Альманах Світлиця 4 (55) by Вінницький обласний центр народної творчості

З 7 жовтня по 7 листопада у виставковий залі Вінницького обласного краєзнавчого музею проводилась 68-а обласна виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

еред тим як розпрощатися з теплом і покірно завмерти в очікуванні зимових морозів, природа обдаровує нас неймовірними барвами! В цьому останньому жовтневому подиху – всі невитрачені фарби літа, вся невиказана краса природи, стишена й облагороджена розумінням своєї скороминущості. Саме такими осінніми насиченими кольорами і глибоким змістом радує нас щорічна виставка народного мистецтва, яка традиційно відбувається у жовтні. Наші майстри – справжні діти своєї землі: восени, перед тим, як розійтися по улюблених домашніх куточках, де добре працюється взимку, по затишних майстернях, де назавжди оселилося натхнення, вони виносять у світ свій урожай, свої плоди праці − осінні дари. У великій залі зустрічаються не тільки люди, а й мрії, фантазії, радості і жалі − самі сокровенні думки. Мабуть тому ці осінні виставки такі багаті, такі глибокі і такі всіма улюблені. Основною темою, змістом, причиною, потребою, метою цієї виставки є збереження традиції народного мистецтва Вінниччини, тому на виставці гармонійно поєднано старовинні мистецькі скарби із сучасними виробами народних майстрів. Центром, серцем експозиції стали старовинні верети Мурованокуриловецької землі, які величним тризубом злетіли до неба − зустрілися з небесами, створеними з білих рушників Східного Поділля, відшитих сучасними майстринями. Споглядаючи цьогорічні роботи митців, вкотре пересвідчуєшся, що дитинство ніколи нас не покидає, що в душі назавжди залишаються теплі спогади про минуле, і щастя художника в тому, що він може відтворити ті дні і відчуття, оживити їх, поділитися ними з іншими. Так, багатьом

художникам згадалася рідна хата – чи то осяяна літнім сонцем у «віночку» чорнобривців і мальв, як на картинах Юрія Кафарського і Тетяни Хитрої, чи в замріяному спокої погожого дня, як на полотні Алли Мруг, чи в загадковому місячному сяйві, як на полотнах Федора Ущаповського. Теплі спогади сільського життя виринають при спогляданні полотен Миколи Бондаря – літо, сонце, спільна праця і спільний відпочинок дарують відчуття внутрішньої гармонії і радості від життя. Тетяна Дєдова на своїй картині «Жнива» вдало передає відчуття єдності природи, стихії і людей. Розцвіли всіма кольорами літа і щастя квіти на картинах Інни Лабун, Ірини Кравченко, Михайла Громова, Тетяни Мороховець. Суцільна радість і сонце линуть з картини Федора Панчука «Курінь закоханих». Справжній «український рай» на полотнах створив Олександр Шульгань, і, що вражає найбільше, − такий же квітковий рай він «виростив» у дереві! Диво створила і ніжна жіноча рука Наталії Бондар, яка зуміла дерево перетворити на квіти. Ще один відомий майстер «живопису» по дереву Петро Пипа «намалював» і родину коло тину, і козака в хвилини відпочинку, і дівчину, що хлопця проводжає. Цілі сюжети з сільського життя ожили на декоративних картинках Людмили Сорочинської – тут українським колоритом виграє все: і небо, і земля, і навіть дерева мають традиційний орнамент! Знову дивує майстерністю Ніна Співак – в її руках звичайні листочки і трави перетворюються на картини. Важко повірити, що картина світлиці в українській

хаті, де є і розписана піч, і мисник з полив’яними мисками, і тканий килимок, і господиня з хлібом і кошиком крашанок – це все створено з рослинних матеріалів. Під захистом Божої Матері та Святого Миколая розташувалися Мамаї та козаки на картинах Василя Слободянюка. А поряд – скульптура сучасного воїна-Мамая у військовому строї зі зброєю на плечі та бандурою у руках, виліплена з глини молодим талантом Дмитром Рижим. Дарують людям свої плоди вишиті «вазони» Світлани Книш, вражають гармонією кольорів та глибиною символіки цілі світи на рушниках Галини Данилюк – «Матінка Земля», «Поділля», «Україна». Традиційне дерево життя на декоративних картинках Марини Верхової-Юрченко нагадує традиційний настінний розпис, а кольорова гама передає багатство багряно-золотих осінніх барв. Серед листя кольору охри на чорній землі верет осінніми жоржинами розквітли бубнівські миски Валентини Живко та Тетяни Шпак. Під колір їм по всій залі розташувалися глиняні вироби гончарів: вишукані глечики, куманці Сергія та Світлани Погонців, скульптурки та миски з архаїчним розписом Михайла Діденка, величезні розписані вареничниці підприємства «Літинська кераміка», скульптурні роботи Василя Рижого, Наталі Лавренюк, Максима Рижого, а також студентів

Тульчинського училища культури. Осінній «букет» доповнили білі миски-хризантеми Володимира Слубського, створені за мотивами давніх барських мисок. А по центру − чудова керамічна скульптура Василя Рижого та Наталі Лавренюк «Володарі часу», на якій давніми знаками і символами, як на стародавніх глиняних дощечках, виписана чи не вся історія нашої землі. На стінах у петриківському розписі Тетяни Рихліцької та Ірини Угринчук розпустились квіти і квіточки, прилетіли пташки й пташечки, мутлі й метелики − ніжний, легкий і прозорий, як павутинка бабиного літа розпис, радував своєю ніжною красою.

Марина Верхова «Вазон»

Поряд розташувався світ витинанок – прекрасні, витончені роботи Оксани Городинської, Інни Громової, Дмитра Власійчука, Світлани Дищук, Марії Гоцуляк. «Часовий коловорот» − так назвала свою витинанку студентка Тульчинського училища культури і мистецтв Ірина Козак. Тут ніби вся цивілізація обертається навколо Сонця, показуючи свій розвиток і, одночасно, незмінність плину життя… Барви осіннього лісу, давні орнаменти, силует людини − витинанкою в тканині можна назвати змістовну, лаконічну і довершену роботу Ірини Шостак-Орлової. Прикрасою виставки стали ляльки-мотанки Тамари Вовчарук, подільські писанки Марини Верхової. А поряд – роботи тих, хто тільки вчиться, але вже гідні представити свої твори на виставці – малюнки Насті Навроцької та Юлії Солян − учнів Станіславчицької ДМШ, учениці Барського гуманітарно-педагогічного коледжу Марії Моторної, солом’яні зірочки учнів гуртка народного мистецтва педагогічного університету (керівник Наталя Шпак-Косаківська), керамічні художні кахлі «Українські старожитності» учнів Вінницької дитячої школи мистецтв (керівник Оксана Панас). Вперше свої роботи представила художниця Юлія Гушул – картинки в стилі примітивізму і чудові керамічні роботи, зроблені на пленері в Бубнівці. Не обійшлася виставка і без відкриття – вперше широкому загалу було представлено вінницьку майстриню Тетяну Гладченко, яка виплітає кошики з …кукурудзяного листя. 500 експонатів налічувала виставка! 500 маленьких і великих шедеврів, кожен з яких має свого творця і свою історію. Ці історії можна було почути в залі, де майстри ділились спогадами, досвідом, бажаннями, мріями. Після пісенних вітань від народного аматорського інструментального гурту «Вусані» Браїлівського міського будинку культури Жмеринського району та від громадської організації «Етномайстерня Коло» слово надали майстрам.

Ірина Козак «Часовий коловорот» «Я вважаю, що традиційне мистецтво повинно бути основою, на ньому має базуватися творчість, бо саме ми, майстри, бережемо український дух» − сказав Іван Горобчук. Тетяна Пірус додала: «Доземний уклін людям, що створюють цю красу. Вони зберегли і перенесли в ХХІ століття знаки і символи, яким тисячі років! Ці люди творять майбутнє, і я пишаюся тим, що я − подолянка, що я живу з ними поряд». Дай Боже, щоб ця велика родина людей, яка відроджує традиції – весь час поповнювалася. Щоб творчі родини – збільшувалися, щоб в майстрів з’являлися учні, щоб учні виростали в Майстрів. Бо ми світові цікаві своєю унікальною традиційною культурою. Збережемо її – збережемо країну. …Розсипалися в траві стиглими ягодами традиційні подільські писанки... Розкішною золотою алеєю з вкрапленням зеленого і багряного розкинулися давні подільські килими, поставивши величний заключний акорд осінньої мистецької симфонії.

Директор ОЦНТ Тетяна ЦВІГУН

Олександр Шульгань «Хліб»

Посіє слово – квітнуть рушники Цю місію вам визначив Всевишній – Збирати, відкривати, берегти Скарби величні, давні, дивовижні, Подільські недосліджені пласти. Жанна Дмитренко

сподвижницьку працю в ім’я праматері України. Серед таких сподвижників, які знають і вміють, і здатні побачити шляхи збереження та відродження народної культури у всіх її виявах – Тетяна Омелянівна Цвігун, заслужений працівник культури України, директор обласного центру наРушники, вишиті качалковою гладдю. Старо- родної творчості, яку по праву звуть Берегинею. Це вона знає все і про подільську вишивку, і винні килими, ткані на верстаті. Глечики, розписані трипільським узором. Ганок сільської хати, про народне малярство, і про гончарство, і про вирізьблений талановитим теслею. Образ Бого- лозоплетіння. Це вона ініціювала десятки мистецьких пленерів на Віродиці на картині народнонниччині, щоб відродити го маляра… осередки традиційних реІ пісня… Сотні тисяч месел, а майстрів підняти у пісень зі всіх куточків та їхньому самоусвідомленні країв, де нашого цвіту − по до митців. всьому світу. І тому, мабуть, саме завОце і є народна культура дяки Тетяні Цвігун, залюу всій своїй мальованій, вибленій у свою справу, наші шиваній, різьбленій, оспімайстри народної творваній красі, те, що вирізняє чості – не просто вишинас у світі, виділяє серед вальниці і гончарі, малярі і многолюддя світової спільвитинанкарі. Вони стали – ноти. митцями, справжніми праОй на горі цівниками культури. Вони буйний вітер віє, працюють «в традиції», і, Ой там козак завдяки настановам Тетяни пшениченьку сіє. Омелянівні, чітко розрізняА він сіє ють фальшиве і справжнє, від краю до краю, наше і запозичене, істинне і Десь узялась наносне. Але за цим – роки дівчинонька з гаю: великої роботи. «Сій, козаче, Коли Тетяна Омелянівна нічого не думай, стала директором ОЦНТ – Ця пшениця виросте, фонди були майже порожяк Дунай»… німи. А нині в них – понад Ще дівчина додому тисячу експонатів. не дійшла, Справжнім відкриттям Кажуть люди: для мене стало те, що Те«Пшениченька зійшла!» тяна Омелянівна знає пракЩе дівчина на лавку тично всіх, хто працює в не сіла – Тетяна Цвігун культурі – від директорів Кажуть люди: РБК і СБК, від працівників «Пшениця поспіла!» У цій пісні – милі серцю символи українства: районних відділів культури і керівників творчих козак, (та ще й не просто козак, а сівач), засіяне колективів – до майстрів народної творчосполе, щасна доля в образі мудрої дівчини, яка ті, ветеранів культури і молодих хлопрозсіяла всі сумніви, ствердила надії на добрий ців та дівчат, які вже виявили талант і урожай. Ой не проста пісня! Це пісня про Укра- винахідливість. Але це ще не все. Як їну, про духовне багатство, як золоте зерно, про справжній знавець вона розрізняє їхні сівачів і женців на ниві народній. Мені здається… стилі і основні напрямки творчості. Оце і є професіоналізм. І тому такою я впізнаю ту дівчину. Як зберегти народну культуру? Що для цього успішною є вся її діяльність в цілому треба зробити в час комп’ютерів, телешоу, айфо- і вдається кожен конкретний захід і нів, флешмобів і всього того, що дисонансом ври- проект. Скільки вона ініціювала їх! Можна розповісти про обласвається на співучі терени нашої традиції? Тій людині, яка знає відповіді на ці запитання, ний фестиваль «Різдвяне диво», яка всупереч всьому, плекає наше, рідне, справж- коли барвиста колона в нє – благодать від Бога, вдячність від нащадків за народних строях з різд-

Тетяна Цвігун та Лілія Іваневич

вяними зірками іде по засніженій Вінниці, а вже в «Плеяді» кожен район виставляє свою щедру світлицю з дідухами, вертепами, з кутею, варениками і пирогами та різдвяними хлібами. Чи то міжнародне свято витинанки, що на нього з’їжджаються спочатку до нашого Центру, а потім до Могилева-Подільського знані витинанкарі з усієї України та з сусідніх країн. Адже звідси родом уславлена фольклористка Марія Руденко, яка у свій час взялась відродити ту витинанку. Такий проект – єдиний на теренах України. Чи то Всеукраїнський фестиваль «Великодня писанка», що на ньому всіма барвами вирує творчість дітей та дорослих, які приїхали з усіх куточків України, щоб в час духовного осяяння помолитися всім миром і написати писанку, використавши доленосні знаки, в ім’я процвітання рідного краю, задля миру і спокою. А обласне свято фольклору імені ГнатаТанцюри, яке раз у п’ять років переростає у Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз Гната Танцюри! Тоді на вінницьких сценах змагаються між собою колективи з Волині,

Слобожанщини, Поділля, Галичини… І для Тетяни Цвігун це не просто захід, і не просто фестиваль. Це тріумф народної пісні на теренах Вінниччини. А «Скарби Поділля!». Це велелюдне дійство до дня Незалежності України – яскраве, барвисте, кожен раз неповторне, коли народна творчість майстрів усіх куточків області постає у всій своїй красі і величі. Тетяна Цвігун – і натхненник, і режиссер цього тисячного дійства з його виставками і співочими полями. Тетяна Омелянівна – автор унікального проекту «Мистецтво одного села». Щороку ОЦНТ представляє у Києві творчі здобутки подільського села, знаного своїми традиційними осередками гончарів чи малярів, чи вишивальниць, а також видатними митцями, що оспівали рідний край. Ця ідея, народжена на Вінниччині, виплекана Тетяною Цвігун, підтримана Міжнародним Вінницьким земляцтвом у Києві, викликала відгук інших областей. Але той запал хутко згас, лишень взялись за здійснення такого масштабного проекту, пов’язанного з великими зусиллями працівників культури та громад в цілому. А Вінниччина вже представила 11 таких сіл. Тетяна Цвігун – господиня цього свята. Вона визначає і концепцію, і форми, і змістове наповнення. Кожен такий проект – це її улюблене і плекане трудне дитя. А якби розповісти, хоч би одним рядком, про всі інші фестивалі! Це ж у скільки томів увійшло б все проведене! До речі, тут слід сказати про видавничу діяльність Центру. Бо навряд чи котрийсь із обласних центрів народної творчості може похвалитись чимось подібним. Альманах «Світлиця», буклети, збірники пісень, кобзарські щоденники Перепелюка… Все це своєрідний літопис ОЦНТ. У 2014 році, якраз на Миколая, до нас у Вінницю з’їхались директори центрів народної творчості, колеги Тетяни Цвігун, щоб привітати

З Любов’ю Спірідоновою

її і колектив нашого закладу з 75-річчям. Володимир Титаренко, заслужений діяч мистецтв України, секретар спілки народних майстрів, звертаючись до Тетяни Цвігун сказав: «Я радію, що ви очолюєте Центр, що маєте великий рейтинг, що саме Ви взяли на плечі таку важливу ділянку життя, як духовність. А Центр, завдяки Вам, став осередком жертовних людей, відданих справі. Це дуже важливо, адже Україна в цілому, а Поділля особливо – це ядро української нації. Іронічно сприймається той факт, що ми хочемо в Європу. Колись Європа буде мати за щастя здобути визнання в Україні». Микола Шкрібляк, директор Чернівецького учбово-методичного центру культури Буковини, заслужений працівник культури України, у вітальному слові підкреслив, що «без любові і самозреченості керівника і очолюваного нею колективу, не можна було б здійснити таких успішних проектів що їх здійснюють вінниччани щодо розвитку народної культури, –найдорожчого оберегу нашого народу». Директора Вінницького народного центру народної творчості шанують за те, що, здавалося б, із ординарної установи вона зробила осередок духовності, за те, що, ставлячи великі завдання, завжди досягає мети, за те, що вміє повести за собою людей, запаливши їх ідеєю не показного, не квасного, а справжнього патріотизму. Настав час непростих викликів. Як зберегти оті елементи нематеріальної культурної спадщини, про які стільки говорять і сперечаються нині, раптом усвідомивши, що воно може бути втраченим? Що робити з сільськими закладами культури в контексті об’єднання громад? Але віриться, що завдяки таким, як Тетяна Цвігун, з’являться нові ідеї, а за ними й перспективи, і буде збережено те, до чого доклала розуму і сил подільська берегиня. Ми впізнаємо її у тій пісні, як і в житті, – жінку невичерпної енергії, повну задумів, готову до нових випробувань і но-

Тетяна Цвігун, Станіслав Городинський, Валентина Троян вих осягнень, щоб знову засівати, а засіяне – пожати на урожайному полі української культури, де без неї, невтомної трудівниці, не жнеться і не колоситься. Тому іде натхненна, осіянна, Де сіє слово – квітнуть рушники! Несе, як оберіг, Цвігун Тетяна Дух творчості – безціннний дар людський!

Провідний методист ОЦНТ Жанна ДМИТРЕНКО

В родинному колі

ПОКРОВИТЕЛЬ КУЛЬТУРИ

21 грудня, напередодні новорічно-різдвяних свят, у концертній залі «Плеяда» обласної філармонії відбулося справжнє свято благодійності, яке є важливим для підтримки культури та мистецтва, для розвитку творчого та інтелектуального потенціалу Кожному з нас відомо, що любов, добро – це той стержень, на якому тримається світ. Саме тому вже сьогодні потрібно поспішати робити добрі справи, щоб зробити світ кращим. Недарма народна мудрість говорить, що добро повер-

ступник генерального директора концерну «Поділля», яка вже понад вісім років активно підтримує реалізацію Міжнародного фестивалю імені П.І.Чайковського та Н.Ф.фон Мекк, об’єднавши професійних музикантів із десяти

Сузір’я щедрих душ тається сторицею. Благодійність – це велика справа великих людей. Є такі люди і на Вінниччині. Меценатство в наш час дуже важливе, особливо для галузі культури. Велику повагу викликають керівники підприємств, сільськогосподарських товариств, які розуміють, що процвітання держави починається з уваги до культури. На Вінниччині стало вже доброю традицією щорічно вшановувати небайдужих людей, які опікуються проблемами нашої галузі на обласному мистецькому проекті «Покровитель культури». Отож, за підтримку культурно-мистецьких заходів, зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури та сприяння розвитку духовної сфери відзначено 15 наших земляків. Коротко про кожного з них: Гіренко Галина Йосипівна − за8

країн світу, представників влади і громадськості, меценатів та спонсорів. Іванські Вініціуш Юліуш − генеральний директор ТОВ «Барлінек Інвест» та Шевчук Володимир Якович − начальник відділу маркетингу ТОВ «Барлінек Інвест» (м. Вінниця). З початку діяльності підприємства в Україні (жовтень 2007 р.) почала діяти програма з підтримки розвитку народної хореографії «Меценат національної культури», метою якої є зміцнення матеріально-технічної бази ансамблю народного танцю «Барвінок». Важливим моментом є допомога у створенні фільму про діяльність ансамблю, фінансування Міжнародного дитячого фестивалю народної хореографії «Барвінкове кружало». Окрім цього ТОВ «Берлінек Інвест» надає фінансову підтримку ансамблю бального танцю «Грація» Вінницького Палацу дітей та юнацтва ім.Л.Ратушної. Мігрін Михайло Михайлович − художник, член Національної спілки художників України, який в липні цього року передав 28 картин у фонди обласного краєзнавчого музею, а також 16-ом музеям області – учасникам V обласного фестивалю-конкурсу музейних міні-експози-

цій «Віхи державотворення на Вінниччині», присвяченого 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського. Твори художника мають вагому мистецьку цінність і займають чільне місце в експозиційних залах музеїв нашого краю. Замкова Марія Василівна − сільський голова с.Війтівка Бершадського району. Марія Василівна впродовж шести років співпрацює із сільськими закладами культури. За її сприяння проведено капітальні ремонти Війтівського сільського будинку культури та бібліотеки. Зроблені поточні ремонти оздоровчої студії «Гарт», танцювального залу, кімнат гурткової роботи та світлиці. Вона завжди велику увагу приділяє збереженню пам’яток історії та культури – проведено поточний ремонт обеліску Слави. Територіальна громада виграла обласний конкурс по встановленню пам’ятного знака Героям України. Пустовіт Іван Якович − сільський голова с.Краснопілка Бершадського району. За останні два роки територіальна громада села спільно з громадською організацією «Світоч» стали переможцями обласного конкурсу проектів розвитку територіальних громад по капітальному ремонту сільських будинків культури. Результатом реалізації проектів є створення у закладі культури галузевого об’єднання – Центру культурно-освітньої, інформаційної роботи та дозвілля молоді. Крім цього, закуплено обладнання для дитячого майданчику біля клубного закладу культури. Уткін Владислав Анатолійович − голова

Василь Кірічук

Людмила Онука Гайсинської районної державної адміністрації, який впродовж багатьох років спонсорує численні проекти в галузі культури свого району. В 2016 році з його ініціативи облаштовано літню сцену в парку культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького, придбано дитячі атракціони для парку ім. Василя Стуса в селі Рахнівка, проведено роботи по благоустрою музеїв фольклору ім.Гната Танцюри та гончарного мистецтва братів Герасименків в селі Новоселівка, а також Стусівської криниці в селі Рахнівка, здійснено капітальний ремонт районного будинку культури та Чечелівського сільського будинку культури. Тихонюк Петро Іванович − директор ПОСП «Нападівське» с.Нападівка Калинівського району. За кошти мецената проведено ремонтні роботи у Нападівському сільському будинку культури та зміцнено матеріально-технічну базу Мончинського сільського клубу-бібліотеки. Кірічук Василь Васильович − директор СТОВ «Маяк» с.Пиків Калинівського району, який надав спонсорську допомогу Старопиківському сільському клубу в проведенні ремонту покрівлі, утепленні фасаду та внутрішніх приміщень, глядацької зали та придбанні стільців. Антонік Ігор Петрович − директор ТОВ «Рапсодія» с.Струтинка Липовецького району. За сприяння мецената покращено матеріально-технічну базу Струтинського сільського будинку культури та бібліотеки. Мазуренко Маріанна Василівна − приватний підприємець, керівник ПП «Сервісдрев» Літинського ра-

йону. В 2016 році під її керівництвом введено в експлуатацію глядацьку залу Дяковецького сільського будинку культури, придбано одяг сцени та проведено капітальний ремонт кімнат гурткової роботи. Завдяки ремонту вдалось відновити повноцінне функціонування Дяковецького СБК, що є одним із важливих пріоритетів розвитку Дяковецької територіальної громади. Струсевич Петро Павлович − заслужений працівник сільського господарства, депутат обласної ради, керівник фермерського господарства «Велас-Віта» с.Попелюхи Мурованокуриловецького району. Девіз Петра Павловича − бути з людьми та працювати для людей. За його сприяння в районі проведено багато культурно-мистецьких акцій, зокрема «Гордість Мурованокуриловеччини», «З любов’ю до України», «Мистецькі вихідні», фольклорне свято «Віночки вити, життя любити», покращено матеріально-технічну базу Дружбівського, Рівненського сільських будинків культури та Попелюхівського, Білянського клубів-бібліотек, Роздолівського сільського клубу та центральної бібліотеки. Онука Людмила Валентинівна − директор підприємства ПрАТ «Агрофорт» Оратівського району. За кошти підприємства було проведено капітальний ремонт Великоростівського сільського клубу. Людмила Валентинівна спонсорувала організацію та проведення районного огляду-конкурсу «З Україною в серці», присвяченого 25-й річниці Незалежності України. Сіренко Олександр Васильович − голова СФГ «Зірка» с.Малинки Погребищенського району. У цьому році завдяки меценату проведено ремонтні роботи Педосівського сільського будинку культури та Малинківського сільського клубу.

Владислав Уткін Пуга Григорій Михайлович − директор ТОВ «Ободівка АГРО» Тростянецького району, який виділив кошти на придбання сценічних костюмів, звукопідсилювальної апаратури для Ободівського, Бережанського та Новоободівського сільських будинків культури. Свято закінчилося, а добрі справи будуть продовжуватися. Адже благодійництво стало невід’ємною складовою нашого життя. І щорічна акція «Покровитель культури» − це гарна нагода висловити вдячність меценатам, які підтримують галузь культури. І це лише невеличка часточка їхньої діяльності, з якої складається географія доброти в нашій області. Яке величне слово – покровитель! Яке прекрасне слово – доброта! Мов сонячним промінням оповите, У щедрості до неба дороста Яке достойне слово – благодійник! Яке потужне слово – меценат! У ньому – суть спасенна і надійна, Вона добром повернеться стократ. Жанна Дмитренко Завідуюча відділом ОЦНТ Галина ХОМЕНСЬКА Провідний методист ОЦНТ Алла ПОДЗІГУН

Петро Струсевич

Своїми віршами засвідчую… Україна – краса дивовижна, Сподівання й надії розкуті, Україна – тяжке роздоріжжя На вселюдських привольних розпуттях. Жанна Дмитренко

рідкісне, на той час ім’я, єдине на все село. Я соромилась його. З мене дражнились. І цей мій комплекс, як тепер прийнято говорити, я подолала уже в школі-інтернаті, коли учитель арифметики за один мій сміливий вчинок, а також вміння швидко розв’язувати задачі назвав мене Жанною На ювілейному вечорі, у вщерть заповненій Д’Арк. Аж тоді я зрозуміла, що ім’я зобов’язує залі, я не мала коли роздумувати про своє життя, і що я повинна чинити згідно з якимось признаале дуже тішилась, що доля так щедро вділила ченням – звісно, героїчним, як тоді уявлялось мені людської дружби і приязні. Не знаю, як для мені, вихованій на книжках, що в них герої ставали на захист Батьківщини за першим покликом. кого, а для мене це дуже важливо. Смішно згадувати, як Якраз тоді, в раня шкодувала, що війна ньому дитинстві, коли закінчилась і нам не помама їздила на робощастило стати партизату за кілька сіл, бабця нами, чи розвідниками. лежала в лікарні, тітка На всяк випадок я була вчилась в Немирівдо цього готова. Крім ському педучилищі, а того, в мене був взірець я мандрувала по селу для наслідування. Я в пошуках товариства, пишалась своїм дідом мені уявлялося, що світ Марком Глущенком, обертається навколо який загинув у 1942 мене. Цей світ був розроці десь на неозорих маїтим, розумним і гарпросторах Росії. Одномонійним. Все в ньому сельчани любили мені було доцільним і прарозповідати про нього вильним. Ставок внизу – майстра на всі руки. У города існував для того, хаті на почесному місці щоб у ньому купатись стояла німецька швейвлітку, ковзатись взимна машинка «Зінгер», ку, а головне – навчина якій він шив костютись плавати. Бур’яни ми. Вікна, двері, шафа, для того, щоб їх рвати столи, ганок, скриня, кролям. Вишні і малина начиння якої я могла за шопою, – щоб ними розглядати годинами, ласувати. Шопа в дворі словом, все дерев’яне – для того, щоб під стрібуло зроблено ним. До хою водились ластівки. того ж він був першим Ластів’ячих гніздечок грамотієм на селі і орбуло у нас чимало. ЩоЖанна Дмитренко ганізатором комуни у весни там виводились двадцятих роках минуластів’ята, так само регулярно, як і курчата в нашому дворі, що їх лого століття. А ще ж згадували його як «дуже без маминого дозволу квочка виводила на гори- славного», привітного, співучого і товариського. щі. Ще довоєнний кіт Гася, чорний, як і персо- Але це все – у спогадах родичів, сусідів і знайонаж відомої загадки, крав яйця, як ластів’ячі, так мих. А в хаті мого дитинства жили лише жінки і курячі, за що був вивезений кимось з дорослих всіх поколінь. Діда мені не вистачало. Ще в школі за кілька сіл. Повернувся він не скоро, схудлий я написала про нього вірш. Не вернувся мій дід з розвідки, від мандрів. Всі дивувались, що він таки добився до двору, але я сприйВін ще й дідом тоді не став, няла це, як належне, адже він був Ну, а я в нього буду свідком, частиною цієї гармонії. Дуже важЯк він жив і як помирав… ливою річчю у нашій хаті, з огляду Отож, впродовж років на те, що я в ній часто сиділа сама своїми віршами я свідчу з собою, було радіо, для того, щоб про рідне село Носівці вечорами слухати радіопередачі, Гайсинського району, постановки, пісні і вірші, які я вже про мою родину, про моє знала напам’ять. Отож, все мені вчителювання у Гнівані, підходило у цьому барвистому свіпро моїх учнів, яких ті, крім болота, особливо на греблі, навчала української де ми, діти, безнадійно застрягали мови і людяності, весною і восени. про людей, з якими Але найбільше прикрощів, як пощастило це не дивно, завдавало мені моє жити і пра-

Молода господиня цювати у школі, у Тиврівській райдержадміністрації, в обласному центрі народної творчості, що відкрив мені неповторний світ народної культури. Саме тут, у цьому центрі духовності, вдалось все переосмислити і осягнути в повній мірі первинне і вторинне, справжнє і штучне, рідне і чуже, ті першоджерела, які живили українство впродовж століть. Оця книжка вибраних поезій, яку я поспішила видати до ювілею, і є свідком мого життя, моїх

переживань і устремлінь, що лягли в рядочки, в дзвінкі ямби і розважливі анапести, бо так легше викласти думки і сподівання. Замість спокійної назви, властивої для вибраних творів, мусила взяти тривожну, відповідно українській добі, позначеній майданами, війною, злетами духу та розчаруваннями – «Нитка Аріадни». Тяжкі часи, година непорадна, І стільки вже оманливих предтеч, Жде лицаря прекрасна Аріадна. Кому довірить і клубок, і меч? Як ви вже зрозуміли, тема порятунку України є головною у книжці, і взагалі, громадянська лірика переважає в ній. Хтось же повинен достукатись до людських сердець, будити розум і волю, щоб зберегти Україну, яка дісталась нам дорогою ціною. Від Івана Гонти до Тараса Шевченка, від героїв Крут до Василя Стуса, від Небесної сотні до безстрашних «Кіборгів» передається естафета мужності в ім’я України у цій добірці. «Дорогою ціною», «Тернова доля», «Це моя Україна», «Постаті» - так називаються перші чотири розділи книжки, що в них сторінки боротьби та найвищих злетів українського народу: і битва під Батогом, і Шевченкові гнівні інвективи, і доба, освячена словом Кобзаря, і нищення України голодоморами, і духовний Чорнобиль, і повсталий дух майданів за гідне життя, і підступна ворожа навала, і ціле суцвіття славних імен, справжніх героїв, що ними пишаються українці від давнини до сучасності. Ось така Україна у моїх віршах: Дивує світ піснями й нестабільністю, Народжує дітей для всього світу, Чекає змін, нові плекає вільності І на Землі стражденній сіє жито. Так, Україна многолика у всіх своїх проявах. Вона трудиться, бореться, з гідністю несе випробування нового часу. І попри все, вона творить. Бо споконвіку є країною майстрів – малярів, гончарів, різьбярів, нащадків хліборобського роду (не кочівників, не гендлярів чи купців), які вміли гармонійно поєднувати працю на землі і творчість, хоч і не знали такого слова. Але прагнення до краси було їм притаманне з діда-прадіда.

Педколектив Гніванської школи №3 на святі Першого дзвоника

Письменникі і журналісти вітають ювілярку Воно виливалось в дивних узорах на рушниках і сорочках, у мальованих скринях, у великодніх писанках, у мережаних витинанках, у задушевних піснях, що донесли до нас найкращі в світі голоси наших співучих предків. І нині, через сотні років, мудрими серцями, мисливими руками твориться образ України прекрасної – країни нашої мрії. Це розуміє кожен, хто буває на виставках майстрів в обласному центрі народної творчості, який впродовж років знаходить подільські таланти і береже традиції. Рукотворна краса на-

родних умільців – саме вона і є нині джерелом мого натхнення. На картинах митців я бачу Україну духовну, не зіпсовану чужими впливами, грубими втручаннями у світ нашого ментального самоусвідомлення, у світ тієї гармонії, що в ній – праця і добробут, родинна згода, сердечні стосунки, доброта і чистота, мудре слово. Пролітають лелеченьки над Україною, Над подільським селом, над святою родиною, Над хатами, в яких поселилася злагода, Де гарнесенькі діти, як цвіт, наче ягоди Де картопля в городі, і щастя – як маківки, А здоров’я і розум – від батька і матінки. Тут Шевченкова мрія – садами рясними, Тут Шевченкова доля очима ясними. Це те, що у важкий час допоможе нам вижити і зберегти себе як народ. Переконана в цьому і засвідчую це своїми віршами – щирими, без новомодніх викрутасів, за якими вже немає душі, лише маніпулювання словом. Знаю, що без цієї України я не могла б писати. А жити? Хіба що існувати в якійсь нудній буденній площині, де немає натхнення. Його дарує любов до рідної землі, до рідних людей, до краси. …І вишневий розмай, і гусята на вигоні… Україно моя, хто тебе таку вигадав? – У ранковій красі ніжним пензлем мальовану, Від недобрих очей за садками заховану. Ти цвітеш тихим сяйвом в очах Богородиці І даруєш чуття благодаті і кротості, Щирим серцем у кожному слові оспівана, Найрідніша, найкраща, завжди несподівана. Жанна ДМИТРЕНКО

Жанна Дмитренко з Петром Перебийносом

«НАРОДНІ ВИТОКИ ПОДІЛЛЯ» у Чернівцях

же стало доброю традицією проводити обмінні виставки між Вінницькою і Чернівецькою областями. Ось і цього разу, 28 жовтня в учбово-методичному центрі культури Буковини відкрилася виставка творів майстрів народного

нанок «Молитва за Україну» у березні 2015 року завітав до рідного краю уродженець села Малятинці на Кіцманщині Дмитро Власійчук. Чернівчани та гості міста мали змогу помилуватися справжнім «культурним брендом» Східного Поділля – бубнівською керамікою та

Організатори виставки з фольклорно-етнографічним колективом «Прилипчанка» мистецтва Вінниччини «Народні витоки Поділля». Ця подія – результат тісної та плідної співпраці з вінницькими колегами. Ще у 2011 році була започаткована культурно-мистецька акція «Обмінні виставки між областями України» за ініціативи директора Вінницького обласного центру народної творчості, заслуженого працівника культури України Тетяни Омелянівни Цвігун та за підтримки управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації. Цьогорічній виставці передувала низка культурно-мистецьких заходів. Мистецтво Буковинського краю презентували вінничанам заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк (листопад, 2012), заслужений майстер народної творчості України Михайло Покиданець (виставка «Шевченкові думи в мистецьких узорах», березень 2016). З Вінниччини з виставкою вити-

клембівською вишивкою. Загалом на виставці представлено понад 250 зразків кращих робіт провідних майстрів Вінницької області у різних видах народного мистецтва. Центром експозиції виставки були багатометрові вишиті рушники Крижопільського, Могилів-Подільського, Немирівського та Шаргородського районів Вінницької області в поєднанні з іконами та картинами на козацьку тематику заслуженого майстра народної творчості України Івана Горобчука. Чільне місце в експозиції займали твори майстрів різьби по дереву, які працюють в найскладнішій плоскорельєфній, горельєфній та об’ємній техніці. Зокрема, це твори знаних різьбярів – заслуженого майстра народної творчості України Юрія Дяченка (м.Гайсин) та Петра Пипи (с.Андрушівка Погребищенського р-ну). Експозицію

виставки гармонійно доповнювали картини живопису та народного малярства, серед яких особливо вирізнялися твори заслужених майстрів народної творчості України Василя Слободянюка, Івана Грищука, художників Ірини Кравченко та Олександра Пелешка із м.Вінниці, Олександра Шульганя (смт. Погребище), Олександра Свіргуна (с. Стрижавка Вінницького р-ну) і Тетяни Філь (м.Липовець). Нікого не залишили байдужим гончарні вироби заслуженого майстра народної творчості України Тетяни Шпак (с.Бубнівка Гайсинського р-ну), Сергія і Світлани Погонців (с.Крищинці Тульчинського району), Володимира Слубського (с.Довжок Ямпільського району), Романа Чмерука (смт Погребище), Василя Рижого і Наталії Лавренюк (м. Ладижин). Зачарували високою майстерністю поціновувачів вишивки відомі на Вінниччині майстри ручної вишивки − заслужений працівник культури України Вікторія Кубаль (с. Городківка Крижопільського р-ну), заслужені майстри народної творчості Галина Данилюк, Наталія Шпак (м.Вінниця), Євдокія Чугунова (м.Вінниця), Світлана Книш із м.Немирів та Тетяна Войнаровська із м.Вінниця. Колориту додали витинанки нашого земляка Дмитра Власійчука та його учениці Інни Громової із м.Хмільника, Ліни Концевич із м.Вінниці, Оксани Городинської та Інни Лабун із Могилева-Подільського, Світлани Дищук із смт Теплик. Не обійшлося і без давнього виду народного мистецтва − рогозоплетіння, яке було представлено Галиною Заєць та Надією Іщенко (с.Щітки Вінницького району). Кожен з цих творів є неповторним за глибиною змісту, народним колоритом, кольоровою гамою та енергією, вкладеною в улюблену справу свого життя.

Експозицію вдало доповнювали і збагачували ткані килими, верети та рушники з фондів Вінницького обласного центру народної творчості, старовинні традиційні чоловічі та жіночі строї з Крижопільського, Тиврівського, Томашпільського, Піщанського, Оратівського районів. Об’єднували виставку вишиті рушники у рамках обласної культурно-мистецької акції «Вишивана доля Вінниччини». Ці полотняні орнаментальні композиції – витвори рук майстринь-вишивальниць, які присвятили їх рідній землі. У напрочуд дружній і по-родинному теплій атмосфері директор УМЦКБ, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк привітав та щиро дякував творчій делегації у складі заступника директора Вінницького обласного центру народної творчості Олени Назарець, голови Вінницького обласного осередку НСМНМУ, заслуженого майстра народної творчості України Івана Горобчука, народних майстрів, методистів Вінницького ОЦНТ Михайла Діденка та Сергія Бугая. Справжнім дарунком для гостей та усіх присутніх на виставці став виступ народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Прилипчанка» з села Прилипче Заставнівського району (керівник – Лариса Оробчук). Вибір саме цього колективу був не випадковий, адже його від наших сусідів - подолян відділяє тільки Дністер. Та, як слушно відзначили виступаючі, Дністер не розділяє, а об’єднує народні витоки Буковини та Поділля. Заступник директора учбово-методичного центру культури Буковини Іван ПЕТРУСЯК

Гідне пошанування Маестро

6 жовтня 2016 року у селі Дмитрашківка Піщанського району на батьківщині Героя України, професора, народного артиста України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Павла Івановича Муравського, відбувся V обласний фестиваль хорового мистецтва імені видатного земляка

дячні земляки гідно вшановують справжнім тріумфом хорового мистецтва, де ім’я Маестро. Ось і цьогоріч у поряд із духовними піснеспівами Д.БортнянДмитрашківському сільському ського, А.Давидовського, М.Лисенка, хоробудинку культури було велелюд- вими мініатюрами М.Леонтовича, звучали но: односельчани та гості села вщерть запов- авторські твори та обробки українських нанили глядачеву залу, аби долучитись до висо- родних пісень сучасних українських композикого хорового мистецтва, якому все своє життя торів О.Стадника, А.Пашкевича, В.Захарченприсвятив знаменитий земляк. ка та наших талановитих вінницьких авторів У цьому прекрасному святі взяли участь ко- А.Дзюби, І.Кочурського, Ф.Ущаповського, лективи-господарі: І.Шуберта. аматорський хороПісля виступу вий колектив «Закожного колективу чарована долина» щоразу зал вибуДмитрашківськохав шквалом аплого СБК (керівник дисментів і вигука– Юрій Луньов) і ми «браво!», а коли народна аматорвсі хорові колектиська хорова капела ви вишикувалися «Діброва» імені для виконання у П.І.Муравського фіналі духовного Піщанського РБК гімну українців – під керівництвом української народзаслуженого праної пісні на вірші цівника культури Т.Г.Шевченка в України Федора обробці П.І.МуравУщаповського та ського «Реве та відмінника освіти стогне Дніпр шиУкраїни Катерини рокий», – глядачі Семко. Своє мисстоячи підхопили тецтво дарували її і приєдналися до глядачам народні величезного сугоаматорські хоролосся, адже цей ві колективи пратвір виконували цівників культури майже 400 учасВінницького та ників. Це було наЧечельницького стільки хвилююче, районів, хорова що більшість прикапела Немирівсутніх не соромиського РБК. Талалися своїх сліз. новиті хормейстеО р г а н і з ато р и ри, керівники цих фестивалю, а ними Павло Муравський колективів Ігор виступили управКочурський, Ніна ління культури і Трачук, Олена Євтушенко, щоденною пра- мистецтв облдержадміністрації, Вінницький цею прищеплюють хористам ідейні постулати обласний центр народної творчості, відділ Павла Муравського, одним із яких є: «Чистота культури і туризму Піщанської райдержадміспіву – чистота життя». Гостями фестивалю ністрації, сердечно вітали учасників фестивацьогоріч стали молодіжний хоровий колектив лю. Родинним теплом та щирою гостинністю Одеської єпархії Української православної оточила їх Дмитрашківська сільська теритоцеркви (керівник – Аліна Міндюк) та народ- ріальна громада на чолі із сільським головою ний аматорський інструментальний ансамбль Оленою Луньовою. «Колорит» Піщанської ДМШ ім.П.І.МуравХористи молодіжного хору Одеської єпарського (керівник – Людмила Шигида). хії були вражені почутим і побаченим. «Їдучи Виступи всіх колективів-учасників стали в Дмитрашківку, ми навіть не уявляли, що у

Молодіжний хор Одеської єпархаї глибинці так розуміють хорове мистецтво і ципальна академічна чоловіча хорова капела вшановують П.І.Муравського! Ми в захваті імені Л.М.Ревуцького (художній керівник – від високого рівня виконавської майстерності Андрій Карпінець, головний диригент – зата сценічної культури колективів, від уваги, служений діяч мистецтв України Володимир якою нас оточили. Сподіваємося на нові твор- Курач), жіночий хор «Павана» Національного чі зустрічі у наступних ваших фестивалях!», педагогічного університету імені М.П.Драго– схвильовано ділилась враженнями керівник манова (художній керівник – заслужений діяч кору Аліна Міндюк. мистецтв України Людмила Байда), муніциА трохи згодом, 14 жовтня, в день Покро- пальний академічний камерний хор «Київ» ви Пресвятої Богородиці у концертній залі (художній керівник, лауреат Національної Будинку архітектора в місті Києві відбулось премії України імені Тараса Шевченка − МиІІІ хорове свято «Школа Павла Муравсько- кола Гобдич). го». Хорова школа П.І.Муравського – це синОбізнаний читач нашого часопису може кретичне явище, в якому цілісно поєдналися оцінити, якого високого фахового рівня були мистецькі і моральні принципи Маестро. Учні всі вищезгадані професійні хорові колективи. Павла Івановича – це не тільки ті, хто навчався Тож уявіть, якої поваги і честі удостоюється безпосередньо в нього в класі, хто засвоїв його наша народна аматорська хорова капела «Діметодику чистого хорового співу в навчально- брова» Піщанського районного будинку кульму студентському хорі Київської консерваторії тури, яку ще в 2009 році було запрошено до імені П.І.Чайковського, яким він керував по- Національної філармонії України на «Хорові над 40 років, його учнями є й ті, хто сповідує асамблеї Павла Муравського», а 2014-го, вже ці принципи. Суть своєї методики П.Мурав- втретє, цей колектив є беззмінним учасниський глибоко розкрив у праці «Моя хорова ком свята хорового мистецтва «Школа Павла школа»: «Одні навчають, як диригувати, а я Муравського»! Це справжнє визнання навчаю, як чисто співати – даю хормейстрам творчої діяльності звичайного аматорпрофесійну співочу основу». Справді, хорова ського колективу, який завдяки копітшкола Павла Муравського – це школа співочої кій праці керівників Федора Ущата моральної чистоти. повського та Катерини Семко досяг У святковому концерті взяли участь про- такого рівня виконавської майстерфесійні хорові колективи України під керів- ності. Істинно, як стверджував Павництвом учнів і послідовників П.І.Муравсько- ло Іванович Муравський: «Який го. Серед них Національна заслужена капела диригент, такий і хор»! бандуристів України імені Георгія Майбороди Високий виконавський рівень (художній керівник, народний артист України «Діброви» засвідчили мистеЮрій Курач), вокальний ансамбль «Покров» (художній керівник – Олена Радько), Муні-

Хліб-сіль шановним гостям цтвознавці, хормейстери, учні Павла Муравського: – Іван Павленко (хоровий диригент, професор Київського Національного університету імені Т.Г.Шевченка, заслужений працівник культури України, керівник народного ансамблю української музики «Роксоланія»): «Неповторний автентичний спів рідного краю, тембральна злагодженість голосових партій – усе це зачаровує глядачів і хвилює душу»; – Лариса Бухонська (заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені М.В.Лисенка, засновник і перший керівник, директор Київського муніципального камерного хору «Хрещатик»): «Виступ «Діброви» – як ковток чистого повітря: сильні голоси, професійне аранжування, вдало підібраний репертуар – все заслуговує найвищої оцінки». До вищесказаного варто додати ще один штрих: у світ вийшли два компакт-диски (як

додатки до семитомного видання «Пісенний «Кобзар») «Україна співає «Кобзаря», на яких в числі найкращих професійних хорових колективів звучать хорові твори у виконанні народної аматорської хорової капели «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області. Низький уклін учасникам і керівникам цього прекрасного колективу, а також всім, хто підтримує і сприяє його творчому розвою. Своїм мистецтвом ви гідно пропагуєте творчість Пала Івановича Муравського, трепетно шануєте світлу пам’ять про нього і є справжніми послідовниками методики Маестро, бо прищеплюєте слухачам «любов до співу та добрий смак». Тож так тримати! Провідний методист ОЦНТ Ніна ДЖУС

Народна аматорська хорова капела «Діброва»

Джерела вічності

6 років поспіль у серпні місяці Музей Хліба, що в селі Білопілля на Козятинщині, традиційно збирає під розлогими крилами столітнього вітряка жителів територіальних громад всього району та гостей на Свято Хліба під назвою «Народу вічний оберіг», яке зазвичай проходить в рамках відзначення річниці Незалежності України.

ро славні традиції хліборобства на наших землях свідчить те, що понад сто років тому на території нинішнього Козятинського району було 157 млинів, з яких 93 − вітряні. Білопільський Музей Хліба зберігає славну історію давніх хліборобських традицій, дає змогу ще раз доторкнутися до осередка духовності подільського села. Саме тому головний експонат музею під відкритим небом − млин став основою нинішнього герба Козятинського району. У 2016 році Музей Хліба відсвяткував своє 30-тиріччя. А починалося все у 1986 році, коли за ініціативи першого секретаря райкому партії Геннадія Олексійовича Дубенкова відбулася реставрація вітряка, який був побудований ще у 1910 році на особисті грошові заощадження коріного жителя села Федора Андрійовича Білошкапа. Методом народної будови відновили вітряк, побудували хату і клуню, а вчителька місцевої школи Анастасія Бойко стала першим директором музейного комплексу під відкритим небом. П’ятнадцятиметрову горду споруду вітряка – архітектурну пам’ятку ХVІІІ сторіччя, видно далеко за селом, а поруч примостилися чепурна глиняна хатина, солом’яна клуня з хліборобським знаряддям, подвір’я з сільськогосподарським реманентом та криниця з журавлем.

Серед численних експонатів музею хліб років голодомору на Україні, хліб блокадного Ленінграду, а також хліб космонавтів у поліетиленових пакуночках – 10 буханців по 4-5 грамів кожний. В одному з відгуків екскурсантів є такі слова: «Музей Хліба в Білопіллі – то перша пісня любові до України, де славна історія і сьогодення поєдналися у цьому чудовому музейному комплексі. Поєдналися, щоб продовжитись у майбутньому.» Весною 2016 року на території музею студією «Зоряне містечко» знімався телефільм «Хутір смерті» про жахіття репресій на Україні в 19371938 роках. Музей Хліба в Білопіллі − це неповторний дарунок минулого. Це пам’ять про наших пращурів, це історія рідної землі, це велика любов до України. Серпневими днями в Білопіллі завжди велелюдно. В ці дні у Музей Хліба під відкритим небом ведуть всі шляхи Козятинщини, сюди тягнуться старі й малі. Цьогоріч музей зустрічав відремонтованим вітряком та облаштованою територією. Розмаїття хлібів та виробів із жита-пшениці, золоті дідухи та інші вироби майстрів-умільців вабили до себе найвибагливіших глядачів.

А народні музики та співаки сплітали сув’язь пісень та мелодій у величне співоче дійство, віншуючи працю хліборобську та нашу славну Україну. Територія Музею Хліба, прикрашена вишитими рушниками та українськими хустками, духмяним сіном додавали особливого колориту. На імпровізованій сцені народні аматорські ансамблі української пісні «Калина» Кордишівського СБК, «Берегиня» Глуховецького СБК, «Лозівчанка» Лозівського СК, «Подоляни» Вівсяницького СБК та кращі вокальні

колективи району «Чарівниці» Козятинського РБК, «Пиківчанка» Пиківського СК, «Перлина» Широкогребельського СК, «Мальва» Кашперівського СК, «Добряни» Глуховецького СБК, «Непедівський світанок» Непедівського СК, «Чарівниця» Вернигородоцького СБК своїм майстерним виконанням українських пісень захопили всіх присутніх на святі. Очі розбігалися від витворів народних майстрів Козятинського району, виставка яких розташувалася у затінку музейного комплексу. Народні умільці, а це понад сто майстрів, не тільки продемонстрували свої творчі дітища, а й провели майстер-класи, та мали нагоду продати свої вироби. Тут можна було побачити вишиті скатерки, рушники та сорочки відомої на Козятиншині вишивальниці Любові Вальчевської з с.Воскодавинці, вишиті картини Клавдії Стаднійчук з с. Білопілля та Анжели Панасюк з с.Іванківці, традиційні українські дідухи Віктора Воловика з с.Миколаївки, вироби з лози Федора Бержнюка з м. Козятина, живописні картини Галини Пилипенко з с.Жежелів та Володимира Томашевського з смт Глухвці, солом’яні брилі Анатолія Дзигара з с.Журбинці, писанки Оксани Сесмій та казкові ляльки Оксани Хорунжої з смт Глухівці, різблені вироби Анатолія Ковальчука з

с. Самгородок. Бажаючі могли взяти участь в різних майстер-класах. Усе й не перерахувати, що милувало зір та викликало думку – наскільки багата талантами козятинська земля! Та найбільше вразили відвідувачів Надія Фурман, яка ділилася секретами з виготовлення короваю та Роман Чубатюк майстер-класом з різьби по дереву. До речі, поки тривало свято, майстер вирізав тризуб. Кожна територіальна громада Козятинщини представила свою світлицю з обрядовими хлібами, щедрими дарами ланів і садів, квітковими композиціями. Короваї обжинкові і весільні, хліби і паляниці, калачі і коржі, пташечки і їжачки, миколайчики і гусочки − все це разом із щирою українською піснею, яка линула звідусіль. Розділити свято з козятничанами завітала директор обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун, яка вручи-

ла директору Музею Хліба Сергію Рибачуку Почесну Грамоту управління культури облдержадміністрації та подарунки, які поповнять експозицію музею. Керівники району вітали всіх присутніх та відзначили подяками майстрів-умільців народних промислів. Вітали зі святом та вручили нагороди майстрам помічник народного депутута України Петра Юрчишина Лілія Крилова та депутат обласної ради Ірина Колесник. Пошановано кращі аматорські колективи та світлиці, відзначено подяками та короваями доброчинців, які допомогали в організації та проведенні святкувань, серед яких керівник місцевого СВК «Білопільський» Володимир Шашков, А випечені майстрами району 23 короваї через волонтера Катерину Шевченко того ж дня відправили до зони АТО українським захисникам. Адже завдяки їхньому щоденному подвигу українці мають змогу спокійно засівати ниви, збирати врожаї і шанувати свої традиції. Директор Козятинського РБК Тетяна МАР’ЯНЧИК

Омріяна стежина у мистецтві

кожної творчої людини своя стежина у мистецтві. Трапляються на цій дорозі перешкоди, і не кожному щастить дійти до кінця, реалізуватись, виконавши свою місію на Землі. Хтось іде битим, торованим шляхом, інший − свідомо шукає свій. Наталя Гаврилюк, заслужений працівник культури України, керівник зразкового аматорського ансамблю естрадного танцю «Мрія» Бершадського районного будинку культури твердо знає куди йти і цілеспрямовано крокує обраним шляхом уже два десятиліття. Вона не чекає дива, вона творить його сама, завдяки силі волі і великому бажанню займатися улюбленою справою в одному з найпрекрасніших жанрів народної творчості – хореографії.

організація концертів на терасі (умовна сцена) для місцевої дітвори. Сукні мами та рідної тітки Наталі Антонівни миттєво перетворювалися на сценічні костюми, доповнювалися різними аксесуарами, які можна було потайки від мами знайти в її скриньці чи шухлядках. Великим поштовхом до омріяної мети п’ятирічної Наталки став перегляд з екрана телевізора шоу-програми «Пестрый котел», що транслювалася німецьким телебаченням. Донині в її пам’яті залишилися спогади про яскраві виступи хореографічних колективів, що вражали своїм багатством і оригінальністю сценічних костюмів, які вигравали блиском і неймовірним сяйвом під прожекторами. Під емоційним враженням від побаченого дійства, майбутня танцюристка весь вечір прокручувала в своїх думках фрагменти із танців. Дочекавшись ранку, мерщій Навесні 5 травня бігла до своїх подружок 1974 року, в одному з заохочувати та агітувати найстаріших міст Молїх до створення такого дови – Ата́ках Окницьколективу, який бачила кого району, розташовапо телебаченню. ному на правому березі Так і розпочалися річки Дністер поблизу перші дитячі спроби в Могилева-Подільськохореографії, хоч слова го, у сім’ї Людмили і такого, мабуть ще не Анатолія Романюків назнала. родилася донечка, яку Спостерігаючи за нарекли ім’ям Наталка. неймовірним бажанЛюдмила Антонівна ням Наталі танцювати, знала, що її сонячне диЛюдмила Антонівна тятко має бути особлизапропонувала доньці вим, адже народжені в записатися до студії танквітучу весняну пору, цю. Одягнувши найкрамають бути творчими щу сукню та вплівши людьми. в коси рожеві стрічки, Змалечку дівчинка вона з мамою вирушила була оточена увагою і на зустріч з керівником любов’ю батьків, виансамблю танцю. Хто різнялася спостережОлександр, Наталя та Микола Гаврилюки знає, що відбувалося у ливістю, жвавістю та душі маленької дівчинки емоційністю у спілкувід почутого вироку місванні. Все, що було красивим, її приваблювало. цевого хореографа про невідповідність фізичних Як пригадує Людмила Антонівна, донечку не- даних, через які її не записали до студії. Саме в ту можливо було відірвати від квітників, де вона по- хвилину маленьке ображене дівча подумало про довгу милувалася танцями метеликів і бджілок, те, що коли стане вчителькою танців і створить які кружляли над квітами, загадково вдивлялася в свою студію, обов’язково буде брати всіх бажаюнебо, де спостерігала за чудернацькими формами чих танцювати і об’їздить з ними всі країни світу. хмаринок. Затамувавши погляд, могла годинами Недаремно кажуть, що думка − матеріальна. Так насолоджуватися виступами циганських колек- і сталося, але про це згодом. А поки що відмова тивів та з цікавістю розглядати їх яскравий одяг. керівника стала першою перешкодою до омріяНа той час в багатонаціональному місті Атаки, ної мети. крім українців, росіян, євреїв, румунів, молдован, Великою душевною травмою для Наталки, гагаузів мешкало 39% ромів. Тож з ранніх років яка тільки пішла в перший клас, стало розлученповнилася душа дівчинки музикою, піснями, тан- ня батьків. Гіркі спогади залишилися у неї і про цями різних народів. дорожньо-транспортну пригоду, в яку вона поЯк кожна дівчинка, любила одягатися у гарні трапила, слухняно стоячи на зупинці, в очікувансукні та чепуритися перед люстерком. Її голов- ні автобуса. Лікарі заборонили їй будь-які фізичні ною забавою були ігри, основу яких складала навантаження. З цим вироком Наталка змирилася

«Мрія» на міжнародному конкурсі-фестивалі і до п’ятого класу змушена була забути про танці. На все Божа воля. Одного дня, поверталася додому після лікування у Каунаській лікарні. Їхала в одному вагоні із учасниками ансамблю бального танцю з м.Парту. Вона з великим захопленням спостерігала за їхнім піднесеним настроєм, розкутістю, розповідями про концерти та майбутні виступи. В ту мить їй здалося, що вона є часточкою цієї творчої сім’ї. По приїзді додому, під враженням від цієї зустрічі з юними артистами, Наталка потайки від мами, записалася до хореографічної студії в Будинку піонерів. Звісно, щастю не було меж. Шкільні роки пролетіли миттєво. Настав час обирати професію. Порадившись із рідними, вона подала документи в Могилів-Подільське медичне училище, а вже на другий день, після переконливої розмови з директором Будинку піонерів, коли йшлося про хист Наталки до хореографії та про її місце навчання в мистецькому закладі, мама з донькою без жодних вагань з самісінького ранку забрали документи і подали їх до Тульчинського училища культури на відділ хореографії. На той час викладачем цього відділу був молодий і енергійний хореограф – Дмитро Васильович Корчмар. Це якраз були його студенти. Забувши про заборону лікарів, Наталка як відповідальна студентка, в повну силу вдосконалювала свою майстерність в цьому жанрі. Два роки фізичного навантаження негативно позначилися на її здоров’ї. Вона змушена була припинити навчання в училищі і обирати інший шлях. Вибрала Київський державний інститут культури О.Корнійчука (спеціалізація «соціологія»). І знову довелося на 5 років забути про танці. Це був 1995 рік, коли Наталка вийшла заміж за Олександра Гаврилюка (нині директор Бершадського районного будинку культури), який також був студентом інституту культури (спеціалізація «естрадна музика»). По закінченню інституту молода сім’я вирішила жити в м.Бершаді, оскільки там прожи-

вають люблячі батьки та родина її чоловіка. Олександра призначили директором РБК, а ось професія соціолога, на той час, була не актуальною. Як кажуть у народі: «Від долі не втечеш». Дізнавшись від Олександра про захоплення Наталки танцями, якими вона марить з дитинства, начальник відділу культури Бершадської райдержадміністрації Герасимчук Надія Миколаївна прийняла рішення про влаштування Наталі Анатоліївни на посаду керівника танцювального колективу з випробувальним терміном. Це було влітку, коли діти відпочивали на канікулах. Довелося ходити молодій подружній парі дворами і скверами в пошуках дітей, які бажають танцювати. Таких виявилося 15 чоловік. Уже до Дня Незалежності на суд керівництва і батьків був поставлений танець «Рушничок», який справив на всіх гарне враження. Наступного року кількість дітей збільшилася втричі (нині ансамбль має шість груп по 40 діток). Цілком зрозуміло, чому ансамблю дали назву «Мрія», іншої бути не могло. Найзаповітніша мрія Наталки – навчати дітей хореографії здійснилася. Безмежно люблячи дітей і свою справу, ніколи не припиняла працювати над постановками танців: ні тоді, коли чекала на народження сина Миколки (всі його називають Ніком), ні тоді, коли народила і мала б бути в декретній відпустці. Кожен раз, як вона йшла до районного будинку культури на репетиції, Ніка бавили друзі, або бабуся чи батько. Та тільки Нік підріс, він залюбки, без умовлянь батьків почав долучатися до танців. Нині здобуває собі професію медика, яку в свій час відхилила мама-Наталя. Мабуть, так має бути. Завдяки самовідданісті Наталі Гаврилюк ансамбль сучасного танцю «Мрія», в 1998 році отримав почесне звання «Зразковий аматорський», під її керівництвом досяг вер-

Учасники зразкового аматорського ансамблю «Мрія» шин виконавської майстерності, став улюбленим і відомим не тільки в області і в Україні, а й за кордоном. Йому аплодували Польща, Німеччина, Бельгія, Франція, Болгарія, Греція та інші країни. Не перелічити нагород, концертних та конкурсних виступів. Він є окрасою будь-якого концерту чи на районному, чи на обласному, чи на державному рівні. За цими здобутками – наполеглива творча праця до сьомого поту, виснажливі репетиції і гастрольні поїздки, виховання у тисячі юних танцюристів почуття любові до невмирущої хореографії. Велика ентузіастка, сповнена творчої енергії і завзяття, талановита і вимоглива як керівник, справжній професіонал Наталка Гаврилюк віддала колективу 20 років. Кожна репетиція – творчий процес. Вона постійно працює над мистецтвом виразності, відпрацюванням кожного танцю до філігранного виконання, ставить перед танцюристами акторські завдання: відобразити у танці конкретний зміст, думки і народжені нею почуття. Для Наталії Анатоліївни, кожен учасник – особистість, присутність якої на сцені необхідна. Хлопчики і дівчатка – учасники «Мрії», закохані у світ танцю, мистецтво якого пізнають на репетиціях. А відтак настає свято, коли набуті вміння юні танцівники дарують глядачам. Нині учасники ансамблю чарують найвибагливішу публіку розмаїттям танців, постановку яких здійснює їхній Керівник – Наталя Гаврилюк. Той, хто бодай один раз побачив хореографічні композиції «Кошик достатку», «Жужу-Бум», «Диво-квітка», «Ілюзія», «Наснилось», «На світанку», «Тимур і його команда» та багато інших, зрозуміє, що танець – це життя, рух, що стверджує лад у житті, вивільняє бурхливі емоції, приховані у людях і суспільстві, дає можливість самовираження. З приємністю Наталка говорить про випускників ансамблю «Мрія», для яких хореографія стала

спеціальністю: Марія Дацюк веде хореографію у Київському Національному торговельно-економічному університеті, Вікторія Немирівська створила свій хореографічний колектив у Данії, Тетяна Стадник також створила ансамбль сучасного танцю «Роял-Денс» у Шаргородському районному будинку культури, який в цьому році удостоєний звання «зразковий аматорський». Любов Гайтей, вірна помічниця Наталії Анатоліївни, веде одну із груп рідного ансамблю «Мрія», допомагає в розробці дизайну і пошиві сценічних костюмів, постановках танців та у вирішенні інших організаційних питань. Своєму успіху в творчій діяльності Наталя завдячує люблячій родині і батькам учнів, а також начальнику відділу культури і туризму Бершадської райдержадміністрації Герасимчук Надії Миколаївні, яка в свій час, взявши її на роботу в РБК, дала старт до успіху в жанрі хореографії. Саме такі далекоглядні керівники гідно поціновують талановиті кадри. В 2009 році за високі досягнення в галузі культури присвоєно Наталі Анатоліївні звання заслуженого працівника культури України. А в 2006 році сталося ще одне диво. Молодим спеціалістам, працівникам галузі культури Наталі та Олександру Гаврилюкам, які зарекомендували себе як перспективні, віддані своєму покликанню – зберігати і розвивати народну творчість на аматорське мистецтво, за сприяння представників місцевої влади, було виділено житло. Хто знає, скільки ще добрих справ зробить ця творча сім’я на благо розвитку аматорського мистецтва нашого краю. Хай Бог рясно обдаровує їх всілякими гараздами та посилає їм своє благословення! Заступник директора ОЦНТ Олена НАЗАРЕЦЬ

«З Україною в серцi»

– під такою назвою 9 грудня відбувся обласний фестиваль хорового мистецтва пам’яті композитора, хормейстера, педагога, заслуженого працівника культури України Костянтина Прокоповича Семенова з нагоди 95-річчя від дня народження митця.

естиваль проводився за ініціативи та підтримки управління культури і мистецтв облдержадміністрації, обласного центру народної творчості та училища культури і мистецтв імені М.Д.Леонтовича. Ошатна зала училища гостинно відчинила двері перед любителями хорового мистецтва, колишніми учнями митця та й загалом – шанувальниками його творчості. А життєвий і творчий шлях Костянтина Прокоповича був цікавий і плідний, де тісно переплелись червоні та чорні кольори, – як у пісні Дмитра Павличка: «червоне – то любов, а чорне – то журба»… Юність майбутнього митця була жорстоко обпалена війною, як і всіх його ровесників, що майже зі шкільної парти стали на захист Вітчизни.

вим колективом. Наприкінці 40-х років Семенов починає працювати у Вінницькому педагогічному інституті, де створив загальноінститутську хорову капелу, учасниками якої стали студенти різних факультетів. Ця капела заслужено здобула почесне звання народної. Також Семенов ініціював відкриття музично-педагогічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту ім.М.Островського. Там він викладав диригування і створив, вже на факультеті, хорову капелу, яка під його керівництвом також отримала почесне звання народної. А скількох музикантів, хормейстерів він спонукав до творчості, скільком аматорським колективам вдихнув життя, сприяв їх творчому становленню! Важко уявити, але ще у свої 80 Костянтин Прокопович постійно приїздив до Немирова, де працював з народною аматорською хоровою капелою районного будинку

Капела «Надбужанка» Тільки-но вступивши до Курського музичного училища, незадовго до війни, юнака призвали на службу в Армію. Тут і застала його війна. А під час оборони Києва Костянтин Семенов потрапив в оточення і в полон у табір у селі Станіславчик Жмеринського району Вінницької області. Так в перші місяці війни через трагічні обставини Семенов потрапив на Вінниччину, з якою його згодом навіки поєднає доля. З 1945 року і до останнього подиху Вінниця стала другою маленькою батьківщиною для талановитого композитора і педагога. Тут він зробив перші спроби композиції, тут зробив перші кроки як викладач. Костянтин Прокопович Семенов виховав цілу плеяду музикантів, викладачів, керівників музичних та хорових колективів. Він був одним із засновників диригентського-хорового відділення Вінницького музичного училища імені М.Д.Леонтовича, де на початку 60-х років минулого століття викладав диригування та керував студентським хоро-

культури. Він є автором 30-ти творів для духового оркестру, які вражають своєю довершеністю і прекрасним чуттям оркестрового колориту. Не перелічити і творів для хорових колективів! Чого лишень вартує цикл на вірші Т.Г.Шевченка та хори і солоспіви, присвячені Великому Кобзареві. Це, зокрема, кантата «Кобзар живий» на вірші І.Масляєва, а ще хорові твори на вірші Тараса Шевченка «Доле, де ти?», «Над Дніпровою сагою», «Ой діброво, темний гаю» тощо. Нині ці та інші хорові твори Костянтина Семенова увійшли до семитомного збірника «Пісенний Кобзар», упорядкованого Павлом Івановичем Муравським. 12 грудня 2016 року минає 95 років від дня народження Костянтина

Хоровий колектив Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича Семенова. Тому і виникла ідея організації облас- в надійні руки нинішніх студентів, які так натхного фестивалю хорового мистецтва пам’яті ком- ненно співають під вмілим керівництвом таланопозитора. Цьому культурно-мистецькому заходу витого диригента. передував значний підготовчий період, складоТакож потішив глядачів виступ народної хоровою частиною якого стала організація і проведен- вої капели Барського гуманітарно-педагогічного ня обласного семінару для керівників народних коледжу імені М.Грушевського, яким керує учеаматорських хорових колективів Вінниччини, які ниця Костянтина Прокоповича Неля Ісаєва. У вий стали учасниками фестивалю. До проведення конанні капелян майстерно звучали твори Семесемінару активно долучилася вдова композито- нова – «Дощі» на вірші Л.Татьянічевої та обробка ра – Клавдія Семенівна Семенова. Вона запро- української народної пісні «Ой співаночки мої». понувала хормейстерам хорові твори Костянти- Гідно представили творчість улюбленого вчителя на Прокоповича для вивчення їх з колективами. здібні хормейстери Василь Коцулим із ХмільниВпродовж року колективи-учасники готувалися ка та Марія Дейдиш із Томашполя, які впродовж до участі у фестивалі. А взяли в ньому участь 9 багатьох років керують народними аматорськими народних аматорських хорових колективів облас- хоровими колективами – хором української пісні ті, у більшості яких керівниками працюють ко- «Зорецвіт» Хмільницького РБК та хоровою капелишні учні Семенова. лою «Відлуння» Томашпільського РБК. Окрасою фестивалю став виступ хорового Особливим ніжним звучанням відрізнялась колективу Вінницького училища культури і мис- жіноча група народного аматорського камерного тецтв імені М.Д.Леонтовича під орудою талано- хору Соболівського СБК Теплицького району. Уявитого хормейстера і педагога Ольги Бабошиної. віть лишень: у одному із найвіддаленіших сіл ВіТвір Євгена Станковича «Україно моя» у вико- нниччини активно діють три народні аматорські нанні цього колективу звучав особливо піднесе- вокально-хорові колективи, серед яких – камерно і задав високий тон нашому фестивалю. А як ний хор! З цим колективом із перших днів заснупроникливо хор виконав твір К.Семенова на вір- вання працює світла людина, високодуховний ші Д.Павличка «У лісі»! Щоразу, слухаючи цей фахівець-хормейстер Наталія Колісник. Трепетно студентський колектив, душа злітає до небес, а під керівництвом пані Наталії колектив виконав серце сповнюється гордістю і вірою, що кращі твори К.Семенова «Я віддаю тобі любов» і «А традиції хорового співу Поділля будуть передані мати жде». Склали шану своєму колишньому ке-

Народний аматорський хоровий колектив Тростянецького РБК

Марія Дейдиш читає посвяту Костянтину Семенову рівникові учасники народної аматорської хорової капели Немирівського РБК, якою нині керує здібний хормейстер Олена Євтушенко. Пісня К.Семенова «Материнська туга», українська народна пісня «Ой у гаю» та «Гандзя» Д.Бонковського були майстерно виконані капелянами. Нещодавно колективу присвоєно ім’я Костянтина Семенова. Тож сподіваємося, учасники колективу гідно нестимуть високе звання, робитимуть все для збереження колективу і це стане найкращим виявом любові і поваги до Маестро. Добре сприймав глядач і виступ народного аматорського хору Тростянецького РБК. Створений у 1958 році, хор вже майже 60 років дарує глядачам свою любов до української пісні. Під керівництвом Олени Панчук колектив виконав твори К.Семенова – «Над Дніпровою сагою» на вірші Т.Шевченка та обробку української народної пісні «При долині кущ калини». Глибоку шану К.П.Семенову виявив заслужений працівник культури України, талановитий хормейстер, автор обробок українських народ-

Клавдія та Євген Семенови

них пісень та власних хорових творів Афанасій Медражевський, представивши на фестивалі народну аматорську хорову капелу «Надбужанка» Вінницького Національного медичного університету імені М.І.Пирогова, якою беззмінно керує продовж багатьох десятків років. У виконанні капели майстерно прозвучали твори Семенова «Мати», «Доле, де ти?» та обробка української народної пісні «Ой не рости, кропе». А як майстерно і навіть символічно прозвучав у виконанні народної аматорської хорової капели імені М.Д.Леонтовича Тульчинського РБК під керівництвом колишньої учениці К.Семенова Любові Грушко хоровий твір Костянтина Прокоповича «Пам’ять», присвячений славетному Миколі Леонтовичу, 139-та річниця від дня народження якого відзначатиметься 13 грудня! Здавалось, своєрідна мистецька і духовна естафета передавалася від митця – митцеві, від колективу – до колективу, а загалом – до прийдешніх поколінь музикантів і співаків, які нестимуть у віки пам’ять про видатних композиторів-земляків. Заключним акордом фестивалю прозвучала українська народна пісня на вірші Т.Г.Шевченка в обробці Костянтина Семенова «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні всіх колективів-учасників під орудою Любові Грушко. Директор обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун у своєму вітальному слові підкреслила неоціненний вклад Костянтина Прокоповича Семенова у розвиток вокально-хорового мистецтва на Вінниччині. «Скільки учнів і послідовників Семенова продовжують нині його справу. Свідчення цьому – наш фестиваль пам’яті митця, на якому колишні студенти Костянтина Прокоповича гідно вшанували свого Вчителя!», – розчулено мовила Тетяна Омелянівна. Доземний уклін родині Костянтина Прокоповича Семенова – дружині Клавдії Семенівні та синові Євгенію, які свято бережуть пам’ять про талановитого чоловіка і батька та активно долучились до організації та проведення фестивалю. А всім учасникам – нових творчих звершень і до зустрічі на наступних фестивалях пам’яті митця. Хай щастить!

Ніна ДЖУС

Пам’ять М. Д. Леонтовичу)

( слова В. Снігура

музика К. Семенова

* Село на Поділлі

ВЗІРЕЦЬ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В КУЛЬТУРІ Оспіваний, заквітчаний садами, Стоїш на перехресті всіх епох, Село козацьке, Самгородок давній, Майбутнього - прообраз і пролог. Жанна Дмитренко

а самгородоцькому рушнику – розкішне дерево життя, колоски пшениці, цукрові буряки…. все це в обрамленні українського орнаменту. А ще – рядки з поезії Інни Кульської: «Мій Самгородок – мальвоцвіт, куточок Вінниччини милий». А також - 1602 рік, на який припадає перша згадка про село. Вишили його жінки з клубу за інтересами «Майстрині», яким керує Ольга Савенець, директор СБК. У цьому дивовижному селі з колоритним життєстверджуючим ім’ям Самгородок – і будинок культури особливий. Авжеж, перше місце на огляді-конкурсі клубних закладів Вінниччини так собі не дають.

легенди, за якою жінки козаків в ніч перед боєм з молитвою вишили рушник, завдяки чому перемогли ворога. До речі, легенда і надихнула Ольгу Михайлівну та майстринь на створення саме такого рушника-оберега − з козаками, з чумацькими мажами, але про це ‒ згодом. Історія села (викладена в матеріалах, поданих на конкурс) свідчить про те, що воно завше перебувало на перетині шляхів та історичних епох. Самгородок був то волосним містечком, то районним центром, відносився то до Київської губернії, то до Бердичівського округу, то знову стає райцентром на Вінниччині, то, об’єднавшись з Козятинським районом, так і залишається в його складі. Нині до Самгородоцької сільської ради відносяться села – Коритовата, Красне, Лозівка. Оце і є той простір, на який поширюється багатогранна натхненна діяльність Самгородоцького СБК. Але повернусь, бодай оглядово, до знакових подій та історичних пам’яток, бо все, як стверджує мудра Ольга Савенець, має значення для розуміння особливої долі Самгородка, що в ньо-

Самгородоцький СБК

Піднявшись над негараздами важких дев’яностих, об’єднавши самгородчан інтересами творчими та духовними, він став справжнім центром культурного відродження і, всупереч усім нинішнім проблемам, процвітає. Власне, як і самгородоцька громада, що дочекалась достойних господарів, які дбають про культуру, розуміючи її роль у житті українців. Село для Ольги Савенець починається з самгородоцького Чумацького шляху, з водорозділу, що від нього розходяться річки, і тому можна, не перетинаючи їх, проїхати далеко-далеко, а ще з тієї

му впродовж століть у злагоді проживали люди різних національностей та віросповідань. Храми Самгородка мають свою історію. Скажімо, у 1851 році на місці спаленої церкви Іоанна Богослова, було споруджено нову з дерева, а при ній залишалася стара дзвіниця. Правив службу тут з 1879 по 1884 роки священник Антоній Черняк – двоюрідний брат російського письменника Федора Михайловича Достоєвського. У роки другої світової війни церква знову була спалена. Відбудували її в 1995 році. Це подвійне спалення символізує не лише трагічну історію православ’я, а й драматич-

На фестивалі хореографії у Глухівцях ну долю українського народу. Пам’ятка архітектури − костел Святої Анни (Святого Вінцентія Феретті), збудований у 1814 році. Фундатором був місцевий поміщик Купчинський. У 1822 році у храмі був встановлений орган (вивезений окупантами у війну). У двадцятих роках минулого століття перетворили на склад, в сімдесятих – на палац урочистих подій, потім – на сільський музей. З 1992 року – відновлено богослужіння, навіть знайдено камінь, який закладали при будівництві храму. До початку 20 століття у Самгородку проживало чимало євреїв, тут діяли синагога та єврейська школа. На жаль, вітри історії зруйнували їх. Лише на південній околиці села збереглося єврейське кладовище. Серед будівель 18-19ст. збереглося приміщення млина (водяного, або згодом парового). У 1934 році над ним надбудували другий поверх і розмістили школу. А будівництво нової Самгородоць-

кої школи було завершено у 1982 році. Працівники Вінницького краєзнавчого музею виявили на цій землі артефакти Черняхівської культури. З того часу, хоч розкопки далі і не проводилися, було заборонено обробляти грунт у цьому місці глибше, як на тридцять сантиметрів. Слід сказати, що в мальовничому Самгородку є заповідні території – заказник місцевого значення – «Опустя». В ньому охороняється ділянка водноболотистої рослинності та популяція видри. Саме тут, серед краєвидів неймовірної краси, відбуваються народні гуляння на Івана Купайла, які організовує сільський будинок культури. Щороку на це дійство збирається сила-силенна народу, не лише з Самгородка, а й звідусіль. Нинішній Самгородок – це село, розгалужена інфраструктура якого задовольняє усі життєві та духовні інтереси жителів: дві школи – загальноосвітня, куди підвозять дітей з п’яти сіл, та школа-інтернат для дітей з вадами зору, музична школа, дитячий садок, дільнична та ветеринарна лікарня, відділення зв’язку, мережа торговельних закладів, цех з виготовлення тротуарної плитки, основне бюджетоутворюєче підприємство – фірма «Арчі», фермерські господарства і тд. Отож, хоч трішечки зрозумівши, що являє собою історичний та сучасний Самгородок, здогадуємося, яким має бути сільський будинок культури. Передісторія цього закладу рясніє іменами ентузіастів, самовідданих працівників культури. До 1988 року

Ольга Савинець з гуртком «Майстрині»

Колектив «Дивоцвіти» клуб, а згодом будинок культури, знаходився у з литовським містом-побратимом Цесіс. Відбупристосованому приміщенні. Нове приміщення вався культурний обмін під час зустрічей. Коли було збудовано, завдяки наполегливості директо- приїжджала делегація з Цесіса, на пероні вокзара радгоспу «Самгородоцький» Івана Станісла- лу в Козятині гостей зустрічав саме самгородоцьвовича Юхнівського. кий хор з оркестром. Першим директором новозбудованого будинУ 1990 році була створена музична студія, а за ку культури стала Гарнага Валентина Йосипівна. півроку – і музична школа. Тоді при СБК був духовий оркестр, діяв хор з 80Але після банкрутства радгоспу, в контексті ти учасників! В драматичному гуртку працювало тих процесів, які відбувалися в країні, в 2006 25 ентузіастів. Ставили українські водевілі І.Кот- році будинок культури був переданий на баланс ляревського та М.Кропивницького, «У неділю сільської ради. Через відсутність ремонту прирано зілля копала» О.Кобилянської, «Фараони» міщення СБК, як і інші великі новобудови тих О.Коломійця та ін. Вокальний обрядовий колек- часів, почало занепадати. Опалення відключили. тив, танцювальний гурток, група аеробіки – це те, Прорвали труби водопостачання, руйнувалищо пам’ятають самгородчани з початків роботи ся стіни між кімнатами гурткової роботи. Через нового будинку культури. Згадують вони, як було аварійний стан приміщення закрили. Настав мерзапочатковано проведення Івана Купайла. Тоді твий сезон. І хтозна, якою була б подальша істобуло облаштовано кімнату відпочинку для робіт- рія цього славного закладу, якби доля не привела ників радгоспу та більярдну. до Самгородка Ольгу Савенець. Мудреці і поети В той час місто Козятин (як це практикувалося вважають, що нічого не буває випадкового. Отут у радянські часи) налагоджував дружні стосунки вже й хочеться сказати про роль творчої особи-

Купальські хороводи у Самгородку

Покровителі культури – Георгій Партасюк та Олександр Щелинський стості, яка опинившись на гребені подій стає ру- повіддавала мені сорочки, вишиті нею впродовж шієм процесу відродження. життя, формувався мій світогляд українки. Вона − Десять років тому ми з чоловіком Дми- навчила мене жати і косити. Завдяки їй, я багатром повернулися з півночі, де чоловік працював то чого дізналася про життя і побут та культуру у нафтовій компанії. По закінченню контракту українців . Згодом ті полтавські села затопили планували жити в Києві. А в Самгородку тоді як- через будівництво гідростанцій, і були втрачені раз утворювалася фірма «Арчі». Її інвестор Геор- традиції та цілі пласти культури. гій Тартасюк запросив чоловіка стати заступниОтож я опинилася на Вінниччині. Чоловік уже ком директора і разом піднімати підприємство, а працює. А там на півночі, у нас був потужний бумене спитали – чи не хочу подивитися на мальов- динок культури. Мої діти Максим і Анна навчаничі місця Козятинщини. Спочатку я побачила лися там бальних танців, тому я брала посильну в Йосипівці лебедів… і навіки закохалася в цей участь в організації різних заходів. Слід сказати, край. А в Самгородку на вулиці з промовистою що семінари там проводили видатні російські назвою Броварі я побачила хатину, всю в квітах. режисери. Вони ставили мюзікли, новорічні виНеподалік – річка. Тоді я зрозуміла, що хочу жити стави. Володимир Воронов, нині − начальник тут – у цій хаті, в цьому селі. Взагалі-то мої корені відділу культури Козятинської РДА, знаючи нашу на Полтавщині, у селі на березі Сули, що впадає сім’ю, запропонував прийняти будинок культури, в Дніпро. Колись у Святилівці я проводила літ- власне, підняти його, бо на той час він був у жані канікули. Під впливом моєї сусідки Анастасії люгідному стані. Михайлівни, яка чимало вклала в мою голову і Як розповідає Ольга Михайлівна під час першого її заходу – Дня працівника сільського господарства, – за сценою впала важка скляна стіна. На щастя, ніхто не постраждав. Отоді й звернулася до керівництва «Арчі», мовляв, «беріть мене під своє крило». Підприємство встановило для них щорічний фонд – 15 тис. грн., щоб поступово ремонтували приміщення і проводили заходи. А сама почала з кадрів. Шукаючи керівника танцювального, ансамблю умовила займатися ним «Зірки Арчі»

Мандрис Ольга та Пасічнюк Софійка дочку, яка зовсім не збиралася на той час покидати Київ і переїжджати в Самгородок, але мусила переїхати. Більше того, з часом стала художнім керівником Самгородоцького СБК, вийшла заміж за місцевого і вже немає для неї кращого місця, як мальовничий Самгородок. Тим часом за рахунок коштів сільської ради, районного бюджету, допомоги спонсорів було проведено часткове перепланування та ремонт. Толокою − разом з учасниками художньої самоді-

яльності, батьками, працівниками сільськогосподарського підприємства, розібрали і вивезли зруйновані стіни. Облаштували простору залу для хореографії, відремонтували дві кімнати гурткової роботи, встановили електроконвектори, полагодили частину покрівлі, зробили санвузли, замінили вікна та двері на металопластикові. Внутрішні роботи здійснювали потроху кожен рік, але для виконання зовнішніх робіт, які потребують чималих коштів, звернулися до написання проектів. Тут і пригодилася перша економічна освіта доньки Анни. Взяли участь у районних та обласних конкурсах проектів розвитку територіальних громад. За два роки було виграно чотири проекти – «Сільський будинок культури – оберіг традицій українського народу» (2015р. – 109 тис.грн.), «Сільський будинок культури – облаштування прилеглої території» (2015р. – 110тис.грн), «Яскраве та здорове дитинство» (2015р. – 69тис.грн.), «Сільський будинок культури: вдосконалення та енергозбереження» (110тис.грн.). Завдяки цьому було зроблено: ремонт та утеплення фасаду, заміна водостічної системи, заміна вхідних дверей та вікон на фасаді, ремонт ганків та сходів, встановлення дитячого майданчику, умощення тротуарної доріжки. Вислухавши Ольгу Михайлівну, подумала, що вона і є сучасним керівником установи, який, хоч не хоч, мусить стати успішним менеджером, щоб була можливість здійснювати діяльність сільського будинку культури, забезпечувати роботу гуртків, проводити календарні свята. Гортаю графіки роботи гуртків, репертуар, анкети, списки учасників, реквізити, костюми…. Всі дні тижня наповнені, місткі. Вільна від занять лише неділя. Скажімо, театральним керує сама Ольга Михайлівна. Репертуар серйозний: містерія «Великий льох», «Сотник» Тараса Шевченка, «Лісова пісня» Лесі Українки, літературно-хореографічна композиція «Любіть Україну» за творами Володимира Сосюри, «Дурнувата історія»

Підготовча група «Зірки Арчі»

На Івана Купайла Михайла Зощенка, новорічна вистава «Маша та Разом з директором Вівсяницького СБК Петром Ведмідь» та ін. До послуг двадцяти учасників – Нечипоренком їздили з концертом у Вінницький костюмерна. У постановках задіяні волонтери, госпіталь Повітряних Сил України скажімо Анжела Дідук. Гуртком художнього чиСлавнозвісний хореографічний ансамбль тання керує теж Ольга Михайлівна. А нагороди «Зірки Арчі» очолює Анна Пасічнюк, художній – це оцінка роботи: диплом за участь в обласному керівник СБК, яка, ще й пише проекти, як уже конкурсі читців «Кобзар і Україна» (2016р.), ди- мовилося. Так-от, склад цього колективу – 70 плом за І місце в районному конкурсі читців «Без осіб! Його нагороди – грамоти та дипломи, кубУкраїни не було б Тараса» і тощо. ки відділу освіти Козятинської РДА, обласних Ольга Михайлівна наголошує на тому, що са- та всеукраїнських фестивалів. А в ньому є ще й мій їй нічого б не вдалося. Ну що б це була за підготовча група. Ансамбль здійснює гастрольні вистава, наприклад, без талановитої Анжели, яка поїздки по Україні і за рубежем. З 2008 по 2016 керує школою дітей раннього розвитку, виклада- рік – Вінниця, Київ, Ужгород, Євпаторія, Краків ючи англійську в ігровій формі. Вона і художни- (Польща) – така географія досягнень колективу. ця, і клоун, без неї жодна п’єса не відбувається. З Є ще танцювальний гурт «Free dance» (керівНовим Роком вона вітала дітей кількома мовами. ник Олександра Оркуша, волонтер, випускниця Колись жила в Америці, нині нашим дітям від- музичної школи, а нині – студентка Вінницького дає свої знання і свою душу. Чи мав би такі до- музичного училища культури і мистецтв імені сягнення театральний гурток без Олександра та М.Д.Леонтовича). В репертуарі його – композиАнни Пасічнюків? «Коли я готую виставу, Аня ції: «Мамо, не плач», «Не твоя війна» та інші. ставить хореографію, а Саша забезпечує відео- та Вокальним колективом «Дивоцвіт» керує Гарзвукову підготовку, фонограми, сценарій. Бачили нага Валентина Йосипівна, колишній директор б ви, який кліп він зробив до «Лісової пісні!», а до СБК, для якої робота в культурі – це її життя. У 8-го березня взяв інтерв’ю у жінок, дітей, чолові- репертуарі – українські народні та сучасні пісні. ків – який фільм вийшов! Між іншим – учитель Учасники - здебільшого люди старші, пенсіонетрудового навчання та інформатики. Спочатку ми ри. Цей колектив належить до територіального відкрили його як чудового співака з чарівним го- центру соціального обслуговування, але займалосом. Коли він співав, дівчата плакали». ється він на базі СБК, де є все необхідне для роОлександр Пасічнюк керує вокальним гурт- боти. Обрядовий вокальний колектив «Берегиня» ком «Хуторянки» у всьому допомагає своїй дру- очолює Людмила Шевчук, волонтер. Принагідно жині, бо діяльність Самгородоцького СБК – це хочеться сказати про те, як у Самгородку здійвже справа честі всієї родини. Крім того, він за- снюють обряд реєстрації шлюбу, зберігаюймається вокальним гуртком сольного співу. До чи народні традиції або проводячи його речі, у складі цього гуртка Ірина Товмар, знайома по-сучасному за побажанням нареченам із чеського товариства «Голендерські чехи». них. В зв’язку з широким розголосом Олександр Анатолійович же керує танцюваль- цього прекрасного дійства в супровоним гуртком «Данс-клас». Цей гурт – перемо- ді солістів, до них почали проситися жець обласного фестивалю-конкурсу «Дивоцвіти з різних сіл, щоб саме тут провести Вінницького краю», дипломант районного фес- обряд. Наприклад, якщо жених з Києтивалю «Перлини Козятинщини». У цьому гурт- ва, а наречена Самгородка, перевагу ку 30 чоловік. У репертуарі пісні: «Україна – це віддають саме «нашій реєстрації», ти», «Пісня про школу», «Якщо діти благають – - хвалиться Ольга Михайлівна. гармати мовчать», «Заспіваймо про Україну» і тд. Адже стільки уваги приділяється Слід сказати, що самгородчани запрошують для кожній парі. спільних заходів та обмінних концертів солісКлуб за інтересами тів з Вівсяників, Збаража, Дубових Махаринців. «Майстрині», що ним

опікується Ольга Савенець, якраз і вишив колись Досвід військово-патріотичного виховання, а ососамгородоцький оберіг-рушник. Цікаво, що одна бливо, конкретної допомоги захисникам України з його юних учасниць Катерина Парджані, коли – це дуже важливий досвід, що потребує схваленвже виросла і вийшла заміж, дошила отих дві чу- ня і наслідування. А бібліотекар Юлія Кирилюк мацьких мажі та козаків, відшивши їх зображен- пише історії окремих родин і людей, справжніх ня із старовинного козацького рушника. Імена патріотів України. вишивальниць Тетяни Смірнової, Надії СтрюкоДобровольці, кіборги відважні, вої, Аліни Павлівської, Надії Ковальської, Наталії Воїни АТО, захисники, Людвіх, Інни Попутаровськї, Неллі Лущенко теж Пам’ять світла, вдячність неосяжна, вишиті на цьому рушнику, бо це вже теж історія, Житиме в серцях через роки. свідками якої ми є, як вважає Ольга Савенець. Звісно є те, над чим слід попрацювати, але для Вже тепер до нього долучились Тетяна Борецька, таких як Ольга Савенець - це лише нові радісні доЛариса Комаринсягнення, яких ми ська та інші. Приі побажаємо пранагідно скажу, що цівникам кульнині цей гурток, тури Самгородка нараховує 12 ви– талановитому шивальниць. керівнику, яка за Отут, у цьому провидінням долі затишному буопинилася у селі, динку культури, всій славній роу цих кімнатах дині Савенців займаються участа Пасічнюків, ники гуртків, щоб славним аматозгодом під час рам Самгородка. Зичимо, щоб урочистих свят та справдилися всі молодіжних вечосподівання. Під рів показати свої час нашого спілдосягнення. Дікування Ольяльність Самгога сказала дуже родоцького СБК, важливу річ: «В безцінний досвід Самгородку заликерівництва і амашається молодь. торів заслуговує, От і моя дочка безумовно, уваги залишилася тут, і вивчення і пошионуки мої, сподірення. Насампеваюсь, будуть тут ред, це співпраця жити. Тут є все з аграрним товадля роботи і для риством «Арчі» творчості». (керівник ЩеТак, у Самголинський ОлекНа Співочому полі у Києві родку є де працюсандр Єгорович) вати і проводити ‒ спонсором і партнером, бо допомагає і в проведенні ремонту, дозвілля. У цьому чимала заслуга інтелігентних і в придбанні сценічних костюмів, і в реалізації і мудрих людей − в органах місцевого самовряпроектів. А колектив СБК підключається, в свою дування, в товаристві «Арчі», в освіті, культурі. чергу, до проведення «Дня поля», «Дня праців- Осмисливши багату історію і традиції з глибини ника сільського господарства», концерти, до речі, віків, врахувавши помилки недавніх попереднине лише в Самгородку, а й в селах Михайлин, ків, вони з усією відповідальністю взялися за роЙосипівка. По роботі «Арчі», за словами Ольга боту, щоб давнє село Самгородок жило достойСавенець ми бачимо як піднімається Україна і ви- ним життям. Серед таких людей – сподвижниця ходить на міжнародний ринок, продаючи продук- Ольга Савенець, яка за її словами, мала стати цію за кордон. До речі, Анна Пасічнюк пише ди- директором швейної фабрики, а стала директором сільського будинку культури. А підтримує її пломну роботу про розвиток товариства «Арчі». У зв’язку з цим та всім вищевказаним Самго- дружна родина, аматори Самгородка, керівники родоцький СБК на чолі з Ольгою Савенець є взір- громади. Коли святкують день Незалежності у Самгоцем того, як треба працювати в нинішніх умовах, використовуючи усі можливості не лише для ви- родку біля СБК («на сходах»), коли голова сільської ради варить смачну юшку для всієї гроживання, а й розвитку. Кожен хто ознайомиться з матеріалами кон- мади, коли депутати представляють свої вулиці, курсу, побачить на світлинах і приклубну терито- коли самгородоцькі умільці формують виставки рію, яку впорядковували всім селом, і внутрішнє своїх робіт, коли молодь робить флеш-моб, а чунаповнення СБК − його привітну глядацьку залу, дові ведучі-педагоги і виконавці головних ролей його кабінети гурткової роботи, костюмерну з у постановках Олександр Савчук і Леся Бондасотнями костюмів, реквізити, фоє, на стінах яко- рук читають вірші про Україну – тоді розумієш, го, як у дзеркалі, видно ставлення до захисників яким є духовне життя цього села і яка роль колекВітчизни – і в ту далеку Вітчизняну, і нині, коли тиву СБК. Хай щастить талановитим землякам у житті і на Сході країни йде війна. Ольга Михайлівна, не приховуючи душевної тривоги, розповідала про творчості! учасників АТО, зокрема кіборга Юрія Осаулка та військового медика Юрія Друзя, через руки яко Жанна ДМИТРЕНКО го пройшло чимало людських життів та смертей.

Благословенне місце в ріднім краї Втягнувшись у сірість цього сьогодення, Ми прагнем здобути духовне прощення… Із вірою в серці шукаєм святині, Що силу Господню несуть нам донині.

. днією з таких святинь є церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Тернівка Бершадського району Вінницької області. Храм є гордістю жителів села, адже він має не тільки архітектурну цінність, а й духовну. Майже півтора століття молитви настоятелів та прихожан церкви зберігають її святість. Маловідома історія сільського приходу сягає в далеке минуле. В 1754 році збудовано дерев’яний православний храм, який пізніше був повністю знищений пожежею. Стараннями прихожан в 1856 році зведений храм Покрови Пресвятої Богородиці. Будівництво відбувалося за кошти общини і графині Софії. На той час на селі був свій цегляний завод, що полегшувало будувати церкву. Прихожани зберегли пам’ять про служіння священиків-настоятелів. Першим священиком Свято-Покровського храму був отець Григорій. Після нього настоятелем став отець Олександр (Ліцедарський), який сіяв Боже слово понад 50 років. Церква була свідком подій кривавого ХХ століття, пам’ятає лихі часи забуття, коли стояла мовчазна, бо вирвали безбожники язика, скинувши співучі дзвони. Мелодія великого церковного дзвону, найбільшого з усіх, що були встановлені на дзвіниці, розливалась далеко за межі села і мала особливу красу звучання. Її було чути за 15 кілометрів.

* Подільські дзвони

Наприкінці 40-х років церкву знову хотіли знищити. Завдяки стараннями голови сільської ради Степана Видайка та прихожан, не дали стерти з лиця землі святиню, зберегли її, зробивши склад під зерно. За переказами старожилів у роки Великої Вітчизняної війни з Одеської тюрми німцями були направлені на важкі роботи до Умані 200 священиків. Дізнавшись про це, жителі Тернівки домовились з комендантом відпустити одного священика. Так, Божим промислом, настоятелем сільської церкви став протоієрей Никандр, який відслуживши перше богослужіння, взяв з панахидного столу хліб, розрізав на дрібні шматочки, і зі сльозами на очах почав роздавати всім прихожанам. Впродовж багатьох років каторжних робіт, знущань, голоду, холоду, які він пережив у таборах, батюшка Никандр не їв такого смачного хліба. Двадцять років, не шкодуючи сил, батюшка служив Богу і людям. Згодом ще багато священиків (і отець Федор (Аргатюк), і отець Сергій (нині покійний), і отець Анатолій потрудилися на славу Божу, залишивши добрий слід в історії храму. Нині настоятель храму – отець Федор (Куценко Федір Іванович), який вже понад 20 років мудро й невтомно несе свій послух на ниві Христовій. Прихожани люблять та поважають його, знають отця як доброго та розсудливого духовного наставника, котрому небайдужі людські долі. Багато зусиль і наполегливої праці докладено ним та прихожанами для благоустрою церкви. Слова настоятеля храму не тільки у проповідях, вони озиваються у його справах. Біля церкви милують око різні квіти, доглянуті клумби й дерева. Тут можна почути благосні звуки шести церковних дзвонів. І все це огортає особливим відчуттям гармонії, спокою, краси. Душа відпочиває в цьому храмі…Тут можна залишитися наодинці з собою і Богом, відчути подих Вічності, і зрозуміти, що є найважливішим в нашому суєтному житті… (за матеріалами відділу культури і туризму Бершадської РДА, Ярової О., завідуючої Тернівською сільською бібліотекою та Пугач Л.Л., вчителя історії Тернівської ЗОШ I-III ступеня)

Галина ХОМЕНСЬКА

* Презентація книги

Пам’ятки історії та культури Вінницької області Б

ільшість з нас веде літочислення Вінниці з 1362 року, − саме ця дата є першою письмовою згадкою про місто у литовському літописі. Але, насправді, наше місто набагато старше. Чи багатьом вінничанам відомо, що на території Вінниці є залишки поселень, починаючи з пізнього палеоліту (40-10 тис. рр. тому). Поселення пероду кам’яного віку (епоха мезоліту, 10-6 тис. до н.е.), Буго-Дністровської культури (6-5 тис. до н.е.), доби енеоліту (4-3 тис. до н.е.), шість різночасових пам’яток Трипілля, два поселення бронзового віку (2 тис. до н.е.), городища чорноліської культури (10-8 ст. до н.е.), два скіфських городища (7-4 ст. до н.е.), поселення черняхівської культури (2-5 ст. н.е.), ранньоруське поселення (10-11 ст.), а ще – два недосліджених кургани, і все це – Вінниця! Мабуть зовсім по-іншому ходиш по місту, коли розумієш, що під асфальтом − тисячі років історії. Хочете знати де саме були розташовані поселення? Читайте книжку «Пам’ятки історії та культури Вінницької області», видану Вінницькою обласною державною адміністрацією, Вінницькою обласною радою, Вінницькою міською радою, Вінницьким державним педагогічним університетом ім.М.Коцюбинського, Обласною робочою групою тому Зводу пам’яток історії та культури Вінницької області у видавництві «Нілан-ЛТД», Вінниця, 2016 р.

Авторський колектив науковців та краєзнавців зібрав, дослідив та систематизував інформацію про історичні пам’ятки Вінниці (археології, архітектури, монументального мистецтва, культури і мистецтва), починаючи з пізнього палеоліту і досьогодні. «Пам’ятки історії є активним фактором формування того соціокультурного простору, в якому живе людина, де визначаються його ідеали, духовні потреби, ціннісні орієнтири……Чим більше цінностей минулого поряд з новими культурними досягненнями живе у сучасній культурі, тим краще людина розуміє зв’язок поколінь, єдність культурно-чсторичного процесу» Т.Р.Кароєва. З цього видання можна дізнатися хто замовляв, проектував і будував архітектурні пам’ятки Вінниці, кому і в який час належали відомі будівлі, яка їхня сьогоднішня доля. Меморіали, пам’ятники і погруддя, церкви і монастирі, цвинтарі і поховання − історію життя Вінниці зібрано на двохстах сторінках книжки. Старі та сучасні фото визначних пам’яток доповнюють картину міста, а іменний та постатейний покажчики допомагають швидко знайти необхідну тему. Видання буде корисним працівникам культури, освітянам, науковцям, краєзнавцям, працівникам галузі туризму, студентам та учням, а також кожному, хто цікавиться історією нашого міста. Провідний редактор ОЦНТ Наталя СЕНТЕМОН

Марія ГОЦУЛЯК

Фото Михайла Діденка

Заслужений майстер народної творчості України, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва та Національної Спілки журналістів України, лауреат премії імені Івана Огієнка

Життя як подвиг Л

* Ювілеї

еонід Петрович Панкоша – худож- та дозволяла компетентно сприймати предмети ник, педагог, колекціонер, краєзна- народної вишивки, килимарства, гончарства, пивець, громадський діяч. Початок санкарства, що давало можливість аналізувати і життя його припав на роки тоталь- робити висновки про дійсний стан і рівень охоного голодомору 1930-х років. Помираюча мати рони, вивчення та розвиток народної культури. попросила сусідів вивести чотирирічного ма- Висновки дедалі ставали невтішнішими і очевидлюка Льоню з хати на дорогу з надією на те, що ними − реальний занепад і гніт етно-національхто-небудь з людей прихистить його і врятує від них пріоритетів культурного життя в Україні. голодної смерті. Так і сталося, люди прихистили, Про істини, що поступово відкривалися моі опинився малий хлопчик в дитячому будинку. лодому вчителеві малювання, він ніколи не чув Тут він зростав, навчався та виховувався аж до ні в дитячих будинках, де виховувався, ні під час повноліття. Любов до малювання визначила ви- служби в армії, ні в художньому училищі. Це був бір юного Леоніда − він вступає в художнє учи- процес інтелектуального і духовного прозріння, лище ім. М.Грекова в яке сходило на допитлиОдесі. вого вчителя. РозуміюЗа цими скупими рядчи кон’юктуру владних ками біографії Леоніда і освітніх структур, що Петровича криються діяли жорстко в руслі роки життя, сповнені ликомуністичної ідеології, холіть, голодувань, миЛеонід Петрович почав тарств та інших драмаобережно спрямовуватичних колізій, крізь які ти навчальний процес довелося пройти дитині на поступове відкриття і підлітку, виживаючи і краси і величі народної страждаючи, пізнаючи і культури. навчаючись, долаючи і З часом молоде поспостерігаючи навколидружжя Панкош з двошній складний і часто ма дітками переїхало до жорстокий світ. В такоТиврова, де на той час му життєвому горнилі на краєзнавців, образгартувалася і зріла свідоно кажучи, був великий мість і любов до життя, дефицит. Саме в цьому кристалізувалася чистомістечку Леоніду Петротою і високою моральнівичу вдалося зреалізувастю юна душа Леоніда. ти заповітну свою мрію В доросле життя май– створити районний бутній художник пішов з краєзнавчий музей, який дитячого будинку в Брана даний час є одним з цлаві. Сюди ж він повернайкращих районних тається після навчання музеїв на Вінниччині. в Одесі викладачем обПочав він цю нелегку разотворчого мистецтва. справу з нуля в так звані Роки навчання в учизастійні роки, коли бралищі були щедрими на тися до неї було навіть пізнання і формування небезпечно. Леонід Панкоша «Автопортрет» світогляду. Суворе сиПереборюючи трудрітське життя доля збагатила мудрим досвідом нощі і перешкоди, Панкоша зумів зібрати великі виживання, студентські ж роки дали міцний ду- колекції фотографій, документів, творів народних ховний гарт та орієнтири, які допомагали в пізні- художніх промислів і ремесел, предметів землеші роки торувати життєву дорогу в руслі добра, робства і господарювання, нумізматичну, честі і справедливості. археологічних пам’яток, періодичних Педагогічна праця давалася легко, тому що видань часів революції і громадянської легко було знайти дорогу до дитячих сердець, та- війни, тощо. ких же обділених родинною ласкою і любов’ю, Окрім пошуків і збирання стаякої зазнавав і сам донедавна. рожитностей, Леонід Петрович сам Тут же в Брацлаві пощастило зав’язати дружні розробляв плани експозицій музейвзаємини з колегами, які визначально вплинули них кімнат, їх художнього оформленна формування громадянської свідомості, що ви- ня, монтування експонатів. Усе це лилося в захоплення краєзнавством і колекціону- робилося з наснагою і ентузіазмом. ванням предметів народного мистецтва. Колек- Він пішки сходив усі села Тиврівціонування і краєзнавство поступово формували щини, розпитуючи людей про іссвітоглядні критерії і усвідомлення значимості торію краю, записуючи етнічної культури рідного народу. Художня осві- перекази та легенди, про

Село на Поділлі звичаї і традиції, про знаних і мало відомих людей. Водночас працював у школі, де викладав образотворче мистецтво, навчаючи дітей образного мислення на основі народних художніх традицій, прищеплюючи їм любов і розуміння рідної народної культури, відкриваючи юним душам чарівний і таємничий світ мистецтва. А ще Леонід Петрович знаходить час для творчості, тому що без образотворення життя немислиме для нього. Творить він самобутньо і неординарно. На його картинах – той самий світ

народного життя і народної культури. На оригінальних натюрмортах – мініатюрні і ретельно побудовані композиції з керамічних речей народного гончарства, тканин і вишивок, предметів хліборобської праці, археологічні речі та інше. Пейзажі художника сповнені чарівності і особливого панкошівського ліризму, прості і чисті. Майстер виконав цикл акварельних малюнків гончарних пам’яток − розмальовані миски, баньки, корчаги, горнята-близнята, глечики, горщики. Серед тих малюнків є унікальні відтворення втрачених назавжди речей, адже художник уміє за малим фрагментом відтворити всю річ в первозданному вигляді. Така робота під силу лиш глибоко закоханому у свою справу майстрові. На схилі своїх літ Леонід Петрович часто подумки проглядає своє життя, перебираючи в пам’яті події, вчинки, пригоди... Скільки всього відбулося перед його світлими очима...! Голод, війна, евакуація, бомбардування німецькими літаками ешелону, який віз на схід малюків дитячого будинку, потім повернення на окуповану вже ворогом рідну землю, злидарські поневіряння

В Землі Подільській

Натюрморт з мисками часів окупації... Сам дивується, що вцілів в тако- любов’ю і сердечним теплом. му неймовірно жорстокому горнилі власної долі Всі життєві і душевні враження художник і долі свого народу. Такий фізичний і духовний закарбував на своїх живописних картинах, в мегарт, такі злидні і біда навчили серце і душу ці- муарних записах, що чекають свого видавця і нувати красу миру, достатку, любові і злагоди, мецената, в численних бесідах з учнями і колецінувати людську доброту і співчуття, взаємови- гами вчителями, друзями і побратимами. Він ручку і братню допомогу один одному. Художник завжди щедро ділиться з людьми теплом своєї береже набуті життям і стражданнями дорогоцін- душі, бо знає йому ціну. Хочеться вірити в те, що ні скарби своєї душі, які він щедро і доброчинно його колекції, живописні твори, тексти роздумів і віддає своєму народові скромно і без бравади, з вражень з часом знайдуть належне місце в експозиції ним же створеного Тиврівського районного краєзнавчого музею. Адже владні чиновницькі структури не жалували майстра великою прихильністю чи увагою. Багато невиразних постатей в культурі Вінничини носять почесні звання, невідомо за що присвоєні. А людина, що прожила життя як громадянський подвиг, скромно але результативно, принісши в крайову культуру незаперечні здобутки, досі не удостоєна офіційного суспільного визнання. Лиш в людських серцях всіх, хто знає Леоніда Петровича Панкошу панує глибока повага і любов до нього і його устремлінь, спрямованих на служіння людям. Художник працює щоденно та без поспіху, але послідовно і настирливо. Він день у день кладе свої виважені і ретельно відібрані цеглини у величний храм нашої культури, тому що почуває себе відповідальним перед наступними поколіннями за цей храм. Людина скромно виконує обрану місію духовного будівничого. Володимир ТИТАРЕНКО мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України

Руська Брама в Кам’янець-Подільському

У статті викристано роботи Лерніда Панкоші.

ЛЕОНІД ПАНКОША

ародився 25 листопада 1931 жанри, теми, сюжети. Якщо на межі 60-х, працюючи в художньо-виробничій майстерні у Кам’янроку у Бердичеві. На долю художника випав ці-Подільському, Леонід Петрович захоплювався складний життєвий шлях, пок- міським пейзажем, створюючи малюнки олівцем ручений лихими подіями бурем- та акварелі архітектурних пам’яток міста над ного ХХ століття. В голодні роки Смотричем, то, повернувшись до Брацлава, він 30-х він втратив батьків, і тому життєвого досвіду багато працював над етюдами на пленерах і писав на полотні та картоні прийшлось набувати в дитолійними фарбами дивобудинках та інтернатах. В вижні пейзажі Середнього грізну добу 40-х, підлітком, Побужжя. Роботи цього пепізнав злидні і поневіряння ріоду, зокрема, «Маляри», біженця, спричинені авіа«Рідне село» автор виконав ційними нальотами, обстріу манері щедрого пастознолами, згарищами, недоїданго письма. ням та хворобами. Потім Досвід оформлення привиснажлива праця на відміщень рідного дитячого будові повоєнного Донбасу. будинку у Брацлаві сприАле завжди його головною яв появі робіт майже в каопорою була жага до знань нонах конструктивізму та і малювання, схильність до супрематизму. Одначе, доякого проявилась ще у димінуючим у брацлавський тинстві. період творчості художника Юний митець не загубув простий, чистий, сповбився в юрбах нещасних нений ліризмом пейзаж у сиріт, не зламався, не зник стилі народного малярства у лабіринтах фабричних і наївні картинки в манері гуртожитків, а цілеспрямопримітивістів. Можна впеввано, мов паросток крізь нено говорити про Леоніда асфальт, пробивався уверх, Панкошу як про подільвпевнено просуваючись до ського Анрі Русо чи Ніко своєї мети. Слюсар-санПіросмані. технік, а згодом маляр-альВодночас, його твори фрейщик став таки студенЛеонід Панкоша вирізняються ні на кого не том Одеського художнього схожою внутрішньою дуучилища імені М. Б. Грекова, де навчався живопису. Основи магії мистецтва ховною енергетикою і мають глибинний філовін перейняв від педагогів О. П. Ацманчука та Ю. софський зміст. Вони викликають чимало хвилюючих думок і позитивних емоцій, приваблюють і М. Єгорова. Життєві випробування не відвернули його від оригінальною формою, і втаємниченим внутрішпокликання − будь-що стати професійним худож- нім світінням, несуть в собі знання про конкретні ником. І він ним став у 1958 році. Його дипломна автохтонні раритети і виконують важливу роль в робота «Весна», виконана в канонах традиційно- патріотичному світоглядному вихованні. Картиго реалістичного мистецтва. Втім, Леонід Панко- ни Леоніда Панкоші цього періоду характеризуша не задовольнився отриманим рівнем освіти. ються продуманою композицією, гармонією коВолодіючи навиками в царині класичного мисте- льорів та вишуканістю ліній. До Тиврова Леонід Панкоша приїхав майцтва, він вперто шукав свою техніку, свою манеру,

46 Понад Бугом

стром з чималим життєвим і творчим досвідом. Це сталось на початку 70-х, коли художник в пошуках нових можливостей залишив милий серцю Брацлав. Йому знадобились роки, щоб зріднитись з Тиврівщиною й здобути тут авторитет і пошану. Педагогічна праця та захоплення колекціонуванням старожитностей долучили Леоніда Панкошу до кола організаторів музейної справи на Тиврівщині, зокрема, до засновників Тиврівського районного краєзнавчого музею. В автобіографічній книзі «Вимір долі» автор зізнається: «Ми любимо нашу природу і наше містечко. Часто блукаємо понад річкою густо зарослим біля скель берегом або йдемо тихим лісом, просякнутим дивним мерехтінням неспішно спадаючого з дерев пожовклого листя, чи від краю поля з горбастих схилів зачаровано споглядаємо цей ліс, милуючись його оновлюючою кольоровою гамою на тлі лагідного синього неба... У захваті від усього, що впадає у вічі, ми сповнюємось душевним спокоєм і відчуттям тихої любові до цього завжди прекрасного нашого подільського краю!». Проте тиврівський період творчості визначається не стільки пейзажами, скільки натюрмортами. Їх оригінальнальність полягає у тому, що ці твори скидаються на ретельно побудовані музейні експозиції зі старовинних ремісничих виробів та предметів селянського побутового вжитку. Це керамічний посуд, кращі зразки ткацтва та вишивки, археологічні артефакти, дерев’яні вироби у поєднанні з флористикою, ікони та музейні експонати подільської минувшини. Натюрморти майже казкові, хоч постановочні, але не вигадані, а опоетизовані філософськими роздумами художника над долею простих предметів декоративного мистецтва. Вирізняються вони й енциклопедичною глибиною… Разом взяте стверджує як ерудицію художника і його переконливі знання особливостей селянського життя, так і розуміння важливості зображуваних ним артефактів. Звичайні речі з-під пензля майстра на його етнографічних картинках пронизані людськими почуттями, розумом і божою іскрою, виражають глибинну суть мистецьких раритетів талановитого народу. Осмислення минувшини і сучасності рідного краю проглядається у кращих картинах художника, як от: «Холодна піч», «1933», «Забута Україна», «Толока», «Полиновий спомин», «Рідне

село», «Подільський натюрморт». Багатим видався на події і здобутки життєвий шлях Леоніда Панкоші. Але і напередодні свого 85-тирічного ювілею він продовжує працювати. На його мольберті духмяніє свіжими фарбами автобіографічна робота - спомин про Брацлавський дитячий будинок, навколо якого граються діти, вирує життя, сповнене надій на краще. Унікальна колекція кераміки і витворів ткацтва, що зібрана митцем, відображена у підготовлених ним альбомах, які ще не відомі широкому загалу і чекають на фахову оцінку науковців. Значна частина рідкісних експонатів із власної колекції передана збирачем у фонди музеїв Вінниччини. Чимало його авторських живописних і графічних творів знаходяться в приватних зібраннях і музеях України та зарубіжжя. Леонід Панкоша впевнений: «У будь-якій діяльності художника завжди присутня творчість, він малює навіть тоді, коли не малює. І де б не перебував художник, і що б він не робив, усякий об’єкт або дія перевтілюється в ньому в образну картинну форму, він ту картину уявляє і вже уявно малює!.. Навіть часом уві сні майже фізично відчуваєш руку з пензлем, що накладає на полотно фарби. У цьому Доля і Сенс мого життя. І так буде, поки існую. Не питайте, що і скільки малював, знаходьте у малярстві мою щирість, бо я її мав».

Андрій СТЕБЕЛЄВ, письменник Леонід ДІДУР, культуролог Подільська старовина

У статті викристано роботи Лерніда Панкоші.

Свято кобзарського мистецтва

«Струни вiчностi» з нагоди 106 річниці від дня народження кобзаря

а початку листопада у Вінниці відбулося традиційне обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності» імені Володимира Перепелюка. І хоча цей захід проводиться з 2000-го року, його безперечно можна вважати одним із найважливіших і актуальних мистецьких подій культурного життя Вінниччини. Чому? Адже в області чимало мистецьких проектів зі збереження народних традицій. Мабуть тому, у першу чергу, що це свято є єдиним в області мистецьким заходом, який різнопланово презентує слухачам багатство і глибину національної епічної традиції. Думи, історичні, побутові пісні, балади – всі ці традиційні форми колись багатющої усної народної спадщини знаходять своє гідне місце на нашому святі і, найголовніше, своїх шанувальників. Впродовж багатьох років, саме на святі кобзарського мистецтва «Струни вічності», ми мали змогу почути народних артистів України Василя Нечепу, Володимира Єсипка, заслужених ртистів України Тараса Лазуркевича, Дмитра Губяка, переможців міжнародних та всеукраїнських конкурсів композиторів Ярослава Джуся, Тимофія Старенкова і Георгія Матвіїва, музиканта Сергія Захарця, чиєю віртуозною грою на старосвітській бандурі захоплюються в Україні та закордоном; заслуженого артиста України, талановитого актора та виконавця старовинних українських історичних пісень і кантів, нашого земляка заслуженого артиста України Тараса Постнікова. Саме на «Струнах вічності», у нас на Вінниччині, вперше зазвучали старовинні твори, розшифровані та створені відомим дослідником-фольклористом Гнатом Хоткевичем, (наприклад, «Невільничий ринок у Кафі»), Григорія Китастого – «Гомін степів», старовинні козацькі думи «Дума про Байду», «Пісня про Біду», «Пісня про Кармелюка», «Дума про братів азовських», «Народні мелодії до танцю» і багато інших. Ак-

туальність епічної творчості у новій силі постала у зв’язку із відображенням подій на Майдані та військових дій на Сході України. На конкурсі звучали широковідомі пісні-плачі «Мамо, пробачте за чорну хустину», «Майдан». До того ж, за десять років ми бачимо як зросла аудиторія зацікавлених кобзарським виконавством. З кожним роком наше свято кобзарського мистецтва набирає все більших обертів. Воно проводиться щорічно, як обласне та кожного разу до ювілейної дати – як всеукраїнське. З часу заснування воно вже чотири рази проводилося на всеукраїнському рівні. Своїх кращих бандуристів на Вінниччині представляли Івано-Франківська, Рівненська, Львівська, Одеська, Київська, Полтавська, Житомирська, Хмельницька області та капела бандуристів міста Ялта з Автономної республіки Крим. І, як правило, в рамках свята ми проводимо конкурс бандуристів, майстер-клас та Гала-концерт. Загалом кожного разу у заходах беруть участь від ста до трьохсот учасників. Цього ж року головною подією свята була методично-практична конференція «Бандурне мистецтво. Перспективи його розвитку». Вже далі майстер-клас, презентація книги, а на завершення − концерт кращих бандуристів у госпіталі для воїнів АТО та інвалідів війни. Ідея проведення конференції виникла не спонтанно. Аналізуючи проведену роботу обласним центром народної творчості за останні десять років в плані пропагування бандури, підняття рівня виконавської майстерності та створення аматорських ансамблів бандуристів, зрозуміли, що на превеликий жаль, клас бандури викладається лише в спеціалізованих дитячих музичних навчальних закладах. Аматорським є тільки тріо бандуристок Хмільницького РБК. Але і в музичних навчальних закладах, на які нині опирається бандурне мистецтво області, сьогодні спостерігається серйозний недобір бандуристів.

Ансамбль бандуристів Теплицької ДМШ В конференції, яка проводилася 12 листопада в приміщенні Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича, взяли участь заступник начальника обласного управління культури і мистецтв УКіМ ОДА Валентина Троян, директор ОЦНТ, заслужений працівник культури України Тетяна Цвігун, в.о. директора Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича – Алла Москаленко, викладачі Вінницького училища культури і мистецтв – Олена Римаренко, Марина Залізняк, Юлія Васюк; завідувачка навчально-науковою лабораторією з етнології Поділля інституту історії, етнології і права, Він-

Тимофій Старенков

ницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського – Тетяна Пірус, директор Вороновицького музею історії авіації та космонавтики Віктор Дем’яненко та викладачі вінницьких міських дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв, а також початкових спеціалізованих дитячих мистецьких навчальних закладів області (Стрижавської Вінницького району, Могилів-Подільської, Літинської, Немирівської, Теплицької, Дзигівської Ямпільського району, Хмільницької школи мистецтв, Вінницьких ДМШ №1 і №2, ДШМ). На конференції розглядалися різні проблеми бандуристів. Головні з них − це підтримка та пропагування бандури на Вінниччині. На питанні надання бандурі статусу державного інструмента зупинилася зокрема Валентина Троян. Виникла нагальна потреба створення державної програми підтримки бандури. Якщо ми хочемо виховувати у дітей патріотизм, любов і пошану до історії народної культури, необхідно особливу увагу надати саме цьому інструментові. Адже бандура є всесвітньовизнаним мистецьким національним символом України. Для популяризації гри на бандурі доцільно було б урізноманітнити форми виконавства: поєднання бандури з фортепіано, флейтою, струнними та ударними інструментами, а також із симфонічним чи народним оркестром. «Бандура для українців − це особливий інструмент, символ духу нації,– наголосила у своєму виступі Тетяна Цвігун («Проект Свята кобзарського мистецтва «Струни вічності» в контексті розвитку бандурного мистецтва»). Тож сьогодні просто необхідно вивчати і пропагувати творчість відомих кобзарів і бандуристів, як, наприклад, нашого земляка − Володимира Перепелюка. Ми маємо пам’ятати і навчати нашу молодь шанувати таких людей як наш кобзар. Саме з виховання шанобливого ставлення

Ансамбль бандуристів Вінницької ДМШ №1 до своїх митців і виростають майбутні патріоти, які шануватимуть народну культуру. До того ж не зайвим буде створення громадського об’єднання бандуристів Вінниччини. Таке об’єднання буде мати право звертатися з питаннями підтримки бандурного мистецтва в області, запровадження програми щодо створення ансамблів бандуристів при будинках культури. Гарним прикладом для наслідування є прогресивні ініціативи Товариства українських бандуристів щодо об’єднання бандуристів світу, проведення кобзарських курсів, видавничої та концертної діяльністі. В контексті навчального процесу саме училища, як наголосила Алла Москаленко, в.о.директора Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича, – існує проблема підготовки учнів в ДМШ. Із 36 музичних шкіл області клас бандури діє лише в 11 дитячих музичних школах.

Постає питання: звідки набирати талановитих студентів? Також в контексті навчальної програми виокремилася загальна проблема, яка притаманна для всіх музичних відділів, – сьогодні дуже мало виділяється часу на проведення уроків з фаху: по 45 хвилин двічі на тиждень − це дуже мало. Як виховати висококваліфікованого фахівця? Тому потрібно бити на сполох і на рівні Міністерства культури піднімати питання про надання бандурі статусу державного, потрібна певна державна програма по підтримці саме бандури. Марина Залізняк (клас бандури) і Юлія Васюк (народний спів) − «Народна манера виконання, як засіб підкреслення індивідуальних можливостей учня» − запропонували досить цікаву ідею, щодо поєднання облегшеної народної манери співу та супроводу бандури задля підкреслення виразо-

Ансамбль бандуристів Хмільницької школи естетичного виховання

Зразковий аматорський ансамбль бандуристів «Намисто» Вінницької ДМШ №2 вих можливостей при виконанні саме народної пісні учнями класу бандури. Не менш важливою проблемою бандуристів сьогодні є осмислення студентами виконуваних творів. На це звернула увагу викладач училища Олена Римаренко. («Виховання художнього смаку бандуристів-початківців в процесі роботи над музичним твором»): «Особливу увагу потрібно звертати на виховання художнього смаку і через особистість учня, через зацікавлення та розуміння виховувати смак до епічних героїко-патріотичних творів. Має бути відповідно підібраний твір та його осмислене виконання. Виховуючи майбутнього викладача чи виконавця, ми виховуємо майстра, якому важливо не тільки технічно зіграти твір, а й розвинути навички розуміння того, що він виконує і для чого. Крім того, сьогодні в музичних школах мало використовуються укра-

Максим Верба

їнські народні дитячі пісні», − наголосила О.Римаренко. – Уявіть собі що в садочку діти не знають що таке бандура. Мало знають про цей інструмент і в загальноосвітніх школах та училищах, підкреслила Тетяна Пірус («Бандура як символ української традиційної культури»). На мою думку, важливо запровадити вивчення бандури у дитячих садочках, школах, училищах, вишах. Тільки так ми пробудимо зацікавленість до своєї народної культурної спадщини, адже бандура посідає головне місце у вихованні національного самоусвідомлення. – Висока плата за навчання в ДМШ також не сприяє пропагуванню бандури, − мовила Валентина Автодійчук − директор Хмільницької школи мистецтв, викладач по класу бандури. До того ж існує велика проблема щодо придбання інструментів. Їх мало і вони дуже дорогі. Не всі батьки можуть дозволити купити бандуру. ДМШ потрібні саме дитячі бандури. Львівська фабрика не справляється із замовленнями, і, основне, відмовляється продавати бандури по перерахунку. Необхідно шукати спонсорів, зацікавлювати громаду для вирішення цієї проблеми. Наприкінці конференції письменниця та журналістка Галина Волошенюк презентувала нову книгу, яку вибудувала на спогадах зі щоденників Володимира Перепелюка! Конференція перейшла у майстер-клас, провести який запросили відомого бандуриста Тимофія Старенкова. Ми вже мали змогу познайомитися з ним на ІУ Всеукраїнському святі «Струни вічності» у 2015 році. Його гра вразила всіх бандуристів, тож ми і вирішили запросити його ще раз. Він чудово представив класичну музику та свої власні композиції. Всі були у захваті! А на завершення заходу всі бандуристи дали прекрасний концерт у госпіталі ветеранів війни і АТО. Ідею проведення цього концерту нам подали самі викладачі. Так гарними справами ми вкотре вшанували пам’ять Володимира Перепелюка − з пошаною до рідного інструменту, рідного краю і наших воїнів. Провідний методист ОЦНТ Наталія РИМАРЕНКО

Славні пісенні традиції

«Рiвненських козакiв»

14 жовтня 2016 року, у день Покрови Пресвятої Богородиці, заступниці козацтва, народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Рівненські козаки» Рівненського СБК Мурованокуриловецького району відзначав 50-річчя від дня створення колективу. Цій славній даті і був приурочений творчий звіт «Рівненських козаків» на рідній сцені.

Гей, співай, козаки, Про любов, про землю святу. Славте, гей, козаки, Волю золоту! Мирослав Воньо, Петро Карась

то хоч раз побував у Рівному, що на Мурованокуриловеччині, назавжди закохається у мальовничі краєвиди цього села: високі пагорби, порослі ялинами, соснами, кленами і яворами; глибокі яри та видолинки, по яких протікає річка Караєць. І хто його назвав Рівним? Таке враження, що ти у Карпатах, а не в подільському селі! Тож, мабуть, недарма серед

півстоліття цей поважний колектив славить у піснях свою рідну землю. І хоча за роки творчої діяльності поступово змінювався кількісний і якісний склад ансамблю, а його учасники не є професійними співаками чи музикантами, – це люди різних професій, – проте всіх їх об’єднує велика любов до української пісні. Талановитий земляк, рівненчанин Тарас Грималюк, підприємець, безмежно залюблений у свій край, який свого часу об’їздив із «Рівненськими козаками» майже всі села району і здійснив від старожилів записи місцевого фольклору, видавши диски із цими записами за власний кошт, так охарактеризував мистецьке спрямування колективу: «Творчість ансамблю – це живий пісенний літопис краю, в якому знайшли яскраве

Співають «Рівненські козаки» цієї мальовничої природи, на цій благодатній рівненській землі народжуються і живуть талановиті співучі люди. Вирує творчим життям місцевий будинок культури, в якому діють прекрасні аматорські колективи і кожен культурно-мистецький захід за їх активної участі – це справжня мистецька подія у селі. Та найбільшою шаною і прихильністю глядачів заслужено користується народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Рівненські козаки». Створений в далекому 1966 році, впродовж 52

відображення героїчна історія українського народу та величезний ліричний пласт людських почуттів і переживань. Я гордий з того, що в моєму Рівному є такі талановиті співаки, які прославляють своїми піснями наш край!» Це вкотре ствердили «Рівненські козаки» на своєму творчому вечорі з нагоди 50-річного ювілею. Стрункі, вродливі чоловіки, вишукане сценічне вбрання, злагоджене звучання, емоційне виконання кожної пісні – ну справжнісінькі

Вітання від ОЦНТ тобі козаки! А репертуар! Як шляхетно звучали вітання колишнього керівника колективу, автоу виконанні ансамблю українські народні піс- ра та виконавиці Олени Стозуб, яка майстерно ні «Ой літа орел, літа сизий», «Гаю, гаю, зелен виконала власну пісню про село Рівне. «Село розмаю», «Та туман яром котиться», «Тече річ- моє рідне, село моє Рівне!», – лунало зі сцени ка невеличка», «По той бік гора», «Мав я раз зворушливе освідчення співачки в любові до дівчиноньку», та сучасні «Козацька доля», «За- маленької батьківщини, до рідної землі, яка дає порізький козак» Юрія Рожкова, «Явір і явори- наснагу до творчості, до пісні. І сповнювалися на» Олександра Білаша на вірші Дмитра Пав- душі односельчан гордістю за своє село, за таличка, «Наливайте, браття!» Віктора Лісовола! лановитих земляків, які вписують нові яскраві Слухаючи злагоджене чоловіче багатоголосся, сторінки до пісенної скарбниці Поділля. – «Рівненські козаки» – це справжня родзинмилуючись їхнім співом, наче поринаєш у далеке минуле і перед тобою, як стрімкі скаку- ка нашої талановитої співучої Мурованокурини, пролітають століття, сповнені перемогами, ловеччини. А ще – це справжні, надійні чоловтратами і подвигами наших героїчних предків. віки, які жодного разу не підвели. Їхні виступи Співають «Рівненські козаки», і серце сповню- були, є і будуть (щиро вірю в це!) окрасою рається гордістю за наших талановитих земляків, йонних, обласних та всеукраїнських культура зал не вщухає від бурхливих аплодисментів но-мистецьких проектів. Пишаюся цим колективом і зичу нашим козакам усіляких гараздів і та вигуків «Браво!». Хто ж ці талановиті співаки, чиї пісні тор- нових пісень!, – схвильовано мовила у своєму каються до найвразливіших струн людської вітальному слові Валентина Миколаївна Ведуші? Знайомтесь: брати Григорій та Василь клюк. Грималюки, однофамільці Анатолій та Григо… Не одна щедра осінь вкривала рівненську рій Дунаєвські, Ігор Бернацький, Анатолій Гри- землю золотим падолистом, не одне десятилітмалюк, Віктор Мельник, Володимир Моспан, тя промайнуло з часу створення гурту, не одне Петро Павлів, Микола Прудивус, Олександр покоління співаків розкривало свій талант, твоЯкимчик. А керує цим потужним чоловічим рячи живу історію цього поважного колективу. гуртом талановитий співак і музикант, син Ва- Але приходить до сільського будинку культури силя Грималюка, Сергій. Він вишуковує репер- молода співуча зміна, і продовжують лунати туар, здійснює записи місцевого фольклору, над Рівним невмирущі материнські пісні, які готує фонограми, створює обробки і перекла- вкотре утверджують правічні устремліндення для ансамблю. Вдумайтеся лишень: в ня українців до волі і незалежності, до репертуарі «Рівненських козаків» понад 250 щасливого майбуття на нашій багатопісень! Хочеться вірити, що колектив під ке- страждальній землі. рівництвом Сергія Грималюка здобуватиме все Тож співайте, «Рівненські конові і нові перемоги, бо ж «Рівненські козаки» заки», примножуйте пісенні скарби за п’ятдесят років творчої діяльності стали зна- свого краю, і нехай пісні ваші блані не лише в районі. гословляє Господь, і нехай відлунюЧимало найперших співаків ансамблю уже ють вони у кожній чутливій душі відійшли у вічність і, можливо, звучать їхні го- щирою правдою і любов’ю! З лоси у ангельському хорі на небесах. Світлій ювілеєм! пам’яті колишніх учасників колективу при святив Сергій Грималюк пісню Степана Гіги Ніна ДЖУС «Яворина», яку глядачі слухали стоячи. Схвилювало всіх присутніх на святі музичне

Народний аматорський фольклорний колектив «Гордівчанка» З 2006 року жодний масовий захід у селі не проходив без цих співучих жінок. Тоді і створили фольклорний ансамбль. Перший виступ «Гордівчанки» на районному фестивалі «Ясне-красне Купало» в 2010 році приніс перемогу (Гран-Прі). Згодом колектив запросили на Всеукраїнський фестиваль оден вид мистецтва не користу- борщу в с.Правилівка Оратівського району. ється такою любов’ю, як пісня. «Ми відчули хвилювання, невпевненість, Народні пісні пройшли крізь адже в журі конкурсу були люди, яких ми бавіки і досі вражають нас своєю неповторною чили лише по телебаченню, – розповідає кекрасою. Вони ніби поєднують нас з нашими рівник колективу Людмила Кіщук. – А були предками, нашою історією та допомагають там – депутат Верховної ради Валентина Секраще зрозуміти самих себе. В українців завж- менюк-Самсоненко, господиня свята, ведуча ди цінувалася здатність гарно співати, складати програм «Дивоцвіти», «Будьмо знайомі» Ганна пісені, бо за цим можна було зрозуміти, яка пе- Секрет і більше тридцяти колективів, а серед ред тобою людина. них ще й із званням народного!… Та ми не розНа Вінниччині пісенне багатство зберігають губилися і взяли ІІ місце!» як окремі носії, так і колективи. У 2016 році У наступному році на фестивалі борщу почесне звання «народний аматорський» здо- «Гордівчанка» отримала І місце. Двічі брали був ще один фольклорний участь в обласному фольколектив – «Гордівчанка» клорному святі імені Гната Гордіївського СБК ТростяТанцюри (2012 р., 2014 р.). нецького району. До цього Поступово в колектив повін ішов не один десяток чали приходити нові учасроків. Його учасники спіники – Вихристюк Тамара, вали усе життя. Як каже Кобильченко Тетяна. Вже одна з них – Хавуляк Ганнікого і не дивувало, що на: «Співали, ще як гуси «Гордівчанка» неодноразопасли, з дитинства. Співо перемагала в районних вали з мамою на свята за фестивалях-конкурсах: столом, коли збиралась «Різдвяна зірка», «Вареник уся родина, співали в шкокличе на гостину». Колеклі, на роботі». А робота в тив постійно запрошують учасниць була нелегкою. з концертною програмою Козачок Надія, Цвігун Мана професійні свята та конрія, Хавуляк Ганна – працерти, які проводять в рацювали доярками, Пукай йонному будинку культури Марія, Сандул Ніна – на та підприємствах району. свинофермі, а Матієнко В червні цього року, на Надія – і в ланці, і в садозапрошення депутата обвій бригаді, і на фермі, але ласної ради Лариси Білопісня завжди була з ними. зір, «Гордівчанка» вистуВона допомагала, надихапала на відкритті «Центру ла, додавала сил в нелегсоціальної активності» кій сільській роботі . для людей похилого віку Співали в далеких в Тростянці. Тут і розповідев’яностих і продовжули Ларисі Миколаївні про ють співати сьогодні кусвою мрію – взяти участь в пальські пісні, колядки та програмі «Фольк-Мюзік» щедрівки. Учасники анЛариса Білозір взялась досамблю «Гордівчанка», на помогти. Вже 15 серпня запрошення односельців, 2016 року Оксана Пекун Людмила Кіщук супроводжували піснями зняла візитівку про село весілля у Сандула ВолоГордіївку, про колектив, задимира, Козачка Георгія, Мазура Олександра, писала пісні та запросила виступити у березені Кучера Василя, Бойка Василя, Цвігуна Мико- 2017 року в Києві на програмі Першого Націоли, Кузя Василя, Довганя Михайла починаючи нального «Фольк Мюзік». від випікання короваю у четвер і закінчуючи – Отож готуємось, – сказала Людмила Миостаннім днем – «покривання батьків». колаївна. А пісня – це душа. З усіх потреб потреба, Лиш пісня в серці ширить межі неба, На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа. Іван Драч

«Гордівчанка» Програма виступу колективу на предмет присвоєння звання народного аматорського була цікавою і змістовною. Співали побутові пісні та обрядові, зокрема великодні: «Голубка», «Гайда, дівки, шума заплітати», купальську пісню «Покочу я відеречко», що їх разом з дорослими водила і молодь. Всі ми пережили почуття душевної відради. Покочу я відеречко в долину, А коромисло закину, Сама піду в свої неньки питати, Чи не пустить на вулицю гуляти. Не дозволю, моя доню, не дозволю, Було довго не стояти з водою. Ці та інші хороводи колектив щороку водить біля сільської церкви на великодні свята та біля клубу на Купайла. За участю дітей дошкільного та шкільного віку тут виконуються ігрові пісні. Ніби і знайомі ці мелодії, але у виконанні гордівчан вони звучать у багатоголоссі, повнозвучно, натхненно. У традиційній манері з підголоском звучали побутові пісні – «Дрібний дощик іде», «Гора за горою», «Посеред поля – цвіт», «Ой на горі солома горіла», «Від чого жито похилилось» та жартівлива «Казав мені дід старенький». Був зелений дуб, нащо ти зрубав, Не любив мене – нащо мене брав? Нащо мене брав під батьківський двір? – Чи на зло собі, чи на поговір. Насичений піснями був весільний обряд «Випікання короваю». Слід сказати, що кожне село має свої варіанти текстів. Так і в Гордівці Ой піду я до Дунаю, Ой сяду я подумаю: Ой чи мені воду нести? Ой чи коровай плести? Ці пісні, що їх співають учасники «Гордівчанки», завжди розчулюють глядачів. А репер-

туар колективу надзвичайно багатий і різноманітний: це і веснянки, і побутові пісні, і пісні про кохання, що їх так люблять люди. Майже кожна з учасниць має зошит, в який записує пісні, які колись співали їх матері, бабусі, прабабусі, аби не забути слова. Допомагає згадувати давно забуті пісні довгожителька села Халахандрик Катерина. Одна з недавно нагаданих нею пісень розказує про невірного чоловіка, який в корчмі гуляє з кумою – «Як поїхав мій миленький у поле орати». Пісню «Гора за горою» нагадала і подарувала колективу Жмудь Тетяна. Її співали ще Тетянина мама та бабуся, а розповідається у ній про дівчину, яку віддали за нелюба та ще й далеко від роду: «Гора за горою, біда за бідою, дала мене мати заміж молодою». У народну пісню вкладено душу всіх, хто співав її протягом багатьох років. І кожен, хто співає її знову, додає до неї частку власної душі. І тому народна пісня – це справжня духовна скарбниця. − Наш успіх був би неможливий без наших благодійників, – розповідає керівник Людмила Штефанюк, – Володимир Федорович – голова Гордіівської сільської ради, постійно підтримує нас, як то кажуть, матеріально та морально. У 2010 році Жмудь Олексій Віталійович – директор Гордіївської філії ПРАТ «Зернопродукт МХП», виділив кошти на пошиття сценічних костюмів, він завжди надає транспорт для поїздок. Мазур Геннадій Федорович, депутат обласної ради, допоміг з коштами на пошиття сценічного взуття, а Лариса Білозір подарувала учасникам тканину, з якої співачки планують по-

«Гордівчанка» ростить зміну шити кожушки для участі у районному та обласному різдвяних святах, що традиційно проходять у січні. Можливо, зараз серед молоді не дуже модно слухати народну пісню, але відомо, що музичний стиль «фольк», в якому поєднуються надбання сучасної музики та традиції народних співів дуже популярний в світі. Одноденні пісеньки швидко забуваються, а народна пісня залишається. Це дуже добре розуміють гордівчанки. Вони

по крупинці збирають те багатство, щоб передати його нащадкам. Успіх приходить до того, хто працює наполегливо і щоденно. Незабаром радісна звістка прилетить в Гордівку – «Гордівчанці» буде присвоєно довгождане звання «народний аматорський». Провідний методист ОЦНТ Тетяна ГАРБУЛІНСЬКА

«На городі» у Ганни Секрет

КІНОМЕТР– 2016 24 листопада 2016 року відбувся IX фестиваль-конкурс аматорських фільмів «Кінометр-2016»

Переглядова зала комунального підприємства «Вінницякіно», де проходив фестиваль, заповнена вщент. На фестиваль приїхало 17 кіноаматорів, авторів 25 стрічок, групи підтримки та учасники творчого колективу народної аматорської кіностудії «ТУК» Тульчинського училища культури. Перед учасниками фестивалю, а їх було майже півсотні, виступив організатор та виконавчий директор Міжнародного кінофестивалю «Кінокімерія» Євген Максимов. Він

тинство серед мальовничої сільської природи: річка, ставок, ліс зачаровували хлопчика своїми нерозвіданими таємницями. Пізніше він почав відвідувати дитячий садок, а згодом – загальноосвітню школу. Навчався відмінно, отримував грамоти та похвальні листи, мав багато друзів, займався спортом, був душею компанії. В одному із шкільних творів він писав: « Я маю право бути людиною, доки буду людиною – буде пісня-калина, буде віра в життя, світитиметься росами

Учасники фестивалю ознайомив присутніх з умовами фестивалю, Україна і усміхатиметься до сонця дитя». який проводить Міжнародна організація Після школи – служба в Харкові, Білій аматорських фільмів «Уніка» в різних кра- Церкві, навчання в Харківському універсиїнах Європи, та можливістю участі у ньому теті цивільного захисту за фахом «Пожежна аматорських кіностудій Вінниччини. безпека». Та розпочалися страшні події на Захід відкрила конкурсна стрічка «Мами- сході України і Батьківщина покликала Євгена молитва» Олександра Міщенка, керівника на виконати свій військовий обов’язок. народної аматорської кіностудії «Ювілей» На екрані – зворушливі кадри провоЧечелівського сільського будинку культури дів в АТО, де мати і батько з гордіГайсинського району. Це картина про учас- стю говорять про сина, який пішов ника АТО Петренка Євгенія Петровича, жи- воювати, захищати Україну. Та теля села Чечелівки, де він зростав у сім’ї сум і тривога не покидають батьсільських трудівників. ків. Закінчивши домашню роботу, – Я щасливий. Вважаю, що не обов’язко- мати сідає до столу, перегортає во народитися в багатій європейській сім’ї. Я сторінки сімейного фотоальборадію, що доля подарувала мені найкращих му, переглядає шкільні зошити батьків – люблячу матусю і мудрого татка, з творами сина і шепоче просту які благословили мене найпершим і найцін- материнську молитву, народженішим правом жити. ну зболеним серцем: Як згадує Євген, в нього було золоте ди-

Я бажаю, щоб ти повернувся До родини своєї живим. І в бою щоб ти не спіткнувся, Ангел став охоронцем твоїм. На екрані – документальні кадри бою військової частини, в якій несе службу її син. В часи перепочинку він телефонує батькам, щоб не хвилювалися, а своїй коханій, яка теж чекає на нього, присвячує віршовані рядки: – Люба моя, я скоро вернуся, Наче вперше тебе обніму. Я з ворогом лютим за правду борюся, І тільки тобою я зараз живу. Кохана моя, ти не плач, не журися, Мене береже молитва свята. Ти вір в перемогу, за мене молися, Молися, кохана моя, золота. І ось нарешті настав день ротації. Перед глядачами на екрані мальовничі краєвиди Чечелівки, хвилююча зустріч з батьками, коханою; кадри весілля, життя продовжується… Микола Загородній, керівник народної аматорської кіностудії «Гіпаніс» Хмільницького районного будинку культури, продовжує в своїй стрічці «Волонтери» хвилюючу тему сьогодення. В скрутні часи для нашого народу в Хмільнику створюється волонтерська організація «Народна самооборона Хмільника». Як показано у кінофільмі, основним завданням цієї громадської організації є дієва підтримка бійців АТО. В організації беруть участь працівники державних установ, загальноосвітніх шкіл, санаторіїв, підприємці і просто небайдужі люди. Для воїнів збирають теплий одяг, їжу, миючі засоби та інші необхідні речі. У завантажених автомобілях волонтери їдуть до бійців на передній край. Кіноаматори зняли кадри, на яких – земляки

під час бойових операцій і в період короткого відпочинку. Червоною ниткою через весь фільм проходить думка, що війна – це не тільки смерть, це ще й виявлення найдостойніших людських чеснот. Тут зустрічаємо воїнів, яких війна змусила переглянути звичайні погляди на життя, віднайти новий сенс людського буття. Автор фільму запитує в одного з бійців, що для нього значить бути патріотом. – Любити Батьківщину – це значить бути готовому в будь-який момент захищати її кордони. Коли юнаків не виховали у патріотичному дусі, коли у них немає цього почуття, то їм нічого у житті не потрібно. Необхідно любити свою націю, свій народ і у важкі часи захищати від ворога, − відповідає юнак. Тему волонтерства продовжує в своєму фільмі «З Україною в серці» Сергій Кочмар (кіностудія «Поділля» Тульчинського районного будинку культури). Стрічка починається з розповіді головного волонтера Тульчина Станіслава Прилипка. «Волонтер у моєму розумінні, – це голос совісті, це можливість зробити щось хороше для тих людей, які ризикують своїм життям на сході. В силу різних причин ми не можемо бути поряд з ними, але ми можемо бути на передовій людяності, на передовій високого духу». Відрадно, що до цієї шляхетної акції долучається молодь, яка організувала волонтерський рух серед студентства Тульчинського училища культури. Студенти, крім того, що збирають посилки воїнам АТО, створили концертну бригаду, яка виступає в госпіталях, організовує поїздки до воїнів 72 ОБМР та батальйону «Київська Русь». Пісні, танці та вірші у їхньому майстерному виконанні піднімають бойовий дух воїнам, додають

Під час перегляду конкурсних робіт

впевненості та віри у прийдешню перемогу. Тому так близько до душі сприймають вони ці, на перший погляд, прості віршовані рядки, які звучать у фільмі: Чи є найважливішим у житті Світанки в полі, в рідному селі? Чи є найважливішим у житті Країна, що палає у вогні? В вогні війни, де поряд смерть і біль, Жорстокий бій, кривавий бій, Снаряди, міни, кулі, свист, І хочеться піднятись в повний зріст, І закричати, скільки маєш сил, Щоб зупинити смерті чорний дим. Як показав наш фестиваль, тема АТО, тема волонтерства є домінуючою у творчості подільських кіноаматорів. На цю тему також відзнято фільм «Вплести стрічку» (автори – Іван Літун та Ірина Гойник, студенти Тульчинського училища культури). У фільмі майстерно розкрита робота волонтерів, які допомагають учасникам АТО, плетуть маскувальні сітки, збирають кошти для потреб бійців. На фестивалі-конкурсі була продемонстрована пізнавальна рекламна стрічка «Туристичними шляхами Гайсинщини» Петра Литвинюка, керівника народної аматорської кіностудії Гайсинського будинку культури. В стрічці розповідається про музей братів Герасименків, що розташований в с.Новоселівці. Глядач мав можливість познайомитися з неповторною історією унікальної бубнівської кераміки, її минулим та сучасним розвитком. На високому професійному рівні були представлені фільми кіностудії «ТУК», де керівником працює Олександр Онищенко. Його кінострічка «Лялька з іменем», створена спільно з Анастасією Вігужинською, виборола цьогоріч перше місце. В стрічці розповідається про неперевершену майстриню із виготовлення ляльок, учасницю та переможця всеукраїнських, міжнародних виставок Світлану Лебедєву. П’ять кінострічок привіз керівник народної кіностудії «Промінь» Юрій Іваніка із с.Мазурівка Чернівецького району. Вразила своєю оригінальністю його стрічка «Перший районний фестиваль мотоблоків». В фільмі розкрита кіноісторія про народних умільців, які власноруч створюють мотоблоки для використання у домашньому господарстві. Крім параду мотоблоків учасники дійства демонструють можливості своїх творінь, виконують непрості вправи з керування технікою. Дійство відбувається на стадіоні, і супроводжується концертною програмою аматорських колективів Чернівецького РБК. Автор стрічки Юрій Іваніка має колектив однодумців, плідно працює з дітьми, які долучаються до створення аматорських фільмів. Потішило організаторів заходу те, що у фестивалі вперше взяли участь кіноаматори із сіл Вінниччини. Їхні роботи були високо оцінені фахівцями і отримали заслужені нагороди. Сподіваємося, що Олександр Деркач із Гущинець,

Кадр із фільму «Мамина молитва» Віталій Ференець із Писарівки Калинівського району та Віктор і Сергій Руді із села Високе Томашпільського району і надалі будуть працювати над створенням нових стрічок та братимуть активну участь у наступних кінофестивалях. З великим задоволенням присутні переглянули фільм «Іван Богун» (автор – Любов Завальнюк, м.Вінниця), в якому розкривається життєвий та бойовий шлях становлення Івана Богуна як значної історичної постаті. У стрічці використані кадри із фільму «Богдан Хмельницький» та інші. Завершувала фестиваль документальна стрічка «Це моє життя» Тетяни Макаревич із Ладижина, в якій розкрита історія будівництва та діяльності Ладижинської ТЕС, тепло розповідається про працівників-ветеранів галузі. Більшість із них вже на заслуженому відпочинку, однак усі вони живуть проблемами станції і до сьогодні. «Станція – це наше життя», – стверджують вони. Підвівши підсумки, фестиваль завершив свою роботу, відзначивши нові перспективи до підготовки наступного ХХ обласного та І міжнародного фестивалю аматорських фільмів «Кінометр-2017». Тож до роботи, колеги! Провідний методист ОЦНТ Дмитро ДЖІГІРІС

Конкурс хореографiчного мистецтва iм. В.Румянцева

шанування пам’яті видатних земляків-творчих особистостей є одним із пріоритетів діяльності обласного центру народної творчості. Отож з нагоди 90-іччя від дня народження знаного хореографа, заслуженого працівника культури України Володимира Івановича Румянцева та з метою розвитку хореографічного мистецтва на Вінниччині 18-19 листопада 2016 року в м.Тульчині (районний будинок культури) відбувся обласний конкурс хореографічного мистецтва ім.В.Румянцева. Вітаючи учасників на урочистому відкритті конкурсу голова журі – заслужений артист України, художній керівник і головний балетмейстер академічного ансамблю пісні і танцю «Поділля» обласної філармонії Анатолій Кондюк та

За положенням конкурсу, кожен колектив демонстрував по дві хореографічних композиції, оцінювання відбувалось у двох вікових категоріях (середня і старша) за критеріями – виконавська майстерність, оригінальність композиції, відповідність музичного супроводу. Конкурс оцінювало висококваліфіковане журі, у складі якого працювали заслужені працівники культури України − Олександр Мацюк, керівник народного художнього ансамблю бального танцю «Грація» Вінницького міського Палацу дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної і Наталя Гаврилюк, керівник зразкового аматорського ансамблю естрадного танцю «Мрія» Бершадського РБК, а також викладачі хореографічного відділу Вінницького училища культури і мистецтв

Журі конкурсу директор обласного центру народної творчості, ім.М.Д.Леонтовича Денис Кулик і Сергій Береза. заслужений працівник культури України Тетяна 18 листопада конкурсну програму у номінації Цвігун, познайомили юних хореографів із фено- «Народна хореографія» розпочав народний амаменом таланту і творчістю Володимира Іванови- торський ансамбль танцю «Дружба» Вінницького ча Румянцева. Привітав учасників конкурсу і го- Національного медичного університету ім.М.Пилова Тульчинської райдержадміністрації Микола рогова (заснований В.Румянцевим). Васильович Підболячний. За визначенням журі, серед всіх учасників В конкурсі взяли участь хореографічні колек- конкурсу найвищу виконавську майстерність, тиви з Немирівського, Тульчинського, Крижопіль- сценічну культуру та оригінальність хореограського, Могилів-Подільського, Оратівського, фічних композицій продемонстрував народний Козятинського, Вінницького, Ямпільського, То- художній колектив, ансамбль народного танцю машпільського, Тростянецького районів та міст «Радість» Вінницького міського Палацу дітей Ладижина, Козятина і Вінниці, всього – 33 колек- та юнацтва ім.Л.Ратушної, він і став володарем тиви. Гран-прі. Гостями конкурсу були студентські хореограМісця ж розділилися наступним чином. В фічні колективи – ансамбль народного танцю середній віковій категорії номінації «Народна «Добродар» Вінницького училища культури і хореографія» перше місце отримав зразковий мистецтв ім. Д. Леонтовича, ансамбль народного аматорський ансамбль народного танцю «Квіти танцю «Намисто» та естрадного танцю «Глорія» Поділля» Вінницького міського палацу мистецтв, Тульчинського училища культури. друге – зразковий аматорський хореографічний Конкурс проходив за трьома номінаціями – колектив «Мальви» ДМШ Вінницького району, «народна хореографія», «бальна хореографія», третє – підготовча група народного аматорсько«сучасна хореографія». го ансамблю танцю «Юність» Крижопільського

Народний ансамбль танцю «Радість» РБК. У старшій віковій категорії – перше місце кої спортивної школи. виборов зразковий аматорський ансамбль «ПроВ номінації «Сучасна хореографія» найсильменистий» Клебанського СБК Тульчинського нішим був зразковий аматорський танцювальний району, друге − народний аматорський ансамбль колектив «Вітерець» Тульчинського РБК. Друге танцю «Дружба» Вінницького Національного місце в старшій віковій категорії досталось зразмедичного університету ім.М.Пирогова і третє – ковому аматорському ансамблю сучасного танзразковий аматорський хореографічний колектив цю «Сонечко» Ямпільського будинку дитячої та «Сонечко» Агрономічного СБК Вінницького ра- юнацької творчості. В середній віковій категорії йону. перше місце журі присудило хореографічному Переглянувши конкурсні програм колекти- колективу «Перлинка» м.Ладижина, який предвів бальної і сучасної хореографії (19 листопада) ставив цікаві хореографічні композиції, друге члени журі визначили переможців. Так в номіна- місце між собою розділили – зразковий аматорції «Бальна хореографія» перше місце отримав ський танцювальний колектив «Алегро» Вапнярзразковий аматорський ансамбль бального тан- ської ДМШ Томашпільського району та хореоцю «Денс-Стиль» Барського районного центру графічний колектив «Чарівні зорі» Вінницької дозвілля, який представив на конкурс прекрасні ДМШ №2. А третє місце розподілилось між зразхореографічні композиції на пісні сучасних укра- ковим аматорським ансамблем танцю «Жмеринїнських композиторів. Ансамбль бального танцю чанка» Жмеринського РБК, зразковим аматор«Візаві» зразкової аматорської хореографічної ським танцювальним колективом «Дзвіночок» студії приватного підприємства культурно-доз- Крижопільського РБК та зразковим аматорським віллєвого центру «Зорянка – АРТ» м.Козятин хореографічним колективом «Калинонька» Тивзайняв друге місце, а третє місце дісталось зраз- рівського РБК. ковому аматорському ансамблю бально-спортивПереможці конкурсу відзначені дипломами та ного танцю «Ритм» Немирівської дитячо-юнаць- пам’ятними сувенірами. Всі учасники роз’їхалися додому під враженням від конкурсу хореографічного мистецтва та з відчуттям пошани до знаного земляка − хореографа Володимира Івановича Румянцева, якому виповнилося б 90. Завідуюча відділом ОЦНТ Любов ГРИЧАНЮК

Ансамбль народного танцю «Добродар»

Свято української кухні

есять років в Іллінецькому РБК проходять вечори в рамках мистецького проекту «До куми на посиденьки». Головним їхнім ініціатором є методист з фольклору та нематеріальної культурної спадщини районного будинку культури Людмила Левченко. Повні зали глядачів збирали вечори «Рушникова доля», «Мамина хустина – оберіг роду», «Українське весілля», «Батьківська хата», «Різдвяні передзвони», «Великдень на гостину проситься», «Трійця святками іде», «Престольні празники» та інші. 12 листопада 2016 року в приміщенні РБК відбулося районне фольклорне «Свято української кух-

упродовж усього вечора доносили до глядачів цікаву і корисну інформацію про народну кухню і представлені страви. «Всі надбання нашого народу мають бути з нами, переходити у спадок дітям, онукам – з піснею на устах, духмяним запахом паляниці з печі» – сказав Микола Романов. Вивчаючи історію рідного народу, його побут, культуру, ми пізнаємо кращі традиції української кухні. Так, українська кулінарія нараховує десятки тисяч рецептів страв, які вирізняються простотою приготування і прекрасними смаковими якостями. В усьому світі добре відомі українські страви: борщі, пампушки, галушки, вареники, коржі, калачі, гречаники, шпиговане сало, печеня, буженина та

Гості з Липовецького району - фольклорний ансамбль «Війтівчанка»

ні». Адже народна кухня, її традиційні страви – це культурна спадщина нашого народу, як мова, література, мистецтво. У фойє РБК панувала святкова атмосфера. Хтось розкладав на столах приготовлені страви, хтось закінчував прибирати світлицю, а хтось проводив майстер клас з прикрашання короваю, виготовлення печива, ліплення вареників. Відбувались фотосесії, спілкування. Дуже добре, що разом з дорослими були діти та молодь з сіл Білки, Красненьке, Бабин, Даньківка. Вони допомагали робити накладанці, вникали в секрети давніх рецептів, виходили на сцену з піснями і взагалі відчували себе потрібними на цьому святі. Кожен колектив разом з кухаркою представляв свою традиційну страву української кухні – хліб та хлібні вироби, борщ, кашу, куліш, вареники, галушки, картоплю, голубці, сало, пироги, супроводжували це дійство народними та авторськими піснями. Господарі свята – Людмила Левченко та Микола Романов, заслужений працівник культури України,

багато інших страв. Бо українська кухня славиться своїм багатством і щедрістю. Запрошуючи всіх на посиденьки, народний аматорський ансамбль української пісні «Відлуння» РБК виконав пісні «Дай же, Боже, в добрий час» і «Батьківська хата» та привітав хлібом-сіллю дорогих земляків. Почесне місце на святі вділили саме хлібові як головній страві українців. Наш народ здавна славиться хлібосольством. Хліб на столі – ознака добробуту і гостинності. До нього ставилися з особливою пошаною. Хліб та паляниці представляли та оспівували на сцені народні аматорські фольклорні колективи «Хутірські молодиці» Романохутірського СБК та «Джерело» Білківського СБК. Є сімдесят способів приготування хліба. Найпоширенішим із видів обрядового хліба є коровай. Його випікають як обжинковий, святковий, ювілейний, величальний, весільний. Не менш важливим для української родини був борщ – символ достатку, сімейної злагоди. Без нього не можна уявити український обід. Він настільки

давно увійшов до списку традиційних українських страв, що став одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної української кухні. Київський, полтавський, львівський, волинський, черкаський, вінницький борщі готуються за рецептами, властивими саме цьому регіону. Складовими компонентами цієї смачної і поживної страви є близько двадцяти найменувань продуктів. Кухарки Надія Волошинюк та Людмила Лабунська, учасниці народного аматорського фольклорного театру «Господині» Краснянського СБК (керівник Ніна Метельська), зварили найсмачніший борщ. Скільки приказок складено в народі про цю смачну, поживну страву! От і Ніна Метельська примовляє: «Нема весни без дощу, а України без борщу». До свята «Господині» приготували особливий «тещин борщ» та театралізовану сценку з народного побуту. Ще одна традиційна улюблена страва українців − каша. Про неї й загадка звучала: Ой, смачна вона, духмяна, Рисова, гречана, манна… Ложку в рот – і буде наша. Здогадалися? Це….каша. Існують такі прислів’я про кашу: «Борщ без каші – удівець, а обід – сирота», «Де піч та каша – там домівка наша», «Каша – мати наша», «Маслом каші не зіпсуєш», «Вари воду – вода буде, сип крупу – каша буде». Вона супроводжує людину від самого народження, адже є першою стравою після материнського молока. «Каша на сніданок, обід і вечерю, каша в містах і селах, каша на столі бідного і багатого – під різними дахами вона почуває себе господинею, на якій і хата, і двір, і сила наша тримаються. Яких лише каш не існує! Косарські, чумацькі, артільні, кобзарські, козацькі. Каші готують пшоняні, гречані, з ячменю, кукурудзи, вівса. Українська народна кухня знає і горохову кашу, і гарбузову. Каші присмачують шкварками, маслом і до молока» – з такою теплотою і так детально розповідали про кашу ведучі. А ще каша була обрядовою стравою. На родинах частували «бабиною кашею». На свято Катерини дівчата, закликаючи долю, закопували горщик каші і примовляли: Закопали горщик каші, Ще й кілком прибили, Щоб на нашу вулицю Парубки ходили. На святі української кухні частували гостей партизанською кашею, яку представляла переможниця Всеукраїнського фестивалю борщу, володар ГранПрі, кухарка Марія Маруненко. Та яке ж свято української кухні без кулешу? До його приготування долучився фольклорний колектив «Слободівчанка» Слобідського СБК на чолі з керівником Петром Орендочкою та кухаркою Тетяною Савчук. Куліш – це степ і воля, зоряний простір і довга пісня, тепло, багаття і спорідненість товариства. У різних регіонах України є свої рецепти цієї страви. Степовики визнають лише пшоняний куліш, але відомі кулеші з кукурудзяної крупи, гречки, змішаної з гороховим борошном. Варять куліш на молоці, сироватці, сколотинах. Куліш з димком – це страва жниварів, косарів, чумаків, козаків. Його заправляють олією, шкварками з цибулею, часником, посипають зеленню петрушки й кропом. Не забули на святі розповісти і про капусняк та ще й заспівати про цю смачну страву. По закін-

Маленька господиня

ченню свята керівник аматорський фольклорного колективу «Даньківчанка» Даньківського СК та кухарка Надія Колесник пригощали капусняком всіх бажаючих. А яке ж свято без вареників? Вареники на столі українців – це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна – і в піст, і в свято. І на сході й на заході, і на півдні та півночі України – всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл – біда за поріг» – каже народна мудрість. А вже начинок для вареників – не перелічити! Сир, м’ясо, капуста, картопля, вишня… Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло, і мед. Згадали на святі про родичів вареників – галушки. Дивним словом назвали люди шматочки тіста, зварені у воді. Вимовиш «галушечка», і ніби в рот покладеш щось м’якеньке, солодкувате, надзвичайно смачне. І в Україні, і далеко за її межами, добре знають цю невибагливу страву. Польські кльоцки, білоруські галки, українські галушки – усе це одна страва, приготована за різними рецептами. У західній Україні маленькі горошинки з тіста називають «стиранкою», на Волині «кльоцками». Це дрібні кульки з тертої картоплі, зварені в молоці. В інших регіонах поширені гречані галушки. А в нас на Поділлі – щіпанки. Ось такі галушки представила на святі і присмачила їх своєю піс-

нею майстриня-вишивальниця, кухарка села Жаданів Лариса Любенко. «Галушечка – гостю душечка» казала вона. За тисячоліття людство повільно удосконалювало як свої смаки, так і технології приготування їжі. Важливим продуктом, що змінив і збагатив українську кухню, була картопля. Її варять, печуть, смажать, додають в супи, в борщі. З неї ж готують самостійні страви, а також начинку до пирогів і вареників. Це прекрасний гарнір до риби або м’яса. Cаме картопля для українців є другим хлібом, а страв із картоплі – безліч. Пошанував картоплю і фольклорний колектив «Злагода» Павлівського СБК на чолі з кухаркою Фросиною Вітвіцькою. Слід сказати, що в українській кулінарії використовують різноманітні прянощі. Для приправи на Україні культивують кмин, цибулю, часник, хрін, м’яту, перець, петрушку, шпинат, пастернак. Багато страв притрушуються свіжою зеленню кропу та петрушки. Згадали на святі і м’ясні страви: українські битки, шпигована часником і салом буженина, тушкована з капустою і салом свинина, крученики, завиванці, фарширована птиця. Про голубці, що готувала кухарка Оксана Гніденко, розповідали та співали аматори Городоцького СБК. На свято української кухні приїхали колективи з Липовецького району – «Війтівчанка» з села Війтівці та «Горлиця» з Кам’янки. Обидва колективи виконали цікаві жартівливі народні пісні – «Ой Іван Подолян ходить по дорожкам» і «Там корчмина стояла» та страви народної кухні на чолі з керівниками Тетяною Осадчук, Вірою Козак та кухаркою Вірою Андрущенко. У виконанні сімейного дуету – Віри Козак (директора Кам’янського міського клубу) та Владислави Смаляви, її онуки, (лауреата Міжнародних, Всеукраїнських конкурсів) прозвучала народна пісня «Ой ти, березо». Прикрасили свято хореографічні колективи Іллінецького району, а саме: зразкові аматорські танцювальні колективи «Ілляночка» ДМШ (кер.Юлія Нікітіна), «Фантазія» РБК (кер.Тетяна Проданець), колектив Іллінецької міської студії танцю «SUN

LIFE» (кер.Віта Гребинюк). Фольклорний колектив з села Бабин, разом з кухаркою Ольгою Пастушенко, презентував українське сало. А Світлана Бортнюк, поетеса та майстриня вишивальниця, читала гуморески. Учасники ансамблю української пісні «Журавка» з кухаркою Зінаїдою Васільєвою пригощали усіх пирогами. Цю традиційну страву українці споживали з різними начинками у свято і в піст, готували для гостей. Свято вдалося. Подяку від організаторів свята отримали міський голова об’єднаної територіальної громади Володимир Ящук, міський голова міста Липовець Микола Грушко, голова територіальної громади села Війтівці Липовецького району Марія Погребняк. Всі колективи були відзначені дипломами та подяками міського голови Іллінецької об’єднаної територіальної громади. Привітали учасників такого гарного заходу заступник голови РДА Валентина Поїзд, завідувач сектору культури і туризму Олександра Письменна та ми, провідні методисти обласного центру народної творчості Тетяна Гарбулінська та Ніна Джус. Завершилося дійство виконанням пісні Віталія Білоножка «За столом збирається родина» у виконанні соліста Васильківського СБК Володимира Піндюріна та всіх учасників свята. Продовжилося святкування у фойє РБК, де кожен міг скуштувати улюблені страви. Під час таких свят розумієш, яка багата українська кухня! Впродовж віків господині удосконалювали мистецтво приготування національних страв. Традиції їхнього приготування берегли бабусі і матері, українське жіноцтво, яке славилось умінням готувати та частувати гостей. Це згодом уже з’явилиcь книги з рецептами. А нині навіть в газетах друкують їх. Але українські страви – це не лише, власне, страви. Це і пісні, що прикрашають такі свята. А пісень було чимало. І оплесків, і людської втіхи.

Господарі свята

Тетяна ГАРБУЛІНСЬКА

Виставки у світлиці

«У ріднім краю» персональна виставка живопису Федора Ущаповського смт Піщанка

28 вересня – 10 жовтня Федір Іванович Ущаповський народився 5 жовтня 1950 року в селі Миролюбівка Піщанського району Вінницької області. З дитинства любив малювати і займався музикою. Грав в шкільному оркестрі і відтоді балалайка, гітара та баян є його улюбленими музичними інструментами. По закінченню школи навчався в професійно-технічному училищі № 34 м. Ровеньки Луганської області на столяра-теслю. Там мав змогу спостерігати за художниками, які писали етюди і вже тоді зацікавився живописом, став збирати літературу з уроками малювання і потроху почав малювати. Повернувшись додому поступив до Тульчинського культурно-освітнього училища на спеціальність «керівник оркестру народних інструментів». В училищі, займаючись музикою, Федір Ущаповський, водночас пише декорації до постановок вистав і набуває фаху художника. По закінченню училища талановитий хлопець отримав направлення у Піщанський районний будинок культури, де працює і по сьогодні. Організовані ним вокально-інструментальний ансамбль «Лаври» та хор «Діброва», за високу виконавську майстерність та активну творчу діяльність дуже скоро були удостоєні звання «народний аматорський» і

нині вони є лауреатами всесоюзних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів. За визначні творчі здобутки у 1992 році Федір Іванович був удостоєний почесного звання «Заслужений працівник культури України». Як художник, Федір Іванович працює переважно у пейзажному та портретному жанрах. З 1970 року митець є активним учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок образотворчого мистецтва. Презентує персональні виставки живопису в Піщанці та у Вінниці, щороку виїздить на мистецькі пленери. Картини Федора Івановича зберігаються в приватних колекціях відомих поціновувачів живопису в Україні та за її межами (Польща, Канада, Росія, Швейцарія, Італія, Німеччинна, Придністров’їя). Експозиція нинішньої персональної виставки «У ріднім краю» складалася з 35 живописних робіт з краєвидами рідної землі і портретами відомих українських діячів мистецтв («Назарій Яремчук» і «Павло Муравський»). Його живописні полотна – «Січень», «Завесніло», «Перед грозою», «Зелено», «Після дощу», «Лютнева відлига», «В липневому затінку» та ін. свідчать, що у написанні краєвидів, художник надає перевагу перехідним станам природи та сезонам. Мистецтвознавці та пересічні відвідувачі виставки відзначали, що на картинах Федора Ущаповського природа ніби оживає.

66 Федір Ущаповський «Рідна хата»

«А ми тую козацькую славу збережемо» персональна виставка барельєфу Володимира Неволі м. Вінниця

12 - 31 жовтня Тема козацтва завжди надихала на творчість багатьох митців, і сьогодні вона не втратила своєї актуальності. Підтвердженням цього є і виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва рубрики «А ми тую козацькую славу збережемо», які традиційно вже 10 років поспіль проводяться в нашій світлиці. В цьому році персональну виставку робіт на козацьку тематику презентував Володимир Неволя, який працює в авторській техніці такого виду мистецтва, як «низькорівневий барельєф». Цей вид мистецтва часто є складовою загального архітектурного декору, але інколи виступає як самостійний витвір мистецтва. Неволя Володимир Анатолійович народився в 1969 році в селі Марківка Тиврівського району Вінницької області, з1972 року проживає у Вінниці. Потяг до прекрасного у Володимира прокинувся ще у дитинстві, любив малювати, самостійно навчався випалюванню і різьбі по дереву. Йому завжди хотілося щось виготовити своїми руками і подарувати друзям. Закінчивши Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського (інститут історії, етнології і права), за спеціальністю не працював, тому що душа прагнула творчості. Спочатку займався живописом (писав портрети), а коли захопився барельєфом, то саме через цей вид народного мистецтва став реалізовувати свій творчий потенціал. Варто зауважити, що в даній техніці майстер працює тільки 2 роки, а вже має в своєму творчому доробку понад 300 робіт. Вперше барельєфні твори Володимир Неволя представив широкому загалу у 2015 році, коли пре-

зентував свою першу персональну виставку «Вінниця. Міський пейзаж. Новий погляд» у Музеї гончарного мистецтва ім.О.Г.Луцишина. Експозиція нинішньої виставки Володимира Неволі складалася з 41 роботи на козацьку тематику. Його панно з гіпсу авторської техніки («Козаки їдуть на Кубань», «Козацька звитяга», «Козаки на варті» та інші) вирізняються цікавими пластичними формами, філігранністю техніки, органічним поєднанням елементів декору з чистотою ліній, що створюють бездоганну форму. В кожній роботі присутнє власне бачення митця героїчних подій козацької доби українського народу, яка перекликається із героїчними подіями сьогодення нашої молодої незалежної держави. Його барельєфні портрети запорізьких козаків наділені рисами сили духу і сили волі, що говорить про патріотичні переживання художника. Надзвичайний талант Володимира Неволі творити в такій непростій техніці, як барельєф та високі переживання митця не залишили байдужими відвідувачів виставки «А ми тую козацькую славу збережемо». На відкритті виставки високу оцінку творчості Володимира Неволі дали – голова обласного осередку НСМНМУ, заслужений майстер народної творчості України Іван Горобчук, знаний вінницький художник Олександр Пелешко та завідуюча лабораторією етнології Поділля ВДПУ ім.М.Коцюбинського, майстриня Тетяна Пірус. Шанувальники народного мистецтва пораділи, що когорта митців Вінниччини поповнилась ще одним неординарним талановитим майстром, який володіє знаннями історика, світосприйняттям художника і пластичністю рук скульптора. .

Виставка старожитностей з приватної колекції Віктора та Галини Півтораків с. Березівка Чернівецького району

3 - 30 листопада Віктор Петрович Півторак – художник, краєзнавець, колекціонер, людина з багатьма захопленнями та інтересами. За освітою – художник-графік, займається живописом, різбленням, петриківським розписом та коренепластикою. Працює вчителем образотворчого мистецтва, трудового навчання та військової підготовки в Мазурівській загально-освітній школі. Разом з тим, Віктор Петрович є організатором та керівником гуртків «Петриківський розпис» і «Різьблення по дереву» Чернівецького районного будинку дитячої творчості. Його дружина, Галина Володимирівна, цілком і повністю поділяє захоплення чоловіка колекціонуванням старожитностей. Сама працює керівником народного аматорського драматичного колективу Березівського сільського будинку культури і як майстриня займається вишивкою та вибійкою. У 2007 році родина Півтораків створила сільський приватний музей, де зберігаються унікальні пам’ятки, що розповідають про історію регіону від найдавніших часів до сьогодення. На сьогоднішній день родиною Півтораків зібрано цінну колекцію старовинних жіночих і чоловічих сорочок, рушників, виробів ткацтва (зокрема килимарства), гончарства

та археології. Окремим розділом музею стали експонати історії села Березівка з XIX ст. до су ч а с н о сті. За час існування музею його відвідувачами стали тисячі людей, серед яких учні шкіл району, одн о с е л ьч а ни, знавці народного мистецтва

з усієї України та закордонні гості. Колекція сім’ї Півтораків нараховує понад 5 тисяч експонатів. В експозиції даної виставки було представлено 90 експонатів з колекції Віктора та Галини Півтораків. Серед старожитностей виставки були – керамічний посуд (глечики, вази, баньки, миски); вишиті сорочки, рушники та окремі фрагменти вишивок; різьблені роботи; ткані дорожки і килими, тощо. На відкритті виставки всіх присутніх захопила натхненна розповідь, залюблених в свою справу, подружжя Півтораків про непростий, але дуже цікавий шлях колекціонерів. Завдячуючи подвижництву колекціонерів з с.Березівка, поціновувачі традиційного народного мистецтва і всі бажаючі вінничани та гості нашого міста впродовж листопада мали можливість познайомитись із старожитностями нашого Східного Поділля.

«ЛІТИНСЬКА КЕРАМІКА» підприємства народних художніх промислів

2 - 17 грудня

Підприємство народних художніх промислів «Літинська кераміка» засноване в 2005 році подружжям Ропотілової Оксани та Михайла Зобківа. З початку діяльності підприємство займається виготовленням керамічних виробів в національному стилі. Серед різноманітних виробів підприємства – посуд, керамічна крупнорельєфна плитка, скульптура та інше. Також підприємство займається розробкою та виготовленням художніх керамічних виробів на замовлення. Підприємство має повний виробничий цикл від приготування керамічної маси до готового виробу. Основною продукцією підприємства є гончарна керамічна маса та керамічний посуд. У виготовленні посуду використовуються різні технології декору, основні з них – розпис кольоровими ангобами та підглазурний розпис. Формування посуду проводиться виключно гончарним способом. Керамічні маси готуються з природніх глин Вінницької області за власними розробленими рецептурами. Михайло Зобків має дві вищих інженерних освіти Львівського державного аграрного університету. Головне його завдання в роботі підприємства – технічне забезпечення виробничих

процесів, а ще – ідейна та фінансова підтримка дружини Оксани. Оксана Ропотілова є професійним художником-керамістом. Її навчання кераміці почалося в дитячі роки з гуртка ліплення в Палаці піонерів міста Вінниці, потім була Вінницька художня школа, далі – Косівський технікум народних художніх промислів та Львівська академія мистецтв за спеціалізацією «кераміка». На виробництві Оксана Ропотілова є головним художником і технологом. Вона втілює прагнення свого чоловіка щодо п о п ул я р и з а ц і ї краси української національної кераміки. В експозиції виставки «Літинська кераміка» представлені всі зразки керамічних виробів підприємства народних художніх промислів (миски, тарілки, макітри, кружки, глечики, горнята-двійнята та ін.). Всього – понад 200 виробів. Всі вироби художньо оформлені і радують око барвистим колоритом рідної української природи. Завідуюча відділом ОЦНТ Любов ГРИЧАНЮК

СЦЕНАРІЙ

«Щедрику наш…»

(Присвячується пам’яті видатного українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича) На сцені інтер’єр класної кімнати, де розміщено стіл, піаніно, розставлено хорові партитури, звучить музика Леонтовича у запису. На заднику – портрет М.Д. Леонтовича. Учитель сидить за столом. По наростаючій починає звучати мелодія «Щедрика». На фоні «Щедрика» звучить дикторський текст. Він вслухавсь в кожну пісню народну: Серцем слухав, усім єством… Ті пісні, як ріка повноводна, Пропливали подільським селом. Ті пісні надихали, живили, І лягали на ноти, в рядки В них і пам’ять, і віра, і сила, І суцвіття надій людських, Велич музики, духу основи, І початки нової доби, Що її закладав Леонтович, Коли мріяв, писав і любив. (Музика посилюється. До класу вбігають учні. Учитель виконує роль і ведучого. А учні, можливо, – це артисти, які під час розповіді про життя і творчість Леонтовича виконують його твори.) Одна з учениць виглядає у вікно: Учениця: − О, знову сніг іде, скоро Різдво, колядки та щедрівки будуть співати. Я так люблю Різдво! Учень:− То заколядуй нам, заодно і репетиція буде! (учениця починає виконувати «Щедрика» англійською мовою) Учень: − О, ти підеш під вікно до бабусі, заколядуєш так і вона тебе одразу ж зрозуміє! (Сміється) Учитель: Ну, може слів і не зрозуміє, а мелодія наша, подільська. Учениця: − Та ні, це найпопулярніша американська колядка. Пісня дзвоників називається. Учитель: − Американською вона стала аж у 1936 році, коли американець українського походження Пітер Вальговський створив англійський текст пісні для радіо NBC. Мелодія цієї щедрівки для автора була схожа на звучання дзвоників. Тому подільська різдвяна колядка

пустила корені у західній музичній культури під назвою «Колядка дзвонів»… А перед тим цю щедрівку почув від людей і записав великий подільський композитор Микола Леонтович, зробив її обробку і тоді аж вона стала такою, як ви її чуєте зараз. І рівно сто років тому давня подільська щедрівка прозвучала у першому професійному виконанні хору Київського університету під керівництвом Олександра Кошиця. А у 20-х роках минулого століття «Щедрик» розпочав свою подорож світами. До Америки колядка потрапила у 1921 році, бо туди поїхав на гастролі український хор! А тепер «Щедрик» знаний у всьому світі. Нині в Канаді його називають «Нововідкритим сфінксом», у Англії «Новорічною серенадою», в Латинській Америці «Піснею великих чарів», а в США, як я вже казав вона зветься «Колядкою дзвонів». Учень: -Цікаво! А Ви можете розповісти нам більше про цього композитора? Учитель: - Звичайно можу. І дуже хочу, щоб і ви знали історію рідного краю і цінували наших талановитих подолян. Отож слухайте! Учитель на фоні музики: Він народився 13 грудня 1877 року в селі Селевинцях у присілку Монастирьок Брацлавського повіту Подільської губернії (тепер Немирівський район Вінницької області) в родині Дмитра Феофановича та Марії Йосипівни Леонтовичів. Батько був священником. Зі слів Дмитра Феофановича: «первісток Микола, ще й говорити як слід не вміючи, наспівував пісеньок». Дитинство Миколи Леонтовича було звичайним, серед жителів села Шершні (нині Тиврівського району), де після переїзду проживала сім’я. Коли він трошки підріс, то любив збирати біля солом’яної скирти на подвір’ї сусідських дітей, молодшого брата Олександра, а також сестер у імпровізований хор та диригувати ним. Затемнення. Прожектор висвітлює дітей, які граються. Виконується пісня в обробці М.Леонтовича «Гра в зайчика». У Шершнях пройшли і перші роки навчання у церковно-приходській школі. У серпні 1887 року Микола Леонтович – учень підготовчого класу Немирівської гімназії, а з січня 1888

Марпія Йосипівна та Дмитро Феофанович Леонтовичі року розпочинається його навчання в Шаргородській бурсі. Під час навчання він опанував гру на скрипці, з цікавістю підбирав народні пісні і робив перші спроби їх запису. Так пройшли чотири роки навчання. Може спробуємо заспівати? Беріть ноти! (Учні в класі разом з учителем виконують пісню в обробці М.Леонтовича «За городом качки пливуть») Учениця: - Як цікаво! Скільки всього нового! Учень: А що ж далі? Далі життєва дорога повела до Кам’янець-Подільської семінарії, де навчалися і дід, і батько композитора. Це була пора творчих планів і навчання. Опановування гри на музичних інструментах. Це можливість слухати професійних музикантів, знайомитися з музичною класикою, творами Михайла Глінки, Петра Чайковського, Олександра Даргомижського, Джузеппе Верді, Шарля Гуно, Жоржа Бізе та інших, відвідувати репетиції семінарського оркестру та хору.

Хата родини

З 1895 року родина Леонтовичів переїхала у село Білоусівку, де Микола Дмитрович записав від односельців багато народних пісень. В останні роки навчання він був також регентом семінарського хору. Під його керівництвом у хорі виконувалася як духовна музика, так і обробки пісень Лисенка та інших композиторів. (Виконується пісня «Закувала зозуленька», або інший твір композитора. За бажанням режисера можна виконати один з музичних творів вищеназваних класиків, або послухати у запису духовний твір композитора.) Учень: − Так, класична музика - це чудово, але, учителю, розповідайте далі. Це – як Різдвяна казка! Після закінчення семінарії Микола Леонович, всупереч родинним традиціям вирішує бути світським учителем. З 1 вересня 1899 року він починає працювати учителем співів та арифметики в Чуківській второкласній школі. Тут він організував хор та оркестр, до якого запрошував і сільських дітей, які мали власні інструменти, тут вийшла перша збірка «Пісень з Поділля». Оркестранти виконували весільну народну пісню «Чоботи», «Шумку» М.Завадського та «Дударика». Ось послухайте… (Звучить у запису пісня «Дударик») Учениця: Ви розкажіть, як народився «Щедрик»? Учитель: Не поспішайте, зараз все розповім! Творчій людині нелегко жити в селі, де мало однодумців, тому композитор прагне переїхати до міста. Його запрошують викладачем до Тиврівського духовного училища, далі він переїжджає до Вінниці, де починає працювати учителем музики у Вінницькій церковно-учительській школі. Захопле-

Гімназія, в якій навчався Леонтович у 1887-1888 рр.

ність композитора народними піснями не подобалася колегам-учителям. Були певні претензії до рівня освіти Леонтовича, тому у 1903 році він під час відпустки виїжджає до Петербурга, де отримує консультації в регентському класі хорової капели з теорії музики, гармонії, поліфонії , хорового аранжування. Саме тоді він отримав завдання з контрапункту. Талановитий Леонтович майстерно виконав його на матеріалі давньої дохристиянської щедрівки, основу якої складають чотири ноти. Так розпочалася робота над «Щедриком». А Миколі Леонтовичу було видано свідоцтво про отримання звання регента з оцінкою «Дуже добре».

Учениця: − Тоді всі почали співати «Щедрика»? Учитель: − Та ні, не все так просто, як здається. Хто ж знав, що на долю Леонтовича випаде так багато лиха, так непросто буде жити в час перемін. Отримавши диплом, він залишив Вінницю і переїхав до Гришино (тепер це Донецька область м. Червоноармійськ), але у 1907-08 роках там забороняють виконувати українські пісні, нема умов для роботи з капелою залізничників, обмежують громадсько музичну діяльність, тому композитор переїжджає до Тульчина. Він починає працювати учителем співів в Жіночій єпархіальній школі. Цей період можна назвати періодом творчої зрілості композитора. Він знайомиться з Кирилом Стеценком. Плідно працює над обробками народних пісень «Піють півні», «Пряля», «Коза», «Ой сивая зозуленька» От тоді 25 грудня 1916 року в Київському університеті хоровим колективом під керівництвом Олександра Кошиця і був вперше виконаний геніальний «Щедрик». Учень: − Давайте й ми заспіваємо всі разом «Щедрика» (Виконується «Щедрик») Учениця: − А що ж було далі? Він став знаменитим? Йому дали мистецькі премії? Його визнав світ? Учитель: На жаль, великі люди ідуть попереду своєї епохи. Розпочалася революція 1917 року. Леонтович

Чуківська школа, в якій працював Леонтович у 1899-1901 рр. переїхав до Києва, але змушений був повернутися до Тульчина. Життя було дуже злиденним, та він організовує аматорську хорову капелу. Також Леонтович повертається до написання опери «На русалчин Великдень». У 1920 році до Тульчина приїхала друга мандрівна капела Дніпросоюзу, яку очолювали Кирило Стеценко та Павло Тичина. У репертуарі капели було вже багато творів композитора, які прозвучали під час концерту в Тульчині. З нетерпінням всі чекали і закінчення опери.

М.Леонтович з товаришами в Чуківській школі початок 1900-х рр. Але 23 січня 1921 року великого композитора не стало. Якраз у грудні1920 року Микола Леонтович зробив обробку народної пісні «Смерть» і почав розучувати її з капелою, але не встиг завершити розучування. Тож у лютому 1921 року її виконав Тульчинський державний хор на концерті, присвяченому пам’яті М.Д.Леонтовича. (Виконується пісня «Смерть») Учитель: Поділля син – Микола Леонтович, Отут він жив, тут музику творив, Писав, немов з душі скидав окови, Від кулі тілом пісню ту закрив, Зустрівши у Марківці день останній І чорний морок снігової мли… Печаллю засівались дні різдвяні І, як у пісні, козака несли, І хтось ламав, як в пісні, руки білі, Й писала ноти доля на листки, Журилась Україна і Поділля, І йшло безсмертя ген через віки Учень: − А тепер, коли пройшло більше ніж століття від тих трагічних подій, що кажуть про творчість Леонтовича?

Учитель: У жанрі хорової музики спадщина великого композитора початку ХХ століття сягає вершин світового музичного мистецтва. Про його яскраву індивідуальність самобутнього лірика-мініатюриста Станіслав Людкевич сказав так: «Коли б Леонтович не написав нічого більше… як «Щедрика», «Дударика», «Козака несуть», «Гри в зайчика»… його значення в історії хорової музики було б раз назавжди запевнене…» Учениця: − Ми зрозуміли. Нам обов’язково треба знати історію народу і берегти свої найцінніші духовні скарби – серед яких народні пісні! Учень: − Саме так робив і Микола Дмитрович Леонтович. Тому і став великим композитором, а головне – великим сином України! Учитель: − Я заню, що в селі Марківка Теплицького району, де Микола Дмитрович знайшов свій вічний спочинок відкрито меморіальний комплекс на могилі композитора та реставровано і реконструйовано музей Леонтовича. Я щиро бажаю, щоб кожен з нас, і не один раз побував там, віддав свою шану і повагу геніальному славетному композитору-подолянину, який прославився на весь світ. Учень: Так, ми обов’язково там побуваємо! Тепер твори Леонтовича я буду слухати та сприймати зовсім по-іншому. Знаючи історію життя та творчості такої людини, все сприймається інакше! Учениця: Я теж дуже вражена! Учениця: І я у захваті від розповіді, від всього почутого, від такої надзвичайної інформації. Учениця: То ж гарних всім Різдвяних свят, гарних колядок, щедрівок і бережімо нашого українського «Щедрика»! (Починає наспівувати «Щедрика», всі присутні підхоплюють мелодію, а тоді вона починає звучати у запису)

В музеї М.Леонтовича Учитель: ( на фоні мелодії «Щедрик», Можна підготувати також демонстрацію документальних фотографій на екрані про Леонтовича ) Наш щедрик лунає над світом різдвяним, В свят-вечір збирає співучу родину Долаючи версти, моря, океани Вклоняється людності від України Уклін, вам, низенький, щасти вам, братове, Хай щедро вам доля піснями засіє, А в них крізь століття живе Леонтович, Співає, радіє, над світом зоріє… (У сценарії використано вірші Жанни Дмитренко)

Провідний методист ОЦНТ Зоя КРАСУЛЯК

* Пошуки науковця

ОДЯГ, СПОРЯДЖЕННЯ ТА ОЗБРОЄННЯ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦТВА ЧАСІВ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ. МІФ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Олесандр Барнасюк

сучасному українському суспільстві за останні десятиріччя створився певний образ козака – міцний чоловік у вишиванці та широких червоних шароварах, червоних чоботах, в шапці з довжелезним шликом та з широким шкіряним поясом-чересом. Також побутує образ козака з оголеним торсом та двома шаблями в руках. Скоріш за все, так ми уявляємо українських козаків завдяки театральним та танцювальним колективам, зокрема, Національному заслуженому академічному ансамблю танцю України ім. П. Вірського. Значний вплив на формування образу козака здійснили ілюстрації художника А.Д.Базилевича до книги «Енеїда» Івана Котляревського, що вийшла з друку у

Дмитро Каднічанський київському видавництві Дніпро 1968 року. Але чи насправді так виглядали козаки? Рис. 1. Ілюстрація до книги «Енеїда» художника А. Д. Базилевича Даючи відповідь на це питання, перш за все необхідно розуміти, що історія українського козацтва – це понад 300 років. Однозначно за цей період неодноразово змінювалася мода, вдосконалювалися зброя та спорядження, змінювалася тактика ведення бойових дій, тощо. Отож, логічно, що козак середини XVI ст. відрізнявся від козака початку XVII ст., ще інакше був одягнутий та озброєний воїн часів Національної революції середини XVII ст., а козак у XVIII ст. виглядав зовсім не так, як його попередники. Якщо детально опрацювати історичні джерела, то ми чітко побачимо, що козаки насправді виглядали зовсім інакше, як ми звикли їх сприймати. Допомогти уявити як насправді виглядали воїни тієї чи іншої історичної епохи дозволяє військово-історична реконструкція, або, як її ще прийнято називати, «Жива історія» (Living History, лівінг-хісторі) – альтер-

Рис. 1

нативний спосіб історичного пізнання, коли люди штучно поміщаються в те середовище, ситуацію, яку реконструюють, і на ділі, в атмосфері повного антуражу (костюми, обладунки, предмети побуту, всілякі дрібниці) перевіряють ті, чи інші припущення. Реконструкцію здійснюють військово-історичні клуби, які працюють у таких напрямах: реконструкція одягу, зброї та побуту; організація лівінг-хісторі проектів; участь у військово-історичних фестивалях. Слід відмітити, що серед реконструкторів є як професійні історики, так і звичайні пересічні громадяни різноманітних професій, які цікавляться військовою історією. Якщо говорити про реконструкцію козацтва, то в Україні є декілька військово-історичних клубів, які займаються реконструкцією середини XVII ст. Дуже тісно ці клуби співпрацюють і з товариствами з інших країн. Вони відновлюють військові підрозділи не лише козаків, а й їхніх соратників та ворогів – мушкетерів, турків, татар, поляків та литовців. Серед цих клубів саме реконструкцією реєстрових козаків середини XVII ст. займається ВІК «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького», членом якого є автор цих рядків. Учасники клубу відновлюють найменшу бойову одиницю реєстрового козацького полку – курінь (10–40 козаків). Рис. 2. ВІК «Курінь Печерської сотні…» Учасники нашого клубу створюють свої комплекти на основі історичних джерел. Зокрема, археологічні артефакти та музейні експонати, літера-

Рис. 3б турні та архівні джерела. Для рела. Різноманітні гравюри та реконструкції одягу козаків-ре- історичні полотна XVI–XVII єстровців першорядну роль ст., на яких зображено представників козацького війська, печатки козацьких канцелярій, а також світські і ктиторські портрети української старшини та шляхти. Найбільш цінними при відтворенні предметів одягу є замальовки козаків, що були здійснені голландцем Абрагамом ван Вестерфельдом – придворним художником литовського гетьмана Януша Радзівіла, зображення козацької старшини на гобелені “Полонення та смерть козацького полковника М. Кричевського після бою під Лоєвом в Білорусі у 1649 р.” Дуже серйозне джерельне значення становлять також гравюри голландського майстра-гравера В.Гондіуса, зображення козаків, що присутні на картах України замальованих інженером Гійомом де Бопланом, тощо. Рис. 3а, 3б. Фрагменти гравюр Вестерфельда. 3в. Зображення козака з карти Гійома Левасера де Боплана. Рис. 4а Завдяки розкопкам, що були І.К.Свєшніковим відіграють зображувальні дже- проведені на місці Берестецької битви, реконструктори доби Хмельниччини мають багату джерельну базу по деталях одягу, особистих та побутових речах, а також по військовому спорядженню і зброї. В музеях Рівного, Пляшевої, Запоріжжя, Черкас зібрані чудові експозиції що стосуються періоду Козаччини. У виготовленні реконструкторських комплектів учасникам клубу допомага-

Рис. 3а

ють професійні історики Святослав Сичевський (м.Київ) та Сергій Шаменков (м.Одеса). Сергій Шаменков має художню освіту, що дозволяє йому на основі джерел робити графічні реконструкції, якими наші реконструктори користуються під час створення своїх комплектів. Багато цікавої інформації допитливий читач може почерпнути у численних публікаціях цих авторів, зокрема у блозі Святослава Сичевського «Блог спільноти історії та реконструкції козацької доби» (http://xviic.blogspot. com/) та у книзі Сергія Шаменкова «Піхота українських гетьманів, XVII – поч. XVIII ст. – Київ: Темпора, 2010. – 145 с.». Також отримати інформацію про одяг та озброєння козаків можна у працях українських істориків І. Свєшнікова, П. Саса, Є. Славутича, О. Сокирка тощо. Рис.4. Реконструкція козацького сотника (а), курінного отамана (б) та козака-реєстровця (в) часів Хмельниччини. Художник С. Шаменков.

Рис. 5а

Рис. 2б

Рис. 4в

Учасники ВІК «Курінь Печерської сотні…» організовують різноманітні лівінг-хісторі проекти, в яких випробовують одяг, спорядження особливості побуту та військових дій козаків-реєстровців середини XVII ст.: сплав на човнах-довбанках по р.Удай (Полтавщина, 2011 р.), річкові походи на реконструкції річкового човна-плоскодонки – байдака, неодноразові багатоденні піші походи. Клуб неодноразово брав участь у різноманітних військово-історичних фестивалях в Україні та за кордоном. Також члени клубу проводять лекції-диспути на тему реконструкції козацтва в школах, університетах, музеях, організовують майстер-класи з військового мистецтва козаків-реєстровців. Рис. 5. Сплав на човнах-довбанках р. Удай (Полтавщина) у травні 2011 р. Рис. 5 в. Водний похід Дніпром на реконструкції козацького плоскодонного човна – байдака (травень 2016 р.) Рис. 6. Участь клубу у фестивалі «Школа Мілітарія – 2016» у м. Камʼянець-Подільський (фото Андрія Зіменка). Як же ж насправді виглядали козаки, у що вдягалися, чим і як воювали? Давайте спробуємо розібратися у цих питаннях. Говорячи про козацький одяг, відразу згадується такий важливий атрибут як сорочка. Зараз побутує думка, що козаки носили вишиванки. Проте, це хибне уявлення. У XVII ст. клімат на території України був трохи холодніший, тому сорочка слугувала за нижню білизну, поверх неї практично весь час вдягалися чи то жупан, чи свитка. Тому не було сенсу оздоблю-

вати річ, яку практично не видно. Класичні вишивані сорочки, до яких ми звикли, зʼявляються у ХІХ ст. Така сама ситуація і з шароварами – на думку сучасних українців, козаки носили широчезні шаровари, якими замітали підлогу. Проте, джерела не подають жодної інформації про наявність широких шаровар в українських козаків на середину XVII ст. Термін шаровари зʼявляється лише у XVIII ст. І саме у цьому сторіччі козаки починають носити ширші шаровари східного типу. Згідно джерел, в часи Хмельниччини козаки-реєстровці могли носити вузькі в литках й більш широкі зверху штани угорсько-турецького типу (поширені в той час). Ще один міф стосується широкого шкіряного пояса-череса, який на думку сучасників носили усі козаки. Проте, не існує жодного джерела, ні архівного, ні зображального, яке би підтверджувало цю інформацію. Не існує жодного такого поя-

Рис. 6

Рис. 7 са і в музеях. Показовим є ще й той факт, що Ігор Кирилович Свєшніков не знайшов під час розкопок поля Берестецької битви жодного такого пояса, натомість, знайдено багато вузьких та тонких шкіряних поясів. Отож, козацький одяг складався з білизни, верхнього одягу та верхнього теплого одягу. Білизна – сорочка, яка виготовлялася з доморобного полотна (льон, коноплі), була вільною, довгою, з маленьким комірцем, або без нього. Також могли носити, осо-

бливо в зимову пору, полотняні порти. Верхній одяг – це штані та панчохи (часто носили звичайні обмотки з домотканого полотна). Штані шили із полотна, тонкого сукна. Вони були вужчі внизу і не дуже сильно розширювалися до верху. Панчохи шили з домотканки, сукна , або вʼязали з шерстяної нитки. Рис. 7. Козак Тарас Манюта у сорочці та штанях. Верхній теплий одяг складався з жупанів та доломанів, свиток, які шилися з сукна білого, сірого, брунатного, синього, зеленого кольорів. Жупани і доломани мали підкладку з домотканки. Заможніші козаки купували дорожчі сукна, на підкладку могли використовувати шовкові тканини. Жупани і доломани застібалися латунними чи срібними ґудзиками, котрі пришивалися за допомогою шовкових чи вовняних плетених шнурів, цими ж шнурами могли оздоблювати краї верхнього одягу. Поверх згаданих видів одягу також носили опанчі, делії, вільчури-бурки. Звісно, у зимовий період носили кожухи. Обовʼязковим атрибутом козака була шапка. Козацькі шапки XVII ст. були декількох типів. Шапки з невеликим шликом були різної форми, мали цільну або розрізану спереду хутряну оторочку. Шлик був не лише прикрасою – він виконував декілька функцій: прикриття від сонця, ним п р и -

кривали ліву сторону обличчя при стрільбі в шерегах, щоб вогонь з полиці козака, котрий стояв ліворуч, не обпалив обличчя. Ще один тип шапок – невисокі з круглим верхом, з розʼєднаною над чолом оторочкою – смушковою або з хутра лисиці, бобра, куниці та ін. Шлики робилися із сукна і всередині простьогувалися з підкладкою з домоткані, також могла бути підкладка з хутра. Рис. 8. Учасники клубу «Курінь Печерської сотні…» в козацьких одностроях На ногах козаки носили шкіряні чоботи без каблуків, на пʼятці кріпилася залізна кована підкова. Багато таких чобіт знайдено на полі під Берестечком. Як правило, підошви не відрізнялися для правої чи лівої ноги – орієнтувалися по шву халяви, який розміщувався з внутрішньої сторони. Для того, щоб чоботи довше служили, їх обробляли дьогтем. Також козаки користувалися шкіряними постолами. Рис. 9. Козацькі чоботи: музейні експонати та сучасна реконструкція. На поясі козаки носили ткані суконні паси, якими обмотувалися декілька разів. Поверх цих пасів носили шкіряні вузькі (3-4 см) пояси з залізними пряжками, на які чіпляли гаманці, ніж, ложку в чохлі, порохівницю, натруску, ладівницю тощо. Шаблю вішали на пояс за допомогою плетених шнурів. У той час шаблі також носили і на шкіряних портупеях, проте, ми не впевнені повністю, що саме козаки користувалися ними, тому в наших комплектах використовуються саме плетені шнури. Кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму ЛНУ

Рис. 5в

ім.І.Франка, учасник ВІК (Курінь Печерської сотні) Дмитро КАДНІЧАНСЬКИЙ Провідний методист з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ОЦНТ Олександр БАРНАСЮК

Cписок літературних джерел:

Рис. 3в

1. Квасневич В. Польские сабли / В. Квасневич. – СПб: Атлант, 2005. – 224 с. 2. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком / І.К. Свєшніков. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с. 3. Тоїчкін Д.В. Козацька шабля XVII–XVIII ст.: Історико-зброєзнавче дослідження / Д.В. Тоїчкін. – Київ: Стилос, 2007. – 367 с. 4. Zablocki W. Ciecia Prawdziwa Szabla. – Warsawа: Sport i Turystyka, 1989. 5. Славутич Є. Порохівниці – складова воєнного спорядження Українських військ XVII – XVIII ст..: спроба класифікації // Історико-географічні дослідження в Україні. – Київ: Інститут історії України НАНУ, 2005. – № 8. – С. 100-128. 6. Маковская Л.К. Ручное огнестрельное оружие русской армии конца XVI-XVIII веков. Определитель. – Москва: Военное издательство, 1992. 7. Шаменков С. Піхота українських гетьманів XVII ст. – Київ: Темпора, 2010. – 146 с.

*Майстер-клас

Робимо іграшки з глини Майстер-клас проводить художниця Людмила Бурдейна з м. Вінниця

фото 1

фото 2

фото 3

фото 4

фото 5

З кожним роком традиційні іграшки з природніх матеріалів завойовують все більше прихильників. Вони – неповторні, нагадують нам дитинство, додають тепла та затишку оселі. Сьогодні ми покажемо як можна зробити іграшки з глини для прикрашання новорічної ялинки та й для будь-яких інших цілей. Для роботи нам знадобляться: глина, дерев’яна дощечка, аркуш білого паперу, лекала, качалка, чайна ложка, ручка, булавка, контури для розпису по кераміці і бажання створити маленьке чудо (фото 1). Для початку необхідно мати шматочок обробленої глини. Його можна купити у гончарів або в магазинах для творчості. Глина повинна бути, як пластилін. Щоб під час роботи глина не сохла – загорніть її у вологу тканину. Перед початком роботи з глиною потрібно визначитися з формою майбутньої іграшки. Можна намалювати її самому, можна взяти з якогось зразка. Якщо ви хочете використовувати цей малюнок (лекало) багато разів, варто зробити його на цупкому проклеєному папері, якщо лише раз – можна на звичайному аркуші. Нанесіть контур іграшки на папір і виріжте його. Бажано, щоб форма не містила дрібних деталей. Ми використаємо форму козлика (фото 2). Беремо шматочок глини і розкатуємо його товщиною, приблизно, 5-7 мм (фото 3). Кладемо на глину лекало і булавкою (так зручно) вирізаємо форму

Людмила Бурдейна

(фото 4). Залишки глини забираємо на наступну іграшку. Знімаємо лекало, беремо булавку і починаємо обробляти краї іграшки. Обережно зрізаємо булавкою гострий кут по всьому краю іграшки з обох боків (фото 5). Це зробить виріб охайним та без гострих кутів. Після цього звичайною пластмасовою ручкою обробляємо всі краї фігурки, щоб вони були гладенькі (фото 6). Якщо ви плануєте цю іграшку десь повішати – можете зробити дірочку для нитки. Завершивши цю роботу, − кладемо баранця підсохнути на день (при кімнатній температурі), щоб глина затужавіла. Через день іграшку потрібно залощити (відполірувати). Для цього згодиться чайна ложка – зворотньою стороною робимо обережні колоподібні рухи по

фото 6

фото 7

фото 8

фото 9

фото 10

фото 11 80

всій поверхні козлика з обох сторін (фото 7). Так фігурка стає рівною, гладенькою, приємною на дотик та трохи блискучою. Тепер глині потрібно досохнути (одну добу) і можна її випалювати. Найкраще випалювати іграшки в печі для випалу кераміки, яку має кожен гончар. Але, якщо у вас немає можливості звернутися до майстра – можете випалити глину у вогнищі, в каміні (фігурки матимуть чорно-сірі розводи), в духовці. При такій температурі глина не досягне потрібного стану випалу і відповідного кольору кераміки, але для іграшки цього вистачить. Наш козлик випалювався в справжній гончарній печі. Після випалу він став приємного охристого кольору (фото 8, 9). Тепер розпишемо іграшку контурами для кераміки (продаються в магазинах для творчості). Іграшку можна розписати будь-якими фарбами, але бажано брати водостійки фарби (акрил), щоб іграшка була більш захищена. Наша художниця розписує козлика традиційним українським орнаментом (Фото 10, 11). Ви можете розписати так, як вам сподобається. Контурам потрібно дати підсохнути кілька годин − і чудова іграшка готова (фото 12)!!! За один раз можна зробити декілька таких іграшок (фото 13). Якщо ви схочете повішати ці іграшки на ялинку – прив’яжіть до них ниточки – і ви матимете унікальні іграшки на своїй неповторній ялинці. А якщо ви залучите дітей до створення цих маленьких шедеврів – вони ніколи не забудуть ці хвилини творчості та свою чудову ялинку. Записала Наталя СЕНТЕМОН

фото 12

фото 13