Фармацевт Практик № 10, 2021

10 [201] 2021 ISSN 2409–2584

День визнання вірусів 10 Як стати затребуваним на ринку праці

4

Остеопороз — недуга 50-літніх

12

Фармакологічні можливості подолання безсоння

28

Реклама — двигун торгівлі

37

www.fp.com.ua

lackfrei

Без рецепта

Без рецепта Серія:

Ρесперо Миртол

LC 156

20 капсул кишковорозчинних по 120 мг (mg) дистиляту дистилят суміші ефірних суміші ректифікованих ефірнихректифікованих олій евкаліпта, солодкого апельсина, мирта та лимона. Застосовується для лікування гострого і хронічного бронхіту, при запаленні придаткових пазух носа (синуситах). Придатний до:

Ρесперо Миртол

Ρесперо Миртол

Виробник: Г. Поль-Боскамп ГмбХ & Ко. КГ. Кілер Штрассе 11, 25551 Хохенлокштед, Німеччина

204332081/3

204332081/3

Ρесперо Миртол Реєстраційне посвідчення: № UА/4948/01/01

Ρесперо Миртол форте

20 капсул кишковорозчинних по 120 мг (mg) дистиляту олій евкаліпта, солодкого мирта та лимона суміші ректифікованих ефірнихапельсина, олій евкаліпта, солодкого апельсина, мирта та лимона. Застосовується для лікування гострого і хронічного бронхіту, при запаленні придаткових пазух носа (синуситах).

Ρесперо Миртол Реєстраційне посвідчення: № UА/4948/01/01 Виробник: Г. Поль-Боскамп ГмбХ & Ко. КГ. Кілер Штрассе 11, 25551 Хохенлокштед, Німеччина

При гострому синуситіArt.-Nr.: значне 204332081/3 204332081/3 FS Respero Myrtol / 20 V / UkraineProduktbezeichnung: FS Respero Myrtol / 20 V / Ukraine полегшення симптомів та зменшення потреби в антибіотиках vs placebo2

1 капсула 2 показання

(бронхіт та синусит)1* Інформація про безрецептурний лікарський засіб для професійної діяльності спеціалістів в галузі охорони здоров’я. Фармакотерапевтична група. Код АТХR05С. Відхаркувальні засоби, за винятком комбінованих препаратів, що містять протикашльові засоби. Склад Респеро Миртолу: 1 капсула містить 120 мг дистиляту суміші ректифікованих ефірних олій евкаліпта, солодкого апельсина, мирта та лимона. Склад Респеро Миртолу Форте: 1 капсула містить 300 мг дистиляту суміші ректифікованих ефірних олій евкаліпта, солодкого апельсина, мирта та лимона. Показання.У складі комплексної терапії гострого і хронічного бронхіту, при запаленні придаткових пазух носа (синуситах). Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; запальні захворювання шлунка, кишечнику та жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки. Спосіб застосування та дози. Капсули Респеро Миртолу рекомендовано приймати за 30 хвилин до їди, запивати великою кількістю прохолодної води або іншими напоями. Дорослим та дітям віком від 10 років рекомендовано приймати по 2 капсули 4-5 разів на добу при клінічній картині гострого запалення. При хронічному процесі приймати по 2 капсули 3 рази на добу. Таке ж дозування рекомендоване при довготривалій терапії. Для полегшення ранкового відходження мокротиння при хронічному бронхіті рекомендовано приймати додатково 2 капсули Респеро Миртолу ввечері, перед сном. Дітям віком від 3 до 10 років (даний препарат призначати дітям у той період, коли вони можуть самостійно ковтати капсулу): при клінічній картині гострого запалення дітям рекомендовано приймати по 1 капсулі 4-5 разів на добу. З метою створення умов для поліпшення сну останню дозу потрібно приймати перед сном; при хронічному процесі приймати по 1 капсулі 3 рази на добу. Таке ж дозування рекомендоване при довготривалій терапії; для полегшення ранкового відходження мокротиння при хронічному бронхіті рекомендовано приймати додатково 1 капсулу Респеро Миртолу ввечері, перед сном. Препарат застосовувати у період проявів симптомів захворювання та протягом 2-4 днів після їх зникнення. Спосіб застосування та дози. Капсули Респеро Миртолу Форте рекомендовано приймати за 30 хвилин до їди, запивати

великою кількістю прохолодної води або іншими напоями. Дорослим та дітям віком від 10 років при клінічній картині гострого запалення приймати по 1 капсулі 3-4 рази на добу. З метою створення умов для поліпшення сну останню дозу потрібно приймати перед сном. При хронічному процесі приймати по 1 капсулі 2 рази на добу. Таке ж дозування рекомендовано при довготривалій терапії. Для полегшення ранкового відходження мокротиння при хронічному бронхіті рекомендовано приймати додатково 1 капсулу Респеро Миртолу Форте ввечері, перед сном. Дітям віком від 6 до 10 років (даний препарат призначати дітям у той період, коли вони можуть самостійно ковтати капсулу) призначати по 1 капсулі 2 рази на добу. Препарат застосовувати у період проявів симптомів захворювання та протягом 2-4 днів після їх зникнення. Побічні реакції. Рідко (від 1 до 10 випадків на 1000) можуть виникати больові явища і дискомфорт у шлунково-кишковому тракті. Дуже рідко (від 1 до 10 випадків на 10000) може виникати нудота, блювання, діарея. Також спостерігаються поодинокі випадки алергічних реакцій, у тому числі висипи на шкірі, свербіж, почервоніння, набряк обличчя, задишка, циркуляторні порушення. В 1 випадку на 10000 може виникати загострення жовчокам’яної і сечокам’яної хвороби. Виробник. Г. Поль-Боскамп ГмбХ & Ко. KГ./G.Pohl-Boskamp GmbH & Co. KG. Кілер Штрассе 11, 25551 Хохенлокштед, Німеччина/Kieler Strasse 11, 25551 Hohenlockstedt, Germany. РП №4948/01/01, №4948/01/02. Для докладної інформаціі дивись повну інструкцію для медичного застосування лікарського засобу Респеро Миртол та Респеро Миртол Форте затверджено наказом МОЗ України № 1957 від 25.08.2020. Для особистого використання для професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників. Матеріал для ознайомлення спеціалістів у галузі охорони здоров’я під час проведення конференцій, семінарів.За додатковою інформацією про лікарський засіб звертайтесь за адресою:Представництво «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» в Україні, 02098,м. Київ, вул. Березняківська, 29, тел.: (044)494-33-88, факс: (044) 494-33-89.

1. Iнструкції для медичного застосування препарату (Респеро Миртол та Респеро Миртол Форте № 1957 від 25.08.2020. 2. Federspil P, Wulkow R, Zimmermann T. Wirkung von Myrtol® standardisiert bei der Therapie der akuten Sinusitis-Ergebnisse einer doppelblinden, randomisierten Multicenterstudie gegen Plazebo [Effects of standardized Myrtol® in therapy of acute sinusitis-results of a double-blind, randomized multicenter study compared with placebo]. Laryngorhinootologie. 1997;76(1):23–27. На основі результатів рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого, багатоцентрового дослідження, в якому оцінювали більшу ефективність препарату (300 мг x4) та/або іншого ефірного масла у порівнянні з плацебо на підставі оцінки симптомів до та після лікування, потреби в застосуванні антибактеріальних засобів та необхідності подальшого лікування. Ступінь тяжкості синуситу оцінювали за шкалою оцінки симптомів; для включення в дослідження необхідно було отримати 10 з 25 максимально можливих балів. Всього в дослідження було включено 331 пацієнта з діагнозом гострий неускладнений синусит, з яких 330 були включені до аналізу всіх рандомізованих пацієнтів, а 291 - до аналізу ефективності. До аналізу всіх рандомізованих пацієнтів/ефективності були включені 109/94 пацієнтів в групі застосування препарату Миртол®, 110/97 пацієнтів в групі застосування ефірних олій та 111/100 пацієнтів в групі плацебо. Пацієнти були рандомізовані для отримання препарату Миртол® 300 мг щодня або 300 мг ефірної олії щодня або плацебо щодня протягом 6 ± 2 днів під час періоду подальшого спостереження, який тривав 14 днів. * У складі комплексної терапії гострого і хронічного бронхіту, при запаленні придаткових пазух носа (синуситах).

UA-RES-01-2021-V1 – Visual. Затверджено 04/01/2021

Вільне дихання — вільним людям Завдяки комплексній прицільній дії Респеро Миртол ефективно лікує два захворювання одночасно — синусит і бронхіт

Дихальні шляхи як єдина система Незважаючи на те, що дихальні шляхи поділяються на верхні та нижні, вони є єдиною системою людського організму. До верхніх належать порожнина носа, глотка та гортань, до нижніх — трахея, бронхи, бронхіоли та альвеоли. Поверхню всіх дихальних шляхів вистилають клітини війкового епітелію — маленькі рухомі виступи, вкриті слизом. Це мукоциліарна транспортна система (мукоциліарний кліренс) — природний захисний механізм для очищення поверхні дихальних шляхів від забруднень. За статистикою, синусит і бронхіт є найбільш частими захворюваннями дихальних шляхів у дорослих і дітей. Риносинусит — захворювання верхніх дихальних шляхів. Це запалення носа та навколоносових пазух (порожнин носа, які наповнюються повітрям), що характеризується двома або більше симптомами, такімі як закладеність носа чи виділення з носа; виділення слизу вперед/стікання слизу з носоглотки; біль/відчуття тиску в ділянці обличчя; зниження або втрата нюху. Через те, що носові пазухи не мають м’язових волокон, а вхід у пазуху розташований вище, ніж її дно, відтік слизу може відбуватися лише за адекватного функціонування війок, тобто мукоциліарного кліренсу. Бронхіт — захворювання нижніх дихальних шляхів, що характеризується запальним ураженням слизової оболонки бронхів. Найтиповіший прояв недуги — кашель, іноді напади кашлю з виділенням слизовогнійного мокротиння. Секрет з невеликою в’язкістю і пружністю видаляється з бронхів переважно також за допомогою мукоциліарної системи. Сучасний підхід до лікування захворювань дихальних шляхів не передбачає поділу лікарських засобів на препарати для

верхніх чи нижніх дихальних шляхів. Оскільки дихальний тракт є єдиною системою, препарат для лікування також повинен бути один. Одна капсула — два показання Німецький препарат Респеро Миртол для лікування гострого поствірусного риносинуситу рекомендують Європейський узгоджувальний документ з риносинуситу (Європейський протокол EPOS 2020, 2012) та національний протокол. Відповідно до німецьких рекомендацій, для зменшення інтенсивності та тривалості кашлю у дорослих пацієнтів з гострим бронхітом рекомендовані фітопрепарати, зокрема Респеро Миртол. Респеро Миртол — лікарський засіб рослинного походження для комплексної терапії хронічного і гострого бронхіту та запалення навколоносових пазух (синусит). Діючою речовиною препарату є дистильований бленд чотирьох ректифікованих ефірних олій: евкаліпта, солодкого апельсина, мирта і лимона. Одна капсула Респеро Миртол діє одразу проти двох захворювань — синуситу і бронхіту. Навіть у разі ймовірного поступового загострення недуги змінювати схему лікування не потрібно, оскільки препарат ефективно покращує функціонування мукоциліарного кліренсу, завдяки чому запобігає застою секрету у носових пазухах і бронхах. Своєю чергою, це знижує потребу в прийомі антибіотиків.

Дорослим і дітям Респеро Миртол виробляється в Німеччині на заводі, який розташований біля Гамбурга. Лікарський засіб з клінічно підтвердженою ефективністю представлено у двох формах випуску — для дорослих і дітей. Капсули Респеро Миртол рекомендовано приймати за 30 хв до їди, запивати великою кількістю прохолодної води або іншими напоями. Дорослим та дітям віком старше 10 років призначають по 2 капсули 4–5 разів на добу у разі гострого запалення, за наявності хронічного процесу — по 2 капсули 3 рази на добу. Таке саме дозування показане для довготривалої терапії. З метою полегшення ранкового відходження мокротиння хворим з хронічним бронхітом рекомендовано приймати додатково 2 капсули препарату ввечері перед сном. Дітям віком 3–10 років (препарат призначають дітям у той період, коли вони можуть самостійно ковтати капсулу, яка за розміром менша, ніж для дорослих) під час гострого запалення рекомендовано приймати по 1 капсулі 4–5 разів на добу, у разі хронічного — по 1 капсулі 3 рази на добу. Таке саме дозування показане для довготривалої терапії. З метою полегшення ранкового відходження мокротиння дітям з хронічним бронхітом рекомендовано приймати додатково 1 капсулу препарату ввечері перед сном. Респеро Миртол застосовують у період проявів симптомів захворювання та протягом 2–4 днів після їх зникнення. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

1

Зміст 10’ 2021 REVIEW актуальна тема Вільне діхання — вільнім людям Клінічний провізор: як стати затребуваним на ринку праці

події Як будуть забезпечуватись інсуліном хворі на цукровий діабет?

Gedeon Richter: здоров’я — наша місія!

1 4

«Секрети» фероптозу

мікросвіт День визнання вірусів

Преображенського

Остеопороз — недуга 50-літніх Підступна депресія Між нами жінками: Всесвітній день менопаузи Дислексія: сторожкість, наполегливість, надія

школа фармацевта

12 14 16 18

історія медицини і фармації

6 7

Той, хто не знає свого мінулого — не вартий майбутнього Дитячий лікар

Реклама — двигун торгівлі

Фармацевт: погляд на професію із аптеки

ex tempore

10

24

Український фармацевтичний вісник ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК Спеціалізоване медичне видання для інформування спеціалістів медицини про нап­рямки розвитку медицини, фармації та рекламування лікарських засобів Видається із січня 2003 року. Виходить 1 раз на місяць 10 (201)’2021

Арт-директор Руслана Лутова

Головний редактор Наталія Малішевська, e-mail: malishevska@fp.com.ua

Засновник і видавець ТОВ «Фармацевт Практик»

Передплатний індекс — 06466

Відділ продажу Інна Дмитрієва тел.: (044) 498-06-72, e-mail: fp@fp.com.ua

Наклад 12 500 прим. Ціна договірна

Начальник відділу дизайну та верстки Юрій Мисливець

Формат журналу 60х84/8. Ум. друк. арк. 15

Науковий редактор Ігор Зупанець Регіональне бюро Західна Україна Лариса Дедишина Редагування та коректура Ірина Златоус

Фото Ігор Садовий, shutterstock.com

30 34

37

здоров’я і краса

Приготування рідких лікарських форм: спирт

Дизайн і верстка Юрій Мисливець, Руслана Лутова Володимир Хрипунов

28

психологічний практикум

обмін досвідом

8

Фармакологічні можливості подолання безсоння Інгаляційні ліки: бронходілятатори і не тільки Як жити довго здоровим

26

20 22 життя

практика

наука лекторій

профілактика і лікування

Маникюр: краса не потребує жертв Астрологічний прогноз на листопад 2021

Начальник виробничого відділу Олексій Сільянов Адреса видавництва 03142, Київ, вул. Кржижановського, 4. Бізнес-центр «Наука», 4-й поверх. Тел.: (044) 498-06-72, факс: (044) 498-06-74

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 22822–12722Р від 11.08.2017

39 40

Кольороподіл і друк

ТОВ «МАКРОС» м. Київ

Підписано до друку 13.10.2021 р. Замовлення № 1310 Ре­дакція не зав­жди поділяє дум­ки ав­торів публікацій. Ма­теріали дру­ку­ють­ся мо­вою оригіналу (ук­раїнською, російською). Редакція за­ли­шає за со­бою пра­во ре­да­гувати передані матеріали. По­вне або част­ко­ве від­творення опубліко­ва­них ма­теріалів здійсню­вати тільки за зго­дою ре­дакції. При ви­ко­ри­с­танні матеріалів поси­лан­ня на «Фарма­цевт Практик®» є обов’язковим. Відповідальність за зміст рекламних публікацій та їхню до­стовірність не­се рекламо­да­вець.

REVIEW

актуальна тема

Клінічний провізор: як стати затребуваним на ринку праці Охорона здоров’я — галузь, що активно розвивається. Динаміка процесу законотворчості у медичній сфері є високою, приймається багато управлінських рішень. Безумовно, це важливо. Але недостатньо… Одним із найскладніших напрямків у галузі охорони здоров’я є госпітальний сектор. Використання новітніх технологій, стрімко зростаюча кількість та різноманітність лікарських засобів при збільшенні їхньої вартості, прискорення хірургічного та терапевтичного циклів, що сприяє скороченню часу перебування хворих у стаціонарі, — все це висуває більш високі вимоги до практикуючих лікарів та керівництва лікувальних закладів. Згідно із законодавчими актами на сьогодні децентралізований лікувальний заклад має сам забезпечувати лікувальний процес передовими раціональними медичними технологіями з доведеною ефективністю і безпекою та ще й на тлі обмежених фінансових ресурсів. Виявилося, що це непросте завдання для окремої лікарні, де є брак кваліфікованих фахівців, які б вміли робити фармакоекономічні розрахунки клінічної ефективності медичних втручань. Кадровий дефіцит фахівців як найважливішої складової нової стадії розвитку медичного управління обговорюється зараз на всіх рівнях. Поки ясно одне — таких спеціалістів потрібно навчати. Для засвоєння методик фармакоекономічних розрахунків і в подальшому оцінки медичних технологій потенційний учень повинен мати базову освіту — знання з фармакології, лікувальної справи, основ фармакоекономіки тощо. В цьому контексті дуже важливими є клінічні провізори — висококваліфіковані фахівці, які мають необхідні клінічні та фармацевтичні знання для раціонального використання лікарських засобів у медичній практиці. Галузевий стандарт вищої освіти України за фахом «Клінічна фармація» перераховує цінні навички та знання, якими має володіти такий фахівець: • вміння розрахувати потребу в лікарських засобах; • визначення кількісних характеристик фармацевтичного ринку; • біофармацевтичне обґрунтування використання лікарських засобів; • забезпечення проведення безпечної

4

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Робота клінічного провізора дозволяє економити лікувальній установі до 500 000 доларів на рік

фармакотерапії та здійснення фармакопревентивних заходів; • планування діяльності аптеки та її структурних підрозділів; • здійснення контролю за раціональним використанням ліків. Випускник, що отримав освіту за спеціальністю «Клінічна фармація», має бути фахівцем з питань фармакоекономіки, яка закладає наукове підґрунтя просування і споживання лікарських засобів. Це той спеціаліст, який потрібен кожному медичному центру країни! А що ж на практиці? Ми звернулися до клінічних провізорів, які працювали або працюють у галузі охоро-

ни здоров’я, з проханням відповісти на три запитання щодо своєї роботи (опитування проводилося у 2020 р.): Яка функція клінічного провізора у Вашій роботі потребує найбільше робочого часу? Яку функцію особисто Ви хотіли б виконувати в основний робочий час? Якої функції клінічного провізора, на Вашу думку, найбільш гостро потребує зараз система охорони здоров’я? Перераховувались всі функції клінічного провізора і респондентам пропонувалось обрати відповідь. Результати виявилися цікавими [1]. Найпріоритетнішим напрямком діяльності більшість клінічних провізорів вважають супровід лікарської терапії. А такі цінні професійні навички, як обґрунтування обсягів і структури фінансування лікарського забезпечення, організація і проведення тендерних та інших бюджетних закупівель для забезпечення медичної допомоги, вважають потрібними для системи охорони здоров’я лише чверть опитаних. І ще менше респондентів хочуть виконувати цю роботу.

актуальна тема Чому, маючи настільки цінні знання і навички, клінічний провізор сам не бачить їхнього потенціалу? Чому він залишається незатребуваним у системі лікувальних закладів, яка, своєю чергою, потребує фахівців з управління лікувальним забезпеченням? У числі інших факторів, які формують цей дисонанс, можна впевнено назвати недостатність знань самих клінічних провізорів та недолік аргументів на користь залучення їх до управління лікарським забезпеченням у керівників лікарень. Якщо клінічний провізор отримає додаткові знання та на­ вички із фармакоекономічних розрахунків, які можна буде масштабувати до рівня потреби лікувального закладу, то він продемонструє свою користь адміністрації лікарні не як консультант для лікаря, а як повноцінний адміністратор лікувального процесу. А керівництву лікувального закладу, маючи в своєму розпорядженні економічні аргументи, простіше буде прийняти рішення щодо залучення до адміністративного штату кваліфікованого і корисного співробітника. Оцінка медичних технологій (ОМТ) дає економічну інформацію для прийняття політичних і адміністративних рішень не тільки в сфері раціонального використання лікарських засобів, але й на рівні управління системою охорони здоров’я. Ось кілька прикладів, які демонструють колосальну економічну вигоду роботи клінічних провізорів у медичних установах. «Вибір, введення і моніторинг раціонального використання препаратів найкраще проводити за участю фармацевта», — пишуть автори статті «Імплементація моделі фармакоекономічного аналізу в практику роботи фармацевта, який працює в клініці», опублікованій в American Journal of HealthSystem Pharmacy. Застосування цієї моделі протягом всього процесу використання ліків допомагає забезпечити безперервність лікувального процесу, мінімізувати ризики побічних ефектів, знизити вартість і поліпшити результати терапії. Автори наводять приклад медичного центру, де за 12 міс було проведено 4959 лікарських втручань за участю клінічного фармацевта. Це дозволило заощадити 92 076 доларів США та загалом скоротити витрати на 488 436 доларів. Порівняння заощаджених коштів з витратами на надання послуг клінічного фармацевта дає підставу говорити про чистий зиск у 392 660 доларів США. Ці показники узгоджуються з результатами проспективного дослідження, проведеного в 1999 р., в якому зафіксовано зменшення кількості небажаних явищ при використанні лікарських препаратів у відділенні інтенсивної терапії при залученні до процесу одного фармацевта. Зменшення

кількості небажаних явищ дозволило заощадити 270 000 доларів США на рік і скоротити витрати відділення на 195 838 доларів. Таким чином, пряма економія на одне втручання клінічного фармацевта складає 34,31 долара США. Надання фармацевтичних послуг у клініці, орієнтованій на пацієнтів, — моніторинг лікарської терапії, зокрема фармакокінетичий аналіз, оцінка та звітність по фінансовим витратам на лікування небажаних наслідків прийому лікарських засобів, навчання пацієнтів, участь у медичних призначеннях, — пов’язані зі зниженням показників госпітальної смертності [2]. Автори іншого дослідження поставили собі за мету порівняти результати управління захворюванням на цукровий діабет у первинній ланці медико-санітарної допомоги, керованої лікарем, та за співпраці лікаря із фармацевтом. Ретроспективне обсерваційне когортне дослідження за участю 385 пацієнтів з цукровим діабетом було проведено Ascension Medical Group Via Christi, включало дані за період з 1 січня 2016 по 30 червня 2018 р. Як первинний результат порівнювали зміну рівня глікельованого гемоглобіну (HbA1c) між групами спільного і звичайного лікування через 12 міс. Встановлено, що рівень HbA1c знизився у середньому на 1,75% у групі спільного і на 0,16% у групі звичайного лікування. Кількість випадків потрапляння у відділення невідкладної допомоги і госпіталізацій також значно зменшилася в групі спільного догляду. Загальну економію такої співпраці дослідники оцінили у 633 015 доларів США. Висновки авторів дослідження: співпраця фармацевтів і лікарів в установах первинної медико-санітарної допомоги поліпшує результати лікування хворих на цукровий

REVIEW

діабет та істотно знижує витрати, пов’язані зі зменшенням використання числа медичних послуг [3]. Як бачимо, аргументи на користь залучення клінічного провізора є досить вагомими: економія бюджетних коштів, оптимізація лікувального процесу, поліпшення здоров’я пацієнтів. Які кроки можна зробити для того, щоб всі зацікавлені сторони були задоволені: лікувальні установи здійснювали раціональну закупівлю лікарських засобів, пацієнт одержував кращу медичну допомогу, клінічний провізор став затребуваним спеціалістом в Україні? На нашу думку, потрібні широкомасштабні інформаційно-освітні програми для організаторів охорони здоров’я з ОМТ. Академія Оцінки Технологій Охорони Здоров’я України запрошує клінічних провізорів отримати додаткові знання на своїх навчальних програмах. Гарного нам усім здоров’я і професійної затребуваності! Олена Карчевська, виконавчий директор ТОВ «Академія Оцінки Технологій Охорони Здоров’я України» Література

1. Чи потрібні охоронi здоров’я професіонали? Частина І. Клінічні провізори https://hta.ua/ dijalnist/iniciativi/klinichni-provizori-potribnavasha-dumka.html 2. Implementation and pharmacoeconomic analysis of a clinical staff pharmacist practice model.

Todd W. Nesbit, Pharm. D., Kenneth M. Shermock, Pharm. D. //American Journal of Health-System Pharmacy. 2001; 58 (https://academic.oup.com/ ajhp/article-abstract/58/9/784/5149656) 3. Impact of Physician-Pharmacist Collaborationon Diabetes Outcomes and Health Care Use Melissa C. Norton, MS, PharmD, Meghan E. Haftman, PharmD, BCPS, and Lyndsey N. Buzzard, PharmD, BCACP // J. Am. Board Fam. Med: firstpublishedas 10.3122/jabfm.2020.05.200044 (https://www. jabfm.org/content/jabfp/33/5/745.full.pdf)

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

5

REVIEW

події

Як будуть забезпечені інсуліном хворі на цукровий діабет? З 1 жовтня 2021 р. запроваджуються зміни у системі забезпечення інсулінами Цукровий діабет (ЦД) — хронічне захворювання ендокринної системи, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може його ефективно використовувати. Інсулін — це гормон, який забезпечує надходження глюкози в клітини організму. Брак інсуліну або порушення його взаємодії з клітинами призводить до гіперглікемії — стійкого підвищення вмісту глюкози в крові. ЦД — хвороба, яка є найбільш актуальною медикосоціальною проблемою, що призводить до інвалідизації (ампутація кінцівок, втрата зору, ниркова недостатність) та передчасної смертності, оскільки часто провокує розвиток серцево-судинних захворювань. В Україні понад 200 тис. пацієнтів з інсулінозалежним ЦД, які пожиттєво потребують інсулінотерапії. Ін’єкції інсуліну вони повин­ ні робити від двох до п’яти разів на день. Якщо вчасно не ввести препарат, рівень глюкози в крові підвищиться до небезпечної межі. У довгостроковій перспективі це призводить до тяжких ускладнень з боку серцево-судинної системи, нирок та зору. З 1 жовтня 2021 р. в Україні єдиним платником за препарати інсуліну буде Національна служба здоров’я України (НСЗУ). Раніше за ліки сплачувала держава розподілом субвенцій до місцевих бюджетів у регіонах. Згідно з новою програмою реімбурсації інсулінів пацієнт повинен отримати від сімейного лікаря направлення до ендокринолога, який, своєю чергою, має скласти індивідуальний план лікування в електронній системі охорони здоров’я та виписати електронний рецепт на інсулін. За цим рецептом пацієнти можуть отримати інсуліни в аптеках, які уклали договір з НСЗУ.

— Система, коли пацієнт залежить від рішення місцевої влади та фінансової спроможності кожної області, є несправедливою, — говорить Дмитро Самофалов, тимчасово виконуючий обов’язки Голови НСЗУ. — Наразі система охорони здоров’я вже готова до впровадження нового механізму реімбурсації інсулінів. Президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко висловила побоювання щодо введення нової системи: — У регіонах не вистачає ендокринологів, тож пацієнти не зможуть відвідати лікаря і отримати план лікування, а з ним і рецепт

6

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

на інсулін. Протоколи лікування не поновлені, і до початку 2022 р. вони не будуть розроблені і затверджені, що також заважатиме ендокринологам складати план лікування. До того ж електронний реєстр пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, раніше був єдиним, але з 1 жовтня почнуть працювати більше 12 електронних систем. На нашу думку, це ризик для захисту персональних даних пацієнтів та ефективної роботи лікарів.

— На сьогодні тільки у Києві інсулінотерапії потребують більше 15 тис. пацієнтів, але заповнені плани лікування лише у 20%, — розповідає Наталія Власенко, голова благодійного фонду «Діабетик». — Немає жодного шансу, що до 1 жовтня лікарі встигнуть заповнити усі плани лікування, а це означає, що значна частина пацієнтів не зможе отримати лікування. Якщо запуск механізму реімбурсації не перенесуть принаймні на 1 міс, то він буде запущений умовно. Крім того, хоча лікарі вчилися працювати з новою системою ще влітку, її фактично підключили тільки з 15 вересня. Тож практично лікарі не мали можливості вчасно заповнити плани лікування для усіх пацієнтів. Валентина Очеретенко, голова Ради Української діабетичної федерації, попереджає, що в областях замало аптек уклали договори з НСЗУ на підключення до системи забезпечення інсулінами. Так, найменша кількість аптек, які уклали такі договори, у Кіровоградській (8 закладів), Волинській (9), Луганській та Чернігівській (по 11) областях.

— Вражає низький рівень поінформованості саме пацієнтів з ЦД, — говорить далі

Валентина Очеретенко. — Більшість з них навіть не знають, як саме отримати електронний рецепт. Потрібно підписати декларацію із сімейним лікарем, отримати направлення до ендокринолога, який складе план лікування і внесе його до системи e-health, і тільки тоді пацієнт отримає електронний рецепт. У березні разом з НСЗУ ми розробили плакати з новим маршрутом отримання інсулінів, але жодного з них у поліклініці я так і не побачила. На мою думку, головним питанням має стати прийняття Національної програми за напрямком «цукровий діабет». У країнах, де такі програми працюють, ефективність використання бюджетних коштів вища, а результати лікування хворих на ЦД кращі. Жанна Співак, канд. мед. наук, завідувачка ендокринологічного відділення Сумської обласної клінічної лікарні, голова групи експертів з ендокринології управління охорони здоров’я Сумської обласної державної адміністрації, підтвердила наявність проблеми щодо доступу пацієнтів до лікування через відсутність фахівців та внесення лікувальних планів у електронну систему внаслідок браку часу: — Нова модель забезпечення інсулінами пацієнтів з ЦД у перспективі має спростити їхній шлях до отримання інсуліну. Але зараз є ризик, що пацієнти не зможуть вчасно відвідати ендокринолога та отримати електрон­ний рецепт. Ми вважаємо, що потрібно від 1 до 3 міс для внесення всіх пацієнтів до електронної системи охорони здоров’я та отримання ними електронного рецепта на інсулін.

Gedeon Richter: здоров’я — наша місія!

120 років компанії Gedeon Richter Інновації — фірмовий стиль Гедеон Ріхтер (1872–1944) є засновником найбільшого в Угорщині фармацевтичного підприємства Gedeon Richter, яке сьогодні є центральносхідною європейською мультинаціональною компанією. Від початку вона сповідує принцип тісної творчої співпраці з лікарями з метою створення ефективних препаратів для лікування людей. Захопившись замолоду органотерапією, прихильники якої стверджували, що недуги людини можна вилікувати за допомогою екстрактів з ендокринних залоз тварин, Гедеон Ріхтер усе своє життя присвятив розвитку цього виду терапії в Угорщині. Тонізуючі засоби та різноманітні органотерапевтичні гормональні препарати, виготовлені з органів тварин, він створював і продавав у власній аптеці «Шаш». Перший його продукт, ін’єкційний тоноген супраренал, що містив адреналін, отриманий з надниркових залоз, з’явився в Угорщині за рік до того, як був відкритий японськими науковцями. У віці тридцяти років Гедеон Ріхтер заснував власну компанію. «Аптечна фабрика» почала свою роботу у вересні 1907 р. і поклала початок розвитку угорської фармацевтичної промисловості. Невдовзі фітохімічні та синтетичні лікарські засоби ефективно доповнили продуктовий портфель компанії. Серцевий засіб Адіган, дезінфікуючий — Хіперол та жарознижувальний — Калмопірин були успішно представлені на першій фармацевтичній виставці в Угорщині у 1911 р. і, до речі, останні два препарати доступні дотепер. На початок Першої світової війни компанія володіла більш як 28 патентами. У доробку Gedeon Richter 20–30-х років — ін’єкційний Гландуітрин, що містить окситоцин та використовується в гінекології; інсулін, відкритий у 1923 р.; естрон; комбінований знеболювальний засіб Неотонокаїн. Наприкінці 20-х років минулого століття, коли Угорщина була в центрі економічної кризи, Гедеон Ріхтер почав створювати глобальну торгову та представницьку мережу, що згодом охопила весь світ і дозволила продавати продукти компанії у багатьох країнах.

Було відкрито десять дочірніх компаній за кордоном. Заводи в Лондоні, Мехіко, Мілані, Сан-Паулу, Загребі та Варшаві були найважливішими центрами виробниц­ тва фармацевтичних інгредієнтів. У 30-х роках Gedeon Richter стала однією з найважливіших компаній міжнародної торгівлі в Угорщині. Під час трагічних подій Другої світової війни Гедеон Ріхтер втратив можливість управляти своєю компанією. Від нацистського пекла видатного фармацевта і підприємця не врятував навіть Ватикан, хоча й спробував стати на його захист. У 1944 р., після приходу до влади пронацистської партії «Схрещені стріли», 72-річного Гедеона Ріхтера розстріляли разом з іншими угорськими євреями. Успіх — це праця Сьогодні Gedeon Richter — це відомий бренд не тільки в Угорщині, але й у країнах Центральної, Східної і Західної Європи, CНД, Латинської Америки, Китаї та США. Компанія має 8 виробничих підприємств, 19 представництв і 41 комерційну і маркетингову компанії і продає свою продукцію майже в ста країнах світу через власну маркетингову мережу. Ґрунтуючись на багаторічному досвіді в розробці, дослідженні та виробництві та міцному союзі зі стратегічними партнерами, Gedeon Richter прагне створити доступний інноваційний портфель продуктів для пацієнтів у всьому світі. Мета компанії залишається незмінною з моменту її заснування у 1901 р.: розробка, виготовлення та постачання лікарських засобів високої якості, які покращують якість життя людини. У 2006 р. компанія Gedeon Richter ухвалила стратегічне рішення щодо створення науково-дослідних та виробничих потужностей для руху в біотехнологію. Впродовж останніх кількох років відбулося оновлення біологічних лабораторій та модернізація інфраструктури компанії, завершено будів-

ництво сучасного інноваційного дослідницького центру хімічної аналітики. Дослідження компанії зосереджено винятково на розробці ефективних засобів для лікування захворювань і станів центральної нервової системи — хронічного болю, шизофренії та тривожних розладів. Так, останнім досягненням у дослідженні оригінальних препаратів компанії є створення антипсихотичного засобу карипразин для лікування біполярної манії та шизофренії (спільно з Allergan). У 2015 р. FDA надала дозвіл на його маркетування в США, а вже 2017 р. Європейська комісія видала ліцензію на його продаж в ЄС для лікування шизо­ френії у дорослих пацієнтів. Одна з основних нових стратегій компанії — фокус на гінекологію. З придбанням швейцарської фірми Preglem у 2010 р. Gedeon Richter почала розробляти інноваційну терапію для поширених гінекологічних станів, а придбання лінійки контрацептивних продуктів німецької компанії Grünenthal надало унікальну можливість розширити свою діяльність на ринку Західної Європи. Компанія пишається найширшим портфелем продуктів: від пероральних контрацептивів, протизаплідних і засобів для екстреної контра­цепції, включаючи протигрибкові і препарати для гормонозамісної терапії, до лікарських засобів для застосування у період менопаузи. Придбання у 2016 р. біотехнологічної швейцарської компанії Finox Holding дозволило Gedeon Richter закріпитися в терапевтичній галузі жіночої фертильності. Тепер продуктовий портфель компанії охоплює терапевтичні потреби пацієнтів усіх вікових груп. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

7

наука

Лекторій

«СЕКРЕТИ» ФЕРОПТОЗУ В клітинах організму існують механізми, що запобігають неконтрольованому перекисному окисненню. Одним з ключових ферментів у цьому є глутатіонпероксидаза 4, яка відновлює гідроперекиси ліпідів до спиртів за рахунок окиснення глутатіону. Надалі окиснена молекула глутатіону відновлюється за допомогою ферменту глутатіонредуктази. У випадку інактивації клітинного глутатіону та глутатіонзалежного антиоксидантного захисту накопичуються токсичні ліпідні активні форми кисню та відбувається запуск фероптозу [2].

Минуло майже десятиліття з моменту відкриття фероптозу, але інтерес до цього типу загибелі клітин не тільки не згасає, а навпаки, помітно збільшується, обіцяючи перспективу можливої появи принципово нового підходу до лікування багатьох захворювань Що таке фероптоз? Якщо до початку нинішнього століття будь-яку регульовану загибель клітини називали апоптозом, то нині відомо понад десять окремих видів програмованої смерті клітин. Особливий інтерес серед них викликає у вчених так званий фероптоз — тип запрограмованої окиснювальної некротичної загибелі клітин, відкритий 2012 р. Це — форма некрозу, за якої в клітині накопичуються продукти перекисного окиснення фосфоліпідів — одні з основних компонентів будь-яких клітинних мембран.

8

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Окиснення відбувається в присутності іонів заліза, тому даний тип клітинної загибелі й одержав назву «фероптоз». Термін походить від грецького слова ptosis, що означає «падати», та латинського ferrum — «залізо» й був запропонований дослідниками з Колумбійського університету [1]. Окрім обов’язкової участі заліза, фероптоз характеризується ще однією особливістю: його зумовлюють виключно перекиси. Іони кисню, або вільні радикали, також можуть окислювати фосфоліпіди, але ці реакції не призводять до фероптозу. Перекисне окиснення ліпідів властиве й іншим типам клітинної загибелі, в тому числі апоптозу, однак останній не потребує присутності солей заліза, а апоптозні ферменти не працюють при фероптозі. У ньому беруть участь інші ферменти, переважно ліпоксигенази, які містять залізо. Перекисне окиснення відбувається знач­ но швидше за присутності іонів двовалентного заліза, наявного в клітині. В результаті реакції Фентона утворюються радикали: Fe2+ + ROOH → Fe3+ + RO• + OH−, Fe3+ + ROOH → Fe2+ + ROO• + H+. Будь-яка реактивна молекула, здатна приєднувати атом водню від поліненасичених жирних кислот, чи то продукти реакції Фентона або гідропероксид ліпідної молекули, спричиняє самоокиснення ліпідів — це автокаталітичний процес, що не залежить від ліпоксигеназ, оскільки радикали вступають у ланцюгову реакцію.

Можливий взаємозв’язок Які функції виконує фероптоз в організмі здорової людини, поки що залишається невідомим. Що ж стосується різних патологій, то існує ціла низка прикладів взаємозв’язку з ними саме фероптозу. Результати дослід­ жень вказують, що фероптоз може відбуватись у багатьох типах тканин. Так, при отруєнні парацетамолом в організмі людини накопичується N-ацетил-р-бензохінонімін, при цьому спостерігається виснаження глутатіону, в результаті чого відбувається масова загибель клітин за механізмом фероптозу [3]. Існують дані, які вказують на те, що фероптоз може бути одним з ключових механізмів розвитку деяких нейродегенеративних захворювань, а також є однією з можливих причин загибелі клітин за умов глутаматної ексайтотоксичності [4]. Іони заліза можуть відігравати ключову роль у загибелі епітеліальних клітин ниркових канальців за гострої ниркової недостатності [3]. Даний механізм зумовлений порушенням гломерулярної фільтрації та накопиченням іонів заліза як всередині

Iснують дані, які вказують на те, що фероптоз може бути одним з ключових механізмів розвитку деяких нейродегенеративних захворювань, а також є однією з можливих причин загибелі клітин за умов глутаматної ексайтотоксичності [4]

Лекторій

Саме фероптоз є причиною ушкоджень тканин мозку, серця, печінки та ниркових канальців, що постраждали від ішемії/реперфузії, тобто тимчасового кисневого голодування клітини, так і в порожнині канальця, що призводить до смерті клітини. Саме фероптоз є причиною ушкоджень тканин мозку, серця, печінки та ниркових канальців, що постраждали від ішемії/ реперфузії, тобто тимчасового кисневого голодування. Фероптоз проявляє себе за великої кількості заліза, наприклад в еритроцитах. Коли мишам переливали кров з еритроцитами, пошкодженими внаслідок тривалого зберігання, у них виникало запалення. Макрофаги поїдали пошкоджені еритроцити й це призводило до їхньої загибелі від фероптозу. Останній також пов’язаний з гемохроматозом печінки. Це спадкове захворювання, за якого організм засвоює занадто багато заліза. Надлишки останнього відкладаються в різних тканинах, у тому числі в печінці, й можуть спричиняти цироз. Фероптоз порушує нормальну імунну відповідь, вбиваючи Т-лімфоцити, що було доведено в дослідах на мишах. А ще він є супутником нейродегенеративних захворювань, що не дивно, оскільки нервові клітини відрізняються максимальним вмістом поліненасичених жирних кислот, а деякі патології нервової системи, у тому числі хвороби Альцгеймера, Паркінсона та Хантінгтона, зу-

мовлені нездатністю відновлювати окиснені ліпіди. Вміст заліза в мозку зростає з віком, тому ризик розвитку фероптозу й, відповідно, саме нейродегенеративних захворювань у людей літнього віку підвищується. Головне — навчитися керувати процесом Отже, фероптоз є причиною багатьох захворювань, й інгібітори цього процесу могли б поліпшити результати переливання крові, захистити імунну систему, а голов­ не — подолати деякі тяжкі захворювання, у тому числі нейродегенеративні, якщо знайти молекули таких інгібіторів, здатних ефективно долати гематоенцефалічний бар’єр. Пошуком ліків — інгібіторів фероптозу займається багато дослідників, серед яких й спеціалісти Мюнхенського центру імені Гельмгольця [5]. Вони вважають, що першими до списку можливих «антифероптозних» молекул слід віднести інгібітори перекисного окиснення ліпідів, які можна розподілити на дві великі групи: інгібітори окиснення, тобто вловлювачі вільних радикалів, та інгібітори ліпоксигеназ. Оскільки антиоксиданти зв’язують радикали, перериваючи ланцюгову реакцію окиснення, вважають, що людям корисно застосовувати α-токоферол. Ще в 70-х роках минулого століття дослідники виявили, що фібробласти людини, вирощені на середовищі без цистину, гинуть через нестачу глутатіону, але цьому може запобігти α-токоферол. Тільки на той час вони не знали механізму такої загибелі, яка після розкриття одержить назву «фероптоз» [5]. Дослідники розробляють синтетичні аналоги α-токоферолу, особливо сподіваючись на тетрагідронаптиридиноли. Ці стабільні сполуки, захищені від самоокиснення, в роз-

наука

чинах та ліпосомах реагують з радикалами майже в 30 разів швидше за α-токоферол. Оскільки при фероптозі перш за все зазнають окиснення арахідонова та адренова кислоти, захистити фосфоліпіди від окиснення можна, якщо запобігти вбудовуванню цих кислот в молекулу. Й, нарешті, фероптоз попереджають хелатори заліза — речовини, що утворюють з ним хімічний комплекс. Однак було б помилкою вважати, що з фероптозом завжди необхідно боротися, адже існують дані про його здатність пригнічувати ріст пухлин, а це, певно, одна з його можливих функцій в організмі. Доречно нагадати, що виявили фероптоз саме під час фармакологічних досліджень, спрямованих на пошук ліків від раку [1]. Таким чином, коли ми розкриємо всі «секрети» фероптозу й навчимося управляти цим типом загибелі клітини, існує надія одержати ліки від раку та багатьох інших тяжких захворювань, про які йшлося вище. Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук Література

1. Dixon S.J., Lemberg K.M., Lamprecht M.R. et al. Ferroptosis: an iron-dependent form of nonapoptotic cell death // Cell. – 2012. – Vol.149, N5. – P. 1060-1072.

2. Cao J.Y., Dixon S.J. Mechanisms of ferroptosis // Cell. Mol. Life Sci. – 2016. – Vol. 73. – P. 21952209.

3. Conrad M., Kagan V.E., Bayir H. et al. Regulation of lipid peroxidation and ferroptosis in diverse species // Genes Dev. – 2018. – Vol. 32. – P. 602619.

4. Magtanong L., Dixon S.J. Ferroptosis and Brain Injury // Dev. Neurosci. – 2018. – Vol. 40. – P. 382-395.

5. Angeli J.P.F., Shah R., Pratt D.A., Conrad M. Ferroptosis Inhibition: Mechanisms and Opportunities // Trends in Pharmacological Sciences. – 2017. – Vol. 38, N5. – P. 489- 498.

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

9

наука

Лекторій

День визнання вірусів Гортаючи інтернет-сторінки, на англомовних та вітчизняних ресурсах можна знайти згадку про те, що 3 жовтня є Днем визнання вірусів (англ. Virus Appreciation Day). Здається, ніхто достеменно не знає, чому саме цю дату було обрано, чия це ідея, як саме потрібно відзначати, та й взагалі, чи йдеться про комп’ютерні віруси або біологічні об’єкти. Але це чудова нагода поміркувати про роль вірусів та дізнатися щось нове. Поява вірусів на еволюційному дереві життя остаточно не з’ясована, так само як достеменно невідомою залишається їхня точна кількість. Традиційно будь-яка згадка про віруси викликає вкрай негативні асоціації, особливо протягом останніх років. Але варто подивитися на проблему більш широко, пригадавши, яке місце вони посідають у житті Землі та як можуть бути використані на користь людині

10

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

«Вбити переможця» Американський генетик та біохімік, нобелівський лауреат Джошуа Ледерберг назвав віруси найбільшою перешкодою продовження домінування людей на планеті. Але мішенню вірусів можуть бути не тільки представники Homo Sapiens. Як відомо, фаги (бактеріофаги, віруси бактерій) відіграють вкрай важливу роль, оскільки є головним регулятором популяцій бактерій в океані та й, швидше за все, у всіх інших екосистемах нашої планети. Якби віруси раптом зникли, деякі популяції, ймовірно, розрослися вибуховим чином та придушили б інші, які зовсім перестали б зростати. Для океану це стало б найбільш серйозною проблемою, оскільки 90% загальної маси живих істот у ньому становлять саме мікроорганізми, що виробляють близько половини всього кисню на планеті. Завдяки фотосинтезу вони видаляють з атмосфери вуглекислий газ і продукти

горіння. Крім того, генетичних різновидів планктону на Землі набагато більше, ніж вважали раніше. Така їхня велика кількість пояснюється мутаціями, що спричиняють певні віруси. До того ж, ці віруси кожного дня знищують близько 20% океанічних мікробів. Останнє є вкрай важливим, оскільки коли немає смерті, тоді немає й життя, що значною мірою залежить від утилізації та рециркуляції матерії. Дослідники, які вивчають комахшкідників, також виявили, що віруси критично важливі для контролю чисельності популяції. Якщо деякі види починають занадто розростатися, «з’являється вірус і знищує їх». Цей природний для екосистем процес отримав назву «вбити переможця» та є вельми поширеним серед багатьох інших видів. Отже, якщо всі віруси раптом зникнуть, найбільш конкурентоспроможні види розростуться на шкоду всім іншим. Ми швидко втратимо значну частину біорозмаїття нашої планети, все захоплять кілька видів, а інші — вимруть.

Онколітичний вірус можна описати як генетично модифікований або наявний у природі вірус, який може вибірково розмножуватися в ракових клітинах, а потім вбивати їх, не пошкоджуючи здорові

Корисний симбіоз Люди заражаються вірусами герпесу в дитинстві. Після усунення гострої інфекції герпесвіруси переходять у стан спокою, відомий як латентний. Вони зберігаються в організмі протягом усього життя хазяїна і вважаються паразитичними, оскільки загрожують реактивацією вірусу та загостренням захворювання. Але вчені визначили, що латентність вірусу герпесу

Лекторій

також може приносити неабияку користь хазяїну. Виявилося, що миші, латентно інфіковані гамма-герпесвірусом або цитомегаловірусом, які генетично дуже схожі на вірус Епштейна — Барр та цитомегаловірус людини, відповідно стійкі до зараження збудниками лістеріозу (Listeria monocytogenes) та чуми (Yersinia pestis). Цей захист не є антигенспецифічним, але передбачає тривалу продукцію противірусного цитокінового інтерферону-гамма та системну активацію макрофагів. Таким чином, латентний стан вірусу герпесу підвищує рівень активації вродженого імунітету щодо подальших інфекцій. Було зроблено припущення, що латентність вірусу герпесу може також сформувати імунну відповідь на власні антигенні та чужорідні агенти довкілля шляхом створення так званого поляризованого цитокінового середовища. Отже, хоча можливості ухилення від імунітету та стійкість вірусів герпесу протягом усього життя розглядають як виключно патогенні, отримані дані свідчать про те, що латентність є симбіотичним зв’язком з імунною перевагою для хазяїна [1]. Віруси в терапії онкопатології Націлені на знищення шкідливих бактерій або на ракові клітини, терапевтичні віруси діють як мікроскопічні крилаті ракети, що наводяться і потрапляють влучно у ціль. Зокрема, при онколітичній вірусній терапії заражаються і знищують-

ся виключно ракові клітини. Вона є менш токсичною та більш ефективною, ніж інші методи лікування онкологічних захворювань. Онколітичний вірус можна описати як генетично модифікований або наявний у природі вірус, який може вибірково розмножуватися в ракових клітинах, а потім вбивати їх, не пошкоджуючи здорові. До таких вірусів належать вірус простого герпесу, аденовірус та вірус Коксакі [2]. Зокрема, віруси використовували при лікуванні однієї з найпоширеніших та небезпечних форм раку мозку у дорослих — гліобластоми, при цьому для їхньої доставки застосовували мезенхімальні стромальні клітини (МСК) [3]. МСК — це тип дорослих стовбурових клітин, що є привабливими засобами для доставки біологічних протипухлинних агентів, до того ж, їх можна порівняно легко отримати від пацієнтів та культивувати in vitro. Також як приклад можна навести вірус хвороби Ньюкасла — це параміксовірус птахів, який вибірково чинить онколітичну дію на ракові клітини. У дослідженнях він індукував дозозалежну загибель клітин гліоми та перешкоджав процесам самооновлення у ракових клітинах [4]. Отже, використання онколітичних вірусів є перспективною стратегією терапії злоякісних новоутворень. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

наука

Натепер бактеріофаги використовують у ветеринарії та рослинництві. У біоінженерії конструкції на основі вірусів (вірусні вектори) допомагають доставляти в клітини генетичний матеріал, до того ж вірусні вектори застосовують для генної терапії та розробки вакцин. А в дикій природі віруси є основним агентом одного з важливих двигунів еволюції — міжвидового обміну генами

1. Barton E.S. et al. Herpesvirus latency confers symbiotic protection from bacterial infection.

Nature. 2007 May 17;447 (7142):326-9.

2. Guo-dong C. et al. The Oncolytic Virus in Cancer Diagnosis and Treatment. Frontiers in Oncology, 2020;10:1786.

3. Parker Kerrigan B.C., Shimizu Y., Andreeff M., Lang F.F. Mesenchymal stromal cells for the delivery of oncolytic viruses in gliomas.

Cytotherapy. 2017 Apr;19(4):445-457.

4. Kazimirsky G. et al. Mesenchymal stem cells enhance the oncolytic effect of Newcastle disease virusin glioma cells and glioma stem cells via the secretion of TRAIL. Stem Cell Res Ther. 2016 Oct 10;7(1):149.

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

11

наука

профілактика і лікування

Остеопороз — недуга 50-літніх Остеопороз — поширене системне захворювання скелета, яке супроводжується зниженням міцності кісткової тканини і підвищеним ризиком переломів. Термін «остеопороз» запроваджений ще у XIX ст. французьким патологоанатомом Jean Lobstein, який вивчав вікові зміни кісток «Безмовна епідемія» Саме так називають остеопороз у світі. Від захворювання тільки у США потерпає близько 19 млн населення. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у 21% жінок віком 50 років. Щорічно в осіб, старших 45–50 років, стається близько 1,3 млн переломів кісток (500 тис. переломів хребта і 247 тис. переломів шийки стегна). У половині з цих випадків пацієнти залишаються інвалідами, які потребують стороннього догляду, від 15 до 20% осіб помирають впродовж першого року захворювання. В Україні на остеопороз хворіє близько 3 млн жінок, причому з віком ризик недуги зростає: 50–59 років — 387 тис., 60–69 —

754 тис., 70–79 — 1 млн 235 тис. На жаль, у всіх країнах світу профілактиці і лікуванню остеопорозу приділяють недостатньо уваги. Так, лише у 30% пацієнтів з переломами хребців, зафіксованих на рентгенограмі, їх діагностують клінічно, і лише 38% серед цих пацієнтів отримують антиостеопоротичну терапію. Як свідчать дані ВООЗ, остеопороз посідає у світі 4-те місце після захворювань серцево-судинної системи, онкологічних недуг і цукрового діабету. В цілому ризик отримати протягом життя перелом зап’ястка, шийки стегна або хребта сягає 15%, що можна порівняти з ризиком ішемічної хвороби серця. І якщо у 1990 р. у всіх країнах світу було зареєстровано 1,7 млн випадків пере-

СТАДІЇ ОСТЕОПОРОЗУ

ЗДОРОВІ

12

ОСТЕОПОРОЗ

ВАЖКИЙ ОСТЕОПОРОЗ

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

На остеопороз найчастіше занедужують жінки, що пояснюється дефіцитом естрогенів у постменопаузі та нижчим піком кісткової маси порівняно із такою у чоловіків. Остеопороз уражає від третини до половини всіх жінок у постменопаузальний період. Втрачати кісткову масу жінки починають приблизно з 35–40 років (0,5–1% на рік); з настанням менопаузи, а також в перші 3–5 років постменопаузи цей показник зростає до 3–7%

ломів шийки стегна, то в 2050 р. їх очікується понад 6 млн. Попри те, що на сучасному фармацевтичному ринку представлено низку лікарських засобів, які впливають на ремоделювання кісток, повністю вилікувати цю недугу чи позбутися її прогресування неможливо. Тому метою лікування остеопорозу на сьогодні є: сповільнення втрати кісткової маси; покращання якості життя пацієнта; збереження і розширення рухової активності; максимально можливе відновлення працездатності. На остеопороз найчастіше занедужують жінки, що пояснюється дефіцитом естрогенів у постменопаузі та нижчим піком кісткової маси порівняно із такою у чоловіків. Остеопороз уражає від третини до половини всіх жінок у постменопаузальний період. Втрачати кісткову масу жінки починають приблизно з 35–40 років (0,5–1% на рік); з настанням менопаузи, а також в перші 3–5 років постменопаузи цей показник зростає до 3–7% на рік. Тому в перші роки постменопаузи жінка може втратити до 9–35% кісткової маси. Підтвердити наявність або відсутність остеопорозу можна за результатами таких аналізів: загальний клінічний і біохімічний аналізи крові; визначення рівня кальцію, фосфору і вітаміну D в сироватці крові, а також рівня остеокальцину. За даними рентгенографії та денситометрії визначають щільність кісткової тканини.

профілактика і лікування Чинники ризику Остеопорозу притаманна відсутність характерних клінічних проявів, окрім переломів, тому дуже важливо знати всі чинники ризику, які, зокрема, асоціюються з остеопорозом і з ризиком перелому кісток, оскільки вони можуть різнитися. Основні чинники ризику розвитку остеопорозу і перелому кісток: • часті переломи раніше; • вік старше 65 років; • низька мінеральна щільність кісткової тканини; • жіноча стать; • індекс маси тіла 20 кг/м2 або маса тіла <57 кг; • схильність до падінь; • сімейний анамнез остеопорозу; • системний прийом глюкокортикоїдів понад 3 міс; • гіподинамія, куріння, зловживання алкоголем; • цукровий діабет 2-го типу; • ревматоїдний артрит; • целіакія; • біла раса; • зниження кліренсу креатиніну і/або клубочкової фільтрації. Основні чинники ризику падінь: • фізична слабкість; • низька фізична активність; • порушення зору; • зниження кліренсу креатиніну; • порушення сну. Поєднання кількох чинників ризику в одного пацієнта призводить до збільшення ймовірності переломів. Негативні наслідки остеопорозу поділяють на психологічні, соціальні і функціональні обмеження, що поглиблюють больовий синдром. Відчуття болю, скутість у рухах, обмеження звичного способу життя у хворих з ускладненим остеопорозом спричиняють розвиток психоемоційних порушень — депресії, страху падіння і нового перелому, а також пригніченого настрою. Менше руху — нижче рівень кальцію Кальцій — основний компонент кісткової тканини, який забезпечує міцність кісток. Близько 99% кальцію міститься в кістках і зубах, 1% — в крові та м’яких тканинах. Поза тим, кальцій необхідний також для забезпечення основних життєвих функцій організму. Його відсутність призводить до порушення згортання крові, проведення імпульсів нерво­ вими волокнами та скорочення м’язів. Кальцій потрапляє до організму з продуктами харчування. Однак з їжею засвоюється лише 25–35% кальцію у дорослих та до 70% у дітей.

наука

Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному взаємозв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Результати клінічних досліджень доводять ефективність вправ, що проявляється у невеликому зростанні мінеральної щільності кісткової тканини і зниженні ризику падінь Якщо ми отримуємо недостатню кількість кальцію, відбувається «вимивання» цього мікроелемента з кісткової тканини. У разі тривалого дефіциту кальцію розвивається остеопороз, внаслідок якого кістки стають крихкими і легко ламаються. Разом з тим порушення засвоєння кальцію відбувається за наявності певних гормональних порушень, насамперед захворювань щитоподібної залози і цукрового діабету. Важливо пам’ятати, що гіподинамія також провокує пришвидшене вимивання кальцію

з кісток людини. Будь-які вправи з навантаженням корисні для кісток, але особливо ходьба, біг, стрибки, танці і важка атлетика. Натомість плавання не вважають профілактикою остеопорозу, оскільки у воді осьове навантаження на кістки практично відсутнє. Фізична активність та фізичні вправи мають велике значення для профілактики та комплексної терапії остеопорозу, — розповідає Оксана Дуб, фізичний терапевт Центру фізичної реабілітації «Формула руху». — Головною метою реабілітаційних заходів є поліпшення якості життя і функціональності пацієнта, відновлення або підтримання його здатності обслуговувати себе і залишатися соціально активним. Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному взаємозв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Результати клінічних досліджень доводять ефективність вправ, що проявляється у невеликому зростанні мінеральної щільності кісткової тканини і зниженні ризику падінь. У пацієнтів з остеопорозом комбінують аеробні навантаження із силовими вправами і вправами, спрямованими на тренування рівноваги. У разі переломів хребців додатково застосовують ортези. При цьому фізичний терапевт завжди враховує, що надмірні навантаження здатні чинити небажаний вплив на ослаблені кістки. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

13

наука

Профілактика і лікування

Підступна депресія

«Якщо поранено Ваше тіло — Ви відчуваєте біль. Якщо поранений розум — відчуваєте депресію» Томас Сас, американський психіатр

За даними ВООЗ, перед початком пандемії на депресію страждало понад 300 млн людей у всьому світі. З поширенням COVID-19 та економічної рецесії, що почалась, ситуація значно погіршилась В суспільстві міцно вкоренилися міфи щодо причин депресії. Тому, крім власне медичної проблеми, люди, які страждають на цю недугу, часто змушені вислуховувати докори з боку оточуючих, і в першу чергу — членів родини. Стан хворого не сприймають серйозно, звинувачуючи останнього у ліні, недоліках характеру, невдачах на роботі та в особистому житті. Насправді ж втрата кохання або цікавості до роботи часто є наслідком, а не причиною депресії. А порада відпочити та «розвіятися» далеко не завжди йде на користь хворому. Тимчасове полегшення іноді приносить релігія, але і вона не виліковує захворювання, як не виліковують його фізичні навантаження. Як розпізнати депресію? Попри те, що депресія є поширеним станом, її не завжди вдається вчасно розпізнати. Так, в 26% випадків вона взагалі лишається недіагностованою. Тож і лікування отримують менш 50% хворих, а адекватну терапію і того менше — лише 10,7% [1]. Як правило, хворі з депресією тривалий час (не менше 2 тиж) перебувають у пригніченому стані, який може супроводжуватися ірраціональним почуттям провини, нездатністю прийняти рішення, зниженням

14

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

інтересу до життя, відмовою від спілкування, відчуттям безпорадності і безвиході, а також нав’язливими думками про самогубство і смерть. Нерідко наявні дратівливість і/або тривожність, часто відзначаються проблеми зі сном. Зазвичай людина втрачає інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, їй все важче стає виконувати повсякденні справи. До того ж деякі стани характеризуються помітним психомоторним гальмуванням (загальмованість думок і дій) або збудженням (нездатністю всидіти на місці, безперервним рухом рук або ніг, словесним тиском на співрозмовника), зменшенням маси тіла (анорексія), зниженням або відсутністю сексуального бажання, аменореєю. При важкому перебігу захворювання у пацієнтів можуть виникати ілюзії щодо тяжких

злочинів, які вони начебто здійснили, або ж думки про невиліковні хвороби, що в них ніби існують. Депресія може маскуватися. Наприклад, при неповному одужанні після депресивного розладу класичні симптоми заміщуються ознаками підгострої або хронічної іпохондрії, дратівливістю, похмурістю та загостренням міжособистісних проблем (особливо в подружньому житті). Іноді позитивні події здатні поліпшити настрій хворого, але при найменшому дискомфорті вони знову «провалюються» у депресивний стан, який їх «паралізує». Буває і неусвідомлена депресія, при якій пацієнти можуть носити захисну маску бадьорості і лише скаржаться на соматичні проблеми — втому, біль, різні страхи, зокрема страх душевної хвороби.

Депресія зазвичай виникає в результаті поєднання кількох факторів — соціальних, психологічних і біологічних. Поштовхом може стати будь-яка негативна подія (смерть близької людини, психологічна травма) або довге перебування у стресовому стані

Профілактика і лікування Депресія може бути настільки глибокою, що хворі втрачають здатність переживати прості емоції — горе, радість, задоволення. Їм здається, що світ став безбарвним і неживим. Повернення здатності плакати, як правило, є ознакою поліпшення стану таких пацієнтів. Які причини депресії? І до чого тут COVID? Депресія зазвичай виникає в результаті поєднання кількох факторів — соціальних, психологічних і біологічних. Поштовхом може стати будь-яка негативна подія (смерть близької людини, психологічна травма) або довге перебування у стресовому стані. Вчені довели зв’язок між депресією та довжиною світлового дня. Тож поява сезонної депресії восени є цілком природним явищем. Крім того, серцево-судинні захворювання можуть спричиняти появу депресії та, навпаки, депресія погіршує перебіг означених захво­ рювань. Тривожний стан можуть провокувати також тривалий прийом деяких лікарських засобів, наприклад, симпатоміметиків чи гормонів щитоподібної залози. Стрес, зумовлений поширенням коронавірусної інфекції, щоденна інформація про збільшення кількості хворих і померлих, карантинні заходи, проблеми з роботою, а іноді і її втрата через локдаун — усе це позначилось на психічному здоров’ї населення. Опитування, яке проводили в США з липня 2020 р., показало, що 4 з 10 американців під час пандемії відчувають тривогу і депресивні розлади, тоді як у 2019 р. такі симптоми виявляв у себе лише кожен 10-й мешканець цієї країни. Дані свідчать, що проблеми зі сном відчувають 36% опитуваних, із прийомом їжі — 32%. Споживання алкоголю та наркотичних речовин збільшилось за час пандемії на 12%, через

Попри те, що депресія є поширеним станом, її не завжди вдається вчасно розпізнати. Так, в 26% випадків вона взагалі лишається недіагностованою. Тож і лікування отримують менш 50% хворих, а адекватну терапію і того менше — лише 10,7%

тривогу та стрес, пов’язані з коронавірусом, погіршився перебіг хронічних захворювань у 12% опитаних [2]. Сьогодні депресія вражає і молодих і літніх людей. Так, серед молоді віком від 18 до 24 років симптоми тривоги та/або депресивного розладу відчувають 56% респондентів. Їх частіше стали переслідувати суїцидальні думки (26% проти 11% у докарантинний час) [2].

наука

Профілактика і лікування депресії З метою профілактики депресії: • намагайтесь бути якомога більш активним, але не ставте перед собою непереборні завдання; • ведіть здоровий спосіб життя, відмовтесь від алкоголю та нездорової їжі; • не слід прагнути догодити всім, але допомагайте тим, хто цього потребує; • чергуйте періоди усамітнення із перебуванням з іншими людьми; • вчиться мислити позитивно; • за можливості вдень більше часу проводьте на вулиці. Якщо тривожність, підвищена втомлюваність та апатія не полишають більше 2 тиж, слід звернутись до сімейного лікаря. Більшість хворих з депресією лікуються амбулаторно. Легкі форми піддаються психотерапії, при середній та важкій формах її поєднують із медикаментозним лікуванням. У терапії депресії застосовують трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну, антидепресанти з іншим механізмом дії. Призначення препаратів є компетенцією лікаря. Розмовляючи з пацієнтом, лікар оцінює серйозність (можливість) суїцидальних спроб, планів або дій. Важливо допомогти хворому припинити дорікати собі за депресивний стан, пояснюючи, що похмурі думки є частиною захворювання і згодом пройдуть. Спочатку лікар спостерігає пацієнтів з депресією щотижня або один раз на 2 тиж для забезпечення підтримки і навчання пацієнта, а також з метою контролю ефективності лікування. Багато хворих соромляться свого захворювання, намагаються заперечувати діагноз. Тож лікарю необхідно запевнити їх, що депресія не пов’язана з недоліками характеру, а в її основі лежать біологічні механізми. Пацієнтів, стурбованих необхідністю прийому антидепресантів, слід переконати в тому, що ці препарати не зумовлюють звикання. Поліпшити комплаєнс допомагає розмова з пацієнтом про те, що депресії властиві нестабільний шлях до одужання і схильність до рецедивів. Тож медикаментозне лікування має тривати протягом всього епізоду депресії (близько 6 міс). Наталія Богданів Література

1. Панько Т.В. Терапія депресій: очікування лікаря та пацієнта https://health-ua.com/article/64756terapya-depresj-ochkuvannya-lkarya-tapatcnta 2. The Implications of COVID-19 for Mental Health and Substance Use. Nirmita Panchal, Rabah Kamal, Cynthia Cox, Rachel Gartield. Published: Feb 10, 2021 https://www.kff.org/coronaviruscovid-19/issue-brief/the-implications-of-covid-19for-mental-health-and-substance-use/

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

15

наука

Профілактика і лікування

Між нами жінками: Всесвітній день менопаузи Для підвищення обізнаності про здоров’я та менопаузу Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародне товариство з питань менопаузи оголосили жовтень Всесвітнім місяцем менопаузи, а 18 жовтня — Всесвітнім днем менопаузи. Їхньою основною метою є підвищення рівня інформованості в суспільстві та висвітлення теми, що досі для багатьох є закритою Життя триває Цілком ймовірно, що осінній місяць жовтень було обрано не випадково для привертання уваги до проблем «жіночої осені», адже традиційно менопауза та клімакс асоціювалися не тільки зі згасанням жіночої функції, а й взагалі життя. Але варто зважати, що протягом останнього століття тривалість життя зазнала суттєвих позитивних змін: за даними ВООЗ, у більшості країн світу тривалість життя жінок старше 50 років коливається від 27 до 32 років. Тобто менопауза не є «кінцем світу», натомість є «червоним прапорцем» щодо певних змін в організмі

та відповідної уваги до здоров’я, оскільки близько третини свого життя жінка проводить в стані дефіциту статевих гормонів. Гормональна «перебудова» З точки зору продукування жіночих статевих гормонів все життя жінки можна поділити на декілька етапів: • передменопауза — від моменту першої менструації до завершення регулярних менструацій; • перименопауза — період «переходу» (підготовка до менопаузи); • менопауза — час останньої менструації;

РІВЕНЬ ГОРМОНУ ЕСТРОГЕН

МЕНОПАУЗА

16

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

• постменопауза — період, що починається через 12 міс після менопаузи та триває до кінця життя. Перименопауза, менопауза та постменопауза умовно об’єднують в клімакс — клімактеричний період. Перименопауза починається в середньому за 4 роки до менопаузи (вік ≈47,5 року) і триває протягом одного року після припинення «критичних днів». Саме у цей період відбувається велика гормональна «перебудова» в організмі жінки. Рівень жіночих статевих гормонів починає коливатися і постійно знижуватися. Через дефіцит естрогенів менопауза, що не є власне захворюванням, призводить до порушення ендокринної рівноваги, супроводжуючись, своєю чергою, низкою неприємних симптомів [1]. Клімактеричні симптоми Першими симптомами, пов’язаними з дефіцитом жіночих статевих гормонів, є припливи (раптове відчуття жару тривалістю від 2 до 30 хв) та нічна пітливість, різкі зміни настрою, дратівливість. Вони тривають від 2 до 5 років, після чого зазвичай зникають. Крім того, в перші кілька років після менопаузи дуже швидко відбувається втрата кісткової маси, а також починають прогресувати зміни судин, від яких раніше жінку захищав високий рівень естрогенів. Ці зміни

Профілактика і лікування підвищують ризик розвитку остеопорозу та серцево-судинних захворювань. Також у симптоматології клімактеричних порушень лідирує проблема урогенітальних розладів, що зумовлено їхнім вираженим негативним впливом на якість життя жінки в період постменопаузи. Урогенітальні розлади в клімактерії — це симптомокомплекс вторинних змін, пов’язаних з розвитком атрофічних і дистрофічних процесів в естрогензалежних тканинах і структурах нижньої третини сечостатевого тракту, сечовому міхурі, уретрі, піхві, зв’язках малого таза та м’язах тазового дна [1]. Вони проявляються больовими відчуттями під час сексу, сухістю піхви, цисталгією (біль у ділянці сечового міхура, в т.ч. і поза актом сечовипускання), нетриманням сечі. Менопауза негативно відбивається й на жіночій зовнішності: утворюються зморшки, нігті стають ламкими, шкіра сухішає, волосся тьмяніє та починає випадати. Замісна гормональна терапія Оскільки більшість захворювань у клімактеричний період виникають в результаті дефіциту статевих гормонів, жінкам може бути призначено замісну гормональну терапію (ЗГТ). Мета ЗГТ — заміщення гормональної функції яєчників для досягнення такого рівня гормонів у крові, який би поліпшив загальний стан, забезпечив профілактику пізніх обмінних порушень і не спричиняв побічних ефектів. З лікувальною метою ЗГТ призначають для усунення таких розладів: нейровегетативних (дратівливість, сонливість, слабкість, занепокоєння, депресія, неуважність, зниження лібідо тощо); косметичних (сухість шкіри, ламкість нігтів, випадання волосся); урогенітальних (нетримання сечі, часті позиви в нічний час доби тощо). Зокрема, ЗГТ при урогенітальних порушеннях можна здійснювати препаратами, що виявляють як системну, так і місцеву дію. Вибір типу ЗГТ для лікування урогенітальних розладів є індивідуальним і залежить від віку пацієнтки, тривалості постменопаузи, основних скарг, необхідності лікування клімактеричного синдрому або профілактики пізніх метаболічних порушень [1]. За наявності протипоказань до ЗГТ або через небажання жінки фахівець може запропонувати використання рослинних та/ або гомеопатичних лікарських засобів. Профілактика остеопорозу Спочатку, тобто з 60-х років минулого століття, коли було вперше виявлено зв’язок ​​ між менопаузою і остеопорозом, лікування естрогенами було золотим стандартом для запобігання втрати кісткової маси, проте

Гормональна терапія залишається найбільш ефективним засобом за наявності симптомів менопаузи. У той же час спостерігається збільшення інтересу щодо використання додаткових, «альтернативних» методів даних про ефективність щодо профілактики переломів не було. Ситуація залишалася незмінною до оприлюднення результатів дослідження Ініціативи з охорони здоров’я жінок (WHI) у 2001 р. Зокрема, було опубліковано дані щодо тривалої ЗГТ, яка спричиняла підвищення частоти серцевих нападів та ровитку раку молочної залози. Попри те, що ризики були незначними (1 на 1500 користувачок на рік), пацієнтки були стурбовані, тож спостерігали значне зменшення використання естрогенів. У більш пізніх аналізах дослідження WHI показало, що естроген зменшував кількість переломів і фактично запобігав серцевим нападам у віковій групі 50–60 років. Також було продемонстровано, що один естроген виявився більш безпечним у використанні, ніж комбінація естрогену та синтетичного прогестину (медроксипрогестерону ацетату), і фактично знизив ризик розвитку раку молочної залози [4]. Крім цього, натепер у лікуванні постменопаузального остеопорозу використовують препарати ризедронату, перорального кальцитоніну, інгібітори склеростину тощо. Альтернативні засоби Гормональна терапія залишається найбільш ефективним засобом за наявності симптомів менопаузи. У той же час спостерігається збільшення інтересу щодо використання додаткових, «альтернативних» методів. Жінки, що шукають більш природні

наука

або безпечні засоби для позбавлення від припливів, нічного потовиділення та інших симптомів менопаузи, часто звертаються до фізичних вправ, йоги, фітоестрогенів тощо [2]. Зокрема, клопогін чорний (лат. Cimicifuga racemosa), що є багаторічною дводольною рослиною родини жовтецевих, застосовують при деяких менопаузальних симптомах. Перше плацебо-контрольоване дослідження препаратів на основі Cimicifuga racemosa було проведено ще у 1986 р. У подальшому метааналіз дев’яти плацебо-контрольованих досліджень, опублікованих до 2013 р., підтвердив надійну ефективність лікарських засобів на основі Cimicifuga racemosa при симптомах менопаузи [3]. Щодо фізичних вправ та йоги, то гормональна терапія є більш ефективною, ніж вправи. Своєю чергою, дані декількох досліджень були недостатніми для того, щоб стверджувати, що фізичні вправи є ефективнішими за йогу. У той же час варто пам’ятати головну рекомендацію для жінок, які входять у період менопаузи, а саме: обов’язково проконсультуйтеся з гінекологом, який допоможе зменшити прояви менопаузи та розробити індивідуальний план заходів для збереження здоров’я. Підготувала Олександра Демецька

1. Тихомиров А.Л., Олейник Ч.Г. Урогенитальные расстройства в постменопаузе и заместительная гормонотерапія. Лечащий врач. 2007; 3.

2. Moore T.R., Franks R.B,. Fox C. Review of Efficacy of Complementary and Alternative Medicine Treatments for Menopausal Symptoms. J Midwifery Womens Health. 2017 May;62 (3):286-297.

3. Henneicke-von Zepelin H.H. 60 years of Cimicifuga racemosa medicinal products: Clinical research milestones, current study findings and current development. Wien Med Wochenschr.

2017;167 (7-8):147-159. doi:10.1007/s10354-0160537-z 4. Tella S.H., Gallagher J.C. Prevention and treatment of postmenopausal osteoporosis. J. Steroid. Biochem. Mol. Biol. 2014;142:155-170. doi:10.1016/j.jsbmb.2013.09.008

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

17

наука

профілактика і лікування

Дислексія:

сторожкість, наполегливість, надія На початку жовтня, а саме у вівторок першого повного тижня, щорічно проводиться Всесвітній день поширення інформації про дислексію. У 2021 р. проблему дислексії обговорюють 7 жовтня

Поширеність Читання — це навичка, що властива тільки людині та має вирішальне значення для життя у сучасному світі. Дислексія — це порушення читання у дітей і дорослих, які погано розшифровують слова та на додаток часто важко справляються з орфографією (дисграфія) [1]. Дані про поширеність дислексії коливаються від 6 до 17% населення шкільного віку залежно від критеріїв оцінки труднощів з читанням, що застосовуються. На дислексію страждають переважно чоловіки зі співвідношенням до жінок 1,5 (3–4):1 відповідно [2]. Причини Результати досліджень, проведених за участі близнюків, показали, що труднощі з читанням можуть передаватися у спадок, а нещодавно генетики виявили кілька генів, що відповідають за здатність до читання [3]. Ці гени впливають на міграцію нейронів, корковий морфогенез, зростання нейритів, а також на структуру і функцію війок. Отже, дислексія є нейробіологічним розладом та може виникати в результаті атипового дозрівання мовної мережі, що передує навчанню грамоті [4]. У той же час грамотність членів родини та їхній рівень освіти справляють значний вплив на здатність дитини читати, тож важливу роль відіграють не тільки генетичні фактори, а й чинники наколишнього середовища. Теорії Сьогодні існують дві теорії виникнення дислексії. Відповідно до першої мозок людини з дислексією погано обробляє фонеми — звуки, з яких складаються слова. Своєю чергою, такі діти не можуть пов’язати звуки із символами, якими їх позначено на письмі (тобто з буквами). Як наслідок — виникає порушення читання та письма. Друга теорія припускає, що люди з дислексією мають порушення зорового сприйняття, при цьому як таких фізіологічних проблем із зором може й не існувати. Діти з дефіцитом зорового сприйняття можуть «бачити» начебто подвоєний або розпливчастий текст замість звичайного. Розпізнавання Симптоми дислексії полягають у нездатності правильно розпізнавати слова і опановувати навички правопису, тому цей розлад

18

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Багато відомих людей мають проблеми через дислексією і дисграфією. Їм доводилось зіткнутися з труднощами при навчанні в школі. Але підтримка блізькіх допомогла їм розвинути свої здібності. Серед людей із дислексією варто назвати:

Короля Швеції Карла Густава Керола Грайдера, лауреата Нобелівської премії з медицини та фізіології 2009 року за відкриття теломерази Стіва Джобса, засновника корпорації Apple і кіностудії Pixar Генрі Форда, засновника компанії Ford Motor Company Вупі Голдберг, акторку Дженіфер Еністон, акторку Тома Круза, актора Стівена Спілберга, режисера, продюсера Гая Річі, режисера, продюсера Пабло Пікасо, художника

пов’язаний не тільки з читанням. Зокрема, дошкільнята з дислексією можуть мати проблеми з вивченням назв букв та із римування слів. Їх можуть збивати з пантелику слова, які звучать однаково. Діти з дислексією у віці 3—6 років мають труднощі при вимові слів, включаючи заміни букв, проблеми зі складанням слів зі звуків (і навпаки), а також з поєднанням слів у словосполучення та речення. Зазвичай у дітей з дислексією невеликий словниковий запас, тому дорослих має насторожити, коли дитина повільно вивчає нові слова, погано запам’ятовує не тільки вірші, а й просто букви, числа, кольори, звуки та назви навіть знайомих предметів, а також не може швидко розпізнавати власне ім’я. Насторожити мають ситуації, коли учень до кінця першого класу не вміє читати і відчуває труднощі з письмом [5]. У подальшому діти з дислексією уникатимуть читання та використовуватимуть менше слів, що, своєю чергою, ще більше посилюватиме дефіцит читання. Це може відбуватися на фоні поганої успішності, неприязні до місця навчання та навіть соматичних дисфункцій по дорозі до школи або перед роботою (раптово починатиме боліти голова, живіт тощо). Раннє втручання Дислексія є складним розладом та результатом дії декількох чинників. Діти, які мають мовні труднощі наприкінці дошкільної освіти, належать до групи високого ризику, і саме тоді скринінг є найбільш ефективним. Таких дітей доцільно спочатку обстежити з метою виявлення порушень слуху і зору, а також визначити коефіцієнт інтелекту (IQ) та провести деякі інші тести, що є рутинною практикою у розвинених країнах, зокрема, у США. Встановлено, що якщо існує сімейний ризик, але дитина рано розвиває здатність писати літери, то ризик дислексії різко знижується. Діти, які погано вміють називати букви у віці від 4,5 до 5,5 року, але мають хорошу фонологічну обізнаність, також мають нижчий ризик дислексії [3]. Варто зауважити, що на підставі лише одного-двох симптомів не можна із впевненістю стверджувати, що дитина страждає на дислексію, натомість більш широкий спектр симптомів є приводом звернутись до педіатра. Завдяки можливості діагностувати дислексію ще у дошкільному віці раннє втручання має бути зосереджене на словниковому запасі, розумінні слів та застосуванні спеціальних методик. У міру того як учні просуваються в процесі навчання, втручання буде рухатися до поліпшення розуміння значень слів, складнішого читання та стратегій, що дозволяють досягти успіху [6]. Прогноз Діти, які мають труднощі з читанням, що долаються під час ранньої освіти, зазвичай розвивають середні навички читання. Ті діти, які мають постійний дефіцит читання, можуть навчитися читати слова у певних сферах інтересів. Результати поздовжнього дослідження показали, що з віком процес читання покращується, але порівняно з однолітками все ж таки може залишатися розрив. Але не потрібно впадати у відчай. Список відомих осіб з дислексією чималий — у ньому фігурють вчені, політики, актори та режисери, оскільки люди з дислексією часто мають багату уяву, яка проявляється з ранніх років. Саме підтримка та допомога батьків, які вірили в унікальність і потенціал дітей, допомогли їм розвинути свої здібности та домогтися всесвітнього визнання. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література знаходіться в редакці

довідник еквівалентності лікарських засобів За редакцією проф. І.А. Зупанця, акад. НАН України, проф. В.П. Черниха

• Містить усі зареєстровані в Україні лікарські засоби • Зручний за структурою, пошуком та форматом • Практичний та корисний • Надійний помічник для спеціалістів у лікарні та аптеці

Для кого? Це спеціалізоване медичне видання для фахівців, у якому зібрана стисла інформація про всі лікарські засоби, зареєстровані в Україні. Яка інформація міститься? Довідник містить інформацію стосовно основних показань, протипоказань, дозування, способу застосування, фірм-заявників та країни їхнього походження. Структура довідника створена за АТС-класифікацією. Лікарські засоби можна знайти за торговою назвою та міжнародною непатентованою назвою українською та іноземною мовами. Чим відрізняється від інших подібних довідників? Вперше у довіднику докладно висвітлено принципи доказовості еквівалентності лікарських засобів для генериків, традиційних лікарських засобів та препаратів із добре вивченим медичним застосуванням. Інформацію про еквівалентність лікарських засобів наведено за заявним принципом від володарів реєстраційних посвідчень та від лабораторій біоеквівалентності. Як класифікуються лікарські засоби? Класифікацію еквівалентності лікарських засобів подано на основі методичних рекомендацій МОЗ України 77.17/119.17 «Теоретичне

обґрунтування принципів оцінки еквівалентності лікар­ських засобів в Украї­ ні» та способу отримання взаємо­ замінюваності (in vitro, порівняльних клінічних випробувань із генеричним або оригінальним лікарським засобом): • оригінальні (інноваційні) лікарські засоби; • генеричні лікарські засоби; • лікарські засоби з добре вивченим медичним застосуванням та/або традиційний (рослинний) лікарський засіб; • окремі типи лікарських засобів, до яких застосовуються спеціальні вимоги при реєстрації в Україні. Для чого потрібна класифікація еквівалентності лікарських засобів? Класифікація допоможе лікарю та фармацевту призначати/рекомендувати пацієнтам найбільш ефективні та добре вивчені лікарські засоби. Які додаткові переваги? Для зручності виписування рецептів у довіднику також наведено дані щодо належності лікарських засобів до наркотичних/психотропних речовин та їх відпуску за рецептом. Провідні спеціалісти надали інформацію стосовно основ лікарської рецептури, що допоможе практичним лікарям у щоденній роботі.

Із питань придбання «Довідника еквівалентності лікарських засобів» звертайтеся за тел.: +38(0)44 498-06-72; +38(0)67 565-83-06 або e-mail: fp@fp.com.ua

наука

Історія медецини і фармації

Той, хто не знає свого минулого — не вартий майбутнього

Ярослав Ганіткевич

Історична пам’ять — такий соціокультурний феномен, завдяки якому передача досвіду та знань про минуле стає основою для самоідентифікації. Усвідомлення спільності долі об’єднує людей у нації, наділяє їх почуттям духовної спорідненості. На думку істориків В.А. Смолія та Ю.А. Левенця, професійне історичне знання, на жаль, не встигає за потребами українського суспільства. Тож цілком слушними є ініціативи і подвижництво окремих постатей щодо видання біографічних збірок про діяльність видатних діячів минулого. Серед фундаторів сучасної історії медицини, завдяки якому нам є доступною інформація про цілу когорту діячів медичної науки, — Ярослав Володимирович Ганіткевич

Українець, науковець, громадський діяч Народився майбутній вчений у 1929 р. на Львівщині, у містечку Радехів. Землі, що знаходилися тоді у складі Польщі, зазнали всіх тягот Другої світової війни. Шкільну освіту Ярослав Ганіткевич завершив вже після її закінчення у 1946 р. Хоча юнак вчився на відмінно, проте медалі не отримав, оскільки відмовився вступати до комсомолу. Вищу освіту здобував у Львівському медичному інституті, а згодом закінчив там аспірантуру і у 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Вплив втрати та затримки жовчі на процеси збудження та гальмування кори головного мозку». Його відмова вступити до лав КПРС змусила залишити Alma Mater і перейти до Івано-Франківського медичного інституту. А докторську дисертацію на тему «Жовч та діяльність нервової системи» довелось вже захищати в Донецькому медичному інституті (1968 р). В Радянській державі була особлива політика щодо виховання та використання національних кадрів. Тож, маючи диплом доктора медичних наук, Ярославу Ганіткевичу не давали можливості працювати в рідному інституті, пропонуючи посади в інших республіках. Зазначимо, що в цей же час очолювати кафедри у ВНЗ в Україні активно запрошували фахівців з інших місць, які часто не володіли українською мовою. А Ярослав Володимирович завжди займав принципову позицію щодо викладання та підготовки наукових праць саме рідною мовою. З 1970 р. Я. Ганіткевич став працювати завідувачем кафедри фізіології людини та тварин на біологічному факультеті Чернівецького державного університету, де і отримав звання професора. Лише через 9 років він

20

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

повернувся до Львова, де очолював різні лабораторії, а з 1989 р. працював у Львівському державному медичному інституті, в якому разом з ректором, професором М.П. Павловським, організував лабораторію жовчнокам’яної хвороби. За часи своєї діяльності вчений підготував понад 3000 лікарів і кілька сотень біологів, як науковий керівник опікувався підготовкою 7 кандидатів наук. Науковий доробок професора Ганіткевича становить понад 500 праць. На хвилі національного відродження він став одним з тих, хто виступив з ініціативою поновлення роботи Наукового товариства імені Шевченка, зокрема його Лікарської комісії та видання Лікарського збірника НТШ. Професор Ганіткевич — учасник багатьох конгресів Світової федерації лікарських товариств. Писемний пам’ятник лікарям Одним з напрямків наукової зацікавленості Ярослава Ганіткевича є становлення і розвиток вітчизняної медицини. На сьогодні він написав понад 200 робіт, з яких 17 книжок з історії медицини. Відродження історичної справедливості у поєднанні із суто науковим підходом до архівних матеріалів — основна риса його праць. Історичні розвідки науковця повернули із небуття сотні імен. Так, разом із Павлом Пундієм, архіваріусом НТШ, підготовлено і видано тритомник «Українські лікарі»: Книга 1. Естафета поколінь національного відродження, Книга 2. Лікарі діаспори та їх діяльність для рідного краю, Книга 3. Учасники національновизвольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України. Завдяки цій фундаментальній праці, яка, за словами академіка Л.А. Пирога, стала «писемним пам’ятником україн-

ським лікарям», ми дізнались не тільки про громадсько-політичну активність української медичної спільноти, але й про її внесок до світової культури. Також слід згадати книги Ярослава Ганіткевича «Українські лікарі-вчені ХІХ століття та їхні наукові школи» (2002 р.), «Історія української медицини в датах та іменах» (2004 р.), підручник «Історія медицини» (у співавторстві з професором О.М. Голяченком, 2004, 2016 рр.), «Український медичний календар» (2016 р.) та публікації окремих статей в «Енциклопедії сучасної України». Крім того, завдяки просвітницькій діяльності професора в Україні почали видавати твори історика медичної науки Євгена Озаркевича. Задля поширення знань про вітчизняну науку на світовому рівні він брав участь у міжнародному конгресі істориків медицини (Італія, 2007). Невтомна праця Ярослава Ганіткевича була неодноразово оцінена. Він є лауреатом Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2004), нагороджений дипломом і медаллю Мар’яна Панчишина (2009), пам’ятною медаллю НТШ (2013), медаллю «Золоте руно історії медицини» (Тбілісі, 2014). Пошта України у 2009 р. випустила марку «Ювілей Ярослава Ганіткевича-80». Указом Президента України № 24/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України» за особистий внесок у державне будівництво, культурно-освітній розвиток української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю Ганіткевича Ярослава Володимировича нагороджено орденом «За заслуги ІІІ ступеня». Підготовлено за матеріалами, наданими Національною науковою медичною бібліотекою України

наука

Історія медицини і фармації

Дитячий лікар

Майже до ХІХ ст. педіатрію не розглядали як окрему галузь медицини, більше того, нікому не спадало на думку, що така потреба взагалі існує Від бабок-повитух до дипломованих спеціалістів Педіатрія не розглядалась окрнмо через відсутність систематизованих даних про анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму в різні вікові періоди, а також нерозумінням причин виникнення і особливостей перебігу захворювань у дітей. Першими надавачами медичних послуг немовлятам і породіллям з давніх–давн на Русі булібабкі–«повітухі». Перші друковані видання про дитячі недуги почали з’являтися з XV–XVII ст. Зокрема «Книга про дитячі хвороби» Павла Багеллярда, викладача медицини в Падуанському університеті, датується 21 квітня 1472 р. У ній автор зібрав поради акушеркам стосовно вигодовування немовлят та догляду за ними, а також розповів про деякі дитячі захворювання. Наступного року в Німеччині побачила світ книга Варфоломія Метлінгера «Регламент малих дітей. Як слід доглядати за дітьми — здоровими і хворими від їх народження до семирічного віку». Про важливість праці німецького лікаря свідчить той факт, що впродовж наступних 27 років її перевидавали 5 разів. Окрім рекомендацій щодо догляду за немовлятами і дітьми раннього віку Метлінгер описав 25 захворювань, які вважав основними причинами дитячої смертності. Серед них гідроцефалія, менінгіт, судоми, паралічі та ін. В Україні зародження педіатрії пов’язують з діяльністю Києво-Могилянської академії (XVII ст.), вищого навчального закладу, де вперше в Україні у 1802 р. запровадили викладання курсу медичних дисциплін. Один з її випускників, відомий тогочасний лікар Нестор Амбодик-Максимович

22

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

У 1909 р. у Львові побудували дитячу клініку, фасад якої прикрасили фігуркою дитини «Сповинуте немовля». Ця емблема Флорентійського виховного дому для покинутих дітей, яку створив скульптор Лука делла Роббіа (орієнтовно у 1400 р.), згодом стала одним із символів педіатрії

(1742–1812) видав перший підручник з акушерства «Искусство повивания или наука о бабьичем деле». Одна з його частин була присвячена педіатричним аспектам: визначенню доношеності і недоношеності дітей; особливостям їхньої фізіології; методам лікування дитячих недуг (кір, кашлюк, гельмінтози). У ХІХ ст. у галузі педіатрії працювали такі науковці, як С.Ф. Хотовицький, М.П. Гундобін, І.В. Троїцький. Зокрема С.Ф. Хотовицький видав перше в Російській імперії оригінальне керівництво «Педіятрика» (1847 р.), низку праць з гігієни, інфекційних захворювань, судової медицини, про вплив захворювань і звичок жінок на розвиток патологій плода. Приблизно у той же час починають з’являтися перші дитячі лікарні, а педіатрію виділяють в окрему галузь наукової і практичної медицини. Медична рада Університету Святого Володимира з метою поглиблення знань з педіатрії скеровує першого керівника кафедри акушерства за кордон. Повернувшись, він повинен був написати курс лекцій для українських студентів. У 1848 р., коли

Історія медицини і фармації

наука

В Україні зародження педіатрії пов’язують з діяльністю Києво-Могилянської академії (XVII ст.), вищого навчального закладу, де вперше в Україні у 1802 р. запровадили викладання курсу медичних дисциплін

кафедру очолював О.П. Матвєєв, її перейменували на «кафедру акушерства, женских и детских болезней» та запровадили окремий лекційний курс з педіатрії. У 1865 р. він став обов’язковим для всіх слухачів медичного факультету Університету Святого Володимира у Києві. Водночас у Києві розпочало свою роботу перше в Україні «Общество детских врачей». Ще за п’ять років І.В. Троїцький створив і очолив Київський осередок педіатрів. Він також брав участь у заснуванні Міжнародного осередку дитячих лікарів і був дотичним до проведення першого міжнародного з’їзду педіатрів. Загалом виступав на 6 міжнародних з’їздах педіатрів з доповідями про історію педіатрії. У 1891 р. на кошти дружини київського міського губернатора О.П. Демидової в Олександрівській лікарні побудували дитячу клініку. Очолив її основоположник дитячої хірургії в Україні, професор кафедри дитячих хвороб Київського університету В.Є. Чернов. Він був фахівцем широкого профілю — педіатром, дитячим інфекціоністом і хірургом водночас. У клініці впроваджували нові методи діагностики та лікування. До київської школи педіатрів належали І.В. Троїцький, Є.Л. Скловський, Л.О. Фінкільштейн, А.О. Карницький, А.З. Лазарєв, С.Г. Гоготидзе, В.Л. Жуковський, І.М. Ямпольський, Е.Г. Сонгайло. Вони не лише розвивали педіатричну науку, але й переймалися проблемами практичної медицини — сприяли створенню дитячих консультацій, амбулаторій, ясел. Професор Є.Л. Скловський після 1917 р. очолив відділ охорони материнства і дитинства при Наркоматі охорони здоров’я, а від 1928 р. завідував кафедрою дитячих хвороб в Клінічному інституті підвищення кваліфікації лікарів (тепер Національна медична академія післядипломної освіти имені П.Л. Шупика). Коли у 1921 р. об’єднали медичний факультет Київського університету і Жіночий медичний інститут та створили Київський медичний інститут, програму підготовки лікарів змінили. З 1925 р. студенти V курсу

проходили спеціалізацію за напрямками: терапія, хірургія, охорона материнства і дитинства, санітарно-гігієнічна справа. Працівники кафедри педіатрії під керівництвом Ф.Д. Румянцева читали лекції на терапевтичному та санітарно-гігієнічному факультетах. Програма з педіатрії мала три розділи: пропедевтика, інфекційні та соматичні хвороби. Після Другої світової війни педіатричні кафедри були розділені на кафедри пропедевтичної, факультетської і госпітальної педіатрії, а потім виокремилися кафедра дитячих інфекційних хвороб та кафедра педіатрії для студентів непедіатричного профілю. Медичні інститути та університети запрацювали у Сімферополі, Вінниці, Чернівцях, Тернополі, Донецьку, Ужгороді. Були створені науково-дослідні інститути охорони материнства і дитинства у Харкові (1923 р.), Києві (1929 р.), Одесі, Дніпропетровську, Львові. Також було сформовано систему післядипломного навчання лікарів. Розвиток педіатрії у Львові Викладання педіатрії у Львові розпочалося у 1904 р., коли на медичному факультеті Львівського університету відкрилася кафедра педіатрії — перша у Західному регіоні України. У 1909 р. для неї побудували дитячу клініку, фасад якої прикрасили фігуркою дитини «Сповинуте немовля». Ця емблема Флорентійського виховного дому для покинутих дітей, яку створив скульптор Лука делла Роббіа (орієнтовно у 1400 р.), згодом стала одним із символів педіатрії. Професор Ян Рачинський, перший завідувач кафедри, очолював її з 1904 по 1918 р. Його доповідь у 1918 р. про вплив сонячного світла на мінеральний обмін, обмін фосфору і кальцію в кістках започаткувала боротьбу з рахітом у дітей. Колега Рачинського, професор Станіслав Прогульський, вивчав використання білкових сумішей для лікування диспепсії. Життя професора Прогульського завершилося трагічно — його розстріляли разом з 36 професорами львівських вищих навчальних закладів у липні

1941 р., під час окупації Львова німецькими військами. Наступним завідувачем кафедри був професор Франц Гроєр, знаний науковець і лікар. Він керував кафедрою з 1918 по 1946 р. та поєднував науково-педагогічну діяльність з посадою Головного педіатра області, керівника Науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства. Під час його роботи клініка дитячих захворювань стала багатопрофільним дитячим стаціонаром, де проводили наукові дослідження низки інфекційних недуг: дифтерії, кору, туберкульозу; розробляли принципи дієтотерапії, діагностики і лікування ендокринних порушень. Після переїзду професора Ф. Гроєра до Польщі кафедрою педіатрії з 1946 по 1950 р. керував його учень професор С.І. Коржинський, автор книги «Невідкладна педіатрія», який заклав основи сучасної посиндромної інтенсивної терапії в педіатрії. З 1950 по 1970 р. кафедру очолював професор С.І. Ігнатов, автор відомих монографій та підручників: «Кір», «Фармакотерапія», «Боротьба з шлунково-кишковими захворюваннями у дітей», «Клінічне обстеження дитини», «Черевний тиф і паратифи в дитячому віці». Професор Ігнатов був першим деканом педіатричного факультету, створеного у 1951 р., протягом 20 років очолював Львівське педіатричне товариство, був членом редакційної ради журналу «Педіатрія». Основним напрямком наукових досліджень кафедри було вивчення вікових особливостей дитячого організму в нормі і при патології, а з 70-х років — визначення особливостей ліпідного і водно-сольового обміну, кислотно-основного балансу за різної патології у дітей. З 2000 р. кафедру очолює д–р мед. наук, професор С.Л. Няньковський, член Правління асоціації педіатрів України. У 2016 р. кафедра педіатрії була реорганізована шляхом поділу її на дві кафедри: «Педіатрії № 1» та «Педіатрії № 2». Наукова та викладацька робота кафедр триває. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

23

практика

Обмін досвідом

У День фармацевтичного працівника, який в Україні відзначається у вересні, ми поговорили про роботу і відповідальність фармацевта

Фармацевт:

погляд на професію із аптеки — Фармацевт — це не лише той, хто відпускає ліки, — розповідає 19-річна Каріна Доманська, випускниця Житомирського базового фармацевтичного коледжу, яка працює в Бердичеві. — У перші 3 міс роботи більшу частину своєї зарплатні я залишала в аптеці. Мені було важко дивитись на бабусь, яким постійно не вистачало грошей на ліки або які просили замінити тонометр на інший, оскільки той «не підійшов». В аптеці товар не

Каріна Доманська

24

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

підлягає обміну, тож купувала необхідне за свій кошт. Дівчина працює в аптеці лише рік і про­ довжує освіту на фармфакультеті у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова.

— Наша робоча зміна триває близько 12–13 год, — продовжує Каріна. — Зазвичай вона починається о 8-й. Приходимо щонайменше за 10 хв до початку роботи, переодягаємось, вмикаємо комп’ютер, касовий апарат, відчиняємо двері. Необхідно записати в зошит показники температури та вологості у приміщенні, оскільки це важливо для зберігання ліків. Ввечері зазвичай затримуємось: потрібно обслужити останніх відвідувачів, порахувати кошти й перевдягнутись. Крім того, на початку та наприкінці зміни реєструємо власну температуру тіла, що обумовлено карантинними заходами. Обідня перерва триває 30 хв, проте найчастіше — всього 5. Про те, як обрала свою професію, розповідає 49-річна Оксана Луцюк, яка закінчила Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, працювала 25 років провізором, а натепер вже 11 років завідує аптекою: — Мене завжди цікавили хімія та біологія. Фармацевтом вирішила стати випадково,

Оксана Луцюк коли з’ясовувала, де можуть знадобитись ці предмети. Проте й сама аптека мене зачарувала, оскільки в ній виготовляли ліки. Це була своєрідна «кухня», де постійно щось змішують, перевіряють, підігрівають. Помилок така робота не пробачає. Через свою професію я й досі навіть кулінарні рецепти не сприймаю, якщо там є слова «приблизно», «на око», «на смак». Тож фармакологія, де важливими є точність і співчуття, захопила мене.

Обмін досвідом Моя донька бачила, наскільки я люблю свою роботу, і з дитинства знала, що піде моїми стопами. Вона закінчила Київський медичний університет, де отримала диплом провізора та має другу освіту психолога. Тепер працює в аптеці в Києві. І як я, горить тим, що робить. Навантаження в цій роботі великі. Чи ти фармацевт із середньою освітою, чи провізор із вищою, не має значення — всі стоять за першим столом. Як завідувачка я не просто сиджу й слідкую за роботою аптеки, мені доводиться відпускати ліки, відповідати за замовлення, вхідний контроль, сертифікати якості, матеріальну базу. І, звісно, вирішувати конфлікти, які час від часу виникають в торговому залі. Дівчата, буває, кличуть: «Біжи, твій чай замерз!» Не встигаєш навіть згадати про те, що голодна. Але з часом звикаєш до цієї метушні. Якщо працюєш віддано, то нерідко у відпустках сумуєш за роботою. Щодня аптекарям доводиться виконувати роль психолога, що стало особливо актуально під час пандемії. Ти маєш підтримати відвідувача, навіть якщо той намагається кричати на тебе, розуміти, що людина здебільшого злиться через хворобу. Крім того, буває таке, що в аптеці відсутні необхідні ліки або їхній відпуск можливий лише за рецептом, якого у відвідувача немає. Інколи людина не може пояснити симптоми і сформулювати, що їй потрібно. Важливо заспокоїти відвідувача, аби він не «накрутив» себе ще більше. Фармацевт — професія, що потребує високого рівня емпатії. Часто люди звертаються до фармацевта як до лікаря «з усіх хвороб». В поліклініку приходять до окремого спеціаліста — хірурга, кардіолога тощо, в аптеці ж намагаються отримати відповідь на будь-яке питання, пов’язане зі здоров’ям. Будь-які ліки в руках неука — отрута. Але часто доводиться стикатись із ситуацією, коли в черзі трапляються «порадники». Якщо клієнт повністю перемикається на когось з черги, я замовкаю. Вважаю, що людина, яка вміє критично мислити, не стане слухати будь-кого. Ми обов’язково радимо ті чи інші ліки, якщо цього просить клієнт. Попереджаємо, що навіть найефективніші препарати можуть зашкодити, якщо застосовувати їх неправильно. Прагнемо навчити людину брати на себе відповідальність за своє здоров’я. Ми звикли, що раніше за нас вирішували: коли відпочити, лікуватись, робити щеплення, проходити медогляд. Можливо, тому люди не звикли турбуватися про себе і часто сподіваються на когось. Думка «я прийшов до лікаря, а все інше — його обов’язок» є неправильною. Те саме стосується і твердження «клієнт завжди правий». Далеко не завжди…

Фармацевтичний ринок, як зазначає Оксана Луцюк, під час карантину дуже змінився. І здебільшого не так, як це уявлялось раніше: — У березні 2020 р. був великий попит на парацетамол, противірусні засоби, антибіотики, а також маски. Проте ажіотаж впав так само швидко, як і виник. Довгий час було затишшя, попри збільшення хворих на COVID-19. Деякі аптеки зробили запас препаратів майже на 6 міс, але зараз не купують багато. На сьогодні все частіше до аптек звертаються люди у депресивному стані. Той обсяг антидепресантів і заспокійливих препаратів, який ми раніше продавали за місяць, тепер відпускаємо за тиждень. Попри думки багатьох про надприбутки аптек, під час пандемії зарплата не стала більше, а, навпаки, багатьом фармацевтам її знизили через менший потік людей. Щодо дотримання правил карантину, то Оксана Луцюк розповідає, що зараз всі фармацевти працюють у рукавичках, за захисним склом і в масці. Вимагають вони і від відвідувачів правильно носити маски. В нашій професії потрібно думати насамперед про відповідальність перед людьми. З цим погоджується й 38-річна Оксана Кузнєцова з міста Бердичів, яка закінчила Харківський національний фармацевтичний університет, працювала 15 років провізором, а тепер — медичним представником: — Люди покладаються на грамотність фармацевта, що обумовлює велику відповідальність нашої професії. Ми не маємo права змінювати призначення лікаря, але часто до нас звертаються без таких рекомендацій або навіть приходять з рецептом і питають, чи дійсно це допоможе вилікувати хворобу. Був випадок у моїй професійній діяльності, коли від наших дій залежало життя людини. До однієї жінки на роботу приїхала дитина, яка на той час приймала антибіотики в сиропі. Мама дала дитині ліки з мірної ложки, яку потім облизала. У жінки почалась алергічна реакція — набряк Квінке, стало пухнути лице і руки. На щастя, вона швидко зрозуміла, що відбувається, і прибігла до нашої аптеки. Попри те, що жінка є нашою постійною клієнткою, ми її ледве впізнали. Викликати «швидку» вже не було сенсу, оскільки часу було обмаль. Прямо в торговому залі вкололи їй дексаметазон, завдяки чому набряк миттєво почав сходити. Жінка досі дякує, що ми врятували їй життя і, до речі, ходить тепер лише в нашу аптеку. Нерідко в аптеці стає комусь погано, і нам доводиться допомагати людині самим або викликати «швидку». Проте часто клієнти не прислухаються до нас. Так, звичною вже стала картина, як кілька бабусь в торговому залі дають одна одній рекомендації щодо препаратів. (Інколи це навіть поради прополоскати

практика

горло перекисом водню.) Наслухається людина таких порад, а потім запитує в провізора, що брати. Я завжди попереджаю, що не всі поради є ефективними. Краще звернутися до лікаря або прислухатись до рекомендацій фармацевта.

Оксана Кузнєцова

Найбільш небезпечними вважаю поради, пов’язані з прийомом антибіотиків. У нас люди звикли самі собі призначати і відміняти препарати, от і лікують антибіотиками навіть застуду. Або не дотримуються призначеного курсу лікування, оскільки на 3-й день відчули себе краще. А потім хворих з двосторонньою пневмонією лікарі не можуть врятувати через те, що організм не реагує на ліки. З цим погоджується Оксана Іваненко, випускниця Вінницького національного медичного університету, яка вже 17 років працює в аптеці Бердичева провізором: — Ситуація з коронавірусом створила проблему, коли пацієнту важко записатися до лікаря, а тому простіше зайти в аптеку за «легеньким антибіотиком». У нас їх звикли приймати від будь-якої хвороби. Ми вже призвичаїлись з гумором ставитись до відвідувачів, які здатні навіть роздягнутись, аби показати висип, наче прийшли на огляд до лікаря. Часто вони забувають назви препаратів, просять продати їм «серпантин» замість септефрилу або, до прикладу, пояснюють, що назва починається з літери «К», якої там взагалі нема. Бувають клієнти, які, купуючи ті чи інші ліки, ніяковіють, намагаються сховати очі, насувають кепки чи капюшони. Фармацевт, як і лікар, має зберегти таємницю, особливо в невеликих містах. Вероніка Нановська

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

25

практика

ex tempore

ПРИГОТУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ: СПИРТ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО Спирти (Spiritus) — препарати, які отримують шляхом розчинення лікарських речовин в етанолі або за допомогою перегонки з етанолом лікарської рослинної сировини Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук, Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Національний фармацевтичний університет, Харків Спирти є досить ефективними для симптоматичного лікування артрітів. На сьогодні відомо 150 різновидів артриту. За даними ВООЗ те чи інше артритичне захворювання має кожна десята людина. Захворювання може прогресувати роками, призводячи до витончення і деформації суглобових тканин і значно погіршуючи якість життя. Артрит найчастіше супроводжується гострим або постійно ниючим болем (основний симптом, усунути який буває досить складно), набряком, гіперемією, обмеженням рухливості і ранковою скутістю. Протизапальна медикаментозна терапія здатна лише купірувати симптоми і уповільнити прогресування, але не допомагає очищенню від омертвілих клітин суглоба і його живленню. Для симптоматичного лікування даної патології використовують так звані спирти аптечного або промислового виробництва. Їх застосовують для усунення запалення шляхом аплікації на уражені суглоби. До складу цих препаратів входять речовини, які здатні проникати у суглоб і сприяти поліпшенню кровотоку, транспортуванню поживних речовин і стимуляції клітинних обмінних процесів. Асортимент лікарських засобів даної групи невеликий (таблиця). Це розчини лікарських речовин в етанолі (Spiritus aethylicus) різної концентрації, які використовують у медичній практиці в чистому вигляді або як складові інших екстемпоральних засобів.

Назва

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Застосування

Спирт мильний складний (Spiritus saponatus compositus)

Мила калійного 20 г Спирту етилового 90% 8 мл Спирту лавандового 3,0 г Води очищеної 2 мл

Зовнішньо для лікування захворювань шкіри

Спирт камфорний 10%

Камфори 10 г Спирту етилового 70% до 100 мл

Протизапальний засіб при ревматичних процесах

Кислоти мурашиної 14 г Спирту етилового 70% 986 мл

Подразнювальний і протизапальний засіб для лікування невралгії,міозіту, артралгії

Cпирт саліциловий 1%, 2% (Spiritus salicуlatus)

Кислоти саліцилової 10 г, 20 г Спирту етилового 70% до 1 л

Протимікробний, протисвербіжний, протигрибковий засіб при дерматитах, піодерміях і грибкових ураженнях шкіри

Спирт борний 0,5%, 1%, 2%, 3%

Кислоти борної 5 г, 10 г, 20 г, 30 г Спирту етилового 70% до 1 л

Антисептичний засіб для застосування у ЛОР-практиці, дерматології

(Spiritus camphoratus) Спирт мурашиний (Spiritus acidi formici)

(Spiritus boricum)

До таких засобів належить авторський препарат під умовною назвою «спирт Преображенського», який не є спиртом у хімічному сенсі, а являє собою суміш офіцинальних спиртів зі стандартною фармакопейною рідиною — розчином аміаку (склад ІІ). Технологія цього препарату полягає у змішуванні відміряних кількостей компонентів з урахуванням їхніх фізико-хімічних властивостей. В іншому варіанті авторського пропису спирту Преображенського додатково міститься масло вазелінове (склад І). В даному складі також міститься спирт мильний, який є емульгатором, необхідним для змішування

Спирт мильний складний (Spiritus saponatus compositus seu Spiritus saponis Kalii compositus) Спирт мильний застосовують при дерматологічних захворюваннях шляхом обробки шкіри 1–2 рази на добу. Перед використанням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем. Спирт мильний входить до складу спирту Преображенського, який застосовують як місцевий подразнювальний засіб при рефлекторній терапії міозиту, артриту, невриту та невралгії.

26

Склад

масла з водними і спиртовими компонентами. У процесі приготування препарату утворення емульсії відбувається досить легко завдяки енергійному збовтуванню у флаконі для відпуску після додавання кожного компонента пропису. Спирт Преображенського Компонент

Склад І

Склад ІІ

Спирт камфорний

50 мл

50 мл

Спирт мильний складний

50,0 г

–

Спирт мурашиний

50 мл

50 мл

Розчин аміаку

50 мл

50 мл

Настойка перцю

50 мл

50 мл

Масло вазелінове

50,0 г

–

Спирт Преображенського Rp.: Spiritus camphorati Spiritus saponati Spiritus acidi formici Sol. Ammonii caustici Tincturae Capsici ana 15 ml Olei Vaselini 15,0 M. D. S. Втирати у хворий суглоб

Технологія спирту преображенського

Відважують масло вазелінове у флакон для відпуску

Відважують у флакон спирт мильний

Струшують суміш у флаконі

Відмірюють спирт мурашиний

Додають спирт мурашиний у флакон

Відмірюють настоянку перцю стручкового

Додають настоянку у флакон

Відмірюють спирт камфорний

Додають спирт камфорний у флакон

Відмірюють розчин аміаку

Додають розчин аміаку у флакон, укупорюють і змішують

Оформлюють препарат до відпуску

практика

Школа фармацевта

Фармакологічні можливості подолання безсоння

Сон — найзагадковіший та найменш вивчений психічний процес, який в сумі складає майже третину життя кожної людини. Це запорука повноцінного та здорового активного дня. Кожна третя людна у світі стикається з таким розладом сну, як безсоння

Інсомнія може бути наслідком порушенням режиму, стресу, психологопсихіатричних проблем, соматичних розладів, зловживання кофеїновмісними напоями тощо. Пацієнти з безсонням скаржаться на труднощі із засинанням або пробудженням, часті переривання нічного сну, денну сонливість, втомлюваність, порушення концентрації уваги, поганий настрій чи агресію. Все це, звичайно, призводить до порушення якості життя та потребує корекції, яка може бути нефармакологічною у вигляді гігієни сну, нормалізації режиму, когнітивноповедінкової терапії, та фармакологічною, що здійснюють за допомогою гіпнотиків або снодійних препаратів. Досі світ перебуває у пошуках «ідеального» снодійного засобу, який би не порушував структуру сну, полегшував засинання та не перешкоджав легкому пробудженню, не впливав би на увагу, пам’ять, реакцію, а його побічні ефекти були мінімізовані та не посилювались у випадку підвищення дози препарату. Гіпнотики можна умовно поділити на п’ять поколінь:

28

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

І. Барбітурати та блокатори Н1-гістамінових рецепторів ІІ. Бензодіазепіни ІІІ. Z-препарати IV. Мелатонінергічні препарати V. Блокатори орексинових рецепторів Тож розглянемо терапевтичні можливості та особливості застосування препаратів цих груп. Блокатори гістамінових рецепторів типу Н1 Як відомо, гістамін — це «гормон неспання». Таку властивість помітили під час застосування антигістамінних препаратів першого покоління, що здатні долати гематоенцефалічний бар’єр та спричиняти сонливість. Наразі як снодійний засіб цієї групи застосовують доксиламіну сукцинат. За типом дії він суттєво відрізняється від засобів усіх інших груп, оскльки є препаратом «anti W» (anti wake) — проти неспання, тоді як барбітурати, бензодіазепіни та Z-препарати діють як засоби «pro S» (pro sleep) — для сну. Доксиламіну сукцинат покращує якість сну та пришвидшує засинання, при цьо-

му не діє на фази сну і не порушує його структуру. Після припинення прийому не розвивається синдром «відміни» та не формується залежність. На жаль, препарату властива холінолітична дія, що обмежує його застосування у пацієнтів з глаукомою, порушеннями серцевого ритму, аденомою передміхурової залози. Барбітурати Барбітурати широко використовували як снодійні засоби до початку 60-х років минулого століття. Їхня снодійна дія обумовлена стимуляцією ГАМК-А-рецептора через зв’язування з β-одиницею, що спричиняє збільшення току іонів хлору через канал та розвиток процесів гальмування в ЦНС. Барбітурати мають широкий спектр ефектів: седативний, наркотичний, протисудомний, анксіолітичний, міорелаксуючий, амнестичний. Саме цій групі притаманна й найбільша кількість побічних ефектів. Барбітурати здатні порушувати структуру сну, до них дуже швидко розвивається толерантність, що потребує постійного підвищення дози, вони здатні до кумуляції. Також наслідками

Школа фармацевта

практика

застосування снодійних цієї групи є формування залежності, тобто неможливості засинання без медичного «допінгу», розвиток синдромів «відміни» (соматичні порушення, судоми, марення) та «віддачі» (збільшення фази короткого сну та нічні жахи). Бензодіазепіни Бензодіазепіни також взаємодіють з ГАМК-А-рецептором ЦНС, що наділяє їх схожими ефектами барбітуратів. Бензодіазепіни позбавлені наркотичного ефекту, але можуть потенціювати дію алкоголю та засобів для наркозу. Широкого вжитку як гіпнотики вони набули з 60-х по 90-ті роки ХХ ст., а далі їх поступово витіснили Z-препарати. Найбільш загрозливим наслідком застосування бензодіазепінів залишається їхня здатність зумовлювати залежність, яка за механізмом розвитку нагадує алкогольну залежність та навіть має подібні клінічні симптоми. До речі, це дозволяє з успіхом використовувати бензодіазепіни для лікування алкогольного делірію та алкогольних судомних нападів. Не позбавлені бензодіазепіни й інших побічних ефектів, таких як пригнічення когнітивних функцій, слабкість, порушення структури сну, синдром «віддачі». Для

Барбітурати широко використовували як снодійні засоби до початку 60-х років минулого століття. Їхня снодійна дія обумовлена стимуляцією ГАМК-Арецептора через зв’язування з β-одиницею, що спричиняє збільшення току іонів хлору через канал та розвиток процесів гальмування в ЦНС. Барбітурати мають широкий спектр ефектів: седативний, наркотичний, протисудомний, анксіолітичний, міорелаксуючий, амнестичний

зменшення вираженості побічних ефектів можна використовувати препарати з коротким періодом напіввиведення (наприклад, мідазолам).

Z-препарати До препаратів цієї групи належать золпідем, зопіклон та залепон, які за механізмом дії подібні до бензодіазепінів, але відрізняються від них хімічною структурою. Для них характерний лише снодійний та слабкий седативний ефект. Їхня дія на структуру сну не виражена — Z-препарати не пригнічують фазу глибокого сну, полегшують засинання та подовжують його загальну тривалість. Препарати саме цієї групи мають короткий період напіввиведення, що знижує розвиток таких побічних ефектів, як сонливість, порушення пам’яті та концентрації, зниження реакцій. Короткотривале (до 4 тиж) застосування цих засобів у середньотерапевтичних дозах не призводить до розвитку залежності. Мелатонінергічні препарати Мелатонін — гормон епіфіза, який бере участь у регулюванні циркадних ритмів організму. Є дві групи засобів, що здатні діяти на систему мелатоніну: препарати самого мелатоніну (мелаксен, віта-мелатонін) та агоністи мелатонінових рецепторів (рамелтеон). Агоністи мелатонінових рецепторів стимулюють обидва їхні підтипи — МТ1 та МТ2 — у супрахіазматичному ядрі, що сприяє сну. Рамелтеон можна використовувати для лікування хвороби Паркінсона та біполярного афективного розладу. За допомогою препаратів мелатоніну лікують розлади циркадного ритму і хронічне безсоння, їх використовують як адаптоген. Прийом засобів цієї групи не призводить

до розвитку залежності, синдромів «віддачі» та «відміни», але вони здатні підвищувати рівень пролактину та посилювати депресію. Блокатори орексинових рецепторів Орексин — це нейропептид, рецептори до якого розміщені у базальних структурах головного мозку. Орексинові нейрони високоактивні під час неспання та пригнічують сон. У разі недостатності орексину в структурах ЦНС можливий розвиток нарколептичного синдрому, який проявляється нападами непереборної сонливості. Отже, фармакологічна блокада орексинових рецепторів призводить до засинання. Селективним інгібітором орексинових рецепторів 1 та 2 є препарат суворексант, який має зворотну дію. Він ефективний за наявності проблем із засинанням та подовжує тривалість сну. Для нього не зазначено небезпечних побічних ефектів, що властиві снодійним лікарським засобам попередніх поколінь. Можна вважати, що суворексант наближається до «ідеального гіпнотика». На сьогодні можливості сомнології не обмежуються використанням лише гіпнотиків. Для корекції порушень сну призначають седативні препарати на основі лікарських рослин, антидепресанти, застосовують техніки релаксації, методику обмеження сну тощо. Раціональна комбінація фармакологічних та нефармакологічних методів спряє покращанню якості сну та подоланню інсомнії. Інна Чеберніна, асистент кафедри фармакології, клінічної фармакології та клінічної фармації ДЗ «Луганський державний медичний університет» Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

29

практика

Школа фармацевта

ІНГАЛЯЦІЙНІ ЛІКИ: БРОНХОДИЛАТАТОРИ І НЕ ТІЛЬКИ Традиційно інгаляційний шлях введення ліків асоціюється із доставкою бронходилататорів та кортикостероїдів для лікування легеневих хвороб, таких як хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та бронхіальна астма (БА) [1]. Однак такий спосіб доставки лікарських засобів (ЛЗ) все частіше досліджують для застосування і при інших хворобах, оскільки інгаляція має низку переваг, зокрема зменшення системних побічних ефектів, підвищення локальних концентрацій у дихальних шляхах, а також більшу біодоступність та швидке всмоктування

30

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Інгаляційні препарати використовують для лікування легеневих захворювань більше 70 років. Історично інгаляційну терапію проводили лише пацієнтам із ХОЗЛ, але нещодавно її було включено до лікування окремих орфанних хвороб легень (муковісцидоз, легенева артеріальна гіпертензія) та системних

захворювань (цукровий діабет). Перевагами інгаляційного шляху є більш швидке всмоктування в системний кровотік; уникнення метаболізму першого проходження; нижча частота системних побічних ефектів; більша біодоступність порівняно із такою за інших шляхів уведення [2].

Таблиця 1. ЛЗ для інгаляційного введення, які вкючено до протоколу надання медичної допомоги хворим на БА [3] Фармакологічна група

ЛЗ

Бронходилататори, бета 2-агоністи короткої дії

Фенотерол Сальбутамол

Бронходилататори, бета 2-агоністи пролонгованої дії

Формотерол Сальметерол

Бронходилататори, М-холіноблокатори пролонгованої дії

Тіотропію бромід

Комбіновані лікарські засоби

Фенотерол + Іпратропію бромід

Ксантини

Теофілін Доксофілін

Інгаляційні глюкокортикостероїди (ІКС)

Бекламетазон Будесонід Мометазон Флютиказон

Школа фармацевта

практика

Таблиця 2. Інгаляційні антимікробні ЛЗ ЛЗ та особливості його дозування

Показання

Можливі побічні явища

Профілактика та лікування інфекційних ускладнень, спричинених синьогнійною 590 мг на день шляхом небулайзерних інгаляцій паличкою, у пацієнтів із муковісцидозом. Вік від 7 років

Дисфонія, кашель, бронхоспазм, кровохаркання, м’язово-скелетний біль, подразнення верхніх дихальних шляхів, ототоксичність, втома/ астенія, загострення основного легеневого захворювання, діарея, нудота та головний біль

Профілактика та лікування інфекційних ускладнень, спричинених синьогнійною паличкою, у пацієнтів із муковісцидозом. Вік від 7 років

Загальні побічні реакції (>5%) включають кашель, закладеність носа, бронхоспазм, біль у горлі, гарячку, дискомфорт у грудях, біль у животі та блювання. Також повідомлялося про важкі алергічні реакції при вдиханні азтреонаму

Профілактика та лікування інфекційних ускладнень, спричинених синьогнійною паличкою

Побічні реакції (>5%) включають зменшення об’єму форсованого видиху, хрипи, збільшення швидкості осідання еритроцитів та дисфонію. Враховуючи, що аміноглікозиди можуть зумовлювати нефротоксичність, ототоксичність та нервово-м’язові розлади, стан пацієнтів слід постійно контролювати з огляду на виникнення можливих ускладнень

Амікацин (ліпосомальна форма),

Азтреонам по 75 мг тричі на день

Тобраміцин по 300 мг кожні 12 год

Рибавірин по 20 мг/мл протягом 12–18 год на день упродовж 3–7 днів Декасан шляхом ультразвукової інгаляції по 5–10 мл 1–2 рази на добу. Підігрівання препарату до 38 ° С перед застосуванням підвищує його ефективність

Респіраторно-синцитіальний вірус у немовлят Бронхоспазм, набряк легень, зупинка серця, та маленьких дітей, що потребують госпіталізації артеріальна гіпотензія, аритмія, висип, [6] кон’юнктивіт та анемія після лікування Абсцес легені, бронхоектатична хвороба, кістозна гіпоплазія легень, ускладнена нагноєнням, хронічний бронхіт у фазі загострення, хронічний тонзиліт, ангіна, носійство стафілококів і дифтерійних паличок, виразковий коліт, парапроктит

Відчуття жару за грудиною, яке зникає самостійно через 20–30 хв після закінчення процедури

«Традиційні» ліки для інгаляційної доставки Спеціалісти добре знають інгаляційні препарати для лікування БА з гострим та хронічним перебігом і ХОЗЛ. Доведено, що такий спосіб доставки має низку переваг, оскільки препарат потрапляє безпосередньо до органа-мішені (дихальні шляхи), мінімізується системна дія препарату, виключаються медикаментозні взаємодії. У сучасних доказових рекомендаціях щодо лікування цих станів традиційні бронходилататори (бета-агоністи короткої дії, бета-агоністи тривалої дії, антимускарини короткої дії, антимускарини тривалої дії та інгаляційні кортикостероїди)

Терапевтичний індекс: ефект/побічні явища довготривалої терапії ІКС завжди більш сприятливий, ніж довготривале застосування системних ГКС при БА

призначають для монотерапії та/або комбінованої терапії (табл. 1). Ці продукти доступні у вигляді інгаляторів (з дозованою дозою, з «м’яким» аерозолем, із сухим порошком) та у формі розчинів для розпилення. Лікарі менш знайомі з доступними інгаляційними методами терапії, що застосовують при інших захворюваннях легень та/або системних нелегеневих патологіях.

Інгаляційна і, зокрема, небулайзерна терапія включає в себе бета 2-агоністи короткої дії, бета 2-агоністи тривалої дії, ІКС, холінолітики. Необхідність призначення ІКС слід розглядати у пацієнтів з будь-якою ознакою, пов’язаною з БА, в дозах відповідно до важкості захворювання. Необхідно титрувати дозу ІКС до найнижчої, при якій зберігається ефективний контроль БА. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

31

практика

Школа фармацевта

Інгаляційні препарати для лікування БА представлені у формі дозованих аерозольних інгаляторів (ДАІ), що активуються диханням, дозуючих сухопорошкових інгаляторів (ДПІ), інгаляторів типу «softmist» та небулайзерів. ДАІ можна використовувати при БА різного ступеня важкості, навіть у разі загострення. Про техніку застосування різних інгаляційних портативних пристроїв ми вже докладно писали у попередній статті «Фармацевт Практик» (№ 4, 2020) [4]. Зокрема, існує декілька типів інгаляційних систем — кишенькові (ДАІ), ДАІ, що активуються вдихом, сухопорошкові інгалятори (СПІ), небулайзери тощо. Небулайзери застосовують в умовах стаціонару, зазвичай за необхідності введення ЛЗ у високих дозах (бронхолітиків, ІКС), а також при загостреннях. ІКС — найбільш ефективні протизапальні препарати при персистувальній БА. Доведено, що вони зменшують симптоми БА, покращують якість життя, функцію легенів, зменшують бронхіальну гіперреактивність, контролюють запалення в дихальних шляхах, знижують частоту, тяжкість загострень та смертність від БА. Бронхолітики тривалої дії: бета 2-агоністи не застосовують як монотерапію без ІКС. Доведено, що така комбінація має переваги, якщо середні дози ІКС при монотерапії не дозволяють контролювати перебіг БА. Додавання бета 2-агоністів тривалої дії до ІКС покращує астма-рахунок, зменшує вираженість нічних симптомів, покращує функцію легень, знижує потребу в бронхолітиках короткої дії та частоту загострень, не підвищує ризик пов’язаних з БА госпіталізацій, дозволяє швидше досягти контролю захворювання у більшої кількості пацієнтів та при застосуванні ІКС у більш низьких дозах, ніж ІКС при монотерапії. Антимікробні засоби для інгаляцій Інгаляційні антимікробні засоби використовують для лікування муковісцидозу та бронхоектазії іншого походження, захворювань, спричинених нетуберкульозними мікобактеріями, деякими грибами і вірусами. Антимікробні засоби, схвалені FDA для

Як працює дорназа у дихальних шляхах? Накопичення в’язкого гнійного секрету в дихальних шляхах спричиняє порушення функції зовнішнього дихання і загострення інфекційного процесу у хворих на муковісцидоз. Гнійний секрет містить дуже високі концентрації позаклітинної ДНК, що вивільняється з лейкоцитів, які руйнуються, та утворює в’язкі розчини і накопичується у відповідь на інфекцію. In vitro дорназа альфа гідролізує ДНК в мокротинні та істотно зменшує його в’язкість при муковісцидозі

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Ензими для інгаляцій Розчин для інгаляцій дорнази-альфа — це рекомбінантний фермент дезоксирибонуклеази (або ДНКази), показаний у поєднанні зі стандартною терапією при муковісцидозі для поліпшення легеневої функції один або два рази на день. Препарати дорнази-альфа слід зберігати в холодильнику (2–8 °C) і не можна піддавати впливу кімнатної температури протягом більше 24 год. Ампули поставляються в пакетиках із захисною плівкою задля нейтралізації впливу світла. Найбільш поширені побічні реакції (>3% порівняно з плацебо) включають зміни голосу, фарингіт, висип, ларингіт, біль у грудях, кон’юнктивіт, риніт, зниження активності ≥10%, лихоманку та задишку [8]. Таким чином, фармацевти повинні знати дозування, приготування та можливі побічні ефекти цих інгаляційних ЛЗ, щоб забезпечити їхнє безпечне та належне застосування. Основне розуміння показань, зберігання ліків, запобіжних заходів та необхідних пристроїв доставки важливі для проведення інгаляційної терапії. Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук Література

інгаляцій, включають амікацин, азтреонам, тобраміцин, декасан та рибавірин (табл. 2) [5]. Деякі інші антибіотики також можуть бути використані поза призначенням як інгаляційні засоби для лікування легеневих інфекцій у пацієнтів, у яких існує високий ризик антимікробної резистентності. Наприклад, колістин призначають при

Бронхолітики тривалої дії: бета 2-агоністи не застосовують при монотерапії без ІКС! Доведено, що вони найбільш ефективні у разі комбінування з ІКС, і така комбінація має переваги, коли середні дози ІКС в монотерапії не дозволяють досягти контролю БА

32

муковісцидозі, ШВЛ-асоційованій пневмонії, після трансплантації легень, гентаміцин — при бронхоектазії з некістозним фіброзом, амфотерицин В — після трансплантації легень чи за наявності тяжких постопераційних інфекцій, цефтазидим — при ШВЛасоційованій пневмонії [7].

1. National Heart, Lung, and Blood Institute.

2020 Focused updates to the asthma management guidelines: A report from the National Asthma Education and Prevention Program Coordinating Committee Expert Panel Working Group. J Allergy Clin Immunol.

2020;146:1217-1270 2. Newman S.P. Drug delivery to the lungs: challenges and opportunities. Ther Deliv.

2017;8(8):647-661.

3. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Бронхіальна астма / Наказ Міністерства охорони здоров’я України 08 жовтня 2013 року № 868. https://www.dec.gov.ua/wp-content/ uploads/2019/11/2013_868_ykpmd_ba_dor.pdf 4. https://fp.com.ua/articles/tekhnikazastosuvannya-inhalyatora/ 5. Maselli D.J., Keyt H, Restrepo M.I. Inhaled antibiotic therapy in chronic respiratory disease.

Int. J. Mol. Sci. 2017;18(5):1062.

6. Virazole (ribavarin) package insert. Bridgewater, NJ: Bausch Health; May 2019.

7. Quon B.S., Goss C.H., Ramsey B.W. Inhaled antibiotics for lower airway infections. Ann Am Thorac Soc. 2014;11(3):425-434.

8. Pulmozyme (dornase alfa package) insert. South San Francisco, CA:Genentech, Inc; January 2018.

практика

школа фармацевта

Як жити довго здоровим Тривалість життя — це змінна, яка залежить від рівня духовного розвитку, способу життя і життєвих пріоритетів людини. За класифікацією вікових періодів ВООЗ люди 60–74 років вважаються літніми, 75–89 років — старими, старші 90 років — довгожителями

В економічно розвинених країнах середня тривалість життя досягла на сьогодні 76 років. На думку ВООЗ, середня очікувана тривалість життя при народженні, яку обчислюють демографи за методом наукового прогнозування шляхом обробки статистичних даних, становить: в Австрії — 79,36, в Боснії і Герцеговині — 78,33, в Індії — 69,25, в Китаї — 73,18, на Кіпрі — 78,15, в Чехії — 76,62, в країнах ЄС — 78,51, у Фінляндії — 78,82, в Німеччині — 79,1, в Греції — 79,52, в Норвегії — 79,81, в Саудівській Аравії — 76,09, в Сербії — 75,29, у Великобританії — 78,85, в США — 78,14 року відповідно. Найбільші прогнозовані показники характерні для: Франції — 80,87, Італії — 80,07, Японії — 82,07, Швеції — 80,74 року. Для України цей показник становить 67,02 року. Слід розрізняти поняття «старіння» і «старість». Так, старіння — це неминучий процес, що розвивається з віком і призводить до недостатності фізіологічних функцій, зменшення пристосувальних можливостей організму, зниження його надійності, розвитку вікової патології й збільшення ймовірності смерті. Водночас старість — це заключний етап життєдіяльності людини, що закономірно наступає і є наслідком процесу старіння. Люди старіють у різному темпі. Тривалість життя й пристосувальні можливості в тому

34

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Сучасний стан розвитку геріатричної фармації характеризується відсутністю геріатричних спеціалізованих аптек і профільних спеціалізованих закладів охорони здоров’я з консультативноінформативнопрофілактичним рівнем обслуговування. Тому провізори повинні володіти навичками з питань технології лікарських засобів (ЛЗ), біофармації, фармакокінетики, динаміки та елімінації

самому віці у різних людей істотно відрізняються. Тому в світовій практиці існує поняття «біологічний вік» — міра старіння організму, його здоров’я, що визначає майбутню тривалість життя. Для обрахування біологічного віку розроблено тести, які визначають морфологічні, фізіологічні, психологічні зміни (ударний обсяг крові, рівень АТ, показники аудіометрії, акомодаційна здатність ока, зміни в аналізах крові тощо). Математична обробка результатів тестування дає можливість об’єктивно визначити біологічний вік, що дозволяє розмежувати фізіологічне й передчасне старіння. Чим більше календарний вік людини випереджає біологічний, тим повільніші темпи її старіння і тим більшою буде тривалість її життя. Усі способи подовження тривалості життя та боротьби зі старістю мають ѓрунтуватися на усуненні основних причин розвитку старечих змін в організмі людини як на фізіологічному, так і на психічному, моральному та духовному рівні. Актуальність вивчення геронтології та геріатрії в Україні визначається необхідністю надання специфічної кваліфікованої медичної допомоги, спрямованої на забезпечення якості життя пацієнта похилого і старечого віку, стабілізацію, подовження та збереження соціального статусу, запобігання розвитку гострих станів і декомпенсації хронічних захворювань. Надання переваги позалікарняним формам ведення пацієнта, організація

Геріатрична фармація: завдання провізора Відповідно актуальності набуває впровадження в практику геріатричної фармації. Цим терміном, запропонованим нами у 2011 р., об’єднано комплекс заходів медико-соціального, психічного, деонтологічного, етичного, фармацевтичного характеру для пацієнтів старше 60 років. Тобто під геріатричною фармацією слід розуміти можливості фармації в геріатричній практиці з вивченням особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів, налагодження певної системи фармацевтичного забезпечення літніх, старих людей і довгожителів. Сучасний стан розвитку геріатричної фармації характеризується відсутністю геріатричних спеціалізованих аптек і профільних спеціалізованих закладів охорони здоров’я з консультативно-інформативнопрофілактичним рівнем обслуговування. Тому провізори повинні володіти навичками з питань технології лікарських засобів (ЛЗ), біофармації, фармакокінетики, динаміки та елімінації. Особливістю фармацевтичної геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих ЛЗ для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу та способу застосування залежно від взаємодії

OПIKA

ПРАКТИЧНИЙ ПРАКТИ ИЧ Н И Й П ПОСІБНИК ОСІБНИК

містить Протоколи провізора (фармацевта) та алгоритми фармацевтичної опіки при відпуску лікарських засобів

ОРТІ-ІМІ-012018-009

*Патент виробника штамів №US6653062B1, виробничі сертифікати.1Аркуш-вкладиш дієтичних добавок Оптілакт®, Оптілакт Малюк®, Оптілакт Плюс®.2Основні відомості про пробіотики та харчові добавки — рівновага життя і природи; Сорен Б. Томсен; BioCare Copenhagen 2012. Дієтичні добавки: Оптілакт Малюк®. Склад у добовій дозі. Діючі речовини: Lactobacillus rhamnosus — 1,25x108, Lactobacillus reuteri — 1,25x108, вітамін D3 (холекальциферол) — 400 IU/dose, фруктоолігосахариди (Actilight®) — 50 мг. Рекомендації до споживання: для підтримки нормального балансу кишкової мікрофлори, при можливому порушенні функціонального стану ШКТ (застосування антибіотиків, зміна характеру харчування тощо) та при станах організму (алергія, кишкові кольки). Спосіб застосування та рекомендована добова доза: дітям у віці від 1 місяця до 3 років один раз на добу 1 доза — 6 крапель. Крапати безпосередньо у рот або додати до молока/води. Оптілакт®. Склад пакета-саше. Діючі речовини: Lactobacillus rhamnosus — 2,5x109, Lactobacillus reuteri — 2,5x109, фруктоолігосахариди (Actilight®) — 684,21 мг. Рекомендації до споживання: рекомендується вживати при можливому порушенні балансу кишкової мікрофлори: під час застосування антибіотиків, при стресі, зміні характеру харчування, порушенні режиму та погіршенні якості харчування. Спосіб застосування та рекомендована добова доза: дітям від 3 років вживати по 1 саше на добу на порожній шлунок вранці або перед сном. Вміст саше розчинити у теплій рідині. Оптілакт Плюс®. Склад пакета-саше. Діючі речовини: Bifidobacterium lactis — 3x108, Lactobacillus acidophilus— 3x108, Streptococcus thermophilus — 2,5x108, Bifidobacterium bifidum — 7,5x107, Bifidobacterium longum — 7,5x107, фруктоолігосахариди (Actilight®) — 684,22 мг. Рекомендації до споживання: під час або після застосування антибіотиків, при стресі, зміні характеру харчування, при порушенні режиму та погіршенні якості харчування. Спосіб застосування та рекомендована добова доза: дорослим вживати по 1 саше на добу на порожній шлунок вранці або перед сном. Вміст саше розчинити у теплій рідині. Перед застосуванням обов’язкова консультація лікаря. Не є лікарським засобом. Висновок ДСЕЕ №602-123-20-2/23909 від 26.07.2017. Виробник: первинне пакування (фасування) «Віосаге Copenhagen А/S», Данія для ТОВ «Фарма Старт», Асіnо Україна, що входить до групи компаній Асіnо (Швейцарія). Повна інформація знаходиться в інструкціях для медичного застосування препаратів. Інформація для медичних і фармацевтичних працівників, для розміщення в спеціалізованих виданнях для медичних установ та лікарів, а також для розповсюдження на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

ФАРМАЦЕВТИЧНА

ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПIКА: ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК

тривалого геронтологічного догляду вдома, скерованість лікування на зменшення клінічних проявів захворювання та порушень функцій організму (терапія виходжування, а не одужання), запобігання ятрогенії є основними тенденціями сучасної геріатрії. Інтегрований підхід до фармакотерапії та опіки над пацієнтом при множинній патології варто розглядати як один з оптимальних варіантів вирішення проблем кожної людини. Отож, актуальними проблемами є пошук засобів профілактики й лікування захворювань, що прискорюють процес старіння, оздоровлення навколишнього середовища, пропаганду здорового способу життя, раціонального харчування, рухової активності.

ТОВ «Фарма Старт», бульвар В. Гавела, 8, Київ, 03124, Україна. Компанія Асіnо Group, Швейцарія, www.acino.ua

Для обрахування біологічного віку розроблено тести, які визначають морфологічні, фізіологічні, психологічні зміни (ударний обсяг крові, рівень АТ, показники аудіометрії, акомодаційна здатність ока, зміни в аналізах крові тощо)

Фармацевтам, провізорам, клінічним провізорам, сімейним лікарям для використання у практичній діяльності, а також студентам фармацевтичних факультетів вищих медичних (фарма­цевтичних) навчальних закладів IV рівня акредитації

Із питань придбання посібника звертайтеся за тел.: +38(044) 498-06-72; моб.: +38(067) 565-83-06;

e-mail: fp@fp.com.ua

практика

школа фармацевта

з їжею та іншими чинниками. Водночас особливого значення набуває вибір оптимального для пацієнта геріатричного профілю ЛЗ з доведеною ефективністю та безпекою. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library, додаток 5 Державного формуляра). На сьогодні в Україні відсутня єдина скоординована система геріатричної допомоги населенню. Усiм людям літнього віку надаються ті чи iнші види амбулаторно-полiклiнiчної допомоги: вiд обов’язкових щорiчних медичних оглядiв інвалідів війни до постiйного медичного нагляду з органiзацiєю стацiонару вдома для важкохворих. У Програмі «Здоров’я-2020: український вимір» геріатрії присвячено два розділи, в яких прописано засади, які можна втілювати вже сьогодні. Багато в країні вже зроблено Всеукраїнською громадською організацією «Ліга сприяння розвитку паліативної і хоспісної допомоги». Але такі об’єднання працюють за волонтерськими програмами, тому не можуть і не мають права повністю перебирати на себе всю відповідальність щодо надання геріатричної, паліативної та хоспісної допомоги населенню. Це, безперечно, обов’язок держави перед своїми громадянами. Ліки від старіння В основу всіх підходів до боротьби зі старінням покладено тріаду: сповільняти руйнування в клітинах (дієтичне харчування, ЛЗ на основі гліцину, рапаміцину (використання у людей ще не має доказової бази), метформіну), періодично позбавлятись від накопичених руйнувань («чистка» організму за допомогою ліків, дієти або навіть трансплантації органів), не прискорювати процес старіння (позбавлення шкідливих звичок, здорове харчування). Ідеї антистаріння активно впроваджуються на всіх рівнях: від біохакерів-любителів, що самотужки посувають межі відомого про людський організм, до науково-дослідних підрозділів провідних світових корпорацій. Для перемоги над старінням деякі вчені експериментують із генетичним кодом, а також застосовують нові підходи у регенеративній медицині. Біогеронтологи ж — науковці, які вивчають старіння, досі покладають надії на ЛЗ. При цьому дослід­ ження триває за двома напрямками: пошук нових сполук, що мають омолоджувальні властивості; дослідження наявних ЛЗ та можливості їхнього використання у боротьбі зі старінням. Назвемо найбільш вивчені ЛЗ, що можуть у майбутньому стати дієвими інструментами проти старіння. Однак варто зазначити, що поки що жоден ЛЗ у світі не зареєстрований як засіб проти старіння. Метформін є кандидатом на універсальну «пігулку довголіття». Починаючи з 2014 р. Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA), агенція, що займається реєстрацією ЛЗ, розглядає його як потенційного геропротектора (засобу, що сповільнює або зупиняє процеси старіння) та започаткувала проєкт Targeting Aging with Metformin (TAME), що має на меті перевірити вплив препарату на старіння. Якщо TAME завершиться успішно, то в найближчому майбутньому можна очікувати створення перших біогеронтологічних терапій на основі метформіну. Ацетилсаліцилова кислота, також відома під торговою маркою Аспірин, цікавить насамперед з огляду на свої протизапальні властивос-

36

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

ті. Ацетилсаліцилова кислота належить до нестероїдних протизапальних препаратів (англ. nonsteroidal anti-inflammatory drugs — NSAIDs), які інгібують фермент циклооксигеназу (COX), що спричиняє запальні процеси. З плином часу в організмі людини починають виникати шкідливі, хронічні форми запалень. Позитивний вплив ацетилсаліцилової кислоти на тривалість життя підтверджено на тваринних моделях. Наразі розроблено специфічні нестероїдні протизапальні препарати другого покоління, однак вони значно гірше вивчені, що лімітує їхнє використання як геропротекторів. Сенолітики. Кожна клітина може ділитися лише певну кількість разів (для людських клітин кількість поділів становить приблизно 52). Ця кількість залежить від довжини теломер, некодуючих ділянок, що розташовані на кінцях хромосом, які частково відсікаються під час кожного поділу. Коли теломери повністю скорочуються, клітина переходить межу Гейфліка та починає відсікати кодуючі ділянки. Зазвичай у таких умовах запускається програма апоптозу, однак іноді цього не відбувається і клітина стає старіючою (англ. — senescent). Старіючі клітини не здатні до поділу та резистентні до апоптозу. Сенолітики — група експериментальних ЛЗ, що здатні вибірково знищувати старіючі клітини. Наразі налічується більш як десять сполук, що потенційно мають сенолітичні властивості. Найбільш відомі з них — Дазатиніб та Кверцетин. Інгібітори mTOR — Mechanistic Target of Rapamycin — механістична мішень рапаміцину. Рапаміцин, відомий також під назвою «сиролімус», спочатку використовували як звичайний фунгіцид, але подальші досліди показали, що рапаміцин спричиняє імуносупресію у ссавців. Вивчення цього явища виявило існування ферменту mTOR, що має дуже широкі функції в організмах ссавців. Використання інгібіторів mTOR дозволяє уповільнити процеси клітинного старіння та суттєво подовжити тривалість життя, що було підтверджено у дослідах на різних тваринних моделях. Наразі дослідники розробляють друге покоління інгібіторів, що мають кращу селективність та менш виражені побічні ефекти. Катерина Сметаніна, канд. фарм. наук, доцент факультету хімії, екології та фармації ВНУ ім. Лесі Українки, доктор філософії Література

1. Хейфлік Л. Теорії біологічного старіння. Експериментальна геронтологія.

1985;20:145-159.

2. Джин К. Сучасні біологічні теорії старіння. Старіння Dis. 2010;1(2):72-74.

3. Тріндаде Л.С., Айгакі Т., Пейхото А.А. Нова система класифікації еволюційних теорій старіння. Передній Genet. 2013;6(4):25.

4. Ахенбаум В.А., Бенгтсон В.Л. Повторне залучення теорії старіння до розлучення: з історії та оцінки теорії. Розвиток в геронтології. Геронтолог.

1994;34(6):756-763.

5. Діггс Дж. Теорія активності старіння. В: Loue SJ, Sajatovic M. (ред.) Енциклопедія старіння та громадського здоров’я. Спрингер, Бостон, 2008.

6. Дін В. Нейроендокринна теорія старіння: Глава 2 Адаптивна дисфункція гомеостату. https://warddeanmd.com/articles/neuroendocrine-theory-ofaging-chapter-2/ 7. Сметаніна К. Фармацевтична допомога геріатричним хворим. Навчальний посібник. Львів, 2011.120 с.

8. Харман Д. Старіння: теорія, заснована на хімії вільних радикалів та радіації. Дж. Геронтол. 1956;11(3):298-300.

9. Zs.-Nagy I., Nagy K. Про роль зшивання клітинних білків у старінні. Мех старіння Dev. 1980;14(1–2):245-251.

10. https://postnauka.ru/longreads/154747 11. https://www.afar.org/natgeo/ 12. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK321643/ 13. http://www.bg-rf.org.uk/press/longevity-industry-systematized-for-first-time 14. https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-strategiyu-derzhavnoyi-politikiz-pitan-zdorovogo-ta-aktivnogo-dovgolittya-naselennya-na-period-do-2…

15. Резюме Старение в XXI веке: триумф и вызов https://www.Ageing%20 Report%20Executive%20Summary%20RUSSIAN%20Final%20low%20 resolution.pdf

життя

психологічний практикум

Реклама — двигун торгівлі Вести бізнес без реклами — все одно, що підморгувати дівчатам у повній темряві. Стюарт Х. Брітт

Подобається це комусь чи ні, але наше життя без реклами неможливе. Вона існує стільки, скільки і ми — люди. Реклама була завжди, інша справа, що сучасній людині, на відміну від наших предків, неможливо сховатися від неї Реклама буває різна Рекламу поділяють на споживчу (В2С) і ділову (В2В). Споживча реклама орієнтована на цільову аудиторію, наприклад на підлітків, домогосподарок, жителів окремих регіонів та ін. Основна частина такої реклами проходить через засоби масової інформації. Ділова реклама призначена для суб’єктів господарювання у промисловості, торгівлі, сільському господарстві, банківській справі тощо. Зазвичай її розміщують в спеціалізованих друкованих виданнях,

які розсилають потенційно зацікавленим організаціям. Відповідно до функцій і цілей розрізняють товарну, корпоративну і нетоварну рекламу. До товарної відносять таку, що сприяє реалізації товарів і послуг, зокрема рекламу юридичних і фінансових послуг, медичного страхування тощо. Корпоративна (іміджева) реклама сприяє зміцненню репутації і підвищенню популярності фірми. Нетоварна реклама пропагує певні ідеї та цілі. Наприклад, до неї відносять некомерційну

рекламу, спрямовану на зміну поведінкової моделі (боротьба зі СНІДом, наркотиками) і популяризацію соціальних проблем (пропаганду здорового способу життя тощо). І нарешті, реклама буває вдалою і не дуже... Струни мотивації Те, що змушує людину поводити себе певним чином, психологи називають мотивацією. Іншими словами, немає мотивації — немає вчинку. Реклама намагається цілеспрямовано впливати на поведінку Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

37

життя

психологічний практикум

споживача, тож з психологічної точки зору мистецтво реклами можна розглядати як уміння управляти мотивацією людини. В основі мотивів поведінки лежать потреби. Здавалося б, кожна людина знає, чого вона хоче. Однак значна частина потреб і відповідно мотивів залишається поза свідомого контролю. Саме там і «перебувають» ті струни, які зачіпає вдала реклама. Людина «раптом» виявляє, що готова зробити дію, хоча до цього моменту навіть не здогадувалася про існування цього бажання. Мотивацією можна управляти, якщо «вгадати» приховані потреби потенційного споживача і запропонувати те, що активізує потреби і провокує потрібні дії. Піраміда потреб Для кожного конкретного товару або послуги можна визначити найбільш ймовірну потребу і відповідну їй аргументацію. У піраміді потреб американського психолога Абрахама Маслоу всі мотиви і потреби розділені на п’ять груп. Глибинний аналіз дозволяє простежити складні ієрархічні зв’язки між ними. Для практичних же цілей найбільш важливо уникнути суперечливості, впливаючи на споживача. Простіше кажучи, потрібно використовувати аргументацію (інтелектуальну, емоційну і фізіологічну), специфічну для даного рівня. До потреб першого рівня — фізіологічних, або органічних, відносять голод, спрагу, температурний комфорт, материнський інстинкт, сексуальний потяг тощо. Цей рівень потреб забезпечує фізичне виживання людини як біологічного виду. Отже, на першому рівні домінують фізичні відчуття і емоції, а не розум. Традиційно до нього звертається масова реклама харчових продуктів. У такій рекламі використовують образи, що відсилають споживача до фізичних відчуттів. Другий рівень — потреба в безпеці. Тут задіяні емоційні мотиви — як особистісні, так і соціальні: спогади про невдалий досвід, страх перед майбутнім, прагнення уникнути неприємностей і запобігти небезпеці, бажання набути впевненості в завтрашньому дні. На цей рівень потреб розрахована реклама страхових компаній, банків, інвестиційних фондів, сейфів, броньованих дверей, жувальної гумки і ... лікарських засобів. Потреби третього рівня відносять до групи соціальних. Йдеться про дружбу і родину. Турбота про ближнього, інтерес до життя іншої людини, прагнення звернути на себе увагу оточуючих — традиційні сюжети, які використовують в рекламі косметики, побутової техніки та товарів для дітей. Четвертий рівень — потреба в суспільному визнанні, підтвердження свого соціального статусу. Це група соціальних потреб

38

Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

Хороша реклама — це така, що продає товар, не привертаючи до себе уваги.

Девід Огілві

високого класу. До неї звертається реклама дорогої косметики, модного одягу і автомобілів. У певному сенсі це не стільки реклама товарів, скільки стилю і способу життя. Купуючи дорогу машину або комп’ютер, споживач «приміряє» на себе життя більш забезпечених верств суспільства. Реклама, що впливає на четвертий рівень потреб, апелює до соціально-культурних цінностей, набагато рідше — до практичної користі або міцності. І нарешті, п’ятий рівень — потреба в самореалізації (навколосвітня подорож «all inclusive»; три «ягуари» і чотири «хаммери» на кожного члена сім’ї тощо). Споживчі якості і практичність не мають особливого значення. Ну, кому, скажіть, спаде на думку купувати практичні діаманти?! Тож під час створення реклами потрібно заздалегідь спрогнозувати, до якого

Майже 83% інформації людина сприймає візуально, 12% припадає на аудіосприйняття, 2% — на частку смакових відчуттів і дотику, 3% — нюху. При цьому в пам’яті зберігається до 20% почутого, до 40% побаченого і до 80% побаченого і почутого одночасно

рівня слід звертатись. Правда, з будь-якого правила є винятки, і часто хороша реклама створюється саме всупереч правилам. «Забруднення» рекламою Часто можна почути, що інформаційне середовище систематично зазнає рекламного «забруднення»: реклама розбещує дітей і підлітків, підштовхуючи їх до бажання мати товари, придбання яких сім’я не може собі дозволити, або виховує в них хібне уявлення про престиж, комфорт тощо. Рекламі інкримінують і те, що вона призводить до духовної та інтелектуальної деградації молоді. Найбільше «дістається» телерекламі, яка перериває демонстрацію захоплюючого фільму або передачі «на найцікавішому місці». Заради справедливості треба зазначити: проблема дійсно існує. Частина підлітків щиро вірить, що досить пожувати модну жуйку або з’їсти шоколадний батончик — і всі проблеми вирішаться самі собою. Але хіба в цьому винна реклама? Звичайно, можна відмовитися від рекламування, але не можна заборонити сам товар. Та й дітям навряд чи перестануть подобатися дорогі іграшки та цукерки. Якщо розглядати рекламу з цього боку, то й казки також можуть підривати незміцнілу дитячу психіку. Чарівна паличка, чоботи-скороходи, килим-літак, молодильні яблука, жива вода... Вони ще й «пропагують» лінь: «по щучому велінню» мітла мете підлогу, сани їдуть самі, лежиш на печі — їж калачі тощо. Тим не менш досі нікому не спало на думку заборонити казки. Відсутність реклами не вирішить проблему малозабезпеченості: не можна закрити всі іграшкові магазини і змусити зберігати обітницю мовчання тих дітей, у яких є дорогі іграшки. Врешті-решт чи реклама винна в тому, що батькам не вистачає часу на виховання дітей, зокрема, на роз’яснення того, що гроші потрібно заробляти, а придбання карамельки на паличці чи газованої води не є запорукою життєвого успіху? Супротивникам реклами можна сказати, що надійним і перевіреним засобом боротьби з її згубним впливом залишається вимкнення телевізора чи певних опцій в інтернеті...

життя

здоров’я і Краса

Манікюр:

краса не потребує жертв 10–15 мм, завширшки 10–17 мм і завтовшки 0,3–0,65 мм. В нормі поверхня нігтя має злегка опуклу форму, гладенька. Здорова нігтьова пластинка напівпрозора, рожевого кольору завдяки наявності кровоносних капілярів. Отож, оскільки нігті є ороговілими клітинами, потреби «дихати» вони не мають в принципі. Однак через те, що поживні речовини нігті отримують зі свого кореня, гель-лак не рекомендовано накладати глибоко під кутикулу, щоб не пошкодити нігтьову пластинку. Якщо під час зняття гель-лаку було пошкоджено верхні клітини пластинки, на ній можуть з’явитися білі плями (кератинова грануляція). У такому разі варто зробити кількамісячну перерву, доки нігтьова пластинка повністю не відросте. Оновлювати манікюр з гель-лаком рекомендовано через 2–3 тиж. Це допоможе зберегти ніготь і кутикули від ураження бактеріями, коли внаслідок сколювання під покриття може потрапляти волога. Деякі експерти вважають, що раз на кілька місяців треба робити перерву між гель-лаковим покриттям, хоча би для того, щоб впевнитися, що нігті залишаються здоровими і не відділяються від ложа. Гель-лак: шкідливо чи безпечно? Медичні аспекти: кому треба Манікюр зі стійким покриттям тримається до спеціаліста-подолога Ніготь, який зламався в лідерах б’юті-трендів, мабуть, останніх роПодолог — це фахівець, який займається проблемапосередині, втиснутий, ків з десять. Фантазія майстринь з манікюру ми стоп: вродженими і набутими деформаціями стопи, зсунутий убік або та їхніх клієнток не має меж: розмаїття котарзальним тунельним синдромом, діабетичною стопочорнілий — серйозний льорів, технік дизайну, форми нігтів справді пою, а також натоптишами, бородавками, мозолями, привід для візиту до вражає. Іноді красою, а деколи й безглуздістріщинами, ураженнями нігтьової пластинки. Подолохірурга. Проте відновлення тю. Втім, мова не про це. Чи безпечне стійке гія поєднує знання з ортопедії, травматології, судинної після лікування — турбота покриття, чи не може воно завдати шкоди та гнійної хірургії, нейрохірургії. подолога. Він надасть нашому здоров’ю? Очевидно, про це час від Медичний манікюр і педикюр — процедури, які деформованій нігтьовій часу замислюється кожна жінка, яка звикла проводять за наявності цих патологій. пластинці нормального робити салонний манікюр. Лікування врослого нігтя під силу лише подологу. вигляду Одразу варто зазначити, що чіткої одноСамотужки з цією проблемою зазвичай впоратися значної відповіді на це запитання досі немає. неможливо. У складних випадках фахівець може навіть Тобто наукові дані і докази шкідливості поставити на ніготь спеціальну скобу, щоб запобігти гель-лаку відсутні, проте порушення технології нанесення, зняття, його подальшому вростанню. Якщо ж розвинувся запальний провикористання неякісних матеріалів та недотримання стерильності цес, шкіра навколо нігтя почервоніла, а палець припух, до подолога процедури дійсно загрожують здоров’ю. варто звернутися якнайшвидше. Гель–лак як покриття шкодить нігтям не більше, аніж звичайний Ще однією проблемою, яку поможе подолати фахівець, є гриблак. Гель–лак вважається безпечним, якщо до його складу не вхокове ураження нігтів. Він усуне зовнішній прояв захворювання, дять такі складники, як дибутилфталат, толуол і формальдегід. ймовірні косметичні дефекти та зробить медичний педікюр і скерує Дибутилфталат всмоктується крізь нігтьову пластинку, якщо кудо дерматолога. тикулу обрізають або відсувають. Ця речовина здатна провокувати Ніготь, який зламався посередині, втиснутий, зсунутий убік або розлади репродуктивної системи. почорнілий — серйозний привід для візиту до хірурга. Проте відТолуол — це розчинник для фарб і лаків, органічна сполука, що новлення після лікування — турбота подолога. Він надасть дефорвипаровується. Він може спричиняти ниркову недостатність, урамованій нігтьовій пластинці нормального вигляду. ження печінки, жовчних проток, клітин м’язової тканини. Мозолі, натоптиші, тріщини не завжди можна ліквідувати під Формальдегід — нейротоксин, отруйна речовина, яка зумовлює час домашнього педикюру. Подолог обробляє стопи спеціальнисильну алергію. ми засобами, видаляє ороговілі тканини, використовує лікувальні мазі. За кілька процедур стопи знову стануть гладенькими і здоЧи потрібно нігтям «дихати»? ровими. Ніготь — це похідна епідермісу, що містить кератин, холестерин Проте найбільше допомоги подолога потребують люди, хворі і мікроелементи. Він складається з нігтьової пластинки, оточеної на цукровий діабет. Неправильний догляд за нігтями стоп загрожує нігтьовими шкірними валиками. Нігтьова пластинка розміщена на гангреною, а іноді навіть ампутацією. Уражені нігтьові пластинки так нігтьовому ложі. У дорослої людини нігтьова пластинка завдовжки званої діабетичної стопи може відновити лише подолог. Фармацевт Практик 10_2021 www.fp.com.ua

39

АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ НА ЛИСТОПАД 2021 РОКУ У листопаді Овни усіма силами будуть прагнути поліпшити фінансове становище, викинувши все непотрібне і недобре, що заважало жити та розвиватися. Отримавши внутрішню свободу, ви зможете домогтися чималих звершень як у професійній сфері, так і в сімейних та романтичних стосунках. Події місяця матимуть безпосередній вплив на майбутнє. Виникнуть сприятливі можливості для розширення професійної діяльності.

Божевільний період, яким був для Левів минулий місяць, продовжиться, але рішучість, шляхетність і бажання перемогти зіграють вирішальну роль. Ваші зусилля помітять і оцінять представники вищих інстанцій. Можливо, вам запропонують нове місце роботи з більш привабливими умовами праці та оплати або навіть керівну посаду. Тож недавні ваші противники можуть швиденько перекинутися в табір прибічників. В особистому житті триватиме боротьба за краще сьогодення.

Нетерплячим Стрільцям хочеться напору і швидкості, але намагання підштовхувати події або, більше того, організація їх є просто небезпечною. Це може мати не тільки зворотний ефект, але й загальмувати проєкт на тривалий час. Вже наприкінці місяця ви зможете розпочати рішучий наступ, проєкт буде продуманий, обставини цьому сприяютимуть, успіх визначений. На вас чекає професійне зростання і збільшення обсягу матеріальної винагороди. В сім’ї почнеться період гармонії і довіри.

Тільців очікує небувале загострення почуттів та інтуїції. Вони ніби прозріють і відразу зрозуміють, як домогтися успіху. До того ж саме виникне ситуація, скориставшись якою, ви зможете діяти більш цілеспрямовано і рішуче, станете дуже комунікабельними і перетворитеся на рушійну силу спільних проєктів. В особистих стосунках панує гармонія. Сім’я і друзі і раніше підтримували вас, але тепер вони проявлять ще більше щирості та бажання бути корисними.

Діви багато сил витратили на організацію нових проєктів, що, здається, на їхнє втілення не залишилося енергії. Але відкриється друге дихання. Ви точно знаєте, що і як вам належить робити. Багато часу доведеться присвятити поповненню бюджету, але ви відчуєте себе впевненіше і спокійніше. Можете формувати довгострокову програму професійного розвитку. В особистому житті все складється на рідкість гармонійно. Ви надаєте перевагу спокою, а не кипінню пристрастей.

У листопаді Козероги відчують легке розчарування, залишившись без контролю громадської думки. Зараз ви налаштовані безоплатно допомагати колегам, займатись громадською роботою, аби тільки не сидіти на місці. До виконання безпосередніх обов’язків поки не тягне. Найменше всього вас будуть засмучувати думки про гроші і матеріальні статки. В особистих стосунках небезпечний період сварок і з’ясування відносин завершиться встановленням гармонійного зв’язку.

У цьому місяці Близнюки не зможуть контролювати ситуацію, тому доведеться лише здогадуватися, чому у вашому житті все так складається. Незважаючи на це, ділова активність буде досить пристойною. Більш того, є підстави говорити про успіхи, пояснити які можна тільки вашою винятковою працездатністю. Робота приноситиме задоволення і стійке матеріальне становище. Попри сварки з рідними, пам’ятайте — вас все одно люблять і поважають.

Листопад допоможе Терезам оцінити власні сили та визначити сферу їхнього докладання. Оскільки ваші зобов’язання у рамках трудової діяльності стосуються положення в суспільстві й особистому житті цілого ряду людей, доведеться взяти на себе відповідальність не тільки за себе, але й за тих, хто вам довірився. Ви станете енергійними і діяльними, від апатії минулого місяця не залишиться і сліду, що негайно позначиться на результатах — матеріальні статки стануть стабільними. Місяць не обіцяє вам спокою і в особистому житті.

Для Водоліїв настав час визначатися, чого вам насправді хочеться. У сфері ділових інтересів настає період боротьби за особисту нішу на ринку праці. Займіться вибудовуванням особистої кар’єри. Ті ж, хто має власну справу, будуть активно просувати свою фірму. Ви станете неймовірно привабливими як з професійного боку, так і зовні. Тож доведеться пройти випробування «мідними трубами». В особистих стосунках непорозуміння зіпсують нерви, але все скінчиться добре.

Для Раків листопад — місяць суцільного позитиву. Робота буде успішною, соціальні контакти гармонійними. У професійній діяльності готових ідей і бажання діяти у вас в надлишку, але їхня «розкиданість» заважатиме реалізації. Матеріальне становище буде досить стабільним. Фінансові потоки стануть приносити поповнення бюджету, але ваша емоційна нестійкість призведе до збільшення витрат. Особисте життя принесе тільки приємні переживання.

Скорпіони в листопаді зможуть полегшено зітхнути. Закінчився період невизначеності, настає час змін. Ви станете об’єктом підвищеної уваги, тож відчуєте емоційний підйом і небувалу впевненість. Це час грандіозних амбітних планів. За що не візьметесь, все обернеться перемогою. Але обов’язково виникне якась перешкода, яку ви сприймете як особистий виклик. Романтичні відносини піддадуться випробуванню, а декого чекає навіть розрив стосунків.

Суспензія з полуничним ароматом1 Не містить спирту та цукру1 Виготовляється у ЄС1

Нестаток грошей перестане тиснути на Риб. Зміниться коло спілкування, нові знайомі виявляться приємними і корисними людьми. Справи будуть вирішуватись самі по собі. Роботи буде багато, фізичні сили виснажаться, але ваші нестандартні рішення знайдуть прихильність у начальства. В особистих стосунках ви звикли до більшої сердечності, але те, що є зараз — результат попередніх ваших вчинків. Тож тепер чекайте ініціативи від партнера Ольга Липовецька, астролог.

Від жару та болю* 1

Інформація про безрецептурний лікарський засіб для спеціалістів у галузі охорони здоров’я. Р.П. № UA/14969/01/01. Лікарська форма. Суспензія оральна. Показання. Короткотермінове симптоматичне лікування пропасниці та больового синдрому легкогоі помірного ступеня. Зберігати в місцях, недоступних для дітей. Протипоказання. Підвищена чутливість до ібупрофену та інше. Спосіб застосування. Дозування препарату Імет® для дітей 2 % розраховується залежно від маси тіла або віку, як правило, при застосуванні від 5 до 10 мг/кг маси тіла як разової дози та максимально 30 мг/кг маси тіла як загальної добової дози. Побічні реакції. Розвиток побічних реакцій залежить від дози, тривалості лікування та індивідуальної чутливості пацієнта. Якщо цей лікарський засіб необхідно приймати більше 3-х днів або тяжкість симптомів посилюється, слід звернутися до лікаря. За детальною інформацією звертатися до інструкції для медичного застосування Імет® ДЛЯ ДІТЕЙ 2 %, 26.05.2020 №1250. Виробник – Берлін Хемі АГ, Лабораторіос Алкала Фарма, С.Л. , Фармасьєра Меньюфекчерінг С.Л. Представництво «Берлін Хемі/А. Менаріні Україна Гмбх». Адреса: м. Київ, вул. Березняківська, 29, 7-й поверх.Тел.: +38 (044) 494-33-85, факс: +38 (044) 494-33-89. * КОРОТКОТЕРМІНОВЕ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЛИХОМАНКИ ТА БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ ЛЕГКОГО І ПОМІРНОГО СТУПЕНЯ 1. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Імет для дітей 2%, 26.05.2020 №1250 UA_IME-22-2020_V1_press останнє оновлення 07.10.2020.

ПІКОСЕН® – ПРИ ЗАПОРІ

НОВИНКА

НОВИНКА НОВИНКА

Інформація для професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників. ПІКОСЕН®, краплі оральні. РП МОЗ України № UA/11154/01/01. ПІКОСЕН®, капсули. РП МОЗ України № UA/18541/01/01. ПІКОСЕН® МІКРА, гель ректальний. РП МОЗ України № UA/18619/01/01. Ліцензія: Серія АВ 598036 від 11 липня 2012 р. Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням обов’язково ознайомтесь з інструкцією та проконсультуйтесь з лікарем. Зберігати в місцях недоступних для дітей. Препарат не гарантує 100% лікувального ефекту. ПІКОСЕН® РЕКТА клізма. Медичний виріб. ТУ 32744083-003:2020. Не є лікарським засобом. Виробник «ТОВ «ДКП Фармацевтична фабрика», вул. Корольова 4, с. Станишівка, Житомирська обл., Україна, 12430.

КОРВІТИН

®

ліофілізат для розчину для ін'єкцій

ЗАХИЩАЄ СУДИНИ – РЯТУЄ ЖИТТЯ

чинить імуномодулюючу дію4,5 має потужну антиоксидантну та капіляростабілізуючу дію1,2 чинить кардіопротективну дію при ішемічному і реперфузійному ураженні серця2

нормалізує церебральну гемодинаміку при ішемічних ураженнях3 зменшує коефіцієнт асиметрії мозкового кровообігу при ішемічному інсульті3

ПОЛІПШУЄ ПЕРЕБІГ ПНЕВМОНІЇ ПРИ COVID-195 1. М. Арефьева. Влияние кверцетина на кардиометаболические факторы риска. Практична ангіологія. 7-8 (56-57) 2012. 2. А. Н. Пархоменко. Клиническая эффективность внутривенной формы кверцетина у больных острым инфарктом миокарда при проведении тромболитической терапии: реализация концепции открытой коронарной артерии. Ліки України. № 10 (39) 2000.

3. С. М. Виничук. Применение нового отечественного препарата Корвитин в лечении острого ишемического инсульта. Практична ангіологія №4 (33)2010. 4. Зупанець І.А., Голубовська О.А. Перспективи вивчення застосування препаратів кверцетину в лікуванні COVID-19. УМЧ. 2(1) (136) – III/IV 2020 5. Голубовська О.А., Зупанець І.А., Копча В.С. Відкрите, багатоцентрове, рандомізоване дослідження з вивчення ефективності препарату Корвітин®, порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій по 0,5 г, виробництва ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» з наступним застосуванням препарату Квертин, таблетки жувальні по 40 мг, виробництва ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» у пацієнтів з пневмонією, асоційованою з 2019-nCoV гострою респіраторною хворобою, на фоні базової терапії. 2021.

Повна інформація про лікарський засіб в інструкції для медичного застосування. Інформація для професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників. Виробник: ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» ,Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17. Тел.: (044) 205-41- 23; (044) 497-71- 40.