Катерина КОТ Фото Олександра Зубка
Діти — Джаз — Літо 1 і 2 червня «насиченість джазу на одиницю часу» зашкалювала — в київському Маріїнському парку проходив IV Міжнародний дитячий джазовий фестиваль «О’Кешкин джаз». Про концентрацію і комунікацію, унікальні відкриття у світі дитячого джазу, грамотних педагогів, традицію і музику, яка «живе в прямому ефірі» ми говорили з Наталією Лебедєвою
Куценкова Анастасія (Мінськ)
Наталія Лебедєва (Київ)
УК. Як, у кого з’явилася ідея зробити
трапити в більш, скажімо, концертний конвеєр, який змушує їх, в першу чергу, концентруватися, при чому значно інтенсивніше, ніж це вони роблять на своїх уроках і навіть на академічних концертах. Тут інший рівень концентрації в музиці, інший рівень насиченості джазу на одиницю часу.
дитячий джазовий фестиваль? Я не знаю, звідки пішла ініціатива, вона була не моя. Раніше я працювала на дитячому фестивалі «Атлант М». Фестиваль проходив декілька разів у клубі «44» і проходив дуже добре — це було досить гучне дійство. Саме тоді народилася практика стейдж-бендів із дорослих музикантів і присутність дітей із різних міст — узагалі географія виявилася цікавою. Олексій Коган був там ведучим. Очевидно, якісь акценти змінилися і можливість робити подібні речі з’явилася в інших людей. Власне, я не компетентна відповісти на це запитання. Але тепер існує фестиваль «О’Кешкин Джаз». Він набув дещо відмінних від «Атлант М» обрисів, змінив місце, але сутність залишилася тією ж: діти мають можливість поспілкуватися між собою, приїхати в інше місто, вийти зі своєї музичної школи й зіграти в якомусь відмінному форматі, поспілкуватися з дорослими музикантами, по-
24
з’явився дуже цікавий, на мій погляд, педагог, Олексій Прощенков. Принаймні, ті номери, які потрапляють у програму завдяки йому, дуже достойні. Ще от дует скрипалів, Тані Жмендак та Іллі Бондаренка — тут уже не можу не похизуватися (сміється) — вони неодноразово грали з моїм тріо, а знайшлися ми саме
УК. Як формується фестивальна про-
грама, відбираються учасники? Є постійні педагоги, школи, з якими ви працюєте? Ви знаєте, так, за цей час уже сформувалася певна співпраця. Хоча були й такі, хто брав участь від початку. Наприклад, школа, де викладає Ігор Журомський (Школа мистецтв № 2, Київ — К.К.) — вона завжди була присутня на фесті, ще маленьке тріо «Ярославів Вал», яке уже подорослішало, також Басюк (Віктор Басюк, «Little Band Academy», Київ — К.К.) завжди брав участь, хоча останнім часом не робить цього. Але це теж добре, тому що гості мають змінюватися. Зараз
ДОВІДКА Наталія Лебедєва — джазова піаністка, композитор, педагог, викладач ансамблевої гри училища Р.М. Глієра, музичний директор дитячих джазових фестивалів «Атлант-М» і «О’Кешкин джаз», бенд-лідер і сайдмен кількох джазових гуртів, авторка джазових проектів, учасниця міжнародних джазових фестивалей і події. Часто грає з молодими музикантами, запрошує їх до власних проектів.
Голова Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні Юкіе Мокуо відкриває «О'Кешкин Джаз»
Учасники фестивалю «О'Кешкин Джаз»
завдяки фестивалю. Викладає у них Андрій Малахов, який дітей-класиків помістив, так би мовити, у лоно джазу, що було досить сміливо з його боку і принесло дуже хороший результат. І так періодично то тут, то там з’являються якісь маленькі таланти, також Jazz in Kiev завжди когось вишукує. От був — і є — такий Олег Олександров, яскравий хлопчик-вокаліст, цього року проявився інший блюзовий хлопчик, Юджин Рей, дуже «прикольний» — тобто маленькі відкриття фестиваль робить постійно. Поступово учасники почали стікатися самі, приходять заявки, батьки телефонують — люди уже більш-менш знають про фестиваль, і постійно дізнаються. А як працює батьківська психологія? Батьки вважають, що їхня дитина найкраща, і що вона обов’язково має взяти участь у фестивалі. І ми, в принципі, стараємося, не відмовляти. Але останнім часом — це я вже ділюся секретами — ми схиляємося до думки, що надалі будемо йти в сторону покращення якості, в сто-
рону скорочення кількості творів, які виконуються — але не учасників, тому що дітей хочемо задіювати максимально. Також будемо старатися, щоб фестиваль став іще молодшим і з’являлося більше маленьких, тобто перемістимо акцент у віці учасників, скорочуючи дорослих 1516-річних дітей — все-таки це вже вік вступу у музичне училище. Ще — аби учасників ставало більше, але вони менше грали — це особисто моя ідея, тому там буде видно. І, звісно, хотілось би розширювати географію — це теж моє особисте бажання — хотілось би бачити більше дітей, приїжджих з інших міст, і дуже хотілось би з інших країн. Але не один, два, три учасники — а рівну частку. Це, звісно, пов’язано з фінансовими можливостями, на скільки ми можемо оплатити приїзд якогось гурта з-за кордону. УК. Чи достатньо в Україні джазових
шкіл, подій для дітей? Є джазові й естрадні відділи у школах. Думаю, тут було б доречно при-
брати назву «естрадні», або чіткіше їх розділити — хоча, власне, педагоги так і роблять. У Другій школі мистецтв давно існує джазовий відділ — де Ігор Журомський завідує — там викладають і наші випускники. Тобто у нас вже є певне покоління педагогів, яке навчає дітлахів. Молоде покоління навчає ще більш молоде покоління. Це важливо. Є окремі педагоги, які займаються джазовою музикою. Є школа джазового та естрадного мистецтва на Лівому березі. Цього року не багато було учасників звідти, але вони були. І сподіваємося, що там також підросте якесь покоління. Я не великий спеціаліст в області музичних шкіл, але бачу, що джазової музики стає більше й більше з кожним роком, навіть якщо порівнювати з десяти-, а тим більше двадцятирічним минулим. Коли ми самі навчалися, то, власне кажучи, і викладати не було кому. А зараз з’являються педагоги, які все більше і більше вникають у суть своєї роботи, і виконують її.
25
Публіка й артисти джазового свята
УК. Під час фестивалю вашому автор-
ству присвоїли таку фразу: якщо педагог грамотний, то не виникає жодних проблем з дітьми. Який він, грамотний педагог? Це дуже загальне питання. Відповідати на нього конспектно буде неправильно. Але я постараюсь. Справа в тому, що дитячий педагог — це в принципі окрема історія. В першу чергу, до дітей, звісно, потрібен підхід. Я не працюю з дітьми, це зовсім інша специфіка роботи, не та, що з дорослими, і все, що я про це знаю — не те, що робота в училищі. Поперше, не факт, що дитина буде професійним музикантом, і навряд чи потрібно розраховувати на це з самого початку. Тут слід максимально помітити здібності дитини і максимально дитину зацікавити. Це одна сторона. Педагог має уявлення, як правильно працювати з дітьми, як з них витягнути щось так, аби не зародилося комплексів, щоб емоційно їх розкрити максимально. Інша сторона: якщо людина береться за джазову музику, вона
26
має — як мінімум — в ній розбиратися. Педагог повинен мати уявлення про основні поняття: про ритм, про свінг, про джерела, про те, звідки виріс джаз і що він є насправді. Як виходить квадрат, гармонія і все інше. Тому бажаю, щоб грамотних педагогів, у джазовому плані, ставало все більше і більше. І не хочеться, щоб джазом називалося все підряд: всі дитячі п’єски, що хоч трохи побудовані на якихось синкопах, геть не можуть називатися джазом. І джазова музика в принципі відрізняється від якихось писаних творів, навіть якщо вони називаються «в ритмі джазу», «в стилі джазу» — це може бути якоюсь стилізацією, чи аналогією, асоціацією. Але далеко не кожен, хто не грає джаз, здатен правильно піднести суть джазової музики. Тому тут теж слід бути обережним, і, в першу чергу, педагогу, тому що він відповідальний за інформацію, яку вкладає у дитину. Щоб потім не довелося виправляти якісь моменти. Знову ж таки, зараз інформації море — існує інтернет,
величезна кількість відеозаписів, живих концертів, інтерв’ю, уроків, шкіл та решти інформації, яка є абсолютно безплатною, абсолютно відкритою і доступною у будь-який момент. Хотілось би, щоб педагог, якщо він грамотний музикант, користувався тим, що є навколо, і не закривався за нотами, які десь там передрукував, а в першу чергу, користувався живим процесом і тією інформацією, яка є навколо нас. Тому що джазова музика, в першу чергу, живе в ефірі. Вона не живе в нотах, вона живе в реальному часі. УК. Як діти справляються з джазовою
музикою? Адже для неї потрібні певний життєвий досвід, а ще одночасно свобода і відповідальність... Я думаю, будь-яка музика вимагає досвіду. Тільки «пающіє труси» не мають ніякої відповідальності. Тут я б джаз і класику не розділяла. В класиці теж потрібне глибоке розуміння музики на інтуїтивному рівні. І діти часто грають дуже пе-
Діти. Джаз. Літо!
реконливо, не маючи ніякого життєвого досвіду. Тут важлива внутрішня художня інтуїція. Як у дітей, так і в дорослих. Життєвий досвід, звісно, додасть якихось своїх форм джазовій музиці, але я б тут не проводила рамок. Тому що зараз джаз активно молодшає. І прикладів тому у світі дуже багато — джазова музика помолодшала. Зараз шістнадцяти-, сімнадцятирічні грають зовсім не гірше — багато таких молодих відкриттів, наприклад, в американському джазі — та в будь-якому, за географією. І присутність життєвого досвіду чи його відсутність не грають вирішальної ролі. УК. Які амбіції в «О’Кешкин джазу» —
чи прагнете виростити покоління джазових музикантів? Сам факт проведення фестивалю — це вже амбіція виростити покоління музикантів, це говорить про бажання людей робити щось на благо джазової музики, в першу чергу, і також на благо молодого покоління.
УК. Чи є результати за чотири роки?
Чи вимальовується якась традиція? Старші учасники за цей період вже могли б стати серйозними музикантами... Абсолютно правильно. Зараз вони вже й педагоги (сміється). Тарас Коломацький, гітарист, я пам’ятаю його учасником другого «Атлант М», а тепер він педагог Другої школи і привів на «О’Кешкин джаз» свого учня. Був ще такий хлопчик Ігор Сідаш, учасник якогось із «Атлант М» — так от тепер він концертмейстер в школі, учасник конкурсів. Тобто така тяглість уже є, з’являються вже у ній особистості. Врешті, можна сказати, що й дитячі фестивалі певною мірою посприяли цьому. Звісно, ці музиканти, певно, в будьякому випадку стали б музикантами — швидше за все стали б — але цілком можливо, що фестивалі надали якогось прискорення їхньому розвитку, додаткового поштовху.
ДОВІДКА Цьогоріч музичне свято під назвою Міжнародний дитячий джазовий фестиваль «О’Кешкин джаз» пройшов учетверте. Фестиваль живе з 2010 року і за цей час він сформував певні традиції, серед яких — дорослий стейдж-бенд під керівництвом Наталії Лебедєвої, а ще зіркові джазові гості, які виступають на одній сцені з молодими музикантами. Незмінно арт-директором і ведучим фестивалю є Олексій Коган. Організовують фестиваль Дім освіти і культури «Майстер Клас» та продюсерський центр Jazz in Kiev. Четвертий «О’Кешкин джаз» відбувся за підтримки дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні і був приурочений Дню захисту дітей. Завдяки цьому 1 і 2 червня столичний Маріїнський парк наповнився радістю, дітьми і джазом. УК. 27