Теоретичні основи мережно-центричного протиборства

Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65 (Частина I), 2006

79

Жовтенко Т. Г.* ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕРЕЖНО-ЦЕНТРИЧНОГО ПРОТИБОРСТВА ЯК НОВІТНЬОЇ ФОРМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ The article deals with problems of changing the modern ways of warfighting theory in terms of increasing the critical role of information. The author draws attention to the modern revolution in military affairs in terms of conducting information and psychological operations and combining them into larger scale Network-centric warfare (NCW).

Such transformations influence greatly the entire infrastructure of modern society, from military and politics to social and cultural spheres. Through describing the theory and practice of NCW as an emerging theory of war, the author concentrates on matters related to information security on both national and international levels. It also has its role in turning nowadays civilization from the industrial into information one.

Актуальність. ХХІ століття знаменує собою продовження еволюційного розвитку тенденцій тотальної інформатизації суспільства, закладених щ наприкінці минулого ХХ ст. Загальна інтенсифікація інформаційного обміну та дедалі зростаюча залежність людської цивілізації від інформації відобразилася на всіх вимірах людської діяльності. Одним із проявів цього процесу стала актуалізація інформаційної сфери та інформаційної діяльності у головних сферах політики, економіки та ін. Враховуючи зростання напруженості та загальну неоднозначну ситуацію в системі сучасних міжнародних відносин, що склалася із закінченням "холодної війни", а особливо із початком нового глобального протистояння загрозі міжнародного тероризму, найбільш актуальними є процеси інформатизації сфери національної та міжнародної безпеки, діяльності національних розвідок та збройних сил. Це проявляється у розвиткові та практичному запровадженні нових теорій інформаційного та тісно пов’язаного з ним психологічного протиборства в рамках сучасних міжнародних конфліктів. Рівень розробки проблематики. Слід зазначити, що вітчизняні науковці приділяють недостатньо належної уваги еволюції теорій інформаційного протиборства а особливо – новітнім концепціям, які постають в останні роки. Так, серед вітчизняних дослідників проблематики інформаційних воєн можна згадати праці Г. Г. Почепцова "Информационные войны", "Психологические войны", В. Криська " Секреты психологической войны. Цели, задачи, методы, формы, опыт" та інших. Однак варто відзначити, що їх дослідження ґрунтуються на дещо застарілих матеріалах та аналізові інформаційно-психологічних кампаній Першої та Другої світових воєн або міжнародних конфліктів першої половини 90-х років ХХ ст. Сучасні ж розробки західних теоретиків інформаційного та психологічного протистояння, що особливо проявилися в конфліктах кінця ХХ – початку ХХІ століття, вказують на об’єднання інформаційного та психологічного протистояння в єдину концепцію мережно-центричного протиборства, а також його практичне застосування, на приклад, в останній Іракській кампанії 2003 року, в той час як українські (та й російські) вчені й досі розглядають ці теорії окремо. Головною метою даної статті є дослідження останніх тенденцій розвитку концепцій інформаційного та психологічного протиборства в сучасних міжнародних конфліктах та визначення ключових положень новітньої концепції мережно-центричного протиборства, представленої провідними теоретиками стратегічної військової думки Сполучених Штатів Америки. *

викладач кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету.

© Жовтенко Т. Г., 2006

80

Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65 (Частина I), 2006

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання: 1. Встановити передумови виникнення та розвитку інформаційно-психологічного протистояння як інтегральної складової міжнародних військових конфліктів та як окремого різновиду таких конфліктів (поряд із збройними, політичними, економічними та ін.).

2. Визначити сутність поняття "Мережно-центричного протиборства" та його характерні особливості в контексті об’єднання теорій інформаційного та психологічного протиборства у міжнародних конфліктах. Новітня теорія воєн. В широкому розумінні теорія становить "гіпотезу, представлену для пошуку аргументів або дослідження, недоведене припущення" [8]. Рівною мірою це й "формулювання явних взаємозв’язків або основних принципів певного феномену, за яким ведеться спостереження, і який до певної міри є об’єктом дослідження" [8]. Робоча гіпотеза мережно-центричного протиборства (МЦП) як новітньої концепції війни в спрощеному розумінні полягає в тому, що дії збройних сил (тобто їх вибір організаційних взаємин та процесів), об’єднаних рамками певної мережі, є ефективнішими, ніж дії не об’єднаних в мережу військ. Теорія війни обов’язково повинна враховувати нові джерела влади в суспільстві, взаємозв’язки між ними, а також методи практичного використання цих джерел в усіх видах військового протистояння, від операцій з підтримки миру, операцій стримування, упередження збройних зіткнень, до повноцінних інтенсивних конфліктів, а також від формування військового контингенту та протидії традиційним загрозам і до протистояння нерегулярним, стихійним та руйнівним загрозам. Основою МЦП як новітньої теорії війни, є той факт, що влада походить від суспільства як такого та від його методів генерування влади та багатства, а також від того, що відбулося фундаментальне зрушення в джерелах такої влади від промислового виробництва до інформації. Такі зрушення можна порівняти хіба що з переходом від аграрного до індустріального суспільства. В індустріальну епоху земля все ще відгрівала значну, але вже не провідну роль як джерело влади. В епоху інформації влада промисловості не втрачає своєї ваги, однак вона заміщується інформацією як найбільшим джерелом влади та багатства. МЦП характеризується відмінним від воєн індустріальної епохи полем битви і, відповідно, має відмінні атрибути протистояння. МЦП є новітньою теорією війн, оскільки воно ідентифікує нові джерела влади (поширення інформації, доступ до інформації, швидкість), а також взаємозв’язки між цими джерелами, те, як вони використовуються для досягнення бажаного результату та як вони пов’язані з політичними цілями:

Рисунок 1. Принципи МЦП як новітньої теорії війн. Схема, зображена на Рис. 1, показує вихідні позиції, які так чи інакше обов’язково враховуються при здійсненні Мережно-центричного протистояння [1].

Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65 (Частина I), 2006

81

Ці позиції дозволяють чіткіше зрозуміти вихідні моменти того, як одна із сторін застосовує силу (насильство) для примушення опонента до таких дій, які б він за інших умов не вчинив, а також нейтралізації здатності противника зробити те ж саме. Це відображає характер війни, а не її природу, приймаючи війну за її природою, як форму жорсткого людського протистояння із застосуванням насильства, фактором суттєвого ризику та взаємної небезпеки. Новітня теорія війн враховує той факт, що природа війни за своєю сутністю є негуманною, жорстокою та надзвичайно складною, наскільки б короткотривалою не була кампанія або битва. Існує тенденція асоціювати МЦП виключно з "новітньою" та високотехнологічною траиційною війною. Це твердження радше характеризує дедалі частіше застосування високотехнологічної зброї, ніж власне МЦП, яка безпосередньо стосується всіх рівнів та видів протистояння. Значна кількість останніх та поточних спроб збільшити мережно-центричні характеристики Збройних сил США фокусувалася на тактичному та оперативному рівнях війни. Однак важливість МЦП поширюється і на стратегічний рівень. Стратегія включає в себе рішення, що контролюють масштаб, хід та інтенсивність конфлікту. Як показала практика реалізації головної фази бойової операції "Свобода Іраку" (2003 рік), потенціал збройних сил в мережному середовищі дав першим цивільним посадовим особам держави широкий спектр опцій, недоступних за інших умов [4]. Мережно-центричне протистояння: еволюція теорії війни Як у випадку з іншими, минулими теоріями війн, МЦП має своє середовище протистояння, набір правил та одиниць виміру. В той час як середовищем протистояння індустріальних воєн були можливості по виробництву важких видів озброєнь і доставка їх туди, де вони могли завдати максимальних руйнувань, середовищем протистояння в МЦП є здатність отримувати та інтегрувати інформацію в рамках військової операції. Одиниці виміру, що застосовуються для оцінки відносної сили армії в Індустріальну епоху загалом являли собою так звані вхідні дані. Раніше військова маса вимірювалася і порівнювалася вираженою кількістю озброєнь, проходженням в тон/миль за день, кількістю особового складу та бойових одиниць. Військово-політичне планування було зосереджене на досягненні переваги за кожним із вказаних пунктів, як у локальних зіткненнях, так і в масштабних кампаніях. Однак одиниці виміру МЦП описують радше відносні можливості досягнення інформаційної переваги і перетворення її на перевагу військову. Ці одиниці є загальними вихідними даними, такими, як швидкість, частота змін(и), оперативні й тактичні новації, як швидко одна із сторін зможе зорієнтуватися в ситуації і розпочати активні дії на основі інформації і досягти бажаних політичних наслідків. В той час як війни Індустріальної епохи оберталися навколо спроб досягти вирішальної переваги в силі та виснаженні противника, МЦП базується на досягненні інформаційного домінування та високоточних фізичних акціях, спрямованих на колапс противника [2]. Враховуючи те, що концепція МЦП дедалі ширше сприймається саме як новітня концепція війни, чи не стане тенденцією ставитися до робіт Карла фон Клаузевіца та інших класиків стратегічної думки як до застарілих? Крістофер Д. Коленда (Christopher D. Kolenda) з Військового коледжу ВМФ, один із провідних сучасних послідовників Клаузевіца, Сун Цзи, Мао Цзедуна та інших дійшов висновку, що класичні стратегічні теорії можуть потребувати адаптації до динамічного середовища, як, наприклад, в Інформаційну епоху, і з провадженням глобальної війни з терором, вони можуть залишитися в цілому незмінними [4]. Логіка ведення війни та стратегічне мислення є універсальними і знаходяться поза часом, як і сама людська природа. Відзначаючи, що для багатьох дослідників сучасної війни "переваги, надані передовими військовими технологіями, представляють реалізацію довгоочікуваної панацеї вирішення складних політичних та стратегічних проблем ведення війн", Крістофер Д. Коленда у своїй статті Transforming how we fight. A Conceptual Approach [4] піднімає актуальну для усіх, хто так чи інакше причетний до впровадження МЦП, проблему. "Більшість нових військових теорій та доктрин припускає, за замовчанням або експліцитно [explicitly], що війни майбутнього будуть провадитися на основі ідеальної або май-

82

Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65 (Частина I), 2006

же ідеальної інформації та розвідувальних даних (поняття "інформаційного домінування")... Дане твердження є неоднозначним, оскільки передбачає, що певні невизначеності під час війни будуть або суттєво зменшені, або й зовсім нейтралізовані." [4]. Однак справа не в цьому. Дан твердження актуалізує іншу проблему – як саме кожна зі сторін забезпечуватиме та використовуватиме інформаційні переваги в контексті невизначеностей та "туману війни". Огляд останніх та новітніх теорій військових війни та майбутнього війни дозволяє стверджувати, що "в 90-х роках військові теорії відображали тенденцію швидкого поширення конфліктів наприкінці біполярного світу Холодної війни." Ці теорії, від "маловірогідності великомасштабної війни" Джона Мюллера (John Mueller) та аргументів Мартіна ван Кревелда (Martin van Creveld), проголошують, що Західна військова теорія, яка походить з концепції класичної війни, стала застарілою поряд з поняттям високотехнологічної інформаційної війни в теорії "третьої хвилі" Алвіна та Хайді Тоффлерів. Як пишуть Тоффлери і теоретики Інформаційних воєн, їх послідовники, перша війна в Перській затоці (1990-1991 рр.) являла собою прояв майбутньої війни як реальності, створеної високими технологіями [8]. З іншого боку, військові дослідники, як, наприклад, Ральф Пітерс (Ralph Peters), Роберт Каплан (Robert Kaplan) та Філіп Серні (Philip Cerny) запропонували бачення майбутньої війни з врахуванням "майбутньої анархії" світу розвалених держав, або боротьби Заходу проти світу войовничих культур та нерегулярних військових угруповань. Інтелектуальний виклик, який постав перед військовими професіоналами на початку ХХІ століття полягає не втому, як дехто вважає, щоб "відтіснити Карла фон Клаузевіца на узбіччя історії. Радше завдання полягало в тому, щоб навчитися ефективно воювати протягом всього спектру конфлікту." [цит. по 3]. Теорія МЦП в тому вигляді, як вона запроваджується в Збройних силах США, переслідує саме такі цілі. Висновки. Як засвідчив аналіз, сучасна теорія Мережно-центричного протистояння базується в першу чергу на класичних парадигмах стратегічної думки. Концепція МЦП інтегрує в собі класичні принципи ведення традиційних війн та сучасних концепцій інформаційного та психологічного протиборства. Вона ілюструє еволюційний розвиток теорії та практики інформаційного протистояння, сутність яких полягає в наступному: • На сьогодні концепції інформаційного та психологічного протистояння існують уже не як окремі елементи теорії та практики ведення сучасних воєн, вони об’єдналися в єдину загальну теорію мережно-центричного протистояння.

• Концепція МЦП інтегрує в собі ідеї класичної стратегічної науки ведення воєн, однак разом з тим вона трансформує ці класичні ідеї, ставлячи в їх основу інформацію як один із найважливіших стратегічних ресурсів.

• Концепція МЦП передбачає інтегральне поєднання в рамках однієї концепції паралельного вирішення суто військових та гуманітарних проблем, що стосуються інформаційного виміру сучасного конфлікту (інформаційне забезпечення, зв’язки з громадськістю, дезінформаційні кампанії та ін.).

• Попри загальні переваги новітньої концепції МЦП існують суттєві обмеження та проблемні моменти, що стосуються її практичного впровадження, перш за все, стосовно інформаційно-аналітичного забезпечення таких дій. Загалом можна стверджувати, що концепція Мережно-центричного протистояння як новітня теорія війни є закономірним та логічним еволюційним продовженням започаткованої ще в середині ХХ століття ідеї інформаційних та психологічних воєн. Література 1. Alberts David S., Garstka John J., Stein Frederick P. Network Centric Warfare. Developing and Leveraging Information Superiority. 2-nd Edition (Revised). – CCRP, 2001. – Рp. 287.

2. Alberts David S., Hayes Richard E. Power to the Edge. Command… Control… in the Information Age. – CCRP, 2003. – Рp. 303.

3. Caterinicchia Dan, French, Matthew Network-Centric Warfare: Not There Yet. – http://www.fcw.com/print.asp (16.04.2004).

Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 65 (Частина I), 2006

83

4. Kolenda Christopher D. Transforming how we fight. A Conceptual Approach //Naval War College Review. – Spring, 2003. – Vol. LVI. – № 2. – Рp. 100-121.

5. The Implementation of Network-Centric Warfare. – DoD Office of Force Transformation. January 5, 2005. – http://www.oft.osd.mil/library/library_files/document_387_NCW_Book_LowRes.pdf (13.02.06).

6. Дугин А. Мир охвачен сетевыми войнами //Независимое военное обозрение. – 25.11.2005.

7. Почепцов Г. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи. – http://www.iu.org.ua/library/433/437/541.html?print (13.02.06).

8. Тоффлер Э. Третья волна. – М.: ООО "Фирма "Издательство ACT", 1999.