наука
Профілактика і лікування
Непрохідність слізних шляхів
Оганес Палоян
Непрохідність (або обструкція) слізних шляхів — це захворювання, яке в Україні прийнято називати дакріоциститом новонароджених. Це не зовсім правильно, оскільки циститу (запалення) як такого немає, а гнійні виділення, що з’являються, є наслідком вторинної інфекції, тобто вторинним кон’юнктивітом. Першопричиною недуги є застій сльози у слізних шляхах
Гній в очах — неприємний стан з погляду естетики. Та й вини кає захворювання у ранньому віці дитини, коли молоді батьки не знають, як дати собі щоденну раду з немовлям, боячись проводити йому будь-які маніпуляції. Будова слізних шляхів Однак перш ніж вести мову про саме захворювання, я розкажу про будову слізних шляхів та їхній розвиток. Отже, сльоза, що утворюється в слізній залозі, омиває око і формує слізну річечку, що впадає у слізне озерце, куди відкрива ються слізні точки. Це дірочки на краю повік, з яких починається система дрібних трубочок і канальців, що впадають у слізний мішок. Ампулярне розширення переходить у носослізну протоку і відкривається у порожнину носа, зокрема у нижній носовий хід. Описана система не є просто трубкою, якою тече рідина, це склад ний механізм зі звуженнями та розширеннями і різними клапана ми, що забезпечує адекватний відтік рідини з кон’юнктивальної порожнини. Більшість проблем в дитячій офтальмології пов’язана з ембріо логією. На 5-му тижні гестації з’являється слізна трубка (слізний канатик); на 12-му тижні — зачатки канальців (слізний канатик розпадається на дрібні елементи) і в просвіті слізного мішка та носослізної протоки формуються порожнини, тобто триває процес каналізації слізного канатика. На початок 7-го місяця ембріогенезу вже сформовані слізні шляхи і просвіт по всій довжині від слізних точок до устя у нижньому носовому ході. Відтак, саме тут і виникає проблема, оскільки найперше просвіт формується в слізному мішку та носослізній протоці, і лише згодом відкриваються слізні точки та вихід із носослізної протоки. Тому закупорення найчастіше виникає на вході або виході чи там, і там одночасно (атрезія слізних точок та атрезія устя носослізної протоки).
У дорослих механізм виникнення дакріоциститу дещо інший. У них також спостерігаються гнійні виділення в оці, але одночасно в проєкції слізного мішка виникають припухлість і почервоніння. Це пов’язано не із наявністю мембрани в протоці, а із запаленням самого слізного мішка через потрапляння інфекції, особливо у разі викривлення каналу, що призводить до погіршення відтоку сльози. Тому простим зондуванням тут не обійтися
10
Фармацевт Практик 10_2020 www.fp.com.ua
Непрохідність слізних шляхів вважають досить поширеним офтальмологічним захворюванням у немовлят, частота якого сягає 6–10%. Повторюся, у всіх дітей у період внутрішньоутробного роз витку є мембрана, яка закриває прохідність слізних шляхів. Проте вона розсмоктується на 8–9-му місяці вагітності. Тобто у новонарод женого цієї перешкоди вже не існує, і сльоза повинна стікати у ніс. Та буває так, що після народження дитини ця плівка залишається і перешкоджає руху сльози. Як наслідок, сльоза, що має омити око, зібрати весь бруд, бактерії, які потрапили на око, і піти в ніс, залиша ється в оці чи слізному мішку. Тоді там накопичуються мікроорганіз ми і утворюється гній. Внаслідок постійного запалення розвивається вторинний кон’юнктивіт. Кон’юнктивіт чи вторинний кон’юнктивіт? Як відрізнити такі схожі, на перший погляд, за клінікою захворю вання, як кон’юнктивіт, що також часто діагностують у новонародже них, та вторинний кон’юнктивіт як наслідок непрохідності нососліз ної протоки?
