Д -р габ. Проф. UKSW Барбара Стшалковська Як сьогодні читати Пісню Пісень? На сторінках Святого Письма знаходимо багато поетичних творів: численні псалми, плачі чи пісні ... Але лише одна з них стала називатися «Піснею Пісень» (єврейською Шир ХаШірім (Szir HaSzirim ) - буквально «пісня, що є вищою за інші пісні», і навіть: «пісня, якій немає рівних»). Хоча Пісня Пісень є однією з найкоротших книг Старого Заповіту (8 коротких глав, а докладніше - 117 віршів), однак її лірика, зміст та інтерпретація зробили твір одним з найважливіших як у єврейській, так і в християнській традиціях. Для рабинів, які сперечалися про її цінність, це був «ключ до розуміння Тори». Рабин Аківа, який жив у першому столітті, сказав, що «весь світ не вартий стільки, скільки вартий той день, коли Ізраїль отримав Пісню Пісень. Усі Писання - священні, але Пісня над Піснями - це святість над святістю» (Мішна, трактат Ядаїм III, 5). І в іншому місці він додав: «Якби Бог не дав Ізраїлю Тору, Пісні Пісень вистачило б, щоб володіти Всесвітом» (за: Агадот Шир га-Ширім). Християнство також надавало Пісні Пісень великої цінності. Вона стала однією з найбільш обговорюваних біблійних книг у середньовічних монастирях. Це тим більше дивує, оскільки це книга, яка взагалі не згадує про Бога, чи про значні теологічні традиції, що зустрічаються в інших частинах Біблії. Ім'я Бога навіть не з'являється жодного разу (за винятком одного можливого епізоду вкінці, у вірші 8:6; див. пізніше). Однак ця книга, яка оспівує любов між Нареченим і Нареченою, була включена до священного канону, головним чином тому, що її зміст можна було читати не лише дослівно (як поему про людське, навіть еротичне кохання), а тому, що вона надавала багато інших можливостей символічної
1
інтерпретації: Пісню Пісень трактували як священну алегорію любові між Богом та його народом: спочатку народом вибраним, а потім Церквою. Літературний жанр Пісні Пісень На початку варто сказати, що Szir HaSzirim, тобто Пісня Пісень - це не одна пісня, а збірка поетичних творів, об’єднаних темою почуття двох закоханих. Вона створена у формі діалогу, головними учасниками якого є молодий чоловік (Наречений: «Мій Коханий», єврейською - Доді) та молода жінка (Наречена; до якої Наречений звертається на івриті Раїті: «Моя Подруго»), а також Єрусалимські дочки. Текст книги схожий на запис любовної розмови між Нареченим і Нареченою: надзвичайно чуттєвий і ліричний, небайдужий і дуже глибокий. Оскільки Пісня Пісень - це не цілісний твір то постає питання: який його літературний жанр? Раніше його розглядали як своєрідну драму, створену за зразком класичної грецької драми (заснованої на діалогах з участю хорів). Особливо така інтерпретація Пісні Пісень була поширеною у ХІХ столітті поряд із розвитком досліджень біблійних текстів, включаючи їх грецькі версії та віднайдені на той час манускрипти. Було зауважено, що в двох найдавніших грецьких кодексах Святого Письма: Синайському Кодексі (IV ст.), а також в Олександрійському (V ст.) на полях віднайшли своєрідні дидаскалії (сценічні інструкції), в яких були розписані ролі персонажів - зауваження, які приписують окремі частини різним героям, таким чином позначаючи у творі їхнє місце. У своєму критичному виданні Альфред Ральфс (наприкінці Пісні Пісень) обговорює ці інструкції, що вміщені в текст книги почергово перед віршами, що належать одній з, так званих, героїв оповіді: гр. he nymphe («Наречена»; в Олександрійському Кодексі перед віршами 1, 2, 5, 16; 2, 17; 4:16; 5: 3; 6:10) і гр. ho nymphios («Наречений», в Олександрійському Кодексі перед віршами 1, 3, 12, 2, 10, 3, 6, 5, 1, 6, 4, 8, 5).
2
На сьогодні про Пісню Пісень вже не прийнято говорити в такому ключі, зауважуючи скоріше недоліки в сюжеті, відсутність інтриги або недостатньо розвинену характеристику персонажів (що було характерно для грецьких драм). Хоча там існують монологи і діалоги та епізодичні вступи хору, однак цього не досить, щоб вважати його драматичним твором у вузькому сенсі цього слова. (Такі ж дискусії серед екзеґетів стосувалися і біблійної книги Йова.) Тим більше, що до XVI століття драматичні вистави були відразливими для євреїв і вважалися язичницькими, безбожними та суперечили іудейській релігійній традиції. Отож, на сьогодні вважається, що Пісня Пісень є радше зразком ліричної поезії, що складає більш-менш логічну цілість. Згадується про неї як про збірку поетичних творів, хоча біблісти проводять дискусії про кількість цих творів: декотрі вирізняють 15, а декотрі навіть 52 (!) в цій короткій книзі. Всі вони вважаються
окремими творами про кохання, але загалом складають
своєрідну цілість. Вірогідно, що остаточно цей твір було відредаговано у IV III столітті до н. е. Зміст і форма Пісні Пісень Головною темою Книги є любов двох людей. Сценарій її розвивається навесні, яка сама по собі є метафорою зростаючого кохання молодої пари. Усе в книзі покликане описувати цю любов: не тільки прекрасні образи, якими рясніє Пісня Пісень, але навіть оригінальна мова, яка ономатопеїчно імітує спів птахів або шум води (звуки, так бажані на Близькому Сході). Вже на самому початку книги, у її заголовку, їх можна «почути» (звичайно, читаючи Пісню Пісень у єврейському оригіналі): Szir haSzirim aszer liSzlomo… iszakeni miNeszikot pihu… - повторений кілька разів звук «ш-ш-ш-ш» імітує спів птахів або шум води, заспокоює, викликаючи тільки найкращі почуття. Автор добився надзвичайного поетичного ефекту завдяки імітації звуків.
3
У Книзі також використовується багатий любовний лексикон – чуттєвий, звернений до людського досвіду і дуже оригінальний тут є аж 50 слів, таких як hapax legomenon, тобто ті, які зустрічаються лише один раз у всій Єврейській Біблії!). Наречені дарують один одному нові імена і повторюють їх багато разів. Він є: «мій коханий», «мій наймиліший», «котрого любить моя душа», «коханий моєї душі», «король» і «друг»; вона - «найкрасивіша серед жінок», «моя красуня», «моя подруга», «моя голубка», «наречена», «моя сестра, наречена», «моя чиста, неосквернена», «та, що живе в садах»). Головна героїня книги це – Наречена: текст Пісні Пісень починається і закінчується її словами (вірші 1,2 - це інвокація-заклик: «нехай він поцілує мене поцілунками своїх уст»; а у вірші 8,14 - це палкий заклик: «біжи, мій коханий, і будь як газель або молодий олень у горах бальзамічних дерев»). Наречена присутня в кожній сцені, тоді як Наречений часто відсутній (1, 7-8; 3: 1-3; 5: 6-8; 6.1), події, почуття та думки представлені з перспективи Нареченої: - вона часто висловлює тугу за коханим. - Усі вірші в Книзі, крім лише 8 (!), промовляє Наречена; більшість віршів спрямовані до неї або про неї. Образи, про які йдеться у Пісні Пісень, є сильними та інтенсивними, привабливими для уяви та почуттів, серед яких: зір (4, 1: «Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна!»); слух (2,8: «Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.»); смак (4:11 «З уст твоїх крапле медом, о кохана, мед і молоко у тебе під язиком...».); аромат (4:11: «... і аромат твого одягу подібний до запаху Лівану»); дотик (1,2: «Нехай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.» ). В книзі повторюються також деякі інші мотиви: присутність і відсутність, пошук і знаходження, бажання і взаємне володіння, голос коханої і коханого, сон і пробудження – то ж слід вважати, що ці мотиви в подальшому
4
прочитанні були пов'язані з динамікою духовного життя, котре складається з пошуку і знаходження, бажання і наявності, з очікування голосу Улюбленого Бога. Ці повтори спричинили поділ Книги на кілька частин (за винятком заголовка в, 1:1): 1,2-2,5: пролог (між прологом і першою частиною – вставка в 2,6-7) 2,8-3,4: частина перша 3,5-5,1: частина друга (в 3,5 –вставка) 5,2-6,2: частина третя (додавання хору в 6,3) 6,4-8,2: частина четверта 8: 5-14: епілог (йому передує вигук, як після прологу: у 8: 3-4) Такі
втручання-вставки
становлять
конкретні
рефрени-приспіви,
перехідні елементи в тексті. Кожна частина Книги починається з того, що Наречений і Наречена перебувають разом і з якихось причин розлучаються. Кожна частина закінчується повторним поєднанням. Приспіви підкреслюють моменти зустрічі та відпочинку. Зайве говорити, що в алегоричному сенсі це може нагадувати історію біблійного Ізраїлю (а потім і Церкви) та його відносини з Богом, які описані у Старому (а пізніше і Новому) Заповіті, як взірець шлюбних стосунків. Цей мотив з’являється вже у старих книгах (наприклад, у Книзі Осії), які у стосунках Ізраїлю з Богом показують вічну синусоїду: обрання Бога, вірність Богові, віддаленість від Бога, туга за Ним, навернення, милосердя Бога та повернення до Нього. У Пісні Пісень представлені чудові картини, а на її сторінках можна знайти всі барви Близького Сходу з його чуттєвістю та виразністю: сільське життя, поля, тварини (газелі та лані; голуби та лисиці; вівці та кози); дари природи (вино та виноградники; кедри та кипариси; інжир та гранати); багато картин пастирського та садівничого життя, в яких народжується любов Наречених.
5
Саме виразність і чуттєвість описів викликають перше запитання, яке виникає при зіткненні з Піснею Пісень: як так сталося, що твір, котрий прославляє (здавалося б) - фізичну любов людини, був включений до Біблії? Чому Пісню Пісень включено до канону священних книг? Символічна інтерпретація На перший погляд здається, що ця Книга навіть не має релігійного послання - вражає те, що в ній не згадується ні Бог ні Його ім’я (!), Окрім одного (досить сумнівного) фрагменту у вірші 8:6, котрий став, парадоксально, найвідомішим віршем, хоча з’являється в самому кінці: «Поклади мене, як печатку на твоє серце, як печатку на твоє плече, бо любов могутня, як смерть, і її ревнощі, як Шеол, її жар - це жар вогню, полум’я Господа». Останній вираз єврейською мовою є hapax legomenon не зовсім зрозумілий, бо звучить: szalhebetiah, «велике полум'я», «поглинаючий вогонь», то ж деякі інтерпретатори в кінці слова (-iah -Ягве) вбачали частину невимовного імені Бога (інші - ні). Крім цієї однієї фрази у всій Книзі не згадується Бог, чи Його Закон, чи Заповіді, чи будь-які теологічні традиції чи біблійні мотиви, присутні протягом усієї історії спасіння (обрання, завіту, пророцтв, спасіння). Також нема в Книзі моральних мотивів (страху перед Господом, праведного життя). Як же тоді зрозуміти присутність її в Біблії? Яке Божественне вчення може ховатися в цих чуттєвих строфах і пристрасних діалогах? Рабини довго обговорювали, чи включити її до списку інших священних та натхненних книг. Врешті-решт, вони зробили це у першому столітті, приписуючи її авторство самому Соломонові, та розуміючи цю книгу не лише на рівні міжособистісних стосунків, а трактуючи як священну алегорію любові між Богом та Ізраїлем. Книга стала канонічною саме завдяки такій
6
інтерпретації, що пізніше було використано у єврейській літургії. Пісню Пісень читали на літургіях в Пасхальний період, відповідно до інтерпретації мідрашу Rabbah, де зауважено, що у Пісні Пісень відчувається відображення історії Ізраїлю від виходу з єгипетського рабства до приходу Месії. Євреї зараховують його до т. зв. 5 Книги megillot, поруч із Книгами Рут, Плач Єремії, Екклезіаста, Естер. І саме тому найважливішою відповіддю на питання, чому книгу «без Бога» включили до канону священних книг, є її символічна інтерпретація. Рабини внесли Пісню Пісень
до списку священних книг, бо
стверджували, що вона вся промовляє про Бога та святість, хоча ці теми не з’являються безпосередньо у тексті. Стародавні теологи говорили, що оскільки книга не називає Божого ймення і не говорить про Бога, вона в певному сенсі засвідчує те, що, можливо, у ній все від Бога ... Якщо не з’являються молитви, то означає, що вона вся має бути молитвою. Якщо промовляє про людську любов, то означає, що ця любов має походити від Бога. А понад усе ця любов, описана по-людськи, може стати образом, навіюванням, способом промови про безмежну любов. Про любов Бога до свого народу. Про любов Бога до Землі Обітованої. Багато поколінь інтерпретаторів інтуїтивно припускали, що в Книзі є «щось більше», ніж просто її еротична буквальність (хоча треба зауважити, що на тлі цього типу античної літератури Пісня Пісень є справжнім шедевром), а отже на цій підставі зародилася вся історія алегоричної інтерпретації твору. Вищезгаданий рабин Аківа навіть вважав, що її потрібно читати алегорично, і «тому, хто співає Пісню Пісень у банкетних залах і робить її світською піснею, у майбутньому світі не буде місця» (Синедріон 12:19). Отож, відбувалися пошуки її символічної інтерпретації. Євреї вбачали в ній алегорію любові Бога до свого народу, і то в багатьох вимірах: навіть у фізичному - стосовно Землі Ізраїля та її біблійної географії - пагорбів та долин, описаних на сторінках Книги (наприклад, в описі тіла Нареченої) мали бути
7
посиланням на фактичну географію Святої Землі, а численні назви рослин і тварин - відображати флору і фауну біблійних земель. Від самого початку християнства у Пісні Пісень вбачали образ любові Христа (Нареченого) та Церкви (Нареченої). Таку алегорію також широко використовували в Новому Завіті (Мт. 9:15; 25: 1-13; Ін. 3:29; 2 Кор. 11, 1; Еф. 5: 22-33; Об'явлення 19: 6-8; 21: 9-11 ; 22:17). Цю ж алегорію розвивали у після-біблійні часи Отці Церкви (наприклад, Оріген), вбачаючи любов Христа у багатих та сугестивних образах кохання, записаних у Книзі. Іноді, дозволяючи собі духовне тлумачення книги, вони відносили
образ
Нареченої
до
людської
душі
(наприклад,
Бернард
Клервоський присвятив Пісні Пісень аж 86 проповідей, трактуючи Книгу як діалог між Христом і душею). Особливо символічні християнські інтерпретації Пісні Пісень розвивалися в середні віки -
з того часу збереглося багато
коментарів. Подальша історія християнської духовності також черпала натхнення в Пісні Пісень: Тереза Авільська, Хуан де ла Крус (Іван від Хреста), Франциск де Салес, Тереза з Лізьє та ін. коментували її у своїх духовних роздумах, вбачаючи в людській та плотській любові закоханих картину відносин між Богом і людиною. Пісня Пісень - у центрі драми любові в історії спасіння Уся вищезгадана інтерпретаційна традиція Пісні Пісень (як єврейська, так і християнська) яскраво показує, що під час вивчення Біблії слід читати не тільки те, що написано на її сторінках буквально, але й те, що поміж рядками. У цьому унікальність біблійного тексту. Для віруючого Святе Письмо - це не лише текст, хоч би поетично найкрасивіший, а й вся реальність, істина, що стоїть поза текстом. З Біблією є так, як з прозорим склом, крізь яке можна побачити щось більше, а саме: Божий план щодо людини, свого народу, людства. Властивість прозорого скла полягає в тому, що воно не затримує погляд на собі, чи то вдень або ввечері, воно дозволяє бачити і
8
зосереджуватися на тому, що є за ним. Так і зі Святим Письмом - саме це відрізняє його навіть від найвидатнішої літератури. Пісня Пісень є яскравим прикладом того, наскільки глибоко може промовляти біблійний текст. У її центрі - таємниця любові Бога і людини, яка ніби пронизує цілий зміст Святого Письма. Зазначимо, що перші слова, сказані людиною на світанку історії людства, відносяться з захопленням до любові: «Оце тепер вона кість від моїх кісток і плоть моєї плоті! Цю називатимуть жінкою (єврейською iszsza) тому що вона була взята від чоловіка (єврейською isz)» (Буття 2:23). А останнє речення християнської Біблії говорить про Наречену (Церкву): Об'явлення 22:17: «А Дух і Невіста (Наречена) говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» Турботливий Творець благословляє людську любов, і вважає її завданням продовження справи створення світу. Історія спасіння, описана на сторінках Старого та Нового Заповітів, показує, як Бог, люблячи людину, провадить її долю, одночасно відкриваючи свою Особу, своє Ім’я та правду про себе. Свою безмежну любов до людини Він запечатує на хресті: «Бо Бог так полюбив світ, що віддав свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». (Ін. 3:16). Відносини між Богом і людиною, людьми Старого і Нового Заповітів, мають всю багату динаміку подружніх відносин (зі всіма
турботами чи
труднощами). Тому неможливо повністю зрозуміти Пісню Пісень та її образи, не ознайомлюючись з усією традицією Старого та Нового Заповітів, не знаючи історії спасіння. Пісня Пісень якимось чином знаходиться в центрі цієї драми кохання, з одного боку в якій бринить відлуння мови
раю, з іншого –
міститься обіцянка викупленої любові. Відомий богослов Карл Барт вважав, що Пісня Пісень уособлює «небесне бачення любові» - тієї невинної, ще незаплямованої гріхом. Красивою картиною цього є, наприклад, закритий сад: він уособлює інтимність та винятковість любовних стосунків.
9
Посилаючись на Пісню Пісень, Новий Заповіт підняв тему любові та шлюбу, щоб відкрити нам реальність викуплення. В Євангелії від Святого Іоанна Богослова, Ісус Христос, розпочинаючи своє служіння, об’являється як Месія-Наречений: коли здійснює перше чудо в Кані Галілейській (Ін. 2:1-11). Це чудо відбувається в контексті весілля: Ісус Христос дарує молодим людям радість і достатню кількість вина (символ месіанських часів). Після своїх Страстей і смерті Ісус «спить» (як Наречений) у гробниці в саду (Ін. 19: 41-42), а на третій день рано вранці Марія Магдалина вирушає шукати Ісуса і зустрічає Божественного Нареченого в цьому саду, спочатку подумавши, що це садівник - усі ці картини нав’язують до Пісні Пісень! Тема заручин з Богом також буде присутня у св. апостола Павла у 2 Кор.11: 2: «...заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою». Св. Павло також навчав про подружжя за прикладом Христа, який полюбив свою Церкву. Така інтерпретація передає важливу істину: людську любов не слід розглядати окремо від Божої любові. І навпаки. *** Найсумнішим, напевно, є те, що Пісня Пісень, яка впродовж століть наповнювала уяву віруючих і живила їхню віру образами Божої любові до свого народу та Божої любові до людини, останнім часом не викликає особливого інтересу. Схоже, так стається через специфічну герменевтику підозри, що супроводжує сучасну людину ... Йдеться про недовіру до більш, ніж буквального трактування тексту, і водночас зосередження уваги лише на його дослівному значенні. Це призводить до того, що інтерпретуючи Пісню Пісень, підкреслюється тільки
вимір людської, плотської любові, майже
повністю відкидаючи теологічний, духовний погляд, як «надто наївний». Однак вважаю, що варто змінити цю ситуацію і по-новому зуміти відчитати в Книзі те, що заклав в ній натхненний автор, і що знайшло відображення у багатовіковій і багатій спочатку єврейській, потім християнській традиції,
10
зрештою, що дозволило прийняти цей твір про людську любов до списку натхненної літератури. Можливо варто заново відкрити те, що спостерегла свого часу Юлія Крістева, науковиця, відома своїми лінгвістичними та філософськими дослідженнями. Вона висловилася так: «Вважаю себе особою невіруючою, але якщо любов Бога до людини виглядає так, як це описано в Пісні Пісень, то я готова підкоритися Богові і в цьому переконатися».
11