Культура | суcпiльство | особистiсть | наука
Студентське видання Одеського нацiонального унiверситету iменi I. I. Мечникова
Tabellarium
Випуск 1 (2021) В е р е с е н ь
З М I C T: Культура
Суcпiльство
«Віхи історії одеського кінематографу»
с. 6
«Лінгвістичні курси в Одесі»
с. 4
«Персональна виставка Андрія Хміляра»
с. 9
«Одеса на новітніх колесах»
с. 2
«Любов чи егоїзм?»
с. 10
«Жити вільно! Жити без страху!»
с. 3
«Третя подорож у відносини...»
с. 10
«Куди втекти від поспіху?»
с. 5
«Психологiчна гра без правил»
с. 11
«Чому телебачення втрачає популярність?»
с. 11
Наука i технiка
Особистiсть
«Еволюція заради безпеки»
с. 3
«Осучаснення масок»
с. 8
«Давайте знайомитись!»
с. 1
«Експеримент із власним серцем»
с. 8
«Коли говорить душа…»
с. 4
«Давайте знайомитись!» Євгенія Лойтра Настав новий навчальний рік - до нашої дружньої сім’ї журналістів приєдналися 66 першокурсників. Із них 8 потрапили до нещодавно сформованої редакції Tabellarium. Ми вирішили познайомитись із декількома майбутніми журналістами і дізналися про їхні інтереси, хобі, запитали, за яких причин вони обрали саме журналістику та як пройшли їхні перші тижні навчання в університеті. Розкажіть про свої хобі та захоплення. Олександра Гоцуляк, смт. Голованівськ: «У мене є багато захоплень, але з усіх я б хотіла виділити вокал, вірші, малювання і фотографування природи. Це все мене дуже мотивує. Також я креативно ставлюся до будь-якої роботи. Мій девіз у творчих справах: «Зроби це так, як ніколи раніше». Микола Гриневич, с. Мостове: «Мені подобається мати справу з різною технікою. Це може бути як камера, так і комп’ютер або телефон. Захоплювався програмуванням та навіть вчив деякий час Phyton. Але найбільше мене захоплює процес створення відео». Ніколь Бошнякова, м. Одеса: «Я займаюся сучасними танцями вже понад 10 років. За цей проміжок часу зрозуміла, що саме через танець я можу відчути повну гармонію із собою та передати емоції. Іноді малюю. Коли накопичується багато емоцій, втілюю їх на холсті». Дар’я Болгова, м. Арциз: «Я люблю читати книжки, зокрема класику та психологію. Захоплююся віршами: вони допомагають вивільнитися моїм думкам та емоціям».
Tabellarium У цифровому форматi
ОСОБИСТIСТЬ мій погляд, необхідна для кожної людини. Вона надає змоги прокачувати своє творче мислення та вміння гарно і чітко висловлювати свої думки, зачіпаючи важливі теми, і мати змогу доносити їх до народу». Дар’я Болгова: «Мені подобається знаходити інформацію та ділитися нею. Я часто знаходжу нові знайомства та спілкуюся з цікавими людьми. Хочу осягнути майстерство слова та навчитися бути гарним оратором. Журналістика для мене – це стиль життя». Єлизавета Кошуба: «Якось раз я дивилась із моїм татом футбол, бо я обожнюю цей вид спорту. Після трансляції матчу я побачила телеведучу, яка працює на каналі Футбол 1, Владу Седан, і я зрозуміла, що також хочу стати телеведучою на спортивному каналі. Ця людина мене дуже надихнула. Я вирішила, ким хочу працювати в майбутньому завдяки її. Тому пішла вчитися на журналістиці». Як минули перші тижні навчання в університеті? Олександра Гоцуляк: «Взагалі я приємно здивована, мені дуже сподобався університет. Тут приємні викладачі, які реалізовані та професійні у своїй сфері діяльності. Приємно, що я навчаюся в такому університеті». Микола Гриневич: «Враження позитивні, мені подобаються як заняття, так і викладачі. Отримав багато нових знайомств і очікую ще більше позитивного».
Ніколь Бошнякова: Єлизавета Кошуба, м. Одеса: «Перший день запам’ятався мені Фото: Пресслужба ОНУ «Моє захоплення — це танці. Я з теплими емоціями. Дуже раділа, дитинства займаюсь професійними танцями. Саме вони мене що потрапила саме у цей університет, тому що знала, як він надихають найбільш за все. Танець для мене це спосіб вираження славиться своїм рівнем освіти». своїх емоцій, які я не дуже люблю показувати всім. Також у мене є хобі. Я працюю бьюті-майстром, а саме бровістом. Я обожнюю Дар’я Болгова: робити людину ще більш гарною і доглянутою. Я отримую від «Я була здивована, потрапивши сюди. Кваліфіковані викладачі, цього кайф». нові друзі, гарний корпус. Я зачарована ОНУ». Чому ви обрали саме журналістику? Олександра Гоцуляк: «Журналістика — це творчість, народження нових ідей, думок, а найголовніше - можливість ці думки реалізувати. Не довго думаючи, обрала саме журналістику, адже за допомогою цієї професії я зможу реалізовувати себе з найрізноманітніших боків». Микола Гриневич: «Я обрав журналістику, тому що, мені здається, ця освіта досить престижна та має багато способів самореалізації». Ніколь Бошнякова: «Для мене журналістика – це комунікація з суспільством, яка, на
c. 1
Єлизавета Кошуба: «Я розуміла, що піду навчатися саме до цього університету, бо він один із найкращих в Україні. Також була впевнена, що саме в цьому університеті працюють викладачі, які кваліфіковані спеціалісти і з радістю поділяться своїми знаннями. Мої очікування були виправдані. З перших днів я зрозуміла, що наш університет — це окремий всесвіт знань». Від імені старших курсів, хочеться побажати гарного старту, цікавого шляху і легкого фінішу в навчанні. Як говорив Карл Густав Юнг, «Я – не те, що зі мною сталося, я – те, чим я вирішив стати». Сподіваємося, що першокурсники зробили правильний вибір і наприкінці зможуть гордо сказати: «Я пишаюся бути журналістом!»
tabellarium №1
«Одеса на новiтнiх колесах» Марія Даценко, Єлизавета Кошуба, Микола Гриневич
Україна із кожним днем розвиває свої можливості та забезпечує громадянам краще життя. Тому наші архітектори працюють над новими проєктами та планами.
СУСПIЛЬСТВО
режимі. Додаток доступний для скачування на телефони з операційною системою Android та IOS.
Також Transpod встановили електронні табло на вулицях нашого В Одесі на даний момент запустили 18 нових трамваїв місцевої міста, де ми можемо побачити дані про прибуття транспорту в збірки. Українські архітектори розробили трамваї «Одіссей» і реальному часі. Але великим недоліком є той момент, що наразі «Каштан», які відразу привернули увагу своїм яскравим встановлено лише 5 електронних табло, а це критично мало для забарвленням та сучасним дизайном. такого великого міста-мільйонника. «Transpod — перша електронна Із технічної сторони такі вагони мають новий транспортна платформа. Програма Загалом, люди не дуже задоволенні інновацією кузов. У середній частині влаштований має велику кількість корисних і присудили додатку 2,7 зірки з 5. Більшість низькопідлоговий майданчик, від якого ведуть функцій, наприклад: будує маршрути з відгуків звучать майже однаково: «Сканер який сходи в передню і задню частину салону. В урахуванням всіх видів громадського знаходиться біля водія не реагує на смартфон», Одесі такий транспорт створюється на основі транспорту, показує розклад і люди повинні заплатити ще й зверху водію за інноваційних передніх масок і сучасного кузова. маршрутів і прибуття транспорту проїзд, і в результаті ціна за проїзд встає в два Використання запчастин із минулих моделей онлайн, а також пропонує можливість рази більше. На питання «як ви відноситесь до дозволяє оформляти створення абсолютно електронної оплати вашої поїздки» — електронних квитків?» один з кондукторів нових трамваїв за документами як розробник додатку. маршруту №5 відповідає: «Нам все одно як і модернізацію старих вагонів. Найбільш звідки беруться гроші, які йдуть нам в заробітну шокуючим у створенні такого транспорту стала ціна, яка складає 5плату, якщо людям комфортно то нічого негативно сказати не 6 мільйонів гривень, половину суми при цьому займає можу». Самі користувачі додатку доповнюють: «Дуже крута ідея, обслуговування модернізованої системи управління в кабіні водія. зробили наклейки в трамваях – молодці, а в підсумку технічна частина взагалі недопрацьована». Салон таких трамваїв привертає ще більшу увагу. Спереду і ззаду встановлені камери, які фіксують дорожній рух і стан заповненості Україна з кожним роком демонструє все вищий рівень розвитку і транспорту пасажирами. Трамвай також має GPS трекер і систему ми впевнені, що згодом вона стане однією з країн з найвищим електронного квитка, яка стала популярна не тільки в Одесі, а й в рівнем діджиталізації в світі. Будення українців вже не буде інших містах країни. В Україні ввели додаток, який має назву колишнім, адже технології розвиваються для комфорту нашого «Transpod», на даний момент додаток знаходиться в тестовому життя.
Всi фото: Тимофiй Мельников
tabellarium №1 1
c. 2
«Жити вiльно! Жити без страху!» Катерина Дика
СУСПIЛЬСТВО
Вже сьомий рік поспіль в Одесі проходить фестиваль квір-культури «Одеса Прайд». Головною подією стала найдовша Прайд Хода, але без інцидентів не обійшлось.
різних етнічних груп та інших. Як зазначає одна з учасниць Ходи, Корольова Зоя: «В підтримку ЛГБТ+ спільнот, я висловлювалася і раніше навіть не будучи їх частиною. Безпека – це головна тема Прайда в цьому році і поки ця тема хвилює людей, такі заходи «Одеса Прайд» — це багатоденний треба проводити». квір-фестиваль, який складається з культурно-освітніх та правозахисних Головною відмінністю цьогорічної ходи стало те, заходів. Прайд Хода — це мирне що учасники провели Прайд у тиші і на це було 2 зібрання на підтримку прав людини причини. З одної сторони, це було прохання для всіх, незважаючи на сексуальну поліції, адже вони мали чути, що відбувається орієнтацію і гендерну ідентичність. навколо, з іншого боку це було вшанування для Лозунгом Прайду стало гасло: «Жити тих, хто не зміг вийти на Ходу, але також потребує захисту своїх прав. вільно! Жити без страху!».
Маршрут Ходи пролягав від колонади Воронцовського палацу і до будівлі Обласної прокуратури, саме цей маршрут став рекордним за всі роки проведення фестивалю. Головними опонентами організаторів Прайду була організація «Традиції і правопорядок», учасники якого в свою чергу погрожували волонтерам, писали грізні пости та розвішували листівки з фото організаторів заходу. Через таку ситуацію головною задачею стало забезпечення безпеки учасникам ходи. Прайд Ходу було проведено з ціллю звернення уваги проблем безпеки всіх верств суспільства в Україні, адже проблеми насилля, корумпованості, правової незахищеності стосуються не тільки ЛГБТ спільнот, але жінок, дітей, людей з інвалідністю, представників
Окрім проведення фестивалю, спільнота Одеса Прайд активно намагається допомогти людям, які зіштовхуються з несправедливістю чи порушенням власних прав. Наприклад організатори запустили телеграм-бота, який допоможе людям, які стали жертвами насилля.
«Еволюцiя заради безпеки»
НАУКА I ТЕХНIКА
Володимир Лук’янчук У період від 2014 року до сьогодення українська армія зазнала величезних змін озброєння та як структура в цілому. Було змінено систему звань, введено контрактну армію, але все ж одним з найголовніших елементів цієї еволюції стало саме озброєння.
БТР4Е – цей бронетранспортер було побудовано Харківським конструкторським бюро імені О. О. Морозова відповідно до стандартів НАТО. Може перевозити до 11 осіб (включно 3 людини екіпажу), має протиракетні комплекси «Бар’єр» та повністю автоматичні кулемети та гармати. Цю техніку було побудовано завдяки досвіду іншої машини,яка була в бою – БТР-4.
Станом на 2014 рік армія ЗСУ мала в більшості радянську техніку та стрілецьку зброю: УАЗ «Буханка», КрАЗ різних моделей (радянські, звісно ж), БТР-80, старі АК (різних моделей), пістолети Макарова та багато іншого «спадку».
Також армія України використовує гвинтокрили, БПЛА та літаки. Гвинтокрили радянські – Мі24 та його родичі. Основними вантажівками в ЗСУ є вітчизняні КрАЗи, які випускаються від 2008-2010 років.
Але час не стоїть на місці. Армії світу розвиваються, вводять все нові та нові технології у військове спорядження та техніку. Збройний конфлiкт із Росією примусила армію, яка ніколи й не могла подумати, що таке можливо, стати у бойову готовність. Привели до ладу танки, літаки, гармати, завдяки волонтерам забезпечили солдат необхідним – і крига зрушила. Сьогодні армія України є потужною рушійною силою та доводить свою могутність, займаючи своє місце у різноманітних топах мілітаристських видань, на міжнародних навчаннях та під час проведення антитерористичних міжнародних операцій. На даний момент основною бронетехнікою у ЗСУ є техніка українського виробництва,а саме БМ «Оплот», БТР 4Е, БТР 4МВ1. Але все ще використовується «спадкова» техніка від СРСР,яка досі є боєздатною. БМ «Оплот» – це танк, розроблений силами заводу імені В. О. Малишева та оснащений сучасними засобами спостереження, міцним захистом та потужною вогневою міццю.
c. 3
Фото: Укроборонпром
Стрілецька зброя здебільш АК та його види, але все більшу популярність у військах отримують автомати та гвинтівки американського та європейського виробництва. Також слід зазначити, що в Україні працює промислове об’єднання МВС «Форт», які успішно випускають як пістолети, так і автомати. Деякі із них, такі як «Форт221», зроблений за ліцензією та на основі ізраїльської зброї TAR-21 чи пістолет «Форт-17», який є власною розробкою підприємства «Форт». На службі у флоті України перебувають швидкісні катери «Кентавр», штурмовий бойовий катер «Кайра150» та «Бриз-40» - легкий береговий катер для охорони території узбережжя. Боєздатна армія – це мирне небо над містами, процвітання країни та просто надійний щит від дуже шумних сусідів. Україна поки що тільки стала на цей шлях, але всі ми знаємо, що штовхнуло нас на цей вектор розвитку.
tabellarium №1 tabellarium 1
«Коли говорить душа…»
ОСОБИСТIСТЬ
Аліна Оганезова Теплий осінній вечір. Затишний ресторан. Тут завжди гамір та якась особлива атмосфера. Сюди не приходять просто поїсти, сюди спішать за емоціями. Того вечора з-поміж усіх присутніх Вони виглядали якось особливо. Вона невисокого зросту, струнка, із світлим довгим волоссям, зібраним у пишний довгий хвіст; із трішки продовгуватим обличчям, природними рум’яними щічками, великими очима та довгими віями. Він же чудово гармоніював із нею: доволі високий на зріст, трішки опущені плечі, проте довгі руки із надзвичайно красивими довгими пальцями. Одягнені, на відміну від інших гостей ресторану, простенько, проте зі смаком. Його каштанові кучері були обережно закладені за обидва вуха, а на майже ідеально пропорційному обличчі вирізнялись лише постійно напіввідкриті губи. Він міцно тримав Її за руку, а Вона обережно підтримувала його за спину.
Вони прекрасно виглядали разом, і здається нічого такого, але… Тільки-но Вони почали рухатись до обраного столика, усе стало зрозуміло – у хлопця ДЦП (дитячий церебральний параліч). Як уже усі могли здогадатись, Йому важко було пересуватись, і кожен крок супроводжували конвульсії;
руки не завжди слухались; із цієї ж причини майже завжди щось плюхалось на скатертину.
Він надзвичайно повільно розмовляв, і було зрозуміло, що кожне слово Йому дається із труднощами, але це не завадило Йому граматично вірно будувати речення.
Якась непояснювальна ідилія супроводжувала цих двох, і складно повірити, як Вони змогли віднайти серед мільярдів один одного. Їм не потрібно було розмовляти, Вони усе розуміли без слів.
Усю вечерю я спостерігала. Знаю, можливо, хтось скаже, що так неправильно, невиховано, але це було настільки зворушливо, що одірвати погляд – неможливо. Вони сиділи поряд на м’якому дивані, Вона бережно підклала йому подушку під спину, поклала рушник на коліна, розстібнула перший ґудзик та закатала рукава. Він усе куштував, тримаючи у руках виделку та ніж, пробував користуватись серветкою, але
«Та шо ви кажете?» - лінгвiстичнi курси в Одесi» Дарія Савельєва
А Вона дивилась: Він усе робив сам – Вона підтримувала: прибирала на столі, майже непомітно струшувала зайве з його обличчя – а як Вона на Нього дивилась!
У нашому суспільстві, на жаль, ми часто стаємо заручниками різних стереотипів, забуваємо про те, що зовнішність – це лише обгортка; а фізичні вади – не порок, не покарання, а лише випробування. А як відомо, всі перешкоди на нашому життєвому шляху не випадкові, як і у випадку із цими двома у ресторані. Лише від того, як ми бачимо «таких особливих» людей, і залежить та, як вони почуваються з нами. І бачити потрібно не завжди очима.
СУСПIЛЬСТВО
Місто, що віддавна відоме своїм мовним різноманіттям та власним історичним діалектом, сьогодні пропонує своїм мешканцям широкі можливості для самоосвіти. Список існуючих наразі в Одесі лінгвістичних курсів настільки довгий, що обрати з цієї вакханалії щось підходяще може видатись значно складнішою задачею ніж здається. Ми відібрали топ-3 найбільш популярних варіанти, і пропонуємо вам самостійно оцінити кожен з них. Тож тим, хто хоче врешті решт визначитися з вибором – читати далі. Інтерлінгва
Green Forest
LSE (London School of English)
Відкриті у 2006 році, ці курси й досі продовжують розвиватися та дедалі набувають популярності. Серед особливостей – можливість підготовки до ЗНО для випускників та широкий вибір мов для вивчення (окрім англійської – китайська, німецька, французька, іспанська, італійська та польська).
Мережа шкіл з англійської мови, що вже встигла добре зарекомендувати себе на освітньому ринку. Особливості школи — можливість отримати пробне безкоштовне заняття та два формати проведення занять (в аудиторії та онлайн).
Курси з міцною британською базою та великим досвідом в наданні знань (з 1996 року). Завдяки новітній комунікативній методиці та якісному підходу до набору викладачів здобула репутацію професійного лінгвістичного центру. На середньому і високому рівнях володіння мовою викладають виключно носії з Британії, Австралії та США, а от студентів-початківців вчать українські викладачі, чия кваліфікація підтверджена міжнародними сертифікатами.
На базі курсів також існує сертифікований центр з підготовки до Кембриджських іспитів, підготовка в якому включає в себе розмовну практику, детальне опрацювання екзаменаційних завдань та можливість поспілкуватися з носієм мови. «На курсах Інтерлінгва я вивчаю англійську, – ділиться Іванка, студентка нашого університету. Вступний тест показав, що мій рівень - А1, тож я розпочинала вчити все із самого початку. Зараз мій рівень вже В2. Взагалі курси мені дуже подобаються: тут приємний колектив та ввічливе відношення до студентів. Із недоліків – курси знаходяться доволі далеко, оскільки я живу на Черемушках, а офіси в них здебільшого в центрі чи на Таїрова. Все ж таки хотілося б у моєму районі. Але нічого, вдовольняємося тим, що маємо.»
Студенти, зокрема, можуть провести заняття з носієм мови або записатися на спецкурс чи в розмовний клуб. Втім, незважаючи на суто англійську спеціалізацію, отримати сертифікат Кембриджського зразка тут не вдасться – Green Forest пропонує лише диплом про складання внутрішнього екзамену. Анна навчається в Green Forest вже 2й рік: «Мені дуже подобається, що нам не треба носити за собою купу книжок, усе що треба тут в спеціальному додатку на телефон, така собі книжка в інтерактивному вигляді. Це дуже зручно. Звісно, якщо тобі комфортніше працювати з книгою, то її можна придбати, але, як показує практика, майже ніхто цього не робить. До того ж тут є великий вибір курсів і інтенсивів. Щоправда, одного разу, коли я хотіла записатися на курс, в групу не набралося достатньо людей, тож мені довелося шукати щось інше.»
Школа також надає можливість скласти міжнародні іспити та отримати відповідні сертифікати кембриджського зразка. Втім і ціна такої якісної освіти виявиться дещо вищою за середню, тож може видатися не усім по кишені. «Уроки зазвичай сплановані дуже грамотно, інформація, завдяки тому що викладачі обізнані у процедурі проведення іспитів, завжди актуальна. Тобто це працює так, що ваш викладач врешті прийматиме ваш іспит, тож ви заздалегідь знаєте усі тонкощі й можете підготуватися краще. Щодо вартості самого навчання, я вважаю вона хоч і висока, але цілком себе окупає, враховуючи, що ми навчаємось «живої» британської мови у її носіїв.» — розказує студентка Ганна.
Очевидно, що вибір підходящих мовних курсів – річ суто суб’єктивна, і залежить від кіпи факторів, включаючи якість навчання, вартість, різноманітність програм та навіть те, наскільки це далеко від вашого дому. Але сподіваємося, сьогодні ми трохи полегшили вам цей безумовно тяжкий і відповідальний вибір ☺
tabellarium №1 1
c. 4
«Куди втекти вiд поспiху?» Дар'я Болгова
Останні подихи контрастного літа ще витають у маленькому містечку на півдні Одеської області. Здається, тут все потроху засинає після насиченого періоду, тільки непосидючі дітки із дзвінким сміхом намагаються зловити останні теплі дні. Це місто поєднує в собі унікальний спектр факторів, які роблять його не схожим на інші. Дивовижна історія і прекрасні краєвиди, незвичайні люди та своєрідні традиції. Місто, про яке я з любов'ю не втомлюся розповідати, має назву Арциз. Заснований у 1816 році німцями-колоністами, він майже одразу став райським куточком: безкоштовна земля, звільнення від податків і армії, відсутність контролю з боку влади. Минуло 205 років, багато чого змінилося, але дух міста залишається і понині. Усе тут живе іншим, не схожим на шумні мегаполіси або покинуті села, життям. Минаєш прості старовинні вулички, заглядаєшся на могутні величаві дерева та раптом помічаєш його – сивого старця, який просто спостерігає за усім навколо. Він нікуди
СУСПIЛЬСТВО
не поспішає, не гониться ні за чим, живе розмірено: вирощує виноград; робить у діжках вино, яке зібрало в собі промені червоного сонця; доглядає бджіл; збирає щедрий врожай, дарований чорноземом; пише прекрасні картини, вірші та пісні, які розкривають та прославляють красу міста. У минулому він багатий підприємець, про якого колись знали й за межами держави. Поруч онук, кумедний, із золотавим волоссям, наївно питає: «Діду, а так буде завжди?». Посміхнувшись у вуса, старий каже: «Ні, моя пора минає, поступається місцем новому світанку, щоб місто засіяло по-новому – модернізовано та свіжо». Отож, Арциз – це ідеальне місце, щоб втекти від шуму та метушні мегаполісів, щоб перепочити, приділити увагу собі. Бо часто в бентежному потоці життя дуже легко загубити себе.
Фото: Одесский Курьер
c. 5
tabellarium tabellarium №1 1
«Віхи iсторії одеського кiнематографу»
КУЛЬТУРА Тимофiй Мельников
Від зародження до смерті Одеської кіностудії Фото: Тимофiй Мельников
Частина I Iсторичний екскурс Літочислення одеського кінематографу почалося з 1907 року, коли Мироном Гросманном було відкрито фотоательє «Мирограф», де він займався проявленням і обробкою фотоемульсіонних пластин (попередник фотоплівки). За альтернативної версії відправною точкою прийнято вважати створення Йосипом Тимченко першого кінознімального апарату влітку 1893 року. Серйозним поштовхом у розвитку одеського кіно була Перша світова війна: брак європейського кіно був скомпенсований виробництвом вітчизняного — імпортозаміщення зіграло на руку мистецтву. Пізніше, в 1919 році, злиттям трьох кіновиробництв (Гросмана, Харитонова і Борисова) було утворено державне підприємство «Перша держкінофабрика Всеукраїнського фотокіноуправління», в цей же час військовими операторами РСЧА (РобітничоСелянська Червона Армія) була знята кінохроніка «Взяття Одеси». У 1924 році при Одеській кіностудії було відкрито один з найстаріших в країні кінематографічних навчальних закладів, в якому готували від акторів до кіномеханіків. У 1926 році в штаті кінопідприємства значилося 319 працівників, в цей же час тут активно працював Олександр Довженко — кіностудія була однією з кращих в країні. До початку Великої Вітчизняної війни кіностудія випускала 5-10 фільмів на рік, пізніше багато працівників підприємства були відправлені на фронт, а за часів румунської окупації Одеси майно кіностудії було розграбовано і знищено, знімальні павільйони були зруйновані. Під час окупації Одеси студія була евакуйована в Ташкент, де одеські кінематографісти продовжували роботу над фільмами.
Як розповідав сам Ейзенштейн, сцена з розстрілом мирних громадян була прямим відсиланням до подій Кривавої неділі в СанктПетербурзі, в цей день стався розстріл робітників-демонстрантів на Двірцевій площі. Крім пам'ятних образів і гучних гасел («Солдати! Не стріляйте в народ!») Також варто відзначити роботу зі звуком: музичний супровід було написано Едмундом Майзель і Дмитром Шостаковичем — звуки симфонічного оркестру, з'єднуючись в єдине ціле з різноманітними шумами створюють настрій та сприйняття картини. Серед нагород фільму — висока оцінка Американської кіноакадемії, приз на Всесвітній виставці в Парижі і 3 місце в списку «100 кращих фільмів світового кінематографа» журналу Empire. Кіра Муратова Кіра Георгіївна Муратова народилася в 1934 році в бессарабському місті Сороки, в 1959 році закінчила режисерський факультет ВДІКу, а вже в 1961 році почала роботу на Одеській кіностудії, де в 1967 і 1971 роках, відповідно, зняла видатні картини «Короткі зустрічі» і «Довгі проводи». Після розбіжностей Кіри Георгіївни з керівництвом Одеської кіностудії, їй довелося змінити місце роботи на «Ленфільм», де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Євгеном Голубенко, разом вони зняли безліч
картин: («Астенічний синдром» (1989), «Чутливий міліціонер» (1992), «Захоплення» (1994), «Три історії» (1997), «Другорядні люди» (2001), «Чеховські мотиви» (2002), «Настроювач» (2004), «Довідка» (2004, короткий метр), «Два в одному» (2006), «Мелодія для шарманки» (2009), «Вічне повернення» (2012)). В фільмах Кіри Муратової знімалися Володимир Висоцький, Георгій Делієв, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Ніна Русланова, Рената Литвинова, Алла Демидова, Наталія Бузько — видатнi одесити та люди, що зробили великий внесок в культуру Одеси.
Роботу Одеської кіностудії було відновлено тільки в 1955 році, ролі режисерів, операторів і художників постановників були зайняті випускниками ВДІКу (Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова), це рішення Олександра Горського, тодішнього директора студії, дало друге життя одеському кіно. У 1956 році в прокат вийшов фільм «Весна на Зарічній вулиці», остаточно закріпивши позитивний образ кінопідприємства — саме в цей момент почалося бурхливе зростання одеського кінематографу, тут дебютували відомі режисери, серед яких: Кіра Муратова, Станіслав Говорухін, Петро Тодоровський та інші.
«В “Броненосце “Потемкин” актеров нет, в этом фильме есть только подлинные люди, Про «Настроювачі», зокрема, та іншi картини, и задачей его постановщика было найти в цілому подходящих людей. Решали не творчески выявленные способности, а физический У фільмах Муратової відразу читається якийсь облик. Возможность работать так имеется, рефрен, який режисер з разу в раз повторює конечно, лишь в России, где все является для глядача, деякі фрази з'являються в багатьох государственным делом. Лозунг “Все за фільмах. Цей незвичний прийом допомагає одного — один за всех!” стоял не только на глядачеві зіставити побачене з почутим і экране. Если мы снимаем морской фильм, провести якусь паралель, скласти образ. Також в к нашим услугам весь флот, если мы картинах фокус робиться не тільки і не стільки на снимаем батальный — с нами всюду головному герої, як на другорядних персонажах Красная армия. Если речь идет о і подіях. Безліч образів і деталей складаються в сельскохозяйственном фильме — помогают єдине ціле, роблячи уявлення про те, що Частина II соответствующие учреждения. Дело в том, відбувається на екрані. Видатні картини і впізнавані образи что мы снимаем не для себя, не для других, не для того и не для этого, а для всех нас» — «Моя мечта — вообще исчезнуть, и чтобы Сергій Ейзенштейн зi статтi «С. Эйзенштейн о С. Эйзенштейне, остались только фильмы. Мне не нравится, режиссере кинофильма “Броненосец чтобы меня открывали, как консервную банку, и Потьомкінські сходи, розстріл мирних жителів і “Потемкин”», 1964–1971. Цитата мовою смотрели, что у меня там внутри. А пусть будет дитяча колиска, що стрімко летить вниз по сходах оригіналу. загадка! Вот была такая — и исчезла, вообще на — ймовірно, найвідоміший образ Одеси в кіно. свалку выбросили труп, ни креста, ничего. Фільм «Броненосець "Потьомкін"» Сергія Михайловича Ейзенштейна Фильмы — вот есть. Кому-то нравится, а вообще большинству — и нет» був присвячений повстанню матросів на броненосці, він не раз був — Кіра Муратова про себе у 1997 году, цитата мовою оригiналу. визнаний кращим в своєму роді не тільки радянськими кінокритиками, але і європейськими. Продовження матерiалу на наступнiй сторiнцi...
1 tabellarium №1
c. 6
Продовження матерiалу...
Кадр з фiльму «Броненосець Сучасний вигляд, 2021 "Потьомкін"», 1925 В «Настроювачі» режисер доволі вміло через швидкоплинні ситуації розкриває героїв, показує різні їхнi сторони, а за, на перший погляд, абсурдними діалогами приховується багатогранність смислів і комічність людини. Фільми Муратової неодноразово піддавалися критиці з боку радянського уряду, так картина «Довгі проводи» (1971) була «покладена на полицю» через різноманіття образів і форм, навіяних французькою «новою хвилею», хоча робота «Короткі зустрічі» (1967) несла куди більш провокаційний зміст, але складність форми взяла верх над змістом, у цьому випадку. Фільм «Довгі проводи» вийшов в прокат лише під час Перебудови.
Кадр с фiльму «Настроювач», Сучасний вигляд, 2021 2004 частина дісталася ТОВ «Нова кіностудія» (50% -1), яка належала директору групи компаній «1+1» Олександру Ткаченко (поточний міністр культури і інформаційної політики України), у 2020 році він продав 25% акцій приватнiй компанiї. Залишаючи мистецтво поза політикою, варто сказати, що зараз
Євген Голубенко та Уте Кiльтер на ретроспективi фiльмiв Муратової на ОМКФ, 2021
«Искусство вообще — это радость, отрада и опиум» — Кiра Муратова в iнтерв’ю з «Эхо Москвы», цитата мовою оригiналу. Інші видатні одеські картини Серед безлічі, випущених Одеською Частина III кіностудією фільмів, варто виділити Захід епохи одеської кіностудії або цілеспрямоване наступні: вбивство мистецтва? «Місце зустрічі змінити не можна» (1979) «Зелений фургон» (1983) У 2005 році студія була реорганізована в закрите «Весна на Зарічній вулиці» (1956) акціонерне товариство, контрольний пакет акцій «Пригоди Електроніка» (1979) залишився у фонду держмайна (50% +1), а інша «Вертикаль» (1967)
Кадр с фiльму «Три історії », 1997
Сучасний вигляд, 2021
Сучасний вигляд, 2021
Кадр с фiльму «Другорядні люди», 2001
Кадр с фiльму «Другорядні люди», 2001
c. 7
Одеська кіностудія майже не функціонує: частину приміщень здано під офіси, частина не використовується. Серед послуг, що надаються кіностудією, — оренда приміщень для тимчасових заходів, оренда приміщень на постійній основі, екскурсії до музею кіно і тематичний магазин з календарями і чашками. Незважаючи на обіцянки власників кіностудії (як держави, так і приватних власників), позитивного вектору розвитку не спостерігається. За словами прессекретаря Одеської кіностудії на підприємстві зараз працюють близько 50 осіб, що в 6 разів менше, ніж цей же показник в 1926 році, коли кіностудія тільки почала своє існування. А майже все обладнання здається в оренду приватній компанії. «Кина не будет, электричество кончилось...»
Кадр с фiльму «Три історії », 1997
Сучасний вигляд, 2021
Кадр с фiльму «Другорядні люди», 2001
Сучасний вигляд, 2021
Кадр с фiльму «Другорядні люди», 2001
Кадр с фiльму «Другорядні люди», 2001
tabellarium tabellarium №1 1
НАУКА I ТЕХНIКА
«Осучаснення масок» Максим Ульянов Всі ми вже звикли до масок. З початку епідемії пройшло вже досить багато часу і були ухваленні різні рішення стосовно захисту людей в різних країнах, але всі як один вирішили, що найпростішим способом захисту є медична маска. Не всі, на жаль, дотримуються масочного режиму, не всі. Одні не вважають це за потрібне, другі просто втомились, а треті посилаються на їх старомодність та недостатній захист. Проте є люди, які вигадують розв'язання цих проблем. Компанія Razer у січні анонсувала інноваційну першу у світі розумну маску з назвою «Project Hazel». За словами розробників концепту, маска мала захищати користувача від будь-якого бактеріального втручання ззовні та повністю відповідала вимогам всіх медичних служб щодо її безпечної експлуатації. Лишались останні тести перед її повним затвердженням і світ би зустрічав абсолютно нове творіння людського розуму та фантазії. Оскільки компанія займається переважно ігровою периферією, Фото: Компанiя Razer така заява підняла на вуха досить велику кількість людей, адже у маски, як було відомо, досить великий функціонал. Сам корпус був з пластику, фронтальна сторона виконана в прозорому стилі, щоб не ховати обличчя, повітря фільтрується двома фільтрами з обох сторін маски, які за необхідністю можна буде швидко замінити. Вся технічна частина в масці вмістилась у круглі корпуси на бокових частинах. Для запобігання запотівання маска обладнана парою кулерів, що проганяють всередину повітря, і одночасно охолодженням, що в літні спекотні дні було просто благословенням. Всім чудово відомо, що зрозуміти людину в масці інколи дуже складно. Razer також про це подбали, й імплантували у своє творіння мікрофон з динаміком для підвищення гучності слів користувача. Маска дуже щільно прилягає до обличчя завдяки силіконовій прокладці, що забезпечує повну герметичність в пару з еластичними мотузками на тильній стороні.
Ззовні корпусів був розташований головний компонент, який робив цю маску такою функціональною та сучасною, без якого такої популярності проєкт би не здобув, і це — RGB підсвітка. Звісно, компанія не могла забути про свій основний напрям діяльності й подарувала користувачам можливість виділитись серед маси окрім футуристичного дизайну ще й підсвіткою. Звісно її доведеться заряджати, але вже нікого не здивувати тим, що ваш знайомий не зможе зустрітись з вами, бо в нього ще не зарядились кросівки. Фанати Razer добре знають, що анонс цією компанією якогось продукту зовсім не означає його швидку появу або появу взагалі, тому були досить скептичні з приводу цієї новини, бо вже декілька досить дебелих анонсів не призвели ні до чого. Пів року не було ніяких новин стосовно проєкту. Жодного огляду чи демонстрації та ось у жовтні компанія анонсувала нову маску: Razer Zephyr. Трохи розібравшись, виявилось, що це зовсім не новий витвір, а все та ж Hazel, але трохи перероблена та покращена. Маска не втратила нічого з функціонала, навпаки, була покращена аудіо система. Решітчаста вставка з частини підборіддя виступала і динаміком з однієї, і мікрофоном з іншою сторони — це за задумом мало забезпечити кращу якість голосу, а зміна способу кріплення маски до обличчя, покращила щільність прилягання та комфортність її носіння. Якщо раніше вона кріпилась як звичайна медична маска, то тепер залучена вся голова, що знімає втому з вух. Зараз компанія вже приймає заявки на бета-тест, і почала висилати їх потенційним тестерам, тож вже скоро можна очікувати її появу на ринку. З плином часу людина здатна пристосовуватися до будь-яких умов, щобільше — покращити теперішні, і нові маски тому яскравий приклад.
«Експеримент iз власним серцем» Яніна Коновал У 1929 році випускник Берлінського університету Вернер Форсман задумався про те, як лікувати серце за допомогою катетеризації. Він був упевнений, що якщо ввести катетер, тонку гумову трубку в вену руки, то можна провести її до самого серця. Перспективний і прогресивний лікар знав, що в 1912 році його колеги-співвітчизники намагалися вводити катетер в черевну аорту жінок, які страждають післяпологовим сепсисом, з метою більш ефективної лікарської терапії. Форсман поділився своєю ідеєю з лікарями Еберсвальдської хірургічної клініки, в якій працював, але вони піднялийогонасміх. Аколиідеїдійшли до відома керівництва лікувального закладу, то воно заборонило «фантазеру» навіть думати про це, не те що ставити експеримент.
побіг жалітися до головного лікаря, сміливий експериментатор зі своєю помічницею зробили знімок. Дивлячись на екран рентгенівського апарата, Вернер Форсман переконався, що кінчик катетера досяг правого передсердя. Згодом він виконав на собі ще кілька аналогічних експериментів, довівши їх загальну кількість до дев'яти. У двох випадках він вводив в кров контрастну речовину, що дозволило йому зробити більш детальні рентгенівські знімки серця, ніж при звичайній рентгенографії. Форсман повідомив про результати своїх досліджень на XXV конференції Німецького хірургічного товариства у квітні 1931 року. Однак авторитети німецької медицини не взяли до уваги всюважливістьйогоекспериментів. А керівник берлінської клініки, в яку молодий хірург перейшов працювати з передмістя, після виступу на конференції назвав його шарлатаном і звільнив з роботи.
Але амбіційного хірурга це не зупинило. Він майже підпільно робив експерименти на трупах в лікарняному морзі, і коли переконався, що його теорія працює, зважився на операцію з живим пацієнтом. Знайти хворого було нереально, тому доктор Форсман сам ліг на операційний стіл. Молодому і симпатичному лікарю, напевно, не складно було умовити медсестру асистувати, не ставлячи до відома про це інших представників медперсоналу, і вдвох вони почали експеримент.
Фото: Pinterest
Форсман був настільки ображений тим, що трапилося, що навіть хотів перервати свої дослідження. І всетаки, не заради користі, залишок кар'єри присвятив удосконаленню своєї методики. У 1956 році видатний лікар був нагороджений Нобелівською премією за свої заслуги в медицині.
Форсман ввів собі місцевий наркоз,зробив надріз,оголив вену і став повільно просувати 60-сантиметровий катетер до серця. Коли він відчув, що досяг життєво важливого органу, обережно піднявся і попрямував в рентгенкабінет.
Основоположником ендоваскулярної хірургії Вернер Форсман став в 25 років. Перші операції такого роду почали робити набагато пізніше. І премію Форсман отримав, тому що група вчених, які ввели цей метод в хірургію і були представлені до премії, настійно попросили, щоб він був включений в число нагороджених, як родоначальник методу.
Там хірург з трубкою в вені очікувано зустрів іншого лікаря, який категорично відмовився допомогти і став мало не випихати Форсмана зі свого кабінету. Між колегами почалася невелика бійка,але Форсман знав,що йому відступати не можна і проявив наполегливість, як у виразах, так і діях. І коли рентгенолог
Але в історію цей вчений увійшов однозначно - і через свій героїзм, і через завзятість та віру в прогресивну медицину. Саме йому ми зобов'язані тим, що стентування серця сьогодні стало майже рутинної операцією, яка рятує мільйони людей від інфарктів та інсультів.
tabellarium №1 1
c. 8
«Психологiчна гра без правил» Маргарита Хмельницькa
Як правило після маніпуляцій у нас залишається всередині неясні відчуття – розгубленості, тривоги, страху, невизначеності, ураженості, роздратування, злості. У тому випадку, коли ви зрозуміли, що вами маніпулюють, але не можете безпосередньо дати відсіч, можна скористатися наступними рекомендаціями:
Iлюстрацiя: Pinterest
Маніпуляції – це насправді природна частина життя. Ми робимо це один з одним постійно. Але потрібно розуміти, що є усвідомлені (зловмисні) і неусвідомлені (звичний неусвідомлений спосіб досягати цілей) маніпуляції, пасивні та активні. Обходитися з ними можна трохи порізному. У разі зловмисної і активної маніпуляції – різко давати відсіч. У разі неусвідомленої – можемо діяти більш м’яко. Але в будь-якому випадку добре для початку навчитися розпізнавати маніпуляції. Якщо ви відчуваєте, що ваш співрозмовник використовує ваші вразливі місця для того, щоб впровадити вам свої ідеї або рішення, будьте уважні. Уразливими місцями можуть бути: Самолюбство («Ти така хороша людина, я знаю, що ти вчиниш зі мною добре» – людина хвалить вас і підкуповує усіма способами») Почуття провини або сорому («Тобі що шкода дати списати, вся група провалиться і змушена буде відпрацьовувати пару» – проводяться паралелі і за вас робляться висновки про те, що ви повинні відчувати в тому чи іншому випадку) Страхи («Якщо ти не зробиш це, з тобою станеться те, чого ти боїшся») Бажання («Розумію, що тобі хочеться поїхати зі мною в поїздку, і ти ж розумієш, що для цього треба зробити, правда?») Жалість («Як ти можеш так вчиняти, у мене серце розривається від болю») Соціальні зв'язки, контакти, бажання бути прийнятим в суспільстві («Я не буду з тобою розмовляти поки ти не зробиш те, що я попросив», ігнорування, позбавлення дружнього або любовного спілкування).
«Transition — персональна виставка Андрія Хміляра в Одеському музеї захiдного та схiдного мистецтва» Анастасія Нечипоренко Трансформація через момент життя, через образ і колір. Як говорить і сам автор, музика, кіно, колір, література – все це надихає кожен день, буденний світ, але дивлячись через призму своєї уяви відчувати можна все. Від сонячного променя до відчуття землі і назад.
Transition(від англ.) – перехід. Роботи із серії створені через прожиття образів різних діячів, та героїв ще з нашого дитинства. Автор пропонує нам зазирнути в його світ, без шуму який щодня позбавляє нас можливості вільно дихати та проживати навколишню красу.
Відвідувачі говорять: «Мені аж захотілося надихнутися кимось так само.» «Сьогодні магічний день, який оп’янив мене з самого ранку, якась тяга охопила мене до приходу в музей»
«Насправді, є багато чого «незрозумілого». Але це тільки до моменту, поки не заглибилися в історію створення. Автор проникся дуже великими творцями, особливо це актуально в сучасному світу»
Фото: Иван Добровольский
c. 9
1. Відстежте, що з вами відбувається, коли вами маніпулюють. Для того, щоб захищати свої кордони важливо їх знати. Хто я, який / яка я, чого я хочу насправді, у якому стані я перебуваю і хочу перебувати та ін. – усі ці питання допомагають нам зберігати свою цілісність, а значить оберігати себе від «вторгнень»; 2. Визначте, які якості заважають вам відстоювати свої кордони (наприклад, невміння виявляти строгість і жорсткість у відносинах, потреба бути тільки хорошим / хорошою для всіх, невміння говорити «ні», страх бути відкинутим тощо). Розвивайте ці якості. Знайдіть тих, у кого це вже виходить і отримуйте ці вміння через їх образ. Згадуйте про них тоді, коли потрібно проявити цю якість; 3. Розподіліть зони відповідальності: за що відповідаєте ви, а за що – інші. (Наприклад, подумайте хто реально є відповідальним за чужі досягнення, почуття, стани); 4. Практикуйтеся ставити незручні питання. Завжди можна запитати маніпулятора безпосередньо: «Коли ти мені це говориш, то чого намагаєшся досягти?» або «Навіщо ти мені це розповідаєш?» 5. Навчіться говорити «ні» та чітко визнавати свої помилки / слабкості / безсилля». Тож для того, щоб не потрапити під вплив інших, чітко окресліть свої особисті межі для усіх оточуючих, поважайте та цінуйте себе, плекайте власну самооцінку та любов до себе, будьте впевнені у своїх діях і тоді у жодного маніпулятора не виникне навіть думки про те, щоб якось на вас впливати.
КУЛЬТУРА «Відразу помічаю синій колір майже на всіх полотнах. Напевно, синій колір – історія Андрія»
Варто помітити, як змінювався стиль творця та які відтінки використовувались. Художник прожив таких творців як А.Тарковський, С. Параджанов, Ж. Баскія, Данте Алігьері, Каньє Вест, Ніколас Джаар, Дімітріс Папайонна, Люк Вукі, Ронні О‘Салліван. Всі автори із різного часу та різних сфер діяльності, але всіх їх об‘єдную найважливіше в нашому житті – мистецтво. Виставка проходила з 13 серпня по 5 вересня, до речі, початок життя художника – 13 серпня, тому цей день можна назвати народженням.
@wolley.dobroy
Гра в яку час від часу можуть грати оточуючі вас люди з вашими ж емоціями та почуттями, а ми погоджуємося зіграти, навіть не знаючи правил. Із часом це перейде в залежність, де потрібна буде «доза» почуття провини – потрапити під вплив маніпулятора стає дедалі простіше. Чи помічали ви, що іноді виправдовуєте свої вчинки, ставите під сумнів свій вибір або своє бажання, що деколи робите те, чого самі не хочете, навіть не усвідомлюючи того? Якщо хоча б на одне з питань випала відповідь «так», то це привід замислитись, а чи не потрапили ви під вплив маніпулятора. Саме для того, щоб не потрапити до цієї пастки, потрібно знати свого ворога в обличчя. Що ж таке маніпуляція? Маніпуляція – вид психологічного впливу, при якому маніпулятор вправно використовує «засоби» прихованого насадження у психіку людини установок, цілей, бажань, намірів із метою отримання вигоди. Саме тут маніпулятор використовує психологічну силу, грає на слабкостях для досягнення бажаного результату, цілі та мети. Популярним «засобом» в арсеналі маніпуляторів, до якого вони часто звертаються є чорна риторика – застосування риторичних засобів суто із маніпулятивною метою. Які люди мають схильність потрапити під зовнішній вплив? Люди з низькою самооцінкою та невпевненістю в собі; Люди, які не мають внутрішнього стрижня та бояться відстоювати свої особисті кордони; Люди, які мають численну кількість незадоволених потреб у любові, прийнятті себе, визнанні кимось. Галашова Олена Леонідівна, психолог, психотерапевт, дипломований гештальттерапевт, випускниця факультету психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова у 2016 році, пояснила, на які почуття впливають маніпуляції, як зрозуміти що вами маніпулюють, а також надала декілька порад, що робити якщо ви уже потрапили під зовнішній вплив:
СУСПIЛЬСТВО
tabellarium tabellarium №1 1
«Любов чи егоїзм?» Лада Чубенко
КУЛЬТУРА
Міфологія – це сукупність сказань про богів та героїв і в той же час система фантастичних уявлень про світ. Ми вивчаємо їх у школі, читаємо в інтерпретаціях відомих авторів і лише деякі з нас знаходять їх у художній літературі. Існує чимала кількість письменників, які мають сміливість дати нове бачення старим історіям. Зараз ми поговоримо саме про такий випадок. Клайв Льюїс – англійський філософ і письменник, з-під пера якого вийшов роман «Поки ми облич не знайшли» (1956 р). Ця книга дозволить поглянути на міф про Амура і Психею під абсолютно несподіваним і неймовірно захоплюючим кутом.
Втель грецького походження завжди говорив, що боги лише бабусині казки. Оруаль повірила в те, що сестра збожеволіла у горах і зважилася на неможливе – погрожувати їй і собі смертю. Заради життя сестри Психея порушила обіцянку, дану коханому, і жорстоко за це відплатила. Від тих пір довгі роки Оруаль не бачила свою сестру. Вона чула її плач всюди, намагалася знайти відповідь у богів, але до кінця своїх днів жила лише цією думкою.
Любов сестри – єдина чітко прописана історія стосунків у цьому романі. На перший погляд вона наповнена самовіддачею, Амур і Психея раціональністю, мудрістю і в той же час – божевіллям, з яким тільки У давньогрецькому міфі йшлося про трьох сестер: молодша була мати може захищати своє дитя. Як шкода, що тільки на перший настільки прекрасна, що розгнівала Афродіту, і та наказала своєму погляд. Ця любов обмежувала, виснажувала і штовхала на безглуздя. синові Амуру закохати її в гіршого на землі обранця. Але Амур не зміг Оруаль була сліпа не з любові до Психеї, а від страху назавжди виконати наказ матері, створив замок для Психеї і приходив до відпустити її. Вона щиро не розуміла, що була справжньою егоїсткою, коханої вночі. Заздрісні сестри збрехали, що насправді він дракон, бо завжди діяла для щастя сестри, щастя котрим сама керувала. який з’їсть її і її майбутню дитину. Тільки наприкінці своїх днів, як і ми, підходячи до кінця книги, усвідомлюємо всю сутність цих почуттів. У результаті вони вмовили сестру вбити свого Амур та Психея чоловіка. Прихопивши світильник і озброївшись Краса і потворність мечем, наївна Психея так і зробила. Вона запалила Величезна увага в сюжеті займає зовнішність лампу і пішла у спальню. При світлі побачила, що її Оруаль. Більшість персонажів, чи то цар або раб, чоловік – прекрасний Амур. абсолютно спокійно говорять про її неподобство. Тут же вона капнула масло і порушила його сон. Вона і сама впевнилась у цьому з перших днів свого Амур полетів. Відчайдушна дівчина в пошуках життя. Але мало це хоч якесь значення? Ідея про її коханого звернулася до Афродіти, яка дала Психеї потворність повторюється навіть частіше, ніж ідея декілька складних завдань, після виконання яких про красу Психеї. Вона йде лейтмотивом до кожного серця Амури і Психеї знову з’єдналися. слова і дії в цьому романі. Практично весь свій вік Оруаль ходила з покритим обличчям, що начебто В інтерпретації Льюїса це однозначно історія логічно при її «очевидній потворності», але це лише кохання, але зовсім не звичних нам персонажів. Тож метафора. Досконально вивчивши твір, ми нумо, дорогий ччитау, заглибимося у світ, створений повернемося до його назви «Поки ми облич не у романі «Поки ми облич не знайшли». знайшли». Оруаль все життя була не потворною, а безликою. Сестринство На початку твору вона каже, що боги не стануть говорити з людьми, Оповідання йде від імені Оруаль – старшої сестри красуні Психеї. Так які не знайшли облич. І тільки до кінця своїх днів розуміє, що, як матері їх вмерли, а цар Гломії (варварського міста, в якому відмовившись від гордині і егоїзму, які заподіяли тільки страждання розгортається сюжет) був байдужий і навіть жорстокий, роль молодшій сестрі, вона зможе знайти обличчя, воз’єднавшись із покровительки дісталася саме старшій сестрі. Вона безмежно Психеєю. любила свою вихованку. Однак, не тільки Оруаль захоплювалася Цей роман необхідно прочитати тим, хто полюбляє грецьку нею. Народ Гломії робив їй підношення, падав ниць і благав міфологію та неодноразово шукав таємний сенс у різних творах позбавити від недугів. Але чи може смертний взяти на себе роль мистецтва. «Поки ми облич не знайшли» – це фантастика про цілком бога? Жрець храму Унгіт (Афродіти) прийшов до палацу царя із реальні почуття, які вкрай необхідно розпізнавати в собі та недоброю звісткою: необхідно віддати таємничому звіру Психею у оточуючих. Не бійтеся робити сміливі припущення, читайте і якості жертви. розмірковуйте. А ми станемо вам у нагоді.
«Третя подорож у вiдносини за ширмою „кохання”» Аліна Кравченко Кіноекранізація серії книг, що виросла з фанфіків за творчістю One Direction, перетворилася в повноцінну трилогію. Минулі дві частини набули популярності в прокаті і закарбувалися в пам’яті глядачів як чергові серії драм про любов з динамічністю сценарія, а також тонким гумором.
персонажа жахів та думок про зраду Теси для головного героя, Хардіна. А також ми мали можливість спостерігати його мати і навіть її чоловіка та коханця, котрий врешті-решт зайняв позицію вище, аніж просто другорядний персонаж, і можливо в наступній частині, котру вже затвердили, ми побачимо його в новому амплуа. Акторами головних героїв Фото: Афiша фiльму залишилися Хіро Файнс-Тіффін та Джозефін Ленґфорд.
Що ж стало візитною карткою цієї частини кінострічки «Після падіння»? Сюжет розгортається навколо вже нам відомої з двох минулих частин пари, котра пережила вже чимало проблем, трагедій і навіть зради всього за декілька років існування. Ще перед прем’єрою кінострічки, режисерка Кастіль Лендон дає нам чітко зрозуміти, що і цей фільм буде зі схожою атмосферою. Тріквел наділений дуже вираженою драматичною лінією, адже цільова аудиторія, а саме молодь, має особливу пристрасть до неї. Але, як би режисерка не гралася із сюжетними поворотами намагаючись привернути увагу глядача, постійні суперечки та спроба це романтизувати глядачу почали набридати. Бо на найбільшій базі даних та веб-сайті про кінематограф у всьому світі, IMDb, оцінкою фільму є 5 зірок з 10. Хоча слід зазначити, що позитивних коментарів на просторах всього інтернету, на перший погляд, здається значно більше. Таких відгуків як: «Це неймовірно, у мене немає слів. Було зроблено величезну кількість роботи в порівнянні з двома попередніми частинами фільму…», «…я насолоджувався кожну секунду», «Це була дивовижна подорож від початку до кінця..», величезна кількість і треба витратити певний час аби знайти гнівний коментар по типу: «Я так багато навчився з цього фільму. Це вчить вас, чого НЕ робити у відносинах..». А найголовніший показник – касові збори.
Вікове обмеження 12+, котре було зазначено перед переглядом минулих частин, стало нарешті вищим. Тепер перегляд дозволений від 16 років. На це є чіткі причини, адже кількість постільних сцен підвищилась до рівня «50 відтінків сірого» (хоча й не настільки якісних та занадто неправдоподібних, тому здавалося ніби сцени були зняті соромливо). Хоча може причиною підвищення вікового ліміту на перегляд став певний недитячий окрас стосунків, котрий сьогодні називають “токсичним”. Навіть шалені фанати кінострічки помітили межу, яка була перетнута, за словами деяких глядачів. Якщо в минулих частинах нам натякнули, що ми спостерігаємо першу серйозну закоханість, то у третій стосунки стають ще більш несвідомими. Коли Хардін грає роль нарцистично-ревнивого хлопця, який навіть у снах бачить зраду, то Теса, ніби маючи певну слабкість на такий тип чоловіків, пестить його в свої обіймах, частіше сексуального характеру, і вчергове заспокоює. Також можна спостерігати неоднократні психологічні, хоча може і несвідомі, маніпуляції, в котрих ставить Тесу перед вибором стосунків або її кар’єри. Як наприклад в епізоді про пропозицію переїзду в Великобританію.
Але поки що результати третьої частини ще невідомі, адже стрічку досі показують у різних країнах світу. Нагадаємо, що кожна з перших двох частин коштувала творцям по 14 мільйонів доларів, а загальні касові збори склали понад 117 мільйонів доларів. В акторському складі ми можемо спостерігати нових другорядних персонажів таких як Картер Дженкінс, що зіграв Роберта, чергового
Хочеться підкреслити, що головною візитною карткою і водночас недоліком стрічки, як вже було зазначено вище, є романтизація токсичних відносин, але ж це і приваблює аудиторію. «Після падіння» дає можливість насолодитися небезпечною пристрастю, яка так сильно притягує, та винести для себе важливі висновки щодо власних стосунків та ролі у них через екран. Тому приємного перегляду і будьте здорові!
1 tabellarium №1
c. 10
«Чому телебачення втрачаc популярнiсть?» Ксенія Кулашкіна Телебачення — чудо XX сторіччя. Та у наші часи, цей медіа-простір все більше втрачає аудиторію. Чому це відбувається? Як це виправити та чи потрібно взагалі щось робити? Серед суспільства є різні думки. Одні кажуть: «Вважаю, що це вже минуле, соцмережі цілком замінили для мене ТБ.», інші: «Телебачення також має право на існування.». То чому телебачення вже не таке як раніше? Перший пункт – велика кількість джинси. Замовні матеріали, буквально кажучи, наповнюють собою новини. Суспільство, яке спроможне критично мислити, обирає більш якісні альтернативи пізнання інформації. Друге — застарілі формати телепередач, телевізійники звикли до того, що існує продукт, який продається, та продовжують виробляти його з року в рік, майже не вносячи нічого нового в ефір. Аудиторія перестає цікавитись тим, що вже «приїлося». Третє — цензура. У час свободи слова, коли всі мають право висловлюватись як їм це подобається, телебачення знову ж таки відстає. Цензура та дуже жорстокі рамки майже не дозволяють пройти контенту, який наразі міг би привернути увагу глядача. Четверте — відсутність вибору передач та прив‘язка до часу. Умовно, якщо ти хочеш подивитись щось на платформі YouTube ти можеш у будьякий момент це зробити, а от з телебаченням тобі доводиться чекати на появу програми, яка тебе цікавить, у ефірі. Звичайно, особливо молоде покоління, обирає зручність користування новітніми медіа. Останнє, та мабуть найголовніше, про що вже зазначалося вище - нові
СУСПIЛЬСТВО медіа-платформи позбавляють людей потреби дивитись телевізор. Сучасні смартфони цілком здібні замінити телеекран та набагато зручніші у користуванні. Студентка другого курсу факультету журналістики Карина Пушкіна надала коментар зі своїм баченням цієї проблеми: «Телебачення — максимально ідеальна картинка. Нікому не цікаво спостерігати за “ідеальним” ведучим, “ідеальними” гостями в ток-шоу та програмах. У цій сфері все прописано, усі діють за сценарієм. Це віддаляє глядача від контенту. Усе стає передбачуваним та нецікавим.» Чи потрібно це виправляти? Альона Іванова, також студентка факультету журналістики коментує: «Телевізор ніколи не вийде з обігу у користувачів. Я вважаю, що потрібно якось оптимізувати/адаптувати телевізор під сучасні реалії, можливо зменшити вартість підписок на канали, щоб користувачі були зацікавлені в цьому. Також покращувати телекартинку» Чи так це? Так, у цьому є сенс. Внесення таких корректив дійсно допоможе охопити більше різновікових аудиторій. Хай там що, та все ж телевізор залишається невід’ємною частиною святкових вечорів у сімейному колі, також є актуальним серед поціновувачів спортивних змагань. Люди старшого віку полюбляють переглядати різні ток-шоу, серіали та новини. Телебачення вже ніколи не буде чимось дивовижним як раніше, однак у будь-якому разі завжди знайде свого глядача.
На фото: Київський телецентр
Всi фото: Тимофiй Мельников
Склад редакції: Головна редакторка: Аліна Оганезова Заступники редактора: Євгенія Лойтра, Максим Ульянов Верстка газети та сайту: Тимофій Мельников Коректорки: Дарія Савельєва, Катерина Дика, Марія Даценко, Дарія Болгова, Єлизавета Кошуба Антиплагіат: Лада Чубенко c. 11
Дизайн та фото: Тимофій Мельников Керівники: Світлана Брошкова, Василь Полюга Кореспонденти:
К. Кулашкіна, Д. Болгова, Є. Кошуба М. Хмельницька, М. Гриневич, А. Кравченко, М. Даценко, Я. Коновал, В. Лук'янчук, А. Нечипоренко
tabellarium tabellarium №1 1