Пісня Пісень в християнській традиції (UKR)

Д-р Павел Пашко OFMCap Пісня Пісень в християнській традиції Пісня Пісень (Пісня над Піснями) – це поема про любов, яка чарує і підкорює своєю ліричною красою. Вона повстала після вавилонської неволі на території Палестини – за біблійною традицією її авторство, так як і Книги Приповістей, Книги Еклезіаста, і створеної пізніше Книги Премудрості, приписують цареві Соломонові. З мовного погляду існує мало вказівок на те, що автор мав намір створити алегорію чи метафору, спрямовану на вираження чогось іншого, крім взаємного почуття двох закоханих, проте в Стародавньому Ізраїлі Пісню Пісень відчитували, як твір про Бога (образ Нареченого) і про вибраний народ – в образі Нареченої. Беззаперечно, саме це обґрунтування переважало, визнаючи текст натхненним і, нарешті, включивши його до біблійного канону Святого Письма. Назагал,

сучасна

біблійна

екзегеза

надає

перевагу

дослівній

інтепретації, в якій йдеться про еротичну любов двох закоханих. Цей підхід, хоча і узгоджується з задумом автора, проте є доволі обмежуючим. Чеслав Мілош, готуючи власний переклад оригіналу, стверджував: «Коментарі до Пісні Пісень з XVIII століття і далі можуть слугувати прикладом матеріалу для історії прогресивної секуляризації. Дивує байдужість літератури, що наростає навколо поеми, та енергія дослідників, які докладають усіх зусиль, щоб довести, що її зміст виражає лише плотське кохання… Я почав читати різні коментарі, які розуміли поему натуралістично, але повинен визнати, що ентузіазм, з яким за останні двісті років притупляється алегорія, здавався мені все більш підозрілим» 1.

1 Cz. Miłosz, Księgu Pięciu Megilot, Lublin 1984, s. 23-24.

Крокуючи за багатовіковою традицією, в якій акцентувалась увага на більше, ніж дослівному змісті поеми, спробуймо придивитися до різних способів її духовного прочитання, щоб продемонструвати конкретні приклади такої інтерпретації в живій традиції Церкви. Можливі напрямки духовного прочитання Пісні Пісень Говорячи про більше, ніж дослівний сенс, маємо на увазі прочитання Пісні Пісень в алегоричному ключі. Як правило, під терміном «алегорія» розуміємо два методи. Перший – композиційний, який вказує на те, що письменник, використовуючи його, висловлює поняття, які «приховують під літературним значенням інші, більш важливі істини; у цьому значенні ліс у творах Данте вже є символом гріха» 2. Друге значення терміну «алегорія» відносимо до методу інтерпретації, що полягає у виявленні в даному тексті недослівного значення, яке є метою автора, «як це, наприклад, у Плотіна, який бачить у повному перешкод поверненні Улісса на батьківщину – символ душі, що повертається на свою батьківщину» 3. Тут роль читача полягає в тому, щоб потрактувати дослівний зміст як алегорію, що засвідчує більш глибоке розуміння. Алегоричне трактування надає тексту символічного значення, тобто під дослівним повідомленням знаходимо, ще одне, приховане. Варто зазначити, що у випадку саме цієї натхненної поеми, маємо справу з особливою почерговістю значень (порівняно з іншими текстами Біблії). Тут, значення любові між Богом і людиною виражене за допомогою любові чоловіка і жінки. Тому ця Книга, як одна з книг біблійного одкровення, висловлює насамперед таємницю стосунків людської душі з Богом. Тому можемо назвати Пісню Пісень символічною поемою, яка відчитується одночасно на кількох рівнях. Як зазначав Ч.

2 M. Simonetti, Między dosłownością a alegorią, tłum. T. Skibiński, Kraków 2000, s. 12.

3 Там само.

Мілош, «ці різні рівні не завдають шкоди один одному, навпаки, вони зміцнюють і взаємно збагачують один одного» 4. То ж уважніше розглянемо багатошаровість Книги, виділивши найважливіші напрямки духовного читання «Поеми над поемами». а) Історична інтерпретація. Згідно з нею

Нареченим є сам Яхве

(Єгова) – Бог Ізраїлю, а Нареченою – Ізраїль, або святе місто Єрусалим. Центральною темою Книги є любов Бога Єгови до свого народу, яка виявляється в історії спасіння, подібно як це показано в Книгах Пророцтв [Ез. 16; Ос. 2; Іс. 52]. Наприклад, порівняння Нареченої з «лошицею в колісниці фараона» [П.П.1,9] стосуватиметься єгипетського полону, а згадка про торбинку мірри [П.П.1,13] у християнській інтерпретації асоціюється з Страсною дорогою Ісуса Христа. б) Літургійна

інтерпретація. З цього погляду Нареченого також

розглядають як алегорію Бога Ізраїлю. Нареченою, натомість, стають різнорідні відсилання до місць, предметів, та діяльності, пов’язаної з культом – наприклад: шатро для зустрічей, місце жертвопринесення тощо. Ці посилання повинні представляти найбільшу близькість до Бога, доступну біблійному Ізраїлю. Наприклад, фрагмент [П.П.1,5] «Я смаглява, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов завіси Соломонові» можна віднести до ІІ Книги Хроніки [3,14] – «...І зробив він [Соломон] завісу, блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і створив на ній херувимів»). Багато типів цих посилань сьогодні вже незрозумілі читачеві, якщо він не знайомий з оригіналом поеми. в) Космічно-христологічна інтерпретація. Нареченим є Христос, втілене Слово Боже, який приймає собі за Наречену все створене. Поєднання двох натур, божественної та людської в особі Ісуса Христа стає тут образом любовного союзу двох закоханих. Наприклад, слова «Я йду

до

свого

саду,

сестро

моя,

4 Cz. Miłosz, Księgi Pięciu Megilot, Lublin 1984, s. 25.

наречена

моя»

[П.П.5,1]

символізуватимуть саму мить Втілення, тобто прихід на світ Бога у людському тілі. г) Церковна інтепретація. У цьому ключі в Пісні Пісень оспівується любов Христа (Нареченого) до Нареченої, котра є Його Церквою. Підстави для такої інтепретації знаходимо в текстах Нового Заповіту, особливо в посланнях апостола Павла, наприклад: «Бо турбуюся про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою» [2 Кор.11,2]; або «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав себе за неї […]. Тому чоловік покине батька і матір, і з’єднається зі своєю дружиною, і вони обоє будуть одним тілом. Це велика таємниця, і я кажу: стосовно Христа та Церкви» [Еф. 5,25, 31,32]. Такий напрямок прочитання поеми панував в перші століття християнства у Отців Церкви. д) Містична інтерпретація. Згідно з нею, Нареченим є Бог, а Нареченою

стає

конкретна

індивідуальна

душа

людини.

Вона

об’єднується у духовних заручинах зі своїм Творцем і переживає дар містичної контемпляції. Це один із найпоширеніших ключів до відчитання поеми у християнській традиції, починаючи з Середньовіччя. Духовність багатьох великих святих, таких як Бернард Клервоський, Тереза Велика чи Іван від Хреста, базувалася на цьому містичному та особистому розумінні тексту. Св. Іван від Хреста, парафразовуючи Пісню Пісень, у своїй Духовній пісні (Пісня Духу) писав: «Де ти ховаєшся, Коханий, і залишив мене серед стогонів? Ти втік, як олень, коли мене зранив, Я бігла за Тобою з плачем, а Ти віддалявся» 5. е) Богородична інтерпретація. За нею Наречений - це Бог, або Христос, Наречена – Пресвята Діва Марія. Середньовічні коментарі рясніли 5 Jan od Krzyża, Pieśń duchowa, w: Dzieła [tł. B. Smyrak], Kraków 19864, s. 52.

посиланнями – наприклад, цистерціанець XII ст. Алан Лільський писав: «Quia meliora sunt ubera tua vino (бо твої груди попереду вина) [П.П.1,2 за Вульгатою], що означає: «Ти прагнеш моїх поцілунків, а я твоїх грудей». Дослівно, це може стосуватися натуральних грудей Дівиці, про котрі читаємо в Євангелії «Бласловенна утроба, яка Тебе носила, і груди, які Тебе годували. Котрі ж то солодші і кращі груди можуть бути, ніж ті, з яких Христос пив молоко, і не від хтивості, а від незайманого дівичого достатку. Таких грудей собі бажав Христос, і з таких грудей він отримував молоко – не для того, щоб скуштувати безсоромну плоть, а для незайманих дівичих ліків» 6.

Пісня Пісень у живій традиції. Після загального огляду можливих напрямків духовної інтерпретації Пісні Пісень, погляньмо на конкретні приклади того, як впродовж століть Церква сприймала та пристосовувала до свого життя різні духовні та символічні аспекти натхненної любовної поеми.  Починаючи з Орігена (III ст.), в трьох книгах Соломона вбачали три послідовні етапи духовного життя, позначені триступеневими сходами: етап очищення (Книга Приповістей), етап просвітлення (Книга Екклезіяста) і етап з’єднання (Пісня Пісень). Таким чином, поема про любов відображала найвищий ступінь духовного посвячення.  Кирило Єрусалимський (IV ст.) використовував Пісню Пісень у містагогічних катехизах, у яких пояснював значення християнських таїнств. Наприклад, роздягнена Наречена у Пісні Пісень [5,3] («Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?») стала для нього образом складання шат до 6 Alan z Lille, Komentarz do Pieśni nad Pieśniami, cyt. za: http://frondalux.pl/alan-z-lille-komentarz-dopiesni-nad-piesniami-fragmenty.

хрещення.

Саме

хрещення

розглядалося

як

містичні

заручини

катехумена (оглашенного) з Христом.

– Амвросій Медіоланський (IV ст.) представляв катехуменам целебрацію Євхаристії у шлюбному ключі, використовуючи тексти Пісні Пісень. Сам початок поеми, що розповідає про бажання поцілунку Нареченого, мав знайти своє здійснення в момент Євхаристії: «Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша» [П.П. 1,2].

–

Багато Отців Церкви відчитували тему пошуку Нареченого

Нареченою вночі [П.П. 3,1-4] як передвістя епізоду Нового Заповіту, пов'язаного з Марією Магдалиною на світанку Воскресіння Христового [Ін. 20,1-18]. З іншого боку, єдина в Старому Завіті згадка про запах нардової олії [П.П. 1,12 ] мала бути праобразом сцени помазання Ісуса Христа у Віфанії [Ін. 12,1-8]. У 1950 році Папа Пій XII проголосив догмат про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, покликаючись на фрагменти Пісні Пісень, як на традиційне провіщення таємниці віри: «Теологи та проповідники, слідуючи за Отцями Церкви, [...] зображують Наречену з Пісні Пісень: «Котра здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в пахощах мірри й кадила, щоб Її увінчати вінцем» [П.П.3,6; 4,8; 6,9]. Ці моменти служать авторам як образ Цариці Небесної та Небесної Нареченої, що разом із Божественним Нареченим піднімаються до палат небесних» 7.  У традиційному народному благочесті, слідуючи середньовічним містикам, окремі фрагменти Пісні Пісень пов’язують з особою Діви Марії. Зразковим прикладом слугує польський текст Годинок на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії: Фрагменти з Годинок на честь Фрагменти з Пісні Пісень Непорочного Зачаття Пресвятої Діви 7 Pius XII, Konstytucja apostolska Munificentissimus Deus określająca jako Dogmat wiary, że Bogarodzica Dziewica Maryja została z Ciałem i Duszą wzięta do Niebieskiej Chwały.

Марії «Як лілія серед терну, так і моя «Що та як лілея між терниною, то подруга серед дочок Адама»

моя люба подруга між дівчатами»

[2,2] «Ти вся прекрасна, Приятелько моя, «Уся ти прекрасна, моя люба, і а первородний гріх ніколи Тебе не вади нема в тобі!» [4,7] торкнувся» «Ім'я Твоє, о Маріє, як пахощі мира. «Запах І слуги Твої закохані в Тебе навіки»

пахощів

твоїх

найзапашніший, Розлите миро твоє

ім'я;

Тому

дівчата

тебе

люблять» [1,3] На закінчення варто зазначити, що Катехизм Католицької Церкви також

посилається

на

Пісню

Пісень,

коли

пояснює

природу

християнської контемпляційної молитви: «Що таке контемпляція? Св. Тереза відповідає: «Вдумлива контемпляція – це, на мою думку, не що інше, як глибокий дружній зв’язок, в котрому ми розмовляємо наодинці з Богом, і переконані, що Він любить нас» (Libro de la vida, 8). Контемпляція шукає Того, «кого любить моя душа» [П.П. 1,7; пор. 3,1-4], тобто Ісуса Христа, а в Ньому – Бога Отця. Це Його шукають, а прагнення Бога - це завжди початок любові; Його шукають у чистій вірі, у тій вірі, що здійснює наше народження від Нього і життя у Ньому» 8. Пісня Пісень й надалі залишається універсальним літературним взірцем, що говорить про красу людського кохання. Протягом століть ця старовинна поема сприймалася перш за все в духовному та містичному сенсі – тому може слугувати досконалим посвяченням у Таїнства, або основою для розуміння динаміки людської душі. І на сьогодні цей священний текст інспірує нас до розвитку особистої духовності, а також

8 Katechizm Kościoła Katolickiego, nr 2709.

виступає джерелом натхнення для широких аспектів релігійної творчості.