 800 років до того, як розп’яття на хресті стали вико ристовувати як засіб покаран

Висновок Я закликаю вас розпочати (або продовжити) вивчення Біблії для себе. Вічність — це бага то часу. Переконайтеся, що у вас є аргументовані відповіді на те, у що вірите, а головне — що воно є правдою!

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Гостина в замку

Цікава історія

ело, що розташувалося біля замку, розбудив голос посланця, який зачитував на площі оголошення свого пана. «Наш улюблений господар запрошує усіх своїх добрих і вірних підданих узяти участь у гостині, яку він влаштовує з нагоди своїх уродин. На кожного чекатиме приємна несподіванка. Однак господар просить про невеличку послугу: ті, хто йтиме на гостину, нехай принесуть зі собою трохи води, аби поповнити запаси замку, що вже ось-ось вичерпаються...» Посланець кілька разів пов торив це оголошення, відтак розвернувся й у супроводі сторожі рушив назад до замку. У селі всіляко обговорювали запросини. — О, той шкуродер! Та ж має стількох слуг — хіба не можуть наповнити резервуар?.. Занесу склянку води — і доста! — Та ні! Він завше був добрий і щедрий! Занесу йому барильце. — А я... хіба наперсток! — А я цілу бочку! Удосвіта в день, коли мала відбутися гостина, можна було спостерігати довгу колону, що прямувала до замку. Дехто пхав перед собою величезні бочки, деякі, важко сапаючи від натуги, нес ли в руках великі відра, наповнені по вінця водою. Інші, беручи на кпини своїх супутників у дорозі, несли неве-

личкі графини або й маленькі склянки на таці. Нарешті колона досягла подвір’я замку. Всі повиливали воду до величезного резервуару, відтак поставили кожен свою посудину збоку й рушили до бенкетної зали. Смаковиті страви й напої, танці та співи безнастанно

змінювалися. Нарешті надвечір господар замку люб’язно подякував усім за те, що прийняли його запрошення, і віддалився у свої покої. — А обіцяна несподіванка? — почали невдоволено і розчаровано ремствувати деякі з гостей. Інші були сповнені радості:

— Наш господар улаштував для нас чудову гостину! — говорили між собою. Відтак усі, перш ніж рушити додому, пішли за своїми посудинами. Вмить звідтіля залунали вигуки: то радості, то розпачу, то злості. Кожна посудина була по вінця наповнена золотими монетами!

Фотофакт

Хочу знати

Християнин і суд Закінчення

Служіння через спорт

коли суддя ще й християнин і до своїх професійних якостей додає ще й страх перед Богом і християнські принципи — тоді такий суддя є знахідкою для суспільства. Проблема виникає в іншому: коли той чи інший суддя, використовуючи свої пов новаження, керується не законом, а меркантильним інтересом. Тоді це нагадує історію про суддю, описану в Євангелії від Луки 18:2, який «Бога не боявся, і людей не соромився». Власне такому судді Ісус дає характеристику «несправедливого». Тому професія судді є дуже важли-

У вою та потрібною в нашому суспільстві, і Біблія схвалює її. Але цей фах має асоціюватися зі справедливістю та законом, бо це і є проявом страху перед Богом та поваги до людей.

«Ох! Якби ж то я приніс більше води...» Ісус говорить: «Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» (Євангеліє від Луки, 6:38).

так званому «Новому районі», на території ТЦ «Новий», пройшли запеклі змагання для любителів покидати гумовий м’яч у кошик (стрітбол), у яких взяла участь 21 команда, у тому числі три зі Сполучених Штатів, команди зі Сваляви, Хуста та Мукачевого. Було споруджено два майданчики, облаштовано місця для глядачів, яких, незважаючи на погоду, зібралося чимало, встановлено медіацентр для зручного поши-

рення інформації та для музичного супроводу турніру, виділено місце для активного відпочинку дітей – під час змагань вони мали змогу пограти в іще екзотичнішу для нашого краю гру з ключками

і м’ячиком, яка називається «флорбол». Дехто прийшов безпосередньо зіграти матч, дехто – повболівати за своїх друзів, інші — просто подивитися, когось зацікавили американці, комусь сподобалася музика, були і такі, хто проходив поруч і вирішив приєднатися. Варто також зазначити, що змагання відбувалися в спальному районі міста, тож до них долучалося багато мешканців довколишніх будинків. Організаторами цієї події були церква Нова Надія та американська команда VSM — Volunter Student Mission (місія студентів-добровольців). Щодо американців, то це група з 12 осіб, у складі якої тренер, капелан команди, перекладач і 9 гравців — четверо зі штату Техас, четверо з Арканзасу й один із Міссісіпі. Ця спортивна команда є частиною американської місійної організації, яка покликана в різний спосіб доносити Євангеліє в усі куточки світу.

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Вибір

Важке рішення С ьогодні дуже багато сиріт, безпритульних і просто дітей, які нікому не потрібні. Це дуже сумний факт і, звичайно ж, напрошується запитання: чому? Чому число цих нікому не потрібних дітей збільшується, а не зменшується? На жаль, це запитання плавно переходить у категорію риторичних, конкретної відповіді на нього не знає ніхто, навіть ті, хто намагається якось допомогти таким дітлахам. Немає конкретної відповіді, чому зламано так багато дитячих життів, але майже в кожній такій ситуації рішення приймала та, що народила… Хтось засуджує цих жінок, хтось намагається зрозуміти, а хтось узагалі не має наміру перейматися проблемами зневіреної матері, в якої дійсно складна життєва ситуація (відсутність постійного місця проживання, підтримки рідних і близьких, роботи тощо), тому вона не має змоги прогодувати своє маля, не кажучи вже про те, щоб забезпечити його всім необхідним і створити для нього сприятливі умови життя. Найчастіше такі, м’яко кажучи, непрості обставини примушують молоду маму віддати своє чадо в дитячий будинок, сподіваючись, що

Вишивка життя

там йому буде значно краще, ніж із нею, рідною, яка не може нічого дати. Можна тільки припустити, як почувається така жінка, як вона засинає ночами, які в неї думки, коли бачить на вулиці матір із дитиною, що коїться в її душі, і чи зможе вона коли-небудь забути те, що десь живе її рідна кровинка. Вона не побачить її перші кроки, не почує її агукання, не зможе обійняти та поцілувати, сказати найважливіші слова в житті... Можна нескінченно перелічувати, що відчуває і що втратила матір, яка відмовилася від своєї дитини. Найсумніше те, що вона сама прирекла себе на ці муки завдовжки в життя... А що відчуває малюк, якого залишила рідна мама? Ми можемо дізнатися почуття і позицію мами, яка відмовилася від дитини, проте ніколи не дізнаємося, що відчуває малеча в такій ситуації. Малюк завжди чекає на свою маму, часто дивиться у вікно, малює сім’ю своєї мрії, і в його маленькому серці живе велика надія... Звичайно, в житті кожної людини бувають складні життєві ситуації, але головне — вийти з них гідно, щоб потім не розплачуватися все своє життя. Жінка, яка залишила немовля в силу певних обставин, напевно, сильно шкодує про це, та найстрашніше, коли вже пізно щось змінювати… Час нещадний, бо його не повернеш назад, і один неправильний учинок може зламати людині життя... Гуля Алієва

Цікава історія

оя мама любила вишивати. Одного разу, коли був іще маленьким, я сів на підлогу біля її ніг і зачаровано спостерігав за роботою. Минув якийсь час, і я запитав маму, що вона таке дивне робить. Мама відповіла, що вишиває. Тоді я сказав, що знизу все виглядає якось не дуже, занадто заплутано. Тоді мама подивилася на мене, посміхнулася і ніжно сказала: «Синку, піди поки пограйся, а коли я закінчу вишивку, то посаджу тебе до себе на коліна, тоді ти сам усе побачиш і зрозумієш, що до чого». Минуло кілька годин і мама покликала мене. Я сів до неї на коліна і побачив прекрасно вишиту квітку на тлі заходу. Я не міг повірити своїм очам, бо зі зворотного боку чудесної вишивки було тільки безліч безлад-

них різнокольорових ниток. Мама сказала мені: «Синку, коли ти дивився знизу, то,

звичайно, тобі було незрозуміло, що це таке я вишиваю, однак у мене з лицьо-

вого боку була заздалегідь намальована схема вишивки. Я робила стежки там, де

було потрібно. Тому вийшла така краса». У своєму житті я часто піднімаю голову вгору до небес і здивовано питаю: «Господи, а що ти таке дивне робиш?» І Він відповідає мені: «Я вишиваю твоє життя». Однак я продовжую дивуватися: «Але я звідси бачу лише безліч якихось заплутаних ниток. І темних ниток, на мою думку, надто багато. Чи не можна замість них використовувати які-небудь світліші?» І я чую, як Отець Небесний знову і знову відповідає мені: «Дитино, йди поки вперед по життю, а коли Я закінчу вишивку, то посаджу тебе до Себе на коліна і ти тоді сам усе побачиш і зрозумієш, що до чого». www.cc-nn.ru

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

7 Лист для тебе

Як підставляти щоку, або Любов – не тільки почуття Іоанн Златоуст зазначав, що Давид здобув більшу перемогу, помилувавши Саула, ніж тоді, коли подолав Голіафа.

Закінчення

наш герой йому чесно відповідає: — До вас, зізнаюся, я не відчуваю жодних почуттів... Упс-с! Пам’ятаю, мене це зачепило. Я подумала: «Вальжане, любчику, ну це ж не по-християнськи! А де наше традиційне — я люблю вас любов’ю Господа? А розплакатися при цьому?» Але цілком розуміючи його тепер, я із задоволенням запрошую всіх зацікавлених розібратися і з любов’ю, і з почуттями (дуже полюбляю в них копирсатися). Гадаю, що не тільки мене бентежили такі заяви: «...І коли вдарить тебе хтось у праву щоку твою — підстав йому й ліву. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою — віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути порожнє на милю одну — іди з ним навіть дві» (Мф. 5: 39-41). Аж надто це межує не то з безумством, не то з елементарним боягузтвом... І виходить такий собі мазохіст — ентузіаст, якого б’ють, принижують, а йому, бач, посилити муки хочеться! Ну, щоб зовсім уже побили, обібрали і відправили на «добровільнопримусові» роботи... Чомусь Ісус, закликаючи нас любити ворогів і відповідати їм добром на зло, нібито не враховує наших почуттів. Хіба людині властиво любити тих, хто завдає болю? Відомо, що здорові люди реагують адекватно. Та й яку іншу живу істоту можна змусити любити свого кривдника? Ось до приходу Христа на землю в цьому питанні було простіше — око за око, зуб за зуб! І логічно, і справедливо, і повна визначеність у плані почуттів. Одна проблема — зла від цього не поменшало. А якщо точніше, воно подвоїлося: спочатку одне око вибили, потім друге... Так, закон стримує злочинність, але, на жаль, не перемагає, тому що гріх ударом у зуб не знищиш! Тому для розуміючих, що рукоприкладство — не наш метод, у Біблії є зручна альтернатива: «Не мстіть самі. Улюблені, але дайте місце гніву Божому…» (Рим. 12:19). І, принципово не відповідаючи на ляпас (у широкому сенсі цього слова), ми можемо спати і бачити, як Бог мстить за нас по повній! Тільки навряд це мав на увазі Ісус, навчаючи творити добро ненависникам, благословляти проклинаючи нас

і молитися за тих, хто нас ображає. Зауважу, що тут ідеться не про пасивну реакцію. Іншими словами, на зло є конкретна відповідь — учинки любові. А любов, як написано, не думає лихого. І тут саме час розібратися з почуттями, тим паче, що люд-

Блаженний Августин дивувався: «Ніщо так не гідне подиву, як любов до ворогів!» ські емоції ще ніхто не скасовував. Погодьтеся, цілком природно, що некрасиві вчинки не викликають у нас позитивного відгуку. Як часто ми відчуваємо теплі, ніжні почуття до своїх кривдників? А чи виходить у вас танути від розчулення стосовно ворогів? Я хочу сказати, що в цьому питанні можна і розслабитися: самі емоції — не гріх, поки вони під контролем. Отже, після безлічі невдалих спроб народити сентиментальні почуття до своїх недругів раптом виявляєш різницю між любов’ю людською і любов’ю Божою: «... Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас прок линає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку наго-

роду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Тож будьте досконалі, як досконалий і Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:44-48). Зверніть, будь ласка, увагу, що перед нами все ті самі добрі справи, подібно яким ми зустрічаємо і в Божих заповідях, що визначаються, до речі, як ЛЮБОВ до ближнього. А пам’ятаєте про голодного і спраглого ворога, якого треба просто нагодувати і напоїти? «Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як

спраглий він — водою напій ти його, бо цим пригортаєш ти жар на голову його, і Господь надолужить тобі!» (Пр. 25: 21-22). Загалом ми з вами підійшли до одного дуже важливого висновку. Сенс такої поведінки в тому, що таке добро реально ПЕРЕМАГАЄ зло! І це вже не казки нашого дитинства, а істина Божого Слова. Про це пишуть і апостоли, закликаючи нас не просто ігнорувати зло, але неодмінно відповідати на нього добрими вчинками (1 Пет. 2: 15. Рим. 12: 21). Друзі! На зло є управа, і це надихає! Причому для повної перемоги добра повинно бути щонайменше удвічі більше (я про дві версти за мість однієї). Поспішаю підбити підсумки… Як же проявляє себе любов досконала? Очевидно, що вона не опирається на ПОЧУТТЯ. Вона вище почуттів і всякого суду, тому що невід’ємна

від милості! Ну, а милість вказує на готовність простити, змилуватися... Звичайно, я не заперечую наявності дружніх симпатій до ворога. Але є вони чи ні, Божа любов від того не залежить. Це прийняття правильного рішення, вибір на користь Божих принципів. Скажіть, які почуття переживає людина, проходячи через хресні муки? Не думаю, що вона при цьому обожнює своїх розпиначів. Але Ісус настільки відкинув Себе, що, страждаючи на хресті, продовжував милувати, рятувати і благословляти! Чи це не перемога? І як не захоплюватися перевершуючою наше розуміння Любов’ю, яка не існує для себе і не шукає свого? Блаженний Августин дивувався: «Ніщо так не гідне подиву, як любов до ворогів!» А Іоанн Златоуст зазначав, що Давид здобув більшу перемогу, помилувавши Саула, ніж тоді, коли подолав Голіафа. Дуже хочеться всім нам побажати завжди перебувати в перемозі Христа, милувати одне одного і любити не тільки на словах, а й на ділі. Бог у поміч! proboga.com

dvaslova.com №7 (23) серпень 2011

Опитування

Як правильно дружити з Богом? Оля Ткачук, 22 р., м. Миколаїв

Друзі – це ті люди, з якими ти можеш бути самим собою, не видаючи себе за когось іншого. Думаю, найважливіше правило дружби з Богом – це бути самим собою, довіряючи Йому найпотаємніші дрібнички свого життя, розуміючи, що Він про них знає.

Нас читають у Волинській, Запорізькій, Львівській, Рівненській, Черкаській областях та в місті Києві

Життя дитини

турбована жінка прийшла до гінеколога та сказала: «Лікарю, в мене серйозна проблема, я у відчаї, мені потрібна ваша допомога! Моїй дитині ще немає року, а я знову вагітна. Я не хочу, щоб мої діти були майже одного віку». Тоді лікар запитав: «Добре, а що ви мені пропонуєте?». Вона сказала: «Я хочу, щоб ви перер вали мою вагітність, я розраховую на вашу допомогу». Лікар трішки подумав і після недовгого мовчання сказав жінці: «Думаю, у мене є для вас краще рішення. І до того ж менш небезпечне для вас». «Вона посміхнулася, вирішивши, що лікар згоден виконати її вимогу. Тоді він продовжив: «Я пропоную ось що: для того, щоб вам не піклуватися відразу про двох дітей, давайте вб’ємо

того малюка, який у вас вже є. У такому випадку ви могли б трохи відпочити, поки не народиться другий. Бо якщо ми збираємося вбити дитину, то немає різниці, яку з них. Ви не піддасте ризику своє здоров’я, якщо вб’єте народжену дитину. «Жінка з жахом вигукнула: «Ні, лікарю! Який жах! Убити дити-

Вибір

ну – це ж злочин!» «Згоден, – відповів лікар. Але, на мою думку, ви були ГОТОВІ йти на це, і я подумав, можливо, це було б кращим рішенням». Лікар посміхнувся, розуміючи, що досяг своєї мети. Він переконав молоду маму в тому, що немає різниці між убивством народженої дитини і тієї, що ще перебуває в утробі. Злочином є одне, і друге! Якщо ви згодні, будь ласка, ПОДІЛІТЬСЯ з друзями. Разом ми зможемо сприяти порятунку дорогоцінних життів! Любов говорить: «Я жертвую своїм життям заради блага іншої людини». Аборт каже: «Я жертвую життям іншої людини заради своєї вигоди». Ісус приніс Себе в жертву заради порятунку грішників! Ось досконала любов! proboga.com

ЗАПРОШУЄМО

Міріам Берчук, 18 р., м. Житомир

У наш час важко виконувати це як належно, але ми не дивлячись ні на що повинні дружити з Богом. Потрібно довіряти Йому горе й радість, смуток і печаль. Коли сумно розповідати про горе, коли радісно – про радість. Завдяки цьому ми будемо мати благословіння та насолоду...

Вероніка Сокотнюк, Португалія

Молитися – це в першу чергу. Читати Його Святе Слово, яке Він нам залишив, і не тільки читати, але ще й вивчати його, ну і, звісно, виконувати! І якщо будемо виконувати Його Заповіді – буде благословіння від Нього!!!

Неля Паньків, 18 р., м. Броди, Львівська обл.

Бог – це особистісь, а дружба з Ним особлива!!! Немає певних правил чи вимог, як із Ним дружити. Це просто Друг, Який ніколи не скаже: «Почекай трішки, у мене немає зараз часу для тебе», або «Давай поговоримо про це іншим разом». Дружба з ним прекрасна і дарує відчуття любові та необхідності у Ньому! Дружити з Ним легко завжди, у будь-який момент, не лише коли тобі погано, з Ним чудово розділяти радість, сміх і просто щасливі моменти свого життя!!!

Олександр Заліщук, м. Київ

Говорячи про дружбу з Богом, мені складно поставити Його в лінію до своїх «друзів». Справжніми друзями можуть бути лише люди рівних статусів стосовно одне до одного. У багатого не вийде дружба з бідним, у розумного з дурним тощо. Хоча у Біблії є текст «дружба зі світом – це ворожнеча проти Бога», проте я не вважаю, що тут йдеться про ті відносини з Богом, які ми можемо зарахувати до відносин між друзями у повсякденному житті. Бог – це Батько, який спасає, навчає, виховує, картає та карає.

Оля Макарова, 27 р., м. Дніпропетровськ

Постійно перебувати у спілкуванні з Ним і залежати тільки від Нього у всьому, що є в твоєму житті!

Андрій Бабій, 26 р., м. Тальне, Черкаська обл.

Треба насамперед бути другом, а не просто знайомим. Бо люди часто не відчувають різниці, а тому всіх людей, з якими спілкуються називають друзями. Проте справжній друг не дружитиме з тобою задля вигоди, або просто, щоб убити час. Справжній друг – це той, хто ділитиме з тобою всі події, які відбуваються у твоєму житті. Тож, думаю, з Богом у нас має бути така ж справжня дружба.

Над випуском працювали: головний редактор: КАРЧА Давид редактор / журналіст: КОЗКА Сусанна

Видавець: Релігійна громада ЦЄХБ. Свідоцтво про державну реєстрацію Серія КВ №17434-6184Р від 21.01.2011 Віддруковано: ПП Купровський В.М., м. Нововолинськ, вул. Грушевського, 19, тел.: (03344) 2-46-58. Друк офсетний, 2 друковані аркуші. Читацька аудиторія: 6 000. Газета виходить з 5 жовтня 2008 року.

Реквізити для благодійних внесків: (обов’язкова примітка «пожертва для газети Два Слова») п/р 2600800013220 ПАТ УСБ м.Львів МФО 325019 ЗКПО 20817163 РГ Церква ЄХБ м.Львів

Адреса редакції: 79053, м. Львів, а/с 407 тел.: (032) 276-34-25; моб.: (097) 20-999-85, gazeta@dvaslova.com, www.dvaslova.com

«Два Слова» – українська християнська газета. Виходить українською мовою щомісяця та розповсюджується через передплату та вроздріб. Матеріали, які публікуються в газеті без посилання, є власністю видавця. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у газеті, можливий лише з дозволу редакції. При цитуванні посилання на газету «Два Слова» обов’язкове. Редакція веде листування лише на сторінках газети. Отримані рукописи не рецензуються і не повертаються. У разі публікації редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати надіслані матеріали, а також право друкувати матеріали в дискусійному порядку. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та іншої інформації несуть автори публікацій. Редакція не завжди поділяє погляди авторів.