Системний аналіз

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ Робоча навчальна програма для студентів напряму підготовки 6.050101 «Комп’ютерні науки»

КИЇВ – 2012

Укладач: Кузьменко Б. В., доктор технічних наук, професор Затверджено на засіданні кафедри комп’ютерних наук Протокол № 1 від 29 серпня 2011 р. Рекомендовано до видання Головною вченою радою університету Протокол № 1 від 15 вересня 2011 р.

2

ВСТУП Опис дисципліни та її предмета. «Системний аналіз» належить до циклу дисциплін професійної та практичної підготовки студентів напряму «Комп’ютерні науки» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Викладається на третьому курсі в обсязі 144 год. (4 кредитів), підсумковим контролем знань є іспит. Системний аналіз має міждисциплінарний характер, системні принципи, прийоми та методологію, які використовуються при дослідженні проблем стосовно об’єктів і об’єктивних законів, що описують їх розвиток і життєдіяльність. Він дає змогу вивчити властивості відношень між різними об’єктами за різних умов і ситуацій, наукових дисциплін, предметом вивчення яких є принципи і закони відношень між об’єктами. Системний аналіз дає можливість розглядати досліджуваний об’єкт з позицій його цілісності, одночасно з властивостями елементів об’єкта та властивостями взаємодії елементів об’єкта між собою. Нинішні системні дослідження здійснюються з використанням комплексу наукових, технічних, організаційно-управлінських методів та спеціальних обчислень. Це – певна галузь сучасної науки і техніки, яка потребує належного теоретичного обґрунтування. Різні рівні методології дають можливість говорити про різні типи методологічного аналізу (філософська, загальнонаукова, конкретно наукова та методологія прикладних досліджень), встановити взаємозв’язок між ними. Системний аналіз, як загальнонаукова міждисциплінарна методологія, має певні особливості. Він має погоджену сукупність методологічних принципів, процедур та методів досліджень, орієнтованих на діалектичне пізнання загальних особливостей і міждисциплінарних особливостей системних проблем та засобів їх розв’язування для отримання наукових і прикладних результатів у людській діяльності. Системний аналіз є подальшим кроком розвитку науки, він здатний всебічно досліджувати як саму систему, так і вихідні умови її становлення і розвитку. Дисципліна «Системний аналіз» має завдання: ознайомити студентів з історією та тенденціями розвитку теорії систем, опанувати системну методологію розробки та впровадження комп’ютерноінформаційних систем, методів розв’язання відповідних проблем комп’ютерної галузі. В результаті визначення дисципліни студенти повинні знати: - принципи та цілі системного аналізу; - поняття, властивості та складності системи; - призначення та функції системи; - поняття структури та потоків системи; - особливості класифікації систем; - сутність відношення між моделлю та реальністю. Студенти повинні вміти:

3

- застосовувати методологію системного аналізу реальних об’єктів та процесів комп’ютеризації задля синтезу системних управлінських рішень; - використовувати системну методологію при створенні автоматизованих систем управління складними системами; - розробляти структурні та функціональні, в тому числі, математичні моделі складних систем; - використовувати формальні методи дослідження і моделювання складних систем в процесі розв’язування складних задач теорії і практики системного аналізу з точки зору проектування і експлуатації об’єктів комп’ютеризованого управління. Дисципліна «Системний аналіз» повинна забезпечити використання системної методології в навчальному процесі та наукових дослідженнях, якісне оформлення і підготовку курсових робіт, дипломних проектів та ін. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Навчальна дисципліна «Системний аналіз» оцінюється за модульнорейтинговою системою. Вона складається з двох модулів. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100бальною шкалою за накопичувальною системою. Форми поточного контролю: - виконання практичного завдання; - письмові відповіді; - реферати. Модульний контроль: результат вивчення кожного модуля складає підсумок всіх форм поточного контролю та виконання модульної контрольної роботи. Підсумковий контроль знань: іспит - проводиться у формі усної відповіді питання. Умови допуску студента до іспиту: - відсутність заборгованостей з практичних занять; - відсутність заборгованостей з модульних контрольних робіт; - позитивні рейтингові бали за кожний модуль. Підсумкова оцінка За результатами вивчення курсу студент отримує підсумкову оцінку за 100-бальною системою, яка розраховується як сума оцінок з двох модулів (стартовий рейтинг) та оцінки за іспит за такою шкалою оцінювання: Курс ІІІ, семестр5 Змістовий Змістовий Разом Іспит модуль 1 модуль 2 (підсумкова (КІ) ( ЗМ1) ( ЗМ2 ) оцінка - ПО)

4

Максимальна оцінка в балах

40

30

30

100

Максимальна кількість балів за 1–2 модулі (стартовий рейтинг) – 70 балів. Розрахунок підсумкової оцінки: ПО = ЗМ1 + ЗМ2 + КІ Студент має можливість накопичити максимальну кількість балів у межах кожного модуля, використовуючи різні способи набуття знань. Бальна система оцінювання різних форм навчання студента в межах кожного модуля Бали за всі заняття № Назви виду роботи, Бали за 1 (максимальні) з/п способи набуття знань заняття Модуль 1 Модуль 2 Лекційні заняття: 1.

- відвідування, конспектування до 1 1х9=9 1х5=5 Практичні заняття: 2. - виконання практичного до 2 2х6=12 2х6=12 завдання Самостійна робота: 3. - письмові відповіді до 2 2х5=10 2х3=6 - реферат до 3 3х1=3 3х1=3 Модульна контрольна робота до 6 6х1=6 4х1=4 4. до 4 Всього за модуль 40 30 Іспит до 30 30 Разом з дисципліни 40+30+ 30 = 100 балів Трансформація рейтингової оцінки Сума набраних рейтингових балів при семестровому контролі переводиться в оцінки системи оцінювання ECTS. Система передбачає семибальну шкалу (A, B, C, D, E, FX, F) та подвійне (описове та статистичне) визначення цих оцінок. Підсумковий рейтинговий бал 91 – 100 84 – 90 76 – 83 66 – 75

Підсумкова оцінка за шкалою ECTS A – відмінно B – дуже добре C – добре D – задовільно

Традиційна екзаменаційна оцінка відмінно

Традиційна залікова оцінка зараховано

добре задовільно 5

61 – 65 21 – 60 0 – 20

E – достатньо (задовольняє мінімальні критерії) FХ – незадовільно F – незадовільно (потрібна додаткова робота)

незадовільно

не зараховано

не допущено

не допущено

6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН для студентів денної форми навчання № з/п

1.1.

1.2.

1.3.

1.4.

1.5.

2.1.

2.2.

Види занять і розподіл годин Форми Назва теми Сам. Мод. контролю Лекц. Практ. роб. конт. МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ Конспект Перевірка Методологічні аспекти 16 4 2 10 практичних системного аналізу робіт, реферат Конспект Перевірка Функції, структура та потоки практичних 18 4 2 12 систем робіт, письмових відповідей Конспект Перевірка практичних Моделі та моделювання 18 4 2 12 робіт, письмових відповідей Конспект Перевірка практичних Моделі складних систем 18 4 2 12 робіт, письмових відповідей Конспект Кваліметрична основа Перевірка системного аналізу. практичних 18 2 4 12 Неформальні процедури робіт, системного аналізу письмових відповідей Модульна контрольна робота 2 2 МКР №1 Модульний Всього 90 18 12 58 2 контроль МОДУЛЬ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ Конспект Перевірка Аналіз і класифікація задач практичних 16 4 2 10 системного управління робіт, письмових відповідей Задачі системного 18 4 4 10 Конспект управління працездатністю і Перевірка безпекою складних об’єктів практичних робіт, Всього годин

7

2.3.

письмових відповідей Конспект Перевірка письмових відповідей, реферат

Задачі системного управління структурою і властивостями складних об’єктів

12

Модульна контрольна робота №2

2

Всього

54

10

12

30

2

Разом з дисципліни

144

28

24

88

4

2

10

2

МКР Модульний контроль ІСПИТ

8

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА МОДУЛЯМИ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ ТЕМА 1.1. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ Лекція Системний аналіз як наукова дисципліна, основні категорії і поняття. Методологічні аспекти системного аналізу. Основні принципи системного аналізу. Цілі системного аналізу. Загальні системні уявлення. Система та її властивості. Предметний аспект системного дослідження. Складність та система. Функціональний аспект системного аналізу. Призначення системи. Внутрішні обмеження системи та обмеження середовища. Практичне заняття Дослідження впливу початкових умов на формування фазових траєкторій Мета: довести наявність впливу початкових умов на формування фазових траєкторій систем. Завдання 1. Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad.

2. Розв’язати систему диференціальних рівнянь математичної моделі з використанням програми комп’ютерної математики Mathcad (див. приклад 2, практичної роботи № 1). Варіант завдання вибрати з таблиці варіантів завдань до практичної роботи № 1).

3. Побудувати фазову траєкторію системи. Дати відповіді на контрольні запитання до практичної роботи № 1.

1.

2.

3.

4.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Завдання для самостійної роботи Охарактеризувати основні ознаки системності. Надати стислу характеристику загальним системним уявленням. Пояснити сутність структурного та функціонального аналізу. Написати реферат на одну із тем (теми додаються). Запитання для самоперевірки Як масштабність діяльності людини визначає розуміння системності світу? В чому полягає системність мислення? Які існують основні ознаки системності? В чому полягає сутність системності світу? В чому полягає сутність системного підходу? Які закони визначаються методологічними процедурами, що розробляються системним підходом? На чому базується методологія системного підходу?

9

8. В чому полягає особливість системного аналізу як методу дослідження?

9. Як можна визначити поняття складності?

10. Які існують характеристики системи?

11. В чому полягає основна характерна риса системного аналізу?

12. Що передбачає предметний аспект системного дослідження?

13. Що включає в себе функціональний аспект системного аналізу?

14. Як досліджується внутрішнє функціонування системи?

15. Як досліджується зовнішнє функціонування системи?

16. Що включає в себе історичний опис системи?

17. Чому присвячується генетичне дослідження системи?

18. Чому присвячується прогностичне дослідження системи?

19. Які типи систем розрізняють в теорії систем?

20. Що належить до внутрішніх обмежень системи?

21. Що належить до зовнішніх обмежень системи? Література: 5, 8, 6, 11. ТЕМА 1.2. ФУНКЦІЇ, СТРУКТУРА ТА ПОТОКИ СИСТЕМ Лекція Сутність поняття «функції системи». Функціональний зв’язок. Робототехнічні системи. Функції біологічних систем. Соціологічні системи. Структура та форма системи. Соціотехнічні системи. Типи потоків у системі. Типи взаємодії структури і потоків. Вхід та вихід системи. Процес у системі. Основний процес у системі. Обмеження у системі. Класифікація систем за походженням. Класифікація систем за характером зв’язку. Класифікація систем за складністю. Класифікація систем за принципом поведінки. Класифікація систем за ступенем організованості. Класифікація систем за ступенем ресурсної забезпеченості. Практичне заняття Моделювання і оптимізація систем керування. Дослідження фазових траєкторій динамічних систем Мета: оволодіти навичками дослідження і побудови фазових траєкторій динамічних систем. Завдання 1. Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad.

2. Розв’язати диференціальне рівняння RLC – контуру.

3. Побудувати фазову траєкторію x2=f(x1).

4. Побудувати графіки x1(t) та x2(t).

5. Дослідити фазові траєкторії RLC – системи, за умови R=0, R=[0…

1.9999] (взяти з таблиці), R=1.9999, R=2.000001, R=[2.000001….+∞] (взяти з таблиці).

10

Дати відповіді на контрольні запитання до практичної роботи № 2. Завдання для самостійної роботи 1. Охарактеризувати поняття «структура системи».

2. Навести узагальнену характеристику системи як засобу досягнення мети.

3. Охарактеризувати класифікацію систем за ступенем ресурсної забезпеченості управління. Запитання для самоперевірки 1. З чим ототожнюють функцію об’єкта у теорії систем?

2. Перетворенням чого вважається функція системи?

3. Що встановлює функціональний зв’язок?

4. Що показує функціональний зв’язок?

5. Яким чином можна класифікувати системи за ступенями свободи?

6. Які основні поняття розрізняють у теорії систем з точки зору їх структури?

7. Що собою являє «форма» як поняття?

8. Що є джерелом першої групи систем (зовнішньо породжених)?

9. Що є джерелом другої групи систем (внутрішньо породжених)?

10. За яких умов виконуються усі функції системи?

11. Скільки потоків можуть циркулювати у системі одночасно?

12. Скільки типів взаємодій структури і потоків можливі?

13. Що називають входом системи?

14. Що називають виходом системи?

15. Що називають процесом?

16. Яку функцію здійснює основний процес?

17. Які підпроцеси існують у всякій штучній системі?

18. Що здійснює зворотний зв’язок?

19. Ким визначаються обмеження?

20. Що собою представляє навколишнє середовище?

21. Які існують схеми класифікації систем? Література: 2, 7, 8, 11. ТЕМА 1.3. МОДЕЛІ ТА МОДЕЛЮВАННЯ Лекція Модель як певний об’єкт. Моделювання як дослідження певних процесів і явищ. Моделювання як одна з основних категорій пізнання. Системність діяльності. Підстава для класифікації моделей. Класифікація моделей за типами цілей. Пізнавальні моделі. Прагматичні моделі. Ідеальні моделі. Типи ідеальних моделей. Аналітичні моделі. Моделі, що базуються на алгоритмічному підході. Імітаційні моделі. Графічні моделі. Інтуїтивні моделі. Типи інтуїтивних моделей. Матеріальні моделі.

11

Пряма (фізична) подібність. Міра прямої подібності. Непряма подібність. Умовна подібність. Цінність моделювання. Основна властивість будь-якої моделі. Адекватність моделей. Рівні відношень між моделлю та оригіналом. Властивість інгерентності. Практичне заняття Використання матричного числення для складання математичних моделей та отримання фазових траєкторій динамічних систем Мета: навчитися складати математичні моделі динамічних систем і будувати фазові траєкторії. Завдання 1. Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad.

2. Розв’язати систему двох диференціальних рівнянь у матричній формі згідно зі своїм варіантом.

3. Побудувати фазову траєкторію з даними свого варіанту.

4. Дати відповіді на контрольні запитання, наведені в кінці практичної роботи. Завдання для самостійної роботи 1. Охарактеризувати сутність поняття «моделювання».

2. Пояснити особливості пізнавальних та прагматичних моделей.

3. Здійснити порівняльний аналіз рівнів відношень між моделлю та оригіналом. Запитання для самоперевірки 1. Що собою представляє поняття «модель»?

2. Який характер має будь-яка діяльність людини?

3. Що таке ціль?

4. В чому виявляється системність діяльності?

5. В чому полягає різниця між пізнавальними та прагматичними моделями?

6. Чим є пізнавальні моделі?

7. Чим є прагматичні моделі?

8. Які моделі називають ідеальними?

9. Чим є природна мова?

10.Чим досягається універсальність мови?

11. Які є типи ідеальних моделей?

12. Що передбачають аналітичні моделі?

13. В чому полягає сутність алгоритмічного підходу?

14. Що собою представляє імітаційна модель?

15. На чому базуються інтуїтивні моделі?

16. Які існують типи інтуїтивних моделей?

17. Чим є інтуїтивне моделювання?

18. Звідки отримують ресурси для створення матеріальних моделей?

19. Що є прямою та непрямою подібностями?

12

20. Чим визначається цінність моделювання?

21. Яка властивість будь-якої моделі є основною?

22. Скільки виділяють рівнів відношень між моделлю та оригіналом?

23. Які виділяють рівні відношень між моделлю та оригіналом?

24. В чому полягає властивість інгерентності? Література: 2, 5, 6, 9, 11. ТЕМА 1.4. МОДЕЛІ СКЛАДНИХ СИСТЕМ Лекція Формальні моделі. Змістовна модель системи. Рівень абстракції формальних моделей. Формальні моделі високого рівня абстрагування. Функціональна модель типу «чорний ящик». Компоненти моделі типу «чорний ящик». Цільові продукти системи. Дія зовнішнього середовища. Входи системи типу «чорний ящик». Модель типу «склад системи». Елементи та підсистеми різних рівнів. Формальна модель типу «склад системи». Модель типу «структура системи». Структурні моделі системи. Модель типу «структурна схема системи» (модель типу «білий ящик»). Основна проблема побудови моделей складних систем. Динамічні моделі систем. Статичні моделі. Поняття «динаміка системи». Три типи динаміки системи. Ріст системи. Розвиток системи. «Стан системи» та «внутрішня» характеристика системи. Характеристики стану системи. Практичне заняття Операції над нечіткими числами на основі принципу узагальнення Мета: навчитися виконувати найпростіші операції над нечіткими числами з трикутним зображенням. Завдання 1. Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad.

2. Виконати операції додавання, віднімання, множення та ділення нечітких чисел.

3. Дані отримати відповідно з варіантом: N – номер студента у списку в журналі групи +1.

4. Представити результати операцій «+», «-», «×», «/» графічно. Дати відповіді на контрольні запитання, наведені в кінці практичної роботи. Завдання для самостійної роботи 1. Охарактеризувати поняття «моделі складних систем».

2. Пояснити сутність моделі типу «білій ящик».

3. Сформулювати сутність поняття «стан системи».

13

Запитання для самоперевірки 1. Скількома моделями можна описати всю багатоманітність природних та штучних систем, що оточують людину?

2. Які моделі називаються формальними?

3. Яку модель називають змістовною?

4. Який рівень абстракції мають формальні моделі?

5. Яким чином може дослідник використати формальну модель?

6. Яким може бути рівень абстракції формальних моделей?

7. Які типи моделей належать до формальних моделей?

8. Які компоненти містить функціональна модель типу «чорний ящик»?

9. Для побудови яких моделей вихідною є модель типу «чорний ящик»?

10. На що діє зовнішнє середовище?

11. Що називається «входами системи»?

12. Що собою представляє модель типу «склад системи»?

13. На яке питання повинна відповісти модель типу «склад системи»?

14. Що собою представляє модель типу «структура системи»?

15. Що собою представляє модель типу «структурна схема системи»?

16. Яка проблема побудови моделей складних систем є основною?

17. Які моделі називаються статичними?

18. Які моделі називаються динамічними?

19. Як інтерпретується поняття «динаміка системи»?

20. Як можна описати динамічну модель у загальному вигляді? Література: 2, 5, 10, 11. ТЕМА 1.5. КВАЛІМЕТРИЧНА ОСНОВА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ. НЕФОРМАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ Лекція Найбільш повна, об’єктивна характеристика будь-якого об’єкта. Якість як філософська категорія. Якість як складна і комплексна характеристика. Показник властивості якості. Характерні особливості складних систем. Основний метод побудови математичних моделей. Задача ідентифікації. Якість ідентифікації. Вимога адекватності моделі та об’єкта. Аналітичний та синтетичний спосіб мислення. Етап синтезу функції. Аналіз. Сутність синтезу. Повна декомпозиція. Фрейми. SADT-методологія. Етапи створення системи. Графічні SADT-описи. Коди ICOM. Тунельні дуги. Агрегування. Метод аналізу ієрархій. Методика SSADM. Методика побудови інформаційних моделей (ІМ). Поняття «проблема» та «проблемна ситуація». Прийняття рішень. Антиципація. Методи прийняття рішень. Засоби розробки альтернатив. Процедура прийняття рішень.

14

Практичне заняття Операції над нечіткими числами на основі принципу узагальнення (розв’язування лінійних рівнянь) Мета: навчитися розв’язувати найпростіші нечіткі лінійні алгебраїчні рівняння. Завдання 1. Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad.

2. Знайти X=(C-B):A, якщо A

b

( x − a) (b − x ) А= ∫ A − a / x + ∫ b − A / x; a A a′

( x − a ′) (b ′ − x ) /x+∫ / x; В= ∫ ′ ′ B − a b − B ′ a B B

( x − C ′) /x+ С= ∫ C − C′ C′ C

1.

2.

3.

4.

C ′′

(C ′′ − x)

∫ C ′′ − C ′ / x.

C

3. Числові дані для параметрів взяти з таблиці.

4. Представити графічні результати роботи. Дати відповіді на контрольні запитання, представлені в кінці практичної роботи. Практичне заняття Розрахунок лінійних систем за умови випадкових впливів Мета: засвоїти аналітичний і графоаналітичний методи визначення дисперсії помилки. Завдання Завантажити програму комп’ютерної математики Mathcad. Знайти середню квадратичну похибку системи ε , спектральну щільність похибки S ε (ω) , середнє квадратичне відхилення похибки σε . Числові дані взяти з таблиці: D g , Tg , N , T , K . Побудувати графік S ε (ω) . Дати відповіді на контрольні запитання, представлені в кінці практичної роботи.

2

Завдання для самостійної роботи 1. Описати процес побудови SADT-моделі.

2. Пояснити сутність багаторівневої моделі SADT. 3. Охарактеризувати сутність поняття «якість». Запитання для самоперевірки 1. Що є найбільш повною і об’єктивною характеристикою будь-якого об’єкта?

2. Що таке якість як філософська категорія?

3. Що собою представляє показник властивості якості?

15

4. Що належить до характерних особливостей складних систем?

5. На чому базуються моделі складних систем?

6. Що є основним методом побудови математичних моделей?

7. Як формулюється задача ідентифікації?

8. Від чого залежить якість ідентифікації?

9. Що допомагають визначити апріорні відомості?

10. Що називають адекватністю моделі?

11. Що таке синтез?

12. Як називають етап синтезу функції?

13. Що таке аналіз?

14. В чому полягає сутність аналізу?

15. В чому полягає сутність синтезу?

16. Від чого залежить повна декомпозиція?

17. Що таке фрейми?

18. Які виділяють етапи (фази) створення системи?

19. Що таке методологія SADT? 20. З чого починається побудова SADT – моделі?

21. Що означає наявність тунельних дуг?

22. Що таке агрегування?

23. В чому полягає сутність методу аналізу ієрархій?

24. Що таке методика SSADM? 25. Що включає в себе методика побудови ІМ?

26. Що собою представляє поняття «проблема»?

27. Які є методи прийняття рішень?

28. Що таке антиципація?

29. Що таке теорія статистичних рішень?

30. Що є передумовою застосування ТПР?

31. Якою є процедура розробки необхідного простору альтернатив?

32. Що таке морфологічний аналіз? Література: 1, 2, 5, 7, 8, 9, 10, 11. МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 Скласти тести 1. В чому полягає системність мислення? а) в ієрархічності взаємопов’язаних моделей оточуючого світу; б) в існуючій ієрархії по-різному організованих систем; в) у використанні сукупності логічних процедур.

2. Що потребує системність світу? а) методологічного усвідомлення його сприйняття; б) адекватного підходу до його пізнання; в) цілісного сприйняття його сутності.

3. Як можна визначити складність? а) як результат дії великої кількості об’єктів; б) як комплекс частин цілого; 16

в) як результат взаємодії багатьох об’єктів та їх відношень.

4. Що є основною рисою системного аналізу? а) його багатоплановість; б) його різноплановість; в) його суперечливість.

5. В чому полягає основна відмінність між ціленаправленими та цілеспрямованими системами? а) в одноманітності реакції на дію середовища; б) в багатоманітності реакції на дію середовища; в) в невизначеності реакції на дію середовища.

6. Що собою представляє функція? а) дію перетворення на результат; б) перетворення дії в рух; в) перетворення призначення в дію.

7. За яких умов виконуються усі функції системи? а) за наявності потоків енергії, матерії, інформації; б) за наявності значної кількості енергії, матерії, інформації; в) за відсутності потоків речовини та інформації.

8. Що здійснює основний процес? а) перетворює вихід у вхід; б) перетворює вхід у вихід; в) здійснює вихід із системи.

9. В чому виявляється системність діяльності? а) вона організується за певним планом або алгоритмом; б) вона відбувається за наявності підстав; в) вона здійснюється тоді, коли є потреба.

10. Яку властивість має будь-яка модель? а) скінченність; б) обмеженість; в) потрібність.

МОДУЛЬ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ ТЕМА 2.1. АНАЛІЗ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАДАЧ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ

складними об’єктами.

Лекція Особливості задач системного управління. Типи управління системами. Задачі оптимального управління складними

Практичне заняття Формалізована постановка задачі оптимального управління 17

Мета: навчитися складати математичні моделі оптимального управління складними об’єктами. Завдання 1. Записати вираз моделі об’єкта управління.

2. Записати формальний вираз критерію ефективності управління.

3. Записати формальний вираз математичної постановки задачі в цілому. Завдання для самостійної роботи 1. Охарактеризувати сутність поняття «оптимального управління».

2. Пояснити особливості поняття «формального критерію ефективності управління».

3. Пояснити сутність загальної постановки задачі оптимального управління.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Запитання для самоперевірки Який загальний вираз характерний для запису формальної математичної моделі об’єкта управління? Що собою являє вектор станів об’єкта, який визначає стан об’єкта в певний момент часу? Що собою представляють обмеження на стан? Що собою представляють обмеження на управління? Що собою представляють вирази для початкового та кінцевого станів керованого об’єкта? Як записується вираз для формалізованого критерію ефективності управління?

Література: 3, 5, 6, 10. ТЕМА 2.2. ЗАДАЧІ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЗДАТНІСТЮ І БЕЗПЕКОЮ СКЛАДНИХ ОБ’ЄКТІВ Лекція Системна узгодженість управління працездатністю і безпекою складних об’єктів. Математична постановка задачі системного управління складними об’єктами. Стратегія розв’язання задачі системного управління складними об’єктами. Практичне заняття 1 Мета: навчитися здійснювати математичну постановку задач системного управління складними об’єктами. Завдання 1. Охарактеризувати формалізований запис послідовності станів складної системи та характеристик показників процесів функціонування системи.

18

2. Здійснити формальний запис показників зовнішнього середовища та факторів ризику.

3. Охарактеризувати основну властивість системи та її безпеку. Практичне заняття 2 Мета: змістовне формулювання задачі раціонального управління складною ієрархічною системою за умов багатофакторних ризиків. Завдання 1. Визначитись з типом формального запису структурного взаємозв’язку функціональних елементів (ФЕ) різних ієрархічних рівнів.

2. Визначитись з типом формального запису функціонального взаємозв’язку показників якості функціонування об’єкта з параметрами ФЕ. Завдання для самостійної роботи 1. Визначити на певний момент часу значення показників ступенів, рівнів ризику, ресурсу допустимого ризику, які забезпечують за позаштатного режиму можливості переходу з поточного режиму у штатний режим до критичного моменту переходу позаштатного режиму в аварію або катастрофу.

2. Визначити показники безпеки.

3. Характеристики основної властивості системи.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Запитання для самоперевірки Чим зумовлені нові вимоги до забезпечення техногенної та екологічної безпеки? Чим визначається практична потреба принципової зміни підходів і принципів управління безпекою складних об’єктів? Як виглядає математична постановка задачі системного управління складними об’єктами? В чому полягає сутність нового підходу до управління безпекою? В чому полягає сутність кожного з трьох варіантів опису стану складного об’єкта? Які властивості та особливості структури бази знань і даних для системного управління працездатністю та безпекою складних об’єктів є найважливішими?

Література: 3, 5, 6, 10. ТЕМА 2.3. ЗАДАЧІ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ І ВЛАСТИВОСТЯМИ СКЛАДНИХ ОБ’ЄКТІВ Лекція План 19

Особливості задач управління структурою і властивостями складних об’єктів. Задача раціонального управління складною ієрархічною системою. Завдання для самостійної роботи 1. Сформулювати принципи побудови послідовності перетворень, які визначають структуру системи управління і параметри її функціональних елементів, за умови досягнення необхідного рівня якості роботи об’єкта в будь-який момент часу в прогнозованих ситуаціях ризику.

2. Розробити проектні рішення ФЕ-управління.

3. Написати реферат на одну із тем (теми додаються).

1.

2.

3.

4.

5.

Запитання для самоперевірки Якими є формулювання значення терміну «оптимальний»? Як формулюється задача побудови послідовності перетворень, які визначають структуру системи управління і параметри її функціональних елементів, за умови досягнення необхідного рівня якості роботи об’єкта в будь-який момент часу в прогнозованих ситуаціях ризику? Як формально записується структурний взаємозв’язок ФЕ різних ієрархічних рівнів? До якої задачі приводиться знаходження функцій управління у випадку, коли загальна кількість рівнів більша за 2? До якої задачі зводиться формальна задача знаходження стратегії управління складною ієрархічною системою, для якої розв’язано задачу СФА (структурно-функціонального аналізу, вибір структури системи управління)?

Література: 3, 5, 6, 10. МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2 Скласти тести 1. У математичному формулюванні трактування терміну «оптимальний» є вузьке значення,яке не враховує реальну множинність, невизначеність і: 1) множинність цілей; 2) суперечливість цілей; 3) однозначність мети.

2. Управління поведінкою – це тип управління, що забезпечує перехід об’єкта з одного стану в інший на обмеженій множині можливих: 1) станів; 2) позицій; 3) об’єктів.

20

3. Управління властивостями – це тип управління, коли змінюються форми і способи формування реакції на зовнішні впливи залежно від явної: 1) дії; 2) ознаки; 3) ситуації.

4. Управління структурою – це тип управління, коли змінюється склад, структура і: 1) функції; 2) кількість; 3) взаємозв’язки.

5. Управління розвитком – це тип управління, який забезпечує цілеспрямовану зміну цілей, властивостей, структури і форм діяльності об’єкта відповідно до змін умов і взаємодії із зовнішнім: 1) середовищем; 2) оточенням; 3) виглядом.

6. Управління призначенням – це тип управління, який забезпечує зміну цілей і завдань функціонування об’єкта за виникнення: 1) обставин; 2) умов; 3) цілей.

7. Умову

x (t ) ∈G x

в моделі руху динамічного об’єкта

dx = f ( x, u , t ) dt

прийнято називати обмеженням на: 1) управління; 2) стан; 3) рух.

8. Умову

u (t ) ∈Gu

в моделі руху динамічного об’єкта

dx = f ( x, u , t ) dt

прийнято називати обмеженням на: 1) управління; 2) стан; 3) рух.

9. Процеси функціонування складних технічних систем зорієнтовані на досягнення головної виробничої мети складної технічної: 1) задачі; 2) цілі; 3) системи.

10. Для моделі управління об’єкта

dx = f ( x, u , t ) dt

вирази

x(t 0 ) ∈E 0 , x(T ) ∈ET

визначають стани, які є: 1) початковими; 2) початковими та кінцевими; 3) кінцевими.

21

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 1. Системність світу.

2. Системний підхід як методологічний напрямок розробки методів дослідження складних об’єктів.

3. Методологія системного підходу.

4. Особливості системного аналізу.

5. Складність та система.

6. Функціональний аспект системного аналізу.

7. Типи взаємодії структури та потоків системи.

8. Ідеальні моделі.

9. Імітаційні моделі.

10. Інтуїтивні моделі.

11. Типи подібностей моделей систем.

12. Ідентифікація як метод побудови математичних моделей.

13. Моделі складних систем.

14. Адекватність моделей.

15. SADT – методологія аналізу та проектування.

16. Методика SADM аналізу і проектування систем.

17. Проблемна ситуація з позицій системного аналізу.

18. Процес антиципації.

19. Методи прийняття рішень.

20. Засоби розробки альтернатив.

21. Задачі оптимального управління складними об’єктами.

22. Критерій ефективності управління.

23. Системне управління працездатністю і безпекою складних об’єктів.

24. Системне управління структурою і властивостями складних об’єктів. ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ 1. Системний аналіз як наукова дисципліна, основні категорії і поняття.

2. Методологічні аспекти системного аналізу.

3. Основні принципи системного аналізу.

4. Цілі системного аналізу.

5. Загальні системні уявлення.

6. Система та її властивості.

7. Предметний аспект системного дослідження.

8. Складність та система.

9. Функціональний аспект системного аналізу.

10. Призначення системи.

11. Внутрішні обмеження системи та обмеження середовища.

12. Сутність поняття «функції системи».

13. Функціональний зв’язок.

14. Робототехнічні системи.

15. Функції біологічних систем.

16. Соціологічні системи.

17. Структура та форма системи.

22

18. Соціотехнічні системи.

19. Типи потоків у системі.

20. Типи взаємодії структури і потоків.

21. Вхід та вихід системи.

22. Процес у системі.

23. Основний процес у системі.

24. Обмеження у системі.

25. Класифікація систем за походженням.

26. Класифікація систем за характером зв’язку.

27. Класифікація систем за складністю.

28. Класифікація систем за принципом поведінки.

29. Класифікація систем за ступенем організованості.

30. Класифікація систем за ступенем ресурсної забезпеченості.

31. Модель як певний об’єкт.

32. Моделювання як дослідження певних процесів і явищ.

33. Моделювання як одна з основних категорій пізнання.

34. Системність діяльності.

35. Підстава для класифікації моделей.

36. Класифікація моделей за типами цілей.

37. Пізнавальні моделі.

38. Прагматичні моделі.

39. Ідеальні моделі.

40. Типи ідеальних моделей.

41. Аналітичні моделі.

42. Моделі, що базуються на алгоритмічному підході.

43. Імітаційні моделі.

44. Графічні моделі.

45. Інтуїтивні моделі.

46. Типи інтуїтивних моделей.

47. Матеріальні моделі.

48. Пряма (фізична) подібність.

49. Міра прямої подібності.

50. Непряма подібність.

51. Умовна подібність.

52. Цінність моделювання.

53. Основна властивість будь-якої моделі.

54. Адекватність моделей.

55. Рівні відношень між моделлю та оригіналом.

56. Властивість інгерентності.

57. Формальні моделі.

58. Змістовна модель системи.

59. Рівень абстракції формальних моделей.

60. Формальні моделі високого рівня абстрагування.

61. Функціональна модель типу «чорний ящик».

62. Компоненти моделі типу «чорний ящик».

23

63. Цільові продукти системи.

64. Дія зовнішнього середовища.

65. Входи системи типу «чорний ящик».

66. Модель типу «склад системи».

67. Елементи та підсистеми різних рівнів.

68. Формальна модель типу «склад системи».

69. Модель типу «структура системи».

70. Структурні моделі системи.

71. Модель типу «структурна схема системи» (модель типу «білий ящик»).

72. Основна проблема побудови моделей складних систем.

73. Динамічні моделі систем.

74. Статичні моделі.

75. Поняття «динаміка системи».

76. Три типи динаміки системи.

77. Ріст системи.

78. Розвиток системи.

79. «Стан системи» та «внутрішня» характеристика системи.

80. Характеристики стану системи.

81. Найбільш повна, об’єктивна характеристика будь-якого об’єкта.

82. Якість як філософська категорія.

83. Якість як складна і комплексна характеристика.

84. Показник властивості якості.

85. Характерні особливості складних систем.

86. Основний метод побудови математичних моделей.

87. Задача ідентифікації.

88. Якість ідентифікації.

89. Вимога адекватності моделі та об’єкта.

90. Аналітичний та синтетичний спосіб мислення.

91. Етап синтезу функції.

92. Аналіз.

93. Сутність синтезу.

94. Повна декомпозиція.

95. Фрейми.

96. SADT – методологія.

97. Етапи створення системи.

98. Графічні SADT-описи.

99. Коди ICOM. 100. Тунельні дуги.

101. Агрегування.

102. Метод аналізу ієрархій.

103. Методика SSADM. 104. Методика побудови інформаційних моделей (ІМ).

105. Поняття «проблема» та «проблемна ситуація».

106. Прийняття рішень.

107. Антиципація.

24

108. Методи прийняття рішень.

109. Засоби розробки альтернатив.

110. Процедура прийняття рішень.

111. Задачі оптимального управління складними об’єктами.

112. Критерій ефективності управління.

113. Системне управління працездатністю і безпекою складних об’єктів.

114. Системне управління структурою і властивостями складних об’єктів.

25

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ Практичне заняття, як одна із форм навчальних занять, розрахована на виконання студентами в електронному вигляді певної задачі з використанням ПК. На практичному занятті вони глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Під час виконання практичної роботи створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів. Навчальні програми з переліком тем та питань дисципліни «Системний аналіз» студенти отримують на першому практичному занятті. Для самостійного опанування тем предмету студенти можуть використовувати не тільки зазначений список основної літератури, а також інші джерела інформації, можливості Internet та додаткову літературу. На першому практичному занятті викладач вказує на основні теми предмету для практичного засвоєння, роз’яснює загальні положення, надає рекомендації по вивченню та опануванню всіх розділів, загострює увагу на найбільш важливих «вузлових» питаннях. На заключній практичній роботі розглядаються теми, які стали найбільш важкими для самостійного опанування. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Самостійна робота є однією із складових навчального процесу, на яку припадає значний обсяг навчального часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.ін. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу в цілому. Самостійна робота студентів складається з роботи з літературою (доповнення конспектів лекцій, написання рефератів, ознайомлення з додатковою інформацією в мережі Інтернет) та роботи на персональному комп’ютері з певними програмними продуктами. Кожен студент повинен написати реферат або виконати індивідуальне завдання за погодженням із викладачем. Теми для самостійної роботи студентів (у тому числі, рефератів) та їх обсяг визначаються даною робочою програмою. Одним із видів самостійної роботи є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. Щоб зрозуміти і добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватись: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал, на який лектор посилається при викладанні нового, якщо з певних причин лекція 26

пропущена, її необхідно законспектувати і опрацювати самостійно, незрозумілі питання з’ясувати на консультації. Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати і т.ін.). Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями. Особлива увага під час самостійної роботи повинна приділятись набуттю навичок практичної роботи на комп’ютерах з тими програмними продуктами, що вивчаються. Потрібно ознайомитись із основними теоретичними відомостями про програмний продукт за допомогою спеціальної літератури, лекційного та методичного матеріалу або довідкової системи програми. Після цього можна виконувати конкретні практичні завдання. Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти першоджерел, виконання завдань практичних завдань, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів. При вивченні дисципліни студенти можуть застосовувати наступні форми самостійної роботи: - самостійне поглиблене вивчення матеріалу на основі конспекту лекцій, їхніх презентацій, рекомендованої й учбово-методичної літератури, періодичних видань по темах лекцій; - написання рефератів за переліком тем, запропонованих викладачем; - самостійна підготовка до практичних занять з використанням навчальних комп’ютерних програм; - підготовка до виконання тестів; - самостійна підготовка до іспиту, у тому числі з використанням навчальних комп’ютерних програм. Методи контролю: - тестування студентів перед виконанням практичних і лабораторних робіт, - опитування студентів під час захисту звітів по лабораторних роботах і на консультаціях, - проведення атестаційного контролю знань студентів під час іспиту. Необхідним елементом для самостійної роботи студентів є користування електронною бібліотекою університету на сайті КНУКіМ www.knukim.edu.ua. Окремою формою самостійної роботи студента є написання реферату. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ Реферат (лат. referre - доповідати, повідомляти) підводить підсумок вивчення студентами як окремої теми, так і дисципліни в цілому.

27

Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання і змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 10 -15 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу; текст друкується через 1,5 інтервали на одній сторінці стандартного аркуша з такими полями: ліве - 30 мм, праве - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм; всі сторінки нумеруються: загальна нумерація починається з титульного листа, проте порядковий номер на ньому не ставиться. На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок. Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку. Тема реферату - це не просто повторення засвоєного матеріалу лекції або семінарського заняття. Вона повинна являти собою самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших. Неприпустиме поєднання декількох проблем або, навпаки, штучне виокремлення певної частини єдиного питання. Важливими критеріями при доборі теми реферату, є її актуальність, широка джерельна база, наявність необхідного фактичного матеріалу, а також достатнє її висвітлення в науково-методичній літературі, що передбачає, в першу чергу, ознайомлення із загальною концепцією автора праці та його висновками. Структура реферату: - титульний аркуш; - зміст (план); - вступ; - розділи (вони часто поділяються на параграфи); - висновки; - список використаних джерел; - додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо); - перелік умовних позначень. У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науковометодичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз 28

використаних джерел, назвавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, на недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації. Основну частину реферату складають кілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднані між собою. Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні для стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх відразу, при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату. Неприпустимо використовувати цитати без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки. У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підтвердити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення. Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми. Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ По завершенні вивчення кожного модуля студент виконує підсумкову модульну роботу (далі МКР).

1) Метою МКР є перевірка рівня засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу модуля.

2) Умови допуску до виконання МКР . До проведення МКР допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що є обов’язковими складовими модуля. У випадку пропуску занять з поважних причин студент може відпрацювати матеріал теми на додатковому занятті згідно 29

встановленого графіка. Студент, який не з’явився на МКР, у відомості зазначається «не з’явився» та виставляється 0 балів за модуль. Студент, який з поважної причини пропустив МКР, зобов’язаний надати відповідний документ та виконує МКР згідно встановленого кафедрою графіку.

3) Порядок виконання МКР. Комплексна контрольна робота проводиться письмово на останньому практичному занятті у модулі відповідно встановленого графіка занять. Студент, який навчається за індивідуальним графіком, зобов’язаний скласти МКР у визначений деканатом час. Під час складання МКР студент не може користуватися додатковими матеріалами без дозволу викладача, у протилежному випадку він усувається від складання МКР, на роботі робиться відповідний запис, у залікову відомість виставляється 0 балів за МКР за модуль.

4) Результати МКР Р та оцінка за модуль заносяться у залікову відомість у визначений шкалі протягом трьох робочих днів після складання ПМР. Результати МКР доводяться до відома студентів не пізніше трьох днів після складання. Студент, який не погоджується з оцінкою, має право звернутися до викладача та отримати обґрунтоване пояснення. У випадку незгоди з рішенням викладача студент може звернутись з письмовою апеляцією до завідувача кафедри в день оголошення результатів. Завідувач кафедри та викладач мають розглянути апеляцію у присутності студента протягом двох днів з дня її подання та прийняти остаточне рішення щодо оцінки студента. У результаті апеляції оцінка не може бути зменшена. Якщо студент не звернувся з апеляцією у встановлений термін, то оцінка, виставлена викладачем, є остаточною.

5) Умови перескладання МКР. Модульний контроль проводиться лише один раз. Студент має право один раз перескласти модуль, оцінений «незадовільно» у термін, визначений деканатом за винятком випадку, коли був не допущений до написання МКР. Загальні вимоги Завдання для контрольних робіт розроблено згідно з робочою програмою. Завдання до контрольної роботи видається та керується викладачем. Зарахування контрольної роботи вважається виконаним, коли студент подає викладачу для перевірки письмову відповідь разом з виконаною практичною роботою. Питання, що включені до модульної контрольної роботи, оцінюються в діапазоні визначеному робочою програмою дисципліни. Структура кожного комплексу завдань для модульного контролю має ідентичну побудову і може включати такі види завдань: тестові завдання, теоретичне питання, що потребує розгорнутої відповіді, практичне завдання. Система нарахування балів визначена робочою програмою.

30

ЛІТЕРАТУРА 1. Бенькович Е. С. Практическое моделирование динамических систем / Е. С. Бенькович, Ю. Б. Колесов, Ю. Б. Сениченков. – СПб.: БХВ – Петербург, 2002. – 464 с.

2. Бусленко Н. П. Лекции по теории сложных систем / Н. П. Бусленко, В. В. Калашников, И. Н. Коваленко. – М.: Советское радио, 1973. – 440 с.

3. Згуровський М. З. Основи системного аналізу / М. З. Згуровський, Н. Д. Панкратова. – К.: Видавнича група BHV, 2007. – 544 с.

4. Катренко А. В. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації: навч. посібник / А. В. Катренко. – Львів: Новий світ, 2000. – 424 с.

5. Кузьменко Б. В. Основи системного аналізу: методичні вказівки до виконання лабораторних робіт / Б. В. Кузьменко, В. П. Лисенко, М. В. Андріїшина. – К.: Видавничий центр НАУ, 2006. – 67 с.

6. Ладанюк А. П. Основи системного аналізу: навчальний посібник / А. П. Ладанюк. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 176 с.

7. Леоненков А. В. Нечеткое моделирование в среде MATLAB и fuzzy TECH / А. В. Леоненков. – СПб.: БХВ – Петербург, 2003. – 736 с.

8. Лямец В. И. Системный анализ: вводный курс: уч. пособие / В. И. Лямец, А. Д. Тевяшев // Харківський держ. технічний ун-т радіоелектроніки. – Харків, 1998. – 252 с.

9. Основы моделирования сложных систем: учеб. пособие для студентов вузов / За ред. Л. М. Дыхненко, В. Ф. Кабаненко, И. В. Кузьмин. – К.: Высшая шк., 1981. – 360 с.

10. Снапелев Ю. М. Моделирование и управление в сложных системах / Ю. М. Снапелев, В. А. Старосельский. – Советское радио, 1974. – 264 с.

11. Флейшман В. С. Основы системологии / В. С. Флейшман. – М.: Радио и связь, 1982. – 368 с. Додаткова 12. Берталанфи Л. Общая теория систем / Л. Берталанфи. – 2-е изд. – М.: Мир, 1960. – 328 с.

13. Коваленко И. Н. Методы расчета высоко надежных систем / И. Н. Коваленко, Н. Ю. Кузнецов. – М.: Радио и связь, 1988. – 170 с.

14. Кухтенко А. И. Кибернетика и фундаментальне науки / А. И. Кухтенко.

– К.: Наук. Думка, 1987. – 74 с.

15. Моисеев Н. Н. Математические задачи системного анализа / Н. Н. Моисеев. – М.: Наука 1981. – 488 с.

16. Уемов А. И. Логика и методология системных исследований / А. И. Уемов. – К.: Высш. шк., 1977. – 255 с.

31