Катерина КОТ
Доза приємного з корисним
С
воєрідний, нетиповий осередок освіти й культури в історично-духовному серці столиці — це Дім освіти та культури «Майстер Клас» на Лаврській, що забезпечує дорослих і дітей наповненою програмою освітніх і культурних проектів, мистецьких майстерень і фестивалів. У контексті теми номеру, що означена як «культурний плюралізм», «УК» поспілкувалися з МК про наступне: 1. МК активно співпрацює з європейськими культурними інституціями у Києві. Які напрямки діяльності Ви забезпечуєте? 2. Чому важливо надавати об'ємну освіту, ознайомлювати дітей і дорослих з культурами й мовами інших країн? Як це формує особистість?
Ірина БУДАНСЬКА,
директор та засновниця Дому освіти та культури «Майстер Клас» 1. Дім МК дійсно активно і з великим ентузіазмом співпрацює з культурними центрами при посольствах іноземних держав в Україні (Швейцарія, Франція, Аргентина, Іспанія, Мексика, Японія, Австрія та ін). Мене особисто дуже надихає щире бажання багатьох культурних посланців привнести свою культуру в нашу країну, їх шанобливе ставлення до своєї культурної спадщини. Такому ставленню варто повчитися у наших закордонних друзів, хоча, я не впевнена в тому, що цьому можливо навчитися, але можна таке ставлення прищеплювати і культивувати в наших дітях. А співпрацюємо ми в галузі кіно (так, наприклад, зараз в кіноклубі Дому МК проходить сезон іспанського кіно), і в області музики (нещодавно з успіхом пройшов концерт японської піаністки Чісато Кусунокі, на торішньому кінофестивалі «Молодість» ми організували концерт видатної швейцарського піаністки українського походження Альони Черні), і в галузі освіти (як приклад, в минулому році спільно з Французьким посольством ми обладнали інтерактивний клас в Лінгвістичному університеті на
32
3. Про певні напрямки діяльності МК можна сказати, що вони сприяють інтеграції України з Європою і світом на особистісному, індивідуальному рівнях — скажіть, на скільки такий шлях є результативним і як його розвивати? 4. Як долати міжкультурні непорозуміння? Чи важлива національна гідність, коли говоримо про тенденційну міжнаціональну інтеграцію? 5. Чому, в контексті національної ідентичності, слід навчитися українцям, і чому можемо навчити ми? На запитання відповідають директори різних напрямків діяльності МК, спрямованих на розвиток міжкультурних зв'язків, та засновниця МК, яка, власне, і визначає концепцію освітньої та культурної програми Дому освіти.
кафедрі французької мови). Таких проектів багато. На мій погляд, з культурними центрами нас об'єднує «любов до мистецтва». Культурні центри просувають свою культуру в Україні, а ми прагнемо підтримувати свою, українську. Однак, найцікавішою і більш значимою для нас є «спільна творчість», коли проект або подія створюються за участю українських та іноземних митців. 2. Якщо говорити про дітей, то, на мій погляд, основне завдання будь-то батька чи педагога, або освітньої інституції – допомогти дитині знайти себе в цьому світі, виявити свій талант (а талантів у кожній людині, принаймні, десять), розкрити і розвинути його. Саме для того, щоб провести такі педагогічно-археологічні розкопки, просвітницьку науководослідну роботу, і необхідна об'ємна освіта. Безсумнівно, національна і світова культури є матеріалом такого дослідження, а вивчення іноземних мов – потужним засобом. Якщо говорити, зокрема, про вивчення іноземних мов, то тут, окрім задоволення від процесу навчання, діти (і дорослі) вирішують одразу кілька завдань: соціальне – можливість і вміння спілкуватися з людьми різних культур; особистісне – сприймати і приймати інші культури, а значить, інші способи мислення, життя, і, як наслідок, терпиме ставлення до іншої позиції, точки зору;
світоглядне – безсумнівно, вивчення іноземних мов розвиває, розширює наші горизонти і світогляд. 3. «Майстер Клас» ми називаємо Домом, відкритим майданчиком. На мій погляд, будь-які закриті системи нежиттєздатні. І тільки відкриті держави, компанії, проекти, особистості здатні творити, а отже – вносити зміни в наше життя. Тому я б говорила про інтеграцію в контексті відкритості та прийняття. 4. Кілька років тому ми разом із чоловіком і старшою дочкою їздили до Лондона. Дочці тоді було 10 років, і подорож стала її першим знайомством з англійською столицею. Ми відвідували музеї, здійснили мандрівку на двоповерховому автобусі під лондонським дощем, гуляли у парку та подорожували галасливими вулицями, насолоджуючись мелодикою лондонського акценту. Абсолютно несподівано моя 10-річна дочка сказала: «Коли люди поважають себе і свою країну, тоді й інші люди поважають їх». Ось воістину – вустами немовляти глаголить істина. 5. Українцям слід навчитися поважати себе і один одного. А європейцям варто повчитися в українців їх самовіддачі, винахідливості, нестандартному мисленню, умінню знайти рішення в складній ситуації. Он, виявляється, скільки у нас достоїнств! Хоча в реальному житті їх набагато більше...