Марія АНТОНЮК
Драму дітям!
Ц
ентр Львова перетворився на драматургічну майстерню. З 13 до 16 червня 2013 року в рамках проекту «Майстерня міста» відбувалися драматургічні майстер-класи для дітей «Місто і його райони: Центр, Збоїща, Підзамче, Сихів, Левандівка». Заняття організовували Мистецька майстерня «Драбина» та ІV Фестиваль сучасної драматургії «Драма.UA» за підтримки проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини м. Львова». До участі у майстер-класах запросили дітей із різних районів Львова. Учасників поділили на дві вікові групи: молодшу, 8–11 років, і старшу — 14–16 років. Упродовж чотирьох днів з дітьми працювали професійні драматурги із Херсона Микола Гоманюк та Євген Марковський, які допомагали юним учасникам писати власний драматургічний текст. Підсумками цих занять стало сценічне читання створеної дітьми п’єси «Львів без ретуші», яке відбулося 16 червня.
28
«Особливо перше заняття для мене було вражаючим, — коментує мама учасниці майстеркласів Уляна Бородата. — Я безпосередньо працюю з дітьми, і для мене було важливо бачити, як професіонали працюють з дітьми. Це було надзвичайно цікаво, тому що дітей залучали до спільної комунікації у формі гри. Зібралися діти з різних районів, зовсім не знайомі між собою. Відповідно, їм треба було познайомитися, і знайомство відбувалося в ігровій формі». Кінцевою метою проекту стало створення документальної п’єси на міську тематику та презентація підготовлених текстів у форматі сценічних читань. Відтак, у наступні дні відбувалася робота над збором та опрацюванням матеріалу. За словами координатора проекту Оксани Данчук, навчити писати драматургію за чотири дні неможливо, але драматурги мали нагоду показати дітям нові методи роботи, як створити п’єсу. «Йдеться, власне, про створення докумен-
Діти, які творять драму. Учасники майстерні
тальної п’єси, у якій діти не вигадують сюжетів чи персонажів, а спілкуються з реальними людьми — сусідами, дорослими, сторонніми, записують ці розмови, а потім їх озвучують». На підсумковому занятті у неділю відбулося сценічне читання новостворених п’єс «Львів без ретуші». В основу п’єси, що представила старша група, лягли історії людей, які, у вигляді інтерв’ю, зібрали учасники майстер-класів. Молодші діти представили власні уявлення про свої райони. Їхня п’єса розпочиналась із переліку кольорів. «Кольори на початку — це не випадково. Ми хотіли сказати, що у Львові кольорова гама набагато ширша, аніж ми звикли бачити на листівках», — коментує Євген Марковський. Кожен з учасників читав частину тексту, яка передавала і відтворювала район чи місце у Львові. Таким чином діти ділились отриманим досвідом та інформацією про різні частини міста. На завершення читання учасники молодшої групи запропонували глядачам зустрітися із ними в різних куточках міста у різний час. Учасник старшої групи Богдан Грицак вирішив продовжити свою роботу над темою: «Було бомбезно! Нові люди, нові відчуття, нові емоції! Можу сказати, що на цьому проекті все було дуже щиро, не награно… Я тепер поспілкувався з нашими драматургами і вирішив, можливо, продовжити свою тему, своє написання п’єси. Напишу можливо про Сихів і назву «Район Психів». Скільки книжок написано про Львів, скільки всього написано про центр, але я ще жодної книжки не зустрічав, в якій описувався б Сихів як історичний район, а все-таки він має досить велику історію». За словами драматургів, під час проекту повністю вдалося досягнути поставлених цілей: створено драматургічний продукт, сформовано невеличкі творчі колективи, усі учасники весело провели час, а основне — вдалося нестандартно представити місто, образ якого вже обріс штампами і стереотипами. «Якщо віддалитися на кілька кілометрів від центру, то зустрічається інший Львів — він значно цікавіший, ніж на листівках чи туристичних довідниках, він щиріший, різноманітніший. Якщо говорити про документальний театр, то усі тексти, які були створені дітьми, нічим не відрізнялися від тих, які створюють професійні драматурги в професійних умовах і за великі гроші. Учасники охоче працювали із серйозним драматургічним матеріалом. Мене здивувало, що діти, особливо 8-10-ти років, почали одразу ставити такі проблемні питання: про сміття, про озеленення, про спальні райони — я взагалі не знав, що вони таке словосполучення знають! Вони були найкращими соціологами!» — поділився враженнями від роботи Микола Гоманюк. «Це дуже цікавий підхід щодо вікового спрямування, тому що ці діти виростуть, і вже сьогодні від того, як вони сприймають місто, залежить, якими городянами вони будуть. Заняття були спрямовані на подолання дисбалансу
У творчому процесі
В копродукції з професіоналами — ми можемо все! Діти і драматургивикладачі за роботою
центру і периферії. Це чудова практика для дітей. По-перше, вона виховує відповідальне ставлення до місця і міста, змушує враховувати простір і своє довкілля, середовище. Це виховує у дітей ту причетність, розуміння того місця, де вони перебувають. А по-друге, мені здається, що мистецтво, культура, артистичні практики розширюють свідомість, розширюють горизонти сприйняття. Це виховує дітей більш розвиненими, духовно і культурно багатшими людьми», — прокоментувала проект «Драбини» урбаністка Надія Парфан. Такі акції вкрай потрібні — як дітям, яких вони заохочують до творчості та осмислення не лише міста, а й будь якої проблематики, так і дорослим — для власної ідентифікації, можливості під іншим кутом подивитися на звичні речі. Сподіваюсь, що організатори використають отриманий досвід для створення подібних проектів, бо бачимо, що діти теж потребують «драми»! УК. 29