Михайло Відейко. Світ Трипілля

Михайло Відейко

СВІТ ТРИПІЛЛЯ Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: L A U R U S

ПОВСЯКДЕННЯ

Михайло Відейко

СВІТ ТРИПІЛЛЯ Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ПОВСЯКДЕННЯ

План поселення біля с. Ятранівка

«Троянівська Венера». Троянів. 2 пол. IV тис. до н.е.

Оптико-механічний магнітометр М27

Жіночий одяг. Реконструкція

Верхня частина жіночої статуетки. Майданецьке. 1 пол.

IV тис. до н.е.

Малюнок із фрагменту біконічної посудини. Ржищів.

1 пол. IV тис. до н.е.

Кам’яна булава. Подніпров’я.

2 пол. V тис. до н.е.

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ

Спіральні браслети. Карбунський скарб, Молдова.

1 пол. V тис. до н.е.

Посудина у вигляді бика. Стіна-IV. 1 пол. IV тис. до н.е.

Михайло Відейко

СВІТ ТРИПІЛЛЯ Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром

Поштова марка на честь 100-річчя відкриття трипільської культури

Біконічна посудина. Варварівка-XV. Сер. IV тис. до н.е.

Кинджал із кістки. Вертеба. 2 пол. IV тис. до н.е.

Плівчаста пшениця-двозернянка, вирощена на дослідному полі під Ржищевом

Серп із крем’яними зубчастими вкладками. Реконструкція

Київ

L A U RUS 

УДК 904(477):398 ББК 63.3(0)2 В42 В42

Відейко, Михайло. Світ Трипілля: Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром. Михайло Відейко. – К.: Laurus, . – 6 с.: іл.

ISBN 978-966-2449-62-4 Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні археологічні дослідження? У що вбиралися давні трипільці, яку їжу споживали, у яких будинках мешкали, яким богам поклонялися? Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуальної енциклопедії, у якій вміщено понад  ілюстрацій – авторських фотографій із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та D реконструкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської культури відкриває свої секрети. Керамічна модель споруди.

1 пол. IV тис. до н.е.

Розкопки біля Трипілля 1897 року. Малюнок В. Хвойки. Фрагмент

Керамічний уламок з антропоморфними фігурами

Усі права застережено. Жодна частина цієї книжки не може бути відтворена або скопійована без письмової згоди правовласників.

У книзі використано фотографії експонатів із Національного музею історії України (Київ), Археологічного музею ІА НАНУ, Наукових фондів Інституту археології НАН України, Одеського археологічного музею ІА НАНУ, Київського обласного археологічного музею (с. Трипілля), Історико-культурного заповідника «Трипільська культура» (с. Легедзине, Черкаська обл.), Борщівського обласного археологічного музею (м. Борщів, Тернопільська обл.), Львівського історичного музею, Національного заповідника «Замки Тернопілля» (м. Збараж), Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, Музею трипільської культури НІЕЗ «Переяслав», Вінницького обласного краєзнавчого музею (Україна), Національного музею історії Молдови (Кишинів, Молдова), Повітового історичного музею (м. Пятра-Нямц, Румунія), Історичного музею (м. Бакеу, Румунія), Національного музею Угорщини (Будапешт, Угорщина), Метрополітен-музею (НьюЙорк, США), Археологічного музею (м. Новий Сад, Сербія). Фото: А. Будник, М. Відейко

Мідний клевець. Рингач, скарб. Кін. V тис. до н.е.

ISBN 978-966-2449-62-4

Видавництво дякує студентам КНУКіМ за технічну підтримку проекту (обробка фотоілюстрацій): С. 6– – Ілона Вєрзілова С. – – Олексій Григорьєв С., 6– – Павло Зендран С. – – Ірина Пивовар С. – – Віолєтта Приходько С.– – Інесса Приходько С. – – Ірина Федченко С.– – Ганна Гавриш С. – – Тетяна Фісюк С. – – Марина Ячмінь С. – – Катерина Мальцева С. – – Анастасія Якубовська С. ,  – Олександр Клиновський С. – – Ірина Ярова С. – – Тамара Тетюра С. – – Юлія Козачок С. – – Денис Міщенко С. – – Юлія Нестеренко С. – – Анастасія Осипчук С. – – Анна Безпалько, Євген Лемешко

Горщик.

2 пол. V тис. до н.е.

Тварина з вим’ям. Сушківка.

1 пол. IV тис. до н.е.

© Михайло Відейко, текст,  © Катерина Липа, ідея серії,  © Андрій Будник, дизайн серії,  © «Laurus», 

ЗМІСТ

Статуетка-брязкальце. Кошилівці. 1 пол. IV тис. до н.е.

Наконечники стріл із кременю. Софіївка, могильник. Поч. ІІІ тис. до н.е.

Бойова сокира-молот. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е.

Перші відкриття і дослідження 6 Пошук давніх поселень 8 Розкопки – від початку до кінця  Суспільний лад  Поселення трипільців  Будівлі: житла і храми  Трипільці-хлібороби  Тваринництво  Працюємо із кременем  Від самородка до мідної сокири  Трипільські «портрети»  Тканини й одяг  Трипільська мода  Прикраси та амулети  Виготовлення керамічного посуду  Трипільські орнаменти  Танцівниці, жерці та боги  Птахи, бики і «місячні пси»  Знакові системи  Трипільські племена  Магічні статуетки трипільців  Трипільські святилища  Священні ритуали 5 Трипільці на війні 5 Світ у трипільські часи  Трипільська спадщина 

Статуетка із зображенням намиста. Культура Кукутень, Румунія.

V тис. до н.е.

Жіноча статуетка. Тимкове. Кінець VІ тис. до н.е.

Керамічні фігурки худоби. Майданецьке.

1 пол. IV тис. до н.е.

Перші відкриття і дослідження Перші розкопки поселень трипільської культури відбулися у -ті роки біля сіл Кошилівці та Більче Золоте (нині Тернопільська обл). Їх провадили Антоній Шнайдер та Готфрід Оссовський. Розкопки Вікентія Хвойки – рр. в околицях містечка Трипілля на Київщині (біля сіл Верем’я, Жуківці, Щербанівка, Халеп’я, Стайки) ознаменувалися відкриттям однойменної культури, про яку він доповів  р. на XI Археологічному з’їзді у Києві. Назва «трипільська культура»

з’явилася у праці В. Хвойки про розкопки поселень поблизу Канева та Ржищева на Київщині у  р. Упродовж наступних ста років лише на території України було відкрито понад  трипільських пам’яток. Серед них – величезні поселення-протоміста, стоянки рибалок і мисливців, майстерні та штольні, пов’язані з обробкою кременю. А ще – підземне святилище у печері Вертеба, некрополі. І все це – на величезній території від Карпат на заході до Дніпра на сході, від Полісся на півночі до берегів Чорного моря на півдні.

Верхня частина антропоморфної статуетки. IV тис. до н.е. Статуетку було знайдено Вікентієм Хвойкою на Київщині. Слово «антропоморфний» є науковим терміном, походить від грецьких слів «антропос» (людина) і «морфон» (вигляд, форма).

Вітряки на Дівич-горі

Розкопки біля Трипілля 1897 року. Малюнок В. Хвойки Поселення, що дало назву культурі, розташоване у долині річки Красної, неподалік околиці села. Вигляд цього місця замалював В. Хвойка під час розкопок. На малюнку ліворуч бачимо самого дослідника поруч із креслярем, перед ними – панорама розкопок. На дальньому плані – пагорб із церквою у Трипіллі, ліворуч – вітряки на Дівич-горі над Дніпром. Завдяки малюнку через 110 років було знайдено місце розкопок.

Вікентій Хвойка

Кресляр



Вікентій (Честослав) Хвойка (1850–1914) Народився у м. Семін, Чехія. Із його ім’ям пов’язують відкриття трипільської культури. Перші розкопки провів на Кирилівських висотах у Києві, де виявив палеолітичну стоянку з кістками мамонта і поселення трипільської культури.

Дніпро Церква у Трипіллі

Сторінка з польового щоденника В. Хвойки.

1896–1897 рр. Дослідник вів щоденник під час розкопок в околицях Трипілля. На кожній сторінці – нотатки та плани розкопок, зображення знахідок, зроблені власноруч. Трипільський «бінокль» Загадкова подвійна посудина, щодо призначення якої і досі сперечаються вчені. З розкопок В. Хвойки на Київщині.

Посудина з розкопок В. Хвойки на Канівщині. IV тис. до н.е. На посуді було помічено різноманітні знаки – як мальовані фарбою, так і гравіровані. Чи не є вони «написами»? Дискусія щодо існування писемності у трипільців почалася ще на початку ХХ ст. і досі не закінчена.

Горщик. 2 пол. V тис. до н.е. Посудина з розкопок В. Хвойки біля Трипілля на Київщині, оздоблена гравірованим і наліпним декором.

Чоловік, що сидить. 1 пол. ІV тис. до н.е. Статуетка походить з колекції Володимира Антоновича, професора Київського університету св. Володимира. Він провадив розкопки на трипільському поселенні у с. Кринички у 1890-ті рр.



Пошук давніх поселень Для пошуку трипільських поселень, що давно зникли з поверхні землі, археологи використовують низку технічних засобів. На супутникових фото можна виявити сліди будівель та систему їх розташування. Цим ми завдячуємо властивостям ґрунтів та рослинності, яка вкриває поверхню і певним чином реагує на вкриті шаром землі руїни. Наступний крок – складання планів поселень за допомогою магнітної зйомки, адже глиняна обмазка спалених колись будівель має магнітні властивості. У -ті в Україні для цього застосовували оптико-механічні, а згодом протонні

магнітометри. У ХХІ ст. з’явилося нове покоління приладів, що з високою точністю виявлють не лише рештки жител, а і ями, оборонні споруди, навіть давні дороги та стежки. Для датування поселень застосовують радіовуглецевий метод, який дає змогу встановити їх вік із точністю до століття. Так було з’ясовано, що трипільська культура існувала впродовж майже  років: між  пол.

VI тис. до н.е. і поч. ІІІ тис. до н.е., тобто приблизно – років тому. Оптико-механічний магнітометр М27 Цей прилад було використано для складання плану протоміста біля с. Майданецьке на Черкащині.

Сліди будівель трипільського часу

Поселення біля с. Ятранівка, площа близько 70 га.

1 пол. IV тис. до н.е.

Зі знахідок, що роблять під час розкопок, для датування можуть бути використані кістки, черепашки, деревне вугілля та інші обвуглені рештки, фрагменти посуду (особливо кухонного) та залишки обмазки жител. Вимірювальний комплекс MAGNETO-MX MAGNETO-MX, що належить Римсько-Германській комісії (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), досліджує поселення у Майданецькому.

16 датчиків, кожен із яких робить 21 вимірювання на секунду, дають можливість за день знімати плани високої точності на площі до 20–30 га.

Поселення біля с. Майданецьке, площа близько 200 га. 1 пол. IV тис. до н.е.

Поселення на околиці с. Небелівка. Кін. V – 1 пол. IV тис. до н.е.



Супутникові знімки Загальнодоступні супутникові знімки, викладені в мережі інтернет, дозволяють виявити сліди давніх поселень у вигляді смуг і плям на тлі рослинності та зораних полів. Видимість залежіть від пори року, коли зроблено знімок, та рослинності на полі. Варто переглядати фото, зроблені різної пори року, адже місця розташування великих поселень бувають поділені на кілька полів.

План поселення біля с. Ятранівка Поселення 1 пол. IV тис. до н.е. площею близько 70 га за даними магнітної зйомки (за В. Дудкіним, 1995 рік).

Київська лабораторія Інституту геохімії НАН України Тут із 1960-х років за допомогою радіовуглецевого методу датують пам’ятки трипільської культури. Сьогодні тут зроблено вже понад 200 визначень.

Аномалії від спалених будівель

Аномалія від великої будівлі Аномалія від ями

Radiocarbon determination

Вік поселення з’ясовано Результати калібрування радіовуглецевої дати для поселення Лука-Врублевецька: поселення існувало 5905 ±65 років тому, тобто у 4890–4730 рр. до н.е Кі-6884 : 5905±60ВР

4890BC – 4730BC Лука-Врублевецька

6000ВР 5800ВР 5600ВР

етап А CaIBC

5000CaIBC

4800CaIBC

4600CaIBC

4400CaIBC

4200CaIBC

Calibrated date

Аномалія від житла

Фрагмент плану поселення біля с. Доброводи. 1 пол. IV тис. до н.е. Високоточна магнітна зйомка (за К. Мішкою, 2012 рік) дала змогу побачити взаємне розташування будівель. Магнітними властивостями обпалена глина завдячує наявним у ній окисам заліза. Крім того, магнітні аномалії виникають у результаті хімічних перетворень, що відбуваються у ґрунті.

Мідна сокира.

2 пол. V тис. до н.е. Знаряддя із розкопок В. Хвойки біля с. Трипілля на Київщині.

Радіовуглецевий метод – це метод датування старожитностей за вмістом ізотопу вуглецю (С14). Розроблений Уїллардом Ф. Ліббі (США) у 1950-ті рр. Усі живі організми та рослини протягом життя разом із вуглецем звичайним отримують певну кількість його ізотопу – С14, який не виводиться назовні, а тільки накопичується. Накопичуються доти, доки живе лишається живим. Коли життя зупиняється, починається процес розпаду С14. Із часом його кількість зменшується аж до повного розпаду. Для визначення дати зразка з нього слід виділити певну кількість вуглецю і провести вимірювання. Отримані результати датування вимагають математичної обробки – калібрування.



Трипільці на війні Трипільські племена були чисельними, войовничими і добре, як на ті часи, озброєними. Вже з ранніх селищ маємо знахідки не лише мисливської зброї (вістря дротиків, списів), а й бойової – зроблені з каменю клевці та сокири. У другій половині V тис. до н.е. поширюються уже металеві клевці. На чоловічих статуетках зображено пояси та перев’язі, на яких могли носити зброю. Відомо кілька десятків укріплених ровами та валами (іноді у кілька рядів) трипільських городищ, розташованих у важкодоступних місцях, на мисах.

Мідний клевець. Рингач, скарб. Кін. V тис. до н.е. У ті часи не було обладунків, здатних захистити від такої зброї.

Ровами були оточені і трипільські протоміста. Спорудження укріплень потребувало часом значних зусиль великої кількості людей. Утворення вождівств, яке давало змогу збільшити чисельність воїнів шляхом об’єднання сил кількох племен, мало на меті насамперед захист селищ та угідь від сусідів. У V–IV тис. до н.е. трипільці були найбільшою військовою потугою на землях між Карпатами та Дніпром. Давній злам

Клевець із каменю. Олександрівка. Поч. V тис. до н.е. Спеціалізована зброя ближнього бою, призначена зокрема й для ураження ворога, захищеного обладунками та щитом. Цей виріб був розбитий у давні часи.

Кукутень. 2 пол. V–IV тис. до н.е. В урочищі Четацуя (тобто Замчисько) збереглося городище, розташоване на високому мисовому пагорбі. Давнє поселення мало укріплення у вигляді вала та рову.



Обпалене вістря стріли

Способи кріплення стріл до древок. Реконструкція Для кріплення кремінних наконечників до древок використовували старі, перевірені тисячоліттями засоби – дьоготь та жили.

Трипільське городище у Жванці.

2 пол. IV тис. до н.е. В урочищі Щовб збереглися вал, викладений зовні кам’яними плитами, та сліди рову. Нитка Наконечники стріл із кременю. Софіївка, могильник. Поч. ІІІ тис. до н.е. Вістря одного зі знайдених у могильнику наконечників обпалене. Саме воно могло бути причиною загибелі воїна, тіло якого спалено на поховальному вогнищі. Решта наконечників потрапила у могилу як поховальні дари.

Вістря списа. Подністров’я.

IV тис. до н.е. На війні та полюванні трипільці користувалися списами та дротиками. Розрізнити вістря легко за шириною основи: ті, до мають 2–2,5 см – до дротиків, 3–4 см – це вже списи. Жолобок

Віджимна ретуш Вістря стріли, кремінь. Небелівка. Поч. V тис. до н.е. Вістря стріли виготовлено у техніці віджимної ретуші. Лук зі стрілами – важлива складова озброєння трипільського війська. Загальна кількість таких вістрів, знайдених на трипільських поселеннях та у похованнях, вимірюється сотнями.

Технологію віджимної ретуші, коли роговим або мідним знаряддям відтискали луску за лускою із заготовки, широко використовували у трипільському зброярстві для виготовлення вістрів стріл, дротиків та списів.

Перев’язь

Статуетка воїна. Причорномор’я. Поч. ІІІ тис. до н.е. У трипільській скульптурі чоловіків часто зображували з перев’яззю для носіння зброї – атрибутом воїна.

Керамічний абразив. Небелівка. Поч. V тис. до н.е. Абразив – тверда речовина, що використовується для шліфування та полірування різних матеріалів. Для надання древку стріли ідеальної форми використовували абразиви із жолобками відповідного профілю. Це підвищувало якість «боєприпасів», забезпечуючи можливість влучнішого стріляння.



Трипільці на війні Для ведення ближнього бою трипільці використовували бойову сокиру-молот та кинджал. Таке озброєння залишалося основним упродовж кількох наступних тисячоліть. Володіння сокирою і кинджалом вимагало постійних тренувань – тільки так можна було перемогти ворога і залишитися живим. Дослідження бойових травм із поховань свідчать про сутички воїнів із різним озброєнням. Деякі поранені виживали навіть після удару сокирою по голові, однак більшість ударів виявлялися смертельними. Сокири-молоти виготовляли різно-

го розміру – залежно від можливостей бійця. Ними не лише билися, а й метали у ворога на невеликій дистанції. Наприкінці V тис. до н.е. поруч із кинджалами з лезами із кременю та кістки з’являються мідні клинки. Користування у бою кинджалом вимагало володіння навичками фехтування, прийомами нападу та захисту від ударів ворога. Пласка мідна сокира. Трипільська культура. IV тис. до н.е. У давні часи навіть домашній реманент міг мати подвійне призначення. Такою сокирою можна було рубати й обробляти дерево, а у разі необхідності – ефективно захищатися від ворога.

Отвір для шнура

Кременеві клинки. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е. Форма кременевих клинків нагадує металеві листоподібні клинки.

Бойові сокири-молоти. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е. Ці сокири знайдено в похованнях трипільських воїнів, які загинули у бою. Форма з ребром посередині – можлива імітація ливарного шва, запозичена з металевих зразків.

Отвір для шнура

Імітація ливарного шва

Отвір для клепки



Незавершений отвір

Незавершена сокира-молот. Троянів. 2 пол. IV тис. до н.е. Камінь свердлили на спеціальному верстаті. Свердла могли бути з дерева, кістки, із кременевим наконечником. Як абразив для свердління використовували пісок. Наявність незавершеного виробу свідчить про те, що зброю виготовляли на місці, а не привозили звідкись. Сліди удару

Бойова сокира-молот. Реконструкція Довжина руків’я, за даними розкопок поховань пізнішого часу, мала становити від 30 до 50–60 см.

Старий злам

Бойова сокира-молот. Могильники софіївського типу. Подніпров’я. Поч. ІІІ тис. до н.е. Удари завдавали як лезом, так і обухом. Ця зброя побувала у бою, про що свідчать відкол вгорі та злам по отвору для руків’я.

Клевець. Окопи.

2 пол. VI тис. до н.е. Спосіб носіння кинджала на перев’язі

Старий злам

Кинджали з кістки. Вертеба.

2 пол. IV тис. до н.е. Різьблення на кинджалах частково є імітацією металевих прототипів. Ці вироби могли використовуватися і в ритуалах. У верхній частині – отвори для шнура, яким кинджал кріпили до руки чи пояса.

Кинджал. Усатове, поховання. Кін. IV – поч. ІІІ тис. до н.е. Найбільший зі знайдених в Україні металевих клинків того часу. Його довжина – 16,5 см. До руків’я, вірогідно, зробленого із кістки або дерева, кріпився на заклепках.

Кременевий клинок. Руків’я могло бути виготовлене з дерева і обмотане мотузкою або шнурком зі шкіри – щоб рука не ковзала.



Світ у трипільські часи Трипільський світ тісно пов’язаний із широким колом давніх хліборобських культур, об’єднаних у так звану цивілізацію Старої Європи. Її східні межі ще п’ять тисячоліть тому сягнули Середнього Дніпра. Цивілізацію поєднували не лише спільні предківські традиції, а й тісні духовні та торгівельні зв’язки. Метал (мідь та золото) і вироби з нього, прикраси із черепашок spondilus можна знайти за сотні кілометрів від місць, де

вони були зроблені. На захід від Карпат будували селища із житлами, подібними до трипільських, малювали посуд або різьбили на ньому орнаменти, які могли бути зрозумілі і трипільцям. Були й такі, що мандрували звідти на схід, сліди їх «пригод» виявили археологи. Це була епоха, яка створила передумови для розвитку таких знаних осередків цивілізації, як Шумер та Давній Єгипет. Проте для Старої Європи ця доба завершилася занепадом та забуттям.

Жіноча статуетка. Культура Нагада, Єгипет.

2 пол. IV тис. до н.е. Піктограми на статуетці згодом увійдуть до числа єгипетських ієрогліфів. Так починався Давній Єгипет та його писемність.

Золотий диск. Подунав’я, Угорщина.

V тис. до н.е. Цей диск міг прикрашати одяг місцевого вождя або жерця.



Фрагмент інтер’єру житла хлібороба V тис. до н.е. Угорщина Розпис на стінах, форми посуду нагадують про те, що і тут жили далекі родичі трипільців.

Реконструкція гончарного горна культури Вінча. Вінча, Сербія, 2004 рік Піч тунельної конструкції дає змогу виготовляти димлений посуд, характерний для культури Вінча (V тис. до н.е).

Реконструкція посуду культури Вінча. Вінча, Сербія, 2004 рік

Мідна сокира із хрестоподібно розташованим лезом. Культура Вінча. V тис. до н.е. Цей тип сокир, винайдений на захід від Карпат, був поширений і на землях ТрипілляКукутень.

Горщик із малюванням. Культура Нагада, Єгипет.

2 пол. IV тис. до н.е. Виріб з епохи, яка передувала становленню держави фараонів. У ті часи на Побужжі ще існували останні трипільські протоміста.

Реконструкція будинку хлібороба V тис. до н.е. Угорщина. Одноповерхова споруда з горищем на дві кімнати, конструкція каркасно-стовпова, як у трипільців.



Трипільська спадщина Трипільці прагнули досягти вічного життя, вшановуючи давніх богів та підтримуючи рівновагу Всесвіту через ритуали і жертвопринесення. Понад століття тому їхня цивілізація почала повертатися із забуття як завдяки дослідникам-археологам, так і завдяки художникам, письменникам, яких надихали твори давніх майстрів та духовна спадщина предків, закарбована у мистецьких творах. Як показали генетичні дослідження, значна частина

населення України може вести свій родовід від народу, який ми називаємо трипільцями. На честь давньої цивілізації та її дослідників установлюють пам’ятники, відкривають заповідники і музеї, видають книжки, знімають документальні фільми, проводять конкурси дитячої творчості та фестивалі. Трипільська спадщина стала частиною життя та культури сучасної України.

Поштова марка на честь 100-річчя відкриття трипільської культури. Випущена Укрпоштою 1994 року (номінал 4 000 карб.) за ескізом видатного художника Олександра Івахненка. На тлі мапи зображено зерновик та біноклеподібну посудина з розкопок Вікентія Хвойки, чашу з головою бика із поселення Сушківка, жіночі статуетки із поселень Калагарівка і Коломийщина ІІ.

Музей В. Хвойки у с. Халеп’я Реконструкція робочого кабінету дослідника у музеї. На стіні – фото з розкопок та власноручні малюнки В. Хвойки.



Трипільські мотиви Трипільська кераміка надихає і дорослих, і малих митців. Ці вироби з глини були представлені на виставці дитячої творчості у Києві 2011 року.

Трипільське вбрання Учасники військово-історично-краєзнавчого гуртка «Самбатас» спробували відтворити трипільське вбрання.

Фестиваль «Трипільське коло». Околиці Ржищева, 2008 рік.

Пам’ятник трипільській цивілізації у м. Ржищів Встановлений 2003 року. Відтворює у збільшеному вигляді трипільську біноклеподібну посудину. Автор – відомий художник-монументаліст Анатолій Гайдамака.

Вероніка Заруцька. «Трипільчани» Малюнок було представлено на виставці дитячої творчості у Києві 2011 р.

Відкриття-І. «Археологи». Аплікація Колективна робота гуртка ПДЮТ Солом’янського р-ну м. Києва.



Науково-популярне видання Відейко Михайло

Світ Трипілля Давні хлібороби між Карпатами та Дніпром Редактори Катерина Липа, Альона Артюх Коректор Альона Артюх Верстка, дизайн, художнє оформлення Андрій Будник Відповідальний за випуск Микола Климчук

Здано до набору 01.01.2014. Підписано до друку 01.08.2014. Формат 84 x 108/16. Гарнітури PT Serif Pro, Candara. Друк офсетний. Папір крейдований. Ум. друк. арк. 6,72. Ум. фарбовідб. 29,34. Обл.-вид. арк. 8,30. Наклад 2000 прим. Зам. № 14-210. Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, тел./факс +380 (44) 234-16-30 Інші книжки видавництва http://issuu.com/laurus_press laurus.info@yahoo.com laurus.ua Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”» ДК № 2715 від 07.12.2006 02094, Київ, вул. Віскозна, 8. Телефон/факс 0 (44) 503-00-45

Людмила Білоус, Катерина Липа 64 стор., тверда оправа

Катерина Липа

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ 64 стор., тверда оправа

Людмила Білоус, Катерина Липа

ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

КОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ

L A U R U S

Ця книжка – візуальна енциклопедія, що у яскравій і доступній формі розповідає про фортифікаційні споруди, зведені кількома поколіннями князів із славетного роду Острозьких: замки, оборонні споруди міст, укріплені монастирі та храми. Читач дізнається не тільки про будівлі, а і про те, як жили, розважалися й воювали українські аристократи у XІV–XVIІ ст. Захопливу подорож крізь віки допоможуть здійснити авторські фотографії пам’яток архітектури і предметів побуту з музеїв України, Польщі та Німеччини, а також численні репродукції творів мистецтва. У книжці понад  ілюстрацій, за якими читач зможе уявити барвисте життя наших предків і відчути гордість минулим України.

І СТО Р ІЯ Н А ВЛ АС Н І ОЧІ : Б УДІ В Л І

64 стор., тверда оправа

64 стор., тверда оправа

Катерина Липа

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ 64 стор., тверда оправа

Катерина Липа

ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ Ця книжка – візуальна енциклопедія, що у яскравій і доступній формі розповідає про фортифікаційні споруди, зведені кількома поколіннями князів із славетного роду Острозьких: замки, оборонні споруди міст, укріплені монастирі та храми. Читач дізнається не тільки про будівлі, а і про те, як жили, розважалися й воювали українські аристократи у XІV–XVIІ ст. Захопливу подорож крізь віки допоможуть здійснити авторські фотографії пам’яток архітектури і предметів побуту з музеїв України, Польщі та Німеччини, а також численні репродукції творів мистецтва. У книжці понад  ілюстрацій, за якими читач зможе уявити барвисте життя наших предків і відчути гордість минулим України.

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ Канцелярії, ратуші, магдебурське право, сучасні офіси з XIV до XХI століть

ВІЙНА

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІ

L A U R U S

ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ 64 сторінки, палітурка

Амуніція вояків відкриває Катерина Липа, Людмила Білоус Катерина Липа секрети свої ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ КОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ:

L A U R U S

Катерина Липа

КОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ

Катерина Липа

ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

Катерина Липа

64 стор., тверда оправа

ІСТОР І Я Н А В Л АСН І ОЧ І: БУДІ ВЛ І

Катерина Липа

Катерина Липа

Зам к и, м о наст ирі , хр а ми X IV–X V II столі тьКОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

КОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ

ТВЕРДИНІ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ

КН И ЖКО В А СЕ Р І Я

Людмила Білоус

І СТОР ІЯ НА В Л АС НІ ОЧІ : Б УД І ВЛ І

64 сторінки, палітурка

В ІЙ Н А

Людмила Білоус, Катерина Липа

Катерина Липа

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ

ІСТОР І Я Н А В Л АС Н І ОЧ І:

В І ЙН А

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: БУДІВЛІ

КН И ЖКО В А С Е Р І Я

Катерина Липа

І СТО Р ІЯ НА В Л АС НІ ОЧІ :

Канцелярії, ратуші, магдебурське право, сучасні офіси з XIV до XХI століть

Катерина Липа

ИХ

опедія, ормі споруди, князів замки, лені нається як жили, нські опливу жуть пам’яток з музеїв а також стецтва. ій, за рвисте ути и.

Катерина Липа

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ

І СТОРІ Я НА В Л АС НІ ОЧІ : Б УД І ВЛ І

І ОЧ І: БУДІ ВЛ І

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ

Катерина Липа, Людмила Білоус

КОЗАЦЬКА ПОРОХІВНИЦЯ 64 сторінки, палітурка

L A U R U S

СВІТ ТРИПІЛЛЯ

Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні археологічні дослідження? У що вбиралися давні трипільці, яку їжу споживали, у яких будинках мешкали, яким богам поклонялися? Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуальної енциклопедії, у якій уміщено понад  ілюстрацій – авторських фотографій із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та D реконструкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської культури відкриває свої секрети.

64 сторінки, палітурка

Михайло Відейко

СВІТ ТРИПІЛЛЯ

L A U R U S

LAURUS www.laurus.ua

Катерина Липа

ОФІСИ: КРІЗЬ ВІКИ

Михайло Відейко

ISBN 978-966-2449-62-4

ІСТОРІЯ НА ВЛАСНІ ОЧІ: ПОВСЯКДЕННЯ

КНИЖКОВА СЕРІЯ