38 minute read
Непрохідність слізних шляхів
Оганес Палоян
Непрохідність (або обструкція) слізних шляхів — цезахворювання, яке в Україні прийнято називати дакріоциститом новонароджених. Це не зовсім правильно, оскільки циститу (запалення) як такого немає, а гнійні виділення, що з’являються, є наслідком вторинної інфекції, тобто вторинним кон’юнктивітом. Першопричиною недуги є застій сльози у слізних шляхах
Advertisement
Гній в очах — неприємний стан з погляду естетики. Та й виникає захворювання у ранньому віці дитини, коли молоді батьки не знають, як дати собі щоденну раду з немовлям, боячись проводити йому будьякі маніпуляції.
бУДоВА СліЗНИх шляхіВ
Однак перш ніж вести мову про саме захворювання, я розкажу про будову слізних шляхів та їхній розвиток.
Отже, сльоза, що утворюється в слізній залозі, омиває око і формує слізну річечку, що впадає у слізне озерце, куди відкриваються слізні точки. Це дірочки на краю повік, з яких починається система дрібних трубочок і канальців, що впадають у слізний мішок. Ампулярне розширення переходить у носослізну протоку і відкривається у порожнину носа, зокрема у нижній носовий хід. Описана система не є просто трубкою, якою тече рідина, це складний механізм зі звуженнями та розширеннями і різними клапанами, що забезпечує адекватний відтік рідини з кон’юнктивальної порожнини.
Більшість проблем в дитячій офтальмології пов’язана з ембріологією. На 5му тижні гестації з’являється слізна трубка (слізний канатик); на 12му тижні — зачатки канальців (слізний канатик розпадається на дрібні елементи) і в просвіті слізного мішка та носослізної протоки формуються порожнини, тобто триває процес каналізації слізного канатика. На початок 7го місяця ембріогенезу вже сформовані слізні шляхи і просвіт по всій довжині від слізних точок до устя у нижньому носовому ході. Відтак, саме тут і виникає проблема, оскільки найперше просвіт формується в слізному мішку та носослізній протоці, і лише згодом відкриваються слізні точки та вихід із носослізної протоки. Тому закупорення найчастіше виникає на вході або виході чи там, і там одночасно (атрезія слізних точок та атрезія устя носослізної протоки).
У дорослих механізм виникнення дакріоциститу дещо інший. У них також спостерігаються гнійні виділення в оці, але одночасно в проєкції слізного мішка виникають припухлість і почервоніння. Це пов’язано не із наявністю мембрани в протоці, а із запаленням самого слізного мішка через потрапляння інфекції, особливо у разі викривлення каналу, що призводить до погіршення відтоку сльози. Тому простим зондуванням тут не обійтися
Непрохідність слізних шляхів вважають досить поширеним офтальмологічним захворюванням у немовлят, частота якого сягає 6–10%. Повторюся, у всіх дітей у період внутрішньоутробного розвитку є мембрана, яка закриває прохідність слізних шляхів. Проте вона розсмоктується на 8–9му місяці вагітності. Тобто у новонародженого цієї перешкоди вже не існує, і сльоза повинна стікати у ніс.
Та буває так, що після народження дитини ця плівка залишається і перешкоджає руху сльози. Як наслідок, сльоза, що має омити око, зібрати весь бруд, бактерії, які потрапили на око, і піти в ніс, залишається в оці чи слізному мішку. Тоді там накопичуються мікроорганізми і утворюється гній. Внаслідок постійного запалення розвивається вторинний кон’юнктивіт.
КоН’юНКТИВіТ чИ ВТоРИННИй КоН’юНКТИВіТ?
Як відрізнити такі схожі, на перший погляд, за клінікою захворювання, як кон’юнктивіт, що також часто діагностують у новонароджених, та вторинний кон’юнктивіт як наслідок непрохідності носослізної протоки?
Насамперед батьки повинні звернутися до спеціаліста, який призначить медикаментозне лікування. Після закінчення курсу лікування вогнище очиститься, сльоза стане прозорою, звичайний кон’юнктивіт більше не повториться, а от у разі непрохідності слізних шляхів рецидив неминучий.
У дорослих механізм виникнення дакріоциститу дещо інший. У них також спостерігаються гнійні виділення в оці, але одночасно в проєкції слізного мішка виникають припухлість і почервоніння. Це пов’язано не із наявністю мембрани в протоці, а із запаленням самого слізного мішка через потрапляння інфекції, особливо у разі викривлення каналу, що призводить до погіршення відтоку сльози. Тому простим зондуванням тут не обійтися.
РоЗПочИНАєМо ліКУВАННя
Що ж робити батькам, якщо сльоза у немовляти не стікає і з’явився гній?
Найперше не панікувати, а звернутися до лікаря — найкраще до дитячого офтальмолога, а якщо такої можливості немає, тоді до свого сімейного лікаря. Дитині призначать очні краплі і розкажуть, як робити масаж обличчя.
Ефективність лікувального масажу становить близько 30%. Його виконують поштовхоподібними рухами згори донизу вказівним пальцем — у кутику ока біля носа в напрямку верхнього краю губи (так званий лук Амура). Краще, щоб масаж робила мама. Рекомендую його проводити 5–10 разів на день.
Для медикаментозного лікування непрохідності слізних шляхів у дітей, з огляду на тривалість процесу нагноєння, призначають антибактеріальні препарати у формі очних крапель.
Антисептики
Окуфлеш. Для застосування немає вікових обмежень. Препарат можна призначати жінкам у період вагітності та годування груддю, а також дітям, зокрема новонародженим. Спосіб використання: по 1–2 краплі 1–4 рази на день. Тривалість лікування зазвичай не перевищує 2 тиж.
Окомістин — по 1–2 краплі 4–6 разів на день до повного одужання.
Сульфаніламіди
Сульфацил натрію 20%. Застосовують у дітей з народження. По 1–2 краплі в уражене око 4–5 разів на день. Курс становить у середньому 7–10 днів.
Антибіотики
Аміноглікозиди, зокрема, тобраміцин. Існують дані, які підтверджують безпеку та ефективність застосування препарату у дітей, у тому числі новонароджених, з кон’юнктивітом. Застосовують очні краплі тобраміцин 5 разів на день протягом 7 днів.
Фторхінолони другого покоління — ципрофлоксацин (Флоксимед та Ципронекст). Доведено, що ципрофлоксацин є клінічно та мікробіологічно ефективним для лікування бактеріального кон’юнктивіту у новонароджених та дітей віком до 1 міс у разі застосування тричі на день протягом 4 днів.
Антибіотик четвертого покоління: моксифлоксацин (Вігамокс). Під час клінічних досліджень препарат у формі очних крапель виявився
Нещодавно FDA схвалило новий лікарський засіб для лікування педикульозу у пацієнтів старше 6 міс. Абаметапір (Xeglyze) випускається у формі лосьйону для місцевого застосування (0,74%) та на відміну від більшості протипедикульозних засобів має високу овіцидну активність — знищує і вошей, і їх яйця (гниди). Завдяки цьому, немає потреби у повторних нанесеннях засобу — позбавитися паразита можна після однократного застосування. Лосьйон ізабаметапіром наносять на волосся на10хв, після чого ретельно змивають*
Життєвий цикл головної воші (Pediculus humanus capitis) триває близько 30 діб, з яких 7–12 діб припадає на фазу яйця (гниди). Воші прикріплюють яйця на волосся біля шкіри голови людини. Їх дуже складно вимити або вичесати і до того ж вони стійки до впливів численних протипедикульозних засобів. Через це більшість препаратів для лікування педикульозу (піретроїди, піпероніл бут оксид, мелатіон, бензиловий спирт тощо) передбачають принаймні двократне застосування: перше знищує дорослі особини, друге, через 7–10 діб, особини, які щойно вилупилися із яєць. Це незручно та не дуже надійно, адже і після другої обробки у людини можуть залишатися життєздатні гниди. Виключенням є протипаразитарний засіб івермектин, активний одночасно проти нематод і комах, але він досить дорого коштує.
Абаметапір — інгібітор ферментів металопротеїназ, які необхідні вошам в процесі вилуплення з яєць та подальшої життєдіяльності. Овіцидна активність абаметапіру in vitro стає 90–100%. У клінічних дослідженнях ІІІ фази ефективність абаметапіру після однократного застосування дорювнювала 81%. Найбільш поширеними побічними ефектами препарату були: еритема (4%), свербіння (3,2%) і печіння (2,6%) шкіри, контактний дерматит (1,7%), блювання (1,7%), подразнення очей (1,2%), зміна кольору волосся (1,0%)*.
* Bowles VM, VanLuvanee LJ, Alsop H, et al. Clinical studies evaluating abametapir lotion, 0.74%, for the treatment of head louse infestation // Pediatr Dermatol., 2018; 35: 616–621. https://doi.org/10.1111/pde.13612
безпечним при застосуванні у дітей, зокрема новонароджених. Спосіб використання: по 1 краплі тричі на день Непрохідність слізних шляхів вважають протягом 4 днів. досить поширеним
Макроліди (азитроміцин). офтальмологічним
Азиоптик — це новий захворюванням у немовлят, і наразі єдиний препарат цієї групи, який нещодавно з’явився на фармацевтиччастота якого сягає 6–10%. Повторюся, у всіх дітей у ному ринку. Застосовують період внутрішньоутробного у дітей від народження. розвитку є мембрана, Спосіб використання: по яка закриває прохідність 1 краплі в кон’юнктивальний мішок двічі на день — вранці та ввечері. Курс лікуванслізних шляхів. Проте вона розсмоктується на 8–9-му ня — 3 дні. місяці вагітності. Тобто
Дотримання дозуван у новонародженого цієї ня лікарських засобів має перешкоди вже не існує, велике значення для успіху лікування. і сльоза повинна стікати у ніс
Інші антибактеріальні препарати, які я не назвав, можна використовувати лише з 1го року життя дитини.
ЗоНДУВАННя
Що робити, якщо краплі не допомагають? Проводити зондування.
Перед початком зондування рекомендовано пройти огляд у педіатра (аби переконатися, що дитина соматично здорова) та ЛОРспеціаліста. Чому саме у нього? Це важливий момент, оскільки якщо у малюка є патологія носа (наприклад, закритий вихід каналу кістковим утвором), тож ніяке зондування тут не допоможе.
Перед проведенням зондування дитину туго сповивають. Застосовують спеціальні краплі для знечулення. Процедуру виконують у горизонтальному положенні, хоча є методики й у вертикальному. Медсестра фіксує голову дитини.
Зондування проводять за допомогою найтонших зондів. У слізну точку, зазвичай нижню, вводять конусоподібний зонд, яким розширяють вхід, а за наявності атрезії, тобто перешкоди, її пробивають. Після цього іншим зондом, на краю якого є отвір, заходять спочатку горизонтально по слізному каналу, а тоді повертаючи на 90 градусів, йдуть вертикально донизу. Якщо були якісь перешкоди, їх пробивають.
Усе маніпуляції ми проводимо наосліп, покладаючись лише на свої тактильні відчуття.
І повірте, інколи й медсестра, яка фіксує малюка, відчуває, коли була перешкода і наскільки вона була щільною.
Після введення зонда на бажану довжину промиваємо канал за допомогою системи, під’єднаної до зондканюлі, і якщо рідина тече через носик, це успіх, оскільки досягнуто бажаного результату.
Процедура триває кілька хвилин. Її завдання — усунути перешкоду та промити канал. Найчастіше перешкода одна й розташована внизу, але інколи буває й кілька. Можливий й сліпий кінець, тобто система недорозвинута та потребує вже зовсім іншої операції — формування каналу.
Також існує методика зондування, яку проводять у медикаментозному сні.
Після зондування рекомендую протягом 5–10 хв потримати дитину у вертикальному положенні, щоб рідина, яка залишилася в носі, опустилася. Впродовж дня можуть спостерігатися слизові, гнійні або кров’янисті виділення з ока чи носа або набряк повіки. Невдовзі ці прояви минуть.
Протягом 2–3 днів після зондування застосовують очні краплі. Якщо немає ніяких виділень, сльозостояння протягом тижня, то зазвичай лікування завершене. Інколи є потреба в повторному промиванні, якщо виникли якісь труднощі під час зондування, але не слід цього боятися. Причинами неефективного зондування можуть бути анатомічні особливості сльозовідвідних шляхів, пізнє зондування чи невирішена проблема або гостра патологія носа.
КолИ СліД ПРоВоДИТИ ЗоНДУВАННя?
Це дуже спірне питання у всьому світі. В одних країнах рекомендують зондувати після року (США), в інших — одразу після виявлення проблеми.
Я притримуюся терміну 2–4 міс від дня народження дитини. Чому так? Якщо провести зондування раніше, вузькі та ніжні канали можна легко травмувати, тому дуже важливо, щоб все пройшло без ускладнень. Окрім того, активна продукція сльози проявляється приблизно у 2місячному віці, а це сприяє промиванню каналів.
Водночас існує також велика ймовірність спонтанного розсмоктування закупорення, до прикладу, якщо це не мембранозна перешкода, а слизова. До того ж, вузькі канали з ростом лицевого черепа дитини також здатні розширюватися. І ще — необхідно бути впевненим у тому, що всі консервативні заходи результату не дали.
Єдиним показанням до раннього зондування є амніоцеле або дакріоцеле — стан, коли слізні шляхи закриті і згори, і знизу, і в них накопичується секрет слизової оболонки та утворюється флегмона слізного мішка, яка потребує невідкладного втручання, оскільки може призвести до смерті малюка.
Чому не пізніше ніж у 4 міс? Бо у такому віці маля сприймає все більш усвідомлено і може отримати психологічний стрес. Тож якщо потреба зондування невідкладна, краще його проводити у медикаментозному сні. Що старша дитина, то мембрана, яка перешкоджає витоку сльози, більш щільніша і вкрита судинами, а це загрожує різними ускладненнями і кровотечами. Якщо одноразове зондування виявиться неефективним, доведеться проводити складнішу маніпуляцію — стентування, тобто введення в порожнину цих каналів силіконової трубки на 2 міс.
оганес Палоян, лікар-офтальмолог, дитячий офтальмолог, Приватна поліклініка «Веселка»; КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. львова»
Витяг з інструкції для медичного застосування лікарського засобу КЕТАНОВ1
Склад: діюча речовина: ketorolac tromethamine; 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить кеторолаку трометаміну 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, тальк, титану діоксид (Е 171). Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням «KVT» з одного боку. Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В15. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Знеболювальний засіб кеторолаку трометамін – ненаркотичний аналгетик. Це нестероїдний протизапальний засіб, що проявляє сильну аналгетичну, протизапальну та слабку жарознижувальну активність. Кеторолаку трометамін інгібує синтез простагландинів та вважається аналгетиком периферичної дії. Він не має відомого впливу на опіатні рецептори. Після застосування кеторолаку трометаміну в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося явищ, які бсвідчили про пригнічення дихання. Кеторолаку трометамін не спричиняє звуження зіниць. Фармакокінетика. Кеторолаку трометамін швидко та повністю абсорбується після перорального застосування з піковою концентрацією 0,87 мг/кг у плазмі крові через 45 хвилин після прийому разової дози 10 мг. У здорових добровольців термінальний період напіввиведення з плазми крові становить у середньому 5,4 години. В осіб літнього віку (середній вік 72 роки) він становить 6,2 години. Більше 99 % кеторолаку у плазмі крові зв’язується з білками. Кеторолак дуже важко проникає в тканину мозку. Незначна його кількість може бути виявлена в грудному молоці. Клінічні характеристики. Показання. Короткочасне лікування болю помірної інтенсивності, включаючи післяопераційний біль. Максимальна тривалість лікування – 5 днів. Протипоказання. Підвищена чутливість до кеторолаку чи до інших НПЗЗ або до інших компонентів лікарського засобу; прояви гіперчутливості, такі як бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка в анамнезі, спричинені застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ (через можливість виникнення тяжких анафілактичних реакцій); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація активна або в анамнезі, що пов’язані з прийомом НПЗЗ;активна рецидивуюча пептична виразка / шлунково-кишкова кровотеча (два та більше епізодів) в стадії загострення або в анамнезі; не застосовувати як аналгезуючий засіб перед і під час оперативного втручання та після маніпуляцій на коронарних судинах у зв’язку з пригніченням агрегації тромбоцитів, що може викликати кровотечу;підозрювана або підтверджена цереброваскулярна кровотеча, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик кровотечі, а також у післяопереційному періоді, якщо існує високий ризик кровотечі чи неповного гемостазу;повний або частковий синдром носових поліпів, набряк Квінке або бронхоспазм;одночасне лікування іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази), ацетилсаліциловою кислотою, варфарином, окспентоксифіліном, пробенецидом або солями літію, антикоагулянтами, включаючи низькі дози гепарину (2500–5000 одиниць кожні 12 годин);порушення гемопоезу невідомої етіології; тяжка серцева недостатність;бронхіальна астма в анамнезі; печінкова або помірна та тяжка ниркова недостатність (рівень креатиніну в сироватці крові більше 160 мкмоль/л); ризик виникнення ниркової недостатності внаслідок зменшення об’єму рідини;гіповолемія, дегідратація;лікарський засіб протипоказаний під час вагітності, при переймах і пологах та під час годування груддю;не застосовувати дітям та підліткам віком до 16 років. Спосіб застосування та дози. Таблетки бажано приймати під час або після їди. Побічні реакції можна мінімізувати, використовуючи найнижчу ефективну дозу за найкоротший період, необхідний для контролю симптомів. Загальна тривалість лікування (парентеральне введення з подальшим пероральним прийомом) не повинна перевищувати 5 днів. Дорослі. Звичайна рекомендована доза становить 10 мг кожні 4 або 6 годин. Не рекомендується вводити кількість, що перевищує 40 мг на добу. Якщо лікування є продовженням ін’єкційного лікування: - пацієнтам з віком від 16 до 64 років, з масою тіла не менше 50 кг та з нормальною функцією нирок – спочатку вводять 20 мг, після чого вводять 10 мг кожного разу максимум 4 рази на день з інтервалом від 4 до 6 годин; - пацієнти вагою менше 50 кг, пацієнти літнього віку або пацієнти з порушенням функції нирок – 10 мг максимум 4 рази на день з інтервалом від 4 до 6 годин. Для пацієнтів, які отримували кеторолак парентерально, а потім застосовували пероральний прийом, комбінована доза кеторолаку не повинна перевищувати 90 мг у дорослих та 60 мг у літніх пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів із вагою нижче 50 кг. Пацієнтів необхідно переводити на пероральне застосування препарату якомога раніше. Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку існує більший ризик розвитку тяжких ускладнень, зокрема з боку травного тракту. Під час лікування із застосуванням НПЗЗ слід регулярно спостерігати за станом пацієнта, зазвичай рекомендується більший інтервал між застосуванням препарату, наприклад 6-8 годин. Діти. Не застосовувати дітям віком до 16 років. Побічні реакції. З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком (особливо у людей літнього віку), нудота, сухість в роті, диспепсія, шлунково-кишковий біль, відчуття дискомфорту у животі, спазм або печіння в епігастральній ділянці, блювання з домішками крові, гастрит, езофагіт, діарея, відрижка, запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунка, мелена, ректальна кровотеча, стоматит, виразковий стоматит, блювання, крововиливи, перфорація, панкреатит, загострення коліту та хвороби Крона. З боку системи крові та лімфатичної системи: пурпура, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія, еозинофілія. З боку імунної системи (гіперчутливість): повідомлялося про розвиток реакцій підвищеної чутливості, що включають неспецифічні алергічні реакції та анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, реактивність респіраторного тракту, включаючи астму, погіршення перебігу астми, бронхоспазм, набряк гортані або задишку, а також різні порушення з боку шкіри, що включають висипання різних типів, свербіж, кропив’янку, приливи, пурпуру, ангіоневротичний набряк, гіпотензію та у поодиноких випадках – ексфоліативний та бульозний дерматит (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему). Такі реакції можуть спостерігатися у пацієнтів з або без відомої гіперчутливості до кеторолаку або до інших нестероїдних протизапальних засобів. Вони також можуть спостерігатися в осіб, у яких в анамнезі був ангіоневротичний набряк, бронхоспастична реактивність (наприклад, астма та поліпи в носі). Анафілактичні реакції можуть мати летальний наслідок. Метаболічні порушення та розлади харчування: гіпонатріємія, гіперкаліємія, анорексія. З боку центральної нервової системи та психіатричні розлади: запаморочення, головний біль, гіперкінезія, нервозність, парестезія, функціональні порушення, депресія, ейфорія, судоми, нездатність сконцентруватися, безсоння, нездужання, тривожність, сонливість, підвищена втомлюваність, збудження, незвичайні сновидіння, сплутаність свідомості, галюцинації, дисгевзія, асептичний менінгіт з відповідною симптоматикою (ригідність м’язів шиї, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або дезорієнтація), психотичні реакції, порушення мислення. З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, неврит зорового нерва. З боку органів слуху: втрата слуху, дзвін у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: припливи жару, брадикардія, блідість, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, пальпітація, біль у грудній клітці, виникнення набряків, серцева недостатність. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень свідчать, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та тривалий час, може бути асоційоване з підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда або інсульт). Хоча при застосуванні кеторолаку такі реакції не спостерігались, проте, неможливо виключити ризик їх виникнення. З боку органів дихання: задишка, астма, набряк легень. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність, гепатомегалія, порушення функціональних лабораторних показників. З боку шкіри: свербіж, кропив’янка, пітливість, фоточутливість шкіри, синдром Лайєлла, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко), ексфоліативний дерматит, макулопапульозні висипання. Розлади опорно-рухового апарату та сполучної тканини. міалгія, функціональні розлади. З боку сечовидільної системи: підвищена частота сечовипускання, олігурія, гостра ниркова недостатність, гемолітичний уремічний синдром, біль у боку (з/без гематурії), підвищений вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром, ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: жіноче безпліддя. Інші: післяопераційна кровотеча з рани, гематома, носова кровотеча, подовження тривалості кровотечі, астенія, нездужання, анорексія, збільшення маси тіла, набряки, підвищення температури тіла, підвищена, посилена спрага. Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС, в недоступному для дітей місці. Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 або 10 блістерів у картонній упаковці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. КК Терапія АТ, Румунія. Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Вул. Фабриції, 124, 400632, м. Клуж-Напока, округ Клуж, Румунія.
За даними ВООЗ (лютий, 2018 р.), в країнах, що розвиваються, 214 млн жінок репродуктивного віку, які мають намір запобігти небажаній вагітності, не використовують сучасні методи контрацепції. Причинами цього є обмежені вибір методів та доступ до контрацептивів, страх побічних ефектів, культурні та релігійні несприйняття контрацепції/контрацептивів, упередження користувачів, бар’єри, пов’язані із гендерними особливостями (https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/ family-planning-contraception). У цій публікації ми коротко розглянемо історію виникнення (https://www.fpa.org.uk/factsheets/ contraception-past-present-future) та перспектив у розвитку контрацепції, а також стан поінформованості молоді про контрацептиви
Перерваний статевий акт є найдавнішою формою контра-
цепції. Ефективність цього методу становить 96% (при ідеальному застосуванні)/73% (при типовому) (https://www.who.int/newsroom/ factsheets/detail/familyplanningcontraception).
Природне планування сім’ї (ППС). Періодична абстиненція використовувалася як метод контрацепції з давніхдавен, відколи люди виявили причиннонаслідковий зв’язок між статевим актом і вагітністю. У 1930–1940 рр. було обґрунтовано температурний метод ефективність якого становила 99/75% (https://www.who.int/newsroom/factsheets/detail/familyplanningcontraception), у 1964 р. — метод, цервікального слизу (96/86%), у 90х роках минулого століття — симптомотермальний метод (98%/98%). Моніторинг показників при симптомотермальному методі автоматизується завдяки спеціальним налаштуванням. Так, сучасні телефони (iPhone, Androids) мають додатки для контролю фертильності, зокрема: Clue Period Tracker, Ovulation; Flo Period & Ovulation Tracker; Glow Cycle & Fertility Tracker; Fertility Friend FF App; Share on Pinterest; Ovia Fertility & Cycle Tracker; Natural CyclesBirth Control; Kindara: Fertility Tracker; Dot Fertility Tracker; Period Tracker by GP Apps; Period Tracker Health Calendar. Кожен з додатків має простий інтерфейс, відстежує і передбачає овуляцію та менструацію завдяки статистичному аналізу на основі показників, що вводяться (дата початку менструації, а також менструальні симптоми, маса тіла, температура тіла, зміни настрою тощо). Особисті дані використовуються для створення персоналізованої діаграми фертильності (https://www.healthline.com/ health/pregnancy/fertilityapps).
Одним з різновидів ППС є також метод лактаційної аменореї (МЛА), що ѓрунтується на тимчасовому фізіологічному ефекті пригнічення овуляції у жінки, яка годує дитину виключно груддю (без догодовування сумішами) у віці до 6 міс. Ефективність методу — 99/98% (https://www.who.int/newsroom/factsheets/detail/familyplanningcontraception).
Хімічні засоби контрацепції (сперміциди). Упродовж тисячоліть жінки використовували фруктові кислоти інтравагінально для запобігання вагітності. У 1885 р. англійським фармацевтом Уолтером Ренделом було анонсовано вагінальні супозиторії на основі масла какао та хініну сульфату. У 1906 р. Фрідріх Мерц розробив перший сперміцидний гель для комерційного виробництва. Нині викорис
Упродовж тисячоліть жінки використовували фруктові кислоти інтравагінально для запобігання вагітності.
У 1885 р. англійським фармацевтом
Уолтером Ренделом було анонсовано вагінальні супозиторії на основі масла какао та хініну сульфату
товується низка речовин у різних лікарських формах (таблетки, супозиторії, креми, гелі, аерозолі, розчини, губки). Ефективність цих засобів — 88/79% (https://www.nhs.uk/conditions/ contraception/howeffectivecontraception/).
бАР’єРНИй МЕТоД
1. Чоловічі презервативи. У 1564 р. Габріелло Фаллопій рекомендував змочену лляну тканину, а вже у ХVІІІ ст. презервативи виготовляли з кишечнику тварин. Із 1843 р. виробляли гумові презервативи, із 1930 р. — латексні, із 1997 р. — поліуретанові. У 2006 р. реалізували ідею спреюпрезерватива (автор: Jan Vinzenz Krause). Ефективність чоловічих презервативів — 98/82% (https://www.nhs.uk/conditions/contraception/ howeffectivecontraception/). 2. Жіночі: діафрагми, шийкові ковпачки, презервативи. У 1882 р. запропоновано діафрагму (автор: Dr C Hasse). 1883 р. німецька лікарка Aletta Jacobs описала як контрацептив гумовий шийковий ковпачок. У 1900 рр. стали доступними гумові жіночі презервативи, а з 1992 р. — поліуретанові. У 2000 діафрагми та ковпачки почали виробляти із силікону. Ефективність цих засобів — 95/79% (https://www.nhs.uk/conditions/ contraception/howeffectivecontraception/).
Останніми роками активно досліджують нові речовини для виробництва презервативів, зокрема, біосумісний силікон (Origami condom®), гідрогель, нітрил (FC2) (https://www. onemedical.com/blog/livewell/condomtechnology).
Внутрішньоматкові контрацептиви (ВМК). Перший прототип ВМК було анонсовано у 1868 р., а вже у 1909 р. (dr. R. Richter) розроблено перший ВМК на основі шовку, у 1920 р. (E. Graefenberg) — срібла, у 1960 р. — пластику, у 1969 р. — міді, а у 1996 р. впроваджено гормонвмісну систему. У 1997 р. запропоновано мідний безкаркасний ВМК. Ефективність ВМК — 99% (https://www.nhs.uk/conditions/contraception/howeffectivecontraception/).
Гормональна контрацепція. Комбіновані пероральні контрацептиви (КОК). Перші аналоги цих препаратів існували ще 2000 років тому: все починалося зі споживання вербових пагонів, бджіл, серцевини рогів оленів тощо. Перший зареєстрований препарат КОК — Еновід (1960 р.). Дозування гормонів у перших КОК у 7–10 разів було вищим, ніж у сучасних препаратах. У 1981 р. на ринок було виведено трифазні КОК, у 1982 р. — двофазні. КОК приймають протягом 21 дня, після чого 7 днів триває перерва. Таким чином «імітується» природний менструальний цикл. На сьогодні є також препарати для безперервного застосування (Seasonale, Seasonique, Lybrel), в Україні наразі вони не зареєстровані. Ефективність КОК — 99/91% (https://www.nhs.uk/conditions/contraception/howeffectivecontraception/).
Протизаплідні таблетки прогестагенового ряду (ПТП).
Їх розробляли з 1960 р., а у 1969 р. було впроваджено на ринку ПТП на основі хлормадинону ацетату, норетиндрону та норгестрелу. У 2002 р. зареєстровано препарат на основі дезогестрелу. Ефективність ПТП — 99/91% (https://www.nhs.uk/conditions/ contraception/howeffectivecontraception/).
Невідкладна/екстрена контрацепція (НК/ЕК). Теж виникла у 1960 р., коли було виявлено, що разове застосування естрогенів у високих дозах після незахищеного статевого акту запобігає небажаній вагітності. У 1970 р. цей спосіб був заміщений методом Юзпе (застосування КОК у підвищених дозах). У 1976 р. виявили, що введення ВМК посткоїтально також є ефективним методом НК. У 1984 р. вперше зареєстровано препарат для НК із левоноргестрелом. На даний час такі препарати є золотим стандар
Деякі традиційні рідкі вакцини мають важливий недолік — після потрапляння в організм вони досить швидко руйнуються. Якщо при захворюванні збудник в організмі розмножується і знаходиться в організмі тривалий час (зазвичай кілька тижнів), то під час вакцинації антигени (ослаблені збудники або їх компоненти) активні лише протягом кількох днів. Це, звісно, негативно впливає на потужність імунної відповіді. Аби подовжити час активності вакцини, фахівці зі Стенфордського університету (США) спробували використати як основу для вакцини гідрогель*.
Вчені створили гідрогель із наночастинками біосумісного полімеру і змішали його з вірусними антигенами та ад’ювантом, що посилює імунну відповідь. Отриманий вакцинний препарат ввели підшкірно мишам. Вакцина спричинила місцеве запалення, що сприяло скупченню імунних клітин, та протягом кількох днів повільно вивільняла активні компоненти. Це дозволило тваринам виробити більше антитіл із значно вищою спорідненістю до антигенів порівняно з контрольними тваринами, які отримали стандартну рідку вакцину.
На наступному етапі випробувань вчені досліджуватимуть здатність гідрогелевої вакцини захищати хазяїна від відповідного збудника.
*Roth GA, Gale EC, Alcántara-Hernández M et al. Injectable Hydrogels for Sustained Codelivery of Subunit Vaccines Enhance Humoral Immunity // ACS Cent. Sci., Publication Date:September 16, 2020. https://doi.org/10.1021/acscentsci.0c00732
Під час виконання дипломної роботи студенткою 5-го курсу фармацевтичного факультету ЛНМУ ім. Данила Галицького Соломією Жук (2019–2020 рр.) було проведено опитування молоді (68 студентів ІІІ–V курсів, середній вік — 21,3 року). ОСь РеЗУЛьТаТи: • 71% опитаних позитивно ставляться до контрацепції; • 56% вважають себе достатньо обізнаними у питаннях запобігання вагітності; • 40% довіряють лікарям з теми контрацепції, 28% — провізору, 25% — інтернету; • найбільш ефективними методами контрацепції визнано хірургічний (88% респондентів), ВМК (85%), бар’єрні засоби (79%) та ГК (78%); • найбільш безпечним означено бар’єрний метод (88%); • найбільш економічно вигідними обґрунтовано вважають
ППС: МЛа (78%) та методи розпізнавання фертильності (82%); • щодо питання «Які саме засоби контрацепції представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку?» добре відомими є презервативи чоловічі (100%), КОК (98%) та презервативи жіночі (96%). Маловідомими є ПТП (19%), шийкові ковпачки (18%) та гормонвмісні ВМК (12%); • знання молоді про безрецептурні контрацептиви теж не повні: 98% опитаних знають, що до таких належать презервативи чоловічі, 54% — презервативи жіночі, 47% — шийкові ковпачки, тоді як 69% помилково зараховують до цієї категорії ПТП, 47% — ІК, 40% — гормонвмісні ВМК
том НК. У 2009 р. впроваджено препарати НК на основі уліпристалу ацетату. Ефективність НК — 99/65% (https://www.who.int/newsroom/ factsheets/detail/familyplanningcontraception).
Ін’єкційна контрацепція (ІК). Перші дослідження проведені у 1957–1958 рр. (Schering AG, Norigest; Upjohn, DepoProvera). У 1974 р. як ІК було представлено на ринку препарат Депопровера. У деяких країнах світу використовують також комбіновані ІК (щомісячна ін’єкція). Ефективність ІК — 99/94% (https://www.nhs.uk/ conditions/contraception/howeffectivecontraception/).
Імплантати. Дослідження почалися у 1967 р., перший препарат (Norplant) було виведено на ринок у 1993 р., у 1999 р. — ще один (Implanon). У 2010 р. на заміну останньому запропоновано Nexplanon (на відміну від попередника, має іншу процедуру введення). Ефективність цих засобів — 99% (https://www.nhs.uk/conditions/ contraception/howeffectivecontraception/).
Гормонвмісні вагінальні кільця. У 2009 р. було зареєстровано комбінований контрацептив NuvaRing. Наразі науковці працюють над створенням прогестагенових контрацептивів у цій лікарській формі. Ефективність аналогічна КОК.
Гормонвмісні пластирі. У 2003 р. було представлено на ринку перший такий пластир комбінованого складу (Ortho Evra). Тривають дослідження препаратів у лікарській формі гелю. Ефективність аналогічна КОК.
МАйбУТНє КоНТРАЦЕПЦії
Контрацептиви для жінок. 1) Антипрогестагени (модулятори прогестеронових рецепторів). На фармацевтичному ринку зареєстровано препарати для ЕК із сполукою цього класу — уліпристалу ацетатом. Дослідження щодо засобів для системного застосування тривають. 2) Чіп плідності (Fertility Chip®). Пристрій розроблено Білом Гейтсом із науковцями США (https://www.bbc.com/news/technology28193720). Це мікрочіп, що імплантують під шкіру. Містить гормони, вивільнення яких контролюється дистанційно. Термін використання — 16 років.
Контрацептиви для чоловіків (https://www.fertstert.org/article/ S00150282(16)627449/pdf; https://www.nhsinform.scot/healthyliving/contraception/thepill/thepillformen). Дослідження чоловічих ГК тривають півстоліття. Вивчають андрогени як самостійно, так і в поєднанні із прогестагенами, у різних лікарських формах (ін’єкції, препарати для перорального застосування, гелі, імпланти). Також вивчають негормональні методи чоловічої контрацепції, а саме: кероване зворотне інгібування сперми (reversible inhibition of sperm under guidance — RISUG); пристрій для блокування сім’явивідних проток (intravas device — IVD); сполуки, які блокують окремі білки (Eppin, JQ1, BRDTspecific inhibitors), що спричиняє тимчасову безплідність.
Вакцини для контрацепції розробляють із 1995 р. для чоловіків і для жінок. Протизаплідні вакцини (антитіла до сперми/яйцеклітини) протидіють заплідненню на кількох ділянках репродуктивного тракту (виробництво гамет, вихід гамет, функції гамет). (https://www. researchgate.net/publication/323695791_Contraceptive_Vaccines_ Implications_in_male_and_female_fertility_regulations).
Отже, історія, сучасність та перспективи контрацепції свідчать про стрімкий розвиток цього напрямку рямку та широку палітру методів і засобів. Попри те, кожен з наявних способів попередження небажаної вагітності має свої переваги і недоліки, тобто створення «ідеального контрацептива» десь попереду. А результати проведеного опитування майбутніх провізорів загалом демонструють досить низький рівень їхніх знань про контрацепцію та контрацептиви. Це свідчить, на жаль, про недостатню увагу до таких питань і брак достовірної інформації за необмеженого загалом обсягу інформації та широкого доступу до неї.
Катерина Дорикевич, доцент кафедри організації та економіки фармації львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
ГРВІ: маєте питання? ГРОПРИНОзИН® знає відповіді
чи справді народні методи лікування допоможуть при застуді?
Незважаючи на те, що рясне пиття є досі традиційним і популярним народним методом лікування ГРВІ, ані малиновий, ані липовий чи будьякий інший гарячий напій навіть комбінованої дії ніяк не впливає на саме захворювання, а тільки тимчасово може усунути його симптоми. Однак за якийсь час ознаки недуги повернуться з новою силою. Щось схоже відбувається і у разі застосування комплексних засобів для симптоматичного лікування ГРВІ. Поки триває їхня дія, вони полегшують стан хворого.
чому віруси загрожують імунітету людини?
Наш імунітет серйозно потерпає від ГРВІ, окрім того, вплив бактеріальних збудників на ослаблений організм різко посилюється. Ось чому небезпечною вважається не тільки сама вірусна недуга, але й різні її ускладнення. Тепер зрозуміло, чому у разі ГРВІ необхідно обов’язково приймати противірусні лікарські препарати.
Важливою складовою сучасного підходу до лікування ГРВІ є застосування етіотропних засобів, які впливають саме на причину захворювання та нормалізують діяльність імунної системи людини.
чому для лікування ГРВі варто обрати ГРоПРИНоЗИН®?
Гропринозин® (інозину пранобекс) — надійний противірусний лікарський засіб з імуномодулюючими властивостями, який нормалізує дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету. Він ефективно гальмує розвиток вірусної респіраторної інфекції, оскільки активує власний імунітет людини.
Коли варто розпочати прийом препарату ГРоПРИНоЗИН®?
Препарат слід починати приймати відразу після появи перших симптомів захворювання, таких як нездужання, підвищена температура тіла і кашель, щоб не дозволити вірусній інфекції розвиватися далі.
Гропринозин® варто мати у кожній домашній аптечці, аби з появою перших симптомів ГРВІ одразу розпочати лікування. яку форму препарату ГРоПРИНоЗИН® краще обрати?
Дорослі нададуть перевагу Гропринозину в таблетованій формі, а дітям більше сподобається сироп Гропринозин® Ріхтер, який має приємний смак. чому ГРоПРИНоЗИН® - РіхТЕР безпечний для дітей?
Завдяки тому, що у сиропі відсутні різні смакові добавки і барвники, він не спричиняє алергії і є цілком безпечним для маленьких пацієнтів.
ПрофілАктикА і лікувАння Біологічна роль кальцію
та шляхи раціональної корекції його вмісту
Продовження. Початок див. «Фармацевт Практик», № 7–9, 2020
Метаболізм кальцію істотно залежить від етнічної належності та генетичних особливостей. Зокрема, результати наукових до
Оксана Лопатинська сліджень показали, що дефіцит кальцію частіше виявляють у європейців (7–25%), ніж у жителів Китаю, Нігерії, Ліберії, Ямайки (1–4%) [15].
Кальцій потрапляє до організму людини із харчовими продуктами або ЛЗ. Зі всієї кількості кальцію, що находить із харчовими продуктами, у дорослих засвоюється лише 25–35%, у дітей — до 70% [8, 12].
Дані літератури підтверджують, що молоко та молочні продукти є найбільш доступними харчовими джерелами кальцію. Окрім того, вони збагачені білком та іншими мікроелементами, важливими для здоров’я організму. Проте через наявність у молоці лактози (молочного цукру) здатність до засвоєння цього харчового продукту з віком втрачається. Тому особам старшого віку доцільно обмежити споживання молока, надаючи перевагу кисломолочним продуктам [10].
Ступінь засвоєння кальцію залежить від наявності та концентрації в організмі фосфору, магнію, вітамінів А, Е, D, жирів [3, 16]. З огляду на це доцільним є вживання харчових продуктів, що містять фосфор (молочні продукти: бринза, плавлений сир; риба: осетер, скумбрія, мойва, тунець), магній (овочі: переважно бобові; горіхи: кедрові, волоські, мигдаль, кеш’ю, фісташки, арахіс, фундук; риба та інші морепродукти; зерновий хліб; крупи: ячна, вівсяна, пшоно; телятина), вітамін А (вершкове масло, яйця, печінка, морква, гарбузи, помідори), вітамін Е (олія соняшникова та кукурудзяна, соя, горох, квасоля) [12, 13, 15]. Для більш повного засвоєння кальцію необхідна наявність активної форми вітаміну D, який сприяє абсорбції елемента в кишечнику та полегшує відкладення кальцію і фосфору в кістках. Без вітаміну D всмоктується лише 10% кальцію, що надходить до організму. Цей вітамін міститься переважно в харчових продуктах тваринного походження, до яких належать жирні види риби (тунець, палтус, лосось, сардини), чорна ікра; риб’ячий жир, а також топлене масло, яєчний жовток, рисове молоко. Проте харчові продукти лише частково задовольняють потребу організму в цьому вітаміні. Основна
його кількість утворюється в шкірі під дією ультрафіолетових променів [15, 16].
Засвоєнню кальцію сприяє вживання харчових продуктів із високим вмістом вітамінів К, С і групи В. Вони покращують проникність кальцію в кістки і сприяють нормалізації обміну речовин в організмі. До таких продуктів належать капуста, болгарський перець, суниця, чорна смородина, обліпиха, банани, цитрусові, гречка, овес, бобові [12, 18].
Важливу роль в утворенні кісткової тканини відіграє цинк. Для цього в раціон хворих із дефіцитом кальцію повинні входити такі продукти: овес, пшоно, пшенична крупа, горіхи, гарбуз і гарбузове насіння, селера, пастернак, морепродукти [3, 6].
Порушення надходження в організм жирів негативно впливає на засвоєння кальцію. При недостатньому вживанні ліпідних компонентів в організмі утворюється дефіцит кальцієвих солей жирних кислот, тому кальцій засвоюється недостатньо. У разі надлишкового вживання жирних харчових продуктів виникає недостатність жовчних кислот. При цьому переважна кількість кальцію виділяється через травний тракт. Отже, важливе значення має не лише сам факт надходження ліпідних компонентів, але й відповідне співвідношення жирів та кальцію [18].
На сьогодні дефіцит кальцію — доведений чинник ризику розвитку багатьох захворювань та їхніх ускладнень [6, 12, 15]. Тому в повсякденній лікувальній практиці часто виникає проблема вибору ефективних і безпечних ЛЗ для корекції кальційдефіцитних станів. Ситуація ускладнюється тим,
що застосування низки препаратів може бути обмеженим або протипоказаним через наявність у пацієнта різних супутніх захворювань. Окрім того, ефективність та безпека прийому ЛЗ, що містять кальцій, залежить від багатьох інших чинників, зокрема, поєднання з іншими препаратами, режиму та характеру харчування, правильності застосування.
Препарати кальцію для лікування та профілактики кальційдефіцитних станів поділяють на три основні групи: 1) прості солі кальцію; 2) комплекси солей кальцію з вітаміном D; 3) вітамінномінеральні комплекси. Переважно у ЛЗ солі кальцію представлені карбонатом (вміст елементного кальцію — 400 мг/г), хлоридом (270 мг/г), монофосфатом (230 мг/г), дифосфатом (290 мг/г), трифосфатом (400 мг/г), гліцерофосфатом (191 мг/г), цитратом (211 мг/г), глюконатом (130 мг/г), лактатом (89 мг/г) [4 , 5, 14, 16].
Одним із перших ЛЗ був кальцію хлорид, який у формі 10% та 20% розчину й до сьогодні застосовують у клінічній практиці. Проте виражена некротична (у разі потрапляння під шкіру або в м’язи) або подразлива дія (під час прийому перорально), а також низька біологічна доступність при пероральному застосуванні (близько 1%) зумовили потребу використовувати інші сполуки кальцію — солі глюконатної, карбонатної, лактатної та інших кислот [6, 16].
Однак лактат, гліцерофосфат та глюконат, хоча й мають всі властивості донаторів іонів кальцію, містять його лише в концентрації від 9 до 19%. Це забезпечує протиалергічну, гемостатичну, протисудомну дію, але не дозволяє повноцінно компенсувати дефіцит кальцію. При системному застосуванні кальцію глюконат стимулює вивільнення активної форми молекули кальцитоніну та парафолікулярних Склітин. Проте тривале його вживання може зумовити розвиток жовчнокам’яної хвороби [6, 14].
Найперспективнішим у цьому аспекті виявився кальцію карбонат. За даними літератури, карбонати добре розчиняються в кислому середовищі й погано — в лужному, тому на швидкість абсорбції кальцію значно впливає pH шлункового та кишкового соку, а всі чинники, що підвищують кислотність, сприяють кращому його всмоктуванню [15].
Фосфати кальцію не вважають оптимальним вибором для компенсації дефіциту кальцію, оскільки організм несе достатньо високе фосфорне навантаження, що має небажаний вплив на видільну систему. Окрім того, фосфати кальцію мають низьку розчинність і відносно невисоку біологічну доступність (25%). Здебільшого фосфати кальцію входять до складу біологічно активних добавок [14].
Серед інших простих солей кальцію на особливу увагу заслуговує кальцію
цитрат, який засвоюється незалежно від часу прийому їжі і стану травного тракту. Тому цю сіль кальцію вважають препаратом вибору у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, а також у хворих похилого віку та пацієнтів, які приймають антациди та інгібітори протонної помпи. Окрім того, цитратіон має фізіологічні властивості — є активним компонентом циклу Кребса, а також сприяє зниженню ризику розвитку сечокам’яної хвороби [13, 14].
На сьогодні асортимент препаратів кальцію дає змогу не лише проводити корекцію низки патологічних процесів, а й використовувати їх для профілактики дефіциту кальцію у фізіологічно критичні періоди життя людини (дитячий вік, період вагітності і годування груддю). При цьому препаратами вибору є комбінації солей кальцію (найчастіше кальцію карбонату) із фізіологічними дозами вітаміну D [4, 5, 15, 16].
Аналіз даних літератури свідчить про те, що на фоні вживання засобів кальцію у рекомендованих терапевтичних дозах побічні ефекти та симптоми передозування розвиваються вкрай рідко (приблизно з такою самою частотою, що й у групі хворих, які приймають плацебо). Проте при системних порушеннях метаболічних процесів в організмі внаслідок застосування пероральних засобів кальцію можуть спостерігатися такі небажані явища, як блювання, відсутність апетиту, втома, сильна спрага, спазми, млявість, біль та порушення роботи м’язів, що ускладнює рухову активність, зумовлює кульгавість, порушує координацію рухів [2, 5, 15].
Існує думка, що вживання кальцію провокує розвиток нефролітіазу (сечокам’яної хвороби). Однак результати клінічних досліджень свідчать, що вживання солей кальцію в дозі 2500 мг/добу (тобто в 2,5 раза більше від рекомендованої добової норми) не асоціюється зі зростанням ризику каменеутворення [13].
На особливу увагу заслуговують питання взаємодії пероральних засобів кальцію з іншими ЛЗ, оскільки за таких умов зростає ймовірність розвитку небажаних реакцій. Зокрема, препарати кальцію посилюють токсичні ефекти серцевих глікозидів, можуть сприяти розвитку закрепів та спричиняти інші порушення з боку травного тракту (нудота, блювання, метеоризм). Кальцій посилює абсорбцію антибіотиків тетрациклінового ряду, фторвмісних ЛЗ та препаратів заліза. Тому пероральні засоби, що містять кальцій, слід застосовувати за 3 год до або після їхнього прийому. При лікуванні глюкокортикоїдами можливе виникнення необхідності підвищення дози пероральних препаратів кальцію, оскільки глюкокортикоїди зменшують засвоєння цього елемента. Вітамін D підвищує засвоєння кальцію в травному тракті та його зв’язування в кістковій тканині, тому комбіновані препарати кальцію, до складу яких входить вітамін D, значно ефективніші, ніж монокомпонентні ЛЗ [15, 16].
Під час тривалого лікування пероральними засобами кальцію необхідно контролювати рівень кальцію та креатиніну в сироватці крові, особливо у пацієнтів літнього віку при сумісній терапії із серцевими глікозидами або тіазидними діуретиками, та в осіб з високою схильністю до розвитку ниркової недостатності [13, 15].
Отже, ефективність корекції дефіциту кальцію залежить від низки чинників, серед яких: вибір ЛЗ та його дози, нутриційний статус пацієнта, режим рухової активності, наявність шкідливих звичок. Тому правильно та раціонально проведена компенсація дефіциту в рамках комплексної програми профілактики та фармакотерапії є важливим елементом поліпшення здоров’я населення з верифікованим станом гіпокальціємії або виявленою схильністю до його розвитку.
оксана лопатинська, канд. фарм. наук, доцент кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації лНМУ ім. Данила Галицького
ПрофілАктикА і лікувАння
«Ні сил, ні бажання»: відновлюємо працездатність
Восени, з погіршенням погоди, часто до людини приходять млявість, апатія, підвищена стомлюваність, а у ряді випадків — запаморочення, непритомність та загострення деяких захворювань. Статистика фіксує зниження рівня працездатності в людей, які працюють у закритих приміщеннях, — їм традиційно важко зосередитися та виконувати посадові обов’язки.
ЗМіНИ ПоГоДИ ТА НЕЗВИчНЕ НАВАНТАжЕННя
При змінах температури повітря спостерігається різке зниження працездатності, як фізичної, так і розумової. Настає більш швидке стомлення, збільшується навантаження на серцевосудинну систему.
Висока вологість призводить до погіршення загального стану, виникнення слабкості. Тривала дія цих чинників спричиняє зниження імунітету, що може зумовлювати загострення хронічних захворювань. Особливо страждають люди із хронічною патологією легеневої, серцевосудинної, кістковом’язової систем та захворюваннями шкіри.
Ще одна проблема — незвичне фізичне навантаження, що може спровокувати серцевосудинні катастрофи в осіб з атеросклерозом та артеріальною гіпертензією, а також у таких ситуаціях, як поїздки, під час яких доводиться переносити валізи або інші вантажі, переїзд, ремонт тощо. Якщо незвичне фізичне напруження супроводжується поспіхом або хвилюванням — ризик ускладнень зростає.
Своєю чергою, психоемоційний стрес у деяких випадках також може стати фатальним поштовхом, здатним призвести до серйозних серцевосудинних ускладнень (інфаркту міокарда, інсульту тощо).
НА РобоТі: ТРЕНУВАННя ТА хАРчУВАННя
Впоратися із подібним станом та повернути собі працездатність можна, якщо налагодити графік тренувань і дотримуватися принципів раціонального харчування.
Зокрема, прийом їжі має бути збалансований за необхідними поживними речовинам, тому для ранкового заряду бадьорості ідеально підходять сир і каша з цільнозернових круп із насінням або ягодами. Сніданок може бути поділений на дві частини: перший — вдома, другий — на роботі. Не слід забувати про здоровий перекус та воду (в середньому 1–1,5 л за 8 год робочого дня). При цьому не варто захоплюватися печивом, солодощами і батончиками із написами «здоров’я», «фітнес», «краса». Їх слід замінити насінням, горіхами, фруктами.
Душ може бути теплим і контрастним. Теплий душ приймають протягом 10 хв, при цьому температуру води необхідно поступово підвищувати. Контрастний душ — це чергування гарячої (до 45 °С) і холодної (до 20 °С) води. Тривалість гарячого душу становить 30–40 с, холодного — 15–20 с, зробити поперемінно 5–6 повторень
Також доцільно повноцінно використовувати обідню перерву (звісно, якщо вона є не тільки «на папері») і гуляти на свіжому повітрі. Якщо місце роботи знаходиться у промзоні або біля жвавої магістралі, то прогулянку можна перенести на вечір по дорозі додому, щоб не відмовлятися від корисної рухової активності. При цьому бажано використовувати крокомір або трекер активності (пристрій або додаток, призначений для моніторингу показників, пов’язаних із фітнесом: пройдена відстань, споживання калорій, показники серцевого ритму, якості сну тощо).
Експерти радять час від часу уявляти себе на узбережжі та щодня проводити перед початком роботи корпоративну зарядку. Офісні працівники (якщо є така можливість і, головне, бажання) можуть влаштовувати пробіжки сходами або навіть гонки на офісних кріслах.
ПРЕПАРАТИ Для ПРАЦЕЗДАТНоСТі
Можуть стати у нагоді лікарські засоби, що підвищують працездатність, як розумову, так і фізичну. Наприклад, тонізуюча та стимулювальна дія лимонника китайського (Schisandra chinensis) допомагає під час напруженої розумової роботи, що потребує зосередженості, концентрації уваги та цілісності сприйняття. При цьому, на відміну від інших стимуляторів, його дія не супроводжується виснаженням нервових клітин. У той же час слід пам’ятати, що використання препаратів лимонника може супроводжуватися алергічними реакціями, тахікардією, порушенням сну, головним болем, підвищенням рівня артеріального тиску.
Відомо, що стресові стани та нервові перевантаження можуть спричинити дефіцит вітамінів групи В в організмі. Отже, усунення цього дефіциту завдяки вживанню продуктів харчування або прийому лікарських засобів може сприяти підвищенню працездатності, нормалізації фізичного та психологічного стану.
Також при зніженій працездатності, фізичному та психоемоційному перенапруженні добре зарекомендували себе безрецептурні препарати мельдонію дигідрату (250 мг) у формі капсул. Мельдонію притаманна стимулювальна дія на ЦНС, зокрема, підвищення рухомої активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресорний ефект — стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку
ДЖеРеЛа ВІТаМІНІВ ГРУПи В
ВІТаМІН В1 (ТІаМІН) — дріжджі, бобові, нирки, печінка, хліб грубого помолу, яєчний жовток, яловичина, баранина ВІТаМІН В2 (РиБОфЛаВІН) — стручки бобових, молочні продукти, ківі, манна крупа, яйця ВІТаМІН В3 (ПаНТОТеНОВа КиСЛОТа) — цвітна капуста, морква, яйця, цибуля, помідори, огірки ВІТаМІН В5 — капуста усіх видів, тунець, печінка, серце, буряк, фрукти, овочі, молочні продукти, м’ясо ВІТаМІН В6 (ПІРиДОКСиН) — молочні продукти, гречана і вівсяна крупи, капуста, банани, м’ясо, печінка, хліб грубого помелу, яйця, риба ВІТаМІН В9 — «червоні» овочі, молочні продукти ВІТаМІН В12 (ціанокобаламін) — риба, м’ясо, дріжджі, сметана, молоко, сир ВІТаМІН В13 (ОРОТОВа КиСЛОТа) — сир, вершкове масло, дріжджі, яйця, крупи
і надниркових залозах, захист внутрішніх органів від змін, спричинених стресом.
АУТоГЕННЕ ТРЕНУВАННя
Регулярне аутогенне тренування (аутотренінг) допоможе усунути фізичну і психічну втому, відновити працездатність, значно зменшити м’язове напруження, покращити настрій і налаштуватися на активну діяльність. Аутотренінг — поширений метод саморегуляції психічних станів за допомогою самонавіювання. При цьому слід пам’ятати, що звичайні самонавіювання діють нестабільно. Якщо людина буде навіювати собі традиційні формули на кшталт «мої справи з кожним днем у всіх відносинах йдуть все краще і краще», «я сповнений сил та енергії», «у мене прекрасна пам’ять» тощо, але при цьому промовляти це з іронічною інтонацією, реальний ефект такого «тренування» буде негативний.
Поперше, формули самонавіювання мають бути стислими. Ми не мислимо довгими розгорнутими пропозиціями, тому коротка фраза буде краще закарбовуватись нашою свідомістю. Наприклад, формула «спокійний» краще, ніж «я спокійний і впевнений у собі в будьяких ситуаціях».
Подруге, вони мають бути позитивними: стверджувати, а не заперечувати. Наприклад, формула «я не боюся іспитів» може посилити страх, тоді як твердження «впевнений в успіху», «все пам’ятаю» — нададуть впевненості та заспокоять.
ВоДНі ПРоЦЕДУРИ
І, звичайно, одним з найбільш доступних і ефективних засобів відновлення працездатності є водні процедури. Обливання та обтирання здаються більшості з нас занадто простими, тому їхня значущість недооцінюється. Тим часом при мінімальних матеріальних витратах і незначних організаційних заходах за допомогою водних процедур можна прискорити і оптимізувати відновлювальні процеси у втомленому організмі.
При цьому слід брати до уваги той факт, що стати у нагоді може не тільки прохолодна вода, яка справляє тонізуючу дію. Теплою водою також не варто нехтувати. Справа у тому, що у теплій воді починають розширюватися судини, покращується кровопостачання внутрішніх органів, м’язів та шкіри, посилюється лімфотік та пришвидшуються процеси виводу з організму продуктів метаболізму, що сприяє відновленню працездатності.
