Суспільство
«Історія в тендітних руках», Вікторія Биковська Сторінки 2, 6
«Феномен Чайлдфрі...», Вероніка Крючек
музика
«Сучасний Український Рок», Володимир Лук’янчук Сторінка 6
ІНТЕРНЕТ
«Феномен Tik Tok...», Маргарита Хмельницька
Сторінка 7
The∞Octopus
СТУДЕНТИ «Навчання на стопі», Катерина Нікітенко Сторінка 1
Газета редакції №3 факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова
Випуск №4 березень 2021
АРХІТЕКТУРА
«Модернізм – не архаїзм...», Тимофій Мельников СторінкИ 8-10
наука «Perseverance: чи можливе життя на Марсі», Ольга Діденко Сторінка 5
Чим можу допомогти? Марія Берекет
суспільство «Знання, що можуть врятувати життя», Марія Тєрєхова «Чим можу допомогти?», Марія Берекет Сторінки 5, 7
Культура
«Що об’єднує скіфа, моряка і твою сусідку?», Лада Чубенко Сторінка 3
РОЗВАГИ
«Анімацією до сесії» Олександра Бондаренко «...час замислитись над «Душею», Аліна Оганезова СторінкА 4
Історія в тендітних руках
2
Вікторія Биковська
Поступово холодні зимові дні відступають і приходить тепло ранкового сонця. Оживає та розквітає природа, даруючи магічну атмосферу такої чудової пори року як весна, а разом із таненням снігу наближається Міжнародний жіночий день. 8 березня 1857 року робітниці фабрик вийшли на вулиці Нью-Йорка із проханням скорочення робочого дня, покращення умов праці та встановлення рівної з чоловіками зарплатні. На початку минулого століття Європу та США сколихнув рух за права жінок, у результаті якого було запроваджено свято «8 березня» для працівниць на честь першої маніфестації у Нью-Йорку, а запропонувала його Клара Цеткін у 1910 році на Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені. У 1975 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправ’я. Жінки протягом усієї історії не один раз вражали не лише своєю красою, але розумом, силою і вмінням тримати себе у різних ситуаціях. Першою відомою правителькою стала цариця Єгипту Хатшепсут ще у 15 сторіччі до нашої ери. Вона стала першою жінкою фараоном, яка коли сідала на трон, то часто привязувала штучну бороду. А часи її правління вважаються одними із найстабільніших і квітучих в історії країни. Кожна сфера розвитку людини містить
історію про першу жінку, що наважилась здобути ці досягнення: це і перша жінка письменниця — Сафо, яку Платон вважав однією з 10 великих поетів, усім відома перша жінка полководець Жанна д‘Арк; Марія Склодовська-Кюрі — перша жінка, яка отримала Нобелівську премію у 1903 році. А в 20 столітті перегорнула світ моди і загалом змінила уявлення про жінку, усім відома кутюр’є Коко Шанель. «Скромність і розкіш», що створювала власниця дому моди, дозволяли залишатись елегантною в будь-якій ситуації. Ця ніжна пані з короткою зачіскою, у сонцезахисних окулярах і в маленькому капелюсі показала жінкам брюки, зруйнувала стереотипи щодо зовнішнього вигляду та допомогла усвідомити справжню жіночність. «Жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи», — рядками з романів у віршах надихає і наповнює добротою світ українська письменниця Ліна Костенко. Поетеса з ніжною душею має надзвичайний талант до написання творів, і не дивлячись на всі труднощі, заборони, цензуру вона продовжувала писати, піднімаючи гострі проблеми, — засудження влади, роль поета у мистецтві, любові до рідного краю і цінності жінки. Сьогодні, у XXI столітті, сучасна жінка — це в першу чергу особистість, яка сама обирає свій шлях, сферу розвитку: чи обрати їй концепцію «трьох К» чи кар’єрний ріст, чи об’єднати. Вибір цілком залежить від людини, її характеру та світогляду.
Фото з мережі Інтернет
Навчання на стопі Катерина Нікітенко
Протягом березня студенти третього курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи проходять навчальну практику. Тож, поки інші курси «гризуть граніт науки», ми пожинаємо плоди реальної праці. Усіх студентів третього року навчання на початку другого семестру розподілили по різним місцям проходження практики, таких як: Інтернет-видання «048», інформаційне агенство «Медіа-Інформ», одеська національна спілка журналістів та інші, де залюбки прийняли молодих журналістів. Дар’я Зозулінська, студентка 3 курсу, поділилася своїми враженнями: «Я проходжу практику у спілці журналістів, і чесно кажучи, мені подобається. Не знаю, як там справи у моїх однокурсників, але я щаслива. Нам розповідають дуже багато цінної інформації, яка стовідсотково стане в нагоді на справжній роботі. Правду кажучи, мені навіть не хочеться, щоб практика закінчувалась. Гадаю, буду і після не раз заходить у гості». Ми переконані, що навички, нові знання та корисні знайомства, отримані у ході практики, обов’язково усім стануть у нагоді!
Джерело: офіційний сайт КМІС
Авторські фото
3 Що об’єднує скіфа, моряка і твою сусідку? Лада Чубенко
Ось таким дивним запитанням ми і відкриємо важливу тему нашому читачеві. Відповідь на нього дуже проста – тату. «Покажіть мені людину з татуюванням, і я покажу вам людину з цікавим минулим», – Джек Лондон. Історія тату дуже різноманітна. Давнє мистецтво з’явилося більше трьох тисяч років тому. Це підтверджує знайдена археологами у 1991 році крижана мумія Етці. На його тілі було розташовано більше шістдесяти татуювань. На подив, у наших краях татуювання теж не було великою рідкістю. Скіфи і сармати, які населяли степи північного Причорномор’я залишали на своїх тілах цілі візерунки та картини. Також татуювання мали популярність серед слов’янських племен, а після прийняття християнства доля даного явища тимчасово призупинилася. Лише морякам вдалося відродити натільний живопис і його позитивні сторони. За допомогою тату моряки могли показати своє звання, віддати данину коханню або залишити на тілі розпізнавальні прикмети. Вони вкладали не тільки зміст, а й лягли в основу багатьох популярних стилів, таких як олдскул і реалізм. Також мореплавці почали відкривати перші тату-салони в портових містах, зрозуміло, в цей список потрапляє і Одеса. Суспільство пройшло довгий шлях від стереотипного «ти що, зек?» до визнання тату як повноцінного виду мистецтва. У наш час тату навіть не виклик суспільству, а його цілком буденна частина. Але чомусь нам здається, що тату – це привілей молоді, хоча з цим можна посперечатися. За результатами нашого опитування з’ясувалося, що як мінімум 7 з 20 татуйова-
них одеситів почали забиватися після 30. Із них тільки двоє зупинилися на одній. Як же це буде виглядати у «старості», особливо, якщо «старість» зовсім не далеко? Куди тікати, якщо тікає тату? На ці та багато інших питань нам відповіли тату-майстри міста Одеси. Тату-майстриня Анна: «Як правило, більшість клієнтів не питає, як буде виглядати тату через багато років. Так питають тільки ті, хто негативно ставиться або, взагалі, ніколи не робив тату. За весь досвід моєї роботи до мене зверталося не так багато дорослих людей, всього пара-трійка. Пояснити я це можу тим, що вони більш сучасні і простіше дивляться на життя. Узагалі, клієнти для мене діляться на два типа. Хтось хоче відобразити на своєму тілі ескіз, який буде розуміти тільки він, щось значуще. А комусь просто подобається ця естетика і певні стилі. Я, скоріше, ставлюся до другого типу. Чим більше тату – тим менше ти думаєш про те, як це буде виглядати, коли ти будеш у третьому віці. Вони вже невід’ємна і дуже виразна частина тебе». Тату-майстриня Юлія: «За два з половиною роки досвіду роботи в цій сфері, було лише декілька випадків, коли клієнти задавалися питанням про вік. Із двадцяти клієнтів, напевно, тільки одному буде за сорок. Ці клієнти бачать у тату мистецтво, тянуться до молоді. Є батьки, які приводять своїх неповнолітніх дітей на сеанс, при цьому самі хочуть щось собі набити та цікавляться. Найчастіше дорослі клієнти хочуть залишити щось пам’ятне і значуще (наприклад, народження дитини чи яскравий спо-
Фото з мережі Інтернет
гад), прикрасити своє тіло або перекрити шрам. Особисто для мене, як і для більшості моїх клієнтів, тату – це мистецтво і любов, я отримую від своєї роботи величезне задоволення». Тату-майстриня Тетяна: «Мої клієнти практично ніколи не питають про вигляд тату у майбутньому, навпаки кажуть, що для них не важливо те, як воно буде виглядати через багато років. Головне – отримані емоції від татуювання. А коли воно для тебе багато значить, навіть у старості, коли його буде важко розібрати воно буде зберігати теплі спогади. Останнім часом приходить більше дорослих людей. Часто молоді дівчата і хлопці приводять своїх мам, тат. До мене цілими сім’ями іноді ходять: брат із сестрою, мама з донькою, дружина з чоловіком і т.д. Час змінюється і ставлення більш дорослого покоління до татуюваннями теж, це чудово. Татуювання, немов фотоальбом спогадів, але тільки на шкірі. Те, що завжди буде з тобою і не загубиться. Люди приходять у першу чергу за емоціями. Вони хочуть зберегти важливі моменти, близьких людей, домашніх улюбленців, слова підтримки самому собі. Зрештою, для того, щоб милуватися собою в дзеркалі. Найбільша моя улюблена частина – це бачити радість в очах людей, які мені довіряють. До речі, статей в інтернеті про значення татуювання я раджу не читати. Це все порожні слова. Насправді, у художнього татуювання, на відміну від «тюремних наколок», немає певного закріпленого сенсу. Ти сам вирішуєш, що воно для тебе означає. Головне вибрати свого майстра, виходячи зі своїх внутрішніх відчуттів та з поваги до себе і свого тіла. Адже татуювання, на відміну від одягу і інших аксесуарів, на все життя. Вибирайте майстра і серцем, і розумом».
Анімацією до сесії
4
Олександра Бондаренко
вається, але перевертає жит«Ши-Ра і непереможні Повернення в активний ритм праці після довгих канікул спочатку може тя чоловіка з ніг на голову! принцеси» бути досить складним. Незвично знову структурувати багато завдань, ляПо дорозі додому після конРезультат протистояння мо- гати до світанку і їздити вранці в переповнених маршрутках. Хотілося б, гутнього війська Орди і чарів- щоб адаптація до нового-старого способу життя була максимально нетрав- церту викладач провалюєтьного королівства був вирішений матичною, але це неможливо. Стрес, навчання, недостатня кількість годин ся у відкритий каналізаційний наперед від самого початку. Пе- сну — все навалюється на плечі студентів відразу, гублячи продуктивність на люк і потрапляє в дивне місревага в силі і кількості людей значну кількість відміток вниз. Щоб завжди мати сили на курсову і розмови з це — так званий, «шлях на той виявилась занадто разючою — одногрупниками, важливо стежити за своїм фізичним і ментальним здоров’ям! світ». Однак у плани головного героя не входить залишатемні війська тирана Хорда за«The Octopus» зібрав добірку з п’яти затишних анімаційних робіт, хоплювали все більше і біль- які допоможуть відпочити та відкласти навчання на деякий час! ти життя так несподівано і рано, тому він усіма силами наше вільних магічних земель. Чи «Хільда» магається втекти. У нього визміниться ситуація, коли до бою Маленька дівчинка Хільда, героїня популярходить, але замість Землі він виявляється в інприєднається легендарна захисниця Ши-Ра, яку не бачили вже тривалий час? І чи вплине на те, ного однойменного графічного роману Люка шому місці, де людським душам видають таланщо відбувається, той факт, що нової виконавицею Пірсона, виходить на наші екрани в анімаційно- ти і здібності перед відправкою у звичайний світ. такої важливої ролі виявиться... дівчинка з Орди? му серіалі! Історія розповідає про її життя з ма- Тут він знайомиться з маленькою душею номер мою в будиночку на рівнині поблизу поселення 22, яка не хоче вирушати на Землю, адже там, «Будинок сови» Луз — творча дівчинка, самовпевнена, но- ельфів. Хільда та її вірний супутник Твіг постій- за розповідями оточуючих, життя не солодке. «Райя і останній дракон» ровлива і повна неймовірних барвистих ідей — но стикаються з цікавими пригодами, кожна ноКолись давно люди і дракони жили у мирі, але замість літнього табору виявляється у справж- ва більш незвичайна за попередню. Черговою великою пригодою стає переїзд в Тролльберг, навсе змінилося з появою друунов — злих духів, нісінькому чарівному світі, прямо зі сторінок її улюблених фентезійних оповідань! Її вірни- повнений небаченими раніше істотами. Головній що звертають людей в камінь. Дракони пожертми супутниками стають дивна, але добра відь- героїні та її новим друзям доведеться на власній вували собою заради людства і зупинили монма Іда і маленький демон Кінг. Із просуван- шкурі відчути, що не всі жителі містечка добрі й стрів, проте разом з ними зник і крихкий мир не всі пригоди безпечні. між державами. Через 500 років люди знову в ням сюжету головна героїня відчуває на собі «Душа» небезпеці, і вся надія покладена на Райю — савсі принади нового світу: магічні складнощі, Джо Гарднер — вчитель музики, який давно мотню дівчину-воїна, яка вирушила разом із сунезвичний менталітет і упереджене ставлення до «іномірців». Разом з друзями їй належить не брав в руки інструмент щоб покращити свій путником, мініатюрним броненосцем Тук-Турозібратися в тонкощах магії, вступити в ча- рівень. Він витрачає багато часу, навчаючи ді- ком, на пошуки єдиного вцілілого дракона. До речі, фільм зараз крутять у кінотеаклунську школу і відшукати можливість зано- тей, але зовсім не грає сам. Однак все змінює несподівана пропозиція зіграти на великій сцені трах, так що радимо заглянути і оцінити во відкрити портал, щоб повернутися додому. з величезним колективом. Мрія не лише збу- новий мультфільм на великому екрані!
«Я не буду втрачати ні хвилини», або час замислитись над «Душею» Аліна Оганезова
Наприкінці минулого року, 25 грудня, в Україні відбулась прем’єра дитячого мультфільму «Душа», який після перегляду вже зовсім не здається дитячим. Більшість кінокритиків доволі високо оцінила нову роботу від компанії «Pixar». Та не зважаючи на те, що знайшлися і такі, хто відмітили мінуси картини (наприклад, головна редакторка новин ScreenRant та кінокритик Моллі Фріман), головним експертам – глядачам – він припав до душі. Ця картина складає лише фундамент для теми, яку дійсно хотілося б підняти. Ельчин Сафарлі, сучасний азербайджанський письменник, якось сказав: «Ми так поспішаємо жити, що не встигаємо роздивитися саме життя» (перекл.) – і важко підібрати більш влучні слова, щоб описати масштаб проблеми, яка стосується абсолютно всіх і кожного, зокрема. Це дійсно так! Щодня ми прокидаємося з думкою «аби не запізнитись на роботу», «аби встигнути зробити усі справи» тощо; і нам здається, що не може бути інакше, бо інакше неправильно – неправильно весь час запізнюватись, неправильно відкладати справи на завтра. Та якщо замислитись, то таким підходом ми повсякчас відкладаємо на завтра наше життя. І найстрашніше у цьому ланцюзі це те, що колись можна запізнитись жити. Ми не намагаємося запевнити вас, що відповідальність – це погана риса, і що «у житті потрібно спробувати абсолютно все». Ми лише хочемо показати вам, як важливо правильно розставляти пріоритети, не забуваючи про обов’язки. Саме цю ідею і спробували донести творці м/ф «Душа». Історія про вже не зовсім юного вчителя музики, який за Фото з мережі Інтернет
безглуздої випадковості вмирає саме тоді, коли (здається) знайшов «справу усього свого життя». Він потрапляє у місце, де отримує можливість зі сторони подивитися на своє існування на Землі. Епізоди змушують його замислитись, озирнутися назад та запитати себе: «Заради чого я жив?» Разом із своєю новою підопічною 22, душею, яка за будь-яких обставин не хоче опинитися на Землі, Джо Гарднер спробує віднайти «іскру» – сенс, заради якого варто жити. Та, може, «іскра» – це дещо більше? Мультфільм став справжньою скарбницею крилатих висловів: «Тут не можна розбити душу. Для цього існує життя на Землі»; «Як мені знайти океан? – Океан? Ти вже в ньому»; «Ми надихаємо, Джо. І рідко надихаємось самі». Наше життя складається із постійних виборів. Навіть не замислюючись, ми щодня тисячі разів між чимось обираємо: випити каву чи чай; прокинутись о 6 чи 9 ранку; подивитись кіно чи почитати книгу. Так само кожен з нас обирає, ЯК жити. Важливо зрозуміти, що, на жаль, не завжди все буває так, як хочеться – банально, але влучно. Ми маємо навчитися радіти усьому, що трапляється на нашому шляху чи принаймні з усього віднаходити бодай один плюс, один урок і рухатись далі. Так само і з «Душею»: мультфільм не обов’язково має сподобатись у рівній мірі кожному, але кожен може віднайти там щось своє. Адже іноді навіть одна секунда перегортає усю свідомість. Тож, нумо «не втрачати жодної хвилини», просто жити, надихати один одного та насолоджуватись кожною миттю!
5 Ольга Діденко Підкорення космосу — задача, яку людство поставило перед собою у XX столітті й поступово, але впевнено крокує до її виконання. Сили на це кидають основні країни, які мають розвинуті космічні програми: США, Китай, Індія, ЄС, Росія. Питання дослідження Марсу стало широко обговорюватись в останні десятиліття, хоча перші місії до Червоної планети відбувалися у шістдесятих роках минулого століття. Популярність цієї теми зросла на фоні погіршення екологічних умов Землі — і людство почало шукати нестандартні шляхи для її вирішення, як-от колонізація Марсу. У лютому цього року США зробили великий крок уперед з підкорення Марсу, коли марсохід Perseverance успішно приземлився
на поверхню планети. Апарат було запущено 30 липня 2020 року, і 18 лютого він досяг Марса. Головна мета місії — пошук ознак давнього життя та збирання зразків гірських порід для їхнього можливої постачання назад на Землю. Ровер приземлився у кратер Єзеро. За планом Perseverance повинен дослідити частини дельти Neretva Vallis — відкладень на дні кратеру, які, на думку науковців, складаються із вулканічного пилу чи еоловими пиловими відкладеннями — а також берегову лінію, вкриту дюнами, і піднятися на край вищезгаданого кратера. Глобальне значення місії полягає у тому, що марсохід збирає астробіологічну інформацію, яка допоможе зрозуміти, чи можливий пілотований політ людей на Марс і чи є взагалі шанс люд-
ського життя на цій планеті. За допомогою Perseverance вчені планують проаналізувати середу планети і дізнатися, чи придатна вона для підтримки існування мікроорганізмів; здійснити пошук життя у цій середі, особливо у кам’янистих породах; зібрати зразки землі та порід з поверхні Марса; перевірити вироблення кисню в атмосфері Марса. Перші три питання безпосередньо впливають на можливість існування мікроорганізмів на Марсі, але навіть якщо ровер не знайде доказів цьому, це може відкрити шлях до освоєння планети. Місія триватиме щонайменше один марсіанський рік, що дорівнює близько 687 земним добам. Хтозна, може вже за півтора роки наше бачення космосу, а особливо Марса, може кардинально змінитися.
Знання, що можуть врятувати життя Марія Тєрєхова
Табір «Вікторія», торгівельно-розважальний центр «Зимова вишня», Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, будинок літніх людей у Харкові. Ці локації об’єднані трагічними подіями, що стали наслідками пожеж. У ніч на 16 вересня 2017 року в дитячому таборі «Вікторія» виникла пожежа, у якій загинуло троє дітей, ще троє – потрапили до лікарні. Дерев’яні споруди згоріли дуже швидко. У пожежі, що розгорілася 25 березня 2018 року на території торговельно-розважального центру «Зимова вишня» у м. Кемерово, загинуло 60 людей (37 з яких – діти). В Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу 4 грудня 2019 року спалахнула пожежа, що забрала життя 16 людей, а ще 31 людина отримала тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості. У Харкові 21 січня 2021 року у двоповерховому будинку літніх людей, виникла пожежа, на місці якої було знайдено тіла 15 людей, ще 5 осіб – госпіталізовано. Це лише невеликий перелік резонансних пожеж, що сталися в останні роки. Проте, щороку, на жаль, вогонь забирає життя чималої кількості людей. Причини для пожеж можуть бути різними: коротке замикання, не до-
тримання норм протипожежної безпеки, умисне підпалення тощо. Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.12.2014 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», На кожному об’єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим, який включає: – порядок утримання шляхів евакуації; – визначення спеціальних місць для куріння; – порядок застосування відкритого вогню; – порядок використання побутових нагрівальних приладів; – порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт; – правила проїзду та стоянки транспортних засобів; – порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промас-
леного спецодягу та ганчір’я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень; – порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі; – порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; – порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення; – порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; – порядок дій у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зу-
Авторські фото
пинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки. У разі виникнення пожежі, треба знати основні правила поведінки в такій ситуації. Перш за все, необхідно викликати спеціальну службу за номером 101. Якщо диму немає, потрібно максимально швидко рухатися до виходу, керуючись планом евакуації. У разі наявності диму – повзти до виходу підлогою. Не можна широко відчиняти двері, щоб протяг не розніс вогонь на інші приміщення. Виходити з осередку пожежі потрібно в той бік, звідки віє протяг. Не забувайте, що під час пожежі заборонено користуватися ліфтами. У ситуації, коли вогонь не дає наблизитися до виходу, потрібно щільно, не залишаючи жодних отворів, зачинити двері, сховатися у глибині приміщення та намагатися будь-якими доступними методами привернути увагу рятувальних служб. Бажано відчинити вікно (у крайньому випадку – вибити), щоб мати доступ до свіжого повітря та не задихнутися від диму. Знання та використання елементарних правил поведінки при пожежі колись може врятувати комусь життя.
6 Феномен Чайлдфрі та ідея продовження роду Вероніка Крючек
В останні роки світовий соціум почала захоплювати така суб- ті, які не хочуть дітей, щоб не виховати їх як виховували їхні батьки. Ще трохи поспілкувавшись з учасниками опитування, викультура як чайлдфрі. Ця ідеологія стрімко набуває популярності, значна кількість людей до неї долучається щодня. Нижче ми спро- явилось, що спільною проблемою для обох сторін є вихованбуємо озібратися у причинах вибору та витоках цієї культури. ня «пострадянськими» батьками. Багато пострадянських звичок не давало і досі не дає жити молоді, наприклад, такі як: «не хвалити дітей» – похвала завжди була важливою склаПерш за все, чайлдфрі – це субкультура та ідеологія, яка характеризується принциповим небажанням мати дітей, попри та- довою будь-якого навчального процесу; і її відсутність або наку можливість. Серед молоді останнім часом цей рух кори- впаки сварки з цього приводу ніколи не доводили до чогось хостується популярністю. Серед термінології чайлдфрі доволі ча- рошого. Це лише пригнічувало та десоціалізувати індивідів; «А що скажуть люди» – ця фраза завжди уповільнювала самоприйсто можна побачити термін «пухнасті малюки». Ідею заміни дитини «пухнастим малюком» (fur baby) часто обговорюють на фо- няття, самовираз та також соціалізацію. У сучасному суспільстві марумах чайлдфрі. Замість дитини заводять будь-яку тварину ло кого хвилює думка іншої людини, але через дурні забобони батьЛюди, що дотримуються чайлдфрі переконань, наводять в ків це напряму впливає на самооцінку і становлення в громадськості. Багато старих принципів щодо гендерної рівності, національякості основної причини небажання продовжувати свій рід комплексне обмеження свобод. Витрати часу, руйнування здо- ності, орієнтації погано впливають на молодь. Це й зрозуміло, ров’я, матеріальна скрута – є вагомими обмеженнями для су- бо колись від цього лікували, таких людей цькували, не повачасної, прогресуючої людини. Також хочемо виділити два при- жали, люди не мали жодних прав. Простіше кажучи, все це бупущення щодо можливих причин приєднання до субкультури. ло ненормальним, точніше не вписувалося у рамки того часу. Шкода, що це зараз так відкликається на молодих поколіннях, всіляБуло опитано певну кількість респондентів і за підсумками опитування можна сказати, що люди поділяються на два типи: перший – це ко заважає жити повним життям. Тож кожному потрібно обирати – маті, які хочуть дітей, щоб виховати дітлахів не так, як виховували їх, та ти дітей чи бути чайлдфрі, але це обов’язково має бути свідомий вибір!
Сучасний Український Рок Володимир Лук’янчук
Жанр рок-музики в Україні набув великої популярності у 2000-х роках та до сьогодення залишається улюбленим жанром вітчизняної музики. Такі гурти як «Океан Ельзи», «Скрябін», «Друга Ріка» прогриміли у нульових роках. Та які ж рок-колективи можуть зацікавити зараз? Пропонуємо вам послухати ці групи та скласти свої особисті враження щодо цієї музики. «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ» Грати гурт почали ще наприкінці 90-х та лише у 2006 році став на шлях професійної творчості, підписавши контракт із продюсером. Їхні пісні вибирали для того, щоб зробити саундтрек до фільмів,, наприклад, «Воля», «Позивний Бандерас», який було вищено у прокат 2018 року. Звісно, це особисті вподобання кожного, але хотілося б вам порадити до прослуховування такі пісні коллективу як: «Зорі
запалали», «Воля», «Без неї ніяк» та «Героям». «МОТОР`РОЛЛА» Цей гурт взагалі став для автора новинкою та зацікавив «з перших нот». Суміш синтезаторів, голос Сергія Присяжного та бездоганна атмосфера альтернативного рок-звучання робить шедевральний продукт. Почала грати група ще у 90. Має чисельні виступи на рок-фестивалях. Для першого знайомства з творчістю групи можемо порекомендувати пісні: «8 кольором», «Аеліта», «Лінія» , «Пригадай». Ця група не є такою популярною як «БЕZ ОБМЕЖЕНЬ» або «Антитіла», але для прослуховування можна порекомендувати. «ТІНЬ СОНЦЯ» Творчість цього колективу можна порівняти з бойовою музикою вікінгів. Вокал Сергія Василюка та музичний супровід, який змінюється від пісні до пісні металом або лірич-
ним звучанням акустики, випромінює магічну атмосферу. Як і більшість, починали свій творчий шлях у кінці 90-х. Для ознайомлення з творчістю цієї групи можемо порекомендувати «Меч Арея», «Ніколи не плач» та «Козаки». «ОДИН В КАНОЕ» Ця група – це без перебільшення щось автентичне та незвичайне. Коли чуєте спів Ірини Швайдак, вокалістки гурту, ви не думаєте, що це вокал, – це якісь мантри, піснопіння, які захоплюють та торкаються найпотаємніших закутків душі. А зведення треків дає ще більшу атмосферність та казковість при прослуховуванні. Категорично рекомендується «У мене немає дому», «Човен» та «Пообіцяй мені». Наша редакція створила невелику підбірку треків різних українських рок-гуртів. Тож, швидше скануйте QR-код, насолоджуйтесь прослуховуванням та поповнюйте свій плейліст.
Фото з мережі Інтернет
7
Феномен Tik Tok:
секрет найвпливовішої соціальної мережі Маргарита Хмельницька
Соціальна мережа, яка стрімко набирає популярності день за днем, стає дедалі таємничою та впливовою. У чому ж секрет ТіkТоk, та чи, насправді, він такий безневинний, як про нього думають користувачі? Відносно нещодавно – у 2017 році – китайська компанія «ByteDance» запустила в роботу нову соціальну мережу «Tik-Tok», яка наразі є однією з найулюбленіших інтернет-платформ для дітей, підлітків та навіть дорослих. Сенс полягає у тому, що це простір для коротких відео, знятих на телефон, які один за одним змінюються, і так безперестанку. Популярність пояснюється тим, що саме такий формат є найбільш актуальним для молоді: мозок легше та швидше сприймає короткі розважальні відео, ніж ті, які тривають довше та потребують мисленнєвої роботи. У цей момент він розслабляється, перестає концентруватися на чомусь конкретному і у такий спосіб відпочиває. Проте з іншого боку є й негативний вплив такої тенденції, бо з часом наш головний процесор просто перестає сприймати матеріали, які довші та не такі барвисті. Існує думка, що ця мережа – це жуйка для мозку, в основі якої лежить феномен «залипалова». Зміст роликів є досить неоднозначним: від цікавих та корисних до абсолютно безглуздих, і чомусь саме на останніх дуже легко «залипнути». Платформа майже не контролюється, немає чітких вікових обмежень та фільтрації відео для різних категорій суспільства (діти – дорослі), а активними користувачами мережі є саме діти та підлітки. Варто зауважити, що цей додаток все ж має певні переваги: він став справжнім надбанням для людей, які мають певні творчі здібності. Так, співаки, художники й танцюристи , які не мали можливості «пробитися в люди», тепер є володарями великих аудиторій та поціновувачів своїх талантів. Аристан Абільдін, звичайний хлопець з Казахстану, більш
Чем могу помочь?
відомий під псевдонімом Colorit, саме завдяки Tik-Tok зміг скласти угоду із відомим музичним лейблом та у недалекому майбутньому планує випустити перший сольний альбом.
дей відкрилися з творчої сторони, розкрили свої таланти. З іншого, у деяких з’явилися комплекси. Ця платформа забирає дуже багато часу, і вона засмоктує тебе. Але хочу сказати з особистого досвіду, в Tik-Tok можна дізнаНа ряду зі своїми перевага- тися багато чого корисного і нового для себе». ми, Tik Tok також має недоліки: — сумнівні челенджі; Олена, 40 років: «На жаль у наш час Tik-Tok — контент сексуального характеру; – це павутиння для молоді. Ця мережа захо — наявність користувачів з певними плює уяву, увагу, свідомість та вільний час дівідхиленнями у психіці та з певними нездоро- тей. Сучасна молодь сліпо, без роздумів заховими нахилами, які не завжди в змозі фільтру- плюється і довіряє коротким відео, а страшнівати отриману інформацію. ше, що деякі з них намагаються повторити, не думаючи про наслідки. Додаток не навчає, не Своєю історію, яка сталася нещодавно та на- допомагає, не розширює погляд на життя, внупряму пов’язана з розгляданою мережею, на- трішній світ, а психологічно ламає людину». важилася поділитися жінка, яка побажала залишитись анонімною: «Моя дочка, якій 10 років, Микита, 19 років: «Я вважаю, що Тіk-Тоk разом зі своєю подругою побачили відео, де — це платформа, у якій серед усіх відео трапляякась дівчина підпалює палички та кладе їх ються й такі, що несуть у собі користь. У цій сособі до рота. Дівчата вирішили зняти подібне цмережі мені часто пропонують відео на науковідео. Узявши з дому сірники, пішли до книго- ву тематику: про фізику, хімію, математику. Що сховища в школі й почали процес. На їхнє ща- найголовніше — ці ролики йдуть зовсім недовстя, повз проходила вчителька, яка, побачив- го (до хвилини), але містять в собі купу цікавої ши це все, зупинила їх: швидко підбігла, за- та пізнавальної інформації. Тому, я вважаю, ця брала сірники та інший атрибут, і повела дівчат платформа запросто може розвинути жагу для до директора. Почувши згодом, що хотіла зро- подальшого поглиблення в науках. Разом із наубити моя донька, я ледь не обімліла, у мене все ковою тематикою, існують відео на соціальні та життя пронеслось перед очима . Я сама дозво- пов’язані із статевим вихованням теми. Автори лила дитині зареєструватися у Tik-Tok, але на- таких роликів підіймають дійсно важливі пивіть не здогадувалася про те, що там є відео, на тання, які, часом, не пояснюють навіть батьки прикладі яких дитина може собі зашкодити». або лікарі. На мою думку, «Тіk-Тоk» — це соСвоїми думками щодо даної соціаль- цмережа, яка за короткий проміжок часу здатної мережі з нами також поділились: на допомогти людині знайти ті теми, про які вона хотіла б дізнатися більше у майбутньому». Анна, 18 років: «Я вважаю, що TikЯк бачимо, думки розділилися. Кожен виTok приносить більше шкоди, ніж кори- ділив саме для себе переваги та недоліки. Ми сті, так як там існують небезпечні трен- не можемо стверджувати, чи є Tik-Tok погади, а також він віднімає велику кількість ча- ним чи хорошим. Лише хочемо закликати су на прегляд низькоінтелектуальних відео». кожного фільтрувати будь-яку інформацію, не піддаватися впливу та завжди думати про наАнастасія, 17 років: «Tik-Tok – досить не- слідки своїх дій. Інформації багато, але кооднозначна мережа. З одного боку багато лю- жен сам обирає, чому довіряти, а чому – ні.
Чим можу допомогти?
Активна українізація поступово охоплює усі сфери життя українців – 16 січня 2021 року вона розпочалась у сфері обслуговування згідно з законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Організації, установи і компанії, які порушуватимуть закон, мають бути оштрафовані на суму від 5 до 7 тисяч гривень, а задля дотримання закону залучено працівників поліції і місцевої влади. Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови, повідомив, що за останній місяць до нього надійшло близько 600 скарг. Але претензії до персоналу сфери обслуговування висувають із двох причин: «Почему вы говорите на украинском?» та «Чому ви розмовляєте російською?» – у
Марія Берекет
Чем могу помочь?
залежності від того, чи дотримується за- му етапі насправді знаходиться запровадженклад закону та яких поглядів дотримуються ня української мови у сферу обслуговування. «Я працюю у сфері загального харчуокремі відвідувачі. Такі випадки зафіксовано у Миколаєві, Одесі, Львові та інших містах. вання досить давно, та з прийняттям закону не помітив серйозних змін. Я керуюся Андрій Курков, український письмен- принципом розмовляти із клієнтами тією ник, у коментарі Радіо Свобода запевняє: мовою, якою вони звертаються до мене. «Припускаю, що у великих містах можуть Я вважаю це зручнішим як для відвідубути конфлікти: у Харкові, Дніпрі, Запоріжжі. вачів, так і для обслуговуючого персоналу» Але я не думаю, що буде доходити до штрафів. Максим, 18 років. Будуть побутові конфлікти, будуть скарги, і Може, повне запровадження українськерівництво закладів змушене буде працю- кої ще не дісталося до нашого міста, але вати з персоналом. Думаю, поступово навіть у Києві та Дніпрі були випадки звільнентам, де зараз цього не відбувається, будуть ня персоналу через незнання української говорити і звертатися українською мовою». мови або небажання обслуговувати відвідуМи звернулися до людей, які працюють у вачів українською мовою, тому надалі засфері обслуговування, аби дізнатися, на яко- лишається слідкувати за розвитком подій.
Модернізм – не архаїзм. Уламки минулої епохи
8
Тимофій Мельников
Модернізм | Стиль Модернізм як архітектурний стиль зародився в першій половині ХХ століття в Європі. Предтечею для зародження напрямку в архітектурі став неминучий технологічний прогрес: нові прогресивні будівельні матеріали замiнювали застарілі й важкі компоненти – «призма з бетону і скла» замість громіздких будівель з цегли і чавуну. Більш функціональний підхід до використання простору також рухав прогрес в потрібному напрямку: утилітарність і раціоналізм понад прикрас. Модернізм | Філософія стилю «Сучасна архітектура» відповідала запитам індустріального суспільства, що швидко розвивалося, відображала дух часу і демонструвала стрімкий прогрес. Тяга до безкрайніх просторiв новизни та майбутніх досягнень науки підштовхувала архітекторів на нетипові проєкти, ті, що виділяються на тлі попередніх стилів. Великим стрибком у розвитку стилю став модернізм в соціалістичних країнах – східноєвропейський бруталізм, популярний в СРСР конструктивізм, і радянський раціоналізм 20-х років. Дух часу, свобода, інтернаціоналізм і, як наслідок, модернізм вперлися в банальну нестачу коштів – постанова «про усунення надмірностей у проєктуванні і будівництві» була вироком для радянського модернізму, вона стала початком епохи типових проєктів. Але що ж все-таки встиг побудувати СРСР за час розквіту архітектурного модернізму? Модернізм | Київ Модернізм закріпився у столиці як в центрі міста, так і в спальних районах: нетипові проєкти науково-дослідних інститутів, модерністські квартали у старому центрі, скляні висотки у центрі міста, сучасні станції метрополітену та комфортні багатоповерховки у спальних районах. Модернізм | Київ | Модерністський квартал Слід почати з модерністського кварталу в історичному центрі, на Подолі. Постмодерністський (або модерністський)
дих архітекторів з П’ятої майстерні Київпроекту. «Наш проект создавался конкретно для Подола, учитывая ландшафт среды. Главное на Подоле – то, что этот район лежит у подножья знаменитых киевских холмов. Поэтому мы сразу договорились, что не будем глушить перспективу улиц» – Георгій Духовичний, один з архітекторів житлових кварталів на Подолі. Колектив молодих архітекторів робив все наперекір державній машині: радянській системі були потрібні панельні кам’яні джунглі, а молоді ентузіасти думали про те, як вписати нові будинки в історичну та етно-культурологічну середу старого Подолу. «Правильные архитекторы проектировали Троещину, Оболонь и Харьковский массив, а неправильные – занимались этим районом Подола,» – Георгій Духовичний. Уряд виставляв нездійсненні вимоги до нових будинків: будівлі повинні були бути багатоповерхові, але фінансування на ліфти не виділялося – архітекторам доводилося виходити з положення, вони проєктували дворівневі квартири. Це житло будувалося не для партійної номенклатури, а для звичайних людей; жити в двоповерховій квартирі для них було божевіллям.
квартал був побудований у 80-х роках радянськими архітекторами. Причиною для забудови було будівництво нової лінії метрополітену: метробудівцям довелося зруйнувати частину історичних «Одна тетя, рыдая, рассказывала, что я – её будівель на Подолі, а порожнечі, що утворилися, потенциальный убийца, потому что она в кухне потрібно було чимось заповнювати. Для проєкту- кипятит белье в выварке, а когда понесет эту вывання нових житлових кварталів закликали моло-
варку в ванную, чтобы полоскать, обязательно вывернет кипяток на себя и умрет в страшных муках. Я это все выслушал» – каже архітектор. Зараз же квартали втратили колишній вигляд, як і багато інших архітектурних досягнень минулого: жителі перебудовують балкони, знищують екстер’єр будівель і демонтують архітектурні елементи з фасадів. «То, что происходит с кварталами и Киевом сегодня, я бы сравнил с периодом средневековья, когда крестьяне прятались в городах и приносили в городскую среду свою крестьянскую культуру. На фотографиях старого Киева вы не найдете застекленных балконов. Эта экспансия “пришельцев” погубит все, потому что они начинают топить печи паркетом, в ванных – квасить капусту, а в уборную ходить во двор. Это деревенский образ жизни, когда в усадьбе должны жить все поколения, а значит, к дому нужно пристроить сарайчик, к нему – клуню, под стрехой можно чего-то там разместить. У города ведь другие законы жизни!» – Духовичний про поточний стан будівель на Подолі і історичної забудови Києва. Фрагменти інтерв’ю з Георгієм Духовичним взяті з матеріалу видання БЖ : «Соавтор постмодернистского квартала на Подоле о том, что произошло с его проектом». Модернізм | Київ | Нетипові проєкти Будівля Мінсоцполітики, вул. Еспланадна 8/10, Київ Будівля була споруджена у 1981 році, там знаходилося Міністерство легкої промисловості УРСР. 20 поверхів скла, металу і бетону – споруда повністю відповідала канонам модернізму в ті часи. Одним з основних архітектурних елементів на фасаді будівлі були вертикальні сонцерізи. У масову світову архітектуру вони прийшли з теплих сонячних Південних країн, в 60х тренд на захист від сонця дійшла і до радянських архітекторів, але вони (сонцерізи) несли скоріш декоративну функцію в ра-
дянській архітектурі, ніж чим практичну. У 2017 році керівництво Мінсоцполітики демонтувало сонцерізи з фасаду будівлі, назавжди знищивши унікальність пам’ятника минулої епохи. Чиновники аргументували своє рішення аварійністю конструкції. За час незалежності України влада Києва
9 встигла знищити достатню кількість модер- архітектурний комплекс має власну пожежГотель «Київ», ністських будівель, створених за заповіта- ну частину через високий рівень займистості. вул. Михайла Грушевського 26/1, Київ ми Ле Карбюзье (французький архітектор, піоКиївська телевежа, На місці готелю була розташована пожежнер архітектурного модернізму): будівля Украввул. Дорогожицька 10, Київ на частина і каланча, яка була побудована у тодору, готель Турист, а зараз під загрозою Київська телевежа знаходиться через доро- 1887-му році, у 1968-му її знесли і відразу пісзнаходиться «тарілка» в будівлі УкрІНТЕІ . гу від телецентру, вона є найвищою цільномета- ля цього почалося будівництво майбутнього левою спорудою у світі. 385 метрів і 2700 тонн металу, все це було виготовлено «УкрНДІпроектстальконструкція» з 1968 по 1973 роки. У списку найвищих телевеж київська знаходиться на 11 місці.
Київський Телецентр «Олівець», вул. Юрія Іллєнка 42, Київ Ідея створення і будування Київського телецентру була прийнята у 1962-му році, будівлю спроєктував московський Державний проєктний інститут, а архітектурна частина робіт була виконана київським інститутом «Київпроект». Будівництво 24-поверхової вежі почалося в 1983-му році. Локація, в якій стоїть плід модерністів, була обрана неоднозначна: будівля знаходиться на території урочища «Бабин Яр», поруч знаходяться старе єврейське кладовище, Лук’янівське кладовище, а недалеко був розташований Сирецький концтабір. Однак, це зовсім не завадило архітекторам побудувати унікальну у своєму роді споруду: комплекс із телецентру і телевежі є модерністської пам’яткою міста Києва. Усередині будівля являє собою чотири кутові монолітні вежі і дві внутрішні вежі з ліфтовими шахтами. Вся ця конструкція об’’єднана між собою поверхами з стрічковим заскленням, а на даху розташувалася засклена піраміда з металевих конструкцій. Весь
Готель «Салют», вул. Івана Мазепи 11б, Київ Варто почати з того, що кінцева архітектурна форма готелю «Салют» не відповідає задумкам архітектора Авраама Мілецького (автор проєкту будівлі Укравтодору, Укрдорзв’язок і крематорію на Байковому кладовищі). Автор бачив майбутню споруду в якості висотки, але у партійного керівництва були свої плани на цей проєкт. Після кількох ідеологічних конфліктів партії і групи архітекторів бюджети будівництва почали доволі сильно урізати. Незважаючи на те, що фундамент під висотку вже був готовий, зрештою архітекторам довелося піти на поступки апарату партії і будівля прийняло свою кінцеву форму. Архітектори все ж намагалися врятувати проєкт, вигадували різні варіації і форми майбутньої будівлі, але «радянська машина» була сильнішою. Готель «Салют» став не тільки пам’ятником модернізму, а й пам’ятником боротьби партії і архітекторів. Будівля була збудована в 1984-му році, роботи по будівництву були розпочаті у 1976-му.
готелю «Київ», у 1973-му будівництво закінчили. Архітектори Іванов І. М., Єлізаров В. Д., і Дурново Г. Г. створили одну з перших в Україні будівель заввишки понад 20 поверхів. Готель «Русь», вул. Госпітальна 4, Київ Готель «Русь» був відкритий до Оліміпіади-80, проєкт був розроблений «КиївНДІЕП» за замовленням Управління з іноземного туризму СРСР, роботи розпочато в 1968-му, а завершені вони були у 1979 році. Споруда знаходиться в історичній місцевості, на Черепановій горі, раніше там була садиба київського губернатора Павла Сидоровича Черепанова. Головний архітектор Павловський В. С. дотримувався інтернаціонального стилю (один із напрямів модернізму), він спроєктував будівлю з повністю скляним фасадом. Стилобат (об’ємна частина цоколя) підкреслює вертикаль і піднесеність будівлі. Метою створення готелю було не тільки розселити іноземців під час Олімпіади, а ще й здивувати їх, піднести СРСР в їхніх очах. Перед приїздом іноземних гостей були прийняті суттєві заходи: до будівлі приста-
10 вили співробітників КДБ і міліції, в околицях були видалені всі «небажані елементи» – безхатченки та злочинці. Крім того, в околицях стадіону та готелю «Русь» радянська влада знесла 8 будівель, щоб поліпшити панораму міста. Задум увінчався успіхом, іноземні гості були вражені умовами і комфортом готелю та прилеглої до нього території. Будинок Кіно , вул. Саксаганського 6, Київ Будівля також відповідає всім завітам архітектурного модернізму – бетон, метал і скло, вона побудована в 1974 році і є унікальною в своєму роді. З моменту відкриття тут проходили кінофестивалі, концерти, конференції та форуми, для всіх цих цілей в будівлі є 4 зали. Архітектори: Чечік З.С., Боровик Ф.І., Ходик С.Я. Модернізм | Київ | Метрополітен На Сирецько-Печерській лінії Київського метрополітену знаходиться як мінімум дві модерністських станції, які заслуговують вашої уваги. Вони були відкриті значно пізніше інших станцій синьої та червоної ліній, які оформлені в стилі сталінського ампіру. Станція «Славутич», між ст. «Видубичі» ст. «Осокорки» Оформлення станції та її назва є алюзією на давню історію річки Дніпро, Славутич – це колишня її назва. Серед елементів декору станції переважають холодні тони, а хромовані металеві колони надають станції внутрішнього простору. Стеля станції забарвлена в чорний колір, а вся її поверхня заповнена синіми фермами (ферма – споруда з скріплених стрижнів) зі світильниками, завдяки цьому рішенню стеля здається об’ємною і багатошаровою, немов ширяє над головою. Над центром платформи архітектор Альошкін Н. спроєктував розмістити легкі пластини з металу, їх похилі, згладжені форми теж відсилають до хвиль Дніпра, а металеві труби, що звисають зі стелі, погойдуючись від руху поїздів, натякають на очерети біля річкового берега. Станція була відкрита у 1992-му році, її пасажиропотік один з найнижчих в київській підземці, вона поступається лише ст. «Дніпро» і ст. «Червоний Хутір». Станція «Видубичі», між ст. «Дружби Народів» і ст. «Славутич» Станція метро «Видубичі» була відкрита в 1991-му році. Основні облицювальні матеріали – це мармур і метал. Колони та стіни оформлені мармуром, підлога – червоним гранітом, а освітлення над середнім прольотом станції зроблено з алюмінієвих ромбів, оброблених «під золото», завдяки цьому в декорі станції простежуються теплі відтінки. На стінах станції розташовані ромбовидні панно на фольклорну тематику, шрифт для написання назви станції використаний відповідний – в народному стилі. Назву станції вибрано відповідно до історичної місцевості, де розташована сама станція. У ранніх проєктах планувалося назвати станцію – «Наддніпрянське шосе». Архітектор: Целіковська Т., пасажиропотік – 36,5 тис. чол/добу. Кiнець першої частини. Далi буде...
Всі фото авторські
THE ∞ OCTOPUS випуск №4, березень 2021
Журналісти: М.Хмельницька, М.Берекет, Т.Мельников, В.Крючек, А.Оганезова, К.Нікітенко, О.Діденко, О.Бондаренко, М.Тєрєхова, Л.Чубенко, В.Биковська, В.Лук’янчук
Склад редакції Головна редакторка Аліна Оганезова Друга редакторка Катерина Нікітенко Верстальниця Олександра Бондаренко Коректорка Ольга Діденко Коректорка Марія Тєрєхова
Коректорка Марія Берекет Коректорка Вероніка Крючек Антиплагіат Лада Чубенко Електронна версія Вікторія Биковська Керівниця Світлана Брошкова