ТАРАС КОРН
МАД-ШОУ «КРАСНЫЕ!» НА ГОГОЛЬFEST 22 вересня 2012 року на ГОГОЛЬFEST у програмі LabCombinat відбулася прем’єра МАД-шоу «Красные!» Катерини Кот
Катерина Кот, режисер, драматург, керівник МАД-шоу
МАД (муз-арт-драм)-шоу — це симбіоз різних видів мистецтва та форм ретрансляції дійсності мистецькими засобами. МАД-шоу «Красные!» продемонструвало нову й неочікувану інтерпретацію життя і творчості російського поета Володимира Маяковського. У шоу взяли участь лише дівчата, таким чином підтримавши засуджених на два роки учасниць гурту Pussy Riot. Режисер проекту і виконавиця головної ролі Катерина Кот розповіла УК про духовне лідерство, передвиборчі маніпуляції, необхідність авантюризму й українську «некультуру». — Як виникла ідея виконати Маяковського дівочим колективом? — МАД-шоу «Красные!» — це інваріант масштабнішого проекту, ролі в якому виконують і чоловіки, і жінки, професійні актори й аматори. Коли з’явилася новина про старт ГОГОЛЬFEST, ми одразу зреагували і вирішили підготувати щось свіже, актуальне й форматне відносно фестивалю. Без акторів, без грошей, зі смутною ідеєю об’єднати Маяковського і Pussy Riot, я написала заявку й реліз та надіслала їх на фестиваль. Паралельно зайнялася пошуком акторів, розробленням нових мізансцен, образів та ін. Локація і формат програми LabCombinat підійшли нам найкраще. Ми обрали досить провокативну тему — і не прогадали. Адже виявилося, що цьогорічним девізом ГОГОЛЬFEST став заклик: «Обурюйся!».
46
— Проти чого ж обурюєтеся ви? — Називати наші дії обуренням не зовсім вірно. Ми діємо не проти, а за: за Любов, за Свободу, за Сміливість. Ми не розповідаємо, що потрібно, а чого не потрібно робити, не критикуємо, не навчаємо й не забороняємо. Герої нашого шоу розповідають свої історії, і завдяки геніальній ліриці Маяковського їхні історії набувають потужної енергії та сили, що стимулює глядача мислити, відчувати і реагувати. Ми не закликаємо — ми стимулюємо людей до міркування і чуття. Добре, коли мистецтво дає приклад, саме цього ми хотіли — показати альтернативну поведінку, приклад. У фіналі Маяковський говорить: «Люблю! Неизменно и верно», — а потім з’являється Феміда, яка омиває людей і охрещує — тим
самим прощаючи їх і об’єднуючи. Саме так, на нашу думку, повинні діяти якщо не політичні, то хоча б духовні лідери, — об’єднувати. Але вони продовжують «розділяти й владарювати», тому що така формула відпрацьована споконвіків і досі діє. І в переддень українських виборів ми хотіли нагадати про це. — Нагадати про те, що нас зумисне розділяють? — Нас зумисне розділяють, нами відверто маніпулюють, причому найдієвішими й найдоступнішими методами — апелюючи до емоцій та особистих святинь. Для когось такою святинею є релігія, для когось — мова, свобода слова, права людини, національність, для когось соцпакет, гречка і т.ін.
Античний театр навпаки — усі ролі в постановці виконують жінки
q
Ми діємо не проти, а за: за Любов, за Свободу, за Сміливість
47
— А яке відношення до цього має Маяковський?
бруду буденності й аморфності, байдужості й боягузтва. Радянський режим, до речі, добре розумів можливості культури й освіти у формуванні суспільства — на відміну від сучасних політиків. Хоча, мабуть, все вони розуміють, просто використовують по-іншому (усміхається).
— Буквальне. Маяковський залишається у свідомості більшості як поет революції, як трибун. Так, він поет революції — але революції духовної, не політичної, революції в головах. Чи не в кожному його творі звучить заклик викинути рабство з голови, — Катерино, МАД-шоу «Красные!» — піднятися з колін, бути щирим, жити повноваш дебют. Чому зайнялися режисурою? цінно, яскраво, творчо — «обурюватися» і діяти. І такий підхід він застосовує в усьому: — Я довго міркувала, як можна звернутися від особистого життя — до творчості. Маядо максимальної кількості людей, апековський ламає стереотипне розуміння люючи до їхнього емоційного рівня, і зрозусім’ї, любові й побуту, ламає закони поезії міла — лише засобами мистецтва. Театр — і мистецтва, ламає закони спілкування, діаце живий процес, постійний інтерактив, в логу між митцем і масою — він орієнтоваякому одразу видно реакцію публіки. А це ний не на еліту, а на масу, і намагається дозволяє зрозуміти і відчути стан свідомості підтягнути народ до свого рівня, а не опусглядача, в якому ритмі й руслі коливається катися до масовізму, заграючи з публійого думка, що його хвилює, про що він кою, — і робить він це геніально. Більше запитує і в чому потребує допомоги. І відтого, зламавши старі канони — він пропостежуючи такі реакції, одразу розумієш — Дівчина-Маяковський — абсурд, нує альтернативу, він демонструє, як жити як рухатися далі, що робити, де і для кого від якого публіка була в захваті інакше, як бути вільним і щасливим, як награти. повнювати новим змістом нові форми. Майже століття пройшло з дня його смерті — а «мракобєсіє» все — На ГОГОЛЬFEST ви виступили ще й у ролі головного героя. ще процвітає. І наше завдання — прискорити процес одужання, Дівчина-Маяковський — це повний абсурд, а публіці сподоочищення. Мистецтво, як наша Феміда, повинне омити людей від балося. За рахунок чого це вдалося?
Газета — це завжди одночасно і правда, і обман «...которым рукоплещут ложи»
48
«МАД-шоу «Красные!» — це авантюра, успішно реалізована за три тижні». Актори шоу на сцені — За рахунок щирості. Я показумадської думки — усі газети: він бульварщини і «жоввала речі, в які вірю, тухи» до якісної періодики, і кількість хорошої чи поякі вважаю надганої преси — теж обличчя нашого суспільства та важливими — і все його потреб. Так чи інакше, газета — це завжди одвдалося. Я не планочасно і правда, і обман, це історія, це фіксація нувала бути актонашого обличчя, наших реакцій, а відповідно — ром і довго шукала рівня нашого розвитку в той чи інший бік. А щодо потрібну людину на авантюризму — я переконана, без авантюри роль Маяковського, нудно і нічого не вдасться (усміхається). та час ішов, а потрібний кандидат не зна— Яка подальша доля проекту? ходився. Тим часом репетиції тривали і я — Спочатку я була переконана, що проект раї о в зрозуміла, що нічого шузовий і виключно для ГОГОЛЬFEST, а потім о н єліха В кати десь, якщо готовий ми повернемося до його класичного варіанта. Після ї і л ної Ю герой є тут. Інші актори такого теплого прийому публіки я вже думаю, як розвивати в і р а нні ч довіряють мені і легко відцей варіант. Є ідеї щодо збагачення кона и в у к гукуються на мою гру — форми й змісту та реалізації, але про це і р Б Ліля важко в короткий термін дозарано говорити. сягнути такого результату з кимось новим. — Будь ласка, дайте визначення поняттю «українська культура». — Поєднати Маяковського з Pussy Riot, та ще й виконати дівочим колективом — звучить — Це бог Шива, який руйнує, щоб знову авантюрно… створювати. Зараз культури немає. Отже, вона буде створена заново. Те сучасне — Так і є! Наше шоу — це повна авантюра, реаукраїнське, що певними своїми характелізована всього за три тижні. На початку веристиками потрапляє під зону покриття ресня з дванадцяти необхідних акторів у мене поняття «культура», культурою не є. було лише дві дівчини і я. Але все вдалося. І це Читаю в культурологічному виданні: «Готеж є прикладом того, що найважливіше — дія. гольфест — це культурний бренд України, «Спочатку потрібно вплутатися у велику війну, а це саме поняття української культури». потім вирішувати, як діяти», — говорив НапоА ви підіть і подивіться на цю нашу кульлеон. І я не применшую значення його слів туру, не на те, що висить на стінах чи йде нашим вчинком. Маяковський — це символ безна сцені, а на публіку, на це збіговисько компромісного прагнення розвитку, вдосконагорбатих п’яних дітей, що називають себе лення. Символ, який зомбували і переродили. митцями. Це не культура. Це її виро«Мистецтво, як наша Феміда, Ми реанімуємо його, от і все. До речі, газети як повинне омити людей від бруду дження. Через брак мислення. Але це не декорації підкріплюють наш посил. Газети затрагічно — це можливість для яскравого буденності й аморфності, вжди були дзеркалом, що транслювало стан гровідродження. байдужості й боягузтва»
49