Газета «Умма» №5

Офіційне видання Духовного управління мусульман України «Умма»

№6 вересень 2010

´Нехай станете ви громадою (уммою), що закликає до добра, спонукає до праведного й забороняє негідне ― такі будуть щасливіª (Коран, 3:104)

Ассаляму алейкум!

Аллаг не покладає на людину над її можливості Саід Ісмагілов Від Абу Айюба переповідають слова посланця Аллага (мир йому і благословення): «Піст людини, що додержує його в Рамадан і додає шість днів у шаввалі, — наче безперестанний піст». Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) сам додержував цього посту й радив іншим. У день свята Ід аль-фітр додержувати будь-якого посту — харам (суворо заборонено), бо свята в Ісламі не для посту — для цього в році велика кількість інших днів. Небажано, але припустимо додержувати посту на другий і третій день свята. А після трьох святкових днів бажано постити шість днів у місяці шавваль,

як сказано в хадисі. Мусульманські вчені рекомендували не відкладати цей додатковий піст і постити шість днів поспіль. Якщо мусульманин або мусульманка має борг — пропущені дні посту в місяць Рамадан, то їм бажано спочатку постити за ці, втрачені, дні. У цьому контексті доречно ви’яснити фатву «Про додержання посту під час хвороби та його відшкодування».

Винятки Мусульманські правознавці одностайні в тому, що хвора людина має право не постити, бо сказано в Корані: «Котрий із вас хворий або в подорожі, нехай постить стільки само інших днів» (Коран, 2:185). Яка хвороба може виправдати недодержання посту в місяць Рамадан? Ідеться про хворобу, що завдає тому, хто постить, сильного болю чи дуже виснажує,

У пошуках здорового глузду Напередодні президентських виборів 2010 року політики й силовики витягли на сцену «ісламських терористів» у Криму. Про ісламську загрозу заявляли й тодішній начальник кримського МВС Геннадій Москаль, і СБУ..  с. 3

чи не дозволяє виконувати роботу й забезпечити прожиток. Аналогічно, якщо піст уповільнює одужання хворого чи провокує хворобу, людині дозволено не постити. Це правило не стосується хвороб, що на їхній перебіг піст ніяк не впливає (травми, порізи, фурункул тощо). Коли здорова людина побоюється, що піст призведе до хвороби, то їй так само дозволено

не постити. Але треба визначити ймовірну шкоду від посту й звернутися по консультацію до лікаря (бажано мусульманина). Якщо він зробив висновок, що додержання посту завдає шкоди організму, чи людина через піст не може приймати потрібні ліки, то від посту бажано утриматися. Так само звільнені від посту вагітні жінки, матері-годувальниці й немічні літні люди.  с. 3

Мусульмани України та ісламофобія Коректний аналіз ісламофобії в Україні ще попереду. Поодинокі дослідження стосуються нетолерантності взагалі, і з них можна зрозуміти в кращому разі те, що українці не люблять не тільки мусульман, а й власних працедавців.  с. 4

«О люди! Благословенний місяць покриває вас своєю тінню. Це місяць терпіння, а нагорода за терпіння — Рай, і це місяць особливої доброти й співчуття» Рамадан цього року став справжнім випробуванням сили духу й вірності Ісламу. Цей місяць розділив вірних на тих, хто заради Всевишнього Аллага здатен терпіти спеку, спрагу й голод із Кораном у руках, і тих, хто всіляко намагався уникнути цього. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) попереджав, що піст і Коран свідчитимуть про нас перед Богом у Судний день. «Хто постив у Рамадан із вірою та надією (на прощення), тому буде відпущено всі його колишні гріхи», — казав Посланець (мир йому і благословення). Священний місяць добіг кінця й буде нам наукою. Хто не приборкав своєї гордині й зарозумілості, свого марнославства й жадібності, хто не став добріше й щедріше, той не відчув насолоди й радості Рамадану. Хто виявляв терпіння, любов і жаль до людей, ділився хлібом насущним і грошима, постив і вистоював молитви — той досяг успіху. Аллаг винагороджує справедливо. Нехай Усевишній прийме наш піст, наші пожертви й добрі справи та дарує ласку й прощення всім мусульманам. Господи, очисти нас, укріпи на істинному шляху! Зі святом, дорогі мусульмани! З пресвітлим днем Ід аль-Фітр! Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов

Фікх джихаду Юсуфа альñКардаві Жодне ісламське поняття не зазнавало таких звинувачень і не викликало стількох атак на мусульман, як джихад. Він став жертвою двох крайнощів — перебільшення й неоковирного визначення.  с.8

2

УММА

№6 вересень 2010

НОВИНИ Голова Держкомнацрелігій привітав українських мусульман зі священним Рамаданом Голова Державного комітету України в справах національностей і релігій привітав мусульманську громаду України з початком священного Рамадану. «Відрадно й символічно, що саме в місяці Рамадан Усевишній дарував Священний Коран, знаменням якого став шлях істини, добра, милосердя, щастя. Це місяць святості, благочестя, очищення душі й тіла, допомоги ближнім», — сказано в офіційному привітанні. У Держкомнацрелігій наголошують, що українська держава завжди була спільним домом для всіх національних і релігійних традицій, що серед них Іслам посідає гідне місце. «Мусульмани України — невід’ємна частина нашої держави, багатої своїми етнічними традиціями й колоритом культурної спадщини... Держава високо цінує вагомий внесок мусульманської умми в утвердження ідеалів милосердя, щедрості душі й любові до ближнього», — читаємо на сайті Комітету. Колегія Держкомнацрелігій та її голова зичать українським мусульманам «подальших успіхів у справі розбудови українського суспільства, в якому би гармонійно втверджувалися високі духовні цінності й матеріальний статок кожної мусульманської родини».

Імами з Аль-Азхару очолювали молитви українських мусульман у Рамадан На спеціальне запрошення ВАОО «Альраід» у першій декаді серпня до України прибули три імами з найстарішого й найпрестижнішого мусульманського університету Аль-Азгар (Каїр, Єгипет). Того ж дня до гостей приєднався читець Корану з Лівії. Упродовж священного Рамадану вони очолювали таравіх-молитви в ісламських культурних центрах Києва, Харкова й Одеси. Крім того, відповідно до традиційної програми заходів знавці Священного Писання викладали таджвід для охочих навчитися правильно читати Коран. «Мусульмани України завжди з нетерпінням чекають благословенний Рамадан. У цей час у наших ісламських центрах панує надзвичайна атмосфера, — каже про приїзд імамів голова ВАГО «Альраід» Ісмаїл Кади. — Кількість тих, що моляться в них, зростає щороку, і одна з причин цього, без сумніву, — прекрасне читання Корану запрошеними хафізами. Воно відкриває серця вірних і дарує покору перед Усевишнім під час молитви». Аль-Азгар уже не перший рік направляє своїх найкращих імамів до ісламських центрів і мечетей по цілому світі в місяць Рамадан. «Для нас це перша поїздка за межі Єгипту з такою місією, — зазначає шейх Абдельгаді альХіфнаві. — І це велика честь — опинитися в Україні, де ісламські центри відіграють украй важливу роль у поширенні правдивої інформації про Іслам і мусульман».

Засідання Ради муфтіїв Планове засідання Ради духовних управлінь і центрів мусульман України при Державному комітеті в справах національностей і релігій відбулося 6 липня в Сімферополі. Першою та найважливішою темою зустрічі була організація хаджу 2010 року. За нашою країною, як і торік, закріплено квоту в 500 прочан. За результатами засідання 200 місць отримало ДУМ Криму, 100 — ДУМУ «Умма», 50 — РУНМОУ «Київський муфтіят». Об’єднання, що не входять до Ради, буде проінформовано про закріплені за ними місця письмово: 50 місць надано Духовному центру мусульман України (Донецьк) і 100 — ДУМ України. Якщо будь-яке з цих об’єднань відмовиться відправляти прочан у складі єдиної української групи (як сталося минулого року), квоту перерозподілять на користь решти духовних управлінь. Стало відомо, що повний пакет дозвільних документів для обслуговування хаджу з України мають дві турфірми — «Cosmos Travel Star» і «Nefertiti»; готує документи ще один туроператор.

За пропозицією муфтія ДУМК було вирішено обрати заступника голови Ради, що йому доручено представляти орган у столиці країни, бо голова перебуває переважно в Криму. Одностайно ним обрано муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова. Під час засідання йшлося й про часто згадуваний у ЗМІ переклад Священного Корану українською мовою, що його виконав аспірант одного з вишів. У зв’язку зі зверненнями до духовних управлінь вірних із питанням, як оцінюють цей переклад, Рада муфтіїв висловила побажання зустрітися з перекладачем для детального ознайомлення з його працею. Крім того, заплановано створення власної робочої групи з перекладу Корану українською мовою. У її роботі, на думку Ради, повинні брати участь не тільки філологи, але й фахівці з шаріату, що мають відповідну кваліфікацію, — для якомога точного перекладу вельми непростого сакрального тексту Святого Письма. Наприкінці засідання учасники говорили про спалах ісламофобії в Криму, пов’язаної зі спрямованою антиісламською

І знову Соборна мечеть Очільник Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим із міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян, голова депутатської фракції «Курултай-Рух» Ремзі Ільясов надіслав 17 серпня лист голові Ради міністрів АРК Василю Джарти. У ньому він просить кримського прем’єра вирішити наболілу проблему будівництва Соборної мечеті — Джума-Джамі в Сімферополі. «На додаток до публічних заходів, проведених ДУМ Криму й національним рухом кримських татар для вирішення питання, у березні 2010 р. я направив відкритого листа Вікторові Януковичу, де прямим текстом заявив про дискримінацію кримськотатарського народу за релігійною ознакою. Понад дванадцять років мусульмани Криму не можуть отримати дозвіл на священну справу — будівництво Соборної мечеті Джума-джамі», — сказано в листі. «Оскільки Президент України з цього питання звернувся особисто до Вас, упевнений, що, взявши вирішення проблеми під особистий контроль, Ви спроможні провести його в життя, тим самим на місці виконати важливу передвиборну обіцянку Віктора Федоровича Януковича «почути кожного», — підкреслено у зверненні. Ремзі Ільясов сподівається, що кримський прем’єр поділяє «загальну думку кримських татар про те, що мусульманам Криму потрібна велика мечеть, щоб підносити молитви

Аллагові у святому місці, а не на вулицях; потрібен духовний центр, здатний перешкодити появі й поширенню в автономії вчень і переконань, далеких від традицій кримськотатарського народу». До того ж для Криму це буде символом толерантності й спадковості між минулими, нинішнім і прийдешніми поколіннями. «Щиро сподіваюся, що найближчим часом наступним кроком назустріч кримським татарам, а також іншим громадянам, що сповідують Іслам, стане практичне вирішення питання будівництва Соборної мечеті на вул. Ялтинській, 22», — завершує Ремзі Ільясов. Нагадаємо, що Президент України Віктор Янукович своїм указом № 615/2010 від 14 травня 2010 року доручив Раді міністрів Автономної Республіки Крим сприяти вирішенню питань будівництва в Сімферополі Соборної мечеті.

пропагандою після трагічної загибелі хлопчика в Джанкої. Рада засудила цей нелюдський злочин і підкреслила: вбивство дитини — тяжкий гріх і зло, що не має виправдань.

Сайт про пророка Мухаммада Число відвідувачів веб-сайту під назвою «Пророк Аллага», запущеного 2008 року у відповідь на сумнозвісні данські карикатури, сягнуло 70 мільйонів. Ресурс посів перше місце в регіональному конкурсі й визнаний «Найкращим технічним веб-сайтом в арабському світі». Сайт rasoulallah.net містить біографію та вчення Пророка 11 мовами й має ознайомлювати людей з Ісламом і доносити інформацію про те, хто такий пророк Мухаммад (мир йому і благословення). Щоб гарантувати правдивість змісту, менеджери створили науковий комітет, відповідальний за дослідження в царині Сунни. Кількість волонтерів, що працюють на сайті, так само дедалі більше. Сьогодні їх близько 30 тисяч. Не зважаючи на те, що число відвідувачів із мусульманських і немусульманських країн зростає, менеджер сайту Мухаммад Ашур уважає, що проект, на жаль, іще не досяг своєї мети: «Мені було дуже прикро, коли я побачив телерепортаж, де журналіст запитує перехожих у Бразилії, хто такий Пророк (мир йому і благословення), а вони знизують плечима... Це доводить, що нам, як і раніше, треба розповідати світові про пророка Мухаммада (мир йому і благословення)!»

1400 літ обˋявлення Корану «Коран у 1400 рік об’явлення» — виставка з такою назвою відкрилася 4 вересня в Музеї тюркського ісламського мистецтва в Стамбулі. На виставці представлено рідкісні експонати, зокрема добірка рукописних сторінок Корану з Дамаску в колекції під назвою «Дамаський документ». Ці рукописи вдалося відновити після великої пожежі в XIX столітті в мечеті Омеядів у Дамаску. Окремі з запропонованих увазі глядачів сторінок Корану вважають чи не найстарішими манускриптами Книги Аллага, що збереглися й датовані IX віком хіджри. Серед інших експонатів — 1500 каліграфічних творів та ілюстрацій до Корану, праці ісламських учених Османської доби. Крім того, на виставці можна побачити понад 250 унікальних творів із Лувру, Нью-Йоркського «Метрополітену», Британського музею та Берлінського музею ісламських мистецтв.

У М МА

№6 вересень 2010

3

У пошуках здорового глузду Андрій Деркач

за шаріатом. У тій чи іншій формі до цього закликають імами всіх напрямків в Ісламі. Такий заклик украй актуальний у кримскотатарському середовищі, вважає А. Булатов. За його словами, сьогодні з 300 тисяч кримських татар тільки 10–15% живуть за ісламськими нормами. «Нам ще треба прийти до Ісламу», — каже експерт. На відміну від християнства, в Ісламі немає церкви й кліру, що їх могла би контролювати світська влада. Імам — це не священник, не духовна особа, як прийнято думати в секулярному суспільстві, а людина з релігійною освітою. Його авторитет залежить від рівня знань і відповідності вчинків і слів. Завербований імам аж ніяк не гарантує спецслужбам контролю над громадою мусульман. Саме тому силовики сприймають мусульман як потенційну загрозу.

Напередодні президентських виборів 2010 року політики й силовики витягли на сцену «ісламських терористів» у Криму. Хоча реальних персон із адресами й прізвищами суспільству представлено не було, про ісламськузагрозу заявляли й тодішній начальник кримського МВС Генадій Москаль, і СБУ. Узбецький міф Варто нагадати, як з’явився вірус ісламської загрози. До 2009 року Україна була однією з небагатьох країн на пострадянському просторі, де було відсутнє протистояння держави зі своїми громадянами-мусульманами. У нашій країні традиційно сповідують Іслам тільки кримські татари. Активісти проросійських організацій і комуністи кілька років тому лякали українців кримськотатарськими й чеченськими бойовиками, що нібито проходять вишкіл у гірських таборах Криму. Ці загрози результатів не дали, і тоді до праці взялися силовики.

2006 року СБУ за рішенням суду вислала з Автономної Республіки Крим на батьківщину 13 узбеків, що подали документи для отримання статусу втікачів. В Узбекистані після розпаду СРСР панує режим одноосібної влади президента Карімова. За іронією долі його звуть Іслам. Саме Карімов визначив форму Ісламу, визнану в країні «правильною». Незгодних очікують сфабриковані звинувачення в замаху на конституційний лад, тортури й тривалі терміни тюремного ув’язнення. Депортовані з України до Ташкенту узбеки, засуджені як причетні до «Хізб ут-Тахрір», зникли в надрах карімовского «ГУЛАГу». Після цього в Україні ще на три роки забули про «загрозу ісламського тероризму». У травні 2009 року на прес-конференції в Києві прес-секретар СБУ Марина Остапенко заявила про викриття угруповання ісламських екстремістів, що «готували терористичні акти на території нашої країни». Заяву старанно повторив сайт Духовного

управління мусульман України, очолюваний А. Тамімом. Почувши прохання автора — надати докази терористичної діяльності «хізбів», редактор сайту й газети «Мінарет» (видання ДУМУ) Рустам Гафурі знітився. Проте пообіцяв знайти ці докази в інтернеті й надіслати на електронну пошту. Але навіть після кількох нагадувань зробити цього не зміг. Можливо, його збентежила моя вмова — усі звинувачення офіційного Ташкенту серйозно не сприйматиму: цілком імовірно, якщо закласти в двері мої пальці, чи пальці пана Гафурі, ми обидва зізнаємося не тільки в причетності до ісламських ектремістів, але й у співпраці з парагвайської розвідкою. Міжнародні правозахисні організації зібрали тисячі докуметальних свідчень того, що катування — звичайна річ у в’язницях Узбекистану. Від моменту викриття «ісламської терористичної організації» в Україні минуло півроку й під час чергової прес-коференції М. Остапенко заявила: справу про «терористів» передано для подальшого розслідування… до МВС. Пояснити, чому в нашій країні справи про тероризм розслідує міліція, прессекретар СБУ не змогла. Сходознавці з міліції МВС і справді вирішило виявити активність у боротьбі з «екстремістами». Головний міліціонер Криму в жовтні 2009 року Генадій Москаль заявив про затримання двох «викрадачів худоби». Під час обшуку в них

знайшли літературу, що згодом дозволила міліціонерам стверджувати: затримані — члени екстремістської організації «Ат-Такфір ва ль-Хіджра». Із цього негайно спробували зробити політичну справу: Москаль і його керівник, міністр Луценко, звинуватили «Ат-Такфір» у плануванні замаху на лідера Меджлісу кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва. Сам Мустафа Джемілєв поспішив заявити, що замах на нього готувало ГРУ Генштабу Міноборони Росії… Здається, Генадій Москаль, що не дуже розбирався в розмаїтті ісламських течій і сект (наприклад, постійно плутав послідовників «Хізб ут-Тахрір» і так званих «вахабітів»), вирішив використати своє призначення до Криму для створення образу рішучого борця з ісламським екстремізмом. Він закликав СБУ взяти приклад із російської ФСБ та узбецького міністерства нацбезпеки й заборонити «Хізб». Навіть законопроект для цього підготував… Керівник кримської міліції ніяк не міг задовольнитися рамками української політики й прагнув світового масштабу боротьби з терором. В одному з інтерв’ю він заявив про присутність у Криму «узбеківвахабітів, що їх фінансує афганський «Талібан». А за ним, на думку «сходознавця», генерала-лейтенанта міліції Москаля стоїть «Аль-Каїда»… На думку керівника Кримського наукового центру ісламських досліджень Айдера Булатова, головна причина інформаційної атаки українських силовиків на мусульман Криму — страх перед закликами імамів жити

Бумеранг Тим часом не припиняються спроби взяти під контроль муфтіяти. В Україні їх три — Духовне управління мусульман України на чолі з вихідцем із Лівану А. Тамімом, Духовне управління мусульман України «Умма» й Духовне управління мусульман Криму, очолюване шейхом Еміралі Аблаєвим. Ці структури організують релігійне навчання й хадж до Мекки — один з п’яти стовпів Ісламу. Саме в муфтіятах влада рекрутує лояльних експертів. «Визначати, хто в Ісламі екстреміст, а хто ні, будуть ті шейхи, що ближче до влади», — вважає А. Булатов. Якщо Київ обере саме такий шлях, то не виключено, що найближчим часом влада вкаже мусульманам «правильний напрям» у їхній релігії. А всі, хто з цим не погодиться, перейдуть до категорії екстремістів… До речі, з 48 мільйонів українців сповідують Іслам менш як півмільйона. Навряд чи наступні кілька сот років вони пробуватимуть установити ісламську владу в такій великій європейській державі як Україна. На користь цієї версії — елементарні арифметика, демографія та здоровий глузд. Політолог Володимир Фесенко зазначає, що в Україні існують загрози, набагато реальніші, ніж «ісламська». Незграбні спроби «наїзду» на ісламську меншість свідчать про нерозуміння політиками й силовиками такого явища як Іслам і про бажання імітувати належність до західної цивілізації. Але не рівнем правопорядку й відповідальності влади перед громадянами, а протиставленням себе ісламському світові й своїм потенційним виборцям-мусульманам.

Аллаг не покладає на людину над її можливості  с. 1

Чи можна дати милостиню замість пропущених днів посту? Відповідаючи на це питання, треба підкреслити, що хвороба буває тимчасова й хронічна. У першому разі після одужання не дозволено виплачувати милостиню, і мусульманин має відшкодувати пропущені дні, як сказано у Священному Корані: «Котрий із вас хворий або в подорожі, нехай постить стільки само інших днів» (Коран, 2:185). Те саме стосується й вагітних під час Рамадану жінок, матерів-годувальниць і жінок, що не додержували посту з фізіологічних причин. У разі хронічної недуги (що визначають під час медичного

обстеження чи консультації) хворий, так само як і немічна літня людина, не спокутує пропущені дні, але за кожен такий день повинен нагодувати одного бідняка. Дозволено нагодувати за один раз стільки людей, скільки пропущено днів посту. Зробити це можна або під час священного місяця, або після його закінчення, але бажано до наступного Рамадану. Про обов’язковість спокутування каже аят Корану: «А той із вас, хто може це зробити, має спокутувати — нагодувати бідняка» (Коран, 2:184). Ібн Аббас, пояснюючи цей аят, сказав: «Це стосується літніх людей. Вони мають нагодувати одного нужденного за кожен день посту, що вони не можуть додержувати». Деякі вчені, як, наприклад, Абу

Ханіфа, дозволили давати милостиню не їжею, а в її грошовому еквіваленті. У нашій країні, з урахуванням цін на продукти, сьогодні ця сума дорівнює 30 гривням. Коли людина така бідна, що не має коштів нагодувати іншого, їй треба просити пробачення у Всевишнього Аллага, а обов’язок відшкодувати пропущене з неї знімається, бо в Корані сказано: «Аллаг не покладає на людину нічого над її можливості» (Коран, 2:286). Мусульмани, що можуть відшкодувати пропущені дні посту, мають зробити це якнайскоріше — поспіль або з перервами. Тим, хто без поважної причини не відшкодував пропущених днів посту до наступного Рамадану, слід спочатку додержувати посту, що вже

почався, а вже після того відшкодовувати пропущене з попереднього. Коли мусульманин при смерті й не встиг відшкодувати пропущені дні, він має заповісти роздати милостиню за кожен пропущений ним день посту. Спадкоємці, бажаючи щоб їхня близька людина

не постала в Судний день перед Усевишнім із цими боргами, можуть роздати спокутну милостиню за небіжчика, якщо той не встиг залишити такого заповіту, хоч вони й не повинні робити цього. А Всевишній Аллаг знає краще!

4

УММА

№6 вересень 2010

МУСУЛЬМАНИ УКРАЇНИ commons.com.ua 1997 року «Runnymede Trust», організація з протидії дискримінації, опублікувала доповідь про ставлення до мусульман у Великій Британії і вперше вжила термін «ісламофобія» — як різновид ксенофобії, спрямований на Іслам і мусульман. Поняття, звісно, існувало задовго перед появою терміну, й не лише в Європі — Україна так само потерпає від цієї проблеми, загостреної в дев’яностих і пізніше низкою різноманітних факторів. Це й репатріація кримських татар, і пов’язані з нею земельні конфлікти на півострові. Це й медіарепрезентація чеченської війни (російська й проросійська — унаслідок частково спільного інформаційного простору). Це й расистська інтерпретація в ЗМІ 11 вересня в США, французької «війни передмість», Беслану й Норд-Осту. Варто згадати й політику Віктора Ющенка на президентській посаді, підсилену діяльністю МВС під орудою Юрія Луценка — їхня непідкріплена статистикою та логікою істерія щодо нелегальної міграції з країн АзіїАфрики, хоч і не «розпалювала» фобію щодо мусульман конкретно, але підігрівала ксенофобію в цілому. Усі згадані фактори угноїли розкішний ґрунт, що на ньому квіти ісламофобії буяють, як арабески на стінах Альгамбри. Милуйся — не хочу. Коректний аналіз ісламофобії в Україні, в тому числі й порівняння ставлення до мусульман зі ставленням до інших традиційних об’єктів ксенофобії (євреїв, циган), ще попереду. Поодинокі дослідження стосуються нетолерантності взагалі, і з них можна зрозуміти в найкращому разі те, що українці не люблять не тільки мусульман, а й власних працедавців.

«Іновірців», утім, більше не люблять на півдні України та в Криму, ніж у решті регіонів. Логічно: за переписом населення 2001 року, 55–60% усіх «мусульман за походженням» (осіб, що належать до національностей, які традиційно дотримуються мусульманського віровизнання) України живуть

й цивілізаціями, — коментує ситуацію аналітик В’ячеслав Лихачов. — Завзяті, хоча й безуспішні, пошуки тренувальних таборів ісламських екстремістів і терористів у Криму тільки нагнітають обстановку, так само й нав’язливі асоціації становища на півострові з Косовим, що до них удався навіть нинішній міністр внутрішніх справ. Зіткнення між різними групами суспільства через реальні економічні інтереси, наприклад, земельні, змінюються в Криму актами вандалізму щодо мусульманських цвинтарів або мечетей. Не останню скрипку в цих процесах відіграють місцеві ЗМІ. Разом із тим проблема актуальна не лише через посилення в українському суспільстві ксенофобських настроїв, що знаходять своє крайнє вираження в нападах на ґрунті ненависті, а й через те, що мусульмани в Україні зазвичай перебувають у гіршому становищі, ніж представники «традиційного» християнства. Ідеться не тільки про кримських татар, що після повернення на історичну батьківщину починають облаштовуватися з нуля за вмов перешкод і тиску — ідеться про мусульманмігрантів, що через обставини опинилися

Суспільство налякане роздутою ЗМІ загрозою «мусульманського тероризму», і Іслам сам по собі починають сприймати як небезпеку. саме на території Криму. Понад 90% з них належать до кримськотатарської спільноти, що має досить високий рівень релігійної самосвідомості. А соціальні проблеми, що супроводжують історію репатріації татар до Криму, не вирішено ефективним чином, відтак напруження в регіоні «конвертується» в ісламофобію. «Ісламофобія глобалізує локальні конфлікти, формуючи образ непримиренної ворожнечі між культурами, релігіями

ІСЛАМ В УКРАЇНІ

в Україні. Один Узбекистан за останні кілька років відзначився Андижанською бійнею й тиском на свідомих мусульман, унаслідок чого в Україні стрімко зросла кількість узбеків — шукачів притулку. А інтеграція їх в українське суспільство, як і надання їм статусу втікачів із подальшим переселенням у третю безпечну країну, дещо проблематичне — через принципову постановки державою Україна питання в класичній площині «порятунку потопельників руками потопельників». У найкращому разі їм не заважають рятуватися самим. Репрезентація проблеми ксенофобії в мас-медіа так само найчастіше викликає бажання битися головою об підлогу — аж ніяк не в релігійному екстазі. Чого варте тільки «соціальне ток-НЕшоу» «Київський форум» на тему «Національне питання в Києві: чи є привід для хвилювання?», показане на КДР ТРК в лютому цього року. Від першої фрази ведучої — «Київ — столиця багатонаціональна. Тут проживають вірмени, азербайджанці, грузини, китайці, в’єтнамці, афроамериканці» — майже до кінця ефіру переважна більшість гостей у студії, й журналістка, що робила цей сюжет, демонстрували вибухову суміш із некомпетентності та істерики. Уявлення про іноземців сумбурностереотипні й нагадують про класичний пасаж Леся Подерев’янського «аксакали, шакали, ішаки, басмачі»: українцям гості студії рекомендують бути сентиментальними, не перейматися вбивствами на ґрунті ненависті, не обговорювати національне питання, взагалі, й ще багацько того, що вкрай важко назвати спробою адекватного вирішення проблеми. Зате, що характерно, припускають, що українцям властивий здоровий глузд. Цікаво, на підставві чого? Суспільство налякане роздутою ЗМІ загрозою «мусульманського тероризму», і Іслам сам по собі починають сприймати як небезпеку, — додає Лихачов. — Позитивний образ стародавньої й мудрої релігійної культури поступається «актуальнішим» сучасним стереотипам. Стереотипний медіа-образ мусульманина викликає асоціації радше не з реальними носіями Ісламу, а з маніяками-терористами з американських і російських бойовиків.

Мусульманська цивілізація Криму Андрій Шавирін Продовження. Початок у №5.

Найяскравіші сторінки історії Ісламу на теренах України пов’язані з Кримом, де започаткувалася й зміцніла унікальна мусульманська цивілізація — найпівнічніша з усіх після підкорення Москвою 1552 р. Казанського ханства. Тривалий час Крим лишався головним джерелом знань для населення Наддніпрянщини про Іслам і мусульман. Практично від перших років свого побутування в Криму Іслам справив надзвичайно глибокий

вплив на життя населення півострова. Передумови панування Ісламу в Криму пов’язані передусім із приходом сюди 1223 р. монголотатарів і утворенням окремого улусу Золотої Орди. На момент приходу до Криму татари дотримувалися шаманізму. Проте, маючи відносини з мусульманським світом, хани побачили в Ісламі могутній духовний засіб для консолідації народу й побудови в державі міцної системи політичної влади на засадах шаріату. Ще син Чингісхана хан Угедей доброзичливо ставився до мусульман. А молодший брат хана Батия, золотоординський хан Берке (XIII ст.). став ревним прихильником Ісламу. Саме тоді в Криму виникли великі мусульманські міста.

Остаточне втвердженя Ісламу в Криму відбулося за хана Узбека (1313–1342), що зробив Іслам державною релігією. Завершив ісламізацію тюркомовного населення Криму легендарний Тимур (1336– 1405): усунувши хана Тохтамиша, він приєднав півострів до своєї імперії. У політиці Тимур спирався на релігійну мусульманську еліту й усіляко сприяв зміцненню позицій Ісламу. Унаслідок розпаду Золотої Орди Кримський улус стає самостійним державним утворенням і від 1427 р. перебуває під владою ханів із роду Гераїв. Це вже держава з панівною мусульманською традицією й центр поширення Ісламу серед тюрків Північного Надчорномор’я.

У М МА

№6 вересень 2010

5

ТА ІСЛАМОФОБІЯ Страх викликає агресію — це стандартний механізм людської психіки. Люди, що на вулицях у них можна впізнати мусульман, нерідко стають об’єктами глузувань звичайних перехожих або агресії з боку підлітків-расистів. Незаконні, але звичні міліцейські перевірки на підставі виключно зовнішності, відбуваються на очах перехожих і стимулюють ксенофобське ставлення: раз міліція так старанно перевіряє «цих», значить, «вони» й справді пов’язані з криміналом і небезпечні». А тим часом проблема взаємодії мусульман із рештою суспільства, налаштованої не дуже доброзичливо, існує і не збирається «розсмоктуватися». Грішать проти істини ті,

та нікаб (тканина, що закриває обличчя, лишаючи проріз для очей), спілкувалася на вулиці на прості теми — на кшталт «котра година». Експеримент мав на меті зафіксувати для аналізу спонтанну реакцію киян, не спотворену подальшою раціоналізацією чи намаганням показати себе в певному світлі, — як це могло би бути при проведенні анкетного опитування, коли респондент міг би певним чином підготуватися. Дещо пізніше дослідники провели кілька інтерв’ю з представниками мусульманської громади України, щоб порівняти висновки й проконтролювати самих себе. Як виявилося, вуличний експеримент мав певні методологічні

хто каже, що ісламофобія виникає тоді, коли Іслам і мусульмани занадто переймаються політикою. Півмільйона українських мусульман у політичній і навколополітичній діяльності репрезентовані дуже незначною мірою; а проте факт існування фобій щодо мусульман навіть у порівняно цивілізованій столиці підтверджується дуже просто й швидко. Підтверджується він експериментом, поставленим студентами факультету соціальних наук і соціальних технологій НаУКМА восени 2009 року. Дівчина, вбрана в чорне

недоліки: тільки впродовж інтерв’ю дослідники дізналися, що зазвичай мусульманки не ходять в Україні в чорному одязі, тим паче не прикривають обличчя нікабом. Тим не менше, така методологічна неточність викликала низку важливих питань: чому, приїжджаючи до України, мусульмани мають відмовлятися від свого традиційного вбрання, що його вимагає релігія? Через страх бути висміяним, а в гіршому разі навіть потрапити до лікарні з тілесними ушкодженнями? З іншого боку, «мусульманка» виглядала

Цікаво, що релігійна атмосфера в ханстві була досить толерантна: вільно функціонували православні, католицькі, грецькі, вірменські церкви й монастирі, єврейські й караїмські синагоги. Обраний 1466 року ханом Менглі Герай звертається до халіфа всіх мусульман — османського султана Мехмеда Фатиха (Завойовника) з проханням прийняти Крим під опіку. У відповідь султан передає ханові з пашами й ад’ютантами відзнаки й подарунки.

1475 року розпочався новий період в історії ханства: османське військо за підтримки Менглі Герая завоювало генуезькі колонії та християнське князівство Феодоро — а це кілька міст і фортець на узбережжі й велика частина гірського Криму. Невдовзі (1478 року) Кримське ханство офиційно стає васалом Османської імперії. Хан, що його призначав тепер султан, був членом державної ради імперії — дивану. Далі місця на єрархічних сходинках обіймали муфтій (найвища духовна особа й правознавець),

кади (судді), мудариси (відповідальні за навчання в мусульманських школах-мектебах), імами, шейхи (очільники мусульманських братств), суфу (братчики або відлюдники). Вони піклувалися про просвіту народу в дусі Ісламу, навчали дотримання його приписів, виховували правовірних мусульман і сумлінних підданих. Упливу ідей і норм Ісламу зазнали національна культура кримськотатарського народу, його побутові традиції, мова, спосіб життя, система освіти й виховання; розквітли письменство, книжкова справа, орнаментальне мистецтво, архітектура й містобудування. Чимало пам’яток мусульманської культури збереглося в Бахчисараї, колишньому адміністративному центрі ханства: палац, мечеті, унікальна в минулому бібліотека. Багате на цінні архітектурні пам’ятки й місто Старий Крим із мечетями Узбека й Бейбарса, Куршун-Джамі й Тахталі-Джамі, з медресе, караван-сараями й фонтанами.

цілком відповідно до наявних у суспільстві стереотипів. Насправді, в цьому питанні у відносинах між українськими громадянами й представниками мусульманської громади існує дуже хиткий баланс. Майже в цілому світі (крім традиціоналістичної Саудівської Аравії чи мультинаціональної Великобританії) сучасні мусульманки ходять без нікабу. Україна не виняток. Мусульманки XXI століття надають перевагу зручним штаням замість довгих суконь, і покривають лише волосся, не ховаючи лиця. З іншого боку, відомі випадки, коли вулицями Києва ходили дуже релігійні мусульманки, що через власні переконання не хотіли відкривати обличчя... Найпоширеніший тип дискримінації таких жінок — дуже прискіпливі погляди, нечемне показування пальцем і шушукання за спиною. Звичайно, мусульманку в нікабі навряд чи зустрінеш навіть на вулицях столиці, але екзотичний вигляд іншого не повинен ставати приводом до нечемного обговорення та, врешті, дискримінації. Якщо ви раптом захочете на власній шкурі відчути гаму дискримінаційних відтінків, повторивши експеримент київських дослідників, будьте готові до всього, адже враження оточення можуть бути (й під час експерименту таки були) найрізноманітніші — страх, агресія, цікавість. «Нехай ходить, але краще б вона передяглася, а то як привид»; «Нехай ходить, аби не масово» — це тільки частина коментарів до ситуації, що отримали дослідники. Загалом приблизно чверть усіх опитаних після зустрічі з мусульманкою для висловлення свого ставлення до неї використовували слова «алькаїда», «терористка», «ніндзя», «привид». Правда, про це казали переважно інтерв’юєрам, а не самій «мусульманці», та, зрештою, і цього забагато. Але не тільки зовнішній вигляд мусульман (а надто мусульманок) привід для дискримінації. Важливе також питання економічного характеру. «Якщо життя в Україні буде складніше, ставлення до чужоземців погіршиться. До будь-кого, байдуже, хто він, болюди шукатимуть причину власних труднощів і знайдуть її. Коли чужоземець і його родина живуть у гарному будинку,

Центрами мусульманської цивілізації Криму також були Карасубазар (Білогорськ), Кафа (Феодосія), Кезлев (Євпаторія) з відомою мечеттю Джума-Джамі (1552 р.). У XVIII ст. в Криму діяли понад 1,5 тисячі мечетей, десятки

у них гарна машина, значить, це наші гроші, які ми мусимо в них забрати», — відзначає респондент Ваїль. А оскільки шведів, американців, німців і французів від звичайних українців відрізнити важко, то злість за погіршення соціально-економічного стану, підозрюють мусульмани, будуть зганяти саме на них — як на відмінних зовні, адже «бьют не по паспорту...» Як знизити рівень ксенофобії (ісламофобії)? Останнім часом світова неоліберальна наукова спільнота схиляється до думки, що розвиток вільного ринку на Близькому Сході відкриє шлях до соціальної лібералізації та закінчення ери екстремізму й, можливо, першочерговість фінансового інтересу відсуне на другий план розбіжності в релігії та політичних поглядах. Київський «експеримент із переодягання» на перший погляд продемонстрував утішні новини — рівень агресії значно знижується, особливо на базарі. Продавці охочіше йшли на контакт саме з «мусульманкою», пропонували товар на продаж, інколи, не дуже влучно: «Купуйте свининку, жіночко!». Під час інтерв’ю майже всі казали, що «ринок — це нейтральна територія», і, мовляв, будь-які люди мають право бути тут. Попри все, продавець 54 років, що продав імпровізованій мусульманці все, що та забажала, під час інтерв’ю переконував, що, якби він був молодший років на двадцять, то обов’язково б долучився до руху скінхедів. Зауважмо, що враження самого експериментатора від спілкування з цим чоловіком було досить непоганим. Звичайно, відштовхуючись лише від самого інтерв’ю, ми не схильні приписувати ксенофобські настрої всім респондентам, що повторювали ключову сентенцію стосовно «нейтральності ринкової території» (а вона, як виявилося, досить поширена). Але саме це чітко демонструє, що за привітною усмішкою продавця можуть стояти ксенофобські переконання. І питання, як вони виявляться поза ринком, коли мотивація фінансової вигоди відсутня, відкрите.

медресе й текіє. Крим був відомий своїми улемами й дав цілу плеяду блискучих діячів мусульманської культури. До речі, славетне Зинджирли-медресе, засноване в передмісті Бахчисараю ще 1500 року, — чи не найперший

у Східіній Європі вищий навчальний заклад. За книжкою A. Колодного й П. Яроцького «Історія релігії в Україні

6

УММА

№6 вересень 2010

Акида Ат-Тахавія

Ми публікуємо закінчення фундаментальної праці імама Ат-Тахаві, визначного знавця хадисів і фікху, що жив за часів, коли працювали безпосередні учні й учні учнів імамів Абу Ханіфи, Маліка, Шафії та Ібн Ханбала. Імам Ат-Тахаві — послідовник ханафітської школи, один із провідних її вчених. «Акида атТахавія», хай і невелика за обсягом, перелічує те, що має знати мусульманин і в що він має вірити. Закінчення. Початок у № 5.

47. Ми віримо в аль-лаух (Скрижаль) і аль-калам (Перо) та все, що написано. Навіть якби всі творіння зібралися разом, щоб перешкодити існуванню чогось, що його існування Аллаг упризначив у Скрижалі, то не змогли би зробити цього. І якби всі творіння зібралися разом, щоб змусити існувати те, чому Аллаг не впризначив (існувати), вони не змогли би зробити цього. Перо висохло, написавши все, що буде існуватиме до Судного дня. Що обминуло раба, те не мало з ним статися, а що спіткало, те не мало його обминути.

48. Раб повинен знати, що Аллагові вже відомо все, що має статися з Його творінням, і Він упризначив це до дрібниць, і Рішення Його невідворотне. Немає нічого, створеного Ним у небесах і на землі, що могло б суперечити цьому, додати до цього чи стерти це, чи змінити, чи зменшити, чи збільшити це будь-як. Це фундаментальний аспект віри й невід’ємний елемент усього знання й визнання винятковості Аллага та Його влади. Як Аллаг каже у своїй книзі: «Він створив усяку річ і впризначив її упризначення» (Коран, 25:2). І ще Він каже: «Справа Аллага була рішенням упризначеним» (Коран, 33:38). І горе тому, хто ворогує з Аллагом через Рішення чи з хворобою в серці починає заглиблюватися в це. Він зі своїми ілюзіями шукає те, що ніколи не може бути відкрите, і стає грішником, що каже лише неправду.

49. Аль-Арш (Престол) и Аль-Курсі (Підніжжя Престолу) — истина.

50. Він не потребує Престолу та всього, що під ним.

51. Він обіймає все суще й Він понад усе, і творіння Його не здатні обійняти Його.

52. Ми говоримо з вірою, визнаючи покірно, що Аллаг зробив Ібрагіма близьким другом (халіль) і що Він безпосередньо говорив із Мусою.

53. Ми віримо в ангелів і пророків, і в Книги, об’явлені посланцям, і свідчимо, що вони всі були на ясному істинному шляху.

54. Ми називаємо прихильників нашої кибли мусульманами й вірними, доки вони визнають те, з чим прийшов Пророк (мир йому і благословення), і приймають як істину все, про що він сказав і повідомив нам.

55. Ми не заходимо в непотрібні розмови про Аллага й не припускаємо будь-яких суперечок про релігію Аллага.

56. Ми не сперечаємося про Коран і свідчимо, що це — слово Господа всіх світів, що з ним спустився вірний Дух і навчив найшанованішого з усіх посланців — Мухаммада (мир йому і благословення). Це — мова Аллага, і мова жодного з творінь не зрівняється з нею. Ми не кажемо, що його (Коран) створено й не суперечимо єдиній громаді мусульман.

57. Ми не вважаємо нікого з людей нашої кибли невірним через скоєний гріх, якщо він не вважає його дозволеним.

58. Ми не кажемо, що гріхи не шкодять вірі.

59. Ми сподіваємося, що Аллаг помилує чеснотливих із вірних і дозволить їм увійти до Раю з Його ласки, але ми не можемо бути певні цього й не можемо свідчити, що вони будуть у Раю. Ми просимо пробачення за вірних, що прогрішилися, й боїмося за них, але не позбавляємо їх надії.

60. Цілковита впевненість у безпеці (відсутність страху перед покаранням Аллага) й зневіра (в порятунку) виводять людину з Ісламу, і шлях істини для людей кибли лежить між цими двома крайнощами

61.

62.

63.

64.

65.

66.

67.

68.

69.

70.

71.

(наприклад, людина має боятися відплати Аллага й бути свідомою цього, і так само сподіватися на милість Аллага). Людина не виходить із віри, якщо не заперечує того, що привело її до неї. Віра — це підтвердження язиком і прийняття серцем. І те, що справді (йде) від Пророка (мир йому і благословення) щодо шаріату й роз’яснення (Корану та Ісламу) — істина. Віра в основі та сама в усіх, але перевага одних над іншими в страхові їхньому й богобоязливості, в опорі пристрастям і виконанні того, чим більше вдоволений Аллаг. Усі вірні — авлія (наближені, «друзі») милосердного Аллага, й найшанованіший із них перед Аллагом той, хто найпокірніший і найкраще додержує Корану. Віра означає віру в Аллага, Його ангелів, Його книги, Його посланців, Останній день і в те, що впризначення, його добро й зло, солодкість і гіркота — це все від Аллага. Ми віримо в це все. Ми не вирізняємо нікого з посланців, ми приймаємо як істину все, що вони прийняли. Ті з умми Мухаммада (мир йому і благословення), хто вчинив тяжкі гріхи, не будуть у Вогні довіку — якщо вмруть і зустрінуться з Аллагом як вірні, що підтверджують Його єдиність, хай вони й не покаялися. Вони підвладні волі Аллага та Його судові. Якщо Він побажає, то пробачить і помилує їх із ласки Своєї, як Він каже в Корані: «Воістину, Аллаг не пробачає, коли Йому додають рівних, але пробачає те, що менше за це, кому побажає» (Коран, 4:116). І якщо Він захоче, то покарає їх у Вогні по Своїй справедливості і потім виведе їх із Вогню з ласки Своєї й завдяки заступництву тих, хто покірний Йому, і введе їх до Раю. Аллаг — Оборонець тих, хто визнає Його, і Він не ставитиметься до них у майбутньому житті так, як до тих, хто відкидає Його, хто позбувся Його керівництва (хідаята) й не знайшов Його заступництва. О Аллагу, Оборонцю Ісламу й мусульман, утверди нас в Ісламі до Дня, коли ми зустрінемося з Тобою. Ми переконані, що молитву можна відправляти за будь-ким із людей кибли, хай він праведний або грішний, і поховальну молитву правлять за кожного з них. Ми не свідчимо ні про кого з них, що він неодмінно ввійде до Раю чи Пекла, і не звинувачуємо нікого з них у невірстві (куфр), багатобожництві (ширк) і лицемірстві (ніфак), поки вони явно не демонструють цього. Ми залишаємо приховане Аллагові. Ми відкидаємо вбивство будь-кого з умми Мухаммада (мир йому і благословення), якщо шаріат не наказує цього.

72. Ми не вважаємо дозволеним заколот проти наших імамів і тих, хто керує нами, хай вони й несправедливі, і не бажаємо їм зла й не відмовляємося підкорятися їм. Ми вважаємо, що покора їм — це частина покори Аллагові, себто обов’язок — доки вони не наказують чинити гріхи. Ми молимося про прямий шлях для них і про помилування їх за їхню несправедливість (неправедні вчинки).

73. Ми додержуємо Сунни Пророка (мир йому і благословення) і йдемо за джамаатом мусульман, уникаємо відхилення, розбіжностей і розділення.

74. Ми любимо справедливих і вірних і ненавидимо несправедливих і зрадливих.

75. Коли наше знання про щось непевне, ми кажемо: «Аллаг знає краще за всіх».

76. Ми вважаємо дозволеним обтирання шкіряних шкарпеток (масх) в подорожі чи будь-де, як про це сказано в правдивих хадисах.

77. Хадж і джихад під орудою керівників мусульман, хай вони праведні чи грішні, — обов’язки до настання Судного дня. Ніщо не може скасувати їх або заперечити.

78. Ми віримо в благородних ангелів-писців (кирам улькатибін), що Аллаг призначив їх наглядачами над нами.

79. Ми віримо в ангела смерті, що йому доручено забирати душі світів.

80. Ми віримо в муки в могилі для тих, хто заслуговує на них, і в допит у могилі Мункаром і Накиром людини про Господа, її релігію та її пророка, як переказано в хадисах від посланця Аллага (мир йому і благословення) і в повідомленнях від сподвижників (нехай буде вдоволений ними Аллаг).

81. Могила — один із садів Раю або одна з безодень Вогню.

82. Ми віримо в воскресіння після смерті й відплату за наші вчинки в День суду, і в Предстояння (аль-ард), і в розрахунок (аль-хисаб), і в Читання книги записів (кіраат алькітаб), і в винагороду чи покарання, і в Міст (ас-сират), і в Терези (аль-мізан).

83. Рай і Пекло вже створені й ніколи не зникнуть. Ми віримо, що Аллаг створив їх перед тим, як створив людей — щоб заселити й той, і другий. Кого Він побажає, введе до Раю з ласки Своєї, а кого побажає — у Вогонь по Своїй справедливості. Усі чинять те, що вже записано для них, і йдуть до того, для чого створені.

84. Добро та зло впризначено для людей.

85. Здатність (аль-іститаа), що завдяки їй відбувається будь-яка дія, має відношення до Божої Милості й благодаті (тавфік). Вона не є атрибутом творіння. Ця здатність невід’ємна від дії. Щодо здатності в розумінні наявності здоров’я, можливості й потрібних коштів, то вона передує дії. Саме з нею пов’язані приписи шаріату, про що Аллаг Усевишній каже: «Аллаг не покладає на душу нічого над її можливості» (Коран, 2:286).  с. 8

У М МА

№6 вересень 2010

7

Фікх джихаду Юсуфа аль-Кардаві Рашид аль-Гуннуші Відомий улем Юсуф аль-Кардаві, голова Міжнародної ради ісламських учених, у своїй останній книжці «Фікх джихаду: порівняльне дослідження його норм і філософії в світлі Корану й Сунни» наводить свій іджтихад (богословські висновки) на тему джихаду в актуальному ракурсі васатиї — поміркованості. Сутність джихаду та його форми

3. Джихад проти невірних і облудників

1) серцем, 2) язиком, 3) власним майном, 4) самим собою.

4. Джихад проти утисків і корупції

1) руками, 2) якщо неможливо руками, то язиком, 3) якщо неможливо язиком, то серцем (заперечення й осуд).

Жодне ісламське поняття не зазнавало таких звинувачень і не викликало стількох атак на мусульман, як джихад. Він став жертвою двох крайнощів — перебільшення й неоковирного визначення. Останнє пропагують течії, що хочуть геть усунути джихад із життя умми «заради миру й толерантності». Автор називає їх «агентами колоніалізму»: «їхня ворожість до джихаду дійшла до того, що вони створюють угруповання, які сфабрикували концепцію Ісламу без джихаду, такі, як бахаїти й ахмадити». З іншого боку, існують угруповання, що інтерпретують джихад як війну проти цілого світу і вважають єдиними правильними відносинами з немусульманами військові дії — доки ті не навернуться в Іслам. Автор підкреслює, що поняття джихад і китал (військові дії) чітко відрізняються, бо одкровення про джихад було послано в Мецці, де ніяких військових дій не було, тобто йшлося саме про мирний джихад, шляхом давату (заклику до Ісламу). Аль-Кардаві пояснює, що поняття джихаду набагато ширше, ніж збройна боротьба, й цитує слова Ібн Таймії про те, що джихад може відбуватися «в серці — як дават, спростування помилкових думок, через поради чи сприяння добробуту мусульман або ж своїм тілом, тобто в битві». Аль-Кардаві спирається на думку учня Ібн Таймії, Ібн Аль-Каїма: кожен мусульманин певною мірою муджахид, але

Так само Аль-Кардаві підкреслює вагу інтелектуального й культурного джихаду — створення ісламських наукових центрів і заклику до молоді займатися наукою.

необов’язково ставати мукатилом (бійцем, воїном). Ібн АльКаїм виділяв такі рівні джихаду:

умми та в цілому в світі. Тобто, пише Аль-Кардаві, джихад аж ніяк не передбачає захоплення чужих територій чи викорінення невірства й примусового поширення Ісламу на планеті.

1. Джихад ан-нафс, або боротьба з собою (з власною душею)

1) здобуваючи знання про веління Аллага, 2) діючи згідно з цими веліннями, 3) закликаючи до цього, 4) твердість у цих діях.

2. Джихад проти шайтана

1) боротьба з сумнівами віри, 2) опір його підмовам і спокусам.

Отже, кажучи про сутність фікху джихаду, автор виділяє дві форми останнього: цивільний і військовий. Цивільний (або духовний) джихад — діяльність у науковій, культурній, соціально-економічній, суспільнополітичній, освітній, медичній, екологічній та інших царинах. Військовий — потрібний для боротьби з агресором, із тими, хто нападає на мусульман — це компетенція держав (не окремих осіб).

Мета джихаду Іслам власне і є заклик до миру; він ненавидить війну, але розуміє, що не може її зовсім виключити з життя, тому в Ісламі чіткі закони щодо цього. До військових дій не можна вдаватися без нагальної потреби, (наприклад, у разі агресії проти мусульман). У цьому розумінні наша релігія не виняток серед інших, що так само визнають легітимність оборонної війни. Автор робить висновок, що головна мета джихаду в Ісламі — запобігти зазіханням і фітні, врятувати пригноблених, покарати тих, хто порушує угоди й підтримати мир усере­дині

Військовий джихад: оборонний чи запобіжний? Аль-Кардаві ставить питання про природу джихаду та його статус в Ісламі: чи це релігійна настанова, що означає обов’язок боротися з невірними, доки вони не навернуться в Іслам або не підкоряться владі мусульман (джихад ат-таляб, запобіжний), чи він має політичну природу й пов’язаний із необхідністю захищати землі Ісламу від загарбників і захищати самих мусульман від тих, хто не дає їм вільно сповідувати їхню віру (джихад ад-даф, оборонний)?

Юсуф аль-Кардаві народився в Єгипті. У дитинстві виявляв неабиякі здібності й до десяти років вивчив Коран напам’ять. Він закінчив школу при університеті Аль-Азгар у Каїрі та вступив на шаріатський фа­­ культет закладу. 1954 року Аль-Кардаві з від­­­­­­­знакою закінчує цей університет, а 1973 здобуває тут науковий ступінь доктора теології. Аль-Кардаві — фундатор багатьох навчальних закладів. На запрошення держави Катар він працював ректором Катарського інституту релігії, де спочатку заснував і очолив відділ ісламських досліджень на факультеті педагогіки, а згодом став деканом новоствореного факультету ісламських ісламських досліджень. Юсуф аль-Кардаві — дійсний член кількох академій наук, арабських і міжнародних наукових установ, як, скажімо Академії права Ліги ісламського світу зі штабквартирою в Мецці, Йорданської королівської академії досліджень ісламської цивілізації, Оксфордського центру ісламських досліджень, Ради директорів Пакистанського міжнародного ісламського університету в Ісламабаді. Крім того, він очолює Європейську рада з фатв і досліджень. Блискучий оратор, публіцист, талановитий письменник, відомий поет, правознавець, фахівець найвищого класу в найрізноманітніших галузях ісламських знань. Перу цієї людини належать понад 80 монографій, що мають величезну популярністю в ісламському світі. Його книжки, перекладені багатьма мовами, стали справжніми бестселерами й шедеврами сучасної ісламської думки. Сьогодні Аль-Кардаві — один із небагатьох мусульманських учених, що видає фатви про правочинність банківських операцій із погляду шаріату, розвиває систему й механізми ісламського банкінгу. Він підтримує зв’язок із мусульманськими меншинами й діаспорами в різних країнах світу, читає лекції в університетах. Останніми роками Аль-Кардаві — частий гість популярних телевізійних програм. Юсуфа аль-Кардаві справедливо вважають сучасним ісламським мислителем, що вміло сполучає закони шаріату з вимогами нашого часу. Він належить до поміркованого крила ісламських учених, що поєднують у своїй методології вирішення актуальних шаріатських питань модернізм і традиціоналізм.

Сам учений із гордістю каже про правильність другого підходу. Він пише, що заходи превентивного джихаду могли бути виправдані за часів Середньовіччя, коли відносини між країнами й народами будувалися виключно на співвідношенні сил, а Іслам був у серйозній небезпеці. Хрестові походи довели виправданість такої думки. Аль-Кардаві підкреслює, що між класичними й сучасними вченими існує згода щодо обов’язковості джихаду для мусульманина в разі іноземної навали на мусульманські землі, або коли серед мусульман фітна, чи порушують їхні релігійні свободи. Для кожного мусульманина обов’язковий джихад хоч би в якійсь сфері — наприклад, боротьба зі своїм нафсом, боротьба проти зла й брехні тощо. далі буде

8

УММА

№6 вересень 2010

 с. 7

Акида Ат-Тахавія

86. Учинки рабів створено Аллагом, але обирають їх самі люди.

87. Аллаг Усевишній покладає на людей тільки те, що вони здатні зробити, й люди здатні зробити тільки те, що Аллаг обрав для них — це пояснення фрази «Немає влади й сили, крім як в Аллага». Ми додамо, що немає хитрощів чи способу, щоб хтось міг уникнути непокори Аллагові й відсторонитися від неї — хіба за допомогою Аллага. Ніхто не може коритися Аллагові й лишатися твердим у покорі, якщо Аллаг не вможливить це для нього.

88. Усе стається з волі Аллага, Його Знання, Упризначення й Рішення. Його Воля — вище за інші, і Його Рішення перевершує будь-які хитрування. Він робить усе, що забажає, й ніколи не буває несправедливий. Він у Своїй чистоті вищий від усякого зла чи прокляття й досконалий у віддаленості від усякого недоліка чи вади. «Не питають Його про те, що Він робить, а їх запитають» (Коран, 21:23).

89. Для мертвих є користь у дуа (благаннізверненні до Аллага) й милостині живих.

90. Аллаг відповідає на дуа людей і наділяє їх тим, чого вони потребують.

91. Аллаг контролює геть усе, і ніщо ніяк не контролює Його. Ніщо не може бути незалежне від Аллага хоч би на мить, і хто вважає себе незалежним від Аллага хоч би на мить, той доходить до невірства й стає одним із «людей погибелі».

92. Аллаг гнівається й буває задоволений, але не так, як будь-хто з Його творінь.

93. Ми любимо сподвижників посланця Аллага (мир йому і благословення), але не виявляємо крайнощів у любові до когось із них, виділяючи його серед інших, і не відрікаємося ні від кого з них. Ми ненавидимо тих, хто ненавидить їх і погано згадує їх, і ми кажемо про сподвижників тільки добре. Любов до них — це частина Ісламу, частина віри й частина праведної поведінки (іхсан), а ненависть до них — це невірство, облуда й сваволя.

94. Ми стверджуємо, що після смерті посланця Аллага (мир йому і благословення) халіфат спочатку належав Абу Бакрові Ас-Сиддику (нехай буде вдоволений ним Аллаг), що доводить його перевагу й старшинство над іншими мусульманами; потім — Умару ібн АльХаттабу (нехай буде вдоволений ним Аллаг); потім — Усманові (нехай буде вдоволений ним Аллаг); і потім — Алі ібн Абу Талібу (нехай буде вдоволений ним Аллаг). Вони — праведні халіфи й справедливі імами.

95. Ми свідчимо, що ті десять, що їх назвав посланець Аллага (мир йому і благословення) і потішив їх звісткою про Рай, будуть у Раю, бо посланець Аллага (мир йому і благословення) свідчив, що вони там будуть, а його слова правдиві. Ці десять: Абу Бакр,

Умар, Усман, Алі, Тальха, Зубайр, Саад, Саід, Абдуррахман ібн Ауф та Абу Убайда ібн Аль-Джаррах, Довірений цієї умми (нехай буде вдоволений ними Аллаг).

96. Хто добре каже про сподвижників посланця Аллага (мир йому і благословення), його дружин, чистих від будьякого бруду, і його нащадків, очищених від усякої нечистоти, — той вільний від звинувачення в лицемірстві.

97. Учені першої громади й ті, хто йшов їхнім шляхом, — чеснотливі люди, що повідомляли хадиси, правознавці й люди розуму; про них треба казати тільки найкраще, і хто каже про них щось погане, той не на прямому шляху.

98. Ми не віддаємо перевагу нікому з авлія (угодників, праведних і наближених

до Аллага рабів) умми перед будь-ким із пророків, але кажемо, що будь-який пророк кращий за всіх авлія.

99. Ми віримо в те, що знаємо про карамат (чудеса) авлія і в правдиві перекази про них від надійних передавачів.

100. Ми віримо в прикмети Судного часу, такі, як поява Даджаля й прихід Іси ібн Мар’ям (мир йому) з небес, віримо в схід сонця звідти, де воно сідає, і в появу Звіра з землі.

101. Ми не визнаємо за істину те, що кажуть провісники й віщуни, не приймаємо заяв тих, хто каже те, що суперечить Книзі, Сунні та йде проти згоди мусульманської умми.

102. Ми вважаємо, що об’єднання в джамаат — це істина й правильний шлях, і що розділення — це відхилення й покарання.

103. Тільки одна релігія Аллага на небесах і на землі, і ця релігія — Іслам. Аллаг каже: «Воістину, релігія перед Аллагом — Іслам» (Коран, 3:19); «І задовольнився для вас Ісламом як релігією» (Коран, 5:3).

104. Іслам між надмірністю й нестачею, між уподібненням атрибутів Аллага творінням (ташбіх) і запереченням атрибутів Аллага (таатиль), між примусом і запереченням упризначення, що від Аллага, між відсутністю страху перед покаранням і зневірою (в милості Аллага).

105. Це наша релігія й наше переконання, як усередині, так і зовні, і ми зрікаємося перед Аллагом усякого, хто йде проти того, що ми сказали й вияснили.

106. Ми просимо Аллага укріпити нас у вірі й дозволити закінчити наше життя з нею, і вберегти нас від різних ідей, окремих думок, поганих мазгабів (правових шкіл), таких, як мушаббігіти, муатазиліти, джагміти, джабарити, кадарити й інших, що суперечать Сунні й джамаату й підтримують оману. Ми відрікаємося від них; вони для нас заблудлі, на шляху до загибелі. Ми просимо Аллага захистити нас від брехні й підтримати (в здійсненні всього доброго).

Критика вчених islamcivil.ru «Чи дозволена звичка декого з тих, що «вимагають знань», критикувати вчених із метою застерегти від них людей?» Немає сумніву, що критику одних учених на користь інших заборонено! Якщо людині не дозволено критикувати позаочі свого віруючого брата (гиба), навіть якщо він не вчений, то що можна казати, коли це роблять щодо вчених?! Вірний має берегти язик від розмов за спиною своїх братів. Усевишній Аллаг сказав: «О ви, хто увірував! Уникайте багатьох припущень. Справді, деякі припущення — гріх. Не стежте одне за одним і не обмовляйте одне одного позаочі. Хіба хотів би хтось із вас їсти тіло свого брата, коли він умер? Адже ви відчуваєте до цього відразу.

Орган Духовного управління мусульман України «Умма» Розповсюджується безкоштовно

Бійтесь Аллага! Воістину, Аллаг Вибачливий, Милосердний» (Коран, 49:12). І нехай той, хто вскочив у таке лихо, знає, що коли він критикує вченого, то заперечує ту Істину, що проголошує цей учений. Хай він знає, що критикуючи вченого, він критикує не його особисто — це критика спадщини пророка Мухаммада (мир йому і благословення), адже вчені — спадкоємці пророків. Якщо дискредитовано вчених, люди не мають довіри до їхніх знань, не вірять нічому, що повідомляє їм цей розкритикований учений. Але ж ці знання успадковано від Пророка (мир йому і благословення)! Я не кажу, що вчені не помиляються. Навпаки, помилитися може всякий. І коли ви вважаєте, що, хтось помилився, поясніть це йому! Якщо істина в цьому питанні за ним, ви повинні погодитися з ним, а якщо з’ясувалося, що його думка

Засновник: Духовне управління мусульман України «Умма» Головний редактор: Саід Ісмагілов Адрес: 04119, Київ-119, вул. Дегтярівська, 25-А. Тел.: (044) 489-45-58 E-mail: dumu.umma@gmail.com

помилкова, то ви повинні заперечити й вияснити його помилку, бо підтверджувати помилку не дозволено. І це не для того, щоб зганьбити його як особистість, адже, може бути, він каже правду в інших питаннях, із яких між вами не було дискусії. Не можна критикувати його як людину, адже він, як учений, мав найкращий намір. Дозволено сказати в його присутності: «Дехто вважає так і так, але ця думка слабка», — а потім поясніть, чому, та висловіть правильну думку з цього питання. Так буде краще. Розбіжності в релігії виникли не сьогодні. Вони існують іще від часів сподвижників. І якби ми бажали розкритикувати вчених за помилки, що вони скоїли в питаннях релігійних, то мусили би критикувати й великих учених. Я раджу всім віддалитися від ціього лиха й хвороби та прошу в Аллага зцілення від усього, що шкодить нам у релігії та звичайному житті.

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. За достовірність фактів відповідають автори публікацій.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 15690-4162 Р Газету надруковано в друкарні «Експрес», м. Київ, вул. Сирецько-Садова, 13

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. Рукописи не рецензуються й не повертаються.

Друк офсетний. Наклад 2000 прим.