Офіційне видання Духовного управління мусульман України «Умма»
№11 січень 2012
ОСТАННІЙ ПРОРОК БОГА Я
кщо до мусульманина звернуться з проханням назвати головну рису характеру Посланця Аллага, то він може без вагань сказати — милосердя. Кожне його діло, кожне його слово закликає людей бути милосердними один до одного. Він часто говорив: «Мене послано як учителя», і ось чому він навчав: «Аллаг — Милостивий з милостивих»; «Ви не увіруєте істинно доти, поки не побажаєте братові своєму того ж, чого бажаєте і собі»; «Той, хто звільнить вірянина від однієї тяготи цього світу, буде звільнений Аллагом від однієї тяготи Судного Дня. Той, хто полегшить фінансову скруту людини, отримає полегшення у справах від Аллага в цьому світі і в Потойбічному світі. Той, хто покриває мусульманина (тобто не розголошує його помилки, слабкості, недоліки), буде покритий Аллагом у цьому світі і в Прийдешньому світі. Аллаг продовжує допомагати своєму рабові до тих
пір, поки цей раб Божий продовжує допомагати своєму братові-мусульманинові». Він ставився з великою добротою і розумінням до маленьких дітей у часи, коли люди думали, що побиття — найкращий метод виховання. У час, коли жінок вважали нижчими істотами, і любов до них була неприпустимістю для чоловічої гідності, посланець Аллага любив своїх дружин, доньок, родичок і вчив, щоб віряни добре ставилися до жінок. І навіть у своєму прощальному напутті, у своїй прощальній промові, він наказав чоловікам бути добрими і справедливими зі своїми жінками. Він був добрим і милостивим навіть до своїх ворогів. Під час битви при Ухуді, коли мусульмани гинули від мечів язичників, люди звернулися до нього з просьбою проклясти ворога, а він відповів: «Мене послано не для того, щоб проклинати». Замість цього він сказав: «О Господи! Пробач моєму народові, бо
вони не відають, що роблять». Перед відправленням своїх армій він наказав їм уникати віроломства і зради, забороняв їм убивати жінок, дітей, літніх людей, інвалідів, сліпих і кульгавих; наказав не руйнувати будинки, не спалювати пальми, фруктові дерева і посіви, не знищувати засоби для існування цих людей. У той час, коли переслідування через релігійні переконання були звичайним явищем у всьому світі, посланець Аллага навчав доброму ставленню до іновірців і наказав ніколи не намагатися насильно нав’язувати Іслам, а сам був настільки толерантним до християн, що надав християнському монастирю Св. Катерини на Синаї гарантію захисту і звільнення від сплати податків. Всевишній Господь так сказав про нього: «Воістину, ми послали тебе тільки як милість для світів!» (Коран, 21:107)
´Нехай станете ви громадою (уммою), що закликає до добра, спонукає до праведного й забороняє негідне ― такі будуть щасливіª (Коран, 3:104)
Ассаляму алейкум, дорогі братиі і сестри! Коли настає рабіуль-авваль, третій місяць за місячним календарем, ми збираємося на Маулід, щоб згадати мудрі настанови нашого пророка Мухаммада (мир йому). Саме цього місяця Всевишній Аллаг дав людству останній шанс на спасіння і послав у цей світ свого останнього пророка, а через нього дарував людям своє останнє Одкровення. Через 63 роки цього ж місяця Всевишній Аллаг забрав його собі. Дуже символічно, чи не так? Пророк Мухаммад (мир йому) започаткував велику ісламську традицію, а нашою місією надалі є її продовження. Кожен мусульманин і кожна мусульманка несуть відповідальність за майбутнє Ісламу. Ми ті, хто має зберегти, примножити і передати. Ми ті, хто має вистояти у часи найважчих незгод і випробувань. Наші предки пронесли Іслам крізь віки, ревно дотримуючись, творячи, захищаючи. Кожен період характеризується певними випробуваннями. Ми покликані захищати добре ім’я Ісламу від брехні і бруду, які регулярно висвітлюють засоби масової інформації. До того часу, поки люди з нездоровою психікою скоюють злочини нібито «від імені Ісламу», а люди з нездоровими серцями уміло використовують це проти нас, ми зобов’язані світлом віри в наших серцях, нашими добрими справами і мудрими словами захищати Іслам, як робив це наш пророк Мухаммад (мир йому!). І нехай нам допоможе Всевишній Аллаг! Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов
Мусульманин — той, хто увірував в Аллага
Норми ісламського права щодо іновірців
Ісламські фактори в арабських народних революціях
Віруйте в Аллага, любіть людей, не обговорюйте і не засуджуйте їх, бо Він, Аллаг, запитає вас про ваші вчинки. Не робіть і не кажіть того, що не принесе вам користі у день Суду.
Одним з основних прав людини, задекларованих в Ісламі, є право на свободу віросповідання. В Корані йдеться: «Немає примусу в релігії» (Коран, 2:256).
Мусульманський світ стрімко змінюється. Поки що невідомо, чим завершиться плеяда революцій, але одне можна сказати з упевненістю — ісламський світ стане іншим.
с. 4
с. 6
с.7
2
УММА
№11 січень 2012
НОВИНИ Давні стосунки між мусульманами України та Білорусі скріплено офіційною угодою 30 листопада 2011 року в Києві підписано договір про дружбу і співпрацю між Духовним управлінням мусульман України «Умма» і Духовним управлінням мусульман у Республіці Білорусь. Ісламський культурний центр Києва в середу 30 листопада відвідала делегація білоруських мусульман на чолі з муфтієм Алі Вороновичем, заступником муфтія Алі Тальковским і головою мусульманської громади Гомеля Сергієм Саранчуком. Українську сторону на зустрічі представляли Голова правління ДУМУ «Умма» Ігор Карпішен, муфтій Саїд Ісмагілов, голова ВАГО «Альраїд» Ісмаїл Кади, а також імами, громадські діячі і журналісти мусульманських ЗМІ. На зустрічі обговорювали перспективи розвитку двосторонніх відносин між мусульманами України і Білорусі, а також спільні духовні, наукові й культурні проекти. За результатами домовленостей було підписано «Угоду про співпрацю», у якій головна роль приділяється взаємодопомозі у відродженні Ісламу і розвитку мусульманських громад України і Білорусі. Зазначається, що мусульмани повинні працювати й робити свій внесок заради миру, добробуту й процвітання своїх країн.
Як зауважив на зустрічі муфтій ДУМ Білорусі Алі Воронович, «ми маємо давню дружбу та добрі стосунки, що її з волі Всевишнього Аллага тільки сьогодні було підтверджено конкретною угодою про співпрацю й скріплено підписами мусульманських лідерів двох країн. Україна — це не тільки найближчий сусід Білорусі. Мусульмани наших країн мають спільну історію і навіть спільні корені, адже білоруські татари — вихідці з Криму, що стали на службу литовським князям ще в XIII – XIV століттях».
Мусульмани Запоріжжя виразили вдячність ліквідаторам аварії на ЧАЕС 17 січня 2012 р. в стінах Ісламського культурного центру м. Запоріжжя відбулися урочисті збори. Організатором заходу, присвяченого учасникам ліквідації аварії після вибуху на Чорнобильській АЕС в 1986 році, виступила громадська організація «Іман» м. Запоріжжя, що входить до складу ВАГО «Альраід». Вибух на Чорнобильській АЕС до цього часу вважається наймасштабнішою ядерною катастрофою, яку пережив світ, починаючи з середини 40-х років, коли цей вигляд енергії був відкритий. На церемонії був присутнім голова «Об'єднання героїв Чорнобиля» м. Запоріжжя, а також деякі рядові учасники організації. Дане Об'єднання було створене для відстоювання інтересів тих ветеранів Чорнобиля, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на четвертому енергоблоці, перебуваючи на службі в армії колишнього Радянського Союзу. У своєму виступі голова організації «Іман», доктор Біляль
Халід, підкреслив значення здійсненого ліквідаторами подвигу не лише для їх Батьківщини, але й для всього людства. Вони жертвували собою і своїм здоров'ям, задля добробуту інших, поставивши інтереси вітчизни вище особистих. Їх подвиг має бути прикладом для наслідування всім нам, адже Іслам також закликає до самопожертвування заради блага громади, народу, а також усієї умми.
Герої-ліквідатори, у свою чергу, розповіли присутнім про те, що пережили під час ліквідації вибуху на ЧАЕС, і що вони пишаються тим, що мають змогу служити рідній країні та її громадянам. По завершенню заходу, доктор Біляль Халід від імені мусульман м. Запоріжжя вручив ліквідаторам пам'ятні медалі; голові «Об'єднання героїв Чорнобиля» був також вручений пам'ятний щит.
Туреччина запровадила з Україною безвізовий режим Туреччина й Україна прийняли взаємне рішення щодо скасування візового режиму між двома країнами в межах двостороннього курсу на підвищення обсягів торгівлі і розвиток туристичної галузі. У четвер прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган на спільній прес-конференції з українським президентом повідомив, що країни анулювали візові вимоги для громадян обох країн. Віктор Янукович перебував у Туреччині з одноденним візитом, під час якого обговорювалися можливості поглиблення партнерства двох країн на стратегічному рівні. Лідери провели двосторонні переговори на найвищому рівні.
Також було проведено засідання турецько-української Ради стратегічної співпраці, яку Ердоган назвав важливим інституційним механізмом поліпшення двосторонніх відносин Туреччини з сусідами. За його словами, Туреччина й Україна домовилися про розширення співпраці в транспортній, енергетичній, оборонній галузях. Він заявив, що зв’язки між двома країнами будуть зміцнюватися й надалі шляхом забезпечення інтенсивного політичного діалогу. Туреччина й Україна також уклали угоди про вільну торгівлю. До 2015 року вони планують збільшити обсяг торгівлі до 20 мільярдів доларів, а до 2020 — до 40 мільярдів доларів.
Нагадаємо, що 25 січня 2011 року Президент України Віктор Янукович урочисто приймав прем’єр-міністра Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана в Києві. Тоді візит голови турецького уряду був спрямований на активізацію відносин у торгівельно-економічній та інвестиційній сферах.
Кабмін передав повноваження Держкомрелігій Міністерству культури Кабінет Міністрів України передав повноваження Державного комітету у справах національностей та релігій Міністерству культури України. Про це йдеться у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Питання Міністерства культури» від 18 січня 2012 року № 27-р. Згідно з документом Кабмін вирішив «погодитися з пропозицією Міністерства культури щодо можливості забезпечення здійснення покладених на зазначене Міністерство указом Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство культури України» від 06 квітня 2011 року № 388 функцій і повноважень Міністерства культури і туризму та Державного комітету у справах національностей та релігій, що припиняються». Про це інформує УНІАН-релігії з посиланням на Урядовий портал.
Релігійний обряд шлюбу не має правового значення — Мін’юст Про це йдеться в офіційному Роз’ясненні Міністерства юстиції України під назвою «Шлюб — першооснова сім’ї», затвердженому 16 грудня і опублікованому в парламентській базі законодавства України, — повідомляє Інститут релігійної свободи. У документі зазначено, що релігійний обряд шлюбу відбувається зараз в Україні повсюдно. Звичайно, духовна велич такого обряду, як нікях, разом із добрими напутніми словами імама, робить його незабутньою подією в житті молодого подружжя. Однак релігійний обряд шлюбу не має правового значення, — наголошують у Міністерстві юстиції України. «Релігійний обряд шлюбу, як і раніше, не створює прав та обов’язків подружжя, залишаючись особистою справою жінки і чоловіка. Особи, які після вінчання [чи нікяху, в традиції мусульман]
спільно проживають без реєстрації шлюбу, мають статус сім’ї, але не мають правового статусу подружжя», — зауважено у Роз’ясненні. Як правило, шлюб реєструється в приміщенні органу державної реєстрації після одномісячного терміну від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. Крім цього, Мін’юст підкреслює, що «у шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі». Ця вимога закріплена у статті 21 Сімейного кодексу України. Згідно з роз’ясненням Міністерства юстиції України, «тільки шлюб, з лише йому притаманними ознаками, неодмінно залишиться основною правовою формою організації сімейного життя жінки і чоловіка й надалі виконуватиме важливі соціальні функції».
«Наша Ряба»: халяльна курятина тепер доступна по всій Україні У мусульман України з’явилася можливість купувати куряче м’ясо і субпродукти, що відповідають вимогам стандарту «халяль», у будь-якому місті країни. Раніше мусульмани України мали можливість купувати таке м’ясо лише у спеціалізованих магазинах у великих містах або місцях компактного мешкання мусульман. Тепер, завдяки угоді, яку уклав ІАЦ «Альраїд» з відомим в Україні виробником курятини і субпродуктів «Наша Ряба», курятина халяль є доступною в усіх торгівельних пунктах, що займаються реалізацією продукції ТМ «Наша Ряба». Сертифікацією продуктів, дозволених для вживання мусульманам, займаються компетентні органи. Як уточнює сайт halal.in.ua, використання стандарту «халяль» у торгівельних марках, фірмових і комерційних назвах, регулюється спеціальним міжнародним кодексом. Позначатися така продукція буде спеціальним кодом «ДЕРЖВЕТНАГЛЯД» (23-07-32). Цей код, а також вказане місце виробництва («Миронівська птахофабрика», Черкаська обл., Канівський район, с. Степанці) покаже, що продукт відповідає нормам Шаріату і є придатним для вживання мусульманами, навіть за відсутності на ньому маркування «Халяль» і логотипу «Альраїд». Додаткову інформацію щодо цього питання можна отримати за телефоном: +38(044) 490-99-00. Мусульманин завжди приділяє своїй їжі значну увагу, адже вимоги до неї надано самим Всевишнім у Священій книзі — Корані. Саме тому можливість придбання курячого м’яса «халяль» настільки важлива для послідовників Ісламу в Україні.
У М МА
№11 січень 2012
2011 РІК очима журналістівмусульман України Н
априкінці календарного року, що минає, більшість журналів, газет і телеканалів, підбиваючи підсумки, називають найважливіші, знакові і ключові події, які відбулися минулого року. Як і належить незалежній журналістиці, існує розбіжність у думках, висловлених засобами масової інформації. Хтось більшої значимості надає одним подіям, хтось вважає значимими інші. Ми також вирішили не відставати від загальної тенденції і вибрали найважливіші події 2011 року як для мусульман України, так і для мусульман всього світу. Звичайно, ми не претендуємо на звання експертівфахівців, ми лише пропонуємо власну оцінку подій, думку мусульманських журналістів України. З усіх запропонованих варіантів обрано ті, які привернули увагу більшості респондентів. У ролі експертів виступили: • Іслям Гімадутін, головний редактор газети «Арраід»; • Саїд Ісмагілов, головний редактор газети «Умма»; • Рустам Хуснутдінов, головний редактор сайту «Іслам у Донбасі»; • Сафван Джулак, кореспондент «Al-Jazeera» в Україні; • Олег Гузік, головний редактор сайту «Іслам для всіх»; • Григорій Гришко, редактор сайту «Іслам в Україні»; • Раміль Замдиханов, телерепортер, ексдиректор телеканалу «Київська Русь»; • Тетяна Сертап, незалежний журналіст. Реконструкція кримськотатарських шкіл
17 квітня в республіканському палаці Кишинева відбувся урочистий з’їзд і пре зентація «Ісламська ліга республіки Молдови». Першим муфтієм мусульман Молдови обрано шейха Серджіу Сокирка, який є громадянинон Молдови й етнічним молдаванином. Молдова була однією з останніх країн Європи, які вперто не визнавали наявність мусульман, і не дозволяла мусульманам відкрито сповідувати свою релігію в країні. Мусульмани Молдови, як у радянські часи, змушені були здійснювати обряди поклоніння майже потай. Визнання Ісламу, реєстрація першого ісламського релігійного об’єднання й обрання першого муфтія незалежної Молдови стало однією зі знаменних подій для мусульман всієї Європи. Початок будівництва Соборної Мечеті в Сімферополі
15 лютого 2011 року на сесії міської ради Сімферополя шляхом голосування прийнято рішення про виділення земельної ділянки для будівництва Соборної мечеті, яке поклало край багаторічній боротьбі кримських мусульман за право зведення цієї мечеті. А вже 3 березня в Сімферополі урочисто заклали перший камінь Соборної мечеті Джума Джамі. Будівництво, за попередніми оцінками, обійдеться у 8-9 мільйонів доларів США. Необхідні кошти будуть збиратися як пожертвування. Планується, що будівництво триватиме не менше 3-4 років.
спричинена необхідністю захистити Європу від мусульманського нашестя. Норвезькі психіатри, які проводили огляд Брейвіка, дійшли висновку, що він страждає параноїдальною шизофренією і замість ув’язнення буде лікуватися під наглядом лікарів. Подія, яка тільки опосередковано стосувалася мусульман, стала причиною активних дискусій у європейському суспільстві, оскільки у Брейвіка знайшлося чимало прихильників, які виправдовували його злочини необхідністю боротьби з мусульманами. Успіхи Палестини
Визнання Ісламу в Молдові 14 квітня 2011 року Міністерство юстиції Республіки Молдова зареєструвало першу в країні ісламську організацію. Крім того, Іслам внесено до національного реєстру релігійних культів Молдови, які можна офіційно сповідувати на території країни.
У результаті подвійного теракту, вчиненого Андерсом Берингом Брейвіком 22 липня 2011 року, загинули 77 осіб, ще 151 особа отримала поранення різного ступеню тяжкості. Спочатку біля комплексу урядових будівель у центрі Осло вибухнула бомба, захована всередині автомобіля, який стояв поряд. Винним у вчиненні теракту спочатку вважали невідоме екстремістське угрупування «Прибічники глобального джихаду». Це спровокувало на деякий час сплеск ісламофобії в країні. Однак через кілька годин Брейвік, одягнений у поліцейську форму, прибув у молодіжний табір правлячої Норвезької робочої партії на острові Утойя, зібрав навколо себе молодих людей, які відпочивали там, і розпочав стрілянину. Через півтори години він без бою здався поліції, що прибула. Норвежець Андерс Брейвік не відчуває каяття у скоєних ним злочинах і називає їх «жорстокими, але необхідними». У своєму маніфесті, опублікованому в мережі Internet, він стверджував, що його боротьба
Тільки через декілька тижнів палестинцеві були висунені звинувачення. В висновкуобвинуваченні йдеться про те, що Абу-Сісі оволодів вміннями експерта з питань ракетної сфери під час навчання в Харкові і використовував ці знання проти Ізраїлю. Однак у Харківській Національній академії міського господарства, де йому присвоєно науковий ступінь, кажуть, що навчання у цьому навчальному закладі було присвячене виключно цивільним аспектам інженерної справи. У МВС України заявили, що міліція палестинського інженера не затримувала і повідомили, що на цей момент розслідуванням справи займається Генеральна прокуратура України. СБУ і Генпрокуратура не прокоментували зникнення АбуСісі з території України. Арабська весна
У травні 2011 року досягнуто домовленості про єдність між представниками ХАМАС, яка контролює сектор Газу, й організації ФАТХ, яка контролює Західний берег ріки Йордан. Цього ніколи б не сталося, якби не арабські революції, що продовжували тривати, які змінили політичну долю обох партій. Вступ ХАМАС в Організацію визволення Палестини є важливим кроком на шляху до вирішення протиріч між палестинцями. 3 жовтня 2011 року Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосувала за визнання Палестини як країни-члена Організації. В підтримку цього рішення виступили 107 країн-учасниць Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Серед них — Франція, Бразилія, Індія, Китай, ЮАР, Норвегія і Росія. Проти виступили 14 держав, у тому числі Австралія, Німеччина, США, Ізраїль і Швеція. 52 делегації утрималися. 11 жовтня досягнуто домовленості між урядом Ізраїлю і керівництвом палестинського руху ХАМАС про звільнення 1027 палестинців в обмін на ізраїльського солдата Гілада Шаліта. Відкриття мечеті в Константинівці
Безумовно, найвизначнішою подією 2011 року є плеяда революцій в арабських країнах, яка отримала назву Арабської весни. У зміст цього поняття входять різні, інколи суперечливі і трагічні події, об’єднані однією метою — покласти край диктатурі в арабських країнах. У поняття Арабської весни входять і багатомільйонні мітинги, і втеча диктаторів, і полеміка про майбутнє революційних країн, і перші вільні демократичні вибори, на яких впевнено перемагають ісламські партії і рухи. Географія революцій досить велика — від Магриба до Персидської затоки. Підсумки революцій також відрізняються — від мирної перемоги мас, що повстали, до важких боїв з кровопролиттям і громадянського протистояння. Не викликає сумніву тільки одне — люди більше не могли так жити, змін вимагали їх серця. Накопичена уподовж десятиліть ненависть до режиму вийшла назовні. Цього не врахували ні диктатори, ні спецслужби, ні політики західних держав. «Несповідимі шляхи Господні» — це найдоречніше, що можна сказати у такій ситуації. Убивство Каддафі і суд над Мубараком
Подвійний теракт у Норвегії: вибух в Осло і бійня на острові Утойя
З 12 по 14 грудня в Криму проведено святкові заходи з нагоди завершення масштабного проекту з відновлення і реконструкції національних кримськотатарських шкіл, реалізацію якого в 2010 році ініціювали ВАГО «Альраід» і Асоціація кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчі» за підтримки Ісламського Банку Розвитку. До початку проекту ці 16 шкіл були у незадовільному стані. У них були відсутні такі обов’язкові для навчальних закладів спеціалізовані приміщення, як спортивні зали, медичні кабінети, бібліотеки, кабінети трудового виховання, їдальні, комп’ютерні класи. Існувала гостра проблема відсутності навчально-методичного і матеріальнотехнічного забезпечення. У 2011 році ВАГО «Альраід» завершила основну частину проекту, здійснивши ремонт приміщень шкіл у декількох населених пунктах Криму. Після відновлення шкільні будівлі стали не тільки надійними й безпечними, але й поповнилися новими навчальними приміщеннями.
3
7 травня 2011 року відбулося урочисте відкриття нової мечеті в Константинівці. Завдяки сприянню ВАГО «Альраід», благодійного фонду «Манабіуль-хайр» (Кувейт) і зусиллям місцевої общини в Україні відкрилася ще одна мечеть. Будівництво культової споруди тривало протягом двох років. Одночасно 350 віруючих можуть розміститися в чоловічій і жіночій частинах будівлі. В нашій країні не часто відкриваються нові повноцінні мечеті в населених пунктах, у яких ніколи раніше не було мусульманських храмів. Щодо старовинних мечетей, то багато з них або ще не відновлені, або навіть не повернені мусульманам. Кожна нова мечеть дається віруючим з великими зусиллями. Викрадення Дірара Абу-Сісі Палестинського інженера Дірара Абу-Сісі було викрадено вночі у лютому 2011 року з вагона потяга Харків-Київ, а вже наступного дня він опинився в ізраїльській в’язниці. Його сусід в купе повідомив, що під час інциденту на місці події був співробітник Служби безпеки України. Абу-Сісі перебуває у шлюбі з громадянкою України і має посвідку на проживання. Він є батьком 6 дітей. 10 березня ряд зарубіжних ЗМІ повідомили, що Абу-Сісі перебуває в ізраїльській в’язниці, а 21 березня це офіційно визнав Ізраїль.
Ці дві події також можна було б віднести до подій Арабської весни, але ми вирішили, що доцільніше їх виокремити. Справа в тім, що два диктатори, які зовсім не схожі один на одного, втратили все і показали на своєму прикладі, що очікує на всіх диктаторів сучасності. Мубарак пішов, ні, навіть втік сам. Саме тому він живий і притягнений до відповідальності. Якби втік раніше і віддав владу без сутичок з демонстрантами, можливо, не довелося б йому вдавати з себе на суді важкохворого. Каддафі йти не хотів і спрямував зброю і найманців проти власного народу. Тому його скинули й усунули від влади. Хто сильніше затисне свій народ, для того сильнішою і буде віддача. Але ланцюг арабських революцій ще не завершено, а отже диктаторам, що залишилися, є про що подумати. Розумний не той, хто вчиться на своїх помилках, а той, хто вчиться на помилках інших людей. Смерть Бен Ладена Знакова подія 2011 року — таємнича смерть Усами Бен Ладена і ще більш таємниче позбавлення від його трупа. Те, як, за версією американських спецслужб, все відбулося, заслуговує на присвоєння кількох Оскарів у номінаціях «режисура», «спецефекти», «заплутаність сюжету» і «кращий актор другого плану». Ми так і не дізнаємося, чи справді вбили «терориста № 1» чи він помер задовго до того; ким він був насправді і чому так швидко й раптово позбулися усього, що пов’язане з Бен Ладеном саме після початку арабських революцій. Містика, та й годі…
4
УММА
№11 січень 2012
Мусульманин – той, хто увірував в Аллага Ігор Карпішен
М
ир вам, милість Аллага і його благословення, брати і сестри! Від щирого серця вітаю усіх читачів нашої газети! Хочу звернути вашу увагу на деякі вчинки, які не принесуть нам користі в день Суду. Можливо, когось теж турбує те, про що я зараз розкажу. Але моя мета в тому, щоб це зрозуміли люди, які про це ніколи не замислювалися. І це тільки одна з недуг, якою хворіють сьогодні мусульмани. Ця недуга має назву «негативне ставлення до тих, хто не підтримує твоїх думок». Любі брати і сестри, це не наша хвороба, це вірус, яким нас заразили, але поки ми ще живі і здатні усвідомити це, то час для одужання ще маємо. І робити це потрібно негайно! Чи звертали ви увагу на те, чим займалися мусульмани минулих епох, порівнюючи їх дії з тим, чим займаємося ми? У давнину наші одновірці своїм словом і поведінкою доносили до людей слово Аллага, а сьогодні значна кількість мусульман зайнята тільки обговоренням питань щодо приналежності один одного до різних напрямів, рухів. Скажіть-но мені, будь ласка, де написано про ці напрями, якими ми заклеймили однин одного? В одному з хадисів пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг) сказано, що мусульмани поділяються на 73 групи, і в пекло потраплять усі, за винятком однієї з них. Так! Існує така інформація, але ж вона не на користь нам. Можливо, хтось радіє, бо впевнений, що саме він і люди, які його оточують, є тією групою, що потрапить у Рай. Але зрозумійте, що ваша радість — це безглуздя, бо ви піклуєтеся тільки про себе, хоча маєте вболівати за всіх. Багато сказано про високий рівень моральності пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг), але він просив у Аллага благодаті для всіх мусульман, а не лише для невеликої групи людей,
які відчувають ненависть до інших. Читайте уважно! Кожна людина має риси, притаманні лише їй. І цілком природно, що ми обираємо коло для спілкування та інших життєвих відносин. Тобто кожен обирає собі друзів з урахуванням того, на скільки інша людина поділяє його погляди, але ж це ніяким чином не стосується Ісламу. Адже Аллаг хотів, щоб ми забули про те, що нам подобається. Навпаки, Він вимагає від кожного віруючого відкинути свої примхи заради єдності. Аллаг каже нам у Корані: «Держіться всі релігії Аллага й не розділяйтеся! Пам’ятайте доброту Аллага до вас, коли ви були ворогами, а Він примирив серця ваші, й через Його доброту ви стали братами. Ви були на краю вогненної прірви, а Він вас урятував від неї. Так Аллаг роз’яснює вам Свої знамення, — може, ви підете прямою дорогою» (Коран, 3:103) Читаючи слова Всевишнього, ми повинні розуміти, що раніше до Ісламу, коли люди ворогували, Аллаг примирив їх серця своєю релігією. То що ж нас розділяє, якщо ми всі мусульмани? І зараз, коли людина-мусульманин прибуває до якоїсь країни, у неї можуть запитати: «До якого ти напряму належиш?» Саме через це можуть виникнути проблеми з перетинанням кордону. Тому я вам скажу, що саме ми у цьому винні! Адже ми Іслам розшматували. Забудьте про свої вподобання! І нехай слабший вчить дітей або працює лікарем, а міцніший нехай робить те, що під силу йому. В Ісламі потрібні усі темпераменти, тому наше завдання полягає у тому, щоб їх мудро розподілити і заслужити милість Божу. Невже хтось думає, що у сподвижників пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг) були ідентичні характери, однакова робота чи інтереси? І якщо ви розумієте, що вони, як і ми, були різними, то запитайте тепер самі у себе, чому ми
ворогуємо? І у якій групі ви себе бачите — в Раю чи Пеклі? Наша віра проста і завжди першими послідовниками пророків, яких посилав Аллаг на землю до людей, були бідні, неграмотні люди. І саме тому я обрав назву цієї статті. І ще раз повторюю. Мусульманин — той, хто увірував в Аллага, повторюю в Аллага. Пропоную простий спосіб лікування від цієї хвороби. Віруйте в Аллага, любіть людей, не обговорюйте і не засуджуйте їх, бо Він, Аллаг, запитає вас про ваші вчинки. Не робіть і не кажіть того, що вас не стосується, і того, що не принесе вам користі у день Суду. Моліться за всіх мусульман, як це робив наш пророк (нехай благословить його Аллаг!). Скажімо разом: «Слава Тобі Господи, вибач нас грішних»…
ФАТВА
Чи дозволяє Іслам використовувати спирт з медичною метою? Чи заборонено використовувати спирт у різних виробах на зразок зубної пасти, одеколону, крему після гоління? Відповідає: Ахмад Кутті Ми, як мусульмани, зобов’язані докладати максимум зусиль для того, щоб уникати всього забороненого. Таким чином, якщо Ви впевнені, що якась рідина містить алкоголь, то не використовуйте її, якщо це можливо. Але оскільки косметика, зазвичай, призначена для зовнішнього використання, вона вважається засобом, який дозволено використовувати згідно з фатвами багатьох учених мусульманського світу, але тільки для зовнішнього використання. Ця думка базується на тому факті, що заборона на використання алкоголю не розповсюджується на зовнішнє використання. Крім того,
кількість алкоголю, який застосовується у процесі виробництва косметики, настільки незначна, що на неї не варто звертати увагу, і не потрібно боятися впасти в гріх, оскільки Шаріат не заохочує надмірну суворість, особливо в предметах щоденного користування, без яких важко обійтися в побуті. Але якщо виникають сумніви, то краще уникати сумнівного, надаючи перевагу тому, що сумнівів не викликає, оскільки це завжди ближче до богобоязні (аль-уара). Пророк (нехай благословить Його Аллаг і вітає!) сказав: «Залиште те, що викликає у вас сумнів, і зверніться до того, від чого спокійніше на серці». (Ахмад, Ан-Нісаї, Аль-Хакім і Ібн Хіббан). Зауважу, що якщо є варіанти, які дозволяють уникнути використання спирту, потрібно одразу ж їх обрати. Якщо ж вони відсутні, можна використовувати косметику зі вмістом спирту.
ФАТВА Розірвання шлюбу з ініціативи дружини Шаміль Аляутдинов Спочатку доречно пригадати такий вислів пророка Мухаммада (нехай благословить його Господь і вітає): «Якщо будьяка жінка попросить у чоловіка розлучення, не маючи на це серйозних причин, не відчути їй навіть аромату Раю». Тобто легковажне бажання розлучення, навіяне примхами, або необґрунтовані претензії категорично не підтримуються. Дружина має повне право вимагати розлучення. Якщо рідні ніяким чином не можуть позитивно вплинути на збереження сім’ї чи безконфліктне розірвання шлюбу, то це потрібно зробити з допомогою місцевого релігійного керівника (імама, муфтія). Ніхто не має права насильно змушувати жінку залишатися дружиною, якщо вона не бажає цього. Випадки ініціювання розлучення дружиною можуть бути найрізноманітнішими, наприклад виявлення у чоловіка фізичних або інших вад, про які не було відомо до шлюбу, які перешкоджають подружньому життю; відсутність матеріального
забезпечення з боку чоловіка; утиск, побиття, зради тощо. Можлива ситуація, коли дружина звертається до імама чи до суду з проханням про розірвання шлюбу з чоловіком, який відсутній тривалий час. Один з учених минулого століття імам аш-Ша‘раві сказав таке: «Жінка має право вимагати розлучення, у тому числі і через суд. Підставою для цього можуть стати, наприклад, такі причини: • відсутність належного мінімального матеріального забезпечення дружини і сім’ї; • божевілля чоловіка; поява у чоловіка важкого захворювання, наприклад, такого як проказа; вада чоловіка, яка унеможливлює повноцінність подружнього життя; • відсутність чоловіка тривалий час (рік і більше, але можуть розглядатися випадки і з меншим терміном відсутності, починаючи з чотирьох місяців); • дотримання чоловіком клятви про те, що він не буде наближатися до дружини протягом чотирьох або більше місяців;
• наявність шкоди, нанесеної чоловіком дружині (систематичне побиття, п’янки, зради); • приховування від другої дружини факту наявності іншої (першої) дружини чи поява (без будь-якого узгодження) другої дружини». Беручи до уваги всі цитати, перейдімо до правил розлучення, ініційованого дружиною. Щодо цього існує достовірний хадіс про випадок, який трапився за часі Пророка (нехай благословить його Всевишній і вітає). «Дружина Сабіта ібн Кайса прийшла одного разу до Пророка і сказала: «О посланцю Аллага! [Чоловік мій] Сабіт ібн Кайс. У мене немає претензій до його релігійності чи моральності. Однак я не можу більше витримувати його [у мене непереборне почуття неприязні до нього]». Пророк Мухаммад запитав: «Ти повернеш йому сад [фініковий сад, переданий як магр]?» Вона відповіла: «Так». Пророк, звертаючись до Сабіта, сказав: «Прийми сад і розлучися з нею.
Після того, як дружина повертає чоловікові весільний подарунок (магр) чи те, на чому вони обопільно зійшлися (щось, цінніше за магр, чи рівноцінне за вартістю), а чоловік озвучує, що погоджується на розлучення, вони не є чоловіком і дружиною. Обмежень у часі на те, коли саме можна проводити такий процес, немає: він може проводитися і під час менструації, і в чистий період, коли подружжя уже вступило в інтимні стосунки. Вкрай важливою у мовою у процесі розірвання шлюбу, ініційованого дружиною, є присутність на ньому двох свідків-чоловіків, на випадок виникнення розбіжностей у дотриманні зобов’язань. Якщо протягом приблизно одного місяця подружжя не змінює своє рішення, то у цьому випадку чоловік і дружина стають чужими один одному. Жінка має право вийти заміж за іншого чоловіка. Протягом цього місяця колишній чоловік не має ніяких привілейованих, переважних прав на повернення дружини. Вона може відмовитися від розлучення, якщо сама цього бажає.
У М МА
№11 січень 2012
5
ІСЛАМСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ ІМПЕРСЬКИХ АМБІЦІЙ
Рінат Максаков islam.in.ua
П
ривид Радянського Союзу блукає в головах. Мабуть, тільки так можна охарактеризувати фантомні болі, спричинені втратою «великого і могутнього» Радянського Союзу, які періодично нагадують про себе за допомогою закликів і проектів не тільки деяких політиків, але й релігійних лідерів. З політиками все зрозуміло: більшість політичних діячів сучасності — продукт радянського виховання; вони народилися, виросли, сформувалися і розпочали шлях до кар’єрних вершин у Радянському Союзі, ввібравши в себе дух тієї епохи. Молодих політиків, становлення яких відбувалося вже в умовах незалежних держав, які не відчули на собі всіх «принад» того часу, поки що мало. Частково це стосується і релігійних лідерів. Але у випадку з ними повинно було б сформуватися зовсім інше ставлення до радянських часів. Оскільки всі без винятку конфесії постраждали у часи войовничого атеїзму від гонінь, репресій і прямого фізичного знищення матеріальних і духовних цінностей, храмів, священнослужителів. Мусульмани пострадянського простору назавжди повинні б запам’ятати спалені книги, тисячі зруйнованих мечетей, репресованих імамів і масові депортації народів. У будь-якої віруючої людини повинна викликати несамовиту відразу лише одна тільки думка про повернення, нехай навіть і в модифікований, але образ Радянського Союзу. Однак замість цього релігійні діячі з завзятістю роблять внесок у відтворення нового Союзу. Можна його називати як завгодно: «Російський світ», за патріархом Кирилом; СНД, за Володимиром Путіним; Євразійським Союзом чи навіть Російською імперією. Ідея збирання земель руських, а тепер ще й не руських, як завжди, походить з Москви. І це зрозуміло. Руська народна забава родом з 14 століття. Імперські амбіції, присмачені гаслом Москва — третій Рим, стали частиною російської душі. І байдуже, що не всі народи згорають від бажання стати частиною імперії, а прагнуть будувати і розвивати свої незалежні національні держави. Їх думка і раніше нікого не цікавила, а в епоху нафтогазового насилля Газпрому і агресивної політики Кремля тим паче не цікавить. Каталізатором такої агресії стала низка революцій у пострадянських країнах, у першу чергу — Україні і Грузії. Революційні країни боролися за свої права і свободи, за можливість стати частиною не пострадянської сірої авторитарної і корумпованої плями на карті, а розвиненою демократичною державою. Такий демарш не міг не злякати мешканців древнього Кремля. Розпочалася тиха, повільна і малопомітна контрреволюція. Її наявність майже не відчувається, як, мабуть, і було задумано. Все робиться за принципом жаби, яку варять у каструлі. Як вам відомо, коли жабу вкидають у кип’яток, вона вистрибує звідти. Якщо ж її покласти в каструлю з холодною водою і поступово нагрівати на повільному вогні, вона в результаті звариться і не помітить цього. Ось нас і «варять» на повільному вогні, щоб ми не вистрибували з «каструлі нового Союзу». Періодично з’являється то один інструмент інтеграції, то інший. Релігійні конфесії, мабуть, є одним з найбільш надійних інструментів інтеграції. На міфічній духовній і релігійній близькості віруючих активно спекулюють, позиціонуючи її як головну причину зближення релігійних спільнот різних країн. А мене ось цікавить, наприклад, у чому близькість мусульман Молдови, Киргизії й Азербайджану? Або ж мусульман України і Таджикистану? За винятком того, що ми всі були 70 років у рамках Радянського
Союзу, жодних спільних рис релігійних традицій немає. І це об’єктивна оцінка. Між віруючими, без сумніву, існує духовна близькість, але тільки в глобальних рамках Ісламу, і це твердження є справедливим щодо всіх мусульман усіх країн світу. Відповідно до цього можна сміливо стверджувати про існування близькості з мусульманами Пакистану чи мусульманами Боснії. А чому ж ні? Як на мене, то мусульмани Боснії ближчі нам і ментально, і географічно, ніж мусульмани Таджикистану. Якщо враховувати конфесійний підхід, то менш за все питань виникає щодо православ’я. Російське православ’я уже давно утвердилося як надійний союзник і інструмент імперії. Саме тому московське православ’я завжди підтримує імперські амбіції, адже нові землі — це нові прихожани, ще більше влади і грошей в церковній казні. Ідея «Російського світу», яка активно мусолиться патріархом Кирилом, може бути ефективною тільки в слов’янському суспільстві — Росії, Білорусі, Україні, ну, можливо, ще в православній Молдові, та навряд чи. Але апетити і амбіції Кремля значно більші. Не поїде ж патріарх з цією ідеєю в Узбекистан, Азербайджан, інші неслов’янські країни. Тут потрібен інший інструмент — ісламський. Він не настільки зручний, як православний, у силу багатьох причин: Іслам не настільки слухняний і податливий, як православ’я, оскільки він має свої релігійні норми щодо прав, свобод, справедливості, побудови держави і місця Ісламу в ній. Мусульмани більше ніж послідовники інших конфесій постраждали під час існування Радянського Союзу, що не робить для них привабливою ідею створення нового Союзу. Існують значні відмінності між ісламськими релігійними традиціями на пострадянському просторі. Мусульмани колишніх союзних республік тяжіють не тільки до Росії, але й до Ірану, Туреччини, Євросоюзу. Всі зазначені вище фактори створюють додаткові труднощі в пошуках певної загальної платформи, на основі якої будуть робити спробу зблизити відокремлені ісламські організації, але Росія все ж наважилася використати ісламський інструмент інтеграції. Справжніх ініціаторів, кураторів, спонсорів, а також справжні цілі, плани і програми ми навряд чи впізнаємо. Нам підсовують тільки офіційну, парадну картину. Першим заметушився тандем муфтіїв Аллагшукюр Паша-заде — Талгат Таджутдін. Вони зібрали своїх прихильників і в 2009 році в Москві заснували Консультативну раду мусульман СНД. ЇЇ очолив голова Управління мусульман Кавказу Аллагшукюр Паша-заде. Україну в цій «тусовці» представляє лідер українських хабашитів. Компанія зібралася
дуже одіозна. За винятком голови Консультативної ради, який користується авторитетом і підтримкою, в першу чергу, в Азербайджані, всі інші муфтії втрачають популярність серед мусульман. Повільно, але вірно вони маргіналізуються. Авжеж, така компанія — не помічник у справі побудови «великої імперії». Це чудово розуміють кремлівські політтехнологи, але наявність конкуренції — необхідний фактор успішного розвитку. Альтернативні Ради муфтіїв і ті, які конкурують між собою, напевно, будуть підганяти один одного, будуть сприяти більш швидкому досягненню мети. Мене цікавило, до яких дій у відповідь буде вдаватися більш потужна і популярна мусульманська група — Рада муфтіїв Росії. Чи будуть вони ініціювати щось подібне. Адже, за логікою жанру, вони більш достойні на роль «об’єднувачів земель не руських». Незважаючи на всі останні невдачі Ради муфтіїв Росії, вони, як і раніше, є найбільш значимою фігурою на мусульманській шаховій дошці. Якщо нинішня російська влада дійсно розраховує розширити свій вплив на довколишній мусульманський світ, то рано чи пізно ця фігура змушена була зробити свій хід. Очікувати довелося доволі довго. Але інертність Консультативної ради мусульман СНД, яка не зуміла організувати проведення жодного важливого заходу, мабуть, дозволяла не поспішати. І ось 14 листопада 2011 року муфтії Росії, Казахстану, Киргизії, а також деякі ісламські духовні діячі Узбекистану, Таджикистану й України зібралися в російській столиці на VІІ Мусульманський форум «Росія й ісламський світ: вектори модернізації на просторі СНД». Україну представляв голова регіонального об’єднання «Київський муфтіят» Канафія Хуснутдінов і заступник муфтія АР Крим Айдер Ісмаїлов. Ключовим моментом форуму стала пропозиція голови Ради муфтіїв Росії Равіля Гайнутдіна створити Раду муфтіїв СНД і раду улемів СНД. Тобто було запропоновано створити одразу дві структури. Після виступу Гайнутдіна представники азербайджанської сторони демонстративно покинули форум, посилаючись на те, що Рада муфтіїв країн СНД уже існує, адже була створена у 2009 році під керівництвом Аллагшукюра Пашазаде, і до неї входять «практично всі муфтії Росії і СНД». Звичайно, демарш був розрахований на публіку, і представники Азербайджану лукавили. Оскільки більшість муфтіїв якраз і не ввійшли до цього клубу поважних джентльменів. Як би там не було, рада муфтіїв Росії заявила, що «всебічна інтеграція в рамках СНД, у тому числі і щодо релігійних організацій, буде продовжена, незалежно від успіхів чи невдач окремих структур». Знаменним є те, що і члени ради муфтіїв, і експерти, і журналісти, які висвітлюють ці події, відверто говорять про те, що цей
крок зроблено з урахуванням інтеграційних проектів, впровадження яких визначив глава російського уряду Володимир Путін. Зокрема Мукаддас Бібарсов сказав: «Пропозиція щодо створення Ради муфтіїв СНД, озвучена на форумі, актуальна в сучасних умовах як ніколи. Керівництво країни ініціює інтеграційні проекти на пострадянському просторі, тому створення такої структури — дуже доречний крок у цьому починанні». Підтримує його муфтій ДУМ Казахстану Абсаттар Дербісалі: «Мене тішить, що нинішній форум проводиться паралельно до ініціативи голови уряду Російської Федерації Володимира Путіна і Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва про інтеграцію держав СНД на основі Євразійського союзу». При цьому якщо Бібарсов тільки прозоро натякає на особу керівника цієї структури, сказавши: «Враховуючи значимість і авторитет Росії в світі і на пострадянському просторі, те, що саме Рада муфтіїв Росії виступила з ініціативою створення такої ради, …то найбільш імовірно, що це буде саме російський релігійний лідер», то Дамір Хайретдінов, якого представляють як відомого спеціаліста з Ісламу, говорить відкрито: «Пропозиція про Раду муфтіїв СНД надійшла з Москви від москвича шейха Равіля Гайнутдіна. Так тому й бути: нтьехай Москва знову стане центром інтеграційних процесів на просторі СНД — не тільки політичних, але й релігійних». Таким чином, перед нами проект релігійної інтеграції як додаток до економічної і політичної інтеграції в якийсь новий Союз. Звичайно, безпосередньо про це не говориться і муфтії, які погоджуються з запропонованим планом, виправдовують необхідність створення Ради розвитком богословської думки, обміном кадрами, боротьбою з екстремістськими ідеологіями тощо. Але одразу доречним є запитання, а що ж заважає реалізовувати все це без створення Ради? Яку з усіх цих пристойних цілей неможливо вирішити без цієї структури? Вочевидь, що все це цілком можна реалізувати і без ради муфтіїв СНД. Отже, завдання полягає не в богословській площині, а в політичній, у бажанні зібрати відокремлені держави і народи в нову імперію. Сумно від того, що, мабуть, мусульманські лідери Росії все чудово розуміють і погоджуються з цим. І вже не є важливим той факт, хто кому запропонував таку ідею — політики муфтіям, чи муфтії політикам, важливим є те, що вони дійшли цілковитої згоди. У деяких країнах пострадянського простору Іслам адаптували до православної моделі, яка передбачає те, що духовенство стає слухняним інструментом імперських амбіцій. Але муфтії — це не всі мусульмани, а тільки незначна їх частина. А ось питання щодо бажання віруючих цих країн потрапити в обійми спроектованої нової імперії залишається відкритим. Чи потрібні українським послідовникам Ісламу ці інтеграційні процеси як на рівні релігійних об’єднань, так і на більш високому — державному рівні? Для відповіді на ці запитання достатньо порівняти релігійну ситуацію в Україні й інших країнах співдружності, що проектується. Результати порівняння не на їх користь. І це твердження є справедливим не тільки для Ісламу, але й для інших конфесій. А про справжнє становище віруючих краще за все зможуть доповнити пересічні мусульмани, особливо з республік Північного Кавказу і Середньої Азії. Але вони воліють мовчати і при найменшій можливості іммігрувати з рідних країв у Європу чи США, де захищають права і свободи, дотримуються принципу законності у здійсненні правосуддя, і де ісламський принцип «життя, честь і майно мусульманина — недоторканні» парадоксальним чином є нормою життя. Не тому, що там так поважають іслам, а тому що там поважають Людину.
6
УММА
№11 січень 2012
НОРМИ ІСЛАМСЬКОГО ПРАВА ЩОДО ІНОВІРЦІВ Саїд Ісмагілов Після тріумфу ісламських політичних партій на проведених у кінці року виборах у ряді арабських країн — Марокко, Тунісі і Єгипті, у засоби масової інформації стали активно закидати «історіїзалякування» про те, що очікуються неминучі звірства мусульман щодо іновірців. Ці превентивні потоки інформації, яка залякує громадськість, направлені на чергову порцію знеславлення як Ісламу, так і мусульманських партій, які здобули перемогу на виборах. У такій ситуації найбільш доречно надати слово ісламському закону, який регламентує відносини мусульман з іновірцями. Одним з основних прав людини, задекларованих в Ісламі, є право на свободу віросповідання. В Корані йдеться: «Немає примусу в релігії» (Коран, 2:256). Це означає заборону на насильницький примус як до прийняття Корану, так і до прийняття будь-якої іншої релігії. Створивши людину вільною, Всевишній Аллаг зводить цю свободу на такий високий рівень, що надає, у тому числі, й свободу віросповідання. Однак будучи вільним у цьому житті, відповідно до есхатології Ісламу, людина буде відповідати за свій релігійний вибір перед Богом у Судний День. Іслам закликає мусульман бути доброчесними і справедливими до послідовників інших релігій і культів, поважати їх права, традиції і культуру, оскільки сам Всевишній Господь надав людям свободу
релігійного сповідання. Шаріат встановлює правило, відповідно до якого мусульмани зобов’язані сповідати свою віру, і не перешкоджати сповіданню віри послідовникам інших конфесій. Особливо в Корані підкреслюється духовна близькість і певна спорідненість (спільність) з послідовниками монотеїстичних релігій, так званими «Людьми Писання» — християнами й іудеями. «Без сумніву, переконаєшся ти, що найбільш доброзичливі до тих, що повірили, ті, хто говорить: «Воістину, ми християни» (Коран, 5:82). У Священному Корані також сказано: «Дозволена вам їжа людей Писання, а ваша їжа дозволена їм. Дозволені вам для шлюбу жінки цнотливі з тих, кому до вас було даровано Писання» (Коран, 5:5). Цей аят Корану переводить духовну близькість монотеїстичних релігій Божественного Одкровення в практичну площину настільки, що ставить рівність трьох релігій в аспекті їжі, і навіть дозволяє змішані шлюби. Пророк Мухаммад приймав делегації християн і юдеїв, підписував з ними політичні угоди (договори), вів богословську полеміку і навіть у скрутні часи відправляв мусульман в еміграцію під захист християнського правителя Ефіопії. Всі ці вчинки сформували правове забезпечення Ісламу, яке регламентує відносини з іновірцями. На основі цього були сформовані правила ставлення до зіммі. Зіммі — це громадяни мусульманської держави, які не є послідовниками Ісламу, тобто іновірці. З першого століття історії Ісламу і до цього часу мусульманські богослови єдині у думці про те, що на зіммі поширюються ті ж права, якими наділені мусульмани, а також вони беруть на себе ті ж обов’язки, маючи при цьому повну свободу віросповідання, володіючи правом зберігати свою культуру, мову, національну ідентичність, культові споруди і релігійну практику. Йдеться навіть
«ОБЩЕЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЕ ОБ ИСЛАМЕ» Богословська праця «Общее представление об Исламе» шейха Алі ат-Тантаві є, мабуть, найбільш видавана в Україні книга, присвячена основам ісламського віровизнання. Вона зазнала вже вісім перевидань і поширилася по Україні та за кордоном накладом понад 30 тисяч примірників. ДУМУ «Умма» вирішило додати свою лепту й видати ще один наклад — 3000 примірників цієї визначної книги. Секрет такої популярності полягає в тому, що «Общее пердставление об Исламе» написане простою та зрозумілою кожному читачеві мовою, перекладено з арабської мови й адаптовано для російськомовного читача. Треба завважити, що редакційна колегія, перекладаючи аяти Священного Корану, спиралася на найавторитетніші переклади Священного Корану російською мовою. Книга призначена не для легкого побіжного прочитання — вона орієнтована на уважного, вдумливого, розумного читача.
про те, що християнам і юдеям не заборонялося виготовляти і вживати вино в публічних місцях, незважаючи на те, що для мусульман це категорична заборона. Для послідовників інших релігій були встановлені особливі правила: у випадку вчинення правопорушень їх засуджували за правилами релігійної традиції, яку вони сповідували. Такий демократизм і широкі права забезпечили можливість для іновірців зберегти свою релігію, громади і культові споруди протягом всіх 14 століть Ісламу в усіх мусульманських країнах — від Марокко до Індонезії. Пророк Мухаммад особливо підкреслив права зіммі, попереджаючи тих, хто їх порушує, про неминучість покарання. Він сказав: «Хто завдасть шкоди зіммі, той нашкодить мені, а той, хто завдав шкоди мені, шкодить Аллагові. Той, хто порушує договір, ущемляє права, покладає на інших більше, ніж вони можуть виконати, або бере в інших щось без їх згоди, для тих я буду ворогом у Судний День». Халіфи мусульманських держав стояли на сторожі прав і недоторканності своїх підданих, у тому числі й не мусульман, а ісламські вчені формулювали ці права в певні норми Шаріату. Так богослов малікітського масхабу Шахаб ад-Дін Аль-Карафі писав: «Угода щодо зіммі передбачає для нас певні зобов’язання. Вони є нашими сусідами, які живуть під нашим (мусульманським) покровительством і захистом, а також під заступництвом Всевишнього Аллага, Його посланця і релігії Ісламу. Той, хто порушує ці зобов’язання щодо хоча б одного з цих людей, той, хто вимовляє хоча б одне образливе слово, розповсюджує брехню, яка порочить його репутацію, ображає його чи сприяє цьому, зазіхає на заступництво Аллага, Його посланця і релігію Іслам». А відомий богослов Ібн Хазм про права зіммі сказав таке: «Якщо ворог прийшов, щоб захопити наших
співгромадян, які не є мусульманами, то ми зобов’язані захистити їх зі зброєю в руках і, якщо виникне потреба, віддати за них свої життя задля захисту тих, хто знаходиться під заступництвом Аллага і Його посланця. Видати зіммі без бою — означає зрадити і порушити договір». Сучасний богослов Юсуф Аль-Кардаві пише: «Іслам поважає людину тільки за те, що вона людина. Права всім людям даровані Богом. Хіба може Іслам дозволити чинити зло щодо іновірця чи завдавати будь-якої, навіть найменшої, шкоди у той час, коли всім
мусульманам наказано бути милосердними до тварин і до всього живого? Ісламський закон до кожного виявляє свою увагу і пропонує своє, особливе місце». Щодо мусульман у світських, християнських чи будь-яких інших видах немусульманських держав, то вони зобов’язані бути вірними і достойними громадянами своєї країни, зберігаючи при цьому свою релігійну приналежність й ісламську ідентичність. Мусульмани повинні займати активну позицію в суспільстві, дотримуватися законів, сплачувати податки і служити в армії.
ФАТВА
Ставлення до собак Саїд Ісмагілов Пророк Мухаммад (мир йому) заборонив заводити й утримувати собак без потреби. Особливо ця заборона актуальна у випадках утримання домашніх собак, які живуть разом з господарями в будинках і квартирах. Однак заборона на утримання собак у будинку не означає, що потрібно жорстоко поводитися з ними або знищувати. Негайне гуманне умертвіння застосовують тільки до хворих сказом собак. Перебування собаки в будинку мусульманина робить нечистими речі, у тому числі, посуд, якщо собака облизувала його. Пророк (мир йому) сказав: «Якщо собака облизала чиюсь тарілку, то вимийте її сім разів, один раз з яких — з землею (чистим піском)» (Аль-Бухарі). У собак наджасом (нечистістю) є тільки слина. Все інше у них вважається чистим. Якщо собака торкнулася кого-небудь своїм тілом, не забруднивши його слиною, то поверхня, яка зазнала дотику, вважається чистою. Це підтверджується хадисом від Ібн Умара: «У
часи посланця Аллага (мир йому) собака випадково заходив у мечеть і виходив із неї. І ті, що молилися, нічого не промивали водою» (Аль-Бухарі). Дозволено мусульманинові утримувати собак для охорони двору, городу, домашньої худоби і спеціально тренованих собак для полювання. Пророк (мир йому) сказав: «Хто утримує собаку, який не призначений для полювання чи охорони врожаю і худоби, той буде втрачати один карат своєї винагороди щодня» (Аль-Бухарі і Муслім). На власників собак, яких утримують на дозволених шаріатом підставах, накладаються відповідальність за тварину і обов’язки щодо її утримання. Необхідно здійснювати профілактичне лікування собак від глистів й інших захворювань, намагатися запобігати виникненню ситуацій, коли собака може скалічити невинних людей. Потрібно, щоб у собаки було житло, свій посуд і місце для пиття води. Заборонено допускати собак на дитячі майданчики, інші місця, де знаходяться діти, а також у їдальні, кухні і склади з продовольством.
У М МА
№11 січень 2012
7
Ісламські фактори в арабських народних революціях В’ячеслав Швед Саїд Ісмагілов
М
усульманський світ стрімко змінюється. Поки що невідомо, чим завершиться плеяда революцій, але одне можна сказати з упевненістю — ісламський світ стане іншим. Точка невідворотності залишилася позаду і народи повірили, що будь-яка диктатура, насилля, беззаконня і репресії не є вічними, що не варто боятися, а варто боротися; що ситуацію можна змінити. Для цього достатньо консолідованої волі маси небайдужих людей. Що є основним цивілізаційним феноменом арабської весни? Багато аналітиків, особливо на етапі перших двох місяців її тріумфального ходу, який завершився усуненням від влади двох президентів — Бен Алі в Тунісі і Хосні Мубарака в Єгипті, стверджували, що це перемога демократії, продовження тієї глобальної демократичної революції, яка захопила і близькосхідний регіон. Чи є це правильним визначенням, яке точно й адекватно відображає сутність трансформаційних процесів на Близькому Сході? Не можна сказати, що це неправильне визначення, але воно не відображає повністю події, що відбуваються. Головним цивілізаційним смислом, сутністю Арабської революції є відродження ісламської ідентичності арабського народу, відродження його культурно-історичного коду. Це дає можливість скинути кайдани, що заважали йому вільно розвиватися відповідно до своїх традицій, цінностей і менталітету, своїх історичних витоків, внутрішніх уявленнях про самих себе, про своє місце і роль у загальносвітовому контексті. При цьому потрібно зазначити, що відбувається не тільки механічне повернення до своєї культурної ідентичності, а фактично вибудовується новий цивілізаційний проект для всього арабського світу. Тому в сучасних умовах принципове і доленосне значення для перспектив арабських революцій має забезпечення і реалізація таких великих принципів і цінностей Ісламу, як справедливість; дотримання прав людини, прав національних і релігійних меншин; толерантність. Чи є відродження ісламської ідентичності арабського народу
протиріччям принципів демократії? На мою думку, ні. Іслам можна вважати найбільш демократичною з усіх світових релігій. Головне, щоб до влади в революційних країнах не прийшли радикальні екстремістські угрупування, які не визнають не тільки загальнолюдські цінності, але й значний пласт ісламських законів і правил. Першою, яка лежить на поверхні, а тому очевидною причиною арабських революцій, можна назвати зубожіння і незадоволеність мас політичною й економічною ситуацією у своїх країнах. Це дійсно відіграло значну роль. Маса бідних і знедолених людей — фактор, здатний створювати загрози стабільності будь-якої держави. Ще з моменту початку подій на Близькому Сході багато йшлося про соціально-економічні передумови революцій, про корупцію, авторитаризм й інші проблеми. Все це відіграло чималу роль, але з уваги багатьох дослідників вислизають деякі фактори, які претендують на звання головних причин революцій. Не знаючи їх, створюється стійке враження, що події на Близькому Сході — стихійний вибух невдоволення, що це спонтанне повстання прошарків арабського суспільства. Це пояснюється тим, що навіть зараз світовій спільноті нічого невідомо про ту значну роботу, яка здійснювалася в надрах арабського суспільства протягом двох останніх десятиліть, і яка підготувала ідеологічне обґрунтування і політичну партію революцій майбутнього. Йдеться про два фактори. Перший — інформаційний. Головну роль відіграв такий могутній інформаційний канал як Al-Jazeera, створений в Катарі в 1996 році. Саме Аль-Джазіра протягом 15 років підготувала і виховала нове покоління арабів, готових до рішучих дій для оновлення свого регіону. Інформаційний простір доповнювали інтернет-сайти опозиційних сил і соціальні мережі, завдяки яким вдалося оперативно мобілізувати велику кількість молоді для акцій протесту і координувати ці акції. Другий фактор — організаційний. Тривалий час у надрах арабського світу створювалася колосальна мережа того, фактично, трансарабського політичного руху, який відіграв вирішальну
роль у революціях, як ісламський рух «Брати-мусульмани». У її надрах була вихована когорта прекрасно підготовлених ідеологів і теоретиків, які стали лідерами революційних мас. Серед них особливу роль відігравав і продовжує відігравати духовний лідер Арабської весни — шейх Юсуф Аль-Кардаві, який закликає диктаторів капітулювати. Авторитет шейха Юсуфа Аль-Кардаві серед мусульман настільки високий, що викликає величезний резонанс у суспільстві, значно більший, ніж якщо б до складання повноважень (відставки) чи скинення того чи іншого диктатора закликав президент або король будь-якої країни. Як зазначалося, революційні події за формою нагадували вияв стихійного пориву, висуваючи на перший план революційну молодь. Однак справжньою прихованою рушійною силою революцій є помірний ісламський рух «Братимусульмани», присутність, існування яких спочатку і не зовсім була помітна, оскільки вони, з одного боку, на ранньому етапі не афішували свою причетність до повстань, а з іншого боку, на майданах збиралися всі рухи, незадоволені режимами: від християн до арабських феміністок. Провідна роль «Братів-мусульман» тільки почала звертати на себе увагу, і її вплив буде посилюватися з наближенням демократичних виборів в арабських країнах. Спочатку це проявилося в Тунісі, де після проведення 23 жовтня виборів в Національну установчу раду перемогла ісламська партія «Ан-Нахда», яка отримала 40% голосів виборців. Підтвердила тенденцію ісламська «Партія справедливості і розвитку», яка перемогла 26 листопада на виборах в Марокко. Відсоток прихильників на батьківщині «Братів-мусульман» у Єгипті буде ще більш вражаючим. На проміжному етапі виборів «Брати-мусульмани» поки що набирають 40% голосів, але за прогнозними підрахунками аналітиків вони претендують на 60%.
І це без урахування інших ісламських рухів і партій, наприклад палафітів, які мають свій електорат у Єгипті. Центральний виборчий комітет у Єгипті повідомив, що не буде публікувати офіційні результати першого етапу виборів у нижню палату парламенту Єгипту до завершення голосування на початку січня 2012 року. Опублікована єгипетськими ЗМІ інформація про хід підрахунків голосів є підтвердженням заяв лідерів ісламських партій. Згідно з цими заявами «Брати-мусульмани», яких представляє «Партія свободи і справедливості», отримали в першому етапі близько 40% голосів виборців, а салафітська партія «Ан-Нур» — 25%. Найбільш впливову зі світських партій — «Єгипетський блок» — підтримали близько 15% єгиптян. Ще кілька ліберальних рухів отримали близько 5% голосів. При цьому більша частина з восьми мільйонів виборців, які проголосували, проживають в Каїрі й Олександрії — найбільш «прозахідних» містах величезної арабської держави. У ході наступних етапів до голосування долучиться провінція, а тому успіх ісламських партій буде ще більш значущим. Розуміючи беззаперечну перемогу «Братів-мусульман» на всіх видах виборів, воєнний перехідний уряд Єгипту намагався перенести дату виборів і внести зміни в Конституцію країни таким чином, щоб військова верхівка залишилася при владі і контролювала діяльність всіх гілок влади в країні без урахування позицій парламенту і майбутнього президента. Фактично було зроблено спробу встановлення військового правління за турецькою моделлю, як це було зроблено в Туреччині до Ер догана. У відповідь на намагання здійснити державний переворот, у кінці листопада мільйони людей знову вийшли на майдани єгипетських міст з метою захисту досягнень революції. Однак всередині самої ісламської умми
відбулися трансформації, здатні змінити не тільки ісламський світ, але й геополітику, і глобальну економіку. Арабська весна — це відповідь помірних ісламських рухів на активне розповсюдження ідеології радикальних ісламських угруповань, таких як Аль-Каїда. Протягом останніх 10 років, починаючи з 11 вересня 2001 року, радикальні угрупування стали відігравати помітну роль у глобальному масштабі. При цьому всередині мусульманського суспільства вони намагалися привернуту на свій бік молодь, переконуючи, що лише методами війни і терору можна скинути диктаторів, встановити справедливе правління, яке базуватиметься на принципах Ісламу, і змусить враховувати інтереси ісламського світу. Серед зневіреної молоді, яка не бачила перспектив для власного успішного майбутнього, вони і знаходили своїх послідовників. Однак Арабська весна, за якою стоять помірні мусульманські рухи, повністю зруйнувала результати їх багаторічної агітації. Мусульманське суспільство переконалося у тому, що можна досягти змін мирним шляхом, не вдаючись до тероризму і війни. На думку мусульманських аналітиків, саме з цієї причини відбулися загадкові знищення лідерів радикальних угрупувань, починаючи з Усами Бен Ладена. Мусульманське суспільство впевнене, що радикальні рухи, схожі на Аль-Каїду, штучно створені спецслужбами західних країн і ними ж фінансуються. Коли очевидною стала поразка «радикального ісламського проекту», США і їх союзники стали поспіхом позбуватися всіх, хто міг розповісти світові про істинних кураторів терористичних організацій. Те ж, мабуть, трапилося і з Муаммаром Каддафі. Його позбулися, щоб у ході судових процесів він не оприлюднив інформацію про свої зв’язки, фінансові вливання і домовленості з лідерами Франції, Італії, Великобританії й інших країн. с. 8
8
УММА
№11 січень 2012
Роздум про віру Наталя Обухова «Занепокоєність зникає, коли з’являється віра». Такі слова лунають в одній з чудових пісень Самі Юсефа. Це далеко не нове відкриття, однак нам буває складно усвідомити його повною мірою. Ми часто непокоїмося через речі, на які не можемо вплинути. Це знебарвлює деякі моменти нашого життя, ми не можемо дозволити собі радіти повною мірою, нам не вистачає віри у власне щастя, віри в те, що ми на нього заслуговуємо. Просто не вистачає віри. Що ж потрібно для того, аби повірити? Насправді, небагато. По-перше, відкрите серце, по-друге, готовність відмовитися від впевненості, що все у нашому житті залежить лише від нас. Складно? Так. Важко довіряти не тільки собі, а й комусь, Хто є Всемогутнім і Неосяжним. Як довірити власне життя тому, кого неможливо побачити? Це потребує сили і наснаги. Напевне, кожному з нас доводилося чути, що віра полягає в тому, щоб вимовити вголос те, у що віриш, і підкріпити її в глибинах свого серця. Я визначила б це як поклоніння (worship). Згідно з певними роботами турецького імама Ф. Гюлена, поклоніння означає, що людина визнає себе служителем, а Бога — єдиним і непорушним об’єктом служіння. Служник будує власне життя у відповідності до відносин творіння і Творця, висловлює вдячність за різноманіття благословень — життя, здатність до сприйняття і віру. Останнє видається найважливішим, бо не можна навчитися вірити у щось, якщо серце не буде до цього готовим. Готовність серця повірити визначається Тим, Хто нас створив, Всевишнім і Милосердним. Ібн аль-Арабі висловився щодо серця таким чином: «Господь дає серцю готовність до сприйняття, згодом Він
прибирає завісу між собою і своїм рабом, і останній бачить Його в образі, який було створено власною вірою. Сутністю віри є Бог». Таким чином, шлях віруючого до об’єкту своєї віри завжди пролягає через певні завіси — завіси розуму, соціальних і культурних устоїв і щирості почуттів. Прибираються ці завіси поступово, це займає певну частину нашого життя. Отже, без звернення про допомогу до Всевишнього Аллага нам складно обійтися. Для багатьох у цьому полягає випробування. Іноді, навіть складніше за владу чи гроші. Важливою складовою віри можна вважати здатність бути вдячним Тому, кого неможливо осягнути навіть подумки. Людині складно встояти перед спокусою бути впливовою і заможною. Коли це трапляється в житті, коли досягається успіх, ми почуваємося на вершині, сильними і незалежними. «Це моя заслуга, мій здобуток». «Я зробив неможливе». Напевне, такі думки хоч раз у житті з’являлися в кожного з нас. Часто ми робимо помилку, радіючи змінам і забуваючи про щиру вдячність і віру. А без них неможлива цілковита любов до Бога, і сподіватися на допомогу ми не можемо. Не вистачає віри, вдячності й любові, отже надії важко знайти собі місце в порожньому серці. Справжня
любов, як про неї говорить Ф. Гюлен, означає визнання Його всемогутності і безмежної краси. Вона надає людині можливість вірити, що Аллаг поряд, вона зігріває теплом і сповнює душу світлом надії. Душа людини стає освітленою. Людина поступово пізнає сама себе, тобто, за словами Ібн аль-Арабі, «Бог безупинно витягує для нього з його душі приховане в ній. І побачивши це, він дізнається про власну душу те, чого раніше не відав». По-справжньому щасливою можна вважати ту людину, яка здатна віднайти у власній душі віру. Це надає змогу в усякому випробуванні звертатися з проханням про допомогу до Всевишнього і сподіватися на неї, а отримавши її — бути вдячним. Вдячність, віра і надія створюють певне коло, яке можна вважати нашим рятівним кругом у вирії життєвих випробувань. Продовжуючи думку Ібн аль-Арабі, потрібно зазначити, що випробування є своєрідним тестуванням людини на відповідність її внутрішніх устоїв зовнішнім проявам. Тобто, чи є людина щирою в тих почуттях, які висловлює. Любов і віра, сподівання і вдячність допомагають пережити важкі часи. А от чи зберігаються вони в період благополуччя? Чи є поклоніння незалежним від життєвих здобутків? Я поділяю думку
Гюлена, який стверджує, що поклоніння є єдиною можливістю отримати підтвердження теоретичних істин про буття Бога. Досягається через прихильність і повагу до Творця. Отже, поклоніння, як і віра, не має бути обумовленим нічим. Якщо серце людини відкрите для божественної істини, якщо вона відчуває готовність проявити віру в діях, Аллаг обов’язково допоможе прибрати завіси з обраного шляху. Служіння передбачає врівноваженість думок, доброчинність і готовність протидіяти спокусам і проявам власного еґо. Спокій розуму досягається пошуком відповідей на внутрішні запитання. Кожен обирає те, чого потребує саме він. Подібні пошуки є однією з основ ісламського способу життя — мусульманин має шукати того, хто готовий поділитися знаннями. Згодом із набутих знань ми складаємо картину світу. Гюлен попереджує про небезпеку відсутності прагнення до знань і роздумів над ними — «той, хто не має власної думки, стає об’єктом світогляду інших». Це призводить до того, що людиною легко керувати, їй нав’язують певні «основи віри» в зовнішні ідеали, які вона не здатна проаналізувати самостійно. Серця таких людей поступово втрачають світло, вони закриті для божественної присутності і віри. Їх віра стає штучною, нав’язаною, а це завдає людині страждань. І в цю мить їй необхідна допомога, їй необхідно віднайти правильний шлях — поновити віру. Інакше вона втратить надію на майбутнє, а її серце зачерствіє. Вона почне шукати замінник справжнього духовного щастя в прагненні певного соціального статусу, одержанні того чи іншого призначення у службовій вертикалі чи задоволенні тілесних потреб. Звичайно, не потрібно відмовлятися від усього цього зовсім, проте не варто робити це пріоритетом власного життя. Гонитва за матеріальними здобутками позбавляє нас чудес, які можна побачити або відчути лише серцем віруючого. Один із мудреців сходу сказав, що серце не є просто формою, виготовленою із води і глини. Воно є божественним витвором, тож і сповнюватися має божественною красою і вірою. Тоді в нашому житті буде все, що нам потрібно — не те, чого ми бажаємо, а саме те, що є необхідністю. І ми не будемо почуватися полишеними. У нас буде віра, а отже вдячність, любов і надія.
Ісламські фактори в арабських народних революціях с. 7 облячи висновки про зазначене вище, зауважу, що всередині мусульманського суспільства побутує стійка думка про те, Арабська весна є відповіддю помірних мусульманських рухів на екстремістську ідеологію і дії радикальних угрупувань, які дискредитували Іслам, Шаріат і всю мусульманську цивілізацію в очах світової спільноти. Ця відповідь зорієнтована не на зовнішнього споживача, а призначена для внутрішнього, зокрема мусульманської молоді, щоб вона не виявляла прихильності і симпатій до ідей радикалів. Також з упевненістю можна сказати, що Арабська весна — це
Р
ісламська відповідь народних мас на багатолітню диктатуру. Чому люди надають перевагу ісламським партіям і рухам? Помилкою буде поверхова оцінка цього явища, пояснюючи його арабським консерватизмом чи намаганням повернутися в золотий вік Арабського халіфату. Я вбачаю високу популярність ісламських політичних проектів у їх життєздатності, високому ступені демократичності і, головне, у тому, що інші ідеології надто дискредитували себе. За останні сто років в арабських країнах зазнали краху і соціалістичні, і націоналістичні панарабські партії, і навіть демократичні. У той час, коли диктаторські режими порушували всі мислимі і немислимі
Орган Духовного управління мусульман України «Умма» Розповсюджується безкоштовно
права і свободи, знищували мирних жителів, зраджували національні інтереси, довели громадян своїх країн до зубожіння, казково збагатившись при цьому, Європа і США, які постійно твердили про права людини і демократичні цінності, розчарувала всіх своїм мовчанням, не вживала ніяких заходів з метою підтримки демократії в арабських країнах. Більше того, західні демократичні лідери загравали з диктаторами, продавали їм зброю і за величезні фінансові потоки закривали очі на беззаконня, яке відбувалося в арабському світі. Такий «демократичний цинізм» не залишився поза увагою. Популярність демократичних ідей західного зразка перебуває на
Засновник: Духовне управління мусульман України «Умма» Головний редактор: Іслям Гімадутін Адрес: 04119, Київ-119, вул. Дегтярівська, 25-А. Тел.: (044) 490-99-00 E-mail: dumu.umma@gmail.com
низькому рівні. З іншого боку, значна кількість мусульман захоплюються ісламською демократичною моделлю, яку активно впроваджує в Туреччині «Партія справедливості і розвитку». Туреччина, яка успішно поєднує Іслам з принципами демократії, цілком справедливо стає лідером на Близькому Сході і дає арабським країнам надію на побудову сучасних цивілізованих держав, які будуть функціонувати не на шкоду своїй ісламській ідентичності. Чи зможуть арабські країни повторити або перевершити досягнення своїх турецьких єдиновірців — запитання відкрите. Тим більше, що панарабські партії уже розпочали маніпулювати фактом неприязні арабів до Туреччини,
Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. За достовірність фактів відповідають автори публікацій.
яка виникла ще за часів Османської імперії, коли турки загарбали майже всі арабські країни, і навіть привласнили собі духовне звання халіфів. Також, мабуть, по-різному буде розвиватися і постреволюційна ситуація в арабських країнах. У Лівії і Сирії, на відміну від Єгипту, Тунісу, за диктаторськими режимами стоять могутні клани, які будуть боротися за свого лідера до кінця, а це прямий шлях до громадянської війни, що уже підтвердилося прикладом Лівії. Це означає, що ймовірніше за все, події у них будуть розвиватися за іншим сценарієм. Політичне життя арабського світу в 2012 році буде не менш спекотним, ніж у році, що минув.
Реєстраційне свідоцтво: КВ № 15690-4162 Р Газету надруковано в друкарні «Експрес», м. Київ, вул. Сирецько-Садова, 13
Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. Рукописи не рецензуються й не повертаються.
Друк офсетний. Наклад 2000 прим.