Офіційне видання Духовного управління мусульман України «Умма»
№8 березень 2011
«Воістину, ми послали тебе тільки як милість для світів»
Н
айвеличніше місто Аравійського півострова, Мекка, розташоване в спекотній, неродючій долині, серед гір. Своїм виникненням та існуванням Мекка завдячує старому священному джерелу Зам-Зам. Але головна святиня Мекки — Кааба з її наріжним каменем, Хаджар уль-асвад. Чорний камінь — із Раю, він дарований Богом на згадку про першу домівку людини, куди вона має можливість повернутися знову. Мекка та її околиці стали місцем щорічної великої прощі — хаджу. На пристосовані до хаджу найбільші мекканські ярмарки наїжджали бедуїни з найвіддаленіших країв. Бедуїни влаштовували тут поетичні змагання, подібні до тих, що відбувалися в інших куточках стародавнього світу. Їхні твори визначалися образною мовою та великою мистецькою силою — вони вславляли рідне плем’я і предків-героїв. Стоячи на перетині караванних шляхів, що йшли з півночі на південь і з Персії до Червоного моря, Мекка була центром не лише релігійного життя Аравії, але й центром торгової та фінансової діяльності. Не дивно, що між племенами бедуїнів здавна велася запекла боротьба за священне місце. Згодом Мекку цілком опанувало впливове плем’я курайшитів. Провадячи практично осілий спосіб життя, вони здійснювали
функції, що стали основою їхніх привілеїв і багатства: керували прочанами, забезпечували їх харчуванням, підтримували караванну торгівлю та влаштовували ярмарки під час хаджу. Зміцнюючи свій вплив і роль Мекки як релігійного центру Аравії, вони толерантно ставилися й до інших релігійних культів і культових об’єктів. Із часом це призвело до того, що навколо Кааби з’явилися численні ідоли, і місто перетворилося на культовий центр арабського язичництва. VI століття в Аравії відзначилося запеклим суперництвом між племенами за контроль над вигідними торговими операціями. Окремі клани ладні були поступитися незалежністю й звернутися по допомогу до одвічних супротивників — гігантів Візантії та Персії, що мали свої інтереси в цьому регіоні. І саме в період загострення міжусобиць, посилення зовнішньої військової небезпеки, за умов надзвичайно строкатого релігійного життя в Мецці й в Аравії судилося народитися людині, що зуміла докорінно змінити ситуацію не лише в регіоні, а й у цілому світі, згуртувати арабів навколо нової та водночас прадавньої релігії, релігії їхніх пращурів — віри в Аллага. Ця людина — пророк Мухаммад (мир йому і благословення). Усе почалося в місяць Рамадан 610 року, коли сорокалітній Мухаммад, як звичайно, всамітнився в печері на горі Хіра
поблизу Мекки. Там він дістав перше Боже об’явлення й зрозумів, що вороття немає — він має змінити все в своєму житті й у житті людства. Від цієї миті й відлічують історію великої релігії — Ісламу. Сам Пророк так розповідав про об’явлення, що він мав від Усевишнього Господа: «Об’явлення сходять на мене по-різному: іноді ангел Джибрил набуває вигляду людини й говорить зі мною, іноді він постає як крилата істота, і я тямлю все, що він мені казав. Іноді я чую ніби дзенькіт у вухах — це найважче випробування, і коли цей надзвичайний стан минає, я добре пам’ятаю все, наче воно вкарбувалося в мою пам’ять». Одного разу Всевишній підняв Мухамма� да на небеса, де він бачив давніх пророків. Господь показав йому Рай і Пекло та дав припис про п’ятиразову молитву, а на сьомому небі Пророк отримав останні аяти другої сури Корану — безпосередньо від Аллага. У стані пророкування Мухаммад пізнав усі глибини Божого об’явлення, що Творець велів відкрити людям. Ці об’явлення й становлять Коран — священну книгу Ісламу, що вона одвічно існує на небесах і зіслана Мухаммадові просто «в серце»: «Воістину, це — об’явлення Господа світів. Із ним зійшов на твоє серце Дух вірний, щоб ти був тим, хто перестерігає, мовою арабською, ясною» (Коран, 26:192–195).
Місяць Пророка
Пропаганда неоорієнталізму Переважна більшість ЗМІ створюють помилковий стереотип, повсякчас пов’язуючи Іслам із нестабільністю й репресіями. Іслам одразу став проблемою глобального значення, що мала нескінченну кількість рефлексів у всьому світі. с. 3
Мусульмани, мабуть, більше за інші конфесії в Україні постраждали від войовничого атеїзму. Ні офіційно, ні підпільно не функціонувала жодна мечеть! І це на землях, де віками процвітала мусульманська держава. с. 5
´Нехай станете ви громадою (уммою), що закликає до добра, спонукає до праведного й забороняє негідне ― такі будуть щасливіª (Коран, 3:104)
Ассаляму алейкум! У рабі аль-авваль ми вшановуємо пам’ять пророка Мухаммада (мир йому і благословення), що народився й помер саме в цей місяць. А тим часом на початку цього місяця прем’єр-міністр Великобританії слідом за канцлером Німеччини й президентом Франції визнав провал політики мультикультуралізму в своїй країні. Що насправді означає такий складний термін? Якщо бути об’єктивним, то це політика асиміляції емігрантів: прищеплення їм європейських цінностей, способу життя, культури, ставлення до релігії. Адже емігранти з різних країн світу, серед них і мусульманських, приїжджали не з чистою свідомістю, а зі своїм світоглядом, етикою та вірою — приїжджали до краю, де не одне століття «лютувала» секуляризація, витіснивши релігію на узбіччя суспільного життя. І в таке середовище емігранти-мусульмани принесли Іслам — релігію не тільки «для душі», але й для життя. І це стало «напружувати», адже замість міні-спідниць вони носять хіджаби, а замість нічних клубів ходять до мечеті, а ще (який жах!) мусульмани народжують дітей. У відповідь, пам’ятаючи досвід секуляризації християнської Європи, була зроблена спроба «ньюсекуляризації» — усім, хто осів у Європі, запропонували прийняти місцеві правила. Не прийняли… Отже, тепер замість «пасивної толерантності» нам пообіцяли «діяльний лібералізм». Що приховує ця гра слів, ми, мусульмани Європи, дізнаємося вже дуже скоро. Муфтій ДУМУ «Умма» Саід ІСМАГІЛОВ
Іслам і Європа Іслам уже друга за кількістю сповідників європейська релігія. Французи, німці, англійці, італійці мають усвідомити, що ісламська традиція, незважаючи на різне її сприйняття, стає органічною та легітимною частиною європейської культури. с.7