готфрид бледная рыба годрик белое брюхо герман заячий пух моя мама бы сильно расстроилась если бы я был громом глотателем шпаг узкоглазым факиром с кожей белых древесных гусениц что за страшный свет проливается сверху сквозь отбитые дёсна наконец самый маленький мальчик попадает нам в сети лопаются большие ракушки остаются в распухшей от влаги подошве _________________
1 голос занесло снегом ветер обдувает провод 20 м/с проверяем авторизацию попробуйте заговорить позже 2 кристаллы молчания вырастают в потоке воздушных масс обдуваемый провод затвердевает ломается инсталляции не будет _________________________ Екатерина Деришева, Харьков прочитайте текст ещё раз, сфотографируйте текст
Сергей Войналович, Киев
пожалуйста, прочитайте текст несколько раз
Из цикла «Леопардовый ангел» Только вдовы и окна, музыкальная тесная обувь, картонные птицы, тугие воротнички. Мы привыкли ощущать отсутствие как отверстие или рубец, в крайнем случае — как звук, когда ломается ветка, но я наблюдаю свое тело как тесто, как футбольное поле, открытое для безответного гостеприимства. В это время на севере готовятся к охоте на барсуков: снимают с деревьев подледеневшее мясо и нарезают большими кусками. А в моих некрасивых ногах с целлюлитом и варикозом, разрывая негромкие мышцы, растет молодое племя, моя новая армия: таранная кость, ладьевидная кость, клиновидная кость, малоберцовая кость и много других костей, совершенно безжалостных, белых в своей правоте. У соседей и коллег по работе есть название для всего. Они говорят: «Оправилась. Встала на ноги», но никто не знает о том, как ты щекочешь мне ступни всякий раз, когда я вижу мужчину всякий раз, когда я отрезаю кусок cолонины себе на обед. ___________________ Мария Банько, Киев Весь цикл «Леопардовый ангел» можно найти на litcentr:
прочитайте текст ещё раз, посмотрите в окно
у проміжку між тим як листок опав і як гілка здригнулася голос раптом змінює тембр чи впадає в повноту свого тембру і тим викликає тремкі спогади можливо зі сну в якому вітряно і вітер розхитує лише одну смугу трави там щось пронизує двері ніби жилка бринить по воді розростається як перше слово чи як дерево чи як будинок що падає чи як тварина вперше побачена і поступово забута воно метушиться у плямі світла і кричить звідти короткими хрипкими схлипами голосно як уся вода чи все листя яке опало перегнило і знову опало _______________________ Марічка Сташко, Київ прочитайте текст вслух ещё раз прочитайте текст на улице
поэтический №6, декабрь / грудень 2017
поетичний
мышь, мышка
* (прим. ред.) тут и далее в таком регистре представлены инструкции по Листку от Станислава Турины
ищите рифму к слову «Листок»*
Редакция не вступает в полемику по политическим и языковым вопросам. Редакция оставляет за собой право вступать или не вступать в переписку. ЛИСТОК распространяется бесплатно. Подписка на издание происходит здесь:
Рауль Айзеле, Відень
Все права на тексты принадлежат их авторам.
тобі вже думалось колись про смерть?
ЛИСТОК посчитайте от 0 до 10 Главный редактор: Тася Шпиль Редакторы разделов: Антон Полунин, Сергей Войналович, Дмитрий Казаков Главный художник: Ольга Гайдаш посчитайте от 10 до 20 Оформление номера: Михаил Букша, Станислав Турина произнесите вслух: один, два, три ЛИСТОК — ежемесячное поэтическое издание. Издатели: «Лоція», kyiv poetry week. Тексты для публикации следует присылать только на почту loodsen.pblshrs@gmail.com с темой «ЛИСТОК».
посчитайте от 20 до 30 Тираж 500 экз. считайте от 30 до 100
на знесінні люби-мене-не-покинь де дрізд на колесах висить двійко вишеньок колишучись позаду твого вуха наджидає твій вишня:червоний:рот нишком шепочучи надто коли ти через соломину протягуєш в себе слова [ковток за ковтком] глитаєш склади аж до золота:вих кісточок всередині серце:вишень які ти у слів:далеко:плювку проти вітру мені [насупроти] з окликом зронив: тобі вже думалось колись про смерть? ___________________ Переклала з німецької Марта Мохнацька, Львів уявіть автора вірша уявіть перекладача вірша
Богдан-Олег Горобчук, Киев Тучи куда сползают эти тяжёлые ледники туч? куда смещается это подбрюшье неба, в котором шрапнелью застряли самолёт и две чёрных птицы? от тебя, от меня, дальше на восток ещё в школе, на новогоднем празднике ты была сказкой пока тебя не было, пока тебя не могли найти — праздник был невозможен Новый Год не настал бы, если бы ты не появилась в этом затуманенном пространстве — я тоже шрапнель я слепо двигаюсь к сердцу, как самолёты — пропарывая тучи — к сердцу Жулян я слепо двигаюсь к празднику, к радости пронзая туман соединительных тканей минуя твёрдые одинаковые здания рёбер, тёмные сосуды кустов встретишь меня на остановке ___________________________ Перевел с украинского Станислав Бельский, Днепр прочитайте текст ещё раз, посмотрите на часы, который сейчас час?
Огляд проекту lil blue letters / маленькие синие буквы Проект lil blue letters виник із трьох мов і нерозуміння. У ньому вірші українською і білоруською публікуються з підрядковим перекладом у вигляді маленьких синіх літер — просто в тілі вірша. Творець проекту Віктор Шепелєв пише: «Хотів поділитися з російськомовними друзями важливими для мене текстами. Такий спосіб в якийсь момент здався вдалим. Може, навіть більш вдалим, ніж повноцінні переклади.» Як часто буває з хорошими проектами, lil blue letters зачепили кілька несподіваних шарів у царині перекладу і створили не тільки додатковий зміст, а й нову модель комунікації. Ретрансляція як основна функція проекту заломлюється через поетичну оптику і мимоволі створює кілька цікавих ефектів.
Томаш Пежхала, Свидница pahan kukat (цветы недобра) из книги «суфлёры порно», номинированной в 2017 на поэтическую премию им. Яцка Березина
без изоляции
короткие волны выбросились на берег не держится галька средневековье в обе руки
пожар – старый индейский способ уладить дела закончить вражду полевые работы меча в камне никто не оставил (погони) на завтрак заброшенный бег сам порастает настенными метками крапивой собачьей: «когда разбилась о списки увидела белый план света вещи простые палец у лба <…> на гитаре - озеро с камышами строгий обед одинок того кто сейчас в поле наблюдает за женой та сушит волосы дети рядом слушают песню» ниша для линий приязни стоп-кран на губах узор на обоях
цветёт в лузах аплодисментов контакты пластырь
земля
в бинокле голод выталкивает с такой же силой с которой притягивает нас великий аттрактор на цыпочках подходим к морю чтоб не разбудить в проходе «вопль» пожарный прибой школ леса из-под одеяла бы были с собой
гинзберга путей
раздвижная лесенка финское сопротивление (лицо) если яйца — разбилось бы
не как одно как набор цветных мелков ангел (хромает) развешивая объявления будто бельё на тросы над палубой с выстиранным в бахрому с номерками телефонов для отрывания преследователей перебирает ветер (взять или нет?)
_____________________________________ перевёл с польского Серго Муштатов, Львов
расставьте в правильном порядке слова: поле, нет, перепишите, текст, лучше, текст, перепишите, прочитайте, текст, еще, раз
Ми отримуємо лінгвістичний майданчик, на якому можемо перевірити: — наскільки підрядковий переклад верлібру всередині однієї мовної групи може наблизитися до точного художнього перекладу; — чи впливає графічне рішення (маленькі сині літери) на сприйняття оригінального тексту; — які вірші витримують деконструкцію точністю і чужою системою мови, а які розсипаються з першого речення. Якщо сприймати поетичний текст як світловий сигнал, який передається азбукою морзе або двійковим кодом, то маленькі сині літери будуть працювати підсилювачем сигналу, збільшувати радіус передачі. Доти, поки радист не втрутиться. І тут, звичайно, варто поговорити про особистість перекладача. У цьому проекті Віктор Шепелєв витримує дистанцію. На кожному з етапів перекладацького процесу — розумінні і оформленні — він прагне відсутності. З двох ролей — поет або філолог — не обирає жодної. А питання «в чому перекладний текст повинен збігатися з оригіналом і в чому може не збігатися?» вирішується виключно через словник. У той самий час, намагаючись менше говорити з читачем, Шепелєв-поет вступає в контакт з автором оригінального тексту, полемізує з новими практиками та культурними кодами. Очевидно, що обираючи тексти для синіх літер, він керується не тільки власним читацьким досвідом, але і власною поетичною стратегією, мовним вектором. В цих перекладах створюються не тільки мовні милиці, а й відбиток певного часу, певного кола читачів, певного внутрішнього Харкова. І тут поетична множина Віктора Шепелєва обмежує його проект як перекладацьку практику. При цьому метод залишається цілком функціональним. І якби, скажімо, для дослідження можливостей підрядкового перекладу знадобилася ширша вибірка зі складним набором критеріїв, анонімністю і неупередженістю, то завжди можна було б збільшити число учасників проекту, створити необхідні умови, навчити підрядковому перекладу нейромережі… Інакше кажучи, накопичення досвіду маленьких синіх літер обіцяє хороший дослідницький потенціал для лінгвістів і філологів. Тут ще можна навіть згадати нейробіологів, які в роботі з мовою через вищі її форми обов’язково вгледять можливості побудови нових нейронних зв’язків. А в окремих випадках перекладач стає співавтором нового літературного твору, тому що підрядковий переклад сприймається як художній буквалістський при повному збереженні семантики і поетики. В таких випадках перекладач як у Айґі: НЕТ МЫШИ есть Його нема, але він і тлумач першоджерела, і посередник між поетом та читачами, і автор нових текстів, і частина проекту, в якому все це існує та рухається по зовнішній орбіті. Завдають маленькі сині літери читачеві дискомфорту, допомагають розібратися з текстом чи знижують градус поетики — варто запитати у самого читача. Все ж соціальні мережі як платформи проекту мають достатньо простору для відгуків. Чи виходить у Віктора Шепелєва поширювати улюблені українські і білоруські вірші — виходить. Чи заслуговує цей метод перекладу вивчення і експериментів — так. Чи потрібно підписатися на телеграм канал і сторінку маленьких синіх літер — двічі так. Зробити це можна за ось цим кодом: _________________ Лєна Самойленко
чи можливо порівняти цей текст з якоюсь піснею? прочитайте цей текст як вірш
Колонка редакции Отже, Листок виходить вже більш як півроку. Багацько різного було за цей час: палкі дискусії щодо формату й контенту, радісні відкриття, гамірні вечірки. Особисто я відзначився тим, що регулярно пропускав збори редколегії, забував про важливі дедлайни і губив свої примірники Листка у всепоглинаючих купах домашнього мотлоху. Якщо серйозно, редакція Листка, маючи на меті досліджувати українське літературне поле, часто змушена була по суті формувати ділянки цього поля самотужки: писати статті, робити переклади, навіть створювати поетичні тексти. Усе, аби не йти на компроміс з власним смаком. Хотілося б працювати менше, але продуктивніше. Тож, любі перекладачі, критики і поети, не соромтеся, ставайте нашими дописувачами. Нам казочка, вам — бубликів в’язочка. Найбільше особисто мені не вистачає різномастного дахозривного трешу, панку і аутсайдерських починань. Хочеться кидати щось в обличчя причесаній і напомадженій літературі, бити шиби, закладати вибухові пристрої, різати жертовних кіз на площах. Словом, хто готовий маститись кров’ю і так стрибати — мерщій до нас. Будемо вас любити і шанувати. Все, побіг. Чергове число Листка саме себе не видасть. Антон Полунін Листок стал для меня неким испытанием: изначально мне казалось, что подобный челлендж мне не по плечу. Даже раздробленная по частям и разделам, эта ответственность отбора, редактирования и оценки литературного материала до сих пор остаётся для меня практически непосильной ношей. Принцип открытого набора не обеспечивает необходимого количества материала, поэтому мы постоянно ищем (в некоторых случаях — даже производим) его самостоятельно. Самой большой проблемой для меня является необходимость оценивать тексты, предлагать правки для переводов. Сергей Войналович Когда полгода назад мы создавали поэтический дайджест-ежемесячник, то прекрасно понимали всю утопичность и эфемерность идеи: природа поэтического творчества случайна, непредсказуема, сезонна и проч.; отношение к поэтическим книгам, перформансам и т.п. — ситуативно, несерьёзно и носит по большому счёту любительский характер («для души»). Но не стоит отрицать, что ряд активностей — подготовка и издание книги, организация группы авторов, фестиваля, подготовка перформанса / чтений / презентации,— нуждается в планировании и коммуникации с общественностью, а, следовательно, и обязывает акторов к рассылке анонсов / релизов / афиш / отрывков / обложек. Это — минимальное, что можно сделать для развития профессионального (около)поэтического комьюнити в стране. Примерно с этой целью и создавался Листок — не как инструмент, но как декларация существования активного и внятного комьюнити поэтов and so on в Украине. Что следует сделать, чтоб Листок не оставался только декларацией?— Вовремя анонсировать выход книг (а издателям стараться издавать поэтические книги не только к Арсеналу и Форуму, но и в течение всего остального года), присылать их на рецензию, готовить и анонсировать поэтические перформансы (опять же — не только к Форуму и Арсеналу). Ещё — хорошо бы пробовать критически осмысливать все вышеперечисленные аспекты. Листок с радостью станет платформой для подобных высказываний. Он уже таковой является. Ну и — не быть узколобыми и твердолобыми. Поэзия вообще не об этом. С новым годом. Дмитрий Казаков підкресліть якісь слова шукайте риму до слів «полунін» та «рись»