Томаш Білка (ОП) ЧИСЛО ЖИТТЯ: ЧИСЛО СМЕРТІ Найважливіше і найстарше християнське свято Великдень, в пам’ять страждань на хресті, смерті і Воскресіння Христа, святкується після сорокденного періоду Великого Посту. І хоча не одразу християни для щорічного святкування Пасхи, як це свято називають православні, підготовлялися протягом одного ж і того самого часу, то вже Тертуліан в своїх посланнях (II/III-ст.) підтверджує існування сорокаденного великоднього посту. Зрозуміло, що вплив на це мав приклад самого Ісуса Христа, який провів сорок днів у пустелі, що підтверджують всі євангелисти-синоптики (Мт. 4: 2; Мр. 1: 13; Лк. 4: 2). Анонім в проповіді V свого трактату «Незавершені праці за Євангелієм від Матвія,» пише: «[Ісус] постив протягом сорока днів (...), щоб встановити міру сорока днів для нашого посту».1 Однак, цього недостатньо, щоб зрозуміти значення того, що скриває в собі це число. «Ви бачите, браття, – каже Петро Хризолог, – що цей сорокденний піст не є людським вимислом. Божественна влада стоїть за ним. Піст не був прийнятий природним шляхом, але є містичним за своєю природою. Його основою є не земні звичаї, але небесні таємниці».2 Тим складніше зрозуміти, бо не тільки проповідь Ісуса Христа, що поголосила таємницю Царства Небесного, тривала протягом сорока місяців, але й також після сорока годин воскрес Господь, а потім протягом сорока днів поспіль до Вознесіння з’являється учням (Діян 1, 3). Отже, така ж міра встановлена для скорботи і для радості: «Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця (...) (Ів. 16:16). Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?» (Ів. 16:18).
1 PG 56,664-665. Цитата за: „Отці Церкви Коментують Біблію. Новий Заповіт: Євангеліє від св. Матвія 1-13”, Зомбкі 2011, ст. 62. 2 П. Хризолог „Збірник Проповідей”, 11,4, [в:] CCL 24, s. 74. Цитата за: „ Отці Церкви Коментують Біблію. Новий Заповіт: Євангеліє від св. Матвія 1-13”, Зомбкі 2011, ст. 62-63. .
Майже завжди число сорок у Старому Завіті означає знищення, покарання, покуту, час посту і молитви, час викуплення. І таким чином: вода потопу впала на землю протягом сорока днів і ночей (Бут. 7, 4, 12, 17), Мойсей сорок днів і ночей залишився на Синаї без їжі та пиття, перш ніж він отримав кам'яні Скрижалі Заповіту (Вих. 24, 18, 34, 28, Втор. 9, 9, 11), стільки ж часу він відбував покуту після ідолопоклонства Ізраїлю та інших гріхів вибраного народу (Втор. 9, 18, 9, 25, 10, 10); сорок років тривала мандрівка або, швидше, блукання Ізраїля по пустелі, де люди, однак перебували під Божою опікою і годувалися манною з неба (Вих. 16, 35; Чис.14, 33-34; Чис. 32, 13; Втор. 2, 7; Втор. 8, 2. 4; Втор. 29, 4; ІсНав. 5, 6; Неєм. 9, 21; Пс. 95, 10; Ам. 2, 10; Діян 7, 36, 13, 18 ; Євр. 3, 9, 17). На сорок років ізраїльтяни були покарані Господом і видані в руки филистимлян (Суд. 13: 1) сорок днів і ночей йшов до Божої гори Хорив пророк Ілля силою цієї їжі, яку Ангел приніс йому (1 Цар. 19, 8), стільки ж часу покутувала Ніневія за закликом Йони та уникнула покарання Божого (Йона 3). Рівно сорок ударів батогами могло бути максимальне покарання в Ізраїлі (Втор. 25, 3; 2 Кор. 11, 24). Святий Амвросій ось так пояснює загадкове значення числа сорок: «Часто багато хто також намагається з'ясувати, чому потоп тривав сорок днів. Можна відповісти, що число поділу означає сумні події, тобто знищення творіння, а число сім – створення всього світу, тобто радісні події. Але хтось міг сказати, чому Закон був також встановлений протягом сорока днів, і стільки ж днів перебував Мойсей на горі Синай, коли він отримав Закон. Так само таке ж число відноситься до правил уникнення гріхів, як і до кари за провину, щоб ми зрозуміли, що в той же сам час шляхом покаяння слід здобувати заслугу, в якому можна терпіти кару за вчинений гріх. Тому сорок днів не означає покарання, а життя. (...) Тому завдяки Воскресінню Господа сороковий день більше не вважається останнім, а першим. Тому число, яке раніше означало руйнування людства як число смерті, означає життя».3. Це ствердження Амвросія здається фундаментальним. Міра земного життя після виконання якої повинна наступити смерть, стається, завдяки смерті і Воскресінню Христа, тим часом, який 3 De Noe et Arca 13, 44; PL 14, 400. Цитата за: Дорофея Форстнер OSB, „Світ християнської символіки”, Варшава 1990, ст. 53.
необхідний людині для повторного народження, часом потрібним для отримання благодаті нового життя. Це перетворення смертного тіла в обожествленне, вічне царювання містичного тіла Христа – Його Церкви – є найглибшим сенсом, який скриває в собі число сорок. Для Августина число сорок означало земне життя. Число десять – це число досконалого щастя. Помножене на чотири, будучи числом землі (чотири сторони світу, чотири стихії, чотири пори року), дає число сорок. У свою чергу в коментарі до Псалма 95, 10 – Августин зауважує, що це число означає «завжди – semper»: «Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх». «Це число, – пояснює Доротея Форстнер, – вказує на виконання часів, так що за силою цього числа їхній біг досягає кінця».4 Подібно Оріген стверджує: «Число сорок днів – це результат чисел чотири і десять. Це може бути пов'язано з чотирма аспектами фізичної реальності, оскільки наш видимий світ складається з чотирьох елементів. Або це пов'язано з тим, що людська істота формується протягом сорока днів в утробі матері».5 Оріген стверджує, що саме цей період явно відповідає формуванню нового життя. Отже призначення земного універсуму є перетворення, на яке чекає все творіння: «бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим 8:22). Ось чому Св. Августин надії Великодня виражає наступним чином: «Але якщо ми добре проведемо цю сороківницю, тобто якщо ми будемо жити сорок днів добре, дотримуючись Божих заповідей, ми отримаємо і цю десятницю, як нагороду вірним ... (...) Так додаючи сорок до десяти, як нагороду, отримаєте число п'ятдесят. Це число означає майбутню Церкву, в якій Бог завжди буде восхвалений (...)». «Натомість П'ятидесятниця після Воскресіння Господнього, коли ми співаємо Аллилуйя, більше не означає кінця, ані проведення якогось часу, але очікувану благословенну вічність. Тому, що десять додане до сорока – це
4 Дорофея Форстнер OSB, „Світ християнської символіки”, Варшава 1990, ст. 53. 5 Оріген, Фрагменти до Євангелія від Матвія 61. Цитата за: „Отці Церкви Коментують Біблію. Новий Заповіт: Євангеліє від св. Матвія 1-13”, Зомбкі 2011, ст 62.
нагорода, котру отримують вірні в цьому житті, яку батько сім'ї готував порівну першому, як і останньому».6 Чи припадково, що сорок тижнів триває вагітность і очікування народження дитини? Чи вірніше Бог за його таємничим наміром, хоче навчити нас значення часу, потрібного нам на прийняття нового життя, яке вже не матиме міри. Євангеліст каже, що «Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ. Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.»(Ів. 16: 19-22).
6 Aвгустин, Sermo 252, 10; PL 38, 1178; Пояснення Псалмів 110. Цитата za: Дорофея Форстне OSB, „Світ християнської символіки”, Варшава 1990, ст. 54.