Нариси новітньої історії України (1991–2021) | За ред. М. Мінакова, Г. Касьянова, М. Роджанскі

Нариси новітньої історії України 1991–2021 За редакцією Михайла Мінакова, Георгія Касьянова та Метью Роджанскі

Київ Laurus 2021

УДК 94(477):[321.011/.7+330.34+316.77+2+008]"1991/2021"(082) Н 28

Н 28 Нариси новітньої історії України, 1991–2021; зб. ст. / ред. М. Мінаков, Г. Касьянов та М. Роджанскі. Київ : Laurus, 2021. 344 с.: табл., граф.

ISBN 978-617-7313-64-8 Книжка «Нариси новітньої історії України» — це спроба міжнародної групи нау­ ковців, зібраних Інститутом Кеннана при Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона (Вашингтон, США), описати та проаналізувати колективний досвід сучасних українців, якого вони набули за останні тридцять років. У дев’яти розділах книги автори — вчені з українських, американських, британських, європейських і канадських університетів досліджують, як поставала незалежна держава, виникали й розв’язувалися політичні кризи, формувався приватний сектор та енергетика, перевинаходилися багатство й бідність, розвивалися вільні ЗМІ та сучасне мистецтво, виникав новий релігійний досвід, а також еволюціонували національна ідентичність і демократичний лад в Україні. Написана з різних дослідницьких та ідеологічних позицій, ця історія дозволяє побачити багатство й трагічність розмаїтого досвіду сучасної України. УДК 94(477):[321.011/.7+330.34+316.77+2+008]"1991/2021"(082)

Це видання є результатом виконання дослідницького проєкту Інституту Кеннана при Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона. Видання здійснено за підтримки К&К Group.

ISBN 978-617-7313-64-8

© ibidem Verlag, Stuttgart, 2021 © Інститут Кеннана © Видавництво «Laurus», 2021

Зміст Список графіків і таблиць....................................................................... 7 Подяки...................................................................................................... 9 Михайло Мінаков, Георгій Касьянов та Метью Роджанскі Вступ: Український досвід новітньої історії..........................................10 Сергій Куделя та Георгій Касьянов Розділ 1. Політичний розвиток незалежної України..............................17 Перешкоди для розвитку державності....................................................... 18 Інституції та домовленості......................................................................... 20 Лідери та перегони...................................................................................... 26 Громадяни і держава: проблема довіри...................................................... 34 Україна — країна революцій?..................................................................... 39 Виклики для державності........................................................................... 48

Тимофій Милованов й Ілона Сологуб Розділ 2. Розвиток приватного сектору України.................................. 57 Радянський економічний спадок .............................................................. 57 Складний початок: перешкоди для розвитку приватного сектору........... 59 Економічний контекст України................................................................. 61 Приватизація: організація, реалізація та результати................................. 68 Створені «з нуля» підприємства................................................................. 78 Житло.......................................................................................................... 82 Земля........................................................................................................... 83 Банківський сектор..................................................................................... 85 Висновок..................................................................................................... 88

3

Юлія Юрченко, Павло Кутуєв, Максим Єнін та Геннадій Коржов Розділ 3. Класовий поділ і соціальна нерівність у незалежній Україні........................................................................................ 93 Провал радянського модерну: від кооперативів до приватизації та знедолення........................................................... 94 Виникнення багатих в Україні................................................................... 98 Виробництво знедолення......................................................................... 104 Громадська думка про реформи після 1991 року..................................... 109 Виникнення бідних та їхні різні України................................................. 117 Висновок................................................................................................... 122

Маргарита Балмаседа та Андріан Прокіп Розділ 4. Розвиток українського енергетичного сектору...................... 129 Енергетика України від здобуття незалежності й до сьогодні: у пошуках енергетичної безпеки...................................................... 129 Олігархія, рентоорієнтована поведінка та корупція в енергетичному секторі................................................................... 136 Газові відносини між Росією й Україною та пов’язані з ними диспути.............................................................................................. 138 Енергетичні реформи: історія руху.......................................................... 143 П’ять років після Євромайдану: основні виклики.................................. 150

Діана Дуцик і Марта Дичок Розділ 5. ЗМІ України: поле конкуренції за владу.............................. 157 Вступ.......................................................................................................... 157 Оптимістичний початок: роки правління Кравчука............................... 158 Фундаментальні зміни: мас‑медіа під час першого президентського терміну Кучми...................................................... 162 Економічне зростання та відкат демократії: другий термін Кучми........ 166 Президентство Ющенка: свобода слова, але без реформи ЗМІ.............. 169 Усе в «Сім’ю»: спроби монополізувати ЗМІ за президентства Януковича......................................................................................... 173 Порошенко балансує між свободою слова та інформаційною безпекою........................................................................................... 176 Вихід Володимира Зеленського: комунікація перетворюється на шоу............................................................................................... 180 Висновки................................................................................................... 182

4

Оксана Баршинова й Олена Мартинюк Розділ 6. Українське мистецтво в добу незалежності: трансформації та сподівання....................................................... 189 Прекрасна катастрофа: живопис Перебудови......................................... 190 Пострадянський занепад і дикий капіталізм: українські художники досліджують нові медіа.................................................. 197 Карнавал трансгресії: вигнання духів радянського минулого................ 202 Повернення живопису, галерейний рух і становлення мистецтвознавства............................................................................ 207 Сучасне мистецтво у пошуках глядача і покупця.................................... 210 (Само‑)усвідомлення ідентичності: муки постколоніальності............... 212 Проти дискримінації: фемінізм, ЛГБТ, квір. Опір цензурі..................... 214 Війна: поворот до власного досвіду, втрат і травм................................... 216 Від політичного активізму до урбанізму: декомунізація та нове розуміння пам’яті................................................................. 218 Замість висновку....................................................................................... 219

Тимофій Брик і Хозе Казанова Розділ 7. Тридцять років релігійного плюралізму в Україні.................225 Вступ: нова версія старої історії............................................................... 225 Релігія в Україні: огляд минулих десятиліть............................................ 228 Релігійні відродження в Україні: чотири знайомі історії........................ 231 Релігійна пропозиція після розвалу СРСР.............................................. 236 Релігійний плюралізм в Україні............................................................... 241 Українське націєтворення та релігійні наративи.................................... 244 Роль Православної церкви України у ставленні до національних криз та уряду: COVID‑19...................................... 246 Висновок................................................................................................... 247

Оксана Міхеєва й Оксана Шевель Розділ 8. Розвиток національних ідентичностей в Україні..................255 Вступ: дослідження ідентичностей в Україні та інших країнах.............. 255 Радянський спадок та його вплив на національне самовизначення в Україні................................................................ 260 Від Перебудови до постання українського громадянина........................ 263 Кількісні параметри «народження» громадянина України..................... 264 Ідентичності українців в умовах кризи та війни...................................... 269 Національне самовизначення громадян України у якісному вимірі...... 273

5

Національна ідентичність українців напередодні Євромайдану............ 275 Трансформація ідентичностей у контексті Євромайдану та військового вторгнення Росії....................................................... 281 Висновок................................................................................................... 283

Михайло Мінаков і Метью Роджанскі Розділ 9. Демократія в Україні .......................................................... 291 Розвиток конституційного ладу України................................................. 293 Виборчі та партійні системи..................................................................... 297 Революційні цикли в українській політиці.............................................. 302 Вплив політики на добробут, соціальне забезпечення та корупцію....... 305 Роль громадянського суспільства в розвитку демократії........................ 309 Український плюралізм і демократичний розвиток................................ 311 Зовнішні впливи та доля демократії в Україні......................................... 313 Висновок................................................................................................... 315

Іменний покажчик................................................................................326 Алфавітний покажчик..........................................................................330 Наші автори...........................................................................................338

6

Список графіків і таблиць

Таблиця 1.1. Частка виборців, які брали участь у президентських і парламентських виборах, 1991–2019 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Графік 2.1. Обмінний курс і резерви Національного банку України. . . . . . . . . 64 Графік 2.2. Баланс довіри до різних інституцій в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 Графік 2.3. Частка малих і мікропідприємств у сукупній зайнятості за секторами, 2017 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Графік 2.4. Приватизація квартир й окремих будинків в Україні, 1993–2005. 82 Графік 2.5. Кількість банків, які діють в Україні, за формою власності, 1997–2019. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87 Таблиця 2.1. Кількість підприємств, проданих різними способами, 1993–2005. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 Таблиця 2.2. Кількість підприємств, приватизованих протягом 1992–2017‑го років. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 Таблиця 2.3. Структура ВВП та зайнятості в Україні, 2001–2018 (%) . . . . . . . . 80 Графік 3.1. Найбільші 100 компаній на українському ринку у 2010 році, за формою власності та країною реєстрації . . . . . . . . . . . . 102 Графік 3.2. Володіння 45 найбільшими українськими компаніями серед українських корпоративних бізнес‑груп, 2010. . . . . . . . . . . . . . . 103 Графік 3.3. Валовий національний дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності (в нинішніх доларах), Україна, 1990–2018. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 Графік 3.4. Самооцінка власного економічного становища серед респондентів опитування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 Графік 3.5. Візуалізація суспільної нерівності: типи суспільств. . . . . . . . . . . . 114 Графік 3.6. Ставлення респондентів до пари тверджень «Доходи повинні бути більш рівними — Дохід повинен бути значно вищим у випадку більш істотних індивідуальних зусиль», 2005 і 2011 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

7

С п и сок графіків і табл и ц ь

Графік 3.7. Ставлення української громадськості до значного суспільного розшарування (багаті‑бідні, вищі‑нижчі прошарки суспільства) (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Графік 3.8. Ставлення населення до створення рівних можливостей для всіх в Україні (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121 Таблиця 3.1. Думки респондентів про важливість різних чинників для досягнення успіху в житті, 2009 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111 Таблиця 3.2. Громадська оцінка справедливості різниці в доходах, розподілу багатства та формування заробітних плат в Україні, 2019 (%) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112 Таблиця 3.3. Сприйняття українцями типу суспільства, в якому вони живуть, і типу, в якому вони хочуть жити (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 Графік 4.1. Енергетичний баланс України, 2017: ЗППЕ та кінцеве енергоспоживання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 Графік 4.2. Загальне первинне постачання енергії, за джерелом в Україні, 1990–2016 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Графік 4.3. Виконання зобов’язань України перед Енергетичним співтовариством станом на 2020 рік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149 Графік 7.1. Безробіття та релігійність у макрорегіонах України, 1992–2018. . 234 Графік 7.2. Українська мова та релігійність у макрорегіонах України, 1992–2018. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 Таблиця 7.1. Відсоток респондентів, які ідентифікуються з будь‑якою релігійною групою, за макрорегіонами, 1992–2018. . . . . . . . . . . . . . . . 228 Таблиця 7.2. Відвідування церковної служби протягом останнього тижня, загалом по Україні, 1994–2018 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229 Таблиця 7.3. Релігійні (активні) громади в Україні, 1993–2019 . . . . . . . . . . . . 238 Таблиця 7.4. Результати моделей фіксованого ефекту, 1992–2018. . . . . . . . . . 245 Графік 8.1. Розподіл національностей респондентів опитувань за даними ІС НАНУ, 1992–2010 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 Графік 8.2. Самосприйняття респондентів, які визначили свою національність як «українець» чи «росіянин», Львів, 1994 і 2004 (%). 267 Графік 8.3. Самосприйняття респондентів, які визначили свою національність як «українець» чи «росіянин», Донецьк, 1994 і 2004 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 Графік 8.4. Ієрархія ідентичностей жителів України, 2010 і 2015 (%) . . . . . . . 270 Графік 8.5. Які якості повинна мати людина, щоб бути справжнім українцем? Донецьк, 2010 і 2015 (%). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 272 Графік 9.1. Політичні та громадянські свободи в Україні порівняно з Білоруссю та Молдовою, 1991–2020. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310

8

Подяки Ця книжка — своєрідний підсумок досліджень, обміну думками й дискусій українських, американських та інших науковців, які стажувалися в Інституті Кеннана при Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона впродовж останніх тридцяти років. Оригінальні авторські підходи, високий професіоналізм і готовність взяти участь у реалізації цього міжнародного проєкту та написанні цієї збірки є свідченням того, що для авторів перебування в Інституті Кеннана було важливим і корисним етапом їхніх біографій. Ми висловлюємо щиру подяку авторському колективу, який репрезентує широке розмаїття поглядів, підходів і концепцій. Ми також вдячні керівництву Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона та його Наглядовій раді за постійну підтримку якісних досліджень України, добрих відносин між США й Україною та Східноєвропейським регіоном загалом. Ми вважаємо, що це видання є прикладом глибокого експертного знання про цей регіон, завдяки якому колеги визнають Центр Вільсона як провідний серед аналітичних центрів світу в цій сфері досліджень. Ми висловлюємо щиру подяку Гнатові Коробку, Олександрові Копилу та К&К Group за щедру підтримку українського видання цієї книжки. Ми висловлюємо особливу подяку Роксолані Машковій, яка переклала цю книжку українською, та Юлії Голюк і Тетяні Михальовій, літературним редакторкам, за професійну роботу та партнерський дух. І нарешті, ми дуже цінуємо незмінну підтримку та цінні поради працівників Інституту Кеннана, зокрема Ізабелли Табаровскі, Вільяма Померанца, Джозефа Дрезена, Меттісона Брейді, Морґана Джейкобза, Джеміле Сафаралієвої, Вікторії Пардіні та Сінді Ґарсії. Без їхніх зусиль цей проєкт неможливо було б реалізувати. Михайло Мінаков, Київ, Україна Георгій Касьянов, Київ, Україна Метью Роджанскі, Вашингтон, О.К., США 9

М и х а й ло М інаков , Г еоргі й К ас ь янов , М ет ь ю Р оджанскі

Вступ: Український досвід новітньої історії Михайло Мінаков, Георгій Касьянов та Метью Роджанскі

Незалежна Україна постала в 1990–1992‑х роках у результаті цілого комплексу руйнівних і творчих політичних процесів, які призвели до розпаду Радянського Союзу та появи нових окремих держав. Для багатьох спостерігачів на Заході українці стали «несподіваною» нацією (Wilson, 2015, с. 2 та ін.). Україна — найбільша за територією та кількістю населення, найкраще розвинена промислово європейська держава з‑поміж колишніх радянських республік у 1991 році — дебютувала на міжнародній політичній арені доволі скромно, але поступово ставала дедалі впевненішою у ствердженні свого суверенітету. У 2021 році Україна — значно стійкіша до викликів країна, що динамічно розвивається, проте й досі бореться з проблемами, які здалися б дуже знайомими кожному, хто спостерігав за рухом країни до незалежності тридцять років тому. Україна виникла як самостійна держава під час третьої хвилі демократизації — у період з 1970‑х до кінця 1980‑х, коли поставали й розвивалися нові національні держави, зокрема й ті, що були засновані народами Радянського Союзу (Åberg & Sandberg, 2017; Huntington, 1993). Цей глобальний процес здебільшого поєднував державотворення з вибором на користь відкритого суспільства, демократичної політики й вільного ринку. Як і в багатьох інших пострадянських країнах, засади незалежної України будувались на відданості певним ліберально‑демократичним принципам: права особистості, конкурентні вибори й участь громадян у прийнятті рішень — всі вони були відходом від радянського типу політики (Brunkert, Kruse, & Welzel, 2018; Jaggers & Gurr, 1995). Упродовж останніх тридцяти років українська політична система будувалася за класичною «західною» моделлю демократичного розвитку, яка передбачає розподіл повноважень між трьома гілками влади й між центральними та місцевими органами управління, а також конкурентні вибори. Декомунізація та демократизація 1990‑х сформували політич10

В ступ : У кра ї нс ь к и й досвід новітн ь о ї історі ї

ну систему України в межах нової суверенної держави. Однак у ХХІ столітті ця система зіткнулася зі спробами зовнішніх суб’єктів здобути над нею контроль, демократична політика увійшла в суперечність із конкурентним авторитаризмом, а конституційна демократія — з пануванням олігархічних кланів (Hale, 2014; Way, 2015). Тим часом громадянське суспільство зазнавало обмежень з боку потужної державної бюрократії, свободу слова підривали масштабні маніпуляції з медіа, а представницьку демократію — імітація реформ. Українознавство на Заході перетворилося на поважну дослідницьку галузь, що охоплює не тільки звичні мовознавство, літературознавство та історію, але й політологію, соціологію, політекономію, культурологію, релігієзнавство, соціальну антропологію тощо. Українські студії приваблюють вчених із різних країн і викликають дедалі більше зацікавлення експертів у сфері політики та медіа. Не дивно, що підвищення наукового інтересу до України було найбільш помітним після поворотних подій у країні. Згідно з даними каталогу Бібліотеки Конгресу США кількість академічних публікацій про Україну щороку зростала майже вдвічі в періоди з 2005‑го по 2011‑й та з 2014‑го по 2019‑й роки. Обидва ці періоди починалися після революційних зривів, спрямованих проти корумпованих та авторитарних режимів. Якою б не була причина, знання про українське суспільство, культуру та політику увійшли в порядок денний західного суспільствознавства завдяки численним працям, як академічним, так і популярним, серед яких були: «Україна: Історія» Ореста Субтельного ([1988] 2009); «Чи має Україна історію?» Марка фон Гаґена (1995); «Посткомуністична Україна» Богдана Гарасиміва (2002); «Українці: несподівана нація» Ендрю Вілсона (2015); «Україна 1991–2007» Георгія Касьянова (2008); «Історія України» Пола Роберта Маґочі (2010); та «Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності» Сергія Плохія (2015).

1991 рік був позначений не лише появою України як суверенної держави на мапі Європи, а й прискореною еволюцією суспільства, культури й ідентичностей близько 50 мільйонів її громадян. Українці набули досвіду стрімких суспільних, політичних і культурних перетворень, боротьби за політичну й економічну свободу, пережили прощання з радянськими ілюзіями, знайомство з безжальними реаліями пострадянського капіталізму та багато іншого. Увесь цей досвід сприяв перетворенню радянських українців на нову східноєвропейську політичну спільноту з усіма її чеснотами та вадами. Мета книжки — розповісти новітню історію українців. Народ Украї­ ни заслуговує на історію, яка відображатиме його колективний досвід 11

М и х а й ло М інаков , Г еоргі й К ас ь янов , М ет ь ю Р оджанскі

не лише в політиці, а й у підприємництві, мистецтві, релігії та суспільній свідомості. Відповідно, розділи охоплюють тридцять років розвитку політики, економіки, енергетики, суспільства, медіа, сучасного мистецтва, релігії, національної ідентичності та демократії в незалежній Україні. Одним із наших основних завдань було забезпечити поєднання підходів українських і західних науковців до історії сучасної України. Тому кожний розділ разом писали автори з українських та західних університетів і дослідницьких установ, що часто передбачало копітку та складну підготовчу роботу з узгодження спільної — міжкультурної та міждисциплінарної — позиції. Крім того, у кожній частині автори намагалися поєднати академічну глибину із доступністю для широкої читацької аудиторії. Сподіваємося, що читачі погодяться: результат виявився вартим цих зусиль. Сергій Куделя та Георгій Касьянов починають книжку розділом про політичну історію України. Вони простежують постання української держави з її специфічною політичною системою, політичною культурою та змаганням між основними впливовими групами. Автори окреслюють траєкторію руху України від створення державних інституцій і їхнього розвитку до кризи 2014 року, унаслідок якої вона опинилася на межі краху, а потім — до нового політичного самоствердження. Їхній аналіз стосується як інституційних, так і особистісних вимірів цього руху. Автори розглядають Україну як приклад специфічного пострадянського розвитку, де політична відкритість і змагальність привели до влади шістьох президентів і дали життя восьми скликанням парламенту, спричинили дві «революції», — але не подолали корупції і не ствердили повноцінного верховенства права. Перший розділ завершується аналізом збройного конфлікту в Україні та його наслідків для суверенітету країни, безпеки й сучасної політики. У другому розділі Тимофій Милованов та Ілона Сологуб викладають історію перевинайдення приватного сектору після його придушення в радянський період. Хоча на початку 1990‑х Україна мала масштабну економіку й розвинену промисловість, приватний сектор тут був мінімальним. Тому приватизація стала більш ніж економічним процесом: вона змінила саму логіку особистої та колективної поведінки, способи розподілу влади та власності, визначила потенціал і межі розвитку. Автори зосереджуються на суперечливості процесу створення потужного приватного сектору й водночас фактичного перешкоджання цьому процесу, а також на тому, як ця суперечність позначилася на економічному розвитку України, на ефективності уряду та на рівні достатку населен12

В ступ : У кра ї нс ь к и й досвід новітн ь о ї історі ї

ня. Історія приватного сектору — це сага нескінченних і поки що переважно безплідних спроб створити економіку, яка була б сприятливим середовищем для людської креативності та підприємництва. Разюча соціальна та економічна нерівність — спільна для всього пострадянського простору особливість — також є частиною новітньої історії українців. У третьому розділі Юлія Юрченко, Павло Кутуєв, Максим Єнін та Геннадій Коржов досліджують процеси соціального розшарування суспільства, а також те, яким чином нерівність стала системною проблемою країни. Якщо другий розділ написаний з неоліберальної точки зору, то автори третього розділу розглядають зміни в Україні з ліводемократичної позиції. Автори показують, що рушієм сучасного розвитку України була дедалі більша соціально‑майнова поляризація та гостріше протистояння між заможними й бідними. Розвиток енергетичного сектору країни зазвичай сприймають як частину її економічної історії. Однак у випадку України — це також відтинок хроніки подальших змагань за незалежність і безпеку країни. У четвертому розділі Маргарита Балмаседа й Андріан Прокіп простежують становлення «енергетичного суверенітету» України впродовж останніх трьох десятиліть. Вони ділять свою оповідь на три часові відрізки: ранній період залежності (1991–2009), період вимушеної незалежності (2009–2014) і нинішній період тривалого конфлікту (з 2014 і до наших днів). Автори прослідковують, як Україна почала втрачати традиційну роль моста між Сходом і Заходом, яку вона виконувала через транспортування газу та нафти, а також подають огляд виникнення й занепаду олігархічної влади в цьому секторі. У цій частині нашої книжки розкрито, як Україна стала частиною ширшого геополітичного енергетичного суперництва і як таке суперництво вплинуло на її політику, суспільство й економіку. У п’ятому розділі Діана Дуцик і Марта Дичок подають історичний огляд перетворення українських мас‑медіа на четверту гілку влади та їхнього впливу на соціальний і політичний розвиток країни. Простежуючи шлях трансформації медіасектора від інструмента радянської пропаганди до інструмента демократії та олігархії, авторки демонструють, як у процесі постійних змін відбувалася політична еволюція України. Змагання за право формувати зміст і розуміння того, що таке бути українцем, визначали й розвиток самої медійної галузі. У шостому розділі Оксана Баршинова й Олена Мартинюк розповідають заворожливу історію самовираження та творчого пошуку українців у сучасному мистецтві. Те ж саме ми бачимо і в інших сферах — пошуки ідентичностей як індивідуальностей, так і малих спільнот чи великих 13

М и х а й ло М інаков , Г еоргі й К ас ь янов , М ет ь ю Р оджанскі

груп, прагнення розширити межі свободи, усвідомити сенс спільного існування, але з меншими обмеженнями і значно більшою виразністю. Їхня оповідь ділить історію сучасної України на два періоди: перший — закладання основ нових мистецьких установ, у тому числі галерей і артцентрів, де мистецтво загалом і художники зокрема були в певному сенсі невидимими для ширшої аудиторії, і другий, коли сучасне мистецтво стало помітним, впливовим, публічним і перформативним. Лінія поділу між цими періодами пролягла у 2004 році, коли «Помаранчева революція» спровокувала появу критичного мистецтва, що відкрило себе ширшим аудиторіям. Цей розділ розповідає про сучасне мистецтво як суспільно значуще явище, яке відкриває шлях для самовираження різним особистостям, групам та ідеям в Україні. Ще однією важливою сферою життя є релігія, розвиток якої в Украї­ ні описано в сьомому розділі. З початку 1990‑х українці пройшли певні етапи від початкової відкритості до релігії в переважно атеїстичному суспільстві, до її масового поширення та конфесійної самоідентифікації. Тимофій Брик і Хосе Казанова описують досвід кількох поколінь пострадянських українців, які заново відкривали для себе віру в Бога. Релігійне відродження формувало нову духовну свідомість, яка проявлялась у зростанні ролі церкви та втраті довіри до науки. Ці зміни також стали випробуванням для плюралізму та толерантності. Київ перетворився на місто «трьох Римів»: Української греко‑католицької церкви, пов’язаної з Першим Римом, нової Православної церкви України, пов’язаної з Другим Римом (Стамбулом чи Константинополем), та Української православної церкви, пов’язаної з Третім Римом — Москвою. У восьмому розділі Оксана Міхеєва й Оксана Шевель описують еволюцію ідентичності сучасних українців, спираючись на дані, зібрані впродовж трьох десятиліть. Авторки показують, яким плинним, ситуативним і мінливим було це самоусвідомлення. Незалежність української держави не спричинила моментального формування українського громадянина. Національне пробудження, переписування офіційної історії, запровадження національної валюти, творення державних інституцій у 1990‑х роках супроводжувалися соціально‑економічною кризою й ностальгією за СРСР. Але з плином часу спільність шляху населення України призвела й до стійкої громадянської спільності, яка вийшла за межі «національності» радянського зразка та пострадянського етнолінгвістичного поділу. Євромайдан, анексія Криму та війна на Донбасі, безумовно, доклалися до росту декларативної української національної ідентичності, однак авторки показують, що така декларативність — 14

В ступ : У кра ї нс ь к и й досвід новітн ь о ї історі ї

«щось більше за ситуативний компроміс». Зрілість політичної нації в Україні ще попереду. У дев’ятому розділі Михайло Мінаков і Метью Роджанскі розмірковують про розвиток українського суспільства з 1991 до 2021 року та підсумовують його. Аналізуючи досвід України крізь призму демократизації, автори відстежують практики, ідеї та цінності, які привели до становлення формальних демократичних інституцій попри неформальний контроль олігархів розподілу реальної влади та ресурсів. Ці рушії оприявнюють дихотомії, вбудовані в основи незалежної України: президенціоналізм та парламентаризм, централізація та місцеве самоврядування, демократія та кланова політика, а також громадянська єдність та етнолінгвістичні й регіональні поділи. Разом суперечності між цими явищами призвели до двох революційних циклів на шляху демократизації. І ці ж розбіжності, зрештою, підточували революційні цілі та уможливлювали спроби встановлення авторитаризму. Цей розділ — і вся книжка — завершується життєво важливим, відкритим запитанням: який шлях обере Україна сьогодні, коли демократія стала заручницею тривалої війни з Росією та крихкого соціально‑економічного розвитку? Чи на краще це, чи на гірше, але майбутнє не визначене наперед — воно створюється діями людей і спільнот. Як демонструє наша книжка, шлях, який пройшли українці протягом трьох десятиліть, довів їхню стійкість щодо внутрішніх та зовнішніх викликів і здатність творити власну історію. Сподіваємося, що розповідаючи цю історію українським та західним читачам, ми також робимо свій внесок у це майбутнє. Бібліографія Касьянов, Г. (2008). Украина 1991–2007: Очерки новейшей истории. Киев: Наш час. Åberg, M., & Sandberg, M. (2017). Social capital and democratisation: Roots of trust in post‑Communist Poland and Ukraine. London, UK: Routledge. Åslund, A., & McFaul, M. (Eds.). (2013). Revolution in orange: The origins of Ukraine’s democratic breakthrough. Washington, DC: Brookings Institution Press.

Brunkert, L., Kruse, S., & Welzel, C. (2018). A tale of culture‑bound regime evolution: The centennial democratic trend and its recent reversal. Democratization, doi: 10.1080/13510347.2018.1542430.

D’Anieri, P. (2018). Politics and society in Ukraine. London, UK: Routledge.

Hale, H. E. (2014). Patronal politics: Eurasian regime dynamics in comparative perspective. Washington, DC: George Washington University Press.

Harasymiv, B. (2002). Post‑Communist Ukraine. Edmonton, AB, Canada: CIUS Press.

15

М и х а й ло М інаков , Г еоргі й К ас ь янов , М ет ь ю Р оджанскі

Huntington, S. P. (1993). The third wave: Democratization in the late twentieth century. Norman, OK: University of Oklahoma Press.

Jaggers, K., & Gurr, T. R. (1995). Tracking democracy’s third wave with the Polity III data. Journal of Peace Research, 32(4), 469–82.

Magocsi, P. R. (2010). A history of Ukraine: The land and its peoples. Toronto, ON, Canada: University of Toronto Press.

Plokhy, S. (2015). The gates of Europe: A history of Ukraine. New York, NY: Basic Books.

Subtelny, O. (2009). Ukraine: A history. Toronto, ON, Canada: University of Toronto Press.

Von Hagen, M. (1995). Does Ukraine have a history? Slavic Review, 54(3), 658–73.

Way, L. (2015). Pluralism by default: Weak autocrats and the rise of competitive politics. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press.

Wilson, A. (2015). The Ukrainians: Unexpected nation. New Haven, CT: Yale University Press.

16

В ступ : У кра ї нс ь к и й досвід новітн ь о ї історі ї

Розділ 1 Політичний розвиток незалежної України Сергій Куделя та Георгій Касьянов Березень 2014 року став переломним моментом для української державності. Країна щойно пережила найжорстокіший вибух політичного насильства часів незалежності, у центрі столиці було вбито понад сімдесят протестувальників і понад десяток правоохоронців. У регіонах відбувалися напади на будівлі урядових установ і підпали. Президент і ключові високопосадовці втекли з країни, полишивши її з порожньою казною. Лідери опозиції намагалися впоратися з неочікуваною порожнечею у владних структурах, обіймаючи формальні посади, однак їхня легітимність не визнавалась чи заперечувалась багатьма регіонами. Оскільки правоохоронні органи перебували в стані ступору, в містах і містечках виникали численні групи самооборони й народні дружини. Під тиском народу деякі місцеві ради видавали постанови з вимогами радикальних змін у системі державної влади та погрозами непокори. Нарешті, найбільший сусід — Росія, вдалася до військового вторгнення, встановила контроль над одним із регіонів і повсюдно підтримувала місцеві антиукраїнські групи, що створювали сепаратистські анклави. Те, що Україна опинилася на межі втрати державності, навряд чи було визначено її попереднім розвитком. Впродовж двадцяти років незалежності Україна значно вирізнялася з‑поміж пострадянських держав високим рівнем політичної змагальності та відкритості. Лише одному з шести українських президентів вдалося переобратися на другий термін, жодна партія чи коаліція не спромоглася контролювати парламентську більшість довше одного терміну. У двох випадках з п’яти передача виконавчої влади була результатом мобілізації мас проти чинних можновладців. Відстаючи від більшості країн посткомуністичної Європи за багатьма визначальними показниками (верховенство права, запобігання корупції), Україна таки продемонструвала спроможність до розв’язання політичних конфліктів мирним шляхом та до поступового вдосконалення якості 17

Нау к о ве ви дання

Нариси новітньої історії України, 1991–2021 За редакцією Михайла Мінакова, Георгія Касьянова та Метью Роджанскі

Переклад з англійської Переклад Роксолани Машкової Літературні редакторки Юлія Голюк, Тетяна Михальова Коректорка Дарина Кучережко Верстка Дениса Піорка Відповідальна за випуск Галина Любчич Дизайн обкладинки Віталія Кравця Макет обкладинки Анастасії Гулько

Підписано до друку 14.08.2021. Формат 70 x 100/16. Віддруковано у СПД Андрієвська Л.В. м. Київ, вул. Бориспільська, 9, Свідоцтво: серія В03 № 919546 від 19.09.2004 р. Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, 28, тел./факс: +380 (44) 234-16-30 Пошта: laurus.info@yahoo.com Сайт: laurus.ua Інші книжки видавництва: http://issuu.com/laurus_press